Достигають жита, достигають жита,
А між них, як очиці волошки.
І налитим колоссям гордиться земля,
Де зернина тяжіє потрошки.
Хлібне море землі, де ще спить урожай,
Вруну гонять вітри норовисті,
Скоро ляже на стіл золотий коровай,
На рушник в калиновім намисті.
Ми зберемо сьогодні з волошок букет,
Поєднаємо сонце із небом
І залишим волошки і хліб тет-а-тет,
В цьому бачу я, люди, потребу.
Яка краса волошки у житах!!!
Яка краса волошки у житах!
Однак полів з житами поменшало і всього поменшало та,дай нам Боже,щоб не поменшало любові бачити волошку в житі,ластівку у дворі,лелеку в лузі,блакитне небо над головою
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00