Тендітна і войовнича пірїнка,яка вражає своєю виточненістю і вельможністю,готовністю ринути в бій,безстрашністю і фанатизмом,добродушністю і наївністю,чистотою і ніжністю,силою і слабкістю,розумом і дурістю,впевненістю і розгубленістю,яку вона так незграбно ховає...земне щастя не для неї...їй потрібен захист...вона сама вмре...
Вона Хранительниця дракона…Вона провидиця...Вона шаманка...Вона самогубиця...
Вона немов шалений вир емоцій який пронизає шось навіть більше ніж душа...Вона та сила яка змушує танцювати...Вона це рай на землі...Вона всього лиш людина...Вона зовсім не людина...Вона не зовсім...вона зовсім не зовсім...лалоба...
Ніжна і вічно незаймана пірїнка, чиє полумя палить навіть щось глибше ніж душу,чия любов настільки велика шо її навіть не відчуваєш.
Добра і мудра жінка,яка огортає своїми обіймами весь той безкінечний світ поміщений в людині,зігріває і дає сил,годує і ростить,любить і вчить,випробовує і мучить.
Ніжна і шалена коханка,яка виснажится тільки тоді коли Сонце втомится сходити і заходити...її краса не зникне з роками...я не дам їй зникнути...
Несвідомий автор самого великого рукопису розміром у цілий світ,рукопису обтягненого її шкірою вивернутою на ззовні,рукопису в якому заточені всі ті люди які мали честь її знати,рукопису ще не написаного,але вже існуючого...рукопису історії людства...
Мати нового бога,якого вона народила у собі,великодушна і благородна,любляча і дбайлива,сувора і холодна,добра і тепла як сонце...все це для того шоб виростити його...
Вона просто пересічна людина...з якою більшості так і не вдалось пересіктись...а ті хто пересіклись...викликають у мене усмішку...
Вона моя кохана...не скажу шо мама...не скажу шо жінка....дівчина...тьолка...баба...вона моя кохана жива істота...напевне більше жива чим всі інші,тому що так близько до смерті,але не так як ви можете собі це уявити...Вона дарує Нове...вона не сама...
Запрошую в гості 
