Білоозерянська Чайка

ОЗИРНІТЬСЯ В МИНУЛЕ

Тридцять  третій…  Кривавиться  пам’ять.
Озирнися  в  жорстоке  минуле:
Бузувіри  село  нищать-давлять,
Серед  вулиці  мертві  поснули.

Голод.  Розпач.  Худі  та  опухлі.
Бери  й  душу,  вандале,  не  гребуй!
Ні  зернини  в  коморі  та  кухні.
Тридцять  третій…  І  східці  до  неба…

Лободу  варить  мати  причинна,
Ноги  соває,  ніби  пудові.
Без  емоцій,  зів’яла  дитина
«Хлібця…»  –  схлипне  і  змовкне  з  пів  слова.

З  безіменних  могил  в  небо  лине
українське  село  –  нелюд  душить.
Озирнися  в  минуле,  Людино,
Пом’яни  невідспівані  душі.

Тридцять  третій.  
Не  будьмо  байдужі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021

Вперта

Букет  трояндовий  в  піску
Лежить  самотньо  в  хвилі  слізній.
Ти  сварку  припини  різку,
щоб  потім  не  було  запізно…

Я  криками  не  захищусь  –
Не  бачу,  справді,  сенсу  в  цьому.
Ростуть  бо  квіти  із  дощу,
а  не  з  розкотистого  грому.

Слова  складаю  до  ладу,
чи  зрозумієш  що  із  них  ти?
Як  ні,  то  вибач,  я  –  піду,
бо  ти  не  любиш  ні  на  крихту.

Не  хочу  чути  грубий  крик
і  звинувачення  нервові.
Піду  крізь  осені  вітри,
не  завершивши  цю  «розмову»…

Зміню  життя  звичайний  курс
(Хоч  важко  буде  пережити!)
Та  знай:  назад  не  повернусь!
Лишу  я  хвилям  білі  квіти.

Подумай,  а  не  гарячкуй,
Не  кривдь,  не  ображай  любові,
щоб  не  кровили  на  піску
слова  образливо-тернові.

Замовкла.  Враз  забракло  слів.
Дощ  лоскотав  обличчя:  «Вперта!»
А  ти  стояв,  мов  онімів,
У  хвилях  розглядав  букет  той.

Обняв…  і  біль  одразу  вщух…
Ти  певен?!  Будеш  вік  любити?
«Не  бути  грому!  Йти  дощу!»  –
А  на  піску  сміялись  квіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021

Не призначав я Вам побачень /переклад/

/вільний  переклад  з  російської  вірша  Николая  ДИКА  /

Не  призначав  я  Вам  побачень  –
Не  рвалась  від  зізнань  душа.
Світанком  я  не  Вас,  пробачте!
Закутав  у  сріблясту  шаль.

З  очима,  що  до  себе  звали,
Не  поєднав  у  пару  Бог.
А  так  хотілося  із  Вами
Зустріти  сонця  схід  удвох.

Але  –  так  розсудила  доля  –
І  я  руки  Вам  не  подав.
За  це  надалі  мимоволі
В  житті  на  Вас  не  мав  я  прав.

Я  –  з  іншою.  А  Ви  лишились.
«Учора»  миттю  те  згорить.
Вже  втома  забирає  сили
Й  проводить  з  Вами  вечори.

Та  манить  іноді,  в  шпарину
Старих  гардин  сумна  канва.
Примара-спогад  лебединий:
Знайомий,  юний  профіль  Ваш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

ДИТИНСТВО, НЕ ЗАХМАРЕНЕ НІКИМ

В  поневіряннях  серце  утішав,
Давав  наснаги  з  бідами  боротись
Бабусин  двір  в  чубатих  споришах,
Дідівський  з  матіолами  колодязь.

Ось  на  ряднині  мостяться  ляльки
Із  кукурудзи…  розпустили  коси.
В  дитинство,  не  захмарене  ніким,
Мене  так  часто  спогадом  відносить.

Корова  з  сірників  та  жовтяка  –
Фантазія  не  в  силах  зупиниться!
Вже  тягнемо  із  нірки  павука
Приманка  -  з  пластиліну…    ось  на  нитці.

Нудьга  нам  незнайома  взагалі:
Ледь-ледь  зажевріє  на  сході  ранок,
Мандруємо  в  ослоні-кораблі,
аж  доки  нас  дорослі  не  дістануть.

Щоранку  подружка,  моя  душа,
Несе  повидло  –    пристрасть,  ще  малі  бо!
Бабусин  двір  в  чубатих  споришах
Так  пахне  молоком  і  з  печі  хлібом.

Дитинства  стежка…  Спогади  старі
Ведуть  в  сади  вишневі,  білопінні.
І  знову  чую  там,  коло  воріт,
Дідівського  колодязя  скрипіння…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021

ЖОВТА ВИШНЯ

/тріолет./

Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді,
Життя  не  збавило  свій  темп.
Бабусю,  в  нашому  городі,
Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді
та  Ваша  жовта  вишня  родить,
ще  й  два  десятки  хризантем.
...  Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді.
Життя  не  збавило  свій  темп.

У  вікнах  бачу  блиск  і  подив:  
Від  Вас  чекають  ті  вістей.
Іду,  мов  сотні  пішоходів,
У  вікнах  бачу  блиск  і  подив,
Бо  нові  мешканці  в  господі,
Там  інша  дівчинка  росте...
...  У  вікнах  бачу  блиск  і  подив  
Від  Вас  чекають  ті  вістей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021

БАБУСИН МИСНИК

Бабусин  затишок…  казковий  мисник…
Я  оповідки  згадую  старі,
Розказує  онучці  щось  корисне
Ласкавий  голос  в  тиші  вечорів.

Продовжую  полиці  оглядати,
все,  що  гончар  для  творчості  обрав:
Макітру  в  квітах,  глечики,  горнята,
Казан  та  ку́хлі,  ще  й  миски́  до  страв.

Грів  кумане́ць  поли́в’яний  у  центрі  -
Усе  навколо  себе  затінив.
Лив  голос-шовк,  і  карбував  моменти
Вживання  предками  старовини́.

Як  бондарі  та  ложкарі  трудились  –
Був  промисел  із  дерева  такий.
Фантазія  несла,  мов  на  вітрилах,
Я  уявляла  но́чви  та  кадки́.

Кача́лки,  ло́жки,  це́бра,  ополоник  –
Виготовляли  на  селі  майстри.
Несла  цікава  казка,  напівсонну,
А  голос  говорив  і  говорив…

Згадаю  –  й  серце  мимоволі  стисне.
Дитинство  й  мудрість  там  переплелись.
Бабусин  таємничий  дивний  мисник,
Її  уроки,  пройдені  колись.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021

А ДРУЗІ ЙДУТЬ

/вільний  переклад  пісні  В.Єгорова./

Йдуть  друзі  ненавмисне  вдалечінь,
В  минуле  йдуть  –  у  вічні  хуртовини,
І  наші  жарти  –  з  друзями  новими,
Старих  же  пригадаємо  вночі.

Крізь  сон  приходять  ті  під  сотні  дум,
Асфальт  зминають  юні,  невгамовні.
Їм  на  прощання  –  тиснемо  долоні,
І  руки  обіцяють  нам:  «Прийду!»

Вони  вростають  у  безхмарну  синь.
А  ми  вві  сні  ще  віримо  в  химери…
Та  наяву  –  відкриті  настіж  двері,
І  біль  від  неймовірних  потрясінь.

Згубити  нитку  не  дано,  між  тим.
Вона  тремтить  в  мені,  мов  в  ній  душа  є  –
А  друзі  йдуть,  на  кого  нас  лишають?
Вони  ідуть  –  заміни  не  знайти…  

/Картина  Мікаеля  Кільмана,  Швеція./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021

РАДІТИМУ ЗА ТЕБЕ

Ти  –  в  стиглій  осені  вишите  небо,
Жовто-блакитний  омріяний  простір.
Буду  радіти  я  завжди  за  тебе,
Станеш  блукати  між  снами  чогось  ти.

Доля  до  тебе  рушник  свій  простелить,
Вишиє  хрестиком  трепетну  радість.
Ти  –  бірюзовий  в  кульбабі  метелик,
В  жовто-бузковій  гаптованій  гладі.

Берег  піщаний  і  озеро  синє,
Блюдцем  дрімаюче  в  жовтім  тороччі.
Ти  –  моє  сонце,  що  грає  в  росині
І  джерело,  що  коханням  дзюркоче.

Жовтогарячі  й  лазурні  айстрини,
Лункість  та  галас…  птахів  веремія…
Буду  за  тебе  радіти  невпинно  –
Все  найтепліше  любов’ю  намрію.

Гріє  крізь  осінь  серця  несхололі
Вічне  зізнання,  в  бурштин  запеклося.
Любий!  За  тебе  я  дякую  долі  –
В  небо  подяка  летить  стоголоссям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021

ЛИСТОПАДОВА КАЗКА

Ось  на  мерзлій  землі  -  слід  морозу  малює  послання,
Одягає  калину  у  шубку  легку,  пір’яну.
І  в  сріблястім  наряді  хизується  модниця  зрання,
Бо  у  бісер  коштовний  її  листопад  одягнув.

Там  під  інеєм  віти  –  немов  у  лебедиків  крила.
Тільки  стовбур  їх  міцно  від  хибного  кроку  тримав.
Зранку  паморозь  біла  у  нас  під  ногами  хрумтіла.
Ніби  зараз  не  осінь,  а  справжня  красуня-зима.

Все  втирався  в  довіру,  щось  палко  доводив  калині,
Галасливий,  осінньо-морозний,  лункий  вітровій.
А  вона  червоніла…  та  щічки  вкривав  срібний  іній  –
Скам'яніли  фігури  казкові…  немов  воскові…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021

ШАЛЕНІ СІМНАДЦЯТЬ

/переклад  з  російської  вірша  Миколи  ДІКА  «Безумные  семнадцать»./

Ви  за  сімнадцять  вибачте  шалені,
За  відчайдушні  локони  оті,
За  юну,  неціловану,  зелену,
що  вірить  ще  в  три  крапки  у  листі́…

Прошу:  не  треба  молодість  судити!
Вона  промчить,  як  ураган  із  хуг.
То  ж  хай  по  власне  обраній  орбіті
летить  і  хмари  зносить  на  шляху.

Не  слухає,  не  бачить  все  одразу,
не  вірить  в  розум  –  адже  йде  весна.
Нестримність  є  супутниця  обра́зи,
бо  спокою  з  наївністю  не  зна.

Побачить  і  навчиться  -  та  пізніше.
сьогодні  ж  сліпо  грається  з  вогнем.
Думки  у  юних  зовсім-зовсім  інші  –
це  ввечері  чи  впівніч  –  не  мине.  

Колись  юнацьке  спуститься  з  орбіти,  
і  досконалість  сповнить  до  країв.
Наразі  ж  ті  сімнадцять  не  судіть  Ви  –
а  побажайте  долі  краще  їм!  

Сьогодні  цим  перекладом  вітаю  з  майже  17-річчям
дорогу  подругу  Катрусю  СОБОВУ.  І  бажаю  їй  здоров'я  та  мирного  неба,  любові  та  поваги  близьких  та  друзів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

ДВІ ДОЛІ

(Вільний  переклад  з  російської  твору  Николая  Дика)

Жебраку  у  сквері  щиро
Бідний  –  гріш  поклав  в  долоню.
Усміхнувся  він  –  знай  наших!
Й  десь  неспішно  потрусив.
Той  осінній  вечір  сірий,
Літом  став  для  них  червоним,
Бідакам  подарувавши
Ще  на  тиждень  нових  сил.

Вікна  мружились  і  мліли
ситим  та  німим  достатком.
А  дахи  дивились  зверхньо
На  жебрацькі  два  світи.
Душам  в  немічному  тілі
Враз  здалось,  що  до  безхатька
У  долоню  змерзлу,  зшерхлу
Ангел  зринув  Доброти.

Місто  ж  обмине  цю  сцену
(Мабуть,  іншим  животіє!)
Чом  ростуть  у  злиднів  крила?
І  сміється  в  місяць  світ?
Дві  планети  безіменні,
Справжні  ниці  «багатії»
Дві  монети  розділили  –
Безталанні  долі  дві…
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

Скрипки зойк

/Секстина./
Маг-віртуоз  у  чарах,  мов  купав  –
І  ткала  осінь  неземні  бажання…
Зойк  скрипки  розтинав  осінній  парк,
листки  в’юнили  жовтими  стрижами.
І  в  сумі  вітер  вторив  у  димар:
ніщо  людське  чужим  він  не  вважав-бо.

Він  не  вважав…  а  ті  пориви  нот  –
як  листя,  що  не  має  більше  сили,
Змарніло  та  розсипалось  давно
І  тільки  в  скрипці  жалем  голосило.
Даремні  мрії,  осене,  стринож:
Залиш  хмільні  в  своїх  туманах  сивих.

У  сивих  –  тих,  що  золото  вбрання
Імлою,  холоднечею  притрусять.
Десь  там,  у  них,  живе  душа  моя  –
Не  вся,  звичайно,  та  вже  добрий  кусень.
Її  давно  там  спеленала  я  –
а  з  скрипалем  тепер  ми  тільки  друзі.

І  тільки  друзі  між  щасливих  пар
Шукають  те,  що  часу  не  збороти.
Хоч  нарізно  ідуть  в  знайомий  парк,
та,  ніби  в  листя,  падають  у  ноти,
Під  скрипки  зойк  –  для  всіх  він  просто  шарм!  –
Ридають  двоє    втомлено-самотніх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

Танок осінніх сердець

Як  пахне  літом  пізнє  почуття!
У  той  танок  закохано-бентежний,
потрапили  удвох  з  тобою  теж  ми  –
серця  осінні  листопад  притяг.

А  поряд  вже  кружляв  осінній  лист  –
суха  печаль  квітучих  він  садів  лиш,
та  ми  йому,  щасливі,  так  зраділи,
Як  молодості,  що  цвіла  колись.

Крізь  відстань,  час,  обставини  та  сніг
у  квіт  вбереться  гілочка  суха  та,
Не  припиняй  лише  мене  кохати  –
радіймо  в  душах  знайденій  весні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

ВСЕ НАЙДОРОЖЧЕ – ЦЕ ТИ

Що  в  тобі,  мово?  І  звідки
Барви  взяла  ти  оці?
В  юної  панни-лебідки
Серед  густих  чебреців?

Ллєшся,  і  ніжиш,  і  гладиш,
Піснею  рвеш  в  голубінь.
Звідки  взялися  принади
Й  чари  –  в  звичайній  тобі?  

