| Сторінки (2/107): | « | 1 2 | » |
[i]Смуток і розчарування ще більше, ніж розбещеність, шкодять нам, щасливим власникам надірваних сердець.
Вінсент ван Гог[/i]
[youtube]https://youtu.be/4pK2dea6Enw[/youtube]
[b]На засіданні, в неділю
у літстудії "гуло", -
літератори зустрілись,
мов родина за столом.
Говорили, виступали,
сміло слово кожен брав,
красномовністю лунало,
рими - розмаїття барв.
Конкурс ще оголосили
на найкращий в тему вірш,
спробували свої сили
вмілі члени й дід Куліш.
Він давно чекав нагоди
прочитати на загал
про свого життя дороги.
Молодечий мав запал -
усміхнувся і читає,
голос ніби й не бринить.
Вірші він давно складає -
ось його щаслива мить!
Прочитав. Аплодували...
Втішився поет старий,
радий - в очі сльози стали,
витер, і блокнот закрив.
Та... не визнали найкращим
вірша діда Куліша,
бракувало рим для щастя,
зміст також не всіх втішав.
Розвернувся, йде на вихід,
ще раз глянувши на зал.
Проковтнув гірчину дідо,
і поплентався з ним жаль...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
[youtube]https://youtu.be/-paFv-wT8lE[/youtube]
Приснилося, що Вас уже немає -
затьмарився весь білий світ.
Я звала Вас... відлуння гаєм
відповідало ув одвіт.
Неначе смерч здійнявся, - все літало
у клоччя вітер листя рвав,
гуділо навкруги і завивало,
дощ лити не переставав.
І холоднеча люта враз настала.
І пустка вже. Самотина...
Ви мали б бути!
Де? Куди пропали?!
Прокинуся!
Я не одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
[youtube]https://youtu.be/15vsJ672Ps8[/youtube]
[b]Усілось Щастя на дивані,
а ми так радо: "Каву?! Чай?"
...Прийшло ще рано, на світанні:
"Ви кликали? Проблеми? Вкрай?"
Принесло сонечка й усмішки,
взяло квітки і виноград,
обіймів в'язанок ще трішки,
щоби створити мир і лад.
Поприбирало. В хаті чисто!
Обрусом застелило стіл.
Подарувало нам намисто
із щирих, добрих, теплих слів.
Спекло ще хліба і ватрушок,
зварило смакоту - узвар.
І борщик був, копа пампушок,
квасок медовий - пару кварт.
Заснуло Щастя на дивані,
і охолов налитий чай,
втомилося воно від рання
творити в нашім домі рай...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Тарас ШЕВЧЕНКО
[youtube]https://youtu.be/mBbgRlouCZ8[/youtube]
Татусю-татку, знову п'єш.
Шукаєш у вині розради?
Мені налий, я вип'ю теж!
На що мені якісь поради.
Ти, татку, мовби, Супермен!
Я так захоплююсь тобою!
Побив тарілки й мамин фен,
Тебе бояться! Ти - в запої...
Лиш маму, таточку, шкода,
вона ночами гірко плаче.
- Та, хай там! Сльози - то вода.
П'ємо... і добре нам, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830553
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.03.2019
[youtube]https://youtu.be/SRcv8Rzqy7A[/youtube]
Не ображайтесь на дітей,
що не прийшли, не подзвонили,
не ображайтесь на дітей,
що квіти рідко вам дарили.
У них своє земне життя,
такого темпу ви не знали,
і поїзд їхній на путях
в нове життя, в далекі далі.
Зумійте відпустить дітей,
не причепившись до експресу,
зумійте відпустить дітей,
в них зовсім інші інтереси.
Свій тихохідний екіпаж
призупиніть хоч на хвилинку,
хай діти в майбуття летять
вперед і сміло без зупинки.
Прийміть такими їх, як є,
допоможіть у потяг сісти,
благословіть в життя своє
і ждіть від подорожніх вісти.
Та намагайтесь зрозуміть,
провівши в дальнюю дорогу,
не йти за ними слід у слід,
як сонце зійде до порогу.
Любіть усіх своїх дітей!
Образ у серці не тримайте.
Любіть усіх своїх дітей!
І місце в їхнім зберігайте.
Ви мудрі, кращі із людей,
цінуйте зустрічей хвилини.
Не ображайтесь на дітей,
даруйте щастя повні скрині.
Оригінал
Не обижайтесь на детей,
Что не пришли, не позвонили,
Не обижайтесь на детей,
Что подарить цветы забыли.
У них своя земная жизнь,
Такого темпа мы не знали,
Их быстроходный поезд мчит
В другую жизнь, в другие дали.
Умейте отпускать детей,
Не прицепляйтесь к их экспрессу,
Умейте отпускать детей,
У них другие интересы.
Свой тихоходный экипаж
Остановите на мгновенье,
Пусть ваши дети в жизнь летят
По выбранному направленью.
Примите их какие есть,
И если в силах — помогите
На быстроходный поезд сесть.
С дороги вовремя уйдите.
Душой старайтесь их понять,
Махнуть им вслед на полустанке
И не пытайтесь догонять,
Встав рано утром спозаранку.
Любите собственных детей,
Обиду, злобу — не держите,
Любите собственных детей,
В их сердце местом дорожите.
Ведь мы намного их мудрей
И каждый час общенья дорог,
Не обижайтесь на детей,
А подарите счастья короб.
Людмила Сарапулова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822989
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.01.2019
[i]Як шлейф шляхопрохідний в історичній тяглості
є сув'язі мотив минулого й ілюзорності.
Віршів діапазон часопросторовості
перекидається в античність й до сучасності.
Сюжетна матриця - заспів багатовекторний,
життємісцин поезія у кольористиці,
в мініатюрах правляче контекстуальне тло -
наделітарна слава буде "геніям" на зло.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822050
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.01.2019
[youtube]https://youtu.be/-WJuRDANYRI[/youtube]
Весела пані незаміжня -
усмішка сяє зі світлин...
Яка печаль? Хіба торішня,
коли був шлюб, немов полин.
Коли в полоні дні і ночі,
коли неволенька сумна.
І жить небога вже не хоче,
та нині - вільна й не одна.
Сьогодні пташка прилітала -
дарила мед своїх пісень
і так натхненно щебетала
про синь небесну, гарний день.
Той кожен день тепер - картина,
сіяє щастячком вона.
І суму трішки, лиш краплина -
добро іде від полотна.
Красива пані незаміжня.
Опора є - дорослий син.
Була печаль, та вже торішня.
Життя продовжує свій плин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821724
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.01.2019
В недобрий час женився я,
Десь так у травні місяці.
Була ж судьба невольная -
Не раз хотів повіситься.
Корився я у всьому їй,
Ярмо тягнув безмовно.
Але прийшов кінець жоні -
перенеслась небога.
Не двадцять днів, а двадцять літ,
удвох проживши, разом,
вона пішла, лишивши світ,
куда - не скажеш зразу...
Я так хотів би відгадать
Про потойбіччя тайну,
щоб після смерті не здибать
дружину надзвичайну!
Здійснив, як треба, весь обряд,
похоронив - все гідно.
Та сумнів є, що чорт навряд,
таки забрав покійну.
Вона, гадаю, є в раю...
І в переливах грому
я грізний гуркіт впізнаю,
давно мені знайомий.
Оригінал
Роберт Бёрнс "СЧАСТЛИВЫЙ ВДОВЕЦ"
В недобрый час я взял жену,
В начале мая месяца,
И, много лет живя в плену,
Не раз мечтал повеситься.
Я был во всем покорен ей
И нес безмолвно бремя.
Но, наконец, жене моей
Пришло скончаться время.
Не двадцать дней, а двадцать лет
Прожив со мной совместно,
Она ушла, покинув свет,
Куда - мне неизвестно...
Я так хотел бы разгадать
Загробной жизни тайну,
Чтоб после смерти нам опять
Не встретиться случайно!
Я совершил над ней обряд -
Похоронил достойно.
Боюсь, что черт не принял в ад
Моей жены покойной.
Она, я думаю, в раю...
Порой в раскатах грома
Я грозный грохот узнаю,
Мне издавна знакомый!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810833
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.10.2018
[youtube]https://youtu.be/LvYp53sCCBU[/youtube]
Клене мій безлистий, клене зледенілий!
Чом стоїш, зігнувшись, в хуртовині білій?
Може, щось побачив? Може, щось вчуваєш?
Ніби так здається - за селом гуляєш.
Мовби п'яний сторож, ставши на дорогу,
у замет шубовснув, приморозив ногу.
Ох, чогось і сам я встояти не в силі,
не дійду додому: з друзями попили.
Там вербу зустрів я, там сосну замітив,
і співав їм пісню в заметіль про літо.
Сам собі здавався я таким же ж кленом,
тільки не безлистим, а цілком зеленим.
І, згубивши скромність, одурівши в тріску,
мов чужу дружину, обіймав берізку.
Оригінал
Клён ты мой опавший, клён заледенелый!
Что стоишь склонившись под метелью белой?
Или что увидел? Или что услышал?
Словно за деревню погулять ты вышел.
И, как пьяный сторож, выйдя на дорогу,
Утонул в сугробе, приморозил ногу.
Ах, и сам я нынче чтой-то стал не стойкий,
Не дойду до дома с дружеской попойки.
Там вон встретил вербу, там сосну приметил,
Распевал им песни под метель о лете.
Сам себе казался я таким же клёном,
Только не опавшим, а вовсю зелёным.
И утратив скромность, одуревши в доску,
Как жену чужую, обнимал берёзку.
С. Єсенін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809068
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.10.2018
[youtube]https://youtu.be/6GVDoNS1wsA[/youtube]
Коли тобі не вірять - прикро,
коли не віриш ти - кінець.
Кінець урокам всім нажитим
і починанням всім кінець.
Кінець насназі та натхненням,
котрі давали сенс в житті.
Кінець довірі, намаганням
олжу не бачити в брехні.
Кінець жаданням і дорогам,
і пориванню віднайти
уміння крокувати в ногу
із тим, з ким по дорозі йти.
Кінець всім "проти!" й суперечкам,
та не тому, що мир і лад,
а все тому, що за словечком
команду виконав: "назад!"
Назад! І - повернув зневір'ям,
на шиї затягнувши бант,
із тіла випало все пір'я
та переперхнув весь талант.
