[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 22.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Прошу оцінити. З подякою прийму будь-які зауваження і підказки.
Багато на Землі країн є, не злічити,
І кожному народу найкраща лиш своя. То ж і для мене та, де Бог дав щастя жити, -2рази
Найкраща, наймиліша, люба матінка моя.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Родючий чорнозем, чаруюча природа,
Тут запорізьку славу збороли козаки.
Звитяжні юнаки, дівоча диво-врода, -2рази.
І щедрий наш народ – тебе уславим навіки!
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Програш.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 03.11.2015
Він у барах смоктав кисле пиво.
На морях загоряв-шикував.
Намагався він жити красиво.
Дурнуваті салюти пускав.
А на сході вже гинули хлопці.
І знайомих, було, поминав.
Він в АТО не пішов добровольцем,
й від повістки тихенько злиняв.
Він простісіньким був спекулянтом.
По натурі він був «противсіх».
Та найбільше любив погуляти.
І в тюрму ще ні разу не сів.
Він, бувало, ходив на роботу.
«Платять мало! – казав – Блін, хана!
Нєфік пнутись до сьомого поту!».
А на сході кипіла війна.
Завжди був на потрібному боці.
Пив за дружбу нерушну до дна.
Проводжав на війну добровольців,
на Донбас, де палала війна.
Молодий він і майже здоровий
на природу хутенько гайнув!..
Ні грошей не здавав, а ні крові,
щоб хоч трішки бороти війну.
Дружбани в нього водяться різні,
кожен пісню свою загина.
На словах вони ніби залізні –
їх ніяк не колише війна.
Україну якби розвалити –
звідусюди ведеться вогонь.
А хто Путлєра стане хвалити –
сущий ворог народу мого.
Всіх підряд молодик вперто хає,
шашлики наминаючи всмак.
В нього власної думки немає,
в нього й совісті, мабуть, нема.
Став у барах крутим візитером,
має бабки і тьолок зніма.
Хоч би трішки поміг волонтерам,
якби тільки покликання мав.
Він, з дружками заводячи сварку,
відривався й мирився сповна.
Він пивасіком бавився ранком.
На Донбасі ж гриміла війна.
Він – такий.
Отаких скрізь багато.
Тож усіх докоряти й не слід.
Ще снаряд не розніс йому хату.
То ж на сході – диявола слід…
Збайдужілий набрід – не садисти,
та собі на умі лиш вони.
Зовні – ніби й не сепаратисти.
Вони – проти й не проти війни.
Більшість з них – воювати не профі.
От і він – бачить війни з кіна.
Тип – нейтральний, авжеж йому пофік,
що в державі триває війна.
І подумалось: хтось там воює,
та чи в тому його є вина?
Аніскільки його не хвилює,
що на сході не мовкне війна.
То розказує він до нудоти
про відваги на фронті дівчат,
а то травить гидкі анекдоти.
Про АТО – більш воліє мовчать.
Співчуття йому мало пасує.
Йому б пива чи пляшку вина.
А про матір він згадує всує,
а його все чекає вона…
Філософствує він про державу,
а держателів хижих мина.
Затупилось перо, гострить жало.
Та повзе вже й до нього війна.
Чи ж на віки натхненно і вільно
піднялася Вкраїна з колін?
Йтимуть поки ще прокляті війни?
Гинуть хлопці за нього, а він…
Про війну ще писатиме повість.
Він такий, в нього вистачить сил.
Та чи визріє в грудях ще совість?
Просто виродок він, а чи син?
Пам’ятаймо щомиті сьогодні,
пересічні а чи діячі:
на Майдані – загинули сотні,
а в АТО – полягли тисячі.
Україну – відважні боронять,
Богом послані доньки й сини.
І найкращих сьогодні хоронять.
Будуть жити довічно вони.
І осяде от-от кара Божа
на останки лихого Кремля.
І рашистська розвіється хмара,
й буде дихати вільно земля.
Ну а він?
Ми про нього й забудем.
Де він, хто він?..
Багато ж таких.
Українці мої, будьте люди,
а то будуть усім нам гаки!
Тож задумаймось разом нівроку,
що грядущий нам день принесе?
І Америка буде, й Європа,
Україна ж нам – понад усе!
Як же шкодить нам хижа байдужість.
Нас таких не спасе й всенький світ.
Тож лікуймо і рани, і душі,
бо ж війна ця стосується всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596638
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 01.11.2015
Із них дух волі вичищали.
А він вертався знов і знов.
Вони країну захищали.
Їй віддали усю любов,
Життя незвідане прекрасне
І ненароджених синів.
Вони лягли в гроби дочасно.
Їх душі в виді голубів
Пішли до неба. Кари просять
Для тих, хто сіяв зраду, смерть.
А, мо’, в мовчанку грати досить?
Брехні налито в вуха вщерть.
Пора коня за віжки брати,
Вкраїну-Маму підіймать.
Чи будемо і далі спати?
Хай мертві із небес кричать!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617722
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
***
Барвистий ліс і паморозь ранкова,
Цілунок сонця і незрима тінь...
А ще сі очі неба волошкові -
Всміхаються, радіючи обнові,
У кольорі янтарно-золотім.
Смерек яса дрімає, сонно-сонно...
І навіть вітер, певно, ще між віть
Вигадує мелодії мінорні.
А ще сі нагідки, такі червоні...
І сей черлений спалах верховіть...
Стіжки присіли, згадують про літо:
О, як було, співалося між піль,
Як трав'яно було, як тепло, світло!
А ще хотілось без упину бігти
На край межі заквітчаних неділь...
А там, а там розсипалося листя.
Дорога біла в'ється межи верб.
За нею день і сонячне намисто,
І даль, така намолена і чиста,
Що начебто, чекає лиш тебе...
(1.11.15)
(Навіяне фотографією Ігоря Роп'яника
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1111283008883768&set=a.193739177304827.50606.
100000062397827&type=3&theater )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617595
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
У хаті пахло пирогами,
В печі давно вогонь потух,
Рогалики, як орігами,
Милують око, серце, нюх.
А пиріжки вдались на славу,
Начинка - сир, сливки і мак,
Матуся завершивши справу,
Губила пиріжки на смак.
І усмішка в очах сіяла,
Смачні вдалися пиріжки,
Дітворі в хаті роздавала,
Узвару лила по пружки.
А дітвора, ці щебетухи,
Узяв зі столу пирога,
На двір втікали від задухи,
Схвативши в сінях батога.
І гнали корівча на пашу,
В руках у кожного пиріг…
Якби назад в дитинство наше,
Щоб ще той смак відчути зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617539
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
За поліським селом
Видно чорні поля,
Що засіяні новим врожаєм,
Хоч чорніє земля,
Рясно зійдуть хліба
І зелена земля заспіває.
Сонце дарить тепло
І сміються поля,
Просять Бога периною вкрити,
У тумані село,
Зеленіє земля,
Ці хліба мають зиму прожити.
А тоді врожаї
Із зерном до зерна,
До комори засиплять в засіки.
І прославлять врожай
Співуни – солов’ї
І у золоті бігтимуть ріки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617300
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
[b][i]1. У природі
Вже не Літо, ще й не Осінь,
Не мороз, а холодно…
Де-не-де небесна просинь,
А безодня – наче дно!
Кажуть, все іде у зиму:
І дерева… і трава…
Назбирав грибів корзину –
І зимі тій – “трин-трава”…
Та не хочеться у Зиму,
Ще б хоч мент політувàть!
В бак залив ущерть бензину –
І з коханою – на ять!
…Калапеця, калапеця –
Добра каша ! Із життя!
Та у небі ворон в’ється…
Час від часу вік пита…
17.09.14
2. У суспільстві
А що діється в суспільстві?
Наче мир, але – війна…
Щось не видно обопільства –
Смертю щириться вона!
На границі, та й у центрі –
Скрізь нещадна мнялиця:
Там – за прихожан у церкві,
Тут – за сонячні місця…
Партії, особи, блоки:
Хто – із вилами, хто – без...
Та народу це – морока:
Треба б вичерпний лікбез!
…Калапеця, калапеця –
Добра каша… й без вина!
Мир уклав з безПутним Петя:
Наче мир… Але ж - війна!
Та на часі вже Обама:**
Що ж гарантії – брехня?
Їх мета – зіткнуть лобами,
Щоб локально!.. От чухня!
…Калапеця, калапеця –
Гарна каша, та гірка!
Рве на сóбі чуба Петя:
Мономашка*** не легка![/i][/b]
19.09.14
_______
*Далі буде…
**Президент США.
***Шапка Мономаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 03.11.2014
[i] В перші дні незвичайного
листопада хочеться чогось
солоденького або веселого...
Щоб сказати: "Все гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже з неба суне листопад…
Наш вередій, чука́ло* вад:
Не хце** ні літа, ні зими!
Він – хананóк***, як дехто ми…
Скидає з себе жовтий лист –
Свій камуфляж. С-с-с-епаратист!
Пожухлий клин іде під косу –
Бере кермо… провладна осінь!
Та поміж хмари де-не-де
Яскраву сукню ще пряде
Привітне сонце в нагороду
За толерантність всій природі,
Що береже від скону люд.
Він терпить утиск звідусюд:
І від негод, що зносим ми,
І від потомної зими...
О, незбагненний ли-сто-пад!
Він так приходить… не у лад!
Та не кажіть, що ми не раді
Цьому дивнóму листопаду…
Дасть Бог, хоч він відсепарує, –
Нехай та роль йому пасує, –
Від чуйних тих, хто вже не чує,
Хоч неумисне, та не всує.
Отак крокує по планеті, –
Добро, хоч пішки, не в ракеті, –
Немов коштовний аметист,
Наш листопад-сепаратист![/i][/b]
02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче (пол.)
**Баловень (рус.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
[i]Яка гаряча тема – Раша! Ще нічого не написав,
а вже стільки відгуків! Тут я ризикую попасти під
обстріл тролів... Та де наше не пропадало!
[/i]
[b][i]Ой, як хочеться у Рашу – в “пра-у-родіну” свою!
Заберу свою парашу… й полечу – у... дежавю!
Жити буду там щасливо, де й Макар телят не пас!
Прихоплю з собою мливо... і галанок* про запас…
Ще візьму собі намета – ескімос не пустить в чум.
Раша, братці, не конфета! Там не чудо-Карачун,
Чи, пак, Крим, чи то Карпати. Там життєва суєта:
Там не доведеться спати – в Раші, бач, не та мета!
Треба ж світ урятувати! Він чомусь не в ногу йде..
А ще перефарбувати – фарби тільки взяти де? –
Всіх людей у триколóри, хоч живий ти, хоч ти мрець.
То й готуємо ми мóри – всім гряде один... кінець!
Новоросія, Росія – один біс, все 'дно тайга…
ПНХ, Х-ло, месія… Самогон, пітьма, нудьга…
Та все ж хочеться у Рашу! У хмільний минулий час –
У веселу “бучу нашу”**, де Макар телят не пас![/i] [/b]
30.10.14
________
*Підштаники.
**За Владіміром Маяковським.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533236
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 03.11.2014
Стоїш на блокпосту, Вкраїни сину,
І мусиш раз по раз у землю лізти,
Бо залпи з «Градів», наче рій осиний,
Летять на тебе, прагнуть тіло з’їсти.
В дірявих берцях, добрі генерали
Для себе чи на продаж приховали.
Байдуже, в яких мрете чи вмирали.
Давно з життя вас мирного списали…
Тримайтесь, хлопці. Духу не втрачайте.
Не може довго отаке тривати.
Ви ж, можновладці, совість випихайте,
Бо гнів людський уже біжить із хати.
03.10.14
Тут слово "добрі" відноситься до слова "берці", а не до генералів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534460
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Хмари покрили небо не наше,
Сльози стікають, наче дощі,
Блискавка в небі полум’ям плаче,
Місто чуже одягає плащі.
Хто нас розрадить в краї чужому,
Витре сльозину холодну з лиця,
Тягне магнітом доля додому,
Бо цим дощам не буває кінця.
Парки з мостами, сиві тумани
І тротуари змиті дощем,
Місто шумливе, клумби тюльпанів,
А на душі тільки болі і щем.
Що буде з нами? – Питаємо часто…
Хто подасть руку, коли в нас біда,
Скільки дощі будуть лити ще часу,
Коли вернемося ми до гнізда?
Тут не почують наші молитви,
Бо тут не наші в місті Боги,
Мама далеко, сльози не витре,
Як же далеко свої береги…
Ми подорожні в місті чужому,
Доля не завжди буває легка,
Мамо, рідненька, хочу додому,
Вісточку шлю тобі із далека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534425
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Небо на двох - не залишай мене,
Торкнись мене своїм крилом в повітрі,
Кохання знову нас наздожене
І пензлем розмалює на палітрі…
Як пахне черемшиною земля,
Конвалії у дзвони б’ють із рання,
Щасливі у польоті ти і я,
Бо маємо на двох одне кохання.
Не залишай мене, у вирій не лети,
Гніздечко звите збережи і далі,
Лише удвох досягнемо мети,
Хай закарбують в пам’яті скрижалі…
Наша любов була і є одна,
І наші крила ділять силу разом,
Одна на двох натягнута струна
І курс один, що є дороговказом…
Небо на двох - не залишай мене,
Торкнись мене своїм крилом в повітрі,
Кохання знову нас наздожене
І пензлем розмалює на палітрі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534370
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]
Терпи, любове, біль тебе шліфує,
Відточує старанно кожну грань,
Ані зусиль, ні часу не шкодує
Для чергової порції страждань.
Гори, любове, бо тобі не вперше
Дражнити долю розпалом борінь!..
Один щабель, що на путі до звершень,
Стількох вартує злетів і падінь...
Одне маленьке скельце кольорове -
А розіллє веселку у пітьмі...
Борись, любове, ну ж, борись, любове,
Кричи, коли вуста твої німі!
Гартуй себе у полум'ї нещаднім,
Не вір у підлі підступи афер,
Лише тобі думки твої підвладні,
Лише тобі здолати цей бар'єр!
Провадь крізь бурю свій побитий човен
І будь комусь, як по́світ у вікні!
Терпи, любове, ох, терпи, любове,
Бо тільки справжнє вистоїть в борні.
І тільки вічне, мудре і терпляче,
Засіявшись, дозріє у врожай...
Терпи, любове, Бог тобі віддячить,
А від людей подяки не чекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
… А знаєте, мамо, як важко лежати в окопі
Під гуркіт снарядів, під куль завиваючий свист?
Стікають краплини чи поту, чи крові по лобі,
І сам по собі в голові укладається лист.
Паперу немає, тож Ви поштаря не турбуйте.
Замовк телефон, бо бракує тут світла також.
Та Ви не турбуйтесь. Ви тільки здоров’я пильнуйте,
Довіртеся Богу й не слухайте ситих вельмож.
Ви ж знаєте добре, що я не хотів воювати –
Який з тої бійні для хлопа простого резон?
А хто ж, як не ми, буде землю свою захищати?
Яка в тім різниця – Дністер перед нами чи Дон?
Нас «Кіборги» кличуть… Це, ніби, ми – люди залізні,
За те, що зубами вгризаємось в кожен стовпок.
Та, мамо, не вірте – тут всі ми прості, хоч і різні:
Он фізик сидить, журналіст, навіть чийсь там «синок»…
Які ж ми залізні? Нам хочеться жити й кохати,
І тішитись квітам, й на сон цілувати дітей.
Нам серце болить, коли змушені друзів ховати,
І сльози скупі крадькома витирати з очей.
… А вчора з продуктами, вірите, пошту прислали:
Дитячі малюнки – наївні такі і прості.
І вижити просьба…Ми їх біля серця ховали –
Таких я не мав ще ніколи в своєму житті!
Скажу я Вам, мамо, не треба втрачати надії.
Тримаємось ми попри холод, нестачі і смерть.
Ми бачили зраду! Та бачили й відданість мрії –
Тримає нас віра, що ворога знищимо вщерть!
Настане ще час, що прочиню я двері до хати,
Де завжди чекає на мене світлиця свята.
І хочу я, мамо, щоб вийшли мене зустрічати.
Тоді й «прочитаю» Вам дивного цього листа…
29.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534206
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
[i]Пливе кача по Тисині-і-і...[/i]
Останній марш...В останню путь...
[i]Мамко моя, не лай мені-і-і...[/i]
Небесне лицарство несуть...
[i]Залає́ш ми в злу годину-у-у...[/i]
Майданом... В душах жар і лід
[i]Сам не знаю, де погину-у-у...[/i]
То - України збитий цвіт...
[i]Погину я в чужім краю-ю-ю...[/i]
В недобрий для країни час,
[i]Хто ж ми буде брати яму-у-у?...[/i]
Синочки, молимось за Вас!
[i]Вибиру́т ми чужі люди-и-и...[/i]
"Болить нас, Господи, болить...
[i]Чи не жаль ти, мамко, буде-е-е?...[/i]
-І як щемить...О, як щемить!"
[i]Ой, як мені, синку, не жа-а-аль?![/i]
Небесна сотня лине в рай
[i]Ти ж на моїм серці ле-е-ежав...[/i]
Стрічай їх, Господи, стрічай!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481071
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 14.10.2014
Ви йшли вперед...
Без вороття
Голодні, босі та обдерті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
Ви йшли...
Під звук серцебиття
В свинцю кривавій круговерті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
І без жалю.
Без каяття
Ішли вперед.
Затяті. Вперті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529582
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Вже схолола ранкова, без сонця, роса,
Черешневі листочки засіли у травах,
А гілкове пасмо, як дівоча коса,
Золоті вплели бинди у стиглу отаву…
Пахнуть осінню голі, чорняві поля,
Картопляний димок закурив хмелевиння
І лягає до сну чудодійна земля,
Що заповнила хлібом господарську скриню.
Замовкають птахи, маслюки по лісах,
Білочки назбирали горіхів,
Причепурені скирти стоять по полях,
Ластівок вже нема біля стріхи…
Дощ холодний змиває пилюку з доріг,
Темні хмари спокійні, без грому,
У далеких горах, вже давно сніг заліг,
Зима прагне вернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529814
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Заплуталося павутиння
В безлистих, сухих гілочках,
Кружляє у небі осіннім
Самотній, розгублений птах.
Так сумно йому й одиноко -
Все ближче і ближче зима.
Розлука буває жорстока,
Від неї спасіння нема:
У теплі краї подалися
За звичкою друзі його,
А він, як завжди, залишився
Чекати весіннє тепло.
І люди на птАхів так схожі -
Шукають тепла в чужині.
А потім повернуться.., може,
Та будуть і вдома чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529800
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Мій жовтень – листоноша чарівний.
Невільник часу і чужих історій.
Розносить людям і яскраві сни,
І дощ в конвертах, і холодні зорі.
Мій янгол. Сум багряно-золотий.
Збирає втрати, підсумки і драми –
Гербарій боротьби і самоти.
Іде до раю грішними садами.
Моє натхнення. Мій далекий друг.
Лиш спиниться на хвильку – і в дорогу.
Летить у вікна чар осінніх рун,
Римує вітер слізні епілоги.
Моя свобода у полоні мрій…
Щодня втрачаю і знаходжу знову
Твій вічний сенс – примирення стихій,
І цю любов, солодку і тернову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529630
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014
[youtube]http://youtu.be/cxkK0BHl9Sc[/youtube]
[b][i]Осінній ліс. Велична тиша. Спокій.
Скидає шати ліс... і засина...
Хмаринки десь пливуть у даль, за обрій,
Повільно вечір землю обійма...
П'янке повітря подих переймає,
Напруга в нім тужавіє, бринить,
Самотнім людям віру повертає -
Багато втрат, але ще буде мить!
У спраглих двох якась шалена сила
В цей тихий вечір душу окриля.
Буває, серцю навіть спрага мила:
Вони не йдуть - летять до джерела.
І ось вони з цілющої криниці
Краплинами студену воду п'ють.
А їх серця, немов об крицю криця,
І крешуть, і співають, і гудуть...
Зустрілись погляди... в очах - сльозини.
Промовчав він, і не сказав їй "так".
Опале листя... сніг... мете стежину, -
Вона мовчить, а він чекає "так".
...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О! Ця остання мить... осіння просинь,
Останній клич.... ключа в далечині![/i][/b]
25.12.2001
_________
Заувага: наша інтерпретація вірша В.Ісакіу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528978
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
http://www.youtube.com/watch?v=BRi71V6pM2Y
http://www.youtube.com/watch?v=-jG3eKCfqUQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528855
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Замру в зажурі, стану на коліна,
Лише б моя Вкраїнонька збулась.
Щоби звучала мова солов’їна,
Господь її щоб милував і спас!
Молитись буду хоч не вірю в Бога,
Люблю тебе безмірно й до бестям.
Імя твоє, тілесна моя тога.
За тебе рідна й душу, я віддам!
Заради цього в небо, я полину,
Спалити крила там не побоюсь.
Прийми мої страждання, як провину
В тобі навіки Мамо розчинюсь!
Тебе ж моя прекрасна Україно,
Нехай обійде горе і напасть
Аби не впала більше на коліна,
Щоб мого серця пломінь, не погас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528844
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2014
Туга вкрила сади яблуневі,
Що без листя лишила гілки,
Лиш плоди червоняво-жовтневі
В густе листя іще не лягли…
Вітерець тихо гілля колише
І розносить плодів аромат,
Хоч найбільші ростуть завжди вище,
Їх зірвати найбільший азарт…
Пізні яблука завжди найкращі,
Як і ті, що найперші були,
Та тепер наші роки мудрящі,
А минулі роки відгули…
Хай життя, наче яблука стиглі,
Що дарує садок у наділ,
Літ моїх у осінньому стилі,
Назриває цих яблук в поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528586
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
[i][b]До чого сняться милі сни?
До чого в сні приходять милі?
Чи то – до скорої весни?
Чи то шаліють дужі сили?
Як не було б... Від того сну,
Від усмішок у сні до болю,
Візьмеш вершину не одну,
Бо вже готовий йти до бою!
А нам же є з ким йти на чин,
Так вже накреслено судьбою –
З російським “братом” на почин!
Та інколи й з самим собою…
В цей святень-день мої вуста
Благають так Святу Пречисту,
Щоб в день народження Христа
Було в країні нашій чисто!
За ту знаменну благодать
Ми будемо молити Бога!
Ми найдорожче можем дать,
Аби очистив Він дорогу!
В цей день належало б згадати
Слова Тарасові незлі:
“І буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!”[/b]
21.09.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Різдво у Богородиці сьогодні,
Це свято, наче, мамине тепло,
Світ Матінка рятує із безодні,
Так буде, є і так завжди було.
Щоденно припадаємо в молитві
До Матінки Господньої усі,
Щоб в нелегкій допомогла нам битві
Зі злом, що постає у "всій красі".
Як матір, що дитятко захищає,
Із нами Матір Божа повсякчас.
Заступниці сильнішої немає
У будь-який страшний буремний час.
ТИ кожен день прохання наші чуєш
І допомогу шлеш нам із Небес,
Допоки з нами ТИ, нам шкодить всує,
Явила світу безліч ТИ чудес.
Різдво ТВОЄ святкуємо ми нині,
Вітання наші полетять у вись
Заступниці людській і берегині...
Земля радіє, навіть, подивись!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524774
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Чудне життя, страждала ти
Все терпіла сновиду.
Знов виглядала для воріт,
Заразу із овиду.
Пробач мені, що я « творив».
За ту любов підбиту.
О, якось так тебе любив,
Прекрасну й сумовиту.
Хоча і досі ще дурний,
Я ж не купляв планиду.
Тримай і далі, чорт старий
Ще не соромить виду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524757
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Приснилась молодість матусі,
Що на Купала біля річки,
Як хлопці зовсім ще безвусі,
Робили гойдалки з вербички…
Палили вогнища казкові,
Ховалось сонце за горою
І відбивались в річці зорі,
Мов відпливали за водою.
Прокинулась від сну матуся,
Взяла вербу свячену в руки,
І спомин в голові здригнувся,
Прийшли живі юначі роки…
Старенька сіла на край ліжка,
Верба, немов тоді - гаряча,
Згадалась ватра, босі ніжки,
Вінки, що сплетені на свято.
Як через вогнище стрибали,
Вінки пускали за водою
І довго долю виглядали,
Ховалися за осокою.
Зламалась гілочка вербова,
Розвіявсь сон, пішов із хати,
Сльоза скотилась чергова
І знову ненька лягла спати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524745
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
У віртуалі важко розпізнати
Гнила чи ні дописувача суть,
Бо, сидячи за монітором в хаті,
На душу люди часто гріх беруть.
Такі вони тут білі і пухнасті,
Такі чудові, що... аж зло бере!!! ;-)))))
І відчуваєш, ти не тої масті,
Ну, наче, ти не слово, а... тире.
Щоб з Клубу не турнули мене в плечі,
Можливо, я випендрювалась теж...
Реальна й віртуальна - різні речі,
У віртуалі значно менше меж.
В реаліях проста я, наче, двері,
Там пафосу граминочки нема,
Така ж, мені здається, й на папері...
А тут, чомусь, народ не так сприйма.
Вже випендрилась, навіть, на присвяту,
Приємно це, звичайно, та, мабуть...
Сприйматиму дарунком лиш на свято,
Це не про тебе - каже моя суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518202
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Все Полісся туман заснував уночі,
Біжать хвилі в полях загадкові…
Лише зрідка, як постріл, кричать пугачі,
Виникають пейзажі казкові.
Підросли за цю ніч маслюки у сосні,
Вітер стиха лягає на трави,
А птахи мовчазні, сплять в солодкому сні,
Заколисані в сивім тумані…
Мій Волинський туман, моя диво-краса,
Стелиш рясно болото ночами…
Закриваєш часами ясні небеса
І біжиш перешитий клубками…
Бережи рідний край, моє диво – сивач,
Застели вранці зоряні роси,
Хай співають пташки і замовкне пугач,
В болотах очерет відголосить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518026
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014
[i]NNnn
[/i]
[b][i]Що я, бокал?.. Лише кришталь і спрага,
Пустий, холодний, одинокий звук.
Та повен я бажання... і наснаги
Відчути рай – вина закличний гук!
І ось тебе... повільно... поглинаю:
Так свято... з дзвоном... десь із висоти
Повни́ш мене... від денця... і до краю...
І вже ущерть... по самі вінця – Ти!
І вже в мені... ти граєш кольорами,
Тамуючи і спраглість, і жагу,
І вже немає святості між нами –
Помножуєш... бажання на снагу!
...Хай я – бокал! З тобою ж я – не спрага,
І не мінорний, одинокий звук –
Симфонія і здійснення, і прагнень,
І дотик... ніжних губ, ланіт і рук...
Чарівність я твою не розплескаю,
Аби, вакханко*, в герці шаленіть!
Я донесу її... до неземного раю,
Де нас з'єднає сластолюбна мить...
І буде там блаженство... і відрада:
І хміль вина... й бокалів блиск і звук...
Хай я – бокал, в тобі ж, вино, – вся влада,
Бо ти в мені... римуєш серця стук![/i][/b]
17.08.14
__________
*В грецькій міфології Вакх – Бог вина;
«вакханка» — жінка, нестримна у
проявах своєї пристрасті.
На світлині: Никанор Тютрюмов, "Отдых вакханки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Чому саме зараз, у розпалі літа,
Так легко писатися стало про смерть?
Надворі чіпляється око за квіти,
Довкілля наповнене ними ущерть,
Та, разом з тим, жодного дня без новини
Тепер не живемо про сльози і кров...
Рядком у статистиці смерть є людини,
І кількість рядків цих зроста знов і знов.
Чому саме тут, у моїй Україні?..
Тут зроду народ не сягав на чуже.
Підступний лжебрат у нас сіє руїну.
Нам важко в це вірилось... ЗНАЄМО ВЖЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517212
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Москалику, кого ж ти, сука, б’єш,
По своїй крові, по своїй родині,
Чи путіна до спілки ти зовеш,
А ти ж родився, як і я у Україні…
Тут словеса, і тут нема рабів,
Тут синє небо, і яскраві зорі,
Тут обирають не з москви попів,
Поля у нас багаті й неозорі!
«Гуманітарку» залиши собі…
Ти накорми народ, який завжди голодний,
Ми здобуваєм щастя в боротьбі,
Невільником тепер у нас не буде жодний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517187
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Іде кристалізація,
Відроджується нація,
Ой, як же це болить!
Став Путін- стимуляція,
А думав- ізоляція,
Ненавистю кипить!
Не вперше нападаєте,
Та ви допомогаєте,
Проснутися зі сну.
Роками приголомшені,
Міста наші спустошені,
Все ж виграєм війну!
Бо дощика краплиночки,
Підживлюють рослиночки
І сила в них росте.
Стають дуби високії,
Пливуть ріки глибокії,
Земля наша цвіте!
Брехня в болоті втопиться,
За волосинку вхопиться,
Не випливе згниє,
Погноєм стане зрошеним,
Полям нашим покошеним,
Вкраїна оживе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517066
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Ти був герой й залишишся в строю,
Вкраїна мужніх завжди шанувала,
Коли за неї гинули в бою
Й через віки століть, не забувала!
В сирітській хаті плаче дітвора,
Той плач дитячий серденько проймає.
Сліпая смерть, найкращих обира
Щоб нам жилось, найперших забирає.
Втікали орди, вечір догоряв.
Плювались кров’ю Путінські бандити.
Недарма синку голову поклав.
Не буде степ від сорому горіти.
І буде ранок знову у гаю.
І будем ми любити й сумувати.
І ти радіти будеш у Раю.
І соловейко буде нам співати.
Памяті чоловіка Тетяни Чорновіл
Миколи Березового
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516986
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Пам’ятаймо про героїв!
Зібралося на проводи село…
Він не вернувсь – вернулась домовина…
Його забрали - наче загуло…
Пішов і враз не стало в хаті сина.
А ті, що налякалися війни й тепер у нас,
Пихаті, ситі і сміються в душу,
Окремі «біженці»… Та прийде ще їх час…
За своїх хлопців я молитись мушу…
Десять мільйонів люду - це не ми…
Не варто нашу кров кропити степом,
Ми хліб зберемо влітку для зими
І коляду зустрінемо з вертепом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516025
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2014
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
[i] Складно, адже тема жіноча.
Сподіваюся пісня знайде свою виконавицю...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509514
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Перевод с украинского языка.
Почернела трава
И поникло в усталости лето.
Ведь обрушилась тонной на хрупкие плечи война
И июль расстреляла, коварная, пулями в жито.
Поигрался два дня,
Ухмыляясь в огне стана…
Ой, дни, ночи донецкие
Чёрного дыма глотнули.
Где искать нам спасения
От свирепой беды?
Не осталось у фляги военной ни капли,
А потрескались губы
Просят тихо глоточек воды…
Возле самого сердца
Кровоточит в миллиметре рана
Девять граммов свинца
С автомата отмерял фальш-брат,
Но сквозь пламя на помощь
На рассвете, перепугано-рано,
Моросил оживляющий дождь…
Пересохшие губы
Благодарность шептали стократ…
Пересохшие губы
Прошептали на небо молитву
За живучую влагу и за то, что остался живой.
А колосья пшеницы поднимались,
Как войско на битву,
Из посадок дубы
Выступали на праведный бой!
Автор Наталия Природная.
Оригинал: http://www.stihi.ru/2014/07/05/6522
Почорніла трава
Почорніла трава,
Запечалилось втомлене літо,
Бо звалилась зненацька
На згорблені плечі війна,
Місяць липень зітхає
В розстріляне кулями жито,
Де минулих два дні
Грався хижим вогнем сатана.
Ой ви ночі донецькі,
І дні чорним димом просяклі,
Де шукати рятунку
З лихої цієї біди?
У воєнній баклажці
Води не лишилось ні краплі,
А потріскані губи
Благають ковточок води.
Десь під серцем самим
Кровоточить прострелена рана,
Дев'ять грамів свинцю
З автомата відміряв фальш-брат,
Та крізь полум'я бризнув
Дощу переляканий ранок,
Пересохлі вуста
Прошептали подяку стократ.
Пересохлі вуста
Прошептали молитву-подяку
За вологи краплину,
За те, що лишився живий,
А пшеничні лани
Підіймались, як військо, в атаку,
І з посадок дуби
Виступали на праведний бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509504
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Хочу себе представить просто...
Он вышел из дому с утра,
Слащаво пахнущий Lacoste
(Усугубила лишь жара).
С женою попрощался нежно,
Обновку обещал к зиме...
Он был такой же, как и прежде,
Но... что там у него в уме?..
Он в Украину едет нынче,
Не в гости едет, УБИВАТЬ...
За деньги, как велит обычай,
Убил бы и родную мать...
Что за беда, коль на купюрах
Ещё свежа людская кровь?..
"Защитник русских" он де-юре,
За них убьёт он вновь и вновь...
И деньги, вроде бы, не пахнут,
И дети рады, и жена,
Весь мир для них теперь распахнут,
Наубивал ведь до хрена!
Всесвітньовідомий нідерландський музикант
і діджей Armin van Buuren записав трек
під назвою «Pray For Ukraine» - «Молися за Україну».
[youtube]http://youtu.be/CT7hTVMrwQo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509452
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся… Сонце… Спокій… І – Вона…
Така солодка... Недосяжна... Мила...
Нехай і так! Та на душі – весна…
Я вдячний їй... Вона все породила…
Доторкуюсь… її пухленьких уст
І гладжу в смак скуйовджене волосся…
А в голові думок приємний хруст –
Колише ніч у па́холка* коло́си…
А з попід брів тече зваблива млість
Очей стрімких... прудких... каро-зелених…
І вже здається, щастя твоє – гість –
На відстані руки… Густе... Шалене…
І лиш до тебе, недо**, дотягнусь,
Як ти вже тут... В мені... в уяві... в серці...
Я враз змахну роки, немов той гнус, –
І знову ми... у божевільнім герці.
...Та в двері – несподіваний дзвінок...
Солодкі свічі гаснуть... Враз... Реальність.
Життям невдало сплетений вінок:
Весна – у ро́здріб... І – мізерна малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут у значенні - парубок, хлопець.
**Неда (мовою фарсі) - голос, поклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Ну от. Тепер я старша ще на вірш.
А ти іще на вірш від мене далі…
Як постріли у душу – галас тиш.
У скриньку серця – листопад печальний.
Ти вільний, хай у прозах, і чужих…
А я – повік заручниця образи.
Вона – і муза, і щоденний гріх.
А спогад, як лихвар скупого часу.
У віршах він спинився і помер.
І літерами смуток сльози ронить.
На гріх я стала старшою тепер,
Бо думати про тебе – заборона.
Любові я не випишу повік.
Сувої – ніч, а спогади – чорнило.
Розлука стала довша ще на вірш,
І всю мене у собі розчинила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507384
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Дубові гаї і сосна в міжболотті,
Ожина вплелася в туман,
І темні осики, неначе розп’яті,
Вдягнули зелений жупан.
Біжать наче хвилі льонові тумани,
Що вітер уранці жене…
Де Світязькі пляжі дрібненько - піщані,
Навік полонили мене…
Між білих берізок Поліського краю,
Зустрів я берізку свою,
Волинська земля - це частиночка раю,
Яку усім серцем люблю…
Послухайте пісню – це мавки співають,
Їм вторять в гаях солов’ї,
Тут зорі вечірні у простір злітають,
В найкращому небі землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507378
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Ще один вірш зі збірки "Наодинці зі словом" став піснею. Музика, виконання і запис - мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507377
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Скільки хлопців лягло у боях за Донбас,
Скільки сліз на могилах пролито,
А ще скільки Господь від біди душі спас,
Захистив, дав ще дітям пожити…
Покалічила влада життя не одне
І немає управи на бойню,
Вітер хмари і далі із смертю жене,
Що синів забирають в безодню.
Наче мир на землі, та строчить кулемет,
Кулі знову свистять - міни виють,
В чорній стрічці на стінку чіпляють портрет,
Матусі молодими сивіють…
Їм до бою потрібний надійний жилет,
Поруч друзі і мами молитва,
Щоб замовк назавжди ворогів кулемет,
Закінчилась нав’язана битва…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507335
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
За мотивами твору Н. Подлєсової "Избушка "
Якось Заєць і Зайчиха збудували хату,
І, натомлено присівши, стали міркувати:
-Треба ж нам розфарбувати цю новУ оселю,
І відтінки підібрати світлі і веселі...
...Раз, поглянувши у вікна, Заєць насвітанні
Вирішив для стін обрати кольори весняЯні :
- Все покриємо зеленим, зробим, як годиться,
І у нас і взимку буде свіжая травиця!..
Фарбували -фарбували, притомились, сіли...
А отут якраз угості літечко приспіло.
Подивилася Зайчиха: маки скрізь, дзвіночки...
- А зробімо оці стіни, наче пелюстОчки?!
Заходились до роботи дружно і завзято -
Коли трудишся охоче, то й на серці свято!
...Осінь стука у віконце дощиком із неба.
- О! Ще в кольори жовтаві фарбували треба!
Доробили - любо глянуть! Усі пори року
Примостилися на стінах - красиво, нівроку!
Тільки дах іще сіріє... Думали -гадали:
Може, його в колір сонця?... Тут зима настала.
Похитала головою Зима, баба біла,
Та й покрила дах снігами щедро і уміло.
І бурчить собі під носа: "Ну й забудькуваті:
Є весна, і літо, й осінь у Зайців на хаті....
А про мене й не згадали, хоч уже і грудень!..
Я сама вже розфарбую - от сюрприз їм буде!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507262
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Я змалечку ще заздрила сестрі,
Що дали ій батьки ім'я Оксана,
Мене ж всі звали Любою в дворі,
Здавалося ім'я це гіршим самим...
Яка ж я дивна в ті часи була,
Так Ангела надурно ображала...
А Він мені два дужих дав крила,
Які не раз мене порятували.
Тепер, нарешті, істини дійшла,
Що Любою таки я мала бути...
Я люба людям, бо цураюсь зла,
Таке моє ім'я в глибинній суті.
І хто б там що про мене не казав,
Та Любою, хоч чи не хоч, покличе.
Моє ім'я десертом серед страв
Було, є й буде, це для нього звично.
Я Люба (якщо повністю — Любов),
Кому це почуття, скажіть, немиле?..
Пробачення у Ангела я знов
Проситиму, хай не відверне крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507244
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
По жизни не завидовала людям,
Всё наживное это просто тлен,
Кто по богатству ближнего лишь судит,
Не замечает сам своих проблем.
Ну разве можна оценить улыбку,
Любимых глаз невероятный блеск?..
Бесценно это всё, хотя и зыбко,
Как волн морских о берег тихий всплеск.
Как можно оценить твоё дыханье,
Когда ты рядом ночью спишь со мной
И поцелуй твой нежный утром ранним?..
Цена всему на свете лишь… любовь.
15.06.2014
[youtube]http://youtu.be/FBUiLa9XjRg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505245
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Світлини з дитинства
Дивлюся фото з поруділими краями,
Дитячі лиця, не впізнати - хто є хто.
І на папері, і у пам’яті є плями,
Хоча минуло сорок років, а не сто.
І де ви зараз усі діти зі світлини,
Які стежини протоптали по землі?
Чекали «пташку» і ображені застигли,
Бо не діждались… Ще наївні і малі.
На жаль, ми гості, тимчасові в цьому світі
Гортаю фото - ви живі , чи уже ні?
І тільки згадки на папері ніжно-світлі,
Беззвучно плачуть, бо сумують у мені.
Приспів
Розрісся бузок і акація біла,
Торкаються неба уже явори.
Це часу хода все змінити зуміла,
І ми не такі, як в дитинстві були.
відео тут- https://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA
Музика Віктора Охріменка
Виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505384
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Серце мліє - теплі руки
Ти поклала на чоло...
Затихають знову звуки,
Наче їх і не було…
Ніби все зібрала тиша,
Наче сніг покрив усе,
Вітер стих і вже не дише,
Лише хмара дощ несе…
Місяць ясен серед ночі,
Розігнав у далі хмар,
Теплий сон чоло лоскоче,
Додає в подушку чар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505007
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Любуюся, яка стоїть краса,
У ранню весну, чи гаряче літо,
Я не встигаю небо розглядіти,
Бо хмарки покривають небеса.
Дощі ідуть, цвіте у полі льон,
Стоїть краса поліська, незрадлива
І ягоди ожини дивне – диво,
Зовуть людей до лісу на поклон…
Поміж беріз, в болотистій тиші,
Коли один, лише трава роситься,
Мені часами думається – сниться,
Та, ні! Це радість у моїй душі.
Зелений ліс, поля, озерна синь,
Цілую жменю темної ожини,
Й немає казки більше в Україні,
Як моя люба, чарівна Волинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504034
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Періщить дощ на втіху полуницям,
Грибам і травам, юним деревця́м.
Тендітна слива в затінку сльозиться,
Крізне намисто так їй до лиця.
Періщить дощ, розписує курсивом
Тоненьку шибку в рамочці вікна,
Тріпоче листя вишні полохливо,
Холодні краплі здмухує весна.
Дзвенить у ринві, наче у бляшанці,
Намокле пір'я вичищає птах.
Топлю́ зажуру в білій філіжанці,
Гаряча кава гіркне на вустах.
До тебе стежка майже захолола,
Пече розлука в серці, як миш'як...
Періщить дощ і студить все довкола,
Лише думки не вистудить ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Олеся побачила його ще здалеку, на підході до багатоповерхівки, що хизувалася своїм зростом перед розквітлими яблунями передмістя. Він стояв біля під’їзду і нагадував маленького олов’яного солдатика із казки. Був одягнений в парадний зелений мундир, підігнаний до його худорлявої статури. На сонці виблискували жовті ґудзики із зірочками. На погонах теж були маленькі жовті зірочки.
«Маленький, худенький, старенький ветеран війни минулого сторіччя у формі неіснуючої держави», - подумала Олеся.
- Чому ж він не на параді у центрі міста? – не вгавав розум.
- Може у нього не має сили йти десять хвилин до найближчої маршрутки пішки, а потім ще пів години їхати до центру, - озвався внутрішній голос.
- То чому ж йому вдома не сидиться? – затявся розум.
- Бо сьогодні дев’яте травня. От він і витяг із шафи святковий мундир, який раз в рік дістає, і одягнув його. Бо коли б ще мав одягти? А біля під’їзду став у надії, що його хтось привітає, - розкладав усе по поличках внутрішній голос.
- Дев’яте травня – то не веселощі, не музика, а панахида і молитва, - не здавався розум.
- Йому цього не зрозуміти, - по паузі відповів внутрішній голос. Усе життя про ветеранів згадували саме цього дня. Вручали квіти, наливали сто грамів, давали гречану кашу безкоштовно.
Олеся сповільнила ходу. Їй потрібно було саме у той під’їзд, біля якого, немов на варті, струнко стояв ветеран. Дівчині раптом стало соромно. Вона згадала травень минулого року, море і Крим.
Згадала білий іноземний лайнер в порту української тоді ще Ялти і німецьких туристів, які поважно сходили трапом. Усі сивочолі. Спиралися на ціпки чи ходулі. Біля них снували стюарди, допомагаючи зійти. «Круїз для німців по Чорному морю», - поширився поголос поміж людей на пірсі. Усі зупинялися. Милувалися білосніжним лайнером, розглядали німецьких туристів, що переходили до автобуса, аби їхати в Лівадію.
У білих шортах та капелюшках німецькі пенсіонери виглядали незвично. Та вони особливої уваги на портових зівак і не звертали. Радісно гелготали один з одним, готуючи фото та кінокамери для зйомок.
Чи бачив цей ветеран хоча б раз лайнер? - подумала Олеся. - Коли він в останнє відпочивав на морі? - І чи був на морі взагалі? Питання сипалися одне за одним. Дівчина похилила голову.
Їй було соромно перед цим «маленьким олов’яним солдатиком». Соромно за свою країну, яка нічого, окрім патріотичних пісень на свято не давала ветеранам.
Було соромно за цього старенького дідуся у зеленому мундирі. Соромно за його засліплену віру. Бо чоловічки у зеленій формі зараз шматують її країну і вбивають українців.
Олеся відвела погляд, зіщулилася, опустила голову і пройшла повз ветерана у двері під’їзду.
А вже десь по обіді, сидячи із подругою на лавочці під білопінною яблунею, дівчина побачила схиленого старичка в потертій штурмовці, заяложеному кепчику і розношених капцях. Дідок човгав ногами і прямував до хлібного кіоску. Олеся впізнала ранкового ветерана і їй стало соромно… за себе.
14.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499162
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Знов цвітуть спориші,
Дрібно - дрібно обабіч дороги
І несуть вони спокій душі,
Ця дорога веде до порогу…
Переступиш батьківський поріг,
За порогом є мама і тато,
Поклонись до притомлених ніг,
Бо батьки – це завжди для нас свято…
Приголубить матуся тебе,
А татусь дасть пораду, як жити,
Споришева дорога веде,
До хатини, де можуть зігріти…
І співає від щастя душа,
І клекочуть малі лелечата,
А додому, завжди в споришах,
Приведе нас дорога квітчата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499074
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Ты хотел оставаться тенью,
Что ж, пожалуйста, я не спорю.
Добрый путь твоему хотенью,
Моему лёгкой смерти горю.
Ты хотел быть свободной птицей,
Чтоб в пути никаких напрягов.
Что ж, лети же, пока летится,
Но меня не ищи где-то рядом.
Ценишь личное ты пространство
И пугаешься дискомфорта,
Среди жизненных долгих странствий.
Я, наверно...
иного сорта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497840
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка?
Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш,
навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну "нареготалась".
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніше не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав...
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово.
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осені як залягла,
то й зиму ледь не всю хворіла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497818
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Ветеранам усіх війн
п р и с в я ч у ю
[b][i]Такий погожий, світлий день
Дарує нам природа,
Та щось не чути ще пісень
Із уст мого народу!
Принишк, присів стражденний люд
В чеканні дій, сюрпризів:
Ще до яких дійде́ облуд
Той конопатий прищик?!
Мо’, «переможний» свій парад
Готує вже на Площі**?
Чи, мо’, шикує колорад,
І «бдит» Адольфа мощі ?..
Йому б піти у зоосклад:
Там є вакантні кліті!
То був би цінний експонат –
Один в усьому світі.
Так ні ж!.. Сидить собі в Кремлі
Та бредь свою віщає –
Усім політикам Землі
На ніс локшу чіпляє…
Та не мостись на п’єдистал,
Не чай на перемогу!!!
Своїм єством ти світ «дістав» –
В брехні короткі ноги![/i][/b]
[i]09.05.2014[/i]
___________
*За – значення прийменника, що раніше
чомусь підмінялось прийменником «по».
**Звичайно Красна, що перед гробницею
російського «тутанхамона».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497803
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Любов на двох завжди дарує музику,
Гаї пісенні – солов’я гаї…
Кохання, що зав’язане у вузлику,
Обоє називаємо своїм…
Найкраща пісня досі не написана,
І музики найкращої нема…
Найкраща колискова ще не співана,
Як і кохання, що між обома…
Приспів:
Під блиск нічних зірок – лунає музика,
При поцілунку губ - німіють небеса,
Ми бережімо зв’язане у вузлику,
Бо в нас любов ніколи не згаса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497785
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Берізки із ранку танцюють від вітру,
Спадає із листя роса,
Ні хмарки на небі – неначе хтось витер,
У променях світить краса.
Ще сонце червоне і промінь тендітний
І роси немов зірочки,
Цей ранок весняний потонув у квітах,
Малює нові казочки…
Я дякую Богу, я дякую долі,
За те, що на світі живу,
Що сонце стрічаю на хлібному полі,
Що просто живу і люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497784
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Знов ветерани шикуються строєм,
Хоч поріділи ряди,
Вони і нині для нас всі герої,
Хто повернувся з війни.
А під гаями, чи в чистому полі,
Скільки в могилах лежить…
Кожен в бою тут знайшов свою долю
І зупинився на мить.
Батько лежить поруч з сином і братом,
В гаю зозуля кує…
Тут він у парі удвох з автоматом,
Стрінув майбутнє своє.
Зірка, чи хрест,чи стовпець серед поля,
І імена, імена, імена…
Кожного з них тут відмічена доля,
Стежки додому нема.
Лише до них йде по полі стежина,
Втоптана сотнями ніг,
Братська могила - квіти, калина,
Тим хто за землю цю ліг…
ВСІМ, ХТО ЖИВИЙ, ЗИЧУ ЯСНОГО НЕБА,
ДОВГИХ РОКІВ У ЖИТТІ,
А ЩЕ ЗДОРОВ’Я, ЯКОГО ВАМ ТРЕБА -
БІЛЬШЕ НЕ БУТИ ВІЙНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494870
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Зозуля десь за річкою кувала,
У полі вже замовкли голоси.
Лиш ми удвох у заводі стояли,
В куточку тихім, Божої краси.
Пахуча нас черемуха сховала,
В гілках своїх, що падали згори.
Пянким дурманом - медом напувала,
Як в тім Едемі, прямо з піялИ.
Думки злетіли десь за небокраї,
Спинить пориви наші не змогли.
Ключі лишили, - часточку від Раю,
А гріх з собою, вдалеч понесли.
Тебе любив безмежно й ненаситно,
Червлені перли, - губи цілував.
Цвіт черемховий заздрісно і стидно,
Жагучим цвітом, тихо опадав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494859
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Но вечно жалок мне изгнанник,
Как заключённый, как больной.
Темна твоя дорога, странник,
Полынью пахнет хлеб чужой.
А здесь, в глухом чаду пожара
Остаток юности губя,
Мы ни единого удара
Не отклонили от себя.
И знаем, что в оценке поздней
Оправдан будет каждый час...
Но в мире нет людей бесслёзней,
Надменнее и проще нас
_ * _
Не з тими я, хто кинув землю
На розстерзання ворогам.
Їх грубі лестощі даремні,
Їм я своїх пісень не дам.
Для мене вигнанець - нікчемний,
Як в"язень, хворий чи слабий.
Дивись, прочанин, шлях твій темний,
Полином пахне хліб чужий.
А тут в глухім чаду пожару,
Де юність обірвалась враз,
Ми витримали всі удари
І вистояли ми в той час.
І знаємо - що потім зможуть оцінити
І виправданим буде нелегкий наш час...
Але безслізніш нас немає в цілім світі,
Нема зухваліших, нема простіших нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494832
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2014
Поет життя прожив у вирі,
Напившись променів з небес.
Слова як бджілки в соти вміло,
Ладнав у пісню із чудес.
З рядків мелодія лягала,
На ноти срібної струни.
Чарівним голосом звучала,
У дивних звуках таїни.
В гаю проснувся соловейко,
Дрімав на гілці наче гном.
Озвавсь до музики орфейко,
І вже десь чутно за селом.
Весна зраділо до нестями,
Несла дібровами квартет,
Що робить пісня із птахами,
Коли талантливий поет!
Анатолійовичу
присвячую до дня народження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494527
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
(У співавторстві з Юрієм Ловким)
Россия
Нуждой и нищетой ты пленена,
Великой быть тебе не хватит духу...
Ты пьяная беззубая старуха,
Ты грязная, немытая страна.
Для подвигов была ты создана,
Но, вместо них, в тебе царит разруха,
А, вместо крови в жилах, медовуха
Во все года, века и времена.
И ты уже спасения не сыщешь
В своём распятом Боге на кресте:
С рожденья была ты нищей —
Погибнешь и сгниешь ты в нищете,
В ободранном, разрушенном жилище,
Средь голых стен в постыдной наготе.
Росія
Облудна повела тебе рука –
Історії незвідані дороги…
Ти – світлий край, благословенний Богом,
Та твій народ в пустелі заблукав.
Але душа славетна у віках,
Не треба їй ні злого, ні чужого.
Гріху і кривді, не дозволь, убогим,
Дар Божий рахувати в мідяках.
Твої сини – це генії, герої,
Слова поетів – співи солов’я.
Як виростеш перлиною земною,
В саду сумління виполеш бур’ян,
Ти щирою і доброю сестрою,
Зумієш стати для усіх слов’ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494037
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Убийте в собі москаля,
Нащадки азійських моголів,
Бо вам європейські поля́
Не будуть доступні ніколи.
Убийте в собі москаля,
Бо він – ваша перша недуга.
З-за нього північна земля
Болотом стає недолугим.
Подумай же, русский народ,
Какое получишь названье,
Когда москалей сумасброд
Никто не почтит: россияне?
Невже ви для Смерті косу
Впиваючись кров’ю, гострили?
І вашу загарбницьку суть
В трьохколірнім бачу вітрилі.
Слов’яни… . Не варті цих слів
Ті душі, що вкрились ганьбою.
Впустивши туди москалів,
Слов’ян ви убили собою… .
До тих, хто іде навмання,
В загарбницькій тліючи сталі:
Убийте в собі москаля,
Щоб ми з вами друзями стали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494033
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Слова: Іван Гентош
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
Кліп: http://www.youtube.com/watch?v=xvEM9IziYtI
та
http://www.youtube.com/watch?v=NP6w9Pbr3A0
=================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=xvEM9IziYtI[/youtube]
Ти пішла. І на серці прісно…
І планета уже не та…
А було нам на ній не тісно,
Хоч тепер взагалі пустотá.
Обступили обрáзи нúці,
І емоції – через край.
Без прихильності до традицій –
Сентиментів “Бувай”, “Прощай”.
Так зігріти б тебе в долонях…
Щем і біль – ні краплини зла.
Лиш надривно пульсує в скронях:
“Ти пішла… Ти пішла… Ти пішла…”
Невідомо, як далі буде,
Ти не знаєш іще сама…
Тільки… манять очей Бермуди,
Невимовна їх глибина.
Час не йде, а летить на конях,
Забирає тебе таки…
Стисне серце удав безсоння –
Доторкнутися б до щоки…
Посадити любов за грати?
Захлинутись у вирі справ?
Світ не впав. Залишивсь стояти.
Та чомусь чорно-білим став…
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=NP6w9Pbr3A0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493965
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Он КРАЙНЕ сексуально озабочен,
Но в этом, наша, не его беда...
Уж СЛИШКОМ ДОЛГО сам проводит ночи,
Тут поневоле "двинеш", господа.
Гормоны по весне играют рьяно.
А выхода энергии то нет.
Вот он пакует туго чемоданы
То в Грузию, то в Крым... большой привет!!.
Никак не успокоится бедняга,
То там, то тут устроит тарарам,
Натыкает везде трёхцветных флагов,
Нервирует весь мир и нервный сам.
Решила бы вопрос одна рубашка,
Которую смирительной зовут.
Ох и послал Бог президента Рашке!!!
И это, я скажу Вам, НЕ ЗЕР ГУТ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493964
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Скоро я віддам тобі штурвал,
Будеш капітаном у родині,
В штиль, чи у «дев’ятий вал»,
Маєш ти служити Україні…
Ставити умієш паруса
І штурвал тримав в руках часами,
Як мене покличуть небеса,
Прислухайся інколи до мами.
Рід шануй, бо рід – це головне,
Якби ти не плив в житті гладенько,
Шторм тебе ніколи не мине,
Пам’ятай могили і про неньку.
І дітей навчи, щоб із маля,
Берегли немов зіницю – волю,
Бо єдина в нас свята земля,
І єдине хлібне наше поле.
Передай штурвал по старшинству,
Хай керують внуки - вони мудрі,
Та ніколи зради не прощу,
Навіть звідти поміняю судьби.
Мудрим будь і бережи сім’ю,
Дуже я прошу тебе, мій сину,
До ста літ стрічай свою зорю
І люби, як маму –Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493548
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Цвітуть сади, як і тоді,
Коли звучало – «ПЕРЕМОГА!»
І люди всі молились Богу,
Бо стало мирно на землі…
Тепер мовчать… Чому мовчать?
Сади ж цвітуть і мирне небо,
Бо час прийшов і знову треба,
Тепер вже «брата» усмирять.
Коли в окопі я і брат,
Курили вдвох одну махорку,
Було тоді у нас все толком,
А перед нами ворог-гад…
Тепер мій «брат» неначе гад,
На мою землю зазіхає,
Та він же добре пам’ятає,
Що я не відступав назад…
А ПЕРЕМОГУ я і з ним,
З тим братом, що сидів в окопі,
Відмічу і скажу Європі,
Щоб і понині з братом тим.
Проте тепер «чужинець – брат»
В руках тримає автомата,
Забрав і хоче ще забрати
Із хати де - кілька кімнат.
Це не брати, а «братани»
Які «ідуть на допомогу»
Вони святкують перемогу,
Що Крим підступно відняли.
І далі сунуть, як чума,
Немов тоді фашистський гад,
Не відступаю я назад,
У мене виходу нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493523
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
[b][i]Шугають думки, мов шаленії птиці:
Як жить: зупинитись?.. спочити?.. іти?..
А в небі спалахують Божі зірниці –
То душі стражденні освячуєш Ти!
О Боже мій милий! Чом воля – не криця,
Що кришить незгоди, як промені – лід?
Чом крицевий меч в нас в руках не іскриться,
Долаючи кремінь непроханих бід?
Напевне, тому, що ми – люди, не боги…
Лиш їх повеління нам силу дає!
Початок і право на чин лиш у Бога,
І благословіння на щастя своє!
За це йому наша покора й служіння,
Йому ми і шану, й хвалу воздаєм!
Любов наша вірна, тривка, докорінна...
А Божа Любов – на віки!.. Навзає́м![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
В небо кинула щастя зірками,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Принесла поцілунки коханим.
Зачаровані хмари мовчать
І лепечуть вітри про кохання,
І відбита на серці печать,
Будить знову любов спозарання.
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
В небо кинула щастя зірками,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Тепла ніч,
Принесла поцілунки коханим.
Я цілую вишневі вуста,
Обнімаю не пещені груди,
Десь дівається серця печаль,
Що нахлинула в мить звідусюди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493411
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Гойдає вітер в полі ковилу,
Розчісує сріблясто-білі коси.
Зійду з дороги,ляжу у траву,
Послухати як випадають роси.
Закривши очі, слухаю пісні,
Що їх співає жайворонок в полі,
І задрімавши, мабуть, уві сні
Полину в світ,де розквітають зорі.
Накрила ніч степ зоряним рядном,
З хмарин струсила ніжну прохолоду,
Сріблястий місяць вийшов за селом,
І покотивсь шукати в хмарах броду.
Вдихнув на повні груди запах трав,
Піднявсь з землі і вийшов на долину,
Вже й новий день мене в степу застав.
Його вітаю й славлю Україну.
© Copyright: Виктор Гала, 2014
Свидетельство о публикации №114041709481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493402
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 19.04.2014
[i] Природой здесь нам суждено
В Европу прорубить окно...
[b]А.С. Пушкин[/b]
Как быть? До нового потопу
Не лучше ль силы поберечь?
Не завалиться ли на печь,
Заколотив окно в Европу?
[b]А.Н. Яхонтов[/b]
[/i]
«Да, были люди в наше время,
Не то, что нынешнее племя:
Богатыри — не вы!..» Читая
«Бородино», и впрямь мечтаеш
О людях той Руси Великой,
Стремящейся никак к безликой
Таежной жизни! И – во мгле:
На кой сидеть им на игле?..
Не лучше ль двинуть им в Европу,
К прогрессу сократив все сроки…
* * *
И Петр Великий был тот царь,
Что прорубил окно Европу,
Он был во многом не кустарь,
Чтоб без нужды натужить жопу
Но вскоре много подивился
Народ ретивости царя:
Не жил, как раб, на Божью милость –
Его звала нова заря…
И Украины, и Востока…
И неуемности и прыть…
Он унижал рабов жестоко:
В болоте город нужно рыть!
Петру тут вто́рила Втора́я:
Жестоко разгромила Сечь –
Не будет в Украине рая! –
Сломала кошевого* меч!
Сломив оружием до срока
Народ Укра;ины привольный,
Влетела в Крым по воле рока,
Поработив народ престольный**.
… Как поразительно похожи
Руси поганые цари!
И их прислужники пригожи
Рабов-невольников псари!
Да лишь в одном цари рознятся
Минувших и новых эпох:
Глухими те могли казаться,
А новый ведь… совсем оглох!
Ведь на дворе давно не дикость –
Цивилизации пример!
А у царей – та ж многоликость,
Та ж неотесанность манер!
Будь утонченным – на коне
Приехал бы в Брюссель ваш Путін!
А то вдруг явится в окне
На танке иль на парашуте...
Не зря ж поклонники Психеи
Все в предвкушении потопа:
Своим неряшеством пигмеи
Прогресс взорвали всей Рассеи,
[i]Заколотив окно в Европу![/i]
17.04.2014
___________
*Последний кошевой атаман Запорожской
Сечи Петро Калнышвский (1691-1803)был
заключен на 25 лет на Соловках,там же
прожил до 112-летненго возраста.
**Крымско-татарский народ,чья земля нынче
оказалась анексированной Империей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493218
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Путин назвал жителей Западной Украины "второсортными"
ПОЛНОЦЕННЫЙ ВЫ НАШ
Нас другосортними назвали,
Напевно, путін - перший сорт?..
Ховає злодія-амбала
Й не відчуває дискомфорт.
Усьому світу справно бреше,
Що гноблених він захисник
(Без совісті живеться легше,
Жбурнув її він у смітник).
Хай бреше до пори і часу
Тим, хто одуреним буть рад,
Та вже кипить критична маса,
Що не одну змела із влад.
Якщо він перший сорт, я рада,
Що не одного сорту ми,
Далеко нам до казнокрада,
Бо є порядними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493270
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
= Julio Roberto. MÃE =(1929-2013) португальський поет.
Вільний переклад О.Бригаса
Привіт, моя мамо! Не думай, що я вже забув,
Що пам'ять про Тебе згубив у шаленому вирі.
Я все пам’ятаю! Коли ще школяриком був, -
Сніданок мені готувала в маленькій квартирі.
Ти все турбувалася, як там мій день промайне…
Чи я не застуджусь, чи шапку, бува, не скидаю…
І свята родинні, коли цілувала мене
Та щастя бажала… Багато чого пам’ятаю…
Сьогодні ж, коли я вже виріс, вже – батько і дід,
Не часто Ти чуєш, наскільки тебе я кохаю.
А знаєш чому?
Мабуть швидко міняється Світ,
Черствіє душа й моє серце за ґрати ховає.
… Але ж, мамо моя, як я хочу обняти Тебе,
І над Світом піднести, як Ти підіймала малого.
Знов на плечах Твоїх я «на конику» бачу себе;
І у «хованку» бавимось, сповнені щастя простого.
Та мене захопило давно це доросле життя,
І байдужості маскою здавна обличчя прикрите.
Не пускає цей «мотлох» здійснити хоч раз каяття
І зробити мені не дає те, що мав би зробити.
Що ж, матусю, так є… Але саме в цей день і в цей час,
Коли ляжуть слова в цей рядок в сподіванні надії,
Моя щира сльоза ляже поряд, матусю, для Вас –
Чоловіча сльоза за минулим моїм ностальгії.
Так, мій борг неоплатний і, поки я буду живий,
Тобі буду я винен – і це без нагадувань знаю.
Ну, а зараз цілунок я прошу прийняти такий,
Що такого по щирості в Світі цілому немає.
Отже, бачите, мамо, як легко мені це вдалось:
Просто бачити Вас, розмовляючи подумки з Вами…
Ми танцюємо вальс опівнічний – крізь роки збулось…
Ради всього святого, пробачте…
Цілую Вас, мамо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493215
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Одягнули вишеньки,
Нове біле платтячко,
У гаї злетілися знову солов’ї,
Летять хмари біленькі,
В’ють кубельця ластівки,
Пісні полонили мовчазні гаї…
А весна у вельоні,
Ходить поміж вишнями,
У саду зеленому, яблуні в цвіту,
Зацвіли півонії,
Роси намистинами,
Ніжно засріблили травку молоду.
Бджілочки при сонечку,
Носять мед до вулика,
Заплітає стрічки дівчина в косу,
За ясними зорями,
Місяць пильно дивиться,
Вигнав їх на пашу в ранішню росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493126
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Вже барвінок зацвів на батьківській могилі,
Через зиму квітки свій утратили бляк,
І гранітні хрести потьмяніли від пилу,
Від холодного вітру, хрест неначе закляк.
Я приїхав, щоб знову зачерпнути тут силу,
І сказати батькам, що колись не сказав,
І до Паски прибрати святе місце – могилу,
Щоб під літо без мене соловейко співав…
Приберіть, я прошу Вас, могили родинні,
І на Намський Великдень помоліться душі,
Нехай крашанка й паска узята з родини,
Нагадає у день цей, що ми їм не чужі…
ПРИБЕРІТЬ МОГИЛИ ДО ПАСКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490693
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
[b][i]Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 06.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Поет – це зірка,
Що яскраво горить…
Інколи гріє і світить,
Часом тільки гріє,
Буває лише жевріє,
Та все рівно має велику силу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490616
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Я по житті звичайний чоловік,
Стараюсь не образити нікого,
Просто живу - і вже до цього звик,
Обрав свою назначену дорогу.
Я - не святий, у мене є гріхи,
Я п’ю горілку, їм часник і сало,
Та до біди ніколи не глухий
І виручав з біди людей чимало…
Ніколи на коліна не ставав,
Не кланявся ніколи в пояс пану,
Бо так прожити тато наказав,
Лиш перед Богом на коліна стану.
Так сина вчу і внуків дорогих,
Щоб рід свій берегли і честь ізмалу,
Молитвою звертаюсь до святих
І внуками пишаюся по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490410
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Загадки не дают покоя,
Таится в истине накал...
- Кто разум дал? Вершит судьбою...
Начало, где больших начал?..
Где мироздания ответы?!
Горю желаньем разгадать...
- Кто подарил нам всем планету?
Кто не позволил нам летать?!
Хочу увидеть бесконечность,
Вселенной россыпь звезд объять.
И, наконец… осмыслить вечность...
Предназначение понять.
Навстречу рвусь к тому, кто создал…
Цепляюсь выше облаков
за кочку, крошку и за воздух!..
Азарт – погибель чудаков…
Глаза совсем не видят выступ…
И кожа снята до крови…
- Скала, свои ладони выставь!
Меня над бездной удержи!
Непримиримость тянет душу.
Иначе жить бы я не смог...
Свой смех на правила обрушу:
- Дождь начался… у моих ног!
А может я глупец бредовый...
- Вселенная, весь мир - во мне?!
И в той... которая ждет дома...
Рисует сердце на окне…
03.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489972
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай мене як хочеш.
Тільки називай…
Розірвалася на клоччя,
а душа жива…
Піднебесся світлом вабить -
видно перевал.
Сходить квіткою кульбаби
сонячний овал.
Затремтіли маргаритки
на тонкім стеблі,
білі-білі як лебідки..
Ніжністю в Тобі
розтікаються заплави
на піски дрібні.
Ти любов на дні зоставив,
А вона в мені
стала спрагою, дощами,
хлібом і вином….
Називай не іменами,
а найкраще… сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Шикуйсь Україно, шикуйся до лав,
Бо ворог нежданий зі сходу
На землю твою віроломно напав,
Щоб волю забрати в народу!
Ми вірили всі, що то наші брати!
Жили, і траплялося все між братами,
А треба лиш військо було берегти,
Допоки той Каїн приходив до тями.
Так низько упасти не може і злодій,
(Нікому не клявся він вас захищати),
І лише павук, що гніздо звив на сході,
Усі договори спішив розірвати!
Тепер вже ніхто не повірить ніколи,
Брехнею півсвіту йому не пройти!
І світ вже пройшов прикру школу-
Не вірити тим, хто грабує братів!
Шикуйсь Україно, надіє остання,
І Каїну більше ні краплі не вір!
Готується він, щоб якось на світанні
Продовжить тебе шматувати як звір.
05.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490445
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,
І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.
Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,
Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?
По що вони йшли, знавіснілі од люті раби,
Узявши твій мир під холодні і точні приціли?
Мій славний народе, хрещений в огні боротьби,
Від крові твоєї не раз вороги захмеліли!..
А землі святі засівали кістками синів,
Їх вічною славою смерть в полі бою покрила.
І нас не зламати, не знищити в жодній війні,
Бо ангельська сотня над нами розправила крила.
Дарма потішається ниций лихий окупант,
Дарма скаженіє орда його люта і п'яна!..
Якщо і горіти, то лиш у цвітінні троянд,
Якщо і диміти - лише в яблуневих туманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 01.04.2014
Душа пташиною лине у ніч,
Стукає у шибку твого вікна.
Стислась, - люблю тебе, - кинула клич,
Радо пристала на те ж я й сама.
Мене без тебе немає давно,
Я квітка у пустелі без тебе.
Прісним здається життєве все тло,
В’ється туга, пряжу з нього пряде.
Душно, горю, - погаси той вогонь,
Що постійно ятрить моє тіло.
Пульсує жила - торкається скронь,
Витри сльози, щоб серце не мліло.
01.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Кажуть, що весни не згадують осінь,
не мріють, не бачать краси ідеал.
Мені б забути твої ́ сірі очі,
а потім з тобою вернутись назад.
Говорять, що терпко буває в душі,
а надто тоді, коли й світ весь забув.
Весною цвітуть десь в раю комиші,
а осінь так вперто чекає любов.
Помовчи, бо в тиші не чути лиш слів,
у веснах давно вже звучить листопад.
Проси мене мрією до свої ́х снів,
І я вже ніколи не ве́рнусь назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489669
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Вибрав місце Домовик
На шкафу скраєчку.
Балачки він слухать звик.
В теплому містечку.
Кухня, звісно, довподоби.
Гарно умостився.
Не трима на мене злоби,
Тихим буть навчився.
А коли сам бува вдома,
То ганя по хаті.
І не знають тоді втоми
Ніжки волохаті.
Розкида по хаті книжки.
Ключі заховає.
Потім сяде собі нишком
На все споглядає.
Любить гратися з котом.
За хвоста тягає.
Так живем ми всі гуртом.
Разом виживаєм.
Привітала його з святом.
Поклала цукерки.
Пригостила соком трошки
Найвищої марки...
Хай тобі (ти наш хазаїн),
Добре в нас живеться.
Бережи наш спокій в хаті,
Щастя хай всміхнеться...
--------------------------------
1 квітня - іменини Домовичка. Привітайте
і своїх Домовичків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489572
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Навіяно піснею…
«Тобі вклоняюсь, доленько моя,
За те, що в Україні народився,
Що у красі і щасті виріс я,
І материнським словом причастився!»
Степан Галябарда
Волинська земля, моє джерело,
В красі я твоїй народився…
Я дякую Богу, мені повезло,
Що словом землі охрестився.
Я знаю, як сіяти треба хліба,
Ростити і їх доглядати,
Коли ж бо приходять врожайні жнива,
То вмію косити і жати…
Кохання своє в цьому краї знайшов,
Збирав тут гриби і суниці,
Сюди повертаюся знову і знов,
Повітрям землі освятиться.
Тут Мавки живуть і міцні Лукаші,
Тут небо синіє інакше,
Тут птахи щебечуть в ранковій тиші
І інколи вивільга плаче…
Не бачив я кращої в світі землі,
І неба, як в нас на Волині,
Тут щастя своє, тут свої солов’ї,
Озера, як льон, сині-сині…
Моя люба Волинь, краю мій дорогий,
Пишаюся земле тобою,
Тобі я бажаю цвісти і цвісти,
Лишайся завжди молодою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489568
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Яким яскравим й ніжним був цей сон:
Ось мама усміхається очима,
В зажурі світлій батько за столом
І Вовка, брат. Стрічають. Свічка блима.
Ми знову разом, як було колись,
Нам є про що вести всю ніч розмову.
І спокій ніжний навкруги розливсь,
Лиш чути дальній плач чи стогін дзвону.
Запитують мене: "Як ти живеш?".
- "Скучаю дуже, з кожним днем все більше".
- "Ми знаємо як снів таких ти ждеш,
А потім про минуле пишеш вірші ".
Ручай розмови тихо дзюркотить,
Здається - час затамував свій подих.
Нам не дано плин часу зупинить,
Часу ж дано нам залишати подив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489552
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
(40 днів по "Небесній сотні")
Вже сорок днів лікує втрати час.
Вже пісня "Лине кача" одзвучала.
Молитва тиха, тризна і свіча...
І сотня воїнами Світла стала.
Тамуєм сльози, ревний біль і крик
За тими, хто за небокрай полинув.
На місці страти - тисячі гвоздик...
Сум і весна... Майдан гірчить полинно.
Ті, що в безсмерті, нам дають наказ:
Хай не панують чужаки-заброди!
Живіть, боріться і не зрадьте нас!
Здобудьте волю для свого народу!
31.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489516
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Прокидається рідна земля,
Відпочила напевно за зиму.
Зеленіють безмежні поля,
Дощ купає пшеницю озиму.
Ліс закутавсь весняним теплом,
Загубивсь в пролісковому царстві.
Птах торкнувся до неба крилом,
Закружляв в проміневому танці.
Задзвеніла прозора роса,
Зазвучала мелодія в травах.
І берізки розкішна коса,
Розпустилась в зелених дібровах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489120
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
"Брати" прийшли щоб нас порятувати,
А ми, чомусь, не в захваті від цього...
Від того, хто біду несе до хати,
Не варто сподіватись допомоги.
У кого ВСЯ історія брехлива,
Хто вартісне усе краде в сусіда,
Бо, сп'яну, здатні лиш на косо - криво...
Від того, горе всім й суцільні біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489115
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Який же ми таки народ наївний,
що нами досі правлять бандюки!
Усі ми, кажуть, – діти України.
А звідкіля ж беруться байстрюки?
Тут кожен має на папері волю.
За землю йдуть нерівнії бої.
Свободу мають злодії в законі
і кажуть вівцям, люди ми – свої.
Господарі ми тут чи приймаченки?
Обнімуться брати, а чи згорять?
В задумі з неба дивиться Шевченко.
Ще не збулися мрії Кобзаря.
О, скільки ще в ментальності прогалин!
По закутках співають солов’ї.
І родичі вже стали ворогами –
собраття і перевертні свої.
Є влада – незалежна від народу.
І зрадники, як водиться, свої.
Та як же нам позбутися породи
байдужих охломонів-холуїв?
А скільки люду ще клює на гречку!..
Солодкий цукор, та гірка ціна.
Якщо ти не баран, чи не овечка, –
тебе за гріш не купить сатана.
Мордують Україну янучари.
Чиї ви є, юродивці-кати?!
Своїсінькі чи найманці-бичари,
що вже змогли всі межі перейти?!
Невже ми – вороги, які ж ми друзі?
Чи в нас Вітчизна-ненька не одна?
О, небо!.. Беркатюзі – по заслузі.
Упав юнак… А в чім його вина?!
Вже снайпери вбивають патріотів
посеред мирних згарищ барикад.
Докерувалась зграя ідіотів…
Тому тепер вже скрізь ідолопад.
Спиніться! Годі! Далі вже – безодня!
О, скільки ще судилося нам втрат?!
Вже дивиться на нас небесна сотня…
Стояв Майдан… Пішов на брата брат…
О, скільки ще нам треба революцій –
уроків у одвічній боротьбі?!.
І звідки такі нелюди беруться?!.
Потрібна революція в собі.
Молитись на диявольщину годі!
Вже стільки марно репались лоби!
Вже стільки нині розбрату в народі,
бо нами досі правили жлоби!
А ми ж були довірливі, терплячі,
ошукані, зневажені стократ.
Давно в нас, браття, жили не волячі –
вже стільки крові пив двоглавий брат!
Ми ж досі зустрічали хлібом-сіллю –
свій чи чужинець, «гаспадін» чи пан.
І шанували зрадницю-Росію,
допоки в дім наш вдерся окупант.
Оце вже, кажуть, справді дожилися!
І хто ж це так нещадно повелів?
Імперський узурпатор вже сказився.
О Боже, захисти від москалів!
Господній карі неодмінно бути.
Сатрапи не сховаються ніде.
Подавиться таки кремлівський Путлер
і згине Бандюкович. Суд гряде.
Держави справжньої не буде доти,
допоки є перевертні-«боги».
Супроти зла єднаймось, патріоти,
щоб геть усі пощезли вороги!
Який страшний інформаційний вірус!
Імперська суть кодується в брехні.
До влади нині всюди недовіра.
І люди всюди кажуть: «Банді – ні!»
Вже Путін – наче Гітлер, а чи Сталін.
У відчаї здригається Земля.
Щоб гопники гвардійцями не стали –
з Майдану вітер, вій аж до Кремля!
Козацький дух, правдиву силу й волю
оновлюймо-плекаймо повсякчас!
Вкраїні славну здобуваймо долю,
щоб цілий світ із нами родичавсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489114
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Яка сьогодні чиста голубінь!
А сонце, наче паска круглолиця!
Зелений килим з весняних цвітінь
Торкає ніздрі, гусне на зіницях.
Всміхаються розгублені шибки.
Життя тече по яблуневій гілці.
Яскраві квітень шиє рушники,
Мрійливо вітер грає на сопілці.
Літає птах, виводить річка джаз.
А я несу героям Сотні кали…
Ламає серце біль і кличе нас
Здобути те, за що вони вмирали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489111
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Весняна долина у лататті,
Заховала в росах промінці
І перлини фарбами багаті,
Сонечко збирає в гаманці.
Вітер гонить хмари в тихий ранок,
Жайвір замовкає угорі,
Променем засяючий світанок,
Споришем розквітнув у дворі.
Переливом в тихому тумані,
Так бувало певно вже не раз,
Ми брели закохані і п’яні,
Бо ніколи не гляділи час…
Нам кохання наповняло груди,
Губи берегли чарівний смак
І співали птахи звідусюди,
А на небі сяяв зодіак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489082
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Батьків ділити не дозволю – зась!
Татусь і мама – це єдине ціле,
Вони, як доля, що одна далась,
Єдине щастя, що в житті вціліло…
Вони - маяк, що у душі не згас,
Ота наука, краща, як із ВУЗу,
Життєва мудрість дана про запас
І бережу я кожну їхню фразу…
Обоє рідні і в душі весь час,
Батьки святе і їх ділить не смію,
Їхнє тепло і вогник їх не згас,
Лише тепер я, друзі, розумію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489085
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Ти жив, як міг, тож воїном загинув,
Поклавши першим голову в бою.
Твій голос в вічність соколом поринув,
Десь Боривітрем шепче у гаю.
Армянський син моєї України.
Життя заради неї ти поклав.
Ідеш до Бога рано від родини,
Господь найкращих завше забирав.
І квітів, мраморні бруствери
В вуаль прощальну груди одягли.
Небесні слуги Ангели – трансфери,
Героя в Рай небесний підняли.
Від хвиль Дніпрових пінилась терраса.
Могуть у хвилі з Неба подали.
Твої слова пророчі від Тараса,
Во славу нашу світом понесли!
В пам'ять
Сергія Нігояна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489073
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
За те, що люблю рідну мову,
Край рідний, плекаю свій хист,
До рук домальовують зброю
Мені, клеять назву – «фашист».
А тих, що мільйони надбали
На кривді, обмані, різні,
Життя у людей відбирали,
Топили свободу в крові,
Героями тих величають,
І ангелів їх із Кремля.
Звідкіль оцю злість вони мають?
Як може носить їх земля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489023
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014
«Хотят ли русские войны?»
Я эту песню с детства знаю
О мирном облике страны
От Магадана до Дуная.
Тогда у нас был общий враг,
Мы сообща пришли к победе.
А дальше все сложилось так,
Что жили мирно как соседи.
Дружили, спорили, росли,
Соревновались, торговали,
Хватало хлеба и земли,
Для ссоры повод был едва ли.
Но у соседей ваших вдруг
Пошли дела не так, как надо...
Наглел все больше высший круг,
Простых людей считал за стадо.
Терпел народ, как только мог,
Но шел грабеж не понарошку.
Верхушка кушала пирог,
Стране летели только крошки.
И люди вышли на Майдан,
Стояли с акцией протеста,
Но их не слышал высший клан,
Пошли дубинки и аресты.
И ветром понесло в ваш двор,
Что на Майдане террористы.
Держался за богатства вор,
А вам хотел казаться чистым.
Но «террористам» Бог помог,
Сбежал к соседям вор с позором.
Остался лакомый пирог,
А жажда власти движет вором...
Хотят ли русские войны
В Крыму и в Харькове, Донбассе?
Соседи, что мы вам должны?
Мы сами свой забор покрасим.
Когда опомнитесь прозрев,
Себе придумайте эпитет...
Соседа спальню или хлев
Отвоевать сейчас хотите?
Но воздается все сполна,
Коль не людьми, так небесами...
Соседи! Вам нужна война?
Зачем? И с кем??? Поймите сами!
(Автор вірша - Валентина Попелюшка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482788
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Сьогодні дев'ять, потім сорок днів
І душі їхні подадуться в небо,
Залишивши на нас сиріт і вдів,
Батьків своїх, яким підмога треба.
Вони Герої, хоч і менш за все
Хотіли, щоби їх так називали.
На Інститутську люд квітки несе
І хвилі суму тут на дев'ять балів.
Вакцинували нас від "крайніх хат",
Від хабарів, від рабської покори...
Я бачила вже хлопців і дівчат,
Яким негідно жити просто сором.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482592
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Моя Батьківщино! Лебідко моя!
Молитва за тебе повсюди хай лине,
Вогонь на Майдані як сонце сіяв,
Теплом зігріваючи всю Україну.
А де ж оте море вогню там взялося?
І що то горіло так довго у місті?
То полум’я ваших сердець зайнялося!
Палають народу так помисли чисті!
Вона наступила - жорстока година:
Свинцем їм хотілось усе погасить,
Та Cотня Небесна й твоя, Україно,
Зуміла собою вогонь захистить!
Віками ми волю, як долю плекали,
Віками ятрили нам рани кайдани,
І воля крізь болі, здається, настала -
Вогнем тим зійшла над Майданом!
Моя Україно! Надіє усіх білокрила!
І жалем серця по героях зайшлись,
Сьогодні високо ти в мріях злетіла,
Щоб наші надії нарешті збулись!
23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481286
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 27.02.2014
У кожного народу свій пророк.
У нас Тарас зайняв почесну нішу,
По ньому ми звіряєм кожен крок,
Шукаєм долю кращу і славнішу.
Усюди з нами томик "Кобзаря"-
У добрий час, у час гіркої скрути.
Світила нам Шевченкова зоря
В бою нерівнім у кривавих Крутах.
І нині з нами рідний наш Тарас,
На барикади він підносить шини...
Мірило він для кожного із нас-
Один з синів найкращих Батьківщини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482303
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Поздовж як кров червоні квіти,
Багряним пломенем лежать.
І мати плаче, де ви діти?
Ми ось, на брустверах лежать!
Не встигла бідна притулити,
Не встигла хлопчика обнять.
Лежать тюльпани горем вмиті,
Саменька буде вікувать.
Не встиг кубельце своє звити,
Щоби водиці їй подать.
Щоб сиву голову схилити,
Онуки вже не прибіжать.
Куди ту біль – тугу подіти,
З душі розхристаних розпять.
Терпкі весняні первоцвіти,
До Бога з Ангелом летять!
Не плач матусю, буду снитись,
Як зорі в небі мерехтіть.
Для тебе маком буду в житі,
Посеред поля пломеніть.
Памяті героя небесної сотні з Житомирщини,
який помер 22.02.14 р.від ран в одній з лікарень Києва. Написано після виступу його старшого брата, ветерана – інтернаціоналіста, капітана 1 рангу Левандовського на сцені Майдану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481960
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
З сердець героїв ростуть квіти,
І ти живий,бо хтось із них пішов,
Щоб ти побачив наступне літо,
Вони проливали кров!
І ніколи,нізащо не забудь цієї жертви,
Хто б там що тобі не говорив...
Бо сорому не мають тільки мертві,
Так само,як живі не мають крил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481793
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Уже не горить, лише тліє,
Поліно останнє в печі,
Як тліє у серці надія,
Що ще напишу я вірші.
Всі дрова згоріли поета,
Ще жаром палає душа,
Потріскали риси портрету,
А роки, як птахи спішать.
Прийдеться узяти сокиру
І дров запасти на роки,
Угору іти - не по схилу,
Щоб всі пережити страхи.
Бо наше таке покоління,
Живе у часи перемін,
Ми ж маємо гарне коріння
І б’є ще життєвий наш дзвін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481781
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 25.02.2014
«Якщо мені судилося померти,
то це не найгірша смерть…»
Богдан Сольчаник, загинув 20.02.2014р.
На межі пекельного вогню
Стали Сотні Самооборони,
Без вагань вступили у борню
Українських Соколів загони.
Кулі зупиняючи грудьми,
Гинучи від рук кривавих зграї,
Щоб життям могли втішатись ми
В світлому, оновленому краї.
Юнь повстала і немолоді,
Серце несучи на барикади,
За майбутнє світло у житті,
Супротив корупції і зради,
Щоб здолати, винищити вщерть
Банду межигірського шакала
З гаслом вічним: «Воля або смерть!»,
Щоб нова історія настала.
Та не всім судилося, на жаль,
В переможний день тріумфувати:
Піднялась «Небесна Сотня» вдаль
Спокій наш з Небес оберігати.
…Плачуть гори, сумно на морях
І степи в жалобі завмирають.
Ви назавжди лишитесь в серцях –
Віримо: Герої не вмирають!
24.02.14 День жалоби
=Олекса Бригас=
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481679
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Взяв ручку до рук і листочок паперу,
Хотів написати про все і для всіх,
Про те, як здолали страшенну химеру,
Чи радість завчасна у віршах моїх?..
Бо біль від утрат незворотньо-вразлива
Й сльозами стікає у роздумах рим,
Велика ціна! Неймовірно жахлива!!!
А розвиток дій аж занадто стрімким...
Байдужим до всього і просто цинічним
Одразу скажу: не чіпайте мене,
Бо всі ваші фрази лайн*м утопічні,
Свідомість людська їх завжди омине,
А справжня (читай християнська) натура,
Коханням та Вірою сильна душа -
То нації суть, як міцна арматура,
І завжди країну свою прикраша...
Народ неможливо ярмом підкорити,
Історія надто і гарно нас вчить,
Та злодій захтів ту могилу розрити*,
Вже матінка мудра, не дасть обдурить!
Ні час ні спокута катам не зарадять,
Країну до прірви царьки довели...
Палає та міцно стоїть барикада, -
То Сотня Героїв вогонь розвели...
Кому прислужилися ви, беркутята?
Стріляєш з рушниці у власний народ!
Не чує. Бо розум грошима відтятий,
Чи, може, змарнів від бляшок-нагород?..
Та ні, ті злочинці стріляли свідомо,
Вести перемовини з ними дарма...
Чекає дружина і діточки дома...
Не буде вам прощення! Суд і тюрма!
Фінальні реалії значно складніші,
Чи доля така, чи трагічні всі дні,
Та мушу крізь біль дописати ці вірші,
Хоч рими, мов рани - тяжкі і складні,
Бо тільки на крилах свідомості й правди
Летіти можливо з підбитим крилом,
Складати Героям чудові балади
Й крізь прірву на світло іти напролом...
Звичайно, у когось є думка інакша,
Лиш вчинки і дії - моє реноме...
Вітчизно моя, ти моя і найкраща!
Все інше - не суть, і воно промайне.
А Сотня Небесна загиблих героїв
Довічно на варті твоїх сподівань,
Щоб кожен чинуша назавжди засвоїв:
Спокута настане без зайвих вагань!
23.02.2014
* «Розрита могила»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У6т.—К.,2003.—Т.1:Поезія 1837-1847.— С.252-253;С.691-694.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481513
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Усміхнені очі на кожній світлині,
Вони, як один всі, любили життя.
Схиляємо голови низько ми нині,
Без них ідучи у ясне майбуття.
Ми Господа молим про царство небесне
Для тих, хто грудьми нас усіх захистив.
Бандитська та крига, ще трішки, і скресне,
Над прірвою розпачу будуть мости.
Хай Вам, наші рідні, Ангели співають,
Хай буде Вам пухом вкраїнська земля...
Герої довіку Ви рідного Краю
І, пам'ять про Вас нашу юнь окриля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481481
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Вони – герої, лицарі, святі!
Їм почесті, і слава і повага!
А молитви всі щирі і прості
Померлим – упокій, живим – наснаги!
А ти – трясися, бійсь скажений кат!
Ти проклятий до сьомого коліна!
Повернеться до тебе во сто крат
Твоє злодійство, лютая вражина!
Хто ж та, що породила світу зло?
Кормила кров’ю сатани дитину?
Хто ті, що снайперу дали «добро»
Коли кидали бюлетень в корзину?
Народе мій, що ж наробили ми?
Самі дітей призначили на страту!
Молюся: Боже, не затьмар уми,
Щоб знову не вручить сокиру кату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481325
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
В гаю заплакала калина,
А сльози котяться сліпі.
Десь відірвалась пуповина,
Забрали хмари голубі.
Закрила очі парусина,
Не видно світла у вікні.
В тупих амбіціях кретина,
Лежить Вкраїна у труні.
Прийшла, як мор лиха година,
Ховалась з ночі у ярмі.
Й замовкла пісня солов’їна,
З пітьми закована в ярмі.
Скорбить за нею Україна,
В зажурі верби і дуби.
Голосять діточки й дружина,
Та сива матір від журби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481262
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Мойого діда снайпер вбив,
невже на мене теж чекає?
Не німець він, а русофіл,
та це мене вже обминає.
Засів падлюка угорі!
Та цілить в голову і шию!
А ми з Майданом начолі
лише серцями протидиєм.
Поліг від куль черговий взвод,
та я нічим не ризикую,
бо дід загинув за народ
і я за нього теж воюю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481259
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
«Нова радість стала…»
Колядує майдан, від усюди народ,
Колядують і ходять вертепи…
Колядує майдан, народ прагне свобод,
Час виходити людям з халепи…
Бо земля в нас одна і єдина в нас ціль,
Ми не маємо права так жити,
Через те і зібрався майдан звідусіль,
Щоб державі своїй послужити.
Щоб Карпати й Донбас і Таврійські степи,
Обнялися у дружнім братанні,
У нас зброї нема, є лиш коси й серпи,
Щоб збирати хліба на світанні.
Всіх вітає з Різдвом всенародний майдан,
Україна колядки ці чує…
Бо піднявся народ, щоб позбутись кайдан,
Колядує майдан, колядує!!!
Христос народився!
Славімо його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470744
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Перед Різдвом пробачення прошу,
У тих людей, яким наніс обіди,
Ніколи в серці зла я не ношу,
Його в мені немає навіть сліду.
Як зірка рання освятить поріг
І підуть із колядками вертепи,
У хмарках Місяць приховає ріг,
Сніжок піде, а вітерець потерпить…
Всім побажаю радості в цей День,
Те, що було, його не ворушу,
Колядок Вам і радісних пісень,
При святі всіх пробачення прошу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470743
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/496320192.gif[/img]
Із року в рік пресвітлий дух Різдва
Запалює зорю в морозний вечір,
Під білим ру́ном дихає трава,
Лепечуть дрова у гарячій печі.
Медовим хлібом дихає кутя,
Узвар гарячий піниться у збанку,
Віншує світ народжене дитя,
Вдягаючи святкову вишиванку.
Гаптує ніч добротне полотно,
Ряхтять зірки, як па́левіі лампадки.
Крізь інеєм запудрене вікно
Уривками доносяться колядки.
І сухоцвітом прибраний діду́х
Ворушить тишу співом колосковим,
Ширяє у повітрі світлий дух,
Вітає землю із Різдвом Христовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470657
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Розмістивсь на дивані, переглядую фото,
Згадки кожного знімку забирають в полон,
Стільки споминів зразу, це ж усе пережито,
І гортаючі пальці обпікає вогонь.
У окремі вдивляюсь – це було наче вчора…
Ми до ранку з тобою рахували зірки,
У садку цвіла липа, біля тину котора,
І набіг дивний спомин, хоч і трохи гіркий.
Пригадались волошки і біленькі хмаринки,
Поцілунки і очі, наче зорі вгорі,
І твоя незабутня шовкова хустинка,
І оті дивовижні, старі ліхтарі.
А це фото весільне - старший сват, старша дружка,
Це троїсті музики витинають гопак,
На стіні і донині бережу білу смужку,
Що тоді причепили, як весільний відзнак.
А це син і невістка і любимі внучата,
І забилося серце, захотілося жить,
Щоб для внуків дідусь, а для сина був тато,
То родині повинен я ще довго служить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470560
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Ангелики, ангелята!
Йдуть до нас Різдвяні свята.
Мир, добро, на краще зміни
Принесіть до України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467589
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Натхненно в церкві хрестить лоба,
Замало не у Царських вратах.
А, поза церквою, жадоба,
Його життєве кредо:"БРАТИ!!!"
Він обома бере руками,
Насититись немає змоги.
Усе у нього саме-саме...
Жебрак багатший все ж за нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467585
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
То мороз, то відлига - зима
Ще слабка, не набралася сили.
Й зрозуміло - вона крадькома
Підкрадається ближче щоднини.
Це так схоже на наше життя:
То розлуки, то зустрічей сльози.
І, як хвилі, в душі почуття:
То відлига, то люті морози.
Та надія живе у серцях -
Все уляжеться, все буде добре.
Не загубляться у манівцях
Ні зима, а ні доля. І обрій
Буде чистим, і мрії ясні
У майбутнє вестимуть сміливо.
...Між краплинок дощу тихий сніг,
Як казкове малесеньке диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467559
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Гей Вкраїнонько вставай,
навкруги світає.
Вмитий кровію Майдан
і Дніпро гукає.
Сич із кручі зазива,
сплакались заграви.
Нічка степом догоря,
просять нас до справи.
Котивсь хвилями туман,
півні прокидались.
Коня свиснув отаман
у похід збирались.
Оглянувся з рундука,
списа витяг з стріхи.
Клав у торбу образка,
люльку для утіхи.
Місяць в небі молодий,
зорі колихає.
Нетерпляче Вороний,
козака чекає.
Воріженьку начувайсь:
Досить вже терпіти.
Гей чужинцю забирайсь
ох і будем бити.
Піднялося на крило
посивіле горе.
Змітав хвилями Дніпро,
нечисть в синє море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467544
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Перетремтіли… Вже часи не ті,
Що знову в душу можна наплювати,
Хоч люди і понині не святі,
Та вільні ми, тепер не в казематах.
Як дріжджі розчиняються часи
І сходить тістом кожен день, як сонце,
Дай, Господи надалі нам рости,
Добра бажаю в кожному віконці.
Бажаю Україні, як собі…
І внукам, що ростуть - невістці й сину,
Щоб наші дні були завжди святі,
Шануймо нашу рідну Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467517
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
* * *
Два – морозу, чотири – тепла.
Помінялися березень з груднем.
Дні марудні.
Допоки так буде?
Гаснуть мрії –
надія втекла
за тумани й дощі.
Зачекався...
Чи зневірою перемоловсь?
Цей набридливий теплий мороз...
Сподівайся.
Покірливо кайся.
За погоду нікого не лай.
Май терпіння і совісний розум.
Білим дивом в ескорті морозу
прийде щедрий святий Миколай.
У кімнаті верба розцвіла:
сонцем бавляться котики сірі...
Теплі спомини душу зігріли.
Два – морозу, чотири – тепла.
Яблуко на вітрах. Полтава. 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467007
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Ти не один, таких багато…
Не варто виділятись - «Я!!!»,
Пінитись, тупотіти клято,
Бо під ногами та ж земля,
Яка у кожної людини,
Опора це - запам’ятай!
А ти, як всі – проста билина,
Ти тут живеш і тут твій рай.
А «Я» своє ти закарбуєш
І тоді лише осягнеш,
Коли від інших «Ти» почуєш,
Тоді ти «Я» своє сприймеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466998
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
На запиленій дорозі стоїть кінь буланий,
Мальви збоку притулились і спориш заспаний,
Ще не вмили теплі роси личко споришове,
Не зійшло ще зранку сонце на небі казкове,
Не прибив пилюку дощик, пожовкла травиця,
Скоро має розпочатись нова косовиця,
Свіжий запах понад лугом біжить вітром гнаний,
На запиленій дорозі стоїть кінь буланий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466997
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Для чого нас ділять на захід і схід?
Не пси ми на кістку одну.
Земля в нас одна і один заповіт:
Любити Вкраїну свою.
Ми всі за одне і ділить нас дарма.
Корінням у землю вросли.
Ми хочем, щоб ті, котрі біля керма -
Гаранти, свободу несли.
Щоб діти сміялись, щоб жили старці,
Щоб вгору пшениця неслась,
Щоб плавилась сталь на серпи у печі.
Щоб пісня у небо лилась.
Щоб ми пізнавали себе і світи.
До неба тяглися з нори.
Не схід і не захід – є я і є ти,
І Бог, що веде нас згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465621
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
Холод, а може, то просто груднева депресія...
В час революції в кожного, звісно, свій льос**
Он за вікном кожен день бачу - мирна процесія:
Діти, студенти згуртовано йдуть на Майдан,
За європейську свободу і за інтеграцію.
В прагненні збутися у черговий раз оман
Гордо крокує надія вкраїнської нації.
Хлопець і дівчина, юні, рука у руці,
Пісня та усмішка. Поряд ідуть сотні друзів їх.
Знав би ти як їм трощили кістки та хрящі,
Як під киями ламались дитячі ілюзії...
Що за доба, що за час, що за світ цей такий?
Скільки тривати ще смуті поміж українцями?
Скоро Різдво... Випав сніг, як і завше - м'який,
Влада, як завше, народ переплутала з вівцями.
Боляче, страшно... Молюсь:"Милостивий Господь!
Не допусти у країні війну та руйнацію.
Кроки вчинити неправильні владі зашкодь
І збережи від невірного вибору націю."
Вітер, мороз... У столиці правує зима.
З думкою тепло, що діти зростатимуть вільними.
Що там у вас? Ти про себе пиши зокрема.
Все. На добраніч! Твої сни хай будуть спокійними.
30.11 - 11.12.2013р. Львів
* обиватель (заст.) - громадянин, особа, яка належить
до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні
права та обов'язки. (Словник синонімів)
** льос - жребій; судьба; участь.(Словарь української мови
Б. Грінченка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465655
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Вже досить терпіти, потупивши очі,
Чи гідність людська не вартує ні йоти?!
Нас мусять почути, хто чути не хоче –
Ми тут, і ми є – монолітна спільнота!
Ми є, ми ідемо, повіривши вкотре
У себе, в народ наш, і духом єдині,
Нарешті готові за СВОЄ боротись –
У дружній, у справжній вкраїнській родині.
Це – волі лавина, її не спинити.
Ми – теплі обійми цього Океану:
Дівчата приносять міліції квіти –
Й сльоза під забралом руйнує оману.
І хоч посіпаки гнітючої сили
Відтиснуть на кроки із місць оборони,
Ми згоди на єдність свою не просили,
Наш захист стоїть, нам відлунюють дзвони!
А ви – на «престолах» – з нудьги чи зі страху
Лялькові паради лаштуєте знову?
Облиште – народ, мов окрилена птаха,
В якої є мужність, і мудрість, і слово.
Отак Україна розправила крила,
І що там той беркут, як віри – по вінця,
Що ми – краплі в морі, що разом ми – сила,
Ми є! Ми пишаємось, ми – українці!
Ми маємо Голос – почуйте усюди.
Ми просто страшенно втомились мовчати!
Тут – щирі, розумні, розважливі люди,
Готові країну нову будувати.
Залежить від нас – куди завтра потрапим,
В долонях замерзлих плекаючи Мрію.
Маленьке дівча заховалось під прапор –
І жовто-блакить, вочевидь, його гріє…
(С), 12.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465634
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Знайшов я дорогу свою,
Напевно знайшов лише тут,
В поліськім квітучім краю,
Де влітку ожини цвітуть.
Різдвяна хурделить зима,
Стежину вкривають сніги,
Тут в сріблі сіяє земля,
В морозі мовчать береги.
Життєва стежино моя,
Ти завжди зовеш мене в даль,
Де пісня звучить солов’я,
Де квітне життя магістраль.
Ніколи з путі не зійду,
Пройду до кінця цим шляхом,
Можливо притишу ходу,
Та буду завжди за кермом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465567
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Вам історію розповідаю,
Може бачив, чи чув, наче дзвін...
Та цю владу я вже зневажаю,
І, нарешті, бажаю я змін!
в ніч на 30.11.2013р.
- Скажи мені, любий Андрійко,
Навіщо прийшли ми сюди?
Цей голос з трибуни так дзвінко
Лунає... Накличе біди...
Ті лідери чубляться завжди,
Бо мають бажання і хист,
Всієї ж не скажуть нам правди
І то є політики зміст!
Я хочу тебе лиш кохати,
Без зайвих життєвих проблем,
Щодня повертатись до хати,
Неначе в гніздо журавлем,
І в наших з тобою стосунках
Не було щоб кривди й валіз,
А тільки духмяні цілунки
Й натхнення до радості сліз...
- Ах, люба моя Катеринко,
Ось тут, на Майдані, при всіх
Зізнаюсь: неначе іскринка
Палає у грудях моїх,
Кохаю тебе неймовірно,
Й бажаю не менше твого
Нам жити достойно і мирно!..
Ми тут захищаєм кого?
Повір, не політиків-блазнів,
І навіть не вибір ЄС,
А власну надію і гідність,
І то не сценарій для п'єс...
Он бачиш, йдуть слуги знущання,
Тримайся за мене й співай,
Бо разом ми - сила Кохання!
Вставай Україно, вставай!
То була остання промова...
З кривавим й розбитим чолом
Андрійко сказав лише слово:
- Кохаю!..
А беркут зі злом
Продовжував їх лупцювати,
Лежачих! ногами в живіт...
Що скаже він дома, де мати
Чекає його у воріт?..
Весь світ те побачив наразі,
Весь світ те ураз засудив,
Лише «папєрєднік» в екстазі
Сховав «под ухмылочкой» гнів...
Не буде їм прощення! Крові
Дітей їм народ не простить,
Бо глузд усілякий здоровий
Ця влада вже втратила.
Геть!!!
І кожен з нас мусить свідомо
Цей вибір сьогодні зробить:
Або ми на кухні удома,
Чи йдемо життя боронить?!.
12.12.2013
Фото:
http://news.bigmir.net/ukraine/779345-Poslednie-minuty-pered-razgonom-Majdana--FOTO-#6/88/c358c0f5ea0f3e280e89c9e250fda886.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465547
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Шукай мене в сузір’ї віщих снів,
В легкім промінні місяця у повню.
Я барвами життя твоє наповню
Оголено-нестримних почуттів.
Хіба ти не цього завжди хотів?
Я поведу тебе поміж зірок,
Де сонечко схилилось на перила.
Не обпали лишень, благаю, крила
І душу до колапсових дірок.
Чи доки ще не пізно стишим крок?
Шукай. Знайди. Торкнися до чола.
Хай по плечах розсиплеться волосся,
І наших душ весняне суголосся
Від заздрості прикриє ніжна мла.
Бо в нас на двох є тільки два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465546
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
В агонії бандитський клан,
І по-звірячому лютує.
Ніколи «хам» не буде «пан» -
В конвульсіях агонізує.
Зачистки роблять уночі,
Удень не дивляться у очі.
МАЙДАН до кожного кричить :
-Вставай, як далі жити хочеш.
Вставай і захищай родину
Від беззаконня і біди,
Борися за свою країну,
Бо, як не ти, то хто тоді?
11.12.2013р Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465373
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Килим казковий постелила мати,
Життєвий шлях відміряла мені,
Сказала сину: «Змушений чекати,
Бо ми ще з татом досить молоді.
Може за рік, а може за хвилину,
Тебе, мій сину, бачу вже у сні,
Я так люблю, люблю свою дитину
І жду, щоб ти зарухався в мені.
Щоб ми разом ходили на світанку,
Коли роса лягає між туман,
Удвох з тобою стріли сонце зранку,
Ти моє щастя, радість і дурман.
Бо я давно виношу свою мрію,
Щоб і надалі сяяло життя,
Єдину бережу в собі надію,
Дай мені, Боже, любляче дитя».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465350
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Гвалтівники Країни
зібрали круглий стіл.
Мололи безупину,
і кожен, шо хотів.
А люди на Майдані
не слухали цього.
З небес чекати манни
всі знають від кого.
Бо зараз все залежить
від кожного із нас!
На небі Око стежить,
і діяти вже час!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465272
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Політичний гопник, терорист,
самий перший світовий фашист.
Виpoдок, моральний ідіот
по-садистськи знищував народ.
Заснував ЧК і Соловки,
ввів цензуру і концтабори .
Обдурив, пограбував селян,
знищив духовенство і дворян.
Довго в Києві вождюк стояв –
нашу владу чимось надихав.
Та нарешті вибухнув Майдан,
що зібрав мільйони громадян –
і звільнився бессарабський п’єдестал
під гучних овацій схвальний шквал.
08.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464931
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Моліться, люди! Я прошу, моліться!
Молитвою розвійте морок тьми,
Щоб не пролилась кров під ворітьми
Омріяної волі. В стрій зберіться -
Один, охолодіть думки буйн́і.
Не каменем путь розчищайте, ні.
Прошу, у Божу мудрість загорніться.
Будьте обачні, ворог не у сні.
Хай допоможе Бог нам у борні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463533
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
[b]Тринадцять років [/b]-
Днів довга низка.
[b]Тринадцять років[/b] -
Далеко й близько.
[b]Тринадцять років[/b]
Між нами - вічність.
Затихли кроки -
І біль , і ніжність
[b]Тринадцять років[/b]
За мною слІдом.
Примарний спокій
Єдиний свідок.
В далІ високій,
Матусю, мила,
Крізь ранок мокрий
Душа летіла.
Що ж ти накоїв,
Грудневий ранок?
Плач дальніх дзвонів
Вслід, наостанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463478
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
…знов
перепо́внилася Терпіння Чаша:
нанаситна орди́нська «раша»
і продажна старши́на «наша» –
у день Собо́рний
заступника міста Києва і Ураїни-Руси́,
звитя́жця усякого зла,
Архістрати́га Небесних Сил
Михаїла –
провернули підступне своє
продажно-зрадницьке діло…
посрамити Віру нашу
і небесне Воїнство – захотіли?
познущатись у котре над нами –
са́ме
у листопадовий День Михаїла
Хра́мовий?..
знов
як лелеки – додому! – із чужого ирію –
рвемося із око́в:
безоружно б`ємо крильми
об сталеві орди́нські щити́ і ґрати –
кров…
на бруківці – холоне кров… неви́нна:
знов – під чоботом зради
ярі́є до неба калина –
ке́тяга-ми!
ко́вано-підкопи́тно-зім`я́тими:
але Єдин
Бог наш – Любов
завжди
так!
сотворені ми –
одвічно-свободолюбивими:
прагнемо
вільно у Бозі жити,
та самозванні «брати́»-
супостати
знов
у невільничі каземати
осклизло женуть отарами
безсловесними умирати…
…ординські щити і ґрати –
знов
молитва́ми б`ємося
до склепіння
монастирів і церков –
переповнена
Чаша Терпіння –
вопі́є невинна кров
на каміння
пролита,
сльози
сиріт і вдов –
прийди!
із неволі ординської ви́веди,
не допусти
пропас-ти…
Спас Ти!
дивись!
ми об`єдналися –
як було колись:
єдині!
Людина
радіє і співчуває людині:
ми – як одне Твоє Тіло:
десь
проли́лась невинна кров –
а скрізь,
у найда́льшій сільській хатині –
одізвалося-запекло-заболіло…
ми – Твоє окрива́влене Тіло…
пошли
у поміч нам
заступника Михаїла:
зло
знову ордою на нас пішло
не випадково у День Хра́мовий:
Сили Небесні – з нами!
…Воїн Світла Архістрати́г Михаїл –
поставлений над усіма янгольськими чинами
вірний сподвижник Божий –
духів Денниці ординсько-згорді́лих
із
жовто-блакитних Небес
геть!
скинути допоможе
а ми
будьмо єдиними -
«Будьмо уважними!
і непохитно станьмо у Вірі перед Господом нашим*…»
переповнилася
Терпіння Божого Чаша
01.12.2013
*Над всіма дев’ятьма янгольськими чинами поставлений Господом святий Архістратиг Михаїл – вірний слуга Божий, бо він скинув з Неба згорділих Денницю(ворога-зрадника) з іншими його ду́хами. А до решти янгольських Сил він вигукнув: «Будьмо уважні! Станьмо побожно перед Творцем нашим і не помислімо неугодне Богові!».
** вже понад тисячу років Архангел Михаїл є покровителем землі Руської, і, відповідно України, як духовної правонаступниці давньої Руси. Він - покровитель нашої столиці – Києва. 21 листопада - день святкування Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безтілесних – саме у цей храмовий день «влада» оприлюднила свої підступні наміри щодо подальшої неєвропейської долі України...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463480
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Як і людина, кожен новий вірш,
Піде в життя дорогою своєю,
Когось зігріє, а комусь, як ніж,
А третього візьме за течією.
Вірші свої я знов переберу,
Неначе струни любої гітари,
Там де помарки, трішки підітру,
Щоби вони по новому звучали.
А ті, що колись виникли в душі,
Вірші такі я збережу до скону,
Вірші святі, а не прості вірші ,
Візьму у рамку, як беруть ікону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463470
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
«Батько» -майданчик малечі лаштує –
Туди уночі ялинку везуть…
Нечисть уся до схід сонця панує –
І це її справжня, потворна суть.
Тягнуть хлопчину за руку і ногу,
Іншого люто у голову б”ють,
Не пожаліли навіть малого –
Кривавий – ялинці проклали путь.
Дубинки гуляють по лицях і спинах -
Лупцює дітей – вгодований гад…
Країна заснула – ганебно-спокійно –
Куди їй іти – уперед чи назад???
Сховались за спини дітей і онуків –
Хто міг би сваволі покласти кінець.
І лише тепер – каяття, сльози , муки –
Дай, Боже, урветься злочинний терпець!
30.11.2013р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463424
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Просинаюсь з думою про Тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Українське прихиляю небо,
Щоб згоріть в його Святім вогні…
Олекса Удайко
Чому́сь примарились мені мої студентські ро́ки…
Коли Гірни́к Олекса* тілом факел засвітив…
Коли я до Тараса міряв несміливі кроки,**
І в «Україні» Стуса виступ душу запалив***…
А ще у пам’яті моїй та Шелестова книжка,****
Яка відкрила очі багатьом із нас,
Яку ми в закутках читали й милувались нишком:
Який то був історії славетний час!
… Пройшли десятки років… В нас багато що змінилось
З’явились діти, внуки… Скроні інеєм взялись…
І тілом вже не ті… Але, на щедру Божу милість, –
Дух молодецький, й думи про Вітчизну – як колись!
І ось спішу урочисто до Нового Майдану,
Який я сам інтуїтивно передрік,*****
Щоб захисти рідну мову, землю богодану,
Від злодіїв, злостивців хижих, недорік!
І перший, хто зустрівсь мені, був молодий хлопчина,
Закутаний у жовто-синій стяг поверх рамен,
Як символ молодої духом неньки-України –
Такий собі вкраїнський політичний супермен!
Й по-батьківськи я обійняв його худенькі плечі…
Та щось сказати втішне я йому уже не міг…
Давили сльози… Й не було уже ні слів, ні речень –
Всі сумніви щодо Вкраїни хлопець переміг!
…А згодом я пізнав хлопчину на телеекрані,
Коли ОМОН в товпу жбурнув кийковий шквал…
Втамовуючи біль від кровотечі й рани,
Він прагнув зупинить ОМОНу лютий шал.
І тут мене оздобною словесністю прорвало –
Я кляв ОМОН жорстокий вздовж і впоперек!
Та межи слів подумав я: тут слів, мабуть, замало –
Гарант будує "храм" на крові! Він не ім’ярек!
30.11.2013
____________
*Український дисидент, політв'язень, Герой України (2007) 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (21 січня 1918) вчинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти насильницької русифікації України.
**Пам'ятник Тарасу Шевченку у сквері на Володимирській вул. у Києві. "В радянські часи 23 травня, в тени перепоховання поета, єбиралась прогресивна громаськість Києва, що було під неусипним оком органів КДБ.
***4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Вячеславом Чорноволом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків’’.
****Йдеться про книгу П.Ю. Шелеста, колишнього Першого секретаря КПУ "Україно наша Радянська", в якій правдиво зображено деякі сторінки історії України, що харктеризувало автора, за доносом Начальника КДБ УРСР генерала Федорчука, як українського націоналіста.
*****На моїй сторінці ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518), де, зокрема, є такі слова:
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
А ще (: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2013
Антрацитова ніч—по дресс-коду вбрання і прикраси:
Чорне плаття до п’ят і намисто сапфірових зір.
Мов червона доріжка з багряного листя паласи
Простелились до ніг. Променивсь веселково ефір.
Слався шлейфом туман у бірмітно-велюрових травах,
Перламутрові роси злітали іскристо униз…
Посміхнулась і зникла, а вслід розгорялась заграва.
Аромат її тіла розвіював вранішній бриз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461952
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Куполи у хрестах, золоті пшениці,
Льону цвіт творить небо над нами,
Ще над шляхом стоять журавлі-криниці,
А земля воскресає піснями.
Над широким Дніпром пролітають орли,
Хвиля б’є у знеболені кручі,
А весною вгорі чути раннє «курли»,
Значить люди ще наші живучі.
В полі зійдуть жита і зросте щедрий хліб,
Грона вкриють червоно калину…
І родина збере урожай весь у сніп
І прославить свою Батьківщину.
Україно моя, моя диво-земля,
Ми пишаємось рідна тобою,
Нехай щедро ростуть врожаї на полях
І щоб ти не була більш рабою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461856
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Музика Віктора Оха
В очах – стежина в споришах,
де я – маленький.(маленька)
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461846
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Взяв Назар сестричку Злату
Із собою погуляти.
Посадив на тракторець
Та й поїхав навпростець
Поміж горбиків, долин
В продуктовий магазин.
Трактор їхав дир-дир-дир,
Тер стежину аж до дир.
Весело було їм мчати,
Пробігали квіти, хати.
Ось червоний дах, мов мак.
Трактор зупинив хлопчак.
Злату взяв, торбину, гріш –
І у магазин скоріш.
Там цукерок він купив.
Ними Злату пригостив,
А ще бабцю, маму, тата.
Взяв цукерочків багато!
Сам зо дві зі смаком з’їв.
Дідусеві залишив.
І хвалили всі малого:
- Добре серденько у нього!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461841
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 21.11.2013
Дмитрик рано прокинувся,
Швиденько зібрався,
З дідусем ловити рибу
На ставок подався.
Взяли вудочки,відерце,
Червяків,макуху.
Сіли.Тихо причаїлись,
Не пролетить муха.
Раптом вудочка здригнулась,
Поплавок втопився,
А рибалочка не тягне,
Бо він ...розгубився.
"Невже й справді на гачку
Карась чи плотвичка?
А може й велика щука
приплила із річки?"
З дідусем потягли вудку
Та аж здивувались:
Величезного ляща
Їм зловити вдалось.
Дмитрик тішиться уловом,
Всім розповідає,
Що він справжній рибалочка,
То хай всяк це знає.
506 2011р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461788
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Як жаль, що є на світі біль,
Ненависть, хитрість, помста, злоба.
Це серце їсть, мов шмаття міль,
Мов тіло затяжна хвороба.
Як хочеться відкрити душ
І змити до мікрочастинки
Всі нечистоти з людських душ,
Всі щонайменші павутинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461782
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
ніч
Возом Великим
у двір заїжджає –
по
вершині ши́ферній
старого мо́го хліва-сараю…
по вузенькому гре́беню,
гострому стрімчаку́
по
хвилястих ска́тів-плато́ -
сти́ку
придивляюся: ні… зато́чує…
вза́токи Возом у двір здає́,
ди́шло, наче шию гуса́чу, круто
ви́гнуто…
і дишлом, ніби стерно́м, – ві́ссю
задніх коліс –
управляє…
треба ж… робота майстерна яка…
мов на дорожну смугу - призе́млення літака
…цікава у ночі із Возом гра,
наче кіно…
завтра
знов
повільно дивитимусь у вікно…
…що не кажи,
замислова́та виходить «картин-ка»:
у небі над нами – порожній Великий Віз –
без ко́ней і Візника́…
20.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461682
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Сіре небо в сльозах листопаду
Защеміло загубленим сонцем,
І химерам порожнього саду
Вітер став крижаним охоронцем ...
Я пройдусь поміж яблунь застиглих,
Підставляючи краплям обличчя ...
На душі щось тихесенько скиглить,
Але плакатись в осінь - не личить ...
Дощ холодний - компресом для лоба,
Щоб минуло запалення думки ...
ЗАвжди можна зробить нОву спробу,
Перевірити всі розрахунки ...
Я довірюсь паперу і чаю,
Відігрію замерзлий промінчик ,
У зів\'ялому дні відшукаю
Ще живий і зелений пагінчик ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461679
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Старий художник крізь вікно,
Вдивлявся в люту зиму
І кожен штрих на полотні,
Творив нову картину.
Узяв азарт, піт вкрив чоло,
Картина виникала…
А він творив, усім на зло,-
Хурделиця співала.
Завершив, сів… і сам собі:
«Картина удалася»…
Уніс поправки, що слабкі,
Вийшла чудова праця…
Простий багет і вже сія
Картина, як прикраса,
І береже її сім’я,
Уже багато часу.
Вже постаріло полотно,
Але картина сяє,
Хоч намальована давно,
Та їй ціни немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461629
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
За сценарієм неба вселенський спектакль
Залучає акторів мільярди,
Режисуру щораз коригує життя
І експромти дописують барди.
Видно, автору так до вподоби було,
Аби вільністю дихала сцена,
Щоб двобої добра з надокучливим злом
Не всотала суєтність щоденна.
Та чомусь їм до рук прилипають шнури,
Не сонливих таки , ляльководів.
Ой невесело Майстру зорити згори,
Як знедолені колами ходять.
20.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461627
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Немає фальші, ні – нема,
Кожна струна - це соло…
І п’ємо пісню ми із дна,
Романс чи колискову.
Акорд один, а потім ще…
І лине пісня знову,
Неначе річечка тече
І творить пісню нову…
Тут замовкає пісня враз,
Струни мовчать – притихли,
Навіщо той іконостас*,
Коли слова зависли.
Немає слів, мовчить струна,
І вже немає співу,
Візьміть ту пісню знов із дна,
І дайте нову силу.
Бо там, далеко десь, на дні,
Забуті вже роками,
Чекають струн старі пісні,
Від бабці, чи від мами.
А є ж такі, що сотні літ,
Лежать на дні – чекають…
Нехай вони побачать світ
І знову залунають!
Іконостас* - символізує межу між небом і землею
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461600
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Неслось в повітрі Баха скерцо,
Весь світ довкола шаленів,
Купалося в шампанськім серце,
Як ти "кохаю" шепотів.
Давно тобою я не дишу.
Чуття листком пожовклим спить.
Та часом крізь холодну тишу
Твоє "кохаю" забринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461531
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Земле моя, квітуча Україно!
З очима голубими, наче небо,
Тебе чомусь рахують на узбіччі
Та саме ТИ їм і найбільше треба.
Ти вмієш нас зігріти наче мати,
Й нагодувати, коли ми голодні,
І розум, коли треба, можеш дати,
Підняти, коли впали із безодні.
Ти нині бідна, але ти й багата,
Ми твої діти, яких ти зростила,
Ми ще зламаєм ненависні грати,
Бо знову люди відчувають силу.
Свята наша земле, до тризни,
Тебе, як Христа розпинають,
Чому ти комусь ненависна?
Тебе ж на шматки розривають…
Родилася в тяжких ти муках,
Й донині спокою не маєш,
Тобі знов викручують руки,
Ти земле й сьогодні страждаєш.
Згуртуй, Україно, родину,
Вклоняюсь і Богу молюся,
Шануй свою волю й калину
І світлі часи відізвуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461438
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 20.11.2013
У жінки доля, як осінній лист,
Подує вітер і зірвати може…
Та кожна з них несе життєвий хрест,
Жіночі долі, часто дуже схожі.
Не помилитися в житті – це головне…
І молоді літа з водою не пустити,
Як тільки розум мрії осягне,
Тоді ти в змозі шлях свій охрестити.
І коли доля вибере його,
Єдиного, що є на білім світі…
Шануй того, єдиного свого,
До тих років, щоб разом посивіти.
Щоб все життя прожити без сльози,
Яка стікає, коли є образа,
Лиш сльози радості помножені в рази
І ви від щастя плакали вдвох разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461235
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
А осінь складає експромти дощами :
І мрЯчить, і тужить, і ллє, як з відра ;
То вкриє дерева з туману плащами,
То стелиться полем із мжички чадра ...
Збирає в нотатник своï дощовірші,
Щоб видати книгу на сто сторінок ...
А нам вже судити -де кращі, де гірші,
Чи варта обкладинка тисяч думок? ..
Залишить автограф на тлі листопаду,
Вкарбує у пам'ять рядочки присвят ...
І сняться катрени безлистому саду
Про сонце і вітер, і мрій зорепад ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461325
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Постаріло село, постаріло,
Не співає сучасне село,
Заніміло, чомусь, заніміло,
Мов на рельси під поїзд лягло.
Не ридає, бо висохли сльози,
Не кляне і не просить спасти,
На лугах перламутрові роси,
Як колись до схід сонця зросли.
Дідусі і бабуні лишились,
Покидають орлята село,
Виглядати в селі потомилось,
А яке ж бо веселе було…
І теребить бабуня хустинку,
Що привезли онуки в село,
Витирає сльозу - намистинку,
Бо для неї ОТЕ – відбуло.
Колись в полі на ланці трудилась
І лилися пісні поза гай,
А в неділю у церкві молилась,
І здавалось життя, наче рай…
Постаріло село, постаріло,
Зрідка в полі хтось кіньми оре,
Воно тихо, як вечір згасає
І колись непомітно помре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461274
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
со́мна́мбули –
невільники по́вні,
нічні блука́льці – ловці́
ілюзорних райдуг, примру́жено-глауко́мних:
во́дить на манівці
неви́дима сила –
і до нас води́ла...
шо́ри, оброть, батіг, вуди́ла…
маре́вна сила,
непевні слова нав`язує і нани́зує:
не дивись угору,
не глянь дони́зу –
ступай одчайду́шно
по гнилому даху-карнизу,
а осту́пишся –
воля твоя така,
ви́щерблена і крихка́…
ви́дива, міражі…
пото́птані о́рдами хра́ми –
сухо лу́зкають під ногами
слів оскве́рнених вітраж́і…
ле́за, грані, кинджали-ножі,
у табакерці се́рця –
клубками
змії-вужі…
розта́нули,
розчини́лися у колоїдному молоці́
правдолю́бці і правдоно́сці:
ша! глаша́таї, тихо…
буди́ти сомнамбул – і вам, і їм же самим на лихо!
сіль землі
зникла у мо́році,
у тума́нному розчинилася молоці́:
ведуть до прірви упевнено
сліпців – сліпці…
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні…
Слово –
доспі́хи лицарські із Вогню і Криці,
маяк…
сві́тла стру́мінь двосі́чний,
ключ дові́чний
у джерельній крини́ці…
Поет -
*вежа сторожова́ !
під ногами – землі́ основа,
ореолом Сонця уві́нчана голова́…
неприборкана сила
се́рця навстіж одкри́того –
Слово-си́стола!
правди градом
по «гранях гранітних»
голі́в
і «котлетами заяло́жених» роті́в кори́тах…
у результаті?
ізловчи́лися та́ті
сліпі-підслі́пуваті –
на дрібні мутнова́ті напівслівця́:
благородний звір – сам іде на ловця…
…і поси́палися
на противагу Слову –
слова́, слова, слова,
сла́ва…
чіпка і лукава,
поло́ва…
отруйні заздрощі – си́тява похвала́:
му́скусно ляскають
у спітн́ілі липкі́ долоні –
не пробира́є? не пробива?..
лицар ду́ха, кажете… зрячий?
ну, побачимо – чи побачить…
«…лицарю, вам сюди, сюди…
обере́жненько, тут у нас бутафорські схо́ди…
усього три умовні сходи́нки…
ведуть до спальні…
там чекають на вас рю́шики, і про́стині-фіранки́,
як зимо́ві ра́нки
на Евересті – хрумкі-крохма́льні…
сюди, сюди – у будуар:
такому достойному лицарю –
по достоїнсту щедрий дар…
…там на ві́кнах – скла́дчасті плю́ші
і шовки́ неваго́мо-прозорі,
ну, і яка вам різни́ця,
чи запа́лює десь там і хтось там – зорі і душі?..
заплю́щуйте очі – вам насни́ться…
…а ще там, на столику –
(заува́жили то́нкощ ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого слоноко́стого сто́лика?..) –
під вуале́ткою – пістоле́тик,
у пістолетику – ку́ль-ка…
пахне мускусом?.. у по́тиску липнуть доло́ні?...
не зважайте – у вас же таке
висо́ке
і світлоно́сне чоло́…
і симпатично-наївна ви́ямочка на скро́ні…»
18.11.2013
*вежа сторожова́ - тут у прямому смислі, споруда, висока башта, до будь якої організації-секти вжитий вислів стосунку не має (а)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461233
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
"Вопрос надуманного характера типа голодомора..."
ВВП
Цікаво, він ночами міцно спить,
Жахіття президента не мордують?..
До совісті його звертатись всує,
Атрофувалася в цю саму мить.
Надуманим він голод називає,
Дивується, що пам'ять бережем.
В душі повік невигоєний щем,
Бо жах цей повторитися не має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461152
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Вночі сьогодні зорепад,
Загадуйте бажання!!!
Хтось мріє, мабуть, про Айпад,
Хтось про палке кохання,
Хтось хоче новий Мерседес,
А хтось нову квартиру...
Я ж, із усіх отих чудес,
Здоров'я хочу й миру.
І ще... для збірної нехай
Фарт у вівторок буде,
Бажає цього весь наш Край,
Усі порядні люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461073
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
До Олежика в кімнату
Завітав Муркотик.
Сів до столу,озирнувся,
Погладив животик.
Котик смачно пообідав,
Захотів погратись,
Але хлопець лише глянув
Та став вибачатись:
"Ти пробач мені,рідненький,
Часу я не маю:
Вчу уроки за розкладом,
Ще й на скрипці граю.
Я тепер став школярем,
Справ в мене багато,
То й не можу,друже мій,
З тобою гуляти".
Задумався муркотун
Все ж бо розуміє,
Й за дружка-школярика
Відверто радіє,
Що старанним став хлопчина,
Допитливим дуже.
"Сам пограюсь-тихо мовив,-
А ти вчися,друже."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460823
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
ТРІСКУН вгорі у дуду грає
В гаю парад розпочинає.
Крупою сніжною січе
Аж личко білеє пече.
Ой Леле – Тату не суди,
Дитятко - сина з череди.
Дванадцять їх в тебе синів
Для різних пір і почуттів.
А ось і КРУТЕНЬ виглядає,
Діброву в бурки озуває
Зявився білий у халаті,
Сніжинки сипле волохаті.
*
КАПІЖНИК з досвідку гуляє,
Дівчат за пальчики хапає.
З струмка вина майбуть напився
В гаю з дівчатками дражнився.
*
ПУСТУН струмочком вилітає
В крамниці бутлі замовляє.
З берізок краплі наливні,
Дарує діткам і мені.
*
Смакує вранішня роса,
Худібці краще від вівса.
Посіяв ПРОЛІТЕНЬ лукою,
Скропив водою дощовою.
*
З туману вистрибнув РУМЯНЕЦЬ,
Як циган кинувся у танець.
Навкруж буяє - зелениться,
Зерном у полі колоситься.
*
З косою вийшов в поле СТРАДНИК,
Найліпший в батечка доладник.
Щоби було в дворі не пусто,
Кладе покоси жирно й густо.
*
Вже й ПРИПАСАХА тут, як тут,
Вдягає конику хомут.
Якщо господар не лінився
На ниві щедро завруниться.
*
Прийшов у гості ВЕЧІР РОКУ
З – за спини вигулькнув нівроку.
Качає теплі стільники,
Зібрали бджілки з толоки.
*
Птахів зібрав ВЕСІЛЬНИК в зграю
На зиму вигнав їх із раю.
Знудився бідний під тернами
І плаче жовтими сльозами.
*
КОВАЛИК з клена на льоту,
Зірвав попону золоту.
Купив підкови для коня,
Й махнув по долах навмання.
*
СТУЖАЙЛО виринув з туману,
Скував у кайдани.
Зібрав у вирій чемодан
І зник за обрієм шайтан.
Ой Леле – Тату не суди
Дитятко - сина з череди.
Дванадцять їх в тебе синів
Для різних пір і почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460792
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Моє серце -одномісна клітка,
Ніхто крім тебе в ньому не зросте...
Моя життєвонеобхідна квітко,
Моє дитя невинне і просте!
Моє дитя невинне і ясне:
Захоплене картинами Моне,
Шопеном,вальсом,книгами Ремарка...
Для мене ти мов Тріумфальна арка:
Найбільша перемога й духу злет,
Поряд зі стилосом завжди стилет!
Якщо в житті тебе я загублю,
Якщо я уподібнюся нулю,
Тоді я помандрую у пустелю,
Подалі від життєвих каруселей,
Міситиму піски,читатиму Корнеля,
Лао Цзи і може навіть Будду...
Сховаюся,втечу від суєти,
І від людського осуду і блуду,
Шукатиму в собі я висоти,
І величі прадавнього Гаруди!
Але ж ні,боюсь,не зможу,ні!
напевно,я не здатен до борні,
Осяду тихо на міському дні,
І просто рахуватиму секунди,
Які лишились принцу Сехимундо!
*Ґаруда (санскр. ? — «орел») — велика схожа на птаха міфічна істота в індуїстській та буддистській міфології. Зокрема, в індуїзмі істота є другорядним божеством та ваханою (верховою твариною) Вішну.
**Сехимундо-головний герой п*єси іпанського драматурга П.Кальдерона (17 січня 1600, Мадрид — 25 травня 1681 "Життя це сон"
*Стилос -перо.
*Стилет-кинджал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459639
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Коли розірвана блакить
Марніє злякано на стеблах
Тонкою смужкою журби.
Гірчить приреченням дерев
Губити листя і з вітрами
Шукати скрізь його, але
Все змарнувати під ногами
Байдужо-сонної юрби.
Багряним заходом гірчить,
Гортанним "кру" старого крука,
Який, злітаючи, кричить
До фар авто, що мов гадюки
Вогненно в'ються вдалині.
Гірчить туманом із низин,
Де він влягається дрімати,
В ріллю на декілька годин,
Клубками вовняної вати,
І воловодиться у сні.
Іще воно гірчить мені
Нитками бабиного літа.
Промінням сонця у вікні -
Сьогодні ним я обігріта,
Аби журбу прогнати вдаль.
А, може, то мені гірчить
Моє стривожене мовчання,
Твій погляд ніяковий, чи
Очікування слів кохання,
Яких ти не сказав, на жаль...
25.10-02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Хто право дав ударити в лице?
Хоч Бог казав: « Щоку підставте другу…»
Та я б хотів віддячити свинцем,
Тим , що так нині здійснюють наругу.
Порвати на шматки, отих господ
І як Ведмедя, на цепах водити…
Хай їм у душу наплює народ,
Бо стало страшно на Вкраїні жити.
Горілка у ціні росте, мов на дріжджях,
Не тому, що її не вистачає,
Із нею скоро прийде інший крах,
Народ від оковитої, як муха вимирає!
Дивуюся… Чому чужі пани,
Які уже давно у нас до влади рвуться,
Не в змозі в себе толку довести,
А тільки з нами весь свій час гризуться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456897
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Немає вірша без думок,
Вірша немає без любові,
Коли на серці знов замок,
То вірш написаний без крові…
Слова у вірші…Що слова?
Коли душі у них немає
І знов лисіє голова,
А новий вірш душі чекає…
До Музи прагнемо завжди,
Як вдався вірш - ростуть в нас крила…
Ми зможем поле перейти…
Щоб вірна Муза нас пригріла.
Бажаймо віршів - не віршів,
Щоб Муза нас завжди любила
І кожен з нас не тлів – горів,
Щоб доля вірші освятила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456890
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
слова - Віталій Назарук
музика, запис, шепіт - Микола Шевченко
В коментах не дуже лайте...
То викладено лише для ознайомлення.
посилання на вірш автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451316
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.10.2013
Сподобався щирий, мелодійний вірш. Щось написав... Куцувато вийшло...Захотілося додати трохи слів і музики. Додав розширений програш і на свій розсуд, без узгодження з автором тексту, катрен зі своїми словами. Якщо Ігор не буде проти - так і залишимо. Якщо напише свій текст - підредагуємо. Чекаю на його відповідь. А поки що - слухайте і судіть...
Вишиванка
Щодня у полі спозаранку
Збирала трави на сорочку,
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
Програш.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські,
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські
Вкладала в вишиту сорочку.
Розширений програш.
На долю вишила сорочку
своєму синові-синочку.
Цей оберіг, кохана ненько,
твоє палаюче серденько.
ТВОЄ ПАЛАЮЧЕ СЕРДЕНЬКО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428984
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 27.10.2013
Принесу мила квіти,
Щоб сплела ти віночок,
На Купала пустила
Під кохання місточок…
Я дістану з водиці,
Пригорну до серденька,
Не зів’яв твій віночок,
Моя пташко маленька.
Кожна квітка в віночку,
Мені дивиться в очі,
Наче усмішку дарить,
Наче долю пророчить.
Не зів’януть ці квіти
У барвистім віночку,
Ти до шлюбу, кохана,
Мені виший сорочку.
На Купала дві долі
Зорі в небі вінчали,
Цілу ніч, аж до ранку,
Солов’ї не мовчали.
І пішли ми додому,
Як зійшла зірка рання,
Ми удвох збережемо
Наш віночок кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436197
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 27.10.2013
Музика і виконання Миколи Шевченка
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
На простори і стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441902
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 27.10.2013
Кленове листя вкрило змерзлу землю,
Хоч більше в нім краси, аніж тепла.
Та уявіть було б як сумно й темно,
Барвистою щоб осінь не була?..
Лист від морозу почорнів на вітах
І тихо впав додолу, щоб зогнить.
Пелюсточки пожухли вмить на квітах,
А ще, здавалось, жити б їм і жить.
Та нам Господь дав барви для розради,
Щоб пам'ять берегла їх до весни
І знали ми чого живем заради,
І бачили барвисті взимку сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456828
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Ніч в гущавині вже задрімала,
Чорну ковдру сховала свою.
Паволока в долину тікала,
Змалювавши узори в гаю.
Впав у груди діброві серпанок,
Під ногами росу цілував.
Зустрічав у левадах світанок,
В дивовижжі пташиних октав.
В верболозах Зозулька кувала,
Обізвавсь в очеретах Бекас.
Крячка діток в ставочку купала,
Готувала малих в перший клас.
День на дворі новий розгорявся,
Грозівник по долині гуляв.
Я закохано в щасті купався,
Зачарований світ дивував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439503
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Поезія – від польових доріг.
Поезія – від чистої криниці.
Їм хлібний степ вклоняється до ніг –
колосся стигле сонячно іскриться.
Така буденність – то провісник свят.
У ній робота закипає потом.
Збирають хліб –
землі найбільший скарб.
Прадавня суть поезії – робота.
Для них найліпше слово – Урожай.
Вони його в неспокої діждали.
Для наречених буде коровай
і тепле слово – щедрим хлібодарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438664
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 22.07.2013
* * *
Липнева ніч намовила грозу
та й напустила спраглим нивам зливу.
А потім звично народилось диво –
рум’яний ранок ворушив росу,
веселкою вклонявся шанобливо.
Озвались владно промені в мені,
осяяли та й піднесли мій подив.
В ту мить, можливо, народився подвиг –
веселка згасла в когось на війні,
згорів останній заповітний подих.
Плането-мати, зіронько жива,
хай буде вічною твоя орбіта,
щасливими народжуються діти,
допоки сонця – пахнуть небом квіти,
а в Україні славляться жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 22.07.2013
зовні мармур –
«мур-мур»
і позолота:
не озирайся –
йди,
бо озирнешся – і,
як дружина Лота,
станеш
стовпом соляним назавжди…
зовні лише! мармур,
а всере́дині –
порожня луна,
тисячократ-на…
фасадне мур-муркотіння,
а за личиною –
рик! і знавіснілі голодні тіні…
…навчишся бачити проз лаштунки-завісу –
почнеш боятися голосів людських
у соборно-храмовій безпорадності лісу…
мур-мур…
штучний мармур –
наклеєний глянець, «гламур»,
а за привабами – залізобетон,
мертвотно-сіря́тинний однотон...
личина, фарба! марафет… полива –
гра
підміни понять із уявою
підступно зрадлива…
мур-мур –
лицемірний фасад,
а за фасадом – ад:
мимо йди,
бо… назавжди
ад – це
таке місце,
де брехня полюбила зло –
не від Початків було,
але – стало…
…справжній мармур,
як і Божа людина –
прозірчасто-плинний із середи́ни:
на дотик – живе Тепло,
на позір – загусле, вречевлене Світ-ло
03.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435027
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Не треба! Молю!
Зупинися! Зажди!
Невже не настане мій перший світанок?
Як добре було б нам укупці завжди,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
І очі б у мене були голубі,
Бездонні, як небо погожими днями.
Надією був би довіку тобі,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
Не знала б ніколи зі мною біди,
На старості літ не марніла сльозами,
І хліба доволі було б, і води,
І я б називав тебе лагідно -
Мамо...
Рідненька матусю! Мене не губи!
Життя не вкорочуй своїми руками.
Я б так тебе щиро і ніжно любив...
Благаю, почуй мене!
Матінко!
Мамо!
12.07 -15.07.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437803
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Розгулялась буря понад містом,
Сивих розлякала голубів,
Об вікно вдаряється зловісно,
Стогнучи відлуннями громів.
І, рвучи на темні клапті небо,
Гучно-лунко б’ється до дверей...
Ну а я... а я тулюсь до тебе,
Щемко пригортаюсь до грудей.
І, здається, ніби дужа сила
Рук твоїх - то справжній оберіг,
Доки стогне буря огнежила,
Болісно шмагаючи поріг.
Поки розпашілі блискавиці
Протинають хмарне полотно,
Ми з тобою - дві щасливі птиці
Під любові лагідним крилом...
(12.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438448
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
А я тобі щодня листи писала,
Все вишивала бісером папір...
Та місця на листках було замало,
Щоби вмістить звучання тисяч лір...
І відкладала у шухлядку думку,
Приносячи у жертву сірникам
Всі римування, ніби злу чаклунку,
На радість гострокігтевим кішкАм...
Та знов шкребли, терзали мою душу,
Знов брала ручку на догоду їм...
Писала... Відчувала... Знала- мушу
Надію дати роздумам своїм...
Та знову суд священних інквізицій...
Палкий вогонь зціловує листи...
І плач надії- зраненої птиці...
І знак питання там, де я + ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Не нагадуй мені про осінь, я її позабула, чуєш?
Розплела золотаві коси журночолим, сумним садам.
У моїм полум'янім серці літо щастя нове віншує
І воно що є сили лупить в зоребокий дзвінкий тамтам!
Не нагадуй мені про грози, про сльотаво-незмежні тіні -
Я роздерла намокле небо і засіяла день ясний!
То ж тепер на моїй долоні не ридають дощі осінні,
Не полощуть промерзлу душу вогкотілі, холодні сни.
Не нагадуй мені розпуки листопадовим марнослів'ям,
Я змела бездоріжний спогад у канаву небулих днів
І сьогодні так мило мружить чисте око моє подвір'я,
Що, здається, ніколи тута не було багновинь жалів.
Не нагадуй мені, благаю, тої осені, не нагадуй.
Зазирни в голубі очиці долі іншої і прости!
Віджурила безсонна нічка недоспівану серенаду,
Полетіла сторчма навіки в недосяжні, чужі світи...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430220
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Секунди поділили світ на «до» і «після».
Час розірвався з тріскотом між нами.
На липі горлиця співа тужливу пісню.
Між дійсністю блукаємо і снами…
Голубка квилить так самотньо під дощами.
І блискавиця розрізає навпіл
Свинцеве небо. Й закрива навічно браму
Солодких пристрастей в небесній кнайпі.
О дощ… Ти розділив наш час на «до» і «після».
То змий сліди. І змий слова, як листя.
Тепер не будемо бродити ми по вістрю
Оголених стосунків. Не барися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428681
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Я серце у долонях принесу,
Єдиній тій, що душу полонила,
І без якої жити вже несила,
Що віддала мені свою красу.
Яка у чари забрала свої,
Пташиним словом зчарувала душу,
Своє кохання зберегти я мушу,
Щоби життям співали солов’ї.
І кожен день, коли цвіте роса,
Дарив коханій перший поцілунок,
Бо він - найвищий у житті ґатунок
І неповторна сонячна краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428664
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
11.00... Аеропорт Бориспіль... Він з трояндами... і такими знайомими і рідними чорнобривцями у терміналі для виходу іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічаючих: «Це з Салонік».-« А З Тел-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шуганули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози "неописуємої" радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, чуттевіша зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І... ні слова... Так би вічність!...
...«Бурхлива» зустріч в Нею, плани, суперечки, непорозуміння... Але Все – їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і ласкаве серпневе море. У вагоні спокій і блаженство. Ідилія людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови... Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше - попереду! Зустріли, доставили в саме «туди» – свіже коров’яче молоко, фрукти, овочі, звабливе Не-чорне – "Я"-скравофіолетове море і... Океан Кохання! «Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у нас ще не було» – мовила Вона стримано після «несамовитої» зустрічі – після «мінеральних», з присмаком солоно-сонячного поту, ванн Кохання. А потім вимушена коротка розлука на кілька діб, бо «добові» закінчились.
І знову – ефір... (А що в ефірі - можна буде дізнатись з "невиданої книги" для "службового користування" (чоловікам, бо ж жінки не залишили б жодного шансу авторові дожити до омріяного кінця - "вінця":) з проблемною та банальною назвою "Він і Вона"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428626
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
В чорну смугу –
пресвітлі помисли…
Крізь десятки літ привітався.
Впізнавали мене лиш по голосу.
Я в минулому десь зостався.
Стали іншими, помудрішали.
І зітхаємо ніжно й гарно.
Ви чекали мене лиш тодішнього,
та вернути минуле – марно.
Незабутнє щось навернулося,
серце хвилі болючі горне.
Долі в юності розминулися.
Ой, не вернеться неповторне.
Так водилося, так судилося.
Знов надходить пора весіння.
Диво-зілля бажаю всім я.
Щоб любилося, не барилося.
Хай гуде молоде весілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428544
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
нульовий результат - зеро́:
німці присвоїли ліс,
французи привласнили озеро…
вже замість лісу – тільки-но лисі пеньки
і продовжують завивати
голосами огидними бензопилки́,
як голодні вовки
на по́вню…
замість озера – каменоломня…
каменоломня
і порожні пеньки соснові –
зажерливі чужаки
на дешеви́зні
підривають Основи
мастодонти їхні –
многотонні ваговики`
наха́пане
пруть за грани́ці:
вщент розбиті
дороги й містки –
гранітний порох і прах
і пересохлі крини́ці
по мовчазних навколишніх се-лах
…а зовсім неоддалік, в столиці,
де́сь-там за стінами
і під стінами – крикуни
перед камерами скубуться:
«Держава!» «Нація!» -
пограбунок і окупація –
без видів на контрибуцію…
ґедзі!
позліталися кров чужу пити –
огидні,
як усі паразити
…я лісом ішла
(бігла) –
зграя ґедзів напала,
хмарою налеті-ла
я зупинилася, зачекала,
щоб перестали літати –
лякати…
щоб повсідалися
на руках-ногах –
із на́міром
кров дармову смоктати
гілку соснову взяла
і всіх кровоїдів по черзі - побила
і потопта-ла…
дальше пішла
(побіг-ла)
Україно! Прокинься-проснися!
Та хоча б ворухнися!
Чи навіки заснула під опієм ти?!
Живцем їдять тебе ґедзі –
І чужі, і свої – парази-ти…
31.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428515
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Місяць, як підкова в темнім небі.
Зірочки, як свічечки горять.
Я спішу, запізнююсь до тебе.
Та вони тобі це сповістять.
Вітерець гойдається в колисці
Це для нього ліжко у гілках.
Та його утримають: плечисті.
Раптом знявся й полетів, як птах.
Я спішу до тебе, в моє літо.
Хай щасливим буде оцей шлях.
Бо весною стільки пережито.
Десь в душі ховається ще страх.
Я лечу, а дощ спішить за мною.
Ось веселка крила простягла.
Теплий дощ пройшов вже стороною.
Раз веселка, то чекать тепла!
Я прошу вас, сили всі природи!
Будьте милосердні на шляху!
Не робіть до щастя перешкоди.
Будьте добродушні в ніч таку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428491
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
[b]Коли всі роси сонце вип’є,
Гаї - всі трелі солов’їв,
Перецвітуть духмяні липи,
Жита уступляться з ланів,
Осіннє золото померкне,
Повіє вітер крижаний,
Замовкне хору спів у церкві,
Повиснуть болю кажани,
Засклить мороз уста джерельні,
Почине стишено земля,
Сховає небо в сині жмені,
Політ останній журавля,
Я і тоді не перестану
Тобою тішити свій зір,
Любити ніжну і кохану
Усій біді наперекір,
Бо ти моя роса і пісня,
Духмяна липова пора,
Ланів - полів зелена дійсність,
І золотого листя гра,
Хор почуттів у храмі серця,
Весни погожа акварель ,
І віра в те, що пронесеться
Над світом знову журавель...
18.05.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425772
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Родино моя, українці,
Прошу не живіть по одинці
Коли сяє сонце із рання,
Нехай розквітає кохання.
Я руки підставлю родині,
За наше тепло в Україні,
Коли серце у грудях ще б’ється,
То доля добром відізветься.
Земля вродить знов врожаями,
Дитятко прилине до мами,
І буде цвісти Україна,
Вона в нас, як матір єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425896
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Життя біжить і плаче в унісон,
З теплом, яке вже обігріло душі,
Мені здається, - це неначе сон,
Що знову прийде у цей день грядущий.
Біжить уранці квітами весна,
Шугає вітер із тополі пухом,
Ніхто в житті назбИранок не зна,
Хоч пісні щирі линуть понад вухом.
Тебе я, брате, обігрію вмить,
Візьму з собою я на сінокоси,
Коли роса із рання ще блищить,
А Мавка в лісі заплітає коси.
Візьмемо й намантачимо косу,
І заспівають роси спозарання,
Ніде не бачив я таку красу,
Де світле й ніжне розцвіло кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425890
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Щоб ластівки злітали із гнізда,
Були завжди і білі, і червоні,
В повітрі пахла стигла череда,
А сивина не покривала скроні.
Щоб роси осяйні збирав нарцис,
Зривались зорі у далекі прірви,
Щоби кохання з мудрістю сплелись,
Коріння наше, щоб ніхто не вирвав.
Слова щасливі мудрістю тепер,
Поцілували руки на світанку,
Щоб нашу пам'ять ще ніхто не стер,
А каву наливали в філіжанку.
Щоб нам сіяло сонечко зраннЯ,
Розквітли ружі і цвіли жоржини,
Щоб молоком налитим у горня,
Кормила мама люблячу дитину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425770
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Ніжні руки її зігрівали теплом материнським,
А усмішка давала підтримку завжди у житті,
І гойдалась до балка прибита маленька колиска,
І кувала зозуля для мами літа золоті.
Ще не спала роса, вона в полі картоплю сапала,
Посивіле волосся сріблинкою вкрило плече,
А при спеці в дворі, на сім’ю всім обід готувала,
І ховалась від сонця, бо влітку воно так пече.
Там де груша крислата, збиралась під вечір родина,
Цвіркуни з солов’ями дуетом співали всю ніч…
І раділа матуся, що поруч щебече дитина,
Недалеко в посадці горланив наляканий сич.
Пролетіли роки і матусі на світі не стало,
В смутку груша цвіте і родить для інших людей,
Та вона і роки, що зозуля матусі кувала,
Як святиня живуть, це найкращі літа для дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420604
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 19.05.2013
Пропоную на суд громади демонстраційний варіант пісні "Не прошу". Якщо сподобається - вона буде допрацьовуватися. Додам інструменти, ще два куплети, аранжування, тембри. Автор слів, на жаль, не може прослухати - плейєр в компютері не працює.
>>Ні, кохання в тебе вже не прошу я
>>Відцвіли конвалії мої!
>>Хоч доріжки наші запорошено,
>>Лину я до тебе знов, хорошая,
>>Шлю тобі я помисли свої.-2 рази.
>>Бо ж було у нас усе, мов в юності:
>>Злети і падіння долі дар;
>>Цноти спалахи і зваба мужності,
>>Ревнощів отрута й ліки чулості,
>>І жіночності п'янкий нектар. -2 рази.
>>Хай конвалій цвіт уже в минулому,
>>Хай стежки вже терном заросли,
>>Та в душі , хоч зраненій, та юній ще,
>>Квітне терен майськими відлуннями,
>>Кличуть у дорогу віщі сни... -2 рази.
>>Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
>>Відпалали пристрастей вогні!
>>Та чом у серце стукаєш, хорошая,
>>Чом здіймаєш гамір там непрошений
>>І бентежиш помисли мої? -2 рази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425438
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, -2 рази
мов розірване вітрами намисто.
Програш.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш.
В вись душа моя журавкою лине,
бо я чую рідний спів журавлиний.
Ввік не згубиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425435
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Тут густо поселилися коти –
нічийні, різномастні і голодні.
Мов збори відбувають сьогодні.
А горемикам – нікуди іти.
Вони щасливі щонайменше тим,
що пощастило перезимувати, –
в підвалах, вже й безмишних, сумувати,
та все ж не здохнути – сягти мети.
Бувальщини пишу, а не байки.
Як вийду до сусіднього під’їзду, –
коти й собаки – делегати з’їзду –
аж трусяться отримати пайки.
Голодних не годують балачки…
Гостинців ой не всім їм дістається.
Стрибають на пакет чи на відерце.
Останній тут оплот – сміттєбачки.
Приносять їжу щедрі диваки.
А звідси й віра – прийде влада путня.
І верещать від березня й до грудня,
і виють-мітингують ходаки.
А онде – тічка. Комунізм якраз.
За сучкою – барбоси-депутати.
І гавкають, і дзяволять – дебати!
На волі всі. Дивись – якраз екстаз!
Та кожному, як мовиться, своє.
І щоб там не казали неоїсти, –
найперше діло якось попоїсти.
Нехай весна калорій додає!
На зборищі раптово ставсь дебош.
Було все ж добре,
та в бачок вліз бомж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425418
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Собака їла гарбузову кашу.
Нічого в мене більше не було.
Почув перон сумну розмову нашу
і в небо сиве смутку прибуло.
Смачнюща каша –
і солодка, й з рисом.
А от життя – воно ж таке гірке!
А доброти загострюється криза…
Тулилася собачка говірка.
О, як до мене говорили очі!
Біднесенька раділа до виття.
Вона по-людському пожити хоче,
але й в людей собаче вже життя.
Жалілася – хазяїн враз покинув…
Державу – теж. Негода підвела.
Хвостом виляла…
Ось такі новини.
В розмові й до вагону довела.
А він, як вулик –
бджоли тут і трутні.
У шулера в кишені п’ятий туз.
Мала держава…
Регочіть на кутні.
І їжте помаранчевий гарбуз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425417
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Пошану вкутано у грати,
скрізь беззаконня в куражі.
Давно ніхто ім Батько – Мати,
колишні дітки вже чужі.
Згубили совість за червінці,
живуть паскуди одним днем.
Отруту випили по вінця,
лежить в окрузі полинем.
Навчили їх іуди жити,
забрали душу міражі.
Тож розучилися любити:
В повазі гріються вужі.
Куди йдете ви вуркаїнці,
що навчитеся у гієн?
У котрих злодій, як Патрицій,
а сам Диявол, - Сюзерен.
У хаті плачуть Батько – Мати,
у полинах, пече нутро.
Ні, не таку Вкраїну кляті,
Душа чекала і Дніпро.
Щож гнів закушує вудила,
виводить коника з віків.
Здійняв Дніпро до неба хвилі,
карати будем ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424351
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Любителям гумору
У кіоску біля клубу продавали краску,
Щоби яйця фарбувати, бо вже скоро Паска.
Завезли товар з Китаю і кіоск - китайця,
Вперше фарбу і наклейки продають на яйця.
Чоловік напевно двадцять чергу утворили
І тихенько між собою про щось гомоніли.
Замикала чергу довгу симпатична дама,
Підійшов до неї хлопець, плечі наче рама…
Питається молодиці: “Мені можна стати?
Скільки часу так прийдеться у черзі чекати?
І який товар сьогодні продають в китайця?”
Каже: «Фарбу кольорову, щоб красити яйця».
Здивувався чомусь хлопець, питається тихо,
- А хіба коли покрасиш, то не буде лиха?..
- Ти чому захвилювався, боїшся неначе?
Дуже просто це робити! Послухай, юначе!
У каструлю наливаєш води, що із крану,
Кип’ятиш і сипиш фарбу, мішаєш помалу.
А тоді кладеш у воду яйця фарбувати,
Маєш час – хвилин сім-вісім мусиш почекати.
- Я чекати не збираюсь, - скривив кислу «рожу»,
- Бо ж такої процедури витримать на зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423509
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
***
Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,
Роси хай намолено-перлинні
Вірою налиють душу знов.
По траві, розніжено-травневій,
Поведи мене у сад п'янкий,
Там, де бавить пелюстки вишневі
Легіт юний легкістю руки.
Зацілуй під куполами бога
Вишнього незмежного чуття,
Хай вбереться радісно небога
У святочно-щедре вишиття
І подибає у храм пресвітлий
Вознести осанну голосну
Щастю тому, що пахучим квітом
Засіває надовкруж весну.
Зодягни світи в бузкову льолю
Шовковито-лагідних небес,
Все моє тремке єство любов'ю
Загорни у марево чудес...
(11.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424110
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Слова: Віталія Войтка
Музика: Ірини Батюк
Виконує: Аліна Сливка
Задзвонили в Храмах дзвони,
Дзвін полинув до небес,
Це звершилось справжнє чудо,
Божий Син Ісус Воскрес.
На молитві ще з півночі,
Всі стоять у добрий час,
І від щастя сяють очі,
Божий Син Воскрес для нас!
Приспів:
Це, мабуть чудо із чудес,
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Ликує небо і земля,
Возносим Господа ім'я!
І світом лине вістка ця,
Славімо нашого Отця!
Христос Воскрес! Христос Восрес!
Христос, Воістину Воскрес!
Великодній день яскравий,
Сяє сонце - це життя,
Ми возносимо молитву,
Мирне чисте каяття,
Дзвонять двони, птахом линуть,
За простори голубі,
Святий Боже, Боже правий,
Славу творимо тобі!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422888
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Коли вишень дитинних білоцвіт
Січе у трав духмяне шумовиння
І золотого сонця павутиння
Мережить гір шовкових малахіт,
Великий День крокує по землі,
Гудуть врочисто дзвони Великодні,
Усі стежки-доріженьки Господні
Ведуть під тепле сайво куполі́в.
З-під вишиття святкових рушників
Паски гладенькі дихають ваніллю
І величають сонячну Неділю
Пташок співучих трелі гомінкі.
Щаслива звістка лине до небес
І голос храму світ весняний будить!
Радійте нині, веселіться, люди, -
Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Як гірко плакав дужий ліс!
Тремтіли сльози на листочках
І по віддалених куточках
Змією розпач в душу ліз.
Ох, як стогнав могутній ліс!
Від ран, що завдала людина.
«Невже прийшла моя година???»--
Цей біль струмок водою ніс.
А людям байдуже! Вони
В струмкові болю миють ноги,
Шукають легкої дороги
І ріжуть… Боже борони
Оцей столітній ліс від нас.
Спини, прошу, царька природи,
Бо він за зручної нагоди
Продасть і душу без прикрас!
Фото http://parnikoza.livejournal.com/4221.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419916
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Я віднайду тебе у снах забуто-ніжних,
Які все рідше бачаться мені...
У вимірах галактик центробіжних ,
В прирученому предками вогні...
Я віднайду тебе на згарищі надії,
В останнім недописанім листі;
У блискітці, що в попелі жевріє,
В моєму непідйомному хресті...
Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.
Я віднайду тебе... Я вірю в свої сили,
В свою удачу і свою любов...
Я віднайду... Я так цього просила
У Майстра основних світобудов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419814
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Після вітровалів і морозів
І таких шалених хижих злив
У яру випростовує лози
Кручена вербина – диво з див.
Різана і ламана, і бита,
Стовбур гне старезний до води,
Де гнучкі жовто-зелені віти
Ніжно струм цілує молодий.
Знов весна!
Пухнастими бруньками
Сонце обдаровує стару:
Забувай образи, рани, плями,
І про те, що мерзнеш у яру!
Вкриє листя зморену до денця,
І живлющий сік - по рукавам!
Вчора ще скрипіла над джерельцем,
А тепер стріпнулася. Жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419784
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Я зупинивсь і вслухався у тишу,
Бо вже літає проліском весна,
Хоч сніг і далі болем в серце дише,
Та я прокинувсь, вже прийшла вона.
Весна співає на Поліссі зрання,
І гонить води людям під поріг,
Такі часи оспівані коханням,
Їх всі шанують, кожен, як хто міг.
А Стир розлився і зробивсь, як море,
Латаття спить і пахне очерет,
І верби похилилися додолу,
І жаби тут затіяли концерт.
Лелеки бродять по воді глибокій,
Де заховались зранку карасі,
І жаби дують спозарання щоки,
Квітують трави в ранішній росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418292
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Залиш на ранок
недопиті мрії,
вплети у коси
шепіт моря...
Залиш на ранок
полохливу зграю
манірних снів,
що всілись на повіках...
Кошачим язиком,
мов краплю молока,
злизало сонце ніч
у блюдці двору.
Знов чуха горизонт
об небо безкінечну спину
і тисячі доріг
плетуться по-між снами,
аби здогнати час,
аби тебе знайти!
Залиш до ранку
воскові скульптури,
хай тисячі
вогнених язиків
на допиті у ночі
розплещуть все
мені про тебе.
Вже тріпотять
фіранки сну.
Ось-ось росхиляться долоні
і я побачу, ніби вперше,
твою знайому
хитрооку морду...
Залиш ще трохи мені сну!
...на подушках примхливо потягаюсь,
виборсуюсь з-під шовковистих марень ...
Цілуєш...
Я по вустам тебе впізнаю!
Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418259
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418249
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Спочатку оригінал.
Спокуси
Можна запросто в масі спокус
заблудитись між злом і добром.
Розібратись з цим всім не берусь…
Все, що близьке нас робить рабом.
Від прив’язаностей не втекти.
Всіх потреб до нуля не зведеш.
Спокушатимеш істину ти,
поки шляхом житейським бредеш:
у релігії – вірою й серцем,
спокушають в законах – права,
почуттями спокусиш в мистецтві,
ну, а владою – в ігрищах зла.
ID: 417988
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 13.04.2013 00:07:26
© дата внесення змiн: 13.04.2013 00:44:23
автор: Віктор Ох
У спокусу не введи...
Спокус на світі - пребагато!
То ж треба вірно розрізняти
де добра, і погана де...
Яка з них нас куди веде...
І вже, як розібрався в цьому -
вперед! Долаючи лінь, втому
життя творити панораму
і будувати путь до Храму!
І свято заповідь блюди:
"Нас у спокусу не введи!",
бо всі повинні твердо знати -
настане час відповідати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418222
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
За лаштунками ночі
Прокидається ранок.
Вітер гратися хоче :
Взяв й забіг на мій ганок.
І по сходинках легко
Збіг, пробігся подвір"ям...
Та й помчався далеко,
Де згасають сузір"я.
Спалахнув золотаво
Небокрай над лісами -
Сонця диск величаво
Покотивсь небесами.
День новий народився!
Та хіба ж то не диво?
Він росою умився,
Усміхнувся щасливо
І у кожне віконце
Зазирнув: Прокидайтесь.
Небу синьому й сонцю,
Як і я, усміхайтесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418221
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Беру у руки першу свою збірку,
Вдивляюсь у картинки і рядки:
Ось вишитий рушник, лелеки,
Рідна церква, пшеничні колоски,
Село, калина - наша Україна.
Усе це рідне, дороге,
Близьке моєму серцю,
Для українця кожного святиня
Вишнева, рідна, мила Україна
Крокує з нами крізь віки.
"Постій за себе, за своє,
За дім свій, за родину,
За рід, за мову, за святе -
За віру, за Вкраїну!"
Учитуюсь в віршовані рядки
І дякую Святому Богу
За ці змережані листки,
За пройдену життя дорогу,
За ще неходжені стежки,
За мрії, за любов, за віру в перемогу!
13 квітня 2013 року Божого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418192
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Мов хмари, налетіли враз
Думки, як на черешню птахи,
Чумацький шлях – дороговказ,
Сховав поміж зірок невдаху.
Прикрию вірші я плащем,
Не всі живуть у світі рими,
І Музи невідомий щем,
Словами сяють не простими.
Як серце в лет чиєсь взялось,
Злетіли думи, вірші, строфи,
І віршування почалось -
Життя дало комусь уроки.
О, Музо, чудо сотвори:
Поету дай краплину волі,
Прошу: за плечі обніми,
Пошли йому щасливу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418033
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Не забирайте віру у людей,
Не ставте перешкод людській надіі,
Не говоріть облесливих речей,
Бо таке слово тішить, та не гріє.
Життя людське із мрії почалось…
Постійний рух завжди вселяв надію,
Минуле вщент зламалось, пронеслось,
Та ще у серці іскорка жевріє.
Невже не буде кращого колись,
Невже і далі нам німими жити,
Невже не зможемо ми полетіти ввись,
Не вдасться мрію нам свою здійснити?
Народе мій, мудріший з мудреців,
У тебе мрія – жити і радіти,
Зроби свій крок: позбудься брехунів,
Які нам заважають чесно жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418032
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
[i]Моєму учителю, славетному сину
українського народу,видатному
вченому, фундатору вірусології
в Україні проф. С.М. Московцю
п р и с в я ч у є т ь с я
[b][color="#365c00"]Буває часом важко — хоч померти,
залишивши немилостивий світ...
Та відступлю, згадавши, як подер ти
своє життя 'б колючий живопліт.
...Твоє коріння виросло з підмурків —
обагрених кровицею полів,
де Дорошенко бив зухвалих турків,
відтак Махно — московских біляків...*
У серці юнім зріс лункий супротив
імперії, яка душила нас.
Тобі сам Бог дорогу напророчив
в козацький стан до Нестора Махна**.
звитяжний дух сміливих запорожців
проніс ти гідно через все життя
аж до пори, як в роковому році
навіки сплив у вимір небуття.
...Ти тяг свій плуг на науковій ниві,
як орій сивий, глибоко орав,
в землі сухій, незрошеній, примхливій
зростив копиці золотистих трав.
Твої засіви мали плідні сходи —
когорти учнів з центру і глибин:
ти однодумців зі свого народу
в коші незборні на літа зглобив.
Бо мав велике, чуйне, щире серце,
проникливий, несхитний, світлий ум;
як отаман, тарпана вів у герці
і не терпів неспогада́них дум.
Любив Вкраїну як чарівну пісню,
ділив із нею будні, хліб і сіль...
Твоя привітна батьківська усмішка
нам тамувала найгостріший біль.
...Твоє ім'я в скрижалях не зів'яне
в ряду найкращих дочок і синів...
В сім'ї краян — від Дону і до Сяну —
хай вам лунає величальний спів![/color]
[/b]
16.01.2000
_________
* Член-кореспондент НАН України,
проф. С.М. Московець народився в с.
Санжарівка (нині Полтавка), що не-
подалік від Гуляй-Поля - відомої ре-
зиденції Нестора Махна.
** Існує версія, що С.М.Московець
у буремні роки громадянської служив
для постачання армії Н. Махна, а відтак
багато років був під підозрою НКВД-КДБ
та вимушений в 1934-1952)рр. роживати
в місті Кіровобад (Нахічеванська АРСР).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417985
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Ген, в степ, за буйним вітром,
В степ мій милий поїхав,
Край свій, рідну країну,
Охороняти аж до загину.
Душе моя, лелека,
Линь вдаль, у путь далекий.
Скрізь я буду літати,
Де тепер ти
мушу знайти.
Приспів.
Я несу весну на крилах.
Я несу журбу в піснях.
Ти у сні гукаєш: »Мила!»
… А я птах, я просто птах.
… Я лиш птах.
Бій за Україноньку…
Тут склав він голівоньку.
Кров лилася рікою!
Ляжу, коханий, тут я з тобою…
Ой, злечу я за хмари.
Пошли, Боже, їм кари!
Рветься серце надвоє
Доле моя,
Навік ти і я.
Приспів
Я б несла любов на крилах,
Я б тобі являлась в снах.
Та у полі на могилах
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
Програш.
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417950
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
***
Зосталися підсніжники... під снігом,
І лиш на серці - пелюстковий щем,
Та сонця пів над горизонтом, ніби
Укритого тумановим плащем.
Лишилася у гадці сива крапля
Вчорашньої заплаканої мли,
Що загубила весноньку на мапі,
Захуленої кармою зими.
І ми з тобою, березню незрілий,
Зосталися, мов тіні в далині,
Де кучугури невесняно-білі,
Де паморозь остання на вікні...
(31.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414438
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Колись мені приснився сон:
На стрісі бабциної хати
Стоять зяті два, з ними тато,
А хата... без дверей, вікон.
Вони ту стріху, бач, латали,
Аби у хату дощ не лив,
Бо потерпали в пору злив,
Тож лад із дахом дати мали...
Вже не було нікого в ній,
Померли бабця і дідусь,
А хата... снилася чомусь,
Нікому більш, мені одній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414412
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Легенький вітер ледь цілує плесо,
Схвильовуючи дотиком чоло;
І править місяць солов'їну месу,
Щоб мирно спало втомлене село.
Дрімає берег, чебрецем сповитий,
Колисаний оркестром цвіркунів;
Піщаний шлях, за день ногами збитий,
Під росами затих і обважнів...
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ледь торкнулись Землі, небесні руки-крила,
Зникла з її кіс посріблена сивина,
Смарагдами, оксамитове тіло вкрила,
Казкова чарівниця, ця юна Весна.
Тендітна , немов лань, закохана й вродлива,
Як та Божественна істина, невинна,
Із вуст соловейка злетіла й полонила
Коханням серцЯ. Осанна їй, осанна!
Опустила додолу, вій своїх вітрила,
Поволокою впала на земне плече,
Сльозами бризнула й полилися неспинно
Водоспадом, із незабудкових очей.
О, Весна, моя ти люба і довгождана,
Знаю, що зцілиш мою душу садами,
В неземній купілі загояться всі рани
І духмяно, захурделиш пелюстками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414371
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Світязь спить… А лебеді шепочуть
І ховають дзьоба під крило,
Відпочити до схід сонця хочуть,
Щоби з неба більше не лило.
Щоб уранці штиль стояв повсюди,
Відпочили в росах береги,
Хвилі заховали білі груди
І тумани в березі лягли.
Щоб мальки до мілини дорвались,
Накормили зранку лебедят,
І тоді б в очеретах сховались,
Захищали стомлених малят.
Ну, а Світязь, мов почув прохання,
Лебедів сховав в очеретах,
Замовчав, притихли хвилі зрання,
Не хлюпочуть більше в берегах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414353
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
В кабміні в розпалі дєбаті:
Откудаль можно ще ворваті.
Внучаті зайди від чуми
із відголосків Колими
сховались бидло "за дверми".
Злодва вирєшує дє взяті,
щоб не згубіть електораті.
Та палучілас, как всягда.
Давно вжє виряшів Раджа.
Хіба кабмін там шось ріша?
Даняцкім болше па нуждє,
трімаць іх вигадно в уздє.
Тож трєба ім на павадок,
отдать усьо, не будя впрок:
Там нарасуйтє между строк.
Їх так «Свабодай» залякалі
Шо, «як калісь галасували».
За дрянь, за виродків змії.
Сміялись доли і гаї,
ба ім сказалі, то сваї.
«Данєцкі» в члєнах шо там жаль.
Падбросів Ющ і проча шваль.
Хто проті був їм нє указ
Братки в дільницях на показ,
всєх клалі рилом в унятаз,
Упала дур у смертогріх,
«Обрали» знов Донецьких бліх.
Радная мама нє гаруй
бо всєядно палучіш .уй.
Папробуй шось патом зясуй.
Плювати хочуть «епатажні».
Суди і власть давно прадажні.
Наскрізь Садомма і Гоморра.
На піяніно апріорі,
ганяють «Мурку» пракурори.
Чужинець знов «Гаспідар» в хаті.
Ординців вибрали кастраті.
Ну скільки можна вже дрімати,
чи не пора з колін вам встати.
Вкраїнця дома обирати..!
Пора вже брать за петельки,
брехня втомила й матюки.
Шабельки з піховок виймати,
І вишиванки одягати.
Вкраїна просить Батько й Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414349
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013
Баюри в блиску сяють на полях,
Вода заполонила всі долини,
З полегшенням відкашлялась земля,
Неначе відхворіла на ангіну.
Замерехтіла димка весняна,
Рілля парує сонечком зігріта,
Пора прийшла на луки росяна,
Дощем умите засіяло жито.
Прокинулись від співу небеса,
Невтомний жайвір полетів у небо,
Він угорі надовго зависа,
На землю посилає ніжний щебет.
Жовтяві котики гойдаються в кущах,
Берізки проводжають слізно зиму,
Дерева у сіреньких ще плащах,
Скоро зелену вдягнуть одежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413938
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
* * *
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща
криниця.
В ній взаємність людська
промениться,
осідає на дно
каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413785
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Послухайте ще одну мелодію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411216
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
* * *
До всього треба дотику душі —
корінням — в землю,
крилами — у небо.
Де вічний пошук,
там нема межі.
Там вічний рух —
життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412355
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Намалював ще одну трагедію... Мені здається, що це має бути плач нареченої за своїм коханим, який поїхав на війну...Чи повернеться він?..
Нарешті на таку журливу мелодію з"явився чудовий і такий же журливий текст! Дякую, Оленко!
ДІВОЧА ЖУРБА.
Ген, в степ, за буйним вітром,
В степ мій милий поїхав,
Край свій, рідну країну,
Охороняти аж до загину.
Душе моя, лелека,
Линь вдаль, у путь далекий.
Скрізь я буду літати,
Де тепер ти
мушу знайти.
Приспів.
Я несу весну на крилах.
Я несу журбу в піснях.
Ти у сні гукаєш: »Мила!»
… А я птах, я просто птах.
… Я лиш птах.
Бій за Україноньку…
Тут склав він голівоньку.
Кров лилася рікою!
Ляжу, коханий, тут я з тобою…
Ой, злечу я за хмари.
Пошли, Боже, їм кари!
Рветься серце надвоє
Доле моя,
Навік ти і я.
Приспів
Я б несла любов на крилах,
Я б тобі являлась в снах.
Та у полі на могилах
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
Програш.
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409675
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Спочатку оригінали...
"Мушу іти на диван" (Ліоліна)
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
---------------------
*диван – військова рада в Османській імперії
автор: Ліоліна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
_____________________________________________
"На дивані" (Фотінія)
Так і мріє падлюка-султан
Із гарему чкурнути з дружиною*!
Інша справа - шляхетний Іван,
На дивані - із пивом й дружиною!
---------------------
* дружина - військо
Моя відповідь.
Ой, не вийшло б із мене султана,
хоч я теж шанувальник дивана...
Це ж,скажу, насолода і диво -
на дивані, ще й з пляшкою пива!
Пиво з пляшки ковтаєш ліниво,
поруч жінка сидить шанобливо,
зазира тобі радісно в очі,
догодити володарю хоче...
"Пуста пляшка? Вже, любий, несу!
Будеш рибку? Сирок, ковбасу?"
Ой!!!Що трапилось?! З жахом здригнувся!!!
А...Це пляшка упала....Проснувся...
Олена Іськова-Миклащук, 15.03.2013 - 00:57
І якого це дива Іван
виліз зранку на новий диван?
вже десята, а він іще в сподні*,
свині в шоці: ще досі голодні.
Гуси, кури, качки та індики,
аж захрипли від писку та крику.
А мій милий лежить , наче пан...
--Гей, вставай, не для того диван
ми із кумом у "складку" купили,
щоб на ньому пивко зранку пили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408953
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Передаючи від весни вітання.
А ти його розгадував уміло,
Заносячи у та'йнопис кохання.
У поцілункових катренах зримувавши,
Усе, що написати я хотіла,
Устами статуйовував назавше
Моє безсоння і гаряче тіло...
А дощ жбурляв нам жменями краплини.
Чи ревнував, чи заздрив поцілункам?..
Чи просто занотовував години
У свій блокнот із дивним візерунком?..
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Тире і крапками підігруючи нам...
А поміж нами полум'я горіло,
Що непідвладне зовнішнім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410753
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Зривають дах «курли» над головою…
Куди ж ви подалися, ще сніги…
Ви нас вітаєте із висоти весною,
Проте ще мерзнуть річки береги.
Ще певно тиждень - виросте латаття,
І «кум-кума» проснуться від зими,
А промінь сонця силою багаття,
Прогріє всі стежини до весни.
Тоді вас, любі, сонечко зігріє
І заклекочуть цвітом береги,
Води нап’ється півень і запіє,
Веснянки забринять на всі лади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410728
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Високочолий чоловік,
Розумні очі, довгі вуса.
Віршами мудрими навік
Нас поважати, всіх примусив.
Величні справи, що були,
Лише не мали того слова,
Щоб українців повели
У бій за волю на Покрова.
За кожним словом - кулемет,
А за рядком, гримить гармата,
І ворогів покрошить вщент,
Щоб Батьківщину свою мати.
Шикують армію віршИ,
Щоб за СВОБОДУ свою битись!
Ставай, козак, до лав мерщій,
Бо вже і нікуди подітись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407601
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Я знов з тобою , мій старинний Львове,
Фортеця духу величних змагань,
Ти немов острів, джерело духове,
Наріжний камінь твердих сподівань.
Я відчуваю пульс життя нового,
Стихію волі давніх перемог,
Незламний ти від вітру вікового,
Маяк на фоні бурі і тривог.
У кузні цій, мов маятник невпинний,
Гартується безсмертя для борців,
Ті що пішли за волю України
І ті що йдуть на герць нових боїв.
Це ж ви наслідники, стіна відпору,
Ви молоді! Ідете до мети!
Високо прапор піднімайте вгору,
Правду несіть у темні ще кути.
Ми віримо у вашу перемогу,
Бо ваше слово сіється в народ.
Ви дійдете! Зламаєте знемогу!
І шлях закриєте для всіх заброд.
«Учітеся» сказав пророк Шевченко,
«Дасте одвіт» гримів до всіх Франко,
Для тебе краю ,зболеная ненько,
Знайдемо шлях призначений давно.
Здобуту волю вже не відібрати,
Вона жива мов фенікс. Їй рости !
Наша земля, її не подолати!
У проводі, юначе, станеш ТИ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407583
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
В моїм серці вирує весна
І клекоче та б’ється у груди.
І набатом гучним калата,
Не несіть, хмари, снігу полуди.
В очі ллється мана синяви,
Підбиває забутися в злеті.
І душа прагне висі, туди,
Де кохання розкинуло сіті.
І в долонях вмістивсь цілий світ,
Нагорни мені перлів з веселки.
Найдорожчий в житті самоцвіт,
Своє серце, віддай без утайки.
09.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407531
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
Олександр Печора ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ (Українцю за кордоном)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407497
Нехай пісна картопля на столі
Нема на нім ікри і марципанів,
Усе-таки, над панями ти паня,
Бо ти удома, на своїй землі.
Ніхто на місце тут тобі не вкаже,
Де можеш ти, із милості лиш, бути,
Не миєш ти паркет чужий, зі скрути,
Аби жилось без бруду їм і сажі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407519
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Музика Григорія Білана
Виконує народний жіночий ансамбль "Чарівниця".
Село Вовчик, Лубенського району на Полтавщині.
ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ
(Українцю за кордоном)
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407498
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407497
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Музика й виконання Анатолія Куценка
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407258
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Оксані Мацько на 8 березня
Сум, Оксанко, на ранок нас комусь
А видає́. О, все те своє, а дива́
Сум очами звів. Зима чомусь…
А вир казок не дре – серденько закрива.
Типи речі, весна – чан севіче рипить,
Монастир огорта шатром, горить саном;
Тим’ян з Еребу – сум. Мусь у березня мить
Ок! Нас КО жде - се меседж, Оксанко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407197
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 08.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2013
Світанок пахне проліском і кавою,
Омріяним народженням весни.
На озері струною золотавою
Медовий промінь лагідно бринить.
Мімози ніжні китиці розпушені
Гойдає вітер подихом легким
І крокуси, краплинками притрушені,
Лілові розгортають пелюстки.
Солодкий дотик миті березневої
П'янить повітря присмаком вина...
Мов Афродіта, з піни мигдалевої
Постала юна мрійниця-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407175
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 08.03.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.03.2013
Дійові особи:
Тарас Шевченко – малий хлопець
батьки: тато Григорій, мама Катерина
брати: Микита, Осип
сестри: Катерина, Ірина
чумаки
діти на галявині
сирітка
дівчина Оксаночка
дяк Богорський
мачуха і її троє дітей
солдат
маляр з Лисянки
маляр Апелес з Тарасівки
маляр з Хлипнівки
управитель та його слуги
I
Родився в Моринцях Тарас.
Був місяць березень якраз.
Ніч. Хата світлом наповнилась.
На світ нова душа з’явилась:
Пану – кріпак (хай йому грець!),
Вкраїні – вславлений співець.
Знано, Тарас був другим сином
В Григорія і Катерини.
Хлопчак без ласки виростав –
На їжу тато заробляв,
На панщині була матуся.
Хлопчину няньчила Катруся –
Сестра. Ще був Микита – брат,
Що влітку пас людських ягнят.
Катря гляділа брата свого.
Та, часом, кидала одного,
Коли хотіла погулять,
Із д́ітьми в гру яку пограть.
Тарас заб’ється самотою,
Слізьми заллється, мов рікою.
Сестра згадає, прибіжить,
Об́ійме та й заворкотить:
- Не плач, моє ти дороге!
Скоро матусенька прийде,
Зварить куліш і галушки,
Будем вечерять залюбки.
Катря сама була дитина.
А тут ще Осип та Ірина
Вродились – нянька й їм була,
Як залишалася сама.
Весь день добряче спину гнула –
Вся господарка на ній була,
Молодших мила, годувала,
З них одяг сякий-такий прала.
А що Тарас? Так собі й ріс:
Куди хотів, туди і вліз.
Блукав ярами і гаями,
Могилами і долин́ами.
Сам до ставка собі ходив,
Джерельну воду з саду пив,
До всього пильно придивлявся.
Й так самотужки розвивався.
Лежачи в батьківськім саду,
Любив дивитись на гору
І думать: «Що там, за горою,
За височенною такою?
Мабуть, залізні там стовпи,
Що небо вдержують вони?
Чув, говорили так діди.
А що коли б піти туди?
Піду, так, так, не полінюся.
Гляну на них та й повернуся!»
Вийшов з села, минув царину,
Полем пройшов десь з пів верствини.
«Ось і гора - могила ця.
На неї заберуся я,
Щоб подивитись, де стовпи,
Чи ще далеко треба йти».
Дивився, стоячи вгорі –
Не бачив їх у далині,
Лиш два села, рясні сади,
Й церков біленькі куполи.
«Далі не йду, дурних нема,
Вернусь, мабуть, додому я.
З Катрусею підемо ми».
Та й покотився із гори.
Куди іти, не угадав,
Путь на чуже село узяв.
На щастя, чумаків він стрів.
Один розмову з ним завів:
- Куди ідеш, малий козаче?
- Додому.
- Де ж ти, небораче, живеш?
- Живу в Кирилівці.
- Чого ж ідеш на Моринці?
- Та на Кирилівку я йду.
- Як так, на мажу, на мою
Сідай, додому довеземо,
Батькам твоїм тебе вернемо.
На мажу сів, волів погнав.
Під’їхав, вулицю впізнав.
- Он хата! За тим рогом!
- Впізнав? То, йди із Богом.
Надворі вже темніло,
Під хатою сиділи
Батьки, брати, сестриці.
Вечерю на травиці
Тихенько споживали.
Лиш Катря не сідала,
Тараса виглядала.
Уздріла, привітала,
З макітри каші взяла,
Малому їсти дала.
- Приблудо ти, приблудо,
Де ж ти доселі нудив?
Хотів, було, сказати:
- Стовпи ходив шукати.
Та вчасно зупинився.
Поїв, Богу вклонився.
- Що з тебе, хлопче, буде?
Отак колись заблудиш
І пропадеш, дитино, -
Сказала мати сину.
- Не пропаду! Знайдуся!
Візьму собі Катрусю
Та й підем мандрувати.
- Куди, Тарасе, брате?
Куди, сказать встидався,
Щоб хтось не насміявся.
Ніч. Всіх звалила втома.
На небі зірка стала.
Затихло все довкола,
Лиш пташка щебетала.
Катря миски зібрала,
Помила, поскладала.
На сон перехрестила
Блудника й спати вклала.
II
Минуло років два чи три.
Тараса вчитись віддали
До школи, де дяки учили.
Ті і сварили учнів, й били
Різками, що їх школярі
Зрізали у саду собі.
Із «аз» науку починали.
Коли ж абетку всю вивчали,
Складати бралися слова:
- Уа – уа - уа - уа!
Діти на галявині бавляться крашанками
Вірш Тараса Шевченка
«На Великдень, на соломі»
На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тільки
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
- Мені мати купувала.
- Мені батько справив.
- А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
- А я в попа обідала, -
Сирітка сказала.
***
Хлопчик, що грається на галявині, каже до сирітки:
- На тобі, Оксаночко,
Великоднє яєчко.
- Може, діти, поганяємо,
У «Голубоньки» пограємо?
Діти погоджуються і грають у гру «Голубка», співаючи:
- Ми голубку ізловили,
Всі довкола обступили.
Ти, голубко, чого тужиш?
Вибирай си, кого любиш…
Сирітка прощається з дітьми, каже, що її може сварити дяк, у якого вона служить. Тарас спостерігає за дітьми з вікна школи.
В яру щаслива дітвора
Ганяла, що то дяк, не знала.
«Чом ж я так мучусь?» - думка брала
Тараса. «Чом я безталанний?
Навіщо мені це навчання,
Різки, побої день за днем,
Пихтіння це над букварем?!»
Та й утече собі малеча.
Псалтирники візьмуть за плечі
Хлоп’я, до школи приведуть,
Різок добряче надають,
Та ще й кричати заборонять –
Добавлять різок, слово зронить.
Отак Тарас в школі навчався.
Псалтир скінчив – до письма взявся.
Та тут оказія яка:
Прислали нового дяка –
Богорського – дяка-п’ян́ицю.
Забрав Тарас крейду, таблицю,
Ще й каламар, школу покинув.
В тім часі й матінку єдину
Втратив – померла молода,
Нужди не знісши і труда.
Було Тарасу дев'ять літ,
З ним в батька п’ятеро сиріт
Зосталось. Катря в сім'ю нову
Влилась, віддавшись, у Діброву.
До батька новая жона
Прийшла і її дітвора.
Пеклом зробилася хатина –
Прокльони, лайка безупинна.
Вдова своїх дітей любила,
Шевченкових – сварила, била.
Якось в Григорієву хату
Привели на постій солдата.
- Приймайте», - батьку війт сказав.
- Здрав’я желаю, - шапку зняв
Служивий й на постій пристав.
Прийшла з ним в дім й нова біда:
Гроші пропали в москаля:
- Три злоті у бушлаті мав! -
До мачухи солдат пристав.
- Хто гроші ці украв із вас?! -
До дітей та. - Звісно, Тарас!
- Не брав, не брав цих грошей я!
- Брешеш! – волала мачуха.
Мусів хлопчина утікати,
Щоб знову різок не набрати.
В старий чужий садок подався,
Чотири дні він там ховався.
Приносила сестра Ірина
Хлібця чи ще чогось з хатини.
На п’ятий день знайшли хлоп’ята,
Взялися різками шмагати.
- Кажи, де гроші? Швидко но!
Три дні так мучили його.
Мусів збрехати. Тож сказав,
Що у саду їх закопав.
Та там грошей тих не знайшли.
Знов били хлопця й мучили.
Заледве що живим лишився!
В коморі замкнений, молився.
А що грошей в хаті не мали,
То юпку мамину продали
Й так злоті москалю віддали.
Не скрилась правда – кожен взнав,
Що мачушин син гроші вкрав.
Ненависть в серці закипіла
Тарасовім! Там і осіла.
Тож вирішили розлучить
Пасинка й мачуху, бо жить
Їм разом вже не випадало –
Злоба зупільна їх з’їдала.
Літом хлопчину батько брав,
Як з чумаками від’їжджав.
А як прийшла в село зима,
Тараса знову до дяка
Віддали вчитися до школи.
Прийшло невдовзі нове горе:
Батько захворів. Всіх зібрав
І отакі слова сказав:
«Напевно, буду помирати,
Тож хочу спадщину роздати».
Усім по собі щось лишив,
Лише Тараса обділив:
«Йому ніщо не пригодиться.
Він до нічого не згодиться.
Або великим в світі буде,
Сам у житті усе здобуде».
Видать, він знав свою дитину.
Великим сином України
Зрісши, Тарас Шевченко став!
Ну, а в той час сльози ковтав,
Бо залишився сиротою,
Без тата й мами – самотою
В дванадцять літ. Дядько Павло
Забрав на певний час його.
Довго Тарас не продержався,
У нього, в рідний дім подався.
Тут лихо нове: мачуха
Сподобала собі дяка.
Із нею він щодня сходився,
Тарас у школі поселився,
Де дяк той учителював.
Хлопець йому допомагав.
Часто й голодним там бував.
А оживав, як хто вмирав –
Над вмерлим псалтиря читав,
Так на харчі він заробляв.
Дяк п’яним кожен день ходив,
Учнів своїх й Тараса бив.
Терпець Шевченкові урвався,
Побив дяка і в світ подався.
Книжку з собою прихопив
Дякову. «Чи не заслужив?»
Отак й скінчилася наука
Тарасова, а швидше, мука.
III
Покинувши Боѓорського,
Пішов він у Лис́янку
До маляра-диякона.
Там розтирав мідянку –
Фарбу таку, воду носив
Три дні, а більше не схотів.
Сказав:
- Вчіть малювати,
Я хочу майстром стати!
- Спершу на мене пороби,
А вже тоді учить проси.
Хлопець це вчув, умить чкурнув,
Маляр, мов дяк Богорський був:
Лиш заставляв робити,
Кричав, ще й брався бити.
Тарас подумав: «От піду
Я у село Тарасівку.
Ап́елес, майстер там живе.
Може, в науку і візьме.
Буду, як віл трудиться,
Лиш малювать б навчиться».
Прийшов, а у душі вітри,
Сказав Апелес: «Покажи
Мені ти ліву руку.
Не візьму у науку! -
Мовив, поглянувши здаля,
- У тебе здібностей нема
Ні до бондарства, ні шевства.
Іди собі, небого, куди глядить дорога!
Тарас пішов, засумував.
А він таку надію мав!
Крейдою церкву виводив,
Коли іще у школі жив –
Казали, що успішно.
А висновок – невтішний.
Не повезло малому!
«Вернуся знов додому.
Бо де ж мені ще ночувать?
Буду овечок випасать,
Дяківську книжечку читать,
У ній малюнки розглядать».
Так і зробив: вернув до хати,
Став з мачухою проживати.
Сільську пас в полі череду
Й думав про доленьку свою.
(Тарас на пасовиську пасе вівці)
Що це за малий хлопчина
В бур’янах собі сидить?
На ногах його дощина,
Щось малює, щось творить.
Вже на землю вечір сходить,
Йдуть додому косарі,
А хлоп’я усе виводить –
Лан, село удалині.
Він забув, що час додому,
Що ягнят пригнать пора.
Він забув про голод, втому,
Бо ж навкруг така краса!
Прибігає дівчинка Оксанка. Тарас бере її за руки. Вони кружляють, співаючи пісню на слова Тараса Шевченка «Зацвіла в долині…». Потім дівчинка прощається, Тарас дарує їй польову квітку.
Вірш Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало…» (декламує малий Тарас)
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже покликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!...
***
Тарас на небеса дивився,
А вівці полем розбрелися,
В город людський забралися.
От хлопчаку й дісталося!
Прибігають чоловіки. Вони б’ють Тараса різками за те, що він не впильнував овець. Хлопець плаче.
Вірш Тараса Шевченка
«Мені тринадцятий минало»
(продовження)
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!...
***
Тарас ховається в кущі, плаче. Прибігає сестра Ірина.
Про побиття взнала Ірина.
Прожогом вибігла з хатини.
Тараса взялася шукати.
Знайшла – враз стала утішати:
- Брате, не плач. Що, малював?
Чи, може, книжечку читав?
Ходи. Якось то буде.
Ще будуть з тебе люди!
IV
За пастиря й одного літа
Йому не вдалося пробуть.
Навчити вирішив Микита
Тараса хліборобом буть
Чи стельмахом – доля не дала,
Душа до іншого лежала.
Тож попрощав брата Микиту,
Подався до попа служити,
Що тут, в Кирилівці, той жив.
У нього з рік Тарас служив.
Не зле йому в попа жилося,
Але і тут не задалося:
Муляло щось його, гнітило,
Якась незвіданая сила
Тягла до пензля, до науки.
За хліб та сіль потиснув руку
Й пішов у Хлипнівку лугами,
Що славилася малярами.
Знайшов меж ними одного,
Котрий згодивсь узять його.
Два тижні хлопця він вивчав,
До малювання хист признав:
«Так, здібний ти є до навчання,
Візьму тебе, та спозарання
В маєток панський ти підеш,
В Вільшану, й дозвіл там візьмеш
Від пана. Буду тебе вчити!
Без відпускного засудити
Можуть мене. Великий вже!
Іди ж, чекатиму тебе».
Не біг Шевченко, а летів,
Зачервонівсь, захекавсь, впрів.
До управителя попав.
«Що треба? – той його спитав.
«Дозвіл – на маляра учитись!»
«Нам можеш також пригодитись.
Ти, бачу, хлопець є меткий,
Потрібен нам саме такий.
В пекарню підеш працювати,
Щоб справу кухарську вивчати.
Гей, слуги, хлопця зачешіть,
Помийте, в чисте зодягніть,
В пекарню відведіть, прожогом,
Стоїть без діла за порогом!»
П'ятнадцять вдалося прожити
На волі хлопцеві, служити
Мусів тепер, бо був кріпак.
Як серце билось, рвалось як!
Пропали мрії, сподівання,
Жадане в маляра навчання!
«Ох, коли б був тут Залізняк
Чи Гонта, то б до них пристав.
Панам, п’ян́ицям показав!
Ніхто б мене не зневажав!
Ким захотів би, тим і став», -
Так думав, як вступав до пана.
«Ех, доле, доле, доле драна!...»
(Була видана тиражем 100 книг у 2011 р. Тов-ом Т. Шевченка у м. Стрию)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407012
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
С завистью смотрю, как мои друзья поздравляют наших прекрасных женщин...
Хочется и себе быть на высоте...А стихи я писать не умею...Поэтому попробовал поздравить музыкой. Не знаю, как получилось, знаю, что от души. С праздником вас, дорогие женщины, девушки, девочки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406982
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
Ясен-місяць повний
променить Любов’ю,
та сумні акорди сіє далина.
Ой матусю-ненько,
як болить серденько!
Десь гуляє милий, а я тут одна.
Приспів:
Серденько, плач,
свою зорю пробач.
О, як болить
оця прощальна мить!
Душа щемить.
І ти, гітаро, плач!
Струна бринить,
мов каже – треба жить!
Невже ж я вірила даремно?
Невже ж була сліпа?
Кохання є взаємне!
Чому ж тепер нема?
Ой матусю-мамо,
як же щастя мало!
Долю не обманиш, на душі – журба.
Грай, ридай, гітаро!
З милим ми – не пара…
Вірила в кохання, а тепер – сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406949
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
"...а наостанок лиш Його слова...Прости їм...бо не відають, що діють" slon
Вже сутеніє. Розп"ялИ...Поміж олив
народ з Голгофи вниз поплив,
поповз повільним змієм.
І бачили усі, як стежкою в туман,
страшну і сиву Іоан
додому вів Марію.
Допоки засіріє ранок до вікОн,
він буде слухати крізь сон
її ридання й муки.
А що, як би Христос життя своє зберіг,
і з піснею через поріг
простяг до неї руки?
Воскресне Божий син у сяйві торжества,
жінок чекатимуть дива
на місці поховання.
Торкнеться плоті недовірливий Хома.
Започаткує новина
майбутні святкування.
...А Мати залишилася невтішною.
По задуму Всевишнього
ні в перший день, ні в третій,
ні в сотий син смаглявий, як колись,
не гляне у блакитну вись,
у небо в Назареті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406845
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Як любо Боже провесінь на хорі,
вже весновію коси заплела.
Застигла просинь в до ре мі фа солі,
розмай - косою стежку вистеля.
Озвалась шалом вивільга з тополі,
лоскоче погляд марево здаля.
Струмок в гаю озвучила басоля,
на груди повні дихає весна.
В діброві вітер гілочку лоскоче,
з хмаринок казка в душу струменить.
Вгорі у кроні ку-у-рю сваркоче,
застиг в зеніті полудень на мить.
Агу-хи-тьо то самочка з ялини:
Свою струну в мелодію вплела.
Печаль зимова вирвалась з рутини,
із неба дивом в застіжку лягла.
Знов засвистіло тю у на узвишші,
Крутнувсь на землю соколом юнак.
Підняв пірїнку у свою опішню,
Там лашував колисочку босяк.
Їх пісня щира до незмог тривала,
вечірнім стомом падала у круг.
В Капіжник ноти просинь наливала,
вдягала Марцю з миріжка ланцюг.
В Криму співають птиці жовтокрилі,
в Карпатах шпарить синій шалапут.
Птахи в моїй Волині жовто, жовто - сині,
Вже в Березолі спати не дають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406832
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Навіяне "Не помиліться в друзях…" автор: На-д-е-ж-да
Човен пливе до причалу,
Переламалось весло.
Друга в тебе не стало -
Значить, його не було.
Круг оповитий колом.
В спину встромлений ніж.
Друг чи недруг? Із болем
Мітить потворне "між".
В суті глибокій - безлике,
Передозріле "воно".
І проростає криком,
Болем душі зерно.
Слова вразливого постріл
Вмить обірве напівкрок...
Зойк розриває простір.
Доля звела курок...
Човен доплив до причалу,
Переламалось весло.
Друга в тебе не стало-
Значить, його не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406568
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Ген розкинулись гори хребтом
Місяць йшов, зачепивсь за Говерлу
Сплять ліси під Чумацьким Шляхом
В небі зорі, немов би завмерли!
Ніч… Нашіптує тихо Дніпро
Пам’ятає слова Заповіту
Що і кров’ю, і твоїм пером
Освятились у сльозах омиті
Іржавіють залізні кайдани
Але воля якась не така
Розміняла свій третій десяток
Може надто іще молода?
Ти пробач нас Кобзарю за все
Є ще ті хто захоче згадати
Словом тихим в віках пронесе
Заповіту твого постулати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406541
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Була у хлопця сорочка,
вишита дрібно хрестами.
Були замріяні очі,
карі, такі ж як у мами.
Була душа,як калина,
ніжна і світла, як сонях.
Ніс він свою Україну,
наче кришталь у долонях!
Мати вгадала з нитками,
колір під чуб в позолоті,
на полотні домотканім -
сині волошки на жовтім.
Та вишиття те барвисте
око вороже разило.
Світ розколовся і блиснув...
Впало червоним на біле
серце русявого сина.
Нащо так сильно кохати
рідну свою Україну
вчила згорьована мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406532
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Холодність, зажура, пустота –
Гострі зуби клятої зневіри...
Де ти є – єдина жінка – та
З іменем, неначе ранок, – Віра.
Ніч, немов самотність-німота,
Лізе в душу, як у плоть – повія...
Де ти є – єдина жінка – та,
З іменем, неначе день, – Надія?
Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка, та –
З життєдайним вогнищем Любові?
…Що це там за світло – й виднота?
Що в саду так щемно соловіє?
Це всю трійцю шле нам жінка та,
У якої ім’я є – Софія...
Що єднає Віру і Любов
І дає Надію на майбутнє?
Це Софії неугавний зов –
Доль щасливих вітерець попутний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Прийде весна, розвіє сум,
Звільнить від всіх тривожних дум,
Відправить зиму геть за гори,
Квітучі стелячи простори…
Ген згинуть зимові вітри,
Враз забурлять річки з під криг…
Тепло всю землю обігріє,
Родючістю її засіє…
Рушник застелить навкруги,
На нім поля, рясні луги,
Веселі молодості броди
Всі з різнобарвності природи…
Величний український край,-
В нім веселковий небограй,
Гарних пісень чарівність лине
До весняної України!
04.01.2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405473
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 05.03.2013
(Автор музики Анатольевич)
Ми йдемо у життя , як небо світло-чисте.
Чому ж, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Дорослі стали ми...
Приспів
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все в наших руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Сльози по щоках...
ПРОГРАШ
Пробачте, вчителі - що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
Приспів
ПРОГРАШ
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
НАШ ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345383
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 05.03.2013
Вона чекала доторку очей
І зустрічей наївно-випадкових.
Не розуміла деяких речей
І ницих душ, до болю дріб’язкових.
Тікала від буденності у сни,
Де він… вона…одна любов до віку.
Та доки підростали їх сини,
Все пробачала зради чоловіку.
А час не йшов, а лив немов з відра.
Мабуть це доля. Стихла і змирилась.
Та лиш очей коханого іскра,
Щоночі, як раніше, просто … снилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405783
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Прилетели воробьи,
С грохотом кометы,
Видно, песни о любви
Все ещё не спеты!
Завертелась карусель
Солнцем и цветами.
Сладкозвучная капель
Слышится дворами.
И, как Женщина, она
Трепетною грудью,
Возбуждает нас весна
В праздники и будни.
Поклоняться надо Ей,
Чувственно и свято,
До последних наших дней,
И в любую дату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406394
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
* * *
Не марнословлю.
Хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину комусь чіпля на вуха.
Та мудрий люд гучних промов не слуха.
Кричить частіше той, хто не правий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401806
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Під вікном гітара,
як дитя, ридала,
від сумних акордів плакав первоцвіт.
Доля настраждалась,
та не докохала,
повернулась гордо і злетіла з віт.
ПРИСПІВ
Не відлітай!
Мене не залишай!
Нехай до струн
торкнеться небокрай.
Удвох, до зір,
ми злетимо, повір.
Вернемо рай
у наш нужденний край.
Ти чуєш, як ридають струни
і на душі - сніги.
Вернися , доле юна,
вернися на віки.
Доле лебединна,
не лети без спину,
весняне світило не обпалюй крил.
Дай ще краплю сили
розігнути спину
і вдихнути волі з голубих вітрил.
ПРИСПІВ
Дай ковток наснаги
доспівати сагу,
пучками зігріти пролісок весни.
І росою зранку
вгамувати спрагу,
повернися, доле, піснею у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406415
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Нас літаки розносять крізь тумани
і потяги під нами стугонять.
Та білі плями ми шукаєм марно -
в науці вже нема таких понять.
Стомився світ народжувати диво,
примхливість розуму не має меж.
Та знову ми женем понад обривом
і прагнем екстремалу. Але все ж...
Ні шал новин, ускладнення застуди
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404828
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Угорі ще останні зірки не розтанули,
і куди зачарованим оком не кинь -
малахітовий степ, і крізь ранішню синь,
наче клапоть хмарини, летить над отавами
легкокрило-щасливий від дикості кінь.
Розсипається грива вітрилом наповненим,
терном чесана, вмита травневим дощем.
Степові полини з ковилою товче
розкуйовджена воля копитом некованим,
під присвист батога, не принижена ще.
Сивий полиск боків ще не витерто шлеями,
до свободи розбіг не втинали віжки,
і не зваблював хліб із чужої руки.
Що із того, що доля колись ще нашле йому
неподолану втому підЙомів крутих...
А господарські коні ішли, ніби крадучись,
поки в полі іржав неприручений біс.
І ховали в очах неподолані заздрощі,
витягаючи долі обридлої віз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405290
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Біля воріт старенького будинку,
обпершись на облуплені штахети,
в ранкових променях стояла жінка.
А по дорозі - школярі, букети...
А їй давно спішити вже не треба.
Не кликали чомусь на перший дзвоник...
Лиш вересневе прохолодне небо
на неї спогад мимоволі зронить.
Щороку серце вчительське в надії,
чекає вересня, неначе чуда.
Згадають, хто розумне й вічне сіяв,
покличуть, є ще в школі добрі люди.
Довно не говорила з чоловіком -
не донесуть недужі ноги
туди, де вже не перше літо
над ним ромашки, від роси вологі.
А серце у самітності не твердне,
і старість все вразливіша шороку.
Лиш прибіжить сусідка щиросердна
у проміжках життєвої мороки.
Весною хтось заходив випадково,
з цукерками подарував пакунки.
Сама не їла, лиш поклала в сховок -
чекають, може хтось прийде з онуків.
Засохли ласощі, зів"яли квіти
під фотографіями дорогими.
Та не везуть здаля онуків діти,
а роки пролітають, як хмарини...
Старенька вчителька, знайома й рідна,
ласкавий усміх, зморшки під очима.
Я ще живу! Я ще комусь потрібна!
І спогад в молоді роки ще кличе!
...Зітхнула. Тихо двері зачинила.
Святковий день минає, сонцем вмитий.
В чеканні знову до віконця сіла,
дай Бог за рік до вересня дожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406389
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я вночі не вмикатиму світло-
Мені місячних променів досить,
Щоби знову бажання розквітло
Те, що вище за всесвіт підносить.
Я тебе турбувати не буду-
Просто так, замилуюсь тобою,
Покладу тобі руку на груди,
Причащусь до твого супокою.
Нашепчу тобі сни сокровенні,
Щоби зранку нам їх розгадати...
Моє рідне, кохане натхнення,
Як я хочу цю ніч зримувати!..
Але я не вмикатиму світло-
Мені місячних променів стане,
Щоби рима до ранку розквітла
Й цілувала твоїми устами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406322
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Ми про життя, що склалося у долю,
Розповімо, неначе шлюбна пара:
Вона- Любов, а я- так сам собою,
Та нас лиш двох накрити може хмара.
Ми- друзі, хоч окремо битись звикли,-
Біда не в тому, що плече є друга...
А так в житті буває часом прикро,
Коли висить над ласкою наруга.
Знайти нам спільну мову - не проблема,
Домовитись не важко, якщо спільно
Шукати відповідь на всі важкі дилеми,
А не кричать образливо-безцільно!..
Долаєм шлях ми нарізно і разом,
Бо маєм ціль і мрію ми єдину:
Ми хочем стать отим дороговказом,
Що приведе в квітучу Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406325
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Тихенько вітер колихає віти.
Лиш де-не-де проклюнулись бруньки.
Гілки дрімають, ніби малі діти.
Поспіть... Іще немає весноньки.
Тюльпани вже пробилися крізь землю.
Куди ж це ви, хороші? Ще зима...
Тепер, мої, зазнаєте ви болю:
Дадуться взнаки сніг і холода.
А он поляна вкрита оксамитом.
То паморозь блищить, а не роса.
Я в вас учуся болі всі терпіти.
Тоді зі мною плачуть небеса.
Та все в житті приходить і минає.
Який чудовий білий оцей світ!
Чому ж тоді метелик це не знає,
Летить, щоб вогнем крильця обпалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406299
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405999
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Отримав отакого листа...Прочитав і мало сам не розплакався від співчуття автору і плачу "босого серця" під акомпанемент моєї ридаючої гітари...
"При першому вечорі прослуховування "Плачу гітари", не писала, тільки плакала. Потім , мабуть, задовго зживалася з мелодією, бо ви отримали кілька варіантів. У Олени перші дві стрічки відрізняються від моїх по розміру... Прослухала пісню "Гітаро, плач". Ви все там переробили гарно. Та музика не давала спокою… А тепер не знаю, що з цим робити. Послухайте, вірніше проспівайте."
Прослухав, проспівав...І сів знову переробляти під перший варіант мелодії. Бо слова і у одної Оленки, і у другої надзвичайно гарні. І надзвичайно негарно, коли їх обійдуть увагою. І ще негарно, коли заставиш дівчину плакати, а сльози не висушиш... Тим більше напередодні жіночого свята...То ж може наша пісня заставить Оленку зрадіти і посміхнутися. З прийдешнім святом вас, дорогі жіночки!
Плач, моя гітаро.
Обійняв туман
За тендітний стан,
Мов хотів зцілити
Від душевних ран.
Тільки ми не пара,
Плач, моя гітаро.
Що тепер робити?
Та мовчить туман.
Приспів.
Тремтить струна,
Мов сльози на очах:
Прийшла весна,
Але вогонь зачах.
І б’ється біль
По струнах, ніби птах.
Любовний хміль
Розвіявсь на вітрах.
І рвалась пісня в чисте небо,
Тремтіла болем тьма.
Без тебе жити треба,
Лиш крил уже нема.
У косу літа
Сивину впліта.
Пам’ятаю досі
Я твої уста.
Та коли, мов кара,
Забринить гітара---
Моє серце босе
І без крил зліта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405931
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Журавлики в небі летять –
вертають в залишені ку́бла.
Біжить до бабусі дитя.
Всіх тягне туди, де їх люблять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405622
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Замкнулось коло –
кавою у турці,
шепоче-осідає фус.
Проміння грає
плетивом настурцій,
усміхнено стає.
Горнусь
до рук Твоїх,
заманюють стихії.
В ущелинах очей –
прибій.
Хотіла б стати
мушлею, щоб хвилі
промовисто звучали
в ній.
Лимани сині
в поглядах бентежних-
розлити,
щоб не видно дна.
Малює кола
вітер прибережний –
далека і близька Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405560
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Ти так з’явилась, наче зірка рання,
У чорнім небі залишила слід,
Обплутала небаченим коханням,
Влетіла в груди, мов метеорит…
З далекого сузір’я Оріону,
Летіла наче в прірву без страху,
Із відблиском свяченої ікони,
Збирала зорі в себе на шляху.
І так мені тоді запала в душу,
Що і понині у полоні я,
З тобою пережити все я мушу,
Ти моя доля і любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405529
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Весняна повінь нехай мене несе,
Зриває млосно під покровом тиші
Німу печаль мою і вітру однесе,
Щоб ружою зацвіли мої вірші.
Щоб стрепенулись з одкровень слова
Заграло в серці оркестрове літо,
З попід асфальту проросла трава
В кімнату залетіло мідне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405256
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
сонце біжить босяком по струмку –
ловить мене за руку…
біжімо!.. знизу… із глибини
долини –
вгору,
до середи́ни
крутого схилу пагорба!..
наздоганяй!.. людино
… наввипередки!.. – радіє верба…
на сере́дину пагорба!
осьде – від кромки озерця…
вискоком, по артерії звивистій,
хто прудкіший!... до серця –
до срібного джерела!
зо швидкістю світла…
зо швидкістю зору мого
у струмок,
без меж і думок,
щасливо закохано-го…
…так нам утрьох легко усе дається,
так нам славно
вольготно диха-ється,
і ніхто із ритму весняного – не зіб`ється…
поверхнею водною
співучою
первородною
до джерела –
зо швидкістю світ-ла,
погляду-зору…
тільки ще ми… –
а сонечко вже виграє!
переможно сяє
джмеликами
золотими
у пелюстках джерела –
у долонях джерельного янгола
срібно-прозорих
на рухливому тілі живої води
ряхтять сліпучо сонце-сліди…
поверхнею грають,
не потопають…
отакі секрети до решти прості
диво-ходження по воді -
без винятку всім доступ-ні:
зібрати,
знайти у собі стільки Радості!
коли ноги людські, яко проме-ні…
невагомоступні
…бринить стиха
у погі́дному сміху
сяє душа струмка,
добропривітна і невагомо-легка`,
як ніби мамина з неба рука –
правиця-ластівка…
01.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405201
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2013
Весною пахне солодко і терпко,
Зими останні губляться сліди.
Тонкої криги наскрізне люстерко
Хрумтить в обіймах темної води.
Вже потічки несуться табунцями,
Шовкові гриви сріблом виграють,
У вирі хвиль шампанить бурунцями -
П'янить думки нестримна каламуть!
Весною пахнуть губи і долоні,
Між двох світів протягнуто місток
І я у тебе в ніжному полоні
Тремчу, немов осиковий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405193
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Душмани там, душмани тут
З гори стріляють, з низу, в спину,
А наречені дома ждуть
В далекій, любій Україні.
В міжгір’ї стелиться туман
Тріщать з усюди автомати
Будь проклятий Афганістан
За те, що гинуть тут солдати.
Немає хлопцям двадцяти,
А їх в Афганістан на плаху
Примушують по смерть іти
За що? За Бога? За Аллаха?
Ні! На догоду комуністам,
Які в напрузі світ тримали.
В догоду цим авантюристам
Скрізь наші хлопці помирали
За для яких амбітних схем
«Ввесь мир насилия розрушиш
До основанья, а за тем….?»
Віддати Богу душу мусиш?
Тож гинули наші сини
Не тільки лиш в Афганістані.
А поверталися вони
До дому – в чорному тюльпані.
Кабул,Баглан чи Кандагар –
Хіба ж це наша батьківщина?
Та й Гіндукуш, що поміж хмар
Також - не рідна Україна.
Минув той час, а що за ним?
Безглузда смерть в чужому краю!
Я ті часи і той режим
Із болем гнівно проклинаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405185
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Чудовий день, коли весна приходить,
Коли підсніжники ударять в білий дзвін,
Коли на небі нове Сонце сходить
І місяцю передає уклін…
Як перламутром засіяють зорі
І береги розбудять у ріки,
І хлюп об берег, наче штиль на морі,
Освятить у лататті береги.
Доле моя, весь шлях перед тобою…
Твоя розрада – березнева тінь…
Милуюся тобою, як весною,
Нам березень дарує неба синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405181
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Я так боюсь почути постріл в груди,
Боюсь, що зараз мовиш коханню - ні.
Боюсь, що не знайду протиотрути,
Блукати буду - промінчиком в пітьмі.
Розвіє вітер пустирем надію..,
А у серці ніжність збуджена бринить.
Скубоче скроні, я ніяковію,
Біжить по тілу і жалить нерви хіть.
Заповнює собою простір вечір,
Лащиться погляд до тебе одного.
В душі здіймається гортанний клекіт,
Розкрий долоні та приголуб його.
01.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397283
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 01.03.2013
Падає сніг, а сніжинки мов зорі.
Холодні мов небо. Зими моріжок
Вкриває всю землю, і все неозоре.
І вже заховав павутину стежок.
Падає сніг. У чарівності, просто
Із снігу й морозу блукає зима.
І біла сніжинка заглянула в гості -
Та тихо розтала, і зникла вона.
Падає сніг. На дахи, на дерева.
Цей білий танок, мов усюди дива.
В обіймах морозу зима кришталева -
В маленьких сніжинках - чарівна, жива.
28.12.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405130
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Коли русалки ще ходили,
росу збирали на полях.
Жмуток любистку давав силу
й горіло серце в почуттях.
Шукали мавки Євшан-зілля
на схилі пагорба, в ярах
і диво сіяли довкіллям,
як квіти в сонячних роях.
Коли русалки ще ходили -
гаї співали і трава.
Весніли лілії красиві,
де в річку дивиться верба.
Ішли-летіли ноги босі -
ловила їх щораз весна.
Високі вільхи-хмарочоси
і злаків пастка запашна.
І Польовик все сіяв просо
хоч там росли уже жита:
росяно-срібні ніжні коси
й грайлива вдача молода.
Коли русалки ще ходили -
блукав гаями Лісовик.
Жило чудес-феєрій диво,
а потім світ змінився, зник.
І де поділося? Не видно.
Куди пішло із цього краю?
Не бачать очі, очевидно -
Як віриш – серце відчуває.
25-26.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405129
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Нарешті за два дні до офіційного початку в мій настрій прийшла весна.
Нарешті почув (і побачив) першу ластівку - першу пісню на запропоновану мною мелодію, яку заспівали. Вірніше заспівав (І як заспівав!!) - Сірий Володимир (Рідний).
Записав пісню Рогатинський Ігор.
Відео кліп скомпонуваав і виставив в youtube - Олексій Тичко:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HlAlH3vv9K4
Послухайте! Чи і Вам вона так сподобається, як припала до душі мені?
Слова: Володимира Сірого (Рідний)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=HlAlH3vv9K4[/youtube]
Дума про смерть козака
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405064
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
***
Зітхає, сумує вечір -
До ночі іще півтіні.
Навіщось у небі хмари
Зібралися дощові.
Возношу увись востаннє
Надію у голосінні
Думок, недоспілих вишень,
У пригорщах візаві
Твоєї потуги - світла!
Твого сподівання - досить!
Та янгола постать знову
Зникає в холодній тьмі...
А може усе ж вернеться?
Сяйне і заплодоносить
Спасіння, мов зірка, ясно
Заблимає у вікні?
Останнє возношу слово,
Що так на молитву схоже,
Коли надовколо тільки
Обвітрені душі скель:
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?!
Зітхає, сумує вечір,
До ночі іще півтіні...
(28.02.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405045
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Налийте в чарочки вино,
зніміте спогади з орбіти.
І як любилось, що було
на довгій ниві пережито.
Ой, грубе ткалось полотно
в Івана й Ніни з розмаїття.
Як те концтабірне тавро,
спливла полова в лихоліття.
Десь відшуміло відгуло,
роки по суліях розлиті.
Приємні поряд, як весло,
Гіркі у сутінках закриті.
Вже старість дивиться в вікно
й долоні зморшками укриті.
Та ще в очах горить добро,
любовю й ласкою зігріте.
Румянцем вкрилося чоло,
як шибки променями вмиті.
Гей, заспівайте щоб гуло,
хай Вас почують в цілім світі.
Відійде хай на вітер зло,
жалі давно дощами змиті.
На зиму вдягнуті в манто,
пливуть як послідок в транзиті.
Хай бє в криниці джерело,
співають птахи у зеніті.
Махають довго ще крилом,
з престолу Божої блакиті.
Півсотні в парі відцвіло.
Як ті волошки сині в житі.
Нуртує в душах ще тепло:
Дай Боже довго бути в літі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404944
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
В кожної жінки є зброя велика,
Та, що на мозок вплива чоловіка.
Хто б міг подумать, що в пазусі в нас
Є стратегічний військовий запас!
Блузка на ґудзиках то - супербомба!
Враз позбавляє мужчин від апломбу.
Повільно я в блузочці верх розстібаю-
Мозок суперника вмить вимикаю...
А декольте- то вже зброя найважча,
Не користується цим лиш ледащо.
Нема макіяжу? Всім чхати на те,
Якщо є глибоке у вас декольте!
Для виховання домашніх суб'єктів,-
Вже необмежений показ об'єктів.
Тут головне- не дійти до звикання,
Тож будьте уважні із використанням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404299
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Пішли далеко сніговії,
У лісі пролісок зацвів.
Розтанув сніг давно на віях
І птах на гілку прилетів.
Із теплим променем весняним,
Приходить свято чарівне.
Дарують нам тоді тюльпани
І оживає все живе.
Біжать струмочки радо й дзвінко,
Пливе кораблик в нікуди.
Зимі прощатись дуже гірко,
Весна напоїть всі сади.
І защебечуть птахи ранні,
Зігріті сонячним теплом.
Пробудять тишу на світанні,
Полине пісня над селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404965
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Древньолуцька краса в золотих куполах,
Замок Любарта, що понад Стиром,
Лесин парк на весні в болотистих лугах,
Квітники, що весь центр освітили.
Ліхтарі по ночах, наче зорі ясні,
І ялинки на площі у центрі,
Хор Волинський, його дивовижні пісні,
І життя у твоїй круговерті.
Я люблю тебе Луцьк, ти найкращий із міст,
Тут вродливі, мов мавки, дівчата,
Як каштани цвітуть чи шурчить падолист,
В тобі жити - людині це свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404881
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Із думкою про даль, і в ній - вогні,
Про шовк твоєї шкіри дивовижний,
Накинувши рюкзак минулих днів,
Замріяно стою на роздоріжжі...
Із цукром твоїх губ на язиці,
Рюкзак змінивши на важкий портфелик,
Куди я мрій накидав камінці,
У вись злетіти мрію, як метелик.
Сп"янілий ціллю, мов міцним вином,
Вдягну бронежилет ентузіазму,
Вслухаючись, як серця метроном
Хвилюють ностальгії дивні спазми.
Із думкою про мить, як сталь, тверду,
В архіви покладу крихке минуле,
І, зуби міцно стиснувши, піду
Між мрій чужих, в зневірі потонулих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404823
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Переклад пісні Ільдара Курмаєва(Южного)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=EQoSHCJDi9Y[/youtube]
Терпіти біль і відчай серце вже не може.
Душа моя тепла не просить, не горить.
Навіть самотність не хвилює, не тривожить.
І голос внутрішній давно в мені мовчить.
Стомивсь від порожнеч світобудови.
Набридли вже марнота й суєта.
Гризуть думки мене, затьмарюють свідомість.
Нудних, безтямних днів тривожить пустота.
Спиніть-но Землю! Хочу я зійти!
Життя мене вже так втомило!
Уже не маю більше сили.
Мені б десь спокій віднайти…
Вже все обридло. Та жаліть мене не варто.
Я всіх прощу. І вас прошу мене простіть.
Десь помилявся може, жив не дуже гарно.
Та тільки Бог осудить. Ви всі не судіть.
Нехай Господь один за все мене осудить
і за гріхи мої накаже чи простить.
Так часто бродять по життю заблудлі люди
з душею зраненою, що весь час болить.
Спиніть-но Землю! Хочу я зійти!
Життя мене вже так втомило!
Уже не маю більше сили.
Мені б десь спокій віднайти…
-----------------
Южный Ильдар (Курмаев)
Остановите Землю я сойду
Устало сердце от отчаяния и боли,
Душа моя тепла не просит, не горит,
И одиночество давно не беспокоит,
И голос внутренний давно во мне молчит.
Устал от пустоты мировозданья,
Как надоела мне мирская суета,
И мысли черные мне путают сознанье,
И дней бессмысленных тревожит пустота.
Остановите землю, я сойду,
Я так устал от жизни бренной,
Покой найду я во вселенной,
Устал в земном аду.
Как надоело все, жалеть меня не надо,
Я всех прощу, и вас прошу, простите мне,
Быть может, был не прав, и жил не так как надо,
Но только бог судья, а вы не судьи мне.
И пусть господь один за все меня осудит,
И за грехи меня накажет и простит,
Есть в этой жизни заблудившиеся люди,
С душой израненной, которая болит.
Остановите землю, я сойду,
Я так устал от жизни бренной,
Покой найду я во вселенной,
Устал в земном аду.
============
На фото Ільдар Курмаєв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404778
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Згортає лютий білі килими
І день по вінця сонечком налитий,
Крізь білі кросна сивої зими.
Вже березневі перші фаворити
Порозгортали крильця-пелюстки,
Щоби погріти в теплому промінні.
Прозорих крапель сяючі разки
Аж виграють у диво-мерехтінні!
Сріблясті таці лагідних калюж
Шовковий день мережить бурунцями,
Прудкий струмок звивається, як вуж,
Торує стежку в поле манівцями.
Мов кошеня, в захмарну пелену
Пірнуло сонце й млосно позіхає...
На повні груди втягую весну
І кров пульсує в жилах водограєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404765
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
***
Не скажи бабулькам "здрасьте",
У подъезда, не дай Боже -
Обвинят во всех напастях!
(Наркоманом станешь тоже...)
***
На пути разбитые
Выезжать случается,
Там число воспитанных
Резко сокращается.
***
Если кошка вашу снедь
Кушала немножко,
Не горюйте! Купят ведь
Вам другую кошку.
***
Верность - это ерунда -
В каждом жив проказник,
Но для коз развод - беда,
А оленям - праздник!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404736
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Вечірній обрій промінь закадрив,
дістав вчорашні, сутінки з торбини.
Забралом тихо темінь опустив,
здійнявся в кронах, легкий як пірїнка.
І раптом пісня наче з тятивИ,
вгорі зірвалась, лощено і стрімко.
Самець за зимку сріблом із канви,
дістав крещендо, голосно і дзвінко.
Прохожі в ступір стали водночас,
хмаринки в небі, як одна спинились.
Сховався промінь зовсім щез погас,
забрало й темінь, в чарах опинились.
Злетіло соло з гілки у ключі,
з тополі самка, вивільги озвалась.
Так стало ніжно й світло на душі,
нове кохання, в пісні розпочалось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404679
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Сніги заплакали під стріхою,
доріжки вмилися слізьми.
Упав струмок в долині втіхою,
в дитячих пустощах весни.
У світлі сонця, переливами
порхають ноти у гаю.
Упали зранку в душу хтивії.
Знаходжусь досі я в Раю.
В калюжі промінь, пустотливими
гойдає трісочку крильми.
Дзвінкими світлими поривами,
торкає пальцями струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404625
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
О Львове мій - моє чарівне місто,
Високий замок з розою вітрів,
Красені леви - сторожі врочисті,
Безмежна кількість древніх ліхтарів.
Арки старечі, скверики, трамваї,
Пам’ятник – цвинтар, мов старий музей…
Ти нас провів і завжди виглядаєш,
Щоб знов зустріти величчю алей.
Місто – театр, де звичаї народні
Переплелись у чарівний вінок.
Де люди носять одежини модні,
Де кави смак приваблює жінок.
А львівське пиво найсмачніше в світі,
Дві гальби вип’єш і душа цвіте,
А твої клумби, мають ніжні квіти,
Майбутнє України тут росте.
У львівській мульді Стрийський парк сховався,
Де лавочка, там пара голубків,
О Львове мій, я в тебе закохався,
Хоч вже давно у вирій відлетів.
Мульда – полога складка поверхні суші, що має форму чаші.
Гальба – півлітровий кухоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404610
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Ты, Василий, я вижу, зазнался,
При деньгах, на машине, одет,
И зачем ты вообще возвращался
После стольких отсутствия лет?
По Америке ездил? И что же?
Много наших там? Клёво живут?
Эх, хотел бы я быть помоложе!..
Впрочем, Вася, я счастлив и тут,
Дом построил и яблоня родит,
Детский смех вечерами, как звон,
Вон, старшой, уж по барышням ходит,
Ну а младшенький - в садике он,
Я с работы когда возвращаюсь,
Взгляд любимой увижу в окне,
Словно мячиком в сердце сжимаюсь...
Не искал я ответов в вине,
А пахал каждый день неустанно,
Слишком много болтать - не с руки,
Вот бы все так...
Наверно я странный...
А во власти... Одни дураки!
Здесь воруют а там веселятся,
Что им бедность народа вокруг,
Ты ж уехал по свету скитаться
Не от счастья и роскоши вдруг?
За бугор я, увы, не катался,
Во Флориде ваще не бывал...
Вот где, Вася, ты фраз нахватался,
Пока «жуйку-буржуйку» жевал!?
Эти «неймы» мне очень знакомы,
Половиной тамтешных бичей
В 90-тых набил я оскому,
Под прикрытием темных ночей
Они общее всё разокрали,
Поделили земельку, леса,
И тихонько в Майами удрали...
Вот такие, Василь, чудеса!
Впрочем, разницы сильной не вижу, -
Что партийный господствовал класс,
Что буржуи... Я их ненавижу...
Равноправие - блеф и отмаз!
Коммунизма во Швеции больше,
Чем сам Ленин мог видеть во снах,
И живут эти гады подольше,
Получая от жизни экстаз!
А вот мы только вслух рассуждаем,
Критикуем, да водочку жрем...
И над нами весь мир угорает,
Ну, когда же мы это поймем???
Можно матом их крыть, можно палец,
Скоро «попа» наступит всем нам, -
Украину заселит китаец
И не будет на свете славян!
Что за сущность такая людская?
Жить красиво хотят почти все,
Чтоб бесплатные блага сжигая,
Кануть в лету мозгами в попсе?
Ладно, что ж мы стоим у порога?
Заходи, это наша страна,
Не суди её взглядами строго,
И твоя в том немного вина...
Если б все, кто уехал, вернулись,
Весь народ - не урод, а мудрец,
У правителей вены бы вздулись,
Беспределу настал бы конец!
27.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404604
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
…а за дельфінів і коней,
собак, котів, корів, свиней,
і рибу…
всю…
качок, курей,
оленів, лебедів-гусей –
відповімо!
*Достоту…
…як звали першого
того́!
який відважився безумно –
убив і з`їв,
на стежці розвитку її – розумну,
іншу живу,
із почуттям самозбереження – істоту?...
з провини крово-плотоїда,
либонь, нас викинуто з раю –
в мучилище,
де кожна іскорка життя
вречевлена
собі подібних пожирає –
вбиває-гасить-поглинає …
в основі ж ми
оснащені програмами…
є потенційно, тобто, здібними –
прогодуватись навіть не плодами,
не травами –
а пахощами,
духо-аромата-ми…
меню людське
приблизно мало бути б десь таке :
на перше – повіви бузків,
піснями солов`їними
збагачені;
на друге – подихи садів
квітучих,
радістю медовою присмачені
а на десерт – напої
на концентратах-ароматах
землиці рідної
весняної
святої…
…зимою –
духмяні трунки і п`янкі настої
на хвої
молитви лісової…
домашні пахощі добірні
законсервовано-ефірні…
пахучі
невмирущі сухостої
27.02.2013
*Достоту - справді, дійсно, істинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404600
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Рожевіє, золотиться скло віконне -
Ранок ясно усміхається землі.
Небо біло-голубе, на підвіконні
Візерунком плями сонячні лягли.
Тиша дзвінко розливається довкола,
У повітрі запах весняний пливе.
Ллється ніжно-ніжно дивна баркарола,
За собою в світ незвіданний зове.
Обіцяє щастя й чарівне кохання,
На душі так легко, як в шістнадцять літ.
Серцю віриться:весна ця - не остання
Й не останній буде в серпні зореквіт.
*баркарола - музикальний твір ліричного характера
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404591
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Люблю, як ти своєю головою
Так лагідно торкаєшся до щік...
Любов Ігнатова Люблю, як ти своєю головою...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404378
Люблю, як ти, своєю головою,
А також шлунком теж, як ти, люблю.
І правим боком й лівою ногою,
Лиш... серце розривається з жалю!
Було б у мене органів побільше,
Любила б я тебе стократ палкіш,
Але, ніхто твою не займе нішу,
Не розлюблю, живцем мене хоч ріж!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404588
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Любителям гумору
Зустрілися дві подружки посеред дороги,
Вже літ десять, як бачились, бо не було змоги…
Одна в Києві навчалася, а інша у Львові,
Одна вийшла давно заміж, інша без любові…
- Наталочко, як я рада! - подружка сказала…
- Рада і тобі Оксанко! Як ти похудала…
- То дієта все зі мною таке витворяє,
Розповім, якщо бажаєш, бо не кожен знає…
- Та не треба, моя люба, в мене дві дієти,
В одній гречка, а у другій - парові котлети.
Дві взяла - дотримуюсь і дуже стараюсь…
Бо дієтою одною я не наїдаюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404566
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Після таких слів чудової поетеси у епіграфі мусив допрацювати п"єсу, яка задумувалась як інструментальна, і переробити нотний текст згідно слів, додати вступ, коду, і ще один приспів. З задоволенням констатую - пісня, на мій погляд, вдалась!
Гітаро, плач
Надихнув шановний Анатолійович своєю музикою.
І чому ж так вийшло -
Облетіла вишня
Мов фату зронила білопінний цвіт.
І чому ж так вийшло -
Не за тебе вийшла.
Хоч любов п'янила, застилала світ.
Приспів.
Гітаро, плач,
Край моє серце, край.
Гітаро, плач,
Востаннє нам зіграй.
Гітаро, плач,
Нехай тремтить струна.
Прости, пробач -
Вже відійшла весна.
Іще не раз розквітне вишня,
Нова весна прийде .
Тільки любов колишня
Уже не зацвіте.
Так нам двом судилось –
Щастя лиш наснилось,
Сполохом тих ніжних незабутніх днів.
Так нам двом судилось,
Що любов стомилась,
Обізвалась пізно піснею без слів.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404547
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Поганський сину, предків сучих,
пігмей із зарослів глухих,
шпангоут виродків гадючих,
що приплелись з чужих доріг.
Ти, дрібна наволоч паскудна,
забув мабуть, що у гостях.
Душа твоя наскрізь маркуртна,
як той в реп’яхах.
Затисни писок свій пархатий,
втули язик свій у мошну.
Я маю честь тобі сказати:
ковтай, не плюй свою слинУ.
Я ж – українець, – мусиш знати.
А ти – ядушливий варяг!
Не смій нас вдома зневажати,
приблудо з юдиних ватаг.
Запропастив ти душу й тіло,
своєму Гаспиду запріг.
Тож не судить тобі, бацило.
Котись, макако, за поріг!
За Іллічем, кровинко, слідом.
Нехай поб’є лихий вас грім.
Шуруй паскудино за "дідом", –
давно пора й тобі в дурдім.
Ми не дозволим вам, медузи,
вкраїнську душу розіп’ять.
Чужинці, шустери–лакузи
привикли в сутінках башлять…
Жидівський шабаш ваш печерний
уже нам доста осмердів.
Чмо, схаменися, чуєш, Кернес?
Дивись, щоб сам себе не з’їв!
Ідеї ваші – екскременти.
Чужинці, зайди, лахмани,
вожді пітьми – експерименти
вже в печінках! Балакуни…
О, як ви вже остодоїли!
Почини ваші від чуми
й лихі ідеї – мовчки з’їли,
й дістали похорон з пітьми.
Не плюй у воду, красножопий.
Ти – в Україні. Не казись!
Похресник юдосинантропа,
не хай нас вдома, схаменись!
…Ідіть собі, ви ж «Божі діти».
Десь там собі ціну складіть.
Бодай лиха зняла з орбіти:
назавше бидло хай летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404405
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Музика Віктора Оха.
Слова Сірого Володимира.
Записано в студії Бучацького агроколеджу музиканом і просто гарним козаком Рогатинським Ігорем Зіновійовичем.
Виконує Сірий Володимир (Рідний).
26.02.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404379
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Знов руки опустив, тягар згинає плечі,
Все валиться із рук, від відчаю кричу,
Не милий білий світ, ні найдорожчі речі,
Закрився у собі, сльоза бринить, мовчу…
Не клеїться ніщо, кругом одна наруга,
Дорога по житті вся в ямах і ярах,
Бажання в серці є ще поорати плугом,
Та крил немає вже, хоч був раніше птах.
По іншому ріка хлюпоче в берег сивий
І розкидає час морщини на лиці,
Не чую більше слів: “коханий”, “любий”, “милий”,
І котиться сльоза по дряблому лиці.
На двір біжить весна, тепло у душі кличе,
Хмаринки пронеслись, сіяє неба синь,
Повір у власні сили, звитяжний чоловіче,
Не буде в тебе більше життєвих потрясінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404326
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Повір, кохана, права в нас немає…
Немає в нас причини, щоб за мить,
Коли над нами зверху сонце сяє,
Змію–розлуку до грудей тулить.
Бо як же може холод обійняти,
Коли гарячі б’ються в нас серця,
Як прагнемо обоє ще кохати,
Ти пригадай, як йшли ми до вінця.
Вже стільки років сонце над сім’єю,
Гуртує нас теплом у всі часи,
Тебе обрав я долею своєю,
Якщо образив - ти мене прости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404325
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Я просто хочу, щоб моя найкраща,
Моя єдина мова калинова,
Давалась всім, хоча вона "найважча",
Та я люблю, - це рідна моя мова.
Керівники державної не знають…
Та є закон про мову і не тільки,
Вони і гімну свого не співають…
При владі прагнуть бути хоч би скільки…
Не думав я ніколи, що в державі,
Де більш «чужа» чомусь у нас панує,
Землю плюндрують, не живуть за правом,
Проте верхи нічого в нас не чують.
Прийшов до влади… Вже нема законів…
Йому на Україну наплювати,
А ми ж самі цих вибрали «драконів»
І маємо тепер їх шанувати…
То перше, друзі, чим прийти до влади,
Навчіться мови, бережіть закони…
І хай втікають з України гади,
Ми вільними залишимось до скону!!!
В нас мова і держава – це єдине,
А прапор , гімн і герб – душа країни,
В нас хлібне поле й небо синє-синє…
То ж хай святиться наша Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398985
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Нарешті і у нас з Сашою "получилося"!А що - судіть самі!
ВАЛЬС ОДНОКЛАСНИКІВ
Як же стрімко збігає час –
і течуть в океан струмки!
Рідна школа збирає нас
вже посріблених, не струнких.
Звідусіль позліталися,
стогне пам’ять – дев’ятий вал!
Наче знову екзамени –
незабутніх емоцій шквал!
Так багато згадалося:
перший клас і прощальний бал!
За азами граматики
як же скучили ми таки!
Білий світ – непростий такий,
ми ж і досі – романтики!
До лиця – сивина вже нам.
Ой веселий колись був клас!
Повен келих налий вина,
запроси вчителів на вальс.
Рідна школо, щоб ти гула,
пам’ятай молодими нас!
Не сумуй, однокласнику,
посміхнися й сльозу жени.
В школі будуть ще празники,
але вже не для нас вони.
Поклонись вчителям, згадай,
як були ми слухняними.
Срібним птахом отут злітай
над роками рум’яними!
Пам’ятає хай рідний край
завжди нас полум’яними!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404215
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Не исчезай
Тепло в моих руках.
Не исчезай...
Лучи резные
На тротуарах,
На стенах кирпичных,
На крышах…
Филигрань серебряных веток
Изыскано обрамляет небесный топаз.
Глаза
Безупречного цвета.
Не исчезай!
Томные взгляды весны
Это всё от тебя.
Тесно в груди
Сердцу.
Крикливо в моей голове,
Нежно в моём животе…
Не исчезай!
Ощущение сказки,
Солнечных напитков
Жёлтые поляны,
Блики на окнах
Когда отворяешь день весны.
И терпкость прозрачной луны
Когда выходишь
На свой балкон подышать…
Не исчезай любовь!
Вкус твоих дождей
Лучше эликсира.
Когда целуешь мои колени…
Я в ладонях твоих дрожу
Золотистой пыльцой сновидений.
Нить бесконечности
Между нами.
Солнечных сплетений притяженье…
…капкан сансары…
Не исчезай.
25.02.2013г.
рисунок: интернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404088
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Медунки зацвіли… І сині небеса
Заповнив жайвір ранньою порою,
Прийшла весна і принесла красу:
Упали роси чистою сльозою.
І серце заспівало, наче птах,
Заполонила пісня знову груди,
Не можу передати на словах,
Казковий стан, що лине звідусюди.
Чому весною прагнемо в політ,
Душа і серце в унісон співають?
Так все життя, а це багато літ,
Думки юначі в голові літають.
Я руку протягнув твоїй руці,
Тепло по тілу серце відчуває…
Весна прийшла - усмішка на лиці…
Крила ростуть, бо знов душа кохає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404000
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На сторінках закритого неба
Я шукаю останню строфу.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Глядить в очі - ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долонях
Ясну зірку з небес принесеш.
Не неси мені ночі намисто,
Двері дому мого відчини.
Можеш квітів принести врочисто,
Де під зорями в веснах цвіли.
Розпроміниться серце зірками
В діамантах яскравих квіток.
Засміюся дзвінкими піснями
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403974
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
На серці ранок краплями роси,
Промінням чистим і звучанням тиші.
А ще бажання світу довести,
Що ти - моє найкраще в ньому, вище.
Що ти - любов незнана до сих пір,
Що кожне слово - заповідь й наука.
Що у житті всьому наперекір
Буду з тобою, бо без тебе - мука.
У цьому сенс. Єднання. Однина.
А інше - так, штрихи, деталі, коми...
Бо ми з тобою всесвіт і весна,
Які не будуть жити без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Зайшла сусідка Оля-
Пакунок з-під поли.
От кличе вона Толю:
- Ходи скоріш сюди!
Підходить той, питає:
- Лічити вмієш вже?
- Звичайно.
- То цукерки візьми, в пакунку є.
Їх розділи з братусем.
- Він зараз у садку.
Як прийде, поділюся.
- Скільки даси йому?
- Три дам. Бо що тут вдієш?
- Але ж тут десять є.
Мабуть, лічить не вмієш,
Чи розділить іще?
- Та вмію я ділити.
Три – буде в акурат,
Поки іще лічити
Не вміє менший брат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403945
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Розбитих мрій набрала повний міх.
Іду я з ними на чужині в нікуди.
Мрію весь час найти я мій поріг.
Де про цей шлях захочу я забути.
Бажання сильне це проймає до глибин.
В його обіймах важко йти і жити.
Бо те, що буде, знає Бог один.
Нікому Божу волю не змінити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403915
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
* * *
Знову наснились вірші –
слів надтонка вуаль...
Строф тих не буде більше.
Жаль.
Скільки було їх – гарних!
Ніжні які вони!
Мабуть, таки не марно
сни.
Жар із душі добуду.
Людоньки, як пече!
Будить.
Звичайно, будуть
ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403901
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Насипте борщ у сонячні піали
І пампушки поставте на столі…
Давно такої не було в нас страви,
Червоний борщ найкращий на землі…
А грінки наче смакота від Бога?
Із часничком лягають на язик,
А коли стомлений з далекої дороги,
З’їв тільки борщ – щасливий чоловік.
Чому так люблять в світі українок?
Повірте, українкам не лещу…
У них є розум і краса з картинок
І вони вміють наварить борщу.
Найкращі матусі і господині,
Їм часто сльози заміняє дощ,
Нехай над Ними буде небо синє…
І найсмачніший варять в світі борщ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403828
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
А запинки ніхто не майстрував,
Коли мене не стало у селі,
Тепер і річки справжньої нема,
І верб нема, і луки вже не ті…
По шию нам було тоді води,
В’юнів ловили кошиком в лозі,
Руками клали сіно на вози,
Малі були, але щасливі всі.
Чудовий ранок, Сонечко ще спить,
А ми вже на ногах - женемо корівок,
І запах молока в садки летить,
Розчинений у запаху квіток.
І козуб з липи, так на літри дві,
Сунички завбільшки із виноград,
На рушничку сушила мама їх,
Роки пройшли, не вернеш їх назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403754
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
У кожного в житті чимале коло друзів.
Та лиш один цінніший від усіх.
Лише його цінуєм по заслузі,
Бо він є дзеркалом манер усіх твоїх.
Він буде той, хто виправить помилки.
Хто буде прикладом тобі своїм життям.
Хто не позаздрить успіхам потайки...
Візьмем в основу все його буття...
------------------------------------
Не помиліться в друзях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403752
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
* * *
А були ж і Хортиці, і Крути...
Скільки люду в тюрмах полягло!
Не даремно, браття, то було.
Залишились не лише манкурти.
Українці, славу поверніть
і собі, й прийдешнім поколінням.
Щоб завжди міцнішало коріння
дерева, що квітне повесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403645
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Я ніяк не можу, друзі, зрозуміти -
що такого в музиці находять діти?
Воно тільки-но навчилося стояти на ногах,
а дай музику - стрибає, наче в попі цвях!
Ніжкою притопує і рученьками крутить,
та ще й аплодує сам собі! Ну "Мультик-Пультик"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400892
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 24.02.2013
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 23.02.2013
Хто є насправді українець?
Не тільки той, хто тут живе…
Життя для когось - це гостинець,
А в когось воля над усе!
Хтось любить і шанує мову,
Як грають гімн, то не сидить…
Завжди навчається чужого
І зла нікому не чинить.
Хто п’є первак, і любить сало,
І знає бойовий гопак,
Хто має честь, живе за правом,
Хто у душі своїй козак.
Хто перед Паскою Святою
Наводить вдома чистоту,
І дім освячує водою,
Хто долю має не просту.
У кого хата завжди біла,
Хто знає, що таке земля,
Хто не сидить один без діла,
У кого є своя сім’я…
Хто любить пісню калинову,
Уміє сіяти й орати,
Хто зброю викує й підкову
І землю вміє захищати.
У кого думка не зрадлива,
Для кого слово є гостинець,
У кого доля терпелива,
Тоді це справжній українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396888
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 23.02.2013
Роки біжать,
не має спину,
ген діти, як птахи летять,
ми все життя
на них гнем спину,
аби довести до пуття.
Хай буде в них
усе найліпше,
не гірше, ніж в сусіда є,
вища - з елітних,
авто - швидче,
і житло, щоб було своє.
Не всі підряд,
якщо вже чесно,
як каже дехто тет-а-тет,
та всі терплять,
серцями гречні,
такий вже наш менталітет?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350279
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 23.02.2013
Смерть не для всіх… Її для душ немає…
Хто не родився, той і не вмирає…
Якщо умієш для життя служити,
Тоді ти вічно будеш в світі жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403593
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Усіх в своїх долонях осяйних
Тримає світло чистої любові,
І виростає щире слово в тих,
Кому підвладна сила диво – слова.
Як смолоскип, негаснуча свіча,
Освітлюй шлях,тернами оповитий,
Допоки серця дух ще не прочах,
Допоки сльози зради не пролито.
Тримай в руці запалений вогонь
Це диво віри, скроплене любов’ю
Із серця у довершеність долонь
А із душі у світле боже слово.
Над світом, сонцем вранішнім зійди.
Правічний день, осяяний у слові.
Розвій примари темної біди
і стань безсмертним проявом любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403582
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Я втомився боятися болю:
Болю тіла і болю душі.
Серце рветься нестримно на волю,
Розірвати кайдани спішить.
Я втомився чекати удару:
Не в лице, але в спину – ножа.
Слів нещирих, брехні перегару,
З медом пряника, з ядом*) коржа.
Я втомився ловити удачу:
Підла ящірка – лишить лиш хвіст.
Замість «свята життя» тільки й бачу
До безтями затягнутий піст.
Я втомився блукати по світі,
В чистім небі шукать журавля,
Навіть в тернях синицю ловити,
Де обличчя шмагає гілля.
Від гіркої втомився облуди,
Що гуляє у ріднім краю.
Я, не в силі зірвати полуду,
Серед поля самотньо стою.
Я втомився… Я просто втомився.
Я вже затишку хочу й тепла.
Озирнуся – чого я добився?
Де ж ти доленько-доля була?..
21.10.2009
*) Яд (діал.) - отрута
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403556
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Скажіть мені, що є за дружбу краще?
Коли ти друг, то не питаєш: «Нащо?»
Ведеш за руку, чи даєш гроша,
В такому вчинку є твоя душа.
Як з другом разом розділяєш біль,
Добро удвох збираєш звідусіль,
Його тепло в руці твоїй щодня,
Тоді цей друг, стає твоя рідня.
З півслова розуміє, наче брат,
Від дружби не бажає він карат…
Такому другу підставляй плече,
Коли у нього в грудях запече.
Продати дружбу - це великий гріх,
Про це повинен знати чоловік,
Не розділити дружбу по межі,
Для мене друг, який в моїй душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403489
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
* * *
Мене доля і досі випробує.
Ой коли ж ця негода мине?
Заблукало в неволі перо моє.
Тільки хто зрозуміє мене?
За минулим не надто жалкуючи,
у прийдешності щиро молю,
щоби вічності не пророкуючи,
прийняла тиху пісню мою.
Щоби слово по-доброму справдилось.
А якщо й догорю у бою,
все одно й на тім світі порадуюсь
за Вкраїну квітучу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403397
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
- Куди ж Ви, тату?
- За Дунай, за гори…
- А як же серце, як же Ви без нас?
- Нічого, дітки, подолаєм горе
І я на крилах прилечу до вас!
… В густім тумані розчинилась постать –
Чужа земля в обійми прийняла.
Ніхто не знає, як було непросто,
Та вжився якось, туга відійшла.
В кулак затис усю наявну волю –
Робив, що міг, не гребував нічим.
Ішов вперед, не нарікав на долю,
Хоч роки йшли – не чув себе старим.
Складав «копійку», надсилав додому,
І там віджили… Будувався дім…
Уже й невістка, і внучата в ньому
Втішають діда сміхом чарівним.
А він працює… Вже й ослабли руки,
І повернутись би з затоптаних доріг,
Та лиш ніхто – ні діти, а ні внуки –
Не кличуть більше батька на поріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403398
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
…мама
вдома
на ту годину були,
дві дорослі доньки
у гості прийшли:
мама – сміялися,
з онуками гралися,
забавлялися,
щебета-ли,
з доньками весело
розмовля-ли…
яблучко
впало
з яблуні
коло ґанку –
прикотилося під поріг,
до маминих босих
ніг…
мама
яблучко
нагнулися-підняли,
у долонях теплих
потримали,
об фартух біленький
витер-ли,
запах
перкалі́вки ранньої
удихну-ли:
таке!
яблучко те кругленьке –
в золотаву цяточку,
налите-біленьке…
роздивились-глянули…
мама
яблучко
піднесли до вуст,
мама
яблучко
відкусили –
соковитий хруст…
мама
впали –
покотився надкушений плід
стежкою до воріт…
рипнула
хвіртка –
невидима сила…
чиясь невловима
для ока
рука
хвіртку вчинила…
три дні
у напів-сні
мама жили́ –
не пили, не їли,
і не говорили…
на четвертий –
маму
хоронили…
…впало
яблучко
з яблуні –
у лип-ні
навік
зупинився днів
маминих лік…
прикотилось яблучко
ви́стрибом
під поріг
і до босих ніг
моїх –
п`ю
яблучний сік…
14.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401131
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 22.02.2013
(До дня рідної мови)
Мову ту, що дала мати
(Наче хмарка дощик полю)
Буду шовком вишивати,
Мов рушник - на добру долю.
Візьму трішки голубого,
Щоб небесно заясніла,
Вогнянисто-золотого,
Щоб, мов сонце, душу гріла.
Синього, мов незабудки,
Щоб у пам’яті тримати,
Чорного, як ґрунту грудки,
Щоб їй ріст, мов зелу, дати.
Трішки білих барв зготую –
Сніжно-зимних – пил встудити.
Свіжотрав’ям розцяткую,
Щоб, як сум, могла збодрити.
Червонястого наложу.
Хай зігріє кров у жилах,
Щоб звалити загорожу,
Ту, що серцеві не мила.
Зайву виторочу нитку,
Щоб малюнок не псувала.
Щоби мова, наче квітка
Розвивалась, розцвітала!
Щоб кричали всі «Осанна!»
Нашій рідній барвінковій,
Як ітиме, наче панна
По барвистім рушникові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403322
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
А Слово виривалось із грудей,
Молилося, звертаючись до Бога,
Свою обрати прагнуло дорогу,
Навчати обездолених людей…
Не кожне Слово має честь таку,
Окреме мусить вирости, дозріти…
Нехай його спочатку вивчать діти,
Вони Слова хапають на льоту.
Коли ж розумне Слово йде у путь,
Йому життєва стелиться дорога,
То мудрості навчити має того,
Хто зрозуміти зможе Слова суть.
А Слово засіяє лиш тоді,
Коли в душі людини відізветься,
Людина мудрості від Слова набереться -
Такі Слова, неначе золоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403259
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
І знову сніг... Не квапиться
зима ще світ за очі.
Чи звикла вже до наших місць,
їх кидати не хоче?..
Напевно, кажуть не дарма:
З біди в біду не скачуть,
Куди б не рипнулась вона,
там холоди собачі.
Погрітися б під пальмою,
та "кармою не вийшла",
Із долею фатальною
Волочить спільне дишло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403249
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
* * *
А я так вірив, мріяв, сподівавсь,
веселку виглядав на виднокрузі.
Вона розтала, мов зрадливі друзі,
а я ще довго-довго дивувавсь...
Спіткнусь чи розіб’юсь на віражі,
та шляху, як і ноші, не зречуся.
Гіркої істини таки навчуся:
красиві, та зрадливі міражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403104
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє.
А хтось – мене...
Не продаюсь.
Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все.
І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог.
Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403103
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
***
Не відаючи неба голубого
Без натяку на згубний буревій,
Душа бреде паломницьки-убого
У далечі задимлених надій.
Росою причастившись на світанні,
Молитвою утерши світу край,
Вгрузаючи між попелу і твані,
Бреде душа у свій незнаний рай...
(10.02.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403035
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
ромашка
біля стежки – я…
любов загублена твоя…
життя проя-вленого клаптик:
небесний поклик,
символічний знак…
…ти!
знаєш, як:
у безвісті і бе́змірі галактик,
де розсипаються пацьорками світи,
і кільчаться квазари і комети –
знайти
мою
блакитно-зеленаву,
якщо із космосу погляну-ти,
планету –
у миті лету…
за мить!
до мене
…і трав
панбархат-оксамит
зелений
до ніг
твоїх
всіма відливами
можливими
колоратурно заряхтить…
струмочок –
мелодійними напливами,
блискучими руладами
і трелями щасливими
ввіллє у груди пахощів…
сріблястими
завоями грайливими
розчеше говірлива течія
ен-вимірно заплутані тривоги –
і я!
смарагдовими косами плющів
твої,
омиті миром, витру ноги…
о, знаю…
аби допомогти
мене знайти – я маю
тебе
по імені назвати…
покликати
…та імені твого –
єдиного!
ніяк не пригадаю
я тут
навчилась забувати…
перлину!
імені твого – безцінну!
не можу
у земному прояві згадати…
поміж стежок
і трав земних
знайти
і як же звати
тебе, мій Друже,
а може?.. може…
яка печаль! –
на жаль…
29.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396418
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 21.02.2013
Тремтить кленок,промоклий до кісток,
Оголений північними вітрами.
Поміж гілок малесенький листок
Сумує,умиваючись сльозами.
Його шмагають зливи і дощі,
Що з кожним днем все більше скаженіють.
А він,сердешний,згадує часи,
Коли усе довкола зеленіє.
Ось так і ми все линемо в думках
Туди,де наша юність вирувала.
Немов ждемо,що сонцесяйний птах
Поверне те,чого було нам мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394662
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 21.02.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття жаданий вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде предивний час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401375
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів !)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів...
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз !
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все ! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі - зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти ?
Можливо підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382186
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 21.02.2013
І крок за кроком, наче у пітьму,
Ступаю нині тихою ходою,
Що мав колись - того вже не візьму,
Туди у даль омріяну собою.
Відбився від життя, як від стіни,
А серце і понині тихо плаче,
Повідлітали доньки і сини,
«Курли» прощальне слухаю неначе…
Ось дощ пішов, немов би з дому втік,
Лишає на подвір’ї відголосок,
З’явилось Сонце… Він, як привид зник,
Розсипавсь в лісі, наче в полі просо.
А дощ іде, періщить по душі,
Хоч Сонце рветься на простори знову,
Воно засяє, замовчать дощі
І зорі заспівають колискову.
І знову крок, віднині без дощу,
Сім’я зібралась в хаті до вечері…
Спішу додому, як на прощу йду,
З відкритим серцем...У відкриті двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402925
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Ти бачив Україну навесні,
Одягнену рясним цвітінням вишень?
Ти бачив Україну восени
У кольорах п’янких, барвистих?
Ти бачив Україну, а чи ні?
Ти чув мелодії сполоханого степу?
Ти чув як луна котиться з гори?
Чи відчував усе те своїм серцем?
Ти зустрічав колись її людей?
Чи заглядав відверто у їхні очі?
Бо в світі більш нема таких очей,
А ти дивитись в них зовсім не хочеш…
Якби ж ти знав душа у них яка,
Наповнена любов`ю до свободи .
А мова, наче щебет солов’я,
Яка занурює у вирій насолоди.
Ти бачив Україну, її чув?
Чи відчував усю її чарівність?
Чи ти згадав, що українець, чи забув?
Чи так і не знайшов в собі сміливість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401331
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Я мудрість предків на скрижалі серця
Різцем слів батькових собі наніс навік:
Як я живу - мені так і озветься,
Бо два життя не має чоловік.
Не можу вбити, зрадити не можу,
Якщо хворію, то в своїй душі,
Нікого я бідою не тривожу,
Не переходжу рідної межі.
Я не куплюсь за тридцять срібних грошей -
І ніж у спину другу не встромлю.
В тилу спокійно всидіти не зможу -
Лиш у борні свого меча зломлю...
Я сіль землі у кров свою козацьку
Всмоктав із материнським молоком;
Ділюсь добром із ближніми по-братськи,
Немов води криничної ковтком.
Я не мину дороги до святині,
Окраєць дам протягнутій руці,
І голуба пущу у небо синє,
Туди, де світять ясні промінці...
Якщо кохаю, то із головою,-
Блаженства досягаємо удвох…
Прагну в житті бути самим собою,
Прожити так, як повелів нам Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402688
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Я розтікаюсь по тобі мов вода
Розчахнута навпіл душа….
Я роззута чалапаю по роках
І шкіра моя здерта об протяг століть…
Стелиться бурштиновий слід…
Brísingamen.
Ти бачиш – серце
Відкрите,
Нерви, мов пазурі,
Пнуться з мене,
Вчепитись за нетривку мить,
Повиснути,
Закам’яніти…
Сухариком згіркнуть в кишені
Тулитись,
Щоб натрапили твої пальці,
Щоб згадали
Останню крихту кохання.
Золото котиться долу…
Brísingamen.
Серце вибухнуть ладне,
Або заніміть,
Але ти
Йому напророчив
Жить!…
…стукіт схожий на вигук грому…
систола, вичекай мить!
вдих – діастола
…видих.
І знову любить…
Дощі розмазують стелю.
Звиває серце гніздо для Муніна,
Зі всохлих зчорнілих нервів,
З років-пір’їн.
Складай до купи
Бурштинові сльози
В амулети,
Вплітай в сорочки
І коси по світу розкинь.
Brísingamen.
Надягаю на свою нестерпність
Оберіг, тамуючий біль.
І ступаю у коло земне
Розтікаюсь по осі вниз
Щоб на ранок любові рука
Тебе вивела в вись…
Велич цілує вуста
Шепочучи твоє ім’я.
Brísingamen.
20.02.13
музика з інтернету :Dj.Speedbass - Dado (Feat. Dj.Spyro)
*
Брісінгамен др.-сканд. Brísingamen- той, що виблискує
П.С. це ім"я взагалі-то мені сподобалось за своїм звучанням, так що я вирішила його ввести до твору, взяте воно з германо-скандінавської міфології . воно було дане намисту, виготовлене Брісингами,один из головних атрибутів богині Фрейї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402734
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Чи вбити б я змогла?.. себе питаю
І... забарилась відповідь чомусь.
Бо, інколи, вже добігає краю
Тієї чаші, що Терпінням звуть.
А от, коли з тієї чаші ллється,
Хто зможе поручитися за нас?..
Як розум спить й усім керує серце?..
Буває, співпадають день і час...
Про це, щоденно нам молитись треба,
На щире слово відгукнеться Бог,
Хай від гріха усіх відверне Небо,
Щоб не плодили на Землі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402708
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Якась пустка зависла навколо,
марять квіти у вазі бліді.
У думках - чорне,замкнуте коло...
Чом без тебе так сумно мені?
Де ти,зіронька мила, відрадо?
Серцем плачу, душею кричу...
З візерунків земного свічадо,
я у небо до тебе лечу.
Свою свічечку там прилаштую...
У холоднім промінні вогню,
тебе знов обніму, зацілую...
Лід безодні в душі розтоплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402745
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Вже давно затупилася криця,
Тож із дерева тешем мечі.
Біля чистої йдемо криниці,
Чорним брудом туди плюючи.
Ледь тримає земля нас на со'бі
Часто плаче кривавим дощем.
Ненароджені діти в утробі
Смокчуть з мами знедолений щем.
Десять заповідей підзабувши,
Ми псалмуєм тепер до тільця;
І любов до кінця не відчувши,
У шкарлупах ховаєм серця.
Все летить шкереберть, мов у прірву-
Нема світла в тунелі життя...
Де ж той Данко, щоб серденько вирвав,
Щоб при світлі жили до кінця?!
До героїв віднесли тиранів,
Славим їх за кайдани свої;
І бинтуючи колені рани,
Ми наносимо нові собі.
Сохне кров на старій одежині,
Мозолі на руках, як рубці.
Хто ж нам винний?.. Хіба ми не винні,
Що усмішок нема на лиці?..
Під розмірений стук барабанний,
Ми галерно махаєм веслом,
Прославляємо тих капітанів,
Що невміло керують човном...
Схаменися, прозрій, наш народе,-
Варто крицю знайти на мечі!
Не чекаймо із моря погоди-
Бо з тиранів ростуть палачі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402761
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
О, Господи, яка ж це благодать,
Ростити внуків і дітей любити…
Для цього, я скажу, нам варто жити,
Проте, хай наші роки не спішать.
Щоб внуку кожному відміряти своє,
А те тепло, що пломеніє в грудях,
Найближчим другом завжди внукам буде,
Дідусь, як може, радість їм дає.
Люблю я своїх діток і внучат.
Засію їх родинною любов’ю,
Якщо Господь нас поєднав всіх кров’ю,
Нехай мені щебечуть, не мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392020
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Захолола роса, берег взявся в мороз,
Очерет зашумів над водою,
Мов природу забрав у тенета гіпноз,
Огорнув сніговою красою.
Болота вже у сні, хоч збігає вода,
Ще в’юни запищати у силі,
Не лишилося з осені майже сліда,
Лише грона висять на калині.
Небеса вже не ті, сірий колір заліг,
Вітер гонить сніжинку по кругу,
Вже готують до свят Різдвяний оберіг,
Пізня осінь нагадує фугу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380281
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
врешті решт –
ми окремо з тобою,
і взаємно щасливі
обоє
володіємо,
чим уміємо…
невдоволень відкинуто
ноші:
ти
я
безвідносно хороші…
тобі
дісталися гро́ші -
гроші́...
мені –
необмежений простір
моєї
душі…
25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380259
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
У день Жалю - Голодомору
Нема комунорегіонів,
Що є нащадками терору,
І ворогів церковних дзвонів.
Яка ж на світ родила мати,
Якщо в природі вона є...
Та їм не треба заважати,
Бо їх присутність все псує!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380232
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Йдучи́ якось містом, зустрів я жахливу картину:
Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину.
І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі,
І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,
Де круками чорними смерть невблаганна літала,
Де в дикому голоді нація горда згасала.
Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі,
А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:
...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами,
Та все позбирали - старалися днями й ночами.
Вже повна комора, та йде рознарядка з району:
- На станцію звозити збіжжя хутчіш до перону!
І що тут подієш - порипують зтиха підводи,
І - зась до мішка: це зерно "трудовому народу".
Не видно крізь сльози. Над фірами прапор червоний.
Прибули... О, жах! - проростає зерно під вагоном!
Зібрати б його, просушити швиденько... Та де там...
- Геть! Всі за ворота! - Вже колють у спину багнети.
