Степан Олександр

Чи є у Бога інтернет?

Чи  є  у  Бога  інтернет?  
Яка  адреса  пошти?
Чита  новини  із  газет  
І  звідки  в  нього  кошти?

Бо  кожен  просить:  -Дай!  Подай!
Немов  до  банкомату.  
За  свої  скоєнні  гріхи,  
Ще  й  хочемо  зарплату.  

Листівки  у  Facebook  летять,  
Вітають  всіх  з  святами.  
Всі  служби  на  спині  лежать,  
Ми  ж  віруючі  з  вами!  

Потім  дискусія  пішла,
То  за  Різдво,  Миколу.  
А  храми  снігом  заміта,  
Нема  слідів  навколо.  

Чи  є  у  Бога  інтернет,
Щоб  в  Вайбер  сповідатись?  
Чи  Лайф,  чи  Київстар  пакет,  
Щоб  напряму  зв’язатись?  

Я  думаю  у  Бога  справ,  
Не  те  що  забагато,  
Він  лайки  нам  давно  послав,  
Коли  на  серці  свято.  

У  нього  є  такий  зв’язок!
Куди  нам  з  інтернетом.
Замість  мобілки  образок…  
І  так  на  всій  планеті.

От  тільки,  щоб  зв’язок  робив,  
Хватає  просто-Віри!  
Щоб  ближнього  свого  простив!
Тож  прикладаймо  сили!

8.12.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

Слова…слова.

Слова…  слова…як  же  без  них,  
Навіть  в  думках  у  голові  лунають.  
Глухим  не  зрозуміти  нас  шумних,  
Бо  вони  тільки  мову  жестів  знають.  

Слова…  слова…а  скільки  ви  сердець,  
В  коханні,  ніжності  собою  полонили.  
А  якщо  ти  в  віршах  знавець,  
То  у  любові  вдвічі  більше  сили.  

Слова…  слова…ви  шепіт  в  молитвах,
Ви  віра  і  надія  на  спасіння.
Ви  іскра,  що  лиш  світить  попервах,  
Хоч  ви  і  призвели  гріхопадіння.  

Слова…  слова…ви  є  брехня,  обман,    
Так  підло  і  так  низько  осудили.  
Від  вас  на  очі  пелина,  туман,  
Хіба  одного  ви  дове́ли  до  могили.  

Слова…  слова…  від  вас  кипіла  кров,  
Ви  піднімали  із  колін  народи.  
Вас  хочуть  слухати  все  знов  і  знов,  
Ви  закликаєте  до  волі  і  свободи.  

Слова…  слова…  основа  із  основ,  
Ви  частка  радості,  безумства  і  тривог.  
Коли  не  було  всесвіту,  хто  вас  знайшов?  
Спочатку  було  Слово!    І  слово  було  -  Бог!


7.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

Чим пахне щастя?

В  дитинстві  щастя  пахло  молоком,
Свіженьким  хлібом,  кавуном,  млинцями.
Безмежним  полем,  трохи  полином,  
Обіймами  і  поцілунком  мами.

Запах  ялинки  і  цукерок  аромат,  
Ніс  лоскотали  разом  з  мандарином.  
А  восени,  пекли  картоплю  я  і  брат  
І  так  приємно  разом  пахли  димом.

А  згодом  запах  трохи  інший  став,    
Вино  солодке  і  димок  з  ментолом.
Як  поцілунку  дивний  смак  пізнав,  
То  ніби  захиталось  все  навколо.  

Запах  кохання  душу  веселить  
І  серце  в  грудях  пісню  вибиває.  
Чим  пахне  щастя?  Всім,  що  у  цю  мить,  
Примушує  сказати  -  Я  кохаю!

Сьогодні  щастя  пахне,  як  онук.
Як  пахне  донька,  син,  дружина  мила.
П’янкий  букет  від  тих  сполук,  
Закривши  очі…нам  дарує  крила.

2.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023

Перший день зими.

От  і    прийшов,  той  перший  день  зими,
А  вчора  осені  останній  розпрощався.
Але  чомусь  не  радують  вони,
Один  лиш  смуток  в  голові  зостався.

Сирени  звук  зненацька  завива,  
Приймає  небо  ті  протяжні  муки.
Натомість  нас  дощами  полива,    
А  дехто  чаєм  зігріва  холодні  руки.  

Потік  машин,  немов  жива  змія,  
Крізь  місто  безперервно  проїжджає.
Лише  на  календар  прийшла  зима  
І  перший  день  ніхто  не  помічає.  

Я  думаю  чекають  зараз  всі,    
Коли  останній  день  війни  настане.
Для  Миколая  пишуть  діточки  листи,
З  надією,  що  з  торби  мир  дістане.

1.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023

Біль.

Чужий  біль  сильно  не  болить,  
Хоч  сльози  звісно  викликає.
День-другий,  знов  життя  кипить,
А  той  раніше…теж  буває.

Для  когось  горе  і  біда,  
А  потім  цілий  рік  страждають,  
А  іншим  сльози  то  вода,  
Бува  ще  й  пику  відвертають.

Життя  складається  у  нас,  
Не  тільки  сонячне,  чудове.
Прийде  і  біль,  страждання  час,    
І  не  завжди  будеш  готовий.

Тоді  й  дізнаєшся  чому,  
Твій  біль  немає  з  ким  ділити.
Бо  це  лише  твоя  біда,  
Ти  мусиш  сам  її  прожити.

29.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Доля і сайт знайомств.

Сиділа  доля  тихо  у  кафе,
Вдихала  запах  змеленої  кави.
Чекала  пару,  що  любов  знайде,
Бо  сайт  знайомств-це  щось  нове,  цікаве.

Бували  різні  у  людей  смаки,  
Та  доля  їх  завжди  в  одне  єднала.
Любов  не  просто  гра  у  іграшки,
Свою  роботу  доля  добре  знала.  

Дзеленькнув  дзвоник,  не  юнак  зайшов,  
В  руках  букетик  квітів  недешевий.  
Як  джентельмен  раніше  він  прийшов,  
Замовив  каву  і  чизкейк  грушевий.

Яка  ж  вона…сучасна?  Молода?
Чи  справжні  фото  були  у  анкеті?
Чекала  доля  з  джентельменом  допізна,  
Уже  й  зів’яли  квіти  у  букеті.

-Мабуть  по  інтернету  не  моє,  
Так  нудно,  захолола  кава.
Накинула  пальто  невидиме  своє,  
Пішла  туди,  де  молодь  танцювала.

30.11.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Наука і життя.

А  ми  з  тобою  зовсім  різні,
В  нас  різні  погляди  на  все,  смаки.
І  нерви  теж  здається  не  залізні,
Зносилися  за  прожиті  роки.

І    мрії  теж,  у  кожного  своя,
Так  і  лишились  досі  нездійсненні.
І  навіть  коли  падає  зоря,  
На  інші  геть  нема  натхнення.

Я  рак,  ти  діва,    може  в  цім  біда?
Хоча  вже  майже  тридцять  років  разом.
Ти  знак  землі,  а  я  вода,  
Ніби  притертися  повинні  з  часом.

Але  в  житті  виходить  навпаки,
Магніти  геть  по-іншому  працюють.
Якщо  однакові,  ну  тобто  два  плюси,
То  в  різні  сторони  вони  прямують.

А  коли  різні  в  них  є  полюси,
Трима  їх  разом  невідома  сила.
Тож  є  тут  мінуси  і  є  плюси,  
Це  фізика,  такого  наробила!

Ньютон,  аж  три  закони  написав,  
Один  із  них  якраз  для  нас  підходить.
З  якою  силою  тебе  я  притягав,
З  такою  ж  силою  і  ти  мене,  виходить!

Ще  звісно  феромони  і  любов,  
В  віршах  багато  можна  розказати.
Так  це  вже  хімії  одна  з  основ,
А  я  в  ній  чесно,  трохи  слабуватий.

28.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

Камінь і мрія.

Десь  при  дорозі,    трохи  за  селом,
Де  запах  полину  у  ніс  лоскоче.  
Великий  камінь,  поряд  з  джерелом,  
Вдивляється  у  небо  серед  ночі.

Він  бачив  вічність  і  парад  планет,  
Він  бачив  тих,  що  нині  не  існують,  
Був  свідком  тисячі  комет,
Які  у  просторі  космічному  мандрують.

Він  мріяв  стати  більше  ніж  він  є,
У  снах  він  був  основа  замку.
А  скільки  статуй  за  життя  своє,
В  собі  він  уявляв  із  ранку.

Була  надія,  що  прийде  той  час,  
Коли  про  нього  піде  добра  слава.  
І  він  чекав  на  той  щасливий  шанс,
Але  чекати  то  даремна  справа.

Пройшли  роки,  можливо  тисячі,  
З  образою    на  світ  зникають  мрії.  
Одного  разу  діти  граючи,
До  каменя  прибігли  у  надії  

Сховатися  від  сонця  в  холодку.
Водиці  прохолодної  попити.
І  ящірку  зелену  і  швидку,
За  довгий  хвіст  хотілося  вхопити.

На  нього  діти  лізли  сміючись,
Торкалися  своїми  ніжними  руками…
Каплі  роси,  мов  сльози  полились,
То  камінь  плакав,  тихо  під  зірками.

28.11.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

«Червоний півень».

Сірник  зажеврів,  освітивши  руку  
І  полум’я  язик  розбурхав  темінь.
Ледь  чути  з  грубки  вітру  звуки,
«Червоний  півень»  свій  розправив  гребінь.

І  поскакав,  спочатку  не  сміливо,  
По  тонким  скалкам  і  шматкам  кори.
А  смужки  диму,  мов  туман  пестливо,  
Порубані  дрова  обійняли.

А    далі  «півник»геть  розправив  крила  
І  затріщав  вогонь,  ніби  живий  
Із  спід  комфорки  тяга  загуділа,  
Кидаючи  малюнок  чарівний.

На  стінах  бликали  вогненні  візерунки,  
Від  грубки  йшло  розмористе  тепло,  
Яке  торкалося  щоки,  мов  поцілунки.
Топити  піч,  нехитре  ремесло.


27.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

Смак крихти.

Давно  вже  люди  хліб  не  цілували,
Бо  слава  Богу,  голоду  нема.
Але  ще  свідки  є,  коли  вмирали,
Мільйони  полягли  у  ті  жнива.

Косила  смерть  із  зіркою  на  лобі,
Батьків,  дітей,  вагітних  і  старих.
Пекельне  військо  у  людський  подобі,  
Голодний  зашморг  кинуло  на  них.

Суцільна  тиша,  бо  собак  немає,  
Пусті  хати  вдивляються  в  туман
Очима  вікнами,  живих  шукають.
Нема  надії…  лиш  самообман.

Були  місця  де  пекло  панувало,
Безумно-жовті  очі  у  людей.
Не  було  хліба,  але  м’яса  вистачало,
Там  їли  власних  і  чужих  дітей.

Лежали  люди  і  чекали  смерті,
Вже  плач  дитячий  у  колисках  стих.  
Куди  не  глянеш  -  мертві,  мертві,  
Із  тисячі  десяток  лиш  живих.

Хто  вижив,  ті  навіки  пам’ятали,  
Смак  крихти  хліба  з  запахом  життя.
Тому  й  хлібинку  ніжно  цілували,  
Бо  це  були  надії  відчуття.

22.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

День сина.

Я  син.  І  в  цім  заслуга  не  моя.
Я  є  такий,  яким  зростила  мати,  
Як  батько  виховав  і  вся  сім’я.  
Їм  завдяки  я  зміг  усе  пізнати.  

Чи  важко  бути  сином  ?  Зовсім  ні.  
Для  цього  треба  зовсім  небагато.
Щоб  була  мама,  тато  у  сім’ї  
І  кожен  день  проходив,  ніби  свято.  

У  мене  син  дорослий  вироста
І  в  доньки  син,  четвертий  рік  минає.
Не  тільки  прізвище  синами  розроста,  
Їм  завдяки  моя  сім’я  крепшає!

Бажаю  всім  у  кого  є  сини,  
Щоб  мали  у  житті  легку  дорогу.
І  якби  високо  не  піднялись  вони,
Завжди  вертались  до  батьківського  порогу.

22.11.23.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Дивні сни.

Мені  недавно  снився  дивний  сон:
 У  церкві  було  люду,  як  ніколи.  
Ніхто  не  ставив  свічки  до  ікон,
Але  усі  дивились  до  престолу.

На  літургії  декілька  Отців  
Недільну  службу  провели  святкову.
І  тут  народ,  немов  оскаженів,
Забули  віру  і  любов  Христову.

Один  за  одного  вчипилися  за  гру́дки,
Когось  на  вулицю  вже  тягнуть  пику  бити.
І  лаються,  немов  собаки  з  будки,
Була  пожежа,  але  встигли  загасити.

А  далі  цвинтар,  я  з  священиком  іду,
Навколо  нас  свіжі  могили
І  він  встромляє  в  глину  ще  сиру,
Гілля  ялин.  Тут  дзвони  задзвонили.

Священик  плакав  й  тихо  шепотів,
Молитву  щоб  одумались  безумці.
А  я  стояв  посеред  тих  хрестів,
Не  розуміючи,  що  в  мене  є  на  думці.  

Бувають  сни  які  не  розгадати,
Можливо  треба  вичекати  час?
Пояснення  всьому  не  можна  дати,  
Хоч  дехто  вміє  це  робити  серед  нас.  

Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Старий годинник.

Старий  годинник  час  не  помічає,  
Стрілки  його,  лоскочуть  циферблат.
І  пори  року  тихо  підміняють,  
Дату  у  паспорті…  не  вирватись  з  лещат.

Як  непомітно  діти  виростають,
Хрещенику  сьогоні  двадцять  літ.
Це  добре,  як  часу  не  помічають,  
Тож  починай  дорослий  свій  політ.

Час  зупиняється,  коли    кохаєш,
Як  подорож  цікава,  не  спішіть.
Якщо  життя  яскраве-пам’ятаєш,  
А  коли  сумно,  трошки  задощить.

Старий  годинник  час  не  помічає,
Дві  стрілки  різну  мають  довжину.  
Та  що  коротка,  день  на  ніч  міняє,  
А  довга…  добавляє  сивину.

Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023

Неочікуваний візит.

Прийшла  шановна!  Ніби  й  не  чекали.
Раділи  що  у  грубці  не  горить.
Ще  вчора  на  ногах  галоші  і  сандалі,  
А  вже  сьогодні  бац  і  сніг  рипить.

Хто  скучив  за  дощем,  не  розслабляйтесь,
Чекайте  пару  днів  і  він  прийде.
Лишитися  сухими  намагайтесь,  
Бо  грипу  епідемія  іде.

А  ввечері  біля  ікони  встаньте,  
У  Бога  милості  і  прощення  просіть.
А  ще  молитву  тихо  прочитайте,
За  тих,  хто  ваший  спокій  боронить.

19.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Морозна ніч.

