| Сторінки (20/1935): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[youtube]https://youtu.be/8Y9uj72YU78[/youtube] ***
Перо позичу у гуся
і заримую порося,
яке юрмою управляє,
але усюди заважає,
бо хоче виділятися.
***
Україна має три нещастя:
слуги, пандемія і війна.
Всякі біди однієї масті.
Є і на Московії одна –
«раше-путіноїдна страна»,
від якої лиш одні напасті.
***
А ми обрали на біду
зеленокриле какаду,
яке літає в Емірати
еміра обіграти в карти.
У нього місія така –
валяти всюди дурака.
***
Веде майбутнє у пустелю,
та «оклімаємось» раніше.
Бідою вдаримо об землю
тай будемо чекати іншу.
***
Немає віри у митця,
то й у біди немає міри,
але опалюють сонця,
які відлунюють месіри,
аби добитися вінця.
***
Не буду говорити знову,
у кого місія така –
на лихо мати язика...
Знущаються поети з мови,
то що хотіти від совка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Забуяли зеленню ліси.
Віє яблунева завірюха.
Пелюстки оазою краси
ойкумену оповили пухом.
Це уже нагадує фінал
опери... а, може, й оперети...
«Лебедине озеро» і «Бал»
зашуміли піною у Лету.
І за течією уві сні
чую ліру і далеку лютню...
Та бадьорі арії не чутні...
Кличе Мойра у минулі дні.
Віщі сни навіюють мені
не веселе, а сумне майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
У полоні не чути пісень,
а на волі немає свободи –
у минулий ховатися день
і чекати у морі погоди.
Океани вбиває жара.
Віє вітер – вода охолоне.
Не минає воєнна пора
аж до самого армагеддону.
Гея-мати змітає усе,
що Землі заважає родити.
Ні Месія людей не спасе,
ні ціловані дереворити.
Не поможуть попи-глитаї
і украдені мощі й ікони.
Божий суд не міняє закони:
на Росії ще будуть бої,
Русь козацька родила її,
Україна її й похоронить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
І
Історії заварює війна,
а нам усе, – [i]ой любо, братці, любо![/i]
Одні лягають, бо усім – хана,
а інші мають показати зуби.
ІІ
Табу не угамовує братву –
ані еліту, ані пієтети,
ані політикана чи поета...
Скипає зайва піна наяву,
якщо лихе видумує сонети,
а немічне хапає булаву.
ІІІ
Буває, що й аматори застою
ідуть у люди з легкої руки,
і носяться із торбою такою
як із передмовою, – [i]на віки. [/i]
На деякі труди немає ради,
але у тебе місія така –
лихому показати кулака,
а доброму у чомусь помагати.
І думаєш, – [i]навіщо це тобі, [/i]–
коли на слово щирої поради
як подолати непомітні вади,
лише готуєш ворога собі.
Оцінка цій опінії – зеро.
Якщо за неї ми «печемо раки»,
то краще уникати небораки.
У кожного лише своє тавро.
Пасує мові голосне перо.
Глухоніме лишається ніяке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
На Раші не міняється нічого.
Агонізує азія-ордло.
Вода у Крим вартує дорогого.
Конає до коронування свого
у бункері «[i]обнулене пуйло». [/i]
Усе завоювали яничари
і то, – «[i]одній Росії завдяки[/i]».
Героям захотілося на нари.
Охляли печеніги і хазари –
неумирущі бойові полки.
Усіх собою заміняє бацька
у ролі всесоюзного царя...
та заважає нація козацька,
якій пасує «[i]шапка мономаська[/i]»
на голові паяца-упиря.
Парафія очікує параду...
цар попереду а народ позаду.
Добилися оказії сябри –
позбутися азійської мари.
Але юрма воліє до упаду
піарити червоні прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
У полоні, у колоні Зе
нація дорогу обирає...
братія була – тепер немає,
партія вела – уже везе,
їде неупинно до корита
їсти і ділитися чужим...
сарасята – це уже еліта:
ні про що уміє говорити,
із нічого хам стає усім.
Аж усі роти пороззявляли...
Кожного дивує новина:
жерти і базікати – це мало,
на Росії падає ціна,
укри воювати перестали,
та не зупиняється війна,
обережні маски одягають,
охололі дибають до раю,
їх не помічають у юрбі...
і мені стає не по собі,
язикаті друзі оминають
і не озиваються сліпі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
[youtube]https://youtu.be/k7pJXLp2fsE[/youtube]
Сяє моє сонце у небі:
[i]– Я іще є!
– Лину до тебе...[/i]
Віє щодня вітер гарячий:
[i]– Вйо, на коня!
– Будьмо, козаче!
[/i]
Вітри, нові вітри
весняної пори
дають мені
надії осяйні.
Моя, моя весна
весела, чарівна
несе мене
у маєво ясне.
Серце живе скрипкою грає
і соловей тьохнув за гаєм.
Ладо моє знову зі мною
і навзаєм – щастя рікою.
Весна, іде весна!
Іде... і де вона?
У далині
мелодії нічні.
Але яка ясна
оця моя весна!
Мене вона
чекає ще одна.
Місяць зійшов за небокраєм –
нашу любов охороняє.
Хай промайне все, що минає,
Не омине те, що чекає.
Весні, одній весні
усі мої пісні.
Поля, гаї!
Я слухаю її.
А ти, моя зоря,
по-за ліси й моря
зійди-прийди
до мене назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
і на городи, як тече вода,
а суще небо б’є у тулумбаси.
Квітує все – моє і нічиє:
вороняче, совине і лелече.
Кує зозуля – віку додає,
а соловейко арії щебече.
Лопату в руки і – відпочивай!
Нема чого на долю нарікати,
що ідемо колоною до хати...
На вулиці перемагає Май!
Гудуть рої, але не носять меду,
гуляють тучі, а дощі не йдуть.
Не свято у трудящого, а муть...
Зелене ще не застує поету –
попе́реду усе, що попере́ду,
куди отару наймити ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Сади стоять у молоці
несамовитого буяння,
неначе перші миті ці
переживають як останні.
І вишні як на виданні,
і, наче, на весіллі сливи,
зарожевіли яблуні...
На урожай чекають ниви.
Упали рятівні дощі –
усього сущого основа,
всього живучого обнова...
Живу молитвою душі,
яка подужає чужі,
бо небо чує рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2020
[youtube]https://youtu.be/fgAlCg7K5p0[/youtube]
[i]Ремейк на слова В.Інбер
під мелодію В.Висоцького[/i]
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього репутація вояки.
Він курить люльку, п’є вино і ель
І любить парію із Нагасакі.
У неї як проказа на руках,
Видніються татуювання знаки.
А вечорами джигу в кабаках
Танцює дівчина із Нагасакі.
Його п'янить її дівочий стан
І губи, що палають, наче маки.
Іде у рейс далекий капітан,
Цілує пасію із Нагасакі.
Коралі, як її гаряча кров,
І блузу оксамитового хакі,
Свою жагучу і палку любов
Везе коханій він у Нагасакі.
Вертається із рейсу капітан
І дізнається, що жиган у фраку,
Окурений гашишем [i]жентельмен[/i]
Убив любов його у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І не цілує гейшу з Нагасакі.
І у шторми, коли реве гроза,
У ночі самоти на полубаку
Він бачить карі очі і сльоза
Ятрить його путі у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І забуває гейшу з Нагасакі.
В. Инбер
[i][b]Девушка из Нагасаки[/b][/i]
Он капитан и родина его - Марсель.
Он обожает споры, шумы, драки,
Он курит трубку, пьет крепчайший эль
И любит девушку из Нагасаки.
У ней следы проказы на руках,
У ней татуированные знаки,
И вечерами джигу в кабаках
Танцует девушка из Нагасаки
У ней такая маленькая грудь,
И губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь
И любит девушку из Нагасаки.
Кораллы алые как кровь
И шелковую блузку цвета хаки
И пылкую, и страстную любовь
Везет он девушке из Нагасаки.
Вернулся капитан издалека,
И он узнал, что джентельмен во фраке,
Однажды накурившись гашиша,
Зарезал девушку из Нагасаки.
У ней такая маленькая грудь,
А губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь,
И любит девушку из Нагасаки...
И в дикий шторм, когда ревёт гроза,
И в тихие часы на полубаке
Он вспоминает карие глаза
И бредит девушкой из Нагасаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873938
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.04.2020
Немає раю...
люди не святі...
Жура минає
і на самоті.
Самотнім добре –
жодної розлуки...
І їм не горе,
як нема біди,
що їхні долі
у юдолі муки,
і їх ніколи
не несе по колу
жаги й неволі
течія води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
[youtube]https://youtu.be/om0yv0by6_4[/youtube]
Співай, гітара моя,
пісня проста.
Не забуваю я
юні літа.
Була в нас доля одна,
та заблукала вона.
Видно наснились мені
щасливі дні.
Я пам’ятаю її
очі ясні,
як ми раділи своїй
ранній весні,
як причащались в садах
сіллю на спраглих устах,
як розгорявся і блід
вишневий цвіт.
Для нас у кронах дубів
місяць світив,
а вітер пісню без слів
нам присвятив.
Віяв акацій дурман,
ніч нас ховала в туман,
тільки дивились здаля
світлі поля.
Свідком був місяць один,
як ми клялись, –
[i]будемо разом завжди,
тільки колись, −[/i]
і потекла по щоці,
блиснула в русій косі,
як на травинці роса
її сльоза.
Співай, гітара моя,
тільки не плач,
поки чекаю я
тихе, –[i] пробач.[/i]
Впала остання зоря.
Видно прощатись пора.
Вітер шумів у саду:
[i]«…я ще прийду».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873545
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.04.2020
[i]« Закувала та сива зозуля...» [/i]
П.Ніщинський
[i]І[/i]
На березі стою,
чекаю течію,
що, може, занесе мене у Лету,
де на краю землі
у золотій імлі
є ирій одинокому поету.
У дятла є дупло,
синиця в’є гніздо,
зозуля сиротою виростає...
У неї, як на зло,–
не [i]соль-фа-мі-ре-до.[/i]..
Одне, – [i]ку-ку[/i], і ось тебе немає.
[i]ІІ[/i]
У полі ярина
посохла як стерня...
Чекає урожаю посполитий...
Нічого до ярма
хорошого нема,
хіба що – вистачає апетиту.
Але усіх веде
одна команда, де
немає того, що веде у люди.
Минаємо яри,
чекаємо пори,
коли нічого кращого не буде.
[i]ІІІ[/i]
По урвищу іду,
очікую біду,
та ангели ширяють одесную,
нагадують мені, –
[i]лунатика на дні
ніяка панацея не почує. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2020
Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
вечоріє...
і смеркає...
нам
поки-що і цього вистачає.
У запасі є – слова... слова...
це не бісер...
і не діаманти...
у народу вистачає вати:
ватою забита голова;
обіцяє пряники Москва;
локшини на вуха...
та оскому...
І немає ради...
білий світ
не дарує прощення нікому
за гріхи Гоморри і Содому...