...А вдома сім'я не діждеться повернення тата -
Подався синок по стерні колосочки збирати.
Йому вже за десять. Він старший. Він всіх нагодує.
Як загнаний заєць безсило хлопчина рачкує.
Вже три колосочки знайшов! Ще би трішки - й до мами.
...Не бачив, як "гицлі" злетілися враз з нагаями.
Голівонька впала, де жито буяло зелене
За три колосочки!
...Там люди посадять три клени.
І виростуть ті, і над полем похилиться віття,
І поруч хто йтиме, згадає часи лихоліття.
...Я хліб той підняв. Дотулився до нього губами.
Звичайно, не їв. Розкришив лиш поміж голубами,
Бо так уявляю - це душі між нами літають
Тих діток, що й досі свої колосочки шукають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380041
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
* * *
На стражданній святій землі —
на війні, на ріллі, за волю…
полягли земляки мої.
Та найбільше — від людомору.
Українці, у світ несіть
світлу пам’ять гіркої правди.
Хай завжди будуть хліб і сіль.
Та ніколи — чужої влади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380020
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
* * *
Курган Скорботи.
Дзвони. Люду море.
Вшановують замучених братів…
Ідуть — на горло наступають горю.
Та інше я найбільш сказать хотів:
ідуть нащадки жертв голодомору
по вулицях з найменнями катів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380019
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Маленька днина. Ми - малі у ній,
Та всевеликий кожен страсний біль,
Що пеленає смутою одвіч...
Забрала мука, непритомна ніч,
Голодна ніч, страшна несита ніч!
Мигтить свіча - не дух, не світ, не тінь.
Пащеки люті нелюдів зі стін,
Безсилі діти, попіл колисо́к,
Останній під ногами колосок,
Нез"їдений пожухлий колосок...
Та не життя, а глина, чорна муть!
Під чоботом незрячого ревуть
Стражденні кості пам"яті - докІр...
Блідий папір, порепаний папір
До кровоточ порепанй папір.
А день малий. І ми - маліші ще,
Коли сей біль під вічності плащем
Такий великий і страшний щораз!
Голосить молитвами парастас,
За душами голосить парастас...
(24.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379937
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Нас чекає вершина, взавтра зранку вперед,
Головне не проспати, щоб вловити момент.
Чи на місці обв’язки, а чи свіжі шнури,
Чи взяли льодоруби, щоб іти до гори?
Попереду стежина, прямовисна стіна,
За тобою хлопчина, що підйомів катма,
Та веде нас у гори, давно битий вожак,
І тому ти щасливий, йдеш неначе козак.
Триста метрів чекає по відвісній стіні,
Де за крила ти зловиш на льоту журавлів,
Заспіває вершина під ногами вгорі
І рукою дістати зможеш ти до зорі.
На вершині блаженство, тільки треба дійти,
Взяти зіроньку в руки і донизу знести.
Щоб внизу заспівати, що вернулись з вершин,
Гори завжди шанують тільки справжніх мужчин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379903
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
П. Глазовий
Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.
Пам’яті Павла Глазового…
Будяк не зможе прорости,
Бо «раундап» уб’є рослину.
Ви в нашій пам’яті завжди,
Хоч не сміється вже країна.
Життя, яке Ви прожили,
Роздаючи смішинки – чари.
Змінилось, квіти відцвіли,
З’явились усмішки – кошмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379902
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2012
* * *
Я ще нікому й слова не казав,
та понесли вже вістку на базар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379828
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
...листопад у безпорадно безлюдних районах
у снах своїх синів жевріє спогадом...
так холодно тільки тоді коли вперше дізнаєшся
яка насправді сльоза солона...
ніхто ніколи не поверне тобі ці смутки
ти втрачатимеш їх так як втрачає весна відлигу
коли прийде тиша і мовчки поцілує руки
на самому дні її погляду
знайдеш осад
який залишила розлука...
і якщо не чути нічого окрім власного серця
яке вросло у світ ідей та безпомилкових рішень
напрочуд легко дається
зрозуміти
що
листопадом осінь освячує зиму
нехитрий маневр безкомпромісного Бога
і якщо твої рани одного дня перетворяться
у риму
не тримай птаха вічності у долонях
ці птахи не бояться холоду
вони як і ти
здатні пережити під покровом слова
навіть найхолоднішу зиму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379803
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
[i][b]Кришталевим морозцем , обійняв землю ранок,
Сивиною, немов саваном, дерева укрив,
Виглянув із-за штор-хмарин, золотий уламок,
Трохи посвітив, оманливим теплом подражнив,
Іній розтопив, одягнувши сонний серпанок
На ліси й сади, а потім зник... Злетів догори,
Підморгнувши сонячним промінням наостанок,
Заховався знову в небесній імлі, до пори...
Допоки зима не зодягне білий жупанок,
Не вишиє на ньому срібні хрусткі узори
Сніжинками, зірками, морозом...Ой, як гарно
Ходити й милуватися на дерев убори,
Снігом, під ногами рипіти...Це неймовірно,
Це просто чудово...Казка для нас і дітвори,
Як весело нам гратися в сніжки і гамірно,
Кататися на санчатах, спускатися з гори,
Годувати птахів хлібом, сипати їм зерно,
Щоб були не голодні...Їж горобчику, бери,
Скачи проворно, поцвірінькай мені у вікно,
Для душі...Бо для радості, Бог природу створив.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379782
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Роки біжать по росяній стежині
І поки ти ще бачиш свій поріг,
Веселка виграє на небі синім,
Життя розпочинає свій розбіг.
Чим дальше відбігаєш від домівки,
Стримкіш хода і ціль уже не та,
Думками переповнена голівка
І часто в душу рветься пустота.
Дитинство нам нічим не замінити,
Ту радість, що дарують нам батьки,
Важливо тільки у житті зуміти,
Тепло батьківське в серці зберегти.
Допоки не викручує стежина,
Нема на ній закритих віражів,
Ти ще живеш, і ти тоді людина,
Панує спокій у твоїй душі.
Важливо друге дихання вловити,
Сповільнивши ходу в кінці путі,
Старатися своє життя прожити,
Щоб роки пізні стали золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379032
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372983
Зачекай мене там,
де розгнузданий вітер
Заплітає у коси
холодні сніги.
Знай: до тебе спішу,
щоб руками зігріти
Твої пальці, а серце
спасти від нудьги.
Зачекай мене там,
де акації білі
Ароматом казковим
торкаються вій.
На рамена мої
свої руки несміло
Опусти і поринь
в зачаклованість мрій.
Зачекай мене там,
де любов колоситься
І в надії бентежні
роняє плоди.
Ти назустріч мені
полетиш, наче птиця,
Коли з дальніх доріг
повернусь назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378983
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Один з тих віршів, які пишуться на одному диханні, не думаючи про ритм, рими і зміст,- безмістовне, неритмічне, багатьом незрозуміле, однак таке святе і рідне... І тільки своє...
Ти приходи, приходь у мо́ю осінь.
Вона ж блаженна, серцем обійма.
А я її в Твоє життя запро́шу,-
І в світі щастя більшого нема.
Не зрозумів? Це просто ві ́ршів рими.
А осінь промовчить на кінчику пера.
Колись , як будем сивими й старими-
Затріпотить душа між зболених октав.
Ти приходи, залистопадь цю осінь,
Весну посій на аркуші в вірша ́х.
І хай там що, мене кохаєш й досі,
Бо я Твоя, Твоя Весняна Осінь
у кожнім дотику пера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378938
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012
"Напиши неответ мне. Но так, как велит душа."
(golod00x)
***
Я прошу об одном - напиши для меня неответ.
Если завтра морозы отступят и окна оттают,
если бог или черт бездну новых страниц пролистает, -
напиши, я прочту. Даже если пройдут сотни лет.
Напиши, как живешь, кто целует твои ноябри.
Кем начертаны линии жизни на милых запястьях.
Напиши. Или просто окно для меня отвори
с незаметной почти и насмешливой надписью "счастье".
Напиши... И подай мне хоть крохотный знак.
Я замечу его на окутанных сном перекрестках,
даже если рассерженный снег все дороги заносит,
даже если замкнется твой круг... Будет солью в глазах
каждый прочерк в словах, обронённых любимой рукой.
Напиши неответ... прикоснувшись чуть-слышно строкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378782
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378686
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Біля гаю стоїть дівка,
до верби схилилась.
Притулилась чорнобрива.
сумом зажурилась.
Розкидає в воду вітер,
з шувару покоси,
Розпліта неначе віти.
дівочії коси.
Розгулявся лобуряка,
жалості не має.
У долонях небораку,
він слізьми вмиває.
Тут разом колись ходили,
збирали Коралі.
Коли б знати було сила,
що чекає далі…
Кричить в житі перепілка.
хтось підрізав крила.
Плаче в гаї гірко дівка,
бодай все згоріло .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378617
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
«…а буде Син, і буде Мати…»
Тарас Шевченко
мій син
управляється вміло,
сміло,
із сімома
кінь-ми –
висо́ко-окта́но-годовани-ми
земельку сонну ворушить –
пу́шить…
на рідній землі
зо своїми сьома кінь-ми,
напито-бензинови-ми,
творчо
трудимось ми…
іду за сином
і сьома кінь-ми
умовними -
слі́дом:
рухами –
певними
і широкими –
має син мій багато
спільного
з дідом його,
моїм татом…
засіваю житом
вира́зно окреслені,
чітко відбиті
вервечкою
на свіжій ріллі,
сину, твої сліди –
будь
щасливим завжди...
...скоро весна,
а там - літо:
будемо пу́шити
по стерні
...пахне хлібом
землиця волога...
чого б іще у Бога
і просити мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378577
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Пропали роси і з’явився іній
І колір неба замінив полин.
Став день коротший, Місяць ніби синій
І меле зорі усесвітній млин.
Осіннє небо… Ще гарцюють зорі…
Дивлюсь у простір стомлених планет,
Вони зникають в зоряному морі,
Куди зникають - це віків секрет…
Наше життя, якого не багато,
А ми і зорі, це одне святе,
То варто жити і робити свято,
Бо на Землі життя у нас одне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378534
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Коріння родини в тобі Україно,
Тут серце своє заховав я в землі,
Пишаюсь тобою єдина країно,
Люблю тебе земле, де є солов’ї.
Не бачив ніде на землі я ожини,
Цих ягід, які бережуть нам тепло,
Живу на землі, маю внуків, дружину,
Мені в цьому плані, ох як повезло.
В нас луки зелені, весною в лататті,
Де сіно дурманить букетом квіток,
Живу в Україні, немов щодня в святі,
І п’ю, наче долю, повітря ковток.
Люблю тебе земле, пишаюсь тобою,
Для мене ти матір, тобою живу,
Вмиваюся вранці твоєю росою,
Оскільки твій син, то тобі я служу.
Коріння родини в тобі Україно,
Ти матінка наша, ти наша земля
І де б не бував, та до тебе я лину,
Бо вріс тут корінням, тут доля моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378529
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, пламя!
Здравствуй, свет.
Здравствуйте, угли!
Покажи мне обратную сторону сердца.
Я стою на обоих концах дороги,
Научи меня отворять миры
Ключом, который нашла в книге затерянных слов.
Научи читать мои мысли
С обратной стороны их звучанья.
Дай мне новое имя.
Дай Знать.
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою посреди времени,
на перекрестке воды и пламени,
ступни мои и ладони мои
упираются в разные стороны света.
Земля и воздух точки опоры.
Я узнаю имя своё в отражении моём.
Дай мне новую жизнь мою,
Дай Знать!
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою в огненном кольце,
в башне воды,
на воздушном ложе.
Я познала любовь обратной стороной сердца,
я познала жизнь.
На лбу прочту в отражении своем
имя твое
для меня.
На ладонях моих семь тысяч слов предназначений.
Я познаю себя
С Нова.
Дай Знать.
Жить!
18.11.2012г.
Анкх, анх, коптский крест — символ, ведущий своё
происхождение с наиболее древних времён. Известен как
египетский иероглиф, а также как один из наиболее
значимых символов древних египтян. Также известен как
«ключ жизни», «ключ Нила», «бант жизни», «узел жизни»,
«крест с петлей», «египетский крест», «крукс ансата»
(лат. Crux ansata).
Из-за своей схожести с христианским крестом вошел в
коптскую символику как символ вечной жизни.
«Ключ жизни» отождествлялся с богами не только у
египтян. Этот крест также был известен в великой
цивилизации Майя и у скандинавов (являлся символом
бессмертия и ассоциировался с водой, а значит с
рождением жизни).
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%85
http://oceangirltv.narod.ru/trivia/ankh.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378526
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Вся жизнь проходит в сериале
Документального кино,
И при любом его финале,
Понять реальность не дано.
Тот сериал годами длится,
Хоть поверните время вспять,
Вам может только лишь присниться
Как необъятное объять.
И при взаимопонимании,
И даже если по судьбе,
Вы лишь песчинка в Мироздании,
Как говорится, "вещь в себе".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378486
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012
(Моїй дорогій Валі Савелюк)
***
Там, де дороги у Вічність,
Зір не утримає ніч...
Душі пречисто-безлічні
В сяєві золота свіч.
І безіменні тривоги -
Сива знебарвлена суть.
Тінню у скорі під ноги
Ляже чужа каламуть.
Склеєні пізні скрижалі
Визріє світ у собІ
І у Йордановій залі
Зорі зійдуть - молоді.
Крила неторкано-білі
На полотнині небес...
У шепотіннях артілі,
Де відридав полонез,
Де незахмарена вічність,
Світла намолена даль -
Душі там чисто-безлічні
Наче Господній грааль...
(15.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378012
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Взявшись за руки, вприпрыжку, хохоча,
Две девчушки-первоклашки пробежали.
Восхищённо вслед смотрю им, бормоча:
Как мы взрослыми быстрее стать мечтали!
А когда-то мы с подружкой точно так
Мчались прочь со школьного двора, на волю,
И мальчишка, лопоухенький чудак,
Ждал когда портфель ему нести позволю.
Мы себе казались взрослыми уже -
Платья мамины и туфли примеряли.
Чувство этой детской взрослости в душе
Мы с подружкой до сих пор не растеряли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377907
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
................"Люблю тебя сейчас, не тайно - напоказ.
................Не "после" и не "до" в лучах твоих сгораю.
................Навзрыд или смеясь, но я люблю сейчас,
................А в прошлом - не хочу, а в будущем - не знаю."
(В. Высоцкий.Люблю тебя сейчас)
Як я тебе люблю - тримається лиш мить…
За гілку часу срібна павутина
тримає крихітну частинку світу у цю мить,
як я тебе люблю…
Що буде, чи було, на вічності, на миті,
мов на лезі -
моя душа сліпа.
Моя душа, без масок і прикрас,
як я тебе люблю,
тепер,
сю мить,
цей час,
а далі… щоб не знать, що буде!
Іду, мов по вогню,
Без тріпотіння вій,
Без поглядів у бік,
Без майбуття.
Як я тебе люблю,
існує лише мить,
і хай вона болить,
минуле зірве нить, коли тебе люблю я…
Шепочуться віки,
і тільки дві руки,
у проміжку між "до" і "після"…
У ту краплину часу,
піщинок порухом мізерним
відмірюю свої всі шанси,
коли тебе люблю,
а далі…
щоб не знать, що буде!
Хай хуртовини б’ють,
Хай вип’є сили спека,
Люблю тебе в цю мить, -
По-іншому й нетреба!
15.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377878
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Скалу точить вода, а ранкова роса
На траві, забриніло сльозами.
Позатерті сліди в різні боки ішли,
А відгомін, кресадлом об камінь.
То не місяць пече - поцілунок в плече.
Слів не чути - кохана, жадана.
Вже затихли сліди у принишклій траві,
Поцілуй же ту віддаль між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377865
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Не плюйте ніколи в криницю,
Вода у криниці свята,
Плювати туди не годиться,
Тут завжди вода золота.
Криниці неначе ікони,
До них в нас молились завжди,
Прохожі тут били поклони
І воду з криниці несли.
Із пригоршні, а чи з горнятка,
Чи просто з старого відра,
П’є воду людина й лошатко,
Бо чиста вода – золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377860
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Біжать літа, неначе сон,
А я зайнявся патефоном,
Старий монтую грамофон.
Мелодія чарівна ллється,
Утьосов пісню заспівав…
Кохана знову усміхнеться,
Їй пісня ця добавить чар.
І знову руки в нас спотіють,
Розчавлять ноги каблуки,
Повір, кохана, ми зумієм,
Пронести радість крізь роки.
Ми нині п’ємо чай з лимоном,
Хоча роки кудись спішать,
Кручу я ручку патефона,
Життя людське – це благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Любителям гумору
У Ониська своя хата, в садку конюшина,
Діток троє, має бджоли, шикарна машина.
Є дружина чорноброва, діточки хороші,
Лиш один в нього недолік – підробляє гроші…
Розповім я про випадок, про його пригоди,
Як «під газом» наш Онисько завдав собі шкоди.
Закінчились гроші в хаті – дружина пиляє,
А він лише усміхнувся, бо сам виробляє…
Зробив форму він «по п’яні» по п'ятнадцять гривень,
Та ще й колір нових грошей, вийшов трохи синій.
А на ранок, як побачив, то відняло мову,
До сусіда посилає синочка Миколу.
Лиш одну дає купюру: “Розміняй в сусіда,
Тільки довго не барися, прийди до обіду”.
Випив чарку, сів на лавку, дитину чекає,
Жде, чи син його Миколка гроші поміняє.
Пройшло певно з півгодини, Миколка у хаті,
- Тепер знаю де міняти - будемо багаті.
Як побачив, обімлів, спалив гроші в лісі,
Його гроші розміняли по сім і по вісім!
Мораль...
Коментар Бороди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377619
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Геніальних людей небагато на білому світі,
Про них пам’ять живе і лишає сліди на землі,
При житті вони долею рідко бувають зігріті,
Тільки потім по морю із ними пливуть кораблі.
ДізнаЄмось про них, коли їх на землі вже не стало,
Мовчазна їхня доля, на неї наклали табу,
Крізь роки, чи століття їх зірка вгорі засіяє
І відкриє для їхнього ймення прийдешню добу…
Геніальних людей небагато на білому світі,
Учні геніїв нині продовжують їхні діла,
Їх життя, наче сонце на чистому обрії світить,
Лише слава окремих тепер до народу дійшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377618
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Ти не приходь, бо осінь стала ближча,-
Вона ж мене найкраще розуміє:
Розмай збирає з горстки попелища,
Із мрій шукає часточку надії.
І так далеко - близько, наче ве ́сни,
Тремтіння кине вдаль, а Ти зустрінеш.
На відстань в мрію був зі мною чесним,
На крок від щастя бачив лише тіні.
І не кажи, що небо просто плаче,
Що ми не ті, "сьогодні" не судилось.
Я не шукаю жодних в світі значень.
Твоє "люблю" в мені відговорило... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Буває, мій друже,
нудьгую без тебе.
До всього байдужий –
тебе мені треба.
Удень і вночі
я б до тебе тулився.
І слухав тебе б,
і дивився, дивився…
З тобою стрічатися
буду до віку.
Для мене ти – всесвіт,
і смуток, і втіха.
До тебе відкрита
завжди в мене віза.
Коханий,
єдиний ти мій –
Т Е Л Е В І З О Р .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377521
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
На диво травень видався в той рік
Таким завзятим до людської долі!
Чи може, - так здавалось тим, хто звик
За ті чотири роки жити в полі,
У бліндажах, землянках, у лісах -
Уся земля домівкою їм стала...
Гули джмелі над квітами в садах
І журавлиний клин летів над ставом.
І так було приємно на душі -
Яке життя омріяне чекало
На тих, хто в цьому травні завершив
Велику справу не заради слави
І не заради блиску орденів
І дзвону обезцінених медалей,
А задля щастя доньок і синів... -
Який сьогодні травень цей невдалий!
Гіркий - бо ветеран, немов жебрак,
Стояти в черзі змушений по кашу. -
Яка подяка... Ну навіщо ж так
Висловлювати людям вдячність нашу?
Їх мало залишилось серед нас -
Не зламаних оцим життям героїв.
Щоденно ветерани в мирний час
Готуються до ранку, мов до бою.
З байдужістю в нерівній боротьбі,
Із бюрократством і політчумою -
спокутують... На жаль, у цій біді
Не тільки їх провина - й нас с тобою...
Якби той травень повернутись міг,
І поруч знову всі, кого не стало,
І час, що залишився на війні, -
Бо одного життя, напевно, мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170129
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 13.11.2012
Вчера, во сне дуэль приснилась,
Что я сражаюсь за тебя,
Не знаю, как все получилось,
Ведь ты - не есть любовь моя.
Борясь на смерть в бою не детском,
Я твое имя восклицал,
Попала шпага ниже сердца,
На "земь" подкошенный упал.
И павший, истекая кровью,
Настолько мне хватало сил,
"хрипел" стихи тебе с любовью,
О том что счастлив с тобой был.
И нету смысла усомнится,
Что скажут все, услышав сон,
Ну стоит ли, в тебя влюбится -
когда в другую я влюблен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377424
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Слава воїнам героям!
Стою на березі дніпровім,
А Він тече собі й тече,
Думки набігли, наче повінь,
Серце у грудях знов пече.
Пройшли роки, а болі й нині,
У кожній хвилі берег б’ють,
Б’ють по землі, по Україні,
Роками спати не дають.
На дні Дніпра лежать і нині,
Гармати, танки і штики…
Він береже, немов святиню,
На дні схоронені полки.
Ударив дзвін в дзвіниці Лаври,
Захвилювавсь Дніпро старий,
Він пригадав війни кошмари
І той страшний за Київ бій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377392
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Переглядаю зорі в небі,
Шукаю де сховався «рак»
В думках лечу я знов до тебе,
На небі прокладаю шлях.
Чи ти далеко, а чи близько,
В яких зірках твоя душа,
Яка вона, якого блиску,
Чи вона рідна, чи чужа?
Скажи мені, не муч до болю,
Чи я знайшов, а чи здалося,
Бо я шукаю свою долю -
Дівча з каштановим волоссям.
З’явлюся я в житті твоєму,
Мене не зможеш не впізнати,
Лише по погляду моєму,
Душа повинна заспівати.
Разом підемо в чисте поле,
Щоб все в житті у нас збулося,
Тебе зустріти прагну - доле ,
Дівча к каштановим волоссям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377391
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.
Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.
Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377356
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Заховалося листя в баюри
І сипнув перший сніг із дощем,
Голе гілля, як струни бандури,
Викликають в душі моїй щем.
На сріблястих пухнастих ялинках,
Голочки нанизали сніжок.
Сиплять, сиплять холодні сніжинки,
Із ялинки формують стіжок.
Сіре небо скидає сніжинки,
Килим тче зимової краси
І тепер на зеленій стежинці,
Буде сніг, а не буде роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377203
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Напитись хочу із твоїх очей,
У глибину пірнуть своєї мрії,
Дорогу скласти з зоряних ночей,
Завмерти і вдивитися в надію.
Щоб засіяли зіроньки в очах
І заспівали ніжно про кохання,
Я б полетів у небо, наче птах,
Тебе забрав би, моя Зоре рання.
І щоб летіти через всі літа,
Дивитися в твої глибокі очі,
Щоб засіяла зірка золота,
Неначе сонце, нам посеред ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377191
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Врожай в коморі. Відпустили птахів.
Заснула в берегах в’юнка лоза,
Зібралися на озері невдахи,
Яких накриє матінка зима.
Це ті птахи, яким ще сяє сонце
І захищає теплий очерет,
Вони шукають захист - знайдуть конче,
Щоб лід з води їм не встелив паркет.
Гуртуйся! Бо ваша сила в гурті…
Тут завжди є опора, є плече,
Зігрійтесь тілом, ви ж бо цього варті,
Щоб вас зима не вдарила мечем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377017
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Пройшли дощі, і річка під вікном
Ревла, як п”ять бурхливих водоспадів.
А ми пробіглися хистким містком,
Стихія бушувала, а ми – й раді.
Десятки потічків - тонких цимбал
Стікали поміж трав, поміж каміння.
Неначе в лісі хтось на скрипці грав, -
Величної природи повеління.
Вночі ревів ведмідь десь на горі,
Й собаки біснувалися від злості.
Й не спалося зовсім в нічній порі.
Та місяць усміхавсь у високості.
А ліс звучав. То грав дзвінкий оркестр
З дерев і трав, із сов, мишей і білок.
Раптово день погас. І знов воскрес
На полонинах, у тумані білім,
Що сонні заховав вершечки гір
В примарному прозорому серпанку.
Я не підозрівала до сих пір,
Як гарно прокидатись в горах ранком.
Побігти до дзвінкого джерела
Й попити там живильної водиці.
Літати, ніби маєш два крила.
І привітатись з лісом, як годиться.
«Ти повертайся» - ліс мені гукав,
І шепотіли щось стрункі смереки.
Я обіцяю. Вам – моя рука.
Ще повернуся, близько чи далеко
Від вас я буду.
Ту красу
Дарунком в серці я несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376964
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
***
Скільки мудрагелів доокруж -
Голову зрива од тої думки!
Різнобарв’я ляпання калюж
Тугослівно-неохайноруке.
Наслідила неміч і пішла.
Ніби то утицьнуте невміння...
Розчерк ницодухого пера -
Претензійне кредо на спасіння?
Може і талмудик під плечем,
Процитований уривками незично.
Що ж вуглині? Тільки обпече.
І заго́їться по часі звично
Серце недолуге... Ой дивак,
Мудрагелику десятий, сотий,
Не діймеш чомусь того́ ніяк:
Є знання, а де ж твої висоти?
Де твоє правічне і святе?
Заростає стезя бур’янами.
Ніби й те,та дивишся - не те
Під пихою креше межи нами.
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376960
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Ще недавно вишня була золотиста.
Нині, наче вугіль, чорна є, безлиста.
Поряд, біля неї, туя худорлява.
Світла їй частенько влітку бракувало.
Здоровенна вишня в сукні не скупенькій
Часто затіняла тую молоденьку,
Носа вгору дерла, бо ж і пишна, й плідна.
В голки жаль складала туя непомітна.
Нині ж все змінилось. Вишня лист згубила.
Туя заяснилась, віти розпустила.
Кожен тую хвалить, зір на ній тримає.
Оксамитом душу кволу зігріває.
Пік краси і слави вишні був у літі.
Першість нині в туї. Так бува у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376948
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Залишилося листя останнє,
Загорнувся у гілля туман,
Вже не світить так сонечко раннє
І рихтує землиця жупан.
Хоч листочки ще прагнуть висіти,
Для очей зберігати красу,
Ясним золотом осені гріти,
Берегти світанкову росу.
Не злітатимуть роси за хмари
Вже вони не закриють «ковша»,
Засумують із золота чари,
Значить осінь до прірви дійшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376942
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Кум у мене – балабол,
недолюблює футбол.
Дискутує-талаконить –
коментує беззаконня.
– Як же можна вигравати,
як нема що й суддям дати?
Дивно, як ще не сконали
наші провінціонали?
Давай змістимо акцент –
підем разом на концерт.
Краще пригощу тебе
шоу-групою «Бе-бе».
Сидимо на стадіоні,
глядачів трибуни повні.
Тут співають, ще й танцюють,
безугаву лементують.
За оте круте виття
аплодують і свистять.
А співак, хай йому грець,
застрибав, мов жеребець.
Дибки став. Геп! – розпластався.
Мікрофон ущент розпався.
А музика далі грала,
і співала… фонограма.
Хто казав: – Оце манери!
Хто кричав: – Та це ж «фанєра»!
З поля геть! – волав мій кум. –
Це ж халтура! Сущий глум!
– Ну, ти, куме, й балабол.
Краще все-таки – футбол!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376850
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
О, мово! Чарівна моя - єдина,
Ти твориш пісню ніжну калинову,
Ти борешся одна за Україну,
Своїм святим, палким, чарівним словом.
Ти надихаєш нас на перемоги,
Даруєш ласку теплотою мами,
Нам відкриваєш двері до дороги,
Що потім вибираються синами.
Цвіти надалі і виховуй, мово,
Щоб тебе діти завжди поважали,
Щоб правдою бриніло кожне слово
І щоб чужої мови не шукали.
Засій добро нам і зміцни нам крила,
Згуртуй людей по цілій Україні,
Бо лиш тоді щаслива є людина,
Коли у мові плаває єдиній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376546
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Лечу в світи, як одинокий птах,
Гартую крила, маю ще летіти,
Щасливим хочу бути у літах,
Горіти по житті, але не тліти.
Любити рідну землю - день і ніч,
Глядіти пшениці, щоби зростали
І хочу знову відродити Січ,
Щоб в Україні відновилось право!
За Україну і за мій народ!
Я вип’ю чарку, як у нас ведеться…
Як досягну омріяних свобод,
Тоді у серці радість відізветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374332
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 10.11.2012
Ти - щедрий дар мого народу,
Ти - наше диво калинове,
Слов'янського перлина роду,
Співуча українська мово.
Дитині в душу западала
Та пісня мами колискова,
А згодом на весь світ звучала
Співуча українська мова.
Тебе терзали, насміхались
І зневажали твоє слово,
А ти міцніла, гартувалась,
Співуча українська мово.
Комусь на нашій Україні
Не до вподоби твоє слово
І твоя пісня барвінкова,
Співуча українська мово.
Ти - мелодійна й писанкова,
Ти - Боже надбання чудове.
Живи і квітни веселково,
Співуча українська мово !
06-08.11.2004р. м.Сетубал(Португалія).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365479
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 10.11.2012
***
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...
Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...
Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...
(9.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Цвіт рожевих ілюзій
Осипається так непомітно.
І пелюсточка кожна
Відчайно додолу впаде...
Невимовний пейзаж
Ще учора такий колоритний,
Потускнів, похмурнів...
І неначе терпкий каркаде,
Сум ледь чутних зітхань,
Що самотністю переповиті.
Затискають лещата
Дощами гартований біль,
Що лишився віршем
Недописаним у манускрипті.
«До» і «після» тепер поділилися,
Наче навпіл.
А холодна пора
Підкрадається тихо-зрадливо.
Гонить листя пожухле рікою
Замшілий асфальт.
Сіризною слідів порожнеча
Снує неквапливо…
Чи ж то туга ридає?
А чи нерозділений жаль???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376767
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
В «День мови» я пишу тобі, мій брате,
Пишу словами мови від душі,
Я змушений тепер оберігати,
Родиною написані вірші.
Хоч португальська теж чарівна мова,
Там не буває наших солов'їв,
Калина в них не та - не калинова…
І не для наших доньок і синів.
Прошу гуртуй навколо українців,
Роздай бажані вила і ціпи,
Злоба щоб їхня вилилась за вінця,
Щоб ми прозріли - не сліпі були!
Бо слово тепле, що дарує мова,
Завжди підставить стомлене плече,
Нехай чарівна, мова калинова,
В Дніпрі віками радісно тече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376744
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Нездійсненну мрію
Про джерельну воду
Береже надія
Тільки на СВОБОДУ.
Напились брудної
Аж по самі вуха.
Хибнії герої
Тіпа як Засуха,
Якщо прийдуть знову,
Зникнуть урожаї.
Краще Дощового
Вибрати, вважаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376699
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012
. Грюкнули двері. На подвір’я вийшла Стефка. Сипнула кукурудзи курям, влила в миску води псові, та й задивилась на зеленобокі груші.
Ох і груші, ох і груші! Одна краща іншої. І багато ж їх вродило цього року! Зараз вони ще тверді та зелені. Та Стефка дасть цьому раду. Вона обережно зірве кожну грушку. Щоб не побилися і не прим’ялися, поскладає їх на солому в ящик. А зверху знову ж таки соломою притрусить. Так в льоху вони до Різдва пролежать.
А взимку внесе Стефка побілілі, налиті соком груші до хати. От тоді вона і поласує запашним фруктом, з якого сік аж збігатиме по пальцях. Стефка ковтнула слину.
Загавкав собака, і аж тепер Стефка побачила коло воріт жіночу фігурку у чорному. «Хто б то міг бути», - подумала про себе, і через все подвір’я попрошкувала до воріт. Жінка, що там стояла, була не стара, але якась… замучена, чи що… Змарніла на лиці, худа, в стоптаних чоботах, що вкриті жовтим пилом. Жінка дивилася в глибину подвір’я, і ніби не помічала господарки.
- Чого вам, - звернулася до неї Стефка.
Жінка наче прокинулася, закліпала очима і видушила з себе:
- Водички б попити…
Стефка метнулася до криниці. Вправно закрутила корбою, дістала води, зачерпнула алюмінієвою квартою з відра, і подалася знову до воріт.
Жінка спрагло припала губами до кварти, та погляд її не відривався від подвір’я. Стефка прослідкувала той погляд. Жінка дивилася на її грушу…
Груша і справді була чудовою! Висока, розлога, пишна! Розкинула віття-руки на всеньке подвір’я. Велике, оксамитове листя створювало тінь та прохолоду. Не даремно Стефка так любила вечорами сидіти під грушею, спершись натрудженою спиною до теплої, гладенької кори дерева.
А який весною над подвір’ям запах стояв, коли груша зацвітала! Бувало, сидить Стефка і слухає, як хрущі гудуть. Дивиться як вони, вдарившись об гілля, сиплються додолу, а потім отямившись, знову злітають до запашних квітів.
Жінка вже й пити перестала, а поглядом так, ніби вчепилася в її грушу.
- Зелені ще, - промовила Стефка. То зимові. Їм вилежатися треба. А зараз ще тверді, як камінь.
Та жінка ніби й не чула Стефчиних слів.
- Можна… можна я підійду до дерева, - попрохала, а сама не відвертала очей від груші.
- Та що вам треба, жіночко? Йдіть собі! – Стефку почав дратувати той погляд в глиб її подвір’я, та й ця обірванка також.
- Та куди ж я піду? – запитала жінка. Та це ж моя хата. Її ще мій дід будував. І грушу оцю – серед двору, він садив. А під грушею у нас стіл стояв. І вся сім’я наша вечеряла за ним влітку. Та дід, і мама, аж поки не повмирали там, в Сибіру, все оцю грушу згадували, і плоди її запашні та соковиті. А мама, як вмирали, то просили хоча б шматочок нашої грушки скуштувати. А я їм слово дала, що скуштую. За них, і за себе… Дай мені, дай мені зірвати…
- Та що ти верзеш?! – закричала Стефка, - сама не помічаючи, що перейшла на «ти».
- Який дід? Який Сибір? Іди собі! Стала би я на своє подвір’я приблуд пускати! Іди, а то собаку спущу! Ач! Груші їй закортіло! Йди геть! - все дужче і дужче кричала Стефка.
Жінка раптом заплакала. Сльози цівкою стікали по запилених щоках, залишаючи брудні потьоки. Далі впала перед ворітьми на коліна, шльохаючи і простягаючи до Стефки руки, заголосила: « За ради Христа! Дозволь мені скуштувати грушу!»
Стефка холодно подивилась на неї, сказала ще раз «йди геть», відв’язала собаку, і грюкнувши дверима, пішла до хати.
До самого вечора заглядала Стефка через вікно, аби дізнатися, чи пішла жінка в чорному, чи ні. А та сиділа, як німий докір, на горбочку під ясенем, якраз навпроти її хати, і була схожа на кам’яну брилу.
Ранок наступного дня видався теплим та погожим. Голосно кукурікали півні. Жінки в чорному не було…
- Наче страшний сон, - промовила Стефка, та й пішла поратися по господарству…
… А за тиждень груша всохла. Спочатку вкрилося чорними плямами і обпало листя. Потім обсипалися збабчені плоди… «Може, хто наврочив», - казали люди.
А може, спокутувала людський гріх…. Хто зна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374329
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 10.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Українській державі не треба вкраїнської мови?
Українська культура – придуманий кимось фетиш?
Спілкуватись чужою тобі зі своїми не ново!
Солов’їно на рідній ти так емоційно мовчиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376230
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
* * *
Знов листопад.
Ласкавий парк до себе манить.
Бринить хрипка сумна струна.
Дощ барабанить.
Під вітру свист кружляє лист,
тихенько пада.
Убравсь у фрак похмурий парк.
Сумна бравада.
Відлуння дум...
Осінній сум сприймати мушу.
В журну красу самотньо йду.
Лікую душу.
І зігріва ясна журба
осінній смуток.
Поки живу – не розірву
мрійливі пута.
Немало все-таки збулось.
Радію в міру.
Всього терпіти довелось.
Та в краще вірю.
Буває, затишно стає
у дні похмурі.
То небо праведне дає
осінню мудрість.
Мені не жаль віддать врожай
кому завгодно.
Якби ж оралася межа
на добрі сходи.
Ридає дощ на вістрі прощ.
Ой не даремно!
Сумна елегія. То й що ж?
Зате – як зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376141
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Мене согодні, диво чарувало,
волошки сині під моїм вікном.
Привітно й щиро ранок зустрічали,
прохожих всіх, сусідів загалом.
Сховалась в хмарах синьоока просинь,
теплом не гріє сонечко з гори.
Дощами вмилась запізніла осінь,
малює з вітром сірі кольори.
В чаклунках синіх, я побачив літо,
і юність давню, ой коли було.
Й моє серденько так було зігріте,
Неначе знов, здійнявся на крило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376104
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
2012 року, у м. Хмельницькому побачила світ авторська збірка тернопільчанина Ігоря Миколайовича Федчишина «Дух землі». Наклад 1000 примірників.
У збірці автор висвітлює своє бачення історії України і ділиться роздумами з читачами на суспільно-політичні теми. До книги увійшли цикли віршів «Дух землі», «Дідова наука», «Козацька рада», «392 сходинки до правди». Книга розрахована на широке коло читачів.
Книга формує у читачів знання про Україну, її народ, її історію. Книга довершена за змістом і виконана на високому естетичному, художньому та поліграфічному рівні.
У книзі «Дух землі» Ігор Федчишин виступає співцем соціальної і національної свободи. Його вірші відбивають не тільки почуття і прагнення самого автора, але й думи українців, їх віковічні прагнення волі.
У віршах органічно переплелися фольклор і усна оповідь, доповнені спогадами дитинства та філософськими роздумами. У них розкривається багатство, співучість, краса і милозвучність української мови.
Доля рідного народу глибоко хвилює поета. Україна для нього – не тільки в красі землі. Україна – це, насамперед, доля людей, це історія народу з найдавніших її початків.
Як співці-кобзарі, лірники, поет звертається до свідомості українців, до козацького духу, до народної гідності і честі, словом Тараса Григоровича Шевченка в дусі Василя Семеновича Стуса.
Поет оспівує волелюбний народ, героїчно-визвольну боротьбу, душевну та духовну красу українців. Ігор Федчишин закликає не відрікатися від Батьківщини, не нехтувати своєю мовою, культурою, історією.
У віршах Ігоря Миколайовича простежується мрія поета. Мрія про велику Україну. Її велич він вбачає у величі краси, неповторності, одухотвореності та пам’яті народної. Кожен вірш відкриває для читача поета-патріота, котрий любить свій народ, та з великою повагою ставиться до інших народів.
Поетичне слово виявляє безкомпромісність, несхитність та порядність автора. Цільність та всеосяжність його патріотизму вражає! Поет, живучи на чужині, снить і марить Україною. За кожним віршем, за кожним словом – синівська любов до своєї землі, найбільшої його святині.
Поезія Ігоря Федчишина – незвичайна, прекрасна, художньо довершена. В ній знаходить відображення наша історія, наша філософія, наша релігія. У ній минуле і сучасне, передумане автором і вивершене у звитяжних сурмах слова.
Є країна в якій океан повносилий реве,
І оливки ростуть, до небес простягаючи віти,
Там вкраїнський поет з серцем сповненим туги живе,
Як малий журавель, що не в змозі у небо злетіти.
Наче птаха ота він тужливо зорить у блакить,
І всі думи його про свій край, найрідніший та любий,
Бо у кожному сні він назад, на Вкраїну летить,
В край дитинства де з дідом сиділи у лісі під дубом.
Він козацького роду, людина, він воїн-поет!
Він набатом і віршем усіх підіймає на сполох.
Він державних злодіїв, що ласі лише до монет,
Влучним словом таврує і каже на ворога – ворог!
Дух Землі, що у ньому, наснаги йому додає,
Щоб боротися, жить і молитися Богу Святому.
Він ще буде із нами, бо так вже на світі цім є,
Що із вирію птах неодмінно вертає додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375962
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Втікаю з осені в останньому вагоні,
у поїздах заклинило печаль
вчорашні спогади полишу на пероні,
залишивши на згадку "прощавай"'.
Не даруватиму букети ніжних квітів,
пожовклим листям рельси застелю
Вчорашнім вітром ти, торкаючи повіки
чужих очей сльозами не заллю.
Гудки вокзалів... Тиша... Відблиск семафорів,
тобі всі розставання я прощу.
Вчорашні мрії знов зеленим світлофором
Тебе кохаю, більше ніж люблю...
26. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375718
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Чи вертаються всі журавлі із далеких країв?..
Чи вертають додому усі відсторонені діти?..
Як, скажіть, врятувати отих перелітних птахів,
Що у серці любов до Вкраїни зуміли зігріти?..
Ті птахи, пташенята, що змушено кинули край,
Ці сади солов’їні, ці милі для ока долини…
Як їх знову провести туди, де буяє розмай,
Бо ж вони так далеко від милої серцю Вкраїни?..
Лиш у мріях, у снах вони ходять по рідних місцях,
Лиш в думках поринають у сповнених спомином літо…
Чи ж терном заросте невідречена стежка оця,
По якій повернуть на Вкраїну заблукані діти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375586
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Ці мрії йдуть, щоб більше не прийти. Летять ...
Хотіла б я спинити мить (чи зможу!?)
Усе кохання в нас поділене на п'ять:
Життя і гордість, мрії, сон, тривоги...
А сни вертають частку небуття. Ідуть...
Я прагну осінь цю зустріти (пізно!!!)
А згодом в щасті й долі сивій каламуть
Втопити світ... й Тебе кохати слізно...
Життя таке безмежне. Зовсім не мовчить...
Малює сни веселкою (по морю),
На два поділить вічність, завтра закричить,
Та тільки гордість мріям не поможе.
(07. 06. 2010 р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374850
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Де ти виросла, моя панночко,
тонка талія, як в бджоли.
Як та зіронька, моя Ганночка,
стан карбований, як з лози,
В льонах виросла, моя дівонька,
вмила матінка в молоці.
Впала серденьком з неба зіронька,
Й залишилася на лиці.
Волиняночко, полісяночко,
сині оченька, голубі.
Як у Свитязя, як у Горині,
наче проліски у траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374815
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Сяють сонцем ранішні покоси,
Залягли у синьому тумані,
Тільки ніжні і холодні роси,
Нам стають, немов любов – жаданні.
Від туману хмарки підіймуться,
Заспіває пісню жайвір зрання
І у небі зорі усміхнуться,
Заспівають вранішнім коханням.
Сонечко засяє, наче доля
І кохання ляже у покоси,
Хвилі ніжно побіжать по полю,
Заспівають вранці теплі роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374771
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Любителям гумору
Іде баба в поле жати,
Закриває діда,
Щоб бува не втік до шинку
Іще до обіду.
- Ти дивися, старий чорте,
Щоб тут був порядок.
Я пожну і просапаю
В полі кілька грядок.
Голубці нагрій, поснідай,
Квас стоїть в коморі,
Та із хати ні на крок,
Бо спека надворі!
Намочила я квасолю,
Зварю потім юшки,
Ти начисти бараболі,
Цибулі й петрушки.
Включи собі телевізор,
Кіно подивися…
Але дуже тебе прошу,
Дивись не напийся.
І пішла… А дід «заначку»
Дістав з-під дивану…
Врізав сала, цибулину,
В горняті сметану…
Разів зо три перекинув,
Бо ще дід здоровий,
А коли іще добавив,
Тай заснув… Готовий!
Поробила баба в полі,
Вернулась до хати.
І до діда… Накинулась…
А він бурмотати…
- Щоб ти здохла, стара відьмо,
Краще сядь до столу,
А то пити не виходить,
Знов мені самому.
Уложила діда спати
І до плити стала,
І до самого обіду
Їсти готувала.
А де мораль?
Без моралі…
Бо де ж її взяти,
Варто завжди чоловіку,
Жінці помагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374745
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mMz-BDkxHdM[/youtube]
---------------------
Приспів:
Мамо, мамо, зозуленько сива,
Пронеслись, як струмочки, роки,
Увірвалась непрохана злива
І навіяла жаль вам гіркий.
Відлетіли з гнізда пташенята
У далекий незвіданий світ,
Ви навчилися їх виглядати
Край стареньких, скрипучих воріт.
І ховати непрохані сльози,
Що навіяв вам спомин сумний...
Скоро вдарять осінні морози
І зотліє барвистий квітник,
Приспів.
Нас в любові ви, мамо, ростили
І трудились, як бджілка, весь день.
Дай вам Боже здоров'я і сили
Дочекатися в гості дітей!
Дай вам Боже прожити щасливо
На землі той відведений час!..
Мамо, мамо, зозуленько сива,
Хай вам доля віддячить за нас!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374664
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2012
Весняна зажура вривається в серце дощем,
мечем гострим ріжуть самотності дикої крики.
Ти знаєш, для тебе як зАвжди підставлю плече,
і навіть, коли загублЮсь у старих манускриптах.
Травнева гроза мелодійно торкає душі,
у вічності дощ божевіллям палає у серці.
Чи вірила ти, що буває таке у житті?
Тут щастя... Любов... Потім болю страшні круговерті.
Я втомлений вічністю маю бажання одне -
збагнути з тобою всі барви життєві веселки.
Бо що ти накажеш? Невже розлюбити тебе?
Діждешся ти цьОго, напевно, лише після смерті.
22. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374597
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
_
/Отцвели уж давно хризантемы в саду.../
Відцвіли хризантеми й жоржини в саду,
А ромашки із мальвами – то й поготів…
Вже теплА дивних барв я в саду не знайду,
Бо осінній дзвенить напівзмерзлий мотив.
І до кого молилася вишня сумна,
Тонкі віти здіймаючи в синь, догори?
Чом під небом похмурим застигла вона,
І чи сльози блищать на пошерхлій корі?
Може, згадує давню веселу весну
І віночок весільний із білих зірок?
Може, думає: - Холодно,скоро засну.
До зими залишився один лише крок.
Сохнуть вИшневі сльози під вітром гучним.
А в калюжі корабликом плава листок.
Хмарка легка пливла спершу поряд із ним, -
Щезла, вгрузнувши в берега жовтий пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373654
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374194
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
А людям треба розділових знаків,
Що розділяють їх до нервів –і навпіл.
Замість обіймів, снів, гарячих маків
Крапками ,комами встеляють буднів стіл.
І намагаються, щоб все було «як треба»,
За розкладом стереотипно – п’яних днів.
В їхніх очах все менше сині неба…
А на вустах так мало справжніх слів.
Десь в бронхах мрії душаться пісками,
Зап’ястя від байдужості бліді.
А спробуйте широкими мазками,
Хоч раз в житті провести по воді.
Помрійте…Дощ торкає партитурою…
В обіймах моря ніжаться дельфіни…
Ні, більшість марять лиш архітектурою
Тому будують стіни, стіни, стіни…
І кожна доза кисню відрахована,
Стискають серце дві півкулі ребер.
А я лише страшенно заримована
Тобою. І у тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Зеленіють волинські ліси,
А поля пахнуть житом і льоном,
І ніде не зустрінеш такої краси,
Де б калина ховалася в гронах.
Чисте небо вгорі, озеркова блакить,
Синьоокі поліські дівчата,
Споглядаєш красу і так хочеться жить,
Сонце вранці щодня зустрічати.
Бачив різну красу і чужі береги,
Та вертався завжди до Волині,
Це пісенний мій край, рідне все навкруги,
Де дубові гаї солов’їні.
Це поліська земля, моя люба Волинь,
Козаки – Лукаші, ніжні Мавки – дівчата,
І замкова краса, диво-Світязя синь,
Тут живу і для мене це свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374130
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
insolito
Жив на світі, один поет хороший,
жив на світі, (чи й ти на нього схожий?),
і писав він, і день, і ніч, свої рядки
про кохання, що від морозів гине,
про безкрайнє, безхмарне небо синє,
ще писав він, що є у долі колючки.
А знадвору життя було, як в мріях,
а знадвору, хтось інший в щастя вірив,
десь кохання в чуже постукало вікно.
Та поет наш, не чув того й не бачив,
та поет наш, мав віртуальну вдачу,
в Інтернеті життя проводив, як в кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373988
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Збираймося в політ, моя красуне,
В шляхи далекі, в зоряні світи.
Сірий туман пливе уверх, не суне,
Хоч може і на лузі залягти.
А там... А там, в далекім небі,
Зберуться хмарки і злетять увись
І завальсує білочолий лебідь,
В коханні, зоре, як було колись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373915
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Жаль... Осінь добігає вже кінця...
Траву вкриває ніжний білий іній.
Чому ж сумна така картинка ця?
Чому так смуток зачіпа осінній ?
Що ж, осінь - неминуча це пора,
Мої думки плетуться в павутинні.
О диво! Вишня знову розцвіла?
Чому мороз вбива квітки безвинні?
Чому з тобою тепло й восени,
Твої слова так ніжно мене гріють?
Чому скриплять зимою ясени?
Одні живуть, а інші животіють?
На все, звичайно, відповіді є .
Але чому так треба ти мені?
Мабуть, ти просто сонце золоте,
Яке так ніжно світить навесні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373666
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Прокуй мені, зозуленько, роки,
Не зупиняйся, не роби перерви,
Хай солов’ї замовкнуть і круки,
Щоб лише «ку-ку» чули мої нерви.
Прокуй мені, зозуленько, літа,
Лише літа, які мене чекають,
Хай пісня «ку-ку» лине золота,
Доля від «ку-ку» хай відпочиває.
Прокуй мені, зозуленько, життя,
Таке життя, немов бурхливі ріки,
Відбиток долі, збереже земля
І щоб родинні збереглися віхи.
Прокуй мені, зозуленько, мій шлях,
Де спотикнуся, там ти зупинися,
Щоб по житті летів неначе птах,
А твоє «ку-ку» крила були птиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373615
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Брат Михайлик і сестричка,
Завжди сяюча Марічка,
Люблять гратися у хаті,
Хоч і трішки пустуваті.
Вранці встали, повмивались,
Враз до іграшок добрались.
Бавляться вони із ранку,
Аж покличуть до сніданку.
Та найбільша радість в домі,
Малювати двом в альбомі.
В них картини, як в Рембрандта,
Бог їм дав обом таланти.
Як малюють вони ліс,
В них у фарбі вуха й ніс.
Співаки вони завзяті
І у буднях, і при святі.
Гори чують пісні лет,
Як співає їх дует.
Танцювати вміють теж,
В них енергії без меж…
Їм двом весело у хаті,
Хоч вони і пустуваті.
Ось такі Мишко й Марічка –
Рідний братик і сестричка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373614
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373549
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Надворі осінь легкокрила...
Нема спокою від думок.
Що з тебе я це знов створила?
ПіднЯла вище від зірок .
А ти такий самолюбивий.
Мені наказуєш: терпи!
А ще зрадливий, вередливий.
Якщо сердитий - замовчи!
Терплю, надіюсь дні і ночі...
Та, може, вже згада колись.
Від сліз червоні уже очі.
Хіба ще нерви не вляглись?
Давно вже півні проспівали,
А я не сплю, дзвінка все жду.
Та ще думки замордували:
А що як прийде? Що скажу?
Що він найкращий в цілім світі,
Що з ним життя, як у раю,
Що довподоби його сіті
І що щасливою стаю?..
І знов не сплю... В чеканні ночі...
А раптом кине еСеМеС?...
Такі от справи тут жіночі.
Такий нелегкий цей процес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373450
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Любителям гумору
Розповім Вам правду, друзі,
Як уже багато літ
Я на сайтовій окрузі,
При двох внуках - тричі «дід»…
Ну, для внуків я дідусь,
Цим звичайно я горджусь.
Перший «дід», бо маю внуків,
Хоч ще є сердечна мука,
Хочу взяти ще за ручку,
Свою лапоньку – онучку.
Другий «дід», бо це вже вік,
Хоч ще вправний чоловік…
Ще їм сало, п’ю чарчину,
Не ображу і дружину,
Як дівчата йдуть бува,
Як пропелер голова.
Третій «дід» в мені живе,
Певно нас таких багато,
Куди час нас заведе?
Чи в житті ще буде свято?
Маю шану від людей,
Та не маю я грошей…
Хоч прожив чимало літ,
Та без грошей, хто я? –«Дід».
Не шкодую! Не біда!
Внуки є і я багатий!
Як щебече дітвора,
То найбільше в мене свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373456
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Ударив дзвін – прокинься, брате!
Часи настали вибирати!
Засій зерно відбірне, чисте,
Як Матір Божа, як Пречиста.
І зійде урожай на полі,
І усміхнеться людям доля.
Тоді діди, батьки, сини,
Покосять кляті бур’яни.
Води з Дніпра черпни в пляшчину
І рознеси по всіх родинах,
Думка одна по всьому краї,
Нехай два береги єднає.
Подумать варто – не спішить!
Бо це для нас святкова мить.
Коли ми хочем процвітати,
То треба мудро вибирати!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373453
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Шановні одноклубники!
Хочеться поділитися з вами доброю новиною: мрії інколи збуваються - у мене "народився" первісток.
16 жовтня 2012 року побачила світ авторська збірка Олекси Бригаса "50 кроків до серця".
Збірка поезій, створених в різні часи, далеко від рідного дому і присвячених одній-єдиній…
Формат 60х84 1/16
Ум.друк.арк.3,26
Папір офсетний,
Титулка м’яка, 56 стор.
ISBN 978-966-2758-18-4
Щиро вдячний всім, хто заходив до мене в гості і висловлювався щодо творів. Окрема ВЕЛИЧЕЗНА подяка Хмельницькому видавництву "Лілія", його керманичу - Лілії Стасюк за чудову оперативну роботу, чуйне ставлення і подаровану радість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373392
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
В’язала сестричка для брата шкарпетки,
З собачої шерсті із вовною разом.
Щоб братику в ніжки завжди було тепло,
Щоб взимку не змерз її братик ні разу.
В'язала вона з візерунком цікавим,
Всю душу вкладала у кожен рядочок,
А шпиці в руках, ніби пісню співали
І вийшов, мов казочка, кожен носочок.
А потім зв’язала йому рукавички,
Маленькі, пухкенькі немов кошенята.
За це її братик поцьомав у щічку
І сів із сестричкою «пазли» складати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373035
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
От, що Ви не кажіть, а руки медсестри,
Це руки янгола, це руки особливі,
Що вміють «честь мундира» берегти,
Не раз людей спасали від могили.
Цілодобово з нами медсестра,
Це – терапевт, хірург, це - лікар честі,
Часом за зміну вигорить до тла,
А завтра мусить знову службу нести.
Легенький дотик, болі не було,
Дала укол, поставила систему
І кожен раз несе вона тепло,
Дарує усмішку, неначе хризантему.
Сестричко, дякую за людяність твою,
За те, що у таку важку хвилину,
Ти на посту завжди, як у бою,
Спасаєш до останнього людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373034
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
О, Боже мій, в долині - Рай,
весна напевне тут спочила.
Це осінь в мій спізнілий гай
принесла свічку й запалила.
Горить в долині іван–чай.
Чи благодать його скропила?
Лежить у просині розмай:
Це гай підняв його на крила.
О, осене , не поспішай,
не опали в свічі вітрила.
Моє ти серденько не край.
Не одягай душі вудила.
Залиш прошу, не зачіпай.
Нехай іскриться златокрила.
Нехай цвіте осінній май, -
весняна осінь запізніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372594
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 24.10.2012
* * *
Хоронили городнього злодія.
У задумі стояли мовчки.
Винувато ховали очі.
І по-вовчому вила мелодія.
Не казали промов. Ятрилося:
і трудився ж, не пив багато,
і приносив добро до хати.
Навкруги стільки злого творилося.
А невдаха попавсь на "гарячому".
І, здається, й не крав, як інші.
Ніби й не попадавсь раніше.
Але били його по-звірячому...
Хоронила сім’я годувальника.
І себе, і його судили.
І було якось дико й дивно:
тих, що били, – не дуже й лаяли.
Поминальні хилили, зітхаючи, –
розганяли думок отару.
А мовчали про Божу кару,
і за нього, й за себе каючись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372750
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Олена Iськова
Осінній зорепад
Стомився день і свічкою погас,
Лиш промінець заплутався в волоссі.
Та знаю я, що створена для нас
Ця тепла і залита сонцем осінь.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне,
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
Даремно кажуть : осінь, то печаль.
Коли кохання в серці все квітує.
Заграй же нам іще разок скрипаль,
Хай почуття, мов вперше зануртує.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
=============================
MERSEDES
Для тебе...
Твоїм ім'ям я дихаю й живу,
Твоє ім'я малюють зорі в небі.
Краплинками омиє дощ траву,
Стежина приведе мене до тебе.
Приспів:
Ти пригорни до серденька мене,
Нас закружляє вихор листопаду.
Щастя в обличчя вітерець війне,
Ніч подарує тихі зорепади.
З твоїм ім'ям так тихо на душі,
Впаде кленовий лист мені під ноги.
Відзеленіли наші шпориші,
Пішли із серця ген сумні тривоги.
Приспів.
З твоїм ім'ям лягаю і встаю,
Тепло від сонця, мов твої долоні.
До себе пригортаєш, я лечу
І розумію, що в твоїм полоні.
=================
oduvan4ik
Коли цвіте за вікнами жасмин…
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
==================
Олександр ПЕЧОРА
ОСІНЬ ЗОЛОТА
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
======================
горлиця
Ще сплять річки…
Ще сплять річки у затишку снігів,
Ще снять про дні весняного розгулу.
Коли ж проснуться, збудять береги,
Обмиють їх з вторішнього намулу.
Поле квіткове сонячних перлин,
Зцілюй же болі, у серцях щілини,
Ти долю, річко, вірно бережи,
І поверни нам з тих років краплини.
О, річенько ти завжди молода,
Кидаєш срібло, котиш швидко хвилі.
В моє дитинсво ти навік ввійшла,
І залишилась в серці очманілім!
Верни, не всі , хоч жменечку років.
В плесі твоєму знов маленькі діти ,
Це відзеркалення щасливих днів
Дай ще хоч раз весною їх зустріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372035
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Я кольорові сни словами намалюю…
І прошепчу… Відчути б цю красу!
Безмежжя сонно простором торує,
А я букет троянд в руках несу…
І кожна квітка ніби сонцем, сяє,
На пелюстках осонням виграє,
Веселка ніжно в пригорщі збирає
Й мені всі фарби з неба подає.
Така вже благодать в її щедротах!
Як візерунком грає вдалині!
Просто за так, зірками у висотах
Насипле сяйвом щастя на всі дні.
Трояндами встеляю сон грядущий,
В думках нічну стежину засвічу.
Мій лише там перон в запасі сущий,
Так від земної суєти втечу.
А уві сні кохання без печалі,
Красою переповнює жалі.
Там почуття вимірюють в кришталі…
Й відносять аж до неба журавлі.
Я кольорові сни словами намалюю…
Я прошепчу… Я ще раз сон почую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372023
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Весь день ятриться біль в душі.
І навіть осінь не чарує,
Хоч вправно пензликом малює,
не тішать барви золоті.
Близька людина на межі.
Тисне їй серце люте горе,
Смуту вичавлює над море.
У чорнім мороці два дні.
Дай Бог, щоб ангел на плечі
Дав силу випрямити крила,
На парусник напнув вітрила,
Долі відкрив погідні дні.
Дай Бог, щоб чорне і важке
Перетворив на легке й біле,
Щоб знову осінь серце гріла,
Неначе кров вино п’янке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372894
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Жовті хризантеми в вазі з кришталю
Сяють, ніби сонця милі у раю.
Бо у цьому краї не бува розлук,
Не буває зради і холодних рук.
Бо тут – ясні очі, лагідні такі,
Як смарагди, сяють, осявають дні.
І встаєш у щасті, і лягаєш – теж,
Знаючи, що завтра – доброта без меж.
Знаєш, на прохання тут не скажуть: «Ні».
Поцілують ніжно рученьки мені.
Прошепочуть: «Мама, я тебе люблю».
І за нього Бога ревно я молю:
«Дай йому здоров”я, дай йому добра,
Хай його щаслива доля обира,
І його кохання ніжне розцвіте».
Буду я молитись всім святим за те.
Жовті хризантеми син мені приніс.
Сонечок маленьких в вазі – цілий ліс.
Знаю, що від серця, милий ангел мій,
Що прийшов до мене із країни мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372759
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
А за вікнами згустки вчорашньої тиші,
Невимовність несказаних слів завмирає.
У кімнаті п'ють каву осіннії вірші,
І такою мене Ти ніколи не взнаєш.
Неприборканий світ на папері і ручка,
А в душі якось сіро, не просто і тихо,
Хіба весни у серце приходять так рвучко,
Залишаючи в мріях пекучую втіху?
Календар не розкаже про сонячні весни,
Тільки те, що шукати потрібно лиш осінь.
Пригортай кожну мить мої втомлені плечі,
І не знай, що у душу приходять і грози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372638
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Не плач, прощаючись навіки з тим,
Що вже пішло в минуле, на віки.
Бо сльози – то вода, а сум – лиш дим,
Ще не збережений нічим, ніким.
І втомишся нести крізь глупу ніч
Огарок свічі, що недогоріла
В твоїх руках. І холод рідких стріч
Не розтопила, бо не мала сили.
Не мала сили сонця, щоб долонь,
Застиглих в камінь, розрівняти страх.
Хоча недавно ще палав вогонь,
Згубивсь у недосяжних десь світах.
Не плач. І прожени старий той сон.
І відпусти. Чекати див не варто.
Чи ж Місяць з сонцем сяють в унісон?
А зорі полохливі ось на варті, -
І світять із минулого, з віків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372758
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Колись і скло стає мов цінний камінь
(Нечасто, зрідка, винятково так).
В солоних хвилях, ця сучасна гавань -
Людське сміття, карбоване в літах.
Красивий берег наче самоцвіти –
Страшне минуле зникло, вже пройшло.
Мов компроміс у прагненнях змінити
Й своїх помилок виправити тло.
Чи знайде скільки виправдань природа?
Вже інших місць, не тільки берегів.
Казково тут, дивитись насолода,
Якщо смітник із пам’яті зітлів.
Цей світ милує очі. Як чудово!
(Лиш брухт деінде. Може дежавю?).
Сумують краби у скляному домі,
Без нарікань на долю вже свою.
В парку МакКеррічер, поблизу міста Форт Бреґґ (США, штат Каліфорнія) існує пляж, на якому замість піску, берег встелений різнокольоровими скляними камінцями. Ні, це не диво природи. Хоча природа доклала достатньо зусиль, щоб колишнє сміття стало дивною прикрасою цього пляжу. Не обійшлося і без допомоги людей, які зрозумівши помилку минулого - прибрали більшу частину сміття з цих берегів.
Все почалося з того, що із 1949 року, тут був гігантський смітник, на який звозили старі автомобілі, промислове сміття та відпрацьовану техніку. Але в 1967 році, помилку зрозуміли, і смітник спочатку закрили, а потім прибрали. На березі залишались лише дрібні його залишки та бите скло. Через десятиліття скло перетворилося на різнокольорові, витесані морською водою, камінці.
Вже починаючи з 80-х років, це місце стало приваблювати відвідувачів і «народних умільців», які почали використовувати ці камінчики для прикрас. А починаючи з 2002 року Скляний пляж (як офіційно він тепер називається), стали відносити до території парку. Пляж був повністю прибраний від зайвого сміття, але інколи можна натрапити на поодинокий металевий предмет, що нагадає про колишнє минуле цього місця.
Сюди щорічно приїжджає багато відвідувачів. І навіть можна захватити з собою декілька камінчиків, хоча це тепер заборонено законом - заповідна зона. )
7.10.2012 (14.10.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372526
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Не ПОРЯД я з тобою, це невтішно.
Мені твоїх ПОРАД не вистача.
Людських ПОРІД круг мене стільки! Грішна,
Дивлюсь на цей ПАРАД, як у квача,
Я граю душами. НАРАД побільше, -
Й мене навчать і приструнять, мабуть.
Куплю НАРЯД святковий. Свого вірша
Я прочитаю зараз вам, і тут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372524
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Я вранці написала тобі вірша.
Що можу я зробити зараз більше?
Такий холодно – зимній віє вітер.
Я змерзла. Де і як тебе зустріти?
Твоє вікно від мене так далеко,
Як зараз, в жовтні, журавлиний клекіт.
Дорога вкрита змерзлими грудками.
Дорога пролягає не між нами.
В моє вікно рука твоя не стука.
Не розумію. Дивно все. Розлука
Влетіла стрімко ластівкою в двері.
Непрохана, некликана химера.
І почуття – замерзлі і чужії.
Лиш по дорозі дикий вітер віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372521
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Ми - обрані,
чи вибираємо...
Ми - загнані,
не доганяємо...
Ми - замкнуті
у вічній скуті,
караємось
в своїй спокуті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372499
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Вони зустрілись - рідні і такі чужі:
Далекі зовсім, тільки спогади не в'януть.
Одна коштовна мить руйнує міражі,
Один палкий цілунок подихом дурманить.
Її обличчя- повне смутку і печалі,
В очах- і сива вічність, і розлука.
А ще колись цвіла Любов на п'єдесталі,
І світ із щастя вперто в серце стукав.
Ось так вони зустрілись- десь у шістдесят:
Букет із айстр, холодні руки, і обійми.
І падав дощ, цілуючи старий асфальт:
Вона і він...Ці айстри... Тиша... Спогад... Мрії...
(10.06.2011р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372477
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Бувальщина
В Збитині, у кожній хаті, шанують мисливця,
А завзятих, до десятка - всім відомі лиця.
Біля хвіртки, що у Сави, зібралися зрання,
Захотілось їм святково закрить полювання.
Гомоніли із годину, хто, що має взяти,
Закривати полювання рішили з гармати…
Один раз нехай бабахне козацька гармата,
Значить більше вже не можна в лісі полювати.
Розійшлися. Готуються. Готують гармату…
Чистять, роблять мов новеньку – діло йде до свята.
Запрягають коней в воза, кладуть трохи сіна,
За цим пильно споглядає Савова дружина.
Все готово! По рушниці, патронташ на груди…
Проводжати зібралося зівак звідусюди.
Приїхали на «пісочник», дали коням сіна,
Далеченько в чужім селі, загула дрезина.
Розстелили плащ-накидку, порізали сало,
Розлили площину спирту, але ж цього мало…
Зарядили швидко пушку, запалюють гнота,
Всі замовкли і чекають «закриття охоти»,
Загриміло! Луна гаєм… Ядро із гармати…
Все-таки колись уміли із гармат стріляти.
Бідні коні з переляку воза залишили,
Але з дишлом так рвонули, скільки було сили.
З «пісочнику» «Ура!» лине, є на те причина,
Тепер можна, як то кажуть, випити чарчину!
Все зібрали, почистили, гарно поскладали
І кілометрів з десяток в село воза пхали.
Потомились, та щасливі, що вдалося свято
І взялися в Сави вдома стола накривати.
Цілу ніч тоді гуляли, розійшлися зрання,
Так мисливці закривали колись полювання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372278
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Карась попався на гачок,
Хотів зірватись, стрепенувся,
Хтось вмить підставити садок
В хвилину кляту не забувся.
Потім садок, а далі – зась!
Хоч ще була мала надія,
Та зрозумів тоді карась,
Що це напевно тільки мрія.
Він помирав і дихав важко,
Коли лежав у рюкзаку,
А в хаті вже відкрили пляшку
І готували – сіль, муку…
Така ж бо доля карася,
Про став колишній вже не мріє,
Історія напевно вся…
Його засмажать на олії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372277
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
* * *
Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.
Виблискують на крилах віт
ліхтарики ясні-пригожі.
Зачудувались перехожі
на запізнілий диво-квіт.
Пастельно-білі пелюстки.
Цвіте каштан – весни ряснота.
Довкіл – жовтнева позолота,
ген – помаранчеві хустки.
Ген-ген розкаркались граки,
розшелестілися дерева:
"Чи варто квітнути даремно?"
А він, ось бачите, такий!
Судились нелегкі літа.
Була й минула вже засуха.
Тепер цвітіння Всесвіт слуха!
Ні, не востаннє розквіта!
Замилувались небеса –
начарували роси-сльози.
Якби не вдарили морози.
О, ця приречена краса:
каштан дочасно воскреса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371924
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Сьогодні я була за крок від тебе,
Листок кленовий впав мені на руки.
В свої обійми пригорнуло небо,
Теплом зігріло і забрало муки.
Сьогодні я була за крок від щастя,
Його колись ділили ми з тобою.
І може ще відчути знову вдасться.
Кохання ніжне, що було весною...
Сьогодні я була за крок від миті,
Що наче сон прийшла мене зустріти.
Для мене найдорожчий ти у світі,
А хризантеми наймиліші квіти...
Сьогодні день для мене наче казка,
Збулося те, про що щоденно мрію.
Твоє тепло, твій погляд, твоя ласка,
Залишили в душі моїй надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371921
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012
Точку повернення
нами перейдено
і відступати
запізно.
Тілам у обіймах
і з кроками в ритмах
у путах буде
затісно.
Ми вістрями ритму
станцюємо битву -
лезами підемо
в танець.
У нашому танго
будеш ти янголом
я ще диявола
бранець.
Темними нетрями
кроки в перетині
тенета розітнемо
враз.
Звабою спіймані
Танго обірване -
танець в обіймах
погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371847
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Останнє листя впало нам до ніг,
Хмарини в небі стали сніговими.
Вже незабаром землю вкриє сніг,
Заснуть дерева, будуть мовчазними.
Лишивсь холодний вітер за вікном,
Йому погрітись в хаті є бажання.
Все шарпає віконниці кругом,
Дарує Ночі він свої зізнання.
А та мовчить, мабуть вже впала в сон,
Її коханий Місяць вберігає.
І лине в темінь, ніжний вальс - Бостон,
Його чаклунка - Осінь посилає...
Ти чуєш любий, може це для нас...
Торкнуться серця сокровенні ноти.
Зупиняться хвилини,стане час
І зорі заблукають у польоті.
А ми з тобою поруч в дві руки,
Мелодію дарує фортеп'яно.
І милозвучна течія ріки,
Допомагає нам вивчати гамми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371845
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
дві жінки,
одна́ково змучені,
занедбані
і брудні,
попритулялись
до муру в`язничного –
стоять
у камері при вікні,
дивляться в скло,
що, може,
із добрий десяток ро́ків
потому,
як мите було…
одна – сердиться:
проз оці ґрати,
тричі по тричі кляті,
і порохне́чу бридку
таку,
проз павутину чорно-липку́
(згинути б напріч
отому
огидному павуку!) –
і неба край-оком не бачиш…
хіба не заплачеш?..
проз павутину липку́!
інша відказує:
глянь!
он-до видно
малесеньку зірочку!
…там,
на вулиці,
отже, вечір
безхмарний…
мабуть, гарний…
нині, мабуть,
буде і ніч весняна́
ясна́,
там…
за мурами…
щедро заквітчана,
зоряна!...
прохолодно прозора
і кришталево дзвінка
така
квітнева оця
бу́де ТАМ
нічень-ка…
не клич біди павуку…
може й він
не з доброї волі
живе у в`язниці отут,
а не десь –
між травами на лугу,
чи між квіто́к у полі…
чи у за́куточ-ку
чиєїсь теплої хати…
хати!..
де сіли б до столу
вечеряти
діти…
і мама з татом…
– Спати!!!
розходьтеся спати!
…багато
на світі лю́ду…
одно –
вбачить зірку
у тьмаве
в`язничне вікно…
інше –
у ключі джерельнім
не побачить нічого,
окрім як бруду
…хоч до дірок!
у чотири руки
три!
балконні
й кухонні свої шибки́,
хоч
які хочеш купуй
замшево-дорогі
до окулярів твоїх
євро-сервет-ки –
у небі
не знАйдеш зірок …
ти – такий:
не побачиш
те,
чим бачать зірки, –
од природи
у тобі
незряче…
…хто із нас кращий,
чи згірший, може?
всі – ув`язнені
світу сього́,
засмучені діти
Божі…
18.10 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371829
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
* * *
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди українно серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
На правду помножені дні
Тікають в пітьму навзрид
По діагоналі
Я знову вві сні спотів -
Наснилося море мені
В печалі
А зорі висять навкруг
З перекошеним ротом
І хтось повернув мій круг
На пів оборота
І я вже давно іду
Ногами по своїй тіні
Не ми починали війну
Не нам смакувати війни
Він тоже мабудь пристав
За дві тисячі років
Та хто ж в Нього прийме Хреста?
Хто з нас без пороків?
Дві тисячі років-тонн
А слів! Скільки слів про віру!
А я тільки бачив сон.
Лиш сон, я в свій сон повірив
Я тоже боюся як б"ють
Я тоже як можу ховаюсь від стресу
Ти в мене повір хоть чуть-чуть
Дозволь недостойному Хреста понести
Сказав і злякався... Спітніла рука
Та позаду мільйон безтолкових арбітрів
Вони пожаліють. Потом. А пока
Натренованим жестом сплітають вінка
Із глоду-терену
Ай як хочуть надіти !
А на правду помножені дні
Летять попри мене
по діагоналі
Стільки вчинків, віршів і слів
непотрібних...
Я зробив і сказав, ане вдів
Твою сумку, хітон і сандалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371675
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
З Дніпрових круч побратимам обох берегів
Віталію Назаруку та Олександру Печорі:
Лежить у хвилях богатир билинний,
В крутих яругах, – сивих берегах.
Реве ревучий… Плач його глибинний
Розносять чайки криком в молитвах.
Вставайте, браття, вже громи на сполох!
В руках тріпочуть знову прапори.
Проснувся в грудях предковічний спомин.
Гострімо вила, шаблі – догори!
Гірка недоля котиться туманом.
В Печерських Лаврах – наші вороги
Отаборились підлістю й обманом.
Пора поставить правду на круги!..
О, Дніпре-Дніпре, мудрий батьку сивий,
В зажурі тихій серденька не край.
Орлом здіймися, Батьку милостивий,
Вкраїну в крилах-берегах з’єднай!
Аби зібрались браття воєдино
З твоїх далеких – братніх берегів,
Щоби втопити в твоїх водах синіх
Всю нечисть – зайдів, хижих ворогів.
З могил нас просять знищені поети,
З небес – померлі з голоду й чуми.
В скорботі всюди храми, мінарети…
Голосять досі сурми з Колими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371651
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Серед віхоли талого диму,
Як в пітьмі в порожнечі стою.
І кристалики білого суму,
Снігом падають в Душу мою.
Бо не можу ніяк зрозуміти,
Хай би я десь загинув в бою.
Україно тебе розпинають,
Окупанти у Божім раю.
Де ще є такі доли і ріки,
Де ще є такий сивий Дніпро.
А Господь дав душею спочити,
Благодатнеє спивши вино.
Хіба десь іще так зустрічають,
Соловейки весну у гаях.
А ще люди роботи не мають,
Гнуть горба в чужинецьких краях.
Гей вставайте і пута порвіте,
Свою честь підніміть на крило.
Зайд чужинських із хати женіте,
У вогні своє змийте тавро.
Розпяли Україну заброди.
Скільки наших могил по світах,
Потоптали чужинські народи,
Зна лиш в небі Господь чи Аллах.
Повій вітре в мою Україну,
Там де сивий Славутич Дніпро.
Підніми мене, скинь, не загину,
Щоби взятися знов за перо.
Як колись у злагоді зібрати,
Воєдино трипільську рідню.
Розбудити потомків Арати,
Своїм словом з глибокого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371649
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Страшенно уїдлива річ – теорія відносності Ейнштейна. Не у метафізичному, а у самому прямому, житейському сенсі. Вона не дає розслаблятись тим представникам виду гомо сапієнс, що звикли за призначенням використовувати голову: щоб нею думати, а не у неї їсти. Ця пакосна теорія примушує постійно щось аналізувати, щось із чимось порівнювати. Не встигнеш заспокоїтися на тому, що знайшов правильну відповідь на хвилююче питання, а вона – тут як тут: «А відносно чого?» «А й справді, - відносно чого?» - думаєш і заходиш на новий виток аналізу. І, бува, доходиш абсолютно іншого висновку. Часом навіть протилежного. А потім сидиш із хворим органом під назвою «голова» і гадаєш: може, й справді легше у неї просто їсти і ні про що не думати?
Ну, от скажіть, навіщо у країні, де є десятки богословських навчальних закладів, де християнство представлене усіма існуючими у світі конфесіями - а це - духовенство, церкви, монастирі, - моїй голові розмірковувати над простим питанням: християнська держава Україна, чи ні? Про що тут міркувати? Достатньо просто поглянути на цифри. За роки незалежності кількість християнських церковних общин виросла більш ніж вдвічі. Щороку тільки УПЦ збільшується на 200-250 приходів. На 2011 рік на території України діяло 17986 православних общин різних конфесій. Якщо додати сюди католиків і протестантів, цифри будуть досить бадьорими, як для країни, що лише 20 років тому була атеїстичною.
Я і сама лицем до лиця стикнулась із бурхливими подіями у християнстві. Це було не так давно - на початку двадцять першого століття. Ті часи можна назвати тріумфом протестантства. На фоні абсолютно нерелігійного конфлікту у православній церкві яскраві дійства, що влаштовувались протестантами у парках, на стадіонах, у дворах багатоповерхівок, були чимось новим. Ми, звиклі до того, що у церкву треба ходити, були здивовані, що вона сама йшла до нас. Це була церква, що не просто стояла з відчиненими дверима у певні години доби, з запаленими свічками, й у ній по-особливому вбраний батюшка - апріорі святий і недоступний - про щось розмовляв із Богом мало знайомою мовою, а ти, принишклий, тільки зиркав на бабусь-завсігдатаїв, щоб скопіювати вчасно їх рухи - вклонитись, чи перехреститись. Протестантські церкви були значно демократичніші, якщо таке слово доречне стосовно церкви. Тут можна було не просто слухати проповідь, чи молитись так, як умієш, тут було дозволено, нарешті, поставити знаючим людям потаємні болючі запитання: хто я? навіщо я тут? чи Бог знає, любить мене? чи має Він якісь свої плани стосовно мого життя? Ми рідко вголос задаємо такі питання. З точки зору нашої - страшенно дорослої і жахливо серйозної - буденності вони, як мінімум, наївні. Але без відповіді на них життя у якийсь момент стає нещасним, яких би житейських висот ми у ньому не досягли. От такий парадокс.
- Бог любить тебе, - казали нам у протестантських церквах. І це була велика полегкість, дізнатись, що Творцю Всесвіту не байдужа кожна окремо взята людина.
- Якщо Він любить мене, то чому ж мені так паршиво? - Це питання не відразу, але приходило до голови.
- Бо ти - нерозкаяний грішник, - відповідали й вели далі, - ану, виходь осюди! Ставай отут і повторюй за пастором молитву покаяння.
А потім вітали, обіймали й називали братом. Й ти йшов додому з - так, утопічно-наївною - але вірою, що завтра й почнеться воно - щасливе, прекрасне життя з Богом. Тобі хотілось показати язика знайомому православному батюшці, що намагався свого часу втовкмачити, що християнство - це важка, повсякденна праця, свого роду подвиг волі і духу. Дивина! У житті таки щось починало відбуватись! Я знаю людей, що після таких молитов покинули палити, випивати й навіть приймати наркотики. Я знаю й таких, що обернули диво у своєму житті на благо інших, таких же залежних і знедолених. Саме вони стикнулись у житті, так само, як і я, з необхідністю прийняти як даність слова мого знайомого батюшки, що життя по вірі - то тяжка праця. Переконана, що для кожного, хто каявся (не суть важливо, в якій церкві) настає час приймати рішення, як жити далі. Саме в цей час у душі людини релігія бореться з вірою, ритуал з жертвою. Там, де перемагає ритуал, перебути піст чи відстояти всенощну - подвиг, перемога духу над тілом. Там, де перемогу здобуває віра - біда. Бо життя по вірі - вічне незадоволення собою, постійний вихід із зони власного комфорту у невідомість. Таке життя - то повсякденний конфлікт. Найперше, з тілом, яке хоче бути ситим, зігрітим, розваженим, і щоб його ніхто не чіпав і не тривожив. Потім з душею. Бо вона намагається старанно прикрити виправданнями, фантазіями й екскурсами у - ой-йоой яке тяжке - дитинство власну лінь, брехню й гординю. З власним егоцентризмом, бо потрібно, виявляється, зробити складну операцію - пересадку свого «его» із центру світобудови в одну з найдальших її околиць - на поріг пекла. І, нарешті, з суспільством, де праведник - той, хто постить і стоїть всенощну. А ти - зануда й підбурювач! Все тобі не так! У всьому ти колупаєшся! Усіх вибиваєш із колії своїми: шоб шо? навіщо? відносно чого? Альберт Ейнштейн, блін, тихо тобі не живеться. Усе, до чого б ти не вчепився, після твоїх "шоб шо?" й "відносно чого?" перевертається з ніг на голову, втрачається звичний сенс речей, і нова реальність входить у жорсткий конфлікт зі звичними й такими рідними переконаннями. А часом навіть із такою фундаментальною річчю, як статистика.
Від отого уїдливого ейнштейнівського "відносно чого?" брили статистичних даних про ріст християнства в Україні розсипаються, стикаючись із іншими - теж статистичними даними. За два останніх роки кількість дітей - сиріт у нас виросла вдвічі. І сьогодні становить 160000. За тими ж таки даними 70% хлопчиків з цих ста шестидесяти тисяч чекає кримінальне майбутнє, а 60% дівчаток стануть повіями. Ще 10% цих дітей у різному віці кінчають життя самогубством. І тільки 5% (це 8000!) матимуть повноцінні сім"ї і житимуть нормальним життям. Суспільство готове до такого майбутнього? Адже ці люди житимуть не на безлюдному острові, а серед нас. Сто п`ятдесят дві тисячі злодіїв, грабіжників, вбивць і повій!
Значить, якщо вже по Ейнштейну, відносно кількості християнських конфесій і церков ми - міцна християнська держава. А відносно виконання Божих заповідей? Хто ми у своєму ставленні до життя, майна, душі наших ближніх? Хто ми у ставленні до найвразливіших наших співгромадян - сиріт, вдів, інвалідів і стариків? Ми - суспільство жорстоких, цинічних язичників. Бо тільки бездумно-цинічне суспільство може дозволити своїм громадянам робити бізнес на дітях-сиротах. Я зараз - не про численні фірми, що заробляють цілком реальні гроші на усиновленні наших дітей іноземними громадянами. І не про торгівлю дітьми - живими й розчленованими на органи. Цими питаннями повинні займатись правоохоронні органи. Цими справами, а не політичними репресіями! Я - журналіст, тому пару слів неласкавих - про своїх братів-журналістів. Зокрема, про тих, хто учудив на телеканалі "Інтер" нове шоу із сльозогінною назвою "Серце підкаже".
- Яка фігня, - надумали собі, сито колупаючись у зубах, розумні тьоті і дяді, - що держава, громадськість, церковна паства має опікуватись дітьми-сиротами. Вирішувати важкі й болючі питання їх якомога доцільнішого влаштування у цьому досить ворожому для них світі. Ретельно обирати для них сім"ї, враховуючи не тільки побутові умови, а й професійне, освітнє, культурне й навіть духовне середовище, у якому має зростати саме ця дитина, ця особистість. Яка фігня - старанно планувати й вибудовувати майбутнє найпроблемніших з точки зору психологічної і соціальної адаптації членів суспільства. Який непотріб - зважувати специфіку темпераменту, природні нахили й здібності дитини. Який мотлох - ретельно досліджувати сім"ю, у яку ця дитина потрапить. Планувати. Міркувати. А потім - відслідковувати й контролювати. Яке занудство! Так і перетрудити можна своє пещене масажистами й косметологами тіло. Хай ці діти краще самі обирають собі батьків. А шо? І відповідальність за свій вибір теж беруть на свої плечі. Дитячі, кажете? Слабенькі? Нерозумні? А нам-то що? Головне, щоб публіка, пускаючи сльозу, гарненько розважилась.
І публіка по обидва боки екрану, розчулено сякаючись у мереживні носовички, чхати хотіла на долю хлопчика-сироти, що обирав своє майбутнє. Сам. Ніхто не схотів брати на себе відповідальність за долю сироти. Ніхто толком не поцікавився, як і чому навчатимуть дитину запропоновані на вибір сім"ї. Що за люди майбутні батьки теж нікого не цікавило. В усякому разі не журналістів, що готували таку "цікаву" програму, і не соціальних працівників та психологів, що приймали у ній участь. Скажете, я палку перегинаю? Аж ніяк. Старшим вихованцям одного із запропонованих дитячих будинків сімейного типу зараз десь років по двадцять. Хто з журналістів запитав, як склалась їх доля? Де вони живуть, як і на кого вчаться? Хто зустрівся з вчителями шкіл, у які ходять діти з сімей-претендентів? Не почула я думку про ці сім"ї сусідів, адміністрації сіл, де вони живуть. Одну із сімей назвали віруючими. У кого вірує ця сім"я? У яку церкву ходить? Що про них думає священик цієї церкви? Чи достатньо сказати у камеру "Слава Богу" і "Амінь", щоб всіх у вірі переконати? Мені, наприклад, цього аж ніяк не достатньо. Я вам більше скажу, упевнена, що ця сім"я про віру й Бога має дуже приблизне уявлення. Чому? Тому що віруючі ні за які блага не прийняли би участі у подібному шоу. Взагалі інформації про батьків було вкрай мало, а та, що була, гарненько просякла, даруйте за натуралізм, шмарклями у сиропі. Так емоційно неврівноважено вирішують долю своїх дітей тільки батьки-істерички. Саме такими ми й повстаємо з цієї програми. То навіщо ж тоді казати, що ми - православна, християнська держава?
- Та чого ти кіпішуєш? Це ж просто шоу! - сказала здивовано сусідка по під"їзду. І, байдуже стиснувши плечима, подалась у своїх справах.
І справді, чому "кіпишую" я? Чому це не робить духовенство тих церков, що зростають у нас, як гриби у осінній дощ? Чому мовчать органи опіки? Де спеціалісти-психологи, що розбираються у дитячій психології? Чому всі мовчать? Мій голос на виборах тому політику, який продемонструє реальну стурбованість подібними шоу, а не чергове публічне "бла-бла-бла".
Ми - не християнська держава. Нам не властиве християнське мислення. Образ думок Ісуса у нашому суспільстві можуть продемонструвати лише одиниці. Ось міркування моєї найкращої подруги.
У країні нас 42 мільйони. Нехай дорослих із них - половина, це 21. Із них третина - пенсіонери, залишається сім мільйонів. А дітей неприкаяних - 160 тисяч. Виходить по одній дитині на 20 сімей. Що двадцять сімей не зможуть дати раду одній дитині? Моя подруга знає, про що каже. Сім років тому я приєдналась до них - невеличкої команди із трьох дорослих, що опікувались трьома дітьми. Одна дівчина із цих дітей - кругла сирота. Двоє інших - просто не потрібні своїм батькам, тепер таких називають "соціальними сиротами". Мої однодумці не забивали собі голови питанням опіки й усиновлення. Така потреба виникає тільки паралельно із питаннями фінансування. Нам гроші від держави не потрібні. Сам факт фінансування дитячих будинків сімейного типу викликає у нас гіркувату на смак іронію. Чи стали би прийомні батьки опікуватись сиротами безкоштовно? Питання не складне, й відповіді на нього довго шукати не треба. Варто просто подивитись, як, де і яким коштом живуть "випускники". Ми не просили грошей у держави. Навіщо? Всі працюємо, й наша невеличка християнська община має пристойну десятину. У своєму житті (язик якось не повертається назвати це роботою) ми зіткнулись із величезною кількістю проблем значно складніших, ніж фінансові. Найперше, це проблема генетики. Ми не були до неї повною мірою готові. Усвідомлення того, наскільки глибоко діти успадковують риси своїх батьків, ми запили не одним літром валер`янки. Повірте, не так просто вибудувати майбутнє дитини, яку батько - алкоголік і наркоман і мати з психічними проблемами зачали у Глевасі, у психлікарні. Потім, по смерті батьків, дитина залишилась під опікою баби й діда, які варили самогон і торгували ним, а дві тітки - батькові сестри, приводили у невеличку хату своїх коханців. Непросто відродити почуття власної гідності у хлопчика, якого п`яний батько у чотирирічному віці заганяв під ліжко держаком від лопати й там бив. Особливо, коли вся любов батька й матері віддана меншому сину-злодію, якого постійно відкуповують від суду. Де вже тут про освіту старшого думати. А як націлити на побудову сім"ї дівчину, яку намагався зґвалтувати мамин коханець? Не менш важка проблема - розумові здібності. Ми завжди намагались ставити високу планку в освіті. Оскільки діти прийшли до нас вже сформованими, то їх навчання більше було схоже спочатку на "доганялки". Ми постійно стикались із "чорними дірами" там, де знання закладаються у ранньому дитинстві. Трохи схоже на тривалий похід по болоту, - ґрунту немає під ногами, опертись у навчанні ні на що. Часом доводиться повертатись і починати спочатку. А часом і змиритись, коли діагноз "олігофренія" не дає змоги отримати вищу освіту. Лише середню спеціальну. Доглядати за собою, піклуватись про здоров"я, варити їсти, прибирати оселю, прасувати, прати й ще тисячі дрібниць, яким крім нас, нікому було навчити. Просте за формулюванням завдання: виростити повноцінних членів суспільства, освічених і працелюбних людей - на ділі виявляється дуже складним. Воно вимагає від працівника часу, сил, волі, коштів. І любові, любові, любові. Навіть там і тоді, коли любити вже, здається, немає ніяких сил. Саме по собі це завдання видається настільки масштабним, що будь-хто злякається: почати-то можна, а як до кінця довести? Відповідь у смішній приповідці: "Як можна з"їсти слона? Елементарно! По шматочку". Кожен день ми намагаємось робити те, що потрібно саме сьогодні, не випускаючи з уваги тієї мети, що собі й дітям ставимо. Я тому й пов`язала роздуми про сирітство з християнством, бо з Божою допомогою робити все це легше. Він дає бачення майбутнього дитини, відкриває її таланти й здібності. Ми, як казала Мати Тереза, - лише Його руки.
От я й думаю: чи може бути християнська держава такою цинічно-безрукою, щоб сказати обездоленій дитині: твоє майбутнє в твоїх руках? А ми тоді навіщо? Що ми тут робимо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333176
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 18.10.2012
Ліоліна
Наш щасливий час
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
====================
Зеновій Винничук
Світла осінь за моїм вікном
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
Дощик, дощик, капає дощик,
Стукає ніжно вікном,
Згадую пісню про борщик,
А сльози течуть струмком.
З тобою ідемо ми разом,
Паде лист шовковим сукном,
Наші роки вдаль журавлями
У вирій летять в унісон.
Мрії, бажання наші юні
Переганяють літа молоді
І потішають онуками юними
Наші серця золоті.
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
=====================
Борода
ДОЩИК
А надворі дощ,
теплий як борщ,
тече струмком.
Давай бігом,
мерщій у клас -
ззиває нас
шкільний дзвінок,
вже йде урок.
Дощик, дощик,
що він хоче?
Тарабанить у вікно.
Заглядає сумно в очі,
я ж всміхнуся все одно.
Дощик, дощик,
наче слізки,
він по склу збігає вниз,
я б погравсь надворі трішки,
та навчання - не каприз!
А надворі дощ.
З моїх підошв
тече вода,
та не біда.
Вбігаю в дім,
кричу усім,
що мокрий дощ
і я також.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 18.10.2012
О, як же він багато говорив!
Упевнено і завчено красиво.
А на останок – обіцянок злива…
Напевно, краще бачиться згори.
Столичний він, але неначе свій.
Казав, що із села Малі Діброви.
Розказував, як змалку пас корови.
Вже в крісло міністерське пересів.
Поїхав, і вже більше не було.
Ото хіба-що з літака поглянув.
Його ще й досі згадують селяни,
адже голосували всім селом.
Наступний раз вже вибрали свого.
Наобіцяв!.. Та ще й казав «Клянуся!»
Поїхав і вже більше не вернувся.
І близько тут не бачили його.
В столиці пропадають, наче дим.
Отак траплялось, хто б не обирався.
Всім не вгодиш, хоч як би не старався.
Багато нас таких, а він – один.
Вже й прізвища не згадує ніхто.
Такі вони «Зверховні» депутати.
Усе тут ясно, нічого й додати.
Лиш напис на плакаті –
САМЕ ТОЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371399
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
В терновім вінці із хрестом на змордованих плечах
Ішов Чоловік, а за ним викрикала юрба…
Він все знав напевно – недарма старався Предтеча,
Та в тому й була Його доля й Його боротьба.
Історію цю знають зараз дорослі і діти –
Не те, що колись: ні газет не було, ні кіно,
Та, хто є тепер, що спромігся б Його повторити –
З води марнослів’я достойне зробити вино?
Хто може свідомо піти за людей незнайомих
Без жодних умов - лише свитка на плечах проста?
Чи є хтось такий поміж «лідерів» нині відомих,
Хто знехтує болем і нестиме вперто Хреста?
Чому я не бачу у рідному краю Пророка
Й мої сподівання зникають, як вранішні сни?
Коли вже спаде нашим людям з очей поволока
І стануть попереду Нації кращі сини?...
3.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371382
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
В зграю позбиралися лелеки,
Відірвались з криком від землі.
Полетіли в край чужий, далекий
І розтали у сріблястій млі.
Пронеслось луною гелготання.
І розсіявсь відгук по землі,
А в моїй душі переживання:
Перешкоди будуть немалі.
Вітер мчав за ними, ніби птАха.
Повертайтесь швидше, ж у р а в л і!!
Та не чули слів цих бідолахи.
Їх вже не тривожили жалі.
Зашумів старий лісок гілками:
Побажав щасливого шляху.
Гучний шелест прокотивсь ярками,
Ніби крик в годину цю тяжку.
Помахала вслід я їм рукою.
Чогось сумно стало так мені...
Повертайтесь ранньою весною!
Не сумуйте, рідні, вдалині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368534
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371070
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ще не вбили морози цю осінню красу,
Лише грому погрози несуть тайну якусь.
Ніби осінь змішалась з теплим літнім дощем.
І тихенько всміхалась, зачарована днем.
І здалося, що літо, повернуло тепло,
І над всим білим світом усе знов розцвіло.
Ніби пахнуть ромашки, і цвітуть нагідки.
Прилетіли вже птАшки. А як пахнуть садки!!!
Ми удвох в заметілі. Пелюстків снігопад.
Почуття запізнілі дарував листопад...
Ще не вбили морози цю осінню красу...
Бо хороші прогнози: вдосталь буде часу.
Осінь разом зустріти, і згадати весну.
І морози стерпіти, мати думку одну:
Щоб Любов не зів"яла, коли перший мороз,
Щоб журбою не стала, щоб було все всерйоз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370580
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Зупинися, мите, ти прекрасна.
Літо, не біжи мерщій у осінь.
За вікном серпнева зелень рясно
Вбрала парк, у гості мене просить.
Знає наперед, що не відмовлюсь
Літнього повітря пригубити.
Я іду читати теплу повість,
Сторінки гортати буде вітер.
2011
[youtube]http://youtu.be/4lTv2An-Mz4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292976
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.10.2012
Не продавайте батьківської хати,
Коли в світ інший відійдуть батьки,
Щоб ви завжди могли вертатись
В дитинства свого золоті роки.
Хай стеляться під ноги вам стежини,
Лоскочуть п'яти ніжні спориші,
А отчий дім дарує щохвилини
Любов і радість, спокій для душі.
Хай величезні грона винограду
Хмільним вином запіняться в діжі.
І яблук ніжний аромат із саду
Стрічає вас на росяній межі.
Не продавайте батьківської хати,
Ані за безцінь, ні за тисячі,
Щоб за чужим парканом запах м'яти
Не снився вам ніколи уночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250659
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 15.10.2012
БАТЬКІВСЬКА ХАТА
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 15.10.2012
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Наведений будильник…
Все в позначці:
Куди, коли, на скільки, о котрій.
Сумуємо, радіємо чи плачем…
Усе у часі.
І що вартий збій!
Неначе бігуну,
От трішки б сили,
Останній подих…
Та ж бо добіжиш?
Кохані руки більше не носили.
Просто довірили:
Як треба? Довершиш!
І знову у хвилині все цінуєм:
Додому, на роботу й ще кудись…
Навипередки з часом так мудруєм
І от, здається!
Знову добіжиш!!!
За руки малюків - і вже щосили
До золота осіннього у сад.
Дітей кохані руки ж не носили…
І до снаги тобі усе!
Й стократ…
Вареники, конспекти, нові теми.
І ранок посміхається для двох.
І сину не даються теореми,
І з лялькою в дочки переполох…
Всміхаєшся на мить з дитячим сміхом -
І вже великий і красивий світ…
Хіба ж це суєта?
О, ні! Утіха!
А час злетів! Сховався серед віт…
У небо заголосить про нестачу.
Не встигну я…
І ночі вже нема!!!
Так хай до всього ж буде на додачу!
Жіноче щастя з віршами всіма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370978
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
В день народження Марічку
Привітали дві сестрички.
Повмивали зранку личко,
Заплили нові косички,
Взули нові черевички,
В торт поставили три свічки…
Ось прокинулась Марічка,
Біля неї дві сестрички,
Усміхаються їх личка,
А у кісках нові стрічки,
Глядь, і нові черевички…
Здогадалася Марічка,
Бо ж є торт, а там три свічки -
З день народження, Марічко!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370784
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 13.10.2012
Старий рояль ще й досі пам'ятає
Тремтливих пальців ніжність і тепло...
Мій любий друже,нас давно немає,
В розбиті шибки снігу намело.
І голос серця в клавішах втопився,
Як теплий подих в келисі вина...
Брилем стареньким дах наш похилився,
В трухляві шпарки дихає весна.
Моя відрадо,все давно забулось,
Знов розтривожив душу тихий жаль:
В порожній тиші клавіша здригнулась-
Мене впізнав столітній наш рояль!..
Старі картини пліснявою вкрились,
Пилюка з'їла барви полотна...
І знов думки роздмухані злетілись,
Немов мушня на вогник до вікна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265564
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 13.10.2012
Так втомлююсь від буднів і турбот,
Мов вичавлена,падаю безсила...
А де ти,казко втрачених пригод?
Нема тебе,намріялась,наснилась
Мені з гарячки,в душу увійшла,
Як теплий дим в застиглу прохолоду,
Немов з граніту цвітом проросла,
Запала в серце крапельками глоду.
Солодка казко,як мені втекти
Від сірих буднів,розпачу,від себе
В твої далекі,сховані світи,
В твоє безхмарне волошкове небо?
Нема дороги-мохом заросла,
Розтанув світ,як марення строкате!..
Юнацькі сни-натягнута стріла,
Яку душа не хоче відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267251
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 13.10.2012
Вже не плаче натомлена скрипка
Про печалі свої і жалі,
І не стукає липень у шибку,
Не стікає по мокрому склі
Обігрітими сонцем дощами.
І завмер задурманений сад...
Мовчки туляться квіти до брами,
Добігає кінця маскарад.
І зривають вітри захмелілі
Світлі маски із сонних облич,
Мов пелюстки з дрімаючих лілій...
Вибігаю цій ночі навстріч
І втікаю,аби розчинитись
В сяйві місяця,в краплях води,
Чистим сріблом під ранок пролитись
На загублені в травах сліди.
І тріщить розколисане гілля
Вітер листям в пітьмі шарудить...
Може ти був моїм божевіллям
В ту солодку,омріяну мить?
Може доля в цей сад заманила
Нас обох веремією снів?
Там,де вперше я ніжно любила,
Там,де вперше ти палко горів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271577
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 13.10.2012
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 13.10.2012
Та жінка,що навпроти у вікні-
Вона завжди,немов когось чекає...
Гортає доля сторінками дні,
Світанки зустрічають теплим чаєм
Її самотність.Хто вона така?
Кому дала обітницю чекання?
Її любов-вибаглива й терпка,
Була для неї перша і остання.
Та жінка,що навпроти у вікні,
Як стигла осінь,зрілістю налита,
Вона завжди всміхається мені
І посмішка її-така неспита!..
Вона не знає,що то-суєта,
Ранковий гамір,натовпи,затори...
За друга має білого кота,
Про все на світі з ним вона говорить!
А він клубочком ляже біля ніг
І щось крізь сон тихесенько муркоче...
Отак минають ранки їх сумні,
Впадаючи в глибоке русло ночі.
Гортає доля сторінками дні,
Вони ж летять-рутинні й безтурботні.
Та жінка,що навпроти у вікні...
А може то і є моя самотність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 13.10.2012
Героям Берестецької битви
Їх багато лягло, де болотиста річка Пляшівка,
Але триста це ті, хто ні кроку назад не ступив,
Червоніла ріка, мов судина порвалась, як цівка,
Але час і понині у пам’яті слід залишив.
Патріоти землі, Вас боявся москаль і татари,
Проливали ви кров, щоб нащадки на волі жили,
Воювали із Вами поляки і німці й мадяри,
Ви ж не п’яді землі при житті ворогам не здали.
Ми вчимося у Вас і навчаємо гордості внуків,
Щоб пишалась країна і вільна віками була,
Щоб до мами дитята протягали від радості руки,
Щоб моя Україна в хлібах і калині цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340178
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 13.10.2012
Присвята Віталію Назаруку:
Ой не майся, серце, не печи.
Як же мені болю дістається!
Як же я застряг серед причин!
Вибратися досі не вдається.
Подумки навідуюсь до Вас.
Як же нам побачитися варто!
Щоб розмова краще повелась, –
по-козацьки підійняти кварту.
Та й наговоритись досхочу.
Потім чи ж побачимося більше?
Голосу ще Вашого не чув,
та впізнав і душу вже по віршах.
Думка легкокрила на Волинь
лагідною птахою злітає.
Як вона радіє, як болить!
В край полтавський зморено вертає.
З братом разом робимо добро.
Крапелини… – невичерпна сила.
Луцьк – Лубни, всередині – Дніпро.
Щоб жила щасливо ненька сива.
Як же її треба берегти,
завжди щоб єдиною лишалась!
Ой ви обереги-береги,
як ви необачно розбратались!
Ох і перегнули ж ми таки!
Доділились. Душі – кривди повні.
Якщо ми насправді земляки, –
окриляймось мовою Любові.
Треба ще нащадкам помогти
мислити й могти не тільки вільно –
разом возвести міцні мости,
жити щоб довічно українно!
Лівий берег – це й Лугань, і Крим.
Правий – це й Поділля, і Карпати.
Хто б нас як сьогодні на ділив, –
до Москви не варто відступати.
Рипатися нічого в світи.
О, великий мій прарідний роде!
Варто Україні помогти!
Тут – Європи серце благородне.
Українці, сетри і брати,
рідну матір треба вартувати.
Але так, щоб щезли всі кати,
бо інакше вже ніщо не варте.
Час – лихий. Уже й терпінню крах.
Паханат. Панують – янучари.
Зрадники народу. Вже пора!
Разом ми їх праведно розчавим!
Націє, єднайся! В добрий час.
Вороги давно на нас напали.
Геть байдужість!
Вже й Господь за нас.
Вже сьогодні бандюків – на палю!
Дивна пісня лине навкруги –
стогне і сміється ріднокраєм.
Де Дніпро єднає береги
й досі долі кращої чекає.
На Вкраїні ой не все гаразд!
Як же завинили тут лукаві!
Істина ж – всередині якраз:
маятник гойдають ліві й праві…
Правлять найпідліше не вони.
Як же нині малювати плани?
Йдуть під ніж ягнята й кабани…
Бо керують – мафіозні клани.
Не розкисни, брате мій, гляди.
Онде ж як рум’яниться калина!
Стрінуться бадьорі два діди.
Свіжі вірші й пісня ще полинуть!
Як би не іскрилося вино, –
лірика й політика – не рідні.
Щоб там не судилось, все одно –
вірити і діяти потрібно!
Пісня починається на «ой».
Плакатись, одначе, не годиться.
В небі журавель. Вітай його.
Й радо пригощай з руки синицю.
Ладити з недолею зумій.
Йди, та не лети так, – зупинися.
Ой розвійтесь хмари грозові!
Сонечко жадане, усміхнися!
Олександр Печора
м. Лубни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369261
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Роки втікають, залишають смуток,
Бо це не птахи, що летять додому…
Лиш Ваша доля, мов зелена рута,
Всміхається «Весіллю золотому».
Колись серця злилися у єдине,
Від поцілунків заніміли губи,
Життя розпочалося лебедине,
Воно на двох співало пісні всюди.
За півстоліття, ніби все уперше,
Святковий стіл накриєте Ви знову,
Кохання Ваше доля Вам завершить
І правнукам подарить колискову.
І на «Весіллі золотому» вже із блиском,
Кричатимуть, як і колись Вам - «Гірко!»,
Гойдатимете правнуків в колисці,
Вони ж бо Ваші найясніші зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369785
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Плаче вивільга в діброві, в полі ворон кряче,
Струни порвані в бандури, деж ти дівсь козаче?
Невже досі все воюєш, чи коник підбився,
Чи в чужинки на перинах, назавше лишився?
А удома людолови, лишили нас крову,
Все порвали все забрали, навіть рідну мову.
Гола воля залишилась, нема про що дбати,
Лютий ворог в нашій хаті, пора вила брати.
Кобзарі десь забарились, щось не йдуть до хати,
По яругах чужинецьких, лягли спочивати.
Положили голівоньки, за нашую волю,
Світ жорстокий, не дай Боже, мати таку долю.
Когось вбили, когось судять вороги зухвалі.
Підкозачика купили, щоб їм мив сандалі.
Ті хто міг ще воювати , ті вже не почують,
Ті ж що можуть лиш махати , в подушках ночують.
Р.с.
Вчора вигналось пагіння, дощиком скропило.
То земелька горем вмита, козаків зродила.
Усміхається з причілка, доленька похмура,
Начувайтесь воріженьки, бо вже гра бандура .
Ви ж прийшли до нас, як зайди, ми вас не просили,
Мабуть досить спочивати, бо вже загостились.
Тож збирайте ви манатки, досить вам томитись,
Допоможем, дуже щиро, пора помолитись…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369777
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Оті царі, царьки, царенки
Вже в печінках наших сидять –
Сини погані мами-неньки,
Що на чолі їх зла печать.
До влади рвуться, мов до стерва
Шуліки, вчувши трупний смак.
Вона їм будоражить нерви,
Голубить кров, мов нігті лак.
Всі різнобарвні, душі ж сірі.
Очі нам милять до дірок.
З білбордів, агіток, ефірів
Злетіти прагнуть до зірок.
Сьогодні з маслом хліб підносять
До рук на тканім рушнику.
А завтра шкіру з тебе скосять.
Й голос твій де? На смітнику.
Ох, ті царі, царьки, царенки!...
Скільки ж їх будемо плекать?
Може, час вирвать їх з пеленки
Й чуби усім понадирать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369491
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Бог послав нам Тебе у хвилину важку,
Щоб змінилось життя у країні.
Тобі долю пророчать таку не легку,
Але Ти послужи Україні!
Ти для нас патріот, ти кумир і вожак,
Ти наш гетьман нової породи,
Нехай згине навіки прийдешній чужак,
Хай два береги дійдуть до згоди.
Забери крикунів, поєднай береги,
Дай надію і волю народу,
Ти повір! Віддамо ми чужинцям борги,
Ми ж бо хочемо мати свободу.
За Тобою підемо у воду й вогонь,
Плечі наші для Тебе опора,
Ти відчуєш тепло від народних долонь,
Зроби "завтра" щасливе ніж "вчора"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368518
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Частина 1. Кара без вини
Не знаю я, за що страждаю тут,
І чим я провинився перед світом.
За що несу я тисячі спокут
У час, коли би міг життю радіти?
Не відаю, який за мною гріх
Примарою розплати всюди ходить.
Ще у дитинстві я помер для всіх –
Для себе, для людей, і для свободи.
Воскрес я у в’язниці, як у сні,
Я думав, він не вічний, як і горе.
Та міцно спиться по сей день мені,
Яка ж ти зла, моєї долі зоре!
І не розкаже ні одна душа,
Хто я і звідки, і за що караюсь.
І невідомість, як удар ножа,
Мене скосила, і нема їй краю.
В свої літа, веселі, молоді
Валяюсь я в тюрмі гнилим підпалком.
І не злічити на душі слідів
Від сліз безсилля, що лилися змалку.
Не знав я ні кохання, ні добра,
Ні радостей простих і безтурботних.
І день за днем я при житті вмирав,
Конаючи від болю і скорботи.
Я волю бачив тільки в дивних снах,
Тоді летів пліч-о-пліч я із вітром,
І в юну душу не вкрадався страх
Упасти чи від сонця обгоріти.
Але бажати цього наяву
Ні в слові, ні в думках не маю права!
За примхою чужою я живу.
Для ляльковода я жива забава!
Хай інші люблять і радіють… Хай!
А я в ганебнім попелі зітлію.
Схороню тут життя свого розмай,
Гірку зневіру і хитку надію.
Хай думають усі, що я помер,
Лиш привид мій блукає у в’язниці,
Лякаючи там ще живих химер –
Забутий, безіменний і безлиций…
(В основу поеми лягла легенда про Залізну Маску - ніби-то брата-близнюка Людовіка XIV)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368480
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Коли мені важко і серце у тузі,
Коли мене зрадили рідні і друзі,
Молюся Ісусу! Мене Він прощає,
І Духом Святим Своїх істин навчає.
1
Не брати чужого кохання дещиці,
На світ не дивитись очима блудниці,
І щастя чужого шматками не рвати.
За вкрадене щастя прийдеться страждати.
2
Не клясти сусіда і не обмовляти.
Своїх ворогів варто благословляти.
Та жити у мирі з душею і тілом,
Слова власні завжди доводити ділом.
3
До друзів своїх не лукавою бути,
І користь, і зиск щодо них - позабути.
Не заздрити іншим, на них не брехати,
І завжди із вірою правду шукати.
4
Звертатися вранці в молитві до Бога,
Була щоб щаслива на весь день дорога.
І низько схилятись в момент каяття,
Ввіряючи в руки Ісуса життя.
***
До Бога і радість несу і печалі,
І хочу, щоб, друзі, ви знали надалі:
Господь мій людей усіх благословляє,
Всіх любить, прощає, чекає, приймає.
03-26. 09. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 03.10.2012
Зосталося на ніжність три хвилини,
А далі – облітатимуть сади.
Старі світлини. Доля швидкоплинна.
Лишися ще на хвилечку. Не йди.
Тремтить несміло серце у прощанні,
Спливає час, відведений для Нас.
З тобою у коханні - не останні,
тож віримо, що промінь не погас.
Через провалля й кручі неминуче
Іще колись заб'ються в такт серця.
Любов найперша – стигла і жагуча,
Співуча, бо немає їй кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368459
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2012
Я здивована твоїм "кохаю",
Зачарована твоїм "прости".
Ниточку розлуки обриваю -
Хай горять за нами всі мости.
Посмішка твоя бентежить серце
І хвилює душу погляд твій,
Бо звучить надії ніжне скерцо
Й затихає туги суховій.
P.S.Вірш написаний, після прочитання роману
М.Ф.Достоєвського "Білі ночі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347750
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 03.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Цілують коні воду у ріці,
Напитися прийшли після вечері,
Вуздечка залишились у руці,
А до конюшні вже відкриті двері.
Чекає відпочинок на коней,
Що цілий день трудились в полі клято,
Під вечір заспівав їм соловей,
Який зробив їм із роботи свято.
Бо ж доля кінська зовсім не проста,
Вуздечка в роті, віз позаду себе
І цілий день до низу голова,
А вони хочуть глянути на небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368316
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Я вдячна Богу за мої стежки,
Лише мені судилось їх топтати.
Іду, лоскочуть ноги моріжки,
Із хати рідної і...
знов у рідну хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293593
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 02.10.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 02.10.2012
На Львівській вулиці старенький музикант
Сумну мелодію зі скрипки добуває.
Недбалий одяг, без ноги, та свій талант
Він не пропив, і на життя ним заробляє.
Легка мелодія летить серед дерев.
Втомившись, стишено лягає на бруківці.
Відлунням в душу проника солодкий щем,
І розбивається, як миска на долівці.
Шматочки спогадів спалахують умить.
Спішать, збираючись в мозаїку картини.
Старенький музикант уміє роз'ятрить
Серця, бо грає для гіркої копійчини.
Фото для ілюстрації Зиновий Безыменский "Уличный музыкант"
http://club.foto.ru/gallery/photos/667614/?&author_id=64241&sort=date&next_photo_id=674290&prev_photo_id=665879
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254742
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 02.10.2012
Пригадую, край поля шлях старечий.
Ми заблукали в соняхах з тобою.
У пелюстках від нас ховався вечір,
Дрібною розчиняючись росою.
Машини по дорозі гуркотіли,
Сполохано примружуючи фари.
Ми в соняхах залишитись хотіли,
Обгорнуті в любові дивні чари.
Під'їхав вже автобус до зупинки.
Схилився соняха сумний віночок.
Просив мене: "Зажди хоч пів хвилинки!"
Шкода, що в юність не купить квиточок...
Для ілюстрації використано фото Elen Gardzey "В очікуванні сонця"
http://www.photo-wave.ru/photos/view/id.40293.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256869
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 02.10.2012
Знов за обрій сховалося літо,
За весною зачухрилось в тінь.
Щоб залишити соком налиті,
Подарунки небесних творінь.
Приспів:
Благодать, як в Раю, що в Едемі,
Зацілована з неба глибінь,
Змалювала в саду хризантеми,
Висить хмарами їх голубінь.
*
Бризнув дощик на Землю парфуми,
Ї на груди єлеєм упав .
Наче Ангел у притворі храму,
Над престолом завісу підняв.
Приспів:
*
У повітрі запахло каштаном,
То на землю осипався цвіт,
З царства громів принесену свічку,
Запалив уночі горицвіт.
Приспів:
*
З парапетів прокинулась просинь,
З небовиду у гості прийшла.
Зачаровану барвами осінь,
За собою услід привела…
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368144
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Клубочуться тумани над водою,
Ледь чутно плеще по воді весло
І лебеді хитають головою,
Збираються лягати на крило.
Озеро спить, грають в мовчанку хвилі,
Лише човни в тумані мерехтять,
Клює сьогодні – рибаки щасливі,
І поплавки, як цвяшечки стоять.
Вудилище зігнулось під вагою,
Об човен риба вдарила хвостом
І тихий плескіт ранньою луною,
Ще довго хлюпав збоку під човном.
Рибалка… Благодать… Вже сходить Сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368142
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Віконця плачуть, сірі хмари в небі,
Не видно сонця, на душі тривога,
Не їдь, мій милий, я прошу, не треба,
Тебе чекає нелегка дорога…
Коли ти поруч, я підставлю руки
І свої плечі, як тягар наляже,
Якщо ми разом, не страшна нам «скука»,
А наше серце долі шлях покаже.
Повір, коханий, як тепло у хаті,
В поїздці цій не бачу я потреби
І хоч живемо скромно, не у златі,
Не їдь, мій милий, я прошу, не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368123
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Вже повільно й осінь догорає,
Змінює свій колір і краса...
Та чомусь ще біль не затихає:
Пам"ять іще й досі потряса.
Ось злетів останній лист із клена.
Тихо, непомітно опада...
Та чому ж хвилини ті блаженні,
Ніби сон красивий зберегла?
Тихо дощик ляпотить осінній,
Шарудить зів"яла вже листва.
Чому плачеш, серце? Голосіння...
Чи тебе убили ті слова?
Вітер причаївся і не диха,
Чом же посіріла й синява?..
Для душі маленька є ще втіха:
Здатність все погане забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368106
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Наталка Кольоровісни
Солодка ніч
Сірий асфальт вмився дощем,
Двір оповив мокрим плащем.
Місяць надів білий хітон,
Душі забрав в сонний полон.
Мудрий ліхтар оком зорить.
Жадана мить розум п’янить.
Погляд очей, руки навстріч.
Підемо вдвох в місячну ніч.
Солодка ніч
одна на двох.
Божевільна ніч
на двох.
Солодка ніч
одна на двох.
Божевільна ніч
на двох.
- Як тебе люблю я.
- Як тебе люблю я.
- Пам’ятай, коханий.
- Мила, пам’ятай.
- Назавжди з тобою.
- Назавжди з тобою.
- Пам’ятай, коханий.
- Мила, пам’ятай.
- Я люблю.
- Я люблю.
- Назавжди?
- Назавжди.
В плетиві слів, бажаних фраз,
В кроках твоїх чується джаз.
Подиху такт - серця акорд,
Пісня душі в декілька нот.
Випий любов з моїх долонь,
Слухай биття вогненних скронь.
Буду тобі терпким вином -
Насолодись моїм смаком.
Солодка ніч
одна на двох.
Божевільна ніч
на двох.
Солодка ніч
одна на двох.
Божевільна ніч
на двох.
- Як тебе люблю я.
- Як тебе люблю я.
- Пам’ятай, коханий.
- Мила, пам’ятай.
- Назавжди з тобою.
- Назавжди з тобою.
- Пам’ятай, коханий.
- Мила, пам’ятай.
- Я люблю.
- Я люблю.
- Назавжди?
- Назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294759
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 01.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Таке життя.
Веселий вік!
Як совість є, – немає грошей.
Як хочеш жити краще й довше, –
лови моменти.
Се ля ві.
Літа бували грозові
й деньки з хорошими вістями.
Траплялось щастячко місцями.
А от щоб хмари грошові…
Являлись боси благородні.
Гуло довірливе село.
Та ні краплинки не було
покращення життя сьогодні.
Ще марять тут вчорашнім днем, –
чекають кращої погоди.
А щастя ж так близенько ходить,
але, мов хмарка, – промине.
Авжеж, не мрій про комунізм.
Й на себе тільки – не надійся.
Зостатися самому бійся.
О, як же квітне популізм!
Сіроми цяці й досі раді.
Чекають з неба манни, гречки…
Як не баран ти, не овечка, –
не вір синоптикам і владі.
Найбільше вже себе вини:
терпіння маєш забагато.
Азарову давай лопату,
або світ за очі жени!
Покращення вже не чекай.
То що ж їх знову обирати,
якби в недолі помирати?!
Терпіння зірвана чека…
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367930
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Ти шануй країну, де живеш,
Мову вивчи, бо вона державна,
Ти ж бо тут напевно і помреш…
Бо ж на цій землі живеш іздавна.
Корінний народ тебе ніколи
Не принижував, ти жив на Україні,
Наші діти вчились в одній школі,
Нам сваритися не варто і по нині.
І чому для тебе став я ворог?
Я живу удома, на Вкраїні…
Ти ж і нині знову суших порох,
Я не знаю по якій причині?
Газу я не хочу, бо свій маю,
М’яса й сала в мене у достатку,
Землю я люблю, дівча кохаю,
Друзів хочу зберегти на згадку!
Пам’ятай, що я люблю державу,
Я родився тут і тут здобув я крила,
Україна ж множить свою славу,
Вона буде ще колись щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366728
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Прокинувсь нехотя світанок...
Туман скотився колобком.
Неначе вилив хтось із банок
Парне, пахуче молоко.
Почався дощ... Знов непогода,
Але так затишно душі!
Чомусь від нього насолода,
Дає наснагу для віршів...
Блиснула блискавка раптово -
І гримнув грім, як навесні.
На мить все стало кольорове,
А дощ, неначе знавіснів.
Течуть струмки - це плаче небо,
Стікає краплями сльоза.
Це що я плачу?.. Ні, не треба!
Дивлюсь: пройшла уже гроза...
Цей дощ для нас пересторога,
Бо він колись нас двох з"єднав,
Життя - це є складна дорога,
Що збудував, щоб не зламав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365798
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Тихий вечір, теплий вечір
Синявою впав на плечі.
Заховав за припіч сонце,
Хлюпнув золота в віконце,
Тінню у дворі спочив,
Очі ліхтарям відкрив,
Заяснився у вітринах,
Проявився у картинах –
В темні фарби вбрав дерева,
Влив чорнила у озера.
Вигнав молодь на дороги,
Місяцю загострив роги,
Зорі в небо покидав,
Жбурнув зо дві жмені в став,
Вклав в ліжка до сну малечу
Тихий вечір, теплий вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367829
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012
muzima29
Купальська ніч
Сьогодні я від себе не залежу.
Мене чарує знов Купальська ніч.
Я поглядом своїм тебе бентежу,
Коханий я іду тобі навстріч.
Приспів:
Пливи-пливи, віночку за водою,
Допоки ще багаття не згаса,
Даруй-даруй мені щасливу долю,
Як папороть цвіте моя краса.
Купальська ніч, іскриста ніч любові,
Віночками уквітчана ріка.
Нас обіймають гілочки вербові.
Купальська ніч – солодка і п’янка.
Сьогодні не залежу я від себе
Магічна квітка кличе нас у ліс.
Жаринку діамантового неба,
Щоб ти мені, коханий, мій приніс.
============================
Наталка Кольоровісни
Побачення
Сховалися кульбабки в тихі трави.
Тендітний сонях квіт свій похилив.
Вечірнє плесо пестило купави
Та очерет стривожено тремтів.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Цнотливі мальви знічено зітхали,
Здивовано дивилися на нас.
А ми з тобою у танку кружляли,
Невтомно цілувались раз у раз.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Нам солов’ї співали до півночі
Любовно-елегійний свій мотив.
Відчуло згубу серденько дівоче,
А ти усе лишитися просив.
Розтали зорі в небі на світанні.
І вітерець хмаринку загубив.
Поцілував мене ти на прощання,
Притис до серця...і не відпустив.
=================
Олександр Печора (Ромоданець)
ДОРОГА НА МИХНІВЦІ
Шанобливо Віктору ОХу
(Мотив у півголосу)
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного лубенського села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Михнівці вела!
Можливо, ще колись таки доїду.
У мріях там раюю я щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Михнівці веде.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі,
де миле хліборобщини село.
До Михнівець добратися не легко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
=============
insolito
Біля річки
Зустрілися з тобою біля річки,
Де літо проводжало вільний час.
Божественне ім'я твоє – Марічка -
Прошепотіла ніч, як вечір згас.
І усміхнулось щастя із заплави,
Червоним запаливши небокрай.
Сідало сонце поспіхом, сідало,
А ми прохали: «Трішки зачекай!»
Пустунка-річка бавиться камінням
Та берега рясніють від роси.
Що сталося зі мною? – я невільник
Твоєї вроди. Господи спаси
Мене від руйнування. Біль у серці,
Як зранку проводжаю до батьків,
А пугач в лісі усю ніч сміється
Над першим поцілунком…Як посмів?
Зустрілися з тобою біля річки,
А вийшло - що зустрілись навіки,
Тепер ім`я коханої - Марічка -
На рушниках весільних залюбки
Мені розшиє доля золотава,
Яка, мов янгол завітає в дім.
Хай гірко за столом звучить в октавах,
Щоб щастя залишалося у нім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348758
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 29.09.2012
Напевно, друзі, я ще не поет,
Хоч своїм оком бачу все навколо,
Та для думок мені потрібен лет,
Життєва казка - ніжна, колискова.
Коли на лоно випливуть слова,
Думки на перегін злетять у вирій
І Муза стане ніби тятива,
У ціль мене пошле – тоді щасливий.
Я прагну жити щиро, як ніхто,
Збираю по краплині своє щастя,
І може нам завидує дехто,
Піду я з Музою уперше до причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367507
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Знову слова набігли - я пишу...
А чи потрібно це комусь? - Не знаю…
Можливо перед вами я грішу,
Та я себе ніколи не картаю.
Слово злетіло - думка полилась,
На новий вірш родилася надія...
І де ж ті рими в голові взялись?
Неначе дійсно Муза ними сіє.
Ви мене просто, люди, не судіть,
Для мене вірш неначе янголятко,
Я знов пишу і це чудова мить,
Їх я залишу правнукам на згадку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367432
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 29.09.2012
Загорнулося сонце туманом,
Лиш промінчик звисає з небес.
А осіння пора, наче панна,
В позолоту вбирає принцес.
Ось тополя присипана листям,
Наче клаптики сонця - крильми.
І осіннім букетом в обійстя,
Зазирнули із саду гістьми.
А береза стоїть золотава,
Бо найпершою серед усіх
Листя жовтим своє фарбувала
І вмивала в краплинах зі стріх.
Тільки верби іще бунтували
І зелені, ошатні - в рядах
Серед осені гідно стояли,
Ніби літо тримали в руках.
В хризантемах ще барвилось небо,
Пломеніючи в присмерку дня.
Ніжно проситься в душу до тебе
Моя осінь пейзажем щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 29.09.2012
У тихому парку надії
Тремка літургія по літу...
Акація щемно сивіє,
Заплівши туманами віти.
І сипле берізка під ноги
Найвищої проби намиста,
Де осінь убравшись у тоги
Уже заграва падолистом.
Ялиця теленька у дзвони -
І гучно-каштанно між лави
Спадає освячене слово
Прощальної літньої слави.
Бруківчано-вицвілі тіні -
Помалу неначе й щодуху...
Тремка літургія надії
Шепоче щось парку на вухо...
(27.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367324
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
* * *
Я бачив прекрасний Париж,
як жив у московськім Союзі.
В пориві жагучих ілюзій
край хатнища гладжу спориш.
В перину копиці впаду:
очима упнуся у хмари...
Допоки у споминах марив,
осипались груші в саду.
Видіння привільне, облиш.
Ген вигін заріс бур’янами.
Допоки не стали панами,
я бачив насправді Париж.
Чи ж то за Парижем мій сум?
Чи то – по імперській заразі?
Не рай був у всякому разі...
Що маємо – бачить Ісус.
Жагучі й пекучі жалі.
По житу волошки мандрують.
Пани у Парижах жирують –
бідують хохли й москалі.
Я згадую дивний Париж.
Яка то краса неповторна!
І спогади зболено стогнуть:
не буде такої пори.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367322
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Славен Київ, ти – красень, ти – супер!
Та Кобзар гнівно брови насупив.
Передзвін...
Сторінки мармурові.
Многокровнії води Дніпрові.
Європейська сучасна столиця!
Різнобарвні вітрини і лиця.
Від собору до ірода, нижче,
йду-бреду.
Вітрюган люто свище.
Золотаво запалахкотіло
рубцювате історії тіло.
В древнім граді по милості Божій
між віками снують перехожі.
Виростають споруди помпезні.
Тротуарами – "тачки" крутезні.
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жербак помирає.
Бізнесмени, міняли, путани.
Барабанять, танцюють каштани...
Поетичний етюд модерновий.
Ренесанс в облямовці терновій.
Припадає бабуся в молитві.
По Хрещатику – наче по бритві...
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Рвуть блискавки незрозумілі хмари,
До вечора лишаються хвилини,
Розкидав жовтень золотисті чари,
Сліди давно пропали журавлині.
І знову серце обнімає туга,
Весні вернутись – непроста дорога,
Попереду чекає снігу смуга,
Від цього на душі якась тривога.
Так з року в рік, коли весна нагряне,
Відділиться від холоду межею,
Повітря проліском зажайворить духмяно,
Кохання заспіває знов душею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367299
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Інна Серьогіна
Танго осени
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре.
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
=======================
Зеновій Винничук
Танго для двох
Ми це танго танцюєм удвох,
Ми це танго танцюємо нині.
За вікном листопадовий дощ,
Дощ у рідній моїй Україні.
Знову руку тримаю Твою
І дивлюся у очі, кохана,
Я вернувся у юність свою,
Зоре рідна, близька і бажана.
А над нами зірки осяйні,
Сміється з неба повний Місяць.
Ми з Тобою у світі одні,
В нас попереду ще ціла вічність.
=======================
MERSEDES
Листопадове танго...
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Ясні зорі так світяться чисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється сердечко моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
=================
insolito
Дощ осінній
Дощ осінній змиває тепло
І ілюзію вічного літа,
Те, що вчора між нами було,
Чим душа, нам здавалось, зігріта…
Дріботить без упину між трав,
Кам'яну промиває долівку,
Дощ у мене напам'ять забрав
З вашим голосом ніжним, платівку.
До-ре-соль-мі-до-ля
Верхнім тональним рядом
Линуть з платівки. Я -
Плачу із листопадом…
Дощ осінній співає своє,
Спересердя із вітром кружляє,
Що між нами було, а чи – є,
Осінь перша, мабуть, відгадає,
Де сльоза пропадає з очей,
Чому сум листопадом убраний,
Чому гірше маленьких дітей
Ми цуралися щастя, коханий?
До-ре-соль-мі-до-ля,
Дивно платівка грає,
Оберт пройшла Земля,
Де ж ви? - чомусь не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367131
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Премудрістю пронизана канва,
Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
Зотлілих днів не вишита крива.
Байдуже, уостаннє, а чи вперше.
Майбутнє мерехтить, зомбує мить.
Невпевненість рахує полустанки.
У безвість незбагненну потяг мчить.
Відпущено всі гальма до останку.
Ховають стиснуті вуста слова.
Хоч таїна мовчання – красномовна.
Напівпрозора правда ще жива,
Та десь блукає, наче пес бездомний.
Ось так і я пройду й не доторкнусь
Одвічним сяйвом до твоєї долі…
Та все ж надія не вмира чомусь.
Нехай горить й не згасне мимоволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367084
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Живе доня у столиці,
Та й горя не знає.
Щонеділі із села їй
Торби посилають.
Свіже масло,сир,сметану,
Ковбасу і огірки,
М’ясо,яйця,мед і сало-
Все для рідної дочки.
Тягнуть якось важкі торби
Батьки по перону,
Раптом поїзд став рушати-
Батьки до вагона.
З переляку ледве встигли
Все туди запхати.
Відсапнулися, і в батька
Питається мати:
А куди пішов цей поїзд?
Можеш ти сказати?
Ти ж кричала:-Давай швидше,
Я не встиг спитати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257413
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 28.09.2012
У горбатім «Запорожці»
Їхав дід з роботи.
Раптом вперся ненароком
У «Мерс» шестисотий.
Вийшли два мордовороти
Пики,мов томати.
І приставили до рота
Дуло автомата.
-Ану вилєз із консєрви!
Бистро поднял лапкі!
Всьо,іспортіл ти нам нєрви
І попал на «бабкі».
В діда губи заніміли:
-Оце так задача!
Враз майнула думка сміла:
Є ж сусід по дачі!
Повезу я їх до нього.
От де живуть люди!
Вкажу сам я їм дорогу,
А там будь,що буде.
І сказав браткам він тихо,
Думаючи думу:
Все сплачу.Не хочу лиха.
Називайте суму.
-Ти чо,дєд,тіпа гєроєм,
Где возьмьош ти «бабкі»?
Ми ж в асфальт тєбя зароєм,
Мілий ти наш,сладкій!
Дід лепече:-Недалечко
Маю я тут дачу,
Сто гусей і три овечки,
Ще й кролів в придачу.
Та і в доларах тримаю
Деяку заначку.
То ж добра,мабуть,я маю
На три ваших тачки.
-Правда,что ль,дєдуль, в натурє
Сможеш ти отдать долгі?
У нас знаєш сколько дурі,
Смотрі,мілий,нє шалі.
Мчали швидко понад яром,
Стали коло двору.
У братків враз окуляри
Поповзли угору.
Бо узріли там хороми
П’ятиповерхові,
Цілу купу охорони
І в дворі,і в домі.
-Нічєго сєбє гусятник,
Кроліки да утки!
Ти,дєдуля,рєшил с нами
Шутіть єщо шуткі?
-Та я ,я…,ви там казали...
Закінчити він не встиг,
Бо братки зметикували
І в машину… тільки плиг.
А дідусь:-Заждіть,синочки!
Як же я віддам борги?
-Та іди ти з ними в бочку!
Щоб нас тут « не розвели».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315001
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 28.09.2012
Все обнишпорив у хаті
На похмілля Сава.
Десь поділа таки гроші
Жіночка лукава.
Знаю точно, що у неї
Десь лежить «заначка»,
А мені на пляшку пива
Жаліє троячку.
Он землі приперла купу,
Квіточки садити.
Колупнув – і прямо в руку
Пакунок великий.
Знать, Господь так надоумив.
Тепер грошики мої.
Будем пити собі з кумом
Коньячок, а не чаї.
Вранці ледь приліз до хати.
В голові шуміло.
На порозі жінка клята
Горщиком огріла.
-Де поділись звідси гроші?
Чом ти порпався в землі?
І чому лише десятка
Залишилася на дні?
―Не буянь,―відскочив Сава,―
А подумай, в чому суть:
Якщо менше їх там стало―
То знецінились, мабуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257248
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 28.09.2012
Продавщиця на базарі
Кричить, аж голосить:
―Українську насаджають,
Хто про це їх просить?
Куди кинься, скрізь державну
Мову вимагають.
Нехай вчить її, хто хоче,
А я не бажаю.
Бо я рідною своєю
Як скажу словечко –
Покупець стає смирненький,
Ніби та овечка.
Ще, говорять, українська,
Рідна та багата,
Та в цій мові не знайдеш ти
Ні одного мата.
То ж, виходить, вчити мову
Таки важкувато
Тим, хто взяв собі за звичку
Спілкуватись матом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256150
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 28.09.2012
Ой чому мені досі не спиться,
Так на серденьку мило й тепло.
Літо бабине лугом іскриться,
Павутинням чарує зело.
Я на крилах у висі здіймуся,
Політаю у мрій на даху.
У думках від Землі відірвуся,
Поблукати в Чумацькім Шляху.
Там на вежі для Бога спочину,
Щоб зігріти в теплі благодать,
У молитві в заграву порину,
Скину зірок заквітчану гать…
Візьму в осені жменьку бурштину,
В моїм серденьку прополощу,
Бризну з неба дощем розмарину,
Бори - вітрем у світ рознесу,
… Загубилась в дощах ВедмедИця,
Впали краплі на сонне село.
Ой так хочеться росами вмиться,
Й взяти в руки блокнот і перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367039
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
***
Тікаючи світ за очі від себе
Над урвищем ілюзій несвоїх
Незримо душу опалило небо
На зламі запорошених доріг.
Де не ступали ноги слабодухих,
Де не вертіло смерчем навсебіч...
Маленькі тіні - і сліпі, й оглухлі,
Розтерзані юрбою протиріч,
А булави вчепилися нацупко,
Не відірвеш - смарагдова яса!
Голосить непочуто Боже гулко -
І днина, і освята, і краса...
Лише б узріти і торкнути з краю,
Лише б молитву випити на залп!
О, скільки онеможненого Раю,
О, скільки загашених чудоламп!..
Світ за очі! Не тямлячись - за межі,
Бо може там ще темності нема!
Заметені слідами тихі стежі -
Ідеш з усіми, а дійдеш сама...
(25.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366681
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 27.09.2012
* * *
В Лубнах - бродячі музиканти –
гітара, спарений дует.
У ритмі блюз, у стилі кантрі.
Доводиться до них звикати.
Таке життя. Лови момент.
І крапле небо милість божу.
Вдягає плац злотавий плащ.
Душа бринить. Пісні не схожі.
А небайдужі перехожі
прядуть зі сліз солодкий плач.
Сумні мелодії й веселі –
сонцеворот в похмурий день.
Слова в серця стежини стелять.
Понад усе – про рідну землю,
про те, що є і що гряде.
Барвиста осінь хтиво мріє.
Щось кожен мовити хотів.
Та гасить звук меланхолія
і зависає вітровієм.
А в грудях – повінь почуттів.
Торкає болісно ментальність
гітари дзвін в базарний гул.
Дует Ромео і Наталі –
бальзам душі сентиментальний.
А ще ж – прагматиків розгул.
Хоча бідується, земляче,
проводирів не вибирай.
Бродячі, певно ж, більше зрячі.
У них завжди серця гарячі.
Лікуймо душі й рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366911
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Легкий смуток–жіноча печаль,
Долетить до небесних висот,
Заспівати, неначе кришталь,
В океані незримих частот.
Та вільється в хорали стежок,
З перламутрових зірок-кружав,
До обіймів сріблястих казок,
Та осінніх барвистих заграв…
Там відкриється світло душі,
Промінь ніжності - тонкий місток,
З переливів живої краси,
Та мережки натхненних думок…
́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304484
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 26.09.2012
(лашківский діалект )
Ну що, Ґєню, як ся маєш,
Хліб насущний добуваєш ?
Видиш, Гєню, що сє стало
В президенти люд погнало.
Вже сє з бордів до нас шкірут
І в ,що ми немудрі вірут.
Вже показуют нам кіна ,
Яка файна в нас країна ,
Вчут любити рідну мову
Та не возьму я в голОву ,-
Чи в нас хтось її не любит ?, -
Чи від неї когось нудит ?,
Як в окремих краях краю,
Бігме ,Гєню, я не знаю !
Шо , Штефуню, говорити
Стид на то сє всьо дивити.
Шо сє стало з нашим людом ?
Чогось ходимо воблУдом, -
Нам межИвочи плюют,
А ми кажем: - "Дощі йдут !"
Чи то , Гєню, лиш теперка
Ти спитай діда Оверка ,
Йому єго дід казов ,
Як наш нАрід вибиров
Сейм й австрійский парлямЕнт
Був тогди такий момент:
Геній наш, Франко Іван
Три рази в той дерибан
Йшов би людьом помогти
І шо, Гєню, думов ти ?!!
Ані разу го не взєли ,
Думаєш не довірєли ?
Нє, - продалисє за гріш
Мені , Гєню, се як ніж !
Вот, - що може нас навчити ?,
Аби сє за розум взєти.
Бисмо думали хоч трошка
Не поможе ж нам ворожка
Бути газдов на земли ,
Де кістьма в неї лєгли
Наші прадіди прадавні ,
А були то люди славні
Боронили рідний край
Бисмо мали з тобов рай.
Хто виріс на сій земли,
Знає, що не десь з гори
Думают про нас з добром,
Траба всьо своїм горбом
На своїй земли робити ,
Траба вочи нам відкрити
Хто є Юда, - хто Христос ,
А не думати про льос !
26.09.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366884
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Співається – співайте.
Танцюється – танцюйте.
Читається – читайте.
Крокується – крокуйте.
Як смішно – то всміхайтесь.
Як сумно – то сумуйте.
Як лячно – то лякайтесь
Як смачно – то смакуйте.
Як вуха є – вслухайтесь.
Як очі є – вдивляйтесь.
Як серце є – кохайтесь.
Як біль є – не здавайтесь ( і т. п.).
Душа є – відчиняйте.
Є крила – то летіть.
Є віра - зберігайте.
Життя є? То живіть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366858
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Крізь форпости сторіч
пронесла ти героїку волі
незрівнянну красу
і палку материнську любов.
Відправляла на січ
і нових колисала героїв,
Україно моя,
як ти прагла звільнитись з оков!
Та не знає ніхто
як давались тобі ті прощання,
як у грудях пекло
і які в твоїм серці рубці.
Що із кожним хрестом
ти терпіла сама розпинання,
Україно моя,
найстрадальніша з всіх матерів!
В тебе сльози в очах
появлялись при витоках слави,
ти раділа й цвіла
за своїх героїчних дітей.
І злітала, як птах,
полотнищем у небо держави,
навіть грамом тепла
ти ділилася, як Прометей!
Ти не вмієш брехать
і від того усі твої біди,
ти на горе чуже
відповіш, як завжди, співчуттям.
На горнилі багать
з колоска ти спечеш скибку хліба
і нужденним усім
ти покраєш по рівних шматках.
Благодатною будь,
і чаруй все довкілля красою,
лиш би нам не забуть,
хто ми є і хто наші батьки.
Хай нащадки і звуть,
Україно, тебе молодою,
але знаємо ми
що ти матір"ю нам вже віки!
Ми клянемось тобі,
що зумієм тебе захистити!
Присягаєм навік
зберегти материнське тепло!
Хай тобі біля ніг
позолотою стелиться жито
і небесна блакить
наче хусткою, криє чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 25.09.2012
. Відчуття польоту душі на підйомі духовних сил - схоже на щастя. Мені якось довелося випробувати цей підйом духовних сил...
Одного разу, літом у серпні на відпочинку, я серцем відчула незримі сходинки підйому до казкового світу марень у спілкуванні із золотими китицями дозріваючої пшениці, польовими блакитно - синього кольору нехитрими квітами, привітним дзижчанням працелюбних польових бджіл і безтурботним шелестом високих струнких тополь, які оздоблювали шалено - бархатисту урочистість буяння природи.
Легкі, мов мережка, хмаринки вабили до себе загадковими мозаїками, а птахи щебетали про радість насущного дня і закликали летіти разом з ними. Перламутрове сонце раділо разом зі мною неосяжним просторам полів і благословенній золотій хвилі шорстких колосків пшениці.
Непереборне почуття свободи і співоча небесна блакить, загострили бажання злетіти і забути про усе реальне і насущне, що стоїть за межами цієї величі природи.
Я відчула легкість і нестримність своєї душі, яка в радісному хвилюванні прагнула возз'єднатися з природою, але не могла відірватися від землі, внаслідок тяжкості фізіологічного тіла. І я - її відпустила…
Незрима духовна сила, в захопленні розпластавши крила, покинула земне тіло, що належало їй, розпростертим в обіймах Матінки-землі і полетіла до ваблячих горизонтів блакитних ліній. Їй допомагав легкий літній вітер: то, підіймаючи вище за пір'ясті хмаринки, а то опускаючи на квітучий килим благодатної Землі.
Синь озер і річок легким прозорим бризом вітали це свято польоту. Зелена палітра життя на землі оспівувала з'єднання променів сонця з крапельками води від річок і озер. Аметистові бульбашки, відбиваючі усі барви веселки, із захватом поглинали перламутрову енергію сонця, з’єднуючи фонтаном любові повітряні марення і реальність навколишнього світу, заплітаючи веселку в коси Гармонії Життя на планеті і тихенько наспівуючи душі, що пора повертатися….
І вона повернулася до мене чиста, незвичайно щаслива і сказала: "Вставай, вже пора додому!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307429
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 25.09.2012
Чому плачуть мої солов’ї
І не падають зорі по ночах,
Певно щось відбулось на землі
І слова Ванги стали пророчі…
Захиталась тополя вгорі,
Забродило по сумерках лихо,
На дорогу пішли кобзарі,
Щоби збити наїжені пихи.
Ще тому Україна живе,
Бо є люди, що мову леліють,
Це в нас рідне і, певно, святе,
Наше слово горить, а не тліє.
І допоки є слово «Кобзар»,
Буде квітнути мова до скону,
Це нам Богом надісланий дар,
Ми шануймо її як ікону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347606
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 25.09.2012
* * *
Я скільки б ще з Тобою написав,
Любове недоспівана остання.
Якби ж на двох судилося світання.
Якби ж нас поєднали небеса.
Сама гортаєш думи, і не спиш.
Тобою світ мій невимовно повен.
Жадана, нерозгадана Любове,
замучило вже нас оте «якби ж».
Я скільки б ще з тобою сотворив.
Не пізно і не гріх іти до світла.
О, як би ще Ти сонячно розквітла!
Кохав би я Тебе, боготворив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365880
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Рабів до Раю не пускають -
Там мертві души не живуть,
Хоча вони о тім благають -
Їх голоси можливо чуть,
Як повний місяць у криниці
Пірне до самого до дна,
Неначе вовком чи вовчицей
Благання ті в ночі луна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366307
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
А як в країні жити нам без мови,
Дітей ростити і чекати внуків,
Як до моралі звикнути чужої?
Віддати честь і знову йти на муки?!!!
Хліб наш у нас і нам його ростити,
В нас наше сонце, що для нас сіяє,
Наша земля де маємо ми жити
І половинка наша, що кохає.
Це наше все і зась вам, чузеземці!
Ви прагнете забрати Україну,
Наша земля завжди у нашім серці,
Ми збережемо матінку єдину!
А ваші брудні руки, вже у крові,
Цю кров по нині пам’ятають люди,
Не хочемо ми вашої любові,
Хай наша пісня лине звідусюди!
( Реакція на виступ депутата..."Мало ми вас били")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365996
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Настане день, повір мій друже,
Покине смуток твою душу.
Минулих днів забудеш болі,
Якими ночі божеволів.
І світ холодний, знавіснілий
Зігріє сонце навесні нам.
І ти побачиш, старий друже,
Коли тепло розгонить стужу,
Коли сповна відчиниш вікна -
Настане час і все розквітне.
Не буде горя із журбою -
Про це ми мріяли з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366248
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Б'ють дощі у барабани похідні...
Хмар похмурих каравани день при дні
Грізним валом заступають краєвид -
Пропливають трохи вище голови.
Мокрий вітер мокрим листом шелестить,
В теплий край остання ластівка летить...
Мокнуть ниви, і діброви, і гаї,
Навіть річка напилася до країв.
На городах кукурудза й буряки
Ждуть терпляче роботящої руки.
Та негода не гамується - і край,
Не дає нам підібрати урожай.
Навіть сонечко знесилено зітха
Та й ховається подалі од гріха.
Знову небо заснувала каламуть
І вітри в міхи розмоклі знову дмуть.
То циклони крутять вальсом вихиляс -
Справжня в небі веремія здійнялась!
Хай собі вони ревуть і гиготять -
Накружляються і далі полетять.
А вітри впадуть знесилено в траву
Й заспівають тихо пісню вітрову.
Літо ж "бабине" ще сонечком сяйне,
Та й зігріє змоклу землю і мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365784
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Ріка для того і тече,
Щоб море завжди було повне,
Проте, як сонце припече,
Ріка в потузі, наче стогне…
Її низенькі береги
Чомусь ураз стають високі.
І дно ми бачимо ріки,
Вона тоді втрачає соки.
Дощу чекає із небес,
Щоб зашуміти знов бурхливо,
Щоби створити сотню плес,
Якщо пройде велика злива.
Ураз із межені увись,
Вона підніме свої води
Тоді мій берегу – держись!
Ріка вертає свою вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366533
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Він грів руки її, цілував, пригортав,
Але серце біду відчувало…
Яких тільки їй слів він тоді не казав…
Вона ж просто стояла й мовчала.
"Дочекайся мене, повернусь я назад
І тоді заживемо щасливо,
Прилечу навесні, як розквітне наш сад,
Бо без тебе прожити - не сила.
Знай, кохана, в моєму житті ти одна,
Як єдина земля України,
Мої нерви сьогодні - бандури струна,
Бо далеко лечу від родини.
Я кохання своє заховаю в душі
І на інші дивитимусь зорі,
Там природа чужа, там і люди чужі,
Чужі хвилі біжать в чужім морі.
Та кохання твоє додасть сили мені
Я згадаю свою Україну
Прилечу я, кохана, на бистрім коні,
Щоб обняти кохану єдину!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366527
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають
і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294703
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 25.09.2012
В Тобі мої вірші́ відговорили.
Забула вічність втомлені слова.
А доля десь ножі свої гострила
І замітала сни чужі зима.
В Тобі моє терпіння вже загасло.
Летять у даль неписані листи.
А щастя те постукало невчасно
І ми не вміли мрії зберегти.
В Тобі любов остання догоряє,
Чи може ще не вспіла розцвісти.
А за вікном десь сніг собі кружляє
(Й летять назустріч срібні пелюстки)́
В Тобі мої вірші́ відговорили,
А ти все поруч залишаєшся.
Ще мрії ми не всі свої здійснили,
Ще все в житті і в снах прощається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308344
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 20.09.2012
Боячись втратити бандитський контроль над країною в результаті виборів до Верховної Ради,партія влади розгорнула тотальне, безсоромне і цинічне скуповування голосів,тобто їх волі. На це це кинуті сотні мільйонів. Не забуваймо, що ці гроші награбовані в нас. Вкравши мільярди, трильйони, нам кидають крихти, знаючи, що коли втримаються при владі, відберуть сторицею. В нас на Коломийщині ці подачки називають "заради добра"...Це не благодійність - це фарисейство, фальш...Гірко,що до похвал цього кандидата долучилась Церква...Церкві,як інституції, що стоїть на сторожі чистоти моралі всіх прошарків нації, треба закликати кожного віруючого і кожну людину доброї волі бути чесним із собою...
Отець Зиновій Карась - багатолітній в"язень радянських концтаборів 1957-1967рр.
В нас воля, дух і боротьба,
Ми вільні люди у країні,
Пора настане молода,
Щастя розквітне в Україні.
Ми вільні люди - не раби,
Щоб тіло й голос продавати,
А підкуп - злочин є завжди,
Пора це яничарам знати.
Задарма благ ніхто не дасть,
Він хоче совість в вас купити,
Хто душу Каїну продасть,
У пеклі той буде горіти.
Не прагни дармових грошей,
Дорожча честь і з праці колос,
Заслужиш шану у людей,
Як непідкупний в тебе голос.
Ми українці - не раби,
В нас предків поклик щастя-долі,
Ми відірвемось від орди,
Наш дім у європейськім колі.
Засяємо у колі тім,
Коли в нас єдність запанує,
Коли докажемо усім,
Що в Україні дух панує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365244
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Тремтить берізка молода,
Листвою грає.
Така ще свіжа, осяйна,
Мабуть, не знає,
Що скоро осінь нажене
Скажені хмари,
Дощами сірими впаде,
Зав’є вітрами.
Тремтить берізка молода.
Промінь ясненький
Її збентежені уста
І стан тоненький
Цілує ніжно, мов до сну,
Щоб попрощатись,
Аж до весняної пори
Запам’ятатись.
Тремтить берізка молода.
Жаль нагортає.
Душа моя, як та листва,
Ще сонцем грає.
А тіло входить в осінь вже,
У суходоли.
Берізці молодіть іще,
Мені – ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365212
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305034
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p0tnWHsANvg[/youtube]
(колискова)
Перший крик дитини і радіє мати…
Тато ще з обіду під вікном стоїть…
Цій малечі треба трішечки поспати,
Потім буде мамця перший раз кормить.
Чому ти злякалось, миленьке дитятко,
Я ж для тебе, любий, зорі прихилю,
Захистом від лиха буде рідний татко,
Бо ж тебе серденько, як життя люблю.
Хоч не просто буде жити на цім світі,
Поки ти не станеш на міцне крило…
Хай тобі, синочку, ясно сонце світить…
Щоб життя щасливе квітами цвіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314918
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.09.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх хай Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Привози бабусі ти онуків-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341834
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 19.09.2012
Я так люблю осінню, дивну пору,
З опавшим листям, з цвітом хризантем.
І ностальгію ніжну і прозору,
Що не несе ні болю, ні проблем...
Яскравих барв палітра кольорова,
Лягла мазком на ніжне полотно.
Пора осіння, запашна, медова,
П'янить мене немов терпке вино.
Звисають й манять грона винограду,
Міняються на сонці янтарем.
Звучить мелодія чарівна з саду,
Донесена до серця скрипалем...
Стоїть і усміхається калина,
Обласкана осіннім, теплим днем.
Налиті свіжим соком намистини,
На землю упадуть рясним дощем...
І закружляє в вихрі листопаду,
Листків калейдоскоп, яскрава мить.
І спалахне небесним зорепадом,
Казковий світ довкола заблищить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365147
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Ігорю федчишину
«Дух землі» допоміг мені стати на ноги
І відчути плече, що не мав я ніколи в житті,
Залишив я далеко незвідані мною дороги,
Ти ж підняв мене, брате, на ноги з моєї землі.
Любий друже, Ігорку, пишаюсь тобою, як братом,
Я ніколи не зраджу Тебе і того, що у серці несу,
Не продам свою землю й ніколи не стану я гадом,
А лише Україні моїй оспіваю життєву красу.
Ці слова йдуть від серця і мені непотрібно чужого,
В мене мова одна, як єдині у мене батьки
І повір мені, брате, не можу віддати я свого,
Та хлібину із братом я завжди поділю залюбки.
"Дух землі" Книга Ігоря Федчишина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365215
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Природньо, кожен з нас шукає щастя й долі.
Але не всім щастить, й добро не всім знайти.
Заїхав і собі ти, мов герой казковий,
за тридев’ять земель в далекії світи.
В розукраїнення не віриш України!
Дух Рідної Землі ще відчуваєш ти!
І щиро віриш, що з чергової руїни
піднімемось, проснемось з дрімоти!
----------------------------------------------------
P.S. У Ігоря Федчишина вийшла книжка віршів «Дух землі»,
вся проникнута любов’ю до Батьківщини, народною пам’яттю і вірою в Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365180
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
…..ім’я, почую,
затамую подих,
замружу очі,
ніби заховалась
від себе саме …
- Нащо ти знаходив?
невже, знайшов,
навіжений на чари?
……………………..
у відповідь
притягуєш, цілуєш
долоню мокру
зводиш від очей:
- Усе минеться,
буде добре, чуєш?!
……………………..
мною зчарований,
навіщо так хвилюєш….
тамуєш погляд мій,
та бережеш долоні,
від криги літ...
бентежиш мої зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191599
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 18.09.2012
Я скажу вам так,панянки,
Що шкода мені мужчин.
Ви їх,бідних,прямо зранку
Клюєте вже без причин.
Він,скажімо, встав раненько,
Ви у крик: «Ти ж розбудив!
А лежить собі тихенько,
Знов не так: «Та як ти смів?
І летить у вас із рота
Безліч злих поганих слів.
А в руках-список роботи,
Хоча він ще без штанів.
То ж снує отак по хаті,
Ніби він- ні те,ні се,
А ви злючі та патлаті
Лиш вказівки даєте.
От і думайте,рідненькі,
Хіба можна отак жить?
Той мужик від вас швиденько
На край світу забіжить.
В мужиках нині потреба,
Отож слухайтесь мене.
Ой, мені ж додому треба,
Бо ще свій кудись чкурне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364965
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Я закоханий знову ходжу,
Шурхотять під ногами листочки,
Наче парк від біди стережу
І шукаю кохання слідочки.
Пригадалися руки твої,
Які грів я у власних долонях,
Як сіяли нам зорі вгорі
І як кров пульсувала на скронях.
На місточку, де вперше удвох,
Цілувались що й місяць ховався,
Захистити хотів нас обох,
Виглядав і у річці купався.
В хмарах зникли юнацькі роки,
Я ж кохання своє бережу,
Доторкнувшись твоєї руки,
Я закоханий знову ходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364899
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
о, не торкайся імені мого́ –
тим!
ротом…
облізла і облущилась коро́стя-во
фініфть
і позолота…
і обнажились пі́дступів основи,
як гріш
на блюді…
…на доказ навзає́мної Любові –
Учитель
ноги вмив
Іуді
пудо́ві ро́ги не важкі волові:
усяк звикає
до своєї ноші…
Іуда ноги мити підставляє,
а на умі –
про гроші…
…Він знов своєї за вечерею завів:
Небесне Царство,
Світло і Свобода…
Іуда їв,
бо їсти захотів,
Іуда слухав
упіву́ха
і терпів:
а на умі –
з Каїфою
угода
шматочок хліба, де́щиця вина:
ковтнув і вийшов,
прихопив
скарбницю:
цієї ночі
буде не до сна…
цієї ночі
все
і окошиться…
Учитель знав…
Він наперед все знав:
тієї ночі
й спати не лягав….
Він бачив наперед,
що далі буде:
на вимитих Учителем ногах
пове́рнеться
Іуда.
вернувсь.
не сам.
у товаристві вояків:
кишеня
одстовбурчилась
од срібнякі́в…
а на умі – здійснилася пора!
таких жада́них
тетра-драхмо-жнив…
Іуда
цілуватися любив…
як це огидно
виглядало збоку:
Учитель
ледь помітно осміхнувсь
і нахилив для поцілунку що́ку…
…хоч на ногах – без бруду:
вже, що замислив,
те чини, Іудо…
(…а він так тішився
таємним розрахунком…)
Іуда цілуватися любив:
слизько́го рота
руркою стулив –
поліз
із поцілунком
(в примружених очицях –
радість зла:
оце Тобі – Любов твоя небесна!..
подивимося,
як то Ти воскреснеш…)
Учитель знав,
Він наперед все знав,
та ноги вмив,
і цілування те приймав…
переборов спокусу -
сахнутись!
як зміїного укусу…
цілуй, Іудо,
видавай на муки…
цілуйте ж!
пра-іудині –
пра-внуки…
у вашім
дріб`язковім
тетра-драхмо-бруді –
на тридцять срібняків
моліться!
та тільки знайте,
як Іуда,
не вдавіться…
17.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364814
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Так кришталево чисто та прозоро,
Так вкотре, несподівано і знов
У серці оселилася любов
І стала слухом, диханням і зором.
І раптом в світі стало стільки неба!
Між буднями моєї марноти
Тепер усюди проростаєш ти.
Ти - наче Рим - усі шляхи до тебе.
Та, от біда, у тебе інший вимір,
Життя твоє - заросле терном поле, -
Не тільки ноги, й душу геть поколеш,
А білий день навколо наче вимер.
Твій будень - то пустеля самоти.
І я вертаю, холодно і тяжко...
Я не герой - я лиш маленька пташка.
Прости мене. Прости і відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166032
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 17.09.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 17.09.2012
Відбитками на дзеркалі дахів
Душа моя застигла у польоті.
Мов зграя в вись спрямованих птахів,
У сонячній яскравій позолоті.
Ніхто спинить не в силах той порив,
Що пострілом пронісся блискавичним,
Тепла багрянцем жили напоїв,
Свій вектор спрямувавши по дотичній.
Десь там зомліле місто давить смог,
Проблеми колять мозок гострим вістрям,
Вкінці чека безславний епілог.
Зроби ковток хоч свіжого повітря.
Таким здається крихітно малим
Людський похмурий світ, що повен злості,
Коли над еліпсоїдом земним
На крилах вітру розтинаєш простір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364769
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Моя любов – суха листва,
Одірвана від гілки,
Неначе скрипка без смичка,
Немов дупло без білки.
Моя любов – немов зоря,
В якої вкрали ночі.
Її не видно серед дня.
Вона ж так сяять хоче!
Моя любов... Трішки тепла б
Й весняної вологи –
Цвітом барвистим розцвіла б,
Зелом лягла б під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364724
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Спинися вітре,
Бо летять листочки.
Серпом світи
На небосхилі Місяць.
Хай небо сіру
Одягне сорочку.
Та час від часу
Нехай зорі світять.
Шануйте радість,
Щоб душа співала.
Тепло у грудях
Збережіть, як чари.
Щоб наша совість
Чари ці збирала,
А наша доля
Розігнала хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364726
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
я, как слепая -
прокладываю себе дорогу на ощупь
в светлой комнате...
вокруг - сантиметры, метры, километры -
периметры, площади
пустоты...
я излазила даже небо
в высоту шифоньера
с антресолями облаков,
принимала за счастье небыль
перламутровых стебельков
надежды,
шитых белой суровой правдой...
набивала на нежность шишки,
заедала их мармеладом...
так мне и надо!
так мне и надо!
так не ищут!
нужно быть громкой
и с барабаном наперевес
зрячей,
по самой кромке вымышленных небес
шагать!
отчеканивая оттачивать:
веру, любовь, надежду!
не искать, не просить, не выпрашивать:
"где же ты, счастье, где же?!"
а я, как слепая
искала тебя на ощупь
в светлой, как солнце комнате!!!
хотелось найти тебя очень.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363844
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 17.09.2012
На павутинні з інею крихкого
Солодкі сни спускаються на дах,
Зі стелі бісер сиплять на підлогу...
І серце б'є,вистукує "тік-так",
Рахує кожну світлу намистинку,
Що прокотилась килимом до ніг.
А тіло жде жаданого спочинку,
Пірнає в ковдру,мов у свіжий сніг
І віддається вмілому гіпнозу...
А сни-шамани сипляться згори
Солодким зіллям,краплями наркозу-
На мокрий дах з небесної чадри.
Прозорий дим в'їдається у губи,
Лоскоче вени запахом мигдаль...
Мені так тепло,затишно і любо,
Я засинаю...Падає вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271125
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 17.09.2012
А я б летіла, я б летіла в даль
І крилами до неба доторкала,
Де первозданні янголи-лекала
Серед проміння, як святочних саль,
Голосять істини живої віри...
Я б оголила душу до країв
Над неозорим аркушем полів
Насіяла би слів в опал офіри...
І вознеслась, до сонця вознеслась,
Де болю - зась, де всім печалям - зась!
Я б синню теплочистою укрила
Своє єство - тремку самотню лань,
Аби лиш хтось подав нехижу длань,
Аби лиш відросли в надії крила...
(16.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364580
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Мені твоє мовчання до смаку -
Таке огранне, тепле, соковите...
І хлюпає розрадою дощу
В осіннє небо серце привідкрите.
Без грому, гаму, шалу блискавиць -
Півтіні пам'яті у закамарку світу.
Твоє мовчання - вовна рукавиць
В офіру невідтепленому літу...
Там - на престолі біля ніг полів,
Де виє вітер, де рокоче травно,
Твоє мовчання - оклик журавлів,
Любистком осипає зорі вправно
В мої долоні, в збаночок душі
Без вроків оголеної принади.
В осінній сповіді дрижать дощі...
Твоє мовчання у каплиці правди...
(16.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364485
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Вийди за поріг,
Там вже дощик стих,
Там вже вітер стих.
Сміється Місяць юний.
Вийди за поріг –
Він нас підстеріг,
Всміхнений, застиг.
Чіпляє вітер струни.
Я буду там, де є твої сліди.
Візьми мене в полон
Своєю бранкою, і назавжди,
У жар твоїх долонь.
Запроси на танець – тихий джаз краплин.
Чи то дощ, чи думка тихо в шибку б”ється.
Закружляй так ніжно. Дощових перлин
Пісні зачарованої плин.
Казка ця – твоя.
Крутиться Земля,
З Місяцем кружля.
Вселивсь у серце спокій.
Ти – любов моя.
Я – любов твоя.
Вдвох нас окриля
Кохання яснооке.
Ми будемо удвох – лиш я і ти -
Росою у траві
І сонцем серед хмар. Палай, світи,
Моя любов в тобі.
Блискавка між гіллям. Запах абрикос.
Босоногі мрії – в джазі без утоми.
Ми у танці – разом. Зливи – відголос
І бурчання грому. Наш цей джаз.
(текст пісні написаний під ритм п"єси)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363873
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Осінь з вечора й до ранку
Вишивала вишиванку.
Візерунки золотисті
Ткала із трави і листя.
Вишивала – гаптувала
Різнобарвне покривало.
Осінь тихою ходою
Над лісами, над водою
Виступає ніжно-ніжно,
Тихо-тихо, ніби кішка.
Вітер грає на сопілці
І гойдається на гілці.
Десь втекло за обрій літо.
Дуб вдягнув ажурну свиту.
І літає павутина.
А панич* припав до тину
І дивився, як каштани
Наскладала юна панна.
Нанизала ще намисто
З горобини. Жовте листя
Назбирала для віночка.
Осінь золотим дзвіночком
Їй дзвонила. Панна мила
Двері навстіж відчинила –
Осінь в дім собі впустила.
*Кручені паничі – квіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Невблаганність, краса, ніжний трепет, свобода,
Оперізує віти осіннє вже сонце;
і яскраве намисто червоного глоду
В нерішучому листі, як вогники-гронця.
Чи отримана в спадок ця врода від літа:
Може день, або два, як прийде - зрозуміло.
Бо з’являється патина віт-малахітів;
а в захопленні квітів тепло не дотліло.
Щось нестримне прилине, невидимо-дивне:
Може холод приходить із згадок про ночі.
То зненацька нагадує зливою-ливнем,
Коли падає листя, як думи пророчі.
Як летять павутинки крізь бабине літо,
Як ілюзія тоне... це вересень-осінь.
І яскравим привіллям у айстрах розквітла,
Наче вічна, безмежна, надовго, назовсім.
13.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364456
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
В твоїх очах небесна синь,
Бо ти з Божественних творінь,
Бо ти, людського роду син,
З моїх видінь та сновидінь.
Я чую спів осінніх злив,
Боюсь, щоб дощ портрет не змив,
Не розчинилася б пастель...
Та Майстер сам зі злості стер.
Скотилася сльоза з -під вій,
Омана принесла лиш біль,
Збрехати так і не зумів,
Спав пелени любовний хміль.
*******
Ти снишся мені у зливах,
Осінніх дощів соромливих,
Засмучений розлученням,
Знову шукаєш сполучення...
Можливо, все так і буде,
Ти знайдеш вибачення слова
Й серце облуду забуде...
Розвіється вітром полова.
Після такого каяття,
З-під пензля мого й твого життя,
Вийде і картина нова,
Любовна, казкова, чудова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 16.09.2012
Ранній світанок пробудив її зі сну,
Скрапленого мимовільною сльозою.
Ритмічно постукували колеса вагона по рейках.
Вона знову промовчала, не сказала,
Не змогла сказати йому такі важливі у її житті слова.
Слова, що виношувала у серці, у свідомості своїй,
Немов матір у власному лоні, виношує малу дитину.
Твоє я, як тільки зустріла тебе, стало моїм другим я;
Твоя радість, твій біль та тривога, твоє тепло - стали моїми.
Я ними живу: то впиваючись, то прагнучи
Зацілувати кожну больову точку на тілі твоєму,
Бажаючи бути поруч, відчувати, як бринить,
Розливаючись у грудях, тонкою струною кохання.
І тоді так хочеться перелити його в тебе,
І самій, просто заховатись у твоїх, таких ніжних обіймах.
Не сказала, що помилки, диктовані тверезим розумом,
Що провокують ту, чи іншу життєву ситуацію,
Загалом не можуть довго впливати на емоційний стан,
Бо кохання не підкоряється їм
І завдану кривду від цього однаково
Перетворить на терпимість та ласкавий спокій,
Що сочиться, принесений вітром, із простору,
І тоді час, ніби зупиняється,
Розмиваючи тонку грань видимого й не видимого,
Адже й саме кохання - породження сивого Всесвіту.
08.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362966
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Мої роси дитинства – діамантові роси,
Порепані ноги, що збивали росу,
Трави свіжі на лузі, що лягали в покоси
І які до схід сонця вже втрачали красу.
Білі хмарки ранкові, чисте небо над лугом,
Пісня жайвора вранці, що родила зоря,
І тумани синенькі, що стелились над Бугом,
Це моя Батьківщина, моя рідна земля.
Яке щастя людини це повітря вдихати
І маленьким робити перші кроки свої,
Усім серцем кохати, хліб ростити і жати,
І щоднини радіти, що живеш на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363270
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Я тлустий і так, мене вже не треба кормити,
І я не дурак, не треба мені говорити,
Що я за хлібину продам свою душу чужому,
Ніколи! Бо я тут живу, приходити хочу додому.
Коли мені «гниди» подачки в кишеню сують,
І, як попередники, знову у душу плюють,
Тримаються міцно за владу чужими руками,
Багате життя обіцяють народу з роками…
То я перед людом, повірте, стаю на коліна,
Єднайтеся люди!!! Щоб думка була в нас єдина,
Шукаймо гетьмАна, шукаймо надійну Людину,
Ми маємо з вами свою захистити Країну!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363659
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Ну скажи,-Тимко питає,-
Чом щастить тобі в житті?
Все на світі уже маєш,
А ще виграв «Жигулі».
А я,бідний,як сідаю
Грати в карти чи в лото,
То додому повертаюсь
Без штанів і без пальто.
Клим на те: «Ну годі,брате,
Не набридло тобі нить?
Он у тебе жінка -п’ята,
А ти кажеш: «Не щастить!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364442
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Не всі троянди відцвіли
і ліловіє верес,
під ніжну музику бджоли
в садку цвітуть гербери.
Від суконь айстрів і лілей
в очах квітує осінь.
Так повелось в Наталин день -
весільне відголосся.
Наталин день, Наталин день -
пора осінніх квітів,
пора весіль, пора пісень,
пісень найкращих в світі.
Пора достатку і журби,
пора п'янких туманів,
до ніг поклонів, як верби,
закоханих у храмах.
Ще гладіолус у танок
жоржину закликає,
а з непотушених зірок
летять на землю кали.
І еустоми у вінках,
і дикі орхідеї,
весільні пари у садках -
мов на воді лілеї.
Аж до морозів будуть грать
весільнії музики,
а нам у вікна заглядать
троянди і гвоздики.
І хризантеми в синю даль
ще відлетять не скоро,
вітаєм з святом всіх Наталь
у цю весільну пору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363935
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Один в кімнаті, пляшка вже пуста,
Шибки співають каплями дощу,
Щоб не кричати - я стулю вуста,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
Перебираю кожен день життя,
В наступній склянці знову бачу дно,
Кудись побігли ніжні почуття,
Лишився я і ще хмільне вино.
Ніхто мені на картах не гадав,
Моє «моє» закрию на замок,
Удару в спину просто я не ждав,
Життя мені припіднесло урок.
Переступити змушений поріг,
В своє «моє» нікого не впущу,
Що мав в житті, того я не зберіг,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363471
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Коні біжать, збиваючи копита,
Підкови загубивши на землі,
Через зелене, ледь зійшовше жито,
Летять не залишаючи слідів.
Бігом до річки, де вода, як криця,
Де пахне лепеха і очерет,
Яка краса, не можу надивиться,
На красенів бігучий силует.
Як пишна грива, мов туман синенький,
Летить на спину білого коня,
А вітер наче грається легенько,
Його до річки швидше підганя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363470
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Як насняться свині,
То чекай на гістя!!!
Вони в тім не винні,
Що неначе вісті...
Сниться, що побились
До крові, щоб знищить -
Рідні приблудились,
Та самі найближчі.
Коли сняться воші
І кізяк у жменях,
То великі гроші
З"являться в кишенях.
Як у хижій зграї
І пацюк наснився-
Президент то дбає
Щоби не вдавився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363402
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Чому тільки вірші?... Я мелодії хочу...
Але осінь прийшла, що сховала пісні,
Соловейко мовчить у гаях цілі ночі,
Тільки музика лине в щасливому сні.
Якби вмів записати мелодії ноти,
Заспівав би тихенько ласкаві слова,
Щоб у серце лягли, наче мед ліг у соти
І здійснилася мрія моя вікова.
Я б доніс вашим душам промінчики сонця,
Вірші в серце б лягли, мов зерно у ріллю,
Але думи мої не вартують мізинця,
Бо на шлях своїх мрій, я уже не ступлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363066
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Не згущайтеся хмари над моєю землею,
А пливіть в небесах, як летіли віки,
Ви пишались красою України моєї,
Як над нею завжди вас ганяли вітри..
Захистіть від біди і полийте дощами,
Як достигнуть хліба - то біжіть в далечінь
І столи в щедру осінь накрийте дарами,
А у спеку її заховайте у тінь.
Україна моя народилася в муках,
Рани в неї і досі ще ятряться й болять
І вона до вас, хмари, протягує руки,
Тож здійсніть її мрію - хай громи загримлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363065
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Стежина втоптана до хати
Ще моїм прадідом колись.
Вона і нині може звати,
Як до могили забаривсь.
Спориш на дорогій стежині
Росте й понині і цвіте
І пліт, порослий хмелевинням,
Віночок спогадам плете.
Іду додому, як до храму,
З собою лиш одні думки…
Давно немає тата й мами
Та йду до хати залюбки.
Хоч в цьому домі чужі люди
І в хаті звичаї не ті,
Та до гнізда навічно буде,
Одна стежина у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362830
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 07.09.2012
От парадокс – всім яблукам і грушам
І особливо диво винограду,
Проміння сонця солод ллє у душі,
Вливаючи їм крапельки нектару.
А терну?… Скільки б сонце не світило
І скільки б не несло воно тепло,
Лише мороз в це терпке синє диво,
Вливає смак, якого не було.
Виходить, в холоді краплини меду,
Не тільки сонце солод нам несе,
Лиш колір терну, наче синє небо,
З голих кущів нагадує про це.
Бо ж диво дивне: теплою весною,
Як тільки терен пробує цвісти,
Трава сіяє срібною росою -
Чомусь завжди приходять холоди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362629
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Стиглий дме вітер, ще ніжний осінній цей вітер.
Небо відкрите, ще хмар табунами не вкрите.
Та вже – вагітне, дощів набирає несміло.
Тихо пташина засмучена в гіллі щось квилить.
Осінь – ще юна, ще коси у верб заплітає.
В неї про дозвіл на холод ніхто не питає.
Листя в багрянець фарбується в старого дуба.
Скоро тополя саф”янове листя загубить.
Пізній метелик складає обламані крильця.
Знає, що зиму йому вже не взнати, боїться.
Чом же так сумно, не знаю, чому вже так сумно
Осені тихо бринять верховіттями струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362675
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Як продірявлена твоя душа
І всяка нечисть виповзає з неї ,
Урви з небес шматочок полотна,
Улий із сонця пляшечку єлею.
Краплі цілющі в душу запусти,
Залатай діри полотном небесним.
Увись злети на крилах доброти,
Нехай душа, немов весна, воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362674
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Земля співає осінню у небі,
«Курли» затихло, змовкли солов’ї,
Ми хочемо тепла, його ще треба,
Щоб радість збереглася на землі.
Співають зорі у вечірнім небі,
«Ведмедиця» крокує з «Ведмежам»,
Це наше щастя, більшого не треба,
Його нікому просто не віддам.
Чарівна осінь – це часи прожиті,
Є золото в родині, бо ж роки,
Зелені сходи піднялися в житі,
Біжать як вруна, як потік ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362588
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Яблука в саду гупають.
А комусь ввижається
Гріхопадіння…
Василь Кузан Грішні яблука
http://maysterni.com/publication.php?id=81819
Гупає в саду безперестанку,
А у мене серце не на місці,
Ніби ходить хтось по нашім ганку,
Дивні знаки подає невістці...
Мій синочок спить без задніх ніг,
(Бо за день натрудиться бідняга).
Ні... таки дзвенить невістчин сміх,
Капосне, забуло про присягу!!!
А у церкві, коли брали шлюб,
Очі так додолу опускала...
Бачте, люди, вже він їй не люб,
Вже законного їй мужа мало!!!
Ох і вийду зараз у садок,
Наберуть обоє під зав'язку!!!
Наче полюбовничок замовк...
Може почали шампані пляшку?..
В сад побігла, як ота дурна ,
Кинувши халат на голе тіло.
Від падіння яблук йшла луна...
Я ж чужий там гріх знайти хотіла!!!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362404
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Закохалася земля у хмари,
Шлях Чумацький засвітив зірки,
Місяць освятив вечірні чари,
Відблиском хвилястої ріки.
Зашуміли трави без покосів,
Пахне різнотрав’я у лугах,
А трава все просить, просить, просить,
Сіном духмяніти у стіжках.
Росами покритися в покосах,
Де тумани забіжать у сни,
І побігли по отаві роси,
Ніби звуки тонкої струни.
У стіжки складається отава,
Поливає дощик на луги,
Засвітились верби золотаво,
В очереті сиві береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362322
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Рильце в пушку, а вони на бігборди,
Люди плюють, їм же - Божа роса.
Тут не зустрінеш облич, лише морди...
Знов передвиборчі в нас чудеса!
Цей он брехун, яких годі шукати,
Знову обіцянок - цяцянок вал!
Хоче збідоване так в депутати,
Аж сорочину на грудях порвав!!!
Той вже накрав і собі, і онукам,
(Та апетит добрий під час їди),
Нас запевняє: Не крали ці руки!!!
Теж в депутатські намиливсь ряди...
Страшно подумати, що цього разу
Знову у Раду завалять братки...
Може пора вже спинити заразу
Пам'ять дідів не ганьбити таки?!!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362272
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Босоніж я пройду по осінній ріллі,
Чи вже сіяти можна озимі
І якщо збереглося тепло у землі,
То повірте засію на зиму.
Щоб тоді, як достигнуть багаті хліба,
Колоски під вагою зігнуться,
Не жалів я тоді, просто не шкодував,
Що посіяти вчасно забувся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362178
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Я падаю в солоні хвилі,
Такі мов сльози, та від щастя...
Такі солоні та щасливі,
Немов з дитинства мами ласка.
Я насолоджуюсь моментом,
Лише ми вдвох у цім бездонні.
Ми є окремим континентом,
Ми дух шаленої любові.
Наш подих став для хвилі вітром,
Що з сонцем понеслась у вічність,
Піскам подарувала світло,
Розповіла про нашу вірність.
Усе охоплене блакиттю,
Біліють підняті вітрила.
Уже як місяць, вже як місяць
Твоя дружина я, дружина.
29.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362185
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Повтікали листочки у даль,
Засіяла краса смерекова,
Хоч за осінню туга-печаль,
То ж про зиму не скажемо й слова.
І не варто сягати зими,
Коли осінь дощі посилає,
Ми живімо і будьмо людьми,
Хай ще осені цвіт запалає.
А коли, не дай, Бог, стане так,
Краса осені зб’є з пантелику…
Я триматиму зиму в руках,
Щоб продовжити роки без ліку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362154
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Мріями заквітчане моє життя,
А вони яскраві і барвисті,
І сміливі, як бува в дитинстві,
І невинні, і безгрішні, як дитя.
Може, щось омріяне і не збулось,
Тільки я ніколи не шкодую:
Так багато зАдумок в житті вдалось,
Бо душею й тілом не ліную.
Я батькам вклоняюсь низько до землі -
Це вони мене життю навчили.
Їх поради торували шлях мені,
Додавали впевненності й сили.
Вірю я, що діти і онуки теж
Пам"ятатимуть мої поради.
Хочу щастя їм, як небеса, без меж,
Щоб життю відверто були раді.
Їхні мрії хай заквітчують життя,
Бо хіба без мрій воно буває.
Знаю: буде в них достойне майбуття -
Моє серце їх благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342529
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 05.09.2012
Вслухалась я у тишину,
В ніч відчиняла тихо двері,
І душу стомлену мою
Понесло, наче кульку з гелем,
Кудись угору, в небеса,
До віко-мудрого простору,
Де душу розгорнула я,
Мов книгу, що зі щастям, з горем,
Зі сміхом щирим і слізьми,
Всього в житті було доволі,
Де я безкрила і з крильми,
З вином хмільним і з сіллю в крові.
Лиш на сторінках при кінці
Чистенькі аркуші тріпочуть...
І небо промовля мені:
«Ці напиши собі, як хочеш.
Та, чуєш?! Віри не стопчи.
На крилах щастя і любові
З очима правди й доброти,
З теплом і мудрістю у слові,
З надією в душі злети!
Наказ це мій. Не підведи!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362076
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Тебе зустріла на пшеничнім полі,
Де маки розсипали ніжний сміх .
І стрепенулось серденько:ти поряд!
І я повірила-прийшов із снів моїх .
Душа твоя- віночок волошковий,
Що зітканий із сонця і тепла .
Щоб ніжним соняхом схилився ти до мене-
Я б все на світі віддала .
Молитися стаю ,а поряд ти стоїш.
І вже тобі молюсь,тобі-не Богу.
За віщо мучуся,караюся й ...люблю?
Чому ти іншому комусь не перейшов дорогу?
Ти в"яжеш воєдино все моє буття,
Мов золоте пшеничне перевесло.
Та як же я без тебе? Я ж помру!
Хоч мить побудь.Побудь і я...воскресну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362074
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
На ніжній, осінній палітрі,
У шелесті трав і лісів,
У небі, грайливому вітрі,
У спомині різних часів.
Своїм різнобарв'ям тендітним,
Запалює осінь сади.
Де гнуться обтяжені віти,
Даруючи смачні плоди.
Загорне в тонку павутину,
Мелодію скрипки смичок.
Вона в піднебесся полине,
Вдихнувши повітря ковток.
І усмішку лагідну й щиру,
Для нас намалює цей день.
А осінь надасть тобі силу,
Натхнення до нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362026
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Годину сповістять гучні куранти,
Що в грудях відіб’ють свій звичний бій.
Запилені відкрию фоліанти -
Душі багаторічний звіробій.
Листаю за сторінкою сторінку,
Життя перед очима майорить
Смугастою палітрою відтінків.
Несеться метеором кожна мить.
Умілий маляр-час фарбує скроні,
Так вправно припорошує, мов сніг.
А ми – раби, йому в жорсткім полоні
Покірно уклоняємось до ніг.
Та мрію я, поживши повноцінно,
Коли зів’яне буйство моїх трав,
Немов Сковорода, сказать нетлінно,
Що «світ мене ловив – та не впіймав».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361996
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
У співавторстві з Н-А-Д-Е-Ж-Д-О-Ю
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольоровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Як дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
Забіжить сніжок, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Де духмяний народився сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361931
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Летить листок униз – земне тяжіння…
Який короткий шлях до небуття,
Лиш вітер, що дарує вознесіння,
Продовжить шлях, а разом з ним життя.
Закружить ніжно у осіннім вальсі,
Під шурхітливу музику листви
І тихо-тихо пролетівши в часі,
Пригорнеться обличчям до трави.
Засне, щоб потім, ранньою весною,
Листком зеленим народитись знов
І як колись прикрашений росою,
Знов зашепоче про свою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361881
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Тризна
(Скільки? За що ? Допоки ?)
1
Скільки можна нити-голосити,
Шмарклі-сльози тужно витирать,
Чорну відьму-долю проклинати,
Та про рай сплюндрований волать?
Ой, які ж ми бідні та нещасні,
Ой, завжди душили нас усі!
Ну коли ж ті кляті воріженьки
Якось так пощезнуть по росі?
Як геройськи ми кістьми лягали:
Крівця Калки, Києва пожар,
Реквієм містечка Берестечка,
І Батурин, Крути, та Базар.
Дармá нарікаєм на Небо, на Долю:
«За що? За який такий гріх?»
Що? Завжди нас тільки таки-лише били?
Та, певно, не більше за всіх!
Та невже не бачили звитяги?
Чи не був до нас ласкавий Бог?
Чи не вкрили славою себе ми,
Чи не мали лаврів перемог?
Чи не ми-то óбрів погубили,
І щитом забили грекам рот?
Святослав, і Мудрий, і Данило,
І ярмо розбите Синіх Вод!
Попелища Кафи й Трапезунда,
Лядський труп на корсуньських лугах,
Конотопський тріумф невмирущий,
Списи кари в уманських грудях!
Ой, гуляли-гуляли ми файно і хвацько
Від краю й до краю землі!
Ой, справляли-справляли бенкети козацькі
На полі – кривавім столі!
Напоїли півсвіту, півсвіту впоїли
Горілкою, медом, вином:
Та сном безпробудним втопили-накрили –
Хмільним поховальним рядном!
Шалене бунтарство, лицáрська відвага,
Невтомний запал-тулумбас!
О, діво велична – Крилата Звитяго,
Та ні, не лишала ти нас!
Злотострунна пісне Перемоги,
Ти лунала дзвінко на полях,
Нам крилом-мечем своїм священним
У майбутнє вказуючи шлях.
Та вже досить нюні розпускати!
Був в нас блиск, і є, і буде знов:
Треба вчить дітей перемагати
За Надію, Віру, і Любов!
За Вітчизну, Неньку-Україну,
За Грядуще здіймем хоругóв!
І не сльози нам путі окроплять,
А хай зросить їх ворожа кров!
2
За що ми йшли на палі і тортури,
За що вкривали трупами поля,
За що криваві ріки пролилися,
За що кістками всіяна земля?
За що на муки-пристрасті пекельні
Ішов без страху й сумніву мій рід,
За що, Вітчизно, в збурених століттях
Твій падав юний калиновий цвіт?
То за таку боролись Україну?
Оце «таку» ми бачили у снах?
Оце і є «омріяна свобода»,
Оце і є наш «самостійний шлях»?
Невже того ми прагнули-хотіли,
Пройшовши сотні бур, боїв і втрат,
Щоб зараз на чолі стояв продажний
Облудний хижий бидло-ренегат
Із клікою безрідних байстрюканів,
Із бандою жидви і москалів?
То це «вони» збудують Україну?
Чи «рай» для себе, кýмів та сватів?
Та схаменіться, і відкрийте очі!
Чужий не буде Неньки патріот!
Жиду й кацапу треба Україна?
Він буде дбати про «якийсь» народ?
Та вже «подбали» – мрéмо, як ті мухи,
Новий голодомор маха крилом,
Ну, а вони живуть-жиріють свині,
Над всетерплячим сміючись «хохлом».
Свиня, хай навіть родиться у стійлі
Не виросте племінним жеребцем,
І луг зелений домом їй не стане,
І не помчить вона галопом з вітерцем!
Свиня завжди залишиться свинею;
До аргамака їй не досягти,
Вона нариє й у траві багнюки,
І далі буде під свій зад гребсти.
Лише козак не зрадить Батьківщину,
Той, в кому кров бунтарська клекотить,
У кому Дух Одвічної Стихії
Крізь сонм віків вирує і бринить!
І лише він – це Совість-Честь Народу,
І лише він Свободи прапор піднесе,
Бо Справжня Воля кровію полита,
І на мечі її нам Воїн принесе!
Ну, де ж Ти, де, Надіє України?
Де Дух Святий Майбýття й Давнини?
Чи не пора уже на свято Великóдня
До столу нам усім подати свіжини?
3
Допóки будемо терпіти
Й сохнуть на очах,
Допоки будем скніти-тліти,
Й гинуть при шляхах,
Допоки наші квіти-діти,
Допоки наші буйні віти
Ще будуть жухнути-гибіти
Десь на чужинáх?
То ще якої треба міри −
Збив би його в прах! −
Щоби оте багно зневіри
В наших головáх
Та під литаври, сурми, ліри
Перетворилось в сяйво Віри,
Зайнявши пломінь свято-щирий
В зболених серцях?
Від кого ми чекаєм долі
Немов погоди в чистім полі?
Від того, хто не свят!
Нема довіри ні на йоту,
Тому, хто душу сплавив чорту,
І дико цьому рад.
Йому начхать на біль народу,
У нього є своя свобода,
Коли в кишенях дзвін,
Від себе й крихти не відíрве,
А радше всіх зведе у прірву,
Бо дух нечистий він.
Але і той, хто гарно мовить,
Все обіцяє й славословить
Всього лиш горлопан,
Він за шаблюку не візьметься,
Та з бурею не підійметься,
Лихвар – не отаман!
Хто лиш базікало безплідне,
Те булави, проте, не гідне –
Нас інший поведе.
Допоки скиглити-волати?
Доволі! Треба підніматись:
Нас ратне поле жде!
Невже повіки те прокляття
Над нами провисить?
Отямтесь же, панове-браття,
Та очі розтуліть,
Та й запаліть вогонь-багаття,
Та хоч на день, на мить!
Ніщо не зміниться ніколи:
Не дасть злодій-магнат,
Допоки славнії сокóли
Не прилетять у Дике Поле!
Гуде, гуде набат!
Ніхто не дасть нам щастя-долі:
Повік згниєм в ярмі,
Повік не буде свята волі,
Повік ми будем босі-голі,
Як не візьмем самі.
Доволі шморгання й ковтання:
У наших все руках!
Доволі туги і зітхання,
Доволі плачу і стогнання –
Майбутнє на шаблях!
Довік руїна буде в хаті;
Нащадки не простять
І Богом будемо прокляті,
І пощезаєм, аки таті –
Пора-пора вставать!
Вставаймо же, брати, до рання,
Ні слова про ціну;
Та ніч відправим в путь останню,
І справим тризну до світання
По нинішньому дню!
І по-лицáрськи погуляєм:
Невинні не впадуть,
І за прадідівським звичáєм
Розстелим попід небокраєм
У час прийдешній путь!
І рано-вранці на світанку
Веселкою звитяг
Замайорить на нашім ґанку
Блакитно-сонячним серпанком
Наш справді вільний стяг.
І в сяйві завтрашньої днини
Онуки скажуть нам:
Ви в час чорнезної години
Нам врятували Україну;
Так Вічна ж Слава Вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186110
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 04.09.2012
Нескорений
Я нескореним вовком дивлюся у ліс,
І пускаю свій нюх по тернистих шляхах.
Вчора я розтерзав право на компроміс,
А сьогодні я вигриз свій суєтний страх.
Утікаю у даль від приречених тіл,
Від приручених душ і припнутих сердець.
Крізь гріхів та облуд прегустий частокіл
Я нестримно несусь, як живий вітерець.
Мене манить Свободи омріяний дар,
Мене тягне до себе Всесильна Любов.
Я прощаюсь із рабством ілюзій і чар,
Рвучи пута земних ланцюгів та оков.
Я біжу! Я лечу! Це – мій вільний політ!
Це – мій гордий тріумф, мій травневий парад.
Я нескореним вовком дивлюся на світ
І ніколи уже не вернуся назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183687
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 04.09.2012
Ода Москві
О, ненаситна, ненажерна жабо,
Коли ж свою ти утамуєш хіть?
Коли на радість всьому світу згинеш,
Коли потонеш в бурях лихоліть?
Так,як і ти півсвіту потопила
В крові й сльозах у поступі віків,
Так, як і ти півсвіту потоптала
Чобітьми ницих п’яних байстрюків.
Тобі завжди свогó було замало,
О, нечестива бісова душа!
Де сягне око – там твої простори,
Де впала шапка – там твоя межа.
А, зрештою, та що свогó у тебе
Було і є, та, хто тебе, де знав?
Ватаг лайдаків, вигнаних із роду
В гнилому місці град побудував.
На крові та кістках людей невинних,
На попелі сусідніх язиків
Постала ти пекельною горою
Із помахом заздренної руки.
І зразу ж тую руку простягнула
В далекі й близькі землі та краї:
Палила, грабувала, підбивала
Усе під чорні списи й нагаї,
Давила і гнобила вільну волю,
Душила в твані, полум’ї й диму,
Перетворивши всі краї навколо
В суцільну євроáзійську тюрму.
А скільки ще народів напоїла
Отрутою своїх облудних слів.
Оце ж про тебе Божий учень в “Одкровенні”
Як про “Блудницю вавилонську” оповів.
Для тебе всі малі, дурні і темні,
Лиш ти одна “велика і свята”,
Вселенське іго чорне безпросвітне-
Твоя єдина збочена мета.
Нікому ти не хочеш буть рівнею,
Лиш тільки зверху, тільки під каблук.
Для тебе кожен завжди тільки менший,
В тіні твоїй замурзаний малюк.
Та ти й своїх дітей нізащо маєш,
Людське життя для тебе не ціна,
У м’ясорубки кидала й кидаєш-
Не мати, а зла мачуха страшна.
Що вже й казать про іншії народи,
Як в тебе зі своїм завжди війна:
Терори, революції, гулаги -
Перед моїм же вічная вина;
Без ліку в дружбі і братерстві кревнім
Завзято й палко нам завжди клялась,
Та кожен раз безбожно продавала,
І в колі зради наша кров лилась.
Ніколи не забуду й не пробачу
Тобі я зраджений розіпнутий наш блиск.
Душею й тілом зичу та бажаю,
Щоб і з тобою так же повелись.
Аби в усіх пригнічених тобою
Людей, нарешті, увірвавсь терпець,
Та у вогні священнім справедливім
Твоєму звірству наступив кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183183
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 04.09.2012
MERSEDES
Смуток осені…
Наступила осіння пора,
Зажурився туман над рікою.
Журавлям вже в дорогу пора,
Вони нас не візьмуть із собою.
За вікном вже мете листопад,
Дрібний дощик по полю моросить.
Не повернеться юність назад,
Хоч душа її ніжно так просить.
Ми, як осінь з тобою одні,
Сум закрався давно в нашу душу.
Лиш кохання далекі вогні,
Серце, знову, думками зворушить.
============================
Ліоліна
Ранок із запахом айстр
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351664
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 04.09.2012
Знову – серце надвоє,
Знову – навпіл душа.
… Ось я перед юрбою
Вже читаю вірша:
Ніби віхола крутить,
Шаленіючи десь…
І, здається, так круто –
Скільки в мене сердець!
Я щороку їх множу:
По-живому, в шматки…
Свою волю триножу,
Пишу кров’ю рядки
І стікає між пальців
День, що в безвість пішов.
Шал диявольських танців
Гасне в іскрах підков.
Я народжуюсь знову –
Той ще хамелеон –
І зернятко любови
Засіваю в вазон,
Де йому проростати
У чужій стороні
І по крихтах складати
Знову серце мені…
16.08.12
Поїзд №50 «Кобзар»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361853
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Моя Осінь рудоволоса,
Недає тихо спати в ночі.
Заплітає смарагди у коси,
Носить шаль золотаву з парчі.
Закружляє у дивному танці,
Серед айстрів, червоних жоржин.
Під вікном стиглих яблук у ранці,
Ти знайдеш повний кошик ожин.
Ох, ця Осінь чарівна, казкова,
Прилетіла з далеких країв.
Її сукня прозоро - шовкова,
Від яскравих горіла вогнів.
Доторкнеться цілунком до тебе,
Ніжні запахи в серце віллє.
І підніме на крилах у небо,
Бо вона, це щось рідне твоє....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361762
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Хмари гойдаються тихо на соснах.
Потім купаються ранками в росах.
Зорями на землі сяють жоржини.
Листячком замели вітри стежини.
Осінь золотава,
Ти до нас прийшла.
Ми тебе чекали,
М”якого тепла.
Ми тебе прохали,
Щоб наш урожай
Гарно ми зібрали, -
Нам допомагай.
Вітерець – молодець кличе до танцю.
Він – це майстерний швець одягу з глянцю.
Вишите золотом, сивим, багрянцем,
З літнім ще спогадом, ягід рум”янцем.
Стиглих яблук запах.
Стеляться дими.
Айстр вогненний спалах.
Дині й кавуни.
Осені – чаклунки
Після літа – звіт.
Купа подарунків –
Щедрий нам привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361619
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Запах варення вишневого
Густо-солодкий, п"янкий,
Змінює смак дня липневого
На неповторно-терпкий.
Пінку рожево-коричневу
Я обережно зберу.
Мабуть, з дитинства, за звичкою,
Так до цих пір я роблю.
Кращих не знали солодощів:
Пінка і теплий ще хліб.
В пам"яті нашій, як в сховищі,
Миті щасливих тих літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347855
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 02.09.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k0KsVmVV9jo[/youtube]
----------------------------
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п’є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361599
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Галі, Петрики, Миколи
Вперше нині йдуть до школи.
Вперше форми одягають,
Книги, зошити складають.
Першій вчительці у школі
Перші квіти пречудові
Щиро-радо подарують.
Вперше їх серця вібрують
В тон дзвінка, що на урок
Просить їх робити крок.
Перший раз у перший клас
Підуть Ясь, Андрій, Тарас.
Перші хиби та старання,
Перший досвід у навчанні.
01.09.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361592
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Ти чуєш музику для тебе,
Сплела в вінок кохання осінь.
А журавлі в далекім небі
Її послухати так просять.
Тче сонце променем яскравим,
З кохання ніжні гобелени.
Ще не заснули в лузі трави
І так палають хризантеми.
Притихли птахи, їм прощатись,
Зовсім не хочеться з тобою.
Та буде легко повертатись,
Додому ранньою весною.
Кружляє осінь у повітрі,
Листочком ніжно доторкнеться.
Якщо заплачиш - сльози витре,
А засумуєш - засміється.
Тобі червоні намистини,
Наниже осінь у дарунок.
А сонце висушить сльозини,
Залишить в спадок теплий трунок.
Погладить тихо по волоссі
І заспіває пісню вітер.
Давно вже зібране колосся,
Горять коханням в серці квіти.
І я до тебе немов осінь,
Тихенько любий доторкнуся.
Пройдусь рукою по волоссі
І в твоїм серці залишуся.
Лише тепло твоїх обіймів,
В холодну ніч мене зігріє.
І не потонуть мої мрії,
Бо серце так кохати вміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361559
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Я долю за недолю
Не б’ю і не перчу,
Тим паче не дозволю
Чужинному мечу.
Моя вона! Отож бо!
Кому, як не мені
Покірно і побожно
Чи ласки вогняні,
Чи проби благодаті
В Христовому ярмі
Нести й не нарікати
Ні в слові, ні в умі.
Як знає хтось інакше,
Хай поступає так, -
Шляхи всілякі наші,
Як і фортуни знак.
Та хто спосібний долю
Взяти хоча б на кпин?
В театрі різні ролі,
А режисер - один.
02.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361555
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Перед дітьми я стану на коліна,
Що внуками мені змінили ніч,
Тепер у мене небо синє – синє,
А хмари хай втікають потойбіч.
Мій рідний сину, люблячі онуки,
Живу я вами - бережу, люблю,
Я вже пройшов через пекельні муки,
Життя тепер лишилось на краю.
І поки моя любляча дружина,
Мені у ліжко каву подає,
А діти й внуки – друга половина,
Душа радіє, серце виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361553
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Уже й відвикла… Пестощі незграбні
тебе не тішать. Через стільки літ
пройшли принади сховані й незвабні,
що зміст втрачає про минуле звіт.
І жити б ще, та якось не виходить.
Кохатися б, та все чомусь не так…
І всупереч обманутій природі
чіпляюсь за стеблинку. А відтак
плачý данину прóклятій розлуці
та, зуби стиснувши, прямую у світи.
І хто мені повість, коли минуться
часи незгод? І скільки ще води
стече в моря? А скільки ще сльозами
спливе вночі нечутно в подушки?!
…А міст напівзруйнований між нами
так потребує сильної руки!
29.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360815
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 02.09.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Подаруй назавждИ мені літо,
Наше там залишилося диво.
І з любов*ю засіяні квіти,
Де кохання зі щастям бродило.
Зазирало у небо крилате,
Прилягало на травах без спину.
І щодень у душі було свято…
Я так вдячна за кожну хвилину.
Подаруй назавжди мені літо,
Хай висушує осені сльози.
А дощі, умиваючи віти,
Усміхатися зорями зможуть.
На осонні весь смуток розвіє,
І теплом доторкнеться пестливо.
Чи ж повірити в зраду посмію..?
Уміхнуся веселкою в зливу!
Подаруй назавжди мені літо,
Лише тут залишаюсь щаслива.
Я останні зберу наші квіти,
Де самотність іще не ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356045
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Ранкова ніжність на зорі на сивих скронях,-
Струмує райдужний кришталь в мої долоні…
Строкатий липень… щедрий цвіт … квітуче літо…
Пташиний гомін у садку...знов звуть злетіти...
Рука в руці, в очах любов… не знає межі,
Торкнулась до душі душа в незримій вежі,
Пішла за край своїх широт, забувши роки,
Коханням змірявши своїм до щастя кроки…
Розправив пару білих крил… ми знову разом,
Душа озвалася душі на сходах часу,
За горизонт сивих планет злетіла мрія,
Щоб дарувати нам Любов, Віру й Надію…
Вольный перевод с украинского языка
на русский язык
Владислава Евсеева http://www.stihi.ru/avtor/uventus
«Душа сближается с душой»
http://www.stihi.ru/2012/08/24/3003
Пусть с болью нежность на заре играет меж ветвями.
Мелькает радужный огонь, долину освещая.
Богатство красок… щедрый цвет… трепещет лето…
И птичий гомон у садов богат с рассветом.
Рука в руке, в глазах любовь – не знает края,
И ластится душа к душе, огнём играя…
Так, всем преградам вопреки, забыв тревоги,
Влюбленным дарят светлячки удач дороги.
Расправив крылья, мы взлетим над миром светлым.
Душ унисон, как яркий блеск, как сердца щедрость.
За горизонтом всех планет окажемся, наверно,
Чтобы в реальности постичь Любовь, Надежду, Веру…
Перевод с украинского языка
Владимир Грубин http://www.stihi.ru/avtor/vovgrubby
http://www.stihi.ru/2012/08/27/5997
"Душа откликнулась душе. Раиса Андрющенко"
http://www.stihi.ru/2012/08/23/3426
***
Виски седые на заре накрыла нежность,
В ладони радужный кристалл – как неизбежность.
Июль пестрит, и щедрый цвет, играет лето,
И в птичий гомон все сады опять одеты.
Рука в руке, в глазах любовь не знает граней,
Душа души коснулась вмиг и не обманет,
Пошла за край своих широт, забыв про годы,
Любовью меряя своей у счастья броды.
Расправив белых два крыла, мы вместе снова.
Душа откликнулась душе, на всё готова.
За горизонт седых планет мечта взлетела
И подарила нам Любовь, Надежду, Веру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359328
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Прослала ніч в траві тумани,
Сплела мереживо із снів.
О цій порі в саду з синами
Розмову тихо батько вів.
Приспів
Вірності вчіться у лебедів,
Ніжності - в квітки весни,
Мудрості - в синього неба,
Щедрості - в неньки-землі.
Пішли сини його світами
Назустріч долі, шквалу злив,
Але завжди всі пам'ятали
Слова, що батько говорив.
Приспів
Сп'ялись на ноги й онучата,
Неначе птахи на крила.
Передають їм батько й мати
Розумні дідові слова.
музика та виконання
Жанни Пузанової
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254685
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 01.09.2012
Сьогодні рідна наша школа,
Немов царівна чарівна.
В свій ювілей така святкова
Гостей стрічає, як жива.
З усіх країв сюди примчали,
Колись маленькі школярі.
І хоч давно повиростали,
Та не забули ще її.
Приспів
Школо, рідна моя школо,
Де обабіч квітнуть тополя,
Не забуть мені тебе ніколи,
Ти у світ стежиночка моя.
Як вчителям тут не радіти,
Хоча в їх скронях сивина.
Злетілися додому діти,
Коли ще стрінуться, Бог зна.
Ми зараз всі одна родина,
Такі всі різні, та близькі.
І саме в цю святу годину
Вклонитись хочу до землі.
Приспів
Школі, рідній своїй школі,
Де обабіч квітнуть тополя.
Не забуть мені тебе ніколи,
Ти у світ стежиночка моя.
музика та виконання
Галина Удовиченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254894
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 01.09.2012
Та це не страшно, що пусті кишені,
Ціпок в руках немаючий ціни,
Що біль свою збираючи у жменю,
Ми заберемо у блаженні сни.
Вода і хліб, а ще щіпочка солі,
Веселка в синім небі виграє,
Це рай людський, нам треба тільки волю,
Як воля є – блаженство настає.
В житті не варто за багатством гнатись,
Хай нас ніколи щастя не мине,
Любов знайти і в неї закохатись,
Це у житті людини – головне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361409
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 01.09.2012
-Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними.
Все одно люби їх !
-Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі.
Все одно виявляй доброту!
-Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з'явитися багато вдаваних друзів і справжніх ворогів.
Все одно досягай успіху!
-Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе.
Все одно будь чесним і відвертим!
-Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить.
Все одно будуй!
-Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.
Все одно допомагай людям!
-Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити.
Все одно будь щасливий!
-Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра.
Все одно твори добро!
-Ділись з людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо.
Все одно ділись!
Для людини!!!
МАТИ ТЕРЕЗА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361388
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Білопінно затуманились сади.
Верби коси посхиляли до води
Заквітчалась первоцвітами земля
Зеленіють ліс і луки, і поля.
Перелітний, до гнізда, вернувся птах.
Трактори заметушились на полях.
В дивні шати одягається весна,
Хазяйнує повноправна й чарівна.
ВпАде осінь жовтим листом на двори
ЗабагрОвіють і клени, й явори.
Знов потягнуться вервечки в синю даль
Несучи у вирій смуток і печаль.
Налетять у зиму хуга й заметіль
хуртовина й завірюха звідусіль.
Вкриють ковдрою і гори і поля,
Хай спочине рідна матінка земля.
А покИ що літо, сонечко в зеніт
Сяють зорі і казковий небозвід
Над УкрАїною дивноосяйний.
-Рідний краю! Ти найкращий, ти святий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350576
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 01.09.2012
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
***
Чого натягаєш струну?
То ж їй обірватися легко!
КоЇжиш надію сумну
І віриш - та мало вже, ветхо...
Де зорі упали в траву -
Не буде роси до світання.
Чим далі безкрилля вгору,
Тим довше лягає мовчання.
Розтерзана вицвіла тінь
Під ноги - гірким попелищем...
Облиш сесю муку, сю тлінь,
Хай вітром обабічно свище!
І хай у долоні святе
Намолено виллється світло.
Хоч листя уже й золоте,
Та жде іще бабине літо...
(31.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361202
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Ти богом був, володарем стихій.
Орлом величним на усіх гербах.
Та у багно спустився образ твій,
І блиск зірок перетворив у прах.
Я вірила так віддано в любов.
В душі для тебе будувала храм.
Та стала вся жертовність молитов
Лише сюжетом для банальних драм.
Для тебе я зреклася вільних крил,
Та відкуп не приймають за таких.
Тягар гріхів тебе повік накрив,
Для мене ж розлюбити - смертний гріх…
Тепер молюсь я на порожній трон,
А бог-орел літає між ворон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361198
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Як кольором змінилися дерева,
Дивлюся крізь відчинене вікно,
Трава у росах, наче кришталева,
Немов в бокалі граюче вино.
А горобина одягла намисто,
Серед листків зелених на виду,
Вода в ставочку стала дуже чиста,
Я повз ставок тихенько в росах йду.
Вже терен почорніле має личко,
Шипшина у гранатовій красі,
Горять по лісі червоняві свічки,
Лише окремі, але ще не всі.
На дворі осінь - краля, королева,
Щодня вдягає платтячко нове,
У золото вбираються дерева,
Минуло літо – осінь настає!
З першим днем осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361156
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Останній літній день вже за горами.
Спокійно відірвався від землі.
Полинув з журавлями над степами,
Розтав назавжди у осінній млі.
А я стою сама на роздоріжжі.
І серденько обсіли вже думки...
Не покидають, йдуть по бездоріжжю,
Листаючи життєві сторінки.
Останній літній день...Чомусь так сумно...
Злітає день життя з календаря.
А літо пронеслося так безшумно.
Останній день неспішно догора.
Яка чекає осінь? Так тривожно...
Чи скоро нагадає про зимУ?
І я ступаю в осінь обережно:
Яка вона не буде, то прийму!
Нехай вона посріблить і волосся,
Дощі по вікнах будуть ще хлистать,
Та в серці ще таїться відголосся
Тепла душі, що цій порі під стать.
Останній день... Нехай летить з птахами!
Надію в серці скромну збережу :
Що літо ще прийде.. Не за горами.
Та щоб не забарилось, попрошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361140
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Щасливий чоловік, який здоровий,
І той, що носить жінку на руках,
Той чоловік, що не жаліє крові,
Воюючи за правду у боях.
А також той, хто в дощову погоду
Сховатись може у своє гніздо.
Той чоловік, що не цурався роду,
Кому в житті з коханням повезло.
Щасливий чоловік, який з роками,
Своїх дітей посадить на плече,
І той, в якого поруч мама,
В якого сором груди не пече.
Щасливий чоловік, хоч посивілий,
Коли у парі - не лишивсь один,
У кого пустуни-внучата милі,
Який дідусь, і тато, і ще син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361080
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відпустіть свої спогади вперті.
Дайте їм відлетіти в минуле.
Там повинні ті спогади жити.
Там – їх дім.
І любов відпустіть свою вмерлу.
Вас вона, недостойна, забула.
Та й сама вона – зсохлі лиш квіти
Біля стін.
І немає Старої любові.
І Нової немає, це – правда.
Лиш одне почуття є. Єдине.
Є Любов.
І слова, що пусті, як полова.
Хай згорять. Щоби знову левада
Зеленіла, колоссям застилась
Знов і знов.
Відпустіть свої спогади вперті.
Відженіть, бо вони вже замерзли
У душі, непотрібні і сірі, -
Плевели.
І відкрийте у серце знов двері,
Почуття щоби знову воскресли.
Засурмили, заграли б на лірі
Ангели.
Не чекайте критичної маси.
Невблаганним не гребуйте часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361077
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Зграї собак у безлюдному місті.
Топчуть замерзлими лапами сніг.
Постать мелькнула десь метрів за двісті,
Скрипнули двері - в під’їзд хтось забіг.
Швидко в тепло, у квартиру комфортну,
Мабуть чекають дружина і син.
Заздрю по-білому, знаючи сотню
Може і більше вагомих причин.
Ну, а у мене, розірване коло.
В двері піду серед ночі чи дня.
Знову скандал і душа захолола.
Острів безлюдний - собаки і я.
Сніг хай остудить: емоції, рани.
Тиша поповнить терпіння запас.
Від нелюбимих ідемо роками,
А у любові – прощаємось раз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360752
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
***
Оця чорноброва задума тобі так пасує сьогодні...
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.
І падає промінь листочком осіннім на теплі долоні,
Де мальвами пишними літо нечутно якось відцвіло.
Хмільною мережкою думи на долі намолені пальці...
Ти щось видивляєш у вікнах, де сонце чаклує між віт,
Де хмари легким павутинням у вітряних па, ніби в танці,
Лишають у небі по собі ледь видимий вічності слід.
І ллється прозоро крізь шибку серпнева елегія світла.
Залюблене щиро у тобі тремтливої мрії шитво,
Коли доторкаю скраєчку, у крила незримі зодіта,
Задуми твоєї, що зграбно присіла на біле чоло...
(29.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360772
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
А чи бідність – це те, що боятися треба найбільше?
Із роками, коли всі полиці заставлені вартісним шматтям,
Розумієш, від бідності – втік, а чи маєш щось інше,
Що цвіте у душі, щоб відверто себе чи когось не картати?
Бо якщо є в найважчі моменти кохана людина,
Що простягне і руку, і навпіл свою може зрізати душу,
Ти – живий. А не той, непотрібний, із брудом в судинах,
Що зронив почуття, як непотріб, у першу ж брунатну калюжу.
Та бува, налаштуєш життя, і опинишся в пеклі.
То й до келиха лихо з сум”яттям заставлять, на гріх, зазирнути.
Чи потрібні комусь несумісні із радістю жертви ?
Чи тебе не чекають батьки, діти, друзі й маленькі онуки?
Хіба можна хворіти і пити, й висіти на межах,
Що завжди розділяють життя і некликані пазурі смерті,
Розкидати шматки хоч маленького беззастережно,
Хоч маленького щастя в житті, хай хоч трохи й потертім, подертім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360718
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Хоч інколи даруймо щастя
Тим, котрі поруч з нами є,
Хто відзимніє в нашій ласці,
Тим, хто у запій сльози п’є,
У кого горе чи тривога,
Хто по стерні іде до Бога,
Хто втратив правду святу, віру,
Тим, хто життя несе в офіру,
У кого в домі не ведеться,
Життя чи праця не вдається,
Хто губить щось вельми важливе,
Кому життя в житті не миле,
У кого сум, мов рів, глибокий,
Хто, наче місяць одинокий
В темнім беззорянім просторі,
Хто скиглить, мов над буйним морем
Чайка, що діточок шукає...
Повірте, кожен з них чекає
Тепла в пустий душі куточок.
З долоні їм пошліть шматочок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360713
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
I
Це історія грошей і зради;
Неможливості впливу на час.
А він міг би давати поради
Сам собою, без речень і фраз.
Тож, герої вірша – це подружжя,
Що прожило п’ятнадцять вже літ.
Та ідилія, ніби-то, дружня,
Розбивалась, як темний граніт.
І, здавалось, чого йому треба?
Він мав жінку і п’ять діточок.
Але думав собі, що потреба
Важливіша дитячих казок.
У свідомість вривались молодші,
Галасливі, мов крук на біду.
Він не знав – для таких лиш би гроші.
І сказав він до жінки: я йду.
Ані сльози дітей, ні прохання
Залишитися з ними в сім’ї
Не спиняли його, бо коханням
Всі думки засліпив він свої.
Тож нема його. Перші години,
Перші дні у маленьких серцях
Пропливали, туман як в долині,
Залишаючи болі і страх.
II
Він покинув родину…Для чого?
Задаємось питанням і ми.
Щоб згадати себе молодого,
Оточившись чужими людьми?
Хай це буде із ним…Але жінка
Ще тримала надію в собі,
Що він прийде.Та й цьому зупинка
У душевній прийшла боротьбі.
Виростають маленькії діти,
Залишаються з часом роки́.
Те, що можна тепер зрозуміти,
Не вкладається навіть в думки́.
А чи був чолов’яга щасливий?
Це питання одне з основних.
На чужому нещасті, на диво,
Не складалося зовсім у них.
Ви спитаєте: де ж то кохання?
Скільки місяців було воно?
Виявляється, це не питання,
А історія мильна з кіно.
Були гроші – і було гарненько.
А не стало – тримати чого?
Й молоде і зухвале серденько
Виганяє із хати його.
III
Ось роки йдуть тихенько, мов хмари,
Та й надія вже згасла давно.
Але жінка в нездійснених марах
Для дітей лиш бажала добро.
І у церкву якось помолитись,
Зовсім іншу приходить вона,
За здоров’я дітей працьовитих,
І за всіх, чия була вина.
Постоявши, виходить із храму.
Зупинилася, час іще є.
Жебрака помічає спонтанно,
Придивляється…і впізнає.
У лахмітті страшенно бруднющім,
На сирій від туману землі,
Чоловік її – той багатющий,
Що змінити хотів свої дні.
Порівнявшись із «люблячим татком»,
Не сказавши ні слова за тим,
З гаманця витягає десятку,
І кладе в капелюх перед ним.
Розвертається, мовчки зникає…
І у погляді з-під сивини
Довго сльози він лив, і без краю…
Та для кого тепер вже вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360747
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Кошмари по ночах в таких людей,
Що пролили невинну кров людини,
Вони прийдуть до внуків, до дітей,
Важким камінням ляжуть на родину.
Ніхто, повірте людоньки, ніхто,
Життя не має права забирати,
Його дали батьки і дав нам Бог
І ми його повинні шанувати.
І гріх великий, коли кров проллєш,
Невинну кров нещасної людини,
І він помер, а ти іще живеш,
Кошмари будуть поруч, щохвилини.
Не піднімайте руку на життя,
Життя забрати може лише Бог,
Про це говорить заповідь-стаття,
Моліться і позбавитесь тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360679
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені,
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні.
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі в ті дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко, тепер ти далеко нема.
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна кажу,
Я пам'ять кохання навік у душі збережу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360670
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Не вічні ми усі на цій землі
І, кожен з нас минеться свого часу,
Не віднайшов ніхто ще досі спасу,
А спроби щодо цього чималі.
І скільки б ти під себе не нагріб,
Тебе чекає "тітонька з косою",
Проб'є година, при́йде за тобою,
Вінцем такій гостині буде гріб.
Захланні, ласі до земних скарбів,
З порожніми руками йшли зі світу.
Там, за межею, ждуть від тебе звіту,
А не чинів, маєтків чи гербів...
29.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360623
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Одне лиш Сонце світить в небі синім,
Одна на всіх Земля, вона як мати,
Одна душа дарується людині,
І в кожного один, єдиний тато.
Одна буває по житті дорога,
Якщо навіки, то одне кохання,
Єдиний шлях, який веде до Бога
І зіронька одна буває зрання.
Нам дві руки дано, щоб працювати,
І ноги, щоб вести людей до храму,
А очі в нас, щоб світ цей споглядати,
І вуха дані слухати кохану.
Навколо нас лунають ніжні звуки,
Картини кольорові, що хвилюють,
Життя підносить нам нестерпні муки,
Це ті часи, де наших бід не чують.
Одне – святе, а двоє - це від Бога,
Все інше різне і щодня інакше,
Сьогодні радість - завтра вже тривога,
Так у житті буває майже завше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360622
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Переминаються літа з ноги на ногу,
Нашіптують, що я уже не та….
Посипле осінь листя на дорогу,
Стерню залишать скошені жита.
Ой літечко, бурштиновим намистом
Заміниш веселкові кольори.
Не поспішай, шумлять зеленим листом
Ще юності розлогі явори.
Не поспішай… Спинись на перехресті
Непройдених, незнаних ще доріг.
Здолати гідно шлях – це справа честі.
Тож не зважай, що скроні сріблить сніг.
Роки прожиті – дар неоціненний,
Хоч не збирала я земних скарбів,
Сторицею віддам добірні зерна
Тому, хто оцінити це зумів.
.....................................
PS (Патара Бачія) Багато ласих до земних скарбів,
З порожніми руками йшли зі світу.
Там, за межею, ждуть від тебе звіту,
А не чинів, маєтків чи гербів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360620
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Як в вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вéрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо.Та осені слово
ТвЕрде, ніби той камінь.
Піти ти її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360576
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ти не чув? А сьогодні весілля.
Дощ отаву посватав. Свати
Спорядили достойне застілля
Я іду на забаву! А ти?
Вітер бринькає , зорі мигають,
Наливає з – за хмар молодик.
Прохолоди бокал випиваю,
Ти ж насухо тримаєш кадик.
Відпустися, - так добре літати
В ейфорії омитих квіток,
Наче Бог твою душу посватав
І забрав у свій райський садок.
28.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360502
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Осіннім листям свіжий вітер
Забутих літер і Богів.
Збив з п`єдесталу,змив і витер
Любов солодку моїх днів.
Скрижалі памяті скрипіли
Під білим гусячим пером.
Мені здалося,що від тіла
Мого забрали дух і кров.
Що я пустий,що я ніякий,
Що я слабкий,хоч терплячкий.
Не бачив я небесних знаків,
Знамень душі моїй сліпій.
Осіннім листям свіжий вітер
Забутих літер і Богів.
Збив з п`єдесталу,змив і витер
Печаль осінню моїх днів.
24.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360423
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Люди - як діти в пісочниці: хтось із задоволенням грається, користуючись новеньким відеречком та лопатками відомої фірми. Інший послуговується такими ж знаряддями, але з дешевої китайської пластмаси. А дехто стоїть осторонь і просто спостерігає, як граються інші, тому що ані відеречка, ні лопатки в нього нема...
26.06.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347060
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 28.08.2012
Казку хочу нагадати любі мої друзі,
Як ягняток пас хлопчина за селом у лузі.
Від нудьги чи то із дуру він почав горлати.
Ой! Ідіть мені на поміч овець рятувати!
Лементує що є сили, -Ой вовки напали
Люди вила похапали та й поприбігали
А Онисько лиш регоче – Чого позбігались
Я жартую, а ви дурні на гачок попались.
Отак раз було та ще раз жартував Онисько
А то якось і насправді завітав вовчисько.
Ґвалт здійняв пастух, рятуйте кричить, галасує
Та немає уже віри – то ніхто й не чує
Ось і кандидати наші , лестять обіцяють
Янголами, чи святими себе виставляють
А вхопив мандат у руки й зникли обіцяння.
Він тепер ЦАБЕ велике ! Є ж недоторкання.
Тепер совість і моралі до місця одного.
Заборони і закони також не для нього
Тепер можна безнаказно навіть убивати
Сьому шкіру із нас дерти, та владарювати.
Так чому ж ми опустились ось так дуже низько?
Нас безжалісно шматує не один вовчисько.
Скільки ж буде нас гнітити ця бісова сила?
Або ж досить вже терпіти! Або ж до могили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360411
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Хтось на городи, ну а хтось... в парламент,
Гаряча цього року буде осінь!
Якби слабкий лишили нам фундамент,
Уже б в наметах ночували досі.
Славетних предків з вами ми нащадки,
З небес за нами дивляться, напевно,
Як щедро розбазарюємо статки,
Які вони примножували ревно...
28.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360391
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
У галерею долі хлине люд.
Страхи душі регочуть із полотен.
А на підлозі кришталевій – бруд.
Мистецтво натовп осквернив болотом.
Палітра риторичних запитань,
В серцях лукаво грає світлом-тінню,
Примарним блиском манить кожна грань,
Та спити не дає свого проміння.
Красу шукають між яскравих фарб,
Спасіння від буденної покари.
Натомість – споглядають дикий фарс.
Світила істин закривають хмари.
Та кожен тут – художник і глядач,
І творить сам і сміх, і біль, і плач…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360303
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Я Вас боюсь… так солодко, гріховно…
Міцніє страх із часом, як вино.
Так спрагло п’ю жагу і місяць повний.
Стелю бажанням золоте руно.
Я Вас малюю, як художник музу,
Як дощ в повітрі – чорно-білий шум.
Благаю ласки, як бродяга кусень,
Листи печалі на зірках пишу.
Коли ж тече вдоволення по тілу
Невинних мрій, одягнутих у гріх,
Ви губите мої троянди білі,
Уплівши у вінок буденних втіх.
Давно забувся Вам невинний страх –
Не житиме в неволі дикий птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360274
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Звертаюсь до Вас, українці!
Чому Ви такі безталанні,
Чи тому, що всі по одинці,
Чи є вороги нам заслані?
Чому убивають святого?
Який прагнув волі народу,
Тепер вже немає живого,
Він нам освятив би дорогу.
Люблю Україну, як матір,
Бажаю добра і порядку,
Ще будемо ми святкувати
І будемо жити в достатку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353535
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.08.2012
До Петруся Симоненка приїхала мама,
Тричі аж перехрестилась біля його брами,
Бо подібні є сьогодні у величних храмах...
Може на її Петруся хтось готує замах,
Що нещаснеє дитятко так загородилось?!
Воно й так раніше строку колись народилось.
Недоношеним дражнили, ну а він, нівроку, —
Українських комуністів лідер стільки років!
Водить маму господарством старший комуняка,
Мама охає, доносить небесам подяку.
Є у їйного синочка хата й біля хати
І в домівці є що їсти і де переспати...
Обдивилась мама Петі синову господу:
- Ох, багатий! Це ж за віщо така нагорода?..
Рада я, мій любий сину, що ти не бідуєш,
Що молоду жінку маєш, сауну будуєш...
Але вже мені спокійно ні спати, ні їсти,
Щоб усе це не забрали кляті... комуністи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360246
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Хто володіє словом – будім землю,
Хто володіє духом – станьмо кремнем,
Хто володіє дзвоном – биймо в дзвони,
Ставаймо на коліна – б’єм поклони.
Не замовкаймо ні на мить, ні на хвилину
Чума іде – мор косить Україну:
Винищує народ, корчує сім’ї,
Розритими світами ідуть рідні.
Стають свої – чужі, як дикобрази,
До владного корита рвуться нагло
Їм байдуже народ – для них ми стадо
І чим воно тупіше, тим і раді.
Хто вміє і не вміє вчім молитись,
До Господа взиваймо: – Дай нам, криці!
Повстати у душі, у слові й мові
І заспівати так, як хоче совість!
Горімо як свічки, щоб стало ясно,
Щоб мертві на живих не хтіли клясти,
Пишімо так, аби кістки тріщали
І з кров’ю на очах пишімо правду.
В нас вибору нема – одна дорога
Дорога в нікуди або до Бога.
Повстаньмо із гріха – доволі нити!
Життя дано лише – аби любити!
P.S.
У нас одна молитва – Слава Богу!
У нас слова молитви – рідна мова!
у нас одна родина й Україна!
І молиться отой, хто справжній нині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244957
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 27.08.2012
Дивися –
облітають явори.
Холодні вечори -
дзвінкі,
аж сині.
Багряної пори
печаль осіння
благословляє
білі прапори.
Гори мені.
Благаю,
не згори.
Про тлінне помовчи,
не говори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360216
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вже косять стигле картоплиння,
Заждались люди нагород,
Дзвенить жовтяве хмелевиння,
Ступає осінь на город.
Цвіте вже вдруге полуниця,
Малини кущ убравсь в красу,
Петрушка в росах бадьориться,
Сплелась квасоля у косу.
А бурячки стоять з чубами
В рядочок, наче вартові,
І хризантеми кольорами,
Створили килимки нові.
Звисають грона золотаві,
Гарбуз виблискує здаля,
І огірки, на вигляд ржаві,
Сховала в бур’янах земля.
Стає капуста щодень важча,
Старі боби відкрили рот,
А ця пора таки найкраща...
Ступає осінь на город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360187
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
Влада, слава, блуд і гроші,
Опіум, амбіції -
Ось які вдягають душі
Часто амуніції.
Проростають, проникають
В те, що проминає.
А про вічне не згадають,
Мов його немає.
Влада, слава...кожен хоче.
Все зійде моментом.
Смерть рядном закриє очі,
Будь хоч президентом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360015
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Другий варіант тексту
на мелодію Віктора Оха № 40
Миколі Костенкові присвячую:
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного козацького села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Їсківці вела!
Сюди я неодмінно ще доїду.
У мріях тут раюється щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
В зажурі підіймуся на Челядну,
провідаю криницю Кобзаря.
Стає усе на світі другорядним,
коли в своє село вертаюсь я.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі…
Прарідне хліборобщини село.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Їсківці веде.
Сюди довіку прилітати буду.
Гніздяться тут привітні земляки.
Отут мій вирій – найрідніші люди.
І пам’ять, неушкоджена ніким.
В дитинство повертатися нелегко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359992
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Музика Віктора Оха
Слова Олександра Печори
Ген лелека понад хатою…
Доки ти вже, соню, спатимеш?
Сонечко ласкаве привітай!
Подивуйся, як світає!
Приспів:
На блакитне полечко
викотилось сонечко.
Розбудило лагідно
річеньку прудку.
Ранком на околиці
рибка гарно ловиться.
Півні розспівалися –
ку-ку-ку-рі-ку!
Тепле літо пахне квітами.
Дітоньки ростуть привітними.
Вигляни на вулицю мерщій!
Вже світанку всі радіють!
Приспів:
Соловейко тьохкає,
поросятко рохкає,
жабенята кумкають –
тьох, хро-хрю, кум-кум…
Цапенята бекають,
козенята мекають,
а корівки мукають.
Чути – «бе-ме-му»!
Відпочине хай вже подушка!
Хай засяє в тебе посмішка!
Дивний ранок радо зустрічай!
Буде день цей незвичайним!
Приспів:
Щоб пісні співалися,
мрієньки збувалися –
треба научатися
бачити красу.
Хай же не дрімається,
рано просинається.
Хай ступають радісно
ніженьки в росу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359989
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Вже липень добігає середини.
У розпалі ще літняя пора.
Яка чудова зараз тепла днина!
Чому ж листочок з клена опада?
І вітер, украй зморений, не диха.
Натруджені вже крила поскладав.
Навколо розляглася лише тиша...
Чому ж листок зів"яв і раптом впав?
Далеко ще до осені, мій друже!!
Надворі, зрозумій, не листопад.
А, може, мій хороший, ти недужий?
Чи, може, ти життю уже не рад?
Чи, може, в тебе теж болить серденько,
І став тобі немилим цілий світ?
Сідай мені в долоню, мій маленький,
Зігрію я осінній твій політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 26.08.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 26.08.2012
А вершник у сідлі – немов стріла,
Летить у простір, рве повітря груди,
Кінь весь в напрузі, ніби тятива,
Лиш пугачі злітають звідусюди.
Мій коню, друже, ти спаситель мій,
На тебе залишилася надія,
Щоб я не ліг у цій землі святій,
Нехай тобі попутний вітер віє.
Ніхто мене сьогодні не спасе,
Тебе молю, як брата, як надію,
І з ворогами зустріч пронесе,
Хай чисте небо угорі зоріє.
Скоріше в табір, де мої брати,
З якими я нікого не боюся,
Боже спаси, спаси і захисти,
А я Тобі раненько помолюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359904
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Йменують - зодчі...
Ні, руйнівники!
Бо хто возводить стіни
на хиткий фундамент?
Троянський кінь –
то вашої руки
наступний хід.
Ви кажете,
що він державний?
На дошці шахи –
зовсім не прості,
немов примари
множаться фігури чорні.
І так болить
за істини святі.
Тривожно, Україно,
за Твою соборність.
Та що сильніш
молитви прабатьків?
Та що миліш
за пісню колискову?
Схоже,
живем в добу
духовних жебраків…
Від зубожіння душ
убережи нас,
Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359859
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 26.08.2012
До незалежності двояке відчуття.
Ми ніби незалежні, та від чого?..
Від гідного життя, свободи слова...
Це як добротне та тісне взуття.
Ніхто не заважає нам змінити
Тісні, аж біля серця коле, мешти
І, навіть, вже готові кілька... Решта,
Уже, здається, звикла так от жити.
Помалу забувають як то добре,
Коли ногам у нових мештах вільно,
Тісні міняти якось недоцільно,
Якщо близенько йти, а не за обрій.
Нам поступитись мовою не складно,
І з прапором та гімном будуть зміни...
Закладена під незалежність міна,
А ми, мов немовлята безпорадні.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359644
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками мокрих кобіт
Зачаровує. Далі привітними
Вулицями заваблює в ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
II варіант
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками юних кобіт
Зачаровує. Мокрими квітами
Чепуриться спокусниця ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
12-20. 08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359038
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Не о вечном, к слову,
О находках…
Мы с тобой, почти что,
Одногодки.
Мы с тобою, к слову,
О потерях
И плевать,
Что через слово верю…
И плевать
На разные дороги,
Где за барной стойкой
«Недотроги»,
Как кули
Сидят на самоваре,
Густонапомаженные крали -
С вековой истомою
Во взгляде
Пробивают:
Надо ли – не надо…
Все пути
Пересекутся в точке -
Точке веры,
Утром или ночью,
В точке-эпицентре разногласий.
Милый мой,
Не так уж ты прекрасен…
Да, и я
Не так неотразима,
Как была:
Заботы, магазины,
Сумки и авоськи,
Дом и школа –
Руки провисают,
Чуть не к полу…
Лишь мелькают кадры
За витриной
За витриной жизни
Интенсивной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268846
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 25.08.2012
MERSEDES
Без тебе так сумно...
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені!
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні...
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання - пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі всі дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко. Тепер ти далеко - нема,
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна, кажу,
Я наше кохання навік у душі збережу...
========================
Ліоліна
Щось шепотів в осінь одягнений ліс
Ти не проси мене, ти не проси мене, ні,
Щоб я забула про ті чарівні вечори.
Як я караюся, що не вдалося мені
Їх зберегти. Не поміг мені вітер з гори.
Не забарилася осінь, ця пані смішна.
Думає, що ми – удвох, як тоді, як тоді.
Вже разом з вітром з гори виповзає зима.
Зараз же – дощ, по камінню – краплинок потік.
Чи то краплини з дощу, чи то, може, сльоза
Якось зронилася, вітер під гору заніс.
Разом з дощем і мій смуток щеза. Так, щеза.
Щось шепотів тільки в осінь одягнений ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359527
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
І заспівала Україна нині,
Поезія сплелася у віночок,
Бо гарне свято для синів і дочок,
Святкують в незалежній Україні.
Пісні народні, щирі побажання,
Слова, як музика, яка полонить душу,
Тут я родився і тут жити мушу
І зберегти призначення й кохання.
Народе мій, ти розумом гігант,
Тобі вклоняється Америка й Європа,
Щоб в Україні не було «холопа»,
Хай буде президент у нас гарант.
Вітаю земляки, бо це Наш День,
Коли відчули всі, що ми є українці,
То ж за державу вип’ємо по вінця,
Народних заспіваємо пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359580
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Ми незабаром знов на вибори підЕм
І знов за когось кожен з нас проголосує.
Та жодна партія не поведе в Едем.
А ось до пекла шлях вже не одна торує.
Прадавню істину, мій друже, пам’ятай.
Не можуть бути всі однаково щасливі.
Бо неможливо на землі створити Рай,
А запобігти Пеклу – це якраз можливо!
Якщо ми будем обирать тих самих знов
То шлях до пекла подолаєм дуже швидко
Скидай полуду із очей! Вже час прийшов!
Бо буде соромно і болісно, і гидко.
Відповідальним будь в відповідальний час
Перед онуками, дітьми, перед собою
Якщо довіримось цим брехунам ще раз
Бо проклинатимуть нащадки нас з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359789
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Столітнє це моє післячуття,
Що в серці наболе́ному гойдаю...
Як метеор ти нісся над життям
І десь упав, а де - не пригадаю.
Зостався слід на вим’ятих снігах...
Та ба, що розчинилися з весною!
Гадало й сонце - взріє по бабах,
А ті взялись безпам’ятства габою.
Заорана сусідами межа.
Хіба ж не знає хтось, як орють межі?
Осліпла задзеркаллями душа
У світлі неба, де старенькі вежі
Усе ще бачать, певно, твій політ
І промінь ореольний, і падіння...
Післячуття, котрому сотні літ -
У серці, наче гойдалка спасіння...
(25.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359723
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Схилились мальвові вінки
на хату –
пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори,
неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно,
не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359432
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
До Дня Незалежності України
Хтось казав мені: "Щастя - то гроші,
Що їх більше, вільнішим ти є"...
Покажіть мені, люди хороші,
Тих щасливців...
А думка снує
У незвідані райські простори,
Наче птахом я вільним злетів
Трохи вище за всі в світі гори,
Де єднання усіх кольорів...
Хтось казав мені: "Щастя - то влада,
І чим більша, тим дужчим ти є"...
Подивіться на рожі цих гадів,
Що при владі...
А думка пливе,
Наче хвилі могутні й здорові
Підхопили її і несуть
Значно вище за води Дніпрові
Й розчинять у розумі лють...
Хтось казав мені: "Щастя - то зрада,
Що сильніша, тим легше життя"...
То вже совісті й гідності вади
Тих, хто зрадив...
А думка моя,
Наче полум'я вічної свічки,
Що так вірно і чисто горить,
Жовтим кольором прапора стрічки
Поєдналась з блакитним у мить...
Хтось казав мені: "Щастя - то слава,
Що гучніша, тим менший твій страх"...
Скуштувати хотів би ту страву,
Та не лізе...
А думка повз шлях,
Що у тернах із лаври і слави,
Зовсім напрямок інший взяла,
Й не бажає дешеві забави,
Хоче правди, яка б не була...
Хтось казав мені: "Їдь куди бачиш,
На землі цій не буде добра"...
А я вірю в щасливу удачу
України...
Це зовсім не гра,
Всі ті роздуми й сильне бажання
Неодмінно нас всіх приведуть
У країну, де править Кохання,
Як людська від народження суть!
23.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359412
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Хотіла б я бути лісовою дорогою,
такою молодою,
гінкою і спритною,
як золотиста пантера,
такою вільною
і безтурботною,
як дитячий сміх.
Прудко і весело бігти навстріч
кожного разу,
коли ти,
у вихідні,
на два дні,
до загубленої
між троянд і любистків
хатини
зволиш
із великого свого міста
приїхати.
Я – твоя лісова дорога.
Я поет граційної твоєї ходи,
гарно й танечно
по мені іди,
у задумі неспішній,
в осонні,
поміж сосен і папоротей,
що тягнуть до тебе
молитовно складені
великі свої долоні.
Я
перемила кожну перлину,
перевіяла блискітки
у моїх пісках,
Я
запасла в кишені –
дупла старих черешень –
променів місяця-молодика
Я
обмережила сяєвом
кожну рисочку
на твоїх слідах,
Я
заряхтіла полиском
кроків твоїх на соснах і папоротях,
як Чумацький Шлях.
Я
дістала з ключів моїх
найпотаємніших
живої води,
Я
оросила на пісках моїх діаментових
повік незникненні
твої сліди,
Я
кожен порух твій, кожен слід
найневиразніший,
як безцінний скарб, не загублю.
Я
кожен дотик твій найневагоміший,
на тілі моєму сяючім
бережу і люблю.
…А коли
день згасне,
і вечір, такий прекрасний,
розтане
в примарних туманах,
як останній сніг
на оболоні
моїх сподівань,
і коли
сонне озеро
відлунить
гомін останньої електрички,
до якої я простягала
пелюстки мого чекання,
але марно –
з зяючих дверей
останнього вагона
на долоню перону
ти знов не зійшов,
бо велике місто
надто міцно
прилипло
до твоїх підошов.
Тоді
я одділюсь
від краю тверді,
що торкається
сталевого холоду
паралельних
самотніх рейок,
і полину геть,
поміж сосен і папороті,
згортаючись на бігу
у тугий золотистий сувій.
В мить швидку
опинюсь під порогом хатини,
яка виглядає тебе
усіма святковими вікнами.
Там я стихну
і, поки ніхто не бачить,
стану тінню золотої пантери,
з сяючими, як у хатини, очима.
Зіслизну нечутно
під трояндовий кущ
і відчиню невидимі двері
у мій дорожаний світ…
У потаємному світі
кожна земна дорога
(навіть дрібні стежки)
має свій прихисток
для відпочинку і мрій.
У моїй укромі
я, золотиста лісова пантера,
вмощуюсь затишно
перед живим сосновим вогнем,
згортаюсь клубочком
у куточку
старого невдоволеного крісла,
дістаю
давні папіруси спогадів
і гортаю
вивітрені з людського світу
мудрі
письмена слідів.
А
перед самим світанком,
в пору вселенської тиші,
коли сосновий вогонь,
набавившись,
задрімає
у сріблястому попелі,
я
запалюю в небі зірки,
і дістаю
з-за образів
найцінніший у світі
шовкопис
твоїх слідів.
Непевним небесним світлом
оповиті,
твої сліди
сяють, як вічні зорі,
тільки для мене –
завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268269
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 23.08.2012
Для мене незалежність - це надія,
Де мають волю мої діти, внуки,
Воно для мене, як і свято Злуки,
А не нав’язана сусідами стихія.
Той незалежний, де закон єдиний,
Від президента і до тракториста,
Коли у них обох є совість чиста
І хто закон порушив, той є винний.
Якщо всю нечисть заберуть за грати,
Єдина буде у державі мова,
І над усім, закону буде слово,
Тоді нам незалежність святкувати.
Народе мій, ти і донині раб,
Тебе спивають, щоби ти не думав,
Самі ж бо набивають товсті суми
І хочуть, щоб в державі лад ослаб.
Ще прийде час засяє незалежність,
Ще порадію, що живу в державі,
Де честь існує, де існує право
І більш при владі вже не буде нечисть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
У мене, друже, також борода,
По формі, як і в тебе, однакова,
Лише її покрила сивина…
Є спільним ще у нас, напевно, слово.
Як брата кровного, вітаю від душі,
З цим днем, як ти на світ з’явився,
Напевно з того часу ти не брився,
Що всі тебе назвали – «БОРОДА»!
Я небагато зустрічав людей,
Які так ревно люблять Україну
І бережуть, як матінку єдину,
І не шкодують рук, ані грудей,
Щоб в час буремний взятись за меча
І захистити, коли треба буде,
І хай тоді побачать наші люди,
Що в них є син, що зветься «Борода».
Пиши, твори і будь самим собою,
І не давай своїй душі спокою,
Запам’ятай, що той іде до бою
У кого в грудях чиста є душа!
Вітаю, друже!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359102
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
(Наталочці Данилюк)
***
Кульбабонька у небі розцвіла!
Сріблясте неозоре павутиння...
І ловить серце спраглено слова,
І сонце улягається на тиння
Тремтливих душ, що у долоньки зір
Збирають щиро цвіту намистини.
Налюбленим акордом на папір
Чуття жіночі - сяйво тополине.
В мереживі осіннього тепла,
Де янголи земного безневиння,
Кульбабонька небесна розцвіла
Сріблястим неозорим павутинням...
(18.08.12)
******
Сьогодні (18 серпня) у світлиці обласної
газети «Галичина» несподівано було тепло
і так світло… То ж розцвітали сонячні кульбабки
чарівливого дійства і пучками-промінчиками
чистоджерельних образів лилася неймовірна
Поезія у серця зачудованих гостей...
Отож, сьогодні відбулася презентація першої збірочки
талановитої прикарпатської поетеси Наталочки Данилюк
(oduvan4ik) «Та жінка, що навпроти у вікні…». І хоча
лірична героїня, що так жіночно постала у тому
неохопному вікні майстерного слова, насправді сумовита,
та в презентаційному залі лилося справжньо-небесне
світло і простилалася оаза всепоглинаючого душевного
тепла.
Дай Боже, Наталочці сили, Натхнення і тільки сонячного
цвіту у долоньках життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358360
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
***
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Проминула ся ніч, як година
Чорнобрових спокус і омрій.
Поки темні вокзали ще сонні,
Ти один перехожий в мені.
Каблучками відлуння бетонні,
Наче біль - голосні-голосні!
На плечі теліпається течка,
В далину йду стежками світань...
Там, де Сонце Життя над містечком
Простягає намолену длань.
І сполошена зграйка пташина,
Як невтримана вічністю мить.
Ніч минула... Зайнялася днина,
Розколисує в небі блакить...
(17.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Ти вже не плачеш,задихаючись від анаеробних спазмів,
Розламана, розчавлена,прим`ята підборами колючих голосів.
Пересиченість дихань,тягучість липких плеоназмів,
І проколоті скроні джерельних праістин батьків.
Переламані ребра казок, вірші в прозі зотлілі,
Колискових святих бездиханно –холодні повіки.
Солов`їна моя, скільки сил ще в твоєму тілі?
Лихоманить піснями,словами,не зцілюють ліки…
Калинова моя, де рубінові, стиглі намиста?
Вишиванки легенд розчиняються, мов силуети.
Де тепер твоїх кетягів ніжність пречиста?
Непритомна,розлита в картонні для соку пакети…
Закривавлена винами псевдодітей рідна ненько,
Забинтована стрічками волі,до щему вродлива…
Доторкаюсь медовим бальзамом до шрамів. Легенько…
Сонцесяйна, Єдиносвята і…Єдиноможлива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358781
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я п’ю вино у себе на балконі,
Де промінь сонця дивиться в бокал,
Мені він гріє посивілі скроні
І світить на нечитаний журнал.
А вітер за вікном ганяє листя,
Хмаринки білі птахами летять.
В пустім блокноті є листочки чисті,
Це для поета справжня благодать.
Думки чомусь летять неначе хмари
І закривають вірші від руки,
І тільки звуки любої гітари,
Акордами лягають у рядки.
А в голові несуться круговерті,
Червоне сонечко збирається до сну,
Вкривають столик папірці подерті,
Сьогодні точно скоро не засну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358762
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Чому тяжіють в небі зорі
Даруючи натхнення в світ,
Чому обриви у любові
Сплітають в колоски наш вік?
Коли ще так багато треба
Занапаститись на шляху
Жар-птиця розпускає пера
Й несе надію до жалю.
Так хочу жити чи померти?
Чомусь тривога до журби...
Не мій це вибір і не стерти
Того що велено згори.
Закритий у пробірку всесвіт
І в ньому кожен кислота
За ними є невтомна безвість,
За ними стелиться душа!
Я перетворюсь до "простого"
І під землею й на землі
Я повернуся до святого
З водою лину у вогні.
Десь там лелечий чути стогін
І кров калинова тече.
Вода омиє цей неспокій!
Вода тече, вода тече....
Вода вмиває світлі зорі.
Цей світ запалена краса,
Яка закрита по неволі.
Вода тече, а час втіка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358739
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Зэков бывших не бывает,
В этом сказ, а в нем резон.
Это каждый понимает,
В зоопарке , даже слон.
Вор прощенный - волк ручЕнный,
Страшно думать, упаси.
Жыд крещенный - конь кастрЬонный.
Что твориться на Руси…
Это знают бедуины,
В окияне кашалот.
И медведи и пингвины,
У саванне бегемот.
Брук мощенный - зуб леченный,
Не закроешь латкой брешь.
Лук клоненный - хлеб казенный,
Много ль онОго ты сьешь..?
…Задерет овцу «ворчара»,
Как его ты не проси.
Конь не «родит» жеребенка,
Как его ты не крести...
«Бузина» ув огороде,
А вокруг позор и срам.
Президентом вор в законе,
Как мессия холуям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358734
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Сумління і тривоги буреломом
Підступно і раптово збили з ніг
І безнадія, звужуючи коло,
Біду притягувала, як магніт.
Світанок миттю розломився навпіл,
Всі сподівання проковтнув розлом.
Я трунок страху випила до краплі,
Дзвінниці стогін чувся за вікном.
А розпачу липкий, холодний вітер
Дихання нитку льодом обпікав.
Біда в лице сміялася відкрито:
Мене ніхто ніколи не чекав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358657
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Вкриваючись одним плащем,
Удвох бродили під дощем
Здивовані по Львову, –
І, на очах чужих людей,
Грудьми торкалися грудей
Щомиті загадково...
Без слів Віктор Кучерук http://maysterni.com/publication.php?id=81196
Забула ти, як завжди, плащ,
А тут, зненацька, злива.
В чужому місті — стій і плач
З такого негативу.
Та я, завбачливий, як слід
В дорогу рихтувався,
Узяв плаща, (йому вже з літ),
Та ще диви як здався!
Ми бігли поруч під плащем,
Аж надто близько ніби...
І турбував сердечний щем,
А ще гризнув би хліба.
Та ти грудьми торкнулась і...
Забув про голод, зливу.
Так стало добре враз мені,
Мов випив гальбу пива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358556
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Спека погляду – очі вугільні,
спуски тягнуться до натуг…
Ми так часто були загублені,
Що не чули, де серця стук.
Спіють яблука, пахне сливами
бджоли шаль із ожин плетуть.
Завтра будем як сни щасливими,
щастя поруч, воно вже тут.
Коси в дотиках - чайним деревом.
Світлий жайвір розхлюпав звук…
Це так любо блукати берегом,
де я чую Ваш серця стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352017
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Недомовлені слова рояться в голові,
Накопичуються одні на одні,
Ніби сніговий ком завіхолений,
В якому не видно ні початку, ні кінця.
Істина...Кожен шукає свою,
Те підґрунтя, яке б допомогло йому
Комфортно почуватись у цьому такому нетривкому
В своїх повсякденних проявах світу
І тільки побоювання суцільного хаосу
До певної степені є його мірилом,
Що підкоряється широкому загалу,
Нерідко приборкувачем розгнузданості,
А чи почуттів, що рвуться назовні.
Бо ж і вони бувають різні,
І їх породженням є любов та ненависть,
А всі інші почуття - витоки,
З якими зіштовхуєшся іноді віч-на-віч
Та мимовільно змушений робити свій, власний вибір.
Індивідум...Він з великим для себе задоволенням
Розчинився б у навколишньому оточенні людей,
Якби ж вони самі не виділяли його поміж собою
Та не штовхали на амбразуру своєї несприйнятності.
Життя...Життя розпочинається з борсання
У міцній маминій пуповині та голосного крику,
А згодом і нетривкого першого кроку,
Що з кожним наступним стає все твердішим
До того часу, коли не зрозумієш,
Що земля уже хитається під твоїми ногами,
А ти іще можливо не зумів, а чи не зміг
Розкрити, використати свій життєвий потенціал,
Закладений у тебе самою матінкою-природою.
Поспішай!..Допоки твоє серце б’ється у грудях,
Хмелій від кохання, даруй добро напротивагу злу.
Усміхайся, радій вітрові, дощеві, що шмагають обличчя,
Радій штормам і грозам, і сонцю, і зорям.
Поспішай!..Допоки твій час не добіг своє останнє коло.
18.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358339
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358561
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Тролейбус йшов маршрутом, повний вщерть,
"Народження"- тире –кінцева "Смерть".
Невпинний галас натовпу стихав,
Салон блищав від вранішніх заграв.
Не встигли три зупинки проминуть -
"Дитинство", "юність", "молодість", - як тут
З’явились звідкись ями й камінці,
На шинах залишаючи рубці.
Кондуктор взяв у руки мікрофон
У голосі зробив спокійний тон:
"Шановні, все в порядку, без пригод.
Зупинка "старість" - тільки епізод."
Знов галас стих, лягла повільно ніч,
Зустрілись пасажири віч-на-віч
З кінечною, виходити їм час…
Довкола вже останній вогник згас.
Повільно розчинилися в пітьмі
Немовби-то п’янчужки у корчмі…
Зупинки промайнули так, як сон,
Неначе після пострілу патрон.
Так швидко пролітає і життя,
Тролейбус нас відвозить в небуття,
Можливо там опинишся і ти,
Не в силах шлях потрібний віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358554
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Я збудую дім
З сонцем угорі,
З тихим вітерцем,
Що не дасть згоріти.
З місяцем ясним,
Що зійде вночі,
З зорями, котрі
Сон будуть п’янити.
Я збудую дім
З святом на столі,
З медом на губах,
Що не висихає.
Мов в Едемі, в нім
Буде добре всім –
Тим, хто, наче птах,
Легкі крила має.
Я збудую дім,
Та не на піску –
На чомусь міцнім,
Що не розлетиться.
Небо замість стін,
У замку двернім
Серце. Лиш любов
Зайде й оселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358508
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Мандрує осінь багряниста
З чарівним пензлем у руках,
Фарбує золотом все листя
В гаях, дібровах і лісах.
Дарує стрічечки строкаті
Берізкам, кленам і дубкам,
Вкриває килимом багатим
Доріжки в парках і садах.
Гаптує срібним павутинням
Травичку ніжну і листок.
Причепурившись жовтим листом,
Стоїть замріяний садок.
Кружляє листям у таночку
Під музику осінніх струн.
Від різнобарвного віночка
На серці в мене тихий сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254199
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 19.08.2012
Кто говорит,что мы,брат,стары,
И наш давно окончен бал?
Нет,мы с тобой ещё гусары,
Коль Бог глаза и душу дал.
Спешим с утра на физкультуру,
Потом на лазер и магнит,
Пытаясь выпрямить фигуру.
О,как достал радикулит!
А там стреляем все глазами,
Ведь выбор дам такой большой,
Что забываем временами,
Что был прописан нам покой.
Затем накапав корвалола,
На танцы мчимся,словно рысь.
И спрос на нас,не то,что дома.
Эх,красотулечки,держись!
Мы и вприсядку,и по кругу,
Да так,что места мало нам,
Кружим весёлую подругу,
Что молодым не по зубам.
А дома что? Уколы,клизьмы,
Диета,нитроглицерин…
Такая участь аж до тризны.
Курорт- вот счастье для мужчин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358358
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2012
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Периною заляже падолист,
У золото вбере землицю знову,
Осінній вітер – «віртуоз – артист»,
Землі заграє пісню колискову.
Та рано ще, ще сонце угорі,
Громи гудуть і сяє блискавиця,
Ідуть дощі, але дощі не злі,
Лиш горобина, наче молодиця.
Намисто одягла, уся в красі,
Ховає ягоди від ненаситних птахів
І коси у холодній вже росі,
Кладуть в покоси запашні отави.
Опеньками запахло навкруги,
Несуть врожай додому із городу,
У стиглім очереті береги,
А ми радіймо і молімось Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358270
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
17.08.2012г. 17:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Полкан – пес дворовий.
В дворі живе. Нічийний.
Породистий, меткий. А щастя не було.
Є друзі, що ділив останнє кісточиння,
добренний сміттєбак, своє сухе кубло.
Але чогось йому таки не вистачає.
І виє він. Тоді, коли вже нетерпець.
Навившись досхочу, собака засинає.
А сни – на всі смаки.
Але нехай їм грець.
Зі снів він пам’ята, як лазив по деревах
не гірше за кота. Як полювати вмів!
Як спав на подушках в палаці королеви...
Нудота! Він хотів – охороняти дім.
Найбільше досадив Полкану сон жахливий, –
немовби в сміттєбак раптово люд поліз:
опухлий і худий, голодний і гарчливий.
Пес уві сні гарчав і дременув у ліс.
Прокинувсь – схаменувсь: людина – друг собаки.
То доля їй дає собачого життя.
У лапи загорнувсь і тихо-тихо плакав.
«Хазяїн, де ти є?» – журився до виття.
Сумнющий почвалав. Гуторив біля бару,
аж голова гуде.
Дружбан Барбос зітхав:
– Якби ж і від собак приймали вже склотару.
...Не все, як у людей... Подалі від гріха.
І знову задрімав – поклав на лапи морду.
Інстинкт сторожовий стократ його будив...
«Хазяїна – нема!
Якби хоч безпородний,
малюк чи престарий, худющий чи брудний.
Щоб свій! Йому б годив покірно я віками...»
Розмріявся Полкан, і щелепи звело:
«Його б я пригощав смашнющими кістками.
І щоб на тих кістках і м’ясо ще було!
Якщо ж таких кісток тепер уже немає, –
знайду в сміттєбачку обгризені, – як ось.
Є в мене ще куток, де про запас тримаю.
З хазяїном своїм якось переб’ємось!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358132
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Я прийду в твої мрії без стуку,
Без запрошення в мрії прийду.
Простягну тобі ніжно так руки,
В ніч де сяйво тебе поведу.
Опівнічними прийду стежками,
На подушку зорею впаду.
Я тобі не пошлю телеграми,
Лиш у Ночі тебе украду.
Я прийду, коли серце заб'ється
В твоїх грудях й розкаже мені,
Що усе це зовсі́м не здається,
Це блукає любов по землі...
Я прийду і торкнуся легенько,
Твоїх рук і обличчя твого.
Прошепо́чу на вушко тихенько:
"Не залиш ти серденька мого"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358098
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
* * *
Не граю я чужу наївну роль.
А щирим серцем серджусь і радію.
І не зречуся віри і надії.
Лишусь собою, що б там не було.
У клітці я папугою не став.
І не учусь притворно горло драти.
Любов мою не заховають ґрати,
коли душа на волі, наче птах.
О, совісте, ти ще в мені жива!
Жаль, що навколо скаженіють люди.
Та я себе не битиму у груди –
любитиму. І житимуть слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357901
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
* * *
Театр абсурду.
Хоч кричи, хоч плач…
Не просто бути праведним артистом.
Мовчання – золото?
Сльоза пречиста…
Муляж: отруєний твердий калач.
А ти й поплач –
надійде край журбі.
Промов тихенько, можеш покричати.
Нехай сльоза
змиває серця біль.
В зневірі найболючіше – мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357900
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 17.08.2012
красиво літо
переходить в осінь:
неспішно…
непо́спіхом…
за видноколом
полоскочується смішно
достиглим соня-хом
ані жалю, ні споминів нема…
всіляке коло –
то дрібно-дрібно
ламана
пряма…
16.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357897
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 16.08.2012
(напів-іронічна драма)
Пройшовши путь від Криму і до Риму,
Втомившись, він забрів у пишний сад –
Король трагі-комічних пілігримів,
Без війська, без країни, і без лат…
В саду гуляла королева юна -
Примітила одразу дивака.
Як милості великої дарунок,
Його своїм паяцом нарекла.
Та виявилась служба гірше смерті.
Бо закохався наш печальний мім.
Роздер він щоки і підшив доверху,
Щоб завжди посміхатися усім.
Отож він веселив тепер без маски,
Радів, а на душі – хоч вовком вий…
Ні розумом не зупинявсь, ні часом
Тих почуттів болючий буревій.
Що не кажи – а він всього лиш блазень,
Потішна лялька для усіх жива,
Нікому не подумалось і разу,
Що біль тяжкий за сміхом він ховав.
Невже повік судилось бути дурнем,
Ламати роль невдячну і лиху,
Прогаяти життя комічно-нудно,
І так і не знайти свого шляху?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357868
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Чтоб гармония звучала,
Душу теребя,
Уберите, для начала,
Дома у себя.
Поровняйте на затылке,
Отряхните пыль,
Не ищи на дне бутылки
Истинную ширь.
И в носу не ковыряйтесь,
На людях, при всех.
Просто чаще улыбайтесь,
И прийдёт успех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357432
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Ромоданець (Олександр Печора)
СОЛОДКЕ КАЯТТЯ
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
=============================
Наталка Кольоровісни
Когда город спит
День угасает вздохом городских аллей.
Лучи последние за кромку окунулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
Дремлет наш город. Колыбельную прибой
Пропел бульварам и причалам полусонным.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Стихли шаги, заснули яхты, катера.
А новый день уже тихонечко стучится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351155
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 14.08.2012
MERSEDES
Ти така…
Сьогодні знову ми зустрілися з тобою
На землю білий облітав із яблунь цвіт.
Не знаю, що в той час творилося зі мною,
Та я любов'ю обіймаю цілий світ...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Я часто згадую той час коли з тобою,
Ми ясні зорі рахували у ночі.
Я називав тебе так ніжно дорогою,
Палахкотів у серці вогник від свічі.
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Сказати хочу я тобі, що ще кохаю.
І мрія ця мене не зрадить ні на мить.
Тебе в думках своїх, ще й досі пригортаю,
І за тобою серце плаче і щемить...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
==============================
Олена Iськова
Всепрощаюче кохання
Спадає ніч туманом на тендітні плечі,
Цілує місяць в небі зіроньку ясну.
Тебе чекала, мов спасіння, цілий вечір,
Бо я без тебе, милий мій, вже не засну.
Я тебе зможу відпустити.
Ти підеш, ніч зітре сліди.
Та коли стане важко жити,
Знай, що я жду тебе завжди.
Проснеться сонце і теплом своїм зігріє.
Піду з відкритою душею в новий день.
Але насправді спрагле серце зазоріє,
Як заспіває соловей для нас пісень.
Ти пробач зболене кохання.
Ти пішов – стерла ніч сліди.
Все життя з вечора до рання
Лиш тебе ждатиму завжди.
======================
Ромоданець
НІЧКА НА КУПАЙЛА
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
========================
Лана Сянська
Запах кави...
ЯкОсь зайшов я до знайомої кав’ярні,
Побачив дівчину - сиділа при столі.
Чомусь згадав тебе у тому дивнім травні,
Чи може просто так примарилось мені?
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
А синьоока мабуть тут когось чекала,
Жаль не мене… Бо травень вже давно не мій…
Минулося усе, пробігло, відкохалось,
Лиш запах кави залишив гіркавий біль…
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
=================================
Валентин Бут
Я так давно не обіймав тебе за плечі
Я так давно не обіймав тебе за плечі,
Не бачив блиск твоїх закоханих очей.
Живу без тебе в віртуальній порожнечі
І час рікою крізь роки мої тече…
Приспів:
Зачерпни золото осіннє
І розвій – хай несуть вітри.
Пригорнись – так без тебе зимно –
Хай на час, хай лиш до пори…
Іще не всі до ніг твоїх поклав я зорі,
Не все чар-зілля випив з люблячих долонь,
Іще нас доля не винить у непокорі,
Іще палає в серці пристрасті вогонь.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 14.08.2012
Колись "Бім-Бом" чи "Чорна кішка",
Бандити кодла називали,
А зараз "Партією", нишком,
Себе так , звуть регіонали!
Наїли морди депутати,
Що повилазили з в"язниці.
Їм грабувать та підкупати,
Без принципової різниці...
Та незабаром жаба цицькі
Дасть остаточно політгєям.
Вже ідеологам бандитські
Народ не стримають брехнею.
Коли не буде що втрачати,
Повстане місто і село.
Бандитам досить вибачати,
Соплєй достатньо вже було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351013
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 13.08.2012
Все далі минуле , а пам’ять чатує,
На ту справедливість, яка затаврує,
Осудить злочинців кривавої ери
Садистів, перевертнів та людожерів.
Дияволів, виродків, Богом проклятих,
Які ще з двадцятих, аж до п’ятдесятих
В ненависті лютій церкви руйнували,
людей мордували, бо владарювали
Вбивали і нищили голодомором,
Безглуздим звірячим та диким терором,
Країну, мільйонами трупів укрили.
В ярах та канавах, мов падаль, зарили.
Хто зважився в полі піднять колосок,
Чи тільки подумав подать голосок,
Від зграї катів вже лунало з гори.
- Ти ворог народу! Тебе в табори.
Вони, щоб тримати народ у покорі,
Нещасних людей потопили у морі.
У морі крові, неймовірного жаху,
Щоб ті, що лишились, німіли від страху.
Щоб не повторився новітній терор,
Насильство, безправ’я та голодомор.