Червоне  сонце  захід  фарбувало,
Для  когось  фото  класне  у  альбом.
Комусь  про  холод  це  пророкувало,
А  хтось…у  теплій  хаті,  за  столом.

Десь  на  окопних  свічках  варять  каву  
І  мокра  глина  твердне  не  вітру.
А  хтось  у  барі  обс&рав  державу
І  п’яний  мацає  чиюсь  сестру.

Одним  у  душу  сльози  йдуть  ночами  
І  біля  фото  мерехтять  свічки.
А  потім  сни  не  просто,  а  з  жахами,  
Такі  реальні  наслідки  війни.

Одні  літають  за  кордон  на  відпочинок,    
Де  тепле  сонце  і  нема  сирен.
А  хтось  іде  на  смертний  поєдинок,
Із  ворогом  у  тисячу  імен.

Червоне  сонце  захід  фарбувало,
Морозна  ніч  торкалася  крилом.
Для  когось  юність  у  окопі  відцсвітала,
А  хтось  заснув…у  барі  за  столом.

18.11.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Голий листопад.

Злетіло  листя,  що  недавно  маскувало,  
Немов  відкрило  нам  природну  наготу.  
І  те,  що  вчора  кольорами  дивувало,
Сьогодні  вітром  понесло  у  темноту.

Клинові  порослі  виблискують  корою
І  бересток  розкидує  діто́к.
А  ті,  мов  ангели  кружляють  над  тобою,
Життя  шматочок  і  крило-листок.

Старі  акації,  немов  підперли  небо,
Криве  гілля  стручками  торохтить.
Сухий  мишій  розлігся,  мов  так  треба  
І  печериця  шапкою  манить.

У  листопаді  дні  короткі  дуже,  
Та  й  сонце  із-за  хмар  не  вигляда.  
Ковзається  мороз  в  слизьких  калюжах,  
Коли  в  них  вранці  замерза  вода.

18.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Іванко і дощ.

Холодні  дні  у  листопаді  наступили.
Раптовий  дощ  цілує  парасолі.
Шквал  вітру,  підніма  в  калюжі  хвилі
І  жовте  листя  сиплеться  з  тополі.

Люди  спішать  укритися  від  негоди,
Десь  зникло  золото  осінньої  пори.
А  ми  з  онуком,справжні  пішоходи,
Що  нам  той  дощ,  що  крапає  згори.

Холодне  рученя  мене  тримає  
І  так  упевнено  веде  кудись  вперед.
Йому  четвертий  рік,  та  він  вже  знає,
Про  телефон  і  про  поганий  інтернет.

Про  те,  що  гойдалки  замерзли  і  всі  мокрі,
Що  кашель  через  осінь  в  нього  є.
Як  ніс  холодний,  мабуть  будуть  соплі.
Вступа  в  калюжі…Сонечко  моє!

Купили  з  ним  смачні  котлети  в  тісті  
І  смакували  разом  під  дощем.
Години  ці,  в  моїм  житті  барвисті.
Іванко  підростає  день  за  днем.

16.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

Калина.

Є  на  небі,  у  Бога  в  раю,  
Сад  чарівний,  що  вічно  буяє.
Кожне  дерево  долю  свою,  
На  землі  із  народом  єднає.

Коли  добре  народ  пожива,
То  і  дерево  цвітом  залите.
А  як  ні,  то  всихає  листва
І  додолу  летить,  ніби  вбите.

Там  калина  росла  у  саду,
Зелен-листя  мільйони  звисали.
Відчувала  рідненька  біду  
І  коріння  слабке  ледь  тримало.

Другий  рік  у  раю  листопад  
І  калина,  мов  дівчина  плаче.
І  не  тішить  її  райський  сад,
Бо  народ  відчуває  і  баче.

Як  найкращі  до  неба  летять,
Своє  тіло  за  волю  поклавши.
І  гілки  у  калини  тремтять,
Листя  падає  не  цілувавши.

 І  чекає  калина  той  час,
Як  народ  України  зміцніє.
Лиш  тоді,  від  червоних  прикрас,
Її  гілля  в  раю  зарясніє.

15.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

Старі вишні.

Схиляючи  гілки    у  сторону  хати,  
Немов  старі  руки,  що  зсохлись  з  роками.  
Лишились  дві  вишні  свій  вік  доживати  
І  двір  запустілий  заріс  будяками.

Заплетені  хмелем,    немов  павутинням  
І  мохом  покрилися  їх  стовбури.
Ще  міцно  тримались  за  землю  корінням  
І  сумно  рипіли,  як  дули  вітри.

Немовби  востаннє  у  травні  буяли
 І  гулом  бджолиним  весь  двір  оживав.
А  ягоди  в  червні  шпаки  об’їдали,  
А  їм  так  хотілось,    щоб  хтось  обірвав  

Ці  вишні  налиті,  своїми  руками,
Розмова  в  подяку  і  радісний  сміх,
Щоб  ніжно,  легенько  обох  обійняли…
Бо  сумно,    коли  обіймає  лиш  сніг.

11.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

Телефонні номери.

Людей  багато  різних  в  телефоні,
Є  номери,    які  давно  забув.
Є  ті,  що  кожен  день  на  передзвоні,  
А  є  що  їх  нема…а  номер  був.

А  стерти  з  пам’яті  душа  не  дозволяє  
І  так  минає  місяць,другий,  рік.
Номер  дублюють  і  в  мережу  потрапляє,  
Тільки  от  власник,    зовсім  інший  чоловік.

Вже  потім  зрозумівши  всі  причини,  
Ти  вибираєш  «Стерти»назавжди…
Як  добре,  що  є  пам’ять  у  людини,    
Без  гаджетів  і  доступу  туди.

Людей  багато  різних  в  телефоні,  
А  як  погано,  ти  б  кому  дзвонив?
Зазвичай  номери  такі  знайомі  
І  ти  б  із  ними  довго  говорив.

А  скільки  їх,  від  тебе  теж  залежить,
Бо  номер  твій  у  телефонах  є.
А  до  якої  категорії  належить…
Чи  може  стерли,  вже  ім’я  твоє?

9.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023

Справжній чай.

Чай  у  пакетиках.  Окріп  налив,  готово!
Є  смак,  є  колір,  навіть  аромат.  
Як  поспішаєш,  виглядає  все  чудово,  
Бо  головне-кінцевий  результат.

На  даний  час,  нема  куди  спішити,  
Купив  собі  прозорий  заварник.  
На  Закарпатті  вміють  чай  сушити,  
Тож  заварив.  Взяв  в  руки  записни́к.

Кілька  рядків  прилипли  до  паперу,  
А  чай,  ніби  вальсує  у  воді.
Листя  брусниці  схожі  на  химеру,  
Шипшина  червоніє  в  самоті.  

Чебрець,  мовби  жартує  з  Іван  чаєм  ,
Листи  смородини,    малини  налились.
І  синій  терен  з  глодом  зустрічають,  
Безсмертника,  що  з  ними  ріс  колись.

Шматочки  деревію  і  ожини,    
Цілющі  сили  чаю  віддали.
Суцвіття  липи,  м’яти,  материнки  
Свій  аромат  по  кухні  рознесли.

Хвилин  із  двадцять  проминули  недаремно,
Набрався  сили  чай  і  ліг  на  дно.
Чарівний  напій  пити  так  приємно…
І  осінь  споглядати  у  вікно.

8.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023

Куди поділася весна?

-Куди  поділася  весна?
У  літа  осінь  запитала.  
-Хіба  ж  я  знаю  де  вона,
Я  в  червні  дуже  поспішало.

Вступило  я  в  свої  права,
Сезон  на  морі  розпочато.
Кому  потрібна  та  весна?
Моя  пора-суцільне  свято!

Та  і  тобі  нащо  «воно»?
Яке  тобі  до  неї  діло?
Он  грає  молоде  вино!
І  яблучко  в  саду  дозріло!

-Я  розумію,-осінь  каже.
-На  все  свій  час,  своя  година…
Зима  прийде  і  знов  розкаже,
Що  їй  сумна  кожна  хвилина.

Що  ночі  довгі,  дні  короткі,  
Що  сонце  світить,  та  не  гріє.
І  що  бурульки  не  солодкі  
І  про  тепло  весняне  мріє.

Хотілаб  я  весні  сказати,  
Щоб  вона  довго  не  барилась.  
Бо  взимку  холодно  чекати,  
Щоб  швидше  йшла,  не  запізнилась.

Я  заздрю  вам!-осінь  сказала.  
-Що  ви  з  весною  зустріч  мали.
Зима  у  лютому  ридала,
Як  ранок  з  березнем  стрічали.  

А  літо  весну  бачать  в  травні,    
Спекотне  сонце  їх  голубить.
Вони  ж  дві  подруги  прадавні,
І  їх  найбільше  в  світі  люблять.  

Лиш  я  одна  весну  не  бачу,
Про  зустріч  з  нею  тільки  мрію.  
Дощами  вечорами  плачу  
І  інеєм  вночі  сивію.

5.11.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023

Усе в твоїх руках.

Держава  починається  з  сім’ї.
Із  виховання  нації  в  колисці.
Всі  президенти  теж  були  малі,
Усі  були  колись  на  вашім  місці.

Сім’я  -  найбільша  цінність  у  житті,
Це  є  основа  світобудування.
Коли  ростеш  в  любові,    доброті,  
То  зможеш  всі  пройти  випробування.

Майбутнє  в  наших  дітях  підроста,  
Що  змалечку  вкладеш,  те  й  будеш  мати.
Здається  математика  проста,
Потрібно  лиш  любов  свою  віддати.

Держава  починається  з  сім’ї,  
Одного  цілого,    це  є  лише  частина.  
Хто  буде  керувати  на  землі?
Він  спить  в  колисці.  Він  лише  дитина.

Майбутнє  не  біжить  поперед  нас,
Воно  чека  і  виростає  з  вами.  
Іде  до  школи  з  вами  в  1-й  клас,  
І  мріє  про  майбутнє  із  батьками.

Запам’ятай  -  усе  в  твоїх  руках,  
Бо  ти  і  є  майбутнє  України.
А  щоб  її  прославити  в  віках,
Будь  гідним,  для  своєї  Батьківщини!

31.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Вірші, які торкають.

-У  вас  вірші  такі  чудові!  
Але  сказати  я  вам  мушу.
Вони  всі  класні,  стопудові…
Тільки  не  всі  торкають  душу.  

Бажалаб  я  щодня    читати,
Такі  вірші,  що  серце  крають!
Щоб  в  подушку  моглаб  ридати!
Та  бач,  не  всі  мене  торкають.

-Що  ж,  вибачте  мене  шановні,
Щодня  пишу  вірші  я  різні.  
Бува  киплю,  мов  на  жаровні,
Та  в  мене  ж  нерви  не  залізні.

Для  когось  вірші  про  природу,  
Про  невідоме,  чи  кохання.
Несуть  духовну  насолоду,
Таке  їм  миле  віршування.

Але,  якщо  я  зміг  торкнутись,  
До  вашої  душі  віршами.
Спромігся  трохи  посміхнутись,  
Чи  подушку  залить  сльозами.  

Значить  душа  у  вас  відкрита,
Чека  вона  на  спілкування.
Це  таємниця  цілковита,
Душа,  вірші,  ще  й  плюс  страждання.

1.11.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Бабине літо.

Є  чудові  моменти  в  природі,  
Що  підкреслять  осінню  красу.  
Як  пала  зоряниця  на  сході,  
Як  проміння  збирає  росу.

Як  у  сад,  що  багатий  роками,
Літо  бабине  в  гості  спішить.
Подарунки  лишить  між  гілками,
Павутиння  ранкове  блищить.

Кілька  днів  осінь  десь  заблукає  
І  тепло  увесь  світ  зігріва
І  душа,  немов  влітку  співає,
Отака  є  осіння  пора.

І  в  житті  у  людини  буває,
Літо  бабине  осінь  змінить.
Коли  серце  мов  юне  кохає  
І  душа,  мов  гітара  бринить.

Хоч  пора  ця  була  тимчасова  
І  вітри  павутиння  зірвуть.
Та  любов,  ніби  щастя  підкова,
Хто  знайшов  назавжди  збережуть.

Є  чудові  моменти  в  природі,  
Що  підкреслять  осінню  красу.  
Як  пала  зоряниця  на  сході,
Як  проміння  збирає  росу.

30.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023

Осіння любов.

Розносить  вітер  із  дерев  листву,
Що  впало  вчора  ,  десь  поділось  зрання.
Мов  душу,  землю  оголить  суху  
І  затремтить  вона  від  хвилювання.

Безмежну  радість  серце  відчува,  
Коли  до  нього  доторкнулося  кохання.    
І  обертом  кружляє  голова,
Від  поцілунків  і  від  сподівання  .

Цінуйте  мить  кохання,    бо  то  скарб,  
Воно  буває  перше  і  останнє.
Якщо  спочатку  було  мало  фарб,
То  під  кінець  обернеться  в  страждання.

Для  тих,  кому  любов  була  дана,
Це  ваший  справжній  подарунок  долі.
Незвідана,  невгадана  вона,
Вас  об’єднає  в  ціле  мимоволі.

Розносить  вітер  із  дерев  листву,  
Осінні  вечори  холодні  стали.  
Але  любов,  як  айстри  у  саду,
В  закоханих  серцях  порозквітали.

29.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023

Алея Слави.

Туман,    такий  густий  туман,  
Вологий  і  холодний  обіймає.  
Вже  не  болять  місця  жахливих  ран  
І  тиша  у  свідомість  проникає.

Хоч  іноді  я  чую  молитви  
І  голос  мами  звідусіль  лунає.
Я  чую  плач  і  як  шепочеш  ти,  
Я  через  сни  з  тобою  розмовляю.

Був  час,  коли  я  просто  жив,
А  зараз  фото  на  Алеї  Слави…
Для  себе  дуже  мало  я  прожив,
Але  життя  віддав  за  для  держави.

Як  будеш  мимо  йти  ,  то  зупинись.
Задумайся,  поглянь  у  наші  очі.
Ми  полягли,  щоб  ви  колись,
Не  прокидалися  в  жахіттях  серед  ночі.

Цінуйте  мир,  бо  інше  то  пусте.
Його  ціна  велика  і  кривава.
Славіте  Бога!  Бо  то  є  святе,
Але  і  нам  скажіть  -  Героям  Слава!

27.10.23р.  Олександр  Степан  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Шумний потік.

З  гори  летить  шумний  потік,  
Об  камінь  води  б’ються.
Тече  вода  не  один  вік,
Хто  зхоче,    ті  нап’ються.

Ой  зупинись,  попий  води,  
Кинь  в  течію  кручину.
Ти  ще  повернешся  сюди,
Бо  є  на  те  причина.

Пішов  до  війська  захищать,  
Ти    Україну  мати,
Бо  вороги  її  трощать,
Їх  треба  зупиняти.

За  рідну  землю,за  сестру,
Що  тебе  проводжала.  
За  дівчину  коханую,
Що  ждати  обіцяла.

