| Сторінки (3/229): | « | 1 2 3 | » |
Цей вірш написала, подивившись передачу "Стосується кожного", яка вийшла в ефір 09. 04. 2019, о 18 годині. Називається "Однокласниці". Зазвичай такі передачі не дивлюсь, але ця стосується знайомої родини.
Матір старенька, до ліжка прикута.
Серце невтішно сльозою бринить.
Слово образи, мов жало отрути,
В душу змією вповзає умить.
Квилить нещасна, згорьовані очі.
Просить хоч краплю любові в дітей.
Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі.
Туга, що лине із кволих грудей.
Змучене тіло, розтерзані мрії
І лиш питання на впалих вустах.
Тільки печаль і тавро безнадії
Та перед вічністю безвість і страх.
– Матір знесилена, сиза голубко!
Доля спіткала тебе нелегка.
Де та розрада з життєвого кубка?
Чом у дітей скаменілі серця?
Де розгубили вони всі принади,
Що наділяють красою людей?
Певно, що відповідь ти вже не знайдеш,
Не зазирнеш до закритих дверей.
Ти сподівалась, що крига розтане,
Раптом звільнивши з полону тепло.
Вигляне світло назовні жадане,
Що поступово чомусь утекло.
Що приголублять тебе любі діти,
Знов запросивши у спільне життя.
Будеш їм променем вічно світити.
Тільки б краплинку від них каяття.
Всіх би простила, забувши образи,
Бо дні і ночі водою пливуть.
Та не судилось, не склалися пазли.
Іншу тобі напророчили путь.
Знайдеш в холодній байдужості вчинку,
Пристань останню в будинку старих.
Може не пізно ще? Й рідні кровинки
Раптом відчують, що скоїли гріх.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Емігранткам присвячується
– Краю мій рідний, співочо-лелечий–
Світлого спомину лиш відгомін.
Де заховав дивні мрії дівочі?
Стежку додому навіщо замів?
Світом полинувши марно блукати,
Долю свою намагалась знайти.
Прагнула з часом тебе розшукати,
Та не судилось до тебе дійти.
– Краю трояндовий, милий, єдиний,
Зраду мою нарочиту пробач.
Вже не побачу квітучу калину,
Разом зі мною, благаю, поплач...
– Матінко змучена, ластівко сива,
Скільки чекала на мене з доріг!
Бога в молитвах про зустріч просила,
Та не вернулась на твій я поріг.
Лиш обіймала тебе часто в думах,
Ніжно торкаючись рук і чола.
Так і летіла б до тебе на крилах,
Та обпалились мої два крила.
Лиш залишилось розхристане серце.
Квилить вночі спорожніла душа.
Туга й журба заливають по вінця.
Рани роз'їла лиха чужина.
– Вибач, матусенько, блудну дитину!
Кроки робила усі невпопад.
Поруч не йшла у найтяжчу годину.
Час неможливо вернути назад.
З сумом вдивляючись в давню світлину,
Бачу тебе в потойбічних світах.
Мовчки благаю: – « Пробач сиротину.
Вилікуй рани незгойні у снах».
– Птахою зринь, прилети на світанку!
– Витри підступну сльозу давнини.
Випито трунку удосталь зі дзбанку,
Марних ілюзій, принад чужини.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Знов думками лечу до далекого, рідного краю,
Де дитинства мого залишились незримі сліди.
Там хатинка моя потопає в квіткових розмаях,
А навкруг білим цвітом цвітуть черешневі сади.
До хатиночки рідної лину загубленим птахом.
До віконця її припадаю бентежно чолом.
А вона зустрічає мене із похиленим дахом
І, мов матір старенька, воліє зігріти теплом.
Пожалітися прагне мені на безрадісну долю,
Намагаючись взнати, чому залишилась одна.
Бо лиш вітер гуляє в її запустілому лоні,
А вона непотрібна нікому, немов сирота.
Я до неї горнуся згорьованим, зраненим серцем.
І чомусь на очах виграє ностальгійна сльоза.
Знов голублю її білі стіни і вікна-озерця.
В них, захована часом, моя світанкова пора.
Біла з глини хатиночка – спогад з далекого дійства.
Потопає в полоні чаклунського цвіту весни.
Кличе знову мене в неповторне, безхмарне дитинство,
Та не знає вона, що заметені вітром стежки.
07. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету, але ця хатина один в один схожа з хатиною моєї бабусі, в якій пройшло моє дитинство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2019
Час невпинно гортає життя сторінки
й неможливо його зупинити.
На забутих стежках залишає замки,
а на фото - лиш миті і дати.
Найдорожчі моменти з пожовклих світлин
крізь роки визирають з альбому.
Ось, лелеки синочка з небесних царин
принесли до мого щойно дому.
Ось, він вчиться ходити, зробивши лиш крок.
Тут співаю йому колискову.
У садочку танцює найперший танок,
опановує слово за словом.
Промайнула миттєво тендітна пора.
Перший дзвоник гукає до парти!
Йде мій син в перший клас здобувати знання,
урочисто тримаючи айстри.
Інші миті застигли у лоні світлин,
що нагадують дні кольорові.
Знову дзвоник лунає і юний мій син
випускається з рідної школи.
А годинника стрілки згубились в літах,
від минулого лиш відгомони.
Залишився студентський за обрієм шлях,
а на черзі життєві закони.
Став дорослим! Своє розпочав вишиття
статний красень і мужній мужчина!
Він - надія моя і моє майбуття,
найдорожча у світі людина.
У молитві за сина звертаюсь щодня
до могутнього, вищого Бога.
Щоби щастям його сповивалась стезя
і любов'ю стелилась розлого.
18. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2019
– Ну от і все! Став світ мені не милим.
Жеврію від журби на самоті.
З очей сльозинки котяться зрадливо
Й ніхто не допоможе сироті.
Раніше хоч була сестричка Мірра.
Моя розрада в сірому житті.
Але колись їй вельми пощастило.
Живе відтоді у люблячій сім'ї.
А я одна лишилась в сірій клітці.
Нестерпна туга серце люто рве.
Живу, немов у звитій павутинці
Й ніхто чомусь не визволить мене.
Ніхто не приголубить, не обійме.
Не скаже: – "Ти - найкраща на землі!
Пішли зі мною, Моллі! Ти потрібна!
Ти так потрібна, сонечко, мені."
Вдивляючись удаль крізь сірі ґрати,
Так мрію лиш почути ці слова.
Але вам мушу, панство, розказати,
Тут тишу лиш порушує сова.
Піду, мабуть, раніше ляжу спати,
Бо час спливає швидше уві сні.
Ще трохи почекаю, зникнуть ґрати
і друг за мною прийде навесні.
07. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ЦУЦЕНЯТКО РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 92. КУРАТОР - СНІЖАНА. ЦУЦЕНЯТКО ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ.
Моллі померла в клініці 20. 04. 2019 року під час операції зі стерилізації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Дивлюся крізь клітку і мовчки гадаю.
– Чому всі проходять повз мене? Не знаю.
– Чому, любе панство, мені не щастить,
А серце невтішно сльозою бринить?
Душа надто сповнена сумом до краю.
З надією в очі до всіх зазираю.
І мрію, що скоро настане та мить,
Коли мій господар за мною примчить.
Не раз відчайдушно позую для фото.
Зі шкіри вистрибую майже усоте.
Звернути увагу так хочу людей,
Та марно! Не бачать і в сонячний день.
Руденька я дівчинка. Ще молоденька.
Доладна, шляхетна, ласкава Фіделька.
А погляд у мене, немов оксамит.
Так хочу обняти озлоблений світ.
– Благаю, побачте сумну сиротину!
Покличте мене до своєї царини.
На вірність господарю заприсягну
І поруч ітиму у сні й наяву.
До рук найрідніших, нарешті, прилину.
Радітиму зустрічі цій без упину!
Та поки живу в світі райдужних мрій
І вию від туги у тиші нічній.
Дивлюся крізь клітку і мовчки гадаю.
– Чому всі проходять повз мене? Не знаю.
– Чому, любе панство, мені не щастить,
А серце невтішно сльозою бринить?
03. 03. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 9два. КУРАТОР - СНІЖАНА. СОБАЧКА ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ.
Фіделька вже знайшла свого господаря. Щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
Іду стежками міста в каштанових розмаях,
бузкові аромати так манять і п'янять.
Вдихну п'янкого трунку у вранішніх туманах,
далекого дитинства згадавши кожну мить.
Приспів
Цвіте мій Виноградар, квітує кольорами!
Він Києва - перлинка. Розкішний, райський сад.
Заквітчаний в троянди, овіяний вітрами,
одягнений в барвисто-смарагдовий наряд.
Давно вже загубились в життєвому вертепі
мої найперші кроки і миті золоті.
Квітучий Виноградар! Малесенький на мапі.
Моя земна колиска і спогади мої.
Приспів
Час змінює навколо всі дійства й персонажі.
В дорослий світ незримо стежина привела.
І лиш мій Виноградар! І лиш його пейзажі
вертають у дитинство і юності літа́.
Приспів
24. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
– Дозвольте пожалітись вам, пані і панове.
Поскаржитись на сіре й безрадісне життя.
Житло в мене убоге, до того ж тимчасове,
Та вдячна ґречно людям за їжу й укриття.
Бродили по задвірках з сестрою і братами
І ледве не замерзли в зимовий, лютий час.
У вічі перехожим з мольбою зазирали,
Допоки добра пані не врятували нас.
Відтоді і нудьгую в пустій, залізній, клітці.
Сестру з братами швидко господарі знайшли.
Однісінька, лишившись, на вічній перетримці.
Вночі на зорі вию, не стримавши сльози.
А я така потішна! Ім'я у мене - Шпулька.
Та кажуть, безпородна і шанси нульові.
Але трикольорова і гарна в мене шубка!
Лише тепла й уваги бракує так мені.
Постійно виглядаю з надією у серці
Людину, що полюбить мене, хоч і проста.
В мої загляне очі, немовби у люстерце,
І стане неважливо, яка в мене краса.
Можливо хтось побачить мою безмежну душу.
В ній стільки заховалось любові і добра.
І теплиться надія, зізнатися вам мушу,
Що хтось мене помітить, але усе дарма.
Вночі і вдень молюся всім Янголам і Богу!
Прошу в них допомоги господаря знайти.
Змінити на щасливу мою сумну дорогу.
Звільнити від тривоги і долі сироти.
20. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ.096 32семь 94 9два.КУРАТОР - СНІЖАНА! СОБАЧКА ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД КИЄВОМ (ІРПІНЬ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Ми зустрілися раптом в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
Нам напевно, дарована мить, зазирнути в минуле.
В зачаровані весни примарних ілюзій і мрій.
У літа кольористі, що час непомітно замулив
І у юність тропу всохлим листям ретельно замів.
А можливо знайти, замережені вітром, стежинки
По яких ми блукали удвох в солов'їних гаях.
А сіяючі зорі світили з небесних лаштунків
І здавалось, попереду спільний, омріяний шлях.
Та в одному човні нам пливти по життю не судилось.
Доля нас розвела і у кожного є свій причал.
Ми з роками мудрішими стали, згубилась наївність,
Спито чашу розлук і рубці затягнулись від ран.
Ми зустрілися раптом, в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
18. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Я няшне цуценятко! Ім'я у мене Ціля!
Міркую час від часу, чому іще одна.
Ніяк не зрозумію, чому життєва хвиля
до Києва з Одеси зненацька занесла.
Звикаючи потроху, сумую ще за домом.
За матінкою плачу, та де її знайти.
Моє майбутнє зараз примарне й невідоме,
адже кого цікавлять плекання сироти.
Притулок хоч і маю, та він лиш тимчасовий.
Спливає час невпинно, журбою цебенить.
А я ж така гарненька і шубка кольорова,
та кажуть, безпородна, тому і не щастить.
З мольбою зазираю гостям очима в очі.
Можливо подарують новий і теплий дім.
Вистрибую зі шкіри, сподобатися хочу,
але чомусь допоки лишаюся ні з чим.
Характер в мене добрий. Спокійна і слухняна.
Навчатимуся радо командам кожну мить.
Розвію позитивом над вами темні хмари.
– Лише мене побачте! Лише мене знайдіть!
Любитиму безмежно своїм собачим серцем!
На вірність неодмінно одразу присягну.
Служитиму надійним, сміливим охоронцем
і вірю, що у мене все вийде до ладу.
16. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 097 023 26 57 КУРАТОР - ЮЛІЯ. ЦУЦЕНЯТКО ЗНАХОДИТЬСЯ В КИЄВІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Немов ведмедики, забавні, вайлуваті
прийшли на горе в непривітний, хижий світ.
Вони не знають, що приречені до страти,
що тут не жалують беззахисних сиріт.
Маленькі цуцики, безжурні і гавкучі
біжать з надією несміло до людей.
Їм безпорадно зазирають нишком в очі,
собі вимолюючи їжу кожен день.
В морозні ночі примерзають їхні лапки
до зледенілої від холоду землі.
Адже немає в них ні норки, ані хатки.
Лиш можуть ближче пригорнутись уві сні.
Їм сниться змучена і виснажена мати,
що захищає від розлючених вітрів.
Що намагаючись їх подихом зігріти,
тремтить від болю, лихоманки і страхів.
Та сон умить зникає, ніби небувало,
бо від морозу застигає в жилах кров.
І треба бігти, бо лиш рух їх зігріває
та ще надія, віра в диво молитов.
А всі ідуть повз них і мов не помічають!
Або не хочуть вперто бачити їх біль.
А милі крихітки, вмираючи, благають
урятувати. Та їх гонять звідусіль.
Але ж ми люди! На землі нас так багато!
– Врятуймо разом цих та інших бідолах.
Адже тепло й любов так легко дарувати
і все сторицею повернеться назад.
05. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКІВ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ. 0955126650 - ЛІЛЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2019
– Привіт усім! Я - Ладік! Ласкавий, зовсім юний,
Але так настраждався в бродячому житті.