Хай пам’ять про злочини вічною буде.
Хай це божевілля ніхто не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255817
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 13.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 13.08.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 13.08.2012
Залиш краплиночки роси
ти на моєму тілі,
Поміж духмяних трав впадемо
щасливі та зомлілі.
Гуляє вітер-пустунець,
напнув свої вітрила,
Неначе вчулося:
"Моя голубко сизокрила."
І вдарив теплий дзвін,
і забринів, пече у грудях,
Думки заплутались, переплелись,
в веселці блудять.
Гайнули лугом навпростець,
ти відчини кватирку,
Впокорені, послухаємо разом
стару платівку.
03.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347934
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 13.08.2012
Вивчіть історію пригноблення народу,
І фільм згадайте «Ніч перед Різдвом»,
То був диктат і не було свободи,
Росія нас накрила каблуком.
А хто узяв Москву окрім французів?
Цього не знає наш народ понині,
Я вам скажу, мої шановні друзі,
Ця слава теж належить –Україні.
Людей не били, і вогонь не слали,
Бо це була тоді Свята Покрова,
Вони взяли і тихо помовчали,
Як переможці цінували слово.
І повернулися, пішли до України,
Бо зберегти хотілося свободу,
Але нащадки пам’ятають нині,
Історію і біль свого народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353460
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 12.08.2012
ДО МОЖНОВЛАДЦІВ
Вже (крокодилячі) набридли сльози.
Навіщо голови в пісок ховать.
В брехливі , ми, не віримо прогнози,
У вашу щирість, чесність, благодать.
Червоні, сірі, чорні, жовто-сині
Якби ж то ви задумались були,
Що пустодзвонами в лихій годині
На наших злиднях буйно зацвіли.
Для вас напевне сльози та докори,
Біда народу й горе – то пусте.
Вам головне якби все вище вгору,
А там хай і трава не проросте.
Не віриться, що серед вас немає
Порядних, чесних, гідних громадян.
Чи пиха, вашу совість пожирає?
А як же, був товариш – тепер пан.
Та вам, здається, зовсім не до того,
Що ми чужі у рідному краю.
Нам перти гніт ,тяжкий уже знемога,
Терпимість проклинаючи свою
Вже обікрали, бідну, Україну,
Підступність підла, хижий капітал.
А нас жене недоля до загину ,
Шляхами гноблення, хули, потал.
Уже тепер не ненька – Україна,
А мачуха для дочок та синів.
Та ́прийде час. Прийде ще та година
І спалахне усенародний гнів.
Отож не лицемірте. Годі. Буде.
І не ховайте голови в пісок.
Бо вже кипить,уже вирує всюди
Священний гнів.І вибух вже за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249921
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 11.08.2012
Прокляття від живих і мертвих,
За муки , за терор, за жах.
У пам’яті людській не стерти ,
Слово скорочення « ГУЛАГ»
Там долі і людей ламали.
Володарюй,суди , карай.
Кістками ,шлях свій , устилали
В комуністичний «світлий рай»
Жахалися безкраї далі,
Стогнав від баченого ліс.
Коли в звірячому оскалі
Стріляв у жертви мракобіс.
Стріляв священників, поетів,
Стріляв у наше майбуття,
Від куль з рушниць та пістолетів ,
Скінчилось не одне життя.
Дух неприкаяний блукає,
Від Соловків – до Колими.
Прислухайтеся як волає,
Із потойбічної пітьми
Благання на усе довкілля,
Не забувайте, не простіть!
Комуністичного свавілля
В майбутньому – не допустіть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244815
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 11.08.2012
В благодатнім квітучім краю,.
Українці від роду до роду,
Берегли ,мов зіницю свою,
Рідну мову і звички народу.
Оповідки , легенди, пісні -
Це одвічна історія наша,
Хай живуть у тобі і в мені
І завжди буде повною чаша.
Чаша пам’яті ,патріотизму ,
Хай звеличує гордий народ ,
хай ніколи, ніякі , вже «ізми»
Не обмежують – прав і свобод.
Пам’ятаймо ж ,що ми українці,
Що господарі власної долі,
І ніколи, ніякі чужинці ,
Не дадуть нам ні щастя, ні волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271978
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 11.08.2012
Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276310
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 11.08.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе,
державу,
цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356689
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Ти – воїн мій, а я – твоя валькірія.
Нас кличуть війни піднебесних вимірів.
Я в нашу правду непідкупно вірую –
Закон пітьми на лжескрижалях вигорів.
У павутині втраченої вічності
Нечутним звуком, безтілесним дотиком
Знайду тебе в наївному освідченні,
Візьму в полон, і не відчую спротиву.
Ти – грізний меч, а я – троянда зоряна,
Осиплюся тобі у душу силою,
Зберу в долоні всі хвилини зморені,
І в небеса пущу вогнем окриленим.
Слова земні занадто бідні значенням,
А найдорожче те, що недоказане.
Спливаючи прощанням і пробаченням,
Я повернусь по тебе… зорепадами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356677
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Я от разлук упрятала .. любовь..
На кромке неба, в пурпурном закате,
Среди плывущих стайкой облаков
Под бирюзово-голубую скатерть.
Укроет ночь чернильным полотном..
Уложит чувства в лунной колыбели..
К утру опустит от тревог тайком....
В земное царство розовых камелий..
Перенесет сиреневый туман
Расстелет в поле в желтые покосы..
Излечит чувства от сердечных ран,
Их окуная в голубые росы..
И красным маком на стерне невзгод
Моя любовь опять к тебе вернется..
И заалеет серый небосвод..
От свежих чувств, от радуги и солнца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208115123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356667
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
У плазунів роздвоєний язик,
Проте вони не відають про мову…
А як же український чоловік
Дитині заспіває колискову?
Де десять з сотні, мова вже чужа,
У нашім домі «властвує» чужинець,
Народе мій, а де ж твої права?
Чи ти забув, що ти є українець?
Чужинці в нас при владі, в тім біда,
Які нам набиваються в брати,
А ми для них збираємо хліба,
В покорі нагинаємо хребти.
Плюють у душу, полонять ефір,
Книжки і преса в нас на чужій мові,
Лиш шлях чумацький зібраний із зір,
Нам зорепади створює чудові.
Земля моя, мої ліси, поля,
Моя казкова любляча країна,
В нас своя мова, в нас своя земля,
Для нас вона жадана і єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356454
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Проснись Мойсею, встань з віків,
Де сором дівсь в твоїх синів .
Світ перекинувсь– занімів,
Себе рівняють до Богів .
З коріння давніх іудеїв,
Вже не залишилось євреїв.
Потомки Каїна «бикують»,
По всьому світу владарюють.
Це ті, що Господа розпяли,
За срібняки, немов не знали,
Що він їм «стукав», та глухі,
Одноплемінники лихі.
У Сатани «добро» купили,
Собі подібних наплодили.
Тож не потрібно їм вериг,
Ну що святе у шарамиг…
Кричить до виску ідіот:
Це Богом обраний народ.
Вторять сектанти - шептії,
Хохли – у шлеях, холуї…
За гречку, рис у пів – ціни,
Купились в діток Сатани.
Давно в худоби думку вкрали,
А честь.., самі дурні віддали.
Ну, що візьмеш ти і з свині,
Корито в неї у ціні:
Їх вчать , соколики «святі»,
Тож відробляють за харчі…
В тім парадокс, оте мірило,
Що є жадоба..., розділило
Їх на євреїв і жидів,
Також вкраїнців і хохлів…
Дві сторони ляга в медаль,
У цьому суть, а в ній мораль:
До Раю в того є ключі,
Хто носить Бога у душі.
Аби не дійшлО до розплат,
Мо в племї знайдеться прагмат.
Тож схаменітеся «святі»,
Скоріш покайтесь у Христі.
Бо перстОм Божим будуть драти,
Штани для різочки знімати.
Гонити будуть вас «прищів»,
Як щука в річці карасів.
І знімуть німби з самозванців,
І розвінчують вас «обранців».
Нехай не сняться вам спокОї,
Привіт «небесним»,
з вами
Гої !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356450
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої диво-хрущі, не хрущі з Колорад,
Мої ластівки - білі й червоні,
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі – озерні, щасливі мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком,
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом!
Я продовжу слова, ті, які вже казав,
Але хочу сказати їх знову…
Не «відрижка» це є, це є мова моя ,
Чарівна, калинова, чудова!
Я звертаюсь до Вас, дорогі земляки!
Хіба в світі народ є без мови?
Якщо мови нема і держави нема,
То лишаються тільки окови!
ЗБЕРЕЖІМО МОВУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348067
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 09.08.2012
Тремтить зніяковілими вустами
Промовлене від серця слово «мама»
В житті вона лише одна єдина,
Хто відданою лишиться дитині.
***
Приспів:
Шлях життєвий встелиться квітками,
Чи кущами терну поросте, -
Пам'ятай завжди лиш слово "мама",
Найрідніше серцю й золоте.
***
Так ніжно приголубить свою доню,
З турботою до себе пригорне.
Цілую їй натруджені долоні,
Та молодість вже їм не повернеш.
Коли від тебе, мамо, я далеко,
Невидимим магнітом тягне знов
У край дитинства, де летять лелеки,
В хатинку, де живе твоя любов.
Минули стрімко так безсонні ночі,
Коли гойдала ніжно немовля.
І руки обіймають вже дівочі,
І доня слово «мама» промовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355167
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 09.08.2012
З вуст твоїх не вирветься виття,
Мужньо переносиш біль і втому,
Смак свободи, спрага до життя, -
Відчуття до болю то знайомі.
В підземеллі темно, мов в льоху,
Віє невсипуща прохолода.
Кардинальні зміни у даху
Відбулися з настанням свободи.
Промінь сонця б'є, немов патрон.
Як малюк, радієш щиро світлу.
Як король, посівши владний трон,
Погляд твій застиг хазяйновито,
Мов спішить привласнити життя, -
Справжнє вже і гратами не скуте,
Маючи чітке передчуття,
Що дійшла кінця твоя спокута.
Шквал емоцій груди розпира,
Бо прийшов до фінішу живий ти
Звідти, де глибокая діра,
Що не кожен в змозі з неї вийти.
Маєш ціль - не бачиш перешкод,
І на що б не підштовхнула доля, -
В серці маєш захисту штрих-код,
З ним життя гнучке, немов тополя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356207
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Вот ... приемный покой…
Да, давно не была я в больнице,
К травматологу очередь, словно шелковый путь.
Будто целым районом сегодня решили лечиться,
И за мной, без конца, все идут и идут.
В ожиданьи томясь,
Я разглядываю пострадавших,
Сочиняя в своей голове детективный сюжет:…
Вон, мужчину с синеющим глазом,
Еще двое, тащат –
"Может быть,
Не совсем удался вчерашний банкет…"
И таких разукрашенных лиц по всему коридору…
Кто с рукой, кто с ногой, у кого – голова.
Да, и я тут стою,
Скажем, с травмой совсем непростою,
У меня не пустяк,
А разбитая напрочь душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352890
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 09.08.2012
Карим небом заповнила тишу,
Сонцем карим розтопила лід...
Але ніхто,ніколи не напише,
Про ніжну квітку-яблуневий цвіт!
В волосся вплетені століття:
Розрада втомленій душі...
Прийде і ляже буйноквіттям,
Десь там на грані,на межі!
Десь там між небом і землею,
Оселиться свята Любов...
Нарешті,нарешті,ти стала моєю:
Очистилась від скверни кров!
До тебе знав лиш злобу і ненависть,
А відчай був замість отця...
Та все змінилось-зорі засміялись,
Я воду пив з твого лиця!
Я пив росу-сльозу святих небес,
Вдихав тебе,як пахощі від квітки...
Прийняв тебе,як Ангела,як хрест,
Як Божий дар,благословення,ліки!
8.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356222
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Повінчані зорями...
Безтямно закохані...
І сплетені долями...
Повз мрії сполохані...
Секунди годинами...
Без любощів лестяться...
А мрії долинами...
Нарцисними пестяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350089
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 09.08.2012
Ще сотні чекань і пів світу натомлених ві ́ршів,
Клаптик неба, що чахне грозою у Тво ́їх очах...
А мені б тільки мить, в якій був би Ти щасливішим,
А все інше - це, Богом даровані, відстань і час.
Ще півмилі тремтінь, так мало зосталось зупинок,
Крихта болю під серцем і терни в мінливій душі...
А мені би надію, в якій не знала б я спину.
А мені б тільки щастя, що серцем не знає дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Мечтают все о чем то втихаря:
О том своём - о самом сокровенном...
И просто так о нём не говоря
Живут мечтами в этом мире бренном.
И я мечтаю тоже о своём...
И не делюсь мечтами с кем попало.
Когда один - мечтаю только днём,
Когда не сам, то дня мне слишком мало.
Как хорошо делиться всем своим -
Всем тем что видишь ясно за горами,
Но видеть сложно это тем двоим,
Когда один с землёй - не с облаками.
Ведь говорят:"Летаешь в облаках,
Коснись земли хотя бы на минуту" -
На ту минуту, чтобы на ногах
Мечту убить в душе посеяв смуту.
Кто знает это - вечно вдалике,
Хотя и рядом с многими из многих:
Воспринимая темы на легке,
Хотя вдали от тем и от убогих.
Я вижу всех мечтателей Земли,
У них глаза горят каким то светом -
Тех маяков, что режут тьму вдали
Мечты встречая собственным рассветом.
Мечты всегда, как в море корабли,
Каким дано причалить своечасно!
И потому мой свет всегда вдали
Как и у всех в глазах что светят ясно.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11208090587
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356134
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Коли був юнаком буйногривим –
задивлявся на гарних дівчат.
І зоринки лукаво-знадливі
пломеніли в дівочих очах.
Духовий грав у клубі до ночі.
А коли білий вальс запалав –
спалахнули ми враз очі-в-очі,
і ти погляду не відвела.
Неосяжну, незвідану повінь
я в блакиті гарячій відчув.
Очі лагідні, повні любові,
запалили у серці свічу.
У казармі листи зогрівали...
А як службі надходив кінець,
як же боляче очі ховала,
коли з іншим ішла під вінець!
Плинуть роки у повінь Дніпрову.
І вирує бурхливе життя.
Наші очі стрічаються знову,
бо не гаснуть палкі почуття.
Бо мелодія давня не тане.
Це ж отут я ходив молодим!
Може, станемо врешті сватами
і не вмовкне жаданий мотив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356075
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 08.08.2012
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 08.08.2012
Відповідь на коментар IgorKo
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
Навіщо ти чекав слова зізнання?
Перевіряв, чи зрілі почуття?
А я несла своє сліпе кохання
У вир подій, до тебе, до життя.
Несла мов відра, сповнені водою,
Боялася, щоб необачний крок
Не вів до каяття, не став бідою,
Хоч у думках летіла до зірок.
Про тебе мріяла. У мареннях блукала,
Засвічувала жовті ліхтарі,
Коли небес шовкові покривала
Тонкий ховали місяць угорі.
А ти чекав... Скажи мені, навіщо?
Слова, як хвилі, що несе вода,
Розіб'ються. Моє кохання вічно
Світитиме!
Не зрозумів...
Шкод́а...
06.08.2012р. 22:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Чом мене ховаєте живою,
На зап’ястях в’яжете рушник,
Держите свічки над головою
Під глухий затужавілий крик?
Долілиць безбарвними рядами -
Немічна, згорьована юрба -
Ви йдете… А поруч я із вами,
Безтілесна йду, але жива.
Сльози вам нечутно витираю,
В маківки цілую промінцем
І долоню кожного тримаю.
Не прощаюся – іду тихцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349152
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 07.08.2012
гупають яблука
глухо
і лунко
у саду нічному,
місяцем уповні́
містично осяяні…
ніби ходить там хтось
неприкаяний…
ніби хоче сказати мені
вві сні
про самотню столітню втому…
ходить, ходить…
шукає і не знаходить
сте́жки у траві додому –
до дверей! до клямки! до рідної хати…
хоче
свою невідступну втому
із плечей пониклих здійняти
і на лаві укласти – приспа́ти…
гуп-гуп…
прокинуся,
гляну по́зирцем у вікно –
по́рожньо,
нікого не вид-но…
принишкне від погляду,
зачаї́ться
і знов рушає:
гуп-гуп…
так… безнадій-но
…про щось же гупають яблука за вікном…
ні-ні, не знаю…
домнешта старенька моя достигає,
літо минає
літ-то...
літо:
життя прожито,
а пари серцю
немає…
видно, гу́пає десь
по чужих садках –
мене
шукає
16.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350733
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 07.08.2012
Київська Русь - це не Росія,
Не варвари з Європи, не моголи,
І як Росія нам тепер посміла,
Свою російську нав’язати в школи.
Хто з Кримом воював, беріг від турків,
Степ покривав кістками, що в могилах,
Хто у церквах молився з щирим смутком,
І честь козацьку зберігав на вилах?
У нас хрестили землю українську,
Яка була святинею для люду,
Завжди напоготові було військо,
Яке нас захищало звідусюди.
Просніться, українці, схаменіться,
І незалежність бережіть для дому,
Нехай господар щиро посміхнеться,
Вивчити наше поможіть чужому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353261
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355656
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
* * *
Не сприймай, мов злочин, огріх чийсь.
Зопалу не лай, не гарячись.
Необачним словом не порань.
За вину пробач –
спаде гора.
Крапотіння – камінь пробива.
А промінчик – душу зігріва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355655
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Я Вас люблю. Люблю щодня сильніше
І ця любов у серці небом розквітає.
Нема очей у світі найрідніших
І тільки Ваші щастям ніжно так світають.
Я Вас люблю. Тривожу часом хмари,
І часто так собою весни затуляю.
Не має в світі ближчих Богу чарів,
Як ті, в яких Любов життя благословляє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355615
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Як я хотів би, щоб війна за мову закінчилася злагодою і взаємопорозумінням і щоб всі чудові мови, які є в Украіні, звучали і жили на радість людям, які ними розмовляють, але злились в одну дружну державну мову, як зливається кожний голос у моїй фанфарі у фіналі в один мажорний, життєстверджуючий акорд! З повагою до всіх мов і людей С.Голоскевич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348197
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 06.08.2012
Голосно тікає годинник на стіні.
Чомусь так голосно...Тік-так, тік-так...
Невидиме свердло пробурює мозок.
Час тікає, тікає: безупинно,
Час: відведений, відміряний нам Небесами.
Хоча інколи здається, що він боксерною грушею
Завис над головою і налягає на тім’я,
Паралізує розум, тисне на свідомість невідомістю.
Що там, за щільною занавіскою мороку,
У нашому майбутньому чекає на нас?
Цокання маятника розхитує, знімає нашарування,
Накарбоване роками із наших душ
І залишає оголене, невідворотне одкровення,
Заглиблений погляд у середину нас самих,
Від якого не заховатись за маскою гриму,
Бо він злітає із нас, як шкіра змії.
Та, на відміну від неї, наше відродження
Чи, далебі, переродження проходить іноді
Болісно, іноді дратівливо до відчаю,
Заглядаючи у найпотаємніші наші закутки,
Вишукуючи там учинки, які хотів би,
Але, на жаль, уже несила змінити.
Вдаряє по найніжніших наших струнах,
Захлинається від розуміння неминучості,
Що, можливо, назавжди кане у Лету,
Зникне, розчиниться у Всесвіті та частина єства,
Що так і не знайшла свого виходу на волю
Та загубилась у швидкоплинному вирі часу.
06.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355483
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012
-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355108
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
В огненні барви
крила зайнялись,
іскрОю жару
стукає у шибку
МЕТЕЛИК.
Знаком сонця
грає блиск,
летить у ніч,
відламуючи скибку
крихкого сну,
досвітніх мерехтінь,
коли трава
ховається у схиму…
Але душа біліє.
Що їй тінь!
Коли вона –
польотом одержима.
А сонник спить,
обвітрюється цвіт,
стає немов
закладка на сторінці…
Мій сон до Вас
метеликом летить
і стелять оксамити
чорнобривці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355068
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
* * *
Ласкавий дощ –
як дивний сон.
Знов пригадав життя юначе...
Сміється сонце в унісон,
а хмара хмуриться
і плаче.
Бредуть бомжі,
і боси йдуть,
такі хмурні, такі байдужі.
А я автографи пряду –
ступаю босий
по калюжі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355021
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
* * *
Мені вдалося приховати гривню.
На пиво, корвалол чи на хлібину.
Сумна бравада.
І могло ж так статись:
купив би щось,
якби не стрівся старець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355020
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
(пану Василю Бур`яну – Дощу)
на свій відбиток
у небеснім плесі –
верба похила
задивилась із ставка…
а достеменно –
із кругленького
дукАчика-озерця…
сюди вода
з-поміж осок і ро́гоз притіка
потічком звивистим,
в`юнким русельцем
протореного в камені струмка,
що прозоріє стиха
із первозданно-юрського джерельця…
озерце
це
щось має спільного в собі
з єством Поета:
в його уяву, як у дзеркальце,
все втілене і неврече́влене –
сотворене: земля і небо,
Вселенна!
спішить
і прагне роздивитися на себе…
самопізнатися –
у образній співзвучності з Творцем
…струмочок – срібна витончена нить,
що між осок свідомості бринить,
канал духовного зв`язку,
стежина думки…
а юрських витоків неви́черпне джерельце –
це
палке, вразливе, вічно молоде
Поетове чутливо-мудре,
навіки-вічні незбагненне! Серце.
01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354538
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Не забудь, що вкраїнцем родився,
Не забудь тих закоханих днів.
Ти сьогодні у пеклі топився,
Але вижити нині зумів.
Ти постав і кайдани упали,
Ти знайшов і із правдою йдеш.
Ми тут славу Господню пізнали
І у бій із тобою бредем...
Не забудь, що вкраїнцем родився,
Не забудь тих закоханих днів.
Україна чекає. Уперше
Ти побачиш народжений гнів.
03.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355000
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Не питай, де здобудемо славу -
Нам до неї іти та іти
Ти поповнюй життєвості лави
І попробуй себе віднайти.
І не вір обіцянкам неволі,
Бо вона у недолю зведе
Та не грай у невпізнані ролі,
Бо їх крали та хтось украде.
Не шукай ти питання питанням,
Бо вони не знайдуть майбуття,
А шукай скрізь ідейне єднання
І сумління веди в каяття.
Не питай, де здобудемо славу -
Нам до неї іти та іти
Ти поповнюй життєвості лави
І попробуй себе віднайти.
03.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355022
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Ми давно у кайдани закуті,
Ланцюги не пускають до влади,
Нечисть правду тримає в спокуті,
Технології змінює далі…
Конституція - їм наплювати,
А накази - слова для родини…
За державу йдемо воювати,
Яка в нас має бути єдина.
Ну, а «слуги народу» жирують,
«Осідлали» людей, цьому раді,
Вони й нині з народом воюють,
Щоб і далі лишитись при владі.
Українці! Святий мій народе!
Час прийде вибирати до влади,
Хай не зроблять злочинці погоди,
Свою честь Вас прошу шанувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354887
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 03.08.2012
ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА К П У
На воді і на суші, у місті й в селі
Комуністів щоб всі вибирали,
Тільки ми побудуємо рай на землі,
І ми хочем, щоб ви про це знали.
ID: 353627
Рубрика: Вірші , Іронічні вірші
дата надходження: 28.07.2012 23:31:56
© дата внесення змiн: 28.07.2012 23:31:56
автор: vasyl
____________________________________________________________
Ви вже Рай будували , та от не для нас.
Табори ви для нас будували.
Сім десятків років, ввесь той проклятий час
Грабували, карали, брехали.
На штиках і кістках шлях мостили у Рай,
Слід кривавий за вами усюди.
Хто не з вами – той проти. Того убивай!
І цього, з нас, ніхто не забуде!
Олігархи сучасні це хто? – Бандюки!
Ви із ними - два чоботи пара.
Будьте ж прОкляті ви і вони навіки!
Всі ви люта і хижа почвара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353826
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
Олександр Печора
(Ромоданець)
pechora_ridnokray@mail.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353747
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Сплелися два світи – реальний і ілюзій.
У першому тебе і в другому нема.
У сні і наяву, я сам ходжу по лузі
Мені чебрець під босі ноги і стерня.
Хотіли?Може й ні!Але зайшли за грані…
Повернення нема, померли почуття.
На різних берегах дві постаті в тумані
На лівому твоя, на правому - то я.
26.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353773
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Вільні ми, та тільки не свободні.
Слогани набридливо гучать.
Боже, поможи нам вже сьогодні
гнати ненажерних янучар!
Люди українські, схаменіться.
Єдності завітної сягніть.
Нині янучари – гірше німця.
Так боріться вже, а не стогніть!
Табунами люд вкраїнський бродить.
Все волає – вижити б якби!
Терпеливий, зраджений народе,
гнівно підіймайсь до боротьби!
Щоб тобі сьогодні не казали,
як би не міняли корогви, –
знай, – тебе обманюють хозари –
правлячі народу вороги.
Хто ще вірить, хто ще й досі просить,
той – довічний збайдужілий раб.
Вже наїлись обіцянок. Досить!
Вже у себе вірити пора!
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353744
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря.
Де лебединий став і запашні отави.
Де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть, з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь.
Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь.
Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток і тепла церква в профіль.
І коні на лугу.
Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця змістився центр Європи.
І струменить Любов – неперебутній скарб.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353555
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 29.07.2012
(oduvan4iku)
якою сти́глістю стате́чною духмя́нять
мої липнево пригаса́ючі луги…
змарніли бар-ви
у затінках задумливо-вербових
ховаються од ґедзів корови́…
ще безтілесною –
та вже зглиби́мо-кришталевою габою,
ще не вловимою –
та вже присутньою в передчуттях журбою
запаволо́чилися схили навкруги
затумани́лись срібно-полинами
лобастих пагорбів пригірклі скроні
у лопухів – зшерша́віли долоні
коричневі́ють кінські щавелі́:
у їхніх ро́змислах гніді пасуться коні…
баскі, вітри́стогри́ві й молоді
заплутавсь пасмами дочасний теракот
у донебе́сній(!) груші-дички кроні:
у пору зрілості осмислено ввіхо́дять
мої прадавні недото́ркані луги́…
у гу́щаві наплу́тано-зеленій,
багря́нить цнотою
безплідний виноград дівочий
(...плоди - наступники любовної жаги́ ) -
о, Боже! – очі...
які блакитно-незбагненні очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели до янголів
*петрові батоги…
27.07.2012́́́́
*петрові батоги – цикорій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353551
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Любов згасає , мов сірник,
Який запалений в підвалі.
Мій погляд до згорання звик..
Збираю почуттів скрижалі.
Долонями вогонь ховаю,
Від хтивих і сирих вітрів!
Згорілі сірники тримаю,
Наступна книга - без листків.
В підвалі чахне Еустома..
Зникає мрій моїх заставка.
З’явилася сірчана кома,
І В’їлась в книгу, наче п’явка.
Стікає фарбами ікона.
На пальцях опік від вогню.
Усупереч усім законам -
Будь вічним полум’ям! Молю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353426
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Ти в білому, я в чорному – контрастно...
Закохані до сліз, хвилюємось мов діти.
Шепочеш: "Я люблю", - о Боже, як це вчасно.
Як встояти, і щастям в серці не згоріти.
Ти в білому - розкішно - так тобі пасує…
Зі мною в крок, все вище у повітря.
І клятвами на пальцях небо поцілуєм,
Вдихаючи на ньому шматки світла.
Ти в білому, я в чорному – в єдине.
Вже двічі у мені зірвалося півсвіту.
Іще секунда і зустрінемось очима,
І не розлучимось заковані до віку.
Ти в білому, я в чорному – контрастно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353385
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Україно моя, збережи мій народ,
Додай сили і віри в державу,
Захисти від біди, захисти від «господ»,
Щоб жили всі в країні за правом.
На колінах молю, український народ,
Де живуть росіяни й татари,
Нам не легше, як вам в Україні, ось тут,
То ж тримаймось єдиного права.
Поруч з нами підуть під надійне плече
І румин, і угорець, поляк, молдаванин,
Але поки їх доля ще їх не пече,
То мовчать, як безправні в державі.
Підніміться за волю, за власні права,
Хай існує держава єдина,
І повірте - у мене це не просто слова,
Зберегти хочу я Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353287
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Привітне обличчя і посмішка мила,
Тендітна фігура й коса,
Намисто поверх вишиванки наділа, -
Моя Україна - краса...
Знівечені долі митарством свободи,
В обіцянках стогне Дніпро,
У владі бандити й моральні уроди, -
Твоє сьогоденне тавро...
Розкриті коханням і щирістю душі,
Співоча мелодія літ,
Квітучі сади там де вишні і груші, -
Біліє навколишній світ...
Скалічене право, залежність від грошей,
Духовність з-під ряси попів,
Тяжка й непідйомна історії ноша, -
Ти цього, Богдане, хотів?..
Поезія й проза, живопис, скульптура,
Наука космічних висот,
Таки світова й європейська культура, -
Це мій, український народ...
Корупція всюди, чиновницьке лихо,
Податки на шиї ярмом,
Прийняти все це неможливо без сміху, -
То битва довічна зі злом...
Надія й Любов в моїм серці єдині,
Летять почуття в небеса,
Я вірю у тебе, неначе в дитину, -
Моя Україна - краса!
27.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353279
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Меланхолійна ця осінь, невже не помітив?
Неймовірна, багряна і трішки вразлива:
На берегах вишиває серпанки із квітів,
І торкається снів, де з Тобою щасливі.
Цей листопад так п'яніє від запаху літа,
Який залишився в спогадах сонця весни.
Ти не спитаєш: для чого судилось зустрітись?
Не відповім: щоб серцями торкатись зими.
Просто ця осінь,- так просто останньо- осіння,
Неймовірна, шовкова, і трішки вразлива,
Просто ця осінь- не просто торкається тіней
Просто для Тебе, просто, щоб був Ти щасливим...
P.S. Тобі дарую осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353180
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Стиха колишеться стигле колосся,
Скошені падають на стерню жита.
Плетиво доріг в пам’ять уп’ялося,
Терпка втома на плечах, мої літа.
Вже посивілі скроні в тата й мами,
Тільки очі: добрі, лагідні й смутні.
Заросли стежки, толочені ногами,
Давно діти міряють світи чужі.
Злітаються зрідка у рідне гніздо,
Набігла із-за хмарки тінь на чоло.
Призахідне сонце і гуркіт чутно,
Золотом з бункера падає зерно.
18.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351286
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Попросіть москалів з України,
Хай живуть на просторах Росії.
«Пиятики і матів» не сіють,
Попросіть москалів з України.
Стільки мають землі - все їм мало,
За рахунок когось звикли жити.
До смаку їм наш цукор і сало,
І дівчат наших хочуть любити.
Ми слова Кобзаря всі забули
І схиляємось нині чужинцям.
Споконвіку земля, де живемо
З діда – прадіда є українська.
Хай співають нам наші дівчата,
Хай живуть люди в щасті й любові.
Хай цвіте Україна багата,
Жити хочемо в мирі - без крові.
Буде наша земля процвітати,
Наша пісня народна хай лине.
Я прошу Вас, послухайте, діти,
Попросіть москалів з України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347313
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 26.07.2012
Немає щастя, певно вже й не буде,
Сльоза кривава котиться з лиця,
Нехай ножем поріжуть мені груди,
Та я з людьми ітиму до кінця.
Немає радості в людей, які працюють,
Життя немає в того, хто сліпий,
Ще гірше тим, які людей не чують,
Бо ж в Україні добре лиш чужим.
Прошу, мої нащадки – українці,
Плуга лишивши, підніміть мечі,
Згуртуйтеся, не будьте по одинці,
Бо в нас є брат на кожному плечі.
Не рвіть державу - любу Україну
І не діліть матусю пополам,
Якщо ви діти - бережіть єдину,
Бо поки я живий, чужинцям не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343523
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 26.07.2012
Ланцюжок берізок на горі стоїть,
Вітер грає листям, тихо шелестить.
Гілки заплітає - розплітає знову,
Кожній із берізок каже ніжне слово.
А над ними небо - купол голубий,
Зігріває землю - промінь золотий.
Молодим берізкам весело та гарно,
Жодне слово вітру не пропало марно!
На краю околиці тополі стоять,
Висаджені наче під лінійку в ряд.
Від берізок взялися відвернуть увагу -
Закинули вітру веселу розвагу.
Розпустили китиці - розлітався пух
Вітер розвернувся тільки мовив “У…х!”
Дзиґою крутитись дуже захотів,
Хмарою піднявся - далі полетів.
Довго він ще грався, створював бедлам,
Потім зажурився та й зостався сам.
Тополі берізкам радісно кивали,
А вони всі дружньо, як одна, мовчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244909
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 26.07.2012
А потім нас нащадки проклянуть,
Якщо ми з вами продамо державу,
Злодіям прокладемо чистий путь
І «вурки» завоюють собі славу.
Для них народ давно вже був – ніщо,
Нас доять і тепер, немов корову,
Коли ми об’єднаємось - це «що»,
Означить по житті перебудову.
Горнімося до купи – українці,
Щоб наші діти не були рабами,
Життя писалось на новій сторінці,
А шлях ніколи не лягав гробами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353080
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Реве Дніпро, б’є дзвін у храмі,
Болить душа всього народу,
На Україні знову камінь,
Який закрив усім свободу.
Жирують ЗЕКи і бандити,
«Царки» вдягнули діаманти,
Вас, люди, хочу розбудити,
Бо час настав, вже б’ють куранти.
Якщо родина не єдина,
Якщо немає честі в домі,
То незалежна Україна,
Комусь достанеться другому.
Сплетімо руки у братанні
І захистімо українця,
Не будьмо більше безталанні,
Зберімо честь свою по вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353067
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один. Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353039
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Я вже не можу без віршів -
Десь ділась Муза…
Лягає смуток на душі
Німим Карузо…
Слова окремі розбрелись -
Лягли в тумані,
Вони забули, як колись -
Ходили п’яні.
Вірші не пишуться тепер -
Бракує слова,
Та поки я ще не помер -
Життя основа.
Слова ще підберу колись
До гарних віршів,
Щоб вірші знову полились -
Але не гірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350530
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
На крилах дум лечу в літа грядущі –
палахкотять видіння у пітьмі.
Стрічаються мені незрячі душі,
безвольні – і оглухлі, і німі.
В мовчанні чую дивну силу крику.
За грішні думи дорого плачу.
Всевишньому мій не потрібен викуп.
Моє мовчання місяць мудрий чув.
Він істину снує в безодні неба.
Душею бачу, серцем чую. Та
словами вимовляти те не треба.
Та й не можливо.
Істина – свята.
О, скільки смутку плине в згустках тиші!
Хлюпочуть хвилі схлипів надсумних.
Задуми берег…
Враз назустріч вийшов ясний промінчик.
Сум безмежний зник.
У серце ллються крапельки-акорди
і грає барвами стрімкий струмок.
І радість розлилась потоком гордим
у повені й гармонії думок!
В мовчанні – істина.
В нім стільки змісту!
Вир почуттів!..
Ця думка – не нова:
коли стає на серці надто тісно –
мовчання випромінює слова.
Як пам’яті свіча вогнем тріпоче,
як тонко й високо звучать думки, –
мелодію Господь почути схоче –
мовчання перероджує в рядки.
Пречисте світло оселяє в слові,
щоб спраглих душ воно могло сягти.
Поезія з промінчика любові
народжена – полине у світи.
В майбутнє не літаю понад міру,
та виплесну зізнання й присягну.
Глибока віра живить серце й ліру –
оберігає Музу осяйну.
Душа – бринить.
А що із того вийшло, –
розсудить небо:
тлію чи горю.
На денці серця виспіваю тишу –
елегію мовчання сотворю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350384
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350156
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Злітають догори думки
І росяніює тепле сіно,
Тумани вкрили береги
І сонце ранок засурмило.
Покіс лежить, немов козак,
Ріка шумить, як дзвін шаблюки
І кожен рух, незвичний мах,
Що приведе в бою до злуки.
Бо коли сила у бою,
Як бачиш ти життєву ниву,
То бережеш сім’ю свою
І б’єшся за її щасливу.
Мій, друже, варто берегти,
Не битись – шанувати долю,
І зберігати береги,
Що нас чомусь зовуть до бою.
Бо правий берег, як колись,
Із лівим сутички немає,
Невже вони ще не злились,
Коли нас шабля захищає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350132
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я сплю вночі немов в раю,
Коли ти поруч я вже млію,
Я першим розбуджу зорю
І пригорну свою надію.
Промінням запалає схід,
Туман підніметься угору,
Кохання знов розтопить лід
І розпочнеться день казковий.
А ти ж бо, сонечко ясне,
Слова якісь шепочеш в вушко,
Не ти, ні я, вже не заснем,
Бо нам солодка ця подушка.
Вуста затерпнуть, як колись,
Серця дуетом заспівають
І знову злетимо у вись,
Бо ти і я, ми вдвох кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349373
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
"Мёртвые сраму не имут..."
А мы, - живые..?
Разгула омут,
жажда власти -
хлещет кнутом,
кровавые запястья.
Сапогом на горло -
бьётся аорта.
Земля, её богатство -
клинья раздора.
В цвета иные
облачается фан зона.
Холодный Яр
шумит листвой:
всё помним, видели.
Предательство
и преданность, и веру,
и данное слово чести,
всё честь по чести.
Кричит предвестник
грозы и бури,
на дубе древнем восседая,
старый ворон,
и смотрит с высоты
с мудрым укором.
10.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349364
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Мамо, подивіться: на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось, а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш: стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми, але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою. Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто виходило все навпаки?
Боже, та невже ж переводяться люди?
Круки і лелеки також на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій, розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349363
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Тихий вечір, літній вечір
На побачення нас кличе:
М’ята п’янить, серце щемить
Зупинись, чарівна мить.
Тихий вечір, літній вечір
Нас веде в казкову ніч:
Там, де тільки двоє:
там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Там, де тільки двоє:
Там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Приспів:
Вечірній блюз, кохання блюз
Двох сердець палкий союз.
Синій вечір, теплий вечір
Розсипа вгорі жаринки
З неба летять, наче хотять
Нас з тобою обвінчать.
Синій вечір, теплий вечір
Землю одяга в хітон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
ID: 349079
Рубрика: Вірші , Авторська пісня
дата надходження: 09.07.2012 05:48:33
© дата внесення змiн: 09.07.2012 05:49:53
автор: muzima29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349239
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Дорогі колеги! Рятуйте! Не можу ні заснути, ні текста написати до своєї "Колискової"! Допоможіть!!!
Ура! Вже одна добра і талановита душа обізвалась! Дякую, Людочко!
Нічка прийшла тихесенько
До зорі, до зорі.
Сном привітала хресників
(Діточок у дворі)
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Кожну ніч. От і все.
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Дітлахам. От і все.
Котик заснув під ніркою
Навмання. Навмання.
Чом запищало гірко так
Мишеня? Мишеня.
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Зранку прийде замріяний
Новий день, дивний день
Щоб у горнятку радості
Принести нам пісень.
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить.
02.07.12
ID: 347731
Рубрика: Вірші , Казки, дитячі вірші
дата надходження: 02.07.2012 21:12:04
© дата внесення змiн: 03.07.2012 00:00:45
автор: Людмила Ганяк.
Ще раз ура! Іще один талант порадував чудовим текстом! Дякую, Інночка!
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями,
Бережуть янголи.
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне.
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень.
ІННА СЕРЬОГІНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347589
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Очень понравились минорные осенние грёзы... Рискнул... Написал... Правда, автор хотел дописать стих, поэтому это может быть не окончательный вариант... И музыки, и текста. Если автору текста не понравится мой вариант музыки - милости прошу к сотрудничеству коллег-поэтов!
Вальс
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
ID: 300041
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 14.12.2011 22:29:57
© дата внесення змiн: 15.12.2011 01:26:47
автор: amigo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347234
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Не знаю я,чому згадалося мені,
як на рибалку з друзями зібрались навесні...
Так гарно гріло сонечко, співали солов"ї
і так манили в свою тінь над озером гаї!
Нас дві сім"Ї було - я з жінкою, та Гена і Наташа...
На всіх лише одна у нас була палатка наша...
Гуртом розкинули "бівак" і снасті розвернули,
очей не зводим з поплавків, про все навкруг забули!
Азарт в крові у всіх кипить - неважко зрозуміти!
Бо ж мріє кожен з нас (це факт!) добряче наловити!
Ми тиждень готувалися до знатної рибалки -
набрали вудок, ятерів і всякої приманки.
Горох, перловка, кукуруза, черв"яки, опариш, тісто -
повинні стільки наловити, що в кобошах буде тісно!
...Годину, другу сидимо - покльовки і не видно...
І три, й чотири...Що за чорт! Розповідать огидно!
І чорних заздрощів нас всіх з"їдає хижа гідра,
бо ж пацани додому йдуть і повно риби в відрах!
Їм навперейми друг мій Гена, наче крокодил:
"Скажіть, на що ви ловите? Спасайте від біди!"
Малі лягли від реготу -"Не скучиш, дядьку, з Вами!
На вудку тут не ловиться - ми ловимо руками!"
Без рибки хлопчаки пішли... В кишенях - по червінцю...
А ми вже рибку смажимо і радості по вінця!
І булькає вже юшечка, і дзенькають чарки,
і повели дівчат в лісок гарячі парубки!
Які пісні співали! Як нам заздрило село!
Давно уже у них такого хору не було!
А вранці Гена в річку плиг - ну справжній крокодил!
І що ви собі думаєте? Рибки наловив!
І знову юшечка була і смажений карась,
і знов пилась горілочка, і пісня понеслась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346573
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Фотографий сотни штук -
в школе, в садике, в пелёнках...
Эволюция ребёнка...
Это наш любимый внук...
Лягушонок трёх недель,
сытый кот в счастливой дрёме,
в тёплой ванночке в истоме...
Это было... А теперь!
В форме гордый генерал,
в кружевах идальго храбрый,
петушок и Хрюша жадный -
кем наш Витя не бывал!
Однозначно - красавЕц!
Мама с папой замечают -
взгляды девочки бросают
возмутителю сердец!
Ну и что, что огорчает
дневником своим подчас?
Это ведь у всех бывает!
Чаще радует он нас!
Когда слышишь слово "Внук" -
сердце радостнее бьётся,
то надеждой отзовьётся,
то тревогой сдавит вдруг...
Слово "Внук" произнося
мыслишь перспектив громады,
где мы счастливы и рады,
с внуком жизнь соотнося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345673
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Ми йдемо у життя , як небо світло-чисте.
Чому ж, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Дорослі стали ми...
Приспів
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все в наших руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Сльози по щоках...
ПРОГРАШ
Пробачте, вчителі - що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
Приспів
ПРОГРАШ
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
НАШ ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345090
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Весна за лепестками (романс)
За лепестками лепесток летит весна,
И заплетает из дождей грибные нити.
Не говорите мне, прошу, не говорите,
Что я такая же, как все, но не она...
Я не такая, как она... Так объясните…
Ловлю ваш взгляд на потускневшем серебре,
А пальцы холодно сжимают край бокала...
Вы неправы со мной. Зачем же я ласкала
Ваш профиль гордый в одиноком сентябре,
Свернув клубочком шерстяное покрывало?
Неправда все, что не наметилось всерьез,
Не по моей вине... А вашей - нет в помине...
Прощайте! Будьте же вы счастливы с другими,
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
Проигрыш.
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
04.06.12
ID: 341851
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 04.06.2012 19:30:11
© дата внесення змiн: 05.06.2012 17:35:18
автор: Людмила Ганяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343588
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Дівча
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
Ій так сумно і страшно лишати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В гіркім сумі собі нагадавши події недавні.
…події недавні…
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим полишаючи світ цей повільно і плавно.
…повільно і плавно…
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона вірила - житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
…на жах символічно!
24.05.11 р.
ID: 261459
Рубрика: Вірші , Присвячення
дата надходження: 24.05.2011 21:15:00
© дата внесення змiн: 17.01.2012 21:16:22
автор: Володимир Шевчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343580
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 10.07.2012
***
Провалиться мне на месте,
Если что-то есть дурней -
Нафига котлета в тесте,
Если тесто уже в ней?!
***
Чем выше лезет обезьяна,
Хотя скромна, на первый взгляд,
И тем явней и без обмана
Всем снизу виден её зад.
***
Всегда думаем одно,
Говорим другое,
Третье делаем давно -
Нет душе покоя...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349000
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Дарма я волію,
щоб сонце гаряче
мене не впіймало
вночі, коли спляча.
Навмисно ховаю,
я тіло до ранку,
повітрям хапає
задушним як бранку.
Куди б його збігти,
ото вже "холєра",
купи мені, любці
кондиціонера.
-А може путівку
на північ до моря,
там сонце в затінку,
не знатимеш горя.
Почула не те я,
що сильно бажала,
мабуть ця спекота
його не дістала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348889
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
На прохання свого друга, однокурсника з музичного училища, який зараз працює викладачем по класу духових інструментів в гімназії міста Шверіна (Німеччина) написав для його учнів простенький для виконання блюз. Кажуть, що сподобалось... Хочеться вірити. І хочеться, щоб друзі по сайту послухали і оцінили...і хочеться, щоб ще кому-небудь сподобалось...Може і слова якісь до ноток прилипнуть. Якщо треба буде - додам ще приспів...А як ні - ну то хоч настрій комусь може підійме... Надіюсь... І ще одне зауваження. Це просто демо-версія, без обробки звуку, тема проведена лише один раз. Далі оброблю, якщо буде інтерес. Бажаю успіху! З повагою. Сергій.
P.S. Версію із словами можна послухати за назвою "Вечірній блюз".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348878
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Сидить дівча, а очі повні смутку,
Фіранки вже опущені на ніч,
Всі сльози в неї зібрані у жмуток,
Та серце стиха промовляє річ.
Не плач, дитино, не сумуй, не варто,
Відкрий вікно для щедрого тепла,
Життя не раз іще пограє в жарти,
Будь сильна по житті, а не слабка.
А хто образив, не носи у серці,
Повір, що ще появиться плече
І ще знайдуться ключики від дверець,
Кохання в однім руслі потече.
Запам’ятай! Пройдуть твої морози,
Це біль кохання вперше – все пройде,
Любов свою ти стрінеш на дорозі,
Що по житті з коханим поведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345329
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Я до грудей губами припаду,
Погладжу ніжно твої білі коси,
Помию руки росами в саду
І поведу на скошені покоси.
Черешню в жмені піднесу тобі
І гілку з липи подарю, як клечань,
І усміхнуться очі голубі,
Коханому в садочку із черешень.
Подивимося просто на життя,
На речі, що чекають в нашій долі,
Як в унісон серця - тоді злиття,
З’єднає нас закоханих в любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345328
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345254
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Ти пішло вже від мене далеко
І не чути вже кроків твоїх.
А як хочеться знать, що лелека
Ще приносить дітей на поріг.
А як хочеться вірити в казку,
Мудру фею і злих королів,
Відчувати турботу і ласку
Від усміхнених щастям батьків.
Ти даруєш хлоп"ятам веснянки.
Заплітаєш у кіски дівчат,
І як важко проснутися зранку,
Коли мама вже каже вставать.
Я слухняною буду, як треба,
Тільки дай мені шанс, хоч на мить,
Повернутись, ДИТИНСТВО, до тебе
І за чубчик тебе поводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343917
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі, –
вже годі праведно говіть.
О доле – феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна жодна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков, –
нехай вбирають праоснову –
надія, віра і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343816
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
У череві ночі клубочаться грози,
Мигтять блискавиці, вигрюкує грім.
Лякливо пригнулись густі верболози,
Тривожно шумлять осокори старі.
Ревуть знавісніло вітри-буревії,
Долиною мчать до ріки ручаї.
Усе підкорилось небесній стихії,
Ніщо не уникло обіймів її.
До ранку розбурхане небо верга́ло
На землю холодні потоки води,
Дерева з корінням в гаю виривало,
За ніч натворивши чимало біди.
А вранці, знесилені диким розгулом,
Розтерзані хмари за обрій пішли,
Лишивши у спадок занесені мулом
Поля і сади, що якраз одцвіли.
Осяяло сонце невтішну картину,
Зігріло теплом скаламучену рінь
І доторком ніжним, як мати дитину,
Голубило звергнуту велич корінь.
Повстане, відродиться буйство зелене,
Загояться рани великі й малі.
Життя невгамовану силу поверне
У лоно безсмертне святої землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343773
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012
* * *
Відлучили рідню від коша.
Відчахнули від стовбура віти.
Чи судилось довічно молитись грошам
і терпіти гарячі привіти?
Хвора ненька, авжеж, не чужа, –
блудним дітям однаково рідна.
Рветься серця струна і печеться душа:
Україна – в світах на колінах.
Оселилася в серці журба.
Як же тісно їй, – можна й згоріти!
Боже ж, Боже, убий в мені врешті раба,
поможи із сім’єю зустрітись.
Шаленіє терпіння вогонь!
Ой гіркущі ж меди в закордоні!
Пригорнути б до серця синочка свого,
глянуть в очі маленької доні.
Ой болюча ж близька далина!
Ген по полю – сподівана воля.
І травинки-кровинки ростуть в бур’янах.
А на покутті – всілась недоля.
Як же важко додому іти!
Та терпів би й нестерпніші муки,
якби ж тільки Господь битий шлях освітив,
щоб жили краще діти й онуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343380
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Сотні років москалі
Нищать рідну мову.
Їм кордони замалі,
Нахабнiють знову.
Ось такий північний "брат",
"Величний" сусіде.
Від нього, окрімо вад,
Нічого не прийде.
Гомосєкі, комунізм
Із голодомором,
Генетичний мазохізм,
Сім"ї із роздором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343124
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 11.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
«Я щас взорвусь, как триста тонн тротила, -
Во мне заряд нетворческого зла:
Меня сегодня Муза посетила, -
Немного посидела и ушла!»
«Песенка плагиатора» Володимир Висоцький
Ох, Музо, ти прийшла? Та знов невчасно.
Сідай в куточку, люба, посиди.
Що кажеш? А.. натхнення, творчість, щастя?
Так, так… давай, сюди ти арфу поклади.
Мені ще трішки треба тут, на кухні,
Лиш посуд вимити і наварить борщу.
А ти вже зачекай, (бо день же будній)
Поки білизну я прополощу.
От вже і вечір. Темно… зорі…небо.
Давай же , Музо, надихай мене!
А де ж вона?!!! Втекла?!!! Невже?!!! Це ж треба?
Зрадлива дівка! Це їй не мине.
Отак візьму і затаю образу.
Я і без Музи миті слави відсвяткую.
Вірш геніальний напишу. Вже є і фраза:
«О, мить прекрасна…Ну а коли капусту пошаткую?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328951
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.06.2012
Доки ж будуть шматувати
на чужих і вхожих?
Наші душі мордувати...
Заступися, Боже.
Доки ж будем підставляти
щоки під удари?
Катів своїх вихваляти,
не жадати кари?
Нумо, браття, не дрімайте!
Майбуття прибуде.
Тільки ж Бога в душах майте.
Не служіть іудам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342812
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342811
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
* * *
Правда – це не те, що кажуть люди.
Правду лиш Господь розпізнає.
І повсюди так довіку буде.
Суща правда – те, що справді є.
Тішимося маревом ілюзій.
В світі білім правда різна є.
Правду сущу, як і справжніх друзів,
рідко, але все ж розпізнаєм.
Як і правда, істина єдина.
Хоч її пізнати не дано.
Завжди пам’ятай, що ти людина.
Праведним лишайся все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342552
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Історія для мене
Вірш відповідь діду Миколаю
Я також «дідом» був на сайті
І трохи більш, як Миколай,
Учився сам, стояв на варті,
Щоб не паплюжили мій край.
Щоби межу, яка в державі,
Ніхто змінити не зумів,
Я не шукав у віршах слави,
Мене читати не просив.
І далі житиму з народом,
За мову йтиму до кінця,
Я буду чистим перед родом,
Не втрачу я свого лиця.
Історії мене навчали,
Тепер вивчаю сам її,
Бо в цій науці є підвали,
Та варто лиш знайти свої.
Коли ж нам вказують здалеку,
На їх вказівки я плюю,
Я збережу свого лелеку
І мову ту, яку люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342724
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Моя кохана, волошкова доле,
Земна красуне, неземна царівно,
Ти моє щастя, моє хлібне поле,
Моє намисто золоте чарівне.
Мій вірний ангел, сонечко ранкове,
Вода джерельна, що красу дарує,
Трава духмяна, зоре світанкова,
Красуне - квітко, що завжди чарує.
Кусочок хліба і вода з горнятка,
Матуся - сину і бабуся - внукам,
Ти для родини золоте зернятко,
Моя жадана, моє щастя й мука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342420
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Сльоза кровава падає з лиця,
Душа німіє і пісень не чути,
За мову я ітиму до кінця,
Бо рідне слово з нами має бути.
В нас забирають золоті слова,
Сують чужу, нерідну мені мову,
Традиція вже склалась вікова,
Що інші мови пхають нам в основу.
Ми знову у ярмі, хоча слова святі…
Нам обіцяють шанувати мову,
Хіба ми, люди, вже тепер не ті,
А чи забули мову калинову…
Я росіян люблю, поляків і татар,
В них мова є, що гордість для народу,
Прошу, брати, вже досить із нас чвар,
То ж збережімо мову свого роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342418
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Хміль поклав голову на паркан,
Задивився.
Зіроньки йому кліпають лівим оком…
Милі пухнасті коти
Граються чиїмось бантом...
Я несу змотані у фользі
Цукрові скалки весни,
Льодяники,
Аби потайки їсти.
Щоб танув травень на язиці,
Коли цілуватимеш сміло,
Коли збігатимуть руки струмками вниз,
Коли переповниться серце
І хвиля…
Волосся, мов ніч заступить на варту,
Вкраде спокій і сон у твоїх наполегливих пальців…
Розморене небо
Обіпре свій місячний лікоть
Об нашу копицю щастя.
І замислиться.
І замріється…
Час розмарнів…
Дзьобики стрілок
Зійшлись в поцілунку…
Мить …спить…
Цить!
30.05.12 р.
(иллюстрация :Поль Гюстав Доре. Поцелуй в ночи,среди ангелов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340860
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Уходя...
Оставайся во мне
Многоточием - вместо слов,
Многоночием чутких снов.
Пусть! - бессонница вместо глаз
- тсс, не нужно банальных фраз...
Уходя...
Отражайся в луне
Потерявшимся глупым щенком,
В кофе - вылитым молоком,
Недовысказанной строкой
- погоди, дай прижмусь щекой!
Уходя...
Уноси в тишине
Легкий ветер моих ресниц,
Полуночный шелест страниц,
Губы - родинкой на груди...
- всё, сейчас я проснусь... уходи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340796
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
У затінку ліщин
казкових -
багряні грози
мостяться на віз.
Торочиться у сни
шовкові -
вуздечка літа...
Мрію босоніж -
у зливу,
де жасмин туманно
бере в обійми,
горнеться,
а стан - у стрічках
сонцерук розтане…
Ласкавий шепіт
вітру на вуста
нестиме -
таємницю ласу.
В ДАРУНОК -
стиглі кетяги вишень,
неначе з намистин
прикрасу -
для Вас умиту
бАжаним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340350
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Героям Берестецької битви
Поіменно ніхто не назве берестецьких героїв,
Імена у землі і для них орденів вже нема,
Лише пам’ять людська не дає і понині спокою,
Плаче й тужить за ними чудова волинська земля.
Козаки, українці, ви зробили усе для нащадків,
Полягли в болотах, не ступивши і кроку назад,
Лише ворони чорні злітались до вас на світанку,
А в зірковому небі ридав угорі зорепад.
Як тепер нам бракує козацького духу в державі,
В нас бедлам в Україні, де б’ються за мову чужу,
Ті слова, що у Раді, не щирі, а часто лукаві,
Та ще є патріоти і це я вам всім доведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340341
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Легонько ветер тронул занавеску,
И тихо задышала синева.*
А я глаза прищурила от блеска,
От запаха вскружилась голова.
Расцвёл жасмин с блаженным ароматом,
Храня в себе щемящий блеск луны.
Прощальный луч вечернего заката
Коснулся необычной красоты.
Цветок любви со сладким ароматом
Навеял мне ушедшие мечты.
Те дни отрадой были мне когда-то,
Теперь приходят только в мои сны.
Всё так же тихо дышит занавеска.
Жасмин роняет жемчуг-лепестки.
А память полирует всё до блеска,
Вот только б в сердце не было тоски...
----------------------------------------------
*И тихо задышала синева - синяя занавеска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
* * *
Нострадамус не знав, ні Свіфт:
мудрагелі надбали кризу –
оберемком сухого хмизу
запалав недолугий світ.
Спасуни із усіх країв...
Балачки в димовій завісі.
Досі держуть людей за вівці
спритні привиди хазяїв.
Не туди, кажуть, преш, вернись!
З нас витрушують мову роду.
О, нетлінна душа народу,
хоч над прірвою стрепенись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339849
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
* * *
Говорили –
яму рили.
Від неправди –
аж до зради.
А коли упали в яму –
жалкували, що глибока.
Мудрим свідком була правда –
справедлива і жорстока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339847
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу*
Не пий, не треба!
Кохання терпке, мов вино,
Пусти на волю –
З полинним присмаком воно,
З відтінком болю.
Очей зелених і сумних
Не помічаєш,
Що будеш пити щастя з них
Іще не знаєш.
Поміж ромашок вітражу
Всміхнулось сонце:
-Тобі на них поворожу
На склі віконця.
Не став чекати промінець
Твоєї згоди,
Сплітав над косами вінець –
Вінець свободи.
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
Купаж* - змішування кількох сортів виноградних вин
для надання їм особливих якостей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Хоч вже сиві пасма заплелися в коси,
Та ще сяють очі і горять вуста,
А любов у серці, що з собою носиш,
Повертає знову прожиті літа.
Спогади нахлинуть, заспіває серце
І думки літають, як в повітрі дим,
І птахи щебечуть, і сіяє сонце,
Якби знов хотілось стати молодим.
Кольори веселки знов лягли над лугом,
Ті, що повінчали юності серця,
Знов весна дурманить – голова йде кругом,
Наче нас веселка веде до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339719
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Таких, як ти шукають все життя,
Таких, як ти немає в цілім світі.
З тобою я лечу у забуття
І найчарівніші з тобою миті...
Твої слова у крапельках роси,
Твоя усмішка, мов волошки в полі.
Мені її в долонях принеси,
За це я буду дякувати долі...
Без тебе я немаю більше сну,
Без тебе сонце світить, та не гріє.
Тобі весну в дарунок принесу
Щоб не зникали з серденька надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339671
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
….
На́дто до́вго я в’язни́в проба́чення.
Здичаві́в. В акти́ві – перега́р.
Та яке́ тепе́р все це має зна́чення?
Не відмити го́рдощів нага́р.
Відскака́ла ю́ність трясови́нами,
во́вком сі́рим зрі́лість промайне́,
тільки ти зорі́єш над прови́нами,
й ла́ски ми́лих рук загри́вок жде.
Знов по ри́нвах вен шкребу́ть розка́яння,
в се́рце б"ю́ть: «Коли́? Коли́? Верни́?»,
Не верну́ти, на повто́рне та́яння,
за́морозки на́шої весни.
….
Пня́вся ві́рно, па́́гонами ввись,
з сто́вбура міцно́го від приро́ди,
ви́дно гнув зана́дто садівни́к
й трі́снуло у гну́чкої поро́ди.
З ран незри́мих ви́рвалась не кров,
не смола́ зневі́ри і відра́з,
засочи́лася жив́ицею любо́в
на мирша́ву шкіру від обра́з.
У калі́чатка ціна́ – рубе́ль жалю́ -
Рву з корі́нням пи́рвать слабини́.
Лиш тобі́ корю́ся, бо люблю́,
Лиш тобі́ виню́ся без вини́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339615
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Пустка, а колись було село.
У садках було красою дивне,
Зникло, бур’янами поросло,
Бо попало у не перспективне
Щемко і так тяжко на душі
На село померле споглядати
Тут де породила сина мати,
Спогади лишились на межі.
Страшно коли мертву тишину
Відчуваєш наче у могилі
Із дитинства краєвиди милі
В заростях, гіркого, полину.
Гірко усвідомлювати те,
Що життя давно тут закінчилось.
Не пізнати, так усе змінилось
Навіть і садок не зацвіте.
Все що залишилось від села,
Спогадом тривожить аж до болю.
Це гніздо лелече на тополі
І духмяна річенька мала.
Здичавіле поле на межі,
Далі можна вгледіть асфальтівку,
Що вела когось, колись в домівку,
А тепер там звірі та вужі.
У середині сімдесятих років минулого століття рішенням партії та уряду була прийнята постанова про укрупнення господарств за рахунок малих сіл та хуторів , які оголошувалися не перспективними. Усяке будівництво у таких селах припиняли, тож люди були змушені кидати свої домівки та переселятися або до міста, або в інші села. До таких сіл було зараховане і село Вишеньки, що в Лохвицькому районі на Полтавщині. Після розвалу взагалі усіх колгоспів у 1991р. села в Україні почали зникати з катастрофічною швидкістю. З карти України щороку зникали 25 сіл тож кинутих, порослих бур’янами родючих земель і сіл, навіть і не злічити, бо господарювати на землі стало украй невигідно і збитково. Техніка і пальне дорогі, а вирощене подіти нікуди, хіба що спекулянтам за безцінь. Де ж таке є щоб молоко було дешевшим за воду? То ж поголів’я корів в Україні за п’ять років незалежності зменшилось у п’ятеро – з 24 до 5 мільйонів. Отож, таких сіл як Вишеньки, і не злічити - .НЕПЕРСПЕКТИВНІ.
Звідки узялася така традиція, хто її започаткував не знаю, але це не перший випадок у Лохвицькому районі коли в уже мертве село, в якому не залишилось навіть хат, з’їжджалися з усіх - усюд ті хто жив колись у цьому селі, або чий рід був звідси. Щорічно на першу Пречисту, у селах Богодарівка, Мехедівка, Баранівщина - храм. (споконвічна назва села Вишеньки - Баранівщина) ото ж 28 серпня, з ініціативи Івана Максимовича Ємця та Григорія Дем’яновича Ярмоленка була організована зустріч односельців. Вони розшукали та запросили на храм людей з усієї України і навіть із – за кордону. З ранку на те місце, де колись було село, а тепер лише дорога, обабіч якої чагарі та здичавілі садки, почали збиратися люди. Прибулих було більше двохсот. До присутніх звернувся Іван Максимович Ємець ( віршем ДО ЗЕМЛЯКІВ, якого я написав з нагоди цієї зустрічі)
На священній землі стоїмо, ми усі разом з вами,
Тут жили наші прадіди, наші батьки і діди.
Було славне село хліборобами і трударями,
Скільки ж часу пройшло? Скільки ж збігло , відтоді води?
Ми зібралися тут, дорогі, вшанувати могили,
Хто малу Батьківщину, з роками, забути не зміг,
Бо залишилось тут усе те, що так щиро любили,
В Баранівщині рідній одвічний, святий оберіг.
Ні дворів, а ні хат , вже й не видно їх за чагарями,
Наче цвинтар старий, бур’янами в окіл поросло,
Нас покликала пам’ять на зустріч, сюди з земляками
В наше любе з дитинства, колишнє, квітуче село
Посидим, вип’єм чарку, минуле своє пригадаєм,
Як жили, працювали, топтали босоніж росу.
І звичайно ж , що пісню, ми рАзом усі заспіваєм
І змахнемо гірку, та непрохану нами сльозу.
Пригадаємо, як прокидалось село рано з ранку,
У турботах, у клопотах – Боже, коли ж то було,
Як жили, працювали, любили, стрічали світанки,
Та минулось усе, билиною давно поросло.
А дослухатись, можна почути, що й досі витають
Поголосом, солодким, укрАїнські наші пісні,
І побачить як в поле, безтарки з рання поспішають,
Як курять димарі і горлають півні голосні.
Тож нехай наша пам’ять, в майбутньому, знову скликає,
Односельців у край, де лишились минуле й жалі,
Хай доріжка у серці, і в пам’яті не заростає
В рідний хутір, бо корінь у цій залишився землі.
Я вітаю усіх вас ласкаво і щиросердечно
Хто прибув на цю зустріч – низький вам краяни уклін
Знаю в душах у вас, і у ваших серцях безперечно,
Калатає схвильовано радість і смуток в сто дзвін.
Всього у нашому селі було 45дворів, продовжував Іван Максимович знаселенням близько 250 осіб,а на зустріч прибуло трохи більше двохсот за рахунок дітей, онуків, правнуків. Тож давайте і в майбутньому будемо зустрічатися на нашій бАтьківщині, щоб наші нащадки знали і пам’ятали, якого вони племені – роду. Не забувайте, що в серпні на першу Пречисту храм у Баранівщині тож приїжджайте на майбутній рік.
«На храм» у Вишеньки були запрошені і ми, колектив самодіяльного Народного фольклорного ансамблю «Пісенне джерело» Лохвицького РБК
І ось наш автобус звертає з асфальтівки, яка веде до колишнього села. Неподалік, поміж дерев та чагарників, видніється один – однісінький, уцілілий дах. Туди і прямуємо. Нашим очам відкривається дивна картина. Обабіч дороги сидять за, імпровізованими, столами люди і тут, і там, і ще он неподалік. Багато автомобілів. Підходимо до великого гурту людей біля воріт єдиної уцілілої хати і зразу ж до нас почали сходитись люди і зазвучали пісні про село, про землю, про любов, старовинні та сучасні. Усе що залишилось від села – це дорога та уціліла хата, а все, що залишилось від дворищ - це чагарі густо порослі бузиною, хмелем та чортополохом. Деякі дворища уже розорані, і ніщо не нагадує, що тут колись було житло. Ми з Іваном Максимовичем ідемо до того місця де колись була їхня хата. Раз поз - раз зупиняючись він згадує якісь епізоди, та я помічаю як затремтів його голос коли ми зупинились на зораному полі. Десь тут…Ледве вимовив втираючи сльозу. Щоб якось змінити тему запитую -А чим славне ваше село, Іване Максимовичу?
- Е…Баранівщину не раз відвідував Тарас Шевченко, а ось тут (показує на ріллю) стояла хата нашого славетного земляка, Героя Радянського Союзу Єрмака Павла Ілліча.
Ходімо я познайомлю тебе з цікавою людиною, теж гордістю нашого хутора, Лисенком Василем Павловичем, полковником у відставці. Він постійно проживає у Москві, але щорічно приїжджає на батьківщину до свого гнізда. Це його єдина уціліла хата і дворище . Привітавшись з Василем Павловичем я звертаю увагу на те, що він розмовляє чистою українською мовою - Я вдячний вам добрі люди, говорить він, що ви завітали на храм до мого двору.
. – Не забулася рідна мова? запитую. - Та хіба ж можливо забути те, що перейшло до тебе з молоком матері відповідає. Хіба ж можливо забути он той ліс, он ту берізку, ставок? Я коли під’їжджав до Лохвиці, то під серцем щось кольнуло, у Безсалах – перехопило дух, та так що і не дихнути. А коли звернув з траси до хутора та ступив на землю, то такі почуття охопили, що хоч плач тож я став на коліна і поцілував її рідненьку.
- Та й справді, додає Наташа Терещенко. - Я теж давненько не була тут, а сьогодні, коли вийшла з машини, та відчула такий п’янкий запах повітря, настояний на різнотрав’ї та оцей терпкий запах гіркого полину... Та для мене цей запах найдорожчий і найсолодший за все, бо це запах рідної хати, запах мого дитинства, це запах дорогої батьківщини.
Степура Явдоха Гаврилівна прибула на храм з дочкою Наталкою та онучкою Танею. Була ланковою, має державні нагороди – три ордени за багаторічну працю. Запитую Явдоху Гаврилівну, коли жилося краще – раніше чи тепер? - І зараз не солодко, та все ж краще, ніж тоді. Ось поглянь, скільки та яких автомобілів понаїжджало, подивись, як люди одягнені,
а на столах який достаток. А ми тоді працювали дуже тяжко . І за що? За «галочку», а що припаде на ту «галочку» - хтозна. А дітей треба кормить, одягать, научать. А спробуй не сплати податки (тебе ж ніхто не спитає, чи є у тебе гроші чи ні - плати!) тож і крали з поля буряки, картоплю, збіжжя, полову – та у Лохвицю на базар . Так і жили.
Бувало серед ночі будить бригадир усе село, і старих, і малих на погрузну буряка. І йшли мовчки, бо боялись розкрити рота, а ранком – на роботу, а дітям до школи за сім кілометрів у Безсали.
Тітко Явдохо, а пригадайте молоді роки – як відпочивали, як розважалися. Я чув про випадок, коли хлопці накидали корчів у двір дівчини, бо мати не пускала ту гуляти.
- так це ж було зі мною. А ще було: хлопці затягнуть на дах хвіртку чи ворота, або прив’яжуть кота чи собаку, за хвіст до дверей, якщо батьки не пускають дівку на вулицю. Був у нас гармоніст, правда з Безсал, а приходив у Баранівщину, бо у нас були кращі дівчата. Було виглядаємо на дорогу чи не йде – всі очі продивимось. Я грала на мандоліну, ще одна на бубон – і у баби Замулихи на колодках до півночі. Ось так і розважались.
-А у нашій хаті були досвітки, приєднується до розмови, племінник Явдохи Гаврилівни, дорослі розважаються, а ми з сестрою, виглядаємо з печі, а тоді зліземо і я починаю грати через папір, на гребінку немов на губній гармошці, а сестра співала частівки. За це ми отримували цукерки.
Проходжу ще раз дорогою, колишньою вулицею. Ось стоїть одинока берізка, а навпроти, у чиємусь дворі напівзруйнована криниця. Заглядаю і бачу, що там ще є вода. Ось похилилась стара груша, а далі – яблуні, вишні, сливи.
Я звертаю увагу на те, що на ріллі, метрів за двадцять від дороги, стоїть старий чоловік, а поряд з ним хлопчина років семи , напевне онук. Чоловік утирає сльозу і показує навколо рукою. Хлопчина ходить в зад - вперед, підійде до діда, притулиться до ноги і знову побіжить. А стояли вони на колишньому дідовому обійсті, від якого не залишилося і сліду.
Неподалік великого гурту людей помічаю чоловіка. Сидить на колоді, підперши сиву голову рукою, і дивиться кудись у далину. Привітавшись підхожу ближче, звертаюся - Чому сумуєте? Свято ж! –Еге ж, свято. Та от болить душа коли дивишся на оцю пустку. А яка була он там ферма, а скільки в ній було овець. Гай – гай та куди ж воно все поділося? Та тут така земля, що кращої, мабуть, ніде немає їй Богу, уткнеш палку і виростуть груші. А яке тут чисте повітря. Он бачиш ліс? Отам коло лісу цвинтар, могили дідів та батьків наших. Святе ж місце, а ні дороги ні стежини туди немає. Махнув рукою та й замовк.
А тим часом, за ( столами), заспівали: «Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене» Приєднуюсь і я до співаючих, підійшли і мої товариші, і полинули над полями пісні сумні і веселі, російські та українські.
Євген Уткін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339610
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
1
Ой читає газету мати.
А там радощів небагато.
Розмаїття буття сумного.
Є насмішки, нема смішного.
Співчуває старенька ненька,
стеле душу планеті всенькій.
Я даю їй газети різні –
демократів і комуністів,
різних партій, єпархій, рухів.
Ще вона й телевізор слуха...
Правда правдоньці – протилежна.
То від кого хто незалежний?
Мати слухає і читає.
Що не втямить, мене питає.
Та, буває, сміються й кури,
як нахабно писаки дурять!
Ми й не будемо правди знати.
Як же тяжко зітхає мати!
2
Якось чую, до себе каже:
"Ну й хитрющий ти, друже-враже.
Від владик ми завжди залежні.
Краще плямкав би й досі Брєжнєв.
Може б, сильна рука тримала,
то й державу міцнішу мали б.
Чесні гроші нечисті вкрали.
Ні меча вже, ані орала.
Не чекаємо дивідендів
від прем’єрів та президентів..."
Ой читає газету мати...
Так за кого голосувати?
Як же правдоподібно брешуть!
Влада – виживе. Як же решта?
3
України не буде доти,
доки в розбраті патріоти.
Доки чубимось, час марнуєм –
вже господар чужий панує.
Розмахалися булавою –
розбазаримо землю й волю.
Вміє влада мутити воду
за рахунок свого народу.
"М’яко стелять", – киває ненька.
Як же боляче серце тенька!
В Україні нещасній зроду
один одному робить шкоду.
Подались, мов опале листя.
Патріоти перевелися?
Скрізь лукаві вітриська бродять.
Слабне дерева роду крона.
Вже повсюди біди по вінця.
Як же мало тут українця!
Споконвіку лукавці правлять.
Де на світі правдива правда?
4
Лелечатонька – сину, доню,
шле вам небо не кращу долю.
Щоб щасливо росли онуки –
перетерпимо й більші муки.
Та щоб стало життя веселим,
дбаймо разом про рідну землю.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339600
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Життя своє рахуємо роками
І кілометрами проторені шляхи.
А в чому зміряти любов до мами
І перед нею скоєні гріхи?
Нема стандартів почуття любові,
Та від народження міцна незрима нить
І внутрішній наш голос - голос крові
У кожному по-своєму бринить.
Усі ми перед мамами в провині:
Хтось неувагою, хтось словом завинив…
Сини і дочки повсякчас повинні
Пробачення просити в матерів.
Без лицемірства, мов перед святими,
Зі щирим серцем, без вагання і прикрас,
Схилитись у поклоні перед ними.
Пробачить мама кожного із нас.
Чи будуть діти добрими із нами,
Чи гріх повернеться в відношенні до нас,
(Бо ми – це приклад ставлення до мами) –
Життя покаже і покаже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339437
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Юначий мотив
Жив-гув перон...
Стрічали, проводжали.
Хтось пер торби, кректав.
Хтось – жартував.
І пасажирів провідник бувалий
в тісні купе тактовно пакував.
Колеса в рейки гучно грюкотали.
Й не тільки звуки повнили вагон.
І рюмсали, й мовчали, й реготали.
Все той шум-гам, лиш змінювався тон.
Вже хтось хропів. Та я не міг заснути.
Бо дівчина навпроти чарівна
замріялася.
Як думки збагнути,
щоб таїну розгледіти сповна?
Відчула юнка погляд мій жагучий.
Зустрілись очі – їх не відвести.
Таке безсоння – то найліпша участь.
Кра-асива! Задля кого ж квітнеш ти?
– Далеко мовчимо? – cпитав нарешті.
– А вам цікаво? – усмішка цвіла.
– Так. Бо про вас мені шепоче вечір.
– Слух добрий маєте, – очима повела.
– Та ви ж мене красою засліпили.
У самотині згину. Так чи ні?
Світанки краще зустрічати з милим...
– Цікавитесь, чи довелось мені?
Наш діалог невдало перервали.
– Тримай міцніш, бабулю, чемодан!
От... сто чортів!
Й цього, напевно, мало.
Прощай, незнана. Здрастуй, Ромодан.
Приїхав. Жаль.
Фатальна мить – зупинка.
– Отут мені виходити пора.
Зависла пауза.
Розкраяли заминку
слова:
– Ну, що ж. Ні пуху ні пера...
Досадний промах! Не спитав адреси.
Навіть ім'я! Чи шлях її куди.
Іще не встигли перейти на "ти".
Вагон гойдавсь.
На вихід – люди пресом.
Хоч оглядався, вийшов назавжди.
За склом густим зоріли запитання
в озерцях зеленаво-голубих.
І усмішка негаснуча остання,
мов квітка, що недбало загубив.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339423
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Музыка и исполнение galina bahteeva
Я принесу тебе в ладонях
Нежнейшей ласки и тепла,
Пусть огорчения прогонят.
Хочу, чтоб грусть твоя прошла.
Росою утренней умою
Такие милые глаза,
Что почему-то смотрят с болью,
А по щеке горькА слеза.
Твои слова - ручья журчанье.
Но что ж безмолвствуют уста?
Прошу, верни очарованье,
Ведь моя просьба так проста.
Пусть в сердце струны отзовутся,
И станет вновь прекрасным свет.
Слова волшебные найдутся,
Наступит у Любви рассвет.
Как прежде, нежною улыбкой
Растопим мы сердечный лёд.
И пусть над нашею ошибкой
Свои дожди апрель прольёт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.05.2012
Україну мою у Дніпрі освятіть,
Освятіть лівий берег і правий
І її на руках до небес вознесіть,
Як квітучу і сильну державу.
Прокладіть над Дніпром широчезні мости,
Хай обнімуться люди при святі,
Щоб настав швидше час Україні цвісти,
Люди стали щасливі й багаті.
Позбираймо коріння своє звідусіль,
Що розкидано дрібно по світу,
Це ж бо наша земля і єдина в нас ціль,
Поклонімось словам Заповіту.
Бо на рідній землі, ми єдиний народ,
То й державу шануйте єдину,
Щоб добилися ми довгожданих свобод,
Освятімо в Дніпрі Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314676
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 23.05.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 23.05.2012
Журавлі курличуть над водою,
Розвівають вранішнє тепло,
Кличуть красне літечко з собою,
Підіймають серпень на крило.
Вже вожак окинув пильним оком
Галасливу братію свою,
Чи готові всі, чи, ненароком,
Хтось у приозерному гаю.
Відлітають журлики за море,
Покидають рідну сторону:
Гай привітний, озеро просторе,
Й гАляву соково-запашну.
Клин здійнявся високо до неба,
Гонить осінь, наче тих примар.
«Не сумуй, домівочко, не треба! –
Ледь доносить вітер із-під хмар. –
Ми з тобою, люба, серцем вічно,
Там, за морем, збережем любов,
Через зиму повернемось звично,
Весну принесем під рідний кров!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276586
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.05.2012
Вони живі… Дерева ще живі.
Вцілілий паросток тремтить осиротіло.
Смола - гарячими сльозами по траві.
Вони живі… І плакали… Боліло…
А їм би вітами та в неба височінь!
А їм би в листі колисати пташенят!
«Спиляти!» - наказав високий чин…
З’явився ще один понівечений сад.
Як легко простим розчерком пера,
Нещирим словом нанести на мапу
святинь,
душі
чи на людські серця
Чорнобилі місцевого масштабу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334349
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Бриз морський, солоний спогади приносить,
Навіває вечір ніжність іздаля.
В далечінь дивлюся у небесну просинь,
Як Ассоль чекаю з моря корабля.
Сніг в краях далеких сипле над землею,
Сіре небо холод розлива, мабуть.
Той, що дуже схожий з капітаном Греєм,
Там мене чекає, й просить:" Не забудь!"
Вітер гонить хвилі попід берег кволо,
Я вдивляюсь дужче в горизонту край.
Через шепіт хвилі я кричу уголос:
- Скоро я приїду, ти мене чекай!
16.10.2011р.
Шарм-Ель-Шейх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294981
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 23.05.2012
Кричу у темряву, у морок мряки,
Туди, де зрячий нічого не бачить,
А чи не хоче бачити та чути.
Печуть думки, сповняються покути.
Пеленають, надівають гирі
На бажання, лещата минулого.
Брязкають, цяцькаються ними,
Поїдом їдять мрії: мої й твої.
По закапелках душі вишукують,
Полосують рани затягнуті,
Що ниють рубцями незримими
Та не в силі поглянути у вир,
Котрий клекоче за поворотом крутим
І блимає миготливими світлячками.
Кличе заповітну забаганку
Розправити надломлені крила,
Припорошені часом: одні на двох.
Видертись із тенет застійності,
Позбутись усталених умовностей
І злетіти угору, настільки високо,
Наскільки стане сил: плече до плеча.
14.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300028
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 23.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
За друзів всіх ,які живуть по світу,
Котрих любила і котрих люблю,
Теплом яких завжди буда зігріта,
За них я щиро Господа молю .
Зішли їм щастя,сили і здоров"я,
І не покинь їх на гірких стежках,
Благослови і огорни любов"ю,
І усміхом в знедолених очах .
Щоб дім у них був завжди повна чаша,
Нещастя оминали всю рідню,
З роками щоб міцніла дружба наша,
За все я щиро Господа молю !
Нехай вони роз"їхались по світу,
Моя молитва кожного знайде,
З собою першим променем світанку
Благословення Неба принесе.
/переклад з російської / Лидия Фогель " Молитва о тебе "
.
" За всех друзей ,разбросаных по свету,
Кого любила и кого люблю,
Теплом которых так была согрета,
За них ,родимых,Бога я молю .
Пошли им сил, удачи и здоровья
И не покинь их в самый трудный час,
Благослови и одари любовью,
Чтобы улыбка не сходила с глаз .
Чтоб дом был чашей -полной и красивой,
Чтоб тучи обходили стороной,
Чтоб Родина всегда была любимой
И дружба оставалась дорогой .
И пусть друзья разбросаны по свету,
Моя молитва каждого найдет
И в дом войдя ,как первый луч рассвета
Благословенье Неба принесет .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339268
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Знову хмурять брови життєві хмари.
Зараз холодний дощик побіжить.
Я хочу сонця!!! Вони його сховали.
Від розпачу уся душа тремтить.
Але я знаю, що в гості завітає.
Разом з надією постукає в вікно.
У сильній вірі промінець скупає.
І подарує радість і тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339234
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Пробач – зникаю. Вільне поле бою.
Сам із собою зустрічай розмай.
Навіки пам'ять сповнивши тобою,
Сьогодні відпускаю. Прощавай …
Посеред поля – одинокий сонях –
Яка дзвінка, велична самота!..
Лишаюся промінням у долонях
І тугою в нескошених житах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339240
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Мене збудив пан-соловейко.
Які гучні рулади ці!
І радо тенькає серденько.
І враз принишкли горобці.
Затишшя довго не триває.
А затишно ж як на кутку!
А соловейко затіває
концерт в сусідньому садку.
О, як витьохкує завзято!
Врочисто, лунко…
Ну й митець!
Оце природи справжнє свято.
Без фальші. Істинно святе.
Вбирала спів той дивний пам’ять.
І вигравав настій роси…
І досі півні горлопанять,
немов лаштують голоси.
Пташиний хор звучав уміло,
бо соловейко там – соліст!
І по траві коса бриніла …
Оцих рядків складався зміст.
Сміється сонце симпатично,
проміння льє ясне яке!
І виграє вода кринична.
Повітря – чисте і п’янке.
Чарівне солов’їне соло…
У світанковому танку.
Село…
Перегук півнів сонних.
Оркестр і хор.
Ку-ку! Кум-кум…
Ген туманцем ставочок диха.
І чапля робить звичне па…
А тут мене чекає тиха
моя прародичка сапа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339197
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Шел теплый дождь, а мы босые
по лужам шлепали как дети,
напрасно думать, что сухие,
зато счастливей всех на свете.
Мы убегали, дождь вдогонку
спешил за нами и смеялся,
и отставая потихоньку,
в конце концов, стихая, сдался.
Да он и сам нам - не помеха,
нас дождь и лужи не пугали,
у нас своя была утеха,
ведь мы друг дружку целовали.
Теперь ему мы благодарны,
связали дождика нас струи,
так горячи и так азартны
под небом хмурым поцелуи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339223
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Я вірю у кращі часи для народу,
Коли запанує не сила, а розум,
Не станемо двічі у ту саму воду
І далі не будемо їхати возом.
Для цього нам треба єдине - це віра,
Щоб сонце сіяло у нас над землею,
Щоб гордість за рідне у серці горіла
І кожен пишався землею своєю.
Гордилися тим, що ми є українці,
Ми ж люди розумні і сила у цьому,
Збираймося в гурт, не живім поодинці
І Богу молімося лише одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339080
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Чи дурніші всіх у світі
Стали українці?
Мутять душу їм немиті,
С півночі, чужинці.
Що відсталі розумово,
Наче комуняки,
На чарівну рідну мову
Брешуть мов собаки.
Ті що вибрали злодюгу
Нам усім на шию...
Чи здолаємо недугу,
Що нас небожіє?
Та спадкова ця хвороба
Зветься мазохізмом,
Бо керує знов нероба,
В дусі комунізму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331890
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.05.2012
Жив спокійно порядний мужик,
та пліткарці попав на язик.
Отепер він пияк, хуліган,
ледацюга, хамло, дон-жуан,
злодій, нехрист, хабарник, профан,
маніяк, спекулянт, наркоман...
Причаївся! – Відлюдько, мурло...
Люди думають: щось та було.
Знає все, ні про що не пита
знаменита пліткарка "свята".
Знемагає нещасний куток
від її гострозубих пліток.
Вже від неї, напевно, навік,
на край світу забіг чоловік.
Сподіваються люди яси, –
може, в неї відсохне язик.
І далася ж хвороба така!
Їй завжди не хвата... мужика.
Всім потрібні моралі ази:
шкодить всякому довгий язик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338984
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Я стою на краю неизбежных дорог,
На развилке своих перекрестков,
Слышу шепот миров, преступая порог,
На щемящем отрезке неброском.
Не дано мне понять, как мой мир без меня,
Вдруг останется жить сиротливо,
Если вдруг ухвачусь за загривок коня,
И отправлюсь к созвездьям унылым…
Помню радости дней невозвратных дорог,
Помню все, что мне было так мило -
Я в душе отмотаю житейский клубок -
Все что было, но лишь ПООСТЫЛО…
Я отдам за мирскую свою суету,
Бирюзовые блики соцветий,
Променяю, я знаю, небес высоту,
За минуты - мгновенья столетий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338937
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Щастя, коли в жінки є мале дитятко,
Це її частинка, це її життя
І радіє мамця і радіє татко,
В унісон з дитячим б’ються їх серця.
Заспіває пісню колискову мати
І засне дитятко в неньки на руках:
«Я тебе легенько буду колисати,
Щоб цвіла усмішка на твоїх устах.
Ти рости дитинко, вибирай дорогу,
Хай яскраве сонце сяє угорі,
Будемо радіти і молитись Богу,
І бажати щастя любій дітворі.
Будь завжди здорова, мудра і красива,
З часом, щоб пишались стомлені батьки,
Гордістю родини, виростай щаслива,
Хай кує зозуля радість на віки!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338904
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
ДОРОГА ДОДОМУ
Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край, в якім коріння проростає.
Зустріне радість в нім, і обмине біда,(2
А ненька, як в дитинстві, приласкає. (рази)
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездоланна сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна.
Приспів
ID: 282290
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 23.09.2011 21:03:54
© дата внесення змiн: 23.09.2011 21:03:54
автор: Віталій Войтко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338815
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Тебе кохаю! Так тебе кохаю,
Як любить сонце небо у блакиті
І пестить його лагідно щомиті,
Цілунками вкриваючи до краю.
Так ще веселка літній дощ кохає,
Розповідаючи свої секрети,
Сплітає семибарвні амулети,
Розвішуючи там, де він бажає.
Кохаю безтурботно, як уперше,
Коли життя стелилось рушниками,
Ведучи в світ незнаними шляхами
Під білий вальс заквітчаних черешень.
Кохаю так, що калатає серце,
Коли в твоїх обіймах затихаю,
Зненацька потрапляючи до раю...
Коханий мій, чи знаєш ти про все це?
14.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012
У купі сміття, було чути крик,
Так боляче, так слізно і так гірко.
Хто ж це зробив? Хто кинув на смітник,
Цей згорточок, цю крихітну дитинку?
Кому ж вона завадила в житті...
Маленька і безпомічна дитина?
У когось злість і підлість у душі,
А у малечі туга журавлина...
Замерзло геть і носик посинів...
Мороз і холод дошкуля маляті.
Допоможіть, - кричало, ви мені,
Візміть на руки,занесіть до хати.
Зігрійте ласкою мене й теплом
І заспівайте ніжних колискових.
Напійте смачним, теплим молоком
І побажайте снів казкових...
Болючий плач, донісся до сердець,
Почула і прибігла чужа жінка.
Стражданням любий наступив кінець -
І з вдячністю дивилася дитинка...
В одних байдужість у душі живе,
А інші ладні небо прихилити.
В одних у серці білий сад цвіте,
А в інших ядовиті, мертві квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338753
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Подорожні роздуми.
Велосипедом їду в Біївці.
А предки добиралися волами.
На Новаки звертаю за Лубнами.
І – навпростець: знайомі луки ці.
Я краєвидом кожним дорожу.
Як п’янко пахне теплий літній ранок!
Як неповторно тут природа вбрана!
Зустрічним радо «Здрастуйте!» кажу.
А онде кінний віз поторохтів.
І батіжком вицвьохкує хлопчина,
хазяйновитий жвавий молодчина.
– А що ви, дядьку, взнати тут хотів?!
– Я їду ген туди, до Василя,
який живе посеред нас поетом…
– Та це вам ще зосталося далеко.
Яка ж привітна рідна ця земля!
Як гарно й швидко їдеться мені!
Велосипедом, – це ж таки не пішки.
До квітів польових спиняюсь трішки.
Вони в квартирі будуть пломеніть.
Барвистих вражень трепетний букет
вкладаю в душу.
І хмурні, й веселі
Тарандинцівські, Єнківські оселі
густенько туляться.
Побачив би поет Хитці поудайські –
живеньких кілька хат.
Хрести в зажурі та старі дерева.
Гуляє вітер … Реви то, чи регіт?
В яру глибокім – спогадів кагат…
Ширяє думка птахом до небес.
Який пейзаж! Мені це місце сниться.
Цей луг, де Коцюбинського криниця…
Як же сьогодні тут Василь воскрес!
Отут проходила «Етновесна», –
на заповіднім ярмарковім лузі.
Тут симоненківські збирались друзі.
Тут – України пам’ятка рясна.
У серці – скрипка!
Скрипи яворів…
Перегортаю спогади печальні.
Сідло поскрипує, кручу педалі.
Деінде бачу припнутих корів.
Не так давно тут паслась череда.
І не одна. І усміхались лиця.
Тепер, мов показилися в столиці.
В державі – безкінечна чехарда.
Тепер держальникам не до селян.
Ген – за кордон, де братія весела!
А тут – собі будують царські села.
І стогне недопродана земля.
Панує скрізь зневіра і клопот.
На покуттях – байдужість возсідає.
Вже відповіді точної не знаю, –
бандити правлять світом чи Господь?
Не все докрали. Ледь не щез народ.
Овець немає, мов ягнята – люди.
Допоки ж нами правитимуть юди?!
А ось – лелека міряє город…
Гніздяться ще – поближче до людей,
клекочуть, кружеляючи довкола,
птахи священні.
Та закрита школа.
Невже ніхто у перший клас не йде?
Та ще гніздо міцний тримає стовп.
На варті тут – погруддя Василеве.
Іще малечі щебет.
Леле-леле…
Автобус возить, та було б кого.
Сільрада тут, скромненький магазин.
З ціпочками стоять привітні люди.
– І що ж воно на світі далі буде?
– Не куриш? Жаль.
Вже ні в кого й просить.
А вільно дихати відвикли груди.
– А ще газетку можна?
Так повсюди
болючі світлі спомини возив…
Була тут в клубі обласна весна –
остання, незабутня, поетична.
Згадала те й бабуся симпатична.
Якби ж Василь ровесницю впізнав!
А він і досі ходить молодим
цим дивним раєм і цим пеклом диким.
Поміж людьми, де гиготять індики.
Так хоче ще хоча б ковток води!
На гору йду, де спочиває дід.
Скрипучі жорна згадую колишні.
Розкішні вишні навперейми вийшли
як і колись – рум’яні й молоді…
І сонечко, й хмаринка, й вітерець.
По листю бубонить дрібненький дощик.
Сюди приходжу на спокуту й прощу,
щоб знову йти супроти зла на герць.
В зажурі рідна хата Василя.
Під саму стріху виструнчились мальви.
Ні витязя, ні матінки немає.
Калина грона приязно схиля.
Фортеця духу…
Тихо йду сюди.
Торкаю тин, ворота, хвіртку – вліво.
А серденько тріпоче, вже й зомліло.
О, хато біла, вівтарем світи!
Немов за руку – ручку до дверей…
Ступаю в сіни, у святу домівку.
З порогу сіном вислана долівка.
І груди терпнуть, тіло дрож бере.
Портрети обіймають рушники.
Тулюся до старесенької печі.
Пресвітлий смуток падає на плечі.
В світлиці цій стрічаються віки.
Погруддя біле – погляд сам на сам.
Хвилинам тим довічно вже належу.
Тут книжечка моя лежить найперша.
Вже й вицвіла. Все бачать небеса.
Матусю Ганну навіщав не раз
в квартирі смутку в сонячних Черкасах.
Вже з Василем – довічний спокій разом.
Близенько Канів і пророк Тарас.
Як часто плаче стріха в Біївцях!
Струмує в серце, плине в океани
цілюще Слово симоненкіани…
Земляче, ти – Людина, не вівця.
Ніколи не молись богам чужим.
Служи добру, іди у світ з любов’ю.
Не покидай ніколи поля бою.
Щоб говорили: «Правильний мужик!»
Нащадки Симоненка Василя
навідуються в села рідше й рідше.
Чи буде пустка раєм для приїжджих,
коли в селі не стане вже й селян?
У заростях – руїни та хрести.
О, Господи, невже й на душах пута?
О, як же забарилася спокута!
Спаси село, цей грішний люд прости.
О, Мамо Ладо, на вівтар зійди,
де хата біла болісно зітхає.
І небо понад Удаєм тримає.
І дивиться здивовано в світи.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338671
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293161
Сплету з кохання я вінок,
Вплету туди духм'яні трави.
І понесе мене струмок,
Де вдвох із милим ми бували.
А так закохані були,
Нам дня і ночі бУло мало.
Коханням нашим ми жили,
Про це лише світанки знали.
Стежина нас вела в життя,
Він брав в долоні мої руки.
Раділа я до забуття,
А в двері стукала розлука.
Все потемніло навкруги
І серце стиснулось від болю.
Були так близько береги –
Тепер далекі ми з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338658
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Завітрюганило захмарене довкілля,
Зіщулились скуйовджені рослини,
Затанцювало раптом буйне божевілля,
Заскиглили сполохані тварини…
Заблискотіло, загриміло, задощило,
Забарабанили дрібні краплини,
Заголосило, зарясніло, затопило
Зелені луки, річки і долини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338599
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Переступи через похмурі будні,
В ясний світанок тихо увійди!
Такі хвилини-просто незабутні,
Уразять душу спраглу назавжди!
І назбирай проміння повні жмені,
І спілих яблук в пазуху напхай!..
Немає "вчора","завтра" або "нині",
Є тільки саду пишного розмай!..
Є тільки вічність в росяній краплині,
В польоті птаха,в шепоті струмків,
Є тільки ти із зорями в кишені
На перехресті всіх земних світів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269990
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 20.05.2012
Прости мені, молю Тебе, пробач,
Що я сьогодні зранку не молилась.
І десь відчула серцем трепет й плач,
Що я Твоя загублена дитина...
Прости мені, не вірю я в дива.
Не ті надії зранку воскресають,
Та кожен день і кожну мить жива,
Бо тільки Ти укотре пробачаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312213
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 20.05.2012
Шматує шуби у хмариння
У низькім небі, наче смоль,
Вітрисько-дід й мов павутиння
Кида на велетнів-тополь.
І грізне сиплеться вогнИще
То тут, то там крізь пасма хмар,
Гуркоче небо, вітер свище
І сум наводить дощ-кобзар.
Не шаленій так, вітровоє,
Притримай хмари на крилі.
Удосталь дай води святої
Від спраги втомленій землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338108
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Земле моя рідна, щедра, промениста,
Чому над тобою знов біда нависла?
Чорна зграя круків угорі кружляє,
Рве тебе на шмаття, все навкруг змітає.
Смокче твої соки геть усі до краю.
А, напившись вдосталь, у небо злітає.
І в своїй стихії, осягнувши волю,
Їй не зрозуміти твого крику й болю.
Чому цих невірних ти не покараєш,
Адже ти велику силу в собі маєш.
Чом цей глум ти терпиш, земле моя мила?
Чому не зламаєш їх жахливі крила?
2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252845
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 19.05.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 19.05.2012
для Вічності
усі ми –
посланці́…
Її солдати.
Богиня-Мати!
і генералів
серед нас нема.
Вона сама
на власний розсуд
знає обирати,
кому – визна́ння і палати,
кому вигна́ння і хрести…
кому, як виняток,
безсмертя дарувати,
кому почесно
в забуття лягати…
і я, і ти –
амбітний
і маститий друже мій,
всі шанси маємо
рядочком полягти
у поетичний
теплий перегній…
отак примножити
і зберегти
трудом душі́ набуте –
удОбрити,
і розрівняти путь,
для тих,
що на́глядці за нами
вперто йдуть
Богиня-Мати…
Їй нікуди
і ні до чого поспішати:
віками буде споглядати
і наслуха́ти,
роздумувати,
мислити, шукати.
чекати…
з реторт у колби
щось переливати –
на смак і дотик
аналізувати.
щось віднімати,
інше додавати –
синтезувати…
щось протилежне
з виключним!
рішить змішати…
складе з антонімів –
синонімічний ряд!
і врешті решт
отримає
потрібний результат…
а ми:
віки́ й віки –
у ґрунт,
в поживний шар,
у поетичний перегній…
щоб мав куди
посіятись,
зійти
і вирости,
і Світлом забуяти –
наш
ГЕНІЙ…
у Вічності
критерії
свої.
ми – промінці,
ми – посланці,
ми! – соколи і горобці!
наші амбіці-ї –
матеріал
піддослідний
Її...
26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333323
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 19.05.2012
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Василь Симоненко
Чи то ми, чи кораблі то на припоні?
Їм би в море, бо ж на те і кораблі.
Стогнуть чайки над водою перед штормом,
крешуть хмари блискавицями в імлі.
Та прикуті до причалу якорями
горді велетні безпомічно стоять.
Тільки вітер довгочубий до безтями
теплі крила попід небом розправля.
Хвилі грають за кормою вирунами…
Перетерпляться і штилі, і шторми.
Ми ще будемо у морі кораблями!
Ми ще будемо у Всесвіті людьми!
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338551
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Селянська хата на семи вітрах –
лебідка біла з казки а чи пісні.
Ріллею скутий клаптик першовісний –
надії острів на семи вітрах.
В борні мені завжди – плацдарм для істин.
В любові і духовності – вівтар.
Фортеця духу на семи вітрах.
Лебідка біла з казки а чи пісні.
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338550
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
Крізь шпаринку заглядає
Місяць у світлицю.
Заглядає, мов питає:
- Що рідненькій сниться?
Сниться мазанка стареча.
Лава під вербою
І замурзана малеча
Бігає юрбою.
Сняться вишні у садочку,
В відрах полуниця,
На піщаному горбочку
Дідова криниця.
А буває, що насниться
Дівчинка русява –
Сіроока, круглолиця,
Кручена та жвава.
Ластовиння на дві щоки,
У малині руки.
Засміється та й навтьоки
Ген за дальні луки...
І вже хата похилилась,
Роки мчать неспинні.
Лиш на згадку залишилось
Мамі ластовиння.
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
Як любо чути рідну мову!
Пісенну, добру, пресвяту,
і калинову, й волошкову,
джерельно-чисту, як сльозу.
Хвилюють серце звуки рідні.
Привільно ритміка бринить.
Ота мелодика чарівна
і зігріває, і п’янить.
Нетлінна пісня материнська.
Завітно лебеді ячать.
Звучать мелодії дитинства,
і ритми юності гучать.
З прадавнини, з часів козацьких
лікує душу й окриля,
тече в світи слов’янська, братська,
Дніпрова мова Кобзаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315822
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 19.05.2012
* * *
…Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Т. Шевченко
Ідилічні картинки див
на видіння мрійливі схожі.
Сонце духу, скоріш зійди,
переймаючись світлом Божим.
Щоб здолати тернисту путь,
опікати народу душу –
в світі Правда повинна буть,
щоби Слово ставало Духом.
Варто вчитись, щоб осягти.
Хоч до вічності не готові,
та назустріч потрібно йти
до Апостола у Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338359
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Слова говорять і кричать слова,
Слова співають і словами плачуть.
Слова чарівні сотворять дива
І є слова, які багато значать…
Якщо зібрати визнані слова,
До слова підібрати інше слово,
То вийде мова чиста, як сльоза -
Пісенна наша мова калинова.
Із рідних слів у сплетений вінок
Слова – перлини треба повплітати,
Тоді і мова піде у танок
І буде в наших душах проростати. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297154
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 18.05.2012
Я ступаю заніженими осінню, дощами,
Вітрами вулицями міста осіннього.
Ступаю слідами, що невидимо відпечатались,
Полишили свої відбитки тут,
Можливо і твоїми.
По звірячому розширивши ніздрі,
Всотую в себе вібрації простору,
Намагаюсь пізнати,
Зрозуміти незвідане-заховане.
Шумно вдихаю повітря,
Можливо видихнуте тобою.
Лунко стукають підбори моїх чобіток по бруківці.
Їх відголосок цвьохає мене,
Батожить душу віжками.
Маятником розгойдується надірвана відозва.
Цурпалками виринають неживими,
Розмиті ворохом часу слова.
Пригріла на грудях біль та розпуку,
Що кубляться в перемішку
Із жаром сердечним.
Каскадами різнобарвними
Розлітаються бризки фонтанні,
Сльозою непрошеною тремтять на обличчі моєму.
Тихо плаче душа, невсипно бажаючи
Відчути на губах, на тілі
Присмак цілунку єства твого,
Теплом твоїм закутатись та до останку,
До знемоги, - викупатись у ньому.
23.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295500
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 18.05.2012
Странный праздник Новый год
Посреди поста.
Каждому, кто сильно ждет
Новое вчера….
Скоромошен полон рот -
Сладостны уста.
Православным Новый год
Раньше Рождества…
Что такое? Почему?
Как же так стряслось?
Даже праздник Новый год
Выпал на авось….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301799
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 18.05.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 18.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Коридорами своїх думок мандрую
І блукаю в них, не бачачи себе.
Свою долю крейдою малюю
І боюсь, що хтось її зітре.
У полоні дум своїх витаю,
Може, хтось постука у вікно.
Може, цього "хтось" я і не знаю
Та мені до нього все одно.
Я гуляю у думках, що крають
Моє серце різко і навпіл.
Ні жалю, ні совісті не мають,
Павутиною снують з усіх сторін.
Як не вплутатись у сіру павутину?
Як закрити всі старі замкИ?
Не лишають, навіть, на хвилину
Зморщені від старості думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338287
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Розштовхало хмари сонечко промінням,
Розлива світанок ніжність голубу.
А земля у сяйві золотім і дивнім
Викидає з серця і печаль, й журбу,
Бо дощу чекала і журилась гірко,
Та молила небо: "Дощ забув мене.
Не згасай у небі щастя мого зірка,
Негараздів низка, вірю, обмине".
І почуло небо щиру ту молитву:
Напувало щедро землю усю ніч.
Дарувало людям землю ніжно вмиту,
Посмішки щасливі всміхненних облич.
Шепотіло листя, досхочу напившись,
Стала зеленіша вся городина.
Слава Богу, скажем ми, перехристившись,
Негараздів низка хай нас обмина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338267
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
ти розгойдуєш човен
і підіймаєш хвилю…
я боюсь глибини!
мій страх
перевершив
усі
одчайдушні зусилля
втримати рівновагу –
припини!
це твоя
інстинктивна
природа
вабить пригодами,
чорториями,
емоційним хаосом бистрини́ –
то пірни!
це тебе
кличуть по́лиском
штучні перли-ни
в нетрях сві́тської
трясовини –
не втони
у воді
бачу зраду,
яка ще не сталася,
але причаїлася
між словесної
гущавини –
слизькува́ті зви́вини…
я боюсь!
я стриба́ю з човна!
може, сама
доберусь
із сере́дини
озера
до спасенної мілини́
це ти,
непосидливий у човні,
розгойдав
страх у мені –
сміху заради…
я боюсь
і панічно втікаю
од твоєї
майбутньої
зради
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338254
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Лежить троянда, мокне під дощем,
Ніхто не підійме і не зігріє.
І не накриє від дощу плащем,
Вона ж до серця притулитись мріє.
Ще вчора у прозорості роси,
Була, мов королева серед квітів.
Червоним шовком, ніжної краси,
Пелюстки в чарівному оксамиті.
Сьогодні ж омивається слізьми,
Покинута в самотності страджає.
Їй боляче, візьми і підійми,
Вона з останніх сил тебе благає.
Не чуєш ти, минаєш цю красу,
Спішиш кудись, її не помічаєш.
Коли ж з троянди струсиш знов росу,
Тоді лиш плач троянди пригадаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338242
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Вона його
під милий бік просила:
- Не залишай мене,
без тебе жить несила…
Вмовляла кожен раз,
благала слізно,
та він казав:
- Піду додому,
пізно…
Ішли роки,
минали дні за днями.
Вона його! любила до нестями:
- Чи будеш ти моїм?
скажи, єдиний,
бо я від тої безвісті
загину….
І він також любив її неначе…
але обачним був,
тому казав:
- Побачим…
не поспішай… не підганяй коней…
іще не вечір… встигнем…
ще – гей-гей!
і от від горя,
чи від іншої причини,
її гукнула владно домовина…
і на могильнім камені
в одчаю!
нашкрябав він:
«я згоден!.. я кохаю!..»
прокинувсь вітер,
і по соснах
грізно
пробігло цвинтарем:
- Іди додому.
Пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 18.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2012
В-чера еще метель пускалась в пляс,
Е-ё унять природе не под силу,
С-егодня ива, над водой склонясь,
Н-а гладь речную ложит веток гриву..
А-преле-маем воздух опьянен..
В сердцах проснулись чувственные струны..
Д-урман любви с особой страстью пьем..
У-пившись всласть бездонным небом лунным..
Ш-умит в дубравах первая листва,
Е-ё тихонько на ветру качает..
И ковролином стелется трава..
З-атихли в мыслях зимние печали....
А во дворе опять цветет сирень..
О-кутан сад в загадочную дымку..
К-уда ушла не давнишняя лень
О-пять желанья с чувствами в обнимку..
Ш-алит в лесу проказник соловей..
К-то-либо смог бы столько петь влюбленным?
О-н бесподобной песнею своей..
М-елодий страсть подарит ночкам темным..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11205036442
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334813
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Віще Слово - духовний нектар.
Бути з Ним - вище кредо.
Моє серце - бджола.
Бог - бджоляр.
А душа - рамка з медом…
17.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338092
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Я не хочу лягти у могилу з своїми думками,
Залишивши родині і друзям щемливі слова,
Але хочу батькам на могилі вклонитись словами,
Щоб печаль моя разом зі мною в могилу лягла.
І ніколи й ніхто, я кажу, мої друзі рідненькі,
Не зіб’є мене з того шляху, що колись я обрав,
Є життя, та не має тепла, що від неньки
І оцінок батьківських ніхто мені так і не дав.
Поки є ще життя і біжать не сполохані коні
І лягає до ніг недостигла іще лобода,
Помолюся у вечір старенькій святині-іконі,
Хай зозуля рахує мені ще багаті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338022
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
… І сонечко яскраво знову світить,
Прийшла сюди іще одна весна,
А за весною знову прийде літо…
Вже котрий рік тебе у нас нема.
Ми із минулого вертаємось в майбутнє,
І знов знаходим тисячі причин,
І сотні слів, які колись забули,
Все, що не встигли ми сказать тобі.
Сиджу під виноградом, що в дитинстві
Ми вдвох садили, як прийшла весна.
Ходили біля нього аж навшпиньки…
Врожай уже збирала я сама.
І я так люблю грона ці рожеві,
Наповнені тим сміхом і теплом.
Й тепер у зимні вечори лютневі
Я чудодійним гріюся вином.
Мені не вистачає батьківських обіймів,
Повчань, які я до уваги не брала,
Що голосом лунали херувимів,
Який зовсім не вміла чути я.
З роками біль все більшає і серце
Тим болем жадібним давно розтято,
Бо знає, що ніхто вже не озветься
Як я тихесенько покличу: "Тато"…́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 17.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Українці мої! По великому, білому світу,
Не з добра і щедрот вас розсіяла рідна земля!
Розкидало світом, українського всіяло цвіту,
Проростає насіння, чужа колоситься рілля!
Українці мої! Вас зустрінеш у світі повсюди,
Непривітна була і гіркою від сліз чужина.
Лише праця і віра зуміли вас вивести в люди,
Але Батьківщина – лишилася в серці одна!
Українці мої! Ви в четвертому, п’ятім коліні
Зберегли свою мову, навчили онуків, дітей.
Як же сталося так, що в залишеній вами країні
Іноземна у вжитку у більшості серед людей.
Українці мої! Тільки лиш у захланній Росії
Ви цураєтесь часто коріння свого та єства.
Так було, коли учні зрікалися свого Месії,
Не зрікайся коріння, заради свого торжества!
Українці мої! Ви байдужі такі,чи терплячі?
Та ж відчуйте себе хазяями на рідній землі!
Бо ж як діти малі, безпомічні і ніби незрячі,
І за вас все вирішують в Брюсселі, чи у Кремлі.
Українці мої! Ви лишаєте рідні оселі,
Найчарівніший край і найкращі у світі ґрунти,
Хто посіяв зневіру, думки ці сумні, невеселі?
Хто штовхає у спину, в чужі, невідомі світи?
Українці мої! Ваші душі розчахнуті болем,
І по вінця, до краю, повні страждань, гіркоти.
Тому і життя, так часто порівнюють з полем,
Життя щоб прожити, не поле, це вам, перейти.
Українці мої! Вас історія має навчити,
Забагато трагічних було і страшних сторінок.
Ви цю землю повинні у серці до щему любити,
І хай Бог вбереже від повторення цих помилок.
Українці мої! Пам’ятайте про славне минуле,
Бо без нього не буде у ваших дітей майбуття!
Нашу назву, історію, церкву – уже умикнули,
Тепер меншовартості навіюють нам поняття!
Українці мої! Ви ходили по полю за плугом
Коли інші у шкірах, палили в печерах вогні,
Ви сідлали коня, поправляли на ньому попругу
І співали гаївки, як сонцю хвалу та весні!
Українці мої! Хто догляне дідівські могили?
В чиї руки потрапить залишена вами земля?
Хай Господь укріпить вашу віру, надію і сили,
До священних могил повертатися завжди здаля.
Це ж бо наша земля, дана Богом навіки, єдина!
Ми прадавній народ, що корінням сягає глибин…
Буде жити в віках, у сяйві моя Україна,
Полісся, морів, степів і сивих Карпатських вершин!
09.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337986
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
* * *
Добра не жди, коли не робиш сам.
Віддай своє – й тобі також прибуде.
Говорять: розум творить чудеса.
Але ж без совісті – „найперші” люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337849
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Я признаюсь тобі, моя вірна, надійна подруго,
Що мій сум у душі, це лиш хмари, що в небі летять,
Хоч життя кожен раз заставляє побігати кругом,
Та проте сяє в серці моїм лиш одна благодать.
Не турбуйся, не варто, ти у мене не тільки надія,
Ти опора для мене і радість в моєму житті,
Та ховаю думки, бо давно я закоханий в мрію,
Але хочу, щоб нам заспівали на двох солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337767
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Втопитись можна в пахощах медових,
Як білопінь акації цвіте.
До щему жаль миттєвостей чудових,
Що їх марнує літо золоте.
Парфумам тут ніза́що не зрівнятись
З п"янким цілющим запахом лісів.
На хвилях млості хочеться гойдатись,
Сплативши борг блаженству і красі.
Все ароматом неповторним диха -
Не чутно ні бензину, ні смоли.
Немов століття пощезали стиха
І хмари, що розпряжені воли...
Зелений шум зеленого прибою,
До небокраю - ниви та гаї.
І не дають заснути нам з тобою
Закохані, до шалу, солов"Ї.
Бентежать душу пахощі і звуки,
Голубить око ніжна юнь землі.
А ми удвох, побравшися за руки,
Пливемо над розмаєвом полів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337735
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
А пам'ятаєш, мамо, тихі вечори,
коли світала медом матіола?
І молитовно зірка падала згори,
завмерши в росах, наче чиясь доля.
А пам'ятаєш перших чудо-ластів'ят?
(Весну стрічали щебетом з гніздечка).
Я дивувалась - звідки сила у крилят
і мужність звідки в юного сердечка,
щоб у польоті стрімко ввись і до вершин.
Без стрАху! В них же вірила матуся!
Я дотепер в дитинство сонячних долин
й до Тебе, мамо, пташкою горнуся.
...І не забуду світло мудрих настанов,
що крила - страх долають і крізь ґрати…
Бо дивовижна сила – мамина любов,
яка і небо здатна наближати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
***
Є міста пребагаті й веселі,
та мені наймилішії – села.
***
Тут міркують на довгій колоді,
хто насправді в державі господар.
***
Бідолахи до всього звикають.
Вже ніякі „жуки” не лякають.
***
Тяжка хвороба до села прилипла дуже.
В могилу пів села звела
байдужість.
***
Поставлені над масою людці.
Чи булава, чи флюгер у руці?
***
Поговорили. Мо’, й почули.
І знову про село забули.
***
Збудували столицю на славу.
Та село порятує державу.
***
Як же вправно стелять на словах!
Від брехні вже пухне голова.
***
Бур’яняться-гибіють поля.
Не набридло слухати „ля-ля”?
***
У старій криниці – каламуть...
Тож потрібно чистити, мабуть.
***
І глуха собака вже завила.
Треба, браття, братися за вила.
***
Можна якось обійтись і без комуністів,
але місту без села, – як селу без міста.
***
Не кажіть, я напевно вже знаю,
краще сіл в світі місця немає.
***
Вже пора міняти пашу,
пастуха і пісню вашу.
***
Допоки ще панам іржати?!
Пора вже вила заряджати!
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337610
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
******
« Берегитесь лжепророков, которые приходят
К вам в овечьей одежде, а внутри суть волки
хищные» / Матфея 7:15/.
« Диктатор коррумпированной страны»
/ З. Бзежинский/.
Нет правды в темных замыслах лукавства
И смысла в демократии с приставкой – лже,
Жизнь Леса – производное коварства
С ненужным Лесу: Леса гнусном дележе.
Дележ, прикормом, к власти влек мздоимцев,
Растил коррупцию, оттачивал оскал
Ехидны в клювомордах проходимцев
И пестовал звериный, дикий капитал.
Тот, что забот не проявлял о Лесе,
О быте в нем живущих, их судьбе,
А только грабил, прибавляя в весе
В своих глазах и дифирамбы пел себе.
Лишь раз осечка, из-за Куропатки,
Одна случилась – сел на главный пень Фазан…
Учли поствыборные неполадки
И, вот, на пне Глухарь: он Президент, как Хан.
Пусть власть не все считают легитивной,
Да с пня ему, уже, на всех плевать – он хват,
Он тверд: для демократии наивной
Подарком конституционным ввел диктат.
А в Раде безголосый глухариный
Хор ест глазами дирижерское крыло:
Вверх – за двадцатерых броском, родимый,
Проголосуй один; замри, коль помело.
Как зомби в хоре штатный глухаришка:
Его сомнения и вера, просто, хлам –
Ведь каждый сам собою только фишка
В Игре, которую играет Хан на сам.
Оно-то, вроде бы, так и не плохо:
Пусть пашет, сеет и растит на свой, уж, вкус…
Не сделал бы агропереполоха –
Не то посеять и взрастить куснет искус…
В запале Куропатку спрятал в клетку –
Посеял месть, а негатив взрастил:
Лесной народ за судный грех, в отместку,
Позором власть и судочинство одарил.
И эксминистра волчьих дел в застенках,
За те прибавки, что не дал ворью накрасть,
Сверх года мая, «дело» взбив на пенках
Из ничего, все ж, осудила, нагло, власть.
За власть расплата разная по виду:
За диктатуру плата – ненависть и страх…
По демократии не панихиду,
А бунт Лес справит: в нем расплата – власти крах.
Чем хуже жизнь и стиснутей свобода,
Тем больше взрыв негодования и тут,
В суде бескомпромиссном, от народа,
Ни покаяние, ни откуп, не спасут.
В лесах, приличных, Хану нет приема –
Отказано-с.… Уже. Одуматься б пора:
В себе самом добиться б перелома
К добру, а свиту-банду в шеи со двора.
Все это мысли вслух, а не надежды…
Ведь без подельников-вассалов Хан не Хан,
А Президент! А уж при нем одежды
Из демократии отвергнет только хам.
Устав от алчности капитализма
Нащупывает мир дорогу в талентизм,
А Хан творит в Лесу, с душком фашизма,
Прокапиталистический феодализм.
Вип призом Лес: Для випэксперимента
На латифундии поделен наперед,
И звероптицы алчно ждут момента
Блудозаконья – запустить их в оборот.
На колесо продаж и разорений
Чтоб третья часть от населения, село,
Подалась без работы из селений
В Нужду – освоить безработья ремесло.
Себя добавить к массе безработных
Из разоренных капиталом производств:
Обманутых, бесправных и голодных –
В отбросы от олегархических удобств.
Всем кланам олегархов крайне нужно
Рукой бесправия держать в узде весь Лес:
Почти бесплатный рабский труд, натужно,
Кует сверхприбыль и в бюджет дает привес.
Который скрытно, вновь, растащат кланы:
Ближайшим к папе-Хану – лакомней кусок…
И мягко кружат вокруг Хана фаны,
Оттачивая лесть о жадности брусок.
По ценам ниже низких, очень низким,
Все производства, что дают стране доход,
Передаются, спешно, фанам близким –
Последний в Леса разорении заход.
По Конституции хозяин Леса
Еще народ, но превращен по факту он
В прислужника, который холит Беса
Наживы – олегархов властный легион.
За что «утешен» множеством репрессий:
Налоговых, судебных, пытками, в правах…
Реформы давят скрытностью агрессий
На здравый смысл, родясь в неправедных умах.
«По плодам их узнаете их.… Всякое дерево
доброе приносит и плоды добрые, а худое
дерево приносит и плоды худые; не может
дерево доброе приносить плоды худые, ни
дерево худое приносить плоды добрые. Всякое
дерево, не приносящее плода доброго, срубают
и бросают в огонь. Итак по плодам их узнаете их»
/Матфея 7:15-20/.
*******
«Ставший червем не может жаловаться, что
Его раздавили» /Кант/.
Случайно ль воздаяние, нежданно,
Наивный дарит, в заблуждении, тому,
Кто бредит им, как манной, постоянно,
И платит мщением воздавшему ему?
Как, задурив «железным вождевизмом»,
Народ возносит к власти упырей-рвачей
И сам, болея рабским мозахизмом,
Им в жертвы отдает поводырей-врачей?
Кто верит в то, что праведнику муки,
Истачивая тело, укрепляют дух?
И сколько сетовать на власти трюки,
Коль в них надежды луч на лучший быт затух?
Что всколыхнет умы, чтоб гордо, ясно
Весь мыслил Лес, а не отчаянная треть?
Чтоб: - Гражданин, - звучало звонко, внятно,
И грабящих страну никто б не мог терпеть?
Беда не в силах жизнь затмить собою
Пока живущим блеск бойцовский красит взор,
А честь и мудрость брезгуют тропою
К покорности – туда, где рабство и позор.
Безнравственна пассивность Гражданина,
Преступна нерешительность в войне
Морали с аморальностью: едина
Должна быть цель у всех – жизнь
в ПРАВИЛЬНОЙ стране.
«Верьте в Бога, живите по правде и
Ничего не бойтесь»
/Патриарх Филарет, из инт. ТВI/ .
Конец
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337784
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Не выдержал и Президент. Он грозно,
Проверенных хорьков и волков-палачей,
Собрав, пробрал и выдавил серьезно:
- Чтоб я не слышал куропаткиных речей
Арест под блеф не блеф, а дверца клетки…
Ворюги птицу честную – ну не курьез? –
Воровкой с пней и, чуть, не с каждой ветки
Клеймили до суда, под следствием, всерьез.
Но пункты обвинения, как с мыла
Пустые пузыри, полопались в суде…
Судья же, Лис, кривясь, сказал, что мило
Не ставить крест приятной даме на судьбе.
Он был умен и чуял перемену:
Власть глухариная уже зашла в тупик,
Лесной народ бурлил, желал замену –
Искал героев не на глухариный лик.
А тут, побыв на Западе, сорока
Подлила масла тараторя: - Новость Вам:
Наш Президент, проправив лишь два срока,
Богаче всех с семьей по западным лесам.
Судьба мошны, семейственной, цинична:
Нажива – идол-цель, а жертвенник – весь Лес,
Власть – бесконтрольна, жадность – безгранична
И совесть спутал грязной паутиной Бес.
Особый Лес, со странным свойством грязи:
В которой выпачкавшись с пяток до ушей
Не знающий стыда пролазит в князи
И некому, за грязь, поддать ему взашей.
Однако чести и бесчестью время,
Всегда выносит беспристрастно свой вердикт –
Минувшей власти в нем бессильно бремя
И честный приговор клеймо, Свое, клеймит.
Опять в Лесу предвыборные страсти:
Опять кипит борьба за президентский пень,
Опять боится власть потери власти –
Самопочета и доходов в каждый день.
Без власти жизнь не та, в ином отсвете –
Безрадужная блеклость ест ее красу.
И, для страховки, избиркомы в цвете,
За мзду, подглухарились, почти все, в Лесу.
Лопочут беспокойно куропатки,
В тревоге оппозиция, бурлит народ,
Но платит власть бесстыдно, без оглядки
Продажным голосам и оптом, и вразброд.
Все ж первый тур не одолела сила,
А деньги не смогли купить все голоса –
Жизнь Лесу крепко власть пересолила:
Стал пересол, как отчужденья полоса.
У Куропатки горечь и забота –
В душе обида за второй, лишь, результат
По оппозиции, но ждет работа:
Сплотить народ, чтоб победил свой кандидат.
Фазан, соратник, кто судьбы игрою
Спасен от смерти и в герои возведен…
Стать жертвой или жертвовать собою
От сердца, не одно, но жертвенность – резон.
И Куропатка, воин правды, страстно
На митингах, лесных, пернатых и зверей,
Всю живность убеждает, что опасно
И гибло Лесу быть под властью глухарей.
Жаль Мудрость дальновидностью суждений
Бесславно теребит обыденности тлен:
Трусливым непонятен смелый гений,
Пригретым властью странен ветер перемен.
А душ простых опрятность сверхнаивна:
Как губка впитывает лжеслащавый мед
Обмана наглого и скромно неотзывна
К нескромной правде – есть в ней горькости налет.
Предельным стал кошмар второго тура –
Притих, пригнулся весь народ и, даже, Лес:
Большая глухариная фигура
Расправив крылья, вдруг закрыла синь небес.
Разинув клюв и жалко, и счастливо
Сказала: - Я ваш новый президент…
А оглянувшись на эскорт, пугливо,
Смелей добавила: - Как вам такой презент?
- Фальсификация, – сестра обмана, -
Брезгливо каркнула ворона, - и позор!
В согласье дятел с пня, как с барабана,
Пустил в Лес дробь: - Для патриотов срочный
Сбор!
****
«Покоритесь Богу, но противостаньте Дьяволу,
и он убежит от вас» /Иакова 4:7/
Лес разогнулся, отошел от шока:
Взлетели птицы, заспешили звери в путь
По тропам, руслам общего потока,
К Поляне в центре Леса – шулеров пугнуть.
Народ, ведь, мудр: живя легко, от сердца,
Умом просчитывает, все же, что к чему
И за обиды, осерчав, даст перца
Всем злонамеренно нашкодившим ему.
Сломить систему зла – святой надежде
Вручив себя, спешат Герои на Борьбу:
Не просто помитинговать, как прежде,
А до конца стоять за лучшую судьбу.
Ответственность за всех на Куропатке:
Вождь оппозиции, блесни своим умом –
Сплоти, организуй.… К тебе в достатке
Доверия сейчас – работай на потом.
Ведь вождь не звание – Предназначенье
От Бога данное достойному уму
Способному, неся благословенье,
Вершить порученное от Него ему.
Не спит и Дьявол: внутренне ужасных,
Бесчестных выдвигает – сея всюду жуть,
Крестясь, пусть грабят Лес и всех подвластных,
Черня делами Божьих заповедей суть.
Тревожно, горько, грозно и опасно –
Вокруг и «Беркут», и «Спецназ», войска в ружье…
Рискнет ли власть отдать приказ?.. Ужасно
Стрелять в народ, чтоб защитить жулье.
Толпища провокаторов наемных,
Доставленных с подлесков дальних и степей,
Забыла колкость слов пустых и вздорных –
Вернуться бы домой, во здравии, скорей.
До нищеты доведенные властью
Продали ей же, оптом, крылья, лапы, рты:
Для нищих совесть как абсурд, к несчастью,
И бедность полнит ними всякие ряды.
И в бунт толкает, также, безысходность –
Ее взрастившие и есть его творцы –
Народ бунтует, веря в судьбоносность
Восстания: в завет, что дали праотцы.
Признала власть, вильнув хвостом стыдливо,
Фальсификации в подсчете голосов:
Сменив причастных глухарей учтиво,
Убрала с шумом из комиссий сонных сов.
И третий тур назначила любезно –
Остыли страсти, завязался диалог…
Явилась ясность: бунтовать полезно –
К устройству новой жизни бунт, как бы, пролог.
Вздохнула живность Леса облегченно:
Прогнулась, все же, власть – не спрятать гнусный
грех!
Единства силу обсуждали восхищенно
Герои поделив, на всех, свой приз – успех!
И уносили бережно и важно,
В себе, Гражданственности возрожденный дух –
Лишь он помог держаться всем отважно
В борьбе – чтоб, дай Бог, в перемирье не затух.
Был третий тур особенным моментом
Для жизни Леса – всех тревожил результат
Вопросом: - Кто же станет президентом?
И, вот, дождались – стал народный кандидат.
*****
«Злые же люди и обманщики будут преуспевать
Во зле, вводя в заблуждение и заблуждаясь»
/Апостол Павел 2 Тимофею 3:1-5,13/
Лес ликовал победно, но не долго –
Твориться стали непонятные дела:
Престранно выявилось чувство долга
У президента, грызть не к делу удила.
Простил фальсификаторов – за что же?
Забыл, как гнев, за ложь, поднял на них весь Лес?
Обман вселесный поощрять негоже –
Ошибся? – знать бы… может, тайно, в сговор
влез?
Логичнее б: раздуть их неудачу,
Привлечь к ответу за разгром страны – вреда
Их властвования – решить задачу
Борьбы с коррупцией законно, навсегда.
Но он повел себя как декларатор:
Словами по всему, делами ни к чему…
Престранный управленческий новатор:
Соратники в борьбе – помехи, уж, ему.
Премьер же, Куропатка, мозговито
Держала нужный курс: бюджет, прикрыв собой
Отторгла от державного корыта
«Героев прикорытных», всех подряд – гурьбой.
Родня и глухарей-прилипов кучка,
Друзья-советники и прочий алчный штат –
Все президенту шепчут: - Эта штучка,
Премьер, - заноза.… Убери ка ее, брат.
Пошли в ход ложь и грязь, и бред, и споры,
И травля президентом – дико, напоказ…
Лишился он предвыборной опоры
В народе, выполняя дворовой наказ.
Но заменил премьера-демократа
На крупного обласканного глухаря –
Заволновался Лес: - К чему, ребята,
Мы восставали? Видно, вроде б, как за зря!
Попозже новый финт: велел к наградам
Фальсификаторов представить за труды!
За те, что Лес почти сравняли с Адом?
Или за новые, что вот дадут плоды?
И дали: вскоре сам на скрытной сделке
Попался с Глухарем – сбратались на «делах» -
На яхте из Оффшера, в тайной «стрелке»,
Делили шельф под ложным галсом в парусах.
Искали середину побережья
Желая разделить, по братски, на двоих,
Но тут с горы Медведь, как по медвежьи,
Заметили и сдали Куропатке их.
А та шумнула: - Хватит дерибанов! –
Расторглась сделка, потерялся славный куш.
И, кулаки, не вынимая из карманов,
Поклялись оба: - Погоди, ну доберемся, уж…
Фазан, как прожектер и спец на склоки,
Премьер, как лидер тех, кто грабит, лишь, страну,
Плодили то провалы, то проскоки,
Идею ж светлую, для пользы, - ни одну.
Шла, явно, экономика к развалу –
Слабел, шатался управленческий форпост,
И Глухаря отправили в опалу,
А Куропатке сдали, вновь, премьерский пост.
К нему бюджет, разграбленный негласно,
Аферу банковскую, кризис и оскал
Пропрезидентской гвардии, согласной
Совместно с глухарями нагнетать развал.
Взамен ума – безумие амбиций:
Чем хуже Лесу, тем приятней нам!
Дух жалких обывательских традиций
Стал, в Раде, флагом мести глухарям.
Громили и поправки, и законы,
Ни в что сводили перспективы – все во вред!
Через абсурд и злобности кордоны
Премьер торила путь к стабильности, в ответ.
И с выдержкой, достойною Титана,
В осаде варваров, с опорой на друзей,
Все ж, кризис одолев достигла сана
Умнейшего политика страны своей.
В Лесу, негласно, гласно за границей:
Где правдолюбие, где в чести ум и шарм,
Не в честь и страх как стыдно быть тупицей
При ранге – там, где просто ценят умных дам.
Кончалось для Фазана пусторвенье –
Его и штаба из родни, друзей, невежд –
Повергнув в депрессивное смущенье
Умы циничною кастрацией надежд.
С чем и пришло, бесславно, к завершенью:
Переизбрания настал желанный день –
Надежды, вновь, отдав на суд сомненью
Пошли на выборы, кто верил в чуда сень.
Глухарь и Куропатка, как сирены,
Заманчиво отпели общий перепев:
В нем оба обещали перемены
На лучшее, но каждый свой вплетал припев.
В припевах выделялись подковырки,
А избиратель, сортируя их на вкус,
Хваля одни, к другим бурчал придирки,
Наматывая, что понравилось на ус.
Кто верил в слово так, как в сказку дети,
Отдали голоса и души за туман
Прожектов глухариных о расцвете
Под их эгидой жизни Леса – за обман.
На результат Фемида точку грязью
Поставила, скрыв грязь в победе Глухаря:
Фальсификацию, купюрной мазью
Натертую, суд не признал! – а зря…
Глухарь, когда осип от сладких трелей,
То, сплюнув гордо, токонув: - Я же – Глухарь! –
Сменил, скорей, фазаньих менестрелей
На личных и добавил: - А, возможно, царь!
А та, сумевшая сплотить Поляной
Героев – Патриотов души и сердца,
Несломленной, воинственной, упрямой
Врагам досталась, как закланная овца…
См. продолжение: часть 3, раздел БАСНЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337784
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337750
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
***
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жебрак помирає.
***
Волошки по житу мандрують...
Пани – по парижах жирують.
***
Про рівність годі говорити,
коли правителі – бандити.
***
В Україні нині лад –
вакханальний паханат.
***
Як не пом’якшуй суть і так, і сяк,
хорошим словом не назвеш
б а р д а к.
***
Й не зеки мов, та як раніш –
законом кожним править гріш.
***
„Рубають локшину” для гурту
неополітики-манкурти.
***
Іч, скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались.
***
Перевертнів більше, і лівих, і правих.
Ще бісові діти, ще нелюди правлять.
* * *
Перед законом лиш сіроми рівні.
Поміж собою чубляться, мов півні...
***
Ну коли вже, ну коли ж
бомж поїде у Париж?!.
***
Так, старці не потрібні парижам.
Та коли ж об’єднаються ближні?
***
Власну долю хоронить не гоже.
Нам без нас і Бог не допоможе.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337609
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Ти ще стоїш, стара батьківська хато?
Покинули давно тебе тато й мати,
Пішли у світи щастячка шукати,
Серед зір, душі їх могли й заблукати.
Розбіглися, розлетілися діти,
По споришу та й нікому вже ходити,
Заросли бур'яном стежки у дворі ,
Похилилися старі верби від нудьги.
Вже не в’ють , не стелять гніздо лелеки,
Полетіли від дому кудись далеко,
Чи в друге село, до нової хати,
Де малих діточок, там, ой як багато.
Похнюпилася в обійсті калина,
Стара хатина, зіницями блимає,
Скрипить всохлими від років дверима,
Вишні чорноокі стоять соромливо.
Чеше вітер коси, сивої стріхи,
Сороки шумлять на даху говірливі,
Гніздяться в теплі хитрунки кмітливі,
Розлітається очерет по подвір'ю.
Дочки і сини тут ваше коріння,
Тут ви залишили свою пуповину,
Поверніться ж ви додому з вирію
І зародить ця земля! Я в це вірую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337460
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Этот диалог состоялся в Мае 1968г.
Между мной и участником войны
дядей Колей Козловым, который
прошел всю войну сапером,
расписался на Рейхстаге.
Потом их погрузили в вагоны
(не знаю, за какие грехи)
и выгрузили в Сибири,
где он на зоне валил лес 10 лет.
Мне тогда было 15лет,
я был учеником плотника
в деревообрабатывающем цеху,
а он был моим наставником.
СУДЬБА ПОБЕДИТЕЛЯ
"Слава Солдатская", медали
У дяди Коли на груди.
Сказал: вы немцу крепко дали
Ответил грустно, погоди.
Сапером был - пехоте, танкам
Я мины ставил и снимал,
Снимал я их в немецких замках
«Проверил, мин здесь нет» - писал.
До дня победы я сражался
Со смертью в прядки все играл,
Я, на Рейхстаге расписался
Попал я зеком за Урал.
В Сибири, на лесоповале
Грел Сталин с Лениным мне грудь,
Втроем стране мы план давали
Чтоб нас домой смогли вернуть.
К нам отношенье как к скотине
Смахнув слезу, он мне сказал:
Я победитель был в Берлине!
Уж лучше - б за «бугор» сбежал.
Обозникам, штабисту деду
НКВД, кричал во мгле:
Все те, кто выиграл победу
Давно уже гниют в земле.
Что мы народ свой победили
Гоню я прочь ту мысль одну,
Мы в лагерях его сгноили
Всех тех, кто выиграл войну.
Ш.В.С.09.05.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337402
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Мудра , добра, сива осінь,
Серце музики так просить
Не отої, що печальна,
Що відверто так прощальна,
Серце музики так просить,
Бо душа чомусь голосить
Не по літу,
Що відквітло.
Не по святу,
Що розп’яте.
А тому, що ти чарівна,
Осінь ніжна, осінь вірна,
Тож заграй мені на флейті.
Хай і ноти всі потерті.
Грай, як ти мене учила,
Із закритими очима...
1999р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291621
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
Когда болеешь, в горечи, душою –
Острей и глубже видит видимое глаз,
А совесть просит мужество, рукою,
Умом осознанное превратить в рассказ.
*
« Не всякому вдохновенному высказыванию
Верьте, но проверяйте вдохновенные
Высказывания, от Бога ли они »
/ Иоанна 4:11/
Один Лес с птицей и зверьем жил в братстве
С лесами прочими в Лесной Стране и рос
На лучших в мире землях не в богатстве,
Не в голоде, но так что живность шла в прирост.
В правительстве, привычно воровитом,
Решили «Умники», пожадней и хитрей,
Сквозь Референдум мудро сшитый лыком
Уйти из под контроля братских егерей.
Списав в ошибки общность большевизма,
К капитализму разукрасив разворот,
Раздули искры национализма,
Чтоб обособить и самим терзать народ.
Тетеревов община небольшая,
На тридцать с лишним, вроде б так себе семей,
Совет собрала и решила: - Наша стая
Все видит сверху – значит всех умней.
А населению сказали смело:
- Друзья пернатые и милое зверье,
Мы всех вас к счастью приведем умело…-
Лишь умолчали, скромно, счастье будет чье.
- Законы Леса все обсудит Рада:
Пусть в ней токуют мудро, вдумчиво для Нас
Достойнейшие глухари, но надо,
На первый раз кого-то допустить от Вас.
Как для приправы – оживить дебаты,
Чтобы никто нигде не мог сказать про власть:
- Захватчики и Воры,- в демократы
Они присутствием помогут нам попасть.
Конечно, говорилось чуть иначе,
Да все из прошлого усвоили урок:
Народу каверзы, в любой подаче,
В гарнир из слов лукаво прячут между строк.
Создались партии мгновенно, шумно,
Готовясь Раду брать на абордаж
Программы – крючья сочиняли умно:
Заманчив был посыл – престижность за кураж.
Все взвесив, встрепенулись куропатки:
Мы глухарям-то как бы сродственники, все ж!
На партии, по вкусам, ставя ставки
Поспешно к власти примерялись – невтерпеж!
Идеи и проекты, и прожекты,
Витая, к избирателю торили путь –
Хотели власти и герои, и субъекты
Чьи биографии навеивали грусть.
Ублюдством обмороженные рожи
Ломились, по привычке, напролом
Расставив когти веером – им, тоже,
Умишки маял властолюбия синдром.
Нагрянул день сомнительно желанный –
Избрали президента из тетеревов:
Приятный, разговорчивый и ладный
Неведом, лишь, настрой его мозгов.
Избрали депутатов в Раду, в Радки
Из всяких партий. Сортируя Рады рать
На пнях по партиям разбились в грядки –
Удобней токовать, скучать, зевать и спать.
Вначале ток поутверждал портфели:
Ответственные отошли тетеревам,
Потоньше глухарям, сытнейшим в теле,
Простые дали куропаткам и друзьям.
В полицию пристроили всех волков,
В прокуратуры и суды – хорьков и лис,
А в губернаторы, без кривотолков,
Сам президент расставил преданнейших лиц.
**
«Человек властвует над человеком ему во вред »
/ Экклезиаст 8:9/
Народ, наивный, ожидая чудо
Скорехонько, как обещали господа,
Почувствовал желудком, стало худо:
Ни есть, ни пить, ни жить - пришла к нему Беда.
Работы нет, а есть - так нет зарплаты…
За что растить, кормить зверенышей, птенцов?
Лысеют шерсть и перья, как заплаты,
А на полянах своды новеньких дворцов.
Тетерева стетеревились сытью:
Властитель им страну отдал на дерибан –
Свой парень! С алчной, злобно-мерзкой прытью,
Внадрыв клюют: кто больше съест – тот знатней
Пан.
Добро народное теряет статус,
Ведь, каждый тетерев, прибрав кусок в свое,
Ему меняет обозренья ракурс –
Надменно объявляет Лесу: - Здесь мое!
Глухарики токуют: - Так, так, - нужно
Себе натоковать на ломтик пирога.
Отталкивают куропаток дружно:
- Не лазьте под ногами – кыш, Вы, мелюзга!
Накуропатились и куропатки,
И те, кто рядом были ростом как они,
С обидой заявили: - Мы не падки…
- Объединяемся в защиту всей страны.
Взнуздали оппозицию: внатяжку
Впрягли в Устав амбициозный, кое-как,
И стали править, кто куда, упряжку –
Она ни с места… Словом: щука, лебедь, рак.
Но шум пошел. У президента уши
Привяли – критика не сладкая струна –
В самообмане властном верил: души
Народа с ним и, вдруг, - бурлящая страна!
Горька на вкус голодная свобода,
А независимость от совести рвачей
Лес поделила, как река без брода,
На обреченных вымирать и палачей.
Одни и мрут – на год полмиллиона,
Другие варят миллионы на смертях
От геноцида – нет на них закона:
Закон для них, ведь, он зажат у них в когтях.
А президент, чтоб избежать ответа
Перед народом за такой капитализм,
В каком и сам погряз, соврал, мол, это –
Ошибка, а в офшоре дачечка – каприз.
- Взамен, в отместку, выборы досрочно
Могу, лишь, предложить – уж очень гордый я!
Прилипшее замнется и, побочно,
От едких домыслов зашторится семья.
Лес зашумел предвыборным разладом,
И глухари, косясь в дворцы тетеревов,
Решились под шумиху стаей, ладом,
Поставить президента из своих рядов.
«Любящий серебро не насытится серебром,
и любящий богатство – прибылью»
/Экклезиаст 5:10/
Как манит денег шелковистый шелест,
Когда афера ими пахнет – лишь твори
Задел под прибыль – и пошли на нерест
Купюрами, под вырост, спешно глухари.
В котел предвыборный бросая части
От душ деньгами, уповая на успех,
Сыскали глухаря не с тока, в чаще,
Попроще, чтоб устроил внешне всех.
И был понятен пролетариату,
Интеллигенции, селянам – в общем, Лес
Нутром поверить должен кандидату
Настолько, чтобы в президенты он пролез.
И он прошел, прополз, промямлив что-то
О чести, честности, о том, как любит всех,
Что за хищения ответит кто-то,
В борьбе с коррупцией предначертал успех…
Троянский конь сумел разрушить Трою
Начинкой, так и этот выпестыш от Зла,
Нутром подобный деревянному герою,
Собою нес в свой Лес зорение до тла.
Да, в свой родной – черней нет в мире дела:
С ним сребролюбия иудинского дух
Власть возвела в достоинство – он смело
По власти сверху вниз поплыл, как властный пух.
За пух оплатой, снизу вверх откатом,
Откатываясь скрытно струйками в поток,
Шла дань с постов провластных, ведь, богатым
Властитель всякий стал, богаче всех – Исток.
Проклятье легких денег в том, что мало –
Чем больше их, тем больший аппетит…
На неопушившихся пухом пало
Гонение – избитый, пошлый властный хит.
Изгнали честных – заменили на пушистых:
Родню и земляков, проверенных друзей,
Токующих лукаво-бодро, голосистых,
Без чести, совести и, разных там, идей.
И стали добирать остервенело,
Что не успели расклевать тетерева…
Замкнулся Лес поруганный – в нем смело
Гуляет дерзко проглухарская братва.
Полиция, суды, прокуратура,
А по лесному: волки, лисы и хорьки
Их берегут: доходная структура,
За «крышу» щедро платят – нужные зверьки.
«Заботливая» Рада гордо, сытно
Токует: по зарплате за двадцатерых
У каждого и никому не стыдно
Тянуть с народа –с обездоленных, с больных.
Еще одну зарплату, аж, на бедность
Придумали и нарожали кучу льгот…
Стаканчик молока, вот, в день за вредность
Забыли и, под жадность, льготный бутерброд.
В цивилизованных лесах такое
Недопустимо – нет у власти диких квот
На себялюбие, у них иное:
Власть служит для народа, не наоборот.
Вот, если б Лес законом все зарплаты
Чиновников процентно привязал к своей,
К той, к минимальной, все бы депутаты
Лесную жизнь стремились сделать посытней.
Дворцы и яхты, земли и богатства
Давно налогов просят, как в других лесах,
Где капитал не Ангел Святотатства
От Сатаны в никем не мерянных правах.
Те миллиарды, что текут в Офшоры
Из недоплаченных налогов и зарплат,
Наполнили бы у бюджета поры
И жил бы Лес не как лесочек-суррогат.
Который жестко треплют лихорадки
Болезненных переживаний про доход –
Народ в них с бедностью играет в прятки,
Элита с жаждой увеличить оборот.
Стремления народа – иллюзорны…
Элите проще, ведь, она в Лесу и власть:
Пусть, как бы ни были для Леса спорны
Ее решения – самой-то, точно всласть.
Употреблять же только сласть опасно:
Залип тоской у глухарей в умах трельяж –
Двойник в котором мнится,так прекрасно,
Одетый в более богатый камуфляж.
Не в радость сласть, когда съедает жадность…
Как быть тут? –Надобно лететь к тетеревам
Спросить ума, расшевелить их важность,
Пообещать прибавку к закромам.
Слетали. Токовали мирно, мило.
Те, будто, ожидали глухарей в гостях,
И пожурили – выглядят уныло:
- Взбодритесь, есть у нас идейка на сносях.
Мозги при власти – крепкая порука
Успеха в деле! По рукам и, сходу, в бой:
В задумку тонко включены наука
И шокотерапия – под шумок разбой.
Мечтает Лес дождаться перемены,
Любой, - и хорошо! Скупаем все товар,
Какой-нибудь: вдруг взвинчиваем цены,
Раз в сто, и получаем тихо свой навар.
Берите смело ссуды и кредиты,
Пускайте в дело и, еще, на пироги:
Лишь в десять раз зарплаты поднимите –
И в десять раз вернете меньше в банк долги.
Народу, только отплюет на цены,
Да соберется проклинать и их, и нас,
В сознание вгвоздим, что перемены
Созрели сами и свершились в «нужный» час.
Сорвали куш. Тут,в десять раз вся живность
Еще беднее став заголосила вслух,
В прозрение похоронив наивность,
Да поздно – загустел броней на власти пух.
Кредиты под «банкротства», за откаты,
На миллионы, щедрой хлынули рекой
В Офшоры, превращаясь в миллиарды
Ненужных займов – спешно браных в долг
Страной.
Коррупция в обнимку с судочинством
И мафией, и властью – явный перебор
Попахивающий не только свинством,
А чем-то хуже… Чем? – заявка на сыр-бор.
Раздуть его решилась куропатка
Из оппозиции: напыжась, в свой черед
Вспорхнув на пень, сказала дерзко: - Гадко!
Иду на Вы, ворье. Кто любит Лес – вперед!
Всем странно было слышать от не бедной,
Богатой курочки крамольные слова,
Звучащие отъявленной изменой
Правителю, как жизнь ей, вроде б, трын-трава.
Для многих птиц, не так прощебетавших,
Жизнь в клетках превратилась в быт глухонемых,
А дрозд, что числился среди пропавших,
Был найден безголовым в зарослях глухих.
Жеманящихся недовольством много,
Но объявить машине власти правый бой
Рискнет не каждый в Раде недотрога…
Восставший первым, если не глупец – герой.
Есть колдовства отсвет у всякой славы –
Приверженцев он греет, но и зудит кровь
У оппонентов и пустой оравы
Никчем чернящих все: и прошлое, и новь.
Кто совесть не продал те с Куропаткой
Создали партию и Куропаткин блок,
Взбурлила Рада – стала жизнь не сладкой,
С горчинкой глухарям, ожил народный ток.
Глухарки, в зависти скрипя зубами,
Шипят на глухарей: - Ату ее! И: - Фас!
- Чем хуже мы? Без кос, но с хохолками –
Никто ж не видит, что под ними только фарс.
См. продолжение: часть 2, раздел БАСНЯ
http://www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php?id=337750
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337319
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Ростила мати сина, як надію...
Леліяла, вкладала в нього душу,
Пишалась ним, в ній зародилась мрія,
Собі сказала: «Я здійснити мушу».
Дуже хотіла щастя й долі сину,
Щоб народились внуки-янголята,
Дружина була мудра і красива,
Щоб кожен день у нього було свято.
І все збулося, вимолила мати...
Настала старість і пропала сила,
Проте ходила сина виглядати
І щастя йому в Господа просила.
Пройшли роки і білі скроні в сина,
Давно лежить матуся в домовині,
Та до могили втоптана стежина,
А мамині молитви у калині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337310
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Знов сумуєш, ХОРОШИЙ МІЙ ДРУЖЕ!
Не дозволь поселитись журбі!
Ти сумний, а мені не байдуже:
Співчуваю всім серцем тобі.
Хай далека дорога до тебе:
Кілометри, моря і роки...
Та я птахом прилину, як треба,
Щоб відчув дружній потиск руки.
Подивися навколо - вже літо!
Червоніють черешні в саду,
А трава виграва оксамитом.
Я тебе по росі поведу.
Знай, цілющі знайду тобі трави,
Що прогонять із серця печаль,
І душевні загоять всі рани,
А думки стануть - чистий кришталь...
Не сумуй, Друг Хороший... Прошу я.
Вдар по струнах!!! Нехай не мовчать!!!
Щоб за тисячу верст я відчула,
Що у серці твоїм благодать!!!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337272
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Жваві жаби, жовтий жук
Журавля женили.
Журавлини, жита жмут,
Житняком, живили.
Журавля журавка жде:
Жовті жне жоржини.
Женишок журбу жене:
Жне жалю жарини.
Ждала-ждала жениха -
Жереб, жах, жадання.
Журавель жував жита
Жвавим жартуванням.
Жовтня жевріє життя,
«Жу» жуків журливе.
Жде журавка журавля;
Жне жоржини живо.
2011 (12.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337267
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Шепотіння - тримає немов рівновагу із ночі:
То упрошує вітер і скиглить важкими шибками;
Перевилося світло від лампи і стіни лоскоче
Фантастичним колоссям й б’є в очі, немов кулаками.
Лиш настира мураха все вгору повзе по шпалерах -
Мандрівниця, прямує доверху минаючи тіні.
В тих відбитках той острах - в примарних пласких Гуліверах,
Чи він може сховався нещадно у герц мерехтінні.
Особиста крива і стежина, і ціль, навіть вибір…
(Чи далекий вже шлях ми пройшли від тієї мурахи).
В неприсутності світла – рівнішим ставав би той вимір?
Крокувала би прямо, чи стане на місці в півшляху.
13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337266
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Я не такого прагнула життя
І не такою бачилася доля,
Кохати мріяла до забуття,
Не мала й гадки, що любов – неволя.
Невільниця, заручниця твоя,
Не відпускаєш ти і не жадаєш.
З тобою ніби і без тебе я.
Навіщо ж міцно так мене тримаєш?
Навіщо, як минули почуття,
Як зрада перекреслила кохання?
Минулому немає вороття.
Скажи, навіщо марні сподівання?
За що караєш, долечко, мене?
Я ж ніжна мати, вірная дружина.
Мить щастя з’явиться і промайне
Як примха вередливої дитини.
Я не такого прагнула життя.
З тобою не розквітла, а змарніла.
Я зайва! І це істина буття!
Що ж, прощавай! Я розправляю крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259979
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 14.05.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.05.2012
М и світ пізнаємо на кожнім уроці,
А ле потойбіччя не змінимо впливу,
М и можемо втратить життя на пів-кроці,
О т тільки продовжити - нам не підсилу!
Р ідніше не стане ніхто в цілім світі,
І важко дивитись,життя як згасає,
Д алеко зібралась,її не спинити,
Н е треба, матусю,бо нас там не має!
А би зполовинить її всі недуги?!
М и Бога попросим, подовжить хай роки!
О сь так, усі поруч, і правнук, і внуки,
Я тільки молюсь, хай не спиняться кроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337130
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Я не знаю, чому вдалині стає вужча дорога
І не знаю, чому тихо голос далеко луна,
І чому із роками на серці у мене тривога,
Часто рветься натягнута співом тендітна струна.
І чому у хлібах розцвітають раненько волошки,
Синій льон творить знову у полі озерну красу,
Сяють квіти, неначе чеканені сріблені брошки,
Що вдягають блискучу холодну досвітню росу.
Освятися мій ранку близеньким куванням зозулі,
Хай у травах запахнуть багаті пергою меди,
Хай вернуться назад ті роки, які вже проминули
І покриють росою не пройдені мною сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Моє життя - стінний годинник з боєм,
А я, як маятник - зі щастя - у біду.
По цей бік я живу одним тобою,
По той бік я самотня десь іду.
В однім моїм кінці сміється щастя,
В другім біда ридає у кутку,
В однім звучить твоє сердечне "Здрастуй",
В другім твоє жорстоке "Не прийду"
Я борсаюсь серед отого руху,
Ніде не можу втриматися й мить.
У відчаї я простягаю руки,
Щоб щось відчутне ними ухопить.
Та знов лечу із радості - та в лихо,
Шматочки болю колються в руці.
Як в горі втрачу я тебе навіки,
То що знайду на другому кінці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166562
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 13.05.2012
Настоящая жена –
и красива, и умна.
Мужа крепко обнимает,
целовать не забывает,
солнцем, счастьем называет
и семьёй горда она.
Настоящая жена
верности семье полна-
на курорте отдыхает –
очень по семье скучает,
всем подарки покупает,
позвонить не забывает
часто за день раза два –
многим верится едва!
Настоящая жена –
деловита и важна!
На её плечах профком,
дети, муж, собака, дом,
а ещё турист притом,
и нередко за бугром,
там имеет сто друзей
и скучают все по ней!
Вот загадка – кто ж она,
настоящая жена?
Как заметить, где найти
и как мимо не пройти?
А разгадка не сложна –
всем как на духу видна,
перед вами, вот она –
автора стихов жена!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196217
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 13.05.2012
Радость, счастье, красота,
жизнерадостность, мечта,
ослепительный букет –
именинницы портрет!
На всё энергии хватает –
пол моет, варит и стирает,
за псом и кошкой убирает,
и никогда не унывает!
Переживёт ремонт квартиры,
в бюджете подлатает дыры,
свершится чудо, может быть –
стрелой автобус полетит,
доставив ей былую радость –
забытых путешествий сладость!
Алла, Аллочка, Аллусик!
Пожелать хотим тебе –
будь всегда такой же милой,
юной, нежной и красивой,
пусть беда проходит мимо,
будь судьба добра к тебе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196280
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 13.05.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
* * *
По світу діти…
Грає вітер гами…
Спинити миті
долю не проси.
Барвінок квітне
на могилі мами.
Сльозами вмитий,
мовчки стогне син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336989
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2012
Запізніле пробачення мамі
Шепочу, як молитву, :"Прости".
Розмовляю всю ніч з небесами,
З фотокартки всміхаєшся ти.
В твоїй посмішці смуток і ніжність,
За тобою скучаю до сліз.
Поміж нами розлука і Вічність,
Поміж нами - лиш пам"яті міст.
А сьогодні, в День матері, мамо,
Я вклоняюсь тобі до землі.
Тихо спогади йдуть за туманом,
Розтворяючись в синій імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336983
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 12.05.2012
Хай правдиться історія довічно,
геройський дух наповнює олтар.
Хай нація єднається магічно –
люд вільний воскресає із отар.
Нащадки щирі, суто українські,
яскраво квітне праведна зоря.
Проймаймося гартованим арійським,
козацьким духом, духом Кобзаря.
Цуратися своєї правди годі.
Хай правда наша вище долина.
Пишіть свою історію сьогодні,
а то за нас напише Бузина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336022
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Что-то такое есть:
В приятии воли Всевышней –
Блага вселенского жесть
На перевесе жизней
Выбрать, как высший суд,
Или своею волей
Рвать пуповичный жгут
Посланной свыше доли;
Робко, смиренно ждать
Таинства неземного,
Молча и все принять
Прямо во фрунте строя.
Страшно… Душа болит,
Мысли терзают ночи:
Как же, как дальше быть?!
В таинстве многоточий…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299133
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 12.05.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
********
Все как всегда – без лишних слов.
Спокойно.
Все темы сняты и вопросов нет.
Из всех возможных – двину по окольной.
Своей. На негасимый лунный свет.
Звезда пинает лунности лучами
В проталинах на стыках полумер
Из года в год - придумано не нами,
А лоцманами внеземных галер.
**********
Как-то же ты смог меня обидеть…
Ненавидеть? Глупо ненавидеть!
Глупо распадаться от обиды
На элементарное несчастье,
На элементарные простуды,
Хвори посерьезнее и беды…
Все, что не случилось – в нашей власти.
Все пережитое – канет в дебет.
Как-то же ты смог и осчастливить –
В жестких пальцах мягче стала грива,
Радость ощутимее на ощупь…
Быть счастливой, Господи,
Что проще?!
********
Из жизни в жизнь,
С постели на постель
Переходил
Не зная сожалений,
Страдал недолго,
Не дотла горел,
Плевать хотел
На перепады мнений,
Чужих и близких…
Искренне страдал,
Так глубоко –
На самом дне колодца
Души бездонно-людной,
Как вокзал,
С витражными гирляндами
Из солнца,
Пробоями лучистыми весны
Сквозь седину
И пролежни сугробов
Видавших виды
Розовые сны,
Как лепестки
В страницах
...через годы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316469
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 12.05.2012
Мені наснилась музика озер -
Вона кружляла в звуках водоспаду,
Відлунням мрій, що розлились в ночі,
В мережці нот, що линули по саду …
Мінор від перламутрових зірок
Прийшов початком драйву для мелодій,
І заспівав схвильовано струмок,
Блаженствуючи в трепеті рапсодій...
І шелестів смарагдовий покров
Зеленого живучого барвінку,
І зіркою світився світлячок
Освітлюючи голубу стежинку...
До пісні кришталевої води
Цикади своє кружево вплітали,
Духмяні аромати лободи
П’янкою шаллю всесвіт покривали…
Рапсодія звучала із глибин
Прозорого та чистого потоку,
І голос неприборканих рівнин,
Мені вчувався подихом глибоким..
Розлилось світло місяця згори
На кришталеве таїнство натхнення,
І закружляли лагідні вітри
На оксамиті ночі - одкровення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313326
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.05.2012
Кому я можу плюнути в лице?
Людині, що не любить Україну,
І захистити навіть і свинцем,
Мою державу - матінку єдину.
Бо є такі, багато серед нас,
Їдять наш хліб і нам плюють у душу.
І хочуть взяти нас на абордаж,
Я це все бачу і терпіти мушу.
Колись, напевно, кінчиться терпець
І зрозуміють в Україні люди,
Що ми в державі вільні накінець,
І панувати нам завжди і всюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312741
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 12.05.2012
Через пасмо дощів подаруй мені посмішку долі,
Простягни через простір в долонях свою теплоту.
В кришталевому серці сховай мої думи і болі,
В дивну мушлю скрути смуток той, що несе гіркоту.
Принеси мені віру в безмежному морі любові,
Віднайди всі слова в незрівняній перлині душі.
Ніжну пісню твою рознесуть хай вітри світанкові,
Хай зупиниться час і народяться знову вірші.
Солов'ї захмеліють від слів, що промовиш до мене,
А досвітній туман твою вірність візьме в небеса.
Загориться кохання в мені, наче сонце огненне,
Почуття, що ніколи, як Вічність сама, не згаса.
27.11.2011р. 21:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 12.05.2012
Туман розвісив за вікном
Свої картини,
Розлив досвітнє молоко
Все до краплини.
Заполонив мене усю,
Моє все тіло.
Чекала я тебе у снах,
Я так хотіла...
Відчути подих на щоці,
І тихий шепіт.
Прийди з туманом разом цим,
Відчуй мій трепет.
Я розповім про снігопад,
Що скоро буде,
Хоч хмурий грудень за вікном
З лицем приблуди
Лишає сльози на душі,
І бруд на рамі...
Чомусь так хочеться мені
Тебе губами
Торкнутися хоча би раз
Палким цілунком...
Туман у скроні проникав
І стукав лунко.
16.12.2011р. 12:15
(попытка перевода)
Туман развесил за окном
Свои полотна,
Разлил с рассветом молоко
Весьма охотно.
Заполонил меня кругом,
Все мысли, тело,
А я ждала тебя во снах,
Я так хотела...
Испить твой выдох на губах,
Слова хмельные.
Приди скорей с туманом тем
В мечты цветные.
Я расскажу, что снегопад -
Он все же будет,
Хотя сейчас скулит декабрь
С лицом приблуды.
Роняет слезы за окном,
И грязь на раме...
А мне так хочется к тебе
Припасть губами.
Коснуться бы еще хоть раз
Тебя, мой милый...
Туман в висках моих стучал
С огромной силой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 12.05.2012
Мудра теща в Петька Сливи!
Все на світі знає.
Але марки у автівок
Геть не відрізняє.
Тільки знає:жовта,біла,
Чорна чи синенька.
Ця –висока на колесах,
А он та низенька.
Але їздить всюди з зятем,
Як світська левиця.
То ж в неділю подалися
На базар в столицю.
Як купила все додому,
То назад,у "Ниву"
Сидить,смокче «Кока-колу»,
І така щаслива!
Так їй любо і приємно,
Музика лунає.
Але бачить:якийсь дядько
Двері відчиняє
І до неї :" Що розсілась,
Наче та принцеса?
Ану швидше вимітайся
З мого «Мерседеса"!
Аж скипіла теща Дуня,
Вмить відкрила рота…
Раптом зирк,а зять Петюня
У авто навпроти.
І з тих пір в машину теща
Перша не сідає.
Як повернеться раніше,
На зятя чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336836
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Україно, моя Україно,
Мила серцю, колиско моя.
Сині гори, моря і долини,
Чисті ріки, родюча земля.
Знаю, зараз тобі дуже тяжко,
Бо будуєш життя ти нове,
Та я вірю у труд свій звитяжний,
У прекрасне майбутнє твоє.
Тільки треба усіх об'єднати,
Як би важко тобі не було.
Бо не ділить дітей своїх мати,
Повсякчас вчить творити добро.
Ще повернуться люди в оселі
Із далеких нерідних країв.
Будуть знову щасливі й веселі,
Будуть в сім'ях достаток і спів.
Ми пишатися будем цим краєм,
Батьківщино, Вкраїно моя!
Рясним цвітом усе забуяє,
Щедрим даром віддячить земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252491
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 12.05.2012
Терпкий, духм"яний аромат бузку,
Пливе в вечірньому повітрі.
І в синю тишу напрочуд дзвінку
Вплітає ніжність ноти світлі.
Зітхає серце, мається душа
І хвилю почуттів не стримать.
Ведмедиця велика із ковша
Поквапилась зірки розкидать.
Тремтить на віях захвату сльоза
І перехоплює мій подих.
А думка непомітно вислиза
І залишається лиш подив.
Дивуюсь, ніби перший раз, весні:
Садки розквітли біло-пінно,
Кульбаби в оксамитовій траві
Жовтіють рясно і чарівно.
Чогось чекаю, а чогось - шкода...
І сумнів й радість - все до купи.
Весни нестримна і легка хода
Закреслює печаль розпуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333859
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 12.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 11.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012
Ответ поэту, остановленному вешающимся на люстре...
Зачем себе подписывать конец?
Когда не расписал детишек, внуков,
Их скайповые глюки-пляски-стуки,
Змеиный камуфляж платёжных средств...
И радость от сейшельских пьяных фруктов.
Умрёшь...Сожгут...И кто, и кто??? - твоим
Неповторимым стрессовым плетеньем
Совьёт твои ручьи-стихотворенья?
И...поэтический ликующий экстрим!
Цветной, павлинный блеск ясновидений...
Кто улыбнёт нас хулиганской строчкой,
Кусающей уста гулящей ночкой?..
P.S.
Что-что? ты...ты хотел сваять
Как раз о зное слившихся двух щёчек?
Ну, слава Богу))) Тут, неподалёчку,
Давай - по кофе, пряньке из кулёчка,
И...виртуозность, тро́пы - расчехлять!
11.05.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336597
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Озерний край, поля і ліс,
Всі мною сходжені стежки,
Я в цім краю квітковім ріс,
По ньому бігав навпрошки.
Тут пас корів, косив траву,
Ходив за плугом, тут любив,
Рибалив зранку на ставу,
Навчався тут і просто жив.
Повітря тут, як хліб, своє
І небо синню віддає,
Тут пізно захід настає,
Тут все життя пройшло моє.
Хіба ще в світі є земля,
Де є волошкові поля,
Де видно маки ген здаля,
Де пісня душу окриля.
Молюся Господу весь час,
За те, що я живу в раю,
Щоб Він цей рай для внуків спас,
Його прошу, Його молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336637
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Собори душ бувають в риштуванні, та достоту -
це звільнення від цвілі і уїдливих термітів,
що проникають вглибину , як тінь під позолоту...
Собори душ.. бувають темні й сонцем не зігріті.
У Твою душу тіні не підходять ні на йоту,
хоча у скроні, як у шибку б'ються вітру шквали,
бо на сторожі серця (найдорожчого кіоту)
у Тебе світло, що долає темні перевали...
Не знаю, чи дозволиш цю присутність вечорову ,
лише послухаю...як липи квітно духмяніють...
Вони як я шукали світла й ніжного покрову,
бо поруч Тебе душі, наче квіти не марніють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265989
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 11.05.2012
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 11.05.2012
Ей дан талант преподавать,
детишкам Алла словно мать,
отец, подруга и сестра
и любит Аллу детвора.
Всё успевает – шить, стирать,
готовить, гладить, убирать,
кроссворд решить и почитать,
детей и мужа воспитать!
Гостей радушно принимает,
и стол чудесный накрывает,
и быть красивой успевает –
ну как на всё ей сил хватает!
Тортам от Аллы равных нет –
вкуснее фирменных конфет,
сытнее киевских котлет,
дороже золотых монет.
Будь весела и хороша,
любовью полнится душа,
а мы тебе всегда поможем,
надеюсь, что помочь мы сможем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196277
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 11.05.2012
Вклонімось низько літнім людям
На схилі їхнього життя,
Аби не стало запізнілим
Наше прозріле каяття.
Візьмімо крапельку печалі
Із мудрих стомлених очей.
Нехай летить в безмежні далі
Тяжка самотність їх ночей.
Зігріймо ласкою їм серце,
Що дарувало нам добро.
Нехай душі святе озерце
Відчує вдячність і тепло.
На нелегкій життя дорозі,
Де дуже швидко плине час,
Як стане старість на порозі,
Хтось потурбується й про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253100
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.05.2012
Ти знаєш, не придумали у світі ближчих вІршів,
Як ті, що трепетом торкають серце до небес.
Бо цілий світ на мить зуміє стати щасливішим,
А ми щодня між римами шукаємо чудес...
І ти відчуєш ніжний дотик, що гортає душу.
Напоєш серце краплею мовчання під рядком.
І хай би що, в душі ніколи більш не буде пусто,
Бо я і Ти на аркуші повінчані пером...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335745
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Тремтіли хмарки, вітром гнані,
Ховалось сонце в димковім тумані.
Спускались сутінки, плели
Ночі холодної луб’яні мости.
І місяць повний до низу ступив крок,
Манив до себе, до полум’яних зірок.
Та тільки, як без крил летіти?
В твоїх обіймах, милий, шаленіти б.
Я просто жінка, я палко кохаю,
Мене вже без тебе самої немає.
Тримаючись рукою за живіт,
Вона тихенько шепотіла:
-Почути б ласкаве твоє: "Привіт,"-
У телефонній слухавці". Говіла.
Сахалася від шерешів пітьми,
Було лиш -"Я", мріялось -"Ми".
08.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335971
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 11.05.2012
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка? Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш, навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну "нареготалась".
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніше не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав...
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово.
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осені як залягла,
то й зиму ледь не всю хворіла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336579
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Мої літа - у вишитій сорочці
Червоними і чорними нитками,
З пером в руці, не з шаблею при боці,
Бо ж і пером здобути можна славу.
Шабля в руці і відступає ворог,
А від пера втікатимуть десятки,
То ж берегти словесний треба порох,
Щоби від слів мелькали врожі п’ятки.
Слово - це сила в будь-які часи,
Слова - це кулі, кулеметний шквал,
Нехай міцніють наші голоси,
Вбивають зло відразу наповал!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336577
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Приходить час і діти виростають
І покидають батьківський поріг,
На добру долю їм батьки бажають
Людського щастя і легких доріг.
Ті діти з часом теж стають батьками,
Тепер вонии продовжують наш рід,
Бо так у нас заведено роками,
Бо так давно існує білий світ.
Приспів:
Шануйте батька, шануйте матір -
І буде доля у вас легка,
І буде щастя у вашій хаті,
В родині вашій на всі віка.
Хай ваші діти ростуть, як квіти,
В оселі вашій лунає сміх,
Щоб добрі люди могли радіти
За чисте небо для нас усіх.
Нам Бог дає життя не для розваги,
Щоб ми могли пізнати білий світ,
Навчилися б до старості поваги,
Земний вінець людських коротких літ,
Світ навпіл ми для себе не ділили,
Борги прощали, Як прощали нам,
Своїх дітей порядності навчили
І шану віддали своїм батькам.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336443
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Слова: Анатолій Кальяненко Музика: Анатолій Кальяненко
Виконує: Анатолій Кальяненко
Ти давно покинув рідну хату
І піднявся в небо з грішної землі,
Передав життя мені і брату,
Щоб росли ми сильними в житті.
Ти нам дав життя на добру справу,
Щоб росло до сонця явора гільце?
Ти для нас чудову вибрав маму
І тобі ми дякуєм за це.
Приспів:
Батьку,
Найрідніша ти для нас людина,
Ближчого не має в світі взагалі,
Бо від слова батько -
Слово Батьківщина,
Найдорожче слово на усій землі!
Час безжальний до людської долі,
Кожному відпущено по його ділах,
І йдемо ми не з свої волі,
А коли закінчиться наш шлях,
Я з собою не візьму нічого
Із скарбів нажитих, навіщо там вони.
І коли я полечу до Бога,
Проведуть мене мої сини.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336534
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Слова і музика Анатолія Кальяненка
Виконує: Анатолій Кальяненко
Коротка стежина вела до води,
Де берег кульбабами вкритий,
Не раз я в дитинстві приходив сюди,
Де терен плющем оповитий.
Той берег і терен, і тиха вода,
Кульбабами вкрита стежина,
Назавжди у серце запала вона -
Дитинства мого Батьківщина.
Я хату покинув, дорослим я став,
В далеких краях поселився,
Навчався і жив, але не забув
Край рідний, де я народився.
Не раз уві снах малювалась вона -
Дитинства малого картина,
Той берег і терен, і тиха вода,
Маленька моя Батьківщина.
Думками я часто прихожу сюди
На берег, росою омитий,
І тою стежиною йду до води,
Де терен плющем оповитий.
Той берег і терен, і тиха вода,
Кульбабами вкрита стежина,
Назавжди у серці лишилась вона -
Дитинства мого Батьківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336533
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Сотворіть Україні квітуче життя
І загойте скалічене тіло,
На якому сліди залишила орда,
Де нагайка московська свистіла.
Були пута свої, були пута чужі,
І на тілі й до нині є шрами…
Хоч жили ми завжди на багатій землі,
Та вона помирала віками.
Що зберіг наш народ? Чудо - диво пісні,
Бо давно наша воля пропита,
Вже не стало в країні героїв-синів,
Хто ж нам землю прийде боронити?
Помінялись часи, тепер внуки ростуть,
Хай земля подарує їм силу,
Може справу дідів до кінця доведуть,
Щоб свою зберегти Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314981
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 11.05.2012
Зимова ніч заглянула у хату.
Остання, бо на завтра вже весна.
І я відчула подих аромату
Жасміну, що росте біля вікна.
Остання ніч зимова, непроглядна,
Іще трима до ранку всі права,
А на світанок стане вже безвладна,
Тому спішить творити ще дива.
Засипала дерева по коліна,
Від снігу обважніли ліхтарі.
То віхола заплаче, мов дитина,
То вітер загудить у димарі.
А в хаті погасили уже світло,
І в сни щасливі потонули всі.
І тихо, як у казці, непомітно,
На крилах сон несе їх до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317703
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 11.05.2012
Додай у душу дрібочку себе -
Додай і більш ніколи не міняйся
(Життя в неволі істину знайде),
Та з сумнівом навіки попрощайся.
06.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335504
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Моє життя так схоже на струмок:
Залита світлом сонячна долина,
Навкруг поля і велетень-ставок.
А він,маленький,наче та дитина.
Дзюрчить, плекає мрію у собі:
Дістатися вершини водограю
Аж ген,де перли світло-голубі
Дощем рясним до ніг усім спадають.
Та якось раз потоком грозовим
Його вхопило й понесло до річки.
Він ще пручався,скільки було сил,
Та те пручання було невеличким.
Бо в круговерті бистрої ріки
Переплелися геть усі потоки.
І серед них він був вже нечужим,
І жив із ними всі ці довгі роки.
Але чому так лячно від думок,
Що і моє життя ось так спливає?
Я ніби цей малесенький струмок:
Неначе був,а глянеш-і немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336475
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 10.05.2012
Знову в неба сьогодні простуда,
Цілий день розриваються хмари.
І сказали, що завтра не буде
Ні за гроші, ні, навіть, задарма.
Там вже вирішили на майбутнє
Без ворожок і без гороскопів,
Хто достоєн бути присутнім,
А для решти - то їхня турбота...
Їх загнали в слухняну отару
Вівчарі із лютими вовками,
Але знову їм буде мало,
Бо не всіх ще вони загнали.
І летять із скаженим свистом
Добре завчені ловкі промови,
Та не чутно в промовах змісту,
Бо чужа для вівчар та мова.
Там, у натовпі не ворухнуться
І очей там не підіймають.
Тільки чутно - промови несуться
І не видно, хто їх промовляє...
Знову небо зійдеться дощами
На сухую і спраглую землю.
І нап`ються сповна вівчари,
Лиш отара стоїть даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336377
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Не згаснуть зорі навіть після нас,
Сонце на захід йтиме до колиски
І буде сходити у визначений час,
І громовиця сипатиме блиски.
Бо світ є вічний, а життя - це мить..
І поки ми живі, то є надія,
Нас гріє сонце і зоря горить
І творить розум свої теплі мрії.
Змінити – зась! Бо зміни - це біда!
Не раз переконались в цьому люди,
Як поміняємо - не лишиться й сліда,
Життя замре і пустка буде всюди.
У всесвіті багато таємниць
І розум є сильніший, як в людини,
Життя у нас із тисячі дрібниць
І більшість з них кладемо в домовину.
А світ живе, як світло від зірок,
Яке дає життя, не тільки на землі,
Тож людям варто лиш зробити крок,
Щоб у земному втриматись сідлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336352
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Вечір голубить весну в яблуневім саду,
Зваблює зірку серпанок ясну, молоду.
Я виглядаю тебе з перехрестя доріг,
Тихо клубочиться шляхом пелюстковий сніг.
Ти подаруй кохання мить,
Хай у серці забринить
Радість голосом весняним.
Ти розбуди мою любов,
Щоб вона заграла знов
Блиском сонячно-багряним.
Я у обіймах твоїх, у шовкових, втону,
В очі-озера глибокі гірські зазирну.
В них для душі зачерпну я живої води,
Хай оживуть в ній давно вже зів’ялі сади.
Ти подаруй мені цю ніч,
Хай не буде протиріч
Поміж нашими серцями.
Ти зірку щастя засвіти,
Щоб до неї я і ти
Полетіли ввись птахами.
У світанковій молочно-рожевій імлі
Пісню кохання витьохкують нам солов’ї.
В перших промінцях стосонячно палахкотить -
То не роса, то так щастя на віях іскрить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335256
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Той обеліск, загублений у полі,
Мов вірний сторож, на вітрах стоїть,
Бо не надійдуть татові тополі,
Щоб заломити руки верховіть...
І не прилине мамина калина,
Щоб постелити білі рушники
Під голову скривавленого сина,
Зронивши в душу росяні разки...
І не подасться матінка старенька,
В далеку путь із рідного села...
Лише обабіч яблунька біленька,
Немов з одчаю, в землю увійшла.
І натрусила рясно снігоцвіту
В розмай такої пишної весни
На ту плиту з холодного граніту,
Де вічним сном впокоєні сини...
Той обеліск, загублений у полі-
О, скільки їх, мов скалок, у землі!..
Чиїсь життя обірвані і долі,
Чиїсь навіки змовклі журавлі...
(26.04.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 10.05.2012
У війнах обертається Земля,
Несе страждання,горе,біль і муки.
Голосить над своїм малим дитям
Нещасна мати,заломивши руки.
А десь далеко,де земля в квіту
І сонечко ясне,і день погідний,
Новонароджене на смітнику,
Дитя вмирає,мамі непотрібне.
Яке ж це серце треба мати їй?
Прокляття Божого буде замало.
Живе дитятко викинуть на гній
І жити ,мов нічого й не бувало.
Скількох жінок полишив Божий дар.
Своїх дітей ніколи їм не мати.
За що це саме їм такий удар,
Щоб щастя материнства не пізнати?
А ця живе в гріху , без каяття,
І не страшна їй зовсім кара Божа.
Вовчиця й та б не кинула дитя.
А ця ...лиш зовні на людину схожа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254403
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 10.05.2012
Я безупинно говорив,
А ти мовчала.
В моїх словах палкий надрив,
Не помічала.
Сховавши паростки пихи
За свою вроду,
Мої страждання за гріхи,
Пила як воду.
Благав зостатись і не йти –
Ти не почула.
На ранок сплинула в світи –
Мене забула.
До полум’яної зорі,
Плекав надію.
Загартував у тім горні
Безумну мрію,
Що явить образ рідний твій
Мені світання
І розпочне таночок свій,
Ще раз, кохання.
Та не звершилось не збулось …
Обоє винні -
Моє безумство залилось
В твоїй гордині.
Ніч розсіває зорепад
Для тебе, знаю.
Хоч не повернешся назад,
Я все ж чекаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336320
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Чом такий сумний... не питаю я.
Іншу ти зустрів. Я вже не твоя.
Помарнів весь світ. І з-під ніг земля.
Нащо зрадив ти?. Як забуть слова?
Зацвіла зима. Білий-білий цвіт.
Я ж тепер одна на весь білий світ.
Не кажи мені: Доля це така,
Що мене й тебе розділя ріка.
Зрада і любов - поряд дві сестри...
Що вона ніжніш... Чуєш? Не кажи.
Ми тепер з тобою різні береги...
Зрадив ти мене - обняли сніги.
Почекай... не йди...Ми ж не вороги.
Хай до неї вітер замете сліди,
І скує морозом річку й береги...
Не кажи, що іншу любиш... не кажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299798
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 09.05.2012
Зацвіли по стежках спориші,
Одяглася у вельон калина,
Солов’ї заспівали в душі,
Знов святкує весну Україна.
На хатах, у лелечім гнізді,
Клекіт лине маленьких пташат,
Сік збігає униз по лозі,
Плаче щастям старий виноград.
А хмаринки-лебідки вгорі,
Захистили від сонця росу,
Шлють вітання ранковій зорі
І з веселок сплітають красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335613
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Хто знав, що все так обернеться?
Якби мені хоч підказали,
Що так бездушно обірветься
Те, що ми тільки починали.
Все те, що ми лише створили,
Те, що хотіли, відчували.
Нехай би краще вже убили,
Ніж мою душу розтерзали.
Всю мою душу, всі надії,
Все на уламки розірвали.
Коли нарешті потепліє,
І зникнуть льодяні кайдани?
Коли своє розбите серце
Я зможу заново зібрати?
Воно вже ледве-ледве б’ється,
Та все ще може відчувати.
Хто знав, що буде так боліти?
І хто навчить боротись з горем?
Час не лікує, ні, не вірте,
Час просто вчить нас жити з болем.
06.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335561
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Черпаю істину із глибини віків.
І мудрість відкриваю дивовижну:
чомусь я поважаю диваків,
негідників розумних – ненавиджу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336021
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Этот мир для тех лишь мил -
Кто живёт душой, не телом:
Кто горел, когда любил
В том порыве слишком смелом.
И сгорая не сгорел,
А ушел в себя на время:
Понимая тот предел
В беспредел любви не веря.
А когда открыл глаза
Так же само, как и душу -
Понял где живёт слеза
И без слёз ступил на сушу.
И пошел топтать пески,
От ходьбы шлифуя ноги -
Осознав все тупики
Этой жизненной дороги.
И без страха полюбил,
Позабыв о долгой коме
И с приливом новых сил
Стал мечтать о новом доме -
Где весь мир через окно
Улыбнётся утром мило
И ребёнок твой смешно,
Поползёт к окну игриво.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205060322
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335323
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Продовження вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
-------------------------------------------------------------------------
Вже запахла весна, на яку так чекала.
І заграла струна, що так довго мовчала.
І поллються пісні, що лікують в журбі,
Як струмки весняні. Не почути тобі...
Ось заграє ріка, і крихким стане лід,
А недоля лиха потече річці вслід.
І від слів непростих проросте знов трава...
Лише тільки від них душа знов ожива.
Збудить крик журавлів мою пісню, що спить...
Тільки ти не зумів мою пісню збудить...
Наче зранена пташка Хай по світу летить.
Знаю: буде їй важко. Але вже не спинИть..
Хай по світу л -е -т -и -т-ь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318143
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 06.05.2012
Важніють роси
сонячним теплом,
кульбаба тане
в травах карамельних.
У м̕'ятну свіжість
мріється крилом
накритись...
Вашим голосом
пастельним -
збудити грОзи,
стукіт колісниць
розкроїть тишу-шовк
на покривала…
Струсити пил
небесних медуниць,
щоб мить бажана
вічністю тривала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Коли болить,- то що тоді до світу.
І скільки крику в серці, там де зліва.
Кричить душа моя несамовито,
А я відчути так і не зуміла...
Коли затерпло все, й закам'яніло,
І тільки мить до пристані отрути.
О, скільки крику, болю в серці скільки...
І зрад терпких без сонної покути...
Коли болить, то що тоді до віршів?
Вони мене народжують спочатку.
А якби я не жи́ла ними більше?
Хіба б зуміли рими промовчати?
Коли болить, то вірші, мов розрада,
Хай плаче світ, і я із ним заплачу.
Хіба буває все й ось так відразу?
Прощаю все, та віршів не пробачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329129
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 06.05.2012
Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
приносити козакові з України вісті...
З народної пісні
Ой на неньчиній могилі
чебрець, материнка.
Вітерець стебельця хилить
і плаче хмаринка.
Де упав на землю батько,
там палають маки.
Не змогли усіх сховати
домовини братські.
Ой чекала з-за кордону
сокола дівчина.
Повернувся він додому
в цинковій хатині.
Схилилася край могили
калина червона.
Її крилами обвила
сива діва в чорнім.
Ой розкидані по світу
могили вкраїнські.
Ні любистку, ні барвінку,
ніякої вісті.
Лине пташка до калини –
душу спопеляє...
Краще мати домовину
у рідному краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335285
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Поверив в сказку, я тебе
себя доверила,
Не прекословила судьбе
И свято верила,
Что ночью звезды для любви
луна рассыпала,
Что нам счастливая весною
карта выпала
Весна решила,
Что нам с тобою по пути,
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Со счастьем сон наперевес -
Любовь парила до небес,
Весна чудес !
Не долгим выдался костер
да горьким горюшко,
Холодный ветер слезы стер,
развеял в полюшке.
Жар-птицей мне не упорхнуть
из клетки тягостной.
Печали камень давит грудь
любви нерадостной
Весна решила,
Что нам с тобою по пути,
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Да только август дождь пролил,
Седой туман следы укрыл.
Ты все забыл!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332929
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 05.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Серед гаїв зеленокосих,
Там, за селом,
Шлях, що заплутався за обрій,
Ліг полотном,
А понад шляхом, на черешнях
Буяє цвіт,
Дочці матуся промовляє:
- Пора в політ!
До тебе світ сміється, доню,
З дитячих мрій,
Серед усіх шляхів життєвих
Знайди ти свій.
Даруй тепло всім добрим людям,
А злих - прости...
- Та як же я без тебе, мамо?
- Лети... Лети...
Нехай про мене нагадає
Спів солов'я,
Тебе завжди удома, доню,
Чекаю я.
Шепочу молитви тихенько,
Де б не була,
Щоб щастя доля дарувала,
І два крила.
Та коли важко тобі стане,
Охопить сум,
Коли життя твоє торкнеться
Мінорних струн,
Лети до маминого серця,
Воно умить
Загоїть ласкою своєю
Все, що болить.
Бо серце мамине навіки -
Вміст доброти.
- А як же ти без мене, мамо?
- Лети... Лети...
24.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 05.05.2012
Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Чому родюча, друже, в нас земля?
А через те, що крівцею полита…
Тут кожен клаптик болем промовля,
Кров і понині ще дощем не змита.
Сум в колосочку, в кожному зерні
І конюшина більш росте червона,
Шануймо і вклонімося землі,
Бо в нас земля , немов свята ікона.
Хто кров пролив та залишивсь живий,
Хай йде собі під прапором червоним,
Бо кров його у цій землі святій,
А смак землі й по нині ще солоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Ось тут… Не там… А саме тут…
Кохання ходить по лататті
І тільки тут квітки цвітуть,
Вони ще свіжі - не зім’яті.
Я руку протягну тобі
І ми босоніж підем лугом,
Зорі світитимуть вгорі,
А голова, мов п’яна – кругом.
Моя царице, світе мій,
Моя красуне пелюсткова,
Ти поклонись зорі святій
І по житті будь веселкова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Мой самый лучший и любимый -
Моя кровинка, Игорёк.
Я поздравляю, тебя милый
Ведь день сегодня, не денёк.
Ты в этот день открыл планету
Для мамы с папой и себя -
Нам чудо дав в минуту эту
Где вместе были ты и я.
Наш самый лучший в мире папа,
Забыв свой мощный тепловоз:
Бежал в тот день, как тот растяпа
Спеша лишь к нам с букетом роз.
А я смеялась, как ребёнок,
Когда стояла у окна:
Ты сладко спал, как тот котёнок
В окне был папа и весна.
А я махала им рукою,
Тебя прижав к своей груди.
Ведь счастье к нам пришло с тобою
Вершину дав земной любви.
Твой торт заждался господина!
Задуй все свечи, как всегда
Семье не надо Алладина -
Желай всего, мы скажем да!
P.S.Настя, поздравляю тебя, Женю и Игорька.Всех благ.А Игорьку хочу сказать, малой загадывай, они исполнят твои желания.)
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205031212
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334675
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
На Ви із Вами серцем говорили...
І тихо плакали думками в унісон.
Як щиро Ви мене чужу любили,
А я до Вас сама приходила крізь сон...
На Ви торкались мріями до вІршів,
І рими між рядками заплітались.
Для Вас у серці Вашому розцвівши,
Я буду осінню, що веснами
світає..
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
зелені вістрячка тюльпанів
зсередини радіти починають…
з росою
всотують у себе кольори
весняних ранків.
і хоч тримають
стуленими ротики –
щоб не одкрились
їхні таємниці –
але ж лоскочуть
теплі промінці
зелені щічки…
вже скоро пирсне,
розсміється квітень
червоним, жовтим
і ліловим сміхом…
20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331687
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Мы при жизни ещё умираем.
Многим даже и смерть не нужна -
Не живём ведь, а тешимся раем
Хотя жизнь, адом быть не должна.
Умираем в надежде на чудо
Позабыв о семи чудесах,
Помечтать временами не худо,
Но восьмое встречаем лишь в снах.
Прогоняем февраль, как собаку
И лишь кости грызём целый март -
Превращаясь весной в черепаху
И теряя к ней всякий азарт.
Не идём, а ползём еле-еле,
Хотя нужно бежать со всех ног
И не только по гладкой алее,
А по всем тем ухабам дорог -
Чтоб успеть добежать до предела
Всех мечтаний при жизни своей:
Не жалея не силы, не тела
Пропитавшись энергией дней.
Но понять это сложно всем мёртвым -
Кто при жизни уж стал таковым:
Распрощавшись с характером твёрдым
И забыв, как быть в мире живым.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112041910565
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331661
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Ваші очі... Очі кольору грози...
Ви бачили сумніший в світі погляд?
Не бачу у ́смішок... Й серце в Вас сльозить,
А я наївно вірю, що Ви поряд...
Ваші губи... В них нема мені життя...
Холодні, спраглі і такі далекі.
З Вами я стаю, немов мале дитя.
Простіть мені, бо знаю що не легко...
Ваші ві ́рші... Дарма, що не для мене...
Вони мені дорожчі, ніж всі весни.
Торкнусь до них, хоч знаю, що студенні,-
Між ними десь життя моє воскресне...
Ваші руки... Ви... рідний і далекий...
З холодним серцем, із трепетом в душі.
Як з Вами в світі боляче і легко...
Розквітну в мріях, а в спогадах- дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331365
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Мы стартуем, как ракеты:
Разрывая облака
И летим узнать ответы,
Те что спрятали века.
С неба падают ступени -
Наша скорость всё растёт,
Но мы падаем, как тени
Прекращая свой полёт.
Груз доставив на орбиту,
Мы сгораем, как и все -
Космос рушит ту защиту,
Что нам дали на Земле.
Не дано достичь нам, Марса:
Хоть и был красивым старт.
Наш полёт лишь в область фарса -
Только пыль для звёздных карт.
Но стартуем, как и раньше
Запыляя космодром:
Не летя при этом дальше,
Хоть и дальше отчий дом.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112041811384
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331360
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
А мамина весна була квітуча,
Буяла цвітом, солодко-п'янким,
Струмками дріботіла десь по кручах,
Губила в травах ніжні пелюстки!
А мамина весна любила гори –
Той храм зелений сосен і модрин,
Де потічок, студений і прозорий,
Несеться стрімко хвилями згори.
Знайомими стежками бігла боса
І день над нею піснею дзвенів!
А мамина весна гойдала роси,
Вплітала квіти в кучері дрібні.
І між квіток мережилось колосся,
Немов на щастя вічний оберіг!..
Та якось увійшла до мами осінь
І листопад їй кинула до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331353
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Жаль, весна цей рік щось забарилась:
Знову снігопади, заметіль.
Під вікном калина похилилась,
І чомусь вселився в серце біль.
Так бракує сонця весняного
І дощів, щоб душу напоїть...
Але серце плаче не від того,
Не від того і душа болить.
Бо сердешній хочеться простого:
Глянути на тебе лише мить,
Хоч, можливо, серденько від того
Іще більше в грудях защемить.
Десь поділись роки ті далекі,
А душа не хоче забуття...
Спогади, неначе ті лелеки,
Зграйками летять у це життя...
Я тебе у сні ще пригортаю,
Відчуваю серця тихий стук.
Знаєш, до сих пір тебе кохаю...
Ніби не було отих розлук...
Так... весна цей рік щось забарилась...
Не стихає в серці щемний біль,
А душа чекає, не змирилась:
Вигляда тебе ще звідусіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321252
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 19.04.2012
Зробилось холодно, це квітне алича,
Колючий терен одягнувсь у квіти,
Коли ж вишні цвітуть, тоді цвіте душа
І серце від кохання може мліти..
А яблуневий цвіт, немов бджоли нектар,
Приносить свято теплою весною,
Краса дівчат сягнула диво – чар,
Накрила всіх коханням з головою.
Нехай коханим квітнуть знов сади,
А ніжний цвіт їм тепло душу гріє,
І білизною стеляться сліди,
І від кохання серденько п’яніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331497
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Ну, чим тобі допомогти?
Якими ніжними словами?
Сказать,
Що в мороку життя
Лиш ти –
Її справжнім світлом,люба мамо,...
Як хворе серце лікувать?
Чиї діла загоять рани?
Коди б то знать, коли б то знать
Раніше ніж тебе не стане . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331475
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Малює дощ на листі кленів
Рясні рядки...
Давно для мене незбагненні
Твої думки.
Чи доведеться зрозуміти,
Чому все так?
Сплелися наші дві орбіти
В таємний знак.
Передусім, кому потрібно
Було все це?
Жбурляє дощ краплини дрібно
В моє лице.
Життя пригадую картини -
Сумне кіно...
Згортаю пам'ять неупинно,
Як полотно.
Ховаю спогади подалі
Я стрімголов...
Дощ таємничі пасторалі
Малює знов.
18.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Я писала тобі листи
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи... (ДВА
(Оркестр) (РАЗИ)
Я писала тобі листи...
(Оркестр) (
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
* * *
Без приправи страва не смачна.
Та коли у безкінечній скруті
вже й не каша, а гірка отрута –
не варись, а виливай до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331071
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Я закохалась в Запоріжжя, я закохалась у Дніпро.
Босфор велично котить свої хвилі...було колись...було.
Чайки вились та кричали, бились у пороги буруни,
Гейкали дружно, затято - бороздили милі козаки.
Бажання перемоги, вольної волі - сильніш за граніт
І здригався степ від брязкоту шабель та тупоту копит;
Витало в душах, навперегінці гуляло з ковилою,
Зазнало слави, - та гетьмани потрясали булавою.
На ратні подвиги за землю рідну, за вотчину свою,
До подиху останнього звитяжно, стояли у бою.
А над могилами високими схилялася калина,
Дрібним цвітом заквітчувалась, журилась, мов та дівчина.
07.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331059
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Ми з тобою в вишневу підем заметіль.
Попід шепіт ялин і зажурений клекіт лелеки
Ми підемо туди,де літа зупиняють свій плин,
І повернемось в юність далеку .
Ми полинемо спогадом в юність свою,
В сніжно-білу,яскраво-мальовану казку,
Коли небо стелило під ноги зорю ,
А весь світ дарував тільки ласку .
Я у тому саду поцілую тебе .
Поцілую й розтану в обіймах любові,
А із серця на білу вишневу фату
Сочитися будуть краплиночки крові.
Закружляє в повітрі стрімка заметіль.
Замете і твій слід ,і стежину оту.
,І хоч серце ятритиме відчай і біль
На коси накине самотності білу фату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328879
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 17.04.2012
- Оновлюйтесь! –
апостолам Ісус
казав у час
Святого Переходу.
Оновлюймось і ми!
За це молюсь!
Господь нам доможе
і природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330357
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Оигінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265428
Ой, чим серденько заспокоїться?
Звідки вітер прилине змін?
Коли ж ранонька та загоїться,
Що в душі моїй, наче змій?
Хай заграє вітрець в сопілочку,
А веселка сум забере.
І останню гірку сльозиночку
Промінець з оченят зітре.
Подарую їм всім на згадочку
Я намисто із своїх сліз.
Хай несуть його понад хмарочки,
Щоб дощем пролилося скрізь.
І вже вільная, як та пташечка,
Заспіваю нових пісень.
Попрощаюся з учорашнім я
І зустріну щасливий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298577
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 17.04.2012
Зустрівся якось з Богом чоловік
І нумо скаржитись, мовляв, вже звик
Нести свій хрест, та він важкий доволі,
І сил нема, і руки , й ноги кволі.
- Найтяжчу ношу, Отче, дав мені,
Мабуть злічЕні стали мої дні.
Забрав той хрест Отець, поклав в кімнату,
В якій лежало ще хрестів багато.
Завів у ту кімнату чоловіка
- Поглянь, - сказав, - ось тут хрестів без ліку,
Ти обери собі по силам на свій смак,
Воістину, нехай же буде так!
І величезні, і малі
Із дерева, і кам’яні,
З граніту, з золота, з металу,
І з шиком, і без п’єдесталу…
Побачив чоловік хрести.
Який же взяти, щоб нести?
І вибрав з них собі найменший,
Найнепомітніший, дешевший.
І з ним до Бога повернувся,
Бог лишень гірко посміхнувся.
- Ну що обрав? - звернувсь до нього, -
Це той же хрест, що й був до цього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328729
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Метелики-сніжинки в зимову шибку б"ються,
Пряде свій смуток морок над вогником свічі.
Така священна тиша. Я подумки молюся.
Ось-ось Ісуса руку відчую на плечі.
Відчую - й стрепенуся, відчую - і відтану.
Незримий дотик Бога - от істина проста.
Від неї я нап"юся, і оживу, і встану
Знов на свою Голгофу нести свого хреста.
Далеко на Голгофу! У кров збиваю ноги.
Яке тоді вже пекло? І де він є той рай?
Як важко не грішити. І важко жить без Бога.
Прошу Тебе, Ісусе, руки не забирай!
Ти сіяв в цьому світі саму любов безкраю.
Які ж гіркі, мій Боже, були Твої жнива!
Я знаю, як то тяжко - як б"ють і розпинають,
Але, з живим, з Тобою я все-таки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167600
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 17.04.2012
Мама учит дочку Дашу,
(ту, что хочет кушать кашу,
игнорируя мамашу)
верно говорить слова,
научив её сперва
слову "Мама", "Папа", "Дед"
(Даше дед - авторитет!),
"Витя", "Оля", "Баба", "Алла",
ну и прочих слов немало...
Но даётся нелегко
Даше слово "молоко"!
Буква "М" в начале слова -
это ж просто бестолково!!!
"Молоко" услышав, Даша
отправляется к мамаше,
и покажет (кто не знает),
где ж то молоко бывает...
И, хоть это нелегко,
скажет :"Мама - кококо!"
И такое в слове этом
вожделенье, что поэтам
нужно все стихи бросать
и про "Кококо" писать!
Мама снова учит Дашу
в перерывах между кашей,
учит мягко, но упрямо:
"Слушай, Даша! Слово мама
начинается на "М",
это ведь легко совсем!
Не могу тебя понять!
"Мама" можешь ведь сказать!
"Мама" с "М", и "молоко" -
почему же "кококо"?!
Даша маму обнимает,
в "кококо" взгляд устремляет...
Здесь без смеха нелегко -
вновь лепечет :"Кококо"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328318
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Музика, запис, виконання - Шевченко Микола
Коли ти не чуєш, як пахне в дворі матіола,
І знизу не бачиш великого в небі «ковша».
Це гине кохання і більш не воскресне ніколи,
А в грудях замовкла уже зачерствіла душа.
Відразу тоді - солов’ї у гаях безголосі,
І роси на травах - краплини простої води.
І вже не хвилюють ні брови чарівні, ні коси,
І в серце вриваються хижі, страшні холоди.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Життя на шляху враз повісить новеньку завісу,
І більше не буде тепла у холодній руці.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Та буде ще щастя, йому не повісять завісу,
І долю зігріють гарячі життя промінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Напльовано в душу, знівечено долю,
Потухла зоря, вже немає світила,
Що ж ти наробила, кохана, зі мною,
Навіщо спалила розправлені крила.
Чому на душі навіть влітку морози,
Не візьмуть лід серця тепер криголами,
Я іншим жінкам даруватиму рози
І вистелю іншим дорогу віршами.
В орлів також з часом загояться рани,
Чекаю коли знову виросте пір’я
І ясно засвітять життєві екрани,
І зірка засяє з нового сузір’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330939
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330911
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Чим більше влада стерфоніє,
На горло слову наступа,
Та ворожнечу всюди сіє,
Тим більш шаную я УПА!
Чим довше темрява блакитна
Творить навколо "світло" трун,
Тим навкруги все більш помітно
Стає прихильників ОУН!
Чим нахабніші злодіюки,
Як навіжені ненажери,
Тим більш ланцюг людської злуки
Любов шикує до Бандери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330800
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Чи відстані не знають, що тривожно?
Що плаче щастя, боляче так плаче...
Про нас укотре вірші пишуть грози,
А я між ними знов шукаю значень...
Душа болить, тривожить і не вірить,
Що кожен день даватиме надію.
Хай що буде, хай скільки недовіри,
А серце лиш з Тобою молодіє...
Мене болить, повір, безмежно страшно
Втрачати мить, що в серці найцінніша.
І вже здаюсь... І страх чомусь невчасний...
Та Ти мені у світі найрідніший...
І хай би скільки ран було у серці,
Гірких оском у зболених рядках...
Прощай мені, хоч, знаєш, недоречно...
Бо в осінь знов ввірвалася весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330585
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Зігріти півсвіту хотів.
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші світили далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330568
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Завірюхою линуть літа.
І йому доведеться померти.
Але житиме довго поетом,
коли серце поклав на вівтар.
Коли книгу гортає школяр
чи бабуся в квітчастій хустинці –
то йому – найдорожчі гостинці.
Й ні до чого заморський доляр.
Бо йому б лиш увагу відчуть
і почуть тепле слово за муки.
Серцю втішно – читають онуки.
Пише легко, хоч думи печуть.
Хоч душа невигойно болить,
та найбільше бажання – горіти.
Щоб людей небайдужих зігріти,
а байдужих – від сну пробудить.
Світ який! В ньому стільки добра!
Об’єднати б всі "за" і всі "проти".
Тільки так можна зло побороти.
Щире слово повік не згора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330567
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Чекали дня - Ісуса Воскресіння.
Говіли, сповідались, причащались…
І дочекалися небес Благословіння,
В родиннім колі вранці всі зібрались.
Молитва! І тоді господар дому
Поріже Паску, м’ясо і яєчко,
Прославить Сина Божого, Святого,
Ковбаски покладе на стіл колечко.
З самого рання , всі лягають спати ,
Бо ніч чекали чуда із чудес чудес,
Слова приходять в серце із небес…
Христос Воскрес!
Воїстину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330213
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Обірвалось непомітне щось в душі,
Ніби буревій всередині промчався.
Залишились мрій уламочки крихкі
І нікчемним зміст життя мого здавався.
Лиш єдине слово гострим камінцем
В серце вдарило, вп"ялось, як ржа, колюче.
Що колись було мені в житті взірцем,
Біль закреслив так жорстоко й неминуче.
І одна-єдина думка, як мара,
Ніч і день нашіптує мені уперто:
"Ти ж доросла жінка й зовсім не дурна,
Чом же на душі так холодно і мертво?
Слухай, що шепоче вітер весняний,
Ніжність його слів впусти в зболіле серце.
Викинь з нього камінець і сум свій злий,
Усміхнись весні і біль, як сон, минеться".
Звісно, слів жорстоких нам не обійти,
Тільки кожен мусить завжди пам"ятати,
Що колись у відповідь почуєш ти:
Зло борги свої уміє повертати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329484
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Упало небо, тріснула земля
Від слів, що пронизали раптом тишу –
Народжене у муках немовля
Здається мертвим. Так, воно не дише!
Синочку мій, кровиночко, зажди!
Не смій вмирати, чуєш? Не дозволю!
Час в вічність обернувся від біди,
Завмерло серце від гіркого болю.
Туман і морок падає, дзвенить…
Святая Діво, збережи синочка!
Прорізав тишу в цю тривожну мить
Дзвінкоголосий вереск первістОчка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315240
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 06.04.2012
Прыг-скок! Прыг-скок! По дороге
на урок спешите ноги!
Веселее, прыг да скок – (Два
скоро прозвучит звонок! раза)
Солнышко так ярко светит,
Веселятся в классах дети,
Заливается звонок – (Два
Начинается урок! раза)
(Хлопки в ладоши, речитатив)
Что же, Ваня, ты застыл,
удивлённо рот открыл?
Вот сидит на ветке птица – (Ансамбль)
кто такая? (Один)
Воробей, или синица? (Ансамбль)
Угадаю! (Один)
(Ансамбль)
По дорожке жук спешит – (Два
догоню, не убежит! раза)
Кошку надо поласкать
и с собачкой поиграть,
посветить в окошечко, (Два
помечтать немножечко. раза)
Прыг-скок, прыг-скок по дороге
На урок (4 раза) спешите ноги!
Веселее, прыг да скок! (Два
Кончился давно урок!!! раза)
Кончился давно урок…
Кончился давно уро-о-к!
Очень давно кончился уже урок!
У-Р-А!!!
С.Голоскевич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328060
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Благословлю, вдруг ты решишь уйти..
И попрошу Хранителя у Бога..
А вдруг нелегкой выдастся дорога
И ты любовь не встретишь на пути..
Судьбою взяты чувства под прицел,
Но в сердце нет пристанища обидам..
Я эту боль... ничем тебе не выдам..
Благословлю.. грусть пряча на лице..
Быть может грех пред Богом отмолю!
Искренность слов звучит подобно грому..
Я не сумею, слышишь, по другому..
Своей любовью я.. благословлю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008152153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244901
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 05.04.2012
Люди добрi, схаменiться!
Бiс прийшов до влади.
Та придбати не барiться
Захиснi принади.
Кому хрестик, кому ладан,
Чи святу просфiру.
Прилаштуэмо до ладу
Вила та сокиру.
Як прийдуть у вашу хату
Нелюдi вiд звiра,
Допоможе iх здолати
Та козацька вiра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304899
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 05.04.2012
Тінню крізь тебе пройду
І розчинюся неначе...
У березневім саду
Рясно дощем не заплачу.
Ніби фантом промайну
Вітром здіймусь на узбіччі.
Нашу не стріну весну
З усмішкою на обличчі.
Доля, маестро, пюпітр.
Тож покладіть партитуру.
Висіяв ноти вітер -
Ми пожинаємо бурю.
Світле чуття свободи
В серці пульсує віднині.
Воля - це насолода
Вкраплена у часоплині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295505
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 05.04.2012
І запалили свічку на хрестини,
Хресні батьки, рідні батьки від роду,
Дали ім’я своїй малій дитині
І опустили у ледь теплу воду.
Горіла свічка полум’ям яскравим,
І язичок злітав, немов мав крила,
Душі батьківські в унісон співали,
Була родина у цей день щаслива.
Дитя зростало і горіла свічка,
І колихалось полум’я яскраво,
Текло життя, неначе бистра річка,
Точила камінь, берег обмивала…
А свічечка горіла і горіла,
Дивись, згоріла більше половини,
Тепер вона лише яскраво тліла,
В ній відбивалась чорна тінь могили.
Та час від часу полум’я кипіло ,
Немов колись, неначе знову свято,
Свіча тоді по - новому світила,
І радість поверталася до хати.
Свіча життя, немов життєва мірка,
У полум’ї її все можна прочитати,
Вона горить, неначе в небі зірка,
Проте із часом мусить догоряти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327961
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Життя – жагучий живописець:
Жага жовтіючих житів.
Жоржин жевріюча журливість;
Жаринок жовтих жовтеців.
Живих живописних жасминів;
Жадана жимолость жива.
Журливий жереб журавлиний,
Жужання жвавого жука.
Жонглюють жаби жартівниці,
Жбурляє жолуді жара.
Житняк жмутами, жовтолистий…
Живцем женуть журбу життя.
05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327911
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
У водах ставкових купаються зорі,
Бо ніч опустилась з небесних терен.
Накрила собою і сутінки голі,
І спекою зморену землю за день.
Від променів сонця околиця п’яна.
Розбудить латаття нічний зорепад.
Космічні картинки малює уява.
Закохані мріють у зоряний град.
Сузір’я покинув, щоб в дальній дорозі,
Горіти до тла і летіти з небес,
Падіння стрімкого спинити не в змозі,
Світити, згорати - у цьому їх сенс.
У блюдцях озер віддзеркалюють зорі.
Світанок крилом зупинив темний крок.
Так близько це небо, немов на долоні.
А я як частинка упалих зірок.
Занесений вітром з якогось світила,
(їх безліч висить у сузір’ях планет)
Любуюся ними. Притягує сила.
Ведемо розмови вночі тет-а-тет.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254906
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 05.04.2012
Незгідних волоче, покірні - самі,
Ідуть, як написана доля,
Колючими хащами і по траві,
У напрямку щастя і горя.
А доля-неволя диктує своє…
Ні вліво не можна, ні вправо.
Веде у невдачі, а то - заграє
Тріумфами й криками - «Браво!»
Смиренно пройшов, оглянуся назад,
Устави побачив затерті.
Заручник обставин, умовностей раб,
я ніби не жив на планеті.
Окови порву! Тільки пізно уже…
На інший виток нема сили.
Здається прожив не своє, а чуже,
Виконував догми застиглі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315706
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 05.04.2012
ви ловите нас
на сонячні зайчики…
як рибу
велику
полюєте на живця.
вам дісталась
випа́дком
про нас таємниця –
ми завжди
без сумніву
йдемо на світло…
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця –
такий
задум первісний
Творця.
…підкликаєте нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші хати́ і храми,
спекулюєте з нами
нашими ж іспокон
Святими Дарами,
торгуєте,
як екзотичним крамом…
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
вам випа́дком
дісталася таємни-ця…
але
не
до кінця:
наші храми –
не розписані золотом
кам`яниці,
наші Храми –
наші серця.
самоїди
людської зграї,
ми вас –
знати не знаєм…
ми завжди́
оберемо волю,
покинемо безогля́дно
лЮбі
обжиті місця:
наші Храми –
наші серця…
подамося
за обрій лугами…
лісами,
полями:
наші серця –
наші храми
з дорогими, живими,
невидимими для вас,
неосяжними вами
Триєдино-Богами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304345
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.04.2012
Я своє серце покладу на плаху,
Думки незрячі відгоню від себе,
Піду вперед, бо я не знаю страху,
Аби у цьому бачив лиш потребу.
Плече в плече із братом поруч стану,
Ще й попрошу підтримки в свого сина,
В бою загою роз’ятрівшу рану,
Яка на тілі в неньки України.
Щоб для людей на берегах Дніпрових,
На правій і на лівій половині,
Життя розквітло цвітом калиновим,
На нашій славній, рідній Україні.
Хіба ж моя земля не заслужила цього,
Хай буде вільна, як у небі птаха,
А за життя достойне для народу,
Я вийму серце й покладу на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319232
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.04.2012
я тебе…
б'юсь об заклад на авто повнопривідне -
я тебе викину, виверну, виперу,
з серця і з подиху "ванішем" виведу,
чорною шкапою з пам'яті виорю.
доста вже мучилась, плакала, вішалась,
пила вино, заїдаючи соромом...
стільки емоцій у віршах намішано!
геть забирайся! лети чорним вороном!
я не зламаюсь. повірю і виживу.
ранки стрічатиму в сонячній Франції.
я тебе вивезу, винищу, вижену,
і розкладу на молекули й фракції.
ID: 233693
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 08.01.2011 23:25:00
© дата внесення змiн: 09.01.2011 11:17:38
автор: Ніна Яворська
Чуєш, Ніно, навіщо тобі те авто?
Шкапа, сором і "Ваніш", вино - все не то!
З наганом таким і з такою чудовою "ПО" -
не тільки у Франції, але й в Лімпопо
ти зіркою будеш! Ти будеш цариця!
А він хай лікті гризе! Щоб йому удавиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291727
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 05.04.2012
Моя земля готується до свят,
В люстерку неба гарно чепуриться.
А понад нею Господа десниця*
Жене хмаринок золотавий ряд.
Моя земля полощеться в росі
Перед святим Христовим Воскресінням
Таким шовковим піниться цвітінням,
Що аж дивуюсь неземній красі!
І доторкаюсь кінчиками вій
Того п'янкого, лагідного дива...
Яка ж душа небачено щаслива,
Що є причетна до таких подій!..
І що спиває світлий той нектар,
Немов джерельну кришталеву воду,
Милуючись на дивовижну вроду,
На той прекрасно-незбагненний дар!
Моя земля готується до днів
Святої Пасхи, світла і любові,
На сонці гріє котики вербові
На струнах вітру награє пісні.
Бо в день недільний зі святих небес
Господній дзвін врочисто пролунає
І пронесеться рідним моїм краєм,
Щаслива звістка, що Христос Воскрес!
*Десниця(архаїзм)-рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327907
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Стежина в’ється крізь роки,
Тягар все більш згинає плечі,
А десь збираються круки,
Чекають днів моїх старечих.
Та ще невтоптана земля,
Де понесуть вперед ногами,
Ще не засіяні поля,
Де урожай зберу із вами.
Хай в’ється довго стежки слід,
Поля ростуть багатим хлібом
І хай примножується рід,
Щоб внуки ще пишались дідом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327891
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lEakYHbdlrs[/youtube]
-------------
– Хочеш тобі я вірша прочитаю –
щось про любов свою і серця спів?
– Дай мені краще щось мАтеріальне!
Ти перстень хоча б на мій палець одів!
Або машину, квартиру і дачу!
Можна і шубу до п’ят з соболів!
Дрантя фірмового ще на додачу!
Лиш не читай тих банальних віршів!
– А хочеш, кохана тобі заспіваю
власні душевні найкращі пісні?
– Слухать як блеєш ти я не бажаю!
Нащо мені ті куплети дурні!
Краще звози мене на Пугачову!
Або в Європу на два-три деньки!
Чи на крайняк на один день до Львова!
Лиш не співай ті свої пісеньки!
– Хочеш я на шестиструнній гітарі,
Серденько, дещо зіграю тобі?
– Я не хотіла б ні в якім кошмарі
слухать твої три акорди блатні!
Європа не світить?! Побудем на місці!
З мене достатньо й скромніших подій!
Згодна уже я й на пиво в під’їзді!
Лиш не дренчи на гітарі своїй!
– Що ж, дорогенька, тебе покидаю!
Вірші, гітару й пісні заберу!
Щастя знайти тобі щиро бажаю!
Може і я рідну душу знайду!
– Стій! Зачекай! Не тікай! Залишайся!
Вже який є ти, таким і прийму!
Грою, піснями, віршами втішайся!
Не залишай лиш мене ти саму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327817
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Я вже давно до цього стану цілковито друзі звик,
Коли на терезах у мене одночасно кілька рішень,
Вітаю вас підлеглі, відсьогодні я ваш новий керівник,
Моїх амбіцій спрагу я втамую і мене це дуже тішить.
За стіл поважно сяду до роботи умощуся на стільці,
Папери, документи різні підписати пафосно рукою,
Завжди якісь візитки, пластикові картки в гаманці,
Безперестанку телефон - він не дає мені спокою.
Це розпорядок дня, у кабінеті я найбільший буду щур,
Всі інші білі комірці якісь такі занадто аж нікчеми,
Я рівень, біла кров, хай бидло лише має перекур,
А у еліти каво тайм, такі панове правила системи.
Привіт усім! Далеко? Я їм посміхнуся і повідаю брехню,
Звичайна практика, у язика змокрілого не має кістки,
Пригрівся я найперший і кидаю плахи до цього вогню,
А ви що думали, що керівник не буде смачно їсти?
4.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327812
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Чи я люблю тебе, чи ні...
Навіщо ставиш запитання?
Слова навіщо про кохання,
Коли летять за днями дні
Й затоплюють всі береги
Мого єства, мого чекання.
Тужливі ночі, і світання,
І спрагнені уста жаги.
Жаги цілунків ураган,
Жаги обіймів до нестями,
Коли підносить почуттями
І вивергає, як вулкан
Всю пристрасть, що в мені живе,
Що десь захована у серці,
В шаленому, нічному герці,
Що плоть мою, як греблю рве.
Звільняючи себе із пут,
Мов підіймаючись у небо,
Я стрімко падаю до тебе,
Бо небо із тобою тут.
17.11.2011р. 11:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293861
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 05.04.2012
Летять у час планетні дні буття,
Тихіші- то гучніші дзвонять кроки.
Та по спіралі вперто йде життя,
Щоб відкривати зміст його високий.
Ні - не легкий у кожного з нас путь,
По - різному бува прихильна доля.
Та все погане треба нам забуть
Бо головне - країна є і воля.
А Новий рік, щоб на своїм крилі
Приніс нам днини, сповнені надій.
Й на білим снігом вишитій землі
Хай розцвітають квіти наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303554
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 05.04.2012
О Господи, гріхи мені, прости.
Спаси мою і віру і надію.
Не спалені невірою мости
У дні погожі і у дні завії.
Іду до тебе знову на поклін
Чи все робила так, питаю душу?
І прихиляюся до праведних колін
Тому , що я так хочу, а не мушу…
Вклоняюся, щоби піднятись в ріст,
А серцем доторкнутись до хмарини
Й життя відчути незбагненний зміст
Вже з досвідом прозрівшої людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319107
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.04.2012
Сложней всего быть человеком.
Ещё сложней остаться им:
В несчастье, так же как с успехом,
С теченьем лет и в ходе зим -
Не утопив лицо в болоте,
Не потеряв в дороге честь,
Не зачеркнув друзей в блокноте,
Не дав врагам услышать лесть.
Придя на помощь чуть пораньше:
Солдат, пожарных и врачей -
Сумев таким же быть и дальше
Без благодарности людей.
Не огрубев от расставаний:
Нести с любовью тяжкий крест,
Черпая сложность расстояний
Пройти с ним мир до Божьих мест.
И оглянувшись напоследок:
Из раны вынув острый нож...
Всем показать, как стержень крепок
И как хрупка земная ложь.
Быть человеком очень сложно -
Ведь мы живём не в лёгкий век!
Но есть такие - значит можно:
Таким же стать, как человек.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11204050151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327808
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Ось так, від терпіння і знов до терпіння,
Ось так, від смирення іду до покори.
Долаю свій шлях без докору сумління.
І все, здається, крокую підгору.
На зболену душу наклею усмішку,
Згребу у долоні розсипані мрії..
Я можу, я буду – ще трішечки, трішки...
Все ж десь глибоко лелію надію.
Збираю до кучі пророслі зернята,
Щоб ними родючу засіяти ниву.
І мудрістю паросточки напувати,
Їх відмоливши від Божого гніву.
Нелегкий цей хрест у жорстокому світі.
У сірому натовпі б не загубитись,
Бо кредо життя і сенс кожної миті –
Залишити слід, а не наслідити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296266
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 04.04.2012
Помовчимо по-філософськи
про безліч болісних речей:
про смерть, що підповзає мовчки
й любов, що рветься із грудей,
і про дитинства дні жорстокі,
сліпу принадність майбуття,
про плинність часу незворотну,
про сум і гіркоту буття,
про безпорадність і самотність
стареньких немічних людей.
Помовчимо по-філософськи
про безліч болісних речей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327792
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Хоронили любов – бачив Бог…
Впала в серце сльоза чоловіча.
Подивився коханій у вічі
й присудив до розлуки обох.
Серця дзвін…
Ще рука у руці,
та промовлено слово останнє.
Чи й любов так безслідно розтане,
як у тебе сльоза на щоці?
Бите скло в скам’янілих очах.
Не спасала любов. Боронила
свою зраду – любов хоронила.
Поминальна палає свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327747
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Зарясніли дощі, завеснілося.
Ніжна зелень на луках, полях.
Вічно юна весна заяскрилася
Первоцвітом в лісах та гаях.
Горицвіт, сон – трава розпускаються
І вервечкою в небі ключі.
Перелітні птахи повертаються,
І не спиться чомусь у ночі.
Я люблю яснозорий, заквітчаний
Небосхил у вечірній час.
Я любов свою , знову засвідчую
Тобі весно, вже в котрий раз.
Я люблю коли сяють у промені
Ніжні далі, такі голубі.
І вже вкотре, так хочеться, знов мені
У любові зізнатись тобі.
Я люблю як струмочки долиною
Наче діти на перегонки
Як бурхливий потік стромовиною
Поспішає в обійми ріки.
Я люблю льодоходи і повені,
І красоти захмарних далек
Перші грози озоном наповнені,
Й на гнізді клекотання лелек.
Я люблю тебе зеленоокая
І красу твою позаземну.
І тому з нетерпінням що року я
Жду заквітчану і чарівну.
Бо коли ти у шати вдягаєшся.
Я з тобою завжди залюбки
В свою молодість знов повертаюся.
Тільки жаль , що спливають роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327709
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Фанам гума не зашкодить,
Підготовлений наряд
Бігає і лад наводить
Якщо щось – дає під зад.
Виросли кругом кордони
Із шоломів та щитів,
В амуніції загони
Крутять руки та й без слів.
Хтось кричить: «Не той рахунок
Мав би бути на табло,
Бо суддя не подарунок,
Нам із ним не повезло!»
Ще хтось: «Телепні та вівці!
Це ж ганьба, що не кажи,
М’яч тримали, били стільки,
А попасти не могли!»
«На своїх ти бочку котиш? –
Хтось у відповідь йому, -
Бий чужих, як тут приходиш,
Драйв пізнай і боротьбу!»
Ось в таких перипетіях,
У емоціях футбол,
Гамір, бійки він посіяв,
Все заради крику: «Гол!!!»
04.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327697
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
* * *
Не до віршів…
Слова – отрута.
На порозі моїм – біда:
накидає на душу пута
і лукаво петлю гойда.
Затягає її тугіше.
Та потроху вже лід руша.
Залишаю поріг.
А віршів
не зречусь.
Адже то – душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327746
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Зазвучали в повітрі весняні октави.
Мерехтінням повни́ться квітнева душа.
Тільки світу цього́ буде в серці замало,-
Там Любові бракує осінніх забарв.
І чи станеш колись дорікати за осінь?
Чи збагнеш незбагненних для долі речей?
Не запрошуй у сни випадковую гостю,
А зі мною знайди у надії розмай.
І десь небо для Тебе звучить молитва́ми,
Й навіть вітер із болем вступає в відносини.
Трішки холод я знову відчула між нами.
І весна... І весна напарфумилась осінню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327693
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Заспівайте нам, небеса,
Подивіться на нас із верху,
Бо ж яка на Землі краса,
Вона довго ще не померкне…
В кожну душу загляньте ви
І дорогу вкажіть до Раю,
Кожен має свої Хрести,
Дані Богом, не вибирають.
Сяйво дайте нам, небеса,
Долю-квітку внесіть у хату,
І зробіть, щоби ця краса,
Нам була кожен день за свято.
Щоб п’янила завжди весна,
Усміхалися люди долі,
Щоб сіяла роса рясна
І щоб щедро родило поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327662
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Сонечко, сонечко,
Зазирни в віконечко!
Ти зійди ранесенько,
Стане дітям весело,
Нам пусти промінчики –
Весняні любимчики,
Друзі квіткам, зелені,
Що в лугах настелені,
По лісах розселені,
Зійдуть акварелями.
Вилетять метелики
На барвисті пелени,
Трелі будуть линути,
Щоби всім прокинутись.
04.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327653
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Затих чомусь вітер...
Яскраве лиш сонечко сіло на руку
Все бігає, прагне розправити крила.
Секунду, хвилину... а може вже другу
Тримаю у жмені, створіння безсиле…
Щаслива дісталась комаха. Свобода!
Пролазить крізь пальці. Злітає за мить.
Заслужено має свою нагороду -
Вона промайнула й далеко летить.
Відтоді як вільна - з’явилася сила;
Маленького сонечка – воля і крила…
Дарунки природи насправді всі різні -
Потрібно відкрити, допоки не пізно.
Повіяв знову вітер...
Він знов обминає пусті уже руки.
Шумить наче створює містики звуки.
Свобода комахи, не в порятунку -
А лише в знаннях… що у тому дарунку.
03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327597
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Ну, і пощо вона тобі здалася-
Зухвала жінка з блиском ув очах?
До неї йдеш, мов грішник до причастя,
Вертаєшся, мов до гніздечка птах...
Ну, а вона-вона собі, як жінка:
Не ідеал твоїх високих мрій,
Шовкова синь квітучого барвінку
Стікає в душу з-під хвилястих вій.
Нехай з таких не пишуться полотна,
Та все ж тебе торкнулася вона...
Яка весна-пянка і безтурботна,
Яка чужа оспівана весна!..
Аж знемагаю, зціплюючи зуби,
Які там мрії, злети чи розмай?
О, не питай!О, не питай же, любий...
Нічого, чуєш, більше не питай!..
Сама ж бо винна, що любов плекала,
Немов реп'ях вчепившись за рукав!..
А ти ілюзій розтрощив дзеркала
І в сад чужий стежину протоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327592
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
то чого ж ми так журимось
і стенаємо, люди?
дві
тисячі років
знаємо,
що
і як воно буде
неодмінно:
хто
приходить з любов`ю –
на того чекає
неминуче дубова,
антична, нетлінна,
Т-подібна
споруда.
(розпинали в давні часи не на хрестах, а на Т-подібних спорудах, (Антонієвських хрестах) - історики зауважили...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304495
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 04.04.2012
Любителям гумору
В школі вчителька проводить виховну годину.
- Хто ким хоче в житті бути? – Думайте хвилину.
- Космонавтом … Я кухарем, я гарним юристом,
З них один поставив планку – буду я міністром.
- А чому ніхто не вибрав учительський фах?
- Бо тоді б не було клепки у наших мізках…
Засміялись цілим класом діточки маленькі,
У вас цілий день по тридцять, ми одні у неньки.
Та й зарплату, що дають Вам не хотіли б брати.
Бо пів Вашої зарплати ми щоденно тратим.
У Вас сукня гривень двісті, ну триста від сили,
Ми дорожчі костюмчики в садочку носили.
Так що нас не агітуйте, дурних треба мати,
Щоб собі псувати нерви й жити без зарплати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257934
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 04.04.2012
А я піду́, піду́, коли ще не болить,
І ти не смій мене спиняти й на хвилину,
Бо десь у спогадах- п'янка солодка мить,
Що ще не збу́лася у мріях швидкоплинних.
Десь світ пече, а сон вже хмарами шумить
І весни́ щастя в серці знову позичають,
Була б світанком, що у небі майорить,
А ти... А ти мене чомусь не помічаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319916
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Мужики цiкави стали -
Генiальни всi донецькi,
Хижу лапу що наклали,
Мов карателi нiмецьки.
Нинi влада в Українi
Гiдра тисячаголова.
Та не всi у цьому виннi,
Не про те наступна мова.
Є питання доленосне -
Чи ми справжнi українцi,
Чи ми їми є вiдносно,
Бо хозяї всі чужинцi!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308919
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 04.04.2012
Лiдер нацiї в Давосi
Колупався щiльно в носi,
Бо не та навколо масть -
Нiхто ж руку не подасть.
Цифра шiсть його в колодi,
Бо понти привiз, та й годi...
Треба ж трохи розум мати,
Щоб хоч чимось козиряти.
Та великi людськi грошi
На гулянки розпорошив,
Бо для кожного iз нас
Золотий ВIН унiтаз..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310172
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 03.04.2012
Прости мені,- не ту чекав зустріти,
А я непрохано ввірвалась у життя...
Весна дарує серцю ніжні квіти,
Зима і досі ще не знає каяття...
Прости мені, бо знаю, що не схожі,
І важко так, в душі чомусь- гроза.
Бо десь Любов для Тебе є ворожа,
І, мабуть, я стаю Тобі чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321170
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 03.04.2012
Гарно добрих друзів мати
для дотепної присвяти.
Краще – щедро вихваляти.
Критикуєш, – ах ти ж клятий!
Дошкуляють – фальш і хамство,
недолуге критиканство.
Та, відомо, навіть влада
гідна слави – має вади.
Варто все ж метикувати –
шанувать чи лікувати.
Чи солодке «люлі-люлі»,
чи таки – гіркі пілюлі.
Жалкувати – завжди пізно.
Дружбани бувають різні.
Різні смішки, різні схлипи,
писоборці, прототипи…
Розійшлись стежини в лузі…
Мабуть, то були не друзі.
Справжніх – їх завжди бракує.
Та, говорять, час лікує.
Знову стрілись.
– Друже, здрастуй! Як ти?
– Відчепись! Не застуй!
І пішов уперто й прямо.
Враз – гур-гур! Упав у яму.
І тепер конає службу
з мрією про справжню дружбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327437
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
У незвичайному
звичайне віднайти,
переосмислити
знання, події, дати,
краплини правди
берегти й обороняти -
...Незнані іншими,
ясні твої світи.
Нове творити -
як любити, день у день,
водою справдішньою
знайдених поїти.
Стають роки, стають, як
брили-моноліти.
Коли ж то збудеться
якась з твоїх пісень?
Усі дороги, певно,
зійдуться в одну.
Банальна азбука,
одначе, жити буде.
І тільки довго
пам'ятатимуть
ще люди
ту неповторну,
дивовижну
таїну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327421
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Пасхальна ніч і радість навкруги,
Сьогодні Бог дарує нам спасіння,
Вогонь із неба запалив свічки
І обдаровує Христовим Воскресінням.
Яка ж це радість, мов злітаєш ввись,
Літа вертаються, які давно минули,
Пісні Пасхальні знову полились
І свічечки по світу спалахнули.
Звучать слова, що нам Господь сказав,
Думки його до нас летять з небес,
Господній Син в неділю цю Воскрес…
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327399
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 03.04.2012
Як мало потрібно для щастя людині,
Як очі темніють і сірі, і сині,
І сльози дощем добавляють жалю,
Спасіння твоє - ніжне слово «люблю».
Коли захиталась земля під ногами,
Коли ти лишився без тата і мами,
Неначе вже втратив надію свою,
Спасе тебе знову надійне «люблю».
Коли все довкола змітають цунамі,
Коли все життя - це образи і драми,
Тоді дзвони вдарять пісні кришталю,
Коли зазвучить щире слово «ЛЮБЛЮ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
А людство все - то як мале дитя,
Все пнеться таємниці ці пізнати.
Чому нам Бог усім дає життя?
І як його прожити а не здати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327281
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
у потаємних глибинах лісу,
між покручених
муками росту
дубових крон
і березових
струменів чистих,
буків
струнких і плечистих,
оповитий
серпанком зеленим
романтично розвітрених
кленів,
зарошений густо
світлячками і зорями,
оздоблений бурштина́ми
медово прозорими
соснових пахучих смол
і яхонтами калини –
стоїть
предковічно спадковий престол,
нетлінний.
діаманти джерел
і смарагди трав,
квіток лісових розмаїтих
розсипчасті самоцвіти…
не ввіходь
за туманну завісу:
я –
володарка лісу.
денних сховок моїх
сторожі
всюдисущі
меткі сороки
сповістять
умить
про чужі
най-
обережніші кроки –
денні мої
спостере́жливі стражі
здалеку зауважать
наміри вражі….
йди
стежками означеними
збирай
не для тебе призначені
стиглі пахучі плоди,
та за туманну завісу
у серці дрімучого лісу –
не ходи:
не звано чужинців сюди…
якщо ж
перетнеш уперто
не порослу травою
і снігами не стерту
прадавню межу угоди –
наврочиш собі
невипра́вної шкоди,
бійся!
у моїх болотах
трапляється
смертю наглою вмерти…
не ступай
за туманну завісу:
я – володарка лісу…
і прадавні
мої таємниці
не збагнеш
крізь прорізь
рушниці…
не відчуєш на лезі
ножа,
людино
в лісі чужа
і не щира:
замість любові
у грудях –
за перев`яззю
гостра сокира…
минулось без вороття,
коли був ти –
моє дитя:
покинув, бо ви-ріс…
а вернувся–
понищив ліс.
пустелі й поля,
поля…
отака вона нині,
сину,
свавільна моя дитино,
безліса твоя земля…
то не входь
за туманну завісу:
я – Прамати
Прадавнього Лісу…
лиш підгле́диш
мою таємницю,
як щоночі
почне тобі сниться
на злеті
підстрелена птиця,
замерзаюча
в русі повільнім
сльоза
недоби́тої олени́ці,
осироті́лої
ведме́диці
дикий у відчаї рев,
розпачливий у падінні
шурхіт
потятих дерев…
що не ве́лено –
зась! тобі знати:
бо увійдуть
до твоєї хати
і стануть довкола ложа
душі
постріляних і потятих…
а позбутися їх
не зможеш,
прогнати?
і спроби зайві облиш…
будуть
стіною стояти,
споглядати
пильно і мовчки,
як ти ночами НЕ спиш…
…а колись же
прийдеш ти
з миром,
без рушниці,
і без сокири –
оксамитовий моріжо́к,
рушники
вишива́ні стежок
я простелю до ніг
твоїх
аж під самий
рідний поріг:
- Сину!
входь до Хати,
люба дитино!
предковічна моя таємниця
враз
без решти
для тебе відчиниться!
миттю!
оживуть всі потоптані
і побиті…
у смарагдовім верховітті
заспівають
щасливі пташки,
олени-ця
лагідним серцем
до тебе
пригорнеться…
безтурботні
смішні ведмежата
метушливо
долучаться Свята…
заряхтять
діаманти джерел
і квіток самоцвіти –
Ти!
стане Сонце нове,
і ясно
прихилиться небо:
за обітницею Вітця –
все!
усе для коханого Тебе!
зникне страх –
люди і звірі
заживуть
у взаємній довірі!
метелики і пташки
годува́тимуться із руки…
…і розтане
туманна завіса
перед ликом
красивим і світлим
спадкоємця законного –
молодого Володаря
Лісу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309183
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 03.04.2012
Чому моя любов тебе не захистила,
Коли ти стрімголов полинув у пітьму?
І де, скажи мені, візьметься тая сила,
Якою я тебе на Землю поверну?..
Навколо радять всі:
- А ти повинна жити.
Хіба я ще живу? Здається, вже мара.
Мені б оце мерщій до тебе полетіти.
Можливо, я б тоді насправді ожила.
Ти, певно, у раю – я вірю в те щосили.
Мені ж тепер ярмо - заквітчана Земля.
Чому моя любов тебе не захистила?
Чому вона нас вдвох на небо не взяла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296388
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 03.04.2012
Як просто не почути слів образ,
Як просто не скипіти на півслові,
Та пригадати світлу мить любові,
І ніжність, і тепло найперших фраз.
Як просто не спалити всі мости,
Як просто не зронити слово люті,
І не зривати ланцюги прикуті
Між двох сердець, щоб їх не розвести.
Як просто ще уникнути біди,
Як просто ще триматися за руки...
Чому ж, скажи, прямуєте туди,
Де чорний день від розпачу розлуки?
02.04.2012р. 18:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327154
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
А я не та, повір мені, не та,-
Не схожа серцем на минуле,
Не загадкова леді, не свята...
В житті Твоїм весною буду.
А я не та, я знаю, що не та...
І не кажи, що помиляюсь.
В Твоїй душі- закохана зима,
А я у осінь повертаюсь.
Не загадкова, не свята,
Не здатна мрії осліпити.
Ти зрозумів, що я не та...
Чому продовжуєш любити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323587
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012
У шибку
Ранок зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи жінку
У полон.
Відчула запах
Смаженої кави,
Знімаючи з повік
Солодкий сон.
Відтак поворухнулася
У ліжку,
Всміхнулася
Світанку за вікном.
Невимушено
Оголила ніжку,
І пригадала:
Вечір...
За столом
Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...
Їх дивна ніч
Серпанком огортала
Струсивши зорі
На своє крило...
Вона лежала довго,
І чекала...
Та кави в постіль
Так і не було.
16.12.2011р. 13:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 02.04.2012
А за вікнами сніг доторкає весняні долоні,
І щемить десь під серцем пекучо-солодка нудьга.
Ми, здається, щасливі буде́мо разо́м із Тобою,
Але часто в душі не хватає палкого тепла.
І чи винні у тому розлуки і відстань холодна?
Чи це квітень замріяв печаллю сувору зиму́ ?
Хай би сни повертались в омріяну зболену осінь,
А я хочу з Тобою у грудях відчути весну.
І нас ма́нить Любов у життя терпкими щедротами.
Знову квітень летить крізь відстань до Тебе далеку.
Ми не бу́демо в мріях чи снах дотла одинокими,
Бо за вікнами- сніг, а в небі курличуть лелеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327110
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Квітки весни ці веселкові;
Барвисті - як сама весна.
В стеблинки з сонця і любові
Всю землю, всюди одягла.
У синіх китицях, бузкових,
Широких рястових морях.
Зібралось небо мов додолу
Гуляти лісом по стежках.
І білий ряст, немов нитками
Плете вінки поміж дерев.
Радіє. Що весна настала -
Цвіте чарівно в ній тепер.
І скрізь, навколо, лоно рясту;
Лиш нові, ніжні кольори.
Вкрашають ліс просторо, рясно
Тендітні стебла догори.
Безмір’я квітів кольорових,
Весняне сонце, шум квіток.
Мов ніжне серце у любові -
Потоне пліт сумних думок.
27.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327076
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
То нам обом даровано цей сніг-
Такий легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче кіт улесливий приліг
До наших ніг і лагідно муркоче!
То нам обом посипався кришталь
З небес холодних прямо у долоні!..
І сивий місяць,згорблений скрипаль,
Нам написав найкращу із симфоній!
То нам обом снувала ця зима
Тонкі пейзажі в ніжнім оксамиті!..
То я тебе придумала сама,
Лишила в казку двері привідкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 02.04.2012
Життя – це незбагненний океан:
То зачарує, то зведе в туман,
То завирує, застугонить,
Вмить хвилю до небес нагонить,
Жбурляє в скелю піну з серцем,
Підмінить мед хмільною з перцем…
І знову тиша, знову сонце
Ласкаво зазира в віконце.
Стихає біль і сохнуть сльози.
До ніг схиляються мімози,
Доріжка з пелюсток троянди
Спокусить мрії в різні мандри.
Нікому не дано пізнати,
В наступну мить чого чекати.
Затишшя, злагоди й любові
Чи ворожнечі, воєн, крові.
Чи зради, ревнощів і смутку,
Чи миру і в сім\'ю прибутку…
Хто спір веде з дев’ятим валом,
Його приборкує з запалом,
Лиш той живе, не виживає.
Тому ж, хто слабкодухість має
Й стихію подолать нездужа,
Життя – не океан, калюжа.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260245
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 02.04.2012
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 02.04.2012
Стою на древній корсунській землі,
Чоло схиливши в трепетнім поклоні
За хліб, що пахне в мами на столі,
За батькові натруджені долоні.
Вклоняюсь рідним пагорбам і долам,
Де серце ніжить пісня солов"я,
І вже ніяким іншим видноколам
Душа не заприсягнеться моя.
Тут зріє нива щедра, золота,
Нащадкам заповідана Тарасом.
Розкута воля, труд і доброта
Згуртують нас і об"єднають разом.
На всі віки, Черкащино моя,
Тобі, як син, в любові признаюся.
І де б не був я у чужих краях,
З тобою разом плачу і сміюся.
Розквітнуть села, виростуть міста,
Що здавна знали згарища і війни.
Мій рідний край з легенди пророста
В благословеннім серці України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327042
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Ця Осінь якась чорно-біла
І трішечки чорно-червона.
Жалобою осінь боліла,
Шуміла криваво у скронях.
Ця Осінь – вона чорно-біла.
Смертельним опоєна трунком.
Біду вона в себе впустила
Марковану вищим ґатунком.
Ця Осінь – вона чорно-біла.
Я з Осінню граюсь в світанки.
Та ніччю вона мене вкрила.
І знову я в Осені бранка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218707
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 02.04.2012
Скажи мені, Господи, скільки болю
Може витримати людське серце.
Болю, що притискає його
Залізом розпеченим,
Гупає ковальським молотом, мов по наковальні.
Серце чим дужче намагається вирватись,
Розірвавши пута, що зашнурували його.
Вкриває себе теплом та віддає людям
І просто чужим, і тим, хто завдає болю.
Гукає до спасіння Твого, бо холод дихає,
Та бере його в полон крижаний.
А воно прагне тільки любити,
Нехай і не отримувати натомість нічого,
Але мати змогу спокійно любити.
Чом ти, Господи, посилаєш йому
Випробування за випробуванням,
На міцність та стійкість вивіряючи його?
Воно ж лише серце: маленьке, вразливе,
Що б’ється, даруючи життя, у грудях.
Зглянься, Господи, над ним,
Почувши звертання до Тебе!
08.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312383
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 02.04.2012
(ОРИГИНАЛ)
Фламенко стужи
В феерии снежных кружев
Танцует фламенко стужа
На сцене в хрустящих лужах…
Мужик небрит и простужен,
И никому не нужен
Идёт-бредёт неуклюже…
И место ищет под крышей,
И никого «не колышет»…
Через метели волокна
Глядит на яркие окна…
И видит там отражение,
Сидящее без движения
На стуле с облезлой кожей
С нахмуренной кислой рожей…
Ковыряет остывший ужин
И мечтает бродить по лужам…
январь 12
ID: 303732
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.01.2012 18:11:30
© дата внесення змiн: 02.01.2012 18:11:30
автор: Кадет
РОМАНС О ЛУЖЕ.
Шёл мужик - небрит, простужен,
весь в тоске - червонец нужен!
С красной мордой, синей кожей
и на упыря похожий...
Ковыляет неуклюже
по сугробам, мёрзлым лужам -
вдруг увидел свет в окошке
и душой воспрял немножко!
До окна доковылял...
и остолбенело стал!
"Чур меня"! Ну и картина!
В драном кресле, в паутине
морда кислая сидит
и в стакан пустой глядит...
Хмурый, мрачный, без движенья,
тощий до изнеможенья,
а вокруг - то ль привиденья,
то ли просто отраженья!
Нищий голоском тоскливым
просит :"Вы не помогли бы?
Очень нужен чирик мне!
Вся душа моя в огне!"
"Помогу тебе едва ли -
ты же видишь - я в печали!
Прочитал я стих Кадета
и осмысливаю это...
Что там в мыслях у поэта?
Доживу ли я до лета?
Может я уже не нужен -
утопить решили в луже?
Но скажу вам по секрету -
обожаю лужи летом!
Примешь славненько на грудь -
и приляжешь отдохнуть!
В луже - просто красота!
Мягко и тепло... Мечта!!!
И прекрасный снится сон...
Как я этим восхищён
и готов весь день мечтать!"
Льётся песня из болота -
"А мне летать, а мне летать,
а мне летать охота!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303815
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 02.04.2012
* * *
Жити в сутінках забуття,
не шукати і не чекати?
Чи на струнах усіх страждати
під мелодію каяття?
Не збагну, як тепер змогти
доспівати завітну пісню.
А нову починати пізно,
бо на серці – старий мотив.
Не вмовкає довкруж луна…
У лещатах тримаю душу.
Маюсь, каюсь.
Мовчати мушу.
Обірвалась строфа,
мов струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327039
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Чудовий, ніжний, сповнений глибокої любові вірш про батьківські почуття, надії, віру. Він не міг залишити мене байдужим... Адже у мене теж є син, а у сина підростає продовжувач роду. Нехай всі сини Украіни почують слова любові від своїх батьків і нехай їх береже Бог!
БАТЬКІВСЬКА ПІСНЯ
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають
і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я тішусь, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я вдячний, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили,
Щасливий, що ти в мене є.
ID: 225152
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 29.11.2010 07:12:38
© дата внесення змiн: 15.05.2011 13:01:51
автор: Віталій Назарук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326999
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Чому болиш, для чого підла гра?
Ледь жевріє вже спалене багаття.
Я ж стільки рівнів вже важких пройшла!
Повинен бути в грі і рівень «щастя»!
Чому ти шепчеш щось із темноти,
Коли дощем холодним осінь сіє?
Чому так легко спалюєш мости
Між сподіванням і ковтком надії?
Та ворухнулось в серці, ожило.
І розтопило легко сніг торішній.
І спантеличеним барвінком розцвіло,
Коли у біле нарядились вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326914
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Задощило, занило, захлипало…
По відливах краплини сурмлять.
За три дні стільки опадів випало,
Що напилася вдосталь земля.
Перехожі снують з парасолями,
Поховавши обличчя в пальто.
Протирають віконця долонями
Пасажири міського авто.
Чи розрадять, чи то ж бо порадують
Ці зимові нещасні дощі?..
Про забуте минуле нагадують,
Холоднечею душу рвучи.
Знов дощить з усієї потужності.
Не сховатись вже в тиші німій.
Стогнуть, тонуть в купелі байдужості
Недобитки загублених мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308301
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012
Ми стрілись в Ботанічному саду
Через багато літ розлуки.
В твоїх очах я прочитав:»люблю»,
І защеміло серце від розпуки.
Я скільки днів,ночей і ранків
Дивився в інші очі,не твої,
А в пам’яті жили наші світанки
І твої очі синьо-голубі.
Осіннє листя падало поволі,
Рясним дощем стелилося до ніг.
Нас розлучила із тобою доля,
Але забути я тебе не зміг.
Ти не зі мною,та твій погляд ніжний
Усе життя у серці я ношу.
І я,мабуть,найбільший в світі грішник:
Люблю тебе,а з іншою живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254405
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 01.04.2012
Це про тебе.
Весь вірш як молитва.
Це перерва.
Життя як гонитва.
Очима
Вимірюю слово.
Забула
Коли була вдома.
Це про тебе.
Прости що спізнила.
Любити
Не вміла, бо жила.
Шукала
На нас обох часу.
А вийшли
Слова«Отченашу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290434
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 01.04.2012
С ивочолий Симеон мав давно би вічний сон,
Т а не знав, ще скільки жити, бо Його ще мав зустріти!
Р аптом сталося це диво, Йосип і Марія Діва
І з маленьким Немовлям увійшли у Божий Храм.
Т ам сУмнів щез, узріли очі те, що Дух Святий пророчив.
Е, відтак, щоб вже спочити, Симеон мав сповістити, що
Н арешті стрів Ісуса, Він Син Божий і на Бога – Отця схожий, й
Н а землю людям даний за для їм служіння, та для їх спасіння!
Я к у серці Віру маєм, зустрічаєм й прославляєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314348
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 01.04.2012
Твої слова — весняні квіти,
пропахлі грозами, дощами,
промінням сонячним зігріті
І пахнуть свіжими вітрами
Твої слова — то дивні звуки,
То ніжна пісня солов'я.
Вони чарують і милують,
Від щастя серце завмира
Твої слова печаль розвіють,
І серця рани заживуть,
І біль душі моїй втамують,
Сльозу з очей моїх зітруть.
Від слів твоїх так серце б"ється,
Чомусь так радісно в цей час,
Щасливим світ мені здається,
А я — окрилена,мов птах.
Від слів твоїх лід в серці тане
й душа, як Ангел ввись зліта.
І в моїм серці знов весняне
щось свіже, дивне розцвіта.
Твої слова - це тихий спокій
і дні стають солодким сном.
Цей сон такий ясний , глибокий
й душа овіяна теплом.
-------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104890
дата надходження 26.11.2008
дата закладки 01.04.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326842
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Разноцветные сны
(Оригинал)
Топорщатся веером хмурые зимние дни,
Не радуют глаз бело-серые мрачные краски…
И что из того, что подолгу не гаснут огни
И хочется тупо плевать в карнавальные маски?…
Восточный дракон просыпается с визгом петард
И властвовать миром пытается без разговоров…
А мне примерещился вдруг перевал Сен-Готард
И я на коне, словно славный фельдмаршал Суворов…
И я уже было на штурм повёл молодцов,
Но конь захрипел, а потом и заржал неприлично…
Жена остудила горячечный пыл холодцом
И мне показалась спросонок весьма симпатичной…
Гламурные зайцы накосят весёлой травы,
А сны разноцветные скрасят унылые будни…
И мы позабудем такие слова, как «увы»…
И будем встречаться у старых часов пополудни…
январь 12
ID: 303733
Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 02.01.2012 18:16:07
© дата внесення змiн: 02.01.2012 18:16:07
автор: Кадет
Военное наваждение
Отклик на стих Кадета "Разноцветные сны"
Средь снов разноцветных, – бывают такими они, –
Звенят томагавки, индейцы в военной раскраске…
Поэт, не зевай! Ибо только попробуй, усни –
Вмиг будешь без скальпа, в одной бесполезной повязке.
Я, было, от визга петард головою поник,
Да вовремя вспомнил, читать – можно все без опаски.
Драконы? Да ну их! Давай-ка сегодня без них,
По рюмочке водки, огурчик, кружочек колбаски!
Оставим, друзья, ветерану обломок брони,
Не может боец даже в праздники ведь без фугаски.
Расслабься, солдат! От боев, наконец, отдохни,
Забудь про врагов! Вспомни женские глазки и ласки!
Неужто и в дни, когда с верной подругой одни,
В моменты, что вовсе никак не доступны огласке,
Ты в бронежилете – боишься, видать, западни? –
Готовый к Суворову в Альпы – при скатке и в каске…
Послушай, дружок, ты же мне – вроде брата, сродни,
Давай лучше в лес – действуй нынче по этой подсказке,
Ослабим ремни, коньячка нам по рюмкам плесни,
Костер, шашлычок, Новый год - Старый! - встретим, как в сказке!
ID: 303813
Рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата надходження: 03.01.2012 01:10:24
© дата внесення змiн: 03.01.2012 01:10:24
автор: boroda171
03.01.2012 - 13:33 Амелин: Юра, с наступившим!
А это с учётом пародии boroda171"Военное наваждение"
На штурм! В рюмке – водка! Огурчик! Колбаска!
Кадет на коне! Отступает фельдмаршал Суворов!
(На праздник возможна такая огласка.)
Костёр, шашлычок, коньячок и всё – без разговоров!
Средь снов разноцветных – гламурные зайцы,
Драконы давно уже травки весёлой курнули…
Смотри, как они растопырили пальцы,
Гламурные ж зайцы и вовсе все в касках уснули.
Жена с холодцом и индейцы в раскраске…
Поэт, не зевай, ты проснёшься – исчезнет всё сразу.
А действовать нужно, как в старой той сказке.
Проснулся. Опять ведь за стол пригласили три раза…
ПЕСНЯ.
"СОН В НОВОГОДНЮЮ НОЧЬ"
Земля в иллюминаторе,
Суворов - на экваторе,
напротив, на коне - моя жена,
а рядом - за тарелочкой,
моргает зайчик с белочкой
и травкою тарелочка полна!
Припев.
И снится мне не рокот космодрома,
не ночи новогодней кутерьма,
а снится, как растил траву у дома
Кадет...И угощал всех задарма!
Дракон в иллюминаторе
вопил о чьей-то матери,
напалм в три пасти злобно извергал...
А маски карнавальные
стихи орут скандальные
и неприлично конь в ответ заржал!
Припев.
И снится мне не ропот управдома -
"Я в жизни, мол, такого не видал!"
Гламурных зайцев хоровод у дома
и очередь за травкою в подвал.
А мы летим орбитами,
путями неизбитыми,
вдали горит, мерцает костерок.
Исполнится задумочка -
коньяк разлит по рюмочкам
и Борода зовёт на шашлычок!
Припев.
И спиться нам мешает аксиома -
стара, как мир, но всё-таки важна!
Как не верти, нас ожидает дома
с чугунной сковородкою жена!!!
04.01.2012 - 10:23 Радченко:
Трын-травой угощал
Вас Кадет не напрасно.
Он, конечно же, знал -
Стих получится классный.
Борода коньячок
Подливал вам в рюмашки.
Предлагал шашлычок,
Зная ваши замашки.
Матерился Дракон:
"Пригласили б, ребята".
Хоровод за окном
Танцевали зайчата.
Но веселью чуть-чуть
Аксиома мешала:
Дома жёнушки ждут
И не будет вам мало.
07.01.2012 - 02:05
amigo: Потрясающе!
В какой-то дымке матовой
Жена в иллюминаторе
Ругаясь дико, в небе проплыла.
Мы что-то не поладили,
Поплыла, видно, к матери,
Уж лучше б, блин, не напивался я.
(Или альтернативная концовка:
Какой ты злой дракон - моя жена.)
С Новым Годом и Рождеством
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304077
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 01.04.2012
Надолужує зима
Те, що не зробила.
Дочекалася земля -
Снігу натрусило.
Кучугури наміта
Вітер, що є сили,
Вербам коси запліта,
Стеле в лузі килим
Білий-білий і пухкий -
Чом не відпочити?
Випав день, ох, нелегкий...
Гнуться низько віти
Снігом вкриті. Сніжна шаль
Вкутала дерева.
БурульОк дзвінкий кришталь -
В них краплинки неба.
До дворів стежок нема -
Густо сніг лягає.
Візерунком скло вікна
Морозець вкриває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308502
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 01.04.2012
Вірш читає Ігор Стожар.
Плейкаст можна подивитися тут:
http://www.playcast.ru/view/1597964/ba476fc2b48e2d6115c929a5f1cc3b7783564e9epl
Хтось тихенько постукав в вікно.
Моє серденько затріпотіло...
Я принишкла й повірить не сміла.
Я тебе так чекала давно!
Раптом стукіт той майже затих.
Чую ніжно і звабно шепочеш:
"Зацілую тебе, мила, хочеш?
Пригорну у обіймах палких!
Бо немає такої, як ти,
Ти для мене найкраща у світі!"
Відчиняю вікно... Запах квітів:
"Чом не зміг ти раніше прийти?
Де ти був, де блукав по стежках?"
Я дивлюсь, і нікого не бачу.
Чи то дощ, чи то може я плачу...
Лиш холодна вода по щоках...
Постучал кто-то тихо в окно.
Мое сердце вдруг затрепетало.
Я притихла и еле дышала,
Я тебя ожидала давно.
Неожиданно стук тот притих.
Говорит кто-то, слух мой лаская:
"Зацелую... Ты хочешь, родная,
Очутиться в объятьях моих?"
Не встречал я такую, как ты!
Нет подобной тебе во всем свете!
Открываю окно... Вольный ветер...
Никого средь ночной темноты.
Гром гремит, небо все в облаках.
Отвернулась, глаза свои прячу.
То ли дождь, то ли, может, я плачу...
Мокрый след на горячих щеках.
ІІ варіант:
Чи здалося, чи стук у вікно...
Чом же серце так затріпотіло?
Я принишкла й повірить не сміла,
Я тебе так чекала давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266023
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 01.04.2012
Знаходячи в часі проріху,
Посеред невдач і звитяг
Шукаєм настирливо втіху –
Попорпатись у почуттях.
Горнятко розчинної кави –
Знайомий уже ритуал.
Коротка розмова про справи –
Дещиця і та на загал.
У прагненні довгих цілунків
Вуста паленіють вогнем.
Присутність лишень обладунків
Тамує гарячий тандем.
Картинка, напевне, яскрава
Збентежила раптом обох…
Тож маємо вистиглу каву
І дружню розмову на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326732
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
* * *
Ненароком
упало
слово –
залишило недобрий слід.
Недоречно злетіло –
й знову
світ поблід.
Маюсь, каюсь.
І знов плекаю,
щоб не гасло тепло обох.
Слово – пташка,
чи слово – камінь…
Слово – Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326699
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
Хай троянди квітнуть в житті
Щира дружба і вірне кохання.
Не затьмарять хай дні золоті
Ні печаль, ні часи розставання!
Хай під небом завжди голубим
Доля садом прекрасним зростає.
Будуть успіх і щастя земне,
І життя веселково засяє!
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326691
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Якби мені забракло часом сили,
То ти скажи одне-одне "люблю".
Які ж у цього слова переливи,
О, скільки в нім цілющого вогню!
Якби мені раптово захотілось
Забути все, покинути, піти,
То Ти моєму змученому тілу
Відчути дай від свого теплоти.
Якби мені сказав Ти, що несила,
Якби й змовчав, що гинеш від жал́ю,
Я в твої очі б свого перелила
Безсмертного цілющого вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Де серце знаходиться, там треба жити,
Там збудуться мрії, розквітне любов,
Не поруч з «обов’язком» чахнути, скніти.
Причину піти кудись вигадав знов.
Втікаєш від мене, не дивишся в очі,
Хоч іноді й скажеш: «Тебе я люблю».
Не треба. Я більше не мрію щоночі,
Не тішусь надіями, сліз не проллю.
Тебе відпускаю. Чи зможу забути?
Яка в тім різниця? Тобі все одно.
Де серце знаходиться, там можеш бути.
Бо ж серце твоє не зі мною давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264010
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 31.03.2012
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Дощ припустив... Мелодія журлива
Вплітається в твої слова... Хоча...
Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
І нездійсненні, неземні надії...
Та я належу не собі, на жаль...
Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
Схиляєшся так низько у поклоні,
Береш із ніжністю мої долоні...
Палає поцілунок на руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 31.03.2012
Моя чудова квітко,
Ростеш ти просто неба.
Чому ось так улітку
Забули всі про тебе?
Чом голову схилила,
Чому засумувала?
Прокинься, моя мила,
Поки ще не зів’яла.
Умийся ось водою
Із срібного джерельця.
Поглянь, яке прекрасне
Неподалік озерце.
Попий його водиці –
І будеш ти прекрасна.
І знову заіскришся
В проміннях сонця ясних
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255279
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 31.03.2012
Так мені чомусь бентежно й легко.
Ніби відірвалась від землі.
Часом висотаний мед із глека,
Солодом покрив мої жалі.
Живограй роки перебирає,
Спогадів струмочок жебонить.
Залишилось те, що не вмирає,
Лиш зотліло те, що не горить...
Рудокосе сонечко сідає,
Пломеніє світ рожевих хмар.
Темна ніч надійно заховає
Той напій із любодійних чар.
Приспане кохання - то не диво,
Та Морфею душу не віддам.
Долі всупереч я знов щасливо
Повернусь в березовий вігвам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297841
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 31.03.2012
. Безупинно тече вода в річці і так само течуть думки і мрії невидимою течією на темному оксамиті нічного небосводу в неосяжну лагуну ночі, де сріблясте мереживо від магнетичного погляду місяця приворожує до себе потоки ритмів життя на землі, прикриваючи напів-прозорою вуаллю перлинні сполохи далеких галактик, які споконвіку містично спілкуються між собою.
В ореолі зірок небесних, народжується первозданна нетлінність, яка на аметистових, легких крилах злітає до благословенних небес та в мінорному вальсі сузір’я світів зливається з потоком невидимого духовного світу, який сакральними вітрами розвіює поміж людей щирість, віру, надію та кохання… Ця течія окреслена потужними крилами муз поезії та музики, зачарована духовною рухливістю словесних та музичних вершин на тлі мерехтливого блиску примарного сріблястого світла...
Розмаїттям краси духовної пливуть тріумфуючі церковні канони - мелодійні перлини духовної досконалості, які передають молитовний настрій та його прагнення від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Християнське благочестя і благоговіння звучить з небес, як гімн перемоги життя над смертю, світла над пітьмою, добра над злом, воскрешаючи душу вічністю, втілюючи безсмертність та духовну наснагу…
На тлі неба синьо-зоряних контурів білокрилі ангели-безтілесні, безсмертні духи, сповіщають святу волю Творця - цінувати наш світ як безцінний кристал, аметистові відтінки якого від синього до червоно-фіолетового кольору приносять людям щастя, підтримують, заспокоюють, і не залишають байдужими серця…
Радісне відчуття духовної досконалості і спокою від щастя, що променіє як нетлінний потік земний, відкриває божественні вікна та втілює світанок мережками блакитного вітання, ніжним передзвоном тремтячого листя дивних троянд рубінового кольору та в кришталевих росинках на ніжних аметистових бутонах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315058
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Півні кричали голосно, до хрипу,
Аж пломеніли яро гребені.
Перед курми гнучи пір"ясту кирпу,
Заприсягались сонцю і весні.
З кінця в кінець, на пагорбах і долах,
Цвіли дими, солодші за меди.
Раділи сонцю вулики і бджоли
І вже бруньками пахнули сади.
Дзвінких синиць низалося намисто
І горобці в калюжах, як моржі.
Старенький клен, неголосно й безлисто
Щось муркотів, присівши на межі.
Втомило небо лебедині крила,
Аж на ставку захлюпала вода.
Луна деревам в лісі повторила
Те, що вітрець мені розповідав.
І я повірив вітрові на слово -
Я йшов до тебе, сповнений надій.
А ти мені відмовила в любові...
Такий от кепський розвиток подій!
Була весна і серце шаленіло,
Женучи в жилах вистуджену кров.
Моє кохання ще не віддзвеніло,
Тож не сприймало будь-яких відмов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326602
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Чужі хмари накрили твоєї любові вітрила,
Зорі ясні немов смолоскипи у небі горять,
І співає краса, величава краса України,
Щоб сини повертались додому навічно назад.
А народжені в нас, зірочки теж для когось сіяють,
Рідко чуємо ми в Україні народні пісні,
Хай матуся ще хрестиком долю твою вишиває,
Але щоб Україна жила і не тільки в щасливому сні.
А коли, ти мій брате, зустрінеш щасливий світанок,
І обнятий теплом, поцілуєш кохану свою,
І зіллються всі роси в давно вже збережений збанок,
Ти скажи Україні: «Тебе, моя земле, люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326595
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Из белого камня ты высек немую скульптуру,
Вложил в неё часть своей чистой бессмертной души.
Но что-то скульптура прикинулась кругленькой дурой
И падать в объятья твои - ну никак не спешит.
Ты создал её идеальной - в своём понимании.
Она - твоя Муза, она - божество во плоти...
И пусть горяча твоя страсть, безгранично внимание,
Но камень холодный - в её белоснежной груди!
Ты скульптор, Маэстро! Но всё же... смири свою гордость!
Ты лишь со-творец, а Творцу не по Духу твой план.
Тебе не под силу вселить в неё нежность и кротость.
Ты словно охотник, что сам же попал в свой капкан.
(30.03.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326580
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Половіє у полі пшениця,
Незабаром настануть жнива.
Виграва, дзюркотить і сріблиться
Проти сонця джерельна вода.
Буйноцвіттям колишуться трави,
У лісах гомонять солов'ї.
В сріблі рос простяглися отави,
Ніби думи безкраї мої.
Я до тебе, земелько, схилюся,
Приголублю і квіти, й траву.
З джерела я водички нап'юся,
І душею я знов оживу.