Летіли  дні,  немов  роки,  
Тяжкі  бої  минали.  
І  часто  чорнії  круки  
Над  вами  все  літали.

Все  слава  Богу  обійшлось,
Молитви  захищали.  
А  уночі  тобі  снилось,
Як  біля  вод  стрічали.

Війна  мине  і  мир  прийде,  
По-іншому  не  буде.
Заклятий  ворог  пропаде  
І  перемога  буде.

Прийде  солдатик  до  ріки,
Зустріне  любу  свою.
-Бач  недарма  молилась  ти,
Тепер  я  із  тобою.

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023

Осіннє безсоння.

По  хаті  сон  ступа  безшумними  ногами,  
Немов  шепоче  колискову  для  дітей.  
Він  полюбля  прогулянки  ночами,  
Коли  ледь-ледь  торкається  очей.  

До  когось  сон  приходить  кольоровий,  
Немов  веселка  завітала  наяву.
А  іноді  буває  світанковий,  
Такий  страшний,  що  прокидаєшся  в  поту.

А  я  сьогодні  так  і  не  заснув,  
Чекав  на  сон,  але  була  якась  тривога.  
Хоч  день  осінній  швидко  проминув  
І  молитви  були  прочитані  до  Бога.  

Закрию  очі,  але  думки  в  голові,  
Не  хочуть  спати  і  кружляють  хаотично.  
Як  змусити,  як  довести  собі,
Що  ці  нічні  страхи  не  є  критичні.

Вже  непомітно  ранок  підступає,  
Дає  надію  на  майбутнє  перший  промінь.
На  кухні  чайник  тихо  закипає,
Заходь  на  чай,  шановна  пані  Осінь.

22.10.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023

Розум і душа.

Сумні  рядки  виходять  з-під  пера,
Душа  благає  зцілення  й  кохання  .
Та  розум  думку  іншу  вибира,
Не  дивлячись  на  ті  жалкі  зітхання.

Душа  єством  безмежність  прорива,
Поєднує  бажання  з  неможливим.
А  розум,  наче  крила  відрива,
І  змішує  реалії  з  жахливим.  

Душевний  крик  не  чути,  він  німий,
Бо  розум  його  глушить  прямотою.  
І  певні  речі  ти  не  бачиш,  мов  сліпий,  
Але  душа  перемага  сльозою.

Якби  ж  наш  розум  прислухався  до  душі,  
Можливо  це  із  Богом  поєднання.
Лилися  б  сльози,  мов  рясні  дощі  
І  були  б  зовсім  інші  віршування.

19.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Материнська опора.

З  незапам’ятних  часів  стоїть  біля  хати,    
Опоясана  журбою  стара,  сива  мати.
Все  життя  своє  страждала,  мало  квітувала.
Невже  в  Бога  свою  долю  сама  вибирала?

Ніби  все  є  у  достатку,  усього  хватає.
Може  через  ці  принади  кожен  роздирає?
І  родина  є  велика,  дітей  народила,  
Тільки  от  забули  діти,  що  в  єдності  сила.

Що  їм  мати?  Її  слово?  У  них  своя  думка,
Нема  жалю,  ні  обіймів,  нема  поцілунка.
Безсоромні  в  очі  кажуть-А  що  ви  нам  дали?
Самі  ж  гребуть,  розкрадають,  погані  вандали.

Ще  й  сорочки  вишиті  на  себе  вдягнули,  
На  вірність  народу,  братам  присягнули.  
Тільки  мати  стара  плаче,  та  Бога  благає,
Щоб  помилував  тих  дурнів,  бо  їх  думку  знає.

Добре  що  не  всі  такі  у  матері  діти,  
Сини  й  доньки  є  у  неї,  що  можна  радіти.
Завдяки  лиш  їм  живе  і  надію  має.  
Ще  не  вмерла  Україна,  із  ними  співає.

Прийде  час,  я  так  чекаю,  мати  заквітує  
І  про  радість  материнську  увесь  світ  почує.
Бо  опора  для  батьків,  то  є  добрі  діти,  
Завдяки  любові  цій,  продовжуєм  жити!

18.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Таємнича гостя.

У  вересні  нам  так  набридла  спека,
А  ще  пилюка,  що  летіла  звідусіль.  
Здавалось  осінь  заблукала  десь  далеко  
І  танцювала  з  літом  водевіль.  

Підкрався  жовтень  уночі,  раптово,
Пробіг  по  балкам  і  баюрам    морозцем  .  
Що  вчора  виглядало  так  чудово,  
На  ранок  сиплеться  з  легеньким  вітерцем.

Затарабанила  у  вікна  гола  гілка,
Зайшла  у  гості    Осінь  золота.
Сказала  що  хворіє  з  понеділка,  
У  неї  нежить  і  турбує  ломота.

Просила  чаю  з  медом  і  лимончик,  
В  хустинку  чхнула  майже  вісім  раз.  
Мабуть  піде  в  лікарню  на  прийомчик,  
Бо  грипу  епідемія  якраз.

Зненацька  зникла,  ніби  і  не  було,  
Холодним    протягом  пішла  без  зайвих  фраз.  
Зі  столу  папірець  легенько  здуло…

Це  був  рахунок  за  опалення  і  газ.

12.10.23р.    Олександр  Степан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023

В гості у минуле.

Я  ходив  сьогодні  в  гості  у  минуле,
Мене  там  не  було  майже  сорок  літ.  
Вони  непомітно  збоку  проминули,
В  пам’яті  лишили  свій  яскравий  слід.

Керамічна  плитка  стіни  прикрашає,  
Не  змінила  колір,  хоч  пройшли  роки.
Були  абрикоси,  їх  зараз  немає,  
Зате  на  порозі  стоять  малюки.

Двері  зовсім  інші,  без  скрипу  відкрились.
Запах  книг  новеньких  ніс  залоскотав.
Я  згадав  дитинство,  коли  в  школі  вчились,
Я  в    бібліотеку  часто  забігав.

Шепотіли  книги,  тихо  промовляли,  
Вони  так  чекали  свого  читача.
Бо  раніше  діти  багато  читали,  
Той  хто  не  читає,  багато  втрача.

Час  тут  не  спиняється,  але  йде  по-іншому,  
Сьогодні  з  минулим  нібито  сплелись.  
Хочеться  лишитися  в  самому  світлішому,  
В  дитинстві  щасливому,  де  був  я  колись.

6.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

Супер зброя.

Від  сирен  в  голові  корективи,  
Трохи  звикли  до  свисту  ракет.  
У  новинах  все  більш  негативи,  
Про  війну  і  державний  бюджет.

Менше  стали  давати  на  дрони,  
Ніби  зараз  на  фронті  все  клас.    
Замість  зміцнення  тех.  оборони,  
Тротуари  кладуть  і  у  нас.

Тож  коли  ми  побачим  шахіди,
Берем  плитку  і  кидаєм  ввись.  
Хай  трясуться  російські  сусіди,
Ми  немов  той  Давид,  що  колись  

Голіафа  камінням  знешкодив.  
Головне  щоб  хватило  нам  сил,  
Можем  танки  бордюром  пошкодить,
Їх  у  гості  ніхто  не  просив.

Отож  бачите,  люди  шановні,
Куди  вкладенні  коштів  мільйони.  
Тротуари-це  тільки  назовні,
А  насправді-це  Супер  Патрони!

5.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023

Сім’я.

Є  люди,  що  цураються  сім’ї.
Бо  не  такі  як  всі,  бере  їх  сором.
В  них  є  недоліки  великі  і  малі,
А  як  зійдуться,  то  голосять  хором.

А  є  ще  твердження,  не  в  користь  для  сім’ї,  
Що  із  чужими  буде  значно  краще.
Коли  згоріли  після  сварки  в  полум’ї,
Усі  зв’язки  й  пішли  напризволяще.

Але  зажди,  нехай  пройдуть  роки,
Ти  зрозумієш,  хто  ти  без  родини.  
Твої  заслуги,  навіть  помилки,
Розсипляться  навкруг  життя  стежини.

Запам’ятай,  основа-це  сім’я!
Якаб  не  була  та  лиха  година,
Сім’я-це  віра,  людяність  твоя.
Любов  і  ласка-це  твоя  родина!

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

Народе мій.

Почуй  мене,  народе  України!
Нащадки  тих,    хто  вийшов  із  оков,
Онуки  тих,  хто  боронив  країну,
Хто  світло  в  темряві,  свободи  віднайшов!

 Ви  міць,    ви  скеля  братопоєднання,
Козацтва  дух  присутній  серед  Вас.  
Ви  досягли  всесвітнього  визнання,
Хай  ворог  згине,  бо  прийшов  вже  час!

Народе  мій,  у  єдності  ми  сила,
Бо  незалежність  у  серцях  живе.  
Лише  свобода  надає  людині  крила,
А  Україна  нам  -  понад  усе!

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

Поштова скринька.

На  паркані,  біля  хвіртки,  вся  у  павутинні,  
Все  життя  висіла  скринька,  фарбована  в  синє.  
Сумувала  за  часами,    як  була  потрібна,  
Як  торкалася  до  неї  поштарка  тендітна.  

Закладала  через  кришку  газети,  журнали,  
А  ще  листи  з  марками,  які  всі  чекали.
На  той  час,  гадала  скринька,  таке  завжди  буде  
І  за  неї  на  паркані  ніхто  не  забуде.

Та  з  роками  і  спочатку  журнали  пропали,
Потім  писати  листи  перестали.  
Не  виписують  вже  нині  районну  газету,
Всі  новини  свіжі  бачиш,  знають  з  інтернету.

Сумно,  пусто  тепер  стало  у  поштові  скриньці,  
Вдень  ховається  павук,  сидить  на  одинці.  
Через  отвір  для  ключа  вітерець  співає,  
Іноді  нам  тих  листів,  так  не  вистачає…

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023

Добро і зло.

Чому  пам’ять  коротку  лишаємо?
Хоч  живемо  багато  літ.
 І  про  предків  мало  що  знаємо,
Бо  й  вони  не  лишили  слід.

Чом  прокльони  в  біді  закарбовані,
Будуть  йти  до  семи  колін  ?
А  діла,  що  від  серця  зроблені,  
Розлетяться  мов  білий  дим…

Не  бажай  зла,  бо  зло  повертається,  
Ще  й  підтримку  з  собою  візьме.
Хоча  враження  інше  складається,  
Зараз  краще  живе  хто  кляне.

Від  добра  не  чекайте  що  вернеться,  
Просто  далі  добро  творіть.
Полотном  хай  дорога  стелиться,  
На  якій  можна  щастя  зустріть.

2.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023

Вечір.

Вечір  осінній  заповнила  тиша,  
Сонце  заходить,  мов  жовтий  гарбуз.    
Вишня  завмерла,  листом  не  колише,  
Вітер-вусань  в  павутині  загруз.  

Довго  не  було  дощу,  от  і  сухо,  
Скудно  цвітуть  хризантеми  в  садку.  
Звук  мотоцикла  пронизує  вухо
І  будить  кота,  що  дрімав  у  кутку.

Запах  жасмину  зненацька  з’явився,
Вечір  сонливо  пірнає  в  смаку.  
На  кухні  вже  чай  трав’яний  заварився,
Осінь  заснула  в  моїм  гамаку.

30.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

Якби.

Якби  знав,  то  не  казав  би,  
Мовчав  би,  як  риба.
Кому  треба  ті  слова,  
Що  рвуть  ніби  диба.

Якби  знав,  то  не  робив  
Добра,  як  не  просять.  
Все  одно  тебе  осудять,
В  гості  не  запросять.

Хоч  би  й  знав  своє  майбутнє,
Минуле  не  зміниш.
Якщо  людяність  відсутня,  
То  й  життя  знеціниш.

Якби  знав  яка  є  правда,
Не  шукав  би  світом.
Бо  навкруг  брехня  і  зрада  
Цвіте  пустоцвітом.

Якби  знав  у  чим  вина,
За  які  заслуги.  
У  чоло  б’є  сивина,
Зморшки  від  напруги.

А  якби  я  знав  усе,
Що  тоді  робити?
Що  цінити  понад  все?
І  кого  любити?

Мабуть  ні,  оце  Якби,
Жити  заважає.
Якщо  хочеш,  те  роби,  
Що  душа  бажає!

23.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023

Туман обман.

Обіймає  яблуню  туман  
І  шепоче  пестощі  до  листя:
-Я  так  довго  зустрічі  чекав,
Ще  весною  полишив  обістя.  

Бачив  сни  про  тебе  уночі,  
Чужина  була  мені  немила.
Ну  скажи  хоч  слово,  не  мовчи.
Я  вже  тут,  чи  ти  тепер  щаслива?  

Чом  не  Рада  бачити  мене?
Де  веселий  сміх,  радість  чекання?  
Думав  я  ,  любов  не  промине.  
Чи  забула  зустріч  ти  останню?  

-Чом  забула,  -яблуня  в  отвіт.
-Пам’ятаю,  я  у  білім  цвіті.
Так  чекала  кожен  твій  прихід,
Не  було  щасливіших  на  світі.  

Відчувала  дотик  ніжний  твій,
Поцілунки  прохолодні  і  вологі…
Але  потім  об’явився  суховій,  
Стали  квіточки  мої  убогі.  

Де  ти  був,  коли  страждала  я?  
Коли  спека  омертвляла  листя.
Бо  для  мене  пісня  солов’я,
Мов  прощальні  звуки  падолиста.  

А  любов,  як  яблука  мої,  
Без  підтримки  геть  пообпадали.  
Тож  мені  слова  твої  пусті,
Відчуття  засохли  і  пропали.

Вийшло  сонце  і  розвіявся  туман.
Знову  зник  коханець,  як  весною.  
Відчувала  яблуня  обман,  
Тому  й  плакала  осінньою  росою.

23.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023

Пробудження.

Крізь  сон  чути  звуки  ласкаві  на  дотик
І  власне  сопіння  з  світанком  сплелись.
Нічний  відпочинок  -  щоденний  наркотик,
Пір’їнки  з  подушки  в  волосся  вплелись.

Блаженство  відчутне  і  тілом  і  духом,  
В  думках  ледь  згадаєш  заплутані  сни.  
Встаєш  із  перини  набитої  пухом…
І  так  кожен  день  від  весни  до  зими.

А  далі  буденність  розбудить  примхлива,  
Щоденні  думки  мрії  всі  рознесуть.  
Спина  заболить  і  робота  жахлива,  
Мов  коні  шалені  кудись  понесуть.

І  так  цілий  день,  мов  не  знаючи  втоми,
Спішиш  у  сьогодні,    щоб  в  взавтра  прийти.  
Загнаний  під  вечір,    аж  зводять  судоми  
І  мрія  одна,  щоб  до  ліжка  дійти.

Перина  втягнула  знесилене  тіло
І  ніч  ніби  хвилями  сон  навіва.
Позаду  лишилося  все  що  боліло.
Шкода  ,  колискову  ніхто  не  співа.


21.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

Звуки ночі.

