Шалена помаранча Лорна

Сторінки (1/92):  « 1»

цим людям завжди чогось бракує

цим  людям  завжди  чогось  бракує-
Хтось  вірить  у  небо,  хтось  вірить  у  "ніби",
Хтось  шуби  й  перстені  невпинно  купує,
А  хтось  помирає.  Самотнім.  Без  хліба.

У  когось  на  ліки  грошей  вистачає,
А  в  когось  наркотик  -  щоденна  потреба.
Хтось  брата  за  землю  жорстоко  вбиває,
А  комусь  з  темниці  не  видно  і  неба.

У  когось  і  того  неба  немає,  
У  когось  сережки  за  тисячі  тисяч.
Хтось  правдою  жив,  а  без  правди  вмирає.
А  ти  й  не  живеш.  Ти  образився?  
Вибач.


P.S.  Знаю,  що  мене  вже  й  не  всі  пам"ятають.  А  ще  знаю,  що  хтось  пам"ятає,  і  скучив  за  моєю  писаниною.  Тому,  для  тих,  хто  скучив,  я  є  тут  https://www.wattpad.com/user/lornaNizhyna

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018


. . і кожна друга. .

..  і  кожна  друга  з  квітами  в  волоссі,
і  кожна  друга  не  ночує  вдома..
дівчатка-квіти,  все  гуляють  босі
і  кожна  з  них  вважає,  що  відома..  

всі  п"ють  лише  міцну  і  чорну  каву,
і  кожна  носить  плаття  і  перуки,
і  очі  фарбувати  -  лиш  яскраво!
цигарки  обпікають  губи  й  руки..  

татуювання  в  кожної  із  них  на  шиї,
чи  на  зап"ястях.  і  в  перстенях  пальці.
усі  такі  вразливі  і  вродливі..
всі  пишуть  вірші  про  нічних  блукальців.  

і  кожна  друга  ніжно  любить  сльози,
вона  солодка  і  така  солона...
і  що  сказати?  діти  -  майте  розум,
від  вас  "оригінальних"  вже  оскома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013


я ніколи тебе не ділитиму. .

я  ніколи  тебе  не  ділитиму,
Ні  з  собою,  ні  з  нею,  ні  з  ким!
І  немовби  роздерта  -  розбитому,
Ти  смакуєш  терпким  і  ...ніким.

Я  ніколи  тебе  не  даватиму
Ні  в  оренду,  не  в  продаж  -  бо  зась!
І  немов  вдаючи  -  пізнаватиму,
За  тобою  лягла  -  простяглась...

 Я  ніколи  з  тобою  не  спатиму,
Ти  душею  худий  і  твердий.
І  не  мавши  тебе  -  завжди  матиму...
Помирали  -  бліда  і  чужий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


(т) собі напам'ять

законсервуй  собі  напам'ять  трошки  диму,
Законсервуй  собі  напам'ять  його  запах.  
Ще  вчора  прокидалися  щасливі,
Сьогодні  все.  Замучились  кохати.

Закрий  в  собі  назавжди  його  сльози,
Закрий  в  собі  свої  дурні  бажання,  
Зима  чи  літо?а  різниця?  Тут  -  морози.
Востаннє?  Думаєш  то  вже  востаннє?

Замуч  в  собі  того  страшного  звіра,
Що  тільки  й  може  -  тихо  підвивати.
В  стосунках  головне  одне  -  довіра,
Тому  звикай,  жени  брехню  за  ґрати.

І  лайки,  сльози,  кому  того  треба?
Облиш.  Найгірше  -  невідомість.
Цінуй  його,  він  вартий  твого  неба,
За  решту  ж  хай  відповідає  твоя  совість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013


шукай себе в його відбитках пальців

шукай  себе  в  його  відбитках  пальців,
немов  криміналіст  чиїсь  гріхи,
кохай  його,  його!  не  тих  зухвальців,
що  клялись  бути  поруч  на  віки.

шукай  його  в  сумних  нічних  готелях,
шукай  його  в  безоднях  цигарок,
слідам  спокуси  на  чужих  постелях,
ти  не  нервуй,  для  тебе  це  урок

знаходь  себе  в  його  терпких  цілунках,
і  розумій  що  ти  тепер  одна,
любов  ж  шукай  в  духовних  подарунках,
а  не  в  пляшках  дешевого  вина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013


демони моря.

моє  море  блакитне,  а  губи  бездонні  -
Світлосолоні,  темносолоні.
В  спраглі  бажання  беззвучні,  бездомні
Здавалось  свідомі.  А  чи  підсвідомі?
Прокралась  спокуса,  вкусила,  запала
Я  прокидалась,  сходила,  світала...  
Беззвучно  співала,  беззвучно  кричала.
Небо  знаходила,  сонце  втрачала
Забула,  забила  цвяшок  у  серце,
Знаходила  в  шафі  причаєні  дверця,
Губила  ключі,  так  притрушені  перцем,
Ховала  свій  щастя  клубок  у  кубельце.
 Купляла  неспокій,  продала  свій  спокій
Дівчині  моря,  худій  і  високій,
зЕленоокій,  сОлоноокій...
Ці  демонони  моря  занадто  жорстокі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012


в житті нема ідеальних статистик

в  житті  нема  ідеальних  статистик:
Хтось  вмирає  від  браку  емоцій,
Часу,
Відсутності  сексу,  чи  його  надлишку.
Хтось  -  отруївшись  крабовою  паличкою,
А  хтось,  вколовши  вкотре  коаксил.  Головне  в  новинах  сказати
Що  все  стабільно,  долар  виріс,
Котрась  зі  співачок  поголила  собі  голову,
Крокодил  з'їв  Стіва  Ірвіна,
І  все  ще  не  дуже  погано,  бо  що  ж  таке  17000
людей  що  загинули  від  чергового  урагану  з  жіночим  ім'ям.
Так  от,  любий,
Давай  краще  почитаємо  книжку,
Вип'ємо  свій  мандариновий  лікер,
І  нікому  не  будемо  псувати  статистику

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012


мій чоловік.

Мій  чоловік  на  дотик  ніби  бархат
А  колір  -  жовтий,  й  неба  квітки  -  смак.
В  стосунках  наших  часто  повний  Лавкрафт.
Амурів  стріл  старенький  сагайдак.  

Мій  чоловік  мені  малює  щастя
А  деколи  мольберт  у  вікна  викида.
Шалено  стукає  мій  пульс  в  його  зап'ястях
А  щоками  від  щастя  скрапує  вода.

 Мій  чоловік  найкращий,  він  це  добре  знає
І  користується  цим  вдало  і  щодня
Коли  все  добре  -  дуже  високо  літає,
Коли  погано  -  руки  мов  броня.  

Мій  чоловік!  Як  гордо  прозвучало,
Як  дзенькає  у  грудях  молоток.
І  лиш  від  імені  його  я  би  "кінчала".
Від  доторків  його  по  шкірі  холодок.

 У  мого  чоловіка  найніжніші  руки.
І  найтепліша  шкіра,  і  вогонь  в  очах.
У  нас  найідеальніші  сполуки,
Тому  що  наше  щастя  в  наших  же  руках!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012


назва - без назви, або або.

віршами  моїми  пропахли  перони
закінчилось  небо  і  трафік  на  час.
міняла  коханих,  квитки  і  вагони
які  не  давали  згадати  про  нас.
 Віршами  моїми  пропахли  вокзали
Замучилась  спати  -  вже  треба  іти
Здавалось  якби  мені  зразу  сказали
Змогла  б  я  тебе  хоч  в  собі  зберегти.
 Віршами  пропахли  квиточки  і  каси
Гарячою  кавою  вилився  світ.
 Для  нас  не  призначені  квіти  й  Пегаси
Нехай  тобі  сниться  мій  цьом  і  привіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012


***

дорівнює,  зірочка.  крапочка.кома
я  без  свідомості,  чи  несвідома??
може  лизати  підошви  буду,
може  тобою  заміню  Будду,
..кастинг  влаштую,
роль  мого  серця
все  таки  твоя,  
я  не  жартую

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012


бо не не ( ) бо.

отак  почали  руйнуватись  мрії  -
все  сипалось  з-під  стель  моїх  бажань,
маленькі,  нелегальні,    мов  повії
наслухались    моїх  сухих  страждань.
і  цигаркові  смолоскипи  ночі
спалахують  то  тут,  то  там  -  
удалині
чому  ж  так  сумно.
стиха  біль  муркоче,
а  я  згораю    мовчки  на  війні.
на  тілі-дзеркалі
відбились  твої  пальці,
і  нерви  сплутались,
танцюючи  у  вальсі...
кохаючись  під  фото  на  стіні...

без  рамки.  то  звичайне  фото.
на  нім  не  я,
 бо  я  ще  не  твоя.
чому  ж  тоді  мені  від  мрій  спекотно?
чому  на  небі  не  твоя  зоря?

автобус  твій  зникає  вдалині.  
не  дочекалась.  нерви  мабуть  здали,
тому  сидітиму,  палитиму  пісні.
мене  твої  олені  вже  давно  дістали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012


Цікаво, а ти помічав

Цікаво,  а  ти  помічав
як  жарко,  коли  прохолодно.  
Коли  помирає  печаль
і  ти  обійняв.  Що  завгодно
віддала  би  я  за  ту  мить
Коли  ми  залишимось  двоє.
і  час  не  біжить,  а  летить  -
самі  ми  для  себе  герої.
Бо  в  кожного  свої  жуки
сидять  в  голові.  І  десь  нижче
і  знову  поб"ємо  пляшки,
і  трішки  присунемось  ближче.
Теплом  до  тепла,  бо  пече.
Коли  не  побачимось  довго.
І  твоє  гаряче  плече,  
і  моя  тонесенька  кофта
зігрій  поцілунком  ще  раз.
я  знаю,  це  все  не  навічно,
бо  нас  порозділює  час,
і  мрій  нелегальних  наплічник.
Ти  мабуть  і  не  помічав,
що  правда  насправді  -  це  слизько.
і  ми  не  самі.  Це  печаль.
Не  разом.  Проте  дуже  близько.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012


місто намагається забути тебе

місто  намагається  забути  тебе  .  
не  дозволю  
бо:  
відбитки  твої  підошв  на  кожній  вулиці  стали  декораціями  наших  спільних  вистав.  
бо:  
бездомні  думки  і  згадки  про  тебе  боязливо  виглядають  з  кожного  закутка  і  рвуться  в  теплі  обійми  мого  розуму.  
бо:  
любові,  народженої  цим  містом  не  існує  поза  ним.  
бо:  відсутність  твого  дихання  призводить  до  втрати  містом  пульсації.  
бо:  
всі  дороги  стануть  закритими  для  мене,  бо  кожна  з  них  кричить,  що  їй  самотньо,  бо  кожна  з  них  не  уявляє  себе  за  межами  простору,  що  розрісся  з  однієї  краплі  -  дотику  наших  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340427
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.05.2012


мініатюра

..  й  цілує  -  мов  шльондру  :  між  очі,  між  губи,  між  груди...  
й  залишає  на  тілі  небесні  розводи  пальцями.  
тату  їй  на  шкірі  -  слідами  пилюки  та  бруду  
і  сниться  ночами.  даремно.  він  сам  закохався  без  тями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012


Царівно О. .

