Когда в объятьях ночи всеблагой
Звучит на листьях выжженное имя,
Неслышно время стелется золой,
Ворсится утро серого предзимья.
Где наших душ касание мертво
Напрасно льют глаза слова цветные -
Пьянит одной погибели вино:
И ты и я – литания гордыне.
Восходом рвутся мыслей кружева
Трезвят шаги надменного рассвета.
Я лгу себе, ни одного ответа
В твоём дыму, лишь соль и жернова,
Бездушный облик следствия причин;
Застывший миг на светописи праздной;
Седьмая чаша посреди руин;
Набросок счастья в жизни безобразной
И ты и я. Осколком ноября
Ворсится утро серого предзимья,
не потому ли бренностью горя
Одной тобой безропотно любим я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854057
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 12.03.2021
Рокот надежды расширит зрачки…
Полноте! – Пылью рассыпались камни,
Сорная тишь, паутины витки,
И потревожены ветхостью ставни.
Беглые проблески лживой игры
Памяти – тающий призрак, и только!
Что уцелело - чернее смолы,
Что сожжено, не печалит нисколько.
Строчки и дни – всё почило во мгле,
Правда коснется сознанья стилетом:
Ищешь кого – нет его на земле,
Глупо жить в прошлом ушедшим согретом.
Здесь – никого. Запустенье поёт,
Дарит ожоги, стирает железо…
Голос дрожит от фальшивящих нот
Позднего «Лазаре дэверо эксо»…
Тьма на подмостках, и сыграна пьеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847569
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 12.03.2021
дерева огортаються гілками
щоб рівновагу довше зберегти
а я росту у далечінь думками
туди де ти..
туди де тиші й полинів сполука
де бабки доторкаються крильми
де я радію каркотінню крука
і залишкам зими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878521
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 26.12.2020
Як накотиться, батечку, темрява звідусіль -
де штормила вода, осідає поволі сіль
і пливуть гостропері спогади, як тарані...
І одна підпливає так близько,
булькоче мені - Ходім,
там тебе зачекалися батько й новенький дім
в потойбічнім Ніде - десь у Ирії, чи в Нірвані.
А наступна рибина сріблястим хвостом майне -
Батько-бог-мій трима на руках золоту мене -
У прадавньому літі, яке вже сто літ - неправда.
Там вібрують акорди, у бубни бубнять дощі,
- Чуєш, батечку? Чуєш?Послухай, як все звучить!
Та в його слуховім апараті сюрчить цикада...
Він її вимикає, той пристрій - суцільний жах!
І відтОді читає кАзане по губах.
Я кажу йому " Сон" , а він розуміє - "слон",
Я кажу "Добрий день" , а він зрозумів - " мігрень",
Я старанно вуста складаю, кажу " Пора",
Він підморгує весело " горбик оцей - гора?"
Я кажу " В мене потяг в майбутнє о восьмій двадцять"
Він усе зрозумів, просто дуже не хоче прощатися...
Він чита по губах моїх " Більше не поверну!", і пірнає - як кожен спогад - на глибину.
Тільки тепла долоня долоню мою стискає.
..............................................
- Здрастуй, батьку. Прости. Повернулась. В чолі по руків'я - ніж.
- Тобі треба рости. Я напік із надій млинців, поки теплі - їж.
І ти знаєш, мій батечку, темрява відступає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896921
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Во время смуты...
чёрного дождя...
Припёрлись ветры...
разного калибра
Во мне ломая...
собственное Я
В строках...
Написаного Господом верлибра
Разруха стала домом...
для семьи
Сам Дьявол...
примеряет маску Бога
Вот вот...
лишат нас собственной земли
А может быть...
И отчего порога
Наивно...
за печеньки и кино
С чужою сказкой...
о заморском счастье
в могилу прячем память
про добро
где с братьями
развеяли ненастье
Спасаюсь Верой...
...и Зима уйдёт!
Весна развеет!...
Вонь чужих избушек
Тень коршунов...
над нами пропадёт!
Сильней Мы сплетен...
Дьявола...
И пушек!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882106
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Небо громами кидає вниз істерики,
небо метає в нас блискавичну злість.
Боязко. Лячно. Плачуть безлюдні скверики -
хто ж перед сном їм казочку розповість?
Вітер гасає в дощовику наопашки.
Скільки у нього недорозвійних справ!
Вечір осінній має бурхливі домішки.
Клен засмутився… Хто його покарав?
В цього вітриська норов, як у Тугарина:
смикає, рве, не слухає умовлянь!
Осене, хоч буваєш така захмарена,
як я люблю вдивлятися у багрянь.
Втомиться небо квилити стоголоссями,
завтра скасує буряний бенефіс,
я приведу за ручку до тебе, осене,
в гості синочка у жовторукий ліс.
06.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850838
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
…чого тобі?
Іще не випав сніг.
Ще не світанок, щойно пів на третю…
Ще твій нервовий ворожбитський сміх
Не змів
з лиця землі мої намети.
…і я тобі
Ще навіть не печаль
Поміж вітрів, що за вікном голосять.
Іще не зникла від твого меча
В мені ця світла
і бентежна осінь.
…ще на руках
Ні крапельки вини.
Лиш місяць повнокровний за порогом.
…загублять нас, а чи загубим ми -
………….розкажуть згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850482
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Мовчала... Пролитись, щоб небом!
Рікою, що снить океаном...
Слова, переплетені з серцем,-
народжені в надрах нірвани...
Та все ж... Думка прагне розмови!
О як би нам поговорити?
...Мовчання - найкраща промова!
Незламана вічність - любити.
23.08.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845892
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Мовчала... Пролитись, щоб небом!
Рікою, що снить океаном...
Слова, переплетені з серцем,-
народжені в надрах нірвани...
Та все ж... Думка прагне розмови!
О як би нам поговорити?
...Мовчання - найкраща промова!
Незламана вічність - любити.
23.08.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845892
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 24.08.2019
[color="#131dd4"][b][i]Яка прозора тиші нагота,
Яка глибока темрява у ночі,
Як солодко опівніч ця тріпоче
Зоринним небом душу огорта.
Укинув жмуток місяця до віч,
Умить розповноводив мої ріки,
І світ украв для мене під повіки,
І згірклу муку, як спливе ця ніч.
Хай вишневіє мˊякоть на вустах,
Хай огортає ніжність мою спину..
Розлий мене і випий до краплини –
Нехай насниться нами самота.
Лиш на світанку знайдуться слова,
Засолоніє завтра стерплий спогад.
Ця ніч минеться нами… мов дорога
Спливає
по загублених
слідах.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 14.07.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Вспыхнет радости свет -
озарений польется строка,
Вспомнишь только когда
Запоют узловатые нити:
Здесь не место надежде,
Здесь замерла горечь в зените;
Здесь насмешливо сажей
Испачканы облака;
Ритмом бешеной бури
Терзает корабль волна;
Здесь спасительный свет маяка
Безнадежно потушен.
Возлюби же узнав :
ты ни смерти ни жизни не нужен!
Очень просто любить этот мир,
Когда краски в глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836724
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Словно дыхание мертвой земли -
В доме бесцветном немая палитра,
Тень рокового величья петли,
Радость последнего с вечностью флирта.
Ты ускользаешь, и лишь лоскуты
Треплются в памяти прежней одеждой,
Есть ли пути укрощенья беды?
Медленно вертится ворот надежды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833146
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
В полумрак приходят тени
Танец ночи станцевать…
Замирает(будто)время
На минуту…И на пять…
Прилетает мудрый ворон,
Приползает нежный зверь -
Через запертые окна,
Не распахнутую дверь…
Мне однажды разрешили
Кистью профиль срисовать…
И аорту не прошили -
Обязательством молчать…
А на краюшке мольберта -
Из пастели акварель…
Прошлогодние конверты,
Позабытая свирель…
Чтобы сердцем ощутила
Зарождение весны…
Чтобы душу отпустила
Меланхолия зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827745
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 02.03.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 15.01.2019
З Новим Роком,друзі!
Приміть щирі вітання!
Хай усе буде добре у Ваших сім"ях!
Нехай очі світяться від щастя!
Нехай закінчиться війна!!!
Пусть рождаются надежды
И сбываются мечты!
Не встречаются невежды
И завистники в пути!
Пусть услышит Бог молитвы
И простит за все грехи…
Не закроется калитка
Для израненной души…
Пусть любимые подарят
Очень красные цветы…
На пюпитры Вам поставят
Шедевральные холсты!..
Пусть тот крест не будет тяжким…
Не предаст вовек судьба…
А нательная рубашка -
Будет чистою всегда…
Пусть умножится однажды –
Всё... и так,как хочешь ты…
Я тебя целую дважды…
Отвечаешь дважды ты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819779
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
А сегодня - я болею...
Градус водки у виска.
В затемнении портьеры
Не видна тропинка сна...
Приведите мне немедля:
Знаменитых докторов,
Чтобы силы возвратили,
Исцеляющие кровь...
Фитилёк потухнет свечки
У продрогшего окна,
И последняя овечка
Станет первой (от конца)...
По туннелям скарабеев
Побегу во тьме нагой,
Изумляя кожей белой,
Истекающей росой...
За папирусами Нила
Отошлю и душу ввысь...
Исполняя под светилом
Грациозности каприз...
Позовите же немедля -
И пророков,и волхвов...
Чтобы вдруг не схоронила
Настоящую любовь...
20.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
зацепился дым за гвоздь,
тонкой струйкой мысли врозь
стройным деревом живёт
всё цветёт и новь на запах
вспомнил, как звучит весною
за горой наступит запад
лес возвиснет над рекою
под рукой промчится берег
перья воздуха с разбега
заберу себе, и только!
я бегу ногами небо
по дороге и над нею
по причине и без цели
по любви, постскриптум, точка
в поле волны вихрем пели
и кругом всё, что и это
я искал, не видел сразу
не успел подумать - тот час
же оно замкнуло фразу
за окном родится утро
на холсте, от красок пьяном
я оставлю всё, как было
и устану. лягу рядом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818598
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
У повні місяць... Блиск озерних вод.
Піщаний берег синіх перламутрів.
По зорях набираю свій штрих-код -
Лягаю в трави срібної цикути.
Терпка вологість диких берегів,
Черкає п’ят вода глибоководна.
На відстані мовчань – моя глибінь,
На відстані прощань – моя безодня.
Бентежні кола – магія води,
Топлю надрив чуттів моїх примарних.
Гойдають хвилі ложе з лободи,
Гойда́ омана спокою
намарне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818573
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Знову закон рівноваги
попрано... Знаю ким. Мною!
Сталість? Нема і не буде!
І не шукай,- світ облудний...
Тільки нарощуй потугу
серця і думки,- спасіння!
Не голоси і не ремствуй...
Лиш у тобі світ воскреслий!
Ну а воскреснеш... Проллються
талі сніги, зійдуть в море.
Нові вершини і далі...
Лиш ми б себе відпускали!
21.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818466
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Белой пылью снег крошИтся…
Наливаю в чашу грог…
На тебя хочу молиться,
Хоть давно ты мне не бог…
Обжигает воск венчальной…
Пуансеттия - горит…
В лоне сумерек печальных
Альбинони прозвучит...
Разметаются узоры
На не хоженых коврах…
Доля нежности - во взоре...
И в придуманных словах…
Не забыть - поставить точку,
Отрекаясь от судьбы…
Сберегая ту сорочку,
Где все запахи твои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817828
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Расскажи мне на иврите, что ты чувствуешь, когда –
В одиночестве налито…и по самые края…
Распиши той вязью строчек…Но не спрашивай,сестра, –
Потайное многоточия – это только для меня…
Я пока не разлюбила: меланхолии мосты…
Эпохальные винилы, венценосные холсты…
И - торжественность хоралов, и - молитву тишины,
Проживая в тех порталах, где пунцовые цветы…
Где отары тучи близкой, как свинцовая стена…
В абажурах жёлтых листьев - вся сонливость ноября…
Мне бы только пару строчек...(Пару строчек про тебя)...
Чтобы в окна сонной ночи не заглядывала зря...
Всё однажды канет в лету...И,наверное,она…
Полумесяц падших (где-то) возвратится в небеса…
Перестанут пред рассветом сниться карие глаза,
Если грустные сонеты оборвёт шершавым «ля»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817833
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Коли в оселі квіти не политі
І галас дня позиції здає,
Неначе все не так у цьому світі,
Хоча насправді він такий, як є.
Тут п’ють дядьки, там плачуть чиїсь діти,
Дощ сіється і люто сніг мете.
І вечори продовжують сивіти,
Щороку вишня у дворі цвіте.
Цвіте, коли тобі на серці млосно,
В серпанку образ рідних постає.
І голос мами: тут не все так просто,
Мене немає, а вона цвіте.
Усе минає і стає колишнім,
І за водою місяці пливуть.
І хтось рахує не роки, а вишні,
Які щороку у дворі цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816908
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Оминаєш її…
ніби рифи чужих берегів,
Хоч таки приручив
напівсловом, півхлібом, півсмутком…
Недостигле вино розіллється на білі сніги,
Цю поталу печаль вона в коси вплете тугим жмутком.
Оминаєш… а втім,
між проваллями дум віднайдеш,
У озерних краях упізнаєш її сині клени,
Синій смуток ночей…
тільки дощ тепер кольору беж.
На отих берегах не спинити печаль незбагненну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816077
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Іконописцю мій! Архангеле із плоті...
Щодень в тяжкій змагаєшся борні,-
щоб лик святих на диво-полотні
ожити міг! А ми своїй скорботі
у твердості сказати б сміли: "Ні!"...
Не фарбами...
Вібрація думок -
сильніша за все видиме!... Бо суті,-
заховані, невидимі, забуті...
А лик святих написано крізь Час!
На полотні. У серці... Поміж нас!
01.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815971
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Іконописцю мій! Архангеле із плоті...
Щодень в тяжкій змагаєшся борні,-
щоб лик святих на диво-полотні
ожити міг! А ми своїй скорботі
у твердості сказати б сміли: "Ні!"...
Не фарбами...
Вібрація думок -
сильніша за все видиме!... Бо суті,-
заховані, невидимі, забуті...
А лик святих написано крізь Час!
На полотні. У серці... Поміж нас!
01.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815971
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Вдивляюсь в очі: - Мамо, мамо
Чужа... та жалю повний міх,
Чого життя у тебе вкрали?
У чім, рідненька, маєш гріх?
Тебе б сьогодні милувати,
Аби відчула смак життя
І колисати... колисати,
Як те, маленьке немовля.
Віджито стільки, скільки праці,
Та скільки смутку на лиці,
Життя твоє пройшло на грядці,
Та тихо сплило по ріці.
Це все матусю, що зосталось:
Шматок ряднини та часник,
Коли ж такого дочекалась,
Нехай би світ фальшивий зник.
О, Боже, скільки їх, таких,
Без кусня хліба, без води...
Спивають чашу днів гірких -
Охорони їх від біди.
У чім, скажи, їх, Боже, гріх?
За що ж бо їм така провина?
Дай же на старості потіх -
Дай, Боже, їм погожу днину...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814017
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Багато бачила вона
Старенька лавка, під вікном,
На ній писали імена,
Неначе пам'яті альбом.
На ній сиділи молоді
Дівчата й хлопці, цілу ніч,
І падали листки руді
Кружляли з часом віч-на-віч.
Співали в унісон пісні
Під супровід гітарних струн,
І крапали дощі рясні,
Життя неслося, мов тайфун.
Обличчя щезли у імлі,
З собою спогади забирали...
Гаврани чорні на гіллі,
Ранкову тишу роздирали...
Дивилась бабця із вікна
На лавку, біля свого дому,
На стерті часом імена,
Що зникли із життя альбому...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812702
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 12.11.2018
В руці агати роглядала,
А дощ шмагав з усіх сторін...
Ти підійшла і обійняла,
Поклала дрова у камін...
В твоїх обіймах заховалась,
Змастила тіло ейфорія,
Ти знов прийшла й не привіталась,
Моя Осіння Ностальгія...
В душі моїй удвох блукали,
Кидали дрова у вогонь,
А дні - мов камінці, спадали,
З моїх розімкнутих долонь...
Свій погляд в небо підійняла,
Скінчився дощ давним-давно,
А я з проектором стояла,
Крутила спогадів кіно.
До пережитого торкалась,
Тверділа кварцова надія...
Ти знов пішла й не попрощалась,-
Моя Осіння Ностальгія...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813149
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Що ті слова чи речі?
Літо - тепер лиш мить.
Осінь лягла на плечі –
Вже її не струсить.
Вчора в мої долоні
Сонячний лився сміх.
Ночі тепер безсонні -
Сипле у душу сніг.
Пам’ять держить за руку –
Знає куди іти…
Стежками йдуть в розлуку
Наші - чужі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Що ті слова чи речі?
Літо - тепер лиш мить.
Осінь лягла на плечі –
Вже її не струсить.
Вчора в мої долоні
Сонячний лився сміх.
Ночі тепер безсонні -
Сипле у душу сніг.
Пам’ять держить за руку –
Знає куди іти…
Стежками йдуть в розлуку
Наші - чужі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Ішов за мною слід у слід,
Сліпий у помсті,
А я летіла, мов болід,
На землю в гості.
Яскраво сяяло мені
Знамення давнє,
Що з ним були повінчані
Коханням справжнім.
Та розійшлися я́кось ми
У піднебессі,
І стали просто лиш людьми -
На антитезі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812897
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 09.11.2018
...не бійся колючок... не бійся... після болю завжди просвітлення... душі й надій... вибирай, що бажаєш?... колючки, чи
Петро Кухарчук
.........................................................
Доторкнися...то солодкий біль
А чи біль? В нім невинна рана
Ну а може полинова сіль
То не сіль, то твоя кохана.
Потерпи, цю жагучу мить
Насолоди, а може болю
Все мине, в тім душа щемить
Ти надію пусти на волю.
Пам'ятай ті, святі пелюстки
Вибирай, що душа бажає
Ніжний цвіт чи сумні колючки
Просвіти всі стежки до раю...
... а вранці вона була сердита, одягнулася в туман і не віталася... лише з появою сонечка розкрила свої пелюсточки віри й надії... правда?
Петро Кухарчук
...........................................................
Напрочуд так красива, та сумна
У промені тягнулася до неба
Вона єдина, лиш вона, одна
Торкнула серця... іншого не треба.
Я сум твій стру, я змию все дощем
Я промінці зберу тобі в намисто
Он сходить сонце, забере твій щем...
Вкладе надію й віру твою, чисту.
А правда, що туман - це не твоє?
Залиш його, як залишають горе
Омийся сонцем, он воно встає
Пірни у нього, наче в чисте море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812510
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018
На стрілках мого міста - листопад...
На власному годиннику - час-повінь,
ідей, зізнань... Щодень - безмовна сповідь.
Врожай щедрот!... А поруч - снігопад...
Щоразу інший і такий жаданий,
у відблисках своєї чистоти...
Час уповільнює ритмічні гами...
Дванадцять раз. А потім, знов,- лети!
Жвавішає на стрілках часу повінь...
Понад вертепом днів встає зоря.
Ще спочива під пледом мирне поле...
На циферблаті серця - спів-весна!
01.11.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812274
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018
На моей параллели - осень...
На твоей - обитает зима...
На моей - серебристые росы...
На твоей - и метель,и пурга...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Позолоченный образок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На твоей,наступая, вечер
Обнимает земную юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 04.11.2018
Без води і без стежки путь,
Заблукала доріг мета,
Я – немилість піщаних бурь,
Нестабільність і дюн хода.
Протиправна у русі вверх,
Проливна у падінні вниз.
Час – пустинних баталій шейх:
Діаманти – між скелець сліз...
В осередку жарких думок,
Серед золота спраглих мрій,
В невагомості кожен крок –
Рух шовкових на вітрі хвиль.
Обпікає поривів тінь,
Проступає із шкаралуп
Сіль солоджених сновидінь –
Світанкова росистість губ.
Я не замкнений в лампу джин,
Не безтільна пісків луна,
Не запилена неба синь –
Таїна...таїна...
Струна,
Що дарує в тремтінні звук
Насолоди й душі страждань –
Підкоряюся дії рук,
Оживляю мотив торкань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812414
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018
Гасне в небі хмиз, хмиз,
Завмирає ліс, ліс,
Сірий вовчик спить, спить,
Цить, маленька, цить.
Вже дрімають в лісі
На старім горісі
Білочки маленькі,
Горнуться до неньки,
Дерево скрипить: «Пить!»
Цить, маленька, цить.
Спить хитрунчик лис, лис,
Засинає ліс, ліс,
Хить колиска, хить, хить,
Цить, маленька, цить.
Вранці прийде казка,
Нова хмизу в’язка
Запалахкотить вмить,
Світ заполонить.
29.10.2018
ілюстрація з https://photo.99px.ru/photos/228599/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812417
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018
Не завдам тобі жалю ні болю,
не для того зійшла угорі,-
поміж хмар"ям зорею-душею...
Я знамення живого в тобі!
Ти - мій прапор, омріяна воля!
В тобі - нація, сильний оплот!
Бо коріння зрослось із землею...
Бо струмує у венах - народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812437
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018
А когда умирает день,
Наступает час испытаний –
Коридором крадётся тень
С причиндалами для терзаний:
Ароматами красных цветов
И звучанием саксофона…
Чтобы губы дрожали вновь
От мелодии Морриконе.
И неможется - тихо молчать,
Раз душа откликается всхлипом…
И неможется - стон удержать…
Если лунным скрывается бликом…
19 октября
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Сил забракло, щоб словом означити
Почуття й попросити пробачення
За весняний, та холодом страчений,
У бруньках запеленаний щем.
Сніг з дощем
Догризає суцвіття обпалене.
Ніжні зав’язі, замкнені в камені,
На поталу вітрам злим зоставлені,
Градом падають, боляче б’ють.
Не забудь
Як тепла пробивалися пагони,
Як до сонця тягнулися справами,
Бадьорили цілунки міжкавові
І тремтіла душевна струна –
Де весна,
Що єднала джерела із дельтою –
Захолодними стали і впертими,
Рух спинили морозами, стерти ми
Спромоглися палкі почуття –
Це життя
Нас виковує гаряче-гострими –
Ну, а нам би впиватися росами,
Й квітувати обіймами млосними...
Зцілить рос забрунькованих плач –
Пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811118
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 25.10.2018
По золотому...
Ще кроків два,-
здолаємо всесильну втому...
А ранок нам...
нарешті світ
увесь розв"яже...
І снігопад,
з думками в такт,
понесе, ляже...
На душу-дзвін,
мов передзвін,-
щоб не байдуже...
Почуєш ти,
загорнеш ти...
у себе, друже!
20.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810879
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Крає зір горобинове полум’я,
Ця краса гіркувато-терпка.
Закипає багряново кров моя –
Осінь
душу мою
обпекла.
Зайнялася жертовно і високо,
Ніби знає розплату згорянь.
І палає душа жовтим віхтиком
На верхівці
кленових
буянь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810838
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Могло быть так:
обычный узкий день,
а птицы всё же втиснулись. И длинно
над площадью летели. Кляча мимо
нас, праздных, шла, выцокивая тень.
По струнам плавал новый музыкант,
но маяком горел мангал и полдень.
Лень так уютно/мило старомодна,
что жалко птиц.
А может даже так:
вот мы, среди таких же работяг,
косились на разделанную лошадь.
Гудели мухи и стихала площадь
до горькоты. Был сладковат сквозняк,
и день был перемазан в суету,
и птицы всё летели и летели.
Но:
был базар.
И вечный понедельник.
И нами торговали по пучку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810295
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Тоскливо, мой друг... военно.
Упавшая вертикаль
отпета... и - незабвенна.
И впору накинуть шаль
в грустящих тонах и в клетку
и ключ поломать в замке.
Стучите, мой друг, ответно
по пульсу и по щеке,
пока остывают стены
дней тысячи две подряд.
Тоскливо, мой друг... военно.
...и всё-таки - листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810187
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Не епітафії складайте нам!
Нам гріють душу сонячні кларнети...
Бо сонце сходить поруч, у віках...
Не епітафії штампуйте у газеті!...
А... Гімн Життю!
Живий Господь - не мертвих!
Як зорям - небо, серце - вівтарям!...
Нові адреси пишемо коханим...
Стіна плачу хоч завжди перед нами...
Любов сплітає паростки живі
нам просто неба, понад головами!
Не епітафії складайте нам...
19.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810641
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Знаешь, он больше чем стар, он ещё прозрачен.
Шаркают шлёпки и грабли ерошат день,
всё подгребая в кучи - долги и сдачу.
И - передышка, растущая набекрень
(он посадил... говорят, из сибирских елей).
Он говорит, что на ней янтареет боль
ранней весной.
И засветится еле-еле:
"Нынче, мол, осень...
по струнам - и канифоль..."
И замолчит, суетливо перебирая
листья хрустящие с памятью пополам,
будто собрался куда-то шагнуть - и с краю
вёдра, лопаты и весь оркестровый хлам -
да не успел.
По случайности не случайной.
И, упираясь ладонью в косую ель,
просто стоял и смотрел, как дымит отчаянно
осень, сгорая у входа в чужой тоннель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809427
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Мені би стояти кленом,-
яскравою радістю думки...
Дубом незламним стояти!
Та от, як же деревом стати?
Мені би буяти вербою...
Твоєю... У тобі... Тобою!
Задумою вічного неба...
Нескорена! Серцю так треба!...
Калиною в тиші безхмарній,-
щодня розмовляти б з тобою...
Незламною радістю стати!
От людям, лишень, не зламати б!
6.109.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809104
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Запотели стёкла (прошлого)...
Не зрите… -
Грусть запеленает сизым пояском…
Птицы улетели в южные орбиты…
Осень заржавеет (перед ноябрём)…
Вкусно пахнет дымом (вечером)… -
С рассветом - ароматом дафний…
Прелою травой…
Доктор, сигаретой вряд ли навредите.
Душу полечите (ржавым ноябрём).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Той ночью вещий мне приснился… –
Растрогал чуть ли не до слёз…
Сердечный друг, - как снег явился
И розу жёлтую принёс…
Струна торжественно звучала…
И флажолетом камертон… -
Пока глаза не открывала…
Но так хотелось,..чтобы он…
Касание кроткое - продлилось…
А шёпот губ - не умолкал…
Листок смородиновый силой
Осенний ветер не трепал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Та́к тільки Вересень любити Жінку вмів,
даруючи себе, як стиглу Вічність...
В міждощових антрактах душу сонцем грів,
за плечі обіймав опалим листом...
Він зодягав її у золото дібров,
та загортав в осінній плащ зачудування...
Була, як Осінь, вічна їх любов,-
мовчанням найщирішого зізнання.
27.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808008
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Та́к тільки Вересень любити Жінку вмів,
даруючи себе, як стиглу Вічність...
В міждощових антрактах душу сонцем грів,
за плечі обіймав опалим листом...
Він зодягав її у золото дібров,
та загортав в осінній плащ зачудування...
Була, як Осінь, вічна їх любов,-
мовчанням найщирішого зізнання.
27.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808008
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Мне не хочется о грусти
Ни шептать,ни говорить -
Запах осени так вкусен
(Всё б до капельки испить).
В сундуки воспоминаний -
Положить ещё главу,..
И охристый,и багряный -
И...холодную золу...
Удержать в руке ладошку,
Ощущая,пульса нить...
Быть волшебницей (немножко),
Чтобы время усмирить...
Про сумне я вже не хочу -
Шепотіти,гомоніти...
Запах осені - досхочу...
Ані краплі - не зронити...
А у споминів шухляди -
Заховати ті скарби:
І охристі,і багряні,..
З прохолодної золи...
І утримати,затиснув,
Щоб відчути пульсу міць...
І мольфаркою(хоч трішки) -
Стати на коротку мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807473
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Меня позвал октябрь в гости...
Пообещала,что приду... -
Испить его прохладу горстью
И снять тугую пелену...
А в октябре - дожди не косят... -
Ткут паутины седину...
Не зря октябрь затеял гости... -
Чтобы вплести ещё одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Игристый смех, искристый лёд -
Петляет разум безысходно.
Кругами Данте путь ведет,
Рисуя вечности полотна.
Безликим сном когтистых дней,
Глумится остро меч дамоклов,
И бьет улыбкой перигей
Витражных лет немые стекла;
А ты осанисто чиста,
Под теплым небом в танце белом,
И за окном печаль холста
Печаль рисованная мелом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807723
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Між нами Осінь жовто-стиглих доль...
Збираємо дощі у цебра-днини,
годинник відраховує хвилини,-
вплітаючи проміння зверху скронь...
Гарячо-жовта, чуйна, золота...
Та наша Осінь - яблук повен кошик!
Дозрілість душ так щедро медоточить...
Вона, як звіт... Завіт! Життя - не гра!
Вогонь осінній не перегорить!...
Мости кленові мостячи між нами,
сплітаючи над Шляхом нас думками...
Дозрілість душ так чисто зазвучить!
17.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806896
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Торкаюсь
обережно до човна…
Згорну, мов хмиз, навігаційні карти.
Мене давно у снах твоїх нема,
химерний,
сіроперий птеродактиль.
Критична маса.
Абсолютний хміль.
Палеозою вистояне листя.
Так легко обпектись. Це заметіль.
Птахам тропічним
тут ніяк не місце.
Не місце,
князю сонячний, не час.
Час опіків під ніжними руками.
Сліди від пазурів… То ти… не птах??!
Не птах?… химерний…
вихор між зірками
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805754
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Якось звернув увагу на карту -
Україна нагадує кволе і... без-
захисне курча. А сучасне -
ще й кульгавим виглядає.
Сумні асоціації!
Чи не так?
[youtube]https://youtu.be/LUdTacEyaFk[/youtube]
[i]
[b][color="#0c727d"]Родила квочечка курчат
І під крило їх поховала…
Та згодом стала всім кричать:
«Ви всі мої, мені ж вас мало!».
Й ну, по око́лам зазирать –
Де що окру́г не так лежало…
І наскребла… іще курчат
Пустивши в хід облудне жало.
…Але природа жме своє:
Повиростали ж бо курчата –
У кожного характер є
Й для непідвладності – печаті!
…Та кльока їх - давай клювать:
Не надихали дітки кльоку.
Дісталось кожному під стть –
Кому в головку, інших – в око.
Діставсь і нам дошкульний шваб –
Курчаті відірвали лапку…
А та шукала нових зваб –
Не зупинить стару «царатку»!
Вона готує нью-кульбіт:
За лет, не дай Бог, ще накаже –
Курча ж бо в вільний світ летить…
…Печалить душу стерво враже!
Оте курча – мов наша кров,
Як в поступі святе начало:
Той знає, хто його боров,
Кому дісталося немало…
Живе курча… Хоч й інвалід –
Немає гожих крил і… лапки,
Та вже увік не втрапить під
Крило пулярдово-кацапки*!
...А в гузно**?.. Хай ще поклює:
Лaйно отрима чапко... в носа –
Курча без промаху вже бэє
Й клює «царів», як курка – просо! [/color][/b]
27.08.2018
_________
*Пулярда – вихолощена та відгодована курка.
**Йдеться про Донбас, який на сучасній карті
України нагадує безпомічне гузно курчатки…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804863
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Терновый сон обветренной Прасковьи.
...Арсений спит на куче синяков.
Пантелеймон, сияя в изголовьи:
да что, мол, я; вот он-то - будь здоров;
тебе крепиться.
...хилая времянка,
а стены в руки намертво вросли.
Сосновый бор стекает к полустанку
да озерцо, от рыбы на мели.
Рожать детей, гвоздить года на стены.
Месить, пока из баньки, первый лёд.
Ещё горит Прасковьино полено -
и никакой Арсений не зальёт
ни ливнем тумаков, ни перегаром.
...и ей опять, на краешке живой,
проснуться на своих казённых нарах:
"Пантелеймон! Как лёгко без него..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803832
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
На укрытой маркизой веранде,
Ночь прохладой коснётся груди...
Я сыграю тебе сарабанду…
На огонь прилетят мотыльки…
На невидимой параллели,
Где печали разводят мосты,
Ты полюбишь мои акварели -
Из пурпуровой наготы…
Незабвенную сарабанду…
И гламурные строки богинь…
В голубые колосья лаванды
Кто-то вылил небесную синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Була потрібна вигідна служниця –
Для саду, для обідів і прання,
Щоб на роботі – секретар-правиця,
Повія на годиночку зрання.
Усе ретельно зважив пан Георгій,
На сайт знайомств повісив прес-реліз,
Відбір вчиняв анекдотично-строгий –
Від форми персів до наявних віз.
Писали - різні, та - одна халепа, -
Просили плату, віддану любов,
Знайшлась на сайті ще й така дурепа,
Яка шукала шлюбових оков.
Пан сердився, жалівся на невдячність,
Всім виставляв рахуночки за час,
Який втрачав на дописи гарячі,
Не раз до суду навіть поривавсь.
Не знаю, правда, вже якимось чином
Одну панянку все ж причарував, -
Служила Ганна віддано, дружинно,
Немов не мала інших власних справ.
Платні не клянчила, не докучала,
Захоплено дивилася у рот,
Та навіть цього виявилось мало,
Здалось, - надмірно виділив щедрот.
За добру службу паном бралась рента,
За кожен за́хват – штрафи і пеня:
Холодний душ, підміна інструмента,
Чи - віником, неначе кошеня.
Пішла шукати іншу службу Ганна,
Бо що поробиш, раз такі діла,
А пан, як знаті часто притаманно,
Надувся, набурмосився зі зла.
І щоб надалі не смітить ресурсом,
Купив сучасний роботозагін,
Хвалився другу: «В механізмах - плюси,
Лиш кнопки стерлись, де «вона», де «він».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803201
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
А ты приходишь раз в полгода, раз в полгода,
Пиджак - с плеча и вдруг меняется погода...
На небе солнышко опять, где были тучи,
Хоть раз в полгода - вариант не самый лучший...
И точно так же - раз в полгода в старом сквере,
Твоя жена опять в пропажу не поверит...
И будет знать, но будет думать всё иначе -
Ты умудрился нас обеих озадачить...
Ну почему так хороши минуты встречи,
Что не один-другой перечеркнули вечер...
А ночью мне и ей ворованное снится,
Но ты спокоен... ты летаешь вольной птицей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803058
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Звук
Закотився луною за межі фантомів.
Рук
Форте п’яне звучання в поєднанні душ.
Плач.
Можний дотик, один, - в позакортовій зоні
М’яч
У колючих обіймах палючих сліз-руж.
Став
Полустанком постів не дотриманих всує
Сплав,
Не сумісних полярно, розведених доль.
Ніч.
Світлотінями спогад обійми малює.
Річ
Зачинає тональність у гамах "мінор".
Час
Не спроможний життя повернути у реверс
Нас
Не було до і після не буде....
Авжеж.
Дій
Попетельний набір через кастинг потреби
Мрій,
Що не мають годинно встановлених меж
Гри
Одного дотику у дві пари рук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802745
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 12.08.2018
На твой вопрос:"Куда же ты теперь?",
Мои глаза без слов тебе ответят:
Туда, где предо мной не хлопнет дверь,
Туда, где мир цветёт и солнце светит,
Туда, где нет желания измен,
Где счастье окрыляет повседневность,
Где отдают, не требуя взамен,
И где любовь пронизывает бренность.
Здесь ночь для звёзд и встречи под луной,
Здесь небо душ уставших ожидает.
Давай мне руку и идём со мной,
Тебя в том мире очень не хватает!
19.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802713
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Упала сливка… Здавалося б - дрібниця…
А яка лавина думок!
І не тільки про
сливку…
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]
[i][b][color="#4b0b8c"]Упала сливка, мов мала дитинка…
З яких то див відпала від гіллі?
Чому так сталось? Що? Чогось їй мало?..
Тепер лежить, покоїться в ріллі…
Упала наче б, та чомусь не плаче…
Меланжево-муарову її
Скоряє сум... А може, зграя дум?
Та, певно, в неї бачення свої…
Бо є вікно – природою дано.
Не тільки, кажуть, світла, що – в вікні…
У рай - охоче. Гени тут лоскочуть -
побути сам-на-сам і… в однині!
Ту славну хіть було почуто вмить…
О, як пульсує мудрістю земля!
«Ти прорости, а потім вік цвіти» -
стрекоче алгоритмом… звідтіля.
І ось росте, десятки літ цвіте.
Та щось плодів у дерева не густо…
Знать, та земля годується здаля…
«Блукавих» рільників сюди не пустим!
Камзоли пана не рачій жупана,
Чи віз, чи сани – яку все одно.
Миліша нивка для моєї сливки –
це та, що загляда
мені в вікно.[/color][/b]
07.08.2018[/i]
На світлині автора - палісадник під вікном власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Я ростила
Ніжність
на плечі.
Все чекала
пелюсток
гортензії…
А вона
розквітла
уночі
чуйними
рядочками
Поезії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802288
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
День хризантем. Розпахлося осінньо.
Невідворотно близяться сніги.
Ну а мені так хочеться замрійно
Весни,
Яка приходить з норовом юначим,
Ламає кригу, паводком грозить,
Буває непостійною, одначе
Краси
Такої чистої, тремкої
Не віднайти у літнім супокої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802178
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 07.08.2018
Я не понарошку строила мосты -
Лунною дорожкой,..ленточкой души...
Я для декораций ждала полумрак...
Ощущая клавиш - полустёртый лак…
Этой теоремы числа не важны:
Старые надежды - вечные холсты…
Надевала брошку...С бабочкой внутри...
К платьицу в горошек - сеточкой чулки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 04.08.2018
Девочка, запомни:
Окончание лета -
Море из колючих
Ржавых колосков…
Звёздные караты -
Голубого цвета
На кусочке нашем
(Между облаков)…
Девочка,а помнишь -
Параллели лета?..
Полотном дороги?..
Имя - городов?..
Девочка, а …шёпот
В миг рожденья света?..
А сначала - можешь?..
До,ре,ми,фа,соль…
Девочка, мне больно
Говорить про это… -
Загорелся красный -
Перекрёстка снов…
Но ты знай,наверно…
Я не жду ответа…
Вечной не бывает -
Грешная любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801678
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
На шифоновых одеждах
Шлейф сигарный донесу...
И упрячу нашу нежность,
Если в строки заверну…
Утону - в том океане:
В бестелесных облаках…
Этих грешных воздаяний
Не желают (просто так)…
Чтобы спрятать… - Безнадёжно:
Ни снаружи, ни внутри…
Прочитают чувства - кожей…
Если рядом будешь ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Если честно - я никогда не любил людей.
Наверное, все, что я чувствовал к ним, было жалостью.
Я имею ввиду жалость к человеческой сути, в которой нет ничего, кроме слов и мыслей.
У людей нет даже той жалости, которую приходится испытывать мне по отношению к ним в момент убийства.
У меня все просто: сначала приходит письмо на e-mail со всеми данными о жертве, фотографии.
Потом действую Я…
Вычисляю график человека, места его дислокаций и передвижений, знакомства, увлечения.
Одним словом начинается слежка за моими объектами.
Тяжело становится после седьмого дня: сближаюсь с ними, что ли?
Потому я и не откладываю работу на потом.
Иногда их предсказуемость помогает управится за три дня, а то и меньше.
Четыре недели назад пришло очередное сообщение с пометкой «можете не спешить».
Я был слегка удивлен, ведь большинство клиентов отводило мне кратчайшие сроки.
Уже после трех дней слежки я задумался о том, нужна ли мне эта подработка.
Но я привык убивать…
Неважно мужчина это или женщина.
Но ОНА была другой…
Работала в шикарном отеле, получая приличные деньги.
Практически никогда не следовала одним и тем же маршрутом, но я заприметил одно: она, как и я сам, не любила человечество с его убеждениями о всех тех вещах, которые она уже знала.
Думал, что хоть это как-то поможет найти в ней уязвимое место, узнать получше, где она бывает.
Но все только запутывалось еще больше.
Уже на восьмой день я заметил, что ее кошка больше меня не боится, и это было плохо.
Как и я, она попросту привыкла к затянутым ею жертвам.
Ее дом – уютный, там всегда пахло мускатными пряностями.
Я уже знаю, что она любит серый, фиолетовый, синий и горячие шоколадные оттенки.
На ночь она наливает в красивую чашку апельсинового сока, а по утрам пьет кофе с молоком.
Лампа на ее ночном столике с медальоном – изображением созвездия Libra.
Уже после двух недель слежки меня терзали сомнения и беспокойства о том, кто же возжелал ее смерти.
За все это время никто так и не появился около нее.
Мне становилось все тяжелее следить за ней, особенно по ночам.
Почти всегда за полночь она убегает из своей маленькой квартирки, блуждая по улицам, при чем всегда разными, при этом ни с кем не встречаясь и нигде не останавливаясь.
За все двадцать три дня я так и не узнал, какая у нее улыбка, ни разу не увидел глаз, смотрящих на человека, согревая его изнутри.
Я знал многих женщин, но никто из них не был хоть чем-либо похож на нее.
Через месяц я сорвался и бросил все, но уже через восемь часов мне захотелось узнать, что сегодня она решит сделать, как будет успокаивать свою черную кошку, а может даже рискнет и купит себе яблочный сок…
Я пришел и смотрел, как быстро закрыла она свою дверь, надела наушники, включив музыку на всю громкость, которая и мне самому скоро понравилась…
Сегодня… Сегодня все закончится…
Нужно прекращать это затянувшееся дело.
Нужно решить все сейчас.
И я пошел ей навстречу, сжимая в руке холодный нож.
Улица оказалась безлюдной.
При тусклом свете фонаря я пересек ее и в трех метрах от НЕЕ рука моя задрожала, и это заставило меня еще крепче стиснуть нож.
Мы шли навстречу друг другу: ОНА - к СМЕРТИ, Я – к ЖИЗНИ без НЕЕ.
Когда я почти вплотную приблизился, она подняла глаза и улыбнулась.
Такой улыбки я еще никогда не видел.
Ее глаза смотрели прямо в мои и ждали. Не отходя ни на шаг, она не проронила ни слова.
Безусловно, она знает, кто я такой.
Почему же она не убегает? Почему не пытается спасти свою жизнь?
И тут меня осенила мысль: e-mail был написан ее собственной рукою.
Нож звонко ударился о тротуарную плитку, а она продолжала смотреть на меня, улыбаясь.
Той ночью на улице Corvi кто-то умер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801459
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
...місяць висне на гілці кружальцем заморського сиру
Розкришилося серце отруйним шматочком халви...
Всеньке літо із долею грала у "вірю-не вірю" ...
Відпусти мене, доле, на дикі чудні острови.
Відпусти мене, світе!.. яка тобі з мене пожива?
Намистини і букви, що впали в чужі спориші?..))
Там, на тих островах, і у риб є
метеликів крила...
Там солоні вітри і щасливі найменші вітрила...
там є ми - ти і я - не чужі... не чужі... не чужі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801462
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
Замри, подземная река.
Колодец пьян - колодец полон.
На бис умрёт в забвеньи полном
уже обветренный слегка
дом, с тишиною изнутри.
...дрозд за окном трещит без толка,
цветастый тюль взъерошит чёлку
в честь приоткрывшейся двери.
И миг - изогнутый журавль,
пронзивший радугу в колодце -
застыл...
и больше не очнётся.
и мне не жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801498
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
"Вот это дааа... Вот это Кухня!
Огромен солнечный желток...
Полуготов пока белок -
На небе жарится глазунья!"
И кто услышит, скажет - "Бред!
Запрячьте вилки да ножи."
Не закричали бы - "Вяжи!"
А ведь диагноза-то нет -
Был просто голоден поэт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801560
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
Чи кохання багаторазове?
Адже він мені каже «Ви»..
Ти не згасла, моя любове?
Ти не вмерла? Ну що ж, живи,
Неспокійну, важку дорогу
Небом вистели зірчаним,
Бачиш, знову я йду від нього
По шляху… що веде за ним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801496
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
Полеглим і живим
захисникам України
п р и с в я у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]
[i][b][color="#a303a6"]Що за світло крайнеба постало
В цю росисту світа́́нкову рань!
Де ти в ніч цю безмісячну спало?
Встало сонце…
І ти з сонцем встань!
Світ заповни живим, свіжим змістом,
Дихай з сонцем у лад, в унісон,
І струси з тіла ковдру імлисту –
Несподіваний
капосний сон..
Жар душі хай, одначе, не тліє –
Розгорається новим вогнем:
Так багато ще горя в житті є –
Не об’їдеш
гривастим конем!
Тож лаштуймо не спшіно, та разом
Добру трійцю гарячих коней,
Щоб у новому просторі й часі
Колісницею
правив Еней…
І нехай нам той легінь моторний
У житті вкаже праведну путь…
Не підемо в світ рабства потворний,
Нас туди вже й
бичем не зженуть!
Бо те світло крайнеба, що встало,
Вже не згасне в серцях! І – повік:
Край наш гідний того аватара,
Що Господь нам
у Небі нарік![/color][/b]
30.07.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
Тусклые лица, цветные платьица? -
кажется. У тратуарных плит
старая кошка на небо скалится.
просто спит? -
кажется. Это успокоительно.
Трудно, калачиком на кровать,
каждый закат с широко открытыми
умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801134
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Доброе утро, проснувшийся мир...
Нынче кувшинкой озёрной встречаешь?
Силою взмаха расправленных крыл
Только ли цаплю в полёт отпускаешь ?
Буду парить над сокровищем рос..,
Что сохранялось ночною прохладой,
И над землёю, где пахнет покос..,
И над водою с лягушек руладой...
В чистую воду, как в омут любви,
Брошусь нагою, да с головою !
Зорька, на берег пока не зови -
После букет соберем мы с тобою...
Доброе утро, мой сказочный мир!
Нет, не хочу, чтоб ты звался безумным.
Разве что только - безумно любим...
Будь на века до безумия чудным!
(фото с инта)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801160
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Залиш мене - мені!...
Хоч крихту, міліметр, атом, мрію...
Сил концентрація - Везувій! (Думав ти...)
Але і той, рокочучи, маліє...
Розхристаний, на попелі...
-Не спи!...
Кричу - собі. Так хочу бути небом,
теплом весни і громом поривань...
Нема в мені піщини від вагань!
Лиш пролетіти б з вітром понад степом...
Там, де є Хтось - натхненник сподівань.
-Не спи!
27.07.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801024
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018
У Барселоні рідко дощ.
Пекучий брук.
Ми йшли старезних стін уздовж
З вузлом із рук
Троянди пахли п’янко так
І грів пісок.
І кастаньєти чітко в такт -
Цок-цок, цок-цок…
Серед розжарених цеглин
Майолік гра.
Ти цілував. Це чув один
Пісок між трав.
Минає спека уночі...
І ця мине.
Фламенко більше не звучить.
Забудь мене.
Я йду, прощаємось відтак.
І не питай por qué
Вода, що дасть солоний смак
І відчуття гірке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800597
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 28.07.2018
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама,
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
Руде волосся пестить ніжно,
Розвіює туман ходою,
Ховає личко білосніжне,
Тримає комірець рукою.
А я присів на мокру лавку
У світлі сивих ліхтарів,
Здираю сум неначе п'явку,
І знов ховаюсь від дощів.
А дама в'ється крізь тумани,
Горять алей багряні шати,
В кишені хризантема в'яне,
І як же вас, красуне, звати?
В обличчя дме жорстокий вітер,
Тремтить від холоду ліхтар.
Розметані пожухлі квіти,
Лежать у срібнім світлі фар.
В останню мить сказала дама:
-"Я світлий смуток, поетичний,
-До підсвідомості я брама,
-Я осені Душа одвічна."
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама.
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751569
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 27.07.2018
Ти чуєш? Я плачу,
І дощ зранку ллється.
Я знову пробачу,
І знову минеться.
Поглянеш- всміхнуся,
Торкнешся- зомлію,
До рук пригорнуся,
І все зрозумію.
Ти бачиш? Щаслива!
У сонці купаюсь!
Така несмілива...
У горах ховаюсь.
Знайдеш мене в полі,
В садах чи лісах,
Звикаю до болі,
Я вся в мозолях.
Я стерплю, і далі
Ростиму поволі,
Уздовж магістралі,
І навіть в неволі.
Вродилась травою,
Така моя доля,
А краще б рікою,
Чи берегом моря.
А, може, я птахом
Здійнялась би в небо?..
Одним лише змахом
Злетіла над степом...
Ти чуєш? Я плачу....
І дощ зранку ллється...
Тебе я пробачу,
У мене Є серце!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798728
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Крізь шепіт моря тебе я чую,
Солоний дотик мене дурманить.
Цей східний танець тобі танцюю,
А теплі хвилі будять пам'ять.
Пірнаю в теплі обійми моря,
В полоні хвиль втрачаю розум…
Ти недалеко - ти зовсім поряд,
Твоїх спокус я шалена доза.
Згублюся в ньому, віддамся вітру…
У ритмі танцю тебе чарую.
Лише з тобою в тривимір світу,
У лоні моря
себе
рятую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800564
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 27.07.2018
[i]Сьогодні, 27липня найдовше
за сторіччя затемнення місяця.
Про один із можливих його
наслідків – у цьому вірші…[/i]
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось би – без прототипу –
Й мені сказати тут чогось…
Кохати ж бо (не до просипу!)
В житті своєму довелось...
То ж любимо ми все природне,
Навіщо нам той віртуал!
Подай нам кралечку породну,
Її любовний арсенал.
І пестіть всмак інструментарій -
Принади тіла усього,
Бодай поповнити гербарій
Мемуаристики й того,
Що збуджує, коли вже старість
Наступить неповоротка,
І пасія, що не до пари,
Вам дасть заслужено «пінка».
Пройдіть по трепетному тілу,
Знайдіть – що треба, як атлант,
Щоб високо душа злетіла,
Розквітнув єгеря талант!
…Й до чого вам ті фібри серця,
В душі курдуплевій політ,
Коли в руках дівчи́на з перцем,
ІІ реально «кльовий» світ?!
Знайдіть круту й розкуту позу
Й скуштуйте терпкого вина,
Нехай гримлять на небі грози –
Наситить вас вином вона!
Та не забудьте «післявкусся» –
Гірком солоним закусіть,
Заки у нетрях ваша Нюся,
Сплоха розшукує труси…
Ще б на прощання жоломігу
Попестить вдячно не забуть!
Щоб надихнула ще й на книгу
Про хтивості скоромну путь…
…Нехай простять мені читачки
Оцей «любовний» вінегрет,
Та хай знайде такі «заначки»
В любовних опусах поет![/color][/color][/b]
27.07.2018.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Прямоугольник в раме опять дождит,
шумно очаг транслируя перед небом.
Плачет земле... глупышка - везде вожди,
сытые, до болячек, чужой победой.
Миру нужны прозрачные вензеля,
слякотно отразившие бога люстры.
Ты же из тех, кто издавна всем сулят
всё что угодно там, где исконно пусто:
только воюют воды за берега -
чей будет правым снегом для новой крови,
вырастив к ночи скалы сквозь мой фрегат.
Небо морщинит грозами, тучи сводит,
что-то к утру задумав... опять тебя
рядом со мной на все позабытых двадцать.
Вот и раскаты грома опять трубят
страх не любить...
тебе-то чего бояться?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800891
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Чомусь, мовчу... А слів - багато так!
Засипано, заметено... Пустеля!
Лиш вітер мій, залюблений в слова,
підхоплює їх тихий, тихий шелест...
Коштовна мить, - здійметься ніжний бриз...
Немов з віків. Осяйна насолодо!
То вітер мій... Звідкіль лише приніс?
Цілющу цю, глибин морських вологу...
У вирі тім роздмухуєм пісок,-
а вранці зберемо́ дзвінкії трави...
Слова... Слова святі і сильні, наче Бог!
На нашій нескінченній переправі.
24.07.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800449
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 25.07.2018
[b][i]Липневий дощ, попри біду і лихо,
В калюжі кинув листя-якорі.
І так спокійно, так нестерпно тихо.
І так прекрасно в нашому дворі.
Сентиментальність неба сірі площі
Й будівель давню, давню сивину,
В сльозах небесних з радістю полоще,
Немов відлига - пролісок й весну.
Приємна хвиля на засмагу сонця,
На поріділу хлюпнула юрбу.
Й з'явилося в спітнілому віконці,
Від пальчика дитяче: "I love you".
А нижче: "Бог, тролейбусів рогатих,
Верни на мирні вулиць манівці ".
І падав дощ, а землю, мов плакати,
Розписували зривів олівці.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799384
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 22.07.2018
А когда ты умрешь, я, прости, не приду попрощаться.
Не терплю этот ладанный запах чужих панихид.
Я не буду сидеть в исступленье, седеть от несчастья,
По ночам, заглушая рыдания, сны и стихи.
Лентам я не позволю чернеть в уголках фотографий.
Соболезновать кратко не стану родным и друзьям.
И на пару гвоздик я не брошу бессмысленный гравий,
И не брошусь вдогонку в одну из зияющих ям.
Полотном от зеркал суеверно не буду скрываться.
И под хлебом стакан не оставлю в канун Рождества.
И когда ты умрешь по Москве, ровно в семь девятнадцать,
Знай, я в шесть восемнадцать по Киеву буду мертва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484577
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 21.07.2018
Стайка оттенков перелетела буднично
мелкое побережье больших страстей,
тысячи снов щипая вокруг полуночи,
пару сердец роняя в одну постель.
Мы будем жить вдоль лета...
и даже далее...
мимо себя.
Ни преданность, ни любовь
не обесформят линий осенней талии.
Ты, как любой.
И я - окажусь любой
каплей, упавшей точно на искру жалости,
мысленно поднимаясь на небеса.
Четвертью от прощения, даже малости,
осень заиндевеет на всех часах,
не пережив зимы и чего-то более,
выплакав нас однажды одной историей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799577
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Не хочу лічити прихованих знаків.
Цей світ надто звиклий до лайків/дизлайків.
Носитиму вперто навиворіт майку,
Зелений з червоним єднатиму в масть.
Неділю не ділять за дзвонів відлунням:
До полудня – святість, з обіду – облуда.
Душі світлозорість не щезне у будні,
І погляду колір за дзвін не продасть
Монет золотих, позолочених, срібних –
Гілляччя галактик трусити негідно,
Щоб власної ночі тісні краєвиди
Осяяв рясний зорепадовий дощ.
А зорі байдужі до "за" всіх і "проти" -
У них зовсім інші низини й висоти,
Не ми, а вони нам встановлюють квоти
Падінь неборіжучих світлом та прощ
незліченністю прихованих знаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799844
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Цей світ до нас не був таким красивим,
Усе було закрите, як Сезам.
Любов'ю розговілись небосхили,
І ллють у серце золотий бальзам.
А ми п'ємо – нам мало цього світла,
І тлієм щастям, шепотом долонь…
Цілуєм квітку, що між вуст розквітла,
Радієм сонцю, б'єм йому чолом.
Тепліє світ від нашого кохання,
І б'є ключем, повставши на диби.
Цей рай для двох, у нім нема вигнання,
У нім любити вмієш - так люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Водной бы глади круги в лицо стоптанной суши
И наблюдать, как бредут в Беспредельности души
Твёрдой тропой несмолкаемо стонущей стужи,
К мертвой мечте, что надеждами голову кружит.
Липкая тишь засверкает, волною накроет,
И навсегда поглотит не блаженство - иное,
Чуждое жизни, сказанье ухода живое -
Лик антиномии песни экстаза покоя.
И с ниоткуда сошедший, туманом скользящий,
Город блеснет и фантомы земные разрушит
Каменный стих, всем пришедшим к воротам гласящий:
Смерть, что придет изнутри, прорастает наружу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798873
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Скелети у шафі смакують дозвілля:
Димлять цигарками у парі із міллю,
Малину шукають в відламаних фільтрах –
Хитрі
Куражаться в хутрі "під норочку кролик".
Шикарне життя підсвідомість неволить.
Тарган клеїть дурня васабі із ролу.
Лав-сторі
Скінчилась раптово на піку ілюзій –
Тепер не коханці і навіть не друзі,
В розборі польотів на злітній на смузі
Загрузли.
Японської кухні любителі знають,
Що з паличок – в палички сутність ховає
Обряд поховання. Дістались до краю
Розмаю.
Минуло любові холодної літо:
У неї скінчилась можливість "доїти",
На нього ж чекають дружина та діти.
Привіти
Дістануться дому "букетом" курортним:
Трепера/застудою в області шортів –
Для нього. Для неї – укотре абортом.
Акорди
Останні звучать в не смакуючих суші,
Образа взаємна васабить їм душу,
Та кожен доїсти замовлений мусить
Кусень.
Малює реальність в гримасах портрети.
Від каменя кола – не лінія злету.
Поповнилась шафа наступним скелетом
Не хепі-енду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798307
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Моє совеня виглядало тебе спозаранку:
«Промінчику липня, спустися з хмарини до рук.
Натхнення наллю в криштально-дзвінку філіжанку
Печалі з обличчя, неначе пилинки, зітру.
Ми підем з тобою по росах бездумно стрибати,
Урозсип урозтіч з-під ніг присне зграйка зайчат,
Скуштуєм липневі медвяні дари благодатні,
Помножиться радість іскристо на гранях стократ».
Моє совеня виглядало тебе до останку,
Допоки дощі не засмикнули щільно фіранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798227
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Хочу!.................
Змінити проржавілих днів замки...
Повимітати всі кути і закапелки...
І вбратись хочу у нові рядки!
Не у шовки...Що́ гонір? - Розум спертий!
Повивільняти з кліток голубів...
Холодні двері прочинити в небо...
Там, споконвічне світло маяків -
дороговказом...Те, що серцю треба...
Хочу! Збирати слововрожаї!
Солодкий дар, що всотав сонця силу...
Вони твої! Достоту всі твої!...
Мій Виноградарю! Зростив мене всесилу!
04.07.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798168
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Хочу!.................
Змінити проржавілих днів замки...
Повимітати всі кути і закапелки...
І вбратись хочу у нові рядки!
Не у шовки...Що́ гонір? - Розум спертий!
Повивільняти з кліток голубів...
Холодні двері прочинити в небо...
Там, споконвічне світло маяків -
дороговказом...Те, що серцю треба...
Хочу! Збирати слововрожаї!
Солодкий дар, що всотав сонця силу...
Вони твої! Достоту всі твої!...
Мій Виноградарю! Зростив мене всесилу!
04.07.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798168
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Жизнь, как кристалл на просвет:
Грани, бока, щербины…
Крохотный бриллиант
Или осколок длинный кварцевого песка
Плотно забитый в сланец…
Вечность, как жизнь - момент,
Горы, луга, ложбины…
Видимый вариант,
Высосанный из пялец,
Кружев судьбы слепой…
Ты здесь, лишь - постоялец
Выбор не за тобой…
Но!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797901
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Здесь у них, в Габичче-Маре
И креветки.., и кальмары...
Предложили нынче Оле
Блюдо "Конце е вон голе",
"Дзуппа алла фронтайана" -
Вкус отметила Татьяна!
"Папарделле..." (вашу мать),
Съесть хочу, но стыд сказать...
Итальянских блюд немало,
Но скажу я - наше сало,
Что в дорогу все же взяли,
В мини-баре сохраняли,
Ближе к ночи смаковали!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797847
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
По глади моря - белый парус,
По коже - жаркий ветерок...
И соблазняет тебя Бахус -
Вина бы лёгкого глоток...
Глоток вина средь моря жизни,
Где лето чайкою парит
И перламутром красит мысли
Проснувшийся в тебе пиит...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797850
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Сонце жваво прямує у ранок,
Темне небо от-от й розцвіте.
Заросились невидимі рани.
Водять колом тумани омани.
Де ти?
Де
Заблукалого серця прозріння?
На уяві загострює звук
Страх, що врісся у мозок корінням.
Біснувато звиваються тіні.
В скронях стук.
Срібла лід розтікається ртутно
Від волосся до пальців. Між пліч
Вхід металу до болю відчутний.
Тягне душу в Бермудський трикутник
Глупа ніч.
Не заснути б! О ні! Не заснути!
До світанку лишилася мить.
У тумани прозріння закуте.
Боязнь правди – найгірша отрута,
Що затримує істинний схід
І душі світанковий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797688
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Зав`идно певчею родиться -
Без страха крылья надевать.
Волшебным пёрышком Жар-Птицы
Совсем не трудно рассказать
Про ситцы,выцветшие, неба...
И пыль, морскую, на губах,..
Отправить душу на молебен...
И... возрождённую,принять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797623
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Сьогодні тихо. Вихідний...
Тайм-аут. Недоступне сонце...
Дерева мокрі, мокрий шпиль,-
кляшторних гротів вічний штиль
на кожнім моїм повороті...
Сьогодні тихо. Час-містраль...
Тайм-аут для суєтних буднів...
То інший вимір,- за дощем...
Лиш не втонути б під плащем...
Дерева мокрі, мокрі люди...
То час прийдешніх відкриттів...
Шукай у серці Магеллана!
Час для прозріння поколінь...
"Мозковий штурм" - підйом з колін...
Півострів Істини... Нірвана!
28.06.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797440
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Я почую твій голос, Маленький мій Принце, у сні
Ти приходиш до мене торкаючи пальцями скроні
А над дахом моїм заворожені голосом коні -
Невловимі сузір'я, не підвладні нікому, о ні!
Лише й тільки тобі...
Чи дозволиш мені?
Ти сьогодні побути з тобою до ранку( до сонця)?
Обіцяю не буду, як вчора, молити навіки
Залишитись зі мною тебе, зачинивши віконця.
Цілувала б так палко твої золотії повіки
Чи дозволиш, прошу?
Я тихенько пишу...
На холодному склі, що між нами - прозора стіна
Я крізь неї твій погляд сумний бачу й в серці до болю
Відзивається та неможливість побути з тобою
І за що дві душі небеса посадили в неволю?
Роз'єднали обох...
Чи диявол чи Бог?
Чи не вдячність людей небесам є виною всьому?
І що нарізно руки і душі блукають між світом
Ти закований осінню - в ній, я обвуглена літом
Навіть час не для нас, не про нас.Відкидає магнітом
В протилежні боки...
Доторкнуся щоки...
І сріблясте волосся твоє пропущу я крізь пальці
У цю мить до світанку щоб встигнути і не забути
Образ твій, голос твій.Ми ж з тобою - одвічні скитальці
І безсилля оце для нас гірше гіркої отрути
Знов обернемось в пил...
Не хватило нам сил...
І не хватить ніколи бо час, як пісок невловимо- сипкий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Не наверное!.. - Душу погубят,
Раз целуют огнём эти губы…
Горячо обнимают и руки
После тысячелетней разлуки…
Только сердцем понять невозможно:
Почему - сокровенное сложно…
Как и роли,и маски, и лица…
Когда время минувшего снится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797626
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Что-то уже случилось: расплавлен вечер,
выпорхнуть нечем - значит, сложиться сном.
Для побеждённой милость - в плывущих свечках
маленькой речкой, маленькой - о большом.
Что-то уже случилось: искрили будни,
давшие людям праздничного тепла.
Для побеждённой - милость проснуться будет.
А ничего не надо... я вся - была...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797146
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Медвяна липа відцвіла,
Віддріботіло вже півчервня,
Черешня на краю села
Рум’янком вкрилася знічев’я,
І так спекотно на морях,
Так голубливо у гайочках,
Що я душею приросла
До літа в писаній сорочці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796157
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 19.06.2018
На спів сирени рухається пристрасть
Нестримана, осліплена жагою.
Судно величне в брані неспокою
Емоцій моря.
Днище рвуть ганьбою
Зубаті рифи.
Знаєш ти, Сізіфе,
Що камінь вкотре рухаєш нагору
Найвищих гір, минаючи Олімпу
Туманність мрій? Знеможений. Зупинку
Дозволить доля?
Дошки зойком скрипнув
Пробитий корпус.
Голос. Де той голос,
Що так манив шовковістю ілюзій?
І хто сказав, що пекло нижче раю –
Огень чуттів пекельний жар минає
У прагненні нестриманім вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789954
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 13.06.2018
А я сьогодні ночував у мами...
Дитям малим по ніжність і любов
В обіймах теплих вечора прийшов.
Яке це щастя- ночувать у мами!..
А вечір так поволі догоряв
І не хотів у темряву спливати...
Мов у дитинстві, поправляла мати
Мені подушку, щоб зручніше спав...
А ранок запалився у журбі.
Я мав іти стежиною своєю.
Я був у мами... Я втішався нею...
Помилуй, Боже!.. Дякую тобі!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118060709335
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794795
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Його рукою водить Бог
І він малює теплі крила -
А там, де двоє, де удвох,
Завжди розправлені вітрила...
Художнику не треба дня,
Не треба кольору і світла,
Бо він, здається, навмання
Мішає фарби на палітрах...
Та звичним рухом, у мазках,
Не оглядаючись в нікуди,
Він, тихий, мовчазний казкар,
Дарує щедро Вічність людям...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794876
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Мне надоело чего-то ждать…
Мне надоело - судьбе не верить…
Я так устала тобой страдать…
И постоянно грехами бредить...
И я решилась - концы рубить!
И,не касаясь,оков запястий,
Я перестала себя губить -
Меж строк, упрятав, и трепет властный…
Я так устала тобой страдать,
Когда тонула в желаньях ласки…
А ты… не думал меня спасать
Победоносным объятьем страсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Какие длинные дороги
Одну судьбу к другой вели…
Не только Ангелы… И Боги -
Кресты Голгофе принесли...
Как сумасшедшая кричала,
Когда во сне тебя нашла…
И так пронзительно молчала,
Когда смотрела на тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794263
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Разделась.., влезла на весы...
"Ты бы ещё сняла трусы..." -
Тянул улыбку старый бес.
Построил глазки и исчез.
Но стал бубнить по вечерам -
"Не вздумай шастать к докторам.
Всё запретят - и соль.., и сахар...
Коли нужда, есть классный знахарь. "
"А знахарь тот хорош собой ?
Тряхнуть готова стариной !"
И замер бес с хвостом поджатым..,
До слёз обидно быть рогатым.
И как-то жаль его мне стало...
Ведь факт - любили его мало.
"Послушай, (предложила), бес,
Пойдём на кухню, снимем стресс."
О жизни долго мы болтали...
Под мясо чарку наливали...
Съедалась сочная олива,
И маринованная слива...
Погладил своё брюхо бес
И заключил, что лишний вес
Совсем не лишний, а - НЗ* !
И таяло во рту безе...
*нз - неприкосновенный запас
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794209
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
У подружжя Паранчуків не було дітей. Вже з сімнадцять добрих літ минуло з того часу, як поженилися Оксана та Юрко, а Бог дітей не давав. Яких тільки докторів об’їздили, а ті лиш руками розводили: і нібито все добре: і Юрко здоровий хлоп, і Оксана здорова жінка, а дітей нема. Від докторів Оксана кинулась ходити по знахарках. Ті варили якесь зілля, замовляли його, настоювали по два-три тижні, але то нічого не допомагало. Потім пішла по ворожках. Ворожка – то ворожка. Кидала на карти, чорнющими очиськами дивилась у них:
– Ой жіночко! Що я можу Вам повісти? Вам пороблено, ще й як пороблено! А поробила якась чорна жінка. Ану пригадуйте собі, хто є до Вас найближчою? То якась сусідка або коліжанка.
Оксана не напружуючи пам'ять, пригадувала, певно, зо сім своїх чорнявих коліжанок, бо завжди мала їх багато. Але так і не могла зрозуміти, хто з них бажав би їй зла. А ворожка далі продовжувала:
– А ще у Вас в городі є закопаний під грушкою жмут волосся і суха жаба. То треба викопати і спалити. Як викопаєте і спалите, то, може, все буде добре.
Навесну Юрко перекопав весь город, але таки нічого там не знайшов. Хоч орати вже не треба було.
Давно Оксана помітила, як чоловік з заздрістю дивиться на тих чоловіків, котрі бавляться з дітьми. Он сусід своєму малому змія летючого змайстрував і запускають обидва. А Оксанин родич з малою ступив до хати, так Юрко дитини з рук не спускав. І агукав, і тішився, і белькотів до неї. Побачила Оксана – змахнула з очей сльозу. Хоч не хоч – сльози самі на очі навертаються.
А ще Оксана молилася. І свічки у церкві за здоров’я ставила. А як дивилась на ікону Благовіщення, то все їй здавалось, що то до неї той святий Гавриїл сходить і сповіщає чудову новину. Але чи то віра її була заслабкою, чи, може, Бог посилав таке випробування, не знала.
Було то десь під зиму. Вже бралися трохи приморозки. Оксана з Юрком обійшли господарку. Стара Маринка, Оксанина мати, сиділа біля печі та й гріла плечі. От би внуків поняньчити, а Бог не дає. Отак вона зі своїм Матвієм і не стали дідом та бабою. Прикро, а що поробиш?
Може, й правду кажуть люди, що хто бузьків зобидить, то дітей у тій господі вже не буде. Не принесуть. Бо птаха то Божа. Не можна її зобижати. А вони колись з чоловіком ой як зобидили тих птахів.
Ще Оксанка була малою. Прилетіли навесну бузьки та облюбували їх хату, та так, що на даху стали вити собі гніздо. Так завзято, так весело, що мала б душа радіти. А вони обоє налякались, що обгадять птахи все подвір’я. Ще й студня відкрита. Як ту воду потім пити? Виліз Матвій по драбині на дах та й скинув пташине гніздо. Ще довго кружляли бузьки над хатою, а потім зобидились і полетіли. Так більше і не прилітали. Дітей у тій хаті більше не було. Не народжувались, бо бузьки їх не носили.
– Мамо, чи можна тих птахів якось перепросити? – Оксана стояла задумана і все дивилась у височінь.
– Не знаю, дочко, не знаю. Гріх ми маємо з татом великий за бузьків. Може, якось і можна. Але як?
До весни Юрко змайстрував аж три круги під лелечі гнізда. Один заклав на стовп, другий на дах, а третій на ясена. Отак вони чекали повернення бузьків. Оксана виглядала їх кожен день з такою надією, з такою мольбою, що аж серце стискалось від жалю.
Недарма кажуть, що віра та надія творять дива. Таки то диво сталося. До давно забутого обійстя навесну прилетіли бузьки. І почали вити гніздо на старому ясені! А незабаром з’явились малі. Яким чудовим було дійство, коли старі бузьки вчили літати малих! Як усі раділи!
Дива та й годі! Певно, таки простив Господь гріх старого Матвія та його Маринки, бо до наступної весни у хаті стояла колиска, а з неї голос подавав малий Матвійко!
Бузьки літали навколо хати. Оксана усміхалась до синочка та до бузьків: – Бузько, бузько, бузько пан!
Дай ми гроші на кафтан!
А я гроші загубив і кафтана
Не купив!
А вкінці промовляла:
– То Божа птаха, сину!
Наталія Ярема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794133
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Ілюзія чи радше зручний кокон.
В нім затишно ховатись від проблем.
Гойдається з мрійливості волокон,
Де ми живем із сонця одним днем.
В безхмарнім небі, чи таке буває?
В ілюзіях звичайно, а в житті?
Коли лиш дощ зневіри накрапає,
Порветься кокон з жалю- висоті.
Коли не чуєш, вже давно не чуєш...
Чи радше вже не хочеш, почуття-
Такі застиглі з болю, не вгамуєш,
Коли навколо холодом земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793798
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 02.06.2018
[i]Стихотворение написано по мотивам романа чешского писателя
Йозефа Томана «Калигула или после нас хоть потоп»
специально для международного лит.конкурса
"Античные мотивы-2018", который состоялся в апреле-мае этого года.[/i]
Сквозь клочья тумана «Евтерпа» несётся,
Молитвы Нептуну творя.
На долгий период холодного солнца
Нептун запирает моря.
Но мчится корабль, нетерпеньем гонимый,
На родину из далека.
А в трюмах дары азиатские Риму:
Пшеница, каменья, шелка.
Тревога томит Луция Куриона –
Зачем он в январскую стынь
Отозван домой со своим легионом
Из жарких сирийских пустынь?
Неужто отец? – Непреклонный сенатор,
Чья жизнь вечно на волоске?
А может Тиберий, старик-император
Волной растворился в песке?
Конечно, Тиберий – садист-извращенец,
Жесток его жребий и гибл.
И в Риме любой несмышлёный младенец
Кричит, что Тиберия – в Тибр!
Но в том-то и есть жизни закономерность,
Что выбор – лукавый скупец:
Иль тот, кому дал ты присягу на верность,
Иль республиканец-отец.
---------------------------
Мерцая в лучах золотого заката,
Встречает земля корабли.
И кажется Луцию – это Торквата
Рукой его манит вдали.
Три года скучала Торквата-невеста,
Не ведая сладость греха,
Три года моля неподкупную Весту
Вернуть поскорей жениха.
И вот он вернулся!
Вернулся, а значит
Готовится к свадьбе наряд.
Но что же глаза он отчаянно прячет?
И что ж он как будто не рад?
На Аппиевой каменистой дороге,
Домой завершая свой путь,
Споткнулся о чары другой он… О, боги!
В таверне «Войди и забудь».
Вошёл и забыл и отца, и невесту,
Свободу, республику, честь.
Запутался в посулах славы и в лести,
И сам расточающий лесть.
У «римской царевны», а в прошлом гетеры,
Приманок большой арсенал:
Изыскан наряд, безупречны манеры,
И кожа – молочный опал.
К тому же Валерия – дочка Макрона…
О, гибельных глаз бирюза!
Забудет военный трибун легиона
Торкваты печальной глаза…
Мучительный выбор меж долгом и страстью!
Меж славой и честью своей.
Харибда и Сцилла – две равных напасти,
А мы – между жарких огней.
------------------
Цикада поёт в разукрашенной клетке
В перистиле у мудреца.
Кого же мне выбрать, учитель Сенека?
Тиберия или отца?
Сенека изрёк : «Слушай только свой разум.»
Но молодость – это не клеть.
Любовь и свободу, богатство – всё сразу
Так хочется в жизни иметь!
----------------------
Захлопнутся дня золотистые створки,
И звёздный прольётся ушат.
А там, в Затиберье, на римских задворках,
Свой пир гистрионы вершат.
Смеётся народ, и над властью хохочет,
Коль плакать нет более сил.
И где-то на Капри, под пологом ночи
Тиберий свой дух испустил.
Один император сменяет другого…
Народ в ожиданьи чудес:
Отмены налогов.
Тельца золотого.
И манны, летящей с небес.
Конечно, всё будет.
Но только недолго.
Потом эйфория пройдёт.
За каждый сестерций имперского долга
Сторицей заплатит народ.
--------------
Вдоль Аппиевой каменистой дороги
Стояли шесть тысяч крестов.
Прикованы намертво руки и ноги
Распятых восставших рабов.*
Меняются люди, меняются боги,
Но тонок всегда волосок.
Другие заботы, другие тревоги,
А волны, как прежде – в песок…
----------------
[b]Примечания:[/b]
[i]Аппиева дорога во времена Римской империи соединяла Рим с побережьем Средиземного моря.
Макрон – древнеримский политик, префект претория в 31 — 38 гг., участник придворных интриг, приближённый Тиберия.
Перистиль – дворик, окружённый с четырёх сторон крытой колоннадой.
Гистрионы – в Древнем Риме так называли профессиональных актёров, составлявших труппу.
* - имеется ввиду восстание Спартака, произошедшее примерно за 100 лет до описываемых событий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793748
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 02.06.2018
-Хто ти?- питала тополя,
пильно вдивляючись в очі...
-Певно невільниця, сестро,-
хтіла б за гори, та годі...
-Хтіла, щоби обладунки
були легкими, як крила...
Хтіла б летіти за вітром,-
зранена терням - безсила...
-Ні! Не безсила в недолі!
Хрест не покинутий - воля!
В серці любов, як тернина...
Ти споконвіку - Людина!
28.05.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793656
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 02.06.2018
Под кроною перестоим,
Коль душный день грозу накликал.
И аромат предвосхитим
Взъерошенного базилика
И мяты перечной листа,
Что спали в пухе тополином...
Но дождь, ныряя в цвет куста,
Божественно запах жасмином...
Давай немного помолчим,
Умолкли нынче даже птицы...
В раскатах грома ощутим,
Как чувства рвут свои границы!
http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от LaurA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 02.06.2018
Обплітаєш словами -я знаю.
А чи хочу я світу, спитай!
Де чотири стіни затискають,
Моє небо в лещатах, збирай
Всі ті зорі з надії, що впали,
Так намарне у стінах зневір.
Ти не чуєш мене, я благала,
Не летіти так швидко, повір...
Затиснувши ті крихти із часу,
Догоріли усі, відпускай...
Обплітаєш словами, я знаю.
Світ затисне, так схожий на рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793989
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Не зупиняй, не маю я страху́,
Не вмію я літати надто низько…
Дивись услід – як крилами махну.
Дивись… поки в очах не стане блиску.
І не молись за мене - лиш мовчи…
Це я, прощаючись, тебе благословляю
Відчути трепіт серця при свічі
І реквієм утраченого раю…
І не дивуйсь – для волі сто причин!
Вже чую клич небесного причастя…
Не зупиняй нескорених вершин –
Якщо й себе
згублю
у миті щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
И журчат сюжеты из открытой раны
чётко между строчек по крутому плану.
-Это просто ливень!
Ты - из несогласных
в чётком объективе на простое счастье,
то, что по стандарту, в общем-то, раздето.
А сегодня где-то наступило лето...
до жары +40...
до гнусавой мушки...
так, не по сюжету.
...просто, потому что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792554
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
З дощем думки чистіші - хмари білі...
Стікають з серця святістю води!
Якщо б б не дощ,- хіба б справляв весілля
мій сад старий, так спраглий чистоти...
Якщо б б не дощ,- коріння чи б пустилось
попід склепінням світу, всохлим вщерть...
Якщо б не він,- чи дерево б розвилось,
вростаючи у безмір синіх веж...
І, мокра бузина - землі корона...
Чар-зілля, що зніма з думок хрести!
А пагорби пристанищ - не могили!
Тут, що не крок, живуть чарівники...
Збирають дощ в артерії-латаття.
Спиняючи, звільняють простір-час...
Якщо б не дощ,- зустрілися б ми завтра?
Якщо б не дощ, цей день згорів би й згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792551
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.
Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,
Засльозили у тузі глибокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792321
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Пишу,пишу,и вянет лист под фразой,
Как лёгкие от дыма у курца
Так тяжела,как исповедь,не сразу
Дорога к пораженью у гонца...
Война со скукой требует подпитки
"Горят" нейроны искажая жизнь
Я пью любовь,зловонней из напитков,
Даже в Аду не подают "на бис"...
Что ждёт в конце мою седую душу,
Две рюмки водки и один лимон?
Курю печаль,ещё одну минуту,
И вешаю за стаж значок "ГЕРОЙ".
Всё важное опять отбросит тени,
И ты хоть синим пламенем гори,
Уходят навсегда дурак и гений,
Всегда...Какого б чёрта не дери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 18.05.2018
В неї очі блакитні і в пам'яті - сто казок.
Вона любить (заочно) моря і далекі пляжі.
В неї пальці тонкі. А вуста - пелюстКИ відважні.
Та закони трагічного жанру такі поважні,
що в гарнесенькім черепі сто наскрізних дірок.
В нього очі, мов ночі. А прадід його - вулкан.
В його снах напинають вітрила вітри північні.
Йому б стати колись піонером шляхів космічних...
Коло ніг її кинув якір. Пропав! Не пан...
Ні туди, ні сюди. Вже ніхто не рахує ран.
Зотлівають мости і поволі вростають в кригу
там, де він і вона. І порожній примара-храм
виглядає згори
мов квадратик
боксерського рингу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Берег корабль замечает…
Ветер - утюжит волну…
Песня Сольвейг зазывает
В пустошь,где вереск в меду…
Чёрный гранит обжигают
Звёзды,упавшие,днесь…
Сколько их было - не знают…
Сколько осталось - не счесть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791682
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Усім, хто не влазив у задані рамки,
Без тіні сумління підрізали тямки*,
У декого – серця шматочок по шию,
Бо надто вже голосно, бідненьке, ниє,
У когось – частину втяли правдолюбства,
Щоб менше кричав за достатки для людства.
У когось ідей забагато про волю,
А хтось просто вирішив бути собою?
Зістригли травою газонною мрії.
Ніхто тут за грані вилазить не сміє.
*За картиною -
Павла Кучинського "Ідеальний сад"
*Тамка (тяма) - Здатність осмислювати що-небудь; кмітливість, тямущість; розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790531
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Бисером вышью картину…
Радугой станут мосты -
С края до края холстины…
Первыми лягут стежки -
Жёлтого солнца - в лазури,..
Вербы - у кромки воды,
Спелых колосьев июля…
Зелени - сочной травы…
Розовых ягод калины...
Маков,ромашек волны…
Раем зовётся долина -
Полная света любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 09.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018
На спів сирени рухається пристрасть
Нестримана, осліплена жагою.
Судно величне в брані неспокою
Емоцій моря.
Днище рвуть ганьбою
Зубаті рифи.
Знаєш ти, Сізіфе,
Що камінь вкотре рухаєш нагору
Найвищих гір, минаючи Олімпу
Туманність мрій? Знеможений. Зупинку
Дозволить доля?
Дошки зойком скрипнув
Пробитий корпус.
Голос. Де той голос,
Що так манив шовковістю ілюзій?
І хто сказав, що пекло нижче раю –
Огень чуттів пекельний жар минає
У прагненні нестриманім вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789954
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Я потеряла голос. Голова -
пустынный храм, где тенью бродит кто-то.
Слова застыли, словно жёны Лота.
И тишина, как липкая халва.
И между плит безмолвная трава
растёт... Растёт... И меркнет позолота
на тонких пальцах одряхлевших муз,
что вечерами, нахлебавшись граппы,
произведут на свет не ряд метафор
и стройных строчек, а - какой конфуз! -
забавный звук и характерный запах.
И правда скажет прямо, без прикрас:
- Финита ля комедия, Пегас!
И грусть не в том, что опустевший храм
всенепременно сбудется базаром,
где самым разноплановым товаром-
остывшим словом, рухнувшим Икаром -
возьмутся будни бойко торговать:
- Какой фасон! Пошив! Фактура! Стать! -
А в том, что пропивая мозг и почки,
моей пустой бездонной оболочке
по голосу до смерти тосковать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790157
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Касание - лунною дорожкой...
Подкожный трепет - мотылька...
Изгибы тела дикой кошки -
В горячем пламени огня...
Волной, желанного, цунами
Глаза - за шторами ресниц...
Такие чувственные гаммы
Не помнят правило границ...
Когда,желаемые губы,
Попробуют сладчайший мёд,
Горчинка нежного(пачули)
С височной вены упорхнёт...
Да и запреты неуместны,
Пока в крови бурлит река...
И потаённое - прелестно
На половине ложа сна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789284
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Камінний господарю!...
Чи не занадто важкими стали брили кам"яні,
що нагромаджуєш під покрівлею своєї господи?.......
Чи не час викотити ці сірі, холодні єства попід небо,
що пахне травневими грозами?..........
Бо навіть камінь, що лежить незворушно, не дихає і не пульсує,-
наповнений,- Його,- невидимою енергією.
Закам"янілому, - лише би світла!...
Аби з"єднатись живими атомами серця з клітинами сонця, хмар і вітру...
Проллється дощ. Відгримить останній вибух грому,-
і ти сам зачудуєшся, як важезні сірі брили заговорять єдиною мовою світу!...
Від мови цієї душа скидає відьомське закляття нескінченних тягарів,
що важчі, ніж кам"яні боввани на відлюдному, забутому острові...
Лиш тепер ти вільний!
В цій свободі зосереджена вся сила твоя і всі твої можливості.
Залишилось найпростіше...
Викотити з-під своєї господи важкі кам"янисті брили.
20.14.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789276
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
После сумрака стелется вечер…
А когда полыхает свеча,
Не придумывай длинные речи,
Не заглядывай грустью в глаза…
Обожги - поцелуями плечи,
Как сниму шелковистую шаль…
Всё хорошее - так быстротечно…
И не вечно,не вечно…Как жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Я ожидала эту встречу...
Я выбегала за порог...
Дорожкой выставляла свечи...
Сливовый испекла пирог...
Над чашей грога колдовала
И вскипятила молоко...
Часы у времени украла
(Под чёрно-белое кино)...
Всё вспоминала,вспоминала,
Перелопачивая дно...
Я укололась и упала!..
С трудом поднялась...Зажило...
Мне было мало,мало,мало!.. -
Такое сладкое вино...
А те сандаловые свечи -
В заледеневшее окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Не важна мне твоя зрелость...
Не нужна мне её сложность...
Мне нужна лишь - её нежность...
Не завидна - её кротость...
Прояви иногда - слабость...
Покажи мне себя,мудрость...
Обожаю за всё - смелость...
Ненавижу - души скупость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788353
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
В порожньому конверті – зойки тиші:
Спустошеність заповнює життя.
Буває в суголосся доля гірша,
Ніж зовнішня дозрілість й пустота?
Ні сповіді дощів, що напували,
Ні блискавок словесної грози.
Застиг сургуч – скріпив душі скрижалі,
З’єднавши у беззвуччя голоси.
В порожньому конверті – мить убивства
Останнього з десятка негритят,
Та пам’ять, що веде і суд, і слідство,
Вертає всіх, хто вижив після страт.
Не скинути мовчанням з серця туги,
Не схилить колос зріле почуття.
Стає безмов’я сфер тонких недугом
І б’є прицільно в зболені місця.
В порожньому конверті – спроба втечі
Від себе у нікуди, та навряд
Дорогою утрат свідомих й зречень
Вертаються до витоків назад.
В порожньому конверті – зміст послання,
Що криком виривається без слів:
Душевний щем, народжений коханням,
Уївся вглиб і ще не відболів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018
О ця весна - прелюдія любові...
Коли усмак світанки й вечори,
Коли звичайні котики вербові
Лоскочуть у душі новий порив.
Імпресія весни – душевні чвари…
Коли смієшся й плачеш від краси,
Коли вишневу гілочку за хмари
Встромляєш небу на усі часи!
А по судинах лише млість і ніжність,
Й блаженство щонайвищих почуттів…
І ти вдихаєш всю цю дивовижність
З магічності
вишневих
пелюстків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
В этом городе(с вечера)пахнет снегами...
Ветер тёмными коридорами бродит с дождём...
Тени длинные преломляются за углами,
Исчезая, куда-то, под мокрым плющом...
В этом городе северном я - между вами...
Я сама по себе...И жива - прошлым сном...
Я,наверное,заблудилась чужими веками...
Я когда-то вернусь...обещаю...потом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788206
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
[i][b]Ще досі, геть заплакані ці схили
І сліпить тайну сонця - колобок,
Життя стікає хвилями тугими,
Як хмарок біле-біле молоко.
Тепер таке кохання пяно-пяне
Панянки ловлять тільки на авто,
А між смерек тут досі ще: "Іване!" -
Дзвенить, та не відгукує ніхто.
Як інстаграмна, гуглівська людина
Із придолинних бачу нині хат,
Як мохові подушки на вершинах,
Голублять промінь сонячних Карпат.
"Марічко!" - лине в тріщинки між гори,
В озону найчистіший перелив,
Ці тіні предків досі, мов говорять,
Здається, хтось й зі мною говорив...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788134
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Запылились лучи
в продуваемых парках.
Дождь, аллеи смочив,
к горизонту прошаркал
мимо снов, мимо нас,
ожидающих чуда
в год по тысяче раз.
А потом безрассудную
занавесит вину
парой веток сирени
день, с орбиты свернув
потому, что - весенний,
распластавшись плашмя
по веснушкам на коже,
и тебя, и меня
сделав просто прохожими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788157
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Безвихідь виносить розум,
Шматує і досі будні...
Чому я в оті морози
Сказала тобі: не буду
Не буду чекати зовсім
Й не думаю вже про тебе...
Пройшла не єдина осінь,
А я шепочу: не треба
Не треба будити спомин,
Який заглядав у двері...
І димом, що через комин
В'їдався в стосунки мертві...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788183
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
И наступит пора -
Не смотреть на себя
В зеркалах,..и назад… -
На тревоги…
Лишь пустое,забыв,
Дорогое - объять… -
Целовать горячо недотроге…
А наступит пора -
Без не нужных «бла-бла»
Мировую раскуривать доле?..
Подойдёт ли тогда
Режиссёру она -
Для массовок,
В заглавные роли?..
Чтобы сразу могла -
До златого ковша
(Параллельно прямой)
И без боли?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787927
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
[b]Бард и ломбард[/b]
Сегодня у дверей ломбарда
Был обнаружен лом от барда –
Гитара, пачка сигарет.
А где же бард?
А барда нет.
Шесть(!) медных струн украли воры,
И не смолкают разговоры:
Куда пропал известный бард?
И почему закрыт ломбард?
[b]Транспорт и транспарант [/b]
Сказал однажды транспарант:
– Я тоже трансп-орт, но с -арант.
Маститые мужи в стране
Передвигаются на мне.
[b]Пузырёк[/b]
Если к буль добавить вар,
Получается бульвар.
Если к буль добавить он,
Получается бульон.
Если к буль добавить дог,
Получается бульдог.
Если к буль добавить дозер,
Получается бульдозер.
Если буль слепить с башка,
То выходит пузырёк.
[b]Потом[/b]
Потом, когда-нибудь потом
Я буду обливаясь потом
Работать даже по субботам
И воскресеньям.
Но – потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787952
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Метафорі́ло бризками в блокнот -
Лило́сь шампанським піняво-ігристо
У вірш блідий з неквітнучим безлистям
Попри тугий лабетовий цейтнот.
Рядки пливли, опівнічний Гольфстрім
Їх розривав на тропи у міжрядді,
Алюрово, як пафос на параді,
Притрушував родзинками із рим.
Морфей підступно нас хилив до сну,
Слова ковтали букви на екрані,
Алюзії розгублено-старанні
В строфу влізали трохи затісну.
Не витримав каркас останній жарт,
Розсипався будиночком із карт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787670
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
У епіцентрі квітня - хмарочоси...
Їх зрушив вітер,- бути білим зливам!
Скидай з грудей задушливу сорочку...
Без тих купань хіба ми тут щасливі?
(Я допоможу...)
У епіцентрі зливи квітень,- небом,-
порозливався всюди... Всі шпарини...
Від грунту - до душі засіяв. Боже!
Тим цвітом рятувалися щасливі...
(Давай разом...
Інакше тут не можна!)
15.04.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787601
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Ночь зимняя,
Ночь поздняя,
Не спится мне.
Смотрю в окно-
Бело, светло,
А при луне
Снег серебрится,
Снег так искрится,
Как в сказке он.
Пальто беру,
Во двор иду-
Мороз силён.
Иду я в сад
Шаги шуршат,
А мне мороз
Морозит руки,
Щиплет щёки
И нос до слёз.
И я бегом
Обратно в дом,
Там так тепло.
Ложусь опять
В свою кровать,
Смотрю в окно...
А на стене
Мне в тишине
Часы стучат.
Тихонько так-
Тик-так, тик-так
И спать велят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775864
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 17.04.2018
Повстречаешь, не спрашивай:
С кем ту ночь провела…
Почему - не накрашена…
Отчего - так пьяна…
Поцарапан у лодочек
Камушком каблучок…
Зацелованы плечики...
Не накинут - платок…
Повстречаешь, не спрашивай…
Не скажу…Не поймёшь…
Не пытай, не допрашивай...
Прогони меня прочь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Повстречаешь, не спрашивай:
С кем ту ночь провела…
Почему - не накрашена…
Отчего - так пьяна…
Поцарапан у лодочек
Камушком каблучок…
Зацелованы плечики...
Не накинут - платок…
Повстречаешь, не спрашивай…
Не скажу…Не поймёшь…
Не пытай, не допрашивай...
Прогони меня прочь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Одолели миноры -
Поселились в стихи...
Не простые аккорды
Отыщу для строки...
Не без рюмочки грусти
Про минувшее петь...
Если нерв оголится,
Будет долго болеть...
Невозможно - забыться...
Невозможно - забить...
Невозможно - проститься...
Невозможно - остыть...
Невозможно без грусти
Про минувшее петь...
Если только попустит,
То могу умереть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787169
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 15.04.2018
З часом розраховуватися часом стає надто дорого.
Ніхто нікому
Ні другом, ні ворогом
Не є.
Кожен бере своє.
З’їдає роки інфляція
До секунд просвітлень у пам’яті,
І "облі-" чи "аблігація"
Байдуже життєвій плинності –
Плату приймає готівкою
Відсутністі реверсу часу.
Ліміт золотого запасу
Підвищує цінність монет.
На аверсі – сходжень портрет,
На решці – цифри оплати:
Роки-миттєвості,
Дати –
Навчитися б їх цінувати,
Допоки розраховуватися часом
Із часом не стало наддорого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787125
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 15.04.2018
А когда меня не станет,
Долго будут жить стихи?..
Кто-то выучит на память
И не вычислив грехи?..
Ведь недаром написала…
Столько чувства отдала…
И ни разу - после точек
(Между строк) не солгала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Написала…
Прочитала…
Разорвала…
И сожгла…
Поместился на ладони…
Никому не отдала…
Беспощадной и жестокой
Никогда и не слыла -
Занавесила лишь стёкла,
Не затронув зеркала…
Только мне не полегчало,
Как на клочья порвала…
Как ладони обжигала…
И упрятала туда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786918
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
***маленька філософська еротична сюрреалістична поема***
Жрець. І Діва, дарунок у жертву Богам...
-що за діло до них мені? Я не віддам
Їм Данини Богів. В них удосталь всього.
Ти- моє і моя. Не зречуся свого!
........................................................
-жити хочеш?.. Тріпоче рука у руці.
Очі в очі... І ми у сторіччі оцім...
Знову долі єднають круті віражі.
Пам"ять серця чекає світлин вітражів,
Де були ми удвох у минулі віки...
Як не взяти таку? Не віддатись такій?...
...копіюю у пам"яті серця скріншот,
Як ВІН довго від НЕЇ до НЕЇ ішов...
Ким була ТИ ЙОМУ? Подарунком небес,
Бо булатом у жертву принести тебе
Він не дав... І вівтар не заляпала кров...
Жрець пішов проти Віри... Основа основ
Кожна Віра... Часи вимагали того,
Аби сталося так... Ти з бажання свого
Віддалася Жерцеві не без насолоди?
(вільний вітер не завжди бажання свободи)
Та й життя в ті часи цінували не стільки,
Як бажання віддатись (ні, не на постІльці
Із гламурно-слинявим коханцем- "героєм",
І дівоче оголення- це не покрою
Від Версачі нап"ялений одяг на тіло...
Жрець його не схотів би... І ТИ не схотіла б...)
Ким ВІН був? Глядачем еротичного шоу?
Ще той час не прийшов... (взагалі- час пішов у!!!..
"лайкарі"- "недолугопоети" пішли у!!!..)
Як земля пересохла очікує зливи!..
Мов дівоче бажання належати... НАщо
Є життя?- у Жерця запитати- чи краще
Проживати його у закутості буднів?
Лід і пломінь. Не бути чи бути? То БУДЬМО
Цілу вічність у миті запліднення лона,
Ніби вірш, що написаний проти шаблону
У часи, у які і писать розучили,
У часи, де З ТОБОЮ ЙОГО розлучили...
...та догідно пасьянсу розкиданих днів
Відтворилось... ЙОГО ти зустріла. МЕНІ
Ти знайома, мов Став на кохання Жерцеві.
Поза сумніву- ВІН! Ти пізнала? Оце він-
Може Я... Може ні... Пам"ять стерли віки.
-підійди і торкнися МОЄЇ руки,
Та ВОНА, що до НЬОГО прибігла по хвилях,
Та ВОНА, що на стінах Путивля заквилить,
Та ВОНА, що за Майстра віддасть свою душу...
Я ТЕБЕ пізнаю... Ніби равлик із мушлі,
Ти виходиш, звільнивши розкутості гени,
На жіночий вівтар, простягнувши до мене
Спраглі руки... І губи цілунку бажають,
І закуті тіла ланцюги розривають,
Що скували нам пам"ять, змінивши часи...
Ти- ОТА, про яку у Богів я просив,
І собі залишив, у Богів відібравши,
І бажання відпив приворотної чаші...
.........................................................
Світ маленький, мов час. Мов годинник і глобус.
Ми зустрілись. Та нас розлучає автобус.
Так було. Так і буде. І прісно... І завше...
Та все рівно. Тебе у Богів відібравши,
Вивів істину я у догматі простім-
Я тебе відбирати у кожнім житті
Маю право в усіх, хто стоїть на шляху.
Я впізнАю тебе... ВІН ЇЇ... Who is who?...
***термін "лайкарі" патентую в укр. літ.)))***
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118041100047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786947
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Ще соки не проснулися в мені,
Ще губи не припали до порізів,
Ще падолист у праведнім вогні
Не плавиться з мурахами під лісом.
Лиш проясніли погляди небес,
Пташине горло співи рвуть весняні.
Вже дзвони сповістили, що Воскрес.
Завмерла я в солодкім сподіванні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786818
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Душа - папір...
Займеться і згорить у полум"ї щоденнім?
Чи, як рукописів священна благодать, вогонь їїї...
Вовіки незнищенний!
Не знали ви?
Рукописи - вони то не горять!
Виймай з-за пазухи пожовклий записник,-
не пізно ще творити власні скрипти...
Пиши себе. Ти - проповідь! Не зникне
зерно, що кинув в грунт колись сіяч...
Забули?
Лише хто сіє, той збире встократ!
Рукописи - судин твоїх руно!
Та що приховано за текстом, на звороті?
Вино пролите сторінками з плоті...
Десь поза рогом неба Маргарита жде...
О, Майстре!
Лиш переможці,- чуєш,- не самотні!
Бо з ними - Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786650
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018
И я - люблю на ушко...
И я - слова в лицо...
И мне нужна подружка...
И сильное плечо...
И я ношу в горохи...
И длинное плиссе...
И рыжую помаду...
Румянец - на щеке...
И я смотрю на солнце,
Когда заря встаёт...
И в тёмное оконце,
Как лодочка плывёт...
И я пишу сонеты,
Когда душа болит...
Но я совсем не ангел,
Когда внутри кипит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786758
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Твой неприступный вечер сегодня сыт
датами поимённо пустых крестов.
Я, безнадёжный, судорогой покрыт.
Я - без надежд на дно и любой престол.
Ухнет сова, подъевши кукушкин пыл,
падая всем "угу" на привычку ног.
Всем, из тебя забывших, ты всё забыл.
Я - безнадёжный всё-таки. Я - не смог.
Кто послужил тебе б да меня одел
в исповеди исподнее - срам прикрыть.
Всё, что случалось - запросто не у дел.
Только воронка, сумерки да костры.
На глубину растущей тобой весны
что собирать? - под ложечкой всё своё.
Жалко, рассвет встряхнуть не успеет сны.
Доброе утро, вечер...
...пока что - всё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786723
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Что-то просилось/клянчилось - до земли
(кто там под ватерлинией ниже стоп?).
Небо застряло празднично на мели,
вылившись из корзины на белый стол.
Выше просить бы, там, где легчая, боль,
грех подвигая пёрышком, враз простит
пару абортов, спасших от пары войн,
высыпав мир на радостях из горсти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786519
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
…Здесь гравий восемнадцати цветов -
Зыбучая палитра акварели
От серого до сизого. Созрели
В прохладе очертания следов.
Во влажной безымянной пустоте
Мы – на доске, бумаге и холсте
Убогой улицы меж ветхими домами.
Надменность тишины браня шагами,
Помилуй бог, идём искать постель.
Смиренные - ну хоть пиши святых,
По сниженной цене купив белила...
…Какая разница - любила, не любила?
Кто не имеет просьб как таковых,
Тот правом приближаться не владеет,
Но мы ведь здесь – и ничего важней... Не-
постоянство, перемена мест
Слагаемых отелей придорожных,
Когда скрипят замки, а сердце в ножнах -
Всё приземлённо и… пока не надоест.
Под праведностью считанных минут
Условности хранить гораздо проще -
Один другому предан лишь на ощупь,
Но так не крест, а груз вины несут.
…Перед уходом комнату проверим,
Чтоб не забыть себя по мелочам;
И комната уменьшится в размере
До кроткого увечного ключа
В твоем кармане… Неопределим,
Враждебен час. И, возвратясь к своим,
Заполнив память гравием и дымом,
Мы принимаем вид невозмутимый.
Но всякий раз сильней и ощутимей
болим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786479
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Листочок, що руку кленову
Тримав, ніби маму дитя,
Злітає додолу... Я знову,
Туди, звідкіля вороття
Нема і шляхи позабули,
Та щось ніби є (іншалла !)
Злітаю у спогаді снулім...
В минуле своє, де була
Ти Світлою... Сонячний промінь...
Утілення світла... СвітлА
Є ніч, де чаруючий спомин,
Мов місячне сяйво... Лягла
Струна на лади... І нервово
Бринить у душі. Як же ти
З того неповернення свого
Удруге могла надійти
До мене?.. До болю стискаю
До нашого раю ключі,
І поряд останні трамваї
Тріпотно дзвенять, зовучи
У синє блаженне смеркання
З листочком- білетом... Тримай!
Устигнемо ще на останній
З кінцевою назвою Рай.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118040700554
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786375
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Я хочу тебе не сниться…
Не хочу - тобой болеть…
Не хочу тебе кориться…
Не хочу тебя хотеть…
Я хочу с тобой проститься,
И лицо твоё забыть…
Чтобы Ангела (на левом)
О пощаде не просить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786309
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Розгойданий пам'яттю в тиші спливає вечір,
І кроки удаль.. щохвилинно, мов крик лелечий.
В пітьмі розчинились, зронились – на дно камінням,
[i]В полиновім серці не тоне журба осіння.[/i]
А може, спалити, розвіять.. й пітьма відступить?
І біль пригасити… та хто ж оцю пам'ять купить?
Полинова північ заходить, а ніч - глибинна.
[i]Чи каятись варто? Любов не буває винна…[/i]
З бездонної чаші не спити повік спокути,
І пісня прогіркла, бо надто вже душу ч у т и…
Солоною краплею впала додолу квітка,
[i]Любов огрубіла… а я була просто жінка.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786203
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Мне лишь казалось –
Что забыла…
Переболела…
Умерло…
Но ошибалась…
Возвратилось…
И по накатанной пошло… -
Звучали старые винилы,
И снились милые глаза...
Как только неба синь разлилась,
Надела крылья снова я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785394
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Подъём. Наш сон в протуберанцах
опять обняла ночь и плачет.
Но мы, как взрослые сеансы,
одеты в светлую задачу
иметь мечту хотя бы вечность.
Звонит апрель по воскресеньям.
Наш путь звездат - плевать, что млечный
и что отселе - и доселе.
А нам не то - ни так, ни эдак,
ни всякой мысли - по кровати,
ни дать - ни взять...
Но до обеда
конечно дать - коль сдача "нате!",
и зацепиться - на итоге.
...а Он, в гвоздях и вкось и криво,
до казни знал, что все дороги
одним застёгнуты обрывом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785606
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Ты пьяный был совсем не водкою…
Ты пьяный был одной надеждою…
И потому - казалась кроткою…
Ты говорил - что самой нежною…
Пообещал… Легко поверила…
Когда ушёл,всю ночь проплакала...
Была такой…такой потерянной…
И локон твой далёко спрятала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785148
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Не дай,Господи,я почувствую,-
Что не сладкие и не вкусные,..
Прогоню тогда – опостылую,
Ненавистную и не милую…
После приступа, между болями
Разорву холсты за консолями…
Подожгу мосты,чтоб не мучиться…
Если будет так, всё получится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785087
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
"Когда ты сердишься – рисуй бамбук,
Когда ты счастлив – орхидеи».
Ваяй изящные изгибы рук
Для целомудренной Венеры.
Пока ты счастлив – вспомнишь вдруг,..
Блуждая,теми полюсами,
Потише,сделав,сердца звук,
Как пред свечами с образами...
Не забирай и локон с плеч,
Не зацелованный, губами…
Не поменяй и место встреч,
Куда являешься ночами…
"Когда ты сердишься – рисуй бамбук,
Когда ты счастлив – орхидеи». - китайская пословица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785074
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
А день был соткан из любви…
Рассвет алел устами розы,
Март всё не убавлял морозы,
Но нам хватало теплоты,
Объятий, шепота и взглядов.
Кофейный терпкий аромат
Так был оттенками богат,
Что даже пить его не надо.
А нужно попросту вдыхать
И жмуриться от изумленья.
Ах, это сладкое томленье,
Не нужно никуда бежать –
Обнявшись нежимся в постели.
Суббота – лучший день недели…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784841
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Всего лишь день,
Случайный день в Одессе.
Скучает море Чёрное у ног.
И месяц март колдует в поднебесье,
Как будто он повременить не мог
С туманом этим,
Краски все размазав.
Стерев границы неба и воды…
И никаким вооружённым глазом
Не различить вчерашние следы
Промчавшейся толпы тысячеликой.
Смыт праздничный цветной и яркий сор.
Лишь чаек одичалых томным криком
Застывший оглашается простор…
А я из касты не имущих веры.
Не ценящих сухую правду слов.
Хотела моря оценить размеры,
Увидеть, что не видно берегов.
Ну что ж, не повезло –
Туман в Одессе.
Кафе, глинтвейн на [i]этом [/i] берегу.
Такой вот, приглушённо-пряной смесью,
Я в памяти её и сберегу.
Бреду по побережью…
Знать бы, где я.
Бедекер* мой от сырости размяк.
Колышутся вослед жирафьи шеи
Портовых кранов
И гудит маяк.
И что-то мне, гудкам тревожным вторя,
Велит от волн не отводить глаза.
И я топчусь на привязи у моря…
Но поезд, поезд через два часа.
[i]Март 2018[/i]
---------------
*Беде́кер – путеводитель с картинками и описанием
достопримечательностей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Ішла у ніч, в сліпу грозу, у чорну темінь,
Без протиріч, без показух, без рівнодення...
Усе пройшло, вже відбулось і полетіло
І через край перелилося біло-біло...
Синіє даль - моя печаль, тебе немає,
Все навкруги - сипкий кришталь, а я шукаю...
Боюсь зламать, боюсь не знать і не почути,
Тебе я хочу обійнять, бо не забути...
Через роки, через віки, немов у вічність,
А програш мій такий гіркий - покрити нічим...
Переплелось, що не збулось - перегоріло,
Прогнала геть, але чомусь не відболіло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Бездоріжжя тривог - між бетонними мурами сповідь,
Хаотичність думок, непокірність сердечних вітрил.
Наче танець дощу, ця сльоза, що нагадує скло, від
Повік до душі залишає рубець. Із чорнил
Полинових озер замовляю собі білу тугу.
Із люстерка навпроти вдивляється пильно вина.
Я ж сама над собою вчинила найбільшу наругу:
Потягнувшись до неба, сягнула до самого дна.
Все навзнак й, мов платівка, по колу... За мить до свободи
На зап'ястях вервечки ілюзій, згорнувшись в сувій,
Розсипаються .. А над землею - важкі темні води.
Наді мною - вода, і до берега - жодних надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Слово
#Єлена_Дорофієвська
…Сперва было слово, а в слове и словом был бог.
И, как ни странно, в этом таится драма:
Создал Адама из пыли и говорил с Адамом,
А с сыном ни разу поговорить не смог…
Христос был распят, жертва его чиста,
Но кости Адама держат основу креста.
…Труды дипломатов не пропадают втуне -
Ведь были слова, что, застыв в беспощадном гунне,
Запечатлелись меткой, клеймом и стигмой:
«Бич Божий, приветствую», а не условное «сын мой»,
И стали причиной домыслов и легенд.
Рим на словах устоял. Аттила – нет.
…Сквозь чёрную рать уплывающих вдаль облаков
Падают наземь небесного ската стропила
И раздаются взрывы… Свет от луны таков,
Что, кажется, даже она ожесточилась…
Вертят хвосты стаей ослепших псов.
И больше не слышно бога в самом первом из слов.
--
©Єлена Дорофієвська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783639
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Разве мёртвых что-либо ещё мучает?
Пью холодный чай холодным вечером….
Все мои иллюзии уже разрушены,
Это значит, что мне и боятся нечего!
Были ночи январские мне короткими,
И теплее мне было ночами зимними,
Что ж Норд-Ост - то весенний шумит ошмётками
Теми, что были недавно крыльями?..
Так пусть ад меня мглою своей помилует,
Если боль эта Богом Великим создана!..
И впервые ослабленная и бессильная,
Как гвоздями, к земле я прибита звёздами.
Кто Ты, Властвующий над душами
От начала Времён и во Веки Вечные?
…Все мои иллюзии УЖЕ разрушены,
Это значит, что мне и бояться нечего….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783390
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
З-під стріхи змерзлого століття –
Весни́ напився горобець.
І розтріпав всі лихоліття,
Що йшли у хату навпростець.
Що за дива́! Малий горобчик,
А стільки радості приніс!
А онде розпашілий хлопчик
Прогрес запріг в Великий Віз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
***Якщо ти довго дивишся у безодню, то безодня теж дивиться в тебе. Ніцше***
Я пізнати жадаю тебе і себе.
Мов маля колисаю... Бо я- корабель,
Що у бурю потрапив. Мене покида-
ють надії. І мрії. І мари. Та да...ль-
ня дорога цівавить сама по собі.
Запитання до Бога. З собою двобій,
Чи потрібно минуле в майбутнє тягти,
Цю опалену сутність, трикутні листи,
Що з минулих боїв нам летять крізь роки,
Ніби спомин про тих, хто загинув. Поки-
ну, відлуння смуткові, я вас назавжди.
У майбутнє дорога до тебе веди
Крізь сніги, буревії, крізь мороку ніч!
Хай минуле завиє. Минуле не клич
У майбутнє, бо стане минулим воно.
Отак-о каламбурю. А винне- вино.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118032000253
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783266
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
На абсолютно голубом
чирикнет строчку птичья стая,
возможно, думая о том,
что это будущий роман,
что за измятым уголком,
минуя точку, запятая
под абрикосовым зонтом
несёт фиалки по домам.
Я доверяю целиком
и запятой, и птицам ранним.
Но ты не веришь - ты пешком.
И перьям предпочтёшь графит.
Я как бы тоже...
но тайком
черпаю рифмы к странам дальним,
в притихшем парке городском
присев на веточку ольхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782919
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Люди шумлять,
Неввічливі штовхають ввічливих,
Хтось нестримано лається чужою мовою,
Хтось не закрив двері в холодний тамбур,
Повз вікна чорнотюльпанним пелюстям пролітають круки,
А я сиджу і всміхаюсь
Білим ведмедикам зими,
Що востаннє перекидаються через голови
На зітлілій арені торішньої трави
автор фото - Тетяна Алєксєєва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782713
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[color="#ff0000"]З авторського циклу радіопрограм "Стежками "Живописної України" Тараса Шевченка", записаних на радіо "Воскресіння" до 200-ліття Кобзаря.[/color]
У середині лютого 1844 року Шевченко-художник прощався з багатьма друзями та знайомими. Його подорож пролягла знову через Москву до Петербурга.
У столиці Росії Шевченко оселився у будинку Костюріної на п’ятій лінії Васильєвського острова, де він жив із художником Олександром Козловим (1818-1884). Крім іспитів із малювання у квітні, травні та в жовтні поет займався щоденними справами, яких у нього не бракувало. Писав вірші, поеми й, як зазвичай, готував офорти для [color="#ff0000"]альбому «Живописна Україна»[/color]. Після виходу друком у серпні-вересні 1844 року цей альбом, де було вміщено шість офортів художника, здобув високу оцінку передової критики та мав великий вплив на дальший розвиток українського образотворчого мистецтва.
22 березня 1845 року на підставі поданої Тарасом заяви рада Академії мистецтв у Петербурзі постановила присвоїти йому звання художника. Того ж дня, після закінчення навчання в Академії мистецтв, Шевченко звернувся до її правління з проханням видачі йому білета для ІІ подорожі в Україну. Подорожний білет із датою «25 березня» вказував, що його відправляють «у малороссийские губернии» для художніх занять.
І знову з Петербурга – до Москви, а звідти його шлях пролягав через Подольськ, Тулу, Орел, Есмань, Глухів і Кролевець до села Мар’янського. 31-річний мистець подолав далеку і нелегку дорогу потягом. Приїхавши туди у квітні на запрошення поміщика Олександра Лук’яновича, малював портрети членів його родини, подорожував Полтавщиною, робив зарисовки. У червні поет жив у Києві. Мабуть,це Михайло Максимович запропонував Київській археографічній комісії запросити Шевченка для роботи в змальовуванні історичних і архітектурних пам’яток в Україні. На завданням комісії художник уже в червні1845 року побував у Прилуках — повітовому місті, де познайомився з отцем протоієреєм Ілією Бодянським. Усе, що той розповів маляреві про місцевий монастир у селі Густині, він занотував, зокрема, що було його поставлено коштом і працею гетьмана Самойловича (1664).
[color="#ff0000"]Густи́нський Свято-Троїцький жіночий монасти́р [/color]розташований на правому березі річки Удай біля міста Прилуки Чернігівської області. Початки Густинського монастиря сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Йоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, що заріс густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря – [color="#ff0000"][b]Густи́ня.[/b][/color]
Серед засновників монастиря було чимало козаків, які, передчуваючи близьку смерть, йшли у ченці – але смерть відступала, ченці жили ще довго, розповідаючи про цілюще повітря і «живу воду» з підземних ключів.
Відразу на острів почали прибувати люди з усіх усюд заради монашого житія і спасіння.
Місцеве населення допомагало монахам харчовими запасами, грошима, будівельним матеріалом. Завдяки цьому в 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Трійці (Троїцька церква).
Так виник монастир. Ігуменом вибрали старця Йоасафа. В допомогу собі з керування Густинським монастирем Йоасаф обравІсаю Копинського –ігумена і настоятеля Антонієвих (ближніх) печер при Києво-Печерській лаврі.
Оглянувши і схваливши обране для монастиря місце, Ісая виклопотав у православного князя Михайла Корибута Вишневецького, у володінні якого перебував тоді острів, право на володіння ним. В 1615 році Михайло Вишневецький дає монастирю грамоту на володіння островом Густинь, навколишніх лісів, лук та орних земель. Після її отримання монастир забезпечив своє подальше існування, Ісая приступив до його розбудови.
В 1620 році, в часі повернення із Москви через Україну, Густинський монастир на запрошення гетьмана Петра Сагайдачного відвідав єрусалимський патріарх Феофан (Теофан) ІІІ. У Києві патріарх, на прохання гетьмана і згідно зі своїм виключним правом, висвятив Київського митрополита Іова Борецького та п'ятьох єпископів. Так було відновлено вищу ієрархію української православної Церкви. Серед нових єпископів був фундатор монастирів на Прилуччині, тоді ігумен Києво-Братського монастиря Ісая Копинський. Його висвятили єпископом у Перемишлі, через гоніння та переслідування він змушений був повернутися до Києва. Святитель продовжував опікуватись православними монастирями в Україні, згодом зовсім перебрався знову до Густині. Ісая Копинський при житті першого ігумена Йоасафа (починаючи десь з 1615 року) протягом двох десятиліть управляв Густинським монастирем, а всі настоятелі в ті роки фактично були його намісниками.
У 1624 році Святитель переніс із Густині до Ладана Троїцьку церкву, а на її місці побудував нову, набагато більшу й красивішу. Як записав густинський літописець: [i]«…создаша зело красну»[/i] церкву. Тоді ж були побудовані келії для братії й трапезна з церквою Успіння Богородиці.
Пожежі, які були в 1625 та 1636 роках, знищили майже всі будівлі. В 1636 році монастир згорів до тла, «со всією окрасою і ліпотою». Згарище було настільки жахливим, що ченці вирішили відбудувати монастир на новому місці, біля гаті, що вела через Удай до Роменського шляху. Лише за два роки (1636–1637) вдалося побудувати Успенську церкву з трапезною, братські келії, перенести стару дзвіницю, обгородити монастир і обкопати його ровом.
У цей час за підтримки лівобережними монастирями народних повстань проти шляхти, Ярема Вишневецький почав карати не тільки козаків і посполитих, але й ченців. Ігумен Василій із братією Густинського монастиря, не чекаючи своєї черги та прихопивши все найцінніше, втік до Путивля, [i]«в чужую землю Московськую»[/i], як записав літописець.
У 1639 році монастир відвідав митрополит Петро Могила і привіз із собою нового ігумена з Лаври Іллю Торського. Митрополит Петро Могила встановлює хрест на місці, де має бути нова церква. Він назначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. На будівництво нової церкви у 1641 році ігумен випросив значну допомогу від молдавського господаря Василія та від московськогоцаря Михайла Федоровича.
За п'ять років монастир був відновлений, побудована небаченої краси Троїцька церква. В 1641 році вона була закладена, а в 1644році вона була побудована та посвячена, як Церква святої Трійці.
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. З літопису дізнаємося і про трагедію, яка розігралася у 1640 році.
Татарська орда з Криму дійшла під самий Київ і лише там, одержавши грізну відсіч, пронеслась назад до Перекопу, люто випалюючи на своєму шляху козацькі села й хутори. Дуже постраждала й Прилуччина. Коли все вгамувалося, через три дні, подорожні поблизу монастиря натрапили на порізаних дітей, кинутих на роздоріжжі й доправили до монастиря. Ігумена Іллі на той час не було, а хтось із монахів розпорядився поховати дітей у старій келії. А потім про це й зовсім забули, і навіть отцю-ігумену не доповіли. Якось отець Ілля уві сні побачив трьох діток, які молилися перед Всевишнім, прохаючи милості Божої Густинській обителі та її братії. Ігумен розповів про це братії, тоді ж хтось і згадав про поховання, їх розкопали, знайшовши тіла мучеників-немовлят нетлінними і, поклавши до гробниці-раки, урочисто поховали посеред монастиря, де розпочалося будівництво нової церкви. І саме над могилою спорудили вівтар на честь Святої Трійці.
В 1648 році монастир зруйнували повстанці, але Богдан Хмельницький взяв цю обитель під свою «протекцію й оборону» та забезпечив її земельні володіння, що ствердила також своїм універсалом 1655 року гетьманова дружина Ганна Золотаренко.
У 1654 році, їдучи з Києва до Москви, Густинювідвідав антіохійський патріарх Макарій із сином Павлом Алеппським, який залишив чудовий опис монастиря. Особливо високоповажних арабських мандрівників вразила краса іконостасуТроїцької церкви.
Пожежа 1671 року знищила Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. Відновлення почалося з ігуменського, або Варваринського корпусу з келіями, брамою й дзвіницею. До 1672 року зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674–1676 роках на кошти гетьманаІвана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині.
23 травня 1675 року Троїцька церква була освячена архієпископом Чернігівським Лазарем Барановичем. У 1670–1680 роках монастиреві всіляко допомагали і про нього опікувалися гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа, прилуцький полковник Лазар Горленко, а в 1690-х роках його син, теж прилуцький полковникДмитро Лазарович Горленко. На цей час припадає найбільший розквіт Густині. Монастир прикрашається новими монументальними спорудами, збагачується новими володіннями. За кошти полковника Дмитра Горленка звели високі цеглянімури навколо монастиря, побудували кам'яні надбрамні церкви — Миколаївську із заходу й Петропавлівську зі сходу.
Наприкінці XVII століття полковник Дмитро Горленко, щоб надійно захистити монастир, побудував навколо нього грандіозні мури з брамами й баштами. Були вони з двоярусними аркадами, внутрішніми проходами всередині стіни і з вузькими бійницями. Це була унікальна архітектурна пам'ятка.
У 1734 році східну частину мурів, яка виходила до Удаю, перебудували, нові стіни декорували з внутрішнього боку фігурними арками. Значна перебудова стін відбулася у 1754–1756 роках, загальна довжина їх сягала 558 метрів. Реставрацію їх провели і в 1850-х роках. Нині фортечні мури втрачені майже повністю, їх будують заново.
Крім Самойловича й інші гетьмани, а також козацька старшина дарувала монастирю землі, села та хутори. В середині XVIII століття монастирю належало більше трьох тисяч десятин в Чернігівській губернії та більше трьох тисяч душ селян. Багатством монастир поступався лише Києво-Печерській лаврі. Гетьман Мазепа збудував кам'яну церкву Успіння Богородиці.
В кінці XVIII століття цей монастир був одним із найбагатших в Україні, але 1786 року російський уряд секуляризувавйого володіння. Катерина II, указом 1786 року перевела монастир до розряду «позаштатних», а потім і зовсім ліквідувала. Після затвердження штатів для монастирів в 1793 році Густинський монастир був закритий. Більш ніж 50 років він простояв недіючим, огорожа, будівлі, церкви було пошкоджено, напівзруйновано.
Відновлення почалося в 1841 році зі збору коштів серед населення Полтавщини, до якого і звернувся Гедеон із відозвою. У 1843 році вийшов указ Синоду про присвоєння монастиреві 3-го класу, а ще через півроку —15 травня 1844 року, на храмове свято, в день Святої Трійці відбулося урочисте відкриття монастиря. Але з відбудовою не поспішали. Тоді ж, у1844 році, настоятелем у Густиню Синод призначив колишньогоархімандрита одного з монастирів Санкт-Петербурзької єпархії - Варсонофія.
Як зазначає український письменник Олександр Кониський,[i]«…першим ділом таких оновителів — знівечити в монастирі і по церквах все, що нагадує українську окремішність, усе, що не підходить під мірку й смак московсько-візантійського чернечого деспотизму й аскетизму».[/i]
В головній Троїцькій церкві знищили портрети князя Вишневецького і гетьмана Мазепи, засипали родовий склеп Горленків, познімали з образів і переплавили дорогоцінні шати з гербами Горленків і Самойловичів. Старовинні іконостаси й козацькі ікони замінили новими, замовленими вПетербурзі. Ось, що встиг за роки свого правління Варсонофій. Проте за цей же час він відновив напівзруйновані церкви, спорудив дзвіницю, побудував також готель, два флігелі для монахів, господарчий двір із коморами й стайнями.
В монастирі після відродження його, одна за другою відновлювались церкви. Усі вони в якійсь мірі були перебудовані, модернізовані, деякі споруди від цього значно втратили, залишилася непорушною й незмінною лише головна Троїцька церква.
Як уже згадувалося раніше,28 червня 1845 року на Прилуччині побував Тарас Шевченко, маючи за мету змалювати архітектурні й історичні пам'ятки стародавньої Густині.
У тому ж 1845 році на території монастиря був похований генерал-губернатор Малоросії князь Микола Григорович Рєпнін. Згодом під Трапезною церквою був влаштований родинний склеп Рєпніних-Волконських. Під Троїцькою церквою є склеп Горленкових та Марковичів. В церкві з лівого боку іконостасу знаходиться чудотворна Густинська ікона Богоматері з Передвічним Немовлям на руках.
Уприлуцькому селі Густині крім зарисовок Густинського монастиря Шевченко мав нагоду зробити ще три акварельних малюнки однакового розміру, які ввійшли до альбому 1845 року: [color="#ff0000"][b]«В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи» та «В Густині. Трапезна церква».[/b]
[/color]
13 листопада 1845 р. Тарас Шевченко написав поему[color="#ff0000"] [b]«Наймичка»[/b].[/color]
Вже будучи на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко напише і свою повість «Наймичка»,поставивши з конспіративних міркувань дату написання 1845 роком.Підписуючи фіктивні дати під своїми російськими повістями [b](«Наймичка», «Варнак», «Княгиня»)[/b] Шевченко мав намір заплутати сліди, коли йшлося про царську надсувору(«строжайшую»)заборону поету на засланні писати і малювати.
Так, у повісті [b]«Наймичка»[/b] докладно описуються археологічні пам'ятки Полтавщини, які Шевченко вивчав восени 1845 р. за дорученням Київської археографічної комісії. До речі, опис давніх курганів у [b]«Наймичці»[/b] відповідає археографічній нотатці [color="#ff0000"][b]«Миргород»[/b][/color], складе-ній у жовтні 1845 р.:
[color="#ff0000"][i]«Между г[ородом] Миргородом и местечками Богачкой, Устывицей и Сорочинцями все возвышенности заняты разной величины укреплениями, я насчитал более сорока, исключая сторожевых курганов, некоторые из них имеют названия, как-то: Мордачевы, Дубовы, Королевы, но когда, для чего они построены — народное предание молчит. Самое огромное из этих укреплений — это Королевы могилы, близ местечка Сорочинец».[/i][/color]
У повісті «Наймичка» згадано про відновлення Густинського монастиря, який мала намір відвідати Лукія:
[color="#ff0000"][i]«Она хотела зайти в Густыню, в то время только возобновлявшуюся…».[/i]
[/color]
Офіційне відкриття Густинського монастиря відбулося 15 травня 1844 році. Три Шевченкові малюнки Густинських монастирських споруд [b](«В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи», «В Густині. Трапезна церква»)[/b] свідчать, що й через рік після відкриття цієї пам'ятки архітектури відбудова її була ще далекою від завершення.
Архімандрит Нектарій, що правив у Густині наприкінці XIX століття довершив відродження монастиря. Він подбав про те, щоб створити людям усі умови для спілкування з Богом. Густиня стала прекрасним місцем для душевного спокою та відпочинку. Нектарій відновив стару валківськугреблю з п'ятьма містками, сад біля монастиря, започаткував декоративнийпарк навколо монастирських мурів. Були вже висаджені дерева, влаштовані квітники, алеї з альтанками і зручними лавами, побудована загорожа з хвіртками. Перед монастирем дивував богомольців сонячний годинник із чудернацькими знаками зодіаку. Густиня знову стала місцем паломництва і святим місцем. Під її стінами збиралися велелюдні ярмарки, ікону Густинської Божої Матері урочисто виносили з Троїцької церкви і ставили у капличці посеред ярмарку.
У наш час в монастирі перебуває Густинська чудотворна ікона Божої Матері та мощевичок із часточками мощів святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, великомучеників Варвари й інших святих, а також святині, зібрані із усього православного світу й Святої землі.
Коло монастирського паркану влаштоване цілюще джерело.
День у монастирі починається із калатання дзвіночка в 5 годин 30 хвилин, що скликає насельниць на «полуночницю» (так називається ранкова храмова молитва). Після неї сестри підходять до матушки Ігуменії під благословення і одержують кожна свій послух.
Послухи різні: крилас, келарня, просфорня, церковниці, городниці, швачки, трапезниці, птахівниці, коровниці й таке інше.
В монастирі іде повсякденне життя: відбуваються Богослужіння,читається Неусипний Псалтир – поминаються мертві і живі, і всі православні християни, моляться до Небесної Цариці України за батьків і дітей наших, за мир і спокій та Благодать Небесну в українських оселях, як молилися в часи буремних сторінок неспокійної Історії нашого народу.
[color="#ff0000"][i]«Пом’янем ім’я Твоє в усякому роді
і роді!
Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас Своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповнила...
Влий і в наші серця
Ти надію великої радости...
І причини сили нашим змаганням,
і покрий нас від всякого зла...
Да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу...
І двигни наш нарід з неволі
до колишньої слави. Амінь»![/i][/color]
На фото: Акварель Тараса Шевченка [b]"Брама в Густині. Церква св. Ніколая"[/b], 1845.
2014 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782312
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
И вышел дождь.
И люди растеклись
новеллами по снежной паутине,
делимы по диагонали вниз
одной виной на всё, в чём не делимы.
Родится грусть, похожая на день -
светла и как утрата безупречна.
Так голая, что хочется раздеть,
и прядь с виска - за пазуху конечной.
Я пропущу.
Не лей мне о былом.
Я - просто допустимая утрата,
под выдержанным вечностью дождём
пьянея от прощения и марта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782080
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.03.2018
У світі, де живуть мрії,
Шепочуться таємниці,
І сни, як пухнасті киці,
Лягають мені під вії...
У тім паралельнім світі
Ми, наче маленькі діти,
Малюємо ніжні квіти
На стінках душі - графіті.
Ми вміємо там літати -
На двох із тобою крила...
Червоні свої вітрила
Ассоль вибіга стрічати...
Спізніле наше кохання
Пече полиново-гірко,
Та падає з неба зірка,
Щоб ми загадали бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Напиши ей письма…
Передай - приветы…
Подарить надежду,
Слово подбирай…
Время размышлений –
Время и ответов…
Боли откровений
Шлюз не открывай…
Расскажи - про солнце,
Расскажи - про лето
Соком из рябины
(Красным) будто кровь…
Пусть оно начнётся
Строками сонета… -
Тем,в котором только...
Только про любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Я сильна, а сильні не плачуть.
Чому ж тоді сльози течуть?
І серце нічого не бачить,
Опори ніяк не знайдуть
Із долі поранені руки,
Хапають повітря надій.
Що страхам важким на поруки,
Кидають світ душі, зумій
Свій важель сердець відшукати,
А сльози то просто вода.
То біль захотів лиш погратись.
Вода ж не одвічна, спливла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782054
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Коли полишиш зброю, навесні,
і зі́йдеш на верхів"я днів Голготи...
Вдихнеш на повні груди - не скорботи!
А волі... Духом хрищена в вогні...
Тут не хрести - тополь свята хода...
Не прах кісток,- а найніжніші квіти!
І ми на лоні Матері лиш діти...
Як рано-вранці скупана трава...
Коли полишиш зброю,- ось мій дім!
Впізнай мене по запаху волосся...
І поведи, де дзвін землі - колосся,-
нас кличе мирним боєм до Життя!
12.03.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781797
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Как будто небо прорвало -
И без конца метёт.., без края...
"Неужто ты, Зима, назло
Решила царствовать до мая?"
А та - колышет колыбель
Стараньем мартовской метели,
Чтоб убаюканный Апрель
Подольше спал под лапой ели...
И белый свет бы замело
Той беспробудною метелью..,
Но Солнце верх таки взяло
И Март обрадовал капелью!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Не мій сьогодні день, пусті слова
Банально розсипаються на звуки,
Їх ні промовить, а ні проспівать -
Самотнє серце тихо стука, стука...
Хотіла я укотре воскресить
Мелодію душі, що серед літа
Бриніла чисто там, де неба синь
Собою заливала ніжні квіти...
Та чую шум чи шелест, мов пуста
Безодня тиші, де життя відсутнє,
Холоднокровно, дико всі свята
Перефарбовує в пекельні будні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Друг за другом проплывают
Небольшие корабли…
Небеса оберегают
От превратностей судьбы…
Не ходи на те причалы,
Где ласкает тело дрожь…
Ни следа не оставляет,
Поднимаясь,с ночи, рожь.
Не найти конца начала…
В полуправде - полуложь…
Слово в слово,повторяя,
Обжигает острый нож…
Горизонты раздвигает
Перст божественной руки.
Не ходи на те причалы…
Не ступай - на их мосты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781183
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2018
Лежу горі́лиць, буду слухать небо,
А серцем проростатиму углиб.
Туди, ізвідки п'є водичку ча́бер,
В ту тишу, звідки маки проросли.
Нехай трава м'яка, зеленоброва,
Крізь мене ловить сонця промінці.
Колише в гніздах пташенят діброва...
Жук-бронза шлях торує по руці.
Лежатиму горі́лиць й наді́ мною
Веселі хма́рки гратимуть в лапту...
А завтра, мій негаданий спокою,
Тебе у сво́ї будні заплету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781074
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[color="#ff0000"][i][b]Вітаю всіх посестер зі святом Весни!
[/b][/i][/color]
Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
Клич стозвукого щастя,
що ллється з джерел омолоджених,
Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
Я дарую своє найтепліше Любові вітання
Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.
Цій весняній землі…
і жінкам, що весняно розквітли,
Бо в високому березні все неповторне… і світле…
8 березня 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781030
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Весна ще не вдягла вербі сорочку,
І перший грім небес не сколихнув…
Дитині не було тоді ще й рочку,
Коли татусь поїхав на війну.
Стоїть весна четверта на порозі,
За ці роки вже підросло дитя.
Чекає татка й шле Кремлю погрози,
І молиться за мир і за життя.
Аж ось прибув татусь, весь посивілий…
В очах неспокій крає глибочінь…
Хлоп’я ступнуло кроків два… несміло:
Ні, не таким той снився уночі…
На руки глянуло: які ж широкі –
Солдатські, справжні! Й дивна сивина…
Це він беріг той сон усі ці роки,
Щоб далі не просунулась війна.
О весно! Ти завжди пора надії,
Посій її синочкові і нам:
Народ діжде хай миру і зрадіє,
Й ніколи не повториться війна!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780674
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Хочешь - музою твоею стану этою весной -
Когда небо над землёю брызнет яркой синевой?..
Краски,кисти и мольберты,..вдохновение - подарю?…
Но тревоги в нежном сердце усмирить не помогу…
Коль желанной стану музой, опалю сильней огнём -
Так,что чувственный Карузо – зарыдает о былом!
Если тайный нарисуешь - на холщовом, в уголке, -
Аллилуйя! - ты тоскуешь…ты тоскуешь - обо мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780587
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Любка влетает в онлайн, как сова Минервы
В мрачную полночь. Просит бокал мерло,
И раздражённо цепляет когтями нервы –
Ну же, скажи ей, скажи, что тебе повезло.
Да, повезло, повезло, признаюсь устало:
Ты, Люб, бесспорно, богиня клавиатур,
Энтеров, скобок, пробелов, проблем… И мало,
Если б не ты, было б в мире счастливых дур.
...Любка диктует им письма на три страницы -
Сказки о рыбках, что напрочь увязли в сети.
Боже, не дай этим рыбкам в сети нереститься! -
До полного имени, Любка, не смей расти!
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780409
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Я знаю, ти шукав мене тоді,
Коли вітри стогнали стоголосо,
Де жовте листя в льодяній воді
Втопилось у свою останню осінь...
Блукав снігами в люту заметіль,
Дерева чорні простягали руки,
Де не тобі, не я стелю постіль -
Зима, зима... провісниця розлуки...
Весни чекав, задивлений у даль,
Та і вона безжально запізнилась,
В глибокий сніг закутала печаль,
Щоб я тобі ніколи вже не снилась...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Як це назвати? З давнього часу
не можу подолати дивну хворість:
без тебе світ втрачає всю красу,
сіріє, блякне, скрізь – безбарвна кволість,
що нівелює радості буття.
Живу чеканням... збайдужіння... втома.
Та веселково виграє́ життя,
коли ми разом – за край-світ чи вдома.
Вже схлинув молодечий карнавал,
та серце ловить імпульси магічні.
Взаємне притягання двох начал
свій пік пройшло, адже і ми не вічні.
Мабуть, пора розвіятись золі
від почуттів, палаючих вогненно,
здається, на очах вже мозолі
намуляти повинні ми взаємно –
та ні! Яку ж струну ти зачепив,
що безліч літ бринить і не вмовкає?
Мій любий! Скільки ласки, світлих див
душа моя в твоїй ще відшукає?
Зачарував. Навік приворожив,
мій добровольцю у моїм полоні.
Амур дві долі в небі сторожив
і пострілом з'єднав серця й долоні.
І ми – удвох, на гору чи з гори
веде життєва звивиста дорога.
– Лиш не вдягни світ в чорні кольори! –
єдине, що благаємо у Бога.
Любов... Вона не знає перешкод,
ні відстаней, ні термінів, ні віку,
якщо серця знайшли свій спільний код.
... І лине вдячність Господу – без ліку.
3.03. 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780467
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018
Что-то кр`угом идёт голова -
Ностальгийные мысли роятся…
Кто-то шепчет на ушко слова:
До запретного – не прикасаться…
Видно поздно свечу зажигать
И проведывать милые храмы…
Только стали вчера заживать,
А их снова ласкаешь упрямо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780261
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
я не втримаю більше, перлів розбитих в руках,
що були коханням, тепер мені руки поранять.
лиш вітер розвіє дурмани пекучі по снах.
я хочу тримати, та цілі від цього не стануть.
бо спраглих світанків, де сонце ще зійде, нема...
утратили сонце, що зветься душею, чекаю,
що сльози то перли, упадуть в прощенні, німа-
від горе пробачень, у заході темнім блукаю...
не втримаю більше в руках сьогодення дощів,
бо сльози то зливи, коли вони світ не прощенний...
лиш перли розбиті, з щасливих колись почуттів.
я тулю світ мрії терпкий і в душі нехрещений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780201
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Чому сумуєш моя, Весно? Поділись
Чому з дощами посіріла й неба вись
Блідніє тьмяністю печалі твоїх віч
Що сталося з тобою, леле,в чому річ?
Йому довірилась наївно, обманув.
Вродливий Березень, мінливий- ким же був?
Пообіцяв тобі він ніжність і тепло
Та всі слова його снігами замело
Замерзло серденько твоє. Пекучий лід
Залишив у душі твоїй болючий слід.
Ти кинулась в обійми Квітню, між вітрів
Щоб приглушити від образи гіркий гнів
А він кохав тебе не довго й наче сніг
Лавиною накрив тебе від зради сміх.
І вже не тішили ні квіти ні слова
Коли ти знала, що у нього не одна.
Ти заблукала у безодні сірих днів
Де морок огортає душу й світ дощів
Стіною хмурою безжально гриз тебе
Де вже ніхто таку, як ти і не знайде.
.... ................
Коли зійде яскраве сонце з-за гори
Опинишся в його долонях вперше ти
В його очах, що кольору високих трав
Побачиш ту, котру так довго він шукав
Він подарує тобі з неба сяйво свіч
І теплі вечори удвох, де віч-на-віч
Ти засинатимеш у Травня на руках
І своє літечко чекатимеш у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Ти в ніч зашиваєшся- кокон.
Я вірю, що так тобі легше.
З байдуже сплетених волокон,
Із міцності болю, не вперше.
Гойдається тихо в долонях,
Ображена в сумнівах доля.
Так тихо по скронях, поволі,
Ті сльози, як доказ, що воля
Що сонцем палає, ще любиш.
Пробити не кокон, а панцир...
Ти в сумнівах серце загубиш,
В шаленому й дикому танці.
Бо знову зашився у кокон.
Я вірю, що так тобі легше...
Із пустки, глибинних волокон,
Гойдається щастя не вперше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779524
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
И в Риме снег…
Упал на розы,
На лук венеры, Колизей…
И для чего мне эти грёзы
В пути неведомых морей?..
И для кого все эти слёзы
Воруют ночь, не красят день…
А в Риме снег укутал розы…
И не одну нагую тень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Молча сумерки вскрыл
(пятый год - наугад:
безнадёжны, надёжны, блаженны) -
и потупился в тыл
покрасневший закат,
подпирая холодные стены.
Пальцы кормят курки
(надо втиснуть тире).
Сон - по слабости, утро - возможно.
И как вёсны - легки,
кто не смог постареть.
Бог - великий, а планы - ничтожны.
Пустит корни в апрель
вдруг вернувшийся клин,
просвистев мимо неба, по встречной.
Я гоню. Ты не верь.
И до смерти - аршин,
и герои, как боль - бесконечны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779429
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Весна ще – календарно – не почата,
та Березень стоїть уже на чатах.
Бешкетник! Його вчинки не забути –
весь час краде зимо́ві атрибути:
поцупить білосніжні одежини,
підмочить репутацію крижини,
дихне на сніг злежалий, полоскоче –
той весело струмочком задзюркоче.
Жагуче гляне на танок сніжинок –
розтануть вмить і в статусі росинок
кокетливо веселкою засяють,
мов Березню цілунки посилають.
Із вітерцем ласкавим в діалозі
муркочуть котики пухкі на верболозі...
Від сну стріпнулось птаство, метушиться,
купається в калюжах, чепуриться.
... Розгнівається Лютий, вітром свисне,
бурульками колючими нависне,
повернеться колючими снігами
і склитиме калюжі під ногами,
ще й навесні нам буде докучати...
Та Березень
стоїть уже
на чатах.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Затримуєш подих і вниз з головою,
Пірнаєш в реальність, у товщу води.
Яка ж вона стала, що ти примусово,
Вертаєшся з мрії, молю, віднайди.
У собі світ сили, не жити нарізно.
Втікати від себе, але чи втечеш?
Закінчиться кисень, аби не запізно,
Вертатися в пустку, бо чи віднайдеш
В безвимірнім морі, ти крила свободи?
Намочаться жалем у крихтах часу.
Чи вплав доберешся, чи тихо по броду,
Але повертайся, я серцем прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779165
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Примружив місяць хитрі очі
та й аж припух від здивувань,
розгадуючи тайни ночі,
тремтливість зоряних бажань.
Гарем рахуючи мільярдний,
він збився з ліку в сотий раз:
зірки – мов кулі у більярді
влітають в лузу – сяйвом страз
йому всміхаючись, востаннє
небесний простір перетнуть,
і ця феєрія прощання –
у небуття яскрава путь.
... Лечу думками до Астрея*,
у царство зоряних еліт...
Ех, спалахнути б!.. – і зорею
колись заве́ршити політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778420
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Хто ви, білі гуси, на старім обійсті?
...Батька сиві зморшки, на святій ріллі...
Хто ви, білі птиці, мрії паперові...
...Попіл срібно-чистий рідної землі...
Хто ви, білі гуси, крила диво-криці...
...Материнські рани поміж перс-планет!
Хто ви, білі птиці? ...Пам"яті орга́ни!
Срібно-чиста зброя поколінь нових.
Хто ви? Біло-білим... Квіти срібноткані.
На вікні. А вдома,- на стіні рушник...
Сім"ї вас чекали, хоч і марно,- знали!
Ви - любов коханих, мури для живих...
Не кажіть дарма що... Не встромляйте в рани,-
сумніви і зраду,- поміж перс-орбіт...
Біло-білим снігом білі птиці впали...
Щоб весною верби освятили світ.
25.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
[i]Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів.
Він ждав мене і думав про розлуку.
Ліна Костенко[/i]
Наснилися весняні міражі,
І біла вишня з бджолами на віттях.
Старенький млин мотає на межі
Людські дороги у нові століття.
Біжу у нерозбубнявілий ліс,
Зозулею ку-кукаю: Прокинься!
З десяток засоромлених беріз
Сукенки поправляють на колінцях.
Мій сонний ліс! Пора уже! Весна!
Тягни до сонця крони задубілі.
Поскрипує невиспана сосна –
Їй, певно, сняться білі заметілі.
Зимові сни – кіно старе й німе.
Весну́ стрічаймо – хай розквітне диво!
Якесь пташа, сіреньке і мале
Своїм «цвірінь» увесь ліс розбудило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779011
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Їх вкриває свіжим листям років педантичний часу листопад,
Їх дороги – міліони кроків, що повік не вернуться назад,
Їм - гілки до неба простягати і молити сонця і дощів,
Їх - Земля, сердечна рідна мати - заколисує у тишині домів.
Їх серця розкриті, наче квіти, там живе кохання, лиш одне.
Їх бруньки - їх копії, їх діти – ніжне диво, трудне і чудне.
Пнуться з шкір – за добрива щоднини, крихту сонця і води ковток –
Люди – ці пульсуючі рослини, що звиваються парканами кісток,
Оплітають
Стовбури свідомості –
Неупинно –
Ритмами судин,
Все життя
Існуючи
В готовності
Проливати
Найбагрянішу з рідин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778900
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Откуда взялся этот ветер?..
Как пёс, потерянный,скулит…
Свеча сандаловая вечер
Для откровения горит…
Уже не плачет, не рыдает
На белом блюдце без каймы.
Кто позабыл, не поминает -
Ни год, ни день, ни час судьбы…
Кто не любил, не понимает –
Зачем хранить календари…
И знать, наверно, не желает,
Как полыхают те мосты…
Как ностальгия донимает…
И тяжко - бремя тишины…
Без сожалений отрывает
Листочки осени, зимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Їх вкриває свіжим листям років педантичний часу листопад,
Їх дороги – міліони кроків, що повік не вернуться назад,
Їм - гілки до неба простягати і молити сонця і дощів,
Їх - Земля, сердечна рідна мати - заколисує у тишині домів.
Їх серця розкриті, наче квіти, там живе кохання, лиш одне.
Їх бруньки - їх копії, їх діти – ніжне диво, трудне і чудне.
Пнуться з шкір – за добрива щоднини, крихту сонця і води ковток –
Люди – ці пульсуючі рослини, що звиваються парканами кісток,
Оплітають
Стовбури свідомості –
Неупинно –
Ритмами судин,
Все життя
Існуючи
В готовності
Проливати
Найбагрянішу з рідин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778900
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2018
Не зникайте, будь ласка, негадано!
Хоч що-небудь, хоч щось, напишіть:
- Прощавайте! – або:
- Та ідіть ... !!!
Стрекотять запитання цикадами –
Рветься лунко невидима нить.
Стугонить
Неприкаяно серце, приручене,
Варіанти шукає "чому?",
З пліч знімає набиту суму
Слів та спогадів.
В озеро ключиком
Не жбурляйте, в пучину німу,
Мить ясну
на триста років очікування світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778640
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Мой внутренний голос, чего же молчишь,
А ведь никогда ты застенчивым не был -
Боишься нарушить остывшую тишь,
А, может, с годами, пропала потребность...
Когда-то спасал... Предавали меня,
Толкая в ущелье холодное просто,
Но я возвращалась в мой дом без огня,
Без роз и подарков, конечно, не в гости...
Совсем не боялась, ведь рядом с тобой,
Мой внутренний голос, мне было надёжно -
Я знала: не дашь перейти мне на вой
И шёпотом тихим спасёшь, мой хороший...
А ты притаился... неуж постарел,
Душонкою сник иль чего-то задумал,
Пугливый... увидел, что это предел?
Не бойся, сама свою свечку задую...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778585
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Когда не спишь ночами лунными
И тайно пишешь строки рунами,
Святую паперть умолчания
Стрелой пронзает не нечаянно…
И берег мой (не лоно пустоши)…
О,Господи, я это чувствую!..
Ни те слова, ни те касания
Не оправдают ожидания…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Не поменяю перлы счастья -
На искупление от мук…
А милосердие причастий –
На шёпот самых нежных губ.
Как соберу осколки страсти
(Под погребальный звон разлук),
Тогда, наверное, удастся
Покинуть тот печальный круг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778480
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Так стало. Так могло быть и вчера,
И год назад, и там, в шестидесятых…
Охряное вино на дне заката,
Песчаный берег… Славная пора.
И вечер, словно длинный список книг -
Ещё не читан, только обозначен.
И разговор не ладился - был начат
Не к месту, вскоре сам собой затих…
…Ведь так сидели, вероятно, у
Эдемских врат все выходцы из рая,
В надежде, что их бог не покарает,
Перед прыжком в кротовую нору…
Легко молчать. И, верно, так молчат
О душах умерших, тепле любимых женщин,
О том, что никогда не совершат,
Но, совершив, раскаются, конечно.
Так дерево растёт – за кругом круг.
…Теперь по-существу: поминки в восемь.
Тебя могло не стать в любую осень.
И горько на душе – твою уносит
В глубокую кротовую нору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778386
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Ковыляя, бредут
арестанты свободы.
Переменчива мода:
то забор, то редут.
Все дела - невпопад.
Все весенние грёзы
в недвусмысленной позе
отдаются в прокат.
Где недавно сады -
кровью вскормлены вести.
Что-то вдруг - только если
не в кадык - так под дых.
Простирнут Рождество -
да развесят на будни.
Да ещё раз на блюде
ничего...
ничего...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778188
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Я завжди залишуся з тобою
Тихим шелестом оплаканих надій
Співом сірих птахів з сновидінь
Я зостануся з тобою навіть вітром...
Десь за сотню й тисячу століть
Рідні очі буду я шукати
Щоб без тебе марно не блукати
Тінню непрожитих наших днів...
P. S. Є люди, згадуючи яких, виникає бажання подарувати їм весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777851
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Не жалій мене, не жалій!...
Не належу тобі, лиш Самому...
Ницість душ набиває оскому...
В мене друг лиш один - вітровій...
Любий мій... Милий мій.
Що ж! А я...
Потонути волію в снігах,-
на самотніх планет естакадах...
Там душа - вільний дух прерій прайда...
Потонути б з тобою в світах...
Віднеси, заховай між зірок...
Тільки тут ми рідня, вітре-друже...
Зійде папороть, всохнуть калюжі!
Час розірве загату весни...
Понеси... Заховай. Збережи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777618
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
А я - рисую грустью нежность…
Неповторимую – узнать…
А в феврале - цветёт подснежник…
Хоть до весны совсем не пядь…
А я пишу про эту нежность…
Ведь в каждой клеточке… опять…
Останусь верною надежде,
Замироточит благодать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777725
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
У пошуку тебе я сто доріг
Пройшов, але мене знайшла сама ти.
Я спершу слова мовити не міг...
У тім бажанні обіймати, мати,
Захоплення у горлі схлип застиг,
І тіло у руках твоє тримати
По праву зміг, неначе оберіг...
Як волі до кохання не зламати!..
Утілена закохана душа
Рвалась у небо, до Богів поближче...
...тепер усе не варте і гроша.
Як над полями лютий вітер свище!
Тебе в руках тримати не мені,
Увірувану у відсутність віри.
Розплатою поріз на полотні-
Кохання, відлітаюче у вирій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011901279
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777447
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Где-то с неба хотели вас... и
нас там тоже сложили мастью
в призывной инкубатор с пастью,
не с сиротской - в родильный стол.
Где отчасти отец, отчасти
новый колокол скажет: "Здрасти!
миру - мира, войне - причастий,
но не я это отколол..."
Постулаты на три-четыре:
кто не зелены - те в мундирах,
по кумиру - во все квартиры,
да от бабки - хотя бы треть.
Век теснееЕ - глотки шире.
Хоть однажды все - командиры
строить карточный дом в сортире -
и не жить, и не подтереть.
Флаги выцвели и демарши
истоптались в походах старшими,
упокоивши ваших в наших
и при жизни - наоборот.
Все - путём.
Даже те, кто машет
с броненосца, с крыльца и с баржи.
...расписался Господь в барашках -
всё путём, мол.
...да только вот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777103
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Я не хочу більше скореності крил,
Я не хочу більше мрії, що заплаче.
не отримавши розбурханий посил.
як наївно, мрії більше не пробачать.
я не хочу в гості стриманих образ.
я не хочу клітки, принципів безмежних.
там де небо нивимовності зі страз,
тільки вогники душі мої пожежні.
я не хочу більше скорених дощів
я не хочу більше, чуєш, я не хочу...
моє сонце не прийдешніх почуттів,
не засяє у твоїх обіймах ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777057
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Экспромт
Это сердце птицей бьётся
Под рубахой и ребром… -
Чисто-белая страница
Расцарапана пером…
Постучит в окно синица,
Накормлю опять зерном…
И водички дам напиться…
И - оставлю (на потом)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776828
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Оце й усе… скінчився снігопад –
В далеких горах проростає рута.
Вчорашнє «ми» закладено в ломбард,
Давно знецінене, немов гірка отрута.
Це був лиш сон, короткий дивний сон.
Де ти – наснага, я – твої бажання.
Ти обирав про всяк… під свій фасон,
І перестигле залишив мовчання.
Чому ж блукаєш в лабіринтах снів?
Шукаєш зелен-руту невідому.
Сезон дощів… забракло сонця й слів…
… оце й по всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Коли нагоничі загнали в кут глухий,
Брехнею ціляться прямісінько у очі,
Страху шакали для поживи хочуть,
Віддамся волі вивертів стихій.
Замру на мить, впіймаю тишину,
Пірну у хвилю – хай несе на берег,
Прийму смиренно благодатний жереб
І власну слабкість в силу оберну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776528
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[i]Згадалась мені Велика Британь. Поневіряння, заробітки,
пошуки примарного щастя… Гіркими видавались ті фунти
стерлінгів… Бо був свідком того, як хоронили українців…
Під звуки пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій», що стала
вже похоронним маршем для тих, хто знайшов свій вічний
притулок в чужій землі… А скільки наших братів-бурлак по
світу? Не коментую –
плачу!
[/i] [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять у вирій журавлі... В задумі...
Колись і я так, певно, полечу…
Почуєш «кру» – й нічого, окрім суму:
Не заздрю журавлиному ключу…
…Куди летиш, стражденний українцю?
І хто тебе на чужині чека?
Женуть тебе від матінки ординці,
Як гнала нас імперії ЧК…
В країні тяжко – гноблять олігархи,
Тарифи і податки душать нас…
Їх поводир – подоба, лик монарха!
Таке життя, мій друже, без прикрас.
І з сумом б'ють в набат Дніпрові хвилі...
Гучніше все ж квиління журавлів,
Що відлітають в ірій, щоб могили
Відвідать тих, хто в чужині зотлів.
Та «чуєш брате» небо вже курличе –
До Вас, живих, його відчайний клич!
О Українцю! Трударю! Мужиче!
Собі і Україні
Щастя зич!
[/color][/b]11.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Прочитаешь мои письма,
Схорони их от огня… -
Станут жёлтые,как листья,
Вспомнишь с нежностью тогда…
Нелегко даётся рифма
И лиричная строка,
А сотрёшь случайно числа…
Даты памятны всегда…
Кружевное слов монисто
Собирают неспроста…
Мои письма – словно листья…
И душевные…Пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776756
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Прочитаешь мои письма,
Схорони их от огня… -
Станут жёлтые,как листья,
Вспомнишь с нежностью тогда…
Нелегко даётся рифма
И лиричная строка,
А сотрёшь случайно числа…
Даты памятны всегда…
Кружевное слов монисто
Собирают неспроста…
Мои письма – словно листья…
И душевные…Пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776756
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
І
Вниз
по річці у країну маленьких індіанців.
Наше каное ненадійне, наші слова непідтверджені,
наші діла невиправдані, наші тіла незаймані,
наше сонце ніколи не за́йде.
Ми разом - бо нам страшно засинати поодинці.
Вниз за течією.
Де мені заплітатимуть дві коси, а ти гратимеш на там-тамі.
Вдихаємо солодкавий дим і мліємо від вичинених шкур тварин,
на місці яких могли б бути самі.
Ми створили собі вігвами без допомоги племені,
обдираючи руки до крові,
оголюючи ненароком стегна,
стираючи між нами кордони
і ставлячи нові.
Нас поважають.
Вождь каже, що покохав би мене, якби я була старшою;
дівчатка всміхаються тобі, звабливо.
Ти маєш лук і стріли,
ти убив оленя,
ти убив пуму,
ти убив бобра,
ти убив лисицю
і продовжуєш убивати.
Від тебе смердить тепер кожним життєодбиранням.
Та я не перестаю приходити до твого вігваму.
Щоночі, щопотреби, щобажання, щопоклику.
Бо мені мало того солодкавого диму над вогнищем,
якщо заглибитися, то мені мало і тебе і навпаки.
Тому ми цілуємо тінь наших вігвамів,
звук твого там-тама
і розплітаємо моє волосся.
Прощаємось. Вождь тихо каже "Ак".
ІІ
Річками мандруємо кілька днів поспіль.
Запитуємо одне одного про стиглість усіх цих плодів на червоних деревах.
Наші ноги оповиті водоростями, бо ми йдемо нерівним дном,
спотикаючись об новий клімат.
І очі наші, незвиклі до таких рівнин, до таких штилів в серцях,
тягнуть нас у вир ілюзій:
що рослини, які ростуть з дна річки, є косами п'яних русалок,
які сплять зарившись в пісок чи мул і знемагають від болю,
вві сні тихо стогнучи.
Ти йдеш і убиваєш собою сотні моїх переконань, і фактів, і доказів,
і навіть просто виявів мови.
Від тебе знову тхне вбивством,
але я не знаю напевне,
бо тримаюсь від тебе на відстані.
Нас розділяють тисячі кроків і вічностей, всесвітів і планет.
Все вирівнюється в тонку-претонку лінію, що пливе на заході
і врешті стає горизонтом.
ІІІ
А на ранок від нашого шляху залишалися тільки шматки,
покраяні шматки уже неживих тіл збитих собак, котів, птахів.
І ми сказали собі, що будемо оберігати їхні вологі душі в коробочках
з-під чаю або в коробка з-під взуття.
Бракувало їжі і запасів тепла.
"Припиняйте вже цю монотонну війну", - сказав нам жебрак на прикордонній дорозі і пропустив в іншу країну.
Ця деградація вимагало пошуку Бога. Чогось бракувало за пазухою,
чогось присутнього.
Ти сказав, що мабуть Бог міг теж податися у світи, як ми, але я не хотіла в це вірити.
Хоча бачила як Він з важким рюкзаком сідає у поїзди, Його мимоволі
штовхають ліктями, іноді хтось каже "перепрошую",
але Бог так і не заходить до вагону.
Цілу дорогу Він курить. Він знає, що ми шукаємо Його.
Йдемо за Ним по п'ятах і навіть намагаємося зупинити.
Трохи Йому смішно з того, що ми такі непристосовані...
З усіх коробок до Нього раптом починають злітатися душі, труться об Його колюче підборіддя, не знають меж.
А Він каже нам "діти" і засинає. Мабуть ж і втомлений, я
вкриваю Його пледом і думаю,
що це приємно піклуватися про Бога, тепер, нарешті, коли Він
стільки років піклувався про нас.
IV
Ми мандрували автостопом. Зупиняли машини, неначе одне одного,
не даючи творити дурниць.
За нашими спинами залишались дерева Отця,
осяяні світлом його всевидющих Долонь і навіть більше.
Наші кошики були переповнені різним непотребом якихось знайомств,
порожніх пляшок, зайвих слів і навіть думок.
Ми врешті залишили це десь на одній з заправок, де волоцюги
одразу почали ділити те все, час від часу дивуючись, і приміряючи
наші одвертості.
Ти порівнював автівки, що підвозили нас за рупії, з дівчатами,
яких ти спізнав ще в юності. І це було дивно -
чути від тебе цей феєрверк смаків, почувань і вражень,
враховуючи, що ти не пам'ятав обличчя жодної з них.
Машини перевозили спеції (а отже літо) кудись із Канади до Мексики.
Великою фурою возили медові місяці і пошту, наповнену запашним гербарієм.
Ти заприсягнувся, що якщо ми колись припинимо отак бути, то у нас
безумовно буде сад
або навіть Сад.
Ти облаштуєш величезну бібліотеку з улюбленими творами і класикою,
щоб зберігати у книгах засушене листя дерев вздовж траси.
Авжеж..
Усе буде.
Але давай плати цьому водієві, бо інакше ми не поїдемо.
Ти дістаєш кілограмову торбинку цукру і він погоджується довезти нас
аж додому.
Бо ці перевізники спецій чомусь страшенно люблять цукор.
V
Крихітні берізки підростають в твоїх очах і стають, як і ми -
щасливими.
Наші руки сповнюються сенсу, а слина виповнюється правдивістю.
Перші смереки торкалися нашого лона і пестили обличчя.
Перші запахи убили в нас віруси принесені зі світів,
і то були запахи бринзи і молока.
І гуцули гляділи на нас, по-батьківськи налаштовуючи стріхи.
Блудні діти засніжених вершин повернулись,
ми б і не знали, що ми повернулись,
ми думали, що ми просто прийшли.
Світотіні скресали на обличчях, знімаючи шари пилу,
принесені звідкись.
Тепер ми щодня пили молоко, спали на тканих килимах,
сповивали свою маржинку.
Від тебе пахло тепер польовими травами,
запахи вбивст і обмежень вивітрювались
Ми повернулись. Тепер наші прощі скінчилися.
Почалося стигле літо.
././2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775924
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[color="#ff4800"]церемония чайная... тайная...
надопьёт из фарфора лунного...
а в ладонях чаша сакральная...
или чья-то душа... тонкострунная...[/color]
[i]картинка: интернет[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775891
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Простіть того, хто Вас кохає,
Кому цей пломінь не на мить.
Того, хто вірить Вам безкрає,
Не осудіть, не остудіть !
Простіть того, хто Вас кохає,
Того, хто не зустрівши б Вас,
Уже б зачах, навік погас,
А так – живе і як палає !
Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !
Простіть того, хто Вас кохає,
Кого жаданням лихоліть
Не Бог, кохання покарає.
А Ви простіть. Чи не простіть !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[i]Наша Таня громко плачет:
Уронила в речку мячик.
- Тише, Танечка, не плачь:
Не утонет в речке мяч.
А. Барто.[/i]
Тает лёд, разбавляя джин, остывает паршивый кофе.
…Таню снимают с креста на её Голгофе.
Радио хрипнет, рыдая по Тане громко -
Некогда Таня славным была ребёнком.
Если бы не уроненный в речку мяч,
Что стало б вершиной и флагом её неудач?
…Первый контакт утешителен, односторонен –
Кратко, по делу: «Не плачь, и твой мяч не утонет…» -
Смысл послания, можно сказать, однобок.
Слышала голос и думала - это бог.
Таня боялась ему задавать вопросы:
Мячик, возможно, и сам себя в речку бросил...
Сакральная жертва, завидев смолу и вертел,
Вмиг возрастает над болью, унынием, смертью.
Когда прекращаются слёзы, мудрец Асадов
Умы заполняет: так - правильно, так – не надо…
…Кофе паршив, теплеет в стакане джин.
Таня-формула. Таня выросла. Таня бросает мужчин.
…Ежели верить слезам, то кто кого всё же бросил?
Таня боялась себе задавать вопросы.
Может, где-то есть шире, но Танин мирок - прокрустов:
Таню сняли с креста, пояс остался на люстре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775837
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Трепет порвёт тишину -
С чувством адажио звуки…
Тянутся души к огню,
Словно озябшие руки…
За фейерверком любви
Время приходит расплаты…
Не объявляя войны…
Шрам,оставляя,заплатой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775910
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Коли мене свічадом світ розбив,
Я розлетілась на численні скалки -
І на дрібний сріблястоликий пил,
І на крупніші голчасті кавалки.
Я відбивала сонце і думки,
Викривлювала простір, часоплини,
Допоки не змелось усе стрімким
Новим жаданням – буйним і неспинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775769
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
На часу полотнах, де щастя помітні сліди,
Картини кохання, де ми малювати могли.
Безліку всміхатись й цілунки солодкі на смак,
Ховати в світанні, почувши омріяне так...
Тепер в галереях так мало щасливих картин,
Життєвої втоми, де так відчувається плин,
Безмежного неба, ми долю писати могли,
Довірою серця, натомість лиш жару сліди...
Бо пристрасть згасає, вже скільки на неї не дуй.
Бо справжність, як попіл, вулкани порожні, почуй!
Не перемалюєш, вже спогади щастя пусти,
Із часу полотна, де ми усміхатись могли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775721
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Одну монетку - палачу…
И это сделает не больно …
Тогда и я не закричу…
Всё будет выглядеть пристойно…
Одну секунду - палачу…
Пусть день свиданий назначает…
Такой красивою приду…
(Красивых только обожают)…
Я и сегодня палачу -
Не позвоню…Не ожидает…
А предпоследнюю главу
С надежды тоже начинают…
Не вспоминает… - Не хочу…
Да и слова не подбираю…
Одну монетку палачу
Не отыскать никак…я знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775630
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Що то сльози в забутій імлі.
Де розпечена пустка панує.
То пустеля торкалась землі
Де розлука і сумнів цілує.
Не кохати на гіллі доріг,
Де тумани із доль роз,ятрені.
Цілий світ із надії поліг.
Сонце мрії в душі нехрещене...
Що то сльози в забутій імлі.
В саван болю так тісно загорнуть.
Тільки слід на холодній землі,
Бо й пустеля від туги холодна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775106
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
цинична постель - и лирично герои упали
(за мир воевать голышом кто-то хочет едва ли)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774839
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Сьогодні небо плакало мені.
Вечірнім смутком оповило плечі,
І заповзало в шпарки порожнечі
Моїх ілюзій в темному вікні.
Воно мені сповідало дощем,
Роздоллям синім проникало в груди,
І сипалось в мої холодні руки…
В мені сотало невигойний щем.
Глибінь небес тривожить і зове…
От тільки я до пір оцих не знаю,
Чи я із неба зовсім не спускаюсь?
Чи й справді небо у мені живе..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
[b][color="#0b21b3"]Доки ти в передмісті шукаєш свою дорогу,
Гривні кладеш в кишеню і компостуєш па‘мять,
Потяг, перон і гамір розходяться ще до того,
Як ти уявив виставу, які дощ і вітер правлять.
Б‘ються у скло комахи. Стогнуть плацкарту полиці.
Тануть обличчя, долі під перестук коліс.
Колія йде на Захід, креше, як торт, столиці,
Де не любив, не спився, не зворушив до сліз.
Де на дорогах дальніх тіні думок імлисті,
Скромні ряди будинків, вікон іконостас.
Де, як на прощу в Лавру, мовчки бредуть туристи.
І вдовольняють спрагу десь посеред Гран-плас.
Там забуваєш швидко, як мерехтять каштани,
І в гідропарку діти влітку збирають хмиз.
Як нахилилось небо, раптом відкривши рани,
Звідки вечірній промінь заплямував узвіз.
І сподіватись марно: вітер не змінить плани.
І не задме щосили на непривітний Схід.
Де камуфляжні діти вже досягли нірвани,
Склавши в загравах степу свій остаточний звіт.
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774662
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
День пройдётся по хронике и костям,
выстригая мечте макушку,
миру клясться войной - мол, и сыт, и пьян -
на ушко
будет рядом...
за стенкой...
за ночью...
за...
Под иконой, под крепкой крышей
боль крестила рука и была слеза -
да вышла.
Будет день человечен, как мы - на треть,
рубанёт горизонт по плечи.
...вот и ладушки - не о чем сожалеть,
раз нечем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774568
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Ожинове небо – зимою не йдуть дощі.
Осінні дощі стягали розлуку між нами.
Стою під прицілом /спокути?/ на стрільбищі,
А тиша, мов вирок, шматує цю ніч ножами.
Мовчання від тиші, а тиша – фантомний біль.
Лиш тіні танцюють під звуки німого вальсу.
Уламком на груди упала не-слів твоїх сіль…
У нетрях пустоти зникає надія завчасу.
Вливаюся з тінями в цей безголосий вальс.
Хай небо проллється! Мені так потрібні звуки…
Сама відтанцюю сезон бездощів'я за нас…
За нас відзимую /мінорно…/ сезон розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774421
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Реками вздыбились льды…
Пенятся в омутах глыбы…
Те чёрно - белые сны
Очень хочу ненавидеть…
Ночи кровавой Луны
Не исполняют желаний…
Помнится - святость любви
Главный закон мирозданий…
Запахи юной весны
Ветер приносит с дождями…
И открывает глазк`и
(Синенькие) под снегами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774388
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
«Если пришёл, заходи…
Нить на запястье от сглаза?..
Помнишь – какие цветы
Ставлю в муранскую вазу?
Слышал – вчера соловьи
Словно поэму экстаза?..
Видел – срывались с пути
Млечного яркие стразы?..
Чувствовал – устье реки
Из прикасания неги?..
Если пришёл,заходи…
Не поминай про те снеги…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774350
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Что-то было странное в наших отношениях,
Словно потеряли что в этой кутерьме,
Даже не заметили кораблекрушения,
Доверяясь искренне раненой зиме...
Может, не подумали, что бывают лишними,
Даже подслащённые, тёплые слова,
Засыпая души нам крадеными вишнями,
Снежными метелями - кругом голова...
Только я не думаю, что придётся мучиться
Раненою птицею на моём окне -
И на расстоянии всё у нас получится,
Коль не испугаешься... и поверишь мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774330
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
А я тебя любила…
И ты боготворил…
А я тебя просила…
А ты....не отпустил…
А я - не рассказала…
Молчанием отвечал…
Сердечко рисовала…
Конечно...понимал…
Любимое надела…
Но ты не увидал…
Огнём горело тело…
А ты - не приласкал…
Печаль и я растила…
А ты...не поливал…
Однажды...попустило…
Ты так и не узнал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774053
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Я тебя потеряла недавно,
Не хотела, но вот потеряла...
Так любила тебя я, мой славный,
Но, наверное, этого мало...
Заблудился в лесу ли, дорогой,
Где мелькают шальные машины,
Может быть, я была очень строгой
Или что-то не то совершила...
Где, родной ты, смешной и курчавый,
Проискала уже, где возможно,
Я себя уморила печалью -
Возвращайся домой... осторожно...
Молоком вот заправила булку -
Вдруг вернёшься... Я даже не знаю
По каким бродишь ты переулкам,
Моё чудо, бродяжка родная...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774021
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
В одну речушку дважды - без боязни входить…
Прочувствовав однажды, не хочется забыть…
Не оскарные роли -похоже не мои…
Придумала пароли (отличные замки)…
От маленького камня – круги,круги,круги…
Фломастером рисую для радуги мосты…
Старинная монетка - на счастье (от судьбы)…
Из солнечного блика скользящие лучи…
Случайное касание - горячая волна…
Без пламени рассвета холодная роса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774041
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[i]……………………………
Можливо,народилась я для знову
Коли весна пробуджувала сон,
Не має не путьової погоди у природи,
Є я і ми, і примхи настрою буття...[/i]
автор: Плискас Нина
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773701
[b]Вивчу мову![/b]
Можливо, народилася я знову.
Можливо, вперше вийшла з небуття.
Але на цей раз точно – вивчу мову!
Для цього, може, й народилась я.
І примхи вже не стануть на заваді –
Погоду й настрій я переборю.
Щасливі будуть люди всі і раді –
Я рідну мову вивчила свою!
Нехай не кажуть, що я непутьова.
І навіть, якщо я – не я, а ми,
Я всіх себе примушу знати мову!
І обіцяю – до кінця зими.
(Цієї)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773817
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Я міряю відстань між нами...
Два кроки, один - дріт колючий!
І тільки душею твій дотик
здолаю, в цім світі, відчути...
Я міряю відстань-події...
Два кроки, один - різні долі!
Не вирвати квіти із серця...
Чи злочин - безодня любові?
Любов має сховок у грудях,
неначе втікач у яскині...
Бо що їй дістатися може,
крім стін катакомб в павутинні?...
Чи гріх?... Чи безжальна спокуса?
Спокута?... Чи скитії скерцо?
.........................................
Я міряю відстань між нами.
Два кроки, один - б"ється серце.
Скитія - житло ченців-самітників, розташоване у безлюдних місцях
Скерцо- інструментальний або вокальний музичний твір жартівливого характеру.
28.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773881
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
[i] продовження
[/i]
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Только случившись - уже молчаливо сыт
миг, растянувшись тоской до альбомов старых,
где по дороге куда-то душа отстала.
Просто в часах поломались и ночь, и быт.
Миг совершенен - снежинкой в ладонь упав,
скомканный нервно в кармане дорожной куртки.
Вместо секунд - за окном проплывёт фигурка -
мимо зонта в белой вечности весь рукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773409
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
***Тенденційний вірш про головне. Сюрреалізм. Символізм....***
Я сплю. І у нас не карають за сон!..
Цей сон не записано на диктофон.
Його я боюся... Наснилася жуть...
...ну, може, на кухні тобі розкажу...
-у жаби очиська до неба завжди
Птахів роздивлятись, що "рУлять" кудись
Своїми хвостами в небес вишині...
-сто грам "наостанок! Ти слухаєш? Ні?
-як морок зника, коли ранок настав!..
Та світла чекають пожежі повстань.
У далі уяви пливуть кораблі
Химерних картин Сальвадора Далі,
Подалі примар кольорів Пікассо...
-коли ж над землею розвіється сон
і сонце постане, злий морок поправ?
Та сон наостанок кривавих заграв
Розкриє нам вікна... Нам випало жить
У час, КОЛИ ВИДНО. Свячені ножі
В могилі Шевченка з одвічних часів
Зарили, легенді догідно. Пішли в
Роз"ятрений ранок кривавого дня,
БО СХОДИТЬ СВІТАНОК!..
Це сон...
Маячня...
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118012312449
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772984
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018
І знову дороги невпізнані часу, ти знаєш
неначе пружини натягнуті душі, прости...
навшпиньки стаю і аж ген до краю небокраю
дощем зазираю і пишу надії листи...
коли усміхаюсь веселкою світ кольоровий.
голуб мене любий у щасті, так міцно в думках...
листи, твої мрії, я знову усі прочитаю...
блукаючи небом у тих невідомих світах...
де квітне майбутнє, торкаючись ніжно душею...
порвалися струни, пружини таємних жалів...
зійду тобі рідний у сяйві кохання зорею
голуб мене міцно, бо час шепотів, не хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773005
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
А кто вокруг?
Попутчики по жизни,
Как тени из плацкартного вагона.
Когда-то кто-то кем-то очарован,
А кто-то оказался просто лишним.
Так много встреч,
Так много расставаний.
Все неспроста, во всем житейский опыт.
А стук колес, как лошадиный топот.
И мчится время в топку расстояний.
А мы в купе,
Хочу, чтоб на полвека,
А лучше, дольше –
Как судьбе угодно.
Мне хорошо, уютно и удобно
С тобой, моим любимым человеком.
Мелькают за окном пейзажи лета,
Весны, зимы и осени волшебной.
Твои объятья – эликсир целебный,
Как строки о любви из уст поэта.
И пусть вокруг попутчики,
Пусть шумно,
На остановках входят и выходят.
Я просто отпущу часам поводья,
Пускай летят хоть шагом, хоть безумно.
Я без тебя себя не представляю –
В твои глаза взглянула и пропала.
Люблю тебя…
Мне целой жизни мало –
И я часов давно не наблюдаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773091
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Він зайшов, так упевнено й легко,
Наче в серці моїм споконвік,
В моїм літі і веснах далеких
Завжди жив саме цей чоловік...
Малювала у мріях його лиш,
Хоч і знати ніяк не могла...
Ти чого моє серце неволиш -
Я вже з ярмарку, наче, ішла...
Не збиралася геть оглядатись -
Все відплакано рясно дощем,
Вже відстукало серце всі дати,
Що на душу лягли тягарем...
Молодий ти, вродливий, о, Боже,
Навіть голос зрадливо тремтить,
Але я... закохалася, схоже,
Бо не можу ні дихать, ні жить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772939
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Між каменів сліпих, посеред стін убогих,-
загублені, розгублені,- мовчать:
слова живі - блаженні рани Бога...
Забуті!... Серця вічна благодать.
Покинуті... У суєті вмирущій,-
прокльони під ребро упхали спис!
Отак живем,- розумні-нетямущі,-
і ЩО там хрест? І ТОЙ, що там повис?...
О Магдалено! Рай відкрити серцем вміла,
але не там, за межами планет...
Той рай був у тобі́! І був зі слів та діла,
які тягар хреста здіймали догори...
.................................................
Між каменів сліпих сліпіші тільки люди,-
нашіптують, злословлять на біду...
Шукають чудеса. Та от чудес не буде!
Немає дива там, мурують де стіну...
Слова - любов! Тотожність... Аксіома.
Знак влади, тетрапод, найбільше поміж див...
Хоча печуть до крові збиті ноги,-
лиш сіючи любов - збереться щедрість жнив.
21.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772674
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Он приехал.
Ему – восемнадцать.
Отворяйся, Москва-Петроград!
Молодой, оголтелый, рязанский,
Гениальный.
И сам чёрт не брат.
Будут вам расстегаи с икрою!
Будет вам и скандал, и аврал.
Говорил:
– Я все двери открою!
И открыл, и ни в чём не соврал.
Целовался, кутил, задирался.
Думал – смех, получилось – капкан.
На судьбы колесо намотался
Словно шарф Айседоры Дункан.
Дар поэта не вытравить водкой.
Дар поэта не передарить.
Слишком рьяной и слишком короткой
Оказалась рязанская прыть.
Слишком часто и много – о смерти.
Слишком мало в конце – о любви.
Закружишься в земной круговерти,
А потом – не жалей, не зови…
И судили его, и рядили.
От восторга взрывался партер.
Сам повесился? Или убили? –
Скоро век, как молчит «Англетер»…
.............
Гой ты, Русь моя! – Синь да берёзки,
Гладь озёр, луговая трава!
Если б только не плети да розги,
Пустословье и злая молва…
[i]
Январь 2018[/i]
------------------------------
На фото - картина Дмитрия Локтионова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772328
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[i][b]Коли блука по темних манівцях
Січнево-світла, місячна гондола,
Ви кличете на зустріч в Чернівцях,
А серце рветься пташкою до Львова.
Важкі повіки і карат сльози,
Як результат, що почуття вразливе.
Не хочу чернівецької грози,
Про львівські мрію, теплі нині зливи.
Й про тебе, сонце, що лише гориш
На Чернівецькій Ратуші ліниво,
Для тебе - це малесенький Париж,
Мені же - місто серденьку не миле.
Бо тільки-но лиш зіронька моргне,
Із залицянням до нічних провінцій,
Він в Буковину знову зве мене,
Та я душею з іншим у Криївці.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772512
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Травой порос мой тихий город.
Суглинком стянуты его
тоской сочащиеся поры.
Всесокрушенье. Никого.
И в тишине ложатся росы
на моховище серых плит.
Деревьев чёрные торосы
скрипят предсмертно. На бушприт
адмиралтейства смотрит месяц
колючим взглядом палача.
Гниёт Ингул усы развесив
в багряных бликах сургуча.
Стою один в цементной чаше.
Горит искринками шипя
мыслишек щебневая каша.
Все девять жизней. Без тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772158
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[b]Наша пам’ять крихка розчинилась у каві
І кристалами цукру знічев'я на дно
Опустилась. В провалля так падає камінь
На поверхні лишаючи спогадів тло:
Про небесні тіла, що, долаючи простір,
Оминають твій дім на безодні краю
І останню любов, що заходить у гості
Час від часу, ламаючи душу твою.
Про примарні міста і машин каравани,
Що навічно застигли в заторах доби.
Про ранкові серпанки, пожовклі каштани -
Неспростовні ознаки вітрів ворожби.
Ешафоти жовтневі, де спогади палять,
З диму й попелу наших дворів острови.