Ревіння  мотору  пронизує  простір
І  злякана  тиша  луною  летить,
Від  звуків  гучних,  що  нагадують  розстріл,
Душа  завмирає  і  серце  тремтить.

Вся  ніч  поєдналася  із  мотоциклом  
І  через  глушник  нам  дарує  свій  рик.
І  слід  прогазовки,  мов  чорним  чорнилом,
Малює  і  виє,  безумства  то  крик.

Можливо  когось  це  ревіння  заводить,
Чи  збуджують  злякані  очі  дітей?
Коли  децибели  за  сотню  доходять,
Бо  їм  наплювати  на  інших  людей.

Чи  прийде  той  час,  щоб  вони  зрозуміли,
Які  побажання  їм  в  спину  летять,  
Коли  по  під  вікнами  в  них  заревіли  
Нащадки,  яким  на  них  теж  наплювать.

18.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023

Не до розмов.

Ой  стояла  одиноко,  сама  серед  поля,  
Молоденька  ,чепурненька,  зелена  тополя.  
Біля  неї  кругом  вирви,  окопи  глибокі
І  волошки,  де-не-де  видно  синьоокі.  

Якось  було  завітав  вітерець  у  гості,
З  неї  листя  натрусив,  зробив  собі  постіль.
В  холодочку  примостивсь  приліг  під  тополю,
-Чи  не  сумно  тут  самій  рости  серед  поля?

-Чи  не  страшно  уночі,  як  не  сяють  зорі?
Чи  не  холодно  коли  є  туман  надворі?
Якщо  хочеш,  я  щодня  буду  прилітати,
Я  багато  чого  бачив,    можу  розказати.

-Чи  не  страшно?Посміхнулась.-Де  ж  ти  був  раніше,
Коли  тут  бої  точились?-вітами  колише.
-Ні,  не  холодно.  Зігрілась,  як  земля  горіла.  
А  як  кров  лилась  навколо,  то  я  постаріла.

Чи  не  сумно  уночі?  Ні,    я  не  сумую…
Я  щоночі  крики  душ,  тут  полеглих  чую.
Ненароджених  дітей  сміх  в  тумані  лине,
Скільки  хлопців  молодих  на  війні  загине…

Так  що  вітре  вибачай,  не  буде  розмови,
Ми  з  тобою  зовсім  різні,  різні  у  нас  мови.
Лети  собі,  гуляй  світом,    та  не  ятри  душу.
А  я  тут,  у  своїм  краї,  все  стерпіти  мушу.

15.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023

Не заважай.

Усе  життя,  немов  той  бідний  птах,  
Що  б’ється  в  шибку,  але  все  даремно.  
Здається  долю  ти  тримаєш  у  руках,
А  керувати  нею,  це  проблемно.

Де  вірний  напрямок  здається  бачиш  ти,  
Для  іншого  то  прірва  чи  безодня.  
Який  же  сенс  когось  кудись  тягти?
Можливо  кара  то  його  Господня.

У  кожного  свій  шлях  у  цім  житті  
І  право  на  помилку  теж  існує.  
А  ми  шукаємо  складне  у  простоті
І  сердимось,  як  хтось  тебе  не  чує.

Можливо  просто  треба  відпустить,
Нехай  все  буде  так,  як  має  бути.  
Не  заважай  Творцю  своє  творить,
Бо  нам  повір,  той  задум  не  збагнути!

13.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023

Чи вмієш ти літати уві сні?

Чи  вмієш  ти  літати  уві  сні?
Почути  в  грудях  серце  калатання?
Побачивши  веселку  навесні,
Торкнутися  і  загадать  бажання.

Відчути  вітру  поцілунки  на  щоках,  
Безмежну  радість,  що  дарують  крила.
Раніше  часто  ми  літали  в  снах,
Піднявши  руки,  мов  свої  вітрила.

Був  простір,  небо  і  земля  була  
І  музика  у  голові  лунала.
Хоч  тіло  ніч  у  простирадлі  заплела,  
Але  душа…душа  у  снах  літала.

І  от  тепер,  коли  пройшли  роки,
Вже  зовсім  інші  сни  вночі  приходять.
І  не  політ,  а  майже  навпаки,
Падіння  і  страхи  мене  знаходять.

Чи  вмієш  ти  літати  уві  сні?
Візьми  мене  у  свій  політ  з  собою,  
Я  хочу  чути  в  голові  пісні  
Відчувши  невагомість  із  тобою.

9.09.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

Очі дівочі.

Заблукало  сонце  у  очах  дівочих,  
Місяць  загубив  там  ясною  зорю.
Зазирнути  в  душу  через  них  охочих,
Заколише  вітер,  мовби  ковилу.  

Ніби  синє  море,  очі  ті  безмежні,
Потонути  можна,  як  немає  сил.
Як  нема  любові,  будьте  обережні,
Бо  не  полетиш  ти,  як  немає  крил.

Очі  правду  скажуть,  якщо  прислухатись.
Можуть  засміятись,  мов  конвалій  дзвін.
А  ще  вони  можуть  сильно  закохатись,
Полонити  серце  із  усіх  сторін.

Дуже  тяжко  бачить,  коли  очі  плачуть,  
Із  гучним  надривом  падає  сльоза.
Лиш  кохані  очі  через  день  пробачать,
Сльози  від  любові  зникнуть,  як  роса.

24.07.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023

Коні із пророцтва.

Вже  чути  коней,  про  які  писав  пророк.
Та  людство  геть  не  вірить  у  пророцтво.
Мов  школярі  ,  що  ходять  на  урок,
Щоб  у  кінці  отримати  свідоцтво.

Завдання  людства  нібито  прості  ,
Та  все  одно  екзамен  у  провалі
І  підсумки  в  кінці  такі  сумні.
І  за  відзнаку,  не  дають  медалі.

Вже  пара  коней  мимо  пронеслись,
Смерть  і  жахіття  ,  теж  були  із  ними.
Все  повторилось,  як  було  колись,
Та  не  змінило  сутність  у  людини.

На  горизонті  видно  чорного  коня  
І  вершника,  що  міряло  тримає  .
Один  динар  -  три  міри  ячменя,
Така  ціна,  хто  віру  поміняє.

Вже  черга  зрадників  до  вершника  стоїть,
В  очах  безумство  і  блюзнірство  долі.
Даремна  боротьба  тисячоліть  
І  кінь  блідий  уже  ступа  поволі.

Як  зупинити  нам  того  коня?
Нема  зерна  і  віру  проміняли.
І  на  полях,  лише  одна  стерня…
Спасіння  де  …?    Нема  .  Вже  розібрали.

22.11.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023

Кінець літа.

Зникає  літо  у  листках  календаря  
І  осінь  в  бомбосховищі  чатує.
Цитати,  настанови  з  Кобзаря…
Вже  котрий  рік,  але  ніхто  не  чує.

У  вишиванці  вересень  прийшов  
І  діточок  малих  трима  за  руки.
Це  добре,  що  він  їх  знайшов,
Що  повернулись,  після  довгих  днів  розлуки.  

Чека  на  дощ  порепана  земля,
Від  жару  серпня  висохли  всі  трави.
Пилюка  сірим  шаром  застеля,
Сліди  війни  розгромлені,  криваві.

І  аромат  не  той  у  яблук  і  у  слив
І  на  душі  так  болісно  і  тяжко.  
Бо  смак  війни  усе  нам  перебив,  
Не  просто  жити,  навіть  дихать  важко.

Жадана  осінь  зміни  принесе.
Дай  Бог  на  краще,  ми  всі  так  чекаєм.
Вчорашній  день  в  минуле  віднесе  
Весь  біль  і  смуток,  що  ми  відчуваєм.

31.08.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023

Смакуй.

Вже  шість  років  не  пив  я  кави,
Вже  забув  аромату  смак.
І  цигарки  димок  ласкавий,  
Більше  схожий  на  аміак.  

Але  більше  здоров’я  не  стало  
І  не  збільшилося  грошей.
Тільки  вранці  не  так  цікаво,  
Відрізнятись  від  інших  людей.

Є  цикорій,  він  так  корисний,
Або  просто  зелений  чай.  
Можна  воду  вживати  чисту,
Хочеш,  меду  туди  домішай.

Але  все  ж  я  сумую  за  часом,  
Коли  вранці  будив  кофеїн.
І  підкашлював  тихим  басом,
Через  фільтр,  мов  дід,  нікотин.

Є  часи  для  розумних  вчинків,
Все  існує  для  різних  смаків.
Ніби  фільм  про  безліч  відтінків…
Хто  дививсь,  той  мене  зрозумів.

Доки  тиск  не  бентежить,  пий  каву!
Тютюновий  смакуй  аромат!
Проживай  кожен  день  цікаво!
Це  вже  потім,  в  кінці…результат.

23.08.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

Дві тополі…

Ой  у  полі  дві  тополі  зсохли  на  вітру,
Своє  гілля  обломили,  втратили  кору.
Погубив  їх  зелен-долі  клятий  буревій,
Обпалив  зелене  листя,  мов  пекельний  змій.

А  під  ними  у  окопі  двоє  юнаків,
Ще  не  бачили  весільних  вони  рушників.
Мов  браточки  на  війноньку  в  один  день  пішли,  
За  свободу  України  життя  віддали.

За  яскраве  мирне  сонце,  хмари,  мов  блакить.
Щоб  могли  ми  цінувати  кожну,  кожну  мить.
Щоб  не  знали  наші  діти,  що  таке  війна…
Виростає  на  кордоні  з  юнаків  стіна.

Ой  у  полі  дві  тополі  зникли,  мов  туман,  
Материнський  розум,  серце  закрутив  дурман.
Замість  діток…дві  могили  прибрані  в  вінках,
Імена  на  обеліскі  лишаться  в  віках!

19.08.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

Мати одиначка.

Щоб  з  держави  був  прибуток,  чи  якась  подачка,  
Дуже  модно  в  сьогоденнні-«  Мати  одиначка».
Кожен  місяць  мінімалку  платять  на  дитину.
Так  на  біса  чоловіку  брать  собі  дружину?

Так  живуть  ,  просто,  без  шлюбу,  діточок  «клепають»,
А  в  совбесі  в    вус  не  дують,  зад  не  піднімають.
Хто  живе,  в  яких  умовах,  Де  ідуть  ті  гроші?
Бо  ніхто  не  контролює,  всі  ж  такі  хороші.

Звісно  люд  не  винуватий,  він  вже  трохи  звикший,
Бо  він  мусить  виживати,  а  діти  як  миші.
Голі,  босі,  замурзані  навкруги  гасають…
Зате  кількість  народжуванних,  вони  підіймають!

Що  батьки  їм  зможуть  дати?  Як  самі  не  мають.
Звісно  ж,  винувата  мати!  На  біса  рождають?
А  у  них  така  природа,  нема  чим  зайнятись?
Бо  нема  ніде  роботи,  мусять  «розмножатись»!

А  за  ті  державні  кошти,  на  дитину  дані,
Проживає  пів  держави,  життям  тавровані.
Бо  яке  у  них  майбутнє?  Богу  лиш  відомо!
А  держава  відкупилась  і  цілком  свідомо.

Але  «врем’я»пролітає.  Чи  буде  подяка,
Від  усього  того  люду,  що  жив  як  собака?
Розраховуй  сам  на  себе!!!  Такі  правила  нині.
Бо  по-іншому  не  можна  жить  на  Україні.

Як  відновиться  духовність  у  кожній  родині,
Та  відродяться  чесноти,твоєї  країни.
Стануть  люди  у  достатку  жити  поживати,  
То  можливо  тавро  зникне  «Одиначка  Мати!»

11.01.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

Чоловіча сутність.

Чоловіча  сутність,  як  хліба  окраєць,
Бува  біла,  як  сніг,  ато  сіра,  як  заєць.
Бува  з  гіркотою  і  кристалом  солі,
Від  роботи,  та  від  поту,  бо  такая  доля.
Одна  сутність  зачерствіла,  вся  в  колючих  крихтах,  
Бо  нікому  не  потрібна,  як  солома  в  скирдах.
А  друга  така  м’яка,  на  дотик  пухкенька,
Сяє  світлом  і  теплом,аж  тремтить  серденько.  
Який  батько,  яка  мати,  той  така  дитина.
А  окрайця  смак  і  вигляд,  такий  як  хлібина.
Хліб  родинний  випікайте,  дивіться  що  класти.  
Зайвого  не  додавайте,  щоб  потім  не  клясти.

15.01.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

Нитки життя.

Нитки  життя  у  кошику  лежали.
Різні  на  колір,  міцність,  довжину.
До  рук  їх  доля  щохвилини  брала  
І  дарувала  людям  дивину.

 Ніхто  не  бачив  це  поє́днання  чудове,
З  яких  нито́к  було  заплетене  воно.
Одним  дісталось  диво  кольорове,
Таке  червоне,  мов  насичене  вино.

Для  когось  нитка  чорна  й  коротенька,
Така  тонка,  що  сильно  не  тягни.
І  все  життя,  мов  зіронька  маленька,  
Засяяла  і  зникла,  ніби  сни  .

Є  і  щасливі,  бо  їм  доля  дарувала  
Нитки  життя  найдовші  від  усіх.  
Ніби  веселку  їх  розфарбувала,  
Лунає  біля  них  дитячий  сміх.

Яка  ж  мені  дісталась  ниточка  від  долі?
Надію  маю,    що  вона  міцна.
Життя  летить,  мов  вітер  в  полі…
Після  зими,  завжди  прийде  весна.

22.07.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

Сад.

Чи  будуть  вишні  квітнути  весною,
Як  сад  корчують,  плоду  що  не  бачив?
Земля  завмерла,  вкрилася  листвою,
Тремтить  ночами  і  з  дощами  плаче.

Збідніє  сад,  старі  дерева  впа́дуть,
Докупи  вітер  позганяє  пустоцвіт.
Лише  надію  не  знайдуть,  не  вкра́дуть,
Зійде  насіння  через  кілька  літ.

І  забуяє  сонцем  оповитий,
Зальється  цвітом  більше  ніж  колись.
Та  не  забуде  те  що  пережите,
Де  кров  і  сльози  в  землю  пролились.

21.07.2023р.  Олександр  Степан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

Погляд з боку.

Увесь  свій  час  спідкався  по  життю.  
Чи  то  наука?  Чи  така  дорога?
Як  було  тяжко,  долю  кляв  свою  
І  все  чекав,  що  прийде  ось  підмога.

Навколо  глянеш,  все  як  у  людей,
Ніби  й  проблем  на  світі  не  існує.
Для  них  нема  недоспаних  ночей  
А  в  сім’ях  їхніх,  мир  добро  панує.

І  так  усі,  на  інших  дивлячись,
Збивають  ноги  через  власні  перепони.
Чекають  допомоги  молячись,
А  у  життя  нажаль,  свої  закони.

16.07.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Проста любов.

Є  люди,  які  люблять  просто  так,  
Душевно,  безкоштовно,  не  навзаєм.
Не  дивлячись  багатий,  чи  жебрак
І  ми  таку  любов  сприймаєм.