Лине  розкотисто,  лунко
Слово  духмяно-хмільне  –
Ти,  мабуть,  Мавка-чаклунка,
що  зчарувала  мене?

Навіть  в  журбі  журавлиній
Слово  сказав  –  обійняв.
Вся  Україна  в  людині  –
В  звуках,  як  спів  солов’я…

Сонячна  і  веселкова,
Мудрий  зв’язок  поколінь.
В  серці  навік  колискова  –
Світ  би  без  неї  змалів.

Мово!  Ти  –  мама  й  кохана,
Донька  чи  син,  побратим,
Сонечко!  Річка!  Каштани!
Все  найдорожче  –  це  ти…

Мовить  нам  серце  поета  –
Сльози  біжать  по  щоці.
Рідна,  скажи  мені,  де  ти
Барви  взяла  всі  оці?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

ЛУНА И ЛЮДИ

Когда  луна  выглядывает  робко,
Надеясь,  что  повергнет  в  сон  землян,
Многоэтажек  серые  коробки
Вдруг  вспыхивают  сотнями  гирлянд.

Поток  машин,  что  едут  вереницей...
Глядит  Селена,  словно  на  невеж:
«Ну  почему  им,  резвым,  всё  не  спится?
Куда  бежит  немеркнущий  кортеж?»

А  ей  бы  возлежать  на  небоскрёбе…
(Богине  он  –  удобнейший  шезлонг!)
Но  суета  и  шум  её  коробят,
Иллюминаций  блеск,  машин  трезвон.

И  в  серебре  доносится  сердито:
«Ложитесь,  люди!  Дребезжит  рассвет!»
С  ней  негодует  весь  небесный  свиток,
Кипящим  лунным  гневом  разогрет.

…Огни  тускнеют.  Лязг  исчез  трамваев.
Затихла  людной  страсти  карусель.
Луна,  вздохнув,  кокетливо  зевает:
«Ах,  наконец-то!  Доброй  ночи  всем!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2021

НЕ ЩЕЗАЙ

/Вільний  переклад  Николая  ДИКА./

Прошу:  не  йди  назовсім,  не  щезай,
Не  розчиняйсь  у  вулицях  схололих,
Аж  доки  по  кільцю  старий  трамвай,
Вражаючи  постійністю  околиць

Тебе  самотню  звозить  й  привезе  –
Назад  поверне,  вірю,  він  щоразу
Нічному  листю,  що  в  воротях  все,
Ще  й  у  вікно  мені  моргне  люб’язно.

Не  вірю,  що  маршруту  частота
Зазнає  змін,  де  рейок  шлях  розлогий.
Не  я  один  чекаю  ревно  так
На  тих,  хто  в  будень  йде  з  свого  порогу.

Хто  –  на  годину,  інші  –  в  марноту,
Старіють  і  з’являються  хвилини.
Та  яблуні  і  в  грудні  зацвітуть,
Якщо  потрібен  ти  душі  єдиній.

Не  буде  змін  у  вічній  метушні,
Хоч,  як  людей,  час  змінює  міста  ті:
Коли  когось  чекаєш  день  і  ніч,
То  він  до  тебе  буде  поспішати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021

До безтями я люблю

/Вільний  переклад  пісні  Олександра  Сєрова./

Очі  підійми  свої  в  різдвяне  небо,
Мрії  загадай  у  сніжну  голубінь.
Щастя  я  не  мав  у  житті  до  тебе,
А    тепер  на  двох  –  світло  в  усебіч  –
Білі  квіти  ці  тобі.

Приспів.
Так  тебе  кохаю  я!
Почуття  –  мов  в  перший  раз.
Замість  гри  бездушних  фраз  –
Біла  хмара  із  троянд.
В  пелюсток  шалений  блюз
Наше  ложе  я  встеляв,
бо  шалено  так  люблю:
Ти  –  навік  моя…

Шкіри  білизна  і  вабить,  і  тривожить,
Від  духмяних  кіс  –  гублюся,  мов  малюк.
Захопився  я  –  на  інших  ти  несхожа.
Перше  почуття  –  справді  з  кришталю,
Так  безтямно  я  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

БЕЗ ЗАЙВИХ СЛІВ

Згадаймо  з  тихим  болем  їх,
З  них  кожен  –  серця  шов.
І  сльози  свічки  в  полум’ї
За  тих,  хто  відійшов.

Пом’янемо  гостинцями
Їх  Царство  Вічне  там.
З  думками  наодинці  ми
в  звертанні  до  Христа:

Хай  Бог  до  них  зласкавиться…
Молімось.  Він  велів.
Скорбімо.  Вічна  пам’ять  всім.
Не  треба  зайвих  слів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

ТОБІ, ЛЮБОВЕ ДО ОСТАННІХ ДНІВ

             /Переклад  пісні  М.Круга./

Тобі,  любове  до  останніх  днів,
Кладу  світлину  зжовклу  до  конверту.
Невинність  вій  у  здивуванні  брів
І  вигин  губ,  цілунками  не  стертий.
Ти  бережи  в  письмовому  столі
Під  ноти  нескінченності  мелодій.
Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

Засвідчить  фото  в  старомоднім  тлі
Секрет  очей,  як  у  Марини  Владі.
Хоч  дівчинки  тії  давно  згубився  слід,
Світлина  ж  так  –  із  юності  привіт.
Ти  бережи  на  власному  столі,
Під  ностальгічні  ноти  тих  мелодій.
Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

Ти  збережи  світлину  на  столі,
Під  ноти  нескінченності  мелодій.
 Скажи  ревнивій  подрузі  своїй,
що  стрижка  в  неї  вже  давно  не  в  моді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

ПЕРЕНІМУЙ

                                                 /глоса/[i]
                                                                                         «Перемовчи.  Нелегко.  І  нехай.
                                                                                           Спливає  тіло  кров’ю  і  сльозами.
                                                                                           А  словом  –  ні.  Зарано  ще  вустами.
                                                                                           Спини.  Припни.  На  волю  не  пускай.
                                                                                           Перенімуй,  немов  тебе  нема.
                                                                                           Тебе  нема,  є  біль,  образа,  відчай.
                                                                                             Перечекай.  Ти  маєш  цілу  вічність
                                                                                             На  роздуми  –  попереду  зима.»
                                                                                                     Ірина  Залюбовська.[/i]

Кохала.  Й  сподівалась,  що  кохав.
Дівочі  мрії,  чисті  та  амбітні,
Розси́палися  пазлами  в  журбі  тій.
Перемовчи.  Нелегко.  І  нехай.

Надії  не  лишає…  вислизає
Із  рук  кохання,  від  краплин  сире.
Уже  думок  докупи  не  збереш.
Спливає  тіло  кров’ю  і  сльозами.

Слова  останні  памороззю  стали.
Знесилена,  сховалася  за  склом.
Відтала  там  очима.  З  них  –  текло…
А  словом  –  ні.  Зарано  ще  вустами.

Нестямний  біль  не  зник,  він  загускав.
Забута,  звикла  зносити  тортури,
Немов  у  глиб  страждання  хто  занурив:
Спини.  Припни.  На  волю  не  пускай.

У  катуваннях  змучилась…  Дарма
Блукала  в  глибині  свого  митарства:
Як  не  вдалося  пазл  сьогодні  скласти,
Перенімуй.  Немов  тебе  нема.

Не  осудила  підступ  чоловічий,
Шукала  просто  сильний  антидот.
Відгородилась  мурами  гризот:
Тебе  –  нема.  Є  біль,  образа,  відчай.

Закрижаніло  літо  –  ніби  в  січні.
Час  видирав  ретельно  сотні  жал.
Щоразу  мов  тебе  попереджав:
Перечекай.  Ти  маєш  цілу  вічність.

Був  падолист.  З  дерев  вогонь  знімав.
Його  слова  теплом  знімілу  вкрили:
«У  тебе  ще  багато  часу,  мила,
на  роздуми.  Попереду  –  зима.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

Ні, не лукавить календар

Николай  ДИК
Переклад  з  російської  Марини  Зозулі

Не  ображайтесь,  не  лукавить  календар,
Світлин  обличчя  мають  пожовтіти.
У  плині  днів,  турбот  –  як  не  шкода́  –
Образа  прийде  ця  вердиктом  світу.

Не  зможуть  чари  квітів  обпекти,
Мороз  під  шкіру  заповзе  незвано.
Перейде  вітер  крижаний  на  «ти»  –
Куток  тепла  Вам  найдорожчим  стане.

І  раптом  друзі  йти  кудись  почнуть:
Одні  –  до  інших,  другі  –  в  безкінечність.
Надія  стане  нічия.  Мабу́ть,
Перепросити  –  справа  недоречна.

Тривожним  птахом,  що  вже  сил  не  мав,
З  календаря  злетить  листок  самотній.
Образи  не  тримайте  Ви  дарма  –
Бо  кожен  з  нас  живе  в  руках  Господніх.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

СНІГОВІЙ

Алла  Рустайкіс
/переклад  з  російської  Білоозерянської  Чайки./

Я  не  встигла  як  слід  скуштувати  цю  осінь,
А  рясний  сніговій  укриває  шляхи.
Він  надії  мої,  ніби  стежку  заносить
І  погрожує  весь  замести  небосхил.

Приспів:
Сніговій,  сніговій,  не  вкривай  мої  коси,
Відійди  від  дверей,  не  вкривай  білим  шир.
Сніговій,  сніговій,  якщо  жінка  попросить  –
Літо  бабине  їй  наостанок  лиши.
ІІ
Ти  не  квап  хуртовин  –  я  іще  не  готова,
Ще  бентежній  душі  не  іти  по  слідах.
Той  невипитий  біль  лебединого  слова
Не  тобі,  а  Йому  з  почуттями  віддам.
ІІІ  
Розітну  неминучість  колись  вічносніжну  –
І  засипле  домівку  мою  заметіль.
Тільки  дуже  прошу:  не  змети  мою  ніжність
І  крилом  крижаним  не  торкнися  чуттів.

/Нани  Брегвадзе  «Снегопад».  «  Спасибо  за  нелётную  погоду.»  (1981)/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

ЧУЖОГО ДОСИТЬ

[i]Кричала  криком,
Не  корилась  злу,
Коли  до  тебе
Ворог  сунув  пащу.
Твій  голос  кликав
І  тривожив  слух,
Давив  під  ребра  –
Та,  на  жаль,  здаля  ще.[/i]

Нарешті,  квітнеш,
Бо  свідомі  ми.
Ллєш,  солов’їна,
Майже  в  кожній  хаті.
Вивчаймо  рідне  –
Й  будемо  Людьми.
І  доньці  з  сином
Передаймо  святість.

[i]Букет  мелодій
В  місті  та  в  селі,
В  буденних  справах  –
Сло́ва  колорити.
Журитись  годі!
І  без  зайвих  слів
Умить  яскраву
Пісню  не  спинити![/i]

Собі  на  носі
Чітко  зарубай:
В  словах  народних  -
Сила  мами  й  тата.
Чужого  досить!
Сором  і  ганьба.
Вже  ліпше  в  рот  нам
Всім  води  набрати!

[i]У  калиновій
Власний  родовід
Всі  розпишімо  –
світ  тепер  нещадний.
Бо  в  ріднім  слові  
Спогади  живі.
Хай  за  плечима
Будуть  у  нащадків.[/i]

Візьму  підручник  –
Правильне,  без  плям,
Вкраїнське  слово
Грає  без  упину.
І  милозвуччя
Йде  від  А  до  Я.
Вивчай  же  мову,  
Рідна  Україно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

ДУМКИ НА ДВОХ

                                                       Николай  Дик
(Вільний  переклад  з  російської  мови  Білоозерянської  Чайки)

Яскравий  місяць  сонцю  навзамін
На  варту  мчить  –  не  спізниться  ніколи.
І  крізь  віки  по  замкнутому  колу
Йде  день  і  ніч  отой  життєвий  плин.

Сплітає  долю  вічний  шовкопряд.
Він  сіє  думку:  в  спеку  чи  з  снігами,
Усе  важливе,  що  ми  не  встигали,
Тепер  скінчити  зможемо  навряд.

Твій  ранок  не  мудріший  від  зорі  –
На  завтра  працю  не  лишай  ти  доти,
Аж  доки  не  здаруєш  всю  турботу,
щоб  клопотів  позбутися  скоріш.

Одне  життя…  а  далі  –  епілог.
Це  ко́лесо  нам  не  крутити  вдруге.
То  дай  нам  Бог  з  коханою  чи  другом
І  день  і  ніч  життям  іти  удвох.

А  під  кінець  зібрати  врожаї́
(  На  самоті  складніші  неміч,  слабкість.)
Поставити  в  житті  останню  крапку
Приємніше  з  супутником  своїм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

ІНТИМНО- СТЕПОВЕ

І  знову  стогін  рветься  з-під  пера,
Його  відлуння  перекаже  степ  наш.
«  О,  доле!  За  любов  ти  не  карай,  –
у  думці  шепочу,  –  туга  нестерпна…»

Здається,  мовить  тихо  ковила,
Бо  я  не  маю  сили  говорити.
Самотній  ґанок  осінь  замела.
«Ет,  наламали  дров,  –  процідить  вітер,  –

Коханий  різав  серце  без  ножа,
Давно  спалити  кораблі  вже  треба,
І  дати  нечестивцю  відкоша,
А  ти  готова  прихилити  небо.»

«Як  вирвати  його  із  серця?  Як?!»,  –
впаду  в  траву  пожовклу  та  густу  я.
Кричить  у  почуттях  душа  моя,
голосить,  кличе,  в  горі  лементує.

Вкраїнський  степ  затишно  цебенить,
в  шовки  вгортає,  щоб  не  гримав  вітер:
«Пробач  його…    життя  –  коротка  мить,
Ходи  сюди,  дай  сльози,  доню,  витру…

Ти  голову  від  суму  не  втрачай  –
Ніч  довго  не  триває  горобина.
Прошу,  всміхнись!  Не  личить  ця  печаль,
ще  знайдеться  лише  твоє,  дитино.»

…Відкривши  друге  дихання  в  мені,
 розрадить  степ  теплом  жовтогарячим.
І  з  вітром  ти  моє  почуєш  «Ні!»
А  він  від  себе  ще  й  додасть:  «Удачі!»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

Пройде ніч над нами горобина

/терцина./

Мово  українська,  солоде  дитинства!
Промовляєш  серцем  в  маминих  устах,
Жебониш  джерельно,  милозвучно  й  чисто.