Допиваючи каву, йдемо у непам’ять
Поступово виходячи з осені гри.
[color="#ba6f23"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753838
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 17.01.2018
[b][color="#081252"]1.
Ко́лами зайвих слів
Брижить тривожний сон.
Краплі останніх днів
Сивий збира Харон.
Ти перейшов рубіж,
Де вже не дмуть вітри,
Правда в мензурці лиш.
І раз. І два. І три.
2.
Пошуки істин на дні
Пляшки в останній раз.
Лапи гілок крижані
Прагнуть спинити час.
Краплі твоїх молитв,
Склянок іконостас.
Тиша, як лезо бритв.
І три. І два. І раз.
3.
Рвуться в під’їзд волхви,
Впала на сходи зоря.
Десь забарились листи
Не на твоє ім’я.
Хилиться голова
На́ в краплях крові хрести.
Снігом припала трава.
Рік тихо вмер. Спи.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767743
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 17.01.2018
Життя триває, як не дивно.
На ранок кава, потім чай.
Ще все болить, ще не все рівно.
Але вже якось... Не зважай.
Будь ласка, йди. Та будь у мирі
Зі світом, з долею, з людьми.
Вони поглянь - відкриті, щирі.
Зайшовши ззаду, зі спини
Ножа вженуть тобі у серце.
Аж до руківья, без жалю.
Та й, зцідять кров твою в відерце,
Як сік березовий. Не сплю,
Не їм. Вартую твої болі.
Нехай зневажений, але ж,
Хто прихистить тебе в недолі
Якщо не я? Та все ж...
Іди. Іди, не озирайся.
Все буде потім, восени.
Тоді не плач. Тоді не кайся.
Не треба. Просто позвони....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771870
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Так не хочу смотреть кино,
В клубок, мотая, нервы…
Я те пути прошла давно…
Слыла однажды первой…
Раз на роду не суждено
Остаться без надежды,
То - позабытое одно… -
Как больно было прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771856
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Укрыли снеги до утра
Все парапеты бытия…
А я была с тобой нежна…
Как никогда, как никогда…
А я тебе одна нужна -
Ты повторил опять вчера…
Когда заплакала свеча
И не молчала тишина,
Среди темнеющих небес,
Не Он (единственный) воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Укрыли снеги до утра
Все парапеты бытия…
А я была с тобой нежна…
Как никогда, как никогда…
А я тебе одна нужна -
Ты повторил опять вчера…
Когда заплакала свеча
И не молчала тишина,
Среди темнеющих небес,
Не Он (единственный) воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я - не одна…
И ты - не сам…
И не верна твоим губам…
Но ты приходишь в мои сны
На меланхолии мосты
Тропой луны, в рассветный час,
Поцеловать единый раз…
А мне так хочется сказать -
Не разучилась ожидать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771722
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Прямую берегом піщаним.
У сяйві місячнім тону.
Торкають води океану
Душі натягнуту струну.
Лоскочуть кроки хвиль набіги.
Хапають мрії за поділ –
В такі моменти пишуть книги
Про колір маковий вітрил.
У мушлі чую спів ілюзій –
За обрій кличе їх мотив.
На неба зорянім обрусі –
Мелодій серця перелив.
З усіх усюд вершки емоцій
До крил пір’їнками збира
Й у світ омріяний відносить
Душі натхненності пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771279
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 16.01.2018
[i]Промчалась стая мыслей вечных:
Весёлых странников беспечных!
Промчалась вихрем совершенства
В мир окрылённого блаженства!
И унесла на крыльях Музы:
Все катастрофы и обузы,
Капризы прихоти пустой...
И снова с рифмой — в правый бой!
О, дева-Муза, птица мыслей!
Опять вернулась со старицей!
Крылом взмахнула упоенья,
И слышу я стихосплетенья...
автор: наталія калина[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770820
[i] Ах, какое блаженство,
Ах, какое блаженство
Знать, что я совершенство,
Знать, что я – идеал!
(песенка Мэри Поппинс)
[/i]
[b]Недолгое счастье[/b]
Умчались мысли – вечная обуза.
За мыслями вослед умчалась Муза…
И стала я и краше, и моложе.
Морщинки вмиг разгладились на коже!
Я выбросила кремы в упоеньи –
Всю эту плату за стихоплетенье.
Неужто я морщин печальных стою?
Дешевле, проще с головой пустою.
И рифмы ни одной на горизонте,
А заодно и мыслей о ремонте.
И муж с утра игриво мне сказал,
Что я, мол, совершенный идеал!
Блаженство!
Рай!
Седьмое небо!
Счастье!
...Но тут вернулась Муза…
...снова здрасьте…
И старицу с собою привела…
С досады я побила зеркала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771118
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Якщо можливо скоротити відстані,
якщо можна тримати без доторку...
Одізвись! Відпалали нічні вогні.
Те багаття, на сході,- слід подиху...
Якщо можна зігріти на відстані,
якщо можливо без доторку втримати...
Знаєш ти, як зовуся... Ім"я твоє -
знаю я. Ми Планети - два імені!
12.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771038
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Тримай мене, Доле, ти міцно за руку,
Твоєї долоні приємне тепло
Спасінням у скруті для мене було,
Коли я за крок вже була від розпуки.
Тебе мені мама у Бога просила,
Напевно тому ти — не гірша з усіх
Й частенько тому десь лунає мій сміх,
Й тріпочуть десь поряд Пегасові крила.
Тримай мою руку хоч та наче в'юн
Уперто з твоєї руки вислизає
І ради здається на неї немає...
Та стільки позаду вже пройдено дюн.
Я дякую, Доле, що ти не зрадлива,
Покластися можу на тебе щодня,
Що друзі у мене й велика рідня
І можу сказати: "Ти, Доле, — щаслива".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771191
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Опять за чёрной (грозовою)
Летит пузатый цеппелин…
Чтоб не забыть,возьми с собою
Одну из тысячи картин.
И ночи песнь (ноктюрн сонетов)
Благослови на добрый путь…
Теням, скользящим, по паркету
Не размыкай сплетений круг…
Не открывай свои секреты
Под не ритмичный перестук…
Покинет боль, держи обеты…
И за совет не обессудь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770075
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
І як воно: жити і знати, що ти приречений,
що стрілка у вічність жене тебе і жене?
І як воно легше: чи бути лише предтечею,
Чи знати напевне, що жереб вибрав тебе?
Все ближче Голгофа (вже стежку видно й осичину),
Вже скоро, як мітки, до неба зростуть хрести,
А око шукає бодай бадилля-притичину,
Аби зачепитись – і третім на хрест не піти.
Возрадуйтесь, ниці! Розіп’ятий вами – Месія!
Стікає по краплях терпкий і червоний кагор.
Чому ти зітхаєш? Чому ти зітхаєш, Маріє,
Побачивши зірку, котра провіщає Різдво?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769944
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Ранку окраєць
трусить під ноги крихти,
зграями хмари, наче граків, жене.
Холодно пальцям.
Слухаю тишу вітру,
Шибок, сніжинок углибині мене.
Тиша зітхає,
падає час - і б'ється
люстро калюжі. Скалки дрібних хвилин.
Голосом з Раю,
чистим, неначе скельце,
хтось прославляє вічний Єрусалим.
Жилка пульсує
(де там ще ті Голгофи!),
зірка палає, сонце неначе, сон... -
тільки б не всує.
Юда. Пілат. Апокриф.
Каїне, Каю, стій, не брудни долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769926
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Ви - світло світові...
Мф.5:14-15
Напередодні світлого дня Різдва Христового, вважаю своїм обов"язком, а також щирою сердечною потребою, розповісти коротку історію життя простого та водночас надзвичайного хлопця з Дрогобича - Віталія Стецули.
Вперше з його віршами познайомилась років зо два тому, на сайті Клубу поезії. Сказати, що була здивована чи вражена прочитаним, занадто мало, щоб передати те, що тоді відчула...
Глибокі, сильні о́брази... Влучність і краса слова... Сплетінння реального та містично-інтуїтивного, того, що не побачиш на поверхні, а можна відчути тільки душею. За цим авторським арсеналом виразно відчувався його тонкий душевний світ, вразливий та сильний водночас. А ще - приголомшливі своєю потужністю знання, якими володів.
Подумала тоді: "Якщо в двадцять можливо ТАК писати, то років за десять ... п"ятнадцять... двадцять, озброївшись життєвим досвідом, цей поет досягне такого масштабу, який осягають тільки насправді обрані".
Восьмого жовтня випадково натрапила на інформацію в Фейсбук... Там йшлося про смерть Віталія Стецули, про що повідомляв дрогобичан старший брат поета.
Перечитувала вдруге... Втретє... А тоді відкрила сторінку Віталія на цьому сайті, щоб співставити і перевірити дані... Ніяк не вкладалось в голові, що мова саме про "того" Віталія, про Віталія Стецулу, якого знала за його віршами.
Віталій ніколи не оприлюднював свої фото, ніколи не ділився тим, як і чим живе. Тому смерть хлопця стала справжнім потрясінням для його друзів і шанувальників з Клубу поезії. Та, напевно, це лише один з доказів тієї величезної сили духу, шляхетності та мужності хлопця, який жодного разу нікому не обмовився про тяжку хворобу, якою страждав вже з перших років дитинства.
Віталій хворів на тяжку недугу, внаслідок якої атрофувались м"язи. Вже в дитинстві йому було складно ходити,- м"язи не виконували своїх функцій, він втрачав контроль над тілом, часто падав...Було, навіть, важко і боляче ковтати. З часом хвороба прогресувала, викликаючи патологічну втрату ваги.
Та фізичні страждання не зробили з хлопця затворника, не зіштовхнули в прірву відчаю та зневіри, не змусили опустити рук...
В початкових класах Віталій відвідував Дрогобицьку загальноосвітню школу імені Івана Франка. І хоч було неймовірно важко, та він мужньо долав хворобу, усім своїм дитячим серцем тягнувся до однолітків та вчителів. Зносити всі прикрощі кволого тіла допомагав старший брат, який теж тут навчався. Вчителі пригадують, як той часто допомагав Віталію підніматися сходами на верхні поверхи навчального закладу.
Та час, коли хлопчина більше не зміг переступити поріг школи та рідного класу, був невідворотній. Від тоді його розрадою стали візити вчителів додому, які приносили не тільки знання, а й відчуття повноти життя. Траплялись випадки, коли хтось з вчителів занедужував і не міг прийти (часто з причини безпеки самого хлопця, організм якого був особливо вразливим). В такі дні Віталій почувався вкрай нещасливим, наче недоотримував чогось життєво необхідного.
Завершив шкільне навчання майбутній поет з відзнакою. Вже тепер моя донька, яка теж навчалась у цій школі, пригадала випускника, який отримував нагороду, виїжджаючи за нею, в інвалідному візку.
По тому, жага до знань, мета знайти своє місце у цьому світі, любов до життя та до людей, додавали ослабленому хворобою хлопцеві сили далі і далі прямувати вперед.
Новим досягненням стала юридична освіта, яку Віталій здобув дистанційно в Сумському університеті.
І було ще щось особливе... Особливі ліки від болю і відчаю. Те, що робило життя гармонійним, світлим, оптимістичним... Це була поезія. Вірші, які писалися душею, вірою і любов"ю. Любов"ю до життя, до Всесвіту, до людей, до Творця.
Тепер розумію, чому життя Віталія Стецули мусило бути коротким спалахом. Він прийшов у цей світ як місіонер... З метою донести, до кожного з нас, промінчик світла, яким був. Стати прикладом того, яким має бути життя, до котрого ми покликані.
Як часто ми марнуємо час?
Як часто неналежно докладаємо зусиль, щоб вдосконалювати свій інтелект, розвивати фізичні можливості, збагачувати свою духовність?
Як часто нарікаємо на звичайні життєві турботи, відмовляємось долати елементарні життєві труднощі, бажаючи, щоб наше існування було виключно безтурботним, легким і приємним?
Як часто впадаємо у відчай, зневірюємось у власних можливостях, і це при тому, що обдаровані усім необхідним для повноцінного життя?
Як часто забуваємо про інших людей, про їхню потребу в підтримці, в дружньому, теплому слові?
Мусимо ще цього вчитись... Щодня, щомиті, безперервно! Віталій, сам потребуючи підтримки, ніколи нікому не скаржився, не нарікав... Навпаки! Дарував віру і оптимізм, розраду та підтримку. Одними з останніх його слів були слова, сказані в розмові з поетом Клубу: "Коли вже нема надії,- залишається тільки Любов..."
2017 року, весною, не стало матері Віталія, яка присвятила своє життя хворому синові, була його опорою. І хоча у хлопця залишалася прекрасна родина, яка піклувалася про недужого, очевидно, втрата найближчої людини підірвала життєві сили юнака.
Життя Віталія Стецули є прикладом людської гідності і мужності, прикладом безперервної боротьби і перемоги людського духу над нездоланними обставинами.
Його житття - наче нагадування кожному з нас: де б ми не були, якою б справою не займались, наше призначення - бути "світлом світу".
" Ви - світло світові. Не може укритися місто, яке стоїть на верху гори. І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і світить всім у домі".
Мф. 5:14-15
"Ви - рід обраний,... люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви в чудове Своє світло".
1 Пет., 2:9
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
ID: 714803
Рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата надходження: 27.01.2017 20:13:31
© дата внесення змiн: 29.01.2017 08:58:59
автор: Віталій Стецула
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
ID: 732951
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 11.05.2017 20:38:38
© дата внесення змiн: 11.06.2017 15:55:01
автор: Віталій Стецула
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
ID: 700261
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2016 11:45:44
© дата внесення змiн: 13.11.2016 11:45:44
автор: Віталій Стецула
https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view
Особливу подяку складаю вчителю англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галині Василівні, яка зібрала та надала інформацію про життя Віталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769857
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
як Арні каже: I'll be back
до вас я повертаюсь в котре
неначе п'яний музикант
який не попадає в ноти
пост-олів'єшний суржик мій
знову не дасть комусь заснути
бажаю вам здіснення мрій
і в ліцемєрії не бути
настрій різдвяний у Гравця
яким він ділиться відверто
бєнгальські іскри з олівця
поможуть нам прєгради стерти
бажаю творчих вам наснаг
віршів-шедеврів всім по триста
плотскіх утєх, всяких розваг
ну, а в кінці: hasta la vista...
П.С. [i]baby...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769795
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Тогда декабрь, пронзительно тоскливый,
рутинно тёк речушками зонтов.
И двор закопошился суетливо,
к сочувствию восторженно готов.
А он, приезжий внук - ни слёз, ни слова -
сорвавшийся птенец из дома в дом.
Он всё стоял, забыто-бестолково -
потом понять/потом понять/потом...
И тёк декабрь ручьями вдоль дороги -
сто люков и ещё один причал -
пока мальчишка в луже вместо Бога
ни думал...
ни прощался...
ни прощал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769714
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
Бо я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданої хати.
Бо ці стежки, що рястом заросли,
колись у небо лагідно дивились.
А нині їх нерадісні посли
позбутися не можуть чорних милиць.
Та ти біжи, на втому не дивись,
не зазирай відбулому ув очі.
Бо й те, що є, зміняється колись:
котресь - на дні, котресь - на темні ночі.
І тільки шип у серце заросте,
щоб час від часу зацвітали ружі,
де щось було незвідано просте
і рідне до безмежжя дуже, дуже!
Летять у прірву стомлені листи,
у дзвони б'є розбуджене напастя,
де я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданого щастя.
4.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[i]Целуешь - пальчик в рукавичке,..
И губы мятные,..глаза…
Склевала зёрнышки синичка
На подоконнике с утра…
Огни на ёлочке мерцают…
Болит в затылке голова…
Мысль не навязчиво терзает,
Не быстро пишутся слова…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Скажи - забытые слова…
…………………[/i]
автор: OlgaSydoruk
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769472
[b]Мужское послепраздничное[/b]
Болит в затылке голова…
А в голове болит затылок…
Лишь односложные слова
Легко всплывают из опилок…
И вертится едва-едва
Мысли́ назойливый обмылок:
Синица! Ты, б…, не права –
Затренькала мне мозг до дырок...
А на дворе растёт трава…
Но пыл былой уже не пылок –
Лежат подруги, как дрова,
Среди пустых бутылок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769623
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Целуешь - пальчик в рукавичке,..
И губы мятные,..глаза…
Склевала зёрнышки синичка
На подоконнике с утра…
Огни на ёлочке мерцают…
Болит в затылке голова…
Мысль не навязчиво терзает,
Не быстро пишутся слова…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Скажи - забытые слова…
Колючий ветер зимний - снежный…
Из кашемира шаль тепла…
И не ревнуй мои надежды…
Признания – родом с далека…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Пока…пока... люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769472
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
На задворках одной войны
сотни звёзд по стаканам замерли
за секунду до вечной памяти.
И в беспамятстве рождены
сотни радостей из детей,
из домов, из апрельской радуги,
из простых "не хочу" и "надо бы"...
...молча выпустил - то испей,
веще радуй заветный мир
по ночам Рождестами/Спасами,
мол, не зря не однажды спас нас и
весь страницами - аж до дыр,
утверждая, что все - равны...
...поматросили мир - и бросили,
переспав от зимы до осени
на задворках одной войны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Зриваю темні шати!
Навіть ніч...
І та тепер не хоче чорнотою
Ходити по-під небом самотою...
І в тому жодних, мабуть, протиріч...
Нема...
Немає чорних тіней,
мертвих, сонних...
Шукаю срібло чисте,- бо ж зима...
Якщо забули хмари, то сама
розсиплю іскри слів комусь коштовних.
02.01.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Присвячую цей вірш отцю Андроніку, який покликаний Господом зцілювати духовні і тілесні недуги віруючих (монастир верховних апостолів Петра і Павла, Дрогобич...)
Подав мені руку Святий...
Так, наче Самому я рівня!
Любов"ю подолана прірва...
Той голос, хоч грізний,- не злий...
Коштовна регалія-меч,-
той голос,- супроти всіх жалів...
Слабкою душа не літає!
Та й сокіл - то не горобець!
Допоки плекати свій жаль,-
ослаблені серце і руки...
Хто звільнить думки від розпуки?
Здіймаю не келих - Грааль!
Подав мені руку Святий...
Душа соколина над прірви...
Засипало снігом долини...
Цей світ - мерехтливий кришталь.
31.12.2017р.
Якось, прийшла на недільну Літургію з несамовито жахливим настроєм, ролючена, розтоптана і т. д... І тут виходить отець, підходить до мене і моєї сім"ї та ...подає нам усім руку! (Вперше! Хоч і знаємо отця давно. І саме в такий момент, коли, здається, вже не залишилось сили рухатись вперед, набридли труднощі та інші неприємні обставини....) І тут - наче стало дихати легше, наче гора з плечей впала, і я відчула. як знову повертаються життєві сили! В ту ж мить і з"явились перші рядки вірша: " Подав мені руку Святий так, наче Самому я рівня..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769001
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
Экспромт
Желаю - более надежды…
Хочу - везения судьбы…
Мне бы остаться в Новом прежней
И без уколов красоты…
Чтобы налево романтичный
Маэстро Гений не ходил… -
Мой самый нежный и лиричный...
Строку душевную дарил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769004
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[i]Така весела та усміхнена зима...
Нам, людям, не під стать.
Але радіймо! Хоч стримано
та - п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]
[i][b][color="#640569"]Зима… зима… Округ – зима!
Зима... Мов літечко проснулась,
Бо снігу не було й нема –
Зима об весну спотикнулась.
Сміються й плачуть горобці:
Нам солодко б купатись в просі,
А де ж морози ваші ці –
На небі грає світла осінь
А як же, зимо, бути нам,
Усім цілком статечним людям?
Як вірити зимовим снам?
Думки настирно весни будять.
Сміються й плачуть горобці.
Стрекочуть мідіа-сороки:
Несу в життя на каблуці
Свої родинні мужні кроки…
Подивувала нас зима –
Всміхнулась світові весняно!
Хоч раю на землі й нема,
Радіймо! Стримано, та п’яно…
[/color][/b]1.01.2018,
Кельно, ФРН
[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ ВСІМ МОЇМ ДРУЗЯМ -
НИНІШНІМ І НЕ ДУЖЕ, СТАТЕЧНИМ
І МОЛОДИМ, АЛЕ ЩИРО І ГРЕЧНО!
ВСІХ. ВСІХ. ВСІХ З НОВИМ РОКОМ!!![/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
У пошуках раю, ще більше заблукані душі.
Безсоння замучить у сумнівах мрії, мине...
Те світло зелене і темрява тихо порушить,
Збудовані замки, як ехо лунає, земне...
Бажання чекати, що буде все знову на краще.
Як крила надії поламані болем, прости...
Піднятися знову, це мабуть з усього найважче,
Коли на колінах, а раю згорають мости..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768598
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Экспромт
Вдохновило - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
«Последний кто из очереди к раю?..
За облачность взлетает цеппелин?..
А можно – у окошечка, не с краю?..
И тёплый шарф, и пару мандарин?..
А можно,чтобы скрипочка играла?..
Басы вторили и виолончель?..
А можно, чтобы вовсе не рыдала?..»
«Возможно всё – и завтра,и теперь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Приходит Гений вдохновений,
Приносит томик словаря…
О неизбежности забвений
Сбегают строки за поля…
И блещут златом колесницы…
Цела - известная пята…
Сокрыты - тайные гробницы…
Разлитый - воск у алтаря…
Приходит Гений откровений,
Шуршат листки календаря…
О мимолётности мгновений –
До возведённого курка…
И ты,наверно,его пленник…
А я – пленённая,когда...
Приходит Гений вдохновенный…
Седьмые - близко небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768486
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
На те він і грудень -
то снігом засипле,
то душу остудить,
то віршем захрипне...
Бо він так святкує -
морозить озерце,
не бачить, не чує ,
лиш кригою - в серце
Оселиться тихо
ніяк не розбити -
відламую крихти,
а як розтопити...
Не видно весни ще -
у ночі смолисті
лиш виє вітрище,
дерева безлисті...
Природі подібно -
ховаюся в хустку
і слово потрібне
шукаю до хрусту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Це зовсім не дощ, бо ж дощі недоречні у грудні.
І вже не сховатись туманам у зимні вірші…
Невипите небо стікає в надії облудні,
Які підставляють під стріхи діряві коші.
Це навіть не смуток – печаль достеменно чистіша.
В цих водах нейтральних ні радості, ані журби.
Це просто епоха міняє сезонну афішу,
Бо десь між століттями
зи́ми цей світ розгубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2017
на торшере гнездятся сны
может на ночь а может намертво
наши завтра обречены
но не заперты
между снегом и декабрём
подрастают до неба паперти
что-то может и соберём
что не заперто
на издёрганных берегах
сотни "мало ли" с Богом замерло
где душа распылила прах -
и не заперта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Чи свіжий сніг склада в пакунки,
чи ремонтує сніговози
десь там, де зовсім нуль тепла...
Виховує малих морозів,
нові шукає візерунки
для скла...
Набігалась і наморилась,
а може навіть застудилась,
як бавилась хрумким льодком
і п'є гаряче молоко
з медком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767198
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Чи свіжий сніг склада в пакунки,
чи ремонтує сніговози
десь там, де зовсім нуль тепла...
Виховує малих морозів,
нові шукає візерунки
для скла...
Набігалась і наморилась,
а може навіть застудилась,
як бавилась хрумким льодком
і п'є гаряче молоко
з медком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767198
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017
На долонях у неба - сніг,
на долонях у вітру хуга.
Знов намарюється мені
білопінна врочиста смуга.
У сніжинах оцих, що ось
обціловують зимні вікна,
видивляюся дивне щось,
до незвіданості завітне.
І оголюю всі слова,
і гололюю серця віру,
бо з-під снігу росте трава,
роздираючи муку сіру.
Бо забілений дивом світ
видається якимсь добрішим.
І в душі на долоні слід
розквітає зимовим віршем.
22.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767460
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Кажу – що думаю,
та
думаю – кажу.
Ні! Не безумна я, хоча зірвало стріху.
Закони логіки – я вийшла за межу:
Собі – на сльози, глядачам "кіно" – на втіху.
Рідкого полум’я потоки б’ють ключем –
Нутрують магмово емоції в двобої.
На грані вибуху секунди лічить щем,
В очей вологості вицокує луною.
Душевна лінія – двох точок спільний шлях.
Кровлять зап’ястя – обриваються маршрути:
Життя артерії – в розведених мостах,
Та тільки пульсу у річок таких не чути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767276
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Купуєте тіло і навіть думок естафети,
берете за барки - так, кажуть, диктує наш час...
Навпомацки, ніби поквапливо, зв"яжуть памфлети...
І тільки душа не забула, що Бог їй сказав.
Колись...
Колись, так давно, що заплуталась пам"ять в сюжети
мереж павутинних... А що там шукаєте? "Що"?
І знаєте певно,- з лупою,- краплину від "себе"...
А що під ногами? Потоптане вами... То "що"?
21.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767335
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
И падал снег, поверженный циклоном,
над миром копошащихся людей…
даруя шанс побыть немножко Богом,
гуляющим неспешно по воде
речушки, окончательно застывшей.
След-в-след писать короткое «я есть»
по абсолютно выбеленной крыше:
большому небу – маленькая весть.
Глядеть на горизонт новорождённый –
до сотой бессознательной слезы
впорхнувшей в душу девочки-мадонны.
Мороз?...
мороз – таблеткой под язык
в пути от ожидаемых к случайным.
Мне повезло – я просто человек…
…и закипел, и трижды выстыл чайник…
и хорошо…
…и тихо падал снег…
конкурсное... посему - повторное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
[i]Не буває такого [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
новорічного"[/color][/b], щоб не кінчалось
раєм...
[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]
[b][color="#093a75"]Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь!
*
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Світлина автора, виготовлена сьогодні, 18.12.17.
Такий снігопад валить у Києві у цю митьть...
Хіба ж не рай?![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Шалена завірюха, мов остання,
Та я вже не страхаюся пітьми,
Бо ще не всі здійснилися бажання
І в різні боки не розбіглись ми...
Короткий день ще не злякав зимою,
Ця довга ніч не тягарем звиса,
А місяць над густою пеленою
Іще не всі зірки заколисав...
Хоч ми останні загасили свічі,
В каміні ще потріскують дрова -
Попереду ще недосяжна вічність
І теплі весни, бо й таке бува...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765646
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Залишився тільки папір,
і ручка... Мої мовчазні...
Мені відкривали ви двері,
для мене співали пісні...
Залишився час без хвилин,
і небо з слідами зірок...
І тільки під силу самій
вернути на вісь їхній крок!
16.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766677
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Іду обережно по краю
над прірвою. Годі спочить.
Зустрінемось біля Синаю,
в Долині спокус і плачів.
Зустрінемовсь мовчки. Пізна́єш.
Проте чи зрадієш мені
(на схилах святого Синаю
всі душі прозоро-скляні).
Зрадієш чи скажеш: - По вірі…, -
мені зазирнувши в лице?
Збрехати Тобі не зумію
(та й не сподівалась на це).
По вірі... Я знаю основи.
У них горизонтом – Любов.
Із ран твоїх знову і знову
По крапельці скапує кров.
Я вірю Любові всевишній.
Чомусь тільки часто в житті
вона – як оскомина вишні.
Хто смак той відчує, - святі.
Хто смак той відчує, - відважні
(горить – не згасає – свіча).
По вірі? Хай буде, як скажеш –
Не треба вологи в очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766562
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Признаниям – «счастлива очень»
Не веришь?..Не верь…Никогда...
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
У времени век - бесконечность…
Известная мера - одна…
Прошедшее спрятано в вечность…
Но путников много туда...
Прогнозы синоптиков точны…
И будет снежить до утра…
Не чёрные – белые ночи
Когда наступает зима…
Звучание мелодий так сочно…
Красивые - вязью слова…
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
У кожної Мавки є той, хто погубить,
Хто виманить з лісу, в роботу впряже, -
Лукаш легковажний, юнак рясночубий,
Що долю покрає коханням-ножем.
У кожної Мавки є Пісня журлива,
Свої Потерчата, що жалібно звуть,
На руки узяти яких - неможливо, -
Мигтять світляками - то онде, то тут...
У кожної Мавки є свій Перелесник, -
Палкий і займистий, - в обиду не дасть,
Котрий спопелить, віднесе в піднебесне,
Даруючи інший, незвіданий шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766469
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[b][color="#0004ff"][i]О цей солодкий трунок вечорів...
Мов музика найглибшої печалі,
Мов стиглий сум найпершої зорі,
Мов вічний код на місячнім мангалі.
Цей зимній вечір – місячне есе,
Найтонший щем ввірвався в безголосся.
Сезон самотності… а, власне, це й усе…
Лягає тиша
на моє
волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Білі ворони. Їх більше і більше...
Тішуся... Я не сама!
Хто ти? Зрікайся сірої тиші!
Жодної,- з темних,- нема...
Ганок і двір,- безмір-прерія неба...
Замість тужливої "кра",-
дзвонить у дзвін мушкара кришталева...
Білі ворони... Зима.
16.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766384
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Чи чуєш, як серце б"ється
під товщею днів і криги?
І навіть за метивом вітру,
чи вгледиш засніжену квітку?
Чи бачиш, як погляд кличе,
з-під товщі... Несказане... Пробі!
Може чи хто зупинити
думку, з любов"ю що в змові?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766389
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Заважає вітер стрічі, дме у вічі.
Я - з метіллю повз уламки сніжних за́мків,
Льодяних містків - крізь холод - до усміхнених очей.
Ти – мій найлютіший голод, найтепліший між людей.
Чом дюшесово словами й тертохрінно на душі?
І чому спішать до тебе мої лагідні вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766300
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[color="#ff0000"][i]"... а з того деревця зроблена церковця,
а в тії церковці різьблені віконця,
а у тих віконцях - чотири сокольця...
Щедрий вечір, добрий вечір!"
(Староукраїнська Щедрівка)[/i][/color]
Я Божий храм зведу в височині.
Раба землі приречена на працю.
Життя і смерть покладені на тацю.
Життя і смерть даровані мені.
Від антифонних гласів до псалмів.
Від страдного до співного, святого ...
Пливуть віки. І що мені до того --
мій "зіккура́т" іще не овдовів!
Пригляньтеся, старезний пнеться дуб,
небесними вогнями обгорілий.
Болить душа, судомить чорно тіло,
та не дається часові на зруб.
Тисячоліття звернені до нас.
Тисячоліття б`ють у наші скроні.
І ми такі ж вразливі, безборонні --
відважний профіль, лицарський анфас.
... І в нас потреба божої руки ...
... І в нас одвічна тяга до любові ...
Гойдаються колисочки кленові --
іде життя. Минаються віки.
За віком -- вік. У величі і в скверні.
Вслухаючи биття прийдешніх чад,
Стоїть мій храм -- і кличе до вечерні ...
Оселя Духа. Вічний "зіккурат"!
[color="#ff0000"][i]"... Хай пам`ятають люди,
хай волають до неба!
Божествам хай приносять хлібні офіри!
… Хай країни свої піднесуть,
хай храми свої збудують!
Воістину, кажу, богам це любо ...
... Хай постане подоба наземна
тих творінь, що діткнулися бога!
Воістину, кажу, безмежна у тім
н а с о л о д а!"*[/i]
[/color]
-----------------------------------------
*1 "зіккурат" -- ступінчастий храм у Стародавньому Вавілоні.
*2 вільно переспіваний фрагмент старо-вавілонської поеми
про сотворіння світу "Коли вгорі".
На фото: Різьблена церква св. Миколая із села Кривка
(Шевченківський гай, Львів)
Зі збірки історичних портретів "[b]СЕМИВІДЛУННЯ"[/b]. - Львів:Каменяр,2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766128
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами конкурсу
"Новорічне теплослів'я".А тут, зізнаюсь,
ще й без жодного слова, що виражає дію.[i]
[youtube]https://youtu.be/7bx4S2YGS48[/youtube]
[b][color="#2b066e"][i]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xай хазяїну – й морока!):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
Бо під боком – жінка ж мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік.*[/color]
[/b]
3.01.2016
________
*Та це буде потім, а зараз - сміємось
дру-жнень-ко, дру-зі!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765647
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
[i]Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
([b]О.Удайко "Серце - не камінь"[/b])
Публікується за умовами конкурсу
[color="#053e66"]" Новорічне теплослів'я"...[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,
льоди,
льоди,
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить... вода:
покоїться стиxія –
несе неспокій тим льодам,
Серця скрупілі гріє...
І прийде час – льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі про-ту-бе-ран-ці…
В підмогу нам – одна з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
І не страшні нам пранці!!!
В зими
ламка
морозна
креш –
впадеш... під знаком строку!
Ти ж, Україно, не помреш:
У Всесвіт –
вірні кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілео
Галілеєм, містить багато води, яка замерзає,
але під товщею льоду хлюпоче. В ній, ймовірно,
існує життя. Є думка, що ця планета і дала
початок всьому живому на Землі. Хто не вірить,
той може перевірити в прийдешніх космічних
подорожах... А може, уві сні?..
[/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
С. Г.
Хтось випоров печаль із чорноти
і білим вишиває серпантини...
О, як же часто снитись будеш ти
моїй душі залюблено й невинно.
О, скільки ще до танцю поведеш
і в такт вітрам розчешеш збуті ночі.
І тільки паморозь не перша де-не-де
ще з вірою дивитиметься в очі.
Я, звісно, погляду тоді не відведу,
дозволю тиші написати спогад.
В житті зазнала не одну біду,
але й спізнала щастя те, що пона́д!
Візьму на руки перший білий сніг,
останнє чорне вибілю зимою.
О, снися, любий, знов і знов мені,
бо так навік лишаєшся зі мною...
9.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765051
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Хоч по погоді ближчі до Європи -
Сталеве небо терпне, не сніжить.
Дрімуча совість вилізла з окопів,
Банують хмари в досвіткову мить.
Латаю пам’ять печворкним дизайном,
На вістрі довго жити – не з руки,
Чимало клаптів - неприкрито зайві,
А придивлюся - то ж мої роки.
Зебристих ліній випало багато,
Зшиваю їх з настійністю митця,
Виходить щось широке та строкате,
Мабуть циганське – в тон мого лиця.
То може дім мій – табір і кибитки,
А тут я тільки марно гаю час?
Моя епоха вийшла із ужитку,
В цій - мрії ріжуть навіть без причасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765126
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Так сміло доторкаю новий день
Вдихаю запах свіжого повітря
І мить життя, а в ньому рій пісень
І смак любові- писана палітра.
Знов сонця схід озвучує пташа
Підморгує й сміється філіжанка
Із кавою п'янкою, мов з ковша-
Здається з нею вічна коліжанка.
Сонливий ранок очі засвітив
Завів свій час, зі мною випив кави
А за вікном сміявся та ліпив
Холодний сніг- спотворював уяви.
То затуляв у хмари всіх пісень
То сонце виганяв на горизонті
А в нім, зі сну, пробуджувався день
Ховаючись в холоднім лабіринті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765098
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Модную шапочку «бини» вьюга носила сама…
С неповторимых снежинок елям зелёным сплела…
Кинула всем на макушки,чтобы не мёрзли в мороз -
И деревянной избушке, клумбе из розовых роз…
Модная шапочка «бини» тёплою очень была…
Столько ажурных петелек вьюга придумать смогла…
Снова мела вдохновенно – с вечера и до утра…
Шапочка белая «бини» каждому была нужна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Іду по лезу, інші судять збоку,
Я значно вище бронебійних слів.
Моїх цей натовп не зупинить кроків,
Мустанг — не рівня для ручних ослів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417559
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 08.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Ти помилився, Колумбе –
я не принцеса спецій, що перцю червоного полум'я
помсти боїться.
Не лікую безсоння кориці тонким ароматом.
Я із племені тих,
що з’являються й миттю зникають –
не означити і не пізнати їх суті глибинної,
я із групи летких речовин.
Вись крилом розрізати не боязко.
Не жахаються блискавок фенікси:
їх займання – загибель/відродження,
поєднання з початком кінця.
Дух свободи – у серці гарячому
і в польоту орлиного прагненні –
птах багряний долає всі труднощі,
та спадають вогненними мітками
пера долі.
Ти знайшов з двох одне ним загублене,
інше – в косах моїх опинилося.
Чи ж воно тобі виділось-снилося,
Коли Індії землі шукав.
Дві третини утратив, мандруючи.
В тютюнову залежність потрапив ти.
Мрій своїх не побачив утілення -
помилився, чи...................
феніксом став?
Я не спецій принцеса! Не Індія,
не кінцева мета твоїх пошуків,
але та,
що перо, в коси вплетене,
мореплавцю,
тобі віддає,
аби пару для злету отримав і
все ж знайшов – чого щиро хотів.
Тонни прянощів?
Прошу,
лети!
Помилки вже чекають за обрієм –
від утрати і болю палатиму.
На жертовний вогонь не вертайся цей,
бо не Індія –
з роду я феніксів,
ти ж, Колумбе,–
із інших світів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762418
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Сегодня купила билет -
На зиму (со снегом, морозом)…
Ангоровый шарф и берет…
И самую красную розу…
Я снова пишу для тебя –
Стихами, сонетами, в прозе…
Темнеют у неба глаза, -
Прольются, наверное, слёзы…
Неровно тобою дышу…
Мечтами себя окрыляю…
Последний листок ноябрю
Специально не отрываю…
А время – куда -то летит…
Кометой…За ним - не угнаться…
А слово за словом - спешит…
А я - не желаю прощаться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день
Не плач, моя леле, не треба!Не смій! Не журись!
Ти глянь за вікном прокрадається начебто рись
Жовтаво-червоні шматочки зрива до кишень.
Не треба печалі коли так прекрасна вона
Бурштинова панна з далеких казкових світів
За шлейфом її простягається потяг з листів
Й засмучені тіні октав, що співала весна.
Поглянь, моя пташко, відкрий оченята свої
Хай дощ з твоїх щік, вітер висушить трепетно(вщент)
І хай огортає веселково-теплий брезент
Від смутку тебе, розбавляючи біль і жалі.
Ти ластівко дика моя, янгол вицвілих мрій
Два неба для тебе, між ними - лукава земля.
І пахне зимою оголено-сива рілля
Її як тебе осліпив листопадовий рій...
Не плач, моя крихітко, сліз не вартує цей день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762308
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Багатообіцяюча печаль...
Доріг осінніх. Загортайтесь в шалі!
За мороком щось більше, ніж версалі...
Хто здатен з нас проникнути в їх даль?
І в переддень найдовшої зими,-
шукатиму на дні снігів розради...
І, навіть, не знайти коли поради,-
затямити б: оракули весни...
Лиш серед трав, у саркофагах криги,-
їх розіб"ю - закінчиться зима...
А що для вас улюблені слова?
...........................................
Початок довгожданої відлиги!
25.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762280
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Щоб тебе вберегти, я сама замерзаю як сніг
І сльозою пливу від холодних твоїх берегів.
Сніг так біло мовчить у обіймах асфальтних доріг,
Серед натовпу знов мою душу любов'ю зігрів...
І вона ожила, мов весняний, грайливий струмок,
В переливах дзвінких, веселкових весни кольорів.
Перевтомлене серце докраю мрійливих думок,
Вітер взяв і поніс ті думки до далеких морів...
Серце б'ється шаленно і вирватись хоче з грудей,
Заспокійся прошу і мелодію ніжну зіграй.
Хай полине вона наче казка, туди до людей,
Де кохання палке, там душі переповнений рай...
Почуття що в думках, змалювала коханням сюжет,
І тобі через сон віддала всі палкі почуття.
В ніч зимову мороз намалює для мене букет,
Доторкнуся до нього і буду щасливою я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761684
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Спроба перекладу... вірша,
що міг бути... українським
народним... романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить вітер ревно шаль,
Цілує складки сукні.
Рожевий обрій... І печаль,
І вітровій попутній...
А неба синього кришталь
Дощем дочиста вмитий...
Чекаю щось, чогось так жаль,
Та сум печаллю вбитий.
Сьогодні можу я простить...
Зумію – всяк буває.
Від тебе ладна я піти –
Любов благословляє.[/color][/b]
19.11.2017[/i]
Оригінал:[b]
[i]И листья сладко пахнут[/b]
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
(вірш Олі Радченко)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
И это был не сон…
Во тьме теснились тени…
Бретельки опускала
Послушная рука…
Горячая волна
Будила негу лени…
И ты - её позвал...
И я - её ждала…
В окошечко без штор
Заглядывали тени…
"Войти - не пригласят…
Покрепче - не нальют…
Смотри - бокал вина
Пролился на колени...
Наверное,губами
Все капельки сотрут..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761371
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 22.11.2017
...Лихорадка тревожит её под рёбрами, жжёт в боках,
Иссушает дыхание – воздуха не хватает! -
Я гляжу, как она создаёт кумира - обожествляет,
склоняется так, чтоб губами - в пах,
Но глазами – в глаза, чтобы видел – покорная, золотая….
И готова прислуживать, радовать, ублажать,
И трубить на весь свет о кумире под аспидский рой насмешек!
…От таких, как она, не исходит вечная благодать,
Потому и кумир отвечает лениво – её суета забавна, но он ведь и так успешен…
Создавая кумира, гордится. И смотрит в ночь,
Ожидая сакральной взвинченности телефона…
Будет золото в ступе для новых даров толочь,
Чтобы к ней божество было ласковым, благосклонным…
Лихорадка тревожит под рёбрами – жжёт бока,
Бьёт в живот... Создала кумира! И, кажется, он доволен:
Если цель оправдает средства - прокатит по небу верхом на стальных быках.
Удивляюсь - ведь может создать божество увлечённая им рука!
...А меня посещает глухой бессердечный Голем.
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761489
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
[i]Не обращайте вниманья, Маэстро,
не убирайте ладони со лба… (Б.Окуджава)
[/i]
В начале было просто слово.
Моё.
И на дрожащий лист
Оно слетает бестолково
Под шум дождя и ветра свист.
Неуловимое движенье –
И слово обретает мысль:
Мои земные похожденья
С фантазией переплелись.
И сокращенья, вставки, сдвиги,
И сумасбродства, и клише,
Давно прочитанные книги,
Сто раз забытые уже –
Всё в дело.
Только б спесь баранью
И страх в себе перебороть.
Но окупаются старанья –
И слово обретает плоть.
И слово обретает силу
Сопротивления
И вес.
Послушай, – невообразимо
Переть ему наперерез.
Оно скалой стоит гранитной,
Определяя, что к чему.
И нас раздельно или слитно
Дано записывать ему.
Нам оставляя только крошки
Неуязвимости своей,
Снимает слово поварёшкой
Как будто сливки, пену дней.
Как будто миром хороводит
И рассыпает флаера.
Как будто вечность происходит,
Стекая с кончика пера.
[i]Ноябрь 2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Закрой глаза…
Не трогай грешность...
Лети сквозь мрак на свет любви…
Укроет землю нашу снежность,
Когда устанут лить дожди…
Когда укроет землю снежность,
Тогда... о чувствах напиши…
Я так хочу читать про нежность -
На доминанте тишины….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760992
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
АХ... ХОЧУ КАК, У ТРЕЩИН ХРЕБТОВ
КРЫМСКИХ ГОР, СЛОВНО В ПАЗЛИКЕ РАЯ,
ЗАСИДЕТЬСЯ В БЕСЕДКЕ ВЕТРОВ,
ЧЬЮ-ТО ТЕПЛУЮ РУКУ СЖИМАЯ.
ПОКА НЕБА РАКУШКА-ЛУНА,
НЕЗАМЕТНО ХМЕЛЬНОГО КОКТЕЙЛЯ,
НЕ НАЛЬЕТ В СЕРДЕЦ ЗАКРОМА,
ИЗ ОТБОРНЫХ СОРТОВ КОКТЕБЕЛЯ.
И В НОЧИ ВОДОПАДОМ КОСЫМ
СВЕТОМ ЗВЁЗД ЗАСТРУИТЬСЯ НА ПЛЕЧИ
КРЫШ МЕЧЕТЕЙ... ЛЮБИМЫЙ МОЙ КРЫМ,
ОБОЖАЯ Я ЕДУ... ДО ВСТРЕЧИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760969
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Не роздягай мене! Не рви з грудей намисто...
Оголені не плечі, а душа.
З обійм втечу, нещадний падолисте,-
втечу з обійм,- почнеться лиш весна...
У травах відшукаю краплі долі -
намисто, що упало під скрижаль...
З коріння проросте, немов з неволі,-
забуде серце той колишній жаль...
...................................................
Коли тепло, коли навколо Люди,-
так байдуже, що топить падолист,-
розірване намисто у калюжі...
Земля його поверне, як колись!
Лишень би щирих слів, сердечних,- друже...
Очей, що пробачають суєту.
Калиною, у строї зеленковім,
душа моя стрічатиме весну.
17.11.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760935
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Я накрасилась рыжей помадой
И надела «Мицуко» наряд…
И решила - что больше не надо
Откровением бумагу марать…
Заболею осенней хандрою,
Если знаками свыше – пора…
И как сука...Как *** завою
На луну от обид бытия…
Я накрасилась этой помадой,
Потому что мне рыжий к лицу…
И не надо мне больше,не надо –
Откровения прятать в строку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760865
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Експромт
На Парнасі,апріорі,
Одягають два крила:
Для обранців (скарб від долі)…
І розрада - для буття…
Слів вервечечку гаптують
Із намистин «почуття»…
І ніколи не жалкують,
Коли болісно бува…
Неймовірне – надихає…
Струм пронизує єство…
Раєм пекло називають,
Як карають нізащо…
А блакить у мого неба,
Мабуть, кольору твого…
На Парнасі - ніц не треба…
Лише – сонечко його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760529
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Безвиході нема! Є тільки страх...
Мандрівка має сенс, співмірний Богу!
Лиш знають журавлі маршрут-дорогу,
де оживають вежі вогняні...
Безвиході нема! Є болю тінь...
Обличчям повернись до неї - зникне!
От тільки чи душа замовкне, звикне
втішатися, мов той жебрак, малим...
Її нема! То ж не залишся тут,-
при дверях, що зачинені (не твої!)...
Зірви зі стін тривожні сни де Гойї!
Хай жовтень змиє з них ворожі фарби-бруд...
Де вежі вогняні... Ось там наш шлях!
Занадто вже мала в руках синиця...
Та й пісня журавлина досі сниться,
вкарбована геномом у віках.
14.11.2017р.
"Сон розуму породжує чудовиська" - офорт іспанського художника Франциска де Гойї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760528
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
©#Єлена_Дорофієвська
Прошлой ночью сердце Алонсо стало большой рекой,
Разлилось по жилищу и выплеснулось за двери…
Растеклось – не разбилось, а значит, взяло по вере:
Обретая в волнении правый и левый берег,
Проскользнуло по краю молитвы за упокой…
Устремилось на серые улицы городка,
Омывая сухие изыски убогой архитектуры.
Исходя из того, что все бабы немного дуры,
Превратилось в вино - узаконило гнет диктатуры,
Всё вокруг затопив, кроме снисходительного островка…
Ветер гонит по руслу оранжевую листву,
Плёс качает осеннее небо… Презрев тревоги,
Разноцветные яхты приходят на голос строгий:
Тонут в водах Алонсо мерзавки да недотроги,
Принося себя в жертву балованному божеству.
…Прошлой ночью сердце Алонсо вышло из берегов -
Больше нечему биться, и страсти ушли в глубины:
Погружаясь в тоску по единственной и единой,
Величаво гниют беспощадной любви руины,
Безнадёжно застряв между… дождиков и четвергов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760382
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
мої вірші у небезпеці
їх можуть стирити на раз
хоч закривай їх у фортеці
не виставляя на показ
за авторські права хвилююсь
бо плагіатори не сплять
своїм талантом я милуюсь
а вони іклами скриплять
чекають в закутках тихенько
і точать гострий карандаш
стовпчик за стовпчиком легенько
був віршик твій, а стане наш
короче треба пильнувати
щоб залишатись на коні
бо можна геній змарнувати
комусь на славу в стороні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759003
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 11.11.2017
[color="#1a8f50"]горілка... сорок
краще ніж сякє
рубашить бошку[/color]
[i](невідомий японський хокуїст-емігрант)[/i]
сначала було аніме
потом у світ прийшла гадзіла
поети в клубі зрозуміли
суть хоку, й шо воно таке
і я Японії знаток
бо вдома є "Тошиба" тєлік
так шо я майже акадємік
японським мастєрам на зло
а хто б мене тут не винив
в поезії я тоже ніньдзя
від сюрікенів нігде діться
кого я б їми не громив
[color="#1825ad"]а ващє в клубі всьо окей
всі молодці, не ліцемєри
і рими гарні, ясне дєло
й нема броньованих дверей[/color]
[i][color="#ff0000"]останній стовпчик нє прашов цензуру, орігінальний варіант цього стовпчика відрізняється на 98 %[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759890
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
люблю бумаги шорхотіння
шоб в ній скрипів мій олівець
від звуку того скаженію
да так, шо розрива терпець
скидаю платтячко я з музи
беру усе, що мені дасть
наповнюю натхненням шлюзи
вистрілюю шалену страсть
в танок інтимний поринаєм
з нею завжди, коли удвох
і безліччю вогнів палаєм
доки не зморює обох
цей наш інтім рождає вірші
кожен раз новая глава
і кожен раз вони ще ліпші
хоч і однакові слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759701
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
"Поцелуи обжигают прикасанием, в темноте...
Эти бабочки роятся сокровенное открыть..."
слова однієї палкої Жінки...
Солодка пара губ-екстаз думок!
І знову роздягаєш мою душу
Переплелися руки.Я не мушу
Вже більше зволікати, коли крок
між нами...
і навіть менше...
В тобі горить розпечений вулкан
Занадто вже чутливі твої очі
Вивчали всю мене крізь призму ночі
Свідомо забрели у мій капкан.
Лилась ріка спокуси по спині.
Уста спивали з сіллю аромати
Позаздрили нам зоряні цукати
Блистіли у захмарній вишині.
Ти шепотів на вушко не вірші
А дотиків вогненні серенади
І роєм спалахнули зорепади-
Метелики на стегнах і в душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759425
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Мне на сердце накинула осень вуаль безысходности,
В депрессивном психозе мечусь от подъёма до пропасти.
Мой делирий, мой мрак, моя боль, сновиденье без сна,
Как же страшно ты бьёшь меня в грудь гарпуном равнодушья,
Кто ты, Призрак ночной, кто ты, Дьявол безликий? Любовь?
Что ж я медленно гибну теперь в асфиксии удушья?
Такой длительный бред, но…в любви все рисуют цветы, --
Я рисую петлю на провислых сосновых ошмётках,
Этот страх, этот бич, эта боль, это ты, это ты…
Как в аду…я жива и мертва! О, любимый, будь проклят!
Я хочу умереть. Я кричу и ломаю стекло,
В окровавленных пальцах разбитые в кремний надежды,
Что такая любовь, как сейчас? Лишь разруха и зло…
Да пусть станет земля мне безвременной тёрпкой одеждой.
06.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759053
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Мне бы - искорку огня…
Мне бы - малую синицу…
Мне не нужно журавля…
Я б такое сотворила -
Я б осколки собрала…
Я бы клеила…лепила…
И счастливою слыла…
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Искру тихого огня…
Пару зёрнышек – для птицы…
Мне бы - чуточку тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017
[color="#1f943e"][i]над олівцем нависла кара
древнє проклятіє митців
творчєскій крізіс, от запара!
муза боїться папірців[/i][/color]
де подівались мої рими?
куди ульотрали слова?
вогонь спалав навіть без диму
знов розболілась голова
неперевершеним поетам
буває важко в світі жить
без стовпчиків нових сонетів
за моніторами тупить
оця осіння творча криза
із розуму мене зведе
шукаю зверху і донизу
та не відать музи ніде
втрачаю публіку на сайті
тєряю рейтинг і піар
де ж вони рими ті прокляті?
де дівся творчєскій угар?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758213
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Слова мов дольки алельсинів
Зажаті у твої руці
І морок пестить коси білі
Ще досі сповнені краси ..
Ти зараз в постать королеви
Вплітаєш простоти дурман,
І твої очі ще зелені
Хтось називає ще - обман..
Ти знов на сцені цій "Лілея"
Відпустиш журавлів-слова,
У душі слухачів - пустелі
Не йди віршем туди сама..
Ти вся у світлі й ясні очі
Пелюстками окинуть зал,
Згадай, хвилини ці пророчив,
Над горами блідий туман..
Ти тоді Їхала в маршрутці,
Проміння пестило щоку
На клаптику чорнилом ручки
Писала про душі грозу..
Там ти родилась Поетеса,
Охрещенна цілунком дня
І твоя доля безтілеса
Вбиралася у нове "Я".
Було давно це,посіріли,
Моменти прожитих годин,
Уста і руки постаріли,
Й вірші торкнулися сивин..
Зі сцени мелодійний голос,
Оспівує нову весну,
Колючий і налитий колос,
І роси,що кроплять траву..
А потім зал буде кричати,
Щоб розказала щось на біс
І жоден з них не буде знати
З'явились як вони колись..
Які скелети-таємниці
Ховають серце і душа
І слава,як між рук водиця
Уже до іншого пішла..
Ніхто не знає... Та й не треба
Бо тільки твій цей тяжкий хрест,
Ти знаєш,всіх зрівняє небо,
Та більш такої - не знайдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742756
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 01.11.2017
Бринить в мені мелодія дощів,
Гойдає вітер рвучко серця ноти,
Солоність думки вийшла з берегів –
Наповнює вода усі пустоти.
Малює небо сірістю цей день:
Не точечно, мазками – фон пастеллю.
На тлі душі асфальтних одкровень
Багряний лист дарує шанс натхненню.
Вогню краплина між жовтневих сліз –
Послання світу:
Вір!
Люби!
Надійся!
Несе премудрість осені ескіз –
Всьому, що не мовчить у серці, тішся!
У блиску віч – окрилення мотив:
Він сонцем став в проекції крізь себе,
Усе єство багряним полонив –
І зникло вмить похмуре сіре небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
А в раю - бесконечна весна…
Наряжает в цветастые ситцы…
Улетают и птицы туда…
Улетают и душ вереницы…
Время всё на одних жерновах,
Перемалывая, на крупицы,
Превращает нетленное в прах
По велению Господней десницы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757422
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[i]Остановка трамвая. Пустая скамейка.
...................
Вдруг, из мрака, такси заблестел огонек.
Я забыл как дышать, наливаясь волненьем...
Заторможенный миг в бесконечность ушел...
К пересортице в мыслях пришло вдохновенье...
Я молюсь, чтоб с таксистом не вышел прокол
автор: Томаров Сергей[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757119
[b]Хочу на трамвай![/b]
Как по мне, так трамваи гораздо надёжней.
Нет у них на колёсах резиновых шин.
Им не страшен прокол. И трамваю не сложно
Обогнать стадо вялотекущих машин.
А когда я в такси – я дышать забываю,
Только страстно молюсь, и всегда об одном –
Чтоб не вышел прокол. И зачем не трамваем
Еду я? Почему не шагаю пешком?
Я, поверьте, не трус. Человек я не робкий,
Но в такси закрываю невольно глаза –
Говорят, что у них скоростные коробки
Барахлят. И отказывают тормоза…
А ещё в темноте могут фары погаснуть.
А ещё могут дворники в дождь не мести…
Я хочу на трамвай! Я хочу! Но с опаской,
Со своим ручником и своею запаской
Всё сажусь и сажусь, хоть убейте, в такси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757407
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
перо знов шкрябає бумагу
напевне буде всім капець
повний нестримної відваги
я майстер слова, я - творець
відкинув мовні всі бар'єри
які зривають мій терпець
прєград не бачу для кар'єри
у клубі новий я гравець
вам не понять вершину мислі
не тим, хто йде лиш навпростець
так от і будуть свіжі вісті
на полі є новий боєць
перо знов шкрябає бумагу
сотні розпатраних сердець
вони дають мені наснагу
тому що я для них митець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757122
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 27.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017
Від неможливості втікати в ще одну,
Блукати в лабіринтах несвідомих.
Де час скрипаль мелодію сумну,
Заграє тужно в калинових гронах...
.....
Де невимовність тче свою вуаль,
Закрити небо сірими дощами.
Що сумніви, яким ніщо не жаль,
Із лабіринтів, стертими стежками.
.....
Від неможливості втікати в ще одну...
Блукати в коридорах несвідомих.
І слухати мелодію сумну,
Що грає дивно в калинових гронах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757120
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Все дороги ведут не в Рим,
Все дороги - к звезде высокой...
Даже тот журавлиный клин
Улетел на зов ясноокой.
Все дороги ведут к Любви,
Беззаветной и беспристрастной...
О, звезда Любви, позови
Не тернистой тропой - атласной.
Без сомнений и мыслей вслух,
Побежать, полететь, случиться!
Потеряв по пути "а вдруг...",
Всё былому простить и сбыться.
О, звезда Любви, не суди,
За безликие дни планиды...
Стало нынче колом в груди
Хладнокровное сердце Метиды*.
Все дороги ведут не в Рим...
*Метида - первая жена бога Зевса
Метида (дословно — «разум», «мысль», «благоразумие»)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Экспромт
Такое грустное кино -
Смотреть как дождь идёт давно…
А птицы стаями летят…
Пустеет парк… Пустыня - сад…
Сгорают мысли - на огне…
А ворох листьев - по траве…
И,обрывая, тихо нить,
Чтоб ни связать,..ни удлинить,..
Гнетёт молчанием тишина…
И эта краткая строка….
Такое грустное кино –
Смотреть на дождь через окно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756899
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Не важачи на біль, уперто йти,
спинаючись поволеньки на ноги.
А надовкруж хрести, хрести, хрести...
І котловани, вириті з дороги...
І муляжі сліпих поводирів,
і масок неосвічених - огроми!
Шукати вперто в цій глухій дірі
хоч крапку ліку від гіркої втоми.
Благеньку іскру, що не впаде ниць
перед нечистим зрадницьки убого.
Шукати дня у витоках зіниць -
маленький натяк на єднання з Богом.
І не знайшовши знову далебі
укотре правди серед цього світа,
усе ж іти, уперто йти собі,
спинаючись поволеньки до світла.
24.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757149
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
На моей параллели - осень...
На твоей параллели - зима...
На моей половине - росы...
На твоей - заметают снега...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Перламутровый поясок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На моей половине - вечер...
На твоей – из юдоли юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756619
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Жовтнева фуга... Бачиш? Листопад
за рогом причаївся в потороччі...
Збира до торби листя-сни пророчі,-
чи встереже?... Чи випурхнуть назад...
Порозлітаються садами журавлі,-
ранет схвильованих закрутять в круговерті...
Бодай як сонце спить,- такі одверті...
Руді птахи ті - клаптики душі...
О, старче, не ховай до торби сніг...
Хай зігріва замерзлі руки саду!
Народжусь ним і білим тілом впаду...
Аби травою стати навесні!
21.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Раз відрізав, по тому й кінець.
Що чекати могла би від скель?
Прилітала, як той вітерець,
Синьоока, у розписі «гжель»,
В порцеляні долоньок несла
То нектари, то хмелевий джин,
Забавлялася, Зевсом, гора,
Веселилась у кожній з вершин.
Що їй подихи теплі? Лиш гра.
Видно сила тяжіння мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756553
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Кухня. Заяложений диван.
Не печуться зранку пироги.
Протікає вже півроку кран.
У бюджеті – лиш одні борги.
Холод у відносинах – зима.
В кожного – свій власний кабінет.
Видається - виходу нема.
Не рішити здавненого влет.
Витрусила думи, наче пил.
Накришила зелені в салат.
Скатертина з випраних вітрил.
Підморгнув на стінці циферблат.
Клацнув у глибинах механізм.
Посекундна стрілка ожила.
Стрепенувся дому організм,
Наче вулик, у який бджола
Принесла залюблено нектар.
Смажилась яєшня на добрі,
Запахи, бурління і запал
Страви розставляли на столі.
Вже під каву гомоніли всі
Хто - за вечір, хто – за Новий рік.
Ласувала гомін той і сміх.
Милувався нами чоловік.
Промайнула іскорка - тепло
По усіх шпаринах потекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756527
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Нас осінь покликала в золото жовтня,
Замріяла тихим безлюддям дібров...
Коли я з тобою, то більш не самотня,
Бо ти зігріваєш мене знов і знов.
У вальсі листо́паду ми закружляли
У бе́змірі ніжності, щастя й жаги,
У золоті листя ми пристрасть пізнали
В купе́лі з любові, тепла́ і снаги́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756464
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль (прозрачную) на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
За стеною Осень дышит,паутинку теребя...
Барабанит дождь по крыше - еле -еле(нотой "ля")...
В плен попали занавеси(к алой розе на кайме) -
Пузырьки охристой взвеси (на шифоновом крыле)...
А по коже - дрожь волною!.. Разливается - со дна...
Осень дышит за стеною...Тушит пламя - не спеша...
Барабанил дождь по крыше...Еле-еле...До утра...
Дотянулся тоном выше...И не слышно - мотылька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756298
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Сухоти, осене, сухоти.
Різкий стрибок температур.
Клен витирає краплі поту
зі щік, фарбованих в пурпур.
Ще зеленіє в нім надії
Останній - наче перший - лист,
Але душа в димах сивіє,
аж трави інеєм взялись.
Рецепти кидає на вітер
глухий до болю календар -
І листю, як птахам, - летіти
хоч не у вирій, так до хмар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755368
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
[i] …нарешті маємо своє свято – Захисника Вітчизни,
всупереч імперським бредням «неділимої» та її
5-ї колони і просто ватників… Це Свято завдячує
феномену УПА-Майдан, що має своїм «тригером»
ворога, зовнішнього та внутрішнього, включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось спитали на Майдані
У сивоусого бійця,
Чого стоїть він в «калабані»,
Кому потрібна вахта ця…
«Свої тут маю «квадро-метри»
Й заповнюю своїм єством,
Та коли треба буде вмерти,
Прийму з належним торжеством!»
Й тепер стоїть він… Вже в граніті…
Чатує від руки сваволь…
І простяглись від нього ниті
В прийдешнє світу… Та "уволь" –
Йому на небі вже все рівно,
Що буде в нас, та не однак
Нам, сущим тут і правовірним,
Куди поверне той гопак,
Що від Майдану має владу –
Гетьма́н клейноди й булаву!
Чи дасть країні гідну раду,
Чи не послабить тятиву,
Напнуту на стального лука
Борні супроти тих принад,
Що владоможців – хижих круків
На світ пустив зелений гад.
За тих, що в небі, ми в одвіті:
Щоб не даремно полягли,
Щоб не кляли нас наші діти,
Щоб спали в спокої орли…
О ти, наш орле сивоусий,
Наш революцій рядовий!
Твоє знамено ми не впустим,
Щоб подвиг твій був віковий.[/color]
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ – АРМІЇ НАШОї І ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО БОРОНЯТЬ НАС ВІД В О Р О Г І В!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
[/b]
13.10.2017
[b]На світлині автора[/b] - брат і сестра із Прилук,
учасники Визвольної Вітчизняної Війни (ВВВ)
проти російсько-фашистських окупантів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Краскою пастельной (краской золотой) -
Осени полотна…Пишутся душой…
В минаретах сердца - колокольный звон...
Незаметный выдох - неприметный стон!
У рябины алой ягоды горчат…
Иней укрывает твой любимый сад…
В осень зародилось,время поливать…
Только не решилась с чувствами играть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Там, в Провансе, на юге Франции
Солнца трепетные лучи
По-особому преломляются,
Не мучительно горячи.
Терракотой и нежной охрою
Разливается мягкий свет.
И умчавшеюся эпохою
Бархатистый оставлен след.
Там художника сумасшедшего
Гениальность хранит земля,
В желтизну облаков ушедшую
И в лавандовые поля.
И возносят к чему-то высшему
Из далёкого далека
Над кроватью пастелью выцветшей
Балки старые потолка.
………………….
Там и луны другие – тёплые,
Не одна над Арлем луна.
Приезжают в Прованс влюблённые.
Я влюблённая, но одна...
Потому и гляжу я издали,
Потому и заказан путь,
Потому и стихи не изданы.
Потому всё... когда-нибудь…
[i]2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Там, в Провансе, на юге Франции
Солнца трепетные лучи
По-особому преломляются,
Не мучительно горячи.
Терракотой и нежной охрою
Разливается мягкий свет.
И умчавшеюся эпохою
Бархатистый оставлен след.
Там художника сумасшедшего
Гениальность хранит земля,
В желтизну облаков ушедшую
И в лавандовые поля.
И возносят к чему-то высшему
Из далёкого далека
Над кроватью пастелью выцветшей
Балки старые потолка.
………………….
Там и луны другие – тёплые,
Не одна над Арлем луна.
Приезжают в Прованс влюблённые.
Я влюблённая, но одна...
Потому и гляжу я издали,
Потому и заказан путь,
Потому и стихи не изданы.
Потому всё... когда-нибудь…
[i]2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
На чужину. На заробітки.
Не в змозі діток прокормить.
Пороги плачуть - бідні свідки.
На них спіткнулася. Ще мить.
Дрібно́ту скупо обіймаю.
А ті, мов горобина зграя,
Щебечуть, всім своїм теплом
До мене туляться гуртом.
Та треба йти. Спиняю гомін,
Пронизує дитячий спомин –
Я так прощалася колись
Зі старшим братом. Не збулись
Ні сподівання, ні надії,
На самоті тепер сивіє.
Батьківський кашель. Сльози мами,
Вона практично у нестямі
У сумку пару яблук суне:
«Таких духмяних там нема»,
Хмарніє, мов гірка пітьма.
І де поділись іскри юні?
«Облиште, мамо! Не Сибіри
Мене чекають. Не до Сирій,
В Італію наразі їду,
Щоб доглядать старого діда».
Змовчали. Батько відвернувся.
До ніг пухнастий білий цуцик,
Мов м’ячик, підкотився. Рвучко.
Беру валізу я за ручку.
Зачувся тріск. Душа, чи сумка?
У грудях калатає лунко.
Найменший пискнув: «Ти надовго?..»
Не відказала я нічого.
Бо що повідати? На рік?
Лиш очі одвернула вбік.
Малеча виросте без мене?..
Ой доле-доле.. Нене-нене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755171
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Картина "Древесный офис " Роба Гонсалвеса.
[i]Диптих написан в соавторстве с
[b]Ириной Левобережной,[/b] за что моя ей
искренняя благодарность.[/i]
***
Иду, как Жанна, на костёр,
В тепло и свет, от мрака ночи.
Ведут деревья разговор
Вокруг меня. Слова - пророчи.
Я там чужая, в том лесу,
Где каждый ствол – прямым укором,
Ведь я дрова в огонь несу,
Что раньше были частью бОра.
Не мной оплачено тепло.
Я – отраженьями живая.
О том, что искрами ушло,
Пою порой, к тебе взывая…
Но нить судьбы - не отыскать,
Бродя на уровне инстинктов…
Меня любой залётный тать
Обманет в зоне лабиринтов.
Не плачу, нет. Сквозь едкий дым
Взываю к порожденьям ночи:
Уж коль процесс необратим,
Пусть лишь один меня захочет…
К нему, от ужаса дрожа,
Уйду, едва костёр погаснет…
Темнеет светлая межа…
Кусочек неба сверху дразнит.
Там - небо! Ах! Потоки слёз
В неровном свете заалели…
Там тучи прячут свет от звёзд,
Там небоскрёбов цитадели
Вокруг громадами встают,
Моих кошмаров продолженьем!..
Позволь познать судьбу твою,
Входя во храм самосожженья…
***************
"Входя во храм"?!.мы в нем живем!
И купола в нём - из бетона.
Урбанистической наш дом
Разыгрывает эхом стоны -
Ночных скитальцев, что идут -
Сквозь едкий дым автомобилей,
(Куда?..зачем?..не в этом суть!)
Потерянных в сплетеньях "или",
И в лабиринтах "может быть"...
(Где кости Минотавра стлели).
Там тать сомнений нашу нить,
Украл; теперь пути нет к цели.
(Нить единения сердец,
Что нам бы показала выход).
Бетонный лес - он суть мертвец,
И нас он разлагает тихо.
Идешь - как Жанна, я - как шут...
Для Месяца ж - одно и то же!
Пусть гороскопы все солгут,
И все твои кошмары сможет
Предать хоть кто-нибудь огню,
Золу развеявши по ветру!
Я песню, издали, твою,
Услышав - прослезюсь, наверно.
Всяк мегаполис, он - садист,
Он - лицемер и пересмешник;
Ему мы платим гроздью кист -
За все удобства. Нас он нежно
Засасывает в суету,
В трясину спешки и бетона.
И мы - настойчиво, в потУ -
В неона, шума, стрессов, зону...
Усердно лезем, входим в раж,
И прыгаем порой с высоток...
Забыв, что "храм" - совсем не "наш",
Ну а ещё - о Духе что-то.
...сгорают искрами летА...
Среди дремучих новостроев
Господствует лишь пустота,
Гипнотизируя игрою.
Здесь греет души лишь Луна,
Но не огонь, что в этом "храме"!
В нем, я - один, и ты - одна...
И только эхо между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754766
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В себя дождливо кутаюсь мечтами
Листая жизни задом наперед,
Когда химера осени поёт
Прозрачной шалью укрывая дали.
И в глубоко осеннем метастазе
Со дна бездумья память извлечет
Застывший облик на линялой вазе:
Лукавит время в поднебесной драме, -
Скрывает мир под серой пеленой,
Смывает краски в гордости святой,
Молчаньем топит мир в оконной раме.
Когда стихами изнутри ночными
Несутся всхлипы этих темных нот
Я вижу нить что Клото не спрядет,
На мир глядя глазами неживыми.
Я слышу голос огненной стихии
Под каждым камнем пройденных дорог
И яви ярче блики летаргии…
Когда химера осени поёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754737
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[color="#ff0000"]Чи боліло Вам серце за загубленими речами, які у Вашому житті не просто речі, а речі-символи?...
Згадайте в дитинстві улюблені ляльки, ведмедики, кульки, машинки (і таке подібне), без яких діти не могли спати...
У мене сталася теж утрата - старенького коралового намиста - яке прослужило мені двадцять вісім років, пришивалося до кептаря українського строю в роки дівочих хороводів-гаївок, яке носилося в будні як оберіг, пришите до сукні, в роки мого молодого материнства, яке пережило ремонти хати і смерті рідних, - а тепер з вини обставин (випадкових і не зовсім!) раптово дивом втратилося...
...Ну от шукалося, надіялося, відплакалося і писалося [b][i]кораловими[/i] [/b]символами...
[/color]
Коралові сльози намистом – крап-крап…
Мій біль, наче бурий ведмідь-косолап -
По душеньці лапою вкотре пройшовсь –
А ось тобі, маєш, святеннице…ось…
Я плачу, коралово, плачу і все…
Оце мені, Доленько, дяка за все:
За по́туги вкотре крізь тучі і млу
налагодить серця співочу струну…
Блаженна поетка – довкола лиш тьма –
Немає в поезії щастя… нема…
Блаженні романтики, хто вам є друг,
Коли між людей ходить злоби недуг?..
Завиють довкола думки, як вовки -
Коралових сліз упадуть завитки…
Я думала – світло зберу у корал…
Я вірила – Слово міцніше забрал…
І вірую й далі, хоч серце пече...
Пектиме коралово сіль із очей…
Коралики, рідні, поплачем і край…
[b]…Палай, моє серце, співай і палай![/b]...
[i]8 жовтня 2017р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754646
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Сумуєш, липко? Ти в передчутті
зимової крилатої дороги.
Опалі долу пасма золоті
у забутті солодкої знемоги.
Забулося... про те, що відбуло –
у кронах нашу мрію колисало.
Минулося... як спалах відцвіло,
і в осінь, наче мрево, погасало...
Таке, як літо – лі́тепле, м'яке,
діткливе, як мелодія незнана.
Таке, як щастя – плинне, нетривке,
немов розтале в безмірі „кохана”...
Ах, медоносно вихоплена мить!
Чи струнна туга – як стріла у серці?
Про що старенька липа шелестить
крізь переливи відгорілих терцій...
Забулося... Минулося... Зійшло
у сум зимовий, віхол тлінні тіні.
Аж раптом... боже!.. вихром ожило
безумне в нас – як „Ля́рго” Верачіні...
Безумне?! В безмір мовлене... Ловлю
опальне листя – спалене „... ...!”.*
[color="#ff0000"][i]*Цей вірш з попередньої збірки є своєрідною епітафією-прощанням з 500-літньої липою графів Замойських у нашому дворі, яка вже не дожила до завершення цієї осені - після тривалої затяжної зливи на ранок 4 вересня 2017 крона її обвалилася. 5 вересня 2017 року липоньку, поруч якої виросло 4 покоління моєї рідні, зрубали. Прощай, липонько![/i]
[/color]
Верачіні "Лярго" https://www.youtube.com/watch?v=wiiau014rZg
[i](Зі збірки [b]"Обрані Світлом"[/b]. - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754298
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Прощальная нежность (словами поэта)
То лунной дорожкой,то лучиком света,..
Горячим дыханием и шёпотом счастья,
Случайным касанием атласа запястья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742769
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 09.10.2017
Есть у памяти остров «Рай»…
Грунтовая,ведущая,в «Пекло»…
Среди осени – месяц май…
И ключи,улетающих, в лето…
И пароль - потайных замков…
И ожоги (со шрамами петли)…
Устрашающий вечный зов -
Есть у памяти сердца… где-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754478
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Підійшов ти до прірви, чи хворий твій світ?
Час від часу у ньому блукають чужинці,
Зачини вікна-двері, побудь, пустоцвіт,
Наодинці.
Не шкодуй за вчорашнім - воно не болить,
То те саме що битись даремно об скелі...
Ти остання рослина, що згине за мить
У пустелі.
Тож не гай свого часу - пиши, відчувай,
Може бути, що саме вірші випадково
Таємницю розкажуть: лікує не чай -
Тільки слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754272
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Смотри в глаза…
Согрей душой…
Спаси меня -
Осенним днём...
Скажи слова –
«Остыл к другой!»…
Оставь её!..
Ты только мой…
Забудь навек!..
И навсегда…
Лишь я одна -
Твоя судьба…
Смотри в глаза…
Согрей душой…
Иди со мной...
Одной тропой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754284
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
То ще не дощ. То тиха літораль
на скраєчку сполоханого літа...
Відгомонить. І ніде правди діти,-
убере праліс мідну пектораль...
На багряницю накрапає час,-
не бійся неминучості утрати!
Нам падолистом треба завтра стати,
зів"ялим листом прощених образ...
То ще не дощ. Фрагменти теплих днів...
Осінній лінкруст мощено садами...
Той шелест крил,- то неба оригамі.
Думок ключі - звіщання журавлів...
То ще не дощ! Дощі - чужа межа.
Думок холодних ринви і калюжі...
Я вириваю їх із себе, друже!
То ще не дощ. Не краплі... Не слюда.
01.10.2017р.
Літораль - узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.
Пектораль - хрест з благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях єпископи, абати.
Лінкруст - рулонний оздоблювальний матеріал з рельєфно-візерунчастою поверхнею, яким облицьовують внутрішні стіни будинків, вагонів, кают.
Слюда - прозорий мінерал класу силікатів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Небо касалось слов междустрочья
Звёздами падшими,лунной тропой...
Плюшевым бархатом (чёрным навечно) -
Ластика осени золотой...
Помнишь,как падал багряный лист
На маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи невольно согнули дугой снежно-колючие вьюги?..
Чья -то душа улетала домой под Бранденбургские фуги?..
Если когда- то разлюбишь,то - уходи без обид...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого монолит...
Если когда - то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что-то забудешь,то - покараешь себя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Расплескался туман молоком…
Расстелился травой серебристой…
Почему-то казалась седой
В серых сумерках белая вишня…
Меж огнями малиновых астр
Осыпались пушистые листья…
Неожиданно, в осени час,
Расцвела моя сладкая вишня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Не топиться крига із днів.
Долоні надії замерзлі.
Я гріла на сонці світів,
Де ще не розсохлись всі весла.
Із пам'яті, щастя - вода.
І човен, кохання велике.
Допоки той холод - біда,
Підкрався повільно і тихо.
Морозив у сумнівах ніч,
У пристрасті довгу, бентежну.
Довкола лиш іній із пліч.
Всі доторки стерлись, залежна...
Блукаю в безмежній зимі.
Всі ріки застили і човен
Розпався в душевній пітьмі.
Залишиться скорений спомин...
......
Не стопиться крига із днів.
Долоні надії замерзли,
В зневірі болючих світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753741
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Як безнадія холодом думок
Нагадує про часу швидкоплинність...
І твій, і мій нездійснений дзвінок
Вечірнім дзвоном над полями лине
Крізь перепони сірої доби.
Бо за вікном тумани, ніби взимку...
На підвіконні зерня голуби
Клюють, лише подай... Тупі тваринки...
Торкнулась скроні таїна знання,
Що літо не повернеться ніколи,
І до вподоби мудрість вороння
Що за наїдки не зречеться волі.
А душу зігріва містичність плес.
Їх обігріє сніговим покровом.
І я би міг... Та не судилось без
Твого тепла... Щоб ти була здорова...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117100406230
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753667
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Жовтавію шовковичним кущем.
Як мало сяйва. Лиш вітри холодні
До відчаю штовхають, чи безодні
І листю навівають щем.
Побуду сонцем, доки не злетить
Усе вбрання в обіймах листопаду.
Вичісую чуприни крон доладні,
На гребінці вібрує нить.
Скрипаль торкнеться – співом затужу,
Про нездійсненне скрипкою заплачу.
Він пригадає пристрасті юначі,
А я - журбу легку чужу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753514
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 05.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2017
...зимнее утро в шуршащей балетной пачке
бродит по дому, Бродского бормоча...
О, не ходи за двери, мой сладкий мальчик -
пей кофеечек, тихонько листай журнальчик -
пусть так заманчива сахарная парча
что за окошком узорным лежит, сверкает...
Взглядом окинешь - праздник, покой, уют...
Знай: в переулке Елки тебя поймают,
Елкам другим на площади продадут.
Станут тебя наряжать в семена и шишки,
ноги отрежут, в замшелый горшок воткнут...
Юные Елочки в шкурках лисичек, мишек,
в рожках оленьих, в хвостиках от мартышек
очень веселую песню тебе споют...
Встанут на стульчики, звонко стихи
расскажут...
Вспыхнет прощально гирлянды зловещий
свет!
Снеговики угрюмые крякнут... " вмажут"
крепкой воды городских забродивших
скважин...
Лучше давай-ка - в сундук... И на дно
заляжем.
Может, весной проснемся. А может - нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753340
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Коментар до твору Труффальдіно
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751191
Знаєш, як тепер твоя мала?
Не живе, та, схоже, й не вмирає
І знаходить пекло поміж раєм -
Не вино у чаші, а смола
Хоче чути херувимів спів -
Слухає сирен дисконти дикі
Замість божих - монстрів хижі лики
Лиш приречений кохати смів...
Не пішла й ніколи не піде
Буде завжди між світів блукати
На жаринах болісне стакато
Вибиватиме життя бліде
Не майне в одвірку її тінь
Не торкне гарячою рукою
І сама не знатиме спокою
Від жаских примар і сновидінь
Відпусти її з своїх думок
Їй там тісно, наче у в'язниці
Стали склом розширені зіниці
І від сліз хітон тонкий намок
Не дійдуть із пекла їй листи
Марно це, бо від жури незряча
Мовчки ту любов тобі пробачить
Й ти пробач... пробач і відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751360
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 02.10.2017
Осторожно зажигают
Подвенечную свечу.
В темноте не примеряют
Белоснежную фату…
У огня душа сгорает,
Оставляя фитилёк…
Свечка капельками тает…
Обжигает - ручеёк…
Моя осень вдохновляет…
Я продлить её хочу…
Моя осень окрыляет…
Покоряю высоту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753286
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Багряні акценти розставила осінь,
У гами вплела новизну.
Веде вздовж алеї окрилення компас –
У барвах вогненних тону.
Втішається погляд дарами природи,
Теплом у задвірках споруд –
Просиджує радість в метало-бетоні
Понурий і втомлений люд.
Між листом пожовклим – наснага і спокій,
В червоному – вир почуттів.
Бере у обійми, сповільнює кроки
Осінніх мелодій мотив.
Душа відчуває луну камертону
Завершення й підсумків справ.
В руках золотого натхнення сезону
По-іншому світ зазвучав.
У шепоті листя молитва і мрії –
Єднає їх вітер в танку.
Чуттєвість минути ніяк не зуміє
Величну миттєвість таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752935
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Ведуть мене принци примарні
в прокурені димом кав’ярні.
Запрошують у ресторани
новітніх мадон дон-жуани.
Розмови про диско-клуби,
про вина і сигарети…
І губимось в пошуках: любий!
Коханий! Єдиний! Де ти?..
А відповідь неоднозначна:
«Дивись, але будь обачна,
бо вірити звичним жартам,
мабуть, і справді не варто».
А як же тоді із принцом,
якщо обмину кав’ярню?
Це просто питання – не принцип,
бо все-таки вірю в кохання!
Я зваблю хоч... лисого чорта,
прибульця з чужої планети,
аби лиш не з тої когорти,
де вина і сигарети.
[i](З першої збірки [b]"Дзеркала".[/b] - Львів:Каменяр,1991)[/i]
[i]Фото з авторського сайту доньки: інстаграми Zlatа_Vovk.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752808
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Роман, похожий на комету,
Несущуюся в пыл страстей, -
С витиеватостью сюжета
И лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета -
На красной холке простыней...
Без благодарственных памфлетов
И эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...
И очень-очень дорогой...
Я напишу всю правду лета
Своей дрожащею рукой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752758
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
И я любила – кого хотела…
Кого хотела – мне суждено…
Я только нежность внутри копила...
И узнавала её в лицо…
Хотела – чтобы и не болело…
Хотела – чтобы и не пекло…
И я казалась такою смелой…
И притворялась, что всё равно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752750
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2017
Дякую за натхнення автору геометрія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752419
ДЗВІНОК сина 1
- Спасіба тату й мамі –
Живу я у Маямі,
Нормально все з друззямі,
Життя – шикарне!
Круть!
Тусуюсь часто в клубах –
Мене всі дуже люблять,
Свіркаю у "Ютюбі" –
Зі мною чікси жгуть!
ДЗВІНОК сина 2
- Набралось трохи люті:
Без взяток в інституті!
Знаходжуся у скруті –
Декан відчислив!
Сноб!
А ще от – неудачка:
Побив учора тачку,
Немає вже заначки –
Праблєми б'ють у лоб.
Друззя втікли в Європу,
Мене послали в ....опу,
Чкурнули всі галопом –
А я ж нормальний чєл!
Работать – дуже тяжко...
Пришліть якусь бумажку –
Спасітє бідолажку....
Ну, повний бєзпрідєл!!!
СМС сину 1
"Ти, п'яная скатіна,
Це шоста вже машина!!!
Розориться родина!!!
Шикарно жити звик?!
А тато наш в запарі –
Замучили кошмари,
Щоночі сняться нари.
Ну, що ти за мужик?!"
ДЗВІНОК до сина 1
- На нас, прикинь, умора,
Присіли прокурори:
Питають про офшори (в Офшорів про офшори?)
Ти чув цю новину?
А батя: "Ніц не знаю,
І грошей вистачає
На бублики до чаю..."
- Що, ну, – баранки гну!
СМС сину 2
"Тримайся, буся-мася,
Вже буря уляглася –
Халява почалася:
Усе буде пучком".
СМС сину 3
"У нас в країні клято
Всі стогнуть й при зарплаті,
Та в тебе мама й тато –
ОФШОРИ!!!
Сина, цьом!"
Переказ № ...... 12345 вийшов сина погулять......
позачерговость черг, завищена держзакупівля, дозвільно-будевельна, землерозкрадальновидобувальна діяльність.........
P.S.
ех!!!!!((((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752474
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Я рисовала корабли
Со слов седого капитана…
И убегала от тоски
В огонь ожившего вулкана…
Я узнавала маяки
И берега - у океанов…
И обжигалась о пески
У стен оранжевых барханов!..
Зачем приснились корабли?..
И след, остывший, караванов?..
И серебристые виски...
Под монотонный звон там-тамов?..
Ведь осень тихая пришла…
Невольно душу оголила…
В последний раз,наверно,я
Себе влюбиться разрешила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Места есть на планете,
Где тихо и светло.
А мы с тобой как дети,
Целуемся в метро.
Да, кажется, нелепо,
И, видимо, смешно –
Два взрослых человека,
Знакомые давно.
Художник-провокатор,
Отъявленный Дали –
Ползущий эскалатор
На глубине земли.
И добрый сюр, и вечный,
И щурится хитро.
И мы с тобой беспечно
Целуемся в метро.
Захваченные в сети,
Зажатые в тиски,
Мы, как нигде на свете,
Безвыходно-близки.
Чужие спины, плечи,
И каждый – о себе.
И вправду, скрыться легче
От глаз толпы – в толпе.
Пускай давно не ново,
Пускай как мир, старо –
Мы снова, снова, снова
Целуемся в метро…
…Распахнутые вены
Разъятой пустоты.
И мраморные стены
С прожилками воды…
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752417
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Это в романсах та белая скатерть,
Так романтична, вином залита,
Словно в кино, залюбляется насмерть
Наша душа... а потом - пустота...
В тайных мечтах моё белое платье
Светится ночью, чтоб ты не забыл -
Не приживутся на сердце заплаты,
Если бы можно вернуть, да кабы...
Но исчезают роскошные ночи,
Дни пролетают, да мимо меня...
Белую скатерть я, хочешь не хочешь,
Снова стираю, ни в чём не виня...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752396
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Отпускаю тебя,отпускаю:
В беспризорную благодать...
И отчаяние разливаю
У мостов,где пути назад...
Не скажу тебе больше ни слова -
Захотела бы обнимать...
И не нужно,не нужно за это
Никогда,никогда укорять...
Отпускаю - гоню навеки...
Отлучаю себя от тебя -
От любимого человека...
И наверное,навсегда...
Отмыкаю архивы страсти...
Нахожу на тебя досье...
Подожгу,разорвав на части...
Только нежность оставлю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752093
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Розучилася бути слабкою -
Сонце з небом ношу на плечах.
Не за мене до тла спалиш Трою,
Не за мене піднімеш меча.
Хто в упряжці – на того й вантажать,
Інших стріне заслужений бал.
Голос внутрішній глипає стражем
І вбачає у всім кримінал.
Вийду в поле – звільнюся від себе?
Чи на скелю – і світ весь до ніг?
Той, хто рве десь у нутрощах греблі,
Норов стишити так і не зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752195
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
- Чувства - это беспредел...
Я, как заживо сгорел,
Утонул без крика "SOS",
(Благо - не подвёл насос) -
Кинуло на амбразуру...
Маня, ты прикрой фигуру -
Чтобы подвиг повторить,
Надобно перекурить...
- Ваня, тю.., ты днём не спал,
Что так быстро подустал ?
Или дров ты нарубил
Иль Бурёнку подоил,
Или выкопал картошку,
После - сделал нам окрошку ?
- Чтобы ночью воевать,
Днём, Маняша, нужно спать.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
По крапельці,
граминочці
Звільняти не вмію печаль,
Аж доки у серці не спіниться,
Земля під ногами не здвинеться,
І темінь захопить проваль.
По вигляду,
по образу
Шукати негоди дарма –
А душу стрясає від холоду,
Жура ростить відчаю бороду,
Зневіри з’їдає чума.
Потоками
нестримними
Ламає повинності шлюз,
Розходиться смуток судинами
Сідає гіркою провиною
На денці сердечному фус.
Не слабкістю,
не силою
Емоцій є сиві дощі –
З собою відвертості мірою,
Чуттєвості серця офірою.
Сліз щирість – це сповідь душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751589
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Ты больше не позволишь…
Не встретишься со мной…
И душу не откроешь…
Не велено судьбой…
Тебе не одиноко
В плаксивые дожди?
Лишь осенью выс`око
Взлетают журавли!..
Карминовые соки!..
Карминовые сны!
А белокурый локон!
А струны тишины!!!
А ты и не узнаешь,
Не встретившись со мной…
Дорогою не ходишь
По старой мостовой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751585
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
У світі, де тебе нема,
Цвітуть, але не пахнуть квіти;
Там холодно, завжди зима,
Ніколи не буває літа.
Цей світ від себе назавжди
Жену, як страх, як сну примарність!
Хай снігом замете сліди -
Я йду, у іншу йду реальність.
У зиму вже не повернусь.
З тобою вдвох ми вище неба!
І навіть думати боюсь
Про світ, про мертвий світ без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Осінь,осінь,я закохалася.
Й наробила в тобі дурниць.
Я б нікому і не зізналася,
Що лежала я горілиць
Не із ним... Що ж зробила, Боженьку?!
Я б побила себе сама.
Прихилила його головоньку.
А душа?! Ти дурна? Німа?
А тепер з цим живу. Як житиму?
Осінь, осінь. Награлась ти.
Я ж коханого лиш любитиму.
Гріх в душі по землі тягти...
В рай чи можна із ним ввійти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751469
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Я звабила тебе. Не знаю чим.
Я так ніколи в небі не лежала.
Серед не можна й тисячі причин
Я цілувати руки дозволяла.
Серед не треба і давай підем.
Серед всього, від чого твоє тіло
Тремтіло так, що думала :впадем
В саменькі зорі й космоси... Кортіло
Процілуватись... Доки б не зсірілось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751470
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Я поднимаю белый флаг
В смятении тревожном…
И открываю саркофаг
С волнением…осторожно…
Я примеряю старый фрак
(С мурашками на коже)…
В театре осенью аншлаг…
Заполненные ложи…
Играют роли от души,
Сорвав аплодисменты…
Среди мгновений тишины –
Мои дивертисменты…
Так близко–близко высота…
К которой дотянуться…
Хоть на мгновение…иногда -
От счастья захлебнуться…
То - меланхолии сезон…
Лишь примеряю роли...
Под колокольный перезвон…
Не более…Без боли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751475
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Їхала м зі Львова нині- спізнила маршрутку,
Через свою коліжанку, любиму Марушку.
Вна живе у самім Львові, а я в Бориславі,
Як сі бидві юш зійдемо,то справи цікаві.
Посиділи у кав'ярні, рогальків поїли,
Так мо душу юш відвели, як тілько но хтіли.
Могла м в неї ночувати, та у хаті діти,
Тре до школи спорядити, зрихтувати квіти.
Завтра перший день науки- ми чисто забули,
А як тілько здогадали- урагани здули.
Взіла м таксі- шо робити, тре вихід шукати,
Наперед їм заплатила- хлоп не мусит знати.
Вийду скорше, коло Млина- то наша пекарні,
За їдно шось куплю дітьом- булочки шикарні.
Юш минули Трускавець, в'їхали до ліса,
Каже шофер:- Як вас звати? Бо я звуся Гріша.
Я сі тихо розбудила- не зі сну, з думочок,
Гріша зняв свою кошулю*, запнув на гачочок.
Посміхає сі до мене- шось напевно хоче,
Мені всьо чось стало дибки- волосі і вочи.
Чую... глохне юш мотор- мені не дихнути...
Шо то буде, милий Боже, нема де шмигнУти?
Вийшов Гріша, вийняв плахту, тихо простеляє,
А я вкопана стою- фраз го взяти має.
Том си нині наробила біди у тім Львові-
І відразу уявила, жи ми з Грішом голі.
Хочу шось іше сказати, та слова не лізут,
Чую музика вже грає, аж мі вуха ріжут.
Кажу: - Грицю, я заміжня, чоловік і діти,
А сама шукаю місця- де то сі подіти.
Грицю, чуєш? І свекруху- звати її Олі,
Він регоче, як коняка, на руках мозолі.
Слухав Гріша мою сповідь- плахта на камені,
А мені вже серце лізе і певно легені.
Певно довго слухав бідний мої забобони-
Так їм плела, шо могла- про поля та коні.
Потім каже:- З твоїм хлопом нічого не маю,
То, шо пані діти має, то я поважаю.
Відвезу тебе, панунцю, до свекрухи Олі,
- А тепер йди, рви траву, бо я маю КРОЛІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751418
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Як я люблю туту восінь- всьо з полів збирати,
Ябка трістИ, груші- дички, на сушку складати.
Гриби з лісу Стефко носит, а я мариную,
Як сі свєта зачинают, то гості частую.
Того року!- каже Стефко- гарбузи вродили,
То юш свині будут їли- будут поросили .
Диньки миєм, ладно сушим- аж сі сміют кури,
Через зиму так смакуєм, би глисти не були.
Бо сі бою, би ті хроби завчасно не зіли,
Шкода Стефка і мене- жити дуже хтіли.
Звіз із полі гарбузи- сокиров лиж тєти,
Так рубає, як ті дрова, на Різдвєні свєта.
Трохи менчі відложив- до півниці носит,
А сусід сі тілько крутит і го сильно просит.
-Дай ми, Стефку, туті чуда, гроші ти заплачУ,
Так сі двоє юш регочут, жи мало не плачут.
Взяв у плахту кілька штук і поніс до хати,
Стефко всьо то закінчив- полігали спати.
Я встаю із рані перша- снідані зладити,
Господарку обійти, та хліба вмісити.
Встала м тихо, сі вдігнула, молитву змолила,
Аж сі дивлю- хлоп в вікні... кров застигла в жилах.
Вочи, писок- однакові, коло вуха свічка,
Я збіліла, як вапно- бо, ще темна нічка.
В нас недавно вуйко вмер- то прийшов напевно ,
Зи страху не розпізнаю- до холєри темно.
Клякла тихо під вікном, аби мі не видів:
- Шо ви, вуйку, хтіли ше? Іване Сверидів?
Вно мовчит, а я тим часом поносу дістала,
Поки з хати вибігала, всіх світих згадала.
Сіла тихо межи корчі, вилупила вочи,
Вуйко виджу коло мене тихо сі регоче.
Шо за кара мі спіткала, чи я зварювала?
Всюди вуйко- Милий Боже, я го поховала!?
На вікні, зи мнов у корчах- по усім подвіру-
Мені мову відняло, вже сі не підніму.
Так їм довго просиділа, аж сі збудив Стефко,
Як мі вздрів у наших корчах, у вочох сі змеркло.
Рух зробив, сусіда кличе- той ми віск зливає,
Стефко кругом мене гонит- ми вроки здоймає.
Сусід каже, жи то маски він зробив для сина,
А я клацаю зубами, як небожка- сина.
Каже:- Скоро буде свєто, туто з Гамерики,
Мені в вухах "Вічну паміть"співают музики.
Відійшла... зібрала хлопів на сімейну раду,
Всьо, шо хтіла, то сказала і дала пораду:
Тепер Стефку, будеш ти всіх чортів гонити,
В я їду на курорт, мушу си спочити.
- Не лишай мі моя Касю, я без тебе згину!?
- Та коханку си заклич- сусідку Марину...
ТІ ПРОЩАЮ, ЯК КСЬОНДЗ В ЦЕРКВІ- ВСЮ ТВОЮ ПРОВИНУ-
ТО Ж ШАНУЙТЕ, КОЗАЧЕНЬКИ, СВОЮ ПОЛОВИНУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751241
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017
***
Ти пішла і затихла буря,
втихомирилась люта хуга,
на вікно зачепили штори
днесь угідливі трударі.
За дверима лишилась чорна,
неласкава колюча смуга,
і нарешті прозріло небо
затуманене угорі.
Ти боролася і програла,
та у програші тому інша
народилась у венах сила
і зінакшила все довкруг.
І, поглянувши враз на біле,
ти відчула, не станеш більше
прогинатись під чорнотою
неласкавих колючих смуг.
І уперше, мабуть, задовго
удихнувши надії запах,
зрозуміла нарешті - жити -
це не мучитись вічно, ні!
Не шукати доріг стражденних
на потертій, старенькій мапі,
а щодня зустрічати сонце
в незаштореному вікні!
28.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750925
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Я до ворожки більше - ні ногою!
Вона сказала: ми давно не в парі,
А ми ж не розлучалися з тобою
І дні минали то ясні, то хмарні...
Сказала, що є інша... недалеко...
Про неї мрієш, в снах її ти бачиш,
А як мені це пережить, ой, леле,
І чом ті карти не лягли інакше...
Збирала швидко, мов ламала долю,
Знов тасувала, легко розкидала
І пошепки тобі давала волю,
Мене, хрестову, зовсім прибирала...
Ти - мій король, хоч збоку та, червова,
Бо карти брешуть, брешуть, чуєш, любий,
Мальовані вони... Слова - полова...
Вона - чужа, червова - твоя згуба...
Ніхто не знав, як ворожить ходила
І що мені все показали карти...
Бринить у скронях і мовчать несила,
Та до ворожки не піду... не варто...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750837
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Напоследок Осень раздала долги -
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье золотое з'аперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отнесла на паперть (в новые платки) -
Белые (с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
На прощание Осень кинула - "прости"...
Слово не расслышал - плакали дожди...
Ветер подогнал любимой шарабан
И унёс далёко - за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750725
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Напоследок Осень раздала долги -
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье золотое з'аперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отнесла на паперть (в новые платки) -
Белые (с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
На прощание Осень кинула - "прости"...
Слово не расслышал - плакали дожди...
Ветер подогнал любимой шарабан
И унёс далёко - за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750725
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Красным,вышивая,вёснам рукава,
Осень вспоминала,как была юна!..
И нежна словами, и остра умом...
Необыкновенна - в блеске золотом!..
Сладостна ночами(в тёмном пралине)...
Ч'удна и прелестна (на баск`ом коне!)..
Слёзы вытирая,думала о нём -
Испытавшем искрой,пламенем,огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750588
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Зачем писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и не скулить?..
И позабыть без заморочек?..
И не посметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как совесть в люльку уложить?..
И для чего те многоточия?..
Чтобы мгновение продлить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750585
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 16.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Переосмысленный
Вот так случилось, не иначе...
Слова пролились невзначай...
Ты рад услышать - я не плачу...
Да и на небе синий край...
Я дверь свою не запираю...
А если вдруг - так суждено!..
Когда чего-то не желают,
То посылают далеко!..
И,забывая,отпускают!..
И заметают все следы...
В пылу бредовом поджигают
И трёхполосные мосты!..
Воздушных замков колоннады -
На растерзание ветрам!..
Табу - возврату за награду...
Табу - и лживым звонарям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750122
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Здесь, на самой вершине зелёной днепровской кручи,
Бесконечно длинны уходящие вдаль закаты…
Амальгама ветров - ароматы полыни, мяты,
Изумрудный ялыч от цветущей в жару воды….
…Как же мне надоел, стал несносно брюзглив да скучен
Город, выросший позади - он глядит мне в спину,
Как ревнивый супруг на строптивую половину,
Что отвергла все блага взлелеянной им среды.
Для мещанок не рай и в раю. От толпы, рутины
Я спасаюсь молчанием в обществе старых грабов:
Здесь, на глинищах этих, такие молчали …бабы -
От княгини до ведьмы! – молчали на все лады!
И, послушница чопорных стен городских гостиных,
Обживаю вершину горы, как простую келью:
Здесь бы судьбы вершить, ворожить над костром да зельем,
А не ждать в неизвестности манны, звезды, беды...
…В глубине тёмных вод упокоились храмы, сёла,
Огнегривый закат распростёр над рекой эпохи…
Оказавшись на дне, где ни шума, ни суматохи,
Станут факты историй основой иных твердынь...
Между небом и кручей все так же растут престолы
И сражаются боги за души, и делят земли…
…Может, где-то здесь чистый источник дремлет? -
Незаслуженный нами источник живой воды…
До утра утомить бы нелепость своей гордыни.
Голос мой под запретом - как изгнанный, вне закона.
Я - короткая летопись в памяти телефона,
Знаменитая драма, истрепанная до дыр.
…Сотни лет в тишине на вершине стоят княгини,
Безголосые ведьмы предвиденным не обожглись… И,
Осознав себя пылью на контуре этой выси,
Восхищённо сдаюсь предначертанности страды…
Июль, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749142
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Напиши мені ніч про кохання, про сум, чи про зорі.
Розкажи аби що. Тільки довго тепер говори.
Наплети щось про нас. В нас же стільки чарівних історій!
А я очі закрию. Давай. Я чекаю. Змори.
Напиши мені все. Як він пише листи і чекає,
Щоб відкрила їх вранці і посмішку бачить мою.
Розкажи мені ніч. Як щасливий, бо досі кохає.
А тобі навзаєм я напишу як жити в раю.
Ну... Колись... Не тепер... Папір мокрий від сліз... Що?.. Втаю?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749038
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
А я – не впускаю стужу
На пламень со всех дорог…
А я - укрываю душу
Из племени «недотрог»!..
А я – незабвенным сандалом
На капельку красной кров`и…
А я – совсем не устала
Бродить парапетом любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748984
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Мовчи!................
Плекай думки, овіяні вітрами,
серед полови зібрані безсонням...
На захист стань святилища-осоння,-
тобі під силу! Змий лихе дощами...
На прю ставай не з Батьком, а з собою!
І, день у день, іди за Ним, спинайся...
Двобій світів - чувай! - незриме в тобі...
"Нехай воскресне Бог!..." - не озирайся.
02.09.2017р.
Осоння - Відкрите, незатінене місце, яке освітлюється та обігрівається сонцем. Бік будівлі, освітлюваний сонцем.
Пря - боротьба, битва, суперечка, диспут.
"Нехай воскресне Бог" - Псалом 67.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748927
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Так добре, затишно і тепло на душі!
Горнятко кави зігріває ранок.
І осінь проситься до мене у вірші.
Я приготую їй зі слів сніданок.
Слова, як яблука рожево-наливні,
На сонці ніжаться у срібній павутині,
У крапельках росинок на вікні,
В багрянім листі на вузькій стежині...
Так затишно, спокійно на душі!
На серці ніжно-легко й невагомо
Бринять ще не написані вірші
Про світле і прийдешнє невідоме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748838
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Кто ж теперь о тебе помолится,
погорелец мой, по утрам? -
на остывшей твоей околице
милосердно построю храм
там, где падали мысли - спелыми,
не надкушенные людьми...
где закаты пропахли елями,
колкотерпкими от любви.
Чёрно-белые звуки капают,
убаюкивая судьбу -
безымянную и покатую
неприкаянную мольбу.
Схороню все привычки в колокол -
не забудутся даже ей,
с медно-рыжим чертовским сполохом
чёткой чёлочки до бровей.
Пусть - она...
в новых стенах вымолит -
что не вынесли воробьи.
Я вчера посадила жимолость.
Я простила.
Иди.
Люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Коли зненацька осінь дощова
прошиє простір ниткою сумною,
порозмовляй, благаю я, зі мною,
мені потрібні ніжності слова.
Втомилася складати дні пусті
у сірий, невиразний візерунок.
Зміни моєї дійсності малюнок,
щоб стали фарби сонячні, жаркі.
Лягла самотність в душу тягарем.
Порозмовляй, бо пропадаю в тиші.
Скажи слова, що всього головніші,
допоки на землі ми ще живем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748872
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Залоскотала... Долі горілиць
Лежить нерушно, незакриті очі,
А мрії всі нездійснені дівочі
Розверзли небо ниттю блискавиць.
Не захотів зі мною до світання…
Чому б і ні? Холодна? Не така?
Стискається у розпачі рука…
Невже не варта я була кохання?
Стан затонкий? Знекровлені вуста?
У серце кров відхлинула з обличчя.
Мене вже відпустило потойбіччя,
Тонкий лиш лід лишився на перстах.
Я ними зовсім легко провела:
Запестити у любощах хотіла
Його прекрасне, надто юне тіло,
Із нього прорости, мов омела.
Він вже піддався: руки простягнув,
Я од жаги одразу все забула,
Прокинулася жадібна акула,
І демон нас удвох той поглинув.
Ще дихаю, а він - вже більше ні.
Ну от і все, піду шукати інших:
Ну може – не святих, а трохи грішних,
Що зможуть жить у водній глибині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748823
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[b]Ми присядемо вдвох біля яру…[/b]
[i]автор: Новоградець[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748409
Ми присядемо вдвох біля яру,
Відшукаєм полярну зорю,
І лиш місяць побачить з-за хмари
Що я, мила, з тобою створю.
............................
І поети великі, всесильні,
Без віршів побредуть навманя,
Лиш напишуть що ми божевільні
І навчились кохати в коня.
[b]Ми удвох з конем[/b]
Не велика я і не всесильна,
Але все ж таки кожного дня
Я, неначе якась божевільна,
На ходу зупиняю коня.
Хоч в палаючу хату не вхожа,
Але коні - це слабкість моя.
І себе я приборкать не можу,
Але можу приборкать коня.
А щоб кінь почував себе гарно -
Одягаюсь у форму Грінпіс.
І дивується зірка Полярна,
Як трясеться розбурханий ліс.
Так я коника вже задовбала!
Я із ним і до яру, і в гай...
Та все мало мені, та все мало.
Я навчаюсь. А ти - почекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748782
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
***оригінальна тема***
Впалий лист течія понесла по воді,
Наче свідок, тікаючи з місця подій,
Прихопив, мов злодюга, чужий гаманець...
Першим злочином осінь іде навпростець,
Щоб у трав польових відібрати життя,
І птахи, що це бачать, у вирій летять,
Бо не хочуть засвідчити слідчим зими,
Як дари заповітні збирались людьми,
Про забави закоханих жаром ночей,
Що у травах ховали від пильних очей
Двоєднання принаду оголених тіл...
...щоб у сховища злитки зібрать золоті
Осінь зірве з дерев позолоти парчу,
Та птахи відлетіли, їх свідчень не чуть...
Льодом річку скує виконавець-садист,
Покаравши за перший украдений лист.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090100880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748653
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
можливо снам властиво розквітати.
бо тане сніг із відчаю, повір
у те що ти, поранений літати,
життям ще зможеш мріями до зір...
чого то так, затискуєш долоні,
в таємний із надії талісман.
у сумнівах, в нестерпному полоні
блукатимеш, ятрючості туман...
бо я тону у визвольному крику.
ти слухай своє серце і повір
що сни пророчі щастями великі
ти тільки дотягнися своїх зір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748634
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Изменённый
Касание лунною дорожкой -
Подкожный трепет мотылька...
Изгибы тела дикой кошки -
В горячем пламени огня...
Волна - желанного цунами...
Глаза - за шторами ресниц...
У чувств свои,наверно,гаммы,
Когда - не ведают границ...
Для них запреты неуместны -
Они вдвоём(на ложе сна)...
Тогда и таинство прелестно,
Когда бурлящая река...
Когда искусанные губы
Распробуют сладчайший мёд,
Горчинка нежного пачули
С височной вены упорхнёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748485
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Ещё не время зимней стужи…
Грядёт осенняя пора…
А мне никто, никто не нужен…
Лишь те - манящие глаза…
А мне приснилось –льдинки в лужах…
И в ртутном инее трава…
И голос бархатный - простужен…
Охрипшим эхом с далека…
Я флиртовала…Ну и что же…
Ничто не значат те слова -
Ведь мне никто,никто не нужен…
Но я не сплю,когда одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Ещё не время зимней стужи…
Грядёт осенняя пора…
А мне никто, никто не нужен…
Лишь те - манящие глаза…
А мне приснилось –льдинки в лужах…
И в ртутном инее трава…
И голос бархатный - простужен…
Охрипшим эхом с далека…
Я флиртовала…Ну и что же…
Ничто не значат те слова -
Ведь мне никто,никто не нужен…
Но я не сплю,когда одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Вечером з тобою говорила.
Ранком я тобі варила каву.
Як же смішно :так ж тебе любила.
А тобі й ні краплі не цікаво.
Ти зі мною спав у нашім ліжку.
В снах тебе всього я цілувала.
Зробимо по справжньому!.. Хоч трішки?..
Я тебе любила... Я кохала...
Осінь личко ручками закриє,
Щоби сонце довго цілувало.
Потім скине листя і зашиє
Душу в ніжність. Болі щоб не стало...
Сонця сукня в серпень й жовтень впала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748307
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
За обрієм вечірній промінь зник,
Що цілував рожеві роси в травах…
І стеле ніч з перлинами рушник,
У синій смуток кутає заграви.
Сховалися несказані слова
В крилату пісню на твоїм зеніті.
А синій смуток плечі укрива
Найкрасномовнішим мовчанням в світі…
Згасає вечір… Тихне радість… сум.
Та стільки неба, стільки неба з нами!
На струнах вітру сни вечірніх дум
Сплітаються з вечірніми піснями…
Чому ж так сумно в цю щасливу мить?
Чому так синьо-синьо пахнуть трави?
Тому що у серцях наших звучить
Роздолля мрій осінньої уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
видаляю слова, на цитати розіб/ю твій погляд,
бо то скорений Всесвіт, ще б/ється жалями в мені...
я не винна, що так... покартається осінь- недогляд...
що ти хочеш спитає, а часу краплини сумні...
запізнілим дощем все навколо невпинністю ллються.
я не хочу в майбутнє...я хочу в минуле, назад...
ти чекаєш мене, то хвилини і вічність сміються...
я не хочу, ти чуєш ,втомилась від болю порад...
бо не бийся в мені таким гірко -сумним, непрощенним...
відпускаю поволі, а ти осінь тримаєш в руках,
у терпких із надії, а вернутися, ми нездійсненні...
видаляю слова, що так міцно прошиті в серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748165
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
И этот тоже чуть переосмыслила!
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая, грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748107
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Переосмысленный
Прохладный тихий летний вечер...
Крылом чиркает землю стриж…
Про Лон – Дон – колокол далече,
Не поминая про Париж…
В прохладный тихий летний вечер
Моя душа к твоей летит.
Дыханье чистое у свечи…
И согревает,и манит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748104
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Ми – в паралельних неземних світах.
У жодній з точок - не пересіктися.
Не я потану в тебе на вустах.
Не ти пронижеш, наче блискавиця.
Та чом тоді під серцем ниє десь,
Чому іскрить, вібрує спільно простір?
Якщо не ти палав зі мною весь,
То хто ж тоді у вимірі тім – шостім?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747630
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Для желающих в Нирвану расписание на стене!
Возле пламени оргазма - по натянутой струне…
Возвращение в Нирвану - в чёрно-белом,..наяву,..
Миражами,.. голограммой… Пока счастье на плаву…
Возвращение в Нирвану, когда осень за окном,
Беспристрастным поцелуем и с надломанным крылом…
Возвращение в Нирвану – по велению души…
Расписание до точки в свой блокнотик запиши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747862
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
[i]Всім, хто словом
творить правду і
красу на землі... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]
[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім словом
в своїй масі люд не марить –
живе дивами й повним животом…
Й не йде у голову: еллін ти чи ти - арій,
миліш погратись в канапе з котом.
Можливо, лиш один
із кільканадцять тисяч,
що має хіть до словникових крипт,
завити може враз на зо́рі чи на місяць,
коли у нього слово заболить.
Й нехай хоча б один із
кільканадцять тисяч
віднайде в муках вірне слово те,
його на чільне місце у душі повісьте
як талісман, як символ, як святе…
А що, як ненька
Україна в небезпеці,
й один хоч з сотні тисяч – не в борні?..
Нехай ваш словотвір звершить мажори з терцій –
і той в бою вже, на баскім коні!
Й хоча б одно
велике та заснуле серце,
розчавлене тромбозом сьогодень,
на кардіографі від слова стрепенеться,
йому вкажіть діагноз і мішень…
…Художнім словом
в своїй масі люд не марить,
не клеїть вчинкам і чуттям окрас…
Хоч слово те, буває, пестить… А то – вдарить...
Та так, що... в шкереберть – іконостас![/color][/color][/b]
25.08.2017[/i]
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Ветер в травах заблудился…Пахнут мятою стога…
В тёплых сумерках кармином еле плещется река…
Чуть припудренным зефиром облака спустились с гор,
В буйных зарослях крапивы из цикад звенящий хор…
Улетает завтра лето за седьмую параллель…
В чемоданы собирает голосистую свирель,
Занавеску из тумана,серебристую струну,
Окончание романа и амурчика стрелу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747311
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Тисяча років без сну,-
поміж малим і великим,
серед мовчання і крику,-
перед стіною з дощу...
Тисяча років без крил,-
поміж убогістю й дивом,
серед війни, серед миру,-
перед каскадом вершин...
Тисяча років один,-
міряєш дні, мов пустельник,
як безпритульний в оселі,-
перед всевладдям причин...
Тисяча... Раз - і вже пил!
Крила згубив,- хто в тім винен?
Чи за плечем... правим?... лівим?...
Серце - єдине з мірил!
21.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
опять не пишутся стихи…
грехи...
не будоражат душу…
сухим вином...
следы тоски…
реала суть..
скучая... рушу…
и в примитивном словоблудье…
кручёных рифм...
банальных фраз…
ищу словесное орудье…
для описанья Ваших глаз
- зрачки из недоверия и скуки
– как экскаватор... в выкопанной яме…
- Фемида правосудит...
...жизни трюки...
- но верит в сны... с открытыми глазами...
они полны кокетством и лукавством…
а я иду...
на их манящий свет…
отбросив предрассудки про коварство…
ты никогда не говорила НЕТ !!!
мы оба малого хотели...
– душе покоя в бренном теле...
чтобы не ссорились они....
в ненастьем пахнущие дни
я рестораны знал по поварам…
кафешки…
по загаженным сортирам…
деФчёнок помнил всех…
по каблукам…
швейцаров…
по кокардам и мундирам…
я износил десяток паспортов…
твои коленки - наизусть…
.....губами…
Была ты...
САМЫМ ЛУЧШИМ МОИМ СНОМ…
лечившим душу…
в страшные …
цунами…
опал на землю тополиный пух…
напомнив вновь...
про зимнюю простуду...
глухою ночью…
снится сказка вдруг…
- где ты и я…
- где я и ты…
ПОВСЮДУ….
и не веря чувствам и словам...
моё сердце...
медленно.... ржавело...
всё равно...
привык я к чудесам...
...ну а Ты........
успела????...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747249
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2017
можливо час краде всі почуття.
можливо ми, крадемо почуттями.
що завтра буде, тихо, навмання.
а час спішить укритись полинами...
беззахисний у марності руках.
чого ти хочеш, вкотре запитаю,
а ти мовчиш, ховаєшся в світах-
Чи буде завтра? а ми в нім, не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747044
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Цей серпень – мов крапка. Зотліли шляхи назад.
Харон вже от-от у воду занурить весла.
Спинися! Хай буде до ранку зеленим сад,
А завтрашня осінь димами в мені воскресне,
Запалить, дихнувши, дерев золоті сірники –
І тільки човна не торкнеться твого, Хароне:
Він Летою пахне.
…А ти спинився-таки?
Сльозинами сад,
збожеволівши,
яблука ронить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746968
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Мой любимый,красной нити
На запястье не вяжи…
Мой любимый, дни ненастья
Потерялись позади…
Мой любимый,птицу грустью
Тесной клетке не томи…
Крылья счастья, не подрезав,
На свободу отпусти…
Мой любимый,всё готово –
И пюпитры,и холсты…
Нарисуй бутоны снова -
Словно, твёрдые соски...
Мой любимый,вдохновение –
Наслаждение…Не взыщи…
Откровение – мгновенно…
Дай – песочные часы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Двоєдині у лоні
Поскінчались казки,
І не ті у долоні
З неба впали зірки,
Що про щастя говорять...
Залишилась сама.
Прийде осінь. І скоро.
А за нею зима,
Де впадати у відчай
Безнадійно... Облиш.
Сніг плекатиме вічність,
І залишиться лиш
Ненатхненно писати
Недолугі рядки,
І нікчемно гортати
Із життя сторінки,
Де багаттям палаєш
У жадання раю...
...ти колись прочитаєш
Цю сторінку свою,
Що сховалась у стопці
Вікової дурні,
Мов дівча поміж хлопців
У юначім вбранні...
Хай засне у книжині
Занотований біль,
Що належить віднині
Вже не тільки тобі.
Ти це мала би знати
Про кохання... А втім...
Книгу вкинь у багаття
Із осінніх листів.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081900929
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746799
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Я Вас ніколи так і не впізнаю.
Закрило небо ручками обличчя.
Без Вас я Вас в житті цім докохаю.
І Вам чомусь не стану навіть ближча.
Я вчора цілувалась довго з іншим.
І він сказав, що дуже я гарненька.
А я не знаю, чи він любить вІрші.
Не знає мови нашої... Дурненька?
Та я вгадала скільки йому років.
І він сказав, що відьмочка я трішки.
Розповідаю... Щоби ненароком
Не здумали... Повія я... Йти б пішки
Далеко. Десь до вимірів кохання.
Чомусь його... Не Вас я цілувала.
Ніхто мені не принц!.. Казки до рання
Я Вам лишень тепер розповідала...
Ви чули?.. Правда? Голосно ж читала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746811
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
О, задушене слово,
у горлі віків та епох,
ти клекочеш на видиху,
спрагле пророчого змісту.
Змій чатує… Готово!
Терновий вінок – на пролог.
Віщий посох – на дро́ва –
і в пащу пекельно-огнисту.
О задушене слово,
о, що ти вершити могло!
Ти плекало б величне,
а значить, зникало б мізерне,
і від уст твоїх чистих
таке би життя проросло,
до любові і ліри
такі би посіялись зерна…
Але все це – міраж.
Так земля утікає з-під ніг,
лиш гадюча слина,
що спиває напружені жили…
ти боровся, як міг,
ти приліг на брудний оборіг,
та на слово
п р о р о к а
у тебе не стане вже сили.
[i](Зі збірки [b]"...І все ж - неопалима".[/b] - Львів:Логос,2001)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746456
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017
тремтіння нот душі
на самоті
реальність
відмежовую свідомо
я
водоспад
не входь в цю річку
йди
вздовж берегів
садів квітучих втома
до ніг твоїх нірваною впаде
аморфність
не в дощах
у ароматах
штормів печаль
край обрію
гуде
натхнення мить
політ
зеніт
утрата
в полоні звуків
я
уже не я
мелодія
мій світ
чуттєве русло
захоплює
емоцій течія
в падінні вільна
злет стрімкий
безумство
і піни білосніжної вуаль любові вкриє щемне хвилювання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746330
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Закат. Рассвет. Стоишь под небесами.
Кто ты? Зачем? Откуда? Почему
Должны искать ответы люди сами?
А тот, кто знает – некогда ему.
То свыше глас, то голос из-под спуда
Таких глубин, где полный кавардак:
- Кто ты? С каким прицелом и откуда?
Зачем ты нужен вообще, чудак?
Не отвечай.
Ты знать не знаешь, кто ты.
Но ясно, что не ангел и не бес.
А в небе слишком много позолоты –
Безумная безвкусица небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Вопросы в рулонах полос вечерних
поклеены наспех на окна-двери
вчера лишь людьми, а сегодня - чернью,
когда пожалели желать и верить.
Когда пара мутных дорог и вёсен
судьбу раскололи до горизонта.
С Никто - никогда ничего не спросишь.
Никто - никогда и нигде не тонет.
И утро оденется в пошло-красный,
когда через стенку проснётся Каин,
укрытый по жизни дерьмом и властью,
сползая с постели на поле брани.
Потасканной смуте давно за тридцать -
всего-то осталось остыть в подполе,
жирея вконец одичавшей птицей
на честном, на честно убитом слове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746360
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли рубали лісоруби ліс,
У різні боки розлітався… трусок.
Він, капосний, у лісовоз проліз,
Що той везти до пилорами мусив…
Із брусів, дощок – напівфабрикат –
Вантажник формував крислаті "грузи" ,
Туди ж забрався, мов би напрокат,
Й велично примостився містер трусок.
Везли як лаги й кріплення до шахт –
Усе, що мало вид і цінність бруса…
Й туди залізла й бігла, мов лоша,
Містерія, що хтось назвав «утрусок».
Усе тверде полегле на стовпах –
Хай дерево, бетон – що й не відкусиш…
А трусок вже скотиною пропах:
Лиш на підстилку нам придатний трусок.
Та трусок зараз там, і трусок сям –
На теренах, де «зеленню» спокусять…
Ми ж дулі роздаємо «горобцям»,
То й «маємо, що маємо» – утрусок.
___ • ___
Мораль?..
Одна – як пуп на череві,
Як у Богдана чи Івана... п.ська:
Себе несе як дерево,
А – тріска…[/color][/b]
14.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Я кликала тебе, як кличуть діти
Найкраще диво на святе Різдво.
Я так любила! Сміла так хотіти,
Щоб ми були найщасливіші вдвох.
Я падала в траву і прислухалась
До кроків, де назустріч мені йшов.
Я так кохала! Я так начекалась.
А ти мене шукав... І не знайшов...
Я падала... Воно тобі боліло?..
Я піднімалась віршами. Жива?..
Я сіяла золу... Я так змарніла.
Я плакала... І вірила в дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746283
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Шуми, тополе, вітру будь покірна,-
не випалити пройдені мости...
І хоч би як, та знати: долі вірна!
І, хоч би що,- не зв"яжуть і чорти!
Твій шлях - то простір. Бачиш понад хмари...
Але від того, часом, прикро так!
Душею завжди поруч із птахами,
а стан прикутий... Серце - реп"яхам!
Та ти шуми! Радій, що захід скоро,-
не випалити кров, хоч і кипить...
Чи спеки чад, чи зим зсивілий морок,-
а ти все вверх, де вітер небом снить!
15.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Що готував нам час серпневий?
Принишкли ночі - марять сном,
змарнілий місяць за вікном
із ликом повним, та непевним...
О, дні безумства і натхнення!
Настане час, вірніше - мить,
коли зоря з небес злетить,
покличе всіх нас поіменно,
відволікаючи від втіх,
від буднів сірих і не надто,
зелених іноді, брунатних,
і тих, що збити прагнуть з ніг.
І я - розгублена і квола,
та все ж вціліла, і тому -
все войовниче прокляну,
сансари викресливши коло.
В твоєму зошиті були
на згадку - сяйво зорепадів,
серпнева спрага, і розрада
для серця, що чомусь болить...
Все: маячня, і сміх причинний,
і якір для моїх печалей,
і жарт (почнемо все спочатку),
і слів змивач, і сліз розчинник -
це зорепад зсипав зернятка
у серпень - милий, безневинний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746214
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Чорна горобина – ягоди терпкі,
А у мене ніжки гарні та стрункі.
З стиглої малини п'ють мої вуста
Красу світу білого у мої літа.
Я з чорничок виберу блиск ясних зіниць,
Щоби причаровувать зранку й до зірниць.
З шипшини колючої рум'янець для щік,
Щоби не проходив повз жоден чоловік.
На свою голівоньку висушила й глід,
Маю ще мороку: плента слідом дід.
Маслом обліпиховим рученьки натру
Схожа на Венеру я чи Клеопатру?
Полуницю стиглую їм на повен рот,
Кажуть, помагає то зробить приворот.
Журавлину кислую їм й чекаю зиск -
В півсела кавалерів не спадає тиск.
Дясять жмень смородини на обід нарву,
Ще й підправлю соком тим правую брову.
З винограду, вишеньок - на вечерю сік,
Щоб краси шаленої не втратить повік .
По брусницю дрібную подамся в ліси,
Наберусь, мов Мавка, там дивної краси.
От спокуса! З'їла ще вовчих ягідок,
Діє то, мов магія – знов іде дідок.
Ожину, шовковицю, кизил, ялівець
Боюся вже й ласувать – не згубить сердець.
Спробую калиноньку, що в саду росте,
Щоби люди бачили й серце золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746114
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
***конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***
Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
Все разошлись. Я, выбившись из сил,
Как генерал прошедшего сраженья,
Веду подсчет трофеев... И могил...
Как взрыв, звонок. Ты встала на пороге,
И сердце замерло. Я задохнулся... Не
верю... Верю... В чудо... Боги, Боги!..
Из снов былых явилась... Как во сне,
Мой дар Богов... Я, словно пролетарий,
Среди награбленного... Нужного ли?.. Нет?..
Но самый ценный, все-таки, подарок
Тобой дарованный здесь, на пороге, мне.
Колодой карт нам выпали дороги.
Я выиграл, поэт и баламут,
Среди подарков звездные пороги,
Те, на которых я тебя приму.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081407749
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746086
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
...Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
раптом змістивши планети таємної вісь...
Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
Все одцвітає, мій дивний, на світі колись...
Квіти шалені стають сухоцвітами...Снами.
Падають в землю в порожнім пожовклім саду...
Просто це осінь поволі стає поміж нами,
Підуть дощі. І з дощами я також - піду
доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!
Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво...
Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
Приснился ненавязчиво портрет -
Вот бантики и складочки, вот бусы.
Теперь осталось красочно сюжет
Оформить и, я думаю: всё будет!..
Немножечко, совсем чуть-чуть, в конце
Мне надо, не размешивая краски,
Затушевать румянец на лице
И подвести по-новой мои глазки!..
Смотрю, любуюсь, как же хороша,
Придуманная сказка в одночасье...
И пусть не отпускает ни на шаг
Меня, тебя... И нас... не рвёт на части...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745922
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
*************
Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова.
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, зупинись, поглянь в зелені очі:
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись...
Коханий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї...
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс: там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744955
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 13.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Картина - "М'який годинник на момент
першого вибуху", Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b] за що
моя їй щира подяка.[/i]
[b]ВсЕсміх[/b]
Лунає ВсЕсміх звідусіль:
[i]- "М'яке завжди влучає в ціль!.."
[/i]
М'який, яскравий та липкИй...
Привабливий він - ЧАсу плин!
На тло його -лишень послухай!-
Присіло людство, наче муха...
(Ще на ЗорІ,* ще як Біг-бЕнг
Статичності рвав міць стремен).
Хотіло людство -п'яне й сонне-
З краЄчку, глянути в Безодню.
Шість лапок вп'явши в циферблат,
У зАхваті, сидить що "над",
Плювало людство в чорну Прірву,
І жоден з тих плювків не схибив.
Та регіт Прірви був гостріш,
Аніж від друга, в спину, ніж:
[i]- "Та плюй собі, нахабне бидло!..
Ти ж ще не знаєш, що вже влипло!..
І Час ТебЕ, у грі своїй,
Вже не відпустить, як не дій.
Сиди сумирно, шарж на бджілку;
Вже прилетять невдовзі стрілки,
Чий рух невпинний, повний сил,
ТебЕ зітрЕ, ретельно, в пил!..
І пил той, знаєш, недаремно,
Впаде згори - сюди, до мЕне;
То плюй, покИ що...чом би й ні?..
З плювками, будеш - тут, на дні!"
[/i]
Дарма працюють люто крила -
Лиш витрачають рештки сили!
Ми лиш на трішки відповзли
Від володінь отої мли.
І споглядАєм: безупинно,
З Небес, ЧасУ шматочки линуть...
Вирують фарби навкругИ,
Безбарвні - ми, лишень, й гріхи.
Тож сидимО - нахабні й вбогі,
Безсилі...
зклеєні всі ноги...
Пластичність - всюди, Окрім як
У нас самИх, де зло і ляк.
Метелик все це споглядає.
(Це ті, що прИйдуть потім, з РАю)
Як смак ми втратимо, як сіль,**
Й зітрЕться слід наш звідусіль,..
Годинникар підкрутить вранці
Пружину змін цивілізацій...
І прИйдуть ліпші за всіх нас,
Нехай хоч трохи!..рАз-по-рАз...
Так Всесвіт вчить: [i]- "Простіші водню***
Ви будьте, й бережіть Безодню!
СтрашнИй не забувайте Суд,
І лиш [b]благословення,[/b] з губ,..
Нехай злітають ваших всюди -
За будь-яких умов, о люде!.."[/i]
[b]А сміх летить потоком мар -
Сміється з нас Годинникар...[/b]
[b]ВСЕплач[/b]
Сунеться Часу загусла ріка.
Людство зухвале – саме собі кат.
Спільної користі не визнає,
На заборони нахабно плює.
Крутяться, крутяться Стрілки-Віки,
Час швидкоплинний. Та всім невтямки,
Що упаде у Провалля Ікар,
Лиш забажає Годинникар.
Бачиш? Безодня нейтрально-німа,
Там НадновІ**** поглинає Пітьма.
Можуть Метеликів крильця малі
Разом змінити орбіту Землі?
Війни. Земля під ногами тремтить.
Люті пожежі. Живому – не жить.
На Циферблаті всі стрілки дрижать.
…Мертві очима до неба лежать.
Зводить Пружину незрима рука.
Сунеться Часу невтримна ріка.
Ми підточили основу основ.
Люде, згадайте, що Бог є Любов!
* - на такій собі "Абсолютній Зорі", тобто
на самому початку взагалі будь-чого;
** - Євангеліє від Матвія, 5:13;
*** - водень - найпростіший елемент
Періодичної системи;
**** - наднова[*s*] (Супернова) — це зоря,
що раптово збільшує свою світність
у мільярди разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745868
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
ПЛИВУТЬ ДНІ
Пливуть, пливуть повільні дні
В чеканні та тенетах смутку.
О! Як діждатися мені
Тебе, тебе, моя голубко!
Дзвінок увечері, в якім
Немає втішної новини…
Страждання, болю їдкий дим,
Обох нас гнобить без провини.
За що нам це? Весь вік в трудах,
Себе для ближніх не жаліли
Тверді мозолі на руках,
Назовні випирають жили.
І як всього апофеоз,
Хребцеві грижі, тяжкі муки
Хвороб підступних товстий стос
І тьма роботи в слабі руки.
І хто, голубонько, скажи,
За нас всі справи переробить?
Терпіння близьке до межі,
А лікарі уже не можуть
Хоч чимось нам допомогти.
Отак сповзаємо по глині
До прірви, наче до мети,
І ми у цьому не єдині.
Всі наші друзі та рідня
Також давно вже без здоров’я,
Хоч би уже для цього дня
Нам всім черпнути повнокров’я.
Та тільки звідки, тільки де?
Вже й віри у серцях немає.
А Хронос невмолимо йде
Та всіх калічить і ламає.
Ох, негатив цього життя!
Як би хотів його забути!
Як би хотів, про почуття
Віночок віршиків утнути,
Та так, щоб серденько твоє
В огні розчулення зомліло
І на старання те, – моє,
Сюди голубонька летіла!
субота, 12 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745751
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Где-то есть городок,
не воюющий с миром
ни за акр, ни за милю.
В храм затёртый порог -
без протянутых рук
и не заперты двери,
за которыми верят
потому, что не врут.
Все дороги верны
и возможны, и людны.
В стариковские будни
даже сны влюблены.
Нет ничейных детей.
Нет могил безымянных
юным, смелым и рьяным.
...на вопрос "это где?"
все ответы давно
до немого охрипли
и затасканы рифмой
под случайным окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745744
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Обновлённый!
Эти реки сбегают на юг и на север...
Суждено по течению плыть в парусах...
Паруса подбирают под розовый клевер
И разлитый на небе ленивый закат...
Корабли из туманов выходят седыми -
В каплях крохотных сладостного молока.
В сказке реки - молочные,но проходные...
Лишь кисельные в сказках у рек берега...
В моей сказке - век'ами с богами дружили...
В моей сказке - счастливчик нежданный гонец...
И голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Обновлённый!
Эти реки сбегают на юг и на север...
Суждено по течению плыть в парусах...
Паруса подбирают под розовый клевер
И разлитый на небе ленивый закат...
Корабли из туманов выходят седыми -
В каплях крохотных сладостного молока.
В сказке реки - молочные,но проходные...
Лишь кисельные в сказках у рек берега...
В моей сказке - век'ами с богами дружили...
В моей сказке - счастливчик нежданный гонец...
И голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Вбирає вись озер цілющу силу –
Тобою ж упиваюся до сліз.
Закохану й стривожено щасливу
Осінні не лякають сірі зливи:
Мені – угору, їм, нудним, – униз.
Чуттів ескіз:
Я сонце у тумані загубила.
Потоки теплі – компас мій і гід.
В тобі якась незнана досі сила
Любові, що дарує світлі крила.
Мого натхнення ти дзеркальний світ.
Думок зеніт:
Роса п`яніє мудрістю світанку –
Трава ховає цей солодкий гріх.
Лікують мрії душу-полонянку –
Здоровий глузд не вбити б до останку.
Дощі прикриють цей солоний сміх
Від всіх-усіх.....
та лише не від тебе,
всевидюче захмарне сьоме небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745559
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Замычали часы, идя на убой.
И впору
помянуть кукушонка, лето и много лет,
шашлыком заедая порох боёв за слово
и за личность и за её же в туда рассвет.
Рьяно ухнет звонарь по новенькой чайной рынде,
уморив самогонным духом зарю и сов
там, где раньше любили.
Нынче и присно мы где
громко думаем ближе к ночи осипшим псом.
Как же люто пылает август звездой и кем-то.
Кем-то очень живым, плюющим на всех собак,
на словесные войны в целом и их фрагменты...
...пожалевшим кукушку честно за просто так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745460
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Небесного дерева стогнуть гілки, обтяжені хмарою сірою.
Лелеки встромили дзьобаті голки у вишивку стежки до вирію.
Розгублений сад пише зжовклі листи промінням рудої чорнильниці
Лелекам: спішіть, вам ще треба пройти негоди повітряні митниці...
Якісь
Сумні
Передкурличні дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745318
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2017
Ти годуєш грудьми, і згортається Всесвіт спіраллю,
Ти смієшся дзвіночком – буденне виходить з орбіт,
Пересічне стираєш із вилиць і вулиць безжально,
Ти сьогодні для нього - увесь неупізнаний світ.
Все колись переміниться, стишаться трепет і подив,
Вже молодші у юнках шукатимуть свій ідеал,
Син твій виросте в парубка і приведе до господи
Дивну дівчинку, котра знов стане началом начал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745241
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Сестру прохала: «Йди до нього, йди.
Він пропадає, я без нього гину.
Нас врятувати можеш тільки ти,
Скажи йому, що жду від нього сина».
І та пішла. Довгесенько нема.
З-за груші глип – милуються медово.
Він так її жагуче обіймав,
Вустами пестив, ніжив щедро словом,
Що я й затерпла. «Сестро! Як могла?» -
Не криком - німо в розпачі металась.
«Я се удіяла з любові, не зі зла», -
Ножем встромила, чи отруйним жалом.
Уже й не тямилась: і вила, і ревла,
А місяць вповні сяяв оковито:
«Та не спікай себе і їх до тла.
Поглянь, які щасливі у них діти.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745211
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Моя сталева
Королева.
Моя цариця без вінця.
Моя приборкувачка лева.
Моя провісниця кінця.
Моя забута
І розкута.
Моя зади́влена у ніч.
Моя скуштована отрута.
Моя окова передпліч.
Моя смире́нна
Наречена.
Моя коханка і жона́.
Моя спрему́дрена Атена,
Що оп'яніла від вина.
03.08.2017 © А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744997
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Ти – мій гончар, що ліпить глек і світ
Із мене - із неспеченої глини.
Між пальцями вилажу неупинно,
Голублю їх і лащусь, наче кіт.
Відчуй мене, повір, що я - жива -
Без форм чітких, без глянцю і незвична,
Бо у печі я втрачу всю пластичність,
Забуду, як росла в мені трава,
Себе згублю я разом із чуттям,
Зручною стану, як у вжитку й треба,
Та у очах більш не побачиш неба,
Затихне ритм і слів серцебиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745044
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[i][b]"В церкву тя носила, доню,
та й Богу молилась,
така тобі, моя доню,
доленька судилась…»[/b]
(З народної пісні)
[/i]
Тобі судилась Доля і не згірш,
і не гріши даремно проти Бога…
Це – сокровення серця… Віриш, вірш –
така тяжба́ тяжка, така знемога,
що, Господи, як перейти цю мить –
болить…
болить...
то вірш в мені болить…
… А мить тече, стікає і пече –
черленим глодом слово пломеніє…
Коли воно від тебе не втече,
залишиться хоч іскорка надії,
що ти допадеш неба – і згориш –
тоді створиш… запевне, що створиш!
Ти ж так горів, болів, тремтів і йшов:
там – лід крихкий… тут – літери крикливі,
поранив крила віком підошов –
мої слова, метелики лякливі,
я вам до ніг троянди прихилю –
за плач і сміх люблю вас всіх…
люблю…
…Тобі судилась доля і не згірш,
аби лишень піднятися над світом!..
Над каяттям!.. над спекотливим літом!..
Розкинеш руки – Боже, ти летиш –
це небо…
це – поезія…
і вірш
паде тобі на серце с а м о ц в і т о м.
(Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744811
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
...природа породила мавок та русалок.
А вони – слова... в унісон природі...
[youtube]https://youtu.be/upbca8cQgKc[/youtube]
[b][i][color="#450b9c"]Бродила мавка в сніжному саду,
Немов ЙОГО, торішнього, шукала …
Колишній сніг не скрашує ходу –
Говорить в небо
мовою шакала…
То ж не ходи в морозом стиглий сад.
Коли ЙОМУ повідтинала крила…
І не моли – ні лісовий посад
Не допоможе,
ні!.. нове вітрило!
Вогні очей – то змога при життю,
Вві сні, що в смерті, ніц вони не значать:
Дай волю лиш покуті, каяттю –
Для чого зілля?!
Хай серця поплачуть!
Моліться ж
в ту свою останню мить,
Щоб в ніч на місяць жалібно не вити –
Нехай сад сніжно вами відшумить –
В житті без крил
ніч-ч-ого не змінити!
[/color][/i][/b]
06.08.2017
_________
*Як ремейк твору: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744930
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Картина - "Лебеді, які відображаються у слонах",
Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b]
за що моя їй щира подяка.[/i]
[b]Текучість[/b]
То що ж, у цьОму світі, "воля"?..
Ти дуже хочеш знати, теж?..
Ми вільні - обирати ролі?..
Себе, у грі "Смішні та голі",
Вмуровуємо в гірші з веж.
У нашій волі - обирати,
Чи нам дивитись в Божім світі -
У вир подій...а чи загати
ПопЕред очі будувати,
І в сірості убого скніти.
А Всесвіт - бал різномаїття!
І все - цілком єдине в ньОму;
Так дивно - це не розуміти!..
(Мабуть, гостріші в цьОму діти!)
Картина це підтвердить, знову.
Незвичний погляд це карниз,
Де тлін втрачає владу рис...
Далì, звідтіль, дивився вниз.
І бачив звідти [i]надтекучість -[/i]
Подій та форм, і суті, фарб...
Багато хто б хотів торкнутись -
Отих речей, в них взяти участь,
Та страх шепоче:
[i]- "Ні, не варт!.."[/i]
На вухо, він:
[i]- "Постій в сторонці!..
Дивись у темінь, бо ті фарби -
Яскраві надто!.. ти не в змозі
Їх осягнути; краще в позу
Ти стань, щоб їх ігнорувати!..
Нехай проходить світ повз тЕбе,
Слонів стриножать хай "герої"!..
Безпечніш - не дивитись в небо,
І в лебедях нема потреби!.."[/i]
Страх домінує над тобою!
Жени йогО, повз опір криз!..**
Бо у житті, за призом - приз...
Наважся тільки, озирнись!
############
[b]Спокій[/b]
В полотно вдивляєшся, Поет.
Світ фантазій – благодатна тема;
Розум там заточує стилет,
Та в безумстві пишуться поеми.
…Лебеді – мов кручені вужі,
Серед голих скель та сухостою…
Часто-густо ходиш по межі,
Чисте – тільки небо над тобою.
Що тобі спокОю не дає?
Що тривожить? Що тебе страхАє?
…Озеро перлинно виграє.
Роздуми… і хвиля затихає…
Ледь колише пір’я вітерець.
Я присплю лебідку, тихо-тихо…
Чом зусилля зводиш нанівець,
Та у чому ти вбачаєш лихо?
Чом лякають тіні в глибині
Тих створінь величних та вухатих?
То ж не крокодили там, на дні,
А слони – великі дитинчата.)))
Озирнись - на розуму межі.
ВИвільнись. Де страх тримає душу,
Всі вузли-загати – розв’яжи,
Заборони – з легкістю пострушуй.
** - маються на увазі гострі, хворобливі,
стани психіки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744798
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Изменённый!
Свет исчезает в окнах друг за дружкой...
В пустые чашки - капли звонкие воды...
Вивальди "Лето" - обволакивает грустью,
Воспоминанием объяснения в любви...
Смолкает - разговор...
Всё - тише,тише...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь чёрной кошкой опускается на крыши...
Целует лоб Его Величество Морфей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Вже думалось – умерла. Ні, жива…
Хоча й спроквола б’ється серцевина.
Якось магічно дихають слова:
о гори…доли…зорі…-- я невинна!
На тім гостинці, де в литаври б’ють,
де мліють квіти і буяють трави,
розлого, неубого в’ється путь
і висне з неба сонце золотаве.
Та досить, аби дужче припекло,
могутнім палом дух твій освітило –
підступно аспид випустить жало,
отрутою виповнюючи жили.
А що вже терня, повне колючок,
а бур’янів, що пнуться манівцями…
Сюди б води, молитви і свічок!
А то – хто зна – чи й виберешся з ями,
де гаддя твої груди обів’є
і на чолі залишить мітку смерті…
Ми – подорожні, але поки є
ще світла у вселенській круговерті,
допоки під ногами чуєм твердь
і топчуть ряст з малого наші діти –
життя триває, відступає смерть,
і в сонця є потреба струменіти –
на буйноквіття, на вольготність трав,
де серце проростає, наче сонях…
Шалійте, я ще чую бій литавр!
Убийте, я ще бачу небо в зорях!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744562
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Я не прийду босоніж серед ночі,
Бо не покину теплого гнізда.
Хоч досі нам сліпі вітри торочать
Оте коротке запізніле "так"...
Не пам'ятаю теплої долоні,
Забула присмаки терпкої ночі.
І лише кров виспівує у скронях:
"Його ти знову бачить хочеш, хочеш"...
Я розміняла роки не з тобою,
Не бачила ні берега, ні броду,
Де ти колись байдужою рукою
Назавжди скаламутив чисту воду.
Я закривала серце від спокуси,
Я чути не хотіла, але чула:
"Ти вже давно забути його мусиш!"
-кричали роки. Але не забула...
Та не прийду я більше серед ночі,
Бо не здолаю ту бездонну прірву.
А клятий вітер знов мені шепоче:
"Кажи, що хочеш - я тобі не вірю"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614925
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 03.08.2017
Мои мелодии с секретом:
К ним теноровые ключи…
Сюжет последнего сонета –
До кромки пропасти во ржи…
Произнесённые обеты
(За все прощённые грехи) –
В глубоком омуте у лета…
В той самой пропасти во ржи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Солнце разрывает пелену тумана,
Прожигая светом ночи паранджу…
Айсберг убегает в воды океана…
Время испытает не одну судьбу...
На большой виоле прежние сыграют,
Отдавая душу пламени огня!..
Усмирив желание,страстью остывают…
Как большие реки – среди гор песка…
Бархатные звуки – сладкие(когда-то)!
Бархатные звуки - томные слова…
Есть на свете где-то бесконечный кратер…
И одно дыхание - длинная строка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Я, словно дура, искала Амура,
Стрелы ловила, и в гости звала...
После бессонницы, свечку задула,
В небе далёком - звезду подожгла,
К жизни вернулась я, даже курила,
И, в одиночку, пила допьяна,
Прошлое болями заговорила,
Видимо, пролито мало вина...
.........................
Я, может быть, глупо выгляжу,
Конечно же, не пила -
Тебя я из сердца выгнала,
А толку? В душе - зола...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Липневий дощ, нежданий і стрімкий,
Грайливо-теплий, зверхній по-юнацьки,
Прийшов надвечір, стукітно: «Відкрий»,
Я, мов билинка, терпла від вібрацій,
І лоскотіло щебетно – який?..
Замружилась і вибігла – іскрить,
А краплі – круглоликі, нетерплячі,
Пришвидшує ходу, збиває ритм,
На радощах від зустрічі - аж плаче,
На дотик – найніжніший оксамит.
І я розм’якла, випустила квіт,
Умить забула про липку задуху,
Чи блискавка сяйнула, чи болід,
Урозтіч сипонули всі щодуху,
Метелики запурхнули в живіт.
Озонним щастям сповнювався світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744190
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Очень страшно, когда поутру
Просыпаешься и понимаешь,
Что растаял, как сахар в жару,
Тихий шёпот ушедшего мая...
Я не знала, что утро больней
Ожиданий, что длятся годами
В предвкушении снова пьянеть,
Но уходит тепло между нами...
Всё прошло - ни забыть, ни вернуть -
То ли сладкое, то ли с горчинкой
Чувство давнее, помня вину,
Затерялось случайной песчинкой...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Открываю двери для своей печали -
«Здравствуй,грусть родная,быстро заходи!
Сладенького чаю в чашки наливаю…
С яблоком и мятой - хочешь пирожки?..
Холодно,дождливо что-то этим летом…
Писем не приносит старый почтальон…
А я жду с надеждой милые приветы…
Разгадать пытаюсь странный,длинный сон…
Грусть,согрей мне плечи тёплыми руками…
Грешным поцелуем жажду утолю…
Растерзаешь душу синими глазами,
В омуте бездонном сразу утону…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743922
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017
как давно мы с тобою, ни больше ни меньше, лишь остров...
изрезанных линий, что делят, наш остров на два...
что неровные грани израненных болью так...остро...
ты тихо ступай... в неизбежности грянет война...
и остров повержен... сожалением грустные волны,
так шумно прибоем, ненастьем приходят в сердца...
что в сомнениях горьких штормами, любовью, ты вспомни...
а что остается у трещин - идти до конца...
ведь назад невозможно, мы были не больше, лишь остров,
испещренных линий, у гордости просим ответ...
одиночества грани в потерях все впились так остро...
прибой, он затихнет... услышим размытое нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743941
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Вот теперь будем мы искалеченным небом смыслом
хриплой виолончелью баюкать святую страсть,
удивляя возможных до первой, до трезвой мысли...
и не только возможных - и каждого беса мать...
Вот теперь наблюдать, как по сдутого шара телу
бестолковая стрелка, чтоб даром не лился дождь,
загремит на закат, устремляясь стандартно влево,
вызывая по номеру каждого часа дрожь.
Вот теперь на трамвай, закольцованный на привычке -
развенчать хоть упрёком, хоть верой, хоть кровью, что
неземная любовь без конечной - не станет притчей:
не весна с годом выпуска - было, мол, и прошло.
Вот теперь, разорвавшись остывшим гнездом и птицей,
вшить мобильными трелями где-то под печень нить...
дегустируя ноль, уместившийся под ресницы
вот теперь...
...вот теперь просто б жить себе и любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743890
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Самым белым листком отрывалось утро -
значит есть, всё же, белорождённый цвет,
не убитый жарой, по январски хрупкий...
...и не жаль же кому-то писать рассвет
в убегающих рельсах на дно июля?,
чёркать небо носами железных птиц?...
...не спросив: а хочу ли я, а могу ли
написать снова начисто 100 страниц?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Я не твоя уже,наверно -
Я не скучаю за тобой…
И не люблю тебя безмерно
Своей простреленной душой…
Темнеет - горизонт и север…
И клевер красный - за рекой…
Изящно, вырезанный, веер,
Зачем то снова под рукой…
Я не твоя уже, наверно!!! -
Не умиляет комплимент…
Но... белоснежный надеваю -
На тот, торжественный, момент…
И, легковерно повторяя,
Слова,пленившие,тогда…
Быть может - снова обретаю…
Или - теряю навсегда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Я не твоя уже,наверно -
Я не скучаю за тобой…
И не люблю тебя безмерно
Своей простреленной душой…
Темнеет - горизонт и север…
И клевер красный - за рекой…
Изящно, вырезанный, веер,
Зачем то снова под рукой…
Я не твоя уже, наверно!!! -
Не умиляет комплимент…
Но... белоснежный надеваю -
На тот, торжественный, момент…
И, легковерно повторяя,
Слова,пленившие,тогда…
Быть может - снова обретаю…
Или - теряю навсегда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Щиро дякую за натхнення Ліні Ланській!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635
Всесвітнього потопу чорну смугу
Переживу –
і солоно, і прісно.
Пустелі Гобі сонячну наругу
Пройду без сліз –
хоч опік мій наскрізний.
Утрату сну, думок колючу кригу
Переступлю –
літати вже несила.
Спустошеність від розпачу набігів
Душі ростки,
любові й віри, зцілять.
Вдихну - стерплю?
Повітря..... Обмаль.... Млію....
Шляхи до мрій сплітаються у вузол.
Здолати я, мій любий, не зумію
Очей твоїх удавану байдужість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743649
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Вередлива - кажуть, - Дуже,
Оте все, мені байдуже,
Хочу я, на пасовисько,
Добре знаю - це не близько,
Кричу гучно, -Ме - ме, ме- ме,
Поведіть пастися мене.
Хочу волю, я пізнати,
Трави вдосталь смакувати,
Хоч й зі мною заморока,
Славна кізка, чорноока…
Знайте я , дуже добренька,
І слухняна,ще й гарненька.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743634
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Смакуй плин радощів із Чаші, що не б"ється,
і не тьм"яніє з кожним рухом часу...
Для чого в тріщинах, надбитий, з глини глечик?
Надщерблені, із фарфору, образи...
Навіщо обважнілих гір полиці,
закиданих друзками серед бруду...
То все, як тінь містична духу "вуду",-
і не дарма, що так тривожно спиться ...
Сниться... Чи сняться едельвейсові вершини
і чи збираєш там до торби хмари?
Біліють серед трав ромен-отари...
В зеніті сонця Чаша пломениться.
25.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743548
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
[i]сумбурний НЕвірш[/i]
Ваба моя –
опіки снів на долонях.
Згуба моя –
небо дощами навскіс.
Сивий туман –
тінню прощань вздовж перону.
Вічний обман
змієм підшкірно проліз.
Можеш? Іди…
/серце – краплинами ртуті./
Хочеш? Вертай…
/сповідь для інших облиш./
Падає дощ –
час для обіймів покути.
Сковує біль
Тишею спомини…
Т-ш-ш-ш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Обнимая за плечи мир -
просто тихо дышать в ключицу.
Мы - зачитанные до дыр -
на пустой странице,
состоящие из минут,
удивительно горько-сладких.
...я - останусь...
Останусь тут
той одной лампадкой,
самой светочной из покров
между сотен сгоревших свечек,
от когда-то упавших снов -
до когда-то встречи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
[i]…асоціації життя і… смерті, любови і… щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида… Музика… Тореро*… Крок…
Постава горда, стан – немов у Прокла**.
Ні, їхня єдність – зовсім не порок!..
Усі стихії світу
Емпедокла***
Від сліз, від страху, горя і біди:
Хто серцем слаб – такому не туди!
Торкання, жести, рит... Частіше, глибше…
Проникнення. І – о, цілець-удар
У саме серце. Й ледве-ледве дише
Плаща – партнерші
мокрий пеньюар…
Іще удар – і жертва у дорозі.
Протистояти прі вона уже не в змозі…
І пасодобль, як істина тореро,
Б’є точно, наче громова стріла,
Стихають музики… бикові реви:
Плащ переміг –
в нім тога ожила.
Й які б не поставали в танцях пози,
Нема злиттю ніякої загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]
***
А що ламбада?.. Та в своєму шансі,
І шанс той їй дарує пасодобль…
Вона, як в’юн в розсолі, в еротанці
Жіночих клубів**** –
тіл єднання, доль…
Подвійний крок – і ти в легкому трансі –
На хвилях щастя – в ніжному сеансі…
І скільки не "клубися" – не до втоми:
У ритмах танцю – жодних «неподобств»!
Ні крапки, лише інтервали-коми –
Ламбаду надихає
Па -
со -
до -
бль!
Принадність танцю…
Колоритні ПА…
І музика
прозора,
не сліпа[/color]!
Від автора:
Питання, певно, не тільки в римі
Чи в ритмі тіла – як серця стук…
Красоти танців й так добре зримі,
Та чи вписався слів милозвук?..
То ж, милі друзі, танцюймо разом:
У ритмі й римах – всі як один.
І прийдуть учні – нехай всім класом –
У дні, не дай Бог, тяжких годин…
Сприйміть слова ці як післяслово –
Хай квітне словом вкраїнська мова!
[/b]
25.07.1017
_______
*Шпага матадора.
**Про́кл Діадо́х — давньогрецький філософ-неоплатонік,
засновник вчення про тріадність.
*** Емпедокл — давньогрецький філософ, поет, автор
теорії єдності чотирьох «стихій» (вогонь, землю, повітря
і воду) як «кореня усіх речей» та Любові і Розбрату як
рушійних сил дії цих «коренів».
****Сідниці…
Примітка. Слова - з душі, ілюстрації із інтернету...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Запульсирует горизонт
вскрытой веной дорог и рельсов,
обнажая вчерашний фронт
и похмелье, и серый цельсий.
Срегулирует сонно высь
перекрёстки для белых судеб,
чёрных пятен, цветастых брызг.
Что-то будет...
конечно, будет.
Будет грязный пустой вокзал:
только я и три тонны боли.
Ты - однажды меня позвал.
Мы - возможно, не много стоим...
В самом тёмном своём углу
умирать безгортанным зверем
бесконечно куда-то вглубь...
...уезжай...
уезжай скорее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Вважала, що вивчила власні глибини,
І знаю всі схови лохнеських чудовиськ,
Що можу в уздечці утримати совість
Тверезістю мислення в межах "ось так".
Поверхню чуттєвості крига провини
Укрила холодним байдужості настом:
Здавалось тремтіння масивним баластом –
Чатує в безодні голодний хижак.
Та лунко крізь лунку доносився голос –
Пірнула наосліп у себе крізь тебе:
В печерах далеких – зазорене небо.
Де монстри жахливі? Де боязні слід?
З чуттями даремно так вперто боролась –
З`єднались у ціле підводне й захмарне.
О, як же то тепло! О, як же то гарно
В собі відшукати загублений світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743270
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Изменённый -время всё расставляет по своим местам!
Мои слова - не филигранны... -
Из пелены тумана сна...
И не найти чернил обманных:
В росе и капельках дождя...
Мои слова - из междуречья...
Поток воздушный - в океан...
Картины света,пламя,свечка,
И... нулевой меридиан...
В моих словах - осанна жизни
И Аллилуйя (для любви)...
А Муза с Гением - капризны...
(Не виноватые дожди)...
Мои слова - идут за мыслью
На растерзание колесниц... -
Писать портреты тонкой кистью...
У незнакомцев - столько лиц...
Мои слова тогда нетленны,
Когда... выигрывают бой...
Добавят чувств любви блаженной...
Палитре неба - голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743313
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За день спокойствия,тревог...
За настроение - спасибо...
За лучик света - на заре...
За месяц лодочкой на небе...
За вдохновение душе -
Спасибо,Господи,тебе...
Дай,Бог, любить и ненавидеть...
Дай,Бог, сочувствовать живым...
Дай,Бог, калеку не обидеть...
Дай,Бог, не быть слепцом глухим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743310
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
[i][b]Дощечка 4Б Боги Русі не беруть жертви людські,
ані животини…
… єдине плоди, овочі, квіти і зерна, і суру питну…
і мед, і молоко…
… ніколи живу птицю, ані рибу.
І це варяги єланські богам дають жертву іншу і страшну чоловічу. А ми того не маємо діяти, бо маємо краснії вінки віри нашої і не маємо крячати за інших стопами чужими.[/b]
(За дощечками «Велес-книги»)
[/i]
[b]Словничок – потайничок
[/b]
[b]Варяги єланські[/b] – племена древньої Скандінавії, які
осідали в Греції, переходили «з варяг» «у греки».
[b]Красний[/b] – гарний, або ж огненний.
[b]Крячати[/b] – рачкувати.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
Божі ідоли Русі
[i]брали жертви не усі:[/i]
брали в русів тільки квіти,
і любили [i]суру [/i]пити,
брали овочі з городу,
брали з дерева по плоду,
і ніколи животини,
ні тварини, ні людини…
Крові дуже не любили
і за те [i]варягів[/i] били,
що [i]варяги [/i]нам чужі,
кров’ю лили на ножі.
Не [i]крячати[/i] нам за ними
за стопами за чужими,
бо ми власні маєм стяги,
[b][i]бо ми руси, не варяги![/i]
[/b]
(З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги".Рік написання 1990).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743259
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
И сегодня ласковый вечер -
Все небесные свечи горят…
До чего же приятная встреча,
Когда хочешь душою обнять…
И сегодня ласковый вечер!!!
Бесконечно об этом звонят
С колокольни высокой –далече…
Словно кличут туда и манят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743196
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Ничего личного
Не в те ты двери постучалась…
Не те - открылись для тебя…
Не те надежды окрыляла
Твоя наивная душа...
Ты не тому пообещала…
Неверной потому слыла…
Не те ты губы целовала...
Не те - зелёные глаза…
Ты не тому детей рожала…
Не с тем и ласковой была…
Молитвою не умилялась -
Не все запомнила слова…
Свеча в руках твоих рыдала…
И ты тихонько (за себя)…
Потом,наверно,забывала,
Как больно слева(иногда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743095
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Как будто меня больше нет...
А может и не было вовсе ?
Исчезли и дух мой, и след,
И плоть до белеющей кости...
И боли уже больше нет -
Дождями печали размылась...
Как будто за тысячи лет
Жизнь вспыхнула и растворилась.
А лето в тенистом саду
Мне яблоки вновь собирает...
Кто беды смакует - в аду,
Кто жизнь, по глотку - воскресает.
иллюстрация с инета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743251
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Я знаю магію високої трави!
У замовлянні - код вогню Сіону...
Дивися! Месу править всеборонну
правічне сонце, вийшовши з води!
Не вистига, не гасне горизонт!
Так чом же сум незмінний твій поплічник?
Хай буде дощ!... Змиває млу сторічну...
І запах пороху з озону давніх площ...
І - прощ!..........................................
Забутих світом, але незабутніх,-
у затінку суєтності тривог...
Бо хто ж підніме сонце, як не Бог,
випалюючи корені цикути.
22.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Катится лето с горки,
Кубарем дни летят...
Скворушки - балаболки
Тоже о том трещат...
Катится лето с горки -
Любит время спешить...
Нет на него иголки,
Чтобы к себе пришить...
К сердцу печаль подкралась,
(Чует момент - увы...),
Но не на ту нарвалась...
Скоро пойдут грибы -
Катится лето с горки
Прямо в осенний лес...
Там и найду на зорьке
Снова
страну
чудес!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742899
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Ти також відчув, як прогіркли слова на вустах
Несказані вчасно?... А ті, що їх краще б не чути,
Отрутою впали на денце душі... в тих садах
Троянди накинули траурний саван цикути.
Зі стрілок годинника скрапує смуток… тік-так…
І падає небо у чашу розбиту… Не дихай…
Затримай у грудях тепло хоч на ще один такт –
І з видихом сонце моє відпускай… тихо… тихо…
А я відшукаю пустелі забутих світів,
В яких навіть вітер ім`я твоє не прошепоче.
У жмені ховатиму зорі /несказаних слів/,
Надкушені яблука… наш недописаний злочин…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Щоденність-меч. Вирубує, стина
маленький світ в загруднім океані,
і крила підтина твоїй нірвані...
Та як же воїн,- зрадивши меча?
Щось серед стін не пишуться вірші...
Під натиском душа - лишень фактура!
Та, щоб зродилась з крихт література,-
гостри й гостри усе нові мечі.
2107.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742963
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Прощальная нежность (словами поэта)
То лунной дорожкой,то лучиком света,..
Горячим дыханием и шёпотом счастья,
Случайным касанием атласа запястья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742769
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Мои крылья устали…
Моё солнце садится…
В карамельные дали
Улетает Жар-Птица…
Мои сильные крылья
Поднимались выс`око,
Притяжение теряя,
За мгновение ока…
Полосою не белой…
Полосой бесконечной…
Кто бывал только смелым,
Тот,наверно,беспечный…
Не огнём оставляют
Знаки душам навеки…
Исцеляют словами,
Но не все…человеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742766
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Між зірками галактики,
У стривожених снах,
Не тримаючись дактиля,
Оживаю в піснях...
І замре заворожено
Із теплом ув очах
Світ увесь насторожений,
Що тримав на руках
Тепле щастя, розніжене
На солодких дарах,
Що загралося в піжмурки,
Розплелось на вітрах,
Закосичилось осінню,
Не замерзло в снігах,
А відбилося просинню
В твоїх синіх очах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Велено было миллениум
Памятью быть,не забвением...
Преданной роду и племени,..
Правому - убеждению!..
Быть мне истоком у речки...
Пламенем тихим - для свечки...
Слогом - для слова верного...
Вдохом и выдохом - первого...
Зёрнышком,крошкою,семенем...
Эхом - прошедшего времени...
Быть миражом мне и маревом,..
Не затухающим заревом!
Радугой - с коромыслами...
Молнией - серебристою!..
Радостным утром - росинкою...
В лоне печали - слезинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741860
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Велено было миллениум
Памятью быть,не забвением...
Преданной роду и племени,..
Правому - убеждению!..
Быть мне истоком у речки...
Пламенем тихим - для свечки...
Слогом - для слова верного...
Вдохом и выдохом - первого...
Зёрнышком,крошкою,семенем...
Эхом - прошедшего времени...
Быть миражом мне и маревом,..
Не затухающим заревом!
Радугой - с коромыслами...
Молнией - серебристою!..
Радостным утром - росинкою...
В лоне печали - слезинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741860
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Не всім в вітрила дмуха вітер...
(Нехай це буде не про нас)…
Не всім щодня дарують квіти…
Не всім відомо про Парнас…
Не всіх духмянить цвіт акацій!..
Не всім - мелодія в душі…
Ні Мельпомена,ні Горацій…
Не всім - солонії дощі…
Не всі кохаються натхненно…
Цілують зв`ялені вуста…
Не всіх цікавить потаємне
У недописаних листах…
Не всі закохані напевно –
До дурі в мізках(на життя)…
Не всім здається, що даремно...
Не всім - щасливії літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Між зірками галактики,
У стривожених снах,
Не тримаючись дактиля,
Оживаю в піснях...
І замре заворожено
Із теплом ув очах
Світ увесь насторожений,
Що тримав на руках
Тепле щастя, розніжене
На солодких дарах,
Що загралося в піжмурки,
Розплелось на вітрах,
Закосичилось осінню,
Не замерзло в снігах,
А відбилося просинню
В твоїх синіх очах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
[i]...Ще один спогад з дитинства... Трохи пікантний...[/i]
[youtube]https://youtu.be/PIRJMo53JXE[/youtube]
[i] [b][color="#059916"]1.
Отже, був предголодний повоєнний 1946-й рік!.. Потім,
восени була школа! Для мене цей період життя особливо
не запам'ятався. Я ріс, хоч і неслухняним, пустотливим,
але доскіпливим і кмітливим хлопчиком. Видно, за це
мене любили учителі, особливо, Марія Панасівна –
вчителька другого класу. Свідченням тому було фото
другокласників, де поряд з Марією Панасівною, праворуч
сидів я – щупленьке, непоказне хлопченя з гострими,
як у горобця крильця, плічками і таким же гострим,
проникливим, як у сокола, поглядом карих очей...
Правда були й ексцеси... Пам'ятаю, у третьому класі
чомусь замість любимої Марії Панасівни районо прислало
дочку районного інспектора Мединського Клаву (по-батькові
не пам'ятаю). Клас, за винятком окремих "підлиз", відразу
не полюбив свою "класну пані" чи то через "протекцію", чи
через холодний погляд її булькатих очей. Ми ходили тоді
чомусь у другу зміну і дозволяли собі у вечірні часи зимового
періоду, коли у класі стояла майже повна хамородь від двох
гасових ламп (в той час про електрику в селі було годі й
думати), творити речі (не кримінальні), які далеко виходили
за рамки "Правил для учнів"...
Тут в школі я відчув і своє перше кохання! Об'єктом
ще неясного, але сильного і загадкового почуття була
вчителька першого класу на ім'я Ліда (по-батькові,
звичайно, не пам'ятаю! Та й чи буває «по-батькові»
в улюбленої дівчини, хоча і старшої в два рази свого
обожнювача!). Ліда була пухкенькою та на диво
«ладненькою» за своєю юнацькою фігуркою дівчиною
з чорною тугою косою, що простягалась до найвищих
точок такого ж ладненького "видатного місця", з
розпушеним і пов'язаним " мітелочкою" хвостиком! Вона,
звичайно, не знала про мою любов до неї, як і не знала
того, що майже вся "некраща" (чоловіча) половина
нашого першого класу була закохана до нестями у
свою вчительку. Інакше не дозволяла б, певно, всій
згаданій «половині» класу проводжати її після уроків
майже до Точеного хутора, де вона жила і відстань
до якого від нашого села складала не менш 4-5 км!
Іще одна любов полонила, пам’ятаю, моє юне серце –
любов до пісні. У нас на майдані, куди зиркали вікна
батьківської хати, збирались дівчата – було свято Івана
Купала… Посередині майдану вкопували щойно зрізану
вільху та квітчали її різнобарвними стрічками, а потім
водили хороводи навколо неї, співаючи українські
тужливі та веселі пісні. Коли наступала Купальська ніч,
дівчата сплетені заздалегідь вінки зі свічками пускали в
річку за течією, загадуючи собі свою жіночу долю…
Відтак були сльози радості і… розчарування, коли раптом
вінки «приставали» до прибережних кущів верболозу, а
не продовжували плинути за течією багатоводного Удаю…
Я повинен тут перевести дух, щоб не порушувати «набуту»
у цьому циклі традицію писати в прозі та продовжувати свою
розповідь у римованому, поетичному слові. Так краще!..
2.
Чи сон то був, чи яв – гадать не стану:
Весняний вечір місяць полонив;
Дівчата йдуть із поля до майдану
Й несуть в устах чарівну пісню нив.
Таємними здавались ті хорали,
І ними повнилась душа моя:
Між зір немовби ангели літали,
І там, в небесному ридвані – я.
...Співають дівчата
Пісні про любов,
А я чомусь плачу.
Не з горя!.. Немов
Щось ще несказа́не
В піснях тих було:
Неясне бажання
В душі ожило,
А в серці ще юнім
Бриніла струна.
То муки любові
Будила
Вес-
на.[/color][/b]
1987-2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741075
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Куди подітись нам від суєти,
від галасу, чи лементу, чи крику…
Взиває світ стозвуко, многолико –
рихтує темінь ями під хрести.
Я поминальну засвічу свічу
і на дорогу вийду босоного –
могил премного і хрестів премного –
я теж крильми, мов птаха, тріпочу.
В дорозі ми знайдем колишніх нас –
в березових гаях… борах кленових –
зрікаємось себе старих, а нових
вже не приймає невблаганний час.
Час невблаганно грає в балаган
із масками гротеску і печалі –
міняємо контрасти в пасторалі,
аж поки нас не погребе курган.
Я жрицею згорю на тім вогні,
але пече мене правічна рана –
молюся сонцю у своїм вікні,
а між людей іде, що я… «погана»!
З духовного надпивши джерела,
не оквернімо чистої криниці…
Ми – подорожні – видатні і ниці,
куди кого фортуна привела.
Нам Ангел Божий да́ри приноша́,
а темінь камінь двигне на дорогу.
Чи витримає тіло цю облогу,
Бо так волає питоньки Душа.
Вертаймося, поблудлі… Грішні, каймось,
коли спаде із нас дорожній пил.
О суєтні! Благаю, не зрікаймось!
Не відрікаймось від своїх могил.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741097
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Холодний світ і в хмарах сірих небо,
А серце скоро виплигне з грудей!..
Вистукує: до тебе, лиш до тебе!
Блукає серед безлічі дверей...
З останніх сил воно шукає шпарку,
Втікає із реальності у сон...
І віддається зовсім без остатку,
Щоб з твоїм серцем битись в унісон...
Втікає в сон і горнеться до тебе...
Летить у безтілесність, в інший світ,
А там - лиш ти, весна, ромашки й небо...
І я прошу: "Не зупиняй політ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Переболела я и не жалею,
Разве что малость, ну, самую малость,
После осмотра - тобою болею,
Мне утверждают, что капля осталась...
От рецидива и острых симптомов,
Пристальных взглядов, они же не греют...
Пересидеть бы немножечко дома
То, по больничному нужное время...
Но, как нарочно, на улице ветер,
А виноват опоздавший троллейбус...
Вижу, случайно, что ты её встретил,
Температура и... снова болею...
Ведь говорил, даже врач: посидите
Дома, в тепле, да с малиновым чаем...
Нет же... мне надо: дорога, водитель,
Срочно бежать, догоняя случайность...
Вы бы уехали - я не узнала,
И не увидела - есть же маршрутки
И кольцевые... Зачем я бежала...
Снова болею четвёртые сутки...
Северный ветер - отнюдь не весенний,
Солнышко яркое не согревает,
И хоть у птиц отрывное веселье,
Пересижу, пока всё не растает...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740731
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
***
І як себе докупоньки зібрати,
як дати раду збуреним думкам?
Усілася примара серед хати
і бемкає, і гупає в там-там.
І цитькання не чуючи ні грама,
вишкірює пащеку до вікна,
щей пирскає наругою на рами,
і душу скаламучує до дна.
А тій душі хоч крапелинку б тиші,
та спокою хоч пушечку бодай!
Вона б тоді вродила світло-вірші,
на їх крилі полинула б удаль.
Співати в храмі голосом покірним,
світити в небо чистим світляком.
Тоді на полотнищі темно-сірім
з*явився б може і яскравий тон.
І всі думки зібралися б до купи,
сплели вінок невтішній голові...
Та знов примара як у бубен гупне,
мурах орда візьметься в рукаві
Кусати зло і так змарнілі руки,
до серця аж уприскуючи яд,
і думка знову дремене кудись від думки,
зчиняючи каменепад...
3.07.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740499
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
***
І як себе докупоньки зібрати,
як дати раду збуреним думкам?
Усілася примара серед хати
і бемкає, і гупає в там-там.
І цитькання не чуючи ні грама,
вишкірює пащеку до вікна,
щей пирскає наругою на рами,
і душу скаламучує до дна.
А тій душі хоч крапелинку б тиші,
та спокою хоч пушечку бодай!
Вона б тоді вродила світло-вірші,
на їх крилі полинула б удаль.
Співати в храмі голосом покірним,
світити в небо чистим світляком.
Тоді на полотнищі темно-сірім
з*явився б може і яскравий тон.
І всі думки зібралися б до купи,
сплели вінок невтішній голові...
Та знов примара як у бубен гупне,
мурах орда візьметься в рукаві
Кусати зло і так змарнілі руки,
до серця аж уприскуючи яд,
і думка знову дремене кудись від думки,
зчиняючи каменепад...
3.07.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740499
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
[i] Опасные связи. Шодерло де Лакло
[/i]
Эти длинные письма – всего лишь короткий роман:
Безупречно жесток и циничен, всегда актуален -
Двести лет он гостит на порогах супружеских спален,
В мрачных кельях послушниц старинного монастыря,
В пересудах гостиных… Подробности не обветшали.
Притягательна жесткость иных злонамеренных дам:
Независимость их - образцовая неуязвимость,
Что, как светское качество, зреет пятном родимым
На щербатом стремлении к чувственным торжествам,
Впрочем, время такое – грехом при дворе одержимы…
Нервный почерк, как первое чувство мадемуазель…
Что соблазн? Лишь настойчивость страсти ломает устои:
В бесконечности светских интрижек погрязнуть легко, и
Никакого труда – сдать послушно врагу цитадель,
Восхитительно глупо свою же кончину ускорив.
Ничего нет губительней веры в свою правоту,
Добродетель смешна, коль взывает к любви о пощаде:
Когда бедра святоши вжимаются в полы плаща, где
Искушение – смерть, слышен сердца предательский стук:
Так ликует любовь, станцевав в погребальном наряде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740299
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 03.07.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017
Отчернело почти
между днями похожими.
Невесомым "прости"
поделиться в прихожей бы
с бестолковым "бывай",
забивая на прочее.
Этот город бывал,
где ни дня нет, ни ночи нет...
где родится вот-вот,
переношенный красками,
ощутимый порог
пустоты и прекрасного.
...обнажая кинжал,
месяц тучи разжаловал.
Наш порог.
Очень жаль.
Нет. Не нас.
Просто жаль, что жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740010
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Я – надто буденна, занадто земна, чоловіче,
І надто вразлива – на скалки кришуся й сама,
Не вдасться нікому пізнати глибин протиріччя,
Тому й поринати уявою в недра - дарма.
Я – надто розхристана внутрішнім сумнівом-вітром,
Занадто тягуче-медова на дотик і смак,
Настільки чужинна для іншого виміру-світу,
Що й словом вписатися в нього не можу ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739971
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Когда любви рассветы смакуешь натощак,
Над каждою строкой корпеть не надо -
Любовь диктует сказку тебе за просто так,
А может быть - сама Шехерезада.
Как вспыхивают звёзды, рождаются стихи -
Броди тропой космического сада.
Пусть чувства будут ярки, как пёрышко, легки..,
Волшебница моя, Шехерезада.
Когда любви закаты сплетают ленты строк
Последней сокровенной серенады..,
Слетит, как лучик света, как розы лепесток,
Прощальный поцелуй Шехерезады.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Ти співай, моя пташко, співай.
У неволі прийдейшній, закутій.
Бо я знаю, розквітне розмай,
Що у серці льодами забутий.
Хоч надії давно вже нема,
Ти співай, моя люба, не дайся.
Бо довічно зневіри зима...
Хоч без сонця, та ти намагайся.
Розгортай свої крила вітрам,
Що згортають їх болем розлуки.
Твій світанок сказав не віддам,
Ночі жалю гіркої цикути.
Ти співай, моя пташко, співай
І хоч біль той пекучий, не дайся.
Розцвіте ще коханий розмай,
Твоє сонце зійде, намагайся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739905
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»
І я з головою в свинцеві простори імли
Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи,
Які ти своїми губами колись голубив.
Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:
У неї не море в очах – в болотах материк,
Де серце на друзки розбили вітри байдужі.
Коли запитаєш: «Болить?»
Відповість: «…не дуже…»
Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я
І тих не пригадую. /Носить таких земля?/
Одній би віддав до останку все: тіло й душу,
Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш
Обох. Бо інакше твій човен піде на дно,
Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно
Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.
Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
ВІЧНО ВДЯЧНИЙ
Не гудки паровозні лякали,
А ті дні, що за ними пливли.
Там гули стоголосо вокзали,
Визирали плачі із імли.
Заглядав я не раз у минуле,
Звав у снах найрідніших людей.
Та дарма! Їх вже поряд не було
І в майбутнє ніхто не прийде.
Не вітрами приноситься доля.
Самі ліпимо наче гніздо.
Хоч і кажуть: на все – Божа воля,
Та про неї не знає ніхто.
Так і тут: випадково, буденно
Стрілись ми – дві душі, два тепла.
Її мова здалася пісенною
І сама наче скрипка була.
Я повірив. Ні в чім не вагався!
Як Ромео в Джульєтту свою,
По самісінький дах закохався
У єдину. Чарівну. Мою!
Пізня осінь життя все хмурніша,
Вже дощить в мій щодень листопад.
Тільки поряд ще є найрідніша
І літа повертає назад.
Не дає передчасно старіти,
Будить душу від чорного сну,
Аби міг я ще довго горіти
І стрічати в коханні весну.
Разом з нею тримаюсь, як можу
Геть жену із думок біль і страх.
Трохи вірую в милості Божі,
Їй щодня зізнаюсь у віршах
Як її, - по-юначи, - кохаю,
Хоч не вмію співати пісень
Вічно вдячний – бажаю, стрічаю!
Кожен день, кожен день, кожен день!
29.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Мы гордецы, бумажные рабы
В прослойке между адом и Олимпом:
Обложки ветхи, голоса охрипли,
И, обменявшись шелестом и всхлипом
Друг с другом, ждем еще витка судьбы
Да смену полок… Полки, как гробы,
Глотают лоск… Пестрит слепой форзац
Автографами близких незнакомцев:
Наброски карандашные эмоций
Затерты… С пылью некогда бороться.
Здесь подписи, - от клятв до святотатств, -
Печати времени, эпох, секретных братств…
…Мы в каталогах странных перспектив
Ждем нового рассвета или кары -
За то, что и безвольны, и бездарны…
Придет пора, и нас волной ударной -
Очередной!
- отправят на покой.
...И станем парой книг. Слегка остыв,
Сюжеты наши лягут на холсты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739735
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Знайома мелодіє, де ж ти блукала і з ким,
Кому ти співала, кого повела за собою,
Кому надівала пекучі намиста разки,
Тоді, сміючись, нарікала усе те любов'ю...
І вже не зникала, жила, як пророчі слова,
Щоб я відчувала принади гіркого полону,
Коли навіть мертве давно, мов на сміх, ожива,
Зронивши прозору і чисту сльозу, та солону...
І знову, і знову - одвічно-проникливий щем,
Знайомі думки розбрелись по розписаних нотах...
А ти, ненароком немов доторкнувся плечем -
Впізнала знайому мелодію я, але... хто ти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739686
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Если всё так плохо,
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если нету мочи,
Если спасу нет,
Помни - после ночи
Завсегда рассвет!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739665
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
І знову Сонце, так звично для себе, народжувало новий день... Велике, червоне, повільно і обережно випливало, ніби крадучись, щоб ніхто не помітив... Його темнуватий диск, на якийсь час зависав на одному місці, роздумуючи: що ж робити і... чи варто... Таки варто!!!... І тоді, напрочуд легко, відривалось воно від лінії горизонту, аж підскакувало, мов утікаючи із полону темної ночі...