Царівно  О,  
моя  маленька  лялю
з  тобою  мовчки  в  небо...
потопаю.
загублю  зміст,
бо  загубила  небо
Царівно  О,  мені  тебе  так  треба
ти  моя  невідома  невагомість,
м́оя  хороша  лялю,  
мо́я  совість...
з  тобою  чи  без  тебе  моя  мила,
я  зроблю  все,  щоб  ти  була  щаслива.
Моя  Царівно,
мо́я  ніжна  лялю,
тебе  немає,  я  тебе  не  маю.
загублю  десь  серед  книжок  на  шафі,
ми  заблудились,  загубилися  у  часі...
мо́я  хороша,
мій  ковточок  неба,
мо́я  маленька  -  ти  моя  потреба
Царівна  ночі,  озера  і  квітів.
Царівно  О,
роздерті.
ми  -  розбиті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011


лавка сили зла (част. 9)

ангелик  сів  на  край  хмари.  заплакав.  на  землю  падали  його  сльози.  солодкий  дощ.  ще  1  такий  день  він  не  переживе.  хіба  він  винен  у  тому  що  у  нього  срібні  крила?  хіба  він  може  щось  зробити?  він  просто  не  такий  як  всі.  цькувати  когось  завжди  легше.
ножниці.
срібне  пір"я.

                                                                           АНГЕЛИ  ДОВГО  НЕ  ЖИВУТЬ.
коли  ангели  помирають  на  землю  падає  білий  сніг

P.S.  того  дня  падав  срібний  сніг.






-  ти  любиш  Зиму?
-  Зиму?  не  знаю.  чесно  кажучи  не  дуже.  зима  в  мене  асоціюється  з  темрявою  і  холодом.  а  ти?
-  а  я  люблю  осінь.


                                                                                                                                                         ШТУЧНІ  УСМІШКИ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281520
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.09.2011


я ніколи не стану поетом

я  ніколи  не  стану  поетом,
не  писатиму  віршів  про  маму,  які  будуть  додавати  в  обране.
не  редагуватиму  вірші  
буде  писати  в  стані  алкогольного  сп"яніння,  чи  коли  закохаюся.
чхатиму  на  критику.

я  ніколи  не  стану  поетом.
я  не  захоплюватимуся  видатними  віршами,
не  знатиму  всіх  великих,  і  не  розбиратимуся  в  ямбах  хореях  чи  амфібрахіях.

я  ніколи  не  стану  поетом.
в  мене  нема  бажання  ним  ставати.
я  не  хочу  признання,  я  не  хочу!
я  просто  писатиму,  коли  мені  особливо  зле  чи  добре.
чи  коли  ти  знову  вдариш  мене  лицем  в  стінку.

я  ніколи  не  стану  поетом.
мене  не  друкуватимуть  в  журналах,  підручниках,  атласах.  мене  не  вивчатимуть  в  школі.
я  ніколи  не  стану  поетом.

то  чому  ж  я  пишу??
мої  емоці  не  поміщаються  в  мені.
мої  емоції  виходять  назовні  і  лягають  на  папір.
я  записую  їх,  щоб  одного  разу  показати  коханому.  і  разом  посміятися.

я  ніколи  не  стану  поетом.


навіяне  алкоголем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.07.2011


ось

****
в  кожного  є  персональний  ангелик.  це  такий  кусочок  щастя  який  перетворює  твої  усмішки  на  сонячних  зайчиків
                                                                   
                                                                                                   ****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011


10 причин змусити мене…

1.  давай,  змушуй  мене  жити!!  щоранку,  буди  мене  і  витирай    розсипаний  з  ночі  попіл,  бо,  о  курво,  на  ньому  видно  відпечатки  ніг/лап/душ  моїх  нічних  відвідувачів.
2  .  давай,  ну  знайди  мене!  ти  ж  можеш  шукати  мене  в  чужих  вікнах  і  шафах,    ти  зможеш  знайти  мене  за  шкірочками  з  апельсинів.  ти  зможеш,  якщо  небо  не    впаде.
3.  ну  ж  бо,  заспокой!!  хіба  це  важко,  щодня  розливати  мої  сновиніння  порожніми  склянкам??    
4.  приходь  до  мене  з  повітряною  кулькою  і  йди  з  її  трупом!  принось  мені  мушлі    і  камінці,  а  я  спою  тебе  отрутою,  і  ти  станеш  залежним.  залежним  від  трутки    і  від  мене.
5.  лови  мене.  знімай  мене  з  мостів,  і  витягуй  з  чужих  машин    роби  мене  хоч  трошки  своєю.  роби  мене  незнайомкою.  сама  себе  не  знаєш,  сама  собі  не    віриш.  ну  ж  бо,  ЗЛОВИ  МЕНЕ!
6.  прив"язуй  мене  до  батареї,  коли  я  знову  падатиму  в  небо.  носи  мене  в  рюкзаку  в  гори,  і  зберігай  разом  з  чеками  між  сторінками  книжок.  ніколи  не  загуби  мене  в  магазині!!
7.  обнімай  мене    в  ванні,  і  коли  ми  разом  їхатимемо  на  ровері,  притискай  мене    до  сонця,  і  даруй  свої  мрії.  вдар  мене.
8.  розказуй  мені  всі  секрети,  годуй  мене  кульбабковим  медом  і    роби  мені  заштрики  чаю  з  липи  і  ялинових  голочок.  розбивай  мені  голову  і  напихай    туди  вати.  багато  вати,  бо  ,о  курво,  музика  розриває  мене.
9.  цілуй  мене,  своїми  губами,  о  так,  ти  цілував  мене  в  щоку  так,  що  електрика  била  по  стінах  і  розсипався  вавилон.  малюй  мені  губами  на  тілі  зелене  небо.  знайди  мого  жабу.
10.  люби  мене.  люби  мене  між  стінами  мертвих  поїздів,  люби  мене  тішити,  люби  мене  вбивати.  люби  мене,  бо  я  ж,  о  курво,  без  тебе  не  бачу  моря.  відпрвляй  мені  листи  паперовими  корабликами,  і  зроби  метелику  пірсинг.  люби    мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011


і цигарка надвох…

і  цигарка
                           надвох  
                                             на  чужому  пероні,
серед  сотень  чужих  сподівань
серед    сотень  надій
                                     у  
                                         нічному  
                                                                     вагоні
народилось  одне  із  кохань.

і  роздерши  на  мрії
білети  і  спогад
                       я  злітала  
                                                 посеред
                                                                         бажань
тільки  станція  ночі,
         останній
                                                       твій  
                                                                 погляд....
і  рефлекси  розлучних  страждань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2011


сповідь ангела

я  залию  собі  очі  кислотою,
хай  вони  тебе  уже  не  бачать,  
крила  целофана  мерзлотою,
запакую.  ангели  не  плачуть.

я  розтовчу  всі  свої  старі  покої
жити  тут  вже  більше  нереально.
небо  залишаю  у  спокої,
ангели  ти  кажеш  ідеальні?

я  тебе  востаннє  в  лоба  поцілую,
"  ми  побачимося  ще  мабуть    не  раз"
без  брехні  брехнею  пожартую.
кислота  уривки  роз"їдає    фраз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011


це збіса приємно отак закохатися

це  збіса  приємно  отак  закохатись,
і  тішитись  поїздом  в  небо.
зависнути,  вмерти,  і  знову  дістатись,
до  свого  найпершого  "треба".

коли  ти  так  хочеш  пошвидше  побачитись,
коли  розумієш  -  не  вийде
до  іншого  міста  шалено  добратись,
а  віриш  що  час  іще  прийде...

коли  ти  втрачаєш  останні  хвилини,
на  "цьом"  і  обійми  прощання,
а  хочеться  тут  просидіти  години
з  вокзалом  стрічати  світання.

коли  тебе  вдома  чекає  хтось  інший,  
а  ти  так  шаленно  не  хочеш,
бо  той  вже  далекий,  як  іній  торішній,
сама  собі  щастя  толочиш.

коли  розумієш,  що  це  мимольотом,
ми  ж  просто  з  тобою  прохожі...
і  тішитись  першим  й  останнім(?)  польотом.
прогнати  всі  думки  ворожі.

коли  від  дурману  ти  втратила  голову,
коли  вже  не  можеш  не  пити,
так  прикро  не  спати,  й  тікати  від  холоду
і  двох  одночасно  любити.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2011


моя маленька дівчинка

о,  так,  моя  мила  дівчинко,
ти  зовсім  не  з  цього  світу.  
ти  тут  чужа
ж
бо  
небо  тільки  знає
навіщо  ти  тут  потрібна.
ти  ніколи  не  розуміла  правил.
ти  ніколи  не  любила  вузли  ниток  які  тут  все  пов"язують...
ти  ніколи...
ніколи...
ти  тільки  кохала.
але  твої  сліди  старанно  витирали  з  чужих  підвіконь.
о  так,  моя  мила  дівчинко...  
ти  відчувала  себе  уламком  чужого  світу,-
а  ти  тільки  уламок  чиєїсь  мрії.
але  ти  моя.
пробач.
я  тебе  збережу  між  засушеного  листя




розвіялось  цигарковим  димом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259673
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2011


жива. Метальова.

словами  бризнули  віконні  ґрати
я  не  жива!    але  й  не    з  мікросхем.
у  вухах  небо.  у  очах  шматочки  вати
мов  цукор  розчиняюсь  під  дощем.

у  серці  море,  а  у  роті  хмари
до  неба  прив"язали  целофан
у  сумці  квіти,  в  дзеркалі  примари
з  шматків  газети  ношу  сарафан.

сережки-  цвяхи,  карамель  помада
позаду  місто,  а  за  ним  маразм.
життя  -  це  клумба.  сенсорна  розсада.
із  шестерень  пародія.  Сарказм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255692
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.04.2011


лавка сили зла (част. 8)

В  темряві  щось  блиснуло.  Їй  на  долоню  повільно  впала  сніжинка.  Невже?

-  Слухай,  а  Там,  вже  закінчилась  осінь?
-  Так,  -  відповів  зітхнувши  Хлопчик-з-закоханими-очима,-  Я  не  хотів,  щоб  вона  йшла.  Знаєш,  там,  у  звичному  світі  все  не  так  як  тут.  Лавка  сили  Зла
     (Темрява)
додає  нам  прямоти.  У  світі  реальності  я  б  не  зміг  сидіти  з  тобою  отак.
-  Невже,  все  щ  відбувається  тут  -  нереальне?
-  Ні...  це..  Навіть  не  знаю,  як  називається  ЦЕ  місце.  Чому?  Та  все  через  нашу  дурість.    Жаль,  що  я  не  можу  розказати  тобі  більше.
-  Але  чому?  Може  саме  це  "більше"  допоможе  врятуватись?
-  Розуміння  приходить  з  часом.  Хоч  розбий  себе  вщент,  на  товстих  кам"яних  стінах  не  залишається  ран.  Ти  зрозумієш  все,  але  буде  вже  пізно.  Хоча  надія  що  Осінь  повернеться  залишиться  назавжди.

Сніг  -  це  сльози  ангелів.  Вони  теж  плачуть  за  осінню.

smisla.net
(  цього  нема  в  творі,  але  гляньте  відео)

Руки  темряви  тягнуться  за  моїм  ангеликом.  Темрява  завжди  хоче  забрати  якнайбільше  щастя.  Вона  живиться  ,  поглинаючи  все,  що  приносить  мені  радість.

Я  обертаюся.  Хлопчик-з-закоханими-очима  задумано  дивиться  кудись  крізь  мене.