і покару маємо...
... – Co-vi-d.
Поки чумакуємо додому,
боїмося смерті.
Не святі...
Будемо й за це відповідати
і за те, що нами у житті
ще маніпулюють окупанти,
печеніги дикої орди,
юди –
бойова колона п’ята,
що із середини палить хату,
деморалізує Луган-Дон,
атакує з моря наші сіни...
По землі іде армагеддон
і не оминає України.
А дурко у бункері сидить...
малахольна нація куняє,
а воно...
...веде її до раю,
і радіє оборотень...
Мить –
і в уяві падає блакить.
Лиса мавпа
Feuer!
нажимає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872869
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.04.2020
[youtube]https://youtu.be/GIRlFVyRYlc[/youtube]
І
Не лунає великодня пісня…
Публіка – за брамою церков…
дихаємо сажею Полісся –
в Україні є запаси дров.
Запалили капища погани,
а природа захищає храм,
у який ідуть парафіяни
як у пекло Єва та Адам.
От і насуває Божа кара
за гріхи великі і малі.
Братія Московії і Лаври
величає хана у Кремлі.
ІІ
Ну, а я окроплюю оазу
у моєму тихому саду.
Як то файно, що до цього часу
я не у раю і не в аду.
Чую рій і Великодню месу...
бачу у барвінку первоцвіт...
і мене вітає живопліт,
де(нехай це буде не для преси)
маю меркантильні інтереси –
причащаю душу і живіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872615
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.04.2020
Живу чи виживаю – все одно
нікому на екрані не цікаво,
та іноді нашіптує лукавий,
що це остання серія кіно.
Нема удачі, то чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби уже не застувати тим,
кому у їхні сіті не попався.
Лишається єдина висота,
куди усіх веде одна дорога,
яка навчає розумінню того,
що все у цьому світі – суєта.
Почиють на обочині її
і сіячі, і слуги, і вельможі.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не зможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2020
[youtube]https://youtu.be/Rod4JvbhkQs[/youtube]
У краю червоної калини
по траві й росі
йду я до моєї України,
плаями Русі.
Поки розвиднялись дні за днями
в кожному вікні,
бачив я , що десь понад шляхами
світить і мені.
Матінка мене благословила
витерши сльозу,
щоб оберігала Божа сила
в стужу і в грозу.
Де мене по світу не носило
по чужій землі,
та не узяли мене на крила
білі журавлі.
Все, що є, і те, що мало бути,
доля віддала.
Залишилось тільки не забути
стежку до села,
де, не «скацапівши» під ордою,
я одне зумів –
чути голос пісні за рікою
мовою батьків.
Поки є коріння мого роду
по усіх краях,
не завіє віхола негоди
мій життєвий шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871898
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.04.2020
І
Воюють не халупи, а палаци...
зелене оживає навесні...
надія умирає на війні,
бо є іще нувориші-паяци.
Сюжети є, а фабули нема...
те умиває... інше гріє руки...
історія не додає науки,
що доля володіє усіма.
ІІ
Але про це – уже забуті вірші...
Поезія не пахне все одно,
коли не заглядає у вікно
бодай одна єдина наймиліша.
Коли не випромінює тепло
ні усмішка її, ні серце Кая...
Минуле за водою утекло,
а за душею іншого немає.
ІІІ
Були ми мільйонери і бомжі
і досі залишаємось чужі,
у долі не отримавши обручки...
вели нас у майбутнє міражі,
а нині стоїмо на рубежі,
доведені у відчаї до ручки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.
Піїти засівають дачі...
усі на карантині...
у резервації... одначе
це не поможе нині
начхати і не помічати
ізгоя-баламута –
у самоті ізолювати,
аби його забути.
Перелопачую оазу
і короновану заразу
міняю на салати
і хай не читане ні разу
зашиє очі віршомазу
і не дає куняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870716
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.04.2020
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
Та хочеться жити і мушу
радіти оказії цій,
що буду гадати на гущі,
чи буду до літа живий,
чи, може, в розореній пущі
очікує затишок мій.
Та поки із півночі віє
і суне із моря війна,
не гасне надія ясна.
У небі Ярило яріє,
і злаки посіє Месія,
і зі́йде зорею весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870256
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.04.2020
Уся компанія моя –
як не лелека, то синиця...
І де ті циніки взялися,
якщо усі такі як я?
Із далини усе одно,
кого послати до Ереба,
коли чорніюче гузно,
буває, ляпає із неба.
Бо я і є апологет
читацького імунітету,
коли задрипані сюжети
клонує нібито поет.
Аполітичні чистоплюї
одне одному сучать дулі,
але співають в унісон,
бо не багато треба тями
себе вважати павичами...
і в цьому – є таки – резон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869944
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2020
[youtube]https://youtu.be/nl3m_Ow2yUQ [/youtube]
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.
Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
поки я до осені іду.
Домінує сіре і дволике,
поки ізольований стою...
діє приморожений владика...
буря назріває у краю.
Тліє коронована зараза...
Не було такого ще ні разу,
як у високосний рік оцей.
На минуще не минає мода.
Зелень імпонує ще народу,
та зима виховує людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
І
Ну що, здавалося б, ім’я?
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
А каже українське я,
що то історія моя
так само як і Україна.
Читай хоч цілу ніч і день
од палітурки і до краю
її палітру одкровень –
вінок нечуваних пісень
всеукраїнською лунає.
ІІ
Вона іще цариця мод...
І навіть ретро-діалекти –
її багатоликий код,
яким поети і поетки
«переаукують» народ.
У римі суржик «ожива»,
буває, є – нові і но́ві.
Але задумуюсь, «бува», –
а що як деякі слова
незримі рани рідній мові?
Читаю українською́
і, наче, «дома» побуваю,
чи то – посто́ю-«постою́»,
чи у раю, а чи у раї?..
«узять» і «мать» не помічаю...
Але за каліграфію́
усі недоїмки прощаю,
не редагую, не міняю...
На осучаснену мою
ще нелюбиму-нічию
чужі слова перекладаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2020
Немає перепони і табу
нацькованій агресії зі сходу,
коли ведуть зомбовану юрбу
фальшиві слуги іншого народу.
Московія увічнила чмиря.
І малороси, і паяци раді,
що захищають коміка-царя
«азірови» і «дєвочкі» у владі.
Лукаві і смішні поводирі
займають територію отари.
Вовки й шакали виють угорі,
у низині чатують яничари.
Моря і землі ділять москалі,
не забувають інтереси німця...
Аматори терору – сомалійці,
а хунта засідає у Кремлі...
Європа «коронує» українця,
аби щезав із рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2020
Кумири-поети найбільші ура-патріоти
уміють волати: люби, не убий, не кради...
Одне помагає – топити людей у болоті
та булькою інше спливає на плесі води.
Фальшиві душею зозулі і півні-писаки
шанують поезію, тільки – свою і нудну,
та надоїдає, коли надоїли доярки,
а кози співають осанну лише барану.
Слова-паразити давно уже застують мові,
але багатіє чужий словниковий запас.
Всеїдна юрма піє оди «священній корові»,
на кутні ірже гоноровий «ліхой» віршомаз.
Критичного ґлею немає... папуга усоте
нап'ялює явно чуже на свої копили.
Немає резону тягти порося із болота,
бо не із одної калюжі ми воду пили.
Пишаються авгури в наполеонівській позі
і не помічають, які вони вуйки смішні...
І я розумію, що нині не тільки мені
з цією німою елітою не по дорозі,
якщо її й досі (посмикати сіна у возі)
ведуть за собою лише фарисеї одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868251
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.03.2020
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
ще пам'ятають про Шевченка,
а особливо – москалі.
Не помиляється людина,
що розуміє заповіт, –
[i]якщо існує Україна,
то не минає білий світ.
[/i]
Ніхто у чукчі чи у німця
не виключає Божий дар.
Та у питомих українців
прироче слово – це «Кобзар» .
Але кацапія бажає
і це загарбати собі:
його хатиночку у гаї,
його могилу на горбі.
Поталанило чоловіку:
у Києві любити дідька,
а у городі – бузину...
у хаті – пісню вечорову,
в неволі – українську мову
за всіх одному та одну.
09/03/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867489
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 10.03.2020
[i]« Платон мій друг,
та істина дорожча»[/i]
Крилата фраза
***
У небес нема кінця і краю
і людині віри вистачає.
А во славу імені Його
нації дарується основа, –
[i]все, що є, було і буде – Слово
волею Отця Всевишнього.
[/i]
***
Дике поле знову
застує народу...
Поки дочекаємось месії,
пам'ятаймо: [i]мова –
воля і свобода,
а язик – агресія Росії. [/i]
***
Не вистачає іноді лікнепу,
аби була поезія чітка.
Та видно, що політика така, –
[i]коли совок оцінює дурепу,
то очі позичає у сірка. [/i]
***
Нікого не лякає маячня...
Коронавірус є, але не діє...
У півня на зозулю є надія...
Що не пиши, а радує дурня, –
[i]чекає гомерична пандемія[/i].
***
Нічого не буває випадково.
То ідемо подалі од біди,
то знову повертаємо сюди, –
[i]боліємо за українську мову,
і хворіємо язиком орди.
[/i]
***
Окопи – не надійний оберіг...
історія замішана на кро́ві...
всі за одного і один за всіх, –
[i]коли ступає ворог на поріг,
то націю рятує рідна мова[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866918
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
[i]« Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли равнодушно,
И не оспоривай глупца.»[/i]
О. Пушкін
***
Мені присвоєно звання
із моветоном – ТОВ,
бо і не снилися знання,
які знаходити щодня
мій друг «всегда ґотов».
***
Як не було тобі печалі,
порадь комусь розумне,
тягни верблюда із провалля,
а він на тебе плюне.
***
Були «товаріщі», авжеж.
Тепер вони Genosse.
То ж і тебе за себе теж
туди умочать носом.
***
Іду із місією друга,
та не «месія» я, таки,
бо не цікавий «журналюга»,
який не риє словники.
***
Даю останнє інтерв’ю,
що я, таки, зараза,
бо маю партію свою,
за підлабузників стою
і каюсь за образу.
***
Memento more в кожному живе
і не такі ми, як малюють, дурні.
Та є ще мудреці такі розумні,
що їм і правда – дзеркало криве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866917
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
***
Зашуміло в голові у мачо –
маємо і пряник, і батіг
у обіймах Рашії. Одначе,
нація ще поки-що не плаче,
та од сміху надірве живіт.
***
Ми – брати! Нас немає! Абзац...
У народу стійка параноя.
Все чекає, що неук-паяц
очарує собою ізгоя.
***
На дроті – слуги у шпагаті,
на сцені – коміки і леді,
зациклені на клоунаді,
червоні ари – на арені
і раді чучела зелені,
що їх показують у Раді.
***
В Буковелі немає обману,
що занесло шута до Оману.
На лещата міняє чалму
і нічого не буде йому.
***
У малороса є великий гонор –
куди літає, там – літальний номер,
у папи – вірус, у Європі – зло,
Гаагою залякане пуйло.