А за кілька хвилин Сонце вже впевнено рушало вгору, звично заглядаючи у кожну шпаринку, зігріваючи все, що потрапляло йому на очі... Само ж, меншало, легшало, відбілювалось, яскравішало, щедро роздаровуючи свої промені ще сонній Землі...
Народився Новий День...
А... задовго до сходу сонця, разом з першими півнями, починало сіріти небо, ставало все видніше і видніше навколо... Тоді моя бабуся Марина казала: "Піднімається сторона... Слава Богу, діждали нового дня..." І сторона таки піднімалась, світлішало зі сходу, ніби хтось невидимий повільно зсував набакир чорну шапку небозводу... Все завмирало в очікуванні таїни народження нового: "ні листочок не шелесне, ані рибонька не сплесне"...
Ні, все це треба бачити... Але не там, їдучи в ранковому громадському транспорті,
де його вже вибілені яскраві промені, пробиваючись між висотками і кронами дерев, блискавкою гуляють по напівсонних постатях ранніх пасажирів...
А тут, у широкому відкритому полі, де небо, тулячись близенько, ніжно цілує землю, утворюючи напрочуд рівну дугу чіткого диво-горизонту - нічого зайвого, тільки Небо, Земля і Сонце...
Ні, це... таки треба бачити - Народження Нового Дня...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739488
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2017
[b][i]Дитині міста сниться запах сіна
І теплий дотик кухля з молоком.
Не смійтеся, хоч я міська дитина,
Я так люблю пробігтися селом
Босоніж, легко, по холодних росах,
На пасовище або на город,
Або присісти десь на лавці просто
І слухати, як гомонить народ.
А ввечері, коли притихне хата,
Кує зозуля в нашому садку…
Дванадцята, давно пора вже спати,
А я боюсь прогавити «ку-ку»![/i][/b]
[i]З раннього
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739402
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Загублений,- між доль чи між світів,-
у тілі блазня (іншого не дали...)
Хоча б тепер за це не дошкуляли...
Той хрест страшніш прабатькових гріхів!
Загублений у часі і в собі,
плетешся парком,- оминають люди...
-Чи вихід є? -Нема! І вже не буде...
Упала тінь від соляних стовпів!
Загублений. Без права на любов...
Збира в букет галузочки каштану.
Але кому?... Як сонце рано встане,-
кайданами душа забрязка знов.
25.06.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739310
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Світе білий, світоньку,
З правдами і кривдами,
Не губи лебідоньку,
Що уже на виданні,
Не мороч їй голову
Казкою - спокусою,
Хай не знає змолоду
Прикрощів бабусиних,
Хай іще посвітиться
Радістю і просинню,
Збав одноманітності
Вилинялої осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739265
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Ти давно володар моїх мрій,
Ти — сюжет і головний герой.
Хочеться кричати: «Тільки мій!!!»
Та я просто нулик...Я — зеро...
Випаде на мене шанс — чи ні?
Десь, колись, в наступному житті
Зіштовхнемось у чиємусь сні,
У якомусь з тисячі світів...
Ти мене знайдеш чи я тебе...
Та яка різниця — хто кого?
Сяятиме небо голубе
В розкоші омріяння свого...
І зіллємось ми у чарах вуст,
В дотиках вогненних язиків
В найсолодшій із усіх розпуст
На долоні пройдених віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Ми істини крізь призму почуттів.
Я їх давно не прагну розуміти.
Неначе лезо не моїх світів,
Які я просто хочу відігріти.
Чи може то намарне, ти скажи,
Бо призма в недовірі потемніла
І шепче потаємному, лети.
Десь там у душах болю не хотіла...
Чи перешити наново світи?
Яке то біле на страшенно чорнім?
Неначе недописані листи
Заблукані в розлюченому штормі.
Бо істини крізь призму почуттів
Шепочуть, ти не хочеш й я не хочу...
Я не зуміла, ти не відігрів,
Світи, що тихо болем залоскочуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739139
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Ти віриш, що надія - [u]вже[/u] подія,
і я давно боюся цих подій,
і ранок мій, що обрієм жевріє,
написаний іще лиш по воді?
Не вір як раз тепер, коли я знову
закохана у свій непевний день...
так втомлена, що впевнено готова
перетворитись з бранки на мішень.
Я - винна...
за журавлик паперовий,
скалічений буденності гіллям.
Мій влучний, чистий янголе любові,
прости мені...
Прости мене...
Стріляй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739228
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Ч-ч-ч, хорошая моя. Тише, тише.
Дождь прогнозу обещал - да не вышел.
Ну, посулы всем по силам на свете.
Даже Боженька за них не в ответе,
за упавшие разрывами звёзды
там, где лучше никогда бы, чем поздно.
По тебе крестов - во век не убудет
(мы ж стараемся никак - мы же "люди")...
Тихо, тихо, чернозёмная. Тихо.
Нынче мама онемела от крика.
Ей не свыкнуться, что больше не надо
на побывку ждать любимое чадо.
Спи, хорошая моя. Спи, родная.
Никогда твой горизонт не узнает,
жизнью чьей-то да зарёй догорая, -
хорошо ли, что далёко до рая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739093
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
[i]Свіжі думки з пожовклих світлин…[/i]
[i][b][color="#027547"]Мені 22… Я студент – першокурсник
Відомого вузу, що зветься НУБіП*…
Співець-соловей – смілих вчинків спокусник –
Кидає у серце пісень своїх сніп.
Й не йдуть до студента заумні науки,
Черемха духмянить , весною мани́ть -
Любов так настирливо в душу вже стука,
Запрошує в гості до себе на мить.
Та легко давались ази лженауки,
А ще докучав почуттям комсомол!
Не йшли й насолоди самі собі в руки –
Браталися молодість і валідол!
Шуміли гаї, звали в гості діброви,
А юний студент все науку ту гриз,
Хоч поряд дівчат чорні очі і брови,
Корились предмети, як шкіперу – бриз,
І хімія, й фізика, ще й діамат,
Життєва дорога іще не почата,
В душі не було ще омріяних свят…
Та вже докучали і штампи, й печаті.
Тоді ми були ще настільки наївні,
Що вірили свято в швидкий комунізм…
Лиш потім явилось тверезе прозріння,
З роками покинув той хибний реліз...
Мені вже за 30, і я – у Європі –
Дивуюсь, як «зборені» німці живуть,
А ми все крутились, як муха в окропі,
А нам невтямки, в чім життя того суть...
Прийшла "перестройка",
В нас гримнув Чорнобиль –
І протверезів український народ…
Тут облагодіяв Генсека і Нобель,
Та люд все ж отримав... гробки від "господ"…
Ще довга дорога лежала у дюнах…
Уперше її торувала Литва,
Серця спаленіли спочатку у юних:
Вони на граніті, а ми – в молитвах.
І випала нам ненароком свобода,
Та довго в пустелі належало йти,
Бо глибоко в памку засіли народу
Унади раба і неясність мети![/color][/b]
17.06.2017
_________
*Національний університет біоресурсів і
природокористування (в минулому - УСГА)
© Copyright: №117063000288 (2017)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
И по руинам облаков
бродил забытый луч светила.
Вино бродило между снов.
А по душе - она бродила,
слегка сознанием пьяна,
слегка одетая в веснушки.
Виновнавечнопрощена,
осев на дно с портвейном кружки.
...живёт она там патамушта )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738901
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Остання свічка згасла над вінком.
Пливи,пливи… Шукай своєї долі.
Чого боїшся? Вибери його…
Його. Цей світ. А може, дві тополі.
Чаклунка-ніч заплутала стежки,
Де дно мутне,там хвиля віроломна.
Пливе вінок за поштовхом руки,
А ти мовчиш мовчанням непритомним.
Свята печаль. Заломлені уста.
На манівці пішла блудити річка.
Пливи,пливи… Остання згасла свічка.
Коли печаль,то хай собі свята...
Тополі дві і світ цей – над вінком.
Пливи,пливи… Шукай своєї долі.
А допливеш – побачиш дві тополі.
Чого боїшся? Вибери його…
́(Зі першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738677
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
«Я вчора палила вірші»,
А з ними розпуку і втому,
І кидала біль, мов солому
У полум 'я диких вужів.
Слова я палила в листах:
Відречені , злі, одержимі,
Неска́зані, тайні, ранимі…
На шерхлих конали вустах.
Кохання палила своє -
Зіжмакане, скомкане, строщене.
В безвір'ї конало непро́щене
На згарищі серце моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738415
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Тоска проснётся раньше, чем рассвет.
В завязке и разводы, и романы.
Судьба погладит пачку сигарет
в кармане.
И прячутся от неба под зонты
рассудком перекошенные лица.
И день - живой, а вроде как остыл
и снится.
Дорога в пробках вызрела во флюс.
И радует единственное: кроме
всех минусов - в замке чирикнет плюс:
"Я - дома!"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
В Київському електромеханічному технікумі дуже людно.
Окрім стаціонарних учнів в холі багато заочників. Поз`їжджалися звідусіль на весняну сесію. На черзі екзамени, лабораторні роботи та під кінець сесії захист курсової роботи. Вже зранку, поспішаючи, всі займали чергу на екзамен й кожен трусився перед дверима в аудиторію. Хтось роздивлявся в книжках схеми, хтось повторював, розрахунки провисання проводів телефонного зв`язку. Скрізь метушня і шепіт між студентами. Сьогодні здає екзамени інша група. Заходять по черзі, коли хтось виходить, хвилюючись запитують кому й який білет дістався. Група студентів йшла з консультації, в них екзамен завтра та все ж таки було цікаво, як здають інші групи, які додаткові запитання?
Троє дівчат весело позирали на тих щасливих, хто вже в руках вертів залікову книжку з оцінкою, хвалився, що відстрілявся.
-Ну, що дівчата йдемо, вже досить, набралися порад, пішли вечеряти, в нас завтра важкий день, - запропонувала Надя.
Таня і Галя переглянулися й одночасно усміхнулися. Галя підморгнула до Тані, приклавши пальця до уст, промовила,
- Сонечко, сходи купи всім кефіруй постав варити картопельку в мундирах , ми скоро прийдемо, давай.
Надя, простенька жіночка з Бахмача, чорнява з ясними блакитними, добрими очима, весело підморгнула,
- Ну ,гаразд, даю вам пів години, не більше, я встигну, тож не баріться, а то вже дуже їсти хочеться.
Дівчата весело зирнули, захоплююче спілкувалися з колегами.
Тихо грав приймач….Дівчат в кімнаті троє, за вечерею розмови. Надя старша серед них, заміжня, виховувала п`ятирічного сина, працювала електромонтером. Мала навики по роботі, багато в чому підказувала в навчанні, вже мала досвід в роботі. Таня зі Жмеринки, русява з великими округленими очима і довгими віями. Вона теж заміжня, працювала електромонтером, мала доньку двох років. Галя гарненька, повненька дівчина з світлими, смарагдовими очима. Мала біляве, довге волосся, товста коса лежала на плечі, досягала майже пояса. Працювала електромонтером по станції Козятин. Тож всім треба було закінчити технікум, щоб отримати диплом та за фахом продовжити кар`єру.
Вони з початку навчання разом в кімнаті, дружні, веселі, щирі між собою Другий рік навчання в технікумі об`єднав їх, ділилися особистим життям, радилися немов сестри.
Після вечері Галя взяла в руки гребінець, підморгнула Тані,
-Дівчата, що я вам розкажу, ну вгадайте про що? Хто перший?
Таня весело заговорила,
-Ой, бачила, бачила, як ти сідала в потяг, тебе цього разу хлопець проводжав, той самий, що приїздив до тебе на установочну сесію. Ти з ним таки помирилася? Що я вгадала?
В Галі засяяли очі,
- Я його так кохаю , мені більше ніхто не потрібен, за ним би бігла, здається на край світу.
Зморщила свого маленького носика, продовжила,
- Та мама все говорить, що він, як слимак. Не надійний, бо дуже красивий, каже не щирий, замкнутий, не простий, все при розмові приховує очі, дивиться в інший бік. А може він стидається мами, я хіба знаю чому так?
Надя взяла гребінець, не поспішаючи розплела Галі косу й почала розчісувати красиве, густе волосся,
-Ой краса дівчата, це таке діло, ви мабуть чули такий вислів » З личка, не п`ють молочка »,тож задумайтеся. Кажуть красива весна й красива молодість та прийде літо, осінь, багато чого зміниться, побачите.
Галя, немов кудись спішила, крутнула головою, з опалу вимовила,
-Він каже, що кохає, тож сватання було, подарував каблучку з камінчиком, тільки я залишила її вдома, влітку буде весілля.
Кров вдарила в обличчя, розчервонілася, очі налилися сльозами. Вона намагалася стримувала сльози, щоб не заплакати, часто кліпала очима.
- Тож ти кажеш , що мамі не подобається, дала згоду на весілля ? - запитала Надя.
- Дала, тому й на літо визначилися, - вже спокійніше продовжила Галя. -Каже мені, щоб я, ще гарненько до нього придивилася. Ми зустрічаємося другий рік та він часто в відрядженнях, по пів місяця немає. Така робота, водієм працює на консервному заводі, кудись часто возить товар.
-То він може за кордон їздить? - з цікавістю, запитала Таня, сидячи з підібганими ногами на ліжку.
- Їздить кудись, точно не знаю, але часом довго немає.
-Ой, Галю - Галю, ти б краще все розпізнала про нього, а потім вже йшла заміж, - продовжувала Надя.
- Я тобі чесно скажу, я ж бачила його тоді, як він приїжджав до тебе та в мене, на жаль теж про нього враження не в кращу сторону склалося. Пригадай, ми ж тоді чаювали разом, він був з нами приблизно з годину. Я тобі скажу те, що ти його кохаєш це добре, але я тоді не побачила в його очах до тебе вогників кохання. Може він вже пізніше закохався. Дивись тобі видніше та краще не спішити. Знаєш, може він тепленьких шукає, твій батько в депо має гарну посаду та й роповідаєш, живите в достатку. А, що в нього за сім`я ? Сватання було, то вже треба було поцікавитися, що за родина, як кажуть, хто та чим дихає?
Галя взялася сама заплітати косу, задумалась, а потім відкрилася,
-Та вони теж не бідненькі і батьки так нічого, я ж в них була, він мене з ними познайомив, має меншого брата, майже такий, як мій брат, тільки в різні школи ходять. Правда він такий шибеник, шостий клас, саме некерований вік у дітей. Якось одного разу при мені дав Сергію листа, а там фото дівчини, конверт вже був відкритий, то Сергій тоді почервонів, відразу сховав листа в сервант. Скоро перевів тему розмови, а брата вигнав з кімнати. А так все загалом нормально, я хочу за нього…
Таня встала з ліжка, підійшла до дівчини, обійняла за плечі, -
-Ой, знаю я це кохання! Ось, сама зважила, на чужину приїхала.
У мене теж чоловік красивий,схожий на артиста. Ото закохалася, що хіба думала, що на чужині так важко жити. Але нічого, якось буде, будинок вже закінчуємо будувати, правда доньку, таки прийшлося завести до мами.
На якийсь час в кімнаті тихо, з коридору чути, як хтось грає на гітарі й гучно розмовляє.
Вже вкладалися спати, Галя в ліжку продовжила розмову,
-Знаєте, у нас на роботі є Володимир, не дає мені спокою, правда старший за мене на чотири роки, теж непоганий хлопець. Але трохи зануда, весь час мені щось пропонує, чи чаю, чи солодощі. По роботі багато чого й цікаво розповідає, кожного разу намагається доторкнутися, то за руку, то за плечі.Зирить на мене, якось інакше, не так, як всі на роботі, здається, якась занепокоєність, теплота, ніжність. В той же час очі блищать, немов у них вогники. Кожного разу, коли піймає мій погляд,усміхається.
Часто приходить на роботу з квітами. Ставить їх у вазу і обов`язково скаже, що це для гарних дівчат. На Восьме березня мені подарував м`яку іграшку, песика.
Дівчата не могли стриматися, зайшлися сміхом.
-Це мабуть замість вечірньої казки розповідь, так сказати, виливаєш душевні почуття, як на сповіді ,- помітила Надя.
-То він в тебе закохався, - перевертаючись у ліжку, весело сказала Таня.
-Та він так собі, якби Сергія не було, може б і наважилася я з ним зустрічатися, колись мені пропонував, як я тільки прийшла до них працювати, - тихо продовжила Галя.
По гуртожитку метушня, всі кудись поспішають, Галя проснулася вся знервована, збуджена, почала гойдатися на пружинах й охати,
-Дівчата, щось буде! Ой, щось буде!
Таня підійшла, зупинила гойдання ,
- Ну в чому справа? Гайда, збирайся на екзамен, нема коли розгойдуватися, що маленька? Чого панікуєш?
Галя в паніці розплітала косу, металася по кімнаті, немов пантера перед стрибком, вже зі злобою шмагала волосся.
Надя зайшла Надя з пательнею в руках, з якої парувала яєчня,
- О! Що це? Що погано? Захворіла?
Галя скривилася,і присіла,
- Не піду на екзамен, поїду додому, мені сон поганий наснився.
Дівчина затулила руками обличчя, заплакала,
- Щось трапилося, я відчуваю.
Надя приголубила її,
- Як навіть щось трапилося, це не кінець світу. І з чого ти взяла, що сон на погане? Розповідай! І скоро снідаємо, бо вже треба йти.
Галя з склянки потроху пила воду й говорила,.
-Наснилося, я йду з Сергієм біля річки, вода в ній спочатку чиста, а потім чорна. Чомусь йому віддаю ту каблучку, що він мені подарував, раптом вона падає в воду, я потім підійняла голову, роздивляюся по різні боки, а його немає. Мені треба додому, боюся, що з ним, щось трапилося….
Надя швидко взяла Галю під руку, щось тихо й довго говорила та в відповідь кивала головою.
Таня зібрала потрібні книги та залікові книжки перша вийшла з кімнати, за нею поспішали дівчата.
-Ой зачекайте, я забула сумочку, там гроші, - повертаючись, гукнула Галя.
Перед дверима аудиторії стояла майже вся група, Надя відійшла з старостою групи про, щось шепотіла та тільки позирала на Галю. З аудиторії вийшов перший студент, усміхався,
-Все добре, наступний!
Староста взяла Галю за руку,
- Давай ! Ні пуху ні пера!
Дівчата дуже хвилювалися за Галю. Дякувати Богу, все склалося добре. Вона вийшла з аудиторії спочатку розгублена та потім підстрибнула від радості,
– Все, здала- здала! Я в кімнату йду, поїду додому, завтра уранці повернуся.
Таня побігла слідом за нею, щоб забрати від кімнати ключ.
Галя швидко переодяглася, з сумочки витягувала речі
- Я ж кажу, щось сталося, бачиш?
Вона тримала в руках тріснуте пополам дзеркальце, заплакала.
Таня почала умовляти, заспокоювати її і в той же час сама знала, що це погана прикмета. Хотіла забрати в неї дзеркальце та дівчина зазирала в нього, на ньому витирала сльози, які стікали по щоках.
Таня проводжала Галю на потяг. Галя хвилювалася,знервовано позирала на всіх. Потяг відправився і Таня поспіхом поверталася в технікум, адже попереду екзамен.
Галя знервовано дивилася в вікно, добре, що це швидкий потяг, за дві з половиною години буде вдома. В плацкарті людно й галасливо. Люди неначе хотіли перекричати один одного, це її, ще більше нервувало.Дівчина мала бокове місце, на одній із зупинок навпроти неї сів білявий хлопець, вона відразу очі відвела до вікна. Дивилася в нікуди, не помічала, що відбувається за вікном, її все нервувало. Думала, куди відразу піти, чи додому до батьків, чи йти до нього додому. Він жив неподалік від вокзалу в приватному будинку. Роздумувала, мабуть не зручно, принизливо, що сама прийде та все ж тільки потяг зупинився, майже не відчувала під ногами землі, швидкою ходою йшла до Сергія.
Біля паркану стояла автівка«Нива». За кермом сидів чоловік, палив цигарку. Побачивши її, через вікно викинув недопалок, вийшов назустріч,
-Ви мабуть сестра Сергія, скажіть хай вже швидше вирішують, треба їхати поки світло надворі.
Галя підійшла до хвіртки, помітила біля дверей красиву, біляву жіночку. Вона застібала ґудзики в пальто, з під якого було видно округлений животик, вона була вагітна. Позаду неї виходив чоловік , він голосно сміявся, а потім весело проговорив,
-Життя це така штука,тож Сергійку подавайте заяву та й зіграємо весілля, поки не дуже видно, мати сама швачка, тож плаття пошиє широченьке та й по тому.
Галя немов скам`яніла, почула в ногах слабкість, ледь втрималася, щоб не впасти. Стояла немов вкопана, адже хвіртку відчинила, не було куди тікати, бо за нею стояв чоловік, що вийшов з автівки. Раптом з дверей показався Сергій, кров закипіла під серцем, їй не вистачало повітря, опускалася донизу.
Чоловіки побачили, що дівчина тихо опускалася, підхопили її, здивовано дивилися на Сергія, який стояв, від несподіванки, як вкопаний.
-Мамо, тут Галя ,- гукнув, повертаючи голову назад, до хати.
-Це, що твоя сестра, запитав чоловік, який вийшов з хати перед Сергієм.
В Галі гуділо в голові. темніло в очах, ця мова здавалося линула здалеку.
Мати Сергія сиділа біля Галі, мокрою хусткою витирала чоло,
-Господи, хоча б вона не була вагітна бо, що ж тоді робити?
Їй стало краще, поправила косу,
- Ні -ні! Не хвилюйтеся! У нас з ним стосунків не було. Тільки не можу зрозуміти, навіщо було сватання робити? Я так зрозуміла, це його дівчина, його дитя?
Мати опустила голову,
- Пробач дитино, ми не знали за його гріхи в відрядженнях.
- Ось, сьогодні дві години назад, як сніг на голову.
-Сергію, ти де? - сердито гукнула сина.
До хати зайшов знервований батько,
-Все, гостей провели. Ну, що тут ? Вже бачу краще. А де Сергій, він здається до хати йшов.
Старий вийшов надвір, було чути, як гукав сина. Минуло кілька хвилин, ні батько, ні Сергій до хати не з`явилися. Мати Сергія мовчала, тільки все поглядала на двері.
Галя відчула, що слабкість позаду,
-Вибачте, я буду йти. Якщо в нього досить сміливості, хай прийде забере каблучку.
Не озираючись, вийшла на вулицю. Додому вирішила не йти, повернула в сторону вокзалу.Вже майже заспокоїлася. Роїлися думки, добре, що зараз про все дізналася. Пригадала мамині слова, здається таки слимак, вона мала рацію. Неначе небо стало сизим, неначе сонце десь, геть зникло, а під ногами шурхіт по асфальту, крива усмішка на обличчі.Який він жалюгідний стояв, пригнічений, пригадала його біля дверей, вона відчула до нього презирство.Не дарма кажуть від кохання до ненависті один крок.
Її переповнював гнів, здалося вона його зненавиділа, очі самі, то примружувалися, то лагідно кудись дивилася. Йшла дивувалася сама собі, жодної сльозинки, але ж здавалося його кохала. Ні, він все розтоптав, зранив їй серце, молоденькій пташці тій, що думала, що не зможе без нього жити.
Аж в електричці полегшено перевела подих.Три години роздумів, тільки стала впевненіша в собі, вірно зробила, що поїхала. Іще раз пересвідчилася, що і сни, і прикмети часом говорять правду.
Вже в гуртожитку майже тихо, двадцять друга година, постукала в кімнату.
Дівчата не спали, який там сон, вся мова за Галю, як там, що там?
Надя відчинила двері ,Таня лежала в ліжку, відразу зірвалася,
-Ну нарешті, як ти, сонечко наше?
-Ось так дівчата, поставлена жирна, велика крапка. Немє того Сергія, що я покохала, нема надій і не буде вороття.
Дівчата переглядалася, чекали, що скаже далі.
Галя, знявши плащ, присіла на стілець, дівчата, як сороки заглядали їй в очі, чекали пояснень.
Довгої розмови не було. Вона розповіла що відбулося, що відчуває та які має плани. Вони просто її не впізнали, ні страждання, ні плачу, ніяких істерик. В кінці розмови, ще раз пригадала мамині слова,
-Слимак, що сказати, мама відчувала.
Минув час…..Осінь впевнено стукала в вікно. Жовтень місяць вигравав у багряних барвах, але погода була непогана, лише ночами ставало холодніше, а вдень, як кажуть, було бабине літо.
Біля гуртожитку декілька валіз, більші, менші, а біля них стоїть славний високий хлопець, позирав на вхідні двері технікуму.
Нарешті двері відчинилися, троє дівчат поспішили до нього.Він відразу протягнув руку до Галі за повним пакетом, -
-Давай допоможу, набрала книг? А тепер, що йдете в гуртожиток? - прихиляючись запитав її.
-Та ти йди! Ми вже самі підемо, - трохи соромлячись, тихо проговорила дівчина.
-Ні, я встигну на електричку! У вас он, стільки речей, я допоможу.
Галя почервоніла, їй було незручно перед дівчатами, позирала на них, ніяковіла.
В кімнаті, всі троє лежали на ліжках, задоволені, можна трохи розслабитися, це ж установча сесія.Лише начитка предметів та лабораторні роботи й готування до курсових робіт.
Ліжко Наді знаходилося навпроти ліжка Галі, вона крутилася з боку на бік, позирала на неї. Пружинне ліжко, кожен раз скрипіло на всю кімнату.
Таня не витримала,
-Надю, що ти, як квочка, запитуй вже Галю, що мучишся, скрипиш весь час. Що не зрозуміла, це ж напевно той Володимир з роботи.
-А, що гарний, такий собі, нічого, правда сором`язливий, так чемно привітався, представився і все, більше ні слова.
Галя задоволено зирнула,
- Він… він дівчата.
-А ти стала, як трояндочка розквітла, щічки тримають рум`нець. І очі стали блистіти,- вже хіхікала Таня , підморгнула Наді.
- Так, я з ним вже чотири місяці зустрічаюся та й на роботі разом.
Ніхто з дівчат не наважився запитати про Сергія. Навіщо людині лізти в душу? Ворошити старе, чіпати зарубцьовану рану, щоб боліло.
Та Галя сама розповіла, як він приїхав до неї на роботу, в обідню пору, визвав, переминався з ноги на ногу, навіть не вибачився. Віддала каблучку і все, напевно ж за нею приїжджав.
В останні дні січня студенти зібралися на сесію.
Вона видалася насищеною, екзамени, лабораторні роботи,захист курсових робіт, все так, як мало бути.
Основною подією тішилися дівчата, смакували « Шампанське». Стіл ламався від кількості смачних трав. Минув тиждень, як було весілля, молодята Володимир й Галя приймали від дівчат привітання. Усміхнені, задоволені, вони були щасливі, як два голуби, воркували між собою.
Таня з Надією від щирого серця читали поздоровлення і бажали молодятам, кохання довіку і сімейного щастя, час від часу кричали гірко.
Квітень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737292
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Спить сон- трава в лісах і жито коситься
У коловерті незворотності подій,
І відійшла весна у смуток осені,
Мов лист жовтіючий, що сплинув по воді.
Вже небеса здіймаються загравами,
Немов багаття з тогорічної трави...
Та у коханні розставання правило
Не є прокляттям. Як надходить час- пливи
У ті краї, де дихається, мріється,
Де ти повернеш все, що спалене дотла,
Де душі втаємничено зустрінуться,
Якою б довгою розлука не була,
Де від Перуна блискавиці вогнищем
Ти запалаєш знову, наче сухостій...
Все буде добре. Біль від втрати пройде ще.
От тільки спомини- пустіть мене!.. Пустіть!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117061801038
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738308
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Трижды плюну на крючок
Да закину удочку,
А наживкой - червячок...
Погоди минуточку -
Соблазнится и карпец,
Следом - рак прицепится...
Если славный ты ловец,
То в успех поверится!
Ладно рыба... Даже рак
Нынче не купился,
Лишь изношенный башмак
За крючок вцепился.
Вот такой с меня рыбак -
Плюй - не плюй три раза...
Кто подкинул мне башмак?!
Водяной ! (зараза...)
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738280
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
О де ти є , мій Ангеле, озвись,
Згубилася у темряві пропасній.
І не свою душа колише вись,
Життя земного зірка в небі гасне.
О відгукнися, Ангеле, здаля,
За безцінь задарма себе караю.
Ногам пече… це не моя земля,
Спустошену ущент прийми до раю.
Зціли мене, мій Ангеле, зціли,
Бо меркне світ… жага життя холоне.
Струси з плечей жертовний порох мли,
І серце ранене зігрій в долонях.
Сховай мене від болю й пустоти,
Стели у тиші постіль супокою.
Не маю сили.. ось рука, пусти
Без слів, без сповіді - прийми такою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737945
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
А день заколисує ніч.
А дощ заколисує хмари.
Допоки на з*ярений спіч
збираються знову почвари.
Допоки у квітах бузку
вишукує щастя комашка,
на списанім кимось листку
одне лиш читається: "важко".
І Бог утирає сльозу,
з далекого зиркає неба
на краплі дощу, на грозу,
сумує, та знає, так треба.
Аби розговілись сади
на яблука стиглі та груші,
аби отчий дух просвітлив
загублені в потемках душі.
Аби на світанок з ріллі
вродило на добру поживу,
конечно стражденній землі
стерпіти іще одну зливу.
Стерпіти зневажливий спіч,
що тягнуть зусюди почвари,
відбути невиспану ніч
і хмари, і хмари, і хмари...
8.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737776
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Другий тиждень чекаю на тебе
Та даремно марную свій час
Заблукала у травні веселім
І не в силі вернутись до нас.
З ким ти там по садках розкошуєш
Під пахнющим розкішним бузком?
Кого лірою ніжно чаруєш,
Кому слово диктуєш рядком?
Тут вже червень. Тут літо, - декада
Понад нами пройшла наче мить
Повертайся, співуча відрадо,
Нам поезії треба творить.
Друзі, - он! – вже давненько чекають
Щось душевне та ніжне від нас,
Тільки ми ні на що витрачаємо
На творіння призначений час.
Рано-вранці присів за комп’ютер,
Два – три слова надряпав – і все:
Всі емоції вивітрив вітер
І всі образи змиті дощем…
Ніби я ще до цього ніколи
У екстазі натхнень не горів,
Ніби хлопцем отим, сивочолим,
Для коханої див не творив.
Зараз вечір. Як бачите, трохи,
Щось шептав олівець перед сном.
Дві берези – стрункі та високі,
Щось своє шелестять за вікном.
Човник місяця в хмари пірнає,
Тиха жура навіює щем.
Перед ранком, суглобами знаю,
Ніч розродиться тихим дощем.
Все закрию, та вляжуся спати,
Щоб хоча би в короткому сні,
Прийшла Муза, аби поспівати
Про квітучі сади навесні.
10.06.2017 23:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Знайти собі місце,
допоки рида скрипаль,
Допоки торкаюсь, вливаюсь
у музику ночі.
Хай мовчки, та все ж –
як співзвучно щемить печаль…
О що серцю відстань?
Стеліться шляхи пророчі.
І хто я така
в цей ожиново-смутний час?
Розкреслюю тишу
на грані ридань і зойку.
О грай же до ранку,
щоб вогник в очах не згас.
Болить… розчиняюсь...
І схлипує ангел збоку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Сивіє вечір… Під вікном жасмин
Вмивається червневими дощами.
Дощить і в серці – і росте полин
Холодними самотніми ночами.
Вчорашнім «завтра» видивляюсь вдаль,
Із піднебесь для крил благаю сили.
В яких світах обвітрену печаль
На втомленім крилі моїм носили?
А люди не зникають в нікуди, -
Так хочу вірити в цю вічну догму.
Цілющий дощ – мов вічності сліди
На кущ жасмину, на мою утому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736450
...що перший літній день настав,
і сяє - далечінь! -
Бджола, мов сонце, золота
повідала мені
В розКОшах пахощів троянд,
на промені яснім,
хоч дім її - Господній Сад -
в мій залетівши дім.
(...бо маскарад... Бо маскарад
такий химерний в нім...)
Стікали стінами кімнат
чи сум, чи сон, чи спів...
Ми розмовляли з нею, втім -
не називали слів.
Не пролунав наш шепіт - ше
потіла мить: Amen!
Немає смерті! Є лише
Одвічний Літній День!
Де скаже Сонце - Досить сліз!
почуй і кожен - Встань!
Трава зросте воскресла й крізь
могил скорботну твань
хвалу співаючи зіркам,
птахам згубивши лік,
зігрівши мертвим малюкам
зотлілий мармур щік...
Бджолі повірила без меж
і посміхулись Їй
куточки вуст...Хоч дзвін - авжеж -
дзвенів - за упокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737128
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
[i]„... підеш по в'ялих квітів чорнім пуху,
ціле життя згадаєш день по днині –
пропало щастя, наче пил в пустині”
(Уляна Кравченко)[/i]
Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих поколінь.
... Нить пам'яті – як цівочка – тонка́
снується павутинням з поторочі.
Ти, свічечко, ще світиш проти ночі?!
Ожина ця – як смак життя – терпка!
Ти зблукана, здорожена... Авжеж.
Чи допадуть уста у тихі плеса,
де під весняним сонцем крига скресла, -
чи у жаркій пустині пропадеш!
Скиталице, чи ж віднайдеш свій скит?
Чи в Соловках набачиш тінь забуту,
коли в провидний день Страшного Суду
на тебе промінь кине Світовид!
Коли з грудей, із пилу рваних ран
невинно проросте кривава айстра,
і, наче клич далекого Чугайстра,
тобі омиє личко Білодан...
(Цей край обітованний Богом дан!)
... Пил пам'яті... піщиночка... пісок –
тебе чи спогадає, чи забуде...
Ще крок... Ще крок... – тоненький голосок
тебе веде Дорогою в Ніку́ди.
(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736892
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
В календаре всегда найдётся повод,
чтоб необычно красочный салют
рассыпал звёзды на обычный город,
где любят вслух и молча предают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736771
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Хто ти для неї? – здригалися талі сніги.
Сива покута чи серцю навік обере́гом?
Сповідь майбутня, що зріє з оголених слів?
Ні! Він для крил її білих нескорене небо…
Хто ти для нього? – хвилююче з неба зірки.
Ватра у домі чи неусвідомлена зрада?
Оберти серця п’янкого чи спомин гіркий?
Ні! Вона спраглому серцю одвічна відрада…
Хто ви такі? – прихилялась до неба земля.
Спалені жертви, а чи росянисті світанки?
Зорі розсипані в віршах чи плач скрипаля?
Ні! Вони - музика, що розлилася до ранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736626
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Простір...
Він значно ширший, ніж кордони стін,
він значно глибший - важко зрозуміти...
Та варто тільки дуже захотіти,-
зривай завісу! Межі - то твій сплін...
Дивися в глиб, у суть, у стан речей:
цей дивний світ - душа Екклезіяста...
Та тим весна сильніша і прекрасна,
як відгомін Яірових пісень...
Вдихай на повні груди простір-час,
і скошене удосвіта чар-зілля...
Дивись! Весна влаштовує весілля,
звільняючи свободи дух для нас...
Кадильна магія покосів - віщий дар!
Несе думки в майбутнє... Геть скорботу!
Колись так Ной ковчег свій змайстрував...
Завісу геть! Цей простір твій достоту!
5.06.2017р.
Сплін - стан пригнічення, нудьги...
Достоту - присл. дійсно, справді.
Книга Екклезіяста (Проповідника) - Книга Старого Завіту. Її називають "справжньою", "життєвою", оскільки автор-мудрець критично вказує на несправедливість, яка часто переслідує людину, на швидкоплинність людського існування... Та попри те, автор впевнений у потребі дотримуватись законів та істин Божих.
Яір- батько воскреслої дівчинки ("Не бійся - тільки вір! Ісус...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
её веру распял на кресте её нежного чувства
целовал пересохшие губы фатально и сладко
умирать от любви это высшее в мире искусство
обескрыливать веру - финальная фаза упадка
"за грехи по счетам всё заплатим" прорезалось будто
"хорошо бы при жизни а то после не разобраться"
я стоял и смотрел на распятье уже с полминуты
и тут вещь нереальная мне начала вдруг казаться
я почувствовал боль в ладонях
а она вся в испуге глядела
через пару секунд я понял
на кресте было
мое
тело
Д.О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736270
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Я поправляю прядь волос
из глаз игриво.
Пожалуй, соглашусь с тобой,
что я красива.
От слов твоих не убежать,
не отвернуться,
Но мне так хочется руки
твоей коснуться.
Твоим неистовым словам
открыла сердце,
А с ними, кажется, любовь
впустила в дверцу.
Бессмысленными стали вдруг
потоки речи,
Когда ты взглядом обнимал
меня за плечи.
В твоих словах похожа я
на летний вечер,
А мне твой жест, всего лишь жест,
был безупречен,
Показывая мне закат,
пожал запястье…
Теперь в ладошке у меня
кусочек счастья.
(мій перший вірш російською, і, можливо, останній)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736189
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Не минай у мені, і мене не минай,
Незабутня мелодіє сонця!
Пам`ятаю ті дні, коли щастя за край
Так натхненно і світло лилося.
Не минай! Не втікай! Сірий спогадів пил
Вкрив нові, але різні стежини.
Наш загублений рай дух любові зростив,
Двох сердець об`єднав половини.
Дивний сад не лишай! Білий цвіт облетить –
Та наповняться соком черешні,
Прийде літній розмай, листопадова мить,
Співи віхоли будуть сердечні.
Цю душі карусель посезонно прийму:
І тепло, і розлуку, й страждання, –
Нехай станеться все! Лише пустки чуму
Не впускай до Едему кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736143
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Якось Ви невчасно зі своїм "люблю".
Я перечекала, попіл посадила.
Вибачте.Кохання я не пригублю.
Я його сльозами все до краплі змила.
Якось Ви невчасно, що найкраща всіх.
Видно, сумнівались і шукали кращих.
Маєте Ви право. Це ж ніяк не гріх.
Хай Господь дарує Вам найкрасивіших.
Якось Ви невчасно через стільки днів.
Я ці всі хвилини Вас не відпускала.
Ви пішли від мене. Де взяти б тих слів,
Що вже від сьогодні я Вас не чекала?
Що ж. Я не єдина. Скільки ж бо людей.
Скільки є красивих. Скільки в світі вільних.
А мене забудьте. Серед всіх ночей
Будуть інші ночі. Та не буде спільних,
Де були ми в щасті наче божевільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736127
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Осталась между нами недосказанность -
Таинственным невидимым свеченьем.
Храню в душе к вам тёплую привязанность
И помнить буду вас... с благодареньем.
Минуты, пусть недолгого общения,
Дарили мне надежду и блаженство.
Любила вас, желая... без смущения.
Тянулась к вам - как к Богу, к совершенству.
Для вас была готова я на многое,
На самые прекрасные безумства.
Но жизнь, как оказалось, слишком строгая.
Не к месту видно были эти чувства.
Не к месту (так бывает), не ко времени.
Пожертвовать пришлось своей любовью.
Судьбой забыть о чувствах было велено,
Уйти из вашей жизни... добровольно.
Ушла, но не забыла... Тут бессильна я.
Ведь сердцу, как известно, не прикажешь.
С мечтами распрощалась, как и с крыльями,
И вновь взлететь, наверно, не отважусь.
Осталась между нами недосказанность -
Финалом в незаконченном романе.
Хранит душа к вам нежную привязанность
И, видимо, любить не перестанет.
7 мая 2013 г.
Было написано как романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736093
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Благаю, потерпи...
Це - тільки біль...
Це - тільки твої сльози...
Усе забудеться...
Потрібен тільки час:
Так розум схаменутись просить серце,
Яке ще не навчилося терпіти цю печаль -
І слабшає воно... І днями збилось з руху:
А три години тому ледь не стало,
Вона сьогодні билася у груди,
Щоб лиш почути відповідь зухвалу:
Єдине слово, що напам'ять знає
В кінці - усмішка з дужки без крапок
Вона так сильно билася у груди,
Щоб хоч єдиний -
Та до нього крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735917
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Авжеж, весні судилося скінчитись -
З природою у піжмурки не смій!
Хто ж винен, що не встигла я напитись
З цілющого струмка живих надій...
Може, пішла я стежкою не тою,
Бо з келиха - отрути... і до дна...
Чому не розминулася з тобою -
Така п'янка цвіла тоді весна...
А квітень нам стелив барвисті шати,
В розмаї - затепліло-зацвіло...
Який же був ти на любов багатий -
Такого в цілім світі не було...
Хотіла бути горда, як природа,
Терпляча, наче матінка-земля,
Але вмлівала, коли ти приходив
І забувала, що гордячка я...
О, весно красна, ти, хоч наостанок,
Показуй стежку в літо золоте -
Там диво-квітка є, шукати стану,
Вона не гірш весняної цвіте...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735852
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Фиолетовый всплеск свежевыжатой ночи
переплавит стакан с утонувшей мечтой
до виска ненавистно-любимых и прочих -
на стеклянный Брестоль.
Очумевшая высь будет чёрным давиться,
зажигая по памяти чью-то звезду,
упуская с ресницы на чью-то возницу
то ли дар, то ли мзду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Фиолетовый всплеск свежевыжатой ночи
переплавит стакан с утонувшей мечтой
до виска ненавистно-любимых и прочих -
на стеклянный Брестоль.
Очумевшая высь будет чёрным давиться,
зажигая по памяти чью-то звезду,
упуская с ресницы на чью-то возницу
то ли дар, то ли мзду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
...И даже если еще нет музыки, важен ритм -
Первый низкий акцент, как удар, утверждающий ваше право
Друг на друга сейчас, в этой точке, где каждый почти горит,
И в четыре ладони, похоже, вселился дьявол.
…Отражается танец в зыбучих песках зрачков,
Потемневших от блюза. И в тесном контакте бедер
Равновесие ваше зависит от бабочек - банальных бабочек и костров.
И, конечно, от ритма – он вязок, изменчив, приятно неоднороден.
И ведет тот, кто опытней, старше, свирепей, сильнее... Вот
Самый лучший танцпол – подвернувшаяся поверхность.
…Гулкий низкий акцент. Вам, как паре, весьма везет -
И синхронность движений, и музыке соразмерность.
Доверяя друг другу, услышьте, как дышит блюз…
И, растаяв в плие, постарайтесь не торопиться,
Заплутав в самой хрупкой из самых непрочных узд,
Виртуозно в финале рассыпавшись на частицы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735344
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
[i]«Гей, конику, ти чий?
Чи ти вже звідав стайні,
Ґаздівських батогів,
Гарапників,попруг?
Гей, конику,втечи,
Бо, може, ти останній
Із нас, хто ще не давсь
До злих і дужих рук!»
(Василь Терещук)[/i]
…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже,урвавши ланцюги…
Зненацька вирина все небо на долоні,
Мов у твоїх руках зімкнулись береги.
…Гей, конику, втечи в степи зеленотраві,
де вольності твоїй не стане владних меж,
де зло зчерствілих душ маліє в сонцеплаві,
де втрачену мету свободи віднайдеш.
І пильний зір очей, і слух, кнутами скутий,
враз видивиться вдаль і вслухає мотив:
о, скільки в світі рук! – їм зась підкови гнути,
і скільки в світі рік, що ти не переплив!..
Тече на бистрині ріка, дзвінка, як пісня,
хлюпоче, сміючись, дзвін-римам навздогін –
на тому берегу Гніда Лошиця пізня
чекатиме тебе, здолавши часу плин.
Посеред тихих плес, в очеретах вшамрілих -
дві гриви промайнуть в високій осоці…
В неторкані сади, до яблунь перезрілих,
де Золоте Лоша зросте на молоці.
…Гей, конику, ти чий?..В якому безталанні
на тебе завели ляскі гарапники?..
О,скільки в світі пут!.. - і ти єси останній,
хто п’є водичку тут на відстані руки.
Попереду – шляхи безкраї, неозорі -
до них душа з попруг рвоне, не хотячи…
Якщо тобі туди, де в травах стигнуть зорі,
та на Великий Луг – гей, конику, втечи!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735081
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Еридо!... Бійся чистих вод!
Рушає льодовик, здригаючи планету...
Яким не був би грішним мій народ,-
ніколи кров людську не пив він на бенкетах!
Аресе!... Ти - не цар для нас, не бог,
а так,- приблудний пес, який не бачив долі...
Бий в груди! Що ж... Убитий Син воскрес!
Ще затанцює блиск зорі на Чорнім морі!
Лихі божки! Міфічний порох книг!
Наш Деміург святий! Як те, що в серці - вічний!
Згорить колись в вогні останній міф!
Еридо утікай! Рушає айсберг... Тріснув.
Ерида - богиня розбрату.
27.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Этот май бесконечный -
Как страж на пороге у лета.
Распылённый дотла
На осколки цветного стекла.
Эта странная помесь -
Слияние мрака и света.
Эта долгая повесть
О поисках в жизни тепла.
И дубовая роща
Еще до конца не одета.
И сползают лучи по стволам,
Как чулки по ноге.
Наша песенка спета.
Нас, кажется, предало лето,
И смеётся, и дразнится
В близком как сон далеке.
Я по зелени этой брожу –
Ну куда уж влюблённей?
И куда ж зеленее еще
Этим травам буять?
Одуванчиков стая слетела
С открытых ладоней.
Не догнать.
Не начать.
Не закончить.
И не избежать…
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734976
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Ти з'являєшся в моїх снах
І гуляєш спокійно в домі,
Вимальовуєш на шибках
Візерунки... мені знайомі...
Ці меланжеві кольори
Протягнулися через роки -
Як давно ти його створив
Світ хвилююче-кароокий...
Мій художнику, знов схитрив -
Порозбризкував світлі клапті...
Я прошу тебе, говори,
Хай теплішає в моїй хаті...
Дозволяю: малюй іще,
Ось, у затишку, з цього краю,
Де не знищиться знов ущент
Твій малюнок - усе, що маю...
Але сон утікає... день
Швидко вимив холодні вікна
І вже фарби нема ніде -
Тільки яблуня, що розквітла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2017
Где-то там, издалека, мне ещё кукуется
И берёзки белые кличут в хоровод...
Что же ты, душа моя, как зимой распутица -
И не вдохновляешься, и не мёрзнешь в лёд ?
Соловей - соловушка трелью заливается,
Роще зачарованной о любви поёт...
Почему в душе моей трель не откликается..?
Грустью приземлённая, прервала полёт.
На минуту слабости (врёшь!) найдётся силушка
И мгновенье радости - всплеском через край.
Оглянись, душа моя, зацвела рябинушка..,
Белая акация - торжествует май !
(собственной персоной)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734361
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Они придут однажды сами,
Их бесполезно приглашать,
Между реальностью и снами
Меня под утро утешать.
Они придут и разольются,
Наполнив спальни полумрак.
И затрепещет чашка с блюдцем
На столике среди бумаг.
Уже давно вставать пора бы,
Но я лежу, пригвождена
С неоспоримостью вокабул -
И содержанка, и жена.
На шторах ветреных качаясь,
Смешав картины на стене,
Их нежная взбухает завязь
И растворяется во мне.
И бродят соки, бродят реки,
И то, чему названья нет.
Вползает краешком под веки
Мой взбаламученный рассвет...
Когда ж отпустят из нирваны
К пристанищу - карандашу,
Я их коряво, косо, рвано
В блокнот смиренно запишу.
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734041
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Ступаю в день новий. О скільки дива,
Скільки краси – очей не відведу!
Розцвів бузок, щоб я була щаслива…
Живу!
Вслухаюсь в тишу, спів пташок – веснію.
Нап'юсь промінням сонця досхочу.
Віддамся вітру, загнуздаю мрію…
Лечу!
Зберу в вірші весни найкращі миті:
Сади, поля й травинки не згублю,
Крізь душу сію край свій у блакиті…
Люблю!
Себе гублю, втрачаю, не жалію,
У дні новім ловлю свою зорю.
Окрилену любов в душі лелію…
Й горю!
І так щодня, щороку, споконвіку -
Красивим, вічним засіваю путь.
Рощу у серці скарб – чарівну квітку…
Й цвіту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733896
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Ти просто є і більшого не треба,
світає небо легкістю висот,
злітає серце над квітучі древа,
жура ховає свій сумний кивот.
Ти просто є і кожна мить, як чудо,
як незбагненна світла дивина,
пливе у всесвіт радості луна,
лягає щастям лагідним на груди.
Ти просто є і сонми протиріч
уже не варті ані слів, ні значень,
в обіймах спраглих, зоряних побачень
защораз умліває стерпла ніч.
Ти просто є, і все у цьому світі
знаходить сенс у сутності своїй,
Ти просто є, тому і сонце світить
в душі розвесненій моїй...
16.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733816
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Вод збурених у Віслі віщі сни,
загадували смуток і тривогу,
далеку, воднобіч, лиху дорогу...
Той березень лишився без весни!
Двадцять дев"яте. Без світання день...
Мерщій позабивали вікна, двері,-
тепер чужі у батьківській оселі,
і ким були... -Забудьте! Нітелень...
Розпорошили душі, як золу,
на чужині... І ти один у полі.
Немає роду, хати , ані волі...
Ковтай чуже повітря, як смолу!
А Вісла розливалась на шляхи...
Тонув їх слід, щоб брат забув про брата.
Отак живем,- від ката і до ката...
У березні. В надії ... на весну.
14.05.2017р.
Операція "Вісла" - етнічна чистка, здійснена 1947р.( початок 29 березня).Полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945р. належали Німеччині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733462
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
А зараз це коли, чи може це тепер?
Чи років через десять, як не більше...
А усмішка гірка, бо вирубаний сквер
З твоїх надій,, аби не було гірше...
Бо зараз все життя повільно струменить,
На попіл сьогодення перетворить.
А десь там в вишині свободи є блакить,
Яка до тебе мріями говорить...
А зараз це коли, чи може це тепер?
Чого від себе пристрасно втікаєш?
Бо час не чарівник, все начисто зітер,
Як /зараз/ чистий аркуш запитає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733238
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
У моєї матусі в очах розцвітають волошки,
І палає у грудях негаснучий вогник життя.
Босоноге дитинство сховалось у неньчині зморшки,
Я по вишитій стежці крокую у світ майбуття.
А мені б у дитинство – на мить безтурботність вернути,
І весну зустрічати у нашім вишневім саду.
У піснях і порадах відкрию шляхи у майбутнє,
В материнській молитві у Бога покров віднайду.
Я з очей ніжно-синіх зітру їй і смуток, і втому,
Хай сміються веселкою, в погляді сонцем дзвенять.
Хай би де не була – всі стежки повертають додому,
Де батьківська любов, нескінченна свята благодать.
Міріадами зір відгукнеться матусине слово,
Воно сил додає для моїх неоперених крил,
Бо й донині звучить в серці вічна жива колискова,
Що тримає у вірі її життєдайних вітрил.
ЇЇ вірна любов усміхнеться , як сонце, весною,
Журавлем закурличе, очистить сльозою в журбі.
Рідна мамо! Люблю, обіймаю, пишаюсь тобою!
І цілую у скроні, й вклоняюсь доземно Тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733217
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
щасливі люди не пишуть віршів
бо їм по суті то н а ф і г треба
а я міркую чому я грішний
збираю рими з нічного неба
слова збираю неначе крихти
чужих історій з чужого столу
а міг мутити б інакший диптих
з’єднавши віскі і пепсі колу
навіщо дую чергову бульку
про дурня Ваню й царівну жабу
я б поплисти міг до Акапулько
чи полетіти на дерижаблі
навіщо ліплю до стін горбатих
мудрую наче я Арістотель
я міг би спини масажувати
а міг би стегна сідниці стопи
навіщо но́шу ковпак як блазень
кидаю жарти комусь під ноги
я міг би жити і без сарказму
і не смішити людей і бога
я міг би сливи зривати в зливу
і не казати чому й навіщо
я міг би бути одним з щасливих
і не писати ніколи віршів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733264
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
https://youtu.be/b4yrd1bAkdI
Мелодія дощу
Мелодія дощу – це сльози вітру,
Це смуток місяця за сонячним теплом,
Це спів води легкий і дивний,
Що стане життєдайним джерелом.
Це сльози осені за літом золотим,
За трелями птахів в гаях і в лісі.
Це шелест туги з краплями води,
Який зливається у річку пісні.
Змиває дощ краплинами з душі печаль,
Несе водою тугу і страждання…
І так у дощову погоду жаль,
Що хтось втрачає назавжди кохання.
08. 08. 2015 м. Львів, автор Калиновська Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733118
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Весна в словах, разделённых мыслями,
сорвётся с губ в несусветный бред
неизлечимо двоих, неистово
идущих миром друг другу вслед,
ещё чужих, но уже на ниточке.
Короткий вечер проденет в ночь
сто поцелуев, и все - на цыпочках.
И время спешно умчится прочь,
куда-то в зиму, вторую, пятую,
где до любви - не хватало снов,
где безымянные пальцы прятали:
она, вздыхая...
и он - без слов.
А мне всё чудится: сколько б нЕ дали,
хоть век бы - им разбираться лень
тогда ли, нынче ли, тут ли, издали,
что кто-то - Кто-то...
а кто-то - тень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[i]З приводу однієї публі[b]квації[/b]*
(оригінал, із чого "розгорівся сир бір" можна
знайти при великому бажанні саме тут -
дивись розділ дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316) - сам вірш[/i]
[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
[i]«Пересичення чи недолугість?*
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Це що, чергова звичка, забаганка,
чи переситились своїм, дідівським вкрай?
Не так давно самих себе ж боялись,
хто б знав, що нас чатує знов війна!
На рідній мові розмовлять стидались –
тепер гіркі плоди смакуємо сповна!
Дивіться люди, знову б не загратись
і не отримали новий голодомор.
Ще треба з Кримом і Донбасом розібратись,
та жалісливців вже лунає хор.
Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар.
Сказав і свого слова не порушу,
хоча подібні й не по серцю мені чвари.
Погляньте пильно кожен собі в душу –
народ ми вільний чи овець отара?!
[b][i]Richter,[/i][/b] 08.05.2017
[/i]
[i]* Цей твір став наслідком (як вважає Ріхтер -[b] О.У.[/b])
полеміки відносно твору Олекси Удайка „Свічі скорботи“.»[/i]
[i][color="#043087"]Наші буденні «клубівські» справи інколи «облямовуються» істеричними, повними обурення і гніву викриками окремих, вельми поважних та шанованих панів з приводу своє незгоди з манерою письма чи мислення тих чи інших авторів. Так сталося і з паном-товаришем Мачулою з приводу твору під назвою «Свічі пам ‘яті», де Олекса Удайко, мовляв, проігнорував такі, на думку опонента, «патріотичні» (додам, широковживані) образи як вишиванка та інші атрибути української культури і побуту, а використав щодо черешні, що осипалась своїм цвітом, сарі – елемент індоєвропейської культури (до речі, історично спорідненої з українською) і побуду. Такої «крамоли» на українську націю не витерпів вельмишановний поет і "розразився" навіть гнівним пасквілем щодо тих, які у своїх творах використовують інші, не українські атрибути побуду та прикрас, як наприклад «сомбреро» (не тільки «злощасне» сарі), підозрюючи у відсутності в них достатньої дещиці патріотизму.
(Щоб не утруднювати пошуками цитованого «оригіналу», подаємо його на початку публікації як неоціненний епіграф!)
А ще обурює шановного опонента використання при викладі своїх думок і вражень слів, котрих він, бачте, не знайшов у підручному йому словнику… Як на мене, подібні «нападки» критикана нічого спільного з обґрунтованою критикою не мають, а нагадують дитяче пхикання суб’єкта, у якого відібрали чи не дали бажану іграшку.
Літературні суперечки були притаманні всім гуртам і спільнотам одного і того чи різних жанрів. Згадаймо хоча б дискурси серед українських літераторів початку радянської доби! Окремі з «диспутантів» оформляли свої «оригінальні» погляди, як і товариш Мачула, у вигляді своєрідних «памфлетів-мадригілів» слову – пародій, і гуморесок, а то навіть і відвертих пасквілів. .. Та то були професіонали…, на творах яких ми вчимося уму-розуму і по цей час. Ми ж тут аматори-ремеслюки, які мають окрім свого хобі ще й професії для заробітку на хліб насущний. Між тим, і для нас, любителів-графоманів, важлива древня мудрість: «Платон, ти друг мені, та істина дорожча» .
Так ось, про істину! В науці є такий нерушимий принцип: не відкривай америк, горе-колумбе, або не твори велосипеда, кулібін…. А коли вже щось у[b]чво[/b]рив, то зроби відповідне посилання (компіляція). Крадіжка чи «переспівування» ідей чи результатів без відповідного посилання жорстоко карається… забуттям недобропорядного автора… А як не цитують тебе, то не маєш і відповідного наукового іміджу… та нових наукових проектів. Відтак будеш вимушений іти на базар… торгувати «сёмками». Але то вже таке… Крайній випадок. І тут про відверту крадіжку ідей і фабул не йдеться. Я про інше, а саме: жоден автор, що поважає себе, не ризикне повторювати вже відомі істини чи образи! Бо мета науки – іти далі! Так і в поетиці: [b]не втори – твори…[/b]Твори (якщо можеш, звичайно) щось нове, оригінальне. Один (просто - до слова!) недолугий критик на мій вираз «осиковим листом втикаюсь… у щастя» («Дві лініі долі») дорікав мене за те, що я, не маючи патріотизму, в даному разі не використовую «український символ» - калиновим листом! Я його в своїй правоті так і переконав… Він кинув мене в чорний список, а відтак сором’язливо (надіюсь!) прибрав звідти моє ім’я… Я ж не викреслив його з білого списку то тих пір, допоки він сам не зник з цього некошеного ним поля парнасового… В таку, приблизно, халепу на цей раз вскочив і пан-товариш Олександр Мачула, публікуючи свій «дружній шарж» під назвою «Пересичення чи недолугість?». Благо, що знак питання поставив… даючи право вибору читачеві чи виражаючи свою невпевненість в сотвореному… Я ж вибираю, друже, перше – недолугість! Бо пересичення, як бачу, тобі, пане-товаришу Мачуло, не загрожує…
[b]Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар –[/b]
вигукує Richter! Бідний Гедеон Ріхтер, взявся б за голову, почувши такі слова! Адже комерсант, як і його послідовник Байєр, швидко і з-не без користі для фармацевтики і своєї особисто розібрався б… як в українських вишиванках, так і «шароварщині» як напряму приниження значення українства в історії держави, яку ворожі Україні політики і «громадські діячі» типу Петра Толочка прагнули перетворити в бананову республіку, а українців-гопаківців-шароварників в ній – у «блазнів горохових». Та любимо ми, пане-товаришу Мачуло-Ріхтере, і вишиванки і шаровари як атрибутику українства і козаччини… Відтак не повторюємо як жупел щоразу і зі всякого і без всякого приводу (святиня ж!) всує! Ото ж: [b]не втори, а – твори…[/b] Творімо нові образи і неологізми, відкопуймо та відслідковуймо слово призабуте, яке ще не блищить яскравим блиском через словесну мішуру суржиково-канцелярської мови, якою , на жаль, все ще послуговуються багато хто з нас і тут, на цьому шанованому сайті під назвою «Клуб поезії».
Але Олексу у нелюбові до вишиванок ніяк запідозрити не можна. Це знає і мій шанований опонент! Бо де треба, там одягає він себе (маючи три такі одежинки різного фасону й кольору вдома) чи розкішну природу і її співців і цей народний витвір:
[b]Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
[/b]
Йдеться про вірш «Білі одежі», який сподобався і цитованому «памфлетисту»… Бо взяв же якось у своє «Обране» … Чи, може, пропустив цей катрен? Мо’, спішив і не прочитав наступний, який стосується більш вагомих, ніж «снігурові вишиванки», закономірностей поведінки природи і людини, у тому числі і нас усіх – мертвих і живих?
[b]Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв засудить:
Має панівне правління своє…[/b]
Дещо перефразувавши заключного катрена славнозвісного вірша вельмишановного візаві, хочеться як рефрен чи бренд для подальшої творчості кинути на суд читацький «основоположну» фразу нашої дружньої розмови:
[b]Сказав – й свого я слова не порушу,
і ні до чого нам тут зайві чвари...
Пильнуй, поете, кожен власну душу
й паси достойно дум свою отару!
[/b]
Тож не забуваймо і про почуття гумору, який так привітно, тепло і доброзичливо "скрашує" наше нелегке сьогодення!
Амінь, колего, пане, товаришу, друже!
З повагою…
до слова,
твій Олекса Удайко [/color]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Тихо на сонній вулиці.
Місяць піднявся над стріхами.
З пуп’янка півник проклюнувся
Дзьобом смішним індиговим.
І видається, що раночок
Він за хвилинку будитиме,
Білі півонії-панночки
Хваляться сукнями літніми.
В місячнім сяйві, як в патині,
Все урочисте приховане.
Так би й лишилася – затемна
В замилуванні схвильованім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732920
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
Любитимеш…
Допоки ще сичі
Не розлякали нас у стиглих липах…
Допоки я у тебе на плечі
Не розридаюсь
відчайдушним схлипом…
Допоки ще
Розкришені слова
Не розчинились у горнятку кави…
Допоки плаче скрипка степова
У сон-траві
до п”ятої октави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732635
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Вірші, вірші... Вже скільки їх світом
Розбрелось - не зібрати... Агов!
Ніби кинуті душі на вітер,
А під ноги, під ноги - любов...
Відболіло, зреклось, пролилося
Серпантином приречених слів...
І, цікаво: чи в кого збулося
Те, навіяне маревом снів?..
Розпорошене в темряві ночі,
Переплакане тисячі раз,
Та улітку хоч ночі коротші,
А зимою - задуха з образ...
І безвихідь тримає в полоні,
А кому все розкажеш - нема
Ні душі... Лише тисне на скроні,
Засипає снігами зима...
Весни, весни... Тепер не для мене -
Навесні я палила завжди
Все торішнє, старе, не зелене,
Що твої засипало сліди...
Чи згоріло ж усе, я не знаю,
Та й не хочу - нове зацвіло!
Волошкову обнову шукаю -
Кажуть, літо летить у село...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732627
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
У спомини, в зеленій палітурці,
упишу травень листячком-дощами...
Паломнику! Стань долею-словами!
Вишневий цвіт опав, зронивши тишу...
Вгорі, там де визбирую тумани,
встає над світом сонячне кресало...
Паломнику! Вогню як стане мало,
твій дух в мені хай спалить млосну тишу...
І вже не прикро! Світ - повчасне диво.
Тепло ловлю думками у долоні.
Я не сама. У серці твої скроні...
Паломнику! Твій мир в собі залишу.
09.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
(У студентські часи, навчаючись кілька місяців у Оломоуцькому та Празькому університетах, мені в око потрапили чеські поминальні клепсидри – великі аркуші рукописних некрологів, виставлених перед будинками на вулицях, з обов’язковими ритуальними живими червоними трояндами, переламаними і обвитими чорними стрічками, з незмінним надписом, що рівнозначний українському «Вічная пам’ять» - [i]«Кdo byl milowan, neni zapomenout»[/i], що в перекладі звучить:
[b][i]«Хто був коханим, не є забутим»![/i][/b])
Як проминальність цю нам відбути –
«хто був коханим, не є забутим»…
Не є забутим, не є пропащим
Все те, що рідне, все те, що наше.
Тож, а чи бути, а чи не бути –
«хто був коханим, не є забутим».
Життя минуще – нетлінні тру́ди –
«хто був коханим, коханим буде».
Душа нетлінна, як колисанка:
Біла сорочка та й для Іванка…
Обітованні і в криптах рути –
«хто був коханим, не є забутим».
…О шквали бранні, на списах – груди –
Хто був коханим, коханим буде…
Сочить-ятриться незгойна рана –
Хтось був «коханий», була «кохана»…
І в день, і в темінь їх окрик чути:
«Хто був коханим, не є забутим»!
Є і по смерті в тім насолода –
Земля кохана, кохана врода…
З очей спадає луда облуди –
Хто був коханим, коханим буде!
Усі кохані в часи прощальні –
[i]Непроминальні, непроминальні…[/i]
Усім жаданим – жаданим бути –
«хто був коханим, не є забутим».
[i](Зі збірки громадянської лірики
"Непроминальність, або Енколпіони для душ".
- Львів:Сполом,2017)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732540
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
А крига днів у відчаї дотреться,
Надломлені до болю, ми, краї
І страх холодний, але серце б/ється
В сувоях сьогодення, лишаї.
......
Не стримані в розкиданості слів
Де світ стає, мов вічна мерзлота.
А може то один із дивних снів
Де сонцем лиш примарна темнота...
......
Така гірка замерзлим полином
І крига нами все ж таки дотреться...
А може ще розтопиться теплом
І дивний сон усе таки здається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732345
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Ні слова, ні прощання, ні цілунку
Душа упала на останнє дно
Ні...
Не чіпай: нехай там і ридає...
Їй, як мені, по - суті, все одно.
Нехай поплаче - їй так стане легше
Той біль зостанеться лише в її очах
Не варто...
Відпусти...
Не смій торкатись...
До тебе він її так обіймав
Дивись, вона щоночі йде блукати
Говорить з тінями такими, як вона...
Лишає лист із маркою у скринці
Лиш не вписавши в ньому адресат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732308
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
ПОД ЗАНАВЕС
Крадется в театр июньский тревожный рассвет -
Лучи в витражах разбиваются на осколки,
Танцуют на люстрах, по зеркалу, да на полке,
Где в вазе ссутулился пьяный роскошный букет -
Участник событий, последний жилец гримерки,
Пришедший со сцены вчера. Раз хозяйки здесь нет -
Гастролей не будет... Эпоха глядит с афиш -
Похожа гримерка на выставку, зал музея.
В театре, как в жизни, всегда героини взрослеют:
Беспечная инженю - в Даму Пик. И не утаишь -
Пора уходить, больше публика врать не смеет:
Восторженно ахнет, но, все же, ноблесс оближ...
Нет мази волшебной от старости Маргарит
И век театральный у каждой Джульетты краток.
Отрезок с июня по август - синоним каторг,
Ведь жизнь кочевая впервые застынет. И
Осенний сезон открывать на восьмой десяток?!
Пожалуй, довольно. И так уж давно сердит
Господь на артистов, шутов, да на лицедеев -
Видать, конкуренция храмов и сцен не прошла.
...В обители муз театральных вчера был аншлаг:
Актриса прощалась - овации громче, острее! -
Поклон и на бис. Об июне едва сожалея,
Покинув гримерку под занавес, в вечность ушла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732164
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Як довго
мене одлучав од себе,
Ламав до хрусту кісток і стебел.
Я соком
надломи усі оросила.
Забути –
несила?
Досвітніми
росами ляжу на трави,
Піймаю
В долоні яскраву заграву
І легко
До матінки-хмари полину
Без тіні
провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732096
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Сквозь кружево тончайших завитушек
И вычурность словесных эскапад
Февраль нутром срывается с катушек
И пишется навзрыд и наугад.
Вслед музыке, отвергнутой поспешно,
Еще звучащей, но уже не в лад.
К тому, что как дыханье - неизбежно,
Туда - в грядущий Гефсиманский сад.
А Ольга не жалеет откровений,
Взамен не получая ничего.
И из Москвы, из желтых сновидений
Приходят письма странные его.
И слов избыточность, и строк витиеватость,
И мыслей гуттаперчевая вязь.
Но никому еще не удавалось
Таким февраль озвучить отродясь.
А Ольга ждёт.
Исписаны страницы огрызком страсти,
Сердце - кверху дном.
Сумятица,
Свиданья за границей...
Не сбудется.
Ни завтра, ни потом.
Его нелепые изысканные шоры
Судьбы не перемелют жернова.
И мир весь - это музыка,
к которой
Осталось только подобрать слова.
Апрель 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732112
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Летательно...
Слово какое -
взлетать вместе с ангелом в чтиво
тебе - с облаками и в море,
а мне - до безкрайнего дива...
Вино ли - во вкусе озона,
крылаты фантазии, звёзды...
Очерчена счастия зона,
до встречи...
И встреча!...
...и - после...
Здесь шут, пилигрим и священник,
и кошки мурлычут, и нимфы...
Здесь хочется, встретившись, верить
что чувства - реальны, не мифы...
Случайно судЕб исполненье?
Константою линия жизни?
Летать бы, волнуя терпенье,
мечтать - с колыбели до тризны...
Не бросив на свалку законы
открыто хмелеть рокинрольно,
Запреты,
преграды,
препоны - презренны...
Летательно это, прикольно!
***
Летательно...
Слово и дело...
кого-то - убило, задело,
кому-то быть птицей велело,
крылами взмахнуло умело...
Взлетело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731850
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Мне - лишь глотать глазами
всё, что прожито кистью
там, где по будням - заметь,
где в воскресенье - чисто.
Там, где рождались блики
из-под души на паперть
будто ответ на крики
"Выньте-положьте!"
- Нате!...
Просто глазами Бога
кто-то увидел чудо.
Мне - лишь смотреть и трогать
масло.
И холст.
И - буду,
чтобы все страхи утро
вымыло перламутром
там, где на холст уютно
вытекла медью турка.
Это - не так уж мало.
...кофе сварю, пожалуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Я сегодня на грустной волне познавала,как воют от скуки,..
Как удары по левой щеке согревают озябшие руки!..
Почерневшие вдруг небеса затеняют опухшее солнце...
Как тоска заползает в глаза,в зеркала и квадратик оконца...
Не зови меня!..Отпусти!..Над душою невинной не властвуй,..
Не ускорив навстречу шаги,под малиновым звоном причастий...
Я сегодня на грустной волне укрываюсь словами от муки...
Подарю эти мысли воде,чтобы помнила струны разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
[i]"Я задихаюся і благаю Вас щастя,
яке тільки можливе".[/i]
[i][b](Фридерік Шопен до Соланж Клезанже.
Новорічна ніч 1847 року)[/b][/i]
Не склалося. Я вас люблю, Соланж,
але так сталось, ви тепер заміжня.
В сльоту столичну в'їде диліжанс,
а в нас заплаче цвітом дика вишня.
І я, як дика вишня, упаду
доземно в бризках чулості під ноги...
Спасибі вам за буйність молоду,
за вперту облюбованість дороги.
Сьогодні, Соль, я гратиму про час,
що, нами обертаючи, відходить.
Прелюд - це Ви... Елегія... Ні, вальс...
(Терпке вино cп'янить, заколобродить -
шумке, як ваша юність і краса,
як хвиля, що возносить на узвишшя,
як птаха, що зринає в небеса!..)
Хоч визнаю, безпутнє це заміжжя.
Безпутні подорожні?! Ні... Обман -
у тім талан, що в музиці спасіння!
Жага життя - Аврора Дюдеван.
Жага розтала, як роса весіння...
Тепер благаю щастя, Соль, у вас -
такого щастя, що в цвітінні тоне...
Я впишу щастя в музику і в Час,
і в почуття тремкого напівтони.
Рожевий цвіте, щастячко, пливи -
бездонне, неоглядне, надвелике...
Нетлінна Музо, Музико, живи! -
при доторку до ймення Фридеріка.
https://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M&list=RDlAvcmWK7jVE&index=4
[color="#ff0000"][i]Авторське виконання вірша на тлі музики Фридеріка Шопена можна почути в інтернет-ресурсі: [b]Ірина Вовк.Артбесіда.[/b][/i]
https://www.youtube.com/watch?v=bQOnKcpuKRI[/color]
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731511
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Колись один дід мав червоні труси –
Прийшов комунізм (най би шляк його трафив)
Й забрав ті, що дідо два роки носив,
Бо треба було для параду їм прапор.
Колись дідо мав фарби і олівці,
Хоч може й не славивсь художнім талантом,
Але комунізм відібрав їх усі,
Щоб хтось з кольоровим ішов транспарантом.
Колись дід удома тримав барабан,
Хоч може й не мав він музичного слуху,
Але комунізм і його відібрав,
Щоб хтось на параді у нього постукав.
Колись дідо мав свій портрет на стіні,
Де він ще хлопчам обіймав батька й мамку,
Але і його відібрав комунізм,
Щоб лико вождя помістити у рамку.
Щороку у травні були такі дні:
Як стадо людей йшло колонами радо
Удома лишався засмучений дід
Й дививсь у вікно без трусів за парадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731371
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Колись один дід мав червоні труси –
Прийшов комунізм (най би шляк його трафив)
Й забрав ті, що дідо два роки носив,
Бо треба було для параду їм прапор.
Колись дідо мав фарби і олівці,
Хоч може й не славивсь художнім талантом,
Але комунізм відібрав їх усі,
Щоб хтось з кольоровим ішов транспарантом.
Колись дід удома тримав барабан,
Хоч може й не мав він музичного слуху,
Але комунізм і його відібрав,
Щоб хтось на параді у нього постукав.
Колись дідо мав свій портрет на стіні,
Де він ще хлопчам обіймав батька й мамку,
Але і його відібрав комунізм,
Щоб лико вождя помістити у рамку.
Щороку у травні були такі дні:
Як стадо людей йшло колонами радо
Удома лишався засмучений дід
Й дививсь у вікно без трусів за парадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731371
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Мені наснилось, що зима лягла на груди,
Що мертвим спомином печаль цілує губи,
Що йшла розхристана душа босоніж в небо –
Уламки серця лікувать була потреба.
А їй навстріч одні дощі невтихомирні,
Та й поміж ними чуються пісні псалтирні.
І бачить Божу благодать вдаль за громами –
Зі сховку серце дістає й кладе до брами.
І стільки болю, сліз, утрат… в уламку тому –
Все це лишила, а взамін несе додому
Любов всепрощену, що живить дух в скорботі.
І я прокинулась – мій ангел був навпроти...
(вибачте, що заблокувала коментарі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731312
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Ще кілька слів про Час, що час у чарах гусне -
шумує, як вино, струмує, як вода...
Ще кілька слів про нас, коли нутро розпусне
черницями чекань свій брід перебріда...
Чекай, чи не чекай - все вишумить, запевне,
забродить, заятрить на шрамах давніх ран.
Загуслий біль терпкий до тебе вкотре верне
і в глупу північ сов, і в паморозню рань...
Цей окрик самовбивць, що житіє шаліє,
нестерпно коні мчать, нахрапом несучи...
Чи верхи, а чи ниць, допоки ціль змаліє
над урвищем бажань, над згарищем свічі.
Мовчи. Не дослухайсь, чи сновигають кроки
півп'яні від прозрінь, півдикі, півбліді...
Прости і не клени, що надто світ широкий
за мурами дзвіниць - у вільній, у ході.
Ужаль мене, стожаль, прощай, моя любове,
пекельна всебідо, стожильно навісній:
ні слів, ні нарікань, хай навіть смужка крові
поволі витіка у римі голосній.
Ні поголос ридань, ні безголоса пуща
безмежних всепрощень, загублених між губ -
нам нас не поверне, хай навіть чорна гуща
нам вижлуктає Час у пащах душегуб.
Ми самовигнанці, ми спалені до краю -
бездомні між своїх, оглухлі і сліпі...
Ми ніби посланці обкраденого раю -
за спопелілих нас подякуєм собі!
У сумерках блукань, без тями, без вагання,
ще теплиться в очах, жаріє щось немов:
при тьмяних, при свічах - то тінь бреде остання
з невірою в одчай... і вірою в Л ю б о в!
[i]Зі збірки "Семивідлуння". - Львів: Каменяр, 2008.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731058
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
[i]"Хотів би я хоч раз відкрити двері в Сад,
що зветься - Есмеральда"[/i]
[i](З пісні "Bell")[/i]
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...
... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як в и р о к Д о л і,
от-от оглушить дзвоном. Упаде...
Чого шукаєш? - не знайдеш ніде
своє розбите на череп'я щастя...
Ілюзіє, сховатися не вдасться
у закутки чужих fata morgan.
... Та, Господи, що коїться?! Орган
пливе і розсікає тло зловіще...
Хтось у сутані дихає все ближче
у надлишку невтолених бажань...
... Твоя душа, мов полохлива лань,
а хоч би в зашкарублім мішковинні,
блукає десь над хмарами... Невинні
уста твої, і очі, і слова...
Прочиниш браму - кояться дива
за мурами - розквітлі Божі Очі
і у тоненьких павутинках С а д:
тут гронами важніє виноград
і джерельце з-під каменю дзюркоче...
... Омиєшся - і скупана в сльозах
засвітишся іскристо і пломінно...
Ти - Е с м е р а л ь д а, в і ч н а і н е з м і н н а,
розкрита виноградова лоза!..
... Чиєсь ім'я, чиясь могуть всевладна,
чиясь хода - важка і недоладна -
торкається невпізнано: в о н а !
Захланний світ у підступах до храму,
а ти о д н а у стінах "Нотер-Даму"
і С а д о д и н... і т и... і т а ї н а...
...Крізь тебе, крізь віконня в риштуванні,
проходять у бедлемному убранні
мужі - від багача до бідняка -
і в кожного простягнута рука -
пливуть крізь тьму, крізь тебе і до тебе,
усі сонця, що назовуться "Фебом" -
Мішелі, П'єри, Жаки і Роланди
(герби, маєтні знаки - пишні "ґранди") -
впізнай, спинися, вибери мене,
коли ти справді д и в о н е з е м н е,
п р и й м и н а м и т ь о б л и ч ч я
Е с м е р а л ь д и ...
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731187
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
* * *
Я замовкаю, бо з якогось дива
З'явилося в краян у тиражі,
Моє приватне мемуарне чтиво,
Що друкував під псевдо в Мережі…
Як давні друзі, молодь і мужі
При зустрічі всміхаються грайливо,
Хоча ми не знайомі і чужі…
А ксьондз новий засумував безвинно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730941
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Пиши листи... На яблуневім цвіті.
Мій вітер-листоноша не дріма!
Здіймуться сторінками у повітрі,
понесуть світом прагнення-слова...
І хто же зна?... Впадуть під ноги людям,
нечитані, чужі, порожні сни?...
Чи, може, в переддень Покрови, ранком,-
листом барвистим вернуться вони.
28.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Хочеться дихати, дихати, дихати, диха…
Ніч така: зшита з мережива див і надій.
Будь мені щастям в години і радості й лиха,
Хлібом святим – натщесерце, на кінчиках вій –
Сіллю, вином… Ким завгодно: чи Богом, чи бісом!
Сковуй мене ланцюгами від ліній ключиць
Міцно по вигинах тіла, від нині і прісно,
Й далі за контури досі незнаних границь.
Місячне сяйво на плечі. Між зоряних станцій
Ми, наче сон, монохромними кадрами. Лиш
Ніч така: хочеться дихати між твоїх пальців.
Стань моїм... шепотом/криком між тишею тиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
У далеке Закарпаття,
Часу й простору діру,
Провалюсь. І з купи шмаття
Знов сама себе зберу.
Стане цільною картина.
Від журби збудую гать.
Будуть гори й полонини
Тут мені допомагать.
Тут такі далекі далі...
Хочеш - вір, або не вір -
Чую ще на перевалі,
Як синіє Синевір...
Із усіх джерел нап'юся,
Біль як повінь промайне.
І коли я повернуся,
Не впізнаєш ти мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730784
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Весна - журба вчорашньої зими,
Одвіт на те , чи ми любити вмієм…
Сповзає холод маревом пітьми
До пліч, до ніг… До серця ж не посміє…
Та скрижаніле серце не суди,
Не сполохни його, немов звірятко.
І хто йому шепнув, що між людьми
Зігріється і все почне спочатку?
Та й хто сказав, що це твоя весна?
Хоч частку її носиш в своїм серці?
Хіба наситилась душа сповна
У дикім щемі й спраглості відвертій?
Не прирікай весну свою на мить,
Не програвай любові справжній битву!
Душею зможеш небо оповить,
Щоб скласти гімн любові як молитву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730352
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Відчуй мене, моя кохана,
І осінь ту п'янку, багряну,
Що милостиво дав нам Бог,
Щоб лебедіти в щасті вдвох.
Відчуй мене, коли медово
Духмянить місяць смерековий,
Коли у світанковій млі
Нас манить марево землі,
Коли у голубім астралі
Звучать нам Бахові хорали...
Відчуй мене і відлюби,
Як у блакиті голуби!
Відчуй мене, коли в розлуці,
Без тебе – я в пекельній муці.
Коли у мріях – лиш з тобою,
Відчуй мене, моя любове!
Відчуй мене, коли за морем
Я буду ждать тебе. Не хором –
Сама вітатимеш мене...
Відчуй мене! Відчуй мене!
Відчуй мене! Бо лиш з тобою
Ділю не злу, а щедру долю,
Бо неминуще не мине...
Відчуй мене!
Відчуй мене...
12.10.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400581
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 24.04.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Никогда ещё май не бывал также близок к провалу
Обещанья весны кроет корка прозрачного льда
Эта льотра-зима переносит страданья помалу -
То туда, то сюда
То туда, то сюда - так колеблется маятник неба
Кому вечность - за миг, кому миг - ни за ломанный грош
Это истовый кайф - когда быль превращается в небыль
Не поймал - не поймёшь
Не поймал - не поймёшь, почему я немного не в духе
Жизнеед жизнелюба не вычислит по номерам
Это льотра-зима отпускает весну на поруки -
Та идёт по рукам
Та идёт по рукам, словно истина, бита-избита
До меня добирается в ссадинах и синяках
Обними и усни, кострома*, моя речь посполита
Мой гопак тапака
Мой гопак тапака - это танец любви и печали
На подносе судьбы , как по тонкому крохкому льду
Пока льотра-зима атмосферные вехи качает
Я к тебе не дойду
Я к тебе не дойду
То туда, то сюда
Не поймал - не поймёшь...
-----
*Кострома — сезонный мифологический персонаж, являющийся воплощением весны и плодородия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730211
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Читати...
Думати.
І бачити весну...
В прив"ялих травах,
скошених дощами,
у камені,
порослому мохами...
Читати,
бачити
і славити весну...
Вслухатися в елегію вітрів,
і відчувати,
чути
серце любе...
Усім єством,-
минаючи шлях згуби...
Вслухатись,
чути
проповідь вітрів...
Відкрити небо -
сила у думках!
Прийняти,
взяти
хрест -
бо дух твій схимник...
У чистоті - щоденні екзорцизми...
І волі світ,
де в"ється Божий шлях.
21.04.2017р.
Схимник - чернець, що прийняв схиму( найвищий чернечий ступінь, який вимагає від посвяченого найсуворішого аскетизму).
Елегія- жанр лірики, в якому виражаються настрої смутку, роздуму, меланхолії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730007
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
А фініш вже – не за гора́ми.
Зірвуть життя, мов з гілки плід,
і ми розвіємось димами,
лиш в пам'яті лишивши слід
у тих, що йдуть слідом за нами.
А дальше? Потім, коли й ті
покриють диму пеленами
земні діяння і путі?
Плита чи хрест на кладовищі,
що менше, ніж за сотню літ –
як вуглики на попелищі –
не збудять спогадів політ
в нащадків, нам уже не знаних.
Що наші ймення скажуть їм,
крім викарбуваних там даних?
Без нас би рвалась нитка роду:
в їх краплях крові – наша тінь,
твій погляд, сміх, твій янь, мій інь,
від нас в них мудрість, сила, врода...
Тож в древі нашого народу
є гілка кровних поколінь.
2012 р., 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Знов диво -
Ти –
До мене в тихі сни,
Знов мова журавлів з червоно-чорним пір’ям
Хвилює чаклуна, що сипле сміх
Зеленим раннім вистиглим подвір’ям…
Проснулась - за вікном замерзлий білий пух
З беріз і їх подруг-тополь зриває вітер,
Від квіту й снігу вишні позгинали віти
І почорнів горіх
Серед весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729722
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Так як раніше уже не буде
міцно забито останній цвях
переходив цей синдром застуди
що розігрався на почуттях
перехворів вже кістки не ломить
не розбиваю в стіну кулак
більш не питаю у себе хто ми
бо не дізнаюсь про це і так
вже приземлився зазнав фіаско
наш нетривалий палкий політ
хоч ти солодка була як паска
хоч я дививсь як на сало кіт
хоч цілувалися серед вулиць
хоч вилізали кудись на дах
хоч були сукні які не мнулись
хоч зігрівалась в руці рука
хоч ти мене частувала соком
хоч я блаженно заходив в рай
хоч ти кусала мов ненароком
хоч я терпів та казав кусай
хоч було грішно обом і смішно
хоч заглядали дзеркала в нас
хоч ми з тобою зламали ліжко
хоч пропускав десь на кухні газ
хоч ми співали собі в маршрутці
хоч танцювали під only you
хоч пили каву удвох по трубці,
хоч мало часу було для сну
хоч ми літали на крилах наших
хоч ми ганялись за міражем
хтозна чи буде ще щось інакше
та як раніше не буде вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729979
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Смакуєш безсилля повільно ковтками,
На більше ти просто не здатен.
Зшиваєш нам небо до купи думками,
Де громом переклик утрати...
Чи може то відстань терпкого сумління,
Де сповідь забути не можна.
Чи сакур тендітних, запізнє цвітіння,
Де болем пелюстка є кожна.
А в небі клекочуть німі урагани,
Зітерті зусилля на порох...
Ми просто прекрасні, сухі екібани,
Хоч весни заб/ють нам на сполох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729853
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Так бывает только в дни молодости или войны -
Все исполнено смысла и крайностей: на закате охра и терракота,
Воздух с крошками золота, старое кресло бордовое у стены.
В этой комнате все еще пахнет хлебом, оливковым маслом, книгами и субботой.
Так бывает, когда умирает близкий, уходит особенный кто-то,
Будто прошлое растворилось, жизнь внезапно сбросила обороты -
Чувства тех, кто остался, святы, скомканы, напряжены...
В этих видениях будет всегда хоть немного мглы -
Мягкой, рассеянной, но потому и таинственно веской,
Как на старых портретах, где даты стерты, а краешки затемнены -
Фотографии тоже взрослеют кощунственно быстро, неумолимо резко.
И неуместно скрипят пружины, тень вжимая в привычно измятое старое кресло,
И хоть в комнате все еще пахнет детством,
Но обнять уже некого, с нерассуждающей нежностью подойдя со спины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Прекрасна Людино, ти знову зі мною
Цей вечір квітневий нам зустріч приніс
Між нами ледь-ледь повіває весною
Бо холод за плечі бере все сильніш.
Немає тепла… розквітають дерева
Ми вже не цвітемо. Мабуть, відцвіли.
Засмучені очі тепер невеселі
А був колись час, що й щасливі були.
Обличчя у зморшках, вуста опустились…
Здається, ще трошки – і зірветься плач.
Колись ми з цих вуст дикий мед разом пили…
Колись це було, а сьогодні – пробач!
Чого ми не взяли з якоїсь причини,
Того не візьмемо… хоч знаємо ми,
Що десь, в глибині, іще справні пружини,
Що можуть дива сотворити з людьми.
Чи здатні на щось у цей час ми обоє?
Мабуть, що вже ні… з’їла душі іржа.
Розлука холодною лила водою
І різала їх гостротою ножа.
І всі поривання здаються даремні.
Я – тут. А ти – там. І так буде завжди.
І ночі без снів будуть важкі і темні,
І десь в падолисті зотлілі сліди.
Зотлілі сліди впертих мрій та ілюзій.
Зотлілі сліди, що вели у туман.
Чи ж також наснились на росянім лузі
Купання нічне і зірок океан?
Чи ж тільки примарився місяць уповні
Що нам по ставку рушничок простеляв
Ох! Щастя ти нашого зоряний човник,
Чому тільки маревом кличеш здаля?!
Подруго єдина, я знову з тобою.
Для бесіди маємо кілька хвилин
Ділися зі мною своєю журбою
А там – на добраніч!
В безсоння.
Один.
18.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729269
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Є Ангел чорний, Ангел білий.
Душа метається поміж.
Шептав Злий Ангел так уміло,
Що маю жити я простіш,
Що егоїстом бути треба,
Нести у світ бездумно зло,
Тоді сягну я легко неба,
Тримаючи в руках перо.
А Добрий Ангел нахилився,
Промовив тихо: «Потерпи»,
Торкався кінчиком правиці,
Коли хиталась від ходьби,
Віщав: «Іти - завжди непросто,
Піднявши інших, як впадуть,
Та це і є твій шлях для зросту,
А для поета - вища суть,
Коли рядки живими будуть,
Одне від одного не згірш,
Правдиві допоможуть людям,
Брехливі ляжуть в мертвий вірш.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729009
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
[b]
Мир наш
Хрупкий
На семи струнах
В семицветных строках
О семистах мирах
И снова
Искрится
Звёздной пыли
Звёздный прах
Весенней синевою
На семи ветрах
Так было
Есть
И будет
Когда душа
Танцует
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728991
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Ставлю крест на тебе.
Грубый, черный и жирный.
Не скучай, не жалей -
Ставлю крест.
Огляделась окрест -
Кто тут самый невинный? -
Это, кажется, ты -
Ставлю крест.
Ветер поедом ест -
Думай, мол, хорошенько!
Что тут думать уже? -
Ставлю крест.
То ли это спасение,
То ли лишение...
А, была не была, -
Ставлю крест.
На тебе столько мест,
Где могла бы автограф...
Но забыла букварь -
Ставлю крест.
Молчаливый протест мой.
Небесный фотограф,
Я готова, снимай! -
Ставлю крест.
Апрель 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728903
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Мої тополі, сестри ясночолі!
Де ваш собор із кронами дзвіниць?...
Більш не ввійду у затінка простори,
і вівтарям не вклонюсь як колись...
Моя святине! Сило і наснаго!
Тебе беріг сам Час, а, люди,... ви?
Охрищені - живете, як погани!
Залишили від стін собору пні...
І моє місто - склеп із шлакоблоку,
асфальт в зеніті сонця, як смола...
Зелений храм, воздвижений весною,-
модерну вбетонована краса.
12.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728473
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
В безодні ще невичерпаних слів,
Серед снігів, розлитих у спокуту,
У ріки, що не знають берегів…
Спивай цю пісню, мов гірку отруту.
Бо відболіло, змовкло, відпливло –
Не ті вже води трави колихають.
Бо вольній птасі, що з одним крилом
Небесні злети у очах вщухають.
Бо все минає, бо всьому межа,
І навіть сонце вірить у край неба.
Пониклий погляд ріже без ножа,
Печуть ще рани в птахи поміж ребер.
Це просто біль, що скиглить між вітрів,
Це просто страх, розсипаний у трави.
Це просто небо тужить між світів,
Що не обійме птаха в час заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Його звали Серце. Умів як ніхто він кохати.
Галантний, турботливий, скромний, однак, кавалер.
Симпатію часом до нього плекали дівчата,
А він, як зациклений, марив єдиною Клер.
До неї тако́ж залицялися Євро і Долар –
Зухвалі хлопчиськи з тавром непотрібних понтів,
Які зустрічатись схиляли її після школи,
Займатися тим, про що Серце лиш мріяти смів.
Запрошував Клер Серце спільно піти до театру,
Квитки купував, щоб відвідати разом концерт,
А Клер опускала вниз очі, як чорні агати,
«Пробач», – говорила, втікала від нього мигцем.
А Долар і Євро водили її в ресторани,
Возили на диско, бувало купляли парфум,
І гралися – звісно, що гралися! – з Клер вечорами,
Досита награлися і залишили одну.
Ридала Клер гірко, збиралися сліз повні відра,
Збиралися в кошики жмені гарячих образ.
Розбилася, наче літак, мрія про dolce vita,
Лежав, мов дроти на узбіччі, обірваний час.
А Серце приходив і змушував битися груди,
А Серце давав для душі електричний розряд.
Вона проганяла, але не ішов він нікуди,
Та щоб він насправді пішов Клер хотіла навряд.
Притишився плач потихеньку, загоїлись рани,
І блискавки, й грім перестав розкидати Перун.
Здавалося Серцю, що будуть із Клер вони разом,
Та раптом до неї почав залицятися Фунт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728343
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Я... Боєць у окопі... Чи п"яний таксист...
Маю клопіт... Від жаху завмер парадиз,
Бо у зіграній ролі читаю сумній
В книзі долі прописаний припис мені...
...на світанку зоря запалає вогнем,
Та, можливо, до ранку не стане мене,
І, відходячи, встигну вловити услід
Парадигму, де заходом може є схід,
Ілюструючи думи холодні тумани,
Посивілі від суму, мов локони мами...
...у кружлянні хурделиць злітаючи вниз,
У душі закапелок мерщій загляни,
У якому тримають незроблені справи,
Що згорять у останнього сходу заграві,
І дівчИна, тобою не створена мати,
Та, не встигнеш якої вже доцілувати,
Гляне з дОкором, хіттю і сумом услід...
...та палає, палає нисходження схід,
Де летіти увись чи донизу далеко,
І з собою не братимеш навіть молекул...
...аксіома застиглості кави глясе
Сенсу коми невігластва втому несе.
В світлі звільнення думи і чистих ідей
Увійду в безкінечної істини день.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117041001097
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728121
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
[i]Жорстокість – це риса характеру добрих людей.
Вона виникає тоді, коли об твою доброту починають витирати ноги.[/i]
[b][i] (Брюс Вілліс)[/i][/b]
Мабуть, я невиправна /чи несправна/:
Усього вчусь, а жити й не навчилась…
Я довіряла людям безпідставно?..
/Чи, може, я такою народилась?/
І вкотре біль, закутавши бинтами,
Все намагаюсь хиби відмолити.
Гадаю, що, напевно, вже востаннє
Із ніг себе дозволила я збити.
Бо скільки не терпи, та все ж урветься –
Латаю нерви нитками зі сталі.
І не відомо: як тепер назветься
Те, що в мені лишилось від моралі.
Сама б не потерпіла лицемірства!
Та що ж… Тепер, здається, я не краща:
Аби переступити в людях звірство,
Доводиться залізти вовку в пащу.
А я й без того не була святою.
Бувало всяке… Та кому судити?
Але пліч-о-пліч завше з добротою
Ішла, допоки не здійняли й свити.
Хтось скаже, що в мені душі немає…
…Я й справді забуваюся про неї,
Коли у прірву відчаю штовхає
Людська жорстокість в пошуках трофеїв.
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
А поміж нами – зими і літа,
Осявання квітуючого саду,
І смужка осені землисто-золота
Із розчерком яскравої помади,
Між нами - потягу і штормів океан,
Невидимі, та непохитні мури,
І божевілля, і хмільний дурман,
Оази сну, в якому безліч гурій.
Між нами – деви: відстані і час,
Земне тяжіння, непідвладне волі,
І чар надій, що сяйвом живить нас,
І тисячі нескладених історій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727975
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Посмотри, в абрикосы Бог щедро вплетает радость -
сколько хочешь распутай и просто себе возьми.
Взрослый мир, созерцая как мячиком скачет градус,
снизойдёт до ребячливой, звонкой, большой возни ,
где опять нараспашку объятия, куртки, окна.
Безоружные души, расплавленные в апрель,
создадут тишину, от которой все войны – сдохнут.
Ты вернёшься конвертом от аиста в чью-то дверь –
разгонять чьи-то тучи и боль синевой глазёнок.
Небо пули отмолит на новую тыщу лет
на дежурных свечах у дежурных своих иконок,
ретушируя мир в абрикосово-нежный цвет,
столько сотен веков не меняющийся.
…намедни
я разбилась душой…
мы с тобою – почти соседи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Не ховайся від мене... Не треба. Лишають сліди
Твої кроки на тілі мережива стомлених вулиць.
Я спинюсь на узбіччі, де наші яскраві світи
Відгоріли, мов два сірники, в різний бік похитнулись,
Покришились, стираються в попіл і чорна діра
Поглинає все світло. Пустеля останній оазис
Засипає піском. Тіні шепчуть: нас більше нема.
А потрібні слова не вмістились у завчені фрази.
Надто пізно для змін. Виростає бетонна стіна –
Серце б’ється у неї, згасає в чужих інтервалах.
Ніч замовкла, а наші шляхи повиває мана,
Тільки іскра таїться в долонях... Чи дасть вона спалах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727803
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Сколько их побывало, безликих, в твоих руках -
Сук почтенных, породистых, знающих свое дело,
Мне плевать. Здесь нет пафоса, светская шелуха
Компромиссов развеялась, принципы поредели -
Это даже не опыт, ничтожная дань годам...
...Максимально тактично прощупав на прочность души
Друг у друга, их вскрыли… И, не избегая драм,
Забывая молчать, мягко тянем: «Прошу, послушай…»
Будто каждый из нас несмышленыш, ну как дитя.
И легко доверять, наконец-то подняв забрало,
Быть отчаянно близко... И, восемь часов спустя,
Из утробы такси расплескаться по двум вокзалам...
Возродив равновесие, бодро прибыть домой.
И навечно запомнить глаза и ненужный адрес…
Избегая пространных и емких «моя» и «мой»,
Сожалеть. Сожалеть, сколько лишнего намечталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Написав би тобі… Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
Що писати? Про мене ти знаєш детально усе...
Не дошкулити б словом, що має заточене вістря.
Не спроможне моє кострубате і тьмяне есе
Збудувати до тебе із літер чи кладку, чи міст. Я
Перейшов би убрід – скільки тої у морі води?
У найглибшому місці навряд досягне до коліна –
Тільки б знати, що будеш на іншому березі ти,
І що буде в нас двох хоч одна повноцінна хвилина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Проснулась и поняла – все совсем не так.
И точно знаю, куда мне теперь спешить,
Какие травы собрать и отвар сварить
И выпить…
Все только в моих руках.
И будет лето и море, и терпкий чай.
И рядом ты…
(Если вспомнишь который час…)
Лаванда, солнце…
И снова в виски стучась,
Противно шепчет кто-то:
–Ну-ну, мечтай…
А я не мечтаю, я знаю теперь ответ.
Совсем не страшно шагнуть к тебе,
Прямо в рай.
Я буду скоро,
Купи цветы и встречай.
Я в кассу спешу, чтобы нужный купить билет.
Не разминемся?
А вдруг ты спешишь ко мне,
Не усидев в ожидании слова «да».
А в море твоем нагрелась уже вода?
Оно все такое же яркое в глубине?
Оно все также ласково, как тогда,
Когда ласкало нас нежной своей волной?
Да я решилась,
Теперь навсегда с тобой.
Ну, что ж так редко идут к тебе поезда? :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727214
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
І знову - нестримні весни,
І знову - з душі неспокій,
Мов човен, отой, без весел,
По річці, отій, глибокій...
Лиш вітер шматує серце,
І сонце холодним диском
Скотилося, мов на денце, -
Тебе вже немає близько...
Цей світ повернувся раптом -
Бездонна небесна прірва
Мою проковтнула втрату
Повірити б, та не вірю...
Сміятися б, а не плакать,
У просинь - дивитись вгору,
Вдягнути б красиве плаття -
І панною вийти з двору...
Чому я не рада світу,
Чому розлилося синім...
Ці весни - назустріч літу,
Які ж вони швидкоплинні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Хочеться щастя, і світла, і трохи тепла.
Хочеться птаха, що в грудях, пустити на волю.
Хочеться жити для когось й згоріти дотла,
Й знов відродитися і не пізнати вже болю.
Болю і відчаю – пустки утрачених днів,
Світлом від світла мережити дні… на поталу?
Хочеться птахом у небі радіти весні,
Сонцем славетним впиватись безтямно, до шалу!
Не сподіватись – надію убито давно,
Та не зневіритись. Як же тоді поміж люди?
Хочеться неба в долонях, а не за вікном.
Неба на двох і на двох одну пісню, до згуби.
Хочеться піснею тою летіти в світи,
Ті, де живе й не вмирає високе й одвічне.
Зрештою, хочеться в щасті себе віднайти
І римувати те щастя з коханням величним.
світлина автора)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Д'опьяна негой не дали упиться
И не успела поблагодарить.
Я не успела тобой насладиться!..
Некого - ни упрекать,ни винить...
Если позволят,снова приснишься?..
А позовёшь,за тобою пойду...
Горсточку зёрен кину для птицы,
И у калитки цветы напою...
Знаю,что нежности лучик приветишь...
Знаю - захочешь мгновенье продлить...
Если ты солнце в объятиях встретишь,
То не спеши,не спеши уходить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я знову і знову, вже вкотре, п'ю кришталево-холодне повітря молодого березня, вперемішку з гіркуватим запахом торішнього прілого листя і чекаю теплого весняного дощу, бо після нього точно вибухне яскрава зелень - найсміливіша і найспокусливіша своєю невинністю, насичена кольорами юності і мрій...
Я пам'ятаю і так люблю ранню весну моєї долі за її щедрий дарунок - перше кохання, кохання всього мого життя; за сподівання і молодість, за блиск щасливих очей і перший нестримний цвіт нашого молодого ще саду...
Я ніби відчуваю легкий, майже непомітний, дотик теплого пташиного крила. Бо ці маленькі створіння набагато раніше, на рівні природного інстинкту, відчувають перші несміливі, але такі вперті, кроки дівчини-весни...
Я вкотре обережно перевертаю пісочний годинник в очікуванні нових бажань, щирих сподівань, живої земної сили, надії і віри...
Я люблю тебе, пізнє літо моєї долі, моя терпка насолодо, моє слово і моя пісне, за ледь вловимий щем молодого вина. За довершеність ліній і насиченість кольорів оксамитового будення у невибагливому і простому малюнку мого життя... За боязливу впевненість у собі, за стиглий важкий колос житнього поля; за солодкий в'язкий нектар і гіркуватий цілющий присмак настояного меду минулих років... За пісню щодення, коли хочеться тихо радіти за своїх рідних і близьких, за свою багатостраждальну терплячу землю... За щоденну наповненість душі відчуттям смиренного земного раю у взаємній любові і злагоді... За впевнені густі мазки художника-долі в благословенному передчутті досконалості і довершеності у всіх витворах моєї яскравої уяви, бурхливої фантазії, невтомної праці, теплого спокою, безмежного терпіння і щедрого душевного достатку...
Я так люблю тебе, Пізнє Літо Моєї Долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726447
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Не хризантемами -
маками стелимо ложе -
Краплями крові
першої шлюбної ночі.
Що то за постать
дибиться плоттю вороже?
Певно, твій зодчий.
Ти – Перелесник -
палиш вогнем до останку,
В муках конає
сором рум’янцем дівочий.
Навіть в обіймах
держиш мене, наче бранку,
Пристрасть клекоче.
Біль ще прониже –
наскрізь, як даш повну волю,
Як відсахнешся –
холодом дійсність пропахне.
Розпач у вікна
з криком ввірветься совою.
Вию від спраги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699878
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 30.03.2017
[quote] Ф.С. Фицджеральд[/quote]
Неизбежностью правила смерть, а на смерть роптать
Бесполезно... Тот день, о котором когда-то вспомнят,
Чтоб смолчать, запрещая иллюзиям грезить вспять,
Зря пришел, притворяясь простым тихоней.
Если прихоть - любовь, ее призрак сошел с ума,
Из запыленных книг воплотившись, сметая планы.
...Лето было обычным, среди серебра, когда
Вдруг торжественно грянули бомбы и аэропланы...
Кто богат, кто банкрот - компромисс удержал в узде.
Над алмазной горой почерневший ландшафт спокоен,
Ветер сдул в горизонт пыль от некогда белых стен...
Очевидно, господь был по образу грешных скроен,
Уцелевших. Экспресс, как и прежде, прибудет в семь,
В эти земли ворвавшись спасением религиозным.
Безразлично забытые тем, кто сказал "аз есмь",
Не стекляшки считают - впервые глядят на звезды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
З тобою на край світу...я втомилась
Самотня, безнадійно знову йти.
Осуджуєш, а я вже розплатилась,
Роками, не вернути... Пелюстки
Летять додолу, любий, як ті крила,
Що юності коханням нас звели.
А замість них лиш шрами залишились.
А я весну просила, ти спали.
З тобою на край світу , оживились,
Серця, що ніжним цвітом розцвіли.
Чи доведеш? Пелюстки не розкрились,
Чуттєвості бажанням обпеклись...
А я сміюсь, розгойдуючи ночі,
Бо лінії життя всі розплелись.
То мудрістю розплакалися очі,
Що на край світу так і не дійшли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726007
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
По міліметру простір нелюбові
Я обійшла - пустеля кам’яна.
Довкола квітли котики вербові,
Весна п’янила ліпше од вина.
Хотілося, немов після задухи,
Вдихнути щебет, скинути тягар.
Сліпе чуття з глибин квилило глухо,
Згасаючи під сполохи Стожар.
А я сама, як уразливий равлик,
В спіраль згорталась, щоб долати біль.
Потроху крила, на вітрах ослаблі,
Оперення набралися від зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725995
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Невідболене, невідмолене,
Незахищене і крихке
Впало серденько під іконами
На дубовий гладкий паркет.
Покотилося далі м’ячиком
По стежиночці до воріт.
Полетіли злі звинувачення,
Наче стріли, йому услід.
Зупинилося, розсльозилося -
Сипонули піщинки зір,
Заплелися вінки з кирилиці
У віршований слід-узір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725903
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Экспромт
Чччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду.
Веточку-люльку колышет -
Ветер и воет в дуду...
Сладко на листике спится.
Снится пурпурный закат,..
Крылья чудесной жар-птицы,
Райские кущи у врат...
Ччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду...
Ветер дыхание слышит
И завывает в дуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725793
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Шёлком бедра - нежнейшие руки,
Хоть и шершавые их бугорки...
Кровью не пишут письма от скуки,
Кровью слагают стихи о любви...
Матрицей мира, время разлуки,
Множится чувством,наверно,в разы...
Кутают тело негою муки,
Чтобы согреть охладевших гуру.
Матрица мира - живая и дышит,
Боль, выжимая, с остатка слезы...
Это она - вдохновенное слышит,
Шлюзы она открывает души!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725479
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
19 березня, напередодні Всесвітнього дня поезії та в день народження української поетеси Ліни Костенко, в привітних стінах Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка відбулося свято поезії - Перший Всеукраїнський поетичний стартап "Дотиком душі".
Організаторами заходу стали Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка, Чернігівська обласна організація Національної спілки письменників України, журнал "Літературний Чернігів", поетка Ліна Ланська.
На заході була присутня професійна колегія у складі: Артюхової Л.Г. – начальника відділу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Аліференко І.М. – директора Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Мамчич О.Б. – голови Чернігівського обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України", Арсенич-Баран Г.В. – голови Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України, Ткача М.М. – головного редактора журналу "Літературний Чернігів".
Поетичний стартап – це не звична зустріч тих, хто любить поезію. Це шанс для будь-кого, хто володіє словом і хоче донести його до слухача, бути почутим і почути інших. Саме тому в проекті не було ніяких обмежень.
На участь у стартапі було подано близько 60 заявок з різних куточків України, кожному було надано 5-6хвилин для виступу, і мелодійний дзвоник попереджав, якщо автор надто захопився і перевищив регламент.
Музичні паузи допомагали трохи переключитися з поезії на інші таланти. Студенти Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького подарували чудові музичні хвилини, учні Чернігівського ліцею побуту продемонстрували дефіле в етнічному стилі, лауреат Міжнародних конкурсів Іван Євтушенко виконав музичні твори на гітарі, Сергій Марков – гість із Києва – зіграв на гітарі. Східний танець у виконанні Олександри Ковтун приємно здивував глядачів.
Запашна брейк-кава в перерві всіх об’єднала: і учасників, і гостей.
Ну, і звісно були зустрічі старих друзів, приємні знайомства та відкриття, фото- та кіно- зйомки, просто тепле спілкування.
Свято закінчилося підбиттям підсумків і нагородженням учасників. Усі отримали нагороди – дипломи та символічні сувеніри.
Наприкінці виступив головний редактор журналу "Літературний Чернігів" Михайло Ткач. Ось витяг з його виступу:
Михайло Ткач: «Твори, які тут прозвучали, більшість з них високого рівня. За виключенням звичайно. Але навіть та поезія, яка може у початківця, який тільки починає, має якісь огріхи, але воно все одно було тут прочитано з душею, бо написане було з душею, і тому залишило великі враження.
Я скажу вам, що поезію я особисто за таким критерієм визначаю: це в першу чергу думка і душа, і звичайно новизна образу і новизна слова. І в цьому заключається сьогодні не дивлячись на те як написано: чи традиційно, чи це вірш модерний, чи це вірш авангардний, чи це білий вірш, але якщо в ньому побутує це що я сказав, значить це справжній вірш, і він хвилює, і саме більшість таких віршів було прочитано на цьому прекрасному вечорі.
Я хочу все-таки назвати імена, які… звичайно, всі вірші прозвучали прекрасно, і вони мене прекрасно здивували часом і більшість із них запали в душу, але найбільше, що мені запало в душу, що я відмітив, я не претендую на якусь істину, але те, що мені лягло на душу найбільше, я хочу назвати імена цих поетів:
Олена Вишневська м.Нетішин Хмельницької обл..
Міха Невідомський м.Буча
Ірина Кулаковська м. Чернігів
Єлена Дорофієвська м.Вишгород
Тетяна Олійник м.Чернігів
Надія Ермоленко м.Чернігів
Ліна Ланська м.Чернігів
Олексій Маслов м.Чернігів
Наталя Бороденко Рівненська обл..
Олена Таран м.Чернігів
Оксана Дністран м.Ніжин
Володимир Кравченко м.Чернігів
Лариса Дущак м.Чернігів
Раїса Шанська м.Чернігів
Людмила Житникова м.Чернігів
Сергій Таранець м.Чернігів
Наталія Дорошенко м.Чернігів»
Звісно, більшість із поетів – місцеві, безумовно це талановиті особистості, дехто певне друкується в журналі, приємно, що Михайло Михайлович відмітив для себе авторів з інших регіонів. Трохи здивувало те, що в цей список потрапили деякі автори, яким ще треба шліфувати свою майстерність, бо не всякий твір, написаний з душею, можна назвати поезією. Цікаво, чи ввійдуть ці твори в Альманах, куди мали увійти кращі твори всіх учасників?
Потім все товариство фотографувалося на фоні вишиванки, до якої приклали умілі руки всі присутні в залі.
Приємно здивував поетичний марафон, де автори один за одним читали по одному своєму віршу, а пряма трансляція одразу розміщувалася на одному з інтернет-ресурсів.
Хочеться висловити подяку усім, хто долучився до свята, відгукнувся, зустрічав, виділив кошти та приміщення, виступав, розважав, пригощав, збирав усіх, ведучим свята, екскурсії по бібліотеці з цікавою розповіддю про древню і сучасну історію, усім-усім, помітним, і тим, що лишилися в тіні.
А особлива подяка – Ліні Ланський. Дякую, серденько, бо без тебе б цього свята – просто не було.
Наснаги тобі, подальшого ентузіазму, натхнення, тепла, любові.
Чекатимемо на запрошення наступного року!
PS. Любі друзі, хто бажає побачити фото з зустрічі - запрошую на мою сторінку у ФБ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725471
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
Ніневія. Тривожне місто снів...
Чи то провин? Небажаних, нежданих...
Наснився Йона, блідо-мовчазний:
Невидимі не раз попереджали...
Ніневія. Мій привид, місто-страх...
І серце щось зривається од крику!
Пильнує вхід при храмових дверях
душа моя - стара диякониса...
Лиш сорок днів, чотириста ночей,
щоб відмолити, відкупити втрату...
Омий мене в Йордані, Єлисей!
Ніневію возроджу непрокляту!
12.03.2017р.
Бог послав пророка Йону в Ніневію. Коли Йона оголосив про знищення міста через 40 днів: "повірили ніневітяни і оголосили піст і понатягали веретища, від найбільшого до найменшого". Цар Ніневії наказав народу, щоб усі чимдуж взивали до Бога і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку. "Хто зна, чи Бог не роздумає й не відверне від нас свій гнів, то ж ми й не загинемо". " Побачив Бог, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки і роздумав щодо лиха, яке погрожував їм учинити" (книга Йона 3,5.8-10, Старий Завіт)
Єлисей- ізраїльський пророк, який іменем Бога зцілював проказу.
Диякониса- служителька у грецькому храмі,яка пильнувала церковні двері, куди входили і виходили жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725363
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Вже треба йти... А що, як я не хочу...
Бо наше сонце ще на тій межі,
Де спокоєм світ- мрії залоскочуть,
Де ми ще не пройдені рубежі...
Бо іще мить... Пустити нас, полярних,
Я зможу завтра... але не тепер...
Нехай воно жахливе, непоправне,
Бездонними сльозами із озер...
Я знаю, що я просто відтягаю...
Та ти мене прости, яка вже є...
Кофтину із надії одягаю,
Чекаю завтра, що вже нічиє...
Тобою, нами, зажуреним небом.
Закутаюсь міцніше, ти повір,
Ми сильні біль здолати... Та не треба,
У цю хвилину... Завтра... Не цих зір...
Та треба йти, бо довго не захоче,
Так марно ждати, певної межі...
А мрія мені душу залоскоче,
Що ми ще не пройдені рубежі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725132
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Сезам, зачинись!
...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів...
Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав...
Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама собою хилиться на плече у той час, як тіло затиснуте між інших тіл у людській тисняві ранкового "піку"...
Голова хилиться на плече... Дотик... Голова торкнулася голови...
Погляд!.. Твій спантеличений, трохи здивований, трохи вибачливий дівочий погляд...
Які очі... Який жертовний погляд... Де?.. Де я тебе бачив, цей неповторний погляд східних очей?..
Десь... у минулому... в одному з прожитих життів...
Вагон хитається і наші тіла мимоволі торкаються одне одного, крізь легкий літній одяг дотик пружних дівочих грудей відчувається гостро-оголено... Ця ранкова чуттєвість, залишена у ліжку сама на себе через потребу їхати по справах...
По справах... Які ж у нас з тобою були справи, чарівна незнайомко, в тому нашому, давно прожитому минулому житті?
Де ми зустрілись?
"Двері зачиняються... Наступна..."
Так. Наступна!!!
Я саме обирав собі наложницю на невільницькому ринку сходу...
Ти була наступною, бо перша мені не сподобалась. А ти...
Знову хитнуло вагон, я мимоволі торкнувся тебе рукою... Ти не відсахнулась...
Чому? Бо ти невільниця. Тебе покарають за непокору. І я зараз, заплативши за огляд, маю повне право торкати тебе... І ще... Ще... Цей твій погляд- ах ніяк не погляд остраху... В ньому прохання, погодження і все зростаюча зацікавленість...
Я не спішу... Бо нікуди спішити...
"Станція..." Ой як ще не моя... Час у мене є... Людей у вагоні меншає, проте ми не віддаляємось одне від одного...
Літо... У легкому відкритому взутті ми майже босі... Вагон тремтить (чи це ти тремтиш?) і наші ноги мимоволі раз по разу торкаються...
Що ж я ТАМ робив з тобою ще? Власне, все, що дозволив продавець... Ти була дорогою дівчиною... Незаймані дорогі... Їх дозволяють оглядати обережно... І я відчував... Як я тебе відчував!..
Відчував взаємний потяг твого тіла, здригання, бажання належати саме мені. Бо я таки гарний. Краще бути проданою гарному чоловіку... Це зрозуміло... Та було щось іще...
Це був акт таїнства. Таїнства взаємної згоди... Бо коли я розплатився і ми йшли чужим східним містом до готелю, у якому я мешкав, я відчував легкі пожаття покірної руки, за яку я тебе тримав... І ми обоє були щасливі... Я- гарним придбанням... А ти? Теж гарним придбанням... За яке не платила, але яке поза сумніву отримала... Чемна, вихована невільниця сходу...
"Станція..." Мене шарпнуло... Замріявся, дивись... Моя станція... Господи, у які часи ми живемо!.. Як щастя, бува, непомічене, стрімко пролітає обіч нас... І ми його не встигаємо ні вловити, ні впізнати, ні насолодитись ним...
Я стрімко прямую до виходу. Остання мара напівсну вилітає з голови геть. Справи, справи!.. Тепер я весь у справах...
Обертаюсь... Я не міг не обернутись...
Останній погляд... Які очі... І я читаю в них- як ти хочеш, щоб я... Купив тебе... І забрав із собою. Забрав геть із цього безглуздого життя з його обтяжливою свободою, просмерділими повітря самобіглими екіпажами, фастфудівськи-бридкою їжею, безглуздо-однорідною працею... Забрав у той наш минулий дивовижний східний світ казки, насолоди, кохання... Бо це дівоче щастя- НАЛЕЖАТИ...
Та я не можу. Бо- НЕ МАЮ ЧАСУ. Тобто наш час вже вийшов... ТОДІ...
"Двері зачиняються..." Самобіглий килим несе мене кудись угору, геть з печери Алладіна... Геть від полишеного найдивовижнішого зі скарбів...
...я спиною відчуваю той твій останній погляд, у якому благання- куди ж ти, хлопче?
Купи мене!..
23.03.2017
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032300984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725067
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Сезам, зачинись!
...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів...
Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав...
Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама собою хилиться на плече у той час, як тіло затиснуте між інших тіл у людській тисняві ранкового "піку"...
Голова хилиться на плече... Дотик... Голова торкнулася голови...
Погляд!.. Твій спантеличений, трохи здивований, трохи вибачливий дівочий погляд...
Які очі... Який жертовний погляд... Де?.. Де я тебе бачив, цей неповторний погляд східних очей?..
Десь... у минулому... в одному з прожитих життів...
Вагон хитається і наші тіла мимоволі торкаються одне одного, крізь легкий літній одяг дотик пружних дівочих грудей відчувається гостро-оголено... Ця ранкова чуттєвість, залишена у ліжку сама на себе через потребу їхати по справах...
По справах... Які ж у нас з тобою були справи, чарівна незнайомко, в тому нашому, давно прожитому минулому житті?
Де ми зустрілись?
"Двері зачиняються... Наступна..."
Так. Наступна!!!
Я саме обирав собі наложницю на невільницькому ринку сходу...
Ти була наступною, бо перша мені не сподобалась. А ти...
Знову хитнуло вагон, я мимоволі торкнувся тебе рукою... Ти не відсахнулась...
Чому? Бо ти невільниця. Тебе покарають за непокору. І я зараз, заплативши за огляд, маю повне право торкати тебе... І ще... Ще... Цей твій погляд- ах ніяк не погляд остраху... В ньому прохання, погодження і все зростаюча зацікавленість...
Я не спішу... Бо нікуди спішити...
"Станція..." Ой як ще не моя... Час у мене є... Людей у вагоні меншає, проте ми не віддаляємось одне від одного...
Літо... У легкому відкритому взутті ми майже босі... Вагон тремтить (чи це ти тремтиш?) і наші ноги мимоволі раз по разу торкаються...
Що ж я ТАМ робив з тобою ще? Власне, все, що дозволив продавець... Ти була дорогою дівчиною... Незаймані дорогі... Їх дозволяють оглядати обережно... І я відчував... Як я тебе відчував!..
Відчував взаємний потяг твого тіла, здригання, бажання належати саме мені. Бо я таки гарний. Краще бути проданою гарному чоловіку... Це зрозуміло... Та було щось іще...
Це був акт таїнства. Таїнства взаємної згоди... Бо коли я розплатився і ми йшли чужим східним містом до готелю, у якому я мешкав, я відчував легкі пожаття покірної руки, за яку я тебе тримав... І ми обоє були щасливі... Я- гарним придбанням... А ти? Теж гарним придбанням... За яке не платила, але яке поза сумніву отримала... Чемна, вихована невільниця сходу...
"Станція..." Мене шарпнуло... Замріявся, дивись... Моя станція... Господи, у які часи ми живемо!.. Як щастя, бува, непомічене, стрімко пролітає обіч нас... І ми його не встигаємо ні вловити, ні впізнати, ні насолодитись ним...
Я стрімко прямую до виходу. Остання мара напівсну вилітає з голови геть. Справи, справи!.. Тепер я весь у справах...
Обертаюсь... Я не міг не обернутись...
Останній погляд... Які очі... І я читаю в них- як ти хочеш, щоб я... Купив тебе... І забрав із собою. Забрав геть із цього безглуздого життя з його обтяжливою свободою, просмерділими повітря самобіглими екіпажами, фастфудівськи-бридкою їжею, безглуздо-однорідною працею... Забрав у той наш минулий дивовижний східний світ казки, насолоди, кохання... Бо це дівоче щастя- НАЛЕЖАТИ...
Та я не можу. Бо- НЕ МАЮ ЧАСУ. Тобто наш час вже вийшов... ТОДІ...
"Двері зачиняються..." Самобіглий килим несе мене кудись угору, геть з печери Алладіна... Геть від полишеного найдивовижнішого зі скарбів...
...я спиною відчуваю той твій останній погляд, у якому благання- куди ж ти, хлопче?
Купи мене!..
23.03.2017
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032300984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725067
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Сезам, зачинись!
...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів...
Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав...
Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама собою хилиться на плече у той час, як тіло затиснуте між інших тіл у людській тисняві ранкового "піку"...
Голова хилиться на плече... Дотик... Голова торкнулася голови...
Погляд!.. Твій спантеличений, трохи здивований, трохи вибачливий дівочий погляд...
Які очі... Який жертовний погляд... Де?.. Де я тебе бачив, цей неповторний погляд східних очей?..
Десь... у минулому... в одному з прожитих життів...
Вагон хитається і наші тіла мимоволі торкаються одне одного, крізь легкий літній одяг дотик пружних дівочих грудей відчувається гостро-оголено... Ця ранкова чуттєвість, залишена у ліжку сама на себе через потребу їхати по справах...
По справах... Які ж у нас з тобою були справи, чарівна незнайомко, в тому нашому, давно прожитому минулому житті?
Де ми зустрілись?
"Двері зачиняються... Наступна..."
Так. Наступна!!!
Я саме обирав собі наложницю на невільницькому ринку сходу...
Ти була наступною, бо перша мені не сподобалась. А ти...
Знову хитнуло вагон, я мимоволі торкнувся тебе рукою... Ти не відсахнулась...
Чому? Бо ти невільниця. Тебе покарають за непокору. І я зараз, заплативши за огляд, маю повне право торкати тебе... І ще... Ще... Цей твій погляд- ах ніяк не погляд остраху... В ньому прохання, погодження і все зростаюча зацікавленість...
Я не спішу... Бо нікуди спішити...
"Станція..." Ой як ще не моя... Час у мене є... Людей у вагоні меншає, проте ми не віддаляємось одне від одного...
Літо... У легкому відкритому взутті ми майже босі... Вагон тремтить (чи це ти тремтиш?) і наші ноги мимоволі раз по разу торкаються...
Що ж я ТАМ робив з тобою ще? Власне, все, що дозволив продавець... Ти була дорогою дівчиною... Незаймані дорогі... Їх дозволяють оглядати обережно... І я відчував... Як я тебе відчував!..
Відчував взаємний потяг твого тіла, здригання, бажання належати саме мені. Бо я таки гарний. Краще бути проданою гарному чоловіку... Це зрозуміло... Та було щось іще...
Це був акт таїнства. Таїнства взаємної згоди... Бо коли я розплатився і ми йшли чужим східним містом до готелю, у якому я мешкав, я відчував легкі пожаття покірної руки, за яку я тебе тримав... І ми обоє були щасливі... Я- гарним придбанням... А ти? Теж гарним придбанням... За яке не платила, але яке поза сумніву отримала... Чемна, вихована невільниця сходу...
"Станція..." Мене шарпнуло... Замріявся, дивись... Моя станція... Господи, у які часи ми живемо!.. Як щастя, бува, непомічене, стрімко пролітає обіч нас... І ми його не встигаємо ні вловити, ні впізнати, ні насолодитись ним...
Я стрімко прямую до виходу. Остання мара напівсну вилітає з голови геть. Справи, справи!.. Тепер я весь у справах...
Обертаюсь... Я не міг не обернутись...
Останній погляд... Які очі... І я читаю в них- як ти хочеш, щоб я... Купив тебе... І забрав із собою. Забрав геть із цього безглуздого життя з його обтяжливою свободою, просмерділими повітря самобіглими екіпажами, фастфудівськи-бридкою їжею, безглуздо-однорідною працею... Забрав у той наш минулий дивовижний східний світ казки, насолоди, кохання... Бо це дівоче щастя- НАЛЕЖАТИ...
Та я не можу. Бо- НЕ МАЮ ЧАСУ. Тобто наш час вже вийшов... ТОДІ...
"Двері зачиняються..." Самобіглий килим несе мене кудись угору, геть з печери Алладіна... Геть від полишеного найдивовижнішого зі скарбів...
...я спиною відчуваю той твій останній погляд, у якому благання- куди ж ти, хлопче?
Купи мене!..
23.03.2017
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032300984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725067
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Распахивать сердце навстречу уму?
Трястись в ожиданье: поймут - не поймут...
Бояться: разрежут, и каждую часть
Опишут, оценят, поставят печать...
Молчать...
Молчать, невзирая на внутренний вой.
Стыдиться души, нереально живой.
За горло, пронзённое тысячью жал,
Себя из последних усилий держа,
Сбежать...
На Северный полюс! В таёжную глубь!
В заброшенный город, в болотную мглу!
К чертям на рога, только прочь от борьбы!
Пытаться, считая на трассе столбы,
Забыть...
На краешке мира, где дремлет Творец,
Найти свой рисунок на звёздном ковре,
Улечься, закутавшись в лунную шаль.
Притихшее пламя растить не спеша...
Дышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724741
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Затронули сердце,затронули душу -
Созвучия терций, объявшие сушу...
Вчера и сегодня,вкусившим полыни,
В созвездии Млечном,навеки - отныне
Меняют на берцы - пуанты из шёлка,
Прозрачную пачку - на тогу из волка!
Не вырвите сердце,не трогайте душу,
Созвучия терций, объявшие сушу!..
Жестокое слово - как горечь полыни...
Вчера и сегодня...Навеки - отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
А надо ли о смысле и душе?
Я " вкусностей " натрескалась" уже.
И на каком-то сотом вираже-
Что жизнь? - Игра! Летящий самолетик!-
КлешНЯми торохтят слова - клише
( А рифма здесь нужна - да-да- на "ше")
Я не могу - о смысле и душе.
Я - идиотик
предчувствуя стремительный экстрим,
когда и "над", и " под" и " вместо" - дым,
Где мертвый Босх, внезапно став живым,
( ...ты вовремя, мой друг Иероним!..)
на полотне фиксирует детали...
И пусть известно: все дороги - в Рим,
Никто не помнит, ни куда летим, ни где
взлетали.
Хоть на борту - чего не пожелай!
Церковный хор, трезвон, собачий лай,
Коррида, кровь, ломтями каравай,
Вожди, дожди, дождись меня, принцесса!
Цветут сады, стреляют стюардессы
Война- черна, как в длань Христову - гвоздь,
обгладывает беленькую кость,
читая прессу.
А капитан - в смирительном жабо-
Задорный и обдолбанный Рембо
Поет, зажав штурвал в худых коленях,
О выпивших средстВАх передвижений.
- Да не впервой, Малыш) Не трусь, мон шер!
Крути шансон, шасси, суши саше))
Смотри- летим! Мы птицы... Птицы...
Тени...
На кой тебе о смысле и душе
унылых строчек?...
И этот текст ( так мало рифм на "ше" )
чтоб не подобен был - ойой- лапше,
пусть будет - о моем карандаше...
Вот наблюдаю столько дней уже -
чем дольше им писать - тем он короче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724722
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 23.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
***твір присвячено чарівній жінці, патріотці, мужній волонтерці, Народній артистці України Світлані Мирводі, з якою я мав честь бути з концертами на фронті***
Ти сьогодні до болю губу закусив.
Ти не вийдеш із бою, не маючи сил.
Ти заслаб. Твоя кров витікає із ран.
І- ПОРА. Ти поранений. Так. Ти поран...
Ти акорду і ритму не взяте баре.
Автомат ненаситно патрони жере.
Розвідгрупа "нарвалась", бо видав туман.
А гітара в казармі сумує сама.
Хай засне, мов кохана. Її не буди.
Ти у гості до Хель назавжди відійди.
Бо Беркана пішла годувати ворон.
...автомат доїдає останній патрон...
Ти метелика кокон крилатих ідей.
...супротивника* око в тумані знайде...
То запрошуй у хату на званий обід.
На останню гранату. Усім. І- собі.
*як варіант ТЕПЛОВІЗОРА ОКО...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032101404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724687
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[i][b]"…І стукає в груди серце, неначе об землю м’яч,
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."[/b][/i]
[b]Олексій Бик[/b]
Скотилося з неба сонце,
І день повернув навспак,
Неначе ніхто ніколи
Не бачив його сліди.
В тенетах кривих ілюзій
Зник безвісти мій літак
Між тисяч йому подібних,
/Де кожен із них – не ти…/
Чи зможеш мені простити?
Я – позаторішній лист
/Розхристаний і пожухлий/
В одній із чужих книжок,
Хоч темні відбитки літер
На тілі моїм сплелись
Тавром перехресних ліній
Твоїх і моїх стежок.
Нікому ніхто не винен
Ні викрадених зірок,
Ні погляду прямо в душу:
У всього свій горизонт.
Із кола тривог до тебе
Ступаю /рішуче/ крок –
І котиться в руки сонце,
І серце іде на фронт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Слушая сонных туманов разлив
Чувствами силы земли возрожденной -
Жить в зеркалах твоих песней влюбленной
Сердце в янтарную гавань укрыв.
Гордо разбив непреклонных светил
Цепи, что жаля, змеятся упорно -
Вызнать у глаз твоих мудрости зёрна:
«Жизни и смерти фата иллюзорна».
Плыть синевой ритуальных костров
Ведая тайну незыблемой силы,
Чтобы забыть как темны и унылы
Душным напевом цветные могилы.
И тишина, обручением фраз
Наши зажжет имена…Пред восходом
Ночь опоит, разольет небосводом
Темного солнца палящий экстаз
Веры, что пахнет вербеной и мёдом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725050
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Вдруг возникла из строк, а не так, как всегда - из камина.
Не принесена дымом сигарным. И вряд ли уйдет в песок,
Превратившись в пустыню.
Не прилипла к окну, как весной неуместный осенний листок.
И глубины
Неясны и незримы туманных мотивов её. Но поспела, похоже, в срок...
Где была? Чем жила? Опрокидывала доктрины...
День потерян в дождях, день исчерпан, измят, изношен,
Словно вырос из памяти, старую сбросив кожу.
А она, наплевав откровенно на все непосильные ноши,
Неподвластные времени темы, смелее стала и тверже...
И пока в пасти злого камина сгорали намеки из полуслов,
Бог и дьявол качались на чашах всегда неисправных весов...
Она, худшая среди тех, кому позволено всё,
Подоспевшая вовремя, определившая срок,
Вдруг возникла из строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Ти крила попалив. Та я літаю.
Та я ще вмію більше, ніж колись!
Спинися. І спитай, чи я чекаю.
Чи Янголом, а чи дощем озвись.
Ти крила розламав. А я сплітала.
Я майструвала інші як могла.
Кинув в вогонь. Душею я дістала.
І опіки... Дивись!Я ще мала .
Ти крила потоптав. Я цілувала
Всю твою душу. Як інакше жить?!
Я із мостів весь попіл вигрібала.
А ти... І попіл кинувся палить.
Скажи :невже тобі так й не болить?..
А десь стояли
Пусті вокзали.
Що поцілунків
І не пізнали.
А десь стояли
Без тебе зорі.
І загортались
В самотність й море.
Мені б навчитись
Без тебе жити.
Його любити...
І не просити
Самого Бога
Тебе тримати.
І... Не кохати...
І не чекати.
Не виглядати
Тебе до ранку.
Розлити каву.
І філіжанку
Подати в небо.
Зібрати щастя.
Забути ночі,
Де сни не сняться
Лише про тебе.
Самотність гола
Стоїть під небом
Стара і квола.
Я двері, вікна
Позачиняла.
Я ціле небо
В обійми взяла.
Милуйся, тішся.
Таких кидАють?
Так... Забувають...
І відпускають...
Я хочу століття, в якому ми разом.
Я хочу наш Всесвіт на двох. Та і тільки.
Я хочу наш дім із лілеями, садом.
І щастя, й кохання, й цілунків ось стільки!
Інакше навіщо мені всі перлини,
Всі зорі без тебе, дощі і всі хмари?
Повітря з тобою вдихать щохвилини.
Бо то є і диво! Бо то справжні чари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723785
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною.
Різні бачення одного циклу картин...
За мотивами картин художника Володимира Куша:
«Вечерние полеты»,
«Игры полной луны», «Ключи»
Найлегший зойк -
На розвідні мости.
Найтонший пух - на магістральку неба.
Ти по той бік. Кричиш мені: «Лети!
Лети, пташино!»,
(Я лечу до тебе)
Чи розривати простір
звична річ?
(Вуаль пітьми нависла понад нами)
І чи зупинить горобина ніч
Цей спалах душ
на гранях пентаграми?
Що вічність нам?
Що нам фальшивий час?
Чи відстань від Полтави до Кентуккі?
Мільйон світів, які не знають нас.
Мільйон віків.
Всі запахи і звуки
Втрачають сенс
У зоні мерзлоти.
І горизонт, який до небокраю
Знеструмлений… і… «ластівко, лети!»
І забуваю я,
що крил не маю.
***
Ніч над містом - шатром.
Наче птаха крилом – все накрило вночі…
Не забутися сном.
Я від тебе згубила, згубила ключі.
По бруківці пером
Занесло на перон давній спогад… Мовчи!
Ліхтарі за вікном
Розхитали вагон, як не впасти – навчи…
Біле срібло зірок
Із далеких казок я черпала колись.
Стань же ближчим на крок,
Дивним сяйвом душі доторкнись, доторкнись!
Золотистим м’ячем,
В серця спраглого щем, місяць той, що люблю,
Всіх надій сіячем,
Чи торішнім плачем упаде на ріллю,
Що чекала давно,
Там проб’ється зерно як тоненькі мечі.
Крізь шатра полотно
Станеш справжнім, не сном,
І знайдУться ключі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723711
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
З далекої дороги Нема давно бабусі,
мене стрічає хата. ані сестри, ні брата...
Нема вже в ній нікого,- Ой доле, моя доле,
ні мами, ані тата. ой хато, моя хато!..
У ті часи далекі,-
нелегко нам жилося,
майбутнє незбагнене,-
мереживом плелося.
Угодно було долі Ти все перетерпіла:
розвіять нас по світу, нестатки й порожнечу,
тобі додали болю схилилась і поблідла,
невдячні твої діти. ти якось недоречно.
Ми розбрелись по світу
шукати свою долю.
А потім й наші діти
свою плекали волю.
Знаходили й старіли, І ось я біля тебе,
втрачали теж багато, одна, як та билина,
та вірили і знали, вернулася з дороги,
що нас чекає хата. утративши всі сили.
Всього було доволі
в моїм житті багато...
Я вдячна Богу й долі,-
мене діждалась хата.
Стерпілося багато,- Тому я й повернулась
в моїй жіночій долі... з далекої дороги,
Я знаю, моя хато, а ти мені всміхнулась
ти здатна зменшить болі. й повірила, небого.
І я безмежно вдячна
тобі, моя хатино,
ти пристань моя вічна,
а я твоя дитина.
Перед тобою,хато,- Я все про тебе знаю,
я стану на коліна, й сьогодні заспокою,
і знаю я, і вірю, і щиро обіцяю,-
що ти все зрозуміла. завжди буду з тобою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723255
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Стучится март, заглядывает в щели
Настырно рвётся в сумерки души.
Под каблуком осевший наст трещит.
Мы помириться снова не успели.
Звенит капель, как метроном нещадный.
Но вновь весна у каждого своя.
«Как ты глупа» - мне мысли говорят.
Твоя пустыня будет безотрадной.
Ещё чуть-чуть и нежность первоцветов
Сама себе подаришь на бегу.
Весенний луч на сморщенном снегу
На мой сапог попасть стремится тщетно.
Холодный ветер по-февральски злится,
Под шарф втекает, остужает пыл.
И всё-таки нырять придётся в быль.
Мне не впервой быть раненою птицей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723230
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
купить порой дешевле, чем продать
не только вещи - душу человека.
понять старался и хотел принять,
но чувствую, на это мало века.
искал в словах, а потерял в глазах...
как-будто больше не способен мыслить
лишь в серых придорожных кабаках
готов за душу алкоголем впрыснуть.
глаза закрыл и растворился в тьме...
погиб для всех и с пеплом возродился.
экзамен сдав по верности себе,
я с шумного застолья удалился.
не в каждом сне логический итог
и просыпаясь, вспомнит сон не каждый.
но тот, кто душу выторговать смог,
дешевле среднего свою продаст однажды.
(с) Червоний Валентин, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723191
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Не кохала тебе й не кохатиму.
Моє серце до тебе німе.
Відпусти бо і так лиш утратами,
Сьогодення болюче, сумне...
Не втрачала надій й не збиратиму,
Із сердець лиш обломки світів.
Зрозумій, що роки не чекатимуть,
Ну навіщо тобі буревій?
Із душі, що спустіла відразами.
Моє серце до тебе німе.
Відпусти, бо фальшивості стразами
Сьогодення болюче й пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722519
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Замерзала до срока река.
Никогда раньше срока не таяла.
Леденела душа без тепла -
Уходящее что-то заставило...
Не на счастье крестила рука -
Все обьятья и слёзы(украдкой)...
Обронённые наспех слова
Разливались божественно сладко!
Я сама покидаю тебя!..
Ненавистные игры - без правила...
Я тебя покидаю,любя...
А река - раньше срока оттаяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722502
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2017
Янтарной комнаты осенняя слеза
И в голубой оправе тихий вечер,
И в этой комнате – шальная бирюза,
И две свечи. Ужель зажгутся свечи?
И два зрачка – невольники ресниц,
Как два крыла свободного паденья.
И пустота очерченных страниц
Тревожит глаз,– слепое вдохновенье.
И в янтаре заблудший мотылек, –
Счастливой сказки несчастливый пленник.
И твой встревоженный распахнутый зрачок.
И каплет воск, и жжет твои колени.
А в остальном – шальная бирюза
И ворох масок, брошенных небрежно,
И чья-то безысходность и слеза,
И две свечи, застывших безнадежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722324
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[i]Повір мені, я не слабка, я - просто жінка.
Ганна Дущак[/i]
«Повір мені, я не слабка, я - просто жінка»,
Я по-весняному живу – тендітна гілка.
І в час, коли біда захмарить твоє небо,
Я світлим променем проб'юсь й прийду до тебе.
Повір мені, я не слабка, я - просто ніжна.
В моїй душі розквітла квітка дивовижна.
Вона любов'ю променить, теплом сповита.
Торкнись її, спивай мою безмежність літа.
Повір мені, я не слабка, хоч трішки дивна.
Тебе творю, ліплю, звеличу без сумління.
В твоїх думках я розчинюсь в блакитні мрії,
Несу весну, а в ній любов - тобі під вії.
Повір: тривоги, слава, молодість минеться.
На схилі літ моя любов в тобі озветься.
І скажеш ти: Я ж сильним був, вона лиш гілка…
Не докорю, бо я люблю – я просто жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Обещаний простых монетки
по фонтанам собрать/пройтись:
«Буду в каждой весенней клетке
ставить галочку добрых птиц,
рассыпающих щедро, небо
разрывающее, «курлы»».
Им бы – к дому лететь.
А мне бы
в нём достроить ещё углы
тишине… и её осколкам.
Водрузить поэтапно на
пьедестал, на плечо, на полку
все весенние имена.
…тихо-тихо…
потом – воздущно…
Что я птицам смогу?... века?... –
так, по мелочи – просто слушать…
…слушать – значит, любить пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722222
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[b]Собрать себя из тысячи частей[/b]
[i]автор: Квітка)) [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721767
Собрать себя из тысячи частей,
Потерянных и сложных, и заблудших...
Чтоб бликами не меркнущих свечей
В который раз сказать, я стану лучше...
......................
[b]Зачем?[/b]
Собрать себя из тысячи частей…
Зачем? Ведь так гораздо интересней!
Я здесь, и в то же время я - везде,
Всегда с тобой.
Не скроешься, хоть тресни!
Вчера ты взвыл – мол, тысяча чертей!
Как ты узнала, что ходил я в баню?!
Ах, милый мой! Я – тысяча частей,
И тысяча разнообразных знаний…
Я – твой в пыли затерянный носок
В глубоком поддиванном безвременьи.
И я – кредит, не выплаченный в срок,
Хотя тебе на то давались деньги!
Я – фирменная удочка с крючком,
Что, судя по цене – дамасской стали.
Заначкой наспех втиснута бочком
В страницы пожелтевшие Стенда́ля.
На сборище с друзьями я – мангал,
Коньяк, шашлык – уж как тебе угодно.
Я – тот стишок, что ты не мне читал,
Прикидываясь мальчиком свободным.
Не обольщайся!
Я – бильярдный шар -
Как страстно в лузу ты меня вгоняешь!
Бубновой дамой из колоды карт
Подмигиваю. Ты не замечаешь...
Не спрашивай, в чем дело или в ком.
Ты равнодушен к соблюденью правил.
А в бане я была тем угольком,
Что след нескромный на тебе оставил.
………..
Собрать себя из тысячи частей?
Не видеть прелести и полноты картины?
Зажги хоть тысячу магических свечей –
Не собираюсь собираться воедино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722151
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Ти прочитав і... зсунувся з лиця,
Мов хто ножа на відстані - у спину,
Бо зрозумів, що сповідь моя ця
Мені дорожча за мішки бурштину...
Не зглянулась, упевнено-легка
/Це вперше за пусті десятки років
Не втримає мене твоя рука/ -
Таких ще вільних я не знала кроків...
Гукав, гукав, а потім - довго біг
І, жадібно хапаючи повітря,
Ти розумів: ніколи не беріг...
Ніколи... А сьогодні - я не вірю...
Закреслила, розправилась, пішла
Так легко, мов у весни свої сині,
Бо досі точно я перебрела
Затоптані давно стежки полинні...
Хоч і просив: "Давай фатальний вірш -
В останню збірку, мов останню крапку,
Почнем спочатку... зможу я... повір..." -
Холодний дощ скотив останню краплю...
А я... купила гострий олівець
І чистий зошит у густу клітину...
Не йди за мною, не проси, кінець -
Без мене пий терпку свою провину...
Мелодія пливе - стрічай весну,
Нову, живу, нехай не буде гірша...
Та не чекай, бо я не повернусь,
І не впущу тебе до свого вірша...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Ти прочитав і... зсунувся з лиця,
Мов хто ножа на відстані - у спину,
Бо зрозумів, що сповідь моя ця
Мені дорожча за мішки бурштину...
Не зглянулась, упевнено-легка
/Це вперше за пусті десятки років
Не втримає мене твоя рука/ -
Таких ще вільних я не знала кроків...
Гукав, гукав, а потім - довго біг
І, жадібно хапаючи повітря,
Ти розумів: ніколи не беріг...
Ніколи... А сьогодні - я не вірю...
Закреслила, розправилась, пішла
Так легко, мов у весни свої сині,
Бо досі точно я перебрела
Затоптані давно стежки полинні...
Хоч і просив: "Давай фатальний вірш -
В останню збірку, мов останню крапку,
Почнем спочатку... зможу я... повір..." -
Холодний дощ скотив останню краплю...
А я... купила гострий олівець
І чистий зошит у густу клітину...
Не йди за мною, не проси, кінець -
Без мене пий терпку свою провину...
Мелодія пливе - стрічай весну,
Нову, живу, нехай не буде гірша...
Та не чекай, бо я не повернусь,
І не впущу тебе до свого вірша...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Губы, от губ,
опускаются
ниже и ниже...
Как же податливы...
и подбородок и шея...
Вот, между двух
бугорков,
эта сладкая ниша...
Каждая клетка,
от этих
касаний,
немеет...
Спёрто дыхание...
Ты продолжаешь
маршруты...
Твёрдыми стали,
как камешки,
тёмные пятна...
Как эйфория
прекрасна
в такие
минуты!..
Как же твои
поцелуи, для тела,
приятны!..
Вот и пупок...
Материнское
в нём совершенство!..
Влажный язык твой
так нежно его
лобызает...
Господи - боже!..
Какое же это
блаженство,
Чувствовать,
как твой живот
изнутри оживает...
Да!.. Продолжай,
не испытывай
больше терпения!..
Вся открываюсь
навстречу твоим
поцелуям...
Тело взволнованно,
в миг твоего...
приближения
Вниз, там где
каждая клетка
пылает, бунтуя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721986
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
П’ю божевілля. О п’ятій годиночці ранку.
Всмак. Натщесерце. Із тихим блаженним «Ну що ж…»
В кухні навпроти засунули мовчки фіранку,
Затамувався у центрі свідомості дощ.
Він потаємним в світ поки не бризкне, як проща,
Нитиме вічність і мрякою ляже на дно.
Смуток мені той з дарів є чомусь найдорожчим,
Ми з ним зрослися глибинами, певно, давно.
П’ю несолоджені думи, як вранішню каву.
Пара годин ще, і сонце проснеться ласкаве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721881
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи.
Імпульсивність п”янку, цю гарячу пульсуючу лаву,
Відпусти навсібіч!
(якщо хочеш, між два береги…)
Ну, а потім збери
Білі нитки найтонших волокон
В лабіринти бажань… в безнадійно-розпачливі сни…
І комаху безкрилу вклади у мереживний кокон
До якоїсь мари
(що на мові землян - до весни)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Экспромт
Идут весенние дожди...
Светлеют лики окон...
Одни и те же снятся сны
Пророкам и отрокам.
На шёлке скошенной травы,
Среди бордовых маков,
Кардиограмма у любви
Таинственна от знаков...
А мне бы - только целовать
Твой белокурый локон...
А мне бы... только рассказать...
А мне бы... ночь - без срока...
И чтобы пламя - до утра...
И чтобы Гений - близко...
В бокале красного вина -
Видения Матисса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721744
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Прокидалась земля, умивалась струмочками зрання.
Оживали річки й заглядали поверх берегів.
Спраглі надра землі їх спивали до крапель останніх,
Мов зима завинила й спішила сплатити борги.
Та вітри не здавались й хапались за скрипкові струни,
І так жалібно вили, що капали перли зі стріх…
Враз печаль цю зимову прогнали підсніжників сурми.
Це весна вже прийшла! І стрибала з дахів на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721624
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Прокидалась земля, умивалась струмочками зрання.
Оживали річки й заглядали поверх берегів.
Спраглі надра землі їх спивали до крапель останніх,
Мов зима завинила й спішила сплатити борги.
Та вітри не здавались й хапались за скрипкові струни,
І так жалібно вили, що капали перли зі стріх…
Враз печаль цю зимову прогнали підсніжників сурми.
Це весна вже прийшла! І стрибала з дахів на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721624
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Прокидалась земля, умивалась струмочками зрання.
Оживали річки й заглядали поверх берегів.
Спраглі надра землі їх спивали до крапель останніх,
Мов зима завинила й спішила сплатити борги.
Та вітри не здавались й хапались за скрипкові струни,
І так жалібно вили, що капали перли зі стріх…
Враз печаль цю зимову прогнали підсніжників сурми.
Це весна вже прийшла! І стрибала з дахів на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721624
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Нам с тобой не хватает малого
от прощения до прощай:
чтобы небо подшили заново
тонкой ниткой летящих стай
встрепенувшиеся надежды и
солнцем высветленные мечты:
будто всё может быть по-прежнему
порождённым из суеты
вешних вод, под ногами грешными
убегающих прямо в май,
посылая куда-то к лешему
все измученные «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Без тебе холодно, не плач.
Твоєї близкості напитись,
Устигну, скореності клатч
Візьму з собою, не спинитись.
Чого всміхаєшся мені?
Ключі буденності віддати
Захочеш, відліком сумні
Де час не хоче віддаватись.
Чого ти спомин на вустах,
Як я напилась уже вдосталь?
І загубила клатч в містах
Де сонце твоя ніжна постіль.
Без тебе холодно, не плач,
Я знайду сили зупинитись.
Знайду розкиданості клатч,
Де гордість просить не спинитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721050
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Свій кращий вірш я ще не написала.
У нім впокориться моя душа,
Що сотні раз у віршах воскресала
І тріпотіла раненим пташам.
У тім вірші надихаюсь, нап'юся
Любов'ю до вели́чнішого краю,
Де я живу, кохаю і молюся,
Де мову неньки у пісні вплітаю.
Я напишу про радощі й жалі,
Про чисті сльози й усмішки крилаті,
Про хліб святий на батьківськім столі,
Про вогник, що дітей чекає в хаті.
Я оспіваю волю козаків,
І ту, що так плекали на Майдані…
Ту, що в нащадках житиме віки,
І правду звільнить з вічних пут кайданів.
А може вірш той буде про любов
Оту, що жінку щастям окриляє.
Чи материнську, що мов той покров,
Не має меж і заздрощів не знає.
Я напишу, як кануть в вічність дні,
Роки, століття, з ними і епохи…
Чи розкажу, як сонце у вікні
Щодня для нас дарує сонця кроки.
Значу́щий вірш про все НЕ напишу,
Бо у житті важливого багато.
Та у віршах свою любов лишу,
У кожнім буду світ цей обіймати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721061
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
[b]Катоблепас[/b]
автор: [i]Єлена Дорофієвська[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712190
Колінця голі тисну до грудей,
Стіна холодна тулиться до спини.
Заплющу очі – ось мій світ ідей,
В якім години тягнуться повільно.
Самотнє - до самотнього. Que pasa?
Іду до друга - до Катоблепаса*.
Химерний звір, моїх не бачиш жертв.
Чи не зрослись порфірові повіки? -
Дивись у очі! Жодне із божеств
Від погляду твого з землі не зникне,
Тож перевір, чи я іще не згасла?
Поглянь на мене, мій Катоблепасе!...
Флешбек у пам"ять, спогади - в сюжет.
Галактика - у склянці із водою.
Катоблепасе, твій міцний хребет
Не дружить із важкою головою...
Щоб я змогла приборкати Пегаса,
Ти лапи зжер свої, Катоблепасе.
[b]Сумна історія (пародія)[/b]
Сиджу на галасливому Парнасі,
Набридло все - і Музи, і Пегас...
І чую випадково, що на Марсі
Живе такий собі Катоблепас.
Самотнє - до самотнього. А НАСА
Готує експедицію на Марс.
Візьміть мене! Мого Катоблепаса
На тому Марсі ще ніхто не пас!
Коли мені озвучували ціну,
Не тіпнувся у мене жоден м'яз.
Я все віддам! А раптом він загине
Без мене, мій сумний Катоблепас!
Не маю і дірявого матрасу -
Все продано. Я йду, Катоблепасу!
На кораблі я чистила картоплю,
Колінця голі тисла до грудей...
За скельцями - Галактики безодня,
Та я найщасливіша із людей!
Нарешті закінчилась наша траса.
Ось я прийшла. Привіт, Катоблепасе!
(наступного ранку на Марсі)
- А ну дивись у очі, звір химерний!
Ти що, дурний, моїх не бачиш жертв?!
До тебе я летіла за натхненням!
А ти мої останні капці зжер?!
...Нас повертала терміново НАСА,
Щоб не прибила я Катоблепаса...
-------
*Катоблепас - зверніться до Борхеса ;) [i] (Є.Дорофієвська)
[/i][url=""]http://www.e-reading.club/chapter.php/141716/45/Borhes%2C_Gerrero_-_Kniga_vymyshlennyh_sushchestv.html [/url]
Або просто до Вікіпедії :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720986
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
На світ спада нічна імла,
Немов покрови...
Тебе до мене привела
Дорога знову
Одпити темряви вина-
Сумного зілля,
Що нас посвячує до дна
В гірке похмілля...
Над попелищем сивий дим...
І знають люди-
Чого домігся, не завжди
З тобою буде...
То наливай кохання жбан-
Останній спомин!..
Нехай майбутнього туман
Серця наповнить
І приховається в серцях
Тепло минуле.
...бажання Мавками в лісах
Нічних заснули,
І ми заснемо назавжди,
Торішнім цвітом
Там, звідки скільки не іди,
Не в змозі вийти
За межі потаєнних кіл,
Що креслить доля,
Повз класи пізнавальних шкіл
Сумні юдолі,
В яких бажання залягли
В тісні пенали,
В яких колись і ми були,
І все пізнали,
З яких ми рано відійшли
У неминуче,
У ті тумани , що колись
і нас розлучать...
Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-
Шепочуть губи...
То до останньої налий
Сумної згуби.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117030101170
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720952
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 28.02.2017
Посмішка страху.
Межі зимові.
Крок.
Скинула лахи,
Стала у полі.
Змок
Стомлений лютий.
Березень поруч
Йде.
"Колу не бути!"
Та прийшла знову
Смерть.
Зима - у сплячку.
І весна плаче те-
Пер.
xxvii.ii.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720530
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Бо ти не для мене, лютий,
А я не твоя весна.
Сніги розбрелись дощами,
Немов не було зими.
А ми зав’язали стежку,
Оту, що на двох одна,
На сотні вузлів – і тисне
Півподиху під грудьми.
Бо ми перелітні птахи
І ділимо все на нуль.
Частина життя в дорозі –
Ніяких тобі зізнань.
Та навіть коли пристанем
До різних земних півкуль,
Не втримати нам старанно
Закованих в сни бажань.
І тягне обох на злітну,
Де кисень – жива вода.
І дихати в такт з тобою –
П’яніти, мов від вина.
Це надто на нас не схоже:
По битому склу хода,
Та ми за межею правил
І часу у нас катма.
То ж ми одягаєм тишу
На спраглі до слів вуста,
Бо все, що не скажеш, раптом
Здійметься і відлетить.
Бо ти не мій, любий, лютий.
Бо ми перелітні… Та
Згадаємо правду згодом,
Що я не весна.
Ще мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Мой дом - собрание теней,
где книг хранятся тайны,
где есть иконы, и елей,
и дух поэтов славных…
Но в зазеркалье - ворох слов -
невысказанных, тайных,
и кто-то, направляя ствол,
командует им: "Майна…"
Сопротивляясь, не таясь -
настойчиво, упорно -
я-« Вира!»- им, поторопясь,
командую задорно…
Нет, нет - не грубо, но - в упор -
глаза в глаза (разденься!)
мне расскажи, мой друг, о том,
что на душе...Излейся!…
Потоком слёз, или ругней -
я всё пойму - прощенка.
А если скажешь мне:«Постой!»,
я - поклонюсь…маленько…
Вольна, казачка, может я,
в крови - бурленье предков,
и «Вечный бой..!» где я - твоя
подруга, мать, легенда…
Ну что же ты стоишь, и дверь
стучит - гремит, преградой…
Входи, садись, и я - елей
налью...Тебе я рада!…
А если хочешь - отпущу:
«Гуляй, как ветер в поле!»
Слегка поплачу, погрущу…
...не стану, друг, неволить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720514
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.
Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив
Сутність пісні на мові чужій.
Зоресяйна, пробач,
Що в долонях не втримаю зорі,
Ті, які ти мені
Зорепадом жаги пролила.
Ти зірками не плач,
Не губи їх даремно... I'm sorry...
Саме час по одній...
За любов... Із твого джерела...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022613536
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720509
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Всё случится.
И левые станут правей –
и дома закупорят прилежно,
где венки посрывали с оглохших дверей,
с Рождеством провожая надежды.
Обождать – всё случится.
И небо сольёт
все ненужные больше молитвы
над грядущим, по сути – вчерашним новьём:
помоги ты, прости ты, иди ты…
Упокоив героями совесть и стыд,
будет в стельку история пьяной,
крытой минусом, матом и снегом навзрыд,
натурально упавшим багряно.
Как на хлеб – маслом землю.
Рукой пустяка
нас из ломтя раскрошат в крупицы.
Может, будет… а, может, и нет.
А пока
обождать?...
…обождать – и случится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720679
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[b]СПАСАЯ НОЧЬ [/b]
Ліна Ланська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
[i]А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
.........................................................................
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
[/i]
Пародия
[b]Спасая сон[/b] (Шуточное)
А я, в ладони день собрав, спасаю сон,
Чтоб не случился острый межпланетный стресс.
Ведь до чего у нас уже дошёл прогресс,
Опять вверху затеяли какой-то съезд,
Чем был всю ночь я несказанно удивлён.
Вы тоже видели летающий балкон?
Ну, тот, что пролетел на знак, не тормозя,
Межзвёздный светофор ему мигал: низ-з-з-я!..
И что? Здесь у него особая стезя,
И светофоры для него не есть закон.
Такой парад бывает раз в сто тысяч лет!
Вон лоджия дрожащим парусом летит,
А следом туалет – он, как метеорит!
И ясно видно – гуманоид в нём сидит,
А хвост, как у кометы! оставляет след…
Ему пыталась вся Галактика помочь…
И даже перекрыли Млечный Путь на треть…
В воздушных облаках такая круговерть!
Теперь хочу я до конца сон досмотреть!
Как хорошо, что кто-то здесь спасает ночь.
А я, в подушку нос уткнув, спасаю сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720598
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
О чём Вы жалеете, женщина славная,
В ненужных морщинках улыбку тая,
Простите, я знаю: не в праве, не в праве я
Расспрашивать Вас, дорогая моя...
О том, как любили, когда были юною -
От счастья блестели глаза на ветру,
Душа упивалась горячим безумием,
Бессонную ночь провожая к утру...
А, может, о том, сокровенно-таинственном,
Что в прошлые дни унесло сквозняком,
Где Вы растворились в красивом, единственном,
Кого для себя нарекли божеством...
По ком Вы страдаете, женщина милая,
И что Ваши сны до сих пор берегут?
Мелодией старой, где болью: "любила я..."
Отравлены шрамы, что бешено жгут
Своим одиночеством после полуночи...
С тяжёлыми веками вновь поутру -
Не скрыл макияж, да... И сколько ни умничай:
Навязчиво ноет: "...я точно умру..."
И снова болит пустота и безумие,
А ночь за окном - ей не стыдно ничуть...,
Что он не пришёл... Он - с пропавшим сказуемым...
Вы плачете: "...той же монетой плачу..."
О чём Вы задумались, мудрая женщина,
Перчатки и шляпка... и дома не ждут,
Лишь воспоминания, временем венчаны,
Слезу утирая, тепло берегут...
Вы каждое утро у старого зеркала,
Встречая себя, улыбались грустя,
Платили /по полной/ за жизнь исковеркану,
За слёзы, за вечность, ...за сущий пустяк...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Другий день не вщухав дощ…. З вікна виднілись майже оголені дерева. Примхливий листопад, заховалось сонце, небо - сіра пелена…
Ось і осінь вже збігає, думала про себе Алла. Знову цілими днями в хаті, навіть не має з ким поспілкуватися.
До хати зайшов батько, приніс відро горіхів,-
-На доню,розважайся. Що наб`єш, то буде копійка..
Алла - пізня, єдина донька в Івана й Надії.
Невеличке село, далеко від райцентру ледве виживало. Яка там робота?!Мали вдома невеличке господарство: кури, гуси, індики та одне поросятко й корова. Іще город сорок соток, біля всього треба добре наробитися. З грішми в сім*ї завжди скрутно. Батько з Аллою інколи автобусом їздили на базар до райцентру, щось продадуть з городини, за ті гроші й живуть. Минув рік, як дівчина закінчила школу. Батьки не пустили вчитися, не мали грошей та й відпускати далеко дівчину не захотіли.
- Одна в нас, на кого покинеш? Ми вже старі … Куди їхати і чого? Он вийдеш заміж за якогось сільського та й по навчанні, - часто повторював батько.
Вона потай складала якусь копійку, мала надію поїхати до Москви. Сусід - дід Микола, часто хвалився, що син при службі, гарні гроші одержує, навіть пропонував адресу, щоб на деякий час прийняв її. .Ще відразу після закінчення школи, взяла номер телефона. Сина діда звали Антоном, але батькам, про це ні слова.
Цього року гарно вродили горіхи, батько завіз до райцентру, здав, коли ж приїхав майже половину грошей віддав донці,
-Це ти заробила, якось потепліє поїдемо на базар, щось з одягу тобі купимо, приховай в себе.
В селі навіть клубу немає та й молодь майже вся виїхала, хто за кордон, хто в Київ, чи в Москву.
Весняний вітерець повівав над сніжним покровом. Сонце з кожним днем підіймалося вище, сильніше пригрівало. Нарешті весна, тішилася дівчина..
-Може сама автобусом поїду до містечка? Я ж доросла, що хіба не зможу купити собі взуття та пальто,- запропонувала батькам.
-Що сама?- зирнув батько й продовжив, - Та правда, вже доросла, добре їдь, тільки будь уважною, щоб не вкрали гроші.
- Це гроші великі, тож будь обережна,- підримала розмову мати.
Алла майже пів ночі не спала, боялася проспати на перший рейс автобуса. Написала записку, поклала на столі –
« Дорогі мої, вибачте, поїхала в Москву, хочу там знайти роботу. Я вам обов*язково передзвоню, не хвилюйтеся, не маленька, все буде добре. »
Надворі прохолодно, майже темно. Вітер бив в обличчя, закрилася хустиною, до траси йти далеченько. Відчувала занепокоєність, чи правильно зробила? Та в той же час заспокоювала себе, все буде добре, я впораюся.
Ближче до полудня,нарешті добралася до Києва. Місто її вразило кількістю людей і всі кудись поспішають.
На вокзалі теж людно, гуділо немов в вулику. Час від часу диктор об`являв про потяги. Трохи моторошно, нікого не знає, часто озиралася, щоб запам`ятати де проходила. Плацкартних місць в потязі вже не було, взяла купейне. Дивилася на пасажирів, тішилася, що все добре склалося, завтра об одинадцятій годині буде в Москві.Заходила в вагон, пригадала, як в восьмому класі їздили на екскурсію до Києва.
З нею в купе їхала подружня пара. Вони спілкувалися російською мову, чоловік весь час турбувався про жінку, запитував чи зручноїй,чи щось хоче. Хоч вона й лежала на нижній полиці,здавалося її зовсім не помічали, окрім- (Добрый вечер), - більше ні слова.
Провідниця стукала в двері, кричала на весь вагон, щоб приготували документи для перевірки митниками.
В купе зайшли два чоловіки в формі, старший уважно подивився на дівчину, зміряв з ніг до голови, з усмішкою віддав паспорт.
Вона добре виспалася. До Москви залишалося їхати три години, подружня пара вийшла на одній із зупинок.
Потяг рухався швидко… Весняне сонце заглядало в вікно, світило в очі, підіймало настрій. В купе одна, задоволено всміхалась, потягувалась. Раптовий стук в двері, відразу ж відчинилися. Зірвалася, за мить опустила ноги до підлоги. Зайшов той митник, що перевіряв документи, оглянув купе, за собою зачинив двері. Вона миттєво накинула на себе теплу кофтину.Він ввічливо запитав,
-Чого ти злякалася.Мені треба ще раз подивитися твій паспорт.
Він дивився, то на фото в паспорті, то на неї, перегортав сторінки.
-О! Така красуня й незаміжня! І куди ти їдеш?,- запитав, одночасно трохи відчинив вікно. Мило усміхався, сів навпроти,
-Що маєш робити в Москві? Ти знаєш, що паспорт липовий показуєш, це підробка!
-Ні! Що ви!? Це неправда, дійсний, нормальний, в містечку одержала. - виправдовувалась, швидко вийшла з купе.
Пройшла до провідниці та її не було на місці, в деяких купе двері відчинені, але пасажирів не було. З другого купе відчувався запах спиртного, веселий сміх лунав на весь вагон. Стала в проході біля вікна, не знала куди подітися, що робити далі. Він виглянув з її купе махнув рукою, пішов до тамбуру.Вона відразу забігла в своє купе, не встигла зачинити двері, він притримав їх,
-Чого боїшся? Хіба такий страшний ? Нічого не заподію, не хвилюйся, тільки підкажу, як вийти з халепи і все.
Алла- сиділа обнявши себе руками, серце калатало від страху.
-До кого їдеш, чи може брешеш ?
-Ні - ні, ось маю телефон, сусід дав, подзвоню до його сина, має допомогти з роботою,- показала записку.
Він вихопив її, зиркнув в неї,
О якийсь Антон, до речі, мене теж так звати,-, похапцем кинувся зачинити вікно, за скло випала записка.
-Ой я не хотів, вибач, ти напевно пам`ятаєш номер, скажеш я тобі наберу, як треба поговориш.
- Ні, не пам*ятаю.
Від здивування округлилися очі, почервоніла, розхвилювалася, не знала, що робити далі.
-Не журися , з роботою я тобі допоможу. Тож не покину таке гарненьке дівча, зараз принесу чаю.
Сиділа приголомшена та заспокоїла себе, він же на роботі, при формі. Та й не такий молодий, щоб чіплятися.
Випили чай, та розмова не клеїлась, Він присів поруч, намагався на ній притримувати кофту та за мить її жбурнув на другу полицю, поклав на неї свою руку.
-Тобі вже не холодно, зігрілася, може приляжеш? Я ж теж їду до Москви, постережу тебе, - пристально дивився в очі.
Вона справді зігрілася, розморило, в очах спокій, в голові якийсь туман, її хилило в сон.
Антон приліг біля неї , занурився обличчям до грудей, руками гладив стегна. Вона не могла поворухнутися, їй почали подобатись
його парфуми, заперечити б та в собі відчувала безсилля. Язик занімів, не могла й слова сказати. Він цілував, ніжно гладив пишні, пружні груди, припав до молодого тіла, яке часом здригалося від його гарячого дотику. Немов у сні для неї сталося те, чого не можна виправити, заволодів нею.
Потяг під`їжджав до Москви. Вона ледве проснулася, в голові шуміло, лежала, як зранена пташка, знесилена, спустошена.
Він сидів на полиці - навпроти, розчервонілий, задоволений.
-А ти молодець! Я мав про тебе гіршу думку. Скоро Москва,тож приведи себе в порядок. І ні про що не думай, паспорт у мене, все буде добре ,- поспіхом вийшов.
З вагона виходили разом. Він жваво розповідав про Москву, усміхався, ніс її сумку.
Як і обіцяв , зняв для неї однокімнатну квартиру, недалеко від вокзалу. Приніс продуктів, мав приїхати через два дні.
Алла повірила йому, по дорозі з вокзалу, він розповідав про свої плани, що знайде їй роботу, владнає свої справи . Зізнався, що одружений, має двох дітей, але з дружиною хоче розлучитися.
Дівчина шкована подіями, але повернутися додому не достатньо сміливості. Подзвонила до батьків, збрехала, що вже працевлаштувалася, що з нею все добре. Чула, як схлипувала мати, батько напевно хвилювався, бо дуже тремтів голос.
Через три дні Антон з Аллою підійшли до вагона, який мав відправитись до Києва.
- Ну що, поїдемо Дмитре, усміхаючись запитав Антон, протягуючи руку до провідника.
-А чом ні? Сідайте в останнє купе,
- весело відповів, з цікавстю зиркнув на неї.
- Ти будеш допомагати провіднику, будеш вчитися застеляти постіль та готувати чай. Тільки тоді, коли він тебе погукає,-
повчав Антон.
За вікном зовсім темно, час від часу мерехтіли ліхтарі. Потяг набирав швидкість, їх було тільки двоє в купе. Антон мурликав, щось під ніс, торохтів ложкою в стакані з чаєм.
Вона сиділа в красивій блузі з вирізаним декольте, це він подарував їй, просив одягати для нього. Нічого не підозрюючи з задоволенням випила пахучий чай.
-Я трохи посплю мабуть, як треба допомогти провіднику то скажеш мені, чи зараз до нього йти?
- Та ні, не зазачиняйся, я скоро прийду, взнаю дещо.
Хвилин десять лежала, дивилася в темне вікно, повернулася на бік, тпровалилася в сон.
Вже не можна було розібрати, чи то сон, чи ні. Почула поцілунок в шию, мацав груди, приліг біля неї. Не бачила обличчя, тільки часте дихання. Що це, зовсім не маю сили повернутися, немов у сні про себе подумала, намагалася після всього встати та закрутилася голова, здавалося десь летіла.
Пройшов якийсь час, відкрила очі, на полиці навпроти сидів Антон й молодий хлопець. Вони весело розмовляли, пили горілку, закусювали. Помітивши, що вона проснулася, хлопець примружив очі, з усмішкою на обличчі, встав,
-Ось на, воно того варте,- моргаючи до неї, на стіл поклав двісті доларів.
Різко підійнялась….. Вмить перед очима все поплило, в голові гуділо, стукало в скронях. Все, як в тумані. Коли себе опанувала, хлопця в купе вже не було. Роїлась думка; все повторилося, як того разу. Опустила голову, руками закрила обличчя, не змогла стриматися, розплакалася,
- Як ти посмів, нащо підсипав, не міг зробити це там, на квартирі, чи в тебе хвороба, спати в потязі?
Антон лукаво позирнув на неї.
- А що хіба немає різниці чи то я, чи молодий, га? Он бачиш заробила!- показуючи на долари, говорив зухвало.
До неї тільки тепер дійшло, що сталося . Він напевно підсипав якісь таблетки, що вона на якийсь час втрачала контроль, їй було все байдуже, адже і втрачала силу.
-Я піду, скоро митниця, відпочивай. І не панікуй, заробиш грошей нам на квартиру, будемо спокійно жити й далі забивати бабло.
Схопилася за голову, що робити? Як знайти вихід? Паспорт так і не віддав, а що вона без документів?! Як переконати, щоб більше цього не сталося?
Коли потяг повернувся до Москви, розійшлися мовчки, немов чужі. А в неї калатало серце від гніву, але ж скандалу при всіх не будеш робити, думала про себе.
Прийшла до квартири, розслабилася, ридала на всю кімнату, витирала сльози , схлипувала й знову плакала. Картала себе, шкодувала, що з дому поїхала. Нарешті занурилася в подушку, заснула в тривожному сні.
Минуло три дні, він не дзвонив. З огидою згадувала, як Антон в вагоні поводився з нею. Гризли думки; як діяти далі, що робити, коли грошей майже немає ? Ці питання не давали спокою, не знала, що скаже, як він прийде.
Спустилася в магазин дещо купити. Коли повернулася, він вже сидів у кімнаті з букетом троянд ( адже мав при собі ключі).
- Вибач,такого ніколи не повториться, дурень, повір , я без тебе не зможу,- стоячи на колінах, припав до ніг. Я все виправив, домовився , будеш працювати в ресторані. Пару днів повчися , а потім тиждень працюватимеш, тиждень вдома.
Пити чай, який готувала сама, бо вже не довіряла йому. Він з тривогою дивився на неї, цілував, обіймав.
- Досить, я тобі не лялька, що так зі мною поводишся. Як раптом завагітнію, що буде?
- Та ні , я гадаю все обійдеться, наступного разу я буду обачливим.
В душі надіялася, що не завагітніла, думала про маму, вона ж, аж в сорок два роки мала її.
-Я не хочу, віддай мені паспорт,- різко обірвала.
-Ну, що ти, тож заніс у ресторан, віддав для оформлення. Не гарячкуй, я обіцяю, місяць - другий, я все одно розірву шлюб .Ми маємо бути разом, хіба я тобі не подобаюсь?
Спустошеним поглядом дивилася на нього. Думки не покидали; яка там любов, що буде далі?
Вже два тижні поспіль вона працювала офіціанткою, гроші не погані, ще й чайові є. Частину відкладала, щоб він навіть не знав.
Одного разу, був з нею дуже ніжним, затіяв розмову,
- Ми так швидко не заробимо грошей, може поїдеш зі мною?
- Я сказала ні! Тобі, що тут мало? Я тобі майже невідмовляю!
- Та ні, ти мене не зрозуміла, в мене є один план, допоможи мені.
Раз чи два рази на місяць Алла їхала з ним в тому самому вагоні. Дмитро був з ним заодно, тож зустрічав дуже привітно.
Вона стояла в коридорі, дивилася на літній пейзаж. Потяг їхав швидко, за вікном мерехтіли стовпи, зелені дерева.
В одному з купе, вже добре на підпитку їхало троє хлопців. Антон знав, що вони їдуть з заробітків. Попросив її, щоб розвеселила їх, поспілкувалася, щоб добре напилися та вчасно піднесла їм чаю. Він завжди готував його сам, хоча скільки й були разом та він їй недовіряв.
Вона дізналася, як дістаються ліві гроші, їх так називав Дмитро, намагалася переконати Антона, що це дуже підло.
-Хіба можна обкрадати заробітчан, яких чекають вдома?
--Та хай поділяться, ми ж всі не забираємо, так трохи, кілька процентів. Вони навіть не помічають в гаманцях, що пропало сотня доларів,чи інших грошей , – зухвало й задоволено відповів Антон.
Знову нагадував, що треба гроші на квартиру, що кохає її. Усміхаючись, часто повторював, що все буде добре.
Але втягнулася, змирилася з таким життям. Кожен другий місяць висилала батькам по сто доларів, по телефону заспокоювала батьків, говорила, що в неї все добре. Батько ж скаржився, що в матері часто підіймається тиск, пропонував повернутися. Кожного разу заспокоювала його, мала надію, збере гроші, тоді розірве з Антоном стосунки , винайме собі квартиру, щоб він навіть не знав.
Минув рік… Алла сиділа біля вікна, перерахувала та сховала гроші. Треба щось вирішити, на перший період заощаджень досить, а там зароблю. Що повертатись додому? Що там чекає? Хіба, що шкода маму, хворіє та може все обійдеться, будувала плани на майбутнє.
Погода мінлива та відчувалась весна. Вона зібралася вийти надвір, подихати свіжим повітрям та почула, як відкривався замок.
З трояндами, на підпитку, Антон перед нею розмахував руками,
--Люба моя! Куди зібралась? Я дуже скучив! Роздягайся, чуєш…
--Ти трохи випив, може підемо прогуляємось. Паспорт при тобі? Можуть перевіряти.
--Так, в лівій кишені, в курточці.
З трепетом в душі, в сумку заховала паспорт.
--Почекай , дай свої милі губки, я скучив, потім підемо.
Вже не заперечувала, зраділа, що забрала паспорт. З`явилася надія, що задумане вдасться втілити в життя.
Він міцно заснув. Вона лежала знесилена, хоча в ліжку з ним трохи приємно, умів підійти. Вміло припадав до чуттєвих точок тіла, вона навіть інколи, сама того не помічаючи, підігрувала в його забавах. Та згодом картала себе за жіночу слабкість, адже не такого кохання хотіла, мріяла про тихе сімейне життя.
Минуло три тижні. Графік їхньої сумісної роботи не порушувався. Скільки раз просила, досить грабувати, треба зупинитися, на неї ніхто не звертав уваги.
Одного разу, хлопці в купе вже добре випили, коли вона принесла чай, хотіли з неї зняти одяг та вчасно зайшов Дмитро. Щоб не було скандалу взяв з них по сто баксів, сердито бурчав, загнув пару матюків , сказав , що ніякого чаю не буде. Забрав склянки з чаєм, виливав у рукомийник.
Пізно ввечері верталася з ресторану…зробилося зле, крутилася голова. Чи я перетомилася? Закрутилася голова, ледь не впала. Ой що це? Хвилювалася та все ж вирішила піти в платну клініку. Найбільше всього боялася вагітності.. Нагадала, як Антон прийшов на підпитку, з ним мала інтимні стосунки.
Та за неї все вирішила доля., пришвидшила її вагання. Думки, як оси; треба не гаяти часу, посваритися, можливо відчепиться, а дитя виросте й без нього.
Одного вечора, після зміни в ресторані, застала його в квартирі..
- Що це ти на ніч? Може нарешті подав на розлучення?
- Та ні, скучив, вона гадає я на роботі. З розлученням треба почекати, - притискав до себе.
-Я себе почуваю не добре, мабуть простигла, все тіло ломить.
- То я погрію, вилікую, розжену твою застиглу кров, ходи до мене,ластівонько моя.
Руками, жадібно торкався грудей, обіймав, цілував.
. Раптово в неї потемніло в очах, закрутилася голова, похилилася на нього.
-О! А я думав ти брешеш. Зараз зроблю міцного чаю, все пройде.
-Я втомилася, зовсім виснажена, може з Дмитром без мене обійдетесь?
- Ну добре, хіба недовго. Зараз пасажирів менше, побудемо без тебе, але знай, ми рідше будемо бачитися.
- Добре, дякую! Ти на ключ закрий двері, щоб я вже не вставала.
Було чути, як спускався по сходах.
Вона проснулася рано. Прші сонячні промені торкалися будинків. Щоб не гаяти часу, зібрала речі, поїхала на нову квартиру. Правда трохи далеченько від роботи та вирішила - так буде краще.
Через декілька днів, на мобілку дзвонив Антон, вона саме була вдома, тож задоволено усміхнулася, гадаю, що не знайдеш, подумала й швидко вимкнула телефон.
Коли прийшла на роботу, сказали, що заходив якийсь чоловік, шукав її, просив передати, що приїде через два дні.
Вона негайно звільнилася з роботи, гадала іншого виходу немає.
Наступного дня поїхала на базар, влаштувалася продавцем морозива. Надіялася, що тут її не знайде, не любив ходити по базарах.
Літо збігало до кінця. Завітали часті дощі, ставало прохолодно. Виручки майже не було, але трохи вдалося скласти грошей.Що далі? Дзвеніло в голові; немає виходу, треба повертатися додому.
Сонячний ранок…Щоб ніхто не впізнав, одягла сонцезахисні окуляри та широку шерстяну сукню, щоб приховати вагітність. На всяк випадок, щоб не зустрітися з Дмитром, чи Антоном, вирішила їхати транзитним потягом.
Здавалося іхала вічність. Скільки думок,скільки спогадів, боліла душа, але ж під серцем дитя….
Алла вже під`їжджала в автобусі до дороги, що вела до села, защеміло серце.