І вицвіли в папери гроші,
робота - у судьбу нудну.
Для чого радощі хороші
підстреленому на ходу?
І не позбутися від лиха,
коли зійшло все нанівець.
Коли тобі не вірять - прикро.
Коли не віриш ти - кінець!
Оригінал
Когда тебе не верят – плохо,
Когда не веришь ты – конец.
Конец всем пройденным урокам
И начинаниям конец!
Конец всему, что вдохновляло
На жизнь и на поступок здесь,
Конец всему, что различало,
Где слово друга, а где лесть.
Конец мечтам, конец дорогам,
Конец попыткам обрести
Умение шагать здесь в ногу,
К тому же с тем, с кем по пути.
Конец любым противоречьям
Не потому, что мир и лад,
А потому, что безупречно
Команду выполнил: назад!
Назад! И – повернул неверьем,
Перетянул на шее бант.
Из тела выпали все перья,
Трухой осыпался талант.
И деньги выцвели в бумагу,
Работа – в скучную судьбу.
К чему раденье и отвага
Подстреленному на бегу?
Не вылечить себя от рока
Переплавлением колец…
Когда тебе не верят – плохо.
Когда не веришь ты – конец!
Терентий Травник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808887
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.10.2018
[youtube]https://youtu.be/C3cEbsb9a9c[/youtube]
Дід довго розглядав обличчя внука:
волосся завиток, кирпатий ніс;
в шорстких долонях грів маленькі руки,
шептав молитву, щоб здоровим ріс...
Тепер він, дід, тримати має міцно
в своїх руках оце мале дитя,
бо хто ж іще? Покинув син навічно
дитину, рідних і земне буття.
Ні, не війна, якась страшна особа
забрала сина - молоде життя.
Була невиліковною хвороба,
жорстока, ненаситна, наче тля.
Молилося за сина море люду,
просили ліку в Боженьки батьки...
Була та допомога звідусюди,
не чули лиш на небі... І зірки
до себе ще одну зорю забрали,
і світить зіронька там довший час...
Невтішні й досі батько, син та мати,
осяяв небо їм й завчасно згас.
Чи не війна із людством тут триває
проз всі віки і безліч довгих літ?
Життя людське без бою забирає
ота, в чиїх руках весь білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807347
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2018
[i]Кохай мене! Куплю тобі коралі, бо в них краса і променів тепло...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/p-zaRDFyGho[/youtube]
[color="#0b5987"]
[i][b] - Купи мені! Я одягну коралі,
відчую дотик рук - твоє тепло,
зігріє душу - відійдуть печалі,
прийде любов, забуду біль і зло.
- Лише кохай, я так цього жадаю -
взаємне щоб палало почуття,
щоб долі дві, що йшли врізнобіч плаєм
разом ступали по стезі життя.
Купив коханій. Пісня понад гаєм
лунала довго з милим в унісон...
Причиною були - краса коралів,
любов, й яскравих митей щастя сонм.[/b][/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
[i]За твором Інни Рубан - Оленіч "Сенс в житті"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903#com3608017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/gbquzBRSBow[/youtube]
[i][b]Без вашого кохання день імлиться
і біль в моєму серці увесь час,
мені б до вас душею притулитись –.
люблю вас! Як же я кохаю вас!
Листи палкі щоденно я писала,
згорала в кожнім слові вся до тла,
свою вкладала душу і чекала,
та відповідь жорстокою була.
Не рівня вам і вчена - мала б бути,
щоб у панянку закохався пан.
Сказав суворо, щоб його забути,
бо ця любов – уява і дурман.
Сльозами вмилось серденько гіркими
та розлилось солоне море сліз.
Втопилось горе й почуття раниме,
та... загоївсь на серденьку поріз.
Колишуть хвилі в морі сонце ясне,
вогонь любові в серці не погас.
Кохаю знову і життя прекрасне,
та в ньому – вже немає, пане вас...[/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
[youtube]https://youtu.be/8ZeI9oa_QkA[/youtube]
[i][b]Такою ще ця липа не була,
як цього року. Заплела у коси
зірок суцвіття й сердолік тепла -
коштовності палали у волоссі.
Дивилася на всіх із висоти:
"Погляньте, люди, - я така красива!"
Дурманив квіту аромат, п'янив...
Прикрасами пишалася вродлива.
Пилок збирали бджоли і нектар,
була красуня щедра, і щаслива...
Духмяний буде мед, як той янтар, -
солодкий спомин про цвітіння дива.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
[i]На світлу пам'ять Миколи Івановича Гриня[/i]
[youtube]https://youtu.be/BvdpH9NgTPs[/youtube]
[i][b]Вазони засихають на вікні…
Нема кому тепер їх поливати –
Пішов дідуньо за межу... Із снів,
Мабуть, заходить до своєї хати…
А ще було у планах – Боже мій!
І те зробити, й там добудувати –
Господар; бджіл придбав недавно рій,
Щоб пасіку розвести біля хати –
Медами частував би ще людей,
Радів би зорям, і життю, й світанкам,
Нам зичив щастя! «Як ви там? Егей!
Щось мудре підкажіть ще нам, нащадкам!»
Пішов… Лиш спогад-сум… у серці – щем:
Пішов!.. і нас не вийде зустрічати! –
А очі ще шукають той Едем,
Де мудрість й доброта – земні і златі…[/b][/i]
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796667
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2018
[youtube]https://youtu.be/A-donwjeywE[/youtube]
[i][b]Не втрать таланту – цей дарунок Бога
і хай там що, цю ласку бережи.
Хай не завадить заздрості облога,
не падай в розпач і пиши... пиши.
Хай ображають: "Що, поетом стала?
Давно не вміла два додати два?!"
Ти не зважай на кпини – їх не мало,
лише Талант творитиме дива.
Нема підтримки? Друзі відвернулись?
Пропали десь римовані слова?
А як же я? Я поряд – мрія збулась!
І для поета – вірна вартова.
Твори! Натхнення знову надиктує
тобі слова – ось ручка і папір.
Пиши, подруго! Хай душа святкує
творіння з’яву. Вір у себе, вір!
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795914
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.06.2018
[youtube]https://youtu.be/L7qfsb3dkVg[/youtube]
Лежав боєць в пшениці, в полі,
у рани вп'ялася стерня.
Він знемагав від втоми й болю,
горіла, стогнучи, земля.
Там жайвір трепетав у висі,
хитавсь від вітру колосок,
що нахилився низько-низько.
Кровавив юнака висок...
Спливали дорогі хвилини
бійця хороброго в бою.
Країну боронив до згину,
Вітчизну захищав свою.
У мреві голос ніжний чує,
співає мама... "Боже, мій!
Це ж колискова, що віщує
життя прекрасне"."Сину, стій!" -
Співала мама, щебетала,
немов пташина на зорі,
надію в колискову вклала -
почуй, Всевишній, угорі!
Слова наповнені любов'ю
звучали в полі: день і ніч,
не перелилися журбою -
одужав син всьому опріч.
Співають мами колискові,
дарують дітям майбуття...
Цілюща сила у тім слові,
мелодія - на все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2018
[i]Скажи мені, чому ми живем на лінії вогню? Ну не мовчи, не мовчи...
"На лінії вогню" Святослав Вакарчук[/i]
[youtube]https://youtu.be/VFCftcU9-z0[/youtube]
[b][i]Шкода, що замовкають люди,
німують, мов бояться фраз.
І не похвалять й не осудять -
втрачають мову від образ.
Гнітить мовчання, що стіною -
не чутно слів в непевний час.
Невже затишшя у двобої
когось врятує від ураз?
Німотний осуд не змаліє,
цикута гніву все ж росте.
Час розуміння не посіє,
коротші дні для двох. Оте
глибоке непорозуміння
руйнує мир і спільний дах.
А що, як раптом - Смерть?!! Зуміють
знов говорити?
Мабуть, в снах...[/i]
[/b]
Мовчимо?
Чому люди замість вирішення проблеми замовкають, і іноді надовго? Нагніватися і не говорити після суперечки притаманно і добрим друзям, мовчання постає між родичами, сусідами. Прикро, коли замовкає подружжя.
Ми вимагаємо визнання нашої правоти. Це ж ми прагнемо показати і нашому співрозмовнику. Ображено-демонстративне мовчання не є виходом, а тупиком.
Скривджене мовчання - не метод для вирішення сварки, воно ставить відносини в глухий кут. Мовчати після сварок можна лише тоді, коли образа душить, а образ наносити не хочеться.
Намагаймося уникати недомовленості і будьмо відверті один з одним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2018
[youtube]https://youtu.be/_SlrIcXgM-g[/youtube]
Красивий ти у спілкуванні,
приємні всі твої слова.
Від вечора і аж до рання
розмова ллється дзвінкова.
Перлини слів уста дарують,
вимова чиста, як роса.
А голос, Боже, як чарує!
В нім мови рідної краса.
Поцілував ти моє серце,
завів у дивний райський сад.
Кохання ми знайшли джерельце,
немає стежечки назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Чом так життя влаштоване,
Що слави ждуть одні?
А ті, що є героями,
Ховаються у тінь.
Чом так життя влаштоване?
Одним все сходить з рук,
А відданого воїна
Не пожалів і друг.
Чом так життя влаштоване,
Що дурнів славлять в нас?
Розумного ж частенько ми
Затоптуємо в грязь.
Чом так життя влаштоване?
Чия ж то є вина,
Що так невдало скроєне,
І доля є сумна?
Оригінал
Как странно жизнь устроена.
Всё славы ждут одни.
Другие, став героями,
Мечтают быть в тени.
Как странно жизнь устроена.
Одним всё сходит с рук.
А преданного воина
Не пожалел и друг.
Как странно жизнь устроена.
Дурак в чести подчас.
А умного порою мы
Затаптываем в грязь.
Как странно жизнь устроена.
Не знаю, чья вина,
Что так нескладно скроена
И так грустна она.
А.Дементьев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779562
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.02.2018
[img]http://dachadecor.com.ua/images/viraw%20grec%20oreha.jpg[/img]
[i][b][color="#085757"]
Сонце за обрієм, стелиться марево...
Запорошила зима.
Ой, зажурилось горіхове дерево:
- Спати б, та сну все нема.
Заполонили думки білу голову,
гілля схилилося вниз,
холод пробрався у душу смарагдову,
смуток коріння надгриз.