Характер в мене чуйний, ще кажуть, що розумний,
Та попри все, самотній і журно так мені.
Соромлячись страшенно, у вічі зазираю,
Плекаючи надію сподобатися вам.
Адже чомусь незчувся, наблизившись до краю,
Та можу пожалітись лиш місяцю й зіркам.
Надворі народився, як вижив і не знаю.
Шукав постійно їжу. Та що я міг знайти?
Вночі необережно потрапив в дику зграю,
А там мене погризли голодні, злобні пси.
Вмираючи від болю, кричав безперестанку!
Довкола потемніло, пройняв панічний страх.
Та раптом наді мною у променях світанку
Схилився Божий янгол зі шприцом у руках.
Отак і опинився, на щастя, у лікарні,
Пройшовши лікування важкий і довгий шлях.
Радію, що зусилля докладені, не марні:
Загоюються рани і біль в моїх очах.
І вірю, що господар мене вже зараз бачить,
Бо сяю, ніби сонце, у літній, гожий день.
Адже я кращий песик! І так багато значить
Для мене крихта ласки й уваги від людей.
Чекатиму на друга з надією щоденно,
Здолавши біль дошкульний, що змучив аж за край.
Але моє майбутнє доволі ефемерне,
– Тому благаю, друже, прийди, не зволікай.
До рук твоїх ласкавих прилинути так хочу!
Одразу упізнаю, любитиму завжди.
Адже постійно мрію не вити серед ночі.
З господарем забути минулого жахи.
03. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ. 0506355870, 0508225060. ПЕСИК МЕШКАЄ В СУМАХ.
Ладік знайшов свій дім. Буде мешкати в Гостомелі, недалеко від Києва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
– Придивися, будь ласка, до мене ретельно!
Я такий позитивний і лагідний пес.
Лиш про тебе, господарю, мрію таємно
І хоч трішки благаю для себе чудес.
Так давно і терпляче чекаю на тебе!
Непомітно і швидко спливає мій час.
Уночі гірко плачу, вдивляючись в небо.
Сьогодення сприймаю без зайвих прикрас.
Кажуть, ніби я сильний, кмітливий, хоробрий!
І у мене є кличка дарована – Макс!
– Не звертай, що у мене немає породи.
Безліч маю шляхетних принад і окрас.
Я твій янгол, господарю, тільки безкрилий!
Без вагання розстанусь за тебе з життям.
Незрадливо служитиму, буду грайливим,
І любитиму серцем аж до забуття.
– Лиш мене віднайди на просторах безкрайніх
Серед тисяч стежин і великих доріг.
– Стань моїм ліпшим другом, єдиним і справжнім.
– Запроси на щасливий, домашній поріг.
Гучно буду вітати тебе при нагоді!
Лапу дам і завжди буду поруч іти.
Разом легше здолати усі перешкоди
І позбутися сірих тонів самоти.
01. 02. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ 0934256678
0669409324, Галина Лазарчук. ПЕСИК ЗНАХОДИТЬСЯ В КИЄВІ.
ПЕСИК ПРИЛАШТОВАНИЙ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2019
Я гарний, невеличкий, потішний, милий песик!
Ім'я у мене Баксик. І це усе, що є.
– Забув, шановне панство! Ще маю чорний носик,
А ще пухнасту шубку і серце золоте.
І навіть був господар, стара дірява будка.
Ланцюг важкий на шиї, немов я хижий звір.
Помиї замість їжі. Оце і всі здобутки!
За що мене карають, кому так завинив?
Був песиком слухняним, служив, як і годиться.
Вночі і вдень невтомно стеріг хазяйський дім.
Але став непотрібним, спочатку думав, сниться.
Забрали ницу будку, зоставивши ні з чим.
Тепер і зовсім тужно, втопаю в кучугурах.
Від голоду марнію, темніє в голові.
А тіло ціпеніє в морозяних тортурах.
Не знаю, як надалі триматися мені.
А я такий красунчик! І міг моделлю стати.
Піаритись в фейсбуці, а краще в інстаграм!
– Чому в земному світі так злості забагато?
Та це питання можу задати лиш вітрам.
І попри безсердечність, ще теплиться надія,
Можливо з цього пекла мене хтось забере.
Що друг мене полюбить, мої страхи розвіє,
Теплом зігріє серце згорьоване моє.
Вже навіть уявляю це дійство неповторне!
Омріяну, казкову, магічну диво-мить!
– Служитиму до скону вам, пані і панове,
Лише скоріше звідси, будь ласка, заберіть.
24. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! МЕШКАЄ В СУМАХ. ВІК - ДО 2-Х РОКІВ. ГОСПОДАРЯМ НЕ ПОТРІБНИЙ. ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ТЕЛ. 050-200-58-31. МОЖЛИВЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ.
Баксик прилаштований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2019
Ось і відіграла новорічна казка!
Відлунали тости, відгримів салют.
Спочиває в шафі карнавальна маска.
Зажурився зрання у кутку дідух.
Вже з ялинки зняті мішура й прикраси
І гірлянди більше не горять на склі.
За вікном сніжинки в білосніжних шатах
Неквапливо кружать в чарівному сні.
Пожовтіла, всохла лісова красуня,
Обтрусивши хвою, мов осінній лист.
Залишився стовбур і тих днів відлуння,
Від яких лунає тільки вітру свист.
Відгоріли свічі, відшуміли дійства.
Лиш від кави й воску лине аромат.
Упереміж з димом, зі смаком дитинства,
Незабутньо-милих, Новорічних свят.
Дні летять птахами, рік летить за роком.
Разом з ними люди теж кудись спішать.
Мов дива з роками прийдуть крок за кроком,
Та в минуле стежку не знайти назад.
І чомусь здається, з часом стане легше.
Головне, щоб діти швидше підросли.
А коли зросли вже, днів стає лиш менше.
Мріємо вернути молоді роки.
Тож, не поспішаймо, пані і панове!
Не потрібно вкотре підганяти час.
Бо майбутнє наше досить загадкове
І ніхто не знає, що чекає нас.
20. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
Я лагідна панянка. Ім'я у мене - Сніжка,
Але в притулку линуть мої безцінні дні.
– Чомусь до мене, панство, заметена доріжка.
Гостей стрічаю радо, та тільки уві сні.
Нудьгуючи, чекаю і свято вірю в диво.
Що хтось відчинить двері, покличе назавжди.
Ласкаво приголубить, пригорне і зігріє,
Врятує від зажури, самотності й нудьги.
Щосили намагаюсь притиснутись до клітки,
Вдивляючись ретельно крізь памороку вдаль.
Можливо хтось помітить за ґратами сирітку,
Але всі йдуть повз мене, лишаючи печаль.
Немає в мене дому, лише холодна будка.
Зігрітися несила узимку ні на мить!
Не гріє у морози моя хвиляста шубка.
Заснути намагаюсь, та тільки не щастить.
– Пробачте, що жаліюсь вам, пані і панове,
Але від туги вити так хочеться вночі.
– Молюсь, благаю слізно, візьміть мене додому!
Ітиму з вами поряд в яскраві й сірі дні.
Ніколи вас не зраджу! І буду вельми вдячна
За дах над головою і казку без жахіть.
– Характер маю добрий, лише мене побачте
І якнайшвидше звідси, будь ласка, заберіть.
15. 01 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 096 32семь 94 9два КУРАТОР - СНЕЖАНА.
СНІЖКА ЗНАЙШЛА СВІЙ ДІМ! ЖИВЕ В БУДИНКУ! ЩАСЛИВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2019
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні.
Пригадай звуки нашого танго,
Що звучали у дні давнини.
Може разом з тобою в минуле
Помандруємо хоч би на мить?
Там літа молоді промайнули,
Загубивши у просторі слід.
Ліпше вдягнемо юності крила
Й злетимо у небесну блакить!
Там блукають нездійснені мрії
І лиш спогад струною бринить.
А можливо знайти нам вітрила,
Що несли нас на хвилях життя?
Там серця від кохання тремтіли,
Та немає назад вороття.
І хай осінь дістала з шухляди
Прохолодні, дошкульні дощі.
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні!
03. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2019
Ось і знов засвітились яскраві вогні на ялинках!
Рік Новий завітав з лантухом ілюзорних надій.
А старий загубився в магічно-небесних лаштунках,
Записавши в часопис перебіг важливих подій.
Рахували невтомно плин часу годинника стрілки.
День за днем пролітав, залишаючи зведень жалі.
Дзвін війни відбивався журою і линули звістки,
Що летять журавлями звитяжці в незнані краї.
Пори року мінялись, ділили весь рік на частинки.
Непомітно за обрієм зникла чаклунка-весна.
Літо й осінь промчали. Кружляють у вальсі сніжинки..
Кришталевим ажуром мережить віконця зима.
Знов ігристе вино п'ятий рік з гіркотою і болем.
Знову думи тяжкі, як триматись в окопах бійцям?
Знаю зимно їм там, та готові щомиті до бою.
Не дадуть рідну землю топтати лихим ворогам.
Хай горять новорічні вогні на пухнастих ялинках,
А магічні свята відкорковують магію див.
Вип'ю келих вина за мужів у важких обладунках,
Що несуть героїчно на плечах під кулями мир.
Хай щастить повсякчас на суворих, воєнних дорогах!
Матір Божа в боях укриває покровом святим.
Вірю в те, що чекає на нас визначна перемога
І молюся, щоб кожен боєць повернувся живим.
01. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2019
Вітаю друзів, поетів і читачів з Новим, 2019 роком! Нехай цей рік для всіх буде щасливим, успішним, щедрим і мирним! Здоров'я всім, достатку, радості у серці і спокою в душі!
З Новим вітаю роком панів і милих пані!
Паняночок тендітних, відважних паничів.
Нехай вогні святкові, барвисті і яскраві
Дарують насолоду казкових відчуттів.
Бажаю під ялинку вам безліч подарунків!
Смаколиків всіляких на вашому столі.
Мороз хай начаклує магічні візерунки
І пензлем кришталевим розпише на вікні.
До вас хай завітають казкові персонажі,
Запросять на гостину, покажуть вам дива.
Красою зачарують божественні пейзажі,
Які малює вправно художниця-зима.
Нехай в оселі кожній звучать цієї ночі
Веселий сміх та пісня і тости при свічах.
Нехай вам, українці, щастить в Новому році
У селищах і селах, містечках і містах!
01. 01. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2019
Я чорно-шоколадна, маленька, мила Кнопка.
Жеврію у притулку вже кілька довгих літ.
Нікому не потрібна, згорьована сирітка.
Вольєр у мене дальній, загублений мій слід.
М'якеньку маю шубку, та мало в цьому сенсу.
Ніхто мене не бачить, бо довго йти сюди.
– Невже так і не вийде змінити цю адресу?
В самотності загину від туги і нудьги.
Сьогодні і до мене прийшли, нарешті, гості.
На мить цю дивовижну чекала день у день!
Зрадівши неймовірно, кружляючи до млості,
Хвостом виляла вправно, тулилась до людей.
Коли взяли на руки, то мало не зомліла.
Вже думала господар додому забере!
А це лиш волонтери. Лиш трохи пожаліли,
Зробивши гарні фото, зоставили мене.
На них не ображаюсь, за все їм дуже вдячна.
Можливо допоможуть господаря знайти.
Адже на цих світлинах мій друг мене побачить
І прийде неодмінно за мною залюбки.
Ще трохи почекаю. Дарма, що одиноко.
Мене тримає в світі лише надії нить.
Раніше ляжу спати, а вранці ненароком
Господар неодмінно за мною прилетить.
24. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 327 94 9два, СНІЖАНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2018
– Дорогенький, Миколаю, лист тобі пишу!
Я привітна, мила Герда і на тебе жду.
– Може прийдеш і до мене на земні свята́?
Чула, твориш неймовірні, дивні чудеса.
Всім розносиш подарунки в торбі на плечі.
Ще виконуєш бажання вдень і уночі.
– Можна також, Миколаю, дещо попрошу?
– Подаруй мені, будь ласка, люблячу сім'ю.
Буду в радості і в горі з ними у житті.
Сон нічний оберігати, дім їх стерегти.
Стану чемною, мов леді, лиш не підведи!
І не гризтиму ніколи капці від нудьги.
Не подряпаю і меблі, не завдам жалю,
бо господарів майбутніх зараз я люблю!
Вірю в те, що прочитавши і мого листа,
ти для мене, Миколаю, зробиш чудеса.
22. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ І СОБАЧКА РЕАЛЬНІ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ 099-539-89-19 Юля.
Герда знайшла свою люблячу сім'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018
З народження з братами живу на звірофермі.
Не так давно була ще маленьким лисеням.
Не знала, що це місце -- жахлива шкуродерня.
Що скоро попрощаюсь зі зболеним життям.
За рік зросла нівроку на радість милим пані.
Та кожен день прожитий – страшний, суцільний жах!
Пігулки і уколи, бруд, немічі, печалі
І смерть моєї мами у мене на очах.
Виблискує на сонці моє пухнасте хутро!
Нутром я відчуваю – невдовзі смертний час.
Тож бігаю по колу, але довкола мутно
І серце огортає цупкий, панічний страх.
Несміло озираюсь, почувши тихі кроки.
А сльози ручаями течуть з моїх очей.
Трясусь, молюся Богу! А може ненароком
Заступить від жорстоких, ненависних людей.
Та раптом затихаю, тікати вже не сила.
Втискаючись у клітку, чекаю смерті мить.
І ось, укол останній! Судоми зводять тіло.
Всі лапки ціпеніють. Хай Бог вам ваш простить!
21. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Журналісти дослідили ситуацію з зоофермами України.
Огорожа із металевого дроту, довгі дерев'яні бараки…Той, хто хоча б раз бачив нацистські концтабори Освенціму в Польщі, одразу зрозуміє, наскільки ця звіроферма нагадує місце смерті тисяч людей. І не лише ззовні. Тут теж вбивають живих істот. І цей рахунок теж йде на тисячі, йдеться у сюжеті
Звідси, а саме з зооферми Костополя на Рівненщині, ще ніхто не втікав.