Йшла одна однісінька, плакала в захлеб, по щоках котилися сльози. В відчаї присіла на траву, припала до землі, благала, щоб дала пораду, як жити далі? Думала, це треба ж було, тої Москви, що наробила, як і що сказати мамі?
Опанувавши себе, заспокоїлася… Навкруги рідні поля , та посадка , яка вела до рідного села, майже зовсім на змінилася, повіяло теплим, рідним. Нарвала ромашок, ще де - не-де були дзвіночки і шальвія, зібрала в невеличкий букет , йому раділа , як дитина. Намагалася приховати тривогу, підходила до рідної хати. .
Біля курей клопоталась надія, побачивши доньку, приклала дві руки до грудей , від радості заплакала,
-Дякую Богу, нарешті повернулась! Від траси пішки йшла? Тобі ж напевно важко? Заходь… заходь до хати. Ти ж вдома!Зараз прийде батько, ото старий вже буде радий.
Від хвилювання розчервоніла, зайшла в хату, перехрестилася. Подумки в домівки просила прощення за те, що без згоди батьків залишила її.
Мати нічого не запитуючи, поцілувала, обійняла, запропонувала відпочити. Сама ж видоїла корову, на кухні готувала страви.
Коли прийшов батько, Алла відпочивала надворі, за столом під грушею.Побачивши його змарнілим, на душі стало гірко,болючою стрілою пронизала думка; ой, як же він постарів!.
- Ну нарешті,- витирав сльози.
- Слава Богу, ти сама? А він, що боїться приїхати в Україну?
- Та ні, з роботи не відпускають, відпустку вже відгуляв. Я побуду тут, хочу вдома народити, а там час покаже, підросте маля, тоді буду їхати.
Батьки щасливі, що приїхала народжувати додому,спокійніше на душі. Та інколи батько затівав розмову про Антона, що може б переїхали сюди жити, клопотався, що вже старий, що в домі треба господаря.
Пройшов час….. Алла народила хлопчика, тішилася ним. Та коли годувала сина, часто ховала сльози, серце обливалося кров`ю. Він так схожий на батька, але в чому винна дитина? Це ж її рідненьке, Богом дане дитя. Бідкалася, що не може розповісти правди. Ховалася від них, вдаючи, що по телефону розмовляє з чоловіком.
Яскравий сонячний день…. В небі пливли білі пухнасті хмари. Андрійко лежав в колясці, роздивлявся довкола.
- Бачиш, вже засадили город, як добре, що не одні руки, а то ми б з мамою, ще стільки б часу товклися.- клопотався батько,- Та й сіно вже скоро піде, роботи багато, дав би Бог здоров`я..
- Та я ж, ще ж не їду. Хай трохи підросте, вже тоді, - вже вкотре заспокоювала батьків.
Андрійко добре сидів на руках, правда вертівся, як шило. Батьки тішилися онуком. Як тільки вечір так і суперечка, чи дід, бабуся візьме на руки, не могли поділитися.
Мати затівала розмову про Москву, журилася, хіба не бачиш в мене тиск, якщо щось станеться, до кого за допомогою звертатися? Аллу, при таких розмовах, кожного разу охоплювала тривога- Ой, якби ж знали правду.
Одного разу, батько дуже заклопотаний зайшов до хати,,
-В сусіда Миколи інсульт, лікарі сказали не виживе, а той син… Що сказати - паразит, ні слуху , ні духу, за стільки років один раз був, тільки гроші висилає.
Готувалися до похорон. Зібралися всі сусіди, навіть прийшла колишня - третя дружина, яка п`ять років назад покинула його.
Розмовляли люди між собою, що покійний чоловік – гуляка, набрався гріхів. Та жінки його теж любили, на старості не стало терпіння і в останньої дружини, покинула. Син в Москві начебто порядний, двох дітей в інститутах вчить,так розповідали люди, що дід Микола розхвалював сина.
Вже третій день, від сина покійного ні звістки, батюшка відчитав молебень. Жінки сиділи зажурені, враз мерехтіння свічки, аж заіскрило, ввірвався до хати мокрий, розчервонілий син.
-Я прийшов, тату, вибач мені, вибач, - голосно пролунали слова, став на коліна, плакав.
Коли поверталися з кладовища, думки не покидали Антона, чому тут Алла і чому толком не подивився паспорт, її приписку ? Що за хлопчик, якого вона тримала на руках, чий він? Здригнувся, коли помітив, що хлопчик очима схожий на нього.
Після поминок, за столом залишилися лише сусіди. Надія на руках тримала онука. Антон присів біля неї, тихо запитав,
-Це ваш онук?
- Тішимося, Алла сюди приїхала народжувати. Хай підросте, тоді вже поїде, чоловік, якийсь кацап, навіть не знаємо, в очі його ні разу не бачили. Не хоче приїжджати, напевно соромиться,, що ми прості, сільські люди.
Він зблід та за мить почервонів, відчув, як холодний піт вкрив чоло. Намагався не видати себе надмірною цікавістю, немов обпечений швидко вийшов з кімнати.
Вечоріло…Сонце зовсім заховалося за хмари. На землю лягала прохолода. Надія , зморена за цілий день, від тиску випила ліки, вже дрімала. Алла вкладала сина спати , наспівувала колискову пісеньку.А батько пішов надвір, позачиняти двері в сараї та в літній кухні.
Тихий стук у вікно збентежив Аллу. Невже він? Нащо прийшов? Подумала, швидко вийшла з хати.
Антон схопив її за руку, ривком потягнув за хвіртку, під кущ жасмину,.
-Що ти зробила? Чому ти мені ніколи не сказала з якого ти села? Навіщо народила? Чому втекла? Чому не призналася, що вагітна?
Антон говорив наспіх, зопалу, нервово палив цигарку, озирався.
- Я б заплатив в лікарні, було б все добре, жили б тільки для себе. Тобі треба це село? Я так розумію, це мій син, але в мене є двоє дорослих, я не збираюся розривати стосунки з сім`єю. Тобі треба було цієї замороки?
Тремтіла, ні вона йому не повірила, адже паспорт довго був при ньому, що навіть не поцікавився звідки вона? Яка байдужість! Від люті,з силою вліпила ляпас, різко повернулася й пішла.
Тільки зайшла за кущ, по дорозі до хати, навпроти неї стояв батько,
-Нам треба поговорити, я все чув, пішли присядемо під грушкою.
Не знала, що сказати батькові, мовчала.
-Я все зрозумів, доню… Він мерзотник і я бачу не надійний, толку не буде. Недарма кажуть яблуко від яблуні. Не знаю , як він там жив в тій Москві, правда покійний Микола його хвалив та напевно він вдався до нього. Запитувати не буду, як,що? Це твоє життя! Напевно ляпаса він заробив, якщо ти це зробила. Та хочу тобі сказати, можливо ми винні, після школи не відпустили тебе вчитися, це таке діло, назад час не повернути. Та я тебе попрошу, давай залишимо все в таємниці, мама не перенесе удару, якщо взнає, що Антон батько онука.Останнім часом, занадто часто проблеми з тиском, з серцем, ти ж сама бачиш.
Вона слухала, намагалася приховати сльози, які відчувала на губах. Не стрималася, обійняла батька, тремтіла, плакала.
-А той кацап, боїться їхати до нас, в Україну. Тож краще хай не їде, ми й самі виховаємо Андрійка, все буде добре!
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718902
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Алла, відколи народила сина, ця ніч була найспокійніша.На душі легше й син не капризував, навіть ні разу не просинався.
За вікном ранок … Чути, як батько клопотався біля господарства. Роїлися думки; чому не зайшов, може шкодує про те,що вчора сказав? Та проснувся син, увагу приділяла йому.
В кімнату зайшла мати,
- Доброго ранку!Ну ви молодці! Сьогодні й ми з батьком проспали, аж корова почала ревіти,
Гучно забилося серце, а може батько розповів, вона цього показати не хоче,
- Мамо ти як?
- Все слава Богу, зараз поснідаємо, підемо до сусіда. Треба зібратися, по-людські сніданок понести на цвинтар, що сам Антон зробить, йому й так на душі важко.
-Ой, мамо добра ти душа, за всіх клопочешся, пожалій себе. Вчора така була бліда та хіба можна було відговорити, щоб не йшла на цвинтар.
- Скільки назначено, стільки й проживу.
Надворі загавкав собака, біля хвіртки стояла жінка,
- Мамо, хтось прийшов…
- То це ж Зінаїда, остання дружина покійного Миколи.
Алла бачила в вікно, жінка розмахувала руками, показувала, то на дім сусіда, то на дорогу й швидко пішла.
- Іване ти де?! - гукала чоловіка Надія.
За мить поспішив з сараю,
- Йду вже, йду, будемо снідати?
Зайшла до хати зблідніла мати,
- Ви знаєте, що витворив синок, Зінаїда, розповідає, залишив їй гроші,. Сказав, що немає часу йти на цвинтар, щоб самі, хто хоче пішли та поснідали, там від вчора, багато чого їсти залишилося.
- Оце так, виховуй… Виховуй, душу вкладай, а він людей не поважає. Паскудник, тут же виріс, ця ж земля вигодувала! - клопотався батько.
- Мамо, в такому разі ти залишися з Андрійком вдома, а ми з батьком та тіткою Зінаїдою сходимо, може, ще й тітка Палажка, з нами…
Батько підтримав її,
- Молодець, тільки так й треба жити по-сусідські, а відмовлятися від батьків та односельчан великий гріх. Невже та Москва рідніша й краща? Чи запроданці такі? Шкода, заради грошей, якоїсь посади, загубили людяність.
Пройшов час …. Вікно зі спальні відчинене. Проснувся Андрійко, заліз на стільчик, відсунув вазон, кликав маму,
Та спохопилася, прибігла з кухні, швидко забрала на руки,
- Ну тебе вже не залишити, справжнє шило, пішли по росичці походимо, сонечко вже пригріває.
Надворі під грушою сиділа Надія, батько зміряв їй тиск.
- Що, знову погано? Тату, йди з Андрійком, він же любить побігати по росі, буде міцнішим, не хворітиме, а я прослідкую за тиском.
Батько теж роззувся, обом закачав штанини, пішли в долину.
Алла наполягала матері лягти в ліжко та вона заперечила, попросила, щоб в літній душ наносила води та трохи нагріла кіп`ятильником .
- Що це ти мамо, всі дні переплутала? Сьогодні ж не субота, а вівторок.
- Та ні, не переплутала, хочу сьогодні, мені відро води нагрій та й досить.
Надія вийшла з душа,
-Як пахнуть яблука! Щось шепотіла, перехрестилася.
Алла чекала на неї, все бачила, завмерла. Не насмілилася щось сказати, защеміло серце, тривога засіла в душу, чого це вона так?
-- Доню, в цьому році на все буде врожай, буде що на продаж в місто возити. Якби їздили перекупщики, було б краще,хай трохи дешевше, але ж легше на руки.
Микола з онуком грався в хованки, малий, знаходячи його, задоволено підскакував, пищав, вже обоє сміялися.
Алла зупинила їх,
- Досить не галасуйте! Може бабуся заснула.
Надія не спала, за хвилину малий побіг до неї. Вона ніжно обіймала онука, тулила до себе, ховала непрохані сльози.
- Мамо чого ти? Тобі погано?- занепокоїно запитала донька.
- Та це я так , не звертай уваги. Я ліки випила, після душу покращало, стало легше дихати.
Андрійко весело заліз на ліжко, взяв гребінець,
- Бабусю, я тобі зачіску зроблю, будеш у мене красива, як фея.
Та ледь стримувала сльози, ніжно обіймала, цілувала.
Алла дивилася зі сторони й думала; як би вона відносилася до неї і до малого, якби знала, що це син Антона?»
Велику роль в її житті відігравав батько, про нього ні разу не нагадав. Не сипав сіль на рану. Гріх на себе взяв, адже він наполягав, говорив дружині, щоб умовила доньку не їхати. Щоб залишалася на рідній землі, адже кажуть, де народишся - там краща доля.
Одного разу Надія завела мову про Росію, як там люди живуть, чи краще, чи гірше? Телевізор вона майже ніколи не дивилася, чоловік оберігав її від хвилювання, від всяких неприємностей. Алла заспокоїла матір, сказала, що нікуди не поїде, що вдома набагато краще. Переконувала, що для сина тут краще, веселіще. В великому місті, багато людей, повітря зовсім інакше та й вже звикла без чоловіка.
Вечеряли дружно, як завжди. Вся увага до малого, розвеселяв, скакав, балувався здебільшого з дідусем.
Ранок…. здалеку доносився грім. Алла піднялася з тривогою в душі, щось не так, передчуття чогось невідомого, недоброго.
Ттхо вийшла з кімнати, в кухні горіло світло, двері відчинені надвір. Напевно батько вийшов, але в спальні батьків помітила світло. Кинулася туди, струмом пронизало тіло, мати предстала перед Богом.
В відчаї взяла її руку, поцілувала,
-Мамо, матусю, я ж тобі не розповіла правди, прости! Я все гадала тобі стане краще, потім розповім. Як я буду з цим жити далі, навіщо покинула нас?
Сльози текли рікою, перед ліжком впала на коліна, не могла стриматися, ридала.
За якийсь час, опанувавши себе, витирала сльози, а де ж тато?
На сходах, двома руками обхопивши голову, сидів батько.
- Татусю…
Обоє обійнявшись, тремтіли від болю, дали волю сльозам. Хіба можна передати те горе, як щемить під серцем, як болить душа, коли втрачаєш найрідніших.
-Я ж так все життя її кохав, оберігав.
- Тату, таточку, ти все робив завжди зважено, як треба, це я винна, я своїм вчинком вкоротила їй віку, - говорила схлипуючи, гладила його по плечі .
Завив собака під вікном… Перервав їх розмову, ранкову тишу.
-Тату, як мені жити з цим, скажи? Я ж не сказала їй правди, чи може ти їй щось сказав, а вона той біль тримала в собі?
- Ти що донечко, я ж сказав, я могила, нікому й слова, ти ж моя кровинка, моя ж дитинка. Іди, присядь біля неї розкажи все, чого і я не знаю, вона тебе почує. Бо її душа, ще тут, поряд, тобі на душі стане легше, йди.
Тихо…. Як на сповіді, розповідала про себе, час від часу рушником витирала сльози, який зовсім став мокрим.
Пройшов час… Алла не покидала батька й на хвилину, бачила , який зажурений ходив, за цей час, ще дужче постарів. Він пригадував дружину, бачив, як схожа на неї донька, журився. Ось , Надія пішла і я піду, як же вона сама з дитям, ще ж молода? Кого ж тут зустріне, нікуди не ходить, ні з ким не знається. Стала така славна, обличчя біляве, красуня, як дружина в молоді роки. Каявся; напевно все ж ми зробили помилку, треба було відпустити дитину після школи, може б не було життя тернистим.
Хоч і важко та Алла справлялася зі всією роботою, крутилася, як білка в колесі. Господарство треба вчасно обійти. Батько, все більше на городі, вродило добре, вже копав картоплю, а поруч грався онук. Клопотався старий, добрий врожай, буде, що продати, чи на щось розміняти. Інколи він сідав на лавку, що біля двору, чатував онука, поки той на долині весело грався з дітворою.
Одного разу Андрійко грався на долині з сусідськими дітьми. Хтось з менших місив болото, старші хлопці сиділи біля криниці, весело спілкувалися, метляли босими ногами. Раптово під`їхав мікроавтобус, молодий чоловік привітався до дітей, попросив води. Діти немов прилипли до мікроавтобуса, роздивлялися, мацали руками, про щось гомоніли.
- Ну що братва, дякую за воду?! А тепер всі по хатах, біжіть розкажіть батькам, буду приймати картоплю, помідори, цибулю.
Старших дітлахів, як вітром здуло, покивали чорними п`ятами, менші зацікавлено спостерігали за незнайомим чоловіком. Андрійко задирав голову догори, ходив кругом нього, щурився від сонці, все ж набрався сміливості,
-А ти часом не мій тато?
Чоловік засміявся,
- Оце так запитання, Та ні, я не одружений.
Погладив малого по голові,
- А, що трохи забув свого тата? Він напевно десь поїхав гроші заробляти?
Хлопчик обійшов його, ще раз, поглядом зміряв з ніг до голови,
-О! такий здоровий, гарний і не одружений?
-У мене є дідусь і мама, і все, а бабця пішла від нас, оце літом, дідусь сказав, у інший світ.
- Йди на руки - покажеш де живеш.
Андрійко задоволений, вже, сидів на руках, сміливо куйовдив йому чорне волосся,
-А ти нічого, красивий, в мене мама теж, як лялечка красива, так дідусь каже та тільки волосся в неї трохи світліше.
Алла саме була надворі, побачила, як чоловік ніс на руках сина.
- Ой, щось сталося,- підбігла до хвіртки, вмить почервоніла.
Та його погляд зупинив її, опустивши очі, покликала батька.
- Мене звати Валентином, я з сусіднього села, маю товар, приймаю овочі, щось будете здавати?
Дід з онуком швидко збиралии помідори, а Алла з мішка висипала картоплю в відро. Чоловік не соромлячись, закинув собі за плечі більше ніж пів мішка, поніс до автобуса.
Андрійко біг позаду діда,хитро позирнув до неї,
- Мамо, а він нічого, от би мені такого тата.
Вона шарпнула його за руку,
-А ну перестань фантазувати, геть мене зганьбиш, марш до хати.
За вечерею батько тішився, підвезло, молодий чоловік добре обміняв на товар навіть трохи дав грішми.
- Тепер до горіхів не будемо журитися, на хліб стане.
Син напевно набрався багато емоцій, крутився, вертівся в ліжку. Запитував коли в нього з`явиться батько,то просив розповісти казку, ледве вклала його спати.
Івана гризли думки за доньку; хай би знайшовся котрийсь, щоб могла прихилити голову, ще ж молода, красива, як та троянда.
Сувора зима …Сильний мороз, снігу насипало, аж під вікна. Алла годувала курей, почула якийсь гул. Через декілька секунд, біля хвіртки гукав Валентин,
- Доброго дня, ви не дасте пару полін та совкову лопату, застряг, не можу виїхати.
Не знати чого, але засоромилася, покликала батька й винесла лопату.
Більше двох годин промучилися чоловіки та все ж вдалося виїхати з кучугури снігу.
Іван запросив його на чай, не відмовився, зайшовши до хати, Андрійкові дав шоколадку.
Вона подякувала, кивнула малому, щоб пішов до іншої кімнати.
Чомусь трусилися руки,…. На стіл подала пахучий борщ і смажену качку з яблуками.
Валентин від Алли не відводив очей, батько це помітив. Вона хотіла йти в кімнату до малого та батько наполіг, -
- Ти ж господиня, чого не сідаєш з нами ?
Валентин розповідав, що привіз з лікарні тітку Зінаїду, яка тепер жила в хаті покійного Миколи. Не думав, що так важко буде їхати.
Хлопець чемно подякував за обід, поспішав їхати. Батько провів його до хвіртки.
Якісь думки почали тривожити Аллу, це не спроста він тут застряг, може якийсь знак та зловила себе на тому, що не вперше думає про нього, він їй сподобався.
Запахло весною… Розставав сніг, задзвеніли перші струмки.
Подаючи сигнал, до двору під`їхав синій автобус. В гумових калошах Андрійко вискочив з хати.,
-О ! Ти приїхав, а мама полізла в льох за огірками та змити помідори в діжці.
Надвір вийшов батько, перед ним стояв Валентин, в одній руці тримав три троянди і під пахвою пакунок, а в другій торт
- До вас можна?
-А чому не можна, якщо з добром, ми гостям завжди раді.
Алла зайшла до хати, здивовано подивилася на стіл. Андрійко вже встиг поставити троянди в вазу й зняв кришку від торта. Валентин схопився зі стільця, як вона тільки зайшла.
-Алло, це тобі, зі святом !
Він подарував набір парфумів, а Андрійкові дав книжку під назвою - « Чіполіно » .
Хлопчик, як шило бігав, то до Алли, то до нього, показував малюнки, які намалював до свята Восьмого Березня.
Ховала очі, не наважувалась зустрітися поглядом, він її бентежив.
Години дві спілкувалися, Валентин розповідав про меншого брата, який молодший на п`ятнадцять років, багато часу треба приділяти його навчанню. Про заготівельників, які приймали в нього товар.
Андрійко позирнув на Валентина, хитро повів очима до діда,
-Чуй, мамо, він твій жених буде, так? А мені татом?
Запала тиша… тільки чути годинник. Алла миттєво почервоніла, їй було так соромно, розгублена, ладна провалитися крізь землю.
Та Валентин не розгубився, усміхнений, зиркнув на Івана й до Алли,
-А ти маєш щось проти?
- Малий не забарився з відповіддю,
- Та ні, так ото, скажу , нічого красивий, як і мама, здається не скупий і горілки не п`єш, як інші….
Іван суворо подивився на доньку, йому здалося, що вона хотіла з опалу синові щось сказати. Адже намірилася схопити його за руку.
- Алло, не чіпай, хай там, він же малий, тож говорить те, що думає.
Коли Валентин збирався їхати додому, батько кивнув головою до доньки, дав знак, щоби сама провела до хвітки.
Біля хвіртки Валентин порушив мовчання, уважно дивився на неї,
- То нічого, що є син, можна я буду заходити в гості?
Очі її немов забігали, від несподіванки, кивнула головою й швидко побігла до хати.
На неї чекав батько,
- Думай доню, думай, так серед людей чув, хлопець не був жонатим, кажуть сім`я непогана.
Пройшло два роки…Андрійко дуже чекав на перше вересня, нарешті дочекався, його збирали до школи.
Валентин завіз їх до містечка, де не соромлячись взяв за руку хлопчика, вибирав для нього одяг. Алла спостерігала трохи дивувалася та їй дуже хотілося щиро подякувати йому за цей клопіт, відчувала трепіт серця і ніжність, хотілося схилити голову на його мужнє плече.
Автобус стояв біля подвір`я…. З хати з квітами поспішала Алла, за нею вискочив задоволений Андрійко і по парадному одягнений йшов батько. Вони спішили в школу, на свято першого вересня.
Йшов час… Валентин зачастив , майже кожного місяця приїжджав, то в чомусь допомогти, то просто поспілкуватися.
Влітку кілька раз втрьох їздили на річку, до неї було добрих два кілометра йти, як не більше. Валентин у спілкуванні простий, ввічливий. Навчив Андрія плавати, грався з ним, дещо пояснював, коли той про щось запитував. Хлопчик був у захваті від нього.
Вже Андрійко перейшов у другий клас, частіше запитував,
- Мамо, а чому ви не одружитися? Хай би я мав батька, а то хлопці бачать , що возить мене до школи, дивуються, як я кажу , що це твій друг, як ти мені говорила.
Лагідно погляне в очі, потім задумливо відповідала,
- На все свій час синку.
Одного літнього вечора Валентин довго засидівся в кімнаті з батьком. Алла не лягала спати, чекала, щоб, як завжди провести до хвіртки. Нарешті почула, він подякував, вийшов з кімнати ,-
- Алло ти мене проведеш?
-Ви, що анекдоти розповідали, що так довго засиділися?
Біля хвіртки Валентин наважився обійняти її. Не сперечалася , відчувала, як гучно забилося серце. В ніжному поцілунку проснулися відчуття жіночості. Дев`ять років пройшло, як вона не мала інтимних стосунків. Якийсь час до чоловіків відчувала огиду, а нині зовсім інше.,
-Я хочу, щоб ми врешті побралися, скільки я буду сюди так їздити, думаю добре пізнали один одного. Я хочу, щоб у вересні зіграли весілля, ти підеш за мене?
Кивнула головою, побігла до хати.
Батько сидів за столом пив чай. Ну, що доню, розчервоніла й оченята, як вогники, може це твоє щастя?
Сіла поруч з батьком поклала голову на плече,
- Ти в мене на всім світі самий найкращий батько, я дуже вдячна тобі за допомогу, за поради.
Він перебив її,
-Ти не виляй, як лисичка хвостиком, скажи дала згоду? Вийдеш за нього?
Здивовано позирнула, кліпала очима,
-А ти звідки знаєш? Так, тато я мабуть закохалася ,- відповіла тихо, трохи стидаючись.
-Ой, доню, доню, хіба я не бачив, як у вас очі святяться, який ви мали вигляд, коли стояли поруч.Нині вмене просив твоєї руки, я сказав, щоб ти сама вирішила, що тобі серце підказує. Я пригадую мою, Надійку. Яке щастя, коли насправді кохаєш, - говорив, схиливши голову, на очах витирав сльози.
Минуло два роки… Сонячне, тепле літо. Допіру Настусі виповнився один рік. Дівчинка дуже схожа на Валентина, Алла пишалася цим. Поруч з ним відчувала себе щасливою. Він усиновив Андрія, хлопець подорослішав, називав його батьком. Іван тішився, що нарешті бачив доньку веселою,усміхненою, що віддав її в надійні руки.
Одногов вечора Іван для неї приніс новину, розповів, що зустрів Зінаїду, повідомила, що Антон спився, хоронитимуть тут в суботу. Кажуть, це він давно жінці говорив, щоб поховали на рідній землі.
Вона здивовано позирнула,
-Ну й що? Він тобі треба ? Чи мені?
Батько її перебив,
-Доню, це я до того, що Бог сам розпоряджається, як має бути. Кожен несе свій хрест у житті і відповідає за свої гріхи. Антон забере нашу таємницю з собою в могилу. То я вирішив тобі сказати, щоб ти знала. Це добре, що ви зібралися їхати до сватів. Поки повернетися, поховають.
Її серце навіть не йокнуло, ,за ким і за чим було шкодувати? Обійняла батька,
-Дякую! Та ти не хвилюйся так за мене! Я вже подорослішала і в нас все добре! Я щаслива тату!
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719445
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Есть одно место,где запах разлуки
Шлейфом витает...Заломлены - руки...
Слёзы печали украдкой родятся,
Но откровенно и долго струятся.
Это - вокзалы(перроны причастий)...
Где не однажды разделено счастье!..
Где с упоением губы целуют...
Сердце любимым на стёклах рисуют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720418
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Как хорошо не разговаривать,
а размышляя ни о чём,
чай травяной себе заваривать…
(Мария Минская)
Да…хорошо…Но вот хорошего -
всего-то - горсточка, слеза…
Снежком проталым припорошено
что было-небыло в низах…
В чаИнках застревала накипь
досад, раздумий ни о чём,
и почему-то слёзы капали
банально…
Но...потом прочтём
свою строку, сжимая пальцами
околощёчечный прилив,
и сбросим нерв протуберанцами
в строку... и - следом - негатив…
Зиме - калач и кУкиш - в занавес:
«Уйди холодная, не злись!»
ЧаИ в компоты. В мир - без зависти,
и победим весенний криз…
Черпнём, черкнём, её встречая-
Её, которую все ждут -
и в марте ожидая мая -
в стихи - слова, что сердце жгут…
Себя, по новому увидим,
оденем в правдашний прикид,
всё не своё - нещадно скинем,
а злобных - сбросим без обид.
Вкраплением сердечным, тайным
завуалируем строку...
Волнуясь, в чувства - вира, майна -
нырнём…
...Весна уж - начеку)
Ку-ку!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720321
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Экспромт
Почему так хочется о любви пропеть?
Заполошной свечечке до утра гореть?
Вновь затопит блюдечко с голубой каймой,
И сорвётся звёздочка серебра стрелой...
Все пути - неведомы...Нет следа - назад...
Всем надеждам преданный лишь пророков ряд...
А когда не хочется, не заставят петь.
Заполошной свечечке ночью не гореть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720387
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
...дощі, знову на серці дощі,
ти синоптик, диктуєш погоду.
Прихопити з собою плащі,
в протиріччях немає свободи.
...дощі, знову на серці дощі,
зарядили із самого ранку.
і лиш настрою темні кущі,
вже навперед чекають світанку.
...дощі, знову на серці дощі.
розпалити камін, зачекати,
і амбіцій розлогі плющі,
всі під корінь пусті постинати.
...дощі, знову на серці дощі.
затяжної чекати негоди?
чи весною п'янкою хрущі
є синоптики сонця і згоди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719934
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!
Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло
усе холодне, сіре і безкрає...
Тепер весні настарчилась пора,
не нині-завтра пролісками зврунить.
Світ оживе, прозріє - нагора
із темних скринь повитягає струни.
І враз підхоплять пісню гомінку
усі-усі - пташки, дерева, люди.
І навіть півень десь у курнику
запіє вперше на усенькі груди.
Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
завзято як відхохкує віконце,
аби крізь нього вранці увійшла
весна до хати радістю і сонцем.
23.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
(1932-33)
Притулись до землі губами...
В них ще досі огидний намір
Розламати фундамент штучно.
Заховайся, побудь зі мною -
Мене голод і спрага мучать.
Завдаватимуть людям травми,
Розриватимуть сім'ї, клани,
В їжі скажуть сховати долю.
Поки нас не спіймали в зернах,
Випивай мене, їж, будь зі мною...
Страшно думати, що буде далі...
Натикаються бідні на камінь,
Спотикаються, падають стрімко,
Їх кати проводжають з собою,
Посипаючи хлібом і сіллю.
Нашу схованку скоро підпалять,
Душі разом підводять до краю.
Відчуваєш насиченість, втому?
Але дні наші - лічені. Схоже,
Ми не прийдемо більше додому...
XXIII.II.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719860
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Розридалася зима:
«В світі правдоньки нема:
Я стелила всім постелі,
Гірки льодяні веселі,
Під самісінький поріг
Кидала пухнастий сніг,
А мене завжди і всюди
Гучно проганяють люди,
Проводи зими – як свято,
Мов - така-сяка, горбата,
Неприступна, неласкава,
Нехороша в мене слава.
Що ж, піду збирать пожитки,
Прощавайте, любі дітки,
Забираю зі собою
Аж до матінки Покрови
Шуби, теплі кожушки
І на Північ – навпрошки».
Їй у відповідь весна:
«Не печалься так, сама
Теж недовго тут я буду,
Хоч і мила, наче, люду,
Та негоже більш сезону
Гостювати - ждуть нас вдома.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719831
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Він зрадив тричі... Тричі боягуз.
Та хто в житті ніколи не боявся?
Едем із боєм завжди діставався...
Упав - вставай! Звільняй шлях від спокус.
Ох, Петре, Петре... Ноша нелегка!
Тебе судили і судити будуть.
Чи дума хто, що і його розбудять...
ті треті півні?... Рай як був - нема!
Він тричі падав, тричі помирав,-
щоб більше Симон в ньому не озвався...
Відтоді - Скеля,- й так повік зостався,
пізнавши біль розп"ятого Христа!
23.02.2017р.
Апостол Петро, з дитинства і до зрілих літ, носив ім"я - Симон. Був покликаний Христом, разом з іншими одиннадцятьма апостолами, нести у світ Слово Боже... Від тоді був названий самим Спасителем - Петром, що означає "скеля". Христос передбачив Петрову зраду... "Доки півень проспіває, ти тричі зречешся мене..."
Так сталось. Та пізніше, апостол усім своїм життям, довів вірність Христовій науці,- переслідуваний за Боже Слово, був розіп"ятий на хресті (головою вниз).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
ніколи не кажи що те
що ми збудували за лічені місяці
може бути зруйноване нами
за лічені секунди
правда буває такою
але все ж від неї не втечеш
можливо Астарта помилялась
в поєднанні наших двох особистостей
та іноді спричинене не вернеш назад
я тебе часто втрачаю
коли нема струму всередині нас
коли літнє сонце спалює все живе на своєму шляху
коли танки в'їжджають в Багдад на повній швидкості
коли Тигр і Євфрат пересихають
або хоча б одна з них
тоді неможливо
ні відчути контакту
ні охолодитись
ні почути крик і плач
під реви моторів і постріли гармат
ні вмитись водою що скине тягар
я тебе часто втрачаю
проте ти мене вже чекаєш
на Вавилонській вежі
напівзруйнованій
помарнілій
та досі могутній
так прагну втекти до Вавилону
але одна секунда вирішила все
танк
постріл
розрив
XIX.II.MMXVII
[youtube]https://youtu.be/ouNxwunPCxU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719146
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Навіяне віршем Ліни Ланської "Ой, не треба"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
[youtube]https://youtu.be/kLkMwgRoa7w[/youtube]
[b][i][color="#085757"]
Закувала зозуленька... Ой, як закувала!
Чи ж, пташинонько співуча, вік мій рахувала?
Не рахуй, пташино люба, роки́ молодії,
Жити хочу і любити проз думи лихії.
Увінчаю рушниками я кохання - долю.
Вхоплю щастя у долоні, не впущу на волю.
Берегтиму своє щастя - доленьку-серденько.
Не рахуй же, зозулечко, ні вдень, ні раненько.
А накуй мені, пташино, діточок багато!
І любові до смеркання, і щоднини - свято![/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719091
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
У владі наших уст - життя або смерть
Святе Писання
Слова мої! Не будьте ви німі!
Ви - плечі ангелів. Атлантів дивна сила,-
утрачена... Коли? В якій землі?...
У вашій владі смерть! Або ж едемські крила...
І символів графічних древній скрипт -
сакральні квіти при небесній брамі...
Де б ти не був, та з пам"яті не зник,
той теплий слід, уписаний словами.
18.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017
"Чого являєшся мені..."
І. Ф.
…і ти - мені…
Чому ті ночі,
ті, що врочать,
і марнотратні, і сумні?
Те каторжанне, що в-ві сні
і в явь - турбує,
та долає
усе живе, зерно чуття,
на частки зламує життя,
і сни, і мрії,
почуття...
Одне - таємне:
бути поруч,
хоча би порухами вій
окреслить обруч,
запитавши: " На краплю, на мізинчик - мій?"
Я невибаглива, і щедра…
Не мовчазна, та при тобі
слова кохання тануть…щезли,
немов ми в натовпі, в юрбі…
Невже ці муки - аж до скону?
Та це й не мука, -
днесь - живем
отим дво-радісним полоном,
таким натхненним божим днем…
А ночі…все-таки торують,
бо ж в Янголів - навчати - ціль,
як із буденних сірих сУєт -
на крилах - в вірш -
без стрічі тіл.
А ніч волає серед лиха:
"Кохай, твори,
знайди розмай*!"
"Та день прийдешний мовить стиха:
...надія є…
не забувай…"
*Приворотне, чарівне зілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719056
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
[i] З приводу недавніх подій навколо
ЕСП - "Еволюції Сайту Поезії"
[b][color="#077280"] Більш як півроку тому було
запроваджено дискусію поетів навколо наче б
то важливої теми щодо Еволюції Сайту Поезії,
розпочатої за ініціативи організаторів сайту та
окремих поетів. Ідея непогана. Дійсно покращу-
вати роботу сайту можна і треба. В цій дискусії
я брав участь, намагаючись внести свою лепту
в боротьбу з засиллям антиукраїнських елементів
на сайті. Це можна було б зробити і досить легко,
якби до того прагнули пани-організатори сайту!
Та хура з місця не рухалась. Натомість виявилось,
що сторінка перетворилась на баталії далеко не
літературного характеру. Причиною таких чварів
могло між іншим послужити прагнення організаторів
затії запровадити серед членів сайту дещо подібне
до совкового «соціалістичного змагання». Мета
такого заходу принаймні мені не зрозуміла. Перш за
все тому, що ними (організаторами) не подаються
критерії, за якими малось оцінювати твори аматорів.
А судді - хто?.. Адже для того, щоб оцінити той чи
інший поетичний твір, треба, меншою мірою, знати
елементи поетики, особливості художнього творчості
тощо. Хто з нас, аматорів, може об’єктивно оцінити
такі елементи, як: характер, ідею, сюжет, композицію
твору, його римо-ритміку та й тип жанру (елегія, поема,
сонет тощо)… Багато хто з нас не володіє достатньо
художніми прийомами вираження фабули, ідеї та сюжету
твору. Далеко не всі ще володіють граматикою та
елементарними правилами написання художніх творів.
Між тим невеличка групка "товаришів" сайту
разом з його натхненником паном Юхницею наполегливо
провадять крамольну, на мій погляд, думку про проведенні
так званих літературних конкурсів. Ці намагання нічого,
окрім пустого потрясання повітря, побудови авантюрних
прожектів та сіяння ворожнечі між членами нашого здорового
дружнього колективу, на моє глибоке переконання, не несуть.
Вистачить уже нам конфліктів, які стаються між вельми
«великоповажними» поетами у процесі очних зустрічей чи
після них. Слабкості загальної культури та емоціональні
сплески необґрунтованих амбіцій призводить до того, що
«закадичні» друзі стають ворогами і цілком пристойні твори
"шанованих" раніше друзів брутально ігноруються. Натомість
розвивається корпоративні, далекі від доброзичливості,
творчого зростання та взаємодопомоги стосунки.
Особисто мені хотілось би, аби пропоноване нашою
колегою «голосування списком» було відмінено, а список,
в який чомусь і кимось включено і моє ім’я, за висловом
одного з «достойників» сайту представника «чорних сил»,
було ліквідовано. А якась дискусія щодо «чорної каси»,
не підтвердженої документально, окремих членів сайту
просто обурлива!
Давайте займемось, якщо ми люди, більш корисними,
конкретними справами. Наприклад, матеріально та фізично
допоможемо обмеженому у своїх можливостях інваліду
Петру Пашковському (псевдонім «довгий»), видати першу
збірочку його прекрасних віршів. Для цього не треба творення
якихось кас чи рахунків у стилі "а ля Стасюк". Достатньо дати
певні доручення окремим активістам в організації публікації за
телефоном, а потім особисто і прозоро компенсувати кошти,
потрачені на виготовлення даної книжки.
Важлива, на мою думку, також публікація на сайті віршів наших
друзів, які відійшли у вічність.
Та ще скільки добрих справ можна зробити громадою
розумних, цілком здорових (духом і тілом) людей!
Об’єднуймось, шануймося!
З нами Бог[/color]![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Венок зимы колюч, искрист и чист,
И нам никак не выпутаться из
Поросших терном гор петлистых впадин.
Легко небесным ризам падать вниз,
Легко остыть, и не подняться ввысь,
Когда судьбой нежнейший шаг изранен.
Очаг вдали горит - покой вдали -
Не дальний путь удушливой петли
Нести позволь, влачить твою усталость
Смотри: на ветки сны весны сошли,
И воздух весел солнечно, смотри -
вот жизнь и радость – всё о чем мечталось.
Но мне покоя песни не нужны -
Всё под ногами липко, шатко, зыбко -
Мне без тебя порог покоя – пытка
И если ветром силы сожжены -
С тобой усну приняв венок зимы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718830
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
***легка мелодійна еротика***
Ніч напнула зірок
Споконівчний казковий шатер.
Глянь у карти таро-
Ти моя одаліска тепер.
Мов солодкий шербет,
Я поволі тебе відіп"ю,
Як уміє поет...
Увійди у оселю мою!
Не забий об поріг
Білі ноги- проекції снів...
Ти сьогодні в шатрі
Танцюватимеш гола мені.
У шандалі свічки
Нам освітять омріяний Рай...
Ти сандалі легкі
І туніку додолу скидай!
Наче шкіра змії,
Переливисте тіло твоє,
Що очами я їм,
Екзотичності шал надає,
І тендітно-тонка,
Наче плющ, що чинару обвив,
В бранзулеті рука,
Цей нестриманий тіла порив,
На моєму плечі
Нагородою Шаха лежить.
Ми удвох уночі
Помремо і повернемось жить...
В переплЕтенні тіл
Мов орнамент на килимі-ми...
...це одвіку віків
Називається щастям людьми.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117021601236
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718619
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Я удружу, любимый, пониманьем,
Не услужу стенанием, ворча…
Не покажу слабинку, обнимая…
Печать
Не на устах, - на переплётах блефа,
На растяженьи жил, и безответных «Зря…»
И вкус (мы обсуждали это) - хлеба -
Друзья
На век. А века - грамм с полтиной.
Волна несёт - то рифмами, то - в риф,
И прямота, что рядышком с повинной-
Тариф
И ценник нашему: «А ночь была тиха…»
Не надоест…не удружу отмщеньем,
Но изумлю лишь смелостью стиха,
…прощеньем,
( за любовь
и встречи)
Пока!
Я удружу, родные, пониманьем.
Не раздражу стенанием, ворча…
Не покажу слабинку, обнимая…
Печать -
не на устах, - на перекрёстках блефа,
на тяге жил, и безответных «Зря…»
И вкус (мы обсуждали это) - хлеба -
Друзья
на век. А века - грамм с полтиной.
Волна несёт - то рифмами, то - в риф,
и простодушие с повинной -
Тариф
и ценник нашему: «А ночь была тиха…»
Не надоем…
Не удружу отмщеньем,
но изумлю лишь смелостью стиха,
ПРОЩЕНЬЕМ
( за любовь и встречи)
Пока!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718667
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Стрілася уранці я з весною,
Потекла сльозинами зі стріх,
Вимивала власною журбою
Залишки чужих дрібних зловтіх.
Капала з бурульок швидкокрапом,
Горобці цвірінькали у тон,
Тануло довкола все неквапом,
Небо вбралось у лляний хітон,
Голубіло чистими очима,
Іскорки пускало навкруги.
Я ловила зблиски ті невпинно,
В душу набираючи снаги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718333
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Я билася в істериці за ним.
Пташи́ною зі зламаним крилом,
Він з подивом якимось крижаним
Дивився на мій внутрішній надлом.
Кричала, що без нього меркне світ,
Хапала руки, знаючи - дарма,
У райдужках кришився малахіт,
Здавалося - рятунку вже нема.
Він посміхнувся: «Викличу таксі».
Я піднялася - начебто, чумна.
...Весною пахло терпко звідусіль...
Отямилась: «Трагедії нема.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718429
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Баллада о любви
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718143
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
То багато, то мало, то зовсім немає,
То кричить, то мовчить, павутинно пряде
І ховається там, де ніхто не шукає,
Її чують усі, та не видно ніде...
То під снігом замерзне, то в спеку зомліє,
Озирається так, щоб не бачив ніхто
І співає пісень, хоч не завжди уміє,
Розігнавши по нотному стану всі "до"...
Не зібрати докупи дієзи-бемолі,
Дві душі не скріпити скрипковим ключем,
Бо розсипані ноти в музичній неволі
Можуть стать насолодою, можуть - плачем...
Тихо сповіддю серце гаряче розкрає
І від сонця затулить, розтопить сніги,
І сміється, і плаче, але не зникає,
Лише щедро свої розлива береги...
Я впізнаю її і її не зречуся,
Не згублю, не забуду, не викину геть,
Якщо треба - у прірву за нею скочуся,
Хоч болюча до крику, але то не смерть...
Обережно несу, ніби знаю: до раю
Пролягла моя стежка, немов з кришталю,
Бо любов - це оте найдорожче, що маю,
Це я нею зігріта - я просто люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717959
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не поспішай…
Ця дівчинка – журба.
Травневий мед… і сутінки суцільні.
Такі густі... Кричи! але хіба
в її світах
ці спалахи доцільні?
Найглибший мрійник
чи сліпий плебей,
повінчаний із віхолою в сквері,
шукай її в найтоншій з орхідей
на філігранних
розписах шумерів.
І промовчи…
Бо жодної ваги
нема в словах… рептилія болотна
скидає шкіру, запах, стать… сніги –
останній меседж
на її полотнах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
В мить, коли ти так просто пішов
У душі наче щось обірвалось.
Наше щастя мені лиш ввижалось,
І не стало нічого, немов...
Тільки в скронях, як музика, - кров.
Попід зоряним небом - пітьма,
І відчинена брама тобою.
То цей біль називав ти любов'ю?
Ох, дарма закохалась, дарма...
Цього трунку напившись сповна.
І, упавши на землю, як сніг,
Порятунку шукала у росах.
Розум вперто кричав мені: " досить! "
Він того зрозуміти не міг:
Я не чула ні серця, ні ніг...
Лиш світанок, як диво із див,
Обійняв ніжно-ніжно за плечі,
Мене вирвавши з лап порожнечі
"... Він даремно тебе відпустив.
Ти любила, а він не любив.
Ти любила,
а він
НЕ ЛЮБИВ."
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717656
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом у сиву вічність...
Ну а на ранок знову замете,-
День заблука у власних протиріччях...
Він кликав сонце з краю сновидінь
і про весну вірші писав струмками...
Ну а на ранок знову заметіль,-
а він один з лякливими птахами...
І та́к тулив пернатих до грудей,
мовляв: "Ще трішки мусим зачекати..."
Ну а на ранок стрітенські мости
взялись майстри із срібних вод кувати...
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом в шовки перлові...
Ну а на ранок сонечко зійде,
зігріє світ в нескореній любові.
11.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Пульс бьется тонкой нитью,
Душа еще жива,
И смерть еще над жизнью
Не обрела права,
Совсем прозрачна кожа,
И белизна висков
На первый снег похожа,
Но не хватает слов,
И комом слезы в горле,
Но из последних сил,
На финишном аккорде
У Бога ты просил
Хотя б еще минуту,
Хотя бы еще год,
Чтобы распутать путы
Всех жизненных невзгод,
Чтоб все начать сначала,
Чтоб многое успеть,
И у любви причала
Еще бы раз сгореть,
Еще пройтись бы тропкой
Родной живой земли,
Еще хлебнуть бы стопку...
Еще обнять своих...
Но лишь пищат приборы,
Кругом совсем темно,
Не слышно разговоров,
И ветер бьет в окно,
И ты в своей постели
Пред вечностью один,
У Господа в купели
Тебя уж ждут. Аминь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717617
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Бушует метель, всё собой застилает...
А ты ей не верь, она просто пугает.
Зима лишь снаружи, важней, что внутри -
Не будем мы в стужу сидеть взаперти.
Холодные щеки да жаркое сердце,
По венам потоки заправлены перцем!
Лютуешь, зима? А ты рвение брось,
Ведь знаешь сама - не возьмешь на авось.
Мы старой закалки, испытаны нервы.
К чему перепалки? Понятно, кто первый!
Но истинно мудрым и первым был пёс -
От снежной лахудры он лапы унёс.
А мы отморозили щеки и нос...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717378
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2017
День, за пару понюх
догорающих свечек,
раскупоривал вечер
между маковок шлюх.
Им, как нам: лишь бы встать
на чужой, но фундамент…
в не источенный камень…
вечность – капле внимать.
Но… по войнам салют.
И не стирана скатерть:
из боёв – да на паперть
(мол, и так подметут).
Сбитых – тысячи звёзд.
А загадывать – нечем.
Всё – расплавлено в свечи…
…до последней из грёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717339
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Тим, хто руйнує материнську хату
Усі дошки лишаю на гроби
Я, претендент найперший до штрафбату
На виднокраї сірої доби.
Мені б оце у Штраусову ноту
Забинтувати серця сум гіркий
Та знову задихаюсь: геть підлоту
На саме дно смердючої ріки!
Ці бурштинові і подібні клани,
Що ліс безцінний зводять на пеньки,
Дніпро кують у кам’яні кайдани…
Немає ліку жертвам хижаків!
Нас розселили в персональні нори,
Усі гріхи – до вівтаря війни.
Лабетами байдужості й покори
Ми стиснуті по волі сатани.
З лиману, із фіорду, із лагуни
Нас викликає передсмертний крик.
Чи випливем, чи зійдем із трибуни
Отак – піднявши руки догори?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717075
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Прекрасной женщине, хранительнице семейного
очага, талантливому Доктору, верной подруге и светлому
человеку посвящается.
В помощь солнцу лютою зимой
Ниспослал Господь твоё рождение.
О, Наталья, светоч наш земной,
Наш поклон тебе и восхищение.
Нет предела твоему теплу -
Стольких исцелила, обогрела...
Пусть Господь шлёт дому твоему
Мир и счастье за благое дело.
Радуйся.., ликуй.., февральский день!
Ты отмечен непростым рождением -
Сильной, светлой, лучшей из людей...
Увенчай Наталью поздравлением.
Дорогая, принимай цветы,
От души - любовь и уважение.
Пусть цветут заветные мечты,
Чтобы в радость жизнь и в наслаждение.
Как однажды говорил поэт,
Ты свети "до дней последних донца"
Всем, всегда и много-много лет
На "Ура!" Да будет наше Солнце!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717236
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Кров – не водиця,
Скільки їй литься?
Втрати Майдану –
Перші лиш рани.
Взято найкращих,
Бідкались: «Нащо?»
Рвав двоголовий
Дзьобом і словом
Тіло ослабле.
Внутрішні жаби
Хором гріховним
Вили при повні,
Щоб вурдалаки
Впилися смаком
Страху німого,
Втрати людського.
Грифам-шакалам
Жертв - завжди мало.
Кров - не водиця,
Нею напиться
Війни не здатні
В крик - біснуваті,
В лють - ненажери -
Ллють нові жерла,
Лики міняють,
Обриси зграї.
...Кін?
Бочки златі -
Крапом по карті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717214
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Ми з лютим спільну мову віднайшли.
Він слав ліжник обіцяних забав,
Обіймами жагуче обпікав,
Я прийняла умови тої гри.
Від злив цілунків стишувався біль
Дрібних подряпин об щетину днів,
Мій подих на морозі ціпенів,
Сніг в душу забивався звідусіль.
Я куталась у іній, як у шаль,
Вужем услід повзла печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717068
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Кілометри мовчань, кілометри...
А навколо безмежності світ,
Загортає в колючого светра-
Швидкоплинність утрачених літ...
Кілометри мовчань, кілометри...
Щось ще рідне затримати, мить,
Так нагадує марністю тетріс,
Від якого так серце щемить...
Кілометри мовчань, кілометри...
Не здолати дорогу життя.
Хоч замисленість просить зітерти.
Все одно не здолає їх я...
Кілометри мовчань, кілометри...
Тільки згаслий душі монітор.
Де залишились лічені метри-
Гордість вічний, сумний коридор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717072
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Рожевим м’яким, з легким присмаком ночі,
твій обрій смакує під залишки «Отче…»
Можливий світанок – не скоєний злочин.
О… скільки нас є тут, до ранків охочих.
А ти вся така…
вся – жіночна занадто.
І чхаєш на все: на кордони, на варти,
на те, що відносно когось кожний п’ятий
так само на тебе готовий начхати.
А ти (від вершин, де рубають смереки –
до вибухів, що не минають лелеку)
запродана з нами від снігу до спеки.
Вся…
по сантиметру…
від неба – до пекла.
А ти…
ти – звичайна…
звичайно, не вирій.
Колись, поховавши і нас, і зневіру,
дощами змиваючи кров, будеш щиро
чекати лелек, зголоднілих до миру…
…колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Де падають зорі –
в туманах там долі пливуть,
У синіх долинах купаються зоряні плеса.
Отам поміж них
чиясь доля зібралася в путь,
Пливе у човні (та куди ж…)
загубилися весла.
Гойдається човен,
штовхає самотність його
В пітьму незворушну,
пірнає углиб порожнечі.
Яке це вже коло?
Бо вистачило б й одного…
Їй човен покинути б
й сісти на крила лелечі.
Їй впасти б у трави,
з туманів смарагди струсить,
Й світанки змережити з зір
і вінками у коси,
Їй весни стрічати б…
весною і жити, і снить…
Гойдається човен,
мов вранці не струшені роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017
И где ты, Слово, бродишь по ночам,
Привычные оставив словари,
А я тебя готова повстречать,
Да, где угодно - только говори...
Не затеряйся в переливе гроз,
Не утони во глубине реки -
Воспринимай желания всерьёз,
Коварному безумству вопреки...
И лодку подарю я, и причал,
А хочешь - яхту, но не исчезай!
Ты знаешь, Слово, как горит свеча,
Ты видело, как плакали глаза...
И точно помнишь, как среди зимы,
Оставив где-то голос и тебя,
Так обречённо расставались мы,
Холодное пространство теребя...
Молчишь. Я знаю, это - не впервой.
Но даже там, где проще закричать,
Ты, Слово, вновь играешься со мной,
И кто тебя так научил молчать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716797
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Снігопадять шляхи тополині,
Білопінно квітують сади -
Порошить пух із хмар неупинно
Лютий місяць, юнак молодий.
Одягає в кришталь він озера,
Землю кутає в спокій м’який,
З крил небесних висмикує пера,
Пише долі нерівні рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716573
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Стираєш вірші - ті, що відбулись,
Ті, на які вину пролито й вина.
Минуле здичавілих блискавиць -
Це скеля, що розсипалась камінням...
На згадку - не щоденник, не архів -
Літопис відстороненого щастя.
Той вогник в нас однаково горів -
І терпко, і болюче, і хвилясто.
Я прошу, не вбивай своїх рядків,
Бо ти не злодій, врешті, й не причинний.
У тім, що кожен вкотре збайдужів,
Не мають вірші жодної провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
- Як ти? – у шибку гамселився вітер.
- В горлі шкребе.
- Скільки ще будеш безлюдяно скніти?
- Доки себе
Знов не створю статуеткою з глини,
Чи кришталю.
... Стихло «молю»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716434
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
[b]Познал, каким быть может рай[/b]
автор: Томаров Сергей
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716298
Из губ твоих обрел награду:
Познал, каким быть может рай
И я не шел, парил над садом,
Словно радугой первой май.
Цвет вишневый срывал оковы,
Аромат будоражил кровь...
Поцелуй был мне чем-то новым,
Это "чем-то" зовут ЛЮБОВЬ.
Узнали б вы меня из сотен
По стуку сердца и глазам...
Души полет не оборотен
И приз я свой уже не сдам.
..........................
[b]Любовь (пародия)[/b]
Тяжело было мне, но шагала
По земле, выбиваясь из сил.
Ты же, как на картине Шагала -
Не шагал, а над садом парил...
Я тащила наш воз в одиночку -
Дети, быт, огороды, морковь.
И такую, увы, заморочку
Почему-то назвали ЛЮБОВЬ.
Как тебе повезло несказанно!
Ты нашел свой потерянный рай.
Я - твой приз, я - небесная манна,
Только рот широко раскрывай!
[i]* - на фото картина Марка Шагала "Двойной портрет с бокалом вина" [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716417
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Хто бачив степ зимою у вогні?
Кому болять глибокі свіжі рани...
А хто упав серед снігів і прани:
відкривши груди, молячись Весні...
Міленіум новий, новітній вік...
Та ворон двоголовий б"є у шибу,-
приніс, лихий, зі сходу злу новину...
Над Переяславом - знамення вогняні!
А в Фатімі молилася Вона...
Вручаючи нам перли Божі в руки!
В непевний час недолі і розрухи,
її покров - невидима Стіна!
03.02.2017р.
Прана - (санскрит: प्राण, prāṇa — дихання) — особливий вид життєвої сили, енергії, який пронизує Всесвіт.
Прана найдоступніша через дихання, але у найбільшій концентрації вона міститься у крові.
У 1917р. Матір Божа з"явилася у Фатімі напередодні закінчення 1-ої світової війниі ще до того, як комунізм почав існувати як політична система. Вона залишила настанову:" Моліться щоденно на Вервиці й Росія навернеться!"
Переяслав - Саме тут відбулась Переяславська рада, на якій Хмельницький 1654 року підписав угоду про об"єднання України з Росією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Сентиментальна тиша п"є мій смуток
І зверхній погляд кида з-під повік:
- [i]Чого ж не хочеш бути серед них -
Серед своїх невиспаних, солоних
Невтіх?[/i]
А я відповіла суворо, люто:
- Хіба ж собі скоритися - це гріх?
Безбарвна тишо, пий гірку отруту
З уявлень хибних і відмов моїх.
Гаспидна тишо, пий зболіле [i]мовчки![/i]
Голодні потерчата й поторочі, -
Твої годованці! -
хай згадують про ночі,
В яких було досхочу самоти -
Смачної страви із оман гірких.
...Коли
Моя зажура на губах твоїх
В останній краплі тьмяно охолоне,
Я легковажну суть в собі відновлю -
Метеликову зграю в теплім лоні,
Відвертість нескінченної доби,
А в плесі дзеркала - усміхнену безодню!
[i]і[/i]
Дозволю більше, ніж могла.
[i]Собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716094
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я лиш твій подорожній. Я пробую вийти на волю,
Бо не прагну лишатись застиглим куском бурштину.
Забери мене, прошу. Я все ще людина, не попіл,
Який змусить людей забувати, ким я для них був.
Ким я буду. Ким є. Чи існую. Чи маю я горе.
Генетичні відносини тіла зі всім архаїчним,
Первозданним втрачаються. Я в сво'му бруді тону.
І лиш ти мене зможеш підняти. Зіграй щось у тиші...
Моя ватра палає, і ти в ліс пустила луну.
За бетонними стінами тяжко дізнатись про щастя,
Але я цього хочу. Хоч трохи. Хоча би на мить,
Бо кайдани раба вже давно мені ріжуть зап'ястя.
Бо мені набридає згнивати на сірому полі,
Що лишило мене серед монстрів чинити їм опір.
Бо я хочу себе віднайти серед моря орбіт...
III.II.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715981
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[i]« Die Eifersucht ist eine Leidenschaft,
die mit Eifer sucht, die ihr Leiden schaft»[/i]
Можливо Гете
У мене вистачає серця,
аби до кожної дійти.
Та хто з поетом поведеться,
той набереться маяти.
Як заборонене кохання
читаємо думки чужі,
вишукуючи ті страждання,
що їжаками – по душі.
Ранимі й ковані із криці,
ви не читаєте мене.
Як в Гоголя, – [i]ніяка птиця
до середини не сягне.
І що дія́ти[/i] …балаболу,
якщо я не мольфар, а дід,
якому проситься, і коле
солодкий заборонний плід?
І як мені її забути?
[u]Не Вас!.. Поезію,[/u] манкурти.
Мої [u]сімейні[/u] жіночки,
нема поета-баламута,
якщо закручують гайки.
Іду в запій. Мене немає
як не було і восени.
Мою поезію чекає
уже мелодія весни.
...................................
Таке моє кусюче его.
Не слухає, коли, –[i] к ноге![/i]
Але від альфи до омеги
усю вину прийме еЛГе.
[u]І пам'ятайте, як раніше,
усе між нами навзаєм,
Не грайтесь, діти, із вогнем,
якщо вас опікають вірші.[/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714768
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 03.02.2017
Почути тишу – в ній як пада сніг,
Прислухатись про що шепочуть зорі.
І мить спинити – кинути до ніг,
Схилитись перед вічністю в покорі.
Відчути тишу – хай душа щемить,
І первородне в серці озоветься.
Збагнути серцем в сокровенну мить,
Що ще не жив… і щось душі торкнеться.
І ти б віддав за мить оцю усе,
Щоби продовжить… В грудях калатає.
І молишся: вгамуй його, душе,
Бо в тиші цій – найперший крок до раю.
До цього ти лиш мучивсь і болів,
До миті тої ти життя не бачив,
Бо в тиші тій почув мільярди слів,
Безсмертям серце сколихнув гаряче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715921
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Аленький цветочек
Кажется, завял.
Нету больше дочек.
В кому «зверь» упал.
Роскошь надоела.
Скучно одному
Слушать чудо-трели.
Грусть - читать «Муму».
Он купил компьютер –
Всё же выход в мир.
Одурел до жути.
Это что за пир?!
Где же девы красны?!
Где смущённый взгляд?!
Кто какой закваски?!
Чей се голый зад?!
Губы, как лепёшки.
Титьки наголяк.
Будто бабы-Ёжки.
И мужик – слизняк.
Все орут и скачут -
Не понять слова.
Выключил. Иначе
Лопнет голова.
Понял – сказки сдохли.
Не видать девиц.
Только срам и лохмы.
И свалился ниц.
И теперь он в коме.
А цветок завял.
Тихо, пусто в доме.
Будем ждать финал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715744
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Приспи її, приспи, ту панну в чорнім,
Приспи її...чи в сні, чи наяву,
Несе мені, несе пекуче горе-
Приспи біду.
Заколиши її, дитя її рожденне,
Зїдає розум, точить, наче міль,
Ти горе вколиши моє скажене,
Притихне біль.
Посій... посій любов між люди,
Щоб з вірою іти в Твої світи,
Зі мною Ти, мій Боже, є повсюди,
Дай сили хрест нести.
Це я, мій Боже, ТвОя Україна,
Це я, мій Отче,- змучена душа,
Благослови, і дочку мою, й сина,
Сціли дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
"Самоспалення може зашкодити тво'му здоров'ю" - прочитала вона на пляшці бензину, яку повільно відкорковувала, аби залити ті півтора літри в машину. Мороз пробивав все дужче і дужче, сніги летіли своїми крижаними стрілами прямо в обличчя і ранили його. Заправка досі була відчинена, а навколо - жодної живої (а можливо й мертвої) душі. Лиш із комори лунало:
- Степан'ичу, чуєте, а шо то зара' за безвізу чути?
- Та холєра якась його знає. То вводять, то відкидають. Воно йому, худобі, видно не набридає.
- Не знаю, не знаю... Давай ше по п'ядесят?
- Давай.
І тут в ній розмова переривається, бо краплі бензину, які досі тримались своєї форми, вилились на сніг. Під свист старих буранів тремтіла покрівля, під якою сорок років підряд продавали соляру для всіх подорожніх. Тепер тут пустка.
Зі збитими думками вона сіла в своє авто і поїхала. Сніг розминався з лобовим склом, колеса їхали по пробитих слідах інших автівок. В її бардачку лежали тільки гральні карти, права, які дівчина нещодавно отримала, запальничка і привідкрита пачка Winston.
Після нетривалої їзди машина звернула на земляну дорогу, а звідти заїхала на поле. Слід бензину тягнувся за її старою "Волгою", отриманою в спадок від батька. Вийшовши з авто, дівчина подивилася на хмарне небо, а потім вийняла з бардачка цигарку і запальничку.
Закурила.
Їй було тяжко про щось говорити, кашляти, сопіти, відригувати, але найголовніше - дихати. Саме її тяжкість в легенях сповільнювала весь процес думок, світ припинив бути надто небезпечним, а цікавість до чоловіків - важливою. Це був той момент, коли все зло з добром змішались в тютюні, згорнутому в папір, а розпач, ненависть і сум розвіялись в диму, який з часом теж почав розсіюватись.
Через п'ятнадцять хвилин вона, згадавши "Самоспалення може зашкодити тво'му здоров'ю", витягнула пляшку з-під бензину і вилила залишки на сніг. Після чого кинула туди недопалок.
Вогонь.
Полум'я пристрасно огортало її тіло, а вся рідина, яка в ньому перебувала, почала випаровуватись. Вода у всіх її станах зійшлась в одному танці. Танці полум'я. Фламенко вогню. Танго смерті.
XXIX.I. - I.II.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715619
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
...о боже, о боже, до боли зубной, до дрожи,
до острых и злых подгибающихся колен,
он нужен мне, боже, он, знаешь ли, мне дороже
стихов, каблуков и ухмылки луны бульдожьей,
далеких морей, Будапештов, Парижей, Вен...
Я таю, взлетаю, я знать ничего не знаю,
лишь стоит подумать, что где-то на свете - он.
Плыву, исчезаю, теряю ключи, теряю
пароли, контроль и предмет - нет важней детали -
на коем носить можно шляпу, берет, шиньон...
Пожалуйста, боже, ты знаешь мои проколы,
ты видишь меня сквозь бинокли свои насквозь...
Ну что тебе стоит столкнуть нас в пустынном холле,
в толпе, в зоопарке,в трамвае ли, на футболе,
в бистро, в ресторане, за стойкою - чтоб не врозь...
Чтоб вдруг - навсегда исключительно и напротив,
чтоб слов не искать, как иголку в чужом стогу...
Господь деликатно вылавливал в миске шпроты...
Вздохнул... Улыбнулся... И вымолвил:
- НЕ МОГУ.
МНЕ ВООБЩЕМ НЕ ЖАЛКО, НО ЕСТЬ ТУТ ОДНА ЗАМИНКА...
( ...А СЛАВНО СЕГОДНЯ СВАРИЛИ В РАЮ УХУ!...)
-ОН "СЪЕСТ" ТЕБЯ, ДЕВОНЬКА, БРЯЦНУВ ИЗЯЩНО ВИЛКОЙ.
И - БЕСПРИСТРАСТНО ВЫБРОСИТ ШЕЛУХУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Ни о чем не молился я так пронзительно,
надрываясь сутками напролет...
Бог конечно слышит, и он спаситель но -
я оставил надежду, что Он поймет.
То ли сломлен происками Нечистого,
то ли слишком предан другим делам,
но молюсь я так горячо и истово -
что в конце концов своего создам.
И пускай недоношенного и лишнего,
не способного мертвого оживить...
Это будет стыд и позор Всевышнего -
одинокий беспомощный бог любви.
Это бог не монахов и не священников,
и не тех, кого греет родной очаг -
это бог отчаявшихся отшельников
с непосильной ношею на плечах.
Это бог не преда́вших после предательства,
не умеющих злиться и жечь мосты...
Это бог последовательного доказательства
что никто не будет любить как ты
Ничего не слышащих и не знающих
до конца цепляющихся за жизнь,
до последнего выдоха повторяющих
Символ веры: Почувствуй. Пойми. Вернись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715689
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Місто гасить вогні. Відмолили намаз мінарети*,
В темне небо вечірнє гукнувши останнє "...Акбар",
Білі чайки над морем, неначе хвостаті комети
Розганяють отари кудлатих розгнузданих хмар.
Ніч над містом пливе. Засинає, колишеться море
Тихим плесом гойдаючи білі човни на воді,
Тільки чується із далини, а здається, мов поруч-
Розриваючи тишу ридає сова в самоті.
Вдарить хвиля легка, розлетиться шумою довкола
Розстеливши блискучі шовки на загату* із глиб,
У верхів'ї хару'би* зустрілись два лèготи* кволі,
Й розлітались, метляючи ставні понурих осель.
Місто спить, і така благодать наокру'г несказанна:
Чути шелест трави, богомолів пісні голосні,
До світання лише, бо почувши "Кор-ану" читання,
Знов прокинеться місто вдягнувши намиста- вогні.
Мінарет*- верхня частина мечеті, із якої лунає заклик до молитви.
Загата*-гатка, гребля, тощо.
Харуба*- плодове дерево родини акацієвих.
Легіт*-несильний вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Не розумій мене, не розумій.
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,
в який убрала чорне кодло змій,
від злоби і нелюдськості аж буре.
Кажи мені, кажи, що я дурна,
чого рушаю темне і кусливе,
коли на спротив істинний нема
уже ані бажання, ані сили.
Тоненьким пальцем біля голови
крути, давай, хіба ж я опираюсь?
На лови день пішов, іди лови
оте, що я не вмію і не маю.
І хай гримить, хай лускає довкруг,
то певно Бог товче собі горіхи...
А ти ні ворог мій, ні теплий друг -
гірка вода, що капає зі стріхи...
30.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715499
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Хтось пише про квіткИ та про весну,
Хтось про любов, кохання та розлуку,
А я писати буду про війну:
Про сльози, смерть... пекельну муку.
Хтось випив кави дві, а хтось одну,
Хтось на" Мальдіви", хтось до ресторану,
А я вдихаю сльози полину,
Приношу Господу свою Осанну.
Комусь життя в незлічених мільйонах,
Комусь літак, комусь- усе, що є,
А моє серце у кровавих ранах,
Мій біль, мій стогін- це, усе моє.
Моє,- бо тут моє коріння,
Моя Земля і пращури мої,
Моя тут віра, та моє сумління,
Лишень війна та зрада... не мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Ти знаєш, попрощатися прийшла
Босоніж, щоб тебе не розбудити:
Сьогодні віють західні вітри
Немов, все знають... Хочуть зупинити
Чи захистити просять пам'ять ту
Яка їм наспівала сподівання
Мріють вони, що все скоро мине -
А серце прагне вічного вигнання...
Правда - у тім, ти - найдорожчий мій,
Що ми йдемо шляхами не під силу:
Налякана блукаю поміж слів
Які для нас умить стали жахливі...
Чому мені ти дався узнаки?
І світ темніє, наче скоро - осінь?
Проймає біль і крає тишину:
А квіти вже посохли у волоссі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715248
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Все саме так, як і було
В часи, що вже були минули,
Коли пройшов буреполом
Поверхнею земної кулі...
Згорілий сад... Зими нема...
І чорним болем відізветься
Цей кров"ю скраплений туман,
Мов настрій згарища у серці,
Яке затиснуто в війни
Лещата з броневої сталі...
І пада чорний сніг рясний...
Реагувати перестали
На те, що світ осліп, оглух
До наших стогонів і криків...
І коло замкнене навкруг.
Воно й було таким одвіку.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117012901125
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715186
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Ты видел жизнь и слышал голоса,
Ты их впитал в свою сухую кожу.
И вглядывался, вглядывался за
Единственную грань из всех возможных,-
В единственную вечную мечту,
В свою печаль, в нее, в нее родную...
И льдами таял прямо по хребту,
Ревнуя мою спину к поцелуям...
Ты видел свет, ты видел, что весна
Не умирала, а впадала в кому.
Ты веришь в то, что смерть - не хуже сна,
Пока бежишь, пока еще не пойман.
Пока кричат забытые стихи,
Пока мой голос нем, мой голос- ветер.
Пока внутри тебя - война стихий.
Пока внутри меня - твои планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711985
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Не залишай у пеклі із вагань.
Тонка межа, не втримає, порветься.
Й жагою вже ненависних бажань,
Жалями в моїм сердці озоветься...
Я знаю, що тобі вже треба йти,
Не хочу твою руку відпускати...
Чому так важко щастю до мети?
Чому не можна просто лиш кохати?
Я знаю, треба...присмак на вустах,
Такий гіркий, ненавиджу це слово...
Здаюсь в полон покірності вітрам,
Лиш на межі не стати б одним болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714814
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Лови своє щастя, бо завтра не буде нас,
У вирі чужому погубимо крила і кроки.
Усе, що красиве, на жаль, не завжди Парнас,
Лиш небо високе.
Між весен і вишень вляглись молоді сніги,
Півсвіту біліє, а пів – поза межами, пустка.
В далекому завтра несніжні стежки, борги,
Прозріння негусто.
Десь яв і омана, смереки одна в одну,
І жалить безжально сліпе відчуття заметілі.
На сонячній арфі застиглу торкне струну
Вітер, весь білий.
І день розпочнеться початком… тік-так, тік-так…
Хвилини – хвилинні, а миті – миттєві…жаско.
Охочий до лісу бездомний, чудний жебрак
Грітиме пташку…
У кожного нині по зірці, свій хист, мов хрест.
Так дивно вдихати безмежжя на повні груди!
Лови своє щастя, бо нині ти тут увесь,
Колись не буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715038
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Я з тобою більше ніж щаслива.
Робиш все, що тільки попрошу.
Ти казав :
-Коли велика злива -
Я зірок зі стелі натрушу!
Я з тобою більше ніж кохана.
І навіщо зір мені отих?
Вицілував душу там, де рана.
Розчинився біль мій і десь зник.
Ну а зорі? Хай побудуть в небі.
Бо ще спалять ліжко, де ми вдвох.
Твій цілунок - все, що мені треба.
Бачиш - посміхається сам Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714991
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Километры откровений прозвучали до меня...
Укороченные метры - испытание огня...
Прерываются - дыханием,забываются - слова...
Замирает(на мгновение)обнажённая душа.
Я не видела,но знаю - в поднебесье чудеса...
Из терновника(колючек)гнёзда стаи воронья.
У Харона с мозолями(кровяными) две руки.
Двери(те)не открывают золочёные ключи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Я мала, доле, впасти на коліна,
Коли підступно вкрала ти дитя,
Тебе проклясти, гризти голі стіни,
В надрив ридати – аж до забуття.
Я мала усміх нігтями роздерти,
І - у черниці - до кінця життя.
Та як спитають: «Що страшніше смерті?»
Скажу лишень: «Утратити чуття».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714887
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Що ж ви, браття чорноморці, нині наробили -
Рід козацький свій забули і джерела сили.
Плаче слізками гіркими Січ - за куренями,
Сиротиною лишилась Україна - мама.
Край Кубані вас у прийми взяв безповоротно,
Відірвав, неначе скибку, від живої плоті,
Мову дав чужу, культуру і нову одежу,
А повадки войовничі стали, як ведмежі.
Чом у Край Донцю прийшли ви, до своєї неньки,
Не за хлібом, не за сіллю, а як воріженьки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714722
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
На рассвете - гаснут звёзды...
Пламенеют - две щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый атлас(на груди)...
На рассвете - сны пророки
(Не пустые миражи)...
На рассвете,словно,соки
Оживают витражи...
На рассвете сладко дышит
Приоткрытый алый рот...
Позови...Она... услышит...
Прикоснись!..Она - поймёт...
На рассвете(piano - piano)
Льётся музыка души...
И божественным хоралам
Примеряются стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Тридцать три до весны. Пусть ее аромат еле слышен,
На случайный аккорд отзывается тело,
и в такт
Резонансу дождей
сердце просится прыгать по крышам,
И взрываются лампы, и радиоточки горят.
Бдят сурово и зло календарные белые крылья.
Заскучали в комоде прозрачности и кружева.
Я верчусь перед зеркалом и примеряю шутливо
Лишь пальто... на чулки!
(Я, конечно, чуть-чуть вне себя... :) )
Ветры выметут вон одряхлевшие за зиму листья…
Каждый убывший день ритуально бросаю в костры...
А внизу живота безыскусственная первобытность
Заглушает приличные рациональные мысли...
Что же это?...
Да просто -
всего
тридцать три
до весны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714566
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Экспромт
И не вдруг завыли ***
На неполную луну -
Еле слышимые звуки
Испугали тишину... -
Кто-то в горе окунался
(Там и сердце разорвал)...
Кто-то с демоном сражался -
(Долго Господа не звал)...
Где-то свечка догорала
И светился фитилёк,..
Чуть дрожащею рукою
Выводился первый слог...
Где-то тени удлинялись...
Где-то солнышко взошло...
Где-то словом умудрялись,
Чтобы стало так тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Как живётся дружище вам в поисках рая?
Сквозняки…и гитара...и ласковый май…
Та другая, что вас (вне меня) обнимала -
мне уроки дала: коль любим - принимай
и сучёнку в ногах, и бесов в подреберьё,
и охоту на ведьм, и рыбалку в сети…
Но не буду я больше молитвенно верить
в ежевичную терпь на колючке любви.
Как справляешься, люб, со страстями неверья?
Ощутимо ли струн напряженье с другой?
Вам рабыни нужны, преклонённые стервы,
мне, поверьте(проверьте!) - душевный покой.
Мы частями - в долгах, и в разрывах, где шовно,
но хирургу-судьбе скальпеля не нужны…
Дорогой адресат, искромсайте узорно,
нарисуйте меня на орбите Луны…
Неподсуден? О да! Да и судьи - невежи.
Разве знамо им то, что известно лишь нам?
Мы грешили, но так, что остались безрешны...
Пусть разбойно, но - не - ouvre-toi, Sésame.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714466
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Старый на росстани ждёт, серебрясь, алтарь.
Гордой симфонией кружатся в танце тени.
Дымкой лесов согревает, смеясь, январь
Оттепель, - весть донося неземных владений.
Знаю, не внемлешь грозящей судьбе пустой.
Ложью всесильной прошитый не страшен также
Полог пророчеств, пропитанный блажью, тьмой:
«До полосы проведу, и не нужен дальше».
Если отринешь в пути, сохранить позволь
Теплые капли, которые морем вылью:
Вечность поёт обнаженная веры боль,
Дышит бессмертно холодной и светлой пылью.
Знаю, захочешь в пути потушить фонарь,
Спутать следы, целовавшие ночь когда-то.
Мне никогда не найти к тишине возврата:
Знаю – на росстани ждёт серебрясь алтарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714402
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
а сердце что?... ведь как оно звучит,
заметив лишь твой образ мимолетный...
щебечет как в весенний день скворцы...
танцует в небесах свой вальс улётный...
а сердце что?... все беды пережив,
ростком к тебе, весенним первоцветом...
и вновь капель отчаянно звенит,
преобразовывая звуки для сонетов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714447
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Себя прощать не научилась,
Хотя другого - оправдает.
Она - обычная, простая,
Но в ней таится столько силы!..
Она к чужому - сердобольна.
Чужого искренне жалеет.
Себя вот только не умеет.
Себя она ругает больно...
И судит... Судит строго очень,
За промах каждый, за ошибку!
Другим за промахи - улыбку.
Себе же даст - одних пощечин!
И лишь когда её не слышат,
И лишь когда её не видят,
Слетят слезой её обиды,
В минуты слабого затишья...
Жалеет, что строга с собою,
Но жалости, к себе, - так мало!..
...Чертовски от всего устала!..
И тихо - тихо сердце ноет...
Но утром, в новый день прекрасный,
Стекут с лица - водой, слабины...
Опять она должна быть сильной!
К себе сочувствие - опасно.
Себя жалеть - удел для слабой,
А ей - вперёд!.. И без оглядки!
Иначе - вниз, дорогой падкой...
...Душа загадочная, бабья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714495
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Прохолодно…Поступово підкрадалась пізня осінь….
Дерева де-не-де вже скидали з себе багряне листя, воно неслося вітром, крутилося, обіймалося, збивалося в купи, переверталося і знову розсипалося і летіло,здавалося доганяло одне одного. Деяке лежало, приклеїлось багнюкою до землі. Вчора цілий день мжичив прохолодний дощ. Що вже тепла чекати….. З кожним днем ставало холодніше,небо частіше затягувалося здоровенними темними хмарами,здавалося завісою лягало над землею. Не чути співу пташок, тільки горобці літали зграйками,один перед одним цвірінькали,щось знаходили їсти і десь зникали. Все частіше з`являлися ворони,сердито каркали, кружляли, частіше над деревами горіха і про, щось перегукувалися між собою.
Вранці сизе небо зустріло Миколу, поспішав на станцію. Сирість,аж забивала дух,час від часу зупинявся, покашлював, витирав чоло і кожного разу поправляв мішечок з соняховими зернятами, який чомусь весь час сповзав з плеча.
Вчора майже цілий день палив пічку і смажив просушені зернята. Їх трохи підсолив на пательні, щоб були смачніші, треба ж продати, хай якась копійка. Хоч не молодий, але й не дуже старий, ще треба пожити, роздумував.
Від села до станції добрих кілометрів п`ять, а може й шість, але люди всі раненько поспішали до потягів, щось продати. Дорога встелена давно, частково з щебеню та вапняку, по ній трохи багнюки. В основному йшли в гумових чоботах, дехто в кирзових, жінки ж в бурках з калошами, адже на одному місті холодно простояти годин шість.
Хто жив ближче ніс на продаж картоплю, болгарський перець, молочні продукти, виноград, яблука. А Микола вже три роки, як став вдівцем, тож хазяйства не тримав, гадав без дружини сам не впорається. Мав великий, до сорока соток город, було де сіяти соняшник і садити городину.
Пасажирський потяг подав сигнал, під`їжджав до станції, швидко відкрилися двері, чути галас. Люди наче з мішка вискакували, щоб купити якісь продукти.
-Дідусю... дідусю, заховай мене будь ласка, я не хочу в дитбудинок, я потім, потім тобі все розкажу,чесне слово!- писклявим, тремтячим голосом просило хлоп`я.
У Миколи від несподіванки округлилися очі, не міг толком второпати, що він говорить, але зрозумів, що хоче заховатися. Уважно придивився, перед ним стояв дуже худющий, переляканий, чорнявий хлопчисько, років восьми, чи десяти. Чорні оченята переповнені сліз, погляд бігав, то під прилавок, то на нього, то поміж людей, раз - по - раз трохи пригинався. Замурзане обличчя і його чорне обдерте лахміття підкреслювало смугляву шкіру.
Микола помітив, що з людьми розмовляли заклопотані провідники,озиралися, наче когось шукали і тихо до нього,
-Гайда, йди за мене, ховайся.
Зняв кожух і накинув собі на плечі, сам сів на пустий ящик, який завжди залишав на станції, щоб при нагоді мав на чому посидіти. На базарі, як на базарі, в метушні ніхто не помітив, що хлопчик заховався, він присів за спиною і був накритий кожухом.
Загорівся зелений сигнал, потяг мав відправлятися, провідники поспіхом добігли до Миколи купили три літрові банки зернят, як завжди на всю компанію, бігом, майже на ходу сідали в вагони.
-Ну, що вилазь, партизан. Загроза минула,сьогодні, ще два потяги, а в мене є зернята, якщо хочеш зі мною бути, то треба почекати, щоб я продав свій товар.
-А поки що скажи, як тебе звати?
Хлопчик трохи трусився, чи від страху ,чи від холоду, Микола побачив, що взутий в кросівки, з яких виглядали пальці разом з багнюкою.
-О, то в тебе зовсім кепські діла, замерз чи захворів. Ось на, поки що їж,
- протягнув йому кусок хліба з салом і цибулину.
-Мене звати Ярик… Ой, це так хлопці звали,а справжнє ім`я Ярослав, я з під Києва,- тремтячим голосом сказав він.
Хлопчик притулився до нього, очі наповнилися радістю, не соромлячись, жадібно кусав хліб, здавалося вирвався з голодного краю, прицмокував, кривився від цибулі.
- Це треба їсти, бо скорчуся раніше чим треба, хоч гірка та я сильний,потерплю,- бурчав собі під ніс і все облизував язиком губи, водночас позирав на всі боки.
Чоловік дивився на нього і згадував своє дитинство, війну, після війни, здушило в горлі, непрохані сльози з`явилися на очах.
-Діду,я буду гарним, слухняним, не гони мене... будь ласка! Побачиш, як треба, буду тобі в усьому допомагати, ти тільки скажи.
-Ти не дивись на мене, як на діда, я такий на вид, бо не поголився, тільки розміняв сьомий десяток. І просто теж худий, як ти, краще мене називай дядьком Миколою, домовились?- запитав, уважно дивлячись на нього.
Він посадив хлопчика на ящик, роззув ,замотав холодні,як лід ноги мішком,який завжди з собою носив у торбі.
За пів години був другий потяг, їм пощастило,покупців було багатенько, тож зернят лишилося зовсім мало. Задоволено поглядав на малого,посміхнувся,
-Будемо збиратися додому.
Микола завернув малому ноги в газети, які мав для зернят, щоб хоч трохи було сухіше та тепліше, взув ті, подерті кросівки і приклав руку до лоба.
-В тебе напевно температура,давай швидко зайдемо в магазин, купимо хліба та й будемо потихеньку йти. Тобі не зле, голова не крутиться?
Малий крутнув головою, - Ні, тільки спати хочу.
Неподалік від станції декілька магазинів. Він взяв малого за руку й підморгнувши,
-Ну що зайдемо, подивимося,що там є?!
В магазині два відділення «Продтовари» і «Промтовари».
-Дівчата, ходіть сюди! Ось, пригощайтесь,а нам дайте хліба і он ту курточку покажіть,- звернувся до продавщиці і на газету насипав зернят.
Хлопчик був вражений, дядько приміряв на нього курточку, яка йому дуже сподобалася, але не наважився сказати. Зробився немов німий, тільки з обличчя не сходила усмішка.
-Ну от одягнувся вже, не знімай, а те лахміття викинь в сміттєвий бак.
Ярослав сяяв, як сонце, очі світилися щастям, задоволено позирав на всі боки ,наче хотів сказати, подивіться, яка в мене красива курточка. Він повеселішав,від задоволення примружував оченята. До сонця підставляв обличчя, йому здавалося воно його пестило, ще й трохи теплий вітерець піднімав настрій.
Раптом зупинилися біля іншого магазину, Микола витягнув з нагрудної кишені, замотані у хустинку гроші,порахував, запропонував йому,
-А ну годен порахувати?!
Трохи засороммвся, опустив голову,
-Не дуже….. Та трохи вмію, правда здебільшого копійки.
- Добре, пішли,- підморгнув. Вони зайшли в магазин.
-Гарні чобітки!А скільки коштують? Може в нас грошей не достатньо,- заклопотано звернувся до продавщиці.
-Двадцять п`ять, як не стане, принесете завтра,тож все одно будете йти на базар.
Чоловік повишкрябував всі кишені та таки знайшов гроші.
Це просто диво, думав Ярослав, коли Микола взув йому гумові чобітки з утеплювачем.
Тільки вийшли з магазину хлопчик поцілував йому руку,
-Дякую... дядечку, в мене таких ніколи не було, зроду, їй Богу кажу правду. Я обов`язково, як виросту тобі поверну гроші, за все , все, ти тільки повір мені. Дуже збуджений, хвилювався, тулився, обіймав його за пояс.
Всю дорогу Ярослав розповідав, як був меншим в дитбудинку під Києвом,сам же звідки родом не пам`ятає.
Так немов скрізь туман пригадує, колись з мамою ходив в гори,там обриви були і з гори текла вода. В садочку сказали, що будемо йти в школу,а я взяв та й втік. Спочатку просив у людей гроші, потім познайомився з циганами. Ті підманули до себе, жили на околиці невеличкого села. Заробляли на хліб - як-то кажуть, в електричках,було й на вокзалі в Києві,а часом їздили, аж в Білу Церкву і в Конотоп. Та гроші старші хлопці весь час забирали, було навіть голодував цілими днями. Влітку від них втік, перебивався тим,що знаходив, ходив по садках, їв яблука. У людей просив грошей на булочку, клявся, що не крав, давав голову на відсіч.
По дорозі до села сонце світило прямо в обличчя,Ярослав розчервонівся і навіть трохи впрів. Як підійшли до хати зупинився і помітив,
-О, то мені повезло, справжня в тебе хата, я думав, якась халупа.
Почав гавкати собака, драв задніми лапами землю, аж рвався з ланцюга.
-Дружок, це свої, звикай!- утихомирював Микола.
Собака позирав сердито, кожного разу повертався боком,але з годом почав виляти хвостом.
Чоловік швидко запалив «примус», поставив гріти воду, криниця на обісці, тож далеко йти не прийшлося. У великому кориті, з пахучими травами, чоловік викупав хлопця і вже вечеряли,
-Ти Ярославе кажи всім,що я твій рідний дядько, що приїхав до мене з Саратова, бо лишився сиротою. В мене там справді троюрідний брат Олег живе і жінка Марія, так що, щоб знав,що говорити,скажеш розбилися на автівці,а документи вкрали в потязі.
-Хоч це гріх, але ж треба буде тобі якось документи зробити, якщо ти хочеш зі мною жити.
-Як хтось в Росії тебе захоче шукати, тепер ми незалежна Україна. І більше нікому нічого, тож запишу твоє день народження, щоб не забув, це тобі минуло дев`ять років.І в школу підеш у другий клас, писати і читати хоч трохи умієш ?
Хлопчик уважно слухав і мокав картоплю в олію, коли їв вона стікала по бороді. Кивав головою і знову напихав за щоки їжу. Сидів немов хом`як, ще й розчервонівся, задоволений,час від часу посміхався.
Зовсім стемніло.... Пустився тихенький дощ.... Микола слухав новини,а малий вже солоденько спав на білій постелі,на пухових подушках.
Та все, як гадалось не сталось.....під ранок Ярослав почав кашляти, немов задихався, аж синіли губи. Звичайно серце тьохнуло, що ж робити? Тремтів, біг до Катерини, жінка,напевно трохи молодша за нього, в селі лікувала травами.
-Спасай голубко, хлопчик задихається!
-Який, ще хлопчик? Чий?
-Та він мені, як син, покійного брата з Росії, дай ліків!
-Я маю бачити його, що, як, температура є?
-Та вчора міряв була тридцять сім і два, я його добре в травах викупав,воно бідне добиралося до мене зо два тижні, по вагонах в холоді, в голоді, розповідав по дорозі.Жінка знервувалася,поспішала.
Три дні і три ночі провозилися біля нього, малий бліднів, зривався,потів,температура впала до тридцяти п`яти.
Коли хлопчикові було зле він тулився до Миколи,обіймав його і дивлячись в очі запитував,
-Я, що помру? Не поживу, як люди? Я ж гадав, що ми з тобою довго і добре поживемо. Я ж хочу бути, як всі, вивчитися і щоб ти мені був за батька.
В Миколи текли сльози, обіймав його, гладив по голові і пригадував свого єдиного сина, який, ще в шістнадцять років розбився на чужому мотоциклі. Після тієї трагедії не зважились мати другу дитину, все життя прожили вдвох з дружиною.
Вночі по черзі чергували з Катериною. Вже й фельдшерку, що в селі, визивали, сказала, що запалення легенів. Лікували всім чим знали і травами, і ліками, дві курки зарубали на бульйони,щоб підняти хлопця.
Ярослав два тижні відлежав у ліжку, молитвами, ліками та увагою було подолано хворобу.
За гроші Микола владнав всі справи з оформленням документів на хлопця. І йому зовсім не шкода було тих грошей, добре, що мав заничку, хлопець припав до душі, для нього нічого не жалів.
В селі середня школа,хоч не велика та з багатьох сіл сюди діти автобусами приїжджали вчитися, класи були повні. Ярослав швидко вписався в колектив, в навчанні майже не відставав. Це все завдяки Миколі, який кожного дня, окрім уроків, з ним додатково займався деякими предметами. Хлопець дуже розумівся по математиці і читав книги вголос.
Чоловік тішився, підбадьорював, його,заохочував своїми розповідями про війну. Розповідав, як бідував люд, як голодував і теж, довго ходили всі в лахмітті, бо життя не було легким. Вже, як Ярослав перейшов в п`ятий клас, зважено дивився по телевізору і часто задавав питання, чому так не справедливо, одні мають все, а інші ледь виживають. Пригадував деякі моменти з життя в дитбудинку, як вихователі в обід забирали собі масло,яке мали б дати дітям.
Наважився Микола завести поросятко і свиноматку та побільше курей, щоб здати і мати якусь копійку. Ярослав був, як на долоні, після школи завжди поспішав
додому, без заперечень в усьому допомагав. Хлопець сам умів палити пічку і рубати дрова та нагодувати хазяйство. Інколи бігав до хлопців, які збиралися посеред села, грали в футбол, а здебільшого в волейбол.В школі була волейбольна команда, яка навіть їздила в область на змагання.
А літом.... було справжнє задоволення. Він, Микола та Катерина йшли в ліс та по дорозі в поле збирали лікарські рослини. Це для хлопця була справжня прогулянка,він брав з собою Дружка, задоволено з ним вганяв по траві, аж перевертався, грався і сміх линув, губився по полю, луною віддавався в лісі. Збирати трави - клопітка робота та юрбою, кажуть завжди все робиться веселіше. Приносили цілі тюки трав, Ярослав ліз на горище, розсипав сушити. Які трави збирати, тітка Катерина в них зналася, давно лікувала людей. Трохи лишала собі, а то здавали в приймальний пункт.
Тітка жила сама і частенько приходила до них в гості, навчила Ярослава робити вареники та пельмені. Хвалилася,що син живе в Києві,має престижну роботу, має двох онуків-близнюків.
Микола вечорами часто затівав тему про гроші, що треба більше скласти, для того, щоб Ярослав зміг поїхати в велике місто вчитися. За розмовами запитував хлопця ким хоче бути,той трохи усміхався, а потім говорив,,
-Ось, підтягнуся трохи, може поступлю на адвоката, чи на юриста, хочу книгу велику, бачив в магазині, називається «Право».
Микола тільки весело підморгував, хлопав по плечі,
-Давай... давай, обіцяв бути гарним, слухняним….
Темна ніч за вікном.... хурделиця била в шибки, надворі скрипіло старе дерево. Зима сніжна,часто хурделило і морозець по всіх шибках красиво розмалював узори.
Микола несподівано проснувся, не міг зрозуміти від чого,чи то від вітру ,чи від скрипіння дерева, виглядав у вікно,хотів, щось там побачити, але хіба побачиш, як все скло у візерунках. Увагу привернув Ярослав.На дивані крутився й про щось бурчав та вже зрозуміліше,
-Мамо.... мамо зачекай, зачекай…
Не став чіпати хлопця, але й до ранку не заснув, може розповість, що йому наснилося. Він вранці проснувся, витягувався, різко встав, схопив гантелю, з нею немов грався, робив зарядку.
Микола заніс дрова з вулиці, привітався, поглядав на хлопця і думав, гарний парубок виріс, хоч і шкіра трохи смуглява й чорнявий та на цигана не схожий.
Вже останній, одинадцятий клас, на порозі екзамени,а що далі, інколи сам себе запитував Микола. Та грошей трохи склали, гадав, якщо навіть з ним щось станеться,то йому досить, щоб вивчитися. З роками відчував, що здоров`я підкачує, часом тиск підніметься, а часом серце затремтить. Катерина все тримала на контролі, велику роль зіграла у виховані Ярослава,можна було сказати, була їхня лікарка і порадниця.
-Ти щось сьогодні вертівся, не спокійно спав,чи це від хурделиці,чи може сон який наснився?
Хлопець поправив чуба, трохи зніяковів, а потім серйозно,
-Не хотів тобі казати, вже третій раз поспіль, я бачу один і той же сон. В горах біля стрімкої річки, майже на обриві стоїть жінка, коси розплетені,трохи хвилясті, в синьому платті з білими горохами, гукала, чітко чув ім`я - Захаре-, а потім чийсь голос кричав,- Мамо... мамо зачекай, зачекай.
Це вже втретє таке сниться, не знаю, обличчя тієї жінки не бачив, а ось, місце це здається колись десь бачив, тільки точно не пам`ятаю.
-Не переймайся, може колись, ще щось пригадаєш. Знайдеш своїх батьків, для тебе краще, бо я вже таки трохи старий, хто знає скільки мені, ще залишилося. Основне, щоб ти поступив вчитися, а там я вже спокійно зможу закрити очі.
Ярослав підійшов до Миколи, своїми змужнілими руками міцно обійняв,
-Давай про це краще не говори, ти мені, як справжній батько. Я б напевно пропав без тебе, дякую,що ти мене прийняв і виховуєш,як рідного сина. Не кожному повезе мати такого батька.
Микола виглядав перед ним маленьким, худеньким дідом, в обіймах розчулився, почав шморгати носом, покотилися сльози,
-Ну,ну батьку,не треба,не збирайся помирати, ще стільки роботи. Ти маєш мене, ще вивчити і одружити, а хіба ні? І досить, я вже дорослий, гадаю маю право тебе так називати.
Гарний сонячний день….. Літо добре набирало сили, в садах рясніли і вже достигали вишні, ранні абрикоси. Природа чарувала своєю красою. Теплий літній вітер підіймав настрій. По дорозі вервечкою йшли люди, а під посадкою килимом встелялися суниці. Хтось вже збирав на продаж,а хтось смакував, всі один одного знали, весело спілкувалися, про щось жартували, сміялися. По обіч дороги розквітли барвінок, дзвіночки і ромашки, неначе кольоровий рушник стелився між дорогою і полем.
На станції перед приходом потяга людно, поруч на маленькому базарі, як завжди люди продавали сільські продукти, суниці, вишню, малину, абрикоси.
Микола стояв поруч з Ярославом, тихо надавав поради,
-Ти ж дивися, адресу тобі Катерина дала,так що гадаю на вулиці не залишишся,з грішми будь обережним, ти ж знаєш, який зараз час. Нікому не довіряй, окрім Дмитра,гарного сина виростила жінка, тобі допоможе, побачиш. І напиши мені листа, щоб я спокійно спав. Здаси документи, дізнаєшся коли екзамени,сам вирішиш чи приїхати, чи почекати там. Ти ж знаєш, гроші з неба не падають, тож будь економним, як приїдеш купи хліб і торт до хати, бо пусто йти не можна.
Він уважно прислухався, а серце, аж вискакувало від хвилювання. Вперше за скільки років знову їде і їде сам, але вже дорослий з документами. Тішився, що правильно зробив, коли втік від циганів, що нарешті має освіту, тепер чекав на рівну дорогу в житті.
Київ привітно зустрів хлопця. Сонце ж літом сходить рано, так весело мерехтіли промені по вимитому асфальту. Високі, велетенські каштани придавали краси місту, хоч вже відцвіли та листя гарно блищало на сонці.
Ой,як я тут давно не був, розмірковував, як тут все змінилося. Та де не поглянь, скрізь повно людей, йому здалося, ще більше стало чим в ті роки, коли він тут мандрував. Добре, що рано приїхав, тож ще не всі роз`їхались на роботу,буде хтось вдома.
Двері відчинила жінка років сорока,тільки поглянула і посміхнулась,
-Точно мама описала тебе, красень, заходь не соромся.
-Дмитре, вставай, є наш гість, а ти хвилювався, що вже давно мав добратися. А це, нащо було брати?- сказала,показуючи на торт.
-Досить продукти тягнув, надривався, ще й гроші тратив. Мене звати Надія, а хлопці наші Максим і Сашко - близнюки, відпочивають у таборі. Так що... будь, як вдома, заважати ніхто не буде, готуйся.
Дмитро, за компанію, поїхав з Ярославом, подали документи в Київський національний університет імені Т. Шевченка, на юридичний факультет. Поки хлопець писав заяву в гуртожиток, Дмитро спілкувався в коридорі з знайомим деканом. Надія у хлопця була поступити, так,як по документах він був сиротою.
Дмитро взяв собі відгул, як він сказав, за прогул, бо робота без нього не зупинялася, працював головним економістом у великому торговому центрі.
Ярослав лише два дні побув у Дмитра, дали кімнату у гуртожитку. Вона розрахована на двох чоловік, тож хлопець залишився дуже задоволеним. Але Дмитро наполіг,щоб він приходив, не соромився, якщо щось треба, навідувався в гості і пообіцяв тимчасово працевлаштувати на роботу, до себе в торговий центр, поки немає занять.
Пройшов час…. Ярослав сидів у потязі і просто дивився в вікно. Збігало літо, люди почали копати картоплю. В голові роїлися думки,яке ж щастя, що тоді його хотіли впіймати провідники, як би не помітили,то не тікав би і не попав би в це село.Не попав би до доброго дядька.
На обісці у Миколи людей, як ніколи, автівкою приїхала вся сім`я Дмитра, ще й двоюрідна сестра Наді, Оля, всі чекали Ярослава. Керувала Катерина, готувалися різати порося, треба ж відсвяткувати таку подію, хлопець став студентом.
Микола знав розклад потягів, тож чекав біля хвіртки. Побачивши, ще здалеку, шморгав носом, як мале дитя трусився, витирав сльози.
-Батьку!- Обіймав, підхопив на руки, на місті крутнувся разом з ним.
- Я студент...батьку!Я так скучив за тобою....
І це правда, хлопець вечорами, а то часом і на роботі згадував його настанови та розповіді про життя.
Дмитро працевлаштував його в торговий центр товарознавцем,в його обов`язки входило їздити з водієм за товаром, доставити з бази в торговий центр та інколи розвести по невеликих магазинах. Він там був не один, хлопці, що їздили, домовлялися кому зручніше і в який час зробити рейс,йому це було на руку. Зміг навіть грошей заробити, ще й не поганих, в основному працював ввечері.
Жінки метушилися накривали на стіл, пахощі летіли на все обістя, смажилася свіжина. За столом всі весело спілкувалися. Ярослав сидів поруч з батьком, однією рукою обіймав за плече.
Надія ж звичайно познайомила Ярослава з Олею,дівчина навчалася в торгово-економічному технікумі, на другому курсі.
Вони сиділи навпроти, час від часу Оля уважно придивлялася на нього,хотіла піймати його погляд. Та все було дарма, він всю увагу приділяв Миколі, часто про щось шепотів на вухо.
Два дні і всі поспішали до Києва. Катерина з Миколою у автівку пакували копченості, сало, консервацію.
-Там розберетеся між собою, щоб хлопець не голодував ,- наказувала жінка.
Пройшло три роки… За цей час багато подій відбулося в житті Ярослава. Він справно справлявся з навчанням і в той же час працював в торговому центрі. Уже мав свій бізнес, пополам з Дмитром. На Хрещатику викупили не поганий магазин, в якому працювала Оля і Надія. Ярослава вже всі вважали своїм. Це минуло два роки,як зустрічався з Олею, стосунки були серйозні.
До Миколи приїжджав два рази на рік, щоб трохи побути з ним та біля хати допомогти зробити якийсь невеличкий ремонт.
Ярослав йому зізнався,що закохався в Олю і після закінчення навчання хоче одружитися. Микола радів за нього, вибір схвалив, тішився, що у хлопця буде велика родина. Жалівся, що не доживе, бо вже почував себе зовсім кволим.
Був гарний літній день. Блакитне небо...білі хмари здавалися зовсім не високо, лежали між горами. Траса... Сонячні промені через скло потрапляли на обличчя Олі, відчувала тепло. Вони знаходилися між горами, немов в ямі. Величні дерева ; бук,сосна, ялини, смереки,мелькали з двох сторін.
У вікно,з запахом хвої, віяв теплий вітерець. Ярослав уміло вів автівку,вони їхали відпочивати в Карпати, на базу відпочинку в Яремче. Батьки Олі взяли на роботі путівку. Вони працювали в аеропорту »Жуляни»,мама касиром, батько митником. Для єдиної доньки не жаліли нічого,ось і автівку дали по довіреності на Ярослава. Давно знали про їхні близькі відносини, були прихильні до вибору доньки. Йшов дві тисяча дванадцятий рік, тож не було дивиною, що молоді вирішували стосунки самі, не чекали весілля.
-Ой, дивися Ярославе, яка краса!- відволікала Оля.
-Не заважай, щось мені не подобається гул мотора, напевно треба відпочити.
-Та ми ж майже вже приїхали,вже стільки ідемо від Надвірної?
-Так вже скоро, але й скоро стемніє. Ми допіру проїхали якесь село, може там квартиру знімемо, а автівку хай хтось підтягне на ремонтну станцію, недавно на стовпі бачила знак.
На обійсті гралися діти, побачивши молодих, гукали маму.
Та жінка відказала у квартирі, сказала, що тут скрізь у кожного є туристи,навряд чи знайдуть поблизу. Хіба піднятися по стежці трохи вверх,там є декілька хат,може там хтось прийме. Ярослав попросив господаря відтягнути автівку на ремонт.
Вже почало сутеніти, коли вони підіймалися вгору.
За не високим дерев`яним парканом сидів чоловік, в руках щось стругав. Молодь сміливо привіталася, він підійшов до паркану.
Оля звернула увагу на чоловіка, що він смуглявий,як Ярослав і зростом, статурою теж трохи схожий.
Ярослав відійшов в сторону, почав з чоловіком розмовляти, повідав в свої проблеми. А Оля стояла осторонь, немов остовпіла, очі здавалось вилізуть на орбіту. Вона й справді помітила схожість цих двох чоловіків, їх рухи теж були подібні. Хитро позирала коли завершать розмову, щоб спитати Ярослава,чи часом в нього немає тут родини. Знала, що Ярослав не рідний син дядькові Миколі, але більш нічого не знала.
- Проходьте,проходьте, собаки не маю. Ось ваша кімната, що треба звертайтеся, мене звати Захар.
Ярослав здивовано подивився на чоловіка. В хаті вже було включене світло, тож міг розгледіти краще. Як чоловік зняв капелюха, Ярослав помітив,що чуб майже такий, як у нього,тільки волосся не таке густе, а шкіра теж смугла.
- Я вас погукаю на вечерю, посмакуєте наших страв,там в Києві таких немає.
Оля зайшла в кімнату і усміхнувшись, підійшла поцілувала,
-Ну,що Ярославе, мені здається, чи в тебе і справді тут є родина? Він мовчав, не міг всього переварити,що побачив і те саме ім`я, вкотре пригадав сон. Невже я звідси і хто він той Захар, хто його гукав уві сні?
Вечеряли майже мовчки, чоловік трохи розповідав про своїх овець,яких випасав на пасовищах. Мови ні за дітей, ні за жінку не було. Ярослав не наважувався спитати, все уважніше придивлявся до чоловіка.
-А ти звідки родом,бачу смуглявий, хто за національністю? Бачу не циган,а такий смуглий майже, як я.
-Я українець з під Києва, а ви?
У мене бабця угорка,а дід українець та бачиш покоління пройшло, а трохи передалось у спадок.
-Ну добре, на добраніч. Завтра рано вставати,- заметушився Захар.
Вони пішла в свою кімнату.
На ліжку вже солодко сопіла Оля, а Ярославу не спалося, заснув, аж під ранок. Уві сні здавалося чув якісь голоси та тільки дерева були перед очима.
Проснувся першим, вийшов з кімнати, Захара не було. Дозволив собі підійти до серванту,за склом стояли чорно - білі фото.
Його вразило жіноче обличчя, щось рідне, закололо в області серц. Та товста, до половини розплетена коса, майже до пояса, когось нагадувала. Присів, обома руками взявся за голову, це напевно мама, тільки в неї було синє плаття в білий горошок. І пригадав той сон, де жінка з розпущеним волоссям стояла в такому платті. Зірвався з місця, залетів в кімнату до Олі.
-Олю.... сонечко проснись! Ти знаєш! Ти знаєш ,- присів біля неї.
Вона зірвалася, не могла зрозуміти в чому справа, лише помітила,як по щоках текли сльози. Скули рухалися, обличчя, аж посіріло. Вже обіймала його і запитувала в чому річ. За вікном враз загриміло і полило немов з відра,по шибках річкою стікала вода, шуміло, зовсім стемніло і раз - у - раз блискало і знову гриміло.
-Ой,поглянь,яка гроза,- кинулась Оля до вікна.
А він сидів, руками закрив обличчя, перед очима спогад…
Вони на базарі втрьох, він в тата на руках і гриміло,починався дощ, а мама купила цукерку, на паличці «півника»,якого він так хотів, і згадав мамину усмішку і щасливий блиск карих очей.
-Олю,у неї були карі очі і волосся трохи світле, ну, світло - русяве, я пригадав!Ярослав, хвилюючись, розповів свою історію, як він потрапив до Миколи.
-Але ж ти не впевнений! І де та жінка, якщо вона твоя мама?
-Не поспішаймо ,хай прийде він, є в мене одна задумка.
Дощ вщух, з вікон стікали останні краплі. Знову яскраво світило сонце. Оля відчинила двері навстіж, повіяло свіжістю і сирістю. Захар, трохи змоклий, поспіхом заскочив у хату,в руках тримав майже повне відро молока.
-Доброго ранку! Повставали, оце линуло! Найшла з-за гори хмара, де взялася, не видно було… Добре шарахало, хоч би пожежі ніде не наробило. А ось, молочко,буде бринза, а зараз пішли снідати,-- говорив поспішаючи. І взявся накривати стіл.
Після сніданку подякували, з-за столу не виходили,Оля дивилася на
Ярослава, кивнула, немов підказувала «Запитай,що хотів».
-А тут десь річка є якась поблизу?
-Звичайно, багато невеликих, але дуже стрімкі течуть з гір та впадають в річку Прут.
-Олю підемо, подивимося !
-Ні, ні самі не ходіть, там великі обриви,ще й дощ пройшов, ще чого доброго нещасного випадку. Я краще вас проведу.
Підтримуючи один одного, пробиралися до річки,з дерев летіли великі краплі дощу, попадали за комірець, проймало холодом,Оля щулилася від них. А Ярослав, здавалося не помічав їх, весь час дивився вперед, навіть зашпортувався. Захар не раз попереджав, щоб добре дивилися під ноги і не поспішали. Ярослав побачив те саме місце, що йому наснилося. Захар присів на камінь, зняв каптура,
-Тут сталася страшенна трагедія,я впав з обриву та за мною кинувся син Ян. Йому було лише чотири роки, я залишився живим, а сина не знайшли, пропав, Можливо потрапив у річку, бо все облазили, не знайшли. Вже думали течією в Прут занесло та тіла ніде не було. В той час було багато відпочивальників і цигани кочували, прямо по долинах розбивали свої шатра. Шукали скрізь, подавали в область на розшуки та все даремно.
-А моя Марічка тяжко перенесла втрату, стався інфаркт і вже за три роки не стало, не змогла пробачити себе, за те,що не встигла перехопити сина. Дуже тяжко перенесла втрату та і я від тоді так і не одружився, живу одинаком. Ще молодшим в Польщу на заробітки їздив, а тепер маю вівчарню, ось з цього і живу. Ой, ви мене вибачте, що я все так вам повідав, серце все ще пече,так з цим і живу.
Оля дивилася на Ярослава, а в нього котилися горохом сльози,
-Захаре, а в неї було синє плаття в білий горошок?
Чоловік піднявся, одяг каптура, а ти звідки знаєш?
-Йдемо назад,треба поговорити,- опустивши голову, на ходу сказав Ярослав.
Оля залишилася надворі, чоловіки зайшли до хати. Ледь чути голос Ярослава та не заходила, розуміла, їм треба побути вдвох. Захар вийшов з хати поліз на горище, звідти приволік стару, обдерту валізу,
-Пішли до хати, дещо покажу, - запросив тремтячим голосом. Руки трусилися, коли відкривав валізу, з сльозами на очах позирав на Ярослава.
У валізі фото і синє плаття в білий горошок, який вже від років трохи пожовк. На фото Захар з дружиною і між ними на стільчику маленький хлопчик, розрізом очей схожий на Захара.
Лише кілька днів молоді люди побули на базі відпочинку.
У автівці відчинене вікно, вітер бив в обличчя Ярославу. Він напевно змужнів за ці дні, в душі хвилювався за все, що сталося та щось підказувало, що це батько.
Авто їхало по трасі Яремче - Київ, на задньому сидінні сиділа Оля, в руках тримала сумочку в якій лежали матеріали на аналізи ДНК.
Минув рік…. Ярослав закінчував університет.
Вони з Олею жили в двохкімнатній квартирі, ключі від якої були подаровані батьками на весіллі. На серванті в красивій рамці стояло велике фото трьох чоловіків різного віку, всередині усміхався щасливий Ярослав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
...хай буду це не я - спроба перекладу
О хлопчику смішний,озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
...нескорена встає Любовна Джомолунгма...
І Хлопчик прагне звершень...
Так відчайдушно...Вперше...
І як Йому сказати? - Хай буду це не Я.
...бо Ви - дзвінка струна... А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ?..Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
Он юн, как пять утра...) И шепотом горячим
"Моя!... Моя навеки! " смешно вооружен.
И вот встает Гора, где на вершине - Встречи
он робко... жарко... жадно... ( впервые в жизни!) ждет.
И как ему ответить -"...пусть НЕ ПРОИЗОЙДЕТ..."?
Он звонкая струна. Моя же - отзвучала.
Достаточно оркестров, грохочущих не в лад...
Я - песенки конец. А он - ее начало.
- "...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
и, уходя, закройте сей опустевший ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714304
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Может быть нужно уснуть на год и, как проснусь, пройдет?
Может быть нужно трястись в бреду, чтоб отвести беду?
Может быть нужно сойти с ума чтобы прошла зима?
Может быть нужно уйти под лед чтобы нащупать брод?
Может быть нужно сгореть на треть чтобы тебя согреть?
Может быть нужно набить судьбе злобный немой оскал?
Чтобы потом прошептать тебе - как я тебя искал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714180
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Сховай цей страх в шухляду з - під троянд
Й не пий свій чай з холодним мокрим вітром
Тобі, напевно, боляче за двох
Перед оцим зухвалим, хитрим світом
...Не йди...
Зостанься в цих очах бодай на день
Не спалюй все, що я відклала потай
Залиш свій голос у моїм дощі
Щоб я без тебе вже під ним не мокла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714126
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
У неї очі бувають сині,
як синява неба повік незбагненна,
як відстані, що їх не зміряти днями,
днями, які мов та прірва вогненна...
У неї очі - палкі смолоскипи...
Світло надії на краю у ночі,
спалах тепла в одиноку годину,
відблиск зорі, що породжує спокій...
Очі її - то є правда жагуча.
Їм не злукавиш - чужий сам у собі.
Правда, як біль і найвища відрада,
відповідь в ній на щоденне: Як бути?
Очі її - то бурштинова осінь.
Велич і сум гіркуватого трунку...
Але шукаєш у них все ж пощади,
кроків за сто від свого порятунку...
Очі розлуки - блаженна отрута!
Вмерши,- водночас воскреснеш в чеканні...
Відчай розлуки - вершина спокути.
Радість і щастя - плоди сподівання!
22.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713973
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Опускається вечір додолу,
Поглинаючи неба блакить,
Ти давно не приходиш додому,
Ти давно вже не знаєш - болить...
Появляєшся тихо щоночі,
Заглядаєш у шибку, мовчиш...
Як мені не дивитися в очі,
Як мені не дивитись, навчи...
Всепрощаюча ніч за фіранку
Заховала сполохані сни,
Хоч вночі, я ж просила ще зранку,
Хоч вночі ти мене не мини...
Не витримую - знову і знову
Виглядаю в холодне вікно,
Зігріваючи темінь зимову,
Зігріваю... тобі все одно...
Ні... Не вмію, не вмію без тебе
І - назустріч, ламаючи скло...
Лише рама... яка в ній потреба,
Лише рама, а скла й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Симпатическим лоском чернильным следы… -
Силуэт заплутавший в обмане уходит
Отсекая мечты. Словно мертвые льды
Остаётся на дне и словам дымным вторит.
Закрывая на правду внезапно глаза
Перезвон голосов обрывая мгновенно -
Как же просто измыслить себе небеса
Пред которыми сила Светильника тленна.
Легковерные окна немы и пусты.
Мировая бессмыслица разум потопит
Я не знаю чем правы благие пути,
Но я понял – «о нас небеса и не вспомнят».
Судьбоносной безвольно поверив резьбе
(разодетым фантомам) глухая - ослепла,
Но они исчезают – ни дыма, ни пепла,
Чему имени нет растворяя в себе.
И превратность есть только незрелость души.
Неоконченной пьесы непризнанный гений
Помни! Помни! Прочти переждав – не спеши:
Не спасти обличением горьких падений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713604
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2017
Поволі, мій друже, чи встигну я все ж за тобою?
На дюйм не наближусь - чи я зрозумію тебе?
Тону я безмежно, у кожному твому рядочку
У віршах, яких я знаходжу щось зовсім своє...
Поволі, мій друже, згубилась - й немає покути...
Куди мені йти, коли північ зірвалась на крик?
Рятують вже вкотре мене твої стомлені руки
А як мені далі, коли біль лиш трішки поник?
Поволі, мій друже, душа просить спокою й віри:
Що ми ще зустрінемось - такі надто різні й чужі...
Картаю себе, що не вмію тебе не любити...
Поволі, мій рідний - бо серце німе в тишині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713484
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
А помните други и недруги, (есть же)
как письма писали мы в праздник, и реже,
такие счастливые письма, открытки -
мы Май отмечали, и дни роковые…
Мы дети не войн, а "совка" и застоя,
кинА про Изауру, свадьб и застольев,
картошки в мундирах, костров пионерских,
любили Геваре(Че) искренно, честно…
А помните…Все мы бывали похожи
на чёрных и белых, оранжевых - тоже…
Белей занавесок - чисты были души,
мы плохо питались, влюблялись по уши…
И новое в жизни нам всем показалось,
и новые мысли (росли мы) рождались...
А помните детство?…
Мы дети и ныне…
Костры революций, и пепел унынья
где Молох - хозяин,
и воли неволя,
и кокон в котором Мазох* был, и Голем**
Развенчан тиран, и вождизм под запретом…
Но мы - те же дети…Мы - взрослые дети…
https://www.youtube.com/watch?v=2wiFc9V5B_w&feature=youtu.be
*Мазох - український письменник... в 1994 році. Журнал "Всесвіт" опублікував повість "Дон Жуан з Коломиї"
**Голем – человекоподобное существо «выше животного, но ниже черта», сотворенное праведником из глины ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713390
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Сытому - зрелищ! И кресло помягче. И тапочки.
Сытый не жаждет открытий - ему бы поспать.
С фрейдами-ницше и прочими знается шапочно,
Честно считая - полезнее нежиться в спа.
Дремлют мечты на тарелочке с комплексным ужином.
Тонут в помоях пучки гениальных идей.
Суть бытия подменяется чёртовой дюжиной
Слоганов вроде "купи"/"отдохни"/"похудей".
Кто благоденствием сыт или топчется около,
Шашкой не станет махать наравне с голытьбой...
...Не потому ли ты, Господи, держишь нас впроголодь,
Чтоб не забыли, зачем создавались тобой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713144
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Вишиванці – білим по білому.
Сріблясті узори лягають на цноту тканини.
Вони тут родились і ясен зорею зійшли
В моїй Решетилівці – серці мистецькім країни
Під тихої Говтви і часу неспинного плин.
Дізнайтеся в майстра, хто казку плекає натхненно –
Таїнство і магія цих вишиванок у чім?
І він вам повідає – в праці невтомно-щоденній
Й нечутно добавить – і янгол щоб був на плечі…
Та, врешті, даремно випитувать в майстра секрети.
Родзинка – вона закодована в сховку душі.
На чари краси ще ніким не накладено вето:
Бери, утішайся, співай а чи вірші пиши!
Одне не зумієш – лишитись до неї байдужим.
Солодкого щему захопить стрімкий диво грай.
Я б’юсь об заклад, що митці ці із Господом дружать,
Якщо піддивились, як в Нього влаштований рай.
Вдягну вишиванку – і стану високим і дужим.
І випроста дух мій в надії і вірі чоло.
Нехай ці узори усій ойкумені послужать,
Щоб більше на світі добра і сіяння було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713018
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Колись, давно...
Чи раптом тільки вчора?
У Вифлеємі, може, у Алєпо...
Чи то у нас, на предковічнім сході,
дітей, подібно Богові убито.
Як, царю Іроде, тобі у світі йметься?
Живий, хоч мрець, сконати все не можеш...
Мабуть, щиріше маємо молитись,
мабуть, пильніш робити все, що в змозі.
Щоб не приймати смерть на руки,- лоно
нам дав Господь на радість, не на муки,-
то ж мусить кожен сам в собі змінитись,
Йордан надії змиє смак розпуки!
17.01.2017р.
11 січня - день святих дітей, убитих у Вифлеємі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712797
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
- Скажи, фореле, чом усупереч стихій
Ти не униз, а проти течій долі правиш,
Хто вклав тобі інстинкти дивних правил?
- Цей шлях - лиш мій.
- Що ставиш вище тисяч небезпек?
- Любові трек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712762
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Що відчуваєш ти до світу,
Коли весь світ чекає змін?
Коли до входу вхід закритий
І вітер вже не крутить млин?
Ті почуття, що мають силу,
Які вони? Дай їм життя.
Не поховай їх у могилу,
Коли весь світ йде в небуття!
Ти бачиш в натовпі надію,
Що у церквах дарує Бог?
Чи може очі перехожих
Тобі розкажуть про любов?!
Я був як ти... Я теж в це вірив...
Аж доки не побачив сам,
Що та надія - пляшка пива...
Любов - цигарки в пальцях мам...
І йде вона, така із себе,
За ручку тягне немовля.
Воно пищить, йому не треба
Та мама, що його вбива...
Жорстокий світ, жорстока правда...
Сховалась людяність кудись.
Одне життя нам було дане
І те марнується на гріх...
07.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704948
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 16.01.2017
я бачив сон... кудись стрімглав біжу,
як у дитинстві... рухи страхом скуті...
і з кожним кроком, наче дужче пути
все тягнуть за собою в глибину...
стихає крик... не чути тупіт ніг...
слова німі... лише із чрева стогін...
а крізь думки страшний дереться гомін,
який штовхає з тіла душу в сніг...
ні день, ні ніч... вже зник орієнтир...
лише сніжить... обличчя засипає...
і скільки часу, я не уявляю,
без руху пролежав посеред гір...
це точно сон?... а може це життя?
такий кінець... самотній і холодний...
неначе я безплеменний, безродний,
жадав в тих горах йти у забуття...
та хтось схопив... малесенька рука...
так сильно... і так лагідно тримає...
і попри вітер й сніг - не відпускає
та чимсь від завірюхи укрива...
прокинувся...
годинник цокотить...
калачиком згорнулася дружина...
але чомусь збентежила картина,
бо на підлозі поруч з ліжком сніг...
(с) Червоний Валентин, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712461
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
А ніч ворожила на картах Таро,
Сховавшись у закутку зболених снів,
І нам випадало усе на добро,
На щастя, на долю, аж світ онімів...
І сонце сміялось, і ружі цвіли,
Притих вітерець, щоби нас не злякать...
І травень /укотре/ мерщій забілив
Кущі верболозу побіля ставка...
А протверезілі дорослі роки
Таро повернули в колоду нову -
Кричать, що здали не з тієї руки...
Та я в це не вірю... і далі живу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
... із рис і помислів - намисто,
проте - чуттєвість, тобто - гріх,
проорює на тілі риску
від серця і до пальців ніг…
...вербальну низку я дістану
нанизуючи перли слів,
щоб розказати, як я тану,
і осудить щоб світ не зміг…
...я знаю - тиші і натхненню
належить співи освятить
щоби кохання щем і зерня
відчули вічність, Всесвіт, мить…
...короткий зойк те віршування,
напіввідкритість - менш за гріх.
Де - любощі, а де - кохання?
...впаду мабуть до твоїх ніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712204
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Живе віхола
в кулі скляній
мрій стежки
заховались
під снігом
витинанки слідів емоційних подій
збайдужілість
ховає
у кригу
найчистіші
краплинки роси
подаровані
сонцем цілунки
ледь відчутно звучать
неземні голоси
на стежках
кольорові малюнки
відкриваєш
замерзлі світи
прокидаються
весни минулі
у руках твоїх
серце
гаряче
тремтить
в танці
віхоли сніжної кулі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712168
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Он призывал нас верить в Украину,
Учить язык, стихи не забывать,
Умел шутливо разбавлять рутину
И сердце дамы вмиг завоевать.
Его таланты многие надменно
Не признавали, сея дух вражды,
И я признаюсь честно, откровенно:
И сам спешил чернить его ряды.
И я ошибся, дико, безрассудно,
Быть может, глуп иль молод, слишком мал,
Я знаю, как порою очень трудно
Сказать "прости", но я ему сказал.
Никто вам не расскажет, где таится
Та жажда равенства среди людей,
Но я прошу вас, господин Юхница,
Помилуйте вы Занга поскорей.
P.S. у Занга есть друзья, самые искренние и самые преданные
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712118
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Горизонт вдруг окажется близким-близким.
И, тоску расставания в ночь плеснув,
мы с тобой зазвучим бестолковым смыслом,
бесконечно похожие на весну,
где ромашкам-дурашкам, рождаясь – верить
до последнего самого лепестка,
что они исполняют рассветы…
Звери
в нас умолкнут.
Умрут звери в нас слегка,
как в бестселлере громком…
…а там – не важно…
Задержав расставание хоть на миг,
осыпаясь – исполненным не быть дважды…
…запечатав рассвет поцелуем влажным,
друг для друга остаться…
хотя б людьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
***трохи еротичне. трохи пісенне. трохи новаторське***
Світло Місяця...
Диво Місяця...
Як же до лиця
Ніч тобі оця!
Ізотерика...
Ми в казковім сні.
Час збирати ка-
мені- на мені...
Дивомістика
В сяйві Місяця...
Контур тіла сріб-
но засвітиться,
Той наліт від літ,
Що лишає слід,
В сяйві Місяця
Не помітиться,
Навіть не питай.
Краще відлітай
У п"янкий розмай,
В еротичний край...
Місяць за вікном...
Зоряний політ...
Знову нам обом
По сімнадцять літ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011301482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711829
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Стихії мої,
Чом ви серце ділити взялися?
Студенно-вогненними пальцями мітите ціль.
Здіймаються мрії до сонця, небесної висі -
Потоки сумління вертають на землю звідтіль.
Стихії мої,
Повний місяць народжений вами:
По чверті - самотні, не знаючі сповіді снів.
Повітря - для думки, вогонь хай керує вустами,
Вологість - повікам, а твердь - у єднання світів.
Нестримні мої,
Не карайте за прагнення щирі,
Не рвіть, невгамовні, тендітних душевних завіс -
Я ж п`ята стихія, любові невидима сила.
Знайдіть, вас благаю, у серці моїм компроміс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711676
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Де сонце сідає… жоржини там вічно цвітуть,
І гори вдягають корони – бурштинові німби.
Як йтимеш туди, попрошу, не лишай мене тут,
Бо маю зібрати насіння в небесній садибі.
В далеких світах із долонь моїх питимеш мед,
І вип'єш до краплі зі слів моїх присмаки м'яти.
Як небом повисну – впізнаєш мене без прикмет?
Ще стільки доріг нам пройти, щоб навчитись кохати.
А поки ітимеш – попереду сонцем зійду,
А спізнишся чи в безнадії погубиш стежини –
Зустріну тебе… й покажу в своїм дивнім саду,
Як сонце сідає в посіяні мною жоржини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Ты - мой глубокий вдох,
Ты - мой растущий долг,
Нирвана из нирван
И боль открытых ран...
Ты - мой красивый сон,
Ты - мой прощальный звон -
Ушёл, чтоб не уйти,
Меня-то... отпусти...
Ты - мой ночной каприз,
Ты - мой, зовущий вниз,
Но холодно душе
На этом вираже....
Ты - мой вчерашний плач,
Ты - мой немой палач,
Запутанная нить,
Что так мешает жить...
Ты - мой прозрачный лёд,
Ты - мой дурман и мёд
И проклятый обет
На сто ближайших лет...
Ты - мой короткий день,
Ты - мой, дающий тень, -
Сплошная канитель,
Нелепый наш апрель...
Ты - мой и звук, и свет,
Ты - мой озноб и бред,
Мой воздух и вода,
И радость, и беда...
Ты - мой слепой мираж,
Ты - мой и вор, и страж,
Забравший навсегда,
Унёсший в никуда...
Ты - мой вчерашний бриз,
Ты - мой крутой карниз,
Где я давно стою
На самом на краю...
Ты - мой горячий воск,
Ты - мой родной... ты вот...
Увы, моя свеча
Сгорела... сгоряча...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711328
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Рассказать тебе сказку про волны твоих волос?
Что давно уже острижены наголо.
Расчертить твои скулы полосами из слёз?
Обжигающих как расплавленное стекло.
Рассказать тебе сказку про девочку без души?
И про душу без девочки тоже, само собой.
Без души это весело - вечером - пой-пляши,
а под утро грызи подушку да волком вой.
А душа всё искала дом - да осела в Нём.
А ему без разницы сколько - ну две, так две...
Заходи и живи, подкидыш - постель найдём.
Да и места вполне достаточно в голове.
И пока две души беседуют о своём.
(Им нечасто хватало духу поговорить).
Он кругами ходит по улицам ночь за днём.
Бормоча и натыкаясь на фонари.
Выбирает монетки, вплетает слова в туман...
Отмечает словами-монетками путь домой.
Накрывает стол. Открывает дверь. Составляет план.
Потому что она придёт. Без гроша. За душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711327
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Не теперь…
не сегодня шипенье январских свечек
будет резать устойчивость мыслей и тишины.
Так свежи ожидания – даже крошиться нечем.
И рассветы, сражённые снами, обречены
падать пурпуром на этот странно застывший город,
отражающий жизнь в паутине от каблуков.
У тебя есть, вполне вероятно, такой же повод
собираться надеждами в маленький снежный ком…
собираться, глупея до первой большой капели…
разливаться на реки – ни капли не поумнев…
точно так же тесниться душой на краю апреля…
и, брезгливо косясь на линяющий в слякоть снег,
лишь по осени выйти, промокнув ногами в письмах
необидчивых скверов ноябрьских…
когда-то я…
я устану бороться за сотни эрзацев жизни,
утверждая до тысячной смерти, что я – твоя,
в спорах с каждым, похожим с твоей разноцветной тенью,
столько лет, как мелькающей только лишь в облаках…
…я могла бы уйти, вопреки ненасытной лени
отстояв на коленях, набата хлебнув слегка,
на твоё повседневное небо…
Подбрось мне осень –
так – не ясно кто плачет… и плачет ли хоть бы кто…
…и однажды уйти…
даже если остаться просят…
чтобы снегом упасть под не наше давно окно…
(папе.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
*****Лина Лу - акапелло - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3
*****Петро Кожум'яка - переспів - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
Вітер, заблукалий у ярах,
Розігнав минулого туман,
Нас порозкидавши по світах,
Із яких повернення нема.
Цей туман, немов вітчизни дим,
Наче серця сум на чужині.
Так, туди відходять поїзди,
Тільки вільних місць немає. Ні.
Мов дитину кволу на руках
Ми нестимем крізь розлуки біль
Присмаку грудного молока,
Що, мов Віра, мешкає в тобі,
Той недобудований фасад
Планів мрії, стертих нанівець,
І відлиги вранішня роса
Не зігріє холоду сердець.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010801788
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710929
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Сумна мелодія зими – кружляє сніг.
Іде дорогою хлоп'я… Згубило сміх.
Взуття на виріст… А в очах – старече тло:
Тягар сирітських хуртовин воно несло.
І поспішало те хлоп'я в дорослий світ,
Хоча й не знало ще дитячих, юних літ.
Його ніхто не виглядав і не чекав,
Куди сирітка та ішла – ніхто не знав.
Холодні руки ... У кишені - ні гроша…
В старенький шарф ховалась скривджена душа.
З очей сльозилася печаль навстріч вітрам,
Він рукавом той сум з обличчя витирав.
Свята надія (йшло Різдво) жила в очах,
І світлі мрії бачив янгол із плеча.
Та біль у серці про батьків не полишав,
І лише сніг... лиш білий сніг хлоп'я втішав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710453
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Переклад поезії М.Цвєтаєвої "Мне нравится, что вы больны не мной..."
Я тішусь: ви не хворі на любов,
І я на неї також не хворію,
Тому земля з-під ніг ніколи знов
Не попливе, як у рожевих мріях.
Собою можна бути врешті-решт,
Відвертою – не гратися словами
Й не відчувати сорому без меж,
Торкнувшись випадково рукавами.
Я не ревную, дивлячись на те,
Як легко обіймаєте ви іншу,
І дякую: прокльонів не шлете
За те, що я не вас цілую, грішна,
І що, мій ніжний, на ім'я мене
Не кличете вночі й уранці – всує,
І що над нами перед Богом не
Лунатиме у тиші: алілуйя!
І серцем, і рукою вдячна вам,
Що ви мене, хай навіть несвідомо,
Так любите: за спокій по ночах,
За зустрічей вечірніх випадковість,
За наші не-гуляння при зірках,
За сонце, що не нам уранці сходить,
І що, на жаль, не я у ваших снах,
Ви – не в моїх. І сподіватись годі.
Мовою оригіналу
Цветаева Марина
Мне нравится, что вы больны не мной
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной -
Распущенной - и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня - не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны - увы! - не мной,
За то, что я больна - увы! - не вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710410
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2017
Я была красавицей и умницей,
А теперь, (скажу, как на духу),
Стала я похоже, братцы, курицей,
Но зато понравлюсь Петуху!
Он стучался клювом, даже шпорами...
В полночь распахнула свою дверь.
Но не будешь сытым разговорами -
На еду глядел, как дикий зверь.
Что ему пшено-зерно под водочку?
От бифштекса пел "Ку-ка-ре-ку..!"
А когда я подала селедочку,
Поклонился мне - "Мерси боку".
Пил и ел.., а я давилась скукою
И к утру решённым стал вопрос -
Через год не быть мне, братцы, сукою,
Если постучится в двери Пёс.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710530
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
[b]
навеки
заперто сердце
в пустыне безмолвия
[i][color="#ff1100"]словом твоим[/color][/i]
ключи
и замок
засыпает песок
.................
...............................
..............................................
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710319
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Ця реальна історія сталася у моєму селі, незадовго по війні, про неї знали не лише дорослі, а й ми, дітлахи. Чоловіків повернулося з війни мало, і вдови заздрили Мотрі, що її Федот живий. Хоча й без руки, а господарював справно і дома, і в колгоспі працював їздовим: і воду, і фураж підвозив на ферми, і коників своїх доглядав з любов"ю. На той час люди дуже бідували, і чоловіки, які повернулися з війни намагалися допомогти вдовам у їх нелегкому житті. Жили люди дружно, і працювали, і веселилися. На свята збиралися в якоїсь вдови, варили картопельку в "мундирах", а ще солоні огірочки, капуста, от і закуска. А випивки багато не було: пляшка, чи дві самогону, то вже й гульки. І поспівають, і поплачуть, згадуючи своїх благовірних,і пожартують, і потанцюють. Та й розійдуться по домівках, бо вдома діти, і господарство сяке-таке, а руки ж робочі одні. Мотря з Федотом теж гуляли у компанії вдів.
Того разу на Різдво зібралися у Мотрі. Федота дома не було. Котрась і пожартувала:
"А де ж Федот? Чи може ти його продала?" "Та хто його такого недолугого купить?"-відказала Мотря. "Я куплю,- обізвалась Ганна.-Що тобі за нього?" "Літру самогону і кілограм тюльки"- сміючись відповіла Мотря. Жінки посміялися і стали лаштувати стіл, а Ганна десь зникла. Коли всілися за стіл, прийшов Федот, а згодом і Ганна. Вечірка була веселою, а під кінець Ганна вийшла на хвильку у сіни, внесла літрову сулію самогону і кілограм тюльки. Гуляння продовжилося, а коли перед світанком розходилися, Ганна забрала Федота.
День-два Мотря була спокійна. По-перше вона молодша за Ганну, а по-друге, розуміла, що кожній жінці по господарству потрібна підмога, адже всьому дати лад жіночі руки не завжди в змозі. Та коли чоловік не повернувся ні на 4-ий, ні на 5-ий день, Мотря захвилювалася і сама пішла до Ганни. На подвір"ї її зустрів Федот і до неї: "Ти ж мене продала, а мені й тут непогано!" Довелося жінці напередодні старого Нового року йти до Ганни з подвійним могоричем і викупом. Зібралися, звісно, всі вдови. Знову були жарти і сміх. Так і зустріли старий Новий рік і таки забрала Мотря Федота. Більше вона на цю тему не жартувала, хоча іноді та чи інша вдова закидала: "Мотре, скільки дати за Федота?" "Мені він самій потрібний",- відгукувалася жінка.
І жінки, і чоловіки,
І дівчата, й парубки,-
Люблять дуже жартувати,
І старі, і дітлахи.
Та жартуйте на здоров"я,
Хай вам Бог допомага.
Не подумавши на вітер
Лиш не кидайте слова.
Бо як кинеш часом слово,
Кип"ятком ніби облєш,
Хоч не скажеш більш нічого,
Бува вихід не знайдеш.
Звісно жартувать цікаво,
Тільки міру треба знать.
Не образить щоб нікого,
І самому не програть.
Жарти, жарти...З ними легше
Негаразди подолать.
Про людей треба найперше
І у жартах пам"ятать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710237
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[i]Осінній день березами почавсь.
Ліна Костенко[/i]
Зимовий день сніжинками почавсь,
В вікно відчинене пушинками влетіли,
На віях ніжно щастям тріпотіли…
Й розтанули, щоб ранок умивавсь.
Я не порушу неповторну мить,
Вберу у спраглу душу прохолоду,
З морозом п*ю ранкову насолоду,
Вмиваю погляд, дивлячись в блакить.
З блакиті сонцем починаю день,
А може день цей мною розпочався,
Сніжинками зі мною цілувався...
В мені до вечора шукатиме натхнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Я полюбила землю верболозу,
Примхливої, чарівної Десни,
Красу дібров – пташино-стоголосу
І вперті та розлогі ясени.
Люблю її - в болотяних уборах,
Замріяну у досвітній імлі,
З лелеками на цибах і підборах,
У запахах, що линуть від ріллі,
І хоч міста - без шпилів хмарочосних,
Без глянцю села вздовж усіх доріг,
Цвіте ріпак - плететься жовтокосо,
Дзумить бджолино, як в родинах сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709812
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
[i]«Ніч віддавала всі чари і сни до останку,
Нив'я зоравши солодких таїн переліг»*.[/i]
Лише блукає засніженим полем до ранку
Герда, шукаючи серцю своєму нічліг.
Що їй вітри, коли в спину про нього тривога?
Що їй сніги, коли терпне у серці ім' я?
В світі померклім для істини вперта дорога
Йти уперед, доки поруч твоє янголя.
Там, десь під зоряним куполом теплі надії
Вогником гріють, витають Різдвяним пилком…
Ноче всесила, даруй їй світанок під вії
З Каєм зустріти, де свічка горить за вікном.
* Спроба продовжити довершене
Олекса Удайко "Ранок рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709688
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017
Чувства на цепи. Размышлизм по прочтению Янны...
======
Суть рабства – цепь, вонзившаяся в тело.
Как урна с прахом – преданность годам:
В том случае, когда душа истлела,
Сосуд не примет ни один ломбард.
======
Рабами быть опасно: мы устали
Невысказанность слов ронять в сундук,
Придавливая пальцем безымянным
(С кольцом!), чтоб не взорваться хищно вдруг.
Страшит, гнетет и жжет прямолинейность
О том, что "возраст - беспощадный страж"...
Куда же связи добровольность делась?
В чем прелесть рабства? Вырваться - кураж?
Еще храним, словно медаль за зрелость,
Цепь с гравировкой "наш совместный стаж"...
Солидность лет не истощает Феба,
Но не рабынь: мрачнеет облик наш.
=======
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ (с) Янна
======
Рабами быть и горько, и печально -
К оковам чувств давно привыкли мы.
Прошла любовь -
Старьевщик клянчит жадно
Остатки развалившейся цепи...
========
Но...
Бдительно
Приходится беречь
Оковы рабства,
Хоть и
ненавидим это:
Порвется цепь -
Гора не спрыгнет с плеч,
А только...
пострадают
наши дети....
========
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709257
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Малює вечір зими картину
в моїм вікні,
Штрихи останні хурделить вітер
на полотні.
Аж слів немає, втопились очі
у цій красі,
Полонить душу, торкаюсь серцем
в межичассі.
Усе заснуло. Померкли зорі.
Згасає ніч.
Малює ранок зими картину
для моїх віч.
Це не безсоння, бентежить душу
картина ця –
Я домалюю на склі гарячім
палкі серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709209
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
...і довго я дивилась на вогонь,
Який зігрів укотре... в сотий раз
Теплом твоїх омріяних долонь...
За вікнами лив дощ, мов із відра...
А серце завмирало, щоб зловить
Знайомий голос в стогоні вітрів...
Я думала: почую вже за мить,
Та хто ж гуляє о такій порі...
Ні, я не спала... Точно знаю - ні,
А лиш тебе згадала перед сном...
Оглянутись не встигла, а мені
Хтось подає настояне вино...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709120
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
Як втримати в долонях білих птиць?
Як опівнічне диво не згубити
(тривалістю в життя, чи тільки в мить?)...
Як все найкраще знову повторити...
Мережива секунд - тонка канва...
Повіяв грудень - розірвав всі грані.
Час не збереш, як перли, що зима
згубила в ніч січневу над світанням...
Як відігріти взимку білих птиць?
Як час спинити на один хоч подих?
Летіть, птахи, із неба, долілиць!...
Нас Пам"ять зцілить в часовій безодні.
28.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709101
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Гори кличуть мене, вигинаються кряжами вверх,
Дикий полиск в очах, як у кішки, що жде свою здобич.
Сивиною по схилах в сосновій задумі пришерх
Непроникний туман - мій далекий по матері родич.
Гори манять мене, вихваляються знадливо тлом,
Аж оскома взяла від бажання дістатись вершини.
Я думками – вже там, обіймаю скелясте чоло,
Струменіє нестримано пам’ять віків пуповинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709096
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Так швидко промайнули дні цих двох холодних тижнів...
Була я - наче у ві сні дощів і блискавок...
Стрілою пролетів цей час - зимового безсніжжя,
Та все ж тепло сердець у нас було - одне на двох...
Хоча... не наша ця зима, бо болісна розлука!..
Ти поряд був... Тепер нема... Я знов... на самоті...
Буває, доля - мовби та справжнісінька гадюка!.
Свої улюблені свята зустріну... в гіркоті...
Чому ж таке складне життя?.. За іспитами - іспит!..
Роки - в розлуках, в маяттях!.. Та, винні - ми самі...
Нам спогад спільний не знайти... в засніженому лісі,
Допоки я... допоки ти... живемо - наче в сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709204
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Так швидко промайнули дні цих двох холодних тижнів...
Була я - наче у ві сні дощів і блискавок...
Стрілою пролетів цей час - зимового безсніжжя,
Та все ж тепло сердець у нас було - одне на двох...
Хоча... не наша ця зима, бо болісна розлука!..
Ти поряд був... Тепер нема... Я знов... на самоті...
Буває, доля - мовби та справжнісінька гадюка!.
Свої улюблені свята зустріну... в гіркоті...
Чому ж таке складне життя?.. За іспитами - іспит!..
Роки - в розлуках, в маяттях!.. Та, винні - ми самі...
Нам спогад спільний не знайти... в засніженому лісі,
Допоки я... допоки ти... живемо - наче в сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709204
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Поздновато, в сорок с лишним, изменять свои привычки...
Даже если надоели... перелёты эти... птичьи...
Существуя на' два дома - рву сама себя на части...
Разделились на' два мира мои счастья и несчастья...
Никогда не пожелаю этой участи другому,
Если я уже не знаю, где порог... родного дома...
Где роднее!.. Ждут и любят - тут и там... И я, как птица,
Вновь в полёте... Встречи, слёзы... Обещаю возвратиться...
Очень трудно, в сорок с лишним, изменить судьбы маршруты.
Только старость, или случай, сбросят вниз, без парашюта,
На конечной остановке, где никто... встречать... не будет.
Остаётся лишь надежда... что меня... не позабудут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709078
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Совсем чуть-чуть приподнимаю высь
А там – не видно солнца, только вьюга.
Два дерева ветвями обнялись,
Едва касаясь жизнями друг друга.
Корнями – порознь, разные дожди
Питают нас, когда пройдут метели.
Нейжнейшая листва «не уходи!»
Вновь шелестит под звонкий бой капели,
Что создаёт невидимый барьер…
Я не могу обвить твой стан лианой.
Изысканностью вычурных манер
Умеешь ты держать клинок над раной,
Не отсекая, и не отводя.
Я, как струна, натянутая туго.
Сейчас зима. Мне снова ждать дождя,
Когда душа вибрирует упруго,
Предчувствуя слиянье жарких тел…
Я – не твоя. Совсем я не такая,
Что ты всегда в мечтах своих хотел.
Я всё прийму. И это отсекаю.
Я пред тобой совсем обнажена.
Покорная, послушная подруга.
И только та, звенящая струна,
Ещё местами светится сквозь вьюгу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709038
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос
Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,
Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня
Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,
І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...
Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш Місяць у небі уважно завис...
Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,
Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.
Я- Місяць. І гойдатиму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,
Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...
...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти
На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,
Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708671
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 28.12.2016
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Про війну я писати не хочу.
Хай про неї напишуть вони -
Хто там був, чиї бачили очі
Всі страхіття цієї війни.
Якщо правду їм нікуди діти,
Якщо правда ця - понад усе.
Бо я чула, що гинули діти.
Хто стріляв? Я не знаю. Це все.
25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668225
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 27.12.2016
"Меня послушай, девочка моя,
Тебе открою я большую тайну:
Не улетают птицы за моря -
Бывают они там... совсем случайно...
Не верь весне - она твоё окно
Откроет настежь и дождём умоет,
Ну, а потом - умчится всё равно,
Увлечена забавною игрою...
Ей не нужны цветущие сады -
Недолговечны лепестки на вишнях...
О, девочка, не слушай ерунды -
Я не хотел... Прости меня... Так вышло..."
...А я мечтала верить и тонуть
В твоём медово-сладком красноречьи,
В твоём остаться сказочном плену,
Без устали бежать тебе навстречу...
Перемешалось всё давным-давно -
Твои слова слезами перелиты...
Ещё горчит игристое вино -
Себе внушаю: мы с тобою квиты...
Я научилась /даже не вчера/,
Как согревать всё то, что еле дышит...
Зимой холодною... по вечерам...
Мне б научиться прошлого не слышать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Вчаться сніжинки у листя жовтавого креслити віршами світ понад голови,
Важко збагнути в дощі листопадовім: зимонька - тиха стежина до березня.
Груднем постелиться біла хурделиця, ковзне напруга пасток ожеледиці,
Січень рум'яним пухтеликом свята на писку лисички-часу́ танцюватиме,
Лютий сріблястими хвоями віхоли небо відпустить затерплими нотами,
Спрага зеленого скресне сновиддями, в пам'яті сонячний спомин побачимо,
З ніжок берізок панчохи засніжені березень скине руками гарячими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Вчаться сніжинки у листя жовтавого креслити віршами світ понад голови,
Важко збагнути в дощі листопадовім: зимонька - тиха стежина до березня.
Груднем постелиться біла хурделиця, ковзне напруга пасток ожеледиці,
Січень рум'яним пухтеликом свята на писку лисички-часу́ танцюватиме,
Лютий сріблястими хвоями віхоли небо відпустить затерплими нотами,
Спрага зеленого скресне сновиддями, в пам'яті сонячний спомин побачимо,
З ніжок берізок панчохи засніжені березень скине руками гарячими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
[b]***[/b]
автор: [i]Лилия Силина[/i]
сборник стихов "Смыслы"
[url=""]http://www.stihi.ru/2011/06/18/2420[/url]
Повержен, день затих,
В нокауте застывает,
И веселится вечер с влагой...
Во мне живут стихи,
Но как бы их заставить
Переселиться на бумагу?
[b] Бездомные стихи [/b]
Повеселилась я вчера...
Теперь в нокауте валяюсь.
Похоже, в голове дыра -
Стихи уходят, не прощаясь.
Творенья бедные мои
Гоняет сквозняком по дому...
А вдруг как вселятся они
Кому-то в голову другому?!
Зачем откладывала я?
Зачем с бумагою тянула?
На нерадивую меня
Мои стихи взирают хмуро.
Терпение! Уже встаю....
Ох, будь веселье то неладно!
Сейчас-сейчас я заселю
Вас в голову свою обратно.
Да не галдите как грачи,
Мои сонеты-хокку-саги!
И ода трезвости - молчи!
Сперва - рассол. Потом к бумаге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708499
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Не зови. Не вернусь. Не отвечу -
Болью выжжены ночи и дни.
Я забыла последнюю встречу,
Надоели упрёки родни.
Не пришёл. Не узнал. Не увидел.
По транзитным маршрутам летал,
Суету прошлых лет ненавидя,
От чего ты так сильно устал?
Не искал ты. Не ждал. Не запомнил.
И не рвал тишину от любви,
Сам не зная, чем время заполнить,
Что теперь уж. Зови - не зови.
Не звонил. Не сказал. Не услышал.
Не кричал о любви находу.
Никогда я не знала, чем дышишь
И жила день за днём, как в аду.
Не страдал. Не любил. Не заметил.
Как обычно, так странно шутил.
Я не знаю, какую ты встретил,
Чтобы болью меня перейти.
Всё прошло. Пролетело. Забылось.
Отболело. Размыло дождём.
Не вернусь. Что бы там ни случилось -
Снова разной дорогой идём...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622028
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 25.12.2016
День грудневий впускаю у вени -
Хай притишить хоча би на мить
Дике все, ненаситно-шалене,
Що в мені так нестримно щемить.
Заповзає мороз вглиб уперто,
Кров дрімає, не рветься до віт.
Проявляється так милосердя,
Бо у маренні - менше болить.
Не вкриваюся листям, чи квітом -
Зачарована ельфом чудним.
Поки скрізь - білосніжна палітра,
Ти приходь хоч промінчиком в сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708405
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Спаси мене, віддай моє життя
Віддай усе, що я тобі змовчала!
І хай для неба я - вже нежива...
А ти віддай, скажи, що не вмирала.
Спаси мене, від мене захисти -
І хай колише ніч мене твоїми снами
Кричи мені, що я - не з небесами,
Що розіп'ята через цю любов...
Спаси... Це ж ти мене знайшов.
А ти чекаєш слів, яких мені
За все життя докупи і не скласти:
Спаси мене від відчаю і сліз
І покажи, як вмієш ти кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708359
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Вірш створено у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич
Хтось котиться кОлобом... Вирвано ріпку...
Дожерла Ворона свій сир залюбки...
В акваріум змолоду вкинуто Рибку...
В палаццо шаблонне... (Читайте казки!..)
Заграють на стінках смарагдові зблиски,
Мов сто Алладінових скарбопечер...
I'm sorry!.. Зупинка!.. Чому не на місці
Те риб’яче серце, що жаром пече?
В перснЯх золотих годувальника руки
Із кормом корисним... Візьми, оближи!..
І множиться від бездіяльної муки,
Доводить до сказу той риб"ячий жир...
Єдине бажання, якого від тебе
Жадає ловець - ти його назавжди...
Зникають під псевдо- неоновим небом
Таємні бажання... Хвостом по воді...
Чотири стіни... Як їх Рибці здолати?!
Хіба у думках, а чи може у снах?
Свої не розкриє господарю карти-
Бажання, комусь навіваючі жах…
VIP-зона – і тут головна він персона!
Із рибки свободу зідрав, як луску…
Чотири стіни – до мети перепона,
Ти чим заслужила покару таку?
Сама, мабуть, винна... Дала себе взяти...
Пірнула в акваріум – розум був де?!
Краса ця, у воду стікаюча, клята,
А як врятуватись – немає ідей...
Вона молода. Їй би треба любити!
Та й імідж у рибки – рабиня бажань.
Як в Господа волі тепер заслужити,
Позбутися як «золотих» домагань?
Хвилюється – хвилі хвостом розганяє,
Не вірить, що дійсністю стане мета,
Бо через четверту із стін споглядають
На неї два хтивих очиська Кота…
...стрибок в невідомість з обридлого блиску...
Де Рибка? Хазяїн знічев’я тупив.
Босоніж наскочив на риб’ячу кістку...
Кіт ситий... Погрався скоріш... Недоїв...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122410955
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708350
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Є озеро між скель. Криштальної води
Напитися з долонь не зможе подорожній.
Бо, як пірне углиб, не омине біди:
Той світ – чужий для всіх, на інші - так не схожий.
На перший погляд він - мінливий і легкий,
У ньому - сотні зір, три місяці, два сонця,
Веселка після гроз очищує думки,
Про береги ніхто не склав надійних лоцій.
Русалки там живуть, плетуть із мрій вінки,
Співаючи пісень, пускають їх на воду.
Проходять, наче мить, не роки, а віки.
Джерела бережуть у скель первинну вроду.
Є озеро гірське. Ми, певно, з ним – рідня,
Бо часто чую я знайомий голос крові.
Пірнаю поміж риб, не відчуваю дна,
Чарівно з ним завжди, вільготно і казково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708273
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[b]
[i]Женская[/i]
Не нашедшая
Покой
Душа
Израненная
О прутья клетки
Бархатной
Клетки каменной
Стальной
Клетки Золотой
[i]Мужская[/i]
Вечный бой
С тенью
Бой
С самим
Собой
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708231
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
"
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас "
Гостя " Немає... нас "
Напитися б любові досхочу
з долонь твоїх, оманливо-гарячих.
Ти знаєш я.. ще уві сні лечу
в примарний світ... закохано-незрячих!
Не вірю ще, що наше майбуття
зачерствіє, як хліб під голим небом.
Немає у колишнє вороття,
але... невже... кохання більш не треба?
Куди ж ступить, коли ти повсякчас
Бур"ян під ноги сієш, а не квіти?
А може... вже давно немає нас?
То серце де мені тепер подіти?
23.12.16.
P.S. Дякую Вам за натхнення, Наталочко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708147
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Неяркий простенький пейзаж,
Воспетый нежною пастелью...
Любви ушедшей антураж -
Неяркий простенький пейзаж.
Разбуженная птичьей трелью,
Я вижу над своей постелью
Неяркий простенький пейзаж,
Воспетый нежною пастелью...
.......
* Триоле́т — стихотворение (твёрдая форма)
из восьми строк на две рифмы,
при этом первый стих в обязательном порядке
повторяется в четвёртой и седьмой,
а второй стих — в завершающей строке.
Наиболее обычным стихотворным размером
для триолета является четырёхстопный ямб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708077
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
в соавторстве с поэтом Серго Сокольником
Разливается красками вечности
отгоревший огнем листопад
наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
это диво процесса познания,
что на жизни разлито холсте
примитивом картин Пиросмани. Я
дорисовываю в темноте
одиночество ветренно-зимнее,
словно вдаль уходящий трамвай.
И подернута савана инеем
память сердца...
- но все же жива...
Не случайных случайностей вестница
не щедра на покой. Значит, мы
не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
мы совсем не учли: все, что временно -
на губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
зазвенев в посеревшей ночи,
растворится в предутреннем мареве
на последнем из тысяч колец -
в листопаде, сгорающем в зареве
двух рассыпанных в искры сердец...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708009
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2016
Минув той час, коли кохали Муз,
Коли любов натхнення дарувала,
Тепер емоцій інших вже чимало,
Які є більш привабливі комусь.
Під вікнами не чутно серенад,
Нікому солов’ї вже не потрібні,
То що робити бідакам у квітні?
Вже у сачки не ловлять зорепад.
Пройшли часи омріяних висот,
Де не усе куплялося за гроші.
Листів у дім не носять листоноші,
Затерся блиск від істинних чеснот.
Ніхто не жде романсових звитяг,
Чи од від божевільних трубадурів.
Ми живемо поміж незримих мурів,
Від інших умліваємо розваг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707886
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Зіграй мелодію струмка,
Який тече між гір скелястих,
Смерек розлогих і лапастих.
Хай буде ніжна і дзвінка.
Зіграй мелодію беріз,
Метеликів - легку, грайливу,
Нестримну, як весняна злива,
Чи ту, яку шепоче ліс.
Зіграй мелодію душі,
Де в резонансі – кожна нота,
Твого чуття відчую дотик,
Зірвуться з вуст палкі вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707857
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Шкребеться ніч, ледь схлипує камін,
На стінах тіні заплелися палко,
Потріскує, танцюючи кармін,
Облизує пожадливо цурпалки.
Чарує дух спекотно - смоляний,
Обійми двох стають чимраз жаркіші,
Єднає їх той присмак дивини,
Який буває в музиці, чи вірші.
З глибин душі зринає потайне,
В пластичний мед потали карамелі,
Від ніжності сплелися у одне,
Не помічають, що зима хурделить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707710
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
(майже за Котляревським)
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.
Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,
Що дуже щиро покохав.
Вона ж, Маруся (Еврідіка)
За співи – в ліжко з ним лягла,
Була вона – вогонь, не дівка
(Хоча й з сусіднього села).
До нього серцем промовляла,
Хороша склалася сім’я,
Та про талант його прознала
Підступна заздрісна Змія
(Що мертву воду назбирала
В верхів’ях Стікса уночі)
Вона Марусю наздогнала,
Відколупала в зубі чіп
В стегно вчепилась, бризка ядом.
(Прощайте, юності принади!...)
***************
О, недарма не хтів вінчати
Колись цю пару Гіменей!
Пішла Маруся до Гекати
У царство смутку та тіней,
До невблаганного Харона,
Де Кербер лютий – лиш закон,
Де в’яне юна Персефона
Між циркулярів та колон,
Де мертве слово як данину
Завжди складають на вівтар.
Орфей, рятуй свою дружину
Від цих чужих підступних чар!
***************
-Стала тихіша води…
Сплю я, мене не буди!
Ніби живу уві сні,
Може, так краще мені?
В серце, нестерпно-чіпкі
Звуки кіфари дзвінкі
Просяться – крильцями фей…
Дай же забутись, Орфей!
******************
Колись було кохання щире,
Торкнулись сутінки чола,
Між ними тінню недовіри
Чиясь зла воля пролягла.
Не відчуваючи дружини,
Наш музикант – безсилим став.
Засумнівавшись на хвилину,
Він озирнувся. І пропав.
******************
Ридайте сторіччя,
Бо пісня луна – не нова.
Скорботно по річці
Крім ліри - пливе голова,
Позиркує дико,
Співає пророчі слова:
«…Бо ти, Еврідіко,
Душею була – не жива…»
Відгук на поему моїх друзів: Тані та Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Не дрейфь, хороший!
Открытый штоф –
прекрасный повод, чтоб выпить за
не самый худший из берегов,
не самый грязный базар-вокзал,
где каждый левый толкает про
«всё, что не золото – то бурда».
Нет благородней, чем серебро:
уже не третье, но есть – куда…
О странах, вырванных из границ,
пиши, хороший…
а мне – читать
то, перед чем войнам падать ниц…
давясь волнующим «…вашу мать…».
…а за окошком порхают сны.
А мы свечой отогрели день,
длиной от осени – до стены
в обоях в клеточку для идей
и пожеланий, чтоб от руки
их адресовывать в Новый Год:
любить взаимно и вопреки
не самый лучший из берегов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
***
Де шал ночей пронісся по тілах,
Лишився слід – розверзлася безодня...
На спис – і вниз...
Агоніє свята!
Лиш потім сталась повінь... беззаконня...
***
Как прах в траву, рассеялось, прошло…
Пусть новый день произрастает с силой
Любви и счастья -
Снова волшебство
Пусть будет с прежним
не соизмеримо! :)
***
Ти будь на мене злим чи будь ображеним -
Солодка тобі трапилась халепа:
Із пазурцями та... неврівноважена.
Таку любити важко?
То й не треба! :)
***
Сошлись дороги, позже – разошлись.
Ты – есть. Я знаю! Мне не нужно больше...
Сосредоточен свет со всей Земли
И Неба в теплой крохотной ладошке...
***
Чи Єля лінива, що не заходить, не пише?
Ні.
Читайте останній запис у щоденнику ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707416
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2016
Мій Ніжине, зориш мені
Якоюсь тихою печаллю.
Із далечі доріг стрічає
Юр - Змієборець на коні.
Герб майорить на тлі дзвіниць -
Від зла оберігає Юрій.
Давав до рук свій жезл Меркурій,
Та символом обрав ти міць.
Вернув свій герб, то поверни
Усю свою колишню славу.
Гордіє стяг твій величавий,
Копитом б’є кінь вороний.
Мій Ніжине, зітри весь пил
З історії, сердець і вулиць,
Хай кожен твій новоприбулець
Нових добавить, свіжих сил.
Розквітни знов поміж садів –
Перлина в "Сімці України".
Відреставруй старі руїни,
Стань красенем, як за дідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707211
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
[b]
"Умер Альберт Эйнштейн и попал к Богу.
Бог ему и говорит:
- Ты очень хорошо прожил жизнь, и за это я исполню одно твое желание.
Эйнштейн:
- Напиши мне формулу создания Мира.
Бог начинает писать, писать, писать......
Написал большущую формулу.
- Бог ты мой! Да у тебя же здесь ошибка!!!! - восклицает Эйнштейн.
Бог смущенно:
- Я знаю, знаю...
Но если исправить её,
то Мир так никогда и не будет создан..."
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707173
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Поема створена у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич
У людства далеко не кращі часи...
Спинись і послухай оті голоси,
Що чути, неначе потік джерела...
Немов поцілунок, торкнеться чола
Кохання одвічного спомин віків...
І кожен шукає до нього шляхів...
Та, хоч буревієм шляхи замело,
Кохання надія вінчає чоло.
..........................................
… Моя Еврідіко, чому я не зміг
Дотриматись слова –
Ще крок – і поріг…
Ступили би з мороку в царство любові.
Як жаль, що розтануло все на пів-слові…
На ложе любові поклав би тебе…
Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?
А тілу так хочеться втіху відчути…
Із Царства ж Аїда назад не вернути…
Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:
Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…
Як хвилі на морі – одна до одної -
Отак ти і я…
Двоєднання з тобою…
Цілунками пестив би знов твої груди…
Тепер тільки спогадів музика всюди…
....................................................
І спомином, повним п’янких протиріч,
Відлунням у горах нашіптує ніч...
....................................................
- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати,
Допоки ми вийдемо з царства пітьми...
Твій розум, затьмарений місяць Гекати,
Накази Аїда здолати посмів...
Нездійснена мрія...
Та я розумію...
А як ми кохалися... Вуглики жару-
Твої поцілунки на тілі рясні...
Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі,
А я танцювала в оголенні снів...
І дихали груди...
Цього вже не буде...
П”янкий, наче ночі царя Валтасара,
Твій погляд востаннє пекельним вогнем
Обпік мене всю, спопеляючи жаром...
О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...
Мене вже немає...
Та я вибачаю...
Немає... І лиха я шепіт сприймаю...
Глумління розпусти... Йому залюбки
Приниження гідності... Знаю... Я знаю-
Вакханки розірвуть тебе на шматки,
О мій кіфареде,
Мій мащений медом...
.............................................
Розлука приходить, коли не чекаєш.
Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.
Печальні минулі історії вчать
Нас слово тримати, аби не втрачать…
Аби не губили ніколи повік
Орфеї коханих своїх Еврідік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121703487
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Не літатимуть мрії… занадто старі…
тільки пішки… і тільки – за рогом,
де дивилось дівча, як на тлі ліхтарів
біло падали залишки року…
Це було чи не?...
…байдуже.
Саме тоді
мандаринами пахли ялинки.
І було якось чхати на решту подій
їй і ще кілька сотням будинків
в місті «Т»…
там ще не позичали тоді
аромат в прозаїчного джина
а ні хвоя, а ні помаранчі руді.
Скоро грудня останні хвилини
заберуть цілий рік в обнульовану вись…
знову чисту… від краю до краю.
Я, звичайно, подумаю вголос, що скрізь
мандаринами пахли ялинки - колись.
...а про себе,
що мрії – літають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707003
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Мовчазна, засніжена ніч,
Обрамлені в іній дерева.
Вже північ притихла, мов сич,
Чаклунське розплескує мрево.
А я все чекаю на сон...
Златавий, замислений місяць
На небі займає свій трон,
Аби відпочивши, скотитись
За гору, що спить в далині.
А тіні, немов павутинням
Сніг вкрили й мороз на вікні
Накриє шибки взором дивним.
І пам'ять,як пазли склада,
Життя, де дитинства безмежність.
Емоцій сукупність складна —
Наповнює душу бентежність.
А місяць поблідшав уже,
Невже буде скоро світати?
І серце моє збереже
Чарівного спогаду свято.
мрево - марево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706974
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
* * *
Ліхтар холоднортутнооко,
Як місяць, в спальню загляда,
Де мій тілесний аватар,
Йому на заздрість, спить глибоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706742
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твоя!
У віри - в"язь тонка, ніколи ж не порветься!
Як бусурманів меч, без пристані душа,
в обіймах самоти ніколи не сміється.
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твій шлях!
Виманює думки, веде на правди розсуд...
Твоя душа в степах - не полохливий птах!
Їй дав Господь пізнань, як батько в посаг, вдосталь!
Ця біла ніч - твоя! Слова - моє плече...
Ти відчуваєш, як... сніг топиться довкола.
Ну а коли заснеш, згадай Її ім"я...
Вона усіх подій, життя всього основа!
15.12.2016р.
В"язь - Старовинне декоративне письмо, в якому літери й слова утворюють суцільний, безперервний орнамент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706732
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Красивое кино из прошлого,
Где мы играем только главные -
Пришёл ко мне совсем непрошеным,
Но роль тебе дала я славную...
Мы просто сожжены софитами,
Ведь костюмеры нас не холили,
Изрезаны тупыми бритвами,
Мы не были с тобою вольными...
Гримёры рисовали счастье нам,
Штрихами зачеркнув ненужное,
Нас дублями томили частыми,
А роли попадались нудные...
Разбросаны вокруг сценарии -
Мы выбираем покрасивее,
Но словно пыльные гербарии
Опять ломаемся... бессильные...
Зовём другого декоратора
И песни напоём знакомые,
В былое отпустив Паратова,
Мы нарисуем лица новые...
Переписав сюжеты заново,
Я поменяю киностудию -
Согласна пересдать экзамены,
Которые играют судьбами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706673
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2016
Роздерто небо сотнями дірок...
Ти думав,- ніч? Ведуть парад планети?
А на столах у вдів вогні зірок!
Із раю скинутих ударом від ракети.
Зірки... Свічки! Той віск, як магма лав.
Вулкани Вельзевула гатять грізно!
Чому не сплять? І хто їх закликав?!
Чи на землі на мир для нас запізно?
Агонія. Безчестя. Парадокс...
Чому перевертні живуть на кожнім кроці?
Народе мій! Невивчений урок...
Колотиме багнетом в правім боці!
12.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706122
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Может быть, затерялись в пути
Мы с тобой, как осенние листья.
Или я поспешила уйти -
До утра почему-то не спится...
Так легко мы играли судьбой,
Ожидая, что всё повторится,
Утонули в надежде пустой -
И опять до утра мне не спится...
Моют окна косые дожди,
Искажая знакомые лица,
Подожди, не спеши уходить -
Неспроста до утра мне не спится...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706099
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Падолисту втікач, моє серце, побач -
чи то дощ, чи то плач?
У лелечих вітрах, у блакитних степах
світ журбою пропах.
Так ніхто, вір мені, не зрадіє весні
у твоєму вікні,
як холодна, німа біла зграя оман,
тихий сон - ця зима
10.11.2014
ілюстрація з
http://blog.sina.com.cn/s/blog_6383a68a0102vd1m.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706092
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Як годинник відмірює час,
Наче жах на підлогу пролив...
І все менше... Все менше у нас
Тих моментів, що варті віків...
Ніч тягуча, мов ризький бальзам,
Ложе нам колисає в пітьмі...
Душ єднання, підвладне тілам...
-Притулись і мене обійми,
Моя феє божествених снів,
У яких я немов у раю!..
...і веління бажань, голосні,
Наче цокіт годинника, п"ють
Із коріння калгану, міцний,
Що, мов я, проростає в тобі,
Довгодіючий шалу настій...
Наскрізний проникаючий біль...
Вся жадаєш ти тілом своїм
Долучитись основи основ...
Наче жертву прадавній друїд,
Я приймаю... І світла любов
В парі з темним бажанням іде,
Обійнявшись останнім злиттям...
Як нечемно сповіщує день
Хід годинника... Смерть... І життя...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121112731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706033
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Я заколихую до тебе почуття.
Вітрам співаю снігом колисанки,
Листи на склі морозами щоранку
Виводжу аж до самозабуття.
Я забуваю присмак спільних снів,
Слова пастельні змішую в палітрі.
Чомусь гірчить від спогаду в повітрі,
Здається - час нахабно остовпів.
Я заколихую – уперто, день за днем.
Вже відпустила все, що нас тримало,
Хоча дотичного було чимало,
Лишився тільки невловимий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705980
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
В темноте, за приоткрытой кулисой,
скуку цедят с тишиной люди-птицы,
разбавляя перетопленным снегом.
(рассыпая окрыленное эхо,
умолкает оркестровое tutti)
Жаль, до кончика пера, вашей грусти,
вдруг упавшей на программок страницы:
вам летать - и никогда не разбиться...
Исполняется - романсово-гибло.
Тихим голосом, волнительно-сиплым
оступиться... до губительной страсти...
Улыбайтесь, господа!
Улыбайтесь... (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705972
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Вы любите Брамса?
Не спорьте! – Вы любите Брамса.
Примите как данность единственно верный ответ.
Такая вот странность -
Нужны, чтобы выйти из транса
Влюблённый мальчишка
И просто билет на концерт.
И я принимаю.
Я не отвергаю, я знаю -
Попытка - не пытка,
А вдруг я забуду Роже?
Скупая улыбка,
И в небо уносятся стаи.
И я - вместе с ними...
Итак, всё случилось уже.
Его силуэт...
Я в объятьях твоих воскресаю.
Его не звонки...
Твоя молодость - ласковый нож.
И трубка, и галстук его.
Я не знаю... Не знаю. Не знаю!
Измены его...
Что ж, а ты меня любишь и ждешь.
..............
Смотри, как прозрачная дымка спускается с неба.
Волос завитых моих тёмно-густая вуаль...
И там где ты был, да и там, где пока еще не был
В отравленном воздухе щедро разлита печаль.
Прости, если можешь.
Я эту закрыла страницу.
Да лучше б тебе никогда и не знаться со мной!
Напрасно считала себя я крылатою птицей -
Я просто собака у будки и миски с едой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705763
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2016
Як же ти світишся, жіночко,
В час, коли носиш дитя.
Ще - невагома - пір’їночка,
Та вже зродилось життя.
Наче тендітну посудину,
Тіло дарунком несеш,
Є для усіх – непідсудною
І недоторкною – теж.
Як же яснієш ти, ладонько,
Святить світ личко твоє.
Сяє глибинна лампадонька -
Крихітка сил додає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705587
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
З лівої руки опівночі
випито шалену ніч,
де цілує смерть коліно. Чи
ми не варті протиріч
між добром і злом заклятими?
Друзки ще живих сердець
вічність у собі ховатиме,
як останню із фортець,
вірністю лише озброєну...
...що ж... - по келиху вина...
Час зупиниться загоєний -
і не мир, і не війна...
і не віра, і не докори... -
загубивши нас, як ритм...
...я - твоя...
в твоєму спокої...
Я.
Остання з Маргарит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705539
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Перелітні птахи відлетіли давно,
Розгубивши пір'їни в осінньому лісі,
В погребах захмеліло солодке вино,
Горобці причаїлись тихенько у стрісі...
До весни ще далеко - зима на порі,
Що скує і засипле непрошеним снігом.
Тьмяно світять в нікуди старі ліхтарі,
Чорні тіні ховаються в темінь з розбігу...
А дощі доливають останню сльозу,
Що спадає до ніг золотавим намистом,
Вітер шарпав сердито і швидко роззув
Мерзлу землю, що вкрилася змореним листом...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705462
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2016
Я не стану вас звать…
(здесь никто не бывает лишним)
Вы избрали свой храм. Вы испили свои имена.
Вы успели остыть… предпочту оставаться вишней,
Дикой вишней в цвету,
уплывающей вдоль окна.
Мне бы только понять,
Что желаю и чем владею,
Из глубин леденящих врываясь в безумный зной.
И, теряя рассудок, легко погубить сумею
Тех несчастных счастливцев,
что двинутся вслед за мной.
Не спешите судить,
Средь живущих, среди распятых,
Звездной пылью миров прикасаясь к моим глазам
(что ушли на крестах - так ли много средь них виноватых?!)
Мне бы только узнать
среди пустоши свой караван…
Мне бы только принять,
Облекаясь холодной тиной,
Этот солнечный взрыв – лучезарный небесный свет!
И ладонь удержать на спасительном пульсе мира,
Чтобы вас обрести
в бесконечном пространстве планет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705415
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
навеяло - [b]На серых берегах осины [/b]
автор : Светлана Борщ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705143
На серых берегах осины
притихший лик явили,
листочками не шевелят
..............................
весь съёжился камыш у берегов,
разбавит серость светлой полосой.
..............................
снег кое-где остался, он белей,
остался от сугробов и снегов
..............................
Берёзы белокорые стоят,
серость вокруг им украшать
................................
[b] Серая пейзажная лирика [/b]
На серых берегах гнилой трясины
Растут унылые кривые тополя.
И листьями стоят не шевеля,
Три чахлые печальные осины.
От роскоши былой былых снегов
Осталась только грязь у берегов.
Опять же серый не шумит камыш.
И утки проплывают как-то серо...
И, выскочив из норки, офигела
Вся разноцветная предательница-мышь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705398
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
О, скрипко-чаклунко, мене полони,
Я так сподіваюсь на ніжність неволі!
Вигойдуй на хвилях кохання і болю,
Вони двоєдині, як небо й лани.
Навчи пізнавати таїни душі,
Пройнятись стражданнями брата і друга,
Як власну, сприймати над ближнім наругу,
І рани від цього на серці лишить.
Прошу і благаю – та скрипка мовчить…
А час – наче присуд скаженого мавра:
Ти нині покликаний бити в литаври,
І янгола мати на кожнім плечі!
Як нація зріє у лоні війни
І духу престол обирає свободу –
Не плач і ридання вшановує мода,
А волю і відданість край боронить.
Укотре на гору я камінь кочу,
Та долі не буду повік дорікати.
Коли своє слово говорять гармати,
То голосу скрипки не дано почуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705127
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Птицей белою кружила зима,
Рассыпая иней на провода.
Я так часто замерзала сама,
А ты просто уходил в никуда...
Снег ложился пеленой на дома,
Заметал твои следы - ни следа,
Так нелепо маскируя обман,
Что, казалось, хохотала звезда...
И опять невыносимой была
Эта темень, что страшила всегда,
Если ночью я уснуть не могла,
Ветер больно обрывал провода...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705120
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2016
Щедро пір’я хмарин сонне хутро землі посріблило -
Прапор миру – рівняйтесь на нього, старі і малі!
Як важливо дивитись очам на невинність цю білу –
Непорочне тендіття води в мовчазнім кришталі!
Він прийшов - чистий сніг - і лоскоче сніжинками очі,
Він – жених. У чеканні мовчить наречена – земля…
Скільки діб залишилось до першої шлюбної ночі
Вже рахує в умі на порі чорногуза рілля.
Стільки дива в тобі, син богів кріосфер’я! Радію:
Тихо в небі леліють вітри снігові вергуни,
Щоб з теплом березнева рілля – земногруда надія –
Народила бентежні смарагдові фарби весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702497
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 06.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Я ховалась у світ ілюзій,
Відриваючись від землі,
І відходили тихо друзі,
І, здавалося, світ змілів...
Я проходила через пекло,
Де, танцюючи, злий шаман
Бив холодні вітражні стекла,
Щоб зламалась і я сама...
Поховалися чорні тіні,
У кутки, наче ті вори,
Неприкаяні і нетлінні,
Де ж той Бог, що мене створив
І покинув напризволяще
Серед попелу і руїн,
Мов забув, що живою я ще
Піднімаю себе з колін...
Відчуваю: світам, звичайно,
До снаги замести мій слід,
Все довкола залить дощами...
Пропустіть - я піду убрід...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704889
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
(из моей старой тетради...)
Были "Танцы со звёздами"... Да,
Мы следили за этой программой!
Могилевская Натка - звезда!
Танцевала с молоденьким Ямой...
---------------------------------------
Эти очи, и жесты, и руки,
Гордый взгляд, головы поворот,
Как открытая рана разлуки -
По паркету... по сердцу идёт...
Растревожив глубинные боли,
Разбудили уснувшее вдруг...
И слеза, мимо собственной воли -
В карнавале забытых разлук...
Сочетание звуков, движений,
Чувство ритма, как плен - навсегда!
И любовь, так горда в униженье,
Больно падая, всё же горда!
В мире танца живут два желанья,
Обо всём забывая на миг,
Как источники миросозданья
На планете одной - на двоих...
Молча. В танце, Без слов - это сложно
На дыханье одном показать
Всё возможное... Так невозможно
Иногда даже словом сказать...
На ходу разрывая одежды,
О паркет разбивали сердца...
К чёрту место! Вам верят, как прежде -
Продолжайте идти до конца!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Закулисное счастье слепое...
Вот - оркестр. Полумрак на паркете...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Миллионы тревог, а вы, двое
Превосходно смотрелись в проекте!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
И не скрыться от женского взгляда
Вашим чувствам, хоть как ни крути...
Да и прятаться вовсе не надо -
Вы подумайте: вдруг по пути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704613
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 05.12.2016
снова становятся шумными шины...
солью и грязью покрыты машины...
дети в колясках закутаны с носом...
встреча с тобой...
оказалась допросом...
чаек на озере волны качают...
правил любви...
в школе не изучают
встреч и разлук...
разноцветная лента..
нам как лекарство...
прописано кем то...
воздух заполнила сырость тумана...
лебеди верят...
в любовь без обмана...
а твой лабутен..
из трёх разных цветов...
смягчит послевкусье...
просроченых снов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704919
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Сегодня я стала немного другой, не такой, к которой привык. ..
Не лето меня натолкнуло на это, а мой потайной двойник...
Я выбрала стрижку - совсем под мальчишку! Давно так хотелось... Вот.
Сама я не знала, но в точку попала.. Мне очень она идёт!
И в будней цейтноте, диете, работе, я сбросила лишний вес.
И прошлый мой облик, как эхо, как окрик, размылся, ушёл, исчез...
Я чувствую остро красивый свой возраст! Комфортно мне-быть в таком!..
Хоть думала раньше, что дама постарше - как ветхий унылый дом...
Мне Бах надоел, ведь всему есть предел! В наушниках слушаю джаз...
А мир - пантонима! Пусть катится мимо! Я в музыке вся сейчас...
Вивальди, порою... Болею... Не скрою. Прости, что случилось так...
А музыка лечит, тебе я замечу.. Стараюсь с ней в ногу, в такт...
"Ты - "крепкий орешек" , - сказал, без насмешек, мне ты... Я знаю - как сталь!
Не плачь обо мне, я еще " на коне" и вынесу эту "печаль".
И ты мне поможешь, коль любишь до дрожи. Любовь прибавляет сил!..
А новая стрижка - душа шалунишки! Ведь я не теряла крыл!
И тем подтверждаю, что вот я - живая! Мне многое бы успеть!..
Состаримся вместе, в каком-то уезде, где редко гуляет... Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704755
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[b]
Время
Дай ответ
Что вечно?
Что искать мне?
[i]Сердца
Ищи рассвет
Рождённый
На закате
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704669
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
***експериментальне***
Йшов на скін сірий день-
Снігова пелена проковтнула...
Дзень- дзелень... дзень-дзелень...
До вечірньої дзвони зовуть...
Скільки теплих сердень-
ок пташиних зігріти забула
Мати-мачуха, тем-
на буремно- п"янка каламуть...
Скільки трупиків пір"-
ячко снігу покровами вкрило,
Мов бажання літа-
ти про випадок всякий убив
Холод вітру зневір"-
я. І в небо молитва летіла
Побажанням остан-
нім- ЗРОБИ ЦЕ!.. ЗРОБИ ЦЕ!.. ЗРОБИ!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116120400840
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704579
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[youtube]https://youtu.be/Hfno-suLMmc[/youtube]
На вулиці старенький музикант
Сумний мотив виводить на струні.