- Де красне літечко? Й осінь минулася,
перед очима - пітьма...
Ой, діти, діточки, де ви поділися?
Чи вас ростив надарма?
- Та не журіться ви, любий наш таточку, -
міцно я вас пригорну...
Тепло в обіймах, і ваше коріннячко
кріпне... Ще стрінем весну!
Зазеленіло горіхове гіллячко,
в серце любов потекла.
Очі світилися... Мружилось листячко,
в ніжних проміннях тепла.
Сонце на обрії... Зникло те марево,
вже не лютує зима.
Співи пташинії... Квітне знов дерево
гілля увись підійма.
[/b][/i][/color]
https://youtu.be/7PoGP_ahGnk
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/fr/cp0/e15/q65/27907607_202053667043879_9039166696222297045_o.jpg?efg=eyJpIjoidCJ9&oh=3978184137c92adc99880928cdc227d2&oe=5AFF7CF9[/img]
Фото і робота автора. Горіх, котрий росте посеред подвір'я
садиби авторки і кожного року радує своїми плодами,
та дарує сховок у спекотні дні літа від пекучого сонечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777930
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.02.2018
Велике спасибі за музичний супровід і допомогу у створенні першої пісні Віктору Охріменку і Олексі Удайку.
Де б я не ходила,
не бувала я,
завжди наймиліша
батьківська земля.
Там, де батько й ненька,
і моя сім'я,
погляди тепленькі,
жде уся рідня.
Приспів
Вернусь домів,
де б шлях не вів.
Уклінно стану на поріг.
До тебе йду,
де цвіт в саду,
мій краю рідний, оберіг.
Тут хатина тепла,
миле все довкруж…
І пташині співи
серед мальв і руж.
Так спокійно серцю,
тішаться думки,
мови дорогої
жебонять струмки.
Приспів.
Матінко рідненька,
тату любий мій!
Вам поклін доземний
і землі святій.
Богу помолюся –
щиро в височінь,
миру попрохаю
я для поколінь.
Приспів.
23.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 13.01.2018
Слова до музики
[youtube]https://youtu.be/2kOTsVkL95o[/youtube]
- Засинай, засинай, внученько рідненька,
Сонечко злотавеє, моя дорогенька.
Засинай, засинай, дитинонько мила,
Над тобою, любонько, дідусеві крила.
Почепив, почепив на колиску зірку,
Щоб в житті дитиночці не бувало гірко.
Заяснить, заяснить онучаті стежку,
Світлим гаптуваннячком вишиє мережку.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
Цілував, цілував білесенькі ручки
І у долі випрохав щастя для онучки.
Милував, милував ніженьки пухкенькі,
Прикладав до п'яточок капці золотенькі.
Розганяв, розганяв хмаровиння з неба,
Бо дитяті сонечка якнайбільше треба.
Та просив, та просив вітер не шуміти,
Бо дрімає ясочка, годі гомоніти.
- Гойда-да, гойда-да, наше світле диво,
Ми засієм радістю й благодаттям ниву.
І зросте, і зросте дівчинка-зоринка,
Втішиться родина вся і Вкраїна-ненька.
Засинай, засинай, внученько рідненька,
Горличко крилатая, дівчинко маленька.
Засинай, засинай, втіхо люба й мила,
Над тобою, серденько, дідусеві крила.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769626
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 04.01.2018
Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]
[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»
[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 09.12.2017
Спроба прози
[youtube]https://youtu.be/5Q-ircxDAtM[/youtube]
Осінній ранок. Накрапає.
Зрізані квіти обережно кладе на землю:"Боронь боже, ненароком зашкодити ніжним пелюсткам. Так тихо зараз... Які ж вони гарні! Восени трояндовий кущ вкривається чудовими відтінками, можливо, літо завдячило цій розкішній палітрі. О, так! Це зроблено, попри заборону суворого директора швендяти клумбами. Зрізана краса, це їй - моїй симпатії, котра вже рік, як з'явилася у нас."
Усмішка розтягнулася на вдоволеному обличчі... Уявив, як його пасія дивуватиметься отакому пишному, запашному букету... Як радітиме, що тільки цей уважний чоловік із всіх жителів геріатричного будинку пам'ятає особливу для неї подію і водночас зрозуміє, якою важливою є для нього, Антона.
Швиденько позбирав всі квіти і побіг до дверей. Пронісся сходами вверх до комірчини і заховав квіти в шафу.
Антон - худорлявий, літній чоловік без зубів, окрасою котрого залишився лише один, що, мов на сміх зберігся на яснах, нахабно виглядаючи, навіть із закритого рота.
Усі вважали його диваком, несповна розуму... "Та хай думають що хочуть!" - не переймався. Жив, як умів... Коли боліло - плакав, як сміялися - реготав, коли насміхалися співмешканці - міг і побити. А коли Настуня - нова молоденька лікарка, уважно прислухалася слухавкою до серця - муркотів щось під ніс, а його серце в ту хвилину гупало, мов дзвін...
Він зустрічав її кожного ранку на порозі будинку, коли всі ще спали. Вдавав, що просто прогулюється коридором і проводжав поглядом додому. Уявляв, як відпочиває чи готує щось на вечерю; приймає душ чи крутиться перед дзеркалом, розчісуючи своє довге русяве волосся...
Задощило... Настя бігла попри калюжі. Високі підбори лунко видзвонювали в такт дощу. Отак віртуозно минати камінці на зруйнованій часом дорозі і перескакувати щойно утворені глибоченькі баюри, під стать тільки граційній лані, на яку вона тепер так схожа.
При вході, складаючись, зойкнула Настина парасолька і зацокали каблучки коридором в напрямку до кабінету.
Прокидалися мешканці... Хтось молився новому прийдешньому дню, а хтось стогнав від чергової безсонної ночі, сповненої болячок, проклинаючи своє минуле. Життя починало пульсувати і тут, в притулку, де проживає осінь.
Пора! - подумав Антон. - Поки нема пацієнтів, - привітаю!
Перечекав поки коридором перейде дебела санітарка з відром води. Війнуло хлоркою, що аж залоскотало у носі. Навшпиньки пробрався в кладовку. Перекладав квіти тремтячими руками... Зав'язав стрічкою, відрізок котрої колись заховав, коли працівники закладу прикрашали стіни перед святами.
... В напіввідчинених дверях спочатку з'явився величезний оберемок квітів, а потім постать чоловіка, що ніяковіючи, ніс їх, дрібно тупцюючи ногами.
- Настуню! - видихнув із себе Антон ім'я дівчини. Щоки чоловіка побагровіли від хвилювання. Йому здавалося, що він зараз знаходиться десь між небом і землею.
- Анастасіє Вікторівно, - ще раз пробелькотів.
Дівчина спантеличино дивилася на чоловіка.
- Я... я... Ось! Це - тобі... Це - вам, Настуню! - ледь вдалося вимовити перші слова.
Настя зупинила погляд на букеті. Десь вона бачила ці троянди... "Ох! Це ж квіти, що ростуть отут, на центральній клумбі! - промайнула думка. - А їх так багато, мабуть, з тридцять... Ой! Чому вони у Антона?"
Кабінет наповнювався неймовірним ароматом...
- Сьогодні свято у вас, Настуню! У нас свято! Я пам'ятаю... Ви...ви... прийшли до нас, якраз сьогодні рік! Я такий щасливий! Ти... ти... лікуєш мене... я здоровий тепер! Дя... дякую, лікарко! - Антон сяяв, немов ті квіти і тицяв, тицяв букет їй в руки.
- Антоне... Ну, навіщо ці квіти? Забери їх! Ні, ні, краще віддай. Вибач!.. Вибач...
Розв'язала стрічку, що утримувала вкупі оберемок і почала швидко переламувати стебла, ціляючи ними у смітник...
- Ти не міг мені просто так сказати?.. Квіти? А що скажуть інші? Звідки вони у мене? Хто подарував? Ан-то-не! - і лагідний голос дівчини змінився до невпізнання.
- Рік саме сьогодні? От і добре! Ще рік попрацюю і все! По направленню з медуніверситету зобов'язана відпрацювати в держзакладі. Антоне, не ображайся, спасибі тобі! О, а якщо хочеш порадувати мене, - добавила, перевзуваючись у кімнатне взуття, - помий мої черевички від болота, ідучи сюди до праці, забруднилися трішки.
...Антон ніс черевички по темному коридору... Чи був він темний, чи освітлений - не пам'ятає. Щось дзвеніло у скронях... Снували попри нього мешканці будинку. Когось він зачепив ліктем, його вдарили в плечі... Давно він плакав. Десь із низу, з першого поверху лунало:"Сніданок!.."
"Мухи... Мухи? Чого їх тут так багато?"
А коли нахилився над тазиком мити черевички, почув крик знадвору:
" Хто?! Хто посмів обривати квіти?!!"
В очах потемніло... "Мухи... Знов оті мухи..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760696
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.11.2017
Велике спасибі за натхнення і науку Любові Івановій
[youtube]https://youtu.be/G_OaVd394pM[/youtube]
Н-атхненням стану я для тебе...
А у веселки барв візьмем.
М-итцем чудовим буде небо,
А ти - умілим фахівцем.
Л-юбові влиємо у барви,
Ю-нацьку пристрасть і запал,
Й добавим ніжності заграви,
М-агічний радості опал.
Е-скіз малюнку нанесемо
Н-а полотно свого життя,
І долю щастям ми назвемо.
Щ-асливі будем - Ти і Я!
А як захоче непогода
С-тирати вітром кольори,
Т-и пензлем замалюй негоду,
Я-скраве сонце сотвори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017
За твором Д. Павличка "Не бійся сивини моєї"
Не бійся сивини моєї –
Вона тебе не забруднить –
Ця біла, наче цвіт лілеї,
Ця, наче небо, синя нить.
В ній голова моя зігріта,
Неначе в мареві гора.
Це подих не зими, а літа,
Це дим незримного костра.
Там думка палахтить, як рана,
Горить віків броня і бронь.
Благослови, моя кохана,
У скронях схований вогонь.
Прийди до мене – це не сором,
Любити мисль, що опекла.
Схились над полум’ям прозорим
Мого печального чола.
І не питайся, що згоріло,
Бо кров мою вогонь зберіг,
Байдужості смертельне тріло
Не вдерлося до жил моїх.
