Kameshko

Сторінки (1/30):  « 1»

Місяць

Місяць  вишкірився  із  неба.
Смішно  бач  йому  --  веселиться.
Недобите  минуле  мститься.
Недопалені  вже  не  треба
підпирати  плечем  мости...
З  місць,  де  місця  нема  для  тебе  --
варто  йти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024


Вечір

У  вогні  ледь  тріскочуть  дрова.
Біля  вуха  дзижчить  комар.
Неквапливо  тече  розмова.
Небокраю  дожеврів  жар.

Як  на  мене,  то  слово  вечір
цвіркотінням  звучить  цикад.
Ниють  втомлені  за  день  плечі.
Вбік  відкладений  автомат.

І  думки  зголоднілим  роєм
налітають  із  темноти:
Що  зумів  я  узять  з  собою?
Що  прогавив,  чого  не  встиг?

Твої  всміхнені,  рідні  очі
знов  примарились  у  вогні.
Я  так  скучив!  Цієї  ночі
прошу:  хоч  би  наснись  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022


Колискова (прощальна)

Спочинь,  побратиме,  ти  кров'ю  сплатив
За  спокій  найвищу  ціну.
Душа  твоя  лине  до  кращих  світів,
Лишивши  позаду  війну.

Ти  жив,  як  усі  ми  на  своїй  землі,
по  правді  і  совісті  жив.
Мав  задуми  й  мрії  великі  й  малі,
радів,  сподівався,  любив.

Та  комусь  замало  наїстись  своїм,
чуже  виглядає  миліш.
хоч  братом  назвався  --  вино  отруїв,
Й  зненацька  встромив  в  спину  ніж.

У  кузнях  із  плугів  кували  шаблі
Брав  списа  до  рук  хлібороб.
Не  житиме  зайда  на  нашій  землі,
Вона  не  годує  нероб.

Тож  спи,  побратиме,  бо  є  ще  кому
Тобі  колискову  співать.
Як  Бога  зустрінеш  --  скажи-но  йому,
Що  нам  ще  не  час  спочивать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940808
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022


Повстанці

Ранок  підніме  туману  завісу.
Сцена  –  околиця  темного  лісу.
З  боку  села  червоніє  заграва.
Розпочинається  наша  вистава.
Чуєш  гвинтівочні  аплодисменти?
Нумо,  пильнуй  за  подачею  лєнти.
Граймо  для  гостей  веселії  танці,
ми  ж  бо  з  тобою  віднині  повстанці.

Через  кордон  із  гнилого  болота
лізе  червона  і  біла  сволота.
Нового  їм  заспіваєм  куплета,
ритм  відбиваючи  із  кулемета.

Тільки-но  здихались  старих  імперій,
лізе  якесь  одоробло  у  двері.
То  ясний  пан,  то  чортзна-чий  товариш…
Ні,  кулішу  із  такими  не  звариш.
Звідки  їх  стільки  тут,  ласих  до  влади?
Ніби  самі  не  дамо  собі  ради.
Щедрий  наш  край  і  на  землі  багатий  –
вистачить  всім…  Якщо  купно  ховати.  

Через  кордон  із  гнилого  болота
лізе  червона  і  біла  сволота.
Нового  їм  заспіваєм  куплета,
ритм  відбиваючи  із  кулемета.

Нібито  цих  привели  вже  до  тями  –
хто  не  лежить,  накиває  п’ятами.
Не  до  смаку  прийшлись  схоже  гостинці,
може  полишите  нас  наодинці?
Ми  ж  тоді  врешті  на  власному  полі
виростим  собі  найліпшої  долі,
житимем  в  злагоді  і  у  покої…
Щось  я  замріявсь…  Подай  но  набої.