Лебедить  молитва  щира  та  проста:
Від  дурного  ока  та  лихого  слова,
Наймиліші  звуки  чую  крізь  літа.

О,  премудра  нене!  Згадую  я  знову:
-  Розкидатись  словом,  доню,  ти  не  смій!
Зрониш  слово  –  думай,  слово  –  не  полова…

Карбувала  розум  із  дитинства  мій
Мудрість  покоління,  що  зрікала  мати,
І  лягала  в  серце  літеплом  з-під  вій.

-  Будуть  поряд,  мила,  різне  ґерґотати    :
Лаятися,  кпити,  драти  язика  –
Не  неси  сміття  те  до  своєї  хати…

Глянь,  яка  співуча,  красна,  гомінка
Українська  мова  –  рідна,  найсвятіша,
У  житті  хай  буде  замість  маяка.

Фарб  рясну  палітру  вислови  у  віршах,
Обійди  балачку  –  ту,  що  ріже  слух,
Намагайся  словом  запалити  інших.

В  мові  –  зміст  народу  і  родинний  дух,
Надбання  коштовне,  досвіду  скарбниця,
Голос  Кобзаревий,  він  –  крізь  час  не  вщух!

Змовкне  на  пів  слові,  хто  духовно  ниций,
Хто  двох  слів  не  зв’яже  –  набереться  знань,
Не  зміліє  мудра,  дорога  криниця.

Будуть  дивувати  м’якістю  звучань
Древнього  фольклору  чарівні  глибини,
Колорит  якого  –  мов  дзвінкий  ручай.

Пройде  ніч  над  нами  темна,  горобина,
До  гнізда  повернуть  діти  з  чужини  –
Променем  маяк  їм  завжди  з  України.

І  уже  не  буде  мору  та  війни,
Заведуть  веснянку  річка,  степ  і  гори  –
Справді,  як  за  радістю  скучили  вони!

...Чуєте?  Вкраїна  з  гідністю  говорить
Музикою  слова  мам  і  татусів.
І  стоїть  за  рідне  захисник  суворий,
 Він  –  недремне  око  пращурів  усіх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

Пам'яті Лєни Сафронової

Упала  зірка…  покотилась…  згасла…
Лишивши  вірші  між  осінніх  злив.
Пішла  від  нас  раптово,  передчасно,
І  змовкла  муза  стомлена,  коли
тільки  вітри  засмучено  гули.

Душа,  яка  в  поезії  співала,
Злетіла  ввись…  і  холод  пронизав.
Згасило  свічку  незборимим  шквалом,
Який  невідворотністю  терзав,
Тік  стеарин…  в  розтоплених  сльозах…

Та  світлі  вірші  не  лишають  Всесвіт  –
Вони  між  друзів  та  близьки́х  живуть.
Тонка  душа,  вразлива,  безтілесна,
Зібравшись  в  дальню  подорож  нову,
Зринає  в  небо…  в  вічну  синяву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

Леля

Наснилась  донька  Неба  та  Землі,
Щаслива  у  незгасній  їх  любові.
Мов  ружа  –  в  вишиванці,  чорноброва,
Із  нею  поряд  –  сам  Ярило  зблід.

Пташиний    ґвалт    здійнявся  до  небес,
Водойми,  ліс  –  уквітчано-  веселі:
«Ти  на  добро  з’явилась  в  світі,  Лелю!»
Туркоче  жайвір:  «Славимо  тебе!

О,  Лелю!  Юнкам  принеси  любов,
А    ґаздам  дай  добробуту  й  врожаю.»
Рум’янець  ніжний  на  обличчі  грає,
Говорить  Леля:  «Збудеться,  дай  -бо’!

Ви  тільки  віру  в  серці  не  гасіть,
Зима  –  це  ніч  коротка,  Горобина,
Дам  лад  усьому.  Тільки  відпочину  –
Й  спущусь  до  вас  із  Батькових  воріт.

Втру  носа  я  зимі  –  хай  щезне  лють.
Розкаже    дятел  втішним  перестуком,  
Як  під  гаївки  уквітчаю  луки:
Пливе  вінок  до  того,  що  люблю…    

Здоров’я    зичу  всім  і  довгих  літ,
Дзвінку  веснянку  в  душі  та  оселі,
І  знайте:  з  Вами  поруч  світла  Леля,
Не  треба  зла  на  матінці-Землі!»

…Прокинулася.  Та  очей  той  льон,
як  промінь  сонця,  світить  крізь  верхівки.
І  лебедить  веснянку  чи  гаївку  –
Хай  буде  в  руку  дивовижний  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021

Журавлі

Вірш  для  поета  –  білий  журавель,
Який  весна  несе  з  коханням  першим.
Під  осінь  лірик,  голову  задерши,
Вбирає  сум,  що  вирієм  пливе.

З’єднався  з  віршем…  крила  –  їх  розмах:
Величний,  гордий,  у  натхненні  дужий.
І  неважливо  –  сонце  чи  калюжі,
Діймає  спека  чи  сніжить  зима.

Крилата  муза,  мов  журавка  та,
Невидима…    кружляє  –  не  спинити.
Їх  дві  душі  лягають  в  кожен  витвір,
Співець  до  серця  пару  пригорта.

Ти  не  сполохай  риму  їм,  дивись!
Бо  іноді  вона  примхлива  панна,
Розсердиться  –  й  розтане  у  туманах,
Прямуючи  від  них  в  безмежну  вись.

Хай  зачіпає  слово  за  живе
І  з  хвилюванням  стукає  у  груди:
«Яка  краса,  ви  подивіться,  люди!»  –
радіє  світу  білий  журавель…

Надходить  ніч,  без  метушні  й  суєт,
Стихає  шум  в  буденній  каламуті.
Нарешті,  можна  власний  світ  відчути!
Зринають  в  небо  Муза  і  Поет…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021

З підслуханого у тополь

/рондель./

Стрункі,  замріяні  тополі…
Верхівки  –  ніби  купола,
Їм  осінь  зо́лота  дала,
З  туманів  зріти  блідочолих.

Сади  в  покорі  похололі  –
Вона  зухвальцям  лист  зняла.
До  неба  тягнуться  тополі
Верхівки  –  ніби  купола.

Жагучій  пані  на  престолі
Жовтневий  вітер  оду  склав  –
Вогню,  шаленства  справжній  сплав:
Скриплять  рядки  їй  мимоволі
Стрункі,  замріяні  тополі…

/Надихнула  картина  Віктора  Крижанівського  "Задумались"/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

Стривай, паровозе, спини ти колеса…

/вільний  переклад  народної  пісні./

Стривай,  паровозе,  спини  ти  колеса,
На  гальма  дави,  провіднику.
Там  матінки  очі,  глибокії  плеса
Чекають  на  мене  у  садку.

Дарма  сподівання  на  рідного  сина  –
Я,  мамо,  непевний  шлях  обрав…
Загроза  і  ризик  –  чомусь  мої  стежини,
Життя  ж  бо  для  мене  –  вічна  гра.

Якщо  ж  до  в’язниці  потраплю  за  грати,
Розбити  решітки  до  снаги.
Під  місяць  зрадливий  я  стану  втікати  –
Устигнути  б  в  рідні  береги…

Якщо  ж  вартовим  я  потраплю  на  очі  –
Впаде  із  очей  печаль  скупа:
Тривога  і  постріл…  щось  груди  лоскоче  –
То  я  під  острогом  тим  упав.

Чекатиму  смерті  у  ліжку  казеннім
І,  як  би  я,  рідна,  не  хотів,
Тебе  не  пропустять  до  біглого  мене
Побачитись  ще  раз  при  житті.

Минає  наш  потяг  долини  і  гори,
Летить  він,  не  знаючи  куди.
Та  я  поспішаю,  голодний  та  хворий,
До  матінки,  де  б  я  не  блудив.

Встигай,  паровозе,  спинити  колеса,
Щоб  долю  змінити  заважку.
І  доки  ще  не  пізно  зробити  цю  зупинку  –
На  гальма  дави,  провіднику.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

Листя чи листи?

[i]Пишу  не  я…  це  осінь  кольорова,
ЇЇ  ж  бо  зачин:  пелюстки  троянди
у  млості  кави  нашої  веранди.
Мені  ж  –  розв’язка  із  глибоких  ран  тих,
Тернових.[/i]

Не  лист  це,  а  здається,  серця  сповідь
Й  душі,  що  наскрізь  світиться  відверто,
що  за  святе  кохання  ладна  вмерти.
І  віршів  з  невідправлених  конвертів
Розмова.

[i]Це  не  послання…  осінь  по  дібровах
Зриває  листя  у  туманах  сивих.
Скуйовдить  вітер  падолисту  гриву  –
І  Ви  впізнаєте  мене  в  поривах
З  півслова…[/i]

Не  я  звертаюсь  –  повінь  пурпурова,
Мої  ж  слова  завмерли  в  безголоссі,
Рядками  –  я?  Та  ні,  то  Вам  здалося…
«А  я  кажу  –  листи!  –  зрікає  осінь  –
З    л  ю  б  о  в  і.

/Художник  Edward  Cucuel./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

А циган іде…

[i]/вільний  переклад  слів  пісні  із  к/ф  «Жорстокий  романс»  /[/i]

Кошлатий  джміль  –  на  духм’яний  хміль,
Чапля  сіра  –  гульк,  в  очерет.
А  циганська  дочка  все  з  коханим  блука:
За  живе  мандрівний  дух  бере.

Так  вперед,  де  циганські  зірки  кочові
Змінять  сонце  змарніле,  бліде.
Чорні  очі  –  печалі  й  журби  вартові,
Ніби  зорі  оті  де-не-де…

Щоб  не  дав  для  них  Бог  –  по  стежині  удвох  –
Не  гадаючи  в  пекло  чи  рай.
За  коханим  їй  йти  в  невідомі  світи,
Хоч  до  краю  землі,  хоч  за  край.

Так  вперед,  де  циганські  зірки  кочові  
Світ  побачень  хмільних  стережуть.
Де  удосвіта,  в  штиль,  на  рожевості  хвиль
Промінь  сонця  малює  маршрут.

Так  вперед,  де  б  циганська  зоря  не  зійшла,
З  почуттям,  що  для  милих  –  святе.
Там,  де  бурі  імла,  ніби  Божа  мітла,
Вічний  пил  океанський  мете.

/Ілюстрація  з  к/ф  "Табор  уходит  в  небо"./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

Осінній парк

/Вільний  переклад  слів  пісні  С.Кузнєцова./
Місяць  осені  бродить  у  парку,
Де  зустрілись  з  тобою  дітьми.
Іще  вчора  було  дуже  жарко
І  про  осінь  не  думали  ми.
         Та  вона  нагадала  про  себе
         Школярами  та  купою  хмар.
           Нам  до  школи  сьогодні  не  треба  –
             Ходімо  у  парк!

Приспів:
Зовсім  непомітно
Ми  прийшли  удвох  в  холодний  парк.
Це  –  прощання  з  літом,
Осінь  привела  сюди.
Рідні  сквер  і  ліс  вдягнули  золотий  розкішний  фрак
І  осені  дим,  і  осені  дим,  і  осені  дим…

Парк  спустілий,  людьми  не  зігрітий.
Але  вірний  та  відданий  друг.
Галасливо  промчалося  літо  –
І  затихло…  зсіріло  навкруг.
             Пожовтіли  самотні  стежини
             Листя  ранок  прощання  нагнав.
             Ллються,  ллються  краплинки
             І  в  тому  не  їх  вина…

Двірника  ледве  ноги  тримають,
П’яну  лайку  доносить  туман,
Краплі  хлищуть  сердегу  нагаєм:
Ох,  скоріше  б  настала  зима…
               Заважати  не  стали  йому  ми
               Бубоніти  під  мокрим  плащем.
               Бо  невдячну  він  справу  придумав  –
               Змагатись  з  дощем…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021

Зачем приходишь на заре во сне?

/вольный  перевод  И.Я.Франко./
Зачем  приходишь  на  заре
 во  сне?
Волшебным  взором,  точно  стоном
Твои  глаза  влечёт
 ко  мне  –
Они  –  как  дно  крыниц  студёных.
Твои  уста  –  немы  в  окне.

Какой  упрёк,  укор  страданьем,
Несбыточный  огонь  желаний
В  закате,  средь  страстей  агоний
Появится  –  и  снова  тонет  
во  тьме.
Зачем  приходишь  на  заре  во  сне?

Горда  ты  в  жизни  и  надменна,
Сорвала  бурю  в  сердце  верном.
Кричит  душа  моя  в  огне  
С  гитарою  наедине
в  струне…

В  пучине  жизненных  рапсодий
Идёшь  ты  улицей  –  проходишь,
Поклон  мой  вежливый  –  и  что  ж?
 Ты  не  посмотришь,    не  кивнёшь.

Хоть  знаешь,  знаешь,  точно  знаешь,
Как  без  взаимности  мне  трудно,
Что  так  люблю  я  безрассудно
И  как  в  гряде  тех  дней  беспутных
Всю  боль,  стихи  все  при  Луне,
Я  сердце  сжав,  сложу  на  дне.

О  нет!
Являйся  ты  хотя  бы  в  светлом  сне.
     Мир  без  тебя,  что  слеп,  бездушен  –  
     Не  нужен!
Так  пусть  же  сердце,  что  в  заботе,
как  жемчуг,  что  застыл  в  болоте  –
всё  чахнет,  сохнет,  как  труха,
         Во  сне  на  лик  твой  оживает,
         хоть  в  жалости  живей  играет,
         чтобы,  как  все,  я  отдыхал.

И  того  чуда  золотого  
узнает  счастья  молодого,
желанного  и  рокового
Греха!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928479
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2021

Сіромаха

[i]Зжовтіло,  зсохлось,
Ніби  спалене  живцем,
Віддати  соки
Мало  для  берізки.
«О  моє  листя!-  тужить  деревце,-
Рве  вітер  коси…  й  гомоніти  ні  з  ким.»[/i]

Природа  –  сонна.
Тільки  ноту  голосну
Взяла  ворона  –
Хриплий  спів  зимовий.
Берізка  ж  кличе  лагідну  весну,
Де  солов’ї  співають  про  любов  їй.

[i]Ключем  лелеки
За  весною  линуть  вслід.
Вона  далеко
Йде  погостювати.
Стоїть  Безлиста,  ница,  в  сумі  віт,
А  люди  й  ті  –  сховалися  до  хати.[/i]

"Спи,  сіромахо,  -
вбогій  відповім,  -
повернуть  пта́хи
Ве́сну  променисту.
І  в  теплий  дощ,  під  урочистий  грім
Розкішні  коси  забуяють  листям…"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021

Білий туман

[i]/секстина/[/i]
В  білій  шовковості  кіс
Кінь  розчинився,  мов  щез.
Білого  вершника  ніс
Риссю  до  білих  вершин,
Падала  білим  дощем
Чуйність  із  білих  хмарин.