-  Як  ти  думаєш,  що  таке  любов?  -  задає  питання,  продовжуючи  розглядати  щось  видне  тільки  йому.
-  Любов?  Пам"ятаєш  жуйки  з  вкладками  "love  is..."?  Мені  ніколи  не  здавалося,  що  ті  написи  мають  хоч  частинку  істини.  Любов  -  це  по-моєму  надто  високе  почуття,  щоб  його  можна  було  описати  на  клаптику  паперу.  Це  як  електрика  по  всьому  тілу.  Це  піднесення.  Це..  це  треба  відчути.
-  Цікаво.  А  як  би  ти  поставилася  до  того,  що  твоя  кохана  людина  не  з  тобою,  а  з  кимось  іншим?
-  Не  знаю.  Мені  здається,  що  я  б  ревнувала.  Причому  ревнувала  дико.  Але  так  як  я  люблю  цю  людину,  я  б  бажала  їй  добра.  І  якщо  їй  чи  йому  краще  не  зі  мною,  я  зрозумію.  Я  буду  мучитися,  але  я  любитиму.  Думаю,  любити-  це  завжди  добре.  Звісно  фізичний  фактор  теж  важливий,  але  те  такий  як  духвний.  Так  само,  як  у  парі  здебільшого  є  той  хто  любить,  і  той  хто  дозволяє  себе  любити.  Спочатку  я  думала,  що  бути  тим  кого  люблять  -  краще.  Але  думка  змінилась.  Тепер  краще  бути  першим.  Краще  любити  і  відчувати  все  те,  що  не  можна  передати  словами  і  дарувати  своє  тепло  іншому.
-  цікаво.....
Вона  витягла  з  кишені  цигарки.
-  Будеш?
-  Ти  ще  питаєш?

Емо  не  стають  ангелами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255527
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.04.2011


лавка сили зла (част. 7)

...  я  іду  вулицею.  Курю.  Чомусь  останнім  часом  я  багато  курю.  Навколо  осінь  і  ніч.  Раптом  помічаю  двох  закоханих  попереду.  Вони  -  це  тільки  проекції...  Це  лише  тіні,  і  це  заважає  їх  роздивитися.  Ідуть  повільно.  Часто  зупиняються.  Цілуються.  Притискаються  один  до  одного.  Зупиняються  перед  ліхтарем.  Дивляться  на  світло  через  скельця  квадратних  окулярів.  Щось  говорять  про  Сонце...  Ззаду  чуються  інші  голоси.  Озираюсь  і  бачу  іншу  пару.  Така  ж  поведінка,  от  тільки......  Закохані  очі  хлопця  дивляться  на  першу  пару.  і  в  них  блищать  сльози...

Прокинулася.  Смішно  протера  очі  кулачком.  Потягнулася.  Він  дивиться  на  неї  невідривним  поглядом.  Коли  помічає  її  погляд  -  швидко  відвертається.  Вдає  що  нічого  не  трапилося.  

-  Ти  знаєш,  найстрашніша  мука,  найболючіший  різновид  самотності  -  бути  поруч  з  коханою  людиною,  не  сміючи  її  торкнутись.  Сміючи  лише  мріяти  про  взаємність.  І  спіймавши  себе  на  цій  мрії,  одразу  ж  відганяти  її.  Щоб  не  узалежнюватись.  Щоб  не  мучитись,  перехоплюючи  закоханий  погляд  спрямований  в  інший  бік.
-  це  стосується  мене?
-  Це  стосується  нас  обох.

Життя  взагалі  дивна  штука.  Завдаєш  найбільшого  болю  тому,  кому  бажаєш  найбільшого  добра.


-    Знаєш  що  мені  приснилося?
-  Ні.  Розкажеш?
-  Я  іду  в  темряві.  Курю.  І  раптом  бачу  2  закоханих,  які  дивляться  на  ліхтар    і  говорять  про  сонце.  А  позаду  ще  2  закоханих,  але  очі  хлопця  з  другої  пари  весь  час  повертаються  в  бік  першої...
 Він  зітхнув.
-  ...  Ліхтар...  Це  так  далеко.....
-  До  чого  тут  це?
-  Та  так.  Все  ж  таки  він  далеко.


12012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255525
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.04.2011


лавка сили зла (част. 6)

Дзвінок  мобільника.

Звідки  тут  на  лавці  в  сили  Зла
     (  Темрява)
взявся  мобільник?  Такий  покоцаний...  Мій!  Точно  мій!  Прихований  номер.  Незнайомий  голос  в  трубці.
-  Люди  -  не  стіни.  Якщо  захочеш,  посунуться.  Вір  у  себе.  Тоді  врятуєшся.

Короткі  гудки.  Обертаюся  до  Хлопчика-з-закоханими-очима.
-  Хто  це  був?
-  Твоя  підсвідомість.
-  і  що  ж  вона  хотіла  мені  цим  сказати?
-  Цього  я  тобі  не  відкрию.  Висновки  ти  повина  робити  сама.
-  Як  думаєш,  нам  ще  тут  довго  чекати?
-  Не  знаю.  Чесно.  Але  думаю,  що  вихід  знайдеться.
В  неї  з  очей  бризкнули  сльози.  Капнули  на  футболку  срібним  дощем.
-  Нуууу...  Дурненьке...  Не  плач.  Яке  ж  ти  все  таки...  Геть  не  змінилася.
-  А  чому  ж  я  мала  мінятися?
-  Міняються  після  того  як  роблять  боляче  іншим.
-  Але  не  після  того  як  роблять  боляче  собі.  
-  Життя  це  гра.  Ти  знаєш,  що  колись  програєш  і  щоб  вижити  руйнуєш  нитки  прив"язаності  до  інших.  Жаль,  що  тут  правила  не  діють.
-  Жорстока  ця  гра.  -Я  заспокоїлася  і  задумалась.-  Надто  часто  треба  ховатися  і  робити  боляче  іншим.  і  в  цей  же  час  треба  слідкувати  за  тим,  щоб  не  зробили  боляче  тобі.  
Вона  витягнула  цигарки  з  кишені.  
-  Покурим?
-  Не  відмовлюсь.

Сидячи  тут  ти  починаєш  задумуватись.
Прийшло  розуміння:
     ілюзії  сучасності;
     маразму  оповіщень;
     втрачених  мрій;
     загублених  світанків;
     змарнованих  секунд;
     розбитих  ліхтарів...

А  ліхтар  все  ще  горить.  Маленьке  сонце.  Велика  розмита  пляма.  Я  його  бачу  кожного  вечора  коли  повертаюсь  додому.  І  усміхаюся.

-  Знаєш,  я  мабуть  посплю.
-  Думаю,  я  не  заважатиму.
Вона  заснула.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255337
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.04.2011


лавка сили зла (част. 5)

Вона  зітхнула.  Важко  і  змучено.  Важко  надого  залишатися  на  лавці  в  сили  Зла
             (Темрява)
-  Як  ти  думаєш,  навіщо  ми  тут?
-  Для  чого  тут  ти  -  я  тобі  не  відкрию.  я  -  лиш  перешкода  на  Твоєму  шляху.  Це  доля.  Тільки  вона  відповідає  за  нас,  за  наші  вчинки,  думки,  мрії.  тільки  вона  вирішує  як  перетнуться  думки  наших  життів.  тільки  вона  знає,  кому  жити,  а  кому  сидіти  тут.  тільки  вона...
-  Годі!  чому  в  тебе  Закохані  очі?
-  Я  не  знаю  як  це  пояснити.  У  тому  світі,  поза  лавкою  сили  Зла
           (  Темрява)
у  тебе  теж  були  такі  очі.  Ти  була  такоюж  як  я.  Може  ще  не  пізно?
-  Я  здається  згадую...  Це  не  тільки  запах  ментолових  цигарок.  Це  ще  запах  горіха...
-  До  чого  тут  горіх?
-  Молодий  плід.  Якщо  не  зняти  з  нього  шкірочку  -  він  гірчить.  Але  якщо  зняти  -  можна  знайти  солодку  суть.  Так  само,  якщо  взнати  людину,  можна  знайти  частику  себе  в  комусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255334
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2011


give me to enother chanse… лавка сили зла. (част. 4)

Я  озирнулася  і  побачила,  що  я  не  сама  в  цій  темряві.  на  лавці  в  сили  зла
(Темрява)
не  можна  залишатися  самою.  Чомусь  тут  сидить  Хлопчик-з-закоханими  очима...  Може  це  лише  моя  уява.  Але  відстань  між  мною  і  темрявою  повільно  скорочується,  а  відстань  між  мною  і  світом  все  збільшується...  Може  витягнеш  мене  звідси?  Може  врятуємося?
-  Хто  ти?
-  я?..  Я  не  Реальність,  бо  вона  надто  жорстока.  Я  не  Мрія,  бо  вона  надто  солодка.  Я  -  накладання  мрії  на  реальність.  Я  -  твоє  відображення.Я  -  частинка  твоєї  душі,  а  ти  -  частинка  моєї..
-  А  хто  тоді  я?
-  Ти?  Ти  це  ти,  ти  це  те,  заради  чого  варто  було  прийти  у  цей  світ  і  сісти  на  цю  лавку.  Ти  просто  є  тою,  ким  здаєшся.  Ти  Справжня.  
-  Ти  хочеш  сказати,  що  я  -  Істина?
-  Ні.  Істина  -  це  шлях.  Ти  його  пройдеш,  а  я  ні.  Я  стану  ще  одним  трупом  Мрії,  яку  вбила  жорстока  Реальність,  вистилаючи  тобі  дорогу.
-  Тоді  чому  ж  ти  тут?
-  Я  прийшов  ще  раз  на  тебе  поглянути.
запотілі  скельця  окулярів.  Очі  кольору  міді.  але  ж  як  можна  побачити  очі  в  повній

(  безвісті?  невідомості?  втраченості?)

темряві.  Просто  закоханий  погляд  відчувається  шкірою.  І  запах.  Запах  ментолових  цигарок.


на  цвинтарі  моїх  надій
поховані  усі  спокуси
мільйони  нездійснених  мрії
маленькі  совісті  укуси.

на  лавці  біля  мене  Хтось
живий  сидить.  кусає  губи.
він  вже  знайшов  свою  когось
ну  а  над  ними  міста  труби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255317
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.04.2011


лавка сили зла (част. 3)

на  підлозі  калюжа.  напевно  це  була  сніжка.  вода  ніколи  не  втратить  суть.  вода  навіки  залишиться  собою.
         Що  таке  правда?
         вода  -  це  правда.
поки  світ  не  втратив  воду,  він  не  брехатиме.
         Метелик  це  правда.
     і  правда  -  це  поїзд,  який  назавжди  залишає  слід  у  душі.
       Люди  це  правда
правда,  але  надто  жорстока.  а  жорстокість  -  це  істина.