Через  кордон  із  гнилого  болота
лізе  до  нас  триколорна  сволота.
Нового  їм  заспіваєм  куплета,
ритм  відбиваючи  із  кулемета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940686
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022


Космічна - анархічна пісенька

У  галактиці  замало  
місця  для  кількох  держав.
Грошей  прагнуть  капітали,
Шляхта  –  володінь  і  прав.
А  кто  схоче  вільно  жити,
не  схиливши  голови  –
для  імперії  бандити,
в  корпораціях  –  раби.

Як    твого  немає  шляху
на  теренах  битих  трас.
Обживайся,  бідолахо,
де  Макар  телят  не  пас.
Втулиш  на  старе  корито
пару  лазерних  гармат.
Вхід  до  раю  перекрито,  
пекло  тут,  сам  чорт  не  брат.

Флот  загарбників  блискучий
знов  позбавився  зубів.
Залунав  солодкозвучний
про  братерство  й  дружбу  спів.  
Обіцянкам  псів  придворних
нема  віри  і  на  чверть.
На  знаменах  наших  чорних  
гасло:  “Воля  або  смерть!”

Страх  і  сумніви  відсутні  –
хто  правий  покаже  час.
Та  колись  у  дні  майбутнім,
де  давно  не  буде  нас:
"Слава,  --  хтось  гукне,  --  героям!"
Й  по  навколишнім  зіркам.
Враз  прокотиться  луною
громове:  “Смерть  ворогам!”

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021


Козацькі шанті

Ріжемо  веслами  хвилі  на  шмаття.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
“Чайки”  летять  понад  морем  крилаті.
Берег  далекий  чекає  на  нас.

Биті  життям  втікачі  та  лайдаки.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Вільні  тепер  січовії  козаки.
Дав  кошовий  до  походу  наказ.

Сотні  гармат  і  мільйон  ятаганів.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
В  битві  навряд  порятують  османів.
Скучили  хлопці  без  бійки  якраз.

Вірний  мушкет  й  Богородиця-мати.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Їм  запорожців  завадять  здолати.
Смерть  зачекає  ще  деякий  час.

Стогнуть  в  неволі  брати-християни.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Скоро    залізні  розіб’єм  кайдани.
Най-бо  помоляться  Богу  за  нас.

Кажуть  багата  в  султана  скарбниця.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Нам  теє  золото  краще  згодиться.
Поприбираєм  багатий  палац.

Ляхів  король  і  цісар  московитів.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Мріють  собі  нашу  Січ  підкорити.
В  ***  хай  підуть,  якщо  без  прикрас.

Як  повернемось,    в  найближчому  шинку.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Питиму  місяць  без  перепочинку.
Добра  гулянка  чекатиме  нас.

Будем  колись  за  слушної  нагоди.
Гей!  Навалімося.  Нумо!  ще  раз.
Розповідати  про  славні  походи.
Й  всіх  дивуватиме  той  наш  розказ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931853
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021


Першопроходці

Історично  так  склалося  впродовж  віків  --
нас  безкрайнії  ваблять  простори,
силует  загадковий  чужих  берегів
і  високі  нескорені  гори.
Щоб  не  запліснявіти  в  знайомих  стінах,
геть  втікаєм  щодуху  з  неволі.
Те  життя,  що  в  дитячих  наснилося  снах,
полонило  у  виборі  долі.

Ми  в  розправлені  широко  крила  вітрил
запрягли  непокірливий  вітер.
Хай  по  небу  розсипаний  зоряний  пил
шлях  покаже  за  межами  світу.
Зовсім  поруч,  за  бортом  тонким  корабля
приголомшлива  велич  стихії.
Десь  далеко  залишилась  рідна  земля,
десь  чекають  попереду  мрії.

Вперед  тягне  жага  нових  знань  і  чудес.
Крізь  пустелі,  ліси  і  болота.
Цей  не  “легка  прогулянка”  зветься  процесс,
а  “важка  і  тривала  робота”.
Хоч  би  скільки  сил  витратив  --  більше  віддаш
й  затамуєш  захоплено  подих.
Неймовірний  як  раптом  побачиш  пейзаж  --
шедевр,  створений  пензлем  природи.  