***
І у зелені є опертя.
Пацифісти блатної колони
за нові узялися закони.
А яка їх чекає стаття
за обман, що вони «за життя»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866662
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2020
[youtube]https://youtu.be/lNjpmMNIsCQ[/youtube]
Знову снилися коні червоні...
Чи на радощі, чи – на біду?
Ой ви коні, ви ще на припоні.
Почекайте мене, я іду.
Коні! Коні – загнуздані мрії
мчать алюром у інші світи,
поки є ще останні надії
на шляху до ясної мети.
Охрестила вогнем і потопом
наші душі любов до життя.
По Майдану летіли галопом
і немає назад вороття.
Одійдуть у минуле печалі
і опалений іконостас,
ну а коні все далі і далі
полетять, обганяючи час.
Пломеніють гривасті надії
на щитах бойової версти,
а мені крізь усі буревії
із небес усміхаєшся ти.
Коні, коні!Мені – у дорогу.
Не даю пережите журбі.
За ідеї подякую Богу,
а за цілі високі – тобі.
За обіцяні миті щасливі,
і за ті, що бували щодня...
Пам’ятай і тримайся за гриву
у сідлі вогняного коня.
Мрії, мрії – загнуздані коні
полетіли у інші світи.
Я тобі простягаю долоні
і до мене вертаєшся ти.
************************
Знову снилися коні вогненні
і на радощі, і на біду…
Поки небо чекає на мене,
я одна по Хрещатику йду.
Вірш відзначений першою премією всеукраїнського міжнародного Конкурсу «Коронація слова – 2018» в номінації «пісенна поезія».
Імпровізація пісні записана до днів п’ятирічного юбілею героїв небесної сотні у співарторстві з Інною Савченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866434
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.02.2020
***
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.
***
Стратегія і тактика почуті.
На те вони і саміти Паризькі –
побачити очко у Ліліпуті
й помітити, що це не папа Римський.
***
Питається не перший раз, –
[i]який же ми народ один,
коли загородили тин
і залишили перелаз,
аби ви убивали нас? [/i]
***
Уже перевертаються діди
у всіх могилах на «дев’яте Мая».
Пуйло воєнні злочини вітає,
та хочуть раби-новичі туди,
де мафія фашизму убиває.
***
В Україні ще Бастилії нема.
На Московії, надіємося, буде.
І опише не один Дюма,
як перевиховує юрма
тих, кого не виховали люди.
***
У Сирії ще миру не було,
а Україну кинули на карту:
Європа має ставку на Ордло,
за шулера орудує Пуйло,
Америка реалізує нафту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866324
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.02.2020
***
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.
***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...
над Парижем як фанера
пролітає сарана...
***
Народ нуртує, та не має тями
зібрати закипаючий навар
і вилити у водозбірну яму
цю зайву піну неуків-нездар.
***
Нувориші дорвалися до влади,
паяци хочуть миру на крові...
злодії попереду, а позаду
очільники нової клоунади,
яка не має ґлею в голові.
***
У розрізі убогої спільноти
помітні глитаї-багатії
і непомітні парії її,
які стають героями Ґолґоти.
***
Ви кажете, – яка краса у небі!
А я кажу, – бери та обирай
усе, що обіцяє Божий рай.
Гадаю, що й поезії не треба
тієї, що запалює роздрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866096
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.02.2020
І
Не до революції... наразі
боїмося іншої зарази...
Є багато цілей та ідей
і критичну набирає масу
армія зомбованих людей.
ІІ
Що хвилює автора сьогодні,
те дратує завтра читача:
оди у поезії не модні
ні герою, ні небесній сотні,
тліє реноме у діяча,
слуги біомаси ще у моді,
а Майдану – наче й не було...
телеящик Рашії на сході
популяризує у народі
пугало імперії – Пуйло.
Вчора гомоніла Україна,
ну а нині армія совка
величає свого бабуїна,
а сім’ю велику і єдину
обіймає ворога рука.
Поки ми травили теревені,
ожили поводирі юрми –
агенти Московії зелені,
бігаючи голими по сцені
і маніпулюючи людьми.
ІІІ
Буйний вітер напинає парус.
Поки масі імпонує хаос,
голови окутує пітьма.
У юрми енергія буяє,
та у вищій гільдії, буває,
розуму критичного нема.
Параноя піднімає
галас,
палубу історії хитає,
пацюки дорвались
до керма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2020
Мода не міняється
і юрба не кається,
у судах єднаються зрада і совок.
Дев’яносто п'ятою
йде колона ватою.
Зашивайте, братіє, рота на замок.
Волонтери, бійтеся!
Пугало комісії
на чолі дивізії їде на війну.
Буйна охоронниця
б’є, кого їй хочеться,
Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
Як то любо-дорого!
Удає суворого:
очі в очі ворогу дивиться в упор,
із еміром снідає,
з папою обідає...
а тилами відає горе-прокурор.
Урку одубілого,
що за Сашу Білого
уникає цілого строку у тюрмі,
на жінок натравлює,
на героїв армії
пальцями показує...
Весело юрмі!
Ожила кацапія.
Нео-дипломатія
обіцяє Рашії нашої води.
Мода зеленішає,
Вова веселішає
і на вуха вішає локшини орди.
Українізація
чи колаборація?
І не знає нація, хто куди гребе.
Здати економіку
і країну Вовіку –
це і є у коміка варіанти Бе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864887
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.02.2020
***
Ой хазяї ми, хазяї...
А хазяйнує в нашій хаті
кацаполюбіє її...
Колоною чужої раті
ідуть іуди язикаті,
раби Московії свої.
***
Козачок у Раді ляпає на люди
неокогнітивний дисонанс:
підіймемо руки і війни не буде,
Крим купує воду і тоді усюди
запанує Раша і Донбас.
***
Вівці цілі, та вовки не ситі.
Барани не розуміють, що
ворога ніяк не зупинити,
поки Русь очолює ніщо.
***
Не сховає сонце чорна хмара,
поки сяє золота блакить.
Небу українському болить
остогидла мова яничара,
що не чує, як воно звучить
моветоном, – «надо зупинить».
***
Ворога і чудо не зупинить,
поки з нами мешкає свояк,
що із комунальної квартири
на Кацапію мільйони тирить
і не зупиняється ніяк.
***
Ми не із одної випали колиски.
З чорною душею – це не білорус.
Балалайка Раші – не бандура муз.
То навіщо їхні зайві обеліски,
що як сон дурний нагадують Союз?
***
Резонує поетичне слово
як сигнали Тесли* на болід.
Хай воює українська мова
і тоді за зло і геноцид
на орду осатанілу знову
з неба упаде метеорит.
* – науковці стверджують, що Микола Тесла у своїх дослідах з гравітаційними силами природи протидіяв руйнівній силі Тунгуського метеорита при падінні останнього на Землю, використовуючи явище резонансу малих величин у світових масштабах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864773
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.02.2020
Де ви, мої нефертіті,
милі навіки жінки?
Я пам’ятаю ті миті,
сині волошки у житі
і – за водою – вінки.
Канули за течією
як силуети купав
пізні жалі за тією,
що називав – орхідея,
та не її обіймав.
І на Івана Купала
інша вела у вогонь,
вабила за оболонь...
Та, що мене обіймала,
переживає, либонь?
Гречкою пахло у просі...
Щастя минає земне
і повертає на осінь.
Та, що сумує і досі,
не забуває мене.
Часу немає на рани.
Поки живі ветерани,
маємо іншу ясу.
Пишемо міні-романи.
Коней сідлають улани,
дами роняють сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
***
Куди поділися аматори сатири?
Лишилися одні комедіанти ліри
і невпихуємі у душі і серця
хіпуючі сонця, міксуючі мессіри.
***
Поету темно, а п’яниці ясно –
поезію навіює аї.
Що́ імітує іноді прекрасне –
резону додає ґаліматьї.
***
Ніякої немає думки,
то й сенсу – думати, нема,
що слово вищого ґатунку
не від лукавого ума.
***
Адепти екзальтованих левиць,
шокуючих величиною циць
і публіки дешевої кумири, –
[i]не варто воювати ради миру,
показуючи файні морди лиць.
[/i]
***
У метри кандидати незборимі
і, ради очевидної дурні,
видумують оригінальні рими
та шепеляво глушать голосні.
***
Мімікрія мову не поборе
і не зайві КаПеДе мої.
Українська мова не прозора,
поки ЗОЯ* бовтає її.
* - змія особливо ядовита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864453
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.02.2020
***
Поки ще не закінчені курси,
а казна - це порожня сума,
має наміри влада сама
підмітати останні ресурси,
щоб лишатися біля керма.
***
Не живеться тихо чоловіку,
у якого успіхи малі.
От би цю енергію базіки
та на мирну працю у селі.
***
Що народу кулі й кулемети,
і коронавіруси планети
у колонізаторській війні?
Наступає час імунітету.
їсти не салати, а котлети
означає – вижити чи ні.
***
Вирішило всенародне віче, –
[i]є на кого вішати собак![/i]
Де за газ не заплатили двічі,
їли чи не їли,
все одно купили.
І ніде не гавкає бідняк.
***
І сліпе узріє, що не пейси
виділяють націю мою.
На базарі інші інтереси, –
[i]як продати крадене за пенси,
а рублі рубати у бою?[/i]
***
Зима переступила за поріг
і правда наші очі відкриває...
одна бабуся іншу наущає, –
[i]Зеленський краще прибирає сніг,
ніж Порошенко. [/i]
І таке буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864163
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.02.2020
***
Як не помилитися усоте,
поки клоунада наша суть?
Кожному побачити охота,
як саджають Пороха Зе-боти,
а Пуйлу оклигати дають.
***
Догоджає Зеля окупанту,
поки не уміє поміняти
коней, що линяють на скоку,
бо не знає, чи хвости рубати,
чи міняти шкуру на луску.
***
Щось пливе до берега, до мого
і на дно занурює ґузно...
і не знаю, – що то за одно?..
Чи воно вартує дорогого,
що таке не тонуче воно?
***
Намалюю контури на мапі.
Ось де Лугандонія і Крим.
Їх не вистачає у кацапів,
щоб завоювати третій Рим.
***
Що то за історія Росії,
що уже така як Русь колись?
Наша Анна – їхня? Мама мія!
Ми були братами Візантії!
А вони? Батию віддались.
***
І у нас є золоті монети,
де не закарбований кацап.
Та немає пазурів і лап.
Вирили в могилах конкуренти
княжі мощі, черепи, скелети...
а Пуйло віщає, –[i] цап-царап!.. [/i]
Ось і всі історії секрети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863807
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.02.2020
[i]« Мы все учились понемногу...»[/i]
О.Пушкін
І
Осінню, а іноді й зимою
я у школу біг без черевик,
пам'ятаю, мовою чужою
викладали там «Радной язик».
І «радной» була «літєратура» .
А коли за партою сидів,
то учив невимовно культурну
мову язикатих москалів.
ІІ
«Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
Радо танцювали краков'як,
«бариню» співали під гармошку
і не знали, що таке гопак.