чому  я  не  повертаю  людям  речі?    
я  хочу  щою  їхня  частинка  залишилася  зі  мною.
чому  я  мовчу?
я  просто  старша  ніж  здається.
чому  світ  зрушив?  
через  те,  що  існують  такі  як  я  і  не  такі  як  я.
чому  промокають  ноги?
через  лінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255314
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2011


з спогадами ( в ) небо

Притулившись  вухом  до  твоїх  грудей,  я  відчувала  стукіт  сердечка  -  тук-тук-тук...  так  швидко  і  там  медово....  Хотілося  зігріти  і  розтопити  тебе,  щоб  губами  відчути  мед  твого  серця.  В  ніздрі  мимовільно  проникав  твій  запах,  о,  я  пам"ятаю  твій  запах.    такий  гострий  і  колючий,  але  чомусь  ніжний  і  жаданий...  запах  сонця  при  сході,  коли  навколо  з"являється  холодна  роса  і  все  щільнішим  є  бажання  загорнутися  в  твої  теплі  обійми.
цілунок  зі  смаком  твоєї  щоки.  цілуючи  її  ніколи  не  можу  зберегти  відчуття  цілунку.  а  дивно...  здається  вже  вивчила  напам"ять  кожну  клітину  твого  обличчя,  а  запам"ятати  все  не  можу...  солодкий  смак  гіркого  неба....
болить  мріяти  про  більше.  болить  доводити  себе  до  стану  між  відчуттям  польоту  і  відчуттям  падіння  в  прірву....  змучена.
пробач.
ми  боягузи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254882
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2011


музика втомилась мене слухати

небо  розштовхало  пластмасові  стіни.
ми  розбились.
знову
                                     падаючи
                                                         кусочками
                                                                             скла
ти  тішився.  чому  ж  ні,  хіба  ми  не  на  шарнірах??
нова  вистава  у  серці.  танцюємо  вальс.
танцюємо,  бо  ми  того  варті.
живемо  бо  мусимо  жити.
кохаємо??
кого,  невже  сцену?
ні.  ми  не  можемо  кохати,  ми  ж  лише  уламки  скла.  а  колись  обіймали  одне  одного.  які  колись  перепліталися  крилами  склянного  янгола.
ми  ж  не  варті  сліз,  правда???
мені  незручно  лежати  отак,  окремо  від  тебе,  і  окремо  від  неба.
мені  неприємно  бачити  тебе  отак,  окремо,  розкромсаного  і  розбитого.
мені  не  боляче!!!  я  ж  лише  уламок  скла.
а  музиці  байдуже.
                   
                                         музика  змучилась

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252345
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 07.04.2011


для мене

p.s.  в  прозорій  чашці  повільно  розчинявся  цукор  утворюючи  маленький  смерч.  


     надворі  смеркалося.  сидячи  під  його  вікном  дівчинка  спостерігала  за  його  прозорим  горнятком.  банальна  м"ятна  безвихідь..
   світанок.  бетонна  вишка  кам"яного  басейну.  прохолода  перченими  мурашками  бігає  шкірою  оголених  ліктів.  дівчинка  лежить  на  найвищій  площадці  для  стрибків  у  порожній  бетонний  басейн.  навколо  світлом  розливається  сьогодення.
   запах  неба.  мобілка  беззвучно  волає.  до  сережок  прив"язані  повітряні  кульки.  дівчинка  любить  дощ.
     обідає  запахом  мокрого  неба.  тішиться  сонячним  зайчиком  з  калюжі.  навідується  в  гості  до  старого  ліхтаря  на  іншому  кінці  міста.  дівчинка  шукає  подвоєння.
     під  мостом  намальоване  граффіті  -  апельсин.  дівчинка  любить  з  ним  поговорити.
відлуння  міста.  тільки  в  Нього  на  це  зовсім  нема  часу.  люди  стають  безпорадними  втрачаючи  сонце.
 
p.p.s.      до  неба  прив"язано  безліч  мотузок  з  целофану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252264
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.04.2011


ліхтар і його тінь

дикі.  шалено  закохані  і  справжні.  разом  -  мов  ліхтар  і  його  тінь.  тільки  в  ліхтаря  є  асфальт,  а  тінь  творить  сонце.  ти  знаєш,  Ліхтарику,  тінь  не  можна  втримати  в  замкненому  просторі.  вона  там  помре.  не  клич  її  вгору.  тінь  має  свій  будиночок  і  це  єдина  коробка  де  вона  може  жити.  а  ще,  інколи  вона  ходить  в  гості  до  сонця.  коли  ти  відвертаєшся.  Ліхтарику,  ти  сам  можеш  викликати  тінь,  досить  тільки  засвітитися.  але...  це  інколи  надто  важко  для  тебе.  краще  розуміти,  що  вже  є  чорний  асфалт  з  синіми  прожилками  тріщин.
     вічного  нема  нічого.
і  ліхтар  житиме  поки  живе  його  тінь.
а  тінь  житиме  поки  в  неї  є  ліхтар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252094
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.04.2011


ти моє намальоване щастя

ти  моє  намальоване  щастя
у  альбомі  нічних  сподівань.
певно  з  небом  з"єднатися  вдастся
в  безнадії  надійних  кохань.
в  краплі  чаю  розчинене  серце,
в  краплі  неба  ковток  пустоти
ми  з  тобою  настільки  уперті
що  украли  шматок  самоти.
в  інтернеті  відвідуєм  часто
сторінки  розчарованих  мрій,
я  все  мрію,  що  бути  нам  вдастся
не  лише  у  безодні  надій.
ми  з  тобою  занадто  уперті
ми  помовчимо  ще  один  рік.
а  тоді  лиш  слова  розпростерті
впадуть  краплями  з  змучених  вій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011


пробіл у небі

знаходячи  загублені  книжки
ми  мовчки  вирушаємо    в  ванільне  небо.
дитинство,  квіти  і  старі  казки
сховають  нас  серед  уяв,  так  треба.
змальовуючи  із  уяви  дощ
ми  хочемо  заповнити  клітинки
ми  пишемо  про  втрачені  "також",
рахуємо  загублені  зупинки.
і  квіточкою  неба  лиш  на  мить
ми  розмалюєм  стіни  нашої  уяви.
-дивися,  он  літак  летить,
знаходить  серез  хмар  небес  заяви.
зайшовши  в  вічний  неба  коридор
ми  мовчки  розмальовуємо  хмари
а  місяць  сонцю...  він  лише  тореадор.
і  тільки  душу  переслідують  примари

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011


Мій власний ковточок сьогодні

Мій  власний  ковточок  сьогодні
наповнений  ритмами  кави.
новенький  діагноз  -  безсоння,
без  тебе  життя  не  яскраве.
в  навушниках  вічного  неба
з  ледь  тліючим  болем  в  зап"ястях
шукала  себе  -  бо  так  треба,
натомість  побачила  щастя.
знайшовши  у  собі  бажання
загадку  задала  контрольну.
чекала  дзвінка  до  світання...
лиш  спати  лягла  недовольна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250312
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.03.2011


зворотній відлік

9...8...
стриб  -  і  прямо  в  калюжу.  на  душі  метелики.  в  кишені  яблучні  цигарки.  в  думках  -  ти.
7...6...
кеди  зовсім  промокли...  але  мені  не  холодно.  ні,  зовсім  не  холодно...  я  закохана.
5...4...
намагаюся  не  думати  про  завтра...  зовсім  не  думати...
3...2...
ловлю  себе  на  думці,  про  тебе.  ти  красивий.і  пахнеш  так  солодко...
1...0...
сміюся  сама  до  себе,  сміюся  до  оголених  зірок,  бо  вони,  там,  на  небі  також  закохані.  



цікаво,  а  ти  про  мене  думаєш???

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248444
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2011


перетворення

світло...
бачеш  краєчок  світла?  
він  затоплює  небо
світанок.
ніч  лягає  спати,  наривається  світим  покривалом  і  засинає...
тиша...
тиша...
хрусь.
ламається  суха  гілочка  від  раптового  пориву  вітерцю.
Вона  з"являється  здається  нізвідки.  шарф,  теплі  рукавички,  чорні  окуляри.
сумка  через  плече  і  усмішка.
заморожена  усмішка  на  обличчі.
 Дивна,  навіщо  тобі  чорні  окуляри?  сонця  ще  не  видно,  світло  не  пошкодить  очей..
усмішка  на  мить  здається  сумною,  але  то  тільки  здається.
розчепірюється  небо.
починає  падати  сніг  .
ніч  крутиться    в  постелі,  на  секунду  прокидається  і  знову  засинає.
на  мить  стає  темно  і  вона  знімає  окуляри.
знову  одягає.  навколо  світло  і  падає  сніг.

коли    ти  в  чорних  окулярах,  то  може  здаватися    що  ніч  і  світло  зустрілися.
ти  можеш  прикидатися  всесильною.
ти  можеш  створювати  сутінки.


тиша.
тільки  краєчок  світла  потягується  і  розтягується  навколо.
ніч  міцно  спить.
а  Вона  зникає.
коло  замкнулося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011


зрада?пекло ночі смертних

ти    як    божевілля
твої    солодкі    губи
смакують    так    гостро
лише    мимольотом
                                                                                     і
                                                                                                 лише
                                                                                                                                     тричі.
ми    ж    п"яні..    
чи    це    рахується    зрадою?    
стираєм    лишні    файли    з    голови    алкоголем.
і    цигарками.
ти    ніколи    не    дозволяв    мені    курити.    а    жаль.
так    легше.

ніч    навколо..    ми    там    втонули.
загублені    в    нОчі.

час    не    лікує.
він    притуплює    біль    але    не    лікує.
ти    ж    знав    про    це..
то    чому    продовжуємо    спілкуватися    екранним    неспокоєм?
ні    тобі    ні    мені..

море    нас    прийме.
це    наше    персональне    пекло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011


затопило. ( не пов"язане з назвою)

ванільні  сни,  цукрове  небо
солодкі  дні  -  
                               та  все  без  тебе
в  полоні  спраглих  почуттів
                                 кричав
                                       сміявся  і  
                                                       летів...
любив  мене  кидати  в  стіни.
любив  кричати.
наші  війни
тривали  місяць  або  два...
та  що  ж  війна?
                               лише  слова?
цілуєш,  ніжиш  і  біжиш
і  знов  кидаєш.  б"єш  кричиш
втікаєш  знов
десь  пропадаєш
то  це  любов?  
ти  знов  не  знаєш?
чому  ж  тоді  ванільні  сни
чекають  нової  весни?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238319
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2011


дефрагментація

дефрагментація.
дефрагментація  мого  життя.
просто  деталі.  так,  ви  всі  деталі.
складаю  як  пазли,
розумію  що  вони  перетворюються  в  тетріс.....

живемо...  малюємо  свою  дорогу  в  життя...
давай  гратися  разом?  
тільки  в  чиїй  пісочниці?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237910
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.01.2011


гриби

гриби.
так    я    з"їла    гриба.
тепер    гребе.
кальян    з    ягідкою...
смачніші    лише    твої    губи.
напевно.
я    їх    навіть    не    пробувала.
але    ти    впевнений    що    кальян    це    круто.
пхаю    своє    стареньке    піаніно    на    гору.
зіграю    там    блюз    ночі...
чуєш?    слухай    його,    він    про    тебе...
а    ти  не    знаєш...    
ти    нічого    про    мене    не    знаєш.
культ    апельсинів...
і    цілунок    неба.
люблю    твою    футболку.
люблю    твоє    тіло.
ти    хороший..
люблю
але    не    тебе.
бо    
знаю
що    
втрачу.
легше    бути    друзями.


у    всьому    винне    літо.    і    гриби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237737
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2011


так це була вона.