Нам  так  потрібно,  щоб  нас  хтось  любив,
Це  дає  змогу  і  можливість  жити.
Навіть  коли  усі  чесноти  розгубив,
Ти  виживеш,  як  буде  хтось  любити.

Душа  бажає  ніжності,  тепла,
Хоч  іноді  самотньою  буває.
Але  в  любові  завжди  два  крила,  
Від  цього  почуття  вона  літає.

Допоможи  любові  прорости,
Між  теренів  де  сумно  людям  жити.
Свій  хрест  буде  не  тяжко  пронести,
Якщо  навчишся,  просто  так…Любити!!!

25.06.23р.      Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

Небесні озера.

Пекучі  сльози  матері  біжать,
Стікають  по  обличчю  і  зникають.  
Не  падають  на  землю,  а  летять,  
Прямісінько  до  неба  попадають.

Мабуть  у  Бога  є  на  небесах  
Озера  чисті,  майже  кришталеві.
Там  кораблі  на  білих  парусах  
Збирають  лілії  казкові  і  рожеві.

На  тих  озерах  білі  береги,  
Бо  води  у  водоймах  всі  солоні.
Лиш  смуток  і  зітхання  навкруги,  
То  сльози  у  небесному  полоні.

Не  змушуйте  ридати  матерів,  
Господь  кожну  сльозинку  бачить.  
Батьків  своїх  любити  заповів,  
Найгірше,  коли  мама  плаче.

Спини  сльозу  і  прощення  проси,
На  пару  крапель  озеро  зміліє.  
Як  є  можливість  ніжно  пригорни  
І  серце  матері  від  дотику  зрадіє.

21.06.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

Зозуля.

Кожен  рік  зозуля,  в  гості  прилітала.
Було  так  чудово  слухать  те  ку-ку.
Змолоду  багато  років  накувала,
Що  зерном  вродилося,  змелеться  в  муку.

Ой  ти  пташко-  пташечка,  низько  тобі  кланяюсь,
Дякую  за  прожиті  всі  мої  роки.
Це  лише  у  дзеркалі  трохи  я  зістаріюсь,
А  на  серці  вірите,  зовсім  навпаки.

Пережитий    кожен  рік,  ніби  кінь  що  грається,
Їх  вже  назбиралося  немалий  табун.
В  сьогодення  прискакав,  назад  не  вертається.
Серед  ночі  так  ласкаво  засюрчав  цвіркун.

І  сьогодні  запитаю:-Скільки  літ  лишилося?
Ти  зозуля-пташечка  тільки  не  змовкай.
Все  так  швидко  пролетіло…нібито  наснилося.
Не  даремно  рік  прожитий  ,  коня  осідлай.

27.06.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

Пошуки любові.

Я  шукаю  любов  у  словах  на  одинці,
Я  шукаю  любов  у  високих  речах.
Я  чекаю  її,  мов  стою  на  зупинці,  
А  вона  заблукала  у  глибоких  очах.

Це  спочатку  вона  в  кожнім  слові  буяла  
І  вітрила  мої  наповняла  щодня.  
Солов’їною  піснею  в  серці  лунала,
Укосилося  жито…пролетіли  літа.

Тепер  бачу  любов  у  смачному  сніданку,
Відчуваю  на  дотик  її  уві  сні.  
Побажання  Добраніч,  чи  Доброго  ранку,  
Стелить  квіти  любов  на  моїм  полотні.

Не  шукайте  любов,  вона  завжди  присутня.  
Не  чекайте  її,  бо  вона  серед  біля  нас.
З  нею  легше  живти  і  є  віра  в  майбутнє,  
Як  приходить  любов,  зупиняється  час.

29.06.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

Скарга.

Стояв  будинок  серед  міста,
Дуже  старий  і  без  ліфта.
Там  в  основному    проживали,
Всі  ті,  хто  доживав  літа.  

Давно  їх  діти  поз’їжджали
У  більш  нове  своє  житло.
Ще  за  кордон  повиїжджали,
Покинули  своє  гніздо.  

Там  на  горищі  ,  у  будинку,
Жив  кіт  Василь  не  один  рік.
А  в  холодку,    біля  під’їзду,  
Схилилась  будка  в  лівий  бік  .

В  ній  пес  Самсон,літами  знатний,
Нічийний  просто  проживав.
Трішки  погавкати  придатний,
А  ще  кота  завжди  ганяв.

От  кіт  Василь  собі  надумав,
Писати  скаргу  на  Самсона.
Список  претензій  вже  придумав,
Причина  людям  всім  відома.

Пішов  жалітись  в  кожній  двері,
Що  пес  Самсон,така  нікчема.
Все  записав  він  на  папері,
Листів  із  десять,  мов  поема.

Писав  :  що  пес  без  документів,
Немає  права  проживання,
Кругом  сліди  від  екскрементів,
На  місяць  чути  завивання  !

На  ньому  блохи,  він  немитий,
Намордника  нема  ізроду,  
Від  сказу  точно  не  привитий
І  людям  не  дає  проходу  !

Можливо  через  пса  Самсона,
До  вас  не  хочуть  їхать  внуки!
Це  він,  собака-перепона,
Причина  вашої  розлуки!

Кіт  так  упевнено  торочив,
Що  люди  вірили  відразу.
Їх  підписати  заохочив,
Що  пес  отой,  несе  заразу.

Загальна  скарга  на  собаку  
Дійшла,  куди  її  послали.
Приїхали,  взяли  за  «сраку»
І  до  притулку  відіслали.

Позбулись  пса,  в  дворі  порядок.
Ніхто  не  гавкає,  не  виє.
Ніхто  не  риє  поміж  грядок,
А  дух  собачий  дощик  змиє.

І  кіт  Василь,  такий  щасливий!
Ніхто  його  вже  не  ганяє.
Хоч  він  старий  і  не  вродливий,
Зате  весь  харч  з  під’їзду  має!

Онуки  ж  бач,  не  йдуть  у  гості,
Бо  не  Самсон  тому  причина.
Він  гавкав  просто  і  без  злості,
Бо  він  собака,  він  тварина  .

Отак  підписана  бумага,
Життя  змінила  у  Самсона.
Його  у  клітці  мучить  спрага,
А  кіт  сметану  їсть  з  битона!

17.06.2022р.

Олександр  Степан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

Хто я?

Я  черствію,  немов  несвіжий  хліб,
Я  відчуваю  сохну  з  середини.
Хоч  ще  наситю    декілька  осіб,
Та  вже  не  дам  надію  для  людини.

Чим  далі  час,  тим  більше  все  одно,
Бо  так  простіше  і  так  легше  жити.
Це  у  казках  життя,  мов  полотно,
А  у  реаліях  я  ніби  весь  побитий.

Я  звик  до  болю,  бо  він  тільки  мій  
І  помилки  такі  гіркий,  як  сльози.
Ступивши  крок  вночі  німій,
Німію  я,  бо  всі  слова  загроза.

Я  став  сліпим,  хоч  маю  добрий  зір,
Не  хочу  бачити,  не  знати,    ані  чути.
Я  іноді  немов  загнаний  звір,
Наляканий  і  спраглий  до  спокути.  

Хто  я  такий?  Ким  став?  Яким  я  був?
Як  зрозуміти  всі  мої  бажання?
Тяжкий  тягар  за  все  життя  здобув,
Чи  нагорода  це,  чи  покарання?

25.05.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023

Фарби.

Травневе  сонце  землю  зігріває
І  парк  у  місті  зелень  одягнув.
Кульбаби  пух  навколо  пролітає,
Який  недавно  жовтим  цвітом  був.

За  вітром  пахощі  бузок  дарує,
Яскравий  символ  миру  та  весни.
Конвалія  дзвіночками  чарує,
Немов  шепоче-Відпочинь,  засни!

Нові  алеї  в  плитці  кольоровій,
Ніби  веселка  між  деревами  біжить.
Палітра  фарб  у  час  ранковий,
Роса  на  травах  ніжно  миготить.

 А  ближче  до  обіду  сміх  дитячий,
Додасть  у  парк  ще  нові  кольори.
Он  білий,  синій,  ще  жовтогарячий,
Костюм  червоний  є  у  дітвори.

Нові  візочки  різнокольорові  
І  мами  молоденькі  позад  них.
Із  боку  виглядає  все  чудово,
Якби  не  хусточки  скорботні,  що  на  них.

В  очах  сльоза  і  біль  тяжкий  на  серці,
Бо  чорний  колір  завжди  є  журба.
Як  страшно,  коли  вдови  на  веселці,
А  біля  них  осиротіла    дітвора…

Хай  зникнуть  ті,  що  мають  фарби  чорні,
Хто  в  своїх  душах  пекло  малював.
І  змиє  дощ  картини  рукотворні
І  згинуть  ті,  хто  просто  убивав.

11.05.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

Травень.

Холодний  зранку,  змішаний  з  вітрами,
Пропах  дощем,  наситився  бузком.
Туманами  розлігся  між  ярами,
Поля  прикрасив  ніжним  колоском.

Бджолина  пісня  у  садочках  лине,  
Зриває  вітром  яблуневий  цвіт.
Хитке  гніздо  на  дубі  голубине,  
Це  травень  шле  весняний  свій  привіт.

День  довшає,  ніби  дарує  сили,  
Жене  думки  погані  з  голови.  
А  блискавки  нічні  на  небосхилі,
Предвісники  небесної  води.

Прощальні  сльози  весну  омивають,
Смак  на  вустах  лишив  травневий  мед.
Останню  пісню  солов’ї  співають  
І  червень  забігає  наперед.

9.05.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

Разом.

Бува  нема  куди  ступити  на  порозі,
Бо  скрізь  стоїть,  валяється  взуття.
І  ти  посеред  нього,  як  в  облозі,
Ти  не  один,  твоє  наповнення  життя.

А  уночі  ступивши  на  машинку,
Від  щастя  видаєш  крізь  зуби  звук.
У  ліжку  ти  знайшов  суху  шкуринку,
Це  подарунок  залишив  тобі  онук.

На  кухні  завжди  галасно  і  шумно  
І  ложки  об  тарілки  цокотять.
Як  разом,  не  бува  ніколи  сумно,
Як  разом  непомітно  дні  летять.

Хоч  іноді  душа  бажає  тиші,
Бува  самотність  і  корисна  для  думок.
Але  разом  ми  більше  щасливіші
І  у  майбутнє  робимо  сміливо  крок.

7.05.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

Свято з минулого.

Червона  трибуна  оббита  ганчір’ям,  
Старі  брехуни  поставали  в  ряди.
На  заклик  історії  клятим  повір’ям,
Радянську  еповерху  приперли  сюди.

Під  гаслами  Слава!  Ура!    І  хай  буде!
До  неба  кидають  біленьких  птахів,
Раніше  парад  полюбляли  всі  люди,
Хто  прапор  носив,  той  трояк  заробив.

І  діти  в  колони  ставали  широкі,
З  серветок  робили  несправжні  квітки.
І  перед  трибуною  в  небо  пускали,
Повітряні  кулі,    великі  й  малі.

А  через  годину,    як  свято  скінчилось  
І  зникли  колонки  з  піснями  про  мир.
Все  майже  населення  разом  напилось
І  дух  Першотравня  ішов  до  квартир.

Хто  мав  автотранспорт,  ті  їхали  далі,
В  парок,  у  лісок,  під  вербу  до  води.
Під  звуки  гітари  шашлик  готували,
Хоч  толком  його  і  робить  не  могли.

І  п’яні  компанії  геть  забували,  
Для  чого  те  свято  по  світу  летить.
Як  люди  у  рабстві  права  здобували,
Щоб  вам  разом  з  нами  було  легше  жить.

Оттак  і  живем  ми  усі  і  донині,
Не  знаємо  правди  і  сутність  ідей.
Можливо  потрібно  мовчання  хвилина
І  зовсім  не  треба  фальшивих  речей.

1.05.22.р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023

Остання ніч

Остання  ніч,  холодна  ніч  
Коли  ти  із  сім’єю.
Лиш  сорок  днів  і  потойбіч  
Поглине  із  душею.

На  небі  зірки  мерехтять,  
Мов  граються  з  тобою.  
Але  батьки  твої  не  сплять,  
Поєднані  журбою.

Остання  ніч,  але  без  сна,
Хоча  закриті  очі.
Бо  у  дворі  стоїть  труна,
Душа  ридати  хоче.

Часу  замало  для  розмов,
Допоки  сонце  сходить.  
І  шепотіння  молитов,
Поєднує  й  знаходить.

Остання  ніч  не  чарівна,
Остання  ніч  прощальна.
І  догора  твоя  свіча,
Приходить  мить  фатальна.

Без  тебе  день  новий  прийде,
Життя  буде  буяти,
Але  в  своїх  тривожних  снах,
Тебе  чекає  мати.

Хай  кожна  ніч,  мов  той  зв’язок,
Мов  стежка  між  світами.  
Дає  надію,  що  синок  
Оберігає  маму.

28.04.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023

Квіти у саду.

Засіяла  мати  садок  біля  хати,
Саджала  там  квіти  усіх  кольорів.
Від  щастя  хотілося  дуже  літати  
І  душу  відкрити  для  почуттів.

Садочок  із  ранку  кропила  водою,  
Співала  тихенько,  щоб  швидше  росли.
Ступала  в  рядочки  босою  ногою  
І  квіти  листочки  до  сонця  тягли.

І  от  через  місяць  розквітнув  садочок,
Але  усі  квіти  червоні,  мов  кров.
І  б’ється  у  шибку  горобчик-синочок  
І  просить  душа,  вже  других  молитов.

А  мати  б  злетіла,  до  самого  Бога,
Та  крила  зламали,  як  квіти  в  саду.
У  сина  скінчилась  земная  дорога,
І  мати  голосить  -З  тобою  піду!

Заплакані  очі  і  чорна  хустина,
Давно  не  ступала  нога  у  садок.
Зів’яли  рядочки,  сумує  родина,
Шукає  в  молитвах  з  тобою  зв’язок…

26.04.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

Вікно до неба.

Ти  так  любив  дивитись  у  вікно,
Зарано  прокидавсь,  чекав  світанок.
Щоранку  бачив,  ніби  у  кіно,
Як  промінь  сонця  прорізав  серпанок.

День  завжди  легший,  коли  ніч  тяжка,
Коли  хвороби  тіло,  мов  звивають.
Навіть  проста  робота  заважка,
Та  ти  був  не  із  тих,  хто  проклинають.

Завжди  у  планах  про  майбутнє  жив,
Йшов  уперед,  хоч  дуже  часто  падав.
Минулими  роками  дорожив,
Був  тонкослізний,  через  те  і  плакав.

Ти  так  радів,  як  повен  двір  гостей,
Коли  в  родині  правнуки  з’являлись.
Надіявся  на  Бога,  та  дітей  ,
Що  над  тобою,  ніби  ангели  зхилялись.

Життя  в  хворобах,іспитом  дано,
Його  не  тільки  ти  пройшов,  а  і  вся  родина.
Вночі  ти  теж  дивився  у  вікно,
А  за  дверима  прислухалася  дружина.