Ти ―найкраща у цілому світі.
Знов вклоняюся низько тобі.
Хай щасливі ростуть наші діти
На своїй українській землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254202
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 31.03.2012
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 31.03.2012
Змиває осінь зимними дощами
Свій золотий, шалений карнавал.
Туман-туман надворі і між нами -
Задумливий і темний, мов провал.
Забуте тло незіграної драми -
Покинутий всіма сумує сад.
Холодний розум зачиняє брами
І почуттям нема шляху назад.
Вони підУть, самотні і обдерті,
В порожній світ, де вже немає нас.
Заломить руки, заголосить серце.
Його уже не вилікує час.
У ньому будуть осінь, терпкий запах
Прибитих сумом пожовтілих трав,
І тихий дощ, що плакав, плакав, плакав...
І з вікон сліз ніхто не витирав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166187
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Ви простіть мене поети,
Моя місія проста.
Бо прийшов на сайт відверто
Всім вам "чистити хвоста".
Хоч прожив я небагато,
І нічого не створив.
Та у критиці завзято
Намагавсь зробить прорив.
Бо під ніком - шито-крито...
Що там всяка похвала...
А тут "зубки поточити"
Враз нагода підповзла.
Рівно нуль у мене творів.
І на доступ також вето,
Та тепер вже, апріорі,
Радить буду всім поетам...
PS
Всезнаюче рече простак:
« І це не те, і те – не так!»
А ти візьми і сам зроби,
Потік божественний знайди, Котрий породжує усе,
І не вознось своє есе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326555
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Намалюй повітря
і зелені віти.
Зафарбуєш сміття -
Будемо тут жити.
І струмки та ріки
Щоб були прозорі.
Вималюй, щоб стрімко
Мчали по просторі.
І глибоке море
намалюй навколо.
Чисте і прозоре,
Все живе, чудове.
Намалюєш трави,
Чисті, світлі роси.
У промінні світла
Золоті покоси.
Розпиши озоном
Небо неозоре.
Зробимо щось знову -
Зафарбуй довкола.
Твій малюнок дивний
Ще малюй. Природо!
Всі вважають сильна:
Замальовуй шкоду.
29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326534
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
* * *
Поринаю у світле минуле,
у настояний спомин п’янкий:
ми вже всякого трунку хильнули,
і солодкий він був, і гіркий.
Пориваються думи, – в напрузі,
мов натягнуті струни, гудуть.
По світах розлетілися друзі,
всі стежини – на сповідь ведуть.
Вже давно відцвіло-відшуміло…
Чом же серце так рветься з оков?
Бо в собі зберегти ми зуміли
світлу віру, надію й любов.
Як же треба нам жити сьогодні,
мов останній сприятливий день.
Посміхаймося, плакатись годі.
Нас і досі романтика жде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326443
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком.
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю.
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки.
Не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
П-орхает грациозно и легко,
О-бласканная солнцем и ветрами.
Л-етает невесомо над цветком,
Е-два касаясь нежными крылами...
Т-исненными узорами парчи,
Б-лестяшки ей на крылышки упали.
А- ей бы только в солнышка лучи..
Б-аюкаться в прозрачности вуали...
О-крашен цветом радуг мотылек,
Ч-астичка неземного мирозданья.
К-уда твой путь неведомый пролег?
И- где у нас опять с тобой свиданье?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11203304379
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326428
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Не хочу чути «Час загоїть рани».
До біса! Не лікує - злодій час.
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі до нас.
І в кожного своя над ліжком стеля
Давно вже стала схожа на мольберт.
Колишні втрати (нині – акварелі)
Смакує тиша знову на десерт.
Хай, з-під гардин, все ті ж приходять будні
Вже хто як вміє, так їх і прикрасить.
Та в кожнім серці є щось незабутнє,
Нам непідвладне, а тим більше, часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 30.03.2012
З мережива вселенського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.
Спи моє дитятко, набирайся сили,
бо тебе чекають мученицькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій печері в яслах на рядні.
І пастухи, і волхви, і царі
вклонялися народженню Месії,
а Йосип, нахилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять доки не уб’ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом – змусили померти,
й понині величаємо той хрест,
що був знаряддям і тортур, і смерті?
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302234
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 30.03.2012
Ти обійми...
Не говори нічого, просто обійми,
І свої очі ти на мене підійми.
Мене візьми...
Візьми мене...
Візьми в останнє, ніби тільки в перший раз,
Тебе я хочу всім єством, не треба фраз.
Хай все мине...
Якщо ти йдеш,
Забудеш все, ти знаєш це, за кілька днів,
І не згадаєш більше наших спільних снів.
Візьми моє життя, якщо ти йдеш!
Якщо ти йдеш,
Нічого вже не буде, тільки пустота,
Умить мене огорне чорна самота.
Я зостаюсь одна, якщо ти йдеш!
Ти обійми...
І не кажи нічого, просто помовчи,
Не говори тих слів, мене вбиваючи.
А як же ми?..
Ти обійми...
Так, ніби вчора це було, як в перший раз,
Так, ніби ти не говорив отих образ.
Бо я - це ти....
Якщо ти йдеш,
З своїм мовчанням буду говорити я,
Бо лиш самотність і печаль - моя сім'я.
Бо одинока я, якщо ти йдеш!
Якщо ти йдеш,
То забирай з собою молодість мою,
Нічого я не хочу, лиш тебе молю,
Ти повернись назад, якщо ти йдеш!
Пісня Tamara - Abrazame
Abrázame
Y no me digas nada, sólo abrázame
Me basta tu mirada para comprender
que tú te iras.
Abrázame
Como si fuera ahora la primera vez
Como si me quisieras hoy igual que ayer
Abrázame.
Si tú te vas
Te olvidarás que un día hace tiempo ya
Cuando éramos aun niños me empezaste a amar
Y yo te dí mi vida, si te vas.
Si tú te vas
Ya nada será nuestros tú te llevarás
En un solo momento una eternidad
Me quedaré sin nada, si te vas.
Abrázame
Y no me digas nada, sólo abrázame
No quiero que te vayas pero sé muy bien
que tú te irás
Abrázame
como si fuera ahora la primera vez,
como si me quisieras hoy igual que ayer
Abrázame...
Si tú te vas
me quedará el silencio para conversar,
la sombra de tu cuerpo y la soledad
serán mis compañeras, si te vas.
Si tú te vas
Se irá contigo el tiempo y mi mejor edad
Te seguiré queriendo cada día más
Esperaré a que vuelvas, si te vas.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268891
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 30.03.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012
Кричать, вертаючись весною, журавлі,
Ніби вітаються із ріднею землею,
Вони "курли" несуть нам на крилі,
Їх темний шлях освічений зорею.
Їм озеро застелить голубінь
І створить затишок в старому очереті,
Стола накриє озеркова синь,
Добавить силу при вечірнім злеті.
Це ваша доля, ваша тут земля,
Вертайтесь у гніздечко, як до мами,
Ми вас чекаємо щороку звідтіля,
Щоби веснянки заспівати з вами.
Летіть до нас, без огляду назад,
Бо ви частинка нашої землиці,
Хай вас п’янить ще незацвівший сад,
Роса весняна рясно заіскриться..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326317
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Говорят, что Драконы умеют исполнять желания…
Да! Особенно если хорошенько почесать их за ушком, да накормить к тому же малинованым вареньем…
А ещё говорят, что если отрезать дракону хвост, он от вас никуда не улетит…
Ко мне на днях залетел один.
И все ничего, но на тот момент особой радости я не испытала, он же вылитый Дыжигурда, только с крыльями…Залетел, стал паясничать, себя нахваливать, рыжими патлами трясти, глотку драть: мол умею, загадывай свое желание, прикладывайся к уху, ну или куда хочешь, я и желание исполню, и …
И, главное прыткий какой, я только ножницы в руку, держу тихонечко в кармашке, шарфиком прикрываюсь, на всякий случай, а он все вертится – и там его почеши, и здесь я хорош …ну, вылитый Джигурда, а рычит то как, сексуально…ух, дух захватывает!
Битый час с ним возилась, а он , как знает что-то - ни минуты посидеть спокойно не может, я уже подумала, может ему информацию кто-то слил, или кто свой в моей голове работает…
Ума не приложу.
- Вот и не прикладывай – ехидно так протянул Дракоша – и ножницы то вынь из кармана, и в сторону, в сторону отойди…
- Всё, спалил… как узнал - спрашиваю - неужто агенты имеются?
Драконоджигурда подозрительно нежно, почти по детски склонил набок голову и молвил - Конечно, красавица.
- Нет, не верю! - запротестовала горячо,- я своих в голове всех знаю!
- Всех, да не всех!
- Не может быть, чем докажешь?!
- А вот вчера-сь, в театре, коньячок пили - пили, пряничками закусывали – закусывали, ручки-то не мыли…
-Так что это выходит, я вашего брата проглотила? Скажите тоже… Я бы точно заметила!
- Да уж куда вам заметить было, милочка, вам же только дай, то и дело гадость всякую в рот тащите… А он, бедняга, едва проскочил меж резцами…
- И что теперь - заискивающе осклабилась я - кто мое желание исполнит…ну, Дракоша, прости, будь Человеком!…
Говорят, что Драконы умеют исполнять желания…
30.03.2012г.
( иллюстрация из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326308
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Надихнула мене на написання віршу почута мною
по телевізору мелодія "Краплі запізнілого дощу"
композитора Романа Коляди.
В пам'ять про мелодію та композитора, я
залишила для віршу цю назву...
Випав дощ.
Взимку.
Попри закони,
Із бездонного синього неба
Краплі падали прямо на тебе,
Цілували,
Котились за комір.
Як могло таке статись зимою?
В час,
Коли крижані заметілі
Випускають метелики білі,
І душа оповита журбою?
Коли сковане холодом серце,
І життя
Затискає в лещАта,
Ніжні,
Лагідні краплі-малята
Зігрівають.
Як сталося все це?
Почуття,
Що намріяні снами,
Що у долі
Намолені слізно,
Наче дощ -
Той, що випав запізно,
Кожну краплю
Ти ловиш губами.
13. 01. 2012р. 13:30
Виконавець: Роман Коляда - фортепіано
Мелодія - "Краплі запізнілого дощу"́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 30.03.2012
Двомовність почуттів, ще нездоланна часом.
Любов й обман - спорідені начала
Й існують десь невиправдано разом,
Тож і втрачаєм те, що відшукали.
Відновлюємо застарілі, звичні штампи
Так вишукано й так самообманно.
Фальшивий блиск згрібаємо роками
Й піщинки, що перлинами не стануть.
Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
Із вкраплених зізнань шукаєм всує
Загублену не вперше й не востаннє
Примару щастя... Що вона вартує?
Двомовність почуттів -невиліковна часом.
Любов й обман -споріднені начала
Й існують так невиправдано разом,
Тож і згубили те, що так шукали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299554
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 30.03.2012
Корейский приклад той, доречi,
В блакитних яйцях зрiє план,
Щоб почепить i нам на плечi -
Як Кiм Чен Iр був Вiк Фед Ян.
Немов корейцi ми пiвнiчнi,
Сумнiши котрих вже нема...
Бажають яйця бути вiчнi,
Та сподiваються дарма,
Що знову злодії закону
На ближчих виборах пройдуть.
Пiдуть блакитьнi знов у зону.
Веселi бджоли загудуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312634
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 30.03.2012
Із усмішки твоєі я зроблю собі перинку,
Окутаюся нею, враз тепліше стане .
Я-гнана вітром й долею сніжинка
Й душа моя від холодів чужих відтане .
Скупаюся у ніжності твоій.
Я світлячком від щастя засвічуся.
Отой вогонь спалить мене,спалить!
Хоч грішна ця любов -іі я не зречуся.
А де межа? Чи грішна,чи свята .
Я напівправдою живу ,напівтонами.
Сніжинка,що весняним цвітом розцвіла
Й...помре,розтоптана людського осуду ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314330
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 30.03.2012
Прочитал "Спить кошеня" Наталки Кольоровісни и обзавидовался...
И вот чего получилось...
Кошкина грусть.
Сидит кошка на окошке,
за окошком дождь стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Кошка слышала, как папа
вчера сыну обещал
с ним поехать на рыбалку,
даже снасти показал.
Обещал с собой взять кошку:
«Для удачи» - говорил.
Накопал червей, картошку
для приманки наварил.
Кошка помнила – удача
улыбалась чаще ей,
ей по праву доставалась
кучка мелких пескарей.
Дождь рыбалку им испортил,
за окошком льёт стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Ах, как жаль, что дождь противный
за окошком льёт стеной,
им испортил этот дивный,
долгожданный выходной!!!
О-о-о-х! МЯУ!!!
Ура! Есть первый запевала в
наш коллективный хор! ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ!
Поэты всех стран - объединяйтесь!
insolito :: Немножко, чтобы стало веселее
ЭКСПРОМТ на стих Анатольевича «Кошкина грусть»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260
Сидит кошка на окошке
Ей не спится.Хвост трубой
Дождь испортил ей немножко
Долгожданный выходной
Бросил дождь на небо невод
И стянул его узлом
Никогда таким он не был.
Узнаю его с трудом.
Как же кошке не заплакать?
Ей пескарь махал хвостом
И на двух красивых лапках
Вечер приходил к ней в дом.
Мяу! Скажет для удачи,
Чтоб разверзлись небеса,
Что же дождь так долго плачет?
Два часа, ах, два часа...
ID: 326284
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 30.03.2012 08:21:55
© дата внесення змiн: 30.03.2012 08:29:07
автор: insolito
Борода:
Анатольєвич, а у мене щось таке вийшло
Cидить кішка, лиже ніжки,
у віконце загляда.
Ставай з ліжка, ведмідь Мішка,
бо надворі вже весна.
Нумо пішки, де доріжки,
та по проліски в лісок.
Болять ніжки? Спочинь трішки,
он присядем на пеньок.
Вдома кішка впала в діжку,
куди мишка утекла.
Йдемо, Мішка, бо панчішки,
вже промокли від пенька.
Cидить кішка, лиже ніжки,
у віконце загляда.
Ставай з ліжка, ведмідь Мішка,
бо надворі вже весна!
oduvan4ik:
Бідна,бідна наша киця,
Їй сьогодні не сидиться,
Зазирає у віконце,
Чи не визирне де сонце,
Бо надворі цілу днину
Ллється дощик без зупину...
Не сумуй,моя хороша,
За вікном не вічний дощик!
Дуже милі і щирі вийшли вірші про сумну кішечку!..
Молодці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Зриває вітер з вишень пелюстки
й мені шепоче, що не любиш ти,
що погляд твій пронизує стрілою...
А що робить?..Адже живу тобою...
Коли тебе я думкою торкаюсь,
то знову чомусь вірою проймаюсь...
Обіцянки мої ідуть на злом,
й літаю знов з поламаним крилом.
У хмарах вище сонця я злітаю,
І тішу себе думкою - спіймаю...
Зловлю тебе, вкраду і понесу.
До серця пригорну й не відпущу.
Душа моя не взнає більше гріз,
і не потече тепер струмок із сліз.
На землю опускаюся я знов:
В обіймах ти - моя Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126081
дата надходження 13.04.2009
дата закладки 30.03.2012
Якщо була у молоці матусі
Любов до України, всмоктана віками,
То і понині нею я горджуся
І п’ю любов цю дрібними ковтками.
Бо в українців це тепло з роками,
Нас піднімає і дає нам силу,
Воно родилося і гріло нас віками
І ми із ним були завжди щасливі.
Шануймо нашу землю, як матусю,
Перевертням не місце в нашім домі,
Я - українець, дуже цим горджуся,
Для цього в мене є думки вагомі.
Я постелю на лузі скатертину,
Бо на землі своїй я рідний, не чужинець,
Гімн заспіваю рідній Україні,
Бо це земля моя і тут я - українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320414
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 29.03.2012
* * *
Отой найперший поцілунок
прадавній
досі не забув.
Який жаданий ніжний трунок!..
А от коли останній був?..
Обоє зовсім притомились.
І спомин-сум до забуття.
А поцілунок,
наче милість,
коли дрімають почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326187
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
* * *
Цілую усмішку твою,
що зберігає давнє фото.
Вік милуватися охота.
Чарівні миті впізнаю.
Нетлінні миті осяйні.
І досі усмішка не в’яне.
Було кохання полум’яне.
Ти посміхалася мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326185
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Ну вот и всё - Оксаны нет...
Её забрал к себе Господь.
Она ушла в расцвете лет,
Не в силах смерть перебороть.
Сейчас беседует с Творцом
У тех ворот, что прячут рай.
Слова её полны свинцом,
Оксана молвит:"Боже знай".
В моих глазах горел огонь -
Хотелось просто жить, как все:
Шипами роз колоть ладонь
И утром бегать по росе".
Мне снился сын, всё звал и звал:
Кричал:"Мамуля - это я"!
В его лице был мой овал -
В его лице была семья.
Но не дано там быть семье,
Ведь я же здесь уже с Тобой
Я лишь прошу, поведай мне
Зачем же, Ты пришел за мной?
Хотел забрать, так почему?
Ты не забрал меня с костра -
Скажи, Господь, я не пойму...
Ну где здесь смысла есть искра?
И Бог открыл замок ворот,
Сказав:"Прости, как я простил.
Мне нужен был один живот,
Дабы другим дать больше сил".
Я не забрал тебя в ту ночь -
Чтоб больше свеч в церквях зажечь,
Вернуть понятие "помочь"
И люд земной предостеречь.
Ступай, Оксана прямо в рай,
Ты заслужила место в нём.
Твой март, подарит многим май -
Глаза наполнив их огнём.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112032910103
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326145
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Почему так жесток мир?
(Подражая Ирине Билык)
Почему так жесток мир?
Убегают за днями дни...
Среди тысяч окон квартир,
Я ищу лишь твои огни.
Забываешь меня подчас,
Забываешь мои глаза,
Огонек твой в груди угас,
Забываешь "люблю" сказать.
Почему тихо плачу я,
Одиночество пригласив?
Почему стала мокрой земля?
На компьютере грустный мотив...
Засыпаю я без тебя,
Просыпаюсь я от тоски.
Но винить никого нельзя,
Мы с тобой слишком далеки.
Почему замирает стон
На губах, что кусаю сейчас?
Колокольный услышав звон,
Помолюсь, как в последний раз.
И когда-нибудь на покой,
Через ветер и сильный дождь,
Ты устало придешь домой,
Но меня уже не найдешь...
22.11.2011г. 12:30
ID: 295099
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 22.11.2011 12:52:44
© дата внесення змiн: 22.11.2011 21:44:17
автор: Мазур Наталя
Анатольевич:
Могуча твоего таланта сила,
прекрасно под Ирину закосила!
Я думаю - теперь весь сайт попросит-
пусть под Наталю Билычка закосит!
22.11.2011 - 17:06 МАЗУР НАТАЛЯ
Сижу я утром с чашкой чая,
Сижу, немножечко скучая.
Тут слышу Филл поет, тоскует,
Он песню слезную такую.
Ну, я немножко повздыхала,
Пока та песня все звучала.
А дальше - мысли озорные:
"Стихи я напишу такие,
Чтоб Ире Билык подражать"
Ну, принялася рифмовать.
Не долго, правда, и сидела,
Вот, прям к обеду и успела.
22.11.2011 - 17:24 Анатольевич:
Да, жаль,что ты проголодалась,
а то б на радость нам досталась
пародия на дядю Филла...
Вот это, блин, была бы сила!
А там, глядишь, и Пугачёва...
Да не пугайся, чё ж такого!
Ведь всем на радость Максим Галкин
(его зовут в народе "Алкин")
Её же голосом поёт -
и все довольны -"Во даёт"!
Так что, Наташа, не пугайся!
Поужинай - и упражняйся!
Мы верим - сочинить ты можешь!
Нам вечер скоротать поможешь!
22.11.2011 - 17:58
МАЗУР НАТАЛЯ.
Да чтоб на мэтров посягнуть,
Придется вместе нам бухнуть
И думаю, по граммов двести.
Ну а потом, с тобою вместе
Стихи напишем, как по нотам
Иль, может, возражает кто-то?
Анатольевич.
Ой! Шо я слышу - двести грамм!
Я Вами поражён, мадам!
Я с многими уже бухал
(хоть песен с ними не писал),
Но с Вами - новый горизонт!
Мы с Вами покорим бомонд!
(Ещё по соточке налей,
чтоб чувствовать себя смелей!)
С чего начнём - стихов, иль нот?
Блин! Ты права - с чего попрёт!
Не, я не буду возражать -
начнём, пожалуй, сочинять!
Про "мэтров", говоришь? Вперёд!
(А кто-нибудь сто грамм нальёт?)
"Мэтр" по-народному - стакан!
Ты чё, Натаха! Я не пьян!
Давай с тобой на брудершафт!
За дружбу! Это сила! Kraft!
Тут возражай, не возражай…
Давай, Натаха! Наливай!!!
22.11.2011 - 18:08 Galina Udovychenko:
понравилась песня,
а ваша с Анатольевичем переписка вообще
вне критики ,молодцы
22.11.2011 - 18:19 МАЗУР НАТАЛЯ
Да, Анатольич - молодцом,
В карман не лезет за словцом.
Галинка, присоединяйся,
Коммент в стихах ты постарайся
Ему писать. И будь смелее!
А уж за ним не заржавеет.
23.11.2011 - 09:24 Мазур Наталя:
Ну вот, совсем другое дело,
Добилась то, чего хотела.
Серега пьян, и Галкин тоже,
Кто сочинять-то мне поможет?
Сбежала Аллка, с нею Филл,
Ну, Анатольич, удружил!
Что ж теперь будет средь артистов,
Теперь придется пить по триста!
24.11.2011 - 19:13 Анатольевич.
"Серёга пьян?!" Ты скажешь тоже!!!
Меня мороз дерёт по коже -
герой стихов и эпиграмм
сошёл с лыжни от двухсот грамм?!
Да я всю жизнь среди артистов,
мне в кайф бухнуть хотя бы триста,
а часто, помнится, бывало,
нам по поллитра было мало!
"Добилась то, чего хотела?"
Э нет! У нас ещё есть дело!
С тобой на брудершафт ведь пили!
(ОХ! Губы с привкусом ванили,
глаза-магнит меня манили,
с тобой мы обо всём забыли-
про Аллку, Галкина и Филла!
Ну надо ж быть таким дебилом,
чтоб влипнуть так на склоне лет!)
Но я, сжав зубы, скажу "НЕТ"!
Помочь я должен сочинять!!!
А ты опять манишь бухать...
Ну, как могу я отказать?!
Здоровье надо поправлять!
Не надо было наливать -
так не пришлось бы й похмелять!
Как говорят - за что боролась,
на то, Натах, и напоролась!
23.11.2011 - 10:35 Радченко:
Спасибо за хорошее начало дня.
На мэтров посягнули смело.
Какой прекрасный диалог!
Наташа и Сергей умело,
Красиво рифмовали слог.
Какая песня получилась!
Я тихо подпеваю вам.
Чтоб чувство это не забылось,
Налейте соточку, мадам!
23.11.2011 - 14:00 Galina Udovychenko
Да,братцы,Вы и без бухла
взорвали всех на "ха-ха-ха".
А если "квакнете" как надо,
Не будет Вам тогда преграды,
Так и гляди - как сыр по ленте
Пойдут стихи о президенте!
Galina Udovychenko: Ну Вы,друзья,даёте тоже:
На полпути бросать негоже.
Опохмелитесь и вперёд,
Народ уж новых строчек ждёт.
24.11.2011 - 20:44 Мазур Наталя:
Не, чё на старость-то пенять,
Когда пришлось на грудь принять?
Ну, приняли по триста грамм,
Не расходиться ж по домам?
А как же это... вкус ванили?
Неужто, сударь, вы забыли,
Как пили мы на брудершафт?
Чего ж хватаетесь за шарф,
И шляпу тоже в руки взяли?
Неужто все уже сказали
Вы про глаза, что вас манили?
Вы что, сноровку позабыли,
Что ринулись скорей в дорогу?
Нет, погоди, постой, Серега!
Чтоб мне одной тут не страдать,
Тебя придется задержать.
25.11.2011 - 01:33 Анатольевич.
Как Вы сказали?! Задержать?!!!
О-о! Смотрю - пора линять!
Так хорошо всё начиналось
и на тебе - досочинялась!
Конечно, Ната, ты мила,
и наравне со мной пила,
но неужели ты забыла
все, что вчера мне говорила -
что мужу своему верна,
ему навеки отдана,
и брудершафт - совсем не повод,
чтоб так вот - головою в омут,
хоть чувств порывами ведомы,
но мало мы с тобой знакомы,
и лучше будем мы друзьями,
и будем мы дружить семьЯми...
Ещё ты много говорила,
пока мой пыл не остудила...
Теперь сноровкой упрекаешь,
и зА руки меня хватаешь,
и не даёшь взять шляпу в руки!
Не! Я погнал! Ждут дома...Внуки!
25.11.2011 - 09:09 Мазур Наталя:
А ну стоять! Стоять сказала!
Шаг влево, вправо - и расстрел.
То ему водки было мало,
А то гляди - пострел поспел.
А кто же клялся мне намедни,
И изливался соловьем?
Нес про любовь такие бредни...
И уверял:"Еще споем!"
Что, дескать, порох есть и пули...
И это все от триста грамм.
А то вот вспомнил, что дедуля.
Не верьте, бабы, мужикам!!!
Galina Udovychenko:
Неужто всё? Конец? Финал?
Иль Анатольич подустал?
А было классно,так сказать
За Вашей "схваткой" наблюдать.
28.11.2011 - 13:38 Анатольевич.
Да что мы всё - бухнуть, бухнуть!
Дай хоть немного отдохнуть -
лежу, разбит радикулитом
и чувствую себя рахитом,
а не пижонистым пиитом,
который даме песни пел,
а оказалось - он пострел,
и у него в кармане - дуля,
и нету пороха, и пули,
и больше веры ему нет...
Капец!!! Закончился поэт!!!
26.11.2011 - 19:15 tatapoli:
И спелись и спились!
02.12.2011 - 00:20 АНАТОЛЬЕВИЧ.
Да, с Наталей хорошо поётся,
и с ней неплохо водка пьётся,
и рифмовать с ней хорошо...
И может шо-нибудь ишшо!
Інна Серьогіна.
Закончился поэт? Капец!!!
А был-то, был-то МОЛОДЕЦ!!!
Видать, бухло его скосило,
Писал смешно так, и так мило.
Не, Анатольевич Серега,
Ты возвращайся, ради Бога.
Пиши, смеши, не унывай,
С друзьями пей зеленый чай!
03.12.2011 - 01:26
Анатольевич
Спасибо, Инна, от Серёги
за пожеланья и тревоги...
Но всё же, дорогая Инна -
желанье - только половина...
Должны желанья совпадать
с возможностями. Нужно знать
возможности души и тела,
чтобы корона не слетела
с поэта гордого чела...
Чтоб выдержка не подвела...
Чтоб не ударить мордой в грязь
(хоть сам твердил, что принц, что князь)...
Да что там долго говорить...
Придётся чай с друзьями пить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295278
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 29.03.2012
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 29.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183687
Я нескореним вовком дивлюся у ліс,
І пускаю свій нюх по тернистих шляхах.
Вчора я розтерзав право на компроміс,
А сьогодні я вигриз свій суєтний страх.
Утікаю у даль від приречених тіл,
Від приручених душ і припнутих сердець.
Крізь гріхів та облуд прегустий частокіл
Я нестримно несусь, як живий вітерець.
Мене манить Свободи омріяний дар,
Мене тягне до себе Всесильна Любов.
Я прощаюсь із рабством ілюзій і чар,
Рвучи пута земних ланцюгів та оков.
Я біжу! Я лечу! Це – мій вільний політ!
Це – мій гордий тріумф, мій травневий парад.
Я нескореним вовком дивлюся на світ
І ніколи уже не вернуся назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302133
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 29.03.2012
Знов барабанять в шибку краплі,
Слізьми розбавлені дощі,
Й такою свіжістю запахло,
Забудеш біль на самоті...
Всю ніч бриніла тихо злива.
Яка ж це втіха від дощу!
Здалось мені, що я щаслива...
Й земля напИлась досхочу.
Чому ж тоді ти серце плачеш?
Чому скотилася сльоза?
Мабуть, ти знов йому пробачиш?
Куди ж образа все зника?..
На ранок дощ вже ущухає,
і теплий, скупаний в дощу,
Далеко громом все зітхає.
Та не лякай мене, прошу.
Рожеве ринуло проміння,
І сірі хмари розійшлись.
В надії лиш одне спасіння,
Що ще зустрінемось колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326072
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
А, кажуть - геніальне все - просте,
Воно росте десь глибоко із серця...
В житті, як і на сцені, все не те?
Любов`ю не цвіте душі озерце?
Хто Вам сказав, що у саду завжди
сліди багряним листом замітає?
Розквітне в серці травень молодий
І скрипки голос врешті пролунає!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196415
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326007
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Я был, быть может, в прошлой жизни медведЁм -
я сплю охотно ночью, утром, днём...
Зимой не покидал бы я своей берлоги...
Но жизнь сурова - волка кормят ноги...
Я каждый день, как волк, в бегах - кручусь, мечусь,
с утра до вечера, и даже ночью суечусь,
как белочка - семье запасы запасаю,
и как хомяк - куда сложить порой не знаю.
Себя я чувствую воробышком порой -
тащу по зёрнышку я в клювике домой
(в коммерции я не рублю, не дюж,
от риска уползаю, словно уж).
Съел на обед уху, котлету и компот -
и на диван верх пузом, доволен, словно кот.
Пришлось проехаться в троллейбусе - и вот:
"Куда Вы прётеся! Совсем, как бегемот!"
Когда же вдруг... случайно...изредка...бываю пьян -
жена меня ругает :"Ты - потомок обезьян!"
Веду себя порой , как павиан,
когда баблом слегка наполнится карман.
Я так же, как и кролики, люблю "капусту",
но у меня её, увы, совсем не густо,
и, чтоб для жизни эту зелень раздобыть,
приходится порой, как лис, хитрющим быть...
В себе не разберусь, хоть плач, хоть вой!
Скажите мне - ну кто же я такой?!
10.12.2011 - 07:13 АРИНА ЛУГОВСКАЯ:
Он кто такой?!! Тьфу-тьфу - не к ночи только!..
Бедняжка...Ну, житуха!..я б её!.......
Диван провален, а на нём сопит тихонько...
медведь. И тяжкое его житьё...
Не может в образе надолго закрепиться :
то волк, то белка, то хомяк, то павиан...
То не проснётся он никак, а то ему не спиться.
Но всё же он не постоянно пьян!
И странна эдакая противоречивость!
(Ведь хищник с зайцем уживаются едва,
и лис с воробышком... Как тут не стать плаксивым!)
Нет слов!..Лишь тяжкий вздох и горькое :"Бедааааа...!
10.12.2011 - 10:31 insolito:
Определить, кто перед нами нелегко,
Когда вы любите парное молоко...
Когда вам зелень нравится- то кроль,
Но только кроль не любит алкоголь...
Когда упрямы в жизни- то сурок,
И с ним бывает случай очень строг,
Пыхтите над припасами- вы- еж,
Ну, вас и впрямь немного не поймешь,
Лежать привыкли на диване - кот,
А если вес большой- вы бегемот,
Коль извиваетесь от рисков- точно уж,
Хотя вы верный и хороший муж,
Стихом своим испорчу образ ваш,
Все, поломаю лучше карандаш..
10.12.2011 - 18:28 Galina Udovychenko:
Ну,Анатольич,ты даёшь,
тебя так просто не поймёшь.
Сравнил себя ты со зверьём,
А всё несёшь в родной-то дом.
И хоть лежишь ты кверху пузом,
но не являешься обузой.
А то,что ты не комерсант...
Так у тебя другой талант:
Поднять другому настроенье,
На это надо,брат,уменье.
В моих глазах ты то,что надо,
Твои стихи читать я рада.
10.12.2011 - 23:47 Мазур Наталя:
Зимой-то скучною, да после кружки,
Приляжет Анатольевич под бок подружки
И в сладкой дреме ждут они обед
Борщ, холодец и винегрет
И думать о другом им в это время лень
Лежат и думают, ну кто из них олень!
11.12.2011 - 01:39 oduvan4ik:
Уж лучше быть в берлоге медведЁм,
Или котом ленивым на диване,
Чем,приходя домой,опять по пьяне
Устраивать скандалы и погром!
17.12.2011 - 18:37 sandr:
Вот это Анатольич! Как же так?
В себе собрал ты целый зоопарк.
Но верю я, не зря живешь ты этот век
Ты всё таки приличный человек
23.12.2011 - 08:45 Кадет:
Чего уж там, не унывай, старик,
Душевный ты и правильный мужик!
27.12.2011 - 14:36 Pelerin:
Так анекдот есть в тему:
Женщина обращается к врачу:
- Доктор, скажите, к какой породе зверей я отношусь?
- Вы человек, гражданка! Хомосапиенс!
- Ну какой же я человек? Посудите сами! Утром встаю взъерошенная как овца, на работу бегу голодная, как шакал, цепляюсь за трамвай, как обезьяна, пока доеду до работы переругаюсь, как собака, вылезаю из трамвая ощипанная, как курица, работаю, как вол, потом, как ищейка, бегаю по магазинам за продуктами, прибегаю домой, как загнанный ишак, дома на всех рычу, как тигр, шиплю, как змея. Накормлю всех, помою посуду, детей уложу, сама прилягу. Муж говорит: "Подвинься,свинья, а то разлеглась, как корова!" Какой же я человек, доктор?
29.12.2011 - 01:23 Інна Серьогіна:
На самом деле (я скажу Вам по-секрету)
Загадку разрешить легко вот эту,
Должны были сказать Вам мать и Ваш отец,
Что Белый гордый Тигр Вы и Телец.
29.12.2011 - 08:20 Амелин:
Да не медведь, не кот, не павиан,
Не бегемот, не кролик и не лис!
Вот Дарвин – точно был из обезьян,
А остальные просто собрались
Все вместе: белка, волк, хомяк и уж,
Воробышек… и прочий зоопарк.
Но вот – с баблом в кармане – чей-то муж,
Вот это будет пьянка – просто смак!
- В троллейбус все и быстренько в кабак!
- Куда вы прётесь? Но поднялся вой:
- Нас пригласил с собой один чудак.
(Такое же случается порой!)
Он хочет разобраться: кто он есть?
И всех собрал, чтоб было с кем сравнить.
А нам то что? – нам выпить да поесть,
А там посмотрим как уж дальше быть.
Коммерцию открыть ему помочь,
Или все вместе к банку подойдём.
Уже наверняка наступит ночь,
И кто захочет спорить со зверьём?
Такое вот приснится же порой,
Когда был сон всю ночь, всё утро, днём…
Будь, Анатольевич, всегда собой,
А мы уж как-нибудь тебя поймём.
28.03.2012 - 23:54 Борода:
Ех, Анатольєвич! хіба ж то перелічиш
повадки звірів і тварин у світі,
що так нагадують нам нашу суєту,
але я, друже, так тобі скажу:
- Ти - наче кінь, що тягне долі віз,
не забуваючи при цьому одну річ -
що ти - Людина! І цим сказано усе:
ти Батько, Чоловік, Дідусь, Поет!
Ти - Композитор, Диригент, Газда,
а решта звичок - просто єрунда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299012
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
(Йому виповнилося 100 і Він міг теоретично дожити до цієї дати. Та віддав життя за нас, нині живущих....)
Світлій пам’яті
Олекси Гірника
Смолоскипом горіла незрима душа,
Відчуваючи кривду народу,
І рядки «Заповіту» - святого вірша –
Його кликали в бій за Свободу.
Підніматися… Як? Гуртуватися – з ким?!
Коли влада розлюченим змієм
Нищить все українське… І списом своїм
Він обрав те єдине, що вміє:
Всю наругу підносив на вістрі пера,
Відкриваючи очі міщанам,
І з надією жив, що настане пора
Дати бій новоявленим «ханам».
Що, коли вже не він, то хоч діти малі
Заживуть в незалежному краї.
Вільні люди воскреснуть на вільній землі,
Подолають «опричників» зграї.
Він поклав на вівтар все, що мав – до гроша.
Вмить Зоря його світ освітила:
Смолоскипом для інших горіла душа,
Смолоскипом і тіло згоріло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325912
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
И снова родился
Вечерний закат.
Росою напился
И этому рад,
Что звёздную нежность
Спеша утолить,
Вечернюю свежесть
Желает испить.
Не долго осталось
Уже багроветь.
От зноя устала
Остывшая медь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325846
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
Мій сон сьогоднішній чому
Так розтривожений тобою?
Чому, скажи, мої вуста
Без поцілунку ти залишив?
Нерозуміння нароста
І загортається у тишу.
Ти ж обіймав мене у сні,
Я пам'ятаю кожен дотик.
В словах, що говорив мені,
Вчувалися журливі ноти.
Уява то моя, чи ні?
Хитнулася ураз гардина...
Твій голос чую вдалині,
Шепочеш: " Спи, моя єдина.
Світанку сяючий бутон
Іще блукає десь шляхами."
І знов мене солодкий сон
Твоїми обійма руками.
22-27.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Чи забути, із пам’яті стерти,
Щоби спокій вернувся у душу?
Навіть зорі на небі вже мертві,
Та у них я ще вірити мушу…
автор: Лілія Ніколаєнко
Якщо пам'ять почнемо стирати,
Щоби спокій собі повернути -
То вже краще напитись отрути
І ганебно на дні помирати.
Ні! Стирати – забуть що ми люди.
Ні! Не милості треба чекати.
Гнів священний в серця засівати,
Нехай він проростає усюди.
Проти хамства, грабунку, омани.
Проти зла, та засилля нахабства
Проти ниці й сучасного рабства
Куди нас заганяють тирани.
Бо в країні абсурду живемо
Й обездолених, ой як багато,
У нас сірі і будні і свято
Бо по норах сховались окремо.
Нехай пам'ять свята поміж нами,
Буде вічною і незабутня.
Там де пам'ять – там є і майбутнє
Бути ж їй невмирущій віками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325791
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Гріхи –
як цвяхи…
це щось,
чим психо-нестабільні люди,
в припадках
диких екзальтацій,
прицвяхували
і себе, і світ
до Т-подібної ганебної споруди
це щось таке –
тягуче й неминуче,
що гайно убиває
і неквапно мучить,
катує насолодно –
самотерзатись принародно –
дуже давно вже
стало
дуже модно…
гріхи –
це щось уроджене…
ні, первородне!
невиліковне щось
і неприродне…
на зцілення
прогнози безутішні –
усі ми
безнадійно грішні.
…яке тверде
безжалісне каміння
прицільно упаде
трощити й розбивати черепи́ –
мерзоти повні,
а ще –
вогню непогасимого снопи…
бо ми,
без сумніву
і без розбору – всі гріховні.
яких немислимих тортур
чекаємо і кличемо
на всіх!
за всі провини…
але
зневіра в милосердя Боже –
чи не найтяжчий гріх?
як і осудження
людиною людини…
о, садо-мазохісти й психопати!
вам аби мучити й страждати!
і я, і ти,
і – діти…
за те,
що ми вчимося йти,
спіткнувшись,
допускаєм помилки́ –
оці людиноненави́сники
такої
пророкують нам науки
від люблячої
Божої руки?
жорстоку помсту і покару
віщуєте,
як чаклуни,
що накликають хмару
невідворотну грозову –
на власну голову…
сліпий і самовпевнений Адам:
по вірі вашій – буде вам!
хто вивернув
для чого навпаки
Слова Христові?
як мертвоїдні
грифи і круки́,
доводите віки й віки,
що страх –
сильніший од Любові.
брати і сестри, в Бозі любі,
безсилу ненависть свою
й потребу в згубі –
приписуєте Люблячому ви!
про що й до кого ж
ваші молитви́ ?
раби і прихвостні
вождя і пахана,
якому ввірили рішати:
кому підбор дозволено лизати,
кого, смакуючи, на смерть карати.
…хіба Ісус кого карав?
Він
власним прикладом навчав,
як треба жити,
і ближніх, як братів своїх,
любити.
як хтось спіткнувся
випадково,
брате!
ти руку подаси –
чи станеш добивати?
отож…
якщо ми, грішні,
уміємо прощати –
наскільки ж більший нас
небесний Тато!
…так, грішні ми.
уже тому,
що народилися людьми…
але, згадаймо,
Хто сказав і де:
без волі Божої
і волосина не впаде…
в своєму незнанні
ми – грішні…
і плачемо,
як діти безутішні.
самотні діти,
сиро-ти…
вчимося жити,
дорогами тернистими іти…
я знаю, знаю!
Ти – добрий Пастир,
і не покинеш
жодної душі,
що втрапила у вир,
чи впала в у́рвище,
чи ще
десь заблукала
у непролазній очеретяній глуші́…
я знаю!
Ти приго́рнеш до грудей
усіх натомлених,
надломлених людей…
долонею пречистої десниці
утри нам сльози,
омий забруднені
дорожнім пилом лиця,
загой кроваві рани і вавки́ –
і ми засяємо в гіссопі
всі,
як у росі –
злеліяні в саду Твоїм квітки,
забринимо,
як радісні струмки…
під лагідністю Правої Руки,
як під вселюблячим
і рідним небом,
сховай нас всіх
і прихисти
навчи і просвіти!
прости…
Твої! Твої!
ми – не святі,
та маємо од Тебе
великий Хист –
очиститись у щирім каятті…
я вірю в Бога доброго,
мого́,
Який
підтримує і вчить.
у всеосяжній Істинній Любові
Христовій
не маю сумніву й на мить.
…
не вірю у чужого
злого бога я –
така стезя
упевнено
начертана моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325763
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Черпаю пригоршнями я життя,
Що як вода біжить крізь пальці нині…
Не набирає швидкість паротяг
І не співається сумній пташині…
Перебираю низку звичних слів
Складаю в скриню доленосні руни.
Як цукор, що приємно солодив
І обіцяв дарунки від Фортуни.
Щоб потім там, на перехресті літ,
Розкрити книгу з чистими листами
І на життєвій ниві не жаліть,
Що доля йшла не нашими стежками.
Мов на курок, я тисну на курсор.
Мій кожен порух буде чітко впевненим
Бо сенс мого життя – це мій Фавор.
А ти лишайсь таким, понадприземленим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325733
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Це один із перших моїх віршів,
який був написаний ще в 2008 році.
Сьогодні він вдруге народився, дякуючи
Віктору Ох, який написав і подарував
мені чудову мелодію до вірша!!
Дякую Вам, Вікторе, за таку чудову музику!!
Ось його адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 28.03.2012
. На тему "Еміграція"
Спливає час... так непомітно... Як в кіно
Мигочуть кадри чорно-білі і субтитри.
Міняються у пам'яті "давно"
На обнадійливі слова - "ще буде видно".
Та хто б заглянути зумів за горизонт,
Сказати, чи настане скоро літо?
Чи ти повернешся? Чи будемо разом?
Адже між нами відстань у пів світу.
У пів життя, де нарізно жили...
Пил пам'яті на серці осідає.
Мені б тебе спитатися "коли",
І не почути відповідь - "не знаю".
12.02.2012р. 8:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 27.03.2012
Есть женщины в русских селеньях
(а шо - в украінських нема?)
с красивою силой в движеньях
(таких у нас - кожна кума!)
Пройдёт - словно солнце осветит,
посмотрит - рублём одарит!
(У нас - кожна друга, чи третя,
для хлопців вони - як магніт!)
В игре её конный не словит,
(та й нашу... Хіба "Мерседес"...)
Коня на скаку остановит,
(та шо там коня - табун весь!)
Коли вже пожежні не в змозі -
в горящую избу войдёт,
у полум"ї, в димній облозі -
в беде не сробеет, спасёт!
Красавица, миру на диво,
румяна, стройна, высока -
це ж наша, украінська діва,
що око і серце ласкА.
Во всякой одежде красива,
ко всякой работе ловка,
розумна, проста, жартівлива,
до смаку така парубкам.
И по сердцу эта картина
всем, любящим русский народ!
А я - патріот Украіни!
Я наших дівчат патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274710
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 27.03.2012
Не забирай руки, не відпускай долоні.
Не стане сили йти,
не стане просто сил...
Твоя любов - життя, як пульс у м́оїх скронях.
Борись за нього ще.
Не смій складати крил...
І ніч пройде, відчуй.
За ним похмурий ранок,
Мінливий, як життя, та сонце не зайде!
У світі стільки зла,
смертельні в серці рани,
А щастя шанс, мов тінь, видніє де-не-де...
Коли ж побачу знак, почую чуда гомін, -
До тебе прибіжу,
і вистачить нам сил...
Не відпускай руки, і сльози хай солоні,
Борися, ще борись,
не смій складати крил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325617
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Когда, друг мой Лешка, ты в последний раз чертил круг? Помнишь это замирание на секундочку, когда грифелек циркуля - о-о-опс! - аккуратно и точно возвращается в первоначально заданную точку? И как обидно, когда линия не замыкается - круг не удался! В жизни все происходит с точностью до наоборот. Здесь, получая граблями по лбу в точке отсчета, ты уходишь на новый виток бытия, чтобы, сделав круг, снова получить теми же граблями по тому же, в сущности, лбу. И так - не раз, не два. Некоторые всю жизнь умудряются ходить по одним и тем же граблям, нарезая круги своего собственного вполне реального земного ада.
- Так и шо робыть? – Ты так требовательно орал в телефон, Лешка, что я представила, как ты потираешь в очередной - сбилась уже со счету в который - раз ушибленный лоб. И я – хлопотная вещь дружба - стала искать ответ на твой болезненный и вполне закономерный вопрос. Нашла. Очень неожиданным и примечательным образом, почти случайно.
Побродив босыми нервами по осколкам человеческих судеб «Мифов и реальности», я решила отвлечься и написать что-нибудь стопроцентно романтическое – о любви, доброте, счастье. Сюжет в голове выстроился сразу, а вот с героями возникла проблема. Ну, не видела я их, не чувствовала. А дай, думаю, напишу с натуры! Поскольку мой главный герой – мужчина в расцвете лет, интеллектом не обделенный и большими деньгами не обезображенный до кастового высокомерия, я решила, что он будет актером. Ну, типа, пусть он уже достаточно известен, чтобы пережить острый звездит, и настолько любит свою работу, чтобы сей звездит не перешел в хронический звездоз. Оказалось, что таких типажей в толпах наших известных и знаменитых – днем с огнем… Короче, поиски занесли меня в фильмографию одного из любимых наших режиссеров - Сергея Урсуляка. У него, как правило, обойма актерская, как у хорошего бойца (или ювелира?) - высшей пробы. Фильмы (никогда не назову эти работы сериалами, хоть пристрели меня!) Урсуляка мы хватали всегда, как пирожки, - с пылу с жару. Все. Кроме последнего. Тут ты орал и настаивал, а я артачилась. И режиссер здесь вовсе ни при чем, просто шумиха, поднятая вокруг фильма прессой и телевидением была такой навязчивой, что сама по себе набила оскомину. По заданной медийной программе смотреть не хотелось, уходить от стереотипов было в лом. Так я и осталась до поры в неведении относительно революционной молодости Максим Максимыча Исаева - будущего Отто фон Тихонова, пардон, Штирлица. Как видишь, скепсис мой до сих пор не развеялся. Какое счастье - эта моя упертость, вот не думала! Ядовитая критика - по большей части весьма поверхностная - не помешала мне, а рекламная шумиха давно утихла. И события выстроились в нужном порядке: я сначала фильм посмотрела, потом думала над ним, а потом стала свои мысли сверять с тем, что думали другие, в том числе и пресловутые кинокритики. И все это время меня не покидало ощущение движущегося по кругу грифеля циркуля. И в ушах постоянно звучал твой, Лешка, вопрос.
Я и до "Исаева" уважала Сергея Урсуляка. Уважала как старый, избалованный давно канувшим в лету киноклубом "Восходжение" зритель, любящий кино не ради узнавания в герое деда Левка с соседней улицы моего детства. И даже не динамика сюжета меня привлекает. Мне доставляет несказанное удовольствие очерчивать жизненную позицию автора посредством киношного изобразительного материала. Люблю все! Конструкцию сцен, музыку, диалоги. И, конечно же, игру актеров. Ту, классическую, игру, когда не кулаками и ногами машут, а играют лицом, глазами, сердцем. Фильмы Урсуляка замечательно щедры на все эти зрительские радости. Особенно по нынешним скудным временам. И - что меня больше всего поражает и восхищает - от первого до последнего кадра режиссер знает, что он хочет сказать. Имеющий уши слышать - да слышит. Самым болезненным в "Исаевской" эпопее и было как раз то, что, хоть уши-то и есть у всех, повынимать из них бананы для лучшей слышимости далеко не всем удалось.
Фильм Урсуляка, что ты ни говори, - о людях на войне. На самой жестокой с точки зрения человечности войне - гражданской. Не когда в одних окопах - наши, а в других - враги, вероломные и незваные. И ты не рассуждаешь, кто они там - эти люди в окопах противника. Враги - и точка. Куда как сложнее, когда во вражеских окопах свои - соседи, родственники, сослуживцы, земляки. И каждый в отдельности - люди-то, вроде бы, неплохие. Кто лучше, кто хуже. А сами-то мы - без греха? Мы ведь примеряли хоть раз в жизни на себя и роль героя, и роль предателя (ну, вот хоть и на допросе)? И что же? Все так и были уверены, что повторили бы подвиг и не допустили бы предательства? Я вот лично до такой степени пауков боюсь, что, если мне даже издалека тарантула показать, я все государственные секреты выдам. Не Штирлиц я, стало быть, не Исаев. Правда, если бы в опасности был мой ребенок, - тут уж я бы хоть и по тарантулам голыми пятками. А на допросе... - да, простит меня Родина! А знаешь, почему? Да, потому что я своего ребенка реально люблю! Вот об этом и говорит Сергей Урсуляк. Он своих героев - на чьей бы они стороне ни воевали - любит. Потому что они, как сказал один из персонажей - Василий Блюхер (К. Лавроненко), - все русские. И судит он их не по закону идеологии - за белых они, или за красных, не по закону безысходности военного времени, а по Божьему закону любви. Это - совершенно иная, более объемная система координат. В эту систему сложно вписаться, если идешь по жизни по плоской линии некогда заданного круга. В нее и не вписались те, кто в многочисленных комментариях и рецензиях говорил о том, что фильм-де не дает ответа на главный вопрос: так за кого же в данном случае телевизор, - за белых? Или за красных? Причем, если еще лет двадцать назад "за красных" априори было - "за наших", то теперь - все несколько иначе. Теперь демократия, блин! И "красный" - не факт, что "наш", и "белый" - не факт, что "ихний". И наоборот - тоже не факт, как выяснилось. И так это все запуталось, что вполне адекватные люди говорят: в нашей многострадальной стране не наступит лучшая жизнь, пока мы не дадим себе ответ на скраментальный вопрос: так за кого же мы - за белых, или за красных. Да, полно, господа! Жизнь в нашей стране (селе, городе, доме) не станет лучше, если мы не научимся любить. Если мы не прекратим воспринимать друг друга по идеологическим, национальным, классовым или еще каким-нибудь другим партийно-кастовым признакам, и не научимся измерять жизнь, друг друга, Родину мерой подлинной, а не декларативно-плакатной любви. Той любви, где по Божьему закону нет места лжи, воровству, пофигизму, лени и идолопоклонству.
С точки зрения такой любви в фильме Урсуляка - все железно закономерно. Вот уходит из дома, оставляя растерявшегося сына - почти мальчишку - меньшевик, бывший революционер Владимиров (Ю. Соломин). Уходит, определяя для себя, - за белых он, или за красных. Выбирает по-справедливости? Да, разве с такой поникшей спиной уходят уверенные в своей правоте люди? Разве идеологическую победу так пронзительно играет Юрий Соломин? Нет, таких спин у победителей не бывает. Зато они бывают у предателей. Соломин играет предателя. Отца, приносящего в жертву молоху идеологии своего единственного сына. Герой Соломина, ступая за порог родного дома, начинает свой адский круг с того, что убивает в себе отца. И с этого момента его реальная гибель предопределена. Сцена смерти от руки мародера - вполне закономерна. Круг замыкается.
Еще жестче сыграна Константином Лавроненко не оставляющая сомнений сцена жертвоприношения. Под звуки Интернационала министр Дальневосточной Республики Блюхер выносит из вагона правительственного поезда гробик с телом дочери. Чтобы спасти ребенка отцу не хватило нескольких дней. Выстроился караул, звучит революционный гимн, а мимо, не обращая внимания на красный антураж, идет убийца-отец. Тебя удивляет, что революционный путь этого деятеля усеян трупами? Меня - нет. Отцу, принесшему в жертву ребенка, уже не будет больнее. И рассказ о гибели Блюхера от рук революционных соратников закономерен здесь, - божество пожрало своего служителя. Я смотрела на эту тяжелую сцену, почти притчу, и думала о том, какой ерунде мы приносим в жертву своих детей и поныне. Какие оправдания мы себе придумываем! Какие ценностные системы выстраиваем! И убиваем их. Как убил своего сына меньшевик Владимиров, предопределив своим отцовским выбором и его будущий выбор. Сын - тот самый разведчик Исаев и будущий Штирлиц (Д. Страхов) - в пику отцу выбирает другой лагерь. Выбирает трудно, мучительно, переступая через трагедии и смерти близких людей. Иногда – вопреки всему, даже здравому смыслу. Да, он сопротивляется отцу, но не выходит из заданной тем плоской системы идеологических координат. И тоже предает. Сначала трогательно, предельно честную хрупкую девочку, что стала его женой, а потом и своего сына (его в фильме нет, но мы-то с тобой не только зрители, но и читатели, верно?).
Запрограммированные идеологически подкованными родителями (не важно, в сущности - так, или эдак) мы тоже предаем. Мы идем в своем выборе по заранее заданному кругу, возвращаясь в исходную точку, получая каждый раз граблями по лбу. И у нас, как у героев "Исаева", нет воли изменить систему координат. Что мы оцениваем? Партию? Идеологию? Пользу и возможности? Когда мы судили тех, кого выбираем, по Божьему закону любви? Никогда. Иначе, разве мы выбирали бы воров, лицемеров и мздоимцев?
Самая трудная роль в "Исаеве" досталась молодому Страхову. Сказать, что актер талантлив – ничего не сказать, иногда хотелось отвернуться, казалось, ты не в глаза экранному герою смотришь, а в душу актеру заглядываешь. Даниил Страхов играет на пределе возможностей неспособность человека изменить собственную систему координат. Его герой, Лешка, так похож на тебя! Он – вундеркинд, умница, обаяшка, но в нем нет любви. Он никогда себе ее не позволял. Пресловутая преданность делу (ах, как часто я слышу это от мужчин и сегодня, и уже, к сожалению, не только от мужчин) предопределила жизнь этого человека, и ему не хватает любви, чтобы подняться над плоскостью своих координат и превратить круг в спираль. Как не хватает и нам этой самой неплакатной, не затасканной по сопливым романам и сериалам, не разменянной на эквилибр постельных сцен любви, для того, чтобы изменить свою систему губительных, адских координат. Нам не хватает, друг мой Леха, любви для того, чтобы не просто понять, а чтобы, поверив, захотеть проверить, как это - подняться над своими убеждениями, выйти из заданной плоскости, оценить себя и мир вокруг по другим - увы! - чуждым большинству сегодня Божьим законам. И перестать врать, красть, угождать своим низменным похотям. Да, я верю, верю, Леха, что ты не вор, не лжец! Ты просто никогда никого по-настоящему не любил. Ты никому ничего не отдавал. Твоя система координат - не в пример объему твоих мозгов - до горестного вопля плоска и незамысловата: похмелье – работа (ну, о-о-о-чень для страны важная и нужная!) – запой (конечно же, только шикарный виски!) - похмелье. Чем не адский круг? Ты не веришь в счастье, Леха? Да, и не удивительно. В твоей системе координат его нет. И быть не может – тесно ему в ней, как тесно было бы жене, детям... Для того чтобы они стали возможными в твоей жизни, нужно уходить из круга на спираль. Как это сделать практически? Вот для этого я тебе «про кино» и рассказывала. Поднимись, как Урсуляк, над полем боя, оцени происходящее с точки зрения если не любви, то хотя бы пользы. Посмотри и трезво содрогнись: кому реально нужна твоя работа? И что она дает тебе? Бабло и понты – не в счет! Для начала, поверь: мы не существуем в заранее заданной системе. Решение Творец Систем оставляет за нами. Мы принимаем решение, а Он по своей Отцовской любви создает нам обстоятельства сообразно нашему решению. Представляешь, друже, объем этой любви, если первое слово Он оставляет за нами? И это называется Сотворчество. Как же мы в массе своей мелки, если при таких грандиозных возможностях имеем сегодня такие убогие результаты. Грустно!
И еще пару слов. Самую глубокую и объемную оценку работ актера Даниила Страхова я нашла на сайте его поклонников www.dstrahov.com. Люди, влюбленные в творчество актера, оказались гораздо объективней маститых образованных кинокритиков. А знаешь почему? Верно, Лешка, любят потому что.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325600
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Ой, рано-вранці на зорі,
Як заспівали треті півні,
Податись в парламентарі
Зібрались кури того гідні.
Дарма, що курячі мізки
І обмаль глузду птаха має...
За яйця віднайти зв'язки
Нічого їй не заважає.
Робота дружно закипіла,
Зібрались кури "подебати".
Мерщій вперед, скоріш до діла -
Підтримать треба кандидата.
Тут півень настовбурчив пір'я.
Проблема: як знести яйце
Й не втратить куряче довір'я.
Ой, як же вимовить слівце...
Біда! Ще треба мову знати.
Та й грамота не заважала б...
Нелегкі зернятка-мандати
Довірить куряча держава.
Підрихтували одностайно.
Сюди-туди, допоки ранок.
Програму видали негайно
З пустопорожніх обіцянок.
До кучі всі папери склали.
В додачу - "гречки" добру жменю.
Відбувся захід дуже вдало.
Бо знали: вибори в кишені.
Ось так, все ніби до пуття.
Та в курнику хіба життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325507
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Вино кохання вип’ємо до дна,
Бо ніч забрала у свої тенета,
Воно співає, мов п'янка струна
І місяць нам освічує багети.
Сплелись барвінком душі і тіла,
Волосся розстелив по ліжку вітер,
А нас кохання спалює дотла,
Блаженна мить… О тільки б не зомліти!
А далі сон, це хвиля, може дві,
І поцілунки ніжно вкриють губи,
Які ж це миті справжні, чарівні,
Ведуть вони до щастя і до згуби.
Не до кінця ще випите вино,
Вуста не п’яні в ніжнім поцілунку,
І доля ще відкриє нам вікно,
Віддасть кохання вищому ґатунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325500
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Черноглазая спутница ночь,
По старушьи у дома сутулится.
А к рассвету уносится прочь,
по безлюдным и заспанным улицам..
Словно тень постоит у окна,
Испугав нас своим отражением.
Только вряд ли стремиться она,
обуздать двух сердец притяжение.
Подарила нам страсти бальзам,
укрывала заботливо в горнице..
Подмигнет на прощание нам..
И уйдет отдохнуть за околицей..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112022511102
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317136
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.03.2012
Біля тебе стою на пероні.
Ще хвилина - і поїзд піде.
Душа знову у смутку в полоні:
я назавжди втрачаю тебе.
Серце билось, як зранена пташка,
з вуст злітали прощальні слова,
і душа розривалась на частки,
а на віях тремтіла сльоза.
А секунди біжать невблаганно..
Пролунав вже останній гудок..
Я не вірю, що зустріч остання,
що Любові останній рядок...
Час пройшов,.. але я пам"ятаю
твої руки й солодкі вуста...
До сих пір я тебе ще кохаю,
хоч сторінку закрити пора.
Я до тебе у мріях все лину,
проганяю з душі забуття.
Точно знаю: з тобою зустрінусь,
бо без тебе немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128368
дата надходження 01.05.2009
дата закладки 27.03.2012
Тихий шепіт весняного вітру,
І краплинки дощу на вікні,
І твій образ, що з серця не витру,
Знов навіяли дУмки сумні.
Гладить вітер тепер мої коси
І цілує у очі сумні,
Але серце у кОтрий раз просить
Повернути утрачені дні.
Поведи мене в рай світанковий
У казковий загублений край,
Де духмяне повітря бузкове...
Із самотності днів забирай.
Там галявина квітами вкрита,
І цілющі ростуть нагідки.
Хай моїх почуттів колориту,
Не затьмарять ніколи роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325434
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 27.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2012
ДВІ ЛЕГЕНДИ
І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Як чисті переливи солов"я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір"я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325381
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
( Переклад з російськоі.Владимир Лермонтов "Дельфания ".)
Я лиця шукаю Господи твого,то ж чому не чуєш голосу мого?
У пташок питав я ,в звірів лісових,у берізок ніжних,в квітів степових,
Часто зупинявся у відчаі німому,лиш один я в мріях шлях шукав додому.
І чому скриваєш ти себе від мене?Хіба ти не знаєш яка доля в мене ?
Скільки стежок треба і доріг пройти,щоб через пустині до тебе прийти.
Скільки треба болю,скільки сліз пролити,аби твоє вухо до мене схилити.
Та мовчало небо і хмари неслись:"Де ти ,Боже?Де ти? Де ти?-Відгукнись!"
І минули роки сніжноі завіі і Господь відкрився ,І збулися мріі !
Він сказав:"Я поруч завжди був з тобою.Літом і зимою йшов я за тобою .
І коли ти падав,мокрий був від сліз-на руках тебе я обережно ніс .
Просто ти не бачив,я зайшов за спину.Йшов я за тобою,дорогий мій сину .
Говорив з тобою щебетанням птиці,лісовою квіткою,спалахом зірниці.
Я,повір,ніколи не скривав себе.Зі мною говорить в світі все живе.
Все живе говорить,ти мені повір.Чую голос Бога навіть дикий звір .
Голос мій лунає співом солов"я,а слово дзюркоче шепотом струмка.
Я говорю вітром,говорю весною,через них розмову я веду з тобою.
Через все,що бачиш я несу себе людям,звірам,птиці через все земне.
Голос мій лунає попід небеса,ні ,мій любий сину ,не скриваюсь я .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325365
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча.
Прагне сонце кинути за грати,
Кроїть промені рука стареча.
Роззявляє ненаситну пащу
На будинки, що стоять навпроти.
Руйнівниця не віддасть нізащо,
Те, що встигла нагло побороти .
Розгулялась лиходійка в селах:
Дошки навхрест, під замок, в кайданки
Закувала спів в садках вишневих,
Висушила росяні світанки.
Чахне груша під вікном поволі,
Оповита виноградом диким.
Лиш півонії голівки – краплі крові,
Непоборно сяють з гордим ликом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324933
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Дорога в ніч. Так темно… Так тривожно.
Дорога в ніч. Де ж він… дороговказ?
Куди іти? Куди звернути можна?
Незнання по душі тернОм образ.
Шлях босоніж. Дорога й бездоріжжя.
До неба очі. Чорний-чорний шовк.
Зірки байдужі. Тиша серце ріже.
І теплий дотик. Несподіванка і зойк.
Чиясь долоня. Разом веселіше.
Дорога в ніч. Немає вороття.
Легенький подих. Тиша вже не тиша.
Дорога в ніч… Дорога у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305364
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 26.03.2012
Налий у келих місячного сяйва,
Закрий ворота у буденний світ.
І скинь граційно із душі все зайве,
Нехай п’янить свідомість дивоцвіт.
Я буду поруч. Поцілую в серце.
Трояндами засиплю сни твої.
Застигне час. І буде вічний серпень,
І снитимуть натхненням солов’ї.
Забудь про все. Жагу до краплі випий.
Відчуй вогонь безмежності в крові.
Ти не почуєш долі злого скрипу,
Допоки мрії у душі живі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325351
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились.
У самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
Приспів:
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив.
Вже потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто крім нас того не чув.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325300
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
«Ох, які ж ми дурні! – загигикали гуси. –
Прилетіли додому, а тут ще зима!
Може в теплі краї знову нам повернутись,
бо така непривітна наша рідна земля!?»
Холоди перемін, дискомфорт безнадії,
приморожена влада, вітер у гаманцях.
Ми який уже рік терпим злі буревії
і все мрієм пожити у тепліших краях.
Ви, крилаті мої пташечки перелітні –
гуси, лебеді, чаплі, солов’ї, журавлі –
заберіть нас в місця тихі, сонячні, літні,
бо ми тут не потрібні цій нещасній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325297
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув,
мов розірване вітрами намисто.
Доля випала гірка й незвичайна:
розлучає потім знову стрічає.
Повесні – "курли-курли" ріднокраєм.
То надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325296
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
я –
не метелик,
не гусінь навіть зараз …
я – лялечка,
така, на разі, фаза.
ти ж
про своє одразу:
люблю́ – чи не люблю…
зима! я в лоні…
я – зав`язок,
в утробному
само-полоні,
у ембріоні…
я - зернятко,
у жменьці
лагідній
тихенько сплю…
я – Кай…
геологічної
епохи «до-людей…»
із хаосу видінь,
уламків льоду,
у самоті
Мовчання й Холоду –
яких Ідей!
довершена
геометричність… –
непоспіхом
збираю слово
«ВІЧНІСТЬ».
не дорікай,
і НЕ відволікай,
не підганяй! –
собі на шкоду.
…я
не назовсім Кай –
змири гординю
і зачекай.
мине зима,
і я на радощах
знайду тебе сама.
я – за́родок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші:
інакше, знай,
я перекинусь в пару
і пропаду
безслідно
поміж хмари…
тоді вже –
відвикай
і не гукай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314455
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 26.03.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 26.03.2012
Бусина моя, бусинка!
Солнышко мое красное!
Ясным ясная – светло-русая,
Милосердная и прекрасная!
Самый лучший друг –
Свет в окошечке,
Даришь мне любовь
Понемножечку,
Даришь счастье жить
И надеяться,
Что ковром цветы
В ноги стелятся,
Что дожди и снег –
Дело случая,
Впереди нас ждет – только лучшее!
(Дочушке в День Рождения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319264
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Не лишилось ні слів, ні емоцій.
Тільки й світу, що, ось, за вікном.
В жилах холодно. Може там стронцій?
Як живеться вам, пане Фантом?
Все написано. Сказано. Змовчано.
І заплакано вголос. Аж-ажжжж!
Мою втечу назвали ви злочином,
Бо, могла б поступитись. Могла ж?
В жилах холодно, змучено, змріяно.
Знов навшпиньки до неба… Молись!
Хай ще порізно поки не вміємо…
Та, усе ж навчимося колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325167
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 26.03.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 26.03.2012
Мені наснився яблуневий сад.
А хата, мов оділа вишиванку.
Над вікнами повився виноград,
І голуби воркують біля ганку.
І добре так у рідній стороні,
Весела дітвора в дворі щебече.
І сонце усміхається мені,
Промінням щедро обсипає плечі.
Проснулася і душу стиснув жаль –
Села того давно уже немає…
Тепер живуть не люди, а печаль
В забутому життям, чужому раї.
А люди розлетілись хто куди,
Хто мучитись, а хто добра шукати…
Травою поросли в саду сліди,
І постаріли яблуні крислаті.
Хати пустіють, валиться душа
Занедбаної, дикої країни.
Жорстокого будення де межа?
За що така розплата Україні?
Ідуть одне за одним в небуття
Квітучі села, і квітучі мрії.
А десь далеко «золоте» життя
Усім примарно світить, та не гріє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Морозный дым прилег туманом сивым,
Снег... и цветы, таинственно красивы..
Среди зимы - мир царства орхидеи.
А рядом - мы.. и та любовь, что греет.
Сюда спешим, оставив все тревоги,
В раю-тиши - мы счастливы, как Боги..
Вкушая миг. где мы у чувств во власти,
Мы пьем родник из моря сладострастья..
Промокший брег у краешка проталин,
Слиянье нег.. О, как его мы ждали!
Весь мир утих.. утешилось ненастье..
Для нас двоих - одно большое счастье..
Лишь нам двоим тут путь Всевышним устлан,
Цветком любви, гармонии и чувства..
Пьем тишину с рук белоснежной феи,
Опять в плену цветущей орхидеи..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11201143407
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306538
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 25.03.2012
І пронеслось «курли» над головою,
Як перший поцілунок у житті,
Як спомини навіяні весною,
Як почуття незмінні, золоті.
А як тягнув вожак спітнілу шию,
Він долетів до рідної землі,
Добрались всі і здійснилася мрія -
Вернулись додому журавлі.
Вклоняюсь вашій мудрості і честі,
Ви віддані, як справжні козаки,
Велика дяка, що тепло принесли,
Тепер за вами прилетять шпаки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324974
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Наша Даша ела кашу...
Очень злилась наша Даша -
хочет ложку отобрать
и процессом управлять!
Мама ложку отдаёт,
а процесс-то не идёт!
Ложка - словно неваляшка!
Прыг! На стол пролилась кашка!
А теперь попала в нос...
Ну, обидно же до слёз!
Снова прыг - попала в ухо...
Что же это за житуха?!
Мама ложку забирает,
снова кашей наполняет.
Снова недовольна Даша,
очень злится на мамашу!
"Ня"! Кричит на маму Даша -
это значит:"Дай МНЕ кашу"!
Снова мама поддаётся,
Даше ложка отдаётся,
снова Даша управляет,
ложкой в рот не попадает...
Вот так Даша ела кашу,
игнорируя мамашу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306069
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 25.03.2012
В ставу одному, так вже повелося.
Відкрию невеликий вам секрет,
Переконати Щуці риб вдалося,
Що в них Карась неперевершений поет.
Сюди-туди своїм хвостом вертіла…
Хоч в Карася таланту бо катма.
Під компліменти взявся він до діла.
Відверта ж самокритика – німа.
Кудись поділася зрадлива рима.
Перенапруга плутала слова.
Та в світ летіли опуси незримо.
Не кожна це сприймає голова.
Хоч не одну згвалтовано сторінку,
Втішався новоспечений піїт.
А Щуці, при нагоді, за підтримку
Пообіцяв подарувать весь світ.
Не довго хитра Щука тим раділа
І… Карася взяла собі та й з*Їла.
Отож пізнає хай герой науки -
Не довіряти дифірамбам щуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324930
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
я тишу
флане́ле-крилу,
пухнасто-ті́лу –
так люблю́…
вона
в піне́тках байкових
ступає,
про всі дива
і чудеса
на світі знає:
примоститься в куточок
оббитої
потертим чорним плюшем
ночі,
примружить очі,
псалми
собі під ніс муркоче,
гаптує
візерунки з кришталю́
на дзеркала́х
моїх срібно-опра́вних
зо́лото-амальга́мних,
коли я
на колінах в неї
смачно сплю…
ша… ша…
не плач, дитино, ша…
тебе колише
Заступниця,
небесного Отця
твого́
посла́ниця –
Вселенська Тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314653
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 25.03.2012
З розлогих пут примарного Едему
Не вишпортаюсь. Ніби павуки,
Плетуть їх зваби. І ніхто руки
Не простягне і не покличе: - Йдéмо…
І день пройде, і ніч мине. За ними
Ще буде днів – не в силі полічить,
Та хто ж-бо знає, де мені болить,
І як живу я з думами своїми.
Не гріє душу райський спів пташиний,
Не тішить око квітів дивних цвіт
В краю чужому. Через стільки літ
Я так і не знайшов той шлях єдиний.
Не назбирав каміння дорогого,
Усе, що мав, не втрималось в руках.
Моє багатство тільки в цих рядках
І в серці, що не зрадило святого…
Я ще прийду. Стікатиму по шибах
Сльозинками осіннього дощу
І, прощений, суперникам прощу,
Щоб прорости в весінніх теплих скибах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324901
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324876
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Ой, розгнуздані коні
Пролетіли роками.
Сріблом вкрилися скроні,
Оповиті думками.
То є вкраплені миті
Гіркоти і образи,
Все, що може боліти,
Все сьогодні наразі.
То є мудрість і сила
Життєдайна, набута,
То є сонце і злива,
То є радість і смуток.
То є пісня любові -
Двоє лебедів в парі.
Незвичайної долі
Пломеніють стожари.
Ой, літа мої, коні.
Це ж не ви мені зрада.
В срібнім сяйві на скронях-
Особлива принада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305114
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 25.03.2012
Нехай летить минуле під укіс,
Не склеїш вже розбитого корита!..
Між стовбурІв заплаканих беріз
Моя журба, світанками надпита...
Нехай бринить освячена струна-
Мого безсоння місячна соната...
Невже весна?Ти ба, таки весна-
Між тихих буднів крапелина свята!
Така ясна, аж наспіви дзвінкі
Зринають в небо, лагідно-погоже!
Все відпускаю з попелом років...
Ну що це я...Ну що ж я плачу,Боже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.
Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.
Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.
Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.
24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324869
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
На окне подснежник цвета голубого.
И никто на свете не видал такого:
Как кусочек неба, как весны мгновенье,
Как её дыханье, счастья ощущенье.
Как твои признанья, и в любви забвенье,
В лабиринтах ночи рук переплетенье.
Словно синей птицы пенье на рассвете.
Как твои глаза, лучше всех на свете.
И твоя улыбка, как цветов цветенье,
Будто тёплый день, дарит вдохновение.
На цветы смотрю просто с удивлением.
Жаль, что короткО это наслаждение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
На сколені долоні самоти
Покотяться, сп*янілі сльози трунку.
Властивість мають душу обпекти,
Мов дотиком гіркого поцілунку.
Приблудні тіні на стіні пітьми
Намочать думку, миючись сльозами.
То хто ж із нас, наслухавшись юрми,
Насипле солі пригорщами в рани?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324690
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207802
(Романс)
Чудово так, коли весною
Хвилює серце юна кров,
Я на побаченні з тобою
Тобі признався про любов.
Приспів:
Любов, любов, ти наче казка,
Ти цвіт життя, чарівний сон,
Коли від радості і щастя
Два серця б'ються в унісон.
Любов, любов!
Любов, любов!
В вечірню зоряну годину
У тихім шелесті дібров,
Під ніжну пісню солов'їну
Ти теж призналась про любов.
Приспів.
Твій сміх дзвінкий, як вальсу звуки,
Я хочу чути знов і знов
І цілувать лице і руки,
Бо поєднала нас любов.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310072
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 24.03.2012
В моїм саду брунькується весна,
В моїй душі зневіри крига скресла.
Вбирає очі голубінь ясна,
Ще й сонце крутить жовті перевесла.
Одвічний поклик ранніх журавлів
В ранковій тиші, відлунавши, тане,
Вплітаючись в мелодію полів,
Віншуючи пробудження жадане.
Терпкого соку крапля золота
Бринить в повітрі чистою сльозою.
Вітрець берізкам коси запліта,
Награвшись з виноградною лозою.
У ритмі серця дихає туман,
Зависнувши у сонячній безодні.
Для смутку в світі місця вже нема -
Увесь той смуток вивітривсь сьогодні.
Чуття бентежне линуло з грудей
Понад блакиттю, де весна буяла.
І був прекрасним цей весняний день
Тому, що поруч... Поруч ти стояла!
Весняні мрії в серце принесуть
Коханням опромінену надію.
Хай не сьогодні. Не в сьогодні суть.
Я зачекаю... Я чекати вмію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324596
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння –
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324479
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Цвіркотлива весна позбиває росу
І болото в лататті зімліє,
А шпаки сколихнуть ледь розквітлу весну,
Весняний півень вранці запіє…
І зустрінуться вперше медунка й бджола,
Первоцвітом покриються схили,
При дощі уночі усміхнеться трава
І підсохнуть від снігу могили.
Скоро посту кінець, попереду свята,
Дні, коли ми по справді щасливі,
Щоб біліли сади і хатинок краса,
Хай Господь добавляє нам сили.
Поклонімося синім святим небесам,
І схилімось в поклоні землиці,
І хай квітне в серцях Воскресіння краса
І Пасхальна неділя святиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324443
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Шовковий ранок.Сонячна струна
Легкий серпанок сипле на дорогу.
Яка весна!Ти глянь,яка весна!..
Якщо помру, не скаюся, їй Богу!
Яка весна!Крізь папороть ялиць
Мандрує лісом квітень ясноокий,
Він прокладає стежку навпростець
Через звори і потічки глибокі.
І залишає щедро по собі
Квіток духмяних лагідні мережки.
Зриває вітер, гублячи в траві,
З тонких беріз смарагдові сережки.
І плеса гладь прозірчасто-ясна
Спиває з неба роси волошкові.
Яка весна!Ти глянь, яка весна!..
Аж захлинаюсь в повені шовковій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Я вже не згадую тебе.
Ти-сон, який давно не сниться.
Захмарне небо голубе,
Мойого серця таємниця.
Лишайсь повік естампом мрій
На полотні моєї долі.
Немов шалений буревій,
Пронісся шквалом в чистім полі.
І розродилась з-під небес
Щасливих днів цілюща злива.
Шал пристрастей, як грім воскрес...
О, Боже, я була щаслива.
Та роз"єднала доля зла,
І не шукай тому причини.
Кохання річка в два русла
Враз розлилася долечинно.
Ти не вертайсь, коли літа
Посіють сум невинним жартом.
Ти вже не той і я - не та.
Минуле зачіпать не варто.
Я вже не згадую тебе...
Та інколи нехай насниться.
Безхмарне небо голубе,
Й сердець одвічна таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Це одна з моїх перших (і улюблених) пісень, які я розмістив в клубі поезії. І сподобалась вона не тільки мені. Ще один чудовий поет, Леонід Луговий (Новоградець) зробив переклад чудового тексту Наташи Мазур. Послухайте, що вийшло... А подивитись відео-кліп можна в ютубі по посиланню "Там, за окном", Наталія Мазур.
Ніч. Сонне місто лежить
В тиші холодній одне.
Сніг монотонно летить
І присипляє мене.
Я з ним пливу заодно,
Йду між домів і квартир.
Там, угорі вікно -
Ти полонив мій зір.
Глянув на постать мою
Жовтий квадрат без жалю.
Я трішки тут постою -
Знаєш, що потім зроблю?
Потім я просто піду
В білий туман сніговий.
Так і повинно буть -
Ти, як завжди, правий.
Там, за вікном, ти береш
Чашку в себе, за столом;
З тишею мову ведеш,
Віє від тебе теплом.
Знову пролив на листи
Чай в неувазі своїй.
Там, за віконцем, - ти.
Мій... І такий чужий.
Моя сердечная благодарность Наташе
за чудесный, душевный, певучий текст,
побудивший к написанию музыки.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду
Между домов и квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною своей
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
ID: 321596
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.03.2012 19:54:09
© дата внесення змiн: 13.03.2012 20:02:07
автор: Мазур Наталя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321672
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Мене розп"яли.
Цвяхами прибили до хреста.
Плювали,реготали ,проклинали.
Коли неправда правду повела-
Мене розп"яли .
Конаю на хресті.
А під хрестом ті людці правлять бал-
Розбійники з великоі дороги.
Але для мене хрест це не ганьба.
Хрест не ганьба,а символ перемоги.
Бо дух живий!
У зраненому тілі дух живий!
На моі рани Господь накладає миро.
Я ближче Бога у стражданнях пізнаю,
Коли уста молитву мовлять щиро.
Я вдячна ім
За вчинену ганьбу .
Тоді,як на хресті я умирала-
Німіло тіло,кровоточила душа-
По-справжньому з хреста Христа пізнала.
Ні,я вінка тернового
У долі не прошу .
Посудина,що складена тобою Господи й розбита,
Мов Фенікс-птах я знову з попелу встаю.
Встаю , і намагаюсь жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315122
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 23.03.2012
версія на російській мові:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108754
Я бачив сон...
В печальнім смутку
Стоять берізки край села,
Та край давно не Білоруський,
Не Український і не Руський,
Земля скалічена до тла...
Вогонь? Та ні,
І навіть сонце
Таке створити не могли,
Я зазирнув в одне віконце
З різьбленим кантом навкруги
Скрізь пил стражданнь,
Буденний посуд,
І тільки поруч із вікном
В Надії дива й в сподіваннях
Свята ікона над столом...
В розбиті шибки
Вітер свище,
Немов господарю протест,
Життя нема на попелищі,
На вході - з дошок збитий хрест
Порожня зона,
Край мовчання!
Тут цезій бродить по полям...
Напризволяще, мов в останнє,
Як тінь людського вподобання,
І дихає у спину нам!
20.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255017
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 23.03.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012
усі ці премії державні і звання…
породження
придворних етикетів:
не більш, чим загравання
тирано-владців
до митців –
свавільних влучномовців,
непідконтрольно-мислячих
художнико-поетів…
у патоці чиновної бравади –
банальний
розрахунок можновлади
на притаманні людям всім
самозакоханість
та інші марнославні вади;
і другий смисл
лукавої державної відзнаки –
швиргнути кістку у загал,
щоб гризлись між собою, як собаки,
не заважали окупантно править бал…
як і тоді:
грабують Україну, продають,
витоптують і гноблять українців –
і премії – Шевченківські!
дають…
так заохочують –
до чого б то? – її провидців…
поетів і митців – духотворці́в.
не забувайся, іменитий брате,
що за непослух
нагороду можуть відібрати…
то брати «з рук, які не крали»,
чи не брати?
кожен
за себе сам вирішуй, брате…
Мабуть, бери…
там крадені в народу гроші –
потратиш на діла якісь
хороші….
мені закинуть «браття по перу»,
що я так ноту ви́соко деру,
бо не спроможна написати оду
достойну
схильності од влади і народу.
то так воно, мабуть, насправді й є:
усяк до свого – про своє.
лупа́єм всяк свою скалу,
усяк свою торуємо дорогу –
і слава Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320847
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 22.03.2012
* * *
Матінка-маківка між терня...
Де пелюстки твої, де зерня?
Мати красу віддала дітям.
Німбом на скронях туман квітне.
Маки гойдають рушник мамин.
Шепчуть у тишу:
"Побудь з нами..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324207
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
На спицях зоряних
Мрійливо в’яже ніч
Строкаті сни у місячному храмі.
Уламки зморених
Часу і протиріч
Складають беззмістовні орігамі.
Спокуси масками
Регочуть у вікні,
Лихим вогнем горять їх хитрі очі.
У душах заспаних,
Розбавлене в вині,
Буття блідим недопалком мигоче…
Найменші порухи
Сумління і жалю,
Ніч в скриню оксамитову ховає.
Чарівним подихом
З розламаних калюж
Натхнення п’яні квіти піднімає.
По снах розкидані,
Загублені світи,
Щоночі огортають душу-бранку,
Ідуть в невідання
І спалюють мости,
Зникаючи безслідно на світанку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324183
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Рідна мова - кожне слово,
Як мелодія душі.
Не сторінка паперова -
Кровообігу рушій.
Щоби серцем своїм жити,
Не москаль коли, не лях,
Треба тільки її вжити -
Патріота вірний шлях,
Коли ти у своїй хати
Не запроданцем живеш.
Кремлю в руки волохаті
Своє серце не даєш.
Хай вживають москалята
Язикові свої щі.
Рідна мова більш багата,
Як духовнії борщі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315901
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.03.2012
Так, як колись…
Злетіти…
Не змогла.
Нема крила!!!
Невже нема крила?!!!
Цей Всесвіт…
Зорі і…
Одне крило.
Воно було!
Ти ж пам’ятаєш, що було?
Мій любий,
А якщо удвох…
Ну… як тоді?
Впадемо?
Не зарадимо біді?
Ти пригорнись крилом
Душею…тілом.
Обіймемось міцніше…
По-ле-ті-ли!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317081
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012
Згуртуйтеся люди, любіть Україну,
В нас райська земля благодатна, єдина,
Вкажімо на місце чужим у державі,
Нехай не плюндрують звойовану славу.
Хай мову вивчають, яка в нас єдина,
І знають свою, вчать онука і сина,
Щоб наші пісні, що найкращі у світі,
Буяли завжди в калиновому цвіті.
Носімо сорочки, вишивані Богом,
Молімось завжди, як на серці тривога,
І ставмо у церкві воскові свічки,
Щоб довго текли в нас життєві річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324150
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
* * *
Вже сонце повернуло на весну.
Погоду обіцяють нам чудову
ті, що людей вважають за худобу
і в стійло на налигачі ведуть.
Як дивовижно стелять на словах!
Дух забиває – корчить і судомить.
Немає вволю поки що й соломи.
Та вже от-от проклюнеться трава.
Овва, не кожен любить новизну.
Одначе повернуло на весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323336
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012
Хтось хоче нашу землю знов забрати,
Ні! Не дамо, підемо воювати,
Бо землю нашу берегли віками:
Батьківська сила, розуміння мами.
Гортали сторінки нескорені батьки,
Та рідну землю берегли віки.
Тепер синів і внуків настав час -
Свою державу зберегти для нас.
Бо втратимо, що маємо в житті
І знову нас потоплять у крові,
Ті «друзі» для яких наша земля:
Палаци, замки, гольфові поля…
А де ж ростити хліб, розводити овець,
Кабанчика тримати, на кінець…
Хай вічно квітне пресвята земля,
На захист станьмо, брате – ти і я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324112
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas[/youtube]
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324030
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Гималайствуют тучами сумерки
Гималайствуют тучами сумерки,
Вечер пробует девок на вкус,
Телевизор болтает без умолку
О слияньи в экстазе искусств.
Раболепствует тихая музыка
И щекочет поэту гортань,
Слово в слове находит союзника
И геройствует в розах герань.
Все заботы до донышка выпиты,
Прорастают сверчки, как сморчки,
Разбирают по нотам эпитеты
И меняют на пилы смычки.
Пилят душу поэту по веточке
Час за часом, сучок за сучком...
Ночь в тетрадку заносят по клеточкам,
В такт анапеста бьют каблучком.
ID: 323716
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 21.03.2012 00:54:33
© дата внесення змiн: 21.03.2012 01:49:56
автор: J. Serg
Беда.
Сказал красиво! Спору нет!
Как на ладони весь поэт...
Ему ведь только дай толчок-
будь то сверчок, или сморчок,
Луна на небе , или гром -
найдёт он вдохновенье в том,
и сразу - в руки карандаш
и всё! Ушёл! Уже не ваш!
Он вроде смотрит, вроде - нет,
он где-то далеко поэт...
Он и не слышит ничего -
шумит прибой в ушах его,
в крови его бушует страсть,
и гневом распаляет власть -
ведь всем вина её видна,
что жизнь людей скверна, бедна...
НО! Вдруг чирикнул воробей -
и мысль за ним! Ну, хоть убей!
И до всего ему есть дело -
что б не увидел - БАЦ! Задело!
...Один ныряет в океан...
Другой от поднебесья пьян...
А он без рифм НЕ МОЖЕТ! НЕТ!
Такая вот беда...ПОЭТ!!!
Поэт
(экспромт на стих Анатольевича)
Да, кто поэтом был рожден
Тому и карты в руки
Он Музой нежной обречен
На сладостные муки
Повергнет разум в бездну грез
И жизнь под бой курантов
Пропишет лирикой всерьез,
Как - будто это мантры.
Пройдет не первый Рубикон
Труд, написав Сизифов,
Поэт не Бог, но только он
Любовь рисует рифмой.
Упрямо продиктует век,
Что тленно все. Не верьте!
Поэт – великий человек
Живет и после смерти!
ID: 325631
Рубрика: Вірші , Присвячення
дата надходження: 27.03.2012 22:20:28
© дата внесення змiн: 27.03.2012 22:36:00
автор: insolito
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324010
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
П реамбула мови любові й бажання,
О двічна cпоборниця волі й єднання,
Е нергія слова проста і незвична,
З витяжна й магічна, висока й лірична,
І кожному буде вона до вподоби,
Я кщо всі поети дійдуть в цьому згоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323908
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Видео-карооке можно смотреть и петь здесь:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/1/hQsvm7pz870
Автор видео - Таира
Ты очень далеко,
В кафе сижу одна.
На небе высоко
Полночная луна.
Смотрю на телефон,
Жду твоего звонка.
Взгрустнула о былом
Упавшая звезда:
Любовь - беда...
Зима бросает снег
В замерзшее окно.
Все было, как во сне,
Между тобой и мной.
Цветы и снегопад,
Притихшие дома.
Кто в этом виноват,
Что мы сошли с ума?
Любовь одна!
Разлука не страшна,
Поет аккордеон.
Гитарная струна,
Расскажет дивный сон.
Закружит танго нас.
Нас двое - ты и я.
В зрачках зеленых глаз
Вращается земля...
Любовь моя!
Ты обними меня,
Прижми к своей груди.
Любовь не потеряй,
Все будет впереди.
Веселый Новый Год,
Рождественская ель.
Зажжется небосвод
От нежности моей!
Любовь сильней!
03.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297697
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 21.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316172
Мій, Світязю, любий, Поліськеє море,
В вечірніх загравах виблискуєш ти.
В полоні зірок твоя ніжна постава,
І думкою я із тобою завжди.
У місячнім сяйві хитається човен,
Порушує тишу і гне очерет.
Волинськеє плесо, бурхливе і горде,
Ти маниш красою з глибоких тенет.
Несуть білі чайки на крилах кохання
Той щебет від Мавки і Лукаша спів,
Поліськеє море, волинська перлино,
Милуй наші душі багато віків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323702
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Якщо в твоєму серці -
сум і лід -
не слід чекати сонечка
від неба!
Для того,
щоб змінити цілий Світ,
то слід розпочинати
саме з Себе!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198437
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323669
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
КУМОВА ПОРАДА
Питає кум: «Пишеш баладу?»
Кажу: «Не пишеться ніяк,
Немає тем». Даю пораду:
«Колись у Даля було так.
Даль як писав «Словник толковий»,
І не хватало слів було,
Горілку брав той пан чудовий
І їхав з нею у село.
Збере всіх, хто горілку п’є,
Папір дістане, чим писати,
При всіх горілку розіб’є
І розпочне словник складати.
І всі слова такі толкові!!!
Йому розкажуть мужики,
Матюччя гнуть всі «кольорові»,
Горілку жаль їм все ж таки».
Послухав кумову пораду,
Горілки пляшки дві купив,
Я у селі зібрав громаду.
Хильнуть горілки, хто хотів.
«Ну наливай вже!» – каже Гриша.
І я дві пляшки ті розбив –
Відразу наступила тиша –
Взяв ручку, зошита відкрив.
«Усі святі і матір Божа!
Розбив горілку він зі зла! –
Став кричати бомж Серьожа, –
Ви бийте всі цього «козла»!
Вже третій день, як я не «квасив»
В Сибір його – на Колиму!»
Тут ухопив мене Герасим
В ставок потяг, як ту Му-Му.
Не знаю, чим би все скінчилось,
Якби не вирвався, не втік.
«Кум поясни, що приключилось?
Не били Даля – в чом мій гріх?
За що мені чортів давали?»
Кум каже: «Паном був той Даль!
Тому його не лупцювали,
А ти простий, як та медаль».
Я вам кажу, сам ледь не плачу,
Із-за горілки був роздор.
Не їду у село на дачу
І не збираю вже фольклор.
Ш.В.С.08.10.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323686
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Иногда, не скажешь "Да." -
А потом жалеть об этом:
Упуская все года,
Становясь простым поэтом.
Иногда, не скажешь "Нет" -
И вся жизнь летит без смысла,
Набирая в ходе лет -
Лишь безоблачные числа.
Иногда лишь промолчишь
И слова утратят силу
И тогда заглушит тишь -
Превратив всю жизнь в могилу.
Не спеши ответить "да",
Также само, как и "Нет".
Не молчи хоть иногда,
А скажи любви ответ.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112032011065
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323644
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323636
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Як здуріла баба Міла:
Підключила інтернет,
І на сайті розмістила
Ще дівочий свій портрет.
Всі параметри вказала:
Зріст,вагу,об’єм грудей,
Тільки вік свій не назвала,
Приховала від людей.
Та проте майже щоночі
Йдуть листи їй про любов.
Про її чарівні ночі
Пишуть хлопці знов і знов.
Правда,фото кольорове
Просять вислати щодня.
На що Міла хмурить брови:
-Я стара,та не дурна.
Нехай буде чорно-біле,
Де я гарна,молода,
Щоб сказати ви не сміли:
А це що за" кочерга"?
Бо вже кожне ваше слово
Гріє душу,веселить.
І життя таке чудове,
Так ще хочеться пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255991
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 20.03.2012
Веселится и ликует весь народ -
депутат с отчётом в гости к нам идёт!
Он на наше с вами благо целый год
так трудился! Гад лишь не поймёт!
Объяснит всё без базара в один миг,
распальцует, успокоит любой крик.
" Увеличены тарифы? Всё для вас!
Сам премьер про это дал указ -
мы должны казну державы пополнять,
чтоб её могущество поднять!
Год не ели мяса старички?
Да не жмите вы так злобно кулачки!
Потерпите несколько годков -
ведь про вас уже проект готов!
Увеличим пенсии пристойно -
сможете костей купить спокойно,
раз в неделю даже молока.
Нужно только потерпеть пока!
На сберкнижке денежки пропали?
Тему эту мы давно подняли!
Все, кому уже за сотню лет,
денежки получат, спору нет!
Вам поднять зарплату обещали?
Но ведь в Раду ваши денежки попали!
Нас не двадцать, и не сотня, а полтыщи -
где же мы на всех средства изыщем?
Ой, как трудно содержать домишки,
а ведь есть ещё у нас детишки,
персонала штат положен нам по рангу,
ряд крутых машин стоит по флангу.
Потому у нас солидные зарплаты,
а к зарплатам - многократные доплаты,
отпускные, на здоровье и питанье,
на семью, автомобиль и проживанье".
Очень трудно быть избранником народным,
скромным, мудрым, честным и голодным,
знания и силы отдающим,
к счастью и любви народ ведущим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194394
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 20.03.2012
Шукаю Неба на землі – мені багато Його треба,
І сни й дороги чужини – як вервиця на прощі Неба.
Думки, як стрітенські свічки, попідпирали арки Божі.
Та раптом знак – воно в очах!
В очах Марії святе Небо!
А в очах – світ і цвіт, благовістя й різдвяна зірка.
Теплі ясла і крик – юродивого помста злісна.
А в очах – любий Син, що провадить людей до Світла,
І терновий вінок, і розп’яття страшного звістка.
А в очах – мертвий Син і все суще Його Воскресіння,
Кров землі в гріхи виривають людське коріння.
А в очах – глум і гріх, що забрали у Мами Сина.
І Вона у сльозах:
– Спаси, Боже, людей і помилуй…
Беневенто, 2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304290
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 20.03.2012
У вчорашньому дні
Залишилося щось невловиме,
Щоб наснитись мені:
Рідне, трепетне і незрадливе.
Мамин погляд й печаль:
Серцю боляче, холодно, сумно...
В павутинні мовчань
Наших днів тихе-тихе відлуння.
Заколисують сни,
Почуття розфарбовують в ніжність.
Колискові пісні
Мамі вітром наспівує вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307829
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Клип- карооке можно посмотреть здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=wk08ra4GgF8
Автор клипа Таира.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду,
Звуки ловя из квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною вночи
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321596
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 20.03.2012
Про Кодекс виборчий кричать і день, і ніч,
неначе ця відписка може знять проблему з пліч...
Ми СТІЛЬКИ раз уже по РІЗНОМУ вас обирали,
та - парадокс - ні разу ще НІКОГО звідти не ЗНІМАЛИ!
То ж ГОЛОВНЕ - вважаєм ми - ви мусите прийняти,
щоб ледарів таких, як ви, народ мав змогу ЗНЯТИ!
І в першу чергу, головне - позбавить вас мандатів,
забрати недоторканність і гнати з депутатів!
Вас треба кожен день поїти "Ксиліт - Бендом",
бо слово депутат вже стало БРУДНИМ брендом...
То ж може засіб цей його відмити зможе?!
А краще :"Здихатися їх допоможи нам ,Боже!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291060
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 20.03.2012
Кохання, як море! Не стримуй -
Вже хвилі цілують пісок.
У це почуття світле, віруй,
І сліз пересохне струмок.
Коханих очей рідний погляд
Під віями вже не сховать:
Два люблячих серденька поряд
Шепочуть: "Коханню, віват!".
І руки, як ніжності крила,
Підносять до самих небес,
А ніч таємницю розкрила:
В коханні життя всього сенс.
Коротке життя, а кохання
Живої води благодать.
Навіщо ховати в мовчання
Все те, про що очі кричать?
Кохання не вміє брехати
Й не терпить кохання брехні:
Навчіться у серця кохати
І в море кохання пірніть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323554
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
. "Краса України - Поділля"
Леся Українка
Моє Поділля! Краю волошковий!
Межи Дністром ти і Південим Бугом
Розкинувся, як велетень казковий,
Що сонце зводить понад виднокругом.
Прозорі ріки і гаї затишні,
Поля розлогі під бездонним небом.
В садах весною зацвітають вишні,
А літо пахне молоком і медом.
Тут мозолясті руки хлібодара
Плекають здавна врожаї багаті.
Між Товтрами вервечкою отари
Скубуть на луках килими строкаті.
Моя земля! Поділля! Краю отчий!
Твої хліба хай колосяться в полі,
Зозуля літ багато напророчить
Щасливої, заквітчаної долі.
19.03.2012р. 17:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323418
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Найжорстокіше, найболючіше,
Найприємніше, найжаданіше...
Як же я за тобою скучила,
Я тікати від тебе не стану вже.
Я тебе випивала й хотіла ще,
Я п`яніла, дурніла, губила себе,
Не лишала нічого, витрачала усе
І щоразу... щоразу втрачала тебе.
Я летіла на твоїх крилах,
Потерпала від твоїх ударів,
Але кожного разу хотіла,
Так хотіла, немов в останнє.
Я тікала від тебе часом,
На край світу від тебе летіла,
Проте сонце твоє не гасло,
Твоє сонце завжди світило...
Я тонула в тобі й горіла,
Я мовчала в тобі й співала,
Я вмирала в тобі і жила,
Та ніколи тебе не мала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293821
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 20.03.2012
Буває, що життя ламає крила
у той момент, коли злетів увись.
І що поробиш - доля тут безсила.
Як маєш крила - Богові молись...
Як маєш розум - не міняй на гроші.
Цінуй хвилини – в них усе буття.
Достойно пронеси життєву ношу,
З любов’ю, що не кане в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Рипить давно об’їжджене сідло,
В’ялене м’ясо манить до спочинку,
Орел летить, налігши на крило,
Ну а козак шукає відпочинку.
Тут ковила, полин росте кругом
І хащі лісові посеред степу,
І тихі ріки із мулистим дном,
І зорі ясні, що бажають лету.
І вогнище з полинових гілок,
Маленький казанок на теплу юшку,
І погляди віддалених зірок,
Кулак під вухо замінив подушку.
А йому далі: бо завдання є,
Для кошового вісточка важлива,
Чумацький шлях блудити не дає,
Степ козаку і хата, і могила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323472
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323333
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
муха
лізе ув очі,
дзижчить у вуха,
усім своїм вутлим тілом
відчайдушно б`ється об скло –
будить…
так непристойно рано:
- Прокинься, людино,
Сонце зійшло!
одчиняй вікно…
радість довіри
без міри –
ризикова-но…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323451
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Грає серденько
На сопілочці
Між волошками
Перепілочці,
Між березами –
Ясній зіронці,
Під калиною –
Стрункій дівоньці:
Поцілуй мене,
Моя зоречко,
Смуток промине,
Моє сонечко.
Калиновий цвіт,
Мов пухнастий сніг,
Покружля навкруг
І впаде до ніг.
Крізь казкову ніч
Гаєм навпростець
Понесу тебе
Прямо під вінець...
Грали скрипалі,
Посміхалися
Бо закохані
Повінчалися
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321638
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 20.03.2012
День нанизує хвилини
Щораз більше, мов намисто
Осяйне, дорогоцінне.
Коригує форму змістом.
По-весняному, дитинно
Світлий березень радіє!
Вітру помахом неспинно
В серці оселя надію,
Що прийдешній день освятить,
Воскресить все наймиліше.
Час оновлення – це свято!
Мрія стане світлим віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323301
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Подивися, Боже, з неба
Скажи, що робити?
Чи нам кобзу в руки брати
І правду носити?
Чи ми тебе, Україно,
Не вмієм любити?
Чи нас треба Тарасові
Зі сну пробудити?
2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309141
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась,
І так себе скептично оглядала.
Пустунка-доля ій із-за плеча
Повітряні цілунки посилала.
Що за життя?Тут кожен день,як вік .
Що за життя?Вже сивина у косах.
-Не сивина-це цвіт із вишні обліта
Й купається в ранкових росах .
Ще вчора і вродлива й молода,
Тепер же зморшки врізнобіччя .
-Ти не журись,морщинки ті ,
Немов весна на твоєму обличчі.
Раніш і сміх дзвінкий,і впевнена хода.
Тепер життєва втома серце обійняла.
-Неправда це.Кохання келих ще не випито до дна,
А ти ж іще недолюбила,а ти іще недокохала.
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась.
А у душі весна вишневий цвіт кружляла.
-А й правда , я іще красива !
А доля так лукаво усміхалась :
- Як швидко я іі переконала !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315946
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 19.03.2012
Хрупкая, тонкая-звонкая,
в чём же душа только держится?
Она - то пацан, то девчёнка,
но чаще - красавица - дЕвица,
нежная, милая, страстная,
ей бы любить, рожать деточек...
Но часто судьба беспристрастная
ломает её, как вихрь веточку...
Хитрая, прыткая, дерзкая -
быть и такою приходится!
Ставит капканы жизнь мерзкая
и с нею сражаться доводится!
Гордая, сильная, смелая,
выдержит все испытания,
решит все проблемы умело...
Мудра и грешна...И святая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294499
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 19.03.2012
Весняний сон
із запахом дощів
завісу крепдешинової ночі
відкриє тихо...
Тільки комиші -
у ритмі колискового тороччя.
Густу блакить
художник розведе -
злетять угору білі парашути…
Яскравий сонях – сходить!
Новий день
народжується знову,
щоби збутись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322922
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 19.03.2012
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Ты уходишь в мечту, исчезаешь за синими далями,
Босоногий свой след оставляя росой на траве.
Ну, а я остаюсь в тёплом доме со старыми ставнями,
Взгляд подняв к небесам, постоянно молюсь о тебе.
Ты шагаешь вперёд, одиноко скитаясь дорогами,
Выбиваясь из сил, ищешь надпись со стрелкой «Вчера».
Собираешь надежду, судьбою разбросану крохами,
В левый рваный карман, но и там, к сожаленью, дыра.
В километрах дорог ты бредёшь галактическим странником,
Без любви и тепла, не смывая усталости пыль.
И колотится сердце твоё под изодранным ватником,
Боль утраты стараясь на вечном пути позабыть.
Странник миленький мой, заблудившийся между столетьями,
Добрый Ангел пускай охраняет тебя от невзгод.
Лучезарными пусть Он наполнит дорогу рассветами,
Но, поверь, от себя не уйти тебе за поворот.
12.2011 - 14.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323138
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Невдала спроба?.. Все! Забудь, закресли,
Порви папір і викинь без вагань,
Та віру не втрачай. Нехай воскресне
Жага життя, надій і сподівань.
Поглянь на небо. Не приховуй очі.
Повір в життя і магію весни.
Повір хоч раз, що можуть сни пророчі
Збуватися, хоча й вони і сни…
І душу відкривай назустріч людям –
Дістань зі сховку висохле перо.
Збагни для себе: краще таки БУДЕ!
Й заради цього сам твори добро.
У відчай не впадай. Розправ-бо плечі!
Де оптимізм?! Куди і як пішов?..
…Не зникне світ, допоки є три речі:
Надія, Віра і свята Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323135
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
(Після розмови через Skype)
Ти дивилась на мене з екрану сумними очима
Попри радісний сміх і веселі, здавалось, слова,
Спонукаючи біль твій відвести руками своїми,
Щоб легкою і світлою стала твоя голова.
Захотів я слова відшукати у світі єдині,
Щоб війнуло від них тобі свіжим душевним теплом,
Щоб ти знала напевно, що є у далекій країні
Хтось, хто зможе від бурі тебе захистити крилом.
Щоб було тобі тепло в холодний морозяний ранок,
Щоб війнув прохолодою вітер спекотного дня,
Щоби радість до серця приносив прийдешній світанок
І щоб душу не шарпало вічних проблем вороння.
Я вдивляюся пильно в холодне бездушшя екрану –
Ти десь там… А бажання не варті пустого яйця –
Тільки слово лишилось, щоб серця загоїти рани,
І свій Хрест, що донести потрібно-таки до кінця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323134
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Так тихо, аж нестерпно… За які
Тяжкі гріхи любов карає штилем?..
Затихнув шторм. І лабіринт вузький
Веде мене в пітьмі вже котру милю…
Хотіла я забути. Тільки світ
Невпинно скандував про все колишнє.
Тепер замовк. Лиш тіні, мов живі,
На стінах каяття мені залишив.
Мої слова втопталися в багно,
На березі печально квилить спомин,
Як хворий птах. Тобі вже все одно.
Зламавсь об скелю золотавий промінь.
Роздягнені байдужістю стоять
Дерева болю у густім тумані.
Колись була «кохана» і «твоя»,
Тепер – на Ви, і знову просто «Пані»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323080
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
С яйво світла,
П екельна зваба,
О дна у світі
К рута забава.
У мілі руки
С міливий трюк,
А мить, і смуги
В огняних дуг
О бвіють тіло, з
Г арячим свистом
Н ічне довкілля
Е нергостислим
М алюють змістом!
Р.С. Фаерщик - той, хто крутить вогняний реквізит.
Доречі, на фото син, це його захоплення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323056
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Ця мелодія написана давно, не для пісні, просто музика настрою. Можливо комусь вона допоможе створити відповідний стан душі при написанні свого твору... Буду щасливий, якщо це станеться...Значить не даремно писав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323136
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Неможливо залишитись байдужим до
ТАКОГО ЗІЗНАННЯ!!!
Перше зізнання
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
ID: 318599
Рубрика: Вірші , Лірика кохання
дата надходження: 03.03.2012 02:37:24
© дата внесення змiн: 03.03.2012 02:37:24
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Допікає помаленьку
Учителька Гриця:
-Ану сядь,як всі, рівненько,
На мене дивися!
Чому правил знов не знаєш?
Не вивчив таблиці?
Школу часто пропускаєш?
Куди це годиться?
Кожен день так дорікала,
Аж згадати страшно.
Поки черга не настала
Їм череду пасти.
Тут вже Гриць бразди правління
Взяв у свої руки.
І погнали поголів’я
За село,на луки.
Хлопець радий-радесенький
Батогом махає.
І до кривдниці своєї
Голосно гукає:
Ви чого в червоне вбрались?
Бугая дражнити?
Крос давненько не здавали?
Чи набридло жити?
Відженіть мерщій Приблуду,
Звалить тин в Улити.
Як піде баба до суду,
Будете платити.
І не стійте,як цариця,
Біля дошки в школі.
Майне стадо у пшеницю,
Проклянете долю.
Вам ті фермери згадають
Двійки й одиниці.
Такий штраф вам припаяють,
Як пір'їн у птиці.
Чи ви думали так просто
Череду ганяти?
Це,пробачте,вам не в школі
Мозги колупати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323003
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Ты зачем
пришла так рано
стерва,
инструмент
косарский
заточив?
И струной оборванной –
по нервам!
резанула,
занавес
закрыв.
Ты все тайны
у Поэта
знала,
а иначе
просто б
не пришла…
Эх, маэстро,
повтори
сначала…
А в ответ,
как в песне –
тишина…
В горы,
шаг за шагом,
без одежды…
Слышите?..
«О, отворись,
сезам!»
Плач и смех,
разлуки и
надежды,
по хрустальным
струнам –
по слезам!..
А внизу,
в бессовестности
сытой,
притаившись
и прикрыв
свой страх,
подло бьют
подкованным
копытом;
и куда? –
под дых,
в висок
и в пах…
Беспокойно
крутится
кассета –
наша жизнь,
с началом и
концом…
В тесноте
прокуренного
века:
« Сбросьте маски!
На лицо –
лицо!»
На Ваганьковском
столпо-
творенье!
Как немое,
старое
кино…
Окончательный
итог
творенья
воспалённой
совести
Его…
А в Москве
шумит
олимпиада…
«Кто поэт?
Вы что?!
Не до того…»
Как с небес сошло:
«Портрет –
не надо!»
Но народ
народных –
и в лицо…
И хрипят,
хрипят
магнитофоны:
не обиду,
не мольбу,
не стон…
В той одной,
не праздничной
колонне,
где горит
не праздничный
огонь…
…На Таганке
вновь
скрипят подмостки…
Много звуков
притаилось
там…
Где-то,
среди них, –
живой
Высоцкий!..
Спел.
Сыграл.
И поклонился
нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202603
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 18.03.2012
«РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ
В МАМИ НА ГОРОДІ» -
- Микола Луків.
Росте черешня в мами на городі,
Стара цвіте, а мами вже нема.
На цвинтарі спить мама – з Богом в згоді,
А діти ділять спадщину – дарма.
З городом ділять хату і черешню,
За копійки зібрались все продати,
Клянуть з городом все село тутешнє,
Вони міськими всі змогли вже стати.
За мамою одна черешня плаче
Живицею, сльозми скидає цвіт,
І тільки вітер, сонце і дощ бачить –
Без мами їй немилий білий світ.
Ота черешня, начебто дитина,
Ніяк не може мами смерть прийняти,
Черешня, на городі, біля тина,
Без мами почала вже засихати.
Ш.В.С.03.2009 р.
* * *
З роками заросла вже мамина могила,
Город і рідна хата мами – бур’яном,
Черешня мамина, що кожен рік родила
Стоїть сухою на городі за вікном.
А хата мамина ні як не продається
Бо вимирає те малесеньке село,
Суха черешня більше квітом не заллється,
В ній дятел видовбав хатиночку – дупло.
Ш.В.С.17.05.2009 р.
* * *
Гробак підгриз коріння – решта згнила,
Кору черешні дятел роздовбав,
А буря ту черешню завалила,
Сусід її на дрова попиляв.
У лютому, холодною зимою,
Він розтопив дровами тими піч
І в думках, розмовляючи з собою,
Дивився як горять вони всю ніч.
Горіли у печі з черешні дрова,
Їм марилась весна, пташки, село,
Життя свого картина кольорова,
Останнє віддаючи все тепло.
Дивився він на дрова ті калічні
І думав про своє, чуже життя,
Що в цьому світі ми усі не вічні!
Вічний Всесвіт, зорі й небуття.
Ш.В.С.07.06.2009 р.
* * *
А чудес на світі є багато!
Не про піраміди мова, а про те:
Росте черешня, та не там де хата!
На маминій могилі вже цвіте.
Ш.В.С.14.07.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322822
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі, у сні, барвінкові.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів розквітала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322811
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Не все легке, що Вам легким здається
Й не все важке, що валить тягарем.
Життя круте невпинністю аж в'ється,
А воленьку ніхто не забере.
17.03.2012 року Львів
PS Життя до дитячості доросле
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322800
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Из Николаева начнётся
Очищение Украины!
Где гнилое, там и рвётся,
И в порыве мы едины!
Издевались над народом
Прокуроры, депутаты.
Разродились сами плодом
Тем, которым будут смяты.
Знайте, бравые герои,
При лампасах с медалЯми,
Для народа вы изгои
И поймёте скоро сами:
Сколь верёвочке ни виться,
Фитилю сколь не гореть,
Не взираемо на лица,
У параши вам сидеть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322765
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322754
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
* * *
Спогадами горе не дратуй –
хай воно потроху затихає.
І хоча безслідно не зникає,
від лихої пам’яті вартуй.
Хоч тобі немало довелось
в добросерді зазнавати болю,
з вірою, надією й любов’ю
йди в світи.
А щастя – близько ось!..
Спогадами радість відтвори.
Хоч щасливі миті – неповторні,
світить завжди хай свіча жертовна.
Будь собою лиш.
Світи, гори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322753
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
А коли ти пішов -
то ридали дощі,
замітало шляхи
падолистом...
Рання паморозь срібна
у храмі душі
із калини
зробила намисто.
Я усе іще там,
у далеких світах,
де у снах мені
затишно, тЕпло!
Залишився назавжди
у мріях, піснях,
тільки серце розбите
затерпло....
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197252
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322750
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
В печі погас останній вогник.
Бабуся вже давненько спить.
Лише малий гарненький хлопчик
Біля комп’ютера сидить.
Чекає в скайпі він матусю,
Що десь у Греції живе,
Бо завтра в перший клас бабуся
Його до школи поведе.
Він показати все їй має:
Новий портфель і олівці,
Але її чомусь немає-
Й сльоза скотилась по щоці.
А мама там ще більш ридає,
До блиску тре чужий паркет,
Але й сьогодні не встигає
До свого сина в інтернет.
О,Боже,дай обом їм сили,
Терпіння,ласки і добра,
Аби були вони щасливі,
Коли повернеться вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288735
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 16.03.2012
Система полностью сгнила.
Продажны суд, менты и мэры.
Судьба на площадь привела,
Кто не утратил искры веры.
Что мы не стадо на забой.
Должны держаться вместе люди.
Ведь завтра может и любой
Стать жертвой тех, кто не подсуден.
Решать давайте как нам жить,
И голос каждого тут важен.
Вопрос не сможет разрешить
И президент - бандит со стажем.
Своих он будет защищать,
И эта свора монолитна,
А справедливость обещать,
А мы народ, и нам обидно.
Что снова ландыки снуют,
Присяжнюки к ним подтянулись,
Но Бог не фраер, будет суд!
Уже духовно мы проснулись.
Последней каплею Она -
Оксана... Саша и другие...
У них одна на всех вина,
Что мутят черти голубые.
Политик грязное бельё
Нас не касаются с тобою,
Но почему вновь узнаём
Их рыло бело-голубое!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322437
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Складати сів вірші?
Чи маєш ти гумку?
Вона з олівцем має рівні права...
У справжніх поетів римується думка,
Все інше - звичайні й відомі слова
Ти маєш вдихати
Моменти натхнення,
Воно заховалось у ритмі сердець...
У справжніх поетів - це вірші Кохання,
Все інше - не більше аніж «молодець!»
Ти хочеш створити
Душевну картину?
Щоб думку змочити в ранковій росі?..
У справжніх поетів що вірш - то дитина,
Все інше - лиш тінь від нічної краси
Бажаєш впіймати
Дарунок від долі?
Красиві до болю вже вивчив слова?..
У справжніх поетів римується «воля»,
Все інше - дешева солодка халва
Готовий до бою
За рідну Вітчизну?
Гвинтівку тримай, наче власне перо...
У справжніх поетів - свідома харизма,
Все інше – неякісні титри з кіно
Ось бачиш,
Як гарно виходять куплети,
Чи, може, катрени? Хай буде їм грець...
А справжній поет не приймає букети,
Бо квіти не гострять душі олівець
16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322359
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Твои слова – как гром с небес,
как вал цунами…
Взорвалось Солнце, мир исчез…
Что сталось с нами?!
Застыли звёзды в вышине
холодным светом…
В глубокой пропасти, на дне,
Надежд планета…
Жизнь – мрак, уныние, тоска,
в ней смысла мало…
В часах песочных нет песка
и время стало…
Твои слова – как приговор…
Спасенья нету…
Иссяк мой жизненный задор
вдали кометой…
Храбрюсь я, душу сжав в кулак,
а сердце плачет…
Кто виноват, что вышло так,
а не иначе?
Твои слова – как в сердце нож,
петля на шею…
Её затягивает ложь…
Не жить мне с нею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322247
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
Я зажурені очі твої
Намалюю рясними дощами.
Брови будуть веселки сумні.
Вії ж я розфарбую ночами.
Трояндові цвістимуть вуста
На обличчі твоїм ковиловім.
Ця робота моя не проста,
Бо у серці кохання мов повінь.
Ріки в коси твої заплету,
Хай туманом лягають на плечі.
Приколю в них яскраву зорю,
Що на небі запалює вечір.
А як вранці прокинешся ти
І побачиш портрет у віконці,
Будуть радості сльози текти
І росою блищати на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322244
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290216
Їм жити і жити , вони ж умирали героями.
Ціну добре знали словам: Краще смерть, ніж неволя!
Їх згадують люди безстрашними юними воями,
Бо їм захищати цю землю судилася доля.
Ясніше було б України майбутнє, напевно,
Якби їм донині між нами судилося жити...
Згадаємо, люди, усіх у цей день поіменно,
Уся їх вина - що уміли Вкраїну любити.
На небі вони, бо інакше і бути не може,
А тут імена їх паплюжать на кожному кроці.
Спаси, поможи всепрощаючий, Отче наш Боже,
Щоб розбрат закінчився цей на двадцятому році.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298125
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 15.03.2012
Про що ти думаєш старенька чиясь мати?
Що видивляються підсліпуваті очі?
Про що всміхаєшся на лавці біля хати?
Чому радієш? І чого ще хочеш?
Може згадала ти про перший поцілунок?
Чи ждеш дітей? Навідатись повинні?
Може від влади отримала дарунок?
Он рис і гречка на столі в торбині.
Чи може бачила ти щось в самотинІ,
За обрієм, все те, що нам не видно?
Навчи, про що всміхатися мені,
Коли душі нестерпно і огидно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288115
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 15.03.2012
Непредсказуема любовь.. и без прогнозов..
То удивляет словно март - рывком морозов,
То вдруг капелью зазвенит, ручьем заплачет,
А то на радость грусть мою переиначит..
Вонзает оттепель в сугроб сосульки-стрелы,
Заносит сердце холод чувств мне снегом белым,
Твоя любовь, как март способна на капризы..
То озарит, а то туманом ляжет сизым..
Весна зазнобушкой войдет и лед растает,
Смотри, любимый, вновь подснежник расцветает..
И пусть пурга-метель еще невестой кружит..
Я расскажу своей весне, как ты мне нужен..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031511208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322219
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Испепеленная дотла,
(Но ей все мало)
Зачем опять к нему пришла
В его начало
К изнеможенному плечу,
К потухшим векам?
Пришла святая к палачу
И все померкло.
Померкло… Померкло!
Он пригубил ее уста,
А ум – стреножил,
Как неспроста все, неспроста
Ты прав был, Боже,
Чуть угловатые штрихи
И профиль гордый
Зачем пишу ему стихи
Любви аккордом?
Печальным аккордом!
Испепеленная дотла
(И жить устала)
Не сберегла, не сберегла,
Что обещала
Саму себя, свою любовь
В единстве веры
Я не с тобой, я не с тобой,
И дождь льёт серый.
Льёт серый…Льёт серый
ДОЖДЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322218
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312163
Чому так тихо… Ви не знаєте чому?
І висне стеля наче скрині віко,
Мережить лютий квіти і траву…
Так недоречно на промерзлих вікнах.
Чому так біло… Ви не знаєте чому?
Невже нічого вже не залишилось?
Лиш горобців відбитки на снігу…
Та щось примарилось, чи то приснилось.
Чому так пусто… Ви не знаєте чому?
У скрині цій бракує навіть кисню,
І я не знаю… Певно я помру,
Бо біла тиша по-під серцем тисне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316564
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 15.03.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду
Между домов и квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною своей
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317187
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 15.03.2012
Я прагну, щоби ти була зі мною
Від позавчора, відтепер - назавжди.
Не треба турбуватися ціною,
За справжнє щастя і розплата справжня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322022
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Душа моя вся віршами промокла,
Цей плащ від сліз сушити може вітер,
Благословити має тільки доля,
Кохання Музи може лише гріти.
Вдягну пропахлу сумом одежину,
Яка зігріє плечі коли холод,
І виберу протоптану стежину,
Бо долі я своїй давно не ворог.
Кохання оспіваю в рідній мові,
В любисток, чорнобривець, вкладу душу,
Хай квітне на землі високе слово,
А я писати і ще жити мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ми зи́му пережили. Вже простіше.
А в спину сонна дихає весна.
У згадках - тінь задумливої тиші,
А нині інша.
Вільна.
Голосна.
У ній немає нот меланхолі́ї.
Розтанув лід і понесла вода.
Я з ним пройду.
Зостануся.
Зотлію.
А потім осінь - дорога пора...
І то не страх, не ілюзорні мрії,
Життя природа - мудра і проста:
Ранкове небо тихо вечоріє
Під спалах зір, і в тім така краса!..
І кожен день - всі найдорожчі миті,
Усі вони - Тобі.
Мені.
Обом.
У нас серця з тобою відігріті,
Ми можем поділитися теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321893
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
* * *
Не марнословлю: хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину комусь чіпля на вуха,
та мудрий люд гучних промов не слуха:
кричить частіше той, хто неправий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321892
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Вiн тебе не чує …. .
Холодний дощ стікає по вікні,
Змиваючи з весни немиті шиби,
Наспівує мелодії сумні
Про те кохання,що його ви вбили.
Біжить краплинка по його щоці
Немов сльоза і капає під ноги,
Тепло ще відчуваю у руці,
Останній скарб ,залишений тобою.
Холодним лезом вдарили слова,
Холодним душем окропило тіло,
Раніше ти ж такою небула-
Душа счерствіла,серце заніміло.
Невже кохання зовсім не було?
Його ж приймала ніби для забави.
А пам'ятаєш,як колись цвіло,
Оте кохання ,яке вдвох шукали?
Пройдуть роки і прийде ще той час,
Коли сама залишившись з собою,
Згадаєш,що об'єднувало вас,
І що втекло за бистрою водою.
На твій дзвінок ніхто не відповість,
А в відповідь-,,Цей номер не існує!,,
Ти не тримай в собі на нього злість.
Любов заснула-він тебе не чує.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11201189916
ID: 307455
Рубрика: Вірші, Лірика
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321868
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Мы все стремимся чем – то обладать
Деньгами, чьим то сердцем, властью
Мы все стремимся в жизни к счастью.
И больше брать, чем отдавать.
Душой порой так трудно принимать,
Друзей, что нас во всём успешней
Хоть не покажем это внешне.
Нам мнимый ни к лицу фасон терять.
Но так легко упасть на дно
И если не везёт, сломаться
И от друзей своих скрываться.
Махнув рукой, теперь мне всё равно.
Всё не сложилось, не сбылось.
И, кажется, уже не будет хуже.
Ты никому такой не нужен.
Всё в жизни как-то не срослось.
Себя жалеть никак нельзя.
И вовсе не в богатстве счастье,
Когда поделят хлеб на части
С тобою верные друзья.
Такою дружбой обладать,
Дороже всех сокровищ в мире.
Как жаль, что часто не ценили,
Всех тех, кого нам больше не обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321866
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Так грань хрупка добра и зла.
От соучастья до презренья.
И милосердное решенье
Порой фальшивая игра.
Тебе сжимает руку друг
Он очень рад твоей удаче.
Сложнее в жизни нет задачи
Чтоб не закралась зависть вдруг.
Имеет часто жалкий вид,
В несчастье близких, состраданье.
И бесконечное вниманье
Теряет в любопытстве стыд.
И от любви всего лишь шаг,
И ненависть тебя сжигает.
И друг твой самый злейший враг
Когда он впереди шагает.
Так зыбко всё и грань тонка
Рассвет с закатом так похожи.
И пусть нам Бог с тобой поможет
Простить и друга и врага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321864
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
Несколько дней назад написал мелодию на стихи одного нашего талантливого автора и отправил ему на прослушивание с тем, что если понравится - выставляем свою песню, если нет - я выставляю только мелодию. К сожалению ответ не приходит...А мне очень хочется услышать мнение коллег относительно музыки. Она весьма экспрессивная, мятежная,
взволнованная, что вызвано потребностью передать такой же характер стиха. Прошу послушать и высказать своё мнение и замечания. Приоритетное право на текст остаётся за этим автором, я жду ответа, но у нас много талантов, таланту крылья не отрубишь...
15.03.2012
Автор стихов объявился. Читайте и слушайте "Испепелённая дотла"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321947
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Оригінал - In-Grid " Un Homme Et Une Femme"
Вірш за мотивами
**************************
Якщо мелодія для нас
лунає ніжно-мрійно,
для серця це один ще шанс
Не втратити надію…
Відлуння наших голосів –
В них наше серце б‘ється.
Мелодія для двох, без слів,
Немов струмочок ллється…
Занадто радості, і досить драм –
і ось, сьогодні ця сумна історія…
Не випадково нанесли удар
Ті люди, з ким була гармонія!
Якщо мелодія для нас
лунає ніжно-мрійно,
для серця це один ще шанс -
Не втратити надію…
Якщо мелодія для нас -
серця радіють щиро!
Це означає, що романс
Для нас з тобою був як диво…
Але усе минулося для нас -
Ми втратили свій шанс…
******************************
In-Grid — Un Homme Et Une Femme
Comme nos voix
Chantent tout bas
Nos cœurs y voient
Comme une chance, comme un espoir
Comme nos voix
Nos cœurs y croient
Encore une fois
Tout recommence, la vie repart
Combien de joies, bien des drames
Et voila, c'est une longue histoire
Un homme, une femme ont forges
la trame du hasard
Comme nos voix
Nos cœurs y voient
Encore une fois
Comme une chance, comme un espoir
Comme nos voix
Nos cœurs en joie
Ont fait le choix
D'une romance qui passait la
Chance qui passait là
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321512
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Капли дождя на щеке,
Вечер. Иду под зонтом.
Ключик заветный в руке,
За поворотом твой дом.
Легкую дрожь не унять,
В доме том ждешь меня ты.
Возле окна - рояль,
А на окне - цветы,
А на окне - цветы.
Дождик стучит по стеклу,
Вторит мелодии вальс.
Я вспоминаю весну
Из недосказанных фраз.
Звук замолчал в вышине,
Прячу улыбку свою.
Ты, подойдя ко мне,
Шепчешь - Тебя люблю!
Шепчешь - Тебя люблю!
09.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321471
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Допоки рідну мову
Ти чуєш без турбот,
Щоразу, знову й знову -
Наш житиме народ.
Вона живе у серці,
У маминих словах,
Вона в душі озветься,
Мов кличе в небо птах.
Вона лунає Степом,
і звала в бій вона.
Щоб воля під цим небом
Тривала і жила.
Її дзвін у дібровах,
Струмочків у гаях.
Тому що рідна мова
В край отчий вкаже шлях.
Для мови, ми - це серце,
Її ми кров свята.
Народ завжди безсмертний -
Коли вона жива.
5 (12).03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321470
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Соціальні мережі повсюди, -
Телефони, нетбуки, пк,
Там живуть звичайнісінькі люди
І провладні частенько зника,
Неупинно спілкуються й пишуть
Про проблеми і вади життя,
Під екранно-мрійливим затишшям
Зустрічаються для здобуття
Усіляких достатків, кохання,
Віртуальної дружби ковток,
Застраховане розчарування
Й прогнозований зрадою шок...
Соціальні мережі проникли
В потаємні й не тільки місця,
Там слухняно й давно усі звикли
Викладати «інфу» до кінця,
Фотографії власні й родини,
Телефони, адреси, святе,
Де були і з якої країни,
Все про друзів, батьків і про те,
Що в нас є і що хочемо мати,
Де працюєм заради гроша,
Головне - всім про все розказати,
Що це? Щира слов'янська душа?
А тим часом, й подумати млосно,
Поки кожен з нас соціум в'є,
Всі спецслужби збагачують досвід
Терабайтами свіжих досьє,
І ходити нікуди не треба,
Витрачати бюджет шпигунів,
Відкривай і читай - просто неба
Власноручні зізнання! Без слів...
Ось такі соціальні мережі,
Ваші фейси в контакті? Невже!
Пам'ятайте, за Вами вже стежать,
Береженого Бог береже!
12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321361
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Самотній вітер скиглив попід тином,
набрякло небо в сірому манто,
а холод, вовком виючи невпинно,
весну вдягав у снігове пальто.
Пронизливо і жалібно скрипіла
стара верба над заспаним струмком
і лиш підсніжник боязко, та сміло
прощався із нудним зимовим сном.
Поблідло сонце в хмарному галуззі,
так й не напившись усмішок сповна,
та все ж… один промінчик посміхнувся.
Тобі. Від мене. Це прийшла весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321337
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Хвилююча безрадісна краса:
під крилами горіха – біла хата.
А мати край віконечка згаса:
несила й по долівці вже ступати.
Журливий погляд на побитий шлях:
по світу ген порозлітались діти.
А матінка до хати приросла:
летіла б, та не може вже злетіти.
Судилися і радості, й жалі:
іще краплинку, хоч промінчик вимрій.
У сивім небі стогнуть журавлі:
от-от злетить її душа у вирій.
Про світле, тепле мріяти не гріх.
Зносилася-згубилася вуздечка.
Поскрипує над хатою горіх,
а мати-птаха стереже гніздечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321300
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Знову сніг завітав на дахи,
Загорнувши дерева в хустини,
Білим пасмом накривши шляхи,
Незбагненні малює картини.
Розкидає зі скринь чудеса,
Сипле біло-холодної манни.
Веретеном пряде в небесах
Волохатий сувій домотканий.
Сніг січневі вертає борги,
Та тепер, навесні, він не радує...
За вікном, у душі - навкруги
Сніг все падає, падає, падає...
12.03.2012р. 7:30
Для ілюстрації використано картину
Ігоря Радіонова "Мартовский снег"
http://www.artrussia.ru/russian/artists/
postcard.php?pic_id=8091&foa=
f&rarity=&salon=1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321263
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Жить в Украине стало стыдно...
Как униженье пережить,
Когда рулит тобою быдло,
И на тебя ему "ложить"...
Мы будем вечно у паРаши,
А нашей родиной - Дерьмо,
Пока бабульки присно наши
Не смоют рабское клеймо.
От обещаний сладких звуков,
Как рецидив, гречишный зуд,
И, прихватив детей и внуков,
Стремглав на кладбище ползут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321256
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Із пагінця зростало деревце.
Прийшла пора - воно заквітувало.
Ми всі терпляче мріяли про це,
Трудилися і рук не покладали.
В житті непросто викохати сад,
Та лиш тоді відчуєш насолоду,
Коли дозріє в ґронах виноград
І яблуня нахилиться від плоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321160
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
- Чому мовчиш юначе і чому
не п’єш вина Моїх гірких цілунків?
І дивишся, мов просиш порятунку?
Це ніч твоя - бери її сповна,
Давно уже призначена ціна.
І ти не перший п'єш напій із трунком,
Не перший ти заплатиш за рахунком,
Бо я - коханка, смерть – тобі жона,
Ти не згадаєш протягом годин,
Що за дверима - вже чекає варта.
Твоєю Ніччю буде Клеопатра,
Світанок твій зустрінеш ти один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321114
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321013
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Діставайте свої батоги –
розпочнЕмо самОбичування.
Нехай чують усі вороги
наші охання, схлипи й зітхання.
Грязь Америк, Європи й Москви
вся стікається в «славний» наш Київ.
Грязі кланятись мусимо ми,
бо ніхто її звідти не змиє.
За туманом казенних словес
заховалась вершина – Шевченко.
Бувші членики КПСС
йдуть під пам́ятник на побрехеньки.
Вони квіти живі принесли.
Світ не знав ще цинізму такого.
Малороси-мутанти, вони
в телекамеру моляться богу.
Мали б квіти ті в їхніх руках
загорітись від гніву пророка,
та блокує все сумнів і страх
чи поглине їх прірва глибока.
Толерантні ми тут всі і вся.
Українці вивчають Мойсея.
Якщо буде з нас справжня сім́я –
прочитають Шевченка євреї.
Щоб не чУбились ми він хотів.
Щоб на зайд не горбатили спини.
Обіймемось, як він нас просив,
якщо ми є сини України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320483
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Оця бандитська влада
Нам жити не дає.
Єдина наша вада,
Що й досі вона є.
Ще й кличуть нас "козлами"
Блакитнії пани
Самі біси з рогами,
З копитами вони.
У владі забарились
Оці покращуни.
Крові у нас напились,
Неначе плазуни.
Як доля не ледача,
Про себе сам подбай.
Не спи в ночі, козаче,
Шаблюку доставай.
Покинуть души схрони,
І вільнії серця
Покажуть вібріонам
Величнії яйця.
Залишилось це стерфо
Повернути до зон,
Бо кількість їх мізерна.
Знедоленних мільйон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320479
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Всю жизнь бродил по лабиринту,
Пытался выход в нём найти.
Противясь стадному инстинкту -
Искал один, конец пути.
Не видя этой жизни тени,
Ступал на ощупь в царстве тьмы:
Сбивая в кровь свои колени
Об лабиринтные углы.
Я пробивал бывало, стены:
Ломая их упрямым лбом.
К нулю сводились перемены
Но даже так, не шел потом -
Упал и полз без сил и веры,
Забыв о том, зачем ползу.
Воспринимая пол за стены,
Продолжил путь, уже внизу.
И находясь других пониже -
Под сотней доброй разных ног.
Я к Богу стал немного ближе -
Ведь дальше быть, уже не мог.
И позабыв навек о теле,
Я начал думать о душе.
И вдруг увидел свет в туннеле.
Подумав:"Всё - конец, уже"...
Но я ошибся, лишь начало
С огромным выбором дорог -
Меня на выходе встречало
И понял я, что свет наш - Бог.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112030911041
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320463
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе, державу, цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320459
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
Печальні слова і, можливо, невтішні
Хотів би сьогодні сказати я Вам,
Бо думки мої, невблаганні і грішні,
Крізь звичку судити по справжнім ділам
Тарасе, твоє сьогодення величне
Святкується краще за сотню років,
Чому ж те минуле і комуністичне
Так давить на серце нещирістю слів?
Дивись, яка свита чепурних обранців
До тебе прийшла, навіть квіти в руках,
Гарненько припудрили носики вранці
І брешуть і брешуть, вже втратили страх!
Кому Ви життя обіцяєте гідне?
Промови про дух український облиш,
І навіть нітрохи від того не зблідне...
Похмурий Тарасе, чому ж ти мовчиш?!.
А проза яка у Шевченка - відмінна,
Точніше, «на уровне», - так він сказав...
Ніколи не бачити нам переміни,
Народе мій милий, кого ти обрав?
Пробач нас, Тарасе, у цьому й ми винні,
Спокуту думок, якщо можеш, прийми...
Читаю твій «Сон», - актуально і нині,
Ось тільки життя у онуків в займи!
09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320367
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Єство моє безжально поглинає
Суєтність днів, і звершень, і діянь.
І плач, до Бога звернених благань,
Крізь товщу зла навряд чи долинає.
Шукаю Істину в друкованому слові.
І шлях до неї, то є шлях страждання,
Як формула одвічного кохання,
Є символом прабатьківської крові.
Сьогодні вбік рішуче відкладаю
Священних псалмів мудрість велемовну -
Мені "Кобзар" снагу дає духовну,
Від нього силою незмірною владаю.
За Божим помислом і за велінням долі,
Прийшов Поет, що став для нас Пророком.
Він Словом віщим, дужим, та високим,
Збудив вогонь уярмленої волі.
Здалось на мент, що волю вже здобуто,
Що те ярмо розбите на друзки,
Та грішна думка тисне на мізки
Й тривогу будить, наче щось забуто...
Стоїть Пророк на знаменитій кручі.
Чоло нахмурив, голову схилив.
А, може, Бога він за нас молив,
Тому і думи з-під чола пекучі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320347
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Світанок нині - ніжно променистий:
на повні груди дихає весна:
Крилом торкнувши небо синьо-чисте,
Намисто цвіту одяга вона.
Мої думки несуться ген за хмари –
лише тобою мрію і живу.
Очей палких і вуст барвисті чари
відчула не у сні, а наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320250
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012
І пригадалися Шевченкові слова,
Згадалась хата і весна вишнева,
Політ хруща, защемлена душа,
Що думкою лягала на дерева.
З’явився образ, як в думках ікона,
Я долю перебрав свою і Кобзаря,
Із нею буду жити я до скону,
Бо це Його земля й земля моя.
А нині в день народження Шевченка,
За Його душу Богу помолюсь,
Бо Україну Він любив, як неньку,
Його любові я ще научусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320352
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
У долині, біля річки,
Прямо в зарослях порічки
І красиве й непросте
Дивне дерево росте.
Доторкаюся до гілки,
А на ній - пухнасті бджілки.
Та вони не ранять зовсім,
Лиш проміння сонця просять.
Ніжні котики вербові -
Із весни і із любові.
поспішають розцвітати
На чудове мами свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320196
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.03.2012
- Ми-и-ило… - сказало Мило, і вдоволено примружилося. - …кому ж я дістануся … мабуть… потраплю до ванної кімнати якоїсь чепурної красуні… та як же я приємно пахну… а яка ж у мене обгорточка барвиста і цупка… одразу видно - делікатна панянка…
До полиці поспіхом підійшов чоловік і кинув перший ліпший брусочок мила до корзини. Там уже лежали дві пари шкарпеток, набір носовичків і страшенно пихата коробка розрекламованого прального порошку…
- Що ж, - зітхнувши, заспокоїло себе Мило, - комусь і про чоловіків дбати доводиться…
- …не присувайтеся до мене так близько, - звернулося Мило до Крему Після Гоління… - ви надзвичайно звабливий тюбик, але ж, бачите, я в обгортці…
Ванна кімната освітилася. Той самий чоловік, щойно зодягнений у домашню одежу, взяв Мило, без жодних церемоній здер з нього яскраву обгортку і поклав мармурово-рожевуватий брусочок назад на поличку…
- …не роздивляйтеся на мене так відверто, - звернулося Мило до тюбика Після Гоління, - я соромлюся… я не готове ще до таких рішучих перемін…
- Дуже треба… - образився Тюбик, - я, знаєте, давно заручений із винятково порядною дамою - Небезпечною Бритвою. Моя наречена, мало, що постійно заглиблена у саму себе, то ще й футляра шкіряного майже ніколи не скидає… то на всіляких сторонніх безсоромниць я й не задивляюся… у майбутньої дружини моєї, знаєте, дуже відточені і гострі реакції…
- Ви такий сучасний парубок, - звернулося невдовзі Мило до Помазка, - зачіска у вас цікава… це, мабуть, називають ерокезом…
Але Помазок був імпортним, то мови мильної тутешньої не розумів…
- Ой! – тільки й спромоглося сказати Мило, як Чоловік, наніжившись у теплій ванні, ухопив його міцно всією п`ятірнею і ну натирати себе з усіх боків…
- …досить приємно опинитися в таких міцних руках, скажу я вам, - звернулося Мило зо Зубної Щітки, що вміла стояти у стаканчику, як балерина, на одній, затовстій, щоправда, нозі… - довелося мені таки добре над ним потрудитися… аж трохи схудло, здається, - продовжувало ділитися враженнями Мило. Та Щітка розмову не підтримала, бо дуже пишалася далекими своїми родинними зв`язками з пихатим іноземцем-Помазком.
– …ну, тепер я вже цілком досвідчена дама… у стосунках з чоловіками… - ніяк не вгавало Мило. – і, скажу вам по секрету, завтра вранці він обіцяв знову до мене прийти… - але ніхто з присутніх на поличці мильних зізнань не слухав. Бо яка радість дослухатися тих, хто потрапляє у вишукане товариство так не надовго…
- Він таки любить мене, - сказало Мило власному дзеркальному відображенню, черговий раз повернувшись на поличку. – Щоранку й щовечора ми зустрічаємося… у його рухах – стільки сили, пристрасті… між нас – така чистота! але чому ж я так худну… скоро стану зовсім тоненьким змилочком… боюсь, одного разу навіть до решти розтану від своєї самовідданої любові… як же він тоді буде жити без мене? - але дзеркальне відображення не знайшло жодних слів, і тому промовчало.
Наступного ранку тоненький змилочок – усе, що залишилося від колишнього повнотілого Мила, повертаючись на знайому поличку, послизнувся, ударився, падаючи, об край умивальника, тоді, проїхавшись кахельною підлогою, опинився під ванною…
- Який же я необережний, - поскаржився змилок самій тільки темряві, - але нічого, нічого… він знайде мене… увечері він забере мене звідси…
Увечері Чоловік заніс до ванної кімнати і поклав на поличці новий брусочок мила, в такій же цупкій і яскравій обгортці…
- Он як воно трапляється часом у житті, - зітхнув Змилок. – Що ж, журитися все одно не варт… Я був у цьому світі… був! …і завдяки мені світ цей став набагато чистішим…
- І солодшим! – нарешті почулося у відповідь. То сказав виплюнутий недавно дитиною недосмоктаний до решти цукерок-льодяник, що також долею випадку опинився у темряві під ванною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320133
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
О, женщина! Тому, кто пел сонеты,
К ногам сложила сердце и мечты.
И, побежденная унылостью сюжета,
Осталась победительницей ты.
О, женщина, жизнь без тебя несносна.
Грош ломаный за эту жизнь не дам.
Вся суть кипящего людского микрокосма
В короткой фразе Ах, шер ше ля фам.
О, женщина, живущая в сомненьях:
Как следствия добиться без причины?
Ты красота и самоотреченье.
И… ты погибнешь без любви мужчины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320087
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Тане вже сніг на дахах
і прокидається ліс,
а по молочних шляхах
гомінко котиться віз.
Гуркотом зір-колісниць
зиму зганяє зі снів,
щоб цю весняну мить
всю присвятить тобі,
тільки одній тобі.
Сік наберу у бокал
з білих берізки грудей,
сяйвом заграє кришталь
і заворожить тебе.
Чари зберу звідусіль,
пролісків сни голубі
і цей диво-напій
я піднесу тобі,
тільки одній тобі.
Ліс розтривожить птахів,
ноток відкриє конверт -
хор у мільйон голосів
дасть у твою честь концерт.
Ляже на чистий мольберт
обрію голубизна,
з тебе спишу портрет,
але назву – весна…
Люба моя! Весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320016
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
Олена Iськова
Вальс весни
Полетіли за обрій літа молоді,
Посріблила хурделиця скроні.
Тебе більше люблю, ніж любила тоді,
Як з’єднали серця і долоні.
Мила, єдина,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
Ми ділили навпіл нашу радість і біль,
Де б не був, мене вірно чекала.
Люди сипали в рани роз’ятрені сіль,
Та зневіру я в дім не пускала.
Милий, єдиний,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
==================
Інна Серьогіна
Веснянка
Зорі в небі сплітають вінок для Весни,
Щоб волосся сріблилось шовкове.
Місяченько-казкар на вершечку сосни
Їй гаптує вбрання веселкове.
Весно-Лебедонько, –
Тихо струмочок журчить, –
Всі зачекалися
Теплу і радісну мить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
Розчеши кучеряві берізки в гаю,
Подаруй їм сережки пухнасті,
Розфарбуй празеленню у ріднім краю
Край дороги тополі гіллясті.
Весно-подруженько, –
Пролісок ніжно дзвенить, –
Дай помилуюсь
На ясного неба блакить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319877
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284814
Сонце роси вже п’є,
і світанок встає.
Розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
уже день настає.
Тебе не бачу я ніде,
від твого імені відлуння
за мною, наче карма, йде,
звучить від рання до полудня.
Вечір дзвоником б’є,
місяць коси кує,
розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
бо вже ніч настає.
Я загубив твоє ім’я,
лише залишилось відлуння.
Воно завжди там, де і я –
у снах моїх і мріях блудних.
Сонце роси вже п’є,
знов світанок встає,
розкажи хто ти є,
розгадать поможи.
Як знайти підкажи,
розкажи де ти є,
де шукать покажи,
новий день настає.
Чи так не явишся мені,
чи так залишишся відлунням?
Знов ехо, наче позивні,
луна від січня і до грудня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285362
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 07.03.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184606
Спраглі світанки облизують променем роси.
Спраглі уста від жагучих цілунків горять.
Ти оповила, зв’язала мене в буйних косах,
Як же я можу, крім тебе, когось покохать.
Ти – моя доля. Я – твоя доля.
Бути з тобою – бути обоїм.
Разом навіки, море і ріки,
Небо і землю нам обійти.
Сонячне сяйво торкнулось відкритого серця,
Вбрало тепло і віддало закоханий жар.
Я же без тебе – мов без криниці відерце.
Ти полонив, ти мій спокій з собою забрав.
Вечір і небо...Зорі схилились в поклоні.
Місяць поважно полярну зорю проводжа.
Стежка у квітах. Запах конвалій, півоній.
Лине у всесвіт веселкою ранок стрічать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264687
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 07.03.2012
Чи це був сон, чи, може наяву
Ти простягнув мені шовкові крила?
Тією ніччю й досі я живу,
Що нас, неначе дикий шторм накрила.
Той серпень зір насипав у серця.
В сузір’ї лева нам було щасливо.
Сп’янила до безумства пісня ця,
Тонка й щемлива, і рясна, мов злива.
І простір був замріяно-пухкий...
Ти поглинав у себе без остачі.
Твої долоні – ніжні пелюстки,
А серце – лева – сильне і гаряче.
Цій ночі не вернутися назад.
Вона одна – для пам’яті скарбниця.
Давно завіяв сніг квітучий сад,
Мені ж і досі дивний серпень сниться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319705
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Мне в твоих васильковых глазах
Так хотелось навек поселиться,
Чтобы слушать с тобой до утра,
Как поют нам влюблённые птицы.
Чтобы видеть, как всходит луна,
Тихо звёзды в ночи рассыпая,
И брильянтами утром роса
Под ногами босыми сверкает.
Мне смахнуть бы хотелось с лица
Твои первые, милый, морщины,
Но дотронуться я не могла
До тебя, мой прекрасный мужчина.
Ты красив был, как ангельский свет,
Что волной над тобою струился.
А за окнами брезжил рассвет,
Ты сегодня мне снова приснился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319682
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Він – осінь. Сни його – багряні
Ще давній спогад бережуть.
Та гасне за гірким туманом
Весняних мрій нестримна суть.
По листю крапотять провини,
Шкребе по серцю самота.
У небі ключ… Не журавлиний.
У даль відносить він літа…
І не проси ночами слізно
У Бога зустрічі із ним.
Не клич його. Він – осінь пізня.
Твоя ж душа – як цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319517
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю,
А вони спинившись на бігу,
Гріють душу невідомим долям.
Тут колись три хлопці молоді,
Танки через міст не пропустили,
Про життя не думали тоді
І що в полі виростуть могили.
Хто вони, з якої сторони,
Чи шукає хтось їх, чи забули?
Тут вони, на полі, полягли
І додому більше не вернулись.
Ми у них в одвічному боргу,
Дуже жаль, що їхня така доля
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада 2011 року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
В твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
Побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
ID: 285177
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 09.10.2011 15:18:47
© дата внесення змiн: 15.10.2011 01:04:36
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319423
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
У ясну погожу днину
Йшли п’янички раз удвох.
Перший ледь тримався тину,
Другий ліз «на чотирьох»
Скільки так плелись, не знаю,
Та пита брат брата:
Ти мене хоч поважаєш?
Хотів би я знати.
А дружок лежить в калюжі,
Пряде головою:
Та я зараз,милий друже,
Пишаюсь тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319333
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Сидить жінка у трамваї
Із щеням малим в руках.
На зупинці підсідає
Якийсь дядечко в літах.
Сів та й зирить пильно оком,
Впершись ліктем у вікно,
Щоб щеня те ненароком
Не торкнулося його.
А воно як вигне спину.
Дядько аж заохав:
-Приберіть цю животину,
На мені вже блохи!
Жінка скрикнула: «Ой, лихо!
Відсуньтеся трохи.
Сиди ,Рексику мій,тихо,
Бо у дядька блохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318933
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Не знатимеш ти ніколи,
Як страждало серце кволе.
Як розум не дав поради,
І шлях був один – до страти.
Не знатимеш ти ніколи,
Як стислося мертве коло.
Порожнього слова - зрада.
Я і смерті був би радий!
Не знатимеш ти ніколи,
Як важко змінити долю.
Як важко тебе простити,
І жити, і жити, жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318889
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
О, повернись,
жадана, повернись!
І вітерцем
до мене
доторкнись,
увись
ми підіймемося з тобою!
Поглянь, Веселко -
зацвіта бузок!
Нам до зірок -
лишився тільки крок...
Повір мені -
і рани я загОю.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190505
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318789
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Навеяно стихотворением
Александры Жуковой "Лунная шаль"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду,
Звуки ловя из квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Пятнами желтых глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною вночи
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302303
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 03.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290955
Пісня на вірш автора Тамари Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5e5NqdOnduI[/youtube]
Старенька мати проводжала сина,
Стояла і дивилася услід.
Чи може щось забула для дитини...
Молила Бога, щоб зберіг від бід.
Син озирнувсь, затримавсь на хвилинку…
І в пам’яті зринатиме завжди
Та мамина білесенька хустинка,
Як оберіг від горя і біди.
Він підійшов до матері близенько –
Багато ще хотілося сказать …
Із сумом подивився в очі неньки,
А на щоці – непрошена сльоза.
Вже груша похилилася старенька,
А біля хати вишня розцвіла...
Та може, то не вишенька біленька,
А мамина хустиночка була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318562
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюсь так,
немов останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318532
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І. МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім, зачинені віконця.
В кімнату, де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната, у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті, мов привиди нічні.
Коли ж завмерла вже й остання нота,
старенький німець ближче підійшов.
– Як же це так, воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, – мовив автоматник, –
воюємо. Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село, яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316072
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 02.03.2012
Ми - мрійники.
Напевно, ти права:
де був вогонь -
взаємності немає.
Холодний вітер
куряву здіймає!
Але поглянь -
уже росте трава,
зелені руки
сонцю простягає!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318219
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Шумит ночной прибой,
Нас манит бирюзой.
Не отвожу я глаз.
Призывно манит джаз.
Целует горячо
Волна морской песок.
И чайки над водой
Кружат в дали морской
В эту ночь.
Дорожки лунный свет
Теплом любви согрет,
Танцует на волнАх
Стриптиз-тангО луна.
За плечи обниму,
В глазах твоих тону,
Благодарю судьбу
За сказку наяву
В эту ночь,
Нашу ночь.
В алмазах Млечный Путь,
Нам не дает уснуть
Крик чаек в тишине.
Любимый шепчет мне.
Я нежно повторю –
Люблю тебя. Люблю,
Мой ангел неземной,
Похитивший покой
Навсегда.
В плену у сладких грёз,
К волне твоих волос
Губами прикоснусь,
К щеке твоей прижмусь.
Маяк мигнул вдали,
Встречая корабли.
На яхте сладких снов
Мы уплывем в ЛЮБОВЬ
В эту ночь
Навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297898
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 02.03.2012
Ми сьогодні на "Ви". Обпікають стривожені очі.
Ще не час, зачекай. Я, звичайно, подам тобі знак.
В животі десь шалено маленький метелик тріпоче -
Ти спіймай, якщо зможеш, а я підкажу тобі - як...
Не спіши. Ще так довго чекати кінця і Великого Суду,
Можна встигнути двічі на спір полічити зірки.
Я покаюся потім, пізніше. Сьогодні, звичайно, не буду.
Гей, метелику, може, здаємся-таки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292924
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 02.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Спогади. Спогади... Перевертають душу, крають серце, опікають сіллю очі. Переплакано над ними, передумано. І кожного разу хтось в середині мозку в’їдливо цікавиться: "А навіщо? Ну, були у нашій історії важкі, криваві сторінки, - так у якій же історії їх не було?" Треба, мовляв, відійти від минулого і думати про майбутнє. Треба викреслити ті сторінки із пам’яті, щоб ні сліду, ні духу не лишилось.
Я би й погодилася, тільки - як? Як викинути на смітник історії долі моїх рідних, близьких, як забути все те, що ножем по серцю пройшло? Хіба можна буде тоді зрозуміти себе? Ми - логічне продовження наших предків, в нас живуть їх віра, їх любов, їх ненависть, їх підлота і їх страх, - що було ними подароване, те й живе. Як все це можна від нас відділити? Як прооперувати, щоб ми стали іншими - сміливішими, чеснішими, добрішими й справедливішими? І хто сказав, що їх історія скінчилася разом із ними? Ні, вона живе. В нас: в комусь - гени гнаних, розстрілюваних, заморених голодом, а в комусь інші - гени віртухаїв, катів, церберів.
Ми йдемо по вулиці щось жваво обговорюючи, - я і моя подруга. Нам завжди цікаво разом - у нас багато спільного, щоб об’єднувати, і вистачає різниці, щоб нам було не нудно одна з одною. Ми навіть не відразу помічаємо літню жінку, що йде назустріч.
- Добрий день, - вітається вона і я бачу, як кам’яніє завжди таке інтелігентне обличчя моєї подруги. Мовчанка...
- Доброго дня, - знову говорить жінка, - як Вам не соромно, чому Ви не вітаєтесь, адже впізнали мене?
- Мені не соромно, - раптом жорстко відповідає зазвичай м’яка й врівноважена подруга, - я не хочу Вас впізнавати, як Ви не впізнавали мене, кожного дня вимагаючи документи, коли доводилося проходити повз Ваш пост.
Ми минаємо остовпілу пані й крокуємо далі. Моя мовчанка така красномовна, що подруга робить зусилля над собою і починає розповідати.
- Все своє життя воюю зі страхом. П’ятдесят років на світі живу, а й досі ловлю себе на тому, що боюся міліціонерів. Не повіриш, навіть коли нашу квартиру пограбували, й міліція приїхала нам начебто допомогти (кажу "начебто", бо нічим не допомогли - ні злодіїв не спіймали, ні вкрадене не повернули), я почувалася так, наче сама себе пограбувала. Я боюсь заходити у владні кабінети. Я вкрай неохоче відстоюю свої інтереси, свою правоту. Це не означає, що мені не доводиться цього робити. Ще й як доводиться! Але я постійно відчуваю цей страх. Думаю, це - генетично, від предків передалося. Ти ж знаєш, я останнім часом багато думаю над питанням: скільки в нас, в нашій свідомості - від прийнятих нами самими обдуманих рішень, а скільки - спонтанного, закладеного десь у підсвідомості? На якомусь етапі цих роздумів я дійшла висновку, що ми схильні дуже применшувати значення генів наших предків, - відсоток осмисленого у нашому житті мізерно малий. Ми здебільшого діємо інстинктивно. Є, звичайно, інстинкти, закладені Творцем, як у тварин, але є й багато інших, подарованих предками. Страх - це подарунок моїх.
У нашій родині по маминій лінії були репресовані. Діда Гжегожа (чи як його називали у селі - Григорія) попередив односелець, що служив у міліції, сказав, що є рознарядка на арешт "ворогів народу", й там - ім’я діда і його братів. У Гжегожа була можливість втекти. Але на умовляння дружини - моєї бабуні Генрієфи - він відповів, що втеча буде доказом вини. Логічно! Тільки дід не знав, що радянській владі для репресій логіка не потрібна. Селянина з Хмельниччини, що добровільно вступив у колгосп, здав майно, навіть ікони з хати на горище повиносив, звинуватили у пособництві (кому б ти думала?) японській розвідці. Ну, що міг передавати японцям колгоспник села Мала Салиха? Скільки на полі вродило буряків? Діда заарештували без всякої логіки, так само, як і його братів. До розстрілу тримали у полі, на огородженому колючим дротом шматку рідної землі. Там їх і розстрілювали, на тій же землі, над урвищем. Молодшого дідового брата - сімнадцятирічного Людвіга - вдалось врятувати. Старші брати потемки перекинули його через дріт у те саме урвище, де згодом закопали їх тіла. Малому наказали, щоб утікав у Москву, мовляв, там люду багато, легше буде загубитися. Звеліли змінити ім’я і вік. Людвіг був невисокий і худенький, цілком сходив за п’ятнадцятирічного безпритульного. Так він і врятувався.
Після розстрілу діда моя бабця Генрієфа - Геня - залишилась вдовою з чотирма дітьми. Їй було всього двадцять шість років. Перше, що вона зробила, - полізла на горище й витягла захований дідом іконостас, повитирала й повісила на старе місце. І почала молитися. А що їй було ще робити? Все життя потім вона була переконана, що саме ці молитви врятували її і дітей. Їх уже повантажили на воза - виселяти кудись на Сибір, коли стало відомо, що наказ про виселення відмінили. Бабця так вже більше ніколи й не вийшла заміж. Вона сама виростила дітей, зберегла їх у війну, дала гарну освіту. Я пам’ятаю її зовсім старенькою, - вона весь час молилася. Бувало на свята - на Великдень, чи Різдво - радянських свят у нас у сім’ї не визнавали, - бабця Геня зі свахою, мамою мого вітчима, співали псалмів. Смішно так, такими тонесенькими старечими голосами. Вона і в труні лежала спокійна, красива, зі старим молитовником і чотками, наче заснула щаслива. І оця маленька спокійна бабуся змогла передати нам, молодшим, свою ненависть і відразу до всього радянського. Ніколи у мене не було ілюзій, що я живу у найкращій країні світу чи чогось подібного. Я змалку навчилась критично підходити до життя. Може, тому що у мене були наче дві полярності у дитинстві - мої мама та вітчим і мій двоюрідний дід - отой самий Людвіг.
Він таки втік тоді від НКВД і у компанії безпритульних хлопчаків потрапив у Москву. Коли їх переловили, він назвався іншим іменем, прізвищем, і сказав, що йому п’ятнадцять років. Так, зовсім іншою людиною - навіть національність змінив з поляка на росіянина - Людвіг став курсантом суворовського училища. Пройшов війну від перших днів до останнього, здобув звання, нагороди й вступив до військової академії. А потім до кінця свого життя у цій же академії викладав. Дід Людвіг був світлом у моєму житті. Усі мої найкращі дитячі спогади пов’язані з ним. Він дуже шкодував нас із сестрою, бо ми рано залишились без тата. Мама вийшла заміж вдруге, народила сина новому чоловікові. Не те, щоб наш вітчим нас дуже ображав, - ні. Але Люду - сестру, швидко відправили до інтернату. А мені довелось глядіти молодшого брата. Господарство було велике, роботи багато. У мене в дитинстві навіть ляльок не було. Хоч грошей "на книжку" мої батьки наскладали чималеньку суму. Так вони й пропали потім ті заощадження, хтось на них капітал собі сколотив. Мій вітчим мав такий характер, що не міг бачити мене інакше, як при роботі. Я думаю, той страх генетичний нагнув батьків дужче, ніж мене, - вони все життя прожили, вкалуючи на державу, що відібрала у них рідних. Боялись від лопати й сапки голову підняти. Мама зараз каже: "Що ми бачили на своєму віку? Тільки те й робили, що працювали від ранку до смерку. Ні одягнутися толком, ні відпочити, ні придане дочкам дати. Не кажу вже про подорожі якісь."
Моє життя змінювалось, коли влітку до нас в Крим приїздив із Москви дід Людвіг. Він брав мене з собою на море, а потім забирав у столицю. В нього завжди був спланований мій відпочинок. Купувалась дорога сукня, туфлі, у парикмахерській робилась зачіска, - й ми з дідом йшли в театр. Це було надзвичайне свято, у такі дні я почувала себе принцесою. Дід показав мені всі театри, музеї, він заохотив мене не читати все підряд, а обирати гарну літературу. Мої манери - це теж дідова наука, він мав вишукані смаки. Людвіг постійно допомагав дітям і онукам загиблих братів. Це була його дяка за врятоване життя. А от своєї родини дід не мав, бо не мав власного імені-прізвища, щоб дати дружині й дітям, а вигаданого давати не хотів, не мав права. Така то була людина, з таким рівнем совісті. У замкненій шухляді робочого столу Людвіг зберігав трофейний пістолет на випадок, коли раптом за ним прийдуть. Казав, що просто так не дасться, а забере з собою в могилу ще кількох церберів. Перед смертю звелів викинути зброю у Москву-ріку.
На величезному московському кладовищі є його маленька могила. На ній - невеликий пам’ятник. На пам’ятнику - вигадане ім’я, вигадане прізвище, вигаданий рік народження. Там тільки один правдивий напис - дата смерті мого діда. Але ж під могильною плитою - реальна людина! Як можна з цим жити?!
Дід допоміг мені розділити всіх людей на дві категорії - тих, хто змирився з отупляючою системою, і тих, хто самим життям своїм міг їй протистояти. Я не хотіла змирятись, тому у чотирнадцять років сама забрала документи з сільської школи й відвезла їх у фізико-математичну школу-інтернат у велике місто. Більше додому не поверталась, хіба на канікули. Мені так хотілось вирватись, що я вчилась з усіх сил. В інтернаті було багато обдарованих дітей, мені після сільської школи було дуже важко. Але я - вперта. За другим разом вступила до Московського вузу. Діда Людвіга вже не було, столицю довелось обживати самій. Отут я побачила, що до моїх двох категорій людей додається ще одна. Це їх мій дід називав "цербери". Особливо багато таких було у конторах всіляких і на вході до установ, гуртожитків. Десь же мали подітись гени катів, наглядачів, донощиків, не згинули ж вони безслідно. Живі у комусь, отут, поряд. Останнім часом, я думаю, їх навіть побільшало, чи часи такі настали, що їм проявлятись вільніше?
Найбільше церберів я зустріла тут, у Білій Церкві. Приїхала сюди на шинний завод по розподілу. Жила у гуртожитку й щодня мусила пред’являти перепустку і в ньому, і на заводі, хоча нас, інженерів, було небагато й всі всіх знали в обличчя. Тут зустріла Андрія, одружились. Якийсь час ще жили по різних кімнатах. І якось увечері - я вже навіть вагітна тоді була, - заходить до моєї кімнати перевірка. Влаштовувались такі, з активістів комсомольських. Серед них - мій колега, ми в одному відділі працювали, й він був у нас на весіллі.
- Чому мужчина у Вашій кімнаті після десятої вечора, та ще й на ліжку сидить? - питає мій колега, хоч прекрасно знає, що "мужчина" - мій чоловік.
Віриш, я закам’яніла - ні слова сказати не можу. Помирати буду - не забуду того виразу садистської насолоди у нього на обличчі. Вони пішли, а у мене - істерика, так трясло, що Андрій з переляку "швидку" хотів викликати. Потім нам дали спільну кімнату у готелі - "Домі приїжджих". Там на вахті (як тобі слівце? не тхне концтабором?) сиділа оця жіночка. Жодного разу мені не вдалося пройти повз її пост, щоб вона документів моїх не перевірила! І кожного разу, заходячи до себе, я ще довго не могла заспокоїтись. А тепер вона мені дорікає, що я з нею не вітаюсь. Та я знати її не хочу!
Розповідь подруги багато чого відкрила мені й про мої страхи. Адже і в нашій родині були репресовані, й моя бабуня лишилась вдовою, довгий час переїздила з одного великого будівництва на інше, боячись, що почнуть цікавитись її минулим. І я теж боюсь міліціонерів. Зрозумілішою стала різкість улюбленої подруги у вирішенні життєво важливих питань: приймати правильні рішення - то одне, а приймати сміливі рішення, переборюючи генетичний страх - то, все таки, дещо інше. А щодо церберів... Якби я не знала свою подругу, може б подумала, що вона надто прямолінійно судить, може би сказала, що вона надто емоційно сприймає рядові у ті радянські часи життєві ситуації, - ну, що ж, здавалося б, такого - перевірили перепустку. Та я добре знаю її мудріть і виваженість. І ще я знаю, що перша дитинка моєї подруги - хлопчик, яким вона була вагітна саме тоді, коли її судив колега-садист і коли мордувала оця церберка, прожив на цьому світі всього кілька годин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303028
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 01.03.2012
От і прийшла відмолена весна,
Вже талим снігом скроплені надії...
Пощо снуєш в прозорості вікна
Поміж вогких, нестримних вітровіїв?
Пощо думкам намітуєш ярмо
Зимових снів в крізному павутинні?
Крізь сивих хмарок вовняне більмо
Вже протинають промені первинні.
І доторкає ніжний первоцвіт
Проталин серця трепетно й незримо...
Пощо гойдаєш віхолою світ,
Моя холодна, незворушна зимо?
Крізь непроглядність снігопелени
Війнуло в душу ладаном сосновим...
В моєму серці в перший день весни
Граничить ніжність з холодом зимовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318079
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Проліскове повітря піднімається в хмари,
Блиск кохання сіяє з очей навкруги,
Наступила весна і розвіялись чари,
Їх забрали з собою у вічність сніги.
А жінки і дівчата первоцвітом розквітли,
Скоро жайвір у небо пісні понесе,
Прокладе соловейку дорогу у літо
І на крилах пісенних любов рознесе.
Чорноокі й білявки, щастя Вам і любові!
Хай весняні струмочки Вас розбудять від сну,
Гілочки набухають до свята вербові,
Зустрічайте свою довгождану весну!
Теплий вітер кохання принесе подарунок,
І підсніжники дзвоном наповнять серця,
Вас кохані пригорнуть, а п’янкий поцілунок,
Вам запалить усмішку, яка так до лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318088
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Нарешті сумніви залишив
чому львів’яни молоді
все більше на російській пишуть
свої листи й свої вірші.
Коли «табачників» та інших
офіціозу чути гам,
від тріскотні на «солов’їній»
плювати хочеться всім нам.
А може суто українським
наш Львів ніколи і не був?
Чи перейти знов на російську?
(Її іще я не забув).
Што скажєтє? Как бить? Кто знаєт?
Язик чи мова – што главнєй?
І пусть Азаров нє страдаєт –
на руском будєт правільнєй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317955
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
В зими тиждень цей останній,
Піст Великий вже настане,
Розпочалось Бабське свято,
Колодієм його звати.
Масниця - масниця,
в шинок жінки тащаться!
У день перший жінки милі
були наче породіллі,
бо на стіл Колодку клали,
пелюшками сповивали.
Масниця - масниця,
Колодка рождається!
Погуляли народини
та й пішли шукать родини,
що дітей не повінчали,
їм Колодочки чіпляли.
Масниця - масниця,
Змусить відкуплятися!
У день другий всі раділи,
бо Колодочку хрестили,
У день третій, мов в "дитини",
відзначали похрестини.
Масниця - масницІ,
розгулялись молодиці!
Чоловік не дорікав, як
в шинок жінку пускав, знав бо
це не його свято, її
краще не чіпати. Це ж бо
Масниця - масниця,
чоловіки лащаться!
А дівчатам з парубками,
що були холостяками,
зліва Колодки чіпляли,
щоби швидше парувались.
Масниця - масниця,
змусить їх побратися!
Дня четвертого співали
та Колодочку тягали,
перестали пить, співати,
залишили "помирати".
Масниця - масниця,
не м'ясна розпусниця!
Їли млинчики із гречки,
щоб не мати суперечки,
ще й варенички із сиром,
аби жити всім із миром.
Масниця - масниця,
сирная розпусниця!
У день п'ятий "поховали",
а на шостий - "відспівали"
Колодочку з жартами та
й відкупними вартими. Йой,
Масниця - масниця,
в неділю закінчиться!
Бо в останній день неділі
усі Прощення просили,
хто в рідні, хто у сусідів,
де вже як кого зобідив!
Масниця - масниця,
Хай нам краще мається!
Р.С. Колодій - символ родючості, шлюбу.
Цього тижня старші жінки жартома "карають" тих
молодиків, які протягом року не знайшли собі пари
і не одружилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315956
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Роняет небо, словно шаль,
Холодный белый пух.
В глазах застывшая печаль,
Отчаянье, испуг.
Сердечко девичье в груди
Окутала зима ,
Кричит душа – Не уходи,
Я не могу одна!
В ответ – немая тишина
В лицо бросает снег,
И с ней глазастая луна
Смеется, как на грех.
Бутылка белого вина
И сигаретный дым…
В проем открытого окна
Шагнуть бы вслед за ним.
Одно бы небо на двоих
И райский Альтаир,
Увы, для грешников земных
Закрыт Эдема мир.
Смирилась, если б захотел
К другой прижаться он…
Погиб геройски ! – прохрипел
Сквозь сумрак телефон.
Платок срывает ветер с рук,
И вороном кружит
Соленый пух – свидетель мук
На волосах дрожит.
Асфальт чернеет под окном,
Всего один лишь шаг…
Уснуть с любимым вечным сном…
Крыла прощальный взмах
Погиб… Герой… – стучит в висок,
Но разом отрезвил
Малышки сонный голосок:
– Нам папа позвонил?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317997
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
З журавлем біля криниці
Зустрічалась уві сні.
Та траплялися синиці
Забезпечені мені.
В того - бізнес, в того - хата,
Той приїхав іздаля.
Та хотіла я літати -
Я чекала журавля.
Коли всі мої синиці
Похапали хто кого,
У селі біля криниці
Я побачила його.
Він мене у вирій кликав,
Опираючись на пліт,
І я стала - Журавлиха,
Й зазбиралася в політ.
Йшли роки, тріпались нерви -
Стільки сліз і стільки слів! -
Мій журавлик був фанерний,
Він нікуди не летів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167606
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 29.02.2012
Ще зранку сніг виблискував,
Кружляв,неначе рій.
Та вже пісні висвистував
Вітрище-сніговій.
В танку своєму дикому
Злітав аж до дахів.
Стогнав і вив під стріхою,
Наполохав птахів.
У вікна стукав,сердився,
Кватирки відчиняв.
Свою сестру Хурделицю
Давно уже чекав.
Аж раптом ввесь зіщулився,
Бо наче з рукава
Сипнула снігом з вулиці
Хурделиця-Зима.
І,підхопивши братика,
Пустилася в танок.
І закружляв над хатами
Легесенький сніжок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312818
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 29.02.2012
В мені твоє кохання не заплаче
В тобі моя любов не загорить
Твої уста такі палкі, одначе
Розлука, ніби прапор, майорить
І дотики тремкі, як ніжні віти
Та не теплом палахкотить від них
В очах весна, котра дарує квіти
Та зимний спокій в тих очах притих.
І не заб’ється серце з переляку
Від неминучих та гірких прощань
Бо звикло воно жити «на відзнаку»
Без суму і без болю… без вагань…
*не автобіогр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311854
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 29.02.2012
ЕПІЛОГ
(I вже це не похiдний покой Гетьмана,
а знову його розкрита могила,
де, біля Чорного Каменя, двi душi -
Марiїна та Iванова –
стрінулися
через триста лiт
по всiх цих
подiях.)
Марiя
…Ти вiдспокутував спокуту.
Усе земне тобi забуто.
Прощений! Чистий, як огонь!
Iване, з тебе кару знято -
Ти чуєш дзвiн? - На небi свято,
На небi паска i весна,
Бо кається душа земна.
Тобi одкрито путь до раю.
Там вiчний спокiй. ВІН - чекає...
Летiм - там я тебе кохаю...
Мазепа
Марiє, не можу летiти.
I справа не в тiм, що не смiю...
Народ сей - довірливі дiти:
Ридають з дрiбниць i радiють.
З тобою, голубко, полинуть
В безжурнiї райськi краї -
То вище блаженство, та кинуть...
Як можу покинути їх?
Марія
Вони прокляли тебе, Йване!
Мазепа
Хiба ж то, Марiє, вони?
То слово чуже i погане
На них напустило мани́.
Здiйсниться, нехай навiть згодом -
Вкраїнцi ще стануть Народом!
Заграють копита з Великого Степу
I вершники кли́кнуть Мазепу.
Самi зрозумiють i втямлять,
Куди я їх кликав ТОДI...
В їх жилах дрiмаюча пам'ять -
Як рана у мене в грудí.
Мiй борг поверну неоплатний,
I мрiю здiйсню чарiвну -
I труд свiй заве́ршивши ратний,
Я сном немовляти засну.
...Чи стрiнеш свойого Iвана
У Божому тихiм раю?
До нiг твоїх схи́лю, кохана,
Я голову сиву мою...
I бiльше нiколи не буде
Розлука мiж нас, як межа.
Забуду я, хто такі - люди,
Земля менi стане чужа.
Й розтане, як в небi пiр'їна,
В туманах вишневих
моя
Україна.
(На схід сонця сiрiє.
Спiвають першi пiвнi.
Промiнь гасне,
все зникає.
Кiнець.)
м. Київ
1990 р.
Валентина САВЕЛЮК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289536
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 29.02.2012
ява дев’ятнадцята
ЗВІСТКА
(Гетьман щойно повернувся до свого стану
з польської Бiлої Криниці, де восприйняв
із Святого Купелю
онучку княгині Дольської.
До його похiдної резиденцiї увiходить Дем'ян.
Вiн прибув iз Батурина.)
Дем'ян
Я, Гетьмане, вже тут два днi...
Сказати велено менi,
Що тихо все в Батуринi`.
Що, дякувати волi Божiй,
Нiхто нас поки не тривожить,
В усiх iсправно йдуть дiла...
...Були iз Києва прислали,
Що матка ваша захворали,
Та, Боговi за те хвала,
Ускоростi iз ложа встали...
З Москви оказiя була -
Цидула важна тут одна
До вас з пiсьмом Головiна...
Оце i все...
Хоча...
Ну-да...
Ще... приключилася бiда...
Панянка вмерла молода...
Хай там їй царствiє небесне,
А тут нехай пером земля.
Уже не вернеш звiдтiля -
Хоч слiдом вмри, то не воскресне...
Один обман, а не життя.
Увесь Батурин спiвчуття
Батькам виказує за нею...
Мазепа
Чия панянка?..
Дем'ян
(пiсля тяжкої паузи, та зiтхань)
Кочубея...
Я гнав коня … гадав успiю...
Мазепа
Котора?!!
Дем'ян
Гетьмане...
Марiя...
(За мить-другу у Мазепи на виду вiдбився
непогамований бiль, наче йому, неждано-негадано,
зо спини, нанесено смертельного удару в самiсiньке серце.
Вiн ледь чутно застогнав i похилився сивою головою на руку.
Свiтло поволi гасне. Дем'ян зникає. Зникає все. Тiльки Мазепа
у променi залишається сидiти нерухомо. Звiддалiк вчувається спiв церковного хору: «Прийми, Господи, усопшу душу раби твоєї, Марiї».
Чути поминальнi дзвони. Голос читає заупокiйну, дзвони i церковний спiв наростають i могутнiм потоком падають - це страждання Гетьманове стає таким нестерпним!
Враз усе обривається, натомiсть звучить нiжна мелодiя. Немов туман, з'являється із темряви прозора постать у бiлому - це душа Марії. У неї розпущенi довгi коси, ледь в'ються, на головi вiнок. У правицi вона має гiлочку бiлої лiлеї - знак чистоти, святості i непорочностi. Постать наближається до Мазепи, схиляється над ним, торкається його сивин - заспокоює.)
Голос Марії
Буде мороз чи спека -
Плакать нема потреби.
Я вже вiд вас далеко,
Я вже вiд вас, як небо.
Я вже приходила в квiтнi,
Я вже зазнала муки -
Всi ви тут перелiтнi,
I не тривкi, як звуки.
Думаю, що не буде
I на копУ бiди...
Дивiться на себе, люди,
Як верби на край води.
...I ти не журись, не треба,
Не завдавай жалю,
Тобi я i звiдти - неба,
Хоч крихiтку, та прихилю`...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289534
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 29.02.2012
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317045
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Мить від життя до вічності–тиша.
Муза, її величність,
Пензлем незримим пише
Переплетіння стократні моєї долі.
Тиша – це нагорода, це подих волі.
Дотиком абсолюту яскраві картини малює.
Я знову в полоні пам”яті
В прекрасне минуле мандрую…
Мовчання у свтлі рампи
Без палких, патетичних фраз,
І без звичних словесних штампів,
Кимось сказаних ще до нас.
Ми удвох в паралельному світі,
Де йде обертом голова.
І про цінність кожної миті
Не придумані ще слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314872
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Захотілося нагадати пісню, яку ми з Ігорем Федчишиним написали багато років тому і яка не тільки не втратила з часом своєї актуальності, але й стала ще більш болючою. Дещо змінив в аранжуванні, тембрах. Деякі співаки обіцяли взяти в свій репертуар, проте...
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Приспів
Зосталась сама,
На серці – зима,
Біль, туга щемна…
Ти тут…А там – війна…
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
мов кров у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
ти залишилася одна.
У нашому з тобою жовтні
Приспів.
Ось знову жовтень, як тоді…
Ось знову жовтень, як тоді…
Програш.
Ти залишилася одна…
Ти залишилася одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317788
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Музыка Голоскевича Сергея Анатольевича
Ты очень далеко,
В кафе сижу одна.
На небе высоко
Полночная луна.
Смотрю на телефон,
Жду твоего звонка.
Взгрустнула о былом
Упавшая звезда:
Любовь - беда...
Зима бросает снег
В замерзшее окно.
Все было, как во сне,
Между тобой и мной.
Цветы и снегопад,
Притихшие дома.
Кто в этом виноват,
Что мы сошли с ума?
Любовь одна!
Разлука не страшна,
Поет аккордеон.
Гитарная струна,
Расскажет дивный сон.
Закружит танго нас.
Нас двое - ты и я.
В зрачках зеленых глаз
Вращается земля...
Любовь моя!
Ты обними меня,
Прижми к своей груди.
Любовь не потеряй,
Все будет впереди.
Веселый Новый Год,
Рождественская ель.
Зажжется небосвод
От нежности моей!
Любовь сильней!
03.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316612
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Йшов раз п’яний із гостини,
Співав щось про ружу.
Зачепивсь за кущ калини
Та й гепнув в калюжу.
Лежить бідний коло тину,
Та й не може встати.
Та ще й пес його єдиний
Як почав гарчати.
В дядька тіло,наче вата,
Тільки зирить скоса:
-Ти на кого смів гарчати,
Псино безголоса?
Тут на крик жона Мар’яна
Визирнула з двору:
-Ану швидше,пико п’яна,
Чимчикуй додому.
Дядько вмить став на коліна
Та й поповз до хати:
-Вчися,Рябчику,в дружини,
Як треба гарчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317547
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Іще на рік
наблизились до Смерті,
чи до Безсмертя –
вибираймо Ми…
Давайте
залишатися Людьми,
і не блукати
в білій круговерті
підступної,
холодної Зими!
Для Світлих,
нерозлучних із крильми –
обійми Божі –
завжди розпростерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303443
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 01.01.2012
ява сімнадцята
ПЛАЧЕ РОСА – БЕЗ ГОЛОСА…
Кобзар
…І потягнулися днi,
Наче отара –
ОдинАковi i сумнi.
Марiя (подумки)
Любов, як свiчка... що горить, та плаче.
А лиш дмухнеш – вона одразу вмре.
Козаче мiй, далекий мій козаче,
За серце туга, як мороз бере.
Було довкола нас з тобою лiто -
Був пишний цвiт i розмаїтий свiт...
Рiлля нiмує там, де грало жито
І журавлят тривожно-затяжний полiт.
Скажи ж менi, нащо гартують крила
Отi сумнi, мов янголи, птахи?
Як рано їм верба нашепотiла
Захмарну путь за всi людськi грiхи...
За хмарами означенi шляхи.
Яка їх доля невблаганно кличе?
Мов журавля, душа моя кигиче,
До раю плаче, та тяжкi грiхи.
...З чиїх намов церковний паламар
На вiвтарях свiчки завчасу гасить?
Верба нашiптує дорогу понад хмар -
Прощай, прощай, життя мого окрасо.
Мазепа
(Лист I )
"Моє серденько,
мiй трояндовий квiте,
серцем на те болію,
що не далеко ти од мене,
а я не можу очей твоїх
і личенька білого
бачити;
Через сеє пiсьмечко
кланяюся
і цілую тебе,
любляче".
Марiя.
Я люблю Вас далеко – де спокiй.
Супокiй. Де сонети свiчі.
Я не вдарюсь, як птах одинокий,
Об шибки ваших вiкон вночi.
Не стривожу. Така вже я добра,
Хоч до рани мене прикладiть...
Горошиною сонця за обрiй -
закотилася. Там догорiть.
Мазепа
(Лист 2)
"Моє серденько,
зажурився,
почувши од дівчини таке слово,
що Ваша Милiсть
сердиться на мене,
бо Вашу Милiсть
при собi не затримав,
але одіслав тоді додому;
уваж сама,
що б з того виросло.
Перше:
твої родичi
по всьому світу розголосили б,
що взяв у них дочку
уночі
силою
і тримає у себе
замість наложниці.
Другая причина:
державши Вашу Милiсть у себе,
я не зміг би нізащо витримати,
да i Ваша Милiсть також;
і мусили б ми
мiж собою жити,
як чоловік і дружина,
а потім
прийшло б
неблагословіння од церкви
і наказ,
щоби нам розійтися.
Куди ж би мені тоді подітися?
Та й Вашу Милість жаль,
щоб потом
на мене не плакала".
Марiя
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав,
Я вслід би кинулась -
та стала, вкопана, мов камiнь.
А моє серце, як з колиски дитинча,
Схопилось босе i потюпало за Вами.
Ви йшли - як Бог.
I сiрий шлях стелився Вам до нiг,
Мов хтось розмотував сувiй простого краму.
А моє серце – чи спинить нiхто не мiг?! -
Збивало пальчики, так тюпало за Вами!
Та де йому за Вашою ходою?
Ви, наче Iстина, - куди там наздогнати...
Впаде, заблудиться, i вiчно сиротою
У чужi вiкна буде заглядати.
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав.
Я вслід би кинулась - та стала,
вкопана, мов камiнь.
А моє серце – нерозумне дитинча -
Схопилось босе i потюпало за Вами…
Мазепа
(Лист 3)
"Моє сердечне кохання!
ПрОшу i дуже прОшу,
знайди змогу
зі мною побачитися
для усної розмови;
Коли мене любиш –
не забувай же,
Коли не любиш –
не споминай же!
Згадай свої слова:
що любити обіцяла,
навіщось же мені
й рученьку біленьку подала.
I повторно
i постокротно прошу,
назнАчи
хоть на одну хвилину,
коли маємо iз тобою видiтися
для спільного добра нашого,
на яке сама ж раніше
сподівалася.
А заки побачимось –
пришли намисто
з шиї своєї, прошу..."
Марiя
…Життя рiзноманiтне i складне:
Є в ньому всього – i чеснот, i бруду.
Пройдуть роки – забудеш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
I бiль, i радiсть – все колись мине.
Переживем i славу i огуду.
Пройдуть роки – згадаєш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
Нехай у жертву ти принiс мене
Людськiй необережностi i суду –
Пройдуть роки – забудем все земне,
А я i ТАМ про тебе не забуду!
Мазепа
(Лист 4)
"Моє серденько!
Уже ти мене iзсушила
красним своїм личком
i своїми обіцянками.
Посилаю тепер
до Вашої Милостi
Мелашку,
шоб про все
домовилася з Вашою Милiстю;
не стережися її нi в чому,
бо вона
вірная Вашій Милостi i мені
в усьому.
Прошу i дуже прошу,
до ніжок
Вашій Милості прихилившись,
моє серденько,
прошу,
не одкладай своєї обітниці..."
Марiя
…Я пiду, як у землю вода:
Так природно, i так поцейбiчно.
Хтось прицмакне – така молода!
Хтось зажуриться – всi ми не вiчнi...
Я пiду – наче встану з-за столу,
Не прощаючись, вийду iз зали:
Ви мене не любили нiколи!
Ви нiчого менi не прощали.
Дзиґарi мою пiвнiч відбили -
Я одчиню тихесенько дверi...
Ви ніколи мене не любили –
Я чужа на цiй пишнiй вечерi.
Там, у сiнях, неначе в печерi:
Все темнiш i темнiш з кожним кроком.
Обережнiш! не рипнули б дверi,
Не злякати б кого ненароком!..
Темно й тiсно у цiй комiрчинi –
Чи вернутись до свiтла iзнов?..
Та менi вже нiхто не вiдчинить –
нi Надiя, нi Вiра,
нi Ви –
нi Любов...
Мазепа
(Лист 5)
"Моє серце кохане!
Сама знаєш,
як я сердечно люблю Вашу Милість.
Iще нiкого в світі не любив так:
мої тоє щастя i радість були б,
щоб нехай їхала та жила у мене,
тiлько ж я зважав,
який кінець з того може бути.
А тим паче при такій злостi
і заїдливостi твоїх родичів.
Прошу, моя любонько,
не одміняйся нi в чому до мене,
якщо вже неєдинократ слово своє
і рученьку давала.
А я взаємно,
поки жив буду,
тебе не забуду..."
Марiя
…Княгиня в бiлих горностаях
Невiдворотною ходою
Напівлетить-напiвступає
За ким? –За мною? За тобою?
В її очах така безодня,
Таке бездоння голубе!
Кого вiзьме собi сьогоднi? –
Може мене. Може тебе.
Княгине в бiлих горностаях!
Прийшла збирать податки з душ?
Ти ж бачиш, я його кохаю,
Мене вiзьми – його не руш...
Мазепа
(Лист 6)
"Моє серденько,
Не маючи вістей
про справи Вашої Милостi,
(чи вже перестали Вашу Милiсть
мучити i катувати?)
мушу виїхати на тиждень у певні місця.
Посилаю Вашій Милостi
через Карла од'їздного гостинчика,
якого прошу завдячно прийняти,
а мене
в неодмінній любовi своїй
зберігати..."
Марiя
Провiяне i зiбране в пiдситок,
Через гайок, де бавиться ручай,
Я до млина своє принесла жито:
- Гей, Бiлий Мельнику! виходь-но та стрiчай.
Вусатий i косматий, як пустельник,
Примружив очi – до-о-овго впiзнає...
- Оце i все? – всмiхнувсь нарештi Мельник.
- Де ж вiзьмеш бiльше? - Забирай, що є...
...Ще дотлiвало десь на стернях горно
З цеберки синiм присмерком залите -
Як два воли, боками терлись жорна
І перетерли в порох моє жито.
Все позмiтав i визбирав ретельно.
Як мiсяць сходив, наче порятунок,
З'явивсь у чорних дверях Бiлий Мельник
І простягнув через порiг нужденний клунок.
Як немовля, той клунок я приймала.
Десь рипнуло, а вiн сказав якраз:
- Щоб коровай спекти – цього замало,
Хай розчиняють пампушки
на парастас...
Мазепа
(Лист 7)
"Моє серденько!
Тяжко і боляче на серці в мене,
що сам не можу
З Вашою Милiстю
обширно поговорити.
Що не маю змоги
відраду Вашій Милостi
в теперішній печалі учинити.
Про будь яку потребу
Вашої Милостi до мене –
скажи цій дівчині до остатку.
Коли вони, прокляті твої,
тебе цураються, --
іди в монастир.
А я знатиму,
як на користь Вашої Милості
чинити.
Чого треба, i повторно пишу,
ознайом мене, Ваша Милiсть..."
Марiя
Рипить ярмо. Немов двi сивi хмари
Поволi, повагом, ступають два воли.
Спокон вiкiв, у споконвiчнiй парi
Тягнули плуга i в сьогоднi притягли.
Поперед ними – дзвонять косовицi!
За ними - чорна, мов полив'яна, рiлля.
А над рiллею – нетутешнi птицi,
Двi славнi птицi – звiдкись, звiддаля.
А Простiр, що мiняє днi i ночi,
Лемiш стирає - ге-е-ен ще до Могили!..
I хоч пташки про гарне щось туркочуть -
Та в однiєї ширший розмах в крилах.
...I йдуть воли по волi Батька й Сина,
І квилить птиця, та, що слабша на крилi,
і кружеляє згублена пiр'їна,
І западеться у полив'янiй рiллi...
Мазепа
(Лист 8)
"Моя сердечна кохана!
Тяжко зажурився,
почувши, що тая катувка
не перестає
Вашу Милiсть мучити,
як i вчора те учинила;
я сам не знаю,
що з нею, гадиною, чинити;
То моя біда,
що з Вашою Милiстю
слушного не маю часу
про все переговорити.
Більше од жалю не можу писати.
Тільки, щоб воно там не сталося,
а поки жив буду - тебе сердечно любити
і зичити всього добра не перестану,
і повторно пишу - не перестану,
на злість моїм i твоїм ворогам..."
Марiя
Дойшла уже до краю – до одчаю:
За все тебе люблю. За все прощаю.
Я так тобою ницо дорожу –
Прощаю все: i зраду, i олжу...
О Мудросте! Порадь менi пораду.
Навчи, як не прощать олжу i зраду.
Отямся, серце збожеволене моє!
А серце мовить – i на сонцi плями є...
Мазепа
(Лист 9)
"Моя сердечна кохана!
Бачу, що Ваша Милiсть
в усьому одмінилася
своєю любовiю колишньою
до мене.
Як собі знаєш:
аби потім
за тим не шкодувала;
Пригадай тiльки слова свої,
під клятвою мені данії,
тоді, коли виходила
з покою мурованого од мене,
коли дав я тобі перстень,
над котрий ліпшого,
дорогшого в себе не маю:
вже хоть як воно там буде,
а любов межи нами не одміниться,
ти казала…"
Марiя
Любов не вiчна. Так, любов не вiчна.
Любов проходить, як проходим ми.
Вона, як рiчка – стрiмголова рiчка,
І, як трiсками, бавиться людьми.
Любов, як повiнь – схлине i нахлине.
Затягне в вир, на мiлину приб'є...
Любов минуща, як сама людина,
Любов, як сонце, що не в кожнiм є.
Любов правiчна i, як рай, прекрасна.
Любов як зЕло, що гранiт проб'є.
Любов конечна – але й сонце згасне!
А поки згасне – благодать, бо є...
Любов як рiчка, що безмежно плине
(недавно – соромливе ручая...)
Любов така, яка душа в людини:
Не плач на неї – суть вона твоя.
Мазепа
(Лист 10)
"Бодай того Бог з душею розлучив,
хто нас розлучає.
Знав би я, як над ворогами помститися.
Тiльки ти мені руки зв'язала.
Я з великою сердечною печаллю
жду од Вашої Милостi вістей,
а в якім ділі - сама добре знаєш.
Прошу тебе дуже,
дай мені чим швидше відповідь
на сеє моє писання,
моє серденько.."
Марiя
Перетлiй i вичахни. - Допоки!
Вiн глухий, молись чи не молись,
Одкаснись вiд нього, одсахнись –
Вiн лихий, пiдступний i жорстокий!
I не простягай йому крила -
Вiн земний, немов гранiтна брила.
Вже любов його здiймала й не зняла -
Тiльки марно поламала крила.
Перетлiй i вичахни. Навiки!
Як жебрачка, не молись пiд плотом.
Це кумир - глухий i многоликий.
То не нiмб - то чиста позолота...
Мазепа
(Лист 11)
"Моя сердечна кохана,
Наймиліша, найлюбіша Марiє!
Раніше смерті на себе сподівався
Чим такої в серці Вашому одміни.
Згадай тільки свої слова,
Згадай присягу свою,
Згадай свої рученьки,
Які мені неоднократ давала:
Що мене, хоть будеш зі мною,
Хоть не будеш - до смертi любити обіцяла.
Згадай нарешті любу нашу розмову
Коли була у мене в покоях:
«Нехай Бог неправедного карає,
А я - хоч любиш, хоч не любиш мене -
До смертi тебе любити
I сердечно кохати не перестану,
На злість моїм ворогам», - казала.
Прошу і дуже прошу тебе, моє серденько,
Яким завгодно чином
Знайди можливість побачитися зі мною,
Бо маю знати,
Що нам з Вашою Милiстю далі чинити.
Боюсь, більше не буду ворогам своїм терпiти
І остаточну помсту вчиню,
А яку - сама побачиш.
…Щасливішi мої пiсьма,
Що в рученьках твоїх бувають,
Аніж мої бідні очi,
Що тебе не оглядають..."
Марiя
Як умру - всiх чекає ця проза,
На могилi - кому б не прийшлося,
Посадiть менi кущ верболозу -
Срібно-крилий, як в нього волосся.
...Вся земля менi стане труною,
А душа перекинеться в дзвiн...
Верболiз, як потягне весною,
ПосивІє, i стане як вiн.
I не треба менi нiчого:
Нi жалю, нi зiтхань, анi слiз...
Хай за мене помолиться Богу
Срібно-сивий, як вiн, верболiз...
Мазепа
(Лист 12)
"Моя сердечно кохана Марiє!
Уклін мій віддаю Вашій Милостi,
Моє серденько.
А при поклоні
Посилаю Вашій Милостi гостинця -
Книжечку i обручик дiаментовий;
Прошу тоє завдячно прийняти,
А мене в любовi своїй неодмiнно ховати;
Нехай дасть Бог з кращим привiтати.
А за тим цілую уста кораловi,
Ручки біленькiї,
Моя любцю коханая..."
Марiя
Ну що ж iще сказать тобi, єдиний?
Iди. Дороги нашi розiйшлись.
Я зцiплю в серцi крик той лебединий,
Де бiль i жаль у вiдчаї злились.
Над розум почуттiв стихiйна сила!
Я шугону! Рвонусь в безумну вись –
Свiдомо у польотi згорну крила
I в землю каменем! -
Iди.
Не оглянись.
(*Листи Гетьмана Мазепи – Бантиш-Каменський, «Малоросія»; мова листів осучаснена автором)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289123
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 25.11.2011
ява шістнадцята
У ПОКОЯХ
(У своєму покої Мазепа чекає на Дем'яна.
Входить Дем'ян.)
Мазепа
Провiв? Усе там слава Богу?
Не сталось по путi нiчого?
Чого мовчиш?
Дем'ян
Не маю слiв...
Провiв, та лiпше б i не вiв...
Мазепа
Що там iще? Кажи не мнись!
Дем'ян
Там несусвiтнє щось твориться... –
В набат ударили з дзвiницi...
Не посоромилася мати
Людей на сполох пiдiймати...
Суддиха люта, як вовчиця,
Давай панянку проклинати.
В косу` вчепилась – розплiтати,
Хотiла й хустку пов'язати!
Панянка видерлась – втiкати,
Зловили й волоком до хати
(пручалася!) – поволокли,
А там таке уже зняли,
Що сором, Гетьмане, й казати!
О, Господи, пропаща панна...
Мазепа
Чи ти здурiв?
Йди геть, Дем'яне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289122
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 25.11.2011
ява п`ятнадцята
КОСА І КАМІНЬ
(Марiя повернулася до батькового двору,
а там на неї вже чекають Кочубеїха, Кочубей, двiрня,
i сусiдськi молодицi, що позбiгалися на ґвалт Кочубеїхи.)
Кочубеїха
(накидається, як кібець на голубку)
Ти де була?
Марiя
Була, де хтiла.
Кочубеїха
Як ти ослухаться посмiла?!
Марiя
А я вам, мамо, не теля,
Що зась йому за плiт i годi.
Я не зловилася на шкодi
I не вчинила зла нiкому,
Що ви мене, як татя, з дому
Не випускаєте. Як бранку
Тримаєте у цiй в'язницi.
То вже пришийте до спiдницi,
Чи варту виставте на ґанку...
Кочубеїха
Цить, безсоромнице!
Блуднице!
Ти де, негiднице, була?!
Марiя
Де я була - вже там немає...
Кочубеїха
(до Кочубея)
Ти чуєш, як одповiдає?!
(до Марії)
Он, грiховоднице, якої
Ти серед ночi завела!
То це ти жебрати пiшла
У тi мурованi покої?
Ти осоромила наш рiд!
То що, вхопивсь за тебе дiд?
Узяв?
Попользував i кинув?
Ану ходiм в'язать хустину
I косу розплiтати...
Марiя
Нi!!!
Кочубеїха
Ще не принесла в пеленi?
Ну, то тепера, як скотину,
Я стерегтиму без упину
Тебе недремно день при днi –
Посмiй лиш визирнуть менi!
...I замiж випхну за вдiвця
При першiй лiпшiй же нагодi -
Як ще знайдеться дурень де,
Що тебе сватати прийде...
Марiя
(благально)
За Гетьмана оддайте,
мамо!
Вiн сватав...
I якраз вдiвець...
Кочубеїха
Нiзащо! Вiн у Божiм храмi
Приймав тебе. Вiн твiй отець!
Про нього i забудь навiки –
Не буде батько чоловiком,
I я не допущу грiха...
Марiя
Ви як могила та глуха,
Ви як могила невблаганна!
Кочубей
Забудься, дочко, про ГетьмАна,
і викинь геть iз голови...
Марiя
Чого уїли в нього ви?!
Кочубеїха
(обурено)
Чим я тут голову морочу?!
(до двiрнi)
А ну, берiть її хутенько
Й тягнiте волоком до хати,
Хай тiльки спробує брикати...
(до Марiї)
Все буде так, як я захочу!
Марiя
Все буде так, як скаже Бог...
Кочубеїха
Я проклинаю вас обох!
Марiя
Давно вже проклясти хотiли.
Ну, що ж, то, мабуть, добре дiло
Як доньку проклинає мати...
Менi бiльш нiчого втрачати.
Хоч будете тортурувати,
Та врешті мусите зізнати -
Нічим Марії не зламати:
Хай сила скрешиться на силi –
я буду з ним. Або в могилi.
Кочубеїха
Дарма! Могила – не тюрма!
Від того сорому нема.
Ти собi вибрала
сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288905
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 25.11.2011
Наталка Кольоровісни
Допоки в серці жевріє вогник,
Зі мною будуть твої тривоги.
Я буду поруч завжди з тобою,
І сум розвію, і заспокою.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
Якщо зустрінешся з бідою,
Полину тінню за тобою.
Закрию смерті безжальні брами.
Я встою під сімома вітрами.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294086
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
приснился сон:
муж лисью шубу мне купил)!
какой резон?
куда мне в ней ходить?
НО! вскоре ... сон
стал явью наяву)))))))))))
вчера мы с Днём Студента
поздравили дочку!
Заказ из пиццерии
а вместе с ним и чек
салат там "лисья шуба"
сюрпризом стал для всех))))))))))))))))))))))))))))))))))
* Грибы шампиньоны 200гр.
* Филе 1 небольшой слабосоленой сельди
* Сыр копченый колбасный 125гр.
* Картофель 1шт.
* Лук 1шт.
* Морковь 2средние шт.
* Майонез
* Укроп
1. Отварить картофель и морковь
2. Обжарить грибы с луком
3. Сделать из фольги формовочное кольцо и собрать салат на тарелке в следующем порядке:
4. слой сельди, порезанной мелкими кубиками
5. слой пожаренных грибов
6. колбасный сыр потертый на терке,смазать майонезом
7. картофель порезанный мелкими кубиками,тоже смазать майонезом
8. последний слой морковь на терку,поверх моркови нанести узор из майонеза
9. осторожно снять вверх формовочное кольцо
10. посыпать укропом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294068
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
смакує тобі білий морок,
скажені захриплі думки
сновигають немов потвори.
в лещата стискають рядки...
смика за лікоть ранок -
самопожертви його невчасні
сіється крізь фіранки
відверте сонячне щастя...
самотньо-несолодка кава
сичала й пінилась брутально,
знов обпікалася, незграба...
- на дні прозріло віщування.
як той забутий відголосок,
портрет знайомий - чи вгадаю?
розправить крила альбатросу
шалена хвиля небокраю...
18. 01. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294050
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Поганих слів не хочу говорити,
В думках нема образити когось,
І все життя не тліти, а горіти,
Щоб кожному поету довелось.
Бо словом теплим можна розтопити
Не тільки лід на річці, а й в душі.
І особливо слово має жити,
Якщо воно зігріте у вірші.
Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув.
Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
Вірші такі не варті і гроша,
Від них в поетів наступає голод,
Мертвіє від таких віршів душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
ява чотирнадцята
ВОСТАННЄ
(Мазепа у своєму покої.
Зодягнений по домашньому,
щось читає. Коли несподiвано
у передпокої зчиняється метушня)
Мазепа
Дем'яне,
що там за подiя?
(як для гостей –
то пiзнiй час...)
(входить розгублений Дем'ян)
Дем'ян
Панянка... Гетьмане... Марiя...
Прийшла – i хоче бачить вас...
Сама прийшла – їй-бо дива!
Блiда i в чорнiм, як вдова...
Мазепа
Марiя?!
Господи, Марiя!..
Проси! Стривай!
Зустрiну сам!
(...щось, видно, трапилося там
недобре...
справжня веремІя...)
(Гетьман поспiхом іде до дверей,
та вони одчиняються i на порозi постає Марiя.)
Мазепа
Марiє!..
Марiя
Гетьмане! Iване...
Мазепа
Так темно, пiзно – ти сама?
Марiя
Сама. Прийшла у чiм була...
Я з дому, Гетьмане, втекла.
Там скоро кинуться за мною -
Та не вернуся я до них!
I, зарікаюсь головою,
Що, як на те поверне дiло,
То тiльки бездиханне тiло
Вiзьмуть вони з цього покою!
Мої слова твердiшi крицi* -
Я не зумiю впокориться!
Мазепа
Ходiмо, серце, сядь сюди.
Дем'яне, дай хутчiй води!
Та ж ворушися!
(до Марiї)
Боже правий,
Ти, як в пропасницi, тремтиш...
Марiя
Не хочу я води, облиш...
Я в повнiм здравiї й умi.
Iване, ми удвох, самi
Повиннi те перерiшати,
Що нам на зло вчинила мати.
Вона не хоче чути й знати -
Кричить, i лає, i клене,
Погрожує згубить мене,
Аби за тебе не оддати.
Нема нiчого, крiм могили,
Що би нас з нею замирило!
Мазепа
Марiє, серденько моє,
Як ти завчасу поспiшила...
У мене лiпший задум є...
Не завжди силою на силу
Ступають, лишенько моє.
…Твоя би охолола мати –
Тодi б ми вiдновили знову
При лiпшiм настрої розмову.
Я мiг би досягти мети –
І їх обох перетягти
На нашу сторону. А ти
Чому мене не сповiстила,
Рiшившись з дому утекти?
Марiя
Ти, Йване, матiр знаєш мало:
Iще такого не бувало,
Щоб по її не вийшло в чiм -
Вона, як той вiслюк, затята,
Їй байдуже, чия б то хата -
Бо верх завжди буде за нею,
Спитай у батька, в Кочубея...
Вiн їй перечити не смiє:
Що вона скаже - те вiн дiє,
Чи хоче того, а чи нi.
Вона спiткнулась на менi,
Бо я ослухаться посмiла -
Зате вона мене уїла...
Хоч на колiна стань - одначе
Вона свою не змiнить вдачу.
Мазепа
Голубко, я ж би її вмовив -
Велику силу має слово
Й вагомi доводи ума...
Подумай, горлице, сама,
Що iншої путі` нема,
Нiж миром, ладом i без шкоди
Урешті решт дiйти до згоди...
Марiя
Ти з нею згоди не дiйдеш,
На неї слово не впливає,
Вона... - та я не добираю
Куди... до чого ти ведеш...
Я, Йване, хитрувать не вмiю,
Скажи ж відверто - так чи нi?
Ти розлюбив свою Марiю
I хочеш одказать менi
У прИхистку, у порятунку?
Ти одступаєшся, похоже...
Мазепа
Марiє, мiй солодкий трунку,
Так навiть думати негоже!
Чи ж серце Гетьманове може
Останню стратити надiю
І одректися од Марiї?
Моє негадане кохання,
Якби ти знала, що то є,
Коли для серця настає
Любов беззахисно остання...
Коли в душi, мов серед степу,
Ударить великодний дзвiн,
Аж стрепенешся – звiдки вiн?!
Облиш, то видалось, Мазепо...
Та враз – готове до причастя -
Стенеться серце, мов крило,
І сльози забринять од щастя,
Що дивом Божим забрело
В повите сутiнком житло.
Печалi i зловiснi сни
Сахнуться, наче кажани,
І ластiвками по оселi
Запурхають думки веселi,
І защебечуть солов'ї
Над рани тлiючi твої.
I мрiї, як волошки в житi,
Воскреснуть, росами умитi...
Ти й сам воскреснеш, оживеш,
І попливеш на чари м'яти –
Захочеш плакати, спiвати,
І завмирать, а не вмирати,
Аж поки в обiймах не вмреш.
I хоч здоровий глузд, як тiнь,
На крилах здiйметься сумнiнь,
І холодом, як грiзна зброя,
Зависне враз над головою
Й на мить якусь вгамує кров -
Дарма! Бо вiдчай i любов
Її розбурхають, як воду,
Що, всi порвавши перешкоди,
Потрiйно з силою летить,
Щоб пiдхопити, закрутить,
І нЕсти, й бавиться, й губить...
Та й смерть не застрашить i не умовить,
Зректися від останньої любовi.
Бо смерть – то неочІкувана гостя,
Вона однак госпОди не мине...
Твоя ж любов, що вибрала мене –
Це найостаннє благо сього свiту!
Це вистражданий в сумнiвах вiнець!
Допоки є вона, допоти сивий жнець
На стернІ не впаде, а буде жати,
жити...
Ти iще зможеш полюбити,
а я, Марiє, нi i нi!
Чекать бiльш нiчого менi.
Повiр, моє сумне кохання,
Ти сонце, що зiйшло востаннє.
I як-но я ще хочу жити,
Якоїсь досягти мети,
То це усе, Марiє, - ти!
Менi бiльш нiчим дорожити,
Менi бiльш нiкуди iти...
Марiя
Iване, чом же ти не хочеш,
Щоби я в тебе зосталАсь?..
Невже ти можеш буть несмiлим?
Зiзнайся, що тебе страшить?..
Двоє сердець, що полюбили,
Єдино разом можуть жить –
Я iншого й не зрозумiю,
I не вiзьму собi в тямки...
Мазепа
Моя розумнице, Марiє,
Твоєї, серденько, руки
Добитися Iван зумiє.
Аби лиш ти мене кохала
І трохи часу зачекала...
То ти довiришся умовi
І вЕрнешся назад до дому?
Клянусь тобi на кожнiм словi -
Я не оддам тебе нiкому.
Нiхто не зможе розлучить
Нас доти, доки будем жить.
Згодися на мою пораду
Й повiр, я зможу дати раду
І вскорiм дiло замирить.
Марiя
…Тобi перечити не смiю,
Бо мiй закон єдиний - ти.
Та вдруге вже, мабуть, Марiї
У цi покої не ввiйти...
Прощай, мiй Гетьмане, довiку.
Востаннє палко пригорни.
За мною дверi зачини,
Немов труни дубове вiко.
(роззирнувшись)
Чого це я сюди прийшла?..
Мов щось шукала
й не знайшла...
(йде до дверей)
Мазепа
Марiє,
зачекай, зажди...
Марiя
Я буду, Гетьмане, завжди
Любить тебе. Кохать до скону
В законi, а чи без закону...
Та Бог з ним... прощавай. Пiду.
Мазепа
Чекай, зодягнусь – проведу...
Марiя
Тобi не варто проводжати,
Ще, не дай Бог, заскочить мати,
Здiйметься крик на всю округу...
Пiду сама. Проз сад – мов з лугу
ВернУся нишечком до ґанку...
Мазепа
Дем'яне!
(входить Дем'ян )
Проведи панянку...
(до Марiї )
Марiє, то чекай вiстей
І знай, що я не одступлю,
Бо понад все тебе люблю.
(Марiя i Дем'ян виходять. Дверi за ними зачиняються.
Темно, як у трунi. Призвичаївшись до темряви,
Марiя ступає кiлька крокiв, зупиняється,
озирається назад.)
Марiя
Я б'ю чолом тобi до самих нiг!
Останнiй мiй непогамовний жалю.
Живцем до Бога рвусь, щоб вiн тебе вберiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Цiлую в снiг. В срiблястий сивий снiг.
В завiю, в хугу... Незбагненний раю!
Я б'ю чолом тобi до самих-самих нiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Благословляю твiй далекий свiт.
Далекий i чужий! благословляю.
З тобою мить. Без тебе - лiт i лiт.
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя, а сонце вмить зайшло:
Метаюсь, кличу, мерхну i щезаю!
А ти ж тепло моє, а ти ж моє крило...
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя. Я прах твоїх дорiг.
Зигзицею, невiднайдЕнний раю,
Росою ярою впаду тобi до нiг –
Прощай.
Навiк прощаюсь.
I прощаю.
(*криця - тут, кремінь)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288904
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 18.11.2011
ява тринадцята
ЩО Є ЛЮБОВ?
Кобзар
Гойдає вiтер люльку на калинi -
В нiй спить листок, неначе немовля.
Туман чiпляється подолом за гiлля
I осiда на нiм, краплина по краплинi.
Ростуть i важчають цi перли сiро-синi,
Як матiр-божi-сльози звiддаля
Прозоро виснуть. Пересичена земля
Приймає їх - перлина по перлинi...
(У саду Марiя несподiвано зустрiчає Черницю.
Глибшають сутiнки.)
Марiя
Ти хто?
I що тут пiзно робиш?
Черниця
Тебе чекаю.
Марiя
Звiдки ж ти дiзналась,
Що я прийду сюди?
Я i сама не знала,
А просто вийшла випадково
I зайшла...
Черниця
А що тут дивного?
Я все про тебе знаю
I, навiть те, що взнати доведеться
Тобi ще згодом.
Марiя
Справдi? Хто ж ти є?..
Черниця
Я – твоя доля.
Марiя
А-а... та, що снилась...
Черниця
Так, саме та.
Марiя
То ти у мене невесела, бачу...
Черниця
Яка не є, Марiє, а твоя.
І я тебе вiдмовити б хотiла
од цого... як тобi сказать?..
пустого дiла,
що ти замислила...
Марiя
А звiдки ти?!. ага...
І що ж менi тепер, скажи, робити?
Черниця
Покiрно жити.
Марiя
Так просто? Покiрно жити?
Жить без нього?!
Черниця
Звичайно. Просто. Жить.
І що такого?
Марiя
Та я ж люблю його!..
Хоч ти, мабуть, не знаєш,
Що це таке – невИгойна любов!
Черниця
Любов – це Бог.
Марiя
Любов – це фiлософiя i вiра!
А Бог – є Істина любовi.
Виходить, що любов – це путь до Істини.
I путь єдина.
Як може возлюбити ближнiх той,
У кого серце, як листок у бруньцi,
Не випросталось ще i не спiзнало,
Що десь є небо, свiтло,
сонячне тепло...
Коли воно любовi не вiдчуло,
Не рвалося й не плакало вiд щастя,
Не трепетало i не завмирало
В любовi до єдиного, до того,
Що сам - як свiт, що, може, згодом стане
Прообразом до поняття «людина»...
Черниця
Ти богохульствуєш...
Марiя
Та нi... я думаю...
Черниця
Iсус нас научав любити ближнiх,
I сам тих ближнiх - Богом бувши - возлюбив,
I постраждав за них, розп'ятий на хрестi...
Марiя
Iсус - є Бог.
А Богу все доступне.
Він сотворив нас за подобою своєю
Але не рiвними в можливостях Собi.
Вiн розум дав, а поняття не дав нам.
I ми йдемо по замкненому колу
I спотикаємося там, де спотикались
Вже тисячi i тисячi до нас.
Любов - це слово, може навiть, звичне,
Та до тих пiр у сутi недоступне,
Допоки не оселиться у серцi,
Допоки ми душею не побачим,
Що то таке насправдi є «Любов»!
Але словами
Довiку не зумiєм передати
Нi вiдчуття, нi iстинного смислу
Того, що звично називаємо любов'ю.
Це наче свiтло - i його не можна
Нi роздивитись, нi торкнутися руками.
Воно iснує в нас i поза нами.
Це щось таке як небо, як вода,
Як вiтер i як промiнь сонця...
То хiба може буть любов грiхом,
Якщо Любов i Бог - Бог i Любов - єдине?..
Черниця
До чого ти?
Марiя
До того,
Що Боговi противним є перелюб,
А не любов - пречиста i свята:
Коли душа i молиться й спiває,
I в Бога просить лиш благословiння
Для двох сердець, щоб злитись воєдино?
Невже це грiх? Скажи, невже це грiх?
Хiба не бiльший грiх i не наруга,
Коли перед вiнцем, а себто перед Богом,
Я скажу «так» тому, який нелюбий,
I буду все життя йому брехати -
йому i Боговi! -
Дiлити з ним у шлюбi
I хлiб i ложе? I родитиму дiтей,
Вважатимусь частиною одного –
Одного з ним, але частиною його
Повiк не буду, бо не зможу стати,
Бо я не є така! Хiба це буде
Угодно Богу, що читає у серцях?
Черниця
Ти будеш вiрна.
Марiя
У чому ж вiрна?
В лукавствi? У брехнi?
Черниця
У законi...
Любов грiховну вигадали люди,
I я з тобою сперечатися не буду,
Бо я не знаю лЮдської любовi,
Що народилася в непОслуху, грiховi -
Вона скороминуща i земна.
Марiя
Та й ми ж бо i земнi, й скороминущi...
Черниця
Тiла земнi у вас, а душi вiчно сущi.
Марiя
То i любов же суща iспокон:
Це Божа Iстина, Євангельський Закон!
Черниця
Христос прийшов на землю, щоб спасти...
Марiя
Христос прийшов на землю Людським Сином,
Мабуть, не випадково. А для того,
Щоб зрозумiти нас як Рiвний рiвних.
Вiн мiж людей Сам як людина жив -
I дихав, i моливсь, i їв, i пив...
Осмисливши людей i лЮдський свiт,
Вiн залишив нам БлаговІсний Заповiт.
Вiн сам вiдчув, що то таке - спокуса,
Бо сатана Iсуса спокушав,
I вистояв Iсус. То є надiя,
Що кожен сущий вистоять зумiє...
Не вбий. Не укради. Не учини перелюб.
Щоби сказати «цього не роби!»,
Потреба сталася навiч узрiти,
Й побачити - наскiльки то огидно!
Христос прийшов пiзнати нас такими,
Якi ми є - щоб потiм вже навчати,
Якими бути нам, i як нам жити,
I тим спасти нас - мукою своєю
Вiн iскупив грiхопадiння перед Богом
I смертним дарував безсмертнi душi.
...Якби Iсус був жiнку покохав -
Земну, прекрасну, чисту як молитва -
То, певно, Вiн сказав би, що любов -
Прекрасна, чиста, iстинна - не грiх,
А жити з нЕлюбом - то грiх, i то перЕлюб!
Черниця
Марiє, я молитися за тебе
Недремно буду - може, Бог простить,
Тобi, як нерозумному дитятi, такi ось мислi.
А, може,
Вiн тобi одкриє серце
I ти Його воiстину приймеш...
Бувай, Марiє. Мир тобi в усьому.
Але повiр, неварто йти iз дому -
Все буде так, як має буть. Нiкому
Нiчого ти уже не доведеш.
Лиш осоромишся навiки...
Кобзар
...I пропала. Як сон.
Мов стоячи Марiя спала,
Бо що це тралилась за дивна дивина -
Сама з собою сперечалася вона...
На мить Марiя розгубилась -
Цей сон-розмова наяву...
Ступила крок i зупинилась:
Марія
Куди? До шляху через сад?
Чи, може, все-таки назад?..
Упокоритися?.. Змиритись?..
Зректися - i покiрно жити?..
Вбиратись пишно, їсти сито?..
Минатимуть бездумно днi,
Роки - а там i по менi...
Але ж - Iване! милий свiте!
Врятуй од вiтру, як свiчу!
Не можу я покiрно жити,
Не хочу з горя умирати
В юдОлi рОзпачу й плачу`!
Я вирвусь за iржавi грати
Умов і звичок. Я втечу
До тебе, до твого` покою
I, наче сонце за горою,
Сховаюсь, серце, за тобою!
Врятуюсь. I жорстока мати
Мене не буде катувати,
Бо вже не зможе повернути.
Я розiрву старезнi пута!
I як на мене - то не важить
I дещицi, що люди скажуть:
Чи схочуть того, а чи нi -
А будуть заздрити менi.
Нехай таємно, несвiдомо,
I навiть попри власну волю...
Ти ж не одступишся од мене?
Не оддаси мене нарузi?
Громада ж, родичi i друзi -
Якщо вони мене зневажать,
Якщо лихе про мене скажуть -
Нехай! Хай знають, що Марiя
Понад усе кохати вмiє!
(Рiшуче ступає уперед - стежкою до дороги,
i не озирнувшись на батькiв двiр.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288677
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 18.11.2011
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=tyfRtsylQnw[/youtube]
Канон — музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору чи ансамблю, які вступають послідовно один за одним.
========================
Мазур Наталя
Забери мене
День у морок сховався неначе.
Чуєш, милий, як серденько плаче.
Без обіймів палких і гарячих
Линуть дні. Дуже важко мені.
На дворі задощило і мряка.
Небо плаче і я хочу плакать.
Сльози, як краплі, падають м’яко.
Все неначе у сні.
Я благаю.
Заклинаю.
Забери мене,
Хай мій біль мине.
Забери мене з собою,
Щоб не зналося з журбою,
Моє серце,
Моє серце.
Щоб палало від кохання,
Ти любов моя остання,
Подаруй мені світання,
Зачаруй мене зізнанням,
Ніби вперше,
Ніби вперше.
Хай всміхнуться нам радісно квіти,
Я тебе буду завжди любити,
Бо для мене найкращий у світі
Тільки ти. Не барися прийти.
Наша доля гаптується в небі,
Я лебідка, ти мій білий лебідь.
Все що буде, то значить так треба,
Вже нема самоти.
Я благаю.
Заклинаю.
Забери мене,
Хай мій біль мине.
Забери мене з собою,
Щоб не зналося з журбою,
Моє серце,
Моє серце.
Щоб палало від кохання,
Ти любов моя остання,
Подаруй мені світання,
Зачаруй мене зізнанням,
Ніби вперше,
Ніби вперше.
==========================
АнГеЛіНа
Діалог осені з зимою
– Не тримай так довго моє тепле серце
У своїх вічно-холодних руках.
Може-бо злякатись, впасти і розбитись,
Наче поцілений кулею птах.
Може бути вбитим холодом зимовим –
Стане крижиною й не оживе…
Але я ще хочу жити, бавитися жовтим листом…
Я благаю, не вбивай…
– Довго лукавила, всі літні правила
Ніби й непомітно встигла замінити,
Щоби сонця-літа більше на впустити.
Та твій час не безкінечний, тому сльози недоречні.
Досить часом гратись, я благаю! На землі не буде вічно Раю!
Добре суть моїх всіх дій ти знаєш, не дарма тебе випроводжаю
В осінь…
– Чому так безжально, чому безсердечно
Гониш мене, смертоносна, назад?
Як же я покину, як безслідно зникну,
Коли ворожить ще скрізь листопад?
Може ти, ласкаво, щедрая на серце,
Ніч хоч одну подаруєш мені?
Бо мені так страшно гинуть, гнаною вітрами в спину…
Так прошу я, подаруй…
- Просиш у мене ти дару і доброти…
Скинь нарешті маски! Геть ту штучну ласку!
Бо ніхто ще часу не просив ні разу!
В моїм серці кров холодна, а в очах пуста безодня,
Де ж добро взялося в мене? Смішно! Не чекай дарунку – я ж бо грішна!
Термін дії твій скінчитись має, тож тебе ще ґречно я прохаю:
«Зникни!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293478
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 18.11.2011
За столом писать - отстой!
Лишь марать бумагу.
Пусти в душу на постой
Вечного бродягу.
Легко будет он ходить,
Прям через заборы,
Не теряя темы нить,
Перелезет горы.
Любит сходу сочинять,
Одарённый слухом,
Песни весело слагать
Вместе с Винни - Пухом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292612
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Ти ж бо доля моя, моя рідна душа ,
В нас і думка одна із тобою,
Хоч бувають часи, що немає й гроша…
Ти завжди тоді поруч зі мною.
За тепло я вклоняюся низько до ніг,
Слова дяки тобі я співаю…
І завжди повернуся на рідний поріг,
Де мене мої рідні чекають.
Я тобою живу і тепло в нас на двох,
В нас є син, є невістка й чудові онуки,
Хай від бід захистить, нами люблячий Бог,
І ніколи не буде розлуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292530
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Про що так страшно, Боже, Ти мовчав,
Коли Тебе про грішне я благала?
Моя душа, мов хвиля об причал,
Об те страшне мовчання розбивалась.
Про що так страшно, Боже, Ти мовчав?
Про що так гірко Ти мовчав, Господь,
Коли я у язичества шукала
І одкровень, і істин, і висот,
Бо слова Божого було мені замало?
О, як же гірко Ти мовчав, Господь!
Про що тепер так сумно Ти мовчиш,
Коли, бува, збиваюся з дороги?
Хоч я з Тобою раджусь все частіш,
З яким відлунням докору й тривоги
В моєму серці часом Ти мовчиш!
Вже й по собі частенько помічаю:
В тяжкі хвилини просто замовкаю.
Терплю без дорікань і без плачу́
Тоді Господь говорить.
Я - мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167829
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 12.11.2011
Мій друг сказав: "Гра в слово - небезпечна!"
Вірші, мій друже, то не гра в слова, -
То біль і щастя, то - сльоза сердечна,
Єства людського музика жива.
У когось слово - наче гостра бритва,
Відбрити може, може і убить.
Мої - то до Творця така молитва,
Якою серце болісно горить.
"Дай, Господи, і талану, і тиші,
Аби такого написать вірша,
З яким би - нерозкаяна і грішна -
Прийшла б до Тебе хоч одна душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167825
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 12.11.2011
Я верю,что душа моя вернётся.
На нашу Землю много раз.
И память,может, как-то отзовётся.
В какой-то миг,в какой-то час.
Накопленные знание и опыт,
Вернутся непременно,знаю я.
Да только снова буду ставить пробы.
Ведь личность будет всё же не моя.
Вот потому так больно расставаться.
Уход родных без боли принимать.
Не сможешь к близкому плечу прижаться.
И эта не обнимет тебя мать...
Да!Мы сюда не раз ещё вернёмся.
Но каждой жизнью нужно дорожить!
Тем ближе к Богу вознесёмся,
Чем больше будем верить и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292420
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
( Слова на музику Віктора Оха)
Серце, серце за літом ридає, бо осінь,
Зорі злітають із неба у простір,
А журавлі з України летять…
Птахи летять, птахи летять,
Линуть в далекі краї,
Птахи летять, у вирій летять
Рідні мої журавлі…
Зорі на небі сяють,
А в морі хвилі грають,
Місяць підняв свій ріг,
В небі «курли» лунає,
Осінь їх проводжає
У нелегкий політ…
Неначе маки в полі,
Знову сіяють зорі
На небосхилі вгорі,
В небі, як синім морі,
Знову сіяють зорі
І знов летять журавлі…
Летять журавлі…
У далекі краї…
«Курли»…
«Курли»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292359
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
V.S.
Тендітна жінко,жрице і богине,
Немов стерня,колюча в тебе путь,
Літа несуться стрімко,мов крижини,
У ту життєву темну каламуть.
Невтомна жінко,мовчки на плечах
Ти пронесла таку невтішну ношу...
Та не втопила промені в очах!..
Що я для тебе в Господа попрошу?
Ясного сонця?Світлої весни?
Барвистих квітів на терновій долі?
Нехай приходять янголами в сни,
Щоб освітити темряву юдОлі
Ті,хто лишились в пам'яті живі,
Хто світить в морок,мов іконостаси...
Маленька жінко,у душі твоїй
Ніхто й ніколи світло не погасить.
Тобі я вірю.Вірю,як собі-
Так,як нікому вірити не вмію.
Бо ти не раз в розпачливій журбі
Безвихідь обертала у надію.
І пронесла запалену свічу
Крізь буревій і темряву незрячу.
Я промовчу.Я просто промовчу...
І десь в душі тихесенько поплачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292344
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
Я, таточку, до тебе на гостину,
Хоч, краще було, вік її не знати…
Дивлюся у зажурі на “хатину”
Та не встигаю сльози утирати .
Звичайно, можна слухати для втіхи,
Що, все одно, колись усі там будем,
Але… давно не чула твого сміху,
Яким ти ніс розраду рідним людям.
Так важко, татку. Душу розриває,
Без тебе стільки ранків зустрічати,
А день новий реальністю вбиває –
Ти вже ніколи не зайдеш до хати…
Якби не вірила у те, що душам
На небі за діла їх воздається,
То втрату цю страшну, сказати мушу,
Я не пережила б, мені здається...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292288
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
И никаких трагедий больше. Хватит.
Хвостом виляла, подавала лапу,
Сбивала с ног от радости свободы,
Но видел бог твоей чумной породы –
Не ко двору
Вот и забрал сегодня поутру…
Прощай-прощай лохматая подруга
Пришлось тебе не сладко и не туго –
Характер и природа непокоя…
Ушла легко… почти легко – без воя –
Особенно ничем не беспокоя…
Хозяев
Осталась в памяти своим задорным лаем,
Осталась в сердце, в фото телефонов
Почти по человеческим законам..
Почти, как все кто срок отбыв земной,
Уходят в землю прахом,
А душа, без боли и без страха,
Пускай найдет небесный свой покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292287
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Блиск ліхтарів розсіяв містом вечір,
По центру тягнеться людський потік,
В супутнім напрямку меркочуть плечі,
А в зустрічнім – немов облич привіт.
Накат коліс, поспішливі машини
Бруківкою чеканять гулко такт,
До себе кличуть сяючі вітрини,
На Замку вишка – світловий гігант.
На вході в ратушу слідкують леви,
Нептун й Діана трохи в стороні,
Адоніс, Амфітрита мов завмерли,
Здається, що от-от зійдуть вони.
Трамвай проїжджий промені пускає,
На поворотах рейки чуть ревуть,
Церкви у світлі, оперний сіяє,
Квартирні вікна світла додають.
Зірки палають у вечірнім небі,
Дугою місяць скручений блищить,
Годинник з тактом б’є вгорі на вежі,
Вечірній Львів казково миготить.
10.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292074
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
ява дванадцята
НЕПОСЛУХ
Кобзар
Опiсля сварки, як опiсля пожару́:
Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів,
Усе забрав – червоно-чорним пта́хом
Пронiсся хижо над запалим дахом –
Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв.
I залишилося потворне пожари́ще,
Похмуре й дике, наче кладови́ще,
Старе й занедбане, з руїнами хрестiв.
...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне,
Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне...
Струмує дим з-пiд обгорiлих дров,
Як на побоїщi пролита щойно кров
парує.
Хатнiй дух, немов душа, -
Умиротво́рено, спокiйно, межи дiлом
Прощається з житлом людським, як з тiлом,
Усе довкола з жаху онiмiло,
Усе принишкло: тихо, тихо, ша...
...Марiя никає сновидою по дому,
Як пожари́щем, чи по цвинтару старому,
Не взмозi й слова мовити нiкому:
Усе зробилося нараз немиле,
І якось чудно так оддаленіло,
Пропало, наче в ирiй одлетiло -
Мов загубилося в сiдому полинi,
А чи розтануло, як привид, в тумані́...
Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить...
Та Кочубеїха сичить, немов живиця
У полум'ї неви́гасної лютi.
Марiя нiмо упоко́рилась спокутi
І гасне мовчки, як досві́тня зiрка, -
Яка печаль на смак терпка i гі́рка...
Марiя
Обсiли серце невсити́мi птицi,
Гамують спрагу – кров солону п'ють.
А в серцi, що в замуленiй криницi,
Знялася з дна печаль i каламуть.
Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi,
Хай беззворотна буде ваша путь.
Нема живого мiсця в тiй криницi,
Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть...
...О, доле зла! О, згорблена чернице...
То ж не дарма являлася менi
Жебрачкою-черницею ввi снi...
Розбилося життя нараз, як жбан:
Кому й навiщо це череп'я нице?
О доле, о безпро́свiтна темнице!
О Господи!.. – а як же там Iван?..
Образився?.. – зневажили Гетьма́на...
Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана...
Зигзицею припасти до грудей!
Забути все – забути цих людей!
Батькiв! що наче ворiженьки злiї
Позбиткувалися над волею Марiї,
Життя перевернули в темну нiч...
Я їм дочка, але не їхня рiч,
Що захотять - у красний кут поставлять,
а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч!
Московський, бачте, князь
У невістки мене обрав...
І що ж?...
Хто дав їй право, хай вона i мати,
Моїм життям так легковажно гендлювати?
Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав?
Та ж як заведено в людей – сватiв заслав...
I, як на те пiшло, то Йван просив руки
Не батька й матерi, а їхньої дочки,
Чому ж тодi моя побожна мати
Мене у сiни виставила з хати
І згордувала навiть запитати,
Чи хочу я за Гетьмана iти?..
Чи ж знав Iван, що може покохати
Ту, що приймав iз Купелю Святого.
Це так судилося, i не вкрунеш од того.
(О Господи, непослух мiй прости!)
З Iваном бути - присягала Богом
I буду з ним, або умру без нього.
...Нехай вже лiпше мати прокляне,
Чим ти зречешся, Господи, мене...
Ти бачиш Сам - я змушена тiкати
До того, хто для мене батько й мати.
Пiду вiдсiль, не вернуся до хати,
Де пахне порохом. I прахом!
Де тiнi шамкають солому.
З безоднi горя, з прiрви страху -
Пiду iз дому...
Де образи́, як лицемiри,
З мойого серця смокчуть втому.
В пречистий свiт моєї вiри -
Пiду iз дому.
Одчиню дверi - і по тому.
Пiду. Залишу все, як є...
Втечу з чужого мого дому
У серце любляче твоє!
(Марiя бере опинальну хустку,
непомiтно виходить з хати.
А там через двiр до саду, щоб до дороги...
У саду пiзня осiнь.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288675
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 10.11.2011
1
-Доброго ранку у хаті, діду!
Бачу, вам не в тягар літа;
От лише в зморшках недолі вітер
Снігом борозни позагортав.
-Ти гукай мені, хлопче, на вухо,
Я давно вже глухий, як пень!
Он, візьми каганець задмухай -
Вже надворі проснувся день.
Щось електрики там намудрили...
Чи стовпи погнили, чи що?
Та без світла село лишили,
Люди, бачиш, для них - ніщо!
Я ж кажу: сюди Сталіна треба!
Той швиденько навів би лад.
Не в одного душа отерпла б,
Не поміг би ні сват, ні брат!
Бач, взяли нечестивці за моду -
День до вечора - абияк
Працювать через пень-колоду;
Той - крадійко, а цей - пияк!
Дід Михайло куйовдить брови,
Мов би пріч одгорта жалі.
Ще нівроку старий... Бідовий!
Ач, і пляшка вже на столі!
- Ви жартуєте? Сталін поможе!
Добре ж знаєте правді ціну.
Ви ж для нього охвістя вороже,
Він же вас до Сибіру запхнув!
Справді, хочете, щоб вернувся,
Той, що згинув давно в світах?
Вам той Сталін не раз гикнувся
На уральських крутих хребтах.
Ви ж хазяйського племені-роду
Чесно свій заробляли хліб,
А сатрап той мільйони народу
Без вини до Сибіру загріб!
Тож чи варто у свідки брати
Потойбічну зловісну тінь,
Аби страхом навіч карати
Недолугість людську і лінь?
Ми на власній відчули долі
Велич випростану вождя.
Натерпілися лиха доволі...
Бог йому щонайвищий суддя!
Правда в серце, як ніж у масло...
І потонув у спогадах дід.
Засивіла в очах пригаслих
Опечалена далеч літ.
Заснувала чоло зажура,
Віху пам"яті на віку
Не зітерли часи похмурі -
Він згадав свою долю гірку...
2
- Я ще був шмаркачем зеленим,
Як сімнадцятий вибухнув рік.
Це тоді більшовицький Ленін
Комісарського воза запріг.
Продрозверстка! Дайош! -і баста.
Хліба! Хліба на Петроград!
Продзагонів юрба горласта
Вигрібала усе підряд.
В Україні тоді не мирилось...
То червоні, то білі полки.
Поле бідно цвіло - колосилось:
Коні, шаблі, багнети навскид...
Українську Центральну Раду,
Директорію і Гетьманат
Шматували вовки розбрату -
Брата люто кривавив брат!
Кожен хутір тримав оборону,
Кожен сам собі був отаман.
Поза межами цього кордону
Той вояк інтересу не мав.
Врешті стихло... Червоні ради
Від села до далеких столиць
Заповзято взялись правувати -
Рідний край від розбою стомивсь.
До хатів, до землі, до плуга
Повертався окопний люд.
Скостеніла селянська туга
Запряглася в ярмо і хомут.
Трухлявіла душа дуплиста
І запал хліборобський терп
Проте вчасно сюди із міста
Нагодився всесильний НЕП
Батько мій прикупив за НЕПу
Десятин так із п"ять ріллі,
Та левади шматок до степу,
Гурт худоби при тій землі.
Споконвіку воли та коні
Для селян - основне тягло.
Хоч пекли в мозолях долоні,
Але ж тим і живе село!
А ротів у сім"ї чимало -
У трудах гартувались, росли;
До схід сонця, було, вставали
І - нічого! Живі були!
Я вже парубком став - нівроку!
І на гульки кортіло теж,
Проте батько мене до строку
Не женив, щоб не краять меж.
Мали хліб і до хліба, звісно,
Спину гнули ж бо день при дні.
За столом хоч бувало тісно,
Зате в полі, за плугом, - ні!
Краєш ниву - душа співає...
Сходить парою свіжа рілля.
Тиша... Сонечко пригріває...
Сонне марево брижить поля.
Руки наче вросли в чепіги,
Крук позаду, у борозні...
Бач, вже й сльози чогось набігли,
Згадка душу ятрить мені.
В двадцять восьмім вподобав пару,
Одружився, та й зажили...
Я овець вже розвів отару,
А телицю - батьки дали...
Пару коників для розплоду,
Воза з плугом та ще й гарбу
Зі свого прикупив доходу -
Став хазяїн на всю губу!
Молотарку ж я трохи згодом
На погибель собі придбав.
Молотили усім народом -
Той - зерно, той - полову згрібав.
І нікому я не відмовив,
Плату в міру з людини брав.
Ну, а вдовам за добре слово
Молотив там , а чи орав.
І податки старався вчасно,
Як не скрутно було, віддать.
Тільки б нива родила рясно,
Тільки б стачило сил зібрать.
І не знав я тоді, не відав,
Що мене і таких як я ,
Ждуть небачені досі біди,
Що немилою стане й земля!
Десь отам, у висотах владних,
Розп"яли нашу долю навік.
Хазяїв, як курчат безпорадих,
Вождь лихий на заклання прирік!
На селі пролетарським духом
І не пахло на ті часи.
Пропускав хлібороб повз вуха
Хитромудрий отой марксизм.
Селянин був одвічний власник.
Статки - різні, у кого як.
Та отих крикунів горластих
Зневажав на селі й бідняк.
Був живий іще дух громади
Котра дбала про всі діла.
Та творці пролетарської влади
Проганяли той дух із села!
Дуже швидко сільському сходу
Утяли споконвічні права.
Новий устрій в село приходив
І чужі, незнайомі слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292058
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
3
А чутки заповзали гадюками
Під солому обскубаних стріх.
В скорім часі у двері загрюкали
І постав "комнезам" на поріг.
В кого правди питати хазяїну?
Та вона й не гостила у нас!
Весь Закон перешито по Сталіну:
Ти - куркуль! Тож і вимреш, як клас!
Викидали на сніг безжально
І дітей і старих дідів.
Замерзали в сибірах дальніх
Долі славних козацьких родів.
І мене те неждане лихо
Не минуло, як не молив.
Що було того лементу, крику,
Як худобу із двору вели!
Як "буксири", свої ж - активісти!,
Ці любителі зад полизать,
Норовили у шпарку пролізти,
Аби владу свою показать!
Я довіку того не забуду,
Як збирали тягло й реманент,
Як ошмаття словесного бруду
Кидав грізний районний агент.
Розкуркулених згодом у сіті
Захопив всемогутній павук -
Добре знаний у білому світі
ВеЧеКа, він же й ОДеПеУ.
В перестуках "телячих" вагонів
Люд хрещений навіки щезав.
За межею сумних перегонів
Був один - всесибірський - вокзал!
Я очунявся аж на Уралі,
А зі мною дружина й маля,
Бо радянські закони моралі
Відторгнули сім"ю куркуля!
На уральських морозах лютих,
На гірських крижаних полях,
Сотні тисяч, неволею скутих,
Свій новий торували шлях!
По-новому нас жити привчали -
Праця з примусу болем пекла,
А в промерзлих бараках ночами
Щемна туга сльозою текла...
Отоді наш синок занедужав
Від тяжкого обвалу незгод.
Він здолати біду не подужав,
Тож поволі згорав від сухот.
Аби сина свого врятувати,
Я намірився звідти втікать.
Було легше каміння тесати,
Аніж муки його споглядать.
Та далеко втекти не зуміли -
Наздогнав здоровенний пес,
А за ним чобітьми прогриміли
Три солдати із еНКаВееС!
І накинули ще зо два роки
До тих трьох, що я мав дотепер.
Зауральські простори широкі,
Чом я там, серед вас, не помер!
Так я втратив єдиного сина,
Що в сухотному пеклі згорів.
Бідна мати всю ніч голосила,
А я тільце в камінні загріб...
Серце болем нестерпним нило,
Тиснув думки пекучої гніт:
Чим дитятко оте завинило,
Чом посивів я в тридцять літ?
Шість десятків з чималим гаком
Відсніжило відтоді зим,
Як востаннє я гірко плакав,
Не ховаючи злої сльози...
Так, відбувши тяжку покару,
Не збагнувши своєї вини,
Повернувсь я додому з Уралу,
В тридцять шостім, у розпал весни.
4
Серед верб і тополь високих
Не впізнав я свого села:
Скрізь кістлява пройшла з косою
І скорботи врожай зняла.
Поки я кайлував на Уралі,
Тут творились страшні діла.
Люди з голоду пухли, вмирали,
Бо держава в них хліб одняла!
Достеменно ніхто не віда,
Скільки їх, безневинних доль,
Від голодного мору безслідно
Полягло серед верб і тополь.
Я не чув аж до цього часу
І в газетах ніде не читав,
Щоб за ту всенародну образу
Хтось-таки по заслугах дістав!
Бачиш, як воно все повернуло...
Та ніхто і подумать не міг,
Щоб державу таку зігнуло
Та скрутило в баранячий ріг!
Може, я тут чогось не допетрав
На десятім десятку літ,
Але прах безневинно мертвих
Теж у цьому залишив свій слід.
А тепер і колгоспи впали
І село залягло в боргах.
Скрутні знову часи настали,
Знову коїться щось у верхах.
Хоч воно й не Москва, а Київ,
І держава, вважай, своя,
Та нахлібників товстошиїх
Розвелось, як мишви на полях!
Трохи б мудрості владцям можним
Та законів, як день, ясних.
Отоді відчував би кожний,
Що держава - його захисник!
Пережив я в житті чимало
Революцій, подій, вождів,
Та на світі мене тримала
Світла радість земних надій...
Все, що мав, по дорозі втратив,
Крім пекучих твердих мозолів.
І не страшно мені помирати
Тут, де жив, серед рідних полів.
...Змовк старий, та ще довго в душу
Бився спогад з-під сивих брів.
Болю пласт нас обох подужав,
Він не згаснув ще й не відгорів.
Так страждальця, видать, дістали
І свої і чужі жалі,
Що йому пригадався й Сталін
І часи лихоліття злі.
Дід смакує міцним самосадом -
Аж під стелею стелиться дим.
Жив, не жив, а життя вже позаду;
Наче ж вчора ще був молодим!
А тепер дожива самотою,
Серед виру сільських проблем,
Битий долею непростою,
Той, що вік звікував куркулем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292069
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Дивлюсь на внука - на це крихітне створіння
і в голові моїй вирує рій думок:
"Яка чекає доля ваше покоління?
Які випробування вам готує Бог?
Чи старчить розуму всім людям на планеті
маленьку нашу, рідну Землю зберегти?
Не дать злетіти вбивчій ядерній ракеті,
що може Землю вщент, на клапті рознести?!
Не дайте знищити ліси, поля і ріки
сміттям, мазутом, жадібністю, хижим злом...
Планета ця чудова нам дана навіки!
І ми її повинні рятувать гуртом!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292003
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
ява одинадцята
СВАТАННЯ
Кобзар
Спечи менi, доле, хлiба
З ярої муки,
Зашлю сватiв до дiвчини
Просить рушники.
Пiшли свати, пани-брати,
По битому шляху,
Благослови, сива доле,
Жениха-невдаху.
Увійшли свати до хати
Та й стали казати:
- У вас товар - у нас купець,
Будем торгувати...
Ввiйшли свати, рядком сiли
На дубовiй лавi,
Одказала сватам мати,
Що не бути справі.
Ввiйшли свати, рядком сiли
Попiд образами,
Умилася дівчинонька
Дрiбними сльозами.
...Як вертали манiвцями,
Бо була причина,
Заплакала, затужила
Молода дiвчина:
- Не захтiла мене, мати,
За люба оддати,
То прийдеться тобi скоро
Мене наряджати.
То прийдеться тобi, мати,
Рушники в'язати,
Тим сватам, що будуть яму
На мене копати.
А як буду, стара мати,
У трунi лежати -
Не забудь весiльну хустку
Менi в руки дати.
Ой, мати, мати,
Як тяжко вмирати,
А ще тяжче без любого
Вiку вiкувати...
...Немов свахи весiльні мливо,
Не поспiшаючи, дбайливо
(...нехай подихає мука,
то буде пІдмолодь пухка`...)
Пересiвають терпеливо
Проз найгустiше в свiтi сито,
На коровай щоб замiсити, -
То з неба так чиясь рука
Вже третiй день од ряду сiє
Свою дрiбнесеньку сльоту
На ризу саду золоту.
Крiзь шибку дивиться Марiя
На ту осiнню сумоту:
Марiя
...Вже он-де лущаться, тьмянiють
На банях осенi хрести...
Три наче постатi темнiють –
До двору?..
З хлiбом?!
СтаростИ!!.
Кобзар
Ввiйшли.
Кочубеїха
Марiє, вийди в сiни!
Кобзар
Марiя й вийшла, як чудна`.
Наразі стала, мов камiнна,
А потiм впала на колiна,
Немов пiдкошена вона.
О-о-о... Щиро так молитись вмiють
Лиш непорочнiї вуста!..
Марiя
Маріє, Дiво Пресвята!
Не одкаснися од Марiї...
Молю! Благаю! Божа Мати,
Ти маєш все про мене знати -
Як завинила в чiм, прости!
Та заступись! Та захисти!
Це од Iвана старости!..
Нехай їм не одкаже мати,
А рушники велить подати!
Поститись буду всi пости
I Твого Сина прославляти...
О Богородице, ввiряю
До рук твоїх мою судьбу -
Почуй покiрную рабу,
Спаси i заслони - благаю!..
Кобзар
Та -
Вмовкли голоси в свiтлицi.
Марiя скочила з колiн -
Вчинились дверi, впав заслiн, -
Чи, може, сон жахливий сниться?.. -
Без рушникiв пiшли свати...
Марiя
(розпачливо)
За вiщо?
Го-о-осподи святий...
(Невдозi Марiя, немов сновида, входить із сiней,
безтямно дивиться на Кочубеїху)
Марiя
Катувко! Що ви наробили?
За що Марiю погубили?!
Чого впилися, мов упир,
I долю, як горня, розбили?
Немилосердні, чим же я
Так перед вами завинила?
Для вас дорогшi забобони
За рiдну доньку?! Знайте ж бо -
Я буду з ним i без закону!
(Хоче вийти з хати,
але Кочубеїха кидається до дверей)
Марiя
Зiйдіть з дороги, мамо, геть...
Iз двох їдне:
Iван чи смерть!
(Простоволоса i в однiй сукнi
Марiя нерухомо стоїть у саду.
Туди ж сатаною влiтає Кочубеїха,
вона розгнiвана, аж червона.)
Кочубеїха
Я бачу, дiвко, ти здурiла!
Чи обпилася дурману?
А чи на тебе злу ману
Нечиста напустила сила?!
Та лiпше б я лягла в труну
В той день, коли тебе вродила!
Таке верзеш, немов на муках!
Та лiпше б я тебе, гадюко,
У першiй купелi втопила,
Чи в сповиточку задушила!
Ти бач, якi пiшли дiла?
Оце-то, Любко, дожила!..
Марiя
(над силу)
Чи добрим побитом, чи злим,
А буду, мамо, я за ним.
Як нi - то тут i посивІю,
Навiк зостануся в дiвках.
Хрестом, що ось ношу на шиї,
Заприсягнусь, що буде так.
I навіть не дивіться косо -
Чи вiн мою розпустить косу,
А чи залишиться вона
Заплетена. I сивина
Її прикрасить, як вiнець.
Люблю Мазепу - i кiнець!
Люблю без тями i без краю,
Люблю його, люблю, кохаю!
Без нього сохну i вмираю,
Як гине квiтка без води.
Благословіть щасливу долю,
А коли хочете бiди -
То прокляніть. З лихої волi
Не скоро прийде вiн сюди.
Та зважте, що ми з вами, мамо,
Вiднинi станем ворогами:
Я буду плакати ввесь вiк
На те, що ви мене вродили
У той лихий проклятий рiк,
I хоч красою надiлили
Та безталанною зробили...
Кочубеїха
Це ж встид який! А грiх од Бога!
Та й од людей великий страм!
Дочку за сивого, старого,
Отця хрещеного - не дам!
Марiя
(над силу)
Не оддасте? - пiду сама:
Без нього все менi тюрма.
Кочубеїха
Пiдеш сама?! I то посмiєш
Отак зневажити свiй рiд?..
Ти збожеволiла, Марiє!
Отямся! Вiн же сивий дiд!
(руки в боки i голосно регоче.
Крiзь смiх.)
Нащо йому таку жону? -
Хай лiпше вибира` труну!
(уважно приглядається до Марiї)
Чи вiн тебе причарував?..
Давно казали добрi люди,
Що вмiє напускать полуди
Й варить питво` з вiдьомських трав...
Навчився у ляхiв спокусiв
Той чорнокнижник сивовусий!
Цур-пек йому! Перехрестись!
Молися Богу i постись...
(грiзно)
То ти одкинешся од нього?!
Марiя
Хутчiй розстануся з життям.
Кочубеїха
Чом ти не вмерла ще дитям!
Договорились у садочку –
Дурна, ще й потурала вам!
Та швидше я позбудусь дОчки,
А за Мазепу не оддам
На втiху й радiсть ворогам!
Тебе ж роздягну до сорочки
I зачинятиму в льоху!..
Кобзар
В отвiт нi слова. Певно мовчки
Молилась Богу й жениху…
Кочубеїха
...То ти одкинешся од нього,
Чи ми - навiки вороги?!
Марiя
Я вже про те сказала, мамо...
Кочубеїха
Чекай же, приведуть до тями
Тебе в конюшнi батоги!
Я швидко заладнаю справу,
Й на вас обох знайду управу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288439
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
ява десята
ОСІННІЙ СУМ
(Сiра осiння днина. Марiя, зодягнена по-осiнньому,
входить до саду i несподiвано застає там дiвчинку,
рокiв шести, у довгiй бiленькiй сорочечці, босонiж...
Та закрилася рукавом i плаче. В руцi тримає
кiлька зiв'ялих квiток. Марiя присiдає до неї
навпочiпки.)
Марiя
Ти хто?.. Чого так гiрко плачеш?
Чи заблукала у саду?
Не плач - поправим ту бiду,
Все буде добре, от побачиш...
Я стежечку в травi знайду -
Тебе до мами одведу...
Признайся, серденько, чия ти?
Чом ти не хочеш розмовляти?
Не плач, а то й собi заплачу,
Хоч маю не плакси́ву вдачу...
Дiвчинка
У мене матiнки нема,
Немає в мене тата,
Анi сестри, нi брата,
Нi доми, анi хати -
Лиш мачуха сама,
Сердита i лапа́та,
Гряде мене приспати...
Її зачувши хист
I звiддалеку свист,
Сумує падолист
I припадає долi...
Зiв'януло життя -
Я лиш передчуття,
Я тiльки вiдбиття
Цiєї туги й болі...
У рідномому саду
Я квiтiв не знайду,
Бо вже поснули, кволi, --
Кiнчається життя:
Я лиш передчуття,
Покiрне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
Марiя
Гiрких не треба дум,
Ти хто?..
Дiвчинка
Осiннiй Сум
У тумановiй льолi...
Я немовлям була
Як рожа тут цвiла -
А де тепер та рожа?
Чи цi ось пелюстки,
Що липнуть до руки,
Ота царiвна гожа?!
Збувається пора -
Од царського шатра
Вже тiльки ребра голi...
Марнується життя -
Я лиш передчуття,
Печальне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
(I вже то не дiвчинка,
а лише пасмо туману i луна звіддалік)
Твоєї долi... долi...
(Осiння днина гасне.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288438
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Ірреальність – втікаю від власної тіні,
Це вона так грайливо описує мій силует,
Обмальовує чітко яскравим промінням.
Ми ж бо різно-єдині - закодований наш секрет.
Я є вільна, вона ж навпаки є - залежна.
Світло й тінь роздвоїлись та й знову в єдине злились.
Мій двійник, що попереду йде обережно,
Копіює мій крок, щоб окремо ми не відбулись.
Утікати від себе не зовсім доречно,
Компроміс тіні й світла як вихід з глухого кута
Без лукавих зізнань, щирий, беззаперечний.
Скарбом досвіду цінним віддячать прожиті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290813
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Вселе́нна…
все́лена?...
куди
і ким?
вмонтована…
привнесена…
то, отже,
взяла́ся
звідкись,
звіддаля…
мов крап-ля
води
прозорої
(з планетами
і зорями…),
що впала
у середовище
чуже –
воро-же…
не розчиняється…
себе оберігає,
стереже
і ревно береже,
щоб не поглинутись,
щоб не змішатись,
як з неприйня́тною
оліфою густою –
із порожне́чею
властолюби́вою,
позбавленою
творчого Початку –
темнотою…
Всесвіт –
світ (світло, себто)
все… –
все́лене?..
ізвідки?
протистояння світла
царині пітьми…
ніби у герці
понад-
вселе́нському,
зійшлись
в протистоянні
ми:
виходить,
ворожі
і чужі!
наші начала
і світи́ ?...
ти
прагнеш
панува-ти
без межі
в моєму серці…
єдиновладно
і єдино…
і витоптати все,
що є -
що не тобі…
що не твоє…
відсторонитись
мушу,
бо зазіхаєш
на безсмертну
душу….
світло,
засіяне Ізвідкись,
Кимось,
в цій
просторовій
боротьбі
законно
світить…
пітьма
сама
себе обмежить:
ніхто нікому
без останку
не належить,
навіть раби.
ні пагорби,
ані доли́ни…
пітьма
відхлине
і
не
поглине…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290687
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Дві поетично музичні композиції
============================
Борода
Воїнам і вдовам Афганської війни
П Р И С В Я Ч У Є М О
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
струмками крові й сліз,
у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
У нашому з тобою жовтні
ти залишилася одна.
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна,
ти тут,
а там - війна...
==========================
Дід
Летять журавлі
Серце, серце за літом ридає, бо осінь,
Зорі злітають із неба у простір,
А журавлі з України летять…
Птахи летять, птахи летять,
Линуть в далекі краї,
Птахи летять, у вирій летять
Рідні мої журавлі…
Зорі на небі сяють,
А в морі хвилі грають,
Місяць підняв свій ріг,
В небі «курли» лунає,
Осінь їх проводжає
У нелегкий політ…
Неначе маки в полі,
Знову сіяють зорі
На небосхилі вгорі,
В небі, як синім морі,
Знову сіяють зорі
І знов летять журавлі…
Летять журавлі…
У далекі краї…
«Курли»…
«Курли»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290667
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Гудуть бори над сонною Десною,
Де ширить плечі збурений Дніпро.
Варяги там "у греки" йшли з весною,
Везли на торг, із півночі, добро.
І завертали під тінисті кручі,
Смолили днища зношених човнів.
Вділяли князю краму на онучі,
Боялись таємничих чаклунів.
Стояли там утрьох на перевозі
Брати всезнані - Кий, Хорив, і Щек.
Сестричка ж, Либідь, - вічно у тривозі -
Сушила одіж їх біля печер.
Те місце Бог обрав для благодаті -
Андрій-апостол так провозвістив.
Церкви на кручах виросли багаті,
Де вічний праліс корені пустив.
Тут Русь постала - Київська держава,
Що всьому краю велич принесла.
ЇЇ Європа рівнею вважала,
Вона слов"янам матір"ю була!
Та час минав. Князям ставало тісно
Тут, на дідизні, правити гуртом.
І розсварились так криваво й злісно,
Що дехто поплатився й животом!
А тут уже й Орда не забарилась -
Під брами стала київських воріт.
Дружина князя хоч і дружно билась,
Та хмари стріл затьмили білий світ.
І впала Русь - розсипалась на порох
В пітьмі віків - і згадки не було.
Тоді й свої, як найлютіший ворог,
Бува, чинили тут криваве зло.
Та ще Москва оружною рукою
Гребла під себе землю навкруги.
І не було на цій землі спокою,
Лиш злобний вислід вражої ноги.
Богдан і той (наш гетьман православний),
Державу здав під зверхність московит.
Козацький дух був нищений безславно,
А знать в Москву метнулась - до корит!
Чи ж знав Андрій, апостол Первозваний,
Що Київ рабства вкутає ганьба?
Вже ж був Мойсей - з єгипетського брану -
Що сорок літ вивітрював раба!
Отак минало триста літ неволі,
Чужим царям співалися псалми.
Народ тужив. Він сподівався долі,
Щоб вийти, врешті, з "братньої" тюрми.
Сяйнув Майдан, як істина прозріння,
Як спалах духу, той що не вмира.
І встав з колін, за Божим повелінням,
Народ-борець, що волю обирав.
Хоч дехто й нині в рабському поклоні
Сутулі спини хилить до колін.
Їх темні душі й досі ще в полоні
І, як вогню, бояться перемін.
А суть одна в продажної натури -
(Сей вид ссавців в природі не зником!)
Спішать васали за кремлівські мури,
Як древній князь в Орду, за ярликом.
Усе минає в просторі і в часі
І рабство душ, як сон лихий, мине.
Та Нація, що нині відбулася,
Вовік життя творитиме земне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290715
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2011
Загубитись десь там,
між беріз,золотаво-зелених,
між атлантів-тополь,
що тримають небес мідний дзвін...
Заблукати десь там,
де принишкли зажурені клени
і не встигли майнути
за літом дзвінким навздогін...
Заховатися там,
під галуззям крислатого дуба,
на пошерхлій корі
написати одвічні слова.
І не вірити в те,
що тобі я давно вже не люба,
і казати собі,
що любов, як ніколи жива!..
І брехати собі,
що зустрінемось знов неодмінно,
що не буде між нас
гіркоти і неправди,авжеж!
І, умить схаменувшись,
упасти в сльозах на коліна,
усвідомити правду:
від долі, на жаль, не втечеш...
І не стримати крику,
у відчаї битися в груди,
щоб ніхто не почув,
тільки небо і вітер,і ліс.
Що за осінь така?
Вже назавтра такої не буде...
І летить падолист,
ніби щастя моє під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290484
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Як козаки футбола грали –
На альбіоні туман ганяли.
У Нідерландах саджали квіти –
Як наша слава котилась світом!
З биками бились на Піренеях –
Як нам відкрились футбольні двері!
Приспів:
Чуби за вуха,
А вуса в зуби.
Зберіться з духом,
Футбольні клуби!
Донецьк і Харків,
Львів, Олімпійський,
Ми – найсильніші!
Фінал – вкраїнський!
Суддю – на мило,
А м’яч – в ворота!
Тримайсь щосили,
Мати Європа!
Ще пили пиво галантні німці,
Ліпили піцу лиш італійці,
Продукт Шампані писав рекламу –
Як ми вже мали футбольних фанів.
Вперед, козацтво! Агов, Варшава!
Нас вже чекає футбольна слава!
П -В
Згадаймо,хлопці, козацьку славу –
Ми всіх громили, нас всі боялись!
Вперед, наш курінь, вперед, дружино!
М’яч – як планета, а ми – неспинні,
Куліш зварили, хоругви вгору!
Егей, Європа! Посунься! SORRY!
П –В
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290441
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 03.11.2011
ява дев`ята
СУПЕРЕЧКА
(Мазепа заїхав до Кочубеїв,
щоби при нагодi переговорити за свою справу...
Та момент виявився невдалим, балачка не складалася. Тону їй задавала Кочубеїха).
Кочубеїха
(уїдливо)
...Марiя акурат на часi,
Та й я зрадiла б добрiй свасi...
То, може б, ви нам пособили
Владнать таке потрiбне дiло -
Марiю до ладу засватать,
Бо ж, як не як, хрещений тато...
Чом мовчите? Чи загордились?
Щось ви до нас перемiнились:
Все мимо двору, мимо саду -
Чи де знайшли собi принаду
Та гаєте в обiймах час,
Що нiколи й провiдать нас?..
Мазепа
Державнії, кумо, дiла...
А де Марiя?
Кочубеїха
В сад пiшла.
Мазепа
Хотiв би я її побачить,
Хрещений батько «як не як»...
Кочубеїха
(уїдливо)
Вони якраз невдусi, плачуть...
Ввiгнали в пальчика будяк...
Дiвоцьких слiз - солодкий смак!
Нехай, то за́бавка пуста,
Дасть Бог, сльозами й глупота́
З голiвки ви́тече у них...
Мазепа
Щось скоїлось?..
Кочубеїха
Нiчого, куме...
Не до смаку прийшовсь жених.
(сердито)
Князь Меньшиков! прислать готов сватів,
Її в Москву - для сина висватать схотів!...
Сказала, що зiйде iз дому,
А рушникiв не дасть нiкому.
То вже прийдеться жениха
Самому вам шукати їй -
Духовнiй донечцi своїй.
...Вона мене зживе зо свiта -
Псує дiвок ота освiта!
Тепер їй подавай пiїта
Не iнше. А все, куме, ви
Вбивали їй до голови
Якiсь ненужнiї думки:
Вашi пiснi, вашi книжки -
Псуються од книжок дiвки́ !
...Пiду гукну її до хати,
Чи зайва я, щоб розмовляти?
Мазепа
Якщо Марiя справді плаче,
Щось, видно, трапилось, одначе...
То лiпше б я пiшов до саду
I може б чим тому зарадив...
Кочубеїха
Велика цяця - не iначе!
Не вмре, нехай собi поплаче!
Минулись безтурботнi днi -
Стрiчайтесь з нею при менi,
Бо поки я Марiї - мати,
То мушу все про неї знати.
(виходить, чути як, гукає)
Марiє! Ху́тко йди до хати!
В нас гостi! Твiй "хрещений тато"!
(повертається, западає мовчанка.
По якiмсь часi входить Марiя - видно, що плакала.
Мазепа пiдводиться, ступає до неї, бере її руки у свої)
Марiя
День добрий вам...
Мазепа
Що «добрий» - бачу...
Чого ти, пташко моя́, плачеш?
Марiя
Хiба вам не сказали мати?
За москаля мене оддати
Хотять,
аби позбути з дому!
Я не вгодила тут нiкому...
Втоплюсь з одчаю i жалю́ -
(закриває обличчя рукавом вишиванки)
Я iншого давно люблю...
Кочубеїха
От безсоромниця, та й годi!
I як тобi розкрився рот
Таке при матерi казати!
Мазепа
(напівобернувшись до Кочубеїхи)
Кумо, чекайте на сватiв!
(до Марії)
Хай буде так, як Бог схотiв...
(цiлує Марiї руки, бере шапку, виходить)
Кочубеїха
(кинулась до вiкна)
О!-О! - як вихор полетiв!
(сама до себе)
Вiн хитрий, та, мабуть, не знає,
З ким цього разу справу має...