Модною училися. Одначе
чуємо і досі це собаче
«драстє» іванових і марусь...
Як того не хочеться комусь,
автохтонна нація козача
заселяє Україну-Русь.
ІІІ
Не минає «бєсіє» у Рашки
і не опустіла Колима.
Розумом поїхати не важко
од її лукавого ума.
І тому од самого Дунаю
і до Дону є ще вчителі –
мовою й душею – москалі,
а з-за парти й досі вилізає
нація, яка не помічає,
що у неї голі королі.
02/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2020
І
Гуляю в основному наодинці.
Компанії немає і – зима.
Нав'язуюся кожній українці,
а їх, дивуюсь, наче і нема.
Буває, усміхаюся дівчатам
і не зважаю на флюїди дам,
які уміють посилати матом
і обіцяють тільки-но фігвам.
Мені то що? Я шпацірую мощі,
і до усього поступово звик,
і не питаю у німих заїк,
чому у лісі, як на Красній площі,
існує окацаплений язик.
ІІ
Шановні фарисеї-пацифісти,
ви бачите, – попереду нас рать?
Так учать окаянні пофігісти
і залишки російської еліти,
яку чекає «родіна» і «мать».
Сучасники мої, самаритяни,
невже і ви на службі у орди
як деякі язичники-погани?
Уже навіщо лісові цигани,
а й ті – як не кацапи, то жиди.
ІІІ
Тут ні до чого капища Сінаю.
Ахейці пам’ятають про дари
данайців. Із далекої пори
історія і досі убиває.
Це не біда, що брата я не маю,
та лихо, що немає і сестри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863278
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.02.2020
Не уявляю, що у світі буде
через якихось дев'яносто літ,
але гадаю, будуть інші люди
описувати невідомий світ.
Мюнхаузени-німці окаянні
освоять на Венері океан
і запанує плем’я могікан
на Місяці, Юпітері й Урані.
І фенімори купери тоді,
гойдаючись у зонді на воді,
не відаючи, що таке ординці
і викопні гурони-москалі,
повідають поетам на Землі,
що ми були останні українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862996
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 29.01.2020
***
Якщо свічу апологету
запалює Аполлінер,
це у поезії – мінер.
Свідоме збочення поета
не попадає у етер.
***
Я іще чалапаю по плаю.
І удача є, і фея є,
а копійки зайвої немає.
Що у підсвідомості дрімає,
те купує нас і продає.
***
Ей ви, заочні дуелянти,
кому усе іще охота
щаблі і сідала зайняти –
і курка може заспівати
як піє сокористий кочет.
***
І липові, і любі друзі,
не переймайтеся за мене,
що бачу небо у калюжі.
Якщо усе пасує Музі,
то і прозоре – нотабене.
***
Мої таємні візаві,
якщо моє надокучає,
то ви в єдиному праві,
що це моя хатина скраю
на бойовій передовій.
***
Дем’яни бєдні і бездомні
і нині не перевелись,
але на те вони й відомі,
аби не чули їх колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862719
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.01.2020
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
та нічого не каже душі.
Є в поезії магія слова.
Не одного лікує вона
і заквітчує засоби мови
як у лузі калину весна.
А мені усміхається літо.
Поки сонечко є у зеніті,
ліра й муза мої заодно.
Напинаю вітрило на вітрі.
Як не сяє пейзажна палітра,
а біліє моє полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
***
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.
***
Кому земля дає свої плоди?
Ніщо, яке усе гребе до себе,
елітою спливає із води,
а караван людей іде у небо.
***
Царі – псарі, народи – гайдамаки.
Усі пророки все-таки праві –
коли нема царя у голові,
то це і є його ума ознаки.
***
Є хазяї, але земля гуляє
і є чого базікати щодня,
як наша Рада воза запрягає.
І їде віз попереду коня.
***
Ожили ідеї окупанта.
У «слуги народу» – епатаж.
Будемо паї анексувати
як Пуйло у мантії пірата –
«цап-царап» або на абордаж.
***
Поки резервації у шані
і ще є колонізація,
особливі статуси Кубані
і Алтаю – окупація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862302
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2020
***
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.
***
Ніяк не угомо́ниться совок
ані у школі, ні в селі, ні в місті.
Йому б зашити рота на замок
і кинути телекіно у смі́ття,
аби воно, як завчений урок,
не ширило неоковирні вісті.
***
Звичайно, що євреї – це найкраще,
що можемо обрати ми – дурні.
Годуємо і поїмо нізащо
ще й мусимо хвалити це ледащо
за деякі сеанси маячні.
***
Одноязикі москалі,
між нами є, таки, окопи,
невидимі у перископи...
Ми українці – сіль землі,
а ви – безмовні остолопи.
***
Ви, чиї надії у кремлі,
вірні ліліпуту-мародеру,
боїтеся імені Бандери?
Вас чекає пугало землі.
Гайда у обійми СеРеСеРу.
***
Ей, у серпентарії
переділені на класи, –
[i]смолоскипи й тулумбаси
ще дійдуть до Таврії![/i]
Ми – пассіонарії!
Ви – лайна зелена маса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862190
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.01.2020
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.
Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,
а живемо надією одною.
Якщо реалізуємо своє,
яке вже узаконене роками,
не оминемо і своєї карми...
Коли і віра, й сила духу є,
а Ерато заснути не дає,
лишається приходити до тями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
І небо, і Земля існують у пустелі.
Галактики зірок і броунівський рух
пронизує один-єдиний Божий дух,
об’єднуючи їх законом Торрічеллі.
Природа сущого боїться пустоти.
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
але ідуть по ній непересічні люди
не перепутті до кінцевої мети.
Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мантії Землі – і суші, і небес,
який лікується вогнем або водою.
Те, що було і є, посилює уяву
про те, що буде і повториться не раз
у просторі імли і не лякає нас,
що по усій землі орудує лукавий.
І по інерції ще котиться процес,
запущений колись людиною одною,
формуючи її заочний інтерес.
Історія не вчить, але, само собою,
окаменілості із ери мезозою
показують, куди веде людей прогрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861885
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
[i]« Солідарність – наше все»[/i]
Розхожа думка
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.
І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
а потім б'ють у серце за борги.
Не зазираю я у їхні очі.
Іще боюся – вичитаю там
одні неологізми ворогам...
Не відаю закони їхні вовчі,
тому й молюся істині щоночі,
а не омані ідолам-богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861720
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.01.2020
І
Хочу чи не хочу, а почути
довелось по радіо мені:
байдуже еліті керівній, –
[i]бути Україні чи не бути?[/i]
Отакої! Наче у війні
яничари захопили Крути
і усе одно уже манкурту, –
[i]чи воно при пам'яті, чи ні?
[/i]
ІІ
Рано чи не рано, а навколо
мови об’єднаються усі,
хто її оволодіє школу
у її кодованій красі.
Чую чи не чую, а ніколи
на іноязичеські глаголи
я не поміняю Ї та і,
вичитані ще у букварі.
Вірю чи не вірю – пам’ятаю,
що́ є за окраїною краю
і які задачі і путі
ми повинні мати на меті.
Це нас у поезії єднає
і не роз'єднає у житті.
ІІІ
Я не розраховую на більше
того, що охоплює земне...
небо чує рідною мене,
резонує й посилає вірші...
[i]архінеологія[/i] – одне,
мова і поезія – це інше.
Це реальні радощі й жалі,
обрії і далі неозорі...
Поки сяйво застує імлі,
думи голосні, ясні, прозорі
будуть чатувати на дозорі
берегині нашої – Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861265
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2020
І
Усе частіше бачу юні роки:
її із лілією у руці,
себе, ще біля неї, за пів-кроку
і наші силуети у ріці.
То жевріє у пам'яті, то гасне.
Усе життя – один оксюморон.
Тому воно напевне і прекрасне,
що іноді вертається як сон.
У променях далекої заграви,
буває, бачу очі нелукаві,
а іноді веселі... і сумні...
І у години спокою нічні
її вітаю у своїй уяві,
допоки усміхається мені.
ІІ
У аурі квітучої калини
її узрію весняної днини...
тоді і я хмариною-дощем
до неї одинокої полину,
а восени живицею ялини,
аби у серці заживити щем.
Як і вона шукаю панацею,
аби іти стежиною тією,
якою ще у юності ішов.
Тому, буває, і не засинаю,
і серце уночі закалатає,
коли ганяє ще гарячу кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
[i]« Привиддя лихі
мою душу гнітили...»[/i]
Л.Українка
І
Як не жаль, ми не будемо жити
на землі одночасно усі.
Умирають іще посполиті,
та колись як трава у росі
оживуть в українській Русі
наші мощі і дереворити.
ІІ
Не зітліє Батурина жах
і віками нечувані саги,
що дописують в'язні Гулагу
і замучені на Соловках.
Оживає козаччина знову,
поки воля оновлює Січ
і появиться інший Зіновій.
Заяріє під Крутами ніч
молодої відваги й любові.
Пригадається і Конотоп,
і узятий за ніч Перекоп...
І усе це не виссане з пальця
як одурює нас остолоп
і його пацифічне нещастя.
Поки нація риє окоп,
у вогні затанцюють паяци,
за яких умирає укроп.
Нашу істину – ще донесе
буйний вітер історії, слави
і на мапі постане держава –
Україна, що понад усе!
ІІІ
Божа кара у небі вже діє:
щезне юда і Каїн кремля,
на Месію чекає осля...
омофор одягає Марія
і до самих окраїн – Земля
прокляне і поглине Росію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2020
***
Йде цивілізація в безодню,
а Земля сигнали подає –
менше кисню, більше вуглеводню
і людина мавпою стає.
***
Земля не запорука урожаю,
та поки екологія жива,
а у людини «варить голова»,
то це і є альтернатива раю.
***
На часі – жити, а життя немає.
А нас усе навчають, як іти
до тої утопічної мети,
якій немає ні кінця, ні краю.
***
Землі не виділяє Саваоф.
У небі і в раю немає суші.
Єдине, чим опікується Бог –
серця читає і сортує душі.
***
Чекаю удару у спину.
Плекаю червону калину.
Побачу її де-не-де,
радію – отут відпочину,
то і не загину ніде.
***
Моя поезія – нівроку.
Усе вивішую на сонці.
А заживемо як японці,
то будемо писати хоку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860768
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.01.2020
[i]« Ой ви мої васильки,
скільки було вас у полі...» [/i]
Хіт 60-х
І
У дні Різдва, коли у високості
ярило-ладо осіняє світ,
іде Василь до братії у гості
на свят-вечерю вже багато літ.
Іде ще молодий, красивий, гордий,
несе гарячу душу на вівтар
своєї нені, у її господі
являє світу свій високий дар.
Сіяючі протуберанці серця –
палаючий і досі оберіг.
Але і Бог, як у людей ведеться,
на цій стезі його не уберіг.
Його убила партія народу
за щире слово, за любов щемку
одну-єдину на його віку
у боротьбі за волю і свободу.