Навчив мене вогонь терпіти,
Хапливим бути, мов карук,
Але мого чола орбіти
Засвітяться від ніжних рук.
Тож доторкнися до сивизни,
Що очі молоді пече,
Можливо, світло дивовижне
Тобі між пальців потече.
Дмитро Павличко
[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]
Не обпікай мене словами,
Вони є зайві у цю мить.
Хіба світання поміж нами
Білявий волос затемнить
Й кохання нашого світило,
Нестримні зови тіл і душ?
Чи, може, є таке мірило,
Що розрізнить нас? Аніруш! -
Благатиму його... Мій милий! -
Тебе до серця притулю...
Твого волосся колір білий
На весь наш вік благословлю.
Хай зігріває світло срібне
Замерзле серденько моє...
І місяць сонечку подібний -
Його проміння, як твоє.
Тож не журися, що біліє,
Й густіш сяйливість сивизни,
Цей колір ніжної лілії
Любіший серед білизни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
[i]...Чому я не можу бути просто звичайною жінкою?
Мерилін Монро
[youtube]https://youtu.be/3-Ccbx8YhOo[/youtube]
[/i]
[b][i]Я заздрю тій, що некрасива -
невидимій її красі...
Є незбагненна міць та сила
в очах сяйливих, і в усіх
ії принадах... Зриме світло,
де цінним є душа та ум,
а не лише прекрасне тіло,
що змеркне швидко. Щемний сум
пройняв думки: авжеж, - старію...
Насправді, де ж цей еталон,
отой зразок, ота надія
в рятунок світу?
... Моветон?*
[/i][/b]
* недоречно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754025
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.10.2017
[i]Тринадцять літ… А наче – все життя: Тринадцять літ мольби, сум’яття, болю…
OI Udayko[/i]
[youtube]https://youtu.be/YqmV_qfoDj0[/youtube]
[b][i][color="#60077d"]Були ми разом аж тринадцять літ.
Тепер чужі. Живем самі, нарізно.
Тоді був милим нам весь білий світ!
На чотирнадцятім - сльозам завізно.
Просила я тебе лишити все,
щоб нам удвох плекати нашу долю.
Ти вибрав те, що деколи несе
багатство, визнання й жадану волю.
Гойдав кленове листя зимний дощ,
тремтіла вишня від вітрів, тужила.
А душі наші й досі просять прощ,
І волі так й нема, мов забарилась.
Усі тринадцять наших любих літ
в дитяті нашім - у маленькім сонці.
Кохання щирого - яса, одсвіт
отам сховалися - в малій долоньці.
Тринадцять літ долали шлях удвох,
кому ж тепер нести оту покуту,
що в чотирнадцятому ми не втрьох -
сама колишу сиротину смутку.
[/i][/b][/color]
За твором OI Udayko "Тринадцять літ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2017
[i]Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов"[/i] ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
[youtube]https://youtu.be/NR-mM28JqXw[/youtube]
Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*
Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?
Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?
Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
[/b][/i]
* Замшіти - покритися мохом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740252
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.07.2017
Як може бути мир у нас, на цій планеті,
Коли так жорстко чубляться й поети?
Отямтеся, піїти! Винні перед Богом!
Благословенні ви віщати словом!
Кому ж іще, якщо не вам надати право
Ректи добро поміж людей і славно
Природі-матінці нести хвалу? Тож миром
Засівайте в слові... І красно й щиро
Любові пісню заведіть. Бо лиш вона є
Та рушійна сила, що поєднає
Всіх. І буде миром із вуст поета - слово!
Лунає ж недаремно - веселково...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739032
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
[youtube]https://youtu.be/K94UbeToErk[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Покриється небо у зоряний пил
І вигнеться гілля канвою.
Тебе я почую проз тисячі миль.
Відлуння,
Відлуння,
Відлунням я є із тобою.
До тебе торкатись, де б ти не була,
Зумію завжди, ми ж - удвоє.
І знов нас любов в райський сад повела.
Ми - ніжність,
Ми - ніжність.
Немов, ми є ніжність - обоє.
І навіть в країні, де темінь й зола,
Де згинем зі смертю в двобою.
Я знаю - нас доля назавжди звела.
Ми - пам'ять,
Ми - пам'ять.
Ми зоряна пам'ять - обоє.
[/b]
[/i][/color]
Оригінал
Эхо любви
Покроется небо пылинками звезд,
и выгнутся ветки упруго.
Тебя я услышу за тысячу верст.
Мы - эхо,
Мы - эхо,
Мы - долгое эхо друг друга.
И мне до тебя, где бы ты не была,
дотронуться сердцем не трудно.
Опять нас любовь за собой позвала.
Мы - нежность,
Мы - нежность.
Мы - вечная нежность друг друга.
И даже в краю наползающей тьмы,
за гранью смертельного круга,
я знаю, с тобой не расстанемся мы.
Мы - память,
Мы - память.
Мы - звездная память друг друга.
Р. Рождественський
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729795
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.04.2017
[youtube]https://youtu.be/A_jFZFuepXY[/youtube]
[i][b]Згасає жовтим білий світ,
Квітнева ніжна прохолода.
Спізнився ти на безліч літ,
Та все-таки тобі я рада.
Сюди до мене ближче сядь,
Дивись веселими очима:
Ось синій зошит мій і я
В нім віршувала... ще дитина.
Пробач, що жила я в журбі
І в сонці втіхи не вбачала.
Пробач за все... отій ганьбі,
Що замість тебе інших мала.
[/b][/i]
Оригінал
Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.
Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.
Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.
1915
Анна Ахматова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728207
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.04.2017
[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Мій любий янголе із неповторних снів,
Дозволь зіграти на твоїм роялі...
Торкатись клавіш тих, якими ти зумів
Зіграти нам мелодію печалі.
Чи то печалі, чи прелюдію чуттів...
І перетнула б всі безмежні далі!
Були б ми разом у мереживі світів,
Де почуття стрічаються в єднанні.
Їх музика злилась би у небесний спів,
Чи в гру зірниць, що мліють на світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
[i]Ти просто не знав, що мене тобі долею наслано...[/i]
Оксана Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я - та, що дав у нагороду Бог
тобі, щоб бути буднями і святом,
світитись сонцем, та – одна за двох
тримаю стелю злагоди у хаті.
Я - та, що усміхаюся усім,
а хочеться від розпачу кричати,
бо говорити не свобідна, втім,
пишу вірші... Як у віршах змовчати?
Я - та, що діток народила - трьох!
У мене є ще витримка і сила,
щоб не зламатись і таки удвох
гніздо родинне вити... Є ще крила!
Я - талісман? О, так! Була я та,
що стежку до звитяг тобі стелила...
Чому ж тепер одна, мов самота
собі торую шлях, а де вітрила?
Я - та... я - та... Невже? Невже, я - та?
Ти вмієш гарно мовити - красиво.
І все ж надіюся, що золота
Любов зійде ще...
В Богові та сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017
* Відповідь на вірш О. Удайка "HOMO FEMINIS" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ літературної героїні є збірним образом багатьох сучасниць нашого сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2017
[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла* б я слова сердечні
у кожен порух вуст своїх
і довго б гомоніла й ґречно
про серця шал, що прагне втіх.
Ні, не співатиму я в одах
оті палкі, тремкі слова.
"Не йди... - молитиме мій подих, -
я ж завдяки тобі жива".[/b][/i][/color]
маЇти - заквітчувати, діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
Навіяне віршем Ліни Ланської "Ой, не треба"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
[youtube]https://youtu.be/kLkMwgRoa7w[/youtube]
[b][i][color="#085757"]
Закувала зозуленька... Ой, як закувала!
Чи ж, пташинонько співуча, вік мій рахувала?
Не рахуй, пташино люба, роки́ молодії,
Жити хочу і любити проз думи лихії.
Увінчаю рушниками я кохання - долю.
Вхоплю щастя у долоні, не впущу на волю.
Берегтиму своє щастя - доленьку-серденько.
Не рахуй же, зозулечко, ні вдень, ні раненько.
А накуй мені, пташино, діточок багато!
І любові до смеркання, і щоднини - свято![/i][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2017
[youtube]https://youtu.be/JaNpyKJTr0I[/youtube]
[i][b][color="#085757"]Старенька церква, мов старенька мати,
Що діток жде домів... Мов рідна хата,
Де тепло й любо, затишно кругом,
Гостинністю чарує і добром.
Та чує люд весь , бачить і болить
За кожну душу в молитовну мить.
Вона є свідком всіх хрестин і всіх вінчань,
Сумує гірко й проводжає в час прощань.
Скликає дзвоном, милістю манить,
Стрічає хором, псалмами звучить...
Старенька церква в злагоду - завіт,
І так всі - триста вісімдесят пять літ!
Поклін святині у порозі! Божий храм!
Тут ласку Божу і любов дарують нам.
[/color]
Вересень 2015[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718577
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2017
[youtube]https://youtu.be/TRLjtBxQURM[/youtube]
[color="#1297c7"]
[i][b]Ох, чудові вірші - чарівні рядки!
Так любуюсь ними, ніби то - зірки.
Що то за вимова! Що то за слова!
Як зоря ранкова! Річка медова!
Стелиться й чарує, і манить-манить...
Ой, залюбувалась! Та тепер щемить
Серденько так тужно, бо слова оті
Не мені належать, а тій - золотій,
Для котрої лились, квітами цвіли,
Річкою стелились, зорями були.
Сяду пожурюся, прочитаю ще...
В річці тій скупаюсь, та й прогоню щем!
І сама напишу медвяні слова.
Ох і захмеліє чиясь голова!
[/b][/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717459
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.02.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
[i]Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає...
Л.Костенко [/i]
[youtube]https://youtu.be/eZdColIV9uY[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Нема мені про́щення - світ я тобі зав'язала.
Без дозволу в долю твою, у серце ввійшла.
Шукала любов і знайшла я тебе. Покарала!
Коханий, я - трунок. Чи - згуба? Недоля? Імла...
Палати тобі до знемоги, до згину, зотління.
Мов сонце світити планеті, та лиш іздаля.
І не доторкнутись. Не вільна. Померкне проміння.
Кого ж осявати, коли невідома земля. [/color][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
[i][b]Візьми мене до себе, укради
у свій полон - такий жаданий!
Будемо там разом - лиш я і ти,
мій любий, милий, довгожданний.