Хто  скривдив  білу  красу?
Спокій  шукаєш  чому?
Серце  зім’яв  білий  сум,
аж  крижаніла  в  Ній  кров:
Вірила  дарма  Йому  –
Іншу  коханий  знайшов…

Слалась  туманом  печаль
З  білих  шовків-скатертин.
В  тихій  задумі  мовчав
Білої  вершниці  кінь:
Тільки  б  її  віднести
Геть  від  сумних  потрясінь.

«Щастя  бажаю  тобі!
Глянь,  сяйва  –  біла  краса…»  –
й  Та,  попри  тугу  та  біль,
Шию  коня  обійма…
Вершниця  й  білий  рисак
В  білий  неслися  туман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

Побачення

                                                       [i]  /альба/[/i]
-  Привіт,  коханий!  Віриш,  моя  любов  –  безкрая,
Ти  тут  –  і  вірне  серце,  як  вперше,  завмирає…
-  Нарешті,  люба,  поруч,  до  тебе  рвавсь,  єдина,
Дай  обійму:  для  щастя  є  лічені  хвилини  –
Поїду  спозаранку.

 І  шепочу    я  палко  хмільному  небокраю:
-  О  вогняний  розлучнику,  чекай-но!  Я  благаю!
Два  серця  спраглих  пристрасних  палають  в  дві  жарини,
А  далі  –  знов  розлука:  сів  на  коня  –  й  покинув…
Чекай,  не  йди,  світанку!

(  А́льба  (окс.  alba  —  «ранкова  зоря»)  —  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  
                 неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слова    "світанок",  "зоря",  "ранок"    в  кінці  строфи.)

               Фото  -  інтернет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

Мавка

/тріолет/

Наївні  очі,  в  колір  очерету,
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім.  
Душа  правічних,  чарівних  лісів
Наївні  очі,  в  колір  очерету,

А  людяність  змагається  в  ній  вперто.
Ось  Лукаш  із  сопілкою  присів.  
Наївні  очі,  в  колір  очерету,
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім.

Ні!  Без  кохання  Мавці  краще  вмерти!
Ідеш  за  ним  під  осуд  голосів..
Не  рвись,  наядо…  будеш  ним  роздерта!  
Та  без  кохання  Мавці  краще  вмерти…

Він  не  такий…  Його  душа  –  шляхетна.
Надуманий  він…  не  такий  зовсі́м,  
Ні!  Без  кохання  Мавці  краще  вмерти!
Ідеш  за  ним  під  осуд  голосів..

Отямся,  німфо,  безневинна  жертво!  
Душа  правічних  чарівних  лісів,
Хай  людяність  змагається  уперто
Отямся,  німфо,  безневинна  жертво!  

Наївні  очі,  в  колір  очерету
 Зніміли  у  оскверненій  красі
 …  Отямся,  німфо,  безневинна  жертво!  
Душа  правічних  чарівних  лісів,

а  це  -  вірш  однойменний:

Наївні  очі,  в  колір  очерету,
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім.
Душа  правічних,  чарівних  лісів
І  людяність  змагаються  в  ній  вперто.

Ось  Лукаш  із  сопілкою  присів.
Не  рвись,  наядо…  будеш  ним  роздерта!
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім,
Наївні  очі,  в  колір  очерету.

Ні!  Без  кохання  Мавці  краще  вмерти!
Піду  за  ним…  під  осуд  голосів,
Під  погляди  колючі  та  косі́  –
Він  не  такий…  Його  душа  –  шляхетна.

Надуманий  він…  не  такий  зовсі́м,
Отямся,  німфо,  безневинна  жертво!
…  Зніміли  у  оскверненій  красі
Наївні  очі,  в  колір  очерету…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021

Моє кохання душу Вам не рве

/Вільний  переклад  М.Цвєтаєвої./

Моє  кохання  душу  Вам  не  рве,
І  Ви  не  є  герой  мого  роману.
Земля  з-під  наших  ніг  не  попливе,
Бо  я  для  Вас  ніскільки  не  жадана.
         Ви  можете  торкати  за  живе,
         В  сваволі  грати  у  слова  не  стану.
         Не  з’явиться  рум’янець  із  давен  –
       Той  дотик  рукавів  –  лише  омана.

Подобається  бачити  мені,
Як  іншу  Ви  стискаєте  в  обіймах.
І  Ви  мене  не  спалите  в  вогні,
Коли  цілую  іншого…  не  мій  Ви.
               Моє  ім’я  не  вимовите  –  ні!
               Вночі  та  вдень  закохано-лелійно.
               Вінчальні  нам  не  зазвучать  пісні
               Під  «Алілуя!»  дивне,  мелодійне.

Тож  дякують  Вам  серце  і  душа
За  те,  що  я  пульсую  в  Ваших  венах,
Що  любите…  за  спокій  мій  і  шал,
За  нетривалі  зустрічі  шалені.
                 За  наші  не-гуляння  в  споришах,
                 За  сонце  не  над  нами  те  червлене,
                   За  те,  що  вечір  інший  прикрашав,
                   І  за  чекання  Ваші  не  на  мене…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

На відстані

/онєгінська  строфа/

Йдеш  вулицею,  жінко-таємнице,
Проміння  ллєш,  думки  услід:  «Роман…».
Така  не  одному  поету  сниться,
А  поруч,  у  житті,  його  нема.

У  молоко  пірнаєш  між  туманів,
парфумів  шарм  оточує  старанно,
заграви-очі  –  звабні,  неземні,
А  от  у  серці…  в  серці  вічний  сніг.

Залишила  забутій  і  слабкій
палкий  міраж  загублених  побачень.
У  кризі  спить  із  юним  та  гарячим
довіра  в  переплетенні  клубків.

Ти  конкуруєш  з  осінню  красою,
І  мариться,  на  відстані,  тобою…

/Картина  «Осінній  вітер»  Моніки  Луньяк,  Польща./  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

Гріх

У  смутку  жовті  стоптані  алеї:
в  осінню  нічку  хтось  любов  шукав.
Вона  ж  оси́палась…  уже  не  склеїш,
Мінорить  осінь…  їй  печаль  близька.

Листом  осіннім  падає  безсило
забуте,  згасле,  виснажене  вщент.
Велике  почуття  сльзить,  зніміло,
а  так  хотілось  квітнути  іще!

Якби  ж  назад  минуле  повернути,
що  кожен  у  собі  на  дно  сховав,
то  не  вплелись  би  в  осінь  ноти  смутку,
відо́ме  грало  б  лиш  мені  та  Вам.  

Зірвався  лист  пожовклий  та  тремтячий,
у  прах  йому  зітліти  в  бур’яні…
Останнього  ключа  прощання  бачу,
а  все  благаю:  не  щезай  же…  ні!

Блукаймо  разом  по  алеях  міста
В  омані  зір,  дивацтвах  ліхтарів.
Чому  все  так?  Хто  правду  розповість  нам?
Лист  облітає...  Не  судилось…  гріх…

 /Надихнув  пейзаж  чудового  художника  Леоніда  Афремова./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

Україночці

У  будь-якому  віці  Ви  красуня:
В  життєві  будні,  файні  чи  невдалі,
Магнітом  очі  –  подихи  із  юні,
Під  нескінченне  полум’я  коралів.

В  шнурочках  брів  –  волошки  дві  ясняться,
Цей  погляд  –  ніби  відбирає  мову.
Смаглява  шкіра  в  білій  вишиванці,
А  голос,  мабуть,  пісня  колискова…

В  орнаментах  святкової  запаски,
У  сіряку,  вінку  чи  в  грубій  свиті,
В  намітці  й  хустці  –  завжди  Ви  прекрасні:
Весела,  ніжна,  горда,  працьовита.

Комусь  Ви  прикрашали  світлом  ранки,
Для  нас  же  –  залишились  на  портреті.
Звичайна  україночка,  селянка  –
Вродлива,  повна  грації,  шляхетна.

В  саду,  на  полі,  як  жнете  Ви  жито,
В  коморі,  льоху,  в  сінях  чи  у  клуні  –
У  тих  волошках  хочеться  згубитись,
У  будь-якому  віці  Ви  красуня…

/Картина  В.М.  Ізмайловича  "Українська  дівчина"/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

Селянське щастя

В  господарстві,  як  годиться,
Підсвинок  і  кури.
Тільки  наші  молодиці
Ладять  манікюра.

Лаяв  шеф  наш  бригадирку
Довгі  нігті  здер  би  –
Та  тепер  лиш  скоса  зиркав:
«Дояр»  є  на  фермі.

Із  доїльним  апаратом
Дні  пішли  веселі:
І  на  фермі,  кажуть  жартом,
Ми  –  немов  моделі.

А  Ромашки  та  Мартусі
Блимають  очима:
Де  поділися  бабусі?
Що  за  дами  з  ними?

Світські  stories  –  теревені  
Слухають  всі  масті.
Отаке  до  нас  шалене
Привалило  щастя!

Варта,  як  у  депутата
В  «дояра»,  повірте:
Хочеться  його  зламати
Нашим  благовірним.

Свині  порають,  курчата  –
(Знають  «нігтів»  ціни!)
Тож  ходімо  пантрувати  –
В  ніч  сьогодні  зміна!      

P.S.  Вітаю  з  Міжнародним  днем  сільських  жінок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021

На Покрову

Заколисує  дощ…  краплі  в  такт
На  зорі  ведуть  щось  світанкове,
Богоматір  вкриває  Покровом,
Захищаючи  села  й  міста.

І  ми  молимось,  щоб  омофор,
Який  Матір  над  світом  розкрила
Зміг  спинити  хворобу  й  злі  сили,
Ось  про  це  дзвонить  ревно  Собор…

На  зимівлю  йшла  в  рідні  кути
У  цей  день  наша  сила  козацька.
Хай  Вкраїні  шле  мир  він  та  щастя
Благодатний  Покров  золотий.

Тих,  хто  нас  захистили  грудьми,
Дочекаються  жінка  та  мати,
І  бодай  їм  війни  більш  не  знати!
Щиро  молимо  Бога  всі  ми.

Ви  прислухайтесь:  голос  дзвіниць
Кличе  справжнє  весілля  до  краю,
Кожна  дівка  намітку  чекає  –
Розпочався  сезон  вечорниць.

Наша  молодь  –  для  миру  вона:
Їм  творити,  цвісти  та  кохати,
Діток,  віри  та  злагоди  в  хату
І  добробуту  донькам  й  синам.

…  Простираючи  руки  святі
Просить  Мати  примирення  світу.
Будьмо  всі  Її  світлом  зігріті  –
Миру  Вам  та  любові  в  житті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

Млість

/канцона./
Згустилося  небо  –  на  дощик.
Вздовж  кладки  завмерли  бузки.
Той  запах  солодко-різкий
Повис…    Дощ  от-от  заполоще.

Ось  зблиснуло  щось  гонорове,
Розрізавши  небо  навкіс.
Бузок  став  немов  сонцесховом  –
І  вже  на  малесенький  міст
Краплинами  падає  млість.

/Надихнув  живопис  Романа  Божкова./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021

Стисла руки у чорній вуалі

/вільний  переклад  А.Ахматової./

 Стисла  руки  у  чорній  вуалі  –
Вид  чому  сторопіло-блідий?
Він  прийняв  усю  терпкість  печалі  –
Напоїла  ущент…  не  суди.

Як  забути?  Він  вийшов  непевно,
Перекошений…  зник  його  світ.
Як  спускалась  –  в  очах  було  темно,
Бігла  притьмом  за  ним  до  воріт.

Я  кричала,  що  все  було  жартом,
Якщо  піде  -  помру,  згасну  в  тінь.
Посміхнувся  печально:  «Не  варто…»
І  додав  ще:  «Під  вітром  не  стій.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021

Увечері

/Вільний  переклад  вірша  А.Ахматової/

Весь  сад  від  музики  лунав
Дівочим  невгамовним  горем,
Та  свіжий,  гострий  запах  моря
Від  устриць  з  льодом…  дивина́.

Він  просто  друг…  Під  серця  звук
Торкнувся  сукні.  Я  ж:  Зігрій  –но!
Та  як  несхожі  на  обійми
Байдужі  ті  торкання  рук…

Так  птахів  люблять  чи  котів,
На  вершниць  дивляться  –  панянок.
І  тільки  усмішка  вогня́на
Повіки  бавить  золоті…

А  скрипки  голос  не  згасав,
Виводив  щось  для  двох  старанно.
Благословляли  небеса
Її…  що  вперше  із  коханим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021

ПОЗОЛОТА

/канцона./

Кружляє  лист.  Коштовна  позолота
Осиротілу  покриває  пристань,
Краса  її  торкає  за  живе.

Любов  згасає,  опадає  листям,
Так  холодить  самотніх  жовтий  дотик,
Палке  перетворилось  в  снігове.

Бо  кожен  думав:  інший  хай  позве  -
Нове  життя  листом  заграло  чистим,
Вірш  почерком  веду  каліграфічним

Про  пристань  у  безсонні  цілу  ніч  я.
Крізь  призму  років  не  забути  вже
Самотній  силует  Ваш  на  узбіччі.

Порожній  берег  –  як  німотний  присуд:
Розсипався  кохання  слізний  бісер…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021

Почуйте осінь

Сумує  Осінь-чарівниця  –
В  диму  уся  вона  віднині,
Цим  трунком  дихати  боїться
І  просить  зглянутись  хмарину,
Хай  дощ  приб’є  отруйний  дим  цей.

Хоч  у  людей  легені  хворі,
Укриті  брудом  від  горіння,
Та  все  ж  палають,  мов  в  Гоморрі
Сади,  город  у  дні  осінні  –
Несуть  задуху,  чад  і  сморід.

Почуйте  осінь!  Буде  пізно,
Як  бумеранг  той  коло  зробить!
Наблизились  часи  зловісні,
І  навіть  ця  страшна  хвороба
Ви  вдумайтесь:  із  браком  кисню!

Планета  з  відчаєм  голосить:
Де  ж  у  повітря  дублікати?!
Шукає  кисень  міднокоса,
Тож  припиніть  життя  халатне!
Рятуймо  і  себе,  і  осінь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

Світ прокинувся дитинно

/вільний  переклад  пісні  «Здравствуй,  мир!»  Слова  В.Кострова,  музика  Л.Квінт./
Світ  прокинувся  дитинно:
Сонце  –  в  світлі  синяви.
Скаче  коник  по  рівнині
У  шовковості  трави.
Сяють  грива  і  окрас  той,
Срібна  зірка  на  чолі.
Світе,  хочеш  мати  щастя?
Мирним  будь  ти  на  Землі!

