| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Твой взгляд похищён луною,
Густью наполнен он.
Ты перестала быть собою.
Мечтаеш впасть у вечный сон.
Но вены резать ты не стала,
Не стала прыгать из моста
Ты только бродиш у причала
Без поисках любовного огня.
А волосы колышутся от ветра,
Он раздувает их так не спеша, легко.
Й,пустышными глазами не замеча разсвета,
Идеш причалом,а в руке вино.
Но не пьяна,ты лиш устала.
ведь в твоей жизни позитива ноль.
От этого небрежно так упала
На камень. Теперь не ощущаешь боль.
И ты лежыш,вся жизнь перед глазами
Картинками мелькает не спеша.
Уже не против все начать сначала
Да только ждут тебя на небесах....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2012
Над містом Родрей лежить прокляття. Цього
року знову над ним протягнулася темна
хмара,незрозуміло чому собаки почали
божеволіти,відриватися з цепів та мчати до
лісу. Вони відчували наближення смерті. Це
тривало майже рік. Місцеві налякані,адже за цей час померло три людини і ніхто не зміг
встановити з якої причини.
А два дні тому покинула життя одна жінка
на ім'я Кетті. Жителі містечка
розповідали,що вона поступово втрачала
над собою контроль. З її будинку постійно було чути крики. З нею творилося майже те
саме,що і з попередніми загиблими,тому
ніхто зі слідчих не хотів братися за це
вбивство,якщо ж це воно.Так як Анет тільки вступила до прокуратури,і їй все нове було цікавим,вона
взялася за це. І наступного дня подалася до
будинку померлої. Будинок був
похмурим,занедбаним: на кухні-розбитий
посуд; в кімнатах-люстри ледь
тримались,тюлі обірвані,всі книги розкидані. Їй було моторошно,адже перші враження
йдуть не як від слідчого,а як від звичайної
дівчини.Вона піднялася на другий поверх,химерні відчуття не покидали її. Вже
увійшовши туди Анет знайшла кілька фото,з
дівчиною,яка всіх їх мала зляканий вигляд.
Слідча намагалася все швидко оглянути й
піти звідси чим далі.Вона побачила, ще дещо. Це був записник,проте всі листки були вирвані. Це
здивувало її. Різко стемніло і дівчина
увімкнула світло. Біля вікна побачила сіру
коробочку,а в ній була обручка,мабуть для
нареченої,до того ж дуже красива. Під
диваном знайшла кілька листочків,схоже вирвані з того щоденника. Перший містив у
собі такі слова:«Ввижається мені моя Ненсі у весільний сукні. Щоразу вона то сидить
спокійно на дивані,то плаче,а то рве на собі
волосся й кричить...»
Дівчина,не дочитавши,зупинилася. Її перебив
стукіт у вікно. Слідча підійшла до
нього,відкрила і,на мить,лише на долю секунди,побачила неприємну на вигляд
постать дівчини. Скоріш за все це була
мара,подумала слідча.Льюз(друге ім'я Анет)почала боліти голова і,чесно кажучи,була налякана
побаченим,тому вирішила податися додому.
Вже там головна біль вщухла й за чашкою
гарячого чаю,читала далі: «Від мене всі
відвернулися. Я сама,ніхто не
приходить,окрім...окрім... Чому вона приходить? Хо вона з мене хоче? Смерті?
Отримай!!!» Більше нічого не можна було
розібрати.Дівчина встала зі стільця,хотіла покласти чи листки на стіл,але зненацька
зникло світло,стало моторошно. Вона
визирнула у вікно,але тільки в неї було
темно. Навкруги тиша,тільки чути як б'ється
серце бідної Анет. Воно так колотило,що
здавалось ось-ось вирветься з середини. Минули дві хвилини,які тягнулися
вічністю,з'явилося світло. Льюз
заспокоїлась,полегшено видихнула й хотіла
зробити те,що задумала(покласти ці
паперики),але повертаючись побачила ту
постать,яка їй з'являлася в домі померлої.Бідолаха остовпіла і немогла поворухнутись;намагалася щось сказати,але
не вистачало дихання. Серце
колотило,набираючи щоразу швидший темп.