(до Марiї)
Я вас, голубчики, за шкоду
Вмить виведу на чисту воду!
Все буде так, як скажу я -
Вже ж воля збудеться моя!
...Ти бачиш, як вони щебечуть...
Сиди у хатi кожен вечiр!
Не дай Бог зло́влю за порогом -
Як курцi, поламаю ноги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288211
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 02.11.2011
ява восьма
ЗА ПЕРЕЛАЗОМ
Кобзар
Минула нiчка недоспана -
Немов провiсника, Дем'яна
Жде Кочубеївна щомить,
Бо вiн їй передати має
Усе, що Гетьман повелить.
У грудях, наче скрипка грає,
Немов огонь палахкотить:
Марiя радiсно зiтхає,
До раю думкою летить.
Їй Гетьман перекаже - де
Вона з ним бачитись буде́ !
О, як поволi час iде...
А серце, мов троянда, в'яне -
«Iване! Гетьмане! Iване...»
...всьому свiй день, всьому свій час,
Що наше - не уни́кне нас:
Жада́на вiдбулася стрiча,
При тихих зорях, як при сві́чах,
Любові сонцеликий птах
Знайшов приту́лок у серцях...
Та Доля, мов черниця строга, -
Встелила те́рнами дорогу...
А втім, людина, мавши волю,
Свою змiнить спроможна долю.
Бо тим, хто повстає за себе
Прихильно спiвчуває Небо...
...Марiя сумнiву не знає,
Бо Йвана над усе кохає:
I сенс для неї у життi -
У спiльнiм з Гетьманом путi.
Хоча непевнi вiдчуття
Їй душу, наче сни, тривожать -
Вона їх розгадать не може
I зрозумiти до пуття...
То знов при зустрiчi Марiя
Спiшить прискорити подiї:
(Марiя i Гетьман за садом,
там, де перелаз)
Марiя
Iване, засилай сватiв,
А там - хай буде вже, як буде -
Не знаєм, що за чим гряде...
Та ця любов не перебуде,
Така любов не перейде,
Як свiтло мiсяця блiде...
Завваж, моя сердита мати
На лихо стала помiчати,
Що я не так люблю тебе...
Вона, мов кiбець заскубе,
I душу вийме, як з курчати,
Сьогоднi мало не плачем
Менi вдалося вийти з хати...
Мазепа
Марiє, ти моє життя...
Марiя
Нема нам, любче, вороття.
Повiк укупі бути нам
На зло недолi й ворогам...
Мазепа
...щоб на рушник весільний стати -
Я мушу дозволу спитати -
На шлюб наш - у московського царя...
...і на вінчання
маю дозволу просити
В московського ж митрополита:
А ми з тобою - "у духовному родстві"...
Марiя
...твій шлюб
і для царя так пильно важить?
Мазепа
...твої ж, без дозволу того́,
московського -
одкажуть...
Нерозрішимая задача…
Марія
Я все життя на них пропла́чу!
Нехай вони мене скарають,
Нехай зо свiту iзживуть! -
Вони, Iване, ще не знають,
Який вогонь палає тут!
Моїм словам за свідка - Бог!
До смертi бути нам удвох!
А нi - то в мене стане сили...
Заприсягнутися готова
Перед людьми і перед Богом:
Не маю третьої дороги,
Лиш двi: до тебе чи в могилу!
Мазепа
Марiє, мій коханий світе,
Життя велике i складне...
Послухай, горлице, мене:
Крiм тебе й батькiвського краю
Дорогшого в життi не маю.
Нiчим я так не дорожу
I нi про що я так не дбаю,
Бо врiвень з честю стережу...
Що срiбло, злото й дiаменти? -
То все минучості моменти.
Життя - короткоплинна мить:
Воно нуртує i шумить...
Пiдхопить i несе без зиску
Й на берег викине, як тріску.
Спливе i зникне без слiда,
Як межи пальцями вода...
Нi з чим приходимо сюди,
Живем: караємось, караєм,
Страждаєм, любимось, вмираєм,
I повертаємо туди,
Вiдкiль приходили - до Бога,
Не взявши в путь собi нiчого.
Нажите все залишим тут
Для інших, що по нас прийдуть...
Вони ж своє протопчуть коло -
І не скінчиться це нiколи:
Спокон i до страшного суду
Не зрушаться і кроком люди...
Бо все земне є суєта.
Але людина має душу!
Безсмертну i навiки сущу.
А що для вiчностi лiта?
Умовність. Вигадка пуста.
Як пес, чатує пильно час
Лише тілесних, смертних нас...
Душа - в безсмертiї вита,
У неї вища є мета...
(пiсля паузи)
Марiє, я прожив немало,
Мене життя не шанувало.
Я знав i радiсть, i бiду,
Любов i пристрасть молоду.
Я все на довгiм вiцi мав:
I умирав, i воскресав,
Був i всесильним, i безсилим,
Дививсь не раз на дно могили...
Я знав пiдступнiсть, бачив зраду,
Земля виходила з-пiд нiг -
Та Бог чомусь мене берiг,
Ще й доручив менi громаду...
Марiє, я тебе кохаю,
Тому й повiдаю тобi,
Що Боговi лише ввiряю -
І сувмніви мої, і біль -
У мене є послiдня цiль...
Нiчого вищого нема,
Про неї сам-один я знаю...
Вкраїна - це моя тюрма,
В ній, наче в'язень знемагаю.
Неспла́тний борг на серцi маю -
Звiльнить з московського ярма
Цю землю - з краю i до краю.
Марiє, але я вважаю,
Що станеться, як-но програю:
Я сам - i я на все готов!
Мене нiкому не зiгнути -
Вкраїна вiльна має бути!
А ти?.. твоя свята любов?..
Марiє, сам не йму я страху,
Прийдеться, то зiйду на плаху
I гiдно стану над юрбою...
Марiя
I я, Iване, за тобою...
Мазепа
Нiзащо! То встокрот бiда!
Моя лебiдко молода,
Та ж камінь треба в грудях мати -
Твоїм життям ризикувати!
Мiй нiжний, мiй рожа́ний квiте,
Тобi ще тiльки жити й жити
У щастi, в любощах, добрi...
Мені ж судилося ступити
безо́глядно за той порiг,
А там: Вiкторiя чи ґрати -
Самому Господу рiшати...
Марiя
...Iване, сивий волос маєш,
А про любов так мало знаєш...
Та я за тебе, як за вiру -
На лобне мiсце й на офiру!
Iване, я твоя частина:
Роздiлять нас - i я загину.
Бо ми одно, одно-єдине!
Тим паче, у скрутну́ годину
Як тiнь, тебе я не покину.
Ти ж сам сказав: життя - це мить.
Нехай воно собi шумить...
Але існують поняття
Важнiшi й за саме́ життя!
Напраснi всi твої одмови -
Життя не більше од Любовi...
За мене твiй даремний страх.
Я вiльна в помислах, як птах,
То, мов на сповiдi, кажу:
Життям я менше дорожу,
(тим паче - ситою судьбою) -
Чим щастям бути за тобою.
Iване, я натура вперта,
I в мить їдну з тобою вмерти,
В покої чи на браннiм полi -
Та я такiй завиднiй долi
Завдячне поклонюсь до нiг!..
Якби то ти збагнути мiг...
Чи, може, ти мене не любиш?
То так ув очi i кажи...
Мазепа
Кохаю, серце...
Марiя
Поготі́в!
Iване, засилай сватiв.
Мазепа
Марiє, пропадеш за мною...
Марiя
То ще побачим: так чи нi,
Без тебе ж - не життя менi.
Будем удвох, то до пропа́стi
Ще встигнемо пожити в щастi,
А як не будемо, то мушу
Дарма занапасти́ти душу.
Мазепа
Це ти, Марiє, жартома?..
Марiя
Iване, я страшусь сама
За себе, а встокрот за тебе...
Але завсiди, любий, слiд
До щастя йти - краєчком бiд.
Мазепа
Яка ти розумом метка́ !
Марiя
Люблю тебе, тому така.
Кобзар
Ще довго сад проз нiмоту
Наслу́хував розмову ту,
Як межи янголами, любу,
I вiрить не хотiв у згубу.
Вже й нiч пiдкралася поволi -
Вступила у свої права,
Поснули квiти i трава...
А на Небесному Престолi
Рiшались двi печальнi Долi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288209
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Осіння ніч морозами приходить,
А ранок одягає сивину.
Такі дива дані земній природі,
А моє серце мріє про весну!
Бо там любов живе і пахне садом,
Зеленим листям вкриються поля.
Розпустяться листочки винограду
І від зими прокинеться земля.
Але сьогодні дихає в фіранку
Осінній вітер холодом своїм,
Тепер земля покриється серпанком
Та інеєм засипле сніговим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290291
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Там в колыбели сна среди планет далеких,
Где след прозрачных душ, и ночь на тон светлей,
Скрестились копья чувств, незримых и высоких,
Пронзив хрустальный мир не тлеющих страстей...
Там безгранична грусть несбыточных желаний,
И запредельна боль в пространстве бытия,
Там замирает ночь, чуть затаив дыханье,
Чтоб душам повторить свое земное "я"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290290
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Думки, неначе концентричні кола,
Розходяться й зникають вдалині.
Хапає шмат життя дещиця квола,
Що відчаєм вселився у мені.
Триває незавершена корида
Моїх вагань, що стали надиби.
Я - просто жінка, я - не Артеміда.
Та все ж ти і таку мене люби.
Зведи ураз на п"єдестал кохання,
Вдягни корону світла, хоч на мить...
Тоді збагнеш, а може і востаннє -
Тобі мене не можна не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290281
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290191
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
А пиво все ж таки гірчить
Чи воно світле, а чи темне,
Ще й трохи пінкою шумить,
Душі від шуму стає тепло.
Хмеліє зразу голова
І стан такий, що хочеш жити,
Наступний келих п’єм до дна
І просимо ще раз налити.
Солона рибка чи сирок,
Якщо ж шашлик – то просто клас…
І пиво з легкої руки
Не проміняємо на квас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290231
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Не покидай мене надія,
Не покидай,
Бо келих скривженої віри
Вже через край.
У боротьбі добро і зло
Схрестило руки.
Загинуть разом,
та одне
Воскресне в муках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261456
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 01.11.2011
ява сьома
ПОЗАВТРIМ
Кобзар
Лиш сме́рклося, Марiя з дому,
Як тiнь, майнула тихо в сад:
Чи хто гукнув її назад?!
Марія
О, Господи!.. та наче б нi...
То показалося менi...
Удень тут все таке знайоме,
А зараз - все таке вороже...
О, Боже!..
Зашарудiло щось в кущах!
Хтось причаївся!..
Хто це?..
Стра-а-хххх...
Та не лякай мене, небоже,
Хіба я чим тебе тривожу?..
По темнiм небi пiзнi хмари
Пливуть нечутно, як примари,
Таємно шепчуться гiлки,
Та з о́судом кивають в спину
Й сучка́ми ловлять за хустину –
В гнiздечках вимерли пташки...
А кицька – вдень руда й проворна –
Здича́вiла i стала чорна,
Ще й перебiгла (хтось наврочив)
Знайому стежку, тiльки очi
Враз засвiтились, як свiчки...
Кобзар
Марiя, нi жива, нi мертва,
До перелазу стрiмголов
Летить – там жде її любов!..
А, може, там нiхто й не жде?..
Марія
Я вмру! якщо вiн не прийде́ !
Мазепа (притишено)
Марiє...
Марiя
Гетьмане! Iване...
(ховається у нього на грудях
од того страху́ )
коханий мій...
Мазепа
(розгублено)
Моя… кохана...
Марiя
(вiдсторонюється)
Чом не приходили до нас?..
Мазепа
Хотiв позбутися тривоги...
В моїх лiтах...
Марiя
Неначе Бога,
Я, Гетьмане, чекала вас!
І прислухалась до дороги
Щодень, щонiч, що божий час...
Усю весну i цiле лiто.
А якось видало менi,
Що скаче вершник на коні,
І дрiбно-дрiбно б'ють копита –
Все ближче, ближче кожну мить –
До двору нашого летить!
Я при́тьмом вискочила з хати,
Аби вас першою вiтати –
Аж то в дворi гарцює злива,
Така пiдступна i зрадлива!
Густа, як у засі́ку жито,
Й двигтить об землю, мов копита...
Я не могла прийти до тями,
І затужила геть за вами.
Вже думала, не дочекаю,
Щоб вас побачити iзнов!
Мiй Гетьмане! я вас кохаю...
До складиру́к така любов!
Мазепа
Марiє, серце,
я старий...
Марiя
Не наговорюйте на себе!
I не кажiть менi про те…
Такi думки – то все пусте.
Я вас люблю, клянуся небом!
Мазепа
Марiє,
я ж увесь сiдий...
Марiя
Та то вам, Гетьмане, здалося!
То срiбло мiсячне вплелося
У ваше смоляне́ волосся...
Мазепа
В лiтах я... в присмерку...
в жалю́...
Марiя
Мiй Гетьмане,
я вас люблю!..
Мазепа
I я люблю́ тебе...
о, Боже!..
Марiя
Вiн знає, що таке любов,
І Вiн нам, Гетьмане, поможе...
Хай небо, луг, i там – рiка
Потвердять, що моя рука
Їдному вам належать може!
Мазепа
Марiє, що ж менi робити?
Я безпорадний, як дитя...
Не смiю я тебе любити!
Вже скiльки там того життя
Менi зосталося дожити...
Марiя
Напраснi цi печалi вашi:
Вже скiлько буде – стiлько й наше...
(десь неоддалік ґерелицею ідуть дівчата,
і розлягається пісня:)
Злiталися бiлi птицi
До твоєї хати,
Опускались на подвiр'я,
Пшона поклювати.
Тi клювали, тi ходили,
Третi пили воду.
Задивлялись дiвки гожi
На козацьку вроду.
Вже й чимало назлiталось,
Все пшоно зiбрали -
Грали в дворi веселої
I сумної грали.
А як став ти на порозi,
Щоб вiтати милу,
Сполохалась бiла зграя
I знялась на крила.
Б'ється зграя! Рветься в небо!
Тiльки пiр'я лине.
Набилося того пiр'я
Тобi у чуприну...
Не журися, мiй соко́лю,
Що чуприна бiла -
Лiтам твоїм пшона всиплю,
Стiльки того дiла!
Позбираю біле пiр'я
Та й наб'ю перину!
Заплуталось моє серце
У бiлу чуприну...
Мазепа
Марiє, серце, вже пора,
Бо пiзно. Кинеться шукати
Тебе стривоженая мати,
Ходімо, проведу до хати.
Марiя
Та, Гетьмане, я мушу знати:
Ми будем бачитися з вами?
Мазепа
Марiє,
дай прийти до тями...
Марiя
(розпачливо)
Без вас – усе менi тюрма!..
Мазепа
Та вже ж, голубонько, нема
Для мене на цiм свiтi щастя,
Окро́ми, як твоя любов...
Марiя
Коли ми стрiнемося знов,
І де,
Ясновельможний пане?..
Мазепа
Про все перекажу́ Дем'яном.
Ходiм...
Кобзар
Провiв аж до двора.
Поцiлував. I через сад
Вернувся стежкою назад...
Побрiв поволi до дороги –
Як пiсля доброго вина
Зробились неслухнянi ноги
І заплiтались об траву.
Поник Мазепа. Наче з бою
Бреде без стежки навмання –
Позбувшись волi i коня,
Вертає пiшим до покою...
Ще й заблукав посеред трав –
Цей бiй вiн сам собi програв...
...Безумнi i щасливi мрiї
Заплутались в сумнi думки,
Пекучий жар у грудях тлiє –
Розбилось серце на скалки́
І запалало, як свiчки,
Пред чистим образом Марiї!
Марiя
(сама у дворi)
В душi, як великодний дзвiн –
Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!..
Густу, як нiч, печаль згойдну́в –
Був-в-в!.. Був-в-в!.. Був-в-в!..
У бе́зладi свавiльних дум –
Сум-м-м!.. Сум-м-м!.. Сум-м-м!..
Лякає привидом буде́ннь -
День-нь-нь!.. День-нь-нь!.. День-нь-нь!..
Вiн-н-н!.. Був-в-в!.. Сум-м-м!.. День-нь!..
Він-н - сон-н
Він-н - сон-н...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287926
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 01.11.2011
ява шоста
ЦИДУЛКА
(Покой Мазепи.
Дем'ян заходить з докладом.)
Мазепа
Дем'яне, ти однiс гостинцi
до Генерального Суддi?
Дем'ян
Однiс, а як же. Повелiли
Низенько кланятися вам,
(дещо повагавшись)
і… несподiванеє дiло
Одне ще виявилось там...
Мазепа
Яке?
Дем'ян
Як йшов назад, то їхня до́чка,
Мене гукнула iз садочка...
(подає цидулку)
Пообiцявсь, що так-но вам
Осьо цидулку передам...
(Дем'ян виходить.
Мазепа розгортає i читає.)
Мазепа
«Вельмишановний пане Йване,
Чом не буваєте у нас?..
Позавтрiм, у вечiрнiй час,
Я вельце буду ждати вас
За садом, там де перелаз.
Приходьте ледве одсiрiє...
З цим – Кочубеївна.
Марiя.»
Мазепа
Оце-то дивна новина́ !
Чого зове мене вона?..
А може це якась омана,
Щоб осоромити Гетьма́на?..
Чи лихо скоїлось яке,
То справдi зве на допомогу?
Кобзар
...а серце, п'яне i стрімке́ !
Уже летить на ту дорогу:
За сад, туди, до перелазу…
Мазапа
...Ми там були їдного разу,
Десь, може, позатого лiта:
Вона собi збирала квiти,
А я таке щось споминав,
Що сам собою захопився,
Й не спомнився, як опинився
За тином їхнього садка –
Там далi луг... за ним рiка...
Як тiшилось моє дiвча,
Що ми забрались так далеко...
Голос Марiї
Дивíтесь! он мої лелеки
малих годують лелечат...
Мазепа
Чому твої?
Голос Марiї
А ми знайомi!..
Мазепа
Сама до річки ходиш з дому?
Голос Марiї
Я, пане Гетьмане, люблю
І добре знаю всю округу –
Гуляючи по цьому лугу,
Вiнки з квiток собi роблю...
Мазепа
Марiє, може би подругу
Яку собi ти завела?..
Голос Марiї
А я таку «подругу» маю –
Я з вами в мислях розмовляю...
Мазепа
(повертається в реальнiсть)
...Позавтрiм жде мене вона –
це справдi дивна новина...
(в сторону дверей)
Меласю!
(входить дiвчина)
Погукай Дем'яна...
(входить Дем'ян)
Дем'яне, завтрiм десь iзра́на,
Суддисi меду однесеш...
I як-но знов побачиш панну,
Скажи, домовлено про все...
Дем'ян
Зроблю́, Ясновельможний пане...
Мазепа
Сiдлай коня менi, Дем'яне!
Кобзар
Гарячий кiнь в широкiм полi –
Аж зорi креше з-пiд копит!
Настрíчу долi чи недолi
Мазепа вихором летить!
Якась невiдома шептуха
Йому нашiптує до вуха:
«Поза́втрiм,
там,
де перелаз,
Прийде любов останнiй раз
До твого серця, як по воду,
Нi в чiм не вíдаючи броду...
Прийде неви́гойне кохання –
Та, Гетьмане, це не останнє
В життi твоїм випробування...»
Iван пришпорює коня,
Що й так летить вже навмання –
Зустрiчний вiтер дме у груди,
Та пломiнь в серцi не остудить,
Бо вже - лети чи не лети –
Дарма, не встигнеш утекти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287924
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Не треба гіркої отрути
В злостивій цій пригорщі слів.
Вже завтра нас може не бути
На твЕрді цієї землі...
Вже завтра новітні піїти*
Прийдуть,наче зорі,в цей світ
Любити,страждати й творити,
Леліяти слово,мов цвіт...
Нести його світло між люди,
Горіти свічею в імлі.
Лиш нас поміж ними не буде-
Вже завтра,на твЕрді землі...
*піїт (застаріле)-поет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290061
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Знайшов люстерко на дворі,
Воно в сухій траві лежало,
Напевно, в когось з дітвори
Воно з портфеля просто впало.
Якщо у хлопчика було,
То він міг «зайчики» пускати,
А якщо дівчинки добро -
То варто їй скоріш віддати.
Бо ж кожен день росте дівча,
З бутона квіточка зростає…
Люстерко дівчинку навча,
Щодня за нею наглядає.
І я в люстерко подививсь…
Без нього буду, певно, жити…
Не той я став, що був колись,
Не варто з ним мені дружити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290025
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Я хотів попросити пробачення
В молодої своєї матері,
Що не вчився, як слід, математики,
Ще й не слухав докірливих слів…
Я хотів попросити пробачення
В найріднішої милої матері,
Що так пізно вертався з побачення
І не бачив затаєних сліз…
Я хотів попросити пробачення
В посивілої тихої матері
За хвилини розпутно потрачені,
Бо вже мав я дорослих синів…
Я хотів попросити пробачення
У старої похилої матері,
Що життя я прожив не як бачилось,
Не здійснив її райдужних мрій…
А сьогодні я прошу пробачення
На могилі моєї матері,
Сиві скроні схиляю і плачу я
Що не встиг, не прийшов, не зумів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290005
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2011
шепчу: спасибо,
щекочу за ушком
губами теплыми,
горчу пучком полыни,
благословляю
в завиток макушки -
на сердце радость,
а ладони стынут;
ты не поймешь
ни горечи, ни дрожи
в сбивающихся нотках
пересказа...
бывает так,
когда скисают дрожжи
не доходя
до сдобного экстаза;
бывает так,
бывает и иначе
(иначество сильнее христианства)
ты улыбнешься -
я от счастья плачу
(по-бабьи вголос громко)
без жеманства;
платочка нет -
размазанная радость сбегает по щекам,
как сон под утро...
прозрачен свет
в твоей кромешной власти,
где я мудрею этим счастьем
...трудным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289997
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Заглушати печаль...
Під деревами грітися в лісі.
До кори притулятись в час смутку холодних дощів.
Ну а потім виходить
До вижухлих трав на узліссі
І казати собі, що вдалось цю печаль заглушить.
Повернутись додому.
Узяти білесенький аркуш.
І на нім витинати
Відтінки, слова, голоси.
Виливати незустрічей втому -
Страшну, наче зашморг, -
Бо носити печаль у собі цю немає вже сил.
Торувать но́вий шлях.
І відшукувать но́ві стежини.
Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть.
Гамувати печаль.
І питати себе: "Це єдина?
Це єдина важка, але вірна і правильна путь?"
Прямувать до людей.
У роботі, у друзях, подіях
Помічать но́вий сенс, іншу якість, змістовний причал.
Але як мені жить і не бачить Тебе?
Без надії?
Не мовчи...
Розкажи:
Де і як утопити печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Осіння злива.Лавочка промокла,
Затерлись давні фрази і слова...
І розтеклися барвами полотна-
Оті,що жовтень зранку малював.
Осінній шепіт.Купол парасолі
Нас затулив від цих погодніх примх.
В кишенях грію руки захололі,
Під краплі підставляю свіжий грим.
І так мені спокійно біля тебе,
І стільки в грудях ніжності й тепла!..
Осіння злива прихилила небо,
І нотами дзвінкими потекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289953
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Шепоче ніч, журбу покинь,
думки вгамую та й утішу,
вже я прийшла, до мене линь,
тебе до ранку не полишу.
Поставлю північ в головах,
щоб остудила чвари денні,
заколишУ на небесах,
сузірним маривом південним.
Голівку положу на хміль,
укрию ніжним сновидінням,
що поззиваю звідусіль,
бо я волію проведінням.
Сон перший матимеш міцний
та не тривкий, а що вже потім...
не пригадаєш й силоміць
того, що зранку був неспокій...
Ти сон забудеш, як в вікні
побачиш вранішнє світання,
то ж, не дивись, завдяч мені,
згадать дозволю на прощання.
А щоб він збувся, помовчи,
розкажещ згодом, ненароком,
бо, щоб ніхто не наврочИв,
і він не став тобі злим роком.
А зараз спи, зніму з очей
утоми тінь, з лиця - тривогу,
торкнусь оголеним плечем,
уже заснула...слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289952
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Портрет на вулиці художник малював,
А перед ним сиділа, з синіми очима,
Красуня-дівчина і вітер розвівав
Волосся над округлими плечима.
Що рух пастелі – рисочка нова,
Яка характер створює дівочий,
Ледь схилена у думах голова,
Вона щаслива, бо сіяють очі.
Короткий штрих, пастелі лет,
Натурщиця у посмішці засяла,
Художник душу вклав в її портрет,
Вона такого справді не чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289786
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Берізко моя, красуне моя,
Тепер ти нагадуєш золото клена,
Цей колір не твій, це краса не твоя,
Усміхнена ти, як буваєш зелена.
Листки золоті з діамантом роси,
Покрили гілки наче дерево щастя,
Ти їх поки-що із душі не проси,
Допоки морозам нагнати не вдасться.
Хоч клен опустів та ще дивиться вслід,
Де в золоті кралі-берізки сіяють
І кожного ранку він шле їм привіт,
Вони ж його погляд щоранку чекають.
Берізко моя, красуне моя,
Тримай своє золото до хуртовини
І навіть коли сніг покриє поля,
Прикрась ним засніжену, білу перину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289772
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Ну вот и все... Уезжаю я завтра утром.
Вдогонку птицам исчезну в рассветной дАли.
Возьму с собою все свои беды, печали.
Оставлю в небе, звездным закрыв перламутром.
Каким коротким был сон этим бабьим летом...
И грустная осень пришла к нам опять нежданно.
В холодной постели проснешься ты утром рано...
А впрочем, знаешь, хочу сказать не об этом.
Ты сложишь крылья. Летать без меня нет смысла.
Тебе все труднее справиться будет с хандрою.
Ты будешь искать мои руки, озябши зимою,
А после ринешься вон из дома, отчаянно зубы стиснув.
Искать меня будешь ты среди толпы прохожих.
Мои слова принесет тебе щебет птичий.
Хоть наша повесть с тобой на последней странице
Без хэппи энда... Увы, так бывает тоже.
Придешь усталый. Снимешь пальто в прихожей,
В пустой квартире зима постучится в окна.
Ты будешь стоять и смотреть сквозь замерзшие стекла...
И только жить без меня ты уже не сможешь.
29.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289746
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Мій човнику,осінньої пори
Прибились ми до берега чужого...
Як молитовно тліють явори,
Зодягнуті у золотаві тоги*...
Тут ветхий млин самітником стоїть,
Немов ковчег біблійний серед моря.
Тремтливе листя буйних верховіть
Нашіптує печаль далеким зорям.
Столітній дуб, як вервицю в руках,
Перебира із жолудів намисто,
І тане постать, світла і крихка,
У надвечір'ї грає променисто.
Ген розплелась заквітчана коса
Струмка дзвінкого по плечистих схилах!..
На теплу душу випала роса,
Мій світлий смуток ніжно посріблила...
І все забулось, тлінне і земне,
З очей сповзає висвячена втома...
Прадавній ліс-загублений Едем,
Моїх блукань омріяна укрома...
*тога-верхній чоловічий одяг у Древньому Римі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289657
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Оце так - і нежданно, й негадано
Добігають до осені дні.
Та нерівно, нерівно покладено
Камінці на дорозі мені.
Ці гладенькі, напевно, для радощів,
А гостренні - то ті на біду.
Обминаючи зради і заздрощі,
Я самотня під небом іду
По камінчиках нервами босими.
Що той біль? Що та радість - лиш мить.
Грішна й суєтна мить... А за Господом
Так за Господом серце щемить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166008
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 31.10.2011
Моя мама й подружки рушники вишивали,
Номер п’ятий «гасівка» ледь світилась в кімнаті.
Тихо-тихо пісень українських співали,
Щоб бува не почули, не прийшли й не забрали…
П’ятдесяті без світла… Чи «гасівка», чи скалка…
До вечері лиш миска і п’ять ложок лежали…
Я радів вечорницям, як пора наступала,
Головне, що матуся й дівчата співали.
Промайнули літа і достаток у хаті,
Кругом бра, телевізор у кімнаті сіяє
І живемо ми краще, живемо багато -
Та тепла і душі чомусь зараз немає…
Бо сусід до сусіда ішов, як годиться,
А збиралось багато: то були вечорниці.
В різних байках малеча кожне слово ловила
І покласти їх спати не було просто сили.
Не пили, як тепер, і у карти не грали,
А робили вертепи і колядки складали.
Говорили за дрова, кому треба до хати,
А раненько гуртом йшли тому помагати.
І жили, і раділи життю, наче діти,
Бо лишились живі, а чому ще радіти…
Кусень хліба і тюлька, і якась картоплина,
І на ліжку солома, а із пір’я перина.
І раділи, що вижили в страшнім бою,
Повернулись додому у родину свою.
Та невже наш народ біди й злидні гуртують?
Бо коли стає краще, нас сусіди не чують…
Гасівка №5 – гасова лампа із склом №5
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289633
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Клене,мій клене осінній,
Дай я тобі поворожу.
Сидровим грає промінням
Ранок дзвінкий і погожий.
Звідки ці барви яскраві,
Клене,самотній мій клене?
Тепла крихка золотАвінь
Впала на листя зелене...
Тліють листки в безголоссі,
Мов незагоєні рани,
Їх позазбирує осінь
В пишні чудні ікебани.
Зранку роздасть перехожим
Диво,яскраво-вогненне.
Дай я тобі поворожу,
Клене,невтішний мій клене...
Що тобі сниться ночами-
Буйні заквітчані весни?
Теплих дощів срібні брами?
Райдуг дзвінкі перевесла?
Повінь садів перетліла?
В травах розпатлані квіти?
Як би я,клене,хотіла
Душу тобі обігріти...
Наче обпалені ружі,
Тліють листочки-долоні...
Що ж ми з тобою,мій друже,
В світі такі безборонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288716
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Де ти,небо моє волошкове?
Де ти,сонце привітне моє?
Знов хвилюються пишні діброви,
Ключ джерельний з-під каменя б'є.
І на Північ летять ластів'ята,
Голубінь розтинають крильми.
Обсипаються мідні дукати
З верховіть передзвоном німим.
І затерпли натягнуті струни
Срібноликих нестримних вітрів.
Осінь пише вибагливі руни
На пошерхлій дубовій корі...
Шарудить між деревами платтям,
Ронить смуток в пожухлу траву.
Жмені листя патлатим лататтям
За водою повільно пливуть.
Даленіють гусей каравани
Між розпушених хмарок-перин...
Де ти,небо моє з порцеляни?
Де ти сонця яскравий бурштин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288985
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 30.10.2011
ява п`ята
СОН
(Двiр i свiтлиця Кочубеїв)
Кобзар
Минуло днiв з тих пiр чимало.
Води чимало утекло.
Весiлля Теклi одгуляли –
село, як пасiка, гуло.
Вже Текля – справжня молодиця,
в очiпку – писарю жона!
А Кочубеївна сумна
Живе, немовби для годиться...
Як тiнь по саду сновигає -
Чи долi там собi шукає?
То йде у двiр, то з двору в хату, -
Там вiзьме книжечку читати,
Що їй Мазепа передав…
А то в подушку порида,
Щоби не чула часом мати,
Бо знову стане приставати,
Розпитувать, чого блiда,
Чи, боронь Боже, не хворiє?
А що їй може одказати
На те закохана Марiя?
Щоденно: до пiзна од рана
Вона в саду чекає Йвана,
А вiн не їде i не йде
Уже котрий відто́ді день.
Марiя
Чого вiн перестав до нас
Приходити од часу час?
Кочубеїха
Хто – вiн? Про кого ти питаєш?
Чи не Чуйке́вичiв Степан?
Марiя
Та нi, я кажу - пан Гетьма́н...
Кочубеїха
Ти iнтерес до нього маєш?..
Кобзар
На тiм Марiя замовка,
Тiльки засмучена рука
Печально книжечку гортає...
З весни не бачились вони.
А вже повiсма сивини
Вплiтає серпень в коси гаю -
Марiя Гетьмана чекає.
Вона ввiряє тiльки Богу
Свою тернистую тривогу.
Як свiчка, мерхне i смеркає
В долонях бе́звiсти й одчаю.
…Читаючи на нiч псалтир,
Подумує про монастир...
I вiщий сон їй знову сниться:
Мов увіхо́дить в двiр до них
Старенька згорблена Черниця
І мовить слово зауче́не:
«Возра́дуйся! Ти наречена.
I Бог, Марiє, твiй Жених...»
Та й возлагає їй на плечi
Принесене вбрання чернече.
I вже Марiя бiлолиця
У чорнiм,
Бо й сама черниця,
Та полишивши батькiв двiр -
Іде босонiж в монастир
Проз вижате серпами поле:
Стерня їй ноги босi коле...
Аж навпростець, по тiй стернi,
Летить Мазепа на конi!
Веселий, радiсний з лиця –
Палають очi, як сонця́ !
Вiн подає Марiї руку
Й веде у церкву, до вiнця -
З'єднатись волею Творця,
Забувши горе i розлуку.
I вже вони, як голуби,
Покiрнi Божiї раби
Стоять перед вiнцем у парi
В пахучiй ла́дановiй хмарi –
Церковний хор для них спiва
Псалмів Давидових слова:
«Благослови, небесний Отче...»
Марiя опускає очi,
Жених цiлує у чоло,
В уста поцiлувати хоче...
Враз щось завило! Загуло!
Мазепа зник - як не було!
Лиш хтось прокляття їм бурмоче...
...Сама Марiя. Свiчка плаче,
Стiкає воском по руцi –
Нараз вона iз жахом бачить,
Як з трун пiдводяться мерцi!
…Чось Iскра з Кочубеєм тут,
Серед мерцiв i того чаду, -
Царю московському за зраду
Безбожно Гетьмана клянуть!
(Такi якiсь нiкчемнi й ницi,
І скачуть, наче двi блощицi...)
...Марiя в чорнiм, як вдовиця,
Мiж мертвих – Боже, борони! –
Та ж то не в церквi, а в каплицi
Вiнчались з Гетьманом вони!..
...Аж все те зникло, провалилось,
І вже Марiя опинилась
Бiля камiнної стiни:
Хтось одчиня важе-е-енну браму,
Вона вступає в стiни храму
І гасне, як сумна зоря,
У сутiнках монастиря...
...Проснувшись вдосвiта зо сна
Марiя думає, сумна:
Марія
Це моя доля – та Черниця,
Вона менi на лихо сниться,
Видать, повiк не бути з ним,
Коханим Гетьманом моїм...
Такi думки, то чиста згуба...
А може, я йому не люба?..
А може, вiн де iншу має,
А про любов мою й не знає?..
Ще раз його узрiти ввiчi
Й одкритися у всім при стрíчi!..
Нехай вже вiн мене осудить,
А чи од вІдчаю спасе –
Я буду дякувать за все.
Кобзар
Встає й бере до рук перо –
В суддi в достатку те добро –
Од хвилювання ледве дише –
Циду́лку Гетьмановi пише:
«Вельмишановний пане Йване...»
Марiя
Напи́шу i дождусь Дем'яна
(вiн часто в нас буває зрана,
слуга довiрений Гетьма́на) –
і, що би вже не сталось там,
Мазепi звістку передам…
(Марiя у саду. З хати виходить Дем'ян, слуга Гетьмана Мазепи, i поспiшає до ворiт. Марiя зове його).
Марiя
Тебе, здається, звуть Дем'яном?..
(Дем'ян ствердно киває головою)
Передаси́ своєму пану
Осьо цидулку.
Та нiкому її, дивись, не оддавай,
А тiльки Гетьману самому...
Дем'ян
Iсполню, панi, як велiли.
Самому пану, ясне дiло,
Не сумлiвайтесь, передам.
А взавтра все розкажу вам,
А бiльш нiкому - а нi же́ !
Марiя
Хай тебе Янгол береже.
Дем'ян
(бере цидулку i ступає з двору).
...і що за справа у панянки
До мого пана? Дивна рiч...
А брови в неї – як в циганки!
А очi – як iмли́ста нiч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287754
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 30.10.2011
ява четверта
ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА
(Мазепа сам у своєму покої. У глибокiй задумi. Догорає свiчка).
Мазепа
Лiта`, лiта... мов диким степом
Табун сполоханий летить...
То чий табун? - То твiй, Мазепо!
Гей, зупинiть його на мить!
Гей, навперейми – злiва, справа!
Мiцний аркан, тверда рука!
В такому дiлi вiрна справа
Перш заарканить вожака.
...I в'ється з свистом, як гадюка,
Волосяна́ потрiйна нить:
Кидок - як доля... от нештука!
Вожак на волi – не спинить.
Не зупинить, не перейняти:
Зiб'є i стопче, як траву...
Моя Вкраїно, сива мати,
Нащо́ вручила булаву
Своєму синовi Iвану,
Про лю́дське око чи для смiху?
Щоб цар чужий собi на втiху
Тебе затяг до балагану
І мацав, як повiю, сп'яну,
Й поров онучi з хоругов,
І щоб твiй син служив тирану?..
Оце та братняя любов?!
Оце тi клятви, тi свободи?
Це та надiя у життi?
Не знавши броду - влiзли в воду,
Вкраїно, для твого́ народу
Несповiди́мi всi путi!
…Душа моя з неволi тужить -
Тут всяк своєму пану служить,
I всяк тебе за матiр має...
От наплодила ж ти синків -
Пожадних ницих лайдаків.
Вкраїно, мiй загиблий краю,
На горе я тебе кохаю...
Кохаю й хаю... сам не знаю
Як руки розв'язать тобi...
Та у прихованiй борбi
Не одступлю, хоч знемагаю…
(Пiсля паузи)
Звiльню́ – чи лихо заподiю?
Спасу – чи погублю́ надiю?
Хоч не за грiш, як пропаду!
Тебе, мов панну молоду,
На руки в мислях пiдiймаю
І вно́шу Боговi до раю.
В лiтах, у при́смерку, в жалю́ -
Люблю тебе! Люблю. Люблю…
Люблю, як я лиш сам умiю,
Люблю, як волю! як Марiю!
...Люблю Марiю?.. Що це я?..
А втiм – хоч со́лодко помрiю!..
Потiш себе, старий Iване,
Бо що є мрiя? – лиш омана,
Яке бо лихо з неї є?
...Кохане серденько моє...
Як попіл, обтрушу́ лiта,
Усе минуле, як полуду,
Зо сну прокинувшись, позбуду,
Не побоюсь людського суду,
І на кораловi уста
Молитись денно й нощно буду.
Тендiтнi пальчики персня́ми
Засиплю, як роса траву,
Забуду славу й булаву,
І буду ублажать пiснями
Мою панянку степову...
Моя трояндова пелюстка...
Хоч де там, Гетьмане, твоя?
Безодня лiт, як чорна хустка,
Нас невблаганно роздiля.
Вона ще - пуп'янок невинний,
Ще тiльки крильця розгорта!
Її коса - й мої сиви́ни...
Її лiта – й мої лiта...
Така легка́, iде - мов сниться, -
В цiле життя мiж нас рiзниця!
Вона розквiтне - я дов'яну...
Зубудь її, старий Iване!
Облиш її – i все. I край.
Одразу ж серце загнуздай.
Порожнiх дум солодка згуба
Не личить до сiдого чуба...
...А серце раде, наче птиця,
Защебетать, помолоди́ться...
Та то найбiльша є бiда -
Як голова кому сiда,
А серце, наче в юнака,
Й кров бунтiвлива i палка́ !
«Люблю» - зронила у саду...
Туди не скоро я пiду…
За́ки не збудуся тривоги –
В той сад нема менi дороги.
...А кров нуртує все одно!
Як на днi келиха вино:
Послiднє наче б, а проте –
Хмiльне, пахуче i густе!
…Перейду́ минулим, наче житом -
Половiє лан мого́ жалю!
I на свiчцi споминiв спалю́
Все минуле, все, що пережито.
Випурхне з-пiд нiг, як сонний птах,
Серцем наполоханий свiтанок –
Прийму купiль, що в твоїх очах
І загою душу, наче рану.
Причасти́ ! Твiй голос, як причастя!
Тихi янголи живуть в твоїх устах!
Проведи на споришевий шлях -
І прощай. Не смiю мати щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287751
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 30.10.2011
ява друга
ХРЕСТИНИ
(Хмара-ви́диво стрімко наближається, сповиває берег і він зникає. Натомість – яскравий сонячний ранок. Квітує бузок. Радісно переливаються церковні дзвони. Батурин. Садиба Кочубеїв).
Кочубеїха
(заклопотано)
Хоч би ж нічого не забути...
(до дівки)
А бричку килимом встелила?
Дівка
Встелила, пані,
Все зробила...
Кочубеїха
А подушками намостила
Під боки ку́мам?..
Дівка
Поки ні...
Кочубеїха
Чому?!
Дівка
Бо Гетьман на коні
Поїде в церкву.
Каже, бричка –
То не для нього.
А кумі...
Кочубеїха
Помилуй, Боже! От привичка...
(проворно підбігає до Гетьмана)
Їй-бо, ви, куме, як малі –
Могли, то й спали б у сідлі...
(до них підходить молодиця з немовлям на руках – то кума. До обох:)
Кума
…А ось і наше янголя́ –
Прокинулось і вже сміється.
Кумо, воно, мені здається,
На вас похоже...
(заглядає у густі шлярки до немовляти, воно, либонь, пручається)
...ох ти ж, киця…
На світ кортить уже дивиться?..
Це я – твоя хрещена мати,
(грайливо подивляючись на Гетьмана)
А он-де, бач? – хрещений тато...
(підходить Кочубей)
Кочубей
Кумо, прошу́ в ридван сідати –
Пора до церкви вирушати.
То про́шу. Хай благословля
Бог - вас, дорогу й немовля...
(у цю мить невідь звідки виникає стара черниця. Вона ловить Кочубеїху за рукав і сердито напу́чує:)
Черниця
Оддайте кумові дитя!..
(нічо не знають до пуття...)
Хай кум хрещеницю везе...
Кочубеїха
(вбік)
Та що вона таке верзе?
(до черниці)
Та ж кум поїде на коні!
Черниця
Ти, Любко, дуже вперта жінка...
Мазепа
Давайте дівчинку мені.
(черния забирає у куми немовля і подає його Гетьманові. Мазепа бере дитину)
Оце-де - справжня українка!
Кочубеїха
Та не схибніть мені дитини!
До церкви – ве́рхи:
Сивий жах!
Мазепа
Кумо, це ж будущність Вкраїни
Тримає Гетьман на руках!
Вже ж не схибнуть, дасть Бог, зуміє -
(і до своєї дорогої но́ші)
То що? - поїхали, Маріє?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287352
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Раз мне выпал такой случай,
Как врождённый полиглот,
О великом и могучем
Расскажу вам анекдот:
Поискав по всем страницам,
Чисто русских слов то нет!
Оказался небылицей,
По-простому - винегрет...
Часть английских, часть немецких,
Часть испанских додалИ.
Есть от чукчей, часть ненецких,
Всех татары превзошли!
Да... великий и могучий...
Ты и есть тот анекдот!
Нахрена тебя мы учим?
Ведь какцапы не народ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289461
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.
Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.
Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.
Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.
27-29.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289389
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
ява перша
ЗУСТРІЧ
(За шість миль од Бендер. У безодні темно-синього неба – жовтий місяць уповні. По́вівом доносить ледь відчутний аромат бузку – то з далекої України.
Високий скелястий мертвий берег. Розкрита могила. На чорному камені сидить Гетьман Мазепа. Він у походному вбранні, при боці має шаблю. Простоволосий. Гетьман у глибокій зажурі.
Наразі місяць вибухає яскравим світлом. Довгий срібний промінь відділяється і лине через густо-синій нічний простір, врешті сягає берега. Перед Гетьманом сяє па́смо туману́. Потривожений вітром, туман починає гойдатися, переливатися барвами, кипіти. За якусь мить із туману проступає прозорий силует. Промінь поволі гасне, силует набуває реальних обрисів - це Марія. І вже видно, що це молода тендітна дівчина, довгі русяві коси розпущені. У правиці у неї – квітка білої лілеї).
Марія
...Дума пекуча, як рана.
Голову сиву схилив.
Гетьмане! Любче! Іване!
В чім? Перед ким завинив?
Лицар зрадливої мрії,
Бранцем діставсь чужині.
Гетьмане! серце Марії
Не піддається брехні.
І проклинають руїни
Того, на міднім коні,--
Гетьмане! серце Вкраїни
Не піддається брехні.
Виссали кров суховії,
Славу свою пережив, -
Крім України й Марії,
Ким ти іще дорожив?
Гетьмане, любче, Іване,
Чуєш Марію свою?
Зці́лю неви́гойні рани
Травами в райськім гаю.
Линьмо! Забудь ці обмани.
Все там проститься тобі.
Бачиш – цілують кайдани
Ниці нащадки рабів.
Знову забули про Бога –
Ідолам точать хвалу.
Воля нікчемна й убога
За́вжди веде в кабалу.
Слава? Яка вже там слава?!
Славлять кайдани і пута!
Рабство в серцях, як отрута...
Йване, завіщо спокута?
Гнути, як наймичка, спину
Звикла твоя Україна.
Мазепа
Маріє!
Серденько, зигзи́це...
Маріє, ластівко моя...
Моя голубко, лебеди́це, --
То ти?..
Маріє, літ без ліку
Опла́кую твої сліди. –
Я втратив все. За раз. Навіки.
Старого Гетьмана суди...
Марія
Іване, суд – то гріх од Бога,
Бо Він Єдиний - Судія.
Тобі ж перед лицем Святого
Заступницею буду я.
Нехай осудить, хто не знає,
Як ти душею вболівав
За волю й честь свойого краю,
Що Отчино́ю називав.
...Якби-то всі твої брати
Про́тив Москви, тоді як ти,
Відважились були піти –
Цвіла б як рай! а так он гине
Убога наша Україна.
Петрова бранка блідолиця –
Небога, б`ється, наче птиця,
Що мусить на всі боки світу,
Здійнявшись, зопалу летіти.
Ти й сам, Іване, як та птиця...
Царю Петрові для годиться,
Для виду вірно слугував:
Тебе народ тихенько кляв,
Бо пі́дданство, обра́зи й болі
Твоїй приписувались волі.
В усім народ тебе винив:
Вважав, що то з твоєї згоди
Петро вкраїнців заярмив –
Священні потоптав свободи.
…Що землі забирав під замки,
Бо ти тримавсь московськой клямки.
А ти – я знала ще дитям –
Носив у серці таємницю:
Звільнить з московської темниці
Свою Украйну...
Мазепа
Маріє,
облишмо, серце...
Те життя
Минулося без вороття...
Єдине лиш – твої краси́,
Як істина на всі часи.
Це те, що вічне,
Це од Бога...
Марія
Не мав ти, Йване, допомоги –
Твої старшини, наче пси,
До дармівщини вельми ласі:
Яка там воля! – лиш ковба́си
Їм снилися... без всяких прав
Їх цар за їхнє ж купував.
Мазепа
(вказує кудись у простір неба і сам вельми подивований)
Маріє,
Ти мені прости...
Неоддалік зібрались хмари
І на́віч почали рости...
Дивись-но, що то за хрести?..
Будівлі... шлях... ріка... сади...
Це місто! леле, як з води!..
Ти чуєш – біля церкви дзвін
тремтить –
Тобі цей дзвін знайомий?!.
Пропав... чи видалось мені?..
Та ні! Ти чуєш – знову! знову!
Маріє, - то… в БатуринІ!
(…з яких глибин цей спо́мин лине...)
Батурин... без цвіте... хрестини...
У небі, глянь, як у воді,
Двір генерального судді...
А ондечки ж і ваша хата...
Василь... Маріє, бачиш тата?..
Сусіди, родичі, двірня́ –
Немов квасолі у горня,
Людей набилось в двір багато...
Іще б, у Кочубеїв – свято:
На схилі спільного життя
Послала доля їм дитя.
Щоправда, сподівались сина.
Та слава Богу й за дочку.
Щоб мала щастя на віку,
Звістує дзвін її хрестини...
Марія
(заворожено дивиться туди ж)
А той – при шаблі, на коні?..
Здається рідним він мені!.. -
В одежі, золотом розши́тій,
В окрайці синій з оксамиту,
Статечний – хто це? не впізна́ю...
Мазепа
Маріє, горлице моя!..
Їй-Богу, то, здається, я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287351
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 29.10.2011
КОЧУБЕЇВНА
Драматична поема
(майже роман у ві́ршах)))
ДІЙОВІ ОСОБИ
Кобзар
Мазепа (Іван Степанович )– Гетьман України
Марія – донька Кочубея, похресниця Гетьмана Мазепи (історично її звали Мотроною)
Кочубей (Василь Леонтійович) – генеральний суддя при Гетьманові Мазепі
Кочубеїха (Любов Федорівна) –дружина генерального судді
Черниця
Дем`ян – довірений слуга Гетьмана Мазепи
Мелашка - дівчина-служниця Гетьмана
Кума – молодиця
Дівка – служниця в господі Кочубеїв
Осінній Сум – дівчинка років 6-ти
Орлик (Пилип) – генеральний писар Гетьмана Мазепи
Козацькі старшини, їхні дружини, доньки і сини
Свати́
ЗАСПІВ
Кобзар
Так ні́мо й одзвучиш, моя Маріє,
І пропаде́ш безслідно, як роса?
По Україні жито полові́є,
Немов твоя розплетена коса.
В печалі, в горі – чиста, як Мадонна!
Промов, пролийся словом і сльозою!
По всіх церква́х весільні вдарять дзвони
І обвінчають Мудрість із Красою.
Заплач, Маріє. Не мовчи, як бранка.
За триста літ – доволі німоти́ни!
Немов твоя діво́цька вишиванка,
Хрестами вишита недоля України.
Хрести й хрести. Неволя і наруга.
Осклизлі душі, мов каміння в склепі.
Тре по кістках затягнута попруга,
Що надто тісною здалась була Мазепі.
Понад Бенде́рами – туди й відтіль лелеки.
І мов хоругви! їх тріпочуть крила,
Лиш межи скель замріє іздалека
Знеславлена Мазепина могила.
Забута. Наче віспою, вітрами
Довкруж подзьобані камінні валуни –
Останньої Іванової драми
Безмовні свідки і спові́дники вони.
...Тут прах Мазепи, як у кам`яниці,
Довічний скит неви́гойного болю.
Хоч укрунув Петрової в`язниці,
Та не минув скорботну чашу Долі.
Зотлілий прах останньої надії.
Об скелі розбиваються роки.
А по Вкраїні – жито половіє!
Цвітуть волошки, наче кісники́ !
А вітер плаче, мовби хліба просить,
В Дунай з могили спокій виміта.
...І кучерявить жито, наче коси,
Коли Марія косу розпліта...
Встає Мазепа й дивиться додому –
Та нездоланне море забуття!
Із України Гетьману старому
Ганьбу приносять хвилі, як сміття.
Мазепа
А по Вкраїні жито половіє...
Невідсподі́ваний, невіднайде́нний раю!
Моя Вкраїно! О, моя Маріє!
мріє...
Вже триста літ тут стра́дницьки вмираю.
Вже триста літ не знаю супокою,
Немов колодник, відбувати мушу,
Доки імперія кривавою рукою
Вичавлює з Праматери́зни душу…
Кобзар
Біда Вкраїни серце Йвану крає.
Неви́плачені гетьманські борги
Небіжку-душу в рай не одпускають.
Сміються осоружні вороги
Над переможеним і зганьбленим Гетьма́ном.
І після смерті йому спокою нема –
Бо лиш як вивільнить Вкраїну із ярма,
То до Коша небесного пристане.
А Йван хотів би вже хутчій до раю,
бо там його Марія виглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287157
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 29.10.2011
ява вісімнадцята
ПОХІД НА ВОЛИНЬ
Кобзар
Батурин спить.
Далеко ще до свiту.
Пообiймались верби, наче дiти.
I мiсяць уповні́, як срiбна пава,
Гойдається на хвилях серед ставу.
Щось про своє столiтнiй дуб рипить...
Батурин спить.
...А неба темно-синi оксамити
Сiяють зорями, як росами, увитi -
Аж криницям в зiницях мерехтить!
Шлях на Волинь серед полiв блищить...
Батурин спить.
Вкраїна спочива - велична мить.
Почиє свiт на крилах сновидiнь...
Хiба що десь спросоння форкне кiнь
I, мов струна, вуздечка забринить,
Чи злякано осика затремтить -
А то все тихо.
Тихо, тихо, цить –
Батурин спить...
I так-но у Мазепинiм покої
Ще свiчка слі́пає - ускорiм догорить.
Як сивий сич, Мазепа сам сидить,
На руку похилившись головою:
Чолом печаль оре глибокий слiд -
Уже й свiтатиме. Удо́світа - похiд.
I хоч не на вiйну, та проводжати
Аж за Батурин вийдуть - кого мати,
Кого дружина, а кого - кохана...
Лише за Гетьманом, немов за бусурманом,
Нiхто не вийде вдосвiта на шлях,
На грудях не заб'ється, наче птах,
Не припаде з плачем до стремена́,
Бо мати - в Києві, на цвинтарi жона,
А Кочубеївна...
Немов свiччаний пломiнь
Її любов Мазепа не вберiг.
Якби прийшла - упав би їй до нiг
I запалав би, як снiпок соломи -
Аби простила зраду несвiдому,
Аби лиш скрес у гордiм серцi лiд!
Та вже не скресне.
Досвiт.
У похiд!
Зале́дь сiрiє схiд окрайцем неба,
Чiткiшають верхи́ щербатих веж.
Кiнь пiд сiдлом. Пора тiка́ть од себе.
Тiкай-тiкай... од себе не втечеш.
Бо скрiзь наздожене печаль-гризота,
Їй не вiдоме iснування меж.
У душу серця всмокчеться сторото -
Од неї, як од себе, не втечеш.
Печаль п'явка́, печаль, то ненаси́та.
Їй ви́грашки усi земнi путi.
Не розiб'ють її об шлях тугi копита -
Ти з нею всюди, скрiзь на самотi.
Печаль стожа́ла,
по сто раз - стокри́ла.
Куди не кинься - слiдом, як мана́,
Iтиме на́глядцi до самої могили
I душу осушатиме до дна.
То не спасуть тебе суворi далi,
Не порятує анi глиб, нi вись.
Єдиний спосiб збутися печалi -
Не боронитися.
Змирись i впокорись:
Вона тобi напоїть трунком жили,
Щоби розкiшно ві́дчаю цвiсти.
Опустиш крила, далi втратиш крила,
І, врешті решт, збагнеш: вона - це ти.
Прийми ж її, як данiсть, без вагання.
Печаль - це пiслямова до кохання,
Яке ти не зумiв уберегти.
Од неї не втекти.
Вона - це ти.
...Прощай, Батурине! В дорогу!
Знялася пiсня в височінь
I ге-е-ен полинула до Бога -
А вiйсько шляхом, на Волинь.
Гарцують конi нетерплячi,
Як на цимбалах - вудила́ !
Рiшать державнії дiла
Знялось в похiд вiйсько́ козаче
З сiдим пророком па чолi -
Напрочуд спритним у сiдлi.
Видать здалеку, що то воїн,
Поваги й почестей достоїн:
Удався зростом, вийшов станом,
Умом багатий, серцем теж -
Хiба природу обiйдеш,
Як сотворила отаманом?
Як-но ще зернятком, в рiллi,
Йому вже визначено долю -
Вернуть заярмленiй землi
Звитяжну славу й вольну волю?
Чи хто змiнити долю може? -
Героя серце - в ру́ці Божiй.
...Мазепа тайнi вiстi має,
Тому на захiд поспiшає,
Вiдкiль Стані́слав ля́дський басом
Давно вже зирка на Петра -
То скористатись слушним часом
Настала Гетьману пора.
Пора закручувати справу,
Щоби гуртом шукать управу
Проти московського царя.
Iван Вкраїну на поталу
Не дасть Петровi, що помалу
Гетьма́нщинi вчиняє шкоду,
Законних позбавляє прав:
Богданом складену угоду
Про сувереннiсть двох держав
Цар-самодержець потоптав.
Мазепа рушив у дорогу
Шукать проти Петра пiдмогу.
А там: чи пан, а чи пропав...
«Авжеж, хотiлось би, щоб "пан"» -
Всмiхнувсь думкам своїм Iван.
Над ним хоругви виграють -
Це Бог благословляє путь.
...Заходить по́лудень поволi,
Пiдбилось сонце в височiнь,
Враз серед шляху в чистiм полi
Майнула, наче хустка, тiнь -
Пiд Гетьманом спiткнувся кiнь,
Спинивсь зненацька, наче врiс,
Рвонув i зо́палу понiс!
Хоч вершник цей не знає стра́ху -
Вiн зупинить з їдного маху
Мiг лет сполоханий коня -
Та Йван його не зупиня,
Бо серце обгорнула туга,
Незрозумiла, мов у снi:
Вiн бачить, як розді́лом-лугом
Проворно й плавно, як в човнi,
Прошкує серед трав черниця...
Така легка́ - iде, мов сниться...
Високостана, блiдолиця...
Мазепа з подиву нiмiє:
- Невже?..
Та буть того не може!
Вiдкiль?!. - але ж яка похожа...
До нiг їй хилиться трава -
Тi ж рухи... плечi... голова...
Таки Марiя! - Боже правий!
Її хода! її постава!
З-пiд хустки - двi коси, як змії.
- Марiє! Звiдки тут?! Марiє!
Кобзар
Вона ж не чує, не спинилась.
Мазепа осадив коня,
За мить єдину долу скочив,
Продерся через верболiз
I кинувся наперерiз -
Черницю наздогнати хоче!
Кiнь схарапуджено хропiв...
Догнав i наче остовпiв:
Мазепа
Вiдкiль ти тут?!. Верхом пiв дня!..
Вiдкiль ти тут?.. Скажи на милiсть!..
Кобзар
Черниця ж навiть не знiтилась
I так байду́же подивилась,
Що Гетьман, як трава, поник,
І мовби проковтнув язик,
Зробивсь, мов скеля безгомiнний.
I впав до нiг їй, на колiна,
Готовий каяться, вини́ться -
Та враз розтанула черниця,
Лиш злякана перепелиця
Навтiч пустилася з-пiд нiг.
Iван отямиться не встиг,
Як та одбiгла, стрепенулась
I ластiвкою обернулась -
Шубовсть у небо, як у воду,
I зникла в сторону походу...
...Iван пiдвiвсь,
гойднувсь, як п'яний.
Хтось обiзвавсь: - Живi, ГетьмАне?..
Оглянувсь: Орлик недалечко
Коня тримає за вуздечку.
Йшла обертами голова,
Тiльки й спромiгся на:
- Дива-а...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289338
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Трясе тебе в конвульсіях сьогодні,
Викрикуєш, десь чуєш, як гукає Бог,
Тебе підтримав у триклятості Сварог,
Твої дороги щирі, повноводні.
Тебе ламає навпіл до безодні,
Підписує тобою спалений пролог,
Лиш дихання зупиниться на двох -
Життя таке знесилене, холодне.
Обличчя, міміка бажають болю,
А тіло вигинає електричністю дуги
І не поможе дотик сильної руки,
Коли душа вмирає в боротьбі за волю.
Лиш мозок без реальності чужий
Спотворює цей світ банальний і малий.
13.09.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289260
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Кисло-солодка ожинова осінь
Стебел колючих спиняє тут острів:
Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім
і серед лісу залишися гостем.
Серед дозрілих ожинових ягід
Мить зупинилась, я також присяду!
Листя обтрушує, вічності явір,
Там біля нього знайду я відраду.
Добра, смачна... Це вируюча осінь.
Погляд чарує, і не відвести.
У її лоні вже губляться очі
Вітер продовжує клени трясти.
Всі відчуття у полон захопила;
Мабуть це вдача у неї така -
Зверху легенько, мов янгола крила
Листя упало, торкнулось чола.
14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289229
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
То хвороба, чи дурниця
у сусідки Галі?
Що не день - втече від Гриця
й сидить в гральній залі..
Чи здуріла молодиця,
чи з дуба зірвалась?
Програла свиню й телицю,
лиш коза зосталась..
Люди кажуть, мов - безпутня,
справжнє безголов"я..
Наче ж біль в ній не присутній,
є міцне здоров"я..
Гриць узяв би для дружини
найдорожчі ліки..
Та чи дасть щось медицина,
чи є такий лікар?
Якщо треба до лікарні -
там велика черга..
Підказали - помагає
Домка Островерха..
..Порадила бабця Домка
щоночі.. кохання...
Лиш воно почне обом вам
життя рятування..
Та й життя здоровий спосіб -
то дуже важливо..
Ви про це забули зовсім..
Як бо це жахливо!
..Наступало дуже швидко
одужання Галі..
Тепер Галю вже не видко
в жодній гральній залі..
Л.Іванова 28.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289204
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
ЧАСТИНА ДРУГА.
2004-2005 р.
Глава 1.
Тук – тук, тук – тук, тук – тук…
Куда меня зовёт судьба?
Колёс дорожный перестук
И я в купе совсем одна.
Всё, как в навеянном обмане,
И дедушки последний вздох,
Последние слова в тумане,
Во сне зовёт какой-то Бог…
Куда? Зачем? В какие дали?
Ориентировка лишь письмо,
Мои душевные печали
И настроение – «всё равно»…
----------------------------------------
«Дозвольте Вам допомогти?»
Зненацька звернення відчула,
Чорнявий хлопець, усмішка весни
У нього мила та грайлива.
«Нет не надо, как-нибудь сама!»
Ему, вдруг, грубо отвечаю,
От сумки занемела вмиг рука,
Но по перрону гордо рассекаю!
А хлопець, з синіми очима,
Чергову усмішку подарував
І, злегка, знизивши плечима,
В обгін, вперед, помандрував.
«Ну, вот! Зачем его «отшила»?
С эмоцией не дружит голова.
Дорогу лучше бы спросила,
Ведь в городе, чужом, совсем одна!»
Філіжанка кави смачної,
Дві пампушки на сніданок,
Сила духу й сила волі:
«Добрий ранок, мій світанок!»
------------------------------------------
Нагулялась по городу вволю
На вечерний автобус бегом,
Дремотою усталости смою
И местечко моё под окном.
«Здоров, привіт, вітаю всіх і вся!» -
Всі жарти вчасно і до ладу:
«Поїхали, компанія моя!
Як вільно біля Вас, то я присяду?»
Едва успела я открыть свой рот
И для серьёзности набраться тона,
Когда автобус вышел в поворот,
Он в кресло плюхнулся с разгона!
Ми розсміялись, разом, від душі,
Як рідні люди і знайомі,
І очі сонцем сяяли її,
Чарівні, милі, загадкові…
Наш хохот приглушил снаружи шум,
На улице скандировали люди,
Как будто среди леса слышен гром
И осень потерялась в блуде.
«Нас багато, нас не подолати!»,
«Схід і захід разом!», «ЦВК - ганьба!»
Прапори та стрічки – кольорові лати,
Потяг до свободи, гідності мета.
Автобус медленно тянулся в пробке,
Мне непонятен был людей задор,
Чтоб не сгореть с «оранжем» в топке -
Наушники и плеера мотор...
У захваті емоцій та подій,
Він не помітив як вона заснула.
Легке тремтіння чорних вій
Неспокій сновидінь відчуло.
Дождь, гром и молнии вокруг блестят.
Там, где-то на верху, над горной речкой,
Деревья гнутся, плачут и скрепят.
Как - будто, что-то говорят о вечном…
«Оце так сон! Години три вже спить!»
І я очей все відвести не можу…
А за вікном зірками небо мерехтить –
Передвісник сильного морозу.
Автобус развернулся и утих.
Конечная. И дремля, выхожу:
«Немыслимо, здесь по колено снег!»
Мой первый шаг и я совсем тону…
Односельчани розійшлись, потроху,
Підсміюючись, шуткуючи про нас
Вона ж розгублена, в якомусь шоку,
Крутилась в різні сторони не раз.
Вечер плавно в ночь, сильней мороз.
«Ох, и занесла нелёгкая меня!»
Ставлю лихорадочно вопрос:
«Где же я, а где моя земля?»
Глава 2.
Он молча подошёл, взглянул с улыбкой,
Махнул рукой и сумки на плечо…
А я за ним, не сильно шибко,
Месила тесто снега полотно.
На перехресті вулиць нашого села,
Враз зупинився, щоб її спитати…
Відчула запитання, подала листа,
Він став з уважністю читати.
Слегка поёжился и стал серьезней,
Задумался, внимательно взглянул
И осветил улыбкой прежней,
Письмо обратно протянул.
«Сьогодні пані в нас ночує,
А завтра… Завтра буде завтра!
Душа сама усе відчує,
Як ляже долі карта.»
И не дождавшись моего ответа,
Повёл по узкой улочке наверх.
Конец, её, в лесу растаял где-то,
Завёрнутый у серебристый мех.
«От, цікаво! Містика, чи що?
Чужинка йде, а пси собі мовчать!
Всіх незнайомців вже б загавкали давно!
У слід очима чемно мерехтять…»
Всё реже видно домиков огни…
Он впереди, а я немного следом,
По узкой тропке снежного пути,
Навстречу радостям и бедам.
«Ну, ось! Батьківська наша хата,
В горі, під лісом, на краю села.
Нас вже чекає моя мати,
Сестра, напевно, тіста напекла.»
Дверь нараспашку, крики, радость,
Вдвоём повисли на его плечах,
А я чуть-чуть в сторонке, малость,
Овчарка нежиться в моих руках.
«Так ти не сам? Такий сюрприз!
Давайте швидко, з двору, всі до хати!
Не попередив, хитрий лис!
Марійка я, сестра, а Вас як звати?»
Мы перезнакомились и вмиг
Сидели вместе за столом.
Где теплоту, душевный шик,
Мешали мёдом и вином.
«Невже, Богдан тут не шуткує
І їх знайомству тільки день?» -
Марійка спостережливо «мозгує»:
«От, холостяцький впертий пень!»
«Я заворожена их простотою,
Спокойствием наполнен дом,
Семья мне кажется родною,
Всё видится здесь дивным сном».
Наталку повела в свою кімнату,
Мала розумниця, моя сестра,
Я ж з мамою ще буду воркувати,
Про наше непросте життя.
-------------------------------------------------
Мягкие перины, все пуховые,
Как убитая проспала до обеда,
Лай собаки, звуки незнакомые,
Ясное и голубое небо.
Сусідський білий кінь і сани
Везуть наверх нас білою горою.
Ялинки в білих шубах – брами,
Запрошують сьогодні нас з тобою.
Осторожно, камнями ручья,
Поднимаемся пешочком в гору…
Неимоверно! Чёрная скала
Слилась с хижиною впору!
Стара, тяжка, дубова скриня.
Відкрив, з тремтінням в голосі сказав:
«Цей спадок, від минулого відлуння,
Для тебе дід Макар заповідав».
Я очутилась, словно, в сказке:
Сундук, наследство, книг старинный переплёт…
Сначала глянула на всё с опаской,
Пока сознание не вырвалось вперёд…
…В теле женщины с ребёнком на руках,
По перевалу, в холод, дождь и снег,
И мне даётся каждый новый шаг,
Как через ад и испытание с небес.
И днём и ночью слышно перестрелки,
Мелькают всюду лица мёртвых и живых,
Колючей проволоки красные отметки,
Глаза стеклянные, мучителей моих.
Рёв танков и разбитые бараки,
Улыбка тёплая и смех майора.
Судьба показывает мне знаки,
И я цепляюсь до измора.
С ребёнком на руках – невеста!
Под именем чужим, в другую жизнь.
Раз в прошлом не нашлось мне места,
То в будущем кидаюсь в высь!
Я стала польской Маргаритой,
Жених советский ветеран,
Сын был заботою увитый,
Ах, если б только не Афган…
Прошли года и постепенно угасаю…
Осталась внучка – отражение моё.
О прошлом правду деду завещаю:
«Прости, и сбереги всё для неё…»
Тріскочучи вже пічка щось говорить,
Богдан розпалює її вогонь.
Минуле промайнуло і відходить,
Як візерунок, зчитаний з долонь.
Треск дров вернул сознание в реальность.
Назвала б сном, но на руках портрет,
И, извините за банальность,
Мне бабушка на нём прислала свой ответ…
Богдан подав на травах філіжанку чаю,
Ковтнула пару раз, заплакала душа…
Наталка вийшла і обняла скелю,
Відчула дотик – це її свята земля!
Глава 3.
Ветер брызнул серебром из крыш,
Снега пыль осела на лицо.
Ах, распелся на деревьях чиж,
Словно вместе вышли на крыльцо!
Під вечір завітають односельці
І буде в кожного своя причинка:
Хтось поділитися, що є на серці,
А хтось споглянути чужинку.
Я будто тут в гостях и в то же время дома,
Как наблюдатель из другой планеты.
Пытаюсь угадать, где прошлого основа,
А где от настоящего приметы.
Присутня у розмовах непроста проблема:
В містах вирує непокори дух.
Для когось це – перевороту схема,
Для інших – теплий революцій рух!
Здесь спорили и верили в кумиров,
Надеялись, что к лучшему изменят строй.
Всё без войны, на митингах и с миром.
Я с интересом слушала их разнобой.
Цікавилися: «А звідки ваша гостя?»
«Зі сходу України? Це далека путь!»
«Напевно, щось не чисто і не просто,
А може звідти нам агентів шлють?»
Богдан всегда был близко, рядом,
Как сильная защитная стена,
И мягко, вовремя шутливым тоном,
Равнял двузначные слова.
-----------------------------------------------
На ранок завітав хлопчина юний,
Дійшов із іншого кінця села.
Прохання до Наталки ми почули,
Щоб маму подивилася вона.
«Не врач, пока я, только медсестра»! –
Пыталась как-то, вкратце, объяснить.
Но здесь надежду ждали – не врача,
Они хотели душу освятить!
Дитячий стан, а очі вже дорослі…
Хіба ж сховаєшся від тих очей?
Це як відмова на погості,
Або неспокій для важких ночей.
Как-то обречённо и приглушенно:
«Попробую, но лучше бы в горах…
Да, понимаю, очень хлопотно,
Но только там я «в небесах»!
-------------------------------------------------------
Спочатку до струмка, кіньми на санях,
А потім, дуже обережно, на руках,
Мов пташку, загасаючу в долонях,
Паралізовану і тілом, і в думках.
На дубовой лавке женщина лежит.
Топлю на полную в избушке печь.
Мной подсознание руководит:
Что надо взять, что надо сжечь.
Поблизу хатки розвели багаття,
Присіли навкруги, гуртом,
Щоб, часом, вигнане прокляття,
«Не зачепилося хвостом».
С усилием два камня подвигаю,
В скале открылась комната – тайник,
Под свечкой книгу древнюю читаю,
Как слёзы хрусталя течёт родник.
Зненацька хмари налетіли шквалом,
Дерева заскрипіли, мов живі,
Нестримна снігова навала
Втопила навкруги все в темноті…
Потеряло время свой немой разбег,
Резко наступила тишина,
Всех людей накрыл пушистый снег,
Крепко спавших мирно у костра.
У лісі неймовірно гарний ранок.
Хіба не було сніжної грози?
Усі здивовані з ілюзії обману,
Напевно, сніг все притрусив…
Нет! Тело женщины ещё немое!
Но, как искрятся светом у неё глаза!
Лицо румяное, весёлое, живое!
Так просыпается от холода весна!
Юнак давно повіз на санях маму,
Тримаючи з надією в руках бальзам.
Богдан вертався в скелю-хату,
Спустошена Наталка була там.
«Кто я? Ведьма? Человек? Не понимаю!, –
Всё перевернулось вдруг во мне:
Дрожь по телу клетки пробирает,
Холод жуткий, словно я на дне….»
Наталка скулилася вся, в кутку в клубок,
Тремтить, як перестрашене щеня.
Богдан обняв її із ніжністю в замок,
Так обережно, мов мале дитя…
Заснула девушка с Востока, в крепком сне,
Растаяла, как лёд, нагревшись у тепла.
Мороз и солнце слились на горе…
«Ты очень непонятная моя земля…»
Глава 4.
Богдан махнув Наталці з повороту,
Щоб кілька днів не бачити села.
Розлука-служба визначає квоту
І не питає дозволу вона.
Сегодня как-то грустно ныло сердце:
По-моему влюбляюсь без оглядки!
Марийка приоткрыла в хату дверцы,
Зовёт меня для нас лепить оладки.
На кухні своєрідна атмосфера,
Розмова розкриває почуття.
Лунає, мимоволі, ціла ера,
Легенда доленосного життя.
«Так получилось, что с годами
Остались с дедом мы вдвоём.
Ведь мама была редко с нами,
Крутилась в бизнесе своём.
Он с гордостью рассказывал о папе.
О бабушке лишь с теплотою вспоминал.
Повествовал, как в молодости в драке,
В бою, её от всех отвоевал.
Ходили вместе на парады
И провожали с ним его бойцов,
Когда им ставили награды
На дом, последний, из цветов…
И тут, последнее его признание,
Рассказ о том, что не совсем родной.
И неимоверное желание,
Чтоб посетила край чужой».
Сніжинки білі на дворі, лапаті,
Із вітром розкрутили карусель.
Щоб потім настромити ковдру з вати
На шпилі димарів сільських осель.
Марійка відчувала у Наталки
В розмові відкривалася душа.
ЇЇ навчили слухати ще змалку
І зайві були в відповідь слова.
«Непросто осознать все перемены.
Какой-то времени невидимый излом.
И судьбы у людей, как будто вены,
Переплелись в один родимый дом.
Для внучки ветерана очень сложно…
Да и зачем тревожить прошлого нагар?
Ведь бабушка моя, так осторожно,
Мне передала свой бесценный дар».
-----------------------------------------------------------
Щось розлютився, загарчав наш пес
І не пускає без запрошення у двір.
Це своєрідний попередній тест,
Яку би усмішку не бачив зір!
На пороге женщина: колючий взгляд,
Улыбка анаконды на лице.
Слова приветствий, вежливости в лад,
Рассыпала гипнозом сразу все.
«Дозвольте завітати на знайомство!
Вже слава про цілительку іде!
Для фельдшера, напевно, неподобство,
Не вшанувати ремесло своє?»
Пока я в мыслях строю оборону,
Марийка вежливо зовёт к столу.
Как будто мы не чувствуем урону,
Попавшись на притворство и игру.
«Але ж, повірте, дійсно дивовижно!
Тітка Уляна трохи вже встає.
З таким діагнозом всім, переважно,
У цьому просто людям не везе!»
Оладки получились в нас на славу,
Черничное варенье, с яблок джем,
Нам позволяли слушать нашу даму
Без лишних хлопот и проблем!
«Ви ж лікарем працюєте недавно?
Бо, з вигляду ще, бачу, молоді.
Хоча по результатам тільки: «Браво!»
Вітання і повага від душі».
Я молча пожимала лишь плечами,
Пытаясь показать свой позитив.
А гостя уплетала вместе с нами,
Вопрос свой главный отпустив.
«Ось думаю, чи встигну перейняти
Краплину досвіду, чи буде час.
Можливо й свого трохи передати.
Приїхали надовго Ви до нас?»
«Я практикант - интерн, ещё с пол года.
Профессор старенький – учитель мой.
Врачебной практики совсем немного.
Недельки через три назад домой».
Щоб фельдшерка не мліла, не тужила,
Шукаючи для лестощів слова,
Наталка зразу прямо відповіла,
Її не тішила таємна гра.
Напоследок несколько дежурных фраз
И гостя с радостью себе ушла.
Вдогонку прозвучал собачий бас
И ветра вой – по дереву пила.
Під вечір завірюха трохи стихла.
Але ще довго тліло відчуття:
Візит цей буде передвісник лиха,
Яке не бачила моя, твоя земля…
Глава 5.
Вот и отгуляли праздники зимы!
Ярко и по-сельски живописно!
Словно в сказке побывали мы,
Несравнимо с городом и необычно!
Сусіди нас відразу заручили.
Не слухають ніяких заперечень.
Бажають щиро, щоб щасливо жили
І вже дарують нам весільні речі.
Как-то всё идёт само собой,
Словно мы знакомы много лет.
Словно кто-то написал своей рукой,
Для судьбы невидимый ответ.
«Мій дід, з твоїм, постійно були «на ножах».
Дистанцію тримали – вороги!
Життя ж зробило тільки змах,
Щоб знизу все змінити догори.»
Как мозаику, я складывала фильм,
Где в ролях играли наши предки.
Не похож он был на водевиль,
Непривычные судьба чертила метки.
«Ось, бачиш пагорб, на верху ялина,
За річкою, навпроти на горі?
Твоя бабуся, на руках дитина,
Пройшли у сорокові на весні.»
Солнце оголяло снежную хрусталь,
А она, играючи, сверкала.
Мы обнялись и смотрели в даль,
Чтоб увидеть след от перевала.
«Відьмак Макар тоді не сумнівався,
Що з часом повернеться хтось, прийде.
І я йому ще у дитинстві клявся:
Так збережу і передам усе…»
Богдан слегка задумался и повернулся,
Снял нежно волосы мои с плеча.
Взглянув в глаза, игриво улыбнулся,
Чтоб шепотом сказать слова:
«Про те, що «хтось» – це дівчина прекрасна,
Я навіть не підозрював, не знав.
Такий сюрприз від долі, власне,
Одержав і відразу покохав!»
Внезапно белочка спустилась с ёлки
И смело, в метрах двух от нас,
Бесцеремонно взяла шишку с норки:
«Мол, вы целуйтесь, мне тут не до вас!»
Ми розсміялися і обережно
Почали сходити униз в село.
Вже сонце гріло не безмежно,
Ховалося за гори, спати йшло.
----------------------------------------------------
Воскресенье. Мне сегодня уезжать.
Утром с церкви возвращаемся с Марией.
Ветер жуткий поднимается опять,
Видно будет он сегодня в силе.
Купка людей на перехресті,
Сусіди, переважно, з ближніх хат.
Тут плітки та новини в честі,
Вони їх множать та приводять в лад.
Мы подошли и нас кидает в ступор
Трагическая новость, наповал…
И фельдшер громко, словно в рупор,
Рассказывает всем, чтоб каждый знал:
«Ось бачите – новітнє лікування,
За дві неділі тітки вже нема!
Якби ж не брала цього чаклування,
Зі мною точно була б ще жива!»
Марийка поначалу рвалась в перепалку.
Ведь зря, здесь были лишние слова!
Увидев на лице оратора ухмылку,
Я молча развернулась и ушла.
До від’їзду обіцяв приїхати Богдан.
Видно щось у справах забарився.
Для Наталки захист від душевних ран,
Зараз, неодмінно б, знадобився.
Мой провожающий – соседский мальчик,
На санях управляющий конём.
Марийка в хлопотах у тётки… значит,
К автобусу поедем с ним вдвоём.
«Коли Вас знову, пані, зустрічати?»
Цікавиться хлопчина – поводир.
Вона ж не знала, що й відповідати,
Думки в тумані закрутили вир.
На остановке люди прячут взгляды.
Как быстро мнение меняется в селе!
Вчера мне были, в общем, очень рады –
Сегодня бы могли, сожгли бы на костре!
Вона припала до вікна вагону:
«Не встиг Богдан! Не встиг чи не схотів?..»
Якась гірка оказія прокльону!
Чи новий передвісник хижих снів?
А за окном бесповоротно
Мелькают быстро сёла, города, поля…
Снег переходит в дождь, охотно,
Со мною плачет и моя, твоя земля…
Конец второй части.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257995
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
Давно - во времена Советского Союза
в одном из вузов киевских произошёл курьёз.
Экзамен сдать - огромная обуза!
Там знаний требовали не шутя - всерьёз!
Студент из Африки, волнуясь, отвечает.
Название предмета - "Виды смежные искусств".
Профессор спрашивает - что же негр знает
про творчество, которым славен был Союз...
"Извэстный на вэсь мир поэт - Шэвченку.
Стихи хороший для народа он писаль.
Любиль в стыхах своих он Украину-нэньку,
а вот царя он нэ любиль... Крытиковаль!
УкрАинский природа любиль очень,
"Задок вышнэвый, волохатый" - славный стиш!
Скажи, профэссор, а чего студэнт хохочэт?
Нэльзя вести себя так! Может помольчишь?
Пердей Сракофьев, композитор - свэрхизвэстность!
Своею музыкою мир вэсь покориль.
Ещё мне песня сильно нравится "Промежность",
Пахнетона - фамилия того, кто сочиниль.
Я ария красивый очень знаю,
Чайковский вместе с Пушкин написаль -
"Анэгин, я с кравать нэ встану!"
И я бы с Таней тоже нэ вставаль!
Ещё люблю я очень популярный песня.
Красивый! И мораль её крутой!
"Просто ты умела ж дать,
как никто другой"!!!
Для деток очень много сочиняль Шаинский,
все его песни с удовольствием поют.
А "Голубой бежит - вагон качается"
по радио весь день передают!
Советский школа пианино - очень сильный,
все признают, сомнений даже нет!
Пиананистом каждый стать мечтает,
чтобы с концертами объехать целый свет!
Профессор наповал убит ответом!
Сквозь слёзы смеха он зачётку подписал...
Не нужно быть пророком и поэтом,
чтоб догадаться - он поставил высший балл!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289094
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Сині гори, обдуті вітрами,
Пам’ять ніжно мою колихнуть.
Схили гір, потічки, перевали
Знову кличуть, привіт мені шлють.
Там потоки біжать по камінню,
Верхогір’я загострює зір
І душа віддається видінню,
Що навіює спокій та мир.
Межигір’я, хвилясті дороги
Та хатини насіяні вздовж,
Височіють природні пороги
Розпросторених ввись огорож.
Надихають природна величність,
Дивовижність, як ти на горі,
Поступ звуків та їх риторичність –
Лине ехо ген-ген вдалині.
Стіжки сіна на схилах й отари,
І смерічки-сестрички стоять,
Над вершинами висяться хмари,
Де-не-де зачепились, пихтять.
Тишину розповсюджують гори,
Їхній подих у серце ввійшов,
Вони наче величні опори,
Їх побачити прагну я знов.
Зелен-краю, ти весь в візерунках
Незабутніх та сповнених мрій,
Хоч лягла поміж нами розлука
Відчуваю завжди поклик твій.
27.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289019
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Туман понурий кинувся під ноги,
Усюди темнотою пахне навкруги,
Лиш скелі сиві, мов якісь барлоги
Замолюють мої й чужі гріхи.
Руденьке листя весело шурхоче,
Легенький вітер дмухає згори,
Роти великі тут собі регочуть,
Бо кимось ласувати хочуть вже вони.
Чистилище, мов дітище Аіда,
Запрошує усіх в вузький прохід,
Таке не списане у творах Евріпіда...
Тихенько до стіни собі прилип.
Помалу проповзаєш по щілині
І думаєш, чи влізешся між скель
Та й Бога молиш ще пожити нині,
Щоб цілою лишилася шинель.
І ось виходиш... Світло за душею
Виблискує в божественній красі,
А дух підноситься в висоти над землею -
З гріхів лишилася частиночка сльози.
22.10.2011 року Скелі Довбуша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288093
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Ти не вмієш бувати чужим
Приміряєш на себе одяг
В ньому будеш постійно таким
Що виводить із НЕЇ протяг
Відкриваєш кватирку в часі
Намагаєшся бути вічним
Держиш розум завжди в балансі
І виводиш з картин сторіччя
Ти не вмієш кружляти в вальсі
Бо у звичку квікстеп і танго
Тут вже ноги твої в балансі
За партнерку – одна панянка
За плечима у неї осінь
Їй так личать твої прикраси
Їх так часто у тебе просить
Але ти їх не можеш вкрасти
Ти не вмієш злочинцем бути
Навіть попри минуле темне
Намагаєшся все забути
Те від чого ночами верне
Та приходить невдячна панна
Все випрошує в тебе одяг
Замальовує звичні рани…
Ти вкрадеш, але не сьогодні
_______________
але віра не має статку
все випрошує до останку
прислухаєшся до панянки
і за ґратами мерзнеш зранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288910
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Влізеш у душу – і вже не вилізти,
Пий там чаї, наїдай калорії…
В травні у неба трапляються кризи,
Небо тоді вибухає з горя –
Спершу надується ситою п’явкою,
Треба ж із когось так крові випити…
Небо сьогодні на мене гавкає,
І викида смолоскипи…
Зайдеш у душу і вже не випустять –
Ще і свою відкривай навзаєм…
Лікарю, я вимагаю виписки,
Тільки господар нехай не знає -
Може, нагальний дзвінок із міста:
Двері відперті, не вимкнута праска,
Небо мене тримає на відстані,
Щоби без панібратства…
Гарні умови, все екстра-включено,
Все по проспекту, і по феншую,
Бачиш, я теж за тобою скучила –
Саме тому не телефоную…
Ти мені снишся – не таємниця,
Просто зависла в чужому серці -
Бачиш, і небо на мене злиться,
І скасувало зворотні рейси…
Влізеш у душу – і вже не дружба,
Тут би відверто – та не пасує.
Небу начхати на метеослужби,
Надто коли воно депресує,
Надто коли до обіймів спрагле,
Просто весною хочеться щастя.
Ти мене вибач, я тут застрягла,
Я повернусь, якщо вдасться…
Влізеш у душу – і станеш мишею,
Що наразилася на безвихідь,
Я ж в цьому просторі не вирішую,
Тут, якщо чесно, важко і дихать –
Небо стискає легені пресом,
Наче я винна і варта кари,
Небо жорстоке, коли в депресії,
Небо стає тартаром…
Лікарю, видаліть мене звідси –
Я ж тут пухлиною ненавмисно.
Я ж оце серце можу і з’їсти,
Надто, коли щось із неба тисне,
Я обіцяю режим, дієту,
Спортом займатись, спати по ночах,
Жити по серцю, не по інтернету,
І не ховатися в зграях вовчих,
Бути не штилем, не землетрусом,
Небу віддати хоч десятину,
І берегтимуся від спокуси –
Лізти у душі, в яких гостинно…
травень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288883
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Всюди черги, біль, хвороби,
Ліками несе.
Тут каліки, чи нероби,
Хворобливе все.
Ризикнув міцним здоров"ям,
Лікаря знайшов,
Щоб аналіз здати кров"ю.
Ледве відійшов!!!
Медицина наша, друже,
То є прокляття.
Ти, скоріше, не одужуй,
Порятуй життя!
Є здоровий спосіб жити -
З нервами не грай.
Медицину обходи ти,
Та не зловживай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288845
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Возможно зря надеюсь, что ты мой..
Не мой! Не мой! Слова звучат набатом..
И на реальность розовой мечтой
спустилась правда, но уже утратой..
Я зря надеюсь.. Зря.. О, как все зря!!
И пусть болит, но я уже смирилась..
Что нам Господь хранил у алтаря,
в житейском море пеной растворилось..
Я зря надеюсь? Отчего же вновь
упорно держит слабая надежда..
Пусть меркнет свет, но есть моя любовь..
Она горит и греет, как и прежде.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110268273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288833
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288613
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Коли честь забута в роду,
Коли слів в оправдання не має,
Я дорогу свою оберу,
На якій ще зоря засяє.
Я із честю пройду життя,
Зберігаючи честь родини
І якщо було прокляття,
То було прокляття єдине.
Честь завжди у роду одна,
Бережімо святе нащадків…
Нехай честі бренить струна
І в родині все буде гладко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288572
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Я пришлю Вам тепла з Волині
І відкрию шляхи до серця,
Бо радію такій родині,
Яка щиро завжди сміється.
Це поети, які у клубі,
Вірні друзі, брати, родина…
Тут зустрів я Надію й Любу,
Юлю – доню і Юру - сина.
І живу, бо я маю друзів,
От Сергій, вивчив добре ринок,
Ігор, друг мій, державі служить,
Кожен вірш – то окремий вчинок.
Коли Дощ обсипає віршем,
І Кадет своє вставить слово,
То життя стає трішки ліпшим,
Вони пишуть завжди чудово.
Інсоліта – це казка в клубі,
Оля Радченко – мудра мати.
Я радію Вам, друзі любі,
З Вами поруч – це значить свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288226
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Еще так хочется любить,
И слушать нежные признанья,
Сгорать от страстного желанья,
И для тебя любимой быть.
Еще так хочется тепла
От сильных рук на смуглой коже.
Я верю, что Господь поможет,
Чтобы любовь я сберегла.
А ты, мою любовь к тебе,
Храни предельно осторожно,
Ее разбить совсем не сложно,
Она одна в твоей судьбе.
И если даже я уйду
В тот мир иной, где нет печали,
Любовь лампадными свечами
Не растворится поутру.
18.10.2011г. 11:00
Шарм-Эль-Шейх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288173
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286264
Раз сидів Грицько на сливі,
Обривав смачні плоди.
І не знать з якого дива
Полились такі думки,
Що тримає він не кошик,
А новесенький мандат,
І у нього купа грошей,
Він наразі - депутат.
Є "хатинка" на Майямі,
Власна яхта, вертоліт,
І дружина – справжня дама,
Що об’їздила ввесь світ.
Посміхнувсь Грицько, щасливий
Сонцю руки простягнув,
І немов раптова злива
Сам на землю шугонув.
Встав, потер лице розбите,
Схлипнув двічі, мов дитя,
І сказав: «Нам так не жити!
Помєчтать і то нєльзя.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288145
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Як весна перед літом хлібами заквітне,
Коли небо над нами буде синє і чисте,
Попрошу я тебе, нехай пісня полине…
Заспівай мені друже, заспівай бандуристе!
Коли жито врунить, серп господар клепає,
Я радію в цю мить і біду відхиляю.
Знову срібна струна звуки вносить у вухо,
Розумію тоді, як давно тебе слухав…
Може хтось любить рок – піаніно, рояль,
Я люблю, як бандура в повітрі лунає…
На сучасні пісні одягаю вуаль,
А бандура хай вічно співає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288066
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2011
Во всём есть смысл и мудрость Бога.
Мы видим смерть,чтоб жизнь ценить.
Страдая, терпим боль недуга
Здоровью,чтобы не вредить.
Усталость и изнеможенье,
Чтоб бодрость в радость нам была.
Нас подвергает искушенью,
Чтоб в нём увидеть мутность дна.
Дано молчание недаром,
Чтоб силу слова оценить.
И искушает нас товаром,
Чтоб дух и душу укрепить.
Во всём есть смысл и мудрость Бога.
Уйти,чтобы вернуться вновь.
И чем тернистее дорога,
Тем выше дух,сильней Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288004
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2011
автор мелодії Віктор Ох:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272057
На дворІ білий день розливає
Все тепло, що приніс іздалека.
В хаті, як посивіла лелека,
Мати фото дочки розглядає:
"У житті вдосталь смутку й розлуки,
І вітрів, які стримують крила.
Від дощів тебе б, доню, накрила,
Та ослабли від старості руки.
На стежках я б насіяла м'яти,
Випрямляла б для тебе дороги.
Та натруджені мамині ноги,
Не ідуть вже далеко від хати.
Заспівала б я пісню "Про рожу" *
Частувала б гірськими медами.
Та надтріснутий голос у мами,
Та й у гори іти вже не можу.
Серафимом тебе шестикрилим
Обгорнула б - і душу, і тіло.
Та багато вже літ пролетіло,
І уже не стає в мене сили.
На світанку, розплющивши очі,
Усміхнувшись, ти глянеш на сонце.
А для мене вже вечір в віконце
Заглядає провісником ночі."
* Пісня "Про рожу" - Назва української народної пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251959
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 22.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=5TczKjdP4eU
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=5TczKjdP4eU[/youtube]
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутиночка в волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненими мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В твоїм житті з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287739
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Візьми ненароком мене за долоню,
дай блискавку в серце, бо я ж не чекаю…
Оглянусь – і пульс молотками у скроню,
та вжалений спокій бентежно тікає…
Вхопи ненароком за струни – й донизу!
Так різко, так впевнено, щоби сіпнулась!
Жарину зотлілу попести ще хмизом,
щоб крилами жадних вогнів розгорнулась!
Спали мене поглядом, словом та градом,
щоб крик виривався із уст скам’янілих…
Розгадуй мене, як одвічну шараду,
ти ж знаєш, що серце тебе лиш воліло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287731
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Над полями і лісами вітру чути спів.
Натягнулась павутинка поміж двох світів.
Перший світ - то тепле літо, сонячна блакить.
Другий світ - то жовта осінь, що от-от примчить.
Перший світ - метелик білий осипа пилок.
Другий світ - позолотився фарбою листок.
Наливаються червоним кетяги калин,
І натруджено зітхає над рікою млин.
Дуже скоро падолистом вкриє всі шляхи.
Спорожніє ліс і поле. Відлетять птахи.
Позбирають до комори люди урожай,
І настане добра осінь. Літо - прощавай!
22.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277360
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 22.10.2011
Ту ніч Різдвяну готувало Небо.
І з Новиною Ангел поспішав.
А на землі її боялось пекло,
І сам хазяїн темряви повстав.
Кричав: "Невірна! Камінь ти візьми!"
А з неба голос: "То Святе! Прийми!"
Служитель пекла закривав всі двері.
Та нам Ісус родився у печері.
Ніхто ще той двобій не перевершив!
Різдво - це поєдинку раунд перший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287688
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
По холодній підлозі тапочки шархають.
Січе дощ, небо взявши у облогу діряву,
Забираючи у сонця останні клапті неба синього.
Безвість осінь з присвистом вичісує
Та на гострий шампур нанизує душу роздягнуту,
На вогонь мостить пекельний,
Що підстрибуючи, язиками полум’я
Вилизує сукровицю з порізів нових,
Памороззю тіло вкриваючи.
З кута темного судома світить очима голодними,
Хоча і знає, що не випросити і милостиню
У того, хто не в змозі її дати,
А якби й давав то не стане брати - єднання бажає,
Щоб душа з душею гомоніла та почутою була.
Потішається нечестивий, тенета розпускаючи.
Ангел на плечі знітивсь стривожений,
Втомлені крила донизу опустивши надломлені.
Із денця колодязя луску зашкарублу,
Що понаростала зіскрібає та від мулу наносного
Уперто очищає алмаз необроблений - кохання.
21.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287654
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Из сосуда разлук горький яд пригубив,
умирала святая любовь..
Уходила одна..Тихой грусти мотив,
был кричащее всех голосов..
Но взмолилась душа, а вокруг в зеркалах
одинокой любви силуэт..
Не находит тепла она в глади стекла.
в зазеркалье.. взаимности.. нет..
Обнимал ее плечи прозрачный туман
в излученьи неоновых ламп..
Разрывалось сердечко полосками ран
равнодушия множеством лап..
Только Ангел-Хранитель заботой своей
защищал, укрывая крылом..
В леденеющем царстве зеркальных теней
грел озябшие чувства теплом..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110215774
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287639
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286294
Час шаблюками прикрасить
руки справжніх козаків,
якщо ви не свинопаси
хазяїв зі всіх боків.
Свою мову солов’їну
і СВОБОДУ боронить!
Не біда якщо загинем,
найщасливіша це мить!
Поки ворог наш з тобою
по землі рідній ступа,
не покинуть свою зброю
вічні лицарі УПА.
Всі ідеї кольорові
шаблею з плеча круши,
бо не тішать барви крові –
нам барвінок до душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287633
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Фікус
У мене пальці пахнуть мертвою геранню
А з-під нігтів повиростали зів’ялі листочки
Які тягнуться до самотнього фікуса
Та він не тягнеться у відповідь
Сумно дивиться у вікно на хмари
І мріє стати лелекою чи жабою
Що помандрує вслід за птахами у вирій
Жаба більш на нього схожа… така ж зелена
Фікус свариться з хмарами бо вони зважають йому
Спостерігати за птахами котрі не повертаюся більше назад
А якщо і повернуться то його вже не буде
Він вчинить самогубство на очах у герані
Яка мовчатиме зрадницько-по-змовницьки
За те що фікус у мріях не бере її з собою у вирій
Залишає вмирати наодинці і повільно
А вона все ж не вмирає а чекає його повернення
Лелеки пролетіли над будинком і зникли
Фікус так і залишився на віконні непоміченим
Лише мої пальці що пахнуть геранню
Поливатимуть його кожну потрібну мить
Бо вони чули про роздуми щодо самогубства
Тому своїми листочками тягнуться до нього
А ще… тепер на фікусі сидить маленька іграшкова жабка…
… така ж зелена і приємна на дотик… як і він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287604
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Коли хтось нам закриє очі
І душа відлетить у світи,
Зникне день і не буде ночі,
А Земля буде все ж цвісти.
Може десь у далекім світі,
Де відсутнє земнеє зло,
Засиніють волошки в житі,
Бо не всім на Землі везло.
І вернемось на Землю знову,
Нам Господь подарує мить,
І відкриє сторінку нову,
Щоб змогли на Землі пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287601
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Кохання мить, єдина мить –
Усе життя твоє освітить,
Лише шалений не помітить,
Як серце вічністю болить.
Нехай впаде остання ніч
Тавром розпеченим на плечі,
Самотньо я зустріну вечір –
Люби мене, єдину мить.
Нехай спокою не знайду я –
Шукати буду до загину.
Люби мене, хоча б хвилину
Тебе в молитвах спом’яну
Життя своє тобі віддам
За єдність душ – немов одної – ,
Що наче річка у розвої,
Дарує плідність берегам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287598
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
еще так далеко до Рождества,
мои сады, не тронутые вьюгой,
не замерли под властью торжества
студящей зимне-сказочной подруги...
еще не облетел последний лист
на яблонях в осенней позолоте
и лебеди прощальный сонный твист
в предчувствии танцуют перелетов
еще так далеко до Рождества...
давай не торопить видений сказки
и насладимся волею родства
с угасшим летом …поздней бабьей лаской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287589
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Мені крила батьки подарили,
Чарівні, наче яблуні цвіт.
І сказали, ці крила щасливі,
Хай триває твій довго політ.
Пр. Мої крила, мої білі крила,
Понесіть у життєвий політ.
У краї, де кохання вітрила,
У казковий, небачений світ.
Пам’ятай, що в житті тобі треба,
Досягнути своєї мети.
Ти пишайся землею і небом
І лиши після себе сліди.
Пр.
Ви несіть мене крила далеко,
Та вертайте додому завжди.
До землі, де зростають лелеки
І лунає щасливе «курли».
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287573
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
До Дня Незалежності України
Ох, рідна моя Україно!
Терпіти доки будеш ти
Знущання «кузькиного сина»?
О, Боже, за слова прости!
Не можу слухати й глядіти
На рожі владних яничар,
Куди думки свої подіти?
Куди втекти від їхніх чвар?
Терпець без міри, мій народе?
Чи Воля вже така нудна,
Що по Дніпру течуть не води,
А сльози й кров у нім до дна,
Які ще докази потрібні?
Свавілля й злидні через край,
І західні пани і східні
Давно у змові, - обирай!
За 20-ть років розжиріли,
Новітній править суперклан -
«Синки» надійно поділили
Державний льох у свій карман,
За гідну пенсію старанно
Працює «рідний» депутат,
А ти, народе - мінімальну,
Як доживеш до чинних дат!
Свобода - це не телешоу,
Не блат, не кум - високий сан,
І навіть не оті «герої»,
Що зрадили людський майдан...
Свобода - то вогонь Надії
В серцях звичайних трударів,
Щодня крокуючих до мрії,
Я чую їх душевний спів!
Свобода - це не на папері,
Не кількість золотих авто,
Це - правди суть у кожній сфері
У кожну мить на повні 100...
Свободи хвилі підсвідомі
Вставати кличуть із колін,
Тримати Прапор у долонях,
Співати голосно свій Гімн!
Ох, рідна моя Україно!
Бажаю щастя і добра,
Коли вже ти розправиш спину?
Свобода щоб - не сон, не гра?
Не можу просто так писати,
Не в силах також і терпіть...
Та хочу вірити і знати -
Ти сама краща! Будем жить!
23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276598
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 20.10.2011
Чим більше в світі підлості й облуди
Брехні, підступності та забуття,
Обачніші, уважні будьте люди,
Бо прийде, вірте, прийде каяття.
Свідомість трутою нечистий кропить,
В умах людей він засіває зло,
Добропорядність чорним злом затопить.
Щоб тільки торжество його було.
Тому в собі не гнів – любов тримайте.
Біс не дрімає – це пересторога.
Любов і співчуття у серці майте,
Звертайтесь за порадою до Бога.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287472
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Он не пил из общего колодца.
Слыл повсюду странным чудаком.
Почему-то прятался от солнца,
Оставаясь "солнечным "при том.
Он при встрече нежно улыбался.
Не было в нём зависти и зла.
Океан любви в глазах плескался.
Хоть и мало видел он добра.
Не стремился к славе и богатству.
Обожал детей и стариков.
Всё какое-то искал он братство.
Общество таких же чудаков...
Он не пил из общего колодца.
Все крутили пальцем у виска.
Хоть в душе его дышало солнце,
Он для всех похож на чужака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287400
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
І знову біль, коли летять роки,
Які приводять через час до втрати,
І завмирають в смутку береги,
Які не хочуть повені чекати.
Підмитий берег звалиться униз,
Ріка життя несе його у далі,
Під вечір пробіжить водою бриз,
Наступить час розлуки і печалі.
Ми винні в тім, що мить не берегли,
Хоч і понині, ще сіяють зорі,
Життєва річка плине до пори,
А потім губиться у вічнім морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287377
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Мой маленький любимый человечек!
Как много доброго хочу тебе сказать!
Торт именинный пожелаю на сто свечек
и пра-пра-правнуков в коляске покатать!
Общение с тобой - мечта и диво,
которое всем силы придаёт,
ты излучаешь столько солнца, позитива,
что заряжаешься на месяц наперёд!
Ты - фея, солнце, золотая рыбка!
Твоя прелестная на шесть зубов улыбка
рождает в наших душах радость и восторг!
Ты - ГЛАВНАЯ!!! (Как рядовому - "Военторг",
Как дон Кихоту - Россинант... и Дульсинея,
изобретателю - безумная идея,
Ромео юному - прекрасная Джульета...)
Давайте дружно выпьем все за это!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285301
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Мамо, забери мене до себе!
(Плакало дівчатко синьооке)
Мамочко, рідненька, виглянь з неба,
Де ти є? Воно таке широке!
Може на отій сумній хмаринці,
Що, мов пташка, крила опустила?
Повернись, сумую наодинці,
Брат казав, до зірки полетіла.
Де та зірка? Я на неї хочу!
Я слухняна, мамо, відзовися!
З сумом зорі відвертали очі,
А по личку градинки лилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 20.10.2011
Засинай, засинай, засинай...
У повітрі лови ніжність духів.
Відшукай у собі захований рай.
І відчуй мого серця схвильовані стуки.
Засинай, пий тепло моїх рук.
Цілуватиму сон твого тіла.
Не тікай у світ своїх мук.
Підпали, щоб душа коханням горіла.
Засинай, відшукай самотні зірки.
Роздягни сміливі сюжети.
Засинай, мій останній ковток води.
Засинай моя воля і мОї багнети.
Засинай, засинай, засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268692
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 19.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2011
Чи згадуєте часом отчий дім,
Чи болить серце, часто за землею.
Вона і вам, і нам - матуся всім,
І ми пишатися повинні нею.
Нелегку долю вибрали сини,
Та й доньки на чужих горбатять спину.
Лиш журавлі зібравшись у клини,
Несуть із дому пісню журавлину.
В цій пісні туга, плач дітей, батьків,
Які щодня в вікно вас виглядають.
І кожен клин, що з дому прилетів,
Запах землі несе із свого краю.
Летіть додому, наберіться сил,
Бо тут ваша земля і мама, що родила.
І тут татусь вас на руках носив,
А матінка земля - благословила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286983
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Поговори зі мною, друже!
Ввостаннє пару слів скажи.
Спитаєш, чи сумую? – Дуже!
Благаю, тільки говори!
Пробач мене за всі образи,
За крик душі у тишині.
За те, як плакати одразу
Від кривди хочеться мені.
Послухай серця дорогого,
Зітри з очей легку сльозу.
А як замало смутку мого,
Скажи! І більше не прийду.
Згублю слова, якщо бажаєш,
Залишу погляд кам’яний,
Лише одного ти не знаєш:
Що біль у серці ще живий.
Мене для тебе вже немає…
Давно в пітьмі вогонь погас.
Та серце досі ще благає:
Поговори, як знайдеш час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287146
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Нестерпний світ, думки вирують,
І ми завжди кудись спішим.
На вчинки ближні провокують,
А ти не спиниш їх нічим.
Життя одне, та й те не ціним .
Життя немов той перший сніг:
Собою світ земний потішить
Та й гине враз від тисяч ніг.
А що залишиш після себе?!
В очах твоїх кришталь роси,
(Стареньке фото), обрій неба,
Ледь блиск від русої коси.
Тебе не стане… згаснуть очі,
Не глянуть більш за обрій вдаль,
Нікому не потрібне фото,
На ньому блиск коси, кришталь…
Палати полум’я почало,
Мов бавиться вогнем іскра.
Тебе не стало, вже не стало!
Лиш тільки фото догора.
Вогонь погас, клубочок диму,
І купка попелу лежить…
Тепер дай відповідь єдину:
Що хочеш світу залишить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287145
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Я з тобою удвох на лавчині сиджу
І сичі не лякають нас криком.
На вівтар я кохання своє положу,
Щоб воно не здавалось безликим.
Пр: Листя знову летить, наче зірваний сніг,
Засипає стежки і дороги.
І лягає обом жовтим снігом до ніг,
Шурхіт творить, вкриваючи ноги.
Зорепад знов у наших очах засіяв,
Зорі линуть із чистого неба,
Смак кохання відчув на губах, як кохав,
І нічого мені вже не треба.
Пр:
Пригорнись, зацілуй, обніми, як колись,
Я у всесвіт полину з тобою,
Бо ми разом удвох, як колись обнялись,
Я відчув, ти навічно зі мною.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287140
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Ручку і папір я взяв.
Став баланси підбивати –
що в житті цьому я мав,
що не довелося мати.
НаркотИ я не вживав
ні з нудьги, ні для престижу.
На Канарах не бував,
і не швендяв по Парижу.
Та зате, вино робив
із домашнього врожаю
винограду, яблук, слив.
(А як вип’ю – то співаю.)
За кермом я не сидів
дорогого «Мерседеса».
Не дали мені надій
сексапільні поетеси.
Та зате, мав «жигулі»,
що «копієчкою» звались.
В Інтернет свої вірші
слав про все, що написалось.
Стадіонів не збирав.
Не скупляв я футболістів.
В казино не вигравав.
Не був, навіть, мером міста.
Та зате, спокійно спав,
бо не крав, не метушився.
Пісеньки свої дренчав,
і на світ навкруг дивився.
Запитаєте мене:
«Чим втішаєшся, невдаха!?»
Відповім: «А тим, що є!».
Ех, заграй моя «Ямаха»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287119
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
О Боже мій!! Невже у тому милість,
щоб у тривогу серце запрягти?
І міркувати, чи ж була то щирість
як пригортав до себе ніжно ти?
Кому ж бо вірить, як не вірить серцю,
отим терезам мрій і сподівань.
Воно щораз коханням озоветься
і затамує зойкіт хвилювань..
Мовчить сердЕнько.. тільки тихо плаче
в сумнім чеканні бажаних вістей..
То затріпоче ластівкою, наче
ця невідомість, це - ніщо... пусте..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108113318
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274665
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 18.10.2011
Не учите жить меня
И материально
Мне не нужно помогать –
Все придет, но плавно…
Взрослым скучно
Быть порой
Скучно и брюзгливо…
Быть ребенком –
Открывать жизнь
Такой красивой!
Как в кондитерской
Буфет с множеством
Пирожных,
Кока-колой запивать
Яркое мороженное…
Пусть и вредно,
Но зато, очень интересно,
Вкусно в жизни
Все всегда, то,
Что неизвестно…
Взрослые всех
Учат жить
С разных колоколен,
А в итоге:
На десерт –
Пресный сок свекольный.
Взрослым быть –
Невкусно жить,
Потерять вкус к жизни,
И: учить, учить, учить
Всех любить и мыслить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270521
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 18.10.2011
В старому Львові, що не крок то кава
І тістечка – принади тягнуться до рук.
Зліва цукерки, кава поруч – справа,
Тут запах лине, як мелодій звук.
Разом із запахом справжнісінької кави,
Пісні лунають, духмянять торти.
Ми залишаємо усі буденні справи,
Ідемо пити каву знов сюди.
Бо кава львівська, як і львівське пиво,
Емблема міста, хоч насправді – лев.
Люблю це місто, древнє і красиве,
Пишатись буду ним, поки не вмер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286982
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
коли голод примушує бігти світ за очі з хати,
коли на роздоріжжі епох лише бруд з-під коліс.
Антологія мрій про державність. І всі вхолосту.
В нас геройства достатньо, та тільки немає героїв.
Скільки ж блазні віками ще гратимуть гетьманські ролі?
Після котрого пряника спину підставлять хлисту?
Антологія сміху – і все зі сльози до сльози.
Світ регоче над нами. Ми тішимось часом із нього.
Антологія істин. Ми мітимо стрімко у бога
і у князя з багнюки. Проте не збагнули ази.
Антологія сірості. Шоу – замінник, токсин.
О велике прання не своєї – чужої білизни.
Антологія мрій про майбутнє. Аби не запізно
почали прокидатись… бо може проклясти і син…
Антологія віри. Але розіпнемо й Христа,
якщо церква проситиме… Звісно, не наша, а та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286970
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Скупався Серпень у сузір"ї Лева,
На землю бризнув зоряним дощем.
Прозорі ранки в росах кришталевих -
Відлуння літа незбагненний щем.
Збираю стиглі яблука і груші.
Тяжіє гроном зрілий виноград.
Пташина світлий спокій не порушить.
Бентежить серце чорнобривців ряд.
Всесвітній ритм сповільнює знов оберт.
Скоротить день осіння Фея-ніч,
Щоб зорями холодними оздобить
Терновий шлях відвертих протиріч...
Палають диво-ватрами жоржини,
Згорає літо золотим вогнем.
Як подарунок долі осінь стріну.
І вкотре усвідомлю - все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276256
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 17.10.2011
На порозі жінка Галя,
взявши руки в боки,
істерично верещала,
голосніш сороки..
Крик той чули крім домашніх-
усі односельці..
Їй же ці Грицькові шашні -
як ножем по серцю..
Що не день - нова дівиця
чи нова пригода..
То в посадці.. то в копицях
на чужих городах..
- Посоромився б хоч трохи
серцеїд і звабник!!
Соромітник і пройдоха
і довічний бабник!!
Гріхотворник недолугий,
аби ти запався!
Щоб твій "корінь", волоцюго,
на патик зтесався!!
Гриць під ковдру заховався,
звідтіль виглядає
Та що вдієш, як попався,
усе Галя знає..
- Заспокойся, моя кицю,
я тебе благаю..
Хватить всім- тобі й дівицям..
та ще й.. закопають!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110168926
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286782
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
У цьому місті розстріляних ілюзій уже давно немає ні дня, ні ночі – лише один суцільний сіро-сонний час доби… Люди шастають похмурими вулицями, як німі привиди, шукаючи свої вкрадені кимось душі. Ти заходиш у свою квартиру і бачиш вбите кохання. Воно розливається по підлозі в’язкими хвилями червоно-чорної отрути і вилазить аж на стіни… Доверху повзе гілками сухого колючого плюща і вмить простягає до тебе сотні жилавих рук і душить… душить… Ти намагаєшся позбутися їх бридких обіймів і зриваєш щосили з шиї. Але їх стає ще більше. Падаючи на підлогу, вони перетворюються на маленьких прудких змій і ті боляче жалять тебе за ноги. Ти наближаєшся до виходу і нарешті тікаєш… Та коли, зітхнувши, опиняєшся в коридорі і закриваєшся двері, то помічаєш записку, яка валяється поряд із ними. Піднімаєш. Читаєш там своє ім`я і крик порятунку. Це Вона. Вона знову згадала про тебе. Знову, коли їй стало погано, коли все пішло шкереберть. Вона знову тебе кличе. Але ти не йдеш. Ти гнівно рвеш папір на дрібні шматочки і жбурляєш у смітник… А потім знову бредеш сірими вулицями поміж людей-привидів…
Куди йдеш – не знаєш. Ось уже й темніє. Місто відкриває свої нічні очі в синяках – підбиті ліхтарі, що в’яло поблискують. На півночі встає червоний місяць, напившись за день крові думок, принесених в жертву пустій філософії… Ти вдивляєшся в лиця тепер уже закутаних у пальта привидів (бо ночі холодні…) і хочеш відшукати там солоний присмак моря і крапельки тернових зіниць, що лагідно торкалися твого серця, а воно, відчуваючи лиш пристрасний оксамит, зрошувало кров`ю пісок… І знову кров… Так… Вона підійшла до твого мозку, запульсувала у висках, а серце пусте і обезкровлене забилося в агонії відчаю. Невже ти не зможеш простити Її?... Її – що зробила тебе рабом і змусила служити своїм чарами, але й водночас підняла над цим абсурдним світом. І ти полетів. Так далеко і високо, як ще ніхто не літав. Ти зрівнявся із могутнім сонцем і назбирав повні кишені зір… Потім жменями розкидав їх людям, а вони здається тільки прибавлялися! Ти напився хмільного вина простору і пізнав, що таке вічність… А вічність – це і є Вона…
І як ти житимеш, коли вона назавжди зникне із твого життя? Як обійматимеш сотні чужих, сухий і холодних тіл… Як загрубілі стовбури дерев, вони не даватимуть тобі тепла. Їх закляклі руки шкребтимуть у душі гіркотні запитання, а очі будуть плакати і реготати над твоїми марними утіхами… Ні, вона не повинна зникнути! Ніколи! Вона повинна з`являтися зненацька і повертати до життя твою занедбану сумнівами душу. А потім знову зникати… Бо вона – як міцне вино, що не можна пити постійно… Але й жити без нього неможливо. Воно зробило тебе невиліковно залежним і в цьому твоя найбільша насолода. Іди – шукай його, поки хтось інший на налив у свій золотий чи кришталевий келих! Не дай знову пролитися її тяжким сльозам, якими кричить давно роздерта душа… Душа, що змушена затулювати собі рота, щоб тіло не померло з голоду… Душа, що змушена битися сама з собою і в тих кривавих боях підніматися із попелу, щоб знову страждати…
Так, тільки ти можеш заспокоїти сполохане і загнане серце, ретельно заховане під зухвалою зовнішністю. Вона не може стати твоєю долею, але здатна залишитись у ній перелітною пташкою, яка кожного разу нестиме тобі п’янкі і квітучі весни… І буде так, як ти колись казав їй: «Я не можу зігріти твою душу – вона дивна і дика, так дозволь хоч зігріти тіло…» І вона падала в твої гарячі обійми і ледь чутно називала тебе ангелом.
О, як ви недоречно зустрілися… Ви – герої різних романів і різних століть… І вона так далеко… Лише короткі години солодкого забуття вкорочують цю відстань, та заковують серце ще міцніше у сталеві ланцюги… І куди б ти не пішов, з ким би не звела тебе доля – ти все одно повертатимешся в свою хмільну неволю, в океан очей, де штормить безмежна драма, солодкий біль і… вічність…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286863
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
***
Село селом. Похилені двори,
дерева з омелою як вервечка.
Учитель сивий якось говорив,
що тут колись було гучне містечко,
сто років тому. Нині бідний слід
широких вулиць, кам’яних будівель.
Сидить на березневім сонці дід.
А діти по столицях. Важко дітям.
Та у селі – чекати смерть хіба.
Земля чужа – він сам позбувся паю.
Розумні кажуть – горе – не біда
а тут щось інше, але що – не знає…
Схилився тин у зарості бузку,
прогнувся сволок в глинобитній хаті.
Дід місить стежку чорну і в’язку
до магазину, щоб хлібину взяти.
і цигарок. Оце і все життя.
Курей десяток і коза Анфіска.
Він міг би до дочок, але зятям
там по столицях і без нього тісно.
По правді, і не хоче в місто дід.
Тут вік минув, город копав, криницю.
І бабу поховав… Аби тоді,
то ще б прижився. А сьогодні сниться
стара частіше. Ніби й не на дощ.
Все дивиться на нього із-за тину.
Він сам до неї скоро, мабуть. То ж
хіба козу і хату так покине?
Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276975
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 17.10.2011
Моя мелодія вітрів
несе тобі у вікна листя.
Клавіатуру пальці тиснуть,
ти йдеш по римах, як по вістрях.
А серпень рано догорів…
Джазує вересень дощем,
фонять відкриті парасолі,
О скільки слів! Які прозорі!
Який високий тон! О солі-
сти осені... І ще
потому тиша, як в раю.
І ти у римах, як в нірвані,
До півночі або до рання
на незастеленім дивані
ушосте ямбом виграю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281889
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 17.10.2011
І все сміялось в іскорках яскравих,
Дощі тремтіли ніби майорці.
І просто так , напевне для забави,
Веселкою втішалися в кінці.
І так було просторо, ніжно, легко,
І тілом грали молоді вітри,
Розкинеш руки майже як лелека.
І ось свобода!
Хочеш- то лети!
Заграє пісню у душі трембіта.
Роздасться гуркіт у душевній млі,
І легко так людина чи лелека,
Майне дощами в вимитім вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286436
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Со всех небес на землю рухнул дождь
Холодным,
ободряющим,
незваным...
Такой, каким его совсем не ждешь,
Когда по телу мелко стынет дрожь,
Укутанная в ветхость покрывала,
Осенних листьев,
вышитых в траву
Дождинками иглистыми и хворью,
Забившейся пичугой на ветру
С таким неистовством кричащей и любовью
Весну свою
закошенной в зазим
До первых всходов озими зеленой
На холода и вьюги добрых зим,
Где всё что было – будет молодым
Выпрыгивать над сивым и гнедым
И всё, что устарело – будет новым:
Забытых истин вялые цветы,
Забытых правил новые устои
И каноничность вечной доброты
Ценою предпоследней талой крови…
А дождь идет
холодный мерный дождь
Не всходный,
не плодящий -
отупелый,
Смывающий опасливую ложь
Осыпанную в листьях пожелтелых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285389
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Мені вже набридло, мені допекло,
Що «мати» на вулиці часто лунають.
Раніше був стид і цього не було,
Тепер навіть пісню із «матом» співають.
А як же культура, де ділась вона…
Де мова, в якій не було місця «мату».
З екранів ми чуємо «пік» це слова,
Неначе це «пік» хтось вставляє по блату.
Народні артисти, актори кіно,
У їхній розмові ми «пік» не раз чуєм.
І «мат» за столом, як хороше вино,
Неначе його за столом нам бракує…
Вернімо культуру, хай линуть пісні,
А сміття із мови нам варто забрати.
Вживаймо слова дорогі, чарівні,
Щоб жити без «мата», радіти й кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286531
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Я просто жінка. Просто жінка я.
П’ять букв у слові – ну куди простіше?
Я люба, я кохана, я твоя,
Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
Я та, якій протягують долоні…
Я палена у відьомськім вогні,
Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю,
Зціпивши зуби, на війну пускаю.
Біля вікна задивлена стою.
Я просто жінка … і немає краю
Такій ось простоті. З ребра чи ні,
Я Єва, я спокусниця Адама.
Я та, якій присвячують пісні,
Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята,
Слабка і сильна, сіра і яскрава.
Я просто жінка, просто жінка. Та,
Якій потрібно щастя, а не слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 16.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2011
Все життя я тебе люблю,
Що я можу тобі сказати…
Половинку знайшов свою,
Хоч і довго прийшлось чекати.
В мене слів для тебе нема,
Лиш кохання, воно і буде,
Бо без тебе життя - тюрма,
Що камінням лягла б на груди.
Друзі вірші, лише вони,
Закривають від куль собою.
Ти приходиш до мене в сни,
Бо я марю щодня тобою!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286339
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Вітер віє
козак мріє.
Про свою
Вкраїну.
Залишив на
рідній землі.
Батька, матір,
молоду дівчину.
За ним плаче
стара мати.
Її серденько
мліє.
Хто ж тебе,
мій соколе.
Приголубить і
теплом зігріє.
Не плачте,
моя мамо.
Не плачте
рідненька.
Як слави,
я набуду.
Поверну з
раненька.
Пливе козак
в Чорне море.
Пливе в
свою мрію.
А думками
він на рідній
землі. На
Вкраїні милій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284092
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Наталка Кольоровісни
Синій птах
Сріблом припорошений поріг.
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий – Новий рік.
В довгождану таємничу мить
Синій птах над нами пролетить.
Ми свої бажання світлі загадаєм
З вірою, що мрії він здійснить.
Забринить в руках п’янкий кришталь.
На вікні зів’ється пектораль.
Два крила щасливі птах нам подарує
І полине знову в сніжну даль.
Сріблом припорошений поріг
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий – Новий рік.
===========================
Борода
НОВОРІЧНЕ
Коли час завис у небесах,
та кружляє, як підбитий птах,
коли кожна втрачена в путі хвилинка
в скронях відбиває сум і жах –
чи в бокал наллєш собі вина,
чи скуштуєш радощів сповна,
чи загра тобі веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях?
Коли дім вже видно в далині,
тільки дюйм залишився мені –
чи тобі підкаже горда серединка,
що пора запалювать вогні?
Чи в бокал наллєш обом вина,
підійдеш тихенько до вікна,
чи заграє нам веселкою ялинка
в новорічних сяючи вогнях.
Коли я за клямку вже візьмусь
затремтиш й розплачешся чомусь
і розтанеш у обіймах, як сніжинка.
"З Новим роком, люба! Я вернувсь!"
Що рідніше сяючих повік,
що миліше, коли тане сніг?
Що вам побажати, друзі, в цю хвилинку,
коли нас обняв вже Новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286309
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Час шаблюками прикрасить
Руки справжніх козаків,
Якщо ви не свинопаси
Хозяїв зі всіх боків.
Свою мову солов"їну
І СВОБОДУ боронить!
Не біда якщо загинем,
Це щасливійшая мить!
Поки вороги юрбою
По землі рідній ступа,
Не залишать свою зброю
Славні лицарі УПА.
Всі ідеї кольорові
С плеча шаблею круши,
Бо не тішать барви крові -
Нам барвінок до душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286294
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
* * *
Незримі душі та вірян серця
Єднає позарозумове диво –
Рука святого Бога і Отця
Що все людське на світі породила
* * *
Волошок сині і небесні пелюстки
Вмивають росами старечі пальці
Коли щоранку чимчикують залюбки
Стежками мрій, дитинства і овацій
* * *
Мелодії та гами нотних станів
Вриватимуться в закутки людських сердець
Коли муз́ика чистий і безгранний
Та грає нотами, як знаками мудрець
* * *
Лише за руку з мудрістю батьків
З фундаментом душевних їхніх знань
Ти досягнеш усяких сподівань
Яких сліпі не досягнуть й віки
* * *
З давніх-давен від наших праотців
Від їхніх вірувань та щирої любові
До Неба чистого, Дерев й Землі святої
Повинні ми черпати знання ці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286215
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Почему доброе сердце плачет,
Сидя в комнате холодной, в уголку?!
Если все тебя бросают, это значит -
Не растрачивай в пустую доброту.
Будь добра, но в меру, дорогая,
Накорми голодное дитя...
Все иди вперед, даже рыдая
В сердце тех, хто дорог так, любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286247
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Осінньо-пізні квіти - жовті хризантеми:
В них сонечко залишило своє тепло.
Вони, як подарунок осені для мене,
Яка себе вже підіймає на крило,
Щоб відлетіти в край незвіданно-далекий,
Залишивши на згадку жовту заметіль.
Давно вже відлетіли в теплий край лелеки,
Уже зими близької промайнула тінь.
Ще хризантеми нам дарують ніжність щедро,
А вранці вже відчутні признаки зими:
Повітря з морозцем і вітер гонить вперто
По небу хмари, що несуть в собі сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286204
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
І застидався знову красень клен,
Почервонілим листям вкрились гілки – щоки.
Його із далеку ми бачимо – ген-ген…
Бо він від осені червоний на всі боки.
Чарівний парубок серед дівчат – беріз,
Які разом із ним багато років.
Вони вбирають дощ, як капелинки сліз,
Щоб навесні віддати сльози – соки.
Коли ж берізки стануть золоті,
А клен зніме свої осінні шати,
Зима застелить килим по землі,
То нам весну прийдеться виглядати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286177
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Повний місяць золотом облитий
Вечір викотив на небокрай.
На друзки минулий день розбитий,
Вітер декілька й собі украв.
І мені уламочок дістався,
Щоб запам"яталось назавжди,
Як сьогодні ти мені зізнався
У коханні й шепотів:"Зажди.
Не спіши закреслювать кохання
Льодяним і непотрібним "ні",
Бо втомилося моє мовчання,
Усміхнися і повір мені".
-"Милий мій, вже золотава осінь
Тче нам павутиння сивини,
Та і ми змінилися вже зовсім
І відлуння нашої весни
Стихло. Водокрут життя бездонний
Затягнув у свій полон і нас.
Прожили життя, в якому кожний
Зустріч першу згадував не раз.
Не судилося весну зустріти
Й через літо в осінь перейти.
Дякую тобі за пізні квіти...
В одну воду двічі не ввійти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286175
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Моя маленька донечко,
Промінчик світлий сонечка
Тихесенько в віконечко
До тебе зазирнув.
Мов вилитий із золота,
Хотів пограти в хованки,
А хмарка це помітила,
І він в ній потонув.
Ти зиркала в віконечко:
Куди ж поділось сонечко?
Чому не грає в хованки,
Так весело було?
А сонечко пручалося,
Із хмаркою змагалося,
Та як не намагалося,
А вийти не могло.
Тоді воно щосилоньки
Гойднуло хмарку й зливонька
Хмарчиних сліз безпомічних
На землю потекла.
А сонечко всміхалося,
Крізь хмарку продиралося –
Тепер – бо моя донечка
Не буде вже сумна.
Травень 1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286026
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
О мить!! Зупинись в своїм леті
туди, де життя мого край..
Залиш на життєвім мольберті
пісенно-квітучий розмай..
О мить! Зупинись і вертайся
до витоків, в юності вир..
Туди, де казкового щастя
проліг у майбутнє пунктир..
О мить! Закарбуйся навічно
чітким візерунком буття..
Малюючи долю магічно
на аркуш земного життя..
О мить!! Зупинись і зависни
рожевими перлами мрій..
Та грай веселково до тризни
мелодію кращих надій...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106257275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 14.10.2011
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 14.10.2011
Село моє! Обшарпане, обдерте...
Із тебе вже останню силу п"ють.
Тобі, зазви́чай, не дають померти,
Хоч жити теж,зазви́чай, не дають!
Прийшла біда і на твої тере́ни,
Підкралось лихо, наче сновида.
Сумні хати стоять в садах зелених,
А з вікон всюди пустка вигляда...
Сини села! Апологети сала!
Адепти самогону й холодців!
Ви й досі ще штурмуєте вокзали
З квитком надії в серці і в руці.
В яку ж це треба втрапити безвихідь,
З яких прокльонів вимостить шляхи,
Щоб кинуть все - хати і зорі тихі
І в світ піти, від поля і сохи!
Та ґонор ваш зітруть вселенські жорна
В шаленім ритмі злобної доби -
Там суд вершать розбещені "мажори",
Бо ви для них - прислуга і раби!
Чи ж буде серце ваше пам"ятати
Щемку самотність батьківських могил,
І бугилу, на виріст, коло хати,
Як вимір щастя на міський копил?!
Удосталь бід відважує нам доля,
Життя лиш мітить коми та крапки.
...На розпач незасіяного поля
Схилялись незачаті колоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285967
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Шоколадом у спеку танеш спокусливо,
Розливаєш по тілу солодкі краплини.
Запалити будинок сьогодні ми мусимо,
І спалити у ньому нестримну тварину.
Сонцем просочена, граєшся попелом.
Засмаглою шкірою зваблюєш небо,
Підриваєш серце поглядом й дотиком.
Спека… закоханий тану від тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263650
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 13.10.2011
Ніщо не має значення у світі,
Думки дурманять, мов заклятий хміль,
Шалено в скронях стукає щомиті:
Твоя дитина відчуває біль!
Душа її розірвана на шмаття,
А серденько… О, лишенько моє!
Мов із глибин віків встає прокляття
Й дійти промінцю щастя не дає.
Все незрівнянне з гіркотою болю,
Який твою дитину полонив.
Вдихнути маєш в неї силу й волю,
Аби хоч трішки біль той відступив
Ніщо не має значення потому,
Лиш прагнеш встати на шляху біди,
Марнуєш ніч, не відчуваєш втому,
І відчайдушно молишся завжди:
«О, Пресвятая Діво! Матір Божа!
Не дай зневіру пташечці моїй,
Не буде доля із моєю схожа,
Дай щастя і кохання силу їй»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270542
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 13.10.2011
Може десь далеко кращі є країни,
Тільки все там інше: небо і поля.
Я ж вклоняюсь долі, що на Україні
Народилась й жиє вся моя рідня.
Я не знаю де ще вміють так співати
На свята і в полі пісні чарівні.
Де ще серце й душу вміють віддавати
За свою Вкраїну, за щасливі дні.
Де ще так терпляче йде народ до світла
І мету не зрадив, й душу не продав.
Кобзарева пісня лине, не затихла,
Бо слова Шевченко серцем написав.
Де ще може бути небо синє-синє
І садків вишневих ніжна заметіль.
Солов"їна пісня де ще так ось лине,
В ній звучить і радість, і печаль, і біль.
А лани широкі в золотавім сяйві
Зустрічають сонце й проводжають день.
І живуть тут люди сильні, добрі й славні,
Вміють працювати і ростить дітей.
Може десь далеко кращі є країни,
Тільки в моїм серці є любов одна:
Небо синє-синє, пісня солов"їна
І батьківська хата, й доля молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275083
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 13.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2011
Найкращому другу
Осінь…
Золото і дим…
Ліс під небом мовчазним…
Борсуки, вогонь, слова…
Філософія…
Сова…
Польща, бізнес, старший брат…
Тренування, сталь, шпагат…
Стиль старий – нове ката,
Світло, тінь і Пустота…
Дощ…
TV, магнітофон,
Лампа, книга, тигр, дракон…
Схід…
Японія, Китай…
Чорний кіт і теплий чай…
День і ніч…
Старий сарай…
Вітер… Запахи… Врожай…
Дім, батьки, малий Максим…
Осінь…
Золото і дим…
4.10.2000р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272335
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 13.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я бережу твоїх образ кинджал –
У мене він лежить в старій шухляді.
Іржею вкрився вже його метал,
А ми забули все. Тому і раді…
Та я тепер дістала знову ніж,
Аби на нього глянути й згадати,
Як світ кричав тобі завзято «Ріж!»,
А в небі… плили хмари, наче з вати…
Та враз ударив грім і дощ полив,
Холодний і колючий, наче зрада!
І ніжність, що із губ моїх ти пив,
Сконала від твого каміння-граду.
Залишила на пам'ять я той день,
І слід в душі від гострого кинджала,
Щоб я, в даремну цілячись мішень,
Ніколи знов тебе не покохала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286009
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Ліоліна
Розкажи мені
Розкажи мені,
Де ті світи, що ти пішов? Де ти, коханий?
Я не знайшла того шляху.
Тільки в світлім сні
Тебе знайшла, як ранок спав. А він настане, -
І знову шлях той згублю.
У берізоньки,
Що осінь коси розплела, де ти, спитаю.
Вона ж бо бачила, мабуть?
Лиш одні зірки
Мені шепочуть щось із небокраю.
Берізка не знала путь.
Музична заставка
А де вітер спить?
Туди піду і розбужу, де він буває.
Та в нього справи є свої.
Вітер теж мовчить.
Тихенько в сурми свої дме і серце крає.
Вкриті полином стежки.
Журавлі летять.
З тобою ми махали їм, удвох з тобою.
У дальні відлетять світи.
Мріє, без сум'ять!
Ми почекаємо їх знов, удвох з журбою.
Вони нам скажуть, де ти.
Музична заставка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285978
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Мабуть, найгірше бути безхребетним,
І гнутися туди, куди нагнуть,
І грати роль в абсурдному сюжеті,
Впустивши в душу мілину і муть;
Розносити усім і подавати
Нудного підлабузництва вино,
Що замовляють – так оте й співати,
Спустити гідність на гниюче дно.
Мабуть, найгірше втяти вільні крила,
За харч і пійло зрадити себе,
Не бачити, як шлях ганьба покрила,
І він у прірву небуття веде…
Найгірше йти покірно, наче вівці,
Нести у жертву ідолу козла,
І долями йому встеляти східці
На трон фальшивий, на вершину зла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я бачу осінь. Осінь каже: все -
за мене, і за тебе, і за тишу.
Безлистим віттям спомин заколише,
у пам'ять літа барви занесе.
Я бачу осінь. Осінь каже: все -
усе безмовне тишею речисте,
як цнота первородством грішним чиста,
як немовля, що в мами груди ссе.
Устами ніжними припавши до соска,
не відає, що вже по цей бік часу,
що світ його народженням почався,
що час його в пружинну мить стиска.
Я бачу осінь. Осінь знає все -
ніхто того не сміє заперечить.
Від першого листка до самозречень
життєву мудрість в пам'яті несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285919
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Есть в увядании цветов
Торжественно-тугая сила -
Так -
Гаснуще-неотвратимо
В закатных красках
Вянет день...
Души
Тоскующая тень
Так бороздит
Просторы мира
Пред
Отхожденьем в мир иной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285897
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2011
Боль от осознания ущербности собственной
и ущербности века,
Очень смешно со стороны смотреть,
как к небесам бежит калека!
Но вам,вам и не снилось,
каким трудом они ему достались:
Не раз сбивалось с такта сердце
и жилы от усилий рвались!
Но вам,вам и не снилось,
Каким трудом,эму досталась эта высота,
Ведь он,в отличии от вас,
еще верит,верит,во Христа!
7.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285835
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Біль від усвідомлення ущербності власної,
ущербності віку
Дуже смішно дивитись з боку
Як до небес біжить каліка!
Але вам,вам і не снилось,
Якою ціною вони йому дістались,
Не раз збивалось з такту серце,
І жили від напруги рвались!
Але вам,вам і не снилось,
Якою ціною йому дісталась висота,
тому що він,на відміну від вас,
ще вірить,вірить у Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285833
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
И уходя, как уходят в чужую память...
И.Бродский
____________________________________
...когда больно смотреть на чужие раны
...когда осень касается листьями волос
возникает желание убежать
перманентно оставаясь теплой
память
вырывает птиц
времени ...
а на твоих руках
умирают пророки холода ...
я за то чтобы
каждое утро просыпаться ровно
в 07.00
и тенями бродить по городу
пить коньяк а вечером снотворное ...
я греть твои пальцы буду
мысленно
ибо каждое расстояние измеряется
чувственностью слова произнесенного
в тишине ...
диагноз - потеря себя ...
отойди
я не вижу ничего кроме
этой холодной осени
что слепым
рыжим
котенком
спит на моей груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285823
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Я плюю на закон, так , як і ЗЕКи плюють,
Хоч закони свої, вони пишуть «толково».
Бо у них заблукала заборонена суть,
Де не можна сказати нам єдиного слова.
А закон, як струна, розірветься у мить
І поправки підуть до закону.
Моє серце й понині у грудях щемить,
І болітиме вічно, до скону.
Він для нас має бути завжди лиш один,
Президенту і «Вору в законі»,
Щоб йому поклонялися батько і син,
І ще ті, що бували на зоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285819
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Болить душа за Україну!
Давно болить і не вщуха -
За ту розбратаність родинну,
Що часто зводить до гріха.
Пора вертатись до любові.
Нехай могили та хрести
Примирять нас. Вже досить крові,
Інакше шляху не знайти!
Буяли в маєві зеленім
Священні київські горби
В часи золочені, знаменні,
Великокняжої доби.
А згодом златоглавий Київ
Кіптюжив димом смоляним
Чи то від диких орд Батия,
Чи міжусобної війни.
І велич славної держави
Померкла в темряві віків.
Руїни пусткою вражали
Охлялих з голоду вовків.
Та птиця Фенікс прилітала
На схили сивого Дніпра
І попелище оживало
І засівалось для добра.
Полеглу славу України
Козацька доблесть підняла,
Та знов до краху і Руїни
Недружність наша привела!
Ми вкотре звично наступаєм
На кимось кинуті граблі,
А потім крайнього шукаєм
На наші біди та жалі.
...Я довго йшов до України...
Я ще й тепер до неї йду.
Крилата пісня Чураївни
Мою освячує ходу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285780
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Музика Віктора Охріменка
(Шукаємо виконавця)
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
На час крутого перелому
Простому люду зле ведеться,
Не те, як декому "крутому",
Що в нас скоробагатьком зветься!
Сказати хочу українцям,
А не "хохлам" чи "малоросам",
Що чаша долі вже по вінця
Терпінням пінить безголосим.
Народе мій талановитий!
Ти був, як віл отой, терплячий.
І був не раз прилюдно битий
За норов, той-таки, волячий.
І бити будуть, доки носиш
Ярма оздоблену оправу,
І доки ти уклінно просиш
Те, що давно твоє по праву!
Це ж стільки треба пережити,
Перетерпіти бід та лиха,
Щоб так до себе збайдужіти
І старцювати мирно й тихо!
Тобою правити не проти
Перелицьовані "вчорашні",
Котрі, мов щирі патріоти,
Кричать тепер про біди наші.
Народе славний, роботящий!
Ти ж хлібороб і вдатний воїн.
Твій жереб зовсім не пропащий,
Ти долі кращої достоїн.
Вона, бігме, не за горами:
От-от зоря твоя заграє,
В соборах душ воскреснуть храми,
Бо ж дух народу не вмирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285744
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Правду кажуть,
Що Бог не карає,
Він створив «ідеальний» цей світ
І з небес лиш
За ним наглядає...
Як тлумачимо Вітхий Завіт,
Як не віримо в цінності вічні,
Як спадаєм у ницість і гріх,
Як паплюжимо душі криничні,
Зневажаючи правду...
Крізь сміх,
Гіркий сміх!
Я дивлюся на владу,
Хіба ж можна цих дурнів карать?
Розумові та вроджені вади
Треба брати мітлу й вимітать
Якнайшвидше!
Й подалі від дому,
Вже загроза країні від них,
Чи якого чекаємо грому?
Як засудять за все і усіх?
Наперед,
Щоб і гадки не мали
Виступати,
Кирюша не спить...
Що ж Ви очі тихенько сховали?
Будем далі цю владу терпіть?
Правду кажуть,
Що Бог не карає,
Ось Вам правда й жорстокий урок:
Хтось працює і серцем кохає,
Багатіє від думки Вітьок...
11.10.2011
* - 11 жовтня 2011 року Ю. Тимошенко Печерський районний суд
виніс вирок щодо Ю. Тимошенко : сім років позбавлення волі і виплата
на користь компанії «Нафтогаз» 1,5 млрд. гривень (189 500 000 доларів
США) збитків, які начебто нанесені цій компанії від «газових договорів
19.1.2009 року»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285726
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Я славлю ніч і кожну днину,
В думках лечу в інші світи,
Шукаю в серці своїм рими
І їх складаю у рядки.
То ж відсіваю,мов полову,
Слова великі і малі,
Та повертаюсь до них знову,
Як дощ до спраглої землі.
Плекаю в серці кожне слово,
Лелію зерно золоте,
Щоб було гарне,як обнова,
Як подих вітру у лице.
Щоб завжди душу хвилювало,
Зерном пшеничним проросло,
У дні щасливі окриляло,
В зневіру сили додало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255553
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 12.10.2011
Пусть говорят, что чувства - миражи,
особый взгляд, игра воображения.
Простой аспект, что голову вскружив,
коловоротит, держит в напряжении.
Пусть говорят, любовь - самообман,
незримый луч в пучине неизвестности.
О нет! Любовь - безбрежный океан
и водопады неуемной нежности.
Пусть говорят, любовь приносит боль.
Пусть говорят...Они не знают истины.
Но жизнь без чувств - сценическая роль.
Сплошной театр.. наигранно-бессмысленный..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109206249
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281684
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 12.10.2011
Не смотрю на сериалы,
Пока есть регионалы.
Всех героев они круче!
В их фантазиях, всё лучше
Стало жить простому люду.
Мать родную не забуду! -
Бьёт копытом себе в грудь,
Наш гарант и власти суть.
Он ведёт страну Перуна
По стопам Мао Цзэ-дуна!
Если хочется картошки,
Взял лопату, вместо ложки,
И подался в огород,
Где покращення взойдёт.
Прихвати с собою вилы,
Потому как всем дебилам,
Гречкой, сделав оборот,
Напихали полный рот.
Ты, народ, не скыгли, право...
Постсоветская держава,
Шо нэ вмэрла щэ пока,
Вновь валяет дурака,
Что повёлся на ворюгу,
В основном, с востока-юга,
Обеспечив прочный тыл,
Кто лохов перехитрил.
Хоть уменьшилась зарплата,
Вор в законе - это свято!!!
Зека, севшего на троне,
Охраняют, словно в зоне,
Мусорские легионы,
На старушечьи препоны
Автомат берут и каску,
Только киллерам - Будь ласка!!!
За гаишника парнишку
Отвечать!? Ну это слишком!
Оправдание найдёт
Дапошливый полиглот.
Кровосиси, что хотите?
Что купили, то едите!
Уркаганского дерьма
Уж накушались весьма.
Бык ведь это не корова,
И не сдержит рогом слова,
Молока дать на обед.
Только хер, а вымя нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285700
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
***
… Мудро діяти.
Мудрість множити.
Вибирати шляхи находжені,
Оминаючи гострі виступи…
Довго важити…
Ясно мислити…
Мудро діяти…
Та трапляється,
Що за серце гачок чіпляється…
На останнім гарячім видисі
Мудрість сиплеться в ноги пристрасті…
11.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285670
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Расцелую в губы солнечным рассветом,
поселюсь в сердечко бесподобным летом..
Приукрашу небо радугой-дугою,
освещая темень яркою звездою..
Хрусталем слезинки.. как бы понарошку
я стеку тихонько на твою ладошку..
Подарю на память губ горячих спелость,
разрисую ярко жизненную серость..
Исцеляя ветром, приласкаю взглядом,
как вода и воздух быть желаю рядом..
На плече голубкой нежно поворкую..
Ты ответь мне только, любишь ли такую??
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110112992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285646
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Борода
ПЕРШЕ КОХАННЯ
Побачив біля школи
і стало все довкола
вже неважливе і пусте.
Немов княжна в короні,
тим бантиком червоним
ти спантеличила мене.
Ну, озирнись на мене
тільки на мить.
Мене твоя байдужість
просто жалИть.
Немов у спеку згубну
поле дощу,
прошу тебе я, люба,
дуже прошу.
Ну, озирнись, благаю,
тільки лиш раз,
уже дзвінок лунає –
кличе у клас.
Немов у спеку згубну
поле дощу...
Поглянь будь-ласка, люба,
дуже прошу
тебе.
Ти озирнулась швидко,
щось шЕпнула сусідці,
метеликом побігла в клас.
Майнула лиш спідничка
і з бантиком косичка
мені кивала защораз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285584
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Kaк тpyднo yдepжaть тeбя, мoй бeлый дpyг...
Kaк пpocтo пoзaбыть o нaшeм oбщeм дeлe.
Зaвeтнaя мeжa... Пoкoй ocтывшиx pyк
Cмeшaeтcя c тocкoй пycтyющeй пocтeли.
Зaмpyт кaлeндapи, yтиxнyт гoлoca,
He бyдyт бoльшe ждaть вoкзaлы и пepрoны.
Oбopвaннoй зapи померкнет пoлoca,
Притpoнувшись к щeке бeздyшнoгo Xapoнa.
Бездоннейшая падь охватит все вокруг.
Я больше не боюсь - мы этого хотели?
Kaк тpyднo yдepжaть тeбя, мoй бeлый дpyг...
Kaк пpocтo пoзaбыть o нaшeм oбщeм дeлe.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285602
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
До 60 - річчя з дня народження
Назарія Яремчука
А пісні все звучать про Черемош і Прут.
Про родину, батьків його голос лунає.
І Карпати пісні, як святе бережуть,
Бо Назарія дух у Карпатах літає.
Із Черемоша пісню, як воду черпав,
З «смерекової хати» злетів над землею.
Скільки гарних пісень він іще б заспівав
І пишався б землею і ріднею своєю.
Між карпатських смерек, там де річка журчить,
Де в урочищі легінь кохану чекає,
Його голос і нині над світом летить,
Нам пісні свої вічні Назарій співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285344
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Ветер в поле резвился, игриво шумел,
Ты в окошко моё улыбаясь глядел.
Взял на мушку меня, ох, на верный прицел.
Осыпалась листва, бронзой лес запестрел.
Не могу без тебя и с тобой. Всё не так.
Годы ржавчина ест, словно медный пятак.
И клокочет вода вниз по горной реке,
И блестит диамант на пожухлой траве.
За рассветом рассвет укрывает туман
И ведёт в никуда пегий свой караван.
В небо птицей взлечу, рассеку пелену,
Может там, милый мой, путь к тебе я найду.
11.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285548
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Наталка Кольоровісни
Різдвяний янгол
Пролітає, землю привічає
Чистий різдвяний сніжок.
Випливає, зіроньку стрічає
Місяць в небі, золотий ріжок.
Тишком-нишком до кімнатки
Залітає янголятко
І збирає щирі молитви.
У посріблене горнятко
Сипле зібрані зернятка.
– Ти, Господь, дитя, благослови.
Засинає, пряничок стискає
Втомлене усміхнене маля.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285357
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
(Володі)
Обійми мене так, наче зорі що спраглі у місяця
П’ють ранкову росу, де співають осінні птахи;
Обійми мене міцно і я тобі сонце, що світиться –
Принесу у долонях для щастя на різні шляхи.
У цих вулицях із декорацій осінніх художників
Пестить душу і тіло розчинена ніжністю кров…
Обійми мене наче у небі хмарини із дощиком
Замінила дрейфуюча світом пречиста любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285477
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Только ты моя загадка.
Я открытый твой вопрос.
И разгадывать так сладко
Всю до кончиков волос.
И пока мы не познаем,
Будет тлеть огонь сердец,
Потому как разгадая,
Отношениям конец...
В нестыковках слишком шумных,
Чтоб сойтись со всех боков,
Надо либо быть сверхумным,
Либо круглым дураком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285270
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Пливе спокійно місяць срібний,
Затихла пташка у саду,
Тобі лиш спокій не потрібний,
Бо прагнеш відвести біду.
Закрити хочеш все собою:
І біль, і розпач, і печаль.
Ніколи не була слабкою,
Саму себе в усім не жаль.
Живеш для інших – для народу,
Для нас, для внуків дорогих,
Не ради слави й нагороди,
А щоб лунав довкола сміх.
Моя ти нене сизокрила,
В твоїх очах завжди любов!
Добро мені, голубко мила,
Вплітала в коси між дібров.
Довіру, вдячність, серцю милу,
Вшивала в платтячка малі,
Про вірність і кохання силу
Співала у ранковій млі.
Пливи спокійно місяченьку,
Співайте пташечки, летіть!
До милої моєї неньки
Любов на крилах донесіть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264388
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 09.10.2011
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 09.10.2011
Я в щасті ріс, мужнів у благодаті,
Дарунки долі за належне брав,
Для злої долі не було підстав,
Лише підґрунтя славне для симпатій.
Не вбив, не підпалив і не украв,
У пошанівку батька мав і матір
І, милостиню навчений давати,
Святим себе замало не вважав.
Та, освітивши Словом шлях вчорашній,
Мені раптово стало страмно й страшно, -
Невже і я – хитрун і словоблуд,
І фарисейства повен був мій труд,
І гріх точив моє нутро, мов шашіль.
О визволь, Господи, мене з цих пут!
09.10.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285266
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2011
і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.
Конкурсна робота http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283062
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285234
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Просила тишу вберегти в вітрів
верба, загорнута у золотисте сарі.
У сутінках плив жовтень і з-під брів
він сипав на вуста Твої солодке карі.
На перехресті - фОновий диптих
як пори року у душі на перехресті...
і навіть вітер серед верб притих,
і неможливо... було погляду відвести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285228
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
У матері в лоні так ніжно дитина всміхалась,
А снились метелики їй, що сідають на тіло
І голосом неньки ті дотики ніжні зостались
В очах із блакиттю, де щастя небес залетіло.
«Ось-ось уже скоро у світі знов станеться диво,
Всміхнеться привітно до нас ніжно-зоряне небо.
Повірити в щастя величне для мене важливо
І більше нічого у долі просити не треба…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281699
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 09.10.2011
Я т́ак хотів побути ще з тобою,
я так хотів поринути у щирість.
На щастя, осінь виявила милість
холодною похмурою добою -
кружляє листя вихором у танці,
горять вогнем осінні пізні квіти,
продовжується ще гаряче літо
в розмовах, у листах і у мовчанці.
Я так хотів затримати цю осінь,
я так хотів. І ми неначе діти
даруємо елегії і квіти,
і бігаємо, радісні і босі.
Я так хотів побути ще з тобою
в гостях, в дорозі, вдома і усюди.
Сплітаються думки, вже осінь буде,
злітає листя жовтою журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279786
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 09.10.2011
Ніхто окрім неї цей біль у собі не несе,
Вона ж посміхається горем до ліжка прикута.
І моляться рідні, хай горе Господь пронесе,
Щоб болі від неї поміг хоч на мить відвернути.
Бо ж стільки страждань на одну забагато – повір…
Вона за одужання Бога сердечно благає.
Хвороба вчепилась зубами, мов ранений звір,
Лиш стогін легенький часом із дверей долинає.
Спаси її Боже, щоб квітка розцвісти змогла,
Щоб очі - волошки засяяли променем ясним.
Щоб вельон вдягнути вона на віку ще змогла,
І долю життя обсипало квітами рясно.
Спаси її, Боже!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285183
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Если знаешь себе цену,
Как и каждый жлоб,
Ценник с суммой неразменной
Прилепи на лоб.
И под умного закосишь,
Выше всяких крыш,
Пару ноликов набросишь,
Коли замолчишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285048
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
доки тато був у штатах
сталося подій багато.
перша: наших депутатів
"беркуту" прийшлось звільняти
від розгніваних "афганців",
бо народнії за...обранці
їх вчергове обдурили.
ті зібрали вірні сили
і пішли на зраду штурмом -
то були тривожні будні!
дехто з наших депутатів
вже й значки почав знімати,
дехто поміняв і сподні.
і штанята свої модні,
ну а дехто вже молився.
що невчасно народився.
переляканих до смерті,
в залі їх прийшлось заперти
за пудовими замками.
не входило то до плану,
але ж треба рятувати,
бо то не "козли" - солдати.
потім позвонили в пральну,
поміч визвали негайну.
ті приїхали й зібрали
всі штани, що об...познімали
разом з споднями обранці,
випрали й вернули вранці.
ну а наші депутати
цілу ніч і носа з хати
показати побоялись -
так й сиділи голі в залі
про нові реформи заким
говорили небораки.
друга вість: з одним міністром
теж пригода неказиста
сталася при всій спільноті
з освітянської роботи.
дімці нашому дівчисько
квітами дало по писку -
то, мовляв, така вам дяка
за укази сякі-такі,
за рехформи і освіту
від студенства вам привіти.
правда, дімка - не обранці,
тож сухі лишились штанці,
лише цілий час свербіло
місце в нього те на тілі
і здавалось небораці
що черяк виріс на с...спині.
все то сталось, коли тато
вихваляв якраз у штатах
і реформи, і порядки...
а тут стались безпорядки.
треба би,щоб уже тата
всі відмовились приймати,
може й влада ліпша стане
як він їздить перестане!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282229
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 08.10.2011
ПЛАГІАТОР
головний патрон держави
став писати мемуари.
навіть ні - научні праці.
хоч і змалку був ледачим,
та на старості він здуру
враз закінчив прохфесуру.
але нахил до писання
не збудив в нього бажання
і тоді поважний тато,
щоб могли люди читати,
поскликав своїх шестірок
й наказав, щоб вони вміло
написали те за нього.
от і вийшла книга нова!
та зібрались всі писаки.
аж червоні ніби раки,
давай винити тата
у суцільнім плагіаті.
він спочатку і не втямив,
думав то така реклама,
а тоді покликав замів
і одну поважну пані-
фест маститу журналіску,
пригрозив нікчемам-шісткам
і сказав, скипівши злістю:
- це за що даю вам їсти?
щоб сякі-такі нездари
так мене на сміх підняли?
воно й правда. хіба тато
міг зайнятись плагіатом,
коли він сам тої праці
і не бачив, а ледачі.
мало,що своє всучили.
інтернет весь перерили,
цінні речі всі списали.
попросту усе украли,
як колись він юним віком
цупив шапки в чоловіків.
й те йому тоді простили,
а тепер от до могили
будуть всі до сліз сміятись
й прозивати - плагіатор.
нащо йому тая книжка,
ліпше би з горівков флєшка
із його лицем парадним.
та ще й тиражем мільярдним.
знав би він, то тих писаків
кум давно б вхопив за с...сало,
або той суддя - кирюша.
той би відсудив у буша
все майно і замість тата
звинуватив в плагіаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280329
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 08.10.2011
Крок за кроком угору -
Досягнути вершини,
І її досягають
Тільки справжні мужчини.
Коли йдете у зв’язці,
Якщо друг карабін,
Головне - не зірватись,
Досягати вершин.
Унизу чорні скали,
Попереду – стіна,
Та обв’язки з’єднали
І вершина одна.
І хоч дихати важко,
Вітер руки пече.
Та підтримує завжди
Товариське плече.
Чомусь прагнеш додому,
Як висиш на стіні,
Важко бути одному
Коли друзі одні.
Лиш коли ти у зв’язці
До вершини дійшов,
Побував наче в казці,
Справжніх друзів знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279099
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.10.2011
Не бійся ступати на вени
Жовтогарячих жилавих дротів
Рвучко оголювать нерви
Бити струмом очей і здивованих брів…..
Їстиму осінь скибками
Аж поки не наковтаюсь снаги,
Аж поки в мені не вибухне
Серце від критичної маси жаги!
Крокують збентежені крони,
Гілками і снами на південь.
Гепають небу щоденно у скроні,
Важкими думками про літнє...
Ніхто не відпустить, бо не тримає…
Ніхто не рахує заграв…
На любовних конвертах адреси немає,
Тай поштар заблукав…
Схаменись
Вись!
Дай мені ще один подих, посміх, злість..
Дай мені
Один лиш келих
отрути
З тихим і глибоким, нічним, мовчазним
І підступним тобою…
І струмені осені,
І вибухи вітру,
І сонні прогалини неба,
і небезпечно жагучі вуста близько...
Близько!
Миттєво і вбивчо
тактильно входить жовтень
у душу і в вени
знову тобою
карає…
Вись!
08.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285002
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Пам’яті поета Івана Низового
…І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята,
І сонце вставало, заводило погляд у даль,
І світ оживав… Оживала покинута хата
Вітрилами саду і гордими щоглами мальв.
Пташина когорта торкалася співами ранку,
У яблуках зріли соки й рум’яніли боки,
Схилялись гілки аж до ґанку… До чистого ґанку,
Що їх замітали вітри без твоєї руки…
Присяду на сходинку, тут, де любив ти сидіти,
Де ще, по-осінньому, тепло і сонце в чоло…
І квіти, з якими ти вмів говорити у літі…
люблю їх… тобі ж бо так солодко з ними було…
Не вистачить сили і слів, щоб молитись… Заледве,
як пам’ять торкнеться стежинок жовтневим дощем,
душа відгукнеться плачем журавлиним і небом:
«…та як же без тебе..?»
Без тебе…
…Не віриться ще...
8.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284982
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Есть Сергей Есенин и Его биография.
Есть просто, стихи Есенина, как крик
Или боль… Его израненной души.
...........
Есть и Годовщина – Поэта.
…………….
Как же тяжело, при этом
ФАНТАСТИЧЕСКИ тяжело, войти
В некий резонанс, или «освоить»…
Его стиль, манеру стиха.
…………
*******
Не раз меня в жизни крестили.
Так крестили, что искры из глаз.
………..
Каблуками по печени били
И прикладом то, в морду не раз.
Что в итоге – Простили!? Забыли…
- Ох, злопамятным, стал же Пегас.
………………………
Трудно мне, самому впрямь поверить,
В то что было - Скитался не жил.
Как котёнка, швырнули за двери…
Значит сам я… Того заслужил.
На чужбине бывал. В «побирушках»…
Где меня - Только чёрт не носил.
Был подобен, ей богу игрушке…
Как судьбу… проклинал, поносил
Было, было…
- Ну, хватит об этом.
Жаль что столько, растрачено сил.
Если б знал я, что буду... Поэтом.
Униженья все, легче сносил.
А сейчас так обидно и горько,
За двугривенный - Душу продал???
И в тот миг, когда крикнули «Горько»...
Я на Свадьбе - Затеял скандал.
Кто-то съездил в сердцах мне по уху,
Иль сбежала… «Чужая» жена.
Вот и начал писать нескладуху,
Так скажите - Моя в чём вина!?
………………
На старуху, бывает проруха.
Да, заглядывал смерти в глаза.
Небеса, пожелали «ни пуха»…
Вот и всё – Что могу я сказать
Лишь сейчас:
Мне ВОИСТИНУ больно…
Я на Свадьбе своей… Не! Жених.
Что же чувствуйте Вы, себя вольно,
Не смущайтесь, читая мой стих.
……………….
Люди, жутко…
О! Люди покайтесь.
Как жестоки, и как Вы… черствы.
Не креститесь все вдруг. Не пугайтесь,
Виноваты во всем, ведь … Не Вы.
Кто себя назовет, хоть паскудой.
Что вздрогнули! Бежите куда?
Человек! А ты не был – Иудой…
Что молчишь…
Ведь молчание – «Да»!
…………..
Так летите, спешите все в гости.
Объявите в деревнях, в окрест.
Не забудьте с собою...
Взять гвозди.
Я себе, заготовил уж крест.
…………
Не хотел. Не хочу и поныне…
Перед вами - Свой Лик открывать.
Лучше буду я, в горькой полыни,
Лет десяток, ЕЩЁ вызревать
Ну, не стыдно признаться мне в этом
Лет растраченных… ГОРЕСТНО жаль.
Я не стану вовеки Поэтом,
Не «СВЕТЛЕЕТ»…
- Ей богу, печаль.
Заяц. Ёжик...
- Мне преданней брата.
Моя жизнь среди них , до конца.
Только сунься к нам кто!
Сразу матом:
- Я покрою и Вас и Творца.
………….
Не хочу, чтоб мне строили глазки.
Не позволю - Себя приковать!
Я не Принц, что явился из Сказки.
Блудный сын я. Земля моя Мать.
…………….
Мать моя, эх ты матерь Кузьмы.
Что же люди наделали мы…
Мать родная… не Кузькина Мать,
Эх, пора бы вам - ВСЁ понимать.
..............
НИКОГО не знать бы, и не видеть.
Не ХОЧУ быть лохом, иль ослом.
Не МОГУ и мухи я обидеть.
ЦЕПИ ВСЕ – Остались там в былом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284840
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
...одного разу я розкажу тобі як осінь помирає
листям травою бездомними собаками та жебраками...
коли під ногами останнє тепло калюжа поглинає
а вірші народжуються каліками та байстрюками...
місто насититься чорними пальтами та парасолями
а спогади стануть до неприроднього схожі на плями
які уже ніхто ніколи не виведе з зорового поля...
і тепер я знаю - її серце із найтоншої порцеляни...
...як тобі пояснити що осінь ця тільки тимчасова причина
щоб вкотре стати безсилим і не почути ранком будильника
моя любов до цих сутінків настільки злочинна
що повертаючись вночі я не вмикаю світильника...
затримуючи погляд на одній із знайомих тіней
тихим кроком переступю через розкидані речі...
ця осінь так близько...вона пробралась до сіней
і страждає від листопадної кровотечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284839
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Дни рожденья называют "годовщины".
Нам ещё расти до годовщин...
Но наши юбилеи - пока что "месячины"-
отмечать есть множество причин!
Мама, папа, бабушки и деды
поздравления друг другу дружно шлют,
отмечают этот день, как День Победы,
и звучит шампанского салют!
Месяцы - нам для подсчёта вехи
веса, набранного малышом.
Мамы грудь - одна для малыша утеха
и пока не нужен нам прикорм!
Мы по месяцам определяем
новый зуб во рту у малыша,
и с восторгом все запоминаем,
что сказал - "Агу", или "Уа".
Скоро можно сесть и поднимать головку,
и родню гримасой хитрой насмешить,
наловчившись, ухватить игрушку ловко,
и, купаясь, понять, как прекрасно жить!
Новый месяц ставит новые задачи
перед нашим чудо малышом.
Верим - Бог поможет! Будет счастлив!
НЕ ИНАЧЕ!!!
И с надеждой к этому вперёд идём!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284949
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Усі вчинки й слова зібралися в пазл докупи
Усі недомовки і дії розбрелись кудись навмання
І горщик з геранню розбився від стріл що залишив Амур
А висохлі мрії стікали сльозами з їхніх кінців
А моя найтаємніша мрія плекає свою нікчемність
Невинністю вмивається а зі шкіри сиплеться порох
Їй не судилося збутися і це вбиває найбільше зі всіх війн в мені
Бо слова і вчинки ніщо в порівняні з гниллю на щоках
Чорнила закрили очі і стікають не сльозами, а воском
І я немов та скляна лялька розіб’юся завтра через брак уміння корисливих рук
І ніхто не пришиє до моїх скронь сірі ґудзики
Адже вони як і сни розбрелися кудись навмання
Я ж залишилася в чистилищі між пеклом своїх переживань
І тим таки пеклом спустошених мрій
Не забудьте щоразу випивати таблетку заспокійливого
Перш ніж почати жити таємними мріями
Що збудуться лише в іншому вимірі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284934
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Ощущение жизни
Словно контрастный душ:
Ты стоишь под струей
И смываешь с себя эту грязь.
Повторяешь себе:
"Я больше туда не вернусь"...
И откуда внезапно
Ледяная струя взялась.
А холодные капли
С затылка стекают к ногам.
Замерзает на коже вода,
А под кожей душа.
Что минуту назад от всех прятал,
Кричишь: "Все отдам"!
Пусть в карманах на вешалке
Нет ни гроша.
Даже мыльная пена в руках
Как вчерашняя ложь.
Так красиво блестит на свету,
Исчезает на теле.
Говорят,
Опрокинутых слов назад не вернешь.
Так что лучше словам
Хоть чуть-чуть соответствовать делу.
Мы пытаемся выжить...себя закаляя водой,
Избавляем cебя от пены с замыленных глаз.
Закаляем усердно мы тело свое -
Наша жизнь, по-немногу, закаляет нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253074
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 07.10.2011
Приголуб, миле сонечко, приголуб,
Доторкнися промінчиком спілих губ.
Зазирни ніжно, сонечко, у думки,
Поведи, добре сонечко, у казки.
Щоб в казках тих царівною я була,
Щоб з єдиним зустрітися я могла.
Щоб кохав мене вірно він все життя,
Щоб в буденність не знали ми вороття.
Не втікай, гоже сонечко, не втікай,
Ще хвилиночку радості розплескай.
Засміялося сонечко із небес,
І відчула коханою я себе.
16.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275479
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 07.10.2011
А журавлі зажурено летять,
До болю туга серце огортає.
Чи всі вони повернуться назад,
Ніхто із них сьогодні ще не знає.
Земля чужа пригріє від зими,
Накормить, хоч не так, як в себе вдома.
І журавлі летять, махаючи крильми,
Що кожен помах, то все більша втома.
Мої хороші, залишіть «курли»,
Цю пісню берегтиму цілу зиму.
Ви до весни, щоб сили зберегли,
Щоб знов почув я пісню журавлину.
Журавлики мої, передвісники весни,
Вас проводжаю у далекий вирій.
Лише тоді, як долетить «курли»,
Я оживу і буду знов щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284834
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Трохи панове інформації для Ваших атрофованих мізків,
Новини останні озвучу які сколихнули весь світ,
Ні я не хочу Вам свою думку нав’язати і в Вашу голову залізти,
Просто терорист норвезький обірвав 68 життів, передав від куль їм привіт.
Усі ЗМІ смакують розказуючи подробиці як все це відбулося,
Як цілу годину навіжений неонацист убивав як хотів дітей,
Щось мені це нагадало, стрілянини в американських школах, Вам не здалося?
Скажуть псих на нього чи антиглобаліст, зробив це заради своїх ідей.
Заголовки в інтернеті: вбитих 76 людини у Осло і на острові Утейя,
Це включає як я сказав і вибухи у столиці, що забрали вісім життів,
Такий собі новітній кінь троянський, і нова у Європі Троя Одісея,
Статистика і останні новини, сухі цифри і речення написаних журналістами слів.
Я як Вам відомо завжди намагався і намагаюся дістатися і докопатися до суті,
Правду дізнатися і розказати своє бачення на світові події,
Вас зомбують з телебачення, у Ваші оселі жменями кидають ртуті,
А Ви й далі вірите що за такого плину речей здійсняться всі Ваші мрії.
Я не намагаюся придумати щось і висмоктувати з пальця теорії змов,
Просто Норвегія – є єдина надрозвинена країна яка не входить в ЄС,
Це також єдина держава яка ще в 1975 році припинила з іммігрантами любов,
Обмежила і заборонила їхній в’їзд в країну, для тих хто хоче дешевої раб. сили це був стрес.
Майбутнє розширення Європи як ми бачимо не за горами уже і на носі,
Глобалісти наступають на всих напрямках і різноманітних фронтах,
Норвегія з своїм захистом національних традицій була у них як більмо на оці,
А тепер перед загрозою світового тероризму простим норвежцям вони нагнали страх.
Дуже дивно що у цих спланованих трагедіях гинуть маленькі діти,
Вбивство дитини одинаково вражає як чоловіків так і жінок,
Хтось мені заперечить що треба діяти, а не склавши руки сидіти,
Але якщо всім байдуже це, як ми зможемо зробити до свободи крок.
Ще в Норвегії знаходяться найбільші в Європі запаси нафти і газу,
Там де чорне золото чекай приходу янкі, їхню за демократію війну,
Ось потроху з роздумів і складається мій Вам не кольоровий, чорно-білий пазл,
Очі протирайте і дивіться що готує ранок після солодкого сну.
Лід скресає але крига плаває і кораблі тонуть наче Титанік (посланець -Титан),
Кому вигідно все це що відбулося, ну у світі не так і багато гравців основних,
Боротьба за засоби для існування, комусь став потрібен весь Пн. Льодовитий океан,
США і за спиною в нього Ізраїль мабуть будуть перші серед них.
Хоча ні, простіше пояснення для бидла що вбивця звичайний шизофренік,
Невдоволений расист, збоченець, чи просто роздратований життям або владою псих,
Переодягнений в поліцейську форму, такий собі Андерс Берінг Брейвік,
Сьогодні ти промовчиш, а завтра будеш ним або серед вбитих тих…
...
І ще на останок, діти що вижили говорять що вбивця був не один, їх було двоє,
Вони добивали ранених, щоб бути впевненим що кожен в якого вистрілили є труп,
В цій історії не все так просто, жертви є, а хто будуть герої,
Невже ті хто спланував це не будуть покарані, і їм все вкотре зійде з рук…
23,07,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271688
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 07.10.2011
А игаю а ма моське
а пахози а миду...
Своє музичне привітання
маленька проспівала Аня...
Хто зможе пісню цю впізнати
і весело нам проспівати,
того талантом слід назвати
і за кмітливість шанувати!
Текст пісні, що тут написав,
я на російську переклав
і дуже сильно здивувався -
невже ніхто не здогалався?!
Якщо ж хтось зможе відгадати -
прошу у комент надіслати.
Ми будем вдячні за старання
і вам ще заспіває Аня!
(Відгадку надішлю пізніше -
з інтригою жить цікавіше!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264224
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 07.10.2011
Чи ти ще можеш пригадати
Ким народився на Землі?
З якою посмішкою мати
Ім’я колись дала тобі.
Плекаючи свою дитину,
Співала тихії пісні.
Замислись, бодай, на хвилину,
Чи все те пам’ятаєш ти?
Чи все ти взяв із того вчення,
Тих мудрих слів і тих порад,
Чи може все було даремно
І ти землі своєї кат.
Чи ти пішов у посіпаки
На службу зайдам хижим тим,
Що ставлять скрізь свої порядки,
Чуже вважаючи своїм.
Ти придивись, в якій колоні
Ідеш дорогою життя.
Можливо ти в своїм загоні
Ота паршивая вівця.
Не йди у п’ятій, не зрікайся
Своїх традицій і землі
І нікому не продавайся,
Якщо це розумієш ти…
Чи ти ще можеш пригадати
Свою єдину Батьківщину?
Ти маєш точно пам’ятати
Це твоя ненька – Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275575
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 06.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2011
Червоніє у парку калина,
Мов намисто вдягнула дівчина
І шумлять понад Стиром тополі,
Що пророчать щасливу їй долю.
А навколо розкинулись луки…
Замок Любарта дзвонами кличе.
Древній Луцьк нам протягує руки,
Тихо птахи у небі курличуть.
Пожовтіли каштани і клени,
Лише клумби цвітуть в центрі міста.
І ялинки сріблясті й зелені
Обсипає листва золотиста.
Я іду своїм красенем Луцьком
По бруківці, милуюся містом.
І хрести, що над Луцьким собором,
Нас освячують сонячним блиском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284643
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
САЛОМАНІАНА -2011
В книгу Гіннеса, без блату,
Місто Луцьк ураз попало.
Коли в парку, що над Стиром -
Відбулося „СВЯТО САЛА”.
Поросяток кільканадцять
Закололи на Волині
Й довели, що в нашім краї
Найсмачніші в світі свині.
Більше трьох центнерів дзіки,
Свиноматки кіль по двісті.
Їх кормили по два роки,
Щоб могли потому з’їсти
Бутерброди і ковбаси,
Шашлики і просто сало,
Їли все в надстирськім парку
І жалілися, що мало.
І знайшовся лобуряка -
Гордість нашого народу.
Доказав, що більший розмір
Мають мати бутерброди.
Бо шматочок хліба з салом
Залюбки їдять в родині,
Добавляють ще й цибулю
В нас до сала на Волині.
З часничком і чорним перцем,
Трішки хрону і гірчицю,
Люблять так Волинське сало,
Як хорошу молодицю.
Рекордсмен також з Волині,
А таких у нас немало.
Він найшвидше в цілім світі
З’їв без хліба кільо сала.
Якщо Ви любитель сала,
Якщо Ви на святі нині,
То смакуйте і купляйте
Краще сало в Україні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284610
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Душею, що повною мірою
Жалями і болем налита.
Чи сповіддю тихою, щирою,
Що, як перед Богом, відкрита.
Чи тихим зітханням закоханих,
Розлучених часом і простором.
Чи криком думок наполоханих,
Знялись що над пам'яті островом.
Чи трепетом серця розбитого,
Котре катувалось чеканням.
Майбутнім, що щедро розлито нам
Й заховане вічним мовчанням.
Всім цим - я з тобою, мій милий
Пос́еред самотності й тиші.
Ми будемо разом, єдиний!
Чекай! Я тебе не залишу.
30.09.2011р. 14:01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284583
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
У господаря Миколи жив маленький кіт Маркіз.
Розбишака, непослуха, куди хтів туди і ліз.
А минулої неділі взяв Микола собача,
Хай Господар буде в домі і щоб котик не скучав.
Коли випустив у хаті, подружились кіт і пес.
Песик став господар в домі і Маркіз немов воскрес.
Цілі дні вони у парі від схід сонця й до зорі.
Спільні є у них забави, що влаштовують в дворі.
Один раз Маркіз на дворі сіре мишеня зловив,
А Господар, як господар ту малечу захистив:
Відпустив маленьку мишку, вперше гаркнув на кота:
«Ще маленька, щоби з’їсти, хай ще здобич підроста».
Зрозумів Маркіз… Господар в господарці знає толк,
Він лизнув його за носик, відійшов і враз замовк.
Поговірка, що в народі, тут вона втрачає зміст:
Вони стали справжні друзі, наш Господар і Маркіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282372
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 05.10.2011
На Вкраїну гляну, на її красу,
І за неї вдячність Богу принесу.
Матінка кохана і тобі й мені,
Бо немає в світі кращої землі.
Тут вода джерельна додає снаги,
Не здобули край наш підлі вороги.
З вирію додому линуть всі птахи,
На землі бо отчій сходяться шляхи.
Їх веселу пісню чути іздаля -
Гори, ріки, море - рідная земля!
Серце звеселяє солов'їний спів,
Зацвіла калина посеред степів.
Добирає колос на полях ваги,
Небо неозоре, простір навкруги.
Руки роботящі порають врожай,
Буде з хлібом й медом наш чудовий край.
Батьківщина наша - це безцінний дар,
Сили покладімо на її вівтар.
Українська земле! Ти найкраща в нас!
Будь благословенна нині й повсякчас!
08.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276618
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 05.10.2011
Україно моя, моя мальво рожева!
Ти для мене найкраща в світах і в віках.
З добротою небес, із хоробрістю лева,
Ти свій стяг підняла в мозолистих руках.
Відбивала ти грізні навали Батия,
Яничар і татар, і литовських князів.
І прадавня столиця, величний наш Київ,
Всі віки над Дніпром переможно зорів.
Заспіваймо пісень про мою Україну,
Про вишневі сади у ранковій росі.
І про мову чарівну її солов'їну,
Про ліси і степи в первозданній красі.
Моя земле єдина, святая і грішна!
Колосись пшеницями з роси і води!
Розцвітай калиново, багата й розкішна!
Нехай зріють жита, достигають плоди!
Хай натруджені руки всміхаються дневі,
Простягається небо для всіх голубе.
Коло хати цвітуть нехай мальви рожеві.
Україно! Вітаю із святом тебе!
08.08.2011
Вірш був написаний до 20 річчя Незалежності України.
Для того, щоб адаптувати вірш до сьогодення мною
було редаговано останній катрен.
*****
Хай натруджені руки всміхаються дневі,
Небосхил розливає над нами блакить.
Біля хати цвітуть нехай мальви рожеві,
Наша пісня і слово довіку звучить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276620
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 05.10.2011
Зіллям любовним обпоєна,
Сріблясто-прозорою павутиною закутана,
Синім волошковим полем босоніж іду.
Бовваніє хрест на роздоріжжі,
Маками червоними обрамлений.
Підпадьомкає розтривожена перепілка сіра,
У житі незрілому ховаючись.
На тверду грудку землі наступаю,
Біль пронизує тіло наскрізь,
Вологою очі зрошує.
На камінь, сонцем зігрітим, присідаю.
Вітром гнані, пливуть хмарки наді мною.
Косі тіні налітають на мене,
Шарпають душу і втікають у вічність,
Колесо фортуни розкручуючи.
18.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265743
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 05.10.2011
Летить осінній лист, немов летять роки
І застеляє стежку моріжкову,
А під горіхами зібралися крукИ
І тихим «карканням» ведуть свою розмову.
«Курли» затихло, хмари в небесах
Змінилися і трохи потемніли.
Осіннє золото, ця неземна краса,
Вкриває землю і теплом ще гріє.
Готується до сну матусенька земля,
Десь ожила рілля, озименіє жито.
Ідуть до сну притомлені поля,
Щоб навесні врожаями ожити.
І смуток на душі, що холод настає,
Темніє ліс, щодня плащі міняє.
Лиш кольоровий лист тепла ще додає,
Готується земля і зимоньку чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282790
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 05.10.2011
На мольберті мазками життя.
Може він, може ти, може я,
Слугували художнику ревно,
Щоб творив він великі шедеври.
Торкаючись пензлем глибин всіх душі,
Оживала природа і кам’яні гори.
Зривав перемоги омріяний куш,-
Мандрівник, підкоривши простори.
Рука виводила чіткий силует,
Змагалася чайка із вітром над морем.
Притягує погляд жінки портрет,
Легка хода, шлейф - серпантинно-прозорий.
26.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267171
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 05.10.2011
Задощило чомусь... задощило...
Надворі прохолодно, й у серці.
Смутком душу мою оповило,
І залишилось десь там на денці.
Ти без квітів прийшов і в зажурі,
Мовчазний, не всміхаєшся мило.
Дощ в душі, і думки всі похмурі,
Задощило... чомусь задощило...
22.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276445
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 05.10.2011
Маэстро, музыку! И уникальный шанс -
Увековечить женщину на шаре,
Объятую в китовый ус и вальс.
Раскручивают гибко шаровары
Босые ступни в сфере стратосфер
Неровной паутиной корневища
Изысканная пагубность манер
Кому-то будет просто неприличной
Надтреснутость фальшивая струны
Распущенности из грехов и веры
В круговороте Солнца и Луны
Над мирно спящим шармом атмосферы….
Маэстро, дайте музыку! Вот «ля»
Накамертонить ухо вашим рифмам
И две вторые хордами руля
Вам прямо в руки узелками лимфы
Пальпацией надтреснутых бровей
У переносицы широкой лобной деки
Над глубиной неистовых морей
Распахнутыми высыхают веки…
Маэстро, дайте музыку и свет
Пускай погасит выцветший проектор!
Маэстро, шара с бабой больше нет!
Есть точка траектории и вектор
Одной ногой вступивший в фазу «ля»
Разорванным Ахиллом сухожилий
Второй уже растянут до нуля…
Переживает свой порог ахилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255900
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 05.10.2011
Любителям гумору
До схід сонця прокинулась нині бабця Ганя,
Почала збиратись в місто із самого рання.
Наварила діду супу, спекла бараболі,
Стала в сумку накладати моркви і квасолі,
Буряків і капустину, яєць три десятки…
Сумку в руку… Ні, не важко…Напишу для згадки,
Що купити в місті маю… Хустину, калоші,
Майонезу, пачку масла, олію хорошу…
Хвилин сорок… Бабця в місті, спродалась швиденько
І пройшлася між рядами, добре що близенько.
Вибрала собі хустину, дідові калоші,
Дуже довго вибирала, щоб були хороші.
Спакувала все у сумку, калоші не влазять.
Десь коробку візьміть, бабцю, добрі люди радять.
На станцію пошвеньдяла, бо ще була сила,
По дорозі разів зо три калоші губила.
Підійшла в кіоск аптечний пита чоловіка,
Чи не має бува часом коробки з під ліків.
Подивився чоловічок на бабцю й калоші,
З - під стола дістав коробку, дає бабці…Прошу.
Аптекар був із гумором, хоч уже й посИвів,
Дав коробку він бабусі з - під презервативів.
Спакувала ті калоші, шнурком обв’язала,
Сумку збоку, а коробку на руки поклала.
Зайшов хлопець у автобус, глипнув на бабусю,
А чи можна , він питає, я тут примощуся?
Зняла бабця свою сумку, кинула під ноги
Сідай синку, місця досить, поїдем в дорогу.
Прочитав, що на коробці написано зверху,
Ніби повна коробчина, набита доверху.
І цікавість розібрала хлопця молодого,
А ось це скажіть, бабусю, везете для кого?
Це дідові… Ще й пляшечка… Додому везтиму,
Хоч старий, та ще при силі, зчовгає за зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284439
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
insolito
ГІМН КОХАННЮ
Ти - Доля, що проживає в скерцо,
Ти - Радість, що зігріває серце,
Ти - Сонце, що вийшло зранку із-за гір.
Ти - Щастя, що воду п'є з долоней,
Ти - Пристрать, що стукає у скроні,
Ти - Ніжність, ти найпрекрасніша, повір!
Притулок надій,
А я вже не твій,
І наша любов сідає у потяг швидкий.
Торкнувшись руки,
Злітають роки,
Чому ж наше щастя торує у вічність шляхи?
Ти - Німфа, що забирає ночі,
Ти - Зірка, яку знайду охоче,
Ти - Диво, ти трунок мій і мій туман.
Ти - Згуба, яка мій сон тримає,
Ти – Хвиля, що тіло огортає,
Ти – Казка, в яку я так повірив сам.
Притулок надій,
А я вже не твій,
І наша любов сідає у потяг швидкий.
Торкнувшись руки,
Злітають роки,
Чому ж наше щастя торує у вічність шляхи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284445
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Плейкаст на это стихотворение можно просмотреть и прослушать здесь:
http://www.playcast.ru/view/1661053/94c63c3a4e7221249325006ad04167f8287a5849pl
Автор: AmriLaura
Октябрь. Природе вопреки
Прозрачный воздух. Небо блёкло,
И от дождей еще не мокро.
Летят с деревьев медяки.
Как будто щедрою рукой
Расплачиваясь за объятья,
Деревья сбрасывают платья,
Чтоб обрести во сне покой.
А ветер, в пляске чумовой,
Хватает на лету одежды,
Как запоздалые надежды
Разносит их по мостовой.
01.10.2011г.
дорогой во Львов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284389
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Ты снова меня проверяешь,
Скажи, сколько так будет длиться?
Едва ли в толпе различаешь,
Стирая знакомые лица.
Твой всегда превалировал лоск
Но для чувств мои чакры открыты
Знать и вывод один он и прост,
Знать и вывод один он и прост,
Мы в вселенной две разных орбиты!
Порядком мне все надоело,
Ты "Я" мое, вдрызг растоптала...
Не помню, когда так болело,
А ты я смотрю, не устала...
Ты - формула чувства, ты ребус.
Я вправе сказать, что бредишь.
Я сдам литер крови, на резус,
Быть может тогда,ты поверишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271769
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 05.10.2011
Жили-были Ах и Ох
и дружок их Ого-го.
Ох всё ныл :"Ох! Мир наш плох!
Ох! Я не люблю его!"
Не согласен с Охом Ах:
"Ах! Ну как наш мир хорош!
Где ещё, в каких мечтах
ты другой такой найдёшь?!"
Спор их слушал Ого-го,
улыбался Ого-го...
Знал - за это ого-го
любят женщины его!
Ого-го для них - кумир!
С Ого-го прекрасен мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284385
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Теперь не пожалею, не прощу
И больше останавливать не стану.
Без слёз, без крика - просто отпущу,
Улыбкою закрыв глаза обману.
Открою настежь двери, а сама...
Уйду я в комнаты давно пустые.
Остановились стрелки на часах,
Что отмеряли счастья дни скупые.
Так тихо в нашем доме и сверчок
В углу на скрипке не играет звонко.
Я телефонный отключу звонок...
И вдруг расплачусь горько, как девчонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284249
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Борода
ПРОЩАННЯ
Змійкою у ніч твій потяг відходив
"Дочекайсь мене!" - твій погляд говорив,
встиг поцілувать, застрибнув у вагон
і гірке "прощай" скувало в біль перон.
Знову туги шаль,
сивая печаль
помахом крила
плечі обвила.
Знов розлуки щем
разом із дощем
тіло холодить.
Як без тебе жить?
Я стояла там допоки світлофор
не загородив до тебе коридор,
поки стукіт рельс і твого серця стук
нотами плів дощ в симфонію розлук.
Знову туги шаль,
сивая печаль
помахом крила
плечі обвила.
Знов розлуки щем
разом із дощем
тіло холодить.
Як без тебе жить?
"Повертайсь, прошу!" - душі безмовний зов
"Перестань!" - дощу промовила любов -
"Я умію ждать, а Бог - наш оберіг!"
і далеке "Так!" доніс гудок доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284228
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Спадає лист та квітнуть хризантеми,
Вони прикрасять опустіле поле.
Ці квіти - ніби осені емблема,
Картини творять в пору цю казкову.
Вони приносять нам краплину щастя,
Тепло від літа, кольорів палітру.
Їх залякати і зимі не вдасться,
Морозам першим, ні страшному вітру.
Поля засніжить, стане біло – біло…
З під снігу виглядатимуть червоні
Осінні квіти, що дарують світло,
І іскрами горять на білім фоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284224
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Незалежність - вершина цинізму...
Рве останню сорочку вдада.
Переломаний промінь крізь призму -
Де, й у кого шукати раду?
Незалежність - одвічная мрія
Геть спаплюжена , розіп"ята.
Гола правда - пройшла ейфорія.
Чи ж за це ти боровся, Брате?
Перше місце із алкоголізму,
Ну а друге - навмисні вбивства,
(СНІД влаштовує вкотрена тризну).
По зарплаті ж - останні чисто...
Вже не вистачить пальчиків знову
Рахувати наші "здобутки".
Скоро в скриню сховаємо мову...
Олігархам - збільшим прибутки.
Яничарів зухвалий супротив
Ллє на млин вщент прогнилий воду.
Тож борімося, щоб подолати
Незалежність влади й народу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276270
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 04.10.2011
Закидають свій погляд несмілий
Тонкі верби у плесо води.
Дикі гуси, качки й лебідь білий
Прилетіли на літо сюди.
У качок та гусей дитинчата
Дружно лапками воду гребуть.
Онде бусол й його бусленята
По намулу до берега йдуть.
Тільки лебідь один самотою
Розрізає латаття грудьми.
Тихо в'ється туман над водою,
Ніби стелить свої килими.
У траві срібний коник сюркоче,
Закректали в квартеті жабки.
Запитати у лебедя хочу:
"На Вкраїну чи був шлях важкий?
Що з твоєю лебідкою стало?
Чому з болем вдивляєшся вдаль?"
Сумовито над плесом лунало:
"За коханою жаль мені... Жаль..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264030
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 04.10.2011
В ювілейний свій рік
Ти стоїш на порі,
Коли полудень не за горами,
А для мами повік
Зостаєшся, повір
Колисковим, ріднішим самим!
Хай злітають роки
Подорослішав ти,
Геть стомили тебе дороги,
Але їм завдяки
Я полишу думки
І поглину твої тривоги.
Не журись, що не так,
Й не губись у світах,
Зле було, що, забудь, не згадуй.
Хай усмішка проста
Не залишить уста
Й не понівечить серце зрада.
Десь - то правда свята,
Коли родиш дитя,
Цвітом ніжним любов обвіє,
А тоді все життя,
В серці як німота,
Шип троянди щемить і ниє.
03.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284201
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266982
Лише вогні не гаснуть опівнічні,
Самотній сад замовк під пахощ лип,
Здавалося, що мить триває вічно,
І темряви прозорий натяк зник.
У мальвах заквітчалась наша доля
В тремтінні об’єднались два життя.
Я певна, це зовсІм не мимоволі,
Що небо прагне знову вороття.
І я прийду, мов росяне намисто.
Прийду, немов до місяця зоря...
Надія заіскриться промениста.
В твоїх руках щаслива стану я…
Кохання перепілкою злітає
І просить долю тихо: «Відпусти».
Без тебе і мене, повір, немає,
Я знову жду із трепетом листи.
І зустрічей під стогін верболозу,
Для тебе дику відстань перетну...
Забудь про заздрість і чужі прогнози
Та принеси мені в вустах весну.
Лише вогні не гаснуть опівнічні,
Самотній сад замовк під пахощ лип,
Здавалося, що мить триває вічно,
І темряви прозорий натяк зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281742
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Пісня-присвячення на День вчителя дорогій подрузі, чудовій людині, ВЧИТЕЛЮ від Бога Панасенко Людмилі Федосіївні, яка передчасно пішла з життя
В вальсі кружляє з каштанами осінь,
Айстри на сонці росою дзвенять,
І маля, із очима-просинь,
Зайде в твій клас, щоб науки вивчать.
Та не судилось тобі його вчити,
Осінь без тебе урок почала.
За вікном похилила віти,
Плаче берізка без твого тепла.
Ти відкривала дороги малятам,
Вабив їх світ, таїни ореол,
У добро щиро вірила й свято,
В душі-вінки їм вплітала любов.
Знов зацвітуть воронці біля школи
І соколятам в урочисту мить
Напуттям у дзвінку малиновім –
Вчительки першої голос бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283911
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Чи ви дивились на листочки клена,
Чи милувалися осінньою красою?
Це листя золоте, а не зелене,
Воно нас кличе у політ з собою.
Як лист злітає вгору вітром гнаний,
І листяна почнеться хуртовина,
Неначе вальс закручений, багряний,
Мелодія, мов казка, в серце лине.
Художник осені так фарби підбирає,
Що творить казку в золотім віночку,
Він щохвилини листя обриває,
І відправляє в чарівний таночок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284056
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011
Найкращі дівчата, живуть в Україні
Було так з повіку, і є так по нині
Звабливіша риса - дзвінкі як струмочки
Білесенькі личка яскраві сорочки
Приспів:
Окрему увагу звертаю на очі
Бо в них сяють зорі
бажання дівочі
Вони сіють вірність у шлях журавлиний
Жінки то є символ всія України
Дівчатка гарненькі, що з пензла картинки
Найкращі у світі яскраві блондинки
Гарячі шатенки і щирі брюнетки
Закохують в себе і край свій славетний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224280
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 03.10.2011
Гуляв містом пан мінітер
В золоті жупані
Біля нього серцем мліла
Біла гарна пані
Паслись кози, на подолі, поміж них козлята.
Пастухи лежать у лузі, біля них дівчата.
Біжить річка, по під полем, по під огородом,
козак дівку обнімає, та й цілує з годом.
Та дівчина зашарілась, як брикне ногою.
Козак думав, що тесть вгледів, тай пішов додому.
А в сусіда пісні грають, грають тай співають.
П`ють горілку, люди добрі, міроньки не знають.
За селом, цвіте картопля, далі кукуруза.
Гарна жінка, піч стопила, тай кликає кума.
Прийди, прийди кумаченько, я тебе зігрію.
Дам я їсти, дам і пити, та ще й по лелію.
А Іванко, траву косить, потом облягає,
Косить, косить, сіно носить, аж смуга лягає.
Їхав містом, пан міністер, вже в старім жупані.
Біля нього, там сиділа, не тая, вже пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236494
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 03.10.2011
Молюся, Боже, я тобі не вперше,
Але сьогодні особлива мить!
Молюся зараз за живих - не мертвих.
Дай, Боже, їм у світі гідно жить.
Молю Тебе, бо віри вже не маю,
Бо наша влада - прикрий парадокс.
Не йдемо ми, а біжимо до краю,
Де все сплелося у один хаОс.
Пошли, Всевишній, нам оту людину,
Що, як Мойсей, нас гідно поведе!
Не відвернеться у лиху годину,
Людей до щастя - ладу приведе.
Благаю, Правий, не лишай нас віри,
Бо вкрай бракує, Боже, її нам!
Допоки люд терзатимуть вампіри?
Так тяжко стало, вірити словам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239515
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 03.10.2011
Динамо, Динамо, Динамо
команда любимая нами
Динамо, Динамо, Динамо
наш клуб знаменит игроками.
Динамо - гол,гол, гол!
Динамо надо, надо, надо!
Динамо он, динамо я!
Динамо ты наша команда.
Лобановский, Блохин и Шевченко
Кумиры навечно твои
Они прославляли динамо
Победы дарили свои.
Скандируем вместе динамо
И вот комбинация гол.
За что его преданно любим
Украинский экстра футбол
Мы верим в Европе динамо
На подиум выйдет как прежде
И кубок подымет ребята
Мы все затаились в надежде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168601
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 03.10.2011
Афганистан.
Одинокий как волк в эту ночь, и никто мне сейчас не нужен
Шальной ветер срывает листву, и разносит, бросая по лужам
Я один словно тополь в степи, одинок как седая вьюга
Жду с Афгана, я жду до сих пор, своего сослуживца и друга
Припев:
Афганистан, Афганистан, ты полигоном смерти стал
Ты искалечил, ты убил забрал их жизни
Афганистан, Афганистан, ты притчей во языцех стал
Клянусь я верить не устал, я сущей истинны, не знал
Это боль матерей и отцов, заживет, вряд ли в сердце рана
Жду я друга, а жены мужей, из военного пекла Афганистана
Но с надеждой нам легче друзья так давайте подымем бокалы
За отцов, сыновей, за наших друзей, жизнь которых забрали вандалы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149766
дата надходження 13.10.2009
дата закладки 03.10.2011
Скажи - ка мне причем, причем здесь непогода?
Тебя не видел я, прошло уже полгода.
Ты скажешь не беда, они проходят быстро.
Любовь твоя была, как арбалета выстрел!
Говорила, что любила, как любила ты меня.
Что случилось, разлюбила? Только искры от огня.
У огня погасли искры, но а пепел не горит.
Мне сейчас полезней виски, от них сердце не болит.
Скажи - ка мне причем, причем, здесь непогода?
Хочу твоей любви, девчонка недотрога.
Скажи ка мне причем? Причем здесь дождь и слякоть?
Мне хочется любить, тебе же молча плакать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282286
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Є у мене сусід Гришка,
Гарний,як Карузо.
І до нього вночі нишком
Ходить якась Муза.
Що вона з ним виробляє,
Хотів би я знати,
Бо Грицько тоді буває
Геть неадекватним.
Вийде вранці,бува,з хати,
Стане коло тину,
Та як почне бормотати,
Ніби та дитина.
Чи вночі посеред двору
Бродить,як примара,
Та очима лічить зорі,
Мов пастух отару.
І так мені його шкода,
Що оту б заразу
Власноруч би при нагоді
Задушив би зразу.
Щоб не діяла гіпнозом
На бідного Гриця.
В нього ж світлий ясний розум
І вірші,мов криця.
Але ми із кумом Гнатом
Склали вже програму,
Як відвадити від хати
Ту нахальну даму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283963
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Іnsolito, моя Іnsolito!
Не зима ще, проте вже й не літо…
Я поезію Вашу люблю,
Бо читаючи – я у раю…
Кожен вірш, кожна думка , мов казка.
Ви пишіть, я прошу Вас, будь ласка!
Ваші вірші рахую казками,
Багатію я чудо словами…
Хай з дня в день виникає щось нове,
Бережіть, я прошу, рідну мову.
Я бажаю весни Вам і літа,
І прошу Вас, пишіть, Іnsolito!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283913
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
З днем учителя!!!
Ми вас навчали, як в життя летіти,
І наше серце в кожному із вас.
А ви учились, як у світі жити,
Тепер дорослі - як то лине час…
Зміцніли крила, впевненість в польоті,
І крила друзів, як міцне плече.
Важливо, щоб вписались в повороті
І хай сльоза кровава не пече.
І пам’ятайте вчителів і школу,
Батьків своїх, родину бережіть.
Шануйте честь і збережіте мову,
Якщо при силі, слабшим поможіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283912
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283980
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639
Як ішов я у похід
спекла жінка свіжий хліб.
– То, – каже, – тобі, мій милий,
щоби вдосталь було сили,
щоби завше рушив ситим
вороженьків бити!
Ех, лихо – не біда,
вороженьків бити!
Тільки виїхав у яр
стрітив надцять яничар,
наче мухи на обід,
злетілись на жінчин хліб,
пов"язав поганців вправно,
привів отаману!
Ех, лихо – не біда,
привів отаману!
Хвалив мене отаман,
ковтав слину бусурман,
а я помеж побратимів
розділив свою хлібину:
– Стережися, враже клятий,
будемо карати!
Ех, лихо – не біда.
будемо карати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283903
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Мне поверьте милые, это Вам не лесть.
Много женщин в целом мире, Вы же просто прелесть.
Я хотел бы женщины, в песнях Вас воспеть.
Строгие и милочки, наши украиночки.
Польша и Германия, Англия, Голландия.
Мексика, Америка, Венгрия и Швеция.
Сэрам, мистерам, амиго, не подвластен слог!
Наш язык они не знают, все у Ваших ног!!!
Не сыскать таких красивых, в Африке и в Азии,
влюблены все поголовно, просто безобразие.
Нигер, грек, американец, все один в один.
Руку, сердце предлагают, сэр иль господин.
Говорят, что с Украиной, многие не знаются.
Сами в наших украинок, все они влюбляются.
Христианин, Мусульманин, все один в один,
руку, сердце предлагают, сэр иль господин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236423
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 02.10.2011
У душі, мов у світлиці,
Прибирала зрання:
Все розкласти на полиці
Відчула бажання.
Прибирала і жахалась –
Скільки ж того бруду
Тут у мене назбиралось,
Наскидали люди.
Чиясь заздрість заховалась
У куток під лаву
І уже було збиралась
З перцем пити каву.
А образу стару й п’яну,
Мов протухлу тушу,
Ледь стягла в сміття з дивану,
Щоб не гризла душу.
Лицемірство (ох, марудне)
Наслідило, грішне,
І у шафі, таке брУдне,
Воссідає пишно.
Геть з душі усю гидоту,
Усі чорні очі!
Дороблю свою роботу,
Очиститись хочу!
ВІРУ і ЛЮБОВ свою
Посаджу на крісло,
Ще НАДІЮ додаю –
Їм не буде тісно.
ЩИРІСТЬ, НІЖНІСТЬ і ТЕПЛО
Ставлю під ікону,
Прославлятиму зело,
Хай цвітуть до скону!
В гості ЩАСТЯ запрошу,
Пригорну до серця
І навіки залишу
Розкритими дверці.
Хай заходить хоч щодня,
Буду частувати,
А щоб затишно було –
Буду прибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283774
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
О, світлі осені печалі,
Торкнуться серця ще не раз.
Бо горобинові коралі
Принадніші усіх прикрас.
Приспів.
Осінній смуток серце крає...
Ми -долі непростої бранці.
То не кохання догорає,
Це - осені протуберанці.
Складає вересень рядками
Осінніх дум бурхливий плин.
Земля ще пахне чебрецями,
Дивує стразами ожин.
Запалює свічки шипшина,
Де так ряснів рожевий цвіт.
Що безпорадно й долечинно
Тобою затулив весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Спасибі, щастя, за твою любов,
За те, що все життя мені дивилось в очі.
Хоча від смутку закипала кров,
В моїм житті тебе хтось напророчив.
І друзів по житті знаходив я завжди,
Які шматочком хліба діляться й понині.
І говорили часто: не тужи,
Пишайся, що родивсь на Україні.
З коханою мене звело життя
І щастя у сім’ї запанувало.
Вродився син – кровиночка моя,
І двоє внучків, поки – що їх мало.
Щасливий тим, що бачу білий світ,
Що зранку поспішаю на роботу.
Щасливий був я протягом всіх літ,
Життю радію, хоч і є турботи.
Спасибі, щастя, не залиш мене,
Я іншого на знаю і не бачу…
І будь таке, яке ти в мене є,
Даруй здоров’я, усмішку, удачу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283719
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Прокляття те, неначе камінь,
який Сізіф уже віками
під гору пхає, а вгорі
сидять сліпії кобзарі
і тужну пісню про свободу
співають для свого народу...
(Поет Борода)
Я пишу эту главу на русском языке, потому что так была мне рассказана почти детективная история детства случайной попутчицы. Кто не пережил хоть разок это идиллическое приключение: поздний вечер, вагон, ностальгический чай в стаканах с подстаканниками из детских воспоминаний. Нас в купе было только двое, да, и в вагоне немногим больше. Моя попутчица – крупная, ухоженная дама в расцвете лет. Больше живет за границей, чем в Киеве. По специальности – филолог. Вот тут мы и зацепились, коллеги все-таки. Разговор о любимом деле постепенно перешел в размышления о проблемах языка в Украине. Мне интересен был взгляд со стороны, взгляд человека, живущего в Европе. Но вышло по-другому. Моя спутница рассказала мне историю из своего детства, и этот рассказ стал для меня ответом на вопрос, почему так яростно-болезнен для нашего сообщества вопрос родного языка. Я записала эту историю по памяти. Вот она.
- Вот у кого не было проблем с ребенком в первые годы жизни, так это у моих родителей. Мама рассказывала, что я была такой спокойной еще в роддоме, что меня даже однажды забыли принести на кормление, - не заметили в кроватке. И когда встревоженная мама с медсестрой ворвались в огромную детскую палату, они увидели в дальнем ряду у окна ребенка, спокойно разглядывавшего небо сквозь чистое стекло. Обе бабушки даже сперва переживали, не глухонемая ли я, смогу ли разговаривать. Но я заговорила рано, так что страхи их быстро развеялись.
Жили мы тогда в центре Киева. Мама с папой работали преподавателями в институте Марксизма-Ленинизма, обе бабушки тоже были преподавателями, причем профессорами и одна и другая. Так что научная карьера - это была самая обсуждаемая тема в семье. О дедушках у нас почему-то не говорили, я лет до восемнадцати не знала, кто они были и куда делись. Так что дедушек у меня, считай, и не было. Зато, помню, была у меня до детского сада няня. Ее звали Татьяна, и она жила на нашей площадке. Я звала ее "няня Таня". Она была такая добрая, и ко мне, и к своему маленькому сынишке, не помню уже, как его звали. Мои родители, сколько себя помню, всегда были заняты наукой. Меня растили в огромном уважении к науке мамы и папы. А слово "профессор" у меня в детстве ассоциировалось с "волшебник", мне казалось, что так должен называться волшебник не по сказочному, а по научному. В моей семье не принято было громко смеяться, громко разговаривать, все были серьезными, взрослыми. Когда я пошла в детский сад (это было уже года в четыре или пять), мне вечером долго объясняли, что такое коллектив, как нужно себя вести. Смешно, но, придя в детский сад, я знала такие слова как "коммуникабельность". Мои воспитательницы меня любили, потому что я была очень послушной, быстро выучивала стихотворения и декламировала их "с выражением". Не помню в своей детскосадинской жизни шалостей.
Если мне доводилось соврать, или схитрить, я не могла долго этого скрывать - плакала и рассказывала родителям. Ну, в общем, мечта - а не ребенок. Единственная шалость, на которую меня хватало, так это подглянуть в щелочку двери телевизор вечером, когда мне уже полагалось спать. Вот этот самый телевизор и сыграл в моей жизни трагически зловещую роль. Однажды (мне тогда было лет шесть) я подглядела какой-то фильм про шпионов. Фильм был довольно-таки запутанный, но я, к своему несчастью, многое поняла. Сначала я хотела немножко подсмотреть, но потом так увлеклась, что опомнилась только тогда, когда уже титры начались. А потом, естественно, меня начала мучить совесть: я обманула родителей, мне спать полагалось, а я фильм смотрела. Взрослый! В щелочку, тайком, как шпион какой-нибудь! И я решила идти каяться и просить прощения. Подошла к кухне и слышу, мама с папой так оживленно что-то обсуждают. Хотела послушать, не обо мне ли: вдруг узнали, что я подсматривала? И тут у меня - шок! Мои родители говорили не на русском языке. Я так и застыла в дверях, а папа повернулся и, когда меня увидел, испугался, или растерялся. А тут еще мама меня на руки подхватила (уже года два как не брала). Давай они меня расспрашивать, что случилось, почему я не сплю, а я слова сказать не могу от волнения. Родители оба меня спать укладывают, приговаривают, а у меня одна мысль в голове: "Они - шпионы!" Короче, притворилась я, что сплю, чтобы они меня в покое оставили (раньше б меня совесть сожрала бы), а сама давай фильм вспоминать и факты сопоставлять. Ну, так у меня и получилось, что -да, мои родители - шпионы. Или немецкие, или американские, как в фильме. Представь, жила себе девочка - правильная, умненькая, послушная, - и вдруг узнает, что родители ее не те, за кого себя выдают, а самые, что ни на есть, враги. Мне даже сейчас страшно вспоминать, что со мной тогда происходило. Я себе придумала, что не имею права с детьми играть - они ведь "наши", а я ребенок шпионский. Не смеялась, а если, было, не удержусь - то потом плачу тихонько. Воспитатели начали родителям жаловаться: я стихи перестала запоминать, не играю, не внимательна. Начала болеть долго, иногда лежу в постели и думаю, что лучше бы мне и вовсе не выздоравливать. Через некоторое время меня уже стали врачам знакомым показывать, никто не мог понять, что со мной. А тут еще мою будущую первую учительницу угораздило меня поставить на линейке 1 сентября давать с десятиклассником первый звонок. Я так мучилась, что впала в какой-то ступор в самый ответственный момент, - побледнела и с места сдвинуться не могу. Учителя перепугались! Крик, гвалт, приехала "скорая", а у меня температура "под сорок". Две недели в больнице пытались сбить - не могут: все вроде в норме, а температура держится. Короче, диагноз, как я сейчас понимаю, мне тогда так и не поставили. Отправили меня в Крым, в санаторий на целых полгода. Так я свой первый класс и пролечилась неизвестно от чего. На следующий год, я, как второгодница, снова пошла в первый класс. Только теперь на линейке я не была, - врачи запретили. И на праздниках школьных я не бывала, даже на новогоднем. Помню, мне так было грустно, что все девочки рассказывали, кто кем будет - кто снежинкой, кто бабочкой, - а я никем не могла быть, сидела дома. Все это время я и боялась за своих родителей - что их разоблачат, и их самих боялась - присматривалась, что и как они делают, прислушивалась, что говорят. Ты не поверишь, я даже рацию дома искала! Короче, потихоньку я превращалась в затравленного своей совестью, психически больного ребенка. Одна из бабушек однажды даже предложила повезти меня "к бабке". Но на нее все зашикали. А предложение второй - показать меня психиатру - скоро приняли. Нас принимали в октябрята. Учительница долго рассказывала, кто это такие: внучата Ильича, - честные, смелые. И тут я - дочка двух иностранных шпионов. Тут я и решила, что мне предстоит либо все рассказать, либо умереть. Рассказать я не могла, поэтому я упала в обморок. Да-да, в самый настоящий обморок. Много раз потом, уже взрослой, вспоминая эти минуты, я боролась с желанием убить своих родителей.
Меня потащили в Москву, в известную клинику, устроили туда "по блату". Бабушки мои, оказывается, были знамениты, потому что мне выделили отдельную палату, и за мной постоянно присматривала медсестра - тетя Маша. Она была еще не старая, но, знаешь, как в детстве, те, кому за сорок, уже кажутся пожилыми. Тетя Маша, чтобы чем-то меня занять, рассказывала мне о себе, о своей судьбе. Жизнь у нее была - в романах такое не напишут. В шестнадцать лет ее забрали немцы и вывезли в Германию на работу. Она попала на ферму к пожилой немке-фрау. Старуха очень сурово обращалась с работниками, иногда даже била по лицу. Но тетя Маша с благодарностью ее вспоминала, говорила, что та ее многому научила. Потом пришли наши, немку застрелили прямо во дворе ее дома, а девушек отправили на родину. В селе на Сумщине, откуда Машу забрали, у нее никого не осталось - в дом попала бомба, и все погибли. Она уехала с проходившим мимо госпиталем, медсестрой. Потом вышла замуж за офицера-москвича, который у них лечился после ранений. Переехала в Москву. Муж рано умер - очень на фронте был покалечен, а она закончила медучилище, и вот устроилась в известную на всю страну клинику. Вот эта тетя Маша и поставила точку в моей шпионской истории. Однажды, укладывая меня спать, она сказала:
- Спы, дытынко!
Было так чудно, я переспросила:
- Как ты, тетя Маша, не по-нашему меня назвала?
- Отчего же не по-нашему? Очень даже по-нашему, по-украински. Мы же с тобой украинки.
- Ану, скажи еще что-нибудь!
Тетя Маша начала говорить по-украински. И в какой-то момент я поняла, что это и был "шпионский" язык моих родителей. Ты представить не можешь, что творилось у меня в душе. Тетя Маша испугалась моей побледневшей физиономии, подняла тревогу. Но уже через неделю я пошла на поправку. Я никому не рассказывала, что со мной было. Вернувшись домой, стала тайком искать информацию о родном языке. Нашла, естественно! Мне и самой сейчас странно, что я не слышала родную речь раньше. Хотя и на этот вопрос ответ нашелся. Однажды (мне было лет десять и я во всю учила родной язык) в фойе кинотеатра я заговорила на украинском и услышала: "Прекрати говорить на этой быдлячей мове, ты же интеллигентная девочка". Тут все сразу и стало на свои места. Мои родители не боялись родного языка, они его стеснялись. Я долго им не рассказывала эту историю, мне было за них стыдно. Только тогда, когда мне устроили скандал за поступление на факультет филологии вместо исторического, выяснилось, что одного моего деда еще студентом расстреляли за участие в самиздате украинских стихов. А второго - за то, что он был близким другом первого (они и женились в один день, и детей - моих папу и маму - почти одновременно родили). Моим родителям не пришлось на пионерском или комсомольском сборище отрекаться от своих отцов, когда те погибли, им еще и года не было. Бабушки дружили и поддерживали друг дружку, но, чтобы не отрекаться от мужей, отреклись от украинского языка и вырастили детей с чувством пренебрежения ко всему украинскому и "интеллигентского" превосходства. Тогда и я рассказала своим родителям "шпионскую" историю. Они были в шоке, но не покаялись и прощения у меня не просили. Они и сейчас считают, что прожили честную и праведную жизнь. И ни в чем не каются. Не имеют такой привычки.
Я выучила за свою уже немаленькую жизнь несколько языков. Знаю немецкий, английский, польский, - по работе нужно. Есть у меня и работы по украинскому языку, но в быту и особенно, когда волнуюсь, я говорю на русском. Понимаю, что нужно переходить на украинский, и перехожу на работе, или с украинскими собеседниками. Но, стоит мне разволноваться, вот, как сейчас, сразу же - русская речь. Как будто проклятие родительского отречения все продолжает действовать.
Мы расстались с приятной попутчицей на перроне Киевского вокзала. Но и по сей день, слыша плохую русскую речь (у нас мало кто говорит на хорошем, правильном русском), или (о, ужас!) суржик, я вспоминаю слова случайной попутчицы: «Проклятие родительского отречения продолжает действовать…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283693
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Гембель есть у нас на сайте,
Он под ником - хышник Вайти.
Новичка, хоть он от Бога,
Обломить спешит с порога.
Придирётся к ерунде,
Пузырями на воде,
Пену вспучит белым бредом,
И за нею тут же следом,
Упыри на сайте грудью,
Будто праведные судьи,
Толь из ревности к таланту,
Чёрт и чем и сбоку бантом,
Умность проявить спешат -
Черти этим все грешат.
Знайте, к вам забрался вор!
Плюньте трижды в монитор,
После начисто сотрите
И своим путём идите...
Долго будете вы слышать
За спиной, как судят мыши.
Среди них лишь мышку Вайти,
Белым бредом называйте!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283625
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
(З Вікіпедіїї: "Кадриль" танець для чотирьох пар. Виник у Франціїї в 19 столітті. Був дуже популярним в Україні.)
Борода
ФРАНЦУЗЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Гей, музико, чом замовк?!
Навчимо гулять зірок,
та не шейк й сучасний рок –
підемо в танок!
Навчимо гулять зірок,
та не шейк й сучасний рок.
Гей, музико, чом замовк?
підемо в танок!
Згадаємо французький танець
та затанцюємо з тобою.
Нам місяць в небі грати стане,
співатимуть яскраві зорі.
Гей, музико, чом замовк?!
Навчимо гулять зірок,
та не шейк й сучасний рок –
підемо в танок!
Навчимо гулять зірок,
та не шейк й сучасний рок.
Гей, музико, чом замовк?
підемо в танок!
Ми зачаруємо світанок,
ми розшевелимо зірницю
зіткає промінь нам серпанок,
де ходять мрії-танцівниці.
========================
insolito
КАДРИЛЬ
Я стою на вулиці,
А погода хмуриться.
Я стою на вулиці
Вже хвилин зо п'ять.
Десь музика журиться,
Голубки цілуються,
Я ж тебе запрошую
Танець станцювать.
А ти коханий все не приходиш,
Мій розум знову по колу водиш.
Зустріну вечір в сльозах без тебе!
Та не радій! Прошу, не треба…
Я стою на вулиці.
Ніч до зірки тулиться.
Я стою на вулиці.
І вогні горять.
Долі знову парами
Без кінця цілуються.
Я ж тебе запрошую
Танець станцювать.
Де ж те кохання? Все не приходить.
Розтанув вечір і сонце сходить.
Кадриль замовкла. Затихли ноти.
А я чекаю, чекаю вкотре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283648
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Серпень струшував ранок зі стебел
І сухий зачепив завиток.
Я приїхала в гості до тебе,
Ось верба і той самий місток.
Вербо, сестронько! Начебто сниться...
Пригадались роки молоді...
Мовчазна, величава вербиця
Коси мочить в зеленій воді.
Стовбур скривлений часом зухвало,
Лишаями покрились гілки...
Тепле літо твоє відспівало,
І загублений усміх п'янкий.
Задивилась у воду... Журлива...
Наче спомин шукаєш на дні...
Молодою була ти красива,
Чи то тільки здавалось мені?
16.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275534
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 30.09.2011
В обійми осені прилинули літа,
Учора ще мале дівчатко босе
Метеликом пурхАло на покосах,
Сьогодні ж у господі Золота.
То жменю срібла висипле на коси,
То кине, з пересердя, тінь під очі,
То з теплої і затишної ночі
Жбурне в холодні вранішнії роси.
Я не пручаюсь, не кричу сердито,
Нехай вона чарує, прикрашає,
Дарма, що з-під тишка про тіло дбає,
В душі моїй однак вирує літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277546
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.09.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853
О, світла осені печале,
Торкнешся серця ще не раз.
Бо горобинові корали
Принадніші усіх прикрас.
Приспів.
Осінній смуток серце крає...
Ми - долі непростої бранці.
То не кохання завмирає.
Це - осені протуберанці.
Складає вересень рядками
Осінніх дум бурхливий плин.
Земля ще пахне чебрецями,
Дивує стразами ожин.
Запалює свічки шипшина,
Де так ряснів рожевий цвіт.
Що безпорадно й долечинно
Тобою затулив весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283477
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Кто сказал,что женщины стареют?
Нет, не верьте,это ерунда.
С возрастом они только мудрее
И хмельнее терпкого вина.
Годы их ведь многому учили:
И любить,и верить, и прощать.
Ах,как нужно им,чтоб их любили,
Только вот не всем дано понять,
Что вино тогда имеет силу,
Тонкий вкус и нежный аромат,
Когда много лет оно томилось,
Созревало в винних погребах.
И в бутоне красивейшей розы
Нет того,что заложил Творец.
А в цветке и в лютые морозы
Красоты и нежности венец.
Вот и женским маленьким морщинам
Не затмить алмаз большой души.
Перед ней склоняются мужчины,
И трепещут,словно лист в тиши.
Не стареют женщины,поверьте,
Для мужчин,что могут их ценить,
И готовы их до самой смерти
Баловать, лелеять и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283445
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Даремно я тобі відкрила душу,
Солодкий вітре зі смаком зірок…
В передчутті зими зірвала ружу,
Вплела її у твій рясний вінок.
Там скошені серця, як дивні квіти –
В агонії ще п`ють надії сік…
О! Їх не жаль тобі, нестримний вітре!
Бо безкінечний твій шалений вік…
Я неба напилася до нестями
Один лиш раз, а потім ти закрив
Для мене назавжди небесну браму,
А на землі немає більших див…
А на землі так холодно і пусто…
Закам`янілі на гілках зірки
Похитуються й падають нечутно,
І прямо в серці борознять дірки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283376
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Ти вже давно пішов з мого життя.
Ти лиш примара в образі людському.
А я не хочу вірити в буття
Тої химери, що блука по дому.
Ловлю німий прозорий силует,
В мої тенета пристрасті й бажання.
Граційно оминаєш. Мов поет,
Римуєш сни минулого кохання,
Моїми упиваєшся слізьми,
Крізь стіни бачиш втомленії очі.
А я наївно прошу: «На, візьми
Моє серденько, милий!» - серед ночі.
Я душу на поталу віддала
І серце кинула до ніг безжальних.
Якою ж я незрячою була!
Й глухою, бо не чула слів брутальних.
Ти вже давно не мій, я – не твоя,
Та тільки загнане у кут кохання,
Заплутавшись в розставлених сітях,
Конає, бідолашне, у вигнанні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278960
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Ну, что? Обделались ребята?
Давай с груди значки срывать?
Опасно стало в депутатах -
недолго вам осталась ждать!
Момент настанет! Не чудесный!
Народ восстанет с громкой песней
"Мы наш... Мы новый..." - и тогда
вас, "кровосиси", ждёт беда!
Вы что - историю забыли?
А мы ведь это проходили!
Иль вам Киргизия не в счёт?
И вас такое скоро ждёт!
Сидеть вы будете в офшорах -
боясь дышать, как мыши в норах!
Не в радость будет вам бабло
и жизнь вам будет "западло"!
Вам не помогут бодигарды -
ведь это не партейка в нарды,
здесь посерьёзнее игра!
Им ваши бабки нахера !
Придётся жизнь свою спасать -
они вас бросят - и бежать!
Но от судьбы не убежать-
за всё придётся отвечать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281750
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Осінній дощ тихо лопоче,
Вмиває трави і кущі.
Серце моє тепла ще хоче,
Але так зимно на душі.
Сховалось сонечко у хмарах,
Не визирає ні на мить.
Бреду по лісу,мов примара,
І серце болісно щемить.
Роки згубились в круговерті
Моїх нездійснених надій,
Лишивши рвані рани в серці
Замість красивих світлих мрій.
Не сійся,дощику,не треба,
Журбу-печаль не колиши.
Заграйте,струни ясні,в небі!
Про вас складатиму вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278311
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Послухай, друже вересень, послухай,
знайди її у цю осінню днину,
облиш-но свій малюнок на хвилину,
прохаю, відірвися, вийди з круга.
Я скрізь шукав її, але все марно,
вже холод вітер змішує із пилом,
затопить скоро небо все чорнилом,
і стане на душі надміру хмарно.
Тобі під небосхилом все помітно,
ти бачиш кожний дім і кожну пташку.
Знайди мені її, тобі ж неважко,
вона десь є, і їй одній самітно.
Вона десь є - в єдиній іпостасі,
душі моїй такий жаданий трунок.
Постав останній штрих у свій малюнок,
знайди її у просторі і в часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283329
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Даже если очень захочешь
Ты не сможешь мне сделать больно
Самобытность любви такая -
Она всеми и всем довольна,
Всё на свете ей по карману –
Граней нет и границы стерты
Она вынесет все обманы,
Разорвёт на лохмотья гордость.
А потом будет шить печворки
Лоскутами воспоминаний
Отсидевшейся на задворках
Рваной гордости и стенаний
По былому
И все секреты хоронить
Под еловой хвоей
Пригодившихся к месту знаний
Лицедействия над собою.
Тише, сердце! Уймись, тревога!
Утолитесь мои печали!
Умывали дожди дорогу
Ветры тучи дорогой гнали…
Дальше-дальше от бездорожья,
Выше-выше зеленых пиков
Очень плавно и осторожно
В клинья птичьих гортанных криков…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283330
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Борода
ТІЛЬКИ МИ
Тільки ти –
наче ранняя весна,
тільки ти –
мені радість принесла,
тільки ти –
спраглий первоцвіт,
тільки ти –
зчарувала світ!
Тільки ти –
дарував мені любов,
тільки ти –
зможеш те зробити знов,
тільки ти –
снишся по ночах.
тільки ти –
вогник у очах!
Тільки ми –
як залізо і руда,
тільки ми –
наче річка і вода,
тільки ми –
небо і земля,
тільки ми –
ти, любов і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282103
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 29.09.2011
двуязычная шутка-веснянка
Мерзнуть галявини попід снігами
Десь безтурботна бариться Весна.
Може, кіно задивилася снами,
Може, загралась в дитинство вона...
Юна, тендітна, коліночка гострі,
М`яке волосся, як вербні бруньки,
Туго заплетене в довгі дві коси,
Звиті та сплутані наче стрічки.
Скоро прокинеться мила дитинка,
Вії пухнасті розплющить зі сну,
Та відчинивши з веснянками скриньку
Піснями пташки нарядять Весну:
В гомін та щебет, журчання струмочків,
Зелень яскраву, в медові лани.
Боже, як голос походить на доньчин!
Як він рятує від сніжної мли...
Скоро, скоро весна расплетёт реки-косы,
Распахнутся небес голубые глаза
Заблестят не снега, а весенние росы
И распустится яблонь цветущих краса.
Зашумит и забьется, пульсируя венкой,
Вечной жизни земной обновлённый наряд
И девчонка-весна прямо с острой коленки
Отпинает февраль раз сто двадцать подряд.
И растают снега, убегая под землю,
Ускользнут холода за звенящую новь
И родится Весна в марте месяце первой.
Моя дочка Оливка-веснянка – любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242789
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 29.09.2011
Борода
РАНОК В ДОРОЗІ
Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.
Потужні фари проганяють темні тіні.
Шиплять колеса, атакуючи асфальт.
Окрім тунелю з світла й білосніжних ліній,
тривожна ніч усе залила, як базальт.
А за склом поблискує капот,
а за поворотом – поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.
Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.
Двигун вбирає рештки залишків туману.
Зоря ранкова розбудила небокрай.
І кілометри закрутились на кардані.
Заграв світанок в небі, наче водограй.
А за склом поблискує капот,
а за поворотом – поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283059
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 29.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2011
З-олотаво-багряне
О-сінь листя дарує.
Л-ітньо-тепла і гарна
О-сь вже містом крокує.
Т-че тонке павутиння,
А тоді - в листя-трави
О-сінь трепетно кине
С-вою срібну забаву.
І пройдеться до річки,
Н-амалює хмаринки.
Н-а узліссі криничка,
Я-к із казки дивинка.
П-робіжиться лісами -
О-й, як ніжно й красиво!
Р-анком - сиві тумани,
А вночі - зірки-диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283243
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Появилися в лісі опеньки,
Обліпили берези й грабину,
На пеньках і великі й маленькі,
А окремі сховались в ожину.
У траві, ніби хтось їх насіяв,
Всі світленькі, стоять, мов солдати.
В грибників є одна лише мрія –
Повні кошики швидше набрати.
Бо коли в лісі осінню пахне,
Коли вітер шумить опеньково,
Є бажання, яке і не чахне,
В ліс приходити знову і знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283158
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011
Козацька слава і по нині
Крокує ще по Україні
І часто чуємо ми річ
Про славну Запорізьку Січ.
Гетьманську владу ми любили
Від Скалозуба до Могили,
Про Хмеля ми пісні співали,
Мазепи славу пам’ятали
Про тих, хто ще з маленьких літ,
Землі своїй залишив слід,
Бувало падав, помирав,
Але народу не продав…
А коли ворог на поріг -
Ставав до бою, хто як міг.
Козак народу вмів служити,
Лише для нього мусив жити.
Обов’язки він знав свої
І був господар на землі.
Хоч мав полатаний кожух,
Та в нього жив козацький дух.
Нам варто відродити Січ,
Щоб кожен день і кожну ніч
Шановні наші депутати
Про свій народ змогли подбати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283039
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
У боротьбі за волю – покладено чоло,
У боротьбі за совість – забуто слово спокій.
По іншому – не буде і бути не могло.
Бо ти не сіра курка, а певно – гордий сокіл!
Ти маєш мати сили, у боротьбі за честь,
Ти маєш мати сили, щоб розігнути спину.
І хист, чинити опір від внутрішніх нашесть...
Ти маєш бути гідним своєї України!
Ти маєш бути гідним шанованих сивин
Твоїх величних предків, з широкою душею...
Нести знамено правди до жаданих вершин!
Щоб сяйво перемог – не зрадити брехнею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282948
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Наталка Кольоровісни
Панночка Зима
– Мети, мети, метелице, мети.
Вже Зимонька збирається до нас.
Гори, гори, жаринкою гори
Ти, зіронько, малий дороговказ.
Дзвоники дзвенять.
Вогники горять.
Кригою встеляється
Нічний небесний шлях.
– Пряди, пряди, хмаринонько, пряди.
Дорогу любій гості прикраси.
Лети, лети, сніжиночко, лети
І радісні новини рознеси.
З вітром навздогін
З зоряних країн
Панночка спускається
На гривистих санях,
Різьблених санях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282910
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280603
Кліп - http://youtu.be/ACZRr9fQ-74 (автор кліпу Таіра)
[youtube]http://youtu.be/ACZRr9fQ-74[/youtube]
Теплий вересень ходить полями,
Заглядає на пишні сади.
В вирій літо летить журавлями,
Залишаючи в небі сліди.
Розмальоване листя у клена,
Горобина палає, мов жар.
Лиш ялиця струнка і зелена,
І торкається кроною хмар.
Оксамитом яскравої клумби
Чорнобривці сплітають вінок.
Теплий вересень звуками румби
Кличе осінь барвисту в танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282706
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Десь осінь по ѓорах блукає в багр́янці,
В червоних коралях, що на вишив́анці.
Намітка із жовтого листя янтарна,
Запаска з ялиці: зелено-примарна.
Випитує осінь в прохожих дорогу,
Добратися хоче до м́ого порогу.
Принести в дарунок жалі та печалі,
І крик журавлиний з блакитної далі.
Зітхання і смуток, утому, зневір'я,
Тривогу й несп́окій до м́ого подвір'я.
Та стрівся їй вітер, мій лицар вродливий -
Хоробрий і мужній, хоч трішки встидливий.
У вальсі кружляв осінь без перестанку.
Спинилися вдвох лише в мене на ґанку.
У гарному вбр́анні з легких візерунків
Чомусь світла осінь стоїть без пакунків.
То лицар прекрасний мене захищав,
Образити жінку нікому не дав!
Коли осінь в танці кружляла по схилах,
Усі подарунки в лісах розгубила.
Я чемно всміхаюся: Осене мила,
Без тих подарунків ти дуже красива.
Що їх не дал́а мені, я не сумую,
Пригожого лицаря ніжно цілую.
21-22.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282693
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Зачарованої таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282692
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Не рви мені душу, циганко – гадалко,
Розкинь свої карти: чи маю кохання?
Бо в дівчину зірку влюбився я змалку,
Для мене кохання - це вічне чекання.
Я погляд зловлю твій і все зрозумію,
Якщо є кохання, то очі засяють,
Бо очі циганки брехати не вміють.
В них зірка горить, бо вони теж кохають.
Лиш правду скажи, не криви ти душею,
Грошей за гадання тобі не шкодую…
Лише нагадай, щоб назвав ту своєю…
Гадай! Хай я правду кохання почую!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282602
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2011
…осень в парках золото к ногам
мечет свахой нам с тобой прилюдно,
расписала все вокруг этюдно
и не придирается к словам...
во дворах горят ее костры –
золото, расплавленное в листьях,
чьи-то заказные палит письма,
распускает поздние цветы...
звонкий смех и цокот каблучков
рассыпает спусками Подола,
оживают паркинги и школы
после долгих летних отпусков...
тишина, украшенная в медь
листьев недозревших - неопавших
по лесным тропинкам бродит в чаще
и ее так хочется согреть
добрым словом, чаем и в стихи
укатать старинным в клетках пледом,
пригласить к незваному обеду
отпуская страхи и грехи
осень в парках рыжею лисой
разлеглась на солнышке погреться –
никуда от бестии не деться
всем, всем, всем и даже нам с тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282589
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
В семье у сына - снова радость! Пополнение!
Да и пора - ведь дочка Дашенька уж взрослая вполне!
Ей целый годик, и мудра - на удивление,
на радость маме-папе и остальной своей родне.
Совет семейный заседал не час, не день... А целых два!
Единодушен был и лучше выдумать не мог -
закончился совет, дождались до утра едва
и в доме появилась... прелестная ...овчарочка-щенок!
Она дрожит, по всей квартире маму ищет-носится,
защита в будущем, сейчас же крошечный комок...
Она скулит и плачет, может писять просится?
И Дашенька со знаньем дела... ЕЙ ПРИНЕСЛА ...ГОРШОК!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282549
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Я время ощущаю мыслями,
Словами, жестами и взглядами,
Годами безоглядно-быстрыми,
Как-будто в долг у жизни взятыми.
И снами грустно-непонятными
И яркими, порой ненужными,
Чернильными на пальцах пятнами
И радостью, и в сердце стужами.
И вьюгами, и звездопадами,
Молвою и чужою завистью,
И нежным танго-листопадами,
Улыбкой и минутной слабостью,
Любовью, грустью и разлукою,
И тем, что жить могу уверенно.
Я время ощущаю скукою
И пониманьем: в нём я временно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282524
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Зриваються із місць і відлетять у вирій,
Хоч не орлята, але й не орли…
Бо кожен хоче бути з них щасливий,
Хоча цього і вдома б досягли.
Та тут тюрма, тут грати, тут неволя,
Орлята линуть у блакитні небеса.
Така напевно склалася їх доля,
Хоч на очах бринить стривожена сльоза.
Важка там праця, але це нічого,
Бо платять гроші, робиш недарма.
Працюйте вдома, добивайтесь свого,
Бо в тих краях землі для Вас нема.
Бо ж тут у Вас країна, рідні люди,
Батьки, дружина і своя земля…
А час пройде Ви зможете забути,
Де Ваша Батьківщина і сім’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282478
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Сколь верёвочке ни виться
И, короче говоря,
Как в природе говорится,
Получается петля.
Выбираем кого любим -
Она к власти очень зла!
После памятью порубим,
До Гордеева узла.
И за свой закон бредовый,
Над собой услышит смех.
Революцией весёлой
Нас готовит для потех.
Что для счастья ещё надо?!?!
Зрелищ красочных, хлебов!!!
И петлю для казнокрада
Сделать всяк - "ВСЕГДА ГОТОВ!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282462
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Коли стріляє добре кулемет,
І вила, що в хліві ще не зігнуті.
Ми рознесемо «шобло» це ущент,
Козацьку славу хочем повернути!
Народ мовчить, залякана душа,
Немає віри, радості немає.
Хоч за душею навіть ні гроша,
Але терпіння нам ще вистачає.
Та є бажання, поклик, є народ,
Який змінити хоче Україну.
Я Вас прошу, позбудьмося «господ»,
Щоб всі почули пісню солов’їну.
І щоб на стіл поклали ми хліби,
Щоб заспівали пісню українську
Щоби в родині не було журби,
І «господа» нас не схиляли низько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282268
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Николаю Седому!
Судьба моя, ты чародейка...
Николай Седой
Судьба моя, ты чародейка,
Пришла мне в голову идейка,
Стихом поздравить друга Колю,
Прийти, как водится, к застолью,
Бокалы шумно поднимать,
И рифмой друга донимать,
Облобызать хозяйку дома,
И прочитать четыре тома
Стихов и здавиц, утомить,
В салате бороду умыть,
К утру домой уйти нетвердо,
На стену опираясь гордо...
Пойти с соседом на таран -
Так будь здоров же, каперанг!
ID: 282108
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 22.09.2011 21:50:37
© дата внесення змiн: 22.09.2011 21:50:37
автор: J. Serg
СОВЕТИК
Заночуй лучше у Коли,
а с утра - вперёд, на волю...
Если же наоборот -
стрёмно! Вытрезвитель ждёт!
Не успеешь оглянуться-
как к тебе уж при...стегнутся
и судьба твоя - злодейка,
а совсем не чародейка...
Как тебе моя идейка?
Нравится? Тогда - налей-ка!
Без стихов, бокалов, здравиц
выпьем дружно за красавиц,
что держали с нами фланг...
Горько, Коля-каперанг!
Лобызай свою хозяйку,
но тарелку передай-ка -
воплощу свою идейку
и в салатик из индейки
нежно рожу погружу...
Вот где счастье вам скажу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282151
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Жизнь -это радость... Жизнь -это горе...
Дивных чудес бесконечное море,
взлёт до небес и падение вниз,
счастья цунами, любимой каприз...
Жизнь - это вера, надежда и мука,
поиск единственной, встреча, разлука,
звёздное небо, любовь, свадьба, дети,
внуки... и всё, что успели на свете!
Жизнь - это миг от рожденья до смерти...
Тайна...Повестка от Бога в конверте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281928
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Живе Творець – живу і я
І твердо вірую в Писання,
Що це життя - не ціль остання
У цьому всесвіті моя.
Тут прикрашає існування
Солодка пісня солов’я
І рід доточує сім'я,
І час збігає у діяннях.
Коли тілесний мій костюм
У гріб опуститься без дум,
Душа відчалить в небо третє,
Неначе з кокона мотиль,
В ясну прозорість дивохвиль,
Чудні узори Божих плетив.
21.09.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281783
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Я поддалсЯ на уговор холёных дур -
решил пойти сегодня сделать... маникюр!
Но передумал - я ведь с этим маникюром
не франтом буду выглядеть, а ДУРОМ!
Зачем мне, работяге, маникюр?
Ну, разве для потехи этих дур...
Руками я привык пилить и клеить,
паять, строгать, точить и забивать.
Я не привык холить их, и лелеять,
и лаком всуе ногти покрывать...
Мужские руки украшают шрамы,
порезы, ссадины, рубцы и синяки...
ТАКИЕ руки любят женщины (не дамы!).
НА МАНИКЮР ЗАБЕЙТЕ, МУЖИКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279707
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Люблю наш клуб, сомнений нет,
спешу к вам на свиданье.
Но...вдруг заглючил интернет
и обломал желанье!
Хочу ответ на коммент дать,
сказать друзьям :"Спасибо!"
Ему же, гаду, наплевать -
забросил на Карибы!
Хочу быстрей на сайт зайти-
в ответ мне фига в личку!
Как не крути, как не верти -
нельзя открыть страничку!
То сообщает, что пароль
неправильно ввожу я,
а то откроет вдруг порой
такое...Аж дрожу я!
Спешу быстрей девиц убрать
(жена ведь рядом ходит!)
Он продолжает выдавать!
Изюминки находит!
Но вдруг завис мой интернет -
опять соединенья нет!
Опять припомнишь чью-то мать...
Зырк на часы - ой, время спать!
Вот так любимый интернет
ведёт себя - как интервент!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281544
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Розірвалося ночі намисто,
І розсипалось зорями в небі.
В довгій сукні прозорій, врочисто,
Мій коханий, іду я до тебе.
Посміхається місяць привітно,
Сяйвом встелена срібна доріжка.
Мерехтливі зірки тепле світло
Від дверей розплескали до ліжка.
На розкішне волосся шовкове,
На мій стан задививсь до знемоги.
На мереживо сукні квіткове,
Що обвило мої босі ноги.
Мліють груди, як пуп'янки спраглі,
Зачекались твого повеління.
Простягнув свої руки засмаглі,
І тихесенько став на коліна.
Затремтіло бажання в зап'ястях...
Біля тебе спинилась в покорі.
Ти занурюєш голову в щастя...
Місяць вправно визбирує зорі.
18.08.2011
В якості ілюстрації використано картину художника Vicente Romero Redondo
http://www.liveinternet.ru/community/2332998/post168020069/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275843
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 19.09.2011
Мазур Наталя
ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙДИ
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Що би там не було! Що би там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
=========================
Борода
УКРАЇНО МОЯ
Україно моя, рідна земле, мій краю,
із далеких країв я до тебе лечу.
Із далеких країв я до тебе вертаюcь
і літами за гріх свій синівський плачу.
Україно моя, безталанная мати,
чи ж ростила на те своїх блудних синів,
чи купала на те їх в ромашці і м"яті,
щоб тепер виглядать із чужинських країв.
Україно моя, мій любистковий краю,
золотії поля у вінку споришу.
Із далеких орбіт зорі з неба згортаю
і в намисто із них тебе вбрати спішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281529
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Ніч поволі сивіла.
Сновидою хиталась на підвіконні,
Закохана в останню прірву,
Сліпла від наполегливих обіймів
Легковажного світанку.
Лети, порожнече!
Я розумію кожну твою струну,
Гаптовану говіркими птахами,
Які досхочу назносили пліток,
Про кохання…
Гострі профілі нашорошених гілок
Мандрують горизонтом за вікном.
Сіючи сум’яття в мої думи…
Шкребуться миші.
Гризуть в старому механізмі крихти часу,
І сунуться петлі з мідних спиць,
З’єднаних тривкою волосінню
Початок і кінець…
…Зав’язуються чарівні вузлики днів
В безкінечний сплітаються шалик.
Так тільки ти шаленів, так тільки ти
Тіло жагуче бавив…
Ніч поволі сивіла.
Сновидою хиталась на підвіконні,
Закохана в останню прірву,
Лети, порожнече!
19.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281491
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Життя таке складне?
Чому?
Невже змінились вподобання?
І люди вірять лиш Йому,
Йому одному!
Вставши зрання
Ідуть до церкви, б'ють чолом
А потім - щиро по роботах,
Хтось на завод,
А хтось - селом
На ферму в кирзових чоботях...
Чи, може, спогади сумні
Про рай, в якому ми всі рівні,
Й крокуєм з прапором в багні,
Але гадаємо, що вільні,
Нам зрушить з місця не дають?
Оце такої!
Наших б'ють!
Вставайте, браття,
Досить миру,
Давно сусід вже нагострив
На владу цю свою сокиру,
Щоправда, нишком він мовчить,
Бо вкрав немало - пів заводу,
І треба буде поділить
Все порівну...
Даю Вам згоду!
Не хочу раю на землі,
Давно вже звикся з мозолями,
А кольорове - лиш у сні...
- Давайте битись з москалями! -
Позаду чую дивний крик,
- Вони у бідах винуваті,
Ще й причепили нам ярлик,
Мовляв, ми - трішки меншуваті!
Та хто цей «вумник» там такий?
Сказати дайте «патріоту»,
А де твій син, такий крутий?
Поїхав вчитись у Європу?
Ох, рідна матінко-земля,
Переповняються вже вінця
Від суму,
Подумки і я
Шукаю й бачу українця!!!
Такого, щоб тебе кохав,
Життя своє взамін віддавши,
У злиднях винних не шукав,
А впевнено на ноги ставши,
Своє життя й своїх синів
Довів до звершенності дії,
Коли у світлі кращих днів
Тарасові збулися мрії!
Шукаю й плачу, дивний сон
Мені наснився,
Кольоровий...
Піду я вранці на поклон,
І до роботи,
Будь здоровий!
19.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281377
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
О, як у той осінній вечір
Бажав тебе зігріти я,
Огнем зайшлась душа моя,
А розум холодно перечив.
Твоє залишилось ім’я,
Мов слід на серці від картечі
І дивні подуми чернечі
Мого торкнулись житія.
Із плином літ зажив той слід,
Я подолав журбу убрід,
І там, на березі чекання
З’явилась зіркою мені
Та, що мої порожні дні
Палким заповнила коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281329
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Если хочешь что-то знать,
Что-то, что не каждый знает,
Я могу тебе сказать:
О друзьях не забывают…
Даже если все не так,
Все не так, как бы хотелось –
Улыбнись ! И неспроста,
Ведь улыбка – это смелость !
Вспомни, ты же не один !
Вспомни, кто с тобою рядом !
И смелей на все смотри,
А печалиться не надо !
7.10.96р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267093
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 19.09.2011
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Пр-в:
Танго осени нас свело,
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви,
Со мною Вы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281032
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 19.09.2011
У Києві - тепло. У Києві - осінь.
Вже бабине літо плете свої коси.
А квіти останні яскраво сміються
У місті, де наші літа зостаються.
У Києві - ясно. У Києві - осінь.
Насіння дозріло і лагідно просить:
Збирайте мене для краси на майбутнє
У місті, де серцем ви завжди присутні.
У Києві - дзвінко. Повітря - прозоре.
І синь піднебесна густа й неозора.
І котять каштани свій глянець беззвучно
У місті, з яким ми повік нерозлучні.
У Києві - гарно. Рясна горобина
Намисто для себе і міста зробила.
І листя кружляє у дивному танці
У місті, з яким ми коханці і бранці.
...Ходили світами. Вже мабуть-що досить.
Вертаймось додому: у київську осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281217
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Чи можна хвилини я ті підберу,
Що сипались в батьківське серце, мов зерна.
Батькам я скажу, як їх щиро люблю,
І Бога благаю, нехай їх поверне.
Щоб ласку віддати і шану батькам,
Для них у житті, я зробив дуже мало.
Тоді зрозумів, що я борг свій віддам,
Коли їх на білому світі не стало.
Я Бога молю, хай почують батьки,
Щоб знали тепер, що вони біля мене.
Мов птахи у вирій злітають роки,
А я пам’ятаю, Вас Тату і Нене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Ласунка любить поцілунки,
І солоденькі подарунки.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І грати із вогнем уміє,
Бо погляд її завжди діє.
Сміється у голівці думка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
Складають їй віршІ, сонети.
І тягнуть в фліртові багнети.
Вона гнучка неначе гумка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І вже не має змоги бігти -
Вона попала в вовчі кігті.
Чи він попав… мов м’яч у лунку.
Моя хитрунка… Ай Ласунка!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281158
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Коль поэт вы подходящий,
Подбираете слова,
Не как попка говорящий,
А прочувствовав сперва
Каждый камень на дороге,
И реально пережив,
Подвели стихом итоги,
Чувства с разумом сложив...
И тогда лишь вас оценят,
Даже скажут - молоток!!!
Коль с души смывает бремя
Слов живительный поток.
Монумент нерукотворный
В их воздвигнете душе,
Когда финиш лентой чёрной
ЗабрезжИт на вираже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281130
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Для доньки 09.09.2011р.
Батьківське Благословення
Бог Отець, і Бог Син, і Бог Дух Святий,
Пресвята Єдиносущна Трійця,
Не хай Благословить вас, діти,
І не хай дасть вам довге життя
У згоді та взаємній любові,
Не хай обдарує вас
Своїми ласками й благами земними,
Не хай дасть вам радість колись
У Царстві Небесному,
За молитвами Пресвятої Богородиці
Й усіх святих. Амінь.
Благословення Всемогутнього
Бога Отця, і Сина, і Святого Духа
Не хай зійде на вас,
І залишиться з Вами назавжди.
Амінь.
Вітання мами
З днем Весільним, Вас вітаю!
І сердечно, Вам бажаю:
Живіть дружно, будьте любі,
Хай любов не знає згуби
Кажуть люди, що минає
Лихо тих, хто любов має!
Від Землі бажаю – сили
Вам, щоб ноги носили; і
Води чистої й росини,
Щоб не втратили краси Ви;
Животворне тепло з неба,
Бо і ще дітей Вам треба;
І вогонь кохання ясний
Поміж Вами хай не гасне!
Хай воно дає наснагу,
Не втрачаючи повагу,
Одне одного кохати,
І про рід свій пам’ятати!
Вітання батька
Любітеся й кохайтеся,
Плодіться й розмножайтеся,
Дав Вам Бог у цьому згоду,
Щоб не було переводу
Захаренківському роду!
Вітання бабусине
Як-то кажуть:»Слава Богу,
Що діждались цього дня.»
Хвилювання всі позаду,
І віднині Ви - сім’я.
Ви зійшлися в одне ціле
Різними шляхами, то
Й живіть так, щоб не щеміло
І серденько у мами!
Щиро мати, Вам бажаю
Щасливу родину!
І на згадку вам дарую
Вишиту картину.
ДІМА
Маю карі оченятка,
Я, маленьке хлопченятко,
Мама поруч, я радію,
Кличуть всі її Марія.
Відтепер я маю й тата,
І його Артемом звати.
Він у мене з спортом дружить
І його я люблю дуже!
Буду, мабуть, футболістом,
Або як і він – регбістом.
І щаслива я дитина,
Бо у мене є родина!
Вітання сина Діми
Відбулося у нас свято,
Всі вітали маму й тата,
Й я, разом, щоб з ними жив,
Вже тепер їх поженив.
Й на весіллі танцював,
«Гірко!»-голосно кричав,
Щоб їм солодко прожити
Сто літ в парі й не журитись!
Хочу їм і ще бажати
Горечка повік не знати,
Щоб мене зростить в любові,
Хай завжди будуть здорові!
А і ще…
Я «триматиму їм свічку»…
Дуже хочу вже сестричку!
Вітання брата Михайла
В день Дев’ятий вересневий
Боги Вас благословили,
Під сузір’ям неба Діви,
Щоби, Ви, сім’ю створили.
З чим віднині і вітаєм
Вас, Марія і Артем!
І сердечно, Вам, бажаєм
Ми любові навзаєм!
Битись хай не перестануть
В унісон Ваші серця, і
Оберегом сім’ї стане
Вам, небесна Діва ця!
До гостей
Куми, рідні, гості й друзі,
Ми, Вам, вдячні дуже й дуже,
Що були Ви не байдужі,
І прийшли усі до хати
Наших молодят вітати.
Хай здоров’я, Вам Бог дає
І за всіх Вас дбає. А ще
Втричі добра зичить більше,
Ніж хтось має! Й промовляєм
Від душі, Вам гуцульський тост:
«Майте все найкраще! Майте фест!»
До сватів
Свашко, Ганно й Дмитре, свате,
Ми прийшли до Вас, до хати
Годувати дочку нашу,
А тепер - невістку вашу.
Чи вона ще й не вставала
Й хату Вам не замітала,
Треба її пригостити,
Щоб могла хоч щось зробити.
От по вулиці ми йшли,
Й камінців купку знайшли,
Прілим листям притрусили
І росою покропили.
Хай скуштує, буде знати,
Батька й матір шанувати!
З Вами ж, хай живе ладненько,
Має Вас за тата й неньку,
Слухає і поважає,
За здоров’я Ваше дбає.
Ми бажаєм, Вам щоднини
Щастя й спокою в родині!
Молитва за одружених
Господи Ісусе Христе, Боже наш
Ти, що в Кані Галілейській поблагословив молодят,
Молю Тебе:»Поблагослови й моїх одружених дітей
Усяким добром небесним і земним.
Благослови, Господи, їхні змагання і старання.
Дай, Ісусе, щоб їхнє життя проходило в спокої та згоді.
Дозволь їм, найліпший наш Спасителю, діждатися
Дітей, онуків і правнуків, аж до четвертого покоління.
А що найважливіше,Ісусе, вчини Своєю ласкою, щоб
Мої одружені діти залишилися при святій вірі,
Стереглися гріха та праведним життям заслужили
На нев’янучий вінець, що ним, Ти, наймилосердніший Боже, Увінчуєш вірних Своїх слуг у Небесному Царстві.»
Амінь.
PS «Батьківське Благословення» та «Молитва за одружених дітей» використано із збірки молитов Православного видавництва «Благодатний Вогонь» за 2006 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281067
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Вечори вересневі хризантемами пахнуть,
А всі ночі казкові туман покриває.
Від цілунків, під ранок, зорі в небі згасають,
В таку пору кохання я своє проводжаю.
Я тримаю за руку, ту єдину – царівну
Із якою в житті я постійно щасливий.
До якої душею, ніби пташкою, лину,
А вона завжди каже: « Я люблю тебе, милий!».
Листя осені стелить до щастя дорогу
І злітаються птахи на зимівлю в кубельце.
Хоч зима попереду викликає тривогу,
Але осені шурхіт заспокоює серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281025
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Я слідкую весь час за тобою,
Я бажаю провести рукою
По волоссю пухкім, шовковистім,
Потонути в очах твоїх чистих.
Я співаю тихенько - для тебе,
І нехай ти не чуєш, не треба,
Всі ласкаві слова, наче квіти,
У віночок пісенний завиті.
Розпізнаю в юрбі голос милий -
Мчать до тебе намріяні крила...
Ось і вечір спустивсь таємниче,
Та татусь з дитсадка мене кличе…
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276288
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Пока не был он поэтом,
Сталь в руках его звенела,
И тянулись за советом
Люди всяческого дела.
Но коснувшись авторучки,
Молоток упал под ноги.
Пару слов связав до кучки,
Стал он жертвой слишком многим.
В голове запели музы
Голосами от Сирены,
И поставили у лузы.
Вот такие перемены...
Дальше станет ещё хуже!!!
И у мусорного бака
Он народу будет нужен!
(Хотя жизнь диктует всяко...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280968
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Як відмикали небо журавлі
Й сади зелені золотили коси,
До вулика продерлися джмелі,
А їм на поміч заспішили оси.
На соти люто рвалася орда:
Позаду оси, а джмелі - сперЕду!
Ненаситці, у них одна біда -
Ніколи не буває вдосталь меду!
Проте не знали (треба було знать,
То оминули б їх бджолині жала):
Хто працьовитий - вміє й воювать,
На зброю перековуючи рала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280958
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Борода
ТРИ КУРГАНИ
Де cиві тумани
стоять три кургани.
Почили гетьмани.
На Січі ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жаданна,
де ти, сило козацька?
Ніч стає.
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Журливі тумани
ворушать кургани.
Не чують гетьмани.
Лютує ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жаданна,
де ти, сило козацька?
Ніч стає...
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Розвійтесь тумани!
Ожийте кургани!
Вставайте гетьмани,
будіте Січ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280866
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Господь Всемогущий!
К Тебе я взываю!
Я много грешила!
Я грешница,
Знаю.
Прости мне грехи!
О, Господь мой,
Прости,
И с чистой душою
Меня отпусти.
Стою пред Тобой на коленях,
Мой Бог,
Смиренно прошу,
Чтоб беда мой порог
Прошла,
Не оставив нигде и следа.
Ты знаешь,
Что дочка моя молода...
Пошли ей терпенья
И мудрости в срок,
Чтоб мир сей безумный
Ее не привлек.
Пусть Ангел-Хранитель
Ее защищает
От всякой беды,
Что ее поджидает.
Спаси!
Сохрани!
И дай веру в надежде...
Ведь Ты возлюбил
Этот мир еще прежде.
И Сына Исуса послал,
Чтоб спасти
Людей всех заблудших.
К Тебе привести.
Чтоб каждый с Тобою
Имел жизнь благую,
Чтоб каждый, кто верит,
Был жив!
Аллилуйя!
Спасибо, мой Бог,
Что молитву приемлешь!
Ты Мудр!
Справедлив!
Никогда Ты не дремлешь!
Ты столь Терпеливый
И Милостив с нами...
Так будь же прославлен за все,
Бог мой!
Amen!
31.05.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280799
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Там, де віти сплелися рясні
Сіра пташка завжди ночувала.
Свої пісні тривожно-сумні
Кожен вечір для мене співала.
Приспів:
Ти про осінь мені не співай,
Я ще літом п'янким не зігрілась.
Березнево-квітковий розмай
Ще живе в моїм серці несмілім.
Поки світять нам зорі ясні
Ми кохання ще можем зустріти,
То ж співай,моя пташко,пісні
Всі веселі,щоб нам не старіти.
Приспів:
Як осиплеться листя в саду,
За теплом сумуватимуть віти,
Я до тебе тоді не прийду,
Та твій спів буду в серці носити.
Приспів:
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280794
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
По поэту лира плачет
Когда он строчит частушки.
Быть поэтом, это значит
Танец с саблями на мушке.
Уважает слово Правды.
Громче всех горланит горько.
Без понтов и без бровады,
Слишком рифмы любит только.
Не снимал на шару пенки,
И в любви не переменчив.
Выручают свои стенки,
Иногда, когда застенчив.
В общем, он обычный парень
Или красная девица.
Говорят, в грозу ударен,
Чтоб дождём - слезой пролиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280793
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Стрілась і жагуче обпекла.
Вітерцем легесеньким війнула,
Спокій мій забрала у минуле,
Мов вода крізь пальці протекла
Очі, що волошки у житах,
Серце моє зранили вогнисті,
Дві перлинки кришталево чисті,
Залишились в спогадах і снах.
Ніжна наче вранішня роса,
Трепетна і як весна тендітна,
Ласкава, бажана і привітна
В позолоті русая коса.
Нерішучість в котре підвела.
За несміливість себе картаю,
Більше за життя її кохаю,
Стрілась – і жагуче обпекла
Згадую тепер ту дивну ніч,
І чарівні зорі малинові,
І її уста такі медові,
Й неповторний блиск дівочих віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280785
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Мій народе, мої українці,
Я звертаюсь до Вас, як нащадків,
Ми ж господарі тут, не чужинці,
Досить нам на землі безпорядків.
Як прийдуть патріоти до влади,
Як обнімуться всі українці…
То народ наш тоді буде радий,
Нас тоді зрозуміють чужинці.
Що є в світі держава багата,
Де шанують і батька, і сина,
Де чудова земля і дівчата,
Це держава - моя Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280742
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Кліп-карооке на цей вірш
(автор Таіра, Музика Віктор Ох)
можна подивитись і поспівати тут:
http://youtu.be/ACZRr9fQ-74
Теплий вересень ходить полями,
Заглядає на пишні сади.
В вирій літо летить журавлями,
Залишаючи в небі сліди.
Розмальоване листя у клена,
Горобина палає, мов жар.
Лиш ялиця струнка і зелена,
І торкається кроною хмар.
Оксамитом яскравої клумби
Чорнобривці сплітають вінок.
Теплий вересень звуками румби
Кличе осінь барвисту в танок.
14.09.2011р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280603
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Я буду снитись кожну ніч тобі,
Не відпущу тебе і не залишу!
П`янким нектаром виллється той біль –
Ти спив мене, як світанкову тишу.
Мене ніхто не ранив так, як ти –
Не боляче, а солодко, мрійливо…
Ти з неба кинув райдужні мости,
І простір самоцвітами засіяв.
Я маритися буду наяву,
Я дам тобі почути голос вітру,
І музику нетлінності живу –
То тінь моя сумує, тиха й світла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280566
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2011
Ось час прийшов і Бороду вітати...
Півсотні з гаком - несерйозний вік,
Та все одно. Хіба важливі дати,
Коли є люди до яких ти звик?...
Ну як тобі живеться в Албуфейрі?
Чи видно Геркулесові стовпи?
Чи часто виникають на папері
Думки Гібралтар перепливти?...
Поборник правди, вірності і слави,
Останній лицар з тих, що не у нас...
Не відцурався рідної держави,
Не втратив віри у важкий цей час!...
Твої вірші вертають журавлями
У села українські і міста
І падають в серця... І поміж нами
Ця віра знов спалахує свята!...
Бо ж не пропала дідова наука -
Він сіяв в душі, сіяв у серця...
Лягла у душу і у серце внука
Добра та істини зернина ця...
Ти, друже, вдало перейняв цю справу, -
Став сіячем - цілителем душі...
І від Атлантики до Борисфену
Хай знову й знов летять твої вірші!...
21.08.11р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276349
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 14.09.2011
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Десь далеко нині ти
Лічиш зорі в самоті
З диво-кришталю.
Я пишу тобі листи,
Прокладаючи мости,
Сповнені жалю.
Задрімало все зело.
Заглядає сон в вікно.
Свічку запалю.
Пам’ятає ще тепло
Вуст твоїх моє чоло.
Я тебе люблю.
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280382
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Інна Серьогіна
МЫ С ВАМИ ВСТРЕТИЛИСЬ СЛУЧАЙНО
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно,
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья,
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви...
Со мною Вы…
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
=========================
Борода
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ
Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град?!
Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад?!
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю -
а там цілющий водопад.
Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги.
Забудь про рани від незгод.
До чорта нам цінитель мод!
Нам аплодує вже народ
і зорепад.
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Спасибі щире, любий друже.
В мені нуртує твоя мужність.
У цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.
Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю.
Один лиш крок, один на двох.
у суддів вже переполох.
За нас майдан і господь Бог,
як оберіг.
Ми станцюєм обоє
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
=================
Слова і вокал – Світлана Моренець
Танго прощання
Коли в небесному просторі
всміхнулись таємничі зорі
і нам коханням нашим стали,
гадали ми – на цілий вік.
Роки в любові пролітали,
щасливі ми іще не знали,
що вже хитнувся білий світ
і обірвав любові цвіт,
він опадає наче сніг,
мені до ніг…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Згорають сторінки роману,
дим щастя відпливе туманом…
Але він був – і не обманом –
тих днів щасливих зорепад!
Та ми – своєї долі бранці...
Танцює смуток з нами в танці
і пристрасть, наче вогнепад,
сумне відлуння серенад,
що не вернути нам назад
тих днів принад…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Вже від танцю прощання
затихають сліди,
Але світло кохання
в моїм серці завжди.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GjiaN0BVOX4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280275
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
(навіяне зображенням на картинці)
В затишених алеях пахло літо,
Тоненький деревій підняв голівки...
Ти поглядом минулого століття
Дивився із старенької листівки.
Знайомий силует... високий зростом...
Та кроки віддаляються зітханням...
Чому спинити так тебе не просто,
Отримавши палкі слова зізнання?
Ось тільки що стояв ти на колінах,
Дивився в очі... цілував долоні...
Що сталося? Яка причина в змінах?
Чому в траві троянди ці червоні?
Тебе затримати, спинити хочу!
Хоч горда, але все ж тебе любила...
Ти дивишся через століття в очі...
Запитуєш: " Чому ти не спинила?"
11.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280427
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
В тот день ничто не предвещало горя.
Под ним струились дымкой облака.
Он сделал плавный разворот над морем,
Штурвал держала крепкая рука.
Вдруг сильный взрыв-и самолёт стал падать.
Внизу машины,люди и дома.
Где ж катапульта?Вот же она, рядом,
Ведь дома сын,родители,жена.
Чужие судьбы пляшут пред глазами,
А мозг твердит: «Спаси их всех,спаси!»
И он стрелой промчался над домами,
Чтоб яркой свечкой вспыхнуть там,в степи.
Шумят берёзы над его могилой,
Роняя листья,как слезу апрель,
И помнят люди,как мальчишка милый
Спас сотни жизней в злополучный день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280225
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Інна Серьогіна
В вальсі кружляє з каштанами осінь,
Айстри на сонці росою дзвенять,
І маля, із очима-просинь,
Зайде в твій клас, щоб науки вивчать.
Та не судилось тобі його вчити,
Осінь без тебе урок почала.
За вікном похилила віти,
Плаче берізка без твого тепла.
Ти відкривала дороги малятам,
Вабив їх світ, таїни ореол,
У добро щиро вірила й свято,
В душі-вінки їм вплітала любов.
Знов зацвітуть воронці біля школи
І соколятам в урочисту мить
Напуттям у дзвінку малиновім –
Вчительки першої голос бринить.
==================================
Борода
ЗЕМЛЕ МОЯ
Земле моя! Земле моя!
Часто ти снишся мені.
Краю мій рідний, батьківськая хато,
як же до тебе далеко, повір.
Як до зір – мій родинний двір,
як же до тебе далеко, повір.
Земле моя! Земле моя!
Часто ти снишся мені.
Стежко моя у далеке дитинство,
ти загубилась на карті доріг.
Там, де сніг і відбитки ніг,
ти загубилась на карті доріг.
Земле моя! Земле моя!
Часто ти снишся мені.
Доле моя, нерозумная сестро,
нащо мене у цей край завела?
В край тепла, де немає зла,
нащо мене у цей край завела?
Земле моя! Земле моя!
Часто ти снишся мені.
Мріє моя, повертайся крізь версти,
радістю серце на старість зігрій.
Блиском зір, теплотою гір,
радістю серце на старість зігрій.
=========================
Автор Іван Звенигородський-VMD-
зробив відеокліп, в якому на тлі запропонованої мелодії в формі слайд-шоу йде показ фото танцюючих пар і звучить у його виконанні вірш:
НЕ ХОТІВ!
Ти не хотів говорити.
Ти не хотів і співать.
Ти не хотів і любити.
Хотілось тобі танцювать.
Вдвох ми летіли у небо.
Усмішка в двох на устах.
Ти ніжно мовчав, як і треба.
Мовчав і дівочий мій страх.
Любили тоді ми так ніжно.
Любові слова берегли...
Танцюють вальс вже інші
І дочки, і наші сини.
Танцюють-тільки не ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279470
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Наталка Кольоровісни
ЗОРЯНА ПІСНЯ
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Десь далеко нині ти
Лічиш зорі в самоті
З диво-кришталю.
