К.Є.
**
У мЕні живе твій метелик,
Він часОм вилітає вночі,
Ліловий із жовто-зеленим,
І спить на моїй щоці.
Я годую його нектаром,
З кульбабок і жимолОсті,
Він окріпне і незабаром.
Долітатиме до високОсті.
Я грію його у жмені,
А часОм у своєму волоссі,
Хай ще трохи побуде у мЕні,
А тоді, полетить в твою осінь.
А коли прийде час і метелиця
Хуртовинно залізе у душу,
Я народжу тобі метелика,
Хоча цього робити не мушу.
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Ви завітали. Цей віршик мені дорогий. Саме тепер, коли зима, я знову згадала про метеликів. Вчора писала: " Мертвые бабочки живут долго..."
Щиро вдячна, Лана.
метелик кохання заб"ється крильцями у чиєсь вікно-життя., просто так, не сподіваючись на відповідь. Це нагадало вірш Басьо:"Я, метеличок, собі крильця обірву: на, цвіти, мачок!" Такаж самопожертва, чи відданість
Приємно, що Ви завітали. Цей віршик мені дорогий. Саме тепер, коли зима, я знову згадала про метеликів. Вчора писала: " Мертвые бабочки живут долго..."
класно! тільки в укр мові здається не ліловий, а бузковий