так,  це  була  вона.
маленька  така,  невагома..
чекала  як  прийде  весна,
вночі  утікала  із  дому.
кидала  квітки  у  вино
в  кишені  заховане  літо.
сміялась  у  твоє  вікно  
і  краплі  любила  лічити.
квітковим  шматочком  небес
злітала  щоночі  у  небо
ляльок  одягала  в  принцес
і  плакала.  так  було  треба.
зникала  раптово  кудись
з"являлась  раптово  нізвідки
руками  у  стіни  б"ючись
сльозами  були  її  свідки.
жила  не  для  втіхи,  а  так
жила  бо  уміла  вмирати
ти  знаєш,  для  неї  був  знак-
сьогодні  навчилась  літати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237342
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2011


він/вона

він  вірив  в  Бога,а  вона  казала  що  Цой  не  помер.  він  ходив  в  церкву,  а  вона  таємно  молилась  за  нього.  він  казав  що  все  буде  добре,  а  вона  курила  і  сміялась  що  кінець  скоро.  він  вірив  в  рай,  а  вона  знала  що  таке  пекло.
   вона  часто  вдавала  що  слабка,  а  він  -  що  сильний.  насправді  все  було  навпаки.
   він  любив  захід  сонця,  а  вона  любила  зустрічати  світанки.  він  завжди  приходив  першим.  вона  всьоди  запізнювалась.  в  них  ніколи  не  було  побачень.
   вона  ніколи  не  вдягала  маски.  він  ж  мав  для  кожного  іншу.  вона  обожнювала  гірку  каву.  він  -  солодкий  чай.  вона  любила  помаранчевий.  він  любив  веселку.  їм  обом  не  подобалося  їхнє  сіре  життя.
   вони  обожнювала  гуляти  під  дощем.
вона  записувала  свої  думки  на  аркушах  в  клітинку,  -  він  у  форматі  .doc.
вона  помирала  для  нього.  а  він  народжувався  для  неї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237281
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 27.01.2011


зламалось небо

зламалось  небо
зникли  стіни
втекли  кусочки
night  for  me
змагаючись  із  небом  
часу
тіні
зникали.
розлетілись  хто  куди...
і  поїз  рушив
впала  крапля  тиші.
my  night  for  you
а  ти  не  помічав.
потоком  неба
мою  тишу  зрушив
і  знову  з  часом  
граєш  у  квача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236754
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2011


фортеця

Небо  ламалося  на  шматки,  перемішувалося,  сміялося    і  валило  стіни.  падали  цегляні  уламки.
 вона  залишалася  в  ліжку,  світла  така,  вкрита  білим  покривалом.  у  цьому  хаосі  її  ліжко  залишалося  острівцем  спокою  і  свободи.  вона  спала.  хаос  змінювався  тишею,  а  тиша  фіолетовими  ляпками  залила  все.  незмінними  залишилися  дівчина  і  ліжко  з  залізними  бильцями.  фортеця.
   фарби  переливалися,  розмішувалися  і  змінювали  форми.  фіолетова  тиша  тріщала  і  зникала.
   світ  мінявся.  світ  перестав  існувати,  а  точніше  перестало  існувати  поняття  світу...
музика  неба  зміксувалася  зі  скреготом  шестерень.
Тиша..Тиша..Тиша...
Вона  прокинулась.
навколо  звичні  сірі  стіни.  сірі  стандарти.сіре...
одягнула  сіру  маску  і  накрила  сірим  покривалом  світле  ліжко.
фортеця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236689
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.01.2011


розмальовка мого життя

розмальовка  мого  життя
розмальована  кавою  й  небом.
цигарковим  димком  забуття
повертаюсь  щоночі  до  тебе.
кожен  день  роздираючись  знов
заглядаю  у  спокій  екрану.
і  мобільні  етюди  оков
заливають  придушену  рану.
вперто  роблячи  спокій  своїм
я  собою  привласнюю  тишу.
ти  напевно  не  будеш  моїм,
та  в  спокої  тебе  не  залишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235909
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.01.2011


поза мережею

в  закоханий  вечір  сховались  секунди
чекаю  я  твого  дзвінка.
немовби  примари-приходять  приблуди.
мобільний  стискає  рука.
змальовані  ночі  твоїх  повідомлень,
надія  на  голос  зника.
засліплені  сумом  невиспані  очі
сльозу  відчуває  щока...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2011


зимове

давай  потанцюємо  разом  зі  снігом,  
пограємось  з  часом  у  лови?  
за  руки  візьмемось.  розпалимось  бігом  
і  снігом  забілимо  брови.  
забудемо  вже  непотрібну  незручність,  
забудемо  те.  що  не  знали.  
розбавимо  сцени  стару  непорушність  
і  вкрадемо  те,  що  не  вкрали.  
розпалим  усмішки,  знайдемо  світанки  
і  зловим  щасливі  моменти.  
з  тобою  ми  будем  шукати  світанки  
і  більш  не  заплатимо  ренти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235043
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.01.2011


розШШШтовхана (не чіпай мої сталеві сльози)

потовчені  декорації  мого  міста.
файл  пошкоджено.  надто  пошкоджено..  не  повернути..
ти  хотів  поремонтувати  мене
(але)
(хіба)
ти  зможеш  вкрутити  мені  нові  очі,  знаєш,  так  як  міняють  лампочки.
щоб  не  бачити  руїн.

змастити  мій  голос,  він  надто  сухий  для  тебе.
я  щоночі  надійно  змащую  його  алкоголем..

робот.  або  лялька  на  шарнірах
нова  помилка  у  мікросхемі  серця.
ти  ж  мене  вимкнув.
думав  надійно?
різьба  зірвалася.

сльози..  звідки  у  машини  сльози?  перша  сльоза  завжди  холодна...  ніколи  не  помічали?  а  остання  така  гаряча  що  обпікає  твої  губи  на  морозі.
а  мої
(щоки?)
 покриває  іржею.
так  я  надто  жива  як  на  машину.
і  надто  залізна  щоб  жити.

радію  бо  ти  так  хочеш.  плачу  і  ти  цього
(не)
розумієш.
існую..
існую...
існую....
а  вже  за  три  дні  ти  повернешся...
ти  виходячи  мене  вимкнув.
а  зараз..
файл  пошкоджено..
розумієш??
пошкоджено...

on.  i'm  in  your  life.

a  tu  ciogo  navit'  ne  pomituv

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233467
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.01.2011


sunny

Сонце  переслідує  мене  вже  майже  9  місяців.  намагагаюсь  втекти.  але  хіба  від  нього  втечеш?  сонце  це  як  наркотик.  воно  притягує,воно  обпікає,  воно  обнімає  гарячим  диханням,  воно  входить  в  мене  і  розсипається  навколо  мільйоном  іскор.  я  підхоплююсь  і  розумію,  що  вже  не  втечу.  всерівно  продовжую  бігти.
   гратися  з  Сонцем  -  всерівно  що  гратися  з  вогнем.  не  знаю  коли  обпечуся.  але  при  цьому  ігри  здаються  ще  цікавішими.  то  чому  ж  я  не  розумію  своїх  правил?
   вночі  Сонце  по-особливому  справжнє.  воно  сміється  і  мені  світло.  світло  не  від  того  що  воно  світиться  і  не  від  того  що  воно  заставляє  речі  світитися.  просто  поряд  з  ним  не  потрібно  світла.  падає  зірка.  Сонце  ловить  її  і  ховає  в  кишеню.  я  й  не  знала  що  воно  таке  підле...
   за  вікном  дощ.  мокре  Сонце  пише  смс  до  Неба  і  просить  перестати  його  плакати.  чи  кінчати?  я  дивлюся  як  вода  стікає  по  мокрих  сонячних  променях.  Сонце  встає  з  лавки  і  підходить  ближче.  я  втікаю  і  закриваюся  в  ванній.  Сонце  сміється..
прикурюю.  затягуюсь  і  закашлююсь.  блін,  яерез  нього  я  вже  не  можу  курити...

     раніше  я  була  вагітна  осінню.  тепер  я  вагітна  Сонцем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233049
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 05.01.2011


pain

ти  мій  персональний  біль.

ти  болиш  мене  в  кожному  шматочку  моєї  мільйон  разів  склеєної  душі.  прокрадаєшся  в  серце  після  кожної  зустрічі  і  оселяєшся  там  до  наступної.  маю  короткі  паузи  між  нападами  болю  коли  ми  бачимося,  але  краще  я  б  страждала  постійно.  не  було  б  тоді  такого  різкого  переходу  між  настроєм  сміху  і  настроєм  пустки.  з  очей  крапає  біль.

ти  мій  персональний  страх.

я  боюся.  я  до  тебе  звикла  і  страшенно  боюся  тебе  втратити.так  само  боюсь  мати  тебе  поруч.адже  тоді  прийдеться  боятися  сварки.  ти  кусочок  темряви  в  моїй  душі.  я  не  люблю  темряви.  я  боюся  її  .  але  ти  мене  притягуєш.

ти  мій  персональний  сміх

уявити  собі  не  можеш  як  я  сміюся  з  твоїх  жартів.  як  я  сміюся  коли  ти  дзвониш  до  мене  .  коли  ми  з  тобою  сидимо  в  підвалах  моєї  підсвідомості.

ти  моя  персональна  заборона.  

я  забороняю  собі  думати  про  тебе  надто  часто.  я  забороняю  собі  мріяти  про  те  що  ми  колись  будемо  ближче  ніж  через  екран  монітора.  я  забороняю  собі  написати  тобі  "люблю",  тому  що  в  реалі  я  цього  ніколи  не  зможу  сказати.  заборонила  собі.    я  забороняю  собі  курити  тому  що  ти  колись  попросив  цього  не  робити.  ти  знаєш,  я  не  можу  не  курити.  мені  подобаєтся  порушувати  заборони.  мені  подобається  уявляти  твою  реакцію.  ти  мені  подобаєшся.

ти  моя  персональна  мрія.

ти  блукаєш  між  стінами  моїх  снів.  ти  в  кожному  з  них,    мріючи  я  гублю  часточки  себе,  і  замінюю  їх  на  запчастини  з  спогадів  про  тебе.  недавно  знайшла  твій  запах  на  рукаві  своєї  куртки.  ніколи  так  не  божеволіла  від  твого  запаху.

ти  мій  персональний  шматочок  щастя.

а  ти  про  це  і  не  здогадуєшся....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232753
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2011


ти лиш моя ілюзія дощу.

ти  лиш  моя  ілюзія  дощу.
блукаєш  в  тінях  консервованого  міста.
болтами  й  гайками  тобі  листа  пишу,
а  ти  відписуєш  :  "дорога  в  небо  надто  чиста".
загублений  маленький  олівець  
злякався  неба  і  сховався  в  небо.
тобі  кажу  :  -  "усе,  the  end,  кінець"...
а  ти  смієшся:  -  "  та  ж  мені  кінця  не  треба"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231800
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.12.2010


пішов від мене лютий ще на рік.

пішов  від  мене  лютий  ще  на  рік.
забув  мені  лишити  трошки  снігу.
і  навіть  не  пішов  він,  просто  втік.
ніщо  вже  не  зупинить  його  бігу.
ти  знаєш  ще  б  хотілося  зими.
і  хоч  весна  нова  вже  на  підході
зима  ще  точно  прийде  в  мої  сни.
зима  назавжди  лишиться  у  моді.
сніжинки  ще  станцюють  вальс  нам  свій,
і  іній  намалює  нам  пейзажі.
і  згадується  знаву  шарфик  твій
що  куплений  на  секонді  в  "Пасажі".
і  рік  Новий  недавно  відгуляли,
ще  уночі  недавно  ми  десь  йшли.
і  через  ожеледицю  упали.
в  той  день,  ти  знаєш,  днем  одним  жили

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227631
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2010


в пам"яті закарбувалися листки

в  пам"яті  закарбувалися  листки
і  минула  осінь  завжди  є  зі  мною.
відправляв  до  літа  із  листків  листи
залишав  на  них  ти  крапельки  спокою.