Цей погляд неможливо забути. У ньому паніка, страх, все, що передує смерті. Вони не розуміють, але десь точно відчувають, що насправді є лише витратним матеріалом.
На таких звірофермах, де період забою вбивають в середньому тисячу двісті хвостатих.
https://tsn.ua/ukrayina/na-ukrayinskih-zoofermah-zhorstoko-vbivayut-tisyachi-lisic-ta-norok-schob-poshiti-z-nih-shubi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2018
Я - Шайба! Все життя моє - клітинка!
Вольєр мій дальній! Зовсім тут одна.
Руда, мов сонце, маю чорну спинку.
А ще прудка, грайлива, молода.
Якби хто знав, як журно жити в клітці!
Так хочу з неї вийти назавжди.
З господарем зануритися в річку,
Але допоки нікуди іти.
Вночі і вдень чекаю на людину,
А тут, хіба що їжу принесуть.
Ніхто не приголубить сиротину,
Адже до мене дуже довга путь.
Узимку засинаю на світанку,
Занурившись у сонячні гаї.
Господар зве обідати до ґанку,
Лечу в його обійми чарівні.
Стрибаючи, вдивляюсь пильно в очі.
– Чи так потрібна, як і він мені?
Друг, ніжно обіймаючи, шепоче
І ми йдемо з ним разом уві сні.
Так, так потрібна! Плигаю від щастя,
Цілуючи улюблене лице!
Миттєво прокидаюся зненацька,
А це мене від холоду трясе.
Відходить сон, зникає, мов примара.
Його тримаю із останніх сил.
Лиш він мене в морози зігріває,
Бо більше не зігрітися ні чим.
Невтомно сподіваюся на диво,
Хоч дуже зимно, тіло так тремтить!
– Прийди і забери мене, людино,
Бо так давно на цю чекаю мить.
19. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ 096 32семь 94 9два. Снежана.
ШАЙБА ВЖЕ ДОМАШНЯ! ДУЖЕ ЗА НЕЇ РАДА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018
– Шановні, милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Життя моє нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
З народження й до нині - безпритульний.
Не так давно отримав хоч ім'я.
Тепер став Локкі! Втім життя дошкульне.
Немає в мене друга й укриття.
Блукав малим у пошуках рятунку.
Брудну пив воду, поки захворів.
Відтоді у клінічному притулку
І вдячний, що не вигнали надвір.
Нудьгуючи тут, мрію про домівку.
Гостям вдивляюсь в очі кожну мить.
А з мене тільки роблять фотознімки
І поки що мені не таланить.
З надією чекаю біля входу,
Що прийде хтось і вибере мене!
Що вранці ледь прокинусь, а господар
Мене додому звідси забере.
– Шановні милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Моє життя нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
18. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО БЕЗПРИТУЛЬНОЇ СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 0683514024
Локкі вже домашній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2018
– Привіт усім! Я чемний песик Льоша!
Сумую у притулку раз-у-раз.
Характер в мене, панство, прехороший.
Терпляче так очікую на вас.
В часи відвідин мчу, немов на крилах!
Тулюся до зачинених дверей.
Душа моя, вистрибує із тіла,
Як тільки хтось проходить із гостей.
Але, напевно, зайві ці старання.
Мене не помічають аж ніяк.
Сподобатися хочу, тільки марно.
– Ну що роблю, скажіть мені, не так?
А кажуть, що несказанно розумний
І так в житті багато пережив.
Господаря любитиму безумно
І зовсім не чіплятиму котів.
Слухняним буду, відданим і вірним!
– Додому тільки Льошу заберіть!
Піду, ще почекаю, хоч і зимно.
Можливо і мені ще пощастить.
16. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ! ТЕЛ. 0934256678
0669409324 Галина Лазарчук.
Льоша вже домашній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
– Привіт, господарю! Я цуценятко "Мірра".
Вже сил немає, тож пишу тобі листа.
Постійно плачу, бо життя мені не миле,
Адже нещасна, безпритульна сирота.
Та поруч з відчаєм ще теплиться надія,
Що неодмінно ти отримаєш мій лист.
Нарешті станеться утішлива подія
І ти за мною неодмінно прилетиш.
Якби ти знав, яка жорстока в мене доля!
Як не щастить мені з народження в житті.
Як потерпаю то від холоду, то болю,
Бо на землі сплю у морози і дощі.
Мене матуся, як могла, так зігрівала,
Та не було їй чим зарадити мені.
Плелися мовчки ми стежками, мов примари,
і так проходили похмурі наші дні.
Блукали в пошуках зіпсованої їжі,
Та не завжди її щастило нам знайти.
І так раділи, як знаходили калюжу,
Бо врешті-решт могли напитися води.
Куди матуся раптом ділась, невідомо.
Без неї зовсім непереливки мені.
– Куди іти? Адже немає в мене дому.
Де прихилитися нещасній сироті?
Лиш дивом вижила і вдячна волонтерам.
Вони, мов янголи, померти не дали.
Навчали розуму, усталеним манерам,
Та піклувалися про мене, як могли.
Живу і досі ще надворі попід тином
І вірю щиро, хтось побачить, забере.
Нарешті зможу обійняти ту людину,
Яка забути допоможе все лихе.
14. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ЦУЦЕНЯТИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 32семь 94 9два
МІРА ВЖЕ ДОМАШНЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
– Я песик Кузя! Вас вітаю, панство!
Напевно, схожий на домовичка.
Стирчать потішно в різні боки пасма.
Забавні в мене вушка і бочка.
Блакитні маю очі, чорну шубку.
Зостануся малесеньким на зріст.
Так хочу в дім, погрітись біля грубки,
Бо зимно, як надворі дощ чи сніг.
Умови в мене, скажемо, умовні.
Моє життя і зовсім на межі.
І досі не второпаю, шановні,
– Чому живу і досі в гаражі.
В морози так тремтить у мене тільце
І лапки прилипають до землі.
Страждань на долю випало по вінця.
Так хочеться до дружньої сім'ї.
Служитиму вам віддано і вірно,
Адже містичний я домовичок!
Будинок пильнуватиму відмінно
Й коло комину грітиму бочок.
13. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
КУЗЯ СТАВ ДОМАШНІМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
– Привіт усім від песика-милашки!
В житті жорсткий отримавши урок,
Став Гаріком. Раніше був - "какашкой"!
До шкуродерні був єдиний крок.
Лиш дивом урятований, аж страшно,
Бо, певно, пощастило не усім.
Але так часто сниться, що домашній,
Що є господар і шикарний дім.
– Позую вправно, пані і панове,
Бо хочу так сподобатися вам!
Характер в мене майже суперовий!
Тож буду другом вашим дітлахам.
Я родом з знаменитого Слов'янська,
Але і переїду залюбки.
Можливо в Київ, можна і до Гданська,
Але і неважливо вже куди.
Лише б мою змінили сіру долю,
Бо настраждався сповна у житті.
А поки шию гне ланцюг додолу
Й нікуди неможливо утекти.
13. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛЕФОНОМ 050-767-9733
Раніше Гарік жив на території заводу. І там його звали "Какашка". Потім туди була направлена шкуродерня. Волонтери врятували кілька собачок, в тому числі і цього. І дали йому ім'я Гарік.
Гарік поїхав в Америку! Мешкає в Бостоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
– Привіт усім з притулку! Я - Нафаня!
Вольєр мій - дальній. Сумно так мені.
Мої роки проходять у мовчанні.
З мого життя спливають сірі дні.
А волонтери кажуть, що вродлива!
Весела в мене вдача і хода.
Маленька і тоненька, мов тростина,
Душевна, відчайдушна, молода.
Та вікна в мене з дроту і в клітинку.
А гості не доходять, зазвичай.
Не помічають бідну сиротинку,
Бо тут таких багато, через край.
Постійно прагну бігти всім назустріч,
Стрибаючи в смарагдовій траві.
З господарем поважно йти пліч-опліч,
Але сиджу за ґратами в тюрмі.
І вірю, що колись моя людина
Мене побачить серед бідолах.
Відчинить двері клітки неодмінно
І змінить на мажор мінорний лад.
Тому і не втрачаю ще надію.
На чудо сподіваюсь кожну мить.
Вночі і вдень свою плекаю мрію,
Але ще поки зовсім не щастить.
Від автора:
Як боляче, що стільки в світі горя
І часто на людині вся вина.
Але здійснити мрію їх, панове,
Ми в змозі! Хай збуваються дива!
Так хочу, щоб забрали цю тваринку,
Або з притулку іншу будь-яку.
І стане на душі тепліше взимку
Від того, що зігріли сироту.
Нехай свята прийдешні, новорічні
Прикрасить ваш новий і щирий друг!
Він буде вірним, відданим довічно,
Наповнивши любов'ю виднокруг.
10. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото собаки реальне з притулку. Собачка реальна. Хто хоче забрати, звертайтесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
– Пригорни і приголуб мене, людино!
– Не відштовхуй! Бо і так не таланить.
Закінчились теплі дні, надворі зимно,
А життя моє - тонка, незрима нить.
Невідомо, де пропала рідна мати,
Залишивши, мов билиночку, одну.
Тож, блукаючи від хати і до хати,
Лиш молюсь, щоб пожаліли сироту.
І так мрію про куток і теплу грубку,
Бо надворі взимку боязко мені.
І байдуже, що пухнаста в мене шубка,
Можу вмерти від морозу уві сні!
– Зазирни, прошу в мої змарнілі очі!
Відчайдушну прочитай у них мольбу.
– Забери мене! Так страшно серед ночі.
Змерзлі лапки ціпеніють у снігу.
– Пригорни і приголуб мене, людино!
Відміни невтішну доленьку мою.
Пильнуватиму твій спокій і віднині
Йтиму віддано з тобою по життю.
10. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото безпритульного цуценяти.
Цуценятко вже знайшло господаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
– Анумо вернімося, панство, у пройдений час!
Сумні сторінки тих років погортаємо разом.
В двадцяте століття, шановні, запрошую вас.
Згадаємо всіх, хто заморений був за наказом.
Вшануємо тих, хто зустрів люту смерть в таборах
За погляди інші, за прагнення правди й свободи.
Знайшли вічний спокій нескорені на Соловках,
А сталінська банда приймала зірки й нагороди.
Хто витримав пекло й підходив ув'язнення строк,
Плекали надію потрапити врешті додому.
Але не судилось, прийняв їх тіла Сандармох,
Цинічно кати розстріляли усіх без розбору.
Були непотрібні їм свідки кривавих подій,
Ніхто не повинен дізнатись про їхні діяння.
У світле майбутнє ішов більшовицький режим.
А розстріли? То лиш сценарій до дня святкування.
Найкращі з усіх потрапляли у сталінський млин:
Священики, вчені, селяни, митці і поети.
Гірке і коротке було їх життя, мов полин.
Народи ж затягнуті в хижі, радянські тенета.
– Запалимо, панство, свічу у зазначені дні!
Нехай полум'яно горить і сльозою стікає.
Хай дзвони церковні усюди лунають гучні.
Їх звуки летять до незнаного, Божого раю.
29. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Розгулявся плагіат, ніби справжня зірка.
Бродить сайтами будь-де і волає гірко: –
"Ой, не легко так мені скніти в цьому світі
І чомусь мене ніхто не спішить любити.
Намагаюсь одягти маску колоритну.
Зачіску роблю нову, змінюючись спритно.
І парфуми на мені, щоб душок був класний.
Хоч штанці в мене чужі – перекроїв вчасно.
Підфарбований ледь-ледь, та хіба це грішно?
Пожалійте вже мене і хоч трохи втіште.
Лиш покличте, враз прийду, дорогі поети!
Вам знайти допоможу славу в інтернеті.
Та одне усім скажу, майже достеменно.
Крил не маю, не злечу. Птаха я – наземна.
І душі в мене катма! Сірий і безликий.
Й поки невідомий ще, доти і великий."
26. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
– Намалюю знову, матінко, листівку,
Де ми вдвох! Ще не пішла ти за межу.
Про своє життя в дитячому будинку
Без прикрас тобі, рідненька, розкажу.
Вже тут звикла, хоч було доволі важко.
Щойно, мамо, перейшла у п'ятий клас.
Мов зачинена в залізній клітці пташка,
Раз-у-раз тебе шукаю в небесах.
Ніби маю гарні іграшки, люстерко,
Друзів-сиріт. І вони - моя сім'я!
Попри все, так часто мрію про цукерки
І твоє постійно згадую ім'я.
Твій завітний образ ледве пам'ятаю,
Бо лиш інколи приходиш уві сні.
Знаю певно, що мене борониш з раю
І мені бажаєш сильною зрости.
Кажуть люди, що розумна я й гарненька.
Маю довгу, неабияку косу!
Тільки мрію, що пригорнеш до серденька,
Приголубивши нещасну сироту.
Розмовляючи з магічними зірками,
Знову подумки до тебе я біжу.
Ти мене чомусь зоставила так рано,
Відлетівши за незвідану межу.
Шепочу вітрам тихесенько ночами,
Щоб мерщій тобі навіяли привіт.
Розказали, що сумую до нестями
І самітністю душа моя бринить.
І хай відстань неозора між світами,
Крізь життя про тебе пам'ять пронесу!
– А коли, матусю, виросту з роками,
То в житті свою стежиночку знайду.
Та допоки підростаю в дитбудинку,
Кожну ніч тебе чекаючи у сни.
На дозвіллі розфарбовую листівки,
А на них лише ми разом! Я і ти!
12. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
– Заграй, маестро, нагадай літа світання.
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В магічних зливах ностальгійного звучання,
Полину в юність, що розтанула, мов сон.
Із тихим шелестом сумного падолисту,
Нехай мелодія летить в осяйну даль.
А я пройдусь старими вулицями міста,
По тих стежках, де не блукала ще печаль.
Знайду знайомий парк, завіяний вітрами.