Небезпечні  місцини  й  підступні  пастки
за  прохід  беруть  плату  життями.
Та  розмічені  кров’ю  і  потом  стежки  --
шлях  для  тих,  хто  йде  слідом  за  нами.
Залишиться  на  згадку  про  дальній  похід,
до  пригод  щедрий,  вражень  і  звершень,
на  віддалених  землях  від  чобота  слід.
Неглибокий.  Самотній.  Найперший.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021


Истребитель

Быть  храбрым  --  удел  солдата.
Других  вы  здесь  не  найдете.
Но  круче  всех  те  ребята,
что  служат  в  москитном  флоте.
Вид  бравый  притянет  взгляды
прохожих  с  нарядных  улиц.
И  в  баре  налить  нам  рады
коль  с  вылета  мы  вернулись.

На  пьянке  и  на  паркете
красивыми  мотыльками
день  жизни  блистаем  в  свете,
чтоб  после  лететь  на  пламя.
Тревоги  ревун  сердитый.
Разгон.  И  в  пространстве  вольном,
злым  роем  взлетев,  москиты
готовы  ужалить  больно.

В  огня  кипит  круговерти
сплав  ярости  и  отваги.
Летящей  навстречу  смерти
спляши  векторами  тяги.
Сто  двадцать  секунд  до  цели
нам  в  кости  играть  с  судьбою.
Коль  выиграл  --  враг  в  прицеле,
он  к  новому  пропуск  бою.

А  нет  --  полыхнешь  зарницей
иль,  с  рваной  дырой  в  кокпите,
твой  борт  навсегда  умчится
по  вечной  теперь  орбите...
На  фото  смеются  лица,
имен  список  на  граните.
Живым  если  встретил  тридцать  --
ты  точно  не  истребитель.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930955
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.11.2021


Ноктюрн

К  черту  ложную  скромность  --
давай  перейдем  на  ты.
Как  не  вовремя  вспомнилась
эта  боязнь  высоты.

Звезд  хоровод  над  нами
да  пятна  соседних  крыш.
Сыгранную  фонарями
музыку  ночи  услышь.

В  джазовом  рваном  ритме
в  ушах  бьется  сердца  стук.
Капитуляцией  в  битве  --
сарказма  защитный  круг.

В  безвыигрышной  лотерее
вновь  сдуру  взял  главный  приз…
Нет,  просто  мы  не  умеем,
без  этих:  то  вверх,  то  вниз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925166
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2021


Осень

Пара  строчек  в  пустой  тетрадке.
Тривиальный,  смешной  финал.
Со  всех  ног  бежал,  без  оглядки.
Только  мир  все  равно  догнал.

Пролетело,  как  вспышка,  лето
в  череду  предыдущих  лет.
Есть  ли  смысл  ожидать  ответа,
если  даже  вопроса  нет?

Листья  золотом  красит  осень.
Протекает  туч  потолок.
Ветер  вдаль  навсегда  уносит
тепло  сказанного  меж  строк.

Это  время  прощаться  с  лишним,
под  его  хулиганский  свист,
с  парой  строк  опадет  неслышно
пожелтевший  тетрадный  лист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021


На м'яких лапах

На  м’яких  лапках,
З  пазурями  наче  бритви.
Смерть  підкрадається  тихо  до  нас.
Ловить  твій  запах,
Їй  крізь  темряву  все  видно.
Вижити  щоб,  пам’ятай  повсякчас:

Заховавшись  в  кутку,  подих  затамуєш.
Тут  нікого  нема  --  серцем  всім  повір.
Смерть  не  знайде  тебе,  якщо  не  почує.
Причаїсь-но  бо  знов  --  поряд  лютий  звір.