Ти  нас  пробач,  що  інколи  були  
Занадто  зайняті,  чи  трохи  грубуваті.
Надворі  тільки  вишні  зацвіли,
А  ти  пішов  і  стало  тихо  в  хаті.

В  пусту  кімнату  сонце  загляда
І  зірка  уночі  тебе  чекає.
До  скла  прозорого  торкається  душа,
З  надією  до  Бога  відлітає…


Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

Межа.

У  кожного  із  нас  свої  кордони,
Для  вчинків,    для  розмов,  або  думок.
Є  люди,  що  плювали  на  закони,
Завжди  сухі  виходять  на  пісок.

Де  та  межа,  щоб  далі  не  ступити?
І  як  дізнатись,  що  то  буде  край?
Коли  кордони  є,  то  важко  жити,  
Про  те  мовчи,  про  це  не  розмовляй.

Так  не  роби!    Бо  в  раз  тебе  засудять,  
А  зробиш  так,  не  будуть  теж  мовчати.
Навіть  удома,  де  тебе  всі  люблять,  
Є  місце,  куди  краще  не  ступати.

Лишаються  думки,  де  простір  вільний,
Там  осуду  нема,  немає  меж.
Уяву  перервав  дзвінок  мобільний…
Навіть  в  думках,  далеко  не  втечеш!

11.04.2023р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

Не вгадала.

На  базарі  у  столиці  навкруг  люд  блукає,
А  стара  циганка  Роза  поміж  них  мелькає.
-Гей  красівий,  молодий!Дай-но  погадаю!
Оп!  І    перстень  золотий  із  руки  зникає.
-Точно  кажу  порча  є,  можу  відробити!
Сто  долярів  приготуй,скажу  що  робити!
Там  на  карти  вже  кида,  де  м’ясом  торгують.
-Скоро  жде  тебе  біда,  хай  усі  почують!
Жде  тебе  казьонний  дом,  ділові  папери,
Бачу  буде  чорний  гроб,а  далі…  Ой  нене!!!  
Бідний  дядько  посивів,  за  таке  почуте,
 -Добре,-Роза  тут  кричить-Що  я  зараз  тута!
Я  тобі  допоможу,  це  прокляття  зняти,
Десять  тисяч  принесеш,  будем  відробляти!
Бачить  Роза,  по  базарі  дівка  йде,  аж  скаче.
Губи,  мов  налиті  вишні,  шмотки  від  Версаче.
Руса  коса  до  пояса,  сумка  із  грошима,
В  Рози  руки  затряслися:-Почекай,  дитино!
Та  не  бійся  дівчинонька,я  всю  правду  скажу,
Жде  тебе  любов,  багатство,дай  руку  покажу.
Зупинилася  красуня,  помешкала  трошки,
Простягнула  праву  руку,циганці  ворожці.
-Чоловік  у  тебе  буде,красівий,  багатий,
А  як  ручку  позолотиш,  буду  ще  гадати!
Посміхнулась  молодиця:-Щоб  гроші  віддати,
Треба  вам  моє  ім’я  просто  відгадати.
Роза  чує  запах  грошей:-А  чого  гадати?
Звати  тебе…  Сюзанна..!  Ну,  що  я  багата?
А  та  дівка,  як  зарже  басом,  як  ніколи.
-Звуть  мене  усі  кругом…трансвестит  Микола!!!

23.01.2022р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Літня ніч.

Місяць  на  небі,  як  кругла  хлібина,
Спить  у  колисці  тихо  дитина.
Зіроньки  в  хмарах  у  хованки  грають,
То  яскраво  засяють,  то  наче  згасають.

Чутно  в  саду,  як  сюрчать  цвіркуни,
Це  про  кохання  співають  вони.
Кумкають  жаби  десь  біля  ставка,
Пара  іде  і  за  руку  рука.

Ніч  навкруги  усе  захопила,
Млин  зупинив  свої  вітряні  крила.
Заплутався  вітер  в  вишневім  саду,
Хлопець  шепоче-Я  тебе  украду.

Дівчини  серце  від  щастя  тріпоче,
Перший  цілунок  вусами  лоскоче.
Спів  солов’я  вже  лунає  із  гаю,
Скоро  світанок…серпанок  палає.


29.10.21р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Наш прапор.

Ми  звикли  прапор  бачити  на  святі,
Під  звуки  маршу  він  так  гордо  майорить.
Державне  дійство,  ювілейні  дати,
І  синьо-жовтий  колір  ввись  летить.

Всі  ці  роки,  ми  просто  споглядали,
На  жовте  поле  і  над  ним  блакить.
Та  серцем  ми  своїм  не  відчували,
Як  символ  волі  з  вітром  тріпотить.

Та  час  прийшов  і  кольори  священні,
Нас  поєднали  в  націю  міцну.
Москви  ворота  зачинить  пекельні,  
З  яких  безумці  вийшли  на  війну.

Сьогодні  прапор  кулями  прошитий,
Підписаний  великими  людьми.
В  боях  обпалений,  дощами  вмитий,
Він  ніби  сяйво  посеред  пітьми.

Він  радість,  гідність,  іноді  скорбота,
Там  де  герої  йдуть  в  останню  путь.
Він  гордий  свідок,  він  є  та  чеснота,
Яку  нащадки  в  вічність  понесуть.

І  ніч  мине  і  ранок    наступає,
Край  горизонту  сонце  ніжно  освітить.
Все  небо  синьо-жовтим  запалає!
Наш  прапор  знову  гордо  майорить!

9.04.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Святий хліб.

Базар  ізранку  вже  гуде,  всі  бігають  спішать.
В  м’ясному  ребра  і  філе,  корейки  вряд  лежать.
Вже  рибний  двері  відчинив  і  запах  скумбрії,
Клієнтів  перших  заманив,  ставриди  золоті…
Ніби  гукають  -  Підійди!Купи  мене  скоріш!
За  ними  в  банці  івасі,  горбуша  як  з  афіш.
Ковбасний  ряд  торги  почав,  салямі,  сервелат,
Сосиски  кільцями  м’ясні,  шпикачки  на  розхват.
Тут  підвезли  гарячий  хліб,  чудесний  аромат,
Ванільні  булки,  бублики,  з  корицею  цукат.
Смачного  запах  полонив  майже  усіх  людей,
Смаколик  кожен  прикупив,  а  десь  біля  дверей…
Сидів  худий,  та  мокрий  пес  і  жадібно  дививсь,
Ледь-ледь  скулив,  бо  дуже  змерз,  благав  він  -Поділись..!
Він  проклинав  чудовий  нюх,  він  мучив  лиш  його,
Коли  голоден,  нюх  не  друг,  а  частка  лиш  його.
Очами  пес,  майже  кричав  ,просив  допомогти  
І  кожен  із  людей  мовчав,  лишаючи  сліди.
Пес  намагався  погляд  свій  направити  в  лице,
Шукав  знайомого  когось,  виляв  хвостом,  про  те…
Ніхто  уваги  не  звертав,  а  навіть  навпаки,
Один  підбіг  ногою  дав,  а  далі  матюки…
Так  цілий  день  просив  той  пес,  з  надією  в  очах
І  стало  чудо  із  чудес,  він  бачив  по  ногах…
Хтось  зупинився  і  присів-це  молоде  дівча,
Його  почула  молитви,  дала  пів  калача.
Не  сміло  так  він  взяв  той  хліб,  ще  більше  затрусивсь,
А  серце  вибивало  дріб  і  пес  той  просльозивсь…
Замість  подяки  заскавчав,  вильнув  своїм  хвостом,
Через  увесь  базар  промчав  і  зник  десь  за  вуглом.
В  зубах  він  ніс  неначе  скарб,  боявся  проковтнути,
А  так  хотілось  зупинитись  і  трішечки  лизнути.
Він  пробігав  біля  ставка,  де  очерет  сухий,
Стояла  хата  там  стара,  в  дворі  бур’ян  густий.
Старенька  бутка  у  дірках,  в  ній  подружка  лежить,
І  у  своїх  собачих  снах  з  коханим  десь  біжить.
А  з  нею  троє  цуценят,  на  батька  всі  чекають  
І  той  калач,  для  них-Святий!  Про  це  собаки  знають…

Ми  часто  чуємо  репліку  -Собака,  друг  людини!
Шкода,  що  це  не  знають  лиш,  Бідні,  Худі  тварини..!

25.01.2022р  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023

Торги.

В’ялий  день  суботній,    торг  не  розпочатий  
І  базар  зажурений  вихваля  товар.
Тут  народ  усякий,  бідний  і  багатий,
Хто  обновки  дивиться,  а  хто  антиквар.

Є  ряд  із  ковбасами,  молоком,  сметаною,
Є  зерно  і  птиця,  вибирай  на  смак.
А  із  краю  парубок,    разом  із  коханою,  
Продавали  мрії,  мов  червоний  мак.

Забагато  мріють,  є  що  продавати,
В  мріях  цікавіше,  тож  бери,  купуй!
Разом  з  ними  можна  за  хмари  літати,
Ставай  швидше  в  чергу,  грошей  не  шкодуй.

Біля  них  стояла  жіночка  маленька,
Роздавала  горе  безкоштовно…  так.
-Може  стане  легше  …казала  тихенько,
-Воно  гіркувате,  скуштуйте  на  смак.

Всі  проходять  мимо,  ніби  і  не  чують,
Що  їм  чуже  горе?  Нащо  той  товар?
Бо  не  зрозуміють,  поки  не  відчують,
Який  має  присмак  свій  власний  тягар.

А  в  кінці  базару,  сидить  дід  з  табличкою,
 -За  годину  щастя,  все  життя  віддам!!!
Витирає  сльози  з  очей  рукавичкою,
Вже  й  не  пам’ятає  рахунку  літам.

-Час  летить,шановні!  Цінуйте  годину!
Радійте  хвилині,  секунду  любіть!
Бо  життя  без  щастя,  ніби  павутиння,
Легко  розірветься,  з  вітром  полетить…

Кажуть  позавчора,  совість  продавали,
Розібрали  швидко,  бо  ціна  п’ятак.
Шкода,  що  здоров’ям  ще  не  торгували  ,
Воно  в  дефіциті  і  добре  на  смак.

2.04.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023

Порядок.

Суспільство  вигнило,  ідеї  всі  протухли,
Щоб  не  придумали,  всьому  прийде  кінець.
Можливо  вся  причина  в  керівництві
І  чоловікам  пора  віддати  свій  вінець?

Чомусь  жінок  повсюди  гнидять,
Як  вона  тільки  верх  бере.
На  кораблі,  як  бабу  видять,
То  моряків,  аж  зло  бере!

На  підприємстві,  коли  жінка,
Керує  нами  мужиками.
Повірте,  щоб  її  ми  розуміли,
До  нас  звертайтеся  будь  ласка  з  матюками!

Чому?  Не  знаю,  жінку  не  пускають  
Не  за  кермо,  не  за  штурвал  на  кораблі.
А  уперед,  перед  собою  пропускають,
Щоб  перевірити,  міновано,  чи    ні.  

От  подивіться  вдома  скрізь  порядок,
Коли  вона  встига?  Один    Бог  знає!
Їсти  наварено  і  вимитий  нащадок,
Ще  й  на  городі  висапать  встигає.

Якби  мав  волю,  яб  їх  в  президенти,
Поставив  скрізь,  у  всіх  державах!
За  місяць  був  би  мир  і  компліменти,
Бо  баби  знають  толк  в  воєнних  справах.

Яка  іще  війна,  які  навчання  ?
У  поле  вийшли,  сам  на  сам.
Спочатку  дулі,  сракопосилання,
Потім  примирення  і  напилися  в  хлам.

І  все,  війні  кінець!  Хто  переможець?
Ну  звісно  хто,  наші  баби!
Якщо  ти  проти,  може  взяти  вила,
Тоді  тримайсь  подалі  від  біди.  

Ще  на  худий  кінець  в  них  є  прокльони,
Свячена  сіль  і  Стрітенська  свіча!
І  хто  до  цього  ще  не  вірив  в  забобони,
Краще  знайдіть  натільного  христа.

Так  що  давайте,  жіночки,  керуйте!
І  затишок  повсюди  хай  буде́!
Бо  мати  в  Бога,  була  просто  жінка,
Порядок,  тільки  жінка  наведе!!!


8.03.2022р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

Ангел.

Як  добре,  що  є  ангел  на  цім  світі,
Його  Господь  подарував  мені.
Він  вчив  мене  ходити  і  любити,
Існує  наяву  і  уві  сні.

Мамо!  Таке  ім’я  він  має,
Мамо-це  захист  із  крильми.
Вона  мене  завжди  оберігає  
І  захистить  від  горя  і  біди.

Твої  молитви  линуть  повсякчасно,
Слова  напутні,  ніби  оберіг  .
Ми  серцем  відчуваємо  прекрасне,
Коли  стаєм  на  батьківський  поріг.

В  мені  зерно  любові  посадила,
Воно  росло  і  вже  дало  плоди.
І  в  мене  виросли  чудові  крила,
Я  теж  стараюсь  бути,  як  і  ти.

На  небі  мабуть  ангелів  багато,
А  деякі  існують  серед  нас.
Буває,  що  сім’я  уся  крилата,
Ви  придивіться,  може  ангел  серед  вас.

3.03.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

Розмова двох.

Чому  ми  іноді  жорстокими  буваєм?
І  нам  здається,  ми  кругом  праві.
Про  те,  як  боляче  буває  забуваєм,
Аж  доки  не  ослабнемо  самі.

Тече  сльоза  і  серце  завмирає,
І  де  зникають  прощення  слова.
Сліди  навічно  в  душах  залишаєм,
Аж  обертом  кружляє  голова.

Здавалося,  єдналися  на  віки,
Були  часи,  жадані  для  розмов.
І  поцілунки  у  заплакані  повіки,
Єднали  і  закохували  знов.

Чому  ж  тепер  мовчання  ранить  душу?
Куди  поділися  цілунки  і  слова?
Чому  я  іноді  жорстоким  стати  мушу?
Від  сліз  бувають  мокрі  рукава.

Кому  потрібні  правда  з  правотою?
Коли  вони  роз’єднують  серця.
А  я  щасливий  тільки  із  тобою,
Ти,  щедрий  подарунок  від  Творця!

Можливо  ми  жорстокими  стаємо,
Щоб  мати  змогу  більше  цінувати.
Із  ким  ми  все  своє  життя  живемо,
Та  не  навчились,    просто…розмовляти.

2.03.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

Що потрібно для щастя?