ІІ
Ой не одного мучили за те,
що обирали поприще святе,
молилися не ідолу, а Музі...
У казематі отруїли Стуса,
а Симоненка «вчили карате»
опричники скаженого Союзу,
І не одні ідеї москаля
на капищі, на бойні і на прощі
косили не одного Василя.
Смішили не оті партійні мощі,
а дві калоші на Червоній площі
у показній мізерії Кремля.
ІІІ
Незламний дух формує наше кредо,
саме життя огранює девіз –
хоча б на постать бути попереду
партійної єпархії лакиз...
..................................................
...але – куті не передати меду,
наповнюючи істиною зміст.
Епілог
Його іще живого поховали
у карцері серійні канібали,
але і досі небо, і земля,
і неземні Маріїні хорали
озвучують ідеї Василя,
винищуючи іродові зали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860551
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 07.01.2020
Я не лечу, і не іду, й не їду
у невідомі далі і краї
і не лишаю за собою сліду,
де не було і ще нема її.
Якщо вона Снігуронькою буде,
а я до неї все-таки піду,
нехай почують недалекі люди,
яку я їй щедрую коляду.
Тоді вона не буде нічиєю
і при мені залишиться тією,
яку чекаю у своїм саду.
І хай тоді лютує завірюха,
а я ще закохаюся по вуха...
Хай гріє, поки я ще на ходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860493
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.01.2020
[i]« Мани-мани-мани окупанто
і на закони наплюванто...»[/i]
Фукс
І
Що не було колись, того й не буде.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
І час новий розвіє й загребе
історію Московії усюди.
ІІ
Москву поіменують як Ме-дву.
Ім’я Китаю буде Путі-Чіна.
І заснують учені пуйвейбіни
у Пу-тері – імперію нову.
А бацька буде Пу-цька у подобі
великого вояки – як Пу-син
і пам’ятники Леніну і Кобі
усюди називатимуть Пу-ін.
ІІІ
Тоді прийде нечуване майбутнє,
а поки ми очікуємо Пу-тнє,
то як немає, хай би й не було.
Інакше окуПує Україну
огидне Пу і будуть бабуїни
Ордло іменувати як Пу-йло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860356
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.01.2020
[i] « Вийшов один і сказав комісару, –
Я українець! Стріляй!»[/i]
В. Сосюра
В Полішинеля є один секрет.
Його використовують піїти –
якщо не тямиш того, що поет,
то це і необхідно очорнити.
А от коли читаєш те, що всі
у класика поета копіюють,
не докоряй, усе одно писці
лише тебе одного не почують.
Але давайте глянемо увись.
Нічого не міняє коректура,
і очі не замилює халтура...
і як на це совою не дивись,
чи ти сьогодні лірик, чи колись –
у кожному живе один Сосюра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
І
Коли були ми ще братами,
жилося якось і тоді.
Писали вила по воді,
що нам – до однієї ями.
А як зарадити біді
не мали ми своєї тями.
ІІ
Та й досі ми – раби пітьми.
Усе ще віримо кумиру,
лихому генію тюрми
у зомбоящику юрми,
що нібито, заради миру,
іде із бімбою [i]на ми.[/i]
Чекає мафію екзилу,
що заслуговує по рилу,
уся парафія її.
На голову усеньку хворі,
по сцені бігають актори –
багатії і холуї.
Усе ще гопники у моді
та коміки юро́диви́х.
Регіонали хороводять.
Де не посій – уроди родять:
або свої серед чужих,
або чужі поміж своїх.
Талановиті окупанти,
що приміряли кумачі,
ще гастролюють уночі.
Убивці – нині емігранти,
у владі – мічені мутанти
та непомітні діячі.
ІІІ
А от куди юрбу дівати,
яка із хати і до хати
ще шастає?
І як лайну
на мапі місце показати,
де їх
бажають
убивати
і обирають сатану?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860227
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.01.2020
***
Ще доїдаємо еНЗе*
і маємо урок печальний,
але веселий і повчальний.
У байці – [i]хто кого везе,[/i]
і шостий, як четвертий, зайвий.
***
Я не кажу, що зайві триколори
і не речу, шо геніїв –[i] до чорта[/i],
але почую як вони «гуторют»,
то думаю, шо «фєняют по-ботє».
***
Сила інерції ще на бігу,
та економіка вже – ні в дугу,
палуба бісами повна.
Слуги диявола мають вагу
ту, що уже не підйомна.
***
Явне, що було таємне,
не чекає ночі.
Шоста серія, напевне,
буде найкоротша.
***
Не з'їло вовчика моє теля.
А ми і не помітили моменту,
коли стають агентами кремля
майбутні кандидати в резиденти.
***
Якщо усе як на духу,
то і претензії немає
до скомороха-талалая,
та поки рило у пуху,
теоретично – не лоху
не вірю і не довіряю.
[i]* – недоторканий запас п’ятого бариги.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860159
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020
***
Ціную силу стилю і стила
тієї, що елітою була,
і є, та й буде. Мова про полову.
Питається, – чого не додала,
гадаючи, що ляпання села
укоріняє українську мову?
***
Є ікони і дереворити.
Задерев'яніємо, якщо
не уміли Богу угодити,
маючи уявне за ніщо.
***
Бояться люди бачити себе
і марно. Діє психотерапія.
Баран і той, буває, каже, – бе-е-е, –
коли почує, де його стихія.
***
Не все оцінюють екстерном
і не одразу чути суть.
У доброму шукають зерна,
а інше кури засміють.
***
Посію зерня каяття.
Якщо зійде, радіти маю.
А як розвіється сміття,
то почекаю урожаю.
***
Котяра нявка-
є,
цабе усіх веде,
собака гавка-
є,
а караван іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860118
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020
***
Проти епідемії навали
нація прищеплює бандер.
Мирною ходою доказали:
«жити варто, щоб тебе боялись
сотні років після еСеСеР».
***
За мир війною йде цабе
і є кого на що міняти.
Команда Зе іще гребе,
але почуло УСБ,
що сотню можна убивати.
***
Пришита доказова база
і забуває кутюр’є,
що у самого є проказа.
Але інфекція й зараза
до зелені не пристає.
***
Коли на радіо зеленка,
чекай на «скору» у кінці.
А «як серйозно», -ич та -енко
є могікани і бійці.
***
У шостій палаті міцнішає штам
і не реагує на дози.
Іще виживають бактерії там,
де їх убивають серйозно.
***
Струшуємо зайве із ноги,
а куди іти – немає тями.
Істина не додає снаги,
що і віртуальні вороги,
і колеги – це одне й те саме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860046
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.01.2020
***
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859756
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.12.2019
Я ще іду, бо я умію
іти. Минаю камінці.
Іду на дурня, на Росію,
на буквоїда чудасію...
І не іду на манівці.
Не хоч іти, ходи у баню
або до біса – у шлею.
Я поважаю римування,
а от лукаве мудрування,
хоч убивайте, не люблю.
Я вибираю на удачу,
не оминаю голосних
і не горюю, і не плачу,
а за штахетами глухих
нічого путнього не бачу.
Я обираю... навмання
і титлу, й кому – та, буває,
зозуля півня вихваляє,
що той підковує коня...
а клюне пєтя – оминає...
Оце і є – надзавдання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859598
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.12.2019
Ангели сіють зело,
мають поети таланти
чути у вірші тепло
і запашні аромати.
Запахи мають слова:
авгури, ирій, суниці,
ладан, рої, кропива
і куртизанки черниці.
Пахне мені осока,
чується сіна копиця,
сума, зеро, одиниця...
бачу омана яка –
тиха жура юнака,
а на душі – таємниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859597
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2019
Був я соняхом ще до Івана
та і досі ношу його бриль.
Як Ван-Гог не курю я кальяну,
а краду колоски як Василь.
У городі літа промайнули
і пригадую іноді я
мої винаходи у минулій
біографії багатія.
Ми ховали картоплю у ямі,
на печі берегли врожаї...
мене сонце катало на рамі,
поки соняхи зріли мої.
Пам'ятаю свою лісапету:
посере́дині руль – олівець,
соняшнина одна попереду
і позаду такий же кінець.
І ганяв я на ній по дорозі,
аж пилюка стояла стовпом,
обганяючи Олю на возі,
що махала мені батогом.
Не побіг я тоді у поети.
На фанері у небо літав,
інженерію не поміняв...
але Олі писав я сонети,
а таємні її силуети
у альбомі її малював.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859523
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 28.12.2019
Що не кажи, а про одне й те саме
у пам'яті лишається одне.
Як ідемо до однієї ями
нікому не відомими путями,
так і у небо підемо ясне.
Чи успадкують зорі наші діти,
нікому не відомо на землі.
А поки-що виховують еліту
сліпі поводирі у цьому світі –
живі поети та учителі.
А неживі на небі почивають
подалі од тієї суєти,
що залишає лиш одні хрести,
які учням нагадують, буває,
яка ціна високої мети.
За це їх найлютіше шанували
і до одної ями закопали.
За це – і Сандармох, і Соловки...
Вони і досі наші маяки,
а як у чомусь винними бували,
то це у тому, що і ми такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2019
***
Не бійся минулої мрії,
що спати іще не дає.
У якості анестезії
ін’єкція пам’яті діє,
лікуючи его твоє.
***
Доїли ми зі сиром пироги
і маємо – котюзі по заслузі.
Не так уже лукаві вороги
націлені на ріки та луги,
як наші любі окаянні друзі.
***
У нас усе своє – ліси і гори,
вода і суша, сонце і зело,
але як це не раз уже було,
сусіда окупує синє море,
і хоче удавитися ОРДЛО.
***
Нічого не буває всує.
Єднає оргія біди.
Туди-сюди, туди-сюди
по Україні чумакує
убоге юрмище орди.
***
За час окупаційної навали
похована історія села
і пам’ять України не мала,
як їй за шкіру заливали сало.
На всю епоху вистачає зла.
***
Живим би жити і ховати мерших
іще до суду Божого орді,
в якої кров тече по бороді...
Та думає Пуйло, що буде перший,
кому не буде вироку Судді.
***
Імперією карли і гундяя
ще явно управляє сатана.
Як пень у свіжій течії, вона –
тюрма народів, світле убиває,
а темноту розбурхує війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
[i]« Я пам’ятник собі воздвиг,
а ви собі – як хочете...» [/i]
М.Лукаш
***
Угадування долі – казна-що.
Я ахінеї більшої не знаю,
коли мені напророкують, що
нема пророка у моєму краї.
***
Рукописами небо не торгує,
але й не очищає у вогні,
написане у стані маячні,
піїтом, що на капищі цілує
попові рясу й ратицю свині.
***
Ой не усе диктують небеса.
Не довіряй, навіяному снами,
написаному пізніми ночами...
Щипає очі ранішня роса,
коли Ярило сяє за морями.
***
[i]Я є і буду, і Мене не мало,
хоча Єгови не було ніде.
Я є Етер, Поезія, Купайло...
Навіщо Богу ваше одіяло,
коли байдуже, – що, коли і де?