Впаду в твої обійми без пручань,
хмеліючи всю ніч від насолоди...
І спатиму... Хай дозволяє рань!
Ти - все ж миліший за свободу.
О, де ти, сон![/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714084
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.01.2017
[i]Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дививй пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Ліна Костенко[/i]
[youtube]https://youtu.be/-VoDMXEysr8[/youtube]
[i][b][color="#085757"]Ви подаруйте своїх слів нам, Ліно,
Щоби маї́ти* ними всі вірші.
Щоб ними оксамитово, перлинно
Торкнутись потаємних струн душі...
Дарунок той ясніє в Ваших віршах...
Ви надали нам повню мудрих дум.
Ми гордимося Вами, найрідніша!
Ви - берегиня слова...
Світоч.
Ум. [/color]
[/b][/i]
* Квітчати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2017
[youtube]https://youtu.be/rWU4TDAtKOw[/youtube]
[color="#ff5500"]
[i][b]З Днем народження, моя люба донечко!
Найтепліші промовлю слова...
Прокидайся, бо вже й ясне сонечко
Привітати зійшло до вікна.
І ми разом тебе розцілуємо,
Побажаєм здоровя й добра!
Благодаттю тебе обдаруємо,
Щоб щасливою завжди була!
І любові насипемо в рученьки...
Будь багатою нею щодня!
Хай осяяні сонцем доріженьки
Будуть всюди, куди б ти не йшла!..
[color="#ff8000"][/color][/i]
04.09.2016[/b]
[img]https://s1.tchkcdn.com/g-jzrXk_RZzQzAVswpCErB4A/13/72413/660x0/w/0/56613_flowers_01.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712751
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.01.2017
[i]Що граєш, хлопче? Звуків течія,
як шепіт кроків, тихо йде по саду...
Райнер Марія Рільке[/i]
[youtube]https://youtu.be/fpXtOboGE1w[/youtube]
[i][b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"] Він просто грав... Акордеон старався
Також зіграти музику чуттів.
А музикант ніскільки не встидався,
Що пальці зшерхлі. Звуки... теж не ті.
Він просто грав... І серце усміхалось,
Торкала вміло клавіші рука.
А музика так тремко проливалась...
Втішала слух мелодія дзвінка.
...І десь подівся біль із-підребер'я,
Спинився час. Завмерло маяття.
Грав - Музикант! Світилося сузір'я...
- Я зможу грати! - втілене в життя.[/b]
[/i]
[/color][/color]
Фото автора
Літературний герой сам вивчив нотну грамоту уже в літньому віці і самостійно тренувався грі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2017
[youtube]https://youtu.be/ewNt2WUdI9Q[/youtube]
[i][b]Богинею назвав? Так! Я - Богиня!
І не інакше. І лишень тому,
що жінка я і вже тому - святиня!
Є в мене Бог - я віддана Йому.
[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
[i][b]Я в келії - оцього світу,
Гидка ця келія таки.
Тут кожен кут облюбували
Чотири хижі павуки.
Вони швидкі, брудні і жирні
І все плетуть, плетуть, плетуть...
Який страшний одноманітний
Отой їх неперервний труд!
Вони чотири павутини
В одну, великую сплели.
Дивлюсь - ворушаться їх спини
У смородливій порохні.
Зіниці мої - в павутинах
Липкі, гидкі, м'які вони.
І радість в павуків - звірина.
Товсті чотири павуки!
Оригінал
Я в тесной келье - в этом мире
И келья тесная низка.
А в четырех углах - четыре
Неутомимых паука.
Они ловки, жирны и грязны,
И все плетут, плетут, плетут...
И страшен их однообразный
Непрерывающийся труд.
Они четыре паутины
В одну, огромную, сплели.
Гляжу - шевелятся их спины
В зловонно-сумрачной пыли.
Мои глаза - под паутиной.
Она сера, мягка, липка.
И рады радостью звериной
Четыре толстых паука.
Зинаида Гипиус[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708843
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.12.2016
[i][b]Ті бублики по пять копійок.
Ти пам'ятаєш їхній смак?
І склянка молока. Сніданок.
Як хрумкотить зіркатий мак!
І безтурботність... Щастя гомін
дитячих літ навперейми...
Спечу сама той милий спомин,
Та смакуватимемо - ми.
[/b]
[/i]Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2016
[i][b]Тобі, поете, чи потрібна сповідальня?
Ти сповідаєшся у вірші за-що-раз.
Тобі і осуд в нім, і вивід, й покарання.
Причастя словом, радість від утішних фраз.
Й очищення душі своєї від такого,
Що давить груди жаско, мов той струмінь б'є...
Поговори, поете... сповіддю до Бога -
Його пречисте слово щире є - твоє.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707433
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2016
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[i][b][color="#6a00ff"]От береза біла
під моїм вікном
снігом увібралась,
сріблістю, немов.
На пухнастім гіллі
снігова кайма,
віття увінчала
біла бахрома.
І стоїть береза
в сонній тишині,
зайнялись сніжинки
в золотім огні.
А зоря так мляво
ходить навкруги,
гілля обсипає
сріблом дорогим.
Оригінал
Белая берёза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром.
На пушистых ветках
Снежною каймой
Распустились кисти
Белой бахромой.
И стоит берёза
В сонной тишине,
И горят снежинки
В золотом огне.
А заря, лениво
Обходя кругом,
Обсыпает ветки
Новым серебром.
С. Єсенін [/color]
[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706497
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.12.2016
[i]М.Гумільов казав: аби пізнати поета, треба прочитати його вірші в перекладі різними мовами. Порівняння оригіналу поезії з її перекладом іншими мовами – по-перше, це надзвичайно цікаво, а, по-друге, дозволяє по-новому побачити сам оригінал.
[/i]
[i][b]Хоча б один переклади
Мій вірш - один! - на власну мову.
Так, я живий! Та доведи,
Що я живу іще й у слові.
Чим винен я і чим я гірш
Від інших? Тим, що є поетом?
Переклади на яв мій вірш,
Що народивсь на світ сонетом.
Ввійди, благаю, у думки...
На мить перетворюсь на тебе.
Хай мила по той бік ріки
почує слово - серця щебет.
Не зміг зустріти я її
в свої роки, в своїй країні.
Хай долетять думки мої
крізь простір, час - одній єдиній.
І розумітиме таки:
немає смерті та кордону.
Живу у слові проз віки...
Любов долає перепони!
[/b][/i]06.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
[youtube]https://youtu.be/gbXw_CR4d1Q[/youtube]
[i][b]О, знали б ви, як згадую я Вас,
із усмішкою спомин виринає...
Так хороше було в той неповторний час -
тепло у душу... Все це пам'ятаю.
... Мене на вальс запрошували Ви,
вагалась довго я чомусь, вагалась...
Ви у мелодію свою мене вели,
зосталась я і досі в ній, зосталась.
Тепер кружляє танець серця ніжно нас,
і ми у нім залишимось надовго.
Усе життя веде нас той чарівний вальс,
за нього дякую я долі й Богу.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
[i][b]А викинути б телевізор у вікно,
щоб впав він вниз і гучно хряснув!
І ти б тоді поглянув - де воно,
оте вікно. Ще є! Прекрасне!
А ще б зобачив милий образ мій,
що поряд тебе - в самотині.
Вділив би, може, погляд ще і їй,
своїй ріднесенькій - Дитині.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704103
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.12.2016
Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами...
Л. Українка
[youtube]https://youtu.be/HF14DUs2nro[/youtube]
[i][b]Ну от і все! Мов, відчувала...
Згубилось те, що так плекала.
О, віртуал, ти, мов - омана!
Де ж ті листи? Пекуча рана...
Немає слів. Немає фраз.
Світлин нема. То - випадково?
Коли б писалось на листках,
не щезло б писане раптово.
Тримала б лист в своїх руках
і серцем гріла та душею.
Вся ніжність Ваша у словах,
та й залишилася б моєю.
Коли б той лист вогнем згорів,
то попіл ще б мені лишився,
і попіл той би ще зігрів,
та дим у аромат змінився.
Були б сліди... скарби очей,
До них би серцем притулилась.
Тепер лиш сум вогнем пече,
і втрата болем обернулась.
... Пером Ви напишіть мені
своєю, теплою рукою.
Листи я збережу ясні
проз всі роки, до... супокою.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
[youtube]https://youtu.be/dCj13-JwcG4[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]- Кохана, стривай! Дай загляну ув очі,
не бачив тебе стільки часу, зажди!
Сумую без тебе, і як же я хочу
присутність твою відчувати завжди.
Стривай! Ну куди ж ти? Не хочеш спинитись?
Затримайся, мила, образу облиш.
Я всі свої справи одразу залишу,
побудь біля мене...
А мною ти сниш?
Залишила горда. О, темнії ночі!
Чи є щось найгірше самотніх ночей?
І дні спорожніли. Нічого не хочу.
Мені би той погляд коханих очей...
Душа моя - бранка, щомиті з тобою,
карає себе за жостокі слова.
Якби повернутись в обійми любові...
- Якби я ту зраду простити змогла...[/b][/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
[youtube]https://youtu.be/wLkRLS8RApA[/youtube]
[i][b]Моя кохана, відпочинь!
Ходім зі мною поблукати
у простір нету, в далечінь,
де не змогли ще побувати.
Тебе, любове, поведу
шляхами битими, водою.
Схилю я небо, все пройду,
разом з тобою, дорогою.
І покориться нам вся даль,
усе намріяне здійсниться,
якщо ти поряд і не жаль,
що нам давно уже... за тридцять.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
[color="#ff0000"]Дай, Боже, не злягти в лікарню,
лікують де - непрофесійно.
І оминути ті палати,
Де страх і біль живуть постійно.
Дай, Боже, совість чисту мати
Отим, хто в лікарських халатах.
Дай серця, Боже, їм додати
І співчувати... співчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696933
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.10.2016
[youtube]https://youtu.be/Hw5T2HP1g0E[/youtube]
[color="#ff5500"]
[i][b]Дай Бог сліпцям вернути очі,
Горбатим спини розрівняти.
Дай побувати богом, Отче,
Та як же буть чуть-чуть розп'ятим?
Дай Бог не вляпатись у владу
Й симулювати стан геройства,
Багатим бути - та не красти,
І не вважати те дивацтвом.