З роками, певно, він розрісся й загустів.
В туманах сивих обійму старі каштани,
Самотню лавку, що змарніла від дощів.
Посиджу мовчки, прочинивши парасолю.
І зовсім байдуже, що раптом задощить.
Адже тут рідне і знайоме все до болю.
З минулим з'єднує, забута в часі, нить.
Нехай мережить сумом пані ностальгія,
Не відпускаючи від себе ні на мить.
Підступно спогадами марить, струменіє,
Сльозою потайки зажурено бринить.
– Не зупиняй, маестро, музики звучання!
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В пташиних звуках голосного щебетання
Полину в юність, що розтанула, мов сон.
06. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – дитинство і усе моє життя.
Мережить серце нестихаюча скорбота.
Адже немає у минуле вороття.
Застиг годинник на зажурених світлинах.
На них батьки, колись веселі й молоді.
Бабуся поруч з дідусем біля хатини.
Подій минулих – відгомони золоті.
А на очах щораз бринять підступні сльози,
Бо найрідніші відлетіли за межу.
Не стріне матінка на рідному порозі.
Лиш уві сні до неї раптом забіжу.
Немає батька вже багацько довгих років.
Згубився в зоряних, невидимих світах.
А я чомусь його і досі чую кроки
І бачу усмішку на зморених вустах.
Лишився в пам'яті його ласкавий погляд.
Любов безмежна, неосяжна доброта.
Мого дитинства – незабутній, світлий спогад.
Прощання з ним – пекучий біль і пустота.
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – мій шлях, моя душа, моє життя.
Але все важче відкривати з кожним роком,
Той час, куди немає більше вороття.
13. 09. 2018 Л. Маковей
Фото з мого альбому. Я з мамою, маленька. І вже доросла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Вітаю пані Лілію Стасюк, з ювілейною датою народження! Нехай збуваються всі мрії і бажання!
Вас, пані Ліліє, вітаю з ювілеєм,
щасливих зичу вам і сонячних доріг!
Нехай для вас цвітуть божественні лілеї,
які в ім'я ваше заплетені навік.
Бажаю райдужно-поступливої долі,
хай повсякчас звучить лише мажорний тон.
Нехай літа ваші купаються в любові,
життя окрасами захоплює в полон.
Крізь час і відстань посилаю вам вітання
дарую ніжних, літніх квітів оксамит.
Бажаю благ земних і зичу процвітання,
нехай безмежно у житті вам таланить.
29. 08. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Ну ось, мій коханий, сьогодні у нас ювілей!
Йдемо сорок років удвох по єдиній дорозі.
Пригадую знов неповторний і пам'ятний день,
Де нас з хлібом-сіллю стрічали батьки на порозі.
Спливло так багато води! А здається, лиш мить.
І ніби учора зійшлись у танку наші долі.
Та час неупинно з вітрами за обрій летить,
Мережачи байдуже срібними нитями скроні.
Пройшли ми у парі чимало стежин і доріг,
Долаючи разом крутих віражів міріади.
Вже виросли діти і наш залишили поріг,
А ми один одному – втіха, надія, розрада.
Сьогодні багатий наш дім на жаданих гостей.
Святкуємо разом рубінове наше весілля.
Підіймемо келих за, Богом освячений, день!
За нас! Спільну долю і вічне кохання, нетлінне.
І хай відлітають у вічність бурхливі літа.
Кружляють годинника стрілки у вальсі невпинно.
Дарує нам щедрі дари золотиста пора –
Онуки всміхаються сонячно-теплим промінням.
23. 07. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
На фото наше рубінове весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2018
Дорогі мої друзі, поети і читачі! З радістю Вам повідомляю, що сьогодні я отримала з друку мою книгу (збірку віршів тиражем у 100 примірників). Це перша моя книга, яку я приурочила до свого ювілейного дня народження (24. 08). Вірші почала писати десять років тому назад. Завдяки сайту "Клуб поезії" і поетам, які були для мене прикладом, вчилася і вдосконалювала свої вірші. Дуже вдячна поетам і читачам, які читали мої творіння і писали на них відгуки, а також сайту "Клуб поезії" і особисто пану Євгену Юхниці за створення цього сайту і надання права ним користуватися. Впевнена, що без цього сайту моя поезія не відбулась би.
Також висловлюю свою подяку видавництву книг "Лілія" і особисто пані Лілії за плідну співпрацю, терпіння і розуміння, бо досвіду в цьому питанні в мене не було. І ось моя мрія нарешті збулася і я тримаю в руках свою збірку! Дуже вийшла красива обкладинка! Така сонячна, як наша Україна!
Всім всім, хто приймав участь у створенні моєї книги, ДЯКУЮ і бажаю міцного здоров'я, наснаги, творчих успіхів і процвітання!
Хочу ще сказати читачам, любителям поетичного слова, що без Вас поет - це сирота! І тому, особлива подяка Вам, дорогі мої читачі, за те, що читаєте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2018
Розцвітають барвисто в руках вишивальниці квіти.
Візерунком сповиті, встеляють тонке полотно.
Прикрашають вбрання неповторним, живим колоритом
Стиглі ґрона калини, напоєні ніжним теплом.
В мальовничих узорах пливуть українські мотиви.
В них майстриня вкладає частинку своєї душі.
Неквапливо мережачи мрій і думок переливи,
Вишиває на щастя, на долю лляні рушники.
Зачаровують погляд дива вишивальної справи.
Копіткої, дбайливої праці - жадані плоди.
В них - зв'язок поколінь, дух незламний козацької слави,
Дивовижна родючість і велич святої землі.
Неосяжна подяка і честь вам, невтомні майстрині!
Вишиванки квітчасті - це гордість і наш оберіг.
Ваші славні роботи - безцінні, коштовні перлини
Вже давно підкорили красою вибагливий світ.
Зберігаючи нації код, ідентичність народу,
Українців єднаєте всюди навколо чеснот.
Від потомків подяка нехай вам звучить в нагороду,
А життєва дорога з мажорних складається нот.
14. 07. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Івана Гончара "Молодиця-вишивальниця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2018
Світлій пам'яті українського політичного і громадського діяча, патріота, дисидента, борця за незалежність України, Левка Лук'яненка (24. 08. 1928 - 07. 07. 2018), присвячую:
Пішов у вічність, сильний духом, патріот,
Великий син держави Україна.
Усе життя уболівав за свій народ,
Боровся до останньої хвилини.
Важким і славним був його життєвий шлях.
На службу юним ще пішов до війська.
Війну пройшовши у віддалених краях,
Любив лиш рідну землю, українську.
За віддану любов ніс ношу нелегку
У таборах Мордовії і тюрмах.
Та Батьківщину не зміняв на чужину,
Не зрадив рідній мові, навіть в думах.
На компроміс ніколи з совістю не йшов.
Його життя - це приклад поколінням.
Діяч, письменник, що боровся знов і знов
За незалежність неньки України.
Пішов у вічність, сильний духом, патріот!
Велична постать цілої епохи!
Незламній мужності і честі вчив народ
Своїм життям і мудрістю пророка.
Зазнала втрату Україна чималу,
Лунає дзвін, журою оповитий.
Звучать слова прощальні панові Левку,
Остання путь, дорога тоне в квітах.
Не потьмяніє світла пам'ять у віках,
Не згасне вогник боротьби і слави.
На історичних він лишиться сторінках,
Як мужній син великої держави.
Низький уклін і світла пам'ять вам, славний патріоте!
10. 07 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Подаровано людині так багато,
Та не всім скарби побачити дано.
Ще допоки нерозгадана планета,
На якій ми з вами, панство, живемо.
Варто пильно придивитися до неї,
Щоб помітити в природі всі дива.
Поріднитися із рідною землею,
Щоби линули в гармонії літа.
Дивовижно-колоритні пори року
Нас запрошують побачити їх світ.
Зачаровують наш погляд ненароком
Літній дощик, сіра мжичка, білий сніг.
Подивіться на красу пейзажів взимку.
На загорнуті дерева у кришталь.
Як граційно витанцьовують сніжинки,
Краєвиди загорнувши у вуаль.
Теплим подихом весна цілує ранки,
Пробудивши землю чарами зі сну.
Одягнувши віти в ніжні візерунки,
Оп'яняє ароматами бузку.
Виграє улітку барвами веселка
Під рапсодію червневого дощу.
Ароматом полонить нічна фіалка,
Посміхаючись розлогому плющу.
А яка пустунка дивна пані осінь!
У загравах сонця золотом блищить.
То дощем опале листя рясно зросить,
То запросить літо бабине на мить.
– І чому тоді нам так журливо, панство?
На життя ми нарікаємо не раз.
Чудеса не помічаємо завчасно
І краса земна не тішить більше нас.
А життя однак божественно-прекрасне,
Хоч бувають в ньому й темні кольори.
А здебільшого таке, яким ми власне,
Намалюємо для себе лиш самі.
08. 07. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Вільний переклад пісні композитора Ісаака Дунаєвского на вірші Михаїла Матусовського, "Шкільний вальс".
Завершується знов навчальний рік,
купаючись в квітковому цвітінні.
Прощається з дитинством випускник,
кружляючи у вальсі на подвір'ї.
Приспів
Летять літа, мов пташки полохливі.
Звучить прощальний дзвоник у стрічках.
Чомусь сльозинки котяться зрадливі,
а усмішка із сумом на вустах.
В минулому шкільні лишились дні
і перші, ніжні паростки кохання.
Чомусь кортіло швидше підрости
і ось лунає дзвоник уостаннє.
Приспів
Попереду складний життєвий шлях.
Круті підйоми, спуски і пороги.
Штурвал життя тримаючи в руках,
упевнено злітай до перемоги!
Приспів
Нехай чекають тисячі доріг,
до класу повертайся час від часу.
Шкільний зустріне з радістю поріг
під звуки незгасаючого вальсу.
Приспів
23. 05. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
– З днем народження, Альоно! Хай щастить!
Лине радість через вінця кожну мить.
Струменіє сяйвом сонячна блакить,
а весна красою манить, полонить.
Зичу здійснення завітних, тайних мрій,
незабутніх і лиш радісних подій.
Хай несуть життєві крила у політ,
відкриває брами навстіж цілий світ.
Хай любов'ю устеляється твій шлях
в неповторно-веселкових кольорах!
Вишиває доля сяйне вишиття
на торованій стежиночці життя.
Хай казково промине святковий день
поміж рідних, дорогих тобі людей.
Зичу віри і натхнення, сильних крил
досягти нових, незвіданих вершин.
11. 05. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
[youtube]https://youtu.be/7fiGyqKSLKs[/youtube]
Знов черешня цвіте біля вікон моїх білим цвітом.
З року в рік, з року в рік одягається в білу фату.
Непомітно зросли, ще недавно, малесенькі діти
і зустріли магічної юності першу весну.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Крізь віконце дивлюсь на вбрання білосніжно-квіткове.
Заворожує погляд його дивовижна краса.
Десь завіялись вітром літа́ молоді, світанкові,
а натомість, стоїть на порозі пора золота.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Не вернути літа, хоч весна повернулася знову.
Не обіймуть батьки, може прийдуть колись уві сні.
А черешня цвіте. Я веду з нею потай розмову
про дорогу життя, що призначила доля мені.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
24. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
https://www.facebook.com/100001737364417/videos/2990278547706695/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила б жорстокість у серце своє.
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість силу, а старість – знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишаючи фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
З міжнародним днем поезії дорогі мої друзі, поети і читачі! Нехай поезія дарує Вам красу поетичного слова, крила, щоб літати і перемагати, хай там що!
Сьогодні, в день святковий, вітаю всіх поетів!
І знаних і незнаних, далеких і близьких.
Вам, пані і панове, бажаю творчих злетів,
Натхнення, мрій казкових і вражень неземних.
Хай струни потаємні торкає ваше слово.
Могутнім, гордим птахом летить в далекий світ.
Рікою ллється стрімко, заповнивши простори,
Розноситься вітрами, немов весняний цвіт.
Хай магією душу наповнює по вінця.
Осяяною піснею піднесено звучить.
Привітно усміхнувшись грайливим сяйвом сонця,
Лікує рани серця, дарує щастя мить.
Бо слово, як відомо, впливова й сильна зброя.
Воно зцілити може і вбити водночас.
Тож, слово поетичне чарує хай красою,
А муза надихає і кличе на Парнас.
І хай у синіх горах народжуються перли,
Що кликатимуть знову у дивний світ пригод.
Співцям усім бажаю дістатись до Говерли,
До слави і визнання, найвищих нагород.
Нехай вас надихають весни магічні квіти.
Завжди на поетичному шляху вам таланить.
Сьогодні, в день святковий, вітаю всіх поетів!
І знаних і незнаних, далеких і близьких.
21. 03 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
– Чи є у світі щастя і де його шукати?
– В яких кутках таємних ховається воно?
Хтось їде в світ широкий, чужі вдягнувши шати,
Але примарне щастя спіймати не дано.
А хтось його знайшовши, не може упізнати.
Проходить стороною, бо все кудись спішить.
А щастя в здивуванні чекає біля хати:
– "Я зовсім, зовсім поряд, лиш двері відчиніть!
До вас прилину літнім, яскравим, теплим сонцем.
Влечу південним, свіжим, легеньким вітерцем.
Впаду небесним птахом до вашого віконця,
Тихенько прихилюся квітучим деревцем.
Довкола озерніться, ховаюся у квітах,
В заметених стежинах, у шовку ніжних трав.
В очах коханих, вірних, сповитих оксамитом,
У вранішніх туманах, мереживі заграв.
Мене знайти так просто! Живу повсюди звично.
Скоріш мене побачте, в життя своє впустіть.
До всіх я завітаю, лише мене покличте
І будьте всі безмежно щасливі кожну мить!"
20. 03. 2018 Л Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Прекрасним пані і панянкам України моя присвята-вітання з початком весни, яка несе кохання і відродження життя! Нехай збудуться всі Ваші потаємні мрії! Кохайте і будьте коханими!