Звіра  страшного
випустив  із  пекла  дідько.
Бог  за  гріхи  покарав  ним  цей  край.
Звір  той  нікого,
не  лишав  живим,  тож  швидко
втікай  щодуху  й  науку  згадай:

Заховавшись  в  кутку,  подих  затамуєш.
Тут  нікого  нема  --  серцем  всім  повір.
Смерть  не  знайде  тебе,  якщо  не  почує.
Причаїсь-но  бо  знов  --  поряд  лютий  звір.

Вдома  безпечно.
Стіни  захистять  надійно
від  довгих  пазурів  й  гострих  зубів.
Знай  недоречно
храбрувати  божевільно.
В  нірку  сховайся  й  повторюй  собі:

Заховавшись  в  кутку,  подих  затамуєш.
Тут  нікого  нема  --  серцем  всім  повір.
Мишенята  мовчіть  --  кицька  не  почує.
Всім  відомо  вона  --  найстрашніший  звір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021


На мягких лапах

На  мягких  лапах,
с  острыми  как  нож  когтями,
ходит  за  дверью  свирепая  смерть.
Чует  твой  запах.
Ищет  нас  во  тьме  глазами.
Крепко  запомни  ты,  чтоб  уцелеть:
 
Спрячься  в  дальнем  углу  и  сиди  потише,
притворись,  будто  здесь  нету  ни  души.
Смерть  тебя  не  найдет,  если  не  услышит.
Она  снова  идет  сюда.  Не  дыши...
 
Страшного  зверя,
жуткое  исчадие  ада
дьявол  послал  нам  за  наши  грехи.
Выйдешь  за  двери,
от  него  не  жди  пощады.
Если  увидишь  –  сейчас  же  беги...
 
Спрячься  в  дальнем  углу  и  сиди  потише,
притворись,  будто  здесь  нету  ни  души.
Смерть  тебя  не  найдет,  если  не  услышит.
Она  снова  идет  сюда.  Не  дыши...
 
Здесь  безопасно.
Стены  дома  нас  укроют
от  злобной  твари  чьи  зубы  остры.
Ты  понапрасну
не  рискуй  ка  головою.
Не  выходи  ни  за  что  из  норы.
 
Спрячься  в  дальнем  углу  и  сиди  потише,
Притворись,  будто  здесь  нету  ни  души.
Так  по  норам  мышат  наставляли  мыши.
Кошка  снова  идет  сюда.  Не  дыши...
 
апд  припев:
 
В  дальний  угол  забейся,  тише!
Будто  нету  тут  ни  души.
Зверь  не  сьест,  если  не  услышит.
Он  идет  сюда!  Не  дыши...
или  Кошка  снова  здесь!  Не  дыши…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2021


Марш роя

Слышишь  звук?
Миллионы  ног  --
Неизбежности  кастаньеты.
Смерть  вокруг,
Жнец  занес  клинок,
Чтобы  снять  урожай  с  планеты.

Рой  един,
хоть  без  счета  нас.
Все  послушны  единой  воле.
Победим.
Пусть  погибнет  часть.
Страха  смерти  нет,  как  и  боли.

Мы  идем,
как  живой  прилив.
Голод  улья  поживу  ищет.
Ты  силен?
Смел?  Разумен?  Жив?
Ты  у  нас  на  пути  --  ты  пища.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921272
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2021


Прощание коня

Ты  не  рви,  друг  мой,  шпорами  мне  бока.
Я  не  в  силах  ускорить  шаг.
Второй  день,  как  мы  скачем  без  отдыха.
Позади  настигает  враг.
Я  рожден  был  для  сшибок  и  жарких  сеч
нет  в  сражении  равных  мне.
Но  позорно  бежать,  силясь  жизнь  сберечь
для  меня  тяжелей  вдвойне.
 
Ты  считал,  что  удачу  поймал  за  хвост
и  победа  уже  в  руках.
Перед  боем  ты  сжег  за  спиною  мост,
насмехаясь  над  словом  страх.
Да  Фортуны  весьма  переменчив  нрав,
отвернула  она  лицо.
И  навеки  остались  в  степи  средь  трав
много  храбрых  твоих  бойцов.