Дай, Боже, досвід певний мати,
Щоби не з'їли хижі банди,
Не бути жертвою, ні катом,
Ні жебраком - чи паном стати.
Дай, Боже, менше ран спізнати,
Коли іде велика бійня.
Країн дай, Боже, інших взнати
І зберегти свою - надійно.
Дай, Боже, щоб країна рідна
Не вперла чобіт в піднебіння.
Дай, Боже, щоби жінка вірна
Тебе кохала, навіть - бідним.
Дай, Боже, брехунам змовчати,
Святе зогледівши в дитині.
Христа - живим дай бог впізнати
В обличчі жінки чи мужчини.
Не хрест - безхрестя ми несемо,
А як вгинаємося вбого.
Щоб не зневіритись у всьому,
Дай, Боже, хоч би трішки Бога!
Дай, Боже, всім, всього і зразу,
Щоби так всім і без образи.
Дай, Боже, те, за що ні разу
Не буде соромно із часом.
Оригінал
Дай бог слепцам глаза вернуть
и спины выпрямить горбатым.
Дай бог быть богом хоть чуть-чуть,
но быть нельзя чуть-чуть распятым.
Дай бог не вляпаться во власть
и не геройствовать подложно,
и быть богатым, но не красть,
конечно, если так возможно.
Дай бог быть тертым калачом,
не сожранным ничьею шайкой,
ни жертвой быть, ни палачом,
ни барином, но попрошайкой.
Дай бог поменьше рваных ран,
когда идет большая драка.
Дай бог побольше разных стран,
не потеряв своей, однако.
Дай бог, чтобы твоя страна
тебя не пнула сапожищем.
Дай бог, чтобы твоя жена
тебя любила даже нищим.
Дай бог лжецам замкнуть уста,
глас божий слышать в детском крике.
Дай бог живым узреть Христа,
пусть не в мужском, так в женском лике.
Не крест - бескрестье мы несем,
а как сгибаемся убого.
Чтоб не извериться во всем,
Дай бог ну хоть немного Бога!
Дай бог всего, всего, всего
и сразу всем - чтоб не обидно...
Дай бог всего, но лишь того,
за что потом не станет стыдно.
Є.Євтушенко
1990г. [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693549
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.10.2016
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]
А музика завжди живе зі мною,
коли є тепло, і коли - дощі...
Вона огорне серце пеленою
і захистить від смутку і плачів.
Розсипеться в душі чудним намистом,
таким жаданим чимось, дорогим,
немов для віття - необхідним листом,
щоб дихати змогла отут я ним.[/color][/b]
04.10.2016[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2016
Збираю я минулого сліди,
Де рятувала ти мене в негоду.
Весняні дарував тобі квітки
І помирав в обіймах з насолоди...
А в пам'яті живе ще та весна...
За вікнами - далеке наше місто.
Моя Чарівна теж вже не одна,
І я мандрую стежкою - у літо...
До тебе все ж вертаюся у снах.
В твоє тепло, у пристрасть поміж нами.
У твої очі. З ніжністю в вустах,
Долаю відстані і час думками...
03.04.2016
Оригінал
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня, спасала от ненастья,
а я дарил весенние цветы, и умирал...
в объятиях... от счастья.
В далёком прошлом... лучшая весна,
за окнами не помнящий нас город,
моя Волшебница... сегодня не одна...
и я уже... не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь памятью к тебе,
в твоё тепло... с безумными страстями...
к глазам, с вселенской нежностью в себе,
...и... нету расстоянья... ...между нами.
Хуго Иванов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683854
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.08.2016
По східцях вверх, по спогади в минуле,
сходинками у другий, зовсім інший світ,
відчиню двері й знову потурбую
ту пам'ять, що живе отут вже стільки літ.
Схолов павук вгорі із-під покрівлі,
ховаючи у сповиток своїх малят.
З осиних гнізд знов погляди застиглі,
щоб хто бува, не добувавсь до їхніх хат.
"Не бійтеся, сусіди, не зруйную,
не полохатиму ваш комашиний рід.
Я трішки тут побуду й помандрую
у спогади так любих, промайнулих літ".
Пригорну ляльку Нату, мов сестрицю,
що у дитинстві поряд повсякчас була.
Поправлю м'яте платтячко, косиці...
"Ти залишилась, люба лялечко, - мала".
Старі альбоми погортаю й книжки,
струшу я порох з моди вийшовших картин.
Дістанусь зошитів, порвані обкладинки
котрих в мереживі тоненьких павутин.
Тут дихає таким знайомим, добрим,
не стертим з плівки пам'яті життя подій.
Я йду у подорож - дитинства вимір,
що горище нам зберегло, мов - чародій.
04. 08. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
Це крісло дуже любить моя мама.
У нім колишуться її пісні...
Там милий сон усівся та - уява
Про сонячні і теплі, гожі дні.
Зітхає тихо сум в нім наодинці
Із смутком вервиць затяжних дощів.
Думки лежать на часом стертій спинці,
А в подущину з м'яти сміх засів.
Це крісло своє дуже любить мама!
В нім тепло завжди, там - її любов.
Я сяду в нього. Моє серце вдома.
В обійми мамині порину знов.
15. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Припав би я до твоїх ніг
і цілував би, мов стигмати...
Моя Богине, - занеміг,
вустами мрій дозволь торкатись.
Так, я дивак, що так цінує
не пишні перса, не вуста,
не личко гарне, а милує
мй взір твоя легка хода.
Ступаєш тихо, величаво,
ідеш граційно, мов пливеш...
Ти є любов, краса і зваба
для тіла мого, серця - теж.
Богине! Радосте! Надіє!
Найкращі вимовлю слова.
Дозволь цілунком прикрашати
частинку тіла божества!
І впитись даром в насолоді...
Жадана мріє ти моя!
Моя красо, твоєї вроди
зіп'ю з слідів, де йшла - зоря.
29. 06. 2016
Фото богині вранішньої зорі з грецької міфології
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016
Рогалики з варенням для внучат
Бабуня в пічці зрання випікала.
Стелився неймовірний аромат...
Затамувавши подих, випічку чекали.
І лоскотало ніс, співав живіт,
І слинку-думку раз у раз ковтали.
Чекали пильно... Ріс бісквіт...
В уяві пляцки ті вже смакували.
Світились очка, носики вгорі,
Дитячі ніжки в танці закружляли.
Ось зараз! Зараз! Диво вже в жарі,
Зарум'янилось і до них моргає.
Ті пелюстки палкі, троянди квіт
У хлібі, здобі, мовби те - натхнення...
В дарунок зсипався із ружі цвіт
Для любих всіх, в смаколики - варенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016
О, жінко! Ти, в якій є стільки світла,
Та не яскравої, а ніжної краси!
Гадаю так, що промінець досвітній
Ясніє зрання, щоб світилась - Ти!
В твоїх зіницях вкраплення Агату
І золота сусального - Вінець.
Ти добротою, як ніхто, багата,
А як хорониш вміст своїх скарбниць!
В твоїй любові потаємний ключик
В небачену, незвідану красу.
Усе моє єство тебе лиш кличе,
Горю вогнем сум'ять й любов несу.
Не згасло щоб Любові те світання
Горіти маю в нім у сподіванні...
Оригінал
Ты женщина, в которой столько света,
И нежной, но не яркой красоты!
Мне, думается, первый луч рассвета
Приходит, чтобы в нем светилась ты!
В твоих глазах вкрапления Агата,
И золота сусального Венец.
Ты добротою, как никто, богата,
Но бережно хранишь ты свой Ларец.
Ключ от Ларца в Любви твоей хранится,
В незримой, неизведанной Стране.
Все существо моё к тебе стремится,
Ошибками сгорая на огне.
Чтоб свет Любви твоей не гас,
Я должен в нем сгореть не раз.
А. Дементьев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664662
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.05.2016
Я просто вдома. Мама за столом.
І так вже пахне фіолетово бузком!
Малює хтось тюльпановим мазком.
Витає щастя в серці образком...
І Сонця повна хата - благодать.
І Щастя зупинилось. Йде сідать...
Магнітом руки тісно узялись.
Сердцями щиро всі ми обнялись.
Ловім проміння! Вітер охопім!
Бузковий колір, запах - осяйнім!
Вберемо Радість - людям подарім!
Матусі й Богу голову схилім!..
14.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2016
Побудь зі мною - у обіймах тану
І віднеси в захмар'я, неба вись.
Хоч не була там, але так бажаю
З тобою в невагомість піднестись.
Ми злетимо туди, де наші зорі,
Де диво-сяйво грає... й пломенить.
Заглянь у очі... і проміння долі
Зведе в вівтар нас - найсвятішу мить.
Лишень, прошу не зрань мене до болю,
Цнотливість серця, першої краси.
Збудуй у висі два криштальних трони
Й навіки нас у небо віднеси.
А на вівтар постав любов і ніжність,
Що поєднали нас на все життя.
Віддам свою любов тобі і вірність.
У нас одне на двох - серцебиття.
Оригінал
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
Олекса Удайко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662003
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.04.2016
Спроба перекладу
Я сьогодні проллюся дощем,
Щоб не зміг ти поїхати а́втом.
І ти пішки, прикрившись плащем,
Все ж промокнув, ступаючи шля́хом.
Буду поряд з тобою я йти,
І тихесенько, ніжно шептати...
Й безсоромно, сягнувши мети,
Цілувати при всіх... цілувати...
І ніхто не побачить дилем,
Та і ти не второпаєш" хто ж ти? "
Просто я обернулась дощем,
Щоби поряд сьогодні... й кохати...
ОРИГІНАЛ
Я сегодня прольюсь дождём,
Чтоб в машину ты сесть не смог,
Чтоб домой ты пошёл пешком,
По пути весь до нитки промок.
Буду рядом с тобой идти,
Что–то тихо тебе шептать,
И бессовестно на пути
На глазах у всех целовать.
Не увидит никто ничего,
Да и ты вряд ли что –то поймёшь,
Просто я, чтоб побыть с тобой,
Превратилась сегодня в дождь.
Олена Філонова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
В. С.
А Ви, якось було, наснилися мені,
ще незнайома, зоряна людино.
Я пригорталася до Вас у милім сні,
ви вірш мені читали в ту хвилину.
Ви доторкались словом, як живим єством,
тендітно так, мов Божою рукою.