Прекрасні, милі пані й красунечки-панянки!
Вітаю вас з приходом магічної весни!
Нехай рясніють квіти на ваших вишиванках,
Пани втрачають розум від вашої краси.
Дарують вам увагу, троянди і кохання,
А ви щоб мали крила дістатись висоти.
Здійснились потаємні надії і бажання,
Вдалося досягнути найвищої мети.
Від щастя і польоту світились сяйвом очі,
Насичено-багатим був кожен день життя.
У зорях променистих купались ваші ночі,
В божественній любові проходили літа.
Радійте, милі пані й красунечки-панянки,
З чужих країв додому вертають журавлі.
Природа оживає, співаються веснянки,
Зростають первоцвіти з замерзлої землі.
І хай ще прохолодно, кружляють знов сніжинки,
Акації сріблясті вохристим розцвіли.
Прекрасні, милі пані й красунечки-панянки,
Вітаю вас з приходом магічної весни!
08. 03. 2018 Л. Маковей (Лю Сахмак)
У Радянському союзі сріблясту акацію називали мімозою, яку дарували на 8 березня і зараз дарують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Лиш початок весни, а в лісах пробиваються квіти.
Кольоровим панно́ розстеляються знов по землі.
Попри мрячні дощі і завійний, уїдливий вітер,
Їх тендітна краса зігріває в холодні ще дні.
А срібляста акація вбралась у сонячні шати.
Мов говорить зимі, що пора їй збиратися в путь.
Що весна теплим подихом сніжні розтопить намети
І дзвінкими струмочками води удаль потечуть.
Лиш початок весни, березневі холодні ще ночі.
Та природа навкруг прокидається нишком від сну.
Веселково зоріють смарагдами очі дівочі,
Бо кохання вже близько і співом віншує весну.
– Тож його зустрічайте! Назустріч розкрийте обійми!
Бо воно - це життя, що приносить чаклунка-весна.
Божий дар, що дарує незримі, божественні крила.
Що підносять до зір, де існують лише чудеса.
Всі коханими будьте й кохайте! Кохання - це диво!
Хай прискорено б'ються від радості ваші серця.
На земному шляху ним окрилені будьте й щасливі.
І нехай допоможе у цьому панянка весна!
06. 03. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
Пісень існує безліч, сонетів і романів
Про вічне й загадкове, як Всесвіт, почуття.
Ви, певно, здогадались, панове й милі пані,
Що йдеться про кохання, що є саме життя.
Без нього ми, мов птиці, в яких підбиті крила.
Яким не долетіти до зоряних висот.
Ніколи не відчути миттєвостей щасливих,
Ніколи не дістатись божественних красот.
– То, що за почуття це? То, що таке кохання?
– Чому ще не збагненні всі задуми Творця?
В усі часи й епохи одвічне запитання,
Яке хвилює людство і розум мудреця.
Над дивом цим міркують письменники й поети.
Художники малюють його на полотні.
Увічнюють кохання митці на постаментах,
Музичні перли пишуть, складаються пісні.
– То, що ж таке кохання, панове й милі пані?
Свою, дозвольте, думку посіяти й мені.
Це - музика нестримна і двох сердець єднання.
Це - крила потаємні безсмертної душі.
Це магія всесильна, яка існує вічно!
Скоряється їй Всесвіт і матінка-земля.
Могутня велич сили, енергія космічна,
Двигун міцний, невтомний продовження життя.
І хай думки різняться, одне я знаю точно.
Воно - це дивовижний, безцінний, Божий дар!
Лиш душу відкривайте йому назустріч вчасно.
Великого кохання бажаю щиро вам.
01. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Яке магічне слово -"мама"!
Воно з дитинства на вустах.
Матуся зцілить словом рани.
Утішить, знявши біль і страх.
До неї линемо на крилах,
Щоб дітьми ще побути знов.
Вона стрічає поки в силах,
Даруючи свою любов.
Тремтять від щастя в неї руки.
Як може так і годить нам.
Радіє дітям і онукам,
Усупереч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить.
Сльозинка скотиться на мить.
Лише нас матінка так любить!
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи.
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
– "Я знов чекатиму на вас!
Куди б не кликали дороги,
Вертайте! Бо так плине час.
Летіть до рідного порогу,
Допоки вогник не погас".
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Молитиметься за дітей.
Ще довго їх побіля хати
Хреститиме тихцем услід.
Яка ж велична жінка-мати!
Родини - вічний оберіг.
13. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Мої найкращі друзі - коти собаки й свинка!
Всього їх тільки дев'ять і всі вони - мої!
Прокинувшись уранці, гасають без зупинки
І байдуже їм, мабуть, що бачу сяйні сни.
Мої лиш чують кроки - одразу всі у зборі.
Один поперед одним танцюють вальс бостон.
Приносять дружно миски: – "Дивися, ми голодні!
Готуй скоріш нам їжу" - волають в унісон.
Мерщій біжу на кухню, і хай сама ще сонна,
Закочую швиденько обвислі рукава.
Дивлюсь у холодильник, стає одразу сумно,
– Ну як мені зробити із мухи знов слона?
Тим часом всі на варті й чекають на дарунки.
Очей своїх не зводять, немовби жебраки.
І знову над плитою чаклую, мов чаклунка.
Варю, печу і смажу, шинкую буряки.
І кожен день у мене такі щасливі ранки,
А ще такі ж прекрасні і милі вечори.
Живуть і процвітають усі мої тваринки,
А я служу їм зранку й до пізньої пори.
У думах часто ставлю для себе запитання.
– Я хто для них? Хазяйка? – Упевнена, що ні!
Скажу вам по секрету, без зайвого вагання,
Вони у домі справжні, хвостаті хазяї.
– І хай там що, панове, панянки й милі пані,
Завдячую, що поряд вони зі мною є.
За віддані їх очі, за шубки надзвичайні,
За їх веселу вдачу і серце золоте.
20. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018
Вночі і вдень чекає від сина звістку мати.
Одні думки́ тривожні. Не йде до неї сон.
– Хто ж ці придумав війни? Воліла б запитати.
Чому мовчить уперто мобільний телефон?
Якби ж то мала крила! Якби ж могла літати!
Полинула б до нього крізь пекло і вогонь!
І попри перешкоди, усупереч гарматам,
притиснула б до серця теплом своїх долонь.
Собою заступила б від куль свого солдата.
Лише б він залишився здоровим і живим.
І байдуже що буде, та краще ніж чекати,
тремтіти неупинно, не знаючи, що з ним.
І так в бентежних думах не спить вона до ранку.
Невтомно молить Бога, щоб сина захищав!
А вітер тужно виє, гойдаючи фіранку,
немовби темні сили зібралися на бал.
Вже свічка догоряє, тремтить, немов від болю.
Зморив нещасну жінку гіркий, підступний сон.
І бачить мати сина в крові на полі бою,
а поряд з ним в мовчанні… мобільний телефон.
18. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2018
Новорічний вальс
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці,
А сніжинки кружляють тихцем за розписаним склом.
Ми з тобою удвох за святковим столом, наодинці.
Серпантином салюти злітають у ніч за вікном.
Відпустили полегко ми давні жалі і провини,
А за кілька хвилин - рік Новий і проб'ють Дзиґарі!
Ти зі мною в житті і я вдячна тобі щохвилини
За кохання, дітей і за зустріч на нашій зорі.
Доля нам дарувала прихильність і безліч талантів.
- Відкорковуй ігристе і вип'ємо келих за нас!
Ти для мене у світі дорожчий за всі діаманти!
Запроси, як раніше, мене на улюблений вальс.
Я тебе обійму за натруджені, втомлені плечі,
А натомість мене поведеш у омріяний сон.
І ніколи не буде між нами жури й холоднечі,
Хоч зима із вітриськом співають для нас в унісон.
І нехай рік старий поступово пішов крок за кроком,
Та на зміну йому поспішає Новий, молодий!
Нам ніколи не буде бентежно в житті й одиноко.
Хай лютують морози, нуртує цупкий сніговій.
Кольористі вогні мерехтять на магічній ялинці.
Запах кави, свічі і відкритий сімейний альбом.
Ми у ніч новорічну з тобою удвох наодинці,
А сріблястий архангел махає нам білим крилом.
20. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Невтомно стрілки циферблату
Подій гортають сторінки.
Летять удаль роки крилаті,
В літопис ставлячи крапки.
Лише природа в круговерті
Нагадує забуті дні.
Зима поглине осінь врешті
І знов поступиться весні.
По колу зміняться пейзажі,
Квітчаючи земні роки.
Одні відійдуть персонажі,
І прийдуть інші залюбки.
Хтось принесе палке кохання,
Додавши фарби золоті.
А дехто ранить уостаннє,
Лишивши дні на самоті.
Але повільно, крок за кроком,
Затягне рани лікар-час.
Зоставить пройдені уроки
І фото в профіль і анфас.
Старе забудеться кохання,
Хіба що прийде уві сні.
Болюче, давнє розставання
Вже не торкнеться струн душі.
В безмежжі простору, напевно,
Нове підхопить долі нить.
Долаючи колючі терни,
Назустріч поспіхом примчить.
І так по колу хороводи,
Кружлятимуть, немов у сні.
Ріку наповнять талі води,
Бузок розквітне навесні.
Але життєвий шлях без кола.
Лише чотири є пори.
На ньому пагорбів доволі
І розмаїтих кольорів.
Та кожна мить в житті безцінна,
Їй повторитись не дано.
Рукою долі неупинно
Життєве пишеться панно.
15. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Вкрились інеєм сосни, розкішні ялинки пухнасті.
Невеличкі кущі дописали зимовий пейзаж.
Сонний ліс спочиває під місячним сяйвом сріблястим,
А сніжинки кружляють, повільно танцюючи, вальс.
В білу ковдру пухнасту вдягнулась земля непомітно,
Щоб сховатись від лютих, цупких, крижаних холодів.
Колискову їй пісню наспівують зорі привітно,
Посилаючи промінь з далеких, безмежних світів.
А мороз-чародій розмальовує подихом вікна.
Кришталевим ажуром мережить скляні вітражі.
Дивовижні малюнки прозоро-небесно-блакитні
Повертають дитинство, казкові і райдужні сни.
Сніговик уві сні кличе з ним прогулятись у казку,
Де з вітриськом в обіймах танцює чаклунка-зима.
А прудкий Сніговій, проявивши несказану ласку,
Нагортає круті кучугури, немов жартома.
Загадково-містичні, з казкових царин, персонажі
Прилітають гуртом показати магічні дива.
Щоб побачити їх серед дивних, зимових пейзажів,
Вас запрошує в подорож сніжна, зимова пора.
12. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Сяду в потяг-примару й поїду в далеке минуле,
Де знайомі стежинки давно поросли споришем.
Де дитинства роки, ніби вічності мить, проминули,
А незримі сліди непомітно розмиті дощем.
Із собою візьму у містично-безкрайню дорогу
Теплі спогади милих, яскравих, дитячих подій.
Промайнуть за вікном невеличкі, ошатні городи
І великі ілюзії марних, дівочих надій.
Пробіжать повз вагон краєвиди безкрайні, розлогі,
Де рясніють волошки, вдягнувшись у синє вбрання.
Де біліють ромашки тендітні, стрункі, тонконогі
І журбу навіває у сутінках чорна земля.
Вийду з потягу потай в замрячений кокон світанку.
А він далі помчить крізь туман в інший вимір і час.
Розшукаю єдину, заметену вітром, стежинку,
Що мене поведе по відомих мені лиш місцях.
Зазирнувши в минуле, побачу знайомі картини,
На яких в'ється річка уздовж оксамитових трав.
А вишневий садок коло білої з глини хатини
Шелестить в переливах вечірніх, небесних заграв.
Крізь тини визирає і мружиться мазанка-пічка.
Мовчки тужить колодязь в сльоті дощової сльози.
А в хатині горить на вікні тьмяним полум'ям свічка.
А на стінах - пожовклі світлини й святі образи.
І нехай, хоч на мить, до своєї бабусі прилину!
Пригорнуся до неї, торкнувшись утомлених рук.
А за темним вікном заколише вітрисько калину.
В диких хащах у ніч прокричить розлютований крук.
Сяду в потяг-примару й поїду в далеке минуле,
Де знайомі стежинки давно поросли споришем.
Де дитинства роки, ніби вічності мить, промайнули,
А незримі сліди непомітно розмиті дощем.
10. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Потаємно збирається в подорож дальню рік Півня,
Щоб вернутись на землю із вічності через роки.
Давши людству уроки, завершивши справи нагальні,
На останок дарує написані ним сторінки.
– Допоможемо, панство, зібратись йому у дорогу,
Попросивши очистити наші домівки від зла.
Захопити з собою жахіття війни і негоди,
А прощаючись, вип'ємо келих за нього вина.
А невдовзі зустрінемо разом Новий на порозі.
Небеса розфарбує повсюди яскравий салют!
Запалають свічки, візерунки розпишуть морози,
А вітрисько зі снігом старого сліди заметуть.
Завітає до нас рік Новий Земляного Собаки.
Подарує нам відданість і незрадливу любов.
Щедрість, чесність, надійність - його характерні ознаки,
Без яких нам так важко долати мільйон перепон.
Тож, нехай розсипає безцінні, шляхетні чесноти,
Щоб нарешті і світ випромінював сяйво добра.
– Хай вам, панство, щастить і лунають мажорні лиш ноти,
А зимова пора вам дарує магічні дива.
07. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Дрімає в забутті, колись розкішний, сад.
Тремтять від холоднечі голі віти.
Їх листям прикрашало тепле літо,
Та зняв барвисті шати стрімко листопад.
Зима ще з осінню співають в унісон,
Гарцюючи окрилено, зі свистом.
Ландшафти посипаючи намистом,
З легких сніжинок, що зникають, ніби сон.
А то зненацька захлюпоче дощовій,
Вдягнувши раптом небо в темні хмари,
Що мжичать безутішними дощами.