Що  потрібно  для  щастя  людині  ?
Із  початку  здається  багато,
Щоб  кататись  в  новенькій  машині,
Щоб  квартира  велика,чи  хата.
Щоб  знайомства  були  і  побільше  
І  щоб  люди  тебе  поважали.
Щоб  дружина  кохала  сильніше
І  про  це  навкруги  усі  знали.
Щоб  твій  день  починався  бадьоро  
І  проходив  яскраво,  з  вітрами.
А  увечері  з  друзями  хором,
За  столами  єднались  піснями.
Щоб  у  ліжку  кохання  безмежне,
А  уранці  -  цілунок  і  кава,
Для  нащадків  дитинство  безпечне  
І  упевненість,  щоб  не  лишала.
Грошенята  в  кишені  водились,
На  майбутнє  заначка  лежала.
Із  сусідами,  щоб  не  сварились,
Майже  кожна  людина  бажала…

Але  з  часом  міняються  люди    
І  стають  все  простіші  бажання.
Щоб  не  штрикало  серце  у  грудях,
Щоб  в  онуків  буяло  кохання.
Щоб  не  страшно  було  засинати,
Бо  вночі  зараз  всяке  буває.
Добрий  ранок  для  когось  сказати,
Це  теж  щастя,  про  нього  бажають…
Щоб  війна  закінчилась,  пропала  
І  життя  розквітало  повсюди!
І    щоб  горя  з  бідою  не  стало!
Про  таке  зараз  мріють  всі  люди.

25.02.2023р.  Олександр    Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

Ранок.

Приходить  ранок,  стукає  у  вікна,
Тікає  ніч,  а  з  нею  і  страхи.
Від  перших  променів  сова  засліпила,
Засяяли  обиті  бляхою  дахи  .

І  навіть  дихати  так  легко  стало,
Погані  думки  заховались  по  кутках.
І  різних  справ  з’явилося  чимало  
І  закипіло  діло  у  руках.

Осяяні  небесною  зорею,  
Немов  освячені  на  добрії  діла.
Поєднані  і  тілом  і  душею,
Ми  прокидаємось  від  світла  і  тепла.

Так  хочеться,  щоб  день  тривав  ще  довше,  
Кипить  життя,  вирує  навкруги.
Як  світить  сонце,  навіть  мед  солодший  
І  не  такі  страшні  нам  вороги.

Але  невплинно  вечір  наступає,
На  заході  тмяніє  небокрай.
Біля  ікон  молитва  пролунає  
І  ніч  шепоче  тихо:-Засинай.

Хто  в  сон  чарівний,  хто  в  думки  глибокі,
Межу  реальності  свою  переступив.
Немов  пірнув  у  часові  потоки,
Де  сонця  блиск  край  сходу  засвітив.

25.02.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

Співучий народ.

Я  так  чекаю  пісню  від  народу,
Бо  коли  добре,  хочеться  співати.
Про  чорну  ко́су  і  дівочу  вроду  
І  про  рушник,  що  вишивала  мати.

Ще  дуже  хочеться,  нові  пісні  почути,
Про  щастя,  мир  і  нашу  перемогу.
Про  волю,  що  так  хочеться  вдихнути,
Про  степ  широкий  і  запилену  дорогу.

Співайте  пісню,  нехай  небом  лине,
Бо  ми  живем  в  співучий  Україні!
І  в  нас  серця  орлині,  соколині,
А  співи,  ніби  трелі  солов’їні.

І  зараз  ми  співаємо,  як  тяжко,
Щоб  ворог  чув  і  знав,  нас  не  зломити!
Нам  не  звикати,  знаєм  буде  тяжко,
Співаймо  люди,  бо  так  легше  жити.

Минуть  літа,  та  будуть  пам’ятати,
В  майбутньому  щасливі  покоління.
Як  гарно  українською  співати  
І  в  душах  сіяти,  добра  насіння.

29.01.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023

Окультна наука.

Нині  модно  в  інтернеті  майбутнє  гадати,
Ворожбитів  розвелося  на  карти  кидати…
У  Таро,  нам  правду  скажуть  лиш  старші  Аркани,
А  на  прості  карти  кинуть,  чорняві  цигани.

Скажуть  все,  що  в  вас  було,  й  буде  попереду,  
А  ми  вірим  й  летимо,  як  мухи  до  меду.
Всі  байки  від  баби  Ванги  нам  давно  відомі,
Нострадамуса  катрени,  теж  усім  знайомі.  

Де  взялися  ті  мольфари,  що  сиділи  в  горах?
Всі  віщують  про  майбутнє  в  інтернет  просторах!
Хто  на  віск  у  воду  гляне,  хто  кине  квасолю,
Хто  по  вогнищу  у  печі  людську  бачить  долю.

А  для  тих,  хто  ще  не  бачить  в  ворожбитах  сенсу,
В  телевізорі  покажуть  Битву  екстрасенсів.
Щоб  затуркать  добре  мізки  усьому  народу,
Позбирали  звідусіль  усякого  зброду.

Хто  козлячий  череп  тягне,  хто  живу  ворону,
Хто  жмуток  свічок  священних,  робить  оборону.
Одні  душі  з  потойбіччя  сюди  визивають,  
Інші  демонів  нечистих  служить  призивають.

Отой  бред  людям  дивитись,  невелика  штука  ,
Вже  й  держава  їх  признала  «Окультна  наука  .»
Але  от  повірте  люди,  щоб  нам  краще  жити  ,
Треба  більше  працювати,  а  не  ворожити!

28.01.2023р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2023

Роздуми у ліжку.

Останнім  часом  пізно  просинаюсь,
Ще  бачу  часто  кольорові  сни.  
Десь  в  глибині  душі  радію    і  зізнаюсь,
Трохи  жалкую,  за  неправильні  роки.

Які  б  і  не  були,  та  мною  пережиті,
Шаленна  швидкість  все  гортає  сторінки.
Любов,кохання,  поцілунки  соковиті,  
За  мить  і  стали  ми  батьки.

Я  вже  й  забув,  яке  життя  на  смак  солодке,
Була  мета  і  спрага  досягти.
Ніхто  не  дума,  що  життя  таке  коротке,
Прожити  -  це  не  поле  перейти.

І  помилки,  вони  були    і  є  і  будуть,
Вони  стаються  після  того,  як  зробив.
Через  помилку  пам’ятати  довше  будуть,
Ніж  за  добро,  що  людям  ти  зробив.

Усе  було  для  чогось  і  для  когось,  
Якісь  вершини  треба  було  досягти.
А  все  розсипалося,  просто  розкололось…
І  не  дійшов  до  мрії,  та  мети.

Спочатку  тяжко,  але  час  лікує,
Став  дорожити  тим,  що  просто  маю.  
Можливо  моє  Я  мене  почує,
Бо  із  собою  все  частіше  розмовляю.

Зате  тепер  ціную  тишу,  спокій,  
Бува  в  дрібницях  так  багато  щастя.
Під  ранок  сон  легенький,  не  глибокий,
Ще  й  кольоровий  іноді…як  вдасться.

26.01.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2023

Свідки вічності.

Ніщо  не  вічне  на  землі  ,  хіба  що  зорі,
Вони  нам  сяють,  ніби  в  небі  маяки.
Летять  собі  в  космічному  просторі  
І  миготять,  як  в  морі  світляки.

На  них  дивилися  мої  бабуся  з  дідом  
І  чумаки  по  ним  проклали  шлях.
Величні  піраміди,  з  гарним  краєвидом,
Копіювали  пояс  Оріона  в  небесах.

Яскраві  свідки  світобудування,
Такі  близькі  й  далекі  водночас.
Як  падає  зоря,  загадуєм  бажання,
Миттєвий  блик,  ніби  чарує  нас.

Час  все  зітре,  зітре  і  піраміди  хаотично,
Кудись  подінуться,    хто  загадав  бажання.
Лише  зірки,  що  сяятимуть  вічно,
Запам’ятають  наше  існування.

20.01.2023р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2023

Просто думки.

Знесилене  тіло  гріхом  оповите,
Душа,  мов  пригнічена  втому  відчує.
Ночами  насниться,  що  вдень  пережите
І  кожен  до  мрії  своєї  мандрує.

По  вінця  наділені  всі  почуттями,
У  кого  любов  через  край  уже  хлюпа.
Є  ті,  що  свобода  злилася  з  вітрами,
А  є  і  такі,  що  самотність  їм  люба.

Одні  йдуть  до  церкви  на  сповідь,  причастя,
Ті  вдома  псалом  дев’яностий  читають.
Для  інших  безумство  в  горілці  є  щастя,
А  є,  що  кінець  сьогодення  чекають.

Хто  бореться  сам  зі  своїми  страхами,
А  хто  і  змирився,  бо  вихід  не  бачить.
Хто  думки  ховає  в  віршах    між  рядками,
А  Бог  усе  бачить  і  вряд  чи  пробачить.

Все  думаєм  кара  небесна  над  нами,
Але,  як  відомо,  Господь  не  карає.
Як  можна  пробачити  нас  із  гріхами,
Бо  ми  вже  забули,  як  когось  прощали.

Зате  пам’ятаєм,  як  добре  судити  
І  від  покарання  знайти  насолоду.
Ми  зовсім  не  знаєм,  як  правильно  жити,
І  в  річку  вступити  ,незнаючи  броду.

16.03.2023р.    Олександр  Степан.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2023

Мамине серце.

Воно  так  стукало,  як  чуло  перші  звуки  
Свого  дитя,  що  народилося  в  любові.
Поєднанні  навіки  через  муки,
Заплетені  в  духовний  вузол  долі.

Як  воно  билося,  коли  дитя  хворіло
І  трепетало,  плач  його  почувши.  
А  як  засне,  то  тихо  шепотіло,
Усім  єством  до  себе  пригорнувши.

Із  часом  більша  відстань  між  серцями,
Та  все  одно,  міцнішає  зв’язок.
Усе  відчує  серце  мами,  
Молитву  прошепоче  в  образок.

А  в  дні  війни,  серця  так  калатают,
Щоб  чули  діти,  мати  тут,  чекає.
Вони  від  горя,    ніби  завмирають,
Бо  дехто,  вже  до  Бога  відлітає.

І  серце  б’ється  іноді  з  ривками,
Воно  не  має  права  зупинитись.
Бо  найміцніше  серце  тільки  в  мами,
Вона  за  вас  завжди  буде  молитись.

10.01.2023р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970634
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2023

Хто краща мама?

Хто  краща  мама,  теща  чи  свекруха?
Завжди  у  нас  за  цим  стоїть  питання.
В  відносинах  у  нас  завжди  розруха,
Таке  тяжке  сімейне  існування.

По  факту,  ми  не  рідні  зовсім  люди,
А  теща,    чи  свекруха  геть  чужі.
Якою  матір’ю  чужа  людина  буде,
Якщо  й  своїй  дитині,  так  собі.

А  діти  мусять  мамою  назвати,
Бо  так  заведено  було  у  нас  здавна,
Як  на  весіллі  хустку  дарували.
Свекруха  ж  на  весіллі  головна!

І  теща  теж,  не  проти  мамой  бути,
Якщо  дочка  її  у  спокою  живе.
Образи  всі  готова  проковтнути,
Аж  поки  не  зачеплять  за  живе.

А  знаєте  що  буде,  якщо  взяти  
Дрючком  гніздо  осине  зачепити?
Те  саме  буде  з  тещею,  свекрухою,
Нерідних  сина  чи  дочку  будуть  жалити.

 І  не  лунає  тоді  слово,Мама!
А  твою  Мать,  уже  частіш  звучить.
Тож  родичання  ці  ,  лише  реклама,
Про  те,  як  треба  в  мирі  жить.

Не  треба  вимагати  цю  повагу,
Бо  її  можна  просто  заслужити.
І  мати  у  собі  таку  відвагу,
Не  заважати  своїм  дітям  жити.

А  як  гукнуть,  повірте  не  важливо,
Чи  тьотя,  чи  по  батькові  назвуть.
Якщо  чекати  довго,  то  можливо,
Бабунькою  онуки  назовуть.

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023

Сила вітру.

Ех,  парубоча  молодість  крилата!
Було  бажання  ріки  завернути.
І  глиною  смерділа  трохи  хата  
І  так  хотілося  кудись  чкурнути.

Але  батьки  хотіли  зупинити,  
Щоб  оженився,  корені  пустив.
Але  дружиною  не  можна  ув’язнити,
Бо  вітер  в  далечінь  тебе  манив.

Поїхав  десь  за  обрій,  заробляти,
Ганяти  вітра,  десь  серед  людей.
Батьки  тобі  будуть  вдома  хату,
Через  півроку  ти  привіз  грошей.

Дружина  звісно  рада  тебе  бачить,
Тебе  чекала,  вже  і  не  сама.
Під  серцем  сина  носить,  а  це  значить,
Ти  тут  потрібен,  а  тебе  нема.

Той  вітер  знов  тебе  кудись  завіяв,
Бо  там  є  воля,  простір  і  політ.
А  батько  на  порозі  вдома  мріяв,  
Що  скоро  будуть  називати  його  дід.

Так  все  життя  із  вітром  ти  здружився,
Куди  він  дув,  туди  ти  її  летів.
Без  тебе  виріс  син  і  одружився,
Час  пролетів…забрав  батьків.

Без  тебе  і  дружина  посивіла,
А  ти  літав  і  смакував  політ.
Без  тебе  відцвітала  і  хворіла,
Усе  чекала,  на  вечірній  твій  прихід.

Отак  життя,  раптово  десь  поділось,
Ти  вже  старий,  куди  тобі  літати.
Із  сином  говорити  захотілось,
Але  тебе  не  хоче  він  і  знати.

Про  що  з  дружиною  ти  можеш  розмовляти?
Про  те  як  жив?  А  сором  не  бере?
Ночами  вже  частенько  сниться  мати,
Але  мовчить,  розмову  не  веде.

На  старість  сам  лишився,  із  думками.
А  де  ж  той  вітер,  що  дружив  з  тобою?
Він  полетів  до  сина  і  ривками,
Тепер  його,  заманює  з  собою.

І  хочеться  кричати:-Зупинися!!!
Але  від  голосу  навіть  луни  немає.
Все  через  те,  що  ти  був  спокусився  
Із  тим,  що  силу  вітру  має.

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2023

Мрія.

В  моєї  дружини,  з  дитинства  є  мрія,
З  роками  не  слабша,  міцніше  стає.
Як  кажуть  в  народі,  завжди  є  надія
Здійснити  бажання,  поки  воно  є.

Ніколиб  не  думав,  що  моя  Світлана,
Маленька,  тендітна  бажає  таке.
За  бороду  вітер  вхопить  дідугана,
Піднявшись  туди,  де  повітря  рідке.

Повітряна  куля,  мов  човен  у  хмарах,
Боки  кольорові  на  сонці  блищать.
Шампанське  іскрить  в  кришталевих  бокалах  
І  бачить  птахів,що  по  небу  летять.

Поглянути  зверху  на  нашу  країну,
Відчути  безмежність  і  крикнути  вниз.
Таке  от  бажання  в  моєї  дружини,
Як  буде  можливість,  зроблю  їй  сюрприз!

2.01.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970021
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2023

Ялинкова мрія.

У  лісі  росла  під  дощем  і  вітрами,
Знесилена  спекою  влітку  була.
Ще  білки  ганяли  на  ній  за  шишка’ми,
Снігами,  морозом  плекала  зима.