Потертий фрак, пошарпаний футляр,
Монетний дзвін на бархатному дні.
Приспів
Благословенна мить –
Це музика звучить,
І лине у блакить
Невпинно.
Мелодія сумна,
І схлипує струна
Любов в житті одна
Єдина.
Мелодія летить поміж дерев,
На брук лягає, наче в напівсні.
За мить її недбало підбере
Байдужий шум людської метушні.
Чому ж в мені ця музика звучить,
Немов малює дивне полотно?
Старий скрипаль уміє роз`ятрить
В душі любов, що втрачена давно.
Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704524
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Когда он пил – азартно ускорялся
стакан, маршрутом пол/столешня/рот.
Он тёр висок опять свободным пальцем
без имени вчера, сейчас – Джек пот.
И резал душу Джей Би Ленуара*
корявый голос, выпивший войну…
и геев, и идейного угара,
и верности, и гнева, и порнух…
Она – стояла тихо, воскрешая
зарю надежд.
…и затыкала брешь
босая мысль, в разбитом сердце шаря:
«Всё было б…
…слушай он хотя бы Смеш**…» )))
* - ЛЕНУАР ДЖЕЙ-БИ - американский блюзовый певец и
гитарист, популярный в 1950-х годах; автор нескольких
блюзовых стандартов; в отличие от большинства других
авторов блюзов часто писал на социально-политические темы.
** - Smash!! — российский поп-дуэт, существовавший в 2000—
2006 годах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704387
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
В самозвучной вселенского дна тиши
Где на ветках остывший ноябрь застыл
Ты сама разрешила в окне души
Мне глазами твоими увидеть мир.
И полотнами звук нарастая льет
Каждой краски сокрытый от взора крик,
И ложатся следы неизвестных нот
В реки строчек диктованных кем-то книг.
Здесь, на грани тебя, ощущая вдох
Каплей Жизни гранатовых слёз руки -
В моих жилах поёт безначальный бог
И мистическим гимном горят виски…
Мы с тобой беспросветно теперь близки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704428
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016
Мов хто підсунув... зовсім випадково,
Стару листівку з почерком твоїм,
Я ж все повикидала геть, та знову
Завмерла тихо в розпачі німім...
Ну звідки і навіщо? Ні до чого!
І думати не думала я, ні,
Не ворушила так давно старого -
Все приспаним лишалося в мені...
Це ж треба було так смикнути книгу,
Щоб випала листівка, обпекла,
Мов розтопила кригу у відлигу
Й холодною водою залила...
Навіщо (і від кого) заховала,
Чому було з листами не спалить...
Сьогодні тебе точно не згадала б -
Тепер я знаю: пам'ять... не горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704251
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Про що мовчить сльоза, що по щоці
Поквапилася швидше враз пролитись?
До кого линуть звуки тишини
І як мені за тебе не молитись?
Навіщо день без вічного "люблю"?
Слова навіщо, якщо в серці – пусто?
Кому мені подякувать, скажи,
За випадок, який дав мені душу?
Про що мовчать ці сльози, що в мені?
Вуста про що не сміють говорити?
Думки, які сховалися в пітьмі,
Не знаючи, як все це пояснити…
І тільки б’є сполохано, як дань,
В мені чуття, яке ім’я не має:
Сльоза поволі тіло покидає,
Забравши з тебе всю мою печаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704126
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Под ногами декабрь разбросал мокрый снег.
Затянул небеса темно-серым шатром
Скоро праздник, и время замедлило бег,
Что бы вспомнилось нам, с чем в год новый пойдем.
Как ни грустно, но станем мы на год «взрослей».
Кто мудрей, кто глупей,
а кого- то и нет…
Кто-то выносил много забавный идей,
Кто-то в комнате темной зажег яркий свет.
Кто-то гасит свечу, кто-то носит дрова
И разводит костер, чтобы всех обогреть.
Кто-то просто молчит, кто-то ищет слова,
Чтоб признаться в любви непременно успеть.
Дед Мороз в каждый дом,
Новый год на коне –
Непременно примчатся, обрадуют всех.
Скоро елки, шары и салат оливье,
Бой курантов, шампанское, тост за успех.
А сегодня декабрь разбросал мокрый снег
И смешал его ложкой с холодным дождем.
Год подходит к концу, был он разным для всех.
Постараемся с радостью помнить о нём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704087
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
Знову ми віч-на-віч,
Як умовлено. Звідки той щем?
Розірвалася ніч...
Пролилася холодним дощем...
У осінніх полях
Заблукало кохання. Дивись-
Нами пройдено шлях
Від СЬОГОДНІ до того КОЛИСЬ
У минуле... Ми там
Омивались у щастя дощах.
Повернулись. Пропа-
Ло бажання у хтивих очах.
І можливо востан-
Нє ти нині моя. То іди
Споминати кохан-
Ня, шо вже відійшло назавжди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116120101021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703970
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
- Хто ти? - в очі вдивлялася.
- Пастир.
- Що потрібно?
- Почути «прости».
- В чомусь винна?
- Я хтів тебе вкрасти,
Щоб забрати у інші світи.
- Я при чому?
- Жадала взаємно -
Відчував це крізь відстань і час.
- Ти не зміг розв'язати дилему?
- Я не вправі був думать за «нас».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703782
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
- Холодна, пісна і колюча – із Арктики певно?
Я легко всміхнулася:
- Вчора летіла у вирій.
- А знаєш, на мить навіть видалось – родичі кревні
Із Бабою Сніжною.
- Досі в Снігуроньок віриш?
- Химера! Ти дзьобом уяви всю душу виймаєш!
- У мене орлиного - зроду не вклали нічого.
- Чому, як всі інші, не прагнеш зі мною до раю?
- Містерія долі позбавила крихіт земного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703884
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Залишу я печаль і холоди
Там, за дверима, і зайду до хати.
Й тобі самому холодно... Зайди,
Бо так не хочу знову я втрачати...
Закриємось минулого ключем,
Знайду свої вельветові халати,
Відчую той розкішно-теплий щем,
Який ні з чим ніколи не зрівняти...
Настояне вино самотніх днів
І свічка, що уміє танцювати,
У цей осінній вечір знов мені
Повернуть все, що ти тоді розтратив...
Невже я дочекалася тепла.......
У листопаді приторно-солодкім,
Де гріють душі, там немає зла
Й осінні ночі нам такі короткі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703885
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
...і що тут казати: слова - й ті бредуть на милицях
і богу хвала за такий милосердний сніг:
притрушує вулицям мізки, дахи і вилиці...
І кинути б зовсім гіркі і порожні рими ці
як чорній вороні - останній в сезон горіх
бо сталося щось непоправне - не ніж в потилицю.
не боїнг - у море, не в барі нічнім - теракт.
Жонглюй собі вволю підстреленими синицями.
Бог чистить рушницю і в очі тобі не дивиться.
(...А та, що із ним тепер, хай з його серцем - в такт... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703835
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
[b]Всё о том же… (тафталогия или лексический повтор)[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700529
Я верю в надежду, любовь ,
Люблю надеяться, верить.
Надеюсь - когда нибудь вновь
Смогу этим жизнь свою мерить.
Пока же в надежде люблю
Всё то, что вера даёт
И одно у всех трёх прошу
Чтоб не было наоборот !
© Семён Кацыв. 14.11.2016.
[b]Туфталогия[/b] (пародия)
Любить троих - тяжелый крест.
Тут не подюжишь без извилин.
Чтоб сексуальный интерес
Ко всем троим был равно сИлен,
Чтоб Веру Надей не назвать,
А Надю - Любой, Любу - Верой,
И ни одна подозревать
Тебя в неверности не смела.
О, это тонкая игра!
И очень сложная наука -
Устроить так, чтоб никогда
Они не встретили друг друга...
...........
Включай логистику, приятель!
Установи на год вперёд
Порядок: Вера - Люба - Надя.
И не дай Бог, наоборот!
[i](Отдельное спасибо Борису Пастернаку)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700857
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Світ вимагає: грай
ролю свою мізерну.
Зал аплодує хай!
Кинуто в землю зЕрно.
Щось та зросте колись.
Може, іще й заквітне.
Низько в поклоні гнись
перед вельможим світом.
Поки в тобі святе
буде пророкувати
щось невідоме, те,
що поза світу ґрати
кличе іти.
Лиш ба
кличу того не вчуєш.
Серце мале раба
знов у собі пуцуєш.
Граєш мізерну роль,
інше чогось не можеш.
На перехресті доль
зле шваркотять вельможі.
І веселіє світ,
все йому йде по плану.
Тільки на зламі літ
щирість нетребно тане.
Тільки журливий Бог
в небі сотає думи -
молиться знов за двох,
поки гелгочуть сурми..
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703641
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Безжалісний світ до ніжних, прекрасних створінь.
Тендітну троянду хтось кинув, зім’явши, під ноги.
І віє байдужість на неї, мов вихор північних сторін,
Ступають на квітку, неначе сліпі, перехожі.
На сірій бруківці вмирають її пелюстки,
А разом із ними на щастя чиєсь сподівання.
Троянда – не квітка, що випала долі з руки,
Це впало й розбилось мов люстро, кохання. Кохання?..
Якщо й підібрати, то те, що лишилось – гілля!
Бутону немає, підбори його розтоптали.
Не прийме в буяння закута у холод земля
І в кого питати: навіщо їй жити не дали?
Це квітка, рослина. А ти, - чиєсь миле дитя,
Зі страхом в очах, які днина миє сльозою?
Ще тільки розквітла для повного щастям життя,
А вже небокрай закрила біда над тобою.
Надовго закрила… впіймали тебе як пташа
У клітку ліфта, де дико, утрьох, ґвалтували…
Кричала! Пручалась! Твій лемент в пустелі гучав,
Та одягом рот запихали…
У прірву упала! До тями прийшла в інший світ.
Де лампи у вічі… сліпучі…
Де страшно болить порізаний, нащось, живіт,
Де марення чорні, жахучі!
Бо в мареннях тих потвори жеруть твою плоть,
Шматки запиваючи кров’ю…
Де рветься душа зо світу, де вмерти прийшлось,
У світ, який сяє любов’ю,
В Божественний світ. Від себе цей світ не пускав:
На те твоя мить не настала.
Бо ще над тобою, – любимим, єдиним дитям,
Матуся молитви шептала.
Живеш – не живеш. Існуєш для неї, тай все.
Колишніх вподобань не знати.
Брехливий цей світ, в якому настирно, без меж
Продовжують люди співати
Про чари кохання, про вірність, про трепет душі…
Насправді ж - тваринна потреба.
Жорстокі самці вигадують гарні вірші
В яких почуття – аж до неба!
Провалля очей, де море гіркої сльози,
Де жах лиш від слова людей чоловічої статі…
Тобі між людьми напевно, дитино, не жить,
А лиш в лікарняній палаті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703640
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Расскажи, мой поэт,
о других городах,
разделивших с тобою седины.
Опоздавший рассвет –
затянувшийся взмах
на затакте к остывшим руинам.
Говори… говори…
Ночь – дождями пьяна
и слепа под насурьмленным небом,
где не слышат молитв…
где молитвам – цена
в зеркалах, перетянутых крепом.
Ты упрямо искал
свой последний причал
до конца… до дороги обратно…
Обгоняя печаль,
я прощаю… Прощай,
мой поэт… мой рассвет… моё завтра…
(все умерли. освистанный занавес падает. режиссёру
бьют морду, вызвав бурные аплодисменты труппы)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703551
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[i][color="#ff0000"]Люби, пока мы живы ![/color][/i][i]
[/i]
ЛЮБОВЬ имеет свойство: возвращаться
Через года разлуки, через жизнь…
Вдруг на пределе лет и ты внезапно
Свою ЛЮБОВЬ шальную ощутишь.
Ты потревожишь ветер. Он ответит,
Что это было много лет назад…
И что теперь – ты лишь один на свете.
И что ЛЮБОВЬ осталась лишь твоя.
Ты будешь мучиться, не спать ночами,
Не веря, что её уж нет в живых…
И что кресты на кладбище молчали,
Когда о ней ты спрашивал у них.
Тебя закружит в этой круговерти,
Пока не встретишь где-то на земле:
«ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНА…» - и холод смерти
По молодости проскрипит твоей.
Из архивов, 1972 г.
Фото: Mario Dondero "Одиночество"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244308
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 29.11.2016
Три дня - морозило,снежило...Сугробам измеряли рост,
А на четвёртый - попустило и столбик в оттепель уполз...
В полёте таяли снежинки,развеяв запахи зимы.
У ноздреватой корки льдинки открылись жёлтые глазки...
Постыло - бремя расставаний...И - ожидания часы...
У пульса(времени желаний) - ритмичность трепета любви,
Где обожжённый поцелуем - в неосязаемой черте,..
А в громогласном аллилуйя есть я, и - он, и - вы, и - те!!!
До усыпальницы надежды не досчитаешься шагов...
Она(единственная)между...среди невидимых богов...
Не понимала это прежде - пылала жаждой зноя кровь...
Полупрозрачные одежды снимались не за дверью снов...
Сполна и я переплатила...За недосказанность - прости!..
Немного милости просила:оставить в прошлое следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Жити, творити для когось,
ніби надламаний колос,
мов нетривка випадковість,
мов оторочка рядна.
Мить, ніби притчу, читати,
щоб розтягти на цитати.
Світлі щоб – матір і тато,
світлі – аби й серед нас.
Жити, як жити не буде
урбанізований Будда.
Навіть якщо халабуда! –
Жде планетарій зіниць.
Знати б лише – є для кого
жити і жати свій колос,
де в унісон випадковість
тишами лунко дзвенить...
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703414
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Я кохала його, як не прийнято вже, - до безтями
Та зі звичним шаленством вбачала у нім Божество,
Із проміння до неба для Вічності зводила храми,
На жертовник підносила власне бунтарське єство.
І щоранку, як Жриця, складала осанні обряди,
Щоб Світило стрічати величним привітом палким,
Серед ночі, як факел, палила яскраві Плеяди.
Все опріч видавалося надто калюжно мілким.
Я ж для нього була просто звична домашня Весталка,
Що вогонь має в домі, як службу якусь, берегти.
Та мене не привчили до буднього, певно, ізмалку.
Я уміла лиш сяйвом творити для нього Світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703391
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
И утро, ослепнув от полностью чистой страницы,
без слов упадет запятой в левом верхнем углу.
Я выпорхну песней оставшейся на зиму птицы,
отставшей от лета и так благодарной теплу,
рожденному громко звенящей по рельсам "пятеркой",
в пути загрузившейся заново начатым днем;
желанием вытянуть руку в открытую створку
за солнцем, спустившимся на подоконник - лучом;
заваренным без суеты, на двоих, черным кофе,
штурмующим пряно тобой не досмотренный сон...
Укутавшись пледом, читая глазами твой профиль,
дышать тишиной, очертившей границу времен,
где нет ничего: ни секунд, ни биения сердца...
лишь только неровно рассеяный утренний свет.
И - ждать, растворив где-то в памяти мысли о бегстве,
согретое теплой улыбкой...
родное "привет"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
-Мамо!... Де та взялась біда...
Зі спалених ланів на видноколі?...
Невже тепер дощі - скупа сльоза?
Усохли ріки? В полі наші коні...
Та не пасуться вже, так дивно... сплять.
-Батьку!... Ослаб, вже зовсім хворий, мій старий...
А тут запасів збіжжя на долоню.
Що, мамо, кажете? Б"є дзвін?...
Не на вечірню! А на смертну долю!
Сьогодні час не тільки на старих...
-Піду у поле в ніч: я не слаба!
Як пощастить, - знайду зерна скупого.
А коли ні... Бур"ян, хоч ковила...
Буде гостина а ні чим не злою...
Якщо не вб"ють. Щось тисне... голова.
.......................................................................
А та біда страшніша від посух!
Ще навіть пекло так не вигорало,
як Україна від московських рук,
що замість хліба смертю частували
дітей малих... О світе мій! Не знай голодних мук!
.......................................................................
Світало...
-Господи! На видноколі... лан?...
Там золота святого... Люди! Люди...
Біжить... Упала. Знищена земля
оазою смертельної полуди...
пропала враз. Та і села - нема!
26.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703222
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Коханню Ви молилися як Богу?
Благословляли кожну його мить?
Ви цілували поглядом дорогу,
Хоч від розлуки так душа болить.
Ви вірили, коли стоптали віру?
Ви мріяли, коли нема вже мрій?
Навколішки Ви сповідались вітру,
Молили :
-Та хоч ти мене зігрій.
А Ви стояли вкриті тільки снігом,
І це був Ваш будиночок і рай?
А Ви ділились геть засохлим хлібом
Із ворогом. Й просили :
-Пробачай...
Ви дарували душу на долоні,
Коли коханий кинув і пішов?
А Ви стояли вічність на пероні,
Щоб він на цій зупинці лиш зійшов?
Ви вірили, коли в Вас вкрали віру?
Ви лікувались віршами?.. Хіба?
А як з душі зривали сьому шкіру?
А як загостювала лиш журба?
Коханню Ви молилися? Просили,
Щоб Бог його не лишив ні на мить?
Ми з Янголом дарунки розносили,
А він нехай у ліжку теплім спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Тиша, мовчання і свічка самотньо горить,
Вицвілі очі бабусі і руки тремтливі.
Погляд понурий в вікно, за ним небо зорить,
Але й зірниці сьогодні незвично-журливі.
Спогади б'ються у скло, та шкребуть, мов коти,
Гострими кігтями в серце, аж холод по шкірі.
Паморозь вкрила в кімнаті чотири кути,
Стіни барвисті змінили свій колір на сірий.
І пролунали слова через призму пітьми:
" Як було страшно відомо лиш нам й, певно, Богу.
Мертві й голодні лежали попід ворітьми,
Гола земля: ні травинки, ні жита, нічого...
Мама ховала мене від сторонніх очей,
Щоб не виходила в двір, бо могли і убити.
Я пам'ятаю тремтіння кістлявих плечей,
Голос її: що робити?.. Що маю робити?
Я не боялася грому, лишень тих людей,
Що приходили до нашої бідної хати,
Позабиравши пшеницю, муку і курей
Далі і далі метались іще щось шукати.
Вимерлі села, лиш сльози - куди не поглянь.
Думи одні: що поїсти? Знайти б хоч билину...
Це найстрашніші роки, ці роки зневірянь.
Лиш би вберіг від такого Господь вас, дитино."
Руку до серця приклала: " Болить мене тут.
Я розумію, всіляке на світі буває.
Голоду цього страшного прихована суть:
То не природа - людина людину вбиває."
Свічка згоріла, лиш віск залишивсь на столі.
Молиться бабця, цілує ікону і каже:
" Душі на небі, а пам'ять про них - на землі.
Кожну брехню час колись неодмінно покаже."
26.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2016
Так непроглядно одягав туман
Осіннє місто у молочне плаття.
Уранці я напилася нірван
І помислів, чистіших за латаття,
Вщент наковталась присмаку тривог,
Безмовного, блаженного «нічого».
До вуст моїх обманом сум присох,
Та я всміхнулась - холодно і строго,
В туман ввійшла так гостро, наче ніж.
Негадано той розчахнувся навпіл.
Щоки торкнувся сліз його капіж,
Ковзнули руки уздовж пліч ослаблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702885
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016
-Послухай осінь, сіру та вогку...
-Її графічність - статика мовчання!
-Послухай осінь, диво-кам"яну...
-В ній подих снів - півкроку до вмирання!
Гравюр похмурих мовчазний екстаз
поглинув дух очікуванням смерті.
Зусиль твоїх не видно а ні раз...
Невже не знав?... Дерева ці не мертві!
Фантасмагорій світ - невидимо-живий,
статичність - лиш завіса карнавалів!
Свій дух збуди і сірі штори скинь!
Там в тайні дійств вся правда воскресання...
Почуй її: не мертва - тільки спить!
Так проситься життям тобі у груди...
Все, що боліло - враз переболить!
Весна твоя зі сну її пробудить.
Послухай Осінь...
Фантасмагорія- світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. Наприклад: Гори мріють, наче пишна фантасмагорія (І.Нечуй-Левицький). Академічний тлумачний словник української мови в 11 томах. Том 10, 1970.-с.560
25.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Любить ноябрь - от осени до осени -
за неумело скрытую печаль
дозревшими рябиновыми гроздьями.
Озвучивая сонный календарь,
с рассветом под спешащими прохожими
подмерзшая поскрипывает хлябь.
И день - уже приходит подытоженным,
когда вздыхает ветром мой ноябрь
под крыльями не перелетных узников...
...минуту взяв у времени взаймы,
застыть...
среди заиндевевшей музыки...
в одном коротком шаге от зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
Дні сповзають по шибці безглуздо,
Ще лиш трохи - і згине вже й осінь.
А у серці шипами загрузло:
Ти – далеко. Чекаєш і досі?
Рветься криком десь голос юначий,
Чи то виє в душі завірюха:
- Я для тебе щось трохи ще значу?
В телефоні у відповідь - глухо.
Як сказати, що ти - моя доля?
Роздирає мовчання легені.
- На все добре, - шепочу я кволо,
Проковтнувши зізнання шалені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702595
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Дождем.
Пройти по сумеркам - дождем.
По ноябрем напившемуся городу.
По слякоти.
По памяти.
По поводу
неся уют под рябеньким зонтом
куда-то...
Небеса из гнутых спиц,
обтянутых кульбабкой и ромашками,
по осени гуляют вверх тормашками
за клиньями весну догнавших птиц...
Когда по горизонту карамель
растает между скрипками и радостью -
я, спотыкаясь мыслями на малости,
войду в тобой распахнутую дверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Осінній ліс… У нім моя потреба.
Він ще не спить, але вже й не шумить.
Іще живий , ще тягнеться до неба,
Душа і з лісом прагне говорить.
Та він мовчить. Оголені печалі
Зів*ялим листям зсипались до ніг.
Він розумів мене, хоч ми мовчали,
І серцю спокій уливав, як міг.
Мій добрий ліс. Він знав мене сумну,
Смішну, веселу із чорничним ротом.
Беріг у кронах серця таїну,
І, як ніхто, втішав у час скорботи.
Та у душі бентежили слова –
І з щирим другом заведу розмову.
Я вже сосна, але така жива…
І світ прекрасний в душу ллю соснову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702471
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Вітер всю ніч нуртував,
Бився крильми у вікно
І на шматки роздирав
Осінню шите панно.
Темряви чорна гуаш
(Вічний класичний барвник)
Вітер стискала, що аж
Той переходив на крик.
Місяць - посрібдений диск
За височенний димар
Перечипивсь і завис
Серед кошлатості хмар.
Замкнутий простір кімнат.
Трохи тепла десь на дні.
Плаче дощем листопад...
Сумно, так сумно мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702472
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
...по воскресеньям я пишу Андрею-
здесь пять утра, в Нью-Йорке - 23.
Привет) рассвет? ...рассвет... Я чайник грею)
Опять пешком?... Погода - крайний север!
Потом - трамвай ( я у него внутри
средь сонных рыб карасик единица
статистики воскресного утра:
Луна,влона, FM, компостер, лица,
Мсье, мадам, минор, My Lord, молчится...
-И снова я...- ты как? - да спать пора...
Спокойной ночи) - С добрым,добрым утром))
- Волшебных снов...) - прекраснейшого дня...
Ты расскажи мне... Город вымыт будто
И осени оранжевое брутто
Рассыпано шуршащее, маня
сверкает предрассветною звездою
в ущельях улиц яркое окно...
И дворник с бодуном и бородою
сметает ночь огромною метлою...
-ещё... А спать?... Подруга спит давно...
А мне не спится... Прилечу весною...
Пойдешь со мной? ...смотря куда)) ...в кино)))
Не стоит риска - приревнует Мери,
кулак покажет семилетний Том.
...По воскресеньям я пишу Андрею
На континентах разных мы стареем...
А вот летали - помнишь? - на одном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702361
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Не пиши мое имя с заглавной _ буквы,
Не играй чудодейственной силой - словами.
Я шепчу [i]да[/i] и [i]нет[/i], их значения спутав -
Привязалась опасность к мечте… хомутами…
Я себя под удар вдохновенно… подставлю,
Чтобы гибнуть под тяжестью снов-звездопадов:
За эфес придержав смерть несущую саблю,
Ты толкнул меня в рай… сквозь туманности ада…
Путешествую вскользь… дном кипящего моря
И дворцы возвожу из ротанга и ситца… -
Чем еще заниматься в разлуке с тобою?!
Память жжет по плечам… и блестит на ресницах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702356
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Листок останній листопад зірвав.
Гілками небо тріснуло вітражно.
Сивіє вперше інеєм трава.
Їй холодно. Але уже не страшно.
Не страшно перших білених сивин,
Ні перших зморщок, ні хиткого кроку.
Вже сніг, а ти лишаєшся живим…
Для чого? Маєш відгадать до строку,
Коли зірве твого життя листок,
Розбивши небо лунами на скалки,
Його рука. Не страшно помилок.
А листопад уже приймає ставки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702215
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
* * *
То хто я тут, на цій землі розп'ятій,
На перехресті чотирьох світів
Руками необачних козаків,
Під'юджуваних тими, що прокляті..?
Формально, я нащадок тої шляхти,
Що панувала тут шматок віків,
Відтак перетворилась в злидарів,
Покинутих przez Rzech- напризволяще,
Як матері кидають байстрюків,
Зачатих від безсовісних панів,
Що потім називають їх – гулящі…
Подібно, я вже "жертва" підходяща
Для політичних лжезахисників,
Під'юджуваних тими, що пропащі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702014
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Із очей-із душі-із небес
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) – від нього (із тіні) – чимдуж!
Крапка.
Сказано все.
Пережито.
Забуто.
А що мені
й далі сліпо тонути в болоті обридлих калюж?
Мої радощі-квіти, затоптані-вбиті тривогами.
Засудила зневіра-Каяфа надію на смерть!
Так було: неземним журавлем він летів над облогами,
а мені – наче кара – земна незасіяна твердь.
Зачепилася. Впала. Розбила до крові любов свою…
Власну душу закрила. Відкинула, ніби чужу.
Ти чекаєш? –Чекай…
я відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом отави до тебе від нього біжу.
21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Весна. И вход – по плану,
текущему из крана,
открытого на небе
(а, может – где ещё).
За праздниками – будни,
за нелюдями – люди,
от зрелища – до хлеба…
На выходе – расчёт
за тыщи крытых матом
рассветов и закатов
(порою – и не крытых,
а просто – голышом)…
за светлые идеи
в карманах у халдеев,
стоящих у корыта
с давно набитым ртом…
за равную надежду
талантам и невеждам…
за цепь с крестом на шее
и за дерьмо в душе…
за всё, что нами движет
от «я» – до «ненавижу»
(за то, что так дешевле,
чем злобу – да взашей)…
за то, что жить охота
как раз в конце полёта
над гнёздами для веры,
надежды и любви…
где собирает совесть
оконченную повесть…
…собрать – всего полдела… –
вступайте, соловьи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701618
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Втомилося сонце, сховалося в сірості світу,
І днить крізь сніги, що завчасно скорили тепло.
Поборена осінь прощалась у ніч незігріту,
І плакали клени, і верби вслід били чолом.
Куди ж ти, красуне? А хто ж нас у шати зодягне?
А хто ж так вітрами зголосить про наші жалі?
А хто ж наші думи одвічні душею осягне?
І хто ж синє небо прихилить в ранковій імлі?
Рясніє калина, вона ще не знає морозів,
І листя багряне не встигло у вічність злетіть.
І я ще до тебе у гості стою на порозі,
І зболені вірші так хочу тобою зцілить.
Спізнилась з прощанням. І вітер затих у печалі.
Нікуди не йду – хай снігами мене занесе.
У відповідь осінь відгукує листям зів*ялим:
Я буду теплом зігрівати у віршах усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Наркомани,наркомани...
Як словами не крути -
Всі ми з вами,громадяни,
У полоні наркоти.
Цукор,сіль,вино,горілка,
Сигарети,самосад...
Піп у хвіртку,чорт у дірку...
Шопінг,кава,шоколад.
Скільки в світі наркоманів?
Ой,не смійтеся в рукав!
Кажуть вчені,що й кохання -
Наркота не без підстав.
Прагнуть всі адреналіну,
Щоб кипіла в жилах кров -
Гуталіну,героїну
Поки дров не наколов...
А хіба поети гірші ,
Що живуть між двох вогнів?
Всі сидять на вістрях віршів,
На голках пісенних слів.
Є якісь еротомани,
Мабуть,також наркота;
Є гурмани,меломани...
Кожен має хомута....
Люди у житті щомиті
Наливають чашу вщерть -
Всім займаються на світі,
Щоб не думати про смерть.
Наркомани,наркомани...
Як словами не крути -
Всі ми з вами,громадяни,
У полоні наркоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698629
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Твоєї ніжності я більше не боюсь!
Хіба лякається прибою біла чайка?
Серед пісків мене лиш не забудь...
В енігмі снів - лиш я твоя відгадка!
Я більше не боюсь сталевих лез,
що зопалу у зливу слів вкладаєш...
Мене не зраниш ними, не зітнеш!
Ти відчував, як люблячи - згораєш?
Я не боюсь лишатися сама,-
навчив мене нести нелегку ношу...
Моя душа - не зав"язь, а скала!
Що в зимку їй безпросвітна пороша?
Я - вічна ніжність, ти же - Чоловік...
І наша єдність в світі незборима!
Любов і милість - прагнення і сила...
І буде так допоки світу вік!
19.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
"Хочу тебя"
Софи Александрова
Хочу тебя сейчас.
Чтоб как тогда, ты помнишь?
Как в тот раз, сошлись мы в танце тел,
Слились в альянс.
Чтоб ты ласкал меня своими сильными руками,
И пожирал бездонными глазами.
Что видела я как ты смел.
Хочу чтоб всю меня ты съел.
Я помню, что ты многое умел .
И заводил меня в экстаз
Так, что весь дом гремел.
А утром, пересказывал рассказ.
И знали оба, что все это не предел.
Что новый день нам новый темп задаст.
И снова с похотью на декольте глядел,
И платье рвалось сотню раз.
---------------------------------------------------
Хочу тебя... (пародь)
О, как ты в прошлый раз меня хотел:
до колик... до поломанной кровати.
Я нервно подшивала декольте
в который раз разорванного платья,
пока ты заводил меня в экстаз
(хоть собирался завести в киношку)
и сильными руками много раз
меня сжирал - что аж крошились крошки.
Ты ТАК умел, что целый дом гремел...
теперь гремит кастрюля с голубцами.
...сломалось что-то где-то между дел -
и мы идем на фильму про цунами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701523
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016
В этом доме живёт испуг.
В этом сердце хмельная сырость -
Смерть движеньем когтистых рук
Льдом проклятья на дом спустилась.
Ты, глядящая сердцем в ночь,
Света ткущая в ней волокна -
Светом дому нельзя помочь
Даже если откроешь окна
Горю радость во тьме разлить,
Зверю злобу свою не вырвать
Зверя злого нельзя любить,
Сколько б веры в узор не выткать
Если б только испуг презреть,
Если б губы согреть целуя
Чистым чувством души гореть
Над увечьем судьбы колдуя
Ты проклятье смогла б стереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701248
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Всплакнула ночь над городом моим
Сухим дождём из белых лепестков –
И падал снег…
И тени облаков,
Собой луну и звезды заслонив,
Всё сеяли тихонько белый пух
В садах и парках,
Где-то у реки…
А ты не отпускал моей руки,
Шептал «люблю»,
Чем радовал мой слух.
И было так светло тогда вокруг.
А губы ждали теплый поцелуй.
Заворожи меня и околдуй –
Я создана для этих сладких мук…
Ты спрячь меня от всех нескромных глаз,
И разгадай желанья и мечты –
Бросай к ногам и звёзды, и цветы
И пусть забудут все сейчас о нас –
Есть только мы…
А ночь полна чудес –
И лепестки всё падают с небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701088
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Вона надривно плакала…
Як жовтень,
з птахами відлітаючи у небо,
фарбуючи усе – в червоно-жовте…
Неначе – все…
запізно…
і – не треба…
І позики в життя – було замало,
аби запити все – чого не було…
…а я – стояла мовчки…
Я – чекала…
...коли ж вона доріже, блін, цибулю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701008
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...
Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...
Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700894
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Экспромт
Благодарна за вдохновенные строки
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700833
Трещат колючие морозы...
Нежданная пришла зима...
С холодным сердцем дарит розы
(И только белые) - всегда...
Своею кистью(серебристой)
Бутон рисует на стекле...
На лист бумаги (чистой - чистой)
Снежинки падают - во мгле...
Струна - внезапно оживает...
Смычок - ложится на неё...
Виолончель моя - рыдает...
Душа - взлетает высоко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700881
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Замёрзли розы...
О, как красиво вдруг… замёрзли розы:
Пленит их грусть в безмолвных лепестках.
А за окном уже глядят морозы!
Ветра поют безмолвием в садах…
А розы замерли в немом молчаньи…
Я не могу проститься с ними навсегда!
В бутонах кремовых ещё живут признанья…
Из Вёсен сокровенная мечта...
О, как красиво в декабре замёрзли розы...
15. 11 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700833
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Любий Києве мій,
Не вдягайся у шини на зиму,
Одягни сніговій,
наче білу пухнасту хустину.
Досі в горлі гірчить
від пропахлих смертями майданів,
Чи забув уже мить,
Як людей, наче качок у плавнях,
Полювали в тобі,
Випускаючи душі у небо?
Рідні сохнуть в журбі.
Чи покутує злочин хто-небудь?
Схід загас у димах,
Провокації липнуть з ефірів.
В Україні зима
Стимулює протестні знов дії?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700848
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
[i][b]В тусклом баре почти не осталось людей,
скоро утро и дремлет уставший диджей,
безголосая музыка льётся уже,
как тот скинул очки на вертушечник.
Стойка бара истёрлась от пары блядей,
не везло в эту ночь им на гендерный клей,
все по-парам, а значит, что глух этот день,
не подъехать на выстрел пушечный ...
И над маленьким столиком, где я и ты,
Stars Smart Star вроде медленней крутит винты,
завивая в спираль сине-пепельный дым
с исчезающим джином из лампы.
Ты не пьян, но немного разбит и ленив,
в дне фужера катается пара олив,
а мне жмёт твой подаренный бежевый лиф,
как и всё ощущение вампа ...
Я устала от лесбийских игр стриптизёрш,
говорить уже не о чем, как не поймёшь,
но ты снова роняешь нечаянно нож
и зовёшь хриплым рыком халдея.
Он подходит, когда ты берёшь меня в плен
и рукой раздвигаешь меж тёплых колен,
как тупой дрессировщик со словом - але,
от послушной реакции млея ...
Ты добреешь, сквозь платье целуя плечо
и уже что-то шепчешь мне так горячо,
а парнишка застыл и ему ни по чём,
только скулы слегка заалели ...
Ещё час до закрытия винных витрин,
я уверенна - спутник уедет один,
а тот мальчик не знает, он - мой господин
этой ночью в безлюдной аллее ...[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530464
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 15.11.2016
Укрывала Зима одеялом
Замерзающие цветы...
Обжигаясь об огненно-алый,
Ледяные стегала слои...
Я впервые писала сонеты...
Гений Грусти опять приходил...
А душа - улетала за летом:
Поцелуями полниться сил...
В полушаге к ажуру карниза
Узнавала босые следы...
Лишь начало Седьмого Каприса
Выжимало остатки слезы...
И - занозой саднило упрямо,
И - волною(усталою)дна
Нескончаемо нежно ласкала,..
Капли горечи утая..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700758
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Фонарь согревает структуры и лица,
в потёмках - иконы слезу и глаза.
Мозаика света и тени слоится
в союзе с подворьем - мой мини-Версаль:
Амелия, Бьянка*, гламур хризантемы,
и травки, которым название - брак…
Уж скоро - зима разовьет свою тему,
но я не любитель зимы. Это так!
За дверью - гульба, и война, и простуда,
и хищные люди, и добрые псы.
И вою я с псиной: Эй, где же вы, люди!
Творец отвечает: Держись до весны…
Курить сигарету? Грозить пальцем небу?
Мол, Ангелы, Веды, идею - на кон!
Я умную мину скрою: Моё кредо -
"Стихи,
(спички прятать)
и с крыльями конь".
Но где-то в глубинке - погладь мои пальцы,
шепни:"...дорогая...ранима...держись..."
И даже фонарные игры и «зайцы»
окажутся звёздным названием «Жизнь...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700687
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Даль светла, будто перед причастием.
Перехвачена новой зарёй.
Расшумелось ударами частыми
под прижатой к груди пятернёй
от надежды на день, цвета совести.
Он – придёт.
Он вернёт по домам
и любимых, и мирные новости.
А пока…
…а пока пополам
боль и вой – от востока до запада –
матерей, переживших детей.
А живые – пропитаны запахом:
лазаретов, пожаров, смертей,
ребятни, онемевшей от ужаса,
городов из остывших руин,
ожиданий, усталости, мужества –
навсегда… до нутра… до седин…
Он придёт – этот день, цвета совести,
став началом для новой главы
недописанной Господом повести
«Память – павшим и слава – живым».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Іще учора не хотілося снігів,
А нині з ними вже не можу розлучитись.
Цнотливим пухом всі стежини вкриті,
Щоб ти на них ступити не посмів.
І хай мете, стирає спомини усі,
Снігами хай закутує у ностальгію.
Остання хризантема пломеніє.
Шкода найбільше, певно, лиш її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700661
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Іще учора не хотілося снігів,
А нині з ними вже не можу розлучитись.
Цнотливим пухом всі стежини вкриті,
Щоб ти на них ступити не посмів.
І хай мете, стирає спомини усі,
Снігами хай закутує у ностальгію.
Остання хризантема пломеніє.
Шкода найбільше, певно, лиш її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700661
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Хто сказав, що верба похила,
що у неї думка сумна;
та ж у неї сукенка біла...
Не натішиться,- в гості зима...
Розкуйовдила коси долі -
танцювати нарешті час.
Струсить в вихорі сум поволі,
захурделить з вітрами вальс...
Лиш вона так любити сміла,
як ніколи ніхто не смів,
лиш вона так любити вміла,
звівши межі між двох берегів...
Віддавати... І дихати небом,
зігрівати нічний снігопад...
Замете, занесе, захурделить,-
тільки серце її ось навряд!
14.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700491
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
Экспромт
Заснежило...Замело -
Мегаполис и село...
Лес и речку,и - поля...
Белой - белой ночь была...
Ухал странный дикий зверь...
С визгом всхлипывала дверь...
И - стонала половица...
Укрывали тени - лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700277
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Я плакала гіллям із верболозу,
Що низько нахилялось до землі,
Обламане? А, може, то здалося -
Мій світ за мить у розпачі зомлів...
Я протікала річкою до моря
І чайкою тулилась до тепла,
Тоді мені здавалося, що поряд
Нікого не було, а я жила...
Я піднімалась в небо журавлями,
Повторюючи жалісне "курли",
І відмивала застарілі плями
На серці, що занедбано болить...
Я падала стрілою у безодню,
Коли тримав лиш вітер на руках...
До крику відчуваю і сьогодні -
Від мене моє завтра утіка...
І боляче стискає безнадійне
Вчорашнє, що назавжди без жалю
Летить в нікуди... І ніде не дінеш
Його таке... І пошепки молюсь
До спокою, до сонця і до вітру,
До весен і до зим, а восени,
Здається, я, нарешті, вже повірю,
Що просто розгубила літні сни...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Минули морози. Літо. Вона розквітла.
Ця ніч наливає спокою аж по вінця.
Я знаю, що в темряві тій, що Вона боїться,
є хтось, хто веде за руку Її до світла.
Є хтось, кому всі секрети - тепер так звично
(Від цього пульсує болем ,чомусь, у скроні).
У холод хтось зігріває Її долоні.
У спеку - цілує вітром Її обличчя.
В очах в Неї досі сховані океани,
але в них все менше солі, все менше льоду.
Я знаю: якщо пірнути якось в ту воду,
вона залікує всі найстрашніші рани.
Коли Вона йде - я чую удари серця.
Цей звук облітає навіть найвищі гори,
так, наче це Хтось із неба до нас говорить...
Чи, може, мені одному це все здається ?!
Хто бачив Її - не зможе зірвати пута.
Так важко впинявся сон і в моїй постелі ,
бо образ Її малювався на стінах і стелі.
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
й не можуть забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688105
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Дарували дари одне одному ми щиросердно,
Наче діти, шукали яскраві обгортки й слова,
І здавалося це трохи дивним, казково-химерним,
Вирувала між нами розпечена магма жива.
І були ми богами – однесенькі в цілому світі,
Чи віднесені вітром на край недосяжних висот,
Пелюстки розпускала довіра лілейним суцвіттям,
У ту мить, певно, й сонце від нас набиралось чеснот.
Дарували дари – всім на заздрість, хоча й безневинно,
Позолотою сяяли радісні бризки ідей,
Видавалось комусь наше щастя таким безпричинним.
Ми ж вмлівали взаємно від блиску коханих очей.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700064
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
Я зустріну тебе по весні,
після спек і нав"язаних воєн,
і увінчані листям кленовим,-
повінчаєм простори земні...
На щитах вічно юних Карпат
возведемо смарагдове місто.
Тільки ми... Тут вітри наче сплять,
і каміння нашіптує пісню...
В наших грудях - святі вівтарі!
Час утрачує символи влади.
Ми - Любов! Я в тобі, ти - в мені...
...Біль століть - пил зірок під ногами.
12.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700033
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Було й минуло. Спогадом забутим,
Дощем змиває, блякне, щось шепоче
Отим одним ледь чутним: Хочу бути
Лише з тобою… Потай росить очі.
Зрадливі видають. Та вітер все ковта,
Висушує дощенту їх невинних.
Та спомин той ховається в вустах –
Гірчить ще медом із полів полинних.
Було й минуло. Вітер не голосить,
Прошаленів над стернями жалю.
Мов граючись, куйовдить мої коси,
Шукаючи несказане «люблю».
[youtube]https://youtu.be/j5-UCw22Et0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699976
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Наша осень вкуса карамели...
Сладким поцелуем на губах.
И никто из нас не ждал метели,
Горечи в потерянных глазах...
Наша осень с нотками ванили...
Чашкой кофе счастья на двоих.
Как то неожиданно разбилась,
Ветер переменами затих...
Наша осень с запахом корицы...
Светлою горчинкой имбиря...
Разлетелись жизнью, словно птицы,
Вырванных листов календаря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699953
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Давай удвох посидимо:
Ти – на морському узбережжі,
Я – на старій Пізанській вежі.
Час промайне поміж розмов.
Давай посидимо ось так:
Тебе я хмаркою торкнуся
У ледь прихованій спокусі,
Мов - небо посилає знак.
Давай посидимо удвох.
Ти вітром листя погортаєш,
Я випущу сніжинок зграю.
Доп’ємо пристрасті, як грог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699853
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Ноябрь стоял, унылость стужи
Пытаясь снегом исцелить.
Он точно знал - кому-то нужен,
Поэтому - обязан быть.
К ботинкам липли комья грязи,
Глотала жижа павший лист...
Уж не вернётся восвояси,
Где был он золотом лучист.
Ноябрь стоял...Кому он нужен?
Все ждут цветения весны...
Но без его студёной лужи
Не будет снежной белизны.
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Не смій поринати в нутро - болить...
Не смій бо казати слова: " я знаю".
Є Той, хто плете й обрізає нить
тоді, як звершиться усе, що має.
Життя благодать? Хто таке сказав?
Життя - то і гріх, і падіння й мука...
А хтось уявляв і був певен - знав,
як думав, мене... Я ж бо - тінь розпуки.
Бо я не комусь, не чиясь - своя!
І Божа, як схоче мене ввібрати
по тому, як вигорю вся дотла...
й забракне снаги і бажань впіймати
себе первозданну... Минувся час.
І, ні... Не верну... Не впізнаю броду...
Лиш вірю, що Той хто талює нас,
уміло колотить життєву воду.
Він добрий? Та ні -справедливий. Бог.
Закони зіткав до буття початку...
Є зачин. Історія. Епілог...
І долі незрима стійка печатка.
На чолах, на душах і ув очах
Поглянь, зазирни, не відводь бо зору.
Не смієш... Тобою керує страх.
Бо лячно узріти мене... прозору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699780
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.
Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.
І навіть може відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.
І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...
Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Больное небо выплакало к вечеру
усталость, ОРЗ и сотни луж.
Повис на горизонта поперечине
туман, как нарекание на чушь
синоптиков, поверий и грядущего.
Ноябрь стряхнёт последнюю листву –
потрёпанное старенькое кружево –
мне под ноги.
И радости живут,
копаясь между выцветшими красками
так виновато…
словно старики,
пустую тару взявшие меж матами
в пивнушке из протянутой руки.
На привокзальной, серостью измазаны,
вспорхнули в небо -надцать голубей.
Расклеившись по осени – собраться бы…
…собраться бы за красками…
…к тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698823
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Я чую всі фальшиві звуки,
Це, мабуть, не твоя вина
В тім, що причиною розлуки
Не зрада... В чім тоді вона?
У тім, що роз'єднались руки,
Коли цвіла моя весна,
Чи в тім, що то були дарунки
Моєї долі... Осяйна
Розкішно обливала цвітом,
Збирала пахощі полів,
Хотіла з нами в тепле літо,
А ти... раніш його зустрів...
Іще до мене, не зі мною,
Скажи, ти і тоді п'янів
Своєю першою любов'ю,
Яку зігріти не зумів...
Навіщо і кому це треба,
Щоб розминулися роки?
Я так прив'язана до тебе...
Чи, може... Де ти взявсь такий...
І так бентежно знову струни
Ведуть мелодію сюди...
Фальшиві ноти - наче юність
Померла там, де ти ходив...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698639
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Він зберігав моє ім’я на своїм склі,
Яке щоночі вимальовував наш дощ:
Не стер мене, не видихнув, не пожалів,
А зберігав, немов щось не збулось…
І в сірий день виводив на вікні
Моє ім’я, яке він пам’ятав
Не проклинав його, не зазивав,
Лиш кожну ніч єдину він чекав
З простим ім’ям, яке беріг на склі,
Чотири букви вибиті в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698631
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Люблю цей мокрий листопад,
Ще не укутаний снігами, -
М’якеньке листя під ногами
Своїх не втратило принад.
Так терпко пахне ця пора:
Корою, мохом і грибами,
Твоїми ніжними губами
І затишком, потрібним вкрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698611
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Растерзан миг.
Разбит свинцом – от вечности
до тысячи оживших новостей.
Родной! Давай построим человечество
из мира, колыбельных и детей.
Из выстиранной простыни и ладана,
штурмующего низкий потолок.
Нам очень много, непомерно задано
на час, когда затеплится восток.
На час сотри меня из книги прошлого.
Я – буду. Ну, как минимум, я – есть.
Граница между святостью и пошлостью.
Уроненная/поднятая честь.
Смотри в меня желанием не собранным.
Смотри, пока по чашкам стынет чай.
Пока придёт, единственно не проданный,
рассвет, родившись в войнах невзначай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698316
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
ТИ ЗВЕШ МЕНЕ БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська #Эл
Ти звеш мене богинею, та я
не можу вірити сама у себе... Себто,
якби ти став моїм палким адептом,
ревнителем, обожнювачем став,
вірянином моїм – відвертим, щирим, впертим –
цей статок би упевнено зростав...
А так – слова, слова та й годі: «Ти – богиня!»
Богині треба мати власний храм,
маленьких жриць, просителів, прочан
та вартових коштовної святині.
А ще – щоб вірив хоч один з мирян,
всім серцем вірив, а не так, як ти... І нині,
якби була богинею, то я,
своєю милістю, мабуть, й тебе б простила.
Та я лиш жінка... Почуття – неначе схили:
всі винуватці ними котяться до ям,
в яких чорти киплять у темнохвиллі –
рогаті раді будь-яким дарам.
Лише слова, слова без віри: «Ти - богиня».
Богині ті – для здійснення бажань
не власних: жебраків та каторжан.
Серед богинь є хоч одна щаслива?
Щоб зносити ладунок порівнянь
потрібна особлива – людська! – сила.
Ти звеш мене богинею, та я
повірю враз, якщо і ти повіриш. Себто,
вірянином моїм відвертим, щирим, впертим
захочеш стати без примушування, сам.
...Яка ж краса в земній любові і яса –
ні чорта не боятися, ні смерті.
(с) Єлена Дорофієвська
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Ніяк не вдається тебе розлюбити. Ніколи.
І як би не падали рясно із неба дощі.
Твої лише погляди, мов демидролу уколи..
Мені стає легко, безболісно, тихо в душі.
У мене є рана. Вона чимось схожа на осінь.
Я осінь ненавиджу.( Осінь, прости. Прости .)
Ти знову торкаєшся поглядом рук і волосся.
Між нами то гаснуть, то знову ростуть мости.
Ніяк не вдається тебе розлюбити. Ніколи.
А я дуже хочу, щоб ти розчинився в мені.
В душі тільки рани, а в серце одні уколи...
Я осінь ненавиджу. Осінь. А, може, і ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698552
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Настав отой пекельний мокрий холод,
Останнє листя липне до душі,
Не гріє кава свіжого помолу,
Не пишуться улюблені вірші...
І парасольку знов ламає вітер,
Шугає дощ сердито усібіч -
Вже геть понамокало все на світі,
Заливши полум'я ще теплих свіч...
Повисло небо сіро, важко, темно -
Сумний короткий день і довга ніч...
Тепла шукаю, знаючи - даремно...
Нема його і холодно мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698392
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
из рассветных писем
...Ты слышишь, как трутся слоновьи бока
в предрассветном небе?
над городом сонным, над морем - твоим, бездонным...
Как важно шагают громад серебристых сонмы...
И мне бы за ними... И мне бы... И мне...
А мне бы...
Там вечный Эль Греко влюбленно мешает краски...
И поступь слоновья - красива, мудра, неспешна -
на спинах огромных в узорчатых саквояжах -
куда-то везут обреченную Неизбежность
и Нежность
несказаных слов - все смертельнее...
слаже
дороже... красивей... острее клинков дамасских...
где грустный Эль Греко плывет над слонами в лодке,
цепляя деревья светящейся синей высью...
Но утро приходит в обличье сердитой тетки
сметающей грубо в мешок золотые листья.
И губы мои повторяют беззвучно всуе
одно из последних осенних
рассветных
писем
тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698330
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Я боюсь темних вікон і темного двору,
Темних вулиць боюся і темних лісів.
Я не хочу униз і не хочу угору,
Хоч і тут я боюсь неприв'язаних псів...
Мені страшно заснути... Якщо не прокинусь,
Не побачу як день випиває росу
І вітри, що давно вже ревуть без упину,
Не мені, а комусь новину принесуть...
Моя фобія міцно тримає за плечі,
Не дає ворухнутись у темряві снів.
І я знову боюся, боюся, що вечір
Нагадає про ночі нестерпні мені...
Коли з темних кутків виповзають химери,
Та круг мене зі сміхом тенета снують
І так страшно спадають звичайні портьєри...
Я боюсь, коли темно... Я дуже боюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697926
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Плетут мережкою слова,снимая тесные одежды...
Не разрывается лишь та - узлами,связанная прежде...
Стекают капли - по стеклу...Кривые,ровные дорожки -
Соединяются в одну...И - параллели(понарошку)...
Назойливый дождя там-там - за амбразурою оконца...
Последним - золочённый храм целует незаметно солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
...утро сегодня щенком не-породистым
жмется к ногам, перепуганно ластится.
Сны переписаны текстом убористым
знаками... буквами... птицами частыми
тихо круЖАтся над кружкой кофейною...
( Впрочем,наверное, все-таки - КРУжаться...)
Googl могуч истеричкою нервною
мне об ошибках каких-то там тужится
тучами небо до края затянуто,
тускло горят фонари предрассветные.
Восемь ветров - футболисты азартные
ловко "футболят" воронами, ветками
ветошью виснут, виньеткой напрасною
сути -увы - оказавшейся ложною.
Ты далеко. Мы отчаянно разные...
Мне бы -не вспомнить...
Почтиневозможно что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Засірілося небо. Зхворілося небо.
І нічого не сталося. Впала лиш зірка.
Хтось її почепив... Аби як...Хоч як небудь.
Бачив Боженько лиш, що там лишилась дірка.
І нічого не сталося. Падали сотні.
Пролетіли ще мить - і назавжди згоріли.
Але впала ота. Ось тепер... Ось... Сьогодні...
Впала і не погасла. І ми руки зігріли.
Завтра вже не згадають. Залатають дірку
Янголяточка в рай, щоби не підглядати.
Вила ніби той пес від вітрів стара хвіртка,
Бо не будемо вдвох ми її відчиняти.
І горіла вона на землі, і не гасла!
Так не можна! І втрутився дощ потихеньку.
А вона, як малюньке ягняточко в яслах
Слізки свої ховає в дощаток кишеньку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697665
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Холодний вітер стугонить в пітьмі,
І просить дощ впустити у кімнату.
По шибці пишуть сповіді німі,
Що для тепла так треба небагато.
А ці дощі, як і сто літ тому,
Навіють сум й потонуть у калюжах.
Шукають крапельки на склі одна одну,
А я шукаю вічність в змерзлих ружах.
Впускаю дощ у свій маленький світ,
І холод до грудей горну по дрібці.
Й радітиму, як стрінуться навік
Ці дві краплинки вічності на шибці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697661
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Мы останемся в наших стихах
И красивее, и моложе -
Далеко наше "ух!", наше "ах!",
Да и мы, наверное, тоже...
И неважно - хорей или ямб
Куролесил меж наших строчек.
Ну и что... не была я твоя,
Как и ты моим, между прочим...
А теперь, после брошенных зим,
После вёсен, что - прямо в лето,
Мы попали туда, где раним,
Каждый, кто "побывал поэтом"...
А вот осень - сильнее троих,
Перечёркивая былое,
Заливая дождями наш стих,
Всё же помнит - нас было двое...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697409
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Шепотіли з тобою всю ніч.
За дверима хтось думав: “О, Боже!”
Не було в нас запалених свіч
І вогонь не палав у нас, може.
Ми з тобою по черзі удвох
Витягали із серця скалки.
Ти і я, і між нами був Бог,
Нам давав свою милість з руки.
Не кипіла у градусах плоть
І думки не були на межі,
Хоч завмерли у нас бризки нот
Й такі погляди рідно-чужі.
Шелестіли сторінки життя,
Із двох книг виривалися болі
І принишкло маленьке дитя,
Не розкритої досі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697148
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
На улице твой субтильный дождь, и я учусь гулять под его каплями так, как это делала ты, подставляя лицо этому изменнику, устами своими читая ему свои любимые лирические стихи.
Я помню, как ты неожиданно остановилась и спросила:
[i]"Нравится?"[/i]
И не дожидаясь ответа своего ночного друга, улыбнулась и так мило продолжила:
[i]"Мне тоже безумно нравится: и ты, и твои прикосновения, и эта вечная любовь.
А хочешь, я всегда буду вот так, как сейчас, разговаривать с тобой?
Только ты приходи почаще.
Мне ведь с тобой совсем не страшно."[/i]
Сегодня шёл по твоим следам, и образ твой возникал предо мной, как наяву. И я снова боялся, что могу ненароком испугать тебя своим присутствием. Но ты даже не оглянулась из-за того, что была очень увлечена своим разговором с ним. Этой ночью не замечала никого и ничего вокруг.
В голове промчалась мысль, что я уже ревную тебя к нему.
Прости.
Как по-детски с моей стороны!
Я понимаю это.
Ты призналась, что любишь его. Так незамысловато и легко у тебя вырвались эти слова.
[i]- Я люблю тебя, ты ведь знаешь это. Я люблю тебя потому, что ты вытираешь мои слезы, утешая меня, при этом ничего не спрашивая.
Я люблю потому, что ты единственный, кто может услышать, как стучит моё сердце. Сердце, которое любит любить тебя…[/i]
Ты говорила так, словно тебя за все твои годы не касалась ни печаль, ни боль. Словно единственное, что ты видишь перед собой, есть и будет искренняя любовь, но при этом мне казалось, что ещё чуть-чуть, и ты упадёшь, не успев договорить важные для тебя слова.
Если б не моя трусость, я, наверное, сказал бы тебе в эту бархатную ночь многое. Успокоил, заверяя, что завтра все это будет тебе уже ненужно.
Но ты не знаешь меня.
Не видишь.
В последнее время тебе очень трудно: я чувствую это, но не знаю, смогу ли чем-то помочь. Умоляю, ты только не бойся. Я - с тобой. И если тебе станет невыносимо больно - позови меня: я ведь всегда иду по твоим следам.
Не останавливайся на дороге, которую ты выбрала для себя.
А я буду продолжать любить тебя потому, что ты - это ты, и никто кроме тебя не умеет так искренне разговаривать и любить этот холодный ночной дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696708
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Да, я – коварная плясунья!
Непредсказуемые «па»
В юдоли временной подлунной,
На сцене, где герой – судьба,
Я исполняю, вырвав пару
Из снов о счастье в суете.
И расстилаю чёрный гарус
Грехов её, тропой в вертеп
Своих неистовых стремлений -
Кружиться в танце каждый миг.
Пусть вновь идут в мир вожделений.
Смешон надежды первый крик.
Смешны их формулы о счастье.
Смешны молитвы пустоте.
Смешно, когда снаружи - здравствуй.
А мысли - в липкой черноте.
Глупы, тщеславны и порочны.
Назначен каждому свой срок.
Мне он известен, между прочим.
Я жду, прийти, чтоб на порог
И увести по кругу танца,
Рассыпав бисером шаги,
В миры, где нет снаружи глянца.
Устала что-то. Не легки
Усилья эти и рывки.
Их крики, слёзы и прыжки
И капли кислого багрянца.
Ушла б - усилья все напрасны.
Но иногда приходит срок
Душе, божественно прекрасной.
Дрожу, вступая на порог.
И, преклонив колено, руку
Ей подаю – позволь, на вальс.
Вот эти сладостные муки
Мне украшают вечность скуки.
Мой грех – люблю я этот вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696509
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Розсічене серце, і капає кров на слова,
Які ти ще вчора кричав мені так неоглядно:
Тебе не цікавило моє затихе життя
І те, що люблю тебе так по - дитячому і безпорадно…
В кутку – плаття порване - доказ кохання твого,
На тілі моїм – відпечатки, які ще не змила,
На мені твій запах, за ним я всі траси сходила -
Бо тінь твоя віяла холодом душу мою
Ти когось любив, як тебе я безмежно люблю?
З підлоги підняв одяг свій і без крику пішов,
Залишив мене ще занадто закохану й п’яну:
Боялась зізнатись собі, що лишилося зовсім замало
Сценарієм грати в чужі нам давно почуття -
Ти в когось поринув, у тобі втопилася я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696539
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Исчадием ветхих истертых истин
Расставлены грани -
Пыли́, зазывай, соответствуй!
Вперёд ни шагу,
Ни шагу назад, к истокам
В железной рубашке
чужих представлений
Зажатый, и спёртый воздух
дрожит в сосудах,
Расставлены стражи -
Столбы верстовые мыслям.
Тем слаще
Формального мира
Осколки.
Всё просто:
Бессвязно всё? -
Славно!
Другую ищите гавань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696441
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
відповідь на коментар Залюбленої у світ до твору
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695759
Їй і присвячую, як постійній натхненниці)
Заснуло,Щастя? Ні, йому не спиться,
Намотує тугі линвИ безсоння,
Бо хмарне небо більше не зориться
І нотки суму в вилці камертону...
Заснуло, кажеш? Чом же не розбудиш,
Чом не пригорнеш, коли так потрібне,
Чому мовчиш, чому не приголубиш?
Хоч і заблукле, вперте, але... Рідне...
Ні, люба, то не схибив пензель квітня,
Та й Саваоф тоді не помилявся.
Візьми в долоні, ніжні та тендітні
Ті зашкарублі і замерзлі пальці.
Дихни теплом, зігрій, як не бридуєш
Таким брудним, неоковирним Щастям.
Чи... Люблять тільки пещених і гарних,
А інших... Так, їм по гріхах воздасться...
ВізьмЕш, кохана, чи штовхнеш гидливо
Нужденне Щастя стильним черевиком
З очей подалі, десь в кювет, у прірву -
Хай спочиває там, однині і до віку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696145
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
На віях зорі, згаслі і солоні...
Розбите небо приторних ілюзій...
І знову спогад болем на поклони,
Минулого чаруючих дифузій...
...................................................
Лиш одне ціле- так ми називались,
Незмінно відсилаючи листи
В майбутнє, долі... Дико забувались,
Що з відчаєм ще будемо на ти...
Який солодкий всесвіт на вустах,
Мов шоколад із присмаками перцю,
Що гострим болем, відданості страх,
Обманом розіб'є щасливе серце...
На віях зорі, списаних історій,
Що відячністю у вічність полетять...
Кришталь твоїх, ненависних, прозорих-
То в душі моїй гірка міцна печать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696331
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
***
Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
Ми себе віддали цій добі, одкровенням, ері…
Ніч беззоряна, тьмяна, лиш місяць, як срібний перст.
Що між нами лишилося? Осінь, сльоза, дороги,
Кілька реплік без змісту, фатальні, хиткі мости.
Заховався (дивака!)у ніч, від сльоти вологу,
Паперовий кораблик, що так й не навчивсь пливти.
Чи під силу піти, коли вітер січе у плечі?
Достобіса ілюзій, утримати мить – не зміг.
Вись боліла дощем і вчорашнім крилом лелечим...
Далі – сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
«Я прийду, -
ти сказав колись, -
Я прийду,
як в знемозі впадеш на льоду».
І з тих пір
повсякчас
В заметіль
я шукаю між трас
Бездоріжжя – таке, щоб - ніяк…
Застережний минаючи знак,
Душу власну даю під приціл,
Стріли - хмарою - геть звідусіль.
- Де ти, Ангеле мій?!!!
...Окрик: «Стій!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696291
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали.
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин я блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс майбуття людського, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696221
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Згасли ватри у серці. Це осінь. Вже й попіл схолов,
Пролетять журавлі крізь завислі холодні тумани,
Хтось звеличить у віршах замріяно першу любов,
А я згадую часто останнє кохання. Останнє.
У пульсуючих венах скипалася згустками кров,
Я, палаючи в лаві, жадала сховатися в кригу.
І хотіла,щоб був, …і хотіла, щоб з світу зійшов,
Два бажання мечами смертельно у часі застигли.
І я марила пристрастю. Марила в снах-напівснах,
(А весь Всесвіт почув тоді в грудях нечуваний стукіт).
Все смолою згорала - кипіла в пекельних вогнях,
І ловила твої, намальовані пам’яттю, руки.
Мені чувся твій шепіт у шелесті темних осик
І, мов погляд, у душу врізалися зорі-кинджали,
Я стогнала у болях, а потім…мій стогін затих,
Але потім, тоді, аж тоді, коли осінь настала,
Ось під ноги, мов вирок, упав різнобарвний листок.
(Так завершує коло життя, провертаючи циркуль).
Тільки пам’ять, зробивши черговий цілющий ковток,
Все поверне на мить: і мій біль, і мій голос захриплий.
Проведу журавлів, що летять над клубками дібров,
Розрізаючи навпіл холодні осінні тумани.
Хтось жовтневої ночі заплаче про першу любов,
І не знаю, чому, ну чому я згадала останню?
23.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696158
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Знову осінь тихим плином літ,
За вікном у килимах багряних...
Що віддати, як спитає звіт,
Чистий, білий аркуш, що є нами?
Ненавмисне сльози із дощем...
То все осінь, любий, то все осінь...
Викликає в серці гіркий щем,
Як у сріблі шовковисті коси...
Не потрібне, пізнє каття...
Ну навіщо, що із ним робити?
Призабулось гордовите я...
Чаша із прощенням вже надпита...
Тихо краплі спомином по склі.
Тільки вниз... Минуле не вертає...
Загубилось в часовій імлі,
Тільки серце біль не забуває...
Знову осінь, тільки вже в роках,
Усмішкою... Моє серце билось...
Віддане, гаряче, не у снах...
Дякую за те, що я любила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696031
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
...если когда-нибудь боль моя вскрикнет птицей,
я искрошу ей в ладони немного сердца.
Ешь,безутешная, - пусть тебе сон приснится,
что ты - огромная белая птица-Радость...
Что среди моря, чей голос на твой похожий,
где-то остался - размером с ладошку- остров,
где-то осталось - размером с мгновение - время,
небо осталось - где сможешь расправить - крылья.
ну а пока... Это сердце - ломоть да крошки.
Ну а пока... Эта птица - сгоревший Феникс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696048
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
(з мого старого зошита...)
І як ти міг зайти у мої сни,
Як міг назавжди в серці оселитись,
Забрати всю, не часточку весни,
Щоб знову не змогла я відродитись...
І як посмів без дозволу зайти,
Де іншого, можливо, я чекала...
І снився, і не раз, але не ти...
О, Господи... А мама ж і казала,
Що непомітно з'явиться одне -
Затьмарить розум, заблокує серце:
"Й тебе, моя дитино, не мине,
Побачиш... Зрозумієш... Та, не сердься...
Хіба ж я гіршого бажаю? Навпаки,
Як не мудруй - воно в тобі озветься,
Дізнаєшся, коли минуть роки,
Що справжнє не розіб'ється, мов скельце..."
Пригадую бабусині слова,
Бо й досі... Мабуть... Точно - не забути...
Я відчуваю ту любов, жива -
А ні зректися, а ні відвернутись...
І як ти міг зайти у мої сни,
Щоб не змогла я більше відродитись -
Закреслить геть усе з тії весни
І в моє серце болем заселитись...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695904
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Віщунко, стара, рудокоса!
Час випалив твоє волосся...
Важкі стали грона-намиста,
і часто у грудях "щось" тисне.
Та й плащ обважнів під дощами,
обшарпався з норду вітрами...
Стоїш між людьми німотою,
сама у собі - самотою...
-Та ні!... Серце маю гаряче!
Хіба що ніхто не побачить...
-А плащ?...
-То дарма, що порвався!
Та запал як був, так й зостався!
21.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695893
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Хтось відкритий, як на долоні,
Хтось - мереживо таємниць.
Може, дехто любов забуде
Поміж плетива поїздів.
У квапливому морі люду
Віднайти б я тебе хотів.
Нездоланно-жарку, як ватра,
Що пороги усі злама.
Не потрібно мене шукати:
Я прилину в твій світ сама.
Легкокрилістю махаона
Уквітчаю мережку днів.
Не шукай мене на перонах,
Поміж плетива поїздів.
@ Уляна Яресько - Дмитро Нірода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695867
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Додається до неба якась хаотична зоря,
Зупиняється світ, бо молитва моя не розкрита.
За тобою я боса до раю через всі моря,
Та лежала душа на підлозі словами побита.
І забув навіть пес. На каміннях все тіло болить.
Навіть вітер - і той відвернувся. І той мене зрадив.
Він давно так спокійно й щасливо в кімнаті сопить.
А душа розірвалась на шмаття... Й ніхто не завадив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695689
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Мотиви прийдешніх призводять до знищення людства,
Їм тяжко побачити світло там, де щось існує.
Мотиви прапращурів вижили там, де ще густо
Рясніє минуле.
Колись ти сказав, що в Тростяні ожили дерева,
Чи щось на кшталт того...
Цього я вже не пам'ятаю.
Це був літній і тихий вечір. Я, думка і берег.
І Бескидів далі.
Колись ти сказав, що тумани полегшують душу,
Колись ти сказав, що тут зникла дочка селянина,
Колись ти сказав, що каскади не творять калюжу,
А творять глибини.
Ти ще шепотів, а я слухав води переливи,
Ти, наче той вірус, мене заразив.
Я хворію.
І тяжко сказати, чи став мені рідним той вимір.
Процес рівнодійних...
Мотиви прийдешніх навряд чи залишать надію,
Мотиви прапращурів хочуть від світла сховатись.
І я піду з ними, бо тяжко зірватись із мрії -
Легкою є втрата.
XIX. X. MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695473
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Мовчання келихом вина, що ледь надпитий...
І знову щедро наливаєш... Все до дна...
А ніч попереду розп'яттями велика,
На чиїсь душі знов каміннями вина...
Не хочу більше самоти поруч з тобою.
Не наливай нам більше згірклого вина,
Розлуками, що завжди із журбою
Заберуть серце у полон... Німа стіна...
А втома душить ще жевріючу надію
І втопить погляд у нестерпному вині...
Не наливай, прошу, я більше не зумію,
Допити ночі, що і так давно сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695182
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Человек, который сидел на стуле,
так отчаянно душу свою сутуля,
с головой, как огромный сожженный улей -
дотлевающий, взорванный, не смешной -
был спокоен, как стол, как квадрат -
недвижим...
И бессмысленность кошкой - облезлой, рыжей-
норовила на стол, чтоб к душе поближе,
и к бутылке - с невыпитой тишиной.
Кто-то умный внутри говорил: мол, лечит
время, сон, кислород, колбаса и встречи.
Улыбайся почаще, считай овечек.
И на речи - ага, Человек кивал.
Улететь бы. Уйти. Не искать причину.
Не пытаться понять. И не горбить спину.
Оттолкнуться от точки, где свет - да клином...
И клинок глубоко. И окончен бал.
Призывал безотчетно Отца и Сына.
Призывал бесполезно Отца и Сына.
( Хоть до этого Их никогда не звал).
И Господь так заливисто хохотал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695202
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
[b]
[color="#db491c"]Осінь, час лишатися удома,
Знаю, ти, мабуть, один із тих,
Хто не ходить потайки довкола,
До весни не ступить за поріг.
Хто не стисне руку їй до болю,
Не здригнеться від її «пробач».
Хто завжди псує своєю грою
Дійство, де лише один глядач.
Залишайся, де рипить підлога.
Де парує кава або чай
Де потерті шафи, як залога,
Дощовий закрили небокрай.
Склянку наточи гіркого трунку,
Мовчки випий - тут не треба слів.
Осені останнього цілунку
Не чекай, обіймів – поготів.
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692426
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Йой, сіялам друбний мак.
Та пушло якось не так.
Якім го лем не полола!
Та зойшла єдна полова!
Йой, пушлам за легінЯ,
Семам в нього я жона!?
Нич на то мму не вповіла,
Тихом сі за стул лем сіла.
Та вкраїнки - не турчинки!
Спить - я тихо у траніркі!
Щось собі на згадку взяла!
Я тот шпенік одрізала!
І як треба поділила
На сімох! Добрым зробила?
Йой, а кіть ня поштафувуть?!
Будьте тихо... Й не почувуть!
Траніркі - чоловічі труси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694585
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Искажена, изглодана, истоптана,
Изгажена и выпита до дна,
Истрёпана, измызгана, измотана,
Унижена, изрыта, чуть жива;
Поломана, истерзана и брошена,
Безмолвна, как замёрзшая река,
Опошлена, посажена и скошена,
Но, всё-таки, тобой она жива:
Хрома, больна, слепа и безголосая
Всю жизнь ползёт к святому алтарю,
Безрадостная, нищая и босая
Она твоя -- тебе её дарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694559
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
[i] Як довго ми йшли до того… 25 (тупих) років!
Нас , чоловіків, жінки вітали 23 лютого з днем
«захисника вітчизни» (чужої), а ми, чоловіки,
також тупо та учтиво вітали з днем 8 березня…
Нарешті – прозріли! Але масове прозріння – річ
небезпечна, бо отим скопом ще колись «сиганём»
в чужу нам [b]ІМПЕРІЮ ЗЛА![/b] Не станеться?...
Будьмо пильними, братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой, як було!.. Коли в своїй державі
Не в честі ті, хто сам її боров –
Енкаведист, поганець той іржавий
Показував воякам свій норов…
В граніт прийшлося Сотню їх покласти,
Полки спалити в кресиві війни
І жертвами історію прикрасить,
Щоб мертвих і живих збулися сни!..
…Покрови день удвічі в нас святковий –
Пом’янемо і грішних, і святих…
Та не настав ще час, коли підкову
Приб’єм як символ на хатах нових…
Ще нечисть нам належить випхать з хати,
Та підмести підлогу від загроз…
Ще клопіт із «братами» будем мати,
Щоб не було удома «братських» гроз.
А виметемо – заживемо мирно
З тими, хто шанувати буде нас –
За нами правда, сила, мірт і миро:
Гряде час Водолія – злата час![/color][/color][/b]
© Олекса Удайко - 14.10.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Натішитись весною неможливо,
Як назавжди лишитися дітьми.
Хтось мудро так сказав і розважливо:
Не час минає, а минаєм ми.
Що сумувати, що одцвіли вишні,
Що з літа в осінь переступим по стерні,
Що снігом вкриються гаї затишні –
Весна ще вернеться, а ми вже ні!
У перших зморшках, в сивині на скронях
Знайдем причину нарікань на час.
Розквітне знов любов в чиїхсь долонях –
Кохання вернеться, та не до нас.
Я не піду у літо, я лишуся
У травні, й покорятиму світи.
Як з вічності весною повернуся,
То чи у ній мене впізнаєш ти?
І знову не жалкуй, бо й це минеться,
Спіши кохання обгорнуть крильми.
Цінуй мелодію, що в серці ллється,
Бо не минає час - минаєм ми…
продовження... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 14.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
Скажи, ти був тут, чи мені здалось?
Скажи, ти дихав у мені чи видихав?
Ловив у пам’яті солодкий голос:
Скажи, це ти сьогодні в сні мене гукав?
У нашу ніч, скажи, не ти зірки ховав?
Ці сонця промені доспілі ти приносив?
Із моїх вій не ти сльози збирав?
Скажи, ти був? Чи це мені здалося???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694050
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2016
Догорающий вечер. Вдали
Грань небес и земли покрывает
Эфемерностью кисти Дали
Свет луны... Я тебя вспоминаю...
Свет луны... Ирреальности свет
В отражении влаги туманной
Как извечное ДА или НЕТ...
Света... Светлое имя- Светлана...
Здравствуй, милая! Грустно тебе?
Обжилась?.. Или, может- хреново?
Что ты кушаешь ТАМ на обед?
Все же коливо схожее... С пловом...
Без тебя опустела земля...
Ты во снах появляешься редко.
Я опять начинаю с нуля.
Все с нуля... Нулевая отметка.
Ветерок- словно тело твое
Ощущением бархата кожи
Прикоснется... А помнишь, живьем
Мы ловили сердечные дрожи?..
Как стелили нам ночи ковры,
На лугу у реки до рассвета?..
Этот пройденный Крым... Или Рим...
Это гугл* нашей памяти, Света...
Да, еще... Чем могу удивить?
Что заехал сегодня подарок
Я ребенку чужому купить
В магазин канцелярских товаров?..
Он не мой... И она не моя...
Это песня, что так и не спелась.
Ты прости, что я к вечеру пьян.
Это- так... Чтобы сердце согрелось.
*прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101100883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692760
- Диви, матусю: синій Кит!..
Нізвідкіля він, безупинно...
- Чому-ж бо "синій" він, дитино?
- Бо сЕред всіх, китів, порід,
Відомий лиш цьомУ політ;
Десь поміж хмар він щастя стріне...
Нізвідкіля він, у "нідЕ" -
Постійно рухається; око...
Ніколи не мигає. "Loco"* -
Хтось хмикне й хутко повз пройдЕ...
Ізверху - темний, та бліде
У ньОго черевце. ВисОко...
Ширяє...вище всіх полуд...
Не ображай його, не треба!
Бо ти не знаєш, люба нене:
-Підтвердять ті, що криль пасуть-
Що Кит - він трішечки отут,
А трішечки - постійно в Небі!
*- божевільний
P.S.: вірш написаний задовго до того,
як я уперше почув про т.зв. "групи смерті"
і не має до них ніякого стосунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693819
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Поверни мої втрачені весни
І відсотки за них поверни,
Я широким бродитиму плесом,
Відчуваючи подих весни...
А іще - поверни мені літо,
Там (з відсотками!) буде жара,
Не гулятиме з півночі вітер,
Поверни, бо давно вже пора...
Я до осені, хоч і без тебе
Підійду в оксамитах-шовках.
Бо відсотки високі! Їх треба
Дуже міцно тримати в руках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693814
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Всі слова у мені зашарілися,
Чи від холоду туляться в мушлю,
Шкандибають повільно на милицях,
Зариваються глибоко в душу.
Я їх звідти шкребу і виманюю,
Калачі їм солодкі підсовую,
А вони мене звуть безталанною,
Що не вміє вправлятися з мовою.
Ремінцем я небогам грозилася,
Що і кращих знайду, і більш правильних,
А вони примостились на вилицях
І гуртом прозивають лукавою.
Вже просила у них я і про́щення,
Обіцяла неміряно радості,
А вони, диваки доморощені,
Не навчаться ніяк толерантності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693800
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Не те сонце, не той день.
Не ті люди, не ті справи.
Не любов розкритих жмень.
Каяття не та розправа.
Не ті ми і не той світ.
Не те світло, не ті очі.
Не той часу дивний зліт.
Не тієї просто ночі.
І вже не ті, і вже давно,
А не те життя минає.
Бо лиш ятриться воно.
Все чогось, нащо, шукає.
Не те сонце, не ті ми...
А коли ж тоді настане
Те життя, серед зими,
Як покінчено із нами?
Не існує саме тих.
Ідеалів, їх немає...
Ми є разом, я і ти...
Не те сонце нам засяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693787
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
солнце светит, но не греет -
сплетничают листья
дождь нисходит на аллею
лужа серебрится
цвет пожухлый, запах прелый -
сладкий до истомы
отлетают птичьи трели
за раскаты грома
ровная березы свечка -
ветер треплет пламя
и разводит бесконечность
по воде кругами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693766
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Догорающий вечер. Вдали
Грань небес и земли покрывает
Эфемерностью кисти Дали
Свет луны... Я тебя вспоминаю...
Свет луны... Ирреальности свет
В отражении влаги туманной
Как извечное ДА или НЕТ...
Света... Светлое имя- Светлана...
Здравствуй, милая! Грустно тебе?
Обжилась?.. Или, может- хреново?
Что ты кушаешь ТАМ на обед?
Все же коливо схожее... С пловом...
Без тебя опустела земля...
Ты во снах появляешься редко.
Я опять начинаю с нуля.
Все с нуля... Нулевая отметка.
Ветерок- словно тело твое
Ощущением бархата кожи
Прикоснется... А помнишь, живьем
Мы ловили сердечные дрожи?..
Как стелили нам ночи ковры,
На лугу у реки до рассвета?..
Этот пройденный Крым... Или Рим...
Это гугл* нашей памяти, Света...
Да, еще... Чем могу удивить?
Что заехал сегодня подарок
Я ребенку чужому купить
В магазин канцелярских товаров?..
Он не мой... И она не моя...
Это песня, что так и не спелась.
Ты прости, что я к вечеру пьян.
Это- так... Чтобы сердце согрелось.
*прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101100883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Слаб человечишко.., слаб,
Если он сам так решил,
Если унынию раб,
Если мечту иссушил.
Где твой романтик - герой ?
Кто в твоей шкуре сидит -
Богом забытый изгой
Или уставший пиит..?
Осень хлестнула лицо
Мокрой перчаткой дождя -
"Впору назваться лжецом
И обмануть своё "Я"!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Жовтоока осінь
додає у каву
серпанкову просінь
та кумедні барви.
На сріблястій ковдрі
павутиння впало,
ллє як із безодні
з неба дощ зухвало.
Листя неавагомі
ще летять додолу,
та цілує вітер
горобину голу.
Горобинне щастя
віднесуть лелеки,
в осені запястя
в золотих браслетах.
Як рубін рясніє
горобин намисто,
знову багряніє
осінь золотиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692669
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Сиротіє пустіюча хата...
Он хазяйки душа подалась
У краї, до яких вирушати,
Кожен має відмірений час.
По-сирітськи безколірно-сіра
Сукня в шафі чекає тепла...
Треться кішка об ноги, не вірить,
Що хазяйка навіки пішла...
Будуть речі виносить потрохи-
Треба вчасно звільнити житло.
Концентрований запах епохи
Відійде, як життя відійшло...
Бог його неосяжно відміряв,
Мов тканину на сукню тобі.
У калюжі, безколірно-сірій
Наче сукня, розхлюпано біль...
Вітерець, навісніюча дівка,
Рознесе по подвір"ю нараз
Непотрібні нікому листівки,
Цей розкиданий долі пасьянс...
Зберігання іх змісту не має
Без потреби у них діточкам...
Лиш кицюня сидить і чекає,
Що хазяйка наллє молочка...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116100501203
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692515
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Куда ни глянь – везде твои приметы.
Твоя рука моей щеки коснулась
Листом кленовым… и сквозь тучи – светом
Твоей улыбкой солнце улыбнулось.
В ресничках астр глаза твои сияют,
В твой плащ зелёный – тополя одеты.
Под ветра шум – твой голос добавляет
Сквозь осень – мая новые приметы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692595
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Глотком вобрав печаль седых небес
Листва горит, терновник зреет.
Любовь смеясь во тьму уносит бес,
Виновных нет – душа немеет.
И пред рассветом в окнах сырость. Свет
Глумясь блестит, покой изводит,
И на тебе судьбы лежит запрет,
Виновных нет, мечта уходит.
Не твой ли замер вздох, стеной молчит
Глуша глотком рассветный ливень?
И взгляд укором на стекле разлит,
Что я один во всем повинен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692492
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Вітер лежав як маленьке цуценятко, котрого вигнали на вулицю. Купили і прогнали. Від нього було багато клопоту і галасу. Він заліз під сирі листочки і не чекав, що хтось візьме його в будинок.
Поряд лежало кохання. Велике, щире, красиве. Та непотрібне і незрозуміле. Хтось десь доводив, що його немає. Хтось не впізнавав. Не знайшлося жодних, кому воно належало.
Зрада має різні обличчя. Це не обов'язково красиве тіло і чужі обійми. Зрада - воно як людина. Її не клонують. Хоч повторюють, що знайомі з нею.
Ти зрадив мене по особливому. Кохаючи, обіймаючи і цілуючи. Гордість і роздуми взяли верх над коханням. Я не зуміла бути мудрою і незалежною. Я кохала тебе навіть тоді. Ти пішов. Закривши двері і забравши всі речі.
Я знайшла тебе. Я так сумувала на відстані, що не могла бачити без тебе навіть море. За два дні я стомилася без твоїх обіймів і без твоїх рук. Я сказала, що не можу бути в негоді на морі. Я обожнювала дощ і море. Але там не було тебе.
Ти не цілував мене при зустрічі. Хочеться бути гордою. Хочеться піти в такі хвилини. Та я завжди розумію:кожна хвилина-це дар. Кохання-це стан, коли відкидаєш все:поради, сумнів, світ. Просто бути разом - це більше, ніж щастя. Це дорожче, ніж життя.
Зраджують по різному. Кохаючи, тримаючи в обіймах гордість. Ламають кохання як цеглину.
Дві душі зустрілись у такому великому вимірі. За молитви, котрі промолені. За ночі, в котрих була біль. Ти заходиш в кімнату, в котрій залишилась не я. Все добре. Все краще, ніж було. Тебе обнімає душа, яку ти не зможеш скласти. В ціле. В молитву. В щастя. В світ. В мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692403
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
НедОпитий бокал
І з кайфом сигарета...
Останній ночі шал
Поетки і поета...
Скривавлено- ясний
Над долею світанок.
Ми входимо з пітьми
У наш останній ранок
На битву, мон амі,
За світло воювати.
...як хороше в тюрмі
За стінами ховатись...
Словесна мішура...
Тісні занадто стіни...
Дай руку! Бо пора
Виходити із тіні.
Ти будеш не одна
З прикритою спиною.
І битва ця страшна,
Бо саме є війною,
Війною за світи,
За голови, за правду...
...Загинем я і ти...
...І сил у нас забракне...
...І світу не змінить?..
...У майбутті прозорім
Хай вітер шепотить
Уривки наших творів,
Убитих за талан
Поета й поетеси,
І Сонце- капелан
По нас відслужить месу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116093001110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692108
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,
і стане серцю добре, любо-красно,
аж квіти забрунькуються проз ребра.
Збреши мені, що нині ще не осінь,
а літо, розпогоджене цвітінням,
і заплету ромашки у волосся
і душу закосичу просвітлінням.
Збреши мені про пору і погоду,
про колір листя, і жагу до цвіту,
бо щось колюче штрикає зі споду
мого зневоленого, вичахлого світу.
Збреши мені, не дивлячись на правду,
не дивлячись на яви гостру шпильку,
й повірю може, і знайду розраду
своїй журі гіркій бодай на хвильку...
3.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692192
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Павутиння. Ранок. Осiнь.
У туманi сонне мiсто...
Горобина, як намисто.
Сухi трави в срiбних росах...
Тепла осiнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692175
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Мне Ангел душу беспокоит.
Не святость ныне - беспредел.
Он подоткнул подол и моет
посуду, пол, плиту, буфет…
Сегодня Ангел выходной,
и два крыла висят в прихожей.
Он со стола сметает крошки,
сигналя в небо: "Я - больной!"
На вешалке, с кошёлкой рядом,
роняет пёрышки крыло,
с зонтом, со шляпою парадной -
слегка примятое оно.
Мой Ангел, отдохни немного,
оставь блаженную, не ту...
Суди мой образ, но не строго,
прогул нечаянный зачту.
P.S.
Хотя...пожалуй, далеко
не уходи, мой славный Ангел,
ты знаешь, очень нелегко
когда души открыты фланги.
Когда у фронта нет брони,
мой Ангел, будь со мной все дни,
прости немудрость, доброту...
Храни блаженную, не ту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692011
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
Не вигадуй вже диво-іграшку,
То колись були молоді -
Не зіграємо п'єсу зірвану,
Бачиш - хвилями по воді...
Не втручайся у спокій приспаний,
Бо не стану тією знов,
Ні грайливою, ні барвистою,
Ні терплячою, як любов...
Не вертайся - поля засипало
І дороги сюди нема,
Як ніколи, он снігу випало -
Не вертайся, бо тут зима...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691494
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
Твоє літо не стало моїм -
І цей біль ще не зовсім проник
Ти між інших мене загубив
Між сторінками іншої зник…
Моя осінь така - не моя,
Що волію вернутись в минуле,
Де можливо відчути тепло
З коливань твоєї скульптури…
Чи бувало у нас щось своє?
Щось, скажи, залишилось від мене?
Все твоє я ховаю у себе -
І чекаю цієї зими,
Мов останню надію на щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691341
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2016
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Я люблю тебя тихо, неслышно,
По душе тёплым ветром скользя,
Незаметный и, даже, чуть лишний,
Как осенняя морось дождя.
Я тебе разглядеть не позволю,-
Я храню твоё сердце от бурь,-
Что скрываю за мрачной водою
Ясных глаз голубую лазурь.
А, когда я коснусь неслучайно
Губ твоих пожелтевшим листом,
Не узнаешь моё ты касанье,
И не вспомнишь об этом потом.
Я своей непогодою скрою
Тайный трепет душевной тоски,
Я, как ветер зимы, не завою
Когда думы нестерпны мои.
За твоё позволенье молчаньем
Твои волосы ветром трепать,
Я готовый томиться исканьем
И, найдя, навсегда отпускать.
Пусть я буду не познан тобою -
Грусть моя не воздастся тебе,
Осень только страдания вскроет,
А улыбка сияет весне.
Ты согреешься солнца лучами,
А когда прекратит согревать,
Приходи на свиданье с ветрами,
Чтоб опавшие листья обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691074
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[b][i]Давно хотела опубликовать эту зарисовку из старых записей - [u]1999 год![/u] Как много воды утекло с тех пор... Сейчас я бы написала о воде иначе :)
[/i][/b]
Вода.
Я – вода.
Смеюсь.
Ты спрашиваешь, почему я не могу любить тебя? Потому что у воды нет чувств.
Зимой я холодна и свободна. Тебе кажется, что я замыкаюсь в себе, покрываясь льдом? Нет. Я свободна. Да, мои мысли скрыты от тебя, но они бегут туда, где нет льда. Не злись, ведь зима дает тебе шанс подержать меня в руках, не опасаясь, что сбегу - лёд. Холодный лёд. Придет весна, и ты поймешь, каким счастьем был для тебя этот маленький холодный кристалл - [i]ведь ты мог держать его в руках![/i]
А когда я тепла и приветлива, то ускользаю сквозь твои пальцы, оставляя на ладонях лишь капли – это те воспоминания, которым вскоре суждено высохнуть.
Да просто это весна!…
И я бегу уже не по своему привычному руслу, а пробиваю дорогу там, где ты не ждешь. А ведь могу – да, могу! – и вовсе развернуться, чтобы бежать в другую сторону, подальше от тебя!
Смеюсь и плачу, устраивая весенний хаос. Горжусь своей дерзостью и свободой. Смеюсь над тобой.
Весну сменит засушливое лето, когда без воды все гибнет. Ты покорно придешь ко мне, иначе и тебе суждено погибнуть. Тогда я приму тебя в свои объятия...
Только не поднимай ил и песок со дна реки – это.. для никого…
Я приму тебя, ведь скоро я снова..
Наслаждайся. Наслаждайся и спасай себя, обманывая, что моя страсть вечна, ведь уже…
…Ведь уже идет осень и я становлюсь прозрачной. Мои мысли видны насквозь – я чиста.
И я скажу тебе о том, что ты мне не нужен.
Я скажу тебе это перед тем, как замерзнуть. Я потеряю тепло, но не потеряю свободу.
Сложно любить воду.
24.01.1999.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690971
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Клітка...
Моя ти суть?... Мій вибір?... Неминучість?...
Відміряна так щедро... людьми?... Богом?
Та й тут незримий є місток до Сонця.
Замкни мене! Душі надінь кайдани...
(ну, звісно ж, як впіймаєш!)
І скільки б не прив"язувати тіло,-
мене знайди у ньому, якщо зможеш...
Душа людська - то чистий подих Бога.
О, марното сліпих... Тобі я не належу!
26.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690864
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
І плакав день піврайдугою літа,
Закинувши на спину рюкзачок.
Земля була вже осінню прогріта.
Тинявся день, малий домовичок.
Куди йому зтулитися? Де осінь?
Чи в літа спеку вимолить?Ой,ні!
Не знав куди податися він досі.
І оченятка в нього пресумні.
Я підійшла до нього. Дала руку.
І відвела у осінь,до дощів.
А він мені писав рецепт - розлуку
Для нас обох... З малесеньких віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684917
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 26.09.2016
Розгубила всіх друзів. Саменька. Сама.
І вже нікому довгі листи написати.
А в душі оселилась холодна зима,
І заходилась ліжко для себе шукати.
А в душі моїй лишились старі стільці
Для усіх дорогих мені... Зсохлись. Промокли.
Видно цвяхи... Виймаю. І біль у руці
Від несказаних слів, що від сліз аж пожовкли.
Розгубила усіх...Хто колись пригортав
У найтяжчі хвилини, хто плакав зі мною.
Хто сміявся, радів, хто в листах цілував.
Ми залишились влітку з самою зимою.
Не шукала причин, попалила стільці.
А в душі без цих стільчиків пусто і тісно.
Попіл душу обпік. Я стискаю в руці...
Для усіх я колись збудувала аж місто!
Ми сміялись колись! Кілометрів-мільйон
Поміж нами було! Та ми були найближчі!
А тепер я відчеплю останній вагон...
Колією самотність несу... Ось всі речі...
І ніхто не дізнається. Що?.. Де?.. І як?
Без пояснень пішла... Зникла... І... Розчинилась...
Я любила усіх. Сльози тисну в кулак.
Я в кімнаті душа без стільців не прижилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684457
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 26.09.2016
У час нічний, коли на небі зорі
Твій погляд приворожать звіддаля,
Таким приземленим, таким без долі
Замислишся: «А десь там і моя…»
Це буду я, та ти не будеш знати,
Лише відчуєш легкість на душі.
Торкнуся вітерцем, легким, крилатим
Тебе за плечі ніжно у тиші.
Ти не хвилюйсь, не буду заважати –
Я свій шматочок неба віднайду…
Дозволь лише тебе поцілувати
Дощем осіннім в стиглому саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690761
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
…выткался на озере алый шёлк зари.
С. Есенин.
(переспів)
Ніби вишиванка гладь ріки,
Надвечір’я блискітками грає
Плачуть у гаю тетеруки
Наче дзвони між беріз лунають.
Іволга сховалась у дуплі
І від чогось там невтішно плаче…
Чом же сумувати на землі,
Як радіє серденько юначе.
Прийде вечір за кільце доріг,
Ти прийдеш, ми в свіжі копни сядемо.
Розцілую – від очей до ніг,
Всю зімну, як цвіт весни загаданий.
Пересудів в радощах нема
Де кохання з серця чистотою.
В пестощах ти, - шовк фати, - сама
Скинеш! - засліпивши красотою.
Захмелілу, візьму в дві руки
І в кущі… де будемо до ранку…
І нехай тужать тетеруки
Під заграви красного світанку!
24.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690847
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
[i]Поетичний дует Уляна Чернієнко - Сергій Завалко[/i]
****
На орбіті долі дві планети -
неповторні сяючі світи -
ув одне злилися. Він з поетів,
що не терплять фальші й німоти.
Тне словами темінь пустодзвонну,
Словоблуддя нищить, як Арей...
А під вечір знову безборонно
Падає в лиман моїх очей.
Як зустрілись наші душі й лиця
у мережі днів, часів, епох?
То монументальна таємниця,
що відкрита лиш для нас обох.
****
Вона для сцени віддано жила,
Ми вчили разом репліки із ролей
У нас на двох достатньо є тепла,
Та й почуття далеко ще не кволі.
Її завжди чекають глядачі,
Життя вирує у міськім театрі,
Але до мене знову йде вночі -
В міцні обійми із бурхливих мандрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690676
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Попереду тільки далека дорога додому...
До дому, якого нема або вже не існує.
Побили поранення, рани, доб'є душу втома...
Чи добрий керунок?
Підводься! Підводься! Тобі не потрібно лежати
Й чекати, допоки земля приголубить й відніме.
Хоча чи є сенс віднімати? Я втратив всі факти,
Я став поколінням...
Я став поколінням, яке не згадає нічого...
Мене можуть також забути, але це навряд чи.
Я падаю вгору... Я падаю вниз... Та чого ми
Лишились незрячими -
Я разом з очима? Чого я не бачив ніколи?
Можливо, нового порядку. Але ж він існує
Тепер! Тому треба терпіти і йти попри болі,
Ще свіжі та юні.
Трава геть потовчена... Значить, там були вояки
Або десь поблизу є хата. Піду, бо ідей більш не маю.
Минали повз очі комахи, дерева і балки -
Куди йду, не знаю...
Здається, я завжди блукав от такими шляхами,
Та іноді навіть не там, де я борюся нині.
І в підсумку міг забродити у хащі, у ями,
Яких не просив я!
Сил знову нема... Ноги ледве волочаться... Ледве...
Туман покриває всі області країни й мозку...
А рани ще дужче печуть, наче влили між нетрі
Гарячого воску...
А хата вже поруч, та, певно, нікого не буде...
Один серед темряви. Небо і так непривітне...
Не впевнений я, чи зробили колись ляльку вуду,
Та болі всі - звідти.
Ніколи не прагнув, щоб мною хотів керувати
Хтось вищий, ніж я. Бо я сам є господарем в хаті.
Лиш тільки твої спраглі очі мою вип'ють кварту,
Аби всього мати.
Я краще посплю... Мені тільки полегшає... Справді...
Всі справи нехай кину в кут і залишусь не з ними...
Та досі так хочу до тебе, що не можу спати...
Заснув.
Не той вимір.
23.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690444
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Сижу-курю уныло на балконе,
Сомненьями пронизанный насквозь,
Пытаюсь внять симфонии агоний,
По-прежнему надеясь на авось…
Кусаются всё крепче магазины,
Но мне приснился вывод тут, на днях,
Что нет нужды в теперешние зимы
Ни в валенках, ни в шубах, ни в санях…
Отрада только в Пушкине да Фете,
Хоть им не светит прежний дефицит…
А тех, кто жить привык на марафете,
Быть может, бог рассудит и простит…
Устал грешить фейсбучным самоедством,
Всё чаще околесицу несу…
Не заблудиться, как в далёком детстве,
В грибасто-паутинистом лесу…
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 23.09.2016
И нет судьбы – все высохли ручьи.
Даль мысли в пламя кутает дождливо,
И вечны мы, и смертны, здесь – ничьи -
Не твой. Не ты. И как-то торопливо,
Разбросаны под небом, сожжены
И связаны заветом нерушимым
Святейших уз, которые видны
Пред Горних духов взором недвижимым.
И невозможно разорвать покров -
Так непреложно за спиной набатом
Следы эпиталам и звук шагов,
А надо мной, узором жизнь, проклятым,
Все виснет, все запутывает сны,
Насмешливо глядит истошным взглядом
И говорит, наполненная ядом:
Да, нет судьбы – исписаны листы
Бессмысленно. Все высохли ручьи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690372
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Знову поїзд:
Вкотре і куди?
Знов дорога:
В невідоме, може,
Писані й неписані листи
Адресату вкотре невідомі.
Кілька речень:
Просьба і печаль,
І поставлені крапки, там де не треба,
А між білих ліній - крик і жаль,
Бо кохати привілей є неба -
І кінець…
P.S. до життя
На пероні -
Двоє вже нерідні,
Винесено вироки запізні,
В тих очах примирення одне -
І дорога, котра біль несе…
tap-tap - постукування по підлозі / противнику / собі. Символічний жест, що означає здачу боя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689934
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Не відпускай мене, прошу не відпускай,
Приший до себе сірими нитками,
Нерівно і широкими стібками,
Я звикну, стану мудрою з роками,
І ми пізнаємо удвох поняття "Рай",
Але прошу, мене не відпускай...
Не вір мені, коли скажу: "Я йду!"
Тримай за руку, посади в темницю,
Чи в клітку золоту як диво-птицю
Печаль моя, вона тобі насниться,
Покаже сон і сльози, і біду,
Але не вір, коли скажу: "Я йду!"...
Тримай щосили, хочеш — дорікай,
Пручатимусь — затисни у обіймах,
Борись за мене в ілюзорних війнах,
Та ні на мить, прошу, не відпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690071
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Куда же ты несёшь меня, река,
Осенний лист, - раб вечного теченья?
Тебе я чужд, но ты ко мне близка,
Мы неразрывно-связанные звенья.
Куда влечёшь безвинного-меня?
К каким сюрпризам ты меня готовишь?
Ты то ласкаешь, в волнах закрутя,
То в этих же волнах меня злословишь,
То ад водоворота на пути,
А то затишья рай на миг даруешь,
То заросли густые - не пройти,
То на волнах баюкаешь-балуешь.
Но больше не боюсь я воли волн -
Бушующую сущность водопада,
Какой бы ни был прихотью он полн,
Со скальных круч с тобою вместе падать -
Нам вместе просыпаться поутру,
Нам вместе преодолевать пороги,
И, пусть пройду с тобой лишь часть дороги,-
В тебе живу я и тобой умру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690001
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
[i]13-15 вересня цього року відзначали
150-ті роковини світоча мікробіології
та епідеміології славетного сина Поділля -
Президента ВУАН академіка Д.К.Заболотного… [/i]
[youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають дні – весняні і осінні,
Й зимові, спохмурнілі, скучні дні…
А в нас були – насичені і чинні,
Та промайнули – що в чарівнім сні.
Були слова там про святу людину,
яка свій хист Гігеї* віддала
та у лиху, нелюдяну годину
в серця людей навічно увійшла.
Поділля син Данило Заболотний
упорав епідемій переліг:
недуги ті – жорстокі і скорботні...
Він смерть саму собою переміг!
Життя своє поклав на істин плаху,
щоб людство ще щасливішим було,
й лишив рецепт від Бога чи Аллаха,
здолати як непереборне зло.
…Пішов у вічність вчений наш, щоб жити
у вдячних, невпокорених серцях,
щоб все цвіло, щоб колосилось жито,
щоб майорів незборно рідний стяг.
Щоб ми жили, співали й веселились,
складаючи про вченого пісні,
за упокій душі його молились,
й служили ним оновленій весні![/color][/i]
[/b]
13-15.09.2016, Тульчин-Київ
________________________
*Богиня здоров'я у еллінській міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
(з мого старого зошита...)
Зустріла у місті - минуло літ двісті,
Такий же красивий, лиш трішечки сивий...
Аж серце злетіло - так бачить хотіла!
І він - спопеляє... Невже так буває...
Ну, як?.. Та, нічого... Пішла за старого?..
А, як же?.. А, як же?.. То, може, розкажеш...
І золото біле, а ти ж не любила...
Тепер он... наділа, хоч трохи змарніла...
Будинок ошатний і твій - у пошані,
А де твої крила? Ти ж гордо носила...
А очі-озера, хоч трохи розтерла...
У них я готовий втопитися знову...
То я все покину, візьму лиш дитину
Й до тебе, як хочеш, прийду серед ночі...
Я більше не можу - на тебе він схожий...
Пробач, що тоді я... і досі надіюсь...
Все золото скину, бо знаю провину...
В ситцях, та з тобою, а, значить, з любов'ю...
А з милим, я знаю, так близько до раю -
Любитимеш сина... це наша дитина...
Що кажеш? Немає ні хати, ні раю...
Нічого - збудуєм, аби лиш... Не чує...
Вернулася знову у хату-обнову,
У золото біле... Ще більше змарніла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689654
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Зачем осенний(колючий)ветер
Срывает листья,ворует пепел?..
У семиструнной фальшивы - нити...
Куда-то делся из вены литий...
А мне приснилось,что всё,как прежде:
Приносят письма(моей надежды)...
В зелёных листьях так ласков ветер...
Ты мой любимый,и лик твой - светел...
И всё так просто,что было сложным...
От прикасаний - мороз подкожный...
И нескончаем - осенний вечер,
И жар(признаний),и пламень(свечек)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689574
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Скотився серпень в пелену широку
Дозрілого гіркого полину,
Де стиглу грушу зарум'янив збоку,
Де пізні сливи у траву жбурнув...
Вже зрідка котить листя на дорогу,
Ховає, мов прикраси, в бур'яні.
Розкидав, як грудки, скупу тривогу
І не дає розплакатись мені...
Бо тепла осінь вже усе простила,
Обсипала щедротами землі...
Тепер я знаю, то велика сила,
Коли струмок надії не змілів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689570
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Скидай, тополе, золото,- скидай...
Навіщо зайва розкіш? Не обтяжуй!
Ти рук легких. Он, бачиш? Небокрай.
А ген за ним світ волі,- правду кажуть!
Скидай з грудей холодний аметист,-
змертвілістю тебе нехай не душить.
Цей світ людей поблід і вмить завис,-
оголеність думок - оголить душі.
16.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
Пересохший родник...
А ведь сколько испито когда-то...
В подсознаньи возник
Калькулятор, считающий даты
Наших встреч...
Дрожь твоих преклоненных коленей
В ожидании сладкого плена...
Это бред.... Между нами стена...
Я один. Ты одна.
Я на праздник Ильи
Колос ржи дистиллирую каждый,
И настой спорыньи
Исцелит виртуальную жажду
Наших встреч...
И увижу тебя на коленях
Отражением эхо вселенной
Тайны жизни, испитой до дна.
Я один. Ты одна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116091500916
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689021
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2016
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
[i]Олексі Удайко[/i]
Старі дуби у сивому тумані
Бентежать, певно, душу не одну.
Про що їх думи, тихі і незнані?
І скільки літ стрічають так весну?
Дуби, мов люди. З кожним днем сильніші
Й вільніші… Я про тих людей,
Які душею, серцем красивіші
І не зреклися твердості ідей.
Вони цінують понад все свободу.
У пишних кронах мудрість і краса,
І сила й міць слов’янського народу,
Яка повік в потомках не згаса.
І часом у годину свого смутку
Так хочеться з дубами помовчать…
З всього свого життєвого набутку
Обрати волю! Й з нею все почать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688975
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Чи збагну я любов що стає на словесні герці?
Чи твоїми сумними на світ подивлюсь очима?
Я ж бо доля твоя, що з торбиною за плечима
Слід у слід поспішає, народжена десь у серці.
Чи збагну я печаль, що у думці твоїй роїться,
Зрозумію причину для радості і для смутку?
Чи сердечні страждання, чи прірви душевну пустку,
Усвідомлю страхи того хлопчика, що боїться?
Чи збагну я колись, зрозумію, прийму на віру,
Всі твої перемоги і, навіть, страшні падіння,
Бо туманом в свідомість настирливі сновидіння
Прокрадуться, покажуть кому принести офіру.
Чи збагну я колись в повній мірі твої мотиви?
Мабуть ні, та й навіщо мені, і кому це треба?
Я люблю просто так…і я зіркою прямо з неба
В твої руки скотилась, кохати тебе, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688942
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Осенний блюз
Осенний блюз… мелодия печали…
Листва кружит сонетом октября…
Аккорды клавиш золотом в рояле…
Повеяли прохладой ноября…
Дождём поют уже уныло птицы…
Ручьи несут мелодию зимы!
Ах, где те летние горячие зарницы?
Которые буяли джазом во крови!
Осенний блюз… мелодия разлуки…
С тоской… и прелестью осеннего дождя!
И только твои трепетне руки…
Я буду помнить в лете сентября…
10. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688403
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Навіщо, гіксосе, ти прагнеш Єгипту,
Покинувши землі арійського краю?
У люті морози (поглянь манускрипти)
Теплішого, ніж Батьківщина, немає
Священного слова... Коней табунами,
Жінками прекрасними ти володієш,
Та знову і знову впиваєшся снами
Земель, у яких твоя втілиться мрія
Боїв і походів, величних руйнацій
Сп"янілих від крові володарів світу...
Ти станеш початком нових генерацій
Що, зрештою, будуть для всіх заповітом,
Як треба ставати жорстоким тираном
І вчити від жаху схилятися нижче...
І порох віків, мов кремована рана,
Тобі ще надасть запитання- навіщо?..
Навіщо? Бо носиш в собі Олександра,
Колумба, Кортеса... Ще й Гітлера треба?..
Ні... Ти не мандруєш. Це втомлені мандри
Прочанами босими линуть по тебе.
Чи, може, ти падаєш нині в безодню,
А думаєш- птахом у небо здійнявся?..
До ложа Єгипту навіщо сьогодні
Ти хтивим коханцем нарешті "дірвався" ?
Спливають віки. І пісками пустелі
Тебе замітає. Це катарсис... Трансфер...
Колись на одвічності пам"ятній стелі
Написано буде- "Твій задум не вдався..."
Можливо. Історії зникла потреба.
Майбутнім ти матимеш право сказати-
"Я може, на час, та здіймався у небо.
Що ви розумієте?... Ви... Не крилаті..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116090700609
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688388
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
На солнце тени исчезают,
Как дней минувших пелена…
Так воздух сух в саду азалий*
В тиши полуденного сна!
Неразличимы в нём дорожки,
Кусты прохладой – не зовут.
Легенды страшные – до дрожи –
Покой и негу берегут,
Где правда – листьями сокрыта,
Сухими, будто прах могил,
Что некий запах ядовитый
Рождается из веток-жил,
Разносится, гонимый ветром,
Неся урон на много вёрст…
Бутоны, солнцем обогреты,
Внутри – не прекращают рост,
Все лепестки любовью меря.
Однажды, взоры опалив,
Взорвётся куст – огнём доверья,
Пустыню – в чудо превратив,
Весомо, искренне, открыто
Чаруя взор, лаская взгляд.
И будут недруги – забыты,
И все кликуши – замолчат,
Не будут мелкие душонки
Злословьем скрашивать досуг.
Взмахнула веером японка,
Всё сразу замерло вокруг,
Душа взлетела окрыленно,
Поёт баллады - только тронь,
И стаи бабочек влюблённых
Уже стремятся – на огонь.
*Азалия (рододендрон) – с греческого языка слово «рододендрон» переводится именно как «розовое
дерево». А вот название «азалия» (сухой), было придумано Карлом Линнеем и характеризовало сам
кустарник – суховатый, покрытый невыразительными мелкими листьями. Только листья его содержат
алкалоиды, а долгое пребывание в зарослях цветущих рододендронов может стать причиной плохого
самочувствия – очень уж силен его запах.
Бутоны его долго стоят полузакрытыми, как бы пряча от людей свою бесподобную красоту. Но вдруг
наступает момент, когда бутоны вспыхивают яркими цветами: на одном кустике может расцвести
одновременно до пятисот цветов, и каждый из них не гаснет в течение восемнадцати дней, а все растение
находится в цветении до двух с половиной месяцев.
На востоке рододендрон - символ женской притягательности. В Японии он называется цветком плотских
удовольствий, его манящий аромат считается чувственным сверх меры.
Нет ничего удивительного, что рододендрон (он же – азалия, он же – альпийская роза) часто становился
одним из героев романтических баллад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688414
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Не нарікаю більше ні на що,-
минуле в амфорі відкуплення закрито...
Так довго вчилась мир в собі творити,
писати Всесвіт буквами життя...
Так довго вчилась слухати любов,
вдихати віру, множену терпінням...
Що вартісніш жаданого прозріння?
Коли тягар, то лиш - жива вода...
Так довго вчилась падати зі скeль,
але злітати - не сягнувши долу...
Ніколи більш, ані слабку, ні кволу,-
щоби в мені ніхто не розпізнав!
07.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Не нарікаю більше ні на що,-
минуле в амфорі відкуплення закрито...
Так довго вчилась мир в собі творити,
писати Всесвіт буквами життя...
Так довго вчилась слухати любов,
вдихати віру, множену терпінням...
Що вартісніш жаданого прозріння?
Коли тягар, то лиш - жива вода...
Так довго вчилась падати зі скeль,
але злітати - не сягнувши долу...
Ніколи більш, ані слабку, ні кволу,-
щоби в мені ніхто не розпізнав!
07.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
ти - моя одиничка, я - нуль.
ми з тобою - двійковий код.
мене завжди ти вчиш, я ж знов
інформації не заберу.
наша матриця - це лиш рядок
мої сни - твій сусідній біт.
схоже ти - це той славний вид
на якого спускали курок.
дані наші на вивід та ввід
кожен день бере чийсь адмін.
скільки ж буде між нами стін?
о котрій буде новий приплив?
але біт - це є мертвий знак
без програми це вже ніщо.
вимикай пристрій, вливай кров
і приходь лиш в реальних снах...
от не хочу я знову меж
бо межа призведе до витрат.
перезапуск програми...
Є!
start...
run...
#include ...
09.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688155
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
З оази блаженства - у царство бездушних льодин,
З Говерли любові - на болю загострені палі.
Було й загуло. Відтепер: я одна, ти один.
Забулося. Вмерло. Розвіяла осінь. Як далі?
Убивче мовчання. Розгублена тиша. Навзрид!
В очах порожнеча (ці очі не збрешуть ніколи).
Та як мені смуток осінній до жаху набрид!
Невже ти така? О невже ти така, моя доле?!
Серця обезкрилено. Я викликаю на ринг
свою безпорадність. Що з того? - Абсурдний бій з тінню.
І ніч непробудна... і день почорнів - як мурин...
Збираю в засохлий букет мою тугу осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687882
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
За стеною Осень дышит,паутинку теребя...
Барабанит дождь по крыше - еле -еле(нотой "ля")...
В плен попали занавеси(к алой розе на кайме) -
Пузырьки охристой взвеси(на шифоновом крыле)...
А по коже - дрожь волною!.. Разливается - со дна...
Осень дышит за стеною...Тушит пламя - не спеша...
Барабанил дождь по крыше...Еле-еле...До утра...
Дотянулся тоном выше...И не слышно - мотылька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687657
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Вже осінь. Листочки поволі втрачають притулок.
І я рівновагу втрачаю, бо сильно болить
Цілунку тавро – чи від змія, чи то від Іуди...
Згорнулася кров, стигне, кришиться. Знаю, коли
Зневіра, безумна й розважлива в помсті потвора,
Вистежує сум, то колюча, мов ярий реп'ях!.
А я ще й минулі страхи та жалі не зборола,
І, наче в п'яту, а чи в серце, встромляється цвях…
Кульгавить єство, бо і осінь втрача рівновагу.
І я не свята... Та катують союзи страхіть
Мовчанням твоїм, викликаючи голод і спрагу
Між тим, що зотліло, та тим, що не може зотліть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687634
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Видишь, как смотрит ночь волчицей из темени
и в окна скребётся мокрой когтистой лапой,
у октября не так уж и много времени,
и сколько с тобой любовью мы не болели бы,
венам, артериям и капиллярным явлениям
кто-то сломает и перекроет клапан ...
Помнишь, как воет вьюга, взяв с фальшивых нот,
словно в борделе шлюха, напившись виски,
что стихнув к утру забывает напрочь, кто тот
человек, который имел её красный рот,
брюнет ли, блондин ли, богат или наоборот
из сброда и проще, высокий он или низкий ...
Выходишь на белый свет, а там - чистота ...
Недолгая девственность и есть же закон некий,
когда кружева покрывают бетон и металл,
всё, что в этот момент окружает и тут, и там,
всё, что похоже на чудо и вместе с тем - нагота,
бывает не раз в природе, но только раз - в человеке ...
Октябрь, как апрель, напоминает вывих и перелом,
далеко до вьюги, но колют первые льдинки ночью,
и всё, что у нас случится возможно с тобой потом,
я стану тебе - никто и ты мне станешь - никто,
не будут пером переписывать в сложный том,
где эпилог и пролог светлы и непорочны ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529801
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 03.09.2016
Сижу-курю уныло на балконе,
Сомненьями пронизанный насквозь,
Пытаюсь внять симфонии агоний,
По-прежнему надеясь на авось…
Кусаются всё крепче магазины,
Но мне приснился вывод тут, на днях,
Что нет нужды в теперешние зимы
Ни в валенках, ни в шубах, ни в санях…
Отрада только в Пушкине да Фете,
Хоть им не светит прежний дефицит…
А тех, кто жить привык на марафете,
Быть может, бог рассудит и простит…
Устал грешить фейсбучным самоедством,
Всё чаще околесицу несу…
Не заблудиться, как в далёком детстве,
В грибасто-паутинистом лесу…
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Ще не знали маленькі діти
Серед інших дитячих втіх:
Чи дерева зчиняють вітер,
Чи то вітер колише їх...
Чому небо - понад висотки,
Звідки ті громовиці й лід,
Чому мед заховали в соти,
А літак залишає слід...
Чом без світла ніщо "не робить",
Мама рано чому встає,
Чому кажуть, що скрізь мікроби -
Їх не видно, а вони є!
Чому гори завжди високі,
Чому падає з неба сніг...
Після школи - учити вроки,
А ведмідь, чому, спати ліг...
І коли наступає нічка,
Де ховається сонця жар...
Так повільно згоряє свічка...
Чом не можна малим ножа...
Та, багато чого не знали
Про життя на оцій землі -
Залюбки кораблі пускали
Паперові... такі малі...
І чому, коли так цікаво,
Все - не можна! Скажіть, чому?!
Бо... Щоб мати доросле право,
Треба жить не одну весну...
І синців поносити рясно,
Сто разів - на оті граблі...
Це, коли ще маленькі - класно!
Хай радіють, поки малі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687400
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
(нічний депресняк)
А знаєш що, друже?
Скидай мене вниз.
В прірву.
В пащу.
Летіти додолу, летіти безсилим і хворим.
Пробач, що кажу це, але я себе скоро втрачу, бо мій рівень зник.
Сила зникла.
Зникає і поле.
Усі подорожні та ті, хто чекав на підмогу, послухайте - те, що торкається серця найбільше, ніколи й ніяк не сховаєш.
Між двох плит є прогин, між двох стін - щілина, між двох половинок - їх вічі.
Дивіться очима - не в дзеркало і не в екрани, бо часто дзеркала ховають страхи і багнюку, які вам екрани покажуть.
Скрутіть на нуль гамір.
Тоді прийде світло...
...а мозок мій пожирав стукіт,
бо сталось все років сім-вісім тому.
І відтоді я часто ставав дивним привидом своїх амбіцій.
Чим ближче підходив, тим далі міраж.
Непогода.
Шторми, зливи, бурі.
Забудьте екран - знайте лиця,
бо я не дотримався цього і став рабом сірим, якому геть пох*й на кожні подолані терни.
А знаєш що, друже?
Скидай мене.
В пащу.
У прірву.
Я хочу летіти вниз мертвим...
...бо це так приємно.
02.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687341
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016
Я небезпечна - бійся мого подиху,
Я норовлива - знай мене таку...
І, може, буду першим твоїм промахом
Й останньою любов"ю на віку...
Я перекреслю всі жагучі погляди,
Що стрілами літали навмання,
Я замурую й будеш зовсім поряд ти
І можна обійняти... обійня...
Перепалю стожари із минулого,
Розправлю крила й, наче, вільний птах
У небо піднімуся... Заманулося
З тобою загубитись у світах...
Бо вже настільки я душею зболена...
Хотіла ж відректися, але - ні -
Тобою я навіки заневолена -
Нам разом і горіти... не мені...
Поглянув ти і слів не треба - сказані
А сильні руки й тепле серце - ось...
І я радію: ми тепер пов"язані
Коханням, що тоді не відбулось...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686996
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Два символа живут со мной давно
Я к ним привык как к родовым Тотемам
Один ... ты Зеркало.... во внутрь себя окно,
Другой Котёнок, друг моим коленам...
Два собеседника идут со мной всегда
Судьба с улыбкой кислой как капуста
И Смерть подруга страха и стыда...
Втроём мы спор ведём...
Про беспредельность чувства.
Вопрос у нас один... возможности мои...
Зачем живу на этом Белом Свете,
Когда вокруг так много темноты
И там, ни за кого, я не в ответе.
А Зеркало...
мне молча... говорит..
и я слова по буквам... ощущаю
я знаю........... о тебе... намного больше слов...
которые ты слышать не готов...
но я неправдой... это всё считаю...
Котёнок потянулся и сказал
Смысл жизни мой... это... твои колени
Твоя рука и внутренний огонь..
Меняют жизни смысл... и настроеньИ.
Судьба, с улыбкой ... подобрав слова
Котёнка по головке нежно гладит
Сказала... Кошечка.... конечно ты права.
Душа Судьбою человека правит
Смерть посмотрела мирно и тепло
И поразмыслив нам раскрыла чудо
Пока от слов людскИх тебе тепло...
Ты не спеши Дружок сбегать от сюда
Душа и тело.. Зеркало и Я
Союз неразделённых интересов
В нём трудно компромисс найти всегда..
Воюя с эйфориею и стрессом
Иллюзия любого обладанья...
смущает разум...
и пьянит сознанье...
в дороге к праху... вечного ничто...
что приобрёл?... и заплатил... за что?...
Осознанное Я
есть результат борьбы
где победитель обречён на рею
стараюсь строить жизнь свою в любви
И в лучшее зимой и ночью..
Верю...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686887
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Двійники в дзеркалах
Нашій пам"яті сплачують мито...
...вже не склеїти скла
Тих бокалів, дощенту розбитих,
Із яких ми пили
Наш напій, що удвох готували
В найщасливішу мить...
...на підлозі розбиті бокали
Будуть різати нам
З болем ноги, скривавлено-босі,
І роз"ятрений шрам
Буде кров"ю стікати у осінь,
Що підступно прийшла
В наші душі і ось розлучила...
...двійники в дзеркалах
Нам і досі всміхаються мило...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116083100641
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686726
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Сверкал горизонт, до рассвета грозою полный,
большие дубы обнажив до нутра осин.
А мы не смотрели.
А мы - создавали войны
от первого снега до вызревших в кровь рябин.
И новое утро рядили в густую вечность,
чтоб совести тощей не видеть его глаза.
Спустя сотни вер - положиться хотя б на вечер,
на свечи да на рукотворные образа.
По недругу злоба - картечью по юным душам,
чьи прячутся страхи в родительскую ладонь.
...и мчатся на поиски мира в жару и стужу
созревшие жизни для вечно голодных войн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Осідлала осінь вже коня
З гривою із вранішніх туманів.
Рве вузду пегасова рідня,
Щоб промчати світом нині рано.
Хоч не вистиг добре літа слід,
Золотава пані на порозі.
Урожаєм стелить свій прихід
І дощі ллє долу тонкосльозі.
Ще приволокла з собою сум,
Щедро так приправлений журбою
Понадставових вербових дум
І туманів сірих над рікою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686631
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
А літо промайнуло, мов літа,
Дні дощові й спекотні, та привітні.
Воно теплом і досі огорта -
Оце ж таке хотіли ми у квітні...
В раю розкішнім, бо сади цвіли
І там, у ньому - ми... босоніж... пішки...,
Де ріс такий ще молодий полин
Ну, зовсім юний, не гіркий нітрішки...
Підкралась осінь - в розкоші усе,
Не думаючи, он підряд золотить,
Та трохи сумно, хоч вона несе
Нам із тобою немалі щедроти...
Бо встигнемо оглянутись назад
І там зловити невловимий промінь,
Ще висохне небажана сльоза,
В усіх рівняннях зникнуть невідомі...
З життя, що ніби помахом крила
Нас пронесло від А до Я... Ну, майже...
Раніше і подумать не могла,
Що відстань ця отак багато скаже...
...І хто й коли лічив літа оті...
Хіба ж про них у молодості дбаєш...
Вони сьогодні - точно золоті,
Бо золота багато не буває...
А літо промайнуло, мов літа...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686571
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
І в ніч одну не зайдеш двічі,
Не те, що в річку побродить.
Буває дужче, ніж у річці
І тіло й душу холодить...
Не все ховає темінь ночі,
Хоча, здавалось, чом не спать,
Але, до роздумів охочі,
Вночі уміють політать...
Кружляють легко, мов у вальсі,
Думки. І молодість цвіте...
І вже ти у жагучій сальсі,
А глянеш вранці - щось не те...
Чому ж не можна знов пірнути
В минулі ночі, давні дні,
Або - я згодна(!) все забути,
Щоб геть не снилося мені...
Коли хтось каже: Не хвилює
Мене минуле аж ніяк -
Не вірте, бо вночі малює
Своє мереживо... мастак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686397
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
Оригинальное стихотворение Ольги Ратинской
"А надо ли?", напечатанное на сайте "Клуба поэзии"
***********
Я давно давно так не смеялась
отпустила всю себя на час
будто-бы в тебе душа осталась...
вот, вернулась беспокоить Вас...
Я вошла, какое слово!
Без пароля здесь никак!
Старо все в миру и ново
Где ж ты юный мой чудак?
Озадачена часами,
Все портреты - все с лицом
Женщин море с поясами
Не найдешь как и с кольцом...
Ну, да ладно, ерунда все!
Жизнь на родине растить
Что ребеночка устами
Повербальски говорить
А что главное, скажите?
DELITE//окошко//глупый ник!!!
Хожу брожу холодными мостами
Тревожу патронажем сердца лик...
Авторская пунктуация и орфография сохранены
***************
ПАРОДИЯ "Озадачена...часами"(НЕ НАДО!!!)
Вот и я давно так не смеялась:
Все понять, понять пыталась Вас:
Выжил он? Душа его осталась?
И вернулась беспокоить вас?
Вот вошла, пароль сказала - слово,
Зная:без пароля здесь - никак!
Может не узнать вас- ужас! - снова
Ваш - такой забывчивый - чудак.
Стала, озадачена? - Часами?..
Ужас-то: портреты все - с лицом!!!
Лучше б - ниже спины, да с усами,
Но не с поясами и с кольцом!!!
- Ерунда! - и я себе сказала,-
Лучше жизнь (траву?коноплю?ботву?)
"на родине растить"...
Пробуйте "ребеночка устами"
" По-вербальски"? По-людски, наш ангел, говорить.
Бродите холодными мостами,
Слов несвязных набирая ряд...
Снова - "озадачена часами"?
Это "патронаж" или парад???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686380
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2016
Розірвати б тривоги кайдани
І спалити намарні жалі.
А інакше ти холодом станеш,
Заблукавши у болю імлі.
Розігнати б стурбовані хмари,
Що упадуть гіркими слізьми.
Відігнати б минуле примару,
Що вдягає у саван пітьми.
Роздавити б весь відчай на порох
І розвіяти вітром надій.
І ненависть- печалі у спорах,
Щоб не сіяли свій буревій.
Все в майбутньому часі бажанням...
Сьогодення ж ланцюг натягне,
Що короткий в своїх сподіваннях.
Все мине... Все мине... Все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686291
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Нецілована,
Некерована,
Пройдусь кронами яворів…
І залишуся зачарована,
………ніби води семи морів
Позолочена,
Непосріблена,
Найсолодша із орхідей…
Я і досі ніким не обрана-
……..ні до звірів ні до людей
Не відмолишся,
Не відмиєшся,
Позолочена та гірка…
Ти в долоні мої пролиєшся,
………і в мені оживе ріка
А не схилишся,
Не обізвешся,
Воском скапаєш з вівтарів…
І на лоні моєму зійдуться
………темні хвилі семи морів
І коли
Диким вовком витимеш,
І розкроїш мене навхрест…
Я воскресну! - і далі житиму…
……….доки води мої несеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686171
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2016
Ты – мой мираж,
Рисованный мечтами.
Седой коллаж
Намёком между нами.
Не обойти,
Мы в разных измерениях.
Лишь лёгкий титр
Скользит по кадрам тенями
Гротескных форм,
Без мимики, лишь жесты.
Туман из пор
Для новой занавески.
Пред входом в зал
Транзитных пассажиров.
Любой финал
Теперь – уже сатира.
Но жду мираж,
Закручивая локон
В седой коллаж,
На тёмных стёклах окон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685952
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
***
[b]Улянці Задарма та Богданочці, чудовим жінкам, матерям, дружинам і прекрасним поетесам.[/b]
***
Дві зірочки, дві мрії, дві ріки
Одна руда, як вугіль чорна інша
Як дві Франківська Бистриці-ріки
Хвилюються, даруючи нам вірші
[b]Улянці Задарма[/b]
***
Підвладні їй і равлики, й дракони,
Казки, вірші ліричні - все від Бога.
Віват, Надюшо! Дайте їй корону!
Святкуй, Принцесо, першу перемогу!
***
[b]ЛІНІ ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона одна така. Ніяких збігів!
В її віршіх - кохання владний сміх.
Ще заспіва колись старий Чернігів
Нові пісні зі слів твоїх.
***
[b]ПРО ЕЛЮ (Дорофеевську)[/b]
В нашу подорож незбагнену
Доля щедро дала Єлену,
Що приїхала швидкоплинно,
Щебетала нам безупинно,
Обіймала, вкривала леготом,
Оберегом була і реготом,
Наша Ліра та наша Муза,
Наше сонечко, шар із лузи,
Щебетушка та веселушка!
Ти – найкраща моя подружка!
***
[b]МАР’ЯНЦІ ТИСЯК[/b]
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Навіщо нам чужі та інші?
Як чисті води рік гірських
Із вуст її стікають вірші
А в них – кохання кожен штрих.
***
[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла усмІшка. Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки. Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива, чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива, хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
[b]Тетяні Лавинюковій[/b]
***
Аж домашнім теплом повіяло,
Здобним тістом від пирогів,
Щедрих рук розкидала віяло,
Не шкодуючи теплих слів.
З містом мрії усіх знайомила,
Годувала та берегла.
Освітила дорогу променем,
Серця часточку віддала.
***
Від усіх подружок-гостей Івано-Франківська тобі, Таню, велика дяка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Чи справді було, чи примарилось в сні,
В колисці кохання розгойдував вечір
Весну у саду твої очі ясні
І листя гаряче торкало нам плечі.
Минули ті весни та виросли сни,
Що ти в моїм серці посіяла рясно.
Тепер, щоб кохана в той сад нам піти,
Повинен тебе я у іншого вкрасти.
Не сторож тобі він, бо хто встереже?
Одвічної зваби флюїди незримі.
Та меч пересУду занесено вже
І голови наші готовий знести він
Знаходим ще люба ми сили в собі,
Щоб розум кохання снагу переважив
Щоб спокій сімейний і честь зберегти,
Для того ж і дано нам голови наші...
Коли ж білим цвітом сади зацвітуть
Укриють траву білим снігом неначе,
Впадуть, наші голови мила, впадуть
В жагучій нестямі у сніг той гарячий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405534
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 26.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
(вечірнє…)
А через вулицю – вікно без штор і в світлі.
Там силует її!.. і погляд заповітний!..
Та тридцять три твоїх – як мур моїм бажанням…
О пристрасть плоті, чари снів, – жага кохання! –
…
Неперевершені соски,
Дві виноградинки, перлинки –
Там робить язичок зупинку…
А груди – мрії дві краплинки,
Снаги життя смачні ростки!
І вглиб умбілікус** манить,
В незвідане твоє начало… –
Люблю, цілую, тішусь! – Мало!..
… Ще й лона смак ми не пізнали,
А щастя дозріває мить!..
…
Хочеться, щоби любов не спливла, як ріки
Води весняні назавжди – в моря-океани,
Щоб нам з тобою хотілось і ввечері, й рано
Цього єднання! Щоб світ весь завмер від сопрано
Твого оргазму!.. – Ой, мрійнику, глянь на роки!
…
Як же чудово, як солодко серцю намріялось!
Гей, ви роки-вибрики, і куди ж ви завіялись?!.
----
* фріссон – «шкірний» оргазм, або «оргазм на відстані»
** латинь: умбілікус – пупок, чудо природи і заповітна місцинка
очам чоловічим на тілі жіночому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685621
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Порожнеча всмоктала мій норов,
Тихо гине тепло у душі.
Хоч лишились цікавість і подив,
Та хвороба лежить на плечі.
Терпеливо чекаю фіналу,
Коли скажуть, що я вкотре згас.
Або буде могила недбала,
Або фенікс злетить - прийде час.
Дім свій згадую - близько до болю...
Осінь світить побляклим вогнем,
Та хіба я прийшов, немов воїн,
Щоб піти від глибоких проблем?
Наче не знаю...
Не знаю...
Не зна...
Не зн...
Не з...
Не...
Н.
...
Отаке.
Перерізана лінія знову
Заявила про кості на мить.
А мені вкотре відняло мову...
Тож чи знову мій фенікс злетить?
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685900
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016
Дело к осени. Мы
Через это проходим однажды.
В мир, теряющий смысл,
Отплывает кораблик бумажный.
Я у кромки воды-
Пассажир на корабль безбилетный.
Дождь смывает следы
Этой связи, возможно, последней.
Опускается лист,
Обреченно кружась над водою...
Вот и все. Разошлись.
Мы не встретимся больше с тобою.
Будет медленно век
Перемалывать, чем дорожили,
И опустится стек
На былое, что прежде сложили,
Словно домик из карт,
Лишь колода была шулерская...
Пусть любовный азарт,
Словно карта в воде, уплывает
Тайной вязью дорог,
Не отмеченных картою этой...
...И упавший листок
Уплывает корабликом в Лету.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116082400882
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685649
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 25.08.2016
(вечірнє…)
А через вулицю – вікно без штор і в світлі.
Там силует її!.. і погляд заповітний!..
Та тридцять три твоїх – як мур моїм бажанням…
О пристрасть плоті, чари снів, – жага кохання! –
…
Неперевершені соски,
Дві виноградинки, перлинки –
Там робить язичок зупинку…
А груди – мрії дві краплинки,
Снаги життя смачні ростки!
І вглиб умбілікус** манить,
В незвідане твоє начало… –
Люблю, цілую, тішусь! – Мало!..
… Ще й лона смак ми не пізнали,
А щастя дозріває мить!..
…
Хочеться, щоби любов не спливла, як ріки
Води весняні назавжди – в моря-океани,
Щоб нам з тобою хотілось і ввечері, й рано
Цього єднання! Щоб світ весь завмер від сопрано
Твого оргазму!.. – Ой, мрійнику, глянь на роки!
…
Як же чудово, як солодко серцю намріялось!
Гей, ви роки-вибрики, і куди ж ви завіялись?!.
----
* фріссон – «шкірний» оргазм, або «оргазм на відстані»
** латинь: умбілікус – пупок, чудо природи і заповітна місцинка
очам чоловічим на тілі жіночому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685621
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
Поетичний дует Сергій Завалко - Уляна Чернієнко
[i][color="#630b0b"]Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.
Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,
І бурхлива, як хвилі у морі.[/color]
[color="#a10d0d"]Ожива таємничий узвіз:
Творять диво столичні рембрандти.
Ти в очах мені сяйво приніс...
Я обрала тебе - змалювати.
На мольберті ховається світ,
Воскресає німе полотнище.
Незнайомий поете, привіт!
Це твій погляд печаль мою знищив.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685501
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Коментар на поезію http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684044
За такими, як я, не втікають, хіба що – в умовному способі,
Я ж не лайнер круїзний – бувалий в бувальцях фрегат.
Ні басейнів, ні спа, ні дикОвинних яств в золоченому посуді,
Тільки сіра сталюка і боцмана п’яного мат.
За такими, як я, не втікають, хіба що – по хвилях поезії,
За такими не топчуть доріг запорошений брук
Із такими – пекуче, немов від болючих уколів магнезії,
З ними серце нап’яте на тонко вібруючий лук.
За такими, як я не втікають… Край світу – це щось недоконане,
За такими, як я, не біжать, бо колюча стерня,
Із такими, як я, ставлять крапки, хоча, обійшлися б і комами.
Із такими - лиш безвість… Несаджене вчасно зернЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685089
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Не буду казати, що добре й погане для мене,
Не буду казати, що має недолік чи силу,
Не буду казати про світло чи навіть про темінь -
Несила.
Не буду казати, чи щось мені змінить раптовість,
Хоча вірогідність такого буває велика.
Не буду казати про сумніви тихі, без слова
Й без лика.
Не буду казати про вік, адже це - лише цифра.
Не буду казати про наше - на потім лишив нам.
Я лиш промовчу... Засвітився чийсь напис на титрах -
Вкраїна.
19.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685432
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2016
На раскрытых ладонях любви
Нашей нежности хрупкой уютно,
Словно не были зимние дни
И длинны, и морозны. Так трудно
Принималась нелепость обид
И разлук безрассудная смелость.
И почувствовать вдруг, как знобит
Неожиданных встреч неумелость.
Шёпот сбивчивых слов так нелеп!
Взгляды встретятся - что есть важнее?
И растает зимы долгой след -
Утру вечера быть мудренее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685366
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Ти просто будь!... Коли
постукають морози,
коли хрестом на сході
зійде вогню полин...
Ти просто будь, коли
у світ ввірвуться грози...
Хоча й не тут, не поруч,
хоча ти й не один...
Будь спогадом німим!
Будь сном, шаленством мрій
і покликом в майбутнє,
а, іноді, хоча би,
мені ти другом стань!
На півхвилини так...
Та віриш? Всюдисутнім!
Якийсь незмірний простір
живе в твоїх очах...
Поклич мене у твій Чумацький шлях!
Будь літом серед зим.
Жнивами - у посуху...
І полум"ям жоржин,
розквітлих серед хмар...
Хоч не моїм - чиїмсь
щоденним порятунком,
те "бути", як найвищий
у цьому світі дар!
Вже не розбитись!
...............В серці - Океан.
20.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684869
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Уходите,мои тревоги!..
Уносите - мою печаль!..
Позабудьте назад дороги!..
Мне ни капли не будет жаль...
Оминайте - мои пороги!..
Не стучитесь - в мою зиму!..
Мне не то обещали боги...
Не такую дарили судьбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685387
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Ти просто будь!... Коли
постукають морози,
коли хрестом на сході
зійде вогню полин...
Ти просто будь, коли
у світ ввірвуться грози...
Хоча й не тут, не поруч,
хоча ти й не один...
Будь спогадом німим!
Будь сном, шаленством мрій
і покликом в майбутнє,
а, іноді, хоча би,
мені ти другом стань!
На півхвилини так...
Та віриш? Всюдисутнім!
Якийсь незмірний простір
живе в твоїх очах...
Поклич мене у твій Чумацький шлях!
Будь літом серед зим.
Жнивами - у посуху...
І полум"ям жоржин,
розквітлих серед хмар...
Хоч не моїм - чиїмсь
щоденним порятунком,
те "бути", як найвищий
у цьому світі дар!
Вже не розбитись!
...............В серці - Океан.
20.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684869
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 22.08.2016
[i]Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
Я в твоєму серці перша? друга?
Скільки місця виділив? Гірчить.
Що за сфантазовані гареми?
Болем інкрустована любов...
А казав: "Ми разом". Разом? Де ми?
Ох... з яких ілюзій ти зійшов?!
Скільки у мені горіло світла!
Скільки у мені палало свіч!
Серпень сіє сумніви... Гонитва -
день у ніч спливає... день у ніч.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 22.08.2016
[quote]…..коли серце сумнівається, біль дасть відповідь….[/quote]
Боляче?
Значить живий!
Значить, не все ще ти втратив.
Тяжко?
Сильніше терпи.
Ти не з тих, що зможе здатись.
Страшно? Тебе обніму.
Боятись людей лише треба.
Знаєш, те, що на душі -
Краще лишити для неба.
Холодно? Згадай про тепло,
Яке я знайшла в твому серці.
Самотність – це тільки єство,
І сонце – це тільки шмат жертви.
Боляче?
Значить живий!
Значить, за що є боротись.
І не шукай мілини
Кожної темної ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684706
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Парадигма істо-
Рії. Замкнене коло.
Роздивися навкруг
І відчуєш спроквола,
Як зманіжені рим-
Ляни час рахували,
В безнадію заглиб-
Лені смерті чекали,
Як в ОСТАННІ ЧАСИ
Ллєтьсь пійло фужерів...
-Пий до, дна, сучий син,
До життя ненажера!..
Цих часів оксами-
Това м "якість Нірвани...
-Хай одвічності ми-
Ті насняться коханим!..
А спитати себе
(Хоч спитати непросто)-
Як ламали хребет
Долі у "дев"яностих",
І останніх часів
Відлік розпочинали,
Наче смерті засів...
А вони... Не настали...
А тепер (що тепер?)-
Вже нема територій,
Ніби й ворог припер,
Чара, сповнена горя,
Ще й не вірить ніхто
У кінцеву мету...
Парадигма істо-
Рії каже- Я ТУТ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081800912
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684404
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Ви нас не стрінете живими із війни,
То поіменно в мемуарах хоч згадайте,
Щоб не приходили щоночі вам у сни,
Як непотрібні, невідомі людям зайди.
Гібридна доля карту вибрала за нас,
Ми гідно честь і Батьківщину захищали,
І патріотами лишались повсякчас,
Хоч бруду поруч зустрічалося чимало.
Усіх згадайте – без медалей, орденів –
Не нагороди нас вели тоді до бою.
Ми там загинули, та кожен з нас хотів,
Щоб Україна не поникла головою!
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684181
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Здесь жизни лёгкие, как вата,
И души ничего не стоят,
Они, увы, давно в отстое,
С душою жить, увы, чревато.
С душою здесь носится глупо,
С рублём уютнее, чем с нею.
За рубль купишь сто копеек,
За душу ничего не купишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684060
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Сьогодні тихо падала печаль
Замість дощу, що я його любила.
Накинула на плечі диво-шаль,
І крапельками смутку зворожила.
Сьогодні був звичайний собі день.
В повітрі мрії із думками вили.
А вітер до величеньких кишень
Засунув хмари, що думки зловили.
Сьогодні був звичайний вечір. Пив
На небі місяць чарку за розлуку.
Я розлюбила. Хто ж мене любив?!
Один Господь давав мені лиш руку.
Розлюблюють в одненьку таку мить.
За що? Чому? І відповідь вже вмерла.
Душа зпустіла. Ниє... Не болить.
І пам'ять до краплиночки все стерла.
Я думала, що боляче. Та ні.
Напевно, старість вкралася у душу.
Байдужість роздаровує мені
Дарунки, що приймати вкотре мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683914
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Ніде мені не буде добре так
Як у своєму домі, я це знаю.
Нехай в нім килимів персидських брак,
Та затишку там завжди вистачає.
І де б я не бувала у світах,
Додому швидше повернутись хочу,
Відчути над собою рідний дах
І глянути на те, що тішить очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683943
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Сьогодні тихо падала печаль
Замість дощу, що я його любила.
Накинула на плечі диво-шаль,
І крапельками смутку зворожила.
Сьогодні був звичайний собі день.
В повітрі мрії із думками вили.
А вітер до величеньких кишень
Засунув хмари, що думки зловили.
Сьогодні був звичайний вечір. Пив
На небі місяць чарку за розлуку.
Я розлюбила. Хто ж мене любив?!
Один Господь давав мені лиш руку.
Розлюблюють в одненьку таку мить.
За що? Чому? І відповідь вже вмерла.
Душа зпустіла. Ниє... Не болить.
І пам'ять до краплиночки все стерла.
Я думала, що боляче. Та ні.
Напевно, старість вкралася у душу.
Байдужість роздаровує мені
Дарунки, що приймати вкотре мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683914
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
На подслушанной боли созреет рассвет
с нашим «всё» – свежепролитой кровью…
между выжатым «да» и пригубленным «нет»
сядет молча у нас в изголовье.
И Господь переплачет на грани эпох,
посылая историю к чёрту
с нашим «всё», отходившим немало дорог,
изначально не первого сорта.
И не верят, не бдят, не боятся, не ждут –
кто в утробе грядущего завтра.
Храм – свободен от веры и податью крут…
наше «всё» – отзвонившая правда,
осушившая небо до самого дна.
Суетливо поставлены свечи
над не много что значащим словом «страна»…
над сомнительным временем «вечер»…
Неподъёмная гордость пылится в ногах
переруганных лет и мгновений.
…наше «всё» – на счастливых чужих берегах...
ничего своего…
даже тени…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683560
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Чи то день, чи то ніч. Чи то вічність, чи ранок.
Палить місяць старий у століттях дрова.
І заплющує віченьки. Впав десь на ґанок.
І до купи зібрав всі найкращі слова.
Будував з них будиночок, вірші, романи.
Ось знайшовся письменник, що жив ще до нас.
Я купила йому шоколад, марципани,
Щоб спитати, чи бачив він в дзеркалі час.
Що вдягає той час, чи кудись запізнився.
Чи він плакав колись, чи журивсь, жалкував.
Тільки місяць не знав. Час зі мною молився.
І у ліжку до ранку століття проспав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683928
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Не міг пройти мимо отієї пшениці,
й злетіло слово... Тайм-аут
в тайм-ауті...
Мовчу, аки
риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]
[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже зібрали хліба́…
І бобові уже на підході..
Родить літо душі і землі
неземну благодать!
В небі жайвір ще пісню
про щастя заводить,
і рясніє його неготова
до скімлення рать…
Тривкість духу
бадьорості нашій
і травам не шкодить –
вона тон всій землі
українській і нам задає,
А на Сході, в Криму –
очманілий
від п’янства
заброда
смітним травам у наших
засівах хвалу воздає!
Вже зібрали хліба…
І бобові уже на підході...
Вже в засіки течуть
благодатні, як сон, врожаї…
А засіємо –
нові хліба
нам сторицею
вродять,
тільки б вивести з поля
набридлі, як ґедзь, кураї![/color] [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]
Примітка: світлина не і з інтернету))).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
...Сонце з кров"ю встає,
Очі ранком гірчить...
Ще волосся твоє
На моєму плечі...
Згідно змісту речей,
Десь кривавить Донбас...
Знов безсоння ночей
Пролилося на нас.
Матері малюків
Сни нічні стережуть...
Може, з ложа в віки
Нас сумні рознесуть
На одвічно-воєн-
Ні фронти поїзди
Рятувати своє.
Час іти. Назавжди.
Безнадійно- надій-
Ні пісні солов"їв...
Притискайся в обій-
Ми міцніше мої,
Бо сприяє похміль-
Не кохання журбі.
Ми сприймаємо біль
Розставання в собі.
Час ще маєм. Жадан-
Ня без тями... Гаразд?..
і зіллємось востан-
Нє тілами ще раз...
...Сонце з кров”ю встає...
Ранок очі пече...
Тіло дотиком б”є,
Наче трасери черг...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081505390
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683839
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Питаєш,- хто я?... Як тут забрела...
Де взяла сили, щоб вдихнути волю?...
Я твоє небо! Знаєш - не біда,
що досі ще не зналися з тобою.
Дивуєшся... Вже звик до самоти,
давно закинув латані вітрила.
Навіщо голос той із німоти?...
Бо осінь це. Душа-ромен безсила.
Дивуєшся. Помовч та не питай!
Вдихай мене, осIнню, на всі груди!
Я волі світ. Ромену небокрай.
Надії дотик, щедро даний людям!
12.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683374
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016
"Я просто вже давно живу сама -
Так починала тітка оповідку -
В житті моєму холодить зима,
А я і досі пам"ятаю квітку,
Яку мені Він дарував тоді
І ми її пускали по воді...
Де замовкали звуки і пісні,
Всю душу заливав гарячий трунок.
Я думала, що снилося мені
Чи марилося так... Його цілунок
Найперший, найсолодший, неземний,
То доля вже єднала мене з Ним...
Все пам"ятаю, хоч літа - кудись,
Мов час загнав їх прутом за причілок,
Туди, де сповна щастя і біди,
Останні лиш скраєчку ось присіли,
Щоб я згадать устигла й зберегла,
Ту стежку, що до нього пролягла..."
...Дивлюся я на жінку, на красу
І боляче, бо так вона змінилась...
І хочеться сказати: принесу
Вам сонця у долонях... Не зуміла...
Усмішка їй розгладжує лице,
Коли, бува, пригадує про це...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ясніє все, світлішає навколо -
Не треба їй ні золота, ні срібла -
І хоч яким широким буде поле,
Якби могла, вона б до Нього бігла...
І очі тепло світяться бурштином,
Немов Його побачила за тином...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683411
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Лебідкою кружляю я по колу.
Мій танець лиш для тебе, любий. Соло.
Пливу неспішно, наче по леваді,
Чи по озерній танцювальній гладі.
Тріпочуть руки, серце, а постава –
Стрункої і погордливої пави,
І рухи всі – відточені, граційні.
Ще мить, і я злечу - в твої обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683628
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Мені наснилась вчора та
З якою не пізнав кохання
Його сльозинна чистота
Залишилась у непізнанні.
Мені наснилась вчора ти
Такая ніжна і бажана
Завжди хотів таку знайти
Та Богом ти була не дана.
Я поринав у забуття
З тоєю що була незнана
То є кохання, це – життя
А інше все, то є омана.
Я смакував той щем п”янкий
Який так важко пояснити
На ранок він вже став гіркий
Т а я й його боявсь розлити.
Та ніч пройшла і сон минув
Злетів з повік яскравим птахом
Побудь, не йди немов не чув
Летів собі вже іншим шляхом.
Ну що ж,
бувай, приходь до мене знов
У мої сни і сподівання
Скоріш неси свою любов
Я вже вмираю від чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656679
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 14.08.2016
Я вечір нишком украду,
вогні поцуплю по одному,
щоб сплутав шлях свій ти додому
і заблукав в мені незнаній...
Коханій...
Може, цілунком зваблю щиру душу,
а очі зачарую зіллям,
і зранку знов буде похмілля,-
у мене хмелю - повні роки...
Сріблися плесом, вічне небо!
Тобі я зорі повертаю...
Знаю!
Любов могутніша за відьму.
13.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
[b]Лезо Оккама - найкращий засііб для загострення почуття справедливості.
Мріючи стати пам"ятником, не приручай дарма голубів - для них усі пам"ятники на один присід.
Чим менше в нашому житті місця для романтики, тим менше в тому житті місця нам самим.
Висновки, що послід - лише добриво для наступних думок.
ЗМІ, як хижий звір, потребують міцного паркану в мізках споживачів.
Вдало підібрана губна помада завжди прикрасить жінку, та легко може згубити чоловіка.
Безнадійна людина, яка промовчить тоді, коли потрібно говорити, ще безнадійніша, коли говорить тоді, коли потрібно мовчати.
Мертводухі не варті навіть інвентаризації.
Якщо Іван киває на Петра, а Петро киває на Івана, то Миколі потрібно махнути рукою на них обох.
Істина не в героях, не у винних, навіть не у вині, вона завжди посередині.
[/b]
Джерело натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620514
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683595
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Світ кругом збожеволів: жадоба,
насилля і страх.
Та зіниці розширені в паніці -
це ж безкінеччя:
Були владність, і рабство, і віри
зотлілої крах.
Були гордість і ницість, і слава, і
мертве безчестя.
В нічній темряві зорі згасали
німим одкровенням.
Ми не бачили. Сліпо кидались
у вир забуття.
Час висів над усім, споглядаючи
дивне смирення,
Коли відчай натхнення черпав
з чергового кінця.
Ніч безлико і тихо ступила
уже над містами,
В снах даруючи спокою мить,
хвильку тиші й добра.
Спіть собі, маргінали. Спіть мирно, спіть...
Бог вже із вами!
...Пульсом гаряче чорна землі
ота рана жива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683545
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
Все схоже так на тебе, що аж важко…
Ходити поруч цих твоїх людей,
Затерпла у чеканні моя сповідь
І сонце стало трепетно-скупим.
Все схоже так на тебе, аж до болі…
Ковтаю всі думки і почуття,
Завмерло серце, стукає поволі
І розум божеволіє дарма.
Все схоже так на тебе... Все знайоме…
Ось ті слова, які казав мені
Їх хтось чужий поніс чужій її,
А я все згадую наші теплі розмови.
Все схоже так на тебе…
Все - ще ранить…
Прикриті очі зводжу в небеса,
Голос захриплий майже у благанні
Попросить мить минулого тепла,
Зірветься вкотре зранена душа,
Щоб написати, як без тебе не жила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683540
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Стою один у зеркала слепого.
Что совершилось, повторится снова?..
Внезапной встречи купленность билета...
Ведь это было... Я запомнил это...
...Я увидал лицо в зеркальной раме,
И свет струился песней в Божьем храме...
Ты, подойдя, рукою дотянулась
Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,
Лица к стеклу прижатого, как лика...
Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
Как птица, утомленная полетом,
Предостеречь пытаясь от чего-то...
...Но грань миров очерчена не нами,
Хоть с Навью Явь гуляет временами,
За руки парой взявшись, словно дети...
Как холодно... Как холодно на свете...
Спустился сокол, грешен, нераскаян,
Со скользких стекол в бездну увлекая,
И наш аншлюсс неведомая сила
В свои миры обратно разводила.
И мы расстались в ожиданьи встречи...
Реальный мир накинул я на плечи,
Обогреваясь бытом, бытом, бытом
В миру, где идеалы все разбиты.
Мы разошлись. И новой встречи ждали...
И нервы рвали... Как же мы устали...
Иду в отрыв... Меня не упрекните....
...А кто-то жив? Вы у живых спросите.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081400969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Пришла пора раскланяться - Прощайте!
Не буду тратить длинных пышных фраз,
Вы обо мне недолго вспоминайте,
Ведь я не вспомню более о Вас.
Я охладел к Вам сердцем и душою,
Не будет пылких встреч и алых роз,
Не стоит прыгать в омут с головою:
На улице - зима, в душе - мороз.
Опять на Вы Вас снова называю -
Вы очень скоро стали мне чужой,
А помните? Рукою дверь толкаю,
За дверью Вы - и всё вверх головой.
Мы долго на кровати кувыркались,
Мы раскалялись вместе докрасна,
Вы с вечера особо распалялись,
И снова ночью было не до сна.
Как кошка Вы царапались, бывало,
Всё к горлу подобраться норовя,
Затишье днём, но Вам мучений мало,
И с новой страстью снова Вы моя.
Всё в прошлом - Вы и мягкая перина,
Медовый сладкий чай, в постель еда.
Прощайте же навек, моя ангина,
И не встречайтесь больше никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683362
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
-На сьогодні ти мій лиш, Поете! - Моя дорога,
найнестримніший сумнів од шалу такого розтане!
Потонула душа у розпечено-ніжних очах...
-Я горю у тобі! -Я тобою палаю нестримно!
Шлю свій спротив безглуздий подалі... подалі! Ах... ах!
Ми собою наш світ - нашу постіль приручену - вимнем.
Танго пальців по тілу... Вивчаєш губами мій смак...
Вперто котиться лава бажання все нижче і нижче.
Розчинюся до краю, до каплі проллюся. О так!
Це не я вже. Не я! А навіки твоє попелище!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683297
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016
Подалі від суєт і від тривог
За невеличким cтоликом в кав'ярні
Вони сиділи, усамітнившись удвох,
Такі щасливі і такі прегарні.
Теплом сердець запалена свіча.
Її долоні у його долонях...
І море ніжності в закоханих очах,
І безмір відданості у очах бездонних...
Залишилось незайманим глясе.
В їх душах музика народжувалась й вірші...
Вони один для одного - усе.
І навіть більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683118
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Ви спите... А в нічному небі
Вальс танцюють метеорити.
У бажаннях була потреба...
Ніч... Вовки уві сні вже ситі.
Зорепад, вишиває морок,
Золоті проклада узори.
Вмить зникають сліди від голок...
Щось, напевно, у мене з зором.
______________________________________
Спите вы... А ночное небо
Рассекают метеориты.
Кто-то зрелищ хотел иль хлеба...
Ночь... Желания позабыты.
Звездопад, будто летний дождик,
Золотые по небу струи...
Жаль, что я никакой художник,
Это чудо не нарисую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585455
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 11.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Чувствуешь этот неспешно волнительный шаг?
(Нет, желтизне полнозвучного листья – не время)
Каждая капля движения – холод и страх -
Это всегда первый миг наступления зверя.
Чувствуешь этот решительно бьющий поток
Что оставляет огнём и железом порезы? -
Над головой равнодушие дымной завесы -
Это восходит отчаянья первый цветок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682748
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
[img]http://dachadecor.ru/images/3er5t6y789o0o9i87654r.jpg[/img]
Відлітають у вирій останні серпневі зірки.
На пергаменті неба жовтіють кленові підпалини.
Залишилось півмилі до осені. Просто терпи,
Вибирай із багаття картоплі корисні копалини.
Все уже відбулось. Все відбудеться знову колись.
В павутинні думок обірвалася ниточка крапкою.
Тепла ніжність долонь. Так приємно лежать горілиць,
Наслухаючи музику, зіграну коника лапками.
Випростовує тінями спину спрацьований сад.
Важко гупають яблука, пахнучи сонячним променем.
Все давно відбулось – сто мільйонів життів назад,
Залишивши антонівки райської кислу оскомину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682372
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016
[b]
Чом твої
Ясні очі
Так до смутку
Охочі?
Чому ти погляд
Відводиш
Щоранку
Щоночі?
За яким небокраєм
Думками
Літаєш?
Чим стривожена?
Серце чим
Краєш?
Не скажеш
Не скажеш
Не скажеш...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682254
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Обольстителю, конечно,
Далеко уже за "-сят"...
Так и прожил бы безгрешным -
Бесы из ребра гласят:
"Не печалься, что "за сорок"
И забудь, что было "-дцать" -
Вот увидишь, очень скоро
Будешь... просто созерцать...
Но, поскольку, гороскопом
Ты, по жизни, обречён
Своим взглядом-автостопом
Обжигать сердца, пижон,
Приготовься, (постарайся!)
Так держать и не вилять...
Не филонь, не обольщайся,
А... придётся... щеголять...
Коль удерживаешь планку,
Быть по-твоему - давай,
Ночью, днём и спозаранку,
Обольститель, зажигай!!!"
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681983
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Я вдома. Та домом це зараз можливо назвати?
Учора опівночі зникли всі - дехто лишився,
І кожен вважав, що фортецю із рідної хати
Збудує. В'язниця...
В'язниця натомість для тих, хто хотів виживати,
Хоч навіть не думав, що трапиться дещо подібне.
Обприскане тіло ураном із волею - атом
Зробив з мене діда,
Хоч я молодий і ще можу ганятись за світом,
Який відкриває щодня щось нове, невідоме.
Та сталося так. Тепер ми не побачимо світло...
Чи вб'є мене втома?
В житті було мало далеких, тривожних мандрівок,
Бо рідний асфальт колихав чорну й стомлену душу,
А кожна цеглина містила історію, діло,
Що добити мушу...
Здавалось, що небо, поблякле і трохи блювотне,
Щораз привертало увагу, дощило кислотним,
Дорогу нову відкривало в безмежжя, польоти.
А поки робота...
Обмежені постріли, темні сліди, пси надворі -
Картини, що стали зображенням наших реалій.
А також руїни елітних веж, що линуть вгору,
До чаші, Граалю...
Колись там торкались до нього не раз і не двічі,
Кидаючи напризволяще подібних на мене.
Тепер нема люду. І ранок нас більше не кличе,
І вечір - зелений.
Тепер ми відчули, як легко Чорнобилем стати,
Але чи вартує таких жертв війна? Ні. Ніколи!
Залишити пустку і пертись подалі, на страту
Лишивши нас, голих...
Тепер світанкова роса роз'їдає рослини,
Вода помутніла від хімії в тихім потоці...
Та плем'я плекає надію, що ми колись стрінем
На пагорбі Сонце...
02 - 04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681718
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Мы, как тоненькие нити
Среди бешеных зверей -
Аналитики событий
Заколоченных дверей...
Безрассудству отдаёмся
И, срывая тормоза,
Истерически смеёмся -
Это проще, чем сказать...
Перекручиваем числа
Всех событий и потерь
И упорно, с миной кислой
Вновь ломаем... ту же дверь...
Под заказ - любые сказки!
Впопыхах и наугад,
Быстро смешивая краски,
Нарисуем всем подряд...
Перечитывая строчки,
Как обычно, не нашла,
Где поставить жирно точку,
Где замылить добела...
Тише, тише... Не шумите -
На текущем вираже
Хронологию событий
Не сломаете уже...
Пролетит и вдаль умчится,
Пыль вбивая в тишину,
Та шальная колесница,
На которой не уснуть...
А хотелось бы... Хотелось...
Да... А кто же не хотел...
Всем, конечно, надоело,
Но, увы... Кто не успел..., ... ...!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681595
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Дерева, ще літньозелені,
Розміреність сонячну п"ють,
І наче актори зі сцени
Вдивляються в душу твою,
Бо драми осінньої відчай
Прем"єри наблизився час,
І сум заглядає у вічі,
І дивиться темрява в нас,
Неначе одвічності міра,
Що часу чекає свого...
А ти у майбутнє не віриш...
У те, що не буде його.
А ти відступати не хочеш
З безглуздо- життєвих боїв,
Та Морок вже дивиться в очі,
В засмучені очі твої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116080301012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681577
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Обесцвечивая ночь в серый,
разрывая горизонт слепо,
распускается цветком веры
васильковое моё небо.
Утро жёлтым пузырём вздулось
на грустящую в душе радость:
убежавшую давно юность,
задержавшую мою старость.
Уронили небеса в Лету
холостые от весны гильзы…
на сто–разовый конец света…
в необжитые мои избы…
Хорошо, хоть высоко где–то
кто–то вышил для судьбы гладью
сороковое моё лето –
перешитое моё платье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681482
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Грайливе сонце крізь фіранку
Подасть сигнал:"Початок ранку!"
Яскравий промінь - дня уламок
Зруйнує наш сонливий замок...
Ти посміхнешся, замуркочеш:
"Що на сніданок, люба, хочеш?"
Я усміхнуся пустотливо:
"Тебе, моє кохане диво!
Хочу із лоскоту узвару
Його скуштуєм вдвох(на пару)
Із поцілунків - міцну каву
З пестливих слів - легеньку страву
Прошу, із ласки бутербродик
Цього бажає мій животик...
І ніжності налий у чашку
Зготуй із шалу пишну кашку
З спокуси попрошу цукати
Мене не пробуй ошукати!
А ще млинці! - із насолоди
Краплинку зваби (для пригоди)
Бажаю всього і багато!
Тому давай - готуй завзято!
Тебе я хочу смакувати
Тобою голод втамувати!"
Ти прошепочеш: "Ненажера!"
Я засоромлюсь: "Що?...проблема?"
Ти приголубиш, залоскочеш:
"Тобі кохана, все що хочеш!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681154
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Віктору Гетьманову
Іще одна історія життя
закінчилась, як в спеку літня злива,
возносилась загравою душа,
була, як й на землі, добром щаслива...
Життя - не гра! Тут мотузок нема...
Не смика їх глухий маніпулятор.
Життя - це старт, заслуга чи вина,
подій невипадкових біль чи свято...
Життя - то найвеличніший наш бій,
єдиний шанс здобути перемогу.
Віват душа! Цей шлях навік вже твій...
Мій Віктор - Victory! За нас вклонися Богу!
29.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680826
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки ховаються - гриби...
І - діти...)
А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! - Карамельки... М'ятні... Дві...
З малоі поцукрованоі жменьки...
Гай-гай,Князівно... Плакати - дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить - Зима...)
ті карамельки принесуть на таці
Веселому рудому Королю
і Королеві - на бучнім весіллі!
І буде карамельковим "Люблю..."
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясну осінню синю днину
Де ми з тобою,Серце, - на гостину!
А поки Сонце - Літа Генерал-
заплакане твоє цілує личко,
Гайда зі мною! - міряти - на бал! -
Зозулині - твій розмір) - черевички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680663
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 28.07.2016
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
Дважды не спрашивай зеркала гладь
Черную книгу и мёртвые листья,
Молча судьбы завивается прядь,
Как тишина сладкозвучная, лисья.
На перепутье святилища блеск
Боли вуаль разорвёт на лоскутья
В темное время затишья небес
Юности острым серпом Новолунья.
Сбросишь одежды земного венца -
Липкую пыль, что дарила темница…
И когда пламя коснётся лица
В царстве своём помяни меня, жрица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680501
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Не дивуйтесь розміру й римі,
Що, мов вівці в кошарі, стрибають.
В творі є щось таке… Незриме…
Те, що інші навряд чи мають…)
-А що Ви знаєте про природу пристрасті???
***
-Пристрасть, то щось хімічне,
Білково-кислотні реакції,
Якесь нетривке і невічне,
Молекул крихкі комбінації.
Чому Ви мене питаєте,
Мов подругу чи знайому?
-Подумала, може знаєте
Чи Вам щось про це відомо?
І чим же вас так образила,
Позлила, роздратувала?
Такими… Невинними фразами?
Взяла собі й запитала…
-Та… Дівчинка, раптом, хлопчика
Бере і таке запитує…
Я мав репутацію гопника,
Вправлявся з бейсбольною битою…
-Мені це вважати погрозою?
-Та ні… Я – такий, поганий.
-Ви гарно пишете прозою.
-А я геть увесь у шрамах.
-А в мене красиві коліна…
-… І ніс, із одного удару.
-Я вчилася на «відмінно».
-Я пиво жлуктав на «парах».
-Щаслива, метка, прагматична
І люба для всіх, апріорі.
-Психований, непрактичний,
Нахаба, «ходяче горе»…
-Агресія, мат, пиятика –
Нелюбі, бридкі, неприйнятні…
-Я пив, матюкався і пики
Лупив і по буднях й по святах…
Давайте на «ти»?
– Навіщо???
На «Ви» філігранно й мило.
-Тому, що на «ти» зручніше,
А «Викати» вже несила.
-То, що ж, якщо просиш – будем.
-А, може, скажеш, як звати?
-Ну ти й нахаба! О, люди!
-Назвала ж тебе якось мати?
-Гаразд, нехай буде…Горпинка!
-Горпинка? Я так і думав…
Ти носиш в горошок хустинку?
А справжнє? Не скажеш? Сумно…
-Скажу, чому б не сказати?
-А я тобі не повірю…
Чомусь захотілось ридати
І вити підстреленим звіром…
-Чому? Через що образа?
-Не можу назвати причину.
Давай, якось іншим разом,
За місяць чи… За годину?
-А знаєш… Хочу признатись
У тому, що ти – найкращий!
-Та годі! Досить знущатись,
Я ж гультіпака й ледащо…
-Люблю!- ще хотіла сказати…
-Лише як частину світу?
-Та ні… навіщо брехати?
Тебе одного!
-Як діти…
А я відкладав це «на потім».
-Та я все і так зрозуміла.
Ех ти, задирака і гопник!
Мовчати вже, якось, несила…
-Звалилось, як сніг серед літа…
-Зненацька…
-Раптово…
-Неждано…
-Звабливе…
-Крихке і тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679589
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ви приходите в ніч,
Коли темрява світ загортає
В темно-сірий сувій
Ненаписаних слів-одкровень.
Завмирає душа.
Не сполохати б зліт! Пробиває
Гострим променем плісень
Свідомості думка жива.
І нанизує ніч
Ті слова похапцем на сузір"я,
Губить в поспіху голос,
Спіткнувшись об місяця край.
Небо, що це? Кому
Допікало моє так зневір"я,
Що ураз оглушило
Й волочить у схований рай?!
Ані вміння, ні знань,
В напівсні лише інтуїтивно
Відчуття невагомо-
Пекуче діткнеться душі.
І тоді спотикання
Та сумнів стають не важливі,
Бо [i]ведете ви мною[/i],
Слова, до нової межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
- Здрастуйте,пане Лікарю. Так, я - тут...
Та, що сміялась у вічі і промовляла:
- Стріли у серці? ...надій кровоспинний джгут?
- Що Ви, отямтесь! У мене - чіткий маршрут.
Тими дурницями я вже "відхорувала"...
Виросла, вистигла, вийшла на рівний шлях:
а) ніжних амурчиків - кинувши на поталу;
б) квіти лишивши незірваними - в полях;
в) всіх соловейків неслуханими - в садах...
В мене - холодний меч і міцне забрало...
В мене - дракони, безодні, палітри, сни...
я НЕ ЧЕКАЛА ні зустрічі, ні - Весни.
...тільки все стало-
ся
і...
Мене - не стало.
- Знаєте, Лікарю, хворість приходить як?-
довго ЙОГО не чуєш і - все не так,
літо стає, наче осінь - терпке на смак,
сам із собою до бою ідеш уперто
...і...
Падають вежі, ламаються вщент мечі...
На голуБІВ обертаються всі сичі,
і відлітають - до Нього... бо уночі
раптом - до смерті- почути б...
нечутне
- Де ти?
...й звісно - безсоння,слова, лихоманка, пульс...
І колективна втрата рівня IQ - у муз...
...Різні мурахи
у МОЗКУ дають концерти.
З тими мурахами, Лікарю, геть біда -
в них там - мости Мірабо, рятівна вода,
плачуть на сцені Офелії і Джульєтти...
Цілодобово - аптеки, кіно, таксі...
І безупинно повторюють геть усі
ставши у храмах мурашкових
на коліна
Лихо!- неначе молитву- його ІМ'Я
те ,що забути я легко й давно повинна.
бо - не зі мною...
Не мій.
Не для мене...
І я - не я...
Слухав байдуже усміхнений ЛІКАР ЧАС.
вправно вистукував пальцями "Венский вальс"...
чухав борідку... мугикав під ніс ледь чутно...
( Знехотя серце моє на шматочки рвав
і молодому хорту під столом кидав.)
- ось,що Вам можу сказати я - Лікар Час -
Вашу хворобу лікують не ліки - ЧАС...
Щоб віднайти вам загублену Вас - для Вас
тричі на день по крупинці - у чай... У квас...
й - жодних віршів.
ну... Бувайте.
-Агов... Наступна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Мій Керубим! Я побачила твою людську душу і стало так безмірно радісно, що твоє серце вміє бути добрим та милосердним. Барвистий світ відкрила мені твоя незаселеність чужими думками. Твоя мовчазна мудрість була такою голосною, що мені забажалось дізнатись про тебе все. Просвітна самотність наповнює тебе смутком, який виринає в тобі неймовірними вчинками (ніжністю…теплом…турботою…). Швидко із особливою тобі інтонацією ти пишеш мені свої листи, а я читаючи прагну хоч на дюйм могти так само, як і ти відкриватись вивертаючи свою душу навиворіт…
Кажуть, що почуття – це нісенітниця в яку ми прагнемо вдихнути повітря, оживити, щоб прикрити свою нікчемність перед світом. В ім’я чогось там непізнаного іншими - творити, вбивати, любити. Як прекрасно читати твої листи і вірити в любов. По тихеньку стирати штампи, які були накладені в моїй душі до тебе. Любити і нічого більше.
До кінця, ще не знаючи, що чекає нас завтра. Ми клянемось у вірності та любові. Обіцянками даємо надію іншій, беззахисній уже перед нами душі. Віримо в те, що ще неосягнуте нами, не усвідомлюючи всю свою брехню, ми брешемо дивлячись прямо в очі…
Мій друже… Кожного разу читаючи твої листи я думаю: Чи це людина у вигляді ангела, чи ангел в подобі людини? І ця думка не покидає моє серце. Скажи, що гірше в цьому світі: Жити не розуміючи всю силу любові та доброти, яке може омите людську душу і подарувати спокій та щастя? Чи бути гордим та несміливим небажаючи пізнавати істини?
Рідний мій! Пиши мені… Бо це радість - пізнавати тебе. Бо це тепло, що ти даруєш таке неймовірно дбайливе... А я молитимусь, щоб щастя вміло жити тільки в тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679764
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Чи я кохаю ще тебе.
Чи я кохаю ще тебе?
Нащо питаєш? Сама знаєш…
Ти як хмаринка із небес
То є тут поряд, то зникаєш.
Немов той явір за селом,
Стою один, під вітром гнуся.
Думки за вітряним крилом
Услід тобі мов рій женуться,
Та й що із того!.. Я діждусь
Привіту сонячного з неба...
А ти, - лети! Забудь! Забудь,
Що я десь є, що десь без тебе
Марную у зажурі дні
Та між хмаринок визираю:
Чи знов не знайдуться мені
Ключі від втраченого раю.
Чи я кохаю ще тебе?
Спитай посивілу тополю,
Бо і вона зі мною жде,
З далеких мандрів свою долю.
23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679619
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Не торопи меня.Подумать дай.
Что ждёт меня с тобою? Ад иль рай?
Твои слова заманчиво звучат.
Я выбираю рай.Зачем мне ад?
Смотрю в твои глаза.Они больны.
В них всё.В них нет одной твоей любви.
Водоворот желаний,грусть и злость.
О чём мечтал ты в жизни не сбылось.
Ты выдумал меня.Обман иль бред?
Зачем тебе искать пропавший след?
Ведь заросла давно тропинка та,
которая вела к тебе меня.
Мы разные с тобой.Огонь-ты.Я-вода.
В дни поздней осени милее тишина.
Но ты развёл костёр.Один в ночи.
А ветер шепчет мне-дождинками туши.
Весну уже с тобой нам не вернуть.
Лишь листья жёлтые и одинок наш путь.
Там вдалеке уже не блеск грозы.
Сияние седой зимы-судьбы.
Ты выдумал меня.А я тебя.
Слезинки-льдинки в сердце января.
Цветы мороз рисует на стекле.
Ты не звони.Не приходи ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679519
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Наближалась нічка...
Шепотіли трави...
В пелену горнулись росяних перлин...
Колискова лилась дзюркотом струмочка,
Тихим плесом річки,лоскотом пір"їн...
І вклонявся сонях - з пагорба-горбочка,
Прислухались верби і дуби - з низин...
Мережила словом мама для синочка...
Із душі своєї,із її вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
Під ногами хруснула гілочка
Із минулого, бо крихка...
А я травами м"якобокими,
Що зарошують досхочу
Вже із ранами неглибокими,
Мов периною, покочусь...
Все забулося, бо минулося,
Розлетілося - не зловить...
А сьогоднішнє пригорнулося
І цілує солодку мить...
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679268
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
[i][b][color="#e81212"]Вже вкотре я беру собі тайм-аут…
Та цей раз, знаю, зовсім не будь-як!
Чи витримаю той в КП локаут?..
Здружився з вами, милі, позаяк.
Але сурма́ до інших справ вже кличе –
Вже доля їм окреслила той строк,
Що відступати козаку не личить –
Оплачено зумовлений оброк!
У мене аж дві славні батьківщини.
Одній із них вже майже відслужив,
Та є ще та – мала, сільська, родинна,
Котрій в житті немало завинив…
Пора прийшла сказати своє слово
Про рідний край і знакових людей.
Душа ж моя ридає калиново –
Нездійснена одна з моїх ідей.
І ось пишу, клепаю, тру – лелію.
А треба буде – знов перепишу...
Ні дня, ні ночі їй я не жалію,
Та домислами інколи грішу...
Про виконання буду звітувати
Пред вами, друзі, через певний час.
…Жде рідний край, своя родинна хата…
Й заправлений любов’ю тарантас![/color][/b]
21.07.2016
На світлині родинна хата; на передньому плані –
син (ліворуч) з друзями (фото автора).
[/i][b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679328
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Своєї долі ми самі творці...
Ти залишилась там де час безсилий
Трояндою у стиснутій руці,
Де спогади сповзають по щоці,
Невиліковна пам`ять...Боже милий!
Невиліковна пам`ять, вічний сон,
Прокинутись - подібно воскресінню,
Де час збирати втрачене каміння,
Зробивши з нього оберіг-кулон.
Зробивши з нього оберіг - стривай!
Хіба в думках не зріє гріх розпусти?
Душа, яка пізнала неба край,
Їй не скажу: "Навіки прощавай!",
Бо той, хто любить, той навряд відпустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679151
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
На смерть Павла Шеремета
[youtube]https://youtu.be/ssmyQKVjWk0[/youtube]
[i][b][color="#4aa3c9"][color="#201399"]Білі,
білі,
білі.
білі,
птахи
Високо у небо здійнялись,
Із собою правду, мов на плаху
Всю любов до скону – не до краху,
Піднесли в захмарно-білу вись…
А внизу зостались чорні круки –
Шкаріддю ж були бо зайняті:
Що їм біле?.. Їхні чорні руки
Рвали все – і терени, і бруки…
Словом, круки то були ще ті!
Ну а білим зверху було видно,
Й круків стали ті усовіщать…
Крукам же ні гич було не стидно –
Для них білі – то було лиш бидло.
В білих крукам краще б пострілять!
…Не стріляй у птаха, чорний круче,
Не ламай калину на зело…
В силі колективній і рішучій
Наша лють незламна і кипуча
Подолає й ваше, круки, зло![[/color][/b]
20.07.2016
______
*За фільм "Дике полювання" і серію репортажів, присвячених
білоруській опозиції та зниклим опонентам білоруської влади
знаний тележурналіст і ведучий Павло Шеремет був номінантом
премії "ТЕФІ" Академії російського телебачення як кращий репортер
(1998г.) і фіналістом "ТЕФІ-2001" у номінації "Журналістське розслідування"( 1999 р.),
а в 2002 р. – лауреатом премії ОБСЄ.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679120
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Падали золотом зорі гаптовані
В річеньку, що обміліла, геть висохла.
Я їх зібрала. Віршем забинтовані
Склала на ліжко і міточки з числами
В ручку їм дала, щоб не погубилися.
Рани зшивала казками найкращими.
А коли всі ожили і зцілилися,
Стали сильнішими, ще більш дорослими...
Я їх навчила, як треба триматися.
Хоч би як в серці той біль ще не зменшився.
Крила їм шила, щоби підніматися,
Хоч шрам маленький у кожної лишився.
Сяяли віршами зорі пов'язані,
В літери склались, в казки неймовірнії.
Всі до підлоги у небо прив'язані.
Я йду зривати для них білі лілії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679049
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
День пришедший – сродни новоявленной родинке:
есть – и пусть… ни отдать, ни стереть и на треть.
А пичуга, звенящая на подоконнике,
растревожила мысль: вдруг могла б и не спеть?…
Неприметные числа в моём календарике
от рассвета до ночи с простым «не обидь»
по двору догоняют подросшие гаврики,
выдворяя испуг: ведь могло ж и не быть?…
День ушёл…
без претензий на титул «событие»…
отчитавшись вечерней зарёю светло.
Было именно так…
я была среди зрителей…
я могу подтвердить…
…как же мне повезло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Тихенько сісти край самого неба,
Не бачити зупинки, що до краю.
Мені б... Ще сили... Трішки зовсім треба...
Хоч я нічого зовсім не чекаю.
Зійти би з неба... З розуму? Чи зірки?
Злетіти так, щоб крила просушились
Від сліз моїх. Залатать в серці дірки.
І щоби мрії кращії здійснились...
Тихенько сісти в небі. І читати
Усі вірші, що досі не писала.
І так тебе єдиного кохати,
Як ще людина в світі не кохала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678991
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Я перетоптала б долю заново,
Аби тільки зараз не пекло,
Бо кричить душа, тобою зранена -
Не злетіти з ламаним крилом...
В небо, що давно із нас регочеться,
Цвіркуни вихлюпують своє...
А мені так хочеться, так хочеться
Глянути чи в тебе щастя є...
Чи приходять весни в пору осені,
Дістають до серця журавлі,
Бо і досі я стелю покосами
До твого життя усі жалі...
Не моя вина, що квіти зірвані,
Не твоя, що падали сніги,
Що летіли довго ми над прірвою,
Де такі далекі береги...
Доля примостилася спокусливо
І смакує чаєм-чебрецем,
А давай і ми усе відпустимо,
Може... і не варто вже про це...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678860
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[b]
Вогненна і дикий.
Збираю я минулого сліди
А що то згоріло?
Спалені листи
Одвічний ритуал
Ти крила дав
Небесний лицедій
Сліпий поводир
Знову пішов
Приречений
Край світу
Віддавши
Сердечні рани
Різати вени
Сторч головою
Боже, як смішно
Щасти
Розірване коло
Розірване павутиння
Не йди за мною
Я не вмію
Не бути
Я хотіла
Любов
Ти обіцяв
Я мовчала
Раз у рік
Мало
Що то — любов?