С  каждым  следующим  вдохом  сильней  огонь,
полыхает  в  моей  в  груди.
Я  не  ангел-хранитель,  я  просто  конь.
И  чудес  от  меня  не  жди.
Не  терзай  понапрасну  мои  бока,
от  погони  нам  не  уйти.
Остановимся,  встретим  лицом  врага.
Друг  прощай!  И  меня  прости...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921271
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 03.08.2021


Бойцовский клуб

Как  то  вечером  он  сказал:
“Дай  пожалуйста  мне  по  морде”.
Полутемный  потом  подвал,
где  собрал  нас  всех  Тайлер  Дерден.

Повторения  правил  суть  --
осознать  зыбкость  их  природы.
Разрушенье  себя  --  наш  путь,
потеряв  все  --  достичь  свободы.

Ты  спроси,  чтоб  узнать  ответ,
он  известен  давно,  но  страшен.
Громыхнет  в  руке  пистолет.
Эхом  взрывы  ответят  башен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921137
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2021


451

Жевало  пламя  поседевшие  страницы,
их  пепел  по  миру  развеяли  ветра.
Как  безмятежны  и  чисты  от  мыслей  лица,
кормящих  душами  людей  огонь  костра.

На  рукаве  спецовки  вьется  саламандра.
В  руках  --  послушный,  безотказный  огнемет.
Хранит  покой  от  смут  пожарная  команда,
Людское  счастье  от  соблазнов  бережет.

Зачем  читать,  когда  повсюду  телестены?
Крамолу  мыслей  белым  шумом  заглушим.
А  не  желающих  принять  удел  растений,
по  фаренгейту  ждет:  четыре,  пять,  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921136
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2021


Плюшевый мишка

Лишь  представь,  что  твой  плюшевый  мишка
стал  чуть  менее  добродушным.
На  столе  поменялась  книжка.
Жить  счастливо  и  долго  --  скучно.

Наш  сюжет,  как  положено  в  сказке.
Все  запутанней  и  страшнее.
закрывай  поскорее  глазки  --
на  подлете  глазные  феи.

Иногда  мишка  падает  на  пол.
Но  чтоб  выразить  чувства  смог  ты,
дергать  даже  не  думай  лапу  --
У  медведей  большие  когти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2021


Безодня

Як  подивишся  в  очі  --  дивись,
Та  не  надто  глибоко  пірнай
у  безодню,  
що  образів  хвильками  
ніжно  у  стіну  їх  плеска.
Бо  достатньо  півкроку  за  край
і  запізно  кричать:  “  Стережись!”

Там  ворушиться  щось  в  глибині:
величезне,  жахливе,  старе.
ні  не  зле,
лиш  чуже  аж  настільки,
що  наляканий  розум  втіка.
Глузд  здоровий  безглуздо  помре.
В  нелогічному  павутинні.

Коли  темряви  прийде  час  --
свідомості  слабне  завіса.
і  крізь  очі,
відкриті  як  вікна
назовні  в  довколишній  світ.
Безліч  тіней,  голодних  до  біса
видивляються  жадібно  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021


Чаювання

Гей,  капелюшник,  налий  но  мені
чаю  по  вінця,
щоб  врешті  напиться,
хай  дійсність  згорить  у  вогні.
Може  щось  ліпше  насниться,
бодай  у  химерному  сні.

Від  чашки  на  пальцях  духмяне  тепло,
хвилини  щодуху  повзуть  у  кубло,
у  прірву  розмови  пірнають  слова
і  чашка  за  чашкою  вечір  поволі  сплива.

Назва  змінилась  в  країни  чудес.
Тільки  поле  одне
залишилось  чудесне.
Де,  промовивши  крекс,  пекс  і  фекс,
ховають  розумне  і  чесне
й  звуть  цей  садівництвом  процес.

Та  знову  на  пальцях  духмяне  тепло,
хвилини  щодуху  повзуть  у  кубло,
у  прірву  розмови  пірнають  слова
і  чашка  за  чашкою  вечір  поволі  сплива.