малював  портрети  несвідомих  мрій,
прибивав  мені  на  двері,  в  вікна  кидав.
маю  в  рамці  фотокартку,  ти  на  ній.
вчора  ти    осінню  збірку  творів  видав....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227622
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2010


Вона

Вона  була  самотня  в  цьому  світі.  
Вона  була  одна  така.  Нажаль
Ти  знаєш,  жити  як  вона  –  ще  треба  вміти.
Вона  зникає  у  якомусь  з  цих  проваль.
Краплина  крові,  вже  остання,  бачиш?
Рукою  ще  стіка  і  пада  вниз.
Для  неї  в  смерті  ти  уже  нічим  не  значиш.
Цікаво,  лиш  на  морі  морський  бриз?
Любов  не  виміряєш  ти  грошима.
Ти  можеш  постаратись,  та  дарма.
Вона  була  завжди  з  думками  лиш  своїми.
І  помиратиме  Самотня  теж  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227383
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.12.2010


мандрівна

люди  світом  ходять,
їм  ніби  багато  не  треба.
була  б  поміцніша  палатка
та  кусень  блакитного  неба.

та  з  димом  зливається  пісня
хлоп"ята  погляд  відводятью
дим  роз"їдає  очі
і  ноги  більше  не  ходять.

тихесеньку  ніжність  пісні
губи  сухі  співають
і  всі  найпрекрасніші  мрії
схиха  в  неї  вкладають.

щасливі  ті,  з  ким  знайомі
відчуття  складної  дороги.  
вітер  рве  горизонти,
так  далеко  рідні  пороги...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227382
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2010


коли сидиш на лавці в сили Зла… (част. 1)

коли  сидиш  на  лавці  в  сили  Зла
(Темрява)
ти  можеш  свистіти
                             кричати
                             падати
                 та  не  розуміти.
     коли  сидиш  на  лавці  в  сили  Зла
(Темрява)
ти  можеш  гратися,  вигравати  і  грати  всіх  тих  сучок  з  усіма  їхніми  силіконовими  поверхнями,  які  виступають  над  їхніми  тілами.
     коли  сидиш  на  лавці  в  сили  Зла
(Темрява)
ти  можеш  боятися  будь-кого.
але  не  її.
     коли  сидиш  на  лавці  в  сили  Зла
(Темрява)
ввімкни  світло  і  тоді  ти  зможеш  побачити  Істину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227139
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.12.2010


багато чого може статися між чашею портвейну й поцілунком

дві  пляшки  портвейну.  кружка  на  всіх
білий  дим  цигарок.  в  кімнаті  лиш  сміх.
не  здибала  тебе  я  вже  тисячу  літ...
як  там  справи  твої?  як  твій  дивний  сусід?
ти  ще  не  женивсь?  ну  як  ти  міг  так..
я?  теж  ще  сама...  вдома  бардак.
як  там  справи,  робота,  твій  новий  дім?
я  можливо  зайду.  до  тебе  потім́
ти  все  ще  сидиш.  мовчки  лиш  п"єш.
що  з  тобою  таке?  ти  мене  проведеш?
я  ж  тебе  не  здибала  вже  тисячу  літ..
ну  давай,  розкажи,  як  твій  внутрішній  світ?
на  гітарі  ще  граєш?  чи  кинув  зовсім?
щось  придумав  нове?  десь  зіграєш  потім...
ну  ти  десь  заходи.  щось  зіграємо  вдвох.
хм..  не  сам  ти  прийдеш?  ну  тоді  добре,  втрьох...
вже  провів  ти  мене.  ось,  цілуєш  в  щоку.
я  згадала  усе.  я  стою    і  тремчу.
треба  в  гості  зайти.  та  все  часу  нема.
я  стою  і  курю.  знов  самотня,  сумна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2010


Консервовані мелодії в навушниках лунають,

Консервовані  мелодії  в  навушниках  лунають,  
Вкрадені  усмішки  ховаю  в  свій  рюкзак.
 Повз  мене  мовчки  люди  лиш  блукають  
За  окулярами  сховали  всі  свої  "не  так"  
Синтетика  сховалася  в  стандарті  
Під  сірим  маревом  прикрилось  небо,  
А  мої  мрії  всі  здають  в  прокаті  
Ти  знаєш,  мати  щось  своє  уже  не  треба.
 Ми  сховані  дзвінками  телефонів,  
Живемо  справді  тільки  в  інтернеті.  
Звикаєм  мовчки  до  сліпих  законів,
 І  загубились  серед  парапетів.  
Ти  знаєш,  я  сьогодні  скину  маску,  
І  піду  на  концерт  я  групи  «фліт».  
Я  викину  навушники,  розвію  казку,
 Зніму  рожеві  окуляри  й  почну  міняти  світ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226744
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.12.2010


моє Сонце розливається світами

моє  Сонце  розливається  світами,
моє  світло  не  залежить  більш  від  Сонця.
все  блукаючи  небесними  морями
заглядаємо  в  прострочені  віконця.

ти  втрачає  сцени  запису  зі  світом
ти  забудеш  кілька  знайдених  акордів
тільки  сильні  цього  змученого  Світу
усміхаються  з  приречених  білбордів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226739
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.12.2010


Він був останнім ангелом з живих,

Він  був  останнім  ангелом  з  живих,  
Він  був  із  тих,  кому  щоночі  сняться  крила.  
Ховався  вічно  він  серед  думок  своїх  
І  у  думках  його  ховалась  певна  сила.
 Він  був  і  серед  тих,  хто  терпить  біль,
 І  серед  тих,  кого  усе  ще  мучить  совість.
 Він  був  серед  таких,  кому  солодка  сіль,  
Хоч  що  та  сіль,  то  наша  випадковість.  
Зневага  й  раптом  втеча  з  світу.  Мовчки.
 Напругу  здатні  витримать  не  всі,
 Усе  звалилося  на  нього,  все  по-трошки  
І  він  пішов  на  зло  усьому  й  всім.
 Стоїть  він  над  безоднею  й  мовчить,
 Останній  подих...      і  в  мовчанні  сила.  
Він  просто  жити  в  світі  цім  хотів,      
Та  люди  злі  зламали  йому  крила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226518
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2010


На вікнах сліз моїх застигли грати.

На  вікнах  сліз  моїх  застигли  грати.
 У  банці  є  лиш  мертвий  вже  «Берлін»..  
Хотіла  й  не  зуміла  не  втікати..
 Куди  ж  це  вітер  всі  думки  мої  повів?
 Зіграю  блюз  на  струнах  дощових,
 І  грім  десь  усміхнесь  за  небокраєм
 Слідів  в  моїй  кімнаті  повно  гостьових,
 То  може  в  небо  разом  політаєм?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226515
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.12.2010


закриті двері, змовкле сонне місто

закриті  двері,  змовкле  сонне  місто
зашторені  й  заховані  серця.
застелене  твом  спокоєм  крісло
розпалене  уявою  кравця...
розбиті  об  сторінку  часу  нерви
розгублені  твої  перстені  мрій.
затримані  секундами  дзвінки  перерви
і  ти  не  мій.  назавжди  ти  не  мій.
у  дзеркалі  відбились  мої  пальці  
та  ми  сховали  очі  під  матрас
а  нерви  розтягнулись  мов  на  п"яльцях
і  спокою  отримали  заряд.
ми  рухались  з  дзвінками  телефонів
і  розліталися  за  подихом  життя
заслухані  телевізійних  всіх  законів
ми  рухались  забувши  вороття
вже,  любий,    ми  спізнились  в  поїзд  неба.
не  утекли  від  грому  й  блискавиці
ти  знаєш,  нам  спокою  геть  не  треба
давай  ми  порадіємо  дурниці?
комусь  на  захід,  а  комусь  до  сходу
комусь  сюди  чи  зовсім  не  сюди...
немов  деталі-шестерні  заводу.
на  небі  часу  не  ростуть  сади?
ми  напивались  чаєм  і  ламали  стіни
ми  попадали  мимо  виходів  дверей
курили  небо  і  вдихали  світло.
уваги  не  звертали  на  мігрень.
розбиті  очі  об  тарілки  часу
і  дві  копійки  нам  не  вистача...
хотіла  пива,  так  хотіла  пива..
й  пішла  до  магазину  грати  у  квача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226241
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.12.2010


я малюю химерок на склі.

я  малюю  химерок  на  склі.
знов  хапаюсь  очима  за  небо.  
на  склянному  прозорому  тлі  
оживають  всі  \\\"  хочу\\\"  і  \\\"треба\\\".
вкраду  пальцями  в  ночі  зірки
і  сховаю  їх  десь  у  кишеню.
а  в  кишені  прадавні  дірки
і  зірки  випадають  у  жменю.
а  химерки  танцюють  свій  вальс...
хочеш,  зірку  тобі  подарую?
нас  з  тобою  зупинить  лиш  час.
я  сьогодні  його  намалюю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226054
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.12.2010


Диснейленд (Лавка сили зла) част. 2

Диснейленд  моїх  почуттів
став  щоденним  від  втечі  маразмом.
Місяць  знову  напився  й  зрадів
і  заснув  із  плящиною  разом.
Медіатор  зламала  струна
доторкнувшися  гарячим  до  шкіри.
І  гітара  застигла  сумна
у  очах  чорних  дір  чорні  діри.
за  стіною  живий  ходить  Хтось
пальцем  стука  у  вікна  оселіі.
він  мовчить  і  шукає  Когось,
а  Когось  заховалась  в  постелі.
мій  торшер  підморгнувши  погас
свої  пальці  занурив  у  темряву.
якщо  схочеш  -  осел  теж  пегас,
якщо  схочеш..  а  так...  я  живу..
ще  живу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226053
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.12.2010


крішка тої осені

Осінь.  Листя  під  ногами.  Вона  іде  і  усміхається.    Задовгі  штани  волочаться  різнобарвним  листям.    Шарф  в  кольорову  полосочку  двічі  намотаний  навколо  шиї.  Вона  йде  все  швидше  і  швидше.  Ноги  ступають  у  ритмі  танго.
З  вікна  чути  акорд.  Другий,  третій.  Ноги  самі  починають  танцювати.  Вона  кружляє,  вигинається,  повністю  підкоряється  ритму.    Заплючені  очі  і  яскраво  руде  волосся…    навколо  все  більше  перехожих,  збирається  натовп.  Вона  нікого  не  помічає.  Хтось  кричить
- Та  заберіть  цю  психічку,  ходити  тут  не  дає!!
Вітер  у  волоссі,  рум»янець  на  щоках,  почуття  всередині.  Рука  в  чиїйсь  руці.  Він  прорвався  через  натовп.  Шукає  її  ритм.  Знаходить.  Танцюють  удвох.  До  самого  раку  блудять  калюжами  у  трохи  задовгих  штанах.  На  згадку  тільки  фото  з  осінньою  алеєю  і  слідами  двох  пар  кедів  на  вологому  листі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225815
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.12.2010


Мої вірші напевно божевілля мозку

Мої  вірші  напевно  божевілля  мозку
Танцює  погляд  вітру  на  листках
Папір  несеться,  впали  стіни  розуму
За  вітром  що  вмирає  на  губах
Картини  днів,  що  змінюють  портрети
Невинних  душ,  які  ще  тут  живуть.
А  нові  люди  всі  такі  уперті
Уперті  можуть  жити,  та  помруть.
А  я  все  більше  божеволію  в  кімнаті
Що  стала  замком  всіх  моїх  тривог.
Цікаво,  можна  не  втікати,
А  ноги  все  у  пошуку  дорог…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225814
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.12.2010


горби. . гори… небо

Всі  мрії  далекі,  бажання  не  вічні  
І  знову  в  дорогу  збираєш  наплічник.
 Щастя  знаходиш,  лиш  там  де  є  гори,
 Рівнини  широкі,  безкрайнєє  море...  
У  горах  є  вічність,  і  час  там  спинивсь,
 Блукаєш  там  місяць  –  здавалося  б      мить.
 Повітря  там  чисте  і  духи  блукають,
 Спокій  вічний  собі  тут  шукають.  
Лунають  тут  кроки  до  скону,  до  згину  
І  легко  попасти  під  листя  лавину.
 У  мить  ейфорії  секунди  злились,
 Здавалося  б  що?  А  то  серце  спинилось.
 Секунда  мовчання,  секунда  спокою,
 Здавалося  страх  поплив  за  рікою.
 А  серце  спочило,  на  мить  зупинившись,
 І  знову  зраділо,  скажено  забившись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2010


цікаво. . зрозумієш що це про тебе?