Приспів.
Хай  живе  добре  все:
В  колі  друзів  –  світ  пісень.
Бо  життя  пройде  вмить,
Будьмо  ж  добрими  людьми!
Добрий  день,  дім  і  даль,
Світла  радість  та  печаль.
Прийде  щастя  земне,
А  погане  –  все  мине.

Якщо  світ  піснями  дзвонить
І  вві  сні,  і  наяву,
Хай  навчить  усіх  нас  коник
В  сонце  вірити  й  траву.
І  казки  ловити  й  вірші
В  невід  справді  золотий.
Хочеш  бути  найгарнішим?
Будь  же  мирним,  світе,  ти!
/Дякую  за  чудове  фото  М.Барській./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

Кохання не зректись краси

/Вільний  переклад  В.  Тушнової./

Кохання  не  зректись  краси,
Воно  –  життя  всього  основа.
Чекати  буду  вже  без  сил,
Коли  ти  з’явишся  раптово,
Кохання  не  зректись  краси.

Ти  прийдеш  в  ніч,  коли  вікно
Все  від  хурделиці  збіліло,
Коли  згадаєш,  як  давно
Ми  одне  одного  любили  –
Вночі  збіліло  все  вікно…

І  так  захочеш  ти  тепла,
Що  не  хотів  колись  прийняти  –
Залишиш  чергу,  що  була  
Із  трьох  осіб  до  автомату,
Ось  так  захочеш  ти  тепла.

Повзтиме,  ніби  на  протест,
Трамвай,  метро,  не  знаю,  що  там…
І  сніговій  все  замете,
Та  знайдеш  ти  мої  ворота,
Бо  я  молитимусь  за  те…

В  будинку  тиша  пробере,
Що  шурхіт  книги  вловиш  слухом,
Коли  підійдеш  до  дверей,
Пробігши  поверхи  щодуху,
От  так  та  тиша  пробере…

За  це,  коханий,  все  віддам!
І  віра  з  почуттям  ростиме,
Тож  і  чекати  не  шкода́
Весь  день  під  нашими  дверима  –
За  це,  коханий,  все  віддам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

Лист в нікуди

/Вільний  переклад  М.Цвєтаєвої./

Зривається  лист  і  вкриває  могилу
В  догоду  зимі.
Послухайте,  мертвий,  послухайте,  милий,
Ви  все-таки  мій.
Всміхнулись:  в  благенькій  дорожній  я  свитці  –
Мов  місяць  зіткав.
Без  сумніву  –  мій  Ви.  Мені  це  не  сниться:
Візьміть,  ось  рука!

В  лікарню  йду  з  вузликом,  Вас  не  покину
в  ранковій  порі.
Ви  просто  поїхали  в  інші  країни,
До  теплих  морів.
Я  Вас  цілувала!  Скажіть,  молодому
Навіщо  білет  на  той  світ?
Ви  –  вмерли?  Не  вірю!  Вертайтесь  додому
Й  –  живіть!

Хай  листя  обсипалось,  змиті  і  стерті
На  жалібній  стрічці  слова.
Якщо  ж  і  для  цілого  світу  Ви  мертві  –
Я  теж  нежива…
Я  завжди  Вас  бачу  та  чую  усюди,
З  благанням  вдивляюсь  в  людей.
Я  Вас  не  забула  і  Вас  не  забуду
Ніколи  й  ніде!

Безмежне  кохання  покличе  з  далечі,
Бо  Ви  там  один.
Цей  лист  –  в  порожнечу,
Цей  лист  –  в  нескінченність,
Цей  лист  –  в  нікуди́…
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

А дні мої – осінній листопад…

Жовтіє  листям  день,  що  так  беріг:
Не  вдіяти  тепер  із  ним  нічого.
Так  облітає,  сохне  давній  спогад,
В  прощальний  вальс  при  світлі  ліхтарів.

Жовтіє  сум  задавнених  світлин,
Обличчя  я  розгледіти  не  в  змозі.
Згубили,  розтрусили  по  дорозі,
Ті  миті,  де  щасливими  були.

В  старих  гірляндах  сяяв  Новий  рік…
Альбоми  всіх  родинних  фотографій
Ще  інколи  –  запилені  у  шафі,
А  хтось  і  зовсім  викинув:  старі…

В  мобільному  –  нагадування  дат.
(Їх  пам’ять  досить  часто  не  тримає.)
Не  розумію  осені  сама  я  –
За  що  вона  вчинила  листопад.

У  навісному  темпі  -    завжди  біг,
Той  ритм  спіймати  зараз  все  складніше.
Останній  шурхіт  листя.  Мертва  тиша.
...Здається,  зовсім  скоро  буде  сніг.

/Фото    з  мережі  інтернет  Ірини  Філіпової./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021

Дон Кіхот

Ти  безшумно  ступаєш  рядками,
Тільки  зліва  –  штовхаєш  під  ребра.
Я  цілую  шматок  твого  неба,
Талісман  ти,  мій  місячний  камінь.

Розсипаються  стиглі  тумани.
Сум  полохає  листя  торішнє.
Хвилювання  і  магія  вірша  –
Це  слова  твої  ніжні,  коханий.

Я  тепер  зрозуміла  вже,  хто  ти  –
Бо  примарою  ти  між  рядками
Все  воюєш  з  думок  вітряками,
Нарікаю  тебе  Дон  Кіхотом.

Вхопиш  мрію  –  на  крилах  за  нею!
Хоч  минуле    зминають  злі  жорна.
Тільки  ти,  як  раніше,  пригорнеш
Між  рядками  –  свою  Дульсінею…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021

Сестри

Вкрилися  намистом
бузинові  шати  –
в  хаті  б’є  Пречистій
у  тривозі  мати.

Си́віє  волосся
від  новин  з  війною.
І  збирає  сльози
вечір  з  бузиною:

-  Це  чекання  –  хрест  мій
на  плечах  старечих.
Як  же  важко,  сестро,
у  самотній  вечір…

Де  ж  синочок-лицар?
Як  він,  наш  солдатик?
Скільки  літ  не  спиться:
ой,  хоч  би  діждати…

-  Не  печалься  добра,
люба  господине,
вправний  та  хоробрий
хлопчик  наш  єдиний.

Почекай  ще  трохи,
день  лічімо  кожен.
Прийде  перемога  –
з  нами  сила  Божа!

Повернути  сина
до  сім’ї  й  любові
молить  Україна
Материнським  словом.

Стогнуть  серце  й  віти:
-  Вийди  цілим  з  бою…
Там,  в  дитині,  світ  їх  –
мами  з  бузиною…

/Картина  художника  Олексадра  Мицника  «У  городі  бузина.»/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021

Здійнялася пожежа в блакить…

/Вільний  переклад  С.  Єсеніна,/

Здійнялася  пожежа  в  блакить,
З  рідним  краєм  зв’язок  розірвала.
Вперше  в  віршах  –  кохання  звучить,
Вперше  я  не  зчиняю  скандалу.

Був  увесь  –  як  занедбаний  сад,
До  спиртного  й  жінок  дуже  ласий.
У  хмелю  та  гулянках  згасав,
А  тепер  до  них  справжня  відраза.

Карі  очі..  в  них  зо́лота  гра…
Ніжний  погляд  –  відлунням  у  віршах.
Тож  молюсь,  щоб  минулого  страх
Не  дозволив  тобі  бути  з  іншим.

Мила  пані,  я  раб  твій,  слуга:
Ти  прислухайся  серцем  затятим,
Як  нестримний  поет-хуліган,
Вміє  щиро  й  смиренно  кохати!  

Я  б  дорогу  забув  у  шинки́,
Віршів  світ…  став  би  я  безголосий.
Тільки  б  тонко  торкатись  руки
І  волосся,  що  золотом  в  осінь.

Я  б  з  тобою  був  вічно  таким  –
У  світи  вів  тебе  небувалі…
Вперше  в  віршах  –  кохання  рядки,
Вперше  я  не  зчиняю  скандалу.

/кадр  з  міні-серіалу  "Есенин"  2005р./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

Не чує холоду барвінок до зими…

[i]Барвінок  Ваш  усе  цвіте  –
Милує  око  до  морозів.
І  я  люблю  його  за  те,
Що  він  –  дитинства  відголосся.[/i]
           Бабусю,  погляд  Ваш  горів,
           Коли  про  квіти  дбали  сині.
           Без  Вас  так  порожньо  в  дворі  –
           З  барвінку  падають  росини.

П-в.
[i]Не  чує  холоду  барвінок  до  зими.
В  уяві  бачу  я  дитинство,  мов  в  дзерка́лах.
Вертаю  в  день,  де  з  Вами  знову  разом  ми
Хрещату  квітку  біля  тину  вдвох  чекали.
       Тепер  вже  знаю,  що  життя  –  коротка  мить,
         І  восени  усе  частіше  я  журюся.
       Не  чує  холоду  барвінок  до  зими  –
       Я  зрозуміла  тільки  зараз  Вас,  бабусю…[/i]
[i]
...Ваш  барвінко́вий  синій  тин
Немов  зв’язок  із  небесами.
Хоч  відійшли  Ви  в  засвіти,
Та  в  синіх  квітах  –  завжди  з  нами.[/i]
           Бабусю,  дякую  за  все!
           І  хоч  в  житті  Вас  не  зустріну,
           Відлунням  голос  донесе:
       -  Не  чує  холоду  барвінок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

Пісня серця журавлина

[i]Під  журливі  ноти
листя  облітає.
У  Лимані  -  праця
спозаранку.[/i]
Розуміє  жовтень:
Осінь  золота  є,
а  у  нас  –  в  рум’янцях,
мов  лиманка!

[i]Линуть  в  теплі  далі
Журавлі  й  лелеки.
Крізь  осінні  зливи
сонця  просять.[/i]
Тільки-но  стрічали  –
й  знову  шлях  далекий,
Те  «курли»  тужливе  –
їхні  сльози.
[i]
В  пісні  переливах
буде  сум  їм  братом.
Журиться  пташина
між  туманів:[/i]
«Людоньки!  Щасливо
Вам  відзимувати!»
І  полинуть  клином
із  Лиману…

[i]Зимонька-майстриня
снігом  вкриє  дрібно  –
не  страшить  негода
односельців.[/i]
Пісню  журавлину
тягне  голос  срібний  –
про  весну  виводить,
серце  рветься...

/квадратне  римування./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021

Все буде згадкою про мене

[i]/квартон/[/i]

Все  буде  згадкою  про  мене:
Розкішні  клумби  з  морозця́ми,
Прощальний  усміх  теплих  кленів,
Цей  парк,  що  вже  без  нас  із  Вами.

Схід  сонця,  озеро  в  тумані,
Все  буде  згадкою  про  мене.
І  ніжності  слова  останні
В  зажурі  ляжуть  до  катренів.

Сердечна  зніченість  шалена
Під  звук  дощу  чи  сум  мелодій.
Все  буде  згадкою  про  мене  –
Кохання  в  осінь  не  відходить.

В  звичайний  Ваш  порожній  вечір
Зворушать  смутком  лист  червлений
Два  силуети  із  далечі  –
Все  буде  згадкою  про  мене…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021

ЛЮДЯМ СВІТЛА

Зарум’янилось  віконце  –
Осінь  змінює  плаття́.
Йде  із  Жовтнем-охоронцем
 привітати  освітян.

Від  голів  розумних  й  рук  їх  –
Стаємо  усі  Людьми.
Грає  у  святковій  сукні,  
Із  калини  –  оксамит.  

Педагог  несе  в  свідомість
Зерна  істини,  любов.
Він  в  усі  часи,  відомо,
Завжди  в  ногу  з  часом  йшов.

Освітянина  таланти  –
Ніби  сонечко  згори.
Милий,  чемний  та  галантний,
Він  –  зразок  для  дітвори!

Сіє  слово  та  культуру,
Поліглот  –  усе  читав!
Осінь  вид  зняла  похмурий  –
В  глянцю  й  лоску  Золота.

Запалила  щедро  айстри  –
Вірний  Жовтень  їх  припас.
-  Люди  світла!  Всім  вам  –  щастя!
Хай  усі  цінують  Вас!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021

За весну!

[i]У  недалекі  весни  босоногі
Ганяла  по  воді  стрімкий  кораблик.
Сусід  з  рогатки  цілився  з-за  рогу,
А  я  сварила  хлопчика-нахабу.[/i]

У  літо  юне  мамин  голос  строгий
Вичитував  нам  за  нічну  гітару.
Ми  дивувались:  ну  і  що  ж  такого,
Запівніч  «боєм»  струнами  ударив?!

[i]…Костюм  солідний.  Статус  педагога.
Папери  скрізь…    Любов  до  біжутерій…
Це,  мабуть,  осінь  до  мого  порога?
Піду,  відкрию.  Справді,  хтось  у  двері…[/i]

Дивлюсь  швиденько:  чи  блищить  підлога?
Чи  по  місцях  все?  Й  раптом  –  чую  регіт.
Не    бачать  гості  взагалі  нічого:
Бринчить  гітара…    це  –  мої  колеги!

[i]Вручили  квіти...і  в  очах  –  волога.
Зими  –  не  буде...  осінь  теж  ослабне.
Бо  юні  серцем  справжні  педагоги,
А  діти  наші  –  у  весну  кораблик.[/i]

Ось  на  природі  пахкотить  тринога  –
Чекає  друзів-однодумців  каша.
Щаслива,    шепочу  подяку  Богу:
Спасибі  за  весну  у  душах  наших...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021

Лабіринт

[i]Я  загубилась  в  хитросплетах  лабіринту,
Шляхи  знайти  тепер  непросто  втікачу…
У  плутанині  замкнутих  стежин  тих
Все  кличу  в  темряві  тебе:  «Почуй!»[/i]

Життя  –  спіраллю:  то  підйоми  й  справжні  злети,
А  то  закрутить  в  скруту  вузол  протиріч.
І  я  кричу:  «Почуй  мене…  ну  де  ти?»
Самотня  й  безпорадна    в  глупу  ніч.