Я пишу тобі листи,
Прокладаючи мости,
Сповнені жалю.
Задрімало все зело.
Заглядає сон в вікно.
Свічку запалю.
Пам’ятає ще тепло
Вуст твоїх моє чоло.
Я тебе люблю.
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
==================
Ніна Третяк
ЛІТО, ЛІТЕЧКО
В платті з білим комірцем
Бігло літо манівцем –
Хочеш – доганяй!
Де колосяться жита,
Сонях сонцем розквіта –
Літо переймай!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів:
Квітують соняхи у полі,
Літо уповні.
Дві стежечки, немов дві долі
Стеляться мені…
З двох стежок одну знайду
І своєю я піду –
Серце – вибирай!
На ромашці не гадай,
Сміливіше визначай –
Літо доганяй!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів.
В платті з білим комірцем
Бігло літо манівцем –
Спробуй зупинить!
Літо- літечко летить,
Поспішати треба жить –
І любить, любить!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280006
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Вже двадцять літ Мойсеї водять
В пустелі бідний мій народ,
Кружляють там, невпинно ходять,
Шукають скрізь джерельних вод.
Бредуть уперто, прагнуть пити,
Їх мучить голоду мара.
Якби напитись, відпочити, -
Та зверху крик: «Ще не пора!»
В пісках пекучих і безводних
Їм сниться марево оаз,
Та гонить спраглих і голодних
Лише вперед – вождів наказ.
В дорозі падають безсилі,
Які не можуть вже іти.
Ніхто не знайде їх могили
І не поставить їм хрести.
А що ж вожді, теж недолугі,
Також страждають від біди?
Ба ні, у них є вірні слуги,
Припаси їжі і води.
Вони відверто бенкетують
В часи нещастя і журби,
І їх ні трохи не хвилюють
Прокляття бідної юрби.
Питають зморені попутні,
Чи скоро цій дорозі край.
А зверху чути глас могутній:
«Ще двадцять літ і буде рай!
Ви ще нічим не заслужили
Собі щасливого життя.
Лише вперед, зібравши сили,
Назад немає вороття.»
І знов вперед і сняться знову
Оази в лагідній росі.
Коли ж прийдуть у Землю НОву?
Дасть Бог, дійдуть. Але не всі.
11.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Исполняет Владимир Полуничев, мой соавтор - http://www.chitalnya.ru/work/722213/
Я не такой как все другие...
Всю жизнь, я слышу лай собак.
Ведь не святой, есть мысли злые
То карцер сниться, то барак.
Я мог бы жить, как царь на троне,
Иметь красавицу жену.
Но я по жизни вор в законе
Который греет всю страну.
Конечно лагерь, а не волю
Читают многие в глазах
Привык к браслетам и конвою,
Ведь грудь вся в синих куполах.
Менты не те, что были раньше,
Они давно на поводке,
Пусть кость свою грызут и дальше -
На кости хватит в общаке
Порой тошнит от всякой мрази -
Что обожралась борзоты,
Какая лезет с грязи в князи
С ментов в воры с воров в менты.
И потому одним лишь словом
Меняю судьбы многих лиц,
В моём понятии здоровом
Все карты правильных границ.
Скажу одно:" Планета - зона
Где все сидят до одного
И если б не было закона
Воров бы не было давно".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11109105847
Р.S.Посвящается Васе Бриллианту вору в законе.Честному и правильному человеку.Вечная память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279817
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Пробач мені за перший день,
пробач мені за день останній,
у серці - пізній сон, як ранній,
зостався згадкою лишень.
Історія - одна на двох,
без правил і пересторог,
чужим сюди немає стежки...
- Ти знаєш,
ці твої сережки тобі так личать.
- Дивно.
- Що?
- Давно хотілося почути.
Тепер мовчи, не треба, досить,
посидьмо так.
- А твої коси...
Проміння сонця золотого -
й немає нашого нічого,
новий вже народився день,
чи перший день,
чи день останній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279802
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 11.09.2011
insolito
З Дніпровських лук, аж за Карпати,
Розкинулась земля моя!
Це – Україна, донька й мати,
Це – Батьківщина, Ти і Я.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
Від Слобожанщини й Полісся
До Буковини й Подолян
Краса чарівна в повний місяць
Розкриє таїну древлян.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
------------------
Білоозерянська Чайка
[i]Зимова лиманська[/i]
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
Здається, серце робить видих,
Коли під снігом весни сплять.
Та тішить око краєвидом
Лиманська сніжно-біла гладь.
Милують зір ясні пейзажі –
І посміхається зима,
Село вітає рідне наше
В гостинній щедрості – Лиман.
Тепла в нім озеро й любові,
Зворушать кожного пісні.
В місцевім колориті слова –
Блищить, іскриться чистий сніг.
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279024
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Не называй себя талантом.
Литературный твой герой,
Скромней пусть будет, а не франтом,
А то случится геморрой.
Порой в кюветы заносили
На поворотах виражи.
Сирены музой голосили,
Одни глаголя миражи.
И поэтической дорогой -
В бордель дорогой столбовой,
Стоишь девчонкой-недотрогой.
Не рассчитался кто с тобой!?
Не дёргай лиру больше, всуе.
Возьми кувалду для души.
Тебя к лопате не ревную,
И хоть граблями, но напиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267716
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 06.09.2011
Мы состоим из трёх градаций.
Границы чёткие у них.
Сей симбиоз трёх популяций,
Подвиг меня на классный стих.
Черты у первой от животных -
Момона люди и тельца,
Рабы своих желудков плотных,
Их ожиревшие сердца.
Откуда хищники берутся,
Из тех, казалось бы, козлов?
Они от дел козлячих прутся,
А совесть... нет таких оков.
И есть такие парни-люди,
Примерно, где-то треть страны.
Не палачи они не судьи,
А души рифмами полны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279003
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Прошу, вірші ти напиши свої
І тему вибери, яку завжди чекаю.
Щоби розтанув сніг в моїй душі,
Щоб зрозуміла, що мене кохаєш.
Невже хтось може зупинити час
І кулаком ударити у груди?
Моє життя - воно тільки для нас
І іншого у мене вже не буде.
Я знову покладу свої слова
На білий лист і щирістю покрию.
Мій любий, в мене ти один
І я завжди лише про тебе мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278935
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
У власній кузні кожний сам собі коваль.
Кує нечувані, небачені дива...
І думкою летить в захмарну даль,
І пісня в нього щира та нова...
А другий творить наковальні тільки дзвін
Й кричить - "Який же неповторний в мене звук".
О,.. як же безконечно гордий він,
Що це бренчання йде з-під його рук...
Люди слухають й дивуються навколо,
Чого це гуркіт та шум такий лунає.
Ну, було б правди чисте слово,
А то полова...
А хто її, пусту, не знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278919
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
У арабському світі відбуваються революційні події,
Майже в кожній країні піднялися маси народні,
Весна народів, для мусульман світло нової надії,
Люди вірять що здійсняться їхні потреби природні.
Повалені режими які трималися десятки років,
Диктатори втікають зі своїх затишних палаців,
Здається ще мить і населення зробить до свободи пару кроків,
І ми побачимо обличчя нових арабських націй.
Та не все так просто у цьому однополярному світі,
Я тут бачу сценарій чийсь, а значить є і режисер,
Ці країни і народи потрапили у розставлені справно сіті,
Лише питання: Каддафі за цим сценарієм живий чи помер.
6.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278916
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Розмалюємо небо темнеє
Кольорами ясними, блакитними,
Заспіваємо пісню веселую,
Ясну зірку на небі засвітимо.
Ми згадаємо нашу історію:
І становлення, і Руїну,
Рани всі свої незагоєні
І всіх тих, хто у цьому винен.
Щоб у кожного, хто не схилився,
Щоб у кожного, хто не продався,
В кожнім селищі, в кожнім місті
Відродилась надія на щастя.
І повела нас тая надія
Шляхом правильним, шляхом новим,
Щоб упевнено ми і сміливо
Разом вийшли з цієї неволі.
Щоб усі, хто забув – згадали,
Щоб усі, хто не знав – дізнались
Про колишнюю нашу славу
І теперешні наші нещастя.
Наша пам’ять – це наша сила.
Наша найважливішая зброя.
Ми боротимемось до загину
За щасливу для неньки долю.
І вона пишним цвітом розквітне,
Буде ненька щаслива й вільна.
І лунатиме цілим світом:
«Ще не вмерла Україна»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276581
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 06.09.2011
Загляни в його серце хоробре –
Вільним духом від нього віє,
В ньому світлая віра у Бога,
В ньому ненька його – Україна.
Подивися у його очі –
Буйна молодість в них палає,
Солов’їнні травневі ночі,
Запашнії квітневі гаї.
Він крокує пшеничним полем,
Він вдивляється в небо синє,
Він співає в карпатських горах,
Він пірнає в дніпровські хвилі.
Він достойний син свого батька –
Справедливий, відважний сміливець.
Як ти можеш його не знати?
Українець. Він – українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276881
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 06.09.2011
Роблять лука для того, щоб пускати стрілу,
Вона має летіти і цілі сягнути.
Щоб міцнішою мав він пружну тятиву,
Її варто сильніше в дузі натягнути.
Лук – це він, а звичайно, стріла – це вона,
Арбалет, рідний брат , в бою місце для нього.
Та проте він - це не лук, в нього інша струна,
Яка варта господаря свого.
В арбалета приціл, є приклад і курок,
З нього можна й лежачи стріляти.
Та і він не досягне у цілі зірок,
Як стрілу не зуміє пускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278415
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Хмарка біла, як вовна пухнаста,
Зупинилася враз над горбочком.
"Ох, яка ця Хмаринка прекрасна!" -
Прокотилося понад лісочком.
Обійняла за крону Хмаринка
Кущ терновий, побитий роками.
"Ти легесенька, наче пушинка," -
Огорнув її Терен гілками.
Недалеко від Терну - Тернина,
Свої віти вверх тягне змарнілі.
Колихає в листочках, як сина,
Ягідки, ще зовсім не дозрілі.
"Ой, Хмаринко, віддай білокрила,
Діточкам моїм рідного тата.
Ти ж бо вільна, Хмаринко, вродлива,
І вітрів в тебе буде багато.
Полетиш ти, Хмаринко, до неба,
Не згадаєш маленький горбочок.
А моїм ягідкам батька треба,
Онде, чуєш ти їх голосочок?"
Чи почула Хмаринка, не знаю,
Та ураз віддалятися стала...
Старий Терен шептав їй: "Кохаю!"
А Тернина тихенько ридала...
22.08.2011
Для ілюстрації використане фото Юрія Шаншина "Терновий кущ"
http://www.lifeisphoto.ru/theme.aspx?id=8&orderid=2&n=896
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277304
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 05.09.2011
Коли хочу любов повернути,
Коли хочу її повторити.
Я не можу без неї заснути,
І без неї не можу прожити.
Зводить зуби любисток і м’ята,
І рве груди барвінок із хмелем.
В мене доля одна і завзята,
З свого шляху ніколи не зверне.
Розімну, розітру квіти ранні,
Положу своє серце на плаху.
Бо я відданий завжди коханній,
Хоч вважаю, що я є невдаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278469
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Щоби там не було! Щоби там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
02.09.2011р.
Для ілюстрації використано картину мексиканського
художника-сюрреаліста Октавіо Окампо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278492
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Якщо слово даю – розіб’юсь, а зроблю,
Не спізнюсь, як сказав, й на хвилину.
Як почуєш люблю, то повір, що люблю,
Сумніватись не буде причини.
Слово, честь, бережу, бо його знаю суть,
А без честі душа відлітає.
Хай не вірять мені, хай катують чи вб’ють,
Та в житті свою честь я завжди захищаю.
Ви, обранці народу, я звертаюсь до вас,
Для вас люди - ніхто, ви їх маєте десь…
В Україні, повірте, наступить ще час,
Коли ви зрозумієте, що таке – честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278100
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
Відеоролик-карооке на цю пісню можна подивитись і проспівати тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор відеоролика Таира
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В житті твоїм з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 01.09.2011
З мого любого дитинства, з загадкової країни,
де дерева величезні - майже до небес були,
зазирають в моє серце сонця вісники - жоржини,
що очам на втіху і душі на радість буйно розцвіли.
Памятаю - щовесни, коли пригріє сонце,
мама і бабуся брались до жоржин,
щоб засяяло у мене диво під віконцем,
чарівніше безлічі чарівних світлин...
Я ці диво-квіти знав всі поіменно
і щоденно з ними зранку розмовляв,
таємниці і бажання їм ввіряв натхненно,
і себе на вірність мрії я перевіряв...
То ж так тепло на душі, коли жоржини бачу,
ніби знову я в щасливому дитинстві побував...
Ні... Це просто дощ... Повірте - я не плачу...
Хоч і щемно на душі - мов всю рідню побачив
і цей спогад, серцю милий, вальсом прозвучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278039
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260261
Коридори з бетонних стін.
Перехрестя стомлених вулиць.
І у вухах нестерпний дзвін.
Так і хочеться десь відбутись.
У очах сіро-чорний блиск.
Серце тисне залізна втома.
Пригадай, що було колись.
А що збудеться – невідомо.
З неба срібна, тонка вуаль
Вже сховала торішнє листя.
Наші погляди в синю даль.
Лиш для нас – це бездонне місто.
Змиє осінь чарівний світ,
Що створив ти в своїй уяві.
Тільки щастя прощальний слід
Промайне на кордоні зламів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278031
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Засмагле небо поглядом землі,
стеблини тягнуться угору,
з висот тяжіють до низин дощі,
блакить магнітом є для зору.
Шифоновий туман спаде з плеча
і ми між небом і землею.
Ми - тиша... а солодка алича
вкриває бурштинОм алею.
Стирають межі кроки уперед
і часу не буває мало
на мрії... знаєш, цей шалений злет
лиш мій, а я цього не знала......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277463
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Поэт и психолог - молочные братья,
Стезя их одна на двоих.
Душевные строки любви и проклятья -
Историй болезненный стих.
И, словно изгои, ведут себя странно,
И голову буйно склонив,
В глазищах бездонных застыла нирвана,
Болезненно каждый ревнив.
Они палачи и безгрешные судьи,
Но если пока не больной,
От чистого сердца советую, люди,
Таких обходить стороной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277811
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Ясен перец, сахар белый,
Огурцы в пупырочку -
Интеллект кропает зрелый
Совершенно в дырочку!
И его не напрягают
Варианты разные.
Для приличия, смывает
Строчки унитазные.
Пережитое опишет,
Палец в рот не совая.
Заострённым ухом слышит
Где идейка новая.
Путь уж светит ему Млечный,
Но старпёр не кается,
Что в душе бродяга вечный
Каждый день рождается...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277807
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
В школу знову повернулись,
В нас канікули пройшли,
Ми зустрілись, посміхнулись
І розкажем, де були.
Хто в селі, а хто на морі,
Хтось у горах побував,
Відпочили ми доволі,
Кожен щось нове пізнав.
Забавлялись від світанку,
Витворяли часом ми,
Вертячись без перестанку
Поки виглянуть зірки.
Мов грибочки позростали,
Не такі вже й малюки.
Біля вчительки зібрались,
Ми вже в другий клас пішли!
30.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277734
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
І відлітають в вирій журавлі,
У інший край, де сяє чуже сонце.
Летять далеко з рідної землі,
Я проводжаю їх засмучений в віконці.
« Курли… курли…», немов кричать: «Прощай!»
А я сиджу і на їх клин дивлюся.
Летять вони у невідомий край,
За їх повернення я Богу помолюся.
Повіють холодом засніжені вітри,
Тепла прийдеться довго виглядати.
Лише трава попнеться догори,
Знов журавлів ми будемо чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277720
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Це не золото,
це не срібло,
не жито молоте,
й не повидло.
Як голодний ти,
чи як гордий ти,
не наситишся,
бо це не їдло.
Кров`ю скроплений,
плачем солений,
гнаний,зболений,
геть знедолений,
не зцурається,
не розкається,
і в любові весь,
величається,
коли холодно,
коли голодно,
й сіре полотно,
й смерті видно дно...
Це не золото,
це не срібло,
хоч серце колоте,
та край розквітлий,
коли радісно,
і не заздрісно,
в мить торжественну,
мов божественну,
не хвалитися,
не глумитися,
Богом праведним,
причаститися...
Патріот-це дух,
патріот-життя,
це за людство рух,
і за майбуття.
Хай цвіте наш край,
родить хай земля,
Боже,благо дай,
на її поля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277686
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Обіймає життя, килим стелить до ніг,
Подає тобі руку в якій ключик до раю.
Ти до цього спішив, трохи повз, трохи біг,
А, як жити ти дальше не знаєш.
В тебе розум, знання є родина і честь,
Ти стоїш під хрестом, де зійшлися дороги.
Якщо вправо підеш: на шляху стане смерть,
І на мить у душі виникає тривога.
А на лівій дорозі… Покинеш свій дім,
І країна заплаче від болю.
Ти живеш на землі, України ти син,
І Вона не бажає прощатись з тобою.
Я звертаюсь до Вас, дорогі земляки,
Бережіть свою честь і любіть Україну.
Та дорога в житті, що до щастя веде,
Бог послав , як дорогу єдину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277620
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Забери мене у свої сни,
У рожеві світанкові роси,
У розмаї раньої весни,
Коли верби розпускають коси,
Забери у мрії голубі,
У вечірні тихі зорепади,
Там,де посміхаються тобі,
Загадковим посміхом стожари.
Забери і стану я вогнем,
Що холодні розпікає гори,
З ніжністю відчую в серці щем
Від твоєї дивної покори.
Дай мені впиватися в вуста,
Що палають краплями калини,
Пронести цілунок крізь літа
Може до останьої години.
Забери мене у свої сни,
Забери у мрію світанкову,
Забери,щоб разом пронести
Слово,що назвали ми любовью.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11108204558
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277010
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Моя калинонько, я дякую тобі,
За цвіт, за ягоди червоні з гіркотою.
І за життя, хоч ми ще молоді,
Та виросли удвох разом з тобою.
Тумани вкриють цвіт твій навесні
І листя вмиється духмяною росою.
І зазвучать забуті вже пісні,
Я буду знов пишатися тобою!
Бо на моїй землі споконвіків,
Разом ішли калина й Україна.
Прошу пробачення у прадідів –дідів,
За те, що не розквітла ще країна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277379
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Всем дождям – сентябри,
Первоклашки, студенты,
Ранцы, бантики-ленты,
Солнца мягкий пожар
На застенчивом небе.
Всем дождям – сентябри…
Нивы в скошенном хлебе,
День, который устал,
Ночь, которой не спится
Всем дождям – сентябри,
Даже мне сентябрится
Золотистым листком
На берёзовом теле…
Стаи птиц собрались
В золотые отели
У бескрайних границ
Вечно тёплых пристанищ…
Пусть танцует сентябрь
Свой реликтовый танец
На брусчатых дождях
В умирающем солнце,
На берёзовых пнях
В безымяновых кольцах,
Нежит грона лозы
Поцелуями света…
Всем дождям – сентябри
Отгулявшего лета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277380
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Серпень спливає. Дощі почалися.
Літо - з коня - наче стомлений вершник.
Вже і свята в нього всі відбулися.
Перша Пречиста їх і завершить.
Вже починають падать горіхи.
Насіння настурцій зберу в квітнику.
Лавра Успенська дзвонами дихать
Зможе ще трішки на нашім кутку.
А на той рік - дай нам Боже, дожити ! -
Так забудують "висотками" вгору...
Дзвони Успенського! Вам не пробити
Так, щоб дійти і на Лисую гору.
Хай в нас побуде ще трішечки свята,
Києва трішки, якому ми свідки.
Треба було цей Собор відновляти.
Але ж його вже не видно нізвідки!
Хай ще сміються настурції квіти,
Хай ще нам родять горіхи плечисті...
Київ. Успіння спекотного літа
І Богородиці... Перша Пречиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277355
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Цей вірш був виставлений раніше, вибачаюсь перед тими хто його вже читав, але на сьогодні він є більш актуальним. Дякую всім, за увагу!
На вибори всі кличуть зараз:
«Іди і чітко голосуй»
За тих чи інших, без різниці,
Лиш бюлетень у урну суй.
Я у перелік подивився
Там кандидатів страшна тьма.
Глядів, читав та все хрестився,
Нормальних - жодного нема.
Якісь гетьмани, олігархи
Кудряві, лисі, всі жмоти,
Рукою лівою нас ваблять,
А в правій сховані чорти.
Іди, віддай свій голос-душу
І над панами будеш пан.
За три червонця без копійки
І без відра горілки жбан.
Одну і ту ж всі кажуть фразу:
«Вам гарантовано прогрес»,
Лиш оберіть мене, одразу ж
Усі потрапимо в ЄС.
Та тільки гадські живоїди
Забули мовити одне:
Вони на нас в Європу в’їдуть,
А нас це щастя омине.
«Я гарантую вам достаток!»-
Кричить з трибуни горлодер,
А сам же ж має гарний статок,
Бо не один завод вже спер.
Та ось і інший розволався:
«Я вам підвищу зарплатню!»
А в нього в думках заховалось-
«Оце я вам мелю фігню».
На «солов’їній», за ідею
Гне матюками патріот,
Все проти москалів та геїв,
Лиш за фашистів – ідіот!
А хтось з трибун віщує хвацько -
«Народ радянський ще єдин!»
Що українців славних батько
Давно померлий вже грузин.
Нас дурять всі і вже роками,
Я вірив сам в одного з них.
А він давно для нас із вами
В кишені дулю приберіг.
Вони публічно поважають
Тараса славний Заповіт,
А потай Неньку розрізають,
Мордуючи козацький рід.
В халепі Україна, в пастці.
Кобзарю, рідний, подивись:
Народ твій знову у кріпацтві,
Пани і полупанки скрізь!
Хіба такої лихої долі
Ти з незалежністю бажав,
Хіба тепер ми маєм волю,
Яку Ти нам заповідав.
Ні, звісно ні, в отому й справа,
Що як народ би не хотів,
Попри любий закон і право
Хтось обирає нам царів.
Тож може вже пора піднятись
І взяти в руки булаву,
Щоб дітям долі не цуратись,
За те що ми живем в хліву.
Бо є ще молодь - наші браття,
Їм до снаги все згуртувати,
Щоб майбуття своє, з завзяттям
Змогли самі ми обирати!
01.04.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217964
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 27.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2011
До "Книги пам"яті".
Люблю рано-рано прокидатися , як тільки-но сонце сходить. Стояти і дивитися на нього не кліпаючи, бо воно ще не гаряче і не сліпить своїм сяянням, а тільки потроху починає зігрівати шкіру. І все гарячішає, гарячішає. Люблю пахощі скошеної трави та коли квітники барвами сяють, коли листя різнокольорове з дерев облітає, коли сніг мете, дощ іде... Не люблю тільки палючу, знищуючу спеку і холодну промозкість, коли пізня осінь переходить у зиму і то ллє холоднющим дощем, то сипле мокрим снігом та не дуже люблю весняний сніг, що оманливо ховає усілякі пастки - від повної водою ямини до слизького проломистого льоду. І усе в моєму житті поділяється на люблю і не люблю, як і в усіх інших! Згодом я полюбила згадувати. Мабуть тому, що дещиця життя вже промайнула і лишила смуток пам"яті за роками, подіями та втраченими можливостями. Та іще є окрема пам"ять - пам"ять розділеного болю.
Була вже підлітком - невгамовним і непосидючим, і з хлопцем встигла поцілуватися, а дитинство ніяк не відпускало! То й бігала до коней, бо любила їх понад усе. Що ті мотоцикли : реве як чортяка, мчиш - нічого не встигаєш розгледіти. А от на коні... То мабуть краплина циганської крові у мені співала!
У радгоспі стайня була досить велика, але залишилась після наказу "правітєльства" майже порожньою - чи то плану по м"ясу недовиконали, чи механізацію вводили, та майже усіх коней здали до м"сокомбінату, лишилися тільки чотири кобили та кінь, якого ніхто ніколи не виводив, окрім кульгавого дядька Івана, бо боялися. А гарний же ж кінь був! Білий у сірі яблука, поставистий, очі горді, а грива...Я б ту гриву день і ніч розчісувала! Казали, що дядько Іван дуже просив директора радгоспу аби залишили - за свої гроші годуватиме. Дивина - той залишив. Кобили робочі - запрягли їх та й цілісінький день у роботі, стайня пуста, дядько чистить стійла, реманент лагодить. А я все побіля коня і з дядьком розмовляю про коней, про людей...
Казав мені батько: ти там не дуже крутися біля Івана, щоб йому неприємностей не наробить.Та всидь удома влітку коли тобі раненько кобилу сідлають і дозволяють кататися. "Обережненько, чуєш...Не жени швидко, хай побігає волею. Воза причеплять - натягається..." І рукою по задку конячину погладить та підштовхне легенько, наче промовляє їй - бережи дитину. А кобилка обернеться до нього і подивиться своїми великими карими очима, немов згодна.
" Чого ви, дядю , не живете вдома? " Усміхнеться у відповідь лише. Ніхто ніколи до нього не приходив, хоча я знала, що була й онука, і дочка, і сестри. Готував собі на багатті чи ситував столовською їжею. Відцуралися родичі - ніколи не чула од них ні слова про дядька. Мені було трохи образливо за нього, тому з Катькою, онукою, я не гуляла принципово. Навіть на "вулицю" до них не ходила, хоча іноді дуже хотілося.
"Фашиський поліцай!" - буркотлива тітка Вірка на прізвисько Кобра якось кричала дядьку, бо він не схотів їй города конем скородити. Нікому ніколи не відмовляв, а її не любив, бо хитра була ще й пліткарка.
"Який він поліцай, він добрий! а ті були злими...Добрий поліцай..?"
Про війну я знала багатенько - кіно дивилася, мій дід та дядечко воювали, а батько був у окупації. То ж і розповісти було кому, та кожен розповідав по-своєму. Чи не тому сварилися батько з дідом, що ніяк не дійдуть згоди які ж то німці траплялись - добрі чи лихі? Та мене до тих суперечок не запрошували, а як натраплю на таку розмову, то женуть ще й нагримають : "...Не бовкни комусь..."
"Іди додому, мала, нічого тобі тут..!" Я не образилась, бо дядько Іван був напідпитку, а таким я його боялася. Міг оскаженіти і кричати на коней, на мене... Більше було ні на кого. Я йому це пробачала, бо ж він мені пробачив, що коню хвоста обкорнала! Був хвіст довгий, гарний, а став як сходинки ще й куций, дядько як побачив - реготав : "Гарненько прикрасила! Ти б ще покрасила фарбою для підлоги!" ...А як відв"язала і хотіла покататися верхи на ньому?!! А кінь хитрий - підпустить поближче, ось-ось дотягнуся рукою до повіддя, а він одбіжить далі і знов чекає, наче манить : "Підходь, підходь..." Так і проходила за ним години з чотири. Навіть плакала - як прийде дядько і прожене мене зовсім? А до дядька сам підійшов і з руки немов щось губами хапає і тихесенько так ірже, наче каже, що скучив...я ще сильніше заплакала - з ревнощів!..
Пішла собі, та жаліла його, бо взагалі він був дуже добрим.
Вдома батько матері розповідав, що прохання про реабілітацію дядьку не задовольнили. "За що чоловік так мучиться, стільки людей врятував, а його у табір...Який він поліцай? Самі просили - іди Іван, не дай когось лихого пришлють... А тепер кажуть, що нічого такого не пам"ятають. Падлюки...Хоч би кудись поїхав де його не знають... Не хоче! Каже, що соромитися нічого, що совість чиста, а до того, що одсидів 8 років - не розібралися...Святий він чи що..." Дивно було чути таке від батька, бо комуніст і атеїст на той час було те саме. Тоді я нічого не зрозуміла, тільки запам"ятала цю розмову.
Закінчила школу, поїхала в місто вчитися. Нові враження відтіснили пам"ять про коней, про дядька Івана. Коли дорослішаєш ніколи замислюватися і згадувати минуле - живеш сьогоднішнім днем. Якось приїхала гостювати, а батько мамі за вечерею каже : "Налий по чарчині, сьогодні треба.Пом"янемо Івана..."
Помер дядько у порожній стайні, обіймаючи стовпа за який був колись прив"язаний мій улюблений кінь Вітер, білий у сіре яблуко...А на обличчі усмішка, наче він когось рідного зустрів - щаслива така, спокійна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275680
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Из Малеевского* цикла
Перед самою жатвой загорелись хлеба.
А в ближайшем пруду нет ни грамма воды.
Мужики, подгорелые, тянут: «Су-удь-ба!»
Лица баб почернели от этой беды.
– Вся надежда была, что спасёт урожай,
ведь сады, да и живность порушил Указ.
– А теперь без всего хоть сейчас подыхай,
чай, до лета никто не дотянет из нас.
– Надо в город иттить, там работу найдём,
чай, на стройках везде нынче люди нужны.
– Оставаться здесь – все, как один, перемрём.
Там кой-как, но продержимся хочь до весны.
– Да, без пачпорта прямо тебя подберут!
– Председатель, чё скажешь, как быть?
Разрешенье какое нам власти дадут,
али смогут хоть чем-то они пособить?
Разговоры с делами сбивались в клубок.
Трактора, между тем, пропахав полосу
меж полями, как встали огню поперёк.
А под ними улёгся дремать ветерок,
И поникнул огонь, не держась навесу.
Ночью дождь пепелище залил и прибил.
Утром был из района уже прокурор.
О вредительстве долго и зло говорил,
расстрелять всех сельчан был готов он в упор.
Но уехал, с собой никого так не взяв.
«Ладно, сами помрёте!» – он как бы шутил.
И десятка два мата приличных сказав,
он на «эмке» с конвоем своим укатил.
Завтра тоже отсюда уеду домой,
мне билет уже Клава купила.
Здесь крестьянскую жизнь я увидел такой,
чтобы лучше об этом забыл я.
1948 г.(лето перед 7-ым классом)
* Село Малеевка Льговского р-на Курской области
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277288
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Из Малеевского* цикла
Здесь в селе соловьи не тревожат солдат,
здесь в могилах солдаты спокойными спят.
Соловьи здесь молчат, соловьи не поют.
Потому, что сады все порублены тут.
Здесь война полыхала, немец землю топтал.
Но крестьянский уклад как-то здесь устоял,
сохранилось подворье, сохранились сады.
В мирной жизни крестьяне не знали беды.
Но пришёл из Москвы супостатский Указ –
на селе ни садов, ни подворья сейчас.
Я не знаю, что было в каком-то году,
но сегодня, по кладбищу будто иду.
* Село Малеевка Льговского р-на Курской области
1948 г.(лето перед 7-ым классом)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277287
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Посади, Україно, в сідло козака,
А він знає, кого захищати він має.
Бо у нас всі віки була доля така,
Що козак із землі ворогів виганяє.
Дай шаблюку йому, від землі силу дай,
Захисти від стріли і від кулі.
Хай відчує козак, що його рідний край
Захищає життя й щедру долю дарує.
Подивися й подумай, хто диктує життя,
Хто в народі твоєму має сонячну душу.
А людей, в чиє серце вселилась змія
Із своєї землі виганяти ти мусиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277264
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Когда для тебя Украина - highway
На пышных просторах столицы,
Тогда откровенно, без лишних затей,
Пускай пропоют тебе птицы:
О том, как беднеют родные поля,
Когда-то аграрного края,
О том, как живут наши учителя,
До выслуги лет доживая,
О том, что на пенсию вытянет тот,
Кто шины крутой не имеет
И дети его из последних забот
Подсадят на тощую шею.
Потом про больницы пускай пропоют,
Врачей не забудут пусть в песне,
Об армии нашей, в которой гниют,
С народом единые вместе.
О трассах комфортных уездных широт,
О нищих студентах и бомжах,
О том, кого возит шикарный эскорт
С бандитским оскалом на рожах,
Разрушенных фермах, заводах пустых,
О маленьких брошенных сёлах,
Пускай пропоют «Житие не крутых»
Из жизни совсем не весёлой.
Пускай пропоют ментовской беспредел,
Подкупность судебную власти,
Свободу на мушке, в окошка прицел,
В избыточно-пафосном счастье.
Пусть птицы поют, я пока промолчу –
Что толку словами бросаться…
Вот только, по клавишам робко стучу,
Чтоб пафосу зла не поддаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277260
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Привіт, моя земле, за Західним Бугом!
Земля де родився мій тато і дід.
Вони тут жили і ходили за плугом,
В родині своїй залишився їх слід.
А я - їх нащадок, живу в Україні,
Дідівська земля вже тепер не моя.
І в мене, як там, небо чисте і синє,
Та кличе до себе дідівська земля.
Бабусину пісню я часто співаю
І вірші пишу, маю їх цілий жбан.
Живу на Волині, працюю, кохаю,
Та все ж розумію, що я забужан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277158
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.08.2011
З Днем народженя державо!
З юбілеем Україно!
Ми сьогодні скажем:Браво!
Гарна всміхнена дівчина!
Всіх вітаю,
Українці полюбіть саміх себе,
І не будьте, наче вівці,
Куди хто хоче,то веде.
Вірте в Бога ,в Україну,
І тоді серед доріг,
Ти зустрінеш ту єдину,
За яку не буде гріх.
Повертайтесь,любі діти,
Як Шевченко нам казав,
На то світ, мені поверте,
Гроші ще ніхто не взяв.
Хто богатий - тут богатий,
А хто бідний - бідний там!
Всюди треба працювати!
Не наймайтесь по світам!
Слава Україні - героям слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276725
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Невже тобі вже двадцять?
О, боже, як цей час летить!
Ще вчора було дев’ятнадцять,
Твоя історія – нестримна мить!
Народжена у дев’яності
На тлі імперії, старих руїн…
Та вже сусіди їдуть в гості,
Недавно ми їм на поклін…
Як у розбитого корита,
Щоб вижити, твої батьки
В зиму морозну, жарке літо
На ринках мітили лотки.
Віддав у рабство свої руки
Багато хто з них в чужині,
Від’їздом повернули в муки
Чекання , смуток у сім’ї.
А ти росла собі, маленька,
І піднімалася с колін
Втішалася тобою ненька,
Свобода – мати, їй уклін!
На тебе любо нам дивитись
Не можна очі відвести
Лише не будемо миритись,
Як влізуть жадібні свати!
Бо їм потрібно лиш наругу,
Святі багатства від землі,
А нас рабами біля плуга,
Для них ти тіло без душі!
Ти юна, в той же час доросла,
Ти бачила всі кольори життя
І обманути вже тебе не просто
Рости щаслива, золота земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276848
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
З днем народження, державо -
Україно калинова!
Маєш свято це по праву,
Надаю тобі я слово…
«Я, звертаюсь до народу…
Тих, хто землю обробляє,
Хто дає в будинки воду,
Хто вугілля добуває.
Ви, мої сини і дочки,
А для вас я ненька – мати.
І повірте, я не хочу,
Щоб гриміли знов гармати.
Ви для мене рідні діти
І на заході й на сході.
Ви умієте зібрати,
Що росте в вас на городі.
Але й тим, хто є у влади,
Дайте люди по лопаті.
Щоб вони пізнали працю
Й не були такі пихаті.
Мій народе, ти є мудрий
І у тебе нині свято.
То ж святкуй і будь розумний,
Коли будеш вибирати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Бокал хорошого заморського вина
Я підніму за Незалежність України,
Та не спішитиму, не питиму до дна -
Нехай до Краю моя думка лине.
Ковток за тих, хто волю здобував,
Із різношерстною воюючи чумою,
Й на полі битви голову поклав,
Щоб святкували нині ми в спокою.
Ковток за тих, хто нас чекає там,
За їх терпіння, віру і надію.
Коханим наша вдячність і батькам:
За їх молитвами ми скруту одолієм.
Згадаєм тих, що до керма прийшли,
З чиєї ласки в чужині блукаєм.
За тих, що Край "до ручки" довели...
Ми чергу цю, напевно, пропускаєм.
...А третій раз, звичайно, за любов,
Щоб ми додому швидше ся вертали,
Щоб Україна розцвітала знов
І ворогів навіки поконала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276836
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Я би зібрала зелен квіт землі,
із водних плес дістала всі лілеї,
щоб мій віночок на твоїм чолі,
додав краси на славнім ювілеї..
А ще зібрала б я такі слова,
які навічно закарбує серце..
А в них повага і любов жива
в душі краян відлунням озоветься..
Якби ж то кожне слово проросло
і врожаями рясно забуяло,
може б тоді несамовите зло
плодитись в нашім краї перестало..
Ти - неповторна, ти одна така,
наче в дібровах пісня солов"їна..
То ж процвітай віднині у віках
наша квітуча ненько, Україна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276832
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Он думал мысли скроет,
Раскрыв роскошный рот,
Бог делает героям
Таким, наоборот...
Обмолвился мудила -
Святая простота!!!
Вновь выдали Кирила
Брехливые уста.
Что некто Первозванный
Андреем и не был...
Собою самозванным
Кирюхой заменил!!!
Сей фокусник-москалик
Из органов пришёл.
Под рясою медали,
Слюною изишёл.
Как в цирке, подменили
Название страны.
Москву "перекрестили"
В болоте сатаны!
Лишь в Киеве вся сила
И лезет неспроста
С медалями Ки(рылом)
В Печерские места.
Жирует чинно в рясах
Чужой "патриархат"
Созрел в народных массах,
На эту тему, мат!
Ногами в спину помощь
Готовится для нас...
Пусть лучше снизит сволочь,
Как всем, цену на газ!!!
Пока живой вражина,
Мы в газовой узде!
Такая вот картина
Граблями по воде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276821
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Ми незалежні двадцять років!
Берімо пляшку, й крок за кроком,
По повній чарці п'ємо, браття,
Нехай в серцях горить багаття!
А ще підіймемо чарчини,
Щоб квітла ненька УКРАЇНА!
Щоб було в хаті і у полі!
За МИР! За НАЦІЮ! За ВОЛЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276756
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Я згадую часом складні почуття,
Коли здобули незалежність:
Яким воно буде, окреме життя -
Гірке, мов травневі черешні?
Відразу полинемо в морок, в пітьму?
Ковтнеться хоч мить насолоди?
Згадайте: погрози про скору війну,
Обіцянки щодо свободи...
Зняли ж всю непевність - не пишні вуста,
Hе всюдна навколишня зміна.
А відповідь доньки, на диво проста:
"Держава моя -- Україна!"
3.05.95р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276729
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Он люди, що значок – вкраїнський герб –
з моїх грудей зривали ще недавно,
про «молоток» жалкуючи й про «серп»,
хоча жили і в «незалежній» славно
сьогодні прапор підіймали наш
«бюджетників» зібравши на майдані,
Національної Ідеї саботаж* проводять
в антиукраїнському тумані:
парадна тріскотня сухих нікчемних фраз
про «плідну працю», «історичні віхи»,
«державну розбудову», «український газ»
і «євро-дах» (з солом’яної стріхи)…
23.08.11
---------------
*Саботаж – прихована, замаскована протидія будь-яким заходам, намагання перешкодити їх здійсненню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276690
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
«Україна не зробила глибоких висновків зі свого колоніального минулого, не надала йому справедливої оцінки, не засудила злочини проти українського народу та осіб, причетних до цього. Очищення суспільства полягає у висвітленні та засудженні конкретних організацій та осіб, причетних до злочинів проти українського народу. Не секрет, що сьогодні ще живі деякі організатори та виконавці масового винищення українців, замовники політичних вбивств українських діячів, терористичних операцій НКВД, МГБ, КГБ на території України. Ці особи до цього часу отримують державні пенсії, в той час як воїни УПА та репресовані комуністичним режимом залишились поза належною увагою Української держави. Без надання оцінки минулому у нас немає майбутнього.»
(З газет)
----------------
« …Линялые гадюки в нежной коже,
Убийцы женщин, стариков, детей!
Но почему убийцы так похожи,
Так мало отличимы от людей?
Ведь вот идёт, и не бегут за ним
По улице собаки и ребята,
И здравствует он цел и невредим –
Сто раз прожжённый, тисячу – проклятый…»
(«Утильсырьё», Юрий Домбровский)
---------------
Люстрації для вбивць цих не було.
Не гавкала на них собака злая.
Всіляке нице сталінське мурло
у ситості спокійно доживає.
Хто вже старий, а хто ще ого-го –
із тих, що ненавиділи Вкраїну,
боролись з Незалежністю давно,
хилили й нищили її калину.
Тепер вже «нєзалєжная» – вона
їм платить пенсіїї, ну дуже вже високі,
щоб їм сподобатися, з себе витиска
останні сили, як останні соки.
А ті, хто дійсно всім своїм єством
за неньку Україну вболівають,
День Незалежності з лопатою й відром
на картоплянім полі відзначають.
(до 24.08.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276691
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
По лісу ширяться чутки-
Цар Лев порвати на шматки
наказ дав - будь-яку тварину,
що перед ним не зігне спину,
чи пащу буде відкривати
і собі щастя вимагати.
Комусь нора потрібна тепла?
Того давно пора до пекла!
А хто там вимагає їжі?!
Це жах - які замашки хижі!
Таких не варто годувати -
за хвіст і в дурку заховати!
Ого! Це хто там нарікає,
що Лев свободу затискає,
що забагато статків має
і про свою рідню лиш дбає?!
Я розірву вас всіх на клапті,
мерзотники, нікчеми кляті!
Терпіли звірі все, терпіли,
та бачать, що не буде діла -
так жити далі не годиться!
Тож порішили, щоб Тигриця
підняла звірів на повстання.
Самі ж Царю несуть послання...
Царя на сходку викликають
і змін у лісі вимагають!
Збентежений Лев і нервує,
бо ж звірів грізний гомін чує.
З палацу вийшов до рабів,
здійняти страшний рев хотів,
та раптом хтось яйцем йому
у лоба влучив!!! Честь тому!!!
Цар грізно заричать хотів,
та з переляку враз...зімлів!
І не такий страшний лев здався,
коли вже він яйця злякався...
А як повстати всім загАлом -
то битим буде лев ... шакалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276356
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 23.08.2011
БІЛЕ.
Моя ти рідна Україна!
Найкраща на Землі країна!
Багата надрами, лісами,
озерами і небесами,
ученими, учителями,
спортсменами і лікарями.
А чорноземи! Що казати –
могли б весь світ нагодувати!
Чарує всіх твоя природа
і зваблива дівоча врода,
міцні , кремезні парубки,
і до роботи мастаки!
Відкриті, щирі, добрі люди,
тут кожен гостю радий буде.
Співуча українська мова –
весь світ признав – вона чудова!
Ми горді, що ми твої діти
і гордість цю несем по світу!
ЧОРНЕ
Кордонів гордість ця не знає
і за кордоном осідає…
Вже нас десяток міліонів
країну славить з-за кордонів,
для діток гроші заробляє,
надій вернутися не має…
А може варто повертати
і дома щастя будувати?
Ми з кожним днем живемо краще,
а хто бідняк – так той ледащо!
Народні слуги – депутати
уміють про країну дбати,
вони весь час бюджет латають,
адже мільярди з нього мають!
Тарифи людям піднімають,
самі ж в офшори утікають…
У всіх містах висять білборди,
на них здорові, ситі морди
кричать, як добре може стати,
коли він стане депутатом!
І ми їх тупо обираєм,
А вже за тим – лікті кусаєм!
У нас чудова медицина
(порадьте – де взять інсуліна?)
Ми перші в світі щодо СНІДу,
а ліки де? Нема і сліду!
А правозахисна система?
Яка болюча, вічна тема!
Лиш тих надійно захищає,
хто купу грошей на те має…
Підеш придбати для малечі
найважливіші в школі речі –
заплатиш стільки у крамниці -
положиш зуби на полицю!
Нам славні надають кредити –
не повернеш – нема де жити,
бо йде квартира у заставу…
Для банків дуже ласа справа!
Колись було нас значно більше,
хоч і жилось тоді нам гірше .
Згадайте –світло відключали.
(А дітки ж з того й прибували!)
А зараз світла повна хата,
та тільки де ж ту хату взяти?
За щастя більшості – кімната,
де їх п’ять душ, ще й мама з татом…
А уряд вперто верещить,
що мусить кожний народить
хоч троє діток для країни,
для демографії! Бо згинем!
Та ж нас і так ведуть до згину –
народ не розгинає спину
на своїх мізерних городах –
стоять всі рачки в хороводах,
щоб урожай з цих соток зняти
і щоб сім,ю прогодувати…
Реформи роблять для народу,
а хто на те давав їм згоду?
Закон пенсійний – це страхіття!
веде нас всіх до безробіття
і не життя, а животіння,
знущань , біди і зубожіння!
Ще мудрий кодекс податковий,
він для людей такий збитковий,
що вони справи закривають
і на поліпшення чекають…
А наші мудрі кровосісі
(від мудрості товсті та лисі)
всі на зарплату мають вілли,
а нас вважають за дебілів,
бо де, скажіть, в яких країнах
народ стоїть так на колінах?
Та починайте, гади, з себе
і визначіть – вам скільки треба,
щоб себе гідно почувати
і гордістю країни стати?!
Мільйонні статки - цього мало?
їм до зарплати не хватало
доплат, підвищень, пільг, пайків,
ще й пару сотень батраків,
на оздоровлення копійку –
і ллється все, неначе в лійку!
Ой, бідна ненька Україна!
Скажи, Господь, чому не згине
та нечисть бісівська, що нас
гнобить і нищить повсякчас?!
Та все ж ми маємо надію –
пошле нам Бог святу подію
і прибере їх Божа сила!
ЩОБ НАМ НЕ БРАТИСЯ ЗА ВИЛА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276531
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2011
Нині, нині перший раз
В школу поспішали.
Перший раз – у перший клас,
Школярами стали!
Школу бачити щодня
В будні доведеться.
Щоб отримати знання –
Праця докладеться.
З квітами до школи йду –
Нині я на святі.
В ній багато проведу
Днів як в рідній хаті.
Перший Дзвоник стане нам
Гомінким початком.
Це вітання школярам,
Вчителям зі святом!
18.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276417
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Просить у Бога для себя прощения
за данные мне мироощущения
и способы их стиховыражения?
Ну, дудки! Наберётся пусть терпения
дождаться этого мгновения!
Я – богохульник? Нет! его слуга я.
Живу, себя и всех подряд ругая,
что не могу войти в его луга я,
как праведник, пороков избегая,
и участь у меня совсем другая.
Какая? Сам не знаю это.
Хотелось зваться мне поэтом,
но не быть оскоплённым светом;
и жизнь чтоб не казалась бредом,
иметь осознанное кредо.
Но было: коммунизму преклонение,
голосованье за чужое мнение,
кастрированные совесть, ум и зрение.
И есть: к себе за это непочтение
и это рыхлое стихотворение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276461
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Свято! Свято? Незалежність?
А від чого незалежні ми?
Бо залежність, як безмежність:
Безробіття й вічний ріст ціни.
Двадцять років знову й знову
Чуємо: "Нам краще буде жить".
Олігархів нова змова:
Треба бидло все-таки добить.
І придумали реформи,
Щоб скрутити зовсім в бублик нас,
Встановили нові норми
І на світло, й побутовий газ.
Працювати довше будем...
Та чи будем краще й довше жить?
Олігархи вперті люди -
Їм би Україну доділить.
Загребущі й завидющі -
Ще не все розкрали й розгребли.
Продають за злато душі -
Обездушіли давно вони.
Тільки ми ще вірим вперто:
Прийде світлий й довгожданий час.
Не дамо Вкраїні вмерти,
Не дамо скрутити в бублик нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276378
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Нехай залишиться, як є.
А завтра просто прийде осінь,
і листя ляже нічиє
на землю, золотоволосе,
й дощами небо наплює.
Пішло в притулок почуття
за їжею, теплом і світлом.
Нові чекають відкриття.
Чи виживе, таке тендітне,
чи пропаде серед сміття.
Співзвучна з іменем твоїм,
ця рима дотикалась тіла.
Не склались літери в "ходім",
і синє небо потемніло,
і не впізнати псевдонім.
Маленька цяточка в душі
їй придає велику силу.
Нудьга і сум - товариші.
Це, мабуть, осінь попросила
печальні написать вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276126
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Возьми меня в свое молчание,
в твою обитель тишины.
Я сквозь преграды и отчаянье
коснусь души твоей струны..
Возьми меня в свое молчание..
Мне лишь бы рядом, пусть без слов..
Я буду нежности касанием
нести тебе свою любовь..
Я объяснятьcя буду взглядами,
слегка нарушив твой покой..
И верю, чувства водопадами
тебя накроют с головой..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108204231
Плейкаст:
http://www.playcast.ru/view/1844680/72c19b5736a7ea19bc7fdc80aea30530e461e34epl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276108
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Дарії Іванівні присвячую…
На весні вийде Стрипа із своїх берегів,
І в яру зашумить потік радісним співом.
І ніколи не ляже на душі білий сніг,
Коли серце співає щасливо.
Миколаївська церква, звитяжні роки,
І щаслива рідня, що до церкви ходили.
Ви завжди роду честь, як святе берегли,
Свою землю і Бучач любили.
Між людей бучачан, знаю жінку одну,
Якій в ноги вклоняюся низько.
Її розум, красу, я в душі бережу,
Бо Вона мені рідна і близька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276040
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Мої долоні кожен день відкриті
І прихистять від бурі та від спеки.
Де б не було моє малятко в світі,
Долоні мами – острівець безпеки.
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Лети та знай, моя маленька пташко,
Твоє гніздечко – то найкраще саме.
Як буде зовсім, мій маленький, важко,
Лети до мами... Ти лети до мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276019
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
За Вас ми піднімаєм чарки
І випиваєм їх до дна,
Хай линуть побажання гарні,
Зріс віком нині Борода!
Із Днем Народження, поете!
Щоб Вас вітали ще сто літ
І наяву, і Інтернетом,
Щоби Рожевий сат не блід!
Хай усміхається Вам доля,
Бажаємо Вам світлих днів,
І в них козацького здоров'я,
І написання ще віршів,
Щоб творчість Ваша все зростала,
Цікавою була для нас,
Дотепністю нас дивувала,
Щоб спілкувались ми весь час!
20.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276090
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
ЧОГО ВИ СКИГЛИТЕ , НЕБОГИ ?
Чого ви скиглите, небоги ,
Чи нам давно крутили роги ?
Дітей у церкву не пускали
І всіх на мітинги зганяли ,
І на паради під розписку.
Не було чути ані писку
Мовчали всі і слова злого
Ми не почули ні від кого.
Та що там слова, -пам'ять спала
Лиш те, що треба видавала.
Як свята Божі святкували ,
Вечерю тайно споживали ?
Забули ?, - черги, дефіцити,-
Та що там марне говорити -
Це вже в кінці,- а на початку
Яку “совіти” мали хватку ?
Хто 33-й рік створив, а 47-й,-
Теж забули, давно голодний стогін чули,
Як за колосся на Сибір
Вас гнав на смерть цей лютий звір,
Як все забрав у вас до щенту,
Як вас позбавив реманенту
І у колгоспи, як рабів,
Погнав України синів.
Де ви задармо працювали
Вас за людей навіть не мали,
Не видаючи паспортів,
Лиш вимагали трудоднів.
Аж в шістдесятих попустили,
Коли мільйони погубили
І справді,- легше жити стало,
Але ж яку ціну віддало
Те покоління перед нами
Щоби ми ситі були з вами.
Звір відібрав останню тріску,
А потім кинув голу кістку,
А ви забули й хвалите
І в пащу знов йому йдете,
Бо мали ковбасу й зарплату
І ззаді на штанах заплату.
Кричати всі тепер гаразд
Та не помітно отих газд,
Що все своїм горбом робили
І ні у кого не просили
На кусок хліба,- а ставали
І до схід сонця працювали.
Так, як в колгоспі,- вже не буде,
Бо не худоба ми , - а люди !
Щоб нам в корито насипали,
А ми від радості мичали.
Ми ВІЛЬНІ , й треба вибирати
Чи відчепитись,чи стояти !
1998 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275836
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Під поглядом всевидящого ока,
Під променем яскравої зорі
Ти в губи цілуватимеш, допоки
Не сполохнеться серце, що в імлі.
Близь Богом ненависних прихожан,
Святих, що не різняться і від мертвих
Я у очах побачу диво-жар,
Якому все підвладно… й після смерті.
І під негласну суть людських турбот,
Під гамірливий сміх малих дітей
Впаду в обійми… як у синь висот…
Бо ти в моєму серці – Прометей.
10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275743
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Незалежності України сповнилося уже, як 20 літ,
Заплаканими очима дивиться вона на цей світ,
Бо залежною Україна від Росії ще більш стала,
Газове питання в цій справі вирішальним постало.
Залежна наша Україна від Америки й Європи
Диктують умови, як нам, українцям жити, хлопи,
Скільки гривнів за комуналку та ще й квартиру платити,
Скільки років всім нам до тої пенсії ще робити.
У нашій країні повний безлад і бардак. Невже, не так?
Зарплату по декілька місяців не платять і мовчать,
"Геть з роботи!"- Якщо правду комусь ти ненароком сказав
І затягають по судам, забудеш, як тебе, і звать.
Лікарям-плати, вчителям-плати, міліції -грошей дай,
Всі чекають на мзду, хоч хату і обійстя продавай...
Ростуть статки від "прихватизованих" земель багатіїв,
Тануть гаманці від цін пенсіонерів і трударів.
Але не всі у нас такі мордовороти і хижаки,
Є люди світлі й серця їх повні любові й доброти,
Вирощують хліб і ще й до хліба, добувають вугілля,
Будують дороги, розвивають таланти у співах.
Десь там, на Дніпровських київських кручах, де Дніпра водограй,
Посадили на честь Незалежності, калиновий гай,
Палахкотять калинові кетяги червоною кров"ю,
Нагадуючи про боротьбу за свободу і волю.
Україно моя, мій рідний край! Прийшла знов пора, повстань!
Зроби свій демократичний вибір та вийди на Майдан,
Покажи свій козацький сильний дух! Ух! Поклади всьому край,
Стань вільною й незалежною серед світових держав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275397
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Не солодкий черствий коровай,
Від життя трішки смак гіркуватий,
Де мав бути обіцяний рай,-
Тут панують "пекельні палати".
А той лад, що колись панував,
Десь далеко забіг за обійстя,
І, напевне, десь там заблукав,
Вже, мабуть, не вернеться до місця,
Чому ж є такі в світі краї,
Що здаються, не кращі за пекло,
Тільки безлад безжальний стоїть,
А добро десь в болоті завмерло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275282
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 16.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2011
Ты, пришедший ниоткуда,
С розой алою в петлице.
За тебя по жизни буду
Тихо Господу молиться!
Ярких глаз седьмое небо –
Малахитовые сети!
За тобою, где б ты не был,
Я на этом белом свете.
Буду сладкою отрадой
Средь бушующей метели.
Ты – моя за все награда,
Яркий свет в конце тоннеля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275159
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Мій друже, вибач, що торкнувся
Твоєї долі лиш тепер,
Твій світ в кімнаті не замкнувся,
А тіло лиш у ній запер.
Стіні бетонній не спинити
Думок нестриманий політ,
Адже надію не убити, -
Завжди стояв на цьому світ.
Тримайся, друже, буде краще,
Ти переможеш біди всі,
Комусь буває ще і важче,
Та бачить Бог на небесі,
Бог милосердний добре знає,
Кому які вручить Хрести, -
Вагу на плечі накладає,
Яку хто зможе донести.
12.05.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274026
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Июль.. Июль.. Ну что же ты наделал?
Границей стал.. жестоким переделом..
Размежевал любовь на "ДО" и "ПОСЛЕ",
надежд на счастье не оставил вовсе..
Пролил печали серыми дождями,
прилег на душу грустными стихами.
Зачем, скажи, ты стал зловещим знаком?
Ведь мог цвести букетом алых маков..
Зачем развел мосты между сердцами?
Как сложно быть чужими берегами..
Куда теперь река любви стремится?
Двум берегам нельзя соединиться...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108075974
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274012
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2011
Були ви перші й тому незабуті,
Бо мріяли про волю, рідний край.
Розірвані вже двадцять роки пути.
Своїх героїв ненька зустрічай.
Бо всі боролись не заради слави,
Заради неньки, що була в ярмі.
Тепер воскресли церкви златоглаві
У цій країні вільної землі.
Цвітуть квітки, ряснішають діброви
І віра світла в кожного живе.
Бо ви дали цілюще в серце слово
І слово це ніколи не помре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273443
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Я у снах твоїх геть заблукала
Де колись протоптала стежину:
Знов кохання тобі обіцяла
Й шепотіла тобі: "Ти, єдиний".
Я тобі дарувала світанки
Переповнені сонячним світлом
І метеликом я на фіранку
І весною сідала, і літом.
І листком я кружляла осіннім,
Біля ніг твоїх падала тихо.
День зимовий в мережеві синім
Розсипала на зірочки-крихти.
Ти пробач, бо я зовсім не знала,
Що в твої сни приходжу щоночі.
Я ж тебе в своїх снах не стрічала,
Не твої цілувала я очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273881
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Под струи вскачь летящего потока
Я голову и руки подставляю,
Простыну, освежусь ли - я не знаю,
И не желаю знать о том до срока...
Кипуча жизнь - закружит и уносит,
В водовороте вертит, будто щепку,
И, если ухватился за борт цепко,
Ответить сможешь на судьбы вопросы.
Я каплями бурлящего потока
Отважно кубок жизни наполняю:
Что в нем задержится,
что лихо проливаю,
Что измерять я буду в дни итога?
Кому хлебнуть позволю в страстной жажде?
Кому я холст смочу на лоб горячий?
За кем пойду я странницей незрячей? -
Приму серьезный вызов не однажды...
Под струи смело кубок подставляла,
Они разнились вкусом, хмелем жизни...
Кипит поток. Недалеко до тризны.
Как жаль, что в кубке уместилось мало!..
Ах, что же это с головой понурой
Я отхожу от быстрого потока?
Плещи же, жизнь!
Я - словно у истока -
Мне суждено активной быть натурой!
Пусть вслед шипят, что много расплескала,
Не сберегла и впрок не накопила.
А я жила, мечтала и любила.
Спасибо, жизнь, что зря не баловала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273814
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Святкуй, втішайся, Украіно -
родився ще один козак!
Донька
подарувала
сина!!!
Під знаком Лева! Добрий знак!
Онук не встиг розплющить очі -
здійняв на всю палату крик:
"Годуйте швидше! Їсти хочу!
Давайте цицьку!"
Лев!
Мужик!
Щаслива матінка годує,
щасливий батько очі тре,
усій рідні телефонує,
натхненно ем-ем-ески шле.
Козак наш досхочу наївся -
за дві щоки аж уплітав!
На маму вдячно подивився,
зітхнув...
попісяв...
задрімав.
Дрімай, дитинко, радість наша!
Рости і набирайся сил!
Хай Божа милість
повну чашу
пошле тобі
щасливих днин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273793
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Ормгінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270493
Дрімає річенька і горне хвилі зрідка.
Ті, бавлячись, цілують берег мрійно.
– Мій білий лебедю, пливе твоя лебідка.
Пливи ж і ти до крил моїх в обійми.
Зустріну лагідно. Не бійся не згадаю
Грозу вчорашню, грім та блискавицю.
Я біля серденька любов свою ховаю
І бережу, немов життя зіницю.
Мій білий лебедю, утіш свою кохану.
Приплинь хутчіш і пригорни до себе.
Кохати я тебе й тоді не перестану,
Коли здіймемося ми вдвох у небо.
Заснула річенька. Заснули в небі зорі.
І тільки ніч над ними ворожбує.
Поснули лебеді. Ні в радості, ні в горі
Ніхто й ніколи їх не розпарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273786
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Незалежна Україна,
Суверенна та єдина -
Рівноправна для народу,
Що на Заході і Сходу.
Без обтяжливих порушень,
З позитивом добрих зрушень,
Колосиста та багата,
Працьовита та завзята….
Мудра, щира та кохана,
Веселкова та бажана:
В піснях, мовах розмаїтих,
В хвилях моря, в травах, квітах,
В думках щирих та глибоких,
В милих лицях карооких,
В українській славній мові,
Що відродить дух віковий…
Південь, Північ, Захід, Схід -
Полум’я палке та лід,
Поєднається навколо
В українське славне коло,
Братство, людяність, красу
Заплете в одну косу,
Матір рідна Україна,
Благодатна та єдина….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273611
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
«Тяжело неотлучно стоять у станка,
который детали точит;
Тяжело наукам учить дурака,
Который учиться не хочет…»
(«Тяжело», Николай Карпов)
-----------------------------------------
Ох, і ВАЖКО звичайним солдатом тАм буть,
де керують «дуби»-генерали;
Буть в країні, де всі на закони плюють,
навіть ті, що закони писали;
І коли у мундирах бандити сидять,
а в «еліті» – одні лиш дебіли;
і коли скрізь і всюди потрібно брехать,
говорити на чорнеє – біле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273438
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 04.08.2011
(медитативний переказ трипільських медитацій
Сергія Плачинди)
(уривки)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GHB9OsAVNQI[/youtube]
Була на початку пітьма лиш безмежна: ні зірок, ні неба - лиш ніч. Той морок холодний, густий, безконечний пронизувала одна річ - це Око, яке у віках існувало, із вічності в вічність неслось, з старих і далеких світів пролітало, створити щоб новеє щось. Отак упродовж безкінеччя летіло, а краю пітьмі не було.Та якось спинилось і раптом пустило сльозинку-росинку воно. А з росинки вродивсь Першоптах. Першобогом він був у світах. І розправив цей Сокіл тоді золотавії крила свої.Та й став він над Оком кружлять й сльозинки-росинки пускать. Як упала сльоза золота - з Ока острів тоді вироста. А із срібної потім росинки-сльози стало озеро гарне живої води.Як зелену сльозу упустив Першоптах, квіти й трави зросли на його берегах.
Сів тоді Сокіл-Род в травах високих, медитувати і думать почав. Як передумав ту думу глибоку - тьма відступила, час світла настав. Зніс тоді Сокіл із золота жолудь.З жолудя виріс тут дуб Стародуб. На першодереві славному тому в кроні крислатім зорі цвітуть. З зорь тих вродили плоди невмирущості - яблука то молодильні були. І від появи цієї могутності радості й світла настали часи. Тоді на вершину прадуба злітає, і каже звідтіль Сокіл-Род:
- Я Ирій створив! Але ж іще маю створити і світ весь.
І от в глибини свідомості Сокіл поринув. А згодом він зніс два яйця; одне було чорне, друге було біле. З живої води озерця, куди вони впали, вродилися раптом два лебеді - чорний і білий.
Один на одного кидатися стали й затіяли лютую бійку. Тоді Сокіл-Род їм сказав:
- Зупиніться! І тут біля дерева станьте! Дослухали лебеді і більше битись не стали.
А він їм:
- Погляньте! На дереві яблука он молодильні. Їдять їх безсмертні боги.
Їх з'їли і в велетнів людиноподібних враз перетворились вони. Один був русявим, блакитні мав очі - він мав керувати Добром. А другий чорніший від чорної ночі - йому управлять лише Злом. Ще яблука велетнї з дерева з'їли - аж силу відчули в собі гігант чорношкірий й гігант білошкірий.
І каже їм Сокіл тоді:
- Ви - вічні. І люди без вас не пізнають ні суті, ні сенсу буття. Нехай рівноправними вас всі вважають, бо ви складові дві життя.
Сказав Чорнобогові Сокіл:
- Ти управлятимеш смертю!
І тіло того́ враз покрилось смердючою чорною шерстю.
А Білобогові каже:
- Володарюй світом білим!
І після слів цих той зразу ж зробивсь несказано вродливим.
Ступив Чорнобог у свої володіння і морок-пітьму зненавидів. В душі його заздрість пустила коріння до Білобога. Посидів, і з розпачу раптом він гірко заплакав, пустивши дві чорні сльозинки.
З одної зродилась Мара́ - гнилоока, сварлива, брудна й люта жінка. З другої ж сльози змій Дракон утворився із головами вогняними.
- Знайду Білобога і Сокола, й Дуба, шоб разом покінчити з ними!- розправив змій панцирні крила великі й зригнув з пащі піну вогняну.
Шептав Чорнобог, посірівши:
- Тепер я володарем Ирію стану!
Білобог, коли клекіт той хижий почув, сльозинки
дві чисті і світлі пустив. Вродились з них: велетень-красень Перун, (тримав він в руках вогняні дві стріли), й з'явилась красуня також - Коляда.
Білобог молодильні їм яблука дав.
- Боги невмирущі тепер ви!- сказав.
Перуну Ирій оборонять наказав. Коляду ж він своєю жоною назвав.
Тоді саме в Ирій Дракон прилетів, накинутись на Білобога хотів. Стрілою Перун змію крила спалив. І в чорну безодню Дракон загримів. Драконові крила Володар Пітьми сльозами своїми тоді окропив - від чорних тих сліз крила знов відросли. Він плакав від заздрощів, злості й журби - збагнув, що у Вирію йо́му не бути, лиш в мороці й темряві вічно тонути - ще більше зненавидів весь білий світ, злоби́вся він тисячі й тисячі літ.
А Білобог свого помічника повчав:
- Ти ж є Перун, то мусиш прати небо! Візьми живої з озера води. Водою, небо обливати треба, щоб утворились хмари дощові!
Ян-чоловічу творчу силу мав й зробив Перун все. І пухнасті хмари у голубому небі попливли.
- Тепер тобі б стрілою в небо вдарить, щоб грім гримів й на тебе люд моливсь!
І блискавки яскраві заблищали. На землю життєдайний дощ поливсь. Щорічно інь-красуня Коляда народжувала сина-коло (Божича). Життя своє він проживав за рік, всьому живому визначав він вік. Щоранку Божич в небо підіймався, а ввечері за виднокрай вкладався. Яскраве коло Божича зростало, хрестом яскравим небо прикрашало і світло сонця людям дарувало. Дні довшали.Тепла було чимало. Життя проміння проникало всюди. Робились влітку дуже довгі дні, і виростав на втіху й радість людям тоді врожай чудовий на землі. А восени вже Божичу старіти. Тоді години довшають нічні. Жовтіє листя. Сохнуть, в'януть квіти.
Мара і Чорнобог давай радіти, що стали сили тьми -перемагати. Доводилося світлу відступати.
В найдовшу ніч старенький Божич вмер. Сказав, зрадівши,Чорнобог Марі:
- Тепер біжи на землю й Коляду знайди. Вона вагітна –
новий Божич в ній. Не дай йому на світ з'явитись ти. Тоді настане вічна чорна ніч!
І знов побігла по землі Мара - впіймати Коляду хотілось їй. Усе обнишпорила.Та дарма, богиня неба втілилась в козу.
Нового Божича родила Коляда, перехитривши знову злу Мару. 3олотоликий Божич молодий почав нове життя і рік новий.
А люди позбиралися в ватаги, колядниками се́бе нарекли і Коляду взялися віншувати, зображення ясной Звізди нести, курсуючи від хати і до хати з опудалом Священної Кози.
(1995)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273256
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Водій на гальма натиска щосили
Маршрутки стали. Що за чортівня?
Сказати б, то ніхто і не повірив.
Собака – суча мати – серед дня
Рух зупинила. І мороз по шкірі
Від погляду собачого сумного.
З її очей природа у зневірі
Благала спокою, лиш спокою одного.
- Поїхали! - кричали пасажири
- Запізнимось! – спішили в марноту.
Гінця природи проганяли і сварили.
Та псині не указ людський статут.
Що привело її? А може пра-вовки
Вночі тут вили з місяцем у змові?
Чи в біоцарстві, що терпіло нас віки,
До бунту проти людства вже готові?
…Нарешті встала… Почимчикувала
В життя собаче. В кроках – безнадія.
Невже, людино, ти усе вже зруйнувала?!!
Луна у серці озивається « …надія…дія…дія.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265778
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 24.07.2011
«Вже ніч вкриває сонце. Пора спати!
І зіронька яскрава коло хати
голубить сині оченята сяйвом,
в пелЮстках роси сняться ніжним мальвам».
Вкладала спати діток няня-мати,
а вдома двійко рідних... Колихати
їх буде вітер із дощем холодним.
Тривога: «Добрий ранок» - скаже сонним.
«Якби ж не руки, крила – полетіла б!!
Не можу - поруч, а без Вас не сила!» -
В зажурі емігрантка в Лісабоні
молилась і стискала щось в долоні… -
Листи із дому - від синочка й доньки
обвЕли дітки на папір долоньки,
щоб мама доторкнулась України,
щоб мама була часткою родини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270288
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 24.07.2011
День і ніч – тривожно, серце рветься геть!
Кидає у піт. Схолодає спина.
Де та незалежність, воля, або смерть?
Двадцять років поспіль вільні... на колінах...
Золотії гори втоплено в брехні,
Щедрі обіцянки... Корупційний сором...
Творчі, не ледачі, зовсім не дурні.
А боргів набрались... Захлинемось скоро.
Є річки, є землі, і в землі – щедрот...
Цілий світ кормили медом, та хлібами...
Це ж який незграба править мій народ!
Вкрито чорноземи ріпо-бур’янами...
Боляче... У владі, де не плюнь – ділки...
Пруться до корита, наливають пики...
Розпускають лапи – зморщені гілки.
Хитрі, та безрукі, але – двоязикі...
Гірко і огидно за таких невдах,
Що моїй крайні серце вижирають...
Браття, ми єдині в слові, у думках!
Скоро їм гикнеться, дуже! Хай чекають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271802
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Ну, розкричись на мене,
Гаркни щосили!
А я роздягнена вийду…НЕБО!!!
Немов то весна, жбурни до ніг Ворскли
Золоті оберемки вогню
З-під молоту Тора, мов данину ,
чи коштовні дари …
На дорозі гамселить барабанний оркестр,
Любовно лупцює асфальт
Кришталевими паличками ударник…
І сіється на моє гаряче тіло
Срібло, зчищене з опуклих боків
П’яного місячного ляща…
Заливається сміхом
Потік відчайдушних червоних та чорних автівок.
Фонтанують пастки зубастих калюж.
Босі ноги, голі руки…
Маленьке плаття соромиться
Своїх нових принадних форм…
Волосся … Лице…
Все одного ґатунку – мокрого…
Н-е-е-б-о-о!
Дихання остовпіло від таких гарячкових рухів,
Від здивованих вигуків крихітних перехожих.
Я лечу і можливо моя зачіска розтеліпалась,
Ситець десь непристойно задерся,
Груди можливо сміливо випнулись.
Та й грець!
А я лечу, я піднімаюсь, мов альпініст,
чіпляючись за вусики медуз,
за модні дрети наднебесних хіпі,
за мідні і дзвінкі гітарні струни,
сповзаю захмеліла на канапу хмар…
Грозою випещена плоть
Не хоче повертатись до буття…
Та спробуй, зажени мене до хати!!!
…НЕБО…
23.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271779
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Мечтатель, кто ты есть такой?
Теряя сон и упокой,
С душой наполненной трухой,
Держа дрожащею рукой,
Ничтожно ждёшь искры от камня...
Всуе надеешься на диво,
Держа перо рукой устало.
Стихом является огниво,
Где сердце бьётся как кресало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271729
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Сьогодні минає 32 роки по смерті найдорожчої на землі людини - нашої лебідки, нашої матусі.. Сумуємо і досі.. Сумуватимемо вічно...усі п"ятеро дітей (син і чотири доньки)..
Роки летять.. сьогодні - тридцять два..
Невпинний час і невблаганна дійсність..
І часу плин, а не лишень слова,
розмежував - життя .. і потойбічність..
Два береги розкраяли буття..
Там не ріка.. а поминальні свічі..
На нашій стороні - земне життя,
а на твоєму, мамо, берег-вічність..
Невпинний час..Але не в тому річ.
Роки любові нашої не збавлять
і ми гуртом між поминальних свіч
вплетемо вічну, незгасиму пам"ять..
А ти не гасни, нам весь час світи
яснИм вогнем, на промінь сонця схожим..
Ми знаємо, що ти серед святих
перебуваєш там.. у царстві Божім..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106285382
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267485
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 23.07.2011
Якщо я втисячне ім'я твоє скажу,
надкушуючи яблуко зелене,
то поламаю? перейду? спалю межу?
Тебе розбудить раптом сон про мене,
вино червоне буде на столі,
але ти не захочеш його пити,
поки я не з'явлюсь неподалік
і не скажу, що треба щось робити,
щоб на місця поставити свої
і сонце, і дороги, і всі фрази.
Ти будеш - не його, я - не її,
і стане все таким простим одразу,
легким, потрібним, нашим і новим.
Наповним келихи тепер вином червоним.
Зеленим яблуком тебе я пригостив,
не розуміючи - це дійсність, а чи спомин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271554
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Дякую всім Близьким, осбливо тобі кохана, за те, що допомогли перебороти мою хворобу і за те, що не помічали, що я хворий...
Кохана коли, коли мені наркоз
У мозок, серце, в кожну вену.
Не жалій голок, шприців і доз.
Врятуй від болю душу полонену.
Я вже в думках помер - убив себе,
Повішався, втопився, падав з даху.
Лиш твій наркоз від ночі береже,
Мене ховає від святого жаху.
Я всі дзеркала розбивав очима,
Втрачав контроль, здирав із себе шкіру.
Лиш твій наркоз знайшов де моя сила.
Лиш твій наркоз всилив у мене віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271525
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Тікай від себе – серце хай біжить,
Від чорних крил, що закривають небо.
А далі по росі ти босоніж,
Туман залишив краплі королеві.
Сумні ті сльози ніжністю зітри
І сонце обігріє твої квіти.
І серед них у полі будеш ти
Така єдиная у тому світі.
Нелегкий шлях – тягар живе в душі,
Коли ідеш далеко ти у гори,
Але прийдуть до тебе ясні дні
І у ночі засяють дивні зорі.
Тікай від себе – серце побіжить
У світлий ранок, де живе кохання.
І ту любов зосталось оцінить,
Що би ніколи не прийшло прощання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269895
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 22.07.2011
"Україно кохана, земле стражденна" -
Графоманські слова випливають щоденно.
"Кругом вороги, владарі-супостати" -
Та скільки вже можна про долю ридати?!
Сусід зазіхає на хату твою,
А мову твою вороги зруйнували?
Чому ж із колонок звучить "i love you"
І гузно твоє до стільця прилипає?
Не соромно байти дурнею марать?
І совість не їсть за роботу даремну?
Підемо державу разом піднімать?
...Що, лячно, маленький, напевно?
В душі патріот, і у серці борець,
І віршів у тебе уже мегабайти.
А груди під кулі? А вийти на герць?
Зомлієш, напевно, від першого залпу!
Тобі не набридло бороти млини?
Не бачиш впритул історичні уроки!
Не матиме щастя Вкраїна допоки
Не визнає кожен своєї вини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271257
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Йдуть дні, я за Почаєвом скучаю,
Після відвідин часу перейшло
Достатньо і собі я намічаю,
Коли я знову навіщу його.
Спливло багато р́оків вже відтоді,
Як вперше я у ньому побував,
Не розумів Божественних мелодій,
Які тоді Почаїв навівав.
Зустрів він перший раз мене привітно
Сіянням дивним, блиском куполів.
Незвичним, радісним для мене світлом
Тоді уперше серце він зігрів.
Недовго зустріч перша та тривала
В собор Успенський я не заходив,
Однак, здавалось: Лавра зазивала,
Щоби до Бога кроки я робив.
І Лавра все дорожчою ставала,
Були в житті скорботи і печаль.
В Почаєві ж утіха наступала,
Туди спішив я у далеку даль.
Тепер Почаїв – наче рідне місто,
Приємний, тихий та знайомий край,
Де затишно в молитві і не тісно,
Немов маленький, невеликий рай…
18.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271482
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Догрався Бродський, харя лиса!
Народу він обрид до біса -
воює, сука, з бідняками,
з мізерними їх копійками,
щоб "секонд хенд" не купували,
а щоб пристойний вигляд мали!
Пенсіонера ж запитати -
за що йому штани придбати,
коли заплатить все за хату -
за світло, воду, газ, тепло -
і пенсії, як не було!
Та товста харя ця не знає,
що з злидарів штани знімає,
останню гривню забирає
у тих, хто й так її не має!
Невже ж бо скоро "Секонд хенди"
чекають геть не "хеппі енди",
бо Бродський свій штовхає бренд -
створити хоче "Сукин хенд"!
Воно ж не платить, чмо, податки!
Не зли народ, збирай манатки
і забирайся геть - в офшори,
бо ж люди тобі вставлять шпори
в те місце, що всім для сидіння,
таким як ти ж - лиш для смердіння
і щоб ним міг ти міркувати,
які закони слід прийняти,
щоб краще нас пограбувати
й на цьому зиск свій добрий мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263863
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 22.07.2011
Ангелочку,Ангелінко,
Спи,моя мала дитинко.
Хай спочинуть твої ніжки,
Що оббігли всі доріжки
У бабусі коло хати,
У садочку коло м’яти,
По зеленому лужочку,
По м’якому моріжочку,
По травичці росянистій,
По доріженці землистій.
Лопотіли п’яточки
Аж ген-ген до гаточки.
Хлюпотіли в річці
В чистенькій водичці.
Ти стомилась трішки,
Находилась пішки.
То ж спочинь,маленька,
Онучко рідненька.
Діждемося літечка,
Будеш,моя квіточко,
Бігати скоріше,
Говорить чіткіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264353
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 21.07.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455
Плаче осінь сивими дощами,
Різнобарв’я кидає до ніг.
Я полину думками до мами,
Зазирну за батьківський поріг.
Ми так рідко бачимось, рідненька,
Вже давно живу в чужім селі.
Я сумую часто, мила ненька,
Згадую, як ми були малі.
Всі дитячі мрії й сподівання
Сповна легко втілила в життя –
Діти, дім, професія, визнання.
Далі що? Непевне майбуття?...
Сипле осінь жолуді в долоні,
Осінь в серці, осінь у літах –
Вже мої злегка сивіють скроні.
Що зі мною, мамо, що не так?
Підросли, окріпли мої діти,
Вилітають пташечки з гнізда.
Плакати мені, а чи радіти,
Бо ж для них пора ця – золота!
Стихне дощ, калина на подвір’ї
Сонечком яскравим заіскрить,
Стихне біль, бо я з тобою, рідна,
Подумки пораджусь, хоч на мить.
Хоч в уяві пригорнусь до серця,
Ніжні руки сповнені жалю.
Мамочко, матусю, ти не сердься,
Я тебе люблю, люблю, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271373
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
В хатині тиша. Пахне хмелем.
Підходить тісто - будуть пиріжки.
На припічку охайно-теплім
Давно живуть мальовані квітки.
Матуся в кружевній хустині
Виконує знайомий ритуал:
Підмісить тісто в мисці синій,
Подрібнить в ступочці старій мигдаль.
Вже скоро розпочнеться дійство:
Нагрілася духовка, аж, пашить.
Сформовані кульки із тіста,
Але матуся зовсім не спішить.
Повільно, ніжно, як дитину
Несе матуся до духовки лист.
І вже наповнює хатину
Духмяний запах, що лоскоче ніс.
Мені так часто сниться мама
В хустині кружевній, щока в муці.
...Вона онуків частувала
З ясною посмішкою на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270178
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Дві години чекаю, а тебе все немає,
Автостанція вже залишилась пустою.
Лише я і ще двоє цей автобус чекають,
Я так прагну, кохана, зустрітись з тобою.
Сонце трохи червоне – певно знову на вітер
І хмаринки, мов клумби, де засіяні квіти.
Я сиджу і вдихаю запах теплого літа,
Та не гріє воно, як ти можеш зігріти.
І ось промені фар летять в небо вечірнє,
І автобус з’явився, я його так чекаю.
У вікні промайнуло щось знайоме і рідне,
Я впізнав… Так, це ти… Як тебе я кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270984
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Думки з вином у чаші… Де ж той знак? –
Де спосіб віднайтись в стрімкому леті?
Є сотні їх, щоб жити абияк,
І лиш одна є куля в пістолеті…
Хто ви для мене? – друзі? Вороги?
Союзники, чи так… як вам прийдеться?
Здається вам, що ви уже боги…
Мені ж із вами нудно… не сміється…
І зникли вже той запал ваш і гра.
Куняєте… Старі ви стали й пізні…
І збунтувавшись, розчерком пера
Нашкрябали для мене вирок грізний.
Надієтесь, що здамся? – ні! – втечу!
Сховаюся за маскою обману.
Й не видно буде, сльози як течуть
Під нею і гризуть на шкірі рани…
Є сотні слів, і сотні є порад,
Та у душі моїй лиш запитання,
А відповідей – нуль… Така от гра!
Одна лиш куля… Стримує вагання!
Ні-ні, жартую! Не беріть всерйоз!
Це ж просто роль із пишними словами.
У режисера був тоді невроз…
А може, так задумано… для драми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271206
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Листя осики тремтить під дощами,
блискавка крає небесні плащі.
Грім вибиває гучні телеграми -
терпне чекання у моїй руці.
Скошені трави лежать хоругвами,
корінь цикорію.. солодко.. П’ю…
і не нап’юся Твоїми словами -
трунок енігми в шалену грозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271059
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Сповідь буде німою, язик проколола аґрафкою,
На колінах твоїх сподівання звурдяться місивом,
Проголошено відпуст гріхів і реальністю трафило
У вИзнання зсередини, вилилось сім’я бісове.
Хрест на грудях, то зовсім не хрест, а лИше подряпини,
Від моєї незграбності так поводитись в збуренні ,
Ці знАки хай залишаться просто таємними мапами,
На яких тільки так позначаються точки занулення.
Як причасницю визнай, я не хочу бути підсудною,
Я пекельно пульсуюча хіть із якоїсь пробоїни,
Що пустоти заповнює законом сполучних посудин
Різностатевих особин, тих, що не пальцем роблені.
Чашу подано, та по летальності вже не відпити,
Атрофоване тіло, душа прийшла за розгрішенням,
Ти зумів мене вкотре, просто так, із нічого створити,
Пий за мене, лишайся… а я?... я залишуся грішною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269497
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Ламалося небо, здригалися зорі,
одна за одною йшли хвилі космічні,
звучала симфонія в диво-мінорі,
й хотілося вірити в справжнє і вічне.
Земля поставала нова в риштуваннях,
горіли над нею надії софіти,
за руки тримаючись, ми без вагання
ступали на землю в незнаному світі.
-Поглянь, тут сліди є, пройшли наче двоє,
а далі одна залишилася нитка.
-Піду подивлюся й вернусь за тобою.
-Мені чогось страшно. -Не бійся, я швидко.
Я вже повертався, як раптом змією
полізла попереду тріщина збоку,
і ти віддаляєшся разом з землею,
і тільки, як нитка, сліди моїх кроків.
...Скажи, чи ти справді була і існуєш?
Я знаю твій номер і координати...
Попереду прірва-змія. Ти не чуєш.
І марно щосили кричати й гукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269426
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Це у твоєму гарному обличчі,
У водоспаді променистих кіс
Призначення ми бачим героїчне:
Месії шлях, що тернами поріс.
Корона, що лягає короваєм
І голос, хоч і зморений, палкий
Майбутнє українцям обіцяють,
Толочать безнадій полин гіркий.
Хоча стомились губи, серце й руки,
І потонули думи у журбі,
Це твій народ зове тебе на муки,
Вкраїнську д'Арк, побачивши в тобі.
За тебе ладен кожен помолитись
І встати проти нечисті громадь.
Тобою прагне Небо прихилитись,
Лишень благаєм: "Юленько, не зрадь!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269386
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Не шукай ти в мені більш ні з ким порівняння,
Я кохаю тебе, хоч і в серці вирує вигнання.
Холод твій полоснув у свідомість стрілою
І залишивсь у грішному тілі терпкою золою.
Чи ж бо вистачить сил, чи дійду? Хіба ж знаю.
Мов по лезу ножа, по життєвій стежині ступаю.
А в душі не стиха наболіле чекання
І вирують думки, пробиваючи мури пізнання.
Загубились роки в безкінечній тривозі.
Дні за днями спішать, стала осінь уже на порозі.
Німе щастя моє, мовби ніч безголоса.
Плаче дзвін. Я стою, приголублена тінями, боса.
3.07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268276
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Минає ніч, приходить день.
Знов затихають співи солов’я.
Тебе чекаю я , тобою лиш живу,
Ти наче сонце, що зійшло – любов моя.
Світи мені, мене зігрій.
Я лиш тебе люблю, моя єдина.
Зоря моя, я весь навіки твій
Ти моя доля, любляча дружина.
Пр. При зорях я візьму тебе на руки,
Примушу місяць стежку освітити.
Тобі я, люба, подарую квіти
І буду все життя тебе любити.
Минає ніч, приходить день.
Знов затихають співи солов’я.
Тебе чекаю я , тобою лиш живу,
Ти наче сонце, що зійшло – любов моя.
Гори мені, трояндою цвіти.
Бо лиш тебе люблю, моя єдина.
Щаслива будь і все життя світи
Моя кохана, любляча дружино.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269155
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Немає давно до політиків віри
І серце, чомусь, не співає набат,
Життя крізь обіцянок латані діри
Так прагне назовні щілинами грат...
А що там, у світі?
Невже живуть люди?
Працюють нормально і все досхочу?
Вдихнути повітря на повнії груди
Так хочеться щиро...
У небо лечу!
І подумки в мріях наївних літаю,
Невже це так складно?
Щасливе життя...
Для кого ми дивнії плани складаєм
Й не можемо діло звести до пуття?
Кого обираємо знову до влади?
Сусіда, знайомого, гречки пакет?
Дивіться у дзеркало, -
Бачите вади?
Бджоляр це не той, що куштує Ваш мед!
На пасіці Вашій панують злодюги,
Від трутнів загинути може весь рід,
Давно нема рівних, лиш перші та другі,
А зверху нулі і в очах у них лід...
Почни кожен з себе,
Хіба ти не вартий?
Щоб власне життя не прогавити знов,
Не треба чекати козирної карти,
Потрібні бажання і вічна Любов!
Любов до країни, в якій ти родився,
Любов до життя, щоб всміхатися дню,
Любов до родини, з якою ти злився
В єдине і ціле й ростеш на корню,
Любов до історії прадідів сивих,
Вогонь їх сердець освящає нам шлях,
Щоб небо над нами було завжди синім...
А маємо що? Конституції крах?
Минуле - то вчора,
Подумай - сьогодні,
Чи, може, тобі, як завжди, - все одно?
Бо завтра нам діти вже скажуть:
- Немодні!
Всі Ваші ідеї - дешеве кіно!
А правда - то істина, часом незламна,
Політики мусили б добре це знать...
Історія буде цікава і славна, -
Як діло не буде від слова тікать!
30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219105
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 09.07.2011
Чому листів не пишеш, мій синочку?
Пиши частіше, я щодня чекаю.
Хоч пару слів, що ти живий здоровий…
Та не лінуйся… Я прошу! Благаю!
Бо жаль щодня стискає мені груди.
Одна у хаті, поруч лиш сусіди.
Хоча вони і не погані люди,
Їм, зазвичай, байдужі наші біди.
Пиши про внуків, дуже я скучаю…
Як там невістка, як її робота?
Підеш у відпуск, я вас всіх чекаю…
І може поладнаєш вдома плота.
А то криниця вже старенька стала,
І хвіртка покосилася добряче.
В садку від бурі наша груша впала,
Собака часто виє, наче плаче.
Я вже старенька, як і наша хата.
Щодня когось в віконце виглядаю.
Що маю сина, цим я і багата…
Пиши частіше, я тебе благаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265215
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Вечірня... Серед трав горять лампадки -
черешні червоніють в росянОму шклі.
Над річкою скриплять вербові кладки -
світильники несуть жуки-паламарі.
На березі моєму - дощ в молитві,
щоб на Твоєму - сонце з-під повік небес.
А поміж нас - ріка і білі квіти...
Латаття берегів торкає десь-не-десь.
_______
*Вечірня - у значенні молитви на вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264437
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2011
Квіти надії на лузі душі
Гріє проміння останнє,
Лазять між стебел зневіри вужі,
Серця роз’ятрюють рани.
Пара покрила аорти ріку,
Плине туманом сирітка,
Збите із ритму потішне "ку – ку"
З гаю доноситься зрідка.
Дивиться пам'ять у вікна очей
Вечір по той бік і сей бік.
Чаша причастя, миро, єлей,
Віщі ознаки на небі.
Золото , срібло в оселі блищать,
Та опустіла фортеця, -
Ввечері вийшла нетлінна душа
З мли прохолодного серця.
14.06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265051
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Послухай, друже, ти куди спішиш…
Чи можеш хоч хвилину зачекати…
Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
- Я йду у поле, щоб вірші писати.
Бо тільки вранці, як дрібна роса,
Коли по спориші розсипалися зорі.
Вода у річці чиста, як сльоза,
Виходить Муза на широке поле.
Коли босоніж ходиш по полях,
І запах жита наповняє груди.
Ти розумієш - це твоя земля,
Твоя країна, твої рідні люди.
Вже сходить сонце, наступає день,
Мені пора, я мушу поспішати…
Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
Я йду у поле, щоб вірші писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265042
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Намалюй мені волошки із колоссям у ромашках,
Тіло дівчини невинне, що згорає від спокус,
Кактус вічності і вірність віртуальності матерій
Так майстерно, мов Ерделі свою Магду... Пікассо
Вже тобі не намалює ілюстрацію до книги –
Гинуть генії ілюзій в хворобливості бажань.
Нежить пам’яті впливає на можливість перевтілень:
В тілі виросла цнотливість, а свобода прагне ран.
Може, крові і не треба? – Море всотує проблеми
І змиває гріх із тіла й муки совісті з душі.
Два квитки зірви із літа і шукай на морі щастя.
Але березень безбожно прив’язав нас до землі.
Ми із болем поріднились, нам ярмо вросло у шиї,
Нам оса політ гранати у пробудження несе.
Сенс у тім, щоби кохати. Колисати коло хати
Для майбутнього минуле менуетами страждань
Нас навчили наші предки. Наші виплекані сльози…
Намалюй мені у квітах нашу зболену любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265019
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
«Русальні» дні нас барвами манять,
Заквітчують оселю, лепеху встеляють.
Русалки по ночах під вербами сидять
І полотно на одяг свій чекають.
В ці вечори їм люди принесуть
Шмат полотна, спідничку чи кофтину.
За це вони прийдуть до нас у сни
І подарують чарівну картину.
А ще віночками хатини приберіть,
Не відкладайте, а зробіть сьогодні.
Дарунки на могили положіть.
Шануйте завжди звичаї народні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263717
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Скільки ж зла Неправда
ще буде панувати?
Треба вже давно
ту Правду підіймати!
Треба нашу гідність
всім будить.
Агов!
Щоб жила Надія
та цвіла Любов!
…де козацький дух,
де козацька слава,
Що була колись
і земля буяла?
Де Лицарство Вільне,
що лило тут кров –
Щоб жила Країна
та цвіла Любов?
...вибач ти, Богдане,
Вибач, Сагайдачний!
Вибач й ти, Сірко!
Та мабуть даремно
проливалась кров!
Бо вмера Вкраїна
і згаса Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263576
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Сидить хлопчина, на баяні грає,
А поруч на землі лежить пустий футляр.
Худенькі пальці вальс перебирають
І музика лунає повна чар.
Проходять люди, хтось зверне увагу
І кине гривню, де – хто копійки.
Дівчатко принесло води, щоб втамувати спрагу
І простягнуло до його руки.
Він зупинивсь на мить, подякував дівчині,
Хоч сам не знав, хто воду подає.
Він не побачив її очі сині,
Та в слово дяки вклав тепло своє.
Кусочок хліба за щоденну працю,
За теплі звуки, щирі, чарівні.
Йому нелегко… Хлопець цей незрячий…
Та він звик жити тільки за свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263580
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Росою гартується серпик небесного коваля…
А я гартуюсь, немов те лезо, приливами крові
До вуст, - моїх гарячих і спраглих твоїх…
Обпікаюсь, мов кавою вперше в кав’ярні,
Подмухай, а краще кубиком льоду торкни!
На контрастах гартується пристрасть!
Цілуватись під струменем вітру й дощу,
Запихати холодні ручищі під майку, під серце
І верескливо втікати, б’ючи в барабани небесні,
Ламаючи тишу, топлячись у зливі сутінок вулиць…
Гуляти довірливо в теплих просторих кишенях,
Пальчиками рахувати пістони на шкірі ременя цупкого,
Пурхати зграєю блискавок з під вій, запалюючи душу …
Так на контрастах гартується пристрасть.
Гойдаються вологі простирадла сну , чи то безсоння,
Під подушкою тісно від мрій. Я плачу від щастя і млості.
Криве лезо, гартоване жаром, стриже кучері збудженим вівцям,
Яких я рахую…намагаючись втримати ніжність на кінчику вдиху,
На кінчику видиху вловити твоє неспокійне ім’я…
Вкладайся зручніше…
Так гартується воля моя кохати!
( автор малюнку gala.vita )
06.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263541
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока доль в сум’ятті кольорів.
Ось пальці розімкнуться наостанок,
В своїх містах зустрінемо світанок...
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
Роки проходять - в тебе сивина.
Та я тебе люблю, немов малу дитину.
В тебе є дітки, є своя сім’я,
Вони й мої, і я люблю їх сину.
В тяжку хвилину, Господи, спаси!
Грудьми закрию і підставлю плечі,
Я все зроблю, щоб ти не знав біди,
І, щоб пишалась татусем малеча.
Ще пам’ятай, що поки я живий,
Я можу навіть небо прихилити.
Бо ти для мене рідний, не чужий!
Я буду все життя тебе любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263117
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 04.06.2011
На тополях вздовж дороги,
В вишині, у гущі крони,
Лише сніг з полів посходить,
В’ють своє гніздо – ворони.
*****
Птах великий з сильним дзьобом,
Він мисливець пречудовий,
З давніх пір і дотепер
Сильний птах цей, це орел.
*****
Сильний він і працьовитий,
Часом б’ють його за лінь.
Возить він вози і брички,
Хто ж не знає, що це кінь.
*****
Пишні роги, наче вази,
Хоч горішки в них піднось.
В лісі мешкає він дітки.
Звати цю тварину – лось.
*****
Як біжить дзвенять дзвіночки,
Чути з далеку дзень, дзень.
Благородний, гарні роги,
Хто ж це дітки? – це олень.
*****
Гусінь з дерева збирає,
Кожен день він робить так,
Діткам в хатку корм заносить,
Працьовитий сірий шпак.
*****
В кип'яток лишень закинуть,
Червоніє неборак,
Клешні має, хвіст пружинку,
Знають всі його – це рак.
*****
Все гогоче і гогоче,
Їсть траву і хліб в прикуску,
М’ясо нам дають і пір’я.
Мова йде про кого? - гуску.
*****
Хто ловив з полонки рибку?
Лід хвостом щосили товк?
Дітки всі його бояться,
Це страшний, зубастий вовк.
*****
Вся зелена, дує щічки,
В перетинках лапка,
Ще й скрекоче у болоті,
Це, напевно, – жабка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 04.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2011
Переклад вірша Віктора Пожідаєва
Не називай минувшину минулим.
У дні новому є її сліди…
За шал цвітінь садам не дорікнути,
плодам незрілим в їхній гіркоті.
Всьому свій час! У всього є вершина!
В словах і в тих є, мабуть, свій зеніт…
Ніколи ще природа не спішила
опІвніч пОлуднем щоб замінить…
Не поспішай картать свої незгоди,
собі самому й світу не бреши,
і доживеш до ясної погоди,
і смерть свою ти зможеш пережить.
Виктор Пожидаев
ДРУГУ
Не называй минувшее прошедшим
И в новом дне ищи его следы…
Не упрекай сады в безумье вешнем,
А в горечи незрелые плоды.
Всему свой час! Всему своя вершина!
Слова и те имеют свой зенит…
Ведь никогда природа не спешила
Глухую полночь полднем заменить…
Не торопись корить свои невзгоды,
Не лги себе, и миру не солжёшь,
И доживёшь до солнечной погоды,
И даже смерть свою переживёшь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263239
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Мова народу , як замкові мури,
Завше рятує з навал і облог ,
Орд словоблуддя , нашестя халтури,
Чиста, як небо, вічна, як Бог.
Згине народ у безмовних обіймах,
Суржиком ниви засмітиться суть.
Друзі мої, слово батьківське сіймо,
Душі рятуймо з німотних окуть .
Мова народу – це шелест тополі
Спів солов’їний , клектання лелек,
Човен , що хвильки гойдають прозорі,
Сни, що стартують в ракетах смерек .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263035
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
(Краще різка відвертість – ніж зрадницька мовчанка) Григір Тютюнник.
Він не мурмило і не хам.
Він ерудований нівроку.
І величали його «Сам»!
- Займав посаду він високу.
Тож знаний був і тут , і там.
Себе відносив до поетів.
Запрошував бувало Сам,
До себе друзів рифмоплетів.
Сам , теж писав вірші, присвяти,
Вживав слова зарозумілі.
Творив він плідно і багато,
Мов на ширвжиток у артілі.
Йому хвала з усіх сторін,
І дифірамби величаві,
Від підлабузників, тож він
Купався у примарній славі.
Та поміж них один дивак,
Хтозна звідкіль він там узявся,
Напевне це сільський простак,
Наївний, встав та й обізвався.
- Згадай хоч сто разів про мед,
То в роті солодко не буде
Не називай себе поет,
Хай називають тебе люди
Насправді ж , сірі , Ваші вірші.
Ці примітивні, ці ще гірші,
Абракадабра та бедлам,
Хоч і писав ці вірші Сам.
За що зозуля хвалить півня?
Бо півень, їй зозулі, рівня.
У неї лиш ку-ку й ку-ку,
А в нього ку -кукуріку.
Здійнявся ґвалт і тарарам,
Щоб заспокоїти стихію,
Піднявся із – за столу Сам
- Женіть його, звідсіль ,у шию!
Яка ж мораль у байці цій?
- Де підлабузництво шаліє
Супроти думати не смій,
Бо витурять тебе у шию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263009
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Вийшов Місяць молодий
Зачаровано-тендітний.
Плащ накинув золотий,
Мов би в свято, на Великдень.
Рання зірочка прийшла
На побачення сьогодні,
Бо самотньою була
В довгі ночі непогодні.
Тихий шепіт листя й трав,
Тихі кроки снів та тіней.
Зірці Місяць обіцяв,
Що ніколи не покине.
Про кохання шепотів,
А вона іще не знала,
Що солодкість отих слів
Сльози зради дарувала.
Непомітно ніч мине,
Знову вмиється росою.
Пам"ятатимеш мене?
Лиш мовчання вслід луною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262954
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Він спортсмен хороший, друзі,
Побігайчик, пострибайчик,
Хто ж це, дітки, є насправді?
Всім відомий – сірий зайчик.
**********
На гілячці біля хати
Все скрекоче і скрекоче,
Хвіст довгенький, білобока,
Певно дітки це – сорока.
**********
Величезний, сильний дуже,
Із людьми він завжди дружить,
Звуки творить, мов тромбон,
Хто ж такий це? Певно – слон.
**********
Вся у плямах, швидконога,
Шубку має, як у графа,
В неї шия довга - довга.
Ну, звичайно, це жирафа.
**********
До хатинки, що в дуплі,
Йде доріжка – гілка.
То ж скажіть, хто там живе?
Ну, звичайно, - білка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Гарні роги-крутороги,
Їсть травичку, міцний стан,
І кожух на ньому гарний.
Звати, як його?- баран.
***
До ставка спішить, гогоче,
Жити без трави не хоче,
Воду любить не з горнятка,
Хто це дітки? - гусенятко.
***
Хто в берлозі взимку спить?
Смокче сонний лапу?
Це силач відомий всім,
Мішка-косолапий.
***
Я хитрюща, я - красива.
Вся руда і трішки сива.
Дітки звуть мене, «сестричка»,
А насправді я – лисичка.
***
Все цвірінь, цвірінь, цвірінь,
Пострибати їм не лінь,
Як спортсмени молодці,
Скачуть сірі горобці.
***
У дупло несе горішки
І грибів складає трішки,
Скаче з гілочки на гілку,
Мова йде про кого? - Білку.
***
Хто живе в ставку, із нею,
Не життя для них, а мука.
З’їсти може, чи вкусити,
І цю рибу звати – щука.
***
Ках, ках, ках – це не курчатко,
Ках,ках,ках –не гусенятко.
Хто ж це, дітки, може бути?
Це, напевно, – каченятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Не питай мене, друже, чому
Не пишу я віршів про кохання, -
Завезли в Україну чуму
І пропала надія остання.
Хто при владі в країні тепер? –
Депутати, банкіри, злодії.
Їх закони – це хитрий маневр –
Ніби добрі, та тільки не діють.
Де взялася проклята чума,
Що так хутко народ обікрала?!
І управи на неї нема,
Бо немає вже правди – пропала.
Що ж народу зосталось чекать,
Підставлять під ярмо свої шиї?
Чи не краще нам Раду прогнать?
То ж рушаймо всім миром на Київ!
25.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262880
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Під руку ніжно, потихеньку,
Проходить пара стариків.
Вони щасливі, хоч старенькі
І їм багато вже років.
Красиві, вкриті сивиною,
Неначе сріблом хтось обдав.
Життя попахує зимою,
Він все життя її кохав.
Любов’ю кожен погляд сяє,
Напевно б кожен так хотів.
Він досі ще її кохає,
Живуть, як пара голубів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261356
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Вони:покусаний і бита
В кутку на килимі ридають.
Не можуть чогось поділити,
Проблеми бійкою рішають.
Малий махає кулачками-
Вони міцненькі у хлоп'ятка.
Й отримав відповідь зубами,
Бо ті- гостренькі у дівчатка.
Та за якусь уже хвилину
Переболіли їхні вавки
І десь у ляльці чи машині
Вони зарили томагавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262865
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Ой летять роки мої у далекий вирій,
залишають по собі подарунки щирі,
Бо навіщо й справді їм у дорогу брати
всі досягнення мої, прорахунки й втрати..
Підіймаються туди, де магічні зорі,
напиваються води у життєвім морі,
В"яжуть міцно майбуття перевеслом долі
і збагачують життя врожаями в полі..
Біло-срібним порошком сипляться на коси
та проводять бережком у прозорі роси..
Залишають чітко слід на чолі і скронях
і спиняють переліт у моїх долонях..
Ой літа, мої літа, перелітні птахи,
низько зграями летять понад долі дахом,
Та плекаю віру я, що повернуть знову
переспівом солов"я у мою діброву..
Copyright Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации № 11105237209
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261469
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Лампа - солнце,
Муха - птица.
За оконцем -
Лица, лица
Лицеистов,
Лицеисток,
Лизоблюдов,
Блюдолизок.
В изголовье,
В изголовье
Бредит телек
"Оk, I love you!"
Меркнет меркнет,
Меркнет свет -
Глаз закрыл,
И суток нет!
Только глаз второй прикроешь -
Семирукий шестикрыл
Жизнь тотчас твою похитит...
И ищи потом эпитет,
И свищи потом о том,
Что стихов наплёл ты том...
ID: 227305
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 08.12.2010 18:25:41
© дата внесення змiн: 08.12.2010 18:25:41
автор: J. Serg
Недавно мне кошмар приснился -
ко мне во сне J.Serg явился!
Небритый, пьяный, но не хил -
прям семирукий шестикрыл!
Четыре глаза очень злобно
вращаются, и рык утробный
"I love you!" слух мой поразил!!!
Я лезу из последних сил
на четвереньках под кровать!
А он меня за ногу - хвать!
И, гад, давай меня...терзать!!!
Я с развороту ему в ухо!
Оттуда вылетает муха,
смотрю - не муха это! Птица!
А за окном кривые лица
стихов читают пятый том,
а там стихи всё об одном -
как мне недавно сон приснился,
в котором мне J.Serg явился,
скрутил и кинул на кровать!!!
ВСЁ!!! ЗАВТРА ЗАВЯЖУ БУХАТЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227390
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 01.06.2011
Плаче осінь сивими дощами,
Різнобарв’я кидає до ніг.
Я полину думкою до мами,
Зазирну за батьківський поріг.
Ми так рідко бачимось, рідненька,
Вже давно живу в чужім селі.
Я сумую часто, мила ненька,
Згадую, як ми були малі.
Всі дитячі мрії й сподівання
Сповна легко втілила в життя -
Діти, дім, професія, визнання...
Далі що? Непевне майбуття?
Сипле осінь жолуді в долоні,
Осінь в серці, осінь у літах –
Вже мої злегка сивіють скроні.
Що зі мною, мамо, що не так?
Підросли, окріпли мої діти,
Вилітають пташечки з гнізда.
Плакати мені, а чи радіти,
Бо ж для них пора ця – золота!
Стихне дощ, калина на подвір’ї
Сонечком яскравим заіскрить,
Стихне біль, бо я з тобою, рідна,
Подумки пораджусь, хоч на мить.
Хоч в уяві пригорнусь до серця,
Ніжні руки сповнені жалю.
Мамочко, матусю, ти не сердься,
Я тебе люблю, люблю, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Ще вчора вишні зацвіли та терен
Й вустами прохолодними світанок
Цілує їх суцвіття. Серце терпне.
А вітер виконав кохання танок.
Та плаче серце, в душу сум крадеться,
Любов бува глухою і сліпою.
Що ж буде, як кохання відцвітеться?
Сніги гулятимуть в садку зимою.
П"янкі й чарівні ночі їм здадуться
Лиш мрією далекою, не більше.
У снах зимових піснею озвуться,
Яку на спогад соловей залише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262832
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Шоста осінь байдужої вічності,
Шоста осінь пекучого болю,
Шоста осінь болючої дійсності...
Як же скучила я за тобою!
Шепочу ті слова, що не сказані:
"Ти моя найрідніша людина.
Чимсь невидимим, мамо, ми зв"язані,
Хоч твоя й обірвалась стежина".
Твою стежку снігами засипало,
Моє серце морози скували.
Так раптово розлука нам випала,
На яку ми ніяк не чекали.
Ти востаннє мені посміхнулася...
На чоло ти поклала долоню.
Я об погляд твій, ніби спіткнулася,
Бо побачила вічність холодну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262786
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Закипіла знову в жилах кров
І кохання сліпить мені очі.
Мов з вулкану вирвалась любов
І бурлить щоднини, і щоночі.
Спогади, як мрії, набіжать,
Заспіває серце пісню щиру.
Зупинились дні і не летять,
Я люблю чекати цю хвилину.
Коли очі ніжно заблищать,
Променем освітять мені серце.
Ніби знов роки пішли назад,
Щастям наповняючи відерце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262766
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Смотреть и не видеть
Любя – ненавидеть,
И вовсе, наоборот –
Создать образ милый
За милею милю
Лелеять мечту – найдет
Найдет и захочет
Быть рядом заочно
За тридевятью морей
Ласкаться прибоем,
Отчаливать кролем
Без всяких там «званных»
Свечей,
Без всяких обетов
В коробке конфетной,
Букетов из лишних фраз
Законченных лепкой
Цветасто-нелепых
И пыльно-кичливых ваз.
Не глядя – увидеть,
На корточках сидя,
Рассвет и морской прибой
Почувствовать сердцем
Присутствие в вечность –
Быть вместе и быть собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262673
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Ви памятаєте? Без слів
ми зрозуміли - це не випадковість,
і погляд Ваш мені колись болів,
давно, як казка... Загадковість..
Волосся гребенем чесало море -
на хвилях прокидались ми:
п'янке сьогодні, завтра ще прозоре,
як чайки обіймалися крильми.
Ви бачили мене? Ви знали,
що йти не слід, лиш трохи зачекать...
Слова прощання Ваші розпинали
чорнилом на папері - падала печать.
Липневий вечір розкриває ноти,
нектаром ллється лілія-печаль,
Ви - ніжний, випадковий дотик;
Ви - мій нездійснений причал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200634
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 31.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2011
З гірки ринуть на санчатках
Любі хлопчики й дівчатка.
Щедро зимонька для всіх
Наче сніг, жбурляє сміх.
І весна для них цікава,
У морях кульбаб жовтавих
Ловлять славні пустунці
Теплі сонця промінці.
Ось без мір зраділи діти,
Привіталось з ними літо:
В ліс , на річку повело,
Різнобарв'ям розцвіло.
Посіріла неба просинь,
Завітала в гості осінь,
Повно ласощів довкола
І в обійми кличе школа.
Рік старий за рогом зник,
Поспішає Новий рік:
Знову дітям світ широкий
Відкривають пори року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262501
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
(Щира дяка поетові нашого сайту Владу Бугайчуку за надані документи)
Відшуміли святкові декади травня: відгуляли, відсвяткували, відшашличили, відпарадились, картоплевісадились. Хто до чого звик. Найбільш резонансними у цю пору стали події у Львові. Минулими тижнями тільки ледачі не коментували їх так чи інакше. Я уважно відслідковувала усі коментарі не тільки у пресі та на телебаченні, але й в Інтернеті. Тривожна картинка вималювалась. Першим повідомленням було: У Львові стріляли у людей і навіть когось поранено. Потім пішли пояснення: під час параду на одну з центральних вулиць вийшла колона людей з червоними прапорами і на них накинулись екстремісти-націоналісти, почали бити і хтось із "червонопрапорних" захищаючись почав стріляти. Тут уже обізвався мій невгамовний здоровий глузд. Скажіть, хто з вас, люди добрі, бере із собою на парад Перемоги зброю? Мені з дитинства здавалось, що парад - це свято, і йдуть на нього з квітами. А вам?
Львовом завжди модно було лякати людей з півдня та сходу: давно ходять чутки, що на звернення російською там можуть і вилаяти, і вдарити. Цікаво, хто це каже, хоч раз у Львові був? У жодну із моїх численних поїздок до цього міста не було такого, щоб хтось мені нахамив, чи хоч якесь прикре слово сказав, хоч бувало, що я, в порядку експерименту, російською мовою зверталась до людей. От чого у Львові не люблять, так це суржику. Але це свідчить, скоріше, про загальний рівень освіченості й інтелігентності, а не про екстремістські настрої. Я й сама суржик терпіти не можу, як не можу терпіти низький рівень культури чи освіти. А минулий тиждень я провела у Севастополі, де живуть мої батьки. І там за звернення українською ніхто каменюкою у мене не кидав, люди посміхались привітно й казали: "какой красивый у Вас язык!" Може, тому що моя вчительська літературна мова, яку я всіляко плекаю і намагаюсь не засмічувати, дійсно звучить гарно й вишукано. А у людей, якої національності вони б не були, гарне викликає замилування, а не агресію. Ба, гарне може навіть часом цю агресію загасити. Бабуся моя казала:"Людина на тебе - каменем, а ти на неї - хлібом". Жаль, що львів"яни у цьому сенсі виявились не готовими до червонопрапорних провокацій. А що це була провокація, уже ні в кого сумніву не виникає. Може, треба було б зустріти "гостей" походною кухнею із "наркомівськими"? Типу, хлопці, ви ж з дороги голодні, мабуть? За столом із доброю їжею спільну мову знайти значно простіше, ніж на параді. Навіть, якщо це - парад Перемоги. Тим більше, що саме у цій місцевості ставлення до параду 9 травня – інакше, набагато складніше.
От тут і хочеться звернутись до поняття "інформаційне поле". Якою б вільною та незалежною не оголошувала Україну чинна (і попередні теж) влада, насправді це не так. Знаєте чому? Тому що ми по сей день живемо у здебільшого радянському інформаційному полі. І саме воно визначає і наші погляди, і наші стосунки, і, зрештою, наш матеріальний рівень. Наше історичне інформаційне поле - розуміємо ми це, чи ні - сформоване радянськими ідеологічними міфами. До ідеологічної міфології я, насамперед, відношу літературну (від анекдотів до романів-епопей) та кінематографічну спадщину. Про її міфологічність свідчать такі прості речі, як епітети та порівняння. Яка у нас була перемога у Великій Вітчизняній війні? Славна! Як боролись із фашистськими загарбниками радянські воїни? Героїчно! Як поводили себе вороги на нашій землі? Віроломно! Які були радянські вояки? Мужні, хоробрі! Які були вороги? Підлі, підступні! Без варіантів! Трохи нагадує зомбування, вам не здається? Проте, комуністична ідеологічна міфологія нерідко вступала у суперечку з міфологією сімейною. І це була неабияка суперечка. Воєнні оповідки моєї сім"ї зберігають інформацію про "доброго німця". Він - немолодий кухар-шваб - не тільки підгодовував прабабу, бабуню й маленьку маму, але й, вислідивши прадіда - інваліда фінської війни, не тільки не виказав його, але й порадив переховатись. У день відступу "наш Ганс" плакав біля маминої колиски, бо у нього вдома було четверо дітей, і він журився, що вже ніколи їх не побачить. Мабуть, не побачив, бо обіцяв, якщо виживе, обов"язково приїхати. Я пам"ятаю мої перші дитячі суперечності з ідеологічним міфом про війну. "Добрих німців не буває!"- Кричали мені діти у дитсадку після прочитання вихователькою якогось героїчного воєнного оповідання. "А в нас був!" - До кулаків і сліз відстоювала я право "нашого німця" бути добрим. Те, що відбувається зараз у нашому інформаційному полі, у наших душах і головах, до болю нагадує ту дитячу суперечку. Ті, хто виріс в умовах радянської ідеологічної міфології, не може прийняти навіть документально доведені історичні факти, що їй суперечать. Дійсність тобто прийняти не може, як не могли повірити діти у моєму садочку у "доброго німця". Не можуть прийняти люди, що виросли на документальних кадрах парадів перемоги радянських часів, фільмах і книгах, що оспівували подвиг радянського солдата, що для населення Західної України вхід Радянської армії став лише заміною одного диктаторського режиму іншим. А чим, власне, вони відрізнялись? Німці вишукували й страчували своїх ідеологічних супротивників. Радянські робили те ж саме. Тільки німці проводили розслідування, а радянські, пройшовши через Голодомор та масові розстріли тридцять сьомого - тридцять дев"ятого, не переймались, розстрілюючи до купи винних ще й парочку невинних - "лучше перебдеть, чем недобдеть". Німці вивозили на роботу молодих працездатних людей. Радянські теж вивозили. Тільки вони не особливо перевіряли працездатність, ніким не гребували. Німці кидали у концтабори. Радянські вивозили у табори сім"ями: з дітьми, старими, вагітними. До Сибіру доїжджала третина, решта мерли по дорозі. "Альтернативою" печам Аушвіцу й Бухенвальду були неопалювані бараки ГУЛАГу. Німці примушували зароблене тяжкою працею віддавати на потреби рейху. Радянські ж просто відняли все, що було нажито. То чого ж ми дивуємось, що відроджена незалежністю західна громада не приймає й не сприймає червоне полотнище як прапор Перемоги? Для них - він прапор поразки, руйнації споконвічних моральних цінностей, розорення з любов’ю й потом збудованого господарства, символ насильницької смерті рідних, близьких. Це вам не казочка про "злих німців і добрих наших"! Кому вони були - "наші", а комусь і чужі, ворожі, гірші за найгіршого німця. Це - правда, яку вкрай важко прийняти. Як важко прийняти правду про Голодомор, адже на підводах, що вивозили останні їстівні припаси із голодуючих сіл, де повільною мученицькою смертю вмирали наші з вами рідні, теж "гордо" майорів червоний прапор. Як висів він і над тюрмою, у підвалі якої розстрілювали мого прадіда - православного священика з Уманщини та його рідного брата. Червоне полотнище майоріло і на паровозі, який у "коров’ячих" вагонах віз на північ бабцю і вісім душ малих дітей - тіточок і дядьків моєї подруги з Хмельниччини. А її маленька мама сама-самісінька сиділа у ямі схована і кричала, поки сусідка не знайшла й не схоронила від радянських солдат. Радянські, кажете, з дітьми не воювали?..
З часу моєї дитячої бійки за "нашого німця" пройшло більш як сорок років. Але я й досі б’юся. Б’юся за те, щоб наші діти та внуки жили у правді, а не у міфах, якими прекрасними ті міфи б не були. Найбільш руйнівним для нашої батьківщини я вважаю боягузливий міф про здобуття незалежності. Ми самі її боїмося, нашої волі. Інакше, навіщо ж нам поширювати міф про те, що незалежність України здобуто політичним "безкровним" шляхом?
"А що, хіба це було якось інакше? - щиро здивовано запитав мене недавно розумник і золотко - студент третього курсу Університету ім. Т. Шевченка - кращого, між іншим, вишу країни. І я розповіла йому про те, що національно-визвольна боротьба в Україні велася із перших днів загарбання нашої території більшовиками і аж до серпня 1991 року. З 1919 року по 1932-й на півдні і сході країни відбулося більш як 260 збройних повстань. І це були не просто стихійні виступи поодиноких "кулаків" чи "середняків". Цілі райони проголошували на своїй території незалежні від більшовицької Москви республіки (це - до питання про "добровільність" більшовицької влади). Тільки винищення населення цих регіонів голодом припинило рух непокори. Проте, антирадянське підпілля існувало завжди - це факт. Як факт і те, що наша незалежність здобувалась кров"ю мільйонів вояків-підпільників. Вони по-різному приходили у підпілля, по-різному воювали, по-різному страждали. Хтось загинув у в’язниці, хтось під колесами "випадкової" вантажівки, хтось у психлікарні. Але саме їхні життя, їх воля, праця, їх незламний дух - це той фундамент на якому збудовано нашу незалежність. І що ж ми про них знаємо? Чим їх нагородили? Хто написав про них книги, хто зняв фільми? Чому про них студентові найкращого вишу країни розповідаю я, а не викладач історії? Чому правда про цих людей, їх ідеї, їх погляди, їх боротьбу не стала частиною нашого інформаційного поля? Що ми взагалі про них знаємо? Нам розповідали про те, що вони були посібниками фашистів. Це - міф, що знову вступає в суперечність з реальністю моєї сім"ї. Мій дід - вояк УПА, син того самого репресованого священика - вирятував від відправки до рейху на роботу більш як дві сотні молодих хлопців і дівчат. І, виконуючи смертний вирок сільському старості, що цих дітей здавав німцям, загинув від кулі гестапівця. Я дізналась про це вже після дев’яносто першого, батьки, пам’ятаючи бійку за "нашого німця", нічого мені не розповідали.
А недавно у пошуках інформації мені довелося працювати із надзвичайно цікавими документами, що розвіяли ще один міф - міф про те, що всі українські націоналісти - це фашисти, тільки наші. Мені до рук потрапив - ні багато - ні мало - моральний кодекс українського націоналіста. Я побачила в ньому ту моральність, ту ідею, якої зараз так не вистачає нашій молоді. Ось невеличкі (зауважте!) документальні цитати:
- Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
- Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея Нації.
- Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку.
- Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
- Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духа, ідей і чину.
- Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, але мужності та активного життя.
- Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
- З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
- Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України - меч.
- Постійно пізнавай, удосконалюй себе - здобудеш світ і життя.
- Знай, що світ і життя - це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.
- Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з падку і завзято змагає до цілі.
- Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
- Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
- Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.
- Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
- Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.
- Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими
- Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.
(44 правила життя українського націоналіста (уклав Зенон Коссак)
Яка шляхетна ідеологія для нинішньої молоді! Розумію, що наша засмічена радянськими міфами свідомість, не відразу прийме щось аж таке шляхетне, гаряче й цілеспрямоване. Натренована подвійними стандартами, до такої прямоти вона поставиться у кращому випадку скептично. Але ж людям, особливо молодим, потрібні ідеї навзамін комуністичних міфів.
Скажете, набридла ідеологія, потрібна свобода? Та, яка ж це свобода, коли студенти педагогічного вузу на семінарі з літератури вирішують питання про лесбійський зв’язок між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською? Або намагаються через інтимну лірику Івана Франка дійти висновку: був у нього протиприродний потяг до власної матері, чи звичайний, синівський? Гадаєте, я перебільшую? Аж ніяк! Чотири роки я керую навчанням у педвузі столиці своєї хрещеної доні, повірте, я - в курсі. І наведені мною "навчальні" питання - це "квіточки". А "ягідки" такі, що у пристойному товаристві й говорити сором, - а ми ж таки - пристойне товариство. Ось такою "свободною" інформацією заповнюються "чорні діри" інформаційного простору у нашої молоді. Може, саме тому ми сьогодні маємо стільки проблем?
Комуністична ідеологічна міфологія - головна причина нашого сьогоднішнього, погодьтесь, невеселого існування. Саме вона примушує нас поділяти людей на "наших" і "не наших" за ідеологічним розсудом, а не за Божим законом любові, за яким "наш", що стріляв у скроню мого діда, чужіший мені за німця, що врятував життя моєї родини. Бо без того німця мене б на світі не було. Саме вона стала причиною того, що ми втратили таку важливу передумову добробуту й миру як мудрість. У всіх проявах суспільного життя - від щоденної праці на своїх робочих місцях до вибору влади - ми чинимо вкрай немудро. А потім, коли важко щось змінити, каємось. Але каяття це - теж із відтінком міфології: ну, нікого більше ж було обирати... Із мільйонів жителів країни обирати нікого?! Ну, скажіть, що це - не міф!
Чекати від когось, що наше інформаційне поле зміниться - із розряду казок про Іллю Муромця, що тридцять три роки на печі сидів. Давайте потроху з печі злазити. Я пропоную створити власну - нашу з вами, народну книгу сімейних історій. Зібрати й потім розмістити в Інтернеті, чи навіть видати окремою книгою. У ній не буде вигаданих і режисованих ідеологами історій. Ми зберемо реальні історії наших родин про добрих німців і злих, про добрих наших і не дуже, про продзагони Голодомору і вояків Крут, про родичів, розстріляних у Бабиному Яру німцями й у Биківні "нашими", про героїчних партизанів і тих, що грабували селян і ґвалтували жінок у своїх загонах (і таких парочку історій є у арсеналі знайомих мені людей, мама яких була зв’язковою у партизанському з"єднанні Ковпака). Того самого Ковпака, героїчний образ якого створив на радянському екрані видатний актор і (за сумісництвом) син того самого розстріляного НКВД священика з Уманщини й рідний брат героїчно загиблого вояка УПА. Ось так часом виглядає воно - реальне інформаційне поле нашого з вами минулого - заплутано й неоднозначно. А радянська міфологія позбавила нас правильного уявлення про добро і зло, відібравши мудрість. А ми, замість того, щоб цю мудрість собі повертати, "ведемось" на нові міфи: про "злих" западенців з одного боку й "кровожерних" росіян з другого. А мудрість - говорить Слово Боже - це страх Господень. Мудрість - це пересторога: яким судом судимо, таким і нас судитимуть. Мудрість - це коли - за вчинками, за любов"ю, а не за національністю, регіональністю чи партійною приналежністю.
Усі бажаючі долучитись до створення книги сімейної пам’яті, а відтак, до зміни інформаційного поля нашої Батьківщини, заради правди для наших дітей і відродження національної історії і нашої мудрості! Надсилайте свої сімейні історії на мою електронну адресу: alla.megel@rambler.ru
Усі імена, прізвища і хід подій буде мною збережено, усі зміни - погоджено з авторами. Про хід нашої спільної справи поінформовано всіх. А якщо книгу (дасть Бог!) буде видано, кошти від цього віддамо на музей народної пам’яті, на який у влади ніколи не вистачить коштів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262489
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Не пишуться вірші, немов ріка затихла
Під льодом сірим і товстим, аж до весни.
І все здається: зовсім поруч біль і лихо,
Які не раз приходили до мене в сни.
Я пам"ятаю їхні очі мертво-темні
І чую шепіт злий: "І не шукай слова...".
Я ж вірю, що проснеться пагін в ніжнім зерні,
Що сіяло натхнення, вірячи в жнива.
Розпрямлять крила мрія і моя надія,
Душа наповниться незнанним почуттям.
Рядки віршів проллються на папір, мов диво, -
Не можу я інакше йти тепер життям.
Мої вірші, немов води живої краплі,
Оросять душу, болем стомлену мою.
Знов буду вірити,що дні мої не марні,
Бо в світі цім не марно я живу й люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261396
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Почтивший вниманием
Интеллигентный,
Весь из себя – джентльмен
Всегда холостой и бездетный
Чудо природы – мэн.
Мена менялы: рубли на орала
Медью на бумеранг:
Деньги, мечети, мечи – не мало,
Ну, согласитесь – ранг:
Вера - металл, бумажное древко,
Камень, тесак - копьё,
Толпы поклонниц (простые девки) –
«Алчное вороньё»,
Что-то «накаркают» без разбора,
А джентльмену ответ
Твёрдый держать и от приговора
Скостить пару-тройку лет…
Молодость вечная, быть ли будет?
Выбор: бисквит сырой
Или медузоподобный пудинг
С кремовою каймой,
В белой глазури седин почтенных,
Взбитых, увы, безе…
В этой игре не бывает пленных
Трагики есть везде.
Роли комичные для героев -
Сирый шарлот с вином,
Лучше сухим, терпковато-горьким –
Так, чтобы «два в одном».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261068
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Издерганностью отражая время,
в котором позабыли о себе,
ныряя на заре ногою в стремя,
летим все по судьбе..
Друг-друга обгоняя, пыль столбами,
глотая на бегу комплект пилюль,
с гудящими, как улей, головами,
среди разнокалиберности пуль,
Живем.. и улыбаемся, и шутим,
одышку поборов на "кофе-брейк",
и снова строй "речевкой" баламутим,
и планы чередуя, лепим "стейк",
Нам "Facebook""не поможет быть в онлайне,
реальность наша, круче всех химер-
зубасто-психотична, даже крайне..
без светской утонченности манер,
Ошибок не прощает, судит, режет,
и деньги на "Webmoney"-что за смех?!..
работаем под мерный хруст и скрежет,
вгрызаясь, как в гранит,в престиж-успех,
Ну, а кому совсем не до закатов-
тройничный нерв лицо "серпом задел",
для нервных и психованных - палата,
истерикам- заморский самострел..
Здесь всем найдется дело, чтоб не скучно,
чтоб на одном дыханье пробежать,
толпой, организованно и кучно,
реальностью закормленная рать..
И все желанья сбудутся, однажды,
"в онлайне" на земле, и к черту сеть...
лишь наведи курсор и кликни дважды..
на сноску "жизнь"..а дальше бы успеть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262479
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Я не скажу тобі: "Прощай!",
Коли переплелися руки.
В твоїх очах – гірка печаль,
Біль неминучої розлуки…
Бо важко мовити: "Забудь!"
Устам, обпаленим устами…
Сніги дороги заметуть,
Покриють сріблом нашу пам'ять.
Тобою випита сповна
Беззастережно, світанково ..
Хіба ж моя у тім вина,
Що липи пахли так медово.
Хіба ж твоя у тім печаль,
Що ясно зорі нам світили,
І місяць – молодий скрипаль.
Торкався струн душі зболілих.
На згадку спогад залишив
Тривожний зойк нічного птаха.
Він може теж когось любив
Й від безнадії гірко плакав.
Між нами спалені мости ,
Стежки загубленого раю.
Я тихо мовила:"Прости!"…
Тільки за що прости - не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262405
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Безцільністю - не винайдуться рими.
Як думкою за гра́блища - інтими...
А то – сидить «писачкін» і мудрує:
Про що б це ще «тиснуть клавіатуру...»
Вірші, вони, підспівують висо́ко -
Почутому, побаченному збоку...
Коли і рима, ритм – деталь, шарніри
Вселенських перетворень та ефірів!
І з віршем – має стати краще людям,
Ніж, без настроченного мстивого фастфуду...
30.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262420
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2011
Не сбылОсь - приснится.
Всё былое, улеглось.
Счастья радостную птицу
Повстречаю на "авось".
Не её ль упрямый ёжик
Под иголками хранит?
На него она похожа -
Коль не пнёшь, не полетит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261411
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Прозою взращённый,
Без желаний, пуст.
Музой окрылённый,
Оживает куст.
Яркими стихами,
Шелестит листок.
Нежность лепестками
Подарит цветок.
Опыленны чувством,
Ветки отцвели,
Их плодами, грустно
Тянет до земли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262349
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Жилось три дня не сладко
В борьбе, ядрёна вошь.
Жизнь - вечная накладка,
Надеюсь, ты поймёшь.
Судьбу о новой встрече,
Раскаявшись, молю.
Простишь, что изувечил
Я молодость твою.
Могла стать балериной,
С красивою спиной.
Я вечно с кислой миной,
И в мыслях об иной.
Раскаялся вчистую.
Такой я не один.
Забросит жизнь пустую,
Хороший семьянин.
Оставлю щит и латы,
И выброшу копьё.
Дожить бы до зарплаты,
Держаться за своё.
И больше, маршем песни,
Клянусь, не буду петь.
Качаться в мягком кресле,
И секса лишь хотеть.
И вот, у той же двери,
Скребусь я не стуча,
Всё взвесив, перемеряв,
Что хлопнул сгоряча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262339
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Я кличу : серденько, впади
Рясним дощем на пил печалі,
Тебе я бажаю, як води
Ланів – степів квітки зів’ялі.
Тебе взиваю із пустинь,
В розлуці сохну і шкарубну,
Явись оазою , прилинь
І вибань з уст жадобу згубну.
У прохолоді чистих рос
Я килим зелені розстелю,
І жару збудемось погроз
У цій божественній оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262330
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Я стукала в глуху стіну,
Та в котрий раз шукала двері.
Рядки нестримно на папері
Ведуть розгнуздану війну.
Хотілось, щоб глухий почув ,
Та лиш фантом його безсилий -
Аморфний знак душі без тіла
Не розумів, про що кричу…
Я зогляділась – крил нема.
Та як хотілось полетіти,
Здійнятись птахом понад світом.
Чому ж попереду - стіна?
Не розтрощити ту стіну
І не знайти ніколи двері...
Думки залишу на папері
Про цю історію сумну.
З корінням вириваю дні,
Де розуміння не бувало.
Якби ж тоді була я знала ,
Які гнилі лишаться пні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262206
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Громко хлопнул дверью,
И алтарь потух.
Те, кому я верил,
Нынче нем и глух.
Главное, остался
Каждый сам собой.
Снова в путь собрался,
А не на покой.
Чуть не растворился
Я в твоей судьбе.
Извини, что злился.
Моя жизнь в борьбе.
Зажигая свечи,
На твоём пути,
Лишь скажу, под вечер,
Тихое - Прости...
И в безликом стане,
Для тебя босой,
Растворюсь в тумане,
Упаду росой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262172
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011
Нестерпна ніч …
Травень хлюпощеться в зіниці неба,
Місячні пензлі малюють трамплін…
З розгону стрибаю, шансом одним не погребую..
Нестерпна вись…
Котяться хвилі, нічні несуть видіння…
Руки заламую своїй порожнечі, знищую… сь
Тактильність із деревами, з травою, із камінням,
Із хмарами, з гарчанням Зевса… Розірвись!…
Нестерпна і пекельна ця лощина ночі,
Занурена в тумани мрій душа бродяча
Приречена вгризатись у любовні строчки,
Верлібрами у Світ Подібних виливатись…
Цей світ немов розпечена пательня.
Рефлекс самозбереження пульсує в скронях,
Та тіло рветься вже за лінії, за межі,
Тебе напитись хочу у примарній сходці,
Загострені думки, подразнені вогнем,
Всебачучі оголені чутливі нерви, нюх…
Розтріскується біль ,і крига під дощем
І піснею свободи видається кожен рух…
Нестерпна ніч…
Нестерпний травень!
Твої долоні і пекельна хіть…
Роздвоюють, подвоюють заграви…
Я всотую тебе, вогонь і кожну мить…
Нестерпна вись…
Пекельна ніч!
21.05.2011р.
(МАЛЮНОК З ІНТНЕРНЕТУ http://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8.%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B7%D0%B8.%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%8C&ie=utf-8&oe=utf-8&aq=t&rls=org.mozilla:en-GB:official&client=firefox-a)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260824
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 28.05.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011
В день липневий на черіні літа
Причамріли від спекоти квіти.
-Гостра в нас у дощику потреба,-
На коліна впали перед небом.
І тоді гримуча блискавиця
Вдарила по хмарах сіролицих,
Зашуміло небо,завелося,
Над лугами сріблом пролилося.
Довго-довго шаленіла злива,
Райдуга всміхнулась соромливо,
Під веселих цвіркунів цимбали
Квіти вдячно небу закивали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262155
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Я одягну барвисту маску,
І грою подивую світ,
Щоб світ повірив в дивну казку –
Послання для майбутніх літ.
Я буду ззовні, як троянда
У чистоті ранкових рос,
Але душа моя – бур`янна –
Їй виживати довелось.
Бо будь-яку примхливу квітку
Убити можуть легко всі.
Мороз – зимою, спека – влітку,
І люди, для забави, злі…
Мене ж ніхто вже не зламає,
Не спинить, не здолає злом,
Я є, але мене й немає
Я не вловима, я – кругом.
Актори вмілі і не дуже,
Майстри дешеві й дорогі,
Закляті вороги і друзі,
Колишні, нинішні, нові,
Я украду у вас по слові,
І воєдино їх зіллю,
Й напишу книгу довгу-довгу,
Хоч з ваших фраз, але свою!
Мені все рівно, що там кажуть,
Чи правду, чи брехню плетуть,
Не бачу тих, хто чорно заздрить,
Не в тім мети моєї суть.
Я – подих сонця. Я – актриса,
Повінчала із вітром я,
Свобода – краща моя риса.
Ви чуєте? – я нічия…
Мене не можна приручити,
На чари я не поведусь,
І як захочу, буду жити,
Хай серце плаче – я сміюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262142
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Не чіпай минулого руками,
Не коли знов вістрячком пера,
Бо каміння, порозкидане роками,
Позбирати вже прийшла пора.
Не тримай його - смугасту зебру
З поєднанням світлих й темних смуг,
Засівай майбутню ниву щедро.
І прости того, хто вже не друг.
Бо внесе майбутнє корективи.
Аж напрочуд дивні й не схожі
Із сторінками прадавнього архіву,
Що спочив у історичній ложі.
Дріб’язкове стане недоречним,
Застаріле буде непотрібним.
До минулого вклонися дуже гречно.
Відпусти й не згадуй принагідно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262128
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
...така відсутність сну смертельна
в основі ночі закінчення д н я
в і м я т в о г о т в о р ц я
лунає в небі постріл
п о с т і л ь
береже химери з р а д и
з а р а д и
чужого тепла
можливість торкнутись
ч о л а
благословенням
дихання коли вимовляєш
і м я
коли чергова осінь
приходить завчасно
із лона
духа,сина й отця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262123
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Мій красень Київ свято зустрічає,
Весь світиться у свічечках каштану.
В цю пору місто наче оживає,
Люблю його, бо я тут стрів кохану.
Біжить метро до станції Хрещатик,
Маршрутки щохвилини їдуть містом.
Нехай воно дістанеться нащадкам,
Я тут живу і тут мені не тісно.
Чарівний Києве, мій любий, моя мріє
Стоїш віки, ти пережив багато.
Дніпрові бризи хай на тебе віють
І будь щасливий, в тебе нині свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262115
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Лише краса врятує біснуватий світ,
Лише вона провадить нас в безсмертя,
Лише вона готує найміцніший моноліт,
Лише вона спокуслива й відверта.
Краса - це вічний генератор для ідей,
Життєвий путівник в щоденнім герці...
Часами маска розуму в підступності людей
Чи рана борозенна у могутнім серці.
28.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262111
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
У меня есть свои недостатки,
Избавляться от них не пыталась
И они для меня, как закладки,
В книге жизни на память остались.
Недостаток мой первый: терпимость -
Иногда устаю от терпенья.
Непонятна мне чья-то наивность,
Что похожа на умозатменье.
Недостаток второй - это память,
Слишком много ненужного помню.
В вечера, когда прошлого замять,
Мне уютней быть с первой любовью.
Иногда я хочу, чтобы в будни -
Мне в постель утром чашечку кофе.
Запах тёплый, густой вдруг разбудит
И рассыплется сон мой на крохи.
Не люблю, когда в очередь тупо
Загоняет меня безысходность,
Неуверенно жизнь, как-то скупо
Проявляет свою благосклонность.
Я такая же, как и другие,
Не спешу растерять недостатки.
Слабы все мы душой и нагие –
Оставляем на память закладки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262104
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
На дитячому майданчику сумно блукав хлопчик, років п’яти, не маючи бажання до забавок, не розділяючи захоплення таких же юних, але, на диво, безтурботних хлоп’ят. Він знову чекав на маму, яка завжди поверталась пізно і дуже пізно...
Так хлопчик жив, відколи себе пам’ятав, відколи пам’ятав маму і тільки її: близьку та теплу. Всі інші люди зливались в різнобарвні, постійно нові картинки, як в калейдоскопі. Приходили ще якійсь няні, вони не були погані-дозволяли дивитись мультики цілісінький день, їсти печиво без міри, зачинятись наодинці у ванній, аби це все робилось тихо. Вони не були погані, вони були ніякі.
Іноді навідувався дядько, але так іноді, що, можливо, й не навідувався. А ще був якийсь чоловік у дірявих шкарпетках, йому мама готувала справжню їжу, а хлопчикові вона не готувати, лише замовляла десь, адже мама дуже далеко працює, дуже далеко та безмірно довго… З часом і цей незнайомець непомітно розчинився в тому ж калейдоскопі.
Але поруч, зовсім близько живе чоловік, він яскравий, особливий, його неможливо переплутати з жодним іншим. Він такий міцний, він найвищий, а очі його знають все на світі, все про автомобілі, коней та чоловічі страхи! Так,вони існують, і це ніяка не вада, не слабкість… Сусід так близько, до нього щодня можна доторкнутись пальчиками. Проте... Проте, в нього вже живе дівчинка, донька, його справжня донька! Він пестить її так щиро, і точно, однозначно точно любить її, як тільки це, напевне, скоріш за все, буває між батьком та дитиною, і він ніколи не поспішає, якщо донька поруч, ніколи не пропускає непоміченим її щебетання… Але хіба, хіба в нього немає, не повинно бути сина? Адже в нього немає сина! А в когось, зовсім поруч немає батька, а мав би бути, хіба ні? Хіба це не було б справедливо?
Мама чомусь відмахується від таких простих і потрібних мрій, мрій, без яких ледь можна існувати. Мамі не потрібний батько-вона доросла і заклопотана, і сама знає усі відповіді. Проте, це байдуже, це неважливо, бо можна підійти і просто, ні для чого, не окликаючи, не питаючи дозволу, сказати те, що так стискає горло, так видирається крізь зуби на повітря, сказати прості, банальні для когось і неможливі для іншого слова. Можна ж, можна просто назвати його "Батьком", тихо, лише для себе, щоб хоч раз почути ,посмакувати, дізнатись,що і йому це доступно, що і він теж так може... Він може, і скаже, і почує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262055
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Не став собі великих цілей
І не розжовуй сенс життя,
Наш світ не чорний і не білий,
Ми всі йдемо до забуття.
Кому потрібно сенс шукати -
Найвищу точку, бізнес-план?
В добрі давайте існувати,
Здоров’я мати гарний стан.
Із юних літ наміть дорогу,
Про Бога думай та працюй,
Журбу обходь, обходь тривогу,
Від крайнощів себе рятуй.
Зрости дітей чужих та власних,
Кохання у бою здобудь,
Знайди людей терплячих, класних
У цьому сенс буде мабуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262054
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011
…СКВОЗЬ ПАЛЬЦЫ ДОЖДЬ КАСАЕТСЯ ЕДВА,
КАК СЛАДКИЙ СОК С БЕРЕЗОВОГО НЕБА,
А МНЕ Б В ГЛАЗАХ ТВОИХ, ГДЕ СИНЕВА
ОСТАТЬСЯ СВЕТЛЫМ МАЯКОМ . А МНЕ БЫ
РАССВЕТНОЙ КРАСКОЙ С ПЕНОЮ МОРСКОЙ
РАСКРАСИТЬ МИР ДЛЯ НОВЫХ РВЕНИЙ.
…ЛЮБЛЮ, КОГДА ДОЖДЛИВОЮ ПОРОЙ,
ТВОЕ ТЕПЛО КАК БУДТО ПАР ИЗ ВЕНЫ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261422
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Гадалка мужчине :» Ой! Карта не врёт!
Я вижу – жена Ваша скоро умрёт!»
Он ей отвечает :» Да я это знаю!
Скажи-ка мне лучше - меня не поймают?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226938
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 27.05.2011
(Любов-зла: полюбиш і козла)
Здивування в квітнику: Це ж як
До Троянди пригорнувсь Будяк?
І Хазяїн мовив на веранді,
Що Будяк не рівня все ж Троянді!
У сердеги доля нелегка-
Видерли з корінням Будяка.
Той Троянду обійняв востаннє
І... зізнавсь красуні у коханні:
Бо Троянда-більше не палала,
Платочку зронила і...зів'яла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261963
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Господиня зібрала свій перший врожай
Молодої цибульки, петрушки і кропу,
І редиски пучок, гілок вишні на чай,
А із ревеню зварить компоту.
Земля дякує людям за їхнє тепло,
І за руки, що пестять землицю.
За свій догляд вона вже дарує добро,
Виганяючи в колос, ще зелену пшеницю.
"Бережіть мене - просить матуся Земля -
Доглядайте,щоб жити було вам щасливо.
Буде жито в полях й солов'ї у гаях,
Буде хліб, значить буде і сила".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261559
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Найкраще спиться в рідній хаті,
Найліпший цвіт в своїм саду.
Найближча стежечка прим\'ята
Та, по якій додому йду.
Й берізки вдома найстрункіші,
Найголубіша синь - ріка.
Пісні пташок тут найдзвінкіші,
Я чую їх ще здалека.
І навіть небо найясніше
В моєму рідному селі,
І сонце світить яскравіше,
Ніби всміхається мені.
Бо найдорожче, що ми маєм-
Це дружна і міцна сім\'я.
Й нема прекраснішого краю,
Ніж рідна батьківська земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258259
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Боялася я, що ущент розкололися мрії,
Що ми вже не хворі – живемо самі по собі,
Що знову між нами самотності нашої милі…
І що завірюха підспівує пісню журбі.
Боялася втратити ниточку наших відносин,
Усе, що єднало одне покоління чи вік.
А ти, завірюхо, із вітром відлуння назношуй,
Що в серці співатиме нашім напевно навік.
________________________________
Та треба боятись себе в метушні не втрачати,
Любить, цінувати яскравості нашої днини.
Бо те, що людського між нами – комусь не забрати.
Бо витоки людськості йтимуть від слова – Людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242786
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 27.05.2011
Такі в житті бувають піруети,
Що вже, здається, більше не живу.
Та все ж збираю сили для вендети,
Натягую сильніше тятиву .
Оголошу війну я лицемірству
Під маскою людської доброти,
В суцільному театрі лицедійства
Щоб назавжди завісу опустить.
А найвлучніше вистрілю у зраду,
Замішану на ницості й брехні.
Якщо ж не захищу я свою правду,
То підла зрада влучить по мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259104
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2011
Не лякайте мене, темні ночі,
Хрустом хмизу і окриком сов ,
Ясно світять коханої очі,
Страх з душі витісняє любов.
Йду повз цвинтаря жахні основи,
Над гробами чатують хрести,
Не злякаюсь, бо поклик любові
І крізь пекло поможе пройти.
Щиро вдячний , тобі моя доле
За звитягу над силами тьми.
Що ще є, аби ми не збороли?
Хто ще є, щоб не встояли ми?
26.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261784
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Я люблю росіян і таджиків,
І казахів люблю, і татар.
Не люблю українців безликих,
Що не вміють утримати чвар.
За законом держави – є мова,
А в державі нам пишуть – чужий.
Не шануючи рідного слова,
Я читаю не наші вірші.
Я не проти, пишіте чужою,
Та шануйте держави закон.
Вас освятять добром і любов’ю
Щоб закон, нам не був тільки сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261783
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Никогда никто не уходил
Доброй волей с памятью сливался,
Тот, кто посильнее – признавался,
Тот, кто послабее был – юлил
Никогда не сможешь не предать
Приедаясь пряным разносолом,
Даже короли бывают в голом,
Просто в голом, как рожает мать.
О любви своей не скажешь – жил
Заживо её не потревожишь
Лошадей удачи не стреножишь
В безымянных холмиках могил
Никогда не сможешь не солгать
Жизнь разложит маски постепенно
От пеленок влезет внутривенно
В яблочко со смыслом «умирать»
Никогда не скажешь «никогда»,
Не нарушив прямо возле кассы
И сливаясь по крупицам с массой
Понимаешь – это навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261763
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Я хочу, щоб слова мої
Перетворилися із часом в справжню зброю.
І послужили лише тим героям,
В яких життя проходить в боротьбі.
Щоб слово – зброя, ніби кулемет,
Стріляло в ціль без промаху в «десятку».
Було надійним і було в порядку,
Щоб ним завжди пишатись міг поет.
А ще, щоб слово пострілом було,
Не ранило, а било наповал.
Щоб ворог помирав, а не стогнав,
Щоб дух патріотичний вознесло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261757
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Суворе місто... Тиснява... Юрба.
Немонотонний шурхіт шин автівок.
З цим містом розпрощався жартома,
Бо в місто це вже не приходить літо.
Немає тут ні літа, ні зими,
Один сезон, такий байдужо-сірий…
А серце з метушливої тюрми
Втекти із журавлями хоче в вирій…
Бетонні монстри... Вихлопи авто...
Без парасоль чорніють монументи.
Кажу собі у цьому місті "Стоп" -
До біса ті дитячі сентименти.
Втечу за обрій… Розчинюсь в вітрах…
Вдихну свободу і відчую простір…
Суворе місто бачитиму в снах,
Як пошуків самотніх відголосок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261748
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Розкажи мені казку любове,
Дуже ніжну свою, колискову,
Неймовірні слова щоб рікою,
Я ж завжди був би поруч з тобою.
Моя пісня ти, вранішнє сонце,
Промінець у моєму віконці,
Зорі, небо, моря й океани,
Я тобою чомусь надто п’яний…
(...мій друг)
Діамантами рік простелюся,
Чи зірками вночі подивлюся,
Може травами ніжними в полі,
Вкрию росами на видноколі.
Протягну тобі руки, мов крила,
Пригорнусь і скажу, що любила,
Твої очі безмежно-яскраві,
І волосся це темно-русяве.
Моя мила, тебе дуже хочу,
Відчувати твій блиск, твої очі,
Твоє тіло торкатись руками,
Щоб палало кохання між нами.
Ароматом по тілу розлитись,
А в очах без жалю утопитись,
Божеволію всю та жадаю,
Я тебе до нестями кохаю.
05.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261730
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Слід народу памятати
мудрі вислови, цитати,
що показують уміло,
як реформа стане ділом…
"Я повінєн вам сказаті -
трєба всім лопаті взяті
і впєрьод - город копаті,
шоб сім"ю нагодуваті!
Нє повінні ми чекаті,
шо нам влада зможе даті,
так шо слід людєй подняті,
шоб дєржаву рятуваті!
Колі кожна з вас людіна
збєрьот торбу картоплінок,
моркві, рєдькі, буряка -
странє помощь! Ше й яка!
Єсть у многіх із вас дача -
нада шоб була отдача!
Кур полсотні - єсть яйцо
і прибуток наліцо!
Нада, шоб корова пєла -
благодарнєйшеє дєло!
І шоб рохкав кабанєц –
будєт шкварка до яєць!
Роботяща у нас вдача
і натура не лєдача,
так шо смєло в бой пойдьом
і порядок навєдьом!!!
От тогда - капєц кітайцам!
Ми ім так дадім по … пальцам!
Отдадім ім взад іх грєчку
І забудєм супєрєчку!!!
Хто там ржот такой смєшлівий?
Смєшно слухать? Да пошлі ви!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261327
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Бес в ребро
Седины в голове в достатке.
С сединою порядок полный.
Бес в ребре выпадает в осадке.
Ну, и где этот Бес позорный?
Ну и где же любовь до гроба,
До потери стыда, сознанья.
Так мне чувства высокой пробы,
Бес в ребре не додал каналья.
Для чего же я ждал годами,
Накопив седины излишки.
Вместо страсти к прекрасной даме,
Вместе с бесом пришла одышка.
ID: 260897
Рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата надходження: 21.05.2011 19:50:46
© дата внесення змiн: 21.05.2011 19:50:46
автор: sandr
Перепутал ты видно, Саша ...
Бес в ребро - то не сила наша...
Сила наша не в седине,
донжуанстве или в вине...
Наша сила - жена под боком!
Мудро, ласково, пусть с упрёком
нас по жизни ведёт умело,
вдохновит на любое дело.
Чем с ней дольше идёшь по жизни,
чем сложнее жизнь и капризней,
понимаешь - она тот стержень,
что весь мир на плечах удержит!
Молодым восхитился телом?
Страсть в груди у тебя запела?
А в ребре ковыряет бес?
Да пошёл он к чертям! Балбес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260954
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Вона жива, яка вона жива,
Душа народу, вилита у пісню.
Весняний засів - осені жнива
Та серцю у її обіймах тісно...
Велична пісня і така свята,
Століттями вбирала живосилу.
Вона, як водохрещенська вода
У глибині безсмертний код носила.
Історію страждалого народу,
Любов святу і змучену печаль,
Покірність тиху і сердець свободу
Вбирала пісня, як святий Грааль.
І ми тому звемося українці,
Що зберегли в безпамятні роки
Народністю наповнені по вінця
І думи, і легенди, і казки.
Тому і пісня сильні крила має,
Злітає ввись натхненнно і врочисто,
БО в Ній вогонь століть палає
І світиться душа вкраїнська чиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261731
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Ми вийшли зранку сіно покосити,
Коси, як бритва, в сумці провіанти
І пишні роси, ніби діаманти,
Покоси помагали нам стелити.
Ще сонце над ліском не встигло вийти
І півні ще не заспівали зрання.
Роззутися було таке бажання
І босоніж по сіні походити.
І задзвеніли коси ніби пісня,
Яку колись квартет співав відомий.
Косилось легко і не чулось втоми,
І пісня полилась над лугом ніжно.
Бо сінокіс – це радості багато,
Хоча косити це не легка справа.
Трава стелилась, а коса співала,
І косовиця нам була за свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260628
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
Мальованої ночі у саду
Щебече соловей, аж серце зводить...
Під ранок я прокинусь і піду
За горизонт. Туди, де сонце сходить.
Пройду через луги, через поля,
Через лісок, що річка омиває...
Під задушевний голос солов’я
Прийду до тої, що мене кохає...
Візьму в обійми, розплету косу,
Нестиму на руках за осокори...
Я пристрасть, я любов свою несу,
Любов, що є величніша за гори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260597
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 20.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2011
Сидит кошка на окошке,
за окошком дождь стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Кошка слышала, как папа
вчера сыну обещал
с ним поехать на рыбалку,
даже снасти показал.
Обещал с собой взять кошку:
«Для удачи» - говорил.
Накопал червей, картошку
для приманки наварил.
Кошка помнила – удача
улыбалась чаще ей,
ей по праву доставалась
кучка мелких пескарей.
Дождь рыбалку им испортил,
за окошком льёт стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Ах, как жаль, что дождь противный
за окошком льёт стеной,
им испортил этот дивный,
долгожданный выходной!!!
О-о-о-х! МЯУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194177
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 17.05.2011
Піднятись з сонцем. Збігати у ліс.
Вдихати запах дзвоників конвалій,
В промінні, що пронизує навскіс,
В буянні, у травневому розмаї.
Стрічати день в каштанових свічках.
Зануритись у пахощі бузкові.
Заплющить очі. Слухати, як птах
Співає ніжно про весну любові.
П'ять пелюсток бузкових віднайти.
П'ять пелюсток - на щастя! - проковтнути.
Як легко-легко по життю іти,
Якщо кохаєш крила, а не пута.
Вернусь у двір. Пришвидшивши ходу,
Ключі з кишені курточки дістану.
В долоню разом з ними упадуть
Плоди минулорічного каштану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260059
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Стало холодно, певно цвіте алича,
Абрикоси і терен нам квіти дарують.
Коли вишні цвітуть, розквітає душа
І теплом наше серце лікує.
Ну, а яблуні цвіт, мов бджолиний нектар,
Це весняне тепло солов’їного співу.
А красуні дівчата переповнені чар,
Пробудились в цю пору красиву.
Хай для них розквітають щороку сади,
А закохані душі тепло зігріває.
Цвіт весняний дарує усмішку завжди
І хай серце коханням співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259287
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Кетрін сиділа навпроти Джона Сендела і з усмішкою спостерігала як він їв швидко і без найменшого звуку. Він усе так робив. Тихо і швидко.
– Полковник Джон Сендел, – урочисто промовила Кетрін і засміялась. – Сили небесні! Тобі ж тільки двадцять вісім років! Ти що, до генерала тягнеш?!
Сендел усміхнувся, на мить забувши про свою рибу.
– Не я придумав цю систему, за якою людині присвоюють звання за її заслуги. Я не робив військової кар'єри, Кетрін. Просто за цією системою мої здібності оцінюються дуже високо. Їх легко помітити у військовий час. Особливо на фоні інших людей.
– На фоні простих смертних? – запитала Кетрін, весело підморгнувши.
Сендел не відповів. Він загадково усміхнувся і знову взявся за їжу.
Несподівано до їхнього столика підійшли двоє юнаків. Один з них попросив Кетрін потанцювати з ним. Секунду повагавшись, вона погодилась.
– Нікуди не зникай. Я ще підійду! – кинула вона Джону і пірнула з хлопцем в юрбу рухливих тіл.
Інший юнак раптом сів за столик на її місце і став уважно розглядати Сендела. Джон глянув на хлопця. Йому було років шістнадцять. Обличчя свідчило про запальний та впертий характер.
– Хочеш запросити мене на танець? – запитав Сендел. – Чи є якась розмова?
Хлопець густо почервонів і опустив очі. Полковник глянув у вікно. Сонце майже торкалось землі, пробиваючись у щілину між двома будинками.
– Вибачте, але мені здалось, що Кетрін назвала вас Джоном Сенделом, – пробурмотів хлопець. – Це дійсно ваше ім'я?
Сендел ще раз уважно оглянув свого співрозмовника. Ні. Він його не знав і ніколи раніше не бачив. Дивно...
– Так. Це моє ім’я. То й що?
– Справа в тому, що я чув про вас. Про ваш... подвиг, – очі юнака заблищали, – про те, як ви наводили жах на ворогів цілих шість місяців на двох маленьких островах в Тихому океані!
Джон втомлено схилив голову, розглядаючи свою порожню тарілку. О, так... Він привчив себе з'їдати все до крихти, щоб не залишати жодних слідів... Жодних...
– Звідки ти про це знаєш, – запитав Сендел, не піднімаючи голови.
– Мій батько, Поль Файдер, служить на Гавайських островах. Він був на урочистій церемонії, коли вас нагороджували. Він сказав, що...
– Ти, мабуть, Девід Файдер, – перебив його Джон, пригадавши розповідь Сорбо.
– Так... Ви мене знаєте?! – здивовано запитав хлопець.
– Я знаю, що ти зробив з будинком японця Кацутакі, – різко мовив Сендел, глянувши йому в очі.
Девід Файдер на якийсь час розгубився, здивовано втупившись в полковника і, намагаючись зрозуміти, як той пов'язаний зі старим японцем, що жив на околиці міста. Але потім в його очах з'явився холодний вогонь і він зухвало підвів голову:
– Вони вбили мого брата! Те, що я зробив – ніщо в порівнянні з...
– Хто вбив твого брата? – знову різко перебив його Сендел.
– Ви самі знаєте хто, – хлопець викривив лице і розтягнув пальцями очі у дві вузькі щілини. – Мій брат був морським піхотинцем, – сказав Девід, опустивши руки і потупивши погляд, щоб не дивитись в чорні очі полковника.
– По-перше, – тихо промовив Сендел, – Кацутакі японець, а Японія ніяк не пов'язана з цією війною...
– Вони всі одинакові! – раптом крикнув Девід Файдер, але його слова потонули в новому вибуху музики і криках натовпу, що заворушився з подвійною силою.
– ...По-друге, – так само спокійно продовжував Сендел, – війна завжди залишається війною. Вона нищить все: людей, природу, культуру. Але людина створена не для нищення. І не для помсти. Людина живе, щоб творити, Девід. І виграти війну – це її зупинити, а не знищити ворога. Шлях до перемоги часто буває залитим кров'ю, але саме тому зайвої крові проливати не треба. Зрозумій це, Девід, бо майбутнє в твоїх руках. Це майбутнє всієї планети. Тобі і таким як ти, що живуть по ту сторону Тихого океану, вирішувати, яким буде це майбутнє: таким, як сьогодні, чи іншим. Як бачиш Друга світова війна вже забулась людьми і вони почали третю... Але я вірю в майбутнє, Девід. Не підведи мене...
Сендел глянув у вікно, поправив меч під плащем, встав і кинув кілька доларів на стіл.
– Передай, будь-ласка, Кетрін, що я ще зайду, – Джон поплескав хлопця по плечі і пішов до виходу.
Девід Файдер замислено розглядав свої старі джинси. Він раптом різко повернувся.
– Ей, містер Сендел!
Полковник глянув на нього через плече.
– Я думаю... Думаю, що ви чудова людина! Я б хотів бути схожим на вас, пережити те, що пережили ви...
Сендел криво усміхнувся і вийшов з бару.
"Нехай Бог збереже тебе від цього, хлопче..."– подумав Джон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243697
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 14.05.2011
Надоївши молока
Велику дійницю,
На порозі стріла мати
Маленького Гриця.
- Ого-го!,-мовив Грицько,-
Оце так корова!
Недарма вона у нас
Отака здорова.
Мати блись його по шиї:
- Ану сплюнь швиденько.
Синок зиркнув із- під брів,
Та й плюнув…на неньку.
- Ти куди плюєш, вражино,
Бачать твої очі?
- Так, на вас я зараз плюнув,
Щоб вас не зурочити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259492
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Не поїде віз під гору,
якщо не попхати.
Не болітиме серденько,
якщо не кохати.
Сонце в хмари заховалось,
мабуть, дощик буде.
Десь коханий забарився,
ох, і буря буде.
Не злітає сніг із гілки,
як вітру немає.
Не цілує милий губи,
як спраги не знає.
Вогонь у печі не горить,
коли сирі дрова.
Умій смачно дати їсти,
хоч і чорноброва.
Усміхнувшись, пригорнутись:
- Мій навік, - сказати.
І сльози щастя забринять,
як любо кохати.
17.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229434
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 14.05.2011
Чаруючим співом влетять солов’ї,
Кожен вечір кохання до себе покличе.
Це найкращі літа і твої, і мої,
Коли килим з роси сонце ранішнє витче.
На весні все цвіте і радіє Земля,
І душа наповняється ніжним нектаром.
Знову соло звучить співуна - солов’я,
Це той час, коли ми піддаємося чарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259489
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Не ложись мне на душу зимой,
не укутывай плеч моих стужей.
Ты же знаешь, единственный мой,
ты, как солнце, как воздух мне нужен.
Не меняй мою радость на грусть
от рассвета до кромки заката.
И ночами бессонница пусть
от меня убегает куда-то.
Увядаю без нежности слов,
без тебя, без тепла и надежды.
Мне бы слышать тебя... И любовь,
воспылает сильнее, чем прежде.
ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002217246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Янголи не вірять в гороскопи
та мій повірив... і дарма -
розсипалися в хаос ноти
і враз порвалася струна!
Знекрилено піднявся вгору,
шукаючи підтримки у птахів.
У хвилях неба синє море
заштормувало від гріхів.
В розбитім дзеркалі Спокута
гаптує крила в оксамит.
Реанімована з минулого отрута
в польоті ще пече... Болить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217042
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 11.05.2011
На крилах давньої печалі
Душею спомин шугонув:
- Чи ти така, як в дні бувалі
Подібна серцем на весну,
А очі – зіроньки ряхтливі
У росах купані рясних ,
Настільки сяючі й красиві,
Що любо згинути за них,
В устах співанки наче трелі
На променистий лад мажор ,
Що їх мелодіям веселим
Ще ангеляток вторить хор…
- Чи ти така?
Крізь хмари чалі
Пробилась вістка осяйна:
- Весніє, як і в дні бувалі
Квітиста зелами вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259026
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Бідолашна, ти знаєш про щастя?!
Що то є, покарбоване в зрадах життя?
Та не має на тебе і злості вже, власне,
Непотрібне твоє неземне каяття.
Як до неба звертаєш! Якби ж так раніше,
Відвести від себе`, та коханих біду?
Що зосталось від неї, то вже твоє лише,
Тож вари, як ся маєш, оту лободу…
Чоловік – не валіза, і вже не людина,
Як на мене, таке собі, дещо – ніщо.
Покохавши, не зможу не бути єдина,
На що, всі ті картання? Навіщо? Нащо?
То – потворне та лячне, не мо`я то доля,
В розтаваннях та зустрічах міряти шлях,
Так вже сталось - спіткалася вільною воля,
Та загубленим щастям заграла в очах.
То іди собі з Богом, він ближчий пропащим,
Вибачає та зцілює, ген, за межу!
Хоча, віриш, мені набагато вже краще,
Дивовижні ті ліки, будь що, збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217372
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 11.05.2011
Терпкі й болючі ті слова
Коли згубились і мовчать...
Питання - є, відповідь - німа
І вже не знаєш, з чого починать...
Вже ними стільки мучився, болів
Здавалось все сказав, завершив
Душа повторності просить у слів
Скажи їх, скажи, як вперше!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223348
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 11.05.2011
Зорепадом з небес сипонули літа,
Сріблим сяйвом упали на коси.
Постелилась до ніг ця пора золота
І туманом лягла на покоси
Трав в лугах запашних, де світанки в імлі
Поклонялися Сонцю і Світлу.
Недаремно прожите життя на землі
Другу юність дарує, де літо
Медоносними квітами зронить росу.
Солов"єм забринить на світанні.
Закарбує у час незрівнянну красу
Твоє перше кохання й останнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258438
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Прислухайся -
то дихає весна.
Листочки набубнявіли на вітах,
духмяний теплий вітер – мов струна,
що вже от-от повинна задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі росте трава
І тягнеться до зоряного неба…
Всміхнися
і радій, що ти жива,
а я собі молитимусь за тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Привітна, мила і красива,
Чому і досі ти сама?
Така сумна і нещаслива,
А серце сковує зима.
А час невпинно пролітає,
І я один, і ти одна.
Коли, нарешті, завітає
До тебе радісна весна?
І прожене зиму-завію,
Вогні розпалить чарівні.
І серце я своє зігрію
На тому чистому вогні.
12.02.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258746
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Посміхніться! Вам не личить сум!
Я розумію: час такий невтішний –
Там обдурили, узяли на глум,
Хоч не грішив, а вирок – Грішний!
Ми з вами все зумієм пережити,
Забудьте про печаль негайно!
І тут не треба вміти ворожити –
Я знаю й так: Все буде файно!
Посміхніться! Вам не личить сум!
Бо ми ж народжені для щастя люди,
Нехай під звуки весняних струн
Сонцесяйна радість задзвенить усюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258738
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
На зламі літ, на сповіді
Всі почуття оголені
Відчайно і нестримно
Шикуються в рядки.
Рівняють шлях за вітром
Мої вітрила зболені,
Земних принад лишаючись,
Летять через роки.
Поміж доріг непройдених,
Серед шляхів нездоланих,
З минулого в майбутнє
Доріженька - вузька,
Хвилинами відміряна,
Поміж горами й долами
Через пороги й кручі
Тече моя ріка.
Чи ж пропливу, чи вистою,
Не зваблюся спокусою?
Життя моє не стане
Здірявленим човном...
Пташиною із вирію
В минуле повернуся,
До ніг роки постеляться,
Як золоте руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258739
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Серед зелені трав впали ангельські сльози і небо в жалобі -
все принишкло в надії почути, як затупають ніжки дітей.
Сиротіє земля у Чорнобилі, схлипує плачем Ніоби
"мирний атом" у неї вирвав серце і душу... кровить із грудей..
На стежині - покинута лялька з очима дзеркально розбитих
волошкових небес, павутина скуйовдила жмуток волосся.
В безнадійних вітрах опадають з вишень, мов фата, білі квіти
і зоря загірчила полином-бажанням, яке не збулося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256646
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 10.05.2011
Очі квітів звернені до неба,
Вабить їх сіяюче тепло.
Маю я , улюблена, для тебе
Втіхи неземної джерело.
Вії гаю кліпають од вітру,
Сонячного прагнучи вінця.
Маю я, кохана, зелень втіхи
Для твого весняного лиця.
Степ долоню куряну розстеле -
Спрагнені кудлаті спориші.
Маю я для тебе, моя леле,
Прохолоду щирої душі.
Все мине - весна і літа просинь
Зжовкне долі вишитий рушник,
Матиму і похмурнілу осінь
Я для тебе все, що мати звик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255813
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 09.05.2011
Війна народжується від миру,
А мир - тоді коли помирає війна,
Я сонце свободи з грудей ваших вирву,
І вип'ю любов із легенів до дна.
Ну що ж, це війна і завжди комусь треба,
Мільйони померлих, в голові залишились лиш ті,
Хто в нас відбирав простір чистого неба,
Вони у історії, й на сторінках неначе святі.
А хтось не родився, для когось не склалися долі,
Могил не відомих, де забута душа,
Із серця свого витискаю останні капельки волі,
Сокира у Бога, мені ж дав він ножа.
Хто встиг захиститись - ви всі маєте право,
Війна забирає без питань в нас життя,
Я зброю готую із духовного сплаву,
Не бійся свободи, бо цього хочу я.
Не знати погано, мати в собі зле страх,
Чому ж ваше "Я" у кайданах і комі?
Лиш кров від війни мертвих є на руках,
Запитайте себе: ми господарі в себе у домі...
9.05.11
... Це не до 9 травня, я не шаную день вигаданий сталіном, вдумайтеся: смерть насильна простих людей заради хворих ідей "обраних", і це ми маємо гульбанити, людей гнали на війну, що один що інший правитель. просто скільки нецікавого прочитав, і тому написав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258633
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Яка тендітна, мила й ніжна,
Твоя краса-як маків цвіт.
Твоїх очей зоря провідна,
Для мене творить, цілий світ.
Твої вуста люблю шепочуть,
А моє серце враз горить.
Тобі лиш щастя напророчу
До ніг прихилю цілий світ.
Моя матусенько рідненька,
Тобі низенько я вклонюсь.
Ти найдорожча є для мене,
За тебе Богу помолюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250453
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 09.05.2011
Верность бредовой идее
Наши деды пронесли,
И не смотря на потери,
Мир от нацизма спасли.
Бюргер немецкий, уверен,
Что не хотел воевать,
Так и не стал ведь он зверем -
В этом СС обвинять!!!
НКВД, те же твари,
В спину стреляли свим.
Им до сих пор цветы дарим,
В честь их салюты палим...
Дед мой погиб, дядька умер,
После войны молодым,
Лишь потому, что не шулер,
Просто окопником был...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258621
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
«Я напишу тобі листа без слів,
В мелодію щемку вкладу зізнання,
І листоноша-вітер у вісні
До тебе принесе моє кохання.
Нечутно доторкнеться до повік
Крилом тендітним золотава мрія,
Як вистояний виноградний сік,
В холодну ніч вона тебе зігріє.
Я напишу листа пером душі,
Та імені під ним я не залишу.
Щоб смуток мій в твою блаженну ніч
Не потривожив цю шовкову тишу» –
«Гранітні погляди весни
Не показали мені шляху -
Куди іти і як нести
Холодність дум за обрій страху.
Між нами відстань... і тепло
Твоїх очей не зігріває.
Я розлюбив тебе давно,
А, може, й... не любив... не знаю…
Хай спогади летять в вікно,
Застиглий біль тремтить в долонях,
Розбиті мрії - все одно...
Твій дотик знов пульсує в скронях…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258372
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Вже вишні вбрались в білі сукні,
А яблуньки ― в рожевий цвіт.
Стоять, прекрасні і розкішні,
Дурманять пахощами світ.
І горобина кучерява
Радіє теж, що вже весна.
А на зелених ніжних травах
Блищить смарагдова роса.
Усе в природі вже вирує,
Росте, квітує і бринить.
За чим же я тоді жалкую?
Чому душа моя болить?
Мабуть, за цим чудовим цвітом,
Що вже тихенько обліта.
Ось так недовго око тішить
Й чарує всіх людська краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258265
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 09.05.2011
(Кожна нація має право на існування. Не буває "обраних" народів, всі вони рівні один перед одним і, я впевнений, - перед Всевишнім. Кожен народ має право на шматок земної суші, котрий з гордістю і любов'ю називається ним - Батьківщиною. Якщо представник іншої нації проживає на території, що належить не його народові, він зобов'язаний з повагою і шаною ставитися до народу на території якого проживає, при цьому маючи повне право пам'ятати хто він і звідкіля. Якщо ж чужинець починає претендувати на верховенство в країні, що дала йому притулок, його необхідно зупиняти. Мені здається, що аргументи подані вище - аксіома міжнаціональних стосунків. Ніколи не був і не являюсь антисемітом чи людиноненависником. Анатолій Терен
СТРАХІТТЯ
* * *
Ненароджені діти від твого і мого кохання.
Лише відчай і біль оченята їх шлють голубі.
Простягаю для тебе скориночки крихти останні
І останнє "люблю" шепочу ледве чутно тобі.
Уже гупа у двері кістлява страшною косою,
Уже вічності просить розтерзане серце з грудей.
Та до уст нахилюсь, поділюся любові росою,
Це ж бо тільки любов ще на світі тримає людей...
* * *
...Послухай схилену траву
Й страхіття взнаєш неймовірне:
Тут німець бив колись жидву,
А та - на бойню йшла покірно.
Стовбичив зверху поліцай,
А свіжий жид лягав до ями.
В очах сердешного одчай
І зводить ноги дрижаками.
Вмостивсь під лиховісне "gut"
Між трупів, що ставали гноєм.
Й подумалось, що вперше, тут
Він місцем помінявся з ґоєм.
* * *
Усе вище, вище й вище
Над жидівським кладовИщем
Сходить сонце: сонне, мутне...
Їм здавалось - шестикутне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258512
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Це не зима ввірвалася у літо,
Це не гроза з безхмарних височин...
Це зради ніж мені у серце вбито
І я стою між натовпом - один.
Скажи, чого тобі не вистачало?
Скажи, чому?.. Та краще - промовчи.
Ще вчора сонце для обох вставало,
А нині - морок вдень, як уночі.
Ти, просто так, мене штовхаєш в прірву,
Ногами топчеш світлі почуття;
І я не знаю, як із серця вирву
Частинку віри, часточку життя...
Ідеш - іди! Іди й не озирайся.
Затисну серце - мусить перейти.
Лиш потім не шкодуй, не плач, не кайся,
Не нарікай - вже спалено мости...
17.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258500
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
Люблю писати вірші про природу,
Про ніжні почуття:любов,добро.
В цю мить не відчуваєш біль народу,
Не помічаєш тих,хто сіє зло.
Не бачиш у очах німого болю
Всіх безпритульних кинутих дітей.
Ні на натруджених руках мозолів
В простих зневірених уже людей.
Ані розкішних кам’яних палаців,
Що виростають на чужім труді,
Ані похилених убогих хаток
У вимираючім давно селі.
Не бачиш тих,хто копійки рахує
Й не знає,як той місяць «дотягти»,
Ні тих,хто все жиріє та панує
І нищить все,щоб досягти мети.
То ж хочеться вже голосно кричати,
І крик той рветься із моїх грудей:
-Коли вже ви,народні депутати,
Подбаєте хоч трохи про людей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258335
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Любителям гумору
Ординатор на обході дивиться бабусю.
- А скажи но мені, синку, чом стріляє в усі,
Голова, немов пропелер, крутиться постійно,
Ноги ніби із олова ідуть ненадійно?
Лікар вислухав бабусю, прийняв мудру позу.
- В Вашім віці певно бабцю це все від склерозу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258327
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Зацвіли абрикоси і вишні,
Черемшина фату одягнула.
Все холодне, вчорашнє, колишнє
Білим цвітом весна відвернула.
А повітря… Неначе хтось зрання
Покропив теплі роси бальзамом.
Це пора для життя і кохання,
Лиш вона заліковує рани.
Пелюстки – ніби білі сніжинки,
Все летять, наче ноти по стані.
Воскресають від сплячки рослинки,
Навесні всі щасливі в коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258326
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Лист исписан неровной строкой,
тускло пламя свечи догорает
и слезинками - талой водой
по стеклу и по сердцу стекает.
Содрогается небо мольбой,
обращением к Господу Богу..
Только он, защищая любовь,
нам Хранителя дарит в подмогу..
Постоянно у нас за спиной
и в момент, когда силы слабеют,
шепчет Ангел: "Держись! Я с тобой!
За тебя все стерплю.. Отболею..
Нежно гладит рукой по щеке,
подставляя крыла к изголовью,
на руках своих, как в гамаке
в безопасность.. уносит.. с любовью..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11105028298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258037
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Вона просила в неба: «Торкнись очей промінням,
І подаруй яскравість, ранкову і велику…»
А з неба тільки краплі важким-важким камінням
Все падали й трусили надію, мов осику.
Вона просила в неба: «Візьми мене нагору,
Щоб милувались очі земним досяжним раєм…»
У відповідь – лиш сонце, що появилось впору..,
Та відповіло небо: «Все так, як ми бажаєм.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257463
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Прийми, мамусю, привітання,
Із святом Матері Тебе!
Нехай при наших побажаннях
Усе хороше лиш прийде.
Ти нам життя подарувала,
Цей дар безмежно дорогий.
Ти нас ростила, доглядала,
І перші кроки – труд це твій.
Ти нас до себе пригортала,
Лілеяла своїм теплом,
Оберігала, пильнувала,
Зростила під своїм крилом.
За нас Ти все переживаєш,
Щоб ми здоровими були,
Притулиш, втішиш, помагаєш.
Не ціним цього часом ми.
Тобі здоров’я ми бажаєм,
Благих і многих літ, добра.
Тебе цілуєм, обнімаєм,
Ти рідна, мила, дорога!
06.05.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258169
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Я закохалася в безкрає море,
Його симфонія бринить в очах.
Я закохалася в далекі зорі,
Що сипляться в твоїх руках.
Розкішні шати, обеліски,
Прибій і тиша, сонця схід.
Про тебе й досі нема звістки,
Нема "люблю" й твого "Привіт!".
І я блукаю, мов невтомна хвиля,
Що покотилася у мої сни.
Я закохалася в далекі мрії,
У наше щастя, де цвітуть сади.
29.03.2011р. м. Севастополь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253411
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 07.05.2011
чогось так навіяло Панасом-Мирним
як повні ясла не ревуть воли
нема чого українцям волати,
як повні закрома, цвітуть лани,
радіють діти не хворіє мати
так склалось, що Україна – свята,
святий окраєць долі в міжкордонні
із заходу новини осяга
зі сходом сперечається поволі
і кожен мріє відірвать шматок
від запашної долі мрії-неньки,
а я беру до заходу квіток,
щоб не волати як віслюк старенький
з пенсійної (нівроку) маячні,
з тих кодексів, що закрома руйнують…
вже ясла схудли враз зревуть воли,
яких до ясел ланцюгом прикують
і буде горе, як зревуть воли
усім, хто влазить пикою в їх ясла…
так, ми терплячі, але ж – не малі
воліємо хлібину їсти з маслом
в нас є культура – давня та своя
нетреба нам нав`язувать зі сходу
як треба жити - нас навчить земля
і рідна мати дасть свячену воду
і врода в нас своя, як не крути –
нам західних традицій не потрібно
ми потребуєм ясел, як воли,
щоб були повні з маслом ясла житні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254422
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 07.05.2011
Спадає з пліч туману одежина,
І постає у всій красі своїй
Цнотливий стан осінньої ялини,
Немовби образ милої дівчини,
Що глипає встидливо із - під вій.
Вдивляюсь у єство її зелене,
Беру живиці запах до грудей,
І ніби ти , кохана , біля мене
Сонцетвориш життя моє буденне
І листя жовте чезне від очей.
Хотів би я , щоби м’яку тканину
Ти опустила, як туману дим,
І я дивився, мов на ту ялину
Крізь падолисту ніжну хуртовину,
І зір п’янив видінням неземним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258074
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Любителям гумору
В ресторані чолов’яга обід замовляє.
- Трішки сала і два борщі дати вимагає.
Три біфштекси, вісім хліба, дайте ще й приправи
І грам тридцять дайте віскі, просто для забави.
Офіціант здивувався: - Чом так мало п’єте,
А чи віскі в нас погані, чи може дієта?
- Віскі у Вас пречудове, претензій немає.
А для мене лиш би запах, а "дурі хватає"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258136
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Нам с тобой не будет стыдно завтра:
Научились мы любить, прощать.
Знали сладко-горький вкус азарта
И во сне умели мы летать.
Научились мы не притворяться
И давать отпор любой беде,
И не льстить, не лгать, не унижаться,
Не терять друг друга в суете.
И детей своих всегда учили
Жить по совести, как жили мы.
Чтоб они любовь свою хранили
И не жили никогда взаймы.
Внуки подрастут, мы им расскажем,
Как на этом свете нужно жить.
Узелок на память мы завяжем,
Не краснея, будем уходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257823
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 06.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2011
Село дрімало. Осінній сірий ранок
Спускавсь неквапливо на сонний ганок.
Війна минула. Страх відпустила
Та нишпорку-біду в дім запросила.
Сопів у буді старий пелехатий пес.
Зірвалась зірка - впала з небес.
Настирний грюкіт - загін енкаведе,
Ховалось злякано у кут усе живе.
Й старих, й малих - швидко за грати.
Не чути командирам - ридає мати.
В вагони спішно людей садили,
В Приморський край везти веліли.
Зі Львова пролягала та страшна дорога,
Вітри тільки гули їм вслід від тепло порога.
Тіла ще не схололі, вздовж колії скидали.
І каркали зграї ворон, за потягом літали.
Усіх, хто вижив, відчаю дорогу переніс -
Чекав того непрошений зимовий піст.
Повільно: котиться, зміїться тиха сльоза,
Сталінщини роки минули - пам’ять жива.
На поораному літами, зморшками обличчі -
Печаль за тими, хто без вини згинув безвісті.
12.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221795
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 05.05.2011
В Николаеве привычка,
Как и в Амстердаме,
Целоваться в ягодички
Страстными губами.
Верны Брежневской идее,
Не дождавшись ночки,
Мужички, ну чисто геи,
Подставляют щёчки.
Криминальною судьбою,
Пацаны несносно,
Держа финки за спиною,
Целовались в дёсна.
Научились эти бесы
Целовать друг друга,
Ради шкурных интересов,
Либо с перепуга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257621
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 05.05.2011
кот ленивых облаков
лапой ловит мышку-тучку
ловит мышку – ему скучно
до небесных синяков
между сгустками дождей
прохлаждаться томным муркой
в безупречно-пышной шубке
между солнечных лучей…
кот небесный – кот ничей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257616
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 05.05.2011
тенью падал тот крест деревянный
над могилой твоей, окаянный…
сгнивший крест на сосновой ноге
жердью в ноги на руки земле
рухнул
ухнула глухо земля:
- Был король, больше нет короля...
только памяти след и остался,
да затекший дождями портрет
над табличкою «кто и кем звался
сколько прожито весен и лет»
…над тобой и креста нынче нет…
и грозилась гроза ураганом
расплетая косицы в дожди
белым цветом и заревом алым
мне в окошко бросалась: «Бери!»
я проснулась от дрожи по телу,
вспышки молнии, сна за спиной…
подоконник усыпан был белым –
цвет черешенный бился домой
…новорожденный цвет молодой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257614
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 05.05.2011
На цій землі є старт і фініш,
Всього один – єдиний тур.
Я на відлеглості осінній
Роблю маленький перекур.
Дивлюсь як лист журливо лине,
Туманом піниться ріка
І тужне почуття дитинне
До серця болем затіка.
Не буде другого забігу,
На старт гуртом виходить юнь,
Мені залишилося снігом
Дочовгати до Божих клунь.
І не страшна тоді утома,
Я шлях пройшов, я вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257595
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 05.05.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242967
Я прожену сумні думки від себе!..
Не сірим, а блакитним буде небо.
Після дощу веселка знов засяє.
Моя душа–жар-птиця заспіває.
Спалю я смуток, хай в вогні палає.
Назавжди хай від мене утікає.
А чорний попіл я згребу в долоні.
Розвію з вітром на поля ще сонні…
--------------
P.S. Автору тільки 12 років.
Побажаємо юному таланту великого творчого життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249432
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 05.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249430
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 04.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199894
Гребінці одиноких сосен
чешуть хмарам вологі сни.
Бо довкола гуляє осінь,
і ще довго чекать весни.
Так бентежно і соромливо
листопад по землі ступа.
Сіє небо холодне мливо,
зрідка лиш - прозорінь скупа.
Заховались гриби під листя.
Ані звуку - занишкнув ліс.
Пахне пряно від сосен глиця.
Стереже свою нору лис.
Мерехтить вдалині озерце
із-за балки, де граб поріс.
Холод осені цілить в серце
і болить безголосо ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248918
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 04.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257626
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2011
Еще сильней люби меня!
Нельзя отвергнуть притяженье,
Не затушить любви огня,
Нас ждут прекрасные мгновенья,
Еще сильней люби меня..
Дари мне больше нежных слов,
Я все верну тебе сторицей,
Отдам сполна свою любовь,
Дам ею вволю насладиться..
Дари мне больше нежных слов...
Ты уведи меня с собой,
Туда, где нежные рассветы,
Волна целуется с волной,
Закат, чарующий и светел..
Ты уведи меня с собой...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007193301
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256585
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011
Любителям гумору
В поліклініці бабуся лікаря шукає.
Зупинилась, й чоловіка одного питає…
- От шукаю я доктора, забула, як зветься.
- Ви присядьте, відпочиньте – чоловік сміється.
- Для жінок – це гінеколог, окуліст на очі,
ЛОР – якщо стріляє в усі, чи в горлі лоскоче.
- Та не ті, не ті…Тих знаю – не з цієї групи,
Мені треба… І знітилась… Доктора до дупи.
- Ті бабусю, що назвав Вам, профілю вузького
А всі решту - в нас до дупи, то йдіть до любого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256547
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2011
Уперто з минулим змагається клен у дворі,
Вчувається клекіт лелечий в пустому гнізді.
Заливистий сміх по закутках луною іде
І віття розлоге цупко спогад свій береже.
Стежина до хати вдяглась у зелений спориш,
Розлучнице гірка, чом ти не дрімаєш, не спиш?
Чекають з дороги зашторені вікна гостей,
Розморена тиша й ніяких жаданих вістей.
В дальнім битім шляху загублений, втрачений слід,
Давно не черпав, скрипить, води холодної звід.
Одиноко з буйним вітром ранок зустрічає,
Тільки в гаю соловейко невтомно співає.
16.04.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254232
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 28.04.2011
(З народного гумору)
«Життя вдалось! Усе, здається, є!
Є «Лексус», фірма, гроші, навіть влада.
І, що захочу, буде все моє –
Усі можливі в цім житті принади…» -
Захоплений думками молодик
Щодуху мчав з крутої дискотеки.
Аж раптом виник стовп… І все… «Кирдик!» -
Не врятували й пóдушки безпеки.
І вже душа у черзі до дверей
У рай спішить ввійти, заледве тепла,
Та Ангел, не підводячи очей:
- А вам, шановний, ось сюди – до пекла!
«Та, як же так?! Уважно почитай!
Я власним коштом збудував два храми.
При святі бідним гроші, коровай
Я роздавав оцими ось руками…»
Недовго Ангел аркуші гортав,
Між темних справ шукаючи хороші:
«Нема помилки. В пекло! – І додав, -
І, не хвилюйтесь – вам повернуть гроші.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256457
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011
жовта задуха палати
лати на стелі
брудної пастелі
постіль дезинфікована
ковані грати
ідентифікацію пройдено
реципієнт (ка) готова
до трансплантації
болю…
рецепторами відчувати
дотики
доки наркоз не подіє
а потім від нього відходити
буде нудити
чорна пастка палати
палацу де Він - повелитель
дайте кисневу маску!
голки хитро розміщені
десять кубиків адреналіну
замість серотоніну
пластиліновий відчай
фактор ризику
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255087
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 21.04.2011
Головне в людини – це пам'ять,
Про батьків, про коріння родинне.
Вони в серці, і спогади ранять,
Кожну доню і кожного сина.
Якщо ви вже давно відлетіли,
І зруйнована батьківська хата,
Приїжджайте хоча б на могили,
Їх немає кому доглядати.
Ми росли, а вони нас любили,
Дарували тепло своє й ласку.
Їх не стало, лишились могили,
Приберіть їх, прошу вас, до Паски!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254128
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Він сам обрав стежку Поета,
З багнюки Мову піднімав,
Хоч вмів прекрасно малювати,
Він все ж вірші свої писав.
Його "Кобзар", наше надбання,
Взірець і символ є для нас,
Попри тортури і страждання,
Нам "Мову виховав" Тарас,
Він вболівав за Батьківщину,
Це ні для кого не секрет,
Давно вже мертвий як людина,
Та вічно з нами як Поет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239449
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 16.04.2011
Весна занадто юна для тривог...
То стиглий дощ вкрадається у груди,
А я, мабуть, перечити не буду,
Лише прийму, як долі епілог.
І хай мені забракне в гамі нот,
Щоб описати ті акорди тиші,
Які з очей твоїх невпинно пишу,
Бо це є щастя однозначний код.
Мені не треба більше, зовсім ні!
Нехай дощить, - терпіння мить велика.
Моя весна буде́ і, мабуть, звикну,
Що то моє, то суджено мені!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253886
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247722
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2byvspABg5k[/youtube]
Вишні в моєму краю
цвітом, мов снігом, укрились.
Мрію згадав я свою,
що у дитинстві наснилась.
Птахою понад селом
в злеті казковому лину.
Мамі махнув я крилом.
Мама: – Вертайся ж мій сину!
А навкруги чебреці,
ластівки понад водою,
в мами хустина в руці,
змочена, вкотре, сльозою.
Знову сади над селом
квітнуть у мареві дивнім.
Мама махнула крилом,
в небі розтанула синім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251889
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 12.04.2011
На світанку я вийду із хати,
коли цвітом завіє сади.
На подвір’ї оцім батько й мати
в споришах залишили сліди.
Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди,
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг.
Вже відчинені навстіж ворота,
крізь літа, ніби рана в душі.
І навічно осіла скорбота,
хоч життя в світлу далеч спішить.
Йшов до вас я, тату,
завжди на пораду –
мріяв, як в дитинстві,
сходити на вас.
Зойкнув одиноко
ґанок біля хати,
і навіки вічні
вогник в ній загас.
Білим коливом зірка вечірня,
заростають стежки до воріт.
Ви, матусю, своїм серцем щирим
зігрівали мені цілий світ
Прилетів до хати
голуб воркувати,
покружляв над нею,
й полетів в світи.
Хмільно на подвір’ї
пахне рута-м’ята –
розіслалась пишно,
що не обійти
Зажурилися верби в долині,
ластівки залишили цей двір,
голоси ваші чую донині,
в яблунях шелестять до цих пір.
Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250711
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 12.04.2011
Чи горді ми, що звемось – українці?
Напевно – так! Хоч нас є «два народи».
Ми Україні рідні, не чужинці,
Нас ділять тільки звичаї, і мови.
Ті хто при владі - протягом віків
Боялися могутньої країни.
Ділили нас і рвали на шматки,
А наш народ один для України.
Багатства України розкрадають,
А їх ми заробили мозолями.
Хто з заходу, «бандери» називають,
А східняків назвали «москалями».
Тож об’єднаймося і викиньмо «господ»,
Ярмо на шиї нам давно набридло.
Ми на своїй землі, і ми один народ,
Який вони перетворили в бидло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253020
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
1.Прилетіли ластівочки,
Стали щебетати
І веснянки-весняночки
Голосно співати.
Забриніли струни сонця
У моєму серці
І веселі співаночки
Попливли озерцем.
ПРИСПІВ:
Ой, весна! Ой красна!
Розцвіла моя душа.
Ой, весна! Ой красна!
Ллється пісня голосна.
2.Пісня крила розгорнула
Та й злетіла в небо
І понесла радість людям
У міста і села.
Хай лунають як трембіти
Весняні наспіви,
Щоб всі люди і всі діти
Цій весні раділи.
ПРИСПІВ: 2р.
А веснянки наче птахи,
Все собі літали
І весняним білим цвітом
Сади прикрашали.
Де торкнулися землиці -
Трава зеленіла,
Де торкалися серденька,
Там душа раділа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252722
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Хорошо быть идиотом,
Чтоб вопросы: быть - не быть??
И не личные заботы,
С лёгким сердцем, позабыть.
Философией подонков,
В неземной цвести красе,
И заметить миру тонко:
Одинаковы вы все!!!!!
Ни за что не быть в ответе.
Стать загадочным слегка,
Чтоб зарю однажды встретить,
Возле мусора бачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252702
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Навколо синіми зірками
рясніють крихітки-квітки.
В сузір'я ніби об'єднались,
в сухому листі острівки.
Немов рушник по-вишивала
земля у барви-цвіт рясний.
Весна у пролісках яскрава
і день цей радісний, ясний.
Неначе юності краплини,
як чисті блискітки небес.
Чарують ніжно щохвилини,
мов світлі ріки - сотні плес.
Іду, уважно обминаю:
Я лише гість у цій красі -
Злякав бджолу - летіла скраю,
Де квітнуть проліски в росі.
1.04.11., Б.Ц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251178
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Слова, вони кружляють в голові,
А часом підібрати їх не сила.
Немає, раптом - раз… Летять, мов журавлі,
Коли їх чуєш - виростають крила.
А слово нам дано, щоб рими полились,
Щоб заспівало серце, розум втік у вирій,
Щоб почуття в словах передались,
Вони ж належать мові солов’їній.
Багатство мови у її словах,
Від щему в серці, від сльози рясної.
Вона для нас, як і земля свята,
Не відрікаймося від мови чарівної.
Прожив на світі я чимало літ,
Не всі слова сказав я внукам, сину.
Сьогодні хочу їм заповісти:
«Шануйте слово й мову солов’їну!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252457
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2011
Режет небо огневом зарница,
бьют раскаты грома над землей.
На опушке гордая волчица
издает последний дикий вой.
Верила любимому и знала
в чувствах и любви звериной толк.
А теперь страданья принимала
от того, что предал ее волк..
Из груди израненной струится,
алым ручейком стекая кровь.
Воет одинокая волчица,
жизнь отдать готова за любовь..
И казалось - вечно будет длиться
над землей и небом этот вой.
Стихло все.. и гордая волчица
в лес уходит черною тропой..
Ей бы в это время помолиться,
но упала на холодный мох.
Все простила верная волчица,
издавая свой последний вздох..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104078561
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252318
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Кожен день, як життя: і падіння, і злети, і втома.
Від усмі́шки до сліз, – все стається без планів і дум.
Із крапо́к, виявляється, ставиться запросто кома,
А з лахміття тепер може вийти модерний костюм.
Кожен день як баланс між «губити», «знайти», «не шукати».
Із можливості втрата, з нічого – віднайдений скарб.
Що роками будуєм, - часами згорить, наче вата,
Бо легко́го нема, а що ле́гке, – то та́кож тягар.
Кожен день - то є шанс, щоб розгледіти краще з простого,
Геніальне ж просте, - то одвічний безспірний закон.
Цілий Всесвіт комусь відкривається вже за порогом,
А для когось поріг - то і вихід лише на балкон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252129
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Я щаслива без жодних "але".
В день погожий чи сірий, як нині,
Між світами "було" і "буде"
Вибираю стояти на згині.
Я щаслива сьогодні й тепер
Не тому, бо щось сталось чудове,
Не тому, що хтось рани затер,
Просто так, без причин і умови.
Бо збагнула в хвилині одній,
Що жаліти себе - надлукаво.
Просто можна за різних подій
Жити гідно, сповна і яскраво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252190
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Я по житті – актор, без гриму і без маски,
Сюжетну лінію пишу один для себе.
Проте життя не завжди дарить казку,
Й не завжди наді мною чисте небо.
Люди – актори, так в житті буває,
І кожен грає у своїй виставі.
Лише від того, які ролі граєм -
Купаємось в багнюці чи у славі.
Важливо бути провідним актором
І варто грати ролі головні.
Потрібно вміти заспівати з хором
І виконати сольні номери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252221
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Сьогодні я з батьками розмовляю.
Про всяку всячину тихенько розповім.
Про рідних і сусідів все, що знаю.
Бо це було колись цікаво їм.
І що онуці ми вже справили весілля.
Що пес наш занедужав і помер.
І що мішечки з травами і зіллям
Висять ще на горищі дотепер.
Що яблунька дала плодів чимало.
Що ми, нарешті, вже полагодили дах.
Ну а про те, що хата пусткой стала,
Що туга чорним звіром по кутках,
Що хоч би раз, відкривши очі вранці,
Відчути рідний дотик на плечі -
З світлиною батьків у чорній рамці
Не розмовляю, про це ми помовчим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225899
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 07.04.2011
Згадалися батьки і защеміло серце,
Хоч я ніколи їх не забував.
Любов’ю переповнилось відерце,
Якби я вмів – їм реквієм заграв.
Немає дня, щоб я про них не думав,
Щоб не котилась по лиці сльоза.
Їх дуже жаль і серце повне суму,
А на могилі, замість сліз – роса.
Шануймо їх, бо в нас батьки не вічні…
І, як підуть, згадаєте не раз.
Слова кажіть їм теплі і магічні,
Вони життєвий нам дали дороговказ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251997
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011
Не закрывай глаза, водитель!
Ты - чей-то сын, или родитель,
сват, брат, кузен, кум, друг, шуряк –
Всех можешь ты лишиться так!
Как только захотелось спать –
немедленно придётся стать,
слетать трусцой вокруг машины,
ногою постучать по шинам,
на лобовом стекле смыть грязь,
на заднем тоже, не ленясь,
поприседать, скокнуть, согнуться,
носки достать и разогнуться,
ногой, рукою сделать махи,
освободиться от рубахи,
пописять, позевать, умыться,
попить чайку, чтобы взбодриться…
Но где же нужный результат?
Своим стараньям ты не рад?
Всё обойдётся как-нибудь –
поспать часа три не забудь
и, с облегченьем гладя грудь,
вновь отправляйся в дальний путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199467
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 07.04.2011
Казку дитинства неначе
Розповідаєш, вітряче.
Мова скрипуче-легка
У вітряка.
В сивих туманах дороги
Босі втопилися ноги,
Іскрою думка мелька
Про вітряка.
З вирію я повернувся,
Поглядом краю торкнувся,
Радість зірветься лунка
З крил вітряка.
Чорні натомлені крила
Часточку серця вхопили
В думах же завше блука
Скрип вітряка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251980
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
Померла хата. Тихо так.
Бабусю провела... і вмерла.
І всох за хатою вишняк,
Й стара верба сльозину втерла.
І одчайдухи бур'яни
Понаповзали, мов гадюки,
Від них подвір'я боронить
Вже не могли трудящі руки.
І так ятрила і пекла,
Велінням часу - хулігана,
На тілі рідного села
Нова, вже незагойна рана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251981
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
Талановитому і закоханому
Володимиру Шевчуку
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10286
До Дня народження
Лиш Він,
Так невпинно у римах блукає
У світі своїх найчарівніших мрій,
На крилах думок аж до сонця літає
Й сльозу геніальності
Бачить з-під вій,
Щоранку у каву розваги скидає
Й до вечора працею точить свій хист,
Щоночі натхненно і стійко кохає...
Я відповідь знаю:
Екзистенціаліст!
Лиш Він,
У Коханні бажає згоріти
Багаттям своїх променистих ідей,
Щоб бачили всі, і дорослі і діти,
Те полум'я волі,
Немов Прометей,
Палкими думками у серце вплітає
Такий незбагненний римований зміст,
Щоразу відверто і щиро кохає...
Я відповідь знаю:
Екзистенціаліст!
Лиш Він,
Розривається віршем стакато,
Пісенно звучить про Кохання в тиші,
Ідею життя пропагує завзято
І все це, неначе,
Ефір для душі,
Щодня виголошує праведні гасла,
Так вміло словами заповнює лист,
Дарує нам всім вітаміни для щастя…
Я відповідь знаю:
Екзистенціаліст!
04.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251544
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 04.04.2011
Первый год – он важный самый:
появился ты на свет
в муках, но с улыбкой мамы,
всем на радость, спору нет!
Первый год – надёжный самый:
что надёжней может быть
рук твоей любимой мамы?
Ничего не может быть!
Первый год – он сложный самый:
ни пойти, ни рассказать,
ни понять, что хочет мама,
попросить чего-то дать.
Первый год – он трудный самый:
ты ведь был совсем малыш,
был беспомощен без мамы,
а теперь вовсю шалишь!
Выключаешь телевизор
с хитрой миной всем назло,
если в доме всё в порядке,
то пока что повезло!
Первый год - он вкусный самый:
лучше всех на свете блюд
ресторан молочный мамин,
все детишки признают!
Первый год - весомый самый
от парного молочка в ресторанчике у мамы
щёчки, как у хомячка!
Первый год – потешный самый:
от твоих смешных гримас
при кормленьи, при купаньи
сводит животы у нас!
Первый год – богатый самый:
столько все тебе несут –
памперсы, носки, пижамы,
погремушки. Там и тут
кубики, машинки, куклы,
книги, мяч, ватрушки, фрукты,
кот, собака, меч, варенье-
ну не жизнь, а наслажденье!
Первый год – определитель
имени в твоей судьбе.
Виктор – значит «победитель»
в трудной жизненной борьбе!
Как не думай, не верти,
но значимей не найти!
Первый год – судьбы творец!
Поздравляем с днём рожденья,
нашей жизни продолженье,
славься, Витька-удалец!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193565
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 04.04.2011
Жаль, що я не мороз, щоби вкрити собою всі шиби,
Не холодна роса, що зникає в полу'день з трави,
Не захований скарб, що, я певна, ти все-таки б здибав,
Жаль, що я не туман, який землю усю б оповив.
Мені дуже шкода, що убила твої сподівання:
Я не твій корабель і пора відплисти за лиман.
Жаль, що я не весна, що цвіте свіжим цвітом кохання,
А лиш пригорща сліз, що стікають до змучених ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251299
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Спасибі всім хто мене знав,
Спасибі всім хто в мене вірив,
Рядки написані читав,
Римовані мої ефіри.
Спасибі ніч, спасибі день,
Я вдячний вам що тут існую,
Спасибі музиці пісень,
Спасибі всім, нехай почують,
Підвладні ми лише життю,
Дорога, шлях і ми крокуємо,
Вдягнули кожен свій костюм,
Невдачі й радості віршуємо.
Я звісно вірив як і всі,
В любов, кохання і у дружбу,
Шукав собі нових месій,
Хотів до них піти на службу.
Якщо ти впевнений - бери,
Бо душу убива зневіра,
Допоки ще живий твори,
І чорна смуга стане з часом біла.
22.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251232
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Не отмолишь свечкой в храме
Подлость и предательство.
Не отмоешь в Иордане
Низость обывательства.
За награбленные деньги
В рай билет не продадут.
Нищий на простой телеге,
Проще проезжает тут.
Не возьмёшь с собой машину,
Яхту,шубу,в Ницце дом.
Гни,не гни пред Богом спину,
По делам рассудит он.
Каждый может ошибаться
К совершенству на пути.
Главное не сомневаться,
А вперёд смелей идти.
И за близких свечу в храме,
Ты поставь и помолись,
Попроси здоровья маме
И на благо всех трудись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251217
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Твій погляд - ніби почерком пера
Мені хтось написав палке: кохаю.
Хоч сонце в небі майже догора,
Та погляд цей я кожен день чекаю.
Він вдарить, ніби струм, і закипає кров.
Роки… Вони поділись, їх немає…
І ніби ураган знов налетить любов,
Вона не спить, вона мене чекає.
Життя йде до кінця, пустішає перон,
Та серце калатає, просить ласки.
Свою любов не опишу пером,
Вона така, як з чарівної казки.
А коли любиш, то чекаєш дня
І вечір - це пора, що навіть зорі гріють.
Моє кохання – ти, любов моя,
Живу коханням і про нього мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251214
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Проміння різало як лезо
Останні залишки зими,
Вони ховались під берези,
Ганчір’ям стали килими...
Зелені острівці зростали,
Змінивши біле полотно,
Тендітні квіти проростали…
Стрімке цвітіння і тепло!
Поля поїли талі води.
В повітрі присмак чистоти,
Почався сокорух в природі.
Чекаю райдужні мости!
Чекаю неба грозового,
І спалах блискавки вночі,
Та теплого дощу живого…
Хай ллє, хай плаче від душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251208
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
Зів’яле небо сипле пелюстки –
Суцвіття Двох ловитиму без міри.
Кладу молочний спогад до щоки -
І чую голос - одкровення ліри.
Звучи в мені, допоки гострий слух,
Торкай мене, допоки я без "шкіри"!
Ти жар роздмухав, щоби не потух
Вогонь, в якому б ми разОм горіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251174
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Годинник на стіні тік-тік
Проводить вічності відлік
На ескалаторі життя
Я опускаюсь в небуття.
Я піднімаюсь в майбуття.
Шукаю в проміжках часу.
Мережки генної красу,
Колись розказані казки
Та непорушнії зв'язки.
БатькІвських почуттів разки.
У вухах тиша стугонить.
Як болісно відчути мить,
Коли з мільйонів звуків, слів.
Важливе ти сказать хотів!
Та не сказав…, бо не зумів.
Я пам'ять проціджу крізь сито.
І хоч туманом оповита
Твоя теорія буття.
Крізь верстви спогадів-сміття.
Дозріє в серці каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251171
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Кожне слово твоє - то постріл.
Ніби вирок: мене за грати.
Опиратися так не просто.
Виправдовуюсь - винувата.
Кожне слово моє - молитва.
Так вже вийшло, я бранка долі.
Лиш не ріж гострим лезом бритви.
Хай ось так буде все, поволі.
Розкресалися громом звуки
Розлилися ехом у полі.
Це - мій розпач, й моя розпука....
Нескінченність в замкнутім колі.
Ти повір, у цьому двобої
Переможця нема апріорі.
Я є просто жінка, не воїн.
Видно так розмістились зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235892
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 02.04.2011
У серці лиш осколки від пляшок
Того вина, що ми пили й п’яніли.
Казав: «Вона найкраща із жінок»,
Хоча вона того і не хотіла.
Не мріяла про погляди у слід,
І рідко озиралася в минуле.
Коли не танув лід, холодний лід,
То що їй ті, кого вона не чула?
Мабуть, хтось ненавмисне знов прирік
Закрити очі й бути за спиною.
Казала: «Він найкращий чоловік»,
і була просто з відчаю собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250900
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 01.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2011
Для меня будто ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя…
В.Высоцкий.
Ты облачился в черные одежды,
Ты поднял острую как бритва сталь
И вышел, полный веры и надежды,
И снова взгляд твой устремлен был вдаль…
Но древнее оружие Востока
Бессильно против внешней суеты…
И выбора здесь нет…Остались только
Разбитые безумные мечты…
И кажется осталось все как прежде…
Судьба слепая… Но досадно мне,
Когда я вижу на твоей одежде
Пыль серую на черном полотне…
Но не пропало все твое искусство,
Ибо не ты сорвался и упал.
Пять этажей…Какое это чувство,
Когда внизу – бетон или метал…
Я верю в смерть, но в жизнь я тоже верю,
Я верю в то, чего не может быть, –
Ты не умреш… Столь страшную потерю
Я не могу представить… И простить…
22.05.99р Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222102
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 30.03.2011
Пульсують скроні! В кров - адреналін!
Земля пливе синхронним круговертом.
Ритмічно стука серце: Він-це-він!
А я стою вже ні жива, ні мертва...
В єдину точку весь зійшовся час
У вимірі роздвоєних означень.
Цей світ вердикт виносив вже не раз,
Заручниками долі нас призначив.
Тонку боюся обірвати нить.
Кричать слова безмовними устами.
В думках волію зупинити мить...
Та це лиш сон, задивлений у пам"ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249907
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Зі швидкістю експресу ТЖВ *)
Злітають в небуття солодкі мрії,
Лиш десь в глибинах серця ще живе
Остання нерозтрачена надія.
Надія, що повернеться лицем
Фортуна, що так любить стати задом,
І, що легкий за рідним краєм щем
Не стане враз зловісним «міокардом»;
Що край чужий не викине на злом,
Немов стару заїжджену машину;
Що стіни не ламатиму чолом
І що не всадить «друг» ножа у спину…
З дерев спадає листя все частіш –
Я в круговерті тій не молодію.
Та, що життя вартує – мідний гріш,
Коли згасає зірочка Надії …
----------------
*) TGV ( train à grande vitesse) - (фран.) швидкісна залізниця у Франції, що поширюється Європою.
25.10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218435
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 28.03.2011
Бентежно, світло! Я - щаслива!
Хоч ти давно уже не мій.
Та іноді шалена злива
Сльозою доторкнеться вій...
Так легко й просто, сонцесяйно
Душа клонована навік,
Сповита музою печально,
Омита тихим плином рік.
Сніп мрій зв"язало перевесло -
Не нам чекати до весни...
І тільки лиш старий маестро
Смичком торкнеться до струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249742
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Палаци, віли, яхти, мерседеси…
Халупки в заростях, поламаний паркан…
Одні качають у спортзалі преси,
В інших життя із мозолів і ран.
Ікра, коньяк, а ввечері розпуста,
А поруч - чорний хліб, домашній самогон.
В одних «кров з молоком» на щоках, шиї тлусті,
Таке життя для інших - тільки сон.
В одних мільйони доларів і гривень,
В інших грошІ лише на прожиття.
Одні відпочивають в місяць – тиждень,
У інших відпуск, як сира земля.
І так споконвіків, така несправедливість,
Хоч з розумом буває навпаки.
В час незалежності вони «бабло» косили
І по житті були злодюги й бандюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249316
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Невже наша зустріч остання?
Безлюдний, холодний перон.
Болюче, нестерпне прощання.
Розлукою пахне вагон.
Вже й потяг поволі рушає
у напрямку сірих заграв.
О Боже! Невже так буває,
щоб щастя цей потяг забрав?
Зірницями очі додолу,
солоних струмків печія,
а мрії, як коні по колу
Хриплять навіженно, як я.
Безвихідь оплакує долю,
зачинені двері у рай.
Чи я, чи фантом мого болю
веде у незвіданий край.
Останнім промінчиком сонця
надія упала до ніг..
..Слова, голосніш гучномовця
- Тебе я залишить.. не зміг!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11103249153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249363
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011
Самотньо, під дзвони церковні,
З озерами болю в очах
блукала крізь натовпи сонні
старенька жебрачка, мов птах
поранено в серце, безкрило
просила на хліб – у дітей...
в чужих – в доні, сина несміло…
Від рідних немає вістей!
Жебрацька душа у людини,
яка забуває батьків.
Свинцеві сльозини-краплини
Впадуть на листки бур’янів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234906
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 25.03.2011
Я, сняв носки, к нудизму приобщался
Я, сняв носки, к нудизму приобщался,
И босым я и маялся, и мялся,
Стеснялся я, в песочек прятал ступни...
А ты сняла свой фиговый листок,
И пошатнулся мир,
Где запад?
Где восток?
И это было вовсе не преступно,
Доступно все, что глазу не доступно,
А как красиво! Ах ты, Боже мой!
Теперь я без носков бреду к себе домой!
И этой наготы ни сколько не стесняюсь,
А мыслью о тебе все маюсь, маюсь, маюсь...
ID: 249127
Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 23.03.2011 21:14:57
© дата внесення змiн: 23.03.2011 22:03:10
автор: J. Serg
Нудная мысль.
Умаяла тебя краса-девица -
разделась и ни капли не стыдится!
Знать изучила хорошо нудизм,
покрепче, чем научный коммунизм!
Ты наконец-то снять носки решился
и босиком к нудистам приобщился,
красавицу спросил : »А где восток?»
Сбивает с мысли фиговый листок…
И ВДРУГ ОН ПАЛ!!!
И стало всё доступно,
что раньше ты считал таким преступным,
и оказалось, что оно прекрасно,
но для того, кто без носков - опасно!
Оно живое, рядом, без обмана,
заманчивей полотен Тициана!
В глазах твоих уже мираж кружится –
вампир-девица, Золушка, волчица…
"Хочу домой! Отдайте мне носки!"
Не отдают зыбучие пески…
И вот домой ты босиком шагаешь
и о нудисточке своей тайком мечтаешь…
И голову терзает мысль о том,
как хорошо быть нудным мужиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249183
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011
Я чекала тоді, затаївши за злобою трепет,
Затаївши любов, щоб від болю й себе заховати.
А її не було́, лиш відлунням стихалося "де ти?!..".
Так чекала-ждала ще наївним дитям тебе, мати...
Я просила доріг нас не зводити більше ніколи,
Уявляла собі тої зустрічі мить доленосну.
Розказала б, мабуть, як уперше зібралась до школи...
І про ту, хто прийшла у той день заплести мені косу.
Чи ти чуєш мене,а чи чула, як билося серце?
Хто дав право піти, залишаючи злобу образи?
Все безжально мовчиш, тож моєю уже не назвешся.
Ні життя, ні картин, лиш загублені в безвісті пазли.
Я чекала тоді, а тепер вчуся жити спокійно,
Хай розсудить нас Той, в кого влада й розгадки з ключами,
Щоби часом мої не холонули також обійми,
Щоб історія ця із новими не сталася нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247833
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Я хочу жити, хочу вірити у Бога,
Я хочу бачити незвідані світи,
Я хочу щастя відчувати хоча б трохи,
Я хочу стежкою освітленою йти.
Я хочу пісню заспівати не журливу,
У відповідь почути праведні слова,
Ховатися не хочу я за спину,
Хоча спини такої в мене геть нема.
Я хочу голосно кричати про свободу,
Знання і вміння використати всі,
Я хочу волі для свого народу,
Чого би не хотіли вороги.
Я хочу йти не посеред отари
І духом всім життя своє любити.
Не хочу оплесків гучних і слави,
Я просто дуже хочу жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247227
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 23.03.2011
… Босою душею по стерні.
Дивні тліють в далеч смолоскипи.
Я пройшла по гострій борозні,
Де тепер цвістимуть влітку липи.
Стане непорушним постулат
Штормового дивного затишшя.
Краще повертай собі назад,
Де тобі цвістимуть рясно вишні.
Вічності безлика пустота,
Я – останній звук. Не перечеркни.
Хай тривожно сповідь проліта,
Де колись пожовкнуть наші клени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248921
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.03.2011
НІХТО не скаржиться…
НІХТО не плаче…
НЕ проклинає…
Не грабує…
НЕ краде…
НЕМАЄ мародерства…
Так, неначе, життя давно шляхами битими іде…
ВСІ на місцях!
ВСІ вірять в перемогу!
І КОЖЕН КОЖНОМУ підставивши плече,
Потроху ВСІ спинаються на ноги…
І біль утрати вже не сильно так пече..
Весна прийшла… І сакура цвістиме,
Бо сильна нація зарадить цій біді!
Воскресне все! Воскресне Фукусіма!
А біль розчиниться, як кола на воді…
22.03.11р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248842
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
На Вкраїні, рано-вранці,
Красне сонечко вставало.
На роботу, спозаранку,
Трудовий люд проводжало.
Веземо гречку з-за кордону,
Поля бур’яном заростають.
До останньої, щербатої цеглини,
Люди будівлі ферм розбирають.
І працюємо на півставки,
Криза в світі, - ну, хоч гавкни,
А платити, - чиновники кажуть,- нічим,
Бо дефолт, бо домінує, - стрижнем.
І шановні депутати, двох мільйонні
Зарплати, кладуть справно
В довгополу свою кишеню.
Ну, а люду, бо простому, в жменю,
Як в насмішку, - мідяки.
Ех, - гуляймо, - козаки.
Процвітай же, - Україно,
Ти ж не вся іще, в руїнах.
22.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248855
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
За примарним теплом
Журавлі ген зібрались в дорогу.
В простір врізались клином
Й прощально змахнули крильми.
Виряджала журавка журавлят
Через біль й тривогу.
У далеку чуж́ину відлітали надовго сини.
Проводжала у путь,
А самій вже летіти несила.
Припадає журавка крильми до сирої землі.
Журавлі-журавлята!
Візьміть ви матусю на крила,
Не лишайте самотню,
Хоч буде нелегким політ...
Полетіли у вирій,
Шукаючи кращої долі.
Вслід за сонцем далеким
Пізнати тепліших країв...
Найщемніша розлука розтанула на видноколі -
Не зустріне ніколи
Вже старенька матуся синів...
Промайнула зима.
Повернулись назад журавлята
В рідний край,
Де літа їх весняно-бузково цвіли...
І ще довго в зелених,
Барвінком заквітчених шатах,
Чулось гірко-журливе:
Курли-ой-курли -ой курли!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243602
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 22.03.2011
Нічне небо плаче зірками,
І діти - коли не має уже батьків.
Сумно без тата стає і без мами,
Я сльози збираю з усіх своїх снів.
І знову дивлюся назад у минуле,
В обличчя красиві їх і молоді;
На небі вони і про мене забули,
У пам’яті тільки лишились мені.
А час неминучий - остання дорога,
Я йду і з собою усе забираю,
Всі спогади свої, принесу їх до Бога…
Останні. На землі вже не пам’ятають.
21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248769
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Цілком торкнутися втаємнених глибин...
Підняти з дна - найбільшу із перлин,
І віднайти червонії корали,
Такі, яких іще не діставали.
А потім - вгору, до нових висот,
Де Шлях Чумацький всіяно зірками,
Де сонце повне полум'ям щедрот.
І там горіти від жаги й нестями.
В височині торкатися крилами.
Єднатись поглядом...
Торкнутися пером...
Згоріти, спопеліти від нестями.
Дощенту, повністю, без винятку, цілком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245187
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Усі Твої вірші в мені звучать.
Вони, як діти.
І вони, як крила.
Вони, як спрага в передмить причасть.
І ця висока спрага невтолима.
Я знаю кожен вірш. Як він складавсь.
З комп'ютера чи з серця надсилався.
Як він дававсь. І як він віддававсь.
А в слів тертя - пробач - без мене бався.
Кремезний камінь не в моїй душі.
Якби він був - ним розчавило б душу.
А Ти пиши. Пиши. Пиши. Пиши.
Все перетреться. В щебінь. В попіл. В стружку.
Але щось лишиться.
Що? Оберем самі.
І вибір цей, можливо, не найлегший.
Сонцестояння березневі дні.
Сонцестояння.
І ніяк не менше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248692
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Золотий за вікном листопад,
я освідчуюсь вам невпопад,
і плеча мого ваша рука
пелюстками надій торка.
Приспів:
Кружляє, кружляє листя,
і погляд ваш близько-близько,
бентежні кохані очі,
що так цілувати хочу.
Жовте листя танцює вальс,
скільки часу я жив без вас,
я вершини долав круті,
тільки вас не було в житті.
Приспів:
Кружляло,кружляло листя,
я йшов по шляху тернистім,
бентежили інші очі -
я їх цілував охоче.
Відлітають у далеч літа,
пам ’ ять щедро думки горта,
і плеча мого ваша рука
пелюстками надій торка.
Приспів:
Кружляє, кружляє листя,
уста ваші зовсім близько,
бентежні кохані очі
цілую тепер щоночі.
А на самому дні зіниць
грає сонцем осінній лист,
запліта сивину в косу.
Я любов крізь життя несу
Приспів:
Кружляє, кружляє листя
ти серцем до мого близько,
так близько кохані очі,
що їх цілувати хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247071
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231872
Перекреслене вщерть та нескорене
на чернетці минулих невдач,
від образ каяттям, розмальоване,
ти за все його доля, пробач.
Пересмішником десь відгукнулося,
до обману здалось у полон,
із бідою шляхи, перетнулися,
але щастя пройшло, наче сон…
Не чекайте, життя не зламається
навесні, хай розквітне, мов сад,
сонце знову на небі з'являється,
я ж плекаю в душі виноград.
Лебедями красивими, вернеться,
полетить у незнані краї,
але зради мале, слабе, зеренце,
хай не пустить коріння свої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247072
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 22.03.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246011
Тарасе, зараз нам кажи,
Чому чолом ти похилився?
Мабуть, дійшли вже до межі,
Коли народ іржі наївся.
Та твоя правдонька летить
На землю рідную - святую,
Що принесе чарівну мить,
Яка, нарешті, порятує.
Той розбрат вічний в головах,
Добро ніколи не лікує.
Шаблюка з"явиться в руках,
Лише як ворог загартує.
На нас, Тарасе, подивись -
Оце є справжні українці,
Ті козаки, що не зріклись,
З тобою ми не поодинці.
Навіщо влада нам чужа -
Підступна, жадібна, брехлива?
Тарасе, ти наша межа,
Та наша доля незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247799
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Откройте краны, отпустите воду!
Спустите парус - ветер пусть летит!
И вашу мать почувствуйте - свободу!
Природа всех вас отблагодарит!
Снимите, к черту, фотобатареи,
Путь преграждающие солнечным лучам!
Взорвите дамбы, шлюзы... Поскорее!
И за амнистию воздастся вам!
Проткните дирижаблей оболочку!
И вскройте топки паровых котллов!...
...Остановите же меня! Поставте точку!
Ведь я разрушу мир!... Ведь я готов!...
26.02.11 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243651
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 22.03.2011
Якби-то й сама я те знала
Навіщо на низку життя
Намисто віршів нанизала
Без страху і без каяття.
Писала вірші, немов пісню
Складала про долю свою.
Словам у душі було тісно:
Життя їм нове я даю.
В віршах залишаю на спогад:
Дитинства щасливі часи.
А ще я малюю світогляд,
Його неповторність краси.
Свої почуття і чекання,
І снів кольорові казки,
І сумнівів біль і мовчання,
І вічність, що дарять зірки.
По-іншому я вже не можу,
Не хочу по-іншому я.
А може, віршем розтривожу
Я душі чиїсь і серця?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248530
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
За горами, за долами
І за давніми лісами.
Жив собі старенький дід
Їв він рибу на обід,
Борщ, вареники, галушки,
Сало, ковбасу, пампушки,
Потім корінець петрушки.
І ніхто не знав як слід:
Дід був дивний чи обід?
Якщо зважились послухать
І розвісили вже вуха,
Тут я вам допоможу
Казку-притчу розкажу…
Якось котик на світанку
З’їв в господарів сметанку.
Справа дуже непроста:
З двору вигнали кота.
Бровко з ферми сам пішов,
Бо там щастя не знайшов.
Ось бредуть вони ізранку,
Котик дума про сметанку,
Песик щастя брати йде,
Кожен сам собі бреде.
Тут галявина гарненька,
І травичка чепурненька.
Треба трохи відпочить,
Той і той, подумав вмить.
Як обоє покотились.
Бац лобами – і зустрілись.
Пожурились, зговорились.
І в свою далеку путь
Друзі разом вже ідуть.
Йдуть собі, долають путь.
Гарну бесіду ведуть.
Поки думали, гадали,
Ліс і гори подолали.
Перейшли - і зник їх слід.
Коли – глип – старенький дід,
На порозі, як дитина,
Просто, в білій сорочині.
На рукавах вишиванка,
А в руках тримає збанка.
В ньому чистая водиця
Із чарівної криниці.
(хто не слухав, той не знав,
дід так страви запивав).
І тоді чарівні речі,
Для дорослих і малечі,
Майстрував і дарував.
Ще допомагав звірятам:
Соболятам, лосенятам,
Лисенятам ,зайченятам,
Вовку, бобрику, куничці,
Білочці, козі, кроличці,
Веприкам і козеняті,
Словом - різному звіряті.
Тут, і ніде правди діти,
Ось послухайте ви, діти,
Дід, собачки і кота,
Ще ізроду не видав.
І спитав у них до ладу:
- Хто ви є, яка громада?
Все вони розповіли,
хто такі і як жили,
що удвох собі брели
і шукати щастя йшли.
От і хочуть щиро знати,
Як невдачі подолати.
Дід їм каже:
- Це не складно,
Щоб було у вас все ладно,
Пообідайте зі мною,
Може й дивно буде вам,
Але все-таки сміліше,
З вами буде веселіше.
Ще не смійтесь за дива,
Посивіла голова – забуває за обід –
Ось такий я дивний дід.
Зараз будете сміятись і качатись
І хапатись вперемінку за боки,
Як червоні буряки.
Бо дідусь про це не знав,
Пообідав – забував.
А забувши, їв щоразу
Разів сім на день відразу.
От такі чудні діла –
Вийшла каша немала.
Сіли саме сьомий раз
На столі з’явились враз:
Борщ, вареники, галушки,
Сало, ковбаса, пампушки,
Риба, корінець петрушки.
Для собачки і кота їжа була саме та.
Довго-довго мандрували –
В роті рисочки не мали.
Був тоді не радий дід –
Вмить змели з столу обід.
Животи понабивали –
І в куточок посідали.
Муркотить від щастя кіт,
Аж гикають Бровко й дід.
Щоб петрушечку запити,
Всім подали молока.
Все: тепер і кіт гика.
Ох, на славу був обід!
Задоволений і дід.
Так сказав:
- Зостаньтесь, друзі,
Місця на великім лузі
Вистачить, звичайно, всім.
Та і я на сміх усім,
Раз обід поїм не сім.
Матимете кожен хатку,
Жити будете в достатку.
Щастя я вам подарую,
Сотню років вже мудрую…
Та на схилі своїх літ
Відпочину хоч, як слід.
Раду радились, рішились
І назавжди поселились
Біля диво-дідуся.
А про щастя? Казка вся?
Ні, послухайте кінця…
Кіт став просто, як мудрець,
Хворим пісеньки мурчав,
Так і лихо проганяв.
А Бровко, от молодець,
Лікар вдатний – віщунець.
Дар в дідуся перейняв.
Вправно звірів лікував.
Всі живуть там і понині.
Бігла миша у свитині,
Здивувалась я й спіймала.
Вона мені й розказала
Чудернацьку казку цю,
Всім по золотім яйцю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243666
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 21.03.2011
Вже дерева зовсім оголились,
Напилися суму сині вечори.
Ніжність у печалі розтворилась,
Стала кольору вечірньої зорі.
Вже дощі закреслили багрянець
І хустину сіру осінь одягла.
Так й до нас колись приходить старість,
Як приходить після осені зима.
Ось і все - вже холодИ так близько.
Стали вечори мовчазні та сумні.
Небо нахилилось низько-низько:
Віддало воно свою блакить землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180572
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 21.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246046
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE[/youtube]
Повертайся назад. Біжи.
Догорають байдужі зорі.
Я не знала, що ти чужий,
Замість того, щоб бути хворим.
Зачекався старий маяк,
Не доходять пляшки з посланням.
Я забула б тебе… А як?
За твоє, що «не ти остання»,
За несказану сотню фраз,
За безжальне твоє «не можу»,
За побачення двох не нас,
І за ніч не прожиту кожну,
За мовчання моїх шухляд,
За глухий телефонний провід,
І за біль нерозкритих зрад,
Почуттів смертоносний овід.
Повертайся назад. Туди,
Де за мною нестерпна суша.
За буйками нема води,
А вертатися я не мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248356
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232250
Ви знаєте, я вільна наче птах.
І не страшні мені уже кайдани.
Я полечу й розтану в небесах.
Та не зітру я з серця свого рани.
Я не побачу Вас, я не побачу...
Зате я бачитиму Вас у снах.
Я не заплачу, знайте, не заплачу,
Хоча ми на розведених мостах.
Між нами недоказані слова,
Між нами відстань в тисячі доріг.
Мені уже видужувать пора,
А я вікні ловлю холодний сніг.
Мені сумні мої набридли думи.
У них уже заплуталась сама.
Блукаю невідомими шляхами.
Тепер чекаю, щоб прийшла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248352
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2011
Самотньо так і сумно плине час,
На вістря нанизавши, мов перлини,
Зненацька так загублені хвилини,
Що більше не повернуться до нас.
Ця недоречна швидкість у добі
Вертає сон, давно уже забутий.
Злилися в келих гіркої отрути
Мої світанки сіро-голубі..
Крізь голограму проминулих літ
Чомусь боюсь пройти й не зупинитись,
У просторі і часі розчинитись,
Мов риба, побиваючись об лід.
Синхронним кроком відбиваю ритм,
Із замкнутого кола вириваюсь.
Перетворить в програму намагаюсь
Давно мені відомий алгоритм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248012
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Отдайте мне запретный код,
Паролем шестизначным,
Ведь жизнь ни капельки не врет, -
Богатство – лишь удача?..
А я хочу в палатке жить,
Ласкать волну прибоя
С тобой одной и не тужить
На берегу у моря!..
Отдайте мне запретный рог,
Испил - и с новой силой,
Тогда бы в жизни каждый смог, -
Жить в мире изобилий?..
А я хочу рекою плыть
Через пустыню прозы,
Любить тебя, любимым быть,
В стихи вплетая грезы!..
Отдайте мне запретный слог,
Что рифмой нежной, ясной,
Ведь в жизни, видит только бог, -
Кто звонче - тот прекрасней?..
А я хочу ночами выть
Под окнами любимой
И с трепетом в душе творить
Луной необозримой!..
Отдайте мне запретный плод,
Огромный и красивый,
Ведь в жизни все наоборот, -
Кто сытый - тот счастливей?..
А я хочу голодным быть,
Впиваться в твои чувства,
Губами плод твой растворить
В изяществе искусства!..
18.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247949
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Если не смогла сделать я,
Значит, это сделает Бог
Молча, помолись у огня
На икону, что уберег
От себя, других и того,
Кто сумел понравиться ей
Все охватит око Его
Только помолись и поверь
В то, что будет всё хорошо:
Завтра, послезавтра, теперь
Не пытайся вызнать «За что?»
И сама откроется дверь
К тайнам всем глубинным твоим
В храме одиноких молитв
Не хватало только тебя
На бетоне вымытых плит
Кем ты есть увидишь себя
Просто попроси и поверь
Всей душой и сердцем любя
И не будет горьких потерь
Чтобы ни случалось – прими -
Сбереги душевный покой
Верь, что все открыты пути
Знай, что нет судьбы роковой
Даже той, что там – за чертой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247934
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Чого ж хотів козак Богдан?
Коли весь корчився від ран,
По пояс стоячи в багні,
І збиті ноги до крові,
Від ходи власної в пітьмі.
Бо груди ляхи розпинали,
А руки шведи вивертали,
Халену голову і чуба,
Вже скубли Австрія і хан,
І з ними й свій вкраїнський пан.
А скільки ще вошей сп’янілих,
Впивались в тіло. Пили й пили.
Козацьку кров із всього тіла,
Все більше, більше аж стомились.
Могилу вирили, щоб дать,
Козацьку душу заховать.
Понапивались б до схочу,
Та не сподобалось Отцю,
Коли одного б’ють ногами,
Катують заживо, щоб рани,
Заїли тіло, Божий храм,
Він змилувавсь й народу дав,
Надію жовто – голубу,
Духовну силу й булаву.
Гетьманську збрую і коня,
Благословення й «ремена»,
Підперезав ним весь народ,
Шлях освітив і дарував,
Земному лону - Україну,
Народом сповнену, щоб віру
Свою скріпили для Отця,
І храмом стали для Творця.
......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247708
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Прекрасній поетесі
Любов Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10035
до Дня народження
Мотто:
Любов Іванова
«Я З ТОБОЮ… Я ПОРЯД. .»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
А знаєш? Вистачає сил
Депресію буденності долати
І силою поезії вітрил
Щоночі... Поряд... До зірок злітати!
А знаєш? За обох молюсь,
А сльози - то душі намисто,
Я відчаю гіркого не боюсь,
Бо поруч... Ти... І думка чиста!
А знаєш? Вірю і живу,
Хорошими й не дуже відчуттями,
І радості дорогою я йду,
З тобою… Поряд... Римами й віршами!
А знаєш? Ще настане час,
І ми зустрінемося! Знову й знову...
Щоб ніжна рима колихала нас
Твоїми віршами, Любове Іванова!
17.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247704
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Проходять роки, ми стаємо мудріші,
Засвоївши кожен урок, що пройшов.
Не завжди щасливий в житті сміливіший,
А той, хто життєву дорогу знайшов.
Ми вдячні за те, що навчили нас віри,
Свою віддавали частинку душі,
А ми у Вас вчились, зубрили, кректіли,
Держава ж за це Вам платила гроші.
Учителю любий, Вам зичим здоров’я,
І пам’ять про школу в серцях бережем.
Пролинуть роки і за ручку маленьку,
До Вас на навчання дітей приведем.
Летять ніби хмарки літа невблаганно,
А вчитель у мудрості й правді живе,
Йому не потрібно ні звань, ні медалей,
За їхнє добро, хай їх Бог береже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247627
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Пригадується знов той щедрий дощ,
І блискавок непроханий кортеж.
Я була обережною. А що ж…
Хіба та обережність не без меж?
Проста, сором’язлива, не твоя,
Ще вірю у примарність власних мрій,
Коли на пам'ять маю лиш ім’я –
Близький, один із кращих, і не мій.
Двомовні й без’язикі невпопад
Ховались під прихисток парасоль.
А то було в холодний листопад,
Під музику в тональність «мі бемоль».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247581
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Разом з N............
Мільйони темних вікон… Повмирали…
В якому ж ти? Не знаючи засну…
Десь над своїм чаклуєш терміналом
І зараз зустрічатимеш Весну…
Мовчанням віддаватиму для когось
Весну і все що тягнеться у ній…
З мільйона темних вікон коридори
Зчаклують день і ти прийти зумій…
Я наближаюсь в просторі і в часі…
Коли ж опівночі я перетну Дніпро,
Нехай з’єднаються безумства наші, -
Впусти Весну – відкрий своє вікно…
Ти наближайся… В просторі і в часі…
Весна з тобою ближчою стає…
Безумством опівнічного альянсу
Світ від Весни ключі вже дістає…
Як добре, що ти є, була і будеш…
Як впевнено чіпаєш ту струну,
Яка бринить, наповнюючи груди
І в серці викликаючи Весну
Як добре що є Ти!.. То ж будь собою!
Не змінюйся, запам’ятай цю мить,
Коли Весна свій перший робить подих
І розправляє крила!.. І летить!..
1.03.11р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245356
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Сидиш – вставай,
Ідеш – спіши,
Лежиш – стогни,
Біжиш – співай,
Як п’єш – то будь,
Їси – смакуй,
Свербить – чеши,
Твориш – малюй,
Як ніч – то тьма,
Як сонце – день,
Зустрів – судьба,
А «Будьмо» - «Гей» !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247427
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Зичу я Тобі – мій друже,
Щоб любили Тебе дуже…
Щоб машина не ламалась,
Щоб на морі віддихалось,
Щоб водились грошенята,
Щоб сім’я була багата,
Щоб ні з ким в житті не бився,
Щоб ніколи не напився,
Щоб задумане збулося,
Щоби лихо пронеслося,
Щоб в майбутнє була віра,
І дружина не хворіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247426
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Яка могутня зброя – ніжне слово,
Промовлене так вчасно і неждано.
Яка любима пісня – колискова,
Яку співала матінка кохана.
Яке вразливе серце у дитини,
Що мріє про батьків своїх щасливих.
Яка ж душа відкрита у вразливих,
Які босоніж бродять під час зливи…
Як легко ніжним словом сповістити,
Що милість ваша в гідне русло ллється.
Як любо бути мамою й ростити
Своє дитя, що в щасті засміється.
І як важливо серце не розбити
Отій дитині, що прохає поміч.
Бо легше тому в світі любім жити,
В якому твої рідні близько, обіч.
Обіч – поруч, поряд; коло чогось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246361
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Трава лягає скошена до ніг,
Чебрець і лобода зелена у насінні.
Духм’янить м’ята і п’янить полин,
Їх з часом не знайти в сухому сіні.
На цілий рік складемо ми букет,
Бо ж літнє сіно пахне і зимою,
Чи це в стіжку, копиці чи в хліві,
Воно лишається завжди саме собою.
І, як приємно кинувши рядно,
Лягти в цей запах і про все забути
В дитинство, в юність - думкою назад,
Хоча цього ніколи не вернути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247011
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Матусю рідненька, чарівнице мила!
О! Скільки добра на віку ти зробила.
Ти сина навчила і вивела в люди.
Дорога до раю за це тобі буде.
Ти татка гляділа: вдягала, кормила.
Маленька сама, та в тобі мамо сила.
Ти рано вставала, сніданки робила.
Матусю рідненька, чарівнице мила.
І навіть тепер, коли сили вже мало,
Даєш собі раду в самотності, мамо.
Та в тебе є син і онук є у тебе,
Що будуть робити добро - це потреба.
Тримайся, матусю! Здоров’я хай буде.
І хай вся родина тебе не забуде,
Ти наш оберіг і так буде до віку,
Бажаємо щастя і років без ліку.
Ми любим тебе, бо ти наша кровинка.
Ти нашого роду вагома частинка.
За серце ласкаве, матусю рідненька,
Вклоняюсь до ніг, дорога моя ненько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247010
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680
Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
і ворожила, розпустивши коси,
аж поки у кохання проросла...
Кохались трави у густих туманах,
І мліла ніч у співах солов'я,
І легінь-дощ хмільними почуттями
шалів, і шал його пила земля.
А вітер-шельма так запанібрата
облесно обіймав гнучку вербу
і поцілунками дурив завзято,
немов любив лише її одну.
Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
запалювала вогники життя,
Стояли дні теплом густим налиті,
Кохання дні до самозабуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246910
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Кажуть, що краща горілка з перцем.
І капучіно, як має пінку,
Та краще тільки без болю серце:
Будь милосердний, - розчаруй жінку.
І тільки от домисл дуже пізній
Мене навідав, оману здерши:
Ми є з тобою занадто різні,
Добре, що ти зрозумів це першим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246904
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232892
Я навесні тебе причарувала,
коли барвінок розстелився низько,
краплинками кохання назбирала
і думала, що щастя дуже близько.
А влітку небо розквітало синє,
в садах сплелись в мереживо фіалки,
сміявся ти, що тільки в Україні
дівчата дуже гарні, наче Мавки...
Нам осінь про розлуки шелестіла,
про холода та вітер листопадом,
тоді любов налякана тремтіла,
але була... солодким виноградом...
Зима замерзла від твого мовчання,
я не змогла про ніжність запитати,
душа тепер в далекому засланні
і разом нам світанки не стрічати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246901
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Сподіваюсь, ти втрапиш до Раю.
Нам у Пеклі, на двох, місця мало!
Через втому душевну згораю.
Та й бажання мінятись, пропало.
Не жадає душа горних схилів.
І лице не пашіє без вітру.
Очі втратили блиск без поривів.,
Без сердечних пісень якось гидко...
Він один випромінює світло!
І не просить скарбів на заміну.
Відчуваю, в мені щось затихло..
То образа за розбиту родину.
І за юність свою, і за згублений час.
За обман, за брехню, і за зраду твою.
Я не в силах змінити усе це за вас!
Отруїли ви серце і душу мою..
Ви мені говорили, що все почнемо з нуля.
Обіцянкам фальшим не було кінця..
Та тепер я змінилась, тепер я нова.
Все зітру я про вас, і, власне, буду права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246950
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Сейчас, вы видите глазами,
Как беззащитен человек...
Я вам скажу через цунами,
Через погибших и калек.
Что это только лишь начало -
Начало вашего конца...
Чтоб в душах ваших прокричало
Всё горе вашего Творца.
Я всех найду, но через время -
Никто не спрячется теперь!
И кто живёт в Меня не веря,
Того, Я сам открою дверь.
Жалел Я вас, жалел веками,
О чем сейчас Я пожалел...
Огнём, ветрами и цунами
Я прекращу ваш беспредел.
Пускай плывут мои иконы,
На дно ложатся купола.
Пришла пора понять законы
И перебить все зеркала.
В мои глаза, смотрите люди,
Как громко плачет ваш Отец.
Вы возомнили, что вы судьи
Забыв, что ваш судья - Творец.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11103144705
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240834
Із неба падав, як востаннє
чи мерзлий дощ, чи мокрий сніг,
чому загадував бажання
без мене знов …ну як ти міг???
Приспів:
На ранок милий ти запалиш
свічки із пристрастних надій
мене ніяк не розгадаєш
мені ти вір, про мене мрій....
Нам доля зустріч призначає
всього одну за цілий рік
нехай кохання нам читає
про щастя знову довідник...
У світ широкий, мов в віконце
дивились довго ми без слів
разом зустрінемо схід сонця,
бо ти мені себе відкрив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245272
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193226
Догорає вже день,
лине птахою ніч чорнокоса,
тихим смутком озветься
розбуджена болем струна,
тінь гіркої сльози
пурхне з вій і загубиться в росах,
і поглине мій сум
стоголоса нічна тишина.
Я позичу в печалі
дрібних кришталевих сльозин,
попрошу у любові
міцної прозорої нитки,
а у радості - жменю
джерельних дзвінких намистин,
нанижу у коралі
ці скромні нехитрі пожитки.
А у неба позичу
хмаринок пір”їни легкі,
стану птахою я,
а вони мені будуть за крила,
заберу у політ
сподівання невинно-крихкі,
віднесу в зоресад
те, що вірою ніжно зростила.
Заколю собі в коси
надію букетом перлин,
Замилуюся ними,
вплітаючи стрічку серпанку,
загорнуся в тендітний
мережива зір палантин,
загублюся у снах
і блукатиму ними до ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244896
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201060
Я люблю вас, Осене, люблю!
Покружляймо з листям тихо блюз,
розведім заграву вогняну...
Я люблю Вас, Осене, одну.
Одягніться в золотий хітон,
потанцюєм з вами вальс бостон.
Музики одвічна таїна...
Ви у мене, Осене, одна.
Тчуть тумани оксамит сивин.
Ми ще з Вами, Осене, на Ви.
Я устами Вас ще не торкнувсь -
тільки вітер та осінній блюз...
Залишуся з Вами віч-на-віч,
вкриє поволокою нас ніч.
В темнім небі місяць нам сплете
зоряне мереживо руде...
Пірнемо під ковдру темноти,
станем з Вами, Осене, на "ти".
Небо наш благословить союз.
І звучатиме на вітрі тихо блюз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243870
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 13.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231102
Холодне небо плакало
гарячими сльозами,
зірки на землю падали
тремтячими тілами,
згорали від байдужості,
вмирали від кохання,
в польоті все забулося:
наївність та вагання...
Земля приймала з ніжністю
зірки в свої обійми,
світилась сяйвом неземним
від дотиків падіння,
тепло віддала б із душі,
щоб зірочки зігрілись,
та не повернуться зірки,
які давно розбились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242106
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 13.03.2011
І хоч скроні покрила давно сивина,
Та душа все ще хоче кохання.
Пролетить через серце Амура стріла,
Мов цунамі нахлинуть бажання.
Погляд твій не змінивсь, рук тепло зберегла,
А вуста залишились гарячі.
І згоріти з тобою я згідний до тла,
А прожиті роки – не було їх неначе.
Ще зривати підкови не варто з коня
І вуздечку на цвяха чіпляти.
Ти мій тил, моя люба, надія, броня,
Тебе буду довіку кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245075
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Мого щастя метелик
Сів тобі на долоні.
Мрії ніжної келих
Наповнявся поволі.
Зачарований снами,
Ти повірив в кохання,
А в душі мов цунамі:
Нетерпіння, бажання...
Почуття, мов лавина,
З головою накрили.
Ти чекав цього дива,
Ти чекав цього, милий.
Озирнися, я - поруч,
Усміхнися очима.
Зникне біль твій і розпач -
Ангел твій за плечима.
Він тобі допоможе,
Вкаже щастю стежину.
Серце більше не зможе
Без кохання й хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246331
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Вырву сердце из груди, брошу зверю,
Но вот в то, что разлюбил - не поверю!
Затмевается порой даже солнце,
Все проходит, а любовь - ОСТАЕТСЯ!!
Усложняет бег стекло гололеда,
Берег рядом, не дойти.. нету брода!
Но упорным в жизни все удается,
Все проходит, а любовь - ОСТАЕТСЯ!
Непростая полоса - завершится,
Есть мечты - им суждено все же сбыться..
Жизнь в сравнении подчас.. познается.
Все проходит, а любовь.. ОСТАЕТСЯ!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102097481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246418
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214380
Верби послухай колискову.
В ній стільки смутку і жалю!..
Дістану зірку світанкову
І з нею я погомоню.
Дістану місяця з колиски,
Що в тьмянім мареві цвіте.
Що манить в ночі дивним блиском,
В казковий край мене веде.
Туди, де роси - мов перлинки,
Де ллється пісня сонних трав.
І, мов зефірові хмаринки,
Впадуть за обрієм у став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246590
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Крізь шпарку у осінній ковдрі хмар
На землю Сонце пустотливо зазирнуло.
І сірість променем легенько розгорнуло,
Відкривши в Осені інтимність форм і барв.
А Осінь – жінка є мінлива і зухвала.
Прикинувшись черницею святою,
З дощу холодного завісою рясною,
Яскраве різнобарв'я приховала.
Все ж опиратись ніжним променям несила.
То ж виставила хтиво, напоказ
(робила це уже не перший раз)
Прикраси, що для зваблення носила.
Калини китички полонять, спокушають;
Опале листя ніжно сяє ластовинням –
Палких цілунків Сонця слід осінній;
Пелюстки в квітів чуттєвістю палають.
Всіх безсоромна Осінь приворожить,
Але надовго чар не вистачає.
І по дитячому невинно засинає,
Як тільки землю білим снігом запорошить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218706
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 12.03.2011
Давно сражений страшных тени
Ушли. И жизнь своё берёт.
Остался в прошлом грозный гений,
И можно посмотреть вперёд.
Но всё ж верней смотреть с оглядкой,
Не ровен час, вернётся вновь,
И просопают, буд-то грядку,
Взамен навоза, пустят кровь.
На фоне доблестных свершений
И поголовной нищеты,
Демогогический парт-гений -
Страны знакомые черты.
Вожди - все те же, крепки связи.
Крупнопузатые князьки,
Как в поговорке - в князи с грязи,
Народу вовсе не близки.
Свой коммунизм давно построив,
Свиноподобные творцы,
Простых людей гоняют строем,
Имеют дачи, как дворцы.
Народ всё знает, понимает,
С улыбкой смотрит в новый день,
Привычно руку поднимает.
Всё одобрям! Ведь думать лень.
Времён застольных бег неспешный,
Звездообвешанный Генсек.
В объятьях Хоннекера Брежнев
В засос целует, гомосек.
Но юмор наш неистребим,
И втихаря на кухне тёмной,
И в этом весь народ един,
Вам анекдот расскажут стрёмный.
О том, как странный Бармалей
Стучится ночью в Мавзолей.
С бровями чёрными, густыми,
Речами длинными, пустыми.
И лучше не давать ответ,
А то впаяют десять лет.
Мы все равны, как на подбор,
И только с водкой перебор.
В борьбу со змием, как на фронт,
В бою загнулся генофонд.
Остатки выживших в сраженьи,
Беспечно прожигая дни,
Международным положеньем
Всё ж озабочены они.
Ушёл нескучный, милый Лёня,
Осиротел большой Союз.
В неоднозначности не понял -
Толи герой, то ли конфуз.
Но враг не дремлет, мир не прочен.
Как бы не быть большой беде.
В делах суров, в решеньях точен,
Возник Генсек из КГБе.
Пустых речей не произносит,
Иллюзий в сердце не храня,
Своих, чужих без края косит,
И в тюрьмы садит по чём зря.
Народ притих. Не до веселья.
Как бы из страшной глубины,
После весёлого похмелья,
Виновных ищут без вины.
продолжение следует....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246267
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Борей холодний. Березневе море.
Чекає Крим тепла і я – розмаю,
І мариться, як по воді прозорій
Промінчик сонця спритно чеберяє.
Півострова яскраву пелерину
І Понту* бірюзово-пінний килим
Накрити вперто хоче москалина
Триколором червоно-синьо-білим.
Прапрадід мій – козацької ватаги
Завзятий отаман часів повії**
Іще тоді до чорних саркофагів
Волів укласти церберів Росії.
Життя віддав, забитий батогами,
До сонму замордованих приклавшись,
А землю нашу оскверняють хами
І з наших бід знущаються, як завше.
А може я, прокинувшись, побачу,
Як Крим наш український торжествує?
І відійшло, одумавшись, басмачча?
І вже не скаже про півострів всує?
Дали б мені хоча на днину владу,
Щоб слово мало незломиму силу,
Через добу в Анапу дружним стадом
Вони б усім кагалом переплили.
І патріархів хори чорнорясі,
Чужинські спецагенти і стратеги.
Луна команда: „Хлопці, по матрасах!
Пливіть собі до рідних оберегів.”
Живіть сто літ, любіть свою країну.
Яких іще шукаєте колоній?
На вашій неозорій широчині
Робота є, щоб стерлися долоні.
Люблю тебе, о, Криме велеславний,
Долонями вершин твоїх зігрітий.
Тобою сню і марю безугавно,
Як пані про коштовні самоцвіти.
10.03.2011
Вірш опубліковано: «Крим, який ми любимо». Антологія. Київ. Вид-во «Пульсари», 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246210
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Тарасе,
Совість наша й гріх,
Як “Отче наш” тебе читаю,
Де ти все долю проклинаєш,
Устами правнуків своїх.
“І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краю”.
А скільки правнуків твоїх,
Тарасе, по світах гуляють,
В чужі церкви несуть паски,
А по ночах пісні співають,
Які співали ще батьки,
Що біля верби виглядають
Своїх онуків, хоча ті
Вже по-чужому розмовляють,
Та і тебе вже не читають,
Лиш з соромом колись згадають,
Якої крові є сини.
Скажи, Тарасе, може знаєш,
Чому найкращая земля,
Де колосом налилися поля,
Ліси защебетали, грає море,
Приносить нам одне лиш горе
І викидає по весні,
Мов те каміння. В чужині
Палаци збудували з нього,
Бо більше не дано нікому
Такої дивної краси,
Як Роксоляни наші мають.
Хоча тепер не заганяють
У ті невольницькі краї,
Та мусять їхати самі,
Шукати долю в чужині.
За жалюгідні копійки,
Де старих турків доглядають,
А їх синкам не відмовляють,
Бо викинуть на смітники.
Та як повернеться вона додому
З копійкою, що не несе нікому
У домі радості, лиш плач,
Немов засохлий той калач,
Хоча він є, та вже не лізе,
Бо скам’янілий, мов залізо,
Сп’янілий погляд козака
На тії долари криваві,
Що поховали його славу.
І сильна, як колись, рука
По столу б’є. Та у безсиллі
Горілку ллє в страшнім похміллі.
Зробили з нього “дурака”
Нові царі несамовиті,
Що розгулялися по світу,
Хоч смокчуть кров своїх людей,
Мов п’явки, з ломових коней.
Та не бояться вже нікого,
Забули про народ, про Бога
І глумляться з малих дітей,
Бо тільки діточки малі
З тавром раба вже на чолі
В принцеси бавляться, не знають,
Що хтось вже руки потирає
І доля матері чекає
Їх у далекій стороні.
Ось так, Тарасе, помолись
Та тільки, прошу, не дивись
На тую “вольную” країну,
Де раб ти є, лиш народивсь.
Земля, що віддає данину,
Із покоління в покоління
У чужоземнії країни
За гріх, що в неї був колись.
То ж попроси у Бога, брате,
Щоб тую чорную, розп’яту
Землю гріховну покропив,
Щоб змити те гріхів закляття,
А якщо ні, ми винуваті –
То з нас рабів вже не робив,
А як кошат сліпих втопив.
Та нових мудрих породив,
Щоб були горді тої долі,
І щоб раба не знали “волі”,
І щоб їх Отче полюбив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246183
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
………………………….
Таких кара не минає,
Всі, в Господній ласці.
Та сім’я, народ, держава,
Чому всі у пастці?
Марноти та лицемір‘я,
Побрехеньок казці.
Чому всі страждати мусять?
За тих, що вождюють?
Що навчили всіх брехати -
Бо себе не чують.
Бо не зможе їх пихатість,
Стати на коліна,
Пізнать істину всесвітню,
І Господню милість!
Лиш затім, у гору руки -
До Батька з проханням:
Благать дозволу на статки,
Просити прощення.
Щоб поправив, надоумив,
Що не так зробили,
Змилувавсь і боготворив
Долю, працю й віру.
“Може й так. Та, не для нас це ”-
Мовлять українці.
Хоч вони про це не кажуть;
Не батьку, не жінці,
І не сину, доньці, дядьку,
Не свату, не діду.
Мовчки роблять, що захочуть,
А вже потім плачуть.
Коли втрапиш у болото,
Зіб’єшся з дороги,
В багно влізеш аж по вуха,
Що й дихать не зможеш.
А не то, щоб їсти, пити
І брехні радіти.
Лиш тоді хохли спроможні
Віру відродити.
Лиш тоді прозріють очі,
Правду вчують вуха,
І повіримо всі разом
В Батькову науку.
Так, знайдемо самі себе,
Життя своє й долю.
І твою Тарасе пісню
Гірку, аж до болю.
І не будем силить очі,
Щоб сльозу пустити.
Хмурить душу і обличчя,
Клястись не забути.
Все це похоті лукаві -
Бо в них зостається,
Гріх народу й наша кара,
Вона ж не минеться.
Їх ми вистраждаєм разом,
Як ти й мовив брате.
Бо дороги в Батька іншій,
Нічого шукати.
Тільки разом, усім людом,
Ми її пройдемо.
Лиш коли усі страждання,
Як свої сприймемо.
Отоді, ти нас почуєш,
А може й побачиш.
Як у муках покаяння,
Будемо приймати.
За усіх братів Вкраїни,
Що як ти – страждали!
Та у неї перед Богом,
Віри не кидали.
А тоді: «в сім’ї великій,
Сім’ї вольній, новій…»
В пісні ¬- Батьківській молитві,
Оживемо знову.
А поки що...Спи Тарасе!
Бо не та ще сила,
Та й буза ота проклята,
Лише по коліна.
Ще терпіння є у Бога,
У вождів дорога:
Сліпих вести і сп’янілих,
Брехнями до горла.
Спи Тарасе! Твоя правда,
Іще не готова,
Зрітись нашими очима -
Бо лукава доля.
Твої пам’ятники всюди:
Голова, погруддя,
ЇЇ плата, щоби вона
З тобою заснула.
Позаснула і приспала
Волю із собою,
Щоби втратили ми разом,
Свою віру й долю!
Щоб покинуть їх. І гнатись,
По що є в нас сили,
Кинуть свою Україну,
Здобуть нову віру:
Полюбить один – одного,
Лиш за гроші, - ось умова.
Ще й не свої, а чужі
Більш вони нам до душі.
Все попродамо за них,
Навіть себе, всім на сміх!
Не зрозумієм, що з цим,
Волю втратим над усім.
Марки, євро чи доЛАри,
Хіба в них Вкраїнська слава?
Поля сіють? Міць кують?
Тільки рабство нам несуть.
Навіть мишу, щоб піймати -
В пастці сало треба мати.
А тоді вже як кому:
В цирк, до кішки, чи в труну.
Не біда окуплять гроші,
Бо господарі хороші.
Своє ж сало заложили,
Ще й до пастки запросили.
Та ще вперто гомонять:
“ Нагороду треба дать!” -
Їм за їх труди старанні,
І турботи безталанні,
Та за сало, що зростили:
Ляхи, німці чи румуни.
Та й навіщо нам гадать,
Одне знаєм: “ тре віддать”.
Своє жито чи права,
На українські поля.
Якщо ж ні, то право в Бога
Мать своє. Бо їм не змога,
Бути вдячним перед Ним -
Працювати. Лиш затим,
Власний статок набувать,
Берегти і умножать.
Нащо довга канитель -
Здав, продав і ось портфель.
З ним повага закордонна,
А для своїх висота.
Недосяжна як ота,
Мудрість Божого Закону
Про усе, що є навколо.
А навіщо їм він здавсь?
І як хитренький школяр,
Все списав, переписав,
Щось купив, а щось продав,
За майно батьків охочих.
Ще й набув на цьому грошей.
Сам командувати став,
Й свій закон вже написав.
Де неначе, всім повага,
Щоб не збулася зневага.
Та одна лише біда -
Має той, в кого казна.
І отак зараз живуть:
Брехню сіють - закон жнуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246213
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
НАКАЗ ВНУКАМ
Візьму за руку внука й піду полем,
Вдихнути пахощі весняної ріллі.
Скажу: “Запам’ятай, так пахне Україна.
Таким є запах рідної землі”.
І де б не був ти, ким не став, до віку,
При зорях, чи при сонці, чи в імлі.
Цей запах мусиш, внучку, пам’ятати,
Бо це є запах рідної землі.
В житті, можливо, різне буде, любий.
Випробування будуть і не раз.
Коли повіє вітер з України,
Цей запах стане, як дороговказ.
І пам’ятай, що ти черпаєш силу
З цієї грудочки весняної ріллі.
Пишайся тим, що ти є українець
І, що живеш на прадіда землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221648
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 10.03.2011
Коли не бачиш - не побачиш браку.
Коли не чуєш - не почуєш фальші.
Коли без серця - не помреш від ляку.
Коли на службі - маршируєш в марші.
Коли без розуму - біда тебе чекає.
Коли без ніг - любий наздоганяє.
Коли без рук - роботи не зробити.
Коли нема душі - тоді не варто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221525
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 10.03.2011
Знову небо біжить у блакитну свою височінь,
знов дорозі навстріч спроектовує рух свій автобус,
чорногуз в прохолоду довгі ноги свої замочив,
перекочують шини строкатий обвітрений глобус.
Б’ється крилами даль, ворохобить зеленкою ліс,
бродить тісто ланів в перестиглому жовтім колоссі.
В землю рідну оцю ти душею й корінням проріс,
вперся в небо чолом, а підняти його не вдалося.
Не спромігся – і все, тож не варто тужити до сліз
нам ще світ довкіл нас передати б на радість онукам,
у який ти хоч дрібку жаринок душевних приніс,
до якого доклав би свій розум, і совість, і руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246184
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2011
ПОЕЗІЯ ЯК ОКЕАНСЬКА ХВИЛЯ -
БУРХЛИВА Й ТИХА ВОДНОЧАС
ДУМКАМ ДАРУЄ НІЖНОСТІ ВІТРИЛА,
ЩОБ ГОСТРОТОЮ ПРАВДИ ПОКАРАТИ НАС.
ПРОСІТЬ БЛАГОСЛОВЕННЯ В НЕЇ,
ЩОБ "БУТИ , ЧИ НЕ БУТИ" НАЗАВЖДИ.
В НІЙ КРОВ ГАРЯЧОЇ ІДЕЇ,
В НІЙ ЩИРА СПОВІДЬ ДЛЯ ДУШІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198133
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 10.03.2011
Взойдёт ли солнце поутру?
Ведь завтра я иду на битву
И, может статься, там умру.
Ты сотворишь по мне молитву.
Ты будешь плакать и кричать
Над бездыханным моим телом,
А на устах моих печать
И я лежу в саване белом.
Как сладко будет слушать мне
Твои молитвы и рыданья:
Последний миг наедине
С тобой прощального свиданья.
Когда горючая слеза
Пробьётся к сердцу сквозь одежды,
Открою я свои глаза
И улыбнусь тебе, как прежде.
Нет, никогда я не умру,
Давай о смерти позабудем.
И встанет солнце поутру!
И снова счастливы мы будем!
16.07.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246120
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Стати б справжнім патріотом,
а не плакатись лише,
повторить Тарасів подвиг,
боронити все своє
від агресії чужої,
від завозу ГМО-жратви,
від «братерської» любові
прокремлівської братви,
від їх «благ» колоніальних,
хамства, пихи і погроз,
їх паскудних серіалів,
нафто-газових загроз!
Від їх теле-самогону,
що отруює тебе,
від бидлячого шансону
в зомбо-ящиках ТБ,
від мерзоти політ-бл…дства
своїх блазнів і наброд,
толерантного «хахлятства»
захистити б свій народ.
Свій хребет не підставляти
під зросійщення батіг,
власну гідність захищати
зможеш ти?
А він же зміг!
09.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246090
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Важко писати разом. Не домовившись. Тому вибачте за розміри та інше... Тому й на різних подихах і ударах... Тому й Аритмія...
Разом з N...........
Рухи цих днів - протистояння років...
І погляд твій Весною ходить по землі, -
Здуває з рук усе, що буде потім,
Зображення Тебе лишаючи в Мені...
Скажи, що не боїшся ти мене,
Скажи, що знаєш хто я, як я, де я,
Скажи, що усміхнешся і простиш,
Якщо я тінь на пройдених алеях...
Скажи, що з неба вранці падає роса,
Скажи... Мене, як і її вбиває сонце...
За руку день у день тримають небеса
Ці тіні, що одна з них Ти... Хіба не сон це?
Моє натхнення, мій неспокій і думки
Позбавлені земної суєти...
Як кола на воді від дотику руки...
Цей дотик - Ти одна і тільки Ти...
Придумаю слова і вимовлю під звуки
Кроків твоїх на всіх стежках Землі...
Дотик ожив і простягає сонні руки...
Повітрям йдуть солодкі сни Тобі...
Добраніч... Засинай... І спи сьогодні так,
Як спить мале дитя в своїй колисці,
Якому ангел на чоло поставив знак...
І завтра день прийде в новім намисті !...
2.03.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246057
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Не залишай мене в пологовім будинку,
А забери, зігрій теплом, дай ласку.
Хоч я маленький, та твоя кровинка,
Я хочу колискову пісню, казку.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Не буду в домі я тобі мішати.
Побудь у день зі мною хоч хвилинку,
Я ввечері поїм і піду спати.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Зі мною ти не матимеш біди.
Зате на старість років будеш мати,
Надійний тил і хто подасть води.
Не залишай мене в пологовім будинку,
Я біля тебе хочу рідна жити.
А за тепло і ласку материнську,
До смерті буду я тебе любити.
Не залишай мене в пологовім будинку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245965
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
́Під куполом небес, в гранітнім облаштунку,
Стоїть вкраїнський хрест, історії ґатунку.
ВиСОчить над Дніпром над хвилями століть,
Неначе у вісні, серед дібров – мовчить…
Корінням віковим, скріпляється гора,
Щоб твердю скрізь віка, була під ним земля.
Столітні крона їх із вітром гомонять,
Неначе мова з вуст, листочками шурчать.
Вони в своїй живій, історії життя,
Несуть людський трагізм із глибини буття.
«Чернечою гора», дійшла до нас як суть,
Чернечого життя, народу вічний путь.
Нахабства і знущань над тими хто «простий,
Простий в душі своїй, без грошей без умінь.
Умінні владувати, лукавить, вимагати,
Умінні хитрувати, «грабастать», продавати...
Без совісті, без сліз, умінні віднімати,
Умінні бути скрізь й про це не забувати.
«Зкріпачена» ж душа, лиш варта вміння мати,
В проклятій праці сліз, щодня наймитувати...
І що то за талант, коли несеш в собі,
Всіх кріпаків тягар, щоб істину знайти.