Алісі  байдуже,  куди  краще  йти.
Міцно  стиснула  лиш
закривавлений  ніж.
Та  щоб  голову  вберегти,
заховалась,  де  хащі  густіш  --
Патрулям  її  не  знайти.

Тим  часом:  на  пальцях  духмяне  тепло,
хвилини  щодуху  повзуть  у  кубло,
у  прірву  розмови  пірнають  слова
і  чашка  за  чашкою  вечір  поволі  сплива.

Ми  чаювати  вдвох  тут  будем  знов.
Я  усміхнений.
Ти  божевільний.
Знаєш  --  це  запорука  цікавих  розмов.
Слухай,  мабуть  ще  чаю  налий  но,
доки  час  геть  від  нас  не  пішов.

Бо  досі  на  пальцях  духмяне  тепло,
хвилини  щодуху  повзуть  у  кубло,
у  прірву  розмови  пірнають  слова
і  чашка  за  чашкою  вечір  поволі  сплива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021


Уяви

Уяви  як  червона  квітка,
На  буденній  нудній  стіні,
Розквітає…
Не  закрита  на  дах  решітка
Чи  давно  ти  літав  у  сні?
Сідай  скраю…
Ми  вперед  несемось  так  швидко.
Шкереберть  пролітають  дні.
Все  минає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021


Блюз поганих доріг

Звисає  мряка  з  небес
і  догоряють  мости,
вже  остаточно  спорожнів  стакан.
На  цьому  “Полі  чудес”
твій  шанс  один  із  шести  --
заплющуй  очі  й  крути  барабан.
Мерщій  тікай  за  поріг,
та  світ  за  очі  йдучи,
ти  на  весь  голос  мовчи...
Цей  блюз  поганих  доріг.

Під  двигуна  мірний  рик,
з  кермом  в  затерплих  руках,
танцюєш  джигу  другорядних  трас.
Асфальт  знов  без  вісти  зник,
все  наче  сито  в  дірках.
Клянешся  вкотре,  що  в  останній  раз.
Та  зачекалися  десь,
тож  завантаживши  груз,
під  ніс  мугикаєш  блюз…
І  вирушаєш  у  рейс.

Крізь  темні  сунеш  двори,
подалі  від  ліхтарів.
В  тінях  захований  від  злих  очей.
Жорстокі  правила  в  гри.
Вони  не  чутимуть  слів.
Буремних  жертва  чергова  ночей.
Вогонь,  бруківка  і  газ,
дим  чорний  й  праведна  лють.
Я  знаю  --  є  ліпший  путь...
Та  схоже  він  не  для  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021


Последний вальс

Кружится,  кружится,  кружится  зал.
Свечи  пылают,  блестит  позолота.
Ярко  сверкают  напротив  глаза  –
Знатная  ждет  купидона  охота.
Бьются  сердца  с  каждым  шагом  быстрей,
Вторя  безумной  мелодии  танца.
Тяжкие  думы  оставь  у  дверей.
Бал  это  время  любить  и  смеяться.

В  пьяном  угаре  пусть  стонет  страна,
Страшные  переживая  минуты.
Скачут  Чума,  Голод,  Смерть  и  Война.
Верная  свита  творящейся  смуты.
Вас,  капитан,  завтра  в  жарком  бою
Пуля  навеки  с  судьбою  рассудит.
Даму  же  вашу,  увы  не  убьют.
Правда  ей  мало  в  том  радости  будет.

Завтра  не  будет,  да  что  нам  с  того?
Мы  здесь  сегодня,  сегодня  мы  живы.
Жребий  коль  наш  не  щадит  никого,
Надо  уход  свой  обставить  красиво.
Пусть  продолжается  праздничный  бал.
Пары  блистают  в  богатых  нарядах.
В  вальсовом  ритме  вращается  зал.
Кружится,  кружится…  Верь  мне,  так  надо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920859
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 30.07.2021


На дне

Царит  мертвый  покой  на  дне.
В  темноте  бесконечной  ночи.
Одинокие  в  тишине,
три  тире  между  многоточий
угасают  на  глубине.