Утім на варті вже пильнує Сніговій.
Приходить хутко він за покликом зими,
Чатуючи з вітрами на сторожі,
Вкриває сонну землю від морозів,
Мерщій укутуючи в сніжні килими.
Працює вправно Сніговій аж до весни,
Застиглу напуваючи природу,
Купаючи її заснулу вроду,
Щоб розцвіли медовим подихом сади.
Та лиш теплом пригріє сонечко згори,
Зібравши лантухи умить зі снігом,
Хмаринку осідлає він з розбігу
І відлетить аж до наступної зими.
06. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
І чому часто снишся і досі?
Мов примара, приходиш у сни.
То йдемо у зажурену осінь,
То приходять від тебе листи.
Знов у снах летимо в ранню юність.
У квітучі обійми весни.
А то раптом по травах босоніж
Біжимо у дитячі роки.
Що порушує, друже, твій спокій?
Чом журливо невтішній душі?
Що шукаєш на стежці широкій
І не можеш щоразу знайти?
Може зимно тобі й одиноко
На примхливому святі життя?
А можливо згадав ненароком,
Розпочате колись вишиття.
То чому часто снишся і досі?
І навіщо приходиш у сни?
Утікає від нас, навіть осінь,
Залишаючи примхи юги.
Не шукай давнину, бо даремно.
Вибір зроблено нами давно.
Доля - пані жорстка, незбагненна
І змінити її не дано.
08.10. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
Україна - мій край солов'їний,
заповітна колиска моя!
Тут зростає повсюди калина,
золотіють пшеничні поля.
Вийду нині у гай на світанку,
де рожевим цвітуть спориші.
Вишиватиму їй вишиванку
кольорами своєї душі.
Попливуть візерунки яскраві,
а на них чорно-білі стібки.
Що є символом розквіту й слави
і жахливих подій ланцюжки.
На її всяк траплялось дорогах
у постійній, запеклій борні.
У поразках або в перемогах
українські лунали пісні.
Як орда хижа землю топтала,
утопивши дітей у крові.
Як страждали в катівнях кривавих
українські, славетні сини.
Як боролась в пекельних загравах,
спивши горя по вінця й жалю.
Як героїв з війни зустрічала,
віддаючи їм честь і хвалу.
Як тужила за тими, хто більше
не прилине до лона її.
Як раділа за тих, хто нарешті
на святій народився землі.
І нехай надважка в неї доля,
та для мене - найкраща вона!
Україна моя кольорова,
заповітна моя сторона.
08. 07. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
– Вітаю вас зі шлюбом, молодята!
З великою подією в житті!
В це урочисте, незабутнє свято
З'єднались ваші долі молоді.
Учора - наречені. Вже - подружжя!
Сумісні знімки, перший спільний вальс.
Щоб линула земна дорога в дружбі,
Батьки і рідні моляться за вас.
У вищих сил благають допомоги,
Молитви посилаючи щораз.
Здоров'я й щастя просять вам у Бога
І щоб кохання вогник не погас.
А я вам зичу радості і втіхи.
Любові, що зів'є сімейний храм.
Хай повниться ваш дім дитячим сміхом
І вам щастить усупереч вітрам.
Нехай цей день залишиться на згадку,
Як дива неповторна таїна.
Бажаю вам добробуту й достатку
І п'ю за вас цей келих я до дна!
06. 07. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Часто в тебе, бабусю, поради прошу, як годиться,
Мов не йшла ти в безмежжя далеких, таємних світів.
Зараз поряд присядеш і казку розкажеш про принца.
А принцеса – то я, яку він врятувати хотів.
Дуже хочеться знов пригорнутись до тебе сильніше.
Доторкнутись губами натруджених, зморщених рук.
І сидіти завмерши, нікуди не йти, не спішити,
Як у дні золоті, де журби не було і розлук.
Прогулятись з тобою в ранкових, прозористих росах
Серед квітів духмяних, поміж оксамитових трав.
Знов побачити в небі вечірню, осяяну просинь
У мереживі сонячних, жовтогарячих заграв.
Але ти тільки променем світиш із темряви ночі,
Захищаючи знову і знов від завійних вітрів.
Як колись у дитинстві, за мене молитви шепочеш.
А тривоги земні заколисує твій дивоспів.
Не забути літа, оповиті твоєю любов'ю.
Знаю, янголом Божим ідеш у моєму житті.
Про круті віражі розмовляю таємно з тобою.
І дарма, що лише зустрічаємось ми уві сні.
В круговертях подій спита чаша гіркоти по вінця.
Тож так хочеться знов опинитись в хатинці твоїй.
Ти прилинеш до мене і казку розкажеш про принца,
А вітри заспівають мені про ілюзію мрій.
26. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото моєї бабусі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017
Напиши на дозвіллі листа, як колись, на папері!
Про життєву тропу, що пройти довелось, розкажи.
Нащо журишся так? Струменіють весни акварелі,
Розливаючи трунок бузково-п'янкий навкруги.
Що хвилює тебе, що болить і що сниться щоночі?
Чи пригадуєш інколи, зустрічей наших, красу?
Черешневі сади, вечори незабутні, співочі,
Що ведуть у дитинство і юності мить золоту.
Відкоркуй таємниці й можливо тобі стане легше!
Розкажи про бурхливі потоки земної ріки.
І на згадку залиш, мов зустрілись з тобою уперше,
Як у юні літа, ніжний дотик своєї руки.
Я твій лист збережу, прочитаю його ще з літами.
У дитинство і юність босоніж ще раз забіжу.
І хай відстань далека між нами, за чашкою кави,
Пригадаю тебе під журливе стаккато дощу.
Напиши на дозвіллі листа...!
23. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
Продовження роздумів до віршу автора: Світла, "А що закон". Прочитавши цей вірш, чомусь захотілося продовжити. Бо, напевно, це - наболіле питання.
Закон існує в нас усюди
І діє! Для простого люду.
Для нього сурми і війна,
В'язниця, злидні і сума́.
І горе тим, хто вкрав копійку
На їжу, чи́ ж бо на горілку.
Вже не відмиється ніяк,
Бо є закон і тільки так.
В народу вкрасти - не проблема!
Доведена вже теорема.
На курсі світових валют,
На кризах, війнах десь і тут.
Валютний курс - це просто казка!
Як не крути ним - без поразки.
Як є потреба, то злетить
Або впаде в одну лиш мить.
Різницю зразу по кишенях,
Що тут багато теревенить.
Народ побідкається зле
І з тельбухами проковтне!
І кризи теж, мов грім із неба!
Приходять враз, як є потреба.
Щоб люд простий відволікти,
Мов, не уникнути біди.
Тому немає всім роботи,
А на словах - лише турбота.
А в кого є - за копійки́
Працюйте, бо ви є раби.
І хоч народ наш волі хоче,
Йому сміються нагло в очі.
Себе вважають за богів.
Що можна взяти з ворогів?
22. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017
Летять невблаганні літа без упину,
Лишаючи спогадів світле панно.
На жаль, зупинити їх плин неможливо,
Назад повернути також не дано.
А хочеться вслід прокричати: - "Благаю!
На мить зачекайте, так швидко не йдіть!
А краще до рідного, милого краю,
В далеке дитинство мене віднесіть."
Там знов пробіжусь, як колись, на світанку
Босоніж по ще прохолодній росі.
Вдягнувши жадану, стару вишиванку,
Полину в далекі, магічні часи.
Нараз опинюсь у божественній казці,
Де квітнуть духмяно сади навесні.
У рідній, завіяній вітром, сторонці,
Де батьківські в часі згубились сліди.
Усі обійду заповітні стежинки,
Що змійкою в'ються в зелених гаях.
А місяць сріблястий з зірками в обнімку
Осяють яскраво торований шлях.
18. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017
Слава й честь живописцям за працю майстерну, високу!
За цвітіння весни, що увічнене на полотні.
За шедеври мистецтва, які заворожують око,
насолоду даруючи спраглій, безсмертній душі.
За овіяні вітром, осяяні сонцем, пейзажі.
За можливість побачити райські куточки землі.
За легкі натюрморти із квітів у глиняній вазі,
що нагадують літні, теплом замережені, дні.
Дяка славним митцям за похмурі, осінні картини.
За можливість відчути природи пронизливий біль.
Де пожовклі листки доживають останні години
у полоні сріблястих, ажурно-тонких павутин.
За магічно-казкові, холодні, зимові етюди,
де зловісно кружляє в танку снігова заметіль.
Де застиг сніговик коло хатки, немовби заблуда,
простягнувши у місячне сяйво подовжену тінь.
Величезна подяка і слава митцям і мисткиням
за величні святині, написані в різні часи.
За фантазій політ і омріяних дум переливи,
за упіймані миті, що зникли давно в суєті.
01. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2017
Сидить художник за мольбертом.
Думками лине крізь роки.
Дитинство миле. А з портретів
На нього дивляться батьки.
Малюнки перші на папері -
Рожеве світосприйняття.
Утаємничено-химерні
Стежки дитячого життя.
Шкільні роки, пора пізнання,
Дорога у безмежний світ.
Сумне, болюче розставання
З колискою магічних літ.
Студентські дні, кохання барви,
Початок розквіту і дій.
Талант відточуючи вправно,
Митець уперто йде до мрій.
Примхливу пише він природу.
Величні і святі місця.
Жіночу й чоловічу вроду
І образ вічного Творця.
Та час чомусь так швидко плине.
Вже ледь тримається рука.
Тьмяніють фарби на картинах.
Душа хіба що молода.
Лише зосталися далеко,
У незабутній стороні
Квіткові луки і лелеки
Та запах рідної землі.
Сидить художник за мольбертом.
Думками лине крізь роки.
На нього дивляться з портретів
Дорослі внуки і сини.
07.04. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Вітаю всіх поетів і читачів з Міжнародним днем поезії! Бажаю поетам невичерпного натхнення на написання багатьох нових шедеврів, а читачам, читаючи вірші, отримувати велике естетичне задоволення від сили поетичного слова! Нехай поезія вас окриляє і надихає на великі звершення у вашому житті! Щастя всім, любові, достатку і здійснення ваших потаємних мрій!
(В темпі вальсу)
– Дозвольте вам, панове і пані, розказати,
Що серце відчуває, коли пишу рядки.
Воно то гірко плаче, сумні вдягнувши шати,
А то пташині трелі виводить залюбки.
Приспів
Поезія - це слово і подорож у казку!
Поезія - це пісня, що лине у світи!
Поезія - це диво, яке дарує ласку.
Поезія - це крила безсмертної душі.
Свої вам відкриваю таємні лабіринти.
До вас так хочу думку поета донести.
Що слово поетичне не можна не любити,
Адже у ньому зливи граційності й краси.
Приспів
– Не можна, любе панство, поету не писати.
Бо вірші для поета - крислате вишиття!
Запрошую вас, пані й панове, їх читати.
Без вашої уваги поет - це сирота.
Приспів
21. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
По осінньому парку бреду в сивочолих туманах,
Повертаючись в думах до наших таємних розмов.
Бачу образ твій, очі і усмішку ніжну, жадану,
Оксамитовий погляд, твою незрадливу любов.
Потай мрію щораз, що в стрімкому життєвому вирі,
Серед тисяч облич відшукати тебе пощастить!
Цілуватиму руки, кохана, твої без упину,
Зазирнувши у очі твої, ніби в синю блакить.
В них побачу твій шлях, сяйво юності, нашу розлуку
І ретельно приховані в закутках серця жалі.
І на лавці старій, в милозвучних, знайомих нам звуках,
Пригадаємо знов незабутні літа молоді.
Подарую тобі, кольорами осяяні, квіти.
Знов мелодія ночі звучатиме тільки для нас!
Як же хочу тебе, пригорнувши міцніше, зігріти.
Та між нами незримо постали загати і час.
І дарма, що літа неможливо назад повернути,
А за нашими вікнами зимно і журно сніжить.
Попри трунок журби, навесні віднайду первоцвіти
І в уяві, кохана, зустріну тебе хоч на мить.
08. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]
Весняним подихом жевріє у повітрі.
З чужих країв летять додому журавлі.
На лісових полянах проліски тендітні
Невдовзі визирнуть з холодної землі.
Лісні галявини вберуться в первоцвіти,
Звільнившись нишком від морозної зими.
І хоч початок ще весни, колючий вітер,
Але акації вохристим розцвіли.
А незабаром, у дзвінкому щебетанні
Птахи мерщій зав'ють гніздечками гаї.
Пташиним співом зазвучать небесні далі.
Полинуть з талих вод сріблясті ручаї.
Весна, вінчаючись із сонцем золотистим,
Розтопить витвори зимової пори.
В рожеве, біле і смарагдове намисто,
Мов наречені, заквітчаються сади.
24. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
До 18-роковини від дня смерті моєї рідної матусеньки (27.11. 1937 - 05. 04. 1999)
Безліч років пройшло, як тебе з нами, мамо, немає.
Біль незримий і досі зажурену душу ятрить.
Особливо тоді, як сади розцвітають розмаєм,
Нагадавши цвітінням тужливу і зболену мить.
І чому залишила дорогу земну так зарано?
Потьмяніли без тебе, яскраві колись, кольори.
Непомітно літа загубилися в сивих туманах.
Лиш альбом зберігає пожовклі світлини твої.
Не злічити подій, що без тебе спливли за водою.
І онуки твої вже виховують власних дітей.
Часто згадують вголос тебе з теплотою й любов'ю.
І твою колискову в зірковому сяйві ночей.
А що, мамо, до мене, то годі уже й говорити.
Повертаюсь так часто в дитинство і юні літа.
Де тобі на свята дарувала улюблені квіти.
Хризантеми і ружі. А ти ще така молода!
Час невпинно біжить! Неможливо його зупинити.
А так хочеться знов розшукати знайомі стежки.
Де з тобою удвох, у смарагдах магічного літа,
У примарне майбутнє спішили чомусь навпрошки.
Вибач, рідна, за сум, що навіяний щемом холодним.