Та говорили Ви, що то є яв, не сон,
що поведете до зірок з собою...
І так приємно й радісно мені було,
тепло від слів текло і зігрівало,
немов додому серденько моє прийшло,
немов в обійми Лагоди упало.
22. 03. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Старий поет вдивлявся в монітор.
Він виклав вірш у поетичнім клубі.
Старанно скельця окулярів тер,
Щоб вгледіти ті відгуки, що будуть...
Минає швидко час, хвилини йдуть...
Й години йшли, і вже пройшли. Даремно.
Ніхто не оцінив поетів труд,
Хоч він співав у нім вже так натхненно.
Лиш терся щиро кіт до хворих ніг.
Собака в вічі теж йому дивився...
А на папері білім вірш яснів...
Там світ поета й подих залишився.
04. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648970
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.03.2016
Навіщо серце моє краєш?
Навіщо в сни свої зовеш?
Я прилетіла б - не впускаєш,
і все зовеш мене, зовеш...
Стою, як тінь біля порогу,
в думках - ми разом, як колись.
Горнусь до тебе. Ради Бога,
коханий, тут я, озирнись!
Віддай мені свої всі болі,
впусти мене в тривожні сни.
Я тут і дихаю поволі.
Причину гніву поясни.
І не кажи, що не чекаєш.
Чекаєш, сниш, чекаю й я.
Прошу, коханий, заклинаю,
не відвертай від нас життя!
Гойдає вітер гілля, дощ хлюпоче,
годинник б'є. О, цей незмінний такт!
До тебе йду, любове. Йду щоночі.
...Відлуння в скерцо, мов жорстокий кат.
10. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
[color="#ff0000"]Тут наш будинок є і наші діточки,
Якщо б не Я, мій милий,
Та якби не Ти.
Серцям тут затишно і тішуться думки,
Якщо б не Я, мій любий,
Та якби не Ти.
І спокій тут. Криниця чистої води.
Якщо б не Я, мій рідний,
Та якби не Ти.
Тут світить місяць ясно й мерехтять зірки...
То - Я з дітьми, мій милий,
Сонечком є - Ти!
05. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
- Прошу на хліб, на прожиття...
Подай, вельможе милостивий!
Просив дідусь про подання
У вершника, що їхав мимо.
Та враз піднялася рука,
Злетів батіг в повітря грізно.
Пекучий біль торкнувсь лиця
Старенького, що мовив слізно.
Поїхав пан... Лиш курява
За ним стелилась і стелилась...
- Бажаю щастя! - дід сказав,
Пошкутильгав на ціп зіпнувшись.
- Чому, дідусю, так сказав?
Спитав здивовано попутній.
- Адже образу й біль завдав.
Чому стерпів ти це покірно?
- Бажаю щастя я тому,
Бо порожнеча є у ньому.
Якби те щастя мав в собі,
Мене б не вдарив він ніколи.
26. 01. 2016
Притча "Будь щасливим! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638785
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.01.2016
Прошу тебе, ти не журись,
До мене ніжно притулись.
Бо що вартує та журба,
Коли ми разом й поряд... я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Любій подрузі Тетяні Головченко - Феї Добра присвячую...
І струменить з твого лиця
усмішка ніжна, осяйна.
Даруєш щастя ти усім,
чарівна Феєчко Добра.
В долоньках сонце і тепло,
і навкруги - добро...добро...
Магічна паличка в руці,
що розсипає промінці.
У казку зразу поведеш
і щиру мову заведеш.
Нема ні горя, ні біди
у твоїй казці - геть втекли!
Пригорнеш серденька теплом,
вдаруєш ласку і любов.
Квітуча є твоя душа,
чарівна Феєчко Добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638494
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2016
Сніжочку би... Сніжинок... Снігу!
Вдягнутися б у білий-білий сніг,
і розглядаючи те білосніжне диво,
затамувати подих: " Полічити б всіх!"
І кожну панночку оту чудову,
Розцілувати палко, як свою рідню.
"Моя ж ти, рідна, красна, неповторна,
сніжинко фейна, як тебе люблю!
Летіть же, мої сестроньки, додолу!
Вдягніть матусю-Земленьку у сніг!
Хай буде тепло їй і затишно у ньому,
добром спустіться й щастям для усіх!"
31. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2016
Безхатько
Молилась я на твої двері...
Благало серце теплоти:
"Я ж тільки в кутику, тихенько
Погріюсь трішки... Упусти!"
І ти почув мої благання,
У миску молочка налив.
Лизала руку я старанно
І муркотіла зі всіх сил.
"Не гнівайся, що ненароком
Пролила твій любимий чай,
Та граючись, отак, з наскоком
Поторочила, ох! Твій шарф.
Теплом з тобою поділюся
І муркотітиму пісень.
Клубочком щастя притулюся,
Забудеш свого серця щем.
Коли ітимеш ти додому,
Я виглядатиму з вікна.
Не буде ніч така самотня,
З тобою поряд буду - я!
Твоя Киця
26. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
**********************************
Тепло долонь, тепло душі
Я віддаю йому, коли мішу...
Думки свої даю йому...
З ним розмовляю й говорю...
Вдихнула я йому себе...
Гляди, - он піднімається... Росте..
І пахне... Ніби промовля...
З душою стрілася душа...
Це - Хліб... Душа у ньому є... Жива!..
**************************************
І засвітилось сонце на столі
Промінням всім - тобі й мені...
" Дарую я свої вогні...
Хай поєднають вас вони...
Добром насититься душа,
Любов'ю повниться вона...
І не згасає сила ця - тому,
Хто буде його спожива...
Багатство обрете в собі,
У серці, в тілі, у душі...
Частинку щастя ти візьми,
Із другом щиро розломи..."
Щоб сонце передати всім -
Окрайчик Хліба розділім...
****************************
08.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2015
А ми з тобою просто говорили,
торкаючись серцями своїх слів...
І дивне чудо-сяйво запалили, -
найчарівніший пломінь із усіх вогнів.
Чи то було провалля в диво-казку?
Чи то був сон у середині дня?
Ми знали точно, що ми так світили,
немовби зіроньці - друга зоря...
І ніжне сяйво те - живе!.. Палає!..
Не гасне пломінь того почуття...
Зродилося незвідане з безкраю,
та поселилося навіки у серцях.
17. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015
Де нам знайти оті слова,
Щоб описати диво те,
Що із-під струн луна:
Красива, мила, чарівна...
Грайлива, сильна, запальна...
Це - казка, мрія, оберіг...
Цілунок, диво, самоцвіт...
То - думка, сонце і зоря...
Небесна синь і моря глибина...
Зібрати б всі найкращії слова,
Для тої, що Всевишнім нам дана.
Мов та молитва, - чиста і свята.
Безцінна... Вічна... Неземна...
Ім'я їй - МУЗИКА! І їй завжди - хвала!..
18. 01. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2015
Намалювала серцем -
Душу додала...
Переповіла словом -
Думкою вела...
Вкладавши у рядочок -
Мрію назвала́.
А мрія та збулася -
Почутою була.
Бо думка має силу
Не меншу як слова -
Поранити й зцілити,
Як мертва, чи жива вода.
Сердечно намалюйте -
Душу простеліть...
І думкою та словом -
Мрію оживіть!..
03.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Зігрій но, доле, мої руки -
скувала холодом зима.
Застигло серце у розлуці -
далеко ти... Тебе й нема.
Втекти б до тебе з порожнечі,
відчути пристрасть всю твою!
Цілунків би... І речень, речень
із уст жаданих: "Я люблю!
Люблю до скону! До загину!
Назавжди! Вічно! Ти - життя!
І в тебе лиш, мою єдину,
закоханий без вороття!"
Поглянь же, доле, в мої очі,
там стільки смутку і жалю.
В тобі зігрітись так я хочу,
і відчувати це "люблю!"
11. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Перехрестила у дорогу сина - на добро.
Послала своє серце з ним - щоб берегло...
Стояла довго-довго на порозі у сльозах,
Не знала, чи побачить сина ще хоч з раз.
Життя минає швидко день за днем.
Чекає мати сина... Серця щем.
Кровиночку провела - у життя...
Сама й лишилася.
Його ж нема.
Думками гріла сина в далині.
Молилась щиро Богу в тишині.
Молитва сина вірно берегла.
Заснула тихо в самоті.
Одна.
03.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627589
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.12.2015
[youtube]https://youtu.be/VdO0SzVJLTE[/youtube]
Вночі, ледь чутно, уві сні,
Вуста шепочуть у мольбі:
"Мій Ангеле, прошу прийди...
Крильми своїми прихисти... "
Я чую... Знаю... Вже лечу!
Я тут, і поруч вже стою!
Руками біль твій розведу!
Прихилю Небо й запалю!
Надію й Віру ще гукну!
Поглянь, от і Добро прийшло.
А разом з ним іде Тепло.
І Сонечко уже зійшло,
Та заглядає у вікно,
Промінням Щастя привело...
Ще Радість є, прийшла й Любов.
...І усміхаємось ми знов.
24. 12. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
"Я хочу жити довго... І смерті я боюсь!
Зроби, чаклунко, диво. Я щедро розплачусь".
З таким проханням дивним прийшов один багач.
Тремтів душею й тілом, бо поруч вже - "палач".
Ти - жити довго?!. Хочеш довго жити?..
Тобі ж прийдеться рідних хоронити!
Підуть всі дорогі... кого любив... кохав...
Хіба, залишиться достаток, що придбав.
Усе життя відміряне спочатку.
Хоч, і душа твоя ще є дитятком,
Та тіло тлінне є, земне.
Душа у - небо, в землю -
все земне...
Але, стривай, якщо ти хочеш жити,
Роби все так, щоб піснею летіти...
Щоб добрі справи, всі твої діла
Запам'ятались людям довго...
На віка!..
Зрости свій сад, дорогу проклади,
Збудуй ще храм і праведно живи...
Хай слово добре буде у твоїх віршах,
Хай істина тектиме в твоїх письменах...
Залишишся у дітях, в люблячих серцях.
Ось так продовжиться і твій життєвий шлях.
Не бійся смерті, строго не суди.
З новим життям вернешся...
Так було все...
І буде так!
Завжди...
21. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626359
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.12.2015
Це ж треба так всміхатися до книжки,
гортаючи новенькі сторінки!..
Читати...
Далі...
Далі...
Далі...