Байдужість
Болить
Одвічне
Не клич
Мені набридло
Я так втомилась
Не муч
Забудь
Бувай
Павич
[/b]
(Складений цілком із заголовків творів поетки Ліни Ланської.
Присвячений її творчості)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678977
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
А твої сни, на що вони є схожі?
Коли я поруч і торкаюся руки...
Бо зазирнути в них уже не зможу,
Час у минуле закриває всі замки...
А як твій біль... невже криваві сльози?
Тепер ти знаєш, який відчай є на смак...
Бо каяття рішуче на порозі,
Завмерло тихо, щоб почути твоє так...
Твої жалі... дарунком наостанок,
Коли із серця залишилось крихке скло...
Зникають сни... надіями світанок,
Що ми в майбутньому віднайдемо тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678780
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Никогда не разлиться реке выше берега - в декабре...
И не сжечь никогда дотла - нарисованного моста...
Не течёт неживая вода никогда никуда(без перста)...
Не отмоет она до бела никогда и лица(подлеца)...
Никогда не пробиться ко мне через корочку льда(во тьме)...
Не увидеть душу нагой никогда (за золотой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678778
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Заблукала бджола-
На віконну потрапила сітку.
Ніч Купала пройшла,
Та чарівну не знайдено квітку.
Лиш отруйним дощем
Пролилася і в серці зосталась
Не написана ще
Теорема про недосконалість
Сього світу, де ми
І зустрілись, та не зустрічались,
Де в покрові пітьми
Всі палаци з піску будувались,
Де прогаяний час
Перелився з любові в байдужість,
Мов у двір перелаз.
Невисокий. Та сили не здужать.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071700854
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678634
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Міраж! Насправді, то — обман,
Нема того що бачим?...
Далекий привид, чи туман
Не всі побачать й зрячі...
Це мабуть обраним дано,
Хто вірить в казку й диво,
Хто сіє доброго зерно
Відважно і сміливо,
Хто бачить в небі зорепад
І любить літню зливу,
Хто серед зоряних лампад
Вбача свою, щасливу,
У кого мрії у душі
Співають і танцюють!..
Для тих, хто вірить в міражі-
Вони завжди існують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678465
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
[b]По писанным законам дураков
[color="#a65555"]Забытый Богом[/color]
[i]Мир сдвинулся[/i]
[color="#2613bd"]Всё меняется[/color]
Я изменился
[i]Я - частица пустоты[/i][color="#1313bd"][/color]
[color="#139bbd"]METAL[/color]
В безлюдном хаосе
[i]Стряхну страницы страха со строки[/i]
Счастье
[i]Вечный Двигатель Вселенной[/i]
[color="#bd5c13"] Я тебе никогда не признаюсь[/color]
Разум
[color="#bd5c13"]Уходи[/color]
[i]У древних пирамид учиться ждать[/i]
[color="#1313bd"]Как мне простить [/color]
[i]Былое[/i]
Любовь, которая казалась вечной
[color="#1395bd"]В комнате брошенных лилий[/color]
[color="#ff0033"]В капле крови[/color]
Вольный ветер
[color="#bd5713"]И дух, и плоть...[/color]
[i]ДЗЕН-САД ГОВОРЯЩИХ КАМНЕЙ[/i]
[color="#1329bd"]В них не смотреть мне больше никогда...[/color]
[i]Рождённому на улицах города[/i]
Пронеслась стрижами летняя пора
[color="#139bbd"]Зимний вечер[/color]
Свеча
[i]Бог забытых...[/i]
[color="#bd7913"]А всё могло бы быть иначе...[/color]
Зеркальная комната
[color="#bd7913"]Комната снов и мелодий[/color]
[i]Жизнь вокруг...[/i]
[color="#1321bd"]Просто обнажённый мир[/color]
[i]Я небо скрёб. Я выл, что нет...[/i]
Я хочу умереть
[color="#1387bd"]Оловянный солдатик стойкий[/color]
На листьях опавших стихи запишу
[color="#ff0033"]А знаешь, я ведь так тебя люблю...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677211
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 16.07.2016
[b][i]Прошлое[/i]
За подслеповатым
[color="#00d9ff"]Стеклом [/color]
[color="#1100ff"]Б р е
м е
н и
[/color]
Умерло.
[color="#ff6f00"]Пылится[/color]
[i]Будущее[/i]
Ручейком предзапахов
Где-то
Неуловимо
[color="#f200ff"]Формируется родиться[/color]
[i]Настоящее[/i]
В тонкой плёнке
[color="#00c4ff"]Времени[/color]
Фракталов
Мозаикой
[color="#ff0000"] с я.
и т
С т р у [/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678311
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Воздушные замки надежды,
Как больно до вас дотянуться...
А вы в облаках и как прежде,
Не сможете мне улыбнуться...
Зачем в небеса улетели?
Без вас не дождаться рассвета...
С душою, наверное, спелись,
Без вас она болью раздета...
Воздушные замки надежды!
Услышьте меня и вернитесь...
И с верою, счастьем, как прежде,
Простите меня, улыбнитесь...
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678262
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Не треба, не пишіть мені нічого,
Що поміняють ті коментарі?
Чергова примха, вибрик напівбога,
Чи... Просто блазня при чиїмсь дворі?
Я мерзну.мамо! Серед літа мерзну!
То я, а не придуманий ЛГ!
Стомився бути пафосним й помпезним,
А серце в грудях... Ніби, як наге...
Несила, мамо! ТАК несила жити!
Минеться, мамо, певне, що мине.
Ох, мамо-мамо... То вербові віти?!
Я думав ти... Погладила мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678290
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Десь між нами кохання стояло,
Як маленьке, худе циганча.
Ми його наче псятко цькували,
А воно!.. Як мале дитинча...
То протягне долоньки, то плаче,
Байстрюча чи жаданий малюк?
То подивиться ніжно й терпляче,
І не проситься навіть до рук.
Десь стояло кохання. Здалося.
Ось роки уже збігли й нема.
Не прижилось воно... Не збулося...
Лиш шептало комусь крадькома.
Десь між нами кохання. Чи вітер?
Та здалося. І осінню ліс
Написав і з листоченьків - літер
Нам зізнання. Та з старих куліс
Осипалось лиш листя. Й дощами
Йшло десь далі, і далі. Куди?
Чи стояло кохання між нами?
Чи його це були лиш сліди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678121
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Велике далеке місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом,
як бурний - не мій - роман…
як плекане кимсь минуле…
Лежиш собі на землі,
до берега пригорнувши
приборкані кораблі.
Годинами старший ранок -
помножений на км,
де серця мого уламок…
де обрій туманом дме
на сопки... такі барвисті…
Барановський спить вулкан.
Далеке велике місто
з очима на океан.
Безмежно чуже за змістом.
За сутністю – течія,
якій – не важлива відстань…
в якій я – опале листя… –
покійна…
і – нічия…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677537
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Нежданно всё. Всё негаданно.
Как на́ нос – декабрьский снег.
Как память, что пахнет ладаном.
Как то, что ты – человек.
Реки́ покаяний старица –
за древками с кумачом.
Да повода нет печалиться:
ну, по́ миру…
ну, с мечом…
рубить леса – не высаживать...
и щепки не хоронить.
Нежданно всегда – что на́жито…
…Бог в помощь всем тем, кто – заживо…
чья порвана жизни нить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677119
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Дорогий моєму серцю і моїй душі. До тебе я була зламана і життя сенсу немало. І ніч і день наче туга за кимось, кого не знаю. Скажи, як далі миритись цій долі? Як недовіряти словам сумної пісні, що так не сміє співати більше в моєму саді соловей.
Я люблю тебе, тільки так, як вмію любити я.
І тому вперше благаю…
Зупини нас.
Зупини себе.
Допоки не пізно.
Мене уже запізно зупиняти. Бо холод і пустота, що так без страху кутали душу, покидають мене з кожним твоїм написаним листом.
Не давай мені марних обіцянок. Заклинаю! Будь чесним з нашою надією.
Бо я - твоя. Твоя до останнього, осіннього подиху. Твоя на всі сім життів. Твій біль. Твій сум. Твій хрест.
О! Скільки в житті я ще буду в тобі?
Мені б хотілось назавжди. Хотілось за край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677473
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Проснулась, потянулась гибкой кошкой,
Сижу у зеркала, любуясь отраженьем…
А не побаловать ли мне немножко
Собою Вас, вот так, без разрешенья?
Явиться вдруг, пред ясны Ваши очи
В наряде неожиданном, но строгом.
И наблюдать, что рады Вы…
И очень,
В себя стремясь вернуться понемногу.
И, приподняв вуаль изящной шляпки,
Руки коснувшись Вашей ненароком,
Присяду, разровняв на юбке складки
(Не утоните в декольте глубоком).
Какие взгляды, просто обжигают –
Умерьте пыл и выпейте водички
Какие мысли Вас сейчас терзают?
Об этом даже думать не прилично.
Но я не собираюсь быть жестокой,
Ввергать Вас в непроглядную кручину.
Поскольку не считаю я пороком
Сводить с ума любимого мужчину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677390
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
О моя Клавдіє! Ти знала вже тоді...
Цей день страшний,- мов двері в один бік.
Відкриєш їх, як відлік неповернення.
Благала ти... Не чув лиш чоловік.
Ти серцем бачила основу всіх речей,
душею слухала і чула поклик правди:
назарянин, чи Бог, чи то юдей,
але торкався він, здається, до галактик...
Він говорив про нас і про любов,
примирював братів, вертав надію.
Хіба таким Голгота-Колізей?!........
-О Понтію! В твоїх руках все - вірю!
-Невинний... Що ж...(так бачив це Пилат)
Спинити страту можна. А навіщо?
Вже зріє бунт, єпископи сичать...
Як не піддатись - обгризуть, як кістку...
Піддався він. Та й виправдав Ісус...
Сказав йому:"Не ти!... А Божа воля..."
..Тоді чому у затишку палат,
не може більше спати жінка твоя?...
10.07.2016р.
Клавдія Прокула - дружина Понтія Пилата.За переказами, напередодні страти Ісуса, їй приснився сон, де вона бачила, як Син Божий в усій своїй славі і сяйві вершив суд: праведні возносились до нього, а нечестиві падали у темну прірву...
Вона просила Пилата "Не вбивати цього Праведника...", але той не прислухався до її застережень. Деякі джерела стверджують, що згодом Клавдія прийняла християнство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677297
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Я, напевно, ввійду до раю,
І там місця мені нема.
Десь спочатку я сяду скраю,
Доки скінчиться день -зима.
Я візьму туди свої вірші,
Що згорять у душі моїй.
Зсію попелом, щоб тепліше,
Стоячи поміж слів-руїн.
Мої Янголи так стомились
Витягати мене щодня.
Що молилися, так молились,
Та... Тут жити... Не та... Платня...
Боже, стілечки нагрішила,
Що воріт не знайду у рай.
І блудила душа, блудила,
Сіла в сьомий пустий трамвай.
А він ходить під самим небом,
Опускається в темне дно.
А мені... Так до Бога треба...
Та забите у нім вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677270
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Цілуй мене поглядом,
Кожну краплину,
Я - дощ.
Собою нанизую
Світло твого
мікросвіту....
Вікно відчини
І з"єднай наші
"Після" і "до".
Торкатимусь уст,
Мов пелюсток
Солодкого цвіту.
Підстав моїм дотикам
Човник тендітних
Долонь.
Руками стечу
До грудей,
Перетнувши зап"ястя.
Ти знала про це,
Та зізнатись боялась,
Либонь.
Бува, щоб твоє і моє
Не злякалося
Щастя.
Вітрами окрилений,
Кинусь в обійми
Тобі.
Я сіро-прозорий
І мокрий,
По-літньому теплий.
І серця твойого
Візьму собі
Радісний бій
Й цілунки свої віднесу
Справжнім квітам
І стеблам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676770
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
"А сердце трепетно молчит"
Валентин Иванович Филиппов
"А сердце трепетно молчит",
когда в ночи,
неугомонно,
мелькают призраки надежды -
А вдруг... А вдруг...
Вновь застучит.
Прольётся песня,
как с амвона Псалом любви.
И мокнут вежды.
Сквозь пелену солёных слёз
вливает утро свет восхода.
Прощальный вздох
следам иллюзий.
Растаял вновь воздушный мост.
Он всё прозрачней год от года.
Но где-то в глубине
стон блюза.
И кружат листья
поздний джаз
не утомившегося сердца.
Как фон в мелькании проектном.
Но нет любови на заказ,
как нет спасения от смерти.
Во снах же бродит часто
Некто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676690
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я сьогодні згублюсь у часі,
Відпустивши свої турботи.
Пліткарі, що до бесід ласі,
Запитають цікаво " Хто ти? ".
Я сьогодні лечу, як птиця,
Пісню вітру всім серцем слуха.
Відповім: " Вам яка різниця?
Затуляйте міцніше вуха".
Я сьогодні співаю пісню,
Награвають мені дерева.
Повні груди набравши кисню,
Під сопілку гірського мрева.
Я сьогодні дитя природи.
Босі ноги траву зім'яли.
Ці купальські холодні води
Мені чари свої віддали.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676719
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Там, за разрядами бешеной молнии,
Кроется свет,
На величавом утёсе в безмолвии
Тень-силуэт.
Ведь говорят, этот мир не единственный -
Есть и другой,
Только в портал тот оккультный таинственный
Нам ни ногой.
Весело ветер гуляет под тучею,
Светит маяк,
Тень высоко, где-то прямо над кручею,
Делает шаг.
Кто-то взмолился бы слёзным проклятием:
"Грешник юнец!"
В мире другом, с не таким восприятием
Встанет беглец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676246
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вы с ним незнакомы,
И лучше бы вам никогда
Не видеть, не слышать
Его одичалого слога,
Что шепчут ему фантомы
пустого окна.
Вы с ним незнакомы,
Во славу великого бога!
Он всё уничтожит,
и лучше бы вам никогда
Не ведать души его
Черноту асфальта,
Не видеть лицом к лицу
Проливного стыда,
и грустную сцену,
где он задохнется, когда,
Придет к вам, быть может,
И будет читать Уайльда.
Но вы незнакомы
И радостно думать. Ведь он…
Он полчищам демонов служит
слоняясь в тине,
Он - либертинажный шут,
И грехов амвон,
Стремящийся к вам
по ещё непонятной причине.
Он всё полюбил: гордый тон головы, лица,
Лукавые речи
И ваши метаморфозы,
И цвет ваших глаз -
диких северных сосен слёзы…
Но вы никогда не коснетесь
его плеча,
И голоса не услышите вы изломы…
Всё тщетно. Бессмысленно всё -
С вами мы незнакомы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676287
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
В тёмной душе тени жизни мертвы,
В темной душе только клёкот обмана.
Как же бледны лики вещей Вдовы!
Как же прекрасны уста Иоанна!
Руки твои – сладкой муки острог,
Хрупкие плечи, и нежная шея...
Только не быть сладкой муке моею -
"Это Господнего слова чертог -
Не прикасайся ко мне, Саломея!"
.................................................................
Как сладострастны движений круги,
Страсти полна ты, вина ты пьянее...
Ангела хлопанье крыльев слышны,
- Всё чего хочешь проси же, смелее…
Что ты попросишь царя, Саломея?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676286
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
втікала, втікала… від тебе ніяк не втекти:
розвіював вітер повсюди твої знамена.
здавалося, що невгамовна любов мине. на
розі за спробою втечі чекав мене ти.
зійшов мені сонцем, як сходять в житті тільки раз.
ця магія світла акордом струнких мелодій
розквітла на серці. і хто ти: чи друг, чи злодій
мені не важливо, допоки під шкірою – джаз.
допоки з годинника в вічність не вибіжить час
піщаним струмком на спустошене тло пустелі,
допоки в мені ти пробуджуєш акварелі,
святим оберегом нам стане відвертість причасть.
і навіть, коли всі шляхи повернуться навспак,
розгубиться день у нав’язливих путах ночі,
ти будь мені сонцем. не бути – невже не злочин?
світи мені, любий! і я тобі стану відтак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Небо бербергское...
Лунный песок...
Белого солнца призрачна тень...
Ищет забвения страсти поток,
Переплывая оазиса лень...
Губы припухлые - соло надежд...
Сизая дымчатость - полосой...
Шлейф миндаля - с прозрачных одежд...
С шёлковой кожи,блестящей, росой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675925
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Це, як безумство,
Як війна…
Борюсь за право говорити,
Що я
Пробач…
Все ж не змогла
Без тебе у собі - прожити.
Як поневолення душі,
Як прикрий випадок,
Розплата -
За те, що я прийшла у світ
Не знаючи, чого я варта…
Ти знаєш!
Вирок долі злий…
Чи кара неба?
Чи немилість?
Прожити б парочку хвилин
Без мого світу
В твоєму світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675747
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Лукавого огня вити́йства
Скрывать за масками в себе.
Нести экстаз самоубийства
На мученическом столбе.
Узлами ночи беспокойной
Опутать таинства свои.
Признаться женщине в любви,
Любви предельно недостойной.
И россыпи своей вины,
Что в райской комнате видны
Принять пытаясь на рассвете,
Мятеж превратностью воспеть
И словно Дориан узреть
Кафизму язвы на портрете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675267
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
І плакав дощ. І рюмсав сніг.
Яка малесенька розбіжність!
Тулилось сонечко до ніг,
І десь вмирала тихо ніжність.
Ти засинав. Ні слів, ні сліз.
Тихе розлучення. Як спомин.
Лиш місяць у віконце вліз,
А потім впав в старенький комин.
Кипіло сонце як в печі,
Молились десь погаслі зорі.
Я засинала на плечі
Самотності в сирій коморі.
А ти... Вже й вчора не згадав,
Що був мені ціленьким світом.
Старенький вітер торгував
Улітку піввишневим цвітом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675392
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
[b]невідома Аматорка переклад[/b]
ЛЬВІВ ДЖАЗ ДОЩ …
я тебе ...
не сплутаю … ні з ким …
ні очі …
ані руки …
вже посивіли маки наче дим …
від жалю …
й розпуки
вже батяр-джаз втомився від дощу …
стих осиротіло
а я ще досі …
спогадом тремчу …
від погляду …
і дотику …
до тіла …
в твоїх долонях …
засинаю ще …
мов часу плин
ця мить одна спинила …
в мені весна …
розлилась …
цим дощем …
і осені …
до нас …
немає діла .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675090
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Тропой опустоше́нных душ
Меня с улыбкой уводила
Глядеть, как скошенная глушь
Вопит агонией светила
В шипах затмения мечты,
Дарила поцелуй злорадства
Губами чистой пустоты
Пьянящей страсти святотатства.
Я плыл к огням твоей земли.
Кружась в водовороте славы
Когда-то здесь сады цвели,
А ныне, грешница, смотри -
Поют лишь проклятые травы
И ждут сирены корабли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675004
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
Нам бы равняться, да не по чем мериться…
не на рассоле ж, ей Богу, с утра…
Всё, что не любо – по прежнему стерпится.
Утра заря – ни черта не мудра.
Некогда – общий упырь, нынче – надвое…
разницы нет на равнине судьбы.
Смело гуляли (всегда ли за правое?)…
небо сочтётся: мольбы – на гробы.
Нам не измерять границы руинами…
в равной – давиться на сдачу грошом,
сгорбленным духом, забитыми спинами…
Радость, беда, по пути, за столом –
всё так похоже… так серо… так родственно…
Не в чем равняться…
…ну разве в одном:
кто–то радеет за мир в доме собственном…
кто–то всю жизнь – за войну за углом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674623
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Подарил кто–то цвету неба названье «синий»,
зачерпнув ощущенье мира в один мазок.
Он увидел весну – зелёной… и белым – иней,
подсмотрев потихоньку к Богу в дверной замок.
Он совсем не нарочно красил мечты в рассветы,
мимоходом диктуя моду на красоту.
Переписывал драму осени неодетой
на души абсолютно полную наготу.
Останавливал на эпохи одно мгновенье,
разрываясь на части между добром и злом.
На холсте возрождаясь – вновь уходил в забвенье,
оставляя себя истории на потом.
Он сто раз говорил, что были мечты – да вышли,
обрекая палитру болью в душе першить.
Он обязан писать всегда… от одной лишь мысли,
что, оставшись без красок, день перестанет жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674563
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Жадане літо! Як чекав тебе!
І ось ти є… де дітись від задухи?..
Немов пательня небо голубе,
А на землі – ще комарі та мухи!..
А вже коли насунеться гроза,
То вже така, що чорту в пеклі тісно!
Як куряче яйце із хмари град,
Та вихори нещадні, ненависні.
Летять стіною струмені води,
Змиваючи з городів всі рослини
І надаремні всі мої труди,
І чхати небу на життя людини!..
А жити все ж прийдеться в кожнім дні
І в кожнім дні, щось треба їсти й пити…
Як вижити, коли вже не мені
На хліб насущний можна заробити?
Надіятись на когось? А у них,
Невже був захист і ніщо не змило?
Якщо ж і вродить, то всього скоріш,
Піде на продаж. Зрозуміле діло.
А ціни будуть ахові! І де
Набрати коштів, щоб діру заткнути,
Коли в кишені протягом гуде
І в депутатах нам повік не бути?!
Ох, літо, літо… як же ти печеш!
У затінку - до сорока підходить…
Як знову дощ, то в хату потече,
Бо дах побитий в градовій негоді.
25.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674512
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2016
Скільки цілунків на твоїх губах?
Кого сьогодні ти вкладаєш спати?
Скажи мені тебе вже ревнувати,
Чи вірити у сокровенне «ми»?
Залишу право.
Зволікай.
Вини.
Я не боюсь признатись чи програти.
Для мене це не бій і не війна.
Між снами і не снами
Я твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674461
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2016
Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною певних наших рис можна побачити все те глибинне і приховане повністю і без прикрас. (В. Р.)
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.
Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.
Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Отрезана от общества она,
Живёт в лесу, в землянке на поляне,
Прекрасна, как волшебница-весна,
Как бабочка на девственном тюльпане.
Общается звериным языком,
В волнистых кудрях - веточка сирени,
И поутру катается верхом
На благородном северном олене.
Её судьба лежит в еловых шишках,
Любовь смешалась с воздухом лесным,
И вдохновенье в заячьих штанишках
Ей греет душу мехом пуховым.
Она, возможно, с родственной планеты,
Где все живут душою и добром,
Случайно оказалась в мире этом,
Заложницей став в обществе людском.
О ней не вспомнят в старых добрых книжках,
Ведь не в пример она, а как изъян,
И вдохновенье в заячьих штанишках
Не может греть бесчувственных землян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674083
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
Осінній степ - мій лицарю надій!
О скільки міці у тобі, мій друг натхненний!
Нескореності дух ти викував в вогні,
зі сплавів дорогих, легкі, як птах, стремена...
І вітровій,- твій брат,- у просторах земних,
прудкіший від орла, вільніший за свободу!
Я бачила його,- той степ в твоїх очах,
бо ти є син землі, ти син свого народу!...
Я доторкнусь лишень,- дозволь хоча б на мить,-
хоч краєчком душі: так не ховай свій погляд!
А там, в степах отих,- ідуть, ідуть дощі...
Твій степ осінніх мрій так схожий є до мого.
21.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Сонце ховалось за гори...
Ніч запалила вогні -
Білі й сріблястії зорі,
Схоже - малі ліхтарі...
Нічка вмостилась на море...
Піну збивала в брюле...
Заколисала поволі -
Піснею хвильки тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
День жаркий в маках догорает,
Но догореть ему не срок -
Закатом небо отражает
Объятый пламенем цветок,
Томится вечер в чаше лета,
Волнует крыльями стрекоз...
Я бы с тобою - до рассвета,
А ты те маки - на покос.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Вроде всё как всегда - облака и туманы седые,
И гудят провода, провожая сбежавший рассвет.
Чёрно-белые фото, где мы навсегда молодые,
И где живы ещё те, которых теперь с нами нет...
Вроде всё как тогда - золотые ковыльные дали,
Выткан, кем-то незримым, из алых тюльпанов ковёр...
Только вот почему, кем хотели мы так и не стали?
И у жизни своей ты как гость или времени вор...
Будет всё как всегда - колокольные медные звоны.
Будет снова весна и осенний медовый закат...
Будут эти слова, эта музыка, слёзы и стоны.
Только жизнь, что прожил, никогда не вернётся назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673661
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Вночі, коли місяць ясний
плете павутину безсоння
Ти знову і знов підіймаєш
до неба холодні долоні
Безсилий себе зупинити
Там душі дорослі й малі
суцільним потоком пливуть
У край, де спочинок чекає,
щоб рушити далі у путь
Бо так споконвіку було
А душі, що добрі – як боги
із німбами на голові,
А душі, що злі – як відьми:
кожна на власній мітлі
Бо так споконвіку було
Ти дивишся й відчуваєш
як кров захолола в жилах
Тікати, подалі б тікати
та зрушити вже несила
Ніхто так ніколи не міг
Бачити душі щоночі
дорослих та зовсім дітей,
Що тихим, беззвучним потоком
світ полишають цей
І ми колись будемо там
Відійди від вікна!
Заплющ свої очі!
Спи…
Там нові чекають світи
Хай душі тебе не тривожать, бо ти також є душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670630
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 20.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Поводир, що стає в один ряд із богами Олімпу,
Відійшов у минуле, хоч думають, що він у пеклі.
Переліт понад горами тяжко дається без риби,
Та все ж на стодвадцятий день він опинився на Геклі.
Пролітали повз нього всі мрії та биті проблеми,
Нагорі дим з'їдав очі, тіло та дихання з криком.
Мов повалений бог, він ступав по землі й кричав: "Де я?"
Пам'ятав лиш дві речі: ім'я - Ларс, та нинішні миті.
І для нього хвилини були дорогі, як ніколи,
І для нього дорога була лиш одна - виживати,
Бо словник не містив слова "стоп" - він ходив не без болю,
Але жоден удар не ставав на постійній заваді.
І заходило Сонце частіше, ніж треба людині,
Хоч постійно рясніло зеленим і сірим. Навколо
В перемішку сплітались вогонь і лід - з них кожен линув
По своїй унікальній дорозі крізь гори чи поле.
Вітер дихав, коли він ходив по каміння чи дрова,
Вітер дихав, коли він збирав стиглу лаву з вулкану.
Вітер дихав, і Ларс дихав з ним - це була їхня мова;
Загалом стали рідними кожна крижина та камінь...
***
Небо падало на наші голови надто повільно,
Сонце холодом світ проводжало, а також стрічало,
Хмари легко точили краї й ворожили над тілом,
А дощі розсипали каміння - дорога йшла прямо.
А терени, заселені плем'ям, тепер не існують -
Бо воно їх покинуло без боротьби і без бою.
І колись хтось спитає: "Let us go to Iceland!"
Тому я
Відкину всі справи в куток і кивну головою...
18.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673145
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Дождей свинцовый утренний подъём
сместился центром тяжести к полудню.
Всё в тот же, вдаль зашторенный, проём
летят всё так же низко те же будни…
летят, курлыча памятью по мне,
неся на крыльях веские улики,
что солнце тенью шлялось по земле
от снежных баб – до зреющей клубники…
что я была там… горстью от мечты
рассыпав снег – сорвала одуванчик.
В нетронутые подлостью черты
влюблялась я…
в меня – влюблялся мальчик…
Пустил стрелу огня небесный вождь,
приправив до изнанки громкой дозой…
…любить, хотя бы рифмой, этот дождь
за то, что он, как жизнь, прекрасен прозой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673185
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Прощалися… Він, матуся…
Ковтала сльозу солону.
– Не плач… я живим вернуся, –
Сказав і пішов від столу.
Він їхав на Схід, у пекло –
Обов’язок чоловіка ж…
А в матері серце… терпло
Від туги, а чи від віку.
Вона, ніби свічка, тліла…
Чекала. (Адже єдиний…)
Душа ще не відболіла,
Бо ж мала іще дитину.
Позаторік поховала.
(Не пахло тоді війною).
Від горя ледь не сконала…
– Ще ж син є. Це що зі мною?!..
А згодом ворожа зграя
Зайшла, щоби Крим забрати…
– За що нас «брати» карають? –
Подумала. – Чорна дата…*
Коли ж Донбас загорівся,
Холодним укрилась потом…
І сон її десь подівся…
Змарніла матусі врода…
Чекала щодня дзвіночка
Й молитви до Бога слала:
– За Костика, за синочка…
І хрест, мов святиню, клала.
А він служив Україні.
Дзвонив. Й жартома до мами:
– Ми дійдемо й до Берліна –
Кубані й Москви нам мало.
Та якось з «Новин» дізналась:
В нерівнім солдати герці.
Здалося, й синка впізнала…
Забилось частіше серце…
Упала на землю мати
Й молитви не закінчила…
В в/ч** уже з військкомату
Депешу про це строчили.
Летів син, немов на крилах,
Щоб матір живу застати,
І сонце сльоза закрила…
Нарешті вже рідна хата…
На руки узяв він неньку
Й привіз до людей в халатах:
– Полагодьте їй серденько,
Моя ж це найкраща мати…
І сам поніс до палати,
Мов не довіряв нікому…
Розплющила очі мати:
– Синок, ти прибув додому?!..
Він ніс на руках… уперше…
Не знав, що може, й востаннє…
Невже йому доля збреше
Й матуся уже не встане?!..
11.06.2016.
*23 лютого 2014року у Крим зайшли російські солдати під виглядом так званих «зелених чоловічків».
**військова частина.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673075
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Здесь только мы. Одни. Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врем, что жизнь когда-нибудь рассудит -
Ирония щедра на липкий смех,
Куражится... Возможно, я уйду
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали...
Словесные затертые медали,
Пожалуйста, отдай кому-нибудь.
...Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...но из твоей бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
И скромен ритуальный поцелуй,
Как маленькая чувственная плаха -
Взойти б сюда без горечи и страха!
А вслух - ну что ж, исчезну - не тоскуй.
______
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джинн вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из твоих губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
5. 07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672991
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Чарівна та спокуслива троянда
Розквітла в затишку старого саду
Їй до лиця з краплин роси гірлянда,
Та парасолька з листя винограду
Вона тендітна, та шипи зелені
Ховає в листі – краще не чіпай…
Вона чекає, де ж той наречений?
Чому не йде до неї в тихий рай?
Краса зів’яне, пелюстки змарніють
Та облетять від гіркого зітхання…
А потім сад та поле спорожніють,
Чи прийде до троянди те кохання?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672834
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016
Я бродила по Вашим стихам –
Отыскать там пыталась надежду
Между верой с любовью…
И между
Строк, ведущих к заветным мечтам…
Но нашла только горький Ваш смех,
От которого веет морозом…
Засыхают фиалки и розы,
А в июле срывается снег…
Вам видней, за какой их грехов,
Одиночеством жизнь наказала…
Я стихи все читала, читала –
Ночь прогнал звонкий крик петухов.
Догорела, потухла свеча…
Я, склонясь над стихами, сидела
Кто-то спросит, тебе ль до них дело?
Что за радость чужая печаль?
Я бродила по Вашим стихам,
В чем-то в них и себя узнавая…
Я, наверное, тоже такая –
Не дающая воли слезам….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Дожди в дождях...
Дождей стаканы...
В них тонут наши города...
Плывут по небу караваны...
Кругом вода...
Везде вода...
Вливаюсь в полночь крепким чаем...
И словно поезд под откос...
Пишу так часто как скучаю...
Три литра слез....
Щепотку рая....
Ты там в одно мгновенье врос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672287
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Пирій в міцних своїх обіймах
"Здушив" картоплю не на жарт,
Та зізнававсь в коханні він їй,
У бульби корені пускав.
Вона ж, бідненька задихалась
Від тих нахабних залицянь,
Як збутися його - не знала,
Усе просила:"Ой, відстань."
Та не звертав пирій уваги,
Не слухав тих її вмовлянь,
Іще міцніше обнімав,
Вона ж в лабетах тих зів"яла.
В людей також отак виходить:
Якщо за нелюба підеш -
Змарніє вся краса і врода,
А ти із туги пропадеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672184
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Забуто кОмпаси і глобуси -
Lovestory кришене бізе,
де літо рейсовим автобусом
кудись печаль мою везе.
А ще - везе мого наплічника
і напідпитку фраєрка.
А ще - руду кирпату дівчинку
й " Така як ти" Вакарчука.
Ще трійко краль - у них з Мальдівами
на майках зроблено принти.
І стріне море... Несподівано...
І поцілує...
Так, як Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672150
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Краще не знати, якими були б ми коханими...
Як пили б роси із пригорщі одне одного,
і як цілували би сонце, в шовках спальні зморене,
та як же воно,- коли були б невагомими.
Ми приречені (несамотні) бути, як перст, одинокими,
порятунку шукаючи в обіймах дерев випадкових,
і в погляді, що визирає очі одне одного (невипадково!),
і в ніжності усмішки так несміливо-дитячої.
Краще не знати, якими були б ми коханими...
Краще (напевно) не знати.
12.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672133
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[b]Мерзнуть квіти
І меркнуть квіти...
Засвіти знов теплом їх,
Літо.
Де ж то взявся
Той холод-вітер,
Що багаття склав
З слів літніх,
З літер?
Мерзнуть зорі
І меркнуть зорі
В неосяжнім небеснім
Морі.
Десь - байдужі
В снігах лиш гори...
Тут - новини:
Війна
Говорить...
Мерзнуть душі
Мертвіють душі...
Та до них чомусь ті
Байдужі,
Хто при владі
Й словами
Душать...
Мир як сонце -
Лід душ всіх
Розрушить.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671931
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Озирнись на перші сонячні промені.
Я в них сотні заспіваю пісень.
Вже будинки, окулярами стомлені,
мружать вікна на незібраний день.
Перше слово, що колись без закінчення,
підросло - і стало більше сердець…
і розсипалось на зорі нелічені.
Обіцяй, що це всього лиш кінець...
що нарешті коло стане трикутником…
що прощання загубило число...
...вже іди…
в свої спустошені сутінки,
де ні слова про коха…
ані сло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
Горчит слезой июнь по старой крыше,
униженной аляпистым крыльцом.
Здесь раньше жил твой смех… и Тот, кто свыше.
И мальчуган с улыбчивым лицом
пулял по нам наточенные стрелы,
когда вступал валторнами рассвет.
Всё «до» – каких-то парочка пробелов.
Всё «после» – незаконченный куплет.
Твои дожди гуляли в ре–миноре.
Дымил по кружкам чай. Фонил жасмин.
Мечты без штор. Гитары переборы.
И горизонт – из равных половин.
Волнисто чёрно–белые мотивы –
Она и Он…
По вывеске «Бистро»
сегодня вне тональности дождило,
по нам смывая память на крыльцо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671010
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
А ти мені пиши, пиши, пиши!
Про ніжний вечір, що вселяє смуток,
Про радість,
Свято,
Про звичайні будні,
Про те, про що пліткують в місті люди,
Про бурі в чашці і в твоїй душі.
Мені цікаво знати про життя
Твого кота: що знов на кухні вчворив,
І з ким сьогодні сядеш ти до столу,
Чи все гаразд?
Чи раптом ти не хворий,
Яка погода: сонце чи сльота?
Пиши щодня про все - не забувай!
І що наснилось вчора на світанку,
Чи почитав газету за сніданком,
Яку підняти зможеш нині штангу,
Які шторми у гавані бажань.
Ти не напишеш.
Вирок – монолог.
І не тому, що кинули за ґрати,
Чорнил не стане чи адресу втратив...
А все тому, що можеш існувати
Лише в уяві, блукачу думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670863
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
Розрахунок тепер, допоки маємо.
Нам ділили на двох - одною мірою.
Здичавіло слова розбіглись зграями
в розсипну... врізнобіч від точки «вірую».
Розрахунок тепер, допоки вітряно...
відшкодований шанс кидати докори:
ще кохання тому – висіло випраним
в прогнозованім дні знаме́но спокою.
Розрахунок тепер, щоб було соромно
за останню… за ту, що покотилася…
…від якої вустам нестерпно солоно,
що помилку тому – ми помилилися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670535
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Яке ж то щастя, коли в осінь - разом,
У ранню, тиху, з росами й дощем...
Коли "удвох ми" - це не тільки фраза -
Це вічність наша, втіха, тихий щем...
Де напівслові замовкають ноти,
Хоч пішки обійди усі світи -
Ріднішої душі нема на дотик,
Бо так же близько наші йдуть сліди...
Я вдячна долі за полин із медом,
За хміль, що в"ється й злизує кути...
Завжди, в усьому поряд - наше кредо...
Життя важке, та разом легше йти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670489
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
[b]
Прозрачных
Стеклянных душ
пустохруст.
Раздражает.
Ну и пусть.
Чего не бывет.
Сквозь них цветы
ярче
пылают. [/b]
5.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670347
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
*зміни ритму.код*
Є добрі пОдруги... Та є доволі злі...
Оті- НЕ ТІ, питомі надрами землі...
.....................................
Ти присядь на ослін,
І послухай, як гупає хвіртка-
Це у спокій душі
Заповзає пітьма НЕДОБРА.
У прихованім злі
Зачинити не в змозі кватирку,
Ти душею спіши
До посвячених СИЛИ ЗІБРАТЬ.
До недобрих. До них.
Тих, жіночі що звідали муки,
Тих, на зморшках чиїх
Недобра втаємничений хід.
Ти до них простягни
Як на месі, до прОщення, руки,
І отримай від них
Допомоги таємної світ.
......................................
Чорний птах сів на дах.
Білий птах знищив страх.
Синій птах- зцілив біль.
Птах червоний- тобі.
Не дивися назад.
Це- таємний квадрат.
Перехрестя стежин.
Лютий ворогу згин.
......................................
День настав. Світлий день.
Час співати пісень,
Бо розвіяла все
ТА, ЩО СИЛУ НЕСЕ.
......................................
Коли на тебе наповза пітьма,
Не спокушайся міражем оман,
І вір своїй зорі, немов Макбет,
Бо та, НЕДОБРА, виручить тебе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060401066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Пробач мене слабку за спалах ночі,
що душу розтривожив мимоволі...
Здається, я ще досі в тім полоні,-
зірвати б з тіла ту луску зміїну!
.......................................... Тлінну...
Встану! Хоча би сам Люцифер опівночі,
удерся під покрівлю мого дому...
Я заклинатиму молитвою Скрижалі!
................................А що потому?...
Вже півні проспівали свою пісню!
3.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670143
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Обіймає траву молоду
Сонце світлом весняних надій...
Чи на щастя, а чи на біду
Відбулась наша зустріч. Тоді
По вологій блукали траві,
Доки вечір зорею не згас,
І кульбаби, мов очі повій,
Хтивим поглядом міряли нас...
Ми ходили асфальтом доріг,
Омовенні весняним дощем,
Щоб ступить на кохання поріг.
...звідки в серце надходить цей щем?
Мов зерно у торішній стерні
З поцілунком травневим весни
Він стеблом проростає в мені...
Дощ змиває минулого сни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060210410
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669954
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Замерзают цветы,
И багровые блики заката
Их ласкают, прощаясь
С красой навсегда.
Раскололись мечты,
Их осколки палитрой богатой
Осыпают, мерцая,
Ночей холода.
Тёмно-красную шаль
На причёску изящно наброшу
И по первому снегу
Пройдусь вслед за днём.
Мне былого не жаль,
Но, зачем-то, слез жемчуг – не прошен…
Мне прохладною негой
Напомнил о Нём.
Пёстро-белый пейзаж.
Я в плену ностальгической грусти.
А на клумбах осенних
Всё в панцире льда.
Память – верный мой паж,
Наступила на лёд, с тонким с хрустом,
Тех времён незабвенных –
Сказала где - да.
(Из ранних)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669710
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
За моїм вікном
плаче вітер змін,
дивлячись кіно –
чорно–білий сплін.
Наша не війна –
навіть і не мир…
навіть не стіна…
просто «ти» і «ми»…
«ми» – луною в ніч
від серцебиття.
Просто потойбіч –
"ти"… і все життя.
Марево пітьми
розгорнуло стяг.
Поміж «ти» і «ми»
загубилось «я»…
Бірюза очей
роздивлялась сон:
кожній з Галатей –
свій Пігмаліон…
майже резонанс…
можеш – то візьми…
…десь посеред нас –
я… і ти… і ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669558
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Немає віку у любові.
Який там вік коли удвох
На, їм лиш зрозумілій, мові
Говорять? І пильнує Бог,
Щоб почуття тривали їхні
Багато-пребагато літ
І, щоб кохання довго квітло,
Бо квітів потребує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
А я - себя не жалею!..
Тебя всесильно люблю!..
И я - просить не умею!..
Простить тебя - не могу!..
А я - тебя понимаю...
И лишь потому так грущу...
Тебя одного - обнимаю...
Но где-то в душе всё ропщу...
А я - не наверно,слепая...
Давно и не вижу тебя...
Рассеянная и тупая -
Привычная боль и моя...
Накатит волною (до света)...
Раздвинется вширь - горизонт...
Дождями прольётся(ответом)...
Раскрыть позабудет свой зонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Я всё равно с упрямым постоянством
Останусь верной правилам любви.
Скрывалась ложь под пафосным убранством,
Под лозунгами, ненавистью, пьянством,
Умом меня пытаясь удивить.
Что стоит ум, когда нет места чувствам?
Когда, вдруг отрезвевшая душа,
Поймёт, там где любили - страшно, пусто,
Крошится мир, не слышно его хруста
Ведь кто крушит, те "правдою" грешат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669032
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
[b]ОН[/b]
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
[b]ОНА[/b]
а я - прекрасная принцесса…
в твоих несдержанных руках…
мое лекарство против стресса…
тебя…
собою…
наполнять…
и глаз не отводить, лаская…
дать изучить тебе их суть…
и трепетать – душа, взлетая…
телам двум не дает уснуть….
и опоив тебя желаньем…
неистово к себе прижать…
делясь с губами нежной тайной…
вдыхая кожи аромат…
и от плеча ползет ладошка…
спускаясь с жадностью на грудь…
сластолюбивой страстной кошкой…
под крепким телом…
изогнусь…
и как в последнем наслажденьи….
запоминаю… наизусть…
тебя внутри….
моей вселенной….
не отпуская, отдаюсь…..
но оставаясь…
в состояньи…
когда потерян день и ночь….
боюсь шептать в любви признанья….
гоня реальность жизни прочь….
[b]ОН[/b]
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
[b]ОНА[/b]
я
заполню
Собой
А Л Ф А В И Т…
к каждой букве
язык твой приник..
оставляя следов угольки
Страсть разрушила
слез ледники….
…я
взрываюсь…
…от Счастья
крича…
…свой ручей
с Водопадом
смешав…
[b]ОН[/b]
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
[b]ОНА[/b]
Ты
заполнил
Собой
А Л Ф А В И Т…
в каждой букве
твой голос возник..
оставляя пожара следы
Проникая
В глубины души….
…я
готова…
…от Счастья
кричать…
…ну а ты
…после… -
спать
и молчать….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668950
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я пригощу морозивом із хмар
І кавою усміхненого сонця...
Запрошую до веселкових чар,
У серце відчинилося віконце...
Ми помандруєм свіжістю дощу
Закохані, весь світ розцілувати...
Я навіть недомови всі прощу,
Що ти не хочеш кави коштувати...
А Ти ж бо спробуй все життя на смак!
Навіщо тобі сірі будні чаю...
Я відкриваю казку почуття!
Гостинно тебе завжди в них чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668995
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Туда, где трава до пояса,
Полынь да ромашка белая,
Волнение дикого колоса
Да мёдом душица зрелая...
И рухнув на землю замертво,
Успеть её силу вдохнуть...
Воскреснуть, родиться заново,
А после - продолжить свой путь...
Лишь там, где трава до пояса
Да небо с птицею певчею,
На пике чистого голоса
Пойму любовь эту, вечную.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668629
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Трамваї порозвозили блондинок,
відсаксофонив вечір саксофон.
Чудова ніч... Мене на поєдинок
не викличе ні вірш, ні лист, ні сон,
ні вчасно "відфутболений" ромео,
ні звично відкоркована печаль.
Травненва ніч. Порожнє місто левове.
Не я... Не ти... Не ми... Не тут...
А жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Сюжет избитой пьесы на земле:
Тебя закружит Фалия, а мне
Надёжно свяжет руки Мельпомена
В узоре тлена, что душой разлит
Отточит лезвие судьбы измена -
Тринадцать раз иголками пронзит.
И всё винит меня: твой меч, мой щит,
Цветные сны, оборванные нити -
Святая горечь сердце веселит,
Святая горечь тяжести открытий -
Глазами – смех, но на́ сердце – гранит.
А если мир к истоку обратить,
Древнейших облаков упиться пеной,
Возможно ли тебя в себе убить?... -
Смеётся Фалия над Мельпоменой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668148
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
ОН
я тебе подарил полевые цветы...
васильки незабудки ромашки и маки
нашей искренней дружбы и верной любви
для тебя у природы я взял эти знаки
нет вчера и нет завтра...
и прошлого нет....
их границы размыты....
в сосульках на солнце.....
я тебе из сегодня пою про рассвет...
поцелуями... к счастью... расширяя оконце
ты мечтала о небе одном на двоих
я его завернул в покрывало из тучек
и тебе поутру над подушкой раскрыл
с добрым утром Любимая....
Этот День...
... Лучший!!!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ОНА
мне приятны букеты твоей… доброты –
пусть разрушил дома симпатичных букашек,
мне приятны такие простые цветы –
моего вдохновения нежная стража
нет вчера и нет завтра
и прошлого нет…
поредели лучи
дружелюбного солнца
и пока ты сегодня поешь про рассвет,
я сомненья плету… как канат…из оконца…
не с тобою - о небе одном на двоих.
но его вручил в лучший день из лучших..
и зачем-то себя для меня… покорил - …
и тем самым усилил… –
….разрыва тягучесть ….
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ОН
Я радуюсь что рядом ты и я
есть день и ночь....
и жизнь как приключенье...
нам дарит испытания судьба.....
разнообразя наши ощущенья.
и не стоит Шекспировский запрос....
Конечно Быть....
не Быть .... ещё успеем....
в твоих глазах.....ответ на мой вопрос....
имеет смысл.....
пока в любовь мы Верим.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ОНА
Ты ослеплён – с тобою рядом я,
рука в руке…
но жизнь – как приключенье…
испытывает силу чувств судьба,
но я… не верю… в это… увлеченье..
прости, Шекспир… я умолчу ответ…
И между БЫТЬ
я все же ставлю ИЛИ….
в твоих глазах такой… счастливый свет…
я так боюсь
сейчас… встречаться с ними…
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ОН
гавань украшают корабли...
женщину... любовь
мужчину... нежность...
небо ... свет от утренней зари...
а свидание....
....фантазии безбрежность
ОНА
гавань украшают корабли…
женшин… тайны…
а мужчину… зрелость…
я с тобой останусь… до зари…
после –
не вини меня.. за смелость…
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ОН
Меня сразил...
внезапно...
Бог Любви
он отомстил...
за всех
не до влюблённых...
пере домной
и днём и ночь ты...
а сердце....
как на углях раскалённых
и облака и солнце над тобой
всего лишь
жалкий штрих...
моей горящей страсти
весь мир раскрыт...
пока любовь со мной...
а без любви...
и в ясный день...
... ненастье.
ОНА
Ты демоном,
похоже,
Одержим.
Он мстит
таким, как я –
не до влюбленным.
предо мною
днем и ночью ты…
и даже сердце …
мне принес в ладонях…
ты хочешь видеть солнце надо мной
и бледный штрих
твоей горящей страсти
еще… сквозь мысли…
манит и болит…
но в общем…
я останусь…
….безучастной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668181
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Єдине прощання – на сотні побачень.
Я знаю – не ти… може, зверху пробачать?..
За мною… за вітром… за обрієм ранок рушав.
Без права на дихання жодне із значень
раптової зливи…
раптової, наче…
коли, до підборів поближче, тікала душа.
І сотні листівок пустили коріння
поміж сторінок в сітьовім павутинні.
Що за́мки для нас?… коли ми – будували міста...
в які, в протиріч всім відомим тяжінням,
з тобою піде не моя героїня.
...А я… – лиш останнє побачення…
…замість листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668185
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Дождями грозы отошли -
За стены падших минаретов...
Дыхание светлой тишины
И сумерки - за миллиметром...
Благоговением - лик пророков...
За витражами - миражи...
Из позолоты их багетов -
Озона(чистые листы)...
Романтики(большой дороги)!
На перекрёстках высоты
На брудершафты с вами боги
(За откровения души)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668012
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
...моей подруге...
долгих лет жизни...
– Полей цветы. Я всё–всё расписала: когда, какие, сколько… всё будет хорошо. Всё – будет. И мы… и цветы…
И было всё… и третья стадия рака… и операция… и бесхребетно – наркозные «раз, два, три, …» с зигзагообразным коридором, тянущимся бесконечными окнами, выгуливающими обречённо энфлураном закрытые глаза по зелёным лужайкам с невероятной красоты цветами. И это было всё… – отрезок в почти что 50 часов, не соответствующих действительности… ни в красках… ни в боли… И бабушка…
Уважаемая, обожаемая бабушка. Со всепонимающим и бесконечно–сожалеющим взглядом взирающая на меня бабушка. В коричневом крепдешиновом костюме просто стояла… просто смотрела. И сразу было понятно, что все окна коридора открываются. Но не для меня… не сейчас…
…А потом как–то вдруг вернулось всё – и сразу. Или почти сразу и почти всё. И даже опустевший дом почему–то имел запах жизни. И это было удивительно.
…не потому, что ты ушёл.
А потому, что дождались цветы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667933
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Снаружи не видно – проснулась ли совесть к вечеру
судьбы самоделкой, расколотой на два фронта.
Ведь камень же дремлет веками от делать нечего,
по–тихому с каплей воды в постоянных контрах…
Рассветы орудий – хоронят закаты заживо.
В просмоленных рясах шаманы – по небу в бубен.
Не ту… не туда бурят денно и нощно скважину.
Она – на вратах… все под ними когда–то будем.
Закатом поранившись – высь прослезилась звёздами…
по мне…
по тебе…
Если Господа будет воля –
на камне слизать хоть бы краешек… рано ль, поздно ли…
да выйти по–лёгкому в нет…
без вины…
без боли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667962
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
От меня до тебя - лента жёлтой реки...
От тебя до меня - три моста перейти...
От меня до тебя - две зимы и весна...
От тебя до меня - половинка холста...
От меня до тебя - немота тишины...
От тебя до меня - переборы струны...
От меня до тебя - ожидания дни...
От тебя до меня - столько писем любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[b]ОН[/b]
Самый прекрасный момент увлеченья...
Это не секс...
...а момент Вовлеченья...
Страстной невинностью
светят глаза...
с детской наивностью
движет рука...
губы дрожжат...
...затуманенный взгляд...
Выше не знаю я в жизни наград!
Спёрло дыхание...
....Чувствую тело....
Милая....
ты это...
тоже хотела?....
////////////////////////////////////////
.......Я представил ...
как её целую....
За плечи обнимАя....
...и она....
Поверив чувствам....
как в волну морскую....
Вся, без стесненья...
прИняла меня...
..............................................
...я гладил её голые коленки....
как первоклассник...
первую тетрадь...
И не спешил...
прижаться к ней...
как к... Стенке....
...Её ...я.... всю.......
...хотел.....
...зацеловать.
[b]ОНА[/b]
Самый тревожный момент увлеченья –
Что, будет секс?…
… и момент Возбужденья…
…Что там скрывают
эти глаза?...
… Как оказалась
на… попе... рука?....
губы дрожат…
… затуманенный взгляд!
Что скажет мама? Впрочем… Назад!
Сперло дыхание..
… Что с моим телом?
- Милый….
… не надо….
… не нужно.. так смело!…
///////////////////////////////////////////
……..Представила,
Как он меня целует…. -
Обняв за талию,…
к стене меня прижал….
И мои чувства
радостно ликуют
Все как в романах –
- я согласна, да!
……………………………………………….
…..он гладил мои голые коленки,
И от стыда …..
хотелось.. убежать
Но не спешил меня…
вот так…. у стенки!
Несмело ласков - ….
только б
целовать!!!….
[b]ОН[/b]
Чтобы от пальчиков....
......................................
До самого...
рассвета...
Не отвлекаясь на еду и сон...
Друг другу души...
Заполняло... лето...
...............................
с избытком....
.....................
без оглядки...
...на потом.
\\
............................................
И как пробужденье от крепкого сна...
Не прикасайся!.......
Не трогай меня!....
..................................
Может продолжить???...
А может не надо?....
Как угадать
где кокетство...
где правда...
.....если её поцелую опять....
...вдруг, от обиды,
......... захочет кричать....
А вдруг проклянёт...???
за безволье моё....
...и я,
.... на всегда....
...потеряю её.
.......................................
Где эта линия?...
Сколько?...
Когда?...
В грусти опять я один
...как всегда....
После подобного эксперимента
в баре опять мне не хватит абсента°...
Ну а доступного секса°° и тела°°°...
Что то ... сегодня ...
Душа не хотела....
........
Ладно, зайду туда завтра.........
[b]ОНА[/b]
Ему бы пальчики мои – ……
……………………………………..
конфетки!….
И я боюсь... И не отважен он…
А вот бы взял…
И сделал это!
……………….
Вот только………………….
….мама!..
Что потом?....
/////////////////////////////////////////////////////
………………………………
И как пробужденье от крепкого сна….
Уйди! – в него брошу..
Не трогай меня!....
……………………………..
Может, продолжит?
Или не надо?
Опешил, похоже,
от слов и
от взгляда….
……если меня поцелует опять…
…..не стану… не вырвусь..
………………..не буду кричать…….
Похоже, он проклял…..
………………….безволье мое….
….. и я… навсегда….
……………потеряла его……
…………………………….
Где эта линия?....
Сколько?...
Когда?....
Домой проводил…
……………и молчит… как всегда…….
После подобного эксперимента…
Дома мне точно устроят проверку….-
Мама и папа… - вечерний допрос…
Мол, твой ухажер
К тебе крепко прирос?....
………………………
Ладно, возьмусь-ка за книжки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667732
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[b]ОН[/b]
мы Вдруг...
с тобою...
Повзрослели...
пересчитав всё на перёд....
куда мы в отпуск...
... не поедем..
и что дарить...
.... на новый год...
Я знаю все твои ответы....
Ты никогда не скажешь... Нет....
и не попросишь... объяснений....
когда меня ..вдруг долго нет
и я стараюсь...
очень... строго
стандарты эти... соблюдать
взывая к помощи.... у Бога....
чтобы ... с... инстинктом... совладать.
а наши губы... не встречались....
уже который год... подрЯд....
но мы стоим ...
мы не сорвались....
и жизнь....
не превратили...
в Яд....
и я ценю тебя за это...
и помогаю как могу....
не знаю как зовётся это....
быть может.... Взрослое Люблю.
[b]ОНА[/b]
мы Вдруг
с тобою
Повзрослели…
пересчитав все наперед…
души внезапность
очерствела:
….дежурный праздник -
новый год…
Я знаю все Твои привычки –
Не скажешь никогда «прости»,
и страсть ко мне возьмешь в кавычки,
Не сосчитав до десяти…
пусть я стараюсь… -
очень сложно
порядок в жизни поддержать.
Один из нас, пожалуй, может…
с инстинктом все же.. совладать..
жду нежных слов твоих, тоскуя
уже который год подряд…
и меркнет свежесть
поцелуев…
и наша жизнь –
еще не Ад..
но я... прощу тебя за это...
и улыбаюсь, как могу.
не знаю, как зовется это...
быть может, Взрослое Люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667733
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[b]Спивають дні ро́́си образ,
А ночі спалюють бадилля
Тих спроб невдалих і невдач,
Що ми рахуємо безсиллям.
А чи, сороомлячись себе,
Маскуємо його як спробу...
Потім, забувши всіх і все,
Втішаємось, що нам так добре...
...Не завжди дні ті роси п'ють -
Нам залишають щось на денцях...
Що ж щастя? І у чому суть?
Живи і думай...Так ведеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667725
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
ПРОСТО ЖИТИ.
Наче вихор несамовитий,
Що зі швидкістю потяга трощить,
Ця недуга продовжує бити
То по м’язах, а то по кості.
Чи то сила ущент зотліла,
Чи її взагалі було мало,
Не противиться більше тіло,
Мов пружина життя зламалась…
А душа до краплинки часу,
Ще плекає якусь надію…
Від безсилля тілесного плаче
Та змиритися з ним не вміє.
Ще їй світяться далі сині
Куди кличуть шляхи-дороги,
Ще хвилюють клини журавлині,
Що летять в океан тривоги.
Не змирившись, вона шукає
Аж у небі свою опору.
Кволі крилечка розправляє,
Щоб злетіти на них угору…
Чи дано їй ще раз піднятись?
Це питання скоріш до Бога.
Бо всі ліки прийшлось прийняти,
А на поміч не йде нічого!
Не придбати ніде здоров’я,
Хоч віддай всі багатства світу…
А в садку знову трави шовкові,
І так хочеться просто жити!
21 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Намисто.
Роса вигравала веселками,
Трава попід ноги стелилась
І річка в заплаві, під вербами,
Під сонцем в тумані сивіла.
Весь світ променився надією
На днину прийдешню, щасливу,
Тому що з тобою, як з мрією
По ранку я йшов неквапливо.
Я йшов, щось розказував весело!
Ти так безтурботно сміялась,
Що десь аж у лісі щось тенькало
І дзвоником срібним ячало.
О, мить безтурботної юності,
Яка ж ти прекрасна та чиста,
Якщо із перлин сміху щирого
Для пам`яті робиш намисто.
Давно поза часом, за обрієм,
Літа пронеслися мов коні,
Давно пережитими болями
Побілено зморщені скроні,
Людьми не своїми – сторонніми
Душа зігріватися мусить…
Беру я намисто долонями
І подих від ніжності душить.
Бо вкотре із вдячністю згадую
Ті ранки, ті трави, ті роси,
Їжак очеретів з заплавою,
І мною розплетені коси.
20.05.2016 14:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667771
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Целовалась звезда с чьим-то взглядом
И мигала ответно лучом.
Я накрасила губы помадой
И толкнула бой-френда плечом.
Может он посылал ей приветы.
Вон, уставился в ночь из окна.
Нынче май. Две недели до лета.
А в июне – на Марс, без меня.
Космонавт, прилепился на время.
А я, дура, влюбляюсь всегда.
Омываю слезой его темя.
(Про себя). Лысый он. А туда ж…
Всё на звёзды, на титьки и прочий
Арсенал интернетовских краль.
У меня ведь шестой, (между прочим).
А ему нужно меньше. Нахал.
Он не ценит естественность формы.
Подавай арт-муляж. Что, срезать?!
А на Марсе нет баб. И нет порно.
Ну и ладно. Учись лишь мечтать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667005
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
И по какому праву
Меня поишь отравой?
Любовь – она такая…
Как подкрадется в мае,
Из плена не отпустит.
В оковы тихой грусти
Заманит, не заметишь.
И что ты мне ответишь?
Зачем улыбкой дразнишь?
Недолгим будет праздник.
Утихнут вихри страсти,
И испарится счастье…
Но кровь уже впитала
До капельки отраву,
И без любви не сможет…
И нет тебя дороже…
И выхода не видно –
Уйдешь, и я погибну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666984
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Із сріблясто-прозорих краплин
Додавала перлинки намистам...
Рахувала хвилинки годин
із натхненням дитини(і хистом)...
Серед ночі шукала полин -
Сірий пасок в посріблені коси...
І прикрашена марила ним...
А серденько волало,що досить:
Обнімати так міцно,що аж подиху бракло!..
Душа й тіло відчули,як спалахують ватри!..
Подаруй мені квітку (із віночка веснянки)...
І - духмяні цілунки - за усі забаганки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666943
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
На необмеженому в часі просторі
не рахувалися зірки, як падали…
Через дорогу посміхались постери
своїми вічними, як світ, порадами.
А ми з тобою – каву з винних келихів.
Дошкульно вголос тріпотіли крилами
і за вікном… і у душі метелики.
Ми жили, дихали, були...
любили ми…
...Всі мрії дуже… до хвилини… зайняті.
Лиш небо вільне… може вільно гострити
зірки в сузір’я – перехрестя пам’яті…
на необмеженому в часі просторі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666919
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я не знаю о многом.
И сердце устало ютиться
на задворках вопросов под старым рваньём «потому»…
А снаружи весна.
И опять возвращаются птицы,
увеличив ещё на страничку небесный талмуд.
Значит – время домой.
Как–то так… без претензий на сложность.
Я не знаю что важно: там где–то иль тут, за плечом…
Мне понять не дано (ибо это понять невозможно)
оправдание войн: мол, бабьё нарожает ещё...
и рождаются слёзы, уродуя качество речи.
Неизменно солёные… с тысячью разных причин:
где–то душу в восторг одевая, где горе на плечи.
Я не знаю о страшном: когда не дожил до седин…
…Неужели весна?...
Время глупостей… время веснушек…
Пробуждает кого–то к любви…
а кого–то к войне…
Я не знаю о стольком, что впору бы жить, не проснувшись,
выдыхая покой…
…но от этого только больней...
апрель 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666789
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Вони несправжні!
Ти чуєш? Дзвони не справжні!
І ворон, крила сховавши, - той самий крук.
Смакує просто гурманом шматочки фальші
Прегострим дзьобом, аби не бруднити рук.
Він чорноротий.
Він кряче підступно в спину.
Його прокляття – для схиблених молитви.
Літає демон, якому немає впину,
І ляльководом натягує душ нитки.
Маріонетки…
Ну як йому не коритись?
Розкривши крила, лунає триклятий дзвін.
Прокиньтесь, гей, паперові! Кажу: прокиньтесь!
Він кряче круком! Він бреше, цей ворон! Він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666777
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я прийшла б, але ти не кликав,
Я б упала, щоб ти підняв -
Найжаданіший мій владико,
Ти не встав зі свого коня...
Чи пиха то була, чи втіха,
Та колюча твоя стерня -
Мабуть, сам не знав, куди їхав,
Бо так часто коней міняв...
Рисаки під тобою грали -
Аж до мила їх заганяв...
Та, з роками, й вони линяли
І тебе... Ніхто не підняв...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666762
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...сам себе... перед собою....
просить не буду... верить и любить
и буду жить... с поднятой головою
и очень долго в этом мне везло...
чужую юность... даже стал лечить...
но вдруг... в толпе... я разглядел лицо...
и понял... без тебя...
......нет смысла... жить...
Опять...
Всегда
Я с мыслью о тебе...
За кофе...
За рулём...
Листая Daily ^...
И в самолёте....
вдруг... прикрыв глаза....
...Стою волнуясь........
...У Твоей Постели.
Так что же так влечёт меня в тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье глаз?...
... интимное пространство?...
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Ш К И...
...на моей спине...
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
хочу обЪятья...
вечно ощущать...
..... и целовать... ......коленки...
...........наслаждаясь
дарить себя....
...... тебе
и проникать.....
ни днём...
ни в снах....
с тобой не разлучаясь....
я больше не боюсь что не влюблюсь....
я каждый день в тебя влюбляться буду...
ты только мне проснувшись улыбнись...
и я подарок этот не забуду....
а завтра всё по кругу... и опять...
постель ...
дорога....
встречи и разлуки....
но я всегда.... сквозь плесень неудач...
с волненьем вспоминаю.....
....... твои руки.
^ Daily Telegraph - толстая газета для зомбирования,
которую бесплатно можно взять в самолёте
для придания себе респектабельности в глазах тех пассажиров,
которые это сделать не догадались.
( в Daily Telegraph публикуют финансовые новости
и биржевые сводки....
для запугивания...
слабонервных...
бизнес...мЭнов...)
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
эх молодость....
желанья... без сомнения....
плевать ей на законы притяжения!
[b]Октябрина - Переспів «2-М0ОЛОДОСТЬ»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34565
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666241
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Калини грона спогадом розмиті,
В них осені душа моя горить...
Світанням роси бережно пролиті,
Я збережу у серці ніжну мить...
Блукаю парком, свідком всіх побачень,
Відлунням щастя, ехом кришталю
Минулих днів, немає більше значень
Є тільки грона туги і жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666086
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Заштрихован водой этот, в общем, не нужный мне город,
разделённый на серость – и вязь разноцветных зонтов.
Просто где–то во мне умирает не найденный повод
променять этот карцер на цепи других берегов,
где зарёй (как и тут, но поздней) догорают надежды…
дождь, осипший до мороси, трётся о зелень весны…
где, проснувшись, восток разрывается радугой между
ароматами ночи и полусырой новизны.
Там, возможно, не лучше, чем где–то...
но вера – не верит…
И во имя неё, и во имя далёкой весны
я готова отдать все права на навязанный берег,
где надежды – заплаканы маем…
и болью тесны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666022
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Не клич мене…
Я вже не повернусь...
Обплутана душа шукає вихід
Передане вже серце у немилість
І так незримо стали всі чужі
І я, немовби, жила так, як всі…
Не клич коханий...
Я не повернусь…
Ти так даремно вірив в мою сповідь
Настав той час, коли не стало волі
І серце рватись хоче від вогню
Заповідаю: "ти не вір йому"…
Не клич мене...
Я вже не повернусь…
Бо не зайду у дім, де тишина,
Бо тільки я до цього призвела,
Де грається на стінах тінь тепла,
А двір мовчить відлунням тягара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665939
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Погода. Робота. Напруги шалений вольтаж.
А я Вас не бачив уже, мабуть, років із триста.
Гойдає неспокій чарівна мелодія Ліста.
Навіщо цей спогад? Я дуже далеко. Не Ваш.
Виходжу до Вас на усі перехрестя доріг.
Вертаю оте, що ніхто не у силі вернути.
І гріє долоню маленький букет незабудок,
Щоб ніжністю неба до Ваших торкнутися ніг.
Гаптує надія із днів кольорове панно,
Щоб десь перетнутись і нашим стрімким паралелям.
Там будуть такі пелюстково-пахучі пастелі,
І ці незабудки, й п’янке до знемоги вино.
І я вже укотре запрагну себе обмануть.
А Ви удасте, що повірили кожному слову.
І знову нічим закінчиться завітна розмова,
Хоча сподівались, що щастя стоїть на кону.
Бо ми не навчились снувати кохання із краж,
І кожного пісня відносить своя лебедина,
Лишивши утіху жорстокого світу єдину:
Негоду. Роботу, Напруги високий вольтаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665849
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
Люби мене! Кохай! Прошу тебе, благаю.
Потіш мій зболений до краю егоїзм.
Кохай мене… Одного… До відчАю,
До скреготу зубів та до щасливих сліз.
Кохай мене! Так… Божевільно і безкрає,
Коли я поруч і, коли у тебе вріс,
Люби мене, коли мене немає,
Коли кохання схоже на кривавий зріз.
Люби, коли тобі казатимуть – Даремно…
Люби мене удень, люби мене вночі,
Люби… Коли усе таке… Непевне,
Як серед мороку тремкий вогонь свічі.
Люби, коли сама казатимеш – Не треба
Фантомів, імітацій, все, мовляв, дарма…
Люби, коли на землю впаде небо,
Коли здається вже, що й виходу нема…
Люби мене! Кохай! Фізично й платонічно,
В хвилини радощів та в нападах жалю,
Люби мене! Мене одного… Вічно…
Бо саме так тебе… Одну тебе… Люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665635
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Ты ветер - переменчив, неустойчив.
А мне - на крыше флюгером стоять.
Ловить твои порывы между прочим.
Пока ты есть.
Но скоро полный штиль
меня накроет с океанских милей.
А подо мною только острый шпиль.
Я удержусь на нём.
Возможно.
Или…
Согнуло небо радугу дугой.
По горизонту - океан безбрежный.
А флюгер, с ветром сломанной душой,
стоит в застывшем воздухе, как прежде.
Когда настанет время улетать -
сорви с небес свинцовые одежды.
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Мне просто нужно удержать надежду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665426
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Мені ж від тебе треба небагато:
Щоб пам'ять твоя зрідка пригадала,
Як я тобою марила й не знала,
Що не твоєю я в цей світ ввійшла -
Я скоро піду, де мене не знайдуть
Я буду там так довго, що й загублюсь…
Мені - не жаль, що я тебе не згублю
Не жаль, що ти щасливим будеш без.
Мені - не жаль, в молитві руки зложу,
І Бога я проситиму про те,
Щоб твоє світло завжди було поруч
Тієї, що життя в цей світ несе…
Мені - не жаль.
Засуджуйте.
Це - правда.
Не жаль, бо ти смієшся по житті,
Хіба це грішно, так торкнутись неба,
Торкнутись серця чистої душі?
Мене немає в тобі, і не жаль
Мені нітрохи, що ти прагнеш волі,
Сама була свобідною доволі
Мені - не жаль.
Не віриш?
То й нехай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665308
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
Иную грудь уж столько слёз залило,
что и свои ещё – рискну едва ль…
Иная грусть – сама себя испила,
толкая в тост соседнюю печаль.
Иная боль – холодные осколки…
остатки от горячей суеты,
когда вперегонки на барахолку
несли года погибшие мечты.
Теперь – пора.
Пора – неторопливо.
Седых волос – перина под асфальт.
И некто скажет вслух: «cry me a river»*.
И до чего ж – не Элла Фицджеральд…
* песня в исполнении Эллы Фицджеральд.
тут – пустить слезу, не буквально, горько иронично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664965
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
І так стається, що ламається душа:
Як річ з пластмаси, просто розламалась
І поміж ребер б’є, немов струмок
Твоя печаль,
Яка в мені зосталась…
І так ось сталось – серце, як кришталь,
Холодне і не прагне більше тиші,
І в’ялі хтось поставить в вазу квіти -
Та вже не замінити почуття…
І розумієш:
"Ти тепер - сама".
Ось так стається в світі і житті:
Кохання ти знаходиш, не шукавши,
Минають роки, дні чи місяці,
І залишається так мало правди…
І дихаєш ти тільки уві сні:
Ось так минають наші дивні дні -
В пустих ілюзіях нездійсненого щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664853
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Моя тополе... Праведна царице!
Та що там Клеопатри могутність?...
-Тільки тінь!
Їй під склепінням зим нічого вже не сниться,
а холод усипальниць зірвав з обличчя грим.
А ти...
Ти зі святих долонь безсмертя пила,-
стираючи між віхами межу,-
грудьми від лютих воєн боронила,
кричала людям серцем: Я живу!
На схилі днів, сягнувши врешті неба,
торкаючись долонями зірок,-
впадеш дощем і пагоном зеленим
відродишся із попелу гілок.
8.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664855
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2016
Я не вкусила тысячи стихов,
смакуя соль десятка левых мочек
под сумерки щемящих многоточий…
И пусть кричат основы всех основ,
что я – не та, кого достоин Рай.
Что ж… прошлое – не девка, чтоб раздеться.
Случалось – забывало биться сердце
за шумом крыльев от скандальных стай.
Скучается по глухости дворов…
по временной семье на остановке,
где новости глотали без сноровки
о сонме лысин, локонов, рогов…
Но помнится о том, что Стинг – затих…
что вёсны стали волнами короче…
не памятный десяток левых мочек..,
а лишь один, мне посвящённый, стих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664240
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Я попробую, я сумею...
Вот из памяти всё сотру...
А любовь, говорят, ржавеет
На холодном, сыром ветру...
И никто больше не согреет,
Коль остыла под тем дождём,
Но опять я тебя жалею
И уже мы ко мне идём...
За минуту я всё забыла -
Обещания не сверлят.
Поняла: лишь тебя любила...
Мои клятвы к чертям летят...
А камин очернил поленья,
Мы вино холодное пьём...
Обнимаешь мои колени,
Я прощаю - и мы вдвоём...
И устроили ужин снова
Романтический... при свечах...
Не могу я понять ни слова,
Утопая в твоих руках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664265
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
А дощ так плакав як в останній раз,
Сам вітер заховався в стару хату.
Напевно, назбиралося образ,
Хтось виплатив хмаринками зарплату.
А потім танцював по всіх стежках,
Заліз у найвіддалені куточки.
Залишив півзарплатоньки в казках,
І латав хоч на місяць всі струмочки.
До тебе йду. І сльози із дощем
Змішалися. Струмочки наберуться.
Твої слова по серденьку-ножем...
А всі казали:літом поберуться...
Та заміж вийду я хіба за дощ,
Почує, приголубить, не залишить.
Залишив вітер слід старих підошв,
І тишу з зірочками там накришить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664313
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мінливе небо в паростках грози,
Принишкло все, затихло, ледве дише…
Життя – лише до вічності транзит
І я стою на битім роздоріжжі.
Порослий мохом різьблений граніт
Щербинками всміхається глузливо,
Мене чекав… Чекав немало літ,
Не боячись ні грому, ані зливи.
Як я піду – розсиплеться у прах,
Бо камінь мій і биті три дороги,
Не важать вже непевність, розум, страх –
Вперед штовхають вибору остроги.
Піти наліво – втратити коня,
Направо – мати славу та багатство…
Що кінь? Я кінним навіть не рідня
І злато стане череп'яним щастям,
А слава… Вислизне з тремтливих рук,
Все – суєта, таке… Скороминуще,
А прямо? Чорнокрилий хижий крук
Мої очниці спорожнить у пущі…
Додолу, на коліна гне лиха
Безвимірного вибору година.
Ну! Де ви? Де ж ви, ті, хто без гріха?!
Втішайтеся, хоча… Я теж людина!
І грянув грім та здибилась земля,
Постала пустка в круг амфітеатру,
Додолу пальці, кличуть на ім'я,
Кричать: «Нехай вмирає гладіатор!»
І… Знову тиша… Погляд дістає,
Порослий камінь з усміхом щербатим
Всміхаюся… В обличчя злива б'є…
Прощей, граніте! Я вже вибрав, брате…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664008
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Экспромт
Укол шипами жёлтой розы
Ласкает жадно алый рот...
За каплей капля осторожно
Стекает болью в жажды грот...
Ах,эти розы,розы,розы!..
Из ароматов их наряд...
Над ними - грозы,грозы,грозы...
И молний(белых)маскарад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663800
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Не заходьте в ефір на частоти моєї душі,
Там чекає омана, загорнута в пристрасті тогу,
Я до неї вже й сам загубити стараюсь дорогу,
Щоб даремно не мріять, не прагнути і не грішить.
Вона Вам принесе із купальської ночі вогні,
Вона буде Вам вірші, неначе молитву, читати.
Я прошу Вас, благаю – поставте сторожу на чати,
Бо невинним ягнятком до Ваших пригорнеться ніг.
Ваша врода магічна – розвою весняного шал,
Ваша усмішка ніжна – верховних богів нагорода.
Це до Вас повертав Ярополк із важкого походу,
І на зустріч із Вами Ромео чимдуж поспішав.
І бунтується серце, хоч скаргу на нього пиши.
Подивіться, красуне, такими бувають банкроти?
І я знову в ефірі. На Ваші заходжу частоти,
Аби підкорити одну із найважчих вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663839
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Две косички, немного помятое платьице,
Медвежонок в руке, приоткрытая странная дверь.
Там какая-то тайна от солнышка яркого прячется.
И ее разгадать время точно настало теперь.
Страшновато, кругом паутина и шорохи разные.
Непонятный, густой чудесами пропитанный дух.
Там, возможно, король день рожденья принцессочки празднует.
Воробьи ей кричали об этом, им вторил петух…
Сделав вдох, и прищурившись, будто ныряла у берега,
Смело сделала шаг, крепче мишку прижав своего.
Посмотрела вокруг и глазам своим даже не верила.
Только стало понятно, что страшного нет ничего.
Полумрак, полутень, лучик солнца, забравшийся в щелочку.
Люстра где-то вверху, книжных полок у стенки ряды.
И девчушка, поправив слегка непослушную челочку,
Пригляделась, в надежде увидеть хоть чьи-то следы…
Заколдованно всё… Видно это все злая волшебница…
Превратила дворец в опустевший какой-то сарай.
И принцесса теперь, очевидно, бедняжечка пленница.
Где же рыцарь бесстрашный, скорее её выручай…
И когда он придет, победит колдовство и волшебницу,
Снова музыка, бал, и счастливый король под венец
Поведет свою дочку, надежду свою и наследницу.
И у сказки, конечно же, будет счастливый конец…
4.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663805
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Три години без тебе —
Це як шлях від землі і до неба!
Три години мовчання -
Це як навпіл розірваний світ...
Телефон і вагання -
Це у темінь пірнання,
Всепланетне з`їзджання з орбіт!
Три години без тебе!..
Їх стерпіти, прожити ще треба
У цім світі холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце зникло сьогодні,
Я втону у безодні
Часопростору нудно-густім.
Три години без тебе —
Це в терпінні нагальна потреба,
Спокій тяжко дається,
А у нервів існує кордон...
Кожна мить - як стук серця:
В нім тривогою б`ється
Апатично-німий телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/i.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/9hyHie2Q4aY?t=47[/youtube]
Ми купалися в небі – в лагуні Закоханих Доль –
І на щастя ловили монетки золочених рибок.
Розімліла у травах, лилась запашна каніфоль
Бурштинового місяця співом реліктових скрипок.
Загорнувшись у хмари, торкалися клавіш води,
Крок за кроком, по тактах ноктюрну гойдаючи хвилі.
В нас линами мовчали слова, а серця говорили,
Янголино тріпочучи в небі кохання крильми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663444
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Трикрапка... Хтось же вигадав таке
Свавілля в морі розділових знаків.
Це, мов наркотик. Надто вже липке,
Бо закликає таємницю взнати...
І хто це заховав її в кінець
Рядочка, або цілого куплета -
Чи він її повів під той вінець,
А чи дарма співав свої сонети...
Він передумав, а чи зовсім втік,
А, раптом, вже не сам туди приходить
І почуттів розбурханий потік
До іншої вже манівцями водить...
Так хочеться позаглядати знов
В обірвані трикрапкою принади:
Чи там була таки ота любов
А, може, він і зовсім їй не зрадив...
Якби можливість все ж така була,
Я б ставила трикрапку, геть змарнілу,
У полі, в лісі, навіть, край села -
І хай би, як хотіли, розуміли...
Смакуючи цей знак, уже лечу,
Підхоплена фантазією змісту,
Прислухайтесь і зможете почуть -
Відстукую трикрапки вже по місту...
Набігались вони і по садах,
По парках, по алеях, косовицях...
Якщо не зафіксую у віршах,
Трикрапка точно уночі присниться...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663459
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Смотрела укоризненно: ещё меня не любишь?
Еще меня не хочешь? Ты ещё не болен мной?..
...Я честно ел заказанные, под свиданье, суши,
И думал: вот куда её вести? В гараж? Домой?
И шпильки красно чёрные мелькали из под столика,
И томно, неподвижно взгляд к себе спадал на грудь,
Она ...то демонстрировала, как стоит на роликах,
То – как она поймёт (ведь знает) му́жескую суть.
И я ...я позвонил тогда коллеге...
--На ночь хату?
Конечно, приходите, дам ключи и отвалю. , -
...Я там уснул, проснулся, нет её, и нет ай-пада,
Квартира перевёрнута, ограблена, каюк...
Смотрела укоризненно жена «сослужки»... Он же
Пошёл к себе в гараж, немой, рассыпанный, как соль.
--Ты что? Был ...правда ...голоден без секса? Я...я – тоже...
--Стоп!!! (Передёрнулся брезгливо) Нет!!! ...Пройти ...позволь...
Я другу не сказал ничё. Долг - отдаю с зарплаты.
...Гундит он, что жена его – меня поносит знатно...
02.05.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663363
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Дорога до гробниці - через біль.
Чому ти, світе, так немилосердний?
Проливши кров Невинного ,- прозрій!
Пилат вмиратиме тепер уже щоденно...
Умивши руки в крові - не воді,
слуга глупців, чужинець прокуратор,
тягтиме хрест, Розп"ятого, в собі,
і совістю щодня буде розп"ятий...
І присмак оцту на сухих вустах,-
куштуючи вино зі смерті чаші,-
відчує він і крикне: Бог!...
Невже мене Ти досі не пробачив?!...
1.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663376
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
А Господь отдавал предпочтение явно гротеску,
создавая наш мир, непонятно–простой, сотни раз.
И с тех пор хоть один из народов бредёт по отрезку
от понятия чести и до понимания «фас»,
ковыряясь червями на свалке замытых историй.
Даты кроются ржой, реконструкцией, матом, орлом…
Так чудно, когда кто–то кого–то стращает Гоморрой,
получая прописку по адресу – новый Содом…
Жизни малая толика соизмерима потерям
с чёткой таксой, конкретной ценой для святых и проныр.
Мы давно ничего никому не должны…
только вере,
что парит по привычке над тенью бездомной страны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663174
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Постскриптумом нагрянула весна,
проклюнув больно памяти ложбину.
Когда–то были нормой и вина,
и с белым носовым платком мужчина…
И петь, и плакать было – обо всём,
чего касались сердце и глазницы.
И был носовичёк всегда при нём,
небезразличном к дням, долгам и лицам.
И души были выше этажей
ещё не притупившихся желаний.
И кто–то провожал на смерть мужей,
сжав губы, поднимая в небо длани.
Когда–то сомневались лишь на миг.
А жизни были сплошь из революций.
И кто–то чувствам памятник воздвиг.
От сердца… не унизившись до унций.
А то, что я теперь – уже не в счёт,
пожалуй.
И, вдохнув глоток герани,
в трофейный заверну носовичёк
набор из ненаточеных желаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663080
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
[b]Спасибо Лине Ланской за вдохновение[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
Я вернусь. Ты поймешь это сам,
Не по ночью застывшим часам,
Не по знакам, заметным едва,
Не по тени, что бросит листва.
Будет день, как и сотни пред ним,
Горизонт будет ровен и зрим.
Город полон по-прежнему тайн,
И предчувствием разум не пьян.
Будут сны на рассвете тускнеть,
Будет солнце не золото – медь.
Снова явь невозможно четкá,
Как пустые листы облака…
Я вернусь. Только вспомни мой лик
В зове дня, что расцвел лишь на миг,
Уловив в лентах радиоволн
Ту, где шепчет минор саксофон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663114
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
[i]Где-то между добром и злом есть сад.
Я буду ждать тебя там.
Руми[/i]
Прислушиваясь к запахам вокруг
И всматриваясь в трелей послезвучье,
Ступи за мной, сей не нарушив круг…
Где свет и воздух будут неразлучны,
Где явь со сном одной рекой течет,
Где время-небо держат колокольни,
Цветут сады невиданных широт,
Что в стороне от грешных и господних,
Плохих и добрых всевозможных дел.
Я буду там. Мы встретимся когда-то…
Иди на звук мерцанья звездных тел,
Забыв о всех находках и утратах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662943
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Горкнет лестью апрель
Нить в кольцо замыкая.
Не допрыгнуть до рая -
То ли высь, то ли мель,
Лестью горкнет апрель,
Лживым чувством играя,
Ври, но помни, хмельная
Рухнет лжи цитадель.
И клянясь и кляня
В чаще правды блуждая
Каждым отблеском дня.
Новой кажется дверь,
Что ты ищешь, глухая,
Нить в кольцо замыкая?...
Только горклый апрель….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662891
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Як давно маскувалося небо під стерту підлогу
в сигаретних відбитках, а під підвіконня - поріг...
І незважено сипався попіл думками під ноги
щогодини...
щокави...
щосонця...
щосварки...
щорік
між цілунками, сном, дежавю, тимчасовим наметом...
Як колись, грає сирістю ранку заїжджений диск...
І вуста обіймають чергову міцну сигарету...
...лиш підлога...
і небо
давно вже байдужі до іскр...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662782
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Под розовато-голубыми облаками
всё настоящее, меняя адреса,
сбежало к прошлому, оставив между нами
лишь телефон... и часовые пояса...
Шумели годы, открывая настежь двери,
смирив доверие с понятием лимит.
И нам от нечего подумалось проверить:
а ждут ли нас, не уточняя - ждём ли мы...
Наш общий мир перекроился на два фронта
по обе стороны разбитой колеи.
Мы изменились по дороге к горизонту:
от половинок двух - коротенькое "и"...
Всё изменилось. И не греет, и не ранит.
Остались прежними (зато наверняка)
лишь точки над...
и невоспитанная память...
и розовато-голубые облака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
от безумия не бегут
от безумия пишут
ждут тут слышат иты
весь есть вижу
хожу даже в однажды
надежды жажда
шаг дважды два - поступь
и быстропросто
просторы босы
круг ом воздух
сажусь ближе
и жду лишь бы
не стать лишним
о ближнем словлю
ловлю теперь я
огня перья из головы
верю
от бездумья не бегут
из безумия пишут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662097
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016
от безумия не бегут
от безумия пишут
ждут тут слышат иты
весь есть вижу
хожу даже в однажды
надежды жажда
шаг дважды два - поступь
и быстропросто
просторы босы
круг ом воздух
сажусь ближе
и жду лишь бы
не стать лишним
о ближнем словлю
ловлю теперь я
огня перья из головы
верю
от бездумья не бегут
из безумия пишут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662097
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Паралельних світів невтолима печаль.
Навіть Всесвіт не може розраять…
Ви зізнайтесь мені, як тепер величать,
Як до Вас озиватись – не знаю.
Нас із Вами єднає вже тисяча літ
Чи знайомства, чи дружби. Скажіте
Що такого змінилось на грішній землі,
Окрім, певно, черговості літер.
Алфавіт – таки дуже приваблива річ,
Як на клавішах можна зіграти,
Легко літеру знять, що на самій горі,
А найнижчу – на гребінь підняти.
І сягнути таких неймовірних висот,
Із яких давні друзі – мурахи.
Може, це лиш фантом. Та відвертий бойкот
Моє серце підводить до плахи.
І ми знаєм – не буде прохань і молитв.
Не осиплеться листя зелене.
Та чомусь защеміло, і досі болить,
Як Ваш погляд ковзнув мимо мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662414
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
от безумия не бегут
от безумия пишут
ждут тут слышат иты
весь есть вижу
хожу даже в однажды
надежды жажда
шаг дважды два - поступь
и быстропросто
просторы босы
круг ом воздух
сажусь ближе
и жду лишь бы
не стать лишним
о ближнем словлю
ловлю теперь я
огня перья из головы
верю
от бездумья не бегут
из безумия пишут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662097
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Бьют молнии во мне...
Мрачнеют тучи...
И люди -
Рассыпаются вокруг,
Как бабушкины бусы.
"[i]Не плач - ребёнок.
Женщина - живи.
Мужчина - будь собою[/i]" -
Так вот - какие вы...
Желания мои.
Я сам вас не пойму, порою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662013
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
***
Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!
Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...
На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.
Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.
Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.
Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.
Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.
Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?
Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.
Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.
Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.
А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.
Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.
На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.
А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду
Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...
*
Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,
Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...
***
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.
22.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Розпанахай мій спокій на тисячу нот,
На величній скрижалі всесвітньої прощі
Ми у грішниках числимось, люба, давно.
Лиш за те, що твій погляд мене приголубить,
Теплим променем слово у душу ковзне…
Запевняє ромашка: « Не любить? Полюбить!»
Вона, певно, утішити хоче мене.
І за те, що надію боюся зурочить,
І відкрити таїну, відому тобі,
Що в обіймах твоїх задихатися хочу,
А натомість лиш маю тривогу і біль.
Оминемо недолі святенницький почерк,
Знавісніймо на хвилях розкованих мрій.
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Як скрижаль провіщає у пеклі горіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661650
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
Ветер лужи тревожит и давит свинец облаков,
И апрель под ногами смешал небеса и окурки.
И осколки мечты, и обрывки невиданных снов
Между мусорных куч растворились в пустом переулке.
Этот город ненастный похож на десятки других -
Безымянных, бессмысленных, серых, убогих и странных.
Бесконечная боль на параде слепых и глухих
Марширует и режет узором асфальтные раны.
Остываю, рассыпавшись тысячей медных подков.
Остаюсь, возводя из обломков свои бастионы.
Но бездонно-жестока свинцовая муть облаков,
И опять побеждают безликих теней легионы...
(апрель 2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661353
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2016
Чужий...
У кожного з нас двох свій власний шлях;
магніт притягує, але метал безодні
пече у скронях холодом, застряг...
Ти знав! - Чужі смертельно безборонні.
Чужа...
Що дам тобі та щО належить нам? -
Украдене..., як хрест чужий натільний.
І обплітає груди почуття...
Кохання? Ні! - Солодкотілі змії.
Війна і мир живуть у нас в душі,
і, може, часом серце, як причинне.
Чужий ти мій! Я дякую тобі
за те, що ми, як діти безневинні.
20.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661291
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Нас обнімали крислаті маслини
Гірко-медово-солодким теплом,
Та не сховали, бодай, половини
Диво-гріха, що чекав за селом.
Часто гукали бузкові тенета,
Що, мов дурман, у спокусу вели -
Мудро сміялись лілові букети
І павутину кохання плели.
Присмак тієї маслини терпкої,
Що заважає і досі заснуть,
Я у бузок викидаю з журою
Вже без вагань... і не першу весну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661042
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Буденність знімаючи з одягом,
Змиваючи з тіла наліт,
Легеньким невидимим протягом
У ніч відлітає Ліліт...
Як птаха - ніким не впокорена,
Сягає до сяйва зірок.
Вона була іншою створена!
Вона ж бо - найперша з жінок!
Удень, заховавшись за маскою,
Сіреньким живе мишеням -
З каструлею, шваброю, праскою
Офіру несе трудодням...
Та тільки-но ніч зблисне зорями,
Вона починає політ -
Вогненна, п'янка, невпокорена,
Зваблива цариця Ліліт...
***
Ліліт, в єврейському фольклорі жіночий демон ночі. Вважалося, що вона насилає еротичні сновидіння. Згідно з повір'ям, Ліліт прагне навести псування на немовля і його матір або зовсім їх вбити, особливо в перший тиждень після пологів. У раввіністічній літературі слово «Ліліт» пов'язувалося етимологічно з єврейським словом «лайла» («ніч»). Проте ймовірніше, що це гебреїзована форма імені Ліліту, духу бурі Дворіччя .
За повір'ями, саме Ліліт була першою жінкою на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Так сталось -
З неба впала до землі,
Повіриш, друже, вже нема спокою
Молилася єдиному тобі,
Такому по-застудному святому,
Що буде дальше - не твоя печаль...
Віддам себе вчорашньому світанку
Розгублена, до заспаних вікон
Вернулась би... Та вже немає ранку:
Лиш пустота тумани поглина,
Мочила губи, та зривався голос:
Така глуха, здавалось, тишина
І півдоща все падало на груди,
З отим дощем проговорила ніч:
Про все, що так без тебе доболіло -
Душа шукала прихистку і слів,
Які у сірім попелі згоріли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660929
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
В одиночестве
Бессильно усыплен,
Успокоение испив
Зажженное ветрами.
Дымится еле звучно
Бессводный одеон,
Перед глазами хмель
Смолистый дух
В Стимфале.
Усиливает сон
Подтонами липпии
Нетронутая ночь,
Рассыпавшая солод.
Фантомный аромат,
Впитавший все стихии,
Древесное тепло
Лабданума,
И холод.
Тени́стая вуаль
Мерцающих прелюдий,
Лампада все струит
Расплавленный амбрит...
Цветочные ручья
Снотворного этюда,
Плывут
Разлив флюид,
Изнеженных молитв...
Перебирают сон
Шершавые аккорды,
Раскинув с перьев птиц
Ванильную пыльцу…
Проснулась, скрылся стон
Вступительную оду
Поведала фиалка,
Изнеженной в саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660902
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Тому, кого ти хочеш бачить,
Відчиниш двері уночі.
І світ німий, і ти незряча,
І ви, думки мої, мовчіть...
Хай солов"ї в саду не плачуть,
Вітри замовкнуть і дощі,
Але, коли захочеш бачить -
Відчиниш двері уночі...
І хоч сміється місяць повний,
Бо поховав усі ключі,
Якщо побачить хочеш знову -
Відчиниш двері уночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660600
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
...А... може... нумо - партію у шахи?
...І, знаєш... В мене є Вино і Хліб...
Змивай свій грим, що наганяє страху...
..а я зніму - намуляв трохи - німб...
Ти - чорними? Як завше? Не набридло
завжди лишатись Абсолютним Злом?
- Без Темряви - не буде видно Світла.
Добро без Тіні - буде чи Добром?
- Та досить філософій, краще ділом
творити ВОЛЮ Світла... Диво з Див!
Я нині сотню душ наповнив - ВІРОЮ!..
- Я нині сотню душ - занапастив...
...Пекельний... Чи колись інакше зможеш?..
Нехай - хоч в шахи! - а здолаю - знай!
- Були ті душі крихітні й порожні,
убогі і жорстокі через край...
За що їм - Світло? І за що їм - рай?
...І відповідь втекла у Небо - птахом,
байдужа до поразок й перемог,
де в білій залі двоє грали в шахи...
Один з них був - диявол.
Другий - Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Ці роздуми навіяні твором Олекси Удайка "О мово вража"
й коментарями до нього, вміщеними на цьому сайті.
...Та що то за мова в болоті з'явилась?
Які в неї корені? Хто їх заклав?..
Олекса Удайко
"Скільки падлюк розмовляють чистою українською
мовою
і ходять в вишиванках ... і скільки воїнів розмовляють
російською. Не мова має значення, а людина та вчинки."
Леонід Жмурко
Вони віки нас бидлом уважали,
"Хохлами", "когутами",-як там ще?
А ми їх "старшим братом" ніжно звали,
Молились на імперське їх лице.
В "ясні часи" тотального застою(роздраю)
Імперія котилась в "комунізм",
І партквиток - "перепустку до раю"-
Всім дарував марксизмо-ленінізм.
Росло мурло чинуші-партократа:
Є влада й гроші - то ж нема проблем,
Й корупція - сестра його заклята -
"Рішала" кожну із нагальних тем.
Багато з вас тоді "Ура!" кричали,
Молились на Союз й КПСС,
Ще й рідною московську мову звали,
Хоч в Україні рід проріс увесь.
Чом ви тоді її ворожою не звали,
Хоча русифікація цвіла?
А вчителі вкраїнської навчали,
Аби народ зберіг своє ім'я.
Як прагнули нас русифікувати,
Та "не буває худа без добра":
Російську всіх примусили вивчати -
І відкривалась істина ота:
Що крім чинуш імперських, духом ницих,
Тих суслових і берій злобних тих,
Був Лермонтов і Гоголь, Солженіцин...
І цвів отой, "тургенєвський язик".
Духовних істин золоті начала,
Глибинні сутності Добра і Зла
Із їхніх книг ми також пізнавали,
Там демократія початок свій знайшла.
Від книг отих мудріли наші мислі:
Пізнали ми, що між земних істот
Є деспоти - й герої, духом чисті,
Що є імперія - і є народ.
І як, скажіть, нам нині заперечить,
Бо факт є фактом, - пам'ятаймо все ж,-
Ми маєм знати - знати всім належить:
Російською писав Шевченко теж.
Той, хто прокляв Московії тиранів,
Хто за Украйну гноблену повстав,
Не лизоблюдив, честі не споганив,-
Він мову ту як зброю обирав.
А нині у кривавій круговерті,
Рятуючи Державу від біди,
Ідуть й російськомовні в жерло смерті -
За Україну - дочки і сини.
Ми знаємо: нема прощення тому,
Хто цю війну цинічну розв'язав,
Хто смерть приніс до батьківського дому,
Вже КАЇНА народ увесь прокляв.
Нема й перевертням Господнього прощення,
Що Україна їм життя дала:
Іуди привид - вічне їх знамення,
Прокляття й гріх - брехня їх і хула.
ЙОГО ж сама історія засудить:
Рашистську кліку виростив свою.
Та ми ще люди, пам'ятаймо, люди,
Не відштовхнімо тих, хто йде в строю...
В однім строю - плече в плече із нами,
Для кого Україна - над усе...
Вивчаймо мови, зміцнюймо Державу.
Хай нас Господь благословить на це.
Є в Україні надскладні проблеми:
Політиків безчесних - в оборот.
Нам вистояти як Державі треба.
І знаймо: Путін - це не весь народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660238
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
Відімкнулась. Не буде
Від тебе дзвінка.
Ти- минуле. Розірвана
Нитка тонка,
Що тяглась через простір
До серця твого,
Та, що несла, мов постер,
Священний вогонь.
Розлітається вовну
З'їдаюча міль,
І стихає у серці
З гірчинкою біль,
Що між ребрами коле,
Мов кара небес-
Жах, що більше ніколи
Не чути тебе.
Він повернеться. Є
У минуле мости.
Звідти будуть ще довго
Надходить листи,
Мов пташки потойбічні,
Що в Вирій летять,
Мов думки про одвічне,
Що треба пізнать,
І з кінцями розірвані
Звести кінці,
І безтямно стискати
Айфон у руці
У бажанні почути
Знайоме "Алло"...
..."Абонент недоступний".
Минуле пішло.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660189
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Як ти пестиш мої пелюстки,
безжальна панно!...
Вже вуста,мов гарячі згустки,
повзуть униз...
Ти - із тих орхідей,що лишають
незгойні рани,
а на персах солодких -
перлини раптових сліз...
І фортеці мої ти так легко
здолаєш -знаю...
Твої пальчики білі торкнуться
самого дна,
а стебло язика-раптом стане
ключем від раю,
де мене на світанку чекає-
стрибок з вікна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660118
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Пальцям покірні гудзики на сорочці.
Я відмикаю вустами твої вуста.
Тіла мого планета - гаряча точка,
де карамель поцілунків, як ніч густа...
Ти мене згубиш, як тільки торкнешся-знаю.
Ти ж порятуєш - ця казка, як світ, проста.
Тож...
Я розщіпаю гудзики на сорочці
і - так безстрашно - вустами твої вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659940
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
[quote]Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута...
("Мене болить...")[/quote]
Нехай твій біль мине, немов приснилось
Тобі це в сні й це було лиш жахіття...
Прошу, не плач, не злись... В мені сказилась
Ота іскра, що схожа на суцвіття...
Вона розквітла й поглинала добре...
Але тепер - усе. Пробач дурного...
І та межа для нас - Ярилів обрій...
Ти не чужа! І я не прагнув злого!
Тепер я не мовчу - я сповідаюсь...
Я зрозумів провину і покуту...
І все мине - я вірю, сподіваюсь...
Надії і мости вкрадуть отруту
І заховають у собі навіки...
Я був тим болем, з цим я маю згоду...
Але тепер я вилікував ріки,
Я повернув їм ту первинну вроду...
І ріки ті, що звуться так - стосунки,
Тепер ми повернемо - в нас є сила!
Мені вже не потрібні подарунки,
[i]Мені потрібна ти лиш, моя мила...[/i]
19.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629925
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Чомусь болить... Ніяк не визначаюсь...
От тигра вполювали... Далі - що?
Пришвартували корабель десь скраю...
Тепер стоїть, потрісканий в ніщо...
Ти зрозумій, я - світ в перебудові,
До Бурдж Халіфи лізти. Я ж на дні...
Я розіб'юсь, порву усе до крові,
Помру... А чи поможе хтось мені?
І знов висотки... Знов вігвами кланів...
Чи марево, чи пуританів сни?
В нас кожен - це по суті лиш Титанік?
Залиш мене... Бо ми, як кораблі?
І одиниці виживуть? А далі?
Чи вийде жити? Як нам далі йти?
Чи з Хеєрдалом попливти у далі?
Чи у Вальгаллу? Декаданс мети...
***
Можливо... Все можливо... Все - ідея...
Ідея - вічність... Вічність - у крилі...
Й тим паче двох. Ввімкни життя у плеєр...
Відчуй... Ось люди, як і кораблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 15.04.2016
Один ліхтар на двох... Летить проміння...
Холодний дощ заграв нам на гітарі
Іспанські ритми... Легші, ніж пір'їни...
Фламенко витанцьовують примари...
Прошу тебе я щиро і відверто -
Ти не тримай всього людського зла...
Малюєм те, що було колись стерто...
Помовч заради нашого тепла...
19.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645323
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 15.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Сквозная дыра небес,
неоновый звездный рай,
ты ангел, а может бес?
-не важно, не выбирай..
Аккордами растерзай
душевную грусть-канву,
чтоб синяя птица-май
вспорхнула в небес синеву,
да так, чтобы нотный бриз,
и струн роковая стать,
затейливый мой каприз
не в силах были унять..
Бросай с облаков зарю,
сонетным дождем играй..
Ты ангел мой, или бес?
не важно- не выбирай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659605
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Ты вспоминал обо мне? Признайся что помнил черты моих глаз.
Ты смотрел на меня громко, я же тихо тебе в след.
У меня от тебя Ломка, у тебя от моего «Нет».
Полюбить бы туманы и не мучить себя обманом.
Что когда-то с тобою вдвоем мы начнем встречать рассветы
И бродить по Земле, по крутой.
Ни о чем мои мысли, ни о чем все стихи.
Полюби во мне кошку, подавай мне надежды свои.
Бесконечность, и вновь все по кругу.
Как же лживой я стала. Обещала любить, соврала.
И не жизнь, а пустые дыры. И по венам холодный ток.
Я любила твои рисунки. Твое тело и душу.
Это странно наверно, знаешь, что мы снова станем чужими …
Попытайся закрыть глаза и поймать ту волну для двоих.
Я же знаю Ты – за. Но чего же трясет от тебя?
Как поверить мне в чудо и любить до нехватки сил.
Изгоняя из душ доброту, ты скажи мне
Почему безразличие убивает людей,
Заставляя грустить.
Мы с тобой перестали ценить наше прошлое, будущее.
Предавать, утопая во лжи.
Боль, безумие, мир пропах страхом.
И Земля вновь воюет с собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535515
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016
Безжальний весняний сніг
Підкрався вночі, як злодій,
І в дивному хороводі
Лягає мені до ніг,
І в пролісків синій сон
Вдирається невблаганно...
І сиплеться сіль на рани
Вітриськові в унісон...
Пташиний лунає спів
В сніжинковій витинанці.
Цей Березень в лихоманці -
Напевно він захворів...
Цей Березень... Як він міг
Пустити собі у душу
Нахабність Зими байдужу
І цей знавіснілий сніг?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Завжди милуюсь поглядом чужим
Коли він ніжний і криштально-чистий,
А не похмурий, наче сад безлистий,
і не тьмянить його омани дим.
В очах шукаю дивну глибину...
Знаходжу у блакиті клаптик раю,
Від зелені - енергію вбираю,
А срібло мов веде в тенета сну.
Цей темний колір - загадка чудна.
Крокую в ньому так, немов незряча,
У карооких, бач, нестримна вдача,
Та не буває озера без дна.
Роки лишають в погляді тавро:
Мільйони запитань в очах у брата,
В бабусі - мудрість; зрілість, сила - в тата,
У донечки - цікавість та добро.
І я купаюсь в променях тепла,
Закохана в людей, допоки можу...
Знайшовши в їхніх душах іскру Божу,
Сама, немов троянда, розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659159
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
(прочитавши вірш І.Б. «Соняхом цвісти»…)
На хвильку спинися, заглянь мені в очі, послухай:
як був я далеко від рук твоїх, вуст і очей –
холодну, міжзоряну там відчував порожнечу, –
і Всесвіт в руках моїх весь, коли ти у обіймах!
І знай ще: допоки ти поряд, так близько, що я
твій погляд, твій подих коханням своїм відчуваю –
в високих небес вже нічого просити не стану,
бо маю тебе, – а це більше всіх милостей неба;
Лише у Того попрошу, кого серце зве богом:
«Дай змогу, дай час, щоб зробити щасливою Жінку!»,
бо я вже щасливий – любов’ю, що в серце вселилась,
і тим, що мої полинові стежки зігріває.
Стою перед Жінкою-щастям і цим зізнаюся:
Я – долі боржник і тих днів, що звели нас під небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Будила гнів. Вогнем бажань збивала пиху,
його нестерпну рівновагу - на друзки
ти розбивала одним вигином так лихо!
Дражнила... Мстила за притаєні гріхи.
Немов хлистом, услід їй кидав слів ти жмуток.
Емоцій блискавки викрешував в очах.
Від фраз їдких щось запліталось туго в клубок...
Ви проживали дні, як битву - на ножах.
Але вночі... Вночі без слів пекельним танцем
тілами знову витавровували злість
цілунком-дотиком гаряче-владним.... Бранці
жаги вслухались, як зсередини світ їсть
ця пристрасть-мука! Ця примхлива і безжальна
Стихія владна. Літавиця! .............
..........................................Дивний штрих:
Дала єдину душу їм на двох фатально
і серця два... Із різних Космосів чужих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659084
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Полнеба света,
Полнеба тьмы.
Жаль, что отсюда
Нам не видны
Спираль галактик,
Планет парад...
Мы изучаем,
Что говорят
Отметки карт и
Плохие сны.
Мы столько помним,
Но так грустны.
В руках – гербарий
Из цифр-имен,
А дух встревожен
И угнетен.
...Сердца всё ж бьются,
Полны умы.
Полвека бликов,
Полвека тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658942
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Смакує вечір губи черешневі,
Ноктюрн нектарний випито до дна,
Новим шедевром грається Малевич,
Малюючи квадрат на склі вікна.
Кришу його, як плитку шоколаду,
Хрумтять смачнючі вкраплення – зірки,
Черемховим запахло мармеладом,
Дурманяче вколісує думки.
Так солодко співає соловейко,
Тріпоче серце птахою у такт,
Нашіптує свідомості тихенько:
«Кохання – чудодійний артефакт…»
*Артефакт (фант.) — унікальний предмет, що має свою історію та магічні особливості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658880
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
...будь спокоен и светел, Господи.
Как-то поздно меня спасать.
Ты такую придумал пропасть мне,
что мне вечность в нее сползать
упираясь то лбом, то пятками,
грустью, содранной до кости...
И "уйти" рифмовать - несладко так -
с неуклюжейшими "Прости..."
Ты ж, кормя своих райских курочек,
глянув мельком с небес в просвет,
молви :- Надо же... В этой дурочке
был какой-то намек на Свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Я постучался к вам, возможно, беспардонно:
У вас свои заботы, встречи, суета,
А я как старый пёс, блохастый и нескромный,
Сую свой длинный нос в чужие мне дела.
Но на пороге вашем сыро, неуютно,
Холодный ветер по спине бросает в дрожь,
И если раньше чувства были обоюдны,
То нынче в воздухе витает только ложь.
И покидая двор без всякого ответа,
Пытаясь свои счёты с жизнью не свести,
Я поплетусь в кабак. Ну, не противно это:
Быть старым псом, так и не прожив тридцати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588025
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 10.04.2016
Моя дорогая Сивилла,
Сокровище всех моих грёз,
Как лотос зависим от Нила,
Так я от твоих горьких слёз.
Приди же ко мне, улыбайся,
При свете луны голубом,
Как нежный бутон распускайся,
Принцессой будь, я - королём.
Мы вместе, забыв о преградах,
Взлетим выше всех пирамид,
Побудем у Сфинкса на лапах -
Он нашу любовь сохранит.
Пусть звёзды хохочут над нами,
Улыбку придержит луна,
Лишь только своими губами
К тебе прикасаться сполна.
Но тает Сивиллы обличье,
Рассвет растворяет тот взгляд...
На облике нежном девичьем
Горючие слёзы блестят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658670
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
Луною жінка відізветься
Що там би ти їй не казав,
Ти за ребро жадаєш прав?..
Та у "ребра" уже... є серце.
Твій кожен подих, кожен жест
Вона умить інтерпретує.
Її щось заставляти всує,
Нарвешся на жорсткий протест.
І наче часточка від тебе,
Та норовлива, вперта - жах!
Причині сліз в її очах,
Не допоможе навіть Небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658456
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Я любив гуляти під твоїми стінами
Зі сміхом, зі співами.
Я любив поглядати на небо очима
Моїми або чиїмись...
Я прагнув дістатись до хмар якомога скоріше.
Чи вище, чи ліпше...
Я бив об стіну кайдани моїх невидимок,
Ритм і риму.
Я пропускав крізь себе дощ стріляний.
Чи падаючий, чи звільнений...
Я крався вздовж твоїх нерівностей
Критики і вірності.
Я не вибачаюсь за те, що підхопив заразу...
"Виходь, Алькатрасе!"
Я вийшов не Алькатрасом - Систематом.
Чи Цезарем, чи Пилатом...
Я спалюю свої мури Єрихону,
Цунамі й повінь.
Дивлюсь на небо і стрімкість хмар...
Можливо, то був не я?
09.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658433
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016
Который год таращусь в ночь с балкона,
Когда совсем не видно, что внизу…
И, плюнув на Плутарха и Платона,
Унять пытаюсь философский зуд…
Мне говорят ученые соседи,
Что в ночь смотреть не очень хорошо…
И я в заумных дебрях «Википедий»
Весомых возражений не нашёл…
Не вижу я, увы, предмета ссоры
В загадочной первичности яйца…
Сегодня есть такие прекурсоры,
Что не спасёт пчелиная пыльца…
Чтоб устоять в течениях и волнах,
Приходится косить под дурачка…
И нет теперь уверенности полной
В первичности икры и кабачка…
Мне с некоторых пор предельно ясно,
Зачем козе потрёпанный баян…
И бытие совсем не так ужасно,
Покуда цел полупустой стакан…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Хто з нас затіяв гру таку -
Розписувати серця рани
Якою мірою?
Чи в грамах?
Розпізнаєш, що ще живу...
Так все недбало:
Погляд, тони,
Спинитись, рідний – не дано…
Ковтаю всі твої тривоги,
Бо в собі тебе бережу…
Хто з нас затіяв гру жорстоку?
На твоє слово кляп наклав?
Хто так бездушно, попри серце
Мені сьогодні ніж врізав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658138
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Немає довіри, не треба нічого,
Не варто триматися далі удвох.
Дійшла роздоріжжя раптово дорога,
("Чого хоче жінка, того хоче Бог"*).
Для чого терпіти, кому це потрібно,
Щоб тріпати нерви, як рваний хідник**?..
Щезають, це в даному випадку - гідно,
Якщо розуміння і слід навіть зник.
"Чого хоче жінка, того хоче Бог"* - французька приказка
Хідник**- килимова доріжка на підлозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658121
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Любов Ігнатова Не хвилюйся за мене
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
Щось на спи́ні свербить, мабуть крила ростуть учергове.
Ті, минулі, посіяла десь у далеких світах.
Політуща в батьків удалася, мов хижий той птах,
У чужі небеса я уперто літала на лови.
Хоч не завжди у кігтях додому приносила здобич,
Та казав Соломон, що усе неприємне мине.
То ж дрібні негаразди ті не турбували мене,
Лиш би роги не різались у чоловіка на лобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657979
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Так душно в этой комнате
Откройте
Все окна настежь
Слышится трамвай
А после одиночество
Размойте
Переключив холодное на май
Прощайте и спешите
Просыпаться
Глазами утопая в небесах
Ладонями до дрожи
Прикасаться
Переборов смущение и страх.
Бульварами врезаясь в
Остановки
Каштановых закрученных волос
Весна торопится и всякие
Уловки
Веснушками окутывая нос.
Объятия до боли и мгновенья
Врезаются как будто
На века
И сердце разрывает вдохновение
Протянута знакомая
Рука
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657506
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Чули! чули не раз: не буває життя простим...
Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
До незнаного дива. Та знову вино у воду
Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657464
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
- Стояти! І звідки Ви їдете, пане?
- Та так... До сім'ї їду... Маю гостей...
- Так звідки ж Ви?
- З Бучача...
- Може, до храму?
- Та я ж не священник!
(Те ля кум па се)
- Василю, та може пропустиш бідаку?
Сім'я вже готова, мене ще нема!
А там будуть матір і матір, і тато,
І тато, і шваґер, і ше...
(Бра то ва)
- Я ж митник... Та як можу я пропустити,
Як раптом у тебе вино й ковбаса?
- А що тут не так?
- Я теж хочу жити!
Без свята життя - це вже мертва краса!
- Та добре, покажу...
- Злізай-но, Іване...
- Так от: сир, вино, пиво є, ковбаса,
Картопля, яєць кілька...
- Тут що?
- Тут камінь...
- Навіщо?
- А раптом злетить ця краса
І впаде із воза, а миші надкусять?
- Ну так, я погоджусь... Гаразд! Загортай!
Я їду з тобою!
- Ти дурень чи мусиш?
- Я хочу, Іване! Ріж вітер! Злітай!
Поїхали... Віз летів через криницю,
Та так, що Івана підбив журавель :D
Спинились... Він вдома... Із вікон світлиці
Уже визирають десятки гостей...
Василь та Іван поскидалися з воза
І впали на землю, а Йван аж зомлів...
Отямився - зляканий... Кликнули ксьондза,
А жінка говорить:
- Чого так зіпрів?
І добре, що Митника взяв із собою!
Якраз нам його - свято наше буде!
- Чого?
- День Народження в нього! За мною!
Зайшли всі до хати...
(Те ля кум ве де)
Таким чином, весело празник скінчився,
І згодом Тернопіль-село лягло... Сон...
***
Яскравий же сон мені вчора приснився!
Хоча... На подвір'ї горить ще вогонь...
03.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657004
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Я буду лечить тебя просто стихами –
Простуда пройдет, успокоятся нервы…
И розовый куст запестрит лепестками,
И снова родятся мгновенно шедевры…
А я, по привычке, останусь за кадром,
Смотреть, как легко возвращается сила.
Как ты пополняешь запас её жадно.
А значит, не зря за тебя я просила
У сил «наверху» исцеленья любовью.
Шептала признания тихой молитвой,
Склоняясь душой к твоему изголовью.
Звучала мелодией тихой, забытой…
И вот пробужденье, пора мне исчезнуть.
Считай, что приснилась, как фея печали…
Давно не питаю пустую надежду –
Я знаю, не вспыхнет огонь между нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656875
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Кто там?
А, снова ты, моя печаль…
Ну, что остановилась на пороге?
Не стану лгать, мне очень даже жаль,
Что возвратилась…
Хочешь есть с дороги?
Входи смелей, я заварила чай.
Присаживайся, пробуй, вот варенье…
Совсем промокла…
Зонтик свой давай…
Удивлена хорошим настроеньем?
А почему? Ты думала, что я
Скучаю по тебе, в подушку плачу?
Зачеркиваю дни календаря,
И за улыбкой неудачи прячу?
Не угадала –
Всё совсем не так.
А хочешь плед? Укутайся теплее.
Ты больше не увидишь белый флаг.
И не повиснешь хомутом на шее…
Коль ненадолго, я всегда приму –
Взгрустнуть порой приятное занятье.
Но я сейчас у радости в плену –
Смотри, как я расшила ветром платье…
Я научилась солнцем рисовать,
Вплетать туман в полутона природы…
Ещё могу под звёздами мечтать,
Тебе оставив только эпизоды…
Ой, если бы ты видела себя –
Со стула точно б рухнула от смеха…
Смотри кА, нет на улице дождя –
Пора знать честь и время тебе ехать.
Пока-пока!
Ступай!
Я не держу
Обиды, зла, тебя – печаль-унынье.
Теперь я только счастьем дорожу.
А письма все твои сожгу в камине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656635
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Збіги - невипадкові)))))
Екзальтованим патріотом,
Ні, не просто – з додатком «псевдо»,
Називає мене з болота
І не друг, й не товариш, не недруг,
Лиш надута лупата жаба,
Що взялась увесь світ судити
Просторікує та нахаба,
Кому жити, кому – не жити,
Кому дихати і писати,
А кому – мовчати й не дихать,
Тільки, якось мені… Плювати
І на жабу, й на її «Тихо!»
Хай поквакає, поскрекоче,
Бо весна і сезон в них шлюбний…
Тільки жаба… Хай хоч муркоче,
Була жабою, є і буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656531
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Самотній старець, що сидів на призьбі,
Накрившись пледом й чаю попивавши,
Дивився в далечінь, казав: "Ми різні,
Ми мов той дощ, який усіх розважить,
Який розкаже теплі таємниці..."
Сидить собі один... Один... Один...
Ліхтар на ґанку, хвильки у криниці...
Дощ падає на трав'яний килим...
Поскрипувало крісло під ногами,
Об бляху краплі градом розбивались...
Ліси і гори, ще й старечий камінь
Свистіли, пили, билися, братались...
Але ніхто людським не відгукнеться...
Сидить один - навколо лиш хребти...
Гарячим ритмом билось в грудях серце...
Він спав... Спав під мелодію вітрів...
01.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Синий торшер. Ты стоишь у порога,
Шапкой закрыв свой единственный глаз,
Старый совсем, а ведь помнишь о многом,
Хоть и молчишь так упорно сейчас...
Помнишь красивые сильные руки,
Как уходил - должен помнить и ты,
Я возвращалась от этой разлуки
В комнату, где умирали цветы...
Где не могла ни уснуть, ни заплакать...
Шторы никак не могу поменять
И покрывала - на сердце заплаты...
Мне б от всего хоть куда убежать...
Что ты грустишь? Не по цвету обои?
Может быть, место сменить? Говори,
Нам неуютно сегодня обоим -
Сердце холодное ноет внутри...
Выбросить можно - тебя не включаю...
Прошлого пыль не мешает забыть
Целую вечность. Но я не ручаюсь,
Что без тебя перестану любить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656391
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
слишком прозрачна нить
паутинкой на солнце
тебе не заметной
чувства плачут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655521
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Довершено. Мій поїзд вже від'їхав,
Лишив одного серед диму зілля...
Тайга суцільна, знов вони... Ті стріхи...
Й тотем, як люлька миру... Ось. Поділля...
Закони вже не мають дійсність, силу...
Тут Дикий Захід... Воля... Ельдорадо...
Захмарний край...
І шепіт...
Струни пилять,
Мов пилорама, пісню вітру... Рада...
Ковбої поз'їжджались на кобилах,
У когось Вій, Тарпун, а в когось Ромко... :D
Десь тіні предків... Голівудський трилер...
Є револьвери... І кусають бомки...
А поки що...
Старечий, сивий лютий
Прошепотів холодним свистом прерій...
Від мене все залежати не буде,
Я лиш глядач...
Свист...
Індіанські пера...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FfbhgGmyqqQ[/youtube]
05.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641546
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
Подивись, ми - немов сині вікна,
Дощ по них вимиває життя,
І самотність, як та каліка,
Заповзає у наші серця.
Вона знає, що ми неповинні,
Бо неправильний вибір - у нас
Вона прагне сказати всю правду,
А ми все ще підмінюєм час.
Ми живемо не в цьому світі,
Розділяють нас душі німі,
Ми ховаємо все за карнизи,
Що живуть в нашій власній брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656164
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
розчинити кров у вині
розчинити свідомість у тантрі
і спиною
до
спини
відлітати
око в серці розширило грані
передбачило чорний день
і розклавши
потерті
карти
перейдем
там на вулиці чорна осінь
чорна ніч
чорна дірка думок
ліхтарі-нищі зорі лісисті
все скінченне
світанок прийшов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607123
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 30.03.2016
№1
Вечность - это крупнолистовой высушенный джаз.
Ты завариваешь её в маленьком чайнике,
Возвращаешься в постель и пьёшь с гостьей,
Закусывая солёными груздями.
У тебя осталось совсем немного.
№2
Время - лучший тестер.
Так, открыв банку с груздями,
находишь мокрого,
неоперившегося программиста
с тросточкой и в котелке.
Ничего нет случайного в бизнес-процессе,
кроме методов нашей любви
и старых, прошитых солнцем поездов,
где поют чернокожие невольники.
№3
Опытному музыканту
Надо любить семь женщин:
До - дородную домохозяйку,
Ре - скуластую революционерку,
Ми - веснушчатую бизнес-леди,
Фа - певчую из церковного хора,
Соль - грудастую программистку,
Ля - детского врача,
Си - студентку третьего курса.
Варьируя продолжительность
И интенсивность свиданий,
Можно сыграть настоящий джаз.
В качестве диезов и бемолей
Используйте обстоятельства встреч:
Небольшие уютные кладбища,
Крыши высотных домов,
Районные библиотеки
Или просто свою постель.
№4
синие стены
всегда эти синие стены свободы
я люблю не по фен-шую
бью стёкла не по-православному
и уже целый месяц будда
не толкал меня острыми локтями
приятно быть сиротой
наследником скифской глупости
но как собрать эти осколки
в хрустальную башню
где каждая лампочка
поёт о зимокровном лётчике?
№5
Не чувствую себя одиноким -
напротив того, я зажат
толпою единомышленников:
я вчерашний, позавчерашний и завтрашний
дышат рядом так жарко,
что хочется выйти из себя,
как из прокуренного вагона,
и отдохнуть где-нибудь на травке.
№6 (РЕЦЕПТ)
Чтобы выпечь стихотворение,
возьмите
безмятежно-пароходный,
волжский,
окающий сон,
добавьте
расколотый колокол
Пабло Неруды
и лесной воздух,
неохватный,
как выксунская скука.
№7
Пожалеем атеистов,
им трудно.
У них нет не только Бога,
но также дома, стены, гвоздя
(если они и впрямь атеисты) -
только пытливый сквозняк
и бескрайнее ожидание.
№8
Найди меня
в маленькой комнате:
я сижу среди проводов
на уютном облаке,
триипостасный,
несмолкаемый,
наглый.
Найди меня
и надери мне уши,
Господи.
№9
Сегодня спросонья
новое стихотворение
явилось ко мне
в виде рюкзака,
в который надо было затолкать
подходящие предметы:
сжавшихся в клубки ежей,
резные можжевеловые ложки,
несколько пачек презервативов,
растрёпанную книгу братьев Гонкур.
(Я сбросил
стихотворение-рюкзак
с Канавинского моста
на проплывавший пароход.)
№10
Почему-то
каждая ловкая поэтесса
неогрубевшего возраста
вызывает особые желания:
хочется ходить с ней по улицам
и собирать пивные бутылки,
курить
дрянные болгарские сигареты,
плевать с высоких домов
на нежные лысины
собратьев по цеху.
Хочется не просто
прожить с ней несколько месяцев,
но непременно зачать ребёнка.
№11
Мне омерзительно и неловко.
Меня тошнит от прошлого,
как от забродившего винограда.
Оно настигает меня
простуженным звоном
январских пододеяльников.
Я завесил окна
бархатными шторами,
но прошлое всё равно льётся
в комнату из щелей.
Далеко заполночь
я лежу без сна
и расчёсываю новые укусы.
Надо быть готовым
подраться с прошлым, как с женой,
или заняться любовью,
как с молоденькой мачехой.
№12
Осень выдаёт зарплату
институтскими ботинками,
фарфоровыми воробьями,
скрипичными ключами
и голыми девушками.
Осенью я почти невидим,
ещё немного - и я расхохочусь,
расплачусь и увалю в кусты
очередное трепетное создание.
Осенью телемастера
пытаются чинить мою сущность.
Я едва отбиваюсь
от неизбежных отвёрток.
Осенью зеркала
перестают отражать.
Хожу дикий, лохматый,
и ощущаю неловкость
при попытках знакомиться с женщинами.
Одна из моих любовниц,
очень практичная тётка,
ночью влезла на крышу,
спилила четыре звезды,
развесила их по стенам
и отказалась от лампочек.
При свете домашних звёзд
кажется, будто любишь
семнадцатилетнюю девочку.
№13
Небрежность победила.
Отправляясь в полдень
с нарисованной станции,
уже не думаешь о том,
когда вернёшься в небо.
Поэзия - это железнодорожный гул,
пляска семантических поршней,
сгущённая бессмыслица
случайных разговоров -
исподволь разрастающийся
заговор против вечности.
№14
"Не высовывайся!" -
так сказал Заратустра.
Это повторили мне
горбатый ангел,
акробат с раскроенным черепом
и голубоглазый миротворец
с автоматом наперевес.
Не высовывайся!
№15
Мой друг
с петушиной головой
умеет высекать огонь
даже из кукурузных палочек.
Иногда его душа
со скрипом
открывается,
и наружу выглядывает
нечто бессмысленное -
вроде груды использованных
носовых платков.
Чем более протяжёнными
становятся его прогулки
вглубь собственного
простуженного горла,
тем дольше
почтовые голуби
ищут
потерявшихся в песках
слушательниц.
№16
Сегодня я ухабист,
как лыжник,
недобрым ветром
занесённый в постель к Мадонне.
Целую руку
обоюдоострой даме
с цветочным горшком вместо шляпки,
перебегаю улицу
на серебряный свет
и хлещу солнце газеткой
по азиатской морде.
Гуашевое утро
роняет на асфальтовые дорожки
чувственые плевочки
и студенистые пентаграммы.
Может быть,
это новая форма любви.
Пора выбрать себе
другое имя.
Как вам
"Смертельный Челябинск"
или "Земляничная Пагода"?
№17
при знакомстве с классиком
думаешь
э
какой у него
глупый вид:
болотистая лысина
и крокодильи ухватки
а день спустя
уже удивляешься
что беседовал
с действующим вулканом
№18
Солнце скачет с бугра на бугор,
как широкоскулый
и ни черта не понимающий
в нашей жизни
гастарбайтер.
Оно подметает улицу,
моет витрины церквей,
а потом хватает,
как детский микроскоп,
мою девятиэтажку,
трясёт её жёлтыми руками
и приговаривает:
"Ни сердца, ни зеркала,
ни звука.
На-ми-а-ми-да-бут-су."
№19
Я перемещаюсь,
как Харон,
из палаты в коридор
и обратно.
В коридоре полумрак,
прохладный японский сад,
где роли камней
играют медсёстры,
замершие в странных позах.
А в палате
прицельное солнце,
попка-врач
и разверстое радио,
похожее на пасть
мистического льва
или на яму
со зловонными останками.
№20
Смешной человек
живёт только по субботам
и носит на себе,
как улитка,
свой дом, полный рыб.
Обычно болезненно робкий,
однажды он подарил
зеленоглазой
и солёной на вкус девушке
огромного муравья с бивнями
по кличке Сысой,
и она от удивления
стала его любовницей.
Время торопилось и поскальзывалось.
После нескольких
стохастических ссор и примирений
они всё-таки поженились
и стали жить вместе
под надзором
глубоководных чудищ.
Поскольку дети
смешного человека
жили только по четвергам,
он не возился с отпрысками
и посвятил субботы
любви и ихтиологии.
Всю жизнь он ревновал
к недоступным дням недели,
ибо зеленоглазая,
а впоследствии и красноволосая
женщина
постепенно привыкла,
как море,
нежить всякого пловца.
№21
Сегодня особенно боязно
пробираться ночью домой.
За каждым углом
караулит стоустый верлибр
и отъедает головы
зазевавшимся рифмачам.
Даже если ты просто
"кохався"
(как говорят украинцы)
с классической поэтессой,
или заполночь
мудревал в алкогольном лесу
с окладистым шестидесятником,
или - о ужас -
в твоей сумке том Ахмадулиной -
спасенье одно:
журнал "Воздух"
и густое облако ладана.
№22
Деликатные прикосновения
немолодой
романтически грустной
парикмахерши
доставили мне больше
любовной радости,
чем полтора десятка соитий.
К лучшим
эротическим приключениям
за отчётный месяц
я ещё отношу
короткий телефонный звонок
давнишней знакомой,
рассеянный взгляд мороженщицы
и все гласные буквы
в этом стихотворении.
№23
Предлагаю переименовать
скалу Лермонтова
в скалу Последнего
Забравшегося на неё Поэта.
Это выведет поэзию
на новый физкультурный уровень,
поднимет самооценку
многим юным дарованиям,
а также избавит
лично меня
от неприязни к Лермонтову.
№24
почти час
я как поплавок
то ныряю в море
то возвращаюсь
к прогорклой логике
все вещи
лишь тени сновидения
ответы реальности
на ряд неудобных вопросов
только что
мне снились
футбольные мячи
и распиленные компьютеры
а проснулся я от эрекции
не объясняйте мне
что это значит
не будьте свиньями
№25
уже два года
я пишу только верлибры
классический стих
напоминает мне город
иногда нарочито красивый
тщательно выскобленный
сияющий
с прохожими
надевшими нимбы вместо кепок
а иногда
какую-то чертовщину
вроде Днепропетровска
с буграми и заводами
с центральной частью
оглушённой
архитектурными выкидышами
в любом случае это город
а не море.
№26
Может быть так и пишется
авангардная поэзия?
Эта нотная блажь
верховенствующая запятая
церковь с секущимися
кончиками крестов
глисты поющие в глотке
у павлоградского панка?
смазанные лица
души похожие на разделочные доски
девочки с разбитыми коленками
и неумытными пи*дами
горбатое солнце
куриная поступь шоумена
зеркальное чрево
в котором глохнут шаги
лошадиная грива
невыносимая
шепчущая о смерти
№27
Смерть автора подступает исподволь
в сознании появляются дивные пустоты
которые не удаётся
заткнуть ни писчей бумагой
ни зубной болью
Безногие аисты спускаются с неба
и вьют гнёзда
на руинах силлаботоники
Крановщики
авторитетно рассуждают
о премии Аполлона Григорьева
Пора сматывать удочки
сказал господин Барт
директор птичьего рынка
№28
Пожалуй,
Пабло Неруда
скатывается горошиной по лестнице
сегодня, в воскресенье,
в два часа дня.
А что дальше?
Может быть, случайно
он сшибает терновый венец
или
располагается в окне поезда
диагональным маревом.
Тридцать пять градусов в тени.
Напиши каждую букву отдельно,
закрой глаза
и набери вслепую
свой номер телефона.
№29
Может быть, ты знаешь
тайну синего цвета?
Она дорого стоит,
за обладание ею
борются нумизматы.
Ключ к ней
спрятан в весеннем воздухе,
но завладеть этой тайной
может лишь человек,
который сам ничего не стоит,
да и то
когда сидит в туалете
с перегоревшей лампочкой.
№30
Иногда я танцую в тёмной кухне
с мягким карандашом
и листиком бумаги в руках.
Даже если
стихотворение не приходит,
этот танец вызывает
особое ощущение
плотности и непостижимости времени,
которое особенно усиливают
два мистических животных,
стоящих на подоконнике:
безумный заяц,
которого я именую Пьером,
и похожая на него,
как две капли воды,
птица-ларец.
(Танец может продолжаться
бесконечно долго,
пока кто-нибудь не включит душ
или не лязгнет дверью лифта).
№31
В голове моей музыка,
это не музыка счастья, нет,
скорее это похоже на футбол,
только вместо игроков
каменные идолы
(такие же, как
перед музеем Яворницкого),
а вместо болельщиков -
одинаковые барышни
в бальных костюмах, -
но разве это важно,
если жук-короед
ползёт по моей руке
в поисках
(глупо сказать)
неизвестности?
№32
Сегодня я не усну,
это вопрос только правды,
а правда любит
скатываться в душу
по наклонной плоскости.
Может быть, ночь - это смоква,
которая падает
с подопытного дерева
в руку беременной женщины,
может быть, ночь -
холодное стёклышко
с изумрудным разводом,
сквозь которое я вижу
коленку плясуньи.
Всё равно -
скажу я как можно прохладней,
не обращая внимания
на обнажённую художницу, -
всё равно я забуду одну строфу,
пока думаю о тебе, ночь,
пока сжимаю твоё
плотоядное тельце.
№33
Каждую ночь
сумасшедшая девушка
пишет стихи,
делает из листков
бумажные кораблики
и пускает вниз по Днепру.
Каждое утро
я нахожу
уткнувшийся в берег
размокший кораблик,
разворачиваю его
и не могу разобрать ни строчки.
№34
Бывало,
я пожимал руки
заезжим гениям,
чьи слова живут
шелестящей камышовой жизнью
и выходят на охоту ночью,
как тяжёлые латинские коты.
(Я собираю бабочек,
умерших от разрыва сердца,
высушиваю их крылья
и курю по утрам,
набивая
подаренную голландскую трубку).
Бывало, я исподтишка
засовывал
некоторым из гостей
стогривневые купюры
вместо гвоздик
в петлички фраков,
и они ходили по набережной
с сорванной кожей,
как негоцианты на отдыхе.
(По счастью,
к моим книгам
не будут писать предисловий
сколько-либо разумные люди).
№35
Настасья
тайная вампирша
каждый четверг
поджидает жертв
на крутой улочке
возле планетария -
там еженедельно происходят
заседания киноклуба -
вампирша обратила внимание
что кровь индивида
посмотревшего фильм Эрнста Любича
намного вкуснее
чем у того
кто смотрит одни "Подробности"
вот уже год как Настасья
наложила зубы
на киноклуб -
поначалу убыль зрителей
была не так заметна
однако к концу сезона
стало ясно
что клуб доживает
последние недели
приходя домой
Настасья садится
на круглый стул у фоно
сыто жмурится
и набирает одним пальцем
сочинённую по дороге
колыбельную для комаров
№36
битник номер 5
держит под замком
тяжесть винной печали
и создаёт миражи
из украденной лошади
и китайского зонта
битник номер 4
сегодня не в духе
ловит сачком в аквариуме
собственную голову
и смертельно боится
католических витражей
битник номер 3
колеблется то ли
заняться оральным сексом
с беременной подружкой
то ли как обычно
устроиться на подоконнике
и наблюдать за лонг айлендом
в статусе верховного бога
битник номер 2
кушает сыр и яичко
и ему практически
на всё наплевать
№37
придёт
сторож лимож
с беличьим сердцем
слушать музыку диско
и ухмыляться
сидеть на асфальте
шутить об удачном браке
рассказывать: "нансен
снова застрял во фьордах"
чувствовать: "вот оно"
особенно
в королевской постели
№38
(Посвящается Ие Киве)
в сувенирной лавке
две симпатичных
на вид аксиомы
пытаются купить микрокосм
и арбузные семечки
(чух-чух чешет в затылке директор
ну вы меня и достали)
в то время как первая аксиома
говорит о неравной любви
благовидном отказе
и стохастическом воздержании
вторая проводит
структурный анализ
бейсбольных бит и мячей
и приходит к выводу
о близком конце
электрического света
(о боже шепчет директор
свалились два синих чулка
на мою плешивую голову)
аксиомы стучат каблучками
снимают с себя
шляпы перчатки серьги
и становятся теоремами
ожидающими
неотложных доказательств
а директор надевает
очки в роговой оправе
хроматический взгляд
византийский голос
и становится
режиссёром-концептуалистом
после этого в сувенирной лавке
и в самом деле
заканчивается электричество
и начинается официальный
супрематический турнир
под судейством
беспристрастного
казимира ангелопулоса
№39
бульдозеристы играют
красивых близоруких пьяниц
в пьесе поставленной
ангелом-методистом
34 года назад
в театре одного зрителя
на крыше одного дома
в центре одного города
учти говорит первый актёр
узлы утерянных туч
и ломкое солнце
а также
не поддающийся копированию
иероглиф женской дружбы
не забудь говорит второй
о книге великого гнева
и тёмной бодрости
написанной в високосные годы
в застрявших лифтах
и на промежуточных станциях
ибо открыты врата незнания
и приходит к нам на чужих ногах
водянистый безжалостный праздник
№40
(Посвящается Александру Моцару)
гражданин "и"
(перевёрнутый гражданин)
дважды входит
в заколоченный дом
становится в очередь
и выбирает собачий лай +
сквозняк + солнцестояние
+ колонку с горячей водой
в холле макет
ветряной мельницы
с приэттаченной
win-win стратегией
а в дубовом шкафу
за горой из прелой листвы
выдают камуфляж
дракон и невеста
транспортной развязки
любая их фраза разумна
например: секс
является своей противоположностью
или: летняя шляпа
нужней на цюрихском вокзале
но думается: где левая
шишка и где зерно удара?
и отчего у мудрого старца в комплекте
сиреневые запчасти?
потом какое-то время
ничего не происходит
потом оно не происходит снова
№41
бакалавр позвоночника
и детского сна приходит
на вечеринку в замшевом твите
: сегодня она похожа
на закладку в учебнике
по вычислительной геометрии
или на шлифовальную машину
с молодёжным дизайном
знатоки быстрых фраз
собираются в стаи
перед прозрачной охотой:
"ХVIII век, сцена любви
между самураем и пленной
газовой колонкой?"
"прелюдия си-минор с игрой
в пятнашки и грубым паттерном
консерваторского гардероба?"
запасной тредиаковский
сообщает: ставка ушла
в известном ему направлении
ивовые прутья расплавились
как рождественские гвозди
наутро все кошки светлы
словно вязальщицы
в солнцезащитных очках
или разумные слюнки
с планеты плешивцев
№42
статическая переменная
свивает гнездо в электро-
щитовой будке
говорит: а теперь я разбогатею
буду звонить усопшим механикам
и называть результаты футбольных матчей
получу нобелевский приз в номинации
"неоказание помощи
принцу максимилиану"
№43
младший адвокат меркуцио
дружит с сезонной лётчицей татьяной
шепчет ей: давай ненавидеть апофатически
выкрашенные известью статуи
и подписи епископов
иконоборческого собора
она невпопад отвечает: в небе
сентиментальные бомбы
и фламандские устрицы
но также смешливая слава
склеенная из двух компонентов
(в некоторой растерянности
они занимаются оральной любовью)
№44
альбинос северин
живёт в мелком грехе
словно в аптечной коробке;
нижний лондонский суд
(смелый как растаявшая косточка)
приговаривает его
к уменьшенному дыханию
приходится северину
быть одновременно бумажной призмой
и австрийским священником
дорожить своей толщиной
брезжить в настороженном слухе
и кровеносном конюхе
№45
пионер
промышленного сленга
открывает новую голубятню
(звук -
словно нарисованная фломастером фляга)
после короткой рекламы он
обвиняется в изобретении пергамента
и любви к усопшим троеточиям
похожей на вишнёвое мороженое
№46
пустой саквояж
и сознательное стёклышко
женятся на уравнении
с тремя неизвестными:
первое похоже на китайскую гранату
второе на букву "е"
в слове "самоучитель"
третье спускается в мини-юбке по лестнице
на складе металлоискателей
в городе рахманинов
№47
гефест любит грубых старух
извергая
облака комической пыли
и запечатанный парфянами
облепиховый сленг
перепёлка
в жадном до уст пробеле
рисует месяц брюмер
на митилене печально известный
как наскальный скворечник
вошь цвета влюблённой пшеницы
вооружает лобастых подростков
точнее их подписные переиздания
своим героическим примером
человек приходит человек уходит
чтобы чмокнуть солнце в пустой живот
№48
выходит на честную улицу
человек неумытый как
подошва горы монсеррат
и сообщает: погода
способствует забвению прозвищ
и дамы с кувшинами
целуют х*й
как уравнение с одним неизвестным
увидишь: масса / квадратная скорость
идёт сквозь тебя
словно капель в брючном костюме
возьми её за живое
возьми её за живое
№49
рассказчик облизал
(чужие?собственные) губы
словно исчезнувшую квитанцию:
"...ибо я бестиарий доступный по слогу ноль
но порою ещё
полные блядских рельефов
глаза керамической вишни
целый год я работаю на пилигримов
приношу им патроны и глубочайшие
извинения, чищу авгиевы орехи
датирую туземные сёдла
а тут ещё, позвольте увидеть, врачи-пересмешники
разминают голоса словно бумажные оладьи"
№50
роберт йохан
начал профессиональную деятельность
в качестве короля людовика шестнадцатого
но затем переквалифицировался в надзирателя
из-за недостатка спроса
каждое утро он бежит на работу
по серебристым и росным поверхностям
исполняя минорную гамму
в соответствии со вчерашней
самой модной директивой дыхания
№51
овидий жалуется
остекленевшей скрипке:
тринадцатую общину
не смей приласкать отсрочив
уничтожающее прочтение
или
бросок буквой хер
(как бумерангом)
над пыльной просёлочной ленью
где дьявол живёт
на границе двух сред
одна из которых забыта
(заколочена? смертна?)
утренним любованьем
№52
человек / человек
и его допотопный велик
(бывший раньше латунной
плачущей лошадью)
исчезают как перегородка
между горячей и холодной кондитершей
говорит она вечно ты возишься с
виноградом
а не с размокшими нотами
выворачиваешь причёски словно перчатки
а я хочу писем о птичьих правах
будто я ты и снова я – голос
шатких селезней в бухте зигзага
нету жалости даже
у препарированных роялей
не говоря о влюблённых
в острые бороды полицейских
впрочем не нужны чужие подробности
но развернувшись на 361 градус
можно заметить падающий курятник
похожий на ракушку облепленную
мелкими кораблями
№53
как остановить скольжение
остепенившихся лун
внутрь безбилетных стёкол?
как разъяснить кинематику
мраморных языков?
ещё немного – и рефери
зазвонит в дверной колокольчик
призывая босых торговцев
к здравому смыслу
№54
приходит спорить с тобой об адамовых
яблонях и башнях из птичьего сленга
покрывать запятые и точки защитной плёнкой
говорить: иногда голубые монеты
были так же близки вертикальным рыбам
как и почтовым урнам
заниматься любовью как самая
грустная ведьма из опылённого
подсолнуховой золою мультфильма
вспоминать о прежних любовниках
словно о съеденных
бессонницами деревьях
№55
кому-то в июле снег
а кому-то девушка
с огнеупорной кожицей
но есть и хорошая новость:
этот лжекто-то
потерял ежовую рукавицу
может и ты меня заметишь
в гавани искушённого звука
утопишь как ухо девятое
свадебную эскадру
перебросишь из одного кармана в другой
минуя гостей
мшистые апартаменты
навалишься наконец всем телом
скажешь лучше молчи
пока вечер уносит доказательства
и у тебя любви ещё
на восемь с половиной копеек
№56
тело твоё было как двор
в котором посетители
ощупывали мокрые камни
на месте исчезнувшей двери
так далеко было до полной победы
зрению данному только взаймы
так долго виноградный полифем
обжигал себе кожу
в ливнях воскресной радиомузыки
я продолжал сомневаться пока ты раздевалась
снимала с плечей рыжую голову
играла со светом разболтанным
словно с моим ослабевшим членом
рисовала дуги на животе
поправляла штурвал то и дело
выпадавший из зеркала
и почти добивалась оргазма
говорила в меня снегом подкожным
разрушенным прежде слов
прежде ангела стоявшего на часах
и разделявшего ебущихся-нас
на безымянные фрагменты
знамён и певчих молекул
№57
все отражения были слишком юны
словно урожай миниатюрных ножниц
на почтовых марках
и не было нужды спорить даже во сне
с падающими башнями из туалетной бумаги
отличать тело горячее от холодного
стенографировать по влажной коже
созвучие за созвучием
у подвижной государственной границы
между слюной и хлынувшей спермой
являлось к нам и кое-что запылённое
(тычинки жестики всё как у наукообразных)
не выходя из асимметрии
совершало неприметные шалости
а в день когда слюдяные змеи
наследовали землю
зачитывало вслух с телефонной вышки
раздобревшие прошлогодние письма
№58
с такой девчонкой далеко не уедешь
пересчитывать истуканов у румынской границы
целоваться под обложкой
бледной-приблудной книги
искушённые тела обмерять
когда они стакнутся с каменным гостем
оставаясь идеально прозрачными
при равномерном вращении
№59
(Посвящается Лене Левской)
с некоторых пор дублин обитает
к югу от португалии
там где провалился сквозь небо
аэропорт фару
теперь любая прихоть целует
ремень у ласточки горящей
пьёт с утонувшими брокерами
кофе на башне мартелло
№60
свежий подход к решению задачи
несколько стабильней предыдущих
раньше не было начальников тонущих в соплях
но не было и всплывающих
однако наслаждение остаётся статичным
и ревнивец водит лошадок по кругу
среди дуновений столь безупречно девичьих
и проверенных пшеничных часов
№61
летом клетчатые женщины
раскалывались на мизерные
роликовые колёса
расточая вместе с равносторонними
платьями липкую сажу
чтобы единороги из-за заборов могли
увидеть лишь отскакивающие пуговицы
невеста искусственной молнии
скопировала четырёх неизвестных
опуcтошив их до "ты"
(есть гипотеза что всё это
заблуждения либерального секса
на сытых водных поверхностях)
№62
у самой долгой женщины есть подруга
(словно косточка в горле наземной разведки)
вычитающая багровую шляпу
из корреляции багровости
когда начинают пылать кружевами
стриптизёры и песенники
наебавшие
принцип достаточного основания
а в украденную любовью минуту
она замечает как узок предел
отбрасывающий нас в столовую
к маслянистым карманам леса
и просто лакомится оранжевым снегом
солнечного припадка
пока расселяется кожа сухая
в крестиках ноликах и неуютных
транспортных завязках
№63
сорок страниц
праздничного концерта
набросал неугомонный норвежец
ночью тонкою как шоколадка
и потянулся: музыка - что там
а научиться бы гусей перелётных
убивать силою взгляда -
вынул инструменты для абордажа
вот оно занятие изъятий
длиною в июньскую жизнь
с малахитовыми подковками
№64. Марсианские девиации
обваливается решето новости
в игорную заповедь ветра
в клёкот веток двоичных
стиль пыли откупорен долговой спиралью
о страшном туристам не говорят
берега зеркал укрыты песчаными пляжами
(разновидностью канифоли?)
фигуры саблезубых пахарей набиты поролоном
по требованиям гуманоидов объективация
вновь разрешена в масочном режиме
на глубине не менее 180 метров
любовь разгибает: фигурные скобки
срач и ненависть на пересадочной станции
со шкалой измерений какая-то фигня, простите
на марсе равновесие - концепия, которой надо жонглировать
а не воспринимать с насекомой серьёзностью
бог уничтожает шельму не помечая лопатой или губной гармошкой
углекислого газа больше нет. асфальта тоже
на затопленной улице праздник
очередь перед кассой на костюмированный бал
билеты продают великаны с планеты гуру
по колено в мазуте
секс официально до сих пор отключён
полковником гераклитом. но на парковке
он первым целует колготки разносчикам круп
"подвох это слишком мелко. должен быть кратер
с бьющимися наугад гладиаторами. и трубадурами"
на марсе нет никакого подвоха
липы имеют наглость цвести
и защищаться
от круглых жестов третьей луны
вновь оказавшейся в перицентре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147855
дата надходження 01.10.2009
дата закладки 30.03.2016
Я не бачив пророчих снів,
Не запитував щастя в циганок.
Може, й було та… Не хотів
Підіймати туманний серпанок.
Семафор відміряв роки,
Потяг мчав по блискучій колії,
Без зупинок, все – напрямкИ,
Чи життям, а чи, може, долею.
Я в тім потязі не пасажир,
ПримірЯв кашкет машиністовий,
Мав, як водиться, орієнтир –
Щоб життя долать реконкістою…
Залізничник старий мовчав,
Переводячи з усміхом стрілку,
Лише мить і потяг помчав
На бічну та незвідану гілку.
Чи на станцію, чи в тупик,
Чи у морок глухого провалля?
Перевів, усміхнувся і… Зник…
А мій потяг – все далі і далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655697
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
До моїх вікон туляться світанки
А ми нап’ємось чаю і йдемо
І щезну я із першим твоїм словом
Безжальним словом, кинутим на дно
З душі моєї самоспалень досить
Ще так багато у мені тебе
Я прошу Бога, щоб минулось просто
Та знаю, що любов вже не втече
Кричу: «достатньо!»
Руки – знову в холод
Кидаю серце
Ділю півжиття
Щоб відректися,
Щоб ти не побачив,
Як я без тебе ділюся на два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655586
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ты прости меня,слышишь,прости!..
За сгоревшие(в пепел)мосты!..
За потухшие взгляды на них!..
За разорванный холст и за стих,
Где минорные душат слова...
А бемоли - как грудь(у меня)...
За дыхания сбивчивый ритм...
За последний пронзительный вскрик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655585
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZobdNXT0Za0[/youtube]
Пробач мене за ту страшну любов,
Що ти принесла в дім як самотину...
Пробач за біль, що в моїм серці знов
Палахкотів чорнявим серпантином...
Кохання шторм нам вижити дозволить,
Якщо ти йдеш, куди несе мене...
Чи любиш, чи ненавидиш до болю -
Усе це з часом стихне і мине...
Та чи ти віриш всім отим словам?
Чи думаєш, що я вже непотрібний?
Чи прикидалась? Буде добре нам,
Як перейдемо разом труби мідні...
І лиш стоять сімнадцяті ворота...
Несу у потойбіччя "Прощавай"...
Коли здається, що розлука потім,
Стереотип кидаємо за край...
Й до тих воріт, до долі, до кордонів
Ідемо... І... Я - попіл... Ну й нехай...
Та я не від'єднаюсь! Ні - законам!
Земля кричить з плачем нам "Прощавай!"...
І так і сталось: все-ж таки одні...
Нема нічого, лиш одні пустоти...
У вимірі минули наші дні...
Ми йдем в нове, сімнадцяті ворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645550
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 29.03.2016
Иду по темной стороне прибоя,
Как отклик из пустоты…я…за тобою…
Иду…привитая до кончиков волос…
На эшафот…лишь слышен приглушенный голос…
С тобой я захлебнусь от страсти.
Ты - мой священник. Исповедь прими!
И проведи для меня причастье…
К себе в пылу прижми…
Я стану на колени…
- Просить прощенье?
Ты лишь кивни, я попрошу…
И на продажу душу подпишу...
И слезы грешницы сотри…
Рукою ласково по телу... проведи…
А там…
Мы поверили словам…
И создали рассказ…
Без лишних фраз…
Прелюдий…
Мы друг друга, возможно, погубим…
И сладостью покроем души…
Наш мир был некими разрушен…
Теперь в пыли…вдали…
Но как и прежде..других мы зажигаем фитили
…изнутри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655455
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Молитва до Бога здіймається:
"Ти мені її збережи!
І нехай вона не дізнається.
Ти нічого їй не кажи!
Не кажи, що день починається
Мов у пеклі - в муках страшних.
Не кажи, що часто ввижається
Мені поміж бетонів стальних.
Не кажи, що серце стискається,
Терпнуть руки і голос бринить,
Коли сумніви підкрадаються,
Що на світі ще варто жить.
Не кажи їй… Нехай не лякається…
Нехай солодко ще поспить…
Не кажи, що душа захлинається
Від моїх несміливих мрій.
Не кажи, що вона сподівається.
Тільки ти не кажи цього їй…
Не кажи, що думки розсипаються
Як крізь сито. Та перед усім
Не кажи, що від них залишається
Лиш каміння на ситі тім…
Не кажи, що коли смеркається
Я весь час дивлюсь в далечінь.
Не кажи, що тіло здригається
Як на світло ступає тінь.
Не кажи, хай не переймається
Тим, що чай вже не в унісон.
Не тривож, хай не прокидається.
Вбережи її ніжний сон…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655349
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ми розминулись сотні літ потому…
За що тримались день за днем?
Напевно, ти знайшов у мені втому
Своїх ще ненароджених пісень.
Чи я за тебе зачепилась сильно?
Я знаю – прикипіла до буття
То – тільки сон
То – тільки твоя правда
Безлика правда
Завтрашнього дня…
Не вір нікому,
Бо ніхто не знає
Що так усердно
Ти заклав в життя
Нехай їм потім стане вже нелюба
Та їхня видумана і п’янка брехня…
І сантиметри, зведені у роки
Мені здаються вироком страшним
Десь розминулись, не знайшовши кроки
Не повернулась, щоб піти за ним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655363
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я вспоминаю сладкие грехи...
влюблён безумно...
сразу в двух деФчёнок....
с одной как стринги
ночи коротки...
и я её...
любимейший "телёнок"...
Тону...
покорно...
в страстное тепло...
А с тою...
... безудЕржно...
и... отчайно...
Одну пил как элитное вино...
С той...
как в последний...
...выживший... случайно...
Одну хотел...
губами...
всю... обнять...
родник целуя...
умирать от счастья...
А та...
могла...
....................
безнравственно... раЗпять...
и мебель мы ломали...
от пристрастья...
....................
В те времена
я счастлив был...
без меры...
И до сих пор...
люблю свои грехи
Лечу грехами
душу ...
тело...
нервы...
и добавляю
каплями...
....в стихи.
*****наталія калина - вільний переклад
- Я вспоминаю сладкие грехи…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765
*****Петро Кожум'яка (Ян Укович) - Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655343
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
До неба, до сонця, до свіжого вітру
Грайливою кулькою рветься душа.
Там янгола божого можна зустріти,
Що здатний здійснити найбільше з бажань.
Чи просто на хмарці летіти й летіти:
Ніяких обов’язків, правил і прав…
Там, певно, і щастя чекає орбіта,
Яке вже давно відшукати пора.
А кулька тріпоче, а нитка не рветься,
Лиш літо за літом – однісінька мить.
Вікторія в цьому правічному герці –
Це небо до себе нараз прихилить.
Де зійдуться дружньо і радість, і подив,
І казка, в якої щасливий кінець.
А тільки і треба, щоб ясну погоду
Творило закоханих двоє сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655276
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Уділ забутий... Смак старої слави...
Розвіяні в повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі пожирають травень...[/i]
А унизу тече земляна повінь...
Суха приправа додає до митей
Нові амбіції, нові страждання...
[i]Голодні скелі пожирають липень...[/i]
Блукає по землі старенька пані...
Один лиш крок убік - і ти вже попіл...
Тут не цінують люду із каміння...
[i]Голодні скелі пожирають жовтень...[/i]
Не проростає із хребта насіння...
Туман вдивлявся небесам у вічі...
Сховалось сонце у своїй конторі...
[i]Голодні скелі пожирають січень...[/i]
І тонем ми у темряві, у морі...
***
Притихли ми... Навколо лиш химери...
Засідання... Працює чорна рада...
І бункер височіє з полімерів,
Де рідний наш "диявол носить Prada"...
А ми внизу... Та й рідним буде скоро...
Бо треба взяти штурмом ту фортецю...
Лиш шепіт наш... А здалека йде гомін
Від гір, що посилають вістку спеці...
Диявол, скелі... Нам туди керунок...
Навіщо жерти бідні пори року?
Нам з ними добре... Тоді нащо клунок?
Щоб як Чурай - ніде ступити кроку?
Ідем униз... Одні лиш коридори...
Он сходи вгору... І вперед до неба!
Прокинься, Сонцю! Піде скоро Мордор...
Ти ж знаєш, що тебе нам тільки треба,
А решта зацвіте, як є опіка...
Життя прийде, як буде тепла днина...
Без тебе тільки сумно, тільки гірко,
Без тебе в дім прийшла сумна година...
Він не чекав... Стояти! Кидай зброю!
І вимикай пожирачів свободи!
А він лежав... Лежав... Вниз головою...
Він спав... Як сплять зачумлені народи...
І вимкнули... Пройшло немало часу,
А потім... хмари відійшли подалі!
З'явилось Сонце! Палкі ритми джазу...
І пори року випускає камінь...
***
Уділ забутий... Смак старої слави...
Запахли у повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі випустили травень...[/i]
І забуяли травами дороги...
Окріп вологий додає до митей
І радості, і доброту, і щастя...
[i]Голодні скелі випустили липень...[/i]
І впасти в світло тепера всім вдасться...
Один лиш крок - це вже шляхи до сотень,
Які чекали виходу на поле...
[i]Голодні скелі випустили жовтень...[/i]
Усе прекрасно, хоч дерева голі...
А хмари з Сонцем чи зійшлись на віче,
Чи в волейбол пограти захотіли...
[i]Голодні скелі випустили січень...[/i]
А от тепер природа має сили...
***
Крадіжки - це плювок в серця навічний,
Бо без чогось прожити вже не зможуть...
А от подумай - ти когось скалічив...
Чи хтось забуде? Жити так хтось зможе?
Не зможе й не забуде... Запевняю...
Живи тим всім, що завжди в тебе є...
І будуть люди, й буде шепіт гаю...
Чи може квіти прагнуть не Едем?..
28.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655305
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Прогулянка... От стеляться дороги...
Наліво - острів свята і святих,
Направо - ліс, що полином всіх кропить...
І вітер зносить... Вічний він, не стих...
Тумани в лісі? Явище природнє...
На острові? То явище чуже...
Ми в галасі, умови є погодні,
З розкритими очима йдем вперед...
Ну якось так... Як хтось зайде до лісу,
То хай тумани стелять шторку вам...
Але туман з очей, немов завісу,
Як знімете, зустріне вас вігвам...
На острові зродився мегаполіс
Й пірнув, мов Атлантида... От й нема...
І Морфій з нами, вождь... Зелене море...
Туман з очей знімати вже пора...
07.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641998
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 27.03.2016
Затям, подорожній: як прийдеш у Спа...
Ні Спарти тут, ні спа-салону...
Лиш вічність похмура із тиском канав,
Мов гейзери... Вічність без скону...
Дроти обтинають полотна небес,
Вігвами опорою служать...
І падає небо, з нього сходить Зевс...
Ну як ти там в Греції, друже?
Минули роки... Знов incognita... Знов...
Многогрішний... Григорій... Сюди!
Ти побачив усе, і побачиш, либонь,
Той пейзаж...
Відведи до води...
Пробудись, сивий дух, що живе в цих лісах,
Заспівай свою пісню бувалу...
Ти уже у воді, з тебе змито весь прах...
Дні і ночі повільно минали...
Наша ватра палала, нас Фогник гортав,
Закутував в плед свій прозорий...
Ми всередині спали... Ні, не спали... Пітьма...
І дивилися фото із двору...
Співали пісень під гітару з краплин,
Їли ягоди ще не примерзлі...
І думали... Сотня минула годин...
Застрягли у часі над плесом...
Склалось враження, мов світу ліку нема...
Все спинилось, лиш дихає вітер...
Тож затям, подорожній: ти прийдеш у Спа...
Варто тільки цього захотіти...
03.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640837
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 27.03.2016
[quote]"Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі, атож, не існує, якої б вона не торкнулася."
А. Камю, "Чума"[/quote]
Замкнувся вдома... Ще весни немає...
Замкнувся в Горбачова, у гостях
П'ю чай із пляцком... Тиск росте, зростає...
Бетонний нависає саркофаг...
Мов Пантеон... Проте боги давно вже
Покинули цей дім... І я один...
Немов хвороба... Дивний світ... А може
Це сірий цвіт всі інші задушив?
А, ні... Не задушив... Згори є отвір...
І сонця промені летять униз...
Здавалось, дах закрив все... Тільки мода...
Та з медіани впав на рештки приз...
Дорога є... Але не йду, не можу...
Не маю крил... Не виросли вони...
Єдиний промінь світла на сторожі...
Тримає рідне - милий, тихий дім...
27.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655104
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Внутри пожар, а губы шепчут - нет,
Любви нектар стекает по ресницам,
Всех словарей мне мало песню сочинить
И слов хватает только отшутиться
Как рыбка я выскальзываю с рук,
Желая в них подольше оставаться,
К губам твоим горячим прикасаться,
Любить, желать, не замечая никого вокруг
Но губы шепчут - нет,
как в этом разобраться?
Пожар грозится всё испепелить ,
Моей свободе лишь твои объятья снятся,
Но их пути нам не соединить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655075
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Не жалкую ніколи, повір,
про спаплюжену нашу любов.
Шматував ти її , наче звір,
у діброві нестерпних розмов.
І покинув мене з "неживою",
щоб її схоронила сама.
І літами, немов би травою,
поросло все. Шукати - дарма.
Та й про що шкодувати, скажи?
Миті щастя втопились у тузі.
Я збагнула: тужи...не тужи...
Все минуло. Немає ілюзій.
Не жалкую. І ти не жалкуй.
Погоріли в минуле мости.
Все забудь, і крокуй... крокуй!
Відпусти мене...
Відпусти мене!
Відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654847
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Вибиті, захрещені портали,
Заскленість вам сниться по ночах?
По селу вас кинуто чимало,
У очницях замість вікон – жах.
Ваші печі, як серця, затихли,
Не димляться вивертом з дахів,
Від життя доми звільнило лихо,
І нагнало привидів-страхів.
Заросли по вінця бузиною
До підбрів’я – в хижу не зайти,
Хоч згадайте, як було весною,
Поки не спізнали самоти.
Де та радість, хто її зурочив,
Випотрошив чучелом на скін?
Стоїте, як маски – поторочі –
Більш нічого, окрім голих стін.
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654671
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Раскрылся занавес, стирая о подмостки
Края тяжёлых бархатных гардин
И щёлкает кнутами шуток хлёстких
Весёлый остроумный Арлекин.
Прикрывшись веером, смеётся Коломбина
Над грустным незадачливым Пьеро,
Играет тарантеллу мандолина…
О, Арлекин! Как шутит он хитрО!
Утёршись рукавом, Пьеро снимает краску,
Бросает наземь шутовской колпак –
Унылый персонаж весёлой сказки,
Он, может, шут, но только не дурак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654598
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Между нами – часы*,
Всех дорог и небес километры,
Ожерелье из звезд,
Что упали, свое отсветив,
Тéней гончие псы,
Позывные бездомного ветра,
Между нами – ни грез,
Ни судьбою обещанных див.
Между нами – свод дней,
Храм пронзающих высь обелисков,
Лабиринты руин
Исполинских пустых городов,
Сад разбитых камней,
Облака так немыслимо близко,
Между нами – один
Из последних сохранных миров.
Между нами – глава
Разрознё́нной мозаики литер
И поступков гряда,
Вход закрывшая в рай на засов,
Над землей острова
На чужой и неровной орбите,
Между нами – всегда
Только миг, ставший сотней часов…
____________________________
[i]* Фраза из кинофильма "Часы".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654540
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Я дивлюсь у вікно. Розтривожений березнем вітер
Рве соснові верхівки і кидає шишками вниз.
Випадково прорвавшись крізь хмари, дощами сповиті,
Промінь сонця погладив обличчя, як мама колись.
Я дивлюсь у вікно. Десь за ним простелились дороги,
Сяють вікна будинків, хтось любить, а хтось розлюбив.
Розімліла у мріях, змовка на хвилинку тривога,
І душа розправляє обшарпані залишки крил.
Полетіти увись? Чи уже не зриватись нікуди?
Середини немає, нема! Або верх, або низ!
Лише совість і думка…най-найсправедливіші судді,
І мій вирок – мені – наді мною питально провис.
Я дивлюсь у вікно. Вітрувієва диво-людина,
Я дивлюсь, аж допоки не блимне Полярна зоря.
Так пекельно-спекотно мені, так морозно і зимно,
Ще й чомусь похилився в жалобі вогонь ліхтаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654502
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Нам світить сонце попри жалюзі...
Нам світить небо крізь пухнасті призми...
Земля нам світить... Ти в моїй руці...
А я в твоїй... Сумна тополя висить...
Веде дорога... А куди - не зна...
Шлях в небо... Шлях до тебе... Шлях до раю...
Чи я в нірвані, чи я вже пропав?
Чи я себе ще до сих пір не знаю?
І от тополя... Поруч - хрест доріг...
Межа світів, межа того з прийдешнім...
Ступити хочу я на твій поріг,
Але соромлюсь... Бо роблю це вперше...
Згорілі кванти попелом летять,
Єднаючи нас довгими шляхами...
Чи перетнулись і тебе нема?
Чи не дійшла ще моя мила дама?
І сіло спати сонце на поріг,
Який стелився біля мого дому...
Ти не прийшла, та все ж не скажу "ні"...
Чекатиму, зайнявши оборону...
Чекатиму, забувши про склероз...
Чекатиму твоє м'яке обличчя...
Я знаю - we will meet at the crossroads...*
Як глянемо закохано у вічі...
* - "ми зустрінемось на перехрестях"
25.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654528
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Купається у золоті беріз
Ранкове сонце, стомлене безсонням,
Куди не глянь - панує осінь скрізь -
Іще неспішно, та уже невтомно.
Сталеву даль украдливий туман
Ховає у розпливчастих долонях,
А хмари збубнявілий сонний стан
Маскують нишком в істини шаблонні.
Усіх відтінків мед звис на гілках –
Гречане із бурштиновим намисто.
Верба тримає небо на плечах,
Готуючись до свята падолисту.
Неспішно йду крізь ранок навпрошки,
Накинувши із маревості плащик,
Кориця з перцем струшують стежки,
Смакує сум із ними трохи краще.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618546
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
По уламках розбитого скла, чи розбитих надій,
Зневажаючи болі, іду паралельно з життям,
Чую пустку і холод десь глибоко…там, у собі,
А в засіках душі каяття, каяття, каяття…
Скоро обрій. Отой, темно-синій і весь у зірках,
Розкуйовджений вихор грайливо мене підштовхне,
І густіюча кров на порізаних наскрізь ногах
Затрамбується, вщухне і болі полишать мене.
Не оглянусь назад…в сновидіння, де скрегіт зубів,
Де якісь вурдалаки тягнули і сили і глузд,
Де ти жив, як веліли тобі, а не так, як хотів,
Не оглянусь назад…не оглянусь…боюся , боюсь…
Не змогла, не зуміла, погасла, мов плямка свічі,
І тому каяття найсильніше з усіх почуттів,
Моя Зоряна Втрато, знайдися серпанком вночі,
Захисти і прийми у прозорі обійми свої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654248
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Подумай сам - чи ми іще живемо?
Чому наш дух живе лиш у піснях?
Чому померли, але ще не йдемо?
Чи спроба винищити нас - це крах?
Де перевага? А де є недолік?
Заснули гори, ріки і шпилі,
Заснули сурми, роги, крики волі...
Заснули діти наші на землі...
Та ми прийшли з прийдешнього... Та й знаєм,
Що наша доля знищує наш рід...
Ми, як дерева, творимо у гаю
По колу заборонений наш плід...
Зійшлись в Женеві* смерті переплети,
А на смертях рождається життя...
Ось хто ми є... народжені гельвети...
Чиї слова підуть через літа...
* - Женевське озеро
23.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653965
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
Мои стихи кому-то не по нраву -
в них слишком много фальши,говорят:
бумажные цветы в картонных травах...
Пластмассовых березок - скучный ряд...
Китайское дешевенькое сердце,
на "черном" рынке купленное "с рук",
так оскорбило слух неровным "скерцо"
наигранно - наивных " тук-тук-тук"...
Я принимаю Ваши обвинения
во всех грехах...Ужжжасные грехи!!!
Не стоит впредь являть такое рвение -
"читать" мои печали..И -стихи.
Вы ж разгадали суть манипуляций
игры нечестной в чистоту души -
Животное желание оваций!
( А кто из смертных этим не грешил?
Быть может,ВЫ? )
Финал простой: увидите Ульяну
в строке событий с новым лже-стихом-
нажмите крестик в уголке экрана
( он цвета - как наклеенная рана )
Божественным,Карающим перстом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535985
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 22.03.2016
...подарите мне велосипед-
обещаю - я от вас уеду,
может - не сегодня...Точно - в среду-
мой вдали растает вело-след.
Подарите мне велосипед!
...подарите мне велосипед -
я ведь откровенно Вам мешаю:
выпиваю слишком много чаю,
часто ем... не экономлю свет...
Подарите мне велосипед!
... и не надо врать мне,мол- come back!...,
из окна задумчиво взирая,
как крутя педали и петляя,
между ног сиденье зажимая,
исчезает грустный человек,
избегая встречного трамвая...
лимузина,всадника,джедая,
проскочив -да-да! - на красный свет...
из-под самосвала вылезая...
я любил вас...честно....Отвечаю!
А теперь - люблю велосипед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650119
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Ти наснилась мені сьогодні,
Хоч, раніше й ніколи не снилась,
Я благав тоді в Бога про обмін:
Тобі – світ, а мені – могила…
Плазував, насилав прокльони
І на себе, й на Бога… Та в смерті
Шкарубкі й невблаганні долоні –
Не розтиснути, не віддерти…
Перша втрата і перша ланка
В ланцюжку нескінченнім розплати,
Ти наснилась мені на світанку…
Люба доню, прости свого тата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653752
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Не змогла я так просто піти
І лишитись боялась чомусь,
Оглядалася довго. А ти...
Ти пішов. Навіть, не озирнувсь...
Залишилася. Тихо. Сама -
Огорнуло домашнє тепло.
Але сонця не видно. Нема,
Як раніше. Учора - було...
Вже годинник втомився давно
Заганять день - у ніч, ніч - у день...
Дивні кадри німого кіно
Ще ніхто не озвучив. Ніде...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653588
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Вгляделась в зеркало, а там..
Ни девочка ни женщина,- старушка
Чаек рисует чёрных и к глазам,,
Вот, повернулась смотрит в мочку, ушко
Горит жемчужиной, и слышит морской бой
А сзади за плечами, молодой!
Такой вот распрекрасный, юный Ангел!
Манит улыбкой, ласкою, звездой
В руке крыло, в другой кусочек манго..
"Мой Ангел! Смею ли спросить?
Воображенье ты? Картина?
Что за спиной? Хочешь убить?
Тогда стреляй, прошу, не мимо!"
Обиделся, совсем, ушёл..
На пуфик бросилась щипцами
Поднялась к зеркалу, забыть..
Бра поменять постель сменить
Скорее, молнией, гонцами..
Ну вот, какая суета, вот так заводит
Кувырками, площадка, и.. вчерашний сон
Весна пророчит дом птенцами
Гляжу не в зеркало, в окно!
Ангел, напротив) бубенцами..
Звенит капель, летит вагон..
Чай на подносе.. с леденцами..
Солнце на лужах,- это он!
Мой лучик в отражение ..с сердцами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653549
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 22.03.2016
Там, за развалинами, море.
У горизонта паруса,
И слева узкая коса -
Как странный росчерк на просторе.
Здесь все - камней шероховатость,
Иссохший лавр и мрамор плит
О чем-то вечном говорит,
Внушая трепет, грусть и святость.
Здесь все пропитано судьбою
Пропавших в темных водах царств.
Здесь собран пепел государств.
И путь миров над головою.
В глазах простого рыбака
Немая тень тысячелетий -
Сухая горсть пустых соцветий.
Но есть и светлые века.
Я был. И вот меня не стало.
Но тот же вид здесь из окна,
И бирюзовая волна
Все так же просится на скалы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653531
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Пішли у пам'ять снігові замети...
Хіба що ще повернуться вони...
Остання у зими тепер карета,
Що стане гарбузом, коли один
Квартет закінчить свій похід тривалий...
Останні дні на пальцях полічи...
А нам усього часу завжди мало,
І прагнем більше... Відлік... І вночі
Мій другий день народження настане,
Але не як старого - як маля...
Мені лише п'ять років... Дайте сани,
Пустіть сніги! - мій голос промовля...
А день минув так швидко й непомітно...
Я святкував, немов останні дні
Життя мого настали... Потім квітень...
Душа палала, п'яти у вогні...
На кожен оберт - лиш чотири роки...
Останній дзвін зими для нас луна...
Бабуся взяла човен та із доків
Пірнула у відпустку...
В дім прийшла весна...
28.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647655
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 21.03.2016
[quote]Якщо комусь не сподобається, видалю зразу... Просто описав наболіле...[/quote]
Пробач, але себе я не пробачу...
Чи хочеш, щоб мовчав? Щоб сірим жив?
Хай так... Усе одно... Ні... Я не плачу...
Бо я себе давно занапастив...
Я звик уже, щоб жертвою без свідків...
Мене з'їдали, пили і до дна...
А я мінявся так, що було бридко
У очі подивитись... Є вина?
Вона то є... Себе картати мушу
За те, що сіро-кольоровим став?!
Це, б***ь, не смішно! Це плювок у душу!
***
Забудьте все... Забудьте, що сказав...
Одне життя - це мовби Стіна Плачу:
Записок - повно... Чи все є, чи ні?..
Іди... Себе ніколи не пробачу...
***
Не пробачайте... власний крик душі...
21.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653376
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
Я тень на книжном отвороте
Любимого тобой романа,
Фонарь на скользком повороте,
Просвет в сплошной стене тумана,
Я ночью свет в окне напротив,
Огонь костра в лесу дремучем.
Когда все за, один я против.
Я луч, пронизывающий тучи.
Я райский остров в океане,
Глоток воды в сухой пустыне,
Подушка на твоем диване,
Чека на пластиковой мине.
Пускай весь мир тебя забудет,
Твоей души себе желая,
Я тот, кто беззаветно любит,
Не требуя, не ожидая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653234
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
Наперёд не дано узнать,
Кто поёт последний куплет.
И внезапно рвётся струна,
Когда он ещё не пропет...
Я хочу провожать закат
И, конечно, встречать рассвет.
Только жаль, не нашла пока
На знакомый вопрос ответ...
А в глазах ночной синевы,
Что в контрасте с огнём луны,
Никому не понять, увы,
Кто слагает вещие сны...
Притяженье родной души
Не позволит ещё уйти
Незаметно в ночной тиши,
Растворяясь в пыли светил...
Если пишут мои слова
Раскалённым клеймом стихи,
То, надеюсь, что я права,
Принимая игру стихий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653268
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Сміятися до сліз - з дитинства звичка,
чи право залишатися "собою"?
Куди йдемо?... Лише б не стороною
себе самих, бо хтось сказав: "Так треба!"
Небо...
В захмар"ї тім відкриєш дивну силу,
ти ж бо донька Його, про це ти знати мусиш!
І сниться край, де взимку квітнуть мушлі,
розбитій птасі з синіми очима...
Зримо!...
Так близько щастя ще ніхто не бачив,
воно в тобі, в твоїм бажанні "бути".
А хто ж не куштував на смак отрути?...
Коли не вб"є - пробудить в тобі сили.
19.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653279
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
...додавай до своєї печалі і нот, і вина.
( Не кохання, не міст Мірабо, не твоя, не весна... )
І не варто ось так зловживати упертими "не"...
Соломоне, давай... ти ж умієш...Усе промине...
Все мине, промайне, хоч ця чаша мене - не мине:
Забуваю вуста, що колись так жадали мене...
І тримаю дурненьких пташаток за срібні хвости
бо так прагнуть зухвало крізь ребра мої утекти
полетіти, зомліти, упасти Тобі на плече...
Розказати, як крихітний опік пульсує й пече...
Як приходить печаль... Вимикає і сонце,і сон...
Тільки перстень шепоче: -Усе промине... Соломон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653208
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
и что мне снится вечер снежный
гуляет воздух на плече
до встречи голос тайной нежный
не жди, запомни время мне
заполни плоскость строчки гибкой
снести придётся нам вид дней
учтя привычные ошибки:
как можно дольше всё я-с-ней
я смех. и либо так случилось
что числа частые спешат
внутри собой остановилось
в нутри приснилось, что душа
и что не скроет вечер снежный
и что фонарь где я стою
и где-то нет - снаружи прежний
в глазах открытых говорю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652978
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Бодлере, а ти мав рацію:
У темряві світло дорожче
За золото й облігації,
За будь-які, зрештою, гроші.
Промінчик тоненький істини
Ховаєш собі за пазуху –
І морок тихенько тріскає,
Впускаючи в душу райдугу.
І ти – вже не ти, осонцений!
По скалках заграло світло – і…
Бодлере, а зла віконниці
Таки вкриваються квітами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653008
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[u][i][b](Містично-любовна лірика з соціальним присмаком)[/b][/i][/u]
Знайшовся я... Знайшлись мої долоні...
Навколо сотні, тисячі очей...
Я їх не бачу, я в них у полоні,
Посеред світла - місяці ночей...
Блукаю в лісі, де одні химери,
Звідкіль живим ніхто не виходив...
Ну як, живим... Живі ще є тепера,
Але нема ні серця, ні води...
І лиш завіси кожного створіння,
Та є посеред них такі, як я...
Ну от... І ти прийшла... Навколо міни...
А ліс росте і шириться щодня...
Туманні стіни... Через них шепочем
Забуті миті... Очі нависа...
А нам байдуже на міражні очі...
Земля і небо... В сірості краса...
20.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652995
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Спит билетерша в сломанном кресле,
Призрак пожарного бродит в фойе,
Пахнет в буфете салат оливье,
К третьему акту мы снова воскресли.
Это не кетчуп, а кровь на рубахе.
Плачет над телом слепой резонер.
Мухи ползут на фанерный топор,
Что-то течет по резиновой плахе.
Зрители в зале устали любить,
Хочется смерти - и смерть на пороге,
Тихо ступают уставшие ноги,
Эти шаги невозможно забыть.
Правый софит превратившись в луну,
Призрачным светом светит на сцену.
Старый актер не прощает измену,
Ночь посвящая себе и вину.
Замерли зрители, призрак устал,
Пахнет бедой оркестровая яма.
Скоро закончится старая драма,
Чудо случится под самый финал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652435
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
На белом болью пишутся
Небелые стихи,
Когда в душе отыщутся
Уснувшие грехи...
Они слезой наивною
Мне душу обожгут.
О, да... Совсем невинные
Здесь рядышком живут...
Изрядно отдохнувшие,
Проснутся поутру,
Мне жизнь перевернувшие
Грехи, что не сотру...
Я думала - забытые,
Но за стеною лет
Дождями не размытые
Грехи, что хуже бед...
Их помнить мне не хочется -
В слепую темноту
Бегу от одиночества,
Перешагнув черту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652522
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
На землю впасти... Тіло похололо...
І я один посеред диких тіней...
Тікати нікуди... Лиш дике поле...
І одинокі старці тягнуть співи...
Суворим басом думи повідають
Про те, як вовкулаки бились в танго...
Тепер могили їхні помирають,
І їм ніхто вже не залиже рани...
Самотній подих сірого потоку...
Померлих тіні в танець запросили...
Завмер... Аркан... Хрести... Критичні кроки...
Я оновився... Чи влетіла сила?
Джерела б'ють, вливаючи нам ріки...
І ми живемо - в нас є власний пастор...
В тумані нам завжди всміхнеться світло...
Для цього варто лиш...
[i]на землю впасти?..[/i]
18.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652572
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Я іду. Сіре мрево ілюзій на тлі роздоріж...
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Із відмерлого поля зібравши волошки у вірш,
Йду шукати в пустелі оазу незламної віри.