Час украй нелегкий. Йде на сході країни війна.
І не знаєш, що буде, вже завтра, а може й сьогодні.
Та напевно, матусю, ти знаєш про це і сама.
От і знов пожалілась тобі на журу, як раніше.
Знаю чуєш мене, бережеш від завійних вітрів.
Ти до мене у сни прилітай якомога частіше!
Бо ти мій оберіг і дитинства мого переспів.
22. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Пам'яті Небесної сотні
Нехай земля полеглим буде пухом,
А душі спочивають у раю.
Майдан кривавий нищив сильних духом,
Які за гідність вийшли на борню.
Вони любили серцем Україну,
Лише хотіли правду донести.
Але цинічно влада їх убила
Під керівництвом "чуйної" Москви.
Їх, зовсім юних ще, не пощадили.
І байдуже, що в них лише був стяг.
Катуючи, стріляючи у спини,
Лишили біль, спустошення і жах.
Але, ще непокарані і досі,
Живуть в обіймах батюшки Кремля.
А матері, голосячи щоночі,
У снах шукають зранене дитя.
Та прийде кара рано, чи то пізно!
І Божий суд настане в слушний час.
Це на землі всі можновладці грізні,
Але не на найвищих терезах.
Свічу скорботи запаливши нині,
Вклонюсь, згадавши всіх по іменам.
Тих, хто віддав життя за Україну,
Не кланяючись в ноги ворогам.
– Гори свіча! Хай пам'ять не померкне!
Нагадуй тим, хто сіє люте зло,
Що їм гріхи спокутувати в пеклі
Й не допоможе янгольське крило.
20. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
В земному світі все відносно.
Цинічне, непросте життя.
Нелегко визначити точно,
де правди суть, а де брехня.
Між правдою і між брехнею
тонка і невловима, грань.
Комусь брехня життя рятує,
вбиває правда наповал.
Як можна правду розказати
своїй людині дорогій,
що залишилося їй жити
всього останніх кілька днів.
Ну а поезія - це крила
і не завжди реальний світ.
Це часто лиш казкові мрії,
душі поета - дивоцвіт.
Назвати можна все брехнею,
судити ревно всіх і скрізь.
Не можна лиш кривить душею,
що ти чесніший за усіх.
В житті завжди не все так просто
і краще - серединний шлях.
А правда вирветься у простір,
немов із клітки, вільний птах.
05. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Безліч довгих рокі́в не приходять від тебе листи.
Поступово стираються з мапи події і дійства.
Час від часу приходиш до мене в зажурені сни.
В них шукаєш стежину у юність і наше дитинство.
Давнину замели невгамовні, осінні вітри.
Хоч невільно думки повертають пейзажі кохання.
Мрії райдужні нас у майбутнє на крилах несли.
Вирок долі сумний - залізничний вокзал, розставання.
вже чимало води збігло разом з рікою життя.
Зникли спільні сліди, припорошені снігом, дощами.
І хоч як не шукай, та немає назад вороття,
як немає давно найрідніших людей поряд з нами.
Загубились стежки. Не чекаю від тебе листів.
Де життєва дорога твоя пролягла, невідомо.
Ти напевно, мій друже, з літами зміцнів і змужнів,
та душа назавжди залишилась твоя молодою.
Напиши, як колись, паперовий, омріяний лист,
бо в земному житті не дано нам зустрітися знову.
І нехай за вікном чутно вітру осіннього свист,
прочитаю його під журливе звучання мінору.
03. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]
– З днем народження, сину! Вітаю!
Хай квітують літа у розмаях!
В'ється стежка життєва іскристо,
Мов гірське, кришталеве намисто.
Щиро зичу здоров'я міцного,
Благ, достатку і злагоди в домі.
Хай тебе надихає родина:
Рідні діти й кохана дружина.
Потаємні збуваються мрії,
Відбуваються світлі події.
Йде з тобою завжди по дорозі
Товариство шляхетне, пригоже.
– І завжди пам'ятай, любий сину,
Ти - моя найдорожча дитина!
Сяйне світло в моєму віконці,
Надихаюче, вранішнє сонце.
Зичу злетів, прихильної долі,
Кольорів незабутніх, любові.
На твоїй хай вишиваній мапі,
Візерунки рясніють строкаті.
Хай крокує з тобою удача,
Добрим справам бракує нестачі.
Божий янгол пильнує дбайливо
І щастить на несходженій ниві.
04. 01. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Вітаю поетів, читачів, друзів і свою родину з Новим, 2017 роком! Бажаю Всім здоров'я, миру, родинного затишку, творчих злетів і досягнень у всіх сферах життя!
Промчав ще рік на крилах сподівань.
Комусь доставив радість, іншим - горе.
Злетів хтось до вершин, а хтось упав.
Така непередбачувана доля.
Вже рік Новий співає за вікном,
Прийшовши гордовито-вправним Півнем.
Вогнем червоним, сонячним теплом,
Яскравим, кольоровим, креативним.
Рік Півня - символ честі й доброти!
Рік гідності, відкритості й довіри.
Він - символ змін, оновлення й краси,
Досягнень, витривалості і сили.
Але характер в Півня непростий.
Собою хоче скрізь похизуватись.
Нелегко компромісу досягти,
Тому, потрібно тонкощам навчатись.
Господар-Півень - добрий сім'янин:
Турботливий, духовний, працьовитий.
Багато докладаючи зусиль,
Уперто прагне жити іменито.
Тому бажаю друзям і рідні
Здружитися із Півником завзятим.
Нехай щастить в родинному гнізді!
Оселиться достаток в кожній хаті.
Хай рік Новий дарує успіх вам
У творчості, кар'єрі і коханні.
Нехай щастить усупереч вітрам,
Усі шляхетні справдяться бажання.
З Новим роком!!!
02.01. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
– Намалюй, художнику, цвітіння,
Показавши, ніжних квітів кольори.
– Розкажи, як б'ється серце від кохання
У обіймах незабутньої весни.
– Зобрази вогнисто-сонячні заграви,
У магічних чарах літньої краси!
– Занотуй небесне сяйво золотаве,
Сонні трави в чистих крапельках роси.
– Підхопи листка пожовклого падіння,
Зобразивши сум осінньої пори.
– Передай пташине в небі голосіння,
Що летять в лихі обійми чужини.
–Намалюй тужливе вітру завивання,
Розписавши міць холодної зими.
– Розкажи про ілюзорні сподівання,
Що заховані в шухляду давнини.
– Намалюй життя у різні пори року.
Щоб рясніло на лляному полотні.
– Пригадай осяйні миті ненароком
Під стакато набундючених дощів.
11. 10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Безсило брів собака в сивий морок.
В холодну ніч, жорсткий, колючий світ.
На місяць вив, шукаючи притулок,
Але чомусь ніхто не допоміг.
Ховаючи сумний, голодний погляд,
Упав у сніг, ледь стримуючи біль.
Все тіло огортав нещадний холод,
Кружляла й гучно вила заметіль.
Бриніли на очах підступні сльози,
А туга стрімко рвалася з грудей.
Не витримати більш йому морозів,
Жорстокості й байдужості людей.
Та, раптом, одягнувши капелюха,
Забрав світанок нічку у полон.
Ущухнув біль, затихла завірюха,
Зануривши собаку в дивний сон.
Наснилося йому квітуче літо,
Дитинства безтурботні, милі дні.
Любов'ю материнською сповиті
І сонцем благодатної пори.
Та раптом пожовтіли літні трави.
Миттєво зникли залишки тепла.
Повіяло осінніми вітрами,
Зимова наближалася пора.
Невтомно песик біг до перехожих
З надією у відданих очах:
- "У час печалі та у дні пригожі
Довіку буду поряд біля вас.
Любитиму відверто, до нестями!
Стрічатиму вас гавкотом гучним!
Ваш сон охоронятиму ночами,
– Лише візьміть мене до себе в дім!"
Та не були почутими благання,
Ніхто не зміг зарадити біді.
І вранці, на зимовому світанні
Собаче серце стихло назавжди.
05.10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Це оповідання, яке доповнює мій вірш, знайшла на просторах інтернету і переклала його українською мовою.
Собака блукав по лісі і раптом побачив багаття, а коло нього Людину. Собака дуже змерз, від дуже хотів підійти до теплого багаття, але не наважувався. А того часу Людині дуже кортіло їсти, але треба було вставати і йти до лісу на полювання, але темінь змушувала її вагатися. У ту мить з під кущів вийшов Собака, тримаючи в зубах дичину. Собака повільно наблизився і поклав здобич до ніг Людини.
Потім вони розділили пізню вечерю на двох і сіли дивитися на зірки. Людині дуже кортіло простягнути руку і заритися пальцями у густу собачу вовну, а собака у цей час мріяв відчути дотик людської руки. Вони поснули, притиснувшись один до одного. Цієї ночі вперше відступили страх і холод суворого древнього світу. А вранці Собака зрозумів, що вже не зможе піти, а Людина - що не може його відпустити.
Тоді Собака сказав: "В знак відданості Я дарую тобі, Людино, єдине, що у мене є, - моє Життя. Тепер воно належить тобі!". І Людина відповіла: "В знак вічної вдячності, Я обіцяю берегти твій Дар у найнадійнішому місці, в своєму серці!" Людина простягнула руку, Собака вклав в неї свою лапу. І в цю мить пустка в їхніх душах зникла.
З тих пір пройшло багато часу, але в очах Собаки і досі живе світло того древнього вогнища. Він з надією вдивляється в обличчя людей, намагаючись побачити там зворотні відблиски. Але в Людини вогняні відблиски давно згасли - вона стала зберігати в своєму серці занадто багато практичних речей, і з часом собачому Дару не залишилось у ньому місця. Але Собака не зміг взяти назад свій Дар, виявилося, що він не вміє порушувати клятви. Тоді він тихо відступив в тінь і непомітно пішов за Людиною, яка пішла, не відриваючи погляду темних і вологих від горя очей, від її безпечної і байдужої спини. Його Дар - його життя, так і залишилось лежати на узбіччі.
З часом він потріпався від штурханів, забруднився і зараз вже не здається Людині скарбом. Вона його не помічає, але, якщо раптом об нього спіткнеться, не замислюючись скидає зі свого шляху. Їй ніколи. Людина все шукає і шукає щось у цьому безмежному світі. І знаходить багато всього, але нічого не спроможне воскресити світло у її очах, і тому всередині у неї холод і темрява. А Собаки живуть і помирають в очікуванні чуда. Вони вірять, що згодом людина згадає і покличе: "Мені знову потрібна твоя любов і відданість, тільки вони можуть врятувати мене від самотності і оживити замерзле серце. І я знову буду піклуватися про тебе, як обіцяв тоді. Повернись, друг!". І тоді Собака усміхнувшись, відповість: ""Мені не треба повертатися, Я і так завжди був поряд з тобою, Людино!"
Вам здається, що це всього лише казка? Тоді подивіться у вічі собаці, який зустрівся. Собака - це єдина істота на землі, який любить Вас більше за себе. Якщо Ви підберете на вулиці дворового собаку і нагодуєте його, він ніколи Вас не вкусить. У цьому і є різниця між собакою і людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016
Онуку Олексію до 16-ї річниці від дня народження, присвячую:
Сьогодні рік тобі шістнадцятий минає.
– Вітаю, внуку, на стежиночці новій!
На тебе юність зачекалася в розмаях,
Дорога райдужних, насичених подій.
Наснаги, впевненості зичу, духу й віри
На непростому і цікавому шляху.
Бажаю волі, витривалості і сили
Найвищу з часом осягнути висоту.
Нехай, зростаючи, твої міцніють крила,
Щоб міг дістатися омріяних вершин.
Самодостатнім був, успішним і щасливим,
Лише шляхетні вчинки з радістю вершив.
Хай довгий шлях твій устеляється любов'ю,
Надійні друзі зустрічаються в путі.
І знай завжди, що я пишаюся тобою,
Ціную всі твої досягнення круті.
Й куди б не кликали тебе земні дороги,
Яким цікавим не здавався білий світ,
Із чужини вертай до рідного порогу,
Де залишив свого дитинства дивоцвіт.
Земля лиш рідна нам дає могутню силу,
Нехай щастить тобі на ній у майбутті!
Люби батьків своїх, родину й Батьківщину,
Бо це надійна наша пристань у житті.
27. 09. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Осуши ревні сльози, що линуть невпинно
З материнських очей по змарнілих серцях.
– Поверни мир і спокій в мою Україну.
Шлю молитви тобі при церковних свічах.
– Захисти від гармат українські родини,
Відведи від кордонів ворожий аншлаг.
Ти могутній і маєш божественну силу.
– Із катівень жахливих звільни бідолах.
Від нещадних тортур кров холоне в їх жилах.
Дай їм сили здолати цей відчай і страх.
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Хай до тебе молитва миттєво долине.
Хай ім'я променіє твоє у віках.
22. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Вишиванка гожа – з давнини святиня.
України – символ, поколінь – зв'язок.
Копіткої праці – вишиття нетлінне.
Кольористих квітів – оксамитний шовк.
Візерунки сяйні розцвітають дивом.
В них краса природи, український дух.
Віковічна пам'ять про світання й зливи.
Про кохання, вірність, гіркоту розлук.
Вишиванка біла – на щасливу долю!
В ній тепло і ніжність материнських рук.
В ній молитва й пісня про життя і волю,
Про козацьку славу, хліборобський труд.
Про червону, пишну, мовчазну калину,
Що стрічає з дальніх, надважких доріг.
Вишиванка мила – оберіг родинний,
Заповітний, отчий і святий поріг.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Кримським татарам, які загинули і постраждали під час тотальної депортації у 1944 році, присвячую
Під крики ма́тірної лайки
Радянські НКВС-кати,
татар зібрали під нагайки
й до ЖД станцій повезли.
Бо вирішили при нагоді -
на чужину дорога їм.
Вершили долі всіх народів,
себе вважали за богів.
У потяги товарні жваво
штовхали злісно бідолах.