***
В пустелі вопіющого не чую,
живого не чекаю у раю,
релігією юрмища зомбую,
поезією душі дістаю.
***
Біля Мене усі одесную,
та існує до Мене межа.
Небо чує
одне алілуя,
поки мова лунає чужа. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859231
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.12.2019
І глухому багато-що можна,
і сліпому дозволено все.
А видюще й освічене – кожне
забуває, куди їх несе.
Пам’ятаємо тюрми і Крути,
і занесений меч москаля.
А чому яничара й манкурта
в Україні ще носить земля?
Нам усе із Росією ясно.
Залишається крок за малим.
Я не знаю, чому одночасно
треба бути і добрим, і злим.
Можна слухати і не почути,
і не бачити, що за мана
у Криму – ця
«російська весна».
Але зраду не можна забути
і не можна кацапами бути,
поки все ще триває війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859174
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.12.2019
***
Ціную та оцінюю нове,
де рима є, але немає думки,
і є оригінальне, та криве...
У мене стилі іншого ґатунку
і я усе, що у мені живе,
пакую у прозорі візерунки.
***
Не досягаю до висот
і не очолюю народ,
який за іншими чвалає.
Я графоман?.. Чи ідіот?..
Хай тиражується бомонд,
який руля не випускає!
***
Оракули совдепії
були мої симпатії,
але минає час...
оскома орфоепії
не додає емпатії
і анулює нас.
***
Ім’я Уляни краще як у Ївги,
хоча і дуже соромно мені,
що я іще люблю красиві збіги,
коли усіх лякають голосні.
***
Світ-за-очі не їдуть поїзди.
На сьоме небо – ще немає часу.
Куди не їдь, кудою не іди –
аматору бракує не узди,
а коника Пегаса до Парнасу.
*
***
Навіщо
за вагоме бали?
Не пересохне океан
поезій, що на ноги стали.
Нехай це і не вічні п’єдестали
за формою – як піраміди єгиптян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859024
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.12.2019
І
Подорожую й досі і чимало
бувало та й буває ще подій,
коли не оминає лиходій
чи інше по дорозі що попало.
Не знаю, що мене оберігало,
але усе ще цілий, і живий.
ІІ
Нема такої у селі дороги,
аби я там босоніж не ходив,
минаючи і сіни, і пороги,
ніколи не очікуючи див.
Ніде тобі ніякої таблиці,
а знали і найменші хлопчаки,
де Чагарі, де Зайцева криниця,
де Виселок, а де мої Ярки.
І чумакую ще, іду у люди
оазою, із'ївши солі пуд,
аби було не солоно усюди.
Іду по власній волі та без пут.
ІІІ
Ішов тайгою, горами Алтаю
і плесами Байкалу та Обі...
і майже не було такого краю,
де б іноді було не по собі.
І не жалію. Знаю, де Росія,
а де її нема і не було
кому – на щастя, а кому й на зло,
коли на неї ще була надія.
А далі – у Європу занесло.
І кліпаю очима – мама мія!
Не думаю, що це я у раю,
але Дунаю чисту воду п’ю.
І поки ще сіяє чудасія,
нащупую дорогу у село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
***
А на Росії Пу-не-боягуз
на щигля розраховує по лобі,
тому, реанімуючи Союз,
доказує, що це у нього хобі.
***
А на Московії – переполох.
Пуйло велике доїдає сало.
А в Україні невеликий ***
гадає, що йому,
і куму, і Муму
уже і так багато перепало.
***
А ми у Малоросії були,
де мафія чорноземи купує.
Закони прийняли
нечувані осли,
а нація оглухла і не чує.
***
А долар виростає у ціні
і олігархи раді, що безкарні, –
наха́пали одні
тепер давай мені,
а гривню надрукую у друкарні.
***
А по радіо якось казали, –
на Одесу ідуть генерали.
І Орлов, і Потьомкін,
і Кутузов, і Чонкін,
а із Раші везуть арсенали.
***
А на першому чули, Жирьопа
переписує пакт Рібентропа.
Лівий берег – орді,
ну а правий тоді
у Пуйла анексує Європа.
***
А ось учора снилося мені
Пуйло на золотому унітазі
і наче, у сорочці гамівній...
не знаю, чи у Києві, чи ні,
чи у матроській тиші у Гаазі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858892
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.12.2019
***
Якщо не піймаєш за фалди Фортуну,
то не уповай
на чужий коровай.
Коли не оратор, не лізь на трибуну,
а як не поет, не пиши, а читай.
***
У юрмі отетерілих мас
явно – на овації не час.
Та усі поети-дилетанти
ще не дочувають, що у нас
арії співають окупанти.
***
На рівні сноба і совка
усі поетеси вагомі.
А ту, що якась не така,
вітаю... і жму п'ятака
Жуану або Казанові.
***
Удосконаленню немає меж
як – у содомі, так і – у гаремі...
але не корелюється усе ж
усе, що не стикується по темі.
***
У гурма́нів поезій немає сюжету.
Ну і що? Туманіє і так голова.
Головне, що кугут і зозуля – естети.
Особливими римами пишуть поети,
що вигадують їм лиш відомі слова.
***
І на фігуру є надійна сітка,
коли її піймати захотять.
Лінується подумати піїтка,
що мовою, бодай би, не заїки,
найбажаніше дати, а не дать😋.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858830
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.12.2019
Я бачу
імперії підкошені коліна.
І це уже було. І не було
моєї України у країні,
яку іще очолює Пуйло,
висяче
як мумієм наколота сосиска –
і жупело, і тля бойовиків.
Розгойдує історія колиску,
криваву, у борні зведенюків,
неначе
у нас немає іншої халепи
як наші убиваючі брати
і їхні буйні ідіоми-скрепи
на тлі ідіотичної мети.
Одначе
лише на Пу лишається надія.
Дарма, що анімується кіно,
де Чук і Гек плювали на Росію,
яка іде «Титаніком» на дно.
Терпляче
чекає Україна на реформи,
коли валюта рухне до нуля
і буде анульована земля,
а два аршини – буде наша норма
козача.
Що буде, невідомо. Що усім,
то те й мені. І це уже бувало,
коли і цього не бувало мало.
Але тоді прийде у рідний дім
удача,
якщо у мене буде аркебуза
і я уб’ю у вухо москаля.
Хай буде пухом і йому земля
на нашій території Союзу.
І наче
народу в Україні поріділо,
рішали подалися за бугор,
займає територію мордор,
впрягає у ярмо, а наше діло
теляче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858577
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.12.2019
***
Не боюся я алітерації
голосною, яка не чужа
у сім’ї поетичної нації.
Наголошую на інтонації,
бо і наголос чує душа.
***
Ви любите короткі і м’які
ґлаґоли із Кубані та Алтаю, –
[i]ідем😢 узять[/i]😍, а я – то Ї то і,
яких на Раші не було й немає.
***
Ой горе мові в Україні-ненці
од класика, що [i]біга[/i]😭 у сукенці,
а пише як і за царя Гороха...
Ей, грамотію, вилізай із моху!
***
Перепили поети не води:
не ескімоси наче й не евенки,
а язикаті, наче п'янь орди.
Не «списуємо у Сковороди»,
але, [i]бува😂, киваєм😋 [/i]на Шевченка.
***
Чистоплюї та асенізатори
не пересікаються ніде.
А вимову оскопили автори.
Їх ще іменують де-не-де
гуру і любителі-аматори.
***
Ображені на цю мою сторінку, –
[i]усім перемагати не дано
у Ватерлоо і Бородіно.[/i]..
Звичайно, що полеміка не бійка,
та істина проб’ється все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858471
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2019
На зиму ще не повернуло.
Погода тепла і ясна
і повертає у минуле,
якщо не осінь, то весна.
Було усе, що не забуте
за веремією років,
і тихе-радісне, і люте,
і те, чим жити не умів.
Не завірюха, то відлига –
така ідилія моя.
І поки не скресає крига,
гортаю книгу житія.
І як оця зима на плаї
у чисте небо голубе,
усе, що гріє, відкладаю,
аби подовжити себе.
Чекаю зорі вечорові
у ночі хмурі, та ясні,
коли минають сірі дні...
Читаю сури загадкові
і сповідаюсь у любові
усьому сущому в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858414
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 18.12.2019
Ще до Трійці далеко, ачей?
А на саміт очікує трійця
із Росії навалу гостей.
І пуйло не ховає очей,
що піймало за яйця арійця.
Озеленений бає йому,
що воно у Європі найвище.
Підіймуся і я на горище, –
каже, – руку колезі пожму
й покажу, що і я не аби-що.
А вони – як вужі потайні,
а воно – як гадюка отруйна
заповзає у душі дурні,
що потопить усе у війні
і залишиться жаба калюжна.
І чого воно лізе – оце
тупориле, криве і рогате?
Адже має одного ґаранта,
у якого попало яйце
на окраїні нашої хати.
Може й цього йому до снаги
ошелешити? Знає пихате,
що́ – віками чуже, язикате
захищає... Усі – вороги!
А понищить усіх до ноги,
то кого на землі грабувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
[i]« И в дальний путь,
на долґиє ґода» [/i]
Караоке
***
Єпархія іудина єднає
юродиву юрму на всі часи.
Це обо-юдо-любіє, єси?
Парафія неситого гундяя
і в Україні все іще бажає
дешевої чужої ковбаси.
***
Війна іде. Біда – не за горою.
Вимолюємо волю у Отця.
Та із ордою
нерозлийводою
ми будемо аж до її кінця.
***
Чи маємо ми успіхи, чи ні,
чи у Європі, а чи на війні,
а як уміли так і показали
двійні стандарти і діла дурні
у вигляді російської навали.
***
Нічого, що керує ще зелене,
і нічого пеняти на ману,
що мали барикади іноземні,
а маємо невидиму, тюремну,
іще не узаконену стіну.
***
Стіну епоха може і зруйнує
великою до ворога любов’ю,
та рубежі, уже политі кров’ю,
залишимо напам’ять одесную.
***
Самі кацапи не підуть
і треба віником паршивим
повимітати це вошиве
на всі віки у дальню путь.
‘***
Московія лукава, та вона
ніяк собі не вириє могилу,
аби свою історію до дна
побачити, яка вона брудна,
і як її свинота перерила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858003
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.12.2019
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
коли ще відчувається потреба
побачити лани, гаї, луги.
Почути ще дитячу колискову,
яку несуть на крилах журавлі.
У висі долинає наша мова,
усі її і радощі, й жалі.
Недавні екзекуції й етапи
ще пам’ятає небо і земля.
Усюди опустошили кацапи
питоме слово, заодно й поля.
Бо чую що? А лайку посполитих.
А бачу що? А висохлі кущі.
І ви хотіли, щоб чужа молитва
була почута і пішли дощі?
Філософи московської науки –
данайці ще несуть свої дари.
Я вам про це, а ви мені про муки,
задля артикуляції жури.
І не котіть на мене вашу бочку,
не дуйте на ворожі вітряки,
а, долетівши у найвищу точку,
до мене підіймайтеся, таки.