одноразове  життя.  давай  дружити  поцілунком?
хоч  я  не  ангел  -  й  не  сміття,
для  мене  будеш  подарунком
цілунком  долі
мій  квиток  у  поїзд  неба,
що  на  вдачу.
ти  звів  останній  свій  курок
і  вистріл.  в  небо?  чи  в  висок?
не  знаю.  і  тому  мовчу.
захочеш  скажеш.  ні...
лечу...
злітаю  вгору
і  тремчу
осіннім  листям  опаду  
на  землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225586
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.11.2010


зимове

давай  потанцюємо  разом  зі  снігом,
пограємось  з  часом  у  лови?
за  руки  візьмемось.  розпалимось  бігом
і  снігом  забілимо  брови.
забудемо  вже  непотрібну  незручність,
забудемо  те.  що  не  знали.
розбавимо  сцени  стару  непорушність
і  вкрадемо  те,  що  не  вкрали.
розпалим  усмішки,  знайдемо  світанки
і  зловим  щасливі  моменти.
з  тобою  ми  будем  шукати  світанки
і  більш  не  заплатимо  ренти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225118
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2010


хм…

Ти  залишився  шрамом  на  моєму  серці.  
Ти  став  перетином  крові  моїх  вен.  
Ти  забрав  мої  крила  з  собою  в  сни.  
За  тобою  на  запах  іти…  
Ти  став  моїм  кошмаром  
                                                   -моєю  мрією  
                                                                                       -  моїм  шансом.  
Відпусти  мене  у  цей  світ,  я  вже  не  можу  бродити  в  темряві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225117
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2010


просто так

Сірий  день,  сірий  дощ,  сірий  міст…
Сірі  люди  і  сірі  паркани.
Сіре  небо,  сумний  сірий  світ
Тільки  осінь  танцює  канкани.
Розмалює  всі  жовтим  листи  
І  відправить  в  посилці  до  літа.
Десь  у  літі  залишився  ти,
Десь  у  літі  загублені  квіти…
Ніч.  Навколо  зіркові  сліди.
Небо  плаче  сумними  зірками.
З  інтернетом  спілкуюсь,  бо  ти
Вже  не  дзвониш  до  мене  коханий…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224072
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2010


шкло

В  небеснім  мареві  приховані  стандарти,
Дорога  в  небо  вже  не  має  вороття.
Невпевнено  крокуючи  кусочком  карти
Все  більшого  і  кращого  чекаєш  від  життя.
Малюючи  свободу  кров»ю  й  склом
Забив.  Забув  і  втратив  небо.  
Малюнок  твій  засипало  піском,
А  ти  пішов.  Тобі  його  уже  не  треба.
Вона  прийшла  раптово  і  втекла,
Малюнок  заховавши  під  подолом.
Напам»ять  залишив  кусочок  скла
І  злочин  записав  небесним  протоколом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224071
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2010


сонячний зайчик

Маленький  сонячний  зайчик
стрибає  по  стелі  і  стінах.
В  сонечку  вимочив  пальчик,
веснянки  малює  на  тілі.
Крапелька  світла  із  неба
лапкою  ловить  повітря.
Стрибає  де  хоче  й  де  треба,
і  ловить  за  носики  квіти.
Бровами  твоїми  пробігся,
за  вушком  легенько  лоскоче
і  спати  в  усмішці  улігся.
Для  нього  ти-сонячний  хлопчик)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223865
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2010


попелястий вечір

мене  торкались  крила  янголів.
і  ніжним  попелом  опало  пір"я.
а  крила  янголів  напевно  з  попелу...
з  плечей  його  стрясало  надвечір"я.
футболок  перший  вечір  надворі
сиділи  майже  мовчки.  не  курили.
ми  їли  шоколад,  сміялися  собі
а  потім  наді  мною  крила  плили...
і  попелом  розсипались  зірки
і  попелом  розсипались  стандарти
забились  попелом  нічні  дірки
і  попіл  засипає  шляху  карти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223864
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2010


42

сорок  другий  день  вилетів  в  вікно  
та  мені  уже  майже  всеодно  
запалилась  ніч  сотнями  зірок  
я  кудись  іду.  сорок  другий  крок.  
сорок  другий  вдих  завмирає  десь.  
сорок  другий  світ  запалився  весь.  
більше  не  іду  -  зупинюсь  на  мить.  
сорок  другий  раз  серце  заболить.  
сорок  дві  сльози  упадуть  з  плеча.  
сорок  два  мечі  -  зброя  палача.  
прилетять  сюди  сорок  два  вітри.  
загубили  їх,  впали  догори.  
сорок  дві  душі  -  мрії  сорок  дві.  
загубила  ключ  уночі  в  траві.  
закрутилася  собі  моя  голова.  
почекаю  ще.  день.  чи  сорок  два

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223681
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.11.2010


Статуя свободи

Моя  свобода  –  це  стертий  сніданок
З  полотен  Далі,  що  висять  на  стінах.
Зализую  рани,  приходить  світанок
Промінчик  свободи  у  моїх  вікнах.
Сходи,  що  в  небо  ведуть…  і  гітара…
Струни  порвались,  немов  моя  вена.
Сонячна  крапля  із  неба  упала,
Порожніми  стінами  вабить  Сцена.
Спокуса  напитись  згубилась  даремно.
Може,  все  ж  таки  вип’ю  пива?
Свідомість  пропала,  це  вже  напевно.
Ти  кажеш,  це  я  у  всьому  винна?
Вітер  по  вікнах,  пронизує  рани.
Дві  гітари  в  кутку  мовчки  стогнуть.
Не  вода,  моя  кров  крапає  з  крану.
Коли  вже  нарешті  мрії  всі  здохнуть?
Забути  спокуси  і  зникнути  в  світлі…
Очі  порожні  дивляться  в  темряву.
Світла  нема,  це  жертва  світові.
Світові  злому,  світові  мертвому..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2010


Безодня

Ось  місяць  зійшов,
Покривлений  пазур  
Останнього  в  світі  дракона.
Ніч  ненаситна.  Небо  бездонне.
Зкривавлене  море,  
І  хмара  висить  над  горою.
Ця  тиша  морська
Здавалась  зловісно  німою.
І  скелі  в  останньому  світлі  
Здавались  скажено  самими.
Мов  той,  хто  забрав
Останній  льодяник  в  дитини.
І  дикі  птахи
Скрикають  у  ночі  тривожній.
Здавалось  ніхто,
Здавалось  ніщо  не  спроможне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223451
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.11.2010


щось

Моя  вагітна  лампа  знесла  зо  два  десятки  яєць.  Тепер  вони  вилупились,  розбіглись  по  кімнаті  і  світяться  до  мене  з  різних  кутків.  З  дивана  на  мене  презирливо  зиркає  чеширський  кіт,  він  трохи  голодний  і  намагається  відімстити  Чебурашці.  Вона  вкрала  мою  праву  шкарпетку  і  полетіла  в  космос.  
                 Ангелик,  Той,  що  живе  в  шафі  і  Шось  грають  в  карти  сидячи  в  ванній  і  попиваючи  огірковий  сік.  Гітара  активно  махала  крилами  і  намагалась  навчити  злітати  підручник  з  англійської.  Він  голосно  пчихнув  і  на  всі  боки  порозлітались  букви.  Сміючись  і  гикаючи  король  і  блазень  намагалися  зашити  парашут.  Той  сміявся  ще  більше,  бо  йому  було  лоскотно.  Черепашки  ,  книжки  і  кавова  кружка  гралися  в  квача.  
                 А  я  дивилась  на  це  все  і  розуміла,  що  поки  не  прийде  коханий  –  порядку  я  не  дочекаюсь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223270
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2010


останній день літа

останній  день  літа  сьогодні  ночує
під  моїм  вікном  у  краплині  роси.
останній  день  літа  сьогодні  почує
подихи  осені.  ти  попроси
останній  день  літа  сьогодні  злетіти,
упасти  у  небо  й  вернутись    сюди.
останній  день  літа  сьогодні.  накрита
лежу  і  прохаю  у  неба  води.
останній  день  літа,  вином  смолоскипів
загравами  ранків,  польотом  думок.
останній  день  літа...прошу,  повернися,
зламай  на  осінніх  дверях  замок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223269
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2010


просто

03.05.  2010  р.
Знаєш,  як  це  –  засинати  не  тому  що  хочеться  спати,  а  тому  що  так  пройде  ще  кілька  годин.  Рана  в  серці  трошки  затягнеться.  А  ще  є  надія  на  твій  дзвінок.  Яка  зникає  з  наближенням  вечора.  Вікно.  Свідок  мук.  Хоча…  це  ж  вигадка.  Це  все  через  дощ.  Між  нами  тільки  мрія.  І  відстань.  Відстань  в  три  слова.  А  може  й  ні.  Може  просто  відстань  в  дин  поцілунок.  Або  в  один  дотик  рук.  А  може  і  нема  ніякої  відстані  і  ніколи  не  було.  Це  ж  стандартно,  спихати  всі  свої  проблеми  на  когось.  
Стрибок  в  небо.  Лечу.  Завмирає  щось  десь  в  глибині  душі.  Як  тут  легко…  тут  можна  дихати.  І  не  треба  мріяти.  Просто  існувати…  ні!  Я  так  не  можу.  Виборсуюсь  з  неба,  падаю  на  землю,  притискаюсь  до  неї.  Моє!  Не  віддам.  Не  хочу  жити  без  мрії.  Надія  всерівно  залишиться  у  мене.  Ніколи  її  не  втрачу.  Нехай  болить.  Хай  стікає  кров’ю.  всерівно  живу.
І  ти.
Теж  живеш.
Може  подзвониш?  Ні.  Стримуюсь  і  зашиваю  в  серце  ще  один  уламок  мрії.  А  було  так  легко…  існувати.  Просто  існувати.  Не  можу.  Всерівно  впаду  на  землю.  Бо  не  можу  без  тебе.  Не  ламай  мені  крила.  Бо  одного  разу  не  повернусь.  А  існувати  окремо  –  не  має  змісту.  Зовсім  не  має…