Стояла  зелена  у  лісі  красуня,  
До  сонця  тягнулись  тоненькі  голки.
Увечері  пугача  чула  відлуння,  
Вночі  біля  неї  товклись  їжаки.  

Ласкаво  сестричкою  ті  називали,  
Бо  трішки  колюча  на  дотик  була.  
Ялинка  росла,  та  у  снах  все  чекала…  
На  свято  потрапити,  мрія  була.

Бо  сумно  у  лісі,    не  видно  нікого,
Минають  роки  і  немає  прикрас.  
Та  мрія  збулася,  спиляли  небогу,
Настав  чарівний  для  ялиночки  час.

Поставили  в  хаті,  де  затишно  було,
Немов  королеву  на  свято  вдягли.
Співали  пісні,  танцювали  навколо,
Два  тижні  святкових,  немов  пропливли.

Пожовкли  голки  і  посипались  долі,  
Набридла  ялинка,    минули  свята.
Засохла  красуня  в  теплі  і  неволі,
А  в  снах  бачить  ліс,  де  природи  краса.

Не  завжди  так  гарно,  де  тепло  і  ясно,
Радій  і  квітуй,  де  родився  колись.  
Можливо  ще  вчора,  все  було  прекрасно,
А  ти  не  помітив,  дивився  у  вись.

1.01.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969879
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2023

Новий рік.

Ялинка  одягнена  в  шати  святкові,
Виблискує  дощик  і  янгол  вгорі.
І  буси  на  гіллях  висять  кольорові,
Вогнями  мигають  малі  ліхтарі.

Радіє  малеча,  бо  свято  зимове,
Торкається  ніжних,  дитячих  сердець.  
Сьогодні  для  них  буде  дійство  казкове,
А  нам  для  дорослих,  лиш  року  кінець.

У  нас  Слава  Богу,є  їсти  і  пити,  
Багато  є  місця  і  зайві  стільці…
Нема  багатьох,  бо  пішли  боронити,
Щоб  келихи  ми  потримали  в  руці.

Вони  зараз  там,  щоб  ми  жили  у  мирі.
Багато  хто  з  неба  уже  завітав,
Вони  поміж  нами,  у  хаті,  квартирі
І  кожен  невидимий  келих  підняв.

Годинник  дванадцять  разів  вибиває,
Хай  збудуться  мрії  в  казковий  цей  час.
Усе,  що  народ  України  бажає:
-Хай  мир,  поскоріш  завітає  до  нас!!!

31.12.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022

Жит‘єва естафета.

Якось  було  у  дитинстві
Я  старих  не  розумів,
Новий  рік-велике  свято,
Де  лунає  сміх  і  спів!

Новорічна  ніч  чудесна,
На  бажання  чарівна  
І  салют  небесну  темінь  
кольорами  розрива.

А  в  старих  нема  ялинки,
Ніби  свято  не  для  них.
Їсти  звісно  приготують,
Не  для  себе,  а  для  тих  

Хто  уранці  посівати  
До  господи  забіжить.
З  новим  роком  привітати,  
Побажа  щасливо  жить.  

Ясність  посмішки  стареньких,
Блиск  сльози  в  кутку  очей
За  вірші  із  уст  рідненьких
І  гостинці  для  дітей.

А    два  дні  лише  до  того,
Свято  геть  було  не  те.
Правило  життя  людського,
Що  блищить,  не  золоте!

Скрізь  реклами  на  товари,
Скидки,  блиск  і  мішура.
А  в  кишенях  лиш  фанфари  
І  математична  гра.

Заплатити  комуналку,
Якось  місяць  проживти.
На  аптеку  добра  сума,  
А  ще  дітям  помогти.

От  і  мусять  наші  рідні,
Жити  так,  мов    у  лапках.
Із  надію  на  краще,  
Що  приходить  до  них  в  снах.

Сни  людей  бувають  різні,  
Серед  них  і  віщі  є.
Як  стосунки  рідних  тісні,  
Тоді  щастя  настає.

Нам  потрібно  розуміти,
Все  мине  і  прийде  час,
Станем  ми  на  їхнє  місце,
Не  впізнати  буде  нас.

А  сьогодні,  будь  ласкавий,
Дітям  приклад  покажи.
Добротою,  теплотою,  
Ти  батькам  допоможи.

І  в  майбутньому  можливо  ,
У  тяжкі  життєві  дні,
Ту  любов,  що  так  важлива,
Подарує  хтось  тобі!

29.12.21р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969583
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2022

Підлатане щастя.

Сидить  жінка  на  порозі,  та  щастя  латає,
Якесь  воно  в  неї  кумедне,  чогось  не  хватає.
Було  на  чуже  дивилася,  зі  своїм  рівняла,  
Все  мріяла,  буде  краще,  та  дарма  чекала.

Куди  зникли,  поділися  всі  мрії  дівочі?
А  натомість,  залишились  заплакані  ночі…
День  прийде,  надійне  маску  де  радість  фальшива,  
Нема  щастя,  бо  кохання  не  бува  зрадливе.

Думала,  що  в  дітях  щастя.  Звісно  трохи  було,
Поки  росли    підростали,  а  далі  минуло.
Розлетілись  хто  куди,  матір  залишили…
І  роки,  немов  птахи,  мимо  пролетіли.

Хоче  звісно,  щоб  те  щастя  квітло,  та  буяло.
Не  чорніло  і  марніло,  а  щоб  засіяло!
А  воно  ніби  назло,  впаде,  розіб’ється,
Бо  я  кажуть,  там  де  тонко,  то  там  розірветься.

Дуже  шкода,  що  не  всі  можуть  в  щасті  жити,
А  у  кого  воно  є,  треба  дорожити.
Тільки  мудрість  ти  оцю  лиш  тоді  пізнаєш,
Коли  щастячко  своє,  не  раз  підлатаєш.

28.12.22р.      Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2022

День народження солдата.

У  холодку,  під  деревом  солдат  сидить,
Так  легко  й  тихо  у  перервах  між  боями.
Тихенько  вітер  листям  шелестить,
Запахли  трави,  що  стоптав  ногами.

На  мить  здається,  що  нема  війни…
Блаженство  спокою,  що  тіло  відчуває.
Тільки  заснув    і  баче  дивні  сни,
Дружина  із  днем  ангела  вітає.

За  нею  діти  обнімають,  міцно-міцно,
Онуки  з  подарунками  біжать…
Сон  неглибокий,  тож  прокинувся  фізично  
І  пожалів,  що  не  дали  поспать.  

То  були  справжні  друзі,  побратими!
Його  збудили,  привітали  із  цим  днем.  
І    обіцяв  солдат,  що  разом  з  ними
Після  війни  по  чарочці  хильне.

Чомусь  не  дуже  весело  в  цю  пору,    
Є  час  для  радощів,  для  смутку  теж  він  є.
І  задививсь  солдат  високо  вгору…
-А  все  ж  прекрасне,  день  народження  моє!

Дай  Боже  сили  нам  усім  і  Перемоги,
Прогнати  ворога  з  рідненької  землі.
Щоб  не  було  на  серці  більш  тривоги,
Прости  Господь,  усі  гріхи  мені!

Ти  чуєш  ?  Я  не  прошу  так  багато,
Зроби  будь  ласка  подаруночок  мені.
Хай  путлер  здохне!  Ото  буде  свято!
Нехай  скоріш  прийде,  кінець  війні!!!

25.06.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969441
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2022

Календар.

Я  відірвав  листок,  двадцяте  грудня  
І  втратив  календар  вчорашній  день.
А  дощ  ішов,  до  самого  полудня.
Я  чай  допив  з  варенням  із  вишень.

В  думках  своїх,  весь  рік  перебираю,
Як  на  екзамені  шукаю  помилки.
Я  наслідки  за  хід  невірний  знаю,
Такі  вони,  життєві  сторінки…

Давно  не  вірю  в  Діда  я  Мороза,
Бо  ним  я  став,  за  для  своїх  дітей.
Купив  ялинку,  ляльку,  паровоза,
Тож  має  бути  все,  як  у  людей.

Синоптик  ще  сім  днів  дощу  нам  напророчив,
Така  зима  тепер  у  нас  щорік.
На  підвіконня  кіт  заскочив  
І  поглядом  залип  на  дощовий  потік.

І  от  ще  десять  днів  минули,
З  календаря  я  десять  відірвав  листків.
У  гості  друзів  ми  гукнули,
Хоча  збиралися  поїхать  до  батьків.

Останній  день  святковий  вже  спливає,
З  екрана  нас  вітає  президент.
Десь  у  душі,    я  загадав  бажання,
З  надією  лише  в  один  процент.

На  ранок  сніг  сипнув  крупою,
Зима  вступа  в  свої  права.
Новенький  календар,  на  кухні  за  стіною,
В  листках,  нам  заховав  свої  дива.

20.12.21р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022

Різдво.

У  небі  різдвяному  зірка  світила,
Марія  у  хліві  дитя  народила.
Спаситель  наш  Богом  на  землю  посланий,
Пророцтво  збулося  для  нас  разом  з  вами.
Свій  шлях  на  землі,  він  провів  в  доброті,
У  скромності,    цноті,  житті  простоті.
Мав  одяг  простий,  хоч  був  цар  над  царями,
А  жив  у  наметі.  Боси́́ми  ногами  
Він  морем  гуляв  і  пустинні  дороги
До  крові  стирали  божественні  ноги.
На  тайній  вечері  все  скудно  було,
Божественна  їжа,  то  хліб  і  вино.
Він  сам  був  любов  і  навчав  всіх  любити,
Уміти  прощати,    других  не  судити.
Бо  серце  відкрите-до  Бога  дорога!
В  душі  каяття-це  твоя  перемога!
Сьогодні  Різдво,  день  народження  Бога!
Щедрівки  лунають  з  самого  порога.
Докупи  зібралися  добрі  родини,
Святвечір  єднає  усю  Україну.
Ми  зичимо  щастя,  бажаєм  всього.
Христос  народився!  Славімо  його!

6.01.2021р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022

Рахівничка сироти.

Мов  гадюка,  повзе  залізниця,
Поміж  шпал  бур’яни  поросли.
І  лунає  в  степу  рахівниця,
Малий  хлопчик  лишає  сліди.

19,  20,  21  я  скакаю,  немов  по  драбині,
В  ноги  холодно,  дують  вітри.
Я  один  і  шукаю  родину,
Тільки  дуже  широкі  щаблі  .

22  23  24  є  у  мене  два  брати  маленькі,
Їх  забрали,  як  вмерли  батьки.
А  мене  залишили  із  дядьком,
А  вони,  лиш  горілку  пили.

25  26  27  хочу  їсти,  а  сонце  тікає,
Я  іду,  куди  рельси  ведуть.
Як  я  жив,  то  собака  лиш  знає  
І  надіюсь,  мене  знайдуть.

28  29  30  дуже  холодно  трави  біліють,
Хтось  шепоче:-Ляж  любий,засни!
Ніг  не  чую…і  руки  німіють…
і  лунають  казкові  пісні.

Рахувати  я  далі  не  вмію,
Бачу  вогник  у  полі  горить.
Може  там  нагодують,  зігріють…
Сироту,люди  добрі,  впустіть…

23.12.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2022

Жінка і дзеркало.

Привіт  друга  Я.    Ти  моя  половина,
Зі  мною  життя  через  скло  прожила.
До  мене  всміхалась,  як  була  дитина,
Рукою  торкалась,  як  юність  цвіла.

Щоранку  й  щовечора  ми  зустрічались,
Однаковий  був  в  нас  до  одягу  смак.
З  однаковим  хлопцем  разом  покохались
І  разом  цілунки  були  на  вустах.

Я  бачу,  що  ти  дуже  часто  сумуєш,
Бо  мало  уваги  тобі  надаю.
Можливо  за  склом  ти  мене  і  не  чуєш,
Пробач,  що  недовго  з  тобою  стою.

Я  думаю,  в  тебе  сьогодні  теж  свято,
Вдягнулася  гарно,  помада  блищить.
І  рокі́́в  мабуть  рахувати  багато…
У  тебе,  за  склом,  час  так  само  летить.

Вітаю  тебе!  Моя  подруга  краща!
Ти  дружиш  зі  мною  найдовше  з  усіх.
Нехай  і  надалі  зустрічі  наші,
Ідуть  безперервно,  багато  ще  літ.

Завжди  посміхайся,  тобі  дуже  личить,
Спокійною  буть  і  щаслива  живи.
Здоров’я  хай  буде,  його  ж  не  позичить,
Ну  добре,  до  зустрічі,  будемо  йти.

Жінка  пішла.  Світло  зникло  в  кімнаті.
І  тиша  вступає  у  свої  права…
Маленьке  дівча,  у  квітчастому  платті,
У  дзеркалі  жіночці,  вслід  помаха  .

19.12.22р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2022

Святий Миколай.

У  таємничості  чарівна  є  розв‘язка,
Бо  у  житті,  завжди  присутня  казка.
Коли  зима  в  свої  права  вступає,
Ми  так  чекаємо  Святого  Миколая.

Вже  дітки  пишуть  всі  йому  листи.
І  в  казку,  хочуть  вірити  батьки.
На  подушку  ми  ввечері  лягаєм,
А  вранці,  там  гостинчика  шукаєм.

Віддати  згоден  я  багато,
щоб  бачити  щасливі  оченята.
Бо  ці  хвилини  радості  дітей,
Нас  зближують,  гуртують  всіх  людей.

Ми  просимо  Святого  Миколая,
Він  таємничий  і  думки  всі  знає.
Ми  в  нього  вірим,  він  існує!
Добро  і  мир,нехай  панує!

18.12.2021р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968627
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2022

Живі поети.

Чи  ти  потрібен  людям,  як  живеш?
Чи  йде  за  тебе  десь,  якась  розмова?
Чи  хтось  плече  підставить,  як  впадеш?
Чи  за  життя  іде  оцінка  слова?

Усі  поети  в  нас  на  визнанні,
Коли  дві  дати  в  нього  під  портретом.
А  за  життя,  ти  не  потрібний,  ні  
І  ні  для  кого  це  не  є  секретом.

Можливо  твори  -  це  як  те  вино,
Чим  більше  років,  то  ціна  зростає.
Сьогодні  вовна,  а  в  майбутньому  руно,
Як  воно  буде,  то  ніхто  не  знає.

А  скільки  віршів,  вийшли  з-під  пера  
Й  заснули  у  пилюці,  на  сторінці?
А  довго  так  чекали  читача…
Були  присвячені  коханій  жінці.

Мені  повірте,  буде  все  одно,
Як  після  смерті  вірш  хтось  процитує.
Якщо  словесне  я  посію  десь  зерно,
То  хочу  бачить,  як  воно  квітує!

Тож  розмовляймо,  поки  живемо,
Хоча  й  бува  безсмертне  слово.
Поки  по  цій  землі  ми  ідем́о,
Нажи́во  розмовляти,так  чудово!!!

15.12.22р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2022