Іще триває світова посуха,
допоки над городами летить
усе, що Богу затуляє вуха.
І поки є у головах розруха,
ви Сина розпинаєте в ту мить,
коли не боїтеся сили Духа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2019
Я – білка в колесі. Так само
як і вона себе за хвіст
піймаю голими руками.
На те ще є у мене хист.
Я солідарний із білками.
Та на одну тамую злість,
коли улітку до безтями
вона мої горіхи їсть.
Достойній іншого сюжету,
їй наплювати на поета,
що пише їй оцей сонет.
Ви можете мене картати,
що не беру її до хати.
Живу на пенсію. Поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857891
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.12.2019
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
Лишаються у пам'яті, таки,
не цезарі, а мудрі діогени.
І хай усе заткали павуки,
поточені клейноди і знамена –
а не перевелися козаки,
що захищають світову арену.
І може це славетний Сулима,
катований вогнем у мідній бочці,
Богун, що ліг у бойовій толоці...
Без героїзму нації нема,
а є – то залишається німа
усі віки із діркою у боці.
[i]Фрагмент картини з виставки у музеї Т. Шевченка[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857796
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.12.2019
[i]« І що то було?
Мабуть, що Пуйло...
ні сіло, ні впало...» [/i]
НЛО
І
Щось і було, а нація не знає, –
[i]що то воно у Франції було[/i]?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.
І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.
На бестію не вистачає зла.
Усюди п'янь, а лізе у герої
і на Олімпі[i] «шороху дала». [/i]
ІІ
Немає світу ні кінця, ні краю.
Бери за даром райдуги дугу.
А їй усе іще... не вистачає
чужої хати у свою тайгу.
Освоєні на суші і на морі
усі скарби Великої Ріки,
а Раші мало. На біду і горе
освоїли її бойовики.
Майбутнє обікраденого люду
до самої окраїни землі
віками завойовують приблуди.
З червоною зорею на чолі
вони були однакові усюди.
Ідуть на мир війною москалі.
ІІІ
Якщо Гаага обіцяє ґрати,
ніхто не розуміє, – [i]в чому суть?[/i]
Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
хоча пора по шнобелю давати.
Анжела ошелешена Пуйлом,
Емануель її не розуміє...
І, – «[i]цо то бендзе»[/i]? Наркота у дії.
Нормандія поїхала умом...
Узгоджені «галюники месії».
Домовилися майже «ні о чьом».
.....................................................
Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
А, чокнутий на імені Бандери,
уже не розуміє аксіом.
Йому давай границі СеРеСеРу,
але коли показуєш на двері,
орда у вікна лізе напролом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857702
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.12.2019
[i]« Саринь на кичку!» [/i]
Сленг
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.
Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти
міняти те, що не міняє суті.
Недолю не об'їдеш на коні,
не заарканиш волю якорями
у гавані біля одної ями.
І як уже не хочеться мені
табанити усе, що є на дні,
заіржавіле та одне й те саме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857507
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.12.2019
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.
У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.
Вона така як треба вже
і приміряє негліже,
а я чекаю.
Вона показує своє рясне намисто
і забуває, що мені нема де сісти.
Я біля неї – як не є,
але нічого не дає,
аби поїсти.
Я наступаю на граблі і не сідаю.
У мене ґлею трохи є. Гальма немає.
Зорю дарую, бо сама.
У мене іншої нема,
а ця сіяє.
У неї файне декольте – на всю фігуру.
Я накидаю їй халат. Які амури?
Мені – аби якусь їду,
а як немає – я піду.
Така натура.
Ні, я не голодую, ні, але буває,
перемагає апетит, який ще маю.
Вона запалює свічу...
А я уже лечу... лечу...
і... засинаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857426
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2019
І
Я б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.
Чужі «узять»* або» бува»*
уже осміяні, ніякі...
Але, рубаючи слова,
піїт очікує на лайки.
І йде по сайту «на – ура!»
русифікація пера,
а за інверсію, – [i]чудово[/i]!
Хоч іноді така мура,
буває, «удобряє»* мову.
А графомани, як один,
[i]удобрюють[/i] свої сюжети,
тому що так писав акин
і класики-авторитети.
На апеляцію таку
даю нові неологізми:
[i]не мають нео-архаїзми
ані резону, ні смаку,
хоч і у кожному рядку
тули каліки-атавізми. [/i]
ІІ
Одне вживає анашу,
а інше випиває чаю...
....................................
...усяка манія буває.
А я і прошу, і прошу,
і не навіяне пишу,
а те, що думаю і знаю.
ІІІ
Поезія – це Божий дар:
або з пекучою сльозою,
або як громовий удар
історією роковою.
У неї вишуканий стиль,
коли прозоре кожне слово.
Але якщо воно – костиль,
калікою стає і мова.
Ночами спати не дає,
якщо не радує, а мучить.
Усіх, у кого серце є,
вона виховує і учить.
Якщо сатира – то різка,
якщо іронія – м’яка,
якщо поема, то не ода...
Вона – стило і оберіг.
На того, хто її беріг,
ніколи не минає мода.
[i]* – фальшиві перли, а-ля Раша, побутової мови в поезії. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857317
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 08.12.2019
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?
Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,
а іншому – одна дорога.
Перепаде щось і мені.
І є надія у піїта –
як не горіти у вогні,
то хай би і не червоніти.
І заглядаю у пітьму,
і не затінюю яскраве,
і проклинаю за криваве...
Відомо Богу одному –
пишу як дихаю, тому
на те, що буде, маю право.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2019
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.
І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка
у мулі пересохлої ріки.
У низині не меншає осики.
І той, що греблі рве, о цій порі
із перепою, аж не в'яже лика,
ночує у сидячого в горі.
На бабая усе ще зазіхає
чорнява чапля і її сини,
неначе у болоті жаб немає
від осені до самої весни.
І хочеться – у далі... і подалі,
і поза перелази і тини
пустелею юдолі і печалі
за перегати – із трясовини.
І що за цими далями шукати?
Ті самі ями, вирви і рови.
Як будяки посеред кропиви
усюди хазяями – супостати.
Людиною не пахне. Уночі
кікімора болотяна ширяє
та ухають налякані сичі,
а їм луною бір відповідає.
Немає того, що було, іще
коли живі лісовики ходили,
і дерево садити мали сили.
А нині – ліс, посіяний дощем,
і палений, і рубаний мечем –
у хащі Берендея. Край могили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857084
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2019
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
поки не позавіває все
небо пеленою сніговою,
поки завірюха і хуга
не укриють поле і дороги
і тоді і їй самій під ноги
упаде перина дорога,
і тоді – міняй вози на сані
і готуй лещата, ковзани,
і уже до самої весни,
може, пощезають калабані,
по яких весела дітвора
буде находу полірувати
і обцаси, і опору п’яту,
поки сяє інієм трава
і позаганяє їх у хату
дід мороз і баба снігова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856853
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2019
Сиджу собі і горя ще немає,
а може, і не буде як умру
і полечу лелекою до раю,
а не у чорну зоряну діру.
Надію маю – не уріжу дуба,
а біля нього лахи покладу
і почекаю ще єдину, любу,
а далі сам за обрії піду.
Не буде піраміди фараона,
його жезла не буде у руці.
І не узрію тіні Посейдона,
і феї, і наяди у ріці.
Але одну мелодію почую,
коли зійду і кану уночі
та біля того дуба заночую.
І, може, залунає, – алілуя...
і не погасне полум’я свічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856739
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 03.12.2019
[b]« Не Вергілієва Енеїда» [/b]
[i]І не Іванова[/i]
І
Не ангели явилися мені –
усі талановиті і крилаті
поети, що літають уві сні,
та іноді воюють як пірати.
Тут і ніяке у одній ціні,
і те, що сяє, наче діаманти,
і месники – і явні, й потайні,
метелики, аби й собі літати.
Але усяк описує себе –
і дуже гонорові, і не дуже,
аби і на вербі родили груші.
Усе прощає небо голубе,
де очевидно є іще цабе,
отці олімпу, аси і байдужі.
ІІ
Отці олімпу, аси і байдужі
шукають глибину на мілині,
героїв у сучасному кіні
і тиражують аніме папужі.
І ні тобі сльози у полині,
ані колючок у терновій ружі...
А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
та ще й акомпаную на струні.
Але не чують ні гаї, ні доли
мелодію, яка іде по колу
і затихає у височині.
Таке буває, що, на жаль, ніколи
ніде нікого не хвилює соло
у хорі душ – і до ладу, і ні.
ІІІ
У хорі душ – і до ладу, і ні
не відаємо, – бути чи не бути?
Те на арені, се у купині
і їм одне одного не почути.
Тому і залишаються одні
нікому не цікаві баламути.
І ліра є, і звуки чарівні,
та це глухому зайві атрибути.
Зате, коли озвучене своє,
то й когута зозуля впізнає
не як абищо, а гучного мужа.
Ідилія у чаті настає
і поки гонор збою не дає,
одне одного величає, – друже!
ІV
Одне одного величає, – друже!
І дорогому ніби дорога
і м’яко стеле, і єлейно служить
і не Кощій іще, і не Яга.
Обоє пряли поетичний кужіль.
Були і рогачі, і кочерга...
І не чекали віхоли і стужі,
аж поки не повіяла пурга.
Одне віршує, інше помагає.
Але натура й віники ламає,
коли обоє – лялі заводні.
Дуелями займаються дуети
і пера заміняють пістолети,
коли немає сенсу у війні.
V
Коли немає сенсу у війні,
то це уже на «Енеїду» схоже.
Усі бої палкі і затяжні
і ясно, що ніхто не переможе.
Юнона мріє у самотині,
сльозою умивається, не може
загоїти образи. Їй не гоже
ховатися одній у далині.
.
У неї не здіймається рука
ударити по тім’ю мужика
за всі його оказії верблюжі.
У неї ще ілюзії нема,
що якось це упорає сама.
Орли богеми бойові та дужі.
VІ
Орли богеми бойові та дужі.
Той коцає, а те й собі скубе
і нахиляє небо голубе,
аби її скупати у калюжі.
А заодно купає і себе
у цьому опікаючому душі
і дулею погрожує чинуші,
а бабая у яму загребе.
Але не дай то, Боже, це пихате,
фігурою до того ще й пузате,
побачити у себе у вікні.
Хизується есеями своїми
і не горить од сорому. Усі ми
уміємо горіти у вогні.
VІІ
Уміємо горіти у вогні
і боїмося чаплі у болоті,
а сущі біси, демони і тьоті
являються, буває, уві сні.
А хочеться руно у позолоті
аби були наяди у човні,
ахейці в дерев’яному коні,
улани, єзуїти, гугеноти...
Але Амуру не до епопей.
Йому надокучає Одіссей
або Еней на морі і на суші.
Бо ліпше воювати як брати,
аніж усім за обрії іти,
гартуючи одне одному душі.
VІІІ
Гартуючи одне одному душі,
не чуємо найменшого із нас
і як на полі бою кожен раз
у вуха затикаємо беруші.
