Ехал я на велике и увидел бедную, потертую предвыборную палатку и рядом худого нечастного агитатора. Был это 2012 год. Пенсионный возраст еще не меняли. Тогда родился этот стих: Можете соотнести нашими днями. Тогда 20000 были бешеные деньги. Как раз в тему сегодняшнего дня.
Я не обіцяв нічого людям
-
В мене був єдиний агітатор -
З діркою, задрипаний намет.
Я на перегонах цих аматор
Крихітний мав виборчій бюджет
Вголос реготали конкуренти,
Бо давали з гречкою пайки.
Інколи заможні претенденти
Дулі слали пальцями руки.
Я не обіцяв нічого людям,
А сказав: "Хай хтось піде із нас
Двадцять тисяч де зарплата буде,
А не макарони хліб і квас"
І мене обрали добрі тьоті.
За хороше я платити звик
Не забуду їх в своїй роботі
Не підвищу їм пенсійний вік.
Ото таки вони вибори 