[i]Допоможи  мені,  не  дай  в  пітьмі  упасти,
Почуй  думок  тяжких  шалено-впертий  рій.
Бо  ти  ж,  коханий  -  мій!  Хоч  я  й  у  пастці!
Відлуння  суперечить:  мій,  мій,  мій…[/i]

Аж  раптом  бачу  серед  темряви,  о  Бо́ги!
В  кінці  тунелю  рятівну  ясну  свічу...
Вже  б’ється  поряд  вірне  серце-вогник  –
Почув…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

В день пам'яті Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Бажаю  Віри  в  Божу  справедливість,
Щоб  зникли  війни  й  темрява  нещасть.
Надію  мати  всім  у  дні  щасливі,
І  –  щиро  вірю  –  нам  Господь  воздасть.

Хвороби  зникнуть  спалахи  раптові  –
Природа  теж  навзаєм  віддає.
Лише  знаходьмо  часточку  любові
І  милосердя  тим,  хто  поряд  є.

У  день  Любові,  Віри  та  Надії
Й  Софії  –  мами  справжніх  християн,
З  небес  молитви  чують  і  радіють,
Що  віримо  у  світле  ти  і  я.

Із  сонечком  –  тепло  душі  їх  лине,
дарує  осінь  в  пишному  вбранні,
Молімось  за  щасливу  Україну,
За  мирні,  світлі  та  квітучі  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

Бульбашкове кохання

[i]Облітала  любов  
почуттєвим  рясним  листопадом
просто  в  ноги  тому,
 хто  не  бачив  в  ній  більше  краси.[/i]
І  червоне,  мов  кров,
 що  застигла  у  жилах  від  зради,
листя  вкрило  пітьму  –  
в  морок  дощ  все  посохле  косив.

[i]Одинак  –  жовтий  лист  
тріпотів  уночі  сумовито.
Світле  й  тепле  з  життя  
 хтось  жорстокий  зім’яв  без  жалю.[/i]
Все  зітхав  він:  «Коли  ж
 і  чому  перестали  любити?!»
 А  палке  почуття
 у  безодні  зникало  калюж.

[i]Геть  розмило  стежки  
по  маршруту  вчорашніх  коханих.
У  глибинах  води  –
 краплі  міряли  відчаю  дно.[/i]
Почуття-бульбашки  
розривали  сполоханий  ранок,
Я  благала:  «Не  йди!»  –  
та  з  тобою  цей  дощ  заодно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021

Немов люстерко осені вода

Немов  люстерко  Осені  –  вода,
Етюд  створила  на  озерній  гладі.
Манірну  панну  теплий  Вітер  сватав  ,
Осінній  кралі  в  очі  заглядав  –
Вона  ж  –  на  сміх  все…  ох,  вже  ці  дівчата!

Ліс  у  багрянці  вітер  пронизав  –
Юнацька  пристрасть…  як  не  зрозуміти?
Сердешний  тільки  стогне  сумовито:
Тверда  красуня…  маю  гарбуза…
Ех,  ті  дівчата!  Завиває  Вітер…
Розкішна  Квітко!  В  плесі  тихих  вод
Красу  твою  жагучу  буду  пити  –
От  тільки  я  для  тебе  епізод.

Останню  згадку  рве  невгаслий  сум
Солодку  млість  в  прозорому  люстерці:
Енергію  у  відданому  серці
Навіки  я,  закоханий,  несу
І  все  прошу,  будь  поряд,  змилосердься!

В  красі  дзеркальній  тихого  озерця
Осіння  пава  ладить  гардероб,
Дме  вітер…  не  лишає  вічних  спроб  –
Але  ж  красуня  вперта…  не  здається.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021

Ніколи книга не виходить з моди…

Ніколи  книга  не  виходить  з  моди  –
Словник,  підручник,  класиків  шедевр.
Живий  зв'язок  –  паперу  теплий  подих,
Той  аромат,  що  з  аркуша  іде…

Бібліотека  -  світ  палких  фантазій,
Книжкове  царство  для  чарівників,
Багатий  серцем  ти,  якщо  одразу
Опанувати  зміст  її  зумів!

В  романтику  несуть  легкі  вітрила,
У  казку  ту,  що  між  людей  жива.
Мені  весь  світ  Поезії  відкрила,
Плетіння  стерте…  зернами  -  слова!

Хоч  зараз  світ  сучасних  технологій
Друковане  в  папері  і  жене  –
Без  книги  людство  сіре  та  убоге,
Без  досвіду,  культури,  без  манер…

Картки  абонементні  знов  заводить
Бібліотекар  й  книгу  видає.
Вона  ніколи  не  виходить  з  моди  –
Не  мусить  вийти,  доки  люди  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021

Бібліотеці

Скільки  книг  завмерло  на  полицях,
Як  перечитати  їх  усі?
Кожна  праця  думкою  в’юниться,
Грає  слово  в  величі-красі.

Кожен  твір  –  немов  до  себе  кличе:
Ось  підручники,  що  в  школі  вчать,
Глибиною  розуму  сторіччя
Вабить  том  до  себе  читача.

Словники-джерела  не  змовкають,
Правила  трактують  для  людей,
Бо  глибинний  досвід  у  віках  є,
Він  крізь  книгу  до  сердець  іде.

Про  країни  теплі  та  далекі,
Океани  та  материки
Дітям  розповість  бібліотека,
Про  історій  хід  такий  стрімкий.

А  митці  й  письменники  місцеві
Скличуть  зал  у  творче  рандеву,
Тут  почуєте  про  них  усе  Ви,
Про  таланти,  що  між  Вас  живуть!

Джерелу  цьому  не  замулиться  –
Зібрання  сьогодні  чимале!
Хай  лунає  ж  слово  в  цій  світлиці
Не  один  ще  сотий  ювілей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021

Роман

[i]Хлипав  дощ…  так  сумував  за  літом…
(От  романтик  наш  дивакуватий!)
Досить  вже  холодним  моросити  –
Треба  Осінь  лагідно  стрічати![/i]

Свої  краплі  теплі,  життєдайні,
Подаруй  під  хвою,  на  грибниці,
У  Лимані  гриб  –  хіба  що  сниться,
Хай  ростуть  біленькі  в  ріднім  краї!

[i]Ми  під  настрій  з  Осінню  зберемось
В  парк  багряний  –  достигає  глід  мій…
Вересневі  ніжні  хризантеми
Освіжившись,  яскравіше  квітнуть.[/i]

Подивись  в  Її  вогненні  очі:
Пристрасть  в  них,  натхнення  для  поета,
Злата  шарм  –  і  ти  уже  в  тенетах,
Літа  більше,  мрійнику,  не  хочеш…

[i]Сонце  блисне  на  краплини  в  косах,
Заблищать,  мов  кетяги  рум’янці  –
Знаю:  ти,  диваче,  сам  попросиш,
Щоб  не  гаснув  з  Осінню  роман  цей.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Михайла просимо….

Очисти  серце  від  усіх  страхів,
Від  пошесті,  що  люд  іде  карати.
І  захисти  від  скверни  та  гріхів,
Бо  Ти  -  великий,  мудрий  Архістратиг!

Твоя  могутність  з  вірою  в  добро
Підтримає  зневірених  та  грішних,
Мечем  своїм  ти  зло  завжди  боров,
Позбав  нас  бід  і  в  слабкості  –  утіш  нас.

Ти  розметав,  понищив  ворогів,
Змирив  у  них  ти  демонів  і  злобу.
Зніми  з  людей  жорстокість,  бруд  і  гнів,
То  ж  від  пороків  наших  всі  хвороби…

Жадобу  та  бездушність  сокруши,
Думки  звільни  від  помислів  лукавих.
Ти  чудеса  в  ім’я  Христа  вершив,
Вождем  був  Сил  Святих  за  Божу  справу.

Ми  Чуда  просимо  і  молимо  Тебе:
Надію  на  майбутнє  світле  дай  лиш!
Летять  слова  хай  щирі  до  небес  –
Почуй  людей,  Архангеле  Михайле!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Незабутня Квітка

[i]За  життя  твоє,  Квітко,  не  чула  пісень
Україна,  що  голос  виводив,  мов  скрипка.
Білий  спів  українського  серця  став  скриком,
що  Карпатами  душу  безмежну  несе.[/i]

Тато  –  досить  відомий  скрипаль-музикант,
у  війну  із  родиною  став  емігрантом.
Хоч  в  Америці  свій  розкривала  талан  ти  –
та  сопрано  тягло  океаном  назад…

[i]Були  опера,  джинґли  з  реклами  та  блюз,
І  за  пісню  «заморську»  отриманий  «Оскар»,
У  родинному  колі  або  коли  тоскно  –
Ти  співала  народну,  вкраїнську  чомусь.[/i]

Коломийки  лунали  та  «Два  кольори»,
Про  рушник,  козаченька  та  «Верше  мій,  верше»,
З  твоїх  уст  Івасюк  так  звучав  ніжно  вперше,
Мовби  ангел  у  тембрі  твоїм  говорив.

[i]Поламав,  на  півслові  тебе  обірвав
ураган...  Незбагненна  хвороба  зловісна,
Над  яскравим  життям  опустила  завісу...
Тільки  в  пісні  вкраїнській  ти,  Квітко,  жива  –
Розсипається  краєм  коштовне  намисто,
То  джерельно-замріяний  голос  твій,  Цісик..[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Пастушки

[i]Вечоріє...  Стихли  луки.
Напаслися  наші  гуси.
До  малого  посміхнуся:
-  Час  іти!  Давай-но  руку![/i]

Та  уперся  неслух,  плаче,
Розганяє  дружне  стадо:
-  Братику,  візьму  гіллячку
Й  гнатиму,  як  гусеня  те!

[i]Ліпить  сонечко  веснянки
Пастушку,  що  йде  додому.
Ненька  поспішає  з  ґанку  –
В  саж  стелитиме  солому.[/i]

Серце  гупає  щосили:
Край  люблю  свій  до  нестями!
Шиї  гуси  тягнуть  мило:
-  Привели  дітей  до  мами!

[i]…Звечоріло.  Сонце  сіло
Спати  з  нашими  птаха́ми…  [/i]

/Художник  Микола  Пимоненко  "Вечоріє"  1900  рік./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021

Бабусина любов

[i]А  я  у  тебе  виросла,  бабусю,
І  не  забулося  нічого,  рідна!
Пташам  малим  до  тебе  притулюся:
Жили  ошатно,  чисто,  хоч  і  бідно,[/i]

Смакую  з  хлібом  молоко  козине,
У  насолоді  припадаю  банки.
А  поряд  Мурчик  аж  ковтає  слину,
Його  «Мур-няв»  –  знайомі  ноти  ранку.

[i]З  рудим  іде  сніданок  з  апетитом,
Ти  докоряєш:  «З  банки?  Щоб  прокисло?!»
А  усміх  каже  інше:  «Пийте,  діти!»
Це  найсвітліший  спогад  про  дитинство.[/i]

І  ось  вже  ситі  на  подвір’ї  друзі,
Обійми-муркотіння  ті:  «Не  сердься!»
Спасибі,  що  доглянула,  бабусю,
Твоя  любов  живе  зі  мною  в  серці.

/Дякую  за  чудову  картину  художниці  Анастасії  Чудаковій./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

Поцілунок

   [i]Прошу,  віддай!  Тобі  воно  навіщо?
На  волю  хочу…  Силою  тенет
Тримаєш  серце.  Згляньтесь,  сили  вищі!
Верніть  до  тями  змучену  мене.[/i]

Твій  поцілунок  –  і  не  стало  волі,
Вже  підсвідомо  в  тій  жазі  обійм.
Міцним  арканом,  сплетеним  з  любові
Затягуєш  у  пристрасті:  ти  –  мій…

[i]Палає  все…  Хоч  вдвох  ми  на  вітрищі…
Невже  жертовне  серце  не  шкода́?
Прошу,  віддай…  тобі  воно  навіщо?
Віддай  мене  мені,  прошу  –  віддай![/i]

/Надихнула  картина  південноафриканської  художниці  Марії  Магдалени  Остхейзен./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021

Молю, щоб доля доброю була…

[i]/акровірш./[/i]

Молю,  щоб  доля  доброю  була,
Оси́пала  щедротами  своїми:
Любов  до  віршів,  твій  палкий  талан,
Юнацький  хист  нехай    вплітає  в  рими.

Щоб  не  торкався  біль  твого  чола,
Ота  душа  –  вразлива  та  нестримна,
Безсилими  сльозами  не  текла,

Довіри  розгубивши  всі  сантими.
Одна  у  мене…  захисту  від  зла,
Людей  розпізнавати  за  дверима,
Я  вчила…  знаєш,  доню,  як  могла…

Дитинство  ж  відлітало  невловимо.
Ось  зараз  ти  –  троянда  в  дзеркалах  –
Бутон,  який  от-от  уже  цвістиме.
Раптово  виросла  кровиночка  мала  –
О,  як  не  стрітися  з  людьми  тобі  лихими?
Юрба  бездушна,  щоб  бридким  не  обплела

Боюся  я…  й  молитвами  святими
Укрию  від  біди  в  краю  тепла,
Лише,  щоб  допомогу  прийняла  –
А  я  з  тобою,  скільки  сил,  ітиму…  

/Картина  італійської  художниці  Елізабети  Тревізан./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021

Біля паркану

[i]Сльози  відчаю  стікали  по  паркану,
В  безнадії  краплі  хлипали  весь  час.
Біль  душевний  тис  обох  безперестанку  –
Я  прощалась…  я  втрачала,  любий,  Вас.[/i]

Гіркота  текла,  приреченість  розлуки,
Мов  вихлюпувала  осені  дощем,
Крізь  паркан  тулились  із  тремтінням  руки  –
Не  могли  все  усвідомити  іще.

[i]Не  було  у  нас  докорів,  слів,  емоцій,
Вкляклі  душі  розмовляли  тет-а-тет.
Захлиналося  в  брудному  водостоці
Почуття  людьми  надломлене,  святе…[/i]

Крик  душі  гасила  співчутлива  злива  –
У  розпечене  лила  струмки  води:
-  Щастя  Вам!
-  І  ти,  кохана,будь  щаслива!
От  і  все…  
               Тобі  вже  час…    
                                                               Іди…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

Усікновення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана

Від  Луки  нам  розкаже  Євангеліє,
Як  у  цей  світ  прийшов  Іван-пророк.
В  Єлизавети  та  отця  Захарія
Знайшовся  вже  в  літах  малий  синок.

Дружина  праведна  була  безплідною,
Архангел  Гавриїл  серед  псалмів
Розкрив  у  храмі  Боже  чудо  гідним  їм,
Та  від  зневіри  батько  онімів…

З  уст  ангела  дізналась  й  Богородиця,
До  родички  вагітної  прийшла.
Важка  відчула:  Духом  Світлим  повниться,
Хвала  тобі,  о  Господе!  Хвала!