Незнайомка підійшла до Льюз,з широко
відкритими очицями,пильно вдивлялась на
неї і повільно переводячи погляд на її руки. Так,це була та дівчина на тому фото. Це
була Ненсі. Її постать ступила крок вперед,а
Анет різко заплющила очі,її рука сильніше
стиснула папірці. Цей шум був такий
гучний,що від нього у дівчини почало
поколювати серце. На її щоках з'явився відблиск сльози. Ноги стали ватяними
казалось,що саме зараз і втратить контроль
над ними. Все відбувалося так швидко,що
слідча не встигла відкрити очі,як випустила
з руки папірці і від цього,ледь
видихнувши,завмерла. Але того марення вже не було.
Всю ніч вона думала над ситуацією,яка
склалася.Так,як Льюз вела щоденник,то наступного дня все було занотовано.
Біля четвертої години вечора вона знову
подалася до того страшного будинку.
Дівчина ввійшла на подвір'я,сильно
вагаючись,підійшла до дверей,відчинила їх
та зайшла в середину. Вона поклала щоденник Кетті й зникла звідти. Тоді Анет
пішла до сусідів померлої з питанням,чи не
знали вони щось про цю жінку,чи те що з
нею сталося. Всі в один голос
стверджували,ніби Кетті збожеволіла і сама
закінчила життя самогубством.Вийшовши з,останнього на цей день, будинку Льюз подалася додому. Їй
здалося,що хтось йшов за нею,
переслідував. Вона оглянулась,та нікого не
було. Тоді рушила далі,але знову це відчуття.
Воно переслідувало до самого будинку.
Дівчина була зморена,проте знову безсоння. Ніч тягнулася вічністю. Вже ранок. Щоб не
ходити цілий день млявою,вона пішла
випити кави. Підігріла чайник,насипала в
чашку кави і тільки хотіла взяти, того
клятого, чайника до рук її відкинуло назад.
Сильно вдарившись головою,втратила свідомість. Бідолаха пролежала кілька
годин. Їй снилася Кетті.
Жінка розповідала про себе,про Ненсі(яка
виявилася дочкою померлої і яка
намагалася вбити її) ну і про смерть. Тепер
Анет,стало лячно,адже мара також не дає її спокою. На це Кетті сказала наступне: "Я
зрозуміла,що і чого вона хоче,тож закинь
моя справу. Немає її,немає мене, ти вже
нікого не осудиш..."
Стало темно. Навкруги тиша. Ледь-ледь
Анет з підлоги. Бідоласі страшенно боліла голова. Через декілька хвилин цей спокій
порушив дзвінок у двері. Дівчина спочатку
підійшла до стільчика,вчепившись за нього
обома руками,потім до серванту,до
стіни,словом до самих дверей. Не глянувши
у вічко повільно відчинила їх.Це був Тед, Тед Лартісон. Льюз давно помітила почуття Теда до неї(вони були не
лише робочі і дружні-це було великим
коханням),тому вона не наважилась
розповісти про падіння,вона просто
попросила поїхати з нею за місто і якомога
швидше. Звичайно Лартісон з великим задоволенням погодився,навіть думав,що
запропонує руку та серце,адже його почуття
перемагали розум. Цим двом достатньо було
і години,щоб зібрати необхідні речі.
[пам'ятаєте ту обручку,яку бачила слідча в
будинку померлої Кетті? То ось, дівчина її також забрала додому,щоб подивитися,але
назад повернути забула. І навіть тепер вона
ніколи в житті не згадала б про неї, але....]Збираючись Тед випадково знайшов її (ту обручку,але коханий не показав). Він
просто поклав її до кишені.
Нарешті вони вибралися з того будинку і
поїхали за місто. Вже тут на обличчі молодої
красуні з'явилася посмішка.
Минуло два тиждні. Теду хотілося вже скоріш одружитися. Він,що зробити
невеличкий сюрприз, в ночі,коли Анет
спала, надів на її палець цю обручку.