Пролітають повз мене мільйони байдужих облич,
Лицемірство затяте - пронизливим струмом по спині.
Ти в змарнілому серці зерно прорости. Закурлич,
забери мене звідси на крила свої журавлині.
Кілька кроків у безвість (до тебе) - а скільки зусиль!
Я іду. Хоч лякають прокляттям пекельні Бермуди.
У мені - Магдалина, Ревека, Марія, Рахиль...
Як без тебе, мій світе, мій янголе-демоне, буду?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652568
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Машинки, лего, подружки-пони –
Не знают мамы приятней трат.
Тянусь за куклой, но сердце помнит,
Что дома некому с ней играть.
И это знание – камнем в горле,
Иглой в затылке: забыть, забыть...
Какие боги цинично стёрли
Детей из книги моей судьбы?
Сестра на днях родила второго.
Подруг с колясками полон парк.
А мне врачи говорят: здорова.
Но что же, что же со мной не так?
Смотрю на крошек – немеют руки,
Внутри сжимается всё в комок...
...Любимый предал – ушёл к подруге:
«Я ждал ребёночка, сколько мог...»
Витрина манит приданым милым:
Носочки, чепчики, соски, слинг...
В стекло бы подлое била, била
И выла, сколько хватает сил!
О небо, лучше летать синицей,
Ловить жуков, чем «пустышкой» жить!
Какому богу ещё молиться?
Кому мне душу продать, скажи?!
Змеятся тучи чудны́м узором,
Кричат вороны, взлетая с крыш.
Прогноз печален: мне скоро сорок.
– Ты плачешь, тётя? – спросил... малыш?!
Один... чумазый... одет в обноски...
– Ты чей?
Беспомощный вздох:
– Ничей.
...Сияет небо: малыш-курносик
тихонько спит на моём плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652512
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Як же рана болить...
Мов пульсуючий вир вогняний...
Від життя відпочить
Сон завісу наклав, чарівник.
......................................
...Пахне сакури цвіт
Насолоди кохання весною.
Вабить найманця світ
Димом, крові бажанням, війною.
Пошук ночі удень,
Наче голки у сіні свідомий.
І дорога веде
Просто в марева сині від дому.
......................................
На оксамиті ночі
Мов зорі, твої очі...
Цей мерехтливий спомин
Теплом повіє з дому...
......................................
Поки ще не закляк,
Стисни волю в кулак, самураю.
Бо тернистий твій шлях-
Це навряд чи дорога до раю.
Ще живий, а чи ні-
Цикл народження й смерті замкнеться...
Спомин вічності снів
Просто в серце із неба проллється.
......................................
У лісі крик совиний,
Неначе плач дитини...
Наважся пригадати,
Як колисала мати...
......................................
Отже, скоро терпець
Стрічки долі нараз увірветься.
Може, завтра кінець
Битви з тінню, що фатумом зветься.
Що здобув у бою,
Заховай в темну ніч при дорозі.
...І на рану твою
Сипле сакура квіти в знемозі...
......................................
По дорозі підуть
Ті, що можуть іти навпростець.
І на ранок знайдуть.
Тільки це вже запізно... Кінець.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031401175
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Ты стояла в притворе храма,
Все заглядывала за спины,
Там святые из крашеной глины,
И курения фимиама.
Вот вошли рыбаки, за ними
Пастухов палестинских ватага,
Не могла ты сделать и шага,
Ноги были словно чужими.
Ты ладони испуганно сжала,
Губы сами молитву шептали.
У порога сбросив сандалии,
Ты всю ночь в пыли пролежала.
Даже бросил монету кто-то
На льняное твое покрывало.
Рано утром ты тихо встала
И пошла к городским воротам.
Иордан. Ну а дальше пустыня.
Только камни, песок, молитва,
Молчаливая тихая битва.
Вот твой путь, египтянка, отныне.
И дивясь этой дикой причуде,
Раскаленный диск поднимался.
Древний город вновь просыпался,
И спешили куда-то люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651193
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Дух весенний, к жизни призывая,
Укрепиться не даёт сомнениям -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
Нет, любовь не может быть ошибкой,
Муки ли суля, иль наслаждение,
Оборвётся ль тонкой паутинкой,
Или станет вечным вдохновением.
По весенней улице шагая,
Отпускаю в мир иной сомнения -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Пролейся свет на все ее шаги,
На все ее сомненья и печали.
Пусть станут прахом все ее враги,
Все, кто ее когда-то обижали.
Пусть мир придет в ее просторный дом,
И счастье пропитает эти стены.
Пусть все, что отложила на потом
Вдруг сбудется, без всякой перемены.
Пусть путь ее вовеки будет прям -
Шаги вперед всегда приводят к Богу.
Попутный ветер светлым кораблям,
Ее рукам - опору и подмогу.
Ее открытость - вот ее оплот,
В ее смиреньи - преданность и сила.
Пускай в конце концов она придет -
Она любовь и радость заслужила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650937
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Ты знал эту женщину лично,
Так близко, что ближе не быть.
И всё у вас было отлично,
Недолго, но трудно забыть...
Короткое слово "Увидим..."
Сорвалось, как в омут с моста.
А, может, её ты обидел -
К другому ушла неспроста...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Конечно, сумеешь ответить
На все её "где?", "почему?"
Не смог ты такую же встретить...
Теперь объясни... Я пойму...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650967
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2016
Я ведь ради тебя здесь,
пойми мою грешную душу,
Ради прошлой любви,
что сожгла моё сердце дотла.
Ты не бойся, покой твой
ничем никогда не нарушу
И никто не узнает, поверь,
что с тобою была...
Но не просто терпеть
и не просто саму себя мучить,
Я умею молчать,
но душа моя криком кричит.
Ты мне нужен. В плену я,
а жизнь до сих пор меня учит -
Никогда не просила.
Теперь я прошу: не молчи...
С моим именем ты засыпай -
по утрам просыпайся.
Я ужасно устала
включать-выключать ноутбук...
В совершённом тобою,
пред Богом однажды покайся,
Потому, что тебе никогда
не забыть моих рук...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650756
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Я пішла... Не зронивши й сльозинки.
Плакав день, бо десь смутку купив.
Начіпляв собі літер торбинки,
І словечка усі ув'язнив.
Я залишилась. Дощик навшпиньки
Крізь віконечко казку писав.
А вони всі лягали до скриньки,
Де навколішки час їх гойдав.
Я хотіла тебе налякати...
А ти навіть мене не шукав!
Ти... Посмів так мене цілувати!
Що... Тихесенько... Тихо приспав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650589
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Маски,
В медовой полуночи
Искажаются, край обочины.
Томно
Пульсируют в сумраке,
Крик издают обесточенный.
Темп их бесстрастно холоден,
Взгляд,
Изливает спокойствие...
Только лист лютика в вороте
Мнится в лучах удовольствия.
***
Руки
Все млеют от прихоти
Снять
Синий занавес пиршества,
Разоблачив с сердца Ре́гулы
Их напускные величества.
Смыв
Грациозность скользящую,
Заверть вздымая сильфидами,
Перстень
Надену на спящего,
В сердце дам импульс флюидами...
***
Только нет шарма на Фуруде,
Нет ворожбы, прорицания,
Нет колдовства…
Вы лишь будете
Спать в одиноких блужданиях…
На расстоянии мании -
Ве́зен, Мули́фен и Сириус.
Лишь одиночка с окраины
Смотрит
Как о́ниры смилились.
Все в нем одном источается,
Внутрь,
Все глубже
К бесцветному.
Бал, маскарад, не вмещается
В замке,
Извне,
Разноцветного.
Тихо...так тихо,
Прищурившись,
Так глубоко...и навечно ли?
В снах маскарадных
Укутавшись,
В страхе от отблеска встречного.
Так глубоко...в одиночестве,
Тонна чернеющих обликов,
В танце,
Вот па их высочества,
Вот разговоры любовников…
***
Шатко,
Спустившись с затмением,
Шаг мой,
Как заколдованный...
Отогреваю свечением
Все от чего ты так скованный.
Мне приглянулись пустынные
Воды твои, плакучие,
Сонный безумец,
Бескрылое...
Нечто
Маняще-влекущее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650065
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Ой не співай сумної, не співай!
Вже пахнуть трави чистою росою,
а яблуні бальзамом, не сльозою,
наповнили вселенську чашу,- Рай!
Це все наш край,- від коренів до сонця,
від іскор світанкових до ночі теплих злив.
Пісень багато є щасливих у народу,
як колосу у полі жовтогарячих жнив.
10.03.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650526
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
Молочна ніч... Колише вітер прути...
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
Лоскоче пір'я... Сон! Не може бути...
І знову дім, і знову білий попіл...
Мій отчий дім - задимлена Аляска...
Ні кроку нікуди, ми тут самотні...
Бо йдеш крізь попіл - новий світ... Чи казка?..
Та я не знаю, що це, вже й сьогодні...
І марево... Чи справді хтось гуляє?
Чи то є ти, чи то є білі люди?
Та ні... То вовка кликають до паю...
А я ж не хочу... всю... тебе... забути!
Будь ласка, повернись... Чи це так важко?
Бо білий може радості й не дати...
І нащо ти робила це? Ну нащо?
Вбиває щастя... Мене - небагато...
І знову марево... Та ні... Неправда...
Хоча... Стривай... Це ти? Ти повернулась?
Нарешті сталось! Все ж якась оплата
Отих страждань, що в снах молочних були...
Ну все... Тепер я зрозумів - це доля...
***
І знову дім, і знову білий попіл...
Нарешті сонце сяє у тумані,
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
17.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644731
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 09.03.2016
Не примеряйте на себя
Чужие жизни, судьбы, платья…
Зачем на праздное занятье
Нам тратить время, тратить зря?
А может, стоит заглянуть
Хоть в зеркало, хоть в гладь речную,
Себя увидеть…
Пусть рискуя,
Но отыскать свой личный путь…
Своё лицо, фасон для платья,
Своих попутчиков, друзей…
И примут в теплые объятья
Нас крылья легких кораблей,
И ветер станет вдруг попутным,
Наполнит небом паруса.
И мы, легко и безрассудно,
Помчимся прямо в чудеса…
Чужие предостереженья
Останутся на берегу…
Нас ждут великие свершенья –
Рискуя, чувствуешь – живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650246
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Она скучала без тебя...
Глаза чужие зажигала...
И незнакомая звезда
Так ярко в темноте сияла...
Она считала все года...
Их по секундам отмеряла...
Когда осталось полрывка,
Своё лицо - не узнавала...
А что душа?..
Душа - юна...
Она летала и летает...
И про последних полрывка
Душа,наверное,не знает...
Летала белой-белой птицей...
Ты не позвал её тогда...
Но напоил живой водицей...
Водицей сладкой (с ручейка)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
Зухвалий аромат у ночі,-
та день схова манкий цей шарм...
Лише любов як затріпоче,
що тільки є - тобі віддам!
Бо серцю ночі прикро мало,-
пірнув - отямився... Нема!
І тільки день ясний,- погану,-
вбере у вчинки і слова!
8.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649969
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
За обрієм осінь оправила свитку,
Всміхнулась, зітхнула і далі – в поля.
І зморено тягне павук свою нитку,
І вітром приспана, дрімає земля.
Як небо, ставок зацвіта жовтолистом,
Сумує окрадений, згорблений сад,
Тримає в руці горобине намисто,
І хоче тепло повернути назад.
Я плачу як птах, що не зміг відлетіти.
А може то дощ пробудився зі сну?
І хочеться жити, і з листям летіти
На захід, до сонця – вертати весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649878
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[i]У кожної Беатріче свій Данте...[/i]
З відповіді на коментар
Беатріче кожній – по Данте!
Все! Сьогодні ж зміню ім'я!
Ви, тривоги та метушня,
Донні світло зелене дайте!
Тільки Данте чомусь не йде…
Десь його затримала Вічність…
І сумує моя величність
За звичайно-буденним, де
Двокімнатна на чотирьох
(п'ятий кіт, та він – без прописки),
Де, буває, скипають мізки
Від проблем, немов молоко,
Й де дарує мені весну
Так банально і так буденно
Він, [i]звичайний[/i], як світло денне,
І приймає мене таку,
Як я є. Чи не щастя це?
Бозна, Данте той був яким!
Тож
Хай він ходить собі між рим
Чи по колах кінець кінцем.
Я залишу собі ім'я,
Що всміхається зі світлин,
Де удвох зі [i]звичайним моїм[/i]
Із дітьми та з котом чудним
Називаємось ми
Сім'я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649621
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Мої крила важкі від біди,
Піді мною стривожене море,
Але тихе безжалісне горе
Тягне вниз до самої води.
Помах крил - і усе це мине.
Та здається - усі ми пропащі.
І судомою зведені пащі
Там терпляче чекають мене.
Я лечу, я іду, я повзу.
Та я бачу крiзь темряву ночі -
У чудовиськ, що ждуть унизу -
Мої побрані зеленню очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649587
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Здригалась скрипка від ридань,
І я ховав тремтячі руки.
І ті крихкі болючі звуки
Лишали все без сподівань.
Пітьма вливалась в серце, в груди;
І все завмерло, навіть ти.
І щезли стіни, небо, люди,
Пропало все, крім гіркоти.
І ллється музика, як сльози,
І тане серце скрипаля.
У гості жде його земля,
У край, де тиша і морози.
Як він піде, то я за ним;
Вогонь розводити щоночі.
І крізь густий, солодкий дим
В його страшні вдивлятись очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649070
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Ти темну ніч у коси заплела,
На дно очей фіалки зірвані поклала.
Ти серце із грудей моїх взяла,
І грала ним, як іграшкою грала.
А що лишилося - холодна кров як сіль.
І щось всередині болить і завмирає.
Хіба любов лишає тільки біль?
Хіба пітьму любов по собі залишає?
Колись згадаєш - ось у мене був...
Так, був колись. Як зірвані фіалки.
Та все минає, ось і я минув.
Старих речей хіба буває жалко?
І тануть дні. У Києві зима.
Вітри холодні за вікном вовками виють.
І все як було. Лиш мене уже нема.
І мертві квіти у очах твоїх синіють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648944
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Як настане ніч на тій землі,
Щезне місто, люди і пустеля,
Щезне море, хвилі, кораблі,
Все каміння, стіни, вікна, стеля.
Всі шляхи повернуть в нікуди,
Так що навіть злодій ляже спати.
Темрява поглине всі сади,
Їх ніхто не зможе відшукати.
Всі оливи, мирт і виноград,
Всі нічні вогні Єрусалиму,
Всі стежки у Гефсіманський сад -
Щезне все і зорі разом з ними.
Ніч прийшла - і світ усе забув.
Але є посеред ночі Одинокий.
Тільки Він залишиться як був -
Тихий, лагідний, зеленоокий.
Як туман - холодний терпкий жах
Стелеться плющем від пилу сивим,
Учні сплять в пожовклих бур"янах,
Зморені тривогою і дивом.
Що таке та істина, той рай,
Хто ще зможе тую воду пити,
І всю ніч вдивлятись в небокрай
І за нас, за згублених просити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649308
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Заблукав між спогадів, заблукав
Де ще біль розлучення не спіткав,
Де пташам беззахисним у гнізді
Небові безхмарному я радів.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де гойдало мріями юнака,
Де душа закохана – два крила,
Де усе ділилося пополам.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де вже світ притримував за рукав,
Де нітились стишено кольори,
Де із мрій осипався давній грим.
Вже несе до пристані течія,
Все прожите – піснею у гаях,
Уже більше спогадів, ніж надій,
Та душі наказую: « Молодій!»
І вторю я спогадам: «Тихо спіть!»
Бо тепер ціную я кожну мить,
Бо ще справ незлічено на кону,
Лиш би стало силоньки й талану!
За науку дякую щиро вам,
Та доріг без терніїв не бува.
То ж беруть дорожнього на приціл
І набутки новії, і синці.
Витканий неспокоєм мій мотив –
Доки буду дихати – буду йти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649220
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[b]Ми молили простити їм
Всі гріхи, що тримають ду́ші...
Всім усопшим: батькам моїм,
Всім від роду,
у царство небесне йдучим.
І молитва увись неслась
Крізь печалі і сліз тумани...
Погляд щиро шукав Іпостась,
Щоб гріхи всім простив
й відчинив у рай браму.
Я молилась все за батьків...
Поруч мами від туги млііли...
Війна нагло забрала синів -
І їх душі безсмертні
ввись орлами злетіли...
Була світлою ця субота...
Тиха радість свічок над хлібом...
І цілунок хреста був, мов дотик
Таємниць вічних,
схоронених німбом...[color="#0033ff"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649197
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[img]http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/main/articles/25032014/10kartina.jpg[/img]
Я воскова свічка,
яку Ти тримаєш в руках.
Пробач мені, Господи:
Тану, неначе сніжинка,
Але не світити не можу:
Я вічний маяк
У гавані ніжності
З іменем Єви,
Я – жінка.
Я чиста сльозинка,
Прозора, неначе роса,
Яка на щоці залишає
Вологу стежинку.
Я крапля веселки,
Коли відступає гроза.
Я росяне сонце –
Усміхнена Єва,
Я – жінка.
Я вірне крило.
Я до пари. Я сильна й легка:
За помислом Божим,
Верба із корінням двожильним,
Якій ополіскує коси кохання ріка.
Я – свічка крилата у росах.
Я – Єва.
Я – жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649180
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
растаял день и выцвел позолотой.
и в сумерках, подобных кораблю,
идущих к ночи, я остановлю
бег времени.
окончена работа:
мной соткан мир из крыльев голубиных,
айлантов, как атлантов, во дворе
держащих хрупкость,
кроной подперев
раскрашенный лоскут небесной сини.
все позади, но жалит больно в сердце
лучистый танец огненной осы,
смеющейся сквозь выжженные сны,
и никуда от этого не деться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648950
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Как хотелось бы мне, чтоб будил ты меня по утрам!
Обнимая так нежно, целуя тихонько в висок...
Позволял бы капризы, весь мир постелил бы к ногам,
Разрешал на ночь глядя есть сладкий медовый пирог...
Как хотелось бы мне, чтобы днём смс "Как дела?",
Или "Где тебя носит?!", и просто "Малыш, не скучай!"
Я б за мелочи эти полжизни тебе отдала!
Остальные полжизни - за розы и утренний чай...
Как хотелось бы мне каждый вечер впускать тебя в дом!
Обнимать, приглашая за стол, где тепло и уют...
Чтоб не просто был мир за окном, а за [i]нашим[/i] окном.
Ведь так важно, когда тебя помнят... и любят... и ждут.
Как хотелось бы мне... Я про ночи с тобой умолчу -
Ни к чему разговоры о том, что в словах не сказать...
Но не скрою одно: лишь с тобой засыпать я хочу!
И с тобой просыпаться... И снова с тобой засыпать...
(03.03.2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648554
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
А дощ сліди за вікнами змиває...
Все - сірістю заповнене ущерть.
Душа пісень весняних не співає,
В думках частіше владарює смерть
Бажань, чуттів та спалахів вогненних,
Що ще учора полум'ям - крізь сніг.
Чому було украдене у мене
Кохання - найсвятіший оберіг?
Чому ти знову сієш мряку, доле?
Холодні пальці в душу простягла
Дощем, що вимиває все поволі
Та вибиває пір'я із крила
Того, що на світанні в синє небо
Несло мене - усміхнену, легку...
Не лину легкокрилою - до тебе.
Висять побиті крила на гвіздку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648059
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
...Весна ерошит чёлочку игриво,
В глаза мне смотрит неба синевой,
Тихонько шепчет: "Как тебе красиво
Гулять на шпильках, да по мостовой..."
Без устали сигналят мне клаксоны,
Их звуки заливают белый свет.
И даже филин, очень-очень сонный
Увидел день, проснувшись до обед...
Меня целует солнышко, как мама,
Играет ветер юбкой до колен...
И в этот миг я верю так упрямо,
Что не пройдёт румяно-сладкий плен...
...Проснулась я в своей ночной рубашке,
(Широкая, удобная для сна...),
От шёпота настырного: "Наташка,
Ну где моя футболка? Где она?.."
...Не знает муж, что я иду молодкой -
И нету дела до его одежд...
Заинтригована моей походкой,
Весна звенит охапками надежд...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648068
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
І знову з полону втікає весна...
І небо безхмарне синіє...
І схоже повітря, і схожа краса,
І схожа щороку є мрія...
І мовби все схоже, все було колись...
Та є лиш один з пережитків...
Тримає він верх і спускається вниз,
Корінням впиваючи літо...
Не кожному вдасться зірвати петлю,
Що з стелі тієї звисала...
А лиш одиницям годиться крилу
Надати сил... Сил тих є мало...
Гаражні співанки застою в імлі...
Минулого дух... Покоління...
Новій генерації - тисячі слів...
І жмут заборонених ліній...
29.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647973
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Перегоріли фонетичні Альти,
Невдячна скрипка скинула струну,
Вона, напевно, як і я… до болі
Пережила уже свою весну.
І виють будні, наче божевільні,
Надмірний вирок - жити так, як всі
На мене одягли німі кайдани,
Такі неграмотні, байдужі, заважкі.
І те нещасне соло, що вціліло
Відчує неприхильності сповна
Старий будильник знову зупинився,
Щоб зранку завести чиєсь життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647964
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Банно-жаркие ночи августа.
Лето спелое виснет гроздьями.
Небо, словно пижама Фауста,
Инкрустировано густо звёздами.
Звёзды падают так красиво.
Загадаем мы мир. Так надо.
Неземное обычное диво -
Эти летние звездопады.
Словно яблоки, сбитые тростью,
Звёзды падают так спокойно.
Это к близким приходят в гости
Души павших недавно войнов.
Небо доброе, небо светится.
Доброта быть должна за правило.
А душе очень нужно встретиться
С теми всеми, кого оставила.
Посидеть у живых тихонечко,
Тут семья, тут всё так знакомо.
Посмотреть на жену, ребеночка...
Боже! Как же уютно дома!
Этот мир так устроен весь:
Превращая легенды в небыль,
Звёзды все остаются здесь,
Ну а души вернутся в небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601499
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 29.02.2016
Я певно... Щось... Колись... Комусь... І мушу...
Коли не я-то хто? Скажи мені?
Чи може-хоч до дій когось та змушу?
Чи зорі погойдаю у човні?
Я певно... Щось... Комусь... І досі винна.
Чому лиш я? Бо я-жива душа.
Я зачиняти двері не повинна,
Бо я комусь є рідна. Не чужа.
Щоб перед Богом лиш не вибачатись.
Що часу мало, грошей, днів, ночей.
Зробити все... А потім-сповідатись.
І пригорнутись до його плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647649
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Була зима. Мелодій мелодій
Стояла на віконечку моїм.
Підкрався тихо березень як злодій,
І будував із зелені свій дім.
Була весна. Пелюсточками вишні
Встелявся шлях, де Янгол пролітав.
І усміхнувсь мені Господь Всевишній.
Яка краса! Й пофотографував.
Була і я. Любила дощ й калюжі,
Любила сніг і бурю. Був і ти.
Я намагалась витоптать байдужість,
Щоби у рай до Янголів пройти.
Були дощі, підсніжники, тюльпани.
Стояв весь світ, що вичекав весну.
Лиш на моїй Вкраїні - старі рани
Болять, болять і згадують війну.
Це нам, ось так. Вірші, тюльпани, злива.
А десь чиясь дитина в полі спить.
Чи посміхається ? А чи щаслива?
Чи нам за неї серденько болить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647646
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Под закатом со вкусом манго,
Что пульсирует жилкой в виске.
Мы с тобою танцуем танго
Босиком на горячем песке.
Этот миг так тягуч и сладок,
Смог всю вечность его прождать я.
Чую строгость твоих лопаток
Под игривым кокетством платья.
Мы с тобою прошли лабиринты
От телесности до духовности.
Оголяются все инстинкты
От ненужных одежд условности.
Лунным цветом сияет кожа,
А мурашки – огня посланцы.
Улыбаешься ты, я тоже,
Растворяясь в объятьях танца.
Мы так молоды и красивы,
Манят губы твои - кораллы.
Седовласый бармен учтиво
Безмятежность нальёт в бокалы.
Мы - лишь отблески звёзд бомбёжки,
Мы - хмельная свобода Джанго
На безлюдной и лунной дорожке
Мы с тобою танцуем танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647299
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Устал он, выбился из сил
И пал под тяжестью обмана -
Фрегат младого капитана
Шёл без руля и без ветрил.
Болтался пробкой по волнам,
Оставив якорь там, на суше,
Искал загробные он души
На радость собственным врагам.
И не вернулся он к причалу,
"Безумец" слышалось кругом,
С каким-то злобным торжеством
Несли цветы к мемориалу.
С тех пор года упрямо шли,
Но там, в просторах океана,
Фрегат младого капитана
Виднелся с парусом вдали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647614
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Вечер осени грустный колышет сон
И по шпалам уносит(шагами)-в репризу...
Вспоминая начало,пылает огнём...
В эпилоге - дождём по карнизу...
Александр "Поэмой экстаза" - пронзил...
Бонапарт к Валевской сбегает с Парижа...
Там и Бродский(в пелёнках),и родине - мил...
А Ван Гог - увлекает своею харизмой...
Под малиновый звон(по велению сил)
Лучик света проснулся,поглаживал розу...
Томный взгляд за собою манил и манил...
В миражах высыхали сонные слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2016
[img]http://www.e-reading.club/illustrations/1040/1040022-i_001.jpg[/img]
В гримерці за сценою
стомлений Оле-Лукойє
запалює вогник –
маленьку Полярну зорю.
І крила згортає
стара парасоля совою,
зітхає протяжно
в куточку луною: - Угу-у!
Легкі балерини кружляють
за вікнами снігом.
Розплавленим оловом
серце тече на папір
і там застигає
химерним мереживом літер –
і ширшає простір,
звільняючи обрій від стін.
Сміється русалка,
танцює Дюймовочка з іншим –
і Каєм холоне у грудях
надія надій,
Та стомлений Оле-Лукойє
Все пише і пише
(а раптом подіє
старої лапландки напій!).
Даремно. Спізнився.
Кохання його Королева
розбила люстерко –
і скалки помножують біль.
Сіріє від смутку світанком
самотня гримерка.
Совою злітає над містом
невпізнана тінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647417
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Куришь... А если б с тобою курила я,
Думаешь, легче нам было б сейчас, легче?
Видеть, как снова рушится наша семья...
Помнишь, как ночью пели "Ещё не вечер"...
Слышишь, трещит уж не только по шитым швам,
Значит, виной не эти гнилые нитки...
Ты тогда прошептал: "Никому не отдам
Или умру... у этой твоей калитки..."
Сердце колотится бешенно: "Уходи...
Только останься... Ведь я не смогу сама...
Так никогда не болело ещё в груди...
Я без тебя потихоньку сойду с ума..."...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647053
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
В перьях веера спрячу взгляд.
От волнения невпопад –
Все движения, все слова.
Наваждение…
А глаза
Ищут (жадные) только Вас
Пригласили бы Вы на вальс.
Вот бы счастлива я была…
Я так яростно влюблена,
Что сдержаться мне все трудней.
Ну, решайтесь же поскорей…
Или может быть не мила?
От сомнений я чуть жива.
Что ж Вы медлите, милый друг?
Все танцуют уже вокруг.
Вы уходите? Вам пора?
Ненавижу Вас –
Умерла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646764
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Явись,
Под маревом Мора́ны,
В венке
Из маргариток белых.
Зеркальной ночью,
Плетью холода,
Мы выжжем страхи оробелых.
Явись!
В безумствии Менады,
Окутав плечи
Семью шкурами,
Ступай во мраке
Под рулады,
По птичьим тропам,
Меж авгурами..
Явись!
Безмолвностью Тациты,
Не говори
О черной мессе,
Лилит
Изнеженно, в транзите
Слагает участь,
В мрачной пьесе.
Явись!
Ступая
Возле ложе,
С полу-цветками ладана.
Перебирая книги
С дрожью,
Ищу тебя
Под током атома.
*Морана - Морана или Мара, Морена, в славянской мифологии могучее и грозное божество, богиня Зимы и Смерти.
*Менады - безумствующие, они же - вакханки, бессариды - персонажи древнегреческой мифологии. Спутницы и почитательницы Диониса.
* Тацита - в римской мифологии богиня молчания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646561
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
- Кап! – капнула крапелька роси біля моїх лапок і потекла прозорою річечкою вниз, по світлих прожилках зеленого листочка. Я обережно підійшов ближче, вмочив лапки і почав ретельно вмиватися. Ген, за обрієм, вранішнє рожеве сонечко запалювало край неба.
- Доброго ранку! - почув я за спиною і аж підстрибнув від несподіванки. - Як життя?
Я обернувся, ще протираючи лапками сонні очі. Переді мною, гордо випроставши прозорі крильця, сиділа смугаста бджілка.
- Щ..щ..що таке життя? - наївно запитав я, дивлячись в чорні бджолині очі-намистинки.
- Як?! - сплеснула передніми лапками бджілка і здивовано замахала крильцями: - Ти не знаєш, що таке життя?!.
-Ні, - сказав я: Я народився лише сьогодні рано-вранці. Ось вперше вмився крапелькою роси, вперше розправив свої різнобарвні крильця, ось, глянь, які… І я, наскільки міг широко, розвів у сторони свої яскраві крила, схожі на пелюстки дивовижної квітки - і вони засяяли всіма веселковими барвами у вранішньому промінні...
- Яки-и-ий ти-и-и!!! - захоплено лише й вимовила бджілка, скоса поглядаючи на свої безбарвні маленькі крильця чорними намистинками.
Її здивування і захват звеселили й потішили мене, на душі стало приємно і трохи радісно.
- Але що таке життя, і що далі робити, я не знаю, - сказав я.
- Як це, що робити?! - аж присіла на задні лапки бджілка, і її намистинки ще більш заблищали від здивування. - Та приносити користь іншим, жити для інших, як у нас у вулику! Ось я - розвідниця, - гордо стукнула себе в груди передньою лапкою бджілка, - я вишукую квіткові галявини і приводжу туди бджілок-трудівниць, які збирають солодкий нектар. Інші бджілки трудяться у вулику, годують малечу, прибирають… У кожного з нас своє завдання, і всі його старанно виконують. Від цього просто й легко на душі! Життя складається з дрібничок, але кожна дрібничка важлива, бо від старанно виконаної роботи залежить життя рою, адже ми живемо для інших, не для себе...
Я стояв, кліпав очима, не знаючи навіть, що запитати далі, бо й те, що сказала мені бджілка, важко було осягнути, коли ти ось лише вперше розправив крила.
- Але ж?.. - ще щось хотів запитати я...
- Ніколи мені, - відрізала бджілка: треба трудитися, бо й так запатякалася тут з тобою, он вже сонечко й вранішню росу висушило на квітах, тож бувай....
- А… Але ж… - тільки й встиг вимовити я...
Та бджілки вже не було. Лише вітерець, що вона здійняла відлітаючи, здмухав трохи пилку з моїх різнокольорових крилець. Я залишився сам. Літнє спекотне сонечко піднялося вже високо, нещадно пекло прямо над головою. Навкруги кипіло й вирувало життя! Кожен щось робив, був зайнятий своєю справою, у всіх була своя мета в житті... А я? Для чого я? Чи стану я комусь потрібним, і що я вмію?... Я аж присів від такої приголомшливої думки... Зробилося якось порожньо і трохи лячно на душі... Ні, от навіщо, навіщо та бджілка нарозказувала мені такого?!. Зараз жив би спокійно, пурхав би з квітки на квітку, милувався гарним погожим сонячним днем до самого вечора, адже життя в нас, метеликів, таке коротке - всього один день, і не задавав би собі дурних питань: що таке життя, навіщо воно, і що з ним робити, з тим життям?..
До порожнечі й переляку в душі прибавилася злість невідомо на кого: на бджілку, на себе, чи на увесь світ, який кудись біг, спішив, кипів життям, і якому не було абсолютно ніякої справи до якогось малюсінького, хоч і яскравокрилого, метелика...
- Агов! - закричав я: - ЗУПИНІТЬСЯ! Я Є!!! ОСЬ Я, ЗВЕРХУ, НА КВІТЦІ!
Ніхто навіть голови не підняв угору, всі поспішали у своїх невідкладних справах: щось тягли в свої нірки, щось викидали звідти, мабуть, якийсь непотріб, а потім, як на мене, такий самий непотріб приносили здалеку і затягали знову в свої домівки... Мовчки сидячи на краю пелюстки, я незчувся, як настав вечір. Сонечко зморено сховалося за зеленими верхівками дерев, і лише його краєчок, наче вухо, виглядав звідти, мовби воно прислухалося до того, як увесь світ готується до сну. Враз стало якось байдуже, зовсім однаково, що я за цілий день свого життя так і не порадів життю: не політав між яскравих квіточок, не похизувався своїми яскравими різнобарвними крильцями. Може, тоді б мене хоч хтось помітив там, внизу, і, замість тягти щось кудись, поглянув би вгору, здивувався і порадів би з яскравості моїх крилець... Та яка вже різниця тепер?..
Сонячне вухо зовсім сховалося за деревами, і перша зірка яскравою цяткою загорілася в небі...
- Нічого… Зате я знав бджілку, яка бачила мої різнобарвні крильця! Вона дивувалась і милувалась ними, може, ще й розповість комусь про мене...
І від цієї думки стало тепло-тепло на душі… Я посміхнувся, зручніше вмостився на краю пелюстки… Ось він… Сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646595
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
ПОТЕРЯВШИЕСЯ МУЗЫ
На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022300337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646171
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2016
спасибо осень..
увы никто не спросит,
увы никто не скажет..
зачем летать?
спасибо осень..
уже никто не просит,
уже никто не лжет так..
опять мечтать?
И мы забудем лето,
Но мы опять об этом,
Но мы опять летаем.. по небесам.
А это счастье где-то,
Давай встречать рассветы,
Хоть это и банально, ты знаешь сам.
и в промежутках света,
она опять раздета
она опять гуляет, моя душа..
и мне не надо лета,
живу я без ответа..
и жизнь моя проходит.. но не спеша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645910
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Прости, любовь, что так неосторожна,
Прости за то, что я опять пьяна.
Понять меня, я знаю невозможно,
Я, как болезнью, вновь тобой больна.
Мне ранят душу бешеные мысли,
Мне режет вены безнадёжно боль,
И сердце вновь на ком-то виснет
Судьба вновь сыплет мне на раны соль.
Я признаюсь, что вновь подсела..
Я знаю, что любовь - наркотик мой.
Я не пойму, кому какое дело,
Сама отвечу за опасный выбор свой.
Я не нуждаюсь в помощи, в советах,
Прошу прощенье, что опять грешу.
Я жизнь не строю на чужих запретах,
И собственный роман сама пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645670
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- офис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Когда река, исполненная дождевой водой,
потоками с горных хребтов, что нарекли тобой
протянет волны, как объятья, за собой маня,
не принимай меня.
И пенье перелетных птиц когда оповестит,
о том, что кто-то скоро тебя снова навестит,
укройся от беды и все замки запри,
мне дверь не отвори.
Когда останется на память лишь пустой перрон,
и бездна позовет, развеяв твой целебный сон,
а небосвод расправит алые лучи
не отвечай, молчи.
И что бы не случилось, стойко до конца,
не слушая мольбы, не видя моего лица,
ты хладнокровно, непоколебимо дай понять:
когда ничего нет - нечего воскрешать
16.2.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644788
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Д. С.
Разума ржавые петли скроют
Ноющий, нервный, солёный крик:
Наши твердыни в тумане тонут
Жадно глотая последний миг.
На перекрестке эпохи – тени -
Сердце, блуждая, зашло в тупик.
Смерти не нужной над нами лик
В топоте слов мировой мигрени.
Как бутафорные блики света
Заперты в этот могильник, мы -
Сны суеты в липком озере тьмы,
Алчность нарушенного запрета.
Но есть иные, кто верит в клетку,
И умирают весь мир любя
Только, кто первым нажмёт гашетку,
Ты не ответишь, отвечу я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644547
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
117* від Хайяма: «єдине - у множині»: عُمَر خَیّام نیشابوری
Посеред знаних світом мудростей-перлин
Одна гірчить мені найбільше, мов полин:
«Не будь один, поки ти тут, не жий один!»
(Так нас навчав той мудрий перс Гіяс ад-Дин).
118* від гончарного круга і любові: адамове…
Бог тільки глину замісив, щоб сотворити нас,
А я тебе вже покохав – у сотворіння час:
Прийдеш богинею у світ, в полон візьмеш на раз,
І закружляє назавжди нас двох кохання вальс!
119* від неба: даєш, щоб так швидко забрати…
Хто пізнав ціну любові – що йому вже смерті страх?
Ниточка життя, – дано їй поєднати у серцях
Долі дві в кохання й щастя, стежки дві в єдиний шлях.
О, чому ж тонку цю нитку швидко всім ти рвеш, Аллах!
120* від часу: і початок, і край – поза нашою волею все…
Ні, не володарі ми неба, а ні днів:
Хтось чашу часу проливає – пий, чи ні, –
Ми хід подій і доль не в змозі зупинити.
То в чому ж сенс господніх справ, скажіть мені?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643633
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Когда очень хочется заглянуть туда,
Где моё отрочество, где моя звезда,..
Где рождение чувства и к вершине путь...
А любить - искусство... - Сокращаю путь...
Там,в бреду, - теряюсь... Дна не достаю...
С жизнью распрощаюсь,если утону!..
И кричу и плачу,плачу и кричу!..
Верная удаче, не кляну судьбу...
Когда очень хочется,силы нет уснуть...
Собирая камни,воскресаю суть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643353
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
109* тій, що серце своє зачинила для мене назавжди…
Я зречуся принад цього світу і знову
Від небес відвернусь – ради Жінки земної.
І нехай храм душі ти для мене зачиниш –
Я не зраджу коханню до тебе, Любове!..
110* дам клятву… – та як я дотримаюсь даного слова?!
Повернись! Я коліна
твої цілувати не буду!
І не буду я пестити лоно, і руки, і груди,
Дам обітницю я – буть рабом біля твого порогу,
І про мене нехай що завгодно розказують люди!
111* ти
Я світом знехтую, його
всіма принадами пустими,
Щоб у любові днів твоїх шукати щастя, сенс і рими,
І знаю: пил з коханих ніг цінніший за слова поета –
Цей світ спокушує мене лише дорогами твоїми.
112* ти коротке, Життя, – тож тебе на кохання потрачу
Не ходжу я в мечеть, ні до храмів Ісуса чи Будди,
Ти для мене – мій храм, лиш тобі я вклонятися буду.
Ніч нам вівтар кохання освятить земною любов’ю.
Ми – щасливі! Відкинь застороги Останнього суду!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643107
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
что смола - ночь под небом безлунным
в котелке закипает чугунном,
у земли шепчет замерший клевер
вдоль змеиной дороги на север.
"не тревожь разжужжавшийся улей,
не буди грозноглазых горгулий,
в полночь двери запри на засов -
дремлют древние духи лесов."
на безлунье и лампа - луна:
забавляется с тенью стена,
а тебе в этой тени увидится
то, о чём умолчала провидица.
у леграновской миртовой рощи
простынь берега море полощет
на руках у Вселенной мглистой.
по судьбе и случайности чистой -
- там я встречусь, отдав дань обеим,
со своим золотым скарабеем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643101
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Я - вільна! Запахи весни
струмують впевнено в майбутнє!
Душею, серцем тут присутня,
снігів загублено сліди...
Мені їх, наче, трішки жаль,
мережив тих святково-білих,
картин на шибах синьо-срібних,
та вітер вже роздмухав шаль...
З легкого шовку передгроззя,
і з ладанно-кадильних хмар,
і хризопрази спілих трав
уплів в рясне полів волосся...
Пролив він пісню про Весну,
що думку пестить і леліє,
і про любов, що цвітом сіє
у тім фіалковім саду!
08.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642433
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Перша спроба написання сонету українською.
Чекаю об"єктивну критику.
О,Музо, не покинь, благаю так смиренно.
Яви стрімким пером вірша святу красу, -
Пегас копитом б"є, зоря дає росу.
Лише - натхнення я, даруй, прошу щоденно!
Занурившись у світ, чужий та незбагненний
Тих пестощів жадань( як спрага ця пече),
Коханню оди шлю, у темряві ночей
Палає смолоскип, так палко, так натхненно.
Почув би Аполлон, сміявся б до світання.
Мелодія душі, по краплі ллє сльозу,
Небесна ліро, грай, віщуй мої страждання.
Хай спопелить жага, шаленство не збагнути,
Соратник по перу, чи втримаєш грозу?
Вже жевріє вогонь, займисті палить трути.
10.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580312
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 08.02.2016
Хоч до лісу, хоч в поле ромашкою,
Та куди вже захочеш - поклич.
Знову стану твоєю Наташкою
І забудеш мільйони облич.
Не дощами, снігами і зливами
Проклинай недолугі світи,
А солодкими стиглими сливами
Ти мене, як тоді, пригости.
Те, що нас розлучило, мов прірвою,
На хвилини, роки - на віки,
Ми сьогодні шаленою вірою,
Хоч і пізно, та зв'яжем таки...
Заплітай же волосся з ромашкою,
А до ніг - прихили всю траву.
І я буду грайливою пташкою,
Бо тобою і досі живу...
У ситцях я купаюсь - панянкою,
А шовки - розливаю вітрам.
Я твоєю лишаюся бранкою
Назавжди... І тебе не віддам...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642141
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2016
Здравствуй, мама… Всё сырость, слякоть,
Да кладбищенские кресты.
Зарекался я Богу плакать,
Так, быть может, услышишь ты.
Не поймёшь, так хотя бы утешишь –
Много ль я повидал утех?
Горько, мама, прости, что грешен,
Да неужто грешнее всех?
Знаешь, мама, не стал бандитом -
Так поэтом тоже не стал.
Среди истин слепых, избитых
Я и душу подрастерял.
Истоптал, распластал, искалечил,
Разве, что не успел продать.
Говорят, будто время лечит,
Да, не знаючи, говорят.
Слышишь, мама, спроси у Бога,
Чем твой сын так его прогневил?
Что он жизни отмерил много,
Только счастием не наделил?
Ускользает водою сквозь пальцы,
Из ладоней струится в песок…
Не зажжётся в ночи для скитальца
В чьём-то ждущем окне огонёк.
Распахну на груди рубаху,
Поцелую могильный крест…
Грешен, мама, да поздно плакать,
Коль грехов, словно вшей – не счесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642008
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Разлетелась с ладони зола,
Унесенная ветром разлуки,
А любовь догорела дотла,
Нам оставив лишь памяти муки,
Оставляя дрожание струн
Наших душ, на которых играли
Композиции лгунья и лгун...
Только струны уже замолчали.
Расставанья натянутый лук
Купидоновы стрелы уносит,
И обида ребенком в углу,
И прощенья никто не попросит.
Ветра ветренный экс-поцелуй
Подытожит конфликт интересов,
И уносит с ладони золу
Словно ноты доигранной пьесы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020601612
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641834
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Я чекала тебе сто літ,
Виглядала тебе сто років,
Я обожнювала твій слід
І у серці - відлуння кроків.
Паралелі життя мого
Аксіому несли на крилах,
Де горів неземний вогонь -
Ти мовчав, а я говорила.
Та пустими були слова
У глибокому морі зради.
Свою душу ти заховав
Від святої, як доля, правди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641106
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Фото потерте, старе, чорно-біле,
Я молоденький, здоровий бугайчик.
Там, на світлині, мені зрозуміло
Все і про все. Остаточно. Ну, майже.
Ось я вже інший, і вже кольоровий,
Поки що срібло не парить волосся,
В жилах ще повно бурхливої крові…
Тільки замислився, щось я.
Ось і недавнє, в цифровім форматі.
Тут я вже сивий і, знов-таки, мудрий.
Ніби допер вже до ладу у хаті.
Вже не сприймаю локшини і пудри.
Права не маю я вже на помилку,
Істину визначив розум побитий:
«Після гречаної каші тарілку
Краще одразу помити».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641083
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ти хто такий...
Не пізнаний...
Забутий..
Відкинутий в далеке небуття...
Страждань незліче́но тобою вже відчуто...
Дорога болю...
Шлях до забуття...
Ти хто такий...
Не сказаний...
Не спитий...
Безликий...
Втоптаний у тисячі шляхів...
Коханням страчений, журбою оповитий...
Заручник тлінності й безжалісних віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640970
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2016
Ще додивляється сни
Сонце, бо вчора втомилося.
Важко йому в дні зими -
Хмари так щільно стулилися,
Що промінцям геть тонким
Сили нема розштовхати
Ватяну товщу хмарин,
Щоб по землі погуляти.
Снігом пробігтись, щоб слід
Всипали рясно іскриночки.
Нишком лизнувши скло-лід,
Ніжні залишить скориночки.
Сонечко ясно всміхаючись,
В хмарах знайде враз прогалинку
І промінці не вагаючись
В ліс побіжать на галявинку.
З вітром полями широкими
Навперегін: хто скоріше?,
Бігти снігами глибокими
В синій морозяній тиші.
Сонечку днями зимовими
Мало часу випадає.
Сниться йому - веснянковими
Днями воно знов гуляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640915
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[i]Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує;
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.[/i]
[b]Райнер Марія Рільке
Згаси мій зір...
Перекладач: Микола Бажан [/b]
http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=331&bookid=9&sort=0
*********
Ти мене випиваєш подихом,
як жертовний напій, до дна.
Я розбитим хрустальним келихом
долі бризкаю. Напина
пристрасть звуки болюче струнами.
Я вустами ловлю твій вдих.
Вимальовуєш ласку рунами.
Виціловуєш душу з них.
В ритмі серця твого вчусь дихати.
З рук твоїх світ вертаю свій......
Можеш більше мене не кликати -
у тобі я - в крові твоїй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640773
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Теплить зима старим холодом душу мою.
Гріють морози. Я мерзну від весен і літа.
І серед криги душевної якось стою...
Зовсім самотня... Саменька... У цілому світі...
Хтось би зігрів? Попросити? Благати? Чи як?
Руки обпечені морозом разом з душею.
Муляє щось за спиною ржавілий все цвях.
Жаль мені якось... Що я вже не буду твоєю...
Плачуть вірші, що вмирають самотні в душі.
Як та дитина, що світу не бачила зовсім.
Я так хотіла зігрітися серед дощів.
Добре, що лід зігрівався в моєму волоссі.
Плачуть вірші ненароджені... Плачуть... Нехай!
Я би дала їм життя, та кому вони треба?..
Але вони, певно.. Втраплять колись навіть в рай...
Будуть потрібні комусь на саменькому небі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640721
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
По нотах божевiлля...
Розумiєш?
Ми йшли вперед,
Не бачивши кінця,
По нотах твого голосу
Німіла
По лініях небесного добра,
По щирості
Я з розумом прощалась,
Віддала все...
За дозу почуття -
По краю...
Бо ніяк уже не вміла,
Я серцем
Так до тебе приросла...
По нотах неминучості
Мовчала,
По контурах
Ділимого буття,
По нотах твого слова
Воскресала...
По вигаслому сліду
Тихо йшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640705
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Срібні стебла верби
Хтиво тягнуться
З ночі до мене.
Клич лелечий луна
Над містичною гладдю води.
Осінь править розбіг
Своїх коней
Барвисто-шалених,
І минула весна
Через літо летить в холоди.
По вітрах шарудить
Очерет,
І вдивляються в тебе
Зорі неба рясні-
Цей Богів споконвічний шатер,
І летить, і летить
Через ніч,
Закликаючи в небо,
Клин лелек в вишині,
Наче душі померлих дітей.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020208637
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640671
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016
Смутком твоїм не буду,
Щастям не буду теж.
Безліч створили люди
Дивних моральних меж.
Понатягали линви,
Поза котрі нам зась
І хоч нарізно зимно,
Це зупиняє нас...
Все-таки я щаслива,
Що не плекаю згуб.
Згадуй мене, як диво,
Як ніжний дотик губ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640551
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Країна хмар, загублена в тумані...
Лосячі роги лізуть з-під землі...
Дим цигарок... Вігвами сотень кланів...
Драконові висотки вже старі...
Захмарний край, омріяний драконом,
Що спить, дрімає і сопить вогнем...
Тримав він у смертельному полоні
Давним-давно казковий той Едем...
І лізуть думки про війну, про пекло,
Про те, що той Едем у лоно вліз...
Дракон робив аборти, сунув крекінг,
Завозив до Дерсу-Узала в ліс...
І лине вітер... Хижий і бездушний...
Пливе кудись... Пропав... І знов пливе...
Цигарок дим... Шлейф курева... Їх душить,
Бо кожний клан виловлює момент...
Такий неспокій... Гірше не буває...
Вігвами кланів, сірий моноліт,
І їх десятки... І отари, й зграї,
Для тебе кожен - це вже Брут чи Кліт...
Мелодія гаражна ходить плем'ям...
Урбан уже в генетику проріс...
...А за вікном сніги, дощі й проблеми,
Які втекли з вігвамів в сірий ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640335
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Wy szczęśliwe , przeczyste me gwiazdy ,
wasze promiеnie - wasza rozmowa ,
jakbym takie promienie ja miała ,
nie wyrzekłabym nigdy ni słowa .
Wy szczęśliwe , wysokie me gwiazdy ,
z wysokości o wszystkim wy wiecie ,
jakbym ja tak wysoko stojała ,
niechbym była samotna na świecie .
Wy szczęśliwe , o chłodne me gwiazdy ,
jasne , twarde , jak gdyby z krysztalu ,
jakbym ja była gwiazdą na niebie ,
nie poznałabym smutku ni żalu .
01.02-2016 р.
Ви щасливі , пречистії зорі ( Леся Українка )
Ви щасливі , пречистії зорі ,
ваші промені - ваша розмова ,
якби я такі промені мала ,
я б ніколи не мовила слова .
Ви щасливі , високії зорі ,
все на світі вам видно звисока ,
якби я так високо стояла ,
хай би була весь вік одинока .
Ви щасливі холоднії зорі ,
ясні , тверді , неначе з кришталю ,
якби я була зіркою в небі ,
я б не знала ні смутку , ні жалю .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640459
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Просто люблю. Не прошу навзаміни нічого.
Просто бажаю, щоб слід залишав у траві,
Мився щодня у промінні світила ясного,
Надих-нашивку носив на своїм рукаві.
Просто люблю, наче мати маленьку дитину,
Листя – гілки, як весняний садок соловей,
Квітка – весну, як павук мережу-павутину,
Гостру шаблюку невтомний моторний Еней.
Просто люблю. Просто дихаю ним після зливи,
Сум вимиваю думками його із очей.
Слово почую – вкриваються квітами ниви.
Погляд впіймаю – і крила ростуть з-над плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640220
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
За вікном інсталяція буднів.
Нудьга
в монотоннім звучанні беріз
для сопрано депресій.
Без пленерів сумує Моне*, а Деґа
танцівниць арабески
малює на піннім еспресо**.
У заметі красується
L'Arbre de Noël***,
Ловить вухо древесне
Відгомін далеких [i]салютів[/i]…
Інсталяція буднів.
Якийсь Паганель,
Викладаючи дійсність,
ізнов паралель переплутав.
Зрежисований кадр
під'їдає коза:
Вітамінно смакує ялини
прикрашена глиця.
Все гуркочуть [i]громи[/i].
Десь, напевне, [i]гроза[/i].
Impression****.
Тільки сниться блакитна весна…
Тільки сниться…
__________________
*Художники-імпресіоністи вважали, що
малювати треба тільки на відкритій
місцевості.
**Мається на увазі кава капучино,
основою для якої є еспресо.
***L'Arbre de Noël (фр.) - новорічна ялинка
****Impression (фр.) - враження. Таку назву
мала картина Моне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640199
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
В ночи тьму, в ночи тьму
Снова рельс протянулась рука.
-Ты к кому? -Ты к кому?
Стук колес под постель "напрокат"...
И опять... И опять
Эти рваные, странные сны
Все летят, все летят
За окно- от сосны до сосны
Вновь и вновь... Вновь и вновь...
Вдоль пути- зачарованный лес...
В жилах кровь, в жилах кровь
Разогреет тоскующий бес.
-Подготовь, подготовь
Ложе... Встреча часами пробьет...
Вновь и вновь... Вновь и вновь
Буду тело я мучить твое...
За окном, за окном
Звезд мерцающих царственный свод.
Полусном, полусном
Укрывает, как пледом... И вот
Метроном, метроном
Стыков рельс я душою ловлю,
И о том, и о том
Вижу сон, как тебя я люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116013101493
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640075
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Я зрадила тобі сьогодні. Що ж.
Покинеш чи чекатимеш пробачень?
Десь поміж січень плентається дощ
В короні півдумок, півзвинувачень.
Я зрадила тобі. А чи собі?
Нахабно так. І совість собі спала.
Десь вешталися дні такі сліпі,
Що я їх з самим вечором топтала.
Я зрадила тобі. А ти й не знав.
Не запитав, де нічку ночувала.
Ти не кохав. Ти... Певно... Не кохав...
А я тебе... І в зраді цілувала...
Я зрадила тобі.Чия ж вина?
Моя... Моя... Якби ж тебе зустріла
У цім житті! Десь плакала війна.
А я тебе... І бачити не сміла.
Зустрінь мене! Прийди і обійми!
Я зрадила? Але ж тебе немає...
Заходь... Спочатку... Тільки в мої сни!
Бо Віда так тебе!.. Тебе... Кохає!..
Я поки почекаю... Допишу
Тобі листа і колискову Богу.
І Янголят своїх заколишу.
Зірками освічу тобі дорогу.
Збрехала. Зовсім трішечки. Пробач.
Я знаю, що брехать тобі не можна.
Я завжди буду поряд... Ти поплач.
А шлях до мене вкаже тобі кожний.
Я дочекаюсь. Тільки ти прийди...
А що тепер робити? Я допишу
Для Бога колискову. Віднайди
Маленьку Віду, що гойдає тишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640190
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Горить неопалима купина
І сонце над усім сміється світом.
Невже така тяжка моя вина,
Що рання осінь не змирилась з літом.
Вже юність у минуле відійшла
І не навчила, як нам жити далі.
На шлях-дорогу вилита смола,
В тугий клубок сплелись мої печалі.
А як в саду співали солов'ї!
Як риба билась на нічному плесі!
І коси розсипались там мої,
І плакав жайвір в царині небесній.
(Як пахнуть трави ранком над лугами!
Коли від небуття і сну святого
Їх розбудити босими ногами,
Де ми удвох - і більш нема нікого.)
...Горить неопалима купина
І тліє, і димить, і нудить світом.
На землю тихо сходила весна,
Коли зима зачарувалась літом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640013
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Просто люби меня...
Неважно - меньше иль больше,
Но только... Как можно дольше...
Просто люби меня...
Только меня одного...
Безумно, эгоистично,
Пускай это так непрактично...
Только меня одного...
Я буду тебе прощать
Шалости, психи, капризы,
Волю давай эгоизму...
Я буду тебя прощать...
Знаю, что я - смешон...
Разве об этом просят?
Пусть дураком поносят...
Знаю, что я смешон...
Лучше прослыть смешным,
Слабым, слепым, бесхребетным,
Но... Без тебя, как без света...
Лучше прослыть смешным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639979
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Мне так к лицу твоя влюбленность –
Я расцветаю, я летаю…
Дарю надежду, благосклонность,
Дразню тебя и ускользаю…
Касаясь, пальчиком сережки,
Качая туфельку на ножке,
Капризничаю понарошку,
Играю будто с мышкой кошка.
Твои глаза блестят азартом –
Тебе моя игра по нраву.
И, ты согласен выпить залпом,
Любовной, сладостной отравы.
Мне так к лицу твоя влюбленность.
И я попалась, понимаю –
Ты подарил мне окрылённость.
Я влюблена… И я летаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639872
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
На Дніпрових пагорбах зима
Кволо навпіл розтинає час,
Що шляхом надії до оман
Сотні літ по колу водить нас.
Гори сплять у брилах льодяних,
Мов царівни з кришталевих трун
У чеканні збуджено-палких
Поцілунків, що надасть Перун
В час весняно- перших блискавиць,
Року починаючи забіг...
...Ще криваві сполохи зірниць
На підталі схили ляжуть їх,
Що цілунком Хорс у сонцестій
Наостан, мов зранений рекрут
Подарує дівчині своїй...
...і в могилі сплять Герої Крут...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116013001547
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639738
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Сегодня я сварю не кофе,
А выпью теплого вина
С корицей, с мёдом…И на вдохе
Пойму, что в зиму влюблена.
Она морозцем будоражит,
Снежинкой колет на ветру.
Но кто осмелится и скажет,
Что любит слякоть, темноту.
А тут такое буйство света,
Так ослепителен пейзаж…
Конечно, я люблю и лето.,
Ну, а зимой сплошной кураж –
Когда несешься с белой горки
На лыжах так, что свист в ушах..
Мелькают быстро-быстро ёлки,
И в пятки прячется душа…
В плену у белой суматохи,
От скорости совсем пьяна!..
…Я всё же откажусь от кофе
И выпью теплого вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639612
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506286
Ты будешь видеть и чувствовать меня повсюду и во всем...
Ты только помни обо мне, не забывай,что было между нами...
Ты мое имя, как молитву повторяй...
Ты в холод вспоминая, от жара изнывай,..
А в летний зной,как в стужу не замерзни...
Ты только позови, к тебе я эхом прилечу...
Я буду тем глотком воды, что путника в пустыне напоит...
Я буду для тебя тем маяком, чей свет так жадно ловят моряки...
Я буду той тропинкой, что так обрадует тебя, когда заблудишься в лесу...
Я буду огоньком в степи, что безнадёгу к дому приведет...
Я буду сладкой земляникой, синичкою в руке и трелью соловья в ночи...
Я буду летним ветром, каждым добрым утром и длинным бесконечным днем...
Я буду тем туманом с молоком,.. лунною дорожкой,.. утренней росой...
Я буду пахнуть свежим ветром, спелым яблоком,травою скошенных лугов..
Я буду тёплым ливнем и радугой после дождя...
Я для тебя не буду штормом,.. я буду легкой гладью моря, бездонной синевой озер...
Я буду глиною, такой податливой и мягкой...что хочешь из меня лепи...
Могу я быть и теплым воском для твоей свечи...
Я для тебя не буду огорчением,.. Я буду только радостью и вдохновением,
Я буду гордостью твоей... Мой голос будет тембром скрипки Страдивари...
Ты в унисон, маэстро, с ним звучи... Я буду для тебя единой верой,
Добрым ангелом надежды,.. единственной любовью пусть буду тоже только для тебя!..
Мы снова вместе... Где то очень далеко...
А на столе - горбушка хлеба,.. стакан вина и молока...
Я говорю,..ты слушаешь меня,..и все мои желания возможны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639458
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Я так запомнила печальное лицо
Неразделенной, изгнанной любви…
От слез глазам так было горячо…
Был вечер. Загорелись фонари…
Она стояла, ежась на ветру,
Глядела вдаль, за пелену дождя.
Спросила я? «Тебе помочь могу?
Ты так юна, еще совсем дитя.»
Но взгляд любви совсем не детским был,
В нем боль жила и душу жгла огнем.
Ей на ответ едва хватило сил:
«Спасибо, нет… Стерплю…Переживем…»
И тут как раз подъехало такси.
Любовь, шагнув в распахнутую дверь,.
Пыталась улыбнуться мне: «Прости,
Но не до разговоров мне теперь…»
И унеслась…Подальше от людей.
А я стою. И в горле горький ком
Любовь…Что может в жизни быть важней?.
Но ценят ли, кто с нею был знаком?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639240
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 27.01.2016
Тяжелый занавес и зал
Полупустой, нет - полуполный,
Хотя билеты проданы давно,
Но время есть ещё -
Холл переполнен,
А в закулисье персонажей
Ждут зеркала в гримерной-
Помада, пудра, грим,
Винтаж в костюмах -
Все привычно, в норме,
Вдруг, реплика актёра
Воздух рассечет
В движениях и жестах
Неуемных...
- Звучит! Все помню, не забыл...
здесь паричек немножко жмет...
-Позвольте... будет превосходно...
И в зеркалах - критичный взгляд,
Часы стучат в молчаньи монотонно,
И вот - звонок, затихнет шум
И увертюра грянет напряженно,
И сцена оживет в который раз,
Она, как наша жизнь -
Предательски-греховна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639059
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Минулий день цілує ніч,
В обіймах лагідних зникає,
Як білий цукор в чорній каві,
Й не розуміє в чому річ
А вечір, добрий чарівник,
Перину ніжності готує
Й вустами зір вуста цілує,
Неначе до інтиму звик
Вони кохаються отак,
І прагнуть тільки очі-в очі,
Щоб розчинитись днем у ночі
Й пізнати дивовижний смак
Лиш ранок нагадає їм,
Що ніч із днем вже попрощались,
Хоча б ще мить, не накохались!
Знов будуть роздуми для рим...
Мов сяйво місячних думок
Кохання ми своє сприймаєм,
Та суть життя не забуваєм:
Занадто цукру в каві - рок!
01.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540586
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 27.01.2016
Бывают неудачи, неприятности...
Не навсегда такая полоса.
Скажу, с огромной долей вероятности,
Что по весне приходят чудеса!
И чтоб ускорить это пробуждение,
Грунтуем холст и будем рисовать.
Цветное солнце, бабочек кружение,
Оттаявшей реки стальную гладь.
Расцветший луг с цветами ароматными.
Себя, на этом тихом берегу,
Под облаками белыми, лохматыми…
Рисуем счастье!
Хочешь?
Помогу!
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638964
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
я пісок, тільки теплий пісок під твоїми ногами,
тихий свідок забав на прозорому лоні лагун,
загортаю тебе в свій сипучий та щільний пергамент,
зберігаю перелікк твоїх непотоплених шхун
захищаю тебе я собою, немов золотим оберегом,
шифри й шрифти твої не поглине підступний прибій,
а із крапель води, що стікають по спині та стегнах,
дистилюю парфум до нестями впізнаваний - твій
я твоє полотно і приймаю до серця всі твої узори,
і ще вчуся любить навіть ті, найхимерніші з них,
я до болю блідий, але текст твій - незламна опора,
без священних писань на руїни розпався б і зник
ми вже разом давно, вже й за обрієм часу корсари,
і зотліли кістки і пророків, і див, й мудреців,
що є вічність хтозна ? але час ми долаєм у парі,
і прозорість лагун в нас єднається з співом пісків
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638886
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
[i](мур-мур-мур...солнышко в окно светило...это было очень мило...мне приснился сладкий сон...этот стих навеял он)[/i]
Поцелуи со вкусом кофе...
Ароматы французских булочек...
В наше утро стучится полдень...
Он сквозь нити пустынных улочек...
Переливами наслаждения...
Проникает в глубины сладости...
Два сплетения - вожделением...
Два покоя...
томленьем...
слабостью...
через кончики пальцев...
повестью...
на рисунках любви...
словами...
В избавление...
блики совести...
Послевкусие...
расставание...
В позвонки...
через хруст...
затмением...
Я мгновение...
ты мгновение...
перекрасила волосы в пепельный...
Мне хотелось добавить серости...
Без тебя день довольно ветреный...
Только нет в нем желанной свежести...
и...
Post-scriptum: Ты люби тебя...
post factum: Знаешь, я без тебя скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638770
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Марципанові олені бродом ідуть до весни
І збивають на кавовій річці туманами піну.
Утомившись, садами спиняються, струшують сни,
Що здіймаються вгору тоненькими пасмами диму.
І пливуть над землею хмаринки таємних світів.
Десь і я поміж них - відіб'юсь у магічній бурульці
Марципаном в будинку з ванільної піни вершків
У безмежнім степу, намальованім пензлем на кульці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638239
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Німа серед тисяч слів,
Глуха в розмаїтті звуків...
Мотузки рутинних днів
Вузлом зав'язали руки.
Вдихнути б. Та хижий страх
Надвечір стискає груди.
Мій відчай, мій вірний птах,
Літає за мною всюди.
Я більше не бачу снів -
Кошмари, самі кошмари...
Мов зграї голодних псів,
За мною біжать примари.
Чи згас мій вогонь, чи я,
Мов свічка, цілком згоріла?
Без полум'я все життя -
То лише доріжка сіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616394
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 24.01.2016
Сегодня ночью я задую свечи,
Возьму свой шарф, одену новый фрак
И удалюсь для тайной важной встречи
В заброшенный, зловещий особняк.
Там старый парк, скрипящие каштаны,
А возле входа статуи химер,
Их жгучий взор здесь нужен для охраны,
И пусть вас не смущает их размер.
Я поднимусь по лестнице на кровлю,
Спущусь оттуда прямо на чердак
И, торопясь успеть, всё подготовлю,
Чтоб не попасть под взгляд ночных зевак.
И вот когда за мёртвой тишиною
Послышится столь характерный стук,
Шарфом глаза мгновенно я закрою,
Предотвратив свой искренний испуг.
"Привет, мой друг", - прошепчет гостья нежно,
Что-то знакомое звучит в том голоске, -
"Ты снова тут, ах как это потешно
Встречаться здесь, в закрытом чердаке!
Но видит бог - свиданья наши грешны,
Меня стыдят великие волхвы,
И время тут бежит чрезмерно спешно
И без того состарив жизнь вдовы.
Прощай, мой друг... оставь своё волненье,
Передавай привет всем малышам,
Я буду ждать, ты наберись терпенья
И мужества не плакать по ночам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638164
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
Обережно в долоні зберу
порожнечу із серця густу
і самотність нестерпно-пусту
я у тугу неквапно вдягну.
Що ж їй личить? Холод тягучий?
Ночі біль? Дня безодня? Нудьга?
Із коханням своїм, мов шульга
в світі правих! Візьму колючий
колір злості (це краще, ніж страх) -
пробиватиму ним ночі темінь.
Кажуть вперта вода точить камінь.
В тебе ж серце? Моє - дикий птах -
все шаліє в січневих вітрах.
Ти закуй його в теплі долоні -
наліталось. Втомилось від волі!
Хоче в твоїм втопитись. Хоч в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638069
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Пожелаешь казаться строгой,
но увижу нежность,
Под прикрытием зимних птиц -
три палитры звезд .
И когда ты придешь,
хочу в тебе просто исчезнуть,
И любить тебя захочу.
Полюбить всерьез.
Будешь прятать свои мечты
под вечернее платье,
Будешь выглядеть лучше всех,
в волосах - цветы.
Только свет от весны ты в глазах
от меня не спрячешь.
Ты сама - весна
и вселенная тоже
ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632310
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 21.01.2016
Ти серце моє стис в своїй руці
Милуєшся, а соромно мені,
Що не знаходжу у собі вогня
Щоб так як ти голубити буття.
О, ніжний мій!
Торкнувся лиш плеча,
А я піднесла душу в небеса
Чи то любов мене так потрясла
Чи в кожнім слові чую я життя.
Мій рідний!
Всюди - тільки ми.
Сьогодні ти читав мені вірші,
А ранком заплітав мою косу.
Я марю, любий...
Ні!!!
Я, мабуть сплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637377
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016
Если б я был султан,царственный наказ:
Разогнать весь гарем в первый день и час!..
Я бы строил минарет и высокий храм,
Чтобы верность почитали и клеймили срам!..
Ненаглядную любить - вот моя мечта!..
Нежностью вьюнка обвить её тонкий стан!..
Ей бы в шёлковые косы -золотую нить!..
Мне бы с губ дражайшей Лейлы росы пить и пить...
Я бы Лейле - звёзды неба и смарагды гор...
Изумруды,жемчуга - за горячий взор...
Я бы Лейлу на руках по дворцам носил...
Если был бы я султан...
Как бы я любил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637302
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Мы забросили тёплый май,
Отшумели его дожди.
Ты обратно весну не жди,
Привыкай, родной, привыкай.
Нас оставил шальной июнь,
Когда можно ещё запеть,
Возле зеркала не стареть,
Перекроив судьбу свою.
Вот зашли в золотой октябрь.
Всё тревожней гудят ветра,
Настроения нет с утра.
Задержаться нам здесь, хотя б.
Но зовёт пожилой февраль,
(Холоднее других всегда),
Там душа все кусочки льда
Забирает себе, а жаль...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Разольётся печаль кругом
И, живущему вопреки,
Не развеять седой тоски...
Кто-то глухо закроет дверь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637173
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Над світом стала біла заметіль ,
лягло на плечі сизокрилим птахом
холодне небо, сіра сонцетінь
розсипалась на друзки одним змахом.
Стелився безмір в сяйві ліхтарів
до ніг поодиноких перехожих,
і на скульптури дивно-крижані
дерева парку стали наче схожі.
Стою тепер вже посеред зими,
зі срібла ковані важкі паркани,
в обійсті тім, далеко від весни,
розквітли льодові свічки каштанів.
18.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637224
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
На узбіччі стоїть
Років сто, а можливо і більше,
Цей будинок сумний,
Хоч з вікна проливається сміх...
Зупинися на мить.
Придивись до фасаду пильніше.
Жаху тінь віджени-
Він по черзі ковтає усіх.
.............................
В будинку життя вирувало,
Хоч деколи все ж виривала
Якась нерозгадана сила
Від дому когось до могили...
Колись- канотьє і рейтузи,
По моді підібрані шузи...
Візник з бородою суворий,
Бо хтось від"їжджає до моря...
Он похорон перший... Загине
Чиясь від хвороби дитина...
Дитині з квартири навпроти
Цікаво... Усміхнений ротик...
Хто знав- бо уявлення ж куце-
Який він- вогонь революцій?
Вночі на арешт чатували...
Усіх, врешті-решт, розстріляли...
............................
-Ось ордер. Заселитесь на...
...По World"у гуляє війна.
Як пахне згоріла трава!...
Вже друга війна... Світова...
І ті, що вже наче й жили,
Один за одним відійшли...
Хтось згинув в нерівних боях...
Розстріляний хто у ярах...
.........................
...Коли по відгомоні воєн
Вони оселились обоє,
У сонці кохання зігріті,
У них народилися діти...
Як зелень у травні буяє...
Згадаю. От зараз згадаю-
Дитинство, що впало додолу...
-Щось серце болить... -Корвалолу!..
...Під "йожик" несиве волосся,
І ноги в сандалях, мов босі,
В калюжах розплескують сонце...
І мама... І квіти в віконці...
І дівчинка поряд знайома...
Далеко, далеко від дому
В майбутнє прямує дорога...
В далекі краї від порогу...
..........................
В країнах чужинських блукав,
І зміст наодинці шукав
З собою самим, наче з Богом,
До чого найкраща дорога.
І відповідь вічнознайома-
Найкраща дорога- додому.
І, дивлячись в зоряне небо,
Я прагнув, будинок, до тебе.
..............................
...І я повернувся. І наче
Усе, як було. Та одначе
Якась невловима тривога
Запала, мов вістка від Бога...
І тих, хто терпляче чекає,
Немає... Немає... Немає...
Немов пароплави за обрій
Відходять... Відходять... Шлях добрий!..
Мов мрії малої дитини
Змахнули крилом лебединим...
Країна, що курсу не має,
Немов корабель потопає...
...Та знову сміється дитина...
...І люди нові у будинок
В"їжджають, купивши квартири.
До раю... Чи може- у вирій?...
................................
Важко ухає сич.
Ніч без просвіту встала навколо.
Все повториться знов.
Що загадане, те не мине.
Не змінились часи.
Не змінилась майбутнього доля.
Хто б сюди не зайшов-
Він надалі усіх проковтне.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116012000744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637146
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Сірий попіл буднів
Роз"ідає струни...
А душа ридає...з розпачу замреш...
Крізь столітні хащі...з висоти німоі
Голосом сопілки
Серце...ти торкнеш...
І завієм білим,
Що спаде на плечі
Із печер рунічних...світло зачерпнеш...
І вогнем магічним душу зачаруєш
Заясніє простір тисячами сонць...
...коли ти...прийдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636833
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Привіт Кері, моя далека і недосяжна зіронько.
Ти десь там, неначе в іншому вимірі.
Несила терпіти випробування відстанню і тишею.
Хто сказав, що тиша і забуття лікує душевні рани? Неправда все це.
Тиша лише підсилює шалені звуки серця.
В тиші відчуваєш кожну пульсацію крові в скронях.
Тиша додає нестерпного бажання чути твій голос.
Й ловиш себе на думці, що жага чути й насолоджуватися твоїм дівочим сміхом, не набрида, а переростає в потребу.
Я хочу чути твій подих завжди і всюди. Навіть уві сні.
Я його всотую, як життєдайну енергію, що надходить від міріад зірок нічного неба… А ще я хочу бачити тебе. Хочу завжди.
Я хочу спостерігати, як ти прокидаєшся вранці і твій утішливий образ, заспаний і ще не причепурений, посміхається, не відкриваючи чарівних оченят.
І ти з посмішкою солодко потягуєшся… Я хочу бачити, як ти гніваєшся.
Як морщиш чоло і гарненького носика... Я хочу дивитися, як ти «пускаєш бісиків».
Це мені так подобається, що я перестаю себе контролювати й починаю трішки тебе ревнувати…
Я хочу бачити твоє тіло… Це природньо. Чоловіки люблять очима.
Але ти чомусь його не показувала. Ти завжди говорила, що воно в тебе недосконале…
Можливо, ти його соромишся? Невже ти за цей час так змінилася?
Не переймайся, моя кохана, все буде добре, і я хочу бачити, як ти радієш доброму ранку… і мені.
З пов. Калінін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636322
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ми застрягли у темряві вічності,
з морем бруду і зайвих думок.
В океанах багна з безнадійності,
і до кораю залишився крок...
Весь наш світ крізь кватирки, що з ґратами,
ми крізь холод і тонни дощів.
Душі вже не піднімеш домкратами
І не вирвеш із серця кліщів.
Давай вкутаєм спогади холодом,
зробим так, бо не можна вже падати.
Наше сонце заморене голодом,
Й це єдине чим можна зарадити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569983
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 16.01.2016
тишь за окнами
летишь.
искры слышны
в снеге лунном
свете чудном,
скрылись крыши
дыма стебель
из утроба
дома рядом
отголоски
говор беглый
в даль дороги
слились молча
за шагами
мы одним
и снег руками
вкус на запах
смех на ощупь
губы шепчут
тише проще
слышать тайну:
ты не спишь
тишь за окнами
летишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636199
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Весняний подих серед січня вчувся,
Зима з дахів захлюпала слізьми...
Це березень крізь сльози посміхнувся?
Чи так бува: весна серед зими?
Дивіться, люди, знову світить сонце,
Пташок лунає пісня голосна...
Вони не розуміють, сплять, і сон це?
Чи так бува: серед зими - весна?
І між проталин снігу - наче скоро
Весняні первоцвіти проростуть...
Душа до неба тягнеться, угору,
У весни, де морози не січуть...
Не хоче в лід, у зиму повертати,
В колючі білі, крижані світи,
Де знову треба серцю відчувати,
Яка холодна і далека...ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636167
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
[color="#ff0000"][i]Ще із ранку чутно крики
То Маланку чоловіки
Уже водять вздовж дороги.
Коза бродить за порогом,
Чорт довкола розходився,
Піп з поквола охрестився,
І дебела Наречена
Із Василем заручена
Всім поклони віддавала
А музика вигравала
Поліцейський із пістолем,
Дуже хвацько - на басолях.
Бубен цупить запихавшись
Війт, бач, лупить, нализавшись,
Фельдшер грає на цимбалах,
Усе Жиду по цимбалах,
Притулилась Смерть до плота,
Генерал - в нових чоботях,
А Ведмедя два цигани
Мажуть медом на майдані,
Два солдати злого Змія
Гонять свистом, веремія.
Радість людям і малятам -
Життя будить таке свято!
Ось така Переберія
Маскарад і казка - мрія
Щоб щасливі були ранки
Відзначайте день Маланки.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636112
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Тільки будьте постійно,
де "зараз на сайті", що зліва,
Щоб я бачила Вас,
відчувала, мов серцебиття,
Бо коли Вас немає -
у серце вривається злива
І змиває усе, і трощить -
забирає життя...
Хоч мене не читаєте, знаю я,
(точно вже знаю),
А чи, може, інкогніто,
щоб не помітила Вас,
Та я серцем своїм,
(попри волю душі), відчуваю:
І присутність, і дихання Ваше -
усе без прикрас...
Може, серед "прихованих"
Вам і комфортніше, може,
Але душу...
Куди ж Ви подінете бідну її?
Може, Ви - випадковий
в моєму житті перехожий,
Та чому до Вас туляться тихо
всі думи мої...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635939
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
О чём писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и слёз не лить?..
Что забывать без заморочек?..
И что не сметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как уложить,когда не спит?..
И для чего те многоточия?..
Чтоб сокровенное укрыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
На тво́їх грудях версти океану,
калейдоскопи юних наших днів...
Вінчає осінь долю із туманом,
та ми втечем смарагдом берегів...
Де легінь молодий, ласкавий вітер,
голубить річки синю течію,
де дуб крислатий серед різноцвіття,
птахам склада поему про весну...
Невидимі душі сріблясті струни
переплітаються із золотом зірок.
Слова - як Пісня! Музика - мов Чудо...
Любові, що єднає душі двох.
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635783
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Це моя оголена душа
Безсоромно вийшла до людей.
І хоч як її не потішай,
Спокою не знає день у день.
Схаменіться, люди, я - жива,
Не топчіться, боляче мені...
Не ламайте колос у жнива
І не засівайте по стерні...
Так хотілось жити, як усі
І співать, коли душа співа.
Молодим ще був отой посів
Й кожна крапля у дощу - жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635688
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Коли зима взялася по-крутому:
І сніг, і дощ з-попід небесних плес –
Я сам собі і ЖЕК, і самопоміч,
І навіть героїчне МНС.
Хто може нині скімлить і здаватись?
Вступаю твердо у нерівний бій.
І зброя найнадійніша – лопата
Рятує у запеклій боротьбі.
У цих заметах – лабіринти, ходи.
Згадавсь чомусь блокадний Ленінград.
І я плюю затято на погоду,
Мені вже до душі азартна гра.
Скаженний вітер – аж із ніг збиває.
Осилимо – нема альтернатив!
Сьогодні це – стежина до сараю,
А завтра це – дорога до мети.
І хай негода налітає круком –
Мені до серця хуртовина ця.
Спасибі тобі, зимо, за науку,
Що будить в посполитому бійця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635659
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Ти живи, бо помру і я,
Мов занедбане джерело.
Ти живи, бо душа моя
Не повірить, що все пройшло...
Зачекай, бо не встигла я,
Щось важливе тобі сказать.
Зачекай, бо печаль моя
Ще бринить, як німа сльоза...
Не зникай, бо зітлію я,
Мов багаття без свіжих дров.
Не зникай, бо любов моя
Лиш тобою живе. Любов...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635415
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Я докохала. Просто. Й дуже звично.
Напевно так, як книгу дописати.
Можливо, десь не зовсім граматично,
Але немає часу виправляти.
Я докохала. Біль змішався з сіллю.
Водою змити рани, де порізи?
У моїх мріях на моїм весіллі
Були на фотографіях валізи.
У моїх мріях... Що ж бо в них зібрати?
Куплю ще сукні, черевички гарні.
Тепер залишу... Душу як до страти
Веду у ніч. Кохання-до друкарні?
Як було гарно! Там тепер не пишуть.
Так не кохають! Так вже не цілують!
І хай у мене люди пальцем тичуть...
І хай собі... Назавжди йду... Ти чуєш?..
Не мала часу я себе жаліти...
Пішла...Іду...Яка...Кому...Різниця...
Не дай Господь, щоб сміло так боліти
Тебе в душі, як Відонька присниться!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635334
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.01.2016
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.01.2016
Дай мне повод, чтобы умереть,
Чтоб умолкли медленные речи,
И могли спокойно догореть
У надгробья восковые свечи.
Ты дай повод оборвать стезю,
Затоптать привычные дороги.
Я на память пророню слезу
И посею на душе тревоги.
Все промолвят: где же пьедестал
И поэт, который перезвонит?
- Он надгробьем каменным восстал
И с ветрами колесничий гонит.
Ты придешь проведать поутру,
Принесешь увядшие гвоздики
И расскажешь черному круку,
Как печальны дни твои…
И как безлики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635288
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
Немов маяк крізь крижані тумани
Розклав волосся надчутливих пут...
Я променів звіряюсь неостанно,
Йдучи туди, де зорепад тепла
Мене огорне, лиш відчиниш двері,
Де серцем відчуваєш, як на лад
Неспокій дум в душі твоїй навЕрне.
Одвічний хліб і склянка молока,
І затишок, мов у склепінні храму...
...І молодість блукає по роках,
Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...
p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011201423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635145
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тоді – був вечір… зорею загнаний,
напившись сутінок – в небо падав…
І ніч байдуже стояла в савані,
коли лишилась я безпорадна…
коли мій обрій палав на вогнищі…
…а чи не це ти хотів побачить?
Дивись же – тлію…
ще тлію…
поки ще…
…шкода – згасити тобі не стачить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635137
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Ніч розлилася солов`єм...
І світить місяць вповні,
А на душі пекучий щем
Рве душу, виверта назовні.
Чому мене не відпускають
Твої несказані слова?
Вогнем із серця виринають -
І рана кожен день нова...
Не думати про це?.. Несила...
Кудись ховатися?.. Дарма!..
Ти б мою душу відпустила,
Бо просто сили вже нема!
Благаю: дай нарешті спокій!
Німує тиша... Лиш здаля
Спів солов`я поодинокий
Хоч трохи душу звеселя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580629
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 11.01.2016
Йшла навпомацки душа.
Ось камінчик, скло, ось терня.
Павутиння на дощах?
Та це Янгола майстерня.
Усміхалась. До колін
Ноги в крові, рани голі.
А з усюденьких сторін
Грати, де багато волі.
Йшла? Здавалось... Пір'я все
У подолі просушила.
Як однюсеньке впаде-
До грудей своїх тулила.
Ось і придане. Собі
З пір'я шиє дві перини.
Замість ліженька-кущі.
Замість лампи-всі зірчини.
Одну перину продасть,
Купить хліба для бідненьких.
А їй Боженько все дасть,
Це ж вона йому рідненька.
Жила з вдячністю душа.
Бачить зорі, небо,вітер!
Хоч комусь вона й чужа...
Та як щось змайструє з літер!..
Хтось всміхнеться, хтось сльозу
Так щиренько проливає...
Хтось прошепше:обійму...
Хтось і брудом обливає.
Має все:любовь, печаль,
Ніжність, зраду, дощ, сніжинки!
А між зорями скрипаль
Грав на сходинках хмаринки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635067
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Забери меня домой –
К берегам цветов искристых,
В теплом небе, дивно чистом,
Там восходят сонмы лун.
И неведомой рукой
Нарисованы на скалах
Карты звезд, больших и малых.
Стоя в круге стертых рун,
Расскажи, архангел мой,
Есть ли мир, что будет вечно,
Есть ли путь длинней, чем Млечный,
Есть ли свет на дне пещер?
И найдем ли за стеной
Из прадавних из туманов,
За землей пустых курганов
Города небесных сфер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635026
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Згадати все!... Достоту все забуте.
(Чи не забуте?... Треба тАк було!)
І те, що тліло, до душі прикуте,
снігами лиш на зиму замело...
І що зрослось з тобою - серцю лЮбе...
Мине хоч вік,- але нема кінця!
Поглянь!... Там, за високою горою,
встає над світом праведна весна.
10.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634875
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Красива мудра жінка з нелегкою долею
заслуговує на шану і повагу живих...
Світлій пам'яті моєї бабусі присвячую...
Марина гірко і невтішно
І довго плакала завжди.
І були грішними безгрішні
Ті сльози - марево з води.
Ніхто не зважувавсь ніколи
Торкать святої таїни -
Було все спалене довкола
Пекучим полум'ям війни.
Багато горя і невдачі
По людських душах залягло:
Лиш заспівали - знову плачуть -
Із ними всякого було.
Терпіли, бо хотіли жити,
Приймали долю за святе.
І підростали швидко діти,
Як весняне зело росте.
Чи то війна людей ріднила,
Чи відбудова, чи колгосп,
Та в них жила стожильна сила -
Попробуй скривдити когось.
Ще довго всі чекали звістки:
А, може, прийде, може, ось...
І якось жаль було невістки
І сина, й батька, і всього.
Та разом примудрялись жити
Радіти сонцю і весні.
Комусь полагодять корито
Комусь гуртом відкинуть сніг.
Роботи й дітям вистачало -
Дорослі йшли на трудодні -
Марині часто не співалось,
Бо важко встигнути одній.
Дівчата в хаті й на городі,
І щось зробить, і погулять.
Вони при будь-якій погоді
Для печі знов тягли гілля.
Трудились зранку і до ночі
І разом втрьох плели тинки.
Їх поважали й позаочі
Ще прозивали "маринки"
Усе уміла, все встигала
І вишивала, і пекла.
Дивись, ще й сонце не вставало,
Марина в полі вже була.
Болотом - босими ногами,
Де торф, коноплі, очерет.
Ішла дощами і снігами,
Бувало, навіть, "під запрет".
Топтала стежкою важкою
Ту долю, рідну і гірку,
Аж серце сікло осокою,
Та де ж подіть її таку.
Усі жінки, з усеньких вулиць,
З усіх дворів і всіх бригад -
Тоді роками спини гнули:
І, Боже збав, удень лягать.
Окраєць хліба у платочку,
Босоніж бігла, як завжди,
Швиденько прив'язала квочку,
Пийнула з ковшика води.
Дівчатам крикнула вдогінці:
"Щоб був порядок! І не спать!"
А їй було, красивій жінці,
Тоді всього лиш, тридцять п'ять.
А як Марина "клала строчку",
Як обшивала пів кутка.
Увечері "складе" сорочку,
А рано - вже на буряках.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Минали роки у турботі,
Давно вже підняла дівчат,
Та всеодно, мов на роботі,
Марина бавила внучат.
Насіння в грубці підгоряло,
Бо там "сиділи" й пиріжки.
І як бабуся все встигала?
Ще ж мила в погребі й кружки.
Хрумку капусту, огірочки,
Антонівку у гарбузі.
Любили всі: зяті і дочки,
І внучки - дзиги на нозі.
Завжди картопельку варили,
Бо я за неї - все б дала!
Мені й з борщу її ловили,
Аби я тільки не ревла.
А як згадать про Маковія,
То вже сміялись з мене всі:
Від Петра починала мріять,
Вчувалось: "Макортя несіть!"
Бабуся маку намочила... -
(Та вже скоріше мак той мніть!) -
Бо шулики я так любила:
Вони аж снилися мені...
Бабуся швидко мак потерла,
Вже корж холоне, - я не сплю!
А тут як тут! В плече уперлась,
Хай що, а я момент зловлю...
"Наташко, не лижи качалку,
Бо лисим буде чоловік!",
Та всеодно лизну я скалку:
"Таке вже кажете! Де він?"
І все частіше до вечері
Варили з салом галушки.
Ще вергуни плели кручені
І драли пір'я в подушки.
Як пахла гречка в хаті смачно,
Вареники і пампушки,
А суп з квасолею, як бачу:
Густий, наваристий такий.
Завжди борщилось,а на свято -
Бабусин цар-наполеон.
І пиріжків було багато,
І ягідний кисіль-барон.
Бабуся шиє - я дивлюся
І так цікаво - не моргну!
Подам наперсток, притулюся,
У голку нитку затягну.
Завжди з бабусечкою спала -
Була найменша із п'ятьох -
Ще з вечора її благала:
"Збудіть мене, та й будем вдвох"
Хотіла встати разом з нею,
Коли ще темно й кури сплять,
Щоб разом - мокрою межею,
В бабусі ж ноги так болять...
Вже й на сорочку їй лягала,
Вже й руку клала під плече.
І, мов не сплю, а засинала -
Бабуся знову ж "утече".
У хаті завжди тепло й тихо -
Отой смачний вечірній час...
Ніколи і ніяке лихо,
Здавалось, не дістане нас...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І прибігала часто Дунька,
Так, не сестра і не кума:
"Лише Маринка все дотумка,
Чим не ділюся з усіма..."
Не мала внуків і розради -
Микита, п'яний, спав собі -
Не знала сну, у хаті - ради,
Бо він частеньло так сопів.
То ж бігла вулицею швидко,
Аби коротша ніч була.
Позамітало й слід не видко -
Ніхто не знає, як жила.
І обмітала Дунька ноги,
Тьопала віником плече,
Переступала всі пороги
І - в хату, де плита пече.
Платок великий "у клітину",
Що залишився з тих часів,
Коли ховать прийшлось дитину,
Як німець над селом висів...
З плеча зняла, струсила різко,
Калоші й "плюшку" - у куток.
І стоболюче, давнє, різне
Забулося коло діток...
Зайшла - і повна хата люду,
І рівні всі, і рідні всі,
І жарти сипали повсюди,
Ділили посуд, воду, сіль.
Новини сипле, як з торбини,
То підморгне, то заспіва.
Не замовкає й на хвилину,
А то - розплачеться, бува...
І хата дихала, як вулик,
"Я вже Маринко, побіжу,
А те, що ви отут почули
І я ж нікому не скажу..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А ще з райцентру Дунька часто
Було, приносила платки.
Кому пустий, кому квітчастий,
Кому великої руки.
Жінки збігались, як на диво,
І приміряли, і греблись,
Але не всі були щасливі:
"Нехай... і я візьму... колись..."
Біжать, наперебій щебечуть,
Яка де квітка, завиток.
І подумки кладуть на плечі
Давно омріяний платок.
"Ви чули? Дунька знов приперла!"
І вже дорогою ідуть,
Хоч подивитися - а першій!
"Беріть вже, гроші підожду."
Хоч радо брали - знову клали,
Блищали очі, та за мить
Надії в душах геть згоряли
І знову глибоко болить...
Та вже, бувало, на порозі
Вона Марині підморгне,
В рукав просуне, що у змозі:
"Гляди, не викажи мене"
Марині душу калатало:
І хоче, й треба - дві ж дочки...
Не спить. Коли ще й не світало,
Біжить до Дуньки навпрошки...
Немов із серця вириває:
"Візьми, назад я принесла -
Такого чуда не буває -
Забудь. Спасибі, що дала..."
Розбила мрію на порозі,
Немов ярмо зняла з плеча,
Не радо й радо по дорозі
Біжить додому, до дівчат...
Узори маряться турецькі,
Малі й великі завитки,
"Якби ж не чорні дні німецькі,
Іван купив би й не такий..."
Тяжка робота, будні кляті,
Та коли знову принесе -
Побуде в Дуньки, мов на святі,
Подивиться, ото й усе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Душа зітліла у скорботі
Злетіла усмішка з лиця.
Уся в тривозі, вся в роботі,
У вічній тузі. До кінця.
Ну, а коли сказали тихо:
"Вже заспокойся і не плач
Не тільки в тебе таке лихо..."
Марина всім відповіла:
"Та я, дівчата, і не проти,
І розумію, і мовчу,
І не цураюся роботи,
І плачу, щоб ніхто не чув...
За ним до пекла, мов до моря -
Із весен йду до лютих зим,
Та він зі мною завжди поряд,
Бо я померла разом з ним..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Проклята пам'ять стоголоса
В мовчанні дикому кричить.
Аж правда, завжди гола й боса,
Притихла злякано на мить...
Бабусечко. Моя зозуле.
Іще хоч слово нам скажіть.
Ми пам'ятаєм. Не забули,
Що довелося пережить...
Усе було. Давно не стало.
Та знову хочеться туди,
Де ми жили. Що не пропало,
Лиш переплутало сліди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634668
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
ці гострі скелі - велета ребро,
з кісток ростуть язичницькі видіння,
і я крізь пам'яті туманне скло
дивлюся, як минають покоління.
вирує міф в столітнім казані,
сивіють гір безмовнії сказання,
із Яв'ю Нав у ритуальному вогні
зливаються, клекочуть замовляння.
екстази трем збігає по спині,
бурштиннобарвно міниться епоха,
в утробі Ночі поштовхи лункі -
то з надр земних виходить тінь Сварога
і жил моїх міцніє тятива,
і нитки крові вишивають долю,
очима пильними премудрого волхва
мені у серце заглядають гори
і стріли-позирки невидимих істот
пускає з лука ліс оленерогий,
і котиться із урвищ до висот
минувшини відлуніє розлоге
хлібина сонця кришиться теплом,
сплива дощем чаклунського намиста,
з гірських порепаних долонь
я п'ю давнин сльозини чисті
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634765
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Скільки усього вмістило
це коротесеньке слово...
Поряд вона, в тебе крила
виросли з попелу знову.
Хоч невеличкого зросту
й не богатирської сили,
З нею так легко і просто,
затишно, тепло і мило...
Стать її кличуть слабкою,
ніжність синонім до неї.
Хоч войовничого крою,
зовні подібна до феї.
Суміші цій вибуховій
не віднайшли ще оцінку,
Знову гадають і знову...
Хто ж зрозуміє цю...
ЖІНКУ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634726
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
Ти - нестримна ріка, надбурхлива, іще неприборкана,
Та читаю в смарагді очей візерунки бажань,
Із чекання-надії, із ніжного солоду зіткані.
Ти не бійся, маленька, у вічі любові поглянь.
Я не скривджу тебе. Я лиш ритм твого серця послухаю.
Буде рай, якщо хочеш. І в небо нестримний політ.
Заберу біль та острах, а сіру буденність роздмухаю
І світитиме щастя зорею дві тисячі літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621561
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 09.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
живим, безіменним і тим, що без вісті пропали…
(в теплому бліндажі. проба життя…)
** кінець грудня, в ніч на грані днів –
між минулим і часом, якого у них вже не буде
В Новий рік пом’янемо ж і тих,
Хто до нього дожити не встиг…
** заповідь, єдина, – до першого пострілу...
«Наповніть любов’ю серця – і світ цей постане вам раєм!» –
Ось перше в науці життя; хто може сказати: «Я – знаю!»?
** із подиху війни – посеред осені кохання:
«Як ловив твій запах, нічко, як шукав той слід!
Як за шепіт вуст примхливих осінь цілував!..»
** війна, – миті просвітлення:
якої сили почуття тоді відкрилось!
«І лише на межі між життям
і паскудою-смертю відчув я:
Ти єдина, ти – Жінка, в яку
так закохуються кожен день!»
--- ---
--- ---
** на відліку секунд; осягнути Істину як ковток повітря:
«Як мало для щастя людині під сонцем потрібно!» –
І що ваші влада, багатства, чи трон, золотий а чи срібний?!
** за три кулі від вічності: в першу ніч місяця жовтня…
«Люблячим серцем содіяне лишимо ми після себе!..» –
Так ти прощався із травами, вітром і зоряним небом…
** межа віри; в один подих до небуття:
«можливо, бог любить, та тільки не те, що створив Сам…» –
«Чому все постало на злобі, на крові, на вбивстві?!.»
– Тому що Творящий байдуже на світ цей дивився.
** перед таймером пам’яті; іронія останнього подиху:
«…не вічно під сонцем, не вічно!»
«Любіть! І творіте добро,
кохайтеся, – щиро й розкуто!»
– Бо смерті час прийде, а нас
не буде за що пом’янути!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634395
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Желаем, грешные?-
Желанный Новый год...
И все желанья между делом загадали
В сердцах, сердешные...
Но сердце сознает-
Что не от сердца, то и сбудется едва ли...
Врагов ведь победив,
Не победишь себя.
Того, корыстного, с двуликою химерой,
Безгрешным будучи,
Все грешное любя
Во ржи над пропастью меж ересью и верой.
Любя любимую,
Полюбишь от души,
Себя, как жертву на алтарь Богам, даруя,
И разрешишь себе
Пролить любви кувшин
В песок забвенья, быть не понятым рискуя?
Пресыщен жаждою,
К источнику припав,
Творя коррупцию без коррупционеров,
Ответив "нет", ты
Этим скажешь "да".
Ты не солгал. Да только кто ж тебе поверит?
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010800436
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634358
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2016
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 08.01.2016
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 08.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
У розповні мирських турбот і літ
Сія дитинство красною зорею,
Мов пісня сонцеликого Орфея
На цій, такій окраденій землі.
…Щодень ступати у нові світи,
І вірить, не шукаючи резону,
Що сад сусідський – острів Робінзона,
Що не шуліка – грізний Змій летить.
Здавалось, це даровано навік:
Ще молоді-веселі мама й тато,
І друзів невгамовних повна хата,
Принцеса з казки – через парти дві.
Фата моргана видиво ясне,
Найкращі миті неземного раю…
А нині в казку внуки повертають –
І друзів, і принцесу і мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634234
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
[i] На пародию одного автора: "Изучить бы тебя поцелуями"[/i]
Если б только ты мне доверился...
Приоткрылся моей любви...
Поцелуями я б измеряла
Губ изгибы, и ток крови́
Над ключицей, в интимной впадинке,
И рукой - каждый штрих спины,
И на лбу я собрала б капельки,
Что по вкусу хоть солоны́,
Мне сладки́ после секса нежного...
Был бы наш - этот жар ночей!
Но - прослыл ты опять насмешником!!!
Оставайся теперь - НИЧЕЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634120
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Проникнути у мушлю твоїх снів,
Себе у них шукати до нестями.
Там наші весни, мрії і пісні,
Там ми лише торкнулися життями.
Бо інший світ – далекий і чужий
Тобі нарік холодні небокраї…
Чому ж я, вже за кроки від межі,
Тебе у снах і досі ще чекаю?
Дороги снігом згадок занесло,
І сивина – як не сахайся – личить…
І все ж оте приудайське село,
Те наймиліше із усіх обличчя
Яскравим сяйвом першої зорі
На небі непорочного світанку…
І хай між нас печаль календарів,
Це наше свято – спільне – до останку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634117
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Тепло-пекучим нервом,
Ніжністю, щемом в душі,
Пульсуючи безперервно,
Рвуться на волю вірші!..
Б`ються в судомах рими,
Собі шукають подібних...
У серці то весни, то зими
Грають на струнах срібних.
Слово не вмре, не щезне -
Стане частинкою світу!..
Не помирають весни,
Просто приходить літо.
Знову теплом зігріє
І не відпустить більш...
Знову в душі, що мріє,
Квіткою виросте вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584552
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016
Спотворивши себе до невпізнання
Й, насамперед, вразливу вічну душу,
Вернись назад – думками – до страждання
Розп’ятого Месїї Іісуса.
Хай сповниться до атома, до краю
Світлиця тіла тим Великим Духом,
Що з підземелля до Світлиці раю
Тебе введе з пошаною за руку.
Зайди у храм. Почни свою дорогу
До Вічності з молитви та причастя,
І спалахне в священніших чертогах
Те полум’я сердечне, що погасло…
Зміни себе. Примирення із Богом
І є, мабуть, найбільшим в світі щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633983
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Привиділось: в благесенькій сорочці
На переході гамірних віків
Жебрак прохав малесенький шматочок
Покласти щастя в пригорщі тремкі.
Весна минала і минало літо,
А потім жовтень стигло мерехтів,
Та люди йши, відчужені й осліплі,
Здійнявши брязкіт круглих мідяків.
На брамі літ в золоченій лівреї,
Немов життям нацькований лакей,
Пан Листопад притрушував алеї,
Й ховались ближні в затишок осель.
Вже жебраку роки зігнули спину,
Й він восковою свічкою згасав,
А срібний січень тисячі сніжинок
В пусті долоні щедро насипав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633984
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Моя душа маленьким їжачком
Згорнулася в клубочок і чекає...
Листок осінній жовтим літачком
Мрійливо поміж хмарами кружляє...
Той їжачок ліг спати до весни -
М`яке кубельце намостив із листя,
Вже кольорові, гарні бачить сни,
А в них весна і сонце золотисте...
Мені тепер і коле, і пече,
І тисячі голок впились у тіло,
І час тепер повільно так тече,
Як мед загусклий скапує несміло...
Й не осінь винна в цьому, навпаки
Душі сказала: "Спати не дозволю!"
Й цей вірш крізь їжакові колючки
Якось прорвавсь, протиснувся на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615674
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 06.01.2016
ПОМОЖИ нерозумній
Стать на правильну стежку,
Бо на все Твоя Воля Свята.
Я хотіла зіткати
Золотаву мережку,
Та заправлена нитка проста...
ПІДКАЖИ неумілій,
Як знайти свою долю,
Щоб не тільки думками літать
У високому небі,
По широкому полю,
А рукою те щастя дістать...
ПОВЕРНИ небайдужій
Тихий спокій і силу,
Хай на все буде Воля Твоя,
Та невже Ти забувся,
Як я щиро просила
І Твоє освятила ім'я...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633766
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 06.01.2016
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 06.01.2016
Закрити очі і піти.
Пута кохання скинути й не знати
Де ти,
З ким ти.
Не хочу бачити і чути,
Що ти мене забути не змогла,
Що хочеш ти назад все повернути.
А серце наче два крила.
Тріпоче. Хоче вирватись на волю
Пірнуть в кохання й досягнути дна.
Та, як я можу розділити навпіл долю?
У тебе доля теж своя. Ти не одна.
Тому іди. Іди й не повертайся.
В нашім житті немає самоти.
А серце просить: - хоч у сні являйся.
Хоч розум каже: - треба, треба йти.
І я піду.
І жодним словом не нагадаю про свою любов.
Як жаль - дві наших довгих долі
Не повернути на початок знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537688
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 06.01.2016
«Вітер з іншого, нетутешнього світу,
Вітер висоти піднімає, тримає
Біле крило, що тріпоче в небі...»
(Шеймус Гіні)
Біле крило в високому чистому небі -
Воно тріпоче доти,
Доки стукає невгамовне серце,
Вітер його піднімає,
Вітер його шматує,
Вітер його несе в краї далекі, незнані.
Вітер чужий, нетутешній,
Вітер з іншого світу,
Де живуть танцюючі тіні,
Живуть, сміються, співають
Пісню шаленої вічності.
Вдягнемо ми білі шати
Шати прочан і друїдів,
Здіймемо білі вітрила,
Полетимо як птахи -
Вільні, легкі і нестримні
Над морем холодним, прозорим
Назустріч п’янкій волі
Назустріч новій Вітчизні,
Назустріч новому часу,
Назустріч Царству Свободи.
Готуйте човен, ірландці!
Ладнайте човна-птаха,
Здіймайте вітрило-мрію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633875
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
На Рождество, кутёю - долгожданный снег.
...Друг другу сыгранное на святой струне
Нам очищает восхищения и цели.
И ...как мы с радостью – на снежные аллеи.
А вкусность дома и сближает и роднит.
Так, после служб, и новогодней беготни -
Тепло сердечку, мы, к другим, шептаньем свя́тым,
Несём щедроты и уют - заваркой мятной.
06.01.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633827
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Снова вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль,
Что теряют люди друг друга.
Не мороз, а печаль серебром
Наши головы покрывает.
О былом... О былом
Сединою напоминает.
Хоть с зимой белоснежной на "Вы",
Средь весны бы юной проснуться.
Но увы... Но увы..,
Журавли-года не вернутся.
Вяжет- вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль...
Берегите, люди, друг друга.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633842
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Її не пізнаєш ти, скільки б не бивсь,
Воістину дивне, чудове створіння.
Хоч править банальне ребро за коріння,
Уперто чергову підкорює вись.
Як кішка, гуляє сама по собі,
Не терпить стороннього тиску на себе.
На неї захоплено дивиться Небо
І є на що глянути там далебі.
Як книга, яку ти читаєш й тебе
В напрузі тримає в ній кожна сторінка...
Така вона є ця НЕПІЗНАНА ЖІНКА,
Без неї сумне починання любе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633786
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 05.01.2016
Примітка. Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма
Облудами біле, облудами
Оплутане тіло, оплутане.
Неначе налякана горлиця
Тремтливо пручається- горнеться...
Воно восьмилапо-залапає-
Не лізь із казенною лапою!..
Як солодко гинути кволою!
Прижмуся до тебе я голою...
Як крівця сиропом стіка
З розбещених вуст... павука
Як солодко тану,як солодко,
Цукеркою... медом ...чи солодом...
І знаю я... марю я з трепетом-
Уже не дзижчать над котлетами...
Мене восьмилапо заплутає
Тенетами сЕрденько ...Путами...
Так спрагло цілуючи ...Милая,
Забудь що у тебе ці крила є...
Забудь про котлети з тефтельками...
І пальці липкі з карамельками...
Тому що настала хвилина
Кохання... Двобій... Павутина...
Ти пульс мій збентежений слухай!
Моя!... Найвродливіша... Муха...
А може, це тільки ввижається Вам,
Мадам?
І дихати Вам заважають тенета...
Корсету?
А може, бажання проникненням в тіло-
Грішило?
І стрази так сяють із-під ``балаклави``
Уяви...
...так ніжно вслухався в дзижчання останнього звук
Павук ...
І МУСІ поблідлій...німій ...бездиханній
В екстазі кохання,
Захоплено шепотів:
-Любив!....
І кров,як отруту,допив...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052100657
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582601
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 05.01.2016
Пред Богом страх за полугрех,
Рулетки русской полувыстрел,
Игра не стоит свеч и смысла…
Всё ради плотских лишь утех.
У полуснов пропал мотив,
И смех звучит сквозь полуслёзы,
Нет рифм и слов для полупрозы,
Испортил всё аперитив.
Часы пробили ровно в срок,
Определив моментам место,
Не станет золушка невестой,
Зато учтёт судьбы урок.
«Красиво жить не запретишь!»
Шептало ей полусознанье,
Стоп. Реверанс. Полупрощанье.
Он ждёт грозу…а ты молчишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633659
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 05.01.2016
Посадити душу в клітку і примусити мовчати!
Та чи довго зможе в клітці жити й мучитись душа?
Їй би волю, їй би сонце, їй би квіти, а не ґрати,
А її, бідненьку, морок, мертва тиша оглуша...
А її, бідненьку, давить чи то кара, чи прокляття
Тягарем сумних мелодій і простих буденних справ...
І палає в безнадії опікаюче багаття,
І кипить усередині рим і болю віршосплав!
Мовчки стукає об ґрати стомлене співоче серце
І ховає свою втому від жалю і від людей...
Заховалося від світу, потонуло в сліз озерці
Й наполегливо на волю хоче вилетіть з грудей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597960
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016
Великие механизмы –
Одни шестеренки да призмы…
Линзы с неровной поверхностью
Не отличаются честностью.
Но, исказив искаженное,
Будет ли новоявленное
Знание чем-то божественным?
Или нелепыми жестами
Меченый чертом пророк
Скажет, чего хочет Бог?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633454
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Я познакомилась с замечательным поэтом, пишущим под псевдонимом Алексей Глорин. И очень захотелось поделиться прочитанным у него...
"вчера повонила твоя дочка и сказала, что операция
прошла благополучно и ты будешь жить"
Ты помнишь лето? Каштаны? Киев?
Рассвета жало в цветке сурьмы
Когда шептала : "Мы - не такие..."
Но, не сказала, какие мы
"Люблю другого. Прости.. Плохая..."
Слова чеканом - да по виску:
"Пробач, я тебе вже не кохаю.
Живи, как хочешь, живи-тоскуй..."
Был миг последний слезой искупан.
"Живи, как знаешь", один,один!
Нигде не сыщем, ничем не купим.
Но, тех, кто продал - не продадим...
Эх, мужики, всё живём на ощупь,
портвейн глотаем, варганим щи
А может проще, намного проще?
Запрячь всё в угол. И не ищи.
Запомни просто - она чужая,
любовь чужая. Без лишних тем
Выходят замуж, потом рожают -
чужим мужчинам твоих детей.
А мы всё помним, зачем всё помним?
И прячем в щели чужой земли
"Ковбои жизни ..." загнали пони.
Загнали. В пене... Так пристрели...
Тебя покинув, себя покинув,
"забыть- не помнить" пообещал
Но, снится лето, рассвет и Киев,
твой полу-русский "пробач, прощай"
Живу не плача и не рискуя,
другой придумав любви слова
Но, где запрячу свою тоску я ?
Ведь точно знаю, что ты жива...
"Она умерла через 10 дней..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633399
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Жизнь моя, что талая вода,
Больно. Не жила я никогда.
Не жила я. Так... перебрела,
Хоть и вырывалась, как могла...
В сетях паутины навсегда
Прошлый день и прошлая беда.
Я не понимаю, что ждала?
Боже, почему я не жила?
А винить кого-то - ерунда!
Ведь моя лишь это жизнь-вода,
Что с твоим теплом, с весной ушла.
Не жила я, слышишь, не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633359
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
я тобі припинив зізнаватися
як без тебе паршиво дихати
як у дні понеділок - п"ятниця
ти мене розбиваєш вихором
і я наче герой із коміксів
все рятую думки на згарищах
бо в тобі заблукавши повністю
дочитавши про тебе повісті
загубивши уламки совісті
розумію буквально: важу ще
щось для тебе по правді кажучи
та щораз мої пальці - струнами
зачіпають акорди-терції
і виходять пісні похмурими
адже ти в голові і в серці і
все ховаєшся десь за мурами
обростаєш щораз фортецями
а без тебе паршиво дихати
я давно припинив зізнаватися
як у дні понеділок - п"ятниця
ти мене розбиваєш вихором.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632165
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 03.01.2016
Все мои двойники
Да от твоей руки
Строем падут в бою.
Все твои двойники
Да от моей руки –
Пулю, каждый свою.
Ангелы все твои,
Что со святой земли,
Строят в честь твою храм.
Демоны все мои,
С огненных гор земли,
Рвут меня пополам.
Все твои визави,
Сколько их не зови,
Бросят тебя, мой принц.
Всех моих визави
Из-за большой любви
Я не упомню лиц.
Все твои города –
Груды песка и льда,
Просто смешно, мой друг.
Все мои города,
Коими так горда,
Как исполинов круг.
Все твои имена
Знаю не я одна –
Бойся других людей.
Все мои имена –
Тайна, что ниже дна
Спрятана средь камней.
Я не жена тебе –
В чьей-то другой судьбе
Будь сувереном встреч.
Мужем не станешь мне –
Я и так на войне
Выну из камня меч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633197
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Стихотворение по мотивам аниме «Яйцо ангела» («Tenshi no Tamago»)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YopWyb75G7o[/youtube]
Он потревожил покой –
Странник с глазами печали
Цвета темнеющей стали,
Скорбен, прекрасен и нем.
Он выжидает… Рукой
Лилий подлунных белее,
Шелка касаний нежнее,
Мой разрушает Эдем.
Он заберет у меня
То дорогое мне что-то,
Что отыскала я в гротах,
С робкой надеждой, тайком…
Он исчезает, маня
В улиц покинутых узел,
В сердце опасных иллюзий
Дно разглядеть нелегко.
Город мой станет ничей,
Больше не будет прогулок,
Камень мостов был так гулок,
Тих и уютен ночлег.
Гость мой с крестом на плече,
Ты ведь не помнишь сам, кто ты.
Видишь: руины, пустóты,
На горизонте – ковчег…
В тéни невиданных рыб
Призраки-люди бросают
Копья… лишь воздух пронзают,
Бьется, как стекла, завет…
Стражи из каменных глыб…
Птица, что сушу искала,
Может быть, просто упала,
Может, ее вовсе нет.
Я ее вижу во сне…
Ангельских крыл трепетанье,
Дерева жизни дыханье –
Эхом журчащим вдали…
Дождь уже несколько дней,
Древний потоп повторится,
Только вернется ли птица
С вестью благою с земли?
Знает ли Бог, что мы тут –
В мире, что ним был отринут,
В мире-осколке, что гибнет
В иле и холоде вод?
Тени без плоти замрут…
Странник… всегда остается
Видеть, как дух вознесется
В предгрозовой небосвод…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632967
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Цей мороз – пустун великий
З роду молодців:
Хутко всі ставки і ріки
Узяв на приціл
І смарагдовим привіллям
Заіскривсь овид…
Отака могутня сила!
Ну який це дід?!
В зоосад при зірці ранній
Нищечком заліз,
Мавпенятко полум’яне
Нам у дар приніс.
Тихо став побіля хати,
Зазирнув в вікно,
Де дівчатка і хлоп’ята
Вже мандрують сном.
Дочекається на чатах
Доки сплять вони…
А назавтра – на санчата,
Лижі, ковзани
Всіх поставить, мов солдатів
У веселий стрій,
Щоб було про що згадати
Літньої пори.
Жартівник не утомився,
Не опустить рук…
Мабуть це не дід явився,
А його онук!
Та не варто нам ламати
Голови над цим,
Бо вже стрілки циферблата
Тормошать гінців.
Ми їх пустимо до хати.
Правда, не усіх,
Бо зневіру шанувати –
То великий гріх.
І подібним троглодитам
Дружно скажем – ні!
Уже краще согрішити
В пристрасті вогні.
Тож беремося за руки –
І в новий похід!
А діди такі й онуки –
Наш козацький рід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632930
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
В моєму мозку - вибухи.
В твоїх очах - кришталь.
Я просто хочу вибути
у їхню синю даль.
На верх до тебе - сходинки
знов лічені пройти.
Як тілу неба - родимки,
мені потрібна ти.
Вітри - ногами босими.
Зима - сніги мете.
З тобою бути б в осені!!!
Без тебе - все пусте...
Текти б твоїми ріками
між дивних берегів,
я б небо під повіками
твоїми сам зігрів,
щоб більш воно не злилося,
не плакало, дощем
по скронях і по вилицях
стікаючи, а ще
тебе торкатись подумки...
Та як тебе знайти?!
Як тілу неба - родимки,
мені потрібна ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632900
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
І випав сніг повітряно-пухнастий
Засипало, мов казкою, усе.
Я думала, оте далеке "здрастуй"
З минулого до мене принесеш.
Бо скільки пам'ятаю - все чекала,
Мережило шибки по склу не раз.
Твої сліди, що снігом замітало,
Весна вже змила ріками образ.
Ховала осінь щедрі урожаї,
У бочки - куболітрами вино,
А я чекаю досі ще і знаю,
Хоч вип'ю все, та не сп'янить воно.
Чекати літа? Неодмінно спалить -
Спекотні і гарячі ті літа...
Лечу я до весни і, мов би, манить,
Та спомин знов у зиму поверта.
Прошу у Бога, щоб тебе залишив
На відстані небачених світів,
А вітер знову тінь твою колише
Зимою, бо ти літа не схотів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632872
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2015
Все дороги ведут к вершине
И сливаются там в одну...
Для везучих - попутный в спину,
Приближающий, высоту...
На вершинах прозрачен воздух,
Обжигающий до сердец...
На вершинах огнём подкожным
Окрыляется человек...
Мускулисты вершин атланты!..
Лёгок - портик кариатид!..
На вершины несут пуанты...
И, наполненный, счастьем миг...
На вершине - кресты надежды!..
А погост - обнесён крутизной!..
Только пленник её харизмы
Возвращается вновь и вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632507
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Твоя женщина знает, что значит - «ждать»,
Любит дождь, и не любит розы.
Ненавидит обман, а ещё, когда
О любви задают вопросы.
Колобродят скелеты в её шкафу,
А на сердце саднят ожоги.
Проживает она за строфой строфу,
Все катрены свои, все слоги.
Проникает незваной она в твой сон,
Озираясь вокруг несмело…
… А потом её сладкий финальный стон
До утра будоражит тело…
И ещё ощущая её в себе,
Между явью и сном, на грани,
Совершаешь нелепый, смешной побег
Под родное крыло морали.
У неё много дел, у неё есть Он –
Идеальный, но нелюбимый.
Хоть супружеский долг для неё - закон;
Обнимает, но смотрит мимо,
Не желая, но зная: она – слабей…
Уступая ему к рассвету,
Ненасытно и яростно мстит тебе,
Ненавидя себя за это…
А когда её выдержке выйдет срок,
Украдёт у него «беретту»
И приставит к виску, и нажмёт курок…
… ненавидя тебя за это…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326953
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 29.12.2015
Ти вплітала в білі коси надвечір"я...
І манила заклинаннями-піснями.
Щось таємне загорілося між нами,
Заплелися наші долі у сузір"я.
Завела мене в безодню мрій, спокусо,
Скільки зваби ув очах твоїх безодні!
Вже мене не спинять аргументи жодні -
Я без бою у полон тобі здаюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631856
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
«Дві ноти невловимі, і збиточні,
І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»
(Ів Бонфуа)
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я того скрипаля просив:
Зіграй мені «Брудне старе місто»,
Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,
Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,
Я тому скрипалю казав:
Ми не вміємо слухати,
Люди поглухли, а ти скрипку,
Люди жебрають, а ти про радість,
Люди риють могили, а ти весільної.
Та він чомусь посміхався,
Нічого мені не відказував,
Той скрипаль – з сумними очима,
З чорною скрипкою,
У білий хітон вбраний,
З бородою кольору Галактики
І такою ж довгою,
І де там джигу, де там чардаша -
Тільки дві ноти дарував мені.
Чи то не мені - Порожнечі,
Чи то не Порожнечі - собі,
Чи то не дарував, а просто плакав -
За нами - невдахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015
Я написал сие творение под влиянием поэзии коллеги Специи http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631444 и, дабы разрушить образ " хмурого Педро".
Я вообще- то не жлоб по натуре,
Не Пьеро, не ботан, если честно.
Мне однажды в районной ментуре...
Ну... Там дальше не интересно...
Я держу, как умею, удары,
А умею, поверьте, неплохо...
Вы вот видели фильм "Лаутары"?
Или...знаете, где это - Сохо?
Разобьете бутылку о голову?
Или...лбом откроете двери?
Я бутылкой о голову пробовал,
Ну, а с дверью - нужно проверить.
На досуге читаю Ницше,
Даже, Фрейда, в оригинале-
Принимаю духовную пищу,
Среди многих прослыл маргиналом.
Мясоед, ненавижу фрукты,
Знаю сотни четыре матов,
Уложусь где-то так... В полминуты
С полной сборкою автомата.
Я смеюсь, когда мне приятно
И циничен, когда мне плохо,
Хоть небрит, но всегда опрятен.
Зуб - за зуб, да и око - за око.
Да, немного, кстати, о внешности.
Тут природа меня пощадила -
Крепок торс, волосаты конечности -
Покрасивее гамадрила.
Шрам на лбу, на губе, на затылке
И на ребрах слегка "натоптано".
Только шрам, согласитесь, не дырка,
Да, к тому ж, аккуратно заштопанный.
Бонапарт, Педро Гомес, Сталин...
Что, скажите, меж ними общего?
Может... Трое все были с усами?
Или... Все дистрофично тощими?
Ну-у-у... Не вышли немножко ростом...
Так... По нижнему цензу среднего...
Да и тут все предельно просто -
Трое все, ведь, ума не бедного.
"Разгильдяй, похабник, пошлятина!
Вот загнул! Да ну как он смеет?!"
Может, я для кого-то и гадина...
Но люблю, как никто не умеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631919
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Відпусти мене... Відпусти!
Страх липкий... Біль терпкий.. Жаль пізній.
..Незнайомко, скажи - хто ти?
Ми ж з тобою так тісно-різні:
ти у сумнівах - я в сльозах!
Ти у розпачі - я в тривозі...
В найтемніших моіх ти снах,
я - в твоій голосній знемозі
підступитись до сонця... Вниз
тягне нас відсиріла тиша.
Мрій розбитих солоний бриз
важить тонну! Нестерпна ноша.
Відпусти цю обмерзлу брилу!
Вже пора. Вже прийшов той час.
Хай зітхне врешті ніч безсила
і спочине - ще ж день не згас.
Хай він - мокрий, холодний, сірий.
Нехай злива все не вщуха...
Пам'ятаю ж я погляд щирий
і усмішку, що не згаса!
І як клала легкі сліди -
ота "інша" - завжди натхненно....
Незнайомко, ти краще йди.
Повертайсь, Веселкова панно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631886
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Не смотря... Вопреки... Не глядя...
Опрокинув законы логики,
Навзничь падаем в водопады,
Не считая поступок подвигом.
Отрешенно, смутно, невнятно,
Еле слышно зудит за грудиной.
Там, где сердца дотошные дятлы
Методично долбут древесину.
Это терпкое смутное чувство
Так знакомо и... Незнакомо...
Ведь подумалось, что ведущий,
А, оказывается - ведомый.
Неосознанно... Интуитивно,
Оседлав кривизну амплитуды,
Ищем что-то... Упорно, наивно.
Мы - такие... Смешные люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631672
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Біліє сніг, мов чистий світ дитини.
З кришталю різблення церковних вітражів...
Земля і Небо торжествують нині,
нам відчиняючи ворота вівтарів...
І темна ніч, у шлюбну сукню вбрана,
звільняючись від сотень заборон,
ніколи ще так вдячно не стрічала
цей білий дотик до гарячих скронь...
І темінь вже не темінь - срібне диво,
і вулиць опівнічних ніч - не ніч...
Біліє світ невинністю дитини,-
блаженність непідвладних часу свіч ...
У ніч цю особливу - ніч Любові,
сріблиться сніг в обіймах коляди...
І сяйво з Вифлеєму провідної
Зорі ... освячує земні твої шляхи.
26.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631673
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я прощала измены тебе,
Но кричала душа:
"Не плати ни гроша -
Ты его не жалей и не верь!.."
Ухожу, не дождавшись зари,
И хоть снова слеза
Обжигает глаза
Я ключи возвращаю, бери...
А, с годами, всё дальше ты был,
Но зачем же позвал
На серебряный бал
Недоигранной нашей судьбы...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631062
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2015
До сих пор люблю Луспекаева,
А вот к Сухову есть вопросы.
Больно, сладкой была халва его,
Всё добро творил, да без спроса.
Как когда-то был послан боссом,
Так и шлют до сих пор хозяева.
Растянула струна полнолуние
Подмосковными вечерами.
Верещагин своё семиструние
Утопил в тридевятом грамме.
Тяжело давался экзамен,
И с тех пор я, ребята, халву не ем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630917
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Неуверенно топчутся градусы
за декабрьскими окнами плюсиком.
Удивительно долгую паузу
я к стеклу любопытством приплюснула,
надышала желаний с три короба…
приземлённых…
под стать серой слякоти
жизнь мою приютившего города
с коркой будней да праздников мякотью.
Надышала метель…
чтоб всё скверное
с годом старым историей замерло…
…уходить году легче, наверное,
по земле, переписанной набело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630912
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
розсипаю по небу зерна і знову Ти
проростаєш у ньому світиш найяскравіше
а мені... а ти знаєш мені і не треба більше
в цьому світі так мало світла тому світи!
і хай заздрять усі ті що повзають тут на дні
але хай це буде тільки чиста лиш біла заздрість
я наївно в душі розділю із Тобою радість
буду вірити в те що Ти світиш лише мені
коронована мною цілована - тільки сон?
присягаю служити честю Твоїй короні!
тепер хтось а не я зацілує Твої долоні
хто з Тобою за мене розділить наш спільний трон?
і коли небо вибухне зорями знов уночі
і земля поглинатиме вкотре солону вологу
це за Тебе так щиро я дякую Господу Богу
що аж ллються на землю від (болю) щастя ці сірі дощі
бо нехай я посію на небі мільйони вогнів
і нехай поцілує тебе хтось ніж я ніжніше
Ти щаслива!? мені Ти це знаєш не треба більше
буду вірити в те що Ти світиш лише мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627531
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Дивлюся у небо зоряне –
Й думок – непочатий край:
Чому воно переоране,
І де заповідний рай?
І в зорях, і в зоренятах
Не справжній вогонь горить –
То Всесвіту оченята,
То Вічність на нас зорить.
Планети малюють кола,
Летить поміж них Земля,
Що має свої закони
І право нам жить дала.
Нарешті у вільнім злеті
Уся Україна й ми,
Де вчений, шахтар, поети
Є рівними всі людьми,
Де жовті поля пшениці,
Й волошки рясні в житах –
За них, чистоту криниці
Своє віддамо життя.
8.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630861
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Выношу нынче хлам из квартиры...
Так бы - мерзость из нашей страны
(Не соседям, а в чёрные дыры),
Да под белую скатерть столы.
Накормить всех краюхою сладкой,
Выпить чарку за здраво живешь..,
Зарубив книгу жизни закладкой -
"Что посеешь, то и пожнёшь".
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630812
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Живи та вір , хоча ...
іде страшна війна ,
на напрямку душі -
мередіани болю .
Живи та вір , коли ...
здається все дарма ,
зневіри гострий меч
підІтне твою волю ...
Живи та вір , хоч тут ...
нам правди не знайти .
В пустотах марноти -
чини лише оздоба .
І серед свисту куль , -
хто друг , хто вороги ,-
розгледівшись - затям !-
вже не знайти нікого ...
Та ти живи і вір -
в житті все недарма !
Господь гартує дух
для воїнства святого .
Цей світ учора був ,
а завтра - вже нема ...
Лише вогонь добра
палатиме й потому .
Ти тільки лиш живи ,
воздаючи добром ,
і відблиском в очах -
- Любові не зламати !
Нам сам Отець Святий
накреслив вгору шлях ,
слідами тих синів ,
що прагнули літати .
22.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630592
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Две недопитые кружки,
Сахарный лёд монпансье,
Острые стёклышки брошки -
На модерновом столе...
Пламя огня - в ладошке...
Жар - от малиновых губ...
Скрип - на винил дорожке...
Голос - таинственно груб...
Голос - испуг изымает...
В полуслепом окне -
Фосфорный глаз чёрной кошки...
Всё наяву,не во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Осветила зима ночку тёмную белыми звёздами
Водопадною россыпью граций из нот облаков
Утром - встретит сугробными, в три небоскрёба, курьёзами,
А пока - вяжет блёстки земле - где-то там, высоко.
Так и хочется ...выйти-кружится с мозаикой мягкою
Невесомых спектаклей метелей под тихий оркестр
Обволакивающих касаний и мигов слияния
Нас, земных, упоённых зимой, и подлунных чудес.
20.12.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630274
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Было время - накинешь пальтишко,
Что заботливо мама пошила
И в сугробы..! Шалишь, как мартышка -
Снег в карманах домой приносила.
Помню галстук... А кончик изгрызен?
Ничего, алым цветом сияет
И стоишь ты при нём неподвижен
Там, где вечный огонь полыхает,
Полон радости, гордости, чести...
А ведь жили совсем небогато,
Но какие мы пели песни...
Кто бы думал, что брат на брата?
И когда же мы станем мудрее,
В чём наш дух растворился отважный ?
Хоть на миг уплыву, где светлее,
Смастерив вновь кораблик бумажный.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630000
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?
Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...
Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...
Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?
Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..
Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?
Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...
Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...
Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...
Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...
Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...
Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...
Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...
Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...
І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...
І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...
І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...
Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
О моих пилигримов крылья
Утром сумрачным пьёте небо
Так лукаво Луна несётся
Среди туч на звёздном лугу
Я не знаю чем обернётся
Струн душевность и трепет утра
Чайка белая – мысли серна
По гитарной струне бежит
О крылатый полёт беспечный
Жизни шёпот и жизни скрежет
Утра сумерек пересуды
Над душой тополиный взгляд
О моих пилигримов крылья
Плачут скрипкою над равниной
Ищут светлых тонов пространство
В лепестках безумной любви...
21.12.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630288
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
Не відчиняй коханню дверці,
Упустиш, воленьці – кінець,
Затисне в обруч, хай їй грець,
І випече хрести на серці.
Покремсає життя сувій,
Живого місця не залишить.
Шкребтиме душу, наче миша.
Вилущуючи подих твій.
Люби ліси і небеса,
Родину, дім, де ти родився.
Лише кохання стережися,
Мов сказом враженого пса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015
І знову днів натягнуті канати.
На них щосили знов балансувати.
І знову так не хочу відпускати
тебе. Та мушу. Як вже це дістало!!!
І знову буду мило посміхатись.
Куди б від цього всього подіватись?!?
В який куточок мишкою сховатись,
щоб врешті те полегшення настало?!?
І знову ніч...думки, пусті бажання,
і знову сну набридливе чекання.
А в голові одне дурне питання:
для чого це потрібно все мені???
Сиділа б собі далі мишка сіра,
кімната-кухня... скільки того діла??
І почуття...далекі від Шекспіра...
Обов'язок подружній у пітьмі...
Напевно просто вже втомилась мишка,
бо все пішло не так, як пише книжка.
Бо вже давно не сяяла усмішка,
і так давно життя не смакувала.
Оце і є та відповідь, напевно.
То ж зміни всі навколо не даремно!!!
І ти, мабуть, для того мій таємно,
щоб я своє життя розфарбувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629706
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Только будит меня ночами
Сладкий шёпот издалека.
Разговаривая с печалью,
Молча пишет моя рука.
И встаю я с утра упрямо,
Не привыкшая отпивать,
Кофе маленькими глотками -
И по-новой ложиться спать.
Никогда не понять мне, Боже,
От чего Ты меня хранил?
Не открыл. Я была моложе,
А теперь тихий сон верни.
Не печатаюсь я в журналах,
Не читают меня враги.
Я писать не хочу, устала.
От безумия сбереги...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Отрекусь от себя и, видимо,
Убегая от суеты,
Я опять напишу, что видела
И чего не заметил ты...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629599
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Спустошено, як випито до дна,
Мою невдалу донкіхотську душу.
І Санчо Пансе втік (не первина!),
І Россинанта бадьорити мушу.
А вітряки із крилами ростуть –
Старі, горласті (чим не гайвороння?).
На жорна правду дзьобами кладуть –
І борошно в мішки стікає [i]чорне[/i].
Алхіміки пускають в очі пил,
Кадять божкам новітнім фіміами.
Підводься, коню, [i]ідемо на ви[/i]!
Із нами Бог (та під ногами – ями)!
Допоки ще тримаюся в сідлі,
Я лицарем безстрашним залишаюсь.
Останнім. Божевільним.
Уві млі
Збирають вітряки-ворони зграї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629147
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Спокойной ночи, золото семи долин.
Покоем накрываю твои руки..
Сладкоголосой колыбельной звуки
оставлю охранять твой тихий сплин.
Бессонница объятьями не заключИт.
На страже в эту ночь моя луна.
Ты пей свой сон безжалостно, до дна.
Соленый бриз в далекие миры умчит
на запредельно безмятежной глади..
Оставь свои тревоги до рассвета.
Вознагражден будешь взамен на это
и искупаешься в безудержной усладе.
Спокойной ночи, драгоценность без цены.
Душевная зима споет тебе на сон
и с нею я, бесшумно в унисон,
на фоне дикой внутриличностной войны..
6.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628244
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Загубилася осінь і я. Загубились дівчатка.
Серед старих століть і намолених сивих ночей.
Нас знайдуть по цілунках на наших маленьких зап'ястках.
Нас знайдуть... Хоч колись... Без згорілих.. Без світла свічей...
Загубилася я... Осінь просто сьогодні зсивіла,
І крізь час поплелася до місяців... Що ж їй... Пройде...
Я здавалось щасливою! Трішечки... Зовсім... Здуріла...
Я кохала колись. Та забула. Забуду... Веде
Мене старість з самотністю й душить як каменем болем.
Задавали і ставлять в могилу неритую хрест.
Хто ж та знайде мене... А хоч мертву... Та серед недолі...
А душа... Ти самотня... Саменька... Як перст той... Як перст...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628471
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
От картины И. Крамского "Незнакомка"
Эта девушка вовсе тобой не больна.
Эта девушка смотрит во все времена
Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...
С интересом... Но вовсе она не больна.
Ты ее не зови... Выпей лучше вина!
Сразу истины голос услышишь в вине.
Просто- разность сословий... По чьей-то вине...
По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
Увести б в кабинет этот вьющийся локон...
Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121111880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Мовчи, душа! Нехай думкИ не чують!...
Щоб не зійшли словА... Пустий язик!
Твоїх скорбот, що в глибині пульсують
не вгледить друг і навіть - чарівник!
Мовчатимеш!... Весь світ свій приховавши
сперед сторонніх (добрих чи?) очей...
Хто, окрім Бога, суть твою пізнавши,
не осудити спробує тебе?........................
10.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627821
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
В призахідні вогні старого лісу,
серед оголених до нитки сірих крон,
вдивляюсь,- наче очі одаліски
шукають порятунку... Геть полон!
Хапаю серцем сяйво похололе.
Віджевріло, відтеплилось... Та все ж!
З тобою, сонце, зморене сьогодні,
заснем удвох за межами без меж...
А зранку встанем - вільним душам - воля!
Проллємось понад кронами встократ...
...Зоре́ ранкова! Се́стро босонога!
Гайнем узліссям!... Ліс старий - наш брат...
Скидаючи з плечей каміння світу,
звільняючись з тенет чужих ідей...
Призахідним промінням стану лісу,
вогнем зорі , що спалить колізей.
11.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627818
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
[i] Вчора, 9 грудня ми, науковці, медики й освітяни стояли
перед Кабміном, буцімто захищаючи… мізки держави!
Та виглядало так, що ми прийшли просити хліба - не видив!
Бо до нас ніхто не вийшов – було засідання КМ! І голодній
кумі приснився… хліб. Ось він! Ділюся з одноклубниками.[/i]
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився серед ночі полонез,
Той що в вигнанні створив Огінський:
Танцювали ми круг щемних тез –
Як спасти Державу українську…
Топчуться по нас злі вороги:
Домочадці… й вишкрябки Росії –
Брак у нас для вольностей снаги?
Не зродили власного месію?..
Жаль для справи, бачте , власних хат –
Серцю ближча нам своя сорочка…
А на полі лине руський мат,
В Раді-зраді – сло́весотороча!
Норовлять… упо́рувати нас:
Ми – немов вигнанці в своїм домі.
Та попереду ще Водолія час!
То ж тремтіть і карлики, і гноми…
І народ ще зробить своє ПА –
Вcтавить... свої ритми в полонези –
Погаданка в нього не сліпа,
Він не зверне з обраної сте́зі!
Вслухуйся ж, чужинцю, в полонез –
Не оглухла ж, вража ти личино!
Коли “єще Польска не згіне́...”,
Не помре і наша Україна.[/color]
[/b]
10.12. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
О ПОЛЬЗЕ ПРОВЕДЕНИЯ ПРОФИЛАКТИКИ ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол героя, так же, как и иные обстоятельства можно поменять, применительно к себе.
Нет интернета... Закончился...
Какая позорная практика!!!
Провайдеры заморочили
Опять проводить профилактику.
Какие-то кабели, серверы,
А, может быть, даже и трубы.
Нет...трубы не будут , наверное,
Но... Как же теперь без " Ю Туба"?
Без "Ленты", без "Одноклассников"?
Как без "ФБ" и "ВКонтакте"???
Вот удружили подрядчики
Досадным таким антрактом.
Но, как от тоски развеяться?
Может, пройтись по квартире?
Да... Страшновато ведь зрелище
Реального, мать его,мира...
Реал обрушился стрессом
Похлеще, чем, блин, война!
Брюнетка смазливая в кресле,
Как оказалось - жена!
А дочь перешла в девятый,
Была же ведь во втором!
Или... Наверное... В пятом???
А это что за облом?!
Из ванной мужик небритый,
Худющий, до измождения,
Глазами буравит сердито...
Капец! Не узнал... Отражение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
я расскажу тебе секрет
как отражать в глазах рассвет
всего лишь способ, силуэт
одна лишь суть всего ответ
глоток из неба мысли, небыль...
так сталось, нам осталось ждать
встречать легко терять не жаль
тех улиц топот среди нас
холодный звук, стекло и сталь
голодный город, поезда
улыбки из уставших лиц,
где мы спешили, кто куда
летели прочь со стаей птиц
пылали, плыли, говорили...
вертелось солнце нами над
не просто было угадать
узнать, где тень, где крест, где сад,
ума ли пытка умолять
не в нём и нем местами сам
я шел, нашел немало для
в одной надежде рассказать
секрет рождения тела дня
одной тебе, поймёшь лишь ты...
устань, остынь лицом коснись
одна здесь суть всего молчит
я расскажу тебе секрет
давно во мне нутром кричит
глоток из неба, мысли, небыль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627774
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я лицо вытираю досуха...
Как Горгоны Медузы волосы
Мыслезмеи...
Клубятся
Мои.
Продираясь сквозь литры воздуха,
Виброзвук становится голосом,
Исчезает..
В морозной
Дали.
Видишь, Господи, я в исподнице
На коленях читаю повести,
На ладонях-
Истертый
Дневник.
Города, проселки, околицы-
Все искал, не мог успокоится,
Смысла жизни...
Кипящий
Родник.
Все расписано-распечатано,
Перекрыто накрест заплатами...
Хоть худые...
Да только
Мои.
Жил, как жил - ни грешно, ни праведно,
Искушался, да не каратами,
Рассчитался...
Да не за
Рубли.
Солнце клочьями купоросными,
Лучешпагами, лучеосами
Крошит, жалит...
Небес
Синеву.
Безответными безвопросами
Исповедуюсь молча Господу,
Мыслезмеев...
Взлохматив
Канву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627532
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Если появятся вновь мозоли,перебирая струну,
То не виновен в этом минор(от партитуры гуру)...
Если бы знать,что где-то цветёт(красный)в снегу эдельвейс,
То вылетала туда бы душа,не узнавая про рейс...
Я между нот написала:твоя - до середины куплета...
А в партитуре(от декабря) - нету полосочек света...
А в партитуре(от декабря) -длинные,скучные ноты...
И не навязчиво тарахтят звонкие кастаньеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627662
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Вечер умничал мордою кислою -
"Что от жизни "хорошего" ждать -
Рассечёт ли в углу биссектрисою,
Или станет на ноль умножать..?"
Напоследок, решив почаёвничать,
Пил, как в жаркое лето бычок.
Разомлев.., позабыл о чём ёрничал,
И залёг под любимый бочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627570
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Серцю щемно-тривожно:
Вдруге розквітли вишні.
Сиплеться цвіт холодний, прагнучи обпекти.
Всі ми тут – подорожні,
Мов жебраки, Всевишній.
[i]Манну[/i] Твою небесну нам хіба осягти?
Нам неодмінно б ди́ва –
Жмені, торби́ ([i]торби́щі![/i]).
Нам неодмінно б свя́та п'яного балаган.
Бачиш: сиплеться мливо
Снігом надії з вишні.
[i]Манна[/i] Твоя даремна: застить очі туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627378
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2015
Сиреневые сны
Ещё терзают ночи.
В них образ твой проник
И просится на строчки.
Проснусь и напишу,
Что я ещё тоскую
И под дождливый шум
Надежд эскиз рисую.
Дождь, дождь. В память навсегда.
Ложь. Ложь. Бьёт по проводам.
Голос. Больше не родной.
Зуммер. Ты теперь не мой.
Заснеженные дни
Легли на подоконник.
Дрожит в пространстве нить,
А память, благосклонно,
Выбрасывает в миг
Блаженные картины.
А следом сотни игл
Вонзаются рутиной.
Снег. Снег. Белая зима.
Век. Век. Вырвала сама.
Лучше быть совсем одной,
Чем жить рядом. Но чужой.
Жизнь. Жизнь. Будем ждать весну.
Криз. Криз. Я хочу уснуть.
Снова в снах цветёт сирень.
Годы. Месяцы. Ночь. День.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626894
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
За окном разыгрался гром,
И дороги размыли дожди,
Мы с тобой еще вместе живем,
Но развел кто- то наши пути.
Занавешу я окна свои,
Пусть горит одиноко свеча,
Ни к чему мне признания твои,
Лишь только взгляни мне в глаза.
Ах как нежно меня целовал,
Я сгорала в объятьях твоих!
А когда ты ее повстречал,
Стал любовь делить на двоих.
Наверное нынче напьюсь,
И это мне будет с руки.
О дверь я спиной обопрусь,
Как будто на плечи твои.
На улице дождь проливной,
Из глаз моих льются ручьи.
Ты стучишь и просишь - "Открой"
Но открыть мне тебе не с руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626852
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 07.12.2015
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію вже прощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли... тихо: ні-те-лень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене,
проміння віри висипа́в зі жмень.)
Дарма просити санкції на зустріч
Там, де свавілля дозвільни́х систем,
Де замість неба - стеля. Сонце - люстра...
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно,
не відпускає? - будні? час? гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом,
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б.
26.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
О, ці несказані слова,
Тримають у полоні,
Мовчать... А серце ожива
Моє. В твоїх долонях...
- - -
Випав сніг і більше не розтав,
Ліг на землю, в серце, в мою душу.
Ти і не сказав, і не спитав,
Як тепер я далі жити мушу...
Побіліло. Зупинився час.
Що було, того у мить не стало.
Доля все прощала і не раз,
Але нині сподіватись марно.
Там, під снігом, ще жива трава,
А він пада і йому все мало...
Кажуть люди, так завжди бува,
Коли серце жити перестало.
Білий вітер. Біла чистота.
У душі - пуста глибока прірва.
І надія втрачена ота
Ні у що ніколи не повірить.
В мареві забілених октав
Розлетілись ноти у нікуди...
Вже не буде здалеку листа,
Та і слова більше вже не буде.
Шаленіє спомин і змива
Ту останню тиху мить розради
І безсилля дико розрива
Цілий світ, який безжально зрадив.
Сну немає, хоч лічи до ста,
Де не гляну - божевільня біла...
Випав сніг і більше не розтав
І душа від болю оніміла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Живи… горячим ветром в поседевших волосах.
Как будто мы прошли всего лишь пятую часть века,
где в небе растворялась горизонта полоса…
где Бог казался просто человеком…
где утро было цвета широко раскрытых глаз…
таким же удивлённым… просто падая в ладони.
Живи… далёким эхо провожая сотни раз
большую стаю слов пустых… чтоб помнить
случайные антракты из прекрасных мелочей...
спонтанных и коротеньких сюжетов закулисья…
…моя седая память – пыль на солнечном луче –
живи… пусть в поздних, но уютных мыслях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626759
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Загляни у темний монітор.
Він живий... Хоч вимкнутий не діє...
Зараз, мов дитя мале, зрадієш
Ти появі друзів... Чи- потвор...
А казав же, "лузер"- never more!..
Тут ніхто нікого не чекав.
"Наівняк" даремно увляє,
Що його насправді хтось чекає.
"Оберти" довір"ю трохи збав)))
Тут ніхто нікого не чекав.
Тут ніхто нікого не любив.
Всі оці "i love...", "amore", "liebe"-
Тема для... Та ти ж дорослий ніби...
Знаєш, як собаку піп убив?
Тут ніхто нікого не любив.
Тут ніхто нікого не прощав.
Всепрощення- вигадка для дурнів-
На сьогодні зовсім не "гламурне"...
Краще час розплати не прогав.
Тут ніхто нікого не прощав.
То навіщо ти сюди прийшов?
В віртуал розірваного неба,
Де облуда і п"янка потреба
Душу обпікати знов і знов
У надії віднайти любов?
...Не знайшов? То так тобі і треба!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120701409
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626761
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Українська каліграфія:
Пензлем ранку сонця крапка.
Білий сніг вчорашній – краплями.
І калюж розталих цятки…
[i]Інь[/i] зими ніяк не пишеться.
Намалюю все спочатку:
Хата. Тин. Калини китиці.
Дід із бабою. Курчатко.
Вітряки у змові з вічністю
Креслять коло днів Свароже.
Тополиною готичністю
Ієрогліф придорожний.
І Басьо – козак з чуприною
У святковій вишиванці
Пише хоку під картиною:
[i]Там, де сонце сходить вранці…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626657
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Ещё несётся птицами по ветру
за вымокшей спиною декабря
надломленная осень на конверте…
без адресата…
в точности, как я.
Дома листает вечер одиноко
в уверенности, взятой напрокат:
тепло сердец подсвечивает окна,
а не каких–то включенных 100W…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626506
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
[b][i]я опять люблю дождь...
сколько раз я его не любила,
сколько раз прогоняла, захлопнув калитку в саду.
говорю не люблю,
говорю я его, сколько я намудрила,
сколько выла беззвучно в угаре и в едком чаду...
каждый раз с ним вдвоем...
я запуталась в чувствах и мыслях...
он по крыше стучит, то ли он, то ли нет, то ли да...
он такой же как ты
в самом добром, и точном, и ласковом смысле.
я забыла вас сколько - один или все таки два?
разведу я огонь,
так учили меня две цыганки,
надо все перепробовать, все испытать наконец.
и в крутой кипяток
пауков и мышей положить по полбанки,
и добавить змею, мухомор, и сварить леденец.
я опять люблю дождь...
я тебя обожаю безмерно!
ты один у меня, ты един и ни с кем не делим!
я люблю целый мир,
как ответно меня любит мир наш наверно!
как ты любишь меня и как мною ты вечно любим![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626430
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Всегда знал - дым и шум перед обещанием чего-то, у них, важен только дымом и шумом, а не обещанным чем-то.
__________
Сначала Образ или Трактовка? - отвечай! Ты не переждёшь Себя Самого, какие трусливые планы строишь ты там, говори же!
_______
"Умеешь ли ты читать?" - вопрос.
__________
Жизнь?
Жизнь - это Ответ на Вопрос. Я только не знаю - какой.
Может успели только к Ответу на Вопрос? К отголоску?
А что человек? Что - он? Эх...
Эти быстро возложили на себя обязанность ВЫЯСНИТЬ. Боюсь, ещё немного - и будут [i]знать[/i]. Говорят, кое-кто [i]уже начал[/i].
__________
"Опускайся всё выше" - разве в образе не затаились целые библиотеки?
__________
[b]Образ - это[/b] Отметка уровня Вхождения. Одна корявая узнаваемая черточка с "запахом" человека, на пути к Жизни.
__________
[b]Любовь это[/b] - [quote]"...иногда я с ужасом думаю о тех испытаниях [i]огнем и холодом[/i], которым моя «прямота» подвергает самых дорогих мне людей".[/quote]
(письма и переписка Ф-В. Н.)
__________
[quote]"О Заратустра, – сказали они, – не высматриваешь ли ты счастье свое?" – "Что мне счастье! – отвечал Заратустра. – Давно уже не стремлюсь я к счастью – я стремлюсь к делу своему". [/quote]
(4-ая, самая стихоговорящая часть Заратустры)
[i]реакция\симуляция проникновения Словом\препарация:[color="#454040"][/color][/i]
Что ты знаешь о любви, которая молчит о себе, не называет имени? Ни слова о любви в двух предложениях! - только подумать. И сколько там [i]этого[/i] голоса. Представим себе Отношения/Практику, где любовь не кричит о себе погибающим голосом. Ты никогда там не услышишь - Я люблю тебя. Там не выпускают бьющуюся в тебе птицу, открывая сердце. Как раз празднуют там - её поимку. Поздравляют каждый день, где птица не устала биться крыльями, где плен побеждён жизнью.
От Любви не избавляются.
_________________________________________________________________________
[color="#c73232"]ДАЛЕЕ... Глубже. Раздражённей. Воспалившись до смеха над вежливостью!
Игра и Угадывание. Готовность. [/color]
Здесь совершенно исключен случайно зашедший. Это отказ\попытка освобождения от [i]понятности[/i].
Твёрдый голос не оставляет сомнений - [b]он Знает с Кем говорит![/b].
Выпадающая отсюда проблема - наконец выпала. Ха!
"Так вот чего ты хотел, всё это время! Вот как пристрастился ты, разбавляться для количества!" - [i]ловим себя с фломастером возле родительских обоев. Прячем стыд за усердием исправиться во чтобы-то ни стало. Уводим от [i]сейчас[/i].
Последним уже - выключаем свет, закрываем дверь - ... умываемся Летой.
_______________
[i]Вводная:[/i]
Театр.
Всё - Он.
Автор. Герой. Исполнитель. Зритель. Фон. Некогда стоять.
После Действия - жди или требуй Действия. ___________
"Всё" - нужно ли тебя помнить, скажи?...
Молчит. Выбрало самый полезный себе из ответов. Будет взирать молча, глядеть, как\из чего я собираю Ответ.
А что ты знал-то? Твоё "Всё" из тех, кто даёт легко приказать себе?
Ему интересно - чем же всё закончится - это правда. Редко кто видел "Всё" - таким увлечённым, таким не-помнящим-себя. Теперь ждут, когда ты возьмёшь то, что должен. Всех интересует - [i]как же ты делаешь "Всё" - своим[/i]? Они напряжены и прожигают глазами всё, на что смотрят. Они ловят - миг, доказательство как одно становится другим, преодолевая иногда сотни форм и состояний - в одном хлопке времени. Но одно с другим, утверждает и убеждает - будто у них между собой нет средств связи. Будто они, ни на что не способны.
Зритель, который выбрасывает Я, чтобы достичь в-себе. Он хочет [i]смотреть[/i], какое ему дело сейчас до прочего?
Думали - откликнется на Я?
Думали выдаст рефлексия, подтверждая подозрения в причастности к Жизни, в узнавании Её языка, наконец - связи с Ней...
"Я" - не было слабым местом всей постройки, это понятно теперь. Его брали и выбрасывали - легко, им пользовались. Такое положение, каждая деталь, все ощущения этого Я от нового с ним Отношения - всё кричало о Новом Здоровье. "Я" мечтало достичь того Великого Доверия Бытия, когда пугливая нагота Девы - рядом с ним - верит в свой покой и защищённость от болеющих Ею.
Упругой грудью она еле касается моего ничего-не-значущего-"Я". С каждым выдохом - она прижимается крепче и доверяется видимо-ощутимому. Да, она безоглядно верит Земле, не выискивая опасность там, не дёргаясь от разрядов настроения Матери.
Моё "Я" смеётся с себя самого: первое знакомство.
Красота/Дева ничего не говорит. Совершенная. Законченная. На ногах Её блестит, горит, ослепляет меня словно бы Свето-Водой - Её Внимательная и ревностная подруга. Беспощадная Воля, с глазами подводного льда. Холодное Лицо Нетронутости. Перед ним, ты мнёшься и оправдываешься как будто есть повод и надобность. А Она, даже не смотрит или ты есть вообще.
Воля! резкая, прыткая, выбрасывающая когти во всё, что может служить опорой и пользой. Считается примером Добра. Всё ложится под её шаг, веря что совершает Выше возможного, что взбирается Над самим собой умея уже держаться за что-то, а значит и удерживаться тоже.
Почему Он удивил неясной целью, к которой засобирался? Он же ответил, как и написано здесь, слово в слово, смотри:
- [b]почему, спрашиваете? Почем мне знать?! Дева Хочет Безделицу. Я - Деву.[/b]
Хочет оживить маленькую, безобидную безделицу, с белой пушистой грудью?
Что за цель у меня? Что важно сию минуту? Безделица!
За каплю белизны в её шерсти - говорят по секрету мне - Строгая Воля-без-слёз привязалась к этому зверьку. Единственное Живое, что выдерживает Взгляд Её, ходит в облике без всяких знаков и обозначений, выбрало облик слабости и беззащитности. И не разбираясь в разнице между ступенями, не опускаясь, не поднимаясь - бежит зверёк между шагами, ногами, обувью. Рискуя погибнуть. Не закрывая нос от близости ног и пыли. Спешит на призывной свист Воли.
Воли! Вечно преданной и самоотданной, холодной, гладкой, не знающей, [i]как[/i] просить и [i]как[/i] просят вообще.
Никто не знает, что соединило их так надолго, и на-так-крепко.
Кто тут заявил, что умеет хотеть? Пойдём! Воля отведёт тебя. И сзади и спереди ты подвешен. Вот-вот, если ты не проснёшься - вздёрнут тебя на тугом канате Их перекрёстного взгляда, проходящего ровно сквозь тебя.
Умение Хотеть, которое давным давно не верит в сказки о непреодолимом препятствии, не верит в плотность и быстро хватает конечную цель, в обход своры посредников, помощников, спасателей и прочих вымаливающих какого угодно участия, действия, требующих самой постыдной работы, любой задачи и тяжести - чтобы их присутствие было немым, законным, заслуживающим. Чтобы безусловно принадлежать холсту, где примеряя каждый цвет поочерёдно, стоит Дева, стыдливо оглядываясь вокруг - не видел ли кто, как встретились глазами Она и Цвет-не-присущий-Ей? Как не подошли они друг другу! Как они портят этой встречей Материю. Теперь они были вынуждены всегда помнить друг о друге. Учитывать. Считаться. Иметь ввиду.
Заплатить Смерти, чтобы она ударила по уязвимой пуповине, удовлетворила скрип зубов, получила право быть Решением чего-либо...?
Так, никто из них не умел презирать. Задумай ты кровавый исход из заговора, скажи Деве, что и ты не застыл, ты знал что делать и почти сделал. Покажи Ей тот самый нож, который с грубостью земного мужчины захватывает всё нежное и хрупкое, который во всём живом ищет источник жажды и тупыми, медлительными рывками - делает рану за раной, пока в лицо не ударит струя кипящей от злости женской Крови...
Она Первая и Последняя - кому ты будешь долго и тихо объясняться. Голос твой, будет голосом согласного. Она с ужасом в глазах своих - будет всматриваться в тебя ещё и ещё потом.
- Убийцей? Да, он кажется тот... у него - могло получиться.
Стой ровно!
"Я смотрю на тебя другими глазами!" - прибила Она мои ноги к лестнице.
[i]Она напевает:[/i]
"Возвращается спокойствие: наконец, что-то в тебе выдало себя. Метнулось. Захотело. Не выстояло, подслушивая Меня. Какой ужас мне пришлось пережить: я была в шаге от нужды обнимать его. Поистине, не я в тот злополучный момент, стояла у Стены, где просят своим врагам - мелких неприятностей и неудач. Я тогда смотрелась в Зеркало. Возникла жуткая картина - я [i]отдаю Ему все права на себя, я прошу его Хотеть за Меня, умоляю его. О, если бы он был милосерден, повторяю я в слезах.[/i].
Прежде, чем этого требовала реальность, сперва приходила Мысль, навещал Образ того, во что мне надлежало обернуться.
Так что... Ты видел сам - я была занята Собой. Ты же знаешь, времени на что-либо другое, тем более - на месть к тебе - у меня быть не могло.
Накрой плечи мои Теплом.
Сегодня холодно от страха, я дрожу - насколько Случайность близко подошла к моей спине, как она привыкала к моему присутствию, невидимо вдыхала мой Запах. Что-то немыслимое, повергающее в ужас, перестало дорожить собой. Оно вело себя, как нечто, что было посвящено относительно моего Будущего. Невидящие Свет глаза, не боялись уже.
Кто научил его[i] этому[/i]? Чей приказ - убил в нём жажду жить, беречь, хранить себя?
Одно лишь это, лишает дыхания, как резкий, сильный ветер, который уводит от тебя всё, чем можно дышать.
Я тайно от себя, надеюсь, жду... Ещё будет [i]куда[/i] одеть самое лучшее, что во мне есть.
Дающая-себя-Дева. Причина Всего, которая делает вид, что не знает, кто Она.
"- Почему Он что-то будет делать Ради? Я не дала ему ничего для этого
Эй, вы!
Оглянувшиеся!
Может вы убедите и Меня в том, в чём убеждены сами?
Ходит смешная чушь, будто Я там - при чём... слышно такое? Хм. Нелепица, да?...
............................................................................
Нет?!... Меня так назвали?... Я?... Так и посмотрели, смотрели?...
Что толку, что вы так считаете-то?! Сама я не верю в это! То ли дело - вылечить Меня, я быстро поддаюсь Тёплой Силе Слова...
Знаете - как?! Я сама - просто не знаю себя...
Что?!
Откроете меня - мне?
Ну может быть послушаю, забавы ради...
Без особого удовольствия и доверия, сразу предупреждаю всех...
Слишком легко заманить вам Деву своими...
Всё!
Мне удобно!
Скорее начинайте обо мне... Не тратьте время попусту!
Ну же, болваны! Чего вы медлите, заставляя ждать вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626240
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Я к тебе седьмой параллелью(на десятый меридиан)
Прилечу вдохновлённой Коэльо...
Через Тихий седой океан...
Я к тебе прилечу самолётом(с сине-жёлтою полосой)...
Получаса нет до отлёта...
Через двадцать буду с тобой...
Аве,любимый,аве...
Помню твои глаза...
Аве,любимый,аве...
Сколько ты ждал меня?..
Аве...метель уносит...
Аве...рвёт провода...
Аве...мелодию просит...
Аве...мои слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626397
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
автор: Циганова Наталія
[b]Не переймайся…[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
перевод (пробный)
О расстоянии тревожиться не надо...
всё относительно и просто… в километрах.
Годами разукрашено полнеба...
И снова одеваюсь в теплый свитер.
Как хорошо знаком мне цвет затертый
твоих дорог меж городами...
там дамы…
как парусом ты поднимаешь ворот...
Всё было (в представленьи) так. Я знаю.
Всё было так...
А расстояния переплетались в бездну
там, где-то в ней есть я…
без «мы»…
отдельно от сомнений… от радости… от гнева
О расстоянии тревожиться не надо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626324
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Написать хоть о ком–то…
Нет повода:
нервно шариком скомкан –
ветрам…
Мысли, как незнакомки
на проводах
по почившим искомым
иксам…
Перепуганы звёзды
загаданным…
бестолковым… и поздним…
Сродни
лист раздетый… в исподнем…
заплаканный.
...не с руки хоть о ком… не
с руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626235
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Снегами белыми шёл ко мне
Холодной ночью в немой глуши.
От слов горячих растаял снег
Заледенелой моей души.
Не собиралась тебя впускать,
Но постучал - и открыла дверь.
Как заклинание шептал опять
Слова обычные: "Мне поверь".
Но я так долго тебя ждала
В холодном доме, где нет огня.
Забыла,как без тебя жила
И даже то, как зовут меня.
Я потушила свечу рукой
И подошла в темноте сама.
Опять живу и дышу тобой
В который раз я сошла с ума.
Устала вьюга реветь - "Гони!",
Холодный ветер стонать в окне.
И стало утро для нас одним
Я поняла - ты не снишься мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625964
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Экспромт
Опускалась ночка на деревья -
В колыбель,плетённую,ветвей...
Так боялась обгореть до нерва...
Не ложилась ночка на костёр...
До рассвета рассказала сказку:
Про халифа,звёзды и любовь...
Про гарем,таинственную ласку:
Негой тел,без лишних слов...
Замирало эхо под горою...
Залило румянцем небосвод...
Пеленала ночка паранджою...
У костра - растаял серый лёд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
На попоне золотой(за гардиной с бахромой)
Укрывался от огня Демон ночи -Ангел дня ...
Заблудился не во сне, а в дремотной полосе:
На заточке параллели(в красной, сочной акварели):
Безвозмездных воздаяний(с чудной магией касаний)...
В предвкушении услады (без жестокости тирады)...
И в пророчестве знамений,что в одеждах воскрешений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015
оригинал
[i]автор: Лина Ланская[/i]
[b]А Я КАЗАТИМУ[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625464
попытка перевода.
Я буду говорить тебе не раз... сторицей.
И мысль свою нанизывая тихо
на чувства.. и улетит как птица
куда-то далеко такое близкое, но неродное лихо
А я скажу, что ты мой мир и свет.
Узорами укрою твою ношу,
Чтобы прошёл ту пропасть, словно лужу,- вброд
А коли трещина на льду, то пусть тонка и без пороши.
А я скажу, - Остановись, не уходи, покой нарушив
Когда разлиты в темени разлуки,
Когда до донца высушенных душ
твои так трепетно коснулись руки
Я снова повторю - Жизнь такова...
целуя нежно, в страсти искупайся,
В "сегодня" - "завтра" не вернётся снова.
Его не будет... поспеши, не оступайся
Я буду говорить тебе ежевечерне..
Услышь меня,.. свет может потемнеть в дали небесной.
И пух в перине колется стерней,
когда не с тем.. не с той... и всё тогда напрасно...
[i]"сторицей" - многократно, с избытком; стократно[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625498
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Пролетіли гарячі коні,
Розбудивши копитами сніг,
Цілував ти мої долоні,
Та зігріти, на жаль, не зміг.
Божеволіла від нелюбові,
Замерзала. А день добіг.
Проживала у кожнім слові
Небезпеку крутих доріг.
...Вже втомились червоногриві,
Прихиливши журбу до ніг,
А колись ми були щасливі
І любили лапатий сніг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625525
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Коли ще така відчайдушна стрибала в багаття?
Хіба що на стільки дурна, щоб злітати з моста?
Спалити надію і вщент розтрощити прокляття...
Яку б ти не бачив мене,та я вже не та.
Збирала до купи росою зволожені трави,
години і дні рахувала, шукала спокути,
стрімглав утікала від тої твоєї забави.
Верталась в капкан у тепло, яке не відчути..
Та все відбуло, в сутінкових сховавшись примарах.
Знесилена, більше до долу тобі не вклонюсь.
Чарівна зима опустилась, і я вже у справах-
спогадом, терпким до болю, сп"яніла заллюсь.
Ховайся ж. Ти знаеш чого я від тебе чекала.
"Нехай буде так"-печаттю вкарбується в сні.
Якою б не бачив, не та,я себе врятувала-
щораз здичавілую ворожбу розкладала..
Щоразу.
На тебе.
При повній луні..
30.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625142
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2015
Не переймайся відстанню… не треба.
Все так відносно… просто… в кілометрах.
Роками розфарбовано півнеба.
І знову одягаю теплі светри.
Як добре знаю я затертий колір
твоїх доріг містами…
і жінками…
як ти вітрилом піднімаєш комір…
Все саме так. Я знаю.
Все – так само…
А відстань переллялася у прірву.
Десь там, десь в ній є я…
без «ми»…
окремо
від сумніву… від радості… від гніву…
…не переймайся відстанню…
…не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2015
Я от Бога росла, прорывая собой плоть земли.
Я ползла вертикалью по мёртвому древу осины.
Я глотала свет солнца, как в порт горизонт – корабли.
Я жила вдохновением первого в мире мужчины.
Я не чахла в безводие и дозревала под ложь.
Я полопалась, соком кровавым асфальт орошая.
Я раздво… я разтроилась тем, кому так невтерпёж
наблюдать, купажировать вдох одного урожая.
Я легка и жестока.
Я былью бродила на дне.
Я никем не изведанная…
от глотка – до надежды.
Я всегда нахожусь в мной рождённом достойном вине…
в непроцеженном тёмном осадке…
до после –
от прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624679
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
«Подари мне любовь
Как сокровище мудрой Вселенной…»
Буддах
Подарю волшебство
Серебристого лунного света
И покой ясных звёзд
Меж седых облаков.
Тает медленно воск -
Я гадаю, что будет ответом?
Полусумрак из грёз
Мне мерещит любовь.
Двое призраков по
Чуть размывшейся млечной дороге
Убегают за край
Необъятных миров.
Улыбается Бог.
Он к влюблённым обычно не строгий -
Они ищут свой рай,
Они верят в любовь.
Посветлел горизонт,
И малиново краски запели.
Я вернулась(ся) в свой день.
Догорела свеча.
О, жестокий закон –
Седина. Сны мои отзвенели.
От мечты только тень.
Избавляюсь от чар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624597
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Не озираюсь. Йду. Не обертатись.
Не повертаюсь,хоч і промолила.
Сльозами вкотре долі усміхатись,
Лиш з розуму не сходити... Просила...
Каміння попід ноги. І у душу.
Колись стіну я зводила. Без стелі.
Тепер там бур\'яни. І зсохлу грушу
Зрубала я у зведеній оселі.
Із неї зроблю ліженько.Перину
Пошиють мені хмароньки біленькі.
Гостей я не запрошу в цю хатини.
Лиш Янголів маленьких, що рідненькі.
Дощем там мити личенько, снігами
Білити душу... Будуть гостювати
Байдужість й стерта пам\'ять поміж нами.
І в личко мене вічно цілувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624143
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Б.-І. Антонич
Буддених слів пилюка брудно-чорна
Йому щодень горлянку хижо рве,
Щоб привідкрити тайну непідробну
Поету треба стати шахтарем.
І день, і ніч співучий камінь коле,
Попід склепінням котиться луна,
Його знаряддя з криком болю
Палючі іскри в безмір виверга.
І каже хтось: "Замкнутися у штольні
Абсурд, то ж саморобная труна"
Але сонм прагнень завше невпокорних
У скелю серце дужче ще вганя.
Пробити б цей благенький підмурівок,
Щоби дістатись Всесвіту нутра,
Немає в ньому зачину й кінцівок,
Матерії лиш первородна глибина.
Вже прорізи в породі рівчаками,
Не янголом, а вороном став сам,
Та не відступить, буде бить й дзьобами,
Хоч би й у серці плавився вольфрам.
Аж ось скришалася міцна завіса,
І хаос вирививається ключем,
Усе в нім змішане, як рай із бісом,
Тріумф із розпачем, любов з мечем
Враз спалахне, застигне в камінь вутлий,
І часопростору зашиється діра,
Так згине він, та віршем - куснем вуглю-
Нащадок буде мрії зігрівать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624157
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Сиреневый ноктюрн
Звучит средь мёрзлых листьев
И пишет на снегу следы любви.
Я замираю. Сон
Среди видений юных.
Он мне писал. Люблю. И я ждала.
Но всё ушло. И грусть
Меланхолично греет
Озябшую от возраста строку.
Прошло так много лет.
Но слышу запах мая
Под стонущий аккорд весенних грёз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624139
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Півтисячі – просто число?...
ні… це тільки здається.
Ним можна обчислити все: і як час очманів,
і глузд, і життя, і терпіння, і зойкання серця…
Двадцяте сторіччя.
30–ті.
Півтисячі днів.
Півтисячі скошених днів.
Як–то кажуть – плюс/мінус.
Плюс/мінус від трьох мільйонів смертей – до шести.
Як це осягнути?...
І те, що, війні на відміну,
у мирні часи голод штучно життями притих?...
Життями притих на тоненьких, стеблинками, ніжках
малих діточок…
не проживших цих п’ять сотень діб…
Постійно замореним голодом падати в ліжко –
[b]як [/b]це?
Як[b] це[/b]? – лиш уві сні їсти спечений хліб?...
[b]Як це[/b]? – просинатись щоранку всім тим, хто був винний?...
Так… їх вже нема… але ж ранки були і у них?…
Як гордо у рупор кричалося слово «людина»!...
Чого ж в Україні в тридцяті цей рупор затих?...
Чого ж?...
...та у кого питаю?...
у винних – даремно.
Пішли. В кляте, збігле в роках без субтитрів, німе.
…не соромно в тім, що я є – росіянка.
Напевно
від гордості за Україну…
де я нині –
Є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624010
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Моє кохання значить щось для тебе?
Скажи, із цього тайни не роби.
Хай не росте, мов у траві гриби,
Мов колос дикий зернами із стебел.
Моє кохання ріже твої груди,
Неначе скло загострений алмаз?
Лишає слід в крові, неначе сказ?
Приводить в рух твої застиглі губи?
Моє кохання має шанси жити?
Воно приносить силу у твій крок?
Чи взять наган й натиснути курок,
Щоби його у труну положити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623900
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
За розуміння дякую тобі
І за мовчання, що сильніше крику.
За душу твою істинно-велику,
Що не лишив на самоті тоді...
Перемовчати і повірить в чудо,
Сплетінням душ торкнутися струни...
Як боляче! Ми винні без вини,
Та все ще віримо, що чудо буде...
Вже час малює контури мети,
Невидимі розвіює тумани,
Старанно гоїть давні наші рани
Й до Бога шепче: "Ти вже їх прости..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623836
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Ти спиш , дитино ?........
...................................
Спить холодна ніч ...
Та зІмкнутих повік
світанок не окрилить .
Мій Ангеле !...
Ласкаві тіні свіч
цілунком мовчазним
лягли на мертвих крилах .
...................................
... А матір тАкож спить ?...
...................................
Чи задушила й сон ?...
І де блука в думках
холодних і зловіщих ...
Радіє навіснА ,
що вже тебе нема ?...
Чи боживілля шал ...
минув ...
ДушЕ невтішна !...........
Полуди змій-дурман
зареготав і зник ...
ЩО наробила ти ?!........
Коли і Бог пробачить ...
провини хрест тяжкий
тобі не понестИ ...
Беззахисне дитя
в колисці не заплаче !
А тиша та , мов дзвін ...
розІрве скроні враз ...
пронизливіш вітрів ,
жахливіше од смерті !...
ЧОМУ Любов святу ,
що матері дана ...
ти віддала навік
пекельній круговерті ?
24.11.2015р.
Що керує жінкою , коли вона позбавляє життя своє немовля ? ..................
Вчора ,у Трускавці ,молода мама ( з доброї , порядної сім"ї ) задушила свою п"ятимісячну дитину ) ...
Не можливо не замислитись над цією ( не поодинокою!!! ) трагедією . Можливо , якби оточення жінки уважніше і доброзичливіше ставилось до молодої мами , то трагедії вдалось би уникнути ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623820
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Жінко! Ти Богом створена із надр ребра Адама,
і срібним ланцюгом прикуті дві душі...
(Десь там)...
А тут... Серед шалених днів Тарта́ра
звільнитися бажаєш...
(Дні сумні)!
І прагнеш все нових ти вавилонів...
Поміж сердець (як моді дань) стіна!
Від зверхності у серці захололо,
прибоєм б"є холодних слів піна́...
Та й чи згадати ти ще можеш юну Діву?
В покорі прийняла́, що Бог подав...
Не на бенкети, а в пустелю сіру
спішити мусила, щоб світ Любов пізнав!
Не нарікала! ЖІНКА бо воістину.
Родина - то її Єрусалим.
...Коли, жінки, ви Господом повінчані -
розлучені так точно вже НЕ НИМ!
20.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623526
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...я бував в Антарктиді... Я у джунглях бував...
На диванній подушці я Гольфстрім пропливав...
Переходив я Альпи... Еверест підкоряв...
В водоспад Ніагарський з табурету стрибав...
Всі здолав я маршрути... Під столом... На стіні...
Хай нарешті підкориться й космос мені!
.................................................................
А у космосі страшно... А у космосі темно...
В кораблі я космічнім лечу недаремно...
Як не Місяць, то- Марс... Долечу й до Урана...
На посадку команду давати ще рано...
Мабуть- сів... У щілину повітря вдихаю...
Пахне милом чомусь... Хочу пить... -Мамо, чаю!
Марсіанин рудий заглядає у очі...
Я для нього прибулець... Дружити не хочеш?
Очі в нього зелені горять... Чую- НЯВ!!!
Чи на запах варення прийшло кошеня?
Ой! Обличчя знайоме! І в ілюмінаторі
Бачу руку із чайною чашкою матері.
-Синку, треба давно мені пральна машина!
Долетів? То вилазь. Обережніше, сину,
Бо стрічають тебе незнайомі світи-
Де,пробач, прочухана отримаєш ти.
Бо в інструкції сказано - чемно і гречно-
Що у пральній машині не зовсім безпечно
Вирушати у мандри з земної орбіти...
Що?... Застрягла нога? Обережніше!.. Квіти!..
Випий чаю, і гратись іди з кошеням!
Ох! Скафандри перу чи не кожного дня!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112411110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623700
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ну вот и осень на твоем
пути.
И в голове прибавилось
сединок.
Уже не так уж много
половинок ,
Что согласятся путь с тобой
пройти.
Начнут они твои года
считать,
Искать сравненья через
вычитанья.
И для себя наивно
полагать,
Что ты уже не годен для
свиданья.
Безжалостно у всех года
бегут.
Виски седеют, против их
желанья.
И в зеркало взглянув, увы
поймут.
Что и у них пришла пора на
вычитанье.
Как молодое пенится
вино!
И опьянеть с него совсем не
сложно.
Но старое вкуснее все
равно.
Да и пьянит красиво и
надежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623659
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[quote]Я хочу, чтобы победа и свобода твои страстно желали ребенка. Живые памятники должен ты ставить победе и освобождению.
Ты должен строить превыше и дальше себя. Но прежде построй самого себя, соразмерно в отношении души и тела.
Возрастай же не только вширь, но и ввысь. Сад супружества да поможет в этом тебе! [/quote]
________________Ф-В.Н_________________________________
О боги,
Будьте вместе ради Жизни!
Целуйте мир.
Любите Шар Земной.
И ваш ребёнок – этот образ чистый –
Да будет символом –
Что в вас живёт Любовь!
Стирайте грани!
Разбивайте стены!
Учитесь прыгать через пропасть дней!
Мужчина пусть – не будет выше Девы!
А Дева – не бросает пусть детей!
Любите Жизнь!
Не верьте, что посредник
Законным делает на небесах союз…
Есть только - вы!
Есть знания наследник!
Всё прочее – ярмо
И лишний
Груз.
Я слышу…. Близится!
Гремит горбатый гром –
По швам рвёт небо светом!
Скоро!
Уже скоро!
Мой брат, моя сестра –
Ребёнок ваш –
Проснётся в мире новом.
Да будет так…
[i]* [color="#595050"]изображение сделано в музее Ницше в Наумбурге. Источник - nietzsche.ru [/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623485
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
...Я подумал с тоской- что случилось со мной?..
Я был ранен... А может, и просто больной...
Словно плесом, сознанием стлался туман...
Я увидел!.. Разбился со звоном стакан!!!..
...Остров Мертвых- здесь время повернуто вспять...
Остров Мертвых- доплыть? Долететь? Дошагать?
Из обломков фантазий восстал наяву,
И к нему я на утлой лодчонке плыву...
..............................................
...И плесо широкой безбрежной реки...
И посох того, чьей коснешься руки,
Когда он поможет на землю сойти...
Окончен твой путь. Дальше нету пути.
..............................................
...Он смотрит пустыми глазницами окон,
Как в душу глаза... Словно бабочка в кокон
Желает вернуться, избегнув полета.
Как будто тебе потаенное -КТО ТЫ?-
Желает задать наводящий вопрос
С ухмылкой... Да только все это всерьез-
Таинственность входа с подобием свеч...
А может быть- выхода?.. Места для встреч?..
И мучить не будут фантомные боли
По тем, кто ветрами развеяны в поле...
Чьи души касаются вечером сизым...
Склоняясь, дрожат на ветру кипарисы...
Да нет же!.. Собрать свою волю в кулак!..
Смыкаются вежды... Здесь что-то не так!..
Проснуться скорей от кошмарного сна!..
Да только я стал забывать имена,
Которые в памяти ПЕРВОЙ ВЕСНЫ...
Верните мне память!.. Верните мне сны!..
Как ХОЛОД ТЕПЛОМ разлилсЯ по душе...
Я дома. Скорей бы согреться уже...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112400961
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623473
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Мені його долонь торкатись не судилось,
і не дано заснути на плечах.
А щастя лиш в простих речах...
Для нього що? Скажіть мені на милість.
Його душа-щось зовсім невідоме..
Мені його майбутнє віщувати не вдається.
У надвечір"ї не чекати вдома,
липовим чаєм вгамувати втому
я не зможу..Мальоване в думках зітреться.
Небачене ніби давно знайоме..
Мені його в обіймах не заколихати,
цілунком не збудити на світанку
печаль і смуток.. До останку
без дяки у його очах буду згасати..
Забуті квіти томляться від спраги..
Йому моїх долонь торкатись не хотілось,
хоч він мене і з прірви витяг.
А щастя лиш в коротких митях.
Для мене -він, скажу я вам. Відкрилась..
Йому скажу, як вистачить наснаги
23.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623438
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Жёлтые мысли,
И белые прочерки мудрости
Чертят коллажи,
Покруче квадратов Малевича.
Неисчислимы
Витки и спирали безумные.
Радужность жизни,
И зимний в осеннем пейзаж.
И, как ни странно,
Но всё гармонично слагается
В личные кадры,
Как грязь под пурпурной закатностью.
Жизнь всё смешает.
Оглянешься, всё пёстромазное.
И переводишь
Картинки в цветы жёлто-белые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623420
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2015
Дарована радість і гордість, нестерпні обійми .
Дерева листя скидають мов давнії смутки .
Вона як безхатченко до нього рвалася в прийми,
а він її в рамки скував як всі свої здобутки .
У ньому збирала натхнення і черпала силу.
Вже зорі посходили в небі і вітер зривається.
Вона мов місячне сяйво, мов янгол безкрилий
жаданою мрією йому на долоні спускається.
Три осені мріяла ,не закривала очей,
хотіла собою для нього вкрашати світанки,
на весну молилась незлі́ченну кількість ночей.
...із неба на землю впустив і встановив рамки
17.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623110
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Боляче дуже
збивати
коліна
об зраду.
Якось не гідно
вмирати
від пострілу
в спину,
чи від отрути
розлитої
кимось
неправди,
чи послизнувшись
на краплі
заздренної
слини.
Може, й не варто
дрібницями
мучити
мозок,
може, й не треба
звертати
уваги
на плями, -
тільки на серці
від того
і розпач,
і морок:
Сад Гетсиманський.
Монети.
Голгофа
з хрестами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622907
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Жене вітер хмару,
Як вівчар отару...
Мовчки - не співає,
Серце не втішає.
Заграйте, музики!
Геть ті черевики !!!
Накину віночок
Та й бігом в таночок.
Загоряться очі
Зіроньками ночі,
Злетять руки мої,
Як пташки на волі.
А ти б задивився,
Як медом напився,
А ти б закохався...
Та дощ увірвався.
Де той злодїй взявся?
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622900
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Я рушила швидко.. Чи можешь забути?
Тебе полонити я намір не мала.
В свою порожнечу налила отрути,
Від цього вона тільки більшою стала.
Не хочу кохання. Не хочу я болю.
Не хочу цілунків. Не хочу надії.
Я мрію про спокій. Я мрію про волю.
І присягаюсь, про тебе не мрію.
Я - справжня. Ти - справжній. А все те, що сталось,
Примарне чи справжнє, здається невчасним.
Мій друже, будь-ласка, пробач мою жвавість.