І гроші економимо, і час,
і на війну, і на побори сущі,
на бойові ракети і катюші,
що убивають всі надії мас.
Та час іде. Його не зупинити
ані паяцу, ані ерудиту,
коли пора настала вогняна.
Піїти подалися у поети
осилювати оди і сонети...
Ця епопея, як не є – смішна.
ІХ
Ця епопея, як не є – смішна,
а я боюся, що не засміюся,
коли на отамана-пацана
іде уже не Надя, а Маруся.
Не відаю, кому тоді хана,
коли уже немає Яна Гуса
і Жанну не карає сатана,
і влада це намотує на вуса...
Але і це уже не дивина.
Буває, опиняємось на міні
лягаємо собакою на сіні.
Затія наша хоч і осяйна,
та на тину уже немає тіні.
Енею буде не до Перуна.
Х
Енею буде не до Перуна.
Йому цікава партія Зевеса.
Немає «Одіссеї» на Одесу,
хоча і залітає сарана.
Рулеткою заволоділа преса.
Опікується Вовами вона.
До Грузії немає інтересу.
Молдавію очікує «страна».
А на олімпі все немає Пана.
І на Парнасі явно не резон,
аби прийшов новий Наполеон.
І «вата» уповає ще на хана.
І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
зоїли оспівають графомана.
ХІ
Зоїли оспівають графомана.
У Трої революція гряде!
Бастилія в Росії упаде,
зійде з очей полуда і омана.
Гільйотиною пахне де-не-де.
А це уже історія погана,
бо кожному, у кого є догана,
за скоєне іще перепаде.
Згадаються сієсти і бентеги,
фортуни – альфа і судів – омеги
і пізня у юдолі суєта.
Тоді і юді буде не до сміху,
і клоуну ще буде на горіхи,
якою не буває висота.
ХІІ
Якою не буває висота
і як би не смішила «Енеїда»,
а до Гааги все-таки поїде
осяяна зорею ліпота.
Од неї у Сибірі мало сліду.
Царю неволі зайва доброта.
І я уже радію за сусіду,
коли і їй заціпило уста.
Але якщо полегшає народу,
то я проголосую за свободу,
яка уже прийде як саме та...
І свого сина упізнає мати,
ну а мені не буде заважати
свята або наївна простота.
ХІІІ
Свята або наївна простота
не пожаліє долара у ватру
кумиру, що за неї йде на страту.
Така її і воля і мета.
На маси уповати ще не варто,
бо це не середина золота
і не еліта. Кане у літа
усе, що має жити і сіяти.
Та не згасає полум’я долонь.
Ідуть у Лету наші отамани.
Загачуємо віртуальні чани.
Аби не гас на капищі вогонь,
еліта із юрбою в унісон
і хмизу додає – заради Яна.
ХІV
І хмизу додає – заради Яна
таємна інквізиція «свята».
На неї ще очікує плита
єпархії Мазепи і Богдана.
Царя копита і його п’ята,
костьоли, синагоги і осанни
із мінаретів сурами Корану –
це і сьогодні «золота орда».
Нема дороги із хатини скраю.
Роняю бісер на путі до раю
усе-таки у рідній стороні.
Усе це буде ближньому на згадку.
Даруйте, що на самому початку
не ангели явилися мені.
[b][i]Магістрал[/i][/b]
Не ангели явилися мені.
Отці олімпу, аси і байдужі
у хорі душ і до ладу, і ні
одне одного величає, – друже!
Коли немає сенсу у війні,
орли богеми бойові та дужі.
Уміємо горіти у вогні,
гартуючи одне одному душі.
Ця епопея, як не є – смішна.
Енею буде не до Перуна,
Зоїли оспівають графомана.
Якою не буває висота,
свята або наївна простота
і хмизу додає – заради Яна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856645
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 02.12.2019
***
І наші сусіди, і ми
п'ємо і їмо за ґаранта.
У них – єзуїти тюрми,
а наші, кого не візьми –
усі у руці окупанта.
***
Є наміри благі у талалая,
а нація наказує проте:
– Не обіцяй і п’яному оте,
що і тверезий не пообіцяє.
***
Бісу – рогачі, а Богу – свічку,
владі – буряки, народу – гичку.
Чоловічки все-таки зелені
і тому личини їхні – темні.
***
Ні дати, ані взяти –
ні кайла, ні лопати...
Не відає личина,
чи скелю сю лупати,
чи лупати очима.
***
У безголов’я ум або засне,
або його натурою немає,
коли негайне – це не головне,
а головне за дужки засуває.
***
Усе іде по колу в України,
але бували інші інтервали,
коли її виводили з руїни
або коли до щенту руйнували.
***
Париж і Єлисеєві поля
очікують Кощія, бабу Йошку,
недонаполеона і теля,
якому заманулось цього року
за руку упіймати москаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856626
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.12.2019
Ілюзії лишаю за душею,
у серці перевіюю літа,
у пам'яті є візія тієї,
яка була – як осінь золота.
І я літаю іноді до неї,
коли надокучає суєта
і тугу переспівує сльота
на тихій ноті осені цієї.
Про це шепоче вітер у траві
і хмари нагадають дощові,
що і її журою огортає
мелодія далекої пори,
коли були щасливі вечори
і не було опінії до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856430
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.11.2019
[i]І[/i]
Біблія описує усе,
що було, і є, й чого не буде,
поки Землю населяють люди
ті, яких диявол ще пасе.
Це і є очікувана ера,
у якій усі одна сім’я
і немає часу на химери
у перипетії житія.
От якби не мали ще й спокуси
і любили іноді свою,
не було б ознакою розпусти –
їсти що-попало у раю.
[i]ІІ[/i]
А в Едемі упіймали Єву.
Показала змієві вігвам
і не мав куди піти «налєво»
винахідник палиці Адам.
А кого ця діва породила?
То Отець лиш відає один.
Незаконний Каїн, бісів син
піднімає Авеля на вила.
Ноя залишає дикий Хам,
Яків емігрує у Єгипет...
Маємо і досі за фіг вам
і за Єву, палицею биту.
Як там не було – іде війна
і володарює сатана,
поки не появиться Месія.
Умирають дочки і сини
і кінця не буде у війни,
поки буде Азія-Росія.
[i]ІІІ[/i]
А в Едемі, як не прикидай,
для Адама це уже не рай
мати ту, що зрадила учора.
У вігвамі – як там не було,
може і лишалося тепло,
та не рай – Содом або Гоморра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856236
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.11.2019
Тиша явно не матроська.
У Гаазі – тишина.
Чіна, *** Ин і Moskau
обирають пахана.
У Європу йде руїна,
у Гааги є сусід –
Moskau... Сучий Ин і Чіна
окупують білий світ.
Їм усюди мало місця.
Зазирає ще за тин
бойова лукава трійця –
Moskau, China й *** Ин.
У Китаї - «наші в доску»,
у Кореї – все війні,
моська чапає у Moskau,
Україна – у вогні.
Не доїли наше сало,
то грабують у бою...
Чайканші, Сосо і Мао
почивають у раю.
Та лишили недоноска.
Тиша є, але матроська.
Скаженіє вертухай,
бо Росія – це не рай.
І Китай іде на Moskau,
а Корея у Китай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856093
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.11.2019
В Одесі їдеш – як «помажеш»,
і це мене хвилює теж.
Себе самого не похвалиш,
то як опльований ідеш.
І ось мої аж п’ять копійок
не у єдину із дірок.
На видання зірок і «зірок»
немає зайвих копійок.
Мої лукаві любі друзі
ідуть за мене у вогонь,
але у їхньому союзі
не опинився я либонь.
Нові вожді беруть на себе
чужі заслуги у бою
за волю нашу і мою.
Героїв ще приймає небо,
а самозваних і не треба,
коли живі ще у строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855978
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2019
Не обіймаю неозоре,
а – чи було, чи не було,
пригадую високу гору,
куди нас літо завело.
Перецвіли волошки сині
на схилі сонної ріки.
І я – на схилі літ, і нині
не увійду у ті роки.
На тому самому обриві
я повертаюся на час
у миті юності щасливі,
коли усе чарує нас.
І пряна ружа, і мімози
такий же мають аромат
і я не утираю сльози
як і багато літ назад.
Але немає як раніше,
коли було і так, і сяк,
і не второпаю ніяк,
чого минуле очі ріже,
чому усе іще не так,
а ми чекаємо на інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
І
У нації Батия є ознаки :
усе й усіх усюди дістає,
ніде нікому жити не дає,
немита, сита, п'яна забіяка
лютує і кусає як собака,
віками зазіхає на твоє.
ІІ
У неї місія – вбивати
надію, віру і любов.
Віками проливає кров
у меншого по чину брата.
Ніхто її не зупинив.
А дожили до СеРеСеРу,
убили нашого Бандеру
за те, що націю любив.
На те і партія велика,
що засідає у кремлі.
Їй заважали куркулі
і помагали без’язикі.
Вели. І досі ще несе
неволею апартеїду.
А довели до геноциду
за те, що воля – над усе.
На це і вистачило сили.
Самі собі могили рили,
аби минулася яса.
Кати давали землю їсти,
на панахиду – комуністи,
а волю – Божі небеса.
ІІІ
А нині – маєш у Європу візу,
то будеш у Московії фашист,
а любиш матір і свою Вітчизну,
то у Росії ти уже нацист.
Якщо не дуже величаєш брата
і не бажаєш у його ярмо,
анексувати прадідову хату
воно до тебе лізе і само.
Ціна цивілізації висока.
Тому усе, куди сягає око,
освоюють війною москалі.
Царі і хани, пахани і хами,
не маючи ні розуму, ні тями,
визбирують окраїни землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855687
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2019
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
на Місяці вирощуємо рис
і ласуємо яблука на Марсі.
І не лякає недосяжна вись,
блукаємо у просторі і часі,
чекаємо орду на перелазі
із Азії за європейську вісь.
Але не помічають ідіоти,
що гопники отримують джекпоти,
хапаючи удачу за хвоста,
що це була диявола робота –
із лоба визирали роги чорта,
а обирали у мішку кота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855400
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.11.2019
Життя не має сенсу без мети –
освоїти його далекі межі.
І «дике поле можна перейти»,
якщо іти по ньому обережно.
Буває, досягають висоти,
багаті одягаючи одежі.
А от сірійці будували вежі
у недосяжні зоряні світи.
За океан, який не має краю,
але чарує і лякає нас.
Путі і долі наші – то пасьянс,
який лише Феміда обіцяє.
Коли хороша карта випадає
і є удача, то – єдиний раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854856
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.11.2019
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.
Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,
що має самодура-василіска.
Нема ума, вважаємо – каліка
реалізує місію совка.
Це люті раті, мафії і зграї,
які не зупиняє ні межа,
ані біда замученого краю.
Бойовики-жандарми-поліцаї
та рицарі сокири і ножа.
Парафії не вистачає Риму,
а Вові – бути на чолі подій,
якими управляє лиходій.
Усі койоти заодно із ними.
Вони жахають скрепами своїми,
осміяні у величі своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2019