Дав  батько  для  майбутнього  Хрестителя
Ім’я,  як  Бог  велів  тоді  –  Іван.
І  сталось  диво:  зміг  заговорити  він,
Про  Божу  милість  справдились  слова.

Дитя  росло  й  скріплялося  у  дусі,  як
В  пустелі  голос  Бог  йому  подав:
- Хрести  людей,  аж  доки  не  з’явлюся  я,
Змивай  гріхи  з  них  у  ріці  Йордан.

У  проповідях  щирих  та  достойних  тих  
Учив...  На  Сина  Божого  вказав...
За  Нього  поплатився  головою  він  –
На  блюді  Іроду  внесли  її  у  зал.

Цар  поступився  чарам  Соломеєним,
Чим  вирок  смертний  власний  підписав.
Померла  танцівниця,  вслід  за  нею  всі  –
Його  цариця  й  нечестивець  сам.

В  народі  зветься  день  Головосікою,
З  молитвою  віряни  на  вустах.
В  скорботі  перед  втратою  великою
Того,  хто  охрестив  колись  Христа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Ромашкова зустріч

/Складне  рондо  або  великий  рондель./
Хмаро́к  безкраї  каравани
В  ошатно-чистій  білизні,
Як  в  дзеркалі,  в  очах  коханих,
Все  усміхаються  мені.

Приходить  часто  уві  сні
Ромашок  снігова  нірвана  –
В  красі  застигли  неземній
Хмаро́к  безкраї  каравани…

На  пелюстках  без  перестану
Чаклую:  любиш  ти?  Чи  ні?
Промінням  ллє  пахучий  ранок
В  ошатно-чистій  білизні.

Такі  ми  юні  та  смішні…
У  квітах  лагідних,  медвяних,
Мов  утопають  літні  дні,
Як  в  дзеркалі  –  в  очах  коханих.

Святково  вквітчана  поляна
У  білосніжному  вбранні  -
Як  острів  посеред  Лиману,
Все  усміхається  мені.

В  далеких  квітах  –  сни  рясні
Малюють  вранішні  тумани:
Химера?  Марево?  Омана?
Та  бачу  часто  вдалині
Хмаро́́к  безкраї  каравани...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Я в осінь йшла…

[i]Ми  знали  вдвох:  розлука  неминуча,
що  час  безжально  долі  розведе.
І  плакав  кущ  трояндовий  колючий:
"То  де  ж  кохання  те  подіти,  де?!"[/i]

Я  в  осінь  йшла…  залишивши  із  Вами
в  недужім  серці  здавлений  вогонь.
А  пустку  в  грудях  краплі  заливали,
І  ткаля-Осінь  враз  торкнулась  скронь…

[i]Давайте  зараз  будемо  відверті:
Нам  відчай  душі  міцно  охопив…
Думки  та  вірші,  ввірені  конвертам,
Так  і  не  слали…  холодили  пил…[/i]

Без  Вас  життя  до  болю  стало  звичним:
Буденним,  сірим,  дощовим  щораз.
Троянди  ж  пам’ять  заганяла  шпички,
Кровила,  мучила  та  повертала  час.

[i]Роки  зривала  осінь  непомітно,
У  гості  дощ  некликаний  вчащав.
Цьогоріч  йшли  на  зустріч  наші  діти,
До  ще  красивого  розлогого  куща…[/i]

/Дякую  за  натхнення  художницям-близнючкам  із  Італії  Anna  Elena  Balbusso./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

У царстві Морфея

[i]/алфавітний  вірш./[/i]
   [b]А[/b]ж  піниться  крізь  темінь  море  снів.
   [b]Б[/b]лукала  в  ньому…  Вас  весь  час  шукала…
   [b]В[/b]ві  сні  у  нас  цих  зустрічей  чимало  –
   [b]Г[/b]олубить  пару  Місяць,  в  воду  сів.

   [b]Ґ[/b]алера  снів  несе  мене  туди,
   [b]Д[/b]е  магнетичне  все  і  надприроднє,
   [b]Е[/b]нергію  сердець,  палких  й  сьогодні,
   [b]Є[/b]днають  тут    Морфеєві  сліди….  

   [b]Ж[/b]иття  застигло  біля  їх  воріт.
   [b]З[/b]абути  ж  снів  солодких  глузд  не  хоче,
м[b]И[/b]нає  день  –  і  з  Вами  я  щоночі.
     [b]І[/b]люзія?  Стрімкий  душі  політ?

   [b]Ї[/b]х,  сни,  не  можна  вирвати  з  грудей,
   [b]Й[/b]  –  що  надважливо  –  іншим  не  відняти!
   [b]К[/b]охання,  наяву  людьми  закляте,
   [b]Л[/b]ишає  нам  розчулений  Морфей.

   [b]М[/b]и  поряд…  геть  усім  наперекір.
   [b]Н[/b]авколо    нас  –  бурхливо-ніжні  хвилі,
   [b]О[/b]сь  скоро  ніч…  і  я  прошу  Вас,  милий:
   [b]П[/b]окличте  серце  втомлене  до  зір!

   [b]Р[/b]озкриє  Бог  обійми  сновидінь,
   [b]С[/b]олоні  хвилі  здіймуть  піну  в  морі.
   [b]Т[/b]оркає  чуйних  біль  чужих  історій  –
   [b]У[/b]  кожного  на  серці  власна  тінь…

   [b]Ф[/b]ормально  –  з  Вами  нарізно  давно:
   [b]Х[/b]итросплетіння,  що  створили  люди  –
   [b]Ц[/b]е  те,  що  наяву  залізно  буде,
   [b]Ч[/b]ужим  у  сни  ж  дістатись  не  дано.

   [b]Ш[/b]укати  в  цьому  марно  пересу́д:
   [b]Щ[/b]оночі  кличе  нас  Морфей  у  вікна,
   [b]Ю[/b]нацька  мрія,  знайте,  вже  не  зникне,
   [b]Я[/b]кщо  обох  веде  один  маршрут.

/  Фото  Herri  Susanto,  Індонезія./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021

КАВАЛЕР /акро/

   Граційний  Вересень  стрічає  панну,
   Аристократку  він  не  бачив  цілий  рік.
   Лілейна  посмішка…  в  ній  легінь  танув,
   Айстри́ни  пізні  –  коло  серця  грів:
-  Нарешті,  повернулася,  кохана!
   Тендітні  квіти  простягла  його  рука.
   Немов  смарагди  очі-океани:
-  Ич,  який  гарний!  Мабуть  все  ж  чекав…
   Йому  б  зірки́  в  дарунок  зняти  з  неба,
_
   Красуні  гладити  волосся  золоте.
   А  люди  хай  говорять:  місяць  –  теплий,
   Весна  немов  у  вересні  цвіте!
   Але  руда  красуня  –  легковажна,
   Любов  її  –  зі  складу  ефемер.
   Елегія  дощу  про  це  розкаже:
   Римує  Осені  невтішний  кавалер…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021

МЕЛОДИЯ ЮНОСТИ

В  струнах  нежно  плачет  дождь
Под  знакомый  перебор,
О  любви  ты  мне  поёшь  –
Только  ливень  ноты  стёр.
Годы  –  птицы  в  перелёте  –
Улетают,  не  щадя.
Но  Вы  всё  же  подпоёте
Той  мелодии  дождя…

Сколько  времени  прошло  –
Голос  сердца  не  исчез,
Ведь  любви  наш  Ангелок
Под  дождём  пришёл  с  небес.
Ноты  выбивают  капли
Позабытые  почти,
Чувства  наши  не  ослабли,
Просто  разные  пути...

Ранит  душу  неба  всхлип
На  рассвете  сентября  –
Ведь  с  любви,  что  берегли,
Ты  все  ноты  растерял…
Только  в  ливень  плачут  струны
О  забытом  второпях:
Возвращает  сердцу  юность,
Что-то  важное  в  дождях…

/Переклад  пісні  "Співає  юність"  слова  -  мої,  музика  Віктора  Оха./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923949
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021

Натхненниця

[i]/квадратне  римування./[/i]
Казкова  мла
 Із  неймовірних  плетив  -
В  блакитну  вись,
мов  сходинки-сліди.  
«Ось  ти  й  прийшла,
 Натхненнице  поетів!»  –  
Багрянець-лист
Під  вітром  шарудить.  

[i]Ледь  сіє  дощ…  
Він  осені  товариш.  
Розносить  сум  
Зажурених  скульптур.
 Уламки  доль  
Складали  влітку  в  пари,
 Й  тепер  несуть
 Цю  вахту  непросту…[/i]

 А  Муза  де?  
Відлунням  –  вітер:  «Де  ти?!»  
У  сяйві  барв:
 «Іду  я  –  не  тужи!»  
До  школи  йде  
Осінній  щем  поета  –  
Малий  школяр
 Зі  жмутиком  жоржин.

 [i]І  оживуть  
Всі  сироти-скульптури.  
Заб’ють  з  малим  
Емоції  живі.  
І  на  траву  
Веселий  –  не  понурий  –  
Вальсує  лист:
 -  Натхненнице,  привіт![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

БІЛИЙ ТАНЕЦЬ

Осяйним  залом  крізь  роки́  минаю  час,
На  білий  танець  запрошу  Вас…  Ви  ж  не  проти?
І  вже  давно  для  нас  лунає  мрійний  вальс,
Та  тільки  болем  озиваються  всі  ноти…

Вам  так  пасує  елегантний,  модний  фрак,
Ви  не  впізнали  в  першу  мить  солідну  даму.
Нехай  дорогу  кожен  сам  собі  обрав,
У  мріях  часто  я  кружляю  так  із  Вами.

Чарує  білий  танець  –  в  ньому  –  юні  ми,
Немов  одні  у  світі…  в  опустілім  залі.
На  сукні  сріблом  відливає  оксамит.
А  я  ловлю  слова,  що  так  і  не  сказали…

Оркестре,  прошу  я  тебе,  подовше  грай:
Нам  не  забути  цей  мотив  тепер  довіку.
Воскрес  у  почуттях  із  мрій  палкий  ручай…
…І  грали  й  грали  нам  розчулені  музики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

В Успіння Пресвятої Богородиці

[i]До  Богородиці  з  куточків  світу
Апостоли  та  праведники  йшли.
Зійшов  до  Неї  сам  Христос-Спаситель  -
Й  забрали  душу  в  Вічність  янголи́.[/i]

Всі  християни  –  у  палкій  молитві,
Їх  Милосердний  Бог  благословив.
Пресвітла  Мати  буде  в  небі  жити,
У  Вічнім  Царстві…  з  Сином…  Диво  з  див…

[i]Три  дні  минуло.  Тіло  із  гробниці
До  Себе  Син  Великий  повертав.
Щоб  до  апостолів  Вона  могла  з’явитись
У  сяйві  слави…  з  Господом,  відтак[/i].

Отож  в  Успіння  християнська  віра
Нам  до  спасіння  вкаже  вірний  шлях:
Покаймося,  щоб  вибратися  з  прірви,
Щоб  не  загрузнути  в  своїх  гріхах.

[i]У  день  цей  сум,  і  радість  разом  будуть  –
Нам  Божа  Мати  в  небі  ходата́й.
Живіть  по  Божим  заповідям,  люди,
Щоб  милосердя  мати  від  Христа.[/i]

Просіть  Ви,  Мамо,  зцілення  для  тіла,
Щоб  душі  мир  та  спокій  огортав.
Щоб  з  Богом  ми  були,  як  Ви  хотіли,
Заступнице  Небесна,  Пресвята!

[i]Навчіть  людей  любові  Ви  пресвітлої,
Бо  в  нас  прогалини  у  цьому  чималі.
Моліть  за  нас  Христа…  просіть  Спасителя,
Щоб  не  покинув  нас  на  небі  й  на  землі![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

Дві половини одного яблука

[i]/пентина./[/i]

Човняре,  друже,  ось  сюди  причаль,
Де  з  яблука  самотні  половини
Колись,  коханням  злиті  воєдино,
Розпалися  за  лічені  хвилини,
Розбився  в  друзки  ніжності  кришталь.

[i]Туман  веде  у  незабутню  даль.
Зринає  щастя  давньої  світлини:
Солодкий  запах  літа…  конюшини…
Рука  в  руці  –  кохання  лебедине,
Я  пам’ятаю  дріб’язок…  деталь…
[/i]
Ось,  чуєш?  Коник…  Віртуоз-скрипаль
Сюркоче…  розбавляє  шум  бджолиний,
Юнак  читає  вірша  для  дівчини…
О  ні!  Здається,  марево  з  хмарини  -
Зберу  в  хустину  невимовний  жаль…

[i]Човняре!  Хоч  хвилинку  зачекай!
Уламки  спогадів,  як  вічні  тіні,
Торкають  вітром,  обіймають  спину...
Втамую,  дай,  розчулені  сльозини  –
Від  яблука  оскому  чи  печаль…[/i]

ОСКОМА

Дружок-паромщик,  вот  сюда  причаль  –
Здесь  разлучились  яблок  половины,
Сердца  в  любви  –  огромные  рубины,
Вдруг  разлетелись  пухом  тополиным,
Оставив  беспросветную  печаль…

Разрезал  чувства  ревности  кинжал  –
Обрывки  фото  с  луговой  картины:
Над  клевером  волшебный  гул  пчелиный,
А  ветер  обнимает  наши  спины,
Где  ты,  влюблённый,  руку  мне  держал.

Вот,  слышишь?  Нам  кузнечик  заиграл…
Читаешь  мне  стихи,  рюкзак  откинув,
И  чувства  кружат,  словно  паутина,
Но  в  яблоке  –  прогоркла  сердцевина,
Тот  шаг…  двоим  сломавший  идеал…

Не  яблоко  –  сердца  разбил  причал,
От  чувств  былых  –  осколки  и  руины.
Паромщик,  милый,  правь  на  середину!
Пусть  боль  меня  пришедшая  покинет.
«Оскома…»  –  кто-то  опытный  сказал.