Пірнати в зміст,
ковтаючи рядки...
Згубитися в слова отих, у думці...
Влетіти в вир емоцій і зізнань...
І не вертатися без насолоди порцій.
Вернутися із багажем пізнаних знань.
Спасибі, автор, за відкриту душу!
За щиро мовлені слова.
Подарувала Вам натхнення Муза.
Й частинку серця свого книзі віддала.
Книга Городинець С.
" Спроба кохати"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2015
Н.Б.
Вже третій рік ходжу в одних чоботях.
Ходитиму я, мабуть, років три іще.
То й що ж? Хіба така гризота,
Що на ногах взуття - старе?
Зате багатство найцінніше маю!
Та як тріпоче серденько моє!
Я ж вас усіх... Тебе я маю!
І не віддам нізащо саме дороге!
28. 11. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015
В далекім царстві зліг туман...
І дощ, і холод - не обман.
Стоїть царівна, та й ридає,
До неба руки простягає:
"Чому є так? За що мені?
За що та кара? Біль душі?
Такі щасливі ми були...
Кохали ми... Й не зберегли.
Царевич звіром грізним став.
Забув... Забув, як він кохав...
Не йму я віри... Що із ним?
Мов хмара з блискавкою й грім.
І ненависть в очах сичить,
Та спопеляє... Хоче вбить.
Кудись поїхати? Втекти?
Сховатись? Душу б зберегти...
А як же ж він? Його душа?
Він захворів?.. О, небеса!!!
Врятуйте Тая! Я прохаю!
Верніть кохання! Я благаю!
Мій милий, любий, дорогий,
Проснись, почуй та зрозумій!.."
Благань котилася мольба,
Гірких ридань текла ріка...
Такою помстою була
Від відьми чари й злі слова.
Прокльоном лягли на сім'ю,
Щоб згинули, ввійшли в пітьму...
"Щасливій парі вже кінець, -
Радіє відьма, - мій вінець!
Мару пустила в очі я,
Царевич мій - цариця я!"
Пішла царівна ген за гай,
Де сходить сонце, неба край...
Шукати ліки, зберегти
Своє кохання від біди...
Ішла далеко, десять ніч,
В путі стопилось сотні свіч.
До Сонця в дім вона прийшла,
У двері стукає й проха
Її впустити: "Бо з жалю,
Загину скоро й тут впаду!.."
Устало Сонце, відчиняє -
Кругом собою осяває,
Царівну в хату проводжає,
Частує й щиро пригощає:
"У чім біда? Чому прийшла
Чарівна гостя молода?"
Промінням слізки утирає,
Теплом та світлом утішає.
Тим часом в царстві ґвалт здійнявся.
Шукати Санну всі піднялись.
У Тая сон вночі пропав,
Про свою згубу вже гадав...
Осиротіло все навкруг,
Хвороб нашестя і недуг...
І крик здіймався в небеса,
Зболілось серце і душа.
Недужим дідом Тай вже став,
Упав із сил, та все шукав
Свою царівну молоду,
Дружину Санну дорогу.
А відьма з люті аж лютує,
Над чаном зілля знов чаклує.
Скликає гадів і примар,
Щоб надіслати нових чар...
Аж диво дивнеє явилось -
Скрізь хмари Сонце опустилось,
Разом із Санною іде,
Де ступить - темінь пропаде.
У Санни сяйво теж в руках,
Любов і віра у очах.
Несе до Тая - прикладає,
Цілющим ліком огортає.
І стала ясність навкруги!
Защебетали всі птахи!
Веселка барвами заграла,
Та темінь з чарами пропала.
Проснувся Тай, на ноги встав,
Недуг лишився, блуд пропав.
На Санну й Сонце він глядить,
Вклонився низько й говорИть:
"Спасибі Сонцю і дружині!
Змінився я!.. І ще, від нині -
В моєму царстві назавжди
Не буде місця ворожбі...
Довір'я і любов сильніш
Від пут брехні, - її оков!"
В далекім царстві Сонце сяє,
Щасливо пара проживає...
Кохання поселилось знов,
Панує Згода і Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624130
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2015
Я обращусь к тебе на "Вы"
Из уваженья... Теплоты...
Вы - воплощение мечты.
Сиянье нежной красоты.
Вас я молю... Боготворю.
Я мыслями о Вас живу...
Свою Вам сказку расскажу.
Души весь мир я подарю...
Останьтесь! Будьте! Я прошу!
О, как же Вами дорожу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623893
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2015
В моїй кишені хтось лежить...
Це той, хто друг у кожну мить.
"Який це друг? Що то за річ?" -
Бурчать думки мені навстріч.
Звичайно, ні... Але із ним
Мені хоч в полум'я, хоч в дим.
Розрада завше і завжди,
Бо поруч він й будете ви.
Зв'язок зі світом, із всіма...
Почую голос - мов з вікна.
Лице любиме - світ очей
В нім буде поруч хоч би й де.
А як у рідних справ багато -
Мелодій різних буде грати...
Думками грітиму в той час.
Знайдуть завжди ті хвилі вас.
Фея Світла
31. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623664
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.11.2015
Скажіть, а кого називають Поетом?
Кого величають таким ось званням?
Того, хто римує постійно куплети?
Чи тОго, хто зрідка: один раз, чи два?
Та, мабуть, того, хто друкує вже книги,
І всім є відоме го псевдо й ім'я.
Скажіть-но таки, а що то за люди,
Що тим, що віршують, дадуть те звання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2015
Чи зможе ще хтось прочитати вірші так,
як автор. Свої, читаючи слова,
лунає музика, мов грає арфа,
звучить у струнах серце і душа...
Чому, мов арфа? - запитати можна.
Мабуть, тому, що з давніх тих часів,
цей інструмент був інструментом Божим,
який заграв, коли Творитель світ творив.
Своє творіння автор прочитає -
відкриється у щирості душа.
У кожну букву, слово він вплітає
найтоншу нитку свого відчуття.
Читай-но, авторе, творцю поезій!
Торкнися серця, істин спів неси.
Хай кожне слово та рядок чудесний,
дістануться до глибини душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
Для Щастя нам так мало треба,
Щоб були поряд люди дорогі.
Торкатись рук, побачить неба
В очах кохання, рідної душі.
Це - "Як ти, сину?" Чи -" Моя ти, доню"
І теплий погляд батькових очей.
Матусині шкарпетки з вовни,
Кутя та коляда Святих вечерь.
Не дім це, не палац і не квартира.
Та ж Щастям стіни не назвеш.
Щаслива буде та година,
Коли в цих стінах Радість заживе.
Здоров'я мати теж є Щастя.
Та більше Щастя, коли ти даєш.
Любов лікує завжди й щохвилини,
Коли її даруєш й віддаєш.
Купити Щастя? Спробуйте! Купіть же!..
За гроші Щастя не візьмеш,
Бо Щастя сяде в ті долоні,
З яких струмок Любові ллє без меж.
Фея Світла
24.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2015
[youtube]https://youtu.be/N7tu8K1GAiM[/youtube]
[i][b]Дивилось двоє на дитя
І малювали шлях... Життя...
Стелили світло і тепло,
Щоб те дитя щасливо йшло.
Під ніжки клали океан
Надій, бажань і сподівань.
Тримали міцно. Берегли.
Хотіли щастя - на віки!
Намалювали шлях, зорю,
Легку стежинку і пряму.
Світило світло в шлях завжди,
І ніжки ті - сміливо йшли.
Благали долю берегти
Той дар, що поглядом вели.
[/b][/i]
19. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
З колиски всміхнене дитя,
Мов сонечко до нас сія...
І засвітились на лиці
Усмішки милі й чарівні.
Та як же знає те маля,
Що усміхатись треба нам?
Яка веселка пролягла
Між нами й сонячним дитям?
Не знає мови ще й буття,
Глядить на тебе, та - сія!
І тягне ручки, мов: " Візьми!
До себе ніжно пригорни!"
Єдина мова ця - земна,
В людині з роду від Творця.
Відома всім і головна:
УСМІШКА доброго лиця.
24.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2015
Ти вишивала хрестиком рушник,
думки свої під хрестики вкладала,
та малювала образ, як квітник,
І нитка та рівнесенько лягала.
І усміхалася до тих квіток,
і пестила узір та промовляла,
бо укладала долю на рушник.
Коханим дітям щастя дарувала.
25.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015
Вот и уехала. Была — и нет.
Как просто всё, но как невыразимо!
Ты понимаешь ли, как ты любима,
Какой в душе остался жгучий след?
Переворачивается душа:
Ещё вчера — вчера! — мы были двое,
И вот — один! Отчаянье такое,
Что стыну весь, не мысля, не дыша.
Мы всё переживали здесь вдвоём:
Природу, страсть и чаянья, и грёзы.
«Ты помнишь, как сливались наши слёзы?» —
Спрошу тебя твоим же мне стихом.
Ты из своей весны шестнадцать дней
Мне радостно и щедро подарила.
Ты в эти дни так бережно любила…
Я женщины ещё не знал нежней!
Игорь Северянин
1933
[youtube]https://youtu.be/eZdColIV9uY[/youtube]
Была и есть.
Всё также говорю стихами.
Я - здесь! Ты посмотри:
Я - прихожу снегами,
И радостью весенней,
Буйными ветрами.
Смотрю в тебя - бутонами-цветами.
И музыкой вольюсь, звучаньем гаммы,
Дыханьем ночи, звёздами и снами...
Ты посмотри, я - Небо!
Говорящее стихами.
Я - Мысли!
Исходящие веками.
Без слёз!
Ведь я же с Вами.
10.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617491
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2015
[i][b]Сліпий художник пензлем малював.
Узяв зелену фарбу і... Почав.
Ось пробудилась ніжна зелена,
Зазеленіла рясно вся земля,
Пишне село убралося в зело,
Кленчанням заквітчалося воно.
Ще зеленяві пуп'янки були
Та враз й вони салатним розцвіли.
Лісове зілля обернулося у май.
Іде Весна! Пора вже. Зустрічай!
І барви ці стелились як роса.
І бачив він... Яка краса!
Зеленуваті трави навкруги,
Смарагдовії луки й береги.
Ще добавляв фісташків кольори.
Вглядався він у те, що малював.
Під пензель свій ті барви все
Вкладав...
вкладав...
вкладав...
[/b][/i]
21.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2015