Одного  разу  ти                                                          
Заглянеш  в  мої  усміхнені  
Очі  
І
Заплачеш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223015
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 18.11.2010


ти

Місто  загорнулося  в  мою  цигарку.  Вулиці,  площа,  сцена,  озеро  –  все  сховалось  під  тонким  шаром  цигаркового  паперу.  Я  прикурюю  і  спостерігаю,  як  моє  місто  повільно  згорає  і  летить  вгору    цигарковим  димом  і  опадає  вниз  попелом.  Сидячи  над  прірвою  ми  довго  вирішуємо  чи  дивитись  вниз,  а  чи  може  спробувати  злетіти.  Витягую  з  пачки  іншу.  В  неї  загорнула  почуття  і  намагаюсь  їх  безжалісно  спалити.  Мій  прорахунок  у  втягуванні  легенями  диму  і  тому  через  нього  вони  повертаються  і  поселяються  вже  не  в  серці,  а  в  легенях…  тепер  їх  не  дістати…  
Їх  можна  лише  загубити.  Але  хіба  їх  загубиш?  Можна  спробувати  викинути,  але  що,  коли  я  знаходжу  їх    в  кожному  твоєму  погляді.  Ну  і  що,що  погляд  випадковий?  Все  рівно  він  подарований  мені.  Хоча  ти  напевно  і  не  знаєш  про  те,  що  ти  його  мені  даруєш.  Скоріше  навіть  я  його  викрадаю.    Місто  втрачає  свій  баланс.  І  взагалі  може  варто  забути  про  нього?  Щоб  не  узалежнюватися…      хоча…  всі  ми  залежні.  Залежні  від  себе,  від  своїх  звичок,  від  тих  самих  цигарок…  від  цигарок  ми  залежні  найбільше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223014
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 18.11.2010


бусинки дні…

Бусинки  дні  
Нанизаю  на  нитку.
 Світлі  з  правої  
Темні  з  лівої  руки
 А  в  середину  –  
Геть  окрему  нитку.  
Нічого  там  нема,
 Є  тільки  ти.  
 
   Бусинки  дні  
Як  калькулятор,  рахую.  
Тут  тебе  нема,
 Тут  є,  та  не  ти...
 Бусинки  дні,
 Я  згадаю!  Згадаю!  
Бусинки  дні,
 Бусинки  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222867
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.11.2010


про неї\мене?

вона  вривалася  в  твоє  життя  раптово.  її  приносило  вітром.  в  будь-який  момент  вона  могла  з'явитися  до  тебе  додому  з  кульком  апельсинів  і  повітряною  кулькою.  вона  могла  чекати  тебе,  сидячи  на  бордюрі,  або  просто  кидати  камінці  з  записками  до  твго  вікна.
     ти  ніколи  не  знаєш,  що  саме  чекати  від  неї.  ти  ніколи  не  зможеш  знайти  її,  коли  тобі  цього  захочеться.  і  втекти  від  неї  також  не  зможеш.
     вона  завжди  знвходить  тебе  сама.  вона  дзвонить  до  тебе  і  ти  після  дзвінка  роззираєшся  довкола.  вона  завжди  в  тебе  за  спиною  в  такі  моменти.
     ти  пробуєш  втекти,  купивши  квиток  на  автобус  до  Коломиї,  і  обов\'язково  зустрінеш  її  на  вокзалі  в  тій  самій  Коломиї...
     вона  підбігає  до  тебе  і  дає  тобі  помаранчу.  зникає.  після  цього  повертаєшся  додому  і  тут  же  помічаєш  її.  вона  забирає  апельсинуі  зникає  не  менш  раптово  ніж  з\'явилася.
     інколи  вона  зникає  на  місяць,  на  два,  півроку,  але  знову  повертається,  знову  приносить  три  м\'ятні  цукерки  і  незмінну  апельсину.

     ти  кричиш,  божеволієш....  істерики,  сльози,  депресії...  таблетки,  кава,  цигарки...  віскі...  віскі...  віскі...  і  одного  разу  ти  все  таки  зрозумієш,  що  вона  -  це  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222866
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2010


Вже втрачена гармонія пустої шафи

Вже  втрачена  гармонія  пустої  шафи
Заповнить  проміжки  водою  мертвою,
Через  засніжені  кімнати  й  дим
Простягне  палець,  і  здається  жертвою,
Звідси-додому...
Від  цього  каменю,  в  розбухлих  головах,
Теоретичних  ворожінь,  голодних  ворогів  ,
На  неслухняних  каменях-ногах
Іти  туди,  де  втома  йде  із  гір
додому....
лиш  поверхом  несеться  вітер  паперовий
витягує  з  кишені  порваний  папір,
збиває  в  купу  все,  кощій  чудовий
а  ноги  не  слухняно  просять  йти
…додому…
Мій  шлях  через  могили  сновидінь
Я  йду  лише  туди  де  речі
Давай  ми  пошукаєм  провидінь
А  я  продовжую  іти.  Утеча.
Звідси…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222561
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.11.2010


Поверни мені мою осінь

Поверни  мені  мою  осінь.  Нехай  вона  заплете  мені  сотні  косичок  з  цигаркового  диму.  Нехай  погладить  ніжним  подихом  вітерцю  по  запухлих  червоних  повіках.  Нехай  витре  мої  сльози  теплом  сонечка.  Нехай  усміхнеться  до  мене  світлом  Ліхтаря  і  нічною  Сценою.  Я  хочу  зустрітися  з  нею  десь  між  зірками  моїх  мрій….
     В  тебе  в  волоссі  застрягли  мої  погляди.  В  тебе  на  губах  дотепер  відчуваються  мої  подихи.  В  тебе  в  очах  два  сердечка,  але  я  помітила  їх  надто  пізно.  Тепер  вони  загубилися…  Тепер  вони  вкрадені…  Тепер    їх  нема…
     Мої  крила  теж  в  тебе…  Ти  забув  мені  їх  повернути.  Може  все,  що  тепер  коїться  зі  мною  пов’язане  з  втратою  крил???  Ні  ,  напевно  все  таки  це  пов’язано  з  втратою  тебе…
     Дозволь  мені  приходити  у  твої  сни.  Бо  ночі  без  тебе  стали  ночами  без  сну.  День  небесної  води.  Проведу  його  в  обнімку  з  цигаркою  і  пледом  сидячи  на  вікні.  У  мене  в  легенях  поселилась  самотність.  Вона  розчинилася  в  моїй  крові,  рухається  моїм  тілом  і  нестерпно  пульсує  у  моїх  легенях.  Ти  знаєш,  з  часом  ти  дуже  звикаєш  до  неї,  навіть  не  відчуваєш  її  так  гостро,  як  спочатку.  Хто  б  не  був  поряд,  хто  б  не  сидів  біля  мене,  хто  б  не  дивився  мені  в  очі  –  він  ніколи  не  зрозуміє  мене.  Мене  розумів  тільки  ти.  Але  все,  що  було  здається  мені  тільки  ілюзією….
     Цигарка  -  постійний  свідок  сліз.  Де  мої  крила?  Тепер  нема  навіть  їх,  вже  нема  чим  витирати  сльози.  Може  є  ще  надія?  Не  буду  себе  тішити.  Від  цього  стає  ще  гірше…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222560
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2010


Босику і Леді

Цей  день  надто  довго  тягнеться  воском    
Стікає  краплинами  крові  по  склі…                
була  щасливою  я    вчора  просто,              
Картинкою  щастя  на  синьому  тлі…                      

Сьогодні    втрачені  ноти  щасливі                            
Сьогодні  лиш  сум  зачіпає    щоку
Ниткою  спогади  тягнуться  тілом
Не  мріяла  я  про  надію  таку…

Квіткові  спокуси  з  запахом  кави,
Смакуємо  пиво  серед  полиці.
І  серед  снігу  ми  літа  забагли.
Соняха,  неба  і  трішки  суниці…

Квиток  поміняли,    пижик  останній
Містом  блукаємо,  темряву  ловим
Якби  не    зима  –  чекали  б  світання
Знову  туди-сюди  містом  ми  ходим.

Давай  пошукаєм  разом  повітря?
А  може  просто  покурим  безтямно?
Знаєш,  ми  інколи  вірим  в  повір’я.
Напевно  поїдем  трошки  зарано…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222275
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2010


божевілля

ріки  крутились,  а  місяці  вішались  
руки  від  часу  стали  попелом  
сонце  собі  різало  вени  
хмари  залило  своєю  кров’ю  
дивні  тварюки  часу  
завивали  під  світлом  Альдебарану.  
і  повзли  вперед  
нікому  не  потрібні  і  смішні  
ми  крокували  вперед  
під  тим  же  Альдебараном  
минали  дивних  тварюк,  
калюжі  сонячної  крові,  
попіл  рук  
і  всі  божевілля  цього  світу.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2010


космос)

Ти  живеш  у  своєму  маленькому  космосі.  
Ти  граєшся  промінчиками  різних  світил.  
Ти  слухаєш  сигнали  цивілізації  замість  музики.  
Замість  домашніх  тварин  з  тобою  живуть  сузір’я.  
Вони  бавляться  і  не  покидають  тебе…  
Хіба  що  вдень…  

Ти  живеш  у  своєму  маленькому  космосі.  
Ти  будуєш  повітряні  замки  з  зірок.  
Ти  плетеш  помаранчевого  шарфика  з  сонячного  проміння.  
Замість  друзів  у  тебе  спогади  
Вони  доганяють  тебе….  
Хіба  що  вночі…  

Ти  живеш  у  своєму  маленькому  космосі.  
Ти  мрієш  про  нову  зірку.  
Ти  звик  до  вічної  осені.  
Замість  крові  у  твоїх  жилах  тече  віскі…  
Воно  стане  тобою…  
Хіба  що  мрії…  

Ти  живеш  у  своєму  маленькому  космосі.  
Ти  зустрічаєш  НЛО,  яке  вигадав  сам.  
Ти  фантазуєш  про  дощ…  
Замість  дощу,  тільки  твої  сльози…  
Вони  течуть  з  запухлих  повік  надто  повільно…  
Хіба  що  усміхнешся…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222162
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.11.2010


листопади

Ми  падали  з  тобою  листопадами.  
Летіли  в  небо  і  збивали  світло.  
Ми  падали,  ми  падали,  ми  падали…  
Забивши  на  своє  наземне  тіло.  

Летіли  серед  неба  і  зірок….  
Летіли  зачепивши  струни  часу.  
Осіннє  небо  надавало  нам  урок…  
Самотня  осінь.Більше  ми  не  разом….  

Зима  минула,  й  квіти  відцвіли  -  
весна  минула  і  минуло  літо.  
І  знову  осінь,тільки  ти  не  ти…  
А  я  коханням  не  твоїм  зігріта.  

Згадаю  погляди  твоїх  й  моїх  очей.  
І  розумію  що  любила  дуже.  
Та  не  вернути  більше  тих  ночей  
Нову  коханку  маєш  мій  колишній  друже….  

Німі  прохання  у  думках  минають  
Забуду  з  часом  запах  твоїх  рук.  
Та  пальці  пальцями  моїми  ще  блукають  
Маленьким  привидом  закоханих  розлук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2010