/Іллюстрація  Allison  Law./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021

ЗАВОРОЖИЛА

[i]Кохання,  милий,
Не  звести  моє,
Роками  сила
Ллє  непереможна.
Як  не  гасила  –
Промінь  не  дає.
«Заворожила!»  –
Так  сказав  би  кожен.[/i]

Жовтіє  листя…
Вже  мій  шлях  такий:
Святе  та  чисте  –
На  стежках  осінніх.
До  болю  тиснуть
Списані  рядки,
З  минулих  іскор  –
Вітру  голосіння…

[i]Дарунки-квіти
В  серці  зберегла,
Усе  прожите  –
На  замку  в  шухляді.
Під  стогін  вітру
Доторкнуся  скла:
Вже  не  спинити
Літа  листопаду…[/i]

«В  кров  ноги  збила,
Місяцю  блідий!
Під  небосхилом
Згубимося  в  травах…»
Кохання  сила
Привела  сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра  в  любов  –  без  правил…

[i]/квадратне  римування/[/i]

Дякую  М.Ведихову  за  чудовий  пін  "Пейзажі"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021

Зелене жито

О  Україно,  в    тебе  свято,  ти  ж  –  сумна…
«Зелене  жито»,  хлібосольну,  не  заводиш…
В  пшеничних  косах  –  павутинка-сивина,
Іде  війна…    в  твоїх  очах  печалі  подих.

Природа  краю  дивних  сповнена  щедрот:
Лани  буяють  на  родючих  чорноземах,
На  них  працює  з  діда-прадіда  народ  –
І  спокушає  ця  краса,  як  плід  з  Едему…

Тобі  за  тридцять.  Не  печалься,  усміхнись!
Рясна  краса  нехай  же  вічно  квітне,  мамо!
За  тебе,  рідна,  день  і  ніч  стоять  сини  –
Козацька  воля  й  дух,  повір,  у  нас  незламні![/i]

Матусю,  голову  велично  підійми  –
Такою  прагнуть    завжди  бачить  неню  діти!
Ми  щиро  віримо  у  злагоду  і  мир,
Тож  заспівай  для  нас  своє  «Зелене  жито…»!

/Фото  з  Твіттера  Пані  із  Тернополя./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021

З Днем Державного Прапора України!

Під  жовто-синім  прапором
Йшла  молодь  в  бій  під  Крутами,
Їх  кров  невинна  крапала  –
Не  маємо  забути  ми.

Чомусь  складною  стежкою
Крокуємо  з  відвагою…
Та  бути  незалежними
Під  вистражданим  стягом  нам!

З  небес  пшеничні  величі
Бог  милував  щедротами,
І  воля  в  нас  не  вмерла  ще  –
Терплячий  ти,  народе  мій!

Як  знаємо  з  історії  –
Пережили  багато  ми,
Захистимо  простори  ці
Зі  стягами  підня́тими!

Всі  віримо  в  майбутнє  ми:
ворожа  згине  зграя  та.
Бо  прапору  могутньому
на  Україні  сяяти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021

Тобі, наш Харкове!

Де  Харків  ллється  у  красуню-Лопань  -
величні  арки  й  підвісні  мости.
Отримав  всі  відзнаки  ти  Європи
За  надсучасний  неповторний  стиль.

Парк  Горького  та  Харківська  канатка,
Кав’ярні…  людна  вулиця  Сумська…
І  «Металіст»  наш  –  місце  для  фанатів,
З  аеропорту  –  звуки  літака…

Бульвар  Французький…  Ейфелева  вежа…
Сквер  «Стрілка»  і  Тераса  харків’ян…
А  Площа  Конституції  довершить
Місця,  куди  летить  душа  моя.

О  Харкове!  Красивий  та  незвичний  –
Дизайн  новобудов,  старовини,
Ти  -  України  рідної  обличчя  –
Одне  з  найбільших  міст  її  міцних.

Тож  з  днем  народження  тебе  вітаю  -
Твій  жезл  та  ріг  достатку  на  гербі!
Пишаюся  своїм  багатим  краєм  
І  зичу  вроди  й  розквіту,тобі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021

От і все…

[i]От  і  все…  доспівано  пісні,
У  валізі  -  сукні  у  рядочок.
До  сих  пір  не  віриться  мені,
Що  молочку  не  везуть  в  три  ночі…[/i]

Черепаха*  віддана  моя
На  роздачі  не  стоїть  в  їдальні.
Без  дітей  замовк  наш  клуб…  а  як?
Серпня  йдуть  акорди  вже  фінальні.

[i]Наш  педсклад  (Чи  друзі,  чи  рідня?)
Не  біжить  спросонку  на  планерку,
І  міськрада  не  хвилюється  щодня:
Як  живеться  нашим  «піонерам»?[/i]

Не  шкодуючи  деззасобів  і  рук,
Прибиральниці  з  кімнат  не  йдуть  дитячих,
На  Зміїв  пече  на  велику  плаврук…
Наша  старша  –  без  вожатих  плаче…

[i]Ось  і  все…  та  не  сумуйте,  гей!
Не  фінал  це…  а  лише  –  зупинка!
На  той  рік,  під  вечір,  знов  діджей
Наш  танцпол  порве  під  «Ягоду-малинку»[/i]

Я  ж  сьогодні  всім  Вам  вдячно  посміхнусь:
Ви  у  мене  є!  Як  не  радіти?!
Будемо  чекати  всі  весну,
Дякую:
                     Батькам!  Колегам!  Дітям!
*Черепаха  Галина  Володимирівна  -  наша  шановна  шеф-кухар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021

Замріяна

[i]Не  зупинити  вже  мене  нічим.
Летіла  чайкою  між  хвиль  щодуху.
А  свіжий  вітер  бризки  в  мене  дмухав,
Немов  мене  розсудливості  вчив.[/i]

Та  що  мені,  замріяній,  вітри?
Коли  кохання  розлилося  морем.
Запал  нестримний,  світлий,  неозорий,
Бурхливим  злетом  юну  покорив.

[i]Немов  до  Сонця  піднімусь  чимдуж,
Цнотливокрила...    розімкну  обійми.
Дзвенить  в  повітрі  потяг  рідних  душ  –
Та  це  –  лиш  сон,  а  наяву  –  не  мій  Ви…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Соняшникова ода

 [i]Співає,  трель  виводячи,
Вівсянка  на  межі.
Цвіркун  стрекоче  сонячну
На  стежечці-вужі.[/i]

Голубить  сонце  доню  хай  –
Селом  йде  навпрошки.
Повсюди,  в  колір  соняха,
І  стріхи,  і  стіжки.

[i]Голівки,  вкриті  золотом,
Спираються  на  тин.
Тут  пахнуть  медом,  солодом
Замріяні  хати.[/i]

Зустріне  щемом  вулиця,
В  ній  мальви,  як  вогонь.
До  хати  сонях  тулиться  –
З  дитинства  він,  либонь.

[i]Зворушливо  покотиться
Сльозина  по  щоці,
Про  батьківщину  ода  ця  –
Її  лишу  дочці.[/i]

Візьму  я  настрій  сонячний,
Любов  йому  додам.
Цінуй  це  місце,  донечко,
Тепло  свого  гнізда.

[i]Бо  не  пізнали  й  досі  ми  
Селянський  труд  важкий.
Відчуй  ногами  босими,
Бабусині  стежки.[/i]

Мов  велетенський  соняшник
Зірвався  зі  стебла,
Всіх  зігріває  сонечко  –
Тепло  мого  села…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021

УКРАЇНІ-БЕРЕГИНІ

У  тебе  врода  жінки-Берегині,
Ти  так  втомилась  від  війни  та  зла!
У  смутку  очі,  наче  небо,  сині:
За  тридцять  років  -  ніби  й  не  жила…

Волошко  ніжна,  в  затишній  леваді
Чому  не  квітнеш  в  ангельській  красі?
застигла  у  зіницях...    зникла  радість?
Співочий  голос  від  печалі  сів?

І  трудівниця…  і  розумна…  і  красуня…
ґаздиня…  чом  умилася  слізьми?
навала  люта  лиховісна  суне  -
а  ти,  стражденна,  молишся  за  мир....

О  Україно,  наша  бідна  мати!
Коли  ж  бо,  врешті,  вийдемо  з  руїн?
Всі  тридцять  років  звикла  ти  чекати  –
О  найтерплячіша  з  обібраних  країн…

Хай  вибачить  людські  гріхи  Всевишній,
Наділить  край  наш  миром  дорогим.
Розквітнеш  ти  у  вроді  щедрій,  пишній  –
Найкраща,  найсвітліша  з  Берегинь!

/Надихнула  чудова  картина  Олени  Скиби./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

ІЗ ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ!

Спас  Великий  на  порозі,
Треба  Бога  величати!
Мед  та  яблука  в  обозі  –
Всі  до  церкви  на  посвяту.

Йде  господар  з  урожаєм,
Перший  сніп  несе  до  храму.
Свята  ліпшого  не  знаю,
Пахне  Спас  теплом,  медами…

Ввечері  сукали  свічку,
(Немічним  роздати  й  бідним.)
То  ж  зі  святом  Вас  величним,
Люди  добрі!  Друзі!  Рідні!

Всі  подякуємо  Богу
За  плоди  для  нас  дозрілі  –
Негаразди  та  тривоги,
І  недуги  зникнуть  в  тілі.

Молитви  в  Преображення
Подарують  всім  святині:
Мир,  здоров’я  сьогоденню,
Розквіт  рідній  Україні!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Вкраїнська ніч у зорях тиха…

Веде  путівець  красними  місцями,
В  полях  строкатих  ляжу  горілиць:
Твердіні  чари  жахотять  над  нами,
Мов  вервечка  з  серпанку  таємниць.

Горить  чуприна    Місяця-  Свічада,
У  металевих  відблисках  софіт,
Примилився  до  Зіроньки  він  радо,
Благоволить  й  вона…  іскриться  гніт…

І  легінь  від  безсоння  буде  мріти,
Не  ремствуючи,  сяючи,  мов  сніг,
Знаменами  летять  метеорити
За  виднокраї  обраній  до  ніг.

Рожевим  квітнуть  зіроньки  ланіти,
Навідліг  пурпур  лине  зоряниць.
О  Україно!  Ти  –  найкраща  в  світі,
В  красі  рахманній  рідних  вечорниць.

Ставок-люстерко…  в  помисловій  гладі
Ясніють  чотки  зоряних  суцвіть.
Вони  горять  так  шпарко,  мов  багаття  –
Тривку  небес  дарують  доброхіть.

Усе  вогненне  –  і  чоло,  й  рамена,
Не  осягнути  й  силою  кебет…
Обіруч  пара  крізь  віки  шалена
Разом  крокує  під  Парад  планет…

Серед  пшениць  вкраїнських,  стрівши  долю,
Поверне  красень  з  милою  навспак.
Казково  виглядають  ясночолі:
Зоря-лебідка…    Молодик-козак…

Шепоче  про  кохання  їй,  єдиній…
Поет  оспівує  кохання  рай…
О  ніченько,  у  рідній  Україні,
Бальзамом  душу  й  серце  окриляй!

/Надихнула  картина  чудового  українського  художника  Романа  Свередюка./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021

АКРО ПЕЧАЛІ …

/акровірш./

В  блакить  очей  ввірвалась  зрада  –
_
Мені  зламала  світ  вона.
Останній  промінь  в  море  падав  –
Їх,  ніби  в  осуд,  обминав..
Хвилює  серце  вбите  й  досі
_
Оман  та  міражів  причал,
Чомусь  сльоза  закралась  в  просинь…
А  ти  мовчав…  чомусь  мовчав…
Хотіла  все  віддати  хвилям:
_
Печаль,  кохання  та  одчай,
Едем,  який  удвох  любили  –
Червоний,  в  ранах,  небокрай…
Але  душа  «Лишись!»  просила,
Літала…  билась,  ніби  птах.
І  я  знайшла,  зібрала  сили,
_
Ціною  іскор  у  очах.
В  блакить  вмішалися  тумани,
І  твій  роман  давно  зачах  –
То  за  печаль  мою,  коханий,
У  кожного  –  окремий  шлях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

ВЕСЕЛКА СЛІВ

[i]На  світанку  доторком  незримим,
Перший  промінь  ледве  спалахне,
Завітає  сонцем  світла  рима
І  розбудить,  зніжену,  мене.[/i]

Розквітає  в  ліриці-веселці  
Кольорами,  що  поет  уплів,
Все,  що  в  себе  увібрало  серце,
І  на  що  звичайних  бракне  слів.

[i]Ніби  сон  забутий,  незбагненний,
Ллються  дивні  фібри  з-під  пера.
Шепіт  хвиль  доносить  їх  до  мене:
Хміль  кохання,  біль  душевних  ран.[/i]

Хай  веселкою  наповнить  ранок,
Розфарбує  сіре  в  кольори.
З  віршем  день  барвисто-ніжним  стане,
Іскра  Божа  вічно  хай  горить!  

/Фото  Daily  Blessings./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

В дощ…

[i]Від  цього  щему  –  серце  кволе
То  спиниться,  то  йде  в  галоп.
- Дощу!  Дощу!,  –  благає  поле,
Букета  сині  простягло.[/i]

…Та  –  зглянулась.  Хмарок  ватага
Закрила  сонця  промінці.
Краплини  тішать  поле  спрагле,
Бальзам    у  бездощів’ї    цім…

[i]В  зеленій  гладі  оксамиту
По  свіжості  йду  навпростець.
Як  дощ  –  натхнення  не  спинити  –
Це    Зміївщина  знаменита,
Природи  доторк  до  сердець…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021

В Країні Див…

Так  швидко  мерехтить  життя  –
немає  еліксиру!
В  Чудес  Країні  –  закриття,
І  наші  сльози  -  щирі.

 Аліс  не  буде,  Королев,
Поїде  світлий  Кролик  –
Верхівки  тріпотять  дерев
Під  спогад  згаслих  ролей…

Дібрати  б  сонячні  слова,
До  серця  вірний  ключик!
Країна  ДІТЬМИ  ожива  –
По-  справжньому  квітуча!

Сезон,  повірте,  нелегкий,
Весь  світ  в  КОВІДній  пащі  –
Всерозуміючі  батьки,
Спасибі!  Ви  –  найкращі!

Колегам  –  дякую  за  все:
За  труд,  безсонні  ночі,
Бо  праця  із  дітьми  –  Ваш  сенс,
Усім  вклонитись  хочу.

Дахи  та  вікна  є  нові  –
Все  –  завдяки  міськраді.
Подякуємо  –  голові  
й  шановній  всій  громаді.

Пані  Тетяно!  Нам  завжди
Немов  би  справжня  фея  Ви.
Не  раз  Країну  світлу  Див
Рятує  Тімофєєва…

Молитва  лине  до  небес
Із  слів  тепла,  любові:
-  Дитино!  Бережи  себе
І  повертайся  знову!  

Годинник  Сонячний  із  Див
З  завмерлим  циферблатом:
Вертайтесь,  любі,  всі  сюди,
Ми  будемо…  чекати…  ☺️🤩🥳

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021