Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Светлана Борщ: Хилилась калина в далекому лузі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Mik (галицька миша), 29.02.2016 - 09:44
На тому лузi серед лiсу Калина квiтне з тих часiв, Коли три брати з Прикарпаття Своїх позбавились життiв. Їх оточили у криївцi, Та рук вони не пiдняли - В них залишалась вибухiвка Й вони себе пiдiрвали. Старший з тих братiв мав дружину Що, втративши чоловiка, Вiд нього народила сина I виховала без батька. Минули роки й став дорослим Її й того героя син, Знайшов собi лагiдну жонку I теж нащадка має вiн. Син цього чесного батька, Онук героя-вояка На Сходi Пiвденнiм воює Батькiвщину свою рятує. ...Iз Сходу вiтер у Карпати Летить сьогоднi не дарма, Летить вiн до сiм'ї солдата Звiдти, де триває вiйна. Його дружина молоденька, Батьки i бабця, вже старенька, Чекають на рiдну людину - Чоловiка, онука, сина. I забувати нам не слiд: Його чекає також дiд - Той, що загинув юнаком, Двадцятирiчним вояком. Не кличе молодий той дiд Онука в "потойбiчний свiт", А хоче, аби на той луг Прийшов живим його онук, Бодай пiд вечiр, бодай зранку I випив бiмберу там склянку Мовчки, без тостiв i без слiв - За українських воякiв, За всiх загиблих i живих Стрiльцiв геройських сiчових. |
|
|