Хлопець все передбачив. Що ось вона
встане, я принесу її сніданок і тут її
заважатиме щось,а коли вона погляне на руку я скажу:"Кохана, виходь за мене
заміж". З цими думками він ліг спать.Але,незрозуміло чому,можливо від жахіть, дівчина прокинулась. Швидко пішла
подвір'я і попрямувала невідомо куди. Через
декілька хвилин прокинувся і Лартісон,його
щось непокоїло. Він побачив,що Анет не має
і вирішив гукнути її,але та не відповідала.
Хлопчина кинувся шукати її,оскільки це перший раз,коли коханої немає поруч о такій
порі.
Тим часом Льюз дійшла до якихось
колій,мабуть не так далеко з того місця була
станція тому,що було чути як починав
відправлятися поїзд,який все швидше набирав швидкість і наближався до
бідолахи. Вона ступила крок,а поїзд вже
ближче. Ще один крок,ще ближче. І ще один
крок і роздався жіночий крик. Дівчини нема.
Чи Тед був не подалік,чи що? Але за хвилин
2-3 він був біля того місця,де сталася така трагедія. Йому важко було дивитися на
пошматоване тіло коханої,хлопець, можна
сказать, вмивався сльозами. Та час
повернути неможливо.На ранок зібралася група слідчих та поліції. Тіло забрали в морг,а хлопчину-до
в'язниці. З вердиктом: засуджено до кінця
свого життя вбивцю,який штовхнув дівчину
під поїзд,щоб забрати всі її збереження.
[вже як потім стало відомо,ці збереження
для Анет-ве-Льюз дістались від покійної пра- прабабці(знахарки). Про цей статок ніхто не
знав,навіть слідча. А щодо обручки,то її
переїхав потяг,зробивши з неї порох. Також
бідолаха-Тедді. Він не витримав такого
напруження і покінчив життя самогубством].
________________________________________
вибачайте за помилки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353862
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.07.2012
У двох словах це не описати
Цю не малу історію двох людей:
Вона- не вміла ще так кохати,
А він- жадав більших речей.
Та от настав час розлуки
Годинник б'є дванадцяту,
І досі їй цілує руки
Та відпускає саму
_______________
Проходить день минає два
Наступна ніч ще більш важка
Він повернути час хотів
Та це зробити не зумів.
А у очах лиш пустота
Така безмежна, не проста.
У ньому ледь живе душа,
А з голови не йде вона...
_______________
Вона пішла не оглянувшись,
А його серце й досі щемить,
І за речами не повернувшись
Ішла собі кудись у світ.
Але тоді ще не знала,
Що не побачить більш його.
Коханого дзвінки скидала,
Чом так на серці болісно?...
_______________
_______________
Проходить день, минає два,
А з голови не йде вона.
Він повернути час хотів,
Та не зумів.....................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2012
Солнце светит, но не греет
Так же как и твои глаза.
Может где-то как вспышка света
Брызнет и моя слеза.
припев:
Мир вокруг так жесток!
Человечество как листок,
Он растет но увы, упадет,
Или кто-то безчуственный сорвет.
Сколько жести терпели вместе?
Сколько душ унеслося ввысь?
Сколько фальшы?А как жить нам дальше.
Сложно кому-то поверить вновь.
припев: трижды
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316463
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2012
Старые часы
Уже ели идут.
Им очень много лет.
Скоро они уснут.
Никто не вспомнит их,
Не вспомнит как стучат,
Забудут внешний вид
Ведь они молчат.
А может им помочь?
Там, смазать,починить?
Но все уходят прочь.
А им же нужно жить.
И старые часы
Уже ели идут.
Которым много лет.
Которые уснут
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316462
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.02.2012
Життя моє безхмарне,
Частенько мені кажуть,
Та це говорять марно.
Мене вони не знають.
Не знають як живу
І що я відчуваю,
Де внутрішність свою
Від усіх ховаю.
Чи не болить душа?
Як хтось бува спитає,
А я у відповідь: Яка?
І сміх лишень лунає.
А біль проникла в груди
І жарить, так пече,
А потім з мене рветься
І хочеться поплакати в плече.
Та ні, мовчу, нічого не кажу
Й, не знаючи про це, вони мовчать
І я мовчу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251391
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2011