| Сторінки (36/3565): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Давно стежки їх у одну зійшлися,
Й послав Бог щастя їм клубок до ніг.
Пройти свій шлях удвох вони клялися,
Допоки стрінуть вічності поріг.
Десятки літ вони в путі-дорозі –
Рука в руці. За ними – гідний слід.
П’ють нарівні свою життєву прозу,
Дітьми й онуками цей збагативши світ.
Отак і йдуть, узявшися за руки,
Вона і він, мов долі два крила,
Траплялися стерня, тривоги, муки,
Та квітка щастя їх не відцвіла.
І хоч навколо небо сіє грози,
І в сивині обоє вже давно,
Їм доля часто шле свої погрози –
Вони ж щасливі п’ють життя вино.
5.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Спустилась сонячна весна
На тиху землю, ніжна, мила,
Безмежно радісна й ясна,
З полів останній сніг ізмила.
Спішить проклюнутись трава –
Зелено-сива диво-казка,
І серце, й душу зігріва
Весняна неповторна ласка.
Мов фея, чиста й чарівна,
Над всім весна володарює,
Окрім всього, тепер вона
Надію нам іще дарує.
На щедрий літній урожай,
На золоту багату осінь,
На світлі іскорки стожар,
На долю, що вита десь досі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Весна запахла не в календарі –
В природі, бо вона уже в дорозі.
Озвався перший клин гусей вгорі,
Та Україна знову у тривозі.
14 синочків-журавлят
По черзі і