Живеш життям, та не своїм.
Ти, наче в мареві сумнім,
Покірний правилам чужим
Й не прагнеш вищої мети.
Ти закриваєш своє серце
І сліпо йдеш назустріч смерті.
Ти не кохаєш, не бажаєш,
І крик душі не помічаєш.
Усі тобі шепочуть в вухо -
Зроби о те, а це забудь.
Тобі не вистачає духу,
Щоб побороти фальші суть.
Ти хочеш волі, наче в птаха,
Земні закони позабуть.
Залишившись без долі страху -
Життя душі своїй вернуть.
Ти любиш тих, кого не треба
І віриш всім, кому не лінь.
І над тобою вже не небо,
А хмара чорна й лютий грім.
Дають поради й тихо шкодять.
Усюди заздрість й сильна лють.
Примарним щастям тебе морять,
Щоб приховати темну суть.
А ти живеш, не помічаєш,
Про все на світі забуваєш.
Чуже життя ти проживаєш
І сили щастя ти не знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407023
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
А час біжить і все руйнує,
Стирає в пам*яті сліди.
На лицях зморшки він карбує
І серце лічить від туги.
Він щедро дарить горе й ласку
Та скрізь кладе свої шляхи.
Ніколи не знімає маски
І всіх міняє навкруги.
Йому байдужий світ навколо,
Він невблаганно, тихо йде...
Не сперечайся з ним ніколи!
Бо він й тебе не омине!
Для нього не існує жалю,
Він добре знає всіх і все.
Легенько він накриє шаллю
І все! Життя не повернеш...
Тому не пропусти нагоди!
Ти поборись і докажи,
Що попри всі свої незгоди,
Можливо щастя віднайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405808
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013