На сльози й стогін не зважали,
наводячи панічний страх.
Тримали без води і їжі
(яка ж то користь буде з них).
І корчачи гримаси хижі,
страшали дулами рушниць.
Везли в лиху, гірку годину
в незнаний і похмурий світ.
І тільки віддані тварини
кричали й вили їм услід.
Вели до пекла ці дороги,
вбиваючи вночі і вдень.
Від тифу, голоду і спраги
вмирали тисячі людей.
Незгодних, хворих - добивали.
Померлих - з потягів в яри.
А з ними і дітей зухвало,
які у вічність відійшли.
Ті, хто пройшов жахи катівні,
до місця врешті довезли.
А там на них чекали злидні,
життя без хліба і води.
Вмирали люди і надалі
від виснаження та журби.
А тих хто вижив, проклинали,
кричали вслід, що вороги.
Несли вони тягар роками,
бо "зрадниками" всі були.
Кати клеймом цим прикривали
знущання й злочини свої.
Та, відродившись, з плином часу,
додому повертав народ.
Попри озлоблені гримаси,
усупереч усіх тривог.
Бо ті, хто вкрав у них домівки,
їх не чекали, навпаки.
Чутки про них брехливі стрімко
плели постійно навкруги.
Та з часом затихала зло́ба.
Народ вертався до життя.
Надія оживала знову,
бо їхня це була земля.
Та знов звучать сумні новини.
Прийшов колишній, лютий кат.
І знову краде Батьківщину.
І знов жене із рідних хат.
А світ мовчить, мов занімілий.
Лише стурбований на мить.
Орда зухвала, здичавіла
чужими землями рулить.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Люблю квітучу, дивовижну Україну!
Її землі п'янкий, духмяний аромат.
Полів безкрайніх оксамитові картини,
нічного неба променистий зорепад.
Чарують погляд чудодійні краєвиди,
що випромінюють магічний колорит.
Гірських річок бурхливо-срібні водоспади
і милих соняхів розлогий диво-цвіт.
Морські простори ваблять величчю і духом.
Милують око облаштований квітник.
Гніздо лелече, вміло вимощене пухом,
на образах, майстерно вишитий, рушник.
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
душі моєї кришталевий діамант.
17. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Миттєво ростуть наші діти.
Спливає пора молода.
А хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
На мить зазирнути в минуле,
Де ще не бриніла сльоза.
Де буйно гаї зеленіли
І м'ята росла запашна.
У дні безтурботні, рожеві,
Де снилися райдужні сни.
Побачити край черешневий
Й розквітлі сади навесні.
Пройти по знайомих стежинках
В зірковому сяйві вночі.
Вдихнувши духмяну фіалку,
Послухати співи сичів.
Зустріти на мить коло печі
Бабусю живу й дідуся.
Обняти їх плечі старечі,
Сказавши важливі слова.
Пухнастих попестити друзів,
Що радо стрічали завжди.
Побігати з ними у лузі,
Як в милі, дитячі роки.
Як хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
Та мрію цю може здійснити
Лиш пам'ять, що вічно жива.
26. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
Немає міста кращого за Київ!
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, осяйної краси.
На пагорбах весніється велично,
Заквітчаний в смарагдові сади.
І попри час, хизується одвічно,
У куполи вдягнувшись золоті.
Святе, славетне місто України!
Літописів прадавніх - оберіг.
Увічнені митцями у картинах
Його події й часу перебіг.
Оспівують поети й музиканти
В піснях, поемах, одах і віршах
Принади й видатні його таланти,
Могутню, горду велич у віках.
А на сторожі - славні охоронці
Вартують місто вдень і уночі.
Під променями місяця і сонця
Брати тримають доблесні мечі.
А поряд з ними Либідь, їх сестриця,
Розправила граційно два крила.
Невтомна берегиня, помічниця -
Є символом жіночності й добра.
Немає міста кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Об'єднуючи правий берег з лівим,
Вогнями зачаровують мости.
Дніпро під ними водами гуркоче,
В обійми поспішаючи морські.
Річкові хвилі плещуться охоче,
Вмиваючи піщані береги.
Це місто неможливо не любити!
Чарує неповторний колорит.
У різні пори року оповите
Мереживом пейзажів чарівних.
Немає міста, кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, чаклунської краси.
10. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Прекрасним жінкам України! Вітаю Вас зі святом весни, розквіту і відродження природи. Бажаю всім пані міцної любові, а молодим панянкам знайти своїх коханих. Всім миру і чистого неба!
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Чи з міста, чи з далекої глибинки
талантами чарує, полонить.
Краса її магічна і глибинна.
Достойна пензля визнаних митців.
Душа відкрита, щира і гостинна,
а розум гідний славних мудреців.
Вона слабка і сильна одночасно.
Дочка безстрашних, вільних козаків!
У простоті велична і прекрасна.
Славетна матір доблесних синів.
В її очах - упевненість і гідність,
а в серці - віра, вірність і любов.
Її жіночність, відданість і ніжність
чарують кожний погляд знов і знов.
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Немовби фея й водноча́с чаклунка,
немов квітковий, ніжний оксамит.
08. 03. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Василія Веніаминовича Хвостенко (1896-1960) Украинка. 1952
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Брату Ігорю
– Ось і знову, брате, шлю тобі вітання!
Ка тропі життєвій хай тобі щастить!
Справдяться надії, мрії і бажання.
В пам'яті лишиться неповторна мить.
Чорно-білі фото в подорож запросять,
у застиглі в часі, милі кольори.
Стежкою дитинства в трав'яних покосах
проведуть неспішно в безтурботні дні.
У дитяче царство золотих серпанків,
де босоніж бігав по густій траві.
Де купався в росах волошкових ранків,
в переливах трелей степових птахів.
А із казки раптом поведуть стежинки
у квітучу юність веселкових мрій.
До старої хати, що так гріла взимку,
де душа літала між яскравих зір.
Загубились в часі юність і дитинство,
а на небі зорі не такі ясні.
Та в любому віці є своя доцільність,
є свої принади і свої плюси.
– І тобі сьогодні зичу, любий брате,
у житті осяйних, чарівних подій.
Хай яскраво лине наймиліше свято -
кольорових митей, золотих хвилин.
Хай рясніють квіти на твоїй дорозі
і з тобою поруч рідна йде сім’я.
Затишком родинним віє на порозі
і дарує сили пресвята земля.
– З днем народин, брате! Хай леліє доля!
Золотом гаптує твій життєвий шлях!
Стрічкою квітчає, зрошує любов'ю,
сіє оксамитом по твоїх стежках.
19. 02. 2016 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Племіннику
– З днем народин, Артеме, вітаю тебе
і бажаю щасливої долі!
Хай струмочком весняним вона виграє
на твоєму життєвому полі.
Зичу тільки яскраво-утішних подій
і тепла у родинному колі.
Неодмінного здійснення райдужних мрій
і безмежно-палкої любові.
Хай у домі дитячий оселиться сміх,
віє затишком в рідній оселі.
Зичу тільки щасливих і рівних доріг
у в'юнкій круговерті життєвій.
Шлю сьогодні тобі урочисті слова
з побажанням здоров'я й достатку.
П'ю за тебе ігристого келих вина
і цей вірш посилаю на згадку.
21 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб від плевел зерно відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016
– День народження твій, сину мій дорогий,
В новорічні свята припадає.
Серед білих снігів і барвистих вогнів
Кружить зимонька срібним розмаєм.
Шлють вітання тобі з неба сяйні зірки
І ялинки духмяно-пухнасті.
Як в минулі часи, як у дні золоті,
Як колись, у твоєму дитинстві.
Ніби все, як тоді, мов не збігли роки.
День народження твій і ялинка!
Та вітають сьогодні тебе залюбки
Син, дружина і донечка квітка.
Хай спливають літа, мов бурхлива ріка.
Вже дорослий і мужній, мій сину!
Та для мене завжди будеш милим дитям.
Попри час, що так поспіхом лине.
Ти мій промінь життя! Зичу благ і тепла!
Виграють хай веселкою днини!
Хай печаль і жура не торкнуться чола,
Тільки радість і трель солов'їна.
Оберегом любов вірно служить в путі,
Що долає усі перешкоди.
– В день народження, сину, бажаю тобі
Осяйної, прямої дороги.
04. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
Вітаю поетів, читачів, друзів, мою родину і всіх, хто любить Україну, з Новим 2016 роком і Різдвом Христовим! Бажаю Вам здоров'я, родинного щастя, гарного святкового настрою і щасливого року.
[youtube]https://youtu.be/UyCaZEYyWUQ[/youtube]
Бажаю безмежного щастя
Й тепла у родинному колі.
Вогнів на ялинах пухнастих,
Достатку і затишку в домі.
Нехай рік Новий неодмінно
Здійснить потаємні бажання.
Дарує вам мудрість безцінну
І справжнє, магічне кохання.
Всім зичу в свята новорічні
Казкових пригод і мандрівок.
Подій, ритуалів магічних,
Різдвяних колядок, щедрівок.
Нехай небеса віковічні
Дива відкоркують казкові.
Пейзажі зимові, величні
Чарують своєю красою.
Бажаю вам сильної волі
І праведних дій непохитних.
Жаданого миру й любові
Під небом безхмарно-блакитним.
Щоб Вогняний рік на додачу
Був щедрим на добрі події.
Бажаю вам гарної вдачі,
Хай ваші збуваються мрії!
З Новим, 2016 роком!
01. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Гукаючи в забутий світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди і рідна, сива хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесні далі посилають погляд.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому ж я з ними так давно не поряд.
Але вони живуть у спогадах моїх –
Малі віконця рідної хатини.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали білосніжні стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Намолені віками прабатьками.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі ще стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжальний проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
[youtube]https://youtu.be/YHEZAzntgK8[/youtube]
– Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Відцвіла для нас смарагдами весна.
Подивись, над нами вже осіннє небо
І ти вже давно не той і я не та.
Відіграла юних днів лунка соната.
Опадає жовтий лист до наших ніг.
Сірий дощ по вікнах журно б'є стаккато,
А на скронях засріблився білий сніг.
Всі стежки давно згубилися в туманах.
Неможливо їх сьогодні віднайти.
І хай що там відбувалося між нами,
Доля вже давно розставила крапки.
Ті далекі дні лише крихке минуле,
Що лиш спогадом у пам'яті бринить.
Що вітриськом непомітно промайнуло,
Залишивши на світлинах тільки мить.
Не тримай підступну тугу і тривогу,
Відпусти у небуття усі жалі.
Не судилося долати нам дороги,
І пливти в одному, спільному човні.
Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Не турбуй і не приходь до мене в сни.
Не вернути більше зоряного неба
І загублену стежину не знайти.
11.11. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Ніби зовсім недавно, у день золотистий
Ти зійшов, мій онуче, з небесних доріг.
Зустрічали тебе під романс падолисту,
З молитов одягнувши тобі оберіг.
Пролетіли літа, відшуміло дитинство.
Майже став ти дорослим, високим, струнким.
Ось і юність, зустрівши тебе урочисто,
До підкорення кличе найвищих вершин.
– Йди дорогою правди, здолавши негоди,
Неодмінно стежину свою протопчи.
Хай на тебе чекають стрімкі перемоги
На земному, украй нелегкому, путі.
Кольоровою стрічкою в'ється хай доля.
Помолюся за тебе Творцю залюбки.
До людей лиш з повагою йди і любов'ю,
Засіваючи зерням життєві лани.
– Поважай неодмінно батьків і родину,
Бо ми гості усі на квітучій землі.
Захищай і люби рідну землю єдину,
Щоб здолали її не змогли вороги.
Хай збуваються мрії твої сокровенні,
На життєвому полі безмежно щастить!
В круговерті подій, в суєті повсякденній
Серединку тримай за невидиму нить.
– Йди до мене скоріш! Обійми, як в дитинстві,
А натомість до серця тебе пригорну.
У казковому, з нами на двох, королівстві
Лиш зі мною посидь хоч хвилинку одну.
І нехай мчать роки, не питаючи згоди,
Зупинити нікому ще їх не дано.
Попри все, хай твій шлях за любої погоди,
Яскравіє рясним, кольоровим панно́.
27.09.2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Квітуй, Україно, осяяна сонцем!
Злітай до нових, неосяжних висот.
Красуйся, калино, оспівана серцем,
Ти - символ єднання, безсмертя й красот.
У величі слався глибоким корінням,
Козацького роду незламних мужів.
Багатством землі, її буйним цвітінням,
І співом в гаю голосистих птахів.
Ти будеш багата, квітуча, щаслива!
Тобі подарована краща земля.
Звучи, рідна мово, звучи, солов'їна!
Співуча, прекрасна, мов перша зоря.
Нехай у любові гартується воля,
адже ти духовна країна добра!
Ми всі українці! У нас спільна доля,
єдина дорога, єдина сім'я.
28. 06. 2015 Л. Маковей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищаючи ревно щодня.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекала на сина,
Вишиваючи біля вікна...
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015
Знов чаклунка-весна заквітчала сади пишним цвітом.
Одяглася земля у смарагдово-ніжне вбрання.
Лунко дзвони шкільні зазвучали останнім привітом,
проводжаючи юність у майбутнє, доросле життя.
Приспів
Із року в рік, із року в рік цвітуть сади і квіти.
Із року в рік, із року в рік дорослішають діти.
Та раптом хочеться на мить в дитинство стоголосе,
скупатись в травах запашних, у кришталевих росах.
Виграє вічний вальс на шкільному подвір'ї поволі,
залишаючи радість із присмаком туги в очах.
Від розлуки й сльози, віражів невблаганної долі,
що усіх розсіває, мов зерна, по різних світах.
Приспів
Пролетить сивий час, мовби птах, чи то швидкісний вітер.
Замете всі стежки́, що пішли назавжди в забуття.
Лиш на згадку лишить незрівнянної юності квіти
і зворушливий вальс золотого шкільного життя.
Приспів
30. 05. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2015