Вечность  скажет  --  где  чья  вина,
что  так  глупо  сложились  карты.
Не  начавшись,  обречена
вся  борьба  аварийных  партий.
Героична.  Бессмысленна.

И  в  безумном  полубреду,
вера  давится  новым  вдохом,
до  приказа:  "балласт  продуть!"
дотерпеть  бы  совсем  немного...
Да  его  уж  не  отдадут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920776
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2021


Театр

В  театре  классики  поставили  Шекспира.
Звучит  сегодня  Мельпомены  лира...

Спектакль  уже  приблизился  к  развязке.
Отбушевал  со  сцены  ураган  страстей.
Притихли  звуки.  Потускнели  краски.

Игра  актеров  жизнью  показалась  –
похвал  всех  выше  чувственный  накал.
Точно  до  тысячных  секунды  время  пауз,
а  драматичность  поз  пленила  зал.

АИ  17-  40  --  просто  гений.
Сыграть  так  Гамлета,  пожалуй,  мог  лишь  он  --
как  резонирует  его  отчаяния  стон!
Изящно  на  свету  играют  тени…
Аплодисменты.  Занавес.  Поклон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920775
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2021


Костер

Костер  горит  на  площади  центральной.
Стихает  понемногу  гул  толпы.
В  финале  этой  повести  печальной
остануться  лишь  пепел,  дым  и  пыль.
Пока  несмело  пламя  пятки  лижет.
Речитатив  молитв  бубнит  монах.
Последний  миг  становится  все  ближе,
и  с  ним  ответ  –  что  ж  там,  на  небесах.

Меня  невежды  колдуном  назвали,
прислужником  проклятым  Сатаны.  
В  сыром  застенке  в  цепи  заковали,
но  я  не  признавал  своей  вины.
Твердил  сквозь  боль,  что  жил  во  длани  божьей,
о  колдовстве  не  помышлял    вовек.
Хотел  лишь,  чтобы  с  вольной  птицей  схожий,
ввысь  над  землей  взлетел  бы  человек.

Ответом  мне  --  будь  господу  угодны,
полеты  человека  над  землей  --
крылатым  бы  Адам  был  первородный.
Врагом  был  одурманен  разум  твой!
Не  выбили  раскаяние  монахи.
над  площадью  молитва  шелестит.
И  пробуя  на  вкус  подол  рубахи,
спасая  жизнь  души,  костер  горит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920701
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 28.07.2021


Храм

Прадавній  храм  є  в  лісі  заповітнім,
якщо  старі  не  брешуть  нам  книжки,
у  ньому  джерело  тисячолітнє.
Щоб  сотнями  свої  лічить  роки  --
потрібно  навесні,  як  все  розквітне,
знайшовши  вхід  на  сховані  стежки,
продертися  крізь  хащі  непривітні
і  з  джерела  зробити  три  ковтки.

Відтоді  як  почав  той  храм  шукати,
вже  бозна-скільки  утекло  води.
Були  пригоди,  відкриття  і  втрати,
та  врешті-решт  дістався  я  сюди.
Щоб  довго  ошелешеним  стояти,
шиковані  побачивши  ряди
колон  --  дерев  завширшки  в  два  обхвати:
струнких,  величних  й  досі  молодих.

Сховалась  скеля  в  зелені  позаду,
плющем  і  мохом  заросла  стіна.
Оговтавшись,  минаю  колонаду.
У  візерунках  арка  кам’яна,
від  поглядів  прикрита  водоспадом,
й  веселка  --  як  завіса  чарівна.
Крізь  неї  йду  до  внутрішнього  саду…
Омріяна  криниця  --  ось  вона.  