Чи олівцем, пером - скрізь де рука була,
Чернечий подих ніс, знущань платні пора.
Такий собі талант – страждати та все ж йти,
Земний натільний хрест всіх кріпаків нести.
Побачити себе, в отих очах усім…
Над кручами життя, піднятись разом з ним.
Не зможемо прозріти, пізнати чи знайти,
Поки народу хрест не зможемо нести.
Й коли не буде так, - промови всіх та всі,
Брехнею з вуст летять усіх часів панів.
Високий п’єдестал, могила та музей…
Це відкуп кріпакам - панів, що мають все.
В історії це – зман, й його ганебна суть,
Вкраїнський хрест життя, хай кріпаки несуть
І знай, коли вони - на тій святій горі,
Державні, або ж ні та все таки пани.
Високі та гучні йому слова знесуть,
Подяку від себе, й всього народу суть.
Про глибину часів, жертовності його,
Тягар душі страждань, пророцтв часу свого.
Від Бога даний дар, це зріти та нести,
Обіцянку йому всім серцем пронести.
Його пророцтв «казну», у наші дні «вживляти»
Й до віку силу їх всім людом пам’ятати.
Це не від серця звук, і не душі слова,
Це лицемірний спів, облеслива молва.
Про істину сказати й нічого не зробити,
У вірі як в житті, «пусТЕчу» породити.
Під куполом небес, де хвилі б’є Дніпро,
Стоїть Вкраїнський хрест і вартовий його.
Задумливий Тарас, засмучений стоїть,
Кому ж свій божий дар пророцтва доручить?
Хто пронесе життям, завжди народ щоб знав,
Всю правду про панів – вкраїнським кріпакам
p.s. Хоч кажуть що нема
В нас кріпаків давно
Не вірте їх словам
Поки тече Дніпро…
8.02.2011р.
Перебуваючи в духовному зрінні та думах про долю нашого «поводиря» - Тараса Шевченка на передодні річниці його народження та смерті … С. Кріпак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245984
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Ех, якби то ти Тарас
Зараз був-би поміж нас.
Ти б добавив би до свого,
Що таки немає Бога.
А як є… то він не там,
Де звели величний храм.
Де торгують ним за гроші
З виду начебто хороші.
Ти побачив-би що нині
Пан жирує в Україні.
І здається щось мені
Був-би ти на чужині.
І писав би ти про сон,
Що у сина є мільйон.
Зараз всі "бабло" рахують.
Совісті зовсім не чують.
Є на грошах й твій портрет.
То дарма, що ти поет.
За портрети паничі
Сплять із «сестрами» вночі.
Як подивлюсь… – Ой дожили!
Стигне навіть кров у жилах.
Ні Тарасе не розкажу,
Бо з тобою поруч ляжу.
Лиш одне скажу я: - Брате
В Україні ми телята,
Щоби гідність була з нами
Треба ж бути нам вовками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246010
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Тарасе, зараз нам кажи,
Чому чолом ти похилився?
Мабуть, дійшли вже до межі,
Коли народ іржі наївся.
Та твоя правдонька летить
На землю рідную - святую,
Що принесе чарівну мить,
Яка, нарешті, порятує.
Той розбрат вічний в головах,
Добро ніколи не лікує.
Шаблюка з"явиться в руках,
Лише як ворог загартує.
На нас, Тарасе, подивись -
Оце є справжні українці,
Ті козаки, що не зрiклись,
З тобою ми не поодинці.
Навіщо влада нам чужа -
Підступна, жадібна, брехлива?
Тарасе, ти наша межа,
Та наша доля незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246011
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
З Кобзарем у серці
відійшло дитинство.
З Кобзарем у серці
я крокую містом.
Крокую... і співає
серце геть не кволо!
Крокую і співає...
Звідки взявся голос?!.
З Кобзарем у серці
йтиму я по світу...
Він бо ж мій любимий...
Вчать не тільки діти!
Часто пригадаю
і вірші і пісні.
Часто заспіваю,
коли Душі гірко.
Співом ізцілюся,
полікую Душу.
Він - поет народу,
нагадати мУшу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245907
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
БатькІвська мова, мова предків, мова роду –
іденти-фікаційний наче код.
В своїй (?) державі їй не має ходу,
своєї мови вже не бачить наш народ,
хіба в дрібних субтитрах на ТВ-екрані –
то фільми «продубльовані» на глум.
А крупно – фарбами – матюччя на паркані,
без нього нам не йде ніщо на ум.
Вже скоро мову нашу всі забудуть.
Вже майже «нєт в налічіі» її.
Нащадки наші на англійській мові будуть
іржать і блеяти на дивній цій землі
чи на івриті, хінді чи китайській.
«Какая разніца какім» вести «базар»?!
А може викорчуємо синдром "хахляцький"?
Чи ще раз хтось напише нам «Кобзар»?
09.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245879
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
З аповіту сила є незбагненна й нині.
К обзарева мрія, це Волю України
О кропити кров'ю ворогів заклятих, у
Б оротьбі за правду цих нелюдів здолати!
З амолить у Бога гріх за все людське горе,
А ворожу не хай кров знесе вітер в море.
Р озлетілись Кобзареві "Думоньки" у світ,
Е погеєм його творів сяє "Заповіт".
М айбуття хотів він бачить "Раєм" на землі.
У сім'ї великій вольній люди щоб жили.
С ад вишневий, а з дитям щасливая мати. Й
"Е нгельгарди" не будуть світом панувати!
Р ід козацький світом сіється рясненько. Не
Ц уратиметься мови України-неньки,
І усе життя своє буде їй вірненький!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245877
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
В нім стільки горя, стільки болі,
Зачудування і любові,
Що вистачить на сто життів.
І все, чого Тарас хотів –
Дати своїй країні волю,
Знайти для неї кращу долю
І незалежність від «братів».
А ще, щоб брат не йшов на брата.
О, Господи, невже багато?
Але твої, Вкраїно, діти
Грішили, ніде правди діти.
Тож всі молитви разом взяті
Людей і бідних і багатих
Не чує Бог зі свого світу.
Чи може молитви ті різні?
У кого добрі, в кого – грізні.
Хто просить щастя, а хто – влади,
А тому грошей дай багато.
Когось же заздрість убиває –
Сусідський успіх заважає.
Де ж в молитвах Вкраїна – мати?
Тарас, у нас біда одна –
Казна правителів без дна.
Крадуть, здирають, словом, правлять.
І лицемірство в церкві славлять.
Жиріють від долярів, пухнуть.
Не нажеруться, як не луснуть.
А простий люд байками травлять.
Друга біда, що душу палить -
Кожен своє болото хвалить.
Той є зі Сходу, той – зі Львова.
В того «язик», у того – «мова».
І ніхто іншого не слуха.
Свій власний крик лиш чують вуха.
Сварки лунають знову й знову.
А ще біда одна у нас –
Хвороба це страшна, Тарас.
Синдром стокгольмський – наш діагноз,
Хоч замаскований під пафос.
Приниження, «тверда рука» -
Це симптоматика така.
А результат – в країні хАос
Щоб Україну нам не втратить,
Всі біди треба подолати.
З біди одної починаєм.
Риба гниє із кого – знаєм.
Знати б іще, куди хилитись,
Щоб в виборі не помилитись.
Тож совість в судді вибираєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245816
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 09.03.2011
В селах закривають школи,
ясла, дитсадки, гуртки.
Не почути вже ніколи
там дитячі голоси.
Будуть «оптимізувати»
ще й лікарні для селян.
Згодом має тут зостатись
тільки матінка-земля.
Ех, Тарасе! Рідний тату,
українців порятуй!
Нас зосталось небагато!
Ти іще раз всіх згуртуй!
09.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245875
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200681
Прощальний вечір.
Час дощу
наснив останню зустріч з вами.
Крізь сум, не мовлений словами
вчувалося: не відпущу…
Краплини падали - весна…
Весна устами шелестіла,
що спрагло так спивали тіло.
Безумство? Щастя? - хто те зна.
Душа злітала ген увись,
дощинками униз летіла,
і холодила грішне тіло,
щоб згадувать цю мить колись.
Колись – у вечори без вас,
як в тишині місяцеокій
весняний вечір збудить спокій,
щоб наспівать зорі романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245775
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238911
Ти пригадай прошу єдину ніч,
я більше не кохала вже нікого,
як плаття впало з білосніжних пліч,
та до кохання пролягла дорога.....
Десь хуртовина стукала в вікно
вона була, як гріх, несамовита
тобі тепер вже мабуть… все одно,
що сніг поцілував мене відкрито....
Ти пригадай прошу єдиний раз,
як місяць заховався над водою,
як зустрічались зорі біля нас,
лише любов прийшла разом з журбою...
Десь заметіль вмирає в самоті
і білим покривалом світ вкриває
я знаю милий, ми давно не ті,
які колись зустрілись в тихім гаї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245787
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
коли почуєш мої сни -
шукай крізь ночі,
коло раптової весни,
серед співочих.
і часом буде серед нас
в очах безодня-
будуй мости!
не гай наш час
через сьогодні...
а раптом вітер принесе
слова відверті,
то пам"ятай, що над усе
ціную впертість...
а будеш падати до хмар,-
шукай найкращу,
бо серед стриманості чар
весни найважче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245662
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
Сьогодні Прощена Неділя
І я прошу тебе - пробач!
За те, що кращі дні злетіли,
Що замість сміху - тільки плач.
За мрії - ті, що не збулися,
За смуток втрачених надій,
За ранній шепіт падолисту,
За срібло в зачісці твоїй...
За все, що зроблено лихого,
За все, що добре не зробив,
Ти не тримай на серці злого,
Адже одну тебе любив.
Адже одну тебе кохаю
Й кохатиму по крайню мить.
Пробач, як я всім пробачаю,
Хай моє серце не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244969
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 05.03.2011
Закриті двері, як скляна завіса…
Крізь неї бачу все по інший бік.
Але життя заперло за куліси
Твоєї п’єси, дням згубивши лік…
Шукаю вихід з цього задзеркалля,
...примарні двері...скільки ж ще іти?
Та по той бік німе моє благання,
Бо за цим склом вже спалені мости.
Уламки з мрій у світі б не вмістились,
І склеїти їх тут ми не змогли...
Тепер на вік куліси опустились
І вихід звідси більше не знайти.
Закриті двері... Зламані надії,
Як зламаний в них намертво замок.
І хоч життя за ними ще жевріє,
Та світ по інший бік уже замовк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244808
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Посмотри, дорогая, как птицы встречают весну!
Новый день начинается песней, как утро, весёлой.
Скоро-скоро уже, но пока собираешься в школу,
Я крещу на пороге и снова в разлуке грущу…
Скоро-скоро, родная, твой первый большой юбилей!
Что тебе подарить? Я не знаю, малышка, не знаю…
Я встречаю любовью и нежностью и отпускаю
Каждый год нами прожитых самых сиятельных дней.
Самых мягких ладошек, не самых изысканных фраз,
Глаз лучистых согретых моею любовью
Я тебя выбираю, люблю, мой цветочек, и холю
Каждый миг, каждый день, каждый год, каждый час - каждый раз.
Не хочу баловать, но выходит так просто – само,
Отдаваться в твой плен обожания и восхищений,
Примостившись удобно опять у меня на коленях,
Ты мою дегустируешь строгость на вкус, как вино.
Ничего-ничего, скоро-скоро ты станешь большой,
И когда твой малыш испытает тебя на суровость,
Ты с улыбкою примешь слезливую «важную новость»
Ты не сможешь быть строгой, ты будешь: любимой, родной!
Дрогнет сердце от грусти в огромных, бездонных глазах:
«Не испытывай сердце, малыш, я и так – преклоняюсь
С самой первой минуты, когда над тобою склоняясь
Я терялась от счастья, застрявшего комом в словах »…
Скоро-скоро уже, но пока, я тебя обниму,
Поцелую, крестом защищая в дорогах…
Как же мало для счастья нам! Мало и много…
Ради этого счастья, родная, я больше чем знаю смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244586
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
До 80-ліття першого і останнього президента СССР Михайла Горбачова
"Зла Імперія" страшнюща
сіяла страждання.
Дуже зла була,
тому що вже вона остання.
Тріснув цей "колосс" із глини
І почав хитатись.
пораділи всі країни –
можна не боятись.
В еСеСеР в вісімдесяті
КеГеБе заойкав.
Довелося розпочати
"Горбі" "п е р є с т р о й к у".
Всіх зумів зачарувати
словесним варенням.
Дивувались партократи
"новому мишленью".
"Без бумажкі" на нарадах –
ач, яка зухвалість!
"Ускоренье" запровадив,
щоб здолать відсталість.
«Г Л А С Н О С Т Ь" раптом "разрешілі",
вирішили здуру
трусонуть запліснявілу
партноменклатуру.
"ДЕМОКРАТІЇ УРОКІ» як народ усвоїв,
Горбі через пару років
квилив: "Що ж я скоїв!".
Був не радий він "параду суверенітетов»,
вирішив "спасенья раді"
наслать "камітєтов".
Комуністи зрозуміли -
досить модернізму,
"ГеКаЧеПе" об'явили.
Та було вже пізно.
Перестав й "хахол" буть сплячим,
нашорошив вуха,
розворушений добряче
Українським Рухом.
"Малорос" – романтик мрійний –
викинув колінце,
заявивши енергійно,
що став українцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244577
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
В життя вертаю... Геть від почуттів.
Вони мені весь вік і рід мій згублять!
Не буду я писати зайвих слів.
Бо графоманства читачі не люблять.
В життя вертаю...Поруч все завмре.
Чекатиму, коли мені щось скажуть.
Депресія моя ось-ось помре.
І лиш тоді дорогу вірну вкажуть.
В життя вертаю... Хоч воно й тяжке.
Минуле по п"ятам снує за мною.
Майбутнє ж, навпаки, таке крихке!
Боюся, не обійдеться без бою...
Як не втомилася, яка б я не слабка,
Та воля є, і сила є душевна.
Злітає думка, мов пір"їночка легка,
А десь у серці проростають щастя зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244569
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
Це не мій вірш. Це вірш моєї мами. Вона закінчила тільки 4 класи, але мудрістю і розумом вона перевершувала багатьох вчених. Її доля дуже важка. Мій дід - її батько пропав без вісті у війну. Вона пережила 2 голодовки. В 15 років її забрали в школу ФЗО через воєнкомат силоміць. В 16 вона вже працювала в шахті скреперісткою. Її 2 рази пересипало породою в шахті. Вона чудом залишилась жива. Все життя вона тяжко працювала. Завжди була в передових. Подяка - мінімальна пенсія і неповага до неї з боку правлячих бюрократів. Чому З Кобзарем у серці?. Тому що нічого не помінялось відтоді, як жив Тарас. Ці рядки - крик стомленої душі.
Не хотіла я писать,
І не можу я мовчать,
І скажу тому Петру,
Симоненку – ***
Як жили при вашій власті,
То які були нещасні.
Ми лежали на печі
І вірші про вас складали,
Комуністів – мучителів
Всіх ми проклинали:
«А у нашому дворі нічого немає
Ні корови, ні свині,
Тільки в хаті замість Бога
Висів Сталін на стіні».
«Батько Сталін на стіні –
Воші лазять по мені,
Ні укриться, ні послать,
Як це тяжко вспоминать».
«Батько Сталін, дай нам мила
Бо вже воші мають крила,
А як нас об’їдять,
Та до тебе полетять».
Так оце Петро, якщо ти знаєш
Так ми і жили:
Колосок в колгоспі вкрадеш -
На 5 років за грати сядеш.
А працювали ми за паличку,
Яку називали трудодень
Ми були такі голодні,
В комуністів ми просили:
«Дайте хліба хоч на день!»
Комуністи нас вчили
Сміятись з Бога і святих,
Вірші за їх вони складали,
А нас співать їх заставляли:
«Наше Рождество – снегом занесло,
Вот где наше Рождество!
Наша Пасха – выдуманная сказка,
Вот где наша Пасха!
Наша Тройца – в три шеренги стройся,
Вот где наша Тройца!»
Та ми співали ті пісні,
Які самі складали,
А ви фашисти нас за це
По тюрмах всіх саджали.
«Красна звезда тягне курей з гнізда!
По хаті серп і молот, а в хаті – голод!»
«Мамо, мамо! Де ж наш хліб?
Мої дітки, замовчіть!
Комуністи в нас забрали,
Щоб ми з голоду вмирали!»
А ми плакали, кричали,
Але не вмирали.
Бо прокляті комуністи
Магар нам давали.
Та скажи мені Петро,
Чи крючок стальний ти мав,
Щоб із заду витягати
Не полущений магар.
Я хотіла щоб і ви,
Усі комуністи,
Наїлися магара
І не могли сісти.
Я хотіла б щоб і ви
Крючки заказали
І щоб ви з своїх задів
Магар витягали.
Тоді може ви людей
Трохи понімали
І не мучили б ви так,
В могилу не клали.
І спустіться ви з щабля!
Станьте разом з нами
І побачите тоді як ви
Мучили людей, як їх обдирали!
А тепер ви кричите,
Що людей вам жалко
Ви віддайте людські сльози,
Що ви захапали,
Перевели їх в долари,
За кордони вклали.
Лазаренку Павлу
Я сказать що хочу:
Не смійся ти над стариками, не мани,
Свою воровану десятку
Собі на ліки забери.
Вітренко, Мороз і Симоненко
Та хитромудрий наш Ткаченко
Пишу я строчки вам тому,
Хоч біль я вискажу свою.
Ви такі, як дід щукарь:
Як красних він побачить у селі -
Зразу шлем він свій хватає,
Зірку причипляє,
Поки вискоче надвір –
А їх вже немає!
Коли дивиться убік – білі офіцери
Він із себе шлем знімає, у матню ховає,
Швидко флаг білий хватає і виходить
І не знає, що сказать, падає у ноги.
От такі ви щукарі:
Людей убивали,
В тюрми їх саджали,
Церкви ви валяли.
А тепер маски чорні натягли
І строїть церкви почали.
Комуністи, щукарі!
Зійдіть з арени
Невже вам того мало
Що ви наробили?
Із людських кісток, не ваших
Союз городили!
Світле будуще з крові нашої ліпили,
А із кож наших сухих
У гулагах, у Сибірі обув собі шили.
От якби ви своїм дітям
Про це розказали,
То мабуть би вони вас
Батьками не звали.
І скинули б галстук червоний,
Що ви начепили
І сказали: «Батьки наші,
Що ви наробили.
У крові людській невинній
Прапори красили!»
Я пам’ятаю 2 жовтня 44-й рік,
Як мама мене випроводжала
В ту бурсу, що призвав воєнкомат.
За руку вона мене держала
І боса по морозі шагала.
А за плечима – мішок.
А тепер я розповім
Наталкі Вітренко,
Як дітей у шахти гнали
У воєнні роки.
А ти собі здобувала
Доктора науки.
У концлагері тому, вашого Союзу
Нас було 120 душ, із сел забирали,
Ми були ще діточки, ви в шахту загнали.
Шахти були розрушені,
Затоплені водою,
А нас голих і голодних туди заганяли,
Щоб ви доктора науки собі получали.
За маленьку непокору
5 років штрафбату давали.
Строєм гнали нас у шахту
Співать заставляли.
«Идет война народная» - пісню співали.
Ми тоді були сироти нещасні
У нас не було ні батька, ні матір.
Тільки був комуніст
Палач – наглядатель.
Батьків наших ви тоді
На фронті побили
А з нас ви комуністи
«Тупоголових роботів» зробили.
Комуністи! Як багато вам сказала
Мною пережите.
Вспомніть зАйми оті,
Як ви нас душили
Як з хрущовськими торбами
По світу пустили.
Вспомніть, як людей
Налогами обкладали
Як не зможе налог віддать
Ви діток маленьких на двір викидали,
І розвалені землянки у їх забирали!
Я б писала і писала
Як би знала, що читать хто буде
Мої муки і страждання,
Мною не забуті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244422
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 02.03.2011
***
Я своей любимой рад,
Но родители девицы
Счастью нашему вредят,
Заставляя пожениться...
***
Фарфор сдуру не лупи,
Но в руках отдайся зуду,
Из Китая закупив,
Многоскандальную посуду.
***
За границей всё берём:
Овощи, свинину...
И в борще своём найдём
Скоро апельсину.
***
Льготы там, где малый бизнес -
Тем, кому всё мало,
Их достал всемирный кризис -
Совести нестало!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244292
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 02.03.2011
Вдячний автору Noelle Daath, яка запропонувала мені познайомитись з Японським сонетом.
ЯПОНСЬКИЙ СОНЕТ – нова літературна форма. Складається з трьох неримованих частин ( 2 хокку + 4 рядки, що є, по суті, двома пов'язаними між собою за змістом двовіршами), кожна з яких має право на самостійне існування і в той же час невіддільна одна від одної в контексті загальної ідеї твору. В даний час т.зв. "канонічний" Японський сонет має кількість складів 5-7-5 для хоку і 7-5-7-5 для чотиривірша (наголошені 1-4-7 склади - дактиль, або 2-4-6-ямб).
-----------------------------
Японський сонет №1
Первісна тиша…
Коштовне хутро снігу
земля ось скине…
Іди вже, зимо!
Додому з дальніх країв
летять журавлі.
Залишились позаду
зачарування.
Фантазії схололі
ожити мають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244123
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Во мне печальное ты видишь время года,
Когда последний пожелтевший сонный лист
С ветвей дрожащих убирает непогода,
И в бывших птичьих хорах не витает свист.
Во мне ты видишь свет прощального заката
На западе небес, как жалкий отблеск дня,
Чуть видный на краю предмрачного охвата:
Покоя вечного - второго Смерти "Я".
Во мне ты видишь от того огня сиянье,
Что на скопившейся от юности золе,
Как на предсмертном ложе, терпит угасанье -
Уходит в прах костра, и стынет на земле.
Потерю чувствуя и ближе, и больнее
Ты то, что ускользает, любишь все сильнее.
ПОСТРОЧНЫЙ ПЕРЕВОД
Во мне ты видишь то время года,
когда желтые листья - их нет совсем, или мало -
висят на трясущихся от холода ветвях,-
оголенных разрушенных хорах, где недавно пели
сладкоголосые птицы.
Во мне ты видишь сумерки дня,
который после захода солнца угасает на западе;
его быстро забирает черная ночь -
второе "я" Смерти, все опечатывающая покоем.
Во мне ты видишь сияние такого огня,
который покоится на золе своей юности,
как на смертном ложе, где он должен угаснуть,
поглощенный тем, что его питало.
Ты это осознаешь, и это делает твою любовь сильнее,
заставляя любить преданно то, что должен вскоре
потерять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243247
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Не даруй мені на спомин квітів!
Не кажи оте сумне: «Прощай»!
Я в твоїх піснях і твоїх віршах
залишусь, і там мене чекай.
Приспів:
Бо нема перонів без чекання.
Я твій сум з собою заберу.
А тобі на спомин про кохання
залишаю вранішню зорю…
А розлука ходить в парі з болем.
І нехай говорять, що дарма
за тобою бігти літнім полем
і по небу плисти понад хмар.
Приспів.
-------------------------
P.S. Лану варто вписати в книгу рекордів. Текст цього вірша вона написали за 5-6 хвилин після того, як отримала фонограму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244126
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Кривавим потом в нас поля политі,
Засіяна могилами земля.
Крик воронів якийсь несамовитий,
Хрести, хрести - їх видно із даля.
Тепер Чорнобиль, ями знову рити.
І так з покон віків – могили і хрести.
Коли ж ти, люде, станеш вільно жити,
І гордо ймення козаків нести?
Невже тебе перетворили в “бидло”,
Вселили страх і гордість відняли?
Здіймися на весь зріст і скинь ярмо – набридло
І стяг наш малиновий підійми.
Згадай часи коли за волю бились,
Від бусурманів землю берегли.
А ті, що відступали, краще б не родились.
Вони відстояти Вкраїни не змогли.
Сплетімо руки в дружньому братанні
І з гордістю вперед у новий злет!
Молімось й бережімо Україну!
Бо кожен з нас в душі і воїн, і поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225153
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 28.02.2011
Я запалю свічу, що давно вже заплакана воском,
Хай горить в Твою честь, і ніколи у серці не гасне,
Хай відлунням у нас – в українцях – звучать Твої кроки
І безсмертні слова, що Ти в спадок лишив нам, Тарасе.
Не вернути тих днів, де Ти жадно боровся за волю,
Але спогад про те у історії закарбувався.
І забути Твій глас «Заповіту» собі не дозволю,
Як і Ти не дозволив забути Вкраїну, Тарасе.
Проронивши свій світ по засланнях, полонах і тюрмах,
Ти зітер сто границь поміж нами, Тобою і часом,
Хай зникає зла тінь із народу Твого рабства й глуму,
Ти ж для нього зробив надможливе, великий Тарасе.
Я запалю свічу. Хай горить, наче фрази пророчі,
Ти живий у серцях. Ти – герой, що завжди не здавався.
З рушників на стіні усміхаються з ніжністю очі, -
І це, мабуть, той знак, що Ти тут своїм духом, Тарасе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243933
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Справжнім поетам важко:
муки в душі і слові.
Вертання до текстів знову,
і жодної, зваж, поблажки –
для думки знайти основу.
Справжнім поетам важко
Справжнім не просто бути:
справжні бредуть крізь хащі,
в спробі писати краще.
Справжні по груди в бруді,
гнів розтинає груди...
Справжнім не просто бути:
Треба писати краще...
Слово, здобуте в герці -
всі мізки думками сточить,
безсонням зів’ялить очі,
зранить до крові серце...
Плуга за інших перти –
певне, не кожен схоче.
Справжні – ці поза часом,
справжні не знають смерті
справжні – безглуздо вперті
на гострому вістрі щастя...
Звідти так легко впасти -
час у падінні стерти.
Це графоманам просто:
штампують за віршем вірші
пишуть малі і більші
в рівень людського зросту.
Віддатися творчій злості –
ах, ліньки... Нехай вже інші...
27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243903
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Сендел опустив очі і зрозумів причину цієї посмішки. Поли його плаща широко вивернулись назовні і з-під нього стирчала ручка японського меча.
– О! Мечоносець! – повільно протягнув кореєць. – Це ж треба, щоб мені так пощастило! – він знову презирливо усміхнувся. – Ти мусиш дещо побачити...
Кореєць, все ще трохи похитуючись, обійшов джип з іншого боку, на ходу знімаючи піджак. Він нахилився над сидінням водія і витягнув звідкись щось схоже на тубус для креслень.
Сендел, який спостерігав за ним з другого боку через затемнене скло, не зразу зрозумів, що це. Полковник рвонув на себе двері навпроти, але кореєць вже вискочив з джипа і швидко відкрив футляр. Джон стрибнув через увесь салон до корейця, але той ударом ноги зачинив дверцята, повторюючи трюк Сендела. В наступну мить скло на дверцятах скресло і нога полковника вдарила корейця в груди. Той з глухим стогоном відлетів від машини, але футляр не випустив. З гримасою болі на обличчі кореєць підвівся і швидко витягнув з \"тубуса\" довгий блискучий предмет.
Сендел повільно відкрив дверцята і усміхнувся. В руці у корейця був меч...
Це була довга пряма китайська зброя, за яку будь-який музей історії віддав би чималі гроші. Як вона потрапила до корейця можна було лише здогадуватись...
Це було смішно.
Карма? Цікавий збіг обставин? Тут, у безлюдній арізонській пустелі, шляхи цих мечів і їх власників перетнулися. Що ж... Хай буде так.
Сендел м\'яко виліз з джипа і скинув чорний старий плащ. Швидко оголив свій катана і кинув плащ на землю. Сонячний зайчик застрибав на обличчі корейця і завмер на його очах. Сендел почав швидко наближатись до ворога...
Кореєць на мить розгубився, засліплений блиском сталі, але вже в наступну секунду він з криком підскочив і в польоті рубанув перед собою.
Сендел легко ухилився і стрімко атакував ворога серією швидких коротких ударів. Повітря наповнилось дзвоном.
Мечі спалахували, як короткі блискавки з безхмарного неба арізонської пустелі, то зливаючись в одне єдине сталеве ціле, то відскакуючи і розходячись в гордій самотності. Вороги кружляли один навколо одного, наближаючись впритул та віддаляючись на кілька метрів. Між ними, як між різними полюсами одного цілого, проскакували невловимі відблиски їхньої смертельної зброї, пронизуючи повітря, немов електричні розряди, іонізуючи його смертю...
Вже за кілька секунд Сендел зрозумів, що його ворог – справжній майстер кендо і перемогти його в поєдинку буде зовсім непросто.
Але фехтування на мечах – не єдине мистецтво. яким володів Джон Сендел. І далеко не головне в житті полковника...
...Його сенсей Кацутакі якось сказав: \"Той, хто вміє плавати ніколи не йде берегом річки до моря. Він спускається до води, робить маленький човник і вода сама несе його. Якщо твій човник міцний, якщо ти підкориш собі вітер і воду, – ти швидше досягнеш моря, збережеш час і набудеш нових знань у своїй справі...\"
Джон Сендел умів плавати…
Після чергової атаки корейця Джон зробив глибокий випад, змусив ворога трохи віддалитись і раптом впав на землю і швидко закотився під джип. Викотившись з іншого боку, Сендел присів, поклав катана на коліна і, закривши очі, завмер, весь перетворившись у слух.
Кореєць, трохи здивований, постояв кілька секунд, прислухаючись і віддихуючись. Потім відійшов від \"Хаммера\", нагнувся і, побачивши ноги Сендела, криво усміхнувся:
– Що, відпочиваєш, нікчемний патріот?! В тебе немає шансів! Я зарубаю тебе як пацюка!
Кореєць почав обходити джип по колу, але раптом зупинився і знову заглянув під машину. Сендел був все ще там, з іншого боку. Очі корейця спалахнули. Він тихо підійшов до джипа впритул. Тоді взяв свій довгий меч за сам кінець і раптом, різко впавши на землю, широкою дугою змахнув мечем під днищем автомобіля, намагаючись дістати ноги Сендела.
Кінець його меча заблищав на сонці, виглянувши з протилежного боку, але в наступну мить кореєць усвідомив, що меч не розсікає нічого крім повітря...
Сендел правильно передбачив реакцію ворога на свої дії. Спокуса \"підсікти\" була надто великою...
Коли Джон відчув, що кореєць падає на землю, він напружився і сильніше стиснув свій меч. Його ноги різко випрямились, як випрямляється молода гілка дерева, звільнена від снігу, і з незвичайною силою підкинули тіло вверх і вперед.
Простягнувши в польоті руку, Сендел вхопився за край даху джипа. Немов крізь туман його слух вловив свист меча корейця під днищем автомобіля. Зробивши в польоті сальто через машину, полковник падав прямо на спину корейцю.
Відчувши над собою тінь, кореєць різко підняв голову. В його очах страх змішався з величезним здивуванням. Він просто не встиг нічого зробити, бо в наступну мить права п\'ята Сендела врізалась йому в голову, впресувавши її в пісок.
Сендел відскочив убік і завмер. Кореєць не ворушився. Кров тонкими струмочками текла з його рота і вух. Права рука безсило завмерла на китайському мечі.
Полковник постояв деякий час, дивлячись на корейця. Тоді зазирнув у салон джипа, витяг ключі і обійшов \"Хаммер\" ззаду. Він швидко відкрив задні дверцята джипа і повністю стягнув в вантажа брезент.
Близько двох десятків довгих ящиків були щільно вкладені у великий багажник. Сендел стягнув один ящик на землю і двома потужними ударами зірвав кришку. Тоді розгорнув акуратну упаковку і водозахисний папір.
Він впізнав цю зброю, хоча бачив її лише один раз – кілька днів тому на базі ВПС на Гавайях. Це був модифікований \"Кондор\". Найновіший варіант протипіхотної зброї. Автомат, оснащений найсучаснішими винаходами науки і техніки.
Сендел знову подумав про Стівена Джорімела і його вилиці напружились.
\"Ким повинна бути ця людина, щоб мати змогу продавати ворогові найсучаснішу зброю? Нав0лоч! В моєму домі поселилась нав0лоч!..\"
Ледь чутний шурхіт долинув з-за джипа і Сендел, схопивши свій катана, різко відкотився назад, а кореєць, з криком вискочивши з-за машини, рубонув мечем, перетворивши ящик у купу щепок.
Не підводячись з землі, Сендел непомітно загріб другою рукою пісок і пилюку, затиснувши їх в кулаці. Кореєць підскочив до нього з піднятим мечем, забувши про обережність, випромінюючи тільки злість і ненависть.
Джон зробив різкий рух рукою і пустеля вдарила корейцю в обличчя, засліплюючи його, наповнюючи рот і ніс пилюкою.
Кореєць схопився лівою рукою за очі, шалено рубаючи повітря навколо себе і щось різко викрикуючи по-корейськи. Він не бачив, як Сендел зі швидкістю ящірки ковзнув по землі.
Все ще засліплений, кореєць рвонув на собі скривавлену сорочку і швидко протер нею очі й обличчя. Він обережно оглянув джип і пустелю навколо. Ворога ніде не було. Кореєць, повільно обходячи машину, обережно зазирнув під неї, оглянув салон. Його погляд швидко ковзнув по лінії горизонту і не помітив нічого, крім обрисів Тусона, що коливались в розпеченому мареві.
Кореєць відчув як чорний страх заповзає в його душу і оселяється там назавжди. Він раптом зрозумів з ким має справу і відчай позбавив його стимулу до боротьби. Його ворог видався йому лише страшним сном, який приходить і йде знову геть, але переслідує його вічно. Однак перекошений джип і страшенний біль в голові доводили, що це не сон...
Вітер жорстоко завив, пробігши пустелею і кинувши жменю піску у сірий джип.
Перемагаючи самого себе, стиснувши меч побілілими пальцями, кореєць ще раз обійшов \"Хаммер\" і зупинився. Він не знав, що робити. Його руки безсило повисли.
Кореєць не бачив, як пустеля за його спиною заворушилась, встала дибки і з-під піску з\'явився Сендел, тримаючи катана як спис над головою.
Почувши шум піску, кореєць різко обернувся, але меч Сендела вже свистів у повітрі і немов спис пробив корейцю груди...
Кореєць здивовано дивився на довгого срібного дракона, який переплівся між зовнішнім та внутрішнім кільцями блискучої гарди. По лезу, що входило в груди корейця стікала кров, але, не досягаючи дракона, скапувала на пісок. Кореєць криво усміхнувся, захитався і впав спиною на пісок.
Сендел все ще стояв там, де з\'явився з–під землі і мовчки дивився на корейця. Вітер вибивав пісок і пилюку з його чорної майки і такого ж кольору просторих штанів. Тканина прилипала під натиском вітру до його тіла, викреслюючи на ньому плавні згини кам\'яних м\'язів, що ідеально вкривали все тіло.
Полковник підійшов до корейця, нахилився над ним. Блукаючий погляд корейця сфокусувався на чорних уважних очах Сендела. Гримаса ненависті з\'явилась на скривавленому обличчі корейця.
– Будь... ти... проклятий! – прохрипів він.
Сендел криво усміхнувся.
– Я вже давно проклятий.
Джон схопив свій меч і різко витягнув з грудей корейця. Повітря зі свистом вийшло з пробитих легень. Сендел різко крутнув катана в повітрі і на ньому не залишилось жодної краплі крові. Полковник обійшов джип, підібрав свій плащ і футляр корейця. Він вставив меч у піхви і надів плащ. Підійшовши ще раз до корейця, Сендел вийняв його меч з безсилої руки і поклав у футляр.
Кореєць все ще був живий. Джон востаннє глянув на нього, повернувся і вийшов на ледве помітну дорогу. Він кілька секунд подивився на південний захід, туди, куди їхав кореєць. Тоді повернувся і швидко пішов в напрямку до Тусона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243458
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Через дві хвилини "Хаммер" нетерпляче зупинився перед одним із світлофорів при виїзді з Тусона.
Вулиця пустувала. Лише на тротуарі навпроти джипа стояла людина в плащі, затулившись ранковою газетою. Перегортаючи сторінку, чоловік раптом незграбно випустив газету з рук і вітер поніс її на дорогу.
Щось бормочучи про "кляті арізонські вітри", чоловік, нагнувшись, кинувся за газетою, обходячи сірий джип...
За кілька секунд "Хаммер" рвонув з місця, піднімаючи хмару пилюки, в якій самотньо закружляла у танці свіжа ранкова газета...
...Холодна сталь торкнулась гуми і за мить на колесі з'явилась тоненька смужка. Джон натиснув сильніше. Смужка розрослась, сталь заглиблювалась в гарячу гуму немов у живу плоть.
Раптом колесо з ревом вибухнуло, перетворившись в гумову шмату. Катана різко відкинуло в землю і вирвало з руки полковника. "Хаммер" сильно перехилило набік, швидко понесло в сторону і він, трохи зарившись в пісок, завмер біля дороги.
Сендел, вигнувшись дугою, швидко відчепив пояс плаща від захисної решітки і виповз з-під машини, вигорнувши з собою цілу купу піску і пилюки. Він підвівся на ноги і пішов за своїм мечем, прислухаючись як позаду повільно відчиняються дверцята.
Катана блищав під яскравим сонцем арізонської пустелі, наполовину заритий у пісок. Сендел підняв його, закрив очі. Пустота знову заповнювала його, на деякий час відступивши після зустрічі з Дейлою. Тепер Джон гадав: чи не зробив він щойно найбільшої у своєму житті дурниці?
– Гей!
Сендел повернувся. Кореєць з розбитою губою стояв біля джипа, широко розставивши ноги. Він швидко озирався, то на свою машину, то на Сендела.
– Хто ти в біса такий?! Що ти зробив з машиною, чорт забирай?! – він ще декілька разів брудно вилаявся.
Полковник мовчки наближався, сховавши катана під плащ. Він уважно вивчав корейця: невисокий, міцний, м'язиста шия, на обличчі – рішучість, здивування і гнів. Чорний піджак дуже добре сидів на ньому. На білій сорочці проступила велика темна пляма поту. Кілька капель крові, скотившись по підборіддю з розбитої губи, впали корейцю на груди. Він механічно злизав кров з губ.
Сендел зупинився за два кроки перед корейцем і глянув йому в очі.
– Ти – кореєць, – прорік Сендел. – Що ти вивозиш у Мексику з моєї країни?
На лиці корейця раптом з'явився страх. Він відвів погляд у сторону і пробурмотів:
– Це ділова поїздка... – він раптом ніби прокинувся і люто глянув на Сендела.
– Яке взагалі твоє собаче діло куди я їду і хто я?!
Сендел раптом швидко обігнув "Хаммер", намагаючись розгледіти щось всередині машини. Але через затемнені вікна важко було зрозуміти чим саме вщерть заповнена задня частина джипа.
– Ану геть від автомобіля! – просичав кореєць, повільно наближаючись до Джона і піднімаючи руки перед собою.
Не звертаючи на корейця ніякої уваги, Сендел ще трохи обійшов джип, на секунду його погляд сконцентрувався на задньому боковому склі. Раптом він блискавично вдарив по ньому ліктем. Скло висипалось темним діамантовим водоспадом на пісок. Джон простягнув руку і зірвав брезент, яким були вкриті якісь довгі ящики, що лежали всередині. "ВЛАСНІСТЬ АРМІЇ США" прочитав полковник на одному з них. Він раптом відчув, що Пустота знову відступає, а їй на зміну приходять злість і ненависть...
З гортанним криком кореєць кинувся на Сендела ззаду, викинувши вперед обидві ноги. Джон, не обертаючись, просто зробив швидкий великий крок вперед і різко відкрив за собою дверцята джипа. За мить вони затріщали під страшним ударом корейця. Знову посипалось скло, але завіси витримали і кореєць завис на дверцятах, зачепившись за них ногою.
Розвернувшись з неймовірною силою, Сендел різко вдарив ногою зі свого боку. Цього разу дверцята зірвало з петель і разом з корейцем відкинуло на кілька метрів.
Очі Сендела блищали холодним вогнем. Він спостерігав, як кореєць повільно піднімається, звільняючись від понівеченого куска машини.
– Це Джорімел? – страшним тихим голосом запитав полковник. – Стівен Джорімел продає вам зброю?!
Кореєць підвівся і стояв, похитуючись, розглядаючи Сендела з-під лоба з якоюсь дивною презирливою посмішкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243426
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 26.02.2011
АКРО-перелік улюблених творів
Л егенда "Було колись в одній країні..." І
Е пілог "Чи сумно вас, чи радісно читать...",
"С е ви питаєте за тих...", "Напис в руїні...",
"Я кби вся кров моя уплинула отак...", А
"У ста говорять:"він навіки згинув!...", Та цей
"К оли вже зачепили сі питання...", І ще
"Р оманс", "І все-таки до тебе думка лине...",
"А нгел помсти", "Скрізь плач, і стогін, і ридання...",
Ї ї "Моя люба зоря ронить в серце мені...",
"Н і! Я покорити її не здолаю...!" Та
"К амінний господар" ще і "Досвітні вогні...",
А й "Сторононька рідна! коханий мій краю...".
P.S.Використаний збірник творів видавництва художньої
літератури "Дніпро" 1981р. м.Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243507
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.02.2011
По селі побігла плітка,
Наче вистріл грому,
Ніби кум Петра Тігіпка
Впав в глибоку кому..
Не знаходить Петька місця,
Одна й тая дума -
Як поїхати до міста,
Та провідать кума..
Взяв Петро в руки корзину
(Йшов же не до дівки)..
Вклав шмат сала, цибулину
І.. пляшку горілки.
Знав давно, що як по блату,
То здеруть добряче..
То ж прорався у палату,
Щоб ніхто не бачив..
Як угледів свого кума -
Сльозами умився..
Той неначе врізав дуба,
Простирадлом вкрився..
Простягнув обабіч тіла
Нерухомі клешні..
На обличчі такий білий..
Наче вмер, сердешний..
Заревів, як бик "Ой, братці!
Я ж приїхав з дому,
Мріяв випити по чарці,
А ти ж впав у кому!"
Через те, що ти у комі
Ніде правди діти..
Плачуть рідні і знайомі,
Жінка Галя й діти..
Тут.. на цьому голосінні
Все кумове тіло..
Відчуваючи спасіння -
Смачно затремтіло.
Відкрив очі і як парус
Простирадло скинув..
Оце б, каже, мені зараз
Молоду дівчИну.. .
Хоч відлежусь тут, спочину..
Зручненька ж канапка..
Наливай, куме, чарчину!!
КОМА ...ще не КРАПКА!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102259257
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243423
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Впряжена в хмарину Кішка,
Бегемот тримає віжки,
аж свистить „Петрів” батіг –
от вже привід для потіх!
Кішка прудко в небі мчить,
Бегемот в сідлі нявчить,
Хмара так уже регоче,
мов від сміху луснуть хоче.
От і лопнула, мов кулька:
Бегемот у воду булькнув –
Жаб на смерть перелякав..
Жаби квакнули – кав-кав!
З ляку збилися із нот –
от що вкоїв Бегемот!
Кішка хвостиком майнула,
небо дном перевернула,
на „петровім” батозі
зорі звісилися всі.
Зорі сплелися в доріжку
для вигадливої Кішки.
Отака була пригода
в Кішки, Жаб і Бегемота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243122
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Заблукала щастя чарівна стежинка,
я її без тебе, милий, не знайду,
пригорни міцніше, свою половинку,
без кохання, знаєш, зовсім пропаду.
Знову від тривоги завмирає серце,
мов у павутинні всі мої думки,
мрію, що коханий подумки озветься,
та розтане крига, що була роки.
Пам’ятаєш милий, як були у парі,
білосніжні плечі ти ще цілував,
руки твої були, сильні та ласкаві,
а слова красиві, що ти дарував.
Промайнуло літо та застигла осінь,
а зима лякає холодом надій,
не кохаєш, знаю, ти мене вже зовсім,
завмирають сльози від тремтіння вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243037
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218427
Утрёт слезу японец пожилой.
Весенней ночью до утра не спится.
Рука болит... И на́ фиг понесло
В такую ночь переходить границу?
Фанто́мна боль – ведь нет давно руки...
Чёрт дёрнул слушать сладкий бред микадо!
Ну, перешёл границу у реки...
Тут три танкиста – как исчадья ада!
Советский плен. Потом – свобода, блажь.
Потом – почёт защитнику престола.
...Но старый танк и дружный экипаж
Всё снятся ветерану Халхин-Го́ла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243036
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Февраль.. Февраль.. Ну чем же он примечен?
Морозом? Снегом? Вьюгами в ночи?
Конечно нет.. Есть дата - ДВАДЦАТЬ ТРЕТЬЕ!
Та, что для сильных, доблестных мужчин..
Не первый год, когда вот так сложилось..
За их заслуги, ряд других причин..
Подарен праздник, (многим и не снилось)..
Он... как Восьмое Марта для мужчин..
Февраль.. Снега.. Да лютые морозы..
И слышен скрип от женских каблучков..
В руке - гвоздики, бархатные розы..
А в сердце нежность, верность и любовь..
Нашим любимым, самым-самым милым,
Тем, кем мы дышим, грезим и живем..
Пусть ваша честь, ваш ум и ваша сила..
Нас берегут всегда, везде, во всем..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102238400
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242997
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Невже оцього ми всі варті,
Щоб Україна була лиш на карті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240575
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240665
Здмухнувши пил ілюзії з долоні,
На видиху прокурених легень,-
Відчуєш, як пульсує в скроні,
Проковзує, минає час, як день.
Зализані сніги - на конопляне сіно,
Що зеленаво усміхалось шкирячИсь,
Так корвалоло-заспокійливо осіли,-
Торочили і бурмотіли - відречись.
А де тут подорожній? Хто зустрічний?
Доріг нема, залишився ефір,
З зневіреного неба більше ніччю
Не впаде ні зоря, ні срібний пил.
Зліпивши коників із житньої хлібини,
Запити чимсь червоним, як вино,
Де ж істина... Нема, лиш - жабуриння,
А горобці цвірінькають : "Було..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242780
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238317
Засівала зима поля,
Мерехтіли сніжинки білі.
Та здалося мені здаля –
Білі птиці спочити сіли.
Небо сіяло білий сміх,
Дарував мені січень ласку.
Ніжним дотиком рук твоїх
Він повів мене в сиву казку.
П-в
Білий сніг за моїм вікном,
Розливається тиша садом.
Білі птиці крилатим сном
Принесли в мою душу свято.
Білі птиці крилатим сном
Принесли в мою душу свято.
Загубились в твоїх очах
Сни зимові і тихий спокій
Білих птиць голоси звучать
Через пам’ять і через роки.
А на вікнах горить герань –
Ніби серце моє гаряче.
В білосніжну зимову рань
У саду моїм скрипка плаче.
Заплітала зима косу –
Срібні нитки вплітала в пасма.
В грудях вогник живий несу,
Що і в бурю лиху не гасне.
Зустрічай мене там, де сни
Заколисують зорям вії,
Де від осені до весни
Мріє доля про крила білі.
-----------------------
Приношу вибачення автору чудового вірша - скоротив авторський варіант тексту приспіву.--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242758
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Чого я ще не знаю про зиму?
Того, як цілується лютий,
Язиком закоцюблим лизькає щічки?
Біжу у ритмі собачого вальсу
Сходами вгору,
На побачення з новим коханцем
Поспішають думки…Березень, березень …
Чого я ще не знаю про зиму?
Як попід хутром лютий
Шукає ґудзиків на блузі і на спідничці?
Рахую веснянки на носику,
Дихаю на люстерко
Ось вона! Ще одна, ще одна ластівочка -
Файна така - золотиста.. березень, березень!
А лютий ревниво кидає колючу правду
За комір, у очі, під ноги..
Сходами вгору…
Хутчіш, обійми загойдай мої коси
Березневою піснею вітру, зацілуй ластовиння,
Кожну цяточку вивчи на пам’ять.
Прочитай їх, немов то земне заклинання…
Побач, як вирує мій сік
В яблуневих судинах.
Сходами вгору…
На пагорб весни
рахувати смарагдові стріли .
22.02.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242604
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184688
…І погляд жагуче так рвався туди,
Де сон наповнявсь лиш квітками.
В житті ж – перепони, пороги, сліди…
І ще так багато між нами.
В житті небагато щасливих картин.
Вона малювала картини.
Крутилося щастя, неначе той млин
І ще так багато між ними.
І всюди, і всюди, а тільки не в нас.
І прикро, а що тут подію?
Минають нам дні, минає нам час,
А я все ще жити не вмію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242571
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Оригінал -http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184550
Скажи - навіщо я тебе зустрів,
Скажи - навіщо втратив розум-спокій
Який-то вітер із усіх вітрів
Мене овіяв почуттям глибоким.
Скажи - навіщо синій небокрай,
Яскраве сонце у росинках зранку.
Скажи - навіщо кинула: "Прощай!"
Ти в відповідь грайливому світанку.
Скажи - навіщо версти вогнянні
Стають у нас завжди на перешкоді
Скажи - навіщо ти сказала "Ні!",
Й в душі жалієш дотепер відтоді.
Скажи - навіщо ці страждання нам,
Серця навік заполонила туга.
Навіщо я побачив тебе там -
Хазяйкою в будинку свого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242567
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 22.02.2011
Р одинна й державна
І звучна, і славна.
Д оступна криниця,
Н езаймана птиця.
А звична ж як ласка,
М атусина казка,
О шатна відроду,
В ізитка народу,
А в Україні не цінна й понині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242518
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2011
Вставай, Україно, здіймися з колін,
Вже досить ходити в ярмі.
Ніхто не збудує державу за нас,
Це маєм зробити самі.
Розкрали багатства від шахт до Карпат,
В кишені сховали дохід.
Про стан в Україні розносять плітки,
І ділять на захід і схід.
Нам крові не треба і лиха в житті,
Лиш правди народу й добра.
Змінити життя, щоб щасливі були,
Сьогодні настала пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237623
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 21.02.2011
Поспішали коні та й до водопою,
Замочили ноги ранньою росою.
Розлітались гриви, ніздрі парували,
Свистів в вухах вітер, іскри викресали.
Спрагло пили воду, фиркали губами.
Маленькі лошатка тицялись носами.
Молоко пахуче з вим’я струменіло.
Купалося сонце, в річці пломеніло.
Візьму за вуздечку коня вороного,
Вудила накину, притулюсь до нього.
Друже ти мій вірний, добрий, милий коню,
Понеси ж далеко, не чекай погоню.
Понеси далеко, де ростуть смереки,
Де широкі гнізда горді в’ють лелеки.
Де пугач у лісі, на кривій соснині,
Пугикає грізно в болотній трясовині.
09.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220983
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 21.02.2011
Нас ніч накрила зоряним рядном
і місяць золотий поставила на варту -
небесний ґудзик розстібнув вікно,
відтінюючи поцілунки бодіарту.
Я відчуваю подих... він пече...
червоний жар перетворився в чорний попіл...
останній штрих лягає на плече,
то пролетіла ніч, як сизокрилий сокіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237322
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 21.02.2011
О, Боже! Как это легко!
Ты удивлённо понимаешь,
когда стихи других читаешь-
всё очень просто и легко!
О, Боже! Как это светло -
луна, восходы и закаты,
мечты и грёзы, что так святы,
любовь - всё это так светло!
О, Боже! Как это тепло -
семья, детей рожденье, внуки,
твои заботливые руки -
от этого в душе тепло!
О, боже! Что ещё важней,
чем человеком называться,
и быть таким, а не считаться...
Не знаю НИЧЕГО важней!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242373
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
Вітер віє,серце б'ється
Все радіє,все сміється
Земля сміється . . .
Все радіє,земля сміється
Хай Господь Усіх хранить
І великих,і малих . . .
Заспіваємо пісень
У святкову ніч і день
В новорічну ніч і день
Заспіваємо пісень...
Прийде радість у наш дім
Спокій і любов . . .
Побажаем щастя . . .
Так співати знов
І радіть,співати знов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241240
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Зоре моя...
Віють вітри!
Хіба я не люблю Тараса
Його віршів,його пісень
Як сина колихає мати...
Лякають козаки дітей...
І віють вітри на Вкраїну
І на полях пшеницю жнуть
Чужі брати і рідні сестри
До Нього на Могилу йдуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237208
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 19.02.2011
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Гоголю...
Залунала наша пісня . . .
По всьому світу розійшлась
Немов би народилась знов
В своїх нескорених віках
Виспівує і виграває...
Весілля,тугу і печаль
Межі любові в ній не має
Співає в ній батьківський край
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238171
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 19.02.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XE-GMo7ATZ0[/youtube]
------------
Ох, рояль! Яскраво-чорне диво
з голосом небесної краси!
Вправні пальці м’яко і ліниво
бігають по клавішах журби!
І наповниться повітря ароматом
джазових п’янких і терпких тем,
септакордових гармоній франтуватих!
Синкопічних ритмів древній щем…
Стомлене обличчя музиканта
так одухотвОрено співа’.
Радісних імпровізацій мантра –
невербальна мудрість звукова.
Вишукані контури кохання
може змалювать ледь п’яний блюз.
Розганяє сумніви й зітхання
шибений регтайм. І я сміюсь!
Вправні пальці м’яко і ліниво
бігають по клавішах журби!
Ох, рояль! Яскраво-чорне диво
з голосом небесної краси!
---------------------
[i] Присвячую роялю «Естонія», на якому
пощастило побренькать в молоді роки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241944
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177589
Я б цілий вік лічила ритм
палкого танґо на дощі,
поки світанок ще ніким
не розказав, що ми чужі.
Той вигин тіла на руці
твоїй - шаленство. Тільки жаль,
що все відсутнє на лиці
твоїм, а на моїм - печаль.
То кроки вибиті впопад
на тротуарі і шосе,
і вже не дощ, а снігопад
той запал танґо пронесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241932
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Ответ на:
Журавка: О былом…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238272
За грусть стихов прошу прощенья,
Не осуждайте Вы меня,
В Любви святой ищу спасенье,
Печальной рифмою звеня
Раскину крылья над планетой, -
Летят чернилами слова,
А между строк полоской света
Души весенняя трава
Нахмурю бровь, - летят осколки,
Всех прошлых лет сметая след,
Зачем ночами воют волки?
Не знают, что творит поэт...
Кому? Чему? Зачем все это?
Итог Любви всегда один...
Иль зноем в сердце жарче лета,
Иль грусть - мой вещий Господин...
18.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241858
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Ой, погляньте, добрі люди,
На лани і кручі!..
Розповзлися там усюди
Прихвостні повзучі,
Посідали і жирують
Ненаситні клани,
На святій землі будують
Золоті паркани
Від такого «царювання»
Псевдослуг народних
Маємо одні страждання,
Згодні чи не згодні?
А вони до церкви ходять,
Хрестяться так слушно,
Й далі справу свою роблять...
Щось на серці душно -
Калатає в грудях сильно,
Виганяє в муках
Думку про країну вільну,
Щоб росли онуки,
Працювали чесно й гідно,
У достатку жили
На Вкраїні твоїй рідній
Ой, Кобзаре милий!
То ж погляньте, люди добрі,
На лани і кручі, -
Як занедбана країна
І Дніпро співучий!
Верболози більш не в'ються,
Бо солоні води,
То народні сльози ллються
І нема свободи...
18.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241850
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Я на огонь твой ярким мотыльком
Летела. Ты же не заметил.
И птицей с переломанным крылом
Я билась в окна на рассвете.
И каплями осеннего дождя
Стучалась в ставни безоглядно,
И ветром летним, по щекам скользя,
Тебя я целовала тайно.
Я тенью за тобою следом шла,
Туманом нежно обнимала
И не заметила, что я до тла
Любовь свою тоской сжигала.
Мне стало скучно рядом быть с тобой,
Быть мотыльком, туманом, ветром...
Жизнь показалась мне такой пустой -
Я прошлогодним стала снегом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241844
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Мені не жаль всіх тих, хто марно мріяв,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Хто миті у журбі роками міряв,
Хто мріяти знемігся і забув,
Хто в небо знявся, хто летів, боровся,
Кого тягнули рани до землі,
Хто на гіркий причал свій повернувся,
Кому зламали крила бурі злі,
Кому забракло у польоті сили,
На половині хто дороги став,
І тих, кого спокуси погубили,
Хто, долетів до сонця і упав…
Та жаль мені, так жаль мені безмірно
Лиш тих, хто і понині не літав,
Про крила хто ніколи і не мріяв,
Дивився вниз, не жив, а існував…
Та жаль часу, що провела не з тими,
Шукала правди, де її нема.
Що оточила стінами глухими
Своє життя, холодне, як тюрма…
Та жаль, що я запізно зрозуміла,
Що втрачені не повернуться дні.
Невже літати розучились крила? –
Вони поникли, сірі і сумні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241841
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Пішов спокійно, і дверьми не грюкав,
Без сварки, без образливості слів...
Твоїх пояснень він уже не слухав,
Їх не було тоді, коли хотів...
І що казати? Про любов, про зраду?
Про те, що в серці залишає слід?
Тепер красуйся спереду і ззаду!
Бреши собі, що він давно набрид...
Ти не сплакнеш, принаймні не сьогодні.
Сьогодні відсвяткуєш у вині...
А одинокість – гірша ніж безодня,
Прийде пізніше з сумом… без гульні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241816
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Зриваю сонячні квіти,
Пурпурові.
Злизую сік,
Немов кров.
Живлюсь твоїми думками,
пульсую у венах життя,
життям
тисну на стіни,
на гарячі судини…
Трапляюсь щоночі:
ти бачиш очі, очі, очі….
Очі мої.
Тестую на вміст
Тестостерону зміст.
Напружено міст
До вітру приріс.
Розхитано сваї.
Порухом жаги знімаю
Шкіру твоїх табу.
Жаром твоїм напиваюсь,
кров’ю небес,
диханням сонця!
Не відпускаю.
Вісників зграю,
за пазуху накидаю,
метеликів.
Битись об тіла броню,
Стрілам .
Арбалет дістаю,
Відійди, хай душа
Жадібно на віражах
Стріли хапає,
Ніби повітря,
Так необхідне вістря
Любові!!!
18.02.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241804
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
***
Давай помиримся, подружка!
Ведь мы с тобою обе грЕшны...
Обиды все простим друг-дружке,
Хотя виновней ты, конечно...
***
С сигаретой не рисуюсь -
Нервный тик под бровью.
Я курю, когда волнуюсь
За своё здоровье.
***
В мыслях женщины мгновенно,
Как у всех талантов,
Могут быть одновременно
Сотни вариантов...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241722
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Никому я тебя не отдам!
Никому - ни друзьям, ни врагам!
Пусть твердят - мы с тобою не пара,
пусть беснуются недруги - даром!
Никому я тебя не отдам!
Никому я тебя не отдам!
Смех мой будет ответом врагам.
Ты судьбою мне послана свыше,
слов плохих о тебе я не слышу.
Никому я тебя не отдам!
Ни за что я тебя не отдам -
ураганам, разлукам, снегам,
одолею любые преграды,
мне ведь в жизни иного не надо,
счастлив я, только если ты рядом.
Никому я тебя не отдам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194172
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 17.02.2011
Заметает след метель и вьюга.
И ложится нА сердце зима.
От чего же больно мне, подруга?
Этих чувств хотела я сама.
Как же я хотела быть любимой
Объясни, какой же в этом грех?
Быть желанной и необходимой...
Я была.. была счастливей всех!!
От чего ж, подруга, мне так грустно?
Нет, не слезы, а.. скорее соль..
Я не знала, что святое чувство,
Причинять способно эту боль..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012206261
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241641
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011
шутка-речевка
Выпросить глаза у звёзд,
А улыбки у Луны
Искры молниями слёз
Разметая у стены
Словослабости и сил,
Лизоблюдия из лести
Признавать свободу чести
И не ведать свой предел.
Так и было!
Так и есть!
Так и будет!
Вот уж дудки,
Чтоб и рыбку и присесть?!
Коль цветок, то - незабудка!
Камень, значит - бриллиант,
Не цирконы-фиониты.
Издавать, так - фолиант!
(Всё равно дорогой квиты
За пределы государств
Перетаскивать авоськи…)
Накось-выкуси, Дружок:
Жилы, хрящики и кости!
Звёзды падают слезой
По щеке пурпурной неба…
Вам бы зрелищ?!
Нам бы - хлеба
В этой свалке столбовой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241622
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2011
Вже скресла крига на Стиру,
бруньки дзвенять.
Біліють хмари ввишині,
пташки летять.
Берізки слізоньки пускають,
йде весна.
Любов по-справжньому буває
лиш одна.
Свій перший дзвін подав підсніжник,
сніг пропав.
Із вирію на рідну землю,
час настав.
Кохати хочеться весною
знов і знов.
При зорях палко говорити
про любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239709
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Вільніший птаха в небі синім,
Сильніший гір, ніж їхня суть.
Гуляє вітер по долині,
Деревам шепче - оживуть.
Він шарудить осики листям
І розмовляє, заграє.
Біжить, із хмарами мов злився,
Стремління маючи своє.
Вкрашає небо світло-чисто,
Прозора щоб лилась блакить.
А далі дощ дарує з хистом -
із буревієм грім гримить.
Розбудить птаха поміж ночі,
Верби гілля сплете в косу,
І річку хвилями лоскоче,
З отави скошує росу.
Коли зима - співає пісню,
Танцює віхола в танку.
Шумить над полем і узліссям,
Бо має вдачу гомінку.
І шелест листя поміж гаю:
То він блукає - вміє все.
Та як спинитися не знає,
Бо суть життя його несе.
11.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240572
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 17.02.2011
ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ ПОРОЖНЕЧІ
В простих словах старого заповіту
пізнаєш механізми Не-Знання,
одному дню навчишся ти радіти,
переживеш Осяяння й Злиття.
(Новонароджені так можуть діти
Порожнім Розумом сприймать життя.)
В природі двоєдиній цього світу
поєднуй протилежні поняття –
"З одного є Ікона, і лопата",
одним відчуй звичайне і святе,
твоя Уява – бідна і багата,
Осмислення – високе і низьке.
Йдучи Просвітлень обома шляхами,
знайди зв'язок між усіма речами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241538
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 17.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2011
Вершини бувають різні…
Засніжені, гострі, грізні,
Далекі, близькі, незнані,
Загублені десь в тумані…
Хтось хоче вершину слави,
Хтось – просто в шовкові трави…
Той мудрості пік узріти,
А той – керувати світом…
Вершини бувають різні –
Буває на них затісно…
А я на своїй вершині
В обіймах гойдаю сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241419
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
романс-шутка
Не возбуждай меня к словам,
Не иссушай меня ответом.
Рисуешь зиму, осень, лето…
Весной меня не искушай.
Дай разобрать свою золу
На белый пепел и на чёрный
Позволь побыть скупой и ровной
Огня во мне не воскрешай.
Развеет ветер трудодни
На трудный выход лёгких будней.
Я есть, была такой и буду.
Ты не такой. Не возражай!
Не отражай – не отразить
Тебе любви моей и злости,
Не подопрешь клюкастой тростью
Двух рук распущенную нить.
Не повторяй… не повторить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241314
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2011
І майстрів, і графоманів
я читать вірші люблю.
Хтось складе щось унікальне.
Хтось утне якусь дурню.
Поважаю різні жанри –
сатиричну гостроту,
гумор, анекдоти, жарти,
пародійний стьоб та гру,
ніжну лірику дівочу,
(їх зітхань солодкий джем),
роздум тихий та пророчий,
ностальгійний старших щем.
Часто музику я чую
в тих віршованих рядках.
І тоді її цифрую,
(коли маю «комп» в руках).
Так радів, аж ледь не плакав,
що зіграть все можу це.
За таку можливість дяка
сайту рідному «КП».
15.02.2011
-----------------------
В циклі "Мелодія на вірш" хочу показати та згадати опубліковані в «Клубі Поезії» тепер чи раніше вірші, на які мною придумались мелодії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241284
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Хіба то честь?..
Не мати думки, -
Слова, одні пусті слова,
І не втечуть вони від гумки,
А, може, то бездонна лунка?
Хоч зміст солодкий, як халва
Невже за честь?..
Втішати ранок
В промовах спраглої краси,
Встеливши променями ганок,
А, може, то душі серпанок?
Чи потаємні голоси
У Вашу честь!..
Наповнюсь словом,
І десь опівдні розвалюсь, -
Віршем уп'юся, наче ромом,
А, може, то життя суворе?
Коли ж стемніє? Знову злюсь
Велика честь!..
Бо вже не спиться,
І пам'ять віршами гуде, -
Бажає римою стелиться,
А, може, то у серці спиця?
Щоночі росами веде
15.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241136
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Как нужна нам, любящим, причина,
Всем, чье сердце с чувствами в ладу,
Чтобы день СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА,
Был раз триста, минимум. в году..
Окромя тюльпанов, роз и лилий,
Самых лучших на земле цветов,
Чтобы нам без повода дарили,
Свою нежность, сердце и любовь..
Пусть наполнят нежности дождинки,
Бриллиантом чувств души ларец..
Пусть летят по свету ВАЛЕНТИНКИ -
Почтальоны любящих сердец!!
Вся планета у любви во власти!
Утопает в море нежных слов..
Пусть навечно - ощущенье счастья!!
Пусть навечно - РАДОСТЬ и ЛЮБОВЬ!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102143430
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241005
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Доки живе в народі мова,
В ній буде житиме душа,
І не розвіє, мов полову,
Краї батьківські полиша
Синів та доньок України,
Що загубились на землі,
Забувши мову, та понині
Десь на чужинській вже ріллі
В холодний камінь та пісок
Свою посіяли печаль,
А тут, де мови колосок,
Язик насаджує москаль.
Та ще не вмерла солов"їна,
І не зімкнулися вуста,
З яких вона повсюди лине,
В душі у кожного зроста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239336
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Прошу тебя подумай, мама...
Я жить хочу, любить тебя!
Я всё отдам тебе до грамма,
Ведь я кровинушка твоя!
Я так боюсь того металла,
Мне больно будет умирать...
Ведь ты же счастья так искала,
А это счастье будут рвать.
Я так хочу к тебе на руки,
Я только этого и жду!
За что мне, мама эти муки?
Пойми меня, ведь я живу.
Уже и ручки есть и ножки
И у меня твои глаза...
Хочу так бегать по дорожке
И не хочу на небеса.
Уйди пожалуйста отсюда -
Не прерывай, ты жизнь мою.
Ведь не увидишь больше чуда -
Оно окажется в раю
Прошу тебя подумай, мама...
Ведь я же так тебя люблю!
Я слышу звон того металла,
Не убивай меня, молю...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №111021310095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240836
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
В кафе, у сутіні вечірній,
Де ллються вина золоті
Торка струну в журбі безмірній
Старий скрипаль на самоті...
Злітав смичок в його долонях,
Мов сотні вольт вмить розірвав
У зморшках - лоб, туман на скронях:,
Прощальний полонез він грав...
Від музики всі заніміли...
Чомусь йшла обертом земля
Печальні струни так журливо
Ридали в пальцях скрипаля...
Стихала скрипка в відмиранні,
Мов жалощі про щось пусте
Літа маестро вже за гранню,
Де тліє листя золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240989
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Тарасе Батьку, ми всі в одній сім’ї,
Живемо на землі, оспіваній тобою.
Ще й досі в рабстві, але вже в своїм,
А ти нам зичив зовсім іншу долю.
Прости, Тарасе, вишкребків - дітей,
Які схиляються і до цих пір чужинцям.
Ти ж бо хотів зробити з нас людей,
Щоб несли горде ім’я українців.
Ми продались за газ, хоч маємо і свій,
За сало з- за кордону, хоч свого в достатку.
Забули мову, плаваєм в чужій,
Тож просимо Тебе: не проклинай нас , Батьку!
Бо це напевно вже в крові у нас,
Лизати чоботи панам із - за кордону.
Коли ж прозрієм, прийде інший час,
Вкраїну вознесемо, як ікону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240556
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Наукою доказано и есть на то причины,
что женщины во много раз во всём быстрей мужчины.
Интуитивно правильно за миг найдут решение,
давая форы мужикам по скорости мышления.
Пока кормилец вечером газеточку прочтёт –
сготовит ужин, простирнёт, квартиру уберёт.
С утра помоет голову, наложит макияж,
завивка, завтрак, маникюр – ну полный антураж!
Быть умной- глупой, доброй- злой, понарожать детей,
испечь. погладить, подлатать, быть центром всех затей,
со скоростью космической поделать массу дел
и быть при этом как звезда – вот женщины удел!
Вот только в сексе… Не пойму я этого маразма!
Ей нужно дольше в десять раз, чтобы ... достичь оргазма!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228096
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 13.02.2011
Ночь напролёт февраль лютует,
Сердитый на кого-то, злой.
На окнах он цветы рисует
И красит краской ледяной.
Плывут над крышей дыма шлейфы,
Бегут тропинки вдоль домов.
Играет ветер грусть на флейте
И бродят сны среди снегов.
Притихшие спят переулки,
Сквозь ставни льётся жёлтый свет.
И шорохи, и тени, звуки -
Всё превращается вдруг в снег.
Озябшей веточкою вишня
Стучится в ставню до утра:
Ей хочеться тепла, затишья,
Ей снятся солнце и трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240813
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2011
Святе Причастя пригубив світанок -
із чаші сонця - в небі на престолі.
Неділя заглядає із фіранок -
усміхнена, у срібнім ореолі.
...о, так приємно прокидатись в мріях,
з тобою кекс лимонний смакувати...
Цілунки, мов метелики на віях
ловити і до кави додавати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240798
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Тарасу Слободі.
Вірш Тараса Слободи -
присмак щастя... і біди.
Гарно пише Слобода,
дівкам радість ... і біда,
бо без віршів Слободи -
ні туди, і ні сюди!!
Володимиру Шевчуку.
У Володі Шевчука
є проблема - ще й яка:
точно знає, що кохає,
а кого й за що - не знає!
То ж на сайті всі дівчата
ладні все йому віддати,
щоб кумир їх пригадав -
ДЕ, КОГО Й ЗА ЩО КОХАВ!!!
Владимиру Шевчуку.
Он и прозаик, и поэт...
КрасИвей и лиричней нет
его на нашем дружном сайте...
Мечтайте, девушки! Мечтайте!
Ольге Радченко.
Твои стихи - лучисты и теплы,
природа в них то плачет, то смеётся,
трель соловья, смех детский раздаётся,
чудны рассветы, вечера светлы,
манит, дурманя запах леса, поля...
Твои стихи мы очень любим, Оля!!!
Бороде 171.
У нас есть Борода сто семьдесят один ,
числом не первый, но скажу - он здесь такой один!
Здоровьем, силой и душой сильны сибиряки,
а нам Серёга доказал - они ещё и остряки!
Он лихо шутит на мои стихи, Кадета -
Так эпиграмму получай! Ты заслужил, друг, это!
Любе Ивановой.
Она умеет насмешить
своею юмореской,
и душу в стих свою вложить,
чтоб стал прекрасной фреской,
что так тепла и хороша,
как Любы нежная душа.
Хоть мысль моя совсем не нова -
ЧУДЕСНО ПИШЕТ ИВАНОВА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240276
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Привет малыш, а вот и я...
Как видишь жив, войне назло!
Дай обниму быстрей тебя,
Ведь мне с тобою повезло.
Не плачь прошу, возьми цветы.
Запомни раз и навсегда:
Болит душа, но не бинты
Ты поняла?Скажи мне, да.
Давай потом об орденах,
Я расскажу, но не сейчас.
Зачем при встрече о гробах,
Когда есть стол такой у нас.
Не будем чокаться пока,
Разбавим первый, тишиной.
Пускай дрожит моя рука,
Я помню их...Они со мной...
Ну что, родная, повторим?
За нашу свадьбу, да, малыш?
Ну подожди ведь был любим...
Смотри в глаза, чего молчишь?
Разбил, он зеркало крича -
Герой десантник без ноги:
Увидев в зеркале врача
И сам себе сказал:"Не лги"...
http://www.youtube.com/watch?v=JtEaG4Pk328
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11102136847
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240784
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Не зволь, кохана, ангела в собі убити,
Не зволь занепастити зібране життя.
Тебе я хочу назавжди любити,
Бо Ти моя душа і щире каяття.
Тебе лиш хочу бачити до скону
І пригорнуть до серця, мила, назавжди.
Люблю тебе солодку і гірку, солону -
Ти лиш без мене у майбутнє не піди.
Я хочу бачить Твій звабливий погляд,
Шукати затишку у серденьку Твоїм,
Постійно бути із Тобою поряд,
Щоби кохати навіть у часи гіркі.
Я пригорну Тебе й ніколи не відпущу,
Постану з мертвих, щоби жити у Тобі...
Без Тебе я до смертоньки себе замучу -
З Тобою ж я сіятиму, мов сонечко вгорі...
12.02.2011 року Львів
Цикл "Валентинів день"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240726
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
От, буває ж таке: якась людина так дратує, хоч прибий, а причини не знаєш. Колись я поділилась подібним відчуттям зі своєю мудрою подругою. Не можу, - кажу, - бачити цю особу, так вона мене дратує, а причини не знаю: і не заздра, й не дурна (я старанно перебрала якості, які зазвичай не люблю в людях), а все одно я її не виношу. Моя подруга загадково посміхнулась і відповіла: "А ти не помітила, які ви схожі? Нас у людях, як правило, дратує те, що ми не можемо викорінити в собі". Такого повороту справи я геть не очікувала. Більше того, - обуренню моєму не було меж! Що ж це виходить: якщо мені не подобається у людині заздрісність, - то я заздрісна? Дурниці! От чого-чого, а заздрості в мені немає ні крапелиночки! Як немає й багатьох інших гидких якостей, що їх я не люблю в інщих. Та моя подруга тільки загадково посміхалась. Для неї подібні відкриття - пройдений етап.
І от одного разу я помітила це. Ні, не в собі, в іншій людині. Вкрай агресивна колега по роботі роздратовано говорила про те, як не любить агресивних, дратівливих людей. Потім сусідка - любителька веселих компаній з "підігрівом" спиртним високого градусу, судила іншу за ту ж таки пристрасть. І я згадала репліку моєї подруги й почала придивлятись до себе. Гай-гай! Якби ми уважніше до себе придивлялись, то й справді знали би, що дратують нас у інших наші власні недоліки. Правда-правда, тільки ми собі у цьому не зізнаємось. Це - не так-то просто, я тепер знаю. Тому, людину, що страшенно мене дратує сприймаю, як "відображення колоди у моєму оці", згідно біблійській пораді виймати спочатку свою колоду, а потім вчити інших, як вийняти їхню скалку.
Розуміння, а головне, прийняття біблійних істин дається нелегко, адже зовсім не мед і не цукор казати собі: так, я брешу, я заздрю, я волію перемовчати, аніж відстоювати правду до кінця, а значить я - боягузка. Проте, коли ти раз уже собі це сказав, коли признався в цьому і розкаявся, жити стає значно легше. Ну, звичайно ж, мова не йде про те, що стало менше проблем (їх може стало навіть більше), однак картина життя, характерів, вчинків людей стала більш чіткою і зрозумілою. Простіше стало знаходити спільну мову, підтримувати плідні стосунки (підтримувати якісь інші, виявилось, зовсім нецікаво). А ще зрозумілішим стало наше ставлення один до одного і навіть до влади.
Різні нації до влади ставляться по-різному. Росіяни, наприклад, ще й досі вірять у "доброго царя-батюшку". Я питала росіян із містечка десь на кшталт нашого, як їм живеться. Розповіли, що дуже погано. А на моє питання, куди ж дивиться їхня влада, відповіли у найкращих традиціях російського менталітету: "Та ето ж мєстниє колобродят, разве Мєдвєдєв с Путіним об етом знают!" Поляки зараз не знають поіменно своїх політиків, хіба кількох найвищих. Зате місцевих знають, як свої п"ять пальців і дуже вимогливо ставляться до їх роботи, надто ж до виконання усіх передвибочих обіцянок. А про решту - ніколи, працювати треба. Німці страшенно поважають владу. Для них людина, наділена владою, істотно відрізняється від інших, "простих". Американці ставляться до політиків як до акторів у щоденному телесеріалі. Однак, у реальному житті частенько нагадують їм про те, хто платить податки, і вимагають бездоганності в усьому.
Найгірше ставлення до політиків і можновладців у нас - українців. Ми вкладаємо у це ставлення увесь осуд, усе презирство, усе обурення, на яке тільки здатні. Якщо виходити із простої істини про скалку й колоду, то чи не дратують нас у наших керівниках наші власні недоліки? З цієї точки зору стосунки "влада-народ" раптом набувають якогось іншого змісту й значення. Ми звинувачуємо нашу владу у корупції, протягуванні своїх "кумів" на високі посади, а самі влаштовуємось на роботу "по блату", купуємо дешевше "по знайомству". Деяким бізнесменам і топ-менеджерам потрібен був не один рік, щоб відмовитись від прийому на роботу кумів і родичів. І працюють гірше й зауваження не зробиш - свій все-таки. Звільнення своїх істотно зіпсувало й сімейні стосунки й репутацію "добрих" підприємців. А дехто й досі потерпає. Ми ненавидимо наших можновладців за хабарництво. А самі роздаємо ті самі хабарі наліво й направо. Хто з нас іде до лікаря з порожніми руками? Хто не платить за дитину у школі, "благородно" маскуючи це під подарунок на перше вересня, день вчителя чи іменини? Тільки подарунки дорогі серцю, коли їх роблять із щирості й любові, а не з розрахунку й необхідності. А юридичні, майнові, бізнесові питання хто вирішує "за спасибі"? Причому, офіційні розцінки послуг на розмір нашої "вдячності" не впливають. Ми звинувачуємо наших політиків, що вони погано знають свою справу. А самі вчимо дітей за гроші, постійно виділяючи із сімейного бюджету чималі фінанси на хабар тим викладачам, яким байдуже до грунтовних знань наших освічених барами та дискотеками чад. От не цінять вузівські викладачі розумних студентів - і край, мусиш гроші давати. При цьому, ми всі знаємо, хто з наших керманичів-"проффесорів" купив диплома "за сало". Ми засуджуємо наших політиків за те, що вони рвуться до влади усіма чесними й нечесними способами. А на що схожі наші кухні, коли ми доводимо своїм "половинам", хто газда в хаті? У хід ідуть істерики, бойкоти, удавані хвороби, лайка, погрози й навіть мордобій. Наша влада, дякувати, хоч по пиці не лупить. Ну, хіба дехто там декого... Ми дорікаємо жінкам-політикам, що у ході політичної боротьби втрачають свою жіночу сутність і навіть у гарних строях і при хороших тренерах з фітнесу та іміджмейкерах стають-таки схожі на чоловіків. А ким стали ми, посадивши собі на шиї своїх домашніх оптом і вроздріб? На кого має бути схожа жінка, що відстояла одну зміну на роботі а другу вдома "біля мартену", у той час, як страшенно втомлений чоловік бурчить біля телевізора, очікуючи вечері? Від прання, прасування, прибирання, городів, виховання дітей, ведення домашнього бюджету й його ж таки наповнення нас ніхто не звільняв. І ми при цьому маємо бути страшенно вдячними, що наша "половина" сидить біля телека у депресії, а не підшофе. Так ми, дівчатка, скоро на коней будемо схожі, а не на мужчин. І ніхто, окрім нас самих, у цьому не винен. А хіба політики-чоловіки - не яскраве відображення наших власних чоловіків. Вони вміють красиво говорити, а от коли доходить до діла, то тут вони раптом кудись діваються. На пасіку, до бджіл, мабуть. При чому у ролі пасіки може бути гараж, сусідній лурик чи й просто комп"ютерна гра в стілялки. І телек, - ну, як його забути. Сором про це говорити, але мені доводилось бачити чоловіків, що втікали від домашніх проблем навіть за кафедру проповідників. Відсутність ініціативи і катастрофічне небажання брати на себе відповідальність - пошесть, що нещадно косить сильну половину нашої багатостраждальної країни. А баби тягнуть, - їм не звикати. Так повелося ще з часів козаччини: мужики турків побивають, а жінки вдома вправляються. А коли козаки додому з"являються, - мечи, жінко, на стіл. І починається: п"янки, гульки, розповіді про ратні подвиги. Щось біля хати зробити? Та ти що? А раптом війна, - а я втомився! Ми звинувачували Мороза у зраді й підлості. Було? Було! Хто у нас сьогодні ще не зрадив Ющенка? Не обляпав його грязюкою? Хто не розкаявся, що возив на Майдан мариновані помідори й сосиски?
Якби вчені-сейсмологи могли заздалегідь попереджати про землетруси, то не мало би такого резонансу, як чергові президентські вибори. У селах люди роблять стратегічні запаси - рефлекс, переданий "воєнними" поколіннями. Смішно? А як тоді кваліфікувати дії виробників, що безпідставно підвищують ціну на свою продукцію? А оптовики, що не можуть визначитись із цінами на товар? А продавці, що не встигають змінювати цінники? Ми наче до війни готуємось. І як же ми їх ненавидимо, як судимо! Геть забуваючи простий життєвий постулат, що народ вартий тої влади, яку має. Ми ненавидимо їх, тому що вони - влада - наше яскраве стократ примножене газетами й телебаченням відображення. У них ми бачимо себе, ми судимо й ненавидимо себе. І ви знаєте, це - добре! Усвідомлення проблеми - п"ятдесят відсотків її вирішення. Треба тільки не зупинятись, придивлятись до себе, аналізувати свої вчинки суворо (так, як ми судимо інших). Це - шлях до покаяння, без якого розвитку не буває. І справа тут не у політиках. У нас самих.
25.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240720
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Не вздумай с жизнью расставаться!
Не думай плохо о себе!
Всё может заново начаться,
Увидит Бог и даст тебе!
Поверь!Тебя он не оставил,
Тебя он хочет испытать,
Чтоб сам,ты всё в себе исправил
И смог всё заново начать.
А я тебе скажу,что будет,
Раз ты надумаешь уйти...
Весь этот мир тебя забудет
И будет ад - концом пути...
Ведь ты же долго не решался...
И гнал дурные мысли прочь...
Пускай сегодня ты сломался,
Но будет день,отступит ночь!
Давай посмотрим через время,
На все проблемы,что сейчас
И ты поймёшь себе не веря,
Что был обычный,трудный час.
Ну всё,надеюсь ты усвоил
Ведь ты же умный человек!
Весь мир для нас,Господь построил,
Для сильных,слабых и калек!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185495
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 13.02.2011
Планета дышит, но не ровно!
Дыханье сбил ей человек -
Он служит Дьяволу покорно
Ни день, ни месяц и ни век!
Иконы, он давно не видит!
Его дела, как тёмный лес...
Суда, что будет не предвидит,
Вершит свой пагубный прогресс.
Забыл святыни и начало -
Земного трудного пути,
Как слово Господа звучало -
О том, что будет впереди...
Земля теряет массу тела -
Ресурсы таят на глазах!
Она изрядно опустела
И плачь её на образАх...
Животный мир теряет виды
И гибнет лес от топора.
На Свет приходят инвалиды -
В ответ за наши все дела.
Планета нас предупреждает!
Вулканы будит неспроста!
Волной цунами убеждает,
Вернуться в храмы до Христа!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315514
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186619
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 13.02.2011
Так дуже хочеться мені з тобою бути,
В моїх думках ти завжди в епіцентрі,
Ніщо не перепона щоби щось відчути,
Хоча між нами "мультикілометри".
Твоє обличчя - пік пори весняної,
квітуче, миле, щире і красиве,
А погляд - символ літа полум"яного,
жадАний, теплий, сонячний, звабливий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240649
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Умирала любовь...
Никаких объяснений не слушая.
Не от тяжести слов,
От молчания и равнодушия..
Умирала любовь!!
Не по воле нежданного случая,
Не под весом грехов..
Свое сердце терзая и мучая...
Шелестят тополя
Изменить что-то - в диком желании.
Стонет болью земля,
Пережить это не в состоянии..
Между двух берегов
У реки замирает течение.
Ветер вольный готов
Много раз поменять направление..
Слышишь? Эхо шагов...
Уходящего вдаль равнодушия..
Все простила любовь,
С упоеньем любимого слушая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011279073
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240637
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2011
Из рода в род передаётся
Молва о доблестном бойце,
Рождённом ветром, брат он солнца,
И жизни луч, в одном лице.
Уставший путник, для спасенья,
Лишь тени жаждет и воды.
Его душа не знает тленья,
Если нашла бойца следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240614
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Кому потрібен цей громадянин?
Усюди гроші шпіляють на гроші.
Сьогодні бачиш, як могутній дворянин
Говорить нам слова такі хороші.
Сам гадає тихо: "Да пашлі ви"
"Я вас постійно маю в цьому носі
І як ти хочеш сам собі живи -
Мене влаштує, що сьогодні босий".
І як би ти всещиро не благав
Та на коліна не вставав переді мною,
На тебе з гірки я навіки чхав,
Бо егоїстом став посеред крові".
12.02.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240593
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Принцип существования - выживание.
Наказание за неучастие
в битве за выживание - гибель.
Есть ли место в этой битве таким вещам,
как мораль, идеалы, любовь?
Задаём себе этот вопрос вновь и вновь.
Не знаю, права или не права. Нет.
Со временем к нам приходит ответ.
"Запас прочности" жизненных сил
гарантирует ИЗОБИЛИЕ всех посыл...
Выживание или гибель индивида
зависит от изобилия запасов Мира,
ранее накопленного материального
и морального запаса индивида
ради выживания вида!..
Выживательный потенциал
должен быть не так уж и мал
у того, кто заботится о том,
чтоб стабилен был его дом,
чтобы изобилие вообще
помогло ему везде!
Если же говорить об идеалах,
то и их должно быть немало!
Человек чести, с моралью
имеет больше шансов к выживанию.
И в награду получит хорошую работу,
друзей, семейную заботу...
Тот же, кто предаёт общественные идеалы,
потеряет всё, и даже в малом!..
Человек выживает, пока остаётся верен
Себе, своей семье, друзьям, Вере!.,
Соблюдает законы Вселенной!
Лишь только тогда не несёт он потери.
07.02.11. 21:52
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240592
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Затримую подих - безмежність
Посріблено-білих відтінків.
Сніг падає - ніжна бентежність,
Повільно кружляють сніжинки.
Іскриться мережива іній,
Немов хтось розсипав перлинки.
А небо весняно вже синє
Дістало проміння із скриньки.
Зима ще не втратила силу,
Ще задумки є і бажання:
Не весь вона сніг розтрусила,
Живуть заметілі чеканням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239704
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 13.02.2011
У лісі тиша сонячна гуляє,
Синіє рясно терен в тернику,
В повітрі тихо жовтий лист кружляє
І жебонить струмочок у ярку.
Стежиною поміж дерев високих
Іду, не знаю і сама куди.
Звучать в душі моїй високі ноти,
Які приходять з неба, з висоти.
І хочеться мені розпрямить крила,
Від запахів хмеліє голова.
Я стримать почуття не маю сили,
Шепочуть губи саме ці слова.
Від красоти такої серце терпне,
В єдине ніжність і печаль злились.
І ожива в душі забуте, мертве
Й зника, за вітром, відліта кудись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217914
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 13.02.2011
Бороді.
Щоб гідно оцінити мудрі вірші Бороди,
до нього на сторінку ти без сумніву зайди.
Ти тільки подивись - яка тематика глибока,
яке різноманіття тем порадує нам око!
І "Байки" тут, і "Дідова наука", і сонети,
що звуться "Дух землі" - ці збірки плач планети!
"Життя витоки", "З Кобзарем", "Дитяче" і "Кохання",
і "Гумор" - це чудове і значне для всіх надбання!
Тарасу Слободі.
Кожен вірш його - як квітка,
як дарунок з бантиком!
Це великий дар, юначе,
буть таким романтиком!
Белоснежке.
Она была недавно цветочком безымянным,
а нынче - Белоснежка и всем нам дорогА.
В стихах - то водопадом, а то теченьем плавным,
а то, взмывая к небу кружится чувств пурга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240516
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Все що не ціле,
Благими нитками
Зшито.
Твори небесні,
Чумацькі шляхи
биті,
весною потрощені.
Колесами часу стоптані.
Коханням списані…
Поглянуть угору страшно,
а в низ - тривожно.
Отак і сиджу на гілочці
Спати не вкладаюся.
У вирій не збираюся,
Мовчанням огорнута,
Чеканням.
А диво твориться
По-за моєю спиною,
а світ крутиться.
Не втримаєш!
Летіти!
Вбити сіру імлу!
Чи не Жар-птиця я?!
Чи не Фенікс?!
Здати крила в майстерню,
насьорбати з неба струму
синіх розрядів,
тоненькі ремені сили,
невидимі ниті любові
зв’язую з небом себе і з вітром.
Гримнуть двері
Мов паща дракона,
Протяг вистромив морду холодну,
Сміється скрипуче останній тролейбус -
Я не страшусь ,
Бо вже мені час!
В дорогу.
В дорогу!
Чуєш гудіння,
Стогін гілок,
Кватирка твоя роззявила рота,
І втрапили кроки дощу на твоє підвіконня .
Не бійся, то – я, лечу!
Все скоро зміниться.
Весна вже зі мною цілується.
Все що зшито –
Зростається!
11.2.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240502
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Коли народиться у нас той Ататюрк,
Коли хтось поведе вперед країну?
Ми все вбираємось в убранка** від кутюр,
Проте й надалі ми майструєм домовину.
Коли нас виведуть з глибокого багна?
Коли той Мустафа у нас постане?
Бо сил брехню вже слухати нема,
Терпіння помаленьку рідне в'яне.
Коли ми станем й підемо в життя -
Гуртом, щоб не ховатись поодинці
Щоб ту неправду знищити з лиця,
Щоби не битись за містечко на зупинці??
Коли вкарбуємо у пам'яті ім'я
Як це з Кемалем сталося у турків?
Коли найкраще побудуємо буття,
Щоби не бути схожими на тих придурків.
Коли це станеться? Можливо вже пора
Вставати й чухати затерплі спини!
Опора - воля ця озброєна в перо,
А дії в прогресивності хай линуть!
*Мустафа Кемаль Ататюрк (тур. Mustafa Kemal Atatürk, Газі Кемаль Мустафа), ім'я при народженні — Алі Різа оглу Мустафа (тур. Ali Rıza oğlu Mustafa), до 1934 Мустафа Кемаль Паша) (19 травня 1881 — †10 листопада 1938) — видатний державний і політичний діяч Туреччини, турецький генерал; перший президент Туреччини; лідер Турецької війни за незалежність проти поділу колишньої Османської імперії після 1-ї Світової війни.
**(полонізм) - одяг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240489
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Сижу и плачу у кроватки,
Водя рукой по животу.
Дочурки помнятся повадки,
Ведь не хотела быть в плену.
Всё била ножками малышка.
Я говорила ей любя:
"Ведёшь себя, ну как мальчишка",
А муж кричал:"Ну вся в меня".
Тогда купили мы, кроватку
И в детской сделали ремонт,
Но вдруг беда открыла матку
И я попала, как на фронт:
Бежала кровь - горели ноги,
Ведь кровь была, как кипяток...
Я помню вид немой дороги,
Таксиста доброго платок.
Я так молилась в той больнице -
Просила Бога за дитя.
Остановив свой взгляд на шприце,
Я поняла, молилась зря...
Моя беременность, как рана,
А слово выкидыш, как нож.
Прости, дочурка, плачет мама,
Твоя кроватка слышет дрожь...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №1110211933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240439
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Обращается дед к Богу :»Боже мой!
Надоело жить со старою каргой!
Нам по семьдесят, немолоды, но всё же,
хочется жену на двадцать лет моложе!»
И раздался голос Бога в вышине:
"Жди! Я утром помогу твоей жене!»
Утром просыпается счастливчик-дед…
А ЕМУ УЖ ДЕВЯНОСТО ЛЕТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222844
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 11.02.2011
Наша жизнь вдали от внука - прозябание и скука,
а когда он приезжает – жизнь бурлит и расцветает!
Не успев войти в квартиру: «Что ты, Алла, мне купила?»
С нетерпеньем ждёт ответ, что ему подарит дед.
Ой, а это что такое там на тумбочке лежит?
А! Свисток! Сейчас проверим, как же громко он свистит!
Сейчас возьму фломастер и буду рисовать,
а кто здесь нарисован - попробуйте узнать!
Куда же кот ваш скрылся? Попробую найти…
Сдавайся, трус персидский, от Вити не уйти!
Какая-то бутылочка на тумбочке стоит,
но стоит прикоснуться к ней, как бабушка бежит:
« Зачем ты, Витя, взял духи?! Смотри – уже разлил!
Они же дорогущие, мне дедушка дарил!»
Сейчас на пианино мне нужно поиграть,
я буду очень громко по клавишам стучать!
«Эй, дедушка Серёжа, готовься на массаж!
Для этого нам нужен вот этот карандаш,
отвёртка, пистолетик, бутылок пару штук,
я взял бы ещё много, жаль, не хватает рук!
Ещё нужна линейка, чтоб по спине лупить-
ведь если так не делать, нельзя здоровым быть!
Возьми ещё, Серёжа, две крышки от ситро
и крем, а то без крема массаж – совсем не то!»
Всё – пять минут работы и дед, как бык, здоров!
Волшебник внук мой Витя, не нужно докторов!
В Новый год подарков кучу Дед Мороз нам подарил,
всё расспрашивал Витюшу и стихами говорил.
Обещал ему наш внучек добрым и послушным быть,
кушать, быстро одеваться, и как самолёт не выть.
«Витюша! Иди кушать!» - вновь бабушка зовёт.
Но он её не слышит – делов невпроворот
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194180
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 11.02.2011
Я п`ю твій літній, тéрпкий мед
із повних вуст в крихкім світанні
(нехай пробачить Архімед
закон людський – сердець стискання).
Лежиш, зорієш в грань п’янку
Блакитних два, ясних озерця
Так обережно в кулачку
Моє пташине носиш серце.
Грайливо мрієш у волошках,
спиваєш щастя з небокраєм ,
Стрічаєш вéсну в синіх площах
та вісь планети обіймаєш.
Я п`ю ромашковий нектар
із повних вуст - у безголоссі -
ключем у грудях б’є пожар
над нами небо – у колоссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240201
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Падаю, падаю… прориваю мембрану
поверхню думок руйную,
в середину, до свідомості.
Жар ковтаю.
Розбиваю імідж безсоромності…
За нерви, мов за ліани…
Рани…
Волають рани…
Чекають долоні, шамани мовчать
Горизонтом крокує протиотрути рать
Випити!
Забракло духу
вирвати з себе твої мотузки,
завадить страх.
А як
більше тебе не торкатись,
більше не дихать твоїми ночами,
твоїми руками ситці мої не піднімати
і стійко тримати себе у стійці,
руки петлями обвивати…
Блукати ароматом любові,
зубами вогонь викрешувати,
і до мовчання кричати…
Боятись підняти очі,
мов фіранки
напускати на себе пітьму невидимки,
аби не побачив,
аби запах тобі це не видав.
Щоб не міг прочитати,
те, що написано
пурпуровим шрифтом у мене на лобі.
У мене на тілі…
Щоб слабкість мою ти не бачив!
Там за завісою серця,
там в сутінках таїни
я з тобою відверта,
я з тобою на ти…
Ясно освітлена,
сонцем фарбована,
спальня.
Душа розгорнута аж до порога,
до ліній трамвайних,
до точок приземлення орбітальних станцій,
до кінчиків пальців твоїх…
Падаю на клавішу, на кніпочку,
краплею,
кулею…
- Слухаю!
11.02.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240367
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Солодкий мед у тебе на губах –
Це ласощі зі східними смаками:
Халва, рахат-лукум, навіть нуга…
Вони так манять за три океани.
Напитися із уст твоїх айрану,
І ракією вдосталь упоїтись.
Одразу стану я від тебе п’яний
Лише б мені з тобою залишитись…
Амброзію відвідати із рук,
(і Афродіта заздрить твоїм чарам).
Солодше не знайдеш на світі мук,
Що ти даруєш східними ночами!
Халва, рахат-лукум, нуга – східні ласощі
Айран – кисломолочний напій, популярний у тюркських народів (турків, татар, казахів та ін.). Це йогурт, розведений водою, іноді з додатком солі, кропу, яблук та ін.
Ракія – це анісова горілка, популярна в Туреччині й балканських країнах. Міцність 40-60 % в залежності від виробництва - промислове чи в домашніх умовах. В Туреччині її часто розбавляють водою, отримуючи так зване «левине молоко» (arslan sütü), бо суміш ракії з водою стає схожою на молоко.
Упоїтися – упоюватися, насолоджуватися, блаженствувати, напуватися, смакувати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240368
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2011
Вугілля в кухні догоряє,
Моргає полум’яний блиск,
В хатині тиша наступає,
Приносить відпочинок зиск.
Ще запах супу духмяніє,
Пашіє з овочів букет.
Невдовзі сон заволодіє,
Ніч наведе свій паритет.
В матраці з свіжої соломи
Пахтить ще сонце осяйне.
Шепіт молитви та поклони –
До Бога тітка глас несе.
На ковдру киця шмигонула,
Піймала тут вона свій шанс,
Під руку голову попхнула,
Мурличе – гладитись їй час.
Корова в стайні роги точить,
Телятка чути голос: «Ме...е...», -
З курчатами квоктуха квокче,
Скликає лізти під крильце.
В віконце місяць заглядає,
В дворі із вітром шерхнув в’яз,
Відгомонівши, все змовкає –
Сільський відпочинковий час.
20.12.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230019
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 11.02.2011
пухнасто-смугасте диво
грайливе та муркотливе
стрибайло-ганяйло рухливе
чарівне та пустотливе,
каструлями торохтливе,
ковбаску стягайло-сміливе,
нявчально так жалісливо
пухнасто-смугасте диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222296
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 11.02.2011
РІШУЧІСТЬ СИЛИ ШВИДКОСТІ
Знайди ознаки мудрості і сили
в характері, відвазі, в правоті
чи в перехваті Ініціативи,
у блискавичних випадів вогні.
I знай – "Без сили надаремний гнів".
Швидким будь, «Щоб і в ступі не влучили".
"Сміливий гине раз" – діди так вчили,–
"а боягуз вмирає сто разів".
I,дивлячись на лицарські могили,
характеру відточуй складові –
хоробрість, чесність, вірність, справедливість.
Непереможним будеш у борні,
зумієш розібратися, якщо
в тих справах, що діди твої творили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240261
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Ну, то що, поговорим, порушивши злий тиші щем?
Фарби ночі течуть по ослизлому мокрому склі,
Ніч плюється липким кавернозним досвітнім дощем,
А десь в космосі зорі вдивляються в профіль Землі.
І так тоскно муродить по тілу мелодія фльор,
І мандражить і дражнить жоржиновий креп жоржет,
Ці натільні відбитки від тіней, як аква колор,
Тремор душ, тремор рук із розчахнутих наскрізь манжет.
Аж судомить спонтанно, пульсує судинами кров,
Тінь проковтує спрагло сплетіння знеможених тіл,
В божевільному Jungle - танок гарячковий ізнов,
Вир нуртує, не старчить над прірвою втриматись сил.
Ну, то що, поговорим? Про… Чуєш! Ні, зараз, не час
Про погоду…не варто, бо ранок дістався до стін,
Тіні дихають ще, вони ж схожі, так схожі на нас,
Ну, а що як це ми? І від нас залишається тлін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240244
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Когда-нибудь рассыплются года
На бисеринки млечного скитания
И пробежит под пальцами вода
В бездонный океан обетованный.
Всё станет безразлично и легко
И важные дела и суеверия
И те, к которым всей душой влекло
И те, кто не заслуживал доверия
Всё будет просто: небо, Бог и ты,
Частичка бесконечности вселенной,
Смешно звучат каноны доброты,
Когда зла радость не скользит по венам,
Когда любовь не сравнивать венцом,
А счастье в горе мыкать по сусекам
И ратовать за почести Творца,
Себя невольно прировняв калекам:
Что, слава Богу, вроде не урод
И масса дел, и лени вьются сети,
И прямо всё и все наоборот,
Родители живут, взрослеют дети…
Всё хорошо, но надо бы ещё
Локтями потолкаться за полушку,
А время между пальцами течёт
На вечности слезливую подушку.
Когда-нибудь рассыплются года
Всё станет просто: небо, Бог и вечность
И важных дел смешная суета
Зациклит круг арены "Человечность".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240256
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Ручейком карпатским, пеньем птиц рассветных,
Теплым черным хлебом (к запаху привык...)
Мне ласкает душу, тайно и заметно,
Этот самый звонкий на земле язык.
В нем и свет, и сила, и улыбка Бога,
В нем луна и звезды, в нем туман зари.
В нем нюансов милых так волшебно много.
Не молчи, родная, больше говори.
Добрых слов теченье, голосок распевный.
Не молчи, родная, я тебя молю,
Обожаю слышать "себто", "згода", "певно"
И шептать на ушко: "Я тебя люблю".
И тотчас же нежно: "Я тебе кохаю",
Улетая сердцем в сладкое пике.
Говори же больше, говори, родная,
На таком прекрасном, светлом языке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237173
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 10.02.2011
В привычной двойственности естества
Есть в человеке единенье смысла
Существования: один, как два
Идет по жизни - так дано, так вышло,
Так было, есть и будет - навсегда.
Кого-то совесть, скромно, в жизнь ведет,
Кого-то хамская связала наглость,
Кого-то ангел в счастье бережет,
Кого-то дьявол прикупил на жадность,
А кто-то шатко, с робостью бредет...
А иногда случается и так:
Как исключительное дополненье,
Нежданное, незваное, никак
Не объяснимое, встает виденье -
Умом не постижимый, в сути, знак...
-------------------------------------------------------
Когда уходит небо в плотный мрак,
Когда приходит та, что без просвета,
Без звезд и без луны, как зла кулак,
Тьма в чернь одетая или раздета,
Ко мне приходит в гости Вурдалак.
Взъерошенный, задумчивый... Судьбой
Уродством и бессмертием клейменный,
Последний, одинокий и седой,
И в сердце одиночеством пронзенный,
Уставший долго быть с самим собой.
Он не стучит, не признает звонка:
Он знает, что я знаю о приходе
И не боюсь, что жизни нить тонка,
Что фаталист - уверенность в породе
И в линиях ладони, все ж, крепка.
Я выхожу и мы идем к скамье
Под яблоней, присев молчим как рыбы,
И думаем о всем и о себе,
И ворошим сквозь временные глыбы
Все потаенное в двойной судьбе.
Все явное в миру и на виду,
Но тайного у нас намного больше:
Мы в нем вдвоем на счастье и беду,
Еще на то, что несравнимо дольше -
Настолько, что отсчета не сведу.
От дорожденья тянется оно
И перейдет к кому-то по наследству:
Мне недоступно этой тайны дно,
А Вурдалак молчит не в дань кокетству,
Таинственность - его ко мне окно.
В ней, как в любой, хватает суеты,
Бессмысленности, смысла и надежды
На лучшее, на зыбкие мечты,
Просящие облечь себя в одежды
Свершения... Как? - мне подскажешь ты!
Ты знаешь все, ты очень-очень стар
И, даже, древен... Помнишь моих предков...
Из них кому-то ты нанес удар:
Ты был моложе, бил азартно, метко,
Порой неправедно - и мстит тебе кошмар.
И ты теперь мне как бы оберег -
Во искупление и покаянье...
Я не прощаю и не мщу за грех,
Сочувствую тебе в твоем страданье -
Ты все предвидел, взяв меня из всех.
Прочувствовав, что был паршивый день,
И, чтобы в ночь не перемкнуло планку,
Приходишь и сидишь со мной, как пень,
И делишь на двоих от зла изнанку,
И крепишь дух, светля терзаний тень.
Играешь мной в занятную игру:
К чему не знаю - не моя затея...
Возможно суть ее не разберу,
Но мысль подспудную, что ты лелея
Хранишь в себе, я чую по нутру:
Ты хочешь слышать мой последний вздох
И взглядом проводить последний выдох,
Чтоб ощутить естественный порог
Кончины, у знакомых страшных видах
Смертей - тобой подведен был итог.
Так значит будем жить и будем ждать,
Вдвоем, в созвездиях намеченную дату,
Тебе известную, а мне - как знать?
Оберегай - ведь времени затрату
В несбывшемся, уж, не переиграть.
Он мудро улыбнувшись, на восток
Спокойно обратив бровей седины,
Глазами ловит утренний проток
Над горизонтом светлой паутины
И растворяется, легко, в дымок...
И нет его, и петушиный крик
Вещает, вдруг, о продолженье жизни,
И мрак в своей торжественности сник,
И тьма, насупясь, псу: - Попробуй, взвизгни...
Пес злобно лает - юн, бойцовский пик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203246
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 10.02.2011
Стряхнути б попіл, як гіркі печалі,
Змахнути б пил із шафи пам'ят́ей…
У неба вись, у сині-сині далі
Злетіти б від проблем, речей, людей.
Ввібрати б всі струмочкові краплини,
Насититись трояндових душком.
І знову ввись, де лиш одні пташини
Кружляють, забуваючи про сон.
А чом би й ні, хіба є перешкоди?
Та крил немає! Що це за напасть?
Візьму тканину, пір’я: насолода –
Злетіти, впасти, знову різко встать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240051
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Набридли сни, біля зачинених дверей,
Що прокриваються на палець час від часу.
І запах щастя, що дозується як спрей...
Нема від нього насолоди, нема спасу.
Набридли погляди в зачинене вікно,
Безсонні ночі, безнадійні сірі ранки.
Щодня дивитись уповільнене кіно,
Чекати усмішку, крізь зморщену фіранку.
Набридли натяки без зовнішніх ознак,
Набридли пошуки взаємин і стосунків…
Та все це значення не має аж ніяк,
Коли пригадую вогонь від поцілунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240023
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Не відпускай мене - відбиток твоїх рук
на полотні моєї долі не тускніє,
стає в прозорій антирамі для розлук
архангелом спасіння. І душа весніє.
Не відпускай мене до трепету світанку,
коли ще жайворонки ноти вибирають
і перечитуй наче книжку без початку...,
де між рядків для тебе - вІдголоски раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240004
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Снова стонет Украина
Полный беспросвет.
Видно нет такого Сына
Кто бы дал ответ.
Сколько ждать ещё народу
Сколько потерпеть?
Закрываются заводы
Всюду крах и смерть.
От инфарктов и инсультов
Что ни день,то стресс.
Пережили столько "культов"
И опять под пресс.
А с экранов льются речи,
Слаще только мёд:
"Наедитесь мяса,гречки
Всё для вас,народ.
Вот управимся с долгами
Лет так через сто.
А пока держитесь сами
Совесть вам на что?
Кризис в мире-всем известно.
И в казне нули.
Всё до нас и это честно
тайно увели.
Чтоб найти быстрей виновных
Нужен самолёт
Дел побольше уголовных,
Чтоб закрыть всем рот.
Мы стараемся,поверьте .
Каждый день-закон.
Чтоб трудились вы до смерти
Новый "пенсион".
Впереди работы много
Чтоб быстрее в рай
Вы нашли быстрей дорогу
Наших выбирай."
Где же,ненько-Украина
Верные Сыны?
Чем же всех ты их вскормила?
Власть-и все паны.
Где же те,в ком честь и твёрдость
И к тебе любовь?
Чтоб достоинство и гордость
К нам вернулись вновь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239973
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011
А пам’ятаєш дев’яності
Як ми с тобою «піджаками»,
В Угорщину, не в гості,
І днями, і ночами?..
У пам’яті, як на долоні бачу:
У них, у нас, в нейтральній зоні,
Годинами чекали вдачу,
В авто, у чергах, на кордоні..
Тоді, щоб не марнувати час,
Вивчав по книжці їхню мову,
Звучання слів по кілька раз
Повторював все знов и знову.
Під час угорського контролю,
Їх митник розвернув посібник,
З підозрою прогладив все рукою,
Чи не загубився в ньому срібник.
А потім, прочитавши назву,
Побачивши мої примітки,
Із подивом спитав відразу:
Навіщо ці мені «начитки»?
У щирості й відкритості
Я спробував все пояснити:
Мою цікавість до угорської,
Бажання нею говорити…
А він мовчав і просто слухав,
В очах його майнуло покоління:
«Соцдружба» старшого «братухи»,
Символів фальшивих поклоніння
У 56-му радянські танки,
Артобстріли у Будапешті,
Свободи замордовані уламки,
Розвал імперії, нарешті…
С повагою віддав підручник,
Від серця побажав нам вдачі.
Він, як і ми – історії заручник,
В пориві до свободи, в плачі.
Час промайнув, змінилися маршрути,
На жаль не вивчив я угорську,
Напевно, так вже мало бути,
Прийшлося повторювати польську.
Сьогодні ж слухаю «політеліту»,
І в’януть жорстко мої вуха
Та справа не у складності «граніту»,
Не звідти долітає муха!
В думках у них нема навчання,
Там злість, зневага, холод снігу,
Там одержиме їх бажання
Нас кинути в лиху годину.
Чи kenyr, хліб, чи хлеб,
Ніяк не пахне тут нацизмом,
Це мовний символ, герб,
Захист від імперіалізму.
Ось збережемо ми його, чи ні,
Чи втоплять бісові реформи,
Народну мову у вогні,
Спотворені в законі норми?
Напевно, все розставить час,
Але ті очі, сповнені поваги,
Той погляд митника не раз,
Мені давали у душі наснаги.
«Піджаки» - жителі прикордонної місцевості, на яких при перетині кордону, записувався понаднормовий товар. Як костюм підвішений на вішак в авто, про який згадують тільки тоді, коли одягають на церемонію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239941
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011
А где то там, над облаками,
Где общий космос всех планет:
Сидит Владыка над мирами,
Следя за всеми уйму лет.
Подув на Землю сильным ветром,
Убрав где надо облака,
Приходит к нам, прекрасным спектром
Бросая свет издалека.
И взяв все данные Земные -
Считав грехи с лица Земли,
Он держит путь в миры иные,
Что в черных дырах жизнь нашли.
Увидев всех, сравнив планеты,
Он долго думает о том -
Куда направить все кометы,
Своим божественным кнутом.
И смотрит долго, Он на Землю
И всё жалеет чудаков...
Над нашей плачет колыбелью
Слезами тысяч облаков.
Мы видим космос в телескопах,
Но только космос, не себя!
Сидим без Господа в окопах
И ждём кометного дождя...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11102065067
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239234
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Бур’яну В.С .присвячую
Я прикутий в конюшні лежу,
Життя наше смугасте, мов зебра,
І крізь зуби тихенько іржу, -
Так болять розхилитані ребра.
Я колись був хорошим конем,
Працював на колгоспному полі.
Так тяглося життя день за днем
І не бачилось кращої долі.
Ми – робоча худоба, тягло,
Тому в злиднях жили безпросвітних,
Але кілька в колгоспі було
Не простих, а так званих, елітних.
Їм давали сінця і води,
Підсипали вівса і пшениці,
І тому жирували завжди
Молоді жеребці й кобилиці.
І сміялися з нас, бідаків, -
«Чи ви снідали, хлопці, сьогодні?» -
Коли ми із колгоспних ланів
Ледь плелися, брудні і голодні.
Ми тягали вози і плуги,
З ніг валилися від перевтоми,
Та за це нам – хльосткі батоги,
А у жолобі – купка соломи.
Або ж – тягнемо хуру в загін,
А вони – із начальником бричку,
Їм дають на вечерю ячмінь,
А нам тільки полову, чи гичку.
Я від того життя захирів,
Мабуть, скоро відкину копита,
Закопають тоді мене в рів
І, вважай, моя карта побита.
Чи, можливо, на бійню здадуть,
Перспектива занадто похмура.
Але що вони з мене візьмуть?
Залишилась сама тільки шкура.
А поки-що в конюшні лежу,
Від сліз білого світу не бачу
І від болю тихенько іржу,
Проклинаючи долю конячу.
22.06.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206516
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2011
***
Он отверг девчонок тыщи,
Но не верьте в чудеса!
Просто парень в море ищет
Голубые паруса...
***
Все реформы он смягчит,
В том их списке длинном,
Но загадочно молчит,
Что лишь вазелином...
***
Спасибо жителям Донбаса
За президента экстракласса!
Он подтвердил, как бывший зэк,
Что есть отпетый гомосек...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239040
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
1. Далеко там, де гори сині,
В краю вологи і тепла
Весною в сонячній долині
Троянда пишна зацвіла.
2. Покрита срібною росою,
Струнка, рожева, запашна,
Своєю дивною красою
Зачарувала всіх вона.
3. Ласкаве Сонце зігріває
Троянди ніжні пелюстки,
А Вітер теплий обіймає
Зелені лагідні листки.
4. І всі довкола виявляли
До неї ніжні почуття.
Вона ж із ними забавлялась,
Немов збалуване дитя.
5. А поруч, там, де сад тінистий,
Густий, казково-чарівний,
Жив Соловейко голосистий,
Троянди лицар запальний.
6. Він, захопившись до нестями,
Троянду щиро покохав.
І дзвінко темними ночами
Пісні для неї щебетав.
7. Та якось вдень на лан барвистий,
Що так принадно блискотів,
Джміль волохатий, золотистий,
Любитель меду прилетів.
8. Дзижчав він голосно й сердито,
Квітки пахучі облітав,
І в свій мішечок працьовито
Нектар по крапельці збирав.
9. Споживши ласощі приємні, -
Пора б уже відпочивать,
І до Троянди він таємно
Прокрався пізно ночувать.
10. Вона привітно зустрічала
Від меду п'яного Джмеля,
Всю ніч тихенько колисала
Його, як матінка маля.
11.Та Соловейко те не знає,
Не відчуваючи біди,
Красу Троянди прославляє,
Співає їй на всі лади.
12. Як тільки промінь Сонця вранці
До квітки сплячої проник,
Вона відкрилась - і коханець,
Розправив крила й хутко зник.
13. Які шалені, люті муки
Той Соловеєчко зазнав!
І від серцевої розпуки
На землю мертвий він упав.
14.Троянда навіть не узнала
Про те, що сталося в саду.
Під Сонцем ніжно розквітала, -
Зима прийшла, як на біду.
15. Усі ми дуже добре знаєм
Кохання й зраду із життя
Таких Троянд ми зневажаєм,
А Соловейкам - співчуття.
Травень 2006.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208137
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 05.02.2011
А якщо вночі не спиться,
То я часу не марную,
Поки стомляться зіниці,
В даль думками помандрую.
Пригадаю юні весни,
Наші зустрічі з тобою,
Поки день новий воскресне
Там, над Россю голубою.
Ніжні трелі солов'їні
Чарували нас ночами,
Загадково зорі сині
В небі сяяли над нами.
Паморочили свідомість
Запашні весняні трунки,
Таємнича невідомість
І солодкі поцілунки...
Милі спогади манливі!
Їм нема межі і ліку.
Молоді літа щасливі
Не забудуться довіку.
17.06.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208138
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 05.02.2011
( Мазурок Н. В.)
Мене він уже не кохає,
Десь ходить тепер в стороні.
Біль серце моє розтинає:
Чи це не приснилось мені?
Минули ті зоряні ночі
Під місячним сяйвом, як сни,
Зоставшись у серці дівочім,
Мов дивний дарунок весни.
Коли позолотяться хмари,
Я ввечері вийду на двір,
Настрою подругу – гітару
І пісня полине до зір.
Мені посміхаються зорі,
Немов потішають мене:
- Чекай і побачиш ти скоро,
Як зірка нова спалахне,
Зійде ще зоря твоя рання
І світло її золоте
Розбудить у серці кохання.
І знову воно розцвіте!
05.09.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207214
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 05.02.2011
Я дуже мало батька пам'ятаю:
Він був високий, дужий чоловік,
Бувало, ввись мене він підкидає,
А я від радості здіймаю крик.
І він пішов в страшні воєнні грози
Нас захищать від чорної біди.
Тихенько мати витирала сльози,
Прощаючись надовго. Назавжди.
Я пам'ятаю, як ридала мати
І гірко проклинала білий світ,
Їй чорну звістку принесли до хати:
Зосталася вдовою в тридцять літ.
Я був тоді малий сільський хлопчина
І пас корів у полі за селом,
Через плече закинувши торбину,
Я діловито хльоскав батогом.
Була у мене шабля дерев'яна
Та з бузини наган на ремінці,
Який стріляв горохом непогано,
Найкраща ціль - коти та горобці.
А як жилось тоді нам, бідним дітям?
Свого життя не знаючи ціну,
Жахливе переживши лихоліття,
Сміялись ми і грались у війну.
Багато раз в "атаки" ми ходили,
І притомившись в лютій боротьбі,
Ми потім в річці карасів ловили,
Варили юшку на обід собі.
Давно-давно, коли ще босоногим
Колючі стерні я не раз сходив,
Так мріялось про зоряні дороги
І дивний смуток серце холодив,
Як вечорами довго я вдивлявся
У далеч дивних зоряних світів.
Безмежжя осягнути намагався
І думкою до зір уже летів.
Але найбільше я любив читати,
Цікаву книжку брав з собою в степ,
Читати по складах навчила мати,
Адже колись закінчила "лікнеп".
Вона мене одна тоді ростила
І вивела в широкий світ життя.
І звідки в неї бралась така сила?
Це матері святої почуття!
Давно її на світі вже немає,
Вона навіки за межу пішла.
Та серце сина вдячно пам'ятає
Про те добро, що ти йому дала.
02.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208748
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Він Козачанським здавна зветься
Цей ліс, похмурий і густий.
Шумить, хвилюється і гнеться,
Мов хоче щось розповісти...
Вже відгриміла громадянська
І лютий голод здаленів,
Та не вгавала рать радянська
І все шукала ворогів.
Щоб розстріляти чи заслати
На ті далекі Соловки...
Ніхто не зможе заховатись
Від пролетарської руки.
Дали в сільраду "рознарядку" –
Знайти з десяток мужиків,
І для наведення порядку
Арештувать, як шкідників.
Забрали столяра Дем'яна...
В колгоспі вулики робив,
Але навмисно так погано,
Що кліщ в них бджоли погубив.
Забрали сторожа Миколу...
Цього за злочини такі,
Що він хотів спалити школу,
Та відсиріли сірники.
Забрали конюха Мартина...
Бач, здох колгоспний жеребець!..
На всіх знайшлась якась причина,
До всіх підшили папірець.
Знайшлись негідники, іуди.
Щоб настрочить брехню й підлог,
Які ж бувають підлі люди,
Нехай таких скарає Бог!
...Автомобілем, рано-вранці
Примчав загін енкаведе
І, згідно списку, ніби бранців,
Зігнав приречених людей.
І, затуливши шинелями,
Щоб не побачив чесний люд,
Глухими дальніми полями
Їх повезли в район на "суд".
Не довезли кати зловісні -
Так поспішали "по дєлах",
І в Козачанськім темнім лісі
Всіх розстріляли, бідолах...
Коли їх люта смерть скосила,
Здригнулись небо і поля,
Ніхто не знає, де могила,
А знає лиш сира земля...
О, скільки, земле, рідна мати,
Пізнала ти тоді біди,
І скільки ти змогла ввібрати
Крові і сліз, немов води!
Стоять в зажурі на сторожі
Над їх могилою дуби,
А в небесах у дні погожі
Кружляють білі голуби.
Ми жертв репресій пам'ятаєм -
Нащадки їхні й родичі:
За "упокій душі" читаєм
І в храмах ставимо свічі.
22.12.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209066
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Проводжала мати
Сина у солдати,
На довгу розлуку і далекий шлях,
Ніжно цілувала
Та благословляла,
І бриніли сльози в неї на очах.
Будь сміливим, воїн,
Тримай міцно зброю!
Вірно і невтомно, віддано служи.
Бережи, мій сину,
Нашу Батьківщину,
Неньку-Україну пильно бережи.
А я буду ждати,
Тебе виглядати
І щиро молитись за наш рідний край.
Не забувай, сину,
Матінку єдину,
Вісточку від себе часто надсилай.
Не сумуй, мій сину,
Стій за Україну,
Хоч солдатська служба не скоро іде,
Вернешся додому
Сильним і здоровим -
Тебе рідна мати терпеливо жде.
03.10.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209233
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Жив-був сірий їжачок -
Шубка з гострих голочок,
Чорні очки-намистинки -
Жив у нас біля хатинки.
Ми дружили з їжачком,
Напували молочком,
Проганяли ми собаку,
Щоб не гавкав, неборака.
А коли вже випав сніг,
Їжачок той спати ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238979
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Три портрети у стилі жорсткого реалізму
«Чого хоче жінка – того хоче Бог» – приказка давня і сумнівна за своїм змістом. Одначе, не знаю, як вас, дорогі подружки по статі, а мене більш як за сорок років по-щирості не спитали: чого ж я все-таки хочу.
Щоб довести до відома близьких – як от: батьків, дітей, чоловіка, – чого ми, жінки хочемо, доводиться вдаватись до шаленої кількості хитрощів та трюків. Від багатомовної мовчанки і сумного зітхання – до істеричного крику та вдаваних хвороб. Діапазон! – ілюзіоніст Девід Коперфілд відпочиває. За всіма цими фокусами, чи ми вже й самі, любі мої, пам’ятаємо, чого хочемо? Я особисто просто розгубилась, коли мене нарешті прямо в лоб запитали: «Чого ви, жінки, найбільше прагнете, чого добиваєтесь?» Відповідь була імпровізованою, сором казати, нещирою і поверховою. Каюсь. І тому, поставила собі за мету дослідити таке, як виявилось, непросте питання: чого ж все-таки хоче жінка? Пішла, як жартують чоловіки «по бабах». Питала, слухала, дивилась, аналізувала і співставляла. І весь час згадувала фільм А. Тарковського «Сталкер». Там є такий епізод, як Сталкер веде чоловіка у кімнату здійснення бажань. Той всю дорогу розповідає, що йде просити здоров’я для свого брата, а коли приходять, у кімнаті стоїть торба з грошима, - кімната, бачте, здійснює справжні бажання. Логіки у нас, жінок, – як у того подорожнього. Судіть самі.
Люба втратила найрідніших у житті людей – чоловіка й сина. Син трагічно загинув ледь перетнувши межу двадцятиліття, а чоловік помер невдовзі – не зміг пережити втрату єдиної дитини. Вже сім років Люба живе сама у власному будинку, доглядаючи й годуючи двох собак – Марфу й Тобіка. Найбільше у житті, якщо вірити її словам, Люба цінує порядок, тишу, спокій та своїх чотириногих «дітей». Прибирає дім та двір двічі, а то й тричі на день, – благо, на роботу ходити не треба, бо пенсіонерка. Собак годує з руки, сердиться й свариться, що погано їдять, а ті, розгодовані до краю, вернуть морди від м’яса і ковбаси. Єдиним негараздом у житті Люби є непорозуміння з двома племінниками, яким вона заповідала свій не новий, не сучасний, але все ж міський, а отже й дорогий будинок. Племінники, люди не молоді й не бідні, навідують тітку не часто, часом привозять гостинці: м’ясо та молоко. З жалем віддають, знаючи, що тітка не їстиме це сама, – собакам віддасть. Люба жаліється, що племінники не хочуть доглядати будинок, не бажають робити ремонт, не поспішають допомогти опорядити дорогі їй могили. «Ніхто у цьому світі нікому не потрібен,»– лейтмотив усіх Любиних розмов. І тільки самій собі Люба боїться зізнатись, що найбільше, – більш ніж ремонту й порядку, гостинців і скупих, холодних відвідин, – жінка прагне, щоб хоч хтось сказав їй, що так жити не можна, що марно розраховувати на любов, якщо сам не любиш нікого, окрім собак. Вона згодна навіть, щоб на неї накричали, насварили (інакше, не діставала б так своїх рідних), бо їй потрібен поштовх, аби припинити цей інертний рух по життю до самознищення. Гадаю, Люба була би вдячна тому, хто поперевертав би її дбайливо розставлене майно, трохи побив тарілки та засмітив подвір’я, – хай що би сталося, аби життя набуло якогось реального, а не уявного змісту. Та ентузіастів нема. От і мете Люба своє й без того вилизане подвір’я, старанно відвертаючись від простої істини: вибір, як жити і кого любити робимо ми самі, – і ні племінники, ні навіть Бог не в змозі зробити його за нас. Але й відповідаємо за нього теж ми. І нікого звинуватити: любимо собак, то й не чекаймо любові від людей.
Ця маленька, зграбна жіночка має, як на нашу місцину, досить незвичне ім’я – Льодзя. Однак, сусіди вже давно пристосували його до місцевого говору – Ліда. Тьотя Ліда залишилась вдовою у тридцять п’ять років з двома малими дівчатками на руках, втративши у виробничій аварії чоловіка. І невдовзі вийшла знову заміж за односельця. Теж як і вона у предках поляка, однак із дещо підмоченою (і не тільки горілкою) репутацією. «Заради дітей», – так для себе і оточуючих пояснювала свій вчинок жінка. Ті діти, заради яких мати пішла на такі жертви, змушені були, догоджаючи байдужому а то й просто п’яному вітчиму, зранку до ночі годувати численне господарство, опоряджати город. Дівчатка згадують, що у них зовсім не було ляльок, а новий одяг купував їм двоюрідний дід, що не мав своїх онуків. Гонорового чоловіка не задовольняло, що він живе у приймах у дружини, тому гарний будинок, що належав покійному чоловікові, було продано, а куплений натомість оформлено на нового господаря, як і годиться. Так тьотя Ліда позбавила своїх дочок не тільки іграшок і вільного дитячого часу для ігор та занять, але й спадщини. Невдовзі у сім’ї народився син, виховання якого, з огляду на тяжку працю матері, було повністю покладене на дочок. У дівчат не стало й дитинства. Час злетів швидко. Сьогодні дочки мають дорослих дітей, а тьотя Ліда – онуків. Одна з дочок доглядає матір, турбується про неї й про вітчима. То що ж – усе гаразд? Аж ніяк! Сьогодні Льодзя ненавидить свого чоловіка, не може змиритись із тим, що так безглуздо колись вийшла заміж. «А все ж заради дітей!» Хоча у дітей по смерті рідного батька був і хороший будинок і досить таки пристойна пенсія. Навіщо ж їм був чужий недобрий дядько? А може і не їм він був потрібен, а ще молодій і самотній Льодзі? «Час розкидати каміння і час його збирати». Каміння – не слова, воно тяжким тягарем лягає на старі груди: тут звичним «заради дітей» не одмовишся.
Ангеліна просила у Бога дитину. Дарма, що вже двох мала. Причому, дорослих. Розвівшись із зрадливим чоловіком і довгий час проживши сама, вона нарешті зустріла, як гадала, «свою долю». І то правда, – батьки ще не старі, діти дорослі, – чого б не пожити для себе. От і жила. Правда, не одружена, але хто в наш час звертає увагу на такі дрібниці. У чоловіка дітей не було, тому бажання мати дитину об’єднувало цих двох, уже не юних людей. Романтична Ангеліна уявляла собі, якою гарною вона буде матір’ю: досвід, спокій, любов, – усе мало бути на благо дитини. Та й коханий чоловік, напевне, вже нікуди не зможе піти від жінки, яка здійснила його найзаповітнішу мрію – бути батьком. Збігав час, а жадана мить все не приходила. Чоловікові вже дещо набридло чекати, й він почав поглядати то направо, то, частіше, – наліво. Як жінка інтелігентна й горда, Ангеліна не влаштовувала сцен. Вона йшла у церкву й ще наполегливіше просила дитину. А маля все не з’являлось. Зневірена, жінка не схотіла більше терпіти походеньки своєї зрадливої «долі», благо, мала власне житло. Розбіглися. Зустрічались час від часу, усе рідше й холодніше. І раптом – ось воно! Ангеліна зрозуміла, що вагітна. Зраділа, побігла до свого колишнього, гадалось, і майбутнього чоловіка. А він не схотів починати спочатку, так відповів, наче льодом обдав: «Я не зможу з тобою жити, не зарадить і дитина». Жінка пішла у церкву, пішла до подруг, до батьків і дорослих дітей. І всі вмовляли її народити дитину, обіцяли допомогу, підтримку. Усі, крім батька дитини. І Ангеліна зробила аборт. Ми давно уже не спілкуємось. Ангеліна не любить зустрічатись із свідками того давнього свого гріха. ЇЇ «бойфренд» одружився, має дитину від молодої дружини. А моя давня знайома живе сама. Батьки не дуже поспішають кликати її до себе навіть погостити, та й діти набагато прохолодніше ставляться до мами після того страшного вчинку. То чого ж вона хотіла, моя здавалось би розумна й далеко не юна знайома? Мати дитину – маля, що розрадить, втішить, але й вимагатиме від мами неабиякого самозречення, до якого ця зовні красива жінка виявилась аж ніяк не готовою? Чи просто вона дуже хотіла запопасти у приватну, так би мовити, власність того чоловіка. Й заради цього насмілилась потурбувати Господа проханням дитини. А коли дитинча виявилось зайвим, байдуже вбила його.
Три долі – не найбільш грішних і не найбільш пропащих у світі жінок. Є й гірші. Ще й скільки! Та чи й здивуєш когось у цьому світі тим, що доля не склалась? Ось тільки гірко від того, що не склалась вона – ця примхлива доля – через найстрашніший вид брехні – брехні самій собі. Брехати іншим – гріх. Брехати собі – прирікати себе на недолю. Тому перед тим, як розповісти своїм рідним та близьким, чого хочемо ми, жінки, чи не варто було б, чесно дивлячись собі в очі (хоча б у дзеркало, чи що), сказати собі правду. Ту єдину правдиву правду, яка відповідає нашим жіночим бажанням, цілям і прагненням. Буде, мабуть, боляче, та бути чесним із самим собою вигідно бодай тому, що тоді все стає на свої місця і можна бути зрозумілою іншими. А доти і не сподіваймося, що нас хтось зрозуміє.
19.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238961
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Різні отруєння бувають. Можна отруїтись відразу: з’їсти, наприклад, щось неякісне. Можна поступово. Коли живеш у отруйному середовищі: квартирі, офісі, місті тощо. А можна отруїтись на все життя без засвоєння шкідливих речовин. Я маю на увазі моральне отруєння. Про такий вид отруєння я думала, переглядаючи рекламу по телеку. Не те, щоб я навмисне сіла подивитись рекламу. Ніхто із нас не робить цього навмисне. Проте, посеред цікавих передач та фільмів кожен отримує певну дозу отрути. Скажете, не все так чорно? Помиляєтесь! Як вам така реклама просто кави? Вранці розлючений тато, відчинивши двері доччиної кімнати, ніс до носу стикається з напіводягненим молодим чоловіком. Почуття тата зрозумілі більшості татусів дорослих дочок. Ситуацію рятує мама: «Ти ж завжди хотів мати сина!». Є! Є крапля отрути у моральності молодих: займатись сексом до шлюбу – нормально, а по сусідству із спальнею батьків – прикольно. А хто із тат цього не розуміє, той – відстій. Старий хлам, що йому місце на звалищі. І це не абихто сказав – мама! Слідом – інша ситуація: двоє молодят заходять у одну кабінку туалету у барі. Біля дверей вистроюється черга, а молоді люди невдовзі виходять звідти з виразом облич, що не залишають навіть найменшого простору для фантазії. Одна холера – що в туалет сходити, що… Ну, хай, умовили! Це справді нетипова реклама, гидка й недвозначно шкідлива. А як вам останній варіант морального отруєння: молоді дівчата радять подружці, як сказати хлопцеві про необхідність одягти презерватив. Усе це проходить під щонайгуманнішим гаслом боротьби зі СНІДом. Бачите, виявляється, як усе просто: «Одягай презика, чувак!» А ми тут у клініках, науково-дослідних інститутах, не на державному, на світовому рівні б’ємося над проблемами хвороб, що передаються статевим шляхом. Б’ємося, і виходу не бачимо. Бо, знаєте, важко шукати чорну кицьку у темній кімнаті. Особливо, якщо її там немає. Вихід – не там! Ліки від СНІДу, так само як і від інших «ліжкових» хвороб – не в галузі хімії чи медицини. Вони, як чорна кицька у фразеологічному звороті, знаходяться у зовсім іншій кімнаті. Ім’я цій кімнаті – моральні засади суспільства. Єдиним засобом подолання таких недугів є вірність, цнота. Та саме з нею йде тиха й непомітна на перший погляд боротьба. Хіба реклама, що пропагує презерватив як засіб боротьби зі СНІДом, не стирає грані між порядними дівчатами та повіями? Хіба мама, що зупиняє розлюченого тата від розправи над молодиком, що звабив доньку, не потурає аморальним нахилам своєї дитини? Чи ми вже розучились називати речі своїми іменами? Те, що у всі віки називалось словом на букву «б», поступово стало називатись «зальот», а потім ще лояльніше – «краще пізнати один одного». І стало необхідною умовою «побудови міцної сім’ї». У когось навіть повертається язик називати це "любов"ю". Капець!
Отрута виливається на наші бідолашні голови давно і звідусіль. У недалекому минулому моральний кодекс «будівників комунізму» передбачав, що сім’я – ячейка суспільства. Адюльтер був предметом катування на партійних зборах, проте на партійні, як тепер кажуть, корпоративи прийнято було приходити з коханками. Чому було? Останнім у когорті високоморальних тепер уже не будівників а відстоювачів комунізму став наш український «комуністичний бос», що змінив перевірену у комуністичній боротьбі дружину на молоду гарненьку коханку, з якою зажив дитинку «на стороні». Правда, як сказав у одному із своїх виступів політичний супротивник головного комуніста: «Червоні сідниці (у автора було крутіше слово, та модератор и сайту мені не дозволили його включити) у павіана – не показник його партійної приналежності». Показник – не показник, а крапку в історії комуністичної моралі останній товариш таки поставив. Усе стало на свої місця, чи то пак, вийшло на світло.
Найточнішим індикатором проблем моралі у суспільстві є статеві хвороби і велика кількість «нічийних» дітей. До нас по дітей бездітні сім’ї приїздять з усього світу. Ми їх навіть запрошуємо. Про засилля статевих хвороб я навіть мови не веду, нехай лікарі говорять, їм є що сказати. Найпоширеніше гасло серед чоловіків: «кожен мужчина має право – наліво». У жінок – інші проблеми, тут гасла вирізняються певною безнадійністю і навіть істеричністю. Підсумувала їх у бесіді «по душам» одна немолода і незаміжня знайома: «Якщо не дам я – дадуть за рогом». Про те, щоб у наш час вийти заміж до ліжка – годі й казати. Засміють! У епоху, коли усі найінтимніші речі розтиражовано з екранів, коли опошлені найтаємничіші статеві таємниці, про цноту говорити стало якось ніяково. Ба, навіть непристойно! Люди, до чого ми дожилися? А показувати нашим дітям, як переспати під боком у тата, виходить – пристойно. Уже й саме слово «пристойність», з огляду на дійсність, тхне нафталіном. Біда!
Біда у тім, що реклама – це не відображення дійсності, – це відтворення бажаного, того, що непогано було б досягти. А дійсність – набагато гірша. Тридцятирічна продавщиця розповідає подрузі про зустріч однокласників: після якоїсь там чарки народ почав по парах зникати із зали. Причому, зникали не зі своїми чоловіками, а хто з ким схотів. За вечір пари по кілька разів переформатувались. І це – не холостяки! Більшість прийшли із своїми законними половинами. І у більшості є діти.
Нещодавно, за завданням редакції, довелося мені працювати помічником менеджера з персоналу. У оголошенні не було вказано, чим будуть займатись молоді люди віком від 16 до 25 років. Так от з дівчатами молодше 20 приходили мами. І діалог доводилось вести з ними. Дізнавшись про те, що потрібні промоутери для роботи на вулиці, мами були явно розчаровані. А моє питання: «На що Ви розраховували, не маючи освіти?» їх страшенно обурювало. «Як на що? Хоча б на посаду секретарки!» Ну, так, розумію, десь у ошатному офісі, у молодого шефа, неодруженого й зговірливого (таки спотворюють наш світогляд телевізійні серіали). Чого я іронізую? Бо більшість із цих дівчаток були катастрофічно неграмотними, не знали, як розшифрувати страшне «шпигунське» слово «користувач ПК» і каву заварити могли хіба розчинну, із банки. На що, спитаю я вас, розраховували ні, не ці молоді і дурні дівчатка, а їхні цілком дорослі і розумні мами? Задля якої роботи привели їх на співбесіду? Ото-то ж бо й воно!
Поодинокі спроби перших осіб держави змінити моральні засади нашого суспільства, показуючись на людях із дружинами й діточками, – гарна річ. Але ситуацію не виправляють. Може, тому що найвища гризня у нашій бідолашній країні – не тільки гризня між політиками, між високопосадовцями. Це гризня між мужчиною та жінкою. Мужчиною, що забув про найвище призначення мужчини – брати на себе відповідальність за всі прийняті і особливо неприйняті рішення, за життя та побут сім’ї, фірми, держави – хто на що вчився. І жінкою, що забула про своє призначення – бути помічницею, і почала дертися до влади усіма правдами, а часом і неправдами, раз-по-раз втрачаючи ще одну часточку своєї жіночності, і гарні сукні та макіяж тут не рятують.
Ні, далі так продовжуватись не може. Давайте починати усе спочатку. Із самого початку. «І створив Бог людину – чоловіка і жінку створив їх,» – розповідає нам Біблійна книга «Буття». Виявляється, старі легенди про дві половинки одного цілого – не романтичне перебільшення. Бог створив подружжя так само, як повітря, воду, траву й дерева. Не окремо мужчину і жінку, ні, – чоловіка й дружину, заклавши у подружжі основи наступного освоєння землі і назвавши обох одним словом – людина. Не передбачено експериментів та випробувань долі. Одна жінка для одного чоловіка. І секс як ще один спосіб досягнення найінтимнішого взаєморозуміння. Це потім було гріхопадіння й прокляття, і далеко по тому секс став необхідний для мужчини, щоб "ствердити" свою мужність, а для жінки – щоб "довести" свою жіночність, наче робота Творця потребує ще якогось ствердження і доведення. А спочатку було подружжя, сім’я як основа майбутнього, правильного суспільства. Шлях не закрито назавжди і безповоротно. Право вибору Творець залишає кожному. Радикальні зміни у моральності нашого суспільства можливі тільки через стовідсоткове усвідомлення цих простих істин. Проте, усвідомлювати це – некомфортно, боляче, адже відтак необхідно визнати, що ми давно й тотально отруєні. Погодьтесь, скільки б партнерів не змінили чоловіки й жінки у своєму житті, назвати спосіб такого життя м’яким біблійним словом «блуд» чи жорстким народним, що починається все на ту ж таки непристойну літеру, – це треба мати сміливість і бути абсолютно відвертим із самим собою. А ще потрібно буде відкинути поширений постулат про те, що на життя дорослих дітей ми, батьки, не маємо ніякого впливу. Давайте будемо чесними самі із собою: не мають впливу тільки декларації, що суперечать дійсності. І то правда: не навчить цноти дочку тато, що «має право – наліво». І не дасть правильних моральних засад дитині сім’я, що перевіряла свою міцність ліжком до шлюбу. Ми, якщо не схвально, то достоту з розумінням ставимося до такого порядку речей, за який колись ганьбили й виганяли з дому. Ми, дорослі, потураємо тотальній розбещеності наших дітей. Брехня, що їм – нашим дорослим дітям – не потрібне наше втручання. До самої смерті батьків діти – скільки б їм не було років – потребують, щоб мама і тато казали їм правду. Добре, якщо мама й тато ще не забули, що таке моральна чистота. Хто прожив у чистоті, той гидуватиме брудом навіть на екрані, у анекдоті, у книзі, і передасть це ставлення дітям, – інакше й батьками годі ставати. А якщо вже стали? Ніколи не пізно подивитись правді у вічі. І щось змінити. Спочатку у своєму житті, а відтак у житті своїх дітей, друзів, сусідів. Життя, що починається на ні в чому не повинну букву «б», треба змінювати. Самому. Щоб повернулися цнота і чистота. У сім’ї, у душі, у стосунки, на екрани.
/29.05.2009/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238958
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Ми струни серця, друзі, наладнаєм
На урочистий і ліричний лад,
І щиру пісню дружно заспіваєм
Про наше рідне місто зелен-сад.
Приспів:
Рідні Черкаси, квітучі Черкаси,
Місто великих надій і добра,
Краю Шевченка чудова окраса,
Дивна перлина на нитці Дніпра.
Завжди ви надійно, твердо тримали
Зброю козацьку ще з давніх часів,
Землю хоробро свою захищали
Від всіх загребущих, злих ворогів.
Приспів.
Безліч разів ви вставали з руїни -
Сила народу незламно міцна.
Місто Черкаси, зоря України,
Живіть, розквітайте, наче весна!
Приспів.
Це місто ніколи нам не забути.
Козацької слави вірний оплот
Білим вітрилом на хвилях Славути
Гордо прямує до світлих висот.
Приспів.
07.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209381
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Хлопчик дівчинці сказав:
"Знай, тебе я покохав,
І тепер не зможу я,
Жить без тебе ані дня.
Ну і ти скажи мені,
Чи кохаєш ти чи ні?
Бо без тебе я помру,
Яд, отруту вмить прийму".
А дівча те зашарілось,
Наче мак розчервонілось,
І сказало: "Теж кохаю,
І без тебе пропадаю".
Ну то раз вже така справа,
Ти кохаєш, й я кохаю,
Хлопчик на коліно впав,
І поважно так сказав:
"Ти скажи мені кохана,
Рідна, мила і бажана.
Чи за мене заміж підеш?
Якщо ні - мене погубиш.
А дівча те, наче квітка,
Кричить "Піду", - як лебідка,
Та проблема є одна -
Йому три, а їй лиш два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238993
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Народ український крізь тисячі літ
Проніс, не забув рідну мову,
На ній нам Тарас написав "Заповіт",
Завбачивши світлу обнову.
Я прагну до чистих джерел припадать,
Глибоких, святих, наша Ненько!
Вірші українською хочу складать,
Бо нею писав сам Шевченко!
Колись школярі у глухому селі
Вивчали (і знали!) російську.
І диву даєшся: чому ж москалі
"Нікак нє поймут" українську?
А деякі наші державні мужі
Державної мови не знають,
Калічать її, мов заброди чужі,
Відверто її зневажають.
Такі заведуть на дороги криві.
Не вірте облесливим маскам!
Бо ще збереглася у їхній крові
Імперського духу закваска!
І звідки до нас, і коли занесло
Це сім'я пихате, чужинське?
Тебе зневажають, творять тобі зло,
А сало їдять - українське!
То ж будем уважно тепер вибирать
Своїх депутатів ми знову:
Чи здатні вони зберігать, шанувать
Держави козацької мову!
14.01.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209382
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.02.2011
(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Замечательному Человеку
Николаю Григорьевичу Кошицкому,
в честь 60-летия посвящается
Я мог бы прочесть Вам сонеты
О вечной Любви непростой,
Сегодня скажу не про это,
Ведь рядом мужик золотой...
Он силой огромной искусства
У сердца сумел сохранить
Высокое светлое чувство
И жизненной речкою плыть
Я мог бы пропеть Вам куплеты
О мире земном, неземном,
Чтоб верой в добро был согретый
Уютен и светел Ваш дом,
Тепло - оно в Людях и душах,
Открытостью дышит сердец...
Григорыча просто послушай, -
16-летний юнец!
Я мог бы рассказывать страстно,
Как птицы поют на заре,
Но, лучше под зорькою ясной
Сварю Вам ухи на костре...
Друзья и знакомые знают
Григорыч - заядлый рыбак
И дружно ему пожелают
Метровую щуку в подсак
Я мог бы поспорить надолго
О тайнах забытых миров,
Длиннее наш Днепр или Волга?
И сколько там материков?
Но все это лучше, роднее,
Собравши немало зевак,
Расскажет куда красивее
Григорыч - известный чудак
Я мог бы упасть и забыться
В ромашковых белых полях,
Лесной красотою упиться,
Забыв повседневности страх,
Сменить безысходности груды
Надеждой на солнечный свет...
Скажи мне, Григорыч, откуда
В тебе столько мудрости лет?
Я мог бы...
Да что там таиться -
Могу! Это вовсе не лесть, -
Я дружбой такою гордиться!
И даже сегодня напиться,
Ведь повод отменнейший есть!
02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238976
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Девіз:
Вперед, Україно прекрасна,
Крокуй до святої мети -
До злагоди, волі і щастя
Тобі ще далеко іти.
І не чекай на допомогу
Ні від Берліну чи Москви.
Торуй сама важку дорогу,
Не гни покірно голови.
Вперед, Україно кохана,
В єдинім незламнім строю,
І скоро загоїш ти рани
І вибореш долю свою.
І станеш достойна, як рівня,
У колі великих держав.
І збудешся ти, Україно,
Бо так твій народ забажав!
17.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209553
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Усюди лунають пісні -
Співає їх вся Україна,
Прекрасна, немов навесні
Над річкою пишна калина.
Приспів:
Лети, наша пісне, лети
Над рідним калиновим краєм,
І в кожному серці світи
Веселим, дзвінким водограєм.
Приспів.
Колись Україна жила,
Немов Попелюшка-сирітка,
А нині вона розцвіла
Під сонцем свободи, як квітка.
Приспів.
Співай, Україно, співай!
Іскриться в піснях твоя слава.
І буде щасливим наш край,
Ми вільна і сильна держава.
29.09.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209726
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Бывает - слышу слово злое,
мол тратишь время на пустое,
(стихи имеются ввиду),
я промолчу - все знают сами,
какими "славными" делами
жизнь превращают в ерунду...
У множества к кроссвордам страсть,
другой пасьянсов любит масть...
Вязать, пилить и рисовать,
грибы и марки собирать...
Один семь дней в неделю пьян,
другого привязал диван,
иной на части рвёт баян,
а кое-кто по бабам рьян...
Тот из бильярдной не выходит,
а тот - в картишках смысл находит...
Футбол, рыбалка, наркота,
кино...ПОРНУХА!!! Срамота!
И много прочего бывает,
что наше время убивает!
А я пишу себе стихи...
Проронят многие "хи-хи"...
Но никому я не мешаю!
Украдкой ночью сочиняю
и, хоть на сайте размещаю,
стать именитым не мечтаю!
Я просто радость получаю,
когда из буковок и слов
родится вдруг стиха остов,
который, будто бы кроссворд,
ты заполняешь - очень горд,
когда всё в нём сложилось складно,
и злишься, если что неладно -
размер не пляшет, хоть убей,
и ямб влезает на хорей,
и не желает глупый ямб
вписаться в гордый дифирамб...
Частенько непослушный дактиль
терзает мозг, как птеродактиль,
а слово уж - не воробей,
проронишь - не поймаешь!
За всё придётся отвечать
и ты об этом знаешь...
И всё ж - сидишь, корпишь, коптишь
и рифмы подбираешь,
не Бог весть что-то сочинишь -
а радость получаешь...
От этого как будто пьян...
Эх! Что сказать вам!
ГРАФОМАН!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238934
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Вона підходить ближче, ближче
У плині часу і подій.
Чому, мов злісний лиходій,
Холодний вітер люто свище
І роздуває попелище
Моїх нездійснених надій?
Вже осінь. Листя опадає,
Повзуть в зажурі сірі дні,
Течуть, мов сльози, по вікні...
Хоч все проходить, все минає,
Та серце й досі памятає
Ту першу зустріч навесні.
17.11.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206746
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 05.02.2011
РОЗГАЛУЖЕНІСТЬ ОБІЙМАННЯ ЗМІСТУ
Тоді пізнаєш сутність явищ світу,
коли знайдеш приховане зерно,
яке майбутнього чекає літа
для воскресіння Знань й Життя.
Воно
в Родинне дерево чи в дерево Освіти
зросте і розгалузиться на сто
чи й більше стебел, гІлок, квітів,
в гармонії щоб Тіло Дух знайшло,
а Код – Готовність, Формула – Знання,
влились Потрібність в Цінність, Символ в Сенс,
Сміливість в Гідність, а Любов у Секс
і Визнання у Самопізнання…
...У факті – що колись й тебе просили
знайди ознаки мудрості і сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238892
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
«Ну щоб здавалося слова,
Слова та голос більш нічого,
А серце б’ється ожива,
Як їх почує»
Т.Шевченко
Слова його летять через віки,
Його думки ніколи не забуті.
Як серце повноводної ріки
Всі берега Дніпра сьогодні круті.
Країно власну волю здобула,
Хоча для цього шлях був і далекий.
Тепер в душі у кожного весна
І прилітають в села знов лелеки.
Слова його свободи наче гімн:
Луна як заклик над прийдешнім світом
На битву нас підняти він зумів
Своїм навік безсмертним Заповітом!
Країно мрій - ти вільна назавжди.
І дужими у волі стали крила.
Слова його всі до сих пір живі
І постать Кобзаря - велика сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238877
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Шумить Дніпро, піняться тихо хвилі,
Легенький вітерець гуляє по степах.
Вознісся високо ти в домовині,
Великий батьку наш, безсмертний у віках.
Уклін тобі, Тарасе, низько-низько,
За віру ту свою, що нам в серця уклав.
Синів, борців за волю українську,
На подвиги твій образ сміло надихав.
Ми нині - українці, не "моголи",
Вже вільно дихає оновлений наш край.
Вшановуємо тебе, Кобзарю, словом,
За волю нашу не даремне ти страждав.
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238832
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої, диво – хрущі, не хрущі з Колорад.
Мої ластівки - білі й червоні.
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі - озерні, щасливі, мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком.
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238850
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Тарасе, голос твій пророчий
живий, у пам’яті народу, ще живий!!
зірками на скрижалях ночі
нам світять заповіді твої в час сліпий.
Кручі Дніпра, Карпати-гори
сумують у тумані, без ріки пісень
та на засніжені простори
весняний вітер нам надію принесе.
Стежину-доленьку заплутав
будяк колючий, в'ється буйно поміж нас.
Та розцвіте червона рута,
й воскреснемо, як вірив в це завжди Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238843
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Тарасе, мій милий Тарасе!
Дивлюся на тебе й пишу:
Охочим зійти до Парнасу,
І римою вразить Пегаса, -
Думками до Вас я спішу
Вірші про кохання - це добре,
Вони спонукають мерщій
До вчинків безумних, хоробрих,
Палає в душі Вашій вогник, -
То поклик від серця - рушій!
Вірші про красу, що навколо
Природними силами в'є,
П'янить запроторену волю
Волошками синіми в полі, -
То сила у дусі живе!
Вірші філософського змісту
Відлуннями мудрості літ
Своїм нескінченним намистом
Вражають проникливим хистом, -
То в кожного свій заповіт!
Та хочу, щоб Ви пам'ятали
Шевченкове слово про те,
Щоб неньку-Вкраїну кохали
І волю свою здобували
Із вірою в діло святе!
04.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238836
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Тарасе, батьку, скільки ще чекати
Тієї правди змученій землі?
Твоя Вкраїна, як скорботна мати,
До тебе шле тривоги і жалі…
Вже півтора століття виглядає,
Тараса із засніжених доріг,
Не вірить в те, що він вже спочиває
Під небом рідним, на крутій горі…
Вже пам`ять в сивині, а плаче мати,
Гукає у сльозах йому «вернись»…
Чи буде ще такого сина мати,
Як був Тарас? Чи втішиться колись?
Він – вічний в’язень, але серцем вільний,
Вигнанцем за свободу був Тарас,
Його життя – як доля України,
Що здатись не хотіла в смутний час.
Немов осиротіла Україна,
Занедбана осміяна земля…
В душі Тараса ця свята руїна –
Поет на неї дивиться здаля.
З небес високих гірко усміхнеться –
Поколота, розбита… ледь стоїть…
Чи про таку він мріяв усім серцем?
За що боровся у зловісну мить?
Чи були марні Тарасові думи?
Бо ж забувають вже усе добро,
Що ніс піснями на печальні струни,
І роблять із журби його порок…
Не заплямовуйте ім`я Тараса!
Не прославляйте цим ім`я своє,
Бо хто – не грішний? Не безлика маса
Ми, українці, в нас герої є!
Ми не раби, не маса ми безлика,
Не забуваймо світлих тих надій,
Бо МИ – є світло, ми народ великий,
Ми гідні жити на землі своїй!
Тарасе вічний, славний наш соколе,
Верни надію втрачену серцям,
Хай твоя мрія не помре ніколи,
А стане світлом і знаменом нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238803
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
коли читаю вірші я Твої
весь смуток лине на мою голівоньку...
та Доля смерті, смутку та журби
до мене йде... кривавою дорогою...
О! скільки сліз! Трагедій! Сивини!
Земля ввігнулась вже під домовинами
І стогне Небо: Боже! Збережи!
Мій край, що гордо зветься Україною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238802
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Встань Тарасе...
Встань Тарасе,подивися...
Що з нами зробилось ...
Було щастя так близенько
Та щось забарилось...
Ще стоять царські трони
Біліють палаци . . .
Не хотять своєї влади
Нам - простим віддати
Не журися рідний брате
Спочивай спокійно...
Твоїй мрії - Заповіту...
Служимо ми вірно . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238747
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
І чому мені часто так сниться
Стара хата, що в крайнім ряду?
Мов нещасна, убога вдовиця
В яблунево-вишневім саду.
Під солом'яним дахом, старенька,
В три віконця хатина мала,
Тут колись дорога моя ненька
На світ Божий мене привела.
Породила, щоб жити у щасті,
Але ворог поліз на поріг.
І пішов проти злої напасті
Батько мій і у битвах поліг.
Ні, не зможу я все розказати
Про вдовине, сирітське життя.
Про те знала лише стара хата
І забрала у тінь забуття.
Вже немає давно тої хати, -
На тім місці постала нова.
Відцвіла, немов яблуня, мати,
Тільки пам’ять про неї жива.
Тому хата стара часто сниться
І матуся в тривожному сні,
А нова, під залізом, світлиця
Не приснилась ні разу мені.
18.06.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208288
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 04.02.2011
Лежу прикутий до постелі,
Давно вже спить пансіонат.
Шикую там, на білій стелі
Рядки віршів, як стрій солдат.
Нехай пошле Господь терпіння,
І сили творчого горіння,
Та слово гостре, як булат.
А ніч безмежна, ніби море,
Так неспокійно на душі,
І щоб залить пекуче горе,
Складаю подумки вірші.
Тоді у пам'яті зринають,
Пласти життя перевертають
Думок сталеві лемеші.
Тому згадались дні далекі
І хата батьківська стара.
На ній було гніздо лелеки,
А там - цибата дітвора.
Мені ще довго буде сниться
Щемливих спогадів криниця -
Дитинства бідного пора.
Який прекрасний світ широкий:
І перша зустріч навесні,
І золоті студентські роки -
Щасливі молодості дні!
Аж ось і скроні посивіли,
Літа, як птиці, пролетіли,
Немов приснилися мені.
Як часто дивна ностальгія
До нас підкрадеться і вмить
Болючі спогади навіє,
І серце тихо защемить
За тим, що вже відгомоніло,
Що відцвіло та відболіло...
Якби це знову пережить!
03.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208289
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 04.02.2011
СМЕРТЕЛЬНИЙ СЛОВОТВІР
"Сказав - і сталося!" - це не про нас, це - про Бога. Він говорив - і змінювався світ, та що там просто світ, - виникали нові світи, нові життя, нові істоти. Бог творив словом. І нас наділив даром твочості. Та ми чомусь вирішили, що творити - це щось винаходити, майструвати, складати, писати, малювати. І геть забули про те, що кожнісінький день, кожну хвилину й секунду ми, створені за образом і подобою нашого Творця, щось мимохіть створюємо. Як? Так, як і Він. Словом.
- Уперше я задумався над словотворенням, - розповідає мій давній приятель, - коли діти ще були малі. Якось старшенький побився у піску з сусідським хлопчаком, новеньким. Галас, крик! Вискакую надвір з одного боку, сусідська мама - з другого. Я кричу своєму: "Ідіоте, придурку! Навіщо ти б"єш малого?!" І чую, сусідка каже своєму: "Синку, як ти - майбутній дипломат - можеш вирішувати конфлікти кулаками?" Люди ростять дипломата, - подумав тоді, - а я кого?
Згадую розповідь старого друга завжди, коли чую бридку лайку із вуст молодих людей. Їх, мабуть теж вирощували придурками й ідіотами. Жаль малих! З дитинства запрограмовані матусями й татусями, вони не можуть порвати тенета батьківського пркляття і вийти із того образу, який створили для них найближчі й найдорожчі у житті люди. Так-так, саме прокляття. Адже, як казав один мудрий православний священник, кожне добре слово, сказане дитині з любов"ю - благословення, кожне зле - прокляття. Це тільки так здається, що благословити когось - це щось добре для нього зробити. Однак саме слово "благословення" передбачає, насамперед, благе, тобто добре, слово. Наші психологи підрахували, що на одне "так" своїм дітям ми говоримо вісім "ні". Отже, ми більше налаштовані проклинати, ніж благословляти. Погані слова нам якось легше даються.
Стоячи за канцелярським прилавком, ділиться подруга, вдосталь наслухаєшся нищівного материнського програмування:
- Ти все одно порвеш!
- Йому одна дяка, - все понищать, поламають!
- Дайте подешевше, все одно загубить!
- Байдуже, у чому "двійки" носити!
Наші бідолашні діти частіше бувають придурками, невігласами, ідіотами, гадами й сволотою, ніж сонечком, серденьком, котиком чи принцесою. А моя бабуся казали: " Дітки повинні бути облизані, так як кішка облизує своїх кошенят, - і на моє заперечення, що у мене хлопчики, додавала, - кішечка не питає, хто там у неї - хлопчики чи дівчатка, - облизує всіх."
Моя молоденька дальня родичка, що виросла майже на моїх очах, веде, м"яко кажучи, не зовсім цнотливий образ життя. А точніше, - геть не цнотливий, змінюючи кавалерів у ліжку частіше, ніж я гардероб. А коли совість уже зовсім не дає їй спати, вона приходить до мене. "На поговорити" - так вона називає свої монологи і мою мовчанку у відповідь. Вислуховую, часом вставляю слово-два, от і все, чим я можу допомогти дитині, яку майже від народження мама, сварячи матом, називала тим, ким вона зрештою й стала. Отак, кажуть, назви людину сто раз свинею, а на сто перший вона зарохкає. Мама, може, у минулому й відчувала якісь муки совісті, адже даремно обзивала малу. Зате тепер не відчуває, каже, знала від народження що з неї виросте. Ви вірите у таке материнське "пророцтво"? Я - ні. Радше, у материнське прокляття.
Раз замислившись над руйнівною силою слова, починаєш уважніше спостерігати за, так би мовити, носіями цього слова. Хто вони? Виродки, які свідомо нищать своїх дітей? Найчастіше, - ні. Такі ж нещасні, теж у дитинстві прокляті батьками люди. От молоденький вантажник, що недавно став татом чудової донечки: стиснута зубами цигарка, а із-за цих зубів у широкий світ летить такий бруд!
- Дитино, - кажу, зупиняючись, - таке враження, наче ти мене з ніг до голови обплював!
- Вибачте, - ніяковіє, - це я не вам.
- Як донечка?
- Хворіє.
- Не знаю, чи це тобі допоможе, але вчені кажуть, що дитина до дванадцяти років знаходиться у інформаційному полі своїх батьків. Разом із тією інформацією, що ти їй зараз передав, я не здивуюсь, якщо вона отримала ще одну болячку.
- Та я ж не їй! І взагалі, по-моєму, це "їрунда"!
Справа, синку, в тому, що світ влаштований не по-твоєму...
Як тільки не виправдовували матірну лексику прокляті батьками люди. І мова це така спеціальна. І розслаблятись допомагає. Ба, навіть стреси знімає. І простою звичкою, і нелюбою роботою, і поганим житям прикривають люди те прокляття, яке щодня, щогодини випльовують у світ, де живуть їх діти, рідні, батьки й просто хороші люди, що не мають звички молитися бісам. Бо, як би не виправдовували себе любителі мату, як би не пояснювали свою нищівну культуру, уже давно відомо, що матюки - слова окультного походження. Тому й називають їх богослови молитвами бісам. А вчені-фізики довели, що матірна лексика і взагалі кожне зле з нищівним зарядом слово створює навколо таке негативне енргетичне поле, що сприяє усіляким негараздам на матеріальному рівні: нещастям, депресіям, хворобам тощо. "Неправда, вчені й богослови помиляються" - сказав би мій співрозмовник-вантажник. Що ж, якщо неправда, то ніхто нічого не програє і не виграє, окрім хіба власного іміджу та поваги оточуючих. А якщо правда?! Якщо правда, то ті, хто посилає у світ такі от інформаційні снаряди-прокльни, нищать здоров"я, добробут, долю оточуючих людей. Найбільше ж дістається тим, хто найближче: дітям, дружинам, батькам, колегам по роботі. А потім ми дивуємося: болячки обсіли, гроші не ведуться, сім"я розпадається. По закону бумеранга наші прокльони вертаються нам же. І не вгадаєш, де і як воно окошиться. Тому я гаряче підтримую тих роботодавців, що суворо дотримуються правил корпоративної культури й карають носіїв ненормативної лексики. Воно, знаєте, для бізнесу безпечніше.
У будинку, збудованому з жартом та любов"ю жити й дихати легше, ніж там, де у фундамент та стіни вмурований мат. Навіть страва, приправлена добрим словом, смакує краще, ніж приготована й подана з лайкою.
Слово - видимий образ невидимої і часто загадкової людської душі.
- Коли душа - красива, як садок навесні, - знову процитую мою мудру бабцю, - то людина рот відкриє, а звідти - квіти. А якщо душа гнила, як болото, то з рота - жаби, жаби, жаби.
Зрозуміти душу людини можна, прислухаючись до слів, що їх вона зазвичай вимовляє. Вслухаючись уважно, можна бачити, що там у душі - квітучий садок, чи смердюче болото. Усі складні речі, як правило, мають просте пояснення.
З цієї точки зору наше сьогодення і те, що в ньому відбувається, теж можна просто пояснити. По-перше, у слов"янських мовах, а найбільше у російській та українській, просто якесь страшне засилля матірних слів. Ні англійська, ні інші європейські мови навіть і близько такого не мають. Тільки у нас можна спілкуватись так, що цензурними у реченні є тільки "у", "в" і "на". Хто б чим пишався!
А по-друге, як сказав мені один літній випадковий співрозмовник, якого життя ми чекаємо у країні, яку проклинає така кількість стариків?
Прокльони скрізь. На роботі все будується і вирішується з матом. Діти виховуються матом. Молодь спілкується матом. Ми сваримо державу, уряд. Теж зло, матом. І як ми хочемо жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238672
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
***
Выбор сделай сам толковый:
Божье слово или маты...
С бесом - вечно бестолковый,
Только с Богом ты богатый.
***
Без толку стрелять дураков,
Их тратить на пули не нужно.
Лишь слово вернее оружия,
Избавит от вечных оков...
***
Сладкой музыки бутон
В глубине хранится...
Ну не ставь же на рингтон!
Это ж... как жениться!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238664
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Десь щебече птаха в гАю,
Та набрид весь бiлий свiт,
I тихесенько я складаю
Любiм друзям заповiт.
Завтра рушу у дорогу -
Шляху iншого нема!
Помолюся тихо Богу,
Щоб не було це дарма.
Маю в очi подивитись
Потойбiччю, що iде,
Та не впасти, не схилитись,
Хай ВОНО лише впаде.
Щоби кожен мав у серцi
Тiльки свiй зiрковий час.
Вода чиста у вiдерцi
Нагадатиме про нас.
Я i сам колись напився
Тiй сцiлющоi води,
Серед поля опинився
Де немає лободи.
А над полем, чистi зорi,
Вiдзеркалюють в очах.
З ними подумки прозорi,
Забувають що то страх.
Р.S.
Не надо Вечного огня.
С небес тревожить Вас не стану.
Земная жизнь ведь для меня,
Там будет вся, - "ПО БАРАБАНУ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186121
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 03.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2011
З дитячих наймиліших сновидінь
лише одне пригадую затято:
тоді до мене ангел прилетів -
мій добрий вісник трепетного свята.
В світ безкінечних радостей водив,
на крильцях підіймав до веж дзвіниці,
сяйливі промені виловлював з води -
я їх пила, і не могла напиться.
Перешуміли зливами літа,
лягла до скронь непрохана пороша.
Тепер до внучки ангел приліта -
леліє сни спокійні і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238609
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Ми всі обляпані багнюкою брехні
Й не знаємо чи зможемо відмитись
І наші несповідані тяжкі гріхи
Нам знову дозволяють помилитись.
Тягар минулого, як вічні кайдани,
Так важко з ними по землі ходити.
За нами довжелезні ланцюги вини,
Яка нам не дає спокійно жити.
За гратами дозволеного живемо,
Думки давно втомилися мовчати.
По колу замкненому ми йдемо й йдемо:
Брехні багнюка може засмоктати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220818
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 03.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2011
Душа твоя, як тінь, що йде на суд..
А ти шепочеш: "Сил моїх немає.."
Депресія, як кровожадний спрут
Болючим смутком душу огортає..
Не плачу я.. за нас обох... сміюсь..
Бо сльози що? Лиш відчай.. безнадія..
А краще я за тебе помолЮсь,
І як ніколи - серденьком зігрію....
А знаєш - я.. вже бачу, як тебе
Взяв під опіку Янгол, що від Бога.
Як із царин, де небо голубе,
Веде до тебе.. радості дорога...
А знаєш - я.. я вірю - все мине..
Бо ж все в житті, хороше й зле минає.
І ніжністю струну душі торкне..
Надія ... Віра.. і Любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102027226
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Замело дороги и тропинки,
Снежным ураганом января.
Поразвесила сосульки-льдинки,
Нам рисует зимушка картинки,
Изморозью ели серебря...
Приукрыла землю снежным пледом,
Реки и озера леденя,
Карнавал между землей и небом
Только равнодушному не ведом,
Как искрится инеем земля..
Волшебство несет и наслаждение,
Снежной пеленою кроет лес..
А за нею - снова дни весенние,
Нас закружат в яблони цветении,
Погружая в мир своих чудес..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11001056688
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234258
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 02.02.2011
Дякую співавторові чуйній, талановитій, прекрасній людині Н-а-д-е-ж-д-е,за натхнення та ідею у написанні цього твору!
---------------------------------------------------------
Вмиває дощ скло лобове до блиску
Негода розгулялась на шляху
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння
І рушився між нами цілий світ
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, скільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів
Це яблунь цвіт розкидала зима
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 02.02.2011
Цуценя французького бульдога –
Подарунок, несподіванка шалена!
І від вражень він розгублений, небого,
Так беззахисно все дивиться на мене…
Ось оговтався, відчув любов безмежну,
Ігнорує спальне місце на підлозі,
Все – тепер від нього ми залежні,
Ми поборені, віднині ми в облозі,
Все для нього – найсмачніше, найсвіжіше,
"Моє сонечко кохане!" - це собаці,
Поцілунки та обійми найніжніші,
Потурання щонайменшій забаганці.
Недогледіли, як застрибнув на ліжко,
Зацікавлений мобільним телефоном,
Все розгриз – наївся до відрижки
Й спокійненько задрімав у нас під боком…
Зранку – ґвалт! Зіпсований мобільний?
Ні, звичайно: "Песик може захворіти…",
А хитрун, пересуваючись повільно,
Чимчикує до вітальні, де є квіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231870
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 02.02.2011
Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон.
Дорослого життя перипетії
Розтануть тихо, як ранковий сон.
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім.
Там ще невдачі не гніздяться в стрісі,
Чигають у дорослості жалі,
Там підлітки-ромашки на узліссі,
Як я, ще недоторкані й малі...
**************************
Вже облетіли пелюстки квітчасті,
В житейське море вилилась ріка.
Лобастеньку голівку правнучати
Уже не пестить бабина рука.
В моїм саду розлуки колобродять.
Навкруг життя - столикий іподром...
Журавлик заглядає у колодязь -
Дитинство хоче виловить відром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171518
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
Слегка расстроена гитара
и голос хриплый - не певец!
Но глянь - на голове тиара!
Ты заслужил её -ТВОРЕЦ!!!
Твои стихи пронзают сердце,
а песни - будоражат ум!
Ты к счастью приоткрыл нам дверцу -
Жеглов... И Муза...Покоритель дум...
Никто забыть тебя не вправе!
Ты был и есть певец мечты
великой, солнечной державы,
название которой - ТЫ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238127
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
***
Человек всегда молчал -
Думали, что скромный...
Не хамил и не ворчал,
Был характер ровный.
А когда заговорил,
Голосом без фальши,
Ждали все, чтоб рот закрыл,
И молчал бы дальше!
***
Его ухмылка, неизменно,
С его реформами, привычна.
Всё, на словах, через колено,
А на поверку, как обычно...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238047
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
***
В пустой графе - национальность,
Писать лишь правду я привык,
И честно выполнив формальность,
В неё впишу я - шаровик...
***
Вечно будешь банку должен,
Он клиенту - никогда!!!
На мозги арест наложен,
МММ - жива всегда...
***
Пропали атланты
Средь царства оков,
Зарывши таланты
В стране дураков.
Ослепли, оглохли,
Не ждут перемен.
Хоть с голоду сдохнут -
Не встанут с колен!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237694
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Давно больна планета наша.
Утерян ритм,отравлен воздух.
Терпенья лопнет скоро чаша.
И налегке уйдёт на отдых.
Трясёт её ,как в лихорадке.
То пот течёт волной цунами.
Пришла пора менять порядки.
То горе будет,люди с нами.
Пора сменить приоритеты
Сейчас у власти хруст купюры.
Пора снимать со стен портреты.
что не несут в народ культуры
Сидим в ячейках ,словно осы.
несём себе побольше мёда.
Но не решаются вопросы.
И не меняется погода.
Лишь светлый дух спасёт планету.
И лишь благие устремленья.
А личную купив ракету
Не улетишь в страну спасенья.
Добром очистим наши души.
Любовью пусть горят сердца.
Иначе нас Земная суша
Сотрёт как пыль с её лица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237675
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Посмотри, какая тучка
По небу плывет.
Солнца яркий, нежный лучик
Греет небосвод.
Я поймаю на ладошку
Радугу -дугу.
Соберу всех понемножку
Цветов на лугу.
Капли, словно ожерелье
Майского дождя.
На траве и на деревьях
Радуют меня.
Ах, все эти чудо- краски
Очень хороши!!
Словно с милой доброй сказки,
Для глаз и души..
А становятся заметны
И полутона.
Все сомненья твои тщетны..
Видно - влюблена..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906023306
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229455
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 28.01.2011
Яка зима сьогодні!
Яка зима сьогодні, ой зима!
Цукровий сніг і на шибках узори.
Куди не глянь – скрізь біла пелена.
Повітря чисте, морозне, прозоре.
Куди не глянь – лишила слід вона.
Свій дивний слід, холодний, неозорий.
Ох і зима!
На білий, чистий лист
Впадуть печаткою людські узори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166025
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 28.01.2011
Всю жизнь пахал, как Папа Карло:
Карьеры, шахты и заводы.
Во сне лишь видел Монте-Карло,
А так, лишь спину гнул все годы.
Теперь живу среди болячек:
Бронхит, энцефалопатия.
Таблеток съел две тыщи пачек
Зачем так много, без понятия...
Смотрю проклятый телевизор
Где Юшка, Юля, Янукович
Народ толкают до карнизов
И ржут, как Лёня Якубович.
Пенсионер я - пень трухлявый,
Плачу за свет, за газ, за воду,
В котёл общественный дырявый -
Кормлю откормленную морду.
Да чтоб вы суки подавились...
Мои копейки, вам как порча!
Чтоб джипы ваши все разбились,
Сдыхайте в муках рожи корча...
Всю жизнь пахал, как Папа Карло,
Теперь валю бегом отсюда.
Увижу с Богом Монте-Карло...
Устал надеяться на чудо.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101288337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237484
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2011
Я помню маму, папу, брата
Картинка в памяти всё та:
Машина, трасса, выстрел ската...
И слово тёти "Сирота"
На третий день:гробы и гости.
Три ямы черные, как ночь.
Гвоздики, кладбище и гвозди
И ноль желающих помочь.
Мне больно, страшно, одиноко.
От горя в горле словно ком.
Насильно, молча и жестоко
Забрали с кладбища в детдом.
В шесть лет: забор и дети злости
И мама та - одна на всех
От той еды, светились кости.
Был слышен редко, детский смех.
Была и армия и зона
На койке два, на нарах пять
Купэ, чаёк и вид перона...
Спустя года, я здесь опять.
Кресты, оградки и вороны.
Родных могилы, водка, хлеб
Вдруг ветер сильный, машут клёны
"Ты здесь сыночек, здравствуй, Глеб".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011050643
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220183
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2011
Запах вуст медунково - п’янких,
Я вдихаю із смаком весняним.
Блиск очей волошкових твоїх,
Мою душу хвилює коханням.
Дотик рук спопеляє все тіло моє
І у трепеті серце колотить.
А веселка на струнах своїх виграє,
Кожна нота до серця доходить.
Між хлібів синь волошок і мак у крові.
Спориші під стернею сховались.
Це найкращі літа і твої, і мої,
Коли ми перший раз закохались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234941
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Розповім Вам, друзі любі,
Хто живе у нашім клубі.
В клубі Женіка Юхниці
Хлопці є і молодиці,
Є дівчата й старики,
Є серйозні й чудаки.
Гарно пишуть і паршиво,
Хтось слабак, а в когось сила.
Лисий хтось, а в когось чуб,
Та усіх єднає клуб.
Тут є Аня і Афоня,
Є Антон і є Гармонія.
Князь, Княгиня, Киця, Грім –
Клуб вітання шле усім!
Вишня є і є Вода,
Знак питання, Слобода,
Макієвська і Марічка –
Кожен має своє личко.
Є Микола Верещака,
Кошеня і є Комаха,
Є Вовчиця, Верховина,
Доктор є, і є Дарина.
Відьма є і Білосніжка,
В цих поетів власне личко.
Анна є, і є Надія,
Є Маяк і навіть Мія.
КРІПАКОС і пан НІХТО,
Є Москва і Мефисто.
Поцілунок вітру, Жанна,
Є Анюта і Сніжана,
Є Марусенька Мохнацька,
Чарівниця – чудернацька.
Ярий є, Фінковська Юля,
Є Кадет і є Кируля.
Борода є і Танат,
Тишина і Дилетант.
Либідь, Птах і Комуняка,
Невідома – Чорна птаха.
Гільйотина, Грошик, Дим –
В клубі раді друзям всім!
Радченко у нас шанують,
Лілю Джем завжди віншують.
Люблять Любцю Іванову
І Валюшку, і Смирнова.
Побийлихо в нас в пошані.
Є Діди і хлопці ранні,
Є Закохана у вітер,
І Закохана в весну,
І багато інших друзів,
Яких я не осягну.
Всіх згадати я не в силі,
Поможіте, люди милі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233179
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 28.01.2011
Я не стану навколішки – й так на колінах мій дух
І літати – та ні! – бо й без цього літаю щоночі…
Краще серце, де лід, урятую від злісних задух,
Краще мрії утілю, які ще завчасу пророчі.
І хіба це завада – душа, від природи сумна,
Коли сни у долонях любові – мов ягода в джемі?..
Доказала ж мені твоя врода земна (неземна!),
Що і янголи милі існують на небі в едемі.
05.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233094
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 28.01.2011
ВИМІРИ ВХОДУ і ВИХОДУ КУЛІ
З Активом власним збалансуй Пасив
в трьох просторових вимірах й площинах
і визнач дію векторів і сил,
дистанцій і маневрування тіла.
А Час – багатовимірність світів
із сфер і вогняних кілець зліпила.
Початків і Кінців активний вплив
завжди дуальних наслідків причина.
Ти – в центрі існування різних сфер:
і динамічних, й кола інтересів.
Об'єм, який засвоїв дотепер,
ще використаєш в бійцівськім стресі.
Якщо ж обмежиш сфери і потреби,
зумієш зазирнути в нетрі себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233244
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Звучал так радостно в роддоме
Мой первый крик, как нота ля
И книга жизни в первом томе
Была о жизни короля.
Второй же том, писала юность,
Без черных будней суеты...
И лишь тогда рождалась мудрость,
И виден был маяк мечты.
А в третьем томе стало ясно,
Но только то, что мир большой!
Писала молодость прекрасно
Тот том написан был с душой.
Чего не скажешь о четвёртом,
Ведь критик грязи не жалел...
Он был не с Богом, больше с чёртом
Чинила зрелость беспредел.
Последний том был самым ровным -
Где все эмоции к нулю.
Но он один был самым полным!
Хотя я старость не люблю...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101037298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232712
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Ты на сцене, а я за кулисами.
Ты играешь, а я доигрался.
Для тебя этот мир бенефисами.
Ну а мой, лишь в твой мир упирался.
Рукоплещет таланту вся публика,
Люди плачут и так тебе верят -
Без кнута и без всякого бублика
Все актрису свою очень ценят.
Под овации и громкие крики
Собираешь охапками розы.
Как когда-то собирал, я улики
Этой жизни изменчивой прозы.
Я всё помню и взлёт и падение
Как ругались в той старой гримёрке
То в субботу, а то в воскресение
Как была, ты в сценической тёрке.
Я тебя ревновал до поклонников,
Ты мне повод на это давала...
И устал от тех многоугольников -
Показав, тебе сцену финала.
Ты на сцене, а я за кулисами.
Ты играешь, а я доигрался...
Для тебя этот мир бенефисами
Ну а мой, лишь в твой мир упирался.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101140274
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234700
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Розгулявся сніжний сміх,
Вітерець-пустун притих.
З пагорба летять санчата,
Ой веселі тут дівчата.
Рум’яняться ніжні щічки
і пашіють гарні личка.
Як під гірку важко йти,
А з гори – за мить злетиш.
Лиш Сергійко упирався
Дуже швидкості боявся.
Зрозуміти не зумів,
Хто, куди і як летів.
Ми ж так гарно накатались,
Колючки позалишались,
Від шипшини і від глоду,
Але це як в нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234874
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2011
Нічого не треба казати,
Коли любиш рідну країну,
В якій росли батько й мати,
В якій й тебе народили.
Це просто живе у серці
І не потребує пояснень.
Це - твоя рідна земле!
І має все бути ясно.
Чому ж ми тоді, українці,
Не маємо власної волі.
Все те, що нав`язують інші
Приймаєм ми з задоволенням.
Ходити в чужую церкву,
Казати на чужій мові,
Щоб всі ті накази "зверху"
Були цілком задоволені.
Не треба, брати, не варто
Знущатися над землею,
На якій стоїть рідна хата,
Де стрівся з любов`ю своєю.
Любіть свою Батьківщину
І мову співучу свою,
Бережіть її вільну, єдину,
Не скоряйтеся нікому.
04/08/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221046
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 28.01.2011
Із надією в серці,
Із Вірою в Бога,
Ми заходимо в Храм,
Там у Вічність дорога...
Там запалюють свічі
Дорослі і діти...
Хтось з журбою у серці,
А хтось, щоб радіти...
Хтось приносить свої
Сподівання і мрії,
Хтось запалює вогник
Живої надії.
Хтось сумує і плаче
За втрачені роки,
Хтось відчує полегшення,
Злагоду й спокій.
Чиясь свічка загасне,
А чиясь запалає,
Чиясь піде до Бога,
До світла, до раю...
Хтось легенько в долонях,
Крізь вітер, пітьму,
Донесе свою свічку,
Гарячу, палку...
Хтось не зможе із нею
Навіть кроку ступить,
Так обпалює пальці,
Аж до серця болить.
В когось свічка податлива,
Ніжна й м'яка,
В когось з виду хоч тверда,
Та насправді крихка.
Хтось із вірою в серці
Її принесе,
Хтось поставить, а потім
Забуде усе...
Хтось помолиться щиро
За рідних й чужих,
Хтось забуде згадати
Навіть самих близьких...
Але віра рятує
І праведних й грішних,
Звернімось до Бога,
Допоки не пізно!
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236528
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Політ окрилений...
У Вічність...
Всі сподівання...
У Безодню...
Чекала незбагненне " завтра ",
А залишилася в " сьогодні " ...
Ти поспішала...
Жити, жити...
Та вибух обірвав...
На півдорозі...
" Часу залишилося мало..." -
Пульсує у твоєму блозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237041
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Кожен пише про своє,
В клубі завжди друзі є.
Я ж у клубі живу ними,
Пропоную нові рими.
Груздева є, Тепла осінь,
Є Змія і Круля Зося.
Зая є, Зелений ГОТ,
Є Сідий і Марізонд.
Анка є і є Ангора,
Азіат, і є Аврора.
Айві, Алін і є Айстра,
Чу, Чуха, а також Майська.
Вова, Чорний чоловік,
Навіть Проданий є сміх.
Є Махно і Маша Мері
Всім відкрити в клубі двері.
Є Серьогіна в нас Інна,
Інга є і просто Іма.
Є Монгол, Метис, Мостов
І Тарасик Шелестов.
В нас є Лесь, Годун Наталя,
Корсак є і Неба Краля.
Мирослава, Уніат,
Кожен друзям в клубі рад.
Діва є і є Фате,
Юлія, Ватанг, Хорхе.
Є Борисівна, Даріна
І Васина Катерина.
Є Байстрюк, Бунтар, Балкан,
Хельга Ластівка і Хан.
Є Ваньоха, Велеслава,
Вася, Васса і Варвара.
Йожеф Фламберг, Маріана,
Є Окрилена, Оксана.
Жовте небо, Ліля Бо,
Борода і Куван До.
Є Надєжда, Матіола,
Андрій Найт, і Коржакова.
Пастернак Іван, Павло,
Оскар є і навіть О.
Чорний є у нас Дем’ян,
Вольна Птиця і Балкан.
Є Шевчук Володя, друзі,
Його знають всі в окрузі.
Габа в клубі є Оксана
В інтернет заходить зрана.
Є Омега, Серафима,
Ана Пест і є Людмила.
Анатольєвич, Нінель,
Доммерштерн і Камаель.
Є Вєдомая Любов’ю,
Юта є і навіть Ю,
Всіх Вас друзі я люблю!
Вітер, номер в нього є 07,
Р. Строїнський і Рі Джин.
Нині досить, вже стомився,
Може десь і помилився.
Дехто каже, що піарюсь,
Через те і закругляюсь.
Більш не буду римувати,
Вип’ю чарку й піду спати.
ВСЕ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234428
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Клуб поетів – це родина,
В ньому є і Україна.
В клубі, що створив Юхниця
Є відомі всім вам лиця.
Біла Ніч, Вітряк, Богіра,
Гамаюн є Граф, Багіра.
Галька, Дан, Ісаак, Шаман,
Фея, Шут і Шарлатан.
Є Щаслива мить, Дарина,
Авантюра є Аліна.
Всім відомий Віктор Ох –
Пише стільки, що за двох.
Українець, Українка,
Ці працюють наче Бджілки.
Є Журавка і Жорстока,
Сьоме небо – синьооке.
Ольга є Оселедчук,
Хмара, Зодіак і Дух.
Вона вийшла заміж, Ата,
Синевір і є Амати.
Білий ворон, Друг, Дружок,
Та, що іде до зірок.
Уті – Путі, Ія, Бука
Є Сібіта, Ватра, Сука.
Снайпер є і Соломія,
Крик душі, Іруся, Ія.
В клубі в нас розквітла Квітка,
А Фіалка пише рідко.
Чорнобривець, Делл Мелісса
Є Хірург, і є Актриса.
Пропоную прочитати,
Буду далі римувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233748
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 28.01.2011
ОБЕРТАННЯ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ РУК І НІГ
Між тим що зробиш і уже зробив
ти й вертишся, як в’юн у ополонці.
Від обертань і кругових кидків
людей, думок, монад, планет і сонця
антагонізмів зміна полюсів
вирує у всесвітній оболонці.
Пристосування і взаємовплив
хоч в рідній буде, хоч в чужій сторонці.
Закручення і відцентричний рух
суглобів і хребтів, носів і вух
спричинить анатомія людська.
Якщо у тебе світла голова,
з'єднай ти голову з руками і ногами
з'єднай любов'ю друзів з ворогами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231981
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 28.01.2011
РІВНОВАГА ХОРСА
Між літерами в азбуці й словами,
між формою і змістом, Злом й Добром,
між світлим й темним, дУшами й тілАми,
між правим й лівим, холодом й теплом,
межи антагонізмів полюсами
Всевишній врівноваженість знайшов.
Хай буде вона знайдена і нами –
гармонії основа із основ.
Центр Рівноваги є й магічним центром,
в якому концентрується Вогонь,
надходячи з легень, зі стоп, з долонь.
В нім Сила міститься жива і мертва.
Він посередником і служить, і служив
між тим, що зробиш і уже зробив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229718
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 28.01.2011
Я так давно не видел вас...
Ваш след с годами затерялся.
И вот вы здесь, со мной сейчас!
Для нас, мир тесным оказался.
Я пьяным стал, от ваших слов:
Когда услышал вашу речь,
Какую слышал в мире снов
Прекрасным эхом прошлых встреч.
Вы, мне поведали о том:
Что слёзы - это не вода,
Каким не верил я в былом -
Любовь оставив навсегда.
Я сам ушел о чем жалел,
Уже потом, спустя года.
Когда, Амур лишившись стрел
Ушел в другие города.
Я вам сказал скрывая боль,
Что встрече рад, но мне пора...
Не мог вернуть былую роль,
Когда на шее детвора...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101187753
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235602
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Внимание, Люди!!!Пропала, собака!!!
Овчарка немецкая, черный окрас.
Не жалко поверьте, бумажек гознака
За лучшего друга по кличке Пегас.
Ходил, объявления клея, ребёнок -
Которому было не больше пяти.
Хватало повыше наклеить силёнок
И больше чем сотню дворов обойти.
У мамы взял денег сказав:"На конфеты".
Но вместо конфет, купил клей пва.
Как текст написать, подсказали газеты,
Как только не стало Пегаса вчера.
Как сыну сказать, мама с папой не знали.
Пегаса пришлось отвезти к ветврачу,
А врач лишь сказал, то что вы опоздали:
"Его усыпить, предложить вам, хочу"...
"Зачем его мучить?" - решили супруги,
Слезами умывшись ответили,да...
И после инъекции, взяв пса на руки
Вдруг поняли, сын не поймёт никогда.
Всё ходит и клеит листы из тетради,
Где почерк понятен лишь только ему.
Не знают прохожие:тёти и дяди.
Того, зачем ходит он, и почему...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101216734
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236142
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Ми кохаєм так шалено,
Як в бразильському кіно.
Почуттів стандартна схема
За стандартами ISO.
А коли любов в пробірку
І на іспит віднести...
Від випробувань нам гірко -
Якість ми не зберегли.
І любові нам замало,
Скрізь любов наче чума.
Але знов забракували,
Бо там якості нема...
Може, щоб підвищить якість
Технологію змінить?
І не гратись у стандарти,
А душею щиро жить...
-----------------------------------------
навіяно словами одного знайомого:
"я люблю так, як інші... так, як зараз стандарт життя змушує"
Щось мене в цих словах зачепило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223134
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 28.01.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 28.01.2011
ЗБИРАЮЧИ ЛІНОЩІ
Між радістю сівби і сумом жнив
займи свій розум ти комбінуванням.
Ти – творчість того, хто усе створив,
ти – синтезуєш власне Існування,
якщо ти кількість в якість перевів,
причини в наслідки, а бійку в тренування,
якщо при мінімумі максимум зробив,
якщо ти переміг без борюкання.
Аналіз того ЯК тебе побили –
цінніше перемог над слабакАми.
Чи в творенні, чи в лицарській борні
результативність прикладання сили
проявиться в мистецькім пізнанні,
між літерами в азбуці й словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229058
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 28.01.2011
Если я замерзну, то от холода,
Если вдруг умру, то без любви,
Разразится небо боли грохотом..
Нет её..и больше не зови.
А замолкну, то от равнодушия,
Что накроет глыбой-ледником,
Вдруг между сердцами и меж душами
Ляжет пустота лютым врагом.
А пишу о чувствах - значит счастлива,
Значит держит нас незримо нить..
Разукрасил мир цветными красками
Жизнь мою..Хочу любить.. творить!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912197921
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234877
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Подарен мне рисунок этой ночью
Узор из сказки на моем окне..
Неужто показалось? Нет..воочью,
Знакомый образ четко виден мне.
В упряжке кони, дышат белым паром,
Искрится снег и только санный след,
Смотрю и поддаюсь рисунка чарам,
Самый любимый предо мной портрет.
Картина-иней на оконной раме,
Я взгляд желанный на себе ловлю,
И словно нет пространства между нами,
Он здесь, он рядом..Тот, кого люблю!
К его устам я нежно прикасаюсь,
Трепещет сердце, мне вздымая грудь.
Художник, пред тобой я преклоняюсь
За сладкий миг к губам его прильнуть.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11001142175
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235979
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 28.01.2011
- Мамо, звідки я взявся?
- З любові, сину...
Все починається з любові…
Вона, мов фея осяйна –
зернята-серденька казкові
дарує, щоб цвіла весна.
Зростають діти, наче квіти -
голівоньки - до сонця і води.
З любові починаєм жити ,
як ранок босий в крапельках роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237270
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Плачет блондинка в палате роддома:
"Боже! Ну что я скажу мужу дома?
Два близнеца родилось у него!
Первый - его! А второй ОТ КОГО?!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237175
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Это не порок и не изъян...
Люди! Мы - потомки обезьян!
Нам наука это доказала
и по полочкам давно расфасовала.
Сами вдумайтесь: Гаврилов - от гориллы,
а орангутанг - читай Абрам Гутанг,
Шимпанидзе - в кепке с носом длинным,
взор орлинный покоряет дам!
Вот французам - так лемур подходит:
"Ле сикст жюр, ль Амур, шерше ля фам!"
А латвиец (мысль моя находит)-
что ленивец... Не похоже вам?
Любопытные, занятные мартышки-
может быть вьетнамцы-коротышки?
И кто знает, почему макаки
так созвучны с именем "словаки"?
Любопытный, очень шустрый бабуин
по характеру совсем, как армянин.
А теперь мы с вами подытожим это -
эволюция вперёд мчит, как ракета!
Человек - природы Царь! Венец творенья!
А дела его - достойны восхищенья!
Славим Ум твой, Бескорыстность и Добро,
Веру, Правду, Благородство, Честность! Но!!!
Есть на Матушке-Земле ещё приматы,
чьи деяния для всех людей чреваты...
Много среди нас есть питекантропов -
жадных, лживых, злых "политекантропов"!
Мы должны у них "кормушку" отобрать!
Их же в клетки! В зоопарк упаковать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237166
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Колись у холодну засніжену пору,
Я вийшов із лісу. Мороз – аж до сліз.
Дивлюся – прямує неспішно під гору
Конячка і хмизом наповнений віз.
А поруч поважно (без плейєра в вусі)
Конячку за ліци веде мужичок
В великих чоботях, в овечім кожусі,
А сам – що мізинчик! Мені по пупок.
-І звідки ці дрова? – А то, ти не знаєш!
Некрасова, мабуть, у школі читав?
Дивлюсь по одежі – не тут проживаєш,
В столиці давно від реалій відстав.
У нас, як по книзі, - сім’я чималенька,
А хочеться їсти і жити в теплі,
Та в хаті – сестрички і немічна ненька,
І, знову ж, немає зарібку в селі:
Розпродали землі, понищили ферми,
Останній в районі закрили завод.
То, може, підкажеш – за що ж бо тепер ми
Прожити повинні?.. Бідує народ.
Ти, пане, я бачу, мабуть, депутатом
Працюєш в столиці, чи шефом якимсь,
А нам обидвом ось доводиться з татом
В мороз і в негоду «прочісувать» ліс…
- То, що ж – ви у розквіт технічного віку
Не маєте газу донині в селі?
- Та, газ у нас був, але гроші на ліки
Для мами ідуть… А ще – сестри малі…
От влітку приїхав інспектор з району
І нашу трубу за борги перекрив.
А тато ще думав, якісь «Регіони…»
Йому допоможуть… Та, рано радів!
- А в школу ти ходиш? – А що тобі з того?
Ходив, поки тепло було, а тепер
Навкруг замело… І, хоч там у нас строго,
Іду, як автобус: вівторок, четвер…
- Та, як же так можна?! – У нас не столиця,
І наші проблеми далеко від вух…
Ну, мертва! Заслухалась… - смикнув за ліци,
Рукою махнув і прискорив свій рух.
26.01.11
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237158
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Лежала роза на дороге,
Смешана с пылью..
В изнеможеньи и тревоге..
Прикрыта гнилью..
Всегда цвела.. благоухала,
С открытым сердцем..
А тут... Она в грязи лежала.
Мертвым младенцем..
Каждый спешил и суетился,
Не замечая..
И хоть бы кто остановился..
Она - живая !!!!!
Просто .. распластана печалью..
Любви потерей..
Разорван лик под грез вуалью..
Как диким зверем..
Остановись-ка в жизни гонке,
Не мчись ты мимо!!
Стань не колени, потихоньку..
Пред ней, любимой..
Тихонько подними из пЫли..
Ты тельце розы.
Жива!!! И лепестки ожили
Роняя слезы....
И на глазах у всех застывших.
Роза воспрянет.
Тебя послал видно Всевышний!
Спас! Не завянет!
Боль и печаль способна кинуть
Нас на дорогу..
Поднять.. и дух вселить под силу
Людям и Богу..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906034479
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236519
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 26.01.2011
Роняю капельки любви,
На чистый лист..
Из полумертвых оживит
Любовный микс..
Слова, плетению сродни .
С горячих уст..
Звучат молитвенно: "Храни..
Бездонность чувств.."
Нет магии, нет колдовства..
Не приворот..
Любовь и страсть! Их торжества -
Круговорот..
Роняю.. капельки.. души..
В любви сосуд..
Душой наполненный кувшин -
Тебе несу...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012243920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237138
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011
***
Как найдёте себе пару,
Вам авансом, чтоб дружить,
Дадут ужинать на шару,
Чтобы завтрак заслужить...
***
Таланта яд хмельной, опасный,
Порой спешим испить до дна,
И верим в сказку понапрасну -
Там буд-то истина видна...
***
Понять, кто Вами дорожит,
Не сделать чтоб промашку,
Вам ложек сахара ложить,
Тот знает, сколько в чашку...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235036
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 26.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2011
Вітер сильний подув і лавровий вінок
Впав гаранту на шию бичачу,
Ледь зі сміху не впав із ослону сусід,
Як побачив гаранта невдачу.
-Щось йому не везе і не клеється все,
Вже скінчилась до нього й довіра,
Бо з екрана таку єрунду він несе,
Що від слів його й Ганька зомліла.
І за що ж Україну так Бог покарав,
І Микола не може сказаті,
-Грєчкі повно у нас,-він з трибуни кричав,
-І нєнада помного купляті.
А до діла дійшло,то нічого нема,
Вже не знають, чим дірки латати,
Ще й надворі зима,а тепла теж нема,
Треба газ у Росії купляті.
-Ето Юлькі віна,ето відно вана
Усю гєчку с запасов поїла,
Апєтіт-то какой,вже пусті закрома,
А за газ вана мать нє платіла.
Як почуєш цей бред наших "славних" мужів,
Що тягар свій на жінку спихають,
Так і хочу сказати "Як кінь той не твій,
То коня того й не запрягають..
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11101258389
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237113
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011
ЗЕМЛЯ, ВОДА, ВІТЕР і ВОГОНЬ
Розтанути у океані неба,
щоби мигтіти зоряним вогнем,
або накрити атмосферним пледом
красуню Землю й випасти дощем,
по рікам розтектись солодким медом,
наповнити Стихіями об'єм.
Всіх знань це нашим стане кредо,
з яким ми по шляхам життя підем –
Вода й Земля, Вогонь і Вітер разом
в колисці філософських увертюр,
і в образах нам дорогих пейзажів,
й концепцій світоглядних, і структур ...
Як вгледиш землю вітром розігріту
тоді пізнаєш сутність явищ світу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236966
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 26.01.2011
День и ночь снегопад,
Замело все дорожки.
За окном дремлет сад,
Дремлет эхо в сторожке.
И в плену у снегов
Загрустили рябины,
Капли ягод, как кровь
На снегу проступили.
Ветер бьётся в окно,
Ветер в ставни стучится
И метель серебром
На земь снова ложится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236859
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
***
Слышал мудрость ты такую? -
По щеке коль бьют прицелясь,
Скулу сразу ставь другую,
Чтоб на место стала челюсть!
***
Дерьмом всё кажется снаружи,
Через дерьмо внутри себя,
Но со своим дерьмом мы дружим,
Дерьмо снаружи не любя...
***
Одевают гордецы
Хитрости одежды.
Есть глупцы, есть мудрецы,
Умные невежды...
И свиньи нечистой связь
С золотым корытом -
Комбинаций хитрых грязь
Мудрости не скрыта.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236898
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
Не вдягай мій одяг,
Він пахне лиш мною,
Щоб не був твій потяг,
До мене любов’ю.
Не дивись на мене,
Не торкайся шкіри,
Кров тече по венах,
Це любов, не віриш?
Доторкнись найнижче,
Поцілуй найкраще,
Потім вище й вище,
Це так легко, важче…
Просто не любити,
Й ніч не цілувати,
Можеш мною жити,
Лиш мене кохати.
Тільки не ховайся,
Сонцем не згоріти,
Швидше роздягайся,
Тіло твоє світить.
Так, наче приємність,
В колір розцвітає,
Це наша взаємність,
Він її… вона кохає.
Більше ніж можливо,
Вище хмар із неба,
Ти - це все красиво,
Ти - це все що треба.
Увесь світ зі мною,
Сильно так тримаю,
Я тільки з тобою,
Лиш тебе кохаю.
24.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236815
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
В нас помирає дух свободи,
Коли включається ТБ.
Невільними живем на волі
І все жаліємо себе.
Ми співчуваємо і плачем
У темних закутках своїх,
Промови кидаєм гарячі,
Та лиш серед своїх близьких.
Ми боємося, що відмовлять
Нам і в такім нашім житті
За наші "бунтарські" промови
І за "злочиннії" думки.
За віями ховаєм погляд
І зуби зціплюєм сильніш,
Щоб не схопивши будь-що поряд
Свій телевізор не розбить.
Ми з героїчністю на кухні
Про волю й націю кричим,
Але у мить геройство вщухне,
Коли десь поряд хтось із них.
Тих посіпак наших вельможів,
Що мають кожен свій бариш,
Бо нас пильнують й на сторожі
Коли їсиш і коли спиш.
В нас знищують той дух свободи,
Що і без того ледь живий.
Лиш одиниці переможуть
У цій ментальній боротьбі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236078
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Случилось, словно как во сне,
Землетрясенье в девять баллов.
Он позвонил своей жене,
Живым оставшись под завалом.
"Не засыпай", - она просила,
Не выжить в холоде иначе.
Когда любовь теряет силу,
То умирая сердце плачет.
Его конечности немели,
Холодным тело стало слишком.
Он "уходил", прощаясь с нею,
Передавал привет сынишке.
В ответ услышал голос грубый:
"Ну раз с тобою попрощались,
То буду жить с твоим я другом,
Ведь до тебя, мы с ним встречались...
И будет сын его звать папой,
Ведь всё равно ты умираешь!"
Плитой бетонною прижатый,
Сказал: "Меня ты плохо знаешь!!!
Меня вот скоро откопают,
Я разберусь с тобою, стерва!!!"
И позже дома всё узнает,
Что был спасён женою верной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236166
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Стрічав я світанки не раз на віку,
Босоніж топталися роси.
Пригадую усмішку щиру, п’янку,
І чарами пахнучі коси.
Медунковий смак, ніби вчора було,
Палаючих губ, що чекали.
Було це, було, воно ще не пройшло,
Ті, диво – часи, як кохали.
Літа пролетіли, та спів солов’я,
Підвищує пульс, заставляє співати.
Я дякую долі - це доля моя,
Коли я зумів покохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235919
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011
Голубить сонце поглядом так мило
В обіймах всіх тримає допізна.
Зустрілись, де пісок торкає хвиля,
І морю - ні початку, ні кінця.
Змішалися від насолоди дати,
Дрібним намистом полетіли дні
Писав вірші...Він слів не міг казати
Слід кинула хвороба: він німий.
"Дрібниці це", - подумала про нього
Морозом душу пробирає жаль
В думках вона просила тихо Бога
Аби...лиш зрозумів його печаль
Вуста він цілував - а з серця крик
Гріх їй за що? Дійшов до краю...
Затиснув душу й мовчки кудись зник
Стоптавши на піску своє "Кохаю"
Закрили хмари сонце золотисте
В очах її давно згубився сміх
Життя без нього, вже не має змісту -
Німіє з горя. Ось де справжній гріх!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235734
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Коли ніхто нікуди не іде,
Нічого ні у кого вже не просить,
На таці спокій Ніч розносить
І заспокійливе снодійне роздає,
А я кажу:"Не треба, досить."
Піду, сьогодні ж, навмання,
Попрошу зараз, безсоромно,
Багато і дарма, що так нескромно,
Хай думають, - це тільки маячня,
Снів з вчора вигадка коронна.
Піду до тебе, шлях не із простих,
Долатиму по хмарах і по сині,
Я приготую для пояснень рими,
Я намалюю нас і так назву:"Триптих,
Любов, Ненависть, Райдуга - між ними."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235723
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Быть может мало лет прожИто мной,
Чтобы судить о Боге и о вере,
Но с каждой мною встреченной весной
Я чувствую: открыты настежь двери…
И может завтра будет поворот,
Или гроза, иль кто-то камень бросит.
Шагнешь ты в дверь, у Божьих став ворот,
И постучишь. И у тебя там спросят…
Не то, как чтил святых ты и посты
И сколько сжег свечей и дал обетов,
Но сколько душ согрел своею ты
Душой?.. Какого твое сердце цвета?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235697
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Як Вам живеться,
Сонячна Принцесо,
в похмурім світі, де панує дощ?
Лише учора
мріло тихе плесо,
а нині - вир.
Мов сотні потороч,
пливуть дерева,
вимиті під корінь
з покинутими гніздами.
Пливуть…
Де тішилися заводі прозорі, -
лютують буруни і каламуть…
Але цвітуть
для мене Ваші очі,
нестримним світлом
гріють небеса!
А голуби воркують так пророче:
у зливах також -
неземна Краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235627
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Опустись сніжинкою малою,
Віхолою в гості завітай,
Іней розтруси над головою,
На сосульках весело заграй.
Розкажи,як заглядає ранок,
Як пищать на вишні снігурі,
Як виходиш ввечері на ганок,
І стоїш до пізньої зорі.
Прилети і затанцюють хмари,
Заіскряться вікові сніги,
Посміхнуться з висоти стожари,
Оживуть кохання береги.
Опустись сніжинкою малою,
Я тебе від спеки збережу,
Тільки б знати,що вона зі мною
Та,якою завжди дорожу.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11101178035
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235423
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
Компьютер днём, компьютер ночью,
Глаза всё сверлят монитор.
Смотрю в сети на стаю волчью
Но нет ружья, один курсор.
Вожак с оскалом - модератор,
Ведёт всех серых за собой.
Тому , кто в стае провокатор
Даёт при всех смертельный бой.
И забывает быстро стая,
Волков убитых вожаком.
Хвостами серыми махая,
Бегут на смерть за чудаком.
Куда вожак уводит стаю?
Кругом флажки, дороги нет!
Я взглядом стаю провожаю
Убьёт какую, интернет.
Работа будет окулистам
И санитарам психбольниц,
А так же многим журналистам
От этих сайтовских страниц.
Реальность быстро исчезает,
Ведь стали улицы пусты!
Сейчас наука убивает
Весь мир реальной красоты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101177804
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235402
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
Ты уходишь, я чувствую это…
Ах, любовь - неземной эпилог.
Что на сердце седого поэта
Мне казалось, не ведает Бог.
Ты молчал, как смолкает планета.
Ты – такой же, но, все же – иной.
Ведь уходишь, я чувствую это…
Да, со мною лишь снится покой!
Ты уходишь, я чувствую это…
На часах уже пробило три.
Что на сердце седого поэта,
Когда нет его больше внутри?
Я сегодня тебя отпускаю
Без единого слова «прости».
Об одном лишь тебя умоляю -
И меня от себя отпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235085
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Вчера был снег с дождем
Сегодня март
Помятой первой почкой
С мокрой ветки
Крадётся
Сквозь январские заметки
За ватерлинии на поле…
Вот азарт!
И, что ему заметы на полях?
И, что ему законностей снежинки?
Жизнь продолжается
Пасхальною картинкой
Окончившись полночно
На нулях.
На полный круг выносится спираль,
Минуя холода и менуэты
Старинных танцев в рамках
И портреты
Слетаются в нежданный мой сераль.
Как сериал – многотиражный бум
Из полусерий, полуслов и мыслей…
Их копошить – ни радости, ни смысла:
Кто царь кому, кто враг, кто брат, кто кум…
Всё тихо и спокойно, как в раю
И почка прорывается сквозь пору
Разрушенной непрочностью опоры
Кусочком марта
В ярость февралю…
Не понимаю это, но люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234819
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Прислушайтесь.. Вы слышите?? Идет..
Крадется еле слышными шагами,
Две тысячи одиннадцатый год,
Спешит не опоздать на встречу с нами..
И кто б он ни был, КРОЛИК или КОТ..
Не может быть он злым и лютым зверем..
Две тысячи одиннадцатый год..
Будет успешным.. Все мы в это верим!
Две тысячи одиннадцатый год..
Легко кружит танцующей метелью.
Пусть неудачи.. череда невзгод..
В старом году останется.. за дверью..
Год приходящий КРОЛИКОМ (КОТОМ)
Уже стоит у переходной дверцы..
Несет удачу, счастье в каждый дом..
Надежду, Веру в души нам и сердце..
И пусть над всей землею небосвод..
Всех озаряет яркою звездою..
Две тысячи одиннадцатый год..
Приходит к нам с заботой и любовью..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012315872
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232304
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 05.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
Поцілуй мої вуста, не зважаючи на зовнє.
Потім – ще! Не поспішай, легко, пильно, послідовно...
Розкажи мені про сни, поки я цілую руки,
Не стидайся, розкажи про п’янких ночей сполуки…
Про своїх фантазій зліт, про тепло, що серце просить,
Про холодне і палке, про очей солоні роси…
Розкажи про той туман у якому ти відверта,
Про підрізане крило, що завадить спільним злетам…
Розпитай мої думки, розпитай про мою мрію…
Тільки я не розкажу… Я у твоїх ласках млію.
Я вивчаю ніжний стан і малюнок твого тіла,
Я зроблю тобі усе… Ти лише розкрийся, мила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232731
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Дорога в людини буває одна.
Широка, гладка, або терном покрита
По ній нам приходиться йти без керма,
Відміряну Богом, належить прожити.
Часами впадеш, чи спіткнешся бува,
А де - коли яр на шляху перескочиш.
І тільки тому, що немає керма
Вогонь в своїм серці по ньому проносиш.
Ніколи не пробуй звернути з путі,
Бо гріх, коли схибиш обабіч дороги.
Хоча повороти бувають круті,
Та йди по шляху, що відміряний Богом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231843
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 01.01.2011
Не бентежить весна..
Що ж бо сталось?
Щастя в приспаних снах
Заблукалось.
Відчуття защемить
В серці болем,
Ощаслив хоч на мить
Мене.. доле.
У коханих очах,
Як в озерцях.
Віддзеркалить свіча
Мого серця..
Не відводь, любий мій
Ніжний погляд.
Я ж бо.. фея із мрій..
Я ж бо.. поряд..
Не піде в небуття,
Та не згасне.
Надпалке почуття,
Надпрекрасне..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229862
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Ты уже в моей жизни есть,
Четкой линией, а не пунктиром..
Для меня ты уже мой !! Мой весь!!
Став для сердца Эмиром.. кумиром..
Я уже в твоей жизни есть..
И не важно, в какой ипостаси,
Постоянно с тобой я!! Я - здесь!!!
Я ведь та, кто тебе жизнь украсит..
Мы теперь друг у друга есть..
Пусть в подтексте слепых многоточий..
Нереально-реальная смесь..
Наших чувств .. нашей жизни источник!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1907265702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231174
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 27.12.2010
О, мово, рідна українська мово!
Ти серце духу й джерело життя.
Волошками, о, виплекане слово!
З тобою взимку зацвіла весна.
Невже можливо краще описати,
Аніж про це нам розповісиш ти.
Невже можливо більшу радість мати,
Коли є слово - дар нетлінної краси.
О, слово, рідне вишукане слово!
Ти віриш в розкіш, виткану строфу,
У фіалкові й вербнІ онови,
Ти віриш у калинову красу.
О, слово, сяюче любов`ю слово!
Ти дарувало нам життя й себе.
Усмішку дарувало світанкову,
Люблю і дякую тобі за все.
О, слово, грізне й бите рідне слово!
Я прошу вибач ти люд наш... Погас
Той вогник чарів, що так кольорово
Життя сплітав у нас, у час - погас...
Та то лиш доля чи мала частина,
Ти не горюй, о, слово, не горюй!
Ми українці, мов мала дитина
Почнемо жити, а ти нас чаруй!
Ми будем жити, жити у спасінні,
Творити мову. Слово, поможи!
Бо ти те серце, у твоїм творінні
Ми найдем правду! Так, зажди!
Зажди, топитись рано, надто рано.
Ще зацвіте калина, буде гімн
Лунати дзвінко, чуєш ти, державо!
Ще заспіваєш пісню, просто вір.
Бо в нас є слово, що живе ще вірно,
Верба, калина, тіні наших літ...
Бачиш, ненько? Чуєш, Україно?
Не впаде сутінь на весну доріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227747
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Бувають дні –
Сумні.
Пусті й безмовні.
Одноманітні,
сірі і нудні.
Я ж -
кожен день твій
радістю наповню,
ти кожну ніч
літатимеш у сні...
В моїм краю –
завжди' на небі зорі.
Усе живе –
Троянди й Небеса.
Ти - рідна їм.
З тобою всі говорять:
Птахи і Вітер,
Сонце і Роса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231031
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010
Від раба, що прозвали генієм і розбитого в дрова ангела
Народилася крапля радості, розчиняючись у насназі
І під хмарами в невагомості моє щастя очима вивела
Написавши там: «Біля тата я – мов троянда у срібній вазі…»
Усміхайся же! – велич в радості не помилиться тут адресою.
Хай же світяться очка синіми диво-квітами і цим цвітом
Називаються!.. Називатиму свою крихітку лиш принцесою
І даватиму іншим приклад цей, як зріднилися весна з літом…
20.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223427
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 13.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010
Світилась гранями нова прозора склянка,
Але стояла на краю стола
Біля відкритої тупим ножем бляшанки,
Що посміхалась ширше ніж могла.
Чи хто штовхнув, чи просто посковзнулась,
Чи лазив вітер у відкритому вікні
Не втрималася… а коли очулась
Хтось її скло визбирує в мітлі.
Змели усе, як водиться, до крихти,
Поклеїли … Зібрали без дірок…
І як тепер на білім світі жити
Коли нема сміливців на ковток?
Так, прикро, що уже не має шансу
Зловити промені, прикрасити банкет…
А на столі стоїть і рже бляшанка
Іржава, бита, в недопалках сигарет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226837
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Заростає в душі, там де рай цвів, повільно осот;
Фраза милої сонце закрила, раптово, мов хмара…
Ти сказала мені: «Народись через років п’ятсот,
Зрозумію тоді, любий, може з тобою ми пара.»
…А півтисячі літ пролетить, наче спалах зорі;
Інші сни-сподівання пророчать, мов дивляться в воду,
Інші діти – не наші! – до вечора мріють в дворі
Що й вони через років п’ятсот пострічають свободу…
А півтисячі літ пропливе, наче бистра вода;
Інші душі ходитимуть світом, де рай розпустився,
Буде мрії ступати стрімка і всесильна хода… –
Зрозумію тоді, як я сильно в тобі помилився.
04.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Зимові дні холодні і слизькі,
Мінливо вже Андрія наступає,
А далі Миколая суне у вікні
І Новий Рік нас незабаром привітає.
Шукає шлях до Львова і Різдво,
Воно готує раде розговіння
І кличем Василя неначе пронеслось,
Йордана замикає святкування січня.
04.12.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226529
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
"...наче сон я прийшов із туману,
і промінням своїм засіяв
та на тебе чужу, і кохану
я б і славу оцю проміняв..."
В. Сосюра
____________________________________
проміняла б на тебе я зорі
і небачене чудо у небі
проміняла б і грати, і волю,
лиш би бути в обіймах у тебе
прилетіла б на крилах у птиці
припливла, якби мала вітрила.
дарувала би сяйво зірниці…
щоб мене називав – моя мила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226183
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
Послухай, як лагідно падає сніг.
Як творять мелодію стуком у вікна сніжинки.
Блискучими перлами ніжно лягає до ніг
І, як засипає ще видимі оку стежинки.
Ось вітер і сніг позмагатись рішили в дворі.
То в гору летять, то ховаються хаті за спину.
І щічки малюють щасливій, шумній дітворі,
Яка так чекала веселу, сніжну хуртовину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225645
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Серед пропущених дзвінків,
серед прозорих електронних звуків
тиняється самотній мій
весняний день, кульбабки й луки...
Серед недоспаних ночей,
серед тактильних шарудінь
лягає час перепочить,
о півночі видовжується тінь...
Серед моїх прозорих одежин,
серед панчішок і підв"язок
розгублено блукає Добрий Джин
шукає джинси й водолазку...
Серед тремтінь і коливань землі,
серед ілюзій стародавніх замків
знайдеш свої-мої улюблені пісні,
і мугкотітимеш цьомцьомки зранку...
Знов розтуляє крильця мить,
Барвисто входить в горизонт веселка.
Нам розстелила осінь шовкову блакить...
Танцює серце у любовному бурлеску!
...Несу тобі дари едему запашні.
Ветівером, жасмином, бульдонежем
серед напружених міцних дубів,
лягаю ніжитися сонячним безмежжям!
30.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225641
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Осінь знову моросить дощем,
Крає серце краплями-струмками,
Огорни любов"ю, як плащем
І зігрій красивими словами..
Я чуттєво на твоє плече,
Схилюсь у покорі і мовчанні.
Заховаюсь під твоїм плащем
І тремчу тополею в коханні..
Бачиш, онде гілочка верби,
Бавиться з холодною водою..
Ой якби ж то, любий мій, якби..
Бути в парі ми могли з тобою..
Ти ж не Бог.. Чекай.. А може Бог?
Як кохатимеш таку.. земную?
Те життя, де ми з тобою вдвох.
Я у мріях кожен день малюю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011205653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
До матері дівчинка тихо, мов в сні, щебетала:
«А правда, що люди від мрій підлітають як птиці?
А правда, матусю, думкам підкориться й «Ла Скала»,
Якщо спрагло пити із мрій отих, наче з криниці?..
А чесно говорять, що неба початок – то руки?
А вірні слова, що й слова зігрівають медово?
А правда, серцям не страшні барикади і бруки
І слово «розлука» – це тільки всього-лише слово?..»
25.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224476
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 29.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2010
…Як мало Ви про себе говорили!..
Лиш мовчки опускали вії вниз.
А я була, мов звабниця Даліла,
А Ви тепер король, Ви вже не принц.
Несміло підіймали сірі очі,
А я в думках благала: «Обійміть!»
А дні уже на сто хвилин коротші,
Тому така безцінна кожна мить.
Ви чули як прискорено у грудях
Клекоче птах на вісім всіх октав?
Давайте ми обмежимось абсурдом
Незв’язаних сюжетів до вистав.
Придумайте одну просту причину
Чому Ви так глибоко у мені.
І може, відчайдушно я зупиню
На сто хвилин коротші світлі дні.
Я далі так не можу. Ви привили
Бутон із свіжих квітів в мій пустир.
Як мало Ви про себе говорили!..
Я знаю, - Ви інакше не могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219944
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Твій погляд. Розправляю крила.
Твій дотик. В небо я лечу.
І опиратися несила.
Слова… Від пристрасті кричу.
«До» - це повернення нам раю.
«Під час» - у потойбіччя вхід.
А «після» буде пекло, знаю.
В безодню самоти політ.
Та вабить, тягне світло раю.
Радо лечу в обійми втіх.
Приречено вогнем згораю.
Відроджуюсь і множу гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223149
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Когда тебя бросают в детстве
И рвут родства с тобою нить,
Детдомы видишь в малолетстве...
Скажи себе, я буду жить!
Когда тебя пытают духи,
Коран пытаясь объяснить,
Познавши то, что войны - шлюхи...
Скажи себе, я буду жить!
Когда она уйдёт к другому
И будешь очень много пить,
Взгляни на мир, но подругому...
Скажи себе, я буду жить!
Когда врачи разводят руки,
Болезнь не в силах победить,
А ты лежишь и терпишь муки...
Скажи себе, я буду жить!
Когда один в пустой квартире
И старость не с кем разделить,
А смерть почти в прямом эфире...
Скажи себе, я буду жить!
Так много в жизни испытаний,
Какими нас хотят сломить!
Борись всегда, без колебаний -
Сказав себе, я буду жить!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011284288
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225000
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Приїхав в дев'яностім в Україну,
Від Гарварду відрікся. Ти привик
Писать історію правдиво в кожну днину -
Твій індіанський дух ніколи не принишк.
Ти знав історію свого народу
І сорок сім прадавніх поколінь,
Яким постійно серце це співало оду...
Та й вчитись не було ніколи лінь.
Ти став вивчати все про цю країну
І геноцид тебе навіки прикував,
Бо тридцять третій снився не годину
І ні хвилини думу цю не відпускав.
Почав писать "Скорботу" про Вкраїну
Й не рік писав її своїм чуттям,
Її плекав, немов свою дитину,
Бо фото жертв стояли у очах.
І написав Ти серцем цю прекрасну книгу,
Де правди списано не сотні сторінок.
Вже скресла лицемірства чорна крига,
На волю полетіли тисячі думок.
Проте вже не почуєш співу соловейка,
Лише землею притрусило на віки,
Однак у пам'яті ти будеш молоденький -
В душі Ти українцем залишаєшся завжди...
27.11.2010 року Львів
*Джеймс Ернест Мейс (англ. James Earnest Mace) (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004) — історик, політолог, дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
Народився 18 лютого 1952 р. у Маскогі (штат Оклахома, США). У 1973 р. закінчив Університет штату Оклахома. Пізніше отримав ступені магістра та доктора історичних наук в Університеті Мічигану (тема дисертації — «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.»).
Ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і геноцид він заявив:
«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем».»
У 1986—1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932—1933 років.
Дослідив архівні документи, зібрав свідчення людей, які в різні часи виїхали із України до Канади і Сполучених Штатів, опитав багатьох свідків, яким дивом пізніше вдалося вислизнути з обіймів Совєтів. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень Парламентській бібліотеці у Києві. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсуті…
Мейс з обуренням згадував позицію декого з західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу чисельність жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту — бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини.
Починаючи з 1980-х років працював разом із Робертом Конквестом, автором книги «Жнива скорботи».
В 1993 переїхав із Сполучених Штатів в Київ (Україна), де жив і працював до самої смерті. Викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії. Помер 3 травня 2004, похований у Києві на Байковому кладовищі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224922
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Зима яскрава, біла , світла...
Ще безліч слів до неї йдуть.
Вона приносить втіху дітям,
І старші теж відлуння шлють.
Свята і сміх, родина й друзі,
Зима, веселощів сповна.
Ми всі радієм завірюсі,
І ще далеко та Весна.
Зима - це санки, лижі, сніг...
Це мінус двадцять за віконцем.=))
У Африці не випав сніг...
Вони там - радіють сонцю...
А в нас є й сонце, й дощ, і сніг,
Радійте люди, ми - щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224798
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
Он,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1912111335
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217841
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Гойда, гойда-да!
Доганяє пес кота!
Кіт на дуб щодуху.
Чуха пес за вухом.
--------------
Гойда, гойда – да!
З хмари капає вода
Діду на подвір’я,
Бабі на ганчір’я.
---------------
Ладі, ладі, ладки!
Напечу оладки,
Накуплю сметани,
Куштувати стану.
Хто не вередує,
Того нагодую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217758
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Земля хранящая в веках
Далеких предков очертания
Их сокровенное дыханье
В животворящих родниках
В соцветии целебных трав
В величье берегов скалистых
В тени задумчивых дубрав
Царит их дух благой и чистый
Прислушайся к степным ветрам
В них песнопения народа
Под светлым небом Божий Храм
“Спасения Людского Рода”
Пройди заветною тропой
Вдали от шума городского
И душу погрузив в покой
Избавь от бремени мирского
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215874
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Моя Гваделупа,
Как, все-таки, глупо!
В заморских,
Карибских пиратов
Играть.
Моя Гваделупа –
Метелка и ступа.
Моей Украине –
Крещеная мать!
Ломать – поломали,
Построить –
Вот, дудки!
Ну, разве что,
Новых метелок
И ступки,
И рваные сутки:
Без ночи и
Полдня –
Безжалостно
Порванные для меня.
Моя Гваделупа родная
и Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215492
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2010
Розмальована стіна
Від підлоги до вікна,
Табуретки і стілець
Розмальовані вкінець
Шибка, стіл і три тарілки,
Шафа, мамина "мобілка",
Двері, звідки не візьмись, −
Щільно фарбою пройшлись,
І Алісина подушка,
Шийка, носик у Іллюшки,
Руки і животик − трошки −
У малого Ігорьошки.
Ми малюєм−прикрашаєм,
Фарби−кольори вивчаєм.
"А у мене буде личко
Зелененьке,мов травичка!"
"А у мене дві долоні
Мов ті маківки, червоні!"
Мама з татом не вгамують −
Ми й собаку розфарбуєм!..
Нас у ванну двох разом,
Бо пора вже бачить сон, −
Мили−терли обидвох −
От веселий був урок!
Потім скоренько, в ліжкАх вже
Ми заснем... А як інакше?
Малювали ми, трудились,
Наші ручки заморились...
...малювали ми, старались,
наші ручки зАмАрАлись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215479
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
На біговій доріжці долі -
літа, яких не зупинить.
Вони не вміють йти поволі
або затриматись на мить.
Напевне, тим вони принадні,
що все відходить в небуття,
і не дано людині знати,
що їй вготовано життям.
Хто здатен весняні бажання
в душі нести аж до кінця -
у того плин життя безжальний
не зітре усмішки з лиця.
Хто має вдачу неспокійну,
гаряче серце в грудях б’є -
невдач не сприйме він покірно -
засвідчить світу, хто він є.
Колись в життєвому зеніті,
у зрілій мудрості своїй
з чола утому тихо зітре -
сліди трудів, сліди жалів,
і піде далі під прицілом
питальних знаків – в майбуття,
переконавшись, що безцінним
буває кожен день життя.
Він зконцентрується до крапки -
сказать розсміяним громам,
що серед сонця гримнуть раптом:
-Я-є! Для мене вас-нема!
Ви перекотитеся в луни,
проллєтесь зливами – і все,
відійдете собі в минуле,
що вітер полем рознесе.
А я людина! Я безмежжя,
я подих Вічності тугий,
мої шляхи - до нових звершень
в пориві світлої жаги.
Я –безкінечності початок,
світанок нових поколінь,
мені належить зустрічати
нове пришестя на землі.
Людина я - хоч смертна й грішна,
любов безжально роздаю,
буває, посумую трішки,
та як ніхто - життя люблю.
За кожну мить і кожен вчинок,
за біль і радість, за красу
перед майбутнім і Всевишнім
я власну відповідь несу.
Нехай говорять - тимчасове
людське життя, людське буття -
не вірю... Свідком тому – совість,
як в лоні визріле дитя.
Підхоплять внуки естафету,
коли зажмурю очі я.
Ітиме людство по планеті,
ім’я якій - Земля моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215449
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Я бачу осінь шурхотом з−під ніг,
І на щоці − ледь мокрими сльозами
Із неба. Може дощ, а, може − сніг...
Лиш образи непевні за словами...
Я бачу ліс пошерхлістю кори
І ароматом свіжої живиці,
Я бачу лід, що дотик мій зігрів −
У воду, а був твердий, наче криця.
Я бачу день у тембрах і тонах,
Я бачу ніч у тиші й відголосках,
На смак, на дотик, в трепетних словах,
Мій колір − звуком виписаний плоско...
Чи кучеряво?.. Що ж мені робить?
Не можу розв′язати цю дилему...
Не знаю я, як райдуга звучить,
Яке на дотик може бути небо −
Не знаю... Та на смак воно гірке
І невимовно сповнене покори.
І мої очі дивляться на те
З криниці серця, й прозрівають зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214829
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Не от мира - весь разносторонний,
Тонкой рифмою бьется по венам -
Своевременно Потусторонний,
А для близких друзей – просто Гена.
Не на рунах, не сбросить на карты
Серпантины гаданий на долю,
Загляни на страничку A.Kar-Te,
Удивительной женщины Оли.
Воздушно-эмпирическая взвесь –
Всё кружево душевное наружу.
Неведомое – sova 26,
А для меня, конечно же, Кисюша.
Не день не два знакомы – пару лет...
Ну, разве не права? Расскажешь тоже!
Приветствую тебя: Привет, Кадет!
Рискуя получить по рыжей… коже.
Загадочные звездные миры
Сталелитейно-пограничных войск…
Стратег и тактик – воин AleksKr
Покруче стали плавленой, как воск
Если нет возражений, продолжения не замедлят последовать….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214961
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Нема життя без кулемета,
Хоч ґвалт кричи, а все одно -
Ружжо фігня, фігня ракета,
А кулемет - ото воно.
Чому?, питаєте, а просто:
Бо в кулеметі сила є,
Він хоч і не великий зростом,
Але доводить всім своє.
Він дармоїдів кривопузих
Навчить легко народ любить,
Лиш стрічку з кулями загрузиш
І, нумо, джипи їх лупить.
Аби патронів вистачало,
Бо ж дармоїди є такі,
Що не прострілиш їхнє сало,
Страшні, немов оті хряки.
Та джипів шкода, тільки трішки,
От дармоїдів би зібрать
І в величезну смрадну діжку,
Як оселедців наштовхать.
Та під прицілом кулемета
В Дніпровські хвилі зажбурнуть,
Перехреститись, знять кашкета…
Нехай в Америку пливуть.
Вони вже звикли в заграницях
Відпочивать і працювать,
Їм Україна і не сниться,
На Україну їм плювать.
Тож досить Неньку ґвалтувати
Народ закручувать в рулет,
Ми вже готуєм в кожній хаті
Для їхніх джипів кулемет.
12.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201367
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 11.10.2010
Не шкодую давно ні о чім -
що було, те минуло – ми квити.
Хоч горнятко щербате розбите –
сльози втрат не гірчать уночі.
Не скажу, що байдуже мені -
відчуття, мов родилася знову,
щоб утвердитись в правді і в слові –
ним виболюю болі земні.
Я прочанка - уклінно молюсь
про одне, чим в житті цім багата -
щоб не згасло у грудях багаття,
не прожити його, як молюск.
Думи думаю, хоч не Сократ,
за нащадків майбутніх радію,
ще виношую в грудях надію,-
жити буде їм краще стократ.
Я жалію своїх ворогів,
що не мають спокою в цім світі -
хоч однаково сонце нам світить,
та нещасні – в них душі лихі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215348
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010
У ніжній музиці дощу,
У силах мрії і бажання.
Ти шепотів мені люблю
І нас вела дорога дальня.
Застиг годинник, з ним і час
Одна хвилина чи година...
Усе пливло, крізь нас! Повз нас!
А я в твоїх обіймах жила.
Забули хто ми, де ми, як?
Це все не варто було миті,
Що переповнювала нас
Ми щастям були оповиті.
Навколо дощ і небо сіре
Думки, дорога, час і ми...
Живу і маю в серці віру,
Що все це правда, а не сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215352
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010
Бігла нічка
через річку,
загубила черевички.
Місяченька попросила:
"Поможи, бо вже не сила,
я і ніжки помочила -
черевички погубила!"
Місяць ясно посміхнувся,
у жупан свій зодягнувся -
світять зіроньки на ньому,
все у сяйві золотому!
Розбудилась бистра річка
кличе в гості сестру-нічку:
"Де ж, ти довго так барилась -
вже й шукати утомилась?"
Повернула черевички:
"Більше не губи їх, нічко!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215142
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Зрение плюс десять,
Скалиоз, артрит...
Как мартышка весит.
Попэрэк болит!
Опустилась почка,
Перекос бровей...
Дай покоя, дочка,
Ты хоть пожалей!
В чём он провинился?
Чем он виноват?
Что на свет родился,
Так и сам не рад...
Скоро склеит ласты.
Дочка, погоди!
Он и так несчастный.
Замуж не иди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214718
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 09.10.2010
***
Ведь мой сын произошёл...
То совсем не странно,
Почему в себе нашёл,
Что я обезьяна.
***
Мужчину красят раны.
Уже красавец тот,
Кто краше обезьяны,
С которой он живёт.
***
Не страшно коль стоя, куда-то
Вам женщина путь сторожит...
Гораздо опасней, ребята,
Когда на дороге лежит!!!
***
Гении живут в веках,
От того не легче,
Говоря о дураках,
Чьё здоровье крепче...
***
Депутат - волшебник-джин
Складно так вещает,
Что ему ни закажи,
Всё пообещает!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215019
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Твой мир без скучных серых красок
Так необычен и красив!
Твой каждый день уж тем прекрасен,
Что дальше жить хватило сил.
Твоя нешуточная радость,
Твой звонкий смех и искры глаз -
Тебе с таким крестом достались...
Но ты не держишь зла на нас.
На нас - здоровых и несчастных,
Свободных в выборе пути.
На нас, что тратим жизнь напрасно,
Что не хотим к мечте идти.
Ты нас жалеешь, как младенцев,
Прощаешь панику и страх...
Согреть весь мир поющим сердцем
И слёзы высушить в глазах -
Твоё заветное желанье,
Твоя мечта, всей жизни цель!
И в каждом взгляде, как прощанье,
Звенит хрустальная свирель.
Твоя любовь нам души греет,
Чтоб вспоминали лишь о ней!
Ведь так любить лишь тот умеет,
Кто знает ценность этих дней.
(04.10.2010)́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214402
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2010
Звук трубы растерзал тишину
Всполошил голубиные крылья
Сиплой нотой растрогал Луну
В унисон псы цепные завыли
Одиночество вырвалось прочь
Грусть губами мундштук зажимает
Встрепенулась тяжелая ночь
Тишине мраком дыры латает
Светом вспыхнули очи домов
Через миг в темноту погружаясь
В киноленте оборванных снов
Кадры склеить напрасно пытаясь
Звук исчез, растворился вдали
Псы усердные стихли отлаяв
Лунный свет как слезами залил
Всю окрестность от края до края
Иллюзорный вернулся покой
И труба в покаянье немая
Только грусть, завладевши душой
Все губами мундштук зажимает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213264
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 05.10.2010
Безумное скопление людей
Бездумное смешение судеб
Зловещий вихрь дурманящих страстей
Себя уничтожающий вертеп
Аорты труб, коптящих небосвод
Колтун стальных заржавленных волос
Гнойливый смрад тягуче-мутных вод
Жилищ бетонных кубистый Колос
Усталых лиц морщинистый узор
Груз аскетизма в искривленьи рта
Бесцветных глаз отсутствующий взор
Сутулых тел пустая суета…
Неужто это создал Сам Творец,
Чтобы придать забвению в пыли
Индустриальный город-техпрогресс
Злопакостная опухоль Земли
А навкруги зелений плюш ланів
Джерел прозорих кришталева гра
Птахів чарівних чудодійний спів
Величні води тихого Дніпра…
І Сонце! Неба вічного блакить!
У квітнику дитячий сміх бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206821
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 05.10.2010
Снег. Я сгребаю в ладони чернеющий снег
Смог. Я вдыхаю опутанный кромкой дорог
Наг. Безрассудно бессовестно наг пред судьбой
Бег. Не спасет, а лишь только нарушит покой
Век. Хищный век поглощает взъерошенный ум
Нет. Нет ни праведных слов, ни поступков, ни дум
Свет. Призму света, заляпавши копотью тьмы
Мы. Плоть врачуем, душой безразлично больны
Боль. Неуемная боль, молотящая в лоб
Ноль. Уцененная цель для бурлящих утроб
Свод. Издырявив старательно почву и свод
Люд. Страшный суд отрицает и с трепетом ждет
След. Наследив на наследии прошлых времен
Хам. Над толпой поднимает полотна знамен
Мор. Умертвляющий воздух смертельна вода
Мир. Обезумев от ритмов, летит в “никуда”
Кто? Кто прервет, остановит гремящий Хаос?
Кто? Кто услышит невнятнобормочущих “SOS”?
Кто? Разорвет, разомкнет КАРМАГИЧЕСКИЙ круг?
Кто Нам поможет в господ превратиться из слуг?
Бог! Только Я! Только ТЫ! Только БОГ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206952
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 05.10.2010
Очі не відкриваються, якщо їх боятись відкрити
І мрія побачити світ залишиться тільки мрією.
І може тобі вдалося б бути щасливою,
Коли б стало сил несміливість свою залишити.
Тебе не почує ніхто, коли будеш мовчати,
Несміло дивитись у очі, а потім в підлогу
Й ніхто не прийде тобі, чуєш, на допомогу…
Із тихого шепоту, скоро, почни їм кричати.
Тобі не пояснять, якщо ти у них не спитаєш,
Покрутять лише своїм пальцем десь біля скроні
І, навіть, в молитві поєднані твої долоні
Тобі не поможуть…хіба ти їх досі не знаєш?
Якщо ти заплачеш, вони в тую ж мить засміються
І так реготатимуть, наче вже рвуться зі сміху,
Й коли ти не хочеш для них слугувати за втіху
Ти маєш сховатись від них, коли сльози зірвуться.
Ти можеш боліти душею, боліти всім серцем,
Сльозми умиватись і бути до всього вразливою,
Але геть усі мають бачити тебе сильною,
Бо жоден із них на сльози твої не озветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214309
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 05.10.2010
1.ВІНОЧОК НАЙПЕРШИЙ - сплітала матуся,
вимочувала його в росах сім днів й
до свят тримала у скрині. Дівчатка
починали носити віночок з трьох років
Донечці коханій
Квіточки збирала
Добрая матуся,
Долю зазивала,
Коли сонце зійде
З ніченьки чекала,
У досвітніх росах
Квіточки купала,
В затінку сушила.
Все перебирала,
Як сплела віночок -
Долю загадала,
Висушені квіти
В скриню заховала,
В глИбінь,
Від навроки,
На святА чекала.
Наче Берегіня,
На голівку клала
Щасливий віночок,
Про здоров`я дбала:
Блакитний БАРВІНОК,
НЕЗАБУДКИ сині
Будуть розвивати
Гострий зір дитині,
А жовтогарячі
З чорним ЧОРНОБРИВЦІ
Не дадуть боліти
Дитячий голівці.
Посеред - РОМАШКА,
Оченя жовтеньке , -
Заспокоїть від страхів
Маленьке серденько.
2. У віночок чотирирічного дівчатка
допліталися нові квіти і яблуневий
цвіт - символ материнської любові.
Підростала дівчинка -
Віночок зміняли, -
ЯБЛУНЕВІ ЛИСТЯЧКА
й ГІЛОЧКИ вплітали,
ЯБЛУНЕВИЙ ніжний ЦВІТ
На віночку новім -
символ материнської
Віри і любові.
3. Для семиліточки - із семи квіточок.
В центрі - гроно калини:
А як вже миналося
сім рочків маленькій,
До вінка впліталися
НАГІДКИ дрібненьки,
і БЕЗСМЕРТНИК, І ЛЮБИСТОК,
І ГРОНО КАЛИНИ,
Щоб кохання було чистим
В гордої дівчини.
Треба було не тільки вміло плести
вінка, а й в`язати до нього стрічки.
Сором був дівчині, в якої стрічки
пов`язані недбало!
Посередені в`язали
КОРИЧНЕВУ стрічку -
Годувальниці землиці
Символ сили вічний,
Пообіч від неї - ЖОВТІ,
Як гаряче сонце,
А ЗЕЛЕНІ обіцяли
Красу й свіжість донці,
Далі йшли БЛАКИТНІ й СИНІ-
По спині, як річки,
Наче небо неозоре,
Як вода в криничках.
Потім стрічечки в`язали
ЖОВТОГАРЯЧІ,
Наче свіжий хліб із печі,
Духмяний, гарячий!
ФІОЛЕТОВІ - то мудрість,
Чипляли - на згадку,
А МАЛИНОВІ - ті були
Знаками достатку.
А на БІЛИХ гаптували
Золотом та сріблом
Яснолиций Місяць справа,
Сонечко - наліво.
А ЧЕРВОНІ - знак печалі,
Разом з маком-цвітом,
До вінків своїх в`язали
В пам`ять про убитих.
І весільні, і купальські-
Звичай знали люди, -
Вікові давньослов`янські -
Плели їх повсюди,
Українські ті віночки,
Для себе й сусідів,
Весь квітучий вік дівочий -
Сімдесят сім видів!
Безліч символів, повір`їв,
І легенд прадавніх
Збережемо у віночках
Святкових і славних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214334
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Україно, я вірю в тебе,
У щасливе твоє майбуття.
Вже зоря промениста в небі
Про нове сповістила життя.
Україно, я знаю, мамо,
Так багато страждала ти.
Час твої залікує рани,
Лиш в майбутнє сміливо йди.
Україно, моя єдина,
Я за тебе молюсь щодня.
Твердо вірю: прийде година,
І зміцніє твоя броня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214388
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Тебе врачи сказали прямо:
О том,что жить осталось мало...
И час тот близится упрямо
Палата, койка, покрывало.
А жить как хочется, о Боже!
Да просто быть и жить как люди.
От мыслей, лишь мороз по коже
И боль та страшная до жути.
На всё теперь ответы знаешь,
Ведь всё так просто в этом мире
Ты больше книжек не читаешь.
Осталось месяца четыре...
Открыть окно и попрощаться?
Один лишь шаг и нету боли...
Зачем же жить и не сдаваться?
Идти к чему? К могиле в поле?
Вокруг тебя таблеток пачки,
А рядом возрастом другие:
Их рак жуёт, как те жевачки
В тела пуская корни злые.
Ну что теперь осталось делать?
Кормить врачей и ждать уколы...
По кругу мыслей своих бегать
Не по двору родимой школы.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11010043368
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214269
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Моя Вкраїно, рідний край,
Нехай ім'я твоє святиться,
Нехай на тебе зійде рай,
Коли твій гріх тобі проститься.
Коли проститься тобі смерть
Синів замучених і д́очок,
Що чашу горя, повну вщерть,
Прийняли в стінах "одиночок".
Коли проститься тобі плач
Твого великого народу,
Що, з діда-прадіда сіяч,
Не раз сідав на голу воду.
Коли проститься тобі сум
І обікрадених, й забутих,
Тобою кинутих на глум,
В правах людини жорстко скутих.
Моя Вкраїно, рідний край,
Не раз обдурена вдовице!
Дітей своїх не залишай -
Тоді твій гріх тобі проститься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198344
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 03.10.2010
Починається з жінки день,
І в умілих її руках
Стає нотами до пісень,
Стає римами у віршах.
Починається з жінки ніч.
Слово ніжне в її устах
Припиняє одвічну січ,
Робить принцами і невдах.
Починається з жінки світ.
На тендітних її плечах
Він тримається стільки літ
Із надією у очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198295
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 03.10.2010
В той час, коли душа прозріє,
Зверни побожно очі ввись
І, не втрачаючи надії,
За Україну помолись.
За нашу матір Україну,
За нашу страдницю святу,
І пам'ятай аж до загину
Одвічну істину просту:
Допоки квітне Україна,
В ній українцем будеш ти,
І навіть темна домовина
Не зітре всі твої сліди.
Якщо ж Вкраїнонька зів'яне
В руках перевертнів, катів,
В ній громадян тодів не стане -
В ній будуть тисячі "хохлів".
Тож поки думка мозок гріє,
Зверни побожно очі ввись
І, не втрачаючи надії,
За Україну помолись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199638
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 03.10.2010
Занедбали вишневі садочки,
Затруїли ліси і річки,
І голосить Вкраїна: “Синочки,
Чому рвете мене на шматки?
Чи не можете ви об'єднатись
У велику і дружну сім’ю?
Починаєте балотуватись —
І шматуєте душу мою…
Помаранчеві, сині, зелені —
Однієї ви неньки сини!
Годі правити злі теревені
Й вибивати для себе чини.
Схаменіться, і будьте ви люди —
Так Великий Кобзар ще писав.
Якщо миру між вами не буде,
Буду гіршою з-поміж держав!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214039
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 03.10.2010
Темніє небо над Вкраїною,
Зорею дивиться униз,
І над розбитою руїною
Рипить старий Чумацький Віз.
Усе розтягнуто, зруйновано,
Міліє річка, сохне ліс…
А я питаю: ну чого воно,
Неначе всім керує біс?
А ми ж людьми були народжені,
І серце в кожного з нас є…
Якісь немовби заворожені,
І кожен дбає про своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214038
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 03.10.2010
Ніжний сум обнімає за плечі
І на віях краплиночки сліз.
Зазира у віконечко вечір:
Із минулого спомин приніс.
І здається далеким і близьким
Літ минулих щасливе життя:
Босоноге яскраве дитинство,
Швидкоплинная юність моя.
Вечори у родинному колі,
Вголос мама читає книжки.
І поїздки за місто, у поле,
Де пололи картоплі рядки.
В клуб ходили кіно подивитись
Чи то в парк, щоб послухать оркестр.
Це колись мені зможе наснитись,
Як одна залишусь що той перст.
І не дасть мені пам’ять забути:
Літ минулих щасливе життя.
Бо в печаль вічну серце закуте
Розкувати не зможу вже я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214033
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 03.10.2010
Ещё одна неделя пролетела —
Мы, превышая свою скорость, все живём.
И, задыхаясь, словно под прицелом,
Мы сердцем финишную ленту рвём.
Мы так боимся вдруг остановиться,
Хватаем воздух, обжигая грудь.
Нам счастье иногда чужое снится
И лица тех, кто провожал нас в путь.
Боимся оглянуться, стать терпимей,
Остановиться и понять себя.
Бежим, становимся слабей, ранимей
И понимаем, что бежим мы зря.
В последний раз, мы обрывая ленту
И, делая последние шаги,
Вновь верим лишь в одно - свою легенду,
Что не напрасно жизнь свою прожгли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214019
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Сміється осінь, золотом розкида,
Роздягаються в стриптизі дерева,
По листочку із себе, неспіша знима,
Готуючись до морозу... скоро зима.
А там, снігом зима запоршить, завіє,
Вдягне голісіньких в білі шуби свої,
Щоб не замерзли їх стовбури і гілки,
Нахлобучить на них ще й теплі шапки.
Простоять дерева до весни в теплі,
Зігріють і пташок під тим покровом,
Коли прийдуть весняні дні казкові,
Розтопить сонце шуби їх зимові.
І знову зазеленіють в красі вони,
Одягнуть в садах файні з квіток вінки,
Запахтять абрикосою, бузком і м'ятою,
Розквітнуть жасмином, піоном і трояндою...
Заспівають на деревах гарно пташки,
Зів'ють гніздечка, виведуть своїх дітей,
Будуть душі звеселять людей літньої пори,
До осені, допоки не покинуть рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213991
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Як по вулиці ідеш,
будь уважним, друже!
Під машину попадеш -
Небезпечно дуже!
Як моргає світлофор
зелененьким оком,
мчи, неначе метеор,
ти стомильним кроком.
А якщо червоне враз
Спалахнуло світло,
зупинися, щоб в цей час
лихо не розквітло.
"Будь уважним, не пустуй! -
жовте світло мовить.
- На дорозі той герой,
хто ворон не ловить!"
Як здоровим хочеш буть
завжди і усюди,
правил руху не забудь,
що створили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213717
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Талант передається, як хвороба?
Чи може рОдиться він у труді?
Він спадок від батьків?
Чи дар від Бога?
Чи все залежить лиш від вчителів?
Один поет предмети оминає,
занурює у власні відчуття,
і логіки ні в чому не шукає,
абстрактностей нанизує слова.
А інший – майстром є оповідання,
фотографічно він фіксує все,
розказує захопливо й повчально
історії про те, або про це.
У кожного з митців своє уміння.
У кожного із них – своє крило.
На крилах двох тих від буденності тяжіння
ми до осяяння вершини злетимо.
Вже, кажуть, є такі комп’ютерні програми,
які поетів можуть замінить –
вони придумують поеми і романи!
Та хочеться з живим митцем пивка попить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213703
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Четвёртый год Семён на воле,
Пятнадцать лет отдал тюрьме!
Заводит трактор в чистом поле
Осев на родине в селе.
Никто его не понимает,
Семён не любит говорить.
Лишь Бог о нём всю правду знает -
Ту правду с чем Семёну жить...
За ним кровавая дорога,
Он видит сны о душах тех -
По ком стрелял тогда с порога,
Кто был ему дороже всех.
Прекрасно помнит лунный вечер,
Свой Зил стоящий у крыльца,
Как звал на связь его диспетчер
И друга Витьку подлеца.
Курил с женой,а та в халате
Стояла нагло на крыльце
Витёк,был весь в её помаде
С ухмылкой подлой на лице.
Никто из них не ждал Семёна:
Вернуться утром должен был.
Ружьё...И выстрел в два патрона -
Семён от бешенства поплыл.
Они ещё тогда дышали,
Когда он хату поджигал!
Просились,плакали,стонали
Семён икону только дал.
"Молитесь,нелюди молитесь!!!
Ведь я был вам чертям не мил,
Своим же блудом заискритесь"! -
Из хаты вышел сел в свой Зил.
И долго люди говорили
Смотря на пепел от огня:
"Сгорели те - кто блуд любили
И Бог тем людям лишь судья".
И трактор свой,Семён заводит
И пашет поле до темна
Потом домой хмельной приходит,
а дома тошно не до сна
Пятнадцать лет лесоповала,
Он очень сильно горевал
Ведь сыну было очень мало
Когда на Зиле уезжал.
http://www.youtube.com/watch?v=bdm3Xffi27A&feature=related
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11009303980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213578
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Если помните заявки -
Украина для людей!
Обезьяны, тигры, шавки,
Не нужны отныне Ей!
Видно, клёво это дельце -
Демократией рулить.
Что поставлено на рельсы,
Тем легко руководить.
Сможет даже обезьяна,
Для понтов, очки надев,
Прожектировать о планах,
В пылу, мордою запрев.
Институт закончить тоже.
(Покажи куда ходить)
В споре плотно всех обложит,
Аргументом глаз набить.
Спорить с ней весьма опасно,
Скажет - Хавало закрой!!!
Не прошли бесследно, ясно,
Те две ходки за разбой...
Люди ходят без охраны,
Где царям нужды в том нет,
Только нашей обезьяне
"Зачищают" туалет!
Иногда она игриво
Любит умно рассуждать.
Бред оправдывать блудливо
Тут же мчится её рать.
Часто путает, однако,
Где вершки и корешки.
Лучше б выбрали собаку -
Та умнее, мужики...
Возжелали той горилой
Двое карликов рулить.
Им бы думать о Курилах,
И о Крыме позабыть.
В остальном же всё нормально.
Для людей во всём изъян,
Что ПОРОБЛЕНО буквально
В Украине обезьян...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186936
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 30.09.2010
Не можна вбити Віру, і Надію, і Любов.
Не можуть зрадити Любов,Надія,Віра.
Приймали муки, піднімались знов вони і знов,
А поряд з ними мати їх була, Софія.
Хотів убити віру імператор Андріан:
Палив живцем дівчаток на залізних гратах,
Кидав у піч розпечену та у смолу, в казан,
І заставляв, щоб муки бачила ті мати.
З останніх сил дівчатка шепотіли молитвИ,
Молитви в небо посилала їхня мати.
Господь давав їм силу їхню віру зберегти
Й не впасти на коліна перед їхнім катом.
Обезголовив від безсилля Андріан дівчат
І віддали тіла розтерзані Софії.
За містом з почестями вирішила поховать
Трьох донечок своїх, що вірили Месії.
Софія на могилі просиділа три доби,
Померла тихо, на вустах із Божим словом.
В Ельзасі, в церкві Ешо, мощі чотирьох святих:
Софії, Віри і Надії, і Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213566
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Это было недавно, это было давно.
Захлебнувшись от счастья, распахнул я окно,
хохоча , как безумный, ликовал: "Наконец!!!
У меня дочь родилась! Ай, жена, молодец!"
Как мы этого ждали, как об этом мечтали!
Как планировать пол не шутя изучали:
лунный, солнечный цикл, циклы крови, диета,
очень тщательно мы изучали про это.
Наслаждаясь ,кормили, пеленали, купали,
чинно, важно с коляской, как павы гуляли,
чтоб не сглазили - фиги украдкой давали,
песни пели и сказки дочурке читали.
Ждали первого шага, ждали первого слова:
"Мама? Дед? Баба? Папа?" Спорим снова и снова.
Первый зуб, диатезы, бессонные ночи,
на работу идёшь – хочешь спать, нету мочи!
Не успев оглянуться , в детский сад оформляли,
ещё миг – в первый класс гордо банты вязали.
Первый, пятый, девятый – и уже выпускной…
Ну, куда же ты, время? Не лети так, постой!
Неужели недавно была ты малышкой,
и тебя убедить можно было пустышкой?
Счастье наше! Для нас навсегда - ты малыш!
И как каждый малыш иногда ты шалишь-
то без шапки уйдёшь, то попозже придёшь,
то диетою маму пугать вдруг начнёшь.
Больно очень всегда, если дочь не поймёт,
нагрубит и обидит, немножко приврёт…
Только всё это мелочи – ты ведь растёшь,
ещё чуточку – всё непременно поймёшь!
Ты поймёшь – нет на свете важней ничего,
чем родительский дом, нет роднее его!
Где бы ни была ты, кем бы ни была ты,
находясь на Олимпе заветной мечты,
будь всегда человеком и помни о том,
что в любую минуту, и ночью , и днём
ждёт с любовью и верой родительский дом.
С. Голоскевич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193357
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 29.09.2010
Народ лише доти існує,
Допоки у нього є мова,
Яка у душі панує:
Співуча і калинова.
Допоки ти нею страждаєш,
Допоки ти нею кохаєш
Живе твоя рідна мова,
Коли її не забуваєш...
Бо тільки у рідній мові
Ти можеш знайти те слово -
Насичене смаком любові,
Найліпше і пречудове.
І так невимовно добре,
Якщо ти далеко від дому,
В іншій країні чудовій,
Почути десь рідну мову...
Вмить розпускається серце
Прекрасним яскравим цвітом.
Тож будемо, браття й сестри,
Мову рідну любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213265
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 29.09.2010
- А знаєш ? - Звичайно, я знаю.
І тиша – скінчились слова.
- А згадуєш? - Я пам'ятаю.
Очима всміхнулась вона.
- Куди наші дні відлетіли?
- Й сама я питаю, куди?
- А згадуєш, як ми любили
Дивитись на спокій води?
- Ми порівну мрії ділили,
Хотілося разом нам буть.
- Чомусь не судилося, милий,
Розлука шепнула: " Забудь".
-А сни наші не забували
"Прощай" і "прости" ні на мить.
-У снах ми себе знов прощали,
І знали, як пам"ять болить.
- Прощай. Ось і все. Треба бігти.
- Й мене зачекалась сім"я.
- Ти згадуєш перші ті квіти?
- Цілунок твій згадую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213404
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
"Вчора ми вивчили кульбабу,
вона жовтенька, як сонечко!"
В небо раннє, навесні,
Сонце випливло в човні,
Вмилось чистою росою,
І хмаринкою м"якою
Личко ясне промокнуло,
Усміхнутись - не забуло.
Світле, золотоволосе,
Скрізь промінням розлилося,
Розбудило кожну пташку,
Насінинку і комашку,
Мов сказало: "Годі спати!
Всі - прокиньтеся співати!"
Відімкнуло кожну бруньку,
Що благала порятунку.
Випустило всі травинки
З-під холодної хустинки.
І донизу подивилось -
Мов у дзеркалах відбилось.
"Що за диво золотисте?
На зеленому - намисто,
Кожна намистина ця
Нібито маленьке - я!"
Тільки сонце відігрілось -
Скрізь кульбаби розпустились,
Пишні, жовтенькі та гожі,
І на сонце дуже схожі.
Віриш - ні, та чула я,
Що кульбаби з ним - рідня.
А іще їм родич - вітер,
Вчить щороку їх летіти.
Коли бджоли мед зберуть,
Ті готуються у путь.
Легким пухом уберуться
І за вітром вверх здіймуться,
Щоб повсюду навесні
У ясні погожі дні
Для матусі, для дитини
Усміхались намистини.
Щоб віночком їх сплітали
Діток ними віншували.
Дітки сонцем увінчались
Радо бавились-сміялись,
Бо вони, як жовті квіти,
Теж йому рідненькі діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213234
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 29.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
(роздум-сповідь)
Акровірш.
О, світе мій! Чи можу я змінити
Тебе одним лиш помахом руки?
Чи можу сподіватись і молити
Едему після смерті на віки?
Не знаю я, де силу відшукати,
Адже не Бог я, Господи прости!
Шептатиму... Не смію викрикати,
Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..
Щемить душа моя і серце мліє -
Одвічна туга втрачених надій.
Єство до Неба вирватись воліє,
На хвильку хоч, якщо не назавжди.
Але мені туди немає входу,
Не так важливо, скільки є гріхів...
Елегії співаючи народу,
Був десь нечесний, щось - та пропустив.
Енергії для всього не хватило -
Старався, але ж не досяг мети;
Активним був, та керував невміло;
Хотів, як краще - вийшло, як завжди...
Не в стані всіх помилок пригадати.
Ех! І не знаю, чи потрібно це -
Хотів би, як і всі, звичайно, знати,
А що ж первинне - курка, чи яйце?
Й до істин йду, спіткаючись, щоразу
Стаю з колін, щоб уперед іти.
В тунелі світло бачив вже не раз я -
Як лиш мені те світло досягти?
Тиняюсь так між Небом і Землею,
Тьму ненависну хочу подолать:
Спаси 'мя, Боже, ласкою Своєю,
Як тільки Ти умієш рятувать!
І научи, і дай мені вказівку,
Можливо - знак, можливо - оберіг.
Я ж бо не прошу в Тебе з неба зірку,
Та й навіть не достойний Твоїх ніг.
Віддам своє життя за крихту правди -
Одне воно у мене, але все ж
Є зміст у тому - може кращий став би;
Надіюсь - мою душу збережеш.
Екзамени складаю щогодини:
Хотіла б в Рай душа, та видно - зась!
А десь Господь відлічує хвилини
Й настане час - за все мені воздасть...
Просити можна, скільки вже просило,
Ридати і кидати "бариші"...
Йде час невпинно, але справжнє диво:
Добро творить за покликом душі.
"Елеєм ніжним мащені слова!
Цікаво, - скаже хтось,- де так навчили?"
Але мені не сохне голова -
Рахуйте, не почув, як ви "з'язвили".
Стоятиму на сво́єму завжди,
Тож хочу, щоб мене ви розуміли:
Відкинути все можна хоч куди,
Отримати ж прозріння - бракне сили.
Тим шляхом можна йти і не дійти,
Валитись з ніг, ставати - і намарно.
Одійдуть в прах запалені мости -
Єдиний шлях без квітів і литаврів.
Не буде на шляху моїм троянд,
Еліти блиску, килимів в фойє,
Хорів вислужливих і райдужний гірлянд.
...А я й не хочу - все це не моє.
Йдучи вперед з неправдою в устах,
Брехнею поле, кажуть, подолаєш
Успішно ніби. Та зворотній шлях
Дано не кожному пройти. Тож вибираєш...
Ера тепер така складна триває,
Вита́ довкола міліон ідей.
Один у полі рідко виживає -
Людей шукаю я. Але Людей!,
Які б ту віру несли і плекали,
Творили кожен день хоч грам добра,
Відтак, ділилися і плати не питали.
О, як їх мало. Видно - не пора.
Якщо й знайду таких, то небагато:
Як розпізнати їх не знаю ще.
Куди свій шлях я маю спрямувати -
На Божий перст надіюся лише.
А час іде, і тільки помічаю:
Нанизуються дні і місяці.
Етапні дати серцем відмічаю,
Боріздочками зморщок на лиці.
І править світом золота монета -
Так моторошно й дико на душі,
А слово невідомого поета
Кому тепер потрібне, ви скажіть?
Ідей багато і думки рояться -
Не в силі стримати. А всі, немов сліпі:
Азарт в гонитві за примарним щастям,
За гріш розбитись здатні в боротьбі.
Ерозія свідомості і мислі,
Менталітет - на грошових мішках.
Любов до ближнього давно із моди вийшла
І тільки бруд у серці й на руках!..
Хіба йдете до Храму, щоб хвалитись
Лакованим взуттям чи піджачком...
І вам, мабуть, не вдасться відкупитись
Багатством, не заробленим трудом.
Не треба Богу розкіш і прикраси,
Аксесуари модні: все - ніщо.
Шануйте душу, поки стане часу,
Не проміняйте віри ні на що!
А хто із нас життя заслужить вічне,
Судить не нам - на те один Суддя:
Улесливе бажання споконвічне -
Що ти, скажи, зробив для каяття?..
--*--
Низький політ не для високих цілей,
Йдучи лише, спроможешся дійти.
Дай, Боже, тільки вистачило б сили,
А також благородної мети.
Й тоді, напевне, розійдуться гори,
Настане час звитяги й боротьби...
Але, здається, в тому наше горе:
Мету вже маєм - ще наснаги би!
Доймає лінь, інертність добиває,
Напевно, десь ще не пробив наш час.
Енергії чомусь не вистачає:
Сьомий же піт, напевно, не для нас.
І шарпатись лишається в потугах -
Пробити лобом хочемо стіну.
Ростуть проблеми - то одна, то друга...
Осилити ж не годен ні одну.
...Стою на перехресті і гадаю:
Ти ж, Боже, бачиш все! Тоді чому
Не стримаєш, коли ся помиляю,
А чи підкажеш вихід на пряму?..
Можливо, завинив я! Все можливо.
Пробач тоді, попрошу хоч про це...
Роками День чекати терпеливо,
Один, який удачу принесе -
Виходить, що така моя вже доля.
Ниць упаду, та вірю - підіймусь.
Нехай коліна розіб'ю до болю,
Але знаннями, знаю, збагачусь.
Шикарний побут, мабуть, не для мене
І все, що матиму, то тільки з праці рук:
Як лиш побачу "вулицю зелену" -
Кудись втікає все, мов грому звук;
Іду вперед, а опиняюсь ззаду,
Мить пропустив і не наздожену;
Прибуду першим - кажуть: "Таш тразаду!"*)
Розкрию рота - інший вже ковтнув...
О, Боже милий, що мені робити,
Щоби Твоє здобути співчуття?
А чи достатньо лиш тебе любити
Єством усім завжди, без вороття;
Молитися лише за добрі справи,
Однак самому бути в стороні;
Визнанням марити, очікуванням слави,
Не замастивши рук? - скажи мені...