Пробач мою хтивість, мій друже, будь-ласка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622734
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
громким дымом грома тонет
в окнах дома звонкий дребезг
слышно крышу каплей дробит
ветром стелет листьев шелест
гонит грозы горизонтом
градом город за оградой
бьет ударно, без преграды
льдом расколотой громады
грянет звук собою гордо
грохот льёт, водой догонит
бликом молний грандиозно
город знойный громом тонет
грозы рвут, ломая голос
гнёт до дна дорог деревья
дальше будет литься гулко
лета грозное веселье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622716
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Вірш створено у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...Неймовірно...нереально!.. несподівано!.. і -факт!
Загубив СЛОНА у спальні мій забудькуватий брат...
Це жахливо! Неможливо! Загубився - ну хоч плач!-
Це ж не кісточка від сливи... Гудзик... Пензлик... Жуйка... Мяч...
Цвяшок...корок... чи монета... Зник безслідно,наче сон
Не батончик...не котлета... не дрібничка - сірий СЛОН!
Ось чому з самого ранку ми із братом - я та Гриць-
В славнозвісні слонознавці - детективи подались...
Гриць шукав на підвіконні... На полиці... На столі...
На балконі... У вазоні... Та під ліжком на землі...
Може СЛОН заліз у тумбу? За диван в щілину впав?
Повзав Гриць... Жував я гумку... Міркував і керував...
Тут прийшла сестричка Настя: Я - майбутній детектив!
Я зніму відбитки пальців у того, хто це зробив.
Ще й пройдете тест розумний на детекторі брехні!
(Щось від цього трохи сумно стало й брату, і мені...)
Детективів забагато, а злодюжка- чи не ти?
Хтось же мав слона з кімнати... хоч у штанях пронести?
Нумо- виверніть кишені! Все складаєм на столі!
Гляньте, що це??? Величезна... сіра грудка... пластилін!..
Ось де зник ваш слон, "забудьки"! Розчавили? Та дарма...
Виліпіть нового хутко! Складу злочину нема.
Детектив я непоганий. Та й чимало в мене справ-
Там на кухні хтось сметану і кота Степана вкрав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112101180
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622709
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
По глинистому, ослизлому урвищу,
Намагаюсь нагору вилізти.
Сил бракує. Вчепитися, - ні за що,
І немає нікого, щоб витягти.
А навколо – місцина пустельна
І вода – не питна, брудна…
І тече вона зверху, на мене,
Як в безодню, тягне до дна!
Щось внизу вирує, клекоче,
І душа завмирає від жаху…
Відчуваю, що небо не хоче
Позбавляти мене від страху.
Відчуваю, покинутий світом,
В цій місцині я маю пропасти.
Та ніхто не скаже: навіщо,
Такі муки дано мені знати?
І тоді з відчаю, по - вовчому,
Вию довго в захмарене небо!..
Прокидаюсь!.. з безсилля чорного
Повертаюсь до себе!
20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622479
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Написать тебе лично, а адреса – не указывать.
В перекрёстке сезонов так много снегов
раскрашенных
занесли переходы подошвами…
и рассказами
о судьбе чёрно–белой, под пиковым небом
башенным
о жизнЕ…
Бытиём покрывая планету в красное
ненарочно, случайно…
подряд и на вдох…
и осенью,
опослЯ подметая пороги своими пасмами.
Подметя – собирать/ся
по урнам…
по дням…
по праздникам.
Может, снег не упавший расстелит
планиду улицы,
фонарям строя глазки снежинками
бело–новыми…
Написать тебе лично…
…тогда, когда будет жмурится
солнцем радость щемяще…
колюче…
зимой знакомою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622443
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Коли приходила в останнє,прошепотіла без вагання:
Що більш не буде турбувати,що сама буду зимувати...
Що тепло буде,як нівроку...Що захмелію і від соку...
Що буду,буду пам"ятати...І довго,довго сумувати...
Як же просила,як благала:щоби одну не залишала...
Щоби наснилася уночі,і, щоби сни були пророчі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622161
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
На градуснике - плюс один.
Рассвет унылый и туманный...
Как веник, под окном жасмин.
Всё - оголился окаянный.
И так последний лист дрожит,
(То ли протестом, иль прощаньем),
Что даже кофе мне горчит
Ноябрьским этим утром ранним.
***
Р.S.
О, нет... Попытка номер два!
(Добавив сахар в кофеин ),
И не мороз, и не жара.
На градуснике - плюс один.
( картина - Эгон Шиле. Деревце поздней осенью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621980
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Розправ мої крила. Чому ти їх лиш підрізаєш
на обрії ночі, у перед світанковій тиші?
НащО тобі спокій і що ти про нього знаєш?
Прозорою марою спогад про мене залишиш.
Розкрий мої очі. Туманом закуті зіниці
палаюче сонце не поверне у свідомість.
Заточуй ножі, розпалюй титанові спиці.
Вбивай їх в мою знівечену вірою совість.
Безжально нанизуй пір'їни одна за одною.
І "доброго ранку" не стане зорею між бурі.
НащО тобі сонце як ти його душиш водою?
І "надобраніч" не викресле всі думки хмурі.
До тебе пелюстками серед вітрів я сягаю.
На відстані рук ти від мене себе захищаєш..
Теплом заливай, поволі у ньому зникаю
Розправ мої крила,чому ти їх лиш підрізаєш?..
17.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621991
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Сквозь все тела: эфирные ,ментальные и ауру
пройдет всего одна рука и прикоснется к вытокам души
И кто бы тело сколько раз не трогал,
прикосновение повторить то не спешит
И до конца ,закрытая на ставни,
останется она в плену случайных встреч
Моя душа подаренная, отданная, проданная
тому, кто навсегда способен ее уберечь
Сердца и чувства спрятанные прочно
в рядах беспомощно и преданно молчат
Ими играть бы и руководить бы,
но нити лишь хранителю принадлежат
Ему. Тому, чей взгляд в долю секунды
способен тысячной толпою управлять
Это его рука невидимо души коснулась,
а явственного в жизни не познать
Он навестит меня однажды в сновидениях,
ведь только там сплетаются все наши мысли
А я ищу его глазами в темноте и в пустоте,
без окончания, без финала и без смысла
Он тот, кто терпеливо созерцает,
недалеко, но будто бы недостижим
Он тот, кто свою тень не покидает,
но приглашает всех туда, он абсолютно в ней не сокрушим
И щедрым жизненным подарком или ударом
возможно этот миг окольцевать
Секунду этого прикосновения как рок,
лучше которого, вовек и не узнать
22.3.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621637
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Колись ти з поклоном прийдеш до бога,
До бога, якого покинув в біді
Зірвав йому крила, побив йому ноги
Й не дав півживому напитись води
Ти думав - загине, ти думав - не вічний,
Забуде в стражданнях про наші гріхи
Та він покарав і без мене залишив,
Зчорнив небосинь і джерела спинив
Зірвав тобі крила, побив тобі ноги,
Любові взаємній поставив труну.
Хтозна, чи ти дійдеш до його порога?
Спокутуй, до тебе я не повернусь.
(Писалося багато років тому)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621520
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Композитор О. Рожак
Виконує Ю. Гадзецький
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начало-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МОРОК, следящий за всем на земле.
Примечание. Морок в арийской (древнеславянской) мифологии- личное имя Божества
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031911593
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
"О, моя чарівнице бажана,
Ти - кохана, але не моя!" -
Ці слова знову краяли рану,
Знову кидали серце в оману,
Та своя десь у тебе сім'я...
Переливами подиху, мови,
Розтривожили душу і кров.
Ці слова, мов на щастя підкова,
Й моя тиха, бентежна відмова
Називалися просто - любов...
Я не вірила чи не хотіла,
З прохолодою в серці жила.
Все чекала, прийти не посміла,
Хоч безкрило до тебе летіла,
Може й справді, то доля була...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621430
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Вчера слыла ты безжизненной,
Терзали сомненья тебя:
"В чем смысл и есть ли он в жизни то?"-
Спросила с надеждой меня.
А смысл, родная, - в бессмысленном:
В рассветах и песнях ручья,
В зверюшках, что утром быстренько
Сбегают из норок (как я),
В сверкании звезд за облаком,
В приснившимся море цветов,
В желаниях, самых крохотных,
В дыхании, в звуках шагов,
В любви, только в той, безответной,-
Без писем, звонков или встреч,
Во взглядах случайно(не)встречных
С соприкосновением плеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621383
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Хоч білим димом коси зацвіли,
Вона ще красивіша ніби стала.
Роки й доходи скромними були,
Не мала в миснику дзвінких кришталів.
А мала серце, повне доброти,
І мудрих слів, і дум – такий ось посаг.
Так чому ж не помітив цього ти,
Залишив на людський непевний осуд?
Дививсь на неї – в муках потонув,
Та підійти боявсь – не зрозуміє.
А може, це розплата є тому,
Хто почуттям віддатися не вміє?..
26.04.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621323
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Вино в бокале. Сигаретный дым...
Не возвращай. Зачем тебе всё это?..
Ещё недавно был ты молодым
И оставлял вопросы без ответов...
Побойся Бога. Всё давно прошло...
Стекли дожди холодными слезами,
Холодными снегами замело
Всё, что когда-то было между нами -
Побойся Бога. Всё давно прошло...
В далёком прошлом боль моих потерь,
И слёзы, и обиды с полуслова...
Ну, что об этом вспоминать теперь
И ворошить при нашей встрече новой...
Побойся Бога. Всё давно прошло...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Как много утекло с тех пор воды!
Любые раны оставляют шрамы...
Мне жаль, но помню сигаретный дым,
Вино в бокале незнакомой дамы...
Побойся Бога. Всё давно прошло...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621180
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Я римую тебе у розширених моїх зіницях,
коли подих зриває всі межі твоєї інтимності.
Я вдихаю тебе і твій запах мені буде снитися,
твої очі і губи, і шкіра у колір невинності.
Я торкаюсь тебе - і мурашки твоєю шкірою.
Я їм заздрю і їх з тобою надмірній близькості .
Я не вірю тобі - я у тебе безмежно вірую!
Ми так високо вдвох , а довкола, чомусь, так низько всі.
Кожен день закипає в мені, а у тобі - топиться.
Я також там на дні буду, певне, колись захований.
Але поки по небу сонце так спрагло котиться,
не боятимусь вибухів бурь твоїх, злив і повеней.
Бо далеко десь там, вже на станціях наших потягів
ти в мені, я в тобі загубились надовго подумки.
Нас не знайде ніхто поки відблиски наших поглядів
так шалено і палко цілують небесні родимки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620012
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2015
піна міських вогнів,
на берег очного скла
накочує, той прибій
кожен осколок зла
виймає із сіті вій
сиплеться погляд твій
чистим піском зіниць,
як світляковий рій
навколо таємниць
згорнутих в снів сувій
ти, квітонько, не змалій,
здіймайсь маяком стебла,
щоб мрій моїх кораблі
в обійми взяла земля,
Венеро міських морів
подих моїх вітрил
майне по твоїм лиці
як шелестіння крил
на брови і вилиці
принесе зірковий пил
тоді ми разом заснем
на лінії узбереж,
голублячи ніжний щем,
о, буре, нас не бентеж
в колисці міських легенд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620827
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Бесформенные истины, безликие, сокрытые,
Лишь Благом запечатаны, замками им же вскрытыми.
Взгляни на россыпь звёздную, всей лёгкостью душевною,
На А́лголь переменную, и разделись вне времени.
Под многодневным пиршеством, вселяй кипящим мускусом
Гибискуса пьянящего, заполнив горечь с привкусом
Скопления не спящего… Охрипло в точке движимой,
Стань исполином ясности, очистив путь невидимым.
Вся видимость изменчива, меняем сотни обликов…
Кем бы́ла изначально я? Под плетями угодников
Под плетями всех странников, всех всадников, разбойников.
Так буйно зарождалась я , чтобы сгореть приклонником..?
Обманчива фигура, тень, подобие поверхности
Я знаю, все что истинно — полярно эфемерности.
Я на Земле… я вымысел, наследник размножения
Изображаю видимость, а после возрождение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620789
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
«Потанцуй,
Потанцуй со мною раскатами, на лысой горе.
Раскатами вибраций всех повторений
На невидимых струнах...
Всех скоростей -
Мы достигнем и без ускорений.»
Меня, ты узнаешь в чернеющем вихре?
Где нет ни начала, ни мига свершений.
Где всё недвижимое в ритме утихнет
В спиральном вращении перерождений.
Меня, ты узнаешь в изверженной лаве?
В рождении ветра, что жар её сносит.
Иль плодом явлюсь на колючей агаве,
Частичкой даров на её цветоносе.
Узнаешь меня в колебании света,
Всех спектров Луны на темнеющем своде?
Где в бархате ночь, полу-чёрным воспета,
И звёзды в кадансном парят эпизоде.
Меня, ты узнаешь в молчании моря?
В стихии воды, с рубежной каймою.
Иль в шелесте мирры, смолы и покоя?
Во всём что осяжно я буду с тобою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620597
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Моя твоя не понимать. Ни в зуб ногою .
И не хотеть, и не встречать (само собою)
забыть уже, когда моя твоя любила
Рубашки гладить, борщ варить моя не мило.
Моя с тобой не говорить, не строить планы,
не обсуждать и не сказать твоя о главном
и общих тем не заводить, твоей не надо
Моя с твоя живет по стилю мазо-садо
А так когда-то хорошо с твоею было
моя летала и парила, и любила
когда моя твоей так безразлична стала?
Твоя не хочет все с моей начать сначала?
Моя начнет твоей опять готовить ужин
и ждать твоя- что был моей любимым мужем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620472
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
ТИ дав мені слова, щоб не мовчала...
Душа почутою жадає бути.
І все, що серед буднів не сказала
я напишу́... Так легко!
Так розкуто...
стою словами над папером білим.
Мені ні звуку він не заперечить...
Прийме́ неноровливо, без дискусій...
Не дорікатиме служінням самозречень!
11.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620414
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Мне уготовили гонение в ночи,
Серебряным клеймом на сломленной хоругви,
За спинами прижав, холодные мечи,
Хрустального влачат в одеждах скудных.
Изгнали в полутьме, за взор иконописен
За чудотворный сад из калуферы пряной,
Я отдал все посевы мертвенной аббатисе,
Лишь гофер сокровенный, оберегаю рьяно.
Поверженный в туманах, изгибами фанфары -
Монашеской молитвы ,об участи гонимой,
Трубит понтифик мессу, за лунные отвары
Вселяющие радость в отшельника манимо...
Пройду с любой посвятой, казнённый и истерзан,
Ведь улетел весь страх Душа витает в небе.
Не в тягость мне аркан, сих праведников света.
Ведь выпит мной бальзам и прах отправлен в Лету...
«Под солнцем неземным
Теперь мой лик согретый,
Хоть телом я в беде
И заживо отпетый...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620201
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Серед розбурханих вітрів ... мовчать дерева .
Мовчить трава , замовкнули думки ...
А жити , навіть , серед віхол треба !
Бо хто розІб"є вікові льоди ?...
Хто відігріє проліски в долонях ?...
Хто зустрічатиме сердечно журавлів ?...
... Серед розбурханих вітрів мовчать дерева .
Для тих лише , любити хто не вмів .
11.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620187
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Всепрощаюча й безсоромна,
Непідкупна, сліпа навіки.
Підкрадалася так нескромно
А навіщо?..
Чатувала щодня, постійно,
Не давала мені спокою,
Шепотіла, хоч і безслівно:
"Я з тобою"...
Ти ходила за мною тінню
Невідступно й посеред ночі,
Заважала заснути вільно -
Що ж ти хочеш?..
Запалила високі ватри,
Що нема як води напиться,
Спопеляєш, де і не варто -
Зупинися!..
І немає води такої,
Що згасила б тебе, палючу,
Бачиш, я не знайду спокою -
Нащо ж мучиш?..
Відійди, бо нема просвітку -
Я забути про тебе хочу! -
Та заходиш не знаю звідки
Серед ночі!..
Я не хочу твого полону,
І не хочу твоєї тіні!
Моє серце горить в долонях -
Я не вільна!..
Поселилась в мені навіки,
Осліпила, забрала небо!
Осушила глибокі ріки,
А чи треба?..
Наливаєш гарячу каву,
Щоб і я не могла заснути,
Посміхаєшся так лукаво
Й мною крутиш!...
Ти назвала себе любов'ю -
Не минала ніде й нікого,
Зачепила й мене собою -
Ради чого?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620099
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Любов і ненависть
В смертельнім двобої –
обоє
У серці однім...
Димира Бохач
* * *
Де той кат, що нагострить
Затуплене лезо?
Де той натовп,
Що лінчує мене?
Опадає останнє листя з берези.
Все минає, і ЦЕ мине...
ЦЕ в мені – і ЦЬОМУ немає назви.
ЦЕ в стократ і сильніше
й солодше за біль.
Так, немов би любов і ненависть
сплелись у оргазмі.
Так, немов би на рану відкриту – сіль.
Трунком слів не наповню
Твого мовчання,
А ні тіла, ні душу в полон
Не візьму,
Не сполохаю сни.
Гаснуть клени,
Мов янгольські німби.
Печаллю
Й тихим смутком від тебе піду –
Прощавай до весни.
Ми поринемо порізно
В довгу зимову сплячку,
Не здригнусь, не заплачу,
Не скрикну
І не відчую біди –
Як минеш ти
Холодним недільним ранком
Й легким снігом притрусить
Вічність
Твої сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619991
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Была дана на нежность квота...
Немое вето - на укор...
Кадета-ангела вендетта...
И ожидания пароль...
Была дана и сила духа...
Венец терпения и боль...
За чем ты плачешь тихо-тихо?..
В который раз играешь роль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
А без тебе немає вітру
І немає сонця без тебе!
І ніколи вже не повірю,
Що буває безхмарним небо!
І дощі не вгамують спеку,
Бо немає без тебе літа -
Все тому, що ти так далеко
На межі темноти і світла...
Може, пісню оту почуєш,
Коли місяць у воду пада,
Де надія моя ночує
І безсоння мій спокій краде...
Там хвилина тече годинно -
А ні відстані, а ні часу...
І земля вигинає спину -
Все для Сонця, аби не згасло...
Де немає тебе, там тихо
Й середина без тебе скраю...
А таке невимовне лихо
Тільки раз у житті буває...
Хто сказав, що немає болю,
Коли ділиться серце навпіл?
Де межа, що дарує волю,
Яку, може, не варто знати?
Білий сніг, що не тане й влітку
Сипе холодом дні і ночі
Я прошу: Не зникай так швидко,
А скажи мені, що ти хочеш?
Може, хочеш пташиного співу,
А чи, може, надійні весла,
Щоб ми разом втекти успіли
В молоді незабуті весни?
Я прийду і підставлю руки
Ти поклич - я багато вмію!
Я забуду усі розлуки
І сто років тобі відмірю!
Там не буде гіркого болю
І сльози, мов дощу рясного...
А лиш ми. Ми удвох з тобою -
Ти без неї, а я без нього...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619913
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Чи віриш ти, що в кожного своя трагедія?
Чи можеш довести́ правдивість твердження?
Ти загубив все, що колись тобі належало
Або згубив.. хіба це має значення?..
Я ,повертаючись щораз з «побачення»,
Заплутуюсь тугіше твоїм павутинням.
У світлі того погляду тону невпинно..
Який ковток повітря мій стане останнім..?
Перед [i]твоєю[/i] «смертю» що́ було бажанням?
Хіба подав хтось руку порятунку?
Це біль п*ятизіркового ґатунку..
Це те, що сховано за десятьма дверима,
Це те, що закривають двадцятьма замками.
Ти повертаєшся у світ минулий
Ти відчуваєш все, що відбувалось колись з вами
Коли ви захлинаючись по черзі один в о́дному тонули
І це ніколи більше не відбудеться
І це лиш в пам*яті твоїй лишається
Ти пишеш їй прородства, що не збудуться..
Вона при зустрічі з тобою хоч вітається?
Вона хоч вибачитись намагається?
В усіх дзеркалах будеш її бачити…
Або вона має тебе пробачити…?
Моя трагедія також носить і*мя…
І я в те море буду повертатись.
Проте навчилась плавати, а не лиш захлинатись.
Вона така гарна, але не твоя…
Скільки своїх дверей ти дозволиш мені торкатись?
3.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619793
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
И вздохнул ноябрь теплом разветренным…
как–то неожиданно и вдруг.
Так порой бывает, если временно
отступает тягостный недуг.
Облетели с листьями вопросы… и,
тучи птичьим клином теребя,
небо болью наклонилось к осени,
распуская дождь густыми косами
над последним вздохом ноября…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619699
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Наплели тобі, що я чаклунка,
Що літаю на мітлі вночі.
Тільки!.. Після твого поцілунку...
Бо від щастя маю я ключі.
Говорять, що я не постаріла,
Хоч давно мені за сімдесят.
Я в житті ніколи не сивіла,
Бо збирала пір'я Янголят.
Кажуть, що я вмію ворожити.
Молодого що собі знайшла!
Я без нього... Вже не можу жити...
Я б за ним і землю обійшла!
Говорять,що я думки читаю,
Зцілюю подеколи когось.
Ще казали:на мітлі літаю!
Що ж, мої хороші! Довелось!
Ти і сам повірив, що чаклунка,
Коли зорі всі тобі дала.
Та це ж я малесенька відунка!
Коси довжелезні розплела!
Люди говорять... Хай теревенять.
Що ж робити мають? Хай плетуть...
Та вони мені не заборонять
Політати! Віник відберуть?
Ой, мої хороші! Я літаю!
То на хмарці, то на зорях сплю!
Бо я щастя стільки в душі маю!
Бо я світ до крихтоньки люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619692
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Коли кисень більш не йде в легені
І майбутнє стогне за булим
Я збираю прах надії в жмені
Та будую сорок п’ятий Рим
В ньому літня суміш різнотрав’я
Легкий запах кави та вини
Мов язична помста православ’ю
Мої не відіслані листи
В ньому всі осінні листопади
Що прилипли до твого взуття
Щастя мед й отрута зради
Наші майже стерті почуття
Дика суміш сварок і бажання
Та єдина подорож у Крим
Спогади про втрачене кохання
Ти була не нею, я не ним
Коли кисень більш не йде в легені
І майбутнє стогне за булим
Я збираю прах надії в жмені
Та будую сорок п’ятий Рим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619636
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Пронзи меня мором -
Ничтожны твои обещания,
Пронзи меня болью,
Меня пронзи голодом
Когда разрастётся литания
Сожженным городом....
Клеймом заклинания
Моё приручая терзание
Ищи мою святость
Ищи мои слабости,
Глотком выпивая сознание
Прошедшей зависти.
Пугай меня слогом
Дождя мирового безумия,
Пугай меня ночью
Являя затмение.
Танцуя двуликая фурия,
Верни сомнение.
Лиши меня веры
Резвясь надо мной искалеченным,
Лиши меня воли,
Меня лиши зрения,
Но я и тогда, неизле́ченным,
Знаю спасение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618963
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Здравствуй!
Давно не виделись,
Не списывались, не созванивались...
А у нас - нулевая видимость,
Слякотно и с туманами...
А как там у вас? Тучами
Тоже затянуто небо?
Знаешь... А я соскучился...
Но... Как-то пишу не об этом...
Слышишь... А я по-прежнему
Такой же глупый мальчишка...
Ты далеко... Этим вечером
Мне кажется, будто близко...
Мне бы... Да поздно, наверное...
Я бы... Да вряд ли получится...
Как настроение? Скверное???
Небо затянуто тучами...
Тучи... Туманы... Зеваешь?
Да... Не о том, не о главном...
Я ведь люблю тебя, знаешь???!!!
У нас как-то, сплошь, туманы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619504
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Зазирни у мою перехрестями зважену душу.
Що ти бачиш?...
чи бачиш хоч щось, крім затемнення сонця?
Там десь доля сполохана міряє обрій в віконці,
кимось щільно зачиненім чи необачно,
чи слушно.
Биті склянки надій,
інкрустовані болем нестерпним,
я тобі пробачаю.
…мені – пробачати не треба.
я – закінчилась…
…отже, проси відсьогодні у неба
час у позику за обіцянку віддати до смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619477
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i]А ти – мене, на-мріяла у снах
І шепотіла Долі – це можливо?..
Наче ще, в не написаних рядках,
Між нас, все було схоже так – на диво…
А ти – мене, на-мріяла у снах,
Шукала мене, десь за океаном…
А я жив лише, у твоїх віршах
І до тебе здіймався ураганом…
А ти – мене, на-мріяла у снах,
І вже сама повірила в те, диво…
А я – щодня долав до тебе шлях,
Сміялась Доля – все в житті, можливо…
А ти – мене на-мріяла у снах
І нам, вклонилась доля в реверансі…
У небі десь летів самотній птах,
А ми – кружляли у весільнім танці…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618254
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях...
-Божевілля! - Дурість! Скажуть так
Ті... Нормальні... Адекватні люди...
Я зроблю собі надрізи на руках ,
Щоби біль затамувати іншим болем.
Божевілля? Дурість? Мабуть так.
Може, хтось і посміється вволю.
На тату наб'ю не сплечені серця...
Примітивно, просто - третя група крові,
Позитивний резус... Для митця -
Не робота... Пляма, штрих нервовий...
На порозі сяду, вихлюпну коньяк
У звичайну, без понтів, гранену склянку...
К бісу той хвалений післясмак!
Залпом! Щоб упитись до світанку...
Щоб упитись, щоб невити, не товктись
Навіжено головою в мертві стіни,
Щоб не знати клятого "...якби...колись...",
Щоб не чути пахощів малини...
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях
- Божевілля... - Дурість... Скажуть так
Ті,що ненормальними не будуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619194
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Ахни, радость, вкусом, цветом,
Словно с голодухи блин
Неожиданным обедом -
"Ешь меня, мой господин!"
На тарелочку с каёмкой
(голубой иль золотой?)
Ляжет блинчик жаркий, тонкий
Да медочком залитой.
Чай жасминовый иль мятный,
Может кофе с молоком ?
Призываю день приятный -
Здесь, сейчас ! (а не потом)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619052
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Ты мне-да,
а я тебе нравлюсь?
Звонок, полуобморок - так всегда,
вспоминая август.
Я тебе-ты мне.
За минуту отыщешь
встречу в октябре?
Кричи громче.Беги дальше.Лети выше.
Не заснеженный
тёплый декабрь,
голос нежный..
Слёзы.жест жестокий и сам слабый.
Я тебе -да,
а ты мне -не спрашивай.
Глупо.Не так всегда..
Последний январь..Вызывай.
Февраль.Март.
Я готовлюсь,
вечером вхожу в азарт,
на но́чь молюсь.
Провоцируя,
готова к встрече.
Думаю.Инициирую..
Таким образом развлекаю себя вечером
А я тебя -да.
А ты меня? Не спрашиваю.
Вот оно..Иногда одна.
Глаза в мрак,руки вон и чувства донашиваю
13.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618940
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Испорченной речью клясться не стоит
Руками грязными мне кожу травишь
Правда твоя не может устроить
В ней столько лести, что не убавишь
Колкими нитками плоть прошиваешь
В потёках купаешь мою душу
Испорченной речью мне память стираешь
Но я не могу перестать её слушать
Как божество меня превозносишь
Но только искусственно, в другом смысле
Ночными взываньями помощи просишь
А днями от слов отрекаешься быстро
Испорченной речью клясться не стоит
Руками грязными меня не трогай
Правда твоя не может устроить
Обмана и злости в ней так много
Со сгнившей душой высоко не подняться
Достигнешь ли счастья, сделав одолжение?
Твой бог, тебя бросив, будет смеяться
Услышав твои мольбы о прощении
20.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618999
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Моя судьба - бродить по тысячам дорог
И быть на них неузнанной никем.
Туман от звёзд и пепел от костров,
Я ночь и день, тепло и холод стен.
Я не одна, я чувствую тепло,
Морозным инеем текущее внутри.
Слезами прожигаем мы стекло
И раскаляем в соли наши дни.
Судьбы подарок, наш тяжёлый крест,
Который отрываем от земли...
Расколотое чудо из чудес,
Которым себя режем и храним.
Забывшие себя в чужих мирах,
Развеянные ветром и дождём...
Мы видели друг друга в наших снах.
Мы больше жизни жаждем снов.
Теплее солнца, холоднее льда...
Мы узники оков, которых нет.
Из жизни исчезаем без следа
И в смерти обретаем мы ответ.
Парим над бездной, ползаем по дну.
Нас душит ночь и предаёт рассвет.
Все мы как будто ставки на кону
Реальнейшей игры, которой нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65140
дата надходження 23.03.2008
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
«Выстрелом…
Вольного,
Полёта филина
Утратив зоркость,
Рухнула ниц.
Брошенным зверем
Обернулась быль,
И на
Этой воде
Дождь размыл ось границ.»
Выстрел…
О, муза сомкнутых вод!
Смотри
Мне в глаза, слагая печали,
Смотри
Сквозь меня, в чернеющий брод…
Утонувшая муза
Вопрошающей дали…
Омыт слёзно перстень
В колодце,
Из тихих рыданий.
Надень на восходе
Его
Только в осень,
На палец, со вдохом страданий,
Меж сосен
По кругу
Смертельная восемь…
Дом гибели муз,
На ветхом утёсе…
О, муза исканий!
Умолкла в предсмертном аккорде…
Треск пламени звёзд
Рассыпала
В сонме писаний,
Где нет никого,
Ни чудес, ни существ
Ни желаний…
Гротескный мир снов
На кресте оснований…
О, муза исканий
Покинул вас бес
Сей прожитой пьесы .
Кровавый розарий.
О, муза исканий…
О, муза всех ужасов!
С черепом треснувших судеб…
Рисует мираж,
В сапоге своём носит ключ.
И образ на образе
Грим, маскарад
Всё абсурдней…
В конвульсии бреда
Рисует блуждающий плющ…
О, муза всех ужасов!
Я раб
Твой сведущий,
За мраком благим
Нераздельно идущий…
О, муза прощений!
Так ранят
Твои воплощения…
Мелькаешь дрожа
Над запертым домом.
Свеча догорает,
Весь мир твой
Изранен молением…
О, муза прощений…
Ты тень заключений
О муза прощений…
О, муза тумана!
Земного флюида магнит.
Двойник Анахиты
И горсть Морриганы…
Восстанет
Нагрянет, заглянет,
Пьянит
Твоя филигранность
Фантомных орбит…
Частичками грусти
В сердцах твой зенит…
О, муза тумана!
Гремит… и молчит…
О, муза потехи!
Истома твоя всё бледнее,
Из розовых Лун
Остались лишь стоны…
Холодные руки
Терзают немого плебея
По тощим аллеям
Темнеет… темнеет…
Крик вымерших птиц
Многолико испросим,
Протяжно изрыв
Свою гибель
По склонам…
Рыком волчиц
Вдоль ночной полуоси…
Муза за музой
Ступает по тросе
В восемь утра,
Выстрелом…
Сбросит…
Обитель гробниц -
В наморднике каменном,
Стынет
В руках его
рваная плеть.
Черти его,
В терциях камерных
Влекут
и влекут…
Укутали в сеть…
Части
Меня
Потускнели…
Их нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618984
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Экспромт
Серый дождь сеял грусть на скучающий город...
На кафешки,билборды,стоянки авто...
Подкисал на столе Простоквашино творог...
Мелодрама сезона - афишей кино...
Приоткрыто окно на три четверти дюйма...
Не завешены шторы на мокром стекле...
Полчаса до начала желанного шторма...
Я про это...Про то... И за тех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Сьогодні я розповім вам історію,справжню історію справжнісінького життя,можливо в ній хтось пізнає себе,а можливо...отож умощуйтесь зручненько,забудьте про справи,які вас турбували,ще й досі не полишили,та й відлетімо в осінь,гарну роскішну,розмальовану соковитими фарбами справжнього майстра,осінь була ранньою,тому дерева ще міцно тримали свою крону,мов той кіт,що тримає мишу в зубах,а вона,здається ось-ось втече.Ось в такий осінній день я мала пообідати з подругой,та вона як завжди запізнювалась,чи,може затримувалась.Була обідня перерва,люди сновигали взад-вперед,то щоб не заважати цьому руху я присіла на лавку,яка на моє щастя була вільна,я зручно впала,бо 15хвилин мала точно,озирнулась навкруги і побачила його.Він сидів навпроти мене,прямісінько біля фонтану,його очі не відривали погляд від води,це треба так любити воду,щоб не відривати від неі очей,подумала я,які гарні жінки проходять повз нього,а він,гордий чи що,ні на кого не звертає уваги.Моя цікавість розпирала мене всю,та все було марно,він сидів,немов мумія,та кохався з водою,може він сидів-би так доти,поки я не пішла пити цю каву,будь вона не ладна,і хто іі придумав,через неі не можна ні поснідати,ні пообідати і навіть не поспати,відволіклась,це теж через неі,та подув справжній осінній вітер,чоловік повернувсь і заглянув мені в очі,його погляд зупинився на мені усій,він ніби вивчав мене,чи роздягав,спочатку я хотіла встати й піти,та потім передумала,хай роздягає,загалом це подобається усім жінкам,не кожна це визнає,та й сучасні чоловіки зовсім не вміють роздягати,а він,так гарно,я відчула силу,яка покличе мене до нього,подивилась на годинник,часу було зовсім мало,я занервувала,ось-ось мала підійти подруга,та невже?Він пролунав,його могутній справжній чоловічий голос:"Шановна пані,чи не буде вам складно пересісти ближче до води?""А ви в неі такі закохані,що аж ніяк не можете від неі віддалитись?""Так,я дуже люблю воду.""Я помітила,це ваша стихія.""І ваша теж."Його голос засмутився і я відчула його самотність,в цей час до мене підсіла неприємна жінка,і від іі погляду мене справді потягнуло до води,сама доля підштовхнула мене до нього,він подав мені руку так,ніби на ній була квітка,від якоі не можна відмовитись."Станіслав""Вероніка""Дуже приємно,значить,Віра,гарне ім'я,когось чекаєте?""Так""Не можна змушувати таку жінку так довго чекати,так можна й з голоду вмерти,так його любите?""Дуже",відповіла я,й подивилась на годинник."Я би до вас летів,то може кави?""Може й кави"тихо сказала я.Він подзвонив по мобільному,"Я відчув вас відразу,щойно ви присіли,ваш аромат,він вам личить,Шанель,так,він ваш,я намалював вас у воді,"каву принесли прямо туди,та лише одну чашку."А ви чому не п'єте?""Сьогодні я не питиму кави,кава має сильний аромат,якщо дозволите сьогодні буду пити вас,у вас гарні очі,чисті,прозорі,немов вода,погляньте,вона радіє!""А й справді радіє,"-посміхнулась я і знову відчула той самий погляд,саме тоді,коли з'являється романтика,з'являються подруги."Я бачу тобі не сумно,то ми йдемо?""Познайомся,це Станіслав,а це моя подруга Тоня.""Я не знайомлюсь з чоловіками,які дивляться на мене через окуляри."Тут він встав,"То це і є ваше кохання?якби я знав,я б вас украв,а вам,люба моя,подруго,я зазирну прямо в вічі,ваші гарні,та може моі кращі."Коли він зняв окуляри я не помітила,та як дременула Тонька не помітити було важко,"Вибачте."Я побігла за нею,ледь наздогнала."Чому?чому ти ніколи не знайомишся з ровесниками,чому?""Тому що мені з ними не цікаво""А з сліпими тобі цікаво?""Як з сліпими?""Ось так,він же зовсім сліпий,зовсім."Мені стало ніяково,я ніби стала щось шукати."Я,я там забула мобільний"Мабуть я летіла,перший раз у житті,летіла туди,де мені було так добре,летіла туди,де дозволяла роздягати очам,яких не було,та вони бачили краще інших,тих,зрячих,летіла туди,де посміхається вода,летіла туди,де замість кави хочуть пити тебе, та було пізно, фонтан не смівся, він плакав від болю,бо за осенню прийде зима й заморозить його, а я? що буду робити я? літня жінка сиділа на лавці, яка за п'ятнадцять хвилин змінила все, я навіть спитала у неї, де він подівся,- «Поїхав, така молода, і не соромно, бігати за чоловіками,а-я-яй.» Чому люди так люблять судити? вони ж зовсім мене не знають.Більше я його не бачила,лише на згадку про нього кожної ранньої осені я приходжу до фонтана,одягаю окуляри,потім дзвоню з мобільного,мені приносять чашку ка,та я не п'ю її,насолоджуюсь ароматом Шанель,він так мені личить,і чекаю,чекаю на нього,можливо він з'явиться,,сяде біля своєї води в яку він так закоханий,і я дозволю йому себе роздягти,а як думаєте ви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215394
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 06.11.2015
Какое непонятное томленье
Желанье снег вдохнуть…
А тут туман…
Возможно, это просто приближенье
Зимы…
А может быть самообман
Надежда, что раскрасив краской белой,
Заставит небо землю стать светлей…
Ноябрь заполнил все пространство серым
Туман..
Почти не видно фонарей
А ночь так рано задвигает шторы
И прячет звезды в вате облаков
Затихло эхо,
Тишина огромна…
Не слышно даже стука каблуков…
Все затаилось…
Как перед грозою
И снег пошел, как легкий чистый пух…
И я дышу им
Сладко мне, не скрою
Да так, что просто захватило дух…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618873
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Подари мне черного кота…
Одолела эта суета
Хочется (как ведьме) волшебства
На метле взлететь… но нет кота
Он как штурман должен рядом быть
Понимать, беречь и веселить
Отгонять ненужные сомненья
Сказки сочинять под воскресенье
На окошке колдовать погоду
Разгонять печали и невзгоды
На руки забраться и мурлыкать,
Чтобы не хотелось мне похныкать
Черный кот таинственный и строгий
Благосклонен точно не ко многим
Мы подружимся
Я знаю, просто верю
Где же ты с котом?
Уже у двери?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618603
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
Шерше ля фам
друзья мне скажут
а может правда мне шерше
ведь мне не 20 лет
и даже
почти не 25 уже
вы правы
буду я мудрее
найду прекрасную ляфам
и с ней вдвоём
как с доброй феей
прийду однажды в гости к вам
...
и уходя
когда стемнеет
с ляфам
и с камнем на душе
подумаю
взглянув на фею
ЗАЧЕМ ДУРАК ЕЁ ШЕРШЕ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618500
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Доля…
Білий жмут тонкої вовни…
Верете́но! Ни́тки не зіпсуй!
Триста шістдесят чотири кола…
Круг осі орбітою танцюй.
Доля…
Можна шалика зв'язати.
Можна светрик, сукню і пальто –
Однокольорові чи картаті,
Що таких не бачив ще ніхто…
Доля…
Нитка у руках Макоші…
Спицями роботи не зіпсуй!
Часом візерунки – то розко́ші,
Що життя ховають справжню суть.
Доля…
Терези ретельно важать
Точну норму вовни, грам у грам.
Як багато вузликів нав'яжеш,
Матимеш лише піврукава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618437
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
А я знаю тебя - мою,
Я не помню тебя - другую...
Ноги снова несут на юг-
На вечернюю мостовую,
На последний закат в раю,
Где замерзшие твои руки
Я целую. Там ветры рвут
Нам сердца - на слова,на звуки.
Я безумно тебя люблю,
Не устану искать,не сдамся.
Я узнаю тебя - мою,
Среди тысяч имен и масок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617859
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Отнимала твой сон Луна паровозным гудком вокзала...
Послевкусием октября,ароматом свечи сандала...
Половецким танцем теней и раздвоенностью начала...
Прикасанием ягодиц шелковистого одеяла...
Бусы синего янтаря...Полусферою заморочек...
Алфавитом от А до Я...И зигзагом гламурных строчек...
Наливала в бокал вина ...И сама же его отливала...
Воровала твой сон Луна...Всё ей было мало и мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Продовження вже відомого моїм читачам «циклу» «Ти сиділа на ліжку…»
Я стояв у кімнаті, запорошений пилом,
Затаврований сумом далеких доріг.
Задививсь тобі в вічі, а пальці тремтіли
І старенький заплічник лежав біля ніг…
Ти так само на ліжку, немов би й не було
Сірих склизлих світанків й самотніх дощів,
Не мовчав телефон, злих насмішок не чула –
«…Вже б давно повернувся… Якби захотів…»
Ти чекала, кохана, терпляче чекала,
Коли інші давно все підняли на сміх.
Було все…без надії, а ти…виглядала
Вибач, люба, я винен… хоча, й справді, не міг…
Потім…потім…Обійми, цілунки і сльози.
Потім…плекана мріями жадібна ніч.
За вікном блискавицями рватимуть грози,
Віддаючи данИну боротьбі протиріч…
Все це потім, кохана, все буде, я знаю.
А тепер…у густій, мов тягучий кисіль,
Тиші і такім…красномовнім мовчанні
Ми з очей виливали непроханий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611954
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Стынет чай на кухне занавешенной,
Сигарета дымом извелась.
Боже мой!.. Какие же мы грешные,
Если наша жизнь не удалась...
Наломали дров, испепелили всё,
Разорвали нити и мосты.
Я не знаю, обвинять себя во всём,
И не знаю, виноват ли ты...
Утро брызнет лучиком за шторкою,
Ёкнет в сердце запасным ключом,
Но холодный чай и пепел горкою
Не напомнят больше ни о чём...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617797
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Да, я дам тебе все, что хочешь -
Только слушай…
Излечи этой долгой ночью
Мою душу.
Оставайся, хочу проснуться
С кем-то рядом.
Я во сне боюсь захлебнуться
Этим ядом.
Оставайся. Мы встанем в восемь,
Будь спокоен.
И шепчи мне: “Тебя он вовсе
Не достоин”.
Осуши в истомленном сердце
Злые ливни.
Я сегодня твоя на вечер -
Помоги мне...
...Я лежу у тебя под мышкой.
Стынет ужин…
Ты целуешься как мальчишка...
Ты не нужен.
Я лежу. Тело - здесь, а мысли...
Гаснут свечи...
Уходи лучше сразу “после” -
Ты не лечишь.
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617664
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Пора в узлы увязывать всех шиз.
Оставлю лишь единственный каприз -
Писать стихи про этих самых дур.
А у соседей снова перекур.
А дым ко мне под дверь и прямо в дых.
Сквозняк, зараза, как учёный псих.
Пишу и кашляю. Всем всё равно.
Сама травиться бросила давно.
Но помогают. Все кому не лень.
Сходить? Воззвать?...Останется лишь тень.
Курю бесплатно. В этом что-то есть.
Но чую, зреет лёгочная месть.
А там квадратно-гнездовой корсаж.
Отдельная квартира. Вот пассаж.
Сижу и кашляю, пишу свой стих.
Смирилась. Закаляю волю. Псих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617439
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Я о самой трагичной из выпавших мне ролей
Не жалела ни разу, и в этом моя мораль.
Но в две тыщи шестнадцатом снова придет февраль -
Я боюсь февралей...
Я боюсь холодов - как погодных, так и людских,
Когда в городе будто вечная мерзлота.
Я боюсь проезжать мимо станции Позняки,
Когда мне не туда...
Я боюсь незнакомых компаний, съемных квартир,
Где соседа друзей твоим именем могут звать...
Я боюсь по щелчку в голове и толчку в груди
Перестать забывать.
А потом согреваться, касаясь чужой руки,
Лишь бы снова не возникать на твоем пути.
Я боюсь проезжать мимо станции Позняки
И случайно сойти...
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617414
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Пламя тихое красных астр на мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Ты прости меня...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю...
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу...
И бумажный корабль уплывает...
На ветру полощется флаг...
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат без страховки - чудак!..
Купол звёздный рукой ласкает...
И по лезвию(просто так) он дорогу к сердцам открывает...
Не кричите ему:мудак!..
Там,(под куполом) - умирают...
Пламя тихое красных астр под окном моим догорает!..
Напишу о тебе не раз...
Когда скука уйдёт немая...
Загляну перед тем в кадастр...
Пятый номер...Ближе края...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617386
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2015
Ти змерзло , листячко осіннє ?...
Холодне сонце , як наруга ...
І в павутині сновидіння
павук самотній лиш за друга ...
Та чи страхи́ твої́ не марні ?...
Поглянь !... Приніс Кравець сувої ...
Парча сріблиться , оксамитом
встелив поля , ... галопом коні
несуть для світу дні і ночі ,
сліди підков ховає вітер ...
Дарма , що сонце захололо ...
Та чистим сріблом в груди сипле .
31.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617369
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Осень – это маленький шедевр.
Осень – не комедия, не драма,
это все цветенье жизни храма
и в прекрасное открыта дверь.
Это все уход от суеты –
клад души взлетает на свободу,
никому, кроме себя в угоду:
"Как, дружочек, поживаешь ты?
В этих сложных жизни передряг
не терял присутствия полёта,
оставалась на свободу квота
или, что ни день – один напряг?"
Вот и вышел на просторы чёлн, –
где любовь и нежность не кончалась,
нас природа вечно понимала,
мы вот забываем... среди волн...
Осень – это маленький шедевр,
пауза, чтоб в ней остепениться,
оглянуться,...всем в улыбке лица...
От всех зол уйдя, свершить маневр!
31.10.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617349
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Буває так... ти знаєш? Закохатись!
Й у вічності, котра втиснулась в мить,
зітханням на шматочки розбиватись,
щоразу, мов назавжди розлучатись.....
Торкатись
весь час, як вперше ласкою душі,
що ось в очах сльозинкою тремтить....
Вбирати, мов земля суха дощі,
цілунки! І губитися в тобі....
В собі
в цій тиші між двома, що так бринить,
читати ту поему вічну, ніжну
про те, як світ зникає... І горить
Усесвіт цілий в дотику! Зорить
у погляді
незримо
і тривожно
несказане,
палаюче:
"Чи можна
тебе любить?...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Я крутила пируэты
На игле судьбы.
Разбивала лоб о клетку.
Слала вверх мольбы.
Но никто не отзывался.
Только дождь и снег
Миги жизни укрывали
От моих калек -
Нарисованных либретто
Идеальных сцен.
Оставляли годы метки
Календарных смен.
Вот и осень листопадно
Постучалась в жизнь
И, пройдясь по ней парадно,
Замела всех шиз.
Я осталась голодраной.
Седина в ребро.
По ночам канючат раны.
Не сыграла роль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617212
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Птица моя маленькая
Чувствует весну.
Где-то цветик аленький
Стебель свой согнул.
Ждёт спасенья чудище
Слёзы – кап, кап, кап..
Натянули рубище
Меж когтистых лап.
А под ним святилище
Сущий клад любви.
Верности хранилище.
Только позови.
Слышала про сказку я
И конец благой.
Только снова ласку ждёт
Принц, уже другой.
Много их разбросано,
Проклятых судьбой.
Ждут с весны до осени,
Чтут цветочек свой.
Знают в нём спасение -
Сказочник сказал.
А в любви сомнение
От колдОвских чар.
Ждут девицу юную.
Где ж их нынче взять?!
Всех за попу клюнула
Денежная кладь.
Только не получится
Взять брильянт за так.
Потому и случая
Нет - попасть впросак.
Птичка бьётся пламенем
И зовёт спасать.
Сердце ведь не каменно.
А годочков – рать.
Наряжусь-ка бабушкой
И скажу: «Внучок!
Я бывала лапушкой.
Время – сквознячок,
Разбросало прелести
По моим путям.
Ты послушай зрелости.
Просто так отдам.
Лишь поверь, что глупости –
Это колдовство.
От великой тупости
Портят естество.
Изливай любовь на них.
Им то – сущий яд.
И обиды кровные
Выплюни назад.
В пламя негасимое
Из сердечных недр
Тут же станет мнимым весь
Мимикрийный бред.
А потом пойдёшь искать
Девицу-красу.
ИХ теперь, поймёшь, спасать
Нужно, не в лесу.
Вот задача для тебя.
Иль не по плечу?
Жалко девиц и ребят.
Эт я так – ворчу»
Птица моя радостно
Бьёт в груди крылом.
Напеку оладочек
Поклюём вдвоём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616920
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
ОСТАННЯ НІЧ.
Обоє розчаровані і знічені...
Очікуване щастя не збулось.
Побачення на пальцях перелічені...
З розлуками життя переплелось...
Остання ніч. Вона у долі вкрадена.
Минулих мрій куйовдився туман.
Та по – між нами, мов холодна гадина,
Пролізла раптом непомітна грань.
Хотілось нам зазнати знову розкошів,
Хотілось свята, ніжності в руках!..
Та замість цього – пестощі, мов прошені,
Вуста зів’ялі... зморшки на щоках...
Все якось мляво. Без вогню, без пристрасті.
Звисає шкіра торбами грудей ...
Тіла в обох, - немов у мумій, - висохлих
Та ще безсилля змучених людей.
І ми обоє разом усвідомили,
Що це вже все! Це – старості пітьма.
Чим снили ми, тепер далекі спомини.
Чого не взяли, то навік нема.
Це – крах надій! Здригались плечі в плачеві,
Розчарування в грудях, наче піч...
Всім драматизмом старості позначена,
Минала наших мрій остання ніч.
04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616897
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
День осенний. Пронзительно-звонкий.
В синем небе кружит листопад,
И парят над водою поденки,
Словно лето вернулось назад...
Словно время сместилось незримо,
Очертив повторения круг,
Возвратив все прошедшее мимо,
Сделав все, что в былом недосуг.
В солнцерадостном свете струится
Божья милость, зовущая вдаль-
Долюбить, долетать, докружиться,
Сознавая, что ждут холода,
Что смененный свинцовою мглою,
Этот день вникуда отойдет...
И поденки творят над водою
Свой последний предсмертный полет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102901014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616827
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Захлопала крыльями осень от звона трамвая,
вспугнув разноцветную стайку
дрожащей листвы.
Остывшее время, на жёлтом себя коротая,
мигнёт светофором…
и красным во мне запестрит…
Порывисто встав на крыло,
разлетаются мысли.
Я даже не фраза…
я просто короткий союз.
Случайный октябрь, уносящий всё ДО...
и всё ПОСЛЕ,
меня оставляет…
…а может быть я – остаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616821
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Не буде чуда… Що і вимагалось
ДовЕсти ( а, чи, може, довестИ?)
Пробачте… Брак освіти… Так вже слалось,
Що я не знаю, як наголосить…
Одначе…Жаль! Залишиться багато
Без хліба і видовищ глядачів…
Не їсти їм попкорн. Не смакувати «Фанту»
КІНА НЕ БУДЕ!!! –«кінщик» захворів…
Ті обіцЯнки кликати й чекати
( А, мо’, обІцянки?) , уся словесна муть…
Розтанули, немов солодка вата…
Разок покликала і … з усміхом
-ЗАБУДЬ!
Кому ж потрібні капелюхи з фетру,
Що Місяць їх із хмарок наліпив???
Усі бажають гарних та ефектних…
Ні, не фіналів… Все-таки - кінців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586072
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 28.10.2015
Я обостряюсь осенью мозгами.
Меняю жёлтый взлёт на мёрзлую мечту.
Влюбляюсь. Жаль, что «я больна не Вами».
Он – лишь мираж. А Вы реальны. Скучен. Туп
Сюжет истории влюблённых психов.
Феноменально предсказуемый роман.
Я для себя раскрашу образ тихо,
Чтобы никто не лез в придуманный обман.
И понесу до снежного покрова.
А там залягу в спячку. Мне давно пора
В гербарий засушить свои обновы
Осенних обострений. Ну на кой мне ляд,
Увидев стройные мужские ноги,
Повеселеть и перестроить свой мираж?
Шизофренические недомоги.
Голографический психический монтаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616687
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
[b]«Лифт плавно и мягко доставил на 150-й этаж. …Кажется вся вселенская усталость легла на мои хрупкие женские плечи. Мегаполис умеет высасывать силы из человека… Что уж о нас говорить. Офисный планктон. Слово то какое придумали. Планктон хоть живой, а здесь полуживая возвращаешься. Работа с 8 до 20. Перерыв только на 20 минут, и ещё три по 10 минут. За всем строго следит «офисный коммуникатор», считывающий инфу с нашей головы через обязательный внутричерепной микрочип.
Хорошо, что о нём вспомнила, пора к доктору… менять батарейку… В левом глазу начал помигивать раз в два часа огонёк подсветки: она подсела. А так не хочется тормошить причёску! Распустила каштановые волосы перед зеркалом. Они блестящими тяжёлыми волнами упали на плечи.
Кошка Джесси встретила меня, потёрлась об ноги. Моя милая! Подняла этот пушистый комочек и прижала к лицу. Вдохнула аромат жизни. Ей чип вживлять наотрез отказалась. Пусть хоть она будет свободной. В этом чёртовом механическом мире…
Домашний робот, («домовичок»), как всегда тепло поздоровался голосом Дейва. Запустил мягкую музыку, наполнил залу ароматом луговых трав. Упала в кресло, скинула туфли, закрыв глаза размяла затёкшие пальцы ног. Как я устала!! Зуммер: ванна наполнилась. Спасибо домовичку.
Дейв!!!! Уже пять лет как нет Дейва... Рак. Говорят, из-за этих чёртовых чипов в голове…
Он мечтал о детях. Но разрешение на них мы получить так и не успели.
Вспомнился наш с ним десятидневный отпуск, положенный молодожёнам.
…Тропический остров, шорох бриза в пальмовых листьях. Плеск волн, пряный запах океана. И мы. Только мы и никого вокруг. Это был рай земной! Мы просто на время слились воедино! Как были сладки его жаркие объятия. Просто иногда даже теряла сознание в сильных мужских руках. А его глаза, ЕГО ГЛАЗА! Просто проникали сквозь меня, и я таяла как воск. Мы там были словно целую вечность , и одновременно так мало...
…Откинулась в ванной. Коснулась подушечками пальчиков упругих грудей. Вдохнула аромат лаванды. Поласкала бархатную кожу на бёдрах. Мурашки пошли по телу, но расслабиться не удавалось. Горькая тоска незаметно, но неотвратимо, начала подниматься со дна души.
Вроде бы совершенно без причины. У меня хорошая работа, очень хорошая зарплата, которой многие позавидовали бы. Успешно двигаюсь по служебной лестнице. Коллектив хороший, но пообщаться на работе невозможно. Только короткие, там не пообщаешься, каждый занят собой.
Мелодично звякнул экран телекомпа. Включился. Обязательная для просмотра реклама полилась мутным потоком. И не спрячешься от неё, экраны включаются на автомате. в каждой комнате и ещё поворачиваются вслед. Закрыла глаза и ставила беруши. Из ванны не хотелось вылезать...
Накинула халат, подошла к окну. Набрала полную грудь воздуха и медленно выдохнула. Внизу расстилалась знакомая, вечная картина мегаполиса. Мерцающие огни до горизонта. Свечки коробчатых зданий. Жаль, не видно искусственной зелени. Слишком высоко.
Чтобы увидеть живую зелень, надо ехать сотни километров…
..Вдруг я почувствовала мягкое прикосновение тёплых рук. Он подошёл сзади. Охватил мои плечи крепкими руками, поцеловал в шею и нежно провёл ими по изгибам моего тела. Откинул локоны наперёд, поцеловал в ухо. Нежность мягко начала меня обволакивать… Как я истосковалась по сильным мужским рукам!! С тихим шорохом упал халат с моих плеч, ласки стали настойчивее. Он поднял меня на руки и понёс в спальню. Плавно покрыл влажными поцелуями…
…Тёплый язычок коснулся сладкого места и я вся отдалась накатившей волне чувств, широко раскинув ноги и забыв о всём на свете.
…Новый аромат тропических цветов усилил желание. И вот он во мне… Откинула руки за голову и уцепилась за спинку кровати. Ещё, ещё, милый. Покусывай груди и входи глубже!!! Давай ещё и ещё!! Бери меня всю без остатка!!!
Вдруг он весь окаменел и замер. Мой Оскар. Только не это!!! Только не это!!! Истощился его аккумулятор. Сама виновата, не проверила... Сняла его из себя и понесла в ванную. Ополаскивать в душе. Слёзы беззвучно полились из моих глаз. Бросила Оскара в ванной, а сама уцепилась за её край и дала волю чувствам. Рыдала, горько и долго.
Прозвенел зуммер отбоя. Да пошёл ты нафиг! Пошли вы все к чёртям!!! ВСЕ!!!!
РАЗВЕ МОЖНО ЖИТЬ В ТАКОМ ПЕРЕВЁРНУТОМ МИРЕ!!! Это же просто УЖАС!!!
ЭТО УЖАС!!! Это всё ложь! Большая ложь!.
Упала на кровать вцепилась в подушку, которая мгновенно стала мокрой. Не могу прогнать тоску… Чувствую, как она меня заживо сьедает. Горит прямо всё внутри… Испепеляет… Почему уходят от нас те, кого мы любим? Почему, когда нас миллиарды на Земле, так тяжело найти родственную душу? Почему так несправедливо устроен мир? Не могу я так больше…
Медленно и основательно оделась. Проверила и приладила все пряжки и застёжки. Вложила контейнеры с едой в кормоавтомат, для Джессики. Вышла в коридор. Лифт беззвучно открыл двери. И вот я уже внизу. Тронула клавишу вызова. Из ниши выкатилась мой электромобиль. Отключила автоводителя, сама села за руль.
Многие сотни километров позади.
Мегаполис давно закончился.
Вот и утёс над океаном. Крутой обрыв. К нему ровная как стол дорога на каменистом плато. Полная луна серебряным светом освещала всё вокруг.
Мы с Дейвом часто здесь бывали. Наше любимое место воскресного отдыха. Сидели на краю утёса, тесно прижавшись, друг к другу. Он и сейчас здесь. Я это чувствую. Он со мной. И всегда будет со мной.
Нажала кнопку и рядом возникла голограмма певицы. Сладкий голос пел нежную песню. Вот и педаль газа.
Я еду к тебе, Дейв!»[/b]
Инспектор Сосновски дочитал последние иероглифы в дневнике коммуникатора. Медленно и аккуратно стёр с него остатки придорожной пыли, и положил в карман пальто.
Диск Солнца краешком осветил совершенно неподвижную, стеклянную гладь океана.
Тишину нарушали только голоса бригады, работавшей внизу, возле обломков.
Инспектор ещё долго стоял на краю обрыва.
Наступило завтра.
1.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616369
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
с ума сойти идти куда
когда года течёт вода
сидеть - седеть, глядеть,
глотать, увы не спать
усталость сна опять и я
с ума сойти, идти куда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616349
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Не пой…
Молитв витиеватых,
Слагая в сумерках покоя.
Латунный крест
С изъяном, смятый,
В зажиме торс
Мучительного горя…
Не пой…
Гротескный
Акт литавры,
В амбарах
Ухищренных, с ромом…
Под вересковый плач кентавров
С летящим, леденящим хором…
Не пой
Охватывая реки
Угрюмым словом
Серых дум…
Под изумрудною капеллой
Могильно-проклятой, из рун.
В руках
Извивисто слагает
К вершинам ночи бренный сум
Желаний факел замирает
Бушует в полночи
колдун…
Не пой ему…
В костлявой пытке,
Пусть и изнежил мрак твой песней,
Не пой ему
Порхая в фраке…
Все обнажив, рыча в атаке
Не пой..
Я знаю изнываешь
Безмолвным воем на Луну
Изгибы влажных плеч мерцают,
Качаясь в такт,
В его плену…
Не пой ему
Над смертным морем,
Чаруй его дремотным ликом…
Вертепом звезд, своим прибоем
В безветрии
Со знаком Иса.
Чаруй его,
Твоя Алиса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616316
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
І досі ти приходиш в мою осінь,
Мов протяг у прочинене вікно,
Приносиш і приносиш мені досі
Сухий дурман в настояне вино.
Боїшся дуже, щоб не загубитись
У спогадах моїх і моїх снах,
Даремно, бо вино я буду пити -
Хмільне й солодке - до самого дна...
Не випадково ходиш в мою осінь,
Шепочеш тихо, але не збагну:
Чи то мене про щось ти слізно просиш,
Чи то шукаєш зраджену весну.
Нагадуєш про себе і тікаєш,
То снишся, то зникаєш назавжди
І чую кличеш, кличеш, ніби знаєш,
Що прибіжу до грішної води.
Коли буває часто непогода
Й з пустого неба котиться гроза...
Я знаю, що це ти до мене ходиш,
Щоб слово ще не сказане сказать...
Ти думав, що ніколи не зникає
Надійний тил, міцний солодкий сон
І думка, що вибагливо шукає,
Кого б іще забрати у полон...
Та більше не бентеж спокійну осінь,
Не заглядай у тихі мої сни.
Забула я і цвіт, і неба просинь,
І все з тієї ранньої весни...
Душа тріпоче, мов невільна пташка
І стомлено сідає на краю,
Бо їй щодня злітати вже так важко
І жити важко у своїм гаю,
Де квіти ще розсипані повсюди,
Ще яблука валяються - бери!
Але не йди! Я хочу вже забути,
Як серце недолюблене горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616127
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Іду осіннім містом ... Я ... щаслива !
Мені би кожне дерево обняти !...
Піймати б в руку шелест той пташиний ,
що жовтим листом пурхає пернатий ...
Мені б розмалювати пам"ять в фарби ,
щоб взимку додивлятись сни осінні ...
Жар-птицею хоча б на вечір стати ...
посеред променів у травах привечірніх ...
Мені б зіграти на сопілках вітру ,
що дмуха стиха , виграє піснями ...
А поки що , щаслива , як ніколи ,
лечу над містом листями-словами .
21.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616061
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Остановите патефон -
Мне кумпарсита раздирает память.
Танцует пара - Я и Он.
Вокруг сияет розовая рама.
И лепестки от чудных роз
Летят и падают благоуханно.
Опять заклинивает мозг.
Всё было, кажется, недавно. Странно.
Моя рука… Немолода.
О… Снова болью вены распухают.
Ему ответила я – Да!
А что потом? Не помню. Засыпаю.
Качает. Сердце на груди.
И тишина блаженная втекает.
Мой чудный миг, вернись, приди.
А лепесток, как бабочка, порхает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615974
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
человек не спал за дверью
снова сны подушкой в угол
бросил, босый оставая
ощущая пол холодным
сам собою полноправно
чёрствый хлеб солёной правды
ел и плакал в то, что верил
человек не знал за дверью
где та мера - лишь примеры
стул, а возле воздух перьев.
тёплый запах, страх голодный
одинокий взглядом полным
говоря себя на стены
окаянно. имя - семя
человек искал за дверью
сам себя того, что рядом
сам того, кто понял молча
как легко и странно ночью:
стройный шелест свечки строгой,
грёзы светлых, горе многих,
радость в руки плод с деревьев
человек устал за дверью
знать и только слишком столько
числа вспомнить писем горьких
сутки мимо - ближе чище
осень чаще тихих ищет
ждёт однажды, просит выше
но всем мимо, и не слышат -
человек упал за дверью
бросил ся небрежно в угол,
как забытое ненужно -
сбитым зверем, голой куклой
без себя, как без сомнений
человек не стал за дверью
перестал пылать в надежде
возвращастья новым в прежде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615853
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
[b]Затріпотіло серце птицею,
Солодким хмелем
Все довкола облилось.
Спалахом із вічності,
Із далекого минулого,
Ти мені знову наснилась.
Ніби те щастя збулось.
Та не судилось.
Другим, по крихті дісталось.
Ми на різних берегах
Швидкоплинної ріки.
Ми знаємо - це назавжди.
Ми знаємо - це на віки.
Я твій вічний схід сонця.
Ти моїм місяцем сходиш,
Дивишся в дзеркало моря,
Та мене вже нема...
Я - спрагла пустеля.
Ти - єдина свіча незгасима,
Що морок часу прорива.
Будь щаслива, як можеш.
Як захочеш, як забажаєш,
Травнем далеким
У сни твої дівочі явлюсь.[/b]
24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615792
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Гонима, томима. Печалью.
Я – мим. Или мимо. Фатально.
Бесзвучно. Созвучно детально.
Я – сучка. Колючка астрально.
Таращит и тащит в геенну.
Там ящик. Паряще. И тленье.
Безумно. Заумно. Лишь пена.
Презумпно. И шумно. Бессменно.
Простите. Не спите. Мне страшно.
Ядите. Кладите. На пашню.
Лекарства. Пол царства. Покоя.
Стой Карлсон. Не каркай. Изгою.
Мне жарко. Не жалься. Как тихо.
Мне жалко. Пожары. Тьма лиха.
Упала. В провалы. Всё в прошлом.
Искала. Бывало. Горошин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615754
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
Косое полотно, косая бейка
Цвет африканский-дорого смотреть
а мне бы, мне рубаху с синевою
под лютики под блеск счастливых глаз
а в этой шубке волчьей я завою
с утра до ночи буду выть для вас
так много значит чем я тело грею
и от чего так плавится душа
ты не волнуйся, я не заболею
я медленно вдыхаю, не спеша
эти горы, подлунное небо
натуральный виниловый свет
не поймет меня тот кто здесь не был
не узнает кто жил сотни лет
тона, полутоны и тени
игривые голоса
кормящие птиц с руки хлебом
взлетная полоса
и холод летящий по коже
под ноги брошен лист
монетками шоркнул прохожий
звучание слышишь монист?
за грош купила мама телогрейку
куда, скажи, такую мне одеть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615719
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Якось так...слухайте...будь ласка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590028
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 24.10.2015
І
Спека була нестерпною, повітря майже не рухалось. В цю пору над Золотим Рогом стояв нестерпний сморід. Жителі Міста Константина щорічно від того потерпали. Та Золотий Ріг був зручною гаванню для галер. Галер, які нескінченним потоком линули до головного міста Імперії з усіх кінців світу. Хліб зі Скіфії, олія з Аттики, шовки та єдваби з Персії… І золото… Золото та раби звідусіль. Золотий Ріг був аортою Імперії. Судиною, життєво необхідною, але, водночас, і самим слабким місцем Міста Константина. Ні-ні, не той затхлий гнилий сморід був слабинкою, а слабкість мурів. Та недарма ромеї вважали себе нащадками хитромудрого Одіссея. Вхід до бухти охороняли дві башти,що, мов брати Полідевки,бовваніли на обох берегах. Башти самі по собі були слабким захистом,скорше, пародією на захист… Ланцюг… Величезний бронзовий ланцюг з кільцями товщиною в тулуб коня був протягнутий на глибині ліктя під водою від берега до берега. Хитрою системою важелів, якою зачудувався би сам Архімед, він підіймався та опускався.
Саме через наявність цього ланцюга, жителі Міста, та і сам василевс не сильно переймалися кількатисячним натовпом варварів-русів, які вже третій день войовничо кричали та палили багаття на берегах Золотого Рогу. Їх довгі, мов морські змії човни, з вузькими носами, прикрашеними головами страхітливих чудовиськ, не в змозі були прорватися в бухту.
Андронік, капітан берегової охорони, отримав наказ: якщо руси не заберуться за три дні, спалити їх човни грецьким вогнем.
Гімлі Ульфхендер нічого не знав про накази василевса. Тим більше не знав він, ба, навіть не чув ніколи про Одісея з Архімедом. Гімлі знав інше. Їх привів сюди старий Олав. Хитрий та підступний конунг. Хитрий та підступний, як та маленька смертовбивча зміючка, котру словене називають щеком. Майже непомітна в траві, вона підкрадається, довго видивляється незахищене місце і жалить…
Олав пообіцяв, що здобич буде багатою, значить здобич буде багатою. Жертви теж віщували вдалий похід…
Двох рабів роздушили кілями дракарів, коли спускали їх на воду. Вони померли швидко, їх душі одразу відлетіли у царство Хель. Третього вбили ударом ярма в потилицю. Одним ударом вибили і очі і мозок. То добрий знак. Словене теж увіщували свого Перуна, забивши кількох волів та пустивши кров рабу- ромею… Похід буде вдалим. Та і не може бути інакше, коли веде їх Олав. Конунг Олав. Віщий Олав.
Формально похід очолював Інгвар Рерикссон. Саме він був ярлом Гардаріки, словенської землі, спадкоємцем Рерика Данця. Але… Гімлі знав, що після загадкової смерті Рерика Олав, його зведений брат, узяв на себе роль регента. Ходили чутки, що саме Олав прискорив відбуття Рерика в царство Хель. Він не міг сам стати ярлом, бо був бастардом, зачатим і народженим поза шлюбом. Та зробив Інгвара слухняною лялькою у своїх руках. Навіть ставши дорослим воїном, Рерикссон побоявся відкрито звинуватити дядька у батьковій смерті. Тобто визнати його своїм кревником. Інгвар був боягузом. Вікінги за таким ніколи не підуть. І авторитет Рерика тут не допоможе. Сам Інгвар теж це розумів. А також розумів, що на нього ще не поклала свої холодні руки Хель тільки тому, що в його жилах тече кров ярлів… Хитрий і підступний Олав… Недарма словене поза плечі кличуть його Щеком… Чутки чутками, але вони тут- під мурами Міста Цезарів- Цезаргарда. І веде їх ніхто інший, як Віщий Олав…
Думки Гімлі раптово перейшли в інше русло. Чому ромеї вперто називають їх русами? Ніколи він не зустрічав ромеїв у землях вепсів та лопарів… А саме ці племена кликали вікінгів ruotsy- гребці. Дивно все- таки… Ромеї думають, що всі вікінги(чи нехай- руси)- одноплемінники. Ха- ха! Гімлі- норвег, Олав та Інгвар- дани, Оттон та Бруно- сакси, Ратко та Вадим- словене, Свенельд- свей а є ще юти і навіть франки. Вікінги- не плем’я. Це люди віку- vikinger, воїни, які збиваються у ватаги для далеких походів та завоювань. Всі інші- карли, землероби,рибалки…
Гімлі ліниво пошкріб п’ятірнею свою товсту, мов кермове весло дракара, волохату руку. Власне за ці великі, вкриті рудуватим волоссям, руки і прозвали його Ульфхендером- Вовчою Лапою. А ще за те,що в бій Гімлі йшов з двома мечами, по одному в кожній руці, розкидаючи ними ворогів зі свого шляху, ніби вовк мишей.
Дебелий вікінг ліниво потягнувся та почав застібати ремінці свого панциря. Сонце вже поволі тонуло у смердючій воді Золотого Рогу, дійсно роблячи її золотою. Ночі в цих краях короткі, а роботи ще дуже багато. Колоди, дошки та ворвань уже напоготові. Добре все- таки Щек придумав. Гімлі зловив себе на тому, що вслід за словенами називає Олава Щеком.
Нехай м’якотілі ромеї покладаються на свій ланцюг. Обличчя Гімлі осяяла посмішка, від якої могла б застигнути в жилах кров.
Ніч все розкладе по своїх місцях…
Може і далі буде.
Довідничок
Ворвань- китовий жир.
Галера- вітрильно-весельний візантійський корабель
Дракар- бойовий човен вікінгів.Мав багато спільного із давньоруською лодією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422938
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 24.10.2015
Полночь отдых несет,
Как цыганский бивак у дороги.
Битвы близок исход-
Видно, мне не дождаться подмоги.
Выпью чашу до дна.
Хоть за то, чтоб из Рая изгнали.
Не звенят ордена
Тем, кто битву свою проиграли.
Им метели поют,
Стебли высохших трав беспокоя.
Их последний приют-
Край дорог, словно выход из строя.
Тех дорог на войне,
По которым вслепую блуждали...
Спой, цыганочка, мне
Задушевную песню печали!..
Я тебе подпою-
С песней часто вливаются силы.
Что мне место в Раю?
Долг исполнен- на том и спасибо.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102400330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615584
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Осень,вышивая, вёснам рукава,
Осень вспоминала,как была юна!..
И нежна словами, и остра умом...
До чего красива в блеске золотом!..
Сладостна ночами(в тёмном пралине)...
ЧУдна и прелестна на баском коне!..
С пламенем играя,(никогда не жжёт)...
Потому без страха на огонь взойдёт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615491
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
А что же есть в тебе.. Душа подобна облакам, иль сотни слов манящих..?
Что если мне с тобою под Луной увидеть тот рассвет прекрасный,
что если нам вдвоем пить чай, и снова спорить.. тихонько говоря о море?
Что если я сегодня не уйду, под звуки тишины согреюсь
теплотою глаз твоих..
Я улыбнусь.. и вновь тебе и мне теплее,
один из миллиона лиц, мой странник..
И тишина.. молитва с полуслова, и греет душу Осень.
Забыть бы о других, я в полушаге от тебя,
и мне твоих лишь пять минут до рая..
И знать бы, что как ветер ты, в мои влетаешь двери..
И греешь душу, задевая поцелуями.. Ведь человеку нужен человек,
а мне твои минуты счастья.. Молчи, слова нам не нужны..
Не надо их, когда под звездами обнявшись так о любви не говорят..
И без дурачества мой незнакомец, мы вновь станцуем под Луной.
И пусть согреет Осень листопадом, как шепот снов, как теплая печаль..
И ночь спешит, срывая одеяло наших судеб, не спрятать грусть
мне за страницами, и мало вечности с тобой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615439
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Шепчу
Под толщею немого океана,
На самом дне
Неистового дома...
Под волнами седого великана,
Со шквалом
Ледяного грома…
Окликну,
Прыть
Морского херувима
Заглянет в душу
Водами -цунами,
И каплями
Пространственного всплеска
Зажжет меж бездной - свет..
И между нами
Витая взглядом океано-броским,
Таким изнеженно холодным...
С хрустящей
Изморозью, плоской,
Нас изнурит….
***
Запретностью…
***
И Невесомой бледностью,
Украсив нас прохладою
Поманит по течению...
И плавностью
Интимною
Всех рек своих и заводей,
Накроет серафимами
Под гребнями
и
вечером...
Обмазаны планктонами...
В дождливом дне
На облаке...
Искримся в море ленностно
В пучине на восходе
Мы...
Мы
Шепчем тише шелеста,
Нас не услышат демоны.
Нас не найдут
С Аггелами, суккубы...
На рассвете
Мы...
Мы шепчем тише шелеста,
С морскими нереидами…
И воды
Океанами,
Вливаются нефритами
В сознание испитое…
Уставшее и томное,
С флюидами...
Левадами,
Блуждаем
Меж куспидами,
Из дома в дом
Хранители…
С секретом,
Вдоль
Кристаллами...
Прозрачнее скитания
Вдвоем излечим раны
Мы.
В просторах
Океана
Тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615278
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Мой первый стих, так непривычно
Открыть забытую тетрадь,
Узнать свой почерк, иронично
Улыбку скрытно придержать.
Увидеть слёзы, на бумаге
Следы их будто не видны...
И хорошо. Так след от шпаги
В дуэли прячут драчуны.
Тут целый мир. Ужели надо
Чего-то большего? Отнюдь.
Ты не отыщешь лучше клада,
Смысл жизни здесь - не где-нибудь.
Прижать к груди, и долго-долго,
Кусая губы, вспоминать...
И положить тайком на полку
Свою забытую тетрадь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615240
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
У містечку знов переполох,
чути звідусіль лиш: "Ах!" та "Ох!" -
вкотре закохавсь барон і ось
придане до замку понеслось.
А за ним й місцева юна краля -
від страху́ вся сполотніла Галя.
Так нервово мнула край фати -
Синьої боялась бороди!
І страшний же, і суворий... Знала.
Голодом морив дружин! (казали...)
Балачок він не терпів й новин,
припадав частенько так до вин.
Не всміхався. Не носив і шаблі...
Ще й тримав коханку в срібній залі!
Виявилось зовсім все не так.
(Дівчина зраділа - добрий знак)
В замку юнку сам барон зустрів,
до кімнат галантно він провів.
Розпитав як справи в батька-неньки,
чи в дорозі їй було м'якенько.
Й сам був видний (аж ніяк не грубий!),
зібраний, скупий у жестах, гордий...
Темна борода з відтінком синім
Додавала мужності і сили.
І, до того ж, кожен день барон
сукні дарував (новий фасон!),
перли, діаманти... Захмеліла!
Та й розваги ж - всі, які хотіла.
Догоджав, леліяв як лиш міг,
кожним рухом ніжив і беріг.
І незчулась юна краля як
закохалась до безтями так!
Все ж була єдина заборона:
не заходить в кабінет барона.
(Жінці ж не дозволь лише щось - враз
цьо́го і захочеться нараз!)
Баронесу так цікавість з'їла,
що не спала, ласкам не раділа.
Сохла на очах, марніла... Ах,
вередливий організм дівах!))
Дочекалась хвильки все-таки:
увійшла, відкрила всі замки -
у столі, у скриньці, в темних шафах...
І одна їй стала злісним штрафом -
вся битком наповнена до верху
фото "Ню" дружин, коханок! Стра́ху
не відчула. Бажане збулось...
Гикавка зловила з злості! Ось
ця красива (хоч і пишне тіло),
а в цієї личко дуже миле.
Ця - блондинка, та - в усмішці гарна,
а в тієї - вигин... (Ох же й плавний!)
Та - висока. Ця - струнка... А та -
мов моделька - вміла і гнучка.
...Із лиця вже баронеса спала -
конкуренток стільки не чекала!
(Хоч й минулі, але ж...) Як він смів?!
Й після них всіх ще й її хотів!
Ах, негідник! Й звабниці ще ті!
Безсоромні! Гарні... Молоді!...
Ревнощі, мов кліщами схопили.
Серце зупинилося... Застило.
Ввечері у замку - траур. Тихо,
лиш барон у чарці топить лихо....
Доля в нього вже така! Шкода..
Ніч. Самотність й... Сива борода.
..........................................................
Бережи свого коханця, жінко!
Не тримай де ніжно надто чіпко!
Насолоджуйсь волею й єднанням,
в злості не марнуй п' янке кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615270
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
На магістралях Осені дощі...
Роздмухують бурштинові пожежі,
золотоверхі зайнялИся вежі,
кленовим листом міняться в вогні...
І кожен крок в прозорість акварелі
лиша сліди на автострадах днів...
І в бронзових заметах, мов в пустелі,
летять листки старих календарів.
22.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615188
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
дом окутало
впутало воздух
дым впитало
тает вода далей
свежесть окружало
жжет жалом живёт
ждёт мир спит
еще тихо
звук тугой
эхо вздоха
тишь дышит
слышишь?
птицы поют
крыши шуршат
ветром гор,
дорог,
го́рода
говорит
яро гордое
квадрат
зеркала
грань
храм
света
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615105
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Экспромт
Осень, открывая с петелькой замки,
Тихо (под сурдинку) листиком играет...
Осень, выпекая с маком пироги,
Шалькой жёлтой охры плечи прикрывает...
И приобнимая,как умеешь ты,..
Выдушит слезинку с дождика грибного...
Почему то в осень я с тобой на "вы"...
Холодно и зябко...Времечко такое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615042
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
Электронными нервами- вызов в ночи,
Словно выпь полуночным ребенком кричит,
И в эфирный полет устремилась душа,
И оплата за встречу- два медных гроша...
Это наш виртуал, что в реал перейдет
В срок сроков... А пока в виртуальный полет
Улетает душа... И во мраке ночном
В полуночных огнях города под крылом...
Только вот- связи нервы разорваны вдруг,
И на новый душа устремляется круг,
Где в побеге к тебе страх таится во мгле,
Где давно мы отпеты для всех на земле.
Что там- тайная база подводных пловцов?..
Или сладкая хаза отпетых воров?..
Иль в трясину заманит предательский гид?..
Крылья сломаны- что ж... Если можешь- беги!..
И срывая одежду к тебе я бегу
Сквозь березы, что скоро увязнут в снегу,
Сквозь вечерние сини, что меркнут во тьме,
Сквозь разорванность линий, что вязнут в уме,
В это счастье, где двое сольются в одно,
Меж сдирающих мясо спиралей Бруно,
И навстречу "алло" переливом звенит-
Связь налажена- "Здравствуй! Устал?.. Отдохни..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102008943
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614767
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[i]из письма человека человеку... Друг из ниоткуда в никуда. [/i]
________________________________________
....Не допускай ошибку многих, кто сразу ищет вокруг признаки [i]сверх[/i], в каждом прохожем.
Суть не в [i]сверхчеловеке[/i]. Он - это просто отметка, к которой нужно идти. Маяк. Признак. Символ.
Надо [i]всего навсего[/i] - преодолеть в себе [i]человека[/i]. Признаться, что человек - это не венец природы, а её проблема скорее. Он сам себя наградил всеми именами величия, ибо - что? Самолюбив до болезни! Но если копнуть его историю, что там? Посмотри! Если верить им, они уже более 21-ого века никак не научатся ДОГОВАРИВАТЬСЯ. Они ещё, как приматы бегут с дубинами за ближним, чтобы навязать свой взгляд. Да, пусть не дубины, пусть ракеты с дальностью поражения в 1200 км, ну и что? Что это меняет? Совершенствуется только оружие и сила удара... А где же этот... человек? Венец? Где любовь? Где смех детей? Где презрение к тому, что зовут золотом? Где это всё? Думала?
Ведь жизнь могла идти совсем другим путем. Без границ, наций, облезлого общества без мнения, без этого беспорядочного секса, после какого принято знакомиться...
Вот Ницше и развязал этот узел, когда пошёл искать причину, почему человек - зверь. Он не учитель истории, не бегает за ленивым слушателем. Ты должен иметь большую изначальную базу, прежде, чем приходишь к Заратустре. Иначе, что ты хочешь понять в ВОПРОСЕ и ПЕРВОМ наверное, трезвом взгляде на всю историю этой недо-цивилизации?
Потому и Заратустра - не для всех. Можешь всю жизнь её вычитывать, заучивать, повторять... Но если в тебе не пульсирует Любовь, к какой ты пришёл из презрения, ненависти, почти невозможности жить среди таких людей, разве Ницше похож на множество предыдущих оборванцев, которые водили толпу за собой, чтобы насытиться своей исключительностью?
Для меня, Ницше, это ЛЕЗВИЕ, в образном смысле. Он напрочь отсекает одних от других, таким вот невидимым почти способом... Немало всяких титулованных мудрецов сбивали там пальцы на ногах, чтобы успеть за Заратустрой. Отсюда и разнообразие клеветы, выдумки... Они чего не понимают, то сразу клеймят ГРЕХОМ и макают в общественный туалет. Пусть даже речь идёт о ПРОБЛЕМЕ, решив какую можно было качественно изменить человека и человечество. Так и Иисуса убили, кстати. Кто позаботился об этом? Те, кто на тот момент считался образом и примером благочестия.
Маски сорваны. Вся их культура - выгребная яма, покрытая узорчатым ковром. Кто шел туда за ответом, тот знает, чем пахнет потом одежда, после контакта с культурой людей.
Понимаешь, поэтому и спрашивал тебя: осознаешь вообще, что хочешь понять? Насколько это отдельный путь от массы. Насколько нужно уметь быть в ладу с собой, чтобы идти в разрез с обществом и системой, опираясь [b]НА СВОЮ [/b]философию, на [b]СВОЙ[/b] вкус, на [b]СВОЮ[/b] походку...
Подумай. Надеюсь, почву для размышлений я дал не совсем уж и черную...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614757
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
За картиною М. Врубеля "Царівна Лебідь"
[img]http://ru.static.z-dn.net/files/d69/f4c6a7c97438395fa01568b86d8116ef.jpg[/img]
Бувай, мій князю. Йду за небокрай.
За мить до смерті сонця нишкнуть хвилі.
Нехай кохання нашого розмай,
Набряклі сумом, не бентежить крила.
Набряклим сіллю пінної води,
Їм до небес мене вже не носити.
А ти за мною, князю, не ходи:
З ріки Смородини там забуття розлите.
З ріки я вийду іншою. Поглянь:
Малює вічність вензель свій на пір'ї.
Тебе тримає острів твій – Буян,
А я назавжди успадкую Вирій.
А я із болю вирощу пісні
Про почуття, розгублені у вирі…
Бувай, мій князю. Виглядай вві сні
Сумну та совооку птаху… Сирін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609504
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 20.10.2015
Ночью Осень плакала потайными знаками...
Горький чай отчаяния пролила нечаянно...
Ублажалась розою,защищаясь грозами...
Дрожь неосторожная разбегалась кожею...
Утром возвращалась...Бабочкой прощалась...
Скованность - обузою...Краткими конфузами...
Не вернётся прошлое...Листьем припорошено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614666
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
А помнишь небо в розовых тонах,
Морозный день, где молодость горела.
Твоё "люблю" звучало так несмело
И замирало в белых кружевах.
День догорал на крышах и домах.
Алмазы снега вышиты на белом,
Приехал в ночь. Я этого хотела
И затерялся в белых кружевах.
И хоть давно согрет в других лучах
И жизнь твоя с другими пролетела
Зачем слова. Забыть я не сумела,
Как сладко спал на белых кружевах.
И молча каюсь я в своих грехах
Хоть по ночам душа моя болела.
Ты, уходя, так робко, неумело
Заговорил о белых кружевах.
Всё пережгли с тобою в пыль и прах
Опять зимою заметает белым
О, видит Бог, мне это надоело,
Но снится сон о белых кружевах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614640
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
под мироздания бременем
я измеряю временем
границы одиночества
по имени душа
в ней спрятана вселенная
бессмертная и тленная
молчанием откровенная
я жду едва дыша.
бессильный от падения
свободный Бес движения
молитвы или повести -
куда отнять нести?
отныне и до сущего
умерши для живущего
из глаз иглой сомнения
сквозь темя в без вести.
я легок от себятины
лишь мыслей будни-вмятины
тяните жребий взглядами -
будите час ход их
касаясь друга голосом
несите мудрость новостью
стремите взоры в пропасти
внимайте сны слепых.
я брошу вещи мёртвые
сандали миром стёртые
всё дальше и податливей
всё глубже изнутри
прекрасно возле около
ра-с-тень-и-я вы-со-кого
бессмертного и тленного
иди вперёд - смотри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614518
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
Кто скажет, что октябрь не для любви,
Что слишком грустен и меланхоличен?..
Пора любви- весна…
Весной обычно
Сбываются мечты, желанья, сны….
Но я поспорю…
Осень- зрелый плод
Она пьянит и обостряет чувства,
Владея этим таинством искусно,
Взамен не просит дань…
Наоборот-
Щедра и чувственна, и рада поделиться
Своими тайнами и солнечным деньком…
Меня поддержит всяк, кто с ней знаком
И кто умеет этим насладиться
А редкий солнечный денек среди дождей
Ценнее, чем жара любого лета…
И коль его теплом любовь согрета,
То будет ярче, жарче и сильней…
18,10,2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614274
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
Для чего эти муки:
Жить в тревоге разлуки
И не слышать дыхания рая?..
Кружат чёрные круки...
Распростёртые руки...
И в объятия сложить забывают...
На сезон (на поруки) эти чёртовы муки
На отраду одну променяю...
Возвратятся...(вот суки)...
Обновлённые звуки...
Боль из нервов клубочки смотает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614369
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Как хочется порой, закрыть глаза и петь,
Почувствовав душой безмерность слов
И с музыкой вперед, как птица улететь,
Кружа, как лист под вальс осенних снов
Моя душа давно устала от огня,
Я нарисую лёд и окунусь,
В прозрачный бег реки, в кристальный холод дня,
Напьюсь воды и в небо поднимусь
И там пойму я вдруг, зачем нам снятся сны,
Зачем рождаться нам и в вечность плыть,
Зачем нам строить храм и жечь свои мосты,
Зачем нам ненавидеть и любить
Всего один аккорд отмерит еще миг,
От жизни нашей и утихнет вновь,
Но он подарит мне два золотых крыла,
Пьянящим звуком мне наполнит кровь
Ко мне судьба строга, но я не фаталист,
И знаю точно я, наверняка,
Что музыка ведет меня через всю жизнь,
Сквозь дни, минуты, годы и века
С ней я хочу порой, закрыть глаза и петь,
Почувствовав душой безмерность слов,
Услышав сердца стук, как птица улететь,
Кружась как лист под вальс осенних снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614324
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Листопад,листопад...
Оголённый наш сад под ветрами холодными дрогнул...
Слышен звон в невпопад...
Сквозь туман - стон оград...
Безвозвратность тревоги отторгнув...
Листопад,листопад...
То ли дождь,то ли град,
То ли слёз водопад с поднебесья?..
Ты давно мне не брат...
Ты,наверное,кат...
Те дороги назад - лишь с отвеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
То,что случается однажды,то повторяется опять...
Когда "люблю" сказала дважды,ты сразу начал целовать...
Я уходила,возвращалась...Как осень,лето и зима...
С тобой в последний раз прощалась Душа моя...Не я,не я...
И чтобы я не делала,и где бы не была...
Со мною ты всегда-всегда...
Тобою лишь жила...
И, замедляя время ход,смотрела на часы...
Прости меня!..Прошу: "Прости!..Прости и отпусти!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614181
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
У осени на скомканных полях
Я напишу поэму про разлуку…
…Душа, с глазами брошенных дворняг,
Мечтала отыскать родную руку,
Чтобы прижаться к доброму теплу,
Услышать слово ласковое тихо…
Но слышен смех, как скрежет по стеклу,
И, ублажая чью-то злую прихоть,
Пинают душу тысячи сапог,
Со смехом норовят изранить кожу…
Душа лежит в пыли у чьих-то ног,
На сгусток боли или прах похожа…
Ей все равно, что будет новый день-
Пока есть рана рваная разлуки
Она сейчас как яркая мишень:
- Ну, что ж, насмешки, приготовьте луки
Кто милосерден, пусть меня добьет!
Одной стрелой, чуть-чуть левей, смелее…
А тот, кто предал, пусть теперь живет
И будет счастлив, если так сумеет…
Не полетели стрелы, а стрелки
За темными очками взгляды прячут…
…Дожди сплетает осень в узелки…
…А у подъезда бабушки судачат:
- Куда же подевалась та душа?
Ушла , поди, залечивает раны…
Ох, бедная, не стоят и гроша
Такие вот любовные романы…
…У осени на скомканных полях
Остался след, слезинкой запоздалой…
Душа, с глазами преданных дворняг,
Мне по секрету это рассказала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614158
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
Прощай,кураж весеннего разлива
И летний зной, и августа печаль.
Уже октябрь идет неторопливо.
Запел уныло старенький рояль,
Дождем ведомый сплин терзает душу.
И тело хочет мягкого тепла.
Суставы ноют, предвещая стужу-
Не за горами белая зима
Я ухожу в себя, впадаю в спячку-
Будить меня не раньше января.
И соглашусь конечно, я- чудачка…
Зароюсь в книгах, в старых словарях,
Чтоб разгадать загадку мирозданья
Или отвлечься от печальных дум…
Чтобы дождаться страстного свиданья,
Предсказанного таинствами рун
А там весна… И снова все по кругу:
Цветы, листва, надежды и мечты…
И мы, спешащие в объятия друг друга
С душой ободранной зимой до наготы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612383
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
Ніч намагається вкласти у постіль...
Очі проти.
Проти ночі іду навмання,
А куди, достеменно не знаю.
Вже минула ту хату, що скраю,
Негаразди зали́шила дня
За плечима і не обернулась,
Швидше з пам'яті стерти би їх,
Щоб вуста знов згадали про сміх,
А сльоза хай впаде у минуле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613840
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Надоело мне, что-то, быть бонусом,
Дополненьем, бесплатным плагином…
Я ж и стал-то, ведь, Педро Гомесом ,
Чтоб чуток разбавить рутину…
Лишь рутины ничуть не убавилось…
Да и счастье не просится в гости…
И мне хочется попросту трахаться,
Со звериною страстью и злостью…
По-животному жёстко сзади
И немного попроще спереди...
Только пущего кайфа ради,
Уперев головою в дерево…
Только, ведь, не поможет это…
Даже, если бы вусмерть затрахал...
Будто в пах рубанули кастетом…
Больно, сука… Хочется плакать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611297
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Божевільна аплікація осінніх мандр
Притаїлась з акаціями… в теплих ковдрах.
Запальним засланням різнобарвних трав
Наближається крах...в заповітних акордах.
***
Наближається темрява…
В листопадовій ночі.
Ні думок, ні збентежених зграй голубів.
Імітація ніжності…
Зафарбовані очі…
Зображають запеклість
У чорнильному сні.
Зображають примар,
В забутті, зі смарагдовим зіллям...
На прозорому пагорбі відьм.
І летять в коршунів. Замороченим ім'ям
Відголоски пітьми. ..
Закарбований фільм -
Закарбованих дів…
Ми були там з тобою,
Ми сприймали світи через призму ночей,
Через ріки в'язкі…, через гіркоту зною,
Затворяли себе між безмежних алей…
Ми були там з тобою,
Ми дивились між зорі
Там де темною фарбою пеститься схил,
Там не має світил, там запеклі прибої
Між вібрацій затихли, в тиші зламаних крил…
Зображаєм примар…
Ми примарами стали
З тобою...
Потаємними хмарами на пелюстках,
То росою, то марою, у вихрі покою -
Лиходійному вітрі.
В чародійних листах
Зображаєм примар.
Ми примарами стали з тобою...
Наближається темрява...
Ми пахощі стислого світу,
Всі пахощі мрій,
Відголоски планет.
Ми невтомні заряди
нездійсненного заповіту…,
що витає в просторах
між скелястих комет...
Ми невтомні примари,..
Заблукалий…
Осінній… дует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613740
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Только в сказке глухой полночью
Превращается в шёлк ситец
Может, ты и была Золушкой,
Да не стал я твоим принцем.
Даже. если бы был Одиссеем,
Ты не стала бы Пенелопой…
Может, было б сподручней с Психеей,
Так меня не сочтёшь ЭрОтом…
Только в сказке глухой полночью
Превращается в шёлк ситец…
Я остался, как был, Гомесом.
И не стану… никак... принцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607504
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 15.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Осінь - зміна ламкоі форми,
зміни всі, ти повір, болючі,
оголи своє ніжне горло
для соснових гілок колючих.
Лікувальне кровопускання -
гострі голки в ослабле тіло,
тільки ті володіють знанням,
кому все вже переболіло.
Хвоя лишить смолисті рани,
але ти тих стигмат не бійся,
кожен мусить напитись твані,
щоб ввійти у незламне військо.
А край ліжка сідають тумани,
заповзають тобі під шкіру,
вони, мовби волхви-погани,
переносять забуту віру.
Розпускай на дороги шрами,
не тримайся за сенсу латки,
опадай із вогнелистками,
щоби стріти новий початок.
Розхитай ці старі лаштунки,
розіграй цю прощальну коду,
хай змивають твої візерунки
Стіксу лагідні смерклі води.
Течії віддавай крила й пір'я,
мертві боги в хаос вертають,
Всесвіт прагне твого довір'я,
не воскресне, хто не вмирає.
13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613523
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Я зовсім ще дурна і не розумна,
Життя все вчить. Хіба я учениця?
Десь грає там бандура сотньострунна,
Танцюю і виловлюю синицю.
Та я би журавлів ловить не сміла,
Навіщо? Краще з Янголом літати!
Це є моє лиш особисте діло,
Бо кліток я не хочу майструвати!
Ось так. Життя все вчить. Я неуважна!
В щоденнику моєму без п'ятірок!
Чи боже вільна я, чи легковажна,
Та я щаслива вище зір і хмарок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613309
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2015
Здорова будь, Лето!
Бери черевички в заставу:
Сьогодні Харон веслувати дозволив мені
(йому, вже як вічність, набридла оця переправа,
І човгання душ, і причалу ледь видні вогні)…
Дивуєшся з мене?
Тут Кая, говориш, немає…
Та я не за хлопцем пустилась в таку далечінь.
Сізіфова постать. І камінь. І гори. І… Знаю,
Він винний. Та я… Ми, здається, пов'язані з ним…
За тим поворотом
Спочити, де сад і чаклунка?
Була. Гостювала. Там квіти несправжні й слова.
Мені до Аїда б. Чого ти смієшся так лунко?
Живих не приймає? Ти думаєш, я ще жива?
Дивися, там Ворон.
Мій приятель, певно, колишній.
Я човен залишу на хвилях: побавишся з ним.
Вже чую: той камінь прорізує гуркотом тишу.
Я осьде, Сізіфе! Борімось з абсурдом своїм!
Не думай, чи треба,
Чи буде від того нам користь…
Штовхаючи камінь, співай, як востаннє, пісні.
На піку вершини продовжуй завершену повість –
І ношу набридливу сам із гори зіштовхни –
На той бік. Затямив?
Ти спустишся в іншу долину.
Зламаєш історій усталений часом шаблон…
Гойдається човен на Лети холодних хвилинах…
Шукає втікачку довірливий старець Харон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613255
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Не буду снисхождения просить -
Бродячим псом подохнув под забором,
Не подниму я взгляд немым укором,
Не разомкну уста, чтоб обличить.
В тяжёлый час, когда бушует марь,
Чуть мудрости просил Тебя, не счастья,
И дождь прошёл, забрав с собою страсти,
В глазах оставив вечную печаль
И понимание -
пройдёт надежд пора,
И призовут изгнанника к ответу:
Ты закопал блестящую монету,
И жизнь твоя - дорога в никуда.
Безмерный страх рождался не во снах -
Он прятался в лучах дневного света,
В вопросе без желанного ответа,
В, уже чужих, померкнувших глазах;
А мысли, мой всегдашний поводырь,
В меня бросали жгучие каменья,-
За этими курганами сомненья
Все начинанья - изначально пыль.
Всё проходящее,
и этот день пройдёт,-
Как ни был бы жесток его подарок,
Но знаю я, что он смешон и жалок
В сравненьи с тем, что ночь преподнесёт.
И, как-то раз, взглянув на отраженье,
Вдруг, не узнаешь в нём всегдашнего себя,
И отречёшься от, всегда родного, "Я",
И всем на вид поставишь отреченье,
А после будешь розгами казнить
Своё, из сердца изгнанное, тело,
И обречёшь себя на гибельное дело
В себе себя задумая убить.
Погибелью окрашены уста
Ещё вчера живого летописца,
Тревогой, запечатанной на лицах
Живущих на распятии креста
И не нашедших своего предназначенья -
Нас легионы:
Страны.
Города.
Как уголь, обречённые на тленье,
Не воспылающие жизнью никогда.
Спасибо, щедрый мудростью, Отец,
Твой дар благословен и плодотворен,
Но путь не освещён и не проторен,
И в пропасть вновь срывается слепец,
А дар, что должен крыльями развиться,
Раздавит плечи заблуждения крестом...
Оставь мои сомненья на потом -
Нам на Голгофу надо торопиться.
Не буду снисхождения просить,
И, умирая на столбе позора,
Я не услышу судей приговора -
Я сам себя сумею обличить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613248
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
В соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма (Надеждой Капинос)
Кто влажных губ ее
Коснется на рассвете?..
И с кем она
Глотками будет пить
Минуты эти?...
Бокал вина
Прольется, словно
Время убегая,
Да на подол...
Тот, кто коснется-
Пей, не проливая!-
Твой час пришел!
Ты влажных губ ее
Коснешься на рассвете...
С тобой - ОНА...
И будет миг так
Сладостен и светел...
Тобой пьяна
Она напомнит
Дней забытых трепет...
А в них - ВЕСНА...
...и скажет Грусть
Мне очень тихо :
Детка,
Не ты...
... ОНА...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101400881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613185
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Ідеш…
Листопадом черговим злітають хвилини,
фарбовані в колір чекання, з відтінками stop.
Так інколи схожий (до сліз) на звичайну людину,
що плаче…
сміється…
і вірить у свій гороскоп…
подрібненим серцебиттям – у безодню луною,
щоб скалки збирати в долонь…
на колінах…
на дні…
…ідеш…
без зупину…
на зустріч з моєю труною…
Благать: «Зачекай! Тут – життя! Під твоєю рукою!» ?...
...Ти ж – час. Ти – глухий.
...Та попро́шу...
А раптом?...
...чи – ні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612977
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Крепко зажмурив глаза,
Зажав ладонями уши,
Я выбираю "ЗА",
Хотя...не знаю,как лучше...
Я выбираю "ЗА",
Терзаясь душой и плотью
На древних, как мир,весах.
А ты? Ты выберешь "ПРОТИВ"?
На древних, как мир,весах,
Качая сомнений чаши,
"СВОЁ" выбирает страх.
А я выбираю "НАШЕ"...
"СВОЁ" выбирает страх
Падения в неизвестность...
На древних, как мир, весах,
На них и секунда - вечность...
Крепко зажмурив глаза,
Втиская в ладони ногти...
Ты, может...выберешь "ЗА"?
Только не надо "ПРОТИВ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612947
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2015
БЕССМЕРТИЕ ЛЮБВИ
А может ли быть вечною любовь?
Одна на жизнь, без сумрака забвения?
Других людей встречая, вновь и вновь
Мы отдаёмся вихрям увлечения.
Нам кажется: вот, наконец, - оно,
Искристое, неведомое чувство.
И слов, и глаз пьянящее вино,
И отношений нежное искусство.
И то, что было прежде, - уж не то…
Вдруг стало кладкой призрачной и зыбкой
Над бездною, ведущей ни во что,
И названое роковой ошибкой.
Ошибка ли, в апрельских днях была,
В глазах открытых, в душах – нараспашку,
Когда не знал предательского зла,
Расчётливости не изведал, гладкой?
Ошибка ли, когда шальной, - летишь,
На место встречи, сквозь июльский ливень,
А в голове – признания, стихи,
Мечты о ней, что с каждым днём – красивей?!
И лучше всех! И в мире всех нежней!
И всех желанней, и всего дороже!..
Всё это бросить в серый мир теней?
Надеешься, что позабыть всё сможешь?
Нет, не забудешь! Это – на всю жизнь,
Хоть думаешь, что жизнь любви не вечна.
Летишь ты на огонь… не обожгись!
Не будь по жизни мотыльком беспечным.
Храни любовь! Как глаз во лбу своём.
От искушений ненасытной плоти,
От ревности, когда вы не вдвоём,
От отношений, близких, на работе.
И от друзей её побереги,
Хоть нам друзья бывают всех нужнее…
Пусть нам они до смерти не враги,
Завидовать нам и друзья умеют.
Не вечны мы. А с нами и любовь.
Что мы познали, только миг, не более.
Но угасая, возродится вновь.
В другой душе, в других сердцах и доле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612785
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Мене вже не було. Не зірвеш квіти,
Що при дорозі ти їх не садив.
Хтось набрехав , що в старості ми-діти.
Я та доросла, що малям любив?
Нема й нема... Невже так постаріла,
Що поцілунку зовсім не прошу?!
Лице старе. Й душа замерзнуть сміла.
Одні молитви ковдрою мощу.
Нема мене. Ота стара-причинна.
Волосся вітер спутав їй давно.
Хіба вона всміхатися повинна?
Пошила сукню... Листячко - сукно...
Нема... Й нема... Та хто мене шукає?
А я хотіла, щоб кричали всі.
Де ділася? Молитви піднімає
Дрібненький дощ. В старому гаманці
Для мене в нього дріб'язок. Забрати?
Купити собі сукню-падолист?
І як колись... Тебе би знов кохати...
Лиш віднайти... Перепалений міст...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612744
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
Пальтишки, перчатки, беретики…
тёплый контекст
из новой редакции осени от октября.
Теснённые смертью и золотом листья в протест
чему–то, известному им лишь, на кронах горят.
Размякшее время немножко задержит затакт
к брюзге–ноябрю, оглянувшись всего лишь на миг.
…Из осени в осень люблю пересматривать, как
теснится в игольном ушке октября – целый мир…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612469
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Я б обійняв,
Проте боюсь поразки,
Що відштовхнеш від себе,
Скажеш: «Стій!»
Я б цілував,
Та ти – німа від ласки,
Хоч все говорить:
«Краще йди у бій».
Я б не пішов,
Якби закрила б двері,
Я б не кричав,
Коли встромила б ніж,
Я б не писав
Про тебе на папері,
Я б стер дурні думки
В житті скоріш.
Якби з`явився б
Хоч єдиний шанс
Аби на мить
Мене ти зрозуміла б,
Я не хотів
Не бонус, ні аванс,
Я хтів лише
Щоб ти мене любила.
Я не будую планів
На майбутнє,
Я не рахую
Ні годин, ні днів,
Керує мною
Почуття могутнє,
Хотів палати
З очей твоїх вогнів.
І знову сни,
Де знову лише ти,
Ти знову кличеш
За собою в путь,
Я так хотів
З тобою далі йти,
Та проти мене твої
Слуги пруть. (Наївність та печаль)
Я, мов дитина,
Прагну нову зустріч
Аби хоч бачити
Твої яскраві очі,
І боязні
Стараюсь дати відсіч,
І зрозуміти прагну
Що ти хочеш.
Задавсь питаннями
І наче знову,
Настала осінь,
Чи, може, вже й зима,
Мені то дасть,
То відбирає мову
Стара й знайома
Почуттів тюрма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612409
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Візьмемось за руки,
Закриємо очі,
Поєднані світлом барвистим.
З вселенської тиші,
Із сяява снів
Весь час, мов система зависне.
Цілую тебе,
Тримаю так міцно
І хоч би куди не впустити.
Немає «вже час», немає «вже пізно»,
Усе без образ, всіх прости ти.
Нехай всі ті дурні
Тріпочуть між бруду,
Нехай далі давляться сліпо.
Схиляти в той шлях нас обох я не буду,
Розраду неси, моя діво!
І солод від губ,
Приємна печаль
Дарують спомин про тебе.
Я дуже давно віднаходив причал,
Й не бачив за зорями неба.
І ти пригорнись,
Зіжми мої руки,
Упийся своїми губами.
Я знав, що ти є тим завершенням муки,
Яка ввіковічена снами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611688
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Ти тільки не кажи,що не потрібніі слова,..що всі до одного полова,..що найважніші не вони!..
А щось таке є гонорове...
Слова на світі є такі - вони,як ліки для душі,..коли вона розхристана і боса по стерні...
І з уст тоді злетають ніжності слова поодинокі...І гоять душу,і милують неі...
Іх промовляли міліарди раз...І вперше іх промовив також ти колись...
Хіба не пам"ятаєш?..
Не перший ними ти пробачення просив...І не останній також ти благати будеш...
Чомусь так солодко від них...І завше іх чекають!..І Богу дякую за них тобі!..
Вони такою щирістю на світ увесь тихесенько з душі голосять!..
Ти тільки не кажи "полова" на слова,..благаю - не кажи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547016
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 10.10.2015
Проходит всё, и счастия мгновенье
Вновь обернётся тяжестью тоски;
Рассеяли туманы впечатленья,
Но миг прошёл - и не видать ни зги.
Могли б и мы, от счастия хмельные,
Идти туда, где вечные снега,
Могли б и мы...
Но мы совсем иные:
Мы счастье растянули на века.
И те мгновения, обвенчанные мутью
Безликой повседневности кручин,
Вдруг стали наших душ единой сутью,
Единым откровением причин.
И, чем темнее одинокий вечер,
И, чем труднее час небытия,
Тем радостнее будут наши встречи,
Тем больше будет нашего тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612363
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Я тот, кто прощается с милыми,
близкими, необходимыми..
Тот, что не зная границ,
исписывая тонны страниц, веки-ресниц
Закрывает так страшно.
Неважно.
Отважно!
Как можно сильнее держу,
собою не дорожу.
Так скажу: Может хватит?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612360
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Звени́ сердце - пуга́й звёзды,
Полынной веди стезёй.
Тафтой нежной искри́т воздух -
Она говорит со мной.
Фиал слёзный – моё бремя -
Не ей уготован крест,
Огонь пле́ти, судьбы стре́мя,
Служение черных месс.
Забыть – проще, стереть – лучше,
Моей не гореть бедой -
Полынь может согреть ду́ши,
И может убить покой.
Она слышит, она знает -
Полынной веду стезёй...
Судьба крепнет, вуаль тает -
Она говорит со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612021
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2015
Над магазином білих лілій ,
в тісній , занедбаній квартирі ,
самітник жив , як в домовині ...
Ще нестарий , та геть вже сивий .
Не жив . Волік лиш існування ...
Не тішили навколо люди ...
Напитися волів би трунку ,
щоб знати ,- завтра він ... НЕ БУДЕ ...
Та мав велике протиріччя :
ВІН ВІРИВ в БОГА , ВІРИВ БОГУ ...
Тому отак , по-боягузьки ,
не міг покинути Дорогу ...
..........................................
Забрала Доля , може , Фатум ,
а чи несплачені рахунки ,
все те , чим дихав понад Часом ,
найвартісніші подарунки ...
Не залишилося ... НІЧОГО !
Пожежа випалила серце .
Дружина , ... син ( такий маленький )...
Лиш пам"ять в скронях береже все ...
Згоріло навіть шлюбне фото ,
а він один , чомусь , зостався ...
Чому не розділив їх болю ?...
Чому в жар попелу не вбрався ?...
Чому ?!!!...............................
............................................
Ой не мовчіть же більше стіни !...
Впадіть саваном-пеленОю !
Не чуєш ?!... Боже !!! Ну за віщо ?!....
За щО ти , Боже , тАк зі мною ?...
.............................................
І рятувала тільки Діва ,
з Дитям Господнім на лівиці ....
Щовечора моливсь Пречистій ,
мов пив з долонь їїї водиці .
Ставав з колін і вірив в диво :
настане день - і вгору гляне ...
А поки - йшов до себе битись
із болем , що вбивав , поганий ...
А ввечері вертав до Неньки ,
бо знав - колись такОж страждала ...
Побачив ,- грона білих лілій ,-
Святій , у ноги , жінка клала ...
Припав очима до пелюсток ...
Щось стрепенулось всередині !...
Незаймана їх ніжна врода ,
мов перша Сповідь у дитини ...
................................................
Він біг чимдущ ... в оту крамницю ,
просився доглядати квіти ...
Вже знав : його спасала Діва ,
даруючи цей шанс , щоб жити !...
Тепер усе набУло змісту .
Плекав лілеї , наче діти ...
Щовечора приносив грона
прекрасній Пані у суцвітті ...
Та й жінка , давня незнайомка ,
всміхалась лагідно ... О диво !...
А очі ж в неї рідні-рідні !...
Як погляд лілій при Святині .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611928
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 07.10.2015
Де знайти те чарівне кресало -
Кинуть іскру у серце своє ?
Як замало життя, як замало...
А зима крадькома дістає.
Дощ осінній облизує віти -
Забирає останнє тепло...
Як же, серце, тебе обігріти ?
Вже регоче холодне ярмо.
Феєрверком - в молекули, атом!
(Де у біса кресало лежить?)
Під самісіньке небо набатом
І нехай там квітуче горить!
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611754
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
***
холод.
взглядно провожал
попытался - удержал
будто замок из стекла
замер.
ждётся мне любить весну
веришь, звал её вчера
отпустил набрался сил
отдал всё - в груди дыра
даром море - ты плыви
вёсел пара - парус рви
как найти? увидишь сам
сверив звезды по часам
карты врут ломая курс
выбор фокус на свой вкус
лёд возник вонзая в нас
выдох рваный. через час -
день экзамен прошлый лист
начал снова вроде чист
мимо город - не пройти
рано вышли, ты прости:
грезишь, зришь не зная но -
горбит топит всех одно
прячет в снег, немлеет ртом
камнит мира полотно -
холод.
взгляд но провожал
попытался - убежал
будто замок из песка
умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611719
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Дрожанье губ, но взгляд твой пуст
Я превращаюсь в розы куст...
Шипы по телу - поцелуи колдуна
Истории былые времена...
Замок и зАмок - и охрана
Служители у сада рьяны
Мой Ангел, ты пришёл спасти...
Мороз у чувства, тихое - прости
Заиндевели крылья, слышен хруст
Ты разлюбил - и сердца грусть...
Века прошли, воспоминанья рваны
Своим мечтам воздам сполна
Любовь... я оживаю, где весна
Грядёт души моей нирвана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241384
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 06.10.2015
В краски тёплые скверы закутаны.
Задохнувшись, словарный запас
от настойки из солнца с минутами
отхлебнул…
за меня и за вас…
Ветер тени гоняет аллеями.
Я зажмурюсь…
до радуг в глазах… –
осень лето по–бабьи заклеила
в нервной вспышке вернуть всё назад;
рассмотреть блики радости в будничном,
рассыпая из листьев восторг;
собирать в бусы дни [b]до полуночи[/b],
что бы [b]после[/b] порвать между строк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611637
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Я не знаю, прочтёшь ли ты
Или нервно сбросишь в корзину…
Знаешь, я не люблю цветы,
От меня часто пахнет бензином.
Я упрям, не люблю коньяк,
Постоянно ругаюсь матом.
Да к чему это всё? Пустяк.
Так… Для пауз дряные заплаты.
Я не пьян, не зол, не устал.
Хоть не против свалиться в запое,
Замутить в кабаке скандал
С поножовщиной и мордобоем…
Ты читаешь? Наверно, смешно…
Или правильнее «НАВЕРНОЕ»?
Знаешь, стих не моё ремесло.
Я всё больше по инженерии.
Я не знаю, прочтёшь ли ты
Или просто сбросишь в корзину…
Я б тебе подарил цветы,
Но цветы не выносят бензина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611525
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
Рад ли ты октябрю иль не рад,
Листопад за окном..,листопад.
Небо синее над золотой,
Прямо под ноги павшей листвой.
Приготовила осень ларец
С чудесами для наших сердец
И подарки свои раздаёт
Тем, кто верит, надеется, ждет...
Мне достался кленовый листок,
Где прожилками несколько строк -
"Погляди на меня - как хорош...
Не грусти, ведь один раз живешь".
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611351
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
В соавторстве с Ириной Левобережной
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда- с Вами мы- на лугу...
Да у речки... Да позже- в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте свое состояние..
.
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу- в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода-
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще- на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом- тихо!
Не поминайте лихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
Мне нужен дождь
Мне очень нужен дождь
Вернуться я должна, ты понимаешь
В тебе осталось всё, дыханье дрожь
Весны цветение, флюиды мая
Я отыскать должна тропинку в рожь
По бисеру пройтись на боль взвывая
Я каюсь каюсь сердце вынимая
Для тебя
Я должна вернуться
В эту осень войти в дожди
Мне бы только не оглянуться
Не рассыпать бы только
Ассоль..
Белым инеем окнами стелется
Каблучками по пульсу стучит
Безумно красивая женщина
Эта боль..Это боль? Это боль?
Кому ты была обещана?
Под чьей родилась грозой?
В золоте листьев повенчана
Хандра
По утрам
Хочу дождь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611126
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Гость книги судеб, кружат мир химеры, -
Коснись фантома предрешенной битвы,
Коснись фантома изнуренной веры
Лишенной сладострастия молитвы, -
Везде увидишь таянье муара
Основ бесследно гаснущей вселенной -
Начало первородного кошмара
Целительной беды благословенной.
Узнаешь в танце боли совершенной
Гость книги судеб, - мир зажжен химерой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611105
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Не говоріть, що все в світі можна пробачити.
Не все...
Не цю любов...
Не в цьому світі...
Пробач мені любов...
Пробач за все...
За зими, ті, які я не сміялась
За сонце, що хололо навесні
За сни, в яких тобі я не являлась.
Пробач мені любов...
Пробач за все...
Розгнівану пробач мені цю осінь,
Пробач, та тільки вчора тут здалося.
Ні... не здалося - виросло в мені.
Пробач за наші непрожиті дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611119
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611066
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Двадцать тысяч секунд в ночи с пятницы на субботу…
Когда в каждой секунде - два шанса на твой звонок.
Гол забит, плюс очко - я опять поздравляю тебя, игрок,
Ты ведь профи в жестоких играх в одни ворота…
Двадцать тысяч секунд - с половины первого до шести...
Когда вдруг sms от life - и волна по телу…
Я хватаю мобильный, меня продолжает тепло трясти
Две секунды. А потом - всё померкло. Вымерзло. Опустело…
Но борьба продолжается - тут хоть кричи, хоть вой...
Триста тридцать минут - словно триста тридцать спартанцев.
До последнего шанса они принимают бой.
Боже мой, неужели каждый из них - слепой?
Ведь у них априори не было этих шансов...
Двадцать тысяч гипотез, с кем ты сейчас и где...
Всё кричит во мне - как тут выдержат перепонки?!
Что ж ты делаешь, мальчик?! Мы ведь хотели с тобой детей!..
...Двадцать тысяч секунд - словно двадцать тысяч смертей.
Может быть, в этот раз я пришлю тебе похоронку...
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610967
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
В Твоїх я планах, Господи, - Вода!
Мій шлях не знає краю ні початку.
У вічнім русі... Дивна глибина.
В нескореності - Істини загадка...
Я в Твоїх планах, Господи, - Вогонь!
Ти заповів - викрешувати іскри.
Прийняти жар із Всесвіту долонь
лише дозволь із вдячністю Невісти...
Я лину піснею в просторах там, де Ти!
І розсипаюсь на іони в Атмосфері...
Без мене милий - птах без висоти,
гірські хребти - безвітряні пустелі...
Мій Господи! В триєдності стихій
іду життям в ім"я Святого Духа!
Лиш Ти один - Король живих надій...
Блаженна віра! Визнаю... А світ -
Хай слуха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610957
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
Іду... Вслухаюсь в стоголосся трав,
які за ніч осінню цю змарніли...
Що́ тут знайшов і що́ кому віддав?
Так несподівано дерева постаріли...
Переплелись у косах галузки́,
стежками пройдених жовтогарячих буднів...
Що́ загубив? І в дар прийняв що́ ти
на роздоріжжі праведнім і блуднім?...
Іду... Вслухаюсь в тишу говірку,
вбираючи слів подих просто в груди...
Все, що Ти дав - все з рук Твоїх прийму!
Сон трав дозрілих Часу біг пробудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610955
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
[img]http://www.nastol.com.ua/large/201403/90909.jpg[/img]
Горы, предвечерье, воздух дымный
багрянец солнца в листьях стынет.
В желаньях ветер осторожен
и кроны больше не тревожит.
Встречая хохотом щербатую луну,
охоту предвкушает хищный филин.
Вот эхо отозвалось кличем длинным
и оборвалось нервами струны.
На бархатистом небосклоне
мерцают звезды-очи томно -
Пантера-ночь бредёт по склонам
с проверкою владений сонных..
Дежурство у цепного пса-тумана -
без отговорок и обмана
он охраняет леса тайны ..
Роса коснулась поцелуем трав долины
и вновь благословенна тишина.
Вступила ночь в свои права...
Лишь у ручья своя забава -
слова любви журчать дубравам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381160
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 02.10.2015
[color="#8b85de"][i]Усе навколо темрявою вкрито,
немає вже яскравих барв,
зникло Сонце з небозводу,
й виріс Місяць з-поза хмар.[/color]
[color="#4b42cc"]Усе притихло, все завмерло,
немов заснуло непробудним сном,
де час повільно колихає,
де колискові пісеньки ненька співає,
де світ уяви постає в усій красі
у золотавім оберемку.[/color]
[color="#30aacf"]І кожна мить, як пісня милозвучна,
як золотим мереживом вишитий рушник,
така велична і могуча,
що для оспіву потрібна невимовна річ,
ці миті відкривають ту картину,
що живе по світу кожну ніч.
[/color]
[color="#017301"]Відкривається зоряний потік,
що лине, по небу могучим звіром,
поглинаючи усе, не залишаючи бар 'єру,
перетворюючи на прекрасну золотаву ніч,
усе, усе те, що день могутній зуміг за час свій досягти,
і все вкривається намистом із зоряно-прекрасних тіл.[/color]
[color="#de2121"]І твої очі бачать цю картину,
написано природою автопортрет,
вдалині ти чуєш Місячну сонату,
як нотами, бринить любов,
а на смак солодше шоколаду,
як мармелад, що тільки ось лише готов.[/color]
[color="#fc9a08"]І поринаєш у світ величний, незвичайний,
що кличе мудрістю казок,
немов той лицар, що несе любов,
або принцесса, що його зустріла,
або казкар - дитячих володар мрій,
і зупиняєшся у світі до останньої зорі,
й подиху цих кольорових мрій.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610893
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Мы столько с тобой прошли,
Сегодня стоим на осыпи,
Развеялись пылью сны
Частицами нас - по осени..
Мы столько прожили дней,
Захочешь, но не забудешь их.
И с каждым мигом сложней
Нам с тобою остаться в живых.
Мы столько нашли дорог,
Но много из них - у пропасти.
И много из них - песок,
С камнями, в тумане, в копоти.
Мы падали, мы ползли,
Вставали, взлетали с птицами...
Мы много с тобой прошли,
Стали - пустыми страницами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610789
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Я вновь рисую зеркала
Их понимать никто не станет
В них будут только лишь смотреть
Открыв от восхищения рот
Ругать за то, как говорит
В них отраженный свет от лампы
И видеть время на лице
Приняв удачный поворот...
Я вновь рисую зеркала
Не для причин и суеверий
Не для метающихся душ
Всех тех, чей был предписан час
Не для того, что б показать
Изъяны на любимом теле
А лишь как способ заглянуть
В разрез твоих уставших глаз
Я вновь рисую зеркала
Я сам стал частью отражения
Всех тех, кто посмотрев в меня
Нашел все то, что там искал
Мне с каждым годом все сложней
Служить для всех без исключения
Мне надоело быть стеклом
Для своих собственных зеркал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610685
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Такі самісобілюди, сплітають високі матерії,
Проганяють потоки думок, від серця через артерії...
Висновують логічні павутини,
Цим самим утримують життя на планетарному рівні..
Сьогодні вони тихі та мовчазні...а завтра веселі й багатослівні...
Вони анітрохи не вписуються в картину "загальносуспільного дибілізму"
Навіть не задумуючись, з легкістю, порушують перебіг процесів морального анаболізму...
Такі самісобілюди, живуть своїми життями,
Блукають лабіринтами долі, закохуються до безтями...
Вночі один з одного зривають маски,
Збуджують уяву фантасмагоричними ідеями...
Так...Дійсно...Вони зовсім не схожі на повсякденних людей...
Ними захоплюються, бо вони завжди мають безліч смішних історій,
Малюють в уяві яскраві етюди далеких, незвіданих територій...
Такі самісобілюди, не страждають від того, що вітер блукає по їхніх кишенях…
Вони багаті не грошима…Вони багаті душею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608304
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 01.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2015
Я,уходя,не обернусь...
Прощальным взглядом - не обняться...
Увянут наши розы...Пусть...
В печали к ним - не прикасаться...
Я нежность изолью в словах: строкою светлой кантилены...
Для баркаролы(на волнах),причалившей к стене "Милены"...
Я помашу тебе рукой...
Я в платье синем коломбины...
У арлекино (нам с тобой) -любые маски... и для спИны...
Уходишь вовсе не туда...
И открывая не те двери,
Произнося не те слова,
В тебя по прежнему я верю...
Вчера так было... и всегда...
И завтра,послезавтра - тоже...
Она - моя!..Моя!..Моя!..
О,Боже,сбереги похожих!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610408
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Я твои унесу тревоги...
И развею твою печаль...
Если только позволят боги...
И не станет самой их жаль...
Если только помогут боги
Отыскать для души скрижаль,
С полдороги сойдут тревоги...
Не оставит следов печаль...
А в пути - утомятся ноги...
И захочется так домой...
Подойдут и худые дроги...
Довезут на погост родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610406
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2015
[img]http://www.1000ideas.ru/upload/medialibrary/262/graham-gercken-46.jpg[/img]
Вот у порога осень. Смущена...
Курлыча, клин летит к родным истокам
Наш старый парк пылает красками огня, -
он обнажится от покрОва точно к сроку
И тихо грусть окутает меня,
И ностальгия поселится рифмой в строки.
Усталый вечер ляжет кошкой у окна,
Сольётся солнце с далью одиноко.
А осень подтверждает реноме, -
Печаль дождя в стокатто... что в ней проку ?
Я соберу букет из алых листьев клена,
Храня воспоминаний терпкие упрёки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610331
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
издуматься вон из кожи на нож
избавиться от, прибавить ничтожь
за нами пришли - за окнами ночь
пришей мне себя прочнее - и прочь
всё лишнее всех оставим кому
не вынесем из, не спрячем в суму
бессмертно и без, вдыхая сквозь свет
бездонности звук, бессмыслицы бред
рождения день, страдания смерть
смотря на себя не стоит жалеть
дороги причин, руины дворцов
творения рук, ошибки глупцов
собой испытав конечный закон
избавиться от, издуматься вон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608079
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 29.09.2015
я засыпаю и мне снится
сон растворяется глазницах
мой мотылек в миру кошмаров,
безумный луч в померкшем дне
фигура счастья и движения
кружится среди стен забвения
под лепестками его крыльев
воображение в огне
в свободном танце, вихре, мысли
быть может воздухом повисли
слова, как формы для создания,
бессмертный образ новых лиц,
объекты, символы, значения
слились со мной в одно течение
разрушив вновь своим молчанием
немые линии границ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610060
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
невозможно
смотреть в глаза
и не видеть в них
море:
этот штиль,
этот шторм,
этот крик от взлетающих
птиц..
и не слышать их шепота,
стона,
их разговора.
их цветов;
не прочитанных
сотни
страниц...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609740
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
бог есть здесь, но нет меня
молча сидя у огня
я придумывал себя
для тебя
мир кружил над головой
надо мной и над тобой
наполняя способ дня
для тебя
всё движение вокруг
мыслей равноправный круг
над землёй парит звеня
для тебя
здесь окно, стена - во мне
все, что нужно знать тебе -
все, что прошептал любя
для тебя -
бог есть здесь, но нет меня
молча сидя у огня
я рассказывал себя
для тебя
[img]http://graphics8.nytimes.com/images/blogs/themoment/posts/120408piene.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594720
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 26.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
В поклоне к закату расшаркался вечер
с претензией на грациозность.
Глазастым домам больше заняться нечем,
как в темень врезаться нервозно.
Реалии вдруг разбежались по звёздам
скворцами в ночную зимовку.
Завис горизонт между «рано» и « поздно»,
став с небом глухой однокровкой.
Блудливо прощупали трассу две фары
с рычанием, в поисках прайда.
Пахучая пьяная ночь цвета гари…
у времени – в чистом офсайде.
Закутано всё…
даже то, что забыто…
в трёхмерную кляксу одето.
Так будет всегда и без нас…
...Самобытно
мигнёт горизонту на лампе «открыто»
рассвет…
…Пусть пока только где–то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609364
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А мне это солнце
так пахнет
тобой,
Как пахнут леса
вечерами,
Как пахнет трава
утром
свежей росой,
А море и дождь -
облаками..
Но мне эти стены
закрыли
весь мир.
Вчера показалось -
свобода.
(Свобода от слов?)
А сегодня -
кричи!
Не кричи,-
я не слышу звезды...
А мне это небо -
еще один путь
Который ведет
нас
обратно.
Попробуй вдохнуть,
не дышать и
шагнуть..
Ах, как
приятно!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Экспромт
Опять мне снятся эти сны...
Ты не поверишь,но бывает...
Между барханами шатры...
Борей,заблудший,в них гуляет...
В миноре слышатся слова...
На языке давно умершем...
В них откровения слеза -
Волною чувственною, смерчем...
Ночь ожиданием полна...
И только чуда не хватает...
На лодке (утлой)бытия
Чужая радость согревает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Клином душенька(журавлиным) отлетает с рассветом на юг...
А синоптики обещают:под прицелом сплетения круг...
Душа маялась вечность в теле,
Усмиряя гантелями дух,
Истерзали её недоверием,
Выдирая последний пух!..
А душа - отдыхает в клине...
Его курс - пунктиром на юг...
О мишени ни слова(в помине)...
На подходе - солнечный круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609307
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Нет мёртвых,нет живых.
В пространствах мирозданий
находятся лишь те,
что вечно будут там.
А жизнь и смерть-понятия земные.
И что такое жизнь?
И что такое смерть?
Для тех кто вечно был.
Для тех кто вечно есть.
Начала и конца не будет никогда.
Понятие о времени забудем.
В обителях Отца страданий больше нет.
Греха и смерти в небесах не будет.
Мы жили на земле личинками стрекоз.
Преобразившись вдруг,себя мы не узнали.
Поднялись в небеса и завершился цикл
рождений и смертей,тревог земных качели.
Беда лишь наша в том,что на земле людей
у некоторых только крылья вырастают.
А остальные все личинками живут,
личинками живут и умирают.
И как понять того,кто в небо улетит,
сверкая на прощанье крыльев тенью?
И как понять тому,кто в радуге живёт
живущих на земле и их сердец стремленья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609255
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Эмоции как брызги на бумаге,
Как исповедь ложатся на листок,
Обрывки мыслей в клетчатой тетради,
Оторванный от сердца лепесток.
Зачем я выворачиваю душу?
Потоки мыслей льются в пустоту,
Пытаюсь ощутить ногами сушу,
Лишь получаю палкой по хребту.
Наверно проще прятаться под маской,
Не доставая фактов с глубины
Как многие, садиться в реверансы,
Не разрывая правдой тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609257
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Зав'ялі троянди
Стояли самотньо.
Білі сходи
Злітали вільно,
Висотами кудись.
Небо близько.
Вільно озирнись.
Сонце близько.
Сліз твоїх
Не помічають.
Почуттів твоїх
Не відчувають.
Просто інші
Люди різні.
Часом сміливіші,
Часом незалежні.
Лише часом
Можна залежати.
Будь щасливішим,
Потрібно жити!
Не плач.
Небо близько.
Краще пробач.
Сонце близько.
Білі сходи
Можливості мають.
Зав'ялі троянди
Вночі розквітають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609266
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Хіба це можливо – забуть чи змиритися?
І скільки б рокІв не пройшло – все дарма.
По спільному килимі – спогади в китицях.
А далі – ідеш вже без нього…
сама…
Що скажеш…
життя не рахується з ритмами.
Минуле – далеко…
та ніби – за крок…
...А він залишається пам’яттю світлою…
кордоном – із ваших щасливих зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609267
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[youtube]https:https://youtu.be/u21LtfCpJT8[/youtube]
Весь мир я подарю тебе одной,
Луну и Солнце, звезды над тобой,
твой путь пусть устлан шёлковой травой,
любимая, хоть раз скажи - ты мой...
Р.S. Клип на песню "Арабское танго" - «О цветок грёз моих» (араб. يا زهرة في خيالي, йа заhратан фи хайали) — песня на арабском языке, сочинённая египетским композитором Фаридом аль-Атрашем и спетая им в фильме «Любовь моей жизни» (1947, араб. حبيب العمر). Приобрела популярн. в 1960-е годы в СССР, принеся всесоюзн. известн. узбекскому певцу Батыру Закирову, который впервые её исполнил в 1957 г. на Всемирном фестивале молодёжи и студентов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609186
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Дві розкриті долоні,
Людські долоні насаджені на саму механіку.
Листок паперу перед ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608335
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Бездушная свобода - как копия картины
Как блик на отражении забытого себя.
Как рухнувший однажды под тяжестью забвения
Алтарь из идеалов мной прожитого дня.
Мне время лечит раны путем лоботомии,
Как жаль, что нету средства от крови из души,
Как жаль, что трудно верить в свое воображение
В свой мир без заблуждений и проповедей лжи.
Бездушная свобода - травящая рассудок,
Как горное течение, мешающее плыть
Как безотказный способ убить в себе навечно
Свободный доступ к счастью рождаться чтобы жить
Я видел птиц без крыльев следящих неотрывно,
Как светом дышит небо и манит за собой
Как хочется им верить в способность в нем укрыться
Расставшись со свободой, бездушной и скупой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608897
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
За вдохновение спасибо Depeche Mode - Sister of Night*
Когда опустится на этот город тень,
И грусть на крыльях принесёт ночная вьюга.
Не жди потупив взгляд, грядущий день,
Твоей, сегодня буду Я подругой.
Здесь в спальне мрак густой, глотаю дым...
Постель твоя измята и пустая,
Сквозь полусон, крылом взмахну своим,
Прошепчешь: "Знаешь всё, хоть и чужая..."
Задашь вопросы, что волнуют не всерьёз,
А я вдыхая, увильну цинично.
"Такая ночь, совсем не видно звезд...
Как будто океаны - безгранична..."
Я не из тех, кто сладко говорит,
И не преследую земных, холодных целей.
Я просто чётко знаю, где болит,
Но никогда не стану панацеей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597427
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 24.09.2015
Сквозь кружева осеннего батиста,
Подкрашенного золотом дубравы
Синеет небо…
На душе так чисто…
Но чувство, что куда-то опоздала
Мне не дает покоя отчего-то…
Никак не вспомнить, что же это было…
Возможно все печали от того, что
Любовь свою тогда не долюбила?
Не домечтала и не воплотила
Стремленье к счастью, спрятавшись в забвенье
Не вспомнить мне…
И как же я забыла?..
Остался привкус боли, сожаленья…
А осенью случилось обостренье
Ободранные нервы снова ноют…
Ускорилось в груди сердцебиенье…
И хочется любви мне как весною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608764
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 21.09.2015
Сшит не по-колпаковски мой колпак,
По виду, в нём я форменный дурак:
Гримасы, пустозвоны бубенцов –
Приметы дурачины налицо…
Смеётся публика, не ведая о том,
Что сам я у судьбы под колпаком –
Чертовски виртуозна роль глупца
Под шапкой-невидимкой мудреца...
Пестрит расцветкой маскарадный плащ,
В буффонных складках затерялся плач,
Укроет шутовство моих проказ
Смиренную печаль бедовых глаз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608260
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015
Ты как ангел красива, и как ангел чиста,
Только взгляд у тебя уставший.
Твоя жизнь, как бутылка от пива, пуста,
И для всех ты как ангел. Падший.
Ты не хочешь так жить: у тебя нет друзей,
Ненавидишь свой образ жизни.
Тебя видят лишь в свете ночных фонарей,
Когда шум затихает жизни.
И тебя не спасает твоя красота.
Даже, может, она тебя губит?
В глазах грусть, на губах нет улыбки, в душе пустота...
Счастья не было, нет, и не будет.
Ты душою чиста, только всем – все-равно,
Они в душу тебе не смотрят.
У тебя жизнь идет, как немое кино,
Только многие лица стёрты.
Но твоей нет вины в том, как сейчас ты живёшь:
Тебе выбора ведь не дали.
Но опять ты во что-то так веришь, и ждёшь,
Чтоб тебе вновь свободу отдали.
Ведь ты, хоть и по жизни одна,
Но совсем не свободна всё-же...
И ты думаешь, выпив отраву до дна:
“Я – твой ангел. Возьми меня, Боже!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608073
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Не шаленій дорогами вітрище!
Не підганяй мій Час!... Шляхів назад -
не відшукати! Сіре попелище -
все те, що залишаєш позад нас...
Не шаленій, не рви іржаву сукню,
що листопадом вишита хрестом...
Я повернусь, щоб розгорнути попіл...
Під ним Скрижалю слів безсмертний том...
Я повернусь грудьми тобі назустріч...
Штовхай! З розбігу рви оплот!
Не зіштовхнеш!... Запам"ятай, зловіщий...
Моя душа - пристанок чистих вод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607767
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2015
мне болью выпрыгнуть в окно
и снова но - в колено гвоздь
мне говорят, что раз дано
да только слово словно врозь
цветами в грязь - укроет снег
глазами в дождь при взгляде вверх
смешной фигурой без конца
застывший маской без лица
мне болью выпрыгнуть назад
рисую взгляд - давно чужой
рисую день, но день не рад
не рай забыт и ад не мой
быть может сон, но он один
уставший взор моих картин
из середин глядит в меня,
а я безумием смеясь
из боли выпрыгнуть смешно
так монотонно зрит темно
так близко, вот уже и весь
так поздно понял, что я есть
и есть ли время говорить?
свободным быть взлетая вниз
что стоит мне себя разбить
хватаясь криком за карниз
мне болью выпрыгнуть в окно...
мне говорят, что раз дано
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605562
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 18.09.2015
воздух где здесь?
после слов
слева около стояла
слепо мяла говорила
в стены тенью уходила
доливала кровь в чернила
била об пол - очень мило
жгла гнала ждала любила
поднимая меня силой
изымала из зерцала
зарекалась возвращаться
я смеялся удивляясь
искривляясь не менялся
догонял ловил руками
падал камнем вслед за нею
сшил кольцо себе на шею
счёл ненужной чёрной чуждой
болью волю душу чушью
письма прошлым вопрошая
ты во мне и кто такая?
воздух ты́ здесь?
после слов
снова около стояла
стало тихо...
тихо длилось...
ты вернулась,
всё забылось
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607518
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
За березовой просекой,
Что раскошно пролегла,
Белокаменная церковь,
Золотые купола.
В белом подвенечном платье
Плавно, будто бы в бреду,
Толь дворянкою из знати,
Толь невестою иду.
Ветер волосы ласкает,
Колокольный звон притих.
У ворот меня встречает
Богом суженый жених.
Гименея милый пленник,
Нет! Мы пленники вдвоём,
Крестным знаменем священник
Осеняет нас перстом.
Молвит: «Дево, человеку
Ты сему женой дана!
Будешь ли верна во веки?»
Отвечаю тихо: «Да!»
Вот и венчаны мы двое,
Ты мне муж, а я жена,
Но, надев кольцо златое,
Вдруг очнулась ото сна…
И берёзовой просекой
Чёрным вороном лечу,
За покой души нетленной
Ставить новую свечу!
17.01.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607525
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Во дворе ноябрь играет
тополиною листвой;
Кружит ветер и уносит
платье осени.
Безутешными дождями
плачет надо мной
Прохудившееся где-то
небо с проседью.
Осень мачехой прогонит
Белых журавлей,
И они печальной стаей унесутся,
Песнь прощальную курлыча
О судьбе своей,
На юга, в чужие земли,
Где теплей…
Позолоченною кроной
многолетний клён,
Словно в зеркало, глядится
в слёзы-лужицы.
То, уснув, роняет листья
На седой бетон,
То, проснувшись,
с ветром в вальсе
вдруг закружится.
Осень мачехой прогонит
Белых журавлей,
И они печальной стаей унесутся,
Песнь прощальную курлыча
О судьбе своей,
На юга, в чужие земли,
Где теплей…
Опустел уютный дворик,
смолк ребячий смех,
А над брошенной песочницей
туманы
Нависают театрально,
солнце скрыв от всех,
Да вороны тучей чёрной,
неприкаянной.
Осень мачехой прогонит
Белых журавлей,
И они печальной стаей унесутся,
Песнь прощальную курлыча
О судьбе своей,
На юга, в чужие земли,
Где теплей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607526
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Прятался в доме.
Что-то писал, что-то ел,
Ночевал на соломе.
Было не очень.
Были дела, не у дел
Оказался. И осень
Встретил как зиму,
А зиму я так и не встретил.
Все ходил мимо.
Все исходил
Из того, что стал третьим.
Невидимость сил
Принимал за бессилье...
Пахнет свинцом...
Если еще раз такого нальете — я вылью.
Прямо в лицо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384571
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 15.09.2015
Вдягну на вітер гамівну сорочку,
Закрию дощ в комору, хай поспить.
Із осінню на старому візочку
Дарунки буду щедро розвозить.
Привезу щастя Юліанці вранці,
І власний жовтень Яночці віддам.
Щоб потурав найменшій забаганці.
А залишок я літечка продам.
На гроші, що сама наторгувала
Куплю Вам всім по здійсненню мети.
Маленька Віда довго чаклувала,
Між душами будуючи мости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606682
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Зійди над світом полум"яним бризом!
Торкнись осель, освячуючи душі...
І зацілуй, хто в морі і на суші
вустами, що загоюють всі рани...
Вогнями... Напівпрозорих променів лампади,
словами, що сильніші за Світило...
О, швидше би дістатися до ранку!
Золотоношо мій! Чи я тобі є мила?
14.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606583
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
У тебя есть десятки твоих подруг.
Это значит, десятки пар губ и рук,
И десятки надеющихся “а вдруг…”
Напиши, позвони - и они приедут...
Милый мой, я уже не из их числа.
Слишком долго я верила и ждала.
Я боролась. Я сделала, что смогла -
А теперь запиши меня как победу.
А теперь - с новым знаменем снова в бой,
Покажи им, как здорово быть с тобой,
А затем устраняй, умножай на ноль,
Ставь рекорд, доходи уж тогда до тыщи…
Делай то, что, ей-богу, тебе дано.
Мне теперь уже, знаешь ли, все равно:
Нажирайся по пятницам хоть в г**но -
Заполняй свою чёртову пустотищу!...
100 любовниц, 100 долларов на счету -
26 твоих лет - как под хвост коту,
Потому что ту адскую пустоту
Никакою мерою не измерить...
У меня же есть виски и пёс у ног.
Он мне предан - вот то, чего ты не смог.
Так скажи мне как дьявол или как бог,
Чего стоишь ты, если в тебя не верить?
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606445
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
А по факту ей даже не о чем вспоминать.
Хоть бы что-то оставить в глубоком душевном сейфе,
Чтоб однажды, когда полночи не будет сна,
Это вынуть и выпить, как будто глоток вина.
Как чертовски она была в него влюблена...
Не осталось и пары сделанных наспех селфи...
Столь избитый сценарий - встречи, вино, кровать...
Всё банально и пошло, по правде сказать - паскудно.
Прежде чем от нее навсегда себя оторвать,
Он сказал ей “забудь”... А по факту ей нечего забывать...
И она продолжает им себя убивать,
Вспоминая
всё
посекундно…
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606446
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2015
Он нёс свой крест, покорный воле Бога,
впивались в тело терни и бурьяны,
за то, что ношу ты донёс к Голгофе,
благословенен будь, киринеянин…
Рыдал народ. Бросали алчно жребий,
деля одежды, воины Пилата,
Синай держал вершиной купол неба.
скорбила Мать святая у распятья.
-- Спаси Себя, коль еси Божьим Сыном,
кто бил Тебя? Угадывай, пророчь же,
Царь Иудеи, Иерусалима!!!
…А Он шептал: «Прости, прости им, Отче…»
Распятый Бог…Голодные вороны,
почуяв кровь, уже сбивались в стаи.
Настала тьма. Блудница Вавилона
покрылась мглой от края и до края.
…И сбудутся речения пророков:
во имя тех, кто нёс Христу мученья,
во имя тех, кто был возлюблен Богом –
рожденье, крест, распятье, воскресенье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606307
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Щось зламалось – не можу жити,
дихати, рухатись, спати, вірити,
радість висипалась на сито,
сум залишився – не відсіяти.
Більше не бачу доброго «завтра».
У далині майбуття здіймається
чорний гриб з молекул та атомів,
що на моє життя насувається.
Щось зламалось. Не полагоджу.
тіло падає, підкоряючись
магнетизму Землі і я уже
майже звикла, на грунт лягаючи,
Бути грунтом. Нема ні крапельки
сили – щастя тримати в пригорщах…
Де є майстер, котрий полагодить
душу зламану, хвору, знищену?
Щось зламалось. Під темним саваном
я не бачу святого простору.
Смуток стелить життя туманами,
і складає його покосами.
Переможена – і не борюся.
по шматочках в світах розкидана,
я блукаю – і не знаходжуся,
я благаю, та я невидима.
Щось зламалось. Не можу жити,
бути, чути, бажати…Скупчені
чорні думи кілком з осики
наскрізь душу пробили змучену.
Не воскреснути…І не скреснути
кризі; жили ущерть заповнені
вічним холодом. Згинуть, щезнути…
ДЕ СХОВАТИ – СЕБЕ – ПОЛОМАНУ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606308
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Время ничуть не лечит, взывая к бездне,
И закаляет, будто душа из стали.
Осенью каждой я становлюсь слабее,
Осенью – больно, и воздуха не хватает.
Чем заменить тепло опустевших комнат?
Нить Ариадны к тебе возвращает снова,
Каждую чёрточку, каждую ноту помню,
Каждую линию откровения на ладонях.
Нежностью бьётся пульс драгоценных писем,
Делая мир уютным, простым, весомым.
Твой алавастровый сад заискрится синим,
Станет для нас океаном , покоем, домом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526461
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 12.09.2015
Твоими губами со мной говорит судьба,
И смысл твоих слов попадает в сердечный грунт:
На белых бинтах распускается красный бант
Порезов и ран перебитых сосудов-струн.
Твой взгляд – глубина лесов, нежный яд и плеть,
В нём всё для меня: любовь как сосуд без дна.
Вот так и живу — для тебя и вино, и хлеб,
И чистых страниц вдохновение и мольба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606225
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Дай мені руку. Просто... дай мені руку.
Я так бажаю відчути її тепло.
Ніч прирікає нас на солодку муку,
Просто торкнися: палає вогнем чоло.
Ця лихоманка... Просто бери в обійми.
Щоб не упасти... просто тримай міцніше.
На твоїх грудях добре і так надійно.
Тільки цілуй... ти тільки цілуй палкіше.
Спить все довкола. Небо заснуло й земля.
Вітер замовк і більше не рветься в гості.
Що нам той сон? Як мій ти, а я - лиш твоя.
Ніжністю огорнувся наш час і простір.
Не відпускай! Відпустиш - втечу, як птиця.
Просто тримай! Не дай заблукати в ночІ.
Спить цілий світ. Лиш нам... тільки нам не спиться.
Ранком заснеш. І я - на твоєму плечі.
19.08.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600855
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 12.09.2015
Был бы я бессердечный циник
Тело с черствеющей душою
Мерил бы выгодой поступки.
Спокойно проходил бы мимо горя.
Может быть терпел кого то рядом.
Чтобы скрывать что одинокий.
Был бы я мягким и наивным.
Верил всему что ни расскажут.
Все исполнял, что попросили.
И ждал бы — чего еще попросят.
Кто-то меня терпел бы рядом.
Куда же еще такого денешь.
Шли бы вы ели ваше мясо
Жадно заглядывая в глотки.
Тем увеличивая массу
И без того груженой лодки.
Все мы плывем по черной речке.
И в отраженьи видно кто я.
Медленно тающая свечка
В лодке над темною водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363367
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 12.09.2015
Вспахана плугом гнева моего, полита слезами обиды моей, согрета солнцем недолгого счастья моего и посеяны зерна и они взойдут. Знать это не большее ли счастье, чем собрать урожай?
И найдутся те, что захотят плодов твоих и посчитаешь их право выше моего, мне ли судить, мне ли печалится и проклинать судьбу? Мне решать.
Потому, что свободен пахарь и свободен сеятель и свободен росток, остальные же - нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375814
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 12.09.2015
Ты не приходишь больше…
неподвижны
теперь ночами бархатные шторы,
а я всё жду, когда безмолвный призрак
проникнет в дом неслышно тайным вором,
зажжёт свечу…Бледнеющим туманом,
тоскливо став на миг у изголовья,
меня рукой холодною поманит
во внеземные дали за собою.
А ночь молчит.
Лишь звёзды свысока,
как льды, мерцают бледно-синим цветом,
что я вдруг понимаю ясно – это…
твои глаза…
(16 лет после…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606083
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=60Z8JFAywF0[/youtube]
Свіча любові гасне від розлуки,
Душа німа, коли вже не горить.
Не ві́зьме Осінь щастя на поруки...
Для когось - вічність, а для Бога - мить.
Що наші сльози в океані світу?
Томляться мрії у пустелі втрат.
Красива жінка:очі з малахіту,
Волосся - ди́во ди́вне в сто карат.
Але і їй, рудоволосій кралі,
Нудьгується дощами уночі.
Предвічний сум, як скіфські пекторалі...
І гострі думи - бойові мечі.
Черпа́є Осінь з душ мінори глеком...
Важкі шляхи до самоперемог...
Весна прийдешня не така й далека,
Чи суджено дійти до неї вдвох?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605977
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Мне снится лето, вода, песок
Мы на песке лежим.
Я пью вино, ты томатный сок
Такой у тебя режим.
Я руку кладу тебе на живот
Круглый как колесо.
Я жду его. И он тоже ждет.
Или она. Мне все
Равно он это или она,
Главное — я и ты
Вместе... Устал от этого сна.
Не снись мне. Я жгу мосты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363346
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2015
Мы с тобой внебрачные дети бога.
Только это очень большая тайна.
Нас таких осталось совсем немного.
Да и те остались считай случайно.
А у бога много детей законных.
Дети церкви. Дети его морали.
Но среди обрезанных и крещенных
Мы с тоски как правило вымирали.
Они знают - только то что им можно.
Они любят - только так как их учат.
Они нашу правду считают ложью.
Не проверив. Просто на всякий случай.
Они смутно чувствуют - мы - другие.
Но понять не могут что их тревожит.
А причины, знаешь, совсем простые.
Не они но мы на него похожи.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 11.09.2015
Я не пишу два года - мне просто нечем.
Пальцы роняют ручку и мысли скачут
рыжим бесплодным полем, иссохшей речкой.
Я не могу - как раньше не мог иначе.
Раньше твои ладони сжигали кожу
и оставляли знаки - из этих знаков,
если полить чернилами осторожно,
сами росли стихи - разновидность злаков.
Время прошло и знаки впитались в тело
Перемешались и растворились в венах.
Переварились. стали обычным делом.
Скучно, бессмысленно, стыдно, обыкновенно.
Я закрываю глаза и иду навстречу.
Ты подошла вплотную, сняла перчатки.
Время не лечит. Живое - точно не лечит.
Видишь - опять проросли твои отпечатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592630
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 11.09.2015
Єрусалиме, моя мріє,
До тебе хочеться дійти,
Узяти всі свої надії
І душу грішную спасти.
Ти - центр світу, я це знаю,
Ти - краще місто на Землі,
У всьому світі тебе знають
І люди грішні, і святі.
Тут - все святе : земля і камінь,
Сад Гефсиманський із маслин,
/ Вони все про Ісуса знають,
Під ними Господа молив/.
Тут все святе і дише Богом,
Тут воскресаєш, а не гаснеш,
Душа народжується знову
І багатієш без багатства.
Усім своїм єством враз чуєш,
Що жив - не так, йшов - не туди.
Земля свята розвіє сумнів
І , як Ісуса воскресить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605879
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Магнитофон рубает старый мотив
Для пары за столиком под навесом,
Она некрасива и он некрасив,
Но они хотят заниматься сексом.
По пластмассовым рюмкам вино разлито,
Пьют «Солнце в бокале», но всё не пьяны,
На ней видавший виды турецкий свитер,
На нём—затёртые до дыр штаны.
Вот такой сюжет. Всё почти, как в сказке:
Госпожа Икс и, конечно Икс господин….
Её тело увядает без любовной ласки.
А он больше не хочет жить один.
Жизнь почти прошла и бывало всяко,
И солнце над головами и, как водится, облака.
У неё дома двое детей и собака,
У него—ружьё, лодка и сапоги ОЗК.
Он курит «Беломор» и кольцами дым пускает,
Она игриво поправляет жидкий пучок волос.
А охмелевшие мухи над грязным столом витают,
Лихо минуя взрывы закуренных папирос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605850
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Она была Богинею,
Прекрасной, светлой, дивною,
Я целовать готов был её след.
Змеящиеся волосы,
Глаза лазурно-синие,
И томный взгляд,
Вмещавший целый свет.
Видал я, как взмахнув крылом
Накидки перламутровой,
И превратившись в облако точь-в точь,
Вестимо, встретить музыку
Церковных звонов утренних,
Она летела сквозь седую ночь.
Владела тайным знанием,
Крестилась чудо-знаками,
И собирала травки на заре.
…Она была Богинею,
Я видел, что не плакала,
Пылая в адских муках на костре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605851
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Все очень хреново, девочка, так хреново,
что солнце погасни завтра - пусть, ерунда.
Я честно пытался быть мелочным и пиковым,
да только не выйдет, видимо, никогда.
Я сразу в тебя врастаю, сплетаю нервы
с твоими сосудами. Слышишь, вскипает кровь?
И ты отвечаешь. Первый. Ты помнишь. Первый.
Теряешь рассудок, выходишь из берегов.
Мы море - смываем границы и рушим скалы!
Мы землетрясение, Мы идеальный шторм!
Нам мало - мы бесконечность - и снова мало...
Мы - Всё. Ничего. Не важно. Молчи.
Потом
ты надеваешь кожу, одежду, маску,
неуловимо меняешься и опять -
между тобой и мной - голубые каски
с четким приказом - вот этого - не пускать.
Снова твой город и снова - моя дорога.
Рядом - не рядом. Чужие - плечом к плечу.
Я улыбаюсь глазами. Ты смотришь строго.
И ждешь моих писем. Долго. А я молчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593086
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 10.09.2015
Стекают витражи слезами в лужи
И растворяются кругами по воде
И это выглядит до боли неуклюже
В каком-то позаброшенном дворе
По лужам смело, бодро, кто-то молча
И, не заметив слез цветных, идет,
От мороси холодной просто морщась
Не замечая осени- вперед…
А витражи все тоньше, незаметней
Как паутинка на сухом ветру
И так же тает день вчерашний летний…
…А витражи подкрашу, соберу…
10.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605712
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Вмирати поруч тебе - така мука!
Луною стану... Дзвоном на Землі...
Я проводжатиму все нові кораблі,
а свого так і більше не діждуся...
Луною стану - щоб не зрозумів,
щоб не знайшов, не наздогнав ніколи!
А знаєш?... В мені ціле море...
Любові! Час мій в ній згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605679
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
серебристые лошадки танцевали невпопад
мы с женой играли в прятки
и глушили водопад
продавал цветы курятник
и промчался в небе лось
мы ходили по веревке
так уж в доме повелось
приходил амур как птица
и свисала с неба грязь
вдруг явилась мне девица
и сказала здравствуй князь
продавали пиво водку
покупали соловьев
свою первую находку
описали мы без слов
очертания чужого
не любили мы огня
но без совести заботы
сочник дерево и смерть
совершали повороты впредь
все проснулись
день погас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605610
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Це ще не кінець, але вже сукровицею небо
Моє затяглось і зруйнованим дахом провисло.
…Хіба я жила?
волочилась по зораних землях,
А покритка-доля сміялась прокурено-хрипло.
Приносила біль, як у мареннях хворих де-Сада
Колола у груди, крутила натруджені руки.
…Хіба я любила?
в наповнених келихах зради
Кохання моє розчинялось подрібненим цукром.
Скарби бездоріжжя:
безодні, пустелі і гори
Ні з ким не ділила. Не в змозі сей нуль розділити,
Хіба я могла, не маючи точки опори,
Свою Україну хоч крихту на краще змінити?
До Бога тягнулась,
дізнатись, кому я належу,
Прохала найменшого: дихати, жити й творити.
…І хто ж я тепер? Шматок Вавилонської вежі….
А покритка-доля сміється прокурено й хрипло!..
30. 09. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605625
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Увійшла, не стукаючи в двері,
Одягла в тумани сиві ранки,
Вбрала клени в диво-вишиванки
І доріжки листям вкрила в сквері.
Після спеки, благодатна свіжість,
Відпочинок для душі і тіла,
Так раптово запалахкотіла
Ця осіння кольорова ніжність.
Ще діждемо бабиного літа,
Вересневе сонце приголубить,
На прощання, поцілунок в губи
І букет з осінніх пізніх квітів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605580
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
По уставшей до изнеможения зелени,
демонстрируя свой изумительный вкус,
вечно юный красавец–сентябрь акварелями
пишет осени ранней щемящий искус.
Ангажируя цвет – небо чёркает грифелем,
подавая для будущих красок контраст.
Постепенно для нас, контрамарочных зрителей,
урезая сеанс – продлевает антракт.
Он так быстр.
Он так щедр.
Он – театр с продолжением.
И амбре от листвы – как прощальный каприз.
Величайший актёр в стиле самопрощения –
он всегда…
непременно выходит на бис…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605528
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2015
[i]Мне смотреть в зеркала запрещала она…
От плодов виноградного сна переливом
Шум прибоя звучал, только капля вина
оказалась для тела ангарским заливом.
Мне она запрещала встречать корабли,
Волхованьем взывать к заблудившейся тени
Верить древним сказаньям и знакам земли…
Видеть лестницы в небо ведущей ступени.
Но в ее зеркалах растворялись мои –
В желтогранных топазах цвели Гималаи,
Полыхая огнем хвост кусавшей змеи,
Для миров пробуждаясь от дремы пралаи.
Говорить о любви запрещала она…
Эту странную стужу рассудка измеря
От холодной стены до пустого окна -
Отсыревшим иконам молясь, но не веря...
И весеннего утра прохладой звеня
Запрещенной, терновой стезей – без ответа,
Корабли уходили тонуть без огня…
И она, провожая улыбкой меня
Наслаждалась изнеженной песней рассвета.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560353
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 09.09.2015
Серед осінньої мелодії вітрів,
серед цимбал, що в кронах,...
Есмеральдо,...
твій віз життя по ямах стукотів,
а серце разом з вітром вигравало...
примхливістю дощу, що нагадав
про таємницю давню, заповітну...
Танцюй!...Співай!...
Натхненний цимбаліст
лише тобі одній уклав цю пісню.
08.9.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605378
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Для тех, кто Пушкина читал на русском.
Кто понимает смысл - что гений знал.
Тому все строки пусть прольются чувством
Как будто истину он прочитал.
Пост Гаврилиада.
Поэма - размышления с поправкой на сегодняшнюю эниоситуацию на планете.
У гения свои причуды - внемлю.
Гаврилиаду заново прочтя:
От Пушкинского слова как от кремня
Сгорают мысли в небеса летя.
Пророка нет в Отечестве - я знаю.
Пророки заказные - вот печаль,
И гений знал - пророком называют
Покорного, кому иных не жаль.
Кто слово приказное так озвучит.
Что поведет людей, аки овец
На волю сил, как раньше - равнодушных
Их даже называют "Бог - отец".
1.
Читая классика "Гаврилиаду"
Проникнусь рифмой, ритмом- ну и мощь!
Напрячь умы помочь, наверно, надо
Ведь тема беспокоит день и ночь.
Безрадостно мне то воспоминанье-
Смятение чувств, досада и позор.
Что чувствовала, словно муки ада
Читая и порою пряча взор.
Ах классик, возмутитель дум покорных,
Он все сомнения гонит вовсе, прочь!
Он знал, что разум ищет своевольных
И миру можно только так помочь.
Пророкам значимым отдам награду,
Их роль истерзана и веры нет.
Снимаем мы привычные наряды,
И в наготе душевной видим свет.
2.
Примерю платье я Марии - девы,
Уж пусть простят меня все те рабы,
Кому благоговейные напевы
Затмили мозг, и разума-увы...
Живу с Иосифом, млада, красива
Жемчужны зубы, стройная, как лань.
Он - добрый, безотазный, безобидный
Он как отец, не более, а жаль.
В селении нашем нет мужчин - погибли,
Рожать детей мне не с кем - вот печаль.
Иосиф- не способен, это видно,
А вот природа требует - отдай.
И так сложилось - посмотрели трое.
Всем приглянулась - молода, нежна.
Как гений молвит - хоть еврейской крови,
Но я была так сильно голодна!
Жена, вдова? Ах, право я не знаю,
Свою я несвободу не ценю.
Пусть честь свою сегодня потеряю,
Но женское мое я утолю.
Змей льстит и ласков, прелести иуда
Но как он притягателен на вид!
Его мужское рядом - просто чудо
Так хочется любви, ну прям навзрыд.
Пускай измена, я же ведь живая!
Что мужу пояснять- там все одно.
Столы и стулья, окна - двери рая,
А мне туда войти не суждено.
Я отдаюсь, меня любви томленье
Измучило как неуемный писк.
Готова я стенать от нетерпенья
И вдовий саван мне как сердца визг.
А мысли знамы - будоражат тело
Гормонов неведОмых суета,
Вот и намыслила, хоть неумело
Другого, неземного жениха.
Как маг неопытный, козу творивший,
Грозу посеял - вот познал греха.
Так вот и я, пусть много не узнавши,
Сумела, хоть на вид была тиха.
Готова во все тяжкие, неужто.
Судьбу такую мне примерить вновь.
Быть может, мне еще подумать нужно.
Но где же разум, если тут любовь?
3.
Увидел бог ее красу младую.
Как будто бы не видел никогда
Ту Еву сотворенную, живую
И дев других, что были там тогда.
Ужель так одиночество достало?
Вмиг одиозность сбросивши свою,
Забыв, что богу, вроде, не пристало,
Прелюбодейство - это дань греху.
Свои же заповеди вмиг оставив
Ужель для лохов писаны они?
Сомнений он в Гавриле поубавил:
"Стань сводником без лишней болтовни".
Быть в услужении богу - это в чести!
Гаврила рад стараться, сей же час,
Поднялся ввысь, вайтмар свой оседлавши,
Иль просто так взлетел, как на Парнас.
К Марии направлялся, как на дело.
А прилетев, увидел Змея там.
В момент его мужское потерпело,
И взревновал Марию - не отдам!
Как не увидел, что уж припозднился.
Что Змей счастливый - первый, он успел,
Испортил девушку и не боится
И притвориться юношей сумел.
Гаврила - ах, архангел неуемный!
У змея сущий орган тоже есть.
Мария, знать, изведала все полно,
Архангел вмиг поправил девы честь.
Змей изгнан был, хоть с запозданием, право
Мария же свежа, томна - грешит.
И надо бы кричать Гавриле "Браво"
Да только близость их судьба вершит.
Пусть двое словно как украли счастье,
Но бог на тело вето наложил.
Но вот сомнения - сродни участью -
Откуда чувства взялись в тот же миг?
И первый - был любим, хотя и кратко,
Второй, Гаврила, - очень милым был.
А третий - бог - ужели для порядка,
Чтоб не сказали - Он и не любим?
Да и могла ль понять девица чувства,
Всего шестнадцать лет, где там любовь?
Гормоны - вот физическое буйство,
И непокой простых, девичьих снов.
4.
Это ли не дьявольское действо
Обмануть, сбить с толку, соблазнить?
Все, что есть слабинкой в человеке
Взять вот так, и в раз объединить?
А змей возрадовался, веселился,
И юношей младым мгновенно стал -
Бесовский задум разом воплотился
Марию муж, наверно б, не узнал.
Про Еву и узнала, и прониклась.
К ее желаниям зависть испытав
Совсем неутоленная девица
Поверила вдруг змею, что он прав!
А роль ее поистине желанна-
Судьбы назначенной не знать пока.
Дерутся Змей с Гаврилой - ну и ладно.
По женски это право, ерунда.
Невинность тут играет злую шутку,
Как Пушкин пишет - нам не заменить.
Как древнюю, лихую проститутку,
Втроем имели деву - с чем сравнить?
Вот у Марии двери - те для бога,
Окно - Гавриле - другу отдано.
А к Змею тайная лежит дорога,
Он первый был - и все сыны его.
Пускай Иосиф снова кормит, нежит.
Такая уж судьбина у него.
Та сущность, что в рождение вышла, стерпит.
Ведь у Марии нет уж никого.
Евреи, иль другие - тут неважно.
Кто говорит - этрускою была,
А значит русскою была, отважна,
Но молода - не распознала зла.
И Ева тварная так пострадала,
Ее напасть была родить детей.
Что не смогли ужиться, - вот рыдала
Их мать, родительница матерей...
Змеиных генов подлая обитель
Скрепила ум, заполонила кровь.
Добра людского подлый истребитель,
Но люди - твари, это их итог.
5.
Теперь про поэтическое наше.
Пророки иль пииты, рифмачи?
Неведома нам роль и чем мы старше
Ответственности больше, не ропщи.
А кто он, бог? Иль сам себя назначил?
То, что потрогать можно - то не бог.
Топтался по Марии - та, чтоб плача
Всю выразила так к нему любовь?
Изобразить магическое действо.
Как в Иерусалиме, как с огнем?
Так тут уж побывали "супер- перцы,"
И то, что там осталось - видно днем.
Оно потом в Марии так сказалось.
Что стало очевидным - рос живот,
И если это нечто размножалось.
То слово "член" добавило забот.
И классик откровенен и разумен.
Попробуй возрази, скорее - нет.
Процесс описан здраво, всем доступен
Зачем изобретать велосипед?
6.
Другое дело, что поэт не в курсе,
Что мир цивилизации иной
Внедрялся к нам, и дело не во вкусе
А в методах, где разум неземной.
Пришельцы, что задумали лихое -
Поработить народы всей Земли.
Воздействовали через то святое,
Что людям дорого, как смысл Любви.
Ведь мы от ариев - народы мира,
Хоть перемешаны, а кровь одна,
Все человеческое в нас - едино.
И только змеи дали много зла.
Откуда гены, что питают злобой?
От привнесенного в наш мир Зела!
Не наше это - ненависть в утробе
Нам было знание как есть - добра!
Внедрились в мир, поправ родное наше.
Пути избрали сквозь сознание - так,
Как испокон велось, чем дева краше,
Тем более внутри затянет мрак.
Чем привлекательнее тело, запах,
Тем насЛОЖЬдения страшнее плен
И разум гибнет покорясь атакам
Ввергаясь в битву, где главнее член.
Потом расплата будет, это точно.
Закон вселенной нам не изменить-
Забрал, присвоил радость - то порочно.
Вовлек других - еще себя топить!
Что ж сделали с народом? Подсадили
На ложное, что вопреки всему
Живет в народе - не похоронили,
Пусть счастьем эфемерным назову.
Иисус Христос в рождение вышел круто.
От змея- дьявола, с другими - иже с ним...
Он знания нес народу - словно чудо.
Не принят был, казнен в пример другим.
Что ж дальше, как народ? Опять мучения.
Расплата? Нет - судьба - не предавай!
У разума Вселенского терпения
Не так уж много - мир ты узнавай.
7.
Рим, что так захватнически вторгся со своей поработительской философией в мир - задуман пришельцами.
Именно они, насаждая впоследствии христианство, поправ те истинные законы мироздания, что нес Христос, заполонили умы, уничтожили истинную историю огромного, единого народа, что шел от белых богов - ариев, наших предков.
Так сложилось, что после Гермеса, осталось огромное знание, которое невежды растащили на разные религии, совершенно изменив смысл и содержание первоначального знания.
Грядет полное изменение сознания людей, возрождение разума.
Каким-то чудом, из библии не вымараны слова Христа о том, что "Храм будет восстановлен за три дня".
Именно идее скорейшего приближения этих "трех дней" и обусловлена эта публикация.
Храм, что затоптали инопланетные твари -наше сознание - нуждается в восстановлении!
Пришельцы, что воздействовали на наше сознание, нарушали один из Законов Мироздания - закон Воли и теперь, когда все больше людей узнает об и существовании и отказывается оставаться на их разрушительных программах, что позволяли высасывать из землян колоссальные объемы энергии, им придется свернуть свои программы и убраться восвояси.
Им тоже - разума и осознания.
Предлагаю простить их, как и все наше незнание и порою, тупость...
Мы люди и пора вспомнить об этом, заново встретив свой разум и осознание.
За время существования христианства человечество провело без войн всего 160 дней.
Люди, за что вы воюете?
Ведь было время у людей, когда был единый язык и не было религий. Пришел бог, рассердился на людей, смешал все языки...
Что это за такой злобный бог?
Конечно, пришельцы...
Смешать языки, чтобы люди перестали понимать друг друга...Это мудро.
Вот и не понимаем...
А ведь можно понимать и без языка, мысленно. мы это всегда умели!
Именно это наше качество, затоптанное, поруганное пришельцами, что живут среди нас и имеют на службе тысячи биороботов с чипами - не дает покоя инопланетным тварям.
Только земляне с русской кровью и хотя бы ее элементами, только МЫ умеем мыслить образами и передавать мощнейшие мыслеформы, что способны мгновенно очистить планету!
Единая мыслеформа добра и прощения мгновенно победит зло!
Думайте позитивно, люди! Проснитесь!
Древнерусская пословица : "Если ударили по одной щеке - подставь другую, но на дай себя ударить!"
Разума вам и осознания!
Фото. Посмотрите на вифлиемскую звезду...Именно такую наблюдаем уже несколько дней над морем, под утро она уходит ввысь и исчезает до следующего утра.
______________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605374
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
[b]
Напиши мені
Місячним сяйвом
Поговори зі мною
Мовою зірок
Відповім тобі
Сходом cонця
Спалахом червоним
Троянд пелюсток
Скажу ніколи не сказане
Шелестом листя нічного
Теплою хвилею моря
Що ніжно гладить пісок
Проріж чайкою голосно
Синю неба блакить
Я з тобою, навіки
Бо зустрілись ми
Тільки на мить... [/b]
07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605276
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Пробачте за слова, які згубила
дорогами, що йшли у нікуди́...
Я батогами, наче ними била...
безтямно так, мов тратила зв"язки ...
із Богом, що мовчав десь за дверима...
Молився. Не молилась адже я...
І, навіть , коли наче об лід билась...
Молився,- тихо так,- за немічне дитя...
І я одужувала, крок за кроком, з болем...
Лише молитва очищала шлях...
Щоби ніколи, серце!... Чуєш?! Більш ніколи!
Ти не метало списи у словах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605166
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Коли ідуть від Вас-не зупиняйте,
Відкрийте двері й заберіть ключі
Не тільки від дверей.І не спиняйте.
І викиньте у вічність від душі.
Коли ідуть-всміхніться,чи заплачте.
І не шукайте в собі ви причин.
За клаптик серця вирваний-пробачте,
Бо й сонце може плакать між хмарин.
Коли ідуть чи зраджують-так треба.
Чи може сонце схопить й втримать день?
Чи місяць просто вкинути до неба?
А чи набрати зорі до кишень?
Коли ідуть-услід благословляйте,
Бо в когось клаптик вашої душі
Зостався десь далеко.Й забувайте
Від споминів погублені ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605110
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Мені б твої крила, Осене-відунко,-
хоч не сестра Ікара - та вільна, як і ти...
Впаде зимою кара холодним поцілунком,
на ріки та озера, на почуттів мости...
Мені би твоя сукня, щоб золотом горіла!
Душа - моє багаття, не попіл - дивоцвіт...
Неопалимим щастям напоїть тлінне тіло.
Дивися... Відлітають птахи і шлють привіт...
Мені би твоя ліра, оспівана дощами,
у кожній ноті правда і праведна душа...
Вона відродить серце врожайними садами.
Поглянь! Дозрілі груші збирає дітвора...
Мені би твої крила, знання, предвічна мудрість
та магія, що з смерті щороку вирива ...
Мені б плодів здорових, солодких і цілющих,
щоб знати,- більше кари, як видива, - НЕМА!
26.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602384
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 08.09.2015
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
РОЛИ.
Я вас не держу, тех, кто просто был рядом.
Идите! Бог с вами! Счастливый вам путь!
Я буду смотреть провожающим взглядом
За каждой спиной, перед тем как вздохнуть.
Спектакль прошёл. Вами сыграны роли
Надёжных друзей, однодумцев, коллег…
Я вас понимаю: вам скучно от боли
С которой встаю и иду на ночлег.
С такими «дружить» в каждодневье – непросто,
Средь вечных проблем своих собственных «я».
А тут ещё это, как прыщ, беспокойство:
Пускай молчаливая «дружба» моя.
Наверное, лучше вот так, без аффектов.
Тихонько уйти, молчаливо забыть.
Ни памятных дат, ни звонков, ни приветов.
Ведь могут же люди без этого жить!
И я проживу! Номера постираю
В своём телефоне, бумаги порву…
Пусть в раненом сердце тихонько сгорает,
К вам чистая нежность, чем жил наяву.
А что делать мне с непослушными снами?
Придёте, ведь, - знаю, - в тревожный мой сон.
Возможно, забуду, что стало меж нами
И буду, по – прежнему, нежно влюблён,
Пока не проснусь… потревоженный болью…
А утром глядишь: кто – то новый придёт
И будет спектакль, со знакомой мне ролью,
В котором сыграю и я: в свой черёд.
06.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604905
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Коли прийде́ш...
Я шлюбну сукню вдя́гну,
мережану снігами холодів...
Коли візьме́ш....
На срібне ложе ляжу,
що зіткане із подиху вітрів...
Коли прийдеш...
візьми під руку міцно...
Між люди тільки знову не веди!...
Зреклись вони цвітіння своїх весен...
Коли прийдеш...
Мовчанням обійми.
07.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604897
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
меня отвыла стая диких сук -
смыт запах воя.
над головой ни шороха в лесу,
сплошная хвоя.
слова с макушек в клавиши рвались -
росой на камни.
забытый звук прощенья крался из
теней... искал мне
колючку дикую во всей красе -
качусь по склону, -
где пас овец паршивых Моисей
нас, клонов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604794
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Экспромт
Я не бежала от тебя...
Да разве убежала б?..
Я приходила,как всегда...
В 12...Наблюдала...
Садилась тихо(в уголке)...
На стареньком крылечке...
Мой самый первый(сладкий)плен...
Он...речкой быстротечной!..
Сменял (порогами) иной!..
Царапал душу вечным!..
Где больше не было тебя...
Суетным и беспечным...
Не узнавала я себя...
Была совсем седая...
Сбегала в страхе...Но куда?..
Дороги той не знала...
За окнами серела мгла...
И в ней я просыпалась...
Была совсем,совсем одна...
С тобой не попрощалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Цієї ночі—кава та думки,
Й вікно у даль беззоряну відкрите,
Палає в грудях вогник мерехкий--
Незгасний, теплий, вічний серцежитель.
Я бачу все крізь прожилки років:
Алеї мідні грають падолистом,
І шелестить життям молитва слів,
Котрі я ще окрилено напишу.
В легенях місто, місяць, міражі
Геометрично-рівних орнаментів.
…Цієї ночі—кава і вірші.
Й моя душа в мереживах безсмертя,
По серпантину збуджених надій
З в’язниці тіла, в котрій стало тісно,
Легенько й тихо, в сукенці новій,
Злетить на волю, в сни нічного міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604585
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
* * *
Спомин коле груди. Знову й знову
Наповняю туги срібну креш,
Ти застигнеш у бурштині Слова,
І ніколи, чуєш, не минеш!
Бо ніщо ніколи не минає:
Я в твоїм каштановім раю
Нетерпляче з обрію чекаю
Радість першу в юності свою.
Кличуть в казку марева-неони,
Ось жовтневий дощ продріботів,
Ти, вечірній, у мої долоні
Сієш щедро тисячі вогнів.
Пульсом стукотить по венам «вчора»
Те, нетлінне, котре не горить:
Синє небо, срібно-сіре море,
Лабіринтів вуличних блакить.
Незбагненний простір існування,
Місто найпривабливіших мрій,
Що в душі моїй ятрить, мов рана,
І п’янить, як найсолодший хміль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604587
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
[i]Малюю очі щастя на піску,
Шифрую їх, немов послання інків.
Я виграла в палкому поєдинку
Опору на хитливому містку.
В неоні зір запалюю вогнем
Іскру жаги в сузір'ї Оріона,
Стою перед тобою безборонна
І втілююсь у мрію, у тотем.
На зло добі байдужій і черствій
Горю нестримно в полум'ї Сварога
Біжу розпатлана і босонога
В твої обійми - в же́вриво стихій.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604428
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2015
Розсипляться стожарами слова,
мов неприборкані знамена з надр глибинних
на сторінках моїх.Три вени пуповини...
Не перетни її! Життя ж бо боротьба.
Розсипляться у збірці "Про Любов"...
Хай не бере до рук погорди повний!
І хоч впаду... Та не в гріхи безодню!
...В обійми Бога. Щоб лиш ти ́знайшов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603874
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Зоре моя
надвечірняя –
чом ти така
знов засмучена?
Тисне неспокій
на серденько,
довгим чеканням
замучене?
Доленько рідна,
заквітчана...
В тебе в очах
знов сльозиночки?
Вітер невблаганно
висушив
радості, щастя
краплиночки?
Мрія моя
зачарована -
так тебе
хочу торкатися!..
В краї чужім
щохвилиночки
прагну до тебе
вертатися.
Знов пригорну
заціловану,
рідну, від щастя
заплакану -
щоби Кохання,
як полум'я,
квітло червоними
маками...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304309
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 02.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2015
Экспромт
Вот и повеяло запахом осени...
Грушею сладкою(сушенной)до черноты...
Листик смородины(жёлтый) пусть будет закладкою...
Зреют арбузы(мои) на дорожке в саду...
Что то такое в той осени есть невозвратное...
Грустное очень,.. не сон на снегу...
Греет меня всеми красками -чувствами знатными...
И влюблена в неё...Долго?..Сказать не могу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603426
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Ну от і все.
Весільні калачі
зачерствіли… і вже немає страху.
Палає осінь в мене на плечі…
Я відпускаю
свою білу птаху…
Не треба сліз…
Хай відлетить вночі
під погляди розгублено - відверті.
Палає осінь в мене на плечі…
Не треба смутку…
там – немає смерті…
Ну от і все…
Згортається буденність…
(сьогодні... тут... прощається вона…)
А до моєї зірки – незбагненність…
А до моєї зірки……….
………………… глибина…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603354
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Не для меня-
приносишь кофе ты в постель,
а за твоим окном поет метель...
и заметая память прожитого дня
мороз рисует облик твой-
Не для меня.
Не от меня-
букет из роз с утра увидишь,
и много нежных слов услышишь...
и поцелуй взбодрит тебя,
но очень жаль,что он-
Не от меня.
Не для тебя-
я строю свои сказочные планы,
залечиваю я на сердце своем раны...
надежду обретая для себя,
Я воскрешаю вновь любовь свою -
Не для тебя.
Не от тебя-
я убегаю в мыслях без оглядки,
играя чувствами своими в прятки.
Хочу я вновь услышать фразу : "Я люблю тебя!"
Но понимаю, что уже-
"Не от тебя".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592876
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 31.08.2015
Сбежал бы прочь, но только не бежится,
Врастают ноги в землю, в корни, в гроб,
И пеленают громким криком птицы,
Ветрами раздирает лоб.
Сбежал бы в лето, там еще есть солнце,
Но я забыл, как пахнет летом дождь.
Но я забыл тот свет, когда смеется
Она и как она поет.
И как сверкают утром ее крылья
И ручейком журчит негромкий смех,
Как пахнут волосы ее имбирем.
Я задыхаюсь, если ее нет...
И с грохотом покатятся туманы,
Пропитанные потом, по полям.
Сбежал бы прочь, но будут ли там рады
Встречать меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015