П’ю  спрагло,  зачерпнувши  трохи  скраю.
Й  поволі  опиняюсь  в  світі  снів:
Б’ють  звуків  різнобарвні  водограї,
мелодія  лунає  кольорів,
до  неї  промінь  сонячний  вплітає
грайливий,  переливчастий  свій  спів.
А  полум’я  свідомості  згасає,
відчувши  подих  вічності  вітрів.

Ранковий  холод  повернув  до  тями.
Тягнусь  затерплим  тілом  догори.
Незвичними  ледь  ворушу  гілками.
На  місці  шкіри  --  лати  із  кори.
Такими  ясен  зустрічав  думками
світанок  перший  нової  пори,
де  листя  шелестітиме  віками
серед  братів  вже  довго  не  старих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021


Світ за очі

Світ  за  очі  піду  в  полі
аж  до  небокраю.
Пошукаю  собі  долі,
чи  хоч  погуляю.
Поцілунок  сонця  теплий
ледь  торкнеться  скроні.
В  різнотравні  хвилі  степу
занурю  долоні.

Від  колиски  битим  шляхом
у  бік  домовини,
юрба  суне,  зве  невдахой,
та  й  бере  на  кпини.
Чом  ти,  дурню,  лізеш  вперто
чортові  на  роги?
Чи  блукатимеш  до  смерті,
чи  зламаєш  ноги.

Жартів  не  стихають  зливи.
Не  дивуйтесь,  люди!
В  місці,  де  своє  знайшли  ви,
мого  вже  не  буде.
В  дикім  дибатиму  полі
навпростець  до  мрії.
Хай  несуть  мій  човник  долі
хвилі  степовії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


Маски

Нас  оточують  маски  усюди,
ми  щодня  надягаємо    їх.
Це  пристойно  і  звично  для  всіх  --
заховались  неправильні  люди.

Принагідно  до  місця  і  часу,
застарілі  сховать  під  нові.
На  них  посмішки  й  сум  мов  живі.
Все  просте  й  зрозуміле  одразу.

Лиш  від  зайвого  ока  в  безпеці
безсоромно  відкинем  їх  вбік.
Хай  як  листя  пожовкле  до  ніг,
вартові  опадають  фортеці.

Бачить  тільки  найближчим  дано,
як  найвищу  довіру  і  ласку,
не  прикриту  нічим  спідню  маску...
Бо  обличчя  затерте  давно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


Політичний сонет

Суть  нації  стоїть  на  трьох  китах,
хай  бозна-як  із  рук  у  руки  ходить  влада.
Неквапно  пропливають  у  літах:
кит  Перемога,  кит  Ганьба  і  третій  --  Зрада.

Чекає  пана  гайдамацький  ніж.
Ніколи  зраднику  не  збити  нас  з  дороги,
Крізь  хащі  лізти  хоч  і  не  зручніш,
ганьба  --  йти  навпростець  до  перемоги.

Повстанець  кожен  перший  серед  нас.
Удвох  --  це  вже  загін  борців-героїв.
Здавалося  б  --  для  перемоги  час,
та  зрада  лізе,  лиш  зібрались  троє…

Удвох  із  кумом  йти  б  у  партизани,
та  два  козаки  --  це  вже  три  гетьмани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021


Нічним шляхом

Нічним  шляхом  в  нікуди  із  нізвідки
прямую  в  цілковитому  ніде.
Лишень  двигун  розмірено  гуде
і  білих  смужок  мерехтлива  нитка
вперед,  химерно  звивившись,  веде.

Яскравий  спалах  рве  тенета  ночі.
Зустрічний  як  комета  промайне
і  зникне,  залишаючи  мене
засліплені  прокліпувати  очі,
та  знов  вдивлятись  у  ніщо  нудне.

Ловлю  думки  на  ноосфернім  плесі,
а  пійманим  вигадую  ім'я.
Давно  вже  сформувалася  своя
компанія  для  філософських  бесід.
Нас  троє  в  ній:  дорога,  ніч  і  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021