У кого ще ж бо можу запитати
Відверто, без образ і пересуд,
А й так, щоб щиру відповідь дістати -
Ти ж бо один вершиш над нами суд!
Цікавості моїй межі немає:
Я просто хочу істину знайти.
Між Небом і Землею хто ще знає
На все те відповідь, коли не Ти?
...А час, між тим, спливає, як водиця,
Широкою рікою в небуття.
Мені ж чомусь не затишно. Не спиться...
І з кожним днем коротшає життя.
Не раз буває - хочеться схопитись:
-Ех, геть думки - і вільна голова!
Вiдкрити двері і у світ пуститись,
Вiдчуть, як свіжий вітер обдува.
Етапом йти далеко, ген до Неба,
Дихнути так, щоб в грудях запекло,
Напитись з джерела, як є потреба,
А потім впасти - у траву чоло.
Світанок росами тоді мене умиє,
Уста відкриє, сили надихне -
Святим усім молитимусь в надії:
Почують й захищатимуть мене...
Окрилений, тоді я піднімаюсь,
Кидаю виклик сірій метушні;
Усміхнений, черговий раз впрягаюсь
Сильніше в віз, призначений мені.
У тій упряжці мушу відробити -
А хто, крім мене, хрест мій понесе!
Лиш вижити, не впасти, не зблудити
(Еге ж, напевне!) хочу над усе!
Іду вперед, буває - помиляюсь,
Збираю крихти правди на шляху;
Болить - не слухаю, лиш за помилки - каюсь,
А як інакше - тяжко у гріху!
Вiдтак, надіюсь, Господи, на Тебе:
Не забувай раба Своєго Ти,
Адже мені одному скільки треба -
Сповідуюсь, як грішник, лиш прости.
Всели у душу крапельку надії
І віру в моїм серці укріпи,
Дай шанс, щоб хоч колись збулися мрії,
Ласкавим будь і шлях мій окропи.
Устам вели, щоб славу голосили,
Куди б я не потрапив, кожну мить,
А руки щоб старалися щосили
Во славу Твою лиш добро робить!
О, Господи, я лиш мала піщина,
Гонима між часів і поколінь...
Останній крик раба Твого і сина:
Амінь! Помилуй, Господи! Амінь...
15.09.2008
-----------------
*) Таш тразаду! - з португальської - запізнився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213011
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Валиться не тільки крайня хата.
Помирає не одне село.
Помирає Україна брате,
Що ж до цього неньку довело?
Першою померла крайня хата,
Хто в ній жив, той завжди говорив-
Нічого не хочу знати,
Що в селі хто натворив.
Розпинають Україну неньку
І до краю впевнено ведуть.
Загребли її усю ціленьку,
Українці ж крайніми живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198181
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 24.09.2010
Я і осінь на цвинтарі. Вітер
Між могилками тихо блука.
На гробницях засохли вже квіти,
Незнайома тут тиша й дзвінка.
Лет часу я тут не помічаю,
Я читаю чужі імена.
Може, я щось сьогодні втрачаю?
Може, я щось сьогодні знайшла?
Зрозуміла життя я миттєвість,
Смерті вічність і вічності суть.
Я на цвинтарі і сьогоденність.
Так колись і до мене прийдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181780
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 23.09.2010
Як сонячно – півонії в цвіту!
В них внучка заховалася й сміється,
і сміх її лоскоче біля серця,
і п’є метелик сонце на льоту.
Сміється внучка – пуп’янок малий,
в рожеву повінь рученьки втопила.
І ангел обійняв крильми дитину,
за неї щиро Богу помоливсь.
Які духмяні пахощі в саду!
Любисток, м’ята, маки в колір сонця.
Весь світ її вміщається в долоньці.
Як до причастя – в радість юну йду.
О, як ромашково бринить бджола в росі!
Сміється внучка – ніжності пелюстка.
Той чистий сміх – в дитинство перепустка,
і день його послухати присів.
Галузочка волошкова тремка
лоскоче вітром хмелю довгі вуса.
Я чари ці порушити боюся,
і фотомить притримує рука.
Вона так швидко в часі промайне,
і лінію життя накреслить доля,
і виросте з долонечки долоня –
живих стежин позначення земне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212131
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Серый плащ одело утро.
Плачет дождь. Так неуютно
Чувствую себя изгоем,
А душа по-волчьи воет.
Чувства спутаны и мысли,
А в дожде печали брызги.
Небо в тучах прикорнуло,
Лето в ливне утонуло.
Непонятно чувство грусти,
Держит сердце, не отпустит.
Утро плащ одело серый —
Осень стала слишком смелой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211680
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Одного разу на простори Манявського скиду приїхали учні на екскурсію.Коли вони вийшли з автобуса і поглянули на церкву, сосни, гори, вчителька запитала:
- Діти, чим вам тут пахне?...
-Лісом!,-вигукнуло мале худеньке дівча.
-Горами.-впернено промовив чорнявий з зеленими очима хлопець.
-Дитинством....-розгублено промовила русява дівчина в пальто....
Діти принишкли і захоплено розлядалися навколо....
-Б-богом?....-невпевнено сказала дівчина із натовпу....
Ніколи святе та істинне не можна побачити, це можна лиш відчути...
29.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210561
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Когда Вам стукнет пятьдесят,
И жизнь прожита по указке,
Вернуться хочется назад,
Не верить больше в чьи-то сказки.
Издохло мнение моё,
С котрым мать меня родила.
Его склевало вороньё,
И дожевало чьё-то рыло.
Недавно с "дядей-фетишистом"
Не разделил дурных идей,
За это назван был фашистом...
(Себя назвал бы так злодей!!)
Живуча глупость и поныне,
Хотя свободная пора.
Мы скажем: Слава Украине!
Ей троекратное, Ура!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211660
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Разбушевался прибой,
Треплет прозрачность платья,
Самой красивой волной,
Брошусь в твои объятья..
Сладко к губам прильну,
Брызгами поцелуя.
И успокою волну,
Тихим.. "Тебя люблю я.."
Кубарем катит бриз..
Облако пены белой..
Капли морских кулис
Страстно целуют тело..
Чаек над морем крик,
Руки ласкают плечи..
Незабываемый миг
Неповторимой встречи...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008076039
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211639
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
За крик, за стогін, за чекання,
За біль, за смерть і за гріхи,
За все, що ми терпіли, за вигнання
Стають до бою сестри і брати.
Не зброя мундор нас сталевий,
Слова і воля - крила нам дала.
Нога у ногу, в такт серцевий
Ступа вперед, до волі, гвардія свята.
Підперезавшись крайкою до Бою,
Свобода вишита на серці нам!
Візьмем Вкраїну певною рукою
Й підем вклонитись в Рідний Храм!
29.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211627
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
А ти іди, бери і владарюй
оцим хмільним до божевілля світом –
і піде той, кому належить - слідом,
щоб прорости життям із ніжних струн.
Був перший день, Адам був і Едем,
і мить була, коли зустрілись очі,
і був солодкий первородний злочин,
що поєднав довічний ваш тандем.
Яка ти є – ніхто ще не пізнав.
Загадка ти – щоднини і щомиті,
спокусою сліди твої омиті,
ти - даль вітрів, яким весна
тісна.
Із роду в рід продовження віків –
в твоєму лоні свічених незгасно.
І моляться, хоч може, і негласно
на тебе сто земних чоловіків.
Тобі одній зі всіх святих зачать,
що дозріває криком немовляти -
дано на рівних з часом розмовляти,
щоб голосом молитви прозвучать.
Ніхто тебе не звідав до пуття –
богиня ти? химерна лицедійка?
жертовне вогнище, в якому болю стільки,
як в Судний день за Книгою Буття?
Пречиста – щастям біль свій перейди,
з сльози перетечи в холодний камінь –
щоб попри часу стати над віками,
у величі любові й доброти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211558
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
К барьеру, попрошу теперь, к барьеру!..
Я не стреляю в спину, Господа...
Сезон открыт, на новую премьеру,
где роли сыграны умело, как всегда..
На "мушке" сердце, верною рукою,
оттачивая огневой прицел,
я глаз испуганный огонь не успокою-
спасайся, если сможешь..пока цел...
Курок взведен, спокойно и упрямо,
момент для красноречия..и..приз!
Помилуйте! Какая злая драма?!..
Обычный "обвинительный сюрприз"!..
За что?..Не понимаете? - Извольте..
дуэль по правилам, мой выстрел на кону..
И вдохновенному отмщению позвольте,
Вам прострелить сердечную струну!......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211364
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Мне не страшны раскаты громовые,
Я не боюсь, когда шумит гроза,
Кромсают небо молнии шальные,
Бьют по деревьям просто на глазах.
Не испугаюсь темени кромешной,
Через пустырь могу пройти одна,
И в шторм стоять у полосы прибрежной,
Когда о скалы дико бьет волна.
Я темной ночью в лес пойду без страха
И равнодушно встречу НЛО.
А за любовь отдав себя на плаху,
Решу - мне несказанно повезло.
Зато меня панически пугает
Всего одна, гонима мною мысль,
А вдруг меня, о Боже, ожидает
Жизнь без тебя... Я в ней не вижу смысл.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911054932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211193
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 16.09.2010
Звідкіль взялось оте цабе
Якого паном називають,
Що нам найкращого бажає
А сам від нас гребе й гребе
Можливо виграв він мільйон
У лотерею дивовижну
Чи може спадщину давнішню
Отримав він та княжий трон
Чи з джином амфору знайшов
Чи лань із золота підкови,
А може знав чарівне слово,
Та до Сім-сім гори зайшов
А може в діжці на Буян
Його пригнала хвиля швидка
Чи вмерла в Ізраїлі тітка
Мільйон залишивши й Коран
А може схованку відрив
А в ній скарбниця Чингізхана
Чи сиплеться небесна мана
І він є гідним тих дарів
Та ні! Усе простіше значно
Колись він посадовцем був…
Все шкереберть і він збагнув:
Щоб жити легко,їсти смачно
Все те що збудував твій дід
Привласнить можна.І укравши,
Тебе за дурника тримавши
Зробив панами весь свій рід.
Його заводи і копальні,
Готелі, фабрики, порти…
Твої мікрорайони спальні
Та кишеньковиї вітри
Від себе відриває грошик
Про тебе дбає кожну мить
Він виміряв “СПОЖИВЧИЙ КОШИК”
Щоб Україні краще жить!
Щоб в злиднях не тримать тебе,
{Бо хто ж збагачувати буде},
В Анталії або в Бермудах
Він за державу серце рве.
А ти працюй, працюй ГРОМАДА
Надію в краще бережи
А він рахує бариші
Та називає себе:”Влада
Здається то слова Тараса
Що обійшли весь білий світ…
Згадайте люди “Заповіт”
Чи актуальний він для часу?
Та вже ж не бажано всім миром,
Громадой обухи точить
Та долю кращу нам будить,
Ретельно вигострив сокиру?
ґ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206802
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 16.09.2010
Раздвоюсь в мирозданьи
Придайте плоть земле
Под скорбные рыданья
Не ставте крест на мне
Не знал я мук Христовых
И истине не внял
И сокровенным словом
Я душ не исцелял
Не ставте на могиле
Гранитный монолит
В нем времена застыли
Он жизнью не шумит
Безмолвный и холодный
Осколок недр земных
В цветеньи инородный
Ненужный грубый штрих
Вы деревце младое
Вкопайте надо мной
Пусть шелестит листвою
Весеннею порой
И радуется свету
Дожди корнями пьет
Я погребен в планету
Пусть за меня цветет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208951
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 16.09.2010
Догорает огонь в камине
Кот пушистый мурлычет чуть слышно.
Дежа вю – это всё уже было.
Дежа вю – снова ты в моей жизни?
Я глаза твои помню и руки
И слова, что шептал мне нежно.
Дежа вю – память прожитых жизней.
Дежа вю – призрак или надежда?
Ты исчез, улетел, растворился
В сизой мгле, самолёт поглотившей.
Дежа вю – вместе мы у камина,
Кот пушистый мурлычет чуть слышно.
Нам достаточно взгляда, вздоха,
Чтоб друг друга узнать, прочитать.
Дежа вю – что-то можно исправить,
Дежа вю – возвращаясь, прощать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151218
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 16.09.2010
Нам чудово тут живеться, що i говорити -
Тут не треба ж по хазяйству нiчого робити.
Тут не плачуть дрiбнi дiти, тут немає тещi,
Тут на мiсяць по три свята i чотири "фешти".
Тут по фабриках гуляють, заложивши руки.
Школи нам повiдкривали - рiзнi вчать науки,
Навiть танцiв обiцяли мiсцевих навчити,
I при тому нам не кажуть за це все платити!
Чи пiдеш собi на грядку бур’ян обсiкати -
Дома ж бо робив те саме в себе бiля хати.
Але дома ти задурно човпся на городi,
А тут платять непогано, ще й обiдать зводять.
На будовах бетонують всюди машинами -
Тiльки стiй собi, командуй, розмахуй руками:
- Майна, вiра, влiво, вправо,- добре так робити.
Тут стiну - i ту в пiв-цегли кажуть нам ложити.
Де не глянеш по базарi - фрукти екзотичнi.
Є мiж ними i мiсцевi, є i заграничнi.
А що краму в магазинах - перечислить важко!
Лиш бракує, як то кажуть, молока вiд пташки.
Тут нема морозу взимку. Влiтку всюди пляжi -
Загоряй собi на полi - хто тобi що скаже.
Цiлий рiк ростуть лимони - всюди вiтамiни,
При такому харчуваннi робив би в три змiни.
Та чомусь нам не смакують їхнi апельсини.
З’їли б квашену капусту, бульби, солонини,
Перейшлись хоч раз на тиждень по своїм болотi -
На чуже добро не хочем роззявляти рота.
Португальськi викрутаси ми вже добре знаєм
I з думками нелегкими встаєм i лягаєм:
До людей пора би владi вдома розвернутись,
Щоб i ми могли до хати скорiш повернутись!
----------
Фешта - свято (з порт.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179077
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 16.09.2010
Очерет опустiв вiд пташиного гаму,
Їх гнiздечка покинутi я обмину.
Для маленького садженця вирию яму,
Хай потiшить самотню тополю сумну.
Знову осiнь прийшла, мов її не чекали.
Прохолода ранкова змiнилась дощем.
Подарункiв природи щоби ми не минали,
Нагодуй мене, мила, осiннiм борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211068
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Пливла земля у сутінках вечірніх,
у небі ледве мрів Чумацький шлях.
Стенала тиша вогкими плечима,
зоря шукала крила - не знайшла.
Згорали в свічах тіні непокірні,
орбіти рвалися і падали в світи.
Ні догукатися до тебе, ні покинуть,
з тобою ніч – не знаєш, як іти.
Була печаль така, як лезо бритви,
крутили грози сивий верболіз,
а ти – ні до сльози, ні до молитви,
ні до любові – так і не доріс.
Ще довго билося у струнах ніжне скерцо,
плекаючи спокусу висоти.
Пішов, кремсаючи уламки долі й серця -
у вічну тінь, у сутінки, в хрести.
Благослови, мій Боже, самоту -
з- під снігу паростка живого воскресіння.
Життя спиває промінь на льоту,
луску пробивши мерзлого насіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210557
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Я тільки мудрості прошу у тебе, Отче.
На роздоріжжі зі шляху не збитись.
Себе знайти у світі цьому хочу,
В чиємусь серці сонцем відродитись.
Дай не спіткнутись об круті пороги
Життєвих буднів, на вітрах встояти.
Земні турботи, сумніви, тривоги…
Дай донести й душі не розміняти.
Дай бути поряд, не одній, не в тиші!
Іти у бій за правду, дай натхнення…
Я вірю в тебе, знаю, не залишиш.
Пошли ж своє мені благословення.
Щоб ті, хто підіймав мене на руки,
Коли життя здавалось попелищем,
Не знали смутку, не терпіли муки,
Бо їх серця завжди для мене вищі.
Тобі у руки віддаю, напевно ...
Усіх, хто прирікав мене страждати.
Ти справедливий, Боже, ти розсудиш
Хто був ягням, а хто брехливим катом.
Я тільки мудрості прошу у тебе Отче!
Прозріння подаруй, пошли надію.
Долонями торкни чоло дівоче.
Почуй мене! Молюсь тобі як вмію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181435
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 15.09.2010
Затихает жизнь, как речка
Затихает подо льдом.
Праздник зимний, как осечка,
Стал обычным будним днём.
Всё, как прежде: свечи, ёлка,
По привычке мы живём.
Ничего нет от восторга,
Тише речка день за днём.
И теченье так спокойно,
И затих водоворот.
Иногда бывает больно —
Не пройти нам речку вброд.
Изменить что-либо сложно,
Речка жизни глубока.
Слёзы с глаз стереть лишь можно,
Провожая облака.
Можно зачеркнуть обиды,
Можно грусть перечеркнуть.
И сказаьб друг другу квиты
И проплыть ещё чуть-чуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210996
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2010
Над широкою грунтовою дорогою схилили свої віти дерева, неначе віддаючи шану невидимому пану. І пишним же їхнє гілля було, і розлогим таким! Можливо, саме тому маленькій дівчинці у синій сукенці здавалося, що це гілля хоче затулити собою сонце, яке нині хоч і не пекло як влітку, але дуже неприємно сліпило очі.
Вона задерла свого кирпатого носика до синього неба і подумала, що ось це гіллячча не лише від сонця захищає, а ще й підпирає собою увесь небокрай!
- Ой! - закрила дівчинка долонями очі. - Він же зараз зіб"є хмаринку з неба!
Й справді, безліч випадкових хмаринок втрапляли до гілок старого дуба, тінь якого падала на добротну частину дороги.
Дівчинка обережно розплющила одне око і, щоб залишитися непоміченим спостерігачем, стала дивитися у тоненькі щілинки поміж пальчиками.
Аж ось маленька пухнаста біла плямка з"явилася неподалік від гілки. На декілька секунд вона призупинилася, ніби роздумуючи, чи варто слідувати далі, і, О така нерозумна! на своє лихо, попливла вперед. Старий дуб задоволено затріщав, заскрипів, зашелестів листочками й потягнувся усіма своїми гілочками вгору.
- Ой! - і дівчинка знову затулила ручками оченята, а дерево - Оп, та й підхопило хмаринку на гачок.
Біленька плямка спробувала вирватися, та дарма. Бо ж міцна хватка у діда вередливого.
- Тепер до вечора тут бовтатиметься. - загомоніли поміж собою листочки, зітхаючи та причитаючи.
Кинулася дівчинка до дуба. Просила хмаринку відпустити, просила, а дід упертий страшенно. Каже: "Вона мені казки розповідатиме. Бо нема у мене-старого жодної душі рідної, яка б хоч трішки потішила, слово тепле сказала".
Так і ловить старий хмаринки з неба, щоб вони йому казки розповідали. Як розповість сердешна казку гарну - відпускає, а ні - гойдається поміж листям до самої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210508
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Не дозволяй себе злякати,
бо страх текучий, як вода –
коли курок під пальцем ката,
а за плечем твоїм бліда.
Не дозволяй себе зламати
ні в час гризот, ні в час скорбот –
бо де є син, там є і мати,
і є ще біль – це твій народ.
Коли на вістрі болю – ложе
твоєї вищої з висот,
коли ти віриш в те, що можеш
з корінням видерти осот,
коли на будь - якій орбіті
мов крапля крові спалахне
твоя зоря – найкраща в світі,
твоя, чи може, навіть не...
не дозволяй, аби топтались
по вічних цінностях душі –
у час, коли один, як палець,
й сахнуться друзі, мов чужі,
не дозволяй, щоб через тебе
жалі, мов змії, проповзли,
щоб рахували злидні ребра,
й повчали мудрості осли.
Як в час найбільшої напруги
ти втратиш зір, чи слух, чи дар -
то ескулапам недолугим
не дай довершити удар.
Коли від ран тяжких, негойних
свідомість втратиш, то тоді...
хтось до грудей тебе пригорне,
й своє життя віддасть тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210842
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Один на двох, один, як дикий мох –
прилаштувався владно і надійно,
брехнею обснувавсь, як павутинням –
один на двох – величний, наче Бог.
Він сам себе в лукавстві переріс,
осліплений рожевістю ілюзій,
не стямився, куди поділись друзі,
а думав, що вони завжди і скрізь.
Один на двох! – а радості нема,
і кожен день – лиш тіні бутафорій,
і дух давно і безнадійно хворий,
який доладна плоть іще трима.
Заплутався – себе самому жаль...
Там попіл сивий, де було багаття...
Де мед спокус – роїться ос багато
з трутизною їдких смертельно жал.
Вже сумнів, як ядуха, перейма,
вже малодушність схожа на параліч,
і наш герой – одна моральна каліч,
якій і ліків, нібито нема.
- О, тільки б клопоту! – стене один плечем.
- Мені б такого лиха! – хтось промовить.
Та є в житті одвічна аксіома:
Зрадливий хрест розчавлює нікчем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210725
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Жінкам, котрі ввійшли в осінь
Чому ще тіло ласки просить,
Чому думки бентежать кров?
Ти ж відчинила двері в осінь -
Забудь і пристрасть і любов.
Забудь весни духмяні ночі,
Не згадуй літа буйний цвіт.
Раз відчинила двері в осінь –
Сприймай осінньо білий світ.
Хай ще не сиві твої коси,
Сховай у глиб солодкий щем:
Зайшла в відкриті двері осінь -
Тепер вже мокни під дощем.
Там вже й зима права голосить,
Готовить зморщки на чоло...
Прикрий поки що двері в осінь
Нехай все буде як було.
Хай солов’ї співають досі
І греблі рве стрімка вода.
Живи яскраво, нащо осінь -
Ти ще насправді молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210617
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Музика нашого автора "Анатольевича" - С.Голоскевича
Згадаю я колисочку, що тихо так скрипіла,
Де, слухаючи пісеньку, ти засинала, мила.
Зростала, наче квіточка у сонячному крáю…
Тож, слухай, моя донечко, тобі я знов співаю:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Твій суджений тебе несе, піднявши понад світом.
Два погляди зустрінуться – зорять весняним цвітом.
Торкнеться лагідно рука - і личенько засяє!
Тож хай над вами в небесах всі зорі заспівають:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Хай бусько не запізниться до вас із подарунком,
Нехай життя наповниться любові ніжним трунком,
Щоб щебетали діточки і вас щоб шанували,
А ви у день їх головний щоб разом заспівали:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210598
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Хтось сьогодні, знаю, не засне,
Вкотре розгорне нуднезну книжку…
І закриє! Кинеться в турне,
Наче привид - від вікна до ліжка.
Хтось сьогодні буде сам не свій
З сірників фортецю будувати.
Причаївшись, йде годинник в бій.
Чи то важко - вічність рахувати?
Хтось сьогодні пригадає все!
Ті, ніжніші за пелюстки, руки.
Спогад стисне груди, як корсет.
Ну, скажіть, хто вигадав розлуку?
Тільки тиша в відповідь кивне,
Притулившись до плечей зізнанням.
Хтось сьогодні знову не засне
Бо любов така, немов остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210321
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Выражается сержант,
Трехэтажным матом,
Рядом - с овчаркой пацан.
Льет слезинки градом.
Дама, мимо проходя,
Стала возмущаться.
- Крайне негодую я
И должна вмешаться!
В присутствии детей, дам
Стыдно материться.
Придется, милейший, Вам -
Срочно извиниться.
Видимо этот малец
Пришел к Вам с вопросом?
И решить все - наконец
Есть приличный способ.
- Мог бы..Но ведь он нахал,
Жалкий недоучка.
Хочет, чтоб я переспал
С его драной сучкой.
Объясняет третий день,
Аргумент свой веский.
- Дядя, очень нужен мне
Щенок милицейский!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11004197756
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209654
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 10.09.2010
Згасає день.
...Ну от – і зовсім згас.
І я, зовсім один на білім світі,
В полоні ночі, о, який вже раз,
Твого листа читаю.
В шибку вітер
Мені постукав.
Блимнула зоря
І затремтіла солоно на віях.
Я задубів.
Спинилася земля.
Мене ніхто на світі не зігріє -
Там тільки степ
І лютий вітрюган.
Ночами хуртовина вовком виє.
Всевишній Бог возвів мене у сан
Самотності.
Усі ми не святії.
І я також.
І ти, маленька, й ти...
Не каюся,
Ні хвилі не жалію.
Ти хочеш досягнути висоти,
Я ж – глибини –
І птицею не вмію...
Віщують ранок півні на зорі,
І я, зовсім один на білім світі,
Молюсь за тебе Богу на землі
І вірую,
що за зимою –
Літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210194
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Вірність за що покарали?
Стільки її не плекай,
Тільки вона відвернеться –
Іншій малюється рай.
Зрада, радіє і сліпить,
Справжню любов покида.
Вірність вже взята на книпи,
Так, як і чиста вода.
Дань і традиція моді?
Їм не по тисячі літ.
Кажуть, що біле в природі,
Чорним змінити – так слід!
Гинучи, юні таланти,
Нам полишають свій знак.
Справжність – не примусу варта.
Вірність – читайте в очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209999
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Запах Осени снова витает
В золотистом убранстве полей,
Дождик грустной слезой пробивает,
Вдаль уносится ключ журавлей,
Ах, зачем, Лето, нас покидаешь?
Паутинками к небу летишь,
Видно тайну великую знаешь,
Так и хочешь в Осеннюю тишь
Красотою ее насладиться
И в опавшей листве помечтать,
Чтоб потом белым снегом укрыться
И у печки стихи сочинять...
Запах Осени сердце мне гложет,
Заставляет упиться мечтой,
И никто помешать мне не может
Наслаждаться ее красотой,
Ах, зачем, Осень, нас удивляешь?
Ты снимаешь мне жизненный стресс,
Листопадом душевным страдаешь,
Просто манишь из города в лес,
Чтоб забыть городские проблемы
И сродниться с природой навек
В обжигающе-огненных темах,
Сизой дымкой тумана у рек...
09.09.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210114
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Петро, мій кум, заліз у владу,
Потрапив у районний РАЙ.
В адміністрації посаду
Він виміняв на людський пай.
Зрубив бабла, село продавши,
І рідну хату, і селян,
Дворів із тищу обібравши,
Одразу став великий пан.
Змастивши медом власні руки,
Щоб кожен долар прилипав,
В казну держави вліз, падлюка,
Але його хтось налякав.
Побачив кум, що всюди люди,
На всіх посадах, що під ним
І вирішив: найліпше буде
Домовитися коє з ким -
«Давай і ти кради, Миколо,
Дарина, також не зівай!
Усіх, що бачите навколо:
Спортсменів, школи обкрадай.
А хто грошей не хоче красти,
Працює чесно, від душі,
Навколішки гидує впасти -
Заяву-звільнення пиши!»
Тобі знайде Петро заміну,
Поставить тих, хто буде рад
«Тягнуть» і день, і ніч невпинно,
Хто балабол і казнокрад.
Отак до влади потрапляє
Той, хто словами за людей.
Той, хто робити що - не знає,
І нас вважає за свиней.
Хоча і сам із грязі в князі -
Ще вчора рився у багні.
Але при владі він наразі,
А ми із вами у лайні.
05.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200997
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 07.09.2010
В бокал из счастья нежность я налью,
И приглашу тебя испить немножко.
Из звезд и ласки ложе постелю,
Роз лепестками выстелю дорожку.
Навстречу выйду и открою дверь,
Ну как же долго я тебя искала.
Под горький вкус лишений и потерь..
У всех преград тебя отвоевала.
Входи, мой Ангел!! Наш Эдем готов!!
Тебя ждала,ты мой желанный самый.
Есть Я и ТЫ.. не нужно лишних слов..
И пусть ЛЮБОВЬ навечно будет с нами..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910277032
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209853
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2010
Готов всю жизнь, тебя, одну любить,
Делить с тобой и радость, и ненастье,
Не устаю тебя боготворить,
Ведь быть с тобою рядом - это счастье.
Я верю в нашу светлую любовь,
Есть только ты, другую мне не надо,
Не нужно мне ни злат ни орденов,
Ты, для меня, есть высшая награда!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209712
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Мне в мои шестьдесят не годится писать про закаты,
что сердца будоражат, мечты мои, чувства и кровь,
как волшебно красива и мне недоступна была ты,
разжигая безумно в душе моей страсть и любовь…
Мне в мои шестьдесят поздновато писать про "рассветы,
что встречал со смуглянкой, а ложем нам был сеновал",
как в "весеннем лесу я нашёптывал милой «про это»,
как был смел и удачлив, но только вот счастья не знал"…
Мне в мои шестьдесят вспоминать нужно то, что осталось
за плечами моими, а доля моя не бедна...
Что отмерено мне на Земле? Может самая малость?
Или Бог даст испить жизни чашу по полной, до дна?...
Мне в мои шестьдесят много ценностей вечных доступно –
дом, семья, дети, внуки, работа, стихи и родня,
дым костра, ширь небес, лучик солнечный радостный утром,
радость жизни, глоток большой счастья грядущего дня…
Мне в мои шестьдесят смысл жизни чуть-чуть приоткрылся –
дать жизнь детям, растить их, гордиться, учить и любить…
Быть полезным любимой стране - где бы ты ни трудился,
и достойно исполнить простую обязанность - ЖИТЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209228
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 07.09.2010
(І знову ж таки емоції....)
Не треба! Зупинися. Я благаю.
Твої слова у вічі, як пісок.
Ні, не до Раю – ми дійшли до краю.
Багаття згасло, не жбурляй трісок.
Не треба! Зупинися. Біль біліший
За сполотнілі лиця дорікань.
Ти просто інший ти, я знаю, інший.
Лиш совість непокірна, наче лань.
Надщерблені краї зізнань кололи
Віночок рук, піднесений до вій.
Стояла правда безсоромно гола
У мертвій тиші, наче й неземній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2010
Шансон мурлыкала луна,
Уснуть опять пыталось тело.
Таилась в доме тишина,
Но что-то в уголке скрипело.
Наверное, не спит сверчок,
Проверить он решился голос.
По скрипке пробежал смычок-
И разлилось тихонько соло.
Во сне, мечтая танцевать,
Сквозь дрёму тело встрепенулось.
Душа шепнула: "Надо спать"...
Клубочком маленьким свернулась.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209275
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Снова осень заплетает
Кружевную паутину.
Словно лето провожает
В небе клином журавлиным.
Ярким пламенем зарделась
Чудо-гроздьями рябина,
Ива в речку загляделась
Свой наряд на воду скинув..
Солнце красит рыжим цветом,
Будто охрой листья, травы,
И, подхваченные ветром,
В танце кружатся в дубраве..
Моросящими дождями,
Сентябрит и октябрится..
Стынет воздух над полями,
Покрываясь серой мглицей.
Правит бал хозяйка осень,
Спать пораньше прячет солнце.
Видно показать нам хочет -
Лето выпито до донца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909083221
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209173
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 04.09.2010
У нашому краї
Законів немає,
Є правила й ті не для всіх.
А правила мають,
Це всі певно знають,
Свій виняток, курям на сміх.
Звичайному люду,
За правило буде…
Порушника гайда в тюрму
А як що при владі,
Обчистив громаду,
То виняток вийде йому.
Старенький на «шкарі»
Зіткнувся з Феррарі –
За «правилом» винен старий.
На Бентлі ж скотина
Вбиває людину,
А виняток каже – живий.
Селюк біля парку
Запалить цигарку -
Патруль не відпустить його
Мажор з героїном –
Зразкова дитина.
Бо виняток – син «самогО».
Тож рівні в правах
Ми лише на словах.
За правилом, праві вони,
Бо пишуть закони,
Зі власним резоном,
Народом обрані сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208633
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
(Пам"ятаю...)
Манера наближатись до мети
Мов на долоні – тільки б трішки змоги…
Я так хотів піднятись! – там де ти,
Не може бути смутку чи тривоги…
Будь ласка, повертайся знову в сни,
Без тебе вже й веселка почорніла..,
Ти ж так мене благала: «Поясни,
Чому душа витримує без тіла…»
А я дивився, кліпав і вертів
В своїх руках всі мудрості аннали;
Я так хотів для тебе сто життів..,
А в тебе і єдине відібрали…
08.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200013
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 01.09.2010
П-ерший раз у перший клас
Е-кс малюк іде у нас,
Р-анець взяв через плече,
Ш-ироко ступає, і
Е-нний раз пита, чи
В-се він при сОбі має,
E-mail пошту, sms, на
Р-оки вплива прогрес, і
Е-кскурс в "комп" для нього - гра,
С-тільки інформації,
Н-ам задуматись пора,
Я-к росте формація !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208736
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Последний день лета… Я слово "последний" в душе никогда не любил…
Последний день лета теперь ненавижу! Ведь он мою маму УБИЛ!
Нелепо, коварно, внезапно, жестоко, у сына её на глазах…
Представить, что стану я вмиг одиноким не мог я в кошмарнейших снах!
Я должен был выехать завтра в дорогу и к маме проститься зашёл.
Звонок лишь затих, слышу я у порога :"Серёжа, сыночек! Пришёл!
Водички принёс? Родничковой? Спасибо! Вот в это ведёрко налей.
Давай покормлю тебя жареной рыбой, зелёного чаю попей."
И вдруг побледнела :"Ой, что-то мне плохо! В жар бросило, больно в груди"
И голосом слабым шепнула сквозь вздохи :"Серёженька, "Скорой" звони"…
Звонок… Ожиданье… Как вечность минута…Опять позвонил… Снова жду…
А сердце щемит, скачет, как на батуте, как будто вещуя беду!
Рассказывать больше не буду - нет силы всё это опять пережить…
Спасения нету от тромба!!! Помилуй нас Боже! Дай жить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208725
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Чому не так, як мріялось у снах?
Реальність знову відкриває маску:
і десь високо в небесах
стокрилий янгол проголошує поразку:
злим поглядам і заздрісній гієні,
безчесникам сакрального добра;
панічним рухам в спокої буденнім.
Земля зітхає криком журавля.
За білими дверима - чорним коридором
вистукує свій ритм наступний крок,
відчинене вікно, розбите зором -
скрипить високовольтним струмом від зірок...
Я стану вітром і постукаю у шибку
твого вікна, що із товстого шкла,
нанизувати буду, як коралі на тоненьку нитку
твої дощі, і хуртовини, і слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202879
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 31.08.2010
Відгоріла душа, відболіла,
Серце стихло під кригою літ
І ... упали знеможено крила,
Очеретом заріс густо брід.
І вже сонце за річку скотилось,
Ніч розмову веде із сичом.
І забулося все, і простилось,
І минуле торкнулось крилом.
Тільки очі про щось все благали,
На губах тихе-тихе "болить".
Я такою запам"ятала
Твою, мамо, останнюю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179029
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 31.08.2010
Не любишь осенние дожди ?
По душе стекают грустью дикой,
Разливаясь меланхолией в груди,
Бередя унынием безликим..
Надоели серые дожди ?
Словно неба полотно прорвалось,
Но... ругать погоду подожди !
Ей же надо смыть земли усталость..
Обжигал планету солнца луч ,
Летнею жарою без просвета,
Дождик для земли уставшей - душ ,
Он необходим ей после лета..
Протяни ты капелькам ладонь..
Вовсе он не серый и унылый,
Умываясь из небес водой,
Улыбнись..Какой же дождик милый!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910105420
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208065
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 31.08.2010
В глухомань, в тайги чащобы,
Можно сказать "Волку в пасть"
Лейтенант после учебы
Был направлен в погранчасть..
Водят новичка по части,
Знакомят, где, как и что..
Смотрит - лошадь белой масти
У кедровника кустов..
- А зачем у белогривой,
Сбруя и конский доспех?
Объяснил солдат игриво:
- Для сексуальных утех.
-Если вдруг одолевает
Секс потребность у солдат
Тут кобыла выручает
Всех, товарищ лейтенант!
Лейтенант в шоке буквально,
-Да вы что, солдат, в бреду?!
Гадко, низко, аморально!!
Я на это - не пойду!
Месяц выдержал.. насилу
(А их - 12 в году).
Все! Ведите мне кобылу,
Не то я с ума сойду.
В предвкушении утехи
Лошадь пристроил в углу,
А солдаты в диком смехе
Катаются по полу.
Смеются всей ротой вместе.
- Как Вас с сексом занесло!
-Да на лошади мы ездим
К девкам.. в дальнее село..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006017666
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208516
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 31.08.2010
"Мені однаково" - неначе мара,
Як епідемія якась,
Що в ній прадавня наша слава
Неначе брудом облилась.
Труд незміримий волеборців,
Спотворений чужим ярмом.
І я крізь натовп чую знов це -
"Хіба ж тепер не все одно"?
Не дай те, Господи, нікому,
Щоб стало духу те сказать,
Та ще й у голос ту промову -
"Мені однаково" кричать...
Пускаючи чужинців всюди,
Сокирою братів стрічать.
Ви що ж вчинили, добрі люди,
Кого зібралися вітать?
Того, хто вчить братерську душу
Губити в крові і в брехні?..
Не виправдовуйтеся: "Мушу!!!
Бо все однаково мені!
Нема життя мені й спокою,
І серед браттів й ворогів.
І якщо треба буде кров*ю
Я спокій увізьму собі"...
...А ви хоч чуєте промову,
Яка із ваших вуст луна -
Своїх братів мішати з кров*ю,
Щоб заїда вами панував.
Прокинтеся, хороші люди,
До свої землі згляньтесь ви,
Вона залита кров*ю всюди,
Вона пропитана сльозми...
В тій боротьбі за нашу волю
Ми посіпакам продались
І брат на брата фальш говорить,
А ворог зроджує в нас злість,
щоб ми своїми же руками
Один на одного пішли
І все здушили, все зламали,
Що ми так довго берегли.
Тому я прошу вас, згадайтесь,
Не ставте шиї під ярмо
І ворогу не піддавайтесь,
Хай вам не буде "Все одно"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208511
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Холодне чоло,
Безвітрі вуста,
Бринить в очах
Сльоза,
Скорбота на скронях
Снігом лягла,
А попереду ще стільки життя...
Без любові,
Пусте і самітнє,
По лезу...
Вже зараз душа,
Небу співає осанну.
Молись!
Щоб не гірше.
Діждись!
З неба звістку.
Дух свій гартуй,
Точи, немов сталь,
У камінь його цементуй.
Тільки морфію не проси,
Нащо тобі та печать,
Горезвісна. Прости.
Амеб і без тебе
Повно на світі.
Тримайся!
"Прийде світло в кінці тунелю".
Терпи! Живи!
Й кров по жилам тепла потече,
Життя у нових віях затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208360
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 29.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2010
Падала сніжинка з неба, біла,
Падала, кружляла, як у сні,
Вітру всю себе віддала,
Мрії, сподівання всі свої.
Було легко танцювати:
Він так ніжно обіймав,
Пестив всі її принади
І стискав, стискав, стискав…
«Я впаду? Я не літаю?
Вітер де ти? Загубив?
Ти поніс мільйонну зграю,
А мене ти відпустив…
Відпустив мене кружляти.
Де тепер я упаду?
Кажеш краще і не знати?
Ну, тоді сама лечу!»
Без мотора, лиш на крилах,
Планер білий та легкий.
Полетіла, полетіла,
На вершину світлих мрій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165961
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 29.08.2010
Тихенький дощик
Так невтішно,
Доріжку осени змочив...
Десь з висоти на землю грішну
Листочок жовтенький злетів, -
Немов сторінка, що пожовкла,
Встеливши пилом почуття,
Маленька часточка, краплинка
Мого минулого життя...
Осіннім парком,
Як в дитинстві,
Про страх і відчуття забув...
Лише з природою в єдинстві
Крізь сльози осени збагнув, -
Летять роки і час згадати
Про них, як промінь світлих мрій,
Всі на землі, мов листя жовте,
Та змочені росою вій...
Це місце згадок,
Дивовижно,
До нього ноги самі йдуть...
Щоразу на душі тривожно
І, ніби вогники пливуть
Крізь гілки сонячні надії
Й на землю падають дощем,
Вони думками мене гріють...
А вітер шелестить плащем!
Такий невпинний,
Життєдайно
Згори зриває новий лист...
Куди спішиш? Вернись негайно!
Облиш свій невгамовний хист!
Колись і я радів поривам,
Твій дух у спину відчував,
Наперекір тобі, у зливу,
Лице під комір не ховав!
Я прошу,
Не спіши зривати
Мої листочки, - то роки...
Так болісно вже відчувати
Й писати гірко ці рядки!
Бо розуміння й осторога,
Нажаль, приходять лиш тоді,
Коли вже встелена дорога
Роками-листям у журбі...
Та я не плачу,
То багатство!
Я впевнено іду життям...
І сподівань величне братство
Плекаю мужнім почуттям,
Бо є у мене вічна сила,
Допомагає знов і знов
Розправити над світом крила, -
Моя невичерпна Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149374
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 29.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2010
Споглядаю прозору росУ
Ніби краплі залишила злива.
Я з дитинства цей спомин несу
І думками такими щаслива..
Лишень сонце з-за лісу зійде,
Залоскоче теплом верховіття.
Дрібно й рясно роса упаде
На лугах в конюшини суцвіття..
На стеблинках бринить, як сльоза,
Діаманти зібрала в намисто,
Як перлини, липнева роса
Виграє кольорами барвисто..
Говорила, як були малі,
Нам матуся, втираючи сльози
"Плаче все,гляньте он.. на землі,
Замість сліз.. вранці падають роси.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007125051
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208209
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Братам росіянам присвячую ці рядки,
У вас також, браття, шлях не є легкий.
Хто я такий? – спитаєте. Хто я такий?
Я звичайний кріпак як ви, тільки з Донбасу лишень,
Ми як і ви для влади своєї стали мішень.
Влада за погляди готова убити як загинув колись Олександр Мень,
Щоб сиділи тихо худобою без ймень.
Мотузка на шиї затягується все тугіше й тугіше,
Ваші і наші пани живуть краще, а ми гірше.
Влада по живому нас ріже, ножем тіло ріже,
Відрізає вуха, язика, виковирює з очних ям очі,
Нам нав’язує національну ідею Євро-2012, а вам 2014 Сочі,
І щоночі, п’є кров нашу щоночі.
Терпіння риса наша, а ваша горе в стакані залити,
І що робити, брати росіяни що далі робити?
На господаря працювати у рабстві жити?
Простий роботяга голодний, а пан ситий;
Перстом вказує хто добрий, а хто поганий, сидячи на троні,
Його діти в Оксфорді навчаються і Сорбонні,
А наші в ПТУ або сидять уже на зоні.
Люди по країнах ходять сонні
У цьому обмані і брехні цілеспрямованій,
Країні інформаційно зазомбованій,
Правді прихованій за гратами захованій…
З годинниковим механізмом вибухівка тік-так,
Два теракти в Москві: все по плану, так.
Це лише випадковість, що розбився з поляками літак.
ВЧК, ЧК, КДБ, ФСБ -
Сьогодні сусіда знищили за правду, завтра тебе,
Морди з потрійними підборіддями запевняють по ТБ
Що все добре, ситуація під контролем -
Мати над могилою сина на одинці зі своїм горем,
Чоловік без дружини у собі зі своїм болем
І вітер розвіває попіл свободи над полем.
Журналістів які намагаються правду говорити – убити,
Хто має гроші – відібрати і свободи лишити,
Ворога придумати і недруга створити,
А інших по голові і печінці бити.
Люди, де та свобода яку Бог вдихав при народженні?
Що, ми на свято життя не запрошені?
Невже проблема у походженні,
Чи у ментальному розходженні?
Гої для них, худоба, так звичайно пише Талмуд.
У їх руках вся влада: законодавча, виконавча і суд,
З кожним роком більше кайданів на тілі і пут.
І тут така ситуація, ми маємо бути разом,
Нам немає користі що пани міняються землею і газом,
Хваляться мільйонами бидла коли п’ють водку часом.
Паростки свободи ведуть до боротьби,
Ми на шляху до однієї мети,
І нам разом іти, скинути спільні кайдани,
Залікувати минулого і сьогодення болючі рани,
Брати росіяни,
Брати українці, ми і ви всі прості люди.
Влада нас має за лайн-о, а ми б’ємо за неї себе у груди.
Хто це засудить, народи розбудить,
Ісусе, Боже, ти?
Ще довго нам хреста свого на плечах нести?
Спокутувати минулого гріхи.
Я вірю у прозріння, є і справжня Росія,
Бачили Mr.Freeman, чи слухали 47 Dino MC,
І я вірю прийде спасіння месія,
Прокинеться сильна Україна, народиться нова вільна Росія.
Я зерно правди посіяв
З надією, що поле свободи колоситися буде,
З нового урожаю справжній хліб будуть їсти свобідні люди,
Надіюся за це мене ніхто не засудить.
«Идиотский вапрос», він воду каламутить -
Скажуть доброзичливці які собі признатися бояться,
Що їх влада загнала як мисливець на полюванні зайця,
І все життя тримають їх за яйця,
Хай би йому трясця.
У пастці, у клітці, для системи влади ми м’яса шмаття,
Кидають нас тисячами у багаття.
Що далі робити, браття?
Росіяни, слов’яни, наші краяни,
Серце багряне, полум’яне,
Я вірю народ наш повстане,
І на сторожі свободи стане.
Я вірю так стане, я вірю, я вірю так стане…
Доброго дня і до побачення мої герої,
Надіюся в ваші душі достукалися слова мої,
Я лише в армії Бога маленький воїн,
В війську його рядовий солдат, звичайний воїн,
Ваш покірний слуга і брат.
28-29.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207990
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2010
Закоханість з коханням не рівняй,
Як бистру річку з озером спокійним.
Закоханий – злетів, зірвав! Нехай...
Кохання ж є довічним, щирим, сильним!
Зривай плоди, смакуй і пам’ятай:
У тім саду душа і дух єдині.
Торкаючись – гілля не поламай.
Гілля душі, що без кохання – гине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207866
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 26.08.2010
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1502/f0/5fc9ec08386a.jpg[/img]
Ти ранком проводиш мене до дверей,
І кажеш тихесенько:"З Богом!"
Вертаюсь з роботи, і вже з-за дерев
Я бачу, стоїш за порогом.
Ти можеш нічого мене не спитать,
Мовчати навчилася з часом,
Бо вмієш усе по очах прочитать
І знатимеш правду завчасно.
Сховаєш у собі мій смуток і свій,
Поглинеш і біль, і тривогу,
Не плачеш, що важко це нести самій,
Ніколи не ждеш нагороду.
Невдячність скувала серця поколінь,
Сприймалося все як належне,
І вже твої внуки зіп'ялись з колін,
Відчули свою незалежність.
А ти своє серденько ділиш на всіх,
Не кажеш, що вже утомилась,
Рідненька, прости нам щоденний наш гріх!
Живи! І даруй свою милість.
Висловлюю щиру подяку автору мелодії нашому шановному
поету-барду Віктору Ох за чудовий музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207352
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Де правда, люди? Немає віри.
За що Вкраїну і до Сибіру?
За те, що Бога в грудях тримала?
За те, що мовою розмовляла?
За те, що жити не так хотіла?
За те, що вірила і любила?
За те, що небо і хліб на стягу,
Що не присьорбує царську брагу?
За те, що тризуб боронить волю?
За що Вкраїну лишають долі?
І не татари, не ляхи кляті,
А власні пасинки кострубаті.
Вона їм владу свою віддала,
Моря і землю, а їм замало.
А їм Вкраїну – велику Мати,
У люте рабство кортить продати.
Могили предків орати плугом,
Щоб двоголовому стати другом.
Ой, правда вмерла і віра гине…
Хто ж захиститься за Україну?
24.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207593
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Только фотографии. И память.
Ощутить тепло руки нельзя.
Давит землю тёмно-серый камень,
С камня смотрят на меня глаза.
Я скучаю. Как же я скучаю!
Прошлым не могу вас называть.
Очень часто я вас вспоминаю,
Мне так много надо вам сказать!
Только ветер. Ветер тихо стонет.
Плачет горько тишины струна.
Только фотографии. И — горе.
И в душе печали пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207664
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Прощай, «великий и могучий»,
многоязыкий и трескучий!
Прощай безликий и колючий,
похабный, дикий и ползучий!
Прощай базарный, воровской,
вокзальный, лагерно-блатной!
Прощай лихой крутой и злой!
Дай Бог не знаться мне с тобой!
12.95
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207634
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
. Новий виправлений варіант
Живи Україно, воскресла державо,
У нивах квітучих, в селах, в містах.
Ми, твої діти, несем твою славу.
Слава твоя не померкне в віках.
Приспів:
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях.
Мова, як пісня - пісня, як слава
Нас об'єднали в єдиний народ.
Мирна Вкраїна - воскресла держава
Впевнено йде до величних висот.
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях.
В єдності сила - в силі надія,
Нам не згубити праведний шлях.
Велич держави найвища в нас мрія -
Наші предки вмирали за неї в боях.
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях..
Натхнення та працю для неї віддаймо -
Хай процвітає Вкраїна в віках.
Вона наша мати, про це памятаймо -
Все в наших силах і в наших руках.
2002 - 2010 р.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207609
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ти є вільна, ти - жива,
Ти розбила пута в бою!
Ти розкішна і свята,
Ти сильніша за неволю.
Синь небес, політ лелек -
Всі для тебе барви лито.
Десь калина, десь верба,
Десь буяє рясно жито.
Вже не скажуть: заберіть
Синьо-жовті прапори!
Вони в нас, цінуйте мить,
Символічні кольори.
Моя рідна, моя люба,
Моя Батьківщино!
З днем народження тебе,
Суверенна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207564
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Кто сказал, что я не воин,
Не орудую копьём?
Я участник многих воин
И колю своим пером!
По Крещатику не надо
Мне вести свой батальон,
Не для всех звучит отрадой
Металлический трезвон!
Пусть чиновники меняют
Все в учебниках слова
И в историю играют,
Словно в карты... Не беда!
Я сложу букеты рифмы
И мелодии огонь,
Обойду звучаньем рифы,
Песня будет моя «бронь»!
Вместо выстрелов - куплеты,
Вместо лезвия – слова,
Драгоценные буклеты,
И священная вода!
Ты не бойся, Украина,
Нет сомнения, ни грамм,
Без борьбы, ни пол аршина,
Никому я не отдам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207605
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
У святковому салюті
й моє слово має бути.
Гарний вийшов цей салют
Батьківщину славлять тут.
Патріоти і недуже
Але тут нема байдужих
До майбутнього держави.
Всі бажають її Слави.
Це наш дім і нам тут жити.
Будуть жити тут і діти.
І в дітей теж будуть діти.
Україну бережіте!!!
Дякувати треба долі,
Що живем не в дикім полі
А живемо ми в країні
В нашій рідній УКРАЇНІ.
Все в нас вийде, все в нас буде.
Будуть заздрити нам люди.
Шведи,чехи ,німці, фіни
Всі захочуть в Україну.
При одній умові браття,
Що будем ми працювати.
Нашу землю прикрашати
Й на наругу не давати.
Свою владу поважати,
Якщо треба то і спитати.
Не каміння розкидати.
Час прийшов його збирати.
Справа цього покоління
Будувати Україну
Повсякденно,безупинно.
Потім щоб не було стидно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207599
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Влетіла ластівка в домівку,
Тримала в клювику листівку.
В листівці тій є блага вість:
до нас прийде поважний гість!
Сліпий старець, в руці бандура.
він грає так, щоб ви відчули
свободу, й волю берегли.
Щоб якості ці віднайшли!
Є дім у вас і є родина.
Відтворена така картина,
що намальована любов"ю.
А в центрі сим є Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207590
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Піднімайся з колін, Україно,
Бо для щастя настала пора.
Хай над світом пливе солов'їно
Стоголосе вкраїнське “Ура!”.
Усміхайся, моя Батьківщино!
Ще для тебе розквітне весна.
Хай Землею крокує невпинно
Перемога твоя голосна.
Розцвітай, європейська державо!
Серед рівних будь рівною ти.
Помаранчеве сонце! Яскраво
Для Вітчизни моєї світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207585
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Украіна - це Холми!
Він, вона, вони і ми!
Нас мільйони - у Холмах,
селах, горах і містах!
Будем шанувать країну -
нашу рідну Украіну!
ПроявІмо свою волю -
дати їй щасливу долю,
її дочкам і синам!
Горам, річкам і ланам
дихати на повні груди!
Хай щасливі будуть люди,
бо живемо в Україні -
КРАЩІЙ НА ЗЕМЛІ КРАЇНІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207575
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
***
Україно!
Сьогодні ти вільна незалежна!
Ти більше не рабиня зла!
Твоя краса така безмежна,
Їй краще б ніжності й тепла.
Дай, Боже! Єдності в народі
На страх тиранам і катам,
Бо заслужили ми свободу
Кінець Гулагам й таборам!
Немає вже «Большой Сибири»
І «Малой земли», і «Целины» -
Більш не живемо у квартирі
«Великой советской страны».
За мить одну того не стало,
Що більшовик в “17-м” здобув
І силу втратило колюче жало
Що з України соки ним тягнув.
Ой, зневажалось рідне слово,
Всюди панував «руський язык»,
Вернулась рідна наша мова,
А «руський», жаль, і ще не зник!
Хоч дихаємо на повні груди
Та йдемо вільно по землі,
Та з місця ми не зрушили нікуди,
Бо не дають нам сили злі,
Так, правда, ми тупцюємо на місці
Вперед не йдемо через чвари
Бо палку підкладають комуністи
І наші їм допомогають яничари.
Так, між нами є чимало
Любити здатні цю країну
Місто рідне наше чи село
Міцною б стала Україна!
Якщо усе погане геть пішло.
Не вдастся злому супостату
Звести нас всіх зі світу,
Бо Україна наша мати,
А ми її маленькі діти,
Сьогодні ми святкуєм незалежність,
А завтра будемо могутні? -
Подумаймо про ту належність,
Яка окрилить нам майбутнє,
Не зітрем з пам’яті героїв,
Що вільної хотіли України!
Ми душі їхні удостоїм
На славу рідної країни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207558
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
До старої стріхи торкнуся рукою.
Моя, Україно, - дихни сивиною.
Призимиста хата, верба над водою.
Моя, Україно, - болію тобою.
Церкви златоверхі, фортеці на кручі.
Моя, Україно, вони - невмирущі.
Козацькі кургани порослі травою.
Моя, Україно, - то пам’ять двобою.
Дніпровські пороги, танцюючі хвилі.
Моя Україна - пісні солов’їні.
Вітер зі степу приліг на парапеті.
Моя Україна - то доменні печі.
Роман-Кош, Говерла - велично-високі.
Моя Україна. Заплакані очі
Синіх озер поміж: лісами, лугами.
Моя, Україно, - прослався з віками!
22.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207201
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 24.08.2010
С олодким щемом душу огортає.
Л оскоче спогадами пам'яті – безмежність.
А потім радість з болем об'єднає
В еликий день – ВЕЛИКА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
А ле вівтар жаданих мрій про майбуття
У критий весь кістками і сльозами.
К ували скарб коштом свого життя
Р ідні герої, відомі чи забуті нами.
А ми, прийнявши від батьків тую святиню
Ї ї повинні пестити й плекати,
Н ести тендітну, горду і безцінну,
І дітям НЕЗАЛЕЖНІСТЬ передати!
СЛАВА УКРАЇНІ ТА ЇЇ ГЕРОЯМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207561
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Козаків завзяттям
Свободу здобуто,
Вистрілимо ж браття
Словесним салютом!
Хай в краях далеких
Феєрверки линуть:
МИ ВЖЕ НЕЗАЛЕЖНІ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207459
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ми хочемо карту поляка,
Ми прагнемо паспорт румуна,
Для нас Батьківщина – ніяка,
Лиш місце таке – Україна.
Збираємо гроші по світу,
Закопуєм їх в кам’яниці,
Стараємось дати освіту -
А діти духовно ниці.
Не хочемо йти в Європу,
Всі стали такі обережні,
Росії ми ліземо в пащу,
Шкодуєм, що ми незалежні.
Вибирали зі всіх, що можна,
Нема вже з кого вибирати…
Тому й на душі тривожно,
Що владам на нас начхати.
Ми маємо, що заслужили…
Невже треба й нам сорок років,
Щоб ми тут по-людськи зажили?...
А хочеться бути пророком:
Настануть колись ті хвилини –
Казна стане повна по вінця,
Тоді і поляки й румуни
Захочуть права українця!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207555
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Коли у небо Прапор Наш злітав,
Горіла ув очах палка надія,
Здавалося, що всіх він об'єднав!
Пакт Незалежності... Яка подія!
Та мабуть марним був отой політ,
І досі сумніви терзають душу,
Живем без зміни два десятка літ,
І боляче, що визнати це мушу.
В боргах пов'язли з голови до ніг,
Ніхто ні в чім не визнає провину,
І роздирають нас на захід й схід,
О Боже, збережи мою Вкраїну!
З'єднай нам душі, щоб могли навік
З руїн підняти ми свою Державу,
І розлучити нас ніхто не зміг,
Й у шані Прапор пронесли по праву!
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207466
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Там наша слава величава.
Там козаки ладнались в бій.
Там кров лилася за державу
Й розносив попіл суховій.
Там ввечері пісні співали.
Там волю ждали. І вогнем
Слова величні загорались:
«Ми Україну збережем!»
Та Січ, козацькая святиня,
Відвоювала, відцвіла.
Але земля свята й понині,
Бо українська то земля!
І лину знову за пороги
Через степи і синь Дніпра –
Чи кров говорить, чи тривога:
«Нам згуртуватись знов пора!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204506
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 24.08.2010
У нас вона одна та й іншої не буде,
К-раїна чарівна, де працьовиті люди,
Р-іднішої нема, бо нам вона як - мати,
А за для неї варт життя своє віддати!
Ї-й вся любов від нас безмірна і нетлінна,
Н-ай славиться в віках, рідненька Україна!
А тим, хто заважа - не змолиться провина!
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207541
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Мудрий, мужній і шляхетний, мій рідний народе!
У тобі вже сотні років дух свободи броде!
Залиша хай нашу землю чужинська орава!
Слава Україні нашій і Героям слава!
Нас ділили шматували, рвали по живому,
розпинали, виганяли із власного дому.
Та кипить – бо ж незнищенна – українська лава!
Слава Україні нашій і Героям слава!
Розмежовуватись нам на "схід" і "захід" сором.
Захід мучили терором, схід – голодомором.
Хай усіх єднає разом Українська Справа!
Слава Україні нашій і Героям слава!
Поважатимуть тоді нас, коли скажем всюди,
що метою Українця була, є і буде –
Українська Суверенна Соборна Держава!
Слава Україні нашій і Героям слава!
01.94
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207531
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Небо блакитне, жовте колосся!
Дніпро широкий, гірські вершини!
Гордими бути все ще вчимося.
Золоті руки - народ України.
Садок вишневий, калина в гаї.
Верба схилила віти в озерце.
Чарівні барви над небокраєм
І прості люди із щирим серцем.
Дівчина гарна, ти, Україно!
В тебе можливості щастя безмежні.
Хоча й тримають рабства руїни.
Та пам'ятаймо: МИ - НЕЗАЛЕЖНІ !!!!!!!!!
СЛАВА УКРАЇНІ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207519
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Любімо Батьківщину, браття!
Забудьмо чвари всі свої,
Спрямуймо все своє завзяття
На єдність нашої сім’ї!
Нехай від батька і до сина
Вітчизні вірність перейде,
І дух козацької родини
В оселю кожну увійде.
За нашу долю всі гуртуймось,
За вільне нації життя,
Ми того варті – то ж шануймось,
Бо ми – країни майбуття.
Я вірю, що настане час,
Прийде колись така година,
Що стане злагода між нас,
Й розквітне в світі Україна.
Що на землі захазяйнуєм,
По праву визначеній нам,
Й міцну державу розбудуєм
На заздрість лютим ворогам.
Нехай вони тривогу б’ють,
Ми ж з вами маєм буть єдині,
Бо єдність – перемоги суть.
Героям слава! Сдава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207515
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Опинились українці у ярмі, в неволі...
Отримали незалежність, не пізнали долі.
Бо обрали курінних з гнилого десятку,
Що сховали свою совість за жакет-краватку.
Чути клекіт на базарах про тжиття-бувальщину,
Про брехню у кулуарах, про сучасну паньщину,
Згубну силу брудних грошей, що правду паскудять...
Не по собі взяли ношу, та панів не судять...
Не читає Закон Божий, старця не шанує.
На зібранні бійки-чвари простий люд бідує.
Розпалилося серденько червоніше сталі,
Схаменіться, майте мудрість, бо здіймем на палі!
Гуртуймося патріоти за правду, за віру!
Повернімо міць і славу Неньки України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207502
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ми стали незалежні, а від кого?
Чи вивільнились від ярма чужого?
Комусь, напевно, дійсно стало крвще,
Тим хто при владі, тим хто вміє вкрасти.
За вісімнадцять років результати:
Зуміли геть усе порозпродати,
Порозбирали фабрики, заводи,
Домучують і матінку природу.
Рада, суди, закони не працюють,
Та всі при справі - ділять, мітингують...
Державі вісімнадцять - повноліття!
Нажаль не видно і кінця страхіттю.
Візьмемо келихи, шановні патріоти
І вип’єм за державність, за спільноту,
За небайдужих до людської долі,
За Україну, Українців і за Волю!
24.08.2009 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207500
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Под белой простыней лежит она…
Живая, мёртвая? Не видно…
Сгустилась тучами над ней беда:
«И как же нам теперь не стыдно?»
Собрались медики со всех сторон,
С больниц соседних, ближних дальних,
Чуть слышно в коридоре деда стон
И виден блеск от слёз хрустальных…
Профессор местный слово взял,
Обгадил прошлое лечение,
Коллег своих он грубо обозвал,
Словами мести и презрения.
И про стабильность много говорил:
«Не надо новшеств и движений!»
Всё старое боготворил,
Вертел ключом от всех решений.
Его поддерживал соседний врач,
Из клиники через дорогу,
Как будто бы играли вместе матч
Или шагали бодро в ногу.
Всё обещал почти бесплатно:
Плазму крови, кислородный газ…
А, что взамен? Совсем невнятно:
«Присоединяйтесь к нам, под нас…»
Как под гипнозом, с запада врачи,
Кивали одобрительно, смиренно:
«Какая разница, чьи трубочки?
Лишь бы текло нам беспрерывно».
А против было несколько больниц,
Которые, недавно, вырвались из плена:
«Ведь у наркотиков не может быть границ,
И гибель ждёт всех постепенно».
Но голос их был очень слаб,
Как голос и свободных папараций,
Душили их под сотню лап
Валютных фармакорпораций.
Пока творился грубый беспредел,
То в оперблоке медики-трудяги
Спасали девушку с последних сил,
Как белые в халатах, маги.
Никто здесь деньги не считал,
Здесь просто делали работу,
Тут жизнь и смерть играли бал,
А тело и душа им пели ноту.
В их тихий разговор ворвался звук,
Мерцание ламп, сплошная полоса,
Прямой массаж, движение рук…
Похоже смерть… И, тишина...
«Нет, нет, не может это быть!»
С букетом жёлто-голубых цветов
Ворвался парень: « Будет жить!
Пока живёт моя любовь!»
Он лихорадочно стал целовать
Ресницы, губы, волосы и руки,
Слова любви и нежности шептать,
Вдыхая жизнь и выгоняя муки.
Цветы попадали, рассыпались на пол,
Как голубое небо, лучики от солнца,
Душа схватила теплоты укол
И распахнула светлое оконце…
На удивление и вопреки:
Глубокий вздох и девушка ожила,
Откликнулись на отблески врачи…
Любовь, надежда – это сила!
Девятнадцать - много или мало?
Возраст только жить и жить!
Не спешите белым покрывалом
Тело с головой прикрыть!
С верою, надеждою, любовью,
С запахом свободы на века,
Говорю с ранимой дрожью:
«С Днём рождения, милая страна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207489
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Як промінець сонечка вранці,
Що зігріває цілий світ..,
В віночку з квітів, вишиванці,
Красуня, наче маків цвіт..
Ще зовсім юна.. молоденька,
Але ж гартована, як сталь,
Кохана Україна-ненька..
Наша любов, радість..печаль..
В шкірах овечих - супостати,
Злодюги, блазні і братки..
Тобі готові розірвати
Красиве тіло на шматки..
І гвалтувать тебе не проти..
Ті, що у масках.. замість лиць..
Їм не відомо про твій спротив..
Про твою силу,стійкість й міць..
Мужній..Тримайся!! Ми з тобою..
Сотні твоїх братів, сестер..
Ти непоборна у двобою..
Було раніш.. буде й тепер..
С Днем Незалежності,рідненька!!
Живи, міцнішай, процвітай..
Любима Україна-ненька..
Наш отчий, благодатний край..
Л.Іванова 23.08.2010 р..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207442
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
В краю, що височіє над Дніпром,
Прикрасивши старе правобережжя,
Жила старенька бабця за селом,
Була духовним і душевним стержнем.
Ніхто не знав, ні скільки бабці літ,
Ні скільки верств стоптали її ноги...
Постійно оббиваючи пороги,
Миряни знали – в ній є цілий світ!
Красиве, трошки зморщене лице,
Глибокі очі, сповнені любові…
Щаслива, і надіслана Творцем
Щоб дарувати мудрість в кожнім слові.
Всміхались мальви, за її вікном,
Посіяні для стомленого люду.
І Храм в душі несла завжди і всюди,
Всіх зігрівала янгольським крилом…
Йодисті води ніс старий Дніпро,
Він знав на пам’ять дзвін Святинь на кручах.
Йому із шаною вклонялося село,
З одвічним Храмом в християнських душах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207374
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
До Дня Незалежності України
Куди Ти прямуєш і разом мене
Вздовж прірви ведеш по стежині?
Були ми вже знизу! Гадаєш мине?
Й осядуть на стріху хатини
Щасливі лелеки? У небо злетіть
Так хочу, до низу не можу!
Втомилися чвари щодня ми терпіть,
Й ладнати навкруг огорожі...
Куда Ты идешь и с собою меня
Тропинкой ведешь вдоль обрыва?
Мы были внизу уже! Хочешь, чтоб я
В условиях нервного срыва
С Тобою вдвоем бесконечно летел?
Но, вниз не могу, только к небу!
В печенках сидит уже Твой беспредел,
Он с привкусом черствого хлеба...
Ти хочеш, щоб став на коліна і впав,
А, може, і зовсім - в могилу?
Щоб друзів своїх за обіцянки здав,
У зради позичивши силу?
Кому ж ті закони нам Боже приніс?
Бо право одне тут існує,
В нім «зеленню» душ забуяв пишний ліс
Й безкарність повсюди панує...
Ты хочешь к земле меня низко прижать,
А, может, и вовсе - в могилу?
Заставить свое у своих воровать,
Безумства используя силу?
Кому же законы написаны здесь?
Ведь правила лучшего нету,
Чем «зеленью» душ прорастающий лес,
Убогостью мыслей согретый...
Навіщо ганебністю Ти розцвіла
Під усмішки псевдогетьманів?
Корисливість їхня у кут завела,
А ціль - лиш набити кармани!
Наліво й направо пустили Тебе
Злидарно прохати по світу...
Коли ж Твоя доля вже розум знайде?
Чи казкою будем зігріті?
Зачем Ты творишь просто гнусную чушь,
Ухмылкой правителей спета?
Они завели тебя в дикую глушь,
Нагнули, пустили по свету!
И в позе заведомо пошлой ходьбы
Налево, направо решают...
Ну, разве хотела такой Ты судьбы?
Их сказки Тебя утешают?
В гонитьбі за тінню солодких вершків
Будуєш хати тільки «з краю»
Й не бачиш під рясами різних попів
Гебешників, прагнущих раю
Та лише для себе, - у Мерсах летять,
А землі пустують в блаженні...
І натовпи бідних на сходах стоять,
Благаючи чуда-прощення!
В погоне за призраком радужных снов
Ты строишь дома только «с краю»,
И вовсе не видишь под рясой попов
Гэбэшников, жаждущих рая
Но лишь для себя, - в Mерседесах летят,
А земли пустуют в блаженстве...
И нищие толпы у входа стоят
Разрухи Твоей совершенства!
Не свій Ти розкинула в небо шатер
Та, ріки течуть невблаганно,
Можливо забула, - Ти - матір сестер,
Хоч та, що найстарша старанно
Плюндрує свій дім - а це Київська Русь,
І тисячу років - ми діти!
За вискочу боляче, я й не берусь
Її намагання судити...
Не свой Ты раскинула в небо шатёр
Но, вспять не повернуты реки,
Наверно забыла, - Ты - матерь сестер,
Хоть старшая - стер*а навеки,
Забыла свой дом - это Киева Русь,
И тысячу лет все мы дети!
За выскочку страшно, судить не берусь,
Запал ее глаз на планету...
Хай буде, історію не розділить,
Як кажуть, - в сім'ї не без цього,
Ми будемо завжди сестричку любить,
Вини там немає народу...
Прокинеться, знаю, Могутняя Русь,
І князь Володимир повстане,
Я перший тоді медовухи нап'юсь,
Дешева горілка - не тягне!
Да ладно, историю надо хранить,
В семье не без места уроду,
И будем ее все равно мы любить,
Ведь нет там вины от народу...
Однажды проснется Могучая Русь,
Владимир Великий воспрянет,
Я первым тогда медовухи напьюсь,
Не водки, - дешевка не тянет!
Від щирого серця бажаю Тобі
Здоров'я і мирного неба,
Ти справишся, вірю, бо суть не в їді,
А в силі «духовного хліба»,
Давай, не соромся і успіх прийде,
Подалі гони ненаситних...
Коріння Кохання у душі веде
Й жовтіє на фоні блакитнім!
Хочу пожелать я от сердца Тебе
Здоровья и мирного неба,
Ты справишься, верю, ведь суть не в еде,
А в силе «духовного хлеба»,
Не надо стесняться, удачу лови,
Гони от себя ненасытных...
Ростки безупречной и вечной Любви
Желтеют на фоне блакытном!
23.08.2010
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207364
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
Один топор колол дровишки,
В лесу сушняк валил с плеча.
Другой топор тупился слишком,
Став инструментом палача.
Отправил многих на кладбище
Фемиды ревностный оплот.
Не покладая топорища,
Другой избу возвёл и плот.
Блестит на солнце сталь литая,
Закован в ней бунтарский дух.
Гордеев узел разрубая,
Опасным станет и обух.
Один топор уйдёт в отставку,
Как мавзолейный экспонат.
Другой, как лом, на переплавку -
Вернётся скальпелем назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207179
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Дивлюсь,як солодко ти спиш,
Чомусь всміхаєшся вві сні.
Ти зараз десь із мріями летиш,
А може чуєш ангельські пісні?
Ні зморщечки, ні суму на лиці
Розгладив сон усі тривоги дня
Немов тебе скупали в молоці
Яка ти зараз ніжна,молода.
Рум’янці грають на твоїх щоках,
Напіввідкриті шепчуть щось вуста,
Не описати сон твій на словах,
І ні до чого тут твої літа.
Чарівник-сон дарований усім,
Повіки закриваються і вмить,
Заходить тиша в твій блаженний дім,
Спинися час! Дивися,жінка спить!
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906305359
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207164
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Здається, я не думаю про вас.
Моє сумління в тім само божиться.
Лише у ніч холодну постать Ваша сниться
Серед фальшивих стомлених гримас.
Пусте!.. Бо я не думаю про Вас.
Здається, Ви не кличете мене.
Про те лишень сказати можуть очі,
І виправданням стануть темні ночі,
Допоки ця примарність не мине.
Нехай!.. Ви вже не кличете мене.
Здається, в тому сні були не ми.
А тіні запечатаних відбитків.
В ту ніч були лиш ми, й ніяких свідків,
Що б душу відправляли до тюрми.
Кінець!.. У тому cні були не ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207154
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Життя жорстоке, все колить в боки,
Буття гуляє, людей міняє,
Одне болото замість толоки,
І хто як хоче, так виживає...
"Палач-реальність" несе новини,
І з кожним разом вони невтішні,
Не тре' шукати тут Херувима,
Бо правлять грішні, цим світом грішним.
В новому часі - нові харизми,
Де крапля щастя, там море бруду,
Немає місця тут романтизму,
І я шукати його не буду.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207138
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Останній день
розпеченого літа,
короткий,
ніби подих, –
догорів...
Не встигли ми
серця свої зігріти –
любові бракувало нам
і слів...
На незабудь
твої погладжу коси,
до серця
пригорну тебе на мить.
Мій потяг
вирушає в зимну осінь –
не будем
озиратися, тужить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207127
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
***
Життя людини - це мрії, які плавно переходять в континіум реальности та зникають в павутині історії.
01.08.2010 року Львів
***
Життя робить нас сильнішими тоді, коли ми намагаємося засвоїти його уроки.
31.07.2010 року Львів
***
Ми можемо зробити більше, але часто робимо настільки мало, що, оглядаючись у своє минуле, лякаємось того, що не залишаємо по собі нічого доброго.
31.07.2010 року Львів
***
Кожен з нас може стільки, наскільки він думає, що може.
31.07.2010 року Львів
***
Ми святкуєм життя, залишаючи спогад навічно.
21.02.2010 року Львів
***
Жертвування всім, що є найдорожче у світі, де кожен думає про своє власне еґо, заслуговує на подив і визнання.
20.10.2009 року Львів
***
Поки у світі ще залишатиметься хоч один альтруїст - життя на цій планеті триватиме.
20.10.2009 року Львів
***
Вічність - це просто неосяжність, яка має свій початок та не має кінця.
2.11.2009 року Львів
***
Бідність буває чотирьох видів: бідність розуму, бідність духа, бідність душі, бідність буденності - всі вони намагаються провадити до дикого безумства.
2.11.2009 року Львів
***
Не заздри чужому щастю, адже воно таке відносне.
31.10.2009 року Львів
***
Людський мозок - -це тисяча двісті грам екзистенції підлості, зла, заздрості, бажання влади та бажання принизити слабшого за себе.
14.03.2010 року Львів
***
Людина - це розумний хробак, який живиться порохом чужого горя.
14.03.2010 року Львів
***
Nie zawsze wiesz, co może się z tobą trafić jeszcze dzisiaj, nie mówiąc już o jutrzejszym dniu.
22.11.2009 roku Lwów
***
Якщо я не бог, то чому так намагаюся змінити світ?
13.10.2009 року Львів
***
Унікальність вбивства полягає в тому, що на його шляху завжди трапляється жертва, яких на цій землі є надто багато.
13.10.2009 року Львів
***
Ніколи не говори людям те, за що потім шкодуватимеш, адже вони завжди пам'ятають все, що їх не стосується.
19.10.2009 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203714
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 21.08.2010
Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201753
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 19.08.2010
Ні не люблю я піжонів.
Ні простих, ні чемпіонів,
Ні хрипатих, ні крутих.
А тим паче всіх блатних.
Поважаю МУЖИКІВ я настоящих,
Чесних, справедливих, роботящих.
Що вирощують хліб в полі,
Що вовками звуться в морі.
В космосі живуть як дома,
Що не знають, що то втома
За кермом, чи то у шахті,
Чи на сцені, чи на вахті.
Козаками що були.
Батьківщину зберегли.
Не ховались за вугли,
Чи якісь там ще тили.
Що як скаже -
то зав*яже.
Він вперед ногами ляже,
Але зробить те, що скаже.
Може і з другом посидіти.
Але перше -жінка і діти.
Це за ним як за стіною,
А не він десь за спиною.
Задля свого він народу
В полум*я ,чи то у воду.
Сам на сам… на цілу роту-
Чи на танки, чи піхоту.
Він надійніше за скелю.
Він тримає світу стелю.
І за те що він тримає
Користі зовсім не має.
Що то жлобство -він не знає.
Слабшого не зобижає.
Старість -мудрість поважає.
Ким родивсь не забуває.
Отаким ось моя шана.
Нашим рідним всім Іванам.
Козакам і їх Гетьманам.
Рядовим і Капітанам.
Не піжонам, не шпані,
Що противні всі мені.
А тим більш не крадіям
Крутих марок водіям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206315
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Що є слова – всього лиш звук.
Його не спинить помах рук.
Слова – це янголи і біси,
Це шоколад і гострі списи.
Слова – це смерч і вітерець,
Це є початок і кінець.
Це сміх, що із очей проллється
І лезо, що у плоть ввірветься .
Слова – це помста, підлість, зрада,
Добро, натхнення і порада.
Це злість, прокляття і.... кохання.
Вітання, щирі побажання.
В словах – образа, каяття.
У них - усе наше життя.
Слово зігріє і навчить.
Тож говоріте!!! Не мовчіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203158
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 19.08.2010
Вечности боль и надменность,
Звёздного неба бездонность.
Душ наших глупая бедность,
Душ наших грусть и бездомность.
Дни превращаются в годы,
Годы столетьями станут.
Мы в небосводы уходим,
Каждый собою обманут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206307
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Серпневі вечори все більше на осінні схожі:
Червоне й жовте листя вітер з вишень обрива.
Запитує мене безсоння : « Це здається може?
А понад річкою зелена зовсім ще трава.
Ще небо не розхлюпало небес блакитну повінь,
Ще сонце щедро-щедро роздає своє тепло,
Ще в степ далекий, у нічне, виводить конюх коней,
Ще клин пташиний на прощання не махнув крилом.
Ще дощ не вміє безоглядно й гірко сумувати,
Ще серпень зорепадами вночі не чаклував,
Ще не закінчилось барвисте світле літа свято
І листя ще не все із вишень вітер обірвав".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205988
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Ты сегодня меня приголубила
И так крепко прижала к себе,
И судьбы - раны рваной зазубрина
Приложилась, как сталь на огне.
Я расслабился, сильно понежился
И забыл про лихую беду
Понял: боль и потери, всё стерпится,
Я живу , я мечтаю, люблю!
R. Ты моя ненаглядная радость,
Ты моя несмышлёная грусть,
Твой медовый нектар - это сладость,
Я его никогда не напьюсь!
Пусть дороги мои все туманные
И неясные карты мои,
Знаки редкие, очень обманные,
Ноги вечно в дорожной пыли.
Не забуду мелодий звучание
Через тысячу дней и ночей,
Ты молитва моя, заклинание,
Компас жизни и смерти моей!
R. Ты моя ненаглядная радость,
Ты моя несмышлёная грусть,
Ты душевная сила и слабость,
Я к тебе ещё точно вернусь!
…ГИТАРЕ ПОСВЯЩАЕТСЯ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206097
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010
Тисячі міст, тисячі зір
Подумки мчаться до тебе.
Тисячі слів, тисячі сліз
Мовчки згасають у небі.
Просто живу, просто люблю
Ти так далеко... далеко...
Звістку мою, звістку жалю
В хмарах розвіють лелеки.
Тугу мою, тугу живу
Сонце, спали на папері.
Просто живу, просто люблю
Б`юся водою об скелі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205882
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 15.08.2010
Не переживши втрат своїх і болей,
Чужі сприймаються так важко.
На смак не спробуєш чужої долі,
Біда сприймається інакше.
Коли біда за плечі обіймає,
Так страшно в самоті лишатись.
У розпачі твоя душа шукає
Як від біди кудись сховатись.
І переплутані думки не в силі
Щось пояснити й розказати.
Так важко розпластати знову крила,
Біда не дозволя літати.
Так хочеться до когось прихилитись,
Довірити печалі й болі.
Відчути, як закреслить тихо ніжність
Біду і усміхнеться долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205304
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 12.08.2010
Ні, я не плачу,сліз гірких не ллю,
Не проклинаю і не злюсь на долю,
Я вдячна їй за те, що я люблю,
За подарунок відкохати вволю..
Що ж то таке.. казкової краси..
Прозоро кришталем бринить на віях?
Та то ж маленька крапелька роси,
Я бавилася нею в своїх мріях..
Ні, я не плачу, сліз гірких не ллю,
Хай плаче той, хто почуття не знає.
Не може бути смутку і жалю
В серденьку, де живе любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006253883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204013
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Когда Владимир Русь крестил,
России не было в помине:
Безродный леший там бродил,
Лягушки квакали в трясине.
В дремучих девственных лесах
Цвело болото, разросталось.
В святых намоленных местах
С востока крепко нам досталось.
Пока вставали мы с колен,
Абсурд дорос до анекдота,
Что князь крестил не Борисфен,
А их вонючее болото.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203218
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2010
Жить стало лучше, веселее!
Забудьте про душевный стресс,
Включаю телик, просто млею, -
По миру кризис, здесь - прогресс!
Капуста нынче на прилавках
Ценою только вниз растет,
И всех бомжей на разных свалках
От этой жизни просто прет
100 дней прошло, нам заявили:
- За все в ответе лишь Она,
И сладких гор наобещали...
Снимай лапшу с ушей, страна!
Для олигархов - газ по триста,
100 баксов с тонны - на ура,
А люди? Будут как нудисты, -
На пляже греться, ведь жара!
Одежку покупать не надо,
Дадут всем бюллетень-листок,
Чтоб на себя махать прохладой,
Прикрыв рукой сознанья шок!
Зима, наверно, будет теплой,
А осень - выборов пора,
Вот с тем листком походкой робкой
Голосовать?.. А ни хрена!
Я больше никому не верю,
И будет «Нет» им мой ответ,
Лишь об одном теперь жалею,
Что не свалил в 16 лет
Из этой тупости убогой
Дорог и вечных дураков,
Где «право денег» судит строго
Под молчаливый скрип оков...
Где даже совесть продается,
А самый главный - просто в лом,
В ответ ехидненько смеется
И бьет челом перед крестом,
Со свитой глупых попугаев
По всем каналам нам орут,
Вранье «Свободой» величают...
Даешь отечественный «Спрут»!
Мозги - оставьте, напрягаться
Отныне вовсе не в почет,
Ведь надо очень постараться,
Чтоб сдать в налоговой отчет,
Не дай Бог, к Вам пришла проверка,
А Вы не знали?.. Вот так раз!
Готовь зеленые для клерка
И меньше всяких глупых фраз
Страна ментов и прокуроров,
А судьи кто? Все делай сам,
Живи как можешь, но без споров,
А то засадят срок и Вам...
Жить стало лучше, веселее!
Куда же деть душевный стресс?
Одна мечта, - уйти скорее
В иную жизнь, среди небес...
23.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202502
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 24.07.2010
У нас, ще з давніх літ всі кажуть недарма,
Півсвіту скаче, а півсвіту плаче.
Тому, мабуть, на світ у мене зла нема,
Хоча, насправді, все скоріш інакше.
Яка то мука, бачить світ лише з вікна,
Й ловить повітря крізь вузьку щілину,
Між мною й ним з'явилась ця глуха стіна,
Що розділила все наполовину.
Півсвіту за вікном, де сміх і гріх разом
Віншують рух, святкують без упину.
Півсвіту - тут, в душі панує тільки злом,
Бо є живим лише наполовину!
Не стільки того світу, кажуть, що в вікні.
І правда ця гірка, бо кожну днину
Лише торкаюся, як трунку я стіни,
І з відчаю сплітаю павутину.
А світ ось поруч, ти лиш руку простягни,
Такий близький, водночас і далекий,
Та це для тих, хто п'є життя сповна, для них,
Для всіх, а не безтілого каліки.
Молюсь, душевний біль виплескую сповна,
Я віру, і добро у серці маю,
А чаша повниться й далеко ще до дна,
Та я проте надію не втрачаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202361
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Для двоих красивый вечер,
Тихо барабанит дождь,
Романтическая встреча..
Интригующая ночь.
Утром милая красотка
В ванной принимала душ.
Легкой выплыла походкой,
Как солнышко из-за туч.
Тело - запаха младенца,
Бесподобна.. в неглиже..
- Милый, в ванной полотенца,
С надписями "М" и "Ж"..
Я ничуть не сомневалась,
"М" - мужское.. ясно же..
Потому и вытиралась.
Полотенцем с буквой "Ж".
Парень вовсе засмущался,
Поспешил её обнять,
Ну а дальше - обьяснялся..
"М"--- для морды у меня...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002027360
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201193
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Стоматолог весь в работе,
Тут мобильник заорал,
Пациентке звонит кто-то,
И врача уже достал.
- Кто же звонит, не уймется,
мне мешает сверлить зуб,
и, когда уже заткнется?
Смотрит: - это же супруг.
Стоматолог, снова чудит,
Трубку снял и прям кричит:
- Щас я кончу, она сплюнет,
а потом перезвонит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200949
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Ти не падай духом, брате,
В нас земля така багата!
Чи в нас мало неба сині
В серці кожної людини?
Ти не падай духом, друже,
Богу завше не байдужі!
Подивись: життя пшениця,
Щастям полем колоситься!
Ти не падай духом, рідний!
День і нам настане світлий.
Тільки в праці та молитві
Й перемогу здрінем в битві.
Ти не падай духом, брате,
Ну, що більше можна мати,
Ніж любов в гронах калини,
Й місце в серці України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200924
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Вона прийде, коли зима по вікна запечалить світ снігами,
Коли блискітки новорічних свят зриватиме похмільний вітер,
І трепетне передчуття чогось… Та нескінченні до-мінорні гами,
Як біло-сірі дні народжуватись будуть між рядками чорних літер.
Жадатимеш недоторкАнності її, і досі, і тепер, і погляду очей зелених,
Ґумовим жгутом перев’яжеш міцно відчай аж до болю в грудях,-
Вона прийде, як і тоді, повір, теплом по ледь помітних венах,
Примарою і ефемерним звуком, блукаючи то в літі, то в минулих груднях.
З країв гарячих , із прадавніх гір, де плодоносять ще старі оливи,
На скелі і на дюни, її профіль і анфас,- піском наносять суховії,
Прийде…Торканням до твоїх сивин, по тілу трепетно проливши зливу,
І заспокоїть, і з собою забере соленість із очей,
сніжинкою розтанувши на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200693
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 13.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2010
Забрала донечка з собою цілий світ.
Забрала усмішку і ямочки на щічках,
І крапельку сльозинки на дитячих вічках.
Принади стерла із усіх майбутніх літ.
Взяла і барви чисті, веселкові.
У світі зникли кольори яскраві
Сіріють навіть сонячні заграви,
А звуки пусткою чорніють в кожнім слові.
Приречені шукати душу, що зламалась.
Як віднайти знов радість і веселий спів?
І відновити все хоча б напів-?
Бо жити ж якось треба з тим, що сталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200164
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
1. Ти сьогодні у білому платті,
скоро сядеш в весільний кортеж.
І гостей так зібралось багато,
шквал емоцій, що линуть без меж.
2. І ти сяєш...ще юна й красива,
затягаючи туго корсет.
Тобі мама колись говорила
як важливий вінчання сюжет.
3. Тільки холодом сипе по тілі,
чепуряться дружки у дзеркал.
Ну не плач!.. Ти ж давно так хотіла
увійти нареченою в зал.
4. В ніжнім вальсі із ним закружляти,
клятву щиро удвох присягти.
Ти хотіла йому розказати
як шалено кохатимеш ти.
5. Звуки щастя... лиш мама поплаче,
ну а тато всміхнеться впотай.
Відтепер усе буде інакше,
ти у серця свого розпитай.
6. Всі бажатимуть щастя, кохання,
діточок, як зірок в небесах.
Хай не перша, зате ти остання,
така світла як лебідь, як птах.
7. І тремтиш, - зараз вихід до нього,
як давно ти це в мріях плела!
Тільки він! І нікого, нікого...
Тільки він і срібляста імла.
8. Ви цілунком цю мить карбували
перед чистим святим вівтарем.
Ви знайшлися, хоча й не шукали
розрахунку в самотніх дилем.
9. Ти сьогодні з усіх найгарніша, -
наречена з букетом лілей.
Веселися! Гучніше, гучніше,
щоби день пам'ятався оцей.
10. Всі як всі... Але це неважливо:
потопаєш у рідних очах.
І яке це усе-таки диво
розчинитись в коханих вустах.
11. Білосніжна вуаль ледь ховає
ту щасливу на скроні сльозу.
Він тебе найпалкіше кохає,
наче грім блискавицю в грозу.
12. І не варто тобі більш брехати:
вже ніколи не будеш одна.
Вже не треба проміння чекати,
щоб для тебе настала весна.
13. Лиш зажмуривши очі опісля,
коли гості усі розбрелись,
ти зізнатися спробуй у звістці
як дзвонила до нього колись,
14. як шукала його поміж квітів,
а тебе він тоді ще й не знав.
А тепер ти щаслива в цім світі,
бо тебе саме він покохав.
15. Лиш світанками стануть знамена,
ти удачу в подружжя поклич.
Ти сьогодні уже й наречена,
і це твій день, і це твоя ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183584
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 09.07.2010
Зарахуйте мене у повстанці
Чуєш, брате, - час вкотре прийшов, -
Йти під Крути, лізти у шанці
За Вітчизну боротися знов
Хрест кладу на божу ікону
Щоб востаннє зійтися в борні,
Дайте зброю, насипте патрони
І за ділом не стане моїм, -
А крім зброї – моє гостре слово
Що стріляє за правду, бо в нім
Біль за волю, за честь, сум за мову
Що одна у світі однім
Як стіна встанем спільною раттю
І відкрито підемо на герць
І згоріти чумі в цім багатті
Із палких українських сердець
Хай тремтять пани-комуністи
Від ходи наших тисячних лав
Патріотів-націоналістів
Хай би як там нас хто не назвав :
Хай ОУН, хай УПА, хай «бандери»
Воля й Правда нас всіх поєдна
МИ – НАРОД, «господа офицеры»!
І козацька в нас сила одна!
Ви забули, напевне, звитягу
Тих козацького роду синів
Честь і славу, любов і відвагу
Що кувалась в нещадній борні
На шляху із варяг та у греки
Споконвіку і дотепер.
Та дарма, - відлетіли лелеки
Тільки дух український не вмер
В москаля яничарів до згину
Козачків з побігеньок отих
Що готові продать Україну,
За своїх – і мертвих, й живих
Та лиш марні пусті сподівання
Не дамо розповзатися тлі
Буде бій. Сьогодні. Востаннє.
На моїй всестраждальній землі
Тож затямте, - ми волі закланці
І за неї поляжемо знов!
Зарахуйте мене у повстанці
Чуєш, брате, - час вкотре прийшов!
06.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199924
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 08.07.2010
Жалкувати не потрібно:
Розбрелись кудись думки.
Догорає тихо літо,
Осінь загляда в шибки.
Вже на вишнях листя мало,
Вітер залишки зрива.
Серпень добігає краю,
Павутиння залиша.
Щось змінилось непомітно:
Може, день коротше став?
Може, літо вже й не літо
І не та яскравість фарб?
Вже трава інакше пахне:
Чи печаллю, чи дощем?
Все так просто і так складно:
Ми крізь літо в осінь йдем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182344
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.07.2010
Покой живущих здесь я не нарушу,
Хоть сердце больно сдавливает ком,
Оконницами смотрит прямо в душу
Частичка жизни - старый отчий дом.
Тот же забор, что много раз белила,
Сучок..Он щетку каждый раз цеплял.
Святость истоков снова пригубила.
Здесь отчий дом, мой жизненный причал.
Точно как в детстве скрипнула калитка,
Мелодией по струночкам души
И на лице не слёзы,а улыбка
Поток эмоций таинство вершит.
Я постою у старенькой беседки,
Пьянит дурманом роза и жасмин,
Бегут общаться бабушки-соседки,
Теплом наполнив мой волшебный мир.
Что ты творишь со мною моя память?
Ведешь сюда со всех путей-дорог,
В мыслях рисую светлый образ мамы
..В платочке белом вышла на порог.
Смотрюсь я в окна, чтобы вновь проститься
На месяц,два, а может быть на год,
Но я вернусь, чтоб досыта напиться
Энергии, что силы мне дает.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006134775
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199447
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Не приспало надію лихо, хоч і кралося дуже тихо.
Вибирало дошкульні фрази, і приходило аж три рази.
Подумками її здолало, лиш одного воно не знало,
Що надія одна не буває – міцно віру й любов тримає!
Як відчуєте поряд лихо, поєднайте три добрих втіхи.
І робіть це так само тихо, проженете навіки лихо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199420
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Не відвертайте погляду від мене
Святі, що пильно дивляться з стіни,
Я не пропащий, тільки ще зелений,
Осінній овоч, повний сивини.
Я дозріваю, не близька дорога,
У лабіринті темряви й спокус
Дороговказом світить іскра бога,
Крізь сутінки веде мене Ісус.
Не так давно свята Мадонна в Луврі
Не зводила своїх сумних очей…
Я ще іду, ще свічку не задули,
Ще буде день у череді ночей.
Створив мене Господь, накреслив долю,
Все передбачив, кожен крок і жест.
Ведіть святі, вчиняйте божу волю,
Ведіть мене до раю. Чи на хрест?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199409
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти пестиш наче матінка мене.
Ти - пісня солов"я у гомінких дібровах,
Що зачарує й небо осяйне..
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Цілющої води п"янкий струмок.
Ти ніжна і м"яка, джерельно-світанкова,
Повітря життєдайного ковток..
Чарівна і свята! Насправді - солов"їна!
На світі краще мови не знайти.
Ти -лагідна моя, улюблена, родинна,
Ти - незрівнянна! Сама краща ти!
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти краща на землі посеред мов,
Тобі, тільки тобі, моя співоча мово!
Освідчуюсь в любові знов і знов..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005275511
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199229
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Такий маленький, як долонька...
Такий колючий, весь в голках...
В клубочок згорнеться в долонях -
Маленьке диво на руках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199186
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Денек невезуч у таксиста,
Заказов практически нет,
И в кассе - всего рублей триста.
О! Кажется машет клиент.
Бабулька стоит.. с автоматом,
Свисающим через плечо,
А за спину - прячет гранату,
Вот это прелюдия, черт!
-С Калашником? Что с тобой, бабка?
Угроза какая-то есть?
- Дык.. это, сынок, для порядка,
Беречь, защищать свою честь.
Насилье везде и повсюду,
Такие теперь времена!
-Насиловать? Кто тебя будет?
Ты старая, как сатана!
Но.. Бог мой! Таксист наблюдает,
Бабулечка взводит курок..
И парню,смеясь отвечает:
"А ты вот и будешь, милок!"
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005056897
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199120
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010
- Доктор, помогите, Бога ради,
Очень плохи с бабкою дела,
Месяц не встает она с кровати,
Неужели смертушка пришла?
Что спрошу - нет от неё ответа,
Без реакций... сколько не зови.
- Вы, дедуль, прислушайтесь к совету
И устройте бабке.. ночь любви.
- Что вы, доктор! Что вы говорите!
С бабкой нам по 90 лет..
Старый коммунист я.. не шутите..
Не видать в постели мне побед.
Бабке секс не нужен, знаю твердо,
Я о нём - и думать перестал,
На моих руках в двадцать четвертом
Сам великий Ленин умирал.
- Дам таблетки, мощь станет такою
После них - ты хоть с любым поспорь,
Ночь любви.. и снимет, как рукою
Твоей бабки предсмертную хворь.
Дед пришел домой, дёрнул стопарик,
Горсть таблеток, как доктор велел,
Даже и не вспомнил, что он старый,
Бабку так любил, что аж вспотел.
На утро проснулся, Боже правый!
Бабуля хлопочет у печи,
Бодро крутит попой влево-вправо,
Достает из печки калачи.
Поет песни.. накрашена ярко,
А на вид - не дашь ей тридцати,
И подумал дед: "Ну елки-палки!
Ленина.... я тоже мог спасти."
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002058884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198591
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Ти років вже маєш чимало,
І щастя, і горе було,
Лиш спокою серце не знало -
Вперед без упину вело.
Вже виросли діти і внуки,
І правнуки в тебе вже є,
І старість бере в свої руки
Натруджене тіло твоє.
Ти дням не ведеш уже ліку,
Бо вічність тобі вже гряде:
Людина похилого віку
На вічний спочинок іде.
Та лишаться сонце і квіти,
Стежки, де проходила ти,
І будуть онуки і діти
У згадках тебе берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198496
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2010
У замку цім щось рідне відчуваю,
Беру із нього свій новий початок,
Століття за століттями минають,
А в стінах, там, є ключ його загадок.
Ровами захищають бастіони,
Шляхетністю увінчані фасади,
Перила, люстра, дзеркало, колони
В гармонії сплітають колонади.
Казали, що в підвалах дивна леді
Не спить, відколи втратила кохання,
І був у цій історії хтось третій…
А зараз тільки урвища мовчання.
І манять таємничі перегуки,
Що котяться відлунням із тунелів,
Від лицарства відчутно запах духу
І дивна таємничість вздовж алеї.
І навіть уявити буде мало
У душах королів й графинь бароко,
Які тут танцювали в пишних залах,
І відстань до яких мені півкроку.
У замку цім щось рідне відчуваю,
Хоч я не та, для кого він тут звівся.
Століття за століттями минають…
… а спогад залишився, залишився.
P.S. Присвячую Підгорецькому замку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198467
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 30.06.2010
На краю села вмирає хата,
Чорними дірками світяться шибки.
Розрослася на подвір'ї м'ята,
Будяками рясно заросли стежки.
Стріха почорніла, провалилась
І присіла хата нижче до землі.
Лиш гніздо лелече залишилось,
Та лелеки не вернулись по весні.
Мертвими гілками сливи й вишні
Тягнуться в німій молитві до небес.
Все ще вірять: чує їх Всевишній -
До людських не докричатися сердець.
Вітер нишпорить пустим подвір'ям,
Може, він когось знайомого шука?
Хлипа вітер хвірткою й дверима,
А втомившись, у траві відпочива.
Пусто в хаті: нікому в ній жити.
Помирають села, ніби й не було.
І повторює молитву вітер.
І лелеки не вертаються в село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198171
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Де ти, мамо моя?! Я не плачу.
Я в сiм'ї тепер старший мужчина!
Тiльки часто ввi снi тебе бачу:
Ти чужого колишеш хлопчину.
Ти долоню кладеш свою нiжну
На голiвку його кучеряву, -
А я кру́чусь в холодному лiжку -
Так давно ти його застеляла.
Йому на нiч ти казку читаєш -
Тiльки мова чужа й незнайома.
Крадькома ти сльозинку втираєш...
Просинаюсь - нема тебе вдома!
Знаю я - ти в країнi далекiй,
Десь там грошi для нас заробляєш.
Пояснили, я вже не маленький,
Що нiчого без них не придбаєш.
От i мусимо з бабцею жити,
Виглядати за обрiй щоднини.
Бабцю за́вжди я буду любити,
Але маму вона не замiнить.
...Годував цiле лiто курчата,
Щоб скорiше вони виростали,
Щоб, коли ти повернешся з татом,
Ми свiженький бульйон зготували.
А на осiнь пiшов я до школи -
Буду вчитись читати й писати.
...Цього дня вже не буде нiколи,
Вслiд не будеш рукою махати!
Повертайся, матусю кохана,
Я тобi буду все помагати.
Зранку їстиму кашу вiвсяну,
Буду лiжко своє застеляти.
Я вiддам свiй улюблений м'ячик,
Я вiддам ту машинку з мотором -
Тiльки б ти мiй подмухала пальчик,
Що так сильно болiв менi вчора.
Я не буду цукерок просити
I заба́вок нових, як бувало,
I в штанцях ще походжу зашитих -
Тiльки ти приїжджай, моя мамо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187281
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 29.06.2010
Спокійно, леді, це лише початок
не віртуальних – карколомних трас.
Хіба ж не Ви так прагнули зачаття
цих відчуттів, що як дешевий страз
осяяв день на самовбивчий виклик?
Никнуть
усі слова, перестороги
і перед примхою – усе ніщо.
Ну, що ж! Вперед, і геть усі тривоги,
що підступилася впритул... Про що
тепер ви мрієте, а чи заклякли?
І знов по гальмах, аж вищать колеса,
та чи за себе знов душа горить?
Важливо те, чи й справді слово – лезо,
а чи лікує, чи, бува, болить,
чи, може, затупилося на мріях?
Дійте.
У ризику свої принади.
Ви – особлива. Пережити ще
Вам доведеться не одних при владі,
ще не одним покриє вас дощем
Спокійно, леді...
Тихо...
Все за планом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198186
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Ти не з нами понад 30 літ..
Ще й тепер болить ота трагічність.
Залишила незгладимий слід..
Та пішла... поринула у вічність..
- Матінко!!! Куди ж це ти!? Куди!?
.. Йдеш від нас, та від своєї хати...
Ми благали : "Матусю!! Не йди!!
Зупинись!! Не треба нас лишати!!
Не з хвороби, старості пішла...
А страшенним вироком від долі..
... На могилу обабіч села...
Твої діти прийшли... сивочолі..
Поклонились.. Притихли на мить...
В пам"яті твій образ обійняли...
Стільки літ... а всеодно - болить!!!
Скільки літ тепла твого не знали.....
Безсумнівно, в Божім царстві ти..
Світла пам"ять тобі, наша ненько..
Ти й надалі нам в житті світи...
Наша зіронько!! Наша рідненька!!!
Сьогодні минає 31 рік, як для нас затихла пісня
неймовірної любові і лагідності.. Їй було всього
48... Вже й я сьогодні старша своєї матінки!!
ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ ЇЙ!!
СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ У СКОРБОТІ... СИН ТА ЧОТИРИ
ДОНЬКИ, 7 ОНУКІВ ТА ЧЕТВЕРО ПРАВНУКІВ.
ПАМ"ЯНІТЬ І ВИ........ ДЯКУЮ.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198177
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Умолкли птицы, тучи разошлись,
Нам неба синь даря над головами
И теплым светом озарилась высь,
Когда мы все пришли к могиле мамы.
Нас знает здесь каждый могильный куст,
Каждая ветка и надгробный камень,
Сюда приводит нас печаль и грусть,
Вечная память о любимой маме.
Уж тридцать лет стекает за водой,
С тех пор, как нет ее, родимой, с нами,
Её любовь нам яркою звездой,
Будет светить и согревать годами.
Мы лик её храним в сердцах своих,
Лик Ангела, святой лик нашей мамы.
Приравнен нами к образу святых
И помещен в сердец любящих храмы.
Мы здесь грустим, но каждый о своем.
Четыре дочки, сын - он старший самый.
Зажав сердца в кулак, мы слез не льем,
Лишь молимся о Божьем царстве мамы.
Можем мы дальше отправляться в путь,
Справляться с очень сложными делами,
Наш Ангел нам не даст с пути свернуть,
От бед укрыв нас нежными крылАми.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005106410
Сегодня 31 год, как мамочка не с нами..
Она была необыкновенным человеком..
Пусть простит нас - не уберегли...
СКЛОНЯЕМ ГОЛОВЫ!!! ВЕЧНАЯ, СВЕТЛАЯ ЕЙ
ПАМЯТЬ!! СКОРБИМ!! ПОМНИМ!! ЛЮБИМ!!
ПОМЯНИТЕ И ВЫ... СПАСИБО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198178
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
ОДА СЕБЕ!!!!
О, Любочка, Любашечка,
смазливая мордашечка,
красивая душа!
Я - чудо неземное!
А что ж еще иное?
О, как я хороша!!!
Я - и цветочек аленький!
И удалец удаленький.
Божественно мила.
Светла и лучезарная,
Приятна, не коварная
И очень весела...
Я - лучшая из лучших!
Я - лучезарный лучик!
Я - лучшая всегда!
С здоровым эгоизмом
и супер оптимизмом -
на долгие года!!
Уверена, проверена,
в душе любви немерено,
я всем хочу помочь.
Где я - все расцветает,
в сердечках лед растает,
и грусть уходит прочь!!
Рассказчица, певунья.
по жизни хохотунья,
Вся жизнь моя в борьбе!!
Я очень юморная.
и в меру озорная,
Уверена в себе...
Мне годы - не преграда,
сдаваться им не надо,
сдаваться не резон.
И пусть на висках проседь,
52 - не осень,
а бархатный сезон!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190609
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 27.06.2010
Дощ пройшов великий дуже,
Нализавшись на гулянці,
Лежить п"яний у калюжі,
Дядько у жовтеньких капцях.
Тут прибіг якийсь собака,
Став лице йому лизати,
І прокинувсь чолов"яга,
Та й давай йому казати:
- Вже не взмозі, я , даруйте,
брати участь в цім обряді,
не просіть і не цілуйте,
я, за стіл, більше не сяду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197825
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010
Сонце напуває вишні соком,
Поміж листям червоніють, як рубін.
А у небі чистім та високім
Жайворів пливе веселий, щедрий спів.
Спекою напоєне повітря,
Пилом густо падає у сон-траву.
Заховався десь у лісі вітер,
Знову у хмаринці дощ сліпий заснув.
Скошені на луках різнотрав"я
Запах літа в зиму сніжну понесуть.
Доспіває пісню в небі жайвір
Й дні осінні несподівано прийдуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197308
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Где теперь, скажи, наше солнце,
Что так долго светило над нами?
Мы с тобой обменялись мечтами,
Но уже ничего не вернется.
Улетели года, улетели
И мечты вслед за ними бежали.
Мы с тобою уже опоздали,
Опоздали, а не успели.
Разменяли терпенье на слезы,
Разменяли друзей на капризы...
И теперь, в полусотенный кризис
Понимаем, что все несерьезно.
Мы бежали с тобою за ветром,
Оказался наш ветер диким...
И теперь, с неистовым криком
Мы догнали его незаметно...
Отчего же, вдруг, спряталось солнце
И зачем успокоился ветер?
Друг мой, отзовись... слышишь, где ты?
Может солнышко наше проснется.
Может это не так уж и страшно...
Пятьдесят лет уже позади,
Ну, а сколько еще впереди,
Разве это, мой друг, теперь важно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197290
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
- Выдумки твои шальные,
Но ведь правды не сказал,
Где поймал за выходные
Ты под глаз большой фингал?
Чей кулак, скажи нам прямо,
Прилетел из темноты?
- Нет, ребята, вы не правы..
Я назвал..жену.. на ТЫ..
- Да не бьют за это морды.
Ты, дружище, не смеши!
И не лги, давайподробно,
Как все было, расскажи.
- Я пришёл, поддатый в стельку,
Трупом рухнул на кровать,
А жена, давай в постельке
Нагло-нагло приставать..
МЫ, мол, секса не имели
Из-за дел и суеты
Вот на днях - уж три недели...
Я сказал.. :"Не МЫ..., а... - ТЫ!"
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909205611
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197215
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Я так хочу, пусть будет всё, как помнишь ты,
Быть может, прошлое к тебе добрее
И вырвавшись из паутины суеты,
Ты станешь прежним, и любви поверив,
Ты станешь выше всех придуманных обид,
Ты станешь выше всех своих неверий.
Я верю, что твоей души холодный скит
Откроет снова настежь свои двери.
Поверь, ты станешь мудрым и душой поймёшь,
Что никогда с тобой нас не спасали
Ни зависть глупая, ни злая наша ложь,
Которую цветами украшали.
Поверь,тебе не будет стыдно говорить
Слова давно забытого значенья.
И знай, ты будешь выше всех своих обид
И будешь выше ложного сомненья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197119
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Старий альбом мені попався в руки:
Поблідли фото, зжовкли сторінки.
Здається, ніби з довгої розлуки
До мене знов прийшли мої батьки.
Веселі очі і щасливі лиця...
Ось я, маленький, в мами на руках.
І знову захотілось притулиться
І посмішку побачить на устах.
А тут - ялинка. Новорічне свято
І хлопчик-зайчик віршики чита...
А далі ще такий чубатий тато
Мою сестричку ніжно пригорта...
А з цих світлин так музика і ллється -
Я в школу йду з букетом в перший клас...
А тут Амур моє "поцілив" серце -
Я закохався, мабуть, перший раз...
Гортаю за сторінкою сторінку
І дихання частішає чомусь.
Змахну з очей непрохану сльозинку
І знов в далекі роки повернусь.
Тут дідусі з бабусями молодші,
Ніж я тепер. Невже це все було?
Як навесні зникає слід пороші,
Пропало все, наза́вжди перейшло,
І я в руках старий альбом тримаю...
На скронях - срібло: роки швидко йдуть.
Як шкода, що чарівних сил не маю,
Щоб хоч на мить минуле повернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197050
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Ти поряд так, але до тебе не дістати
Як зірка та, що спалахнула вмить…
І в височінь злетіла – так важко споглядати
Й душа моя надщерблена болить.
Життя моє – неначе альбом з фото
Там фотокарток сотні миготять
То все…то все – твоя тонка робота
Й не в змозі слова я була сказать
Ти знав, що це триватиме недовго
Й зупиниться…і зникне…і тоді…
Ті неймовірні кольорові фото
Назавжди стануть сірими в пітьмі
Але, на жаль, ніколи, більш ніколи
Не прикрашатимуть життєвий мій альбом
Ті сотні фотографій веселкових
Які колись створили ми удвох!
-Чудові? – Так, вони були чудові,
Прекрасні, неймовірні, та…..хиткі
Як мрії, й намагались вирватись назовні
Та певно не судилось у житті.
Як ось на небі – сотні-тисяч зі/рок
І кожна з них палає, миготить
Та жодна не дізнається тих мірок
Якими доля щедро пригостить
І вкотре знов перегорну сторінку
Й почну нові там фото зберігать
Та кольорові ті, що стали чорно-білі
Сердечко завжди буде пам’ятать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196756
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Сіла киця на полицю,
взяла хвостик під спідницю,
лапки склала,
муркувала,
хитра ласа пустівниця.
На полиці біля киці,
на квітчастій круживниці
стоїть глечик білолиций.
Глечик кичці той вже сниться
сил не має там крутиться.
В нім сметанка-рятівниця!
Ох! кицюня баловниця
пустувати не годиться
Нам сметанка до сніданка,
до кулешу знадобиться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196373
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Ти не стояв нiколи в тишi храму,
У буднях нелегких не бачив свята,
Та Iскру Божу сiяв помiж нами
I я вiдмолюся за тебе, любий тату!
Усе життя шляхами непростими
Iшов вперед з надiєю злетiти!
I хочу я, щоб ми були такими,
Щоб ти пишатись мiг – ми твої дiти.
Ти не нав’язував своїх iдей нiкому,
Ти нас навчав своїми мозолями…
Та ми ловили в словi у простому
Зернини iстини, що проросли мiж нами.
А Божi Заповiдi вчили не з паперiв –
В твоїх очах їх день-у-день читали.
I вiдкривалось серце, нiби дверi
У свiт широкий, що його ми пiзнавали.
…Злiтають днi – ми бачимося рiдко:
Так складно з мандрiв iнколи вертати,
Та серце лине, як в гнiздо лебiдка,
До рiдних мiсць.
До витокiв.
До тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196845
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Хоть вы хирург и известный,
Но виновны вы, милок.
Преступлением телесным
Подвели себя под срок.
Унизили санитарку,
Изнасиловав ее,
От вопросов вижу - жарко,
Пред присяжными, судьей..
- Не скажу,что было сладко!
Я устал.. ни жив, ни мертв!
Мне нужна была разрядка..
Работенка-то, не мёд.
Отдежурил трое суток,
В голове почти что мрак,
А тут она-попой крутит,
Не сдержался я.Вот так!
Она не сопротивлялась,
Да спросите вы её.
Потерпевшая поднялась,
- Расскажу, как было всё.
Этажи я убирала,
Первый вымыла, второй,
Уже третий мыть я стала,
Смотрю - он идет..герой!
Я согнулась, вымывая,
Не думала ни о чем,
В такой позе и была я
Насилована врачом.
- Почему ж не убежала?
Судье видно не понять..
- Так я ж только что убрала!
Что, по мытому бежать?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910315378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196780
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
Молчи мне о знаках таинственных,
О четких пределах ума,
Ведь все в неразумных количествах
Лишает рассудка и сна.
Молчи мне о страхе навязчивом
И скуке предельно большой,
Ведь все, что имеем – незначимо
И в счастье – единый покой.
Молчи мне о завтра и трепетно,
Сжимая ладони, молчи…
Молчи, ведь в словах – неумеренны,
В молчанье – всегда велики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196742
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
Для неї, для мене і для всіх,
хто закохується…
ЦІНА
Коли на брудершафт ви з кимось п’єте –
Цілуйте в губи… А чому б і ні ?
Можливо долю ви свою знайдете…
Можливо доля схована в вині…
Коли ж вуста цілуєте гарячі,
Спокусливі і зі смаком вина, –
Не будьте впевнені в своїй удачі –
На все у світі є своя ціна…
Ціна за усмішку і перший дотик,
Ціна за ласку і ціна за страх,
За ніжний погляд, сповнений турботи,
За кров і за рум’янець на щоках…
Коли щось забираєте – віддайте
Частинку чогось, що належить вам,
Коли щось просите – не забувайте
Надати цінності своїм словам…
За кожен подих вашого кохання
Віддати доведеться два своїх,
За кожну ласку, ніжність та зітхання
Ви будете платити як за гріх…
За кожен погляд і за кожне слово
Ви будете платити знов і знов…
Віддати треба все. Така умова.
Така ціна і плата за любов…
Коли на брудершафт ви з кимось п’єте, –
Подумайте, віддавши честь вину,
Чи весь цей шлях ви до кінця пройдете ?
Чи здатні заплатити всю ціну ?
2.02.2002 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192570
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 19.06.2010
Кто хоть раз повстречался со смертью,
Кто хоть раз заглянул ей в глаза,
Тем не будет покоя на свете -
В этих душах бушует гроза.
В свете молний осколочки прошлого
Разлетятся, как будто не в счёт...
Мы не помним плохого-хорошего -
Только трезвый холодный расчёт.
Серый дождь посторонние взгляды
Остановит, и мы победим.
Нам не нужно особой награды -
Громом сердце забьётся в груди.
Беспокойная муза азарта
Заиграет на струнах души.
И мы ждём, как же ляжет нам карта,
А она - уже вечность лежит.
Нам судьба предсказала с рождения
Кровь кипящую, адреналин.
И мы рады большому везению
В споре с жизнью один-на-один.
Мы с рождения избраны смертью,
Мы не раз с ней встречались уже.
Мы не верим - и вы нам не верьте!
Нет сомнений в холодной душе.
(01.10.2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196403
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Свой среди чужих
Как в знойной пустыне - оазис цветущий,
Как в море бескрайнем - коралловый риф,
Как тот соловей, в тиши леса поющий,
Как в книге истории - греческий миф,
Как белые крылья - средь воронов чёрных,
Как снежные горы - в зелёном краю,
Как тихий старик - средь детишек проворных,
Как грех непрощённый - средь правды в Раю.
Гонимый своими - друзьями, родными -
Среди чужаков нахожу я приют.
И хоть я живу и пою вместе с ними,
Родные края меня тихо зовут.
Но знаю, что там я не нужен ни небу,
Ни солнцу, ни даже речной глубине.
И я откажусь от домашнего хлеба,
Что ненависть молча подносит ко мне.
Я буду жить там, где я принят с любовью,
И, пусть по ночам меня душит тоска,
Однажды я счёт оплачу своей кровью -
За них, чужаков, - и не дрогнет рука!
(07.06.2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196404
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Врач-сексопатолог на приеме..
Мужчина зашел.. преклонных лет.
- Доктор, очень сильно я взволнован,
Хотел получить у вас совет.
В моей жизни все очень красиво,
Дом, машина, в бизнесе успех,
Не хватает мне только любимой,
Для совместной жизни и утех..
На исходе жизни моей лето,
Очень скоро, доктор, я женюсь,
Хотел бы иметь совместных деток,
Но за юную жену очень боюсь..
Доктор под халат прячет улыбку,
И, поняв серьезность бытия,-
- Сделайте-ка, милейший, попытку
Молодого взять секретаря..
И езжайте все втроем на море,
Грязевые ванны там....массаж..
Вы - с заботой о своем здоровье,
Женой секретарь займется ваш..
Уж зима завьюжила снегами,
Близок общий праздник - Новый год,
С самыми красивыми цветами,
Снова старичок к врачу идет..
Слез сдержать с порога он не может,-
- Доктор!! Благодарен за совет!!
И не ждал, что он нам так поможет,
Жена.. собирается в декрет!!
Доктор улыбается лукаво..
- Рад, что мой совет смогли принять.
Потрудился секретарь на славу,
Теперь можно его увольнять.
Что вы, доктор, увольнять не стану..
С ними я - душой и телом млад..
..Секретарша тоже станет мамой..
Отец - я! О Боже, как я рад!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909055037
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196181
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Кто мы - смертники или избранники?
И по чьим мы законам живём?
Проповедники или изгнанники?
Почему в этот путь мы идём?
Кто мы - рыцари или наёмники?
Что храним мы в холодной душе?
Мы безбожники или паломники,
Что молиться устали уже?
Псы бродячие или кочевники?
Что мы ищем на этом пути?
Что мы пишем в своём ежедневнике?
Почему не боимся уйти?
И куда уходить нам от вечности,
Что зовёт нас, опасность тая?
Мы в аду или в райской беспечности?
Где же ты? Чёрт возьми, где же я?!
Мы без совести иль без сомнения?
Предадим ли мы или спасём?
У судьбы мы не просим прощения -
Мы ей гимн своей жизнью поём.
Что длинней - бесконечность, мгновение?
Что беспомощней - смерть или жизнь?
Что сильнее - любовь иль забвение?
Что важней? Расскажи! Отзовись!!!
Кто мы - ангелы или мучители?
Что мы знаем о мире своём?
Кто мы - демоны или спасители?
Как живём мы? И как мы умрём?
Мы свободны иль кем-то отвержены?
Кто нам нужен? Кому мы нужны?
Агрессивны иль просто несдержанны?
Безразличны иль просто скромны?
Незаметные или ничтожные?
Что нам нужно от жизни своей?
Волчья стая? Медведи таёжные?
Кто же мы? Объясни мне скорей!
(23.10.2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196252
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
В гольф играют две подружки,
Настроенье - супер!!
По мячу одна с них клюшкой
Что есть силы лупит..
Мяч в полете попадает,
В парня за газоном,
А тот падает, хватает
Промеж ног со стоном..
Упал в траву и истошно
Корчится от боли,
Дама смотрит - не нарочно,
Помочь ему, что ли??
- Я нечаянно!! Простите!!
Господи, несчастье!!
Чем могу помочь, скажите?
Я ведь доктор, кстати.
О, мадам! Не беспокойтесь!
Вовсе нет причины,
За меня, прошу, не бойтесь
Все же я мужчина..
Нет! Позвольте, помогу я,
Ложитесь на спинку,
И проворно расстегнула
Пареньку ширинку.
Массаж сделаю сначала,
Если вы не против..
Ну как, лучше сейчас стало
Вашей бедной плоти??
О, да!! Очень мне приятно,
Даже большой палец,
Что болел... невероятно,
Вот гляньте - красавец!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909035079
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196172
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Ти вогонь, а я вода
Ти гориш, а я пливу
Ти є небо, я - земля
Я не ти, а ти не я.
Я люблю, а ти мовчиш
Ми не разом й не окремо
Я прийду коли ти спиш
І у сні у вись майнемо.
Буду зіркою для тебе
Буду сяйвом і теплом
Між планетами пройдемо
Пошукаємо любов.
Ми не разом й не окремо
Ти є небо, я - земля
Життя поруч проживемо
Все руйнує пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196211
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Захлинаючись вітром і знімаючи шори,
Забуваючи присмак гірких поразок,
Залишаю собі все не сказане вчора,
Закриваю наш замок, де ми були разом.
Забинтовую рани останнім снігом,
Закорковую час у пляшці з- під віскі,
Зупиняю годинника стрілки збігом,
Загораюсь від зірки, що впала низько.
Заклинаю в зіницях розширених страх,
Заручаюсь своїми кольоровими снами,
Завмираю на мить, бо зриває дах,
Засинаю і падаю в прірву між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196110
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Прости нас, Господи за те, що народились,
Прости нас, Господи, що дихаєм, живем,
Прости за те, що ми від Тебе віддалились,
Прости за те, що володієм ми мечем…
Прости нас, Господи за правду і неправду,
Прости нас, Боже, бо однакові вони,
Прости за те, що поважаєм честь і славу,
Прости за те, що ми готові до війни…
Прости за розум нас і за красу та силу –
Вони ж бо світом цим керують і тепер,
Прости за те, що коли бачимо могилу,
Ми, Боже, згадуємо зовсім не Тебе…
Прости нас, Господи, бо все для нас так просто,
Прости нас, Господи, бо все для нас складне,
Прости за те, що все у Всесвіті відносно,
Прости за те, що це стосується й Тебе…
Прости за істину і за її відсутність,
Прости, бо істини не знає з нас ніхто,
Прости за те, що не читаємо ту мудрість,
Яку назвали “Словом Божим” вже давно…
Прости нас, Господи, бо ми не знаєм хто Ти,
Прости нас , Боже, – ми не впевнені тепер…
Ми бачимо плоди великої роботи…
Прости нас, Боже, – нам сказали Ти помер…
26.04.99p. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195712
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010
После бурного романа
Лиды на курорте,
Принесли ей телеграмму,
Мол, умерла тётя..
Очень встретиться хотели
С новым ухажером,
Вроде все предусмотрели
Скрепив уговором..
Заподозрил муж конечно,
Что-то тут неладно..
На похороны поедешь -
Только с моей мамой.
Маме строго приказал -
Присмотреть за Лидой,
Чтоб она не упускала
Невестку из виду...
Провожал их на перроне
Просил - не печальтесь,
Обнял обоих в вагоне -
Скорей возвращайтесь.
Лида не ведет и бровью
Вся в грусти-печали..
Едут в купе со свекровью
Пронесет?? Едва ли!!!!
Встретили и проводили
Дам в два мерседеса,
Их в салоны посадили
Не хуже принцессы.
Друг о дружке восемь дней
Ничего не знали
Тонули в море страстей,
Без тени печали.
Как женщины веселились,
Лишь Богу известно,
Вот обратно сели в поезд
Свекровь и невестка..
Заплетала Лида тему,
Словно паутину..
Мол, когда домой приедут
Мать расскажет сыну??
Что мы станем говорить
Для наших домашних?
Полагаю - надо скрыть
Похожденья наши!!
- Знаю, что сказать мне деду..
Прости меня, Боже!!
Я на девять дней поеду,
И на сорок - тоже!
ПЛЕЙКАСТ : (посмотреть и послушать)
http://www.playcast.ru/view/1294047/4b8362701966b4a19d209b4f6ab632a35e246f12pl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908283878
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195665
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2010
Я сам? О, да, я сам!
Творец своей души грехов,
И никому я не отдам
Добытых через боль...
Оков?
Я слишком долго познавал
Жестокий и неравный мир,
Но, больше не могу, устал,
Не нужен мне такой кумир!
Я б в небо соколом взлетел,
Душа кричала, рифмой вилась,
Противиться судьбе не смел,
Терпел как мог, и сердце билось!
Так в чем же суть и выход где?
Полет, как жизнь, - не безупречен...
Молчание - мысленно к звезде,
Стою пред Вами, но не вечен!
Я слаб? О, да, я слаб!
Ну что еще хотите знать?
По дну ползу я словно краб
И в рот воды набрал...
Молчать?
Я слишком долго Вас любил,
Лелеял, руку подавал,
И бился из последних сил
Но, место в жизни уступал!
Я б за моря уплыл давно,
Никто б не знал мои заботы,
Теперь уже мне все равно
Какой грешить для Вас работой!
Так в чем же суть и в чем печаль?
Жизнь коротка и путь не длинный...
Молчание - золота вуаль,
Стою пред Вами, как невинный!
Я мог? О, да, я мог!
Быть в мире этом навсегда,
И, вроде бы, приятный слог
Хватает за душу...
О, да!
Я слишком долго сочинял,
Пытался сердцем говорить,
Но, кто все это услыхал?
Зачем же дальше говорить?
Я б в землю рылся, словно крот,
Порвал бы в клочья муки тину
И, задыхаясь, стиснув рот,
Нарисовал бы ту картину!
Так в чем же суть и красок новь?
Опять слезы мне не хватило...
Молчание - как в венах кровь,
Любовь к искусству возродило!
01.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169318
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 14.06.2010
Я слышу музыку, когда идут дожди
И небо в клочья рвут раскаты грома,
И тёплым ощущением в груди
Она, наверно, каждому знакома.
Я слышу музыку, когда метут снега,
Когда ветра стучатся в дом снаружи...
Она ко мне приходит сквозь века
И греет душу среди зимней стужи.
Я слышу музыку, когда цветут сады
И журавли ключом стремятся к дому...
Она рисует светлые мечты,
Как будто не умеет по-другому.
Я слышу музыку, которая всегда
Звучит без всякой видимой причины
И, словно путеводная звезда,
Указывает новые вершины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191976
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 14.06.2010
***
Упала сонячна в туман
праща,
Розверзлась чорная небес
паща,
Дихнувши холодом імли
ночі,
Моргнувши зорями очей
вовчих,
Мазнувши сірих рваних хмар
дуги,
Накривши саваном пітьми –
туги.
Печальну пісню затягнув
вітер −
Прощання з величчю краси
світу.
Здригнулись у плачу дерев
мітли,
Погас останній промінець
світла.
Висить Дамокловим мечем
місяць,
Шпигáють боляче думок
шпиці.
Усі потомлені лягли
спати,
А хто запалить у серцях
ватру?
А хто на білих осяйних
крилах
Святої Правди принесе
Силу?
Хто стрельне в бісові зірок
морди?
Ну де ж ви, воїни-стрільці
горді?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195520
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 14.06.2010
В военкомате призывник комиссию проходит,
В трусах и босиком он в кабинет врача заходит.
Команду тот даёт:» Трусы снимай! Нагнись!
Раздвинь-ка ягодицы! Задом повернись!
Отлично, парень! Можно одевать трусы! Ты годен!
До получения повестки можешь быть свободен!»
В недоуменьи призывник, не может ничего понять:
«А почему нельзя об этом мне в лицо сказать?!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195530
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Приїхала одна сільська дівчина
до міста – на роботу хоче йти…
Та тільки заважа одна причина –
потрібно медкомісію пройти!
Від гінеколога вона виходить,
читає, що ж він написав?
І з криком знову в кабінет заходить,
і вимагає, щоб переписав!
«Це ж що Ви думаєте, якщо я з села,
то вже дурна, неначе та корова?
Пишіть тут –« Як у всіх», або «Мала»,
навіщо написали так - «Здорова?»
С. Голоскевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194991
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 14.06.2010
То ли утром, то ли в ночь,
знаю только - сын, не дочь
у грузина родился
и всем в папу удался!
Под окном отец счастливый
жёнушке своей кричит:
«Покажи мне, как мой Гиви
выглядит! Как я? Джигит?»
Сына мать распеленала
и к окошку поднесла…
Челюсть у отца отпала,
видя сына-молодца!
Пуха заросли густые
на всём теле! Ну, дела!!!
«Слюшяй! Ти его СВЯЗАЛА,
А совсэм нэ радыла!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195488
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 14.06.2010
У сільській хатині
Мирно розмовляли
Свекруха і свекор
Та невістка Галя.
Свекруха щаслива,
Мовила радушно,
- Все у нас красиво
І живемо дружно.
Тільки от хатина
Давно не білилась,
- Хіба це причина?-
Невістка знітилась.
Давайте білило
Я не забарюся,
Вправно та уміло
Побілю, матусю.
Є у нас білило,
Та немає щітки,
Оце треба було,
Спитати в сусідки.
Невістка дотепна
Придумала швидко,
Бороду відтяла
Свекрику, на щітку..
Хату побілила
Невісточка вправно,
Мамі закортіло
Покрась-но ще й ставні.
-Добре,- каже Галя,
Фарбу білу дайте
Кісточку для цього
Швиденько шукайте.
Фарбу вже принесла..
Де ж кісточку взяти?
Галя стала свекру
Вуса відрізАти..
За одну хвилинку
Кісточку зробила,
Зпереду й з причілку
В1кна покрасила.
Тут синок з"явився
Ввечері із поля,
Глянь, а дід забився
На вершок тополі..
- Тату! Що це з вами??
Хто туди загнав?
А де жінка й мама,
Щось їх не стрічав.
Та вони ж надумали
Млинці випікати,
Саме зараз думають
Де їм яйця взяти??
Ой, сину мій сину..
Тут ні круть, ні верть..
Оті дві скотини
Ждуть на мою смерть..
- Не шуми, благаю!
Краще й сам ховайся,
В ризик попадають,
Всі, що поряд яйця!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908263737
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195156
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Цвела тюльпанами весна,
Благоухая.
Влюбленным было не до сна
Той ночью мая.
Сегодня встретились они
Их вмиг пронзило
Стрелой невиданной любви
Одной, единой.
А утром - пареньку на фронт
И расставанье.
Одну лишь ночку дал им Бог,
Одно свиданье.
Была такая ночь любви,
..Умолкли птицы..
Всевышний влюбленным двоим
Дал насладиться.
Плакала на его груди
Девчонка в горе.
-Прощай! Прости! И очень жди!
Вернусь я вскоре.
Ушел..И не было вестей
С фронта.. ни разу.
От взрыва прикрывал друзей,
Был ранен.. сразу.
Лишился он обеих ног
Осколком.. миной.
Таким вернуться ОН не мог
К своей любимой.
А у неё-то.. в нужный срок
В мученьях тяжких,
Родилась дочка и сынок,
Чудо-двойняшки.
Растила, плакала и ждать
Не уставала,
А когда замуж стали звать -
Всем отказала.
Любимый - он только один
На целом свете.
А у неё - дочка и сын,
За них в ответе.
А ОН - покорно принимал
Жизни невзгоды.
И в интернате проживал
Все эти годы.
А интернат-то.. рядом был
За два квартала.
ОН там от горя волком выл.
..ОНА... не знала.
ОН до войны очень любил
Песни и пляски,
А нынче время проводил
Только в коляске.
На ДЕНЬ ПОБЕДЫ, ДЕНЬ СВЯТОЙ
На праздник яркий.
Везли ЕГО в коляске той
Две санитарки.
Преданно помня свой роман
В городе Бийске,
ОНА.. средь многих горожан
Шла к обелиску.
Рядышком доченька и сын
И внуков.. восемь.
И правнук, пока что один,
Маленький вовсе.
В ЕЁ руках горит свеча.
В память.. Так надо!
ОН.. со слезами на глазах
В коляске.. рядом.
ОН И ОНА..Им чудеса
Дарит Всевышний.
Вдруг встретились глаза в глаза..
На кромке жизни!
В одно мгновенье, в один миг
Под залпов грохот
Над площадью раздался крик..
ЛЮБИМЫЙ..ПРОХОР!
Взмолилась: "Счастье ты моё!"
Обняв колени.
А сколько лет он ждал её
Прикосновений...
Шеренгами солдаты шли,
Свой шаг чеканя.
-Мой милый, мы с тобой нашлись..
И снова... в мае!
Сколько прошло.. Шестьдесят пять!
Великий Боже!
Дети спешат отца обнять
И внуки.. тоже...
Громко над городом звучат
Залпы орудий,
С восторгом смотрят и молчат..
На счастье люди.
Затих вокруг шелест листвы
Радость смакуя,
Две поседевших головы
И поцелуи.
От обелиска сын и дочь
Везли в коляске..
(Похожи на него точь-в-точь)
Для мамы.. счастье.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005073787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190351
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 13.06.2010
- Подруженька, дорогая,
Тебя не поймешь!
То ты мебель покупаешь,
А тут продаешь...
Диванчик, тобой любимый,
Хвасталась ты мне,
Почему продать решила??
Выгода в цене??
- Ой!! Скажу я по секрету,
Молчать нету силы,
На диванчике вот этом
Мужу изменила..
-Подожди чепуху гнать,
Объясни сначала,
Мне что, тоже продавать
На чем изменяла??
Представь, в квартире моей
Вмиг бы стало пусто..
А из обстановки всей
Осталась лишь люстра..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908214653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195481
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Во дворе "Мерседес" наш,
Значит муж вернулся,
Поднимаясь на этаж,
Размышляла Люся..
Вот.. В прихожей на полу,
Брюки, туфли в куче,
С ванной еле слышен звук
От воды бегущей.
Мигом в ванную зашла,
Моет руки с мылом.
Мысль по ходу ей пришла,
Пошутить бы с милым..
Ловко, ручкой наугад,
Взяла за... яички..
И давай перебирать
Нежно, по привычке.
- Колокольчики мои,
Цветики степные!!!
Соскучилась, нету сил,
Мои золотые!!
И на кухню убежала,
Руки вытирая,
А там ее ожидала,
Картина такая..
Муж ест бутерброд с икоркой,
С колбасой и сыром..
- А кто в ванной.. там.. за шторкой?? -
Только и спросила!!
И на стул, он рядом был,
Не села - упала!!
Как её муж не просил,
Слова не сказала..
Что ты съежилась вся, сжалась?
Вижу - не до смеха!
Чего так перепугалась ..
Папа к нам приехал!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909013528
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195468
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Живеш, ідеш, працюєш -
Вірно!
Руйнуєш все, а потім -
Гірко!
Роки проходять,
Помічаєш -
Що пізно вже, та пробачаєш,
Бо жага волі не проходить
Вона в душі тебе заводить
І хоче вискочить назовні,
Всі вчинки знову безумовні!
А шлях життя біжить так стрімко,
Що пролітають всі зупинки
По різні сторони надії...
Та люди ж ми! Чому лиш мрії
Керують розумом прийдешні?
Убийте в собі думки грішні,
Що так не можуть зупиниться,
Й життя покаже Вам живицю!
Живеш, пливеш, кохаєш -
Вірно!
Руйнуєш все, минає -
Гірко!
Думки проходять,
Осінь, літо -
Та треба просто зрозуміти,
Кохання наше не проходить,
Кохання вічне, воно зводить
До добрих та геройських вчинків!
Струмок гірський кохання стрімко
В життєву річку нас приносить
Де все буває, і заносить
По різні боки, там каміння...
Та люди ж ми! Порозуміння
Та витримка потрібні, віра!
Убийте в собі того звіра,
Що лиш інстинктами живиться,
Й життя покаже ще живицю!
Живеш, летиш і знаєш -
Вірно!
Руйнуєш все і знову -
Гірко!
Життя проходить,
Вже запізно -
Бо сивина твоя так сніжно
Думками вп'ялася у скроні
Життєвий шлях весь на долоні,
Онукам розказати хоче
Про вчинки! А душа регоче,
Мов немовля, кричить так дзвінко,
І хоче вистрибнути стрімко,
Щоб знову все було спочатку...
Та люди ж ми! Візьмуть нащадки
Усі думки мої і волю
Та й понесуть крізь нову долю,
Що буде нам ночами сниться,
Й життя покаже їм живицю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126193
дата надходження 14.04.2009
дата закладки 13.06.2010
Я у спогадах лину думками,
Мов у житньому полі пливу,
До колосся торкаюсь руками, -
Кожен дотик - життя наяву
А те жито мені вже по груди,
Шелестить вітерцем навкруги,
В нім я виріс і вийшов у люди,
В нім ховаюсь від злої туги
Ось по ниві розкинулось дивно
І у небо до сонця росте,
Червоніє у маках невпинно, -
То дитинство моє непросте
Трохи далі вже йду по-коліна
Я волошками радісних снів,
А життя підганяє на зміну
Перші спогади юних років
Літня злива колосся змочила,
Освітила, мов блискавка, дім
І на згадку печаллю злетіла, -
Біль утрат нерозбірливий грім
А я далі блукаю по полю,
Ніби бачу за хмарами край,
І благаю непізнану долю:
- Ти хоч трішечки радощів дай!
Щоб було мені в спеку не жарко,
Щоб за тінь не ховався у рів,
Щоб кохав тільки пристрасно, палко,
Бо єдину на світі зустрів!
А воно невблаганно колише
Мої думи колискою днів
Та нестримним життям в мені дише, -
Бачу погляд дитячий без слів...
Скоро Осінь жнивами настане,
Дай бог, мудрості зерна зібрати,
Щоб життєвого поля ланами
Могли діти мої мандрувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152500
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 13.06.2010
Прошу пробачення у всіх,
Кого образив ненароком,
Заради власних грішних втіх,
Й тоді, коли «за око – око»,
Кому я що сказав не те
І вихвалявся недоречно,
За думки про життя святе
Прошу я вибачення гречно...
За те, що поруч я не був,
Коли потрібна допомога,
І пізно про життя збагнув
Десь на середині дороги,
Не так комусь дивився в слід,
То заздрість? Ні, хотів догнати
І перегнати зливу літ
У намаганні мудрим стати...
Я сподіваюся на те,
Що всі мої життєві мрії -
Не задоволення просте,
А подих, що коханням гріє,
Бо хочу бачити у Вас
Обличчя, радістю сповите,
В країні, про яку Тарас
Писав в своєму Заповіті...
Прошу пробачення у всіх,
Життя коротке і велике,
То ж не примножуйте свій гріх
У нерозбірливості дикій...
Живіть, працюйте і любіть,
Красу навколишню збагнувши,
Щодня лише добро творіть
Й прощайте, прощення здобувши!
14.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171468
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 13.06.2010
Рідна мова, немов би струмок
Ллється широко, дзвінко і вільно.
Крізь століття йшла вверх, до зірок,
Сильна стала вона й самостійна.
Піднялася нарешті з колін
І розправила спутані крила,
Щоб летіти супроти вітрів,
Що забрали колись її силу.
Із криниці надіїї вона
Втамувала зболілую спрагу
І молитов забуті слова
Нам простили помилки і зраду.
І, як мати, прощає дітей,
Нам прости і страх. і невдячність,
Й те, що ми у болотах ідей
Заблукали, і нашу ментальність.
Дарувала нам мудрість й терпіння
І надію й надійності міць,
Щоб ніколи уже на колінах
Не схиляли ми голову ниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195382
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Я буду сильна - сумніву не май,
в кулак зімкну останній подих віри.
На мене ще хвилинку зачекай, -
вдивляючись в моє голодне тіло.
Я не мину, - залишусь назавжди,
щоб п́апороттю в тобі вкоренитись,
і спрагу втамувати до води,
і знову дати миті зупинитись.
Усім скажу, що зараз ще не час
тобою вгамувати божевілля,
і завтра щось з'єднати зможе нас,
бо я тобі себе усю відкрила.
Терпінням переповнюся. Бодай
усі мене запевнять в розрахунку.
Я буду сильна - сумніву не май
і дай мені твого упитись трунку.
Летітиму над прірвою, ущерть
тобою наливаючись по вінця.
І, мабуть, нездоланна тільки смерть,
що стала на дорозі сильній жінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195336
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Ты не забудешь той игры,
Когда суровой зимней ночью
Нас двое против семерых -
Как дети против стаи волчьей.
Спиной к спине в кругу врагов,
В глазах - ни жалости, ни страха.
Мы друг за друга рвали в кровь,
Рыча от злости, как собаки.
Мы не надеялись на жизнь -
Мы лишь хотели больше тварей
С собой в могилу унести,
Чтоб души не отдать задаром.
Но мы живём, а их уж нет...
Мы грязный снег смешали с кровью -
Своей, чужой... И, видит Свет,
Спиной к спине мы встанем снова!
(где-то 2006)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195129
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Якось котик на світанку потягнувся й до сметанки.
А Бровко в хліві проспався, до ковбаски вмить подався.
Миша встала і до сиру, і нема у хаті миру.
Господиня пробудилась, страшна буря ізчинилась.
- Де сметана, де ковбаска, сир поїдений, як каска,
Хоч на голову вдягай.
Все, терпінню мому край!
Буду я робить «реформи»:
Поб’ю дрином Бровку форми, він нагавка на кота,
А кіт мишу за хвоста.
Як у хаті, так в країні.
Ситуація ця й нині.
Відгукніться господині!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115849
дата надходження 09.02.2009
дата закладки 10.06.2010
Забуваю й відлітаю
У простори в самоті
Поміж хмарами блукаю
У палаючім огні...
Моє серденько розбите
Від людей і від світів
Буде дощ із неба лити
Та не змиє тих слідів.
Я боюсь втрачати мрії
Я на грані двох доріг
Чи упасти без надії?
Чи боротися повік?
Подивлюся в очі знову -
Хочу впасти із скали.
Подивлюся в небо чисте -
Плачу: " Господи, прости!"
Я паду... я на колінах
Та піднімусь я, і знов
В чистих, лагідних відтінках
Зачете у жилах кров.
Буду жити для Вкраїни,
Для свободи, для людей
Воля й правда не загине
Від зневірених очей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194906
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Мне не надо мраморных плит
И не надо много бетона,
Когда тело мое уже спит,
Для души это целая тонна!
Посадите мне синий цветок,
Или лучше, цветы сирени,
Чтоб завидовал Сашка Блок
И немного Серега Есенин.
Я попозже снова вернусь,
Лишь одежду сменю в дорогу.
Чуть поплаваю, окунусь,
Растворюсь в земле понемногу.
На скамейке присядет друг,
Полюбуется грустно цветами.
Так как нет человеческих рук,
Помахаю ему ветвями.
Здесь никто никуда не спешит,
Здесь гармония вечной природы.
Мне не надо мраморных плит,
Пусть стихи превращаются в ноты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137773
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 10.06.2010
Хто Вам сказав, що Ви - поет?
Можливо, в Вас хороша рима,
Але душа - це вищий злет!
Критерій перший - це Людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169143
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 10.06.2010
То не сурми гудуть, то не дзвони,
То не в бій запорожці ідуть,
То із неба упали прокльони,
Що не вміємо жити ми тут,
У своїй, відвойованій кров’ю,
і огнем, і мечем, і життям,
і стражданням, і страхом, й любов’ю,
і молитвами, і каяттям,
проторованій рідній країні.
Не зробили ми те, що могли,
Не увінчали цвіт на калині,
Не з’єднали свої береги.
Ми не чули про правду і волю,
Не зуміли знайти, що давно
І батькам покалічило долю.
Але що це? Чи нам все одно,
Що із внуками нашими буде,
Що народ втратить діючий чин,
І вмиратимуть душами люди,
Хоч донька я, а ти – її син,
Хоч це ти розкрадаєш ту правду,
Але я терпеливо мовчу,
Хоч не хочу, щоб так було завжди,
І сама за те гірко плачу…
Я таю, що мене не зламати,
Що я – часточка слова «народ»,
А хто ти, лицемір-депутате,
Скільки ти нам даси пільг і квот
На життя, твоїм батьком здобуте,
І на сльози, що матір лила.
Ви не слухайте більш його, люди,
Бо неправда його привела
В бюлетень десятинного списку.
Ви не вірте, він зрадив себе,
Він забув про батьківську колиску,
і вже кров козаків не зове
його стати на захист Вкраїні.
Не ганьбити, не вести до втрат,
Бо звання залишатися «сином»
Все ще вище, аніж «депутат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177357
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 10.06.2010
Кто скажет: "То твоих фантазий буйство!"
А кто: "Следствие неспокойных снов!"..
Я видела, как трепетное чувство,
На танец приглашала ... нелюбовь!!!!
ЛЮБОВЬ засомневалась... согласилась..
Хоть знала, что плохой это партнер..
От нелюбви бесчувствием разило..
Сводился к униженьям разговор.
И взяв на себя право вести танец..
Вдруг нелюбовь во гневе изрекла:
"Решила ты, что всех одна обманешь?
Но ты забыла... есть на свете - Я!!
Я применю и ненависть, и злобу..
Опустошу горячие сердца,
Соревноваться ты со мной не пробуй,
Я уберу улыбки из лица!!"
Послушала ЛЮБОВЬ эту тираду,
Взглянув, как на затравленную мышь..
Сказала: "Я дана людям в награду!!
Ты никогда меня не победишь!!!
Жила..Живу.. И вечно жить я буду..
В каждом сердечке и в каждой душе..
Я - свыше Господом дана! Я - чудо!
Вселюсь в тебя! Ты не страшна уже!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906245388
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194672
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2010
Поскандалив, гроза отступила
Погремев, посверкав – отошла
Нас жасминным дождём угостила,
Чудо-радугой свод осветила:
«Извините, была не права...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194449
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
(Просто мои соболезнывания...)
Ты сегодня в сильной печали,
И в печали твой близкий народ,
Не пытали, не расстреляли,
Распылили элитный оплот!
Доказательства, факты, фрагменты?
Зло умеет свой облик скрывать,
Не нужны для него аргументы,
Можно мыслю теперь убивать…
Очень жаль, что простых и сердечных,
И таких же в душе, как и мы,
Наивных, послушных, беспечных
Возглавляют тираны Земли.
Зло под маской сейчас торжествует,
Ведь распяли повторно Христа!
Ты прости, не имею я сбрую,
Лишь кусочек простого пера…
Варшава - Смоленск
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183549
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 08.06.2010
На жаль чи на радість
Життям грішним йду,
А може знайшов вже? Здалося...
Хтось каже:
- В стоянні діждешся біду!
А я їм:
- Щоб краще жилося!
На жаль чи на радість,
А рима моя
Веселкові дні пам'ятає...
Хтось каже:
- Життя - то бездонні моря!
А я їм:
- Барвінки у гаю!
На жаль чи на радість
Помилки свої,
Так звик, тільки сам виправляю...
Хтось каже:
- Мандруй у щасливі краї!
А я їм:
- У житі блукаю!
На жаль чи на радість
Кохання моє
Навіки до серця рукою...
Хтось каже:
- Не тут сонце щастя встає!
А я їм:
- Ось, поруч зі мною!
На жаль чи на радість
Я бачу ті сни,
Що дивними зорями скачуть...
Хтось каже:
- Засмучені трохи вони!
А я їм:
- То прадіди плачуть!
На жаль чи на радість
Я вірю в святе
Й прекрасне з дитинства майбутнє...
Хтось каже:
- У віршах ти пишеш не те!
А я їм:
- Скажіть-но щось путнє!
На жаль чи на радість
Настане мій час, -
Полину у вирій я долі...
Хтось скаже:
- А що він залишив для нас?
А діти їм:
- Вірші і волю!
25.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168071
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 07.06.2010
Среди безмолвия ночи,
Когда вокруг все спит покорно,
Моя душа во мне кричит
И мысли завывают вздорно...
Ну, почему наш мир жесток
И все в нем глупо так, неровно?
Какой преподнести урок
Вам нужно, люди!
Безусловно,
В погоне за достатком фраз
И мелких камушков блаженства
Наш разум покидает нас, -
Процесс разрухи совершенства?!.
Но, есть же светлые мечты,
Любой рождается ягненком,
Глаза из детства так чисты...
Откуда ж взрослые подонки?!
Все эти страсти поиметь
Соседа, друга, свою совесть,
На миг за облака взлететь,
А что там дальше? Невесомость?
Живем в ней, словно мысли нет,
А кто способен, - неуместен,
И жизнь проходит бегом лет,
Увы, итог ее известен!..
Сиюминутные шуты
Заполонили все пространство,
На детства чистые мечты
Одели подлости убранства
И рвут бесценный этот мир,
Все узаконено, отлично,
Юродивый у них кумир,
Что будет дальше - безразлично...
Артист-политик? Просто чушь,
А депутат поет на сцене,
В Верховной Раде муть и глушь,
От отморозков дует вены!
Куда бредешь моя страна?
Кто взятку дал тебе за скромность?
Ты безвозвратно отдала
Пять миллионов душ!
Опомнись!
Где вера в добрые дела?
Лишь в монументов новостроях?
Уместна ль вообще хвала
Самоназначенным героям,
Под гимны рвущих пядь земли,
Продавшим душу за зеленый...
Куда народ вы завели?
В мир, нигилизмом окрыленный?
Бумаги чистый лист возьму
И боль свою сквозь рифму грусти
Ему, родному, подарю
Он стерпит все мои напасти...
Слова ложатся ровно в ряд,
Они и спорны и бесспорны,
Слеза на строчках, словно град,
Сплетает дивные аккорды
Семь нот и семь цветов моих,
Семь раз тебя я прочитаю,
Ты всей печали моей стих
Я по тебе давно скучаю...
Возьми всю боль и сердца грусть,
Запечатлей мои страдания
И будь, что будет дальше, пусть,
Тебе последнее отчаяние!
Я Вас прошу, не поддавайтесь
На обещаний мнимых хлам,
С душой своей не расставайтесь,
Сходите утром в Божий храм
И помолитесь за спасение
Всех нас!
Щемит у сердца боль...
Не бойтесь силы откровений,
И верьте в вечную Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149070
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 07.06.2010
Полюби меня жизнь, я прошу, полюби!
Ни за, что, просто так, без обмена,
Чтоб я видел от счастья и света огни,
И при этом не чувствовал плена.
Чтоб живучий кусочек насущной земли,
В час экстаза, пока наслаждаюсь,
Не растаял бесследно в дорожной пыли,
Ведь на нём я стою, хоть шатаюсь.
Полюби меня жизнь, я прошу, полюби!
Почему же меня?.. Нет, не знаю…
Вероятно, хочу сильно этой любви,
И её сохраню, обещаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194273
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Життя... життя...
Тролейбуси, маршрути
Напишуть повість вічного буття.
Не знаю досі, як той біль забути,
Як серцем пронести німі слова.
Хоч жаль-не жаль,
Не зміниш повороти,
Давно померли стоптані стежки.
Всередині - ще залишки бідноти,
Та що ж робити! - треба далі йти.
Весна-зима,
За ними не встигаєш,
Блокує розум круговий процес.
Не вип'єш і маленьку кружку чаю.
Як треба поспішати до небес.
Чому-за що,
не знайдеш порятунку,
Не скажуть правди вивчені слова.
Хоча... немає кращого дарунку,
Ніж це болюче і стривожене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194223
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Нельзя влюбиться
В кого-нибудь заочно.
Как не напиться
В кране воды проточной,
Ведь ядовита та вода.
Когда войдёт она в тебя,
Отравлен уже сразу ты,
Противоядья нет, увы…
Ты таешь на глазах, как лёд.
И кто теперь тебя спасёт,
Вольёт в тебя вакцину жизни,
Чтоб больше не был в ней ты лишним?
И коль такие есть в реале,
Зачем искать их в виртуальном
Мире, забив на всё и вся?
Ведь настоящие друзья
Своих не прячут под маской лиц
И не вычёркивают страниц,
Где ты был вписан уже однажды,
Они на помощь приходят дважды
И даже трижды, и в четвёртый раз…
Скажи, о чём ты думаешь сейчас?
А, может, это просто шутка,
Порыв и смех сиюминутный…
Какая-то немыслимая радость,
Которая вдруг обернётся в гадость,
Заставив чувствовать неловко…
Так разреши головоломку,
Вернись в реальность бытия,
Чтоб наконец найти себя!
07.06.10 12:09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194243
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2010
А что тебе важней
Контроль или свобода?
Когда судьбой своей
Ты правишь год от года.
Как гордый капитан
Свое течение знаешь.
Куда тебе угодно
Корабль направляешь.
Ты борешься за жизнь.
Со смертью в бой вступая.
Как истину найти
Уже дорогу зная.
Так ,что тебе важней-
Контроль или свобода?
Когда судьбой своей
Ты правишь год от года!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194044
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2010
Зібрала доленька барвисто
З турботою, дуже завзято,
Як діамантове намисто
Роки.. на ювілейне свято..
Старалась доленька, трудилась,
Перлів зібрала шість десятків,
І дарувала Божу милість,
Любові Божої в достатку.
Усе бере свій плин, свій витік
З джерельно-росянистих ранків,
З долин, що різнотрав"ям вкриті,
З садів квітучих Зеленянки.
В м"яті й любисткові купала
Матуся-доля свою доню,
А Матір Божа дарувала
Господню ласку у долоні.
Дороги, звершення й здобутки,
Змішались в кольоровій гамі.
Події радості і смутку.
В книгу життя лягли рядками.
Було в житті всього багато,
Щедроти доленьки безкраї,
Гордись! Сьогодні твоє свято
Міцна родина прикрашає..
Нехай на скронях білим цвітом
Роки намалювали просідь,
Дарма!! Ще зліва твоє літо..
По праву руку - ніжна осінь..
Люба сестричко! Рідна, мила!
Приймай радушні привітання,
Все збудеться, бо міць і сила
У найщиріших побажаннях.
Хай тебе доля заквітчає,
Щастям рясним, міцним здоров"ям,
Хай все, що поряд - зігріває,
Теплом, повагою, любов"ю..
Нехай Господь своїм прихистом,
Передає із рук у руки..
Усе, що є життєвим змістом..
Тобі самій, дітям, онукам..
Хай кожен день несе з собою
Гарні події і новини.
Рідненька наша, ми з тобою..
Свята святих - твоя родина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193868
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
До лікаря-педіатра
Зайшла юна пані.
На руках з малим дитятком
Й задала питання.
- Порадьте-но, пане лікар,
Що робить з дитям?
Плаче, бідне, денно-нічно,
Як діяти нам?
- Як лікар, задам питання,
Поки що одне
У дитинки годування,
Штучне, чи грудне?
Тільки груддю годуємо!
А мале - кричить.
Порадите щось, я думаю,
Ночами ж не спить.
-А ви мені не вказуйте,
Рішу, як -небудь,
Зніміть ліфчик! Показуйте!
Праву й ліву грудь.
Наполегливо та ніжно
Лікар грудь вивчав.
Як два персики, уважно,
Гладив, пальпував.
А дівчина.. просто мліла
У його руках,
То тремтіла, то пітніла
Від слів "Ох!" та "Ах!".
Виношу, бо чітко знаю,
Ось такий вердикт,
Молока у вас немає,
От дитя й кричить.
Я - тіточка!! Я - не мама!!
Ось які діла..
Та я рада... до безтями..
Що до вас зайшла!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908012382
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192877
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 04.06.2010
Как розовый безумный снег,
Деревья сакуры рассыпались цветами…
Внучок всё рвётся на разбег,
А дедушка спокойными шагами…
Малец – живая «почемучка»,
Про всё хотел бы разузнать:
«Куда, зачем, уплыла тучка?
И где нам солнышко достать?»
С годами выросли вопросы,
Но не сдаётся мудрый дед,
Солёные от пота росы
Не смоют опыт многих лет!
«А что такое национализм?
И с чем, и как его едят?
Такой же он, как и фашизм?
Или совсем другой тут ряд?»
Дед отвечает:
«Вот, смотри, цветут в саду:
И слива, яблоня, и вишня,
Все в разнообразном бархатном цвету,
Чуть дальше дерево, чуть ближе…
И каждый плод вынашивает свой,
Красивый, необычный,
Хотя цветут одной порой,
Но дружелюбны и привычны.
Их опыляют те же пчёлы,
Танцуя от цветка к цветку,
Национальные узоры
Хранят для мира красоту!
А там, смотри, терновника кусты,
Ему всё мало в мире места,
И тянутся ко всем, колючие шипы,
Шипят: «Мы лучше, мы с другого теста!»
Вот так и в жизни всё, внучок,
Вот, например, в украинцев, поляков
Есть свой язык, обычаи, мирок,
У нас свой Львов, у них свой Краков…
История была неоднозначна,
Всё было: ссоры, драки и обиды,
Но, в то же время всё прозрачно,
И равноправие Фемиды.
Взаимно суверенность уважаем,
Не лезем с политической элитой,
Ведь мы цену свободы знаем,
Мы были этой палкой биты...
А вот фашизм – терновника кусты,
Всё лезет он к соседям зацепиться,
Его колючие и злостные шипы
В фальшивые друзья спешат набиться!
При этом величает лишь себя в душе,
Считая избранным народом,
А вседозволенность свою в огне,
Кощунственно он маскирует Богом!
Жаль, что на незнаниях понятий,
Зло месит в тесто жёлтую отраву,
Я верю: вопреки любых заклятий,
Бог нашу сохранит державу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193438
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Ось і засвітилися
Осінніх п’ятдесят,
Листочками безкрилими
Все швидше дні летять,
Листочками опалими
Дорога до кінця,
Дорослими вже стали ми
У наших п’ятдесят.
ПРИСПІВ:
П’ятдесят – це початок
Нової весни,
Буде щастя кохати
І бентежити сни.
Буде час ще кохати
І бентежити сни,
П’ятдесят – лиш початок
Нової весни.
Дорогою знайомою
Іду в осінній сад,
І звідки вони взялися
Ці мудрі п’ятдесят,
Весняно світить сонечко,
Летять роки назад,
Душа ще прагне юності
У других п’ятдесят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193425
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Жив на свiтi дiяч безпартiйно-партiйного руху,
Iз високих трибун завжди гарнi слова говорив:
Все хвалив закордон, вiшав людям "спагеттi" на вуха -
Та прийшов його час, i архангел за ним прилетiв.
На розподiл його до святого Петра запросили,
Та Господь лиш на "Справi" легенько пилюку протер:
- Хоч за свого життя, як записано тут, ви грiшили,
Але вибiр вам дам, ювiлейний ви наш вiзитер.
Дверi в Пекло. Зайшли - в дiяча аж щелепа повисла,
Як побачив столи, що трiщали вiд їдла й вина.
Грав щодуху "джаз-банд". Стриптизерка на публiку вийшла
I бокал наливає йому головний Сатана...
Дверi Бог причинив, пропонує пройтися до Раю,
Щоб свiдомо клiєнт дальшу долю собi обирав.
- Що ж там буде в Раю, коли грiшникiв так зустрiчають, -
Лиш подумати встиг - на порозi, як вкопаний став.
У глухому кутi тихо бабця пiд арфу спiвала,
Хлiб пiсний на столi, кiлька фруктiв i шклянка води.
- Щось те райське життя, вибачай, до душi не припало,
Ти в ту першу кiмнату, будь ласка, мене заведи.
- Обiцянка - закон! Чортенята його потягнули,
Провели попри стiл, через зал - до наступних дверей.
Не отямився вiн, як його у казан пiдiпхнули,
Встиг прикрити лице, щоб смола не залила очей:
- Що ви робите, куцi? Мене вже у Пекло водили!
Це - знущання, - дiяч викрикає, - якийсь тероризм!
Аж тут голос згори обiзвався i крикнув щосили:
- Емiграцiю, - каже, - не плутай i просто туризм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193370
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010
версия на украинском языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254832
О, ты чудесная страна!
Мечтаний детства беззаботных,
Тобою бредила она
Во снах и думах мимолетных,
Взрастив все помыслы свои
В противовес законам власти
Тогдашней...
Вырвались они
Наружу независимости страсти!
Беги, кричи, рыдай от счастья,
Ведь ты свободна навсегда
От всей удушливости власти,
Что просто кинула тебя
В пучину призрачных мечтаний
Наивных,
Просто в никуда!
На дно бездушия страданий...
А ты хотела счастья,
Да?
Но не себе,
Хотя бы детям,
Пускай уж нам не суждено
Вставать с утра с родным рассветом
И всей семьей ходить в кино,
Так пусть хоть им
Немного лучше,
Чтоб никакой сосед-подлец
Не мог сказать:
"Возьми конфетку,
Ведь ты голодный,
Сорванец?!"...
Я не надолго,
На пол жизни,
Решив проблемы, обернусь,
Ведь нужно нам совсем не много,
Ты только жди и я вернусь!
Сам сможешь смело управляться,
Ведь я смогла…
Сквозь риск и страх
Не спать ночами, задыхаться
В вонючих римских кабаках
До дыр в руках там мыть посуду
И спать всего по два часа,
Я это в жизни не забуду...
Ну вот, белее полоса, -
Немного радостней пристало,
Приличный дом и магазин,
Смотреть детей?
И сердце стало,
А кто же даст поесть моим?
Их двое,
Может заболели?
Пошла дочурка в первый класс,
Ах, если б крылья мы имели
Слетать бы к ним, родным,
На час!
Хотя б увидеть, приласкать,
И улыбнуться нежно вдруг,
Теперь я буду получать
Намного больше,
Новый круг!...
Давно забылись все мечты,
Вернее тихо превратились
В вечно цветущие кусты
На побережье...
Снова снились
Раскаты грома на опушке,
Тот майский ливень под зонтом,
И очи матери-старушки,
Сидящей молча под окном!
Я почему то просыпаюсь,
Когда вновь вижу этот взгляд,
И так невольно содрогаюсь
От мысли, давящей как яд,
И так безжально в сердце влезшей, -
А жизнь прошла? Когда финал?..
Давно все в норме,
Год ушедший
Второй десяток разменял,
Сын старший, просто молодчина,
Со мною рядом пару лет,
Он стал совсем уже мужчина,
Пошел работать!
Но ответ,
Как дальше жить так и не найден...
Я знаю, ждешь ты все равно
И путь сомнений с болью пройден!
Про нас снимать давно кино
Могли бы тысячами серий,
Все это сложно изложить,
Трудней - лишь тяжесть будней серых
Всех в одиночку пережить!
Скажи же мне,
Страна мечтаний,
Дай силы твой познать ответ,
Слезою горьких расставаний
На сердце мне вспахала след!
Когда смогу я насладиться,
Когда мой дом вновь будет мой,
Чтоб воздухом родным упиться
Да обрести души покой?
Или не стоит окрыляться
И думы тяжкие нести,
Улыбкой счастья ухмыляться
И дальше тем путем брести?!
Чтоб где-то,
Вдалеке бессонном,
Как чайки точка над водой,
Мечты я разложу в ряд ровный
И вновь
Уверенной ходой
Сквозь все невзгоды расстояний,
Стирая ноги, руки в кровь,
Под знойным ветром обещаний
Нести в груди
К тебе Любовь!
28.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128014
дата надходження 28.04.2009
дата закладки 02.06.2010
Відповідь для
корозлик :: я хочу тебе...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140042
І не питай мене про смуток,
Й сама нічого не кажи,
Не вірь в оману хижих чуток,
Вуаль розлуки не в'яжи!
Бо ще живе наше кохання,
Надія зорями летить,
Ми переборемо страждання,
Розлука –
Полум'ям згорить,
Лиш почуття залишить щирі,
Нестримно, палко, від душі
Кохання наше в нашій Вірі
Злітає небом у тиші!
І так мені від того жарко,
Немов те полум'я в мені,
В руках моїх палає ярко
І бачу образ у вікні, -
Твоє усміхнене обличчя,
Твій ніжний погляд,
Блиск коси,
Позаду дім наш і узбіччя,
Вздовж лісу дивної краси
Дорога, річечка прозора,
Шалений запах від садів,
А далі...
Зорі, зорі, зорі…
І образ твій у них злетів!
Я виглядаю і чекаю,
Мов долю, втрачену у сні,
І двері в ніч не замикаю,
Бо знаю,
То лише мені
Встилає зоряне проміння
Туман надії вереском,
Бо я горю,
І то не тління...
Вертайся рідним бережком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140062
дата надходження 04.08.2009
дата закладки 02.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2010
Не многого же мы стоим, если даже не умеем признавать свои ошибки и поражения, не можем сделать искреннее выражение лица, когда нас уже тошнит от успехов других людей, не можем ничего изменить в среде сложившихся вещей.
Но гораздо хуже, когда нас отталкивают. А ведь мы знаем свою цену, потому что не раз ее называли, знаем свои желания, не самые тайные и, возможно, не все, но что-то знаем. Но когда нас отталкивает человек, которого мы не день и не два хотим всем своим еством, о котором мечтаем, который даже не столь успешный и не столь красив, как мы любимые, но которого мы просто хотим отыметь на глазах у толпы за столь долгое презрительное отношение – это жуткое и страшное состояние опустошения. Поверьте мне, я знаю.
Когда я училась в десятом классе, к нам перевели Петрушу. Он никогда не был красавчиком. Но что-то в нем притягало. Возможно, это были его темные-темные глаза, которые явно не по-возрасту излучали мудрость и глубокую вековую печаль.
Мне жутко хотелось узнать, откуда все это взялось в нем. Через что прошел этот паренек в жуткой порванной клетчатой рубахе, что теперь сидел на задней парте и, казалось, вообще не замечал всего того, что происходило вокруг.
Петруша был странным парнем. Не таким, как все. Он был гораздо умнее большинства преподавателей, никогда не выполнял домашних заданий, никогда не оправдывался, когда его ругали, никогда не дрался и никогда не спорил. Он почти ни с кем не общался, всегда опаздывал на занятия и сразу же после последнего звонка исчезал за дверью, тем самым убивая последнюю надежду привлечь его внимание хоть на долю секунды.
Я часами могла наблюдать за мимикой его лица, которая, собственно, практически никогда особо и не менялась. Казалось, он меня не замечал. Хотя, так оно и было. Я промаялась с этим чувством до конца учебного года и… и так и не придумала, что мне с ним делать и как дальше жить.
И вот наступил последний учебный день. Мы стояли в ажурных чулочках и налакированных туфлях, с галстуками и белыми рубашечками, черными брючками и юбчонками. А я все думала над тем, как сказать ему о том, что я … что я… что я так долго держала в себе.
Прозвенел последний звонок. Народ потянулся к выходу. Мои одноклассники решили отпраздновать такой знаменательный день и пойти гулять в парк. Ведь отныне можно было целое лето гулять, не парясь о невыполненных домашних заданиях, не сданных контрольных и придирок учителей. И это было действительно здорово! Мы всегда ценили свободу! Мы всегда бунтовали! Нас все достало и мы хотели все бросить и податься жить в лес, к водоемам. Подальше от назойливости общества и чрезмерной опеки родителей.
И вот все двинулись к парку… хотя нет, не все. Один Петруша остался стоять на месте. Петруша и я. Через долю секунды он развернулся и двинулся в противоположную сторону. Я не выдержала и побежала за ним.
- Стой. – я легонько дернула его за рукав, потянув на себя.
Петруша удивленно обернулся. Теперь он молча смотрел на меня. Немного рассеянно, ожидая объяснений.
Я засмущалась.
- Ну, - нужно было что-то ему сказать. Срочно, пока он не передумал и не ушел. – Ты разве не пойдешь с классом в парк?
Он улыбнулся. Я впервые видела, чтобы он улыбался.
- Нет. Не пойду.
- Почему? – не отставала я.
- Не хочу. Мне это не нужно. Прости, но я спешу. – он замолчал. Посмотрел на меня своими черными, как смола, глазами, аккуратно снял мою руку со своего рукава и двинулся дальше.
Я замерла на месте. Казалось, меня заклинило и нельзя было ничего с этим поделать. Мы впервые говорили. Впервые за весь год.
«он уходит, уходит…» - билась ласточкой мысль в голове.
Я снова понеслась за ним. Схватила его за плечи и одним махом повернула к себе.
- Можно мне с тобой??
Я выжидающе смотрела ему в глаза.
Он отстраненно покачал головой и ушел. Тем летом я его больше не видела.
Впрочем, как не видела его и последующим летом, и когда-либо вообще на протяжении трех лет.
И вот я уже студентка факультета экономики и права. Мне всегда все давалось легко, но вот в любви никогда не везло. Ведь после Петруши я полюбить никого больше не смогла. Весь город готовился к празднованию Нового года. Вокруг маячили гирлянды, усатые дядьки с елками в руках… жизнь бурлила.
- Бери эту, красавица! Она хоть и маленького роста, но какая красавица! Бери, не стесняйся! – отвлек меня голос мужчины, у которого я собралась покупать елку.
- Да, да. – я рассеянно начала доставать деньги, не отрывая взгляда от паренька в синей курточке, что уже вот минут пять спорил с какой-то девушкой у соседней лавки. Вот его позвали какие-то парни, он направился к ним. Девушка увязалась следом.
Не знаю почему, но я забыла о несчастном продавце елок, который жутко намерзся за день, раздавая свих зеленых красавиц, и о том, где я нахожусь. Мое внимание было полностью сконцентрировано на синей курточке, что уверенно удалялась. Я подалась следом.
- Девушка, куда же вы? – послышался удивленный голос торговца елками.
Я нетерпеливо отмахнулась и продолжила свой путь, боясь упустить из виду паренька с куртке.
Мне пришлось почти бежать, чтобы догнать его. В этот самый момент девушка, спорившая несколько минут назад у соседнего прилавка, схватила хрустальную вазу с первого попавшегося прилавка и с криками «лови!» бросила добычу парню в курточке. Он немного растерялся, но вазу поймал. В этот самый момент девушка начала кричать «Грабитель!». Сбежались люди. Началась суматоха. Девушка продолжала орать. Я не выдержала и, преодолев в два шага отделяющие нас пространство, отвесила ей пощечину. Девчонка схватилась за щеку.
- Плутовка! Не ври людям! – прошипела я.
- Сообщница! Держите ее. Они вместе воруют! – разоралась девка.
На глаза навернулись слезы. Стало правда обидно. Я смотрела на лицо этого парня в синей курточке, и не могла понять, откуда могу знать эту улыбку. Улыбку из далекого прошлого, но так много значившую для меня…
И тут до моего сознания наконец-то достучалось одно имя:
- Петр. – прошептала одними губами.
Он не видел этого. Не слышал. Да и не мог слышать.
Петруша отчаянно барахтался в руках хозяина прилавка, откуда стянули вазу, пытался вырваться.
Когда мне наконец удалось убедить всех, что произошла ошибка, Петруша вырвался и бросился бежать. Через минуту его переехала возница с игрушками.
Слезы душили. С горла вырывались рыдания. Мне больше незачем было жить. Я не смогла бы жить после такого.
Когда плутовка засмеялась, увидев бездыханное тело Петруши, я не выдержала и ударила ее. Этой самой злополучной вазой. На смерть.
Я знала, что это конец. Видела труп и рыдала. Меня держали, ожидая полицию, чтобы я не сбежала. Они не знали, что бежать мне было некуда. И тюрьма, и казнь не могут быть страшнее одиночества, с которым я всю свою жизнь воевала сам-на-сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158559
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 30.05.2010
До натурального
– Поїхали, друже, на день на турбазу –
горілка, шашлик і гарнюсінькі крАлі.
– Тільки не так, як минулого разу –
«фанта», консерви й дівчата в журналі.
**********
З букетом
– Лікарю, до вас з букетом
я сьогодні завітав!
– Ну, й де квіти?
– Я про квіти
вам нічого не казав…
**********
Найкращий аромат
– Ти парфуми поміняла?!
Класно пахнеш, милая!!
– Ні, на себе спирту банку
випадково вилила.
**********
Потрібна допомога
– Хочу вам допомогти.
– В мене сумки не важкії.
– Взагалі-то, я хірург
у «Пластичній хірургії".
**********
Вірний вибір
– Ви на кого поставите
на виборах цих?
– Ні на кого не поставлю.
Покладу на всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192428
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 30.05.2010
(Перевод "Роздуми землі" від автора "Борода")
Ну, что ж ты, сердце, бьёшься и болишь?
И что так мысли сильно давят,
Когтями в рану, словно чёрный клещ,
Кровь пьёт, стирая нашу память?
Сознанье тает, но хочу я разглядеть,
Кто добивает душу, словно ворон?
Она, лишь камень вырвала, и не успела спеть,
Свободным, дружным, сильным хором!
Тот камень был весь цвета крови,
С пятью углами, как остриё ножа!
Теперь же кровопийца новый,
И когти впились в рану от орла…
Защиту подбираю, словно в лихорадке…
Как тихую сдержать, лихую смерть?
А, может, снова со свободой в прятки?
На тлеющих героев нам смотреть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192279
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
„В своей душе, как на базаре:
- Я потерял Себя навек.
Услышь Всевышний, мольбу твари.
Хоть я – Гефест, всё ж человек».
...................................
***
Уехал Цирк и Зоопарк.
Слона. По улицам не водят.
Упал, чи гепнувся, Икар!?
Какие!!! Крылья... Ныне в моде.
.............................
Любовный пыл, почти остыл.
На сердце сажа, в душе пепел.
Как лихо ВСЁ – Я упростил,
«Шерше ля фам»:
- А... Птица... Стрепет!!!
Душа моя, как Жана Дарк.
Костёр, и...
– Чёрт всем хороводит.
Страшней углей, Любовный жар.
Бунтует разум – Сумасбродит.
Не потушить ему... Пожар!
............................
Увы, всё канет. «Всё проходит».
Что жизнь... – Игра!
Как нас... – Разводят.
......................
Какой, о боже, я дебил.
Гордыня. Эго. Выше... – Чванство!?!
Любовь... Как насморк, победил.
Клич, торжествующий в пространство.
Не начудил я... - Начадил.
Все «те стихи», ей богу... Хамство.
.........................................
И гнать мне... Гнать велосипед.
(По миру, разношу я вшей)
Мне Чётко Каркнет Ворон вслед:
- Да, гнать Его. И гнать взашей.
........................................
Эй! Забери-ка свой букет.
Тифозный... – Горе Прометей.
....................................
PS.
Упал. Чи гепнувся Икар.
Что есть, по сути – Божий Дар!
Наш оберег!
Чи бо намисто.
Де зараз Велетень Кобзар.
Эй! Телепень... – «Фильтруй базар»
Його... Поеми... – Другого змісту!!!
Не славив Він, жіночу вроду.
.................................
(Не зная броду, не суйся в воду.
Он не «служил» Царю... – Народу.
Хотел себе и Всем... СВОБОДЫ)
Цікаво й смішно: в російській мові!!!
Моя заява, чи промова.
............................
И долбит камень всё вода.
Сплине наш час. Або „сплинае”.
„Реве та стогне”... – Борода.
Коли ж бо ВЩУХНУТЬ грози Майя.
................................................
Ох, и Весна... - Гроза и Тьма.
Все мы, как волки.
Всё горе – «Горе от ума»
Плюс... – Кривотолки!
..........................
Пізнати як! Що пізно. Край.
Немає броду.
Карай, о боже, мене карай...
- Не переплутай, розпізнай.
............................................
.....................................
.............................
Меня... Урода.
...............................
И ГРОХОТ ЛИВНЯ
НЕ ДОЖДЯ.
СУДЬБЫ УРОКИ...
- «ПОЗНАВ СЕБЯ»
ПРЕДАВ ТЕБЯ!!!
СТАЛ – ОДИНОКИМ...
..................................
PS/PS
Закрою я - Тихонько Дверь.
Ведь я... - Не «Стоик»
Поверь мне, «Борода» поверь,
Москаль любой...
- Ей богу, Зверь!!!
Я – Просто Воин.
******
Любовь Всегда.
Во Всём Права!
О! Мама мия.
Поэт, и... - Дятла голова
Эх – МИМИКРИЯ...
Сорняк трава.
Сорняк... - Слова.
- Есть! Веки!! ВИЯ!!!
............................
PPSS.
Да, вправе ЛЮБОЙ!!!
Учить меня - Скомороха,
Уму или разуму.
(Попрошу не путать)
Ну, снимайте с меня стружку,
Как с Буратино...
........................
Кроме «Огня». «Воды»
Литавров. Труб.
Е кочерга... Козацький Чуб.
................
Чумацький шлях...
- Не для комах.
..........................
28. 05. 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192316
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
П’єса у чотирьох діях
Єси присвячується двом письменникам, що творили на Полтавщині нашій безмежній – І.Котляревському та М.Гоголю. Бо ж дарують вони натхнення і нинішнім поколінням, і прийдешнім.
Головні герої:
Мар’яна – донька місцевих вельмож. Пихата дівка, яка одначе потоваришувала з місцевою сиротиною.
Олена – Кравчиня, яка сиротиною виросла, сиротиною і померла.
Нечистий – він же Лукавий.
Максим – звичайний холоп, закоханий у пані Мар’яну.
Пані – мати Мар’яни.
Повитуха – знахарка, совітниця диявола.
Дія І
Сцена І
Садок квітучий, гуляють по ньому дві дівчини. Одна гарна, світлолиця, красиво зодягнена, а інша – вбога така, у потертих лахміттях. І ведуть вони поміж собою мову цікаву. Прислухаємося й ми до них.
Мар’яна: Ох, Оленко. Сил моїх вже немає. Батьки мені пана одного сватають. А він гидкий такий. Погано стає лише від однієї думки про нього, а як з цим ще й жити можна - я зовсім не знаю.
Олена: Мар’янко, пані хочуть, щоб тобі жилося добре, піклуються. Так добре, коли є кому про тебе дбати. Цінуй це.
Мар’яна: Про гаманці вони свої дбають, а не про мене! Шлюб цей гроші зичить, а не щастя. А я на таких умовах не хочу!
Замовкають. Олена згадує про Максима, якого вже декілька років кохає безмежно, і питання одне таки злітає у неї з язика.
Олена: Мар’янко, а це правда, що Максим до тебе вчора свататися приходив, а ти йому відкоша дала?
Мар’яна: (задоволено гигоче) Ще б пак! Я йому такого файного гарбуза печеного на голову зодягнула – над ним ще довго люди сміх триматимуть. Дістав він мене своєю любов’ю. Думала, що після цього відстане, та де там. Та чула я від повитухи строї, що отаке от кохання непотрібне можна дияволу продати. І навіть знаю, як ритуал виклику проводити. Втім, це я і зроблю.
Олена злякано відсахується і починає вмовляти Мар’яну не робити цього.
Олена: Мар’яно, невже тобі зовсім не шкода його душеньки пропащої, своїм коханням згубленої? Невже серденько твоє своєї провини не почуває? Невже душенька не говорить, що вчинок твій невірний і жодним згадкам та проявам логіки не підпорядкований?
Мар’яна: Олено, облиш свою мову таку. Чому ти так сваришся? Мене бентежить твій тон нелагідний.
Олена: Я не можу взяти до тями, як ти таке вчинити можеш? Максим – хлопець гарний. Кохає тебе безмежно, а ти йому вже смерть у диявола занотувала? І його, і свою душеньку занапастиш! Відречися від цієї затії, доки не пізно! Господом Богом заклинаю тебе – відречися!
Мар’яна: Я чинитиму так, як вважатиму за потрібне! І мені дуже шкода, що ти – моя ліпша подруга, берегиня мого тепла душевного, мене не розумієш. Колись візьмеш до тямки мотивацію цього мого вчинку і стане тобі гірко за поведінку таку твою негідну. А наразі, бувай здорова.
Мар’яна встає з лавки і йде геть. Олена кричить їй навздогін:
Олена: Я не дозволю тобі цього зробити! Чуєш?! Не дозволю!
Мар’яна: (здалеку) Наче тебе хтось питатиме…
Олена залишається одна. Починає роздумувати вголос.
Олена: Ну як же, Господенько, людська душа має затвердіти до такого стану адського, даби дозволити совісті людській, продати душеньку свою лукавому за копійки, чи й того більше – кохання милого свого.
Прихиляється сумно до молодої черешеньки і починає співати:
Олена: Любов моя, печаль моя. Букет зів’ялий плаче на столі. Цей дивний сон, далекий сон.
Моменти щастя швидко так біжать.
Цим душу лічиш, чи знову кличеш,
Коли вже так – то ліпше відпусти.
Цим душу лічиш, чи знову кличеш,
Коли вже так – за всі гріхи прости.
Змахує рукою сльозинку з щоки, але продовжує співати.
Олена:Любов не з нами.
Печаль – й устами…
І біль минеться,
Як сон зітреться.
Любов згубили.
Хоч й не хотіли.
Тепер нарізно нам в світі тісно.
Любов.
Кінець сцени.
Сцена 2
Кімната. Мар’яна вимальовує руни крейдою на підлозі. Перед нею стілець, на ньому два дзеркала і старезна книга у шкіряній потертій палітурці.
Мар’яна: Любить він мене, бачите… Навіщо мені здався цей обносок у чоботах нечищених? Кому він взагалі потрібен? Якою ж дурною має бути баба, щоб повестися на оце. І Олена теж дурна. Та може зрозуміє колись. А ні – то її особистісні проблеми. То чи мають вони взагалі мене займати? Отримаю гроші від Нечистого – подарую їй сорочку вишиту, та хустину у квітах з червоним намистом. Може тоді простішою стане та припинить піддіставати мене?
Мар’яна, щось бормочучи про Олену, виставляє дзеркала на стільці у вигляді тунелю, освіщає їх свічками, попередньо їх запаливши та, завісивши ікони, починає читати замовляння з книги:
Мар’яна: кровь от крови моей.
Плоть от плоти моей.
Душу дьяволу отдам.
Сердце дьяволу продам.
Приди!
Закінчивши замовляння читати, дівчина мокає руки у загодя підготовлену воду і прикладає долоні до дзеркал. В цей же момент у неї за спиною з’являється високий статурний чоловік, лице якого закриває чорний каптур.
Нечистий: Чи кликала ти мене, дівчино красна? Чи можеш запропонувати мені щось варте? Ціна і оплата високими будуть!
Мар’яна злякано відсахується. Одне з дзеркал падає і розбивається.
Мар’яна: Чи дійсно ти є тим, за кого видаєш себе? Чи той ти, кого я чекаю?
Нечистий дозволяє Мар’яні поцілувати свої руки. Після цього промовляє:
Нечистий: Я маю багато імен. І бував усюди. Я знаю все і все бачу. Я даю людям те, чого вони хочуть і отримую те, що може згодитися мені. У вашому народі звуся Дияволом, або Нечистим. Давно ж ти мене кличеш, давно зазиваєш, Мар’яно. І знаю навіщо. Чи дійсно ти готова віддати мені любов судженого свого, Максима? Те, що віддаси – більше не повернеш. Це один із пунктів нашої домовленості.
Мар’яна: Нащо мені такий суджений здався? Ні двора, ні кола. На любов його багато не проживеш. Набридло мені у батьків на шиї сидіти, а у злидні я не хочу. Батько мене вже кожним шматком хліба попрікає, а мати й вступитися не хочуть. Чи то не можуть.
Нечистий: Чи готова змиритися з тим, що пропащого більше не буде поруч?!
Мар’яна: Баба з воза – кобилі легше.
Нечистий: Не простить він тебе...
Мар’яна: А мені не потрібно його прощення. Все одно я у Раю виноград їстиму, а він у Пеклі чортам спини чухатиме. (сміється)
Нечистий: Та хіба до Раю тебе візьмуть? Зрада – то ж теж гріх.
Мар’яна: Хто він мені такий, щоб я його зраджувала? Сват чи брат? А у Рай я потраплю. Бог – він милосердний. Перед смертю помолюся – все відпустить. Та й коли то буде. Життя гарного зараз хочеться.
Нечистий: Мудра ти дівчино, Мар’яно. Дуже мудра. Люблю таких обдаровувати. Чи готова ти договір кровію скріпити?
Мар’яна: Готова.
Нечистий протягує дівчині ножа. Вона надрізає свою долоню і прикладає до пергаменту з угодою.
Нечистий: Чекатиму хлопця твого, як сонце зайде, побіля озера Солоного, на березі лівому. Там його і заберу. А коли не виконаєш умови домовленості – спопелю тебе для початку, а потім горітимеш вічність у найвіддаленіших колах Пекла.
На цих словах, Нечистий загортається у плащ і зникає.
Кінець сцени.
Сцена 3
Все у тому ж садку, де черешні ще спіють.
Мар’яна: Максиме! Максиме!
Максим: Мар’янко! Мила моя! Серденько моє. Невже то є ти?!
Мар’яна затискає йому пальчиком губи, не даючи мовити й слова далі.
Мар’яна: Чекатиму тебе, милий мій, цього вечора на лівому березі того озерця, де вперше очима зустрілися. А спізнишся – більше ніколи мене не побачиш, серденько. І вік нам з тобою не любитися.
Мар’яна тікає з садка.
Кінець сцени.
Дія ІІ
Сцена 4
Мар’яна та Олена сидять на лавці у хаті біленькій, що Мар’янчиним батькам належить.
Мар’яна: Оленко, не сердься на мене.
Олена: От коли припиниш дурниці усілякі робити – тоді і сердитися не буду.
Мар’яна: Не буду я більше, Оленко. Їй-богу не буду.
Олена озирається по сторонам і помічає завішені ікони, які Мар’яна приймала, коли з Нечистим говорила.
Олена: Мар’яно, а чого це у тебе образи хустками позавішувані? Чи ти часом не…
Мар’яна: Оленко, так! Ти не повіриш, та я зувочера з Нечистим спілкувалася!
Олена: (злякано відсахується) Що ж ти робиш, дурненька?! Що ж ти накоїла?! Господи! Господи! Що ж ти накоїла!!! (поспішно знімає хустки)
Олена падає на коліна перед образами, протягує руки до неба, і плаче, і молиться, і поклони перед іконами б’є.
Олена: Господи милостивий! Прости ж бо ти її за дурість людськую! Та очисти Мар’янчину душу від спокус та хитрощів лукавого!
Мар’яна кидає в Олену хустку, щойно зняту з голови і говорить гнівно:
Мар’яна: Та якась ти неначе дурнувата сьогодні! Годі отам перед Богом кривлятися! Нікому твоє кривляння не потрібне. Щоб ти собі не думала, і як би погано до цього не поставилася, а на заході сонця біля озера Максим віддасть своє кохання недалеке Нечистому, а я гроші отримаю і більше ніколи не буду скарг батьківських слухати та залицянь цього прихвосня терпіти!
Олена хапає Мар’яну за плечі і починає трясти її з боку в бік.
Олена: Схаменися! Заради усіх святих – схаменися! Благаю тебе!
Мар’яна відштовхує Олену та йде до виходу, говорячи на ходу:
Мар’яна: Йди до диявола, селючка. Я знаю, що роблю.
Кінець сцени.
Сцена 5
Олена залишається одна. Деякий час гірко плаче та молиться. Потім вмивається та й говорить сама до себе:
Олена: Ох, Максиме, Максиме! Голубе мій! Очі твої яснії таки зжили мене зі світу. Підлість жорстока меж не знає. Згубила тебе моя душенька споріднена, а мене – кохання продажне. Та не дозволю я тобі, соколе сизий, згинути у Пеклі проклятому. Бо не буде мені життя без тебе – ні на сему світі, ні на тому.
Чуються вигуки знадвору:
Максим: Мар’яно! Мар’яно!
Олена швиденько втирається рукавом, щоб він її сліз не побачив. До світлиці заходить Максим.
Максим: Мар’янко! (помічає Олену) Оленко, а ти що робиш тутечки? І де Мар’янка?
Олена: Та ми гомоніли осьде з нею, а потім її мати погукали. Певно, битимуть за загублену запозавчора хустинку.
Максим: Що ж вони за люди такі? Так за шмат тканини лаяти… Оленко, а що з тобою? Ти неначе плакала, чи що? Сталося щось?
Олена: Боже збав! Ні, Максиме, добре все. Втомилася просто дуже. Всю ніч пані Ганні плаття шила.
Максим: Гляди мені. Образить хтось – лише скажи. Провчу проклятого за сльози дівочі. Зі світу гада такого зживу. Ну то певно я буду йти. Діла ще якіся є.
Йде. Оленка зупиняє його на порозі.
Олена: Максиме! Мар’янка просила сказати тобі, що вона ввечері не зможе побачитись із тобою. Її мати наказали. З хати не випускають.
Максим: Що ж ти одразу не сказала мені?
Олена: Та я заледве не забула. Прости мене за розхлябаність, Максиме.
Максим: То нічого. Не сумуй, Оленко. А Мар’яні вітання передавай.
Максим йде геть.
Олена: Хвала Господу! Таки зможу вберегти від нещасливої долі свого милого. Та треба висповідатися дьякові, такий-бо гріх на душу беру.
Кінець сцени
Дія ІІІ
Сцена 6
Олена стоїть на березі озера. Навколо жодної живої душі. Стемніло.
Олена: Ну ось і все. Скінчилися мої літа молодії, житіє богобоязливе. Прости мене, боже, за звернення до лукавого, та немає у мене виходу іншого. Коханого ж бо треба рятувати. А без нього мені і так світ немилий.
Помічає на віддалі силует у довгому плащі з каптуром.
Олена: Все життя хрестилася та образи цілувала, людей уважала, а тепер от мучитимусь у Пеклі. Та, певно, так має бути. Така моя доля. Така доля.
Оленка тяжко зітхає і йде до постаті у каптурі.
Олена: Перепрошую вас, пане. Та чи можу я поставити вам одне питання?
Нечистий: Можеш. От тільки знаю я все, про що ти хочеш питати. І причину твого візиту знаю. Будеш за пропащого просити.
Олена: Буду. І прошу. І благаю. Облиште милого! Нехай спокійно свій вік доживає.
Нечистий: Е, ні! Не вийде. Угода є угода. Єсть бумага, єсть пєчать, кровію скріплена. Є любов, яка від неука перейде до мене. А я вже там опріділюся, що з нею робити.
Олена: Та чи можу я проглянути документ?
Нечистий: Пані не довіряють мені? Ну то добре. Нехай так. (дістає пергамент) Не певен, що ти зрозумієш, ба ти ж неписьменна. Але на буквочки подивитися дам. Гляди: ось тобі красним по чорному написано:вона дарує мені кохання холопа свого, а я за це їй даю сундук карбованців золотих.
Олена: Так це ж виходить, що Максима, соколика мого, до Пекла заберуть? Візьміть мене замість нього! Най краще я буду мучитись, аніж він! (промовляє до себе) Просити б ніколи не просила б у нечистого, та життя штовхає на це і від боженьки заступу немає.
Нечистий: Та навіщо ти мені здалася? Душа твоя віруюча. Не місце тобі у краях наших. Ступай додому, а я краще до Марії навідаюся. Вона умови договору не виконала – тепера отримає своє.
Олена: Не займай її, дияволе. Це я Максимові завадила. Я любити його буду вічно, бо милішого на світі немає – ні у Пеклі, ні у Раю.
Нечистий: Ех, люди, люди. Кропіткі мурахи. Не залишилося у вас вже нічого святого. Жадібним люд стає, сповненим егоїзму. Той – кумів так проклинає поза очі, що неборак – чистісінький, як вода дощовая, потрапивши під владу мою по приходу Смерті, тільки й дума та гадає, за які такі провини його до Пекла опреділили. Інший – краде все життя та люд дурить, за ним чорти від його народження хороводами ходять, гопак у нього на голові та плечах вибивають. Пляшку у одній його руці, люльку – у іншій притримують. І щасливо його житіє минає, і багато його поля родять, і солодке ж м'ясо у його худобини. Бо лише такий люд, відкинувши різні пересуди, може дозволити собі бути вільним у власних бажаннях. А потім йому достатньо один разочок до церкви перед смертю навідатися – все. Бог же у вас такий милосердний, такий милосердний! Бодай би його святі вхопили! Якщо ж у вас боженька такий добрий, то чому не до нього ви йдете з різними проханнями, а до мене? Чому він на молитви ваші не зважає, га?
Нечистий намагається зазирнути Олені в лице. Вона продовжує мовчати.
Нечистий: Мовчиш? Мовчиш. Ба сама відповіді на це питання не знаєш, хоча все життя шукаєш її. І Бога шукаєш. І навіть коли молишся на колінах перед образами, у глибинах душі сумніваєшся, чи чує він тебе.
Олена: Хватить! Хватить іздіватися надо мною. Неправда все те, що ви говорите. Неправда.
Нечистий: Добро. Коли неправда, то чого ти до мене прийшла, а не до свого любого боженьки?
Олена: Сюди прийшла, ба від дьяка знаю, що не може Господь угоди розірвати, що була укладена між смертним та дияволом.
Нечистий задоволено хмикає.
Олена: То чи пристанете ви на пропозицію мою?
Нечистий: Ач ти яка настирна! (сам до себе) Якщо вже Бог дозволяє собі моїх гавриків забирати, то чому я не можу собі дозволити забрати його?
Деякий час пристально розглядає Олену, потім говорить їй:
Нечистий: Ну і що ти готова мені за холопа віддати?
Олена: Своє кохання до нього.
Нечистий: (морщиться) Нє. Бабська любов не має великої ціни. Ви завжди любите когось.
Олена: Душу?
Нечистий: От душу – візьму. (у нього в руках з’являється пергамент. Він протягує Олені його разом з ножем) Підписуй.
Олена: Чекай. Проситиму тебе ще про дещо.
Нечистий: Що ще?
Олена: Зроби так, щоб Мар’яна покохала Максима. Можеш?
Нечистий сміється. Пергамент зникає. З’являється інший.
Нечистий: Що ж ти мені голову морочиш? Добро. Тримай ножа і підписуй кровію документ.
Олена: (недовірливо) А не обманеш?
Нечистий: А ти маєш інший вихід?
Олена мовчки бере ножа, надрізає долоню і прикладає її до пергаменту. Як тільки кров на нього падає, він загоряється і зникає.
Нечистий: Ей, слуги!
Плескає в долоні. На його зов приходять два чорта.
Нечистий: Заберіть пані до нових покоїв!
Голосно сміється.
Нечистий: Олено! Якби ти була грамотною, то знала б: у договорі Мар’яни було вказано, що віддає він лише своє кохання до неї. І все.
Олена: Все?!
Нечистий ствердно киває головою.
Олена: Ах ти перевертень клятий у людській подобі! Надурити мене захотів?!
Нечистий: Ти сама себе надурила.
Закутується у плащ і зникає.
Кінець сцени.
Сцена 7
Мар’яна сидить у світлиці, задоволена думками про насущне золото та вишиває сорочку, виспівуючи при цьому.
Мар’яна: (співає) Вишиваю я узори, не порвися, нитко.
Вишиваю по узору лебедя й лебідку.
Лебідь білий, лебідь білий, кармінові очка.
Лебідь плаває по плесі, лебідка рядочком.
З’являється Нечистий.
Мар’яна: (встає йому назустріч. Веселенька, що дурненька) О, вас то я і чекала, шановний. Я свою частину угоди виконала. Забрали пропащого – тепер віддавайте мої карбованці.
Нечистий: Гарно ти співаєш Мар’яно. Аби ж ще так само гарно домовленості читала та їх виконувала.
Мар’яна: Це же що значить? У вас припадки скупості та ви обіцяне виконувати не хочете?
Нечистий: (сміється) Я б не називав це припадками скупості. День у мене сьогодні доволі таки продуктивний. Аж не очікував такого гарного завершення.
Мар’яна: Годі вже якіся речі дивні говорити! Віддавай мені мої карбованці! (гнівно тупоче ніжкою)
Нечистий: Постривай Мар’яно з карбованцями. Не я тобі винен, а ти мені завинила. Не прийшов твій суджений на місце умовлене нами раніше.
Мар’яна: (блідне на очах) Як не прийшов? Це що ж виходить…
Нечистий: Оте й виходить. Дівка якась прийшла. Душу свою за нього віддала.
Мар’яна: (сама до себе) Це певно та Олена пришелебкувата… (вже уголос) Тоді все нормально. Ти душу отримав? Отримав. І на цьому кінець. Бувай здоровий.
Нечистий: Не так швидко, Мар’яно. Душу то я отримав, але то не твоя заслуга і взагалі окрема домовленість. Значить, за умовами нашого договору – ти йдеш зі мною! (цокає пальцями і гукає десь у сторону) Ей, слуги мої вірнії! Заберіть цю дівку пихату, та розмістіть у її новому обителі, рахуючись із її заслугами.
Мар’яна: Стривай! Це неправильно! Нечесно! Ти надурив мене! Проклятий!!!
Мар’яна намагається утекти, але чорти, що явились за покликом хазяїна свого, ловлять її.
Нечистий: Ніколи не зрозумію вас, людей. Спочатку підписують, викликають, просять, а потім елементарних умов виконати не можуть. Диваки та й годі! Забирайте! Хоча, постривайте. Мар’яно, Оленчина остання воля була, щоб ти покохала Максима. Це ще й частина нашої з нею домовленості. Обичайко я не виконую нічого, але це її побажаніє мені імпонує… А тепер забирайте.
Нечистий зникає. Чорти забирають Мар’яну. Останнє, що чує глядач – це її крики «Олено, будь проклята!»
Кінець сцени.
Дія 4
Сцена 8
І таке, шановне панство, буває у цьому світі незамисловатому. Зникне людина - усім і байдуже. Що є – що немає. Якщо нас вже і братовбивствами, і відреченнями від сімей не здивуєш, то наступні події стали ну зовсім звичайними. Зникли Оленка та Мар’янка. Згубили душеньки свої молоді дівочі через дурість власну та підлість розлогу. І хто б то сумував за Оленкою нещасливою, яка усе своє житіє горбатилася на панів багатих, щоб прожити якось. Ба ж була біднесенька сиротиночкою ледь не від самого народження. Дитиною собі на шмат хліба заробляла. Не те що Маряна-ледащиця: все їй на тарілках срібних підносили. Інакше й не приймала. Пані балувані були, то мені їх і не дуже шкода. Отримали пані по заслугам. Та що ж з Оленкою було? Зникла бідолаха – то й не згадав ніхто. Одна пані Ганна сердилася дуже за плаття незакінчене. А от Мар’янчині батьки довго побивалися, довго мучилися. Максим же, горемика проклятий, заводило усього цього дійства, недовго горював і так же недовго його любов тривала до Мар’яни. Помучився трохи і зась. Недарма старі люди кажуть: «С глаз долой – из сердца вон». Забув він і Оленку бідолашну, ба і не думав про неї ніколи, і кохану свою Мар’яну. Знайшов собі бабу, що щі гарні варила та й оженився. Так і жив. Та не заспокоїлася Мар’янчина мати. Все не могла до тямки взяти, де дитина її єдина поділася. От якось і пішла вона до баби у сусіднє селище, про яку сусіди казали, що та відьмувала та з Нечистим водилася.
Пані: День добрий, пані Повитухо.
Повитуха: І вам добрий.
Пані: Казали мені люди добрі її, що можете ви моєму горю зарадити, очі на правду відкрити. Допоможіть мені, бабуню. Нічого для вас не пошкодую: ні золота, ні срібла.
Повитуха: То що ж пані так турбує, що вона і до нашої оселі вбогої завітала? Що я – стара немічна баба можу вам зробити?
Пані: Знаєте ж бо ви більше від людей звичайних. То може і зі мною частинкою своїх знань поділитеся? Пропала моя дитина єдина, Мар’яночка, квіточка моя. Була і немає. І не знаю, де й шукати світ мій ясний.
Повитуха дістає тарілку зі старої запиленої полиці та пускає яблучко по ньому гуляти. Довго-довго туди вдивляється, потім дістає зі старої табакерки чорта лисого та й починає мовою якоюся, читачеві незнайомою, говорити з ним. А потім як зарегоче, як зарегоче. Так за бока й хапається! Запхала вона чорта назад до табакерки та й мовить:
Повитуха: Історія та, яку ваша доня заварила, у Пекла давно небилицею стала. За два дні до зникнення, підписала пані угоду з Нечистим, що залицяльник її надзвичайно настирний, на ймення Максим, віддасть своє кохання до неї, а вона натомість отримає сундук карбованців. У разі неявки холопа на місце зустрічі, Нечистий обіцяв спопелити дівчину та забрати її до Пекла. Максим ваш не явився. Так що, пані, у Пеклі ваша доня ніжиться разом з чортами.
Після такої оповіді Повитухи, пані за серце вхопилася… але нагородила її щедро, як і обіцяла. І срібла, і золота по два сундуки подала. І прокинулася у її серці ненависть до холопа проклятого, що зжив зі світу дитя єдине, кохане, а потім спокійно віку доживати став з іншою жінкою. Питала пані по усіх усюдах, як дитя можна назад повернути – та ніхто того не знав. Врешті, після опівночі, пані замкнулася у найвіддаленішій кімнаті та прийнялася Нечистого викликати. І прийшов до неї Диявол.
Нечистий: Та що вам люди не йметься? (розгледівши того, хто кликав його, здивувався дещо, а про себе подумав «кумедія продовжується») Які люди мене кличуть! Б’ю чолом перед вами пані (насмішливо) Вирішили опікуватися долею дитятка вашого?
Пані: Поверни мені нечистий, дитя моє єдине! Що хочеш за це тобі віддам!
Нечистий: А від Бога відречешся? Отут, перед образами?
Мати вигукує довгу молитву, відрікаючись від Бога. Нечистий захоплено сміється.
Нечистий: Які ж ви баби дурні. Добре, що я таки явився – таке не кажен день побачиш. Бо спочатку і йти не хотів. Спасибі вам за кумедію таку, а тепер – бувайте здорові.
Нечистий збирається йти, але пані хапає його за накидку і зупиняє.
Пані: Як це йти? А дитя моє повернути? Я ж і від Бога відреклася… а дитя?
Нечистий: (скорботно хитаючи головою) Угода була підписана? Не було. Значить – відречення є вашою волею. А душу вашу я і так отримаю. Не так багато вам і залишилося. Ваша врода не є показником гарного здоровія. Смерть вже й на вас косу точить.
Нечистий зникає.
Кінець сцени
Епілог
Довго ж молилася пані за глупість вчинену, довго гріхи замолювала. Та, певно, так і не замолила. Бо тієї ж ночі, спересердя, підпалила вона хату того пуцьвірінка Максима, щоб не одній їй так погано було. Та добре, що родина його вибігти встигла. А то так би заживо й згоріли б. На хату ж палаючу все село збігло дивитися.
І на сім діло не скінчилося: на світанку пані, що не витримала таких справ сердечних, повісилася у сінях. Чи в Рай втрапила горемика, чи до Пекла – одному Богові відомо. І чи зустріне вона колись доню свою на тему світі – теж ми не дізнаємося. Не дано голівці людські знати більше, ніж треба. Хіба що ви з Нечистим водитися станете, то він щось і скаже, але плату за це високу здере. То чи треба воно вам, панство шановне?
На сему і закінчилася історія про душі пропащі. А від себе додам: не варто нам долями гратися. Як Бог дав – так воно і буде. А іншого шукати не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192327
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
Согласен с Вами, почти во всем! Особенно в исторических фактах, но не в сущности!
У меня нет такого литературного опыта и образования, чтобы точнее отобразить свою точку зрения, потому попробую попроще:
Раньше для нас, особенно для советского поколения, слово «Негр» было вполне нормальное обращение. И мое удивление было таким же как у главного героя в фильме «Брат-2», когда узнал, что в Америке на него могут обидеться! Совсем недавно смотрел передачу о борьбе негритянского населения в США. Их лидер ( к сожалению не помню его фамилию) как раз концентрировал внимание, что «мы не негры – афроамериканцы.»
Время меняет отношение к названиям и его восприятию.
Я нисколько не хочу оправдывать Ющенко в его политических играх и тем более ставить его на одну планку с такими лидерами.
Я нисколько не возражаю против идентичности русского, украинского, белорусского народов. В их могучих славных исторических корнях.
Я сам ребенок Советского Союза и даже стихи сочиняю на русском языке на много легче чем на украинском. Но только не потому, что он лучше украинского! Потому, что будучи подростком было «модным» говорить не на своем родном языке. При этом под прикрытием «модности» провоцировались избиения городской молодежью молодежь с других районом области. Понимаю, что таких фактов вы не прочитаете в хвалебных советских исторических литературных произведениях.
Я служил в Советской Армии, больший период, в мотострелковом полку где концентрировалось такое множество национальностей, что не вместиться на этом листе. Мои лучшие друзья, сослуживцы были, в первую очередь, русские уральские ребята.
Чтобы понять мою точку зрения, сложную проблему надо перевести в простое бытовое русло:
Был многоэтажный дом по имени коммунальный Советский Союз. История его разделила по отдельным квартирам. Кому-то досталась труба, кому-то кран, сейф, земля,море, горы, границы, коридор… Не мы его делили…
Я, и мы, не против чтоб мы дружно с соседями облагораживали двор, убирали подвал, чинили лифт или просто выпивали на лавочке или у костра. Но только пока сосед не рассказывает как мне расставлять мебель в моей квартире, как и с кем мне здороваться, дружить, как мне варить борщ, или спать с женой….
Может быть завтра мы будем строить общий новый дом. Но только после того как вы научитесь уважать меня, как хозяина моей квартиры.
Я не «хохол», не «малоросс» - я украинец! То есть, гражданин Украины независимо от моего вероисповедования, языка, на котором разговариваю, цвета кожи или других подобных признаков!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173575
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 28.05.2010
****
Надо Знать – чтобы Хотеть.
Надо Хотеть – чтобы Дерзать.
Надо Дерзать – чтобы Царствовать.
...И чтобы Царствовать... – надо Молчать.
****************
Regnare serve est!
[Царствовать – значит служить].
*************
..............Первому Йогу...
- Социалисту - Революционеру
............Свами Вивекананде
.................Посвящается.
***********
Ушёл ты из Жизни Этой,
Свой клич, оборвав полусловом,
Сверкнул и исчез как комета.
Я знаю! Вернулся ты снова.
О, Феникс!
ВОССТАЛ ты из пепла!
О, Лев!
Мир услышал Твой рык.
Воскрес Ты и вышел из склепа.
Неся нам сиянье Зари.
Ты Солнце.
Вулкан и Арык.
****************
8 ступеней ракеты
8 ступеней у Йога
Так осознайте это:
- Как серо живём и убого.
Со Звёзд поступают Команды.
Все ли готовы к старту?
Слушайте Вивекананду.
Отдайтесь Его азарту.
«Ключ на дренаж».
- Пламя!!!
ЯРОСТЬ борьбы снова.
Он развернул Мира Знамя.
Это ЕГО слово:
Проснитесь и встаньте смерды.
Слепые, глухие, убогие.
Люди. Вы БЕССМЕРТНЫ!!!
Боги вы! – Спящие Боги.
Люди откройте уши.
Словам, что набат, молот.
Слова, что взрывают души.
Всех кто душой молод.
Люди, в себя!!! Поверьте.
ВСЕЛЕННОЙ всей Сила с вами.
Страх да, страшнее смерти.
А мы ведь родились львами.
Очнитесь, Икары, Титаны!
Воспряньте из праха, со дна.
Нам некогда думать о ранах.
Вовсю полыхает Война.
Услышьте нас Космоса Дэвы.
Полки свои строит Князь Тьмы.
Орфеи, Гераклы так, где вы!?
Борьба за сердца, за умы.
Планета отравлена ядом.
Проклятья, безумие, стоны.
Он с нами...
- СВАМИ! рядом.
Ведёт за Собой - МИЛЛИОНЫ.
*****************
ВОСТОК!
Не устал Ты… - Молиться?
О! ЗАПАД.
Сошли Вы… - С ума.
Гоморра, Содом - Все Столицы.
Весь Мир - Обезьяньяя Тьма.
Удушье и грязь, будто в чуме.
От голода…
- Дети ведь мрут!?!
Забиты казармы и тюрьмы.
О Век! Как жесток Ты и крут.
Всё хуже, страшней год от года.
И сил нет терпеть, молча ждать.
Когда уничтожим Природу.
Стенает Планета как Мать.
Так встань i Воскресни Лазарь!!!
Твой Час - ГЛАДИАТОР – настал.
Был ты как Факел - Будь Лазер!
Что жжет как бумагу металл.
************************
******
Эй Вы…
- О! Чухонские Боги.
Так кто!!!
- Посводил Вас с ума.
Война на Закате Эпохи.
Планета – Зверинец, тюрьма.
Несетесь галопом иль рысью.
Все ближе к той «Звездной войне».
Одумайтесь «боги» и крысы.
Забыли...
- О Судном то Дне?
**************
Богом. Сыном!!!
Всех Вас заклинаю.
Да неужто вы Все…
- Без креста!?
Кому молитесь Вы, я не знаю.
Не спастись вам от гнева Христа.
............................................
Шар земной не для БОЙНЬ!!!
Богом создан.
Да! Ты сослан сюда человек.
Вновь по Космосу...
- В Бездны все SOS дан.
XXI-й – ЧУДОВИЩНЫЙ Век.
****************
Что «творите»!?
И что!!! - Вам не ясно?
На ребро стал ваш Век. На попа.
Стой, мгновенье.
О! как ты - УЖАСНО!!!
Как Судьба безрассудно слепа.
*****************
Ушёл ты из Жизни этой.
Но Мир ты потряс до основы.
И снова летит над Планетой,
Твоё Вдохновенное СЛОВО.
********
Сошёл ты на Землю...
- В Зарницах.
Огонь. Изрыгает Пегас.
Аулы. Селенья. Столицы…
Как Гром, сотрясает твой Глас:
«Планета! Ты слышишь:
- Доколе
ЦАРИТЬ будет СРАМ и БАРДАК.
Хозяина нет в доме, что ли!?
Земля не притон, не кабак».
В ашрамы, пещеры, берлоги.
Призыв твой летит, как и прежде:
- В ружье!
Да, трезвейте. Вы!!! - Йоги???
На Вас…
- Всей Планеты надежда.
.................................
О! Мир - Не иллюзия. «Майя».
И страшен наш час. - Час Быка.
Как вы высоки Гималаи.
Застыли в подножье Века.
Что вам все мирские тревоги.
Война. Экология. СПИД.
Услышьте, спуститесь к нам Боги.
Майтрейя!!!
Свой Час… - Не проспи.
................................................
Наш Век уже стал УРАГАННЫМ.
БЕЗУДЕРЖНЫМ, будто бы бес.
Мы спятили в дыме угарном.
А « SOS»...
- Не достигнет Небес.
Живём на изломе эпохи:
- Мы… - Черта…
- БерЁм «ЗА» рога.
Одумайтесь люди и «боги»…
- Хочу вас спасти от греха.
Беда по пятам ходит рядом.
Мог грохнуть Страшней Чернобыль.
А если:
Вдруг!? ЧТО!!!
....................... С «ТОРСИН-ядом»!?!?
От «шарика»…
- Пепел и пыль.
*************
К чему нам судьба Фаэтона!?!?
Да БЫЛО!!!
- И это НЕ МИФ.
Земля не издаст даже стона.
Лишь пепел и прах...
- В Один Миг.
***********
…Мы губим.
Мы - ГРОБИМ Планету.
Запретны ВСЕ!!!
.........................«Игры с Огнём»
Как будто уже мы не дети.
Так что ж мы живём - Одним Днём?
Мы тля, тараканы, зараза.
Все в оспе ПЛАНЕТЫ лицо.
Зачем!!!
Дал Господь людям разум!?!
Зачем!
- Сотворил… - Подлецов?
Терновый - «Венец Мирозданья».
Двулик...
- БЕСПОЩАДЕН Адам.
Ни совести, ни состраданья.
Как ты ОМЕРЗИТЕЛЕН Хам.
Кто мы!? - Гегемоны!?
........................... - Дебилы!!!
Страшней ведь чумы…
- Саранчи.
За нами могилы, могилы.
Шакалы лишь воют в ночи.
*************
Не выйти из Страшного Круга.
Все тащим на гору свой крест.
О! как ты мрачна…
- Кали-Юга.
Рождается в сердце протест:
-Зачем!?
Эти Груды… - Металла.
Уже проржавела… - Душа.
Нет мало нам.
Мало!? Ох! мало…
- Всё глубже въедается ржа.
Всё толще те Стены Бетона.
Планета уже - Саркофаг.
Всё глуше доносятся стоны,
Сильнее тревога и страх.
А если не выдержит… - «Крыша»?!
Кто вправит Вам – люди мозги.
Нет, лезем мы выше и ВЫШЕ.
«Туда» - Где не видно «ни зги».
***************
Нам море - УЖЕ - по колено.
И прёт…
- Как же прёт - из нас - дурь:
- Подать нам «Все Тайны» Вселенной!!!
Погромче дуди… - Труба-Дур.
«Весь Мир: через Знания призму…
- Мы вывернем будто носок».
И…
- Некому вставить Вам клизму?
МАТЕРИЯ - Нет!!! - не песок.
Да, есть!
Есть в Природе Сверх-Тайны.
J… - СТРАШЕН и Путь, и Порог …
Потом не найдёте вы крайних.
Куда Вас завёл всех порок.
Наш разум - отточенный скальпель.
(О, как же падки мы на лесть).
Так знайте:
- что даже без скальпа,
К тем Тайнам «червям» не долезть.
**************
*****………*******………*******……
PS.
Нарендранатх Датта родился в 1863 году.
Покинул Земной план в 1903 году.
Отличался разносторонностью интересов,
И своих талантов. Был хорошо образован.
Обладал тренированым.телом спортсмена,
Имел великолепное здоровье.
(Только поэтому мог позволить себе
"роскошь" - „Умереть” в 40 лет).
После посещения Америки (USA)
с Миссией Рамакришны заявил:
-Мещанский Дух – Бесплоднее Пустыни.
Обещал родиться… в… в России.
Такие Йоги – Слов на ветер. Не бросают.
Полная биография
- Ромэн Роллан. 19-й, 20-й том.
******** ************************
Современники дали Ему Титул
Солнце Востока.
**********
Царит на Небе Полная Луна.
Мир заворожен, до Утреней Звезды.
Как мир наш пошл.
..........................Как Истина смешна:
- Русалок ищем ТАМ…
- Где нет воды.
****************
Даже Сверх-Полная Луна
и Сверх-Яркая Утренняя Венера
Светят…- ОТРАЖЁННЫМ светом!!!
****************
«Как звучит хлопок одной ладошкой»…
- Вы на Востоке знаете.
От Первой Благодати…
- Наши монахи отказываются.
******** 88888888888888
Глаза!!!
Рявкнул СВАРЩИК.
Горилла широко, широко Их раскрыла.
ТРАНЗИСТОР – Это один атом...
- Редкоземельной "примеси"
на МИЛИАРД атомов…
- Сверх-Чистого кремния.
«Не всегда Тонкое управляет Грубым».
..........................................
«И - не Всегда - то что Вверху,
подобно ТОМУ…что внизу».
********* *************
Ох, «не тому» и ох, не так
в наших ПТУ - Йоге ОБУЧАЮТ.
*************** *******
Даже «Вещь в себе» выйдет «Из себя»,
Если Жизнь... - "Формулой №1" станет.
************** ********************8
-Единый Зритель. Единой Аварии.
Единой Вещи. (Птичку жалко).
*************** *****************
СРЕДСТВО сообщения
– Всегда и сейчас – СООБЩЕНИЕ!
ШРИ ЧИНМОЙ! Аум Тот Сот Аум.
*ШРИ* -ЧИН НАШ!!!
(Да врёт Она, врёт…
Говорящая лошадь.
Оксфорд…- Не кончала).
****************
Не раз Славяне блефовали.
Выигрывал ВСЕГДА…
- Господь.
Не выдавали нам…
- Медали.
Лишь стон и слёзы.
Кровь и пот.
**************
Бог вёл Корабль к...
- "Толковой" Дали!!!
И – ПРОТАРАНИЛИ - нам борт.
Как от МАРАЗМА - ВСЕ…Устали.
(((«Князь Мишкин»)))…
- ГЕЛЛЕР??? Ты – ИДИОТ!!!
.........................................
- Вошь! перекрестится.
Гром не! грянет. Занавес…
- Не упадёт.
************
Не уйти. НЕ сбежать.
- НЕ!?!? укрыться…
- ЧЕЛОВЕК!!!???!!!??
Ты – ОПЯТЬ - в Западне...
Люди-Боги!!! И вы…
- «Людо-Крысы»???
Все Мечты, Планы ВСЕ о ВОЙНЕ…
Как нелеп - «Н.Л.П.» N’L’P.
****************
PS. PS.
Тебя уже… - Почти забыли.
О Лотос! «Там»…
- Во мраке, иле,
Ты пробыл Вечность…
- Но не сгнил.
Ты набирался - Новых Сил.
Прошло Столетье, а не годы.
(Коптят Сердца. Смердят заводы).
Созрел МАРАЗМ.
Сей "кризис" – Всходы.
...................................................
Ты был Велик!
Сейчас ты – КОЛОСС!!!
Опять НАБАТ.
Твой Клич. Твой ГОЛОС:
- Я хочу быть услышанным Всеми.
Пусть всех СПЯЩИХ разбудит мой Глас.
Смерть с косой…
- Караулит Вас в сенях.
*****************
Да НЕУЖТО!!! Ваш Разум угас.
Вы ПРОСТИЛИ и «пепел и… тени».
«ТЕНЬ без ПЕПЛА»…
............................Напомнит о Вас.
*************
Перевод Восточной мантры
«Аум Тот Сот Аум» - Невозможен.
«Её» Не! отразить на «вербальном уровне».
Причина банальная:
- Никчемен наш язык и…
- Разум. Попытку всё-таки сделаю.
****************
АУМ ТОТ СОТ АУМ.
Дослівно звучит: «Ты – Тот».
На тебя можно положиться,
Тебе можно доверять.
Можно идти в разведку, в горы...
- С тобой можно разделить горе.
*********************
Люди – Гиганты.
Боги. Атланты.
На них Небосвод.
- Знай, что ты Тот.
Один среди прочих.
Бессонные ночи,
Но пущен завод.
- Ты мал, но ты Тот.
Воин и факел.
В бездне и мраке.
Смытый за борт...
- Один. Но ты Тот.
Адские муки,
Сломаны руки.
В судороге рот.
- Молчи ты ведь Тот.
************
Пожизненно в яме,
прикован цепями.
Подвиг и пот.
- Терпи раз ты Тот.
Пожары и Ветер.
Беда в целом свете.
Отчизна зовёт!
- Подымайся ты Тот.
*****************
Порвано знамя.
Ярость и пламя.
Грудью на дот...
- ВСПОМНИ!!!
Ты – Тот.
Люди – Вулканы.
Икары. Титаны.
Наш Час - На взлёт.
- Дерзай же, ты Тот.
****************
Жизнь человека - Свершения Века:
- Космический порт.
Славься, ты Тот.
Сквозь бурю и ветер,
С радостью встретим
Солнца Восход.
- Будь с нами, ты Тот.
********
29. 10. 2009.
.....................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152453
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 27.05.2010
- О боже, де я, що зі мною? Що це за білая кімната?
Тут є і лікар з медсестрою?
- Реанімації палата.
-А ви сусіда мій по горю?
-Не переймайтесь, все пройде.
-А вам, я бачу, пощастило? Біля віконця лежите?
-Так, я везучий. У віконце до мене дивиться весь світ.
Я бачу, як заходить сонце, літак летить, лишає слід.
А в озері, тут недалеко, рибалки щойно пропливали.
Летить у хмарах ген лелека. Його закохані позвали.
-Ось так завжди весь світ – комусь. Ну а мені – лиш білі стіни.
- Заждіть же , дайте роздивлюсь. Не бачив кращої картини.
Обійми, погляди, цілунки. То двом істотам зовсім юним
Кохання шле свої да…ру-у-ун...ки-и
-Ой що це з вами, вам погано? І руки щось у вас тремтять.
Зовсім заслабли?
-Не.... ді-і-істану-у-у
-До кнопки виклику дістать? Допомагати вам не буду
Відверто зразу я вам скАжу. Переведуть вас в інше місце,
А я на ваше ліжко ляжу. Зірки я хочу споглядати,
І на закоханих дивитись, А зараз, мабуть, буду спати.
Ледь не забув я помолитись.
*****
-Сестричко, де ж це мій сусіда?
- Помер вночі, царство небесне.
- Щось довго не несуть обіду. Вже й день надворі скоро скресне.
Сестро, мені допоможіть.
- То чим же вам допомогти?
- Звідси мене переведіть. Біля вікна хочу лягти.
-Ось так, тихенько.. ще лиш крок. Ну от, ви вже біля вікна.
-Сестричко, що це за химера? Тут за вікном - глуха стіна.
Про озеро казав сусіда, а ще, що він лелеку бачив.
-Він бачити цього не міг, бо ваш сусіда був незрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191468
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
В огонь кохання кинув сивину,
Короткий спалах, дим і знову спокій,
І навіть не відчув свою вину,
Що почуття перетворив у попіл.
Тепер лиш запах з присмаком гірким
Розносить вітер й нехороші люди…
Для всяких справ в житті свої роки,
Живи сьогодні, а не тим, що буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190802
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Слоненятко, миле слоненятко,
Маки розмальовані на нім,
Розповість мені сьогодні казку,
І засну я у солодкім сні!
Слоненя, біленьке з ободочком,
Ву́шка рожеві сяють в пітьмі,
Не забути слоненятку мами,
Від сьогодні його мама ТИ!
Оченятка в слоника світились,
Як же так, що мама та й не слон.
Я його тихесенько пригріла,
Й розказала про прийдешній сон.
Усмішка з’явилась на обличчі,
Слоненя заплакало крізь сміх,
Як воно могло, крізь темінь ночі,
Просто так з’явитися на світ.
На заводі і вночі працюють,
Так і народилось слоненя,
Миле, біле, фарфорове диво,
Ожило в долонях слоненя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178816
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 19.05.2010
Знову бабине літо у садку заблукало,
Заплело павутинням сухі гілочки.
У повітрі осінньому листя кружляло,
Щось таке незбагненне прийшло потайки.
Це не схоже на радість, не схоже на сльози,
Це так схоже на мрію і схоже на сни.
Ще не віриться серцю в майбутні морози
І уже не можливо вернути весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184382
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 18.05.2010
Хмара виключила сонце.
Дощик стукає в віконце.
А в кімнаті, хто це, що це?
Кіт картоплю їсть охоче.
Дякую не каже кіт,
Бо не виріс ще як слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185208
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 14.05.2010
ЧАСТИНА ПЕРША.
1941-1943 р.
Глава 1.
«Здравствуй, папа! Я Советский офицер
И осуществил твою мечту.
Я мастер криминальных дел
Вперед на Запад, Украину!»
Ще вчора був зелений гай
І пісня лилася моя,
Був кришталевий водограй,
Сьогодні – каземат, тюрма.
«Введите на допрос «врага народа»,
Пускай расскажет, как на Первомай,
Он возле леса, огорода
Устроил антисоветский рай.»
Яскраве світло, як різак-вогонь,
Великі чорні вії притулило…
Російською, напевно, буде: «Боль»,
А по українські, може: «Заболіло».
Листая дело, взглянул угрюмо ей в глаза…
«Стоп! Держать, держать себя в «узде».
Какая, какая неземная красота!!!
Спокойно. Ты же офицер НКВД».
«Чого він дивиться, мовчить?
Замучена? Так, це ж тюрма…
І серце так схвильовано щемить…
Можливо, страх, а може це душа?»
С трудом, сглотнув комок слюны,
Я важно выдавил с себя:
«Гражданка, как же Вы…
Посмели петь запретные слова?»
«Не зрозуміла, де моя провина?
Співала ж я пісні народні:
«Молитва», «Червона калина»,
Вони ж такі природні!»
Безумно звонкий и певучий голос,
Не говорила, спела для меня…
«И как же этот золотистый колос,
Спокойно отправлять мне в лагеря?»
І знову погляд тепло-милий,
Неначе це не допит, а я гість:
А, може, хижий звір, вродливий,
Пограється, а потім з’їсть?
Конечно, песня только повод,
Куркуль её отец и не захотел в колхоз.
Теперь им навсегда накинут невод,
Судьбы, из гадости и вереницы слез…
---------------------------------------------
Мої батьки, сусіди, я в тюрмі,
Бандитські ллються звинувачення,
Мені б тужить завжди в журбі,
А я на допити ходжу, як на побачення…
Дня через три, их заберёт конвой,
Отправят всех «врагов народа»
И луч любви, цветочек мой,
Засохнет, не пройдет и года…
Ніч засинає, ранок на дворі,
Тяжке гудіння наростає,
На небі хмари? Чи птахи?
На горизонті грім і все палає…
«Алло! Не слышно! Что? Война?
Да, я слушаю приказ!
Их расстрелять и сжечь дела,
На всё, возможно, только час…»
Зв’язавши руки, вивели на двір,
Два міліціонери палять документи…
О, боже! Що це? Вір, не вір…
Веде нас, Він! В руках два пістолети….
«А ну, к оврагу! Быстрее всем идти!» -
Гоню людей, мол, озверелый пёс,
А шепотом: « Как выстрелы услышите мои,
То падайте и медленно ползите в лес!»
В очах людей надія, подив, страх,
Шалена жага до життя,
По черзі постріл, падаємо: «Бах», бах»…
«Живі, жива, моя, твоя земля…»
Глава 2.
Летим навстречу к партизанам.
Гроза. Болтает. Молния нам в хвост…
Не выстрелом удар и не снарядом!..
Мелькнула речка и какой-то мост…
Дмухняні, сильні та величні,
Карпати – гори мудреців,
У лісі обриси незвичні,
Дрібні уламки…літаків?
Ресницы в капельках росы.
Очнулся. Кажется еще живой…
Чужая униформа. Кто, они,
Склонились над моею головой?
«Що, друже командир, доб’ємо?
В полон для нас тепер тягар.
З собою точно не візьмемо!»
«Нехай чаклує дід Макар…»
Схватили, и ушел в туман…
Не знаю, сколько пролежал,
Как будто сказочный обман
Меня повсюду окружал…
Поміж ущелин та струмків,
Чи то печера, чи то хата,
Скликає дід в обряд богів,
Лікує ворога, чи брата…
Сплю, не сплю, уже не понимаю…
Слышу голос мне родной!
И глаза с опаской открываю,
Предо мной цветочек мой!
На очах полились сльози:
«Він живий, він зараз тут,
Ні війна, ні пекла грози,
Це кохання не зітруть.»
«Нам говорили Бога нет…
Теперь уж точно не пойму!
Наколдовал тут видно дед,
Похоже с милой я в раю….»
«З ногою, ще пів року покульгаєш,
Приставимо до неї деревце…
Травички мої поприймаєш,
Все інше швидко заживе!»
--------------------------------------
На саморобных костылях хромаю,
Внизу сверкает серебристая река,
Любимую у мостика встречаю….
…На шее лезвие холодного ножа!..
«Дивіться, більшовик ожив!
О, це так повні чудеса…
І як тебе я не убив,
Коли ти впав ще з літака?..»
Обдало потом, как из ведра,
К такому повороту не готов…
Ведь всюду же идет война!
Как ослепительна любовь!..
«Відставити!»,- тут пролунав наказ:
«І щоб такого більше я не бачив!
На даний час, він гість для нас,
Аж поки іншого я не призначив!»
С виду, неприметный командир,
Взгляд пытливый, чёткий, твердый,
Но глаза мне отдавали мир
И вопрос: «На сколько долгий?»
«Ти зла на нього не держи,
Його сім’ю відправили в Сибір…
Хоча твоєї тут нема вини,
Для нього ти радянський звір!»
С трезубцами эмблемы и кокарды,
Десяток воинов присело у костра,
Дед с внучкой им лечили раны,
Напитком была чудная трава…
«За не розстріляних, тобі подяка,
Уклін низький від жителів села,
Напевно, і від Бога ця відзнака,
Живий, після падіння літака…»
Размерено, спокойно говорил,
Как будто рассуждал со мной,
Как все, послушно травы пил,
Смягчая этим летний зной.
«Ти вільний. Ніхто тебе тут не тримає,
Але з ногою ти далеко не дійдеш.
Нехай Зоряна з дідом підлікує,
А потім рішення собі знайдеш…»
---------------------------------
Отряд ушёл, уже под вечер…
Зоряна прислонилась головой,
Слегка обняв меня за плечи,
Своею нежною рукой.
«В твоїх очах я бачу смуток,
Там доля непроста твоя,
Стривожених життєвих ноток,
Сумних мелодій солов’я.»
Меня душила мысль-зараза:
Со временем ведь все узнают,
За невыполнение приказа
Свои ж «енкаведисты» расстреляют!
З Карпат лунала пісня до зірок.
Девіз всесильного життя-буття:
Кохання теплого живий урок,
Ти збережи, моя, твоя, земля…
Глава 3.
Три горы, зажатые в тиски,
Тяжело увидеть брешь,
Завязали в узел две реки
Оборонный мой рубеж.
«Командир, ми під прицілом!»
«Більшовик тут не дрімав,
Корисним зайнявся ділом,
Зброю з сховища дістав.»
С вершины виден краешек села,
Дороги полевой, овал.
Чем больше позволяла мне нога,
Тем лучше местность изучал…
І знов загін поранених прийшов,
Бандитів, патріотів, чи синів?
Звільняючих Вкраїну від оков,
Фашистів та більшовиків.
Задал вопрос я осторожно,
Лишь с командиром стали в стороне:
«Но, разве, это не абсурдно,
Со всеми, сразу, воевать в войне?»
Поглянув на Зоряну, в мої очі,
І просто відповів на запитання:
«Любов до Батьківщини жити хоче,
Так само, як твоє, її кохання...»
«Дух противоречий, разных мнений!
Вот взял бы разрубил, как мог,
Как партия учила, Ленин, Сталин,
Или ещё какой–то мнимый «бог»?!.
---------------------------------------
Осінь. Осінь вже прийшла.
За літом і весною, осінь!
А потім, безсумнівно, і зима…
Щось сивина від мене просить…
«Девятый месяц, здесь. Да! Девятый…
Как взаперти, и в тоже время, как в раю…
Вооружённый до зубов, как будто леший
Блуждаю, охраняю женщину свою!»
Село живе на полонині,
Два поліцая, староста, і все.
В далечині хтось їде по дорозі:
Дві вантажівки, мотоцикл... «СС»?!!
Забыл о хромоте, лечу без ног,
А первый снег, скрывает первые следы…
Винтовка снайпера, гранаты сколько смог…
О Боже, если есть, прошу же, помоги!!!
Налетіли жорстким градом,
Зразу в пошуках Зоряни,
Батька вдарили прикладом,
Крики, сльози, вереск мами…..
Спокойно, тихо убираю офицера….
Не ожидали, сразу прилегли….
И хладнокровно унтерштурмфюрера,
И пулемётчики, уже мои…
«Ванюшка, братик мій, біжи,
В ущелину біжи, до командира,
І все, як бачив розкажи…
Біжи, біжи», - благає мила.
Засекли? Так это к лучшему теперь!
Подальше от села маню, к вершине…
«За мной, голодный и жестокий зверь!»
К речушке, ближе к скалам и ложбине….
Мама плаче біля тата.
«Мамо, мам! Почуй мене»! –
Підповзаю, ось і хата,
Почались перейми вже…
Бегом, быстрее к тайнику.
Здесь приготовлен пулемёт.
«Лавиной пуль вас угощу!»
А зверь голодный прёт и прёт…
«Хлопці швидше, прошу, швидше!
Він же там всього один!», -
Підганяє командир та кличе.
Видно вже село та млин…
Голова и две руки задеты,
Видно не сдержать мне их наплыв,
Зубы щупают кольцо гранаты,
Гром раската и последний взрыв…
Крик болі матері до гір полинув!
Полинув перший крик її дитя!
"Дивись, малюк, там батько твій загинув,
А це моя, твоя, його земля..."
Кінець першої частини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177594
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 14.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2010
Так було, чи - нi, не знаю,
Та колись бувало:
Лиш iшли сини в солдати -
Мову забували.
Тож пiдрiс малий Iвасик,
Стали звать Iваном -
Аж прийшов папiр з району,
Щоб з’явився рано.
Воєнком оглянув хлопця,
Дав квиток вiйськовий,
I пiшов Iван служити
За Полярне коло.
Пролетiли рiк i другий
I одного ранку
Поспiша поштар з району -
Несе телеграмку:
"МАТЬ, ОТЕЦ, МЕНЯ ВСТРЕЧАЙТЕ,
БО ВЕЗУ Я ПАШУ.
ПРИБЫВАЮ НА ПОБЫВКУ
Я В ДЕРЕВНЮ НАШУ."
Батько тiшиться: "Дивiться,
Це ж моя дитина!
Назбирало, бiдне, пашi,
Везе для скотини!"
Дочекались тої днини,
Запрягають конi -
I вже батько виглядає
Сина на перонi.
А той вийшов, оком блиснув:
"Чому нє з цвєтамi?
I чому ето подвода
Тут стоїть за вамi?"
"Ти ж писав, що везеш пашу,
А вона ж бо важить,
То показуй, звiдки брати -
Будемо вантажить!"
А синок очами клiпа:
- Чи в вас всьо в порядку?
I виводить з-поза спини
Дiвчину-бурятку:
-Ось, рєшилi ми жениться,
Це невiстка ваша!
А та руку простягає:
- Здравствуйтє! Я - Паша!
Батьку ноги пiдкосились,
Та й сiв на солому,
Але все-таки невiстки
Не погнав вiн з дому.
Так казали i божились
Люди трохи старшi.
I ще довго в селi нашiм
Жила баба Паша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189290
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010
Мавпочка маленька в зоопарку
Розважає вдячних глядачів,
Вправи, наче справжня акробатка,
Робить віртуозно, граючись:
То стрибне з жердини на жердину,
Зробить сальто, потім пірует,
Стрімголов по клітці пронесеться,
Знову вгору рвучко підстрибне
І завмре в повітрянім «шпагаті»,
Погойдається і зробить «колесо»,
Обернеться, посміхнеться, наче,
І заплескає в долоні голосно.
Глядачі їй щиро аплодують,
Просять виступ повторить «на біс»,
А маленька мавпочка втомилась
І в своїм куточку міцно спить!
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158496
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 12.05.2010
Ми зустріли їжачка –
Голочки гостренькі,
Два червоних яблучка
Він додому ніс
Яблучком поласують
Їжачки маленькі
Підростуть та вирушать
У великий ліс.
Сильними, сміливими
Виростуть, як тато –
Голочки гостренькі,
Славні їжачки
І самі навчаться
Про родину дбати
Яблучка збирати,
Грибочки лісові.
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158537
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 12.05.2010
Ми бачили у парку
Руду маленьку білочку,
Вона до нас стрибала
З гілочки на гілочку.
Кумедна та допитлива,
Запаслива вона
Прибігла за горішками,
Бо скоро вже зима.
У кожушку пухнастому
Кружляє між дерев
У схованки надійні
Горішки віднесе.
І не боїться холоду
Суворої зими
Руда, пухнаста білочка,
Яку так любим ми!
2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158854
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 12.05.2010
Закину крила так далеко,
Щоби їх більше не знайти.
Посеред снігу люта спека -
Перемогли тепер Чорти.
І своє пекло підіймають,
Руйнуючи наш крихкий рай.
Вони тепер, напевно, знають,
Що часу в них зовсім обмаль.
І я, викидуючи крила,
Блукаю помічі шука.
Так сталося, що я безсила,
Протистояти не змогла.
Не стало сили врятувати
Єдину і важливу ціль.
Але сумні пісні співати
Не буду я, ти не проси.
Нам кажуть: "буде все інакше
І загориться світло скрізь".
Але душа у них пропаща,
В ній світло зовсім не горить.
Я позбираю всі ті думи,
Що сіяла по світу я.
Їх вперед себе нести буду,
Тепер це перша ціль моя.
І я, напевно, друзі, знаю
Накинуть нам вони ярмо,
Їх так багато зустрічають,
Готові дати їм будь що.
Вони сліпі й дурні, бо вірять
У їхні "праведні" слова.
Казати поперек не сміють,
Бо духу волі вже нема.
А нас, що так бажають волі,
Вони не розуміють геть.
І в кожнім нашім чеснім слові
Для себе бачать лише смерть.
Вони вже шиї підставляють,
Вже полюбивши те ярмо
І оди-пісні їм співають…
За що, брати? Скажіть, за що
Такая віра у Чортів тих,
Що пекло в рай наш принесли?
Я скидаю ці білі крила,
Бо сил не маюїх нести.
Я не підкорююся пеклу,
Я не підтримую Чортів.
Напевно, краще, браття, вмерти.
Коли тебе лишають крил.
09.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188878
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Он вошёл в окно, ступив на подоконник,
грустный день, хоть солнце ярко светит.
Дребезжит медалями полковник,
под руки его проводят дети.
Но щелчок, экран погас и снова -
подоконник, свет, сапог, фуражка.
Бил тогда бандеровцев полковник.
И ему наверно тоже тяжко.
(Юрген Пті)
До 9 травня
ЧеКісти, ГеБісти і еНКеВеДисти,
СМЕРШівці різних садистських мастей
справно служили катам-сталіністам,
нищили сотнями наших людей.
Трупами майже беззбройних солдатів
сопки встеляли, гатили річки,
в спини стріляли їм «заград.отряди»,
вижив хто – тих відвезли в табори.
З борцем за Вкраїну тим, хто боровся,
щедро вона (Незалежна?) дає.
Святкує тепер «настаящій палковнік»,
а вбитих безвинно вже ми пам’янем.
(Віктор Ох)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188558
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 10.05.2010
Применшую паспортні роки
Наївно обманюю старість
Відлунюють вічності кроки
Так мало, так мало зосталось
Збираюся тільки почати
Щомиті дорога коротша
Карбовані цвинтарні дати
Молодший… молодший… молодша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183083
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 09.05.2010
Хай хтось кричить услід так гнівно:
"Смотри,бандеровка пошла!"
Погляну в очі їм привітно
Й скажу:"На вас його нема..."
О так.Бандерівка.Це-правда.
Бо з Україною душа.
І всеодно мені,що кажуть
І про ОУН,і про УПА.
Моя улюблена футболка-
У жовто-синіх кольорах,
У Львові на бруківці кроки
Приємніші,ніж десь в степах)
І скільки б українофоби
Не крали нашої землі,
Не закривали б рота словом:
"Вас нет!"-а МИ УСЕ Ж ЖИВІ!
Бо доти Україна буде
Не падати,а все рости,
Допоки ще існують люди,
Які із нею назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 05.05.2010
Ви швидко повертайтеся додому,
Я жду вас. Жду. Як весен журавлі.
Ви в тих краях далеких й невідомих,
На просторах незнаної землі.
Вас кличуть дивним словом – «емігранти»,
Ви вже не тут, та й там вас ще нема,
А я вас, рідні, кликатиму в ранках,
Без вас я, мов билиночка, сама.
Листи вам надсилатиму щотижня,
Дзвінків чекати буду кожен день!
Матусю, в телеграмі мені вишли
Своїх чудових радісних пісень.
Ти, татку, не забудь передавати
В гостинцях своїх лагідних очей,
А я вас буду віддано чекати
На протязі усіх без вас ночей.
Не плачте, я вже виросла і знаю,
Що там ви не з бажання свого, ні!
Не думайте, що я вас проклинаю,
За те, що не дісталося мені.
Усі кордони зникнуть, мої рідні,
Усе життя своє підношу вам,
Де були б ви: В Парижі, Празі, Відні,
Й служили кров’ю й потом чужакам.
Онуки ваші будуть пам’ятати
Про те, що ви із нашої землі.
Рідненькі, повертайтеся до хати
З ключем, який понесли журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187717
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 05.05.2010
ХАРАКТЕРНИК
1
Ой Богуне ж ти, Богуне,
Преславний козаче,
За тобою, сизий орле
Вся Вкраїна плаче,
Ой Богуне ж ти, Богуне,
Мужній осавуле,
І земля тебе, і небо
Орле, не забули.
Не забула стара Мати,
Ненька-Україна
Свого вибраного Богом
Іваночка-сина.
Ніже доблесті і сили,
Ні тії відваги,
Ніже слави осяйної,
Сурмоньки-звитяги.
Ой гуляв ти, осавуле,
У широкім полі,
Здобував для України
Золотої волі.
І жахались бусурмани,
Москалі та ляхи
Характерницької вдачі,
Шабельки-домахи.
Ой гуляв ти осавуле,
На бенкетах долі
Сонцем-сяйвом Батьківщини,
Знаменосцем волі.
Ой гуляв-гуляв,Богуне,
Перепуттям –лугом
Вітром вільним, вітром буйним
Нескоренним духом.
2
Палала в пожежі війни Україна,
Каралась в горнилі недолі,
Мов бідна нещасна вдова-сиротина
Хиталась билиною в полі.
Мов тать, захопила розруха-руїна
На чорній розбитій дорозі,
І слава колишня лежить, мов дитина,
На ноги зіп’ястись не в змозі.
А як починалось, як буря здійнялась,
Як хвацько гуляли соколи,
Та квіти звитяги пожухли-зів’яли −
Немає ні щастя, ні долі.
І кидає, мов у пропасниці лютій
Із боку у бік на морозі,
І скільки вже крові та досі припнуті
До клятого лядського воза.
Та геть не туди побрели-потяглися
У хмелю різдвяної ради,
З одного ярма та у інше впряглися,
«Брати» ж не спішать визволяти.
Немає від кого в надії чекати
На ласку та милість убогу,
Своєю рукою вже час прокладати
Собі у майбутнє дорогу.
3
У сутінки чорні, у млу опівнічну
У тишу холодну пророчу
Богун перед боєм із табору вийшов
Подихати полем досхочу.
Подихать і думу-зажуру подумать
Про долю-злодійку козачу,
Про кулям, шаблям і списам непідвладну
Свою характерницьку вдачу:
«Ой, вдачо моя, розбишацька шалена,
Кістлявої смерті примаро,
Якби ж то хто знав, що таке характерник,
І де тії дивнії чари.
А чари всі ті у душі світло-чистій
Ізмалку ще відданій Богу,
Та в щирій обітниці Правді служити
Весь вік до земного порогу.
А плата за те – ні кохання, ні долі,
Ні хати, ні діток, ні свята,
Лиш вічна війна – все походи-могили
І тіло порубане брата.
А дяка за те – Перемога і Слава,
Нестримна нездолана сила,
Ворожим мечам голова невразлива
Та білі небеснії крила.
Для чого та сила, для чого ті крила,
Як нині чорнезна година?
Не треба мені ні талану, ні долі,
Аби лиш воскресла Вкраїна.»
4
Від думи втомився
Козак чорночубий
Та сів-прихилився
До товстого дуба.
Приліг-притулився,
Склепив сині очі,
Та хмарою вкрився,
Сном-ковдрою ночі.
Укрився-накрився
Беззоряним долом
Та враз опинився
В безкрайньому полі.
В засніженім лузі
Стояв і вітрився,
Немовби у тузі
Своїй загубився.
Чи з сном обійнялись
Іванові очі,
Чи раптом то сталось
Видіння пророче:
Брела босонога
Крізь поле безмежне
Стариця убога
У чорній одежі.
Худа, блідолиця,
Нещасна небога,
Свята удовиця –
І прямо до нього.
Постала за хвилю
Навпроти Івана −
І в серці затліла
Незгоєна рана.
На кого ж то схожа
Вдова-сиротина?
Чи то Матір Божа,
Чи Ненька-Вкраїна?
5
І тихим, мов подих небес, шепотінням
Озвалась до Йвана та жінка-видіння:
«Журися, Богуне, журися, козаче,
Уже за тобою саме Небо плаче,
Витоптуєш рясту години останні,
А завтра поляжеш у хвилі світання.
Не в герці тобі доведеться вмирати –
Впадеш, мов шаблюкою, зрадою стятий.
І зрадять тебе, продадуть вражим ляхам,
Торкнеться очей синіх чорная птаха.
За срібник здадуть, як Господнього Сина,
Як-от на Різдво продали Україну.
І ти не спасеш ні ці зорі, ні води,
А вранці підеш в Царство Вічного Сходу.
Один ти не схибив і не похилився,
Нікому, крім Бога й Небес не корився,
Та бачив Вкраїну без вражого пана,
Без ляха, жида, москаля, бусурмана,
І завтра за те ти повинен померти
В останній надії священної жертви.
Зі смертю твоєю пошлеться закляття:
На триста та ще півста років прокляття.
Не кара то Божа, не гнів чи немилість −
Самі ви на себе це зло поробили,
Забувши про поміч в ділах — ласку Божу,
На себе наслали ту долю негожу.
Кому де завгодно лише не служили,
Та тільки не краю, де мати родила,
Шукали для інших і слави, і сили,
Аж поки свої щастя-долю згубили.
Згрішили єсте, потерчата убогі,
Бо рідна земля вам дарована Богом.
Щоб замість завжди між собою сваритись,
Повинні були, мов те море, розлитись,
З’єднавшись у міці одного народу —
І дав би вам Бог щастя, долю й свободу.
Свій стяг і свій трон ви би мали здійняти,
А не між чужими царями хитатись.
Тому нині й будете гнані-несилі
В своїй батьківщині, неначе в могилі,
Допоки не щезне уся кров нечиста,
І зійде опара із свіжого тіста,
Та вистигне плодом омріяний цвіт −
Тоді характерник повернеться в світ.
Прийдеш знов, Богуне, в новім дужім тілі
І станеш до бою святої неділі.
Піде за тобою незчислена рать —
Ніхто перед вами не зможе встоять.
Засяє на шаблях ворожа зла кров,
Та Волі здійметься Свята Хоругов,
І Сонце Звитяги зійде-запалає —
На всесвіт увесь смолоскипом засяє
У променях Правди, Благої Свободи —
Зігрівши-очистивши землі-народи,
Небес благодаттю осяявши світ...
... Це буде за триста і ще півста літ...»
6
Лежить утомившись,
Козак чорночубий,
На плечі схилившись,
Могутнього дуба.
Під чорним склепінням
Володарки ночі
Чи сни, чи видіння
Гортає пророчі.
Чи спить, чи жевріє,
Чи марить журбою —
Остання надія
Останнього бою.
Лежить-спочиває
Без жесту, без руху,
Провісник розмаю
Предвічного духу.
Посланець із раю,
Небес передвістя
Лежить і чекає
Коли зійде тісто.
7
Ой Богуне ж ти, Богуне,
Преславний козаче,
За тобою, сизий орле,
Вся Вкраїна плаче.
Ой Богуне ж ти, Богуне,
Мужній осавуле,
І земля тебе, і небо,
Орле, не забули.
Не забула стара Мати,
Ненька-Україна
Свого посланого Богом
Іваночка-сина.
Не забула, не заснула —
Стоїть-виглядає,
Біля тих воріт розбитих
Триста літ чекає.
Все чекає-виглядає:
Де ж та давня слава —
Осавульська люта сотня,
За лавою лава.
Де ж та лава, де ж та слава,
Слава України,
Характерника звитяга —
Дух Нової Днини...
Луцьк , 2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180617
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 04.05.2010
Голос крові
Все на світі можна вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В.Симоненко
Я не вибрав Тебе, рідна мати,
Я не вибрав Тебе, роде мій,
І вовік не дано вибирати
Кров свою та оселю-край свій.
Та, якби я таке і мав право,
То би вибрав Тебе, моя Русь,
Я не знаю найвищої слави,
Крім тії, що дитям Твоїм звусь!
Моя, праведна Русь-Україно!
Лиш з Тобою я плачу й сміюсь,
Тут родився, зростав, тут загину,
Лиш для Тебе живу і борюсь!
Лиш Твої волошковії очі,
Золоту сонцесяйну косу
Я кохаю та п’ю донесхóчу
І у пісні-пташині несу.
Із краплин материнських молочних,
Із масних свіжозораних смуг
Здійнялось моє серце співоче
Та бунтарський нескорений дух.
Мені сняться степи Оріяни,
І трипільські лелеки-хати,
У душі моїй скіфські кургани
Та князівські черлені щити.
І литавровим громом пульсує
В жилах Дикого поля запал,
Закипає, клекоче, нуртує
Гайдамацької вóльниці шал.
Моя сутність в повстанському схроні,
У диму лісових таборúщ,
У п’янкому гірському полоні
Та у іскрах домашніх вогнúщ.
Де б мене не гонило-носило,
І куди би не звав бій-набат,
Світ, Вкраїно, без тебе немилий:
Я лечу у красу твоїх шат.
Скільки б я не блукав виднокраєм,
Скільки б я не пробув в чужинí,
Та не стати мені самураєм ,
І гусаром не стати мені.
Ні спартанським гоплітом сталевим,
Ні тевтонським ландскнехтом не буть,
На зріднюсь ні з орлом я, ні з левом –
Лиш Тризуб Золотий – моя суть.
Голос Крові лунає у грудях,
Благовістом священним дзвенить,
Я ніколи й ніде не забуду,
Хто я є ні на день, ні на мить.
Я – дещиця Великого Роду,
Правди Вишньої вічний солдат,
Непоборного пагін народу,
Вірний страж звичаєвих засад.
Я – нащадок гетьмáнів низóвих,
Я – інок у аскезі в миру,
Я – козак і по духу, й по крові,
Козаком проживу і помру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183185
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 04.05.2010
- Мамо, хто такі джмелі?
- Великі бджоли польові
будують нірки у землі
у них родини чималі,
удосвіта летять в поля,
в родину мед несуть здаля,
квітки запилюють старанно,
бо не впаде із неба манна.
- Вони страшенно так гудуть,
кусючі й злі вони мабуть?
- Вони не злі,проте важкі,
тому гудуть, як літаки.
- Чому вони такі великі,
тому,що мед їдять без ліку?
ото вага їм заважає,
дивись,низенько як літають!
- Ходімо, доню,вже додому
не будемо їм заважать
мед запасати без утоми,
щоб взимку діток годувать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185924
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 24.04.2010
Я - гуцул i ти - гуцул, оба ми гуцули:
В Португалiю подались, бо ще там не були.
Заробити захотiли на коня та бричку.
Кум купити собi хоче молоду теличку.
Нас туристами зробили в Києвi-столицi
I сказали, що у Мюнхен веземо гузицi.
Та й недорого з нас взяли: по "штуцi зелених" -
Тут же кум розрахувався й заплатив за мене.
Посадили нас до буса - хлоп сидiв на хлопi,
Та й повезли мандрувати по цiлiй Європi.
Лиш доїхали до Нiмцiв - казали платити,
Щоб щасливо в ту шенгенську зону приступити.
Позбирали, заплатили - їдемо, як в казцi:
Що нам долар, два чи "штири" - маємо їх в ...носi.
Ми ж бо їдем заробляти грошi тисячами -
Хто ж бо мав тут рахуватись з тими копiйками.
Їдем далi, п’єм з сусiдом, салом заїдаєм,
Аж тут хлопцi пiд Мадридом нас перестрiчають:
- Ми вас радi всiх вiтати,- кажуть нiби щиро,-
По сто "баксiв" треба дати для пiдтримки миру.
Нам дiватись було нiде - ми ж вiйни не хочем:
Здарували хлопцям грошi за красивi очi.
Вже не п’єм i не спiваєм, їдем засмученi,
Бо воднораз спорожнiли всi нашi кишенi.
Лiсабон зустрiв нас радо, знов прийшли "ребята",
Та у нас до того часу не було що брати.
Потрясли зо двi години, далi вiдпустили:
Дали куму шпiца в дупу, й менi “доложили”.
В турбюро нам обiцяли квартиру й роботу -
Та ми з мiсяць ночували обоє пiд плотом.
Харчувались разом з псами на сусiднiй звалцi -
Поки хату не найняли у якоїсь бабцi.
В тiм хлiвi тримала свинi, але всi побила,
Гнiй мiтлою позгрiбала - зробила квартиру.
Ми ся з кумом дуже тiшим - дощ не йде за комiр,
Тай шукаємо роботу на кожнiй будовi.
Я ж назичив в кума грошей - треба їх вiддати,
Та i тут хоч раз на тиждень треба поснiдати.
Знов знайшлися добрi люди: - Будете робити,
Тiльки знов по триста "баксiв" треба заплатити.
Влаштували нас чудово, що там i казати:
Кум працює на будовi, а я - "на iншадi".
Кум бетони так тягає iз ранку до ночi,
Що йому аж, бiдаковi, повилазять очi.
Дав патрон менi мотику негострену зроду
I казав мiж виноградом бур’яни полоти.
Сонце пражить, як скажене, - шкiра облiзає:
Так чужую ми державу з кумом "дорабляєм".
...Як ми тiшилися з кумом з першої зарплати,
Що не знали, де тi грошi маєм заховати.
Та борги пороздавали, їсти накупили -
I наступний цiлий мiсяць без грошей сидiли.
Мiсяць так пройшов i другий - вже й призвичаїлись,
Але тут бiда ще iнша з нами приключилась:
Напечемось на тiм сонцi, як чорти у пеклi,
Та й приходимо додому з кумом ледве теплi.
Гляну я на кума й бачу - треба рятувати,
Та й питаю: - Може треба "швидку" викликати?
- Та яку "швидку", дубина,- кум вiдповiдає,-
Лети вже до магазину, бо я догораю.
Хоч вино у них дешеве, i дуже не брали,
Але знову ми додому нiц не посилали.
Шляк би впiк тi заробiтки i їхнi мiльйони -
Бачу, що не розрахуюсь з кумом я нiколи.
Це ж, щоб дома добре жили на мою зарплату,
Мушу я тут двiстi рокiв тяжко гарувати.
В Португалiї, я бачу, мушу помирати -
Як помру, то закопайте зi мною iшаду.
Хай усi тепер почують - не вiрте рекламi,
Бо ми з кумом пiддалися, колька їхнiй мамi.
I не знаю, чи прийдеться додому вертати...
Жаль до горла пiдпирає - кiнчаю спiвати.
-----------
iншада - мотика, сапка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179076
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 23.04.2010
До фанатiв нам iз кумом ще далеко, друзi,
Та м’яча ще пацанами ганяли у лузi.
Вболiвали за "Динамо", за львiвськi "Карпати",
Коли тi в часи далекi ще умiли грати.
А було: на стадiонi матчi оглядали -
Це пiзнiше вже на ньому базар заснували.
Одним словом, як всi люди, знались на футболi
За що можемо тепер ми подякувать долi.
Подались ми в свiт за очi грошi заробляти
I прийшлось нам стадiони їхнi будувати,
А тепер у цих палацах - не назвеш iнакше -
Європейського турнiру почалися матчi.
Ось i ми собi команду стали вибирати
За яку на тих змаганнях з кумом вболiвати.
Нашi ж "кадри" де лиш можна ще торiк програли
I на "золотi" Європи хрест намалювали.
Мiж шiстнадцяти достойних годi розiбратись,
Тож, говорю я до кума: -Досить "напрягатись"!
Ми на цiй землi живемо, на хлiб заробляєм
I не грiх, коли за них-же ми повболiваєм.
Щоби спрагу побороти, взяли ящик пива,
Бо в цi днi якраз настала спека неможлива.
Одним словом, як належить ми ся готували -
Навiть шалика купили - "Форса, Португали!"
Перший матч, як i належить, господарi грають,
А їх всi телеканали наперед вiтають.
День i нiч гуляють "фани" цiлої країни,
Та, як кажуть, прийшли греки - принесли цитрини...
Я ще терплю - все ж не нашi, а кум "запалився",
Так то взяв собi до серця - ледь з нiг не звалився.
Пiсля матчу тихо в мiстi, ледве чути кроки -
Видно десь перехвалили, накликали вроки.
Не сигналять у машинах, не гримить залiзо,
Навiть нам, якщо по-правдi, пиво не полiзло.
Мало ще, що Україна всюди програвала,
То тепер ще й португальцi сильно пiдкачали.
Днi iдуть. Чекаєм матчу. Куму не сидиться,
Тож вiн вирiшив надвечiр пройти по столицi,
(Бо вона в цi днi сiяє, прибрана на славу),
Та й потрапив до кав’ярнi на горнятко кави.
А в цей день англiйську збiрну французи розбили
I бiду англiйськi "фани" добре пiдмочили.
Пiсля прийнятого "Вiскi" руки зачесались,
Аж тут ще такi, як кум мiй, як на зло, попались.
Поки кум у тому всьому зорiєнтувався,
Нeбагато бракувало, щоб без вух зостався:
В хiд пiшли пляшки порожнi; стали все ламати -
Довелося полiцейським кийки дiставати.
Як кiннота пiдоспiла, то пiдряд всiх "прали" -
Ледве кум мiй встиг сховатись, щоб не пов’язали.
I тепер вiн вже про каву слухати не хоче,
Лиш у дзеркалi побачить "пiдсиненi" очi.
Але "нашi", (чи не нашi?) не упали духом -
Ми ж бо щиро їм бажали "нi пера, нi пуху!"
З росiянами у матчi трохи потиснули
I жадану перемогу все-таки здобули!
Ось на що дивитись треба iмпортним туристам:
Як святкує перемогу i село, i мiсто.
Лиш свисток суддi фiнальний глядачi почули,
То здалось - про все на свiтi воднораз забули.
Обнiмались, цiлувались i старi, i дiти,
Рiзнобарвнi феєрверки почали свiтити,
По дорогах мчали авто з ввiмкненим сигналом,
У кав’ярнях аж до ранку музика лунала.
Стiльки радостi: здавалось - "золото" в кишенi,
Та на мою думку краще - "горобець у жменi".
Ми, звичайно, вдвох iз кумом так не вар’ювали
I в тiм тлумi всенароднiм ледве-що заспали.
...Пiд веселi ритми самби, вiдзвуки клаксонiв
Сниться київське "Динамо": ще Блохiн, Бессонов...
Грає збiрна України у фiналi "Євро",
Проти наших - португали. Напруженi нерви.
"Нуль - один" на нашу користь. Хвилина зостала!
Емiгранти з прапорами на трибунах встали!
Фiгу з Гомешом в атацi - жахлива картина -
Аж пiдскочив я на лiжку: "Форса, Україна!!!..."
Так недовго, як то кажуть, i в "ящик зiграти",
Кум порадив делiкатно Кульпаркiв шукати:
- Там завжди поможуть,- каже,- психотерапевти,
Не дадуть тобi вiд сказу, мiй куме, померти.
...Ох, емоцiї футбольнi - сплеск адреналiну!
Не один вже вболiвальник Лiсабон покинув:
Iз турнiру крок за кроком вилiтають "гранди" -
Натомiсть вперед виходять молодi команди.
В чверть-фiналi ми iз кумом фест переживали,
Та достойно, що казати, "нашi" виступали,
Хоч мiй кум i сам не вiрив - дiйшло до закладу:
Тож в обiд платити мусiв за цiлу бригаду!
За англiйцями додому подались голандцi,
Хоч "оранжевi" старались, аж зiпрiли... пальцi,
Та не далися побити хлопцi-португали
I, о щастя, в результатi вийшли до фiналу.
Радiсть виграного матчу годi передати -
Пивоварнi не встигали пиво виробляти.
Весь народ на сто вiдсоткiв дружно веселився.
...Замалим мiй кум в фонтанi був би не втопився:
Де ж ми годнi були спати, коли всi гуляли!
Та помилку допустили брати-португали:
Не взяли собi до тями, можливо вiд спеки,
Що в фiналi їх чекають знову ж-таки греки!
Матч-реванш, нажаль, не вдався, хоч ми так бажали,
Греки з тренером нiмецьким "наших" переграли.
Стильний шалик на поличку з горя кум закинув:
Зачекаємо на "Євро" збiрну України!...
---------------
Форса - força Portugal - взагалi - сила. В данiй фразi використовується як "Вперед, Португалiє" - бойовий заклик болiльникiв португальської збiрної.
Прийшли греки - Мається на увазi програний перший матч господарiв збiрнiй Грецiї (1:2)
Фiгу з Гомешом - Не згадуйте "фiгу", вона тут нi до чого. Це гравцi збiрної Португалiї Луiш Фiгу та Нуно Гомеш.
Кульпаркiв - народна назва психiатричної лiкарнi у Львовi на вул. Кульпаркiвськiй
Фест (Захiдно-українське) - Дуже, сильно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180838
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 23.04.2010
Ділили нас століттями й віками
на лівих й правих, Захід і на Схід.
І звали нас лихими іменами
й змітали українства славний слід.
Бандерівці, а перше - мазепинці:
нас кликали як зрадників синів.
А ми ж із вами просто українці,
народ, що жити в вольності хотів.
На нас рекли огидливо й зухвало
й клеймо нам таврували на чолі.
Хотіли удушить козацьку славу
татари, турки, ляхи й москалі.
Бандерівці, а перше - мазепинці.
Й хвалу кидали в ноги до вождів.
А ми у катакомбах наодинці
лили про волю свій тужливий спів.
І скаже хтось, що це не актуально
вести такі дилеми вже при нас.
Та хто ми? Українці візуально,
бо в душах вогник істини погас.
Бандерівці, а перше - мазепинці, -
я того не цураюся. А ти?
Чи зможемо на поданій зупинці
у собі українців віднайти?
Я псевдопатріотів не згадаю,-
хай далі ставлять пам'ятник вождям.
Для чого так уперто застилає
брехня усю свідомість й очі нам?
Бандерівці, а перше - мазепинці...
Лиш тільки не робіть із нас калік!
Я вірю, на новій уже сторінці
напишуть українці власний вік.
P.S. Мій протест проти воздвиження монумента Сталіну у м.Запоріжжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185115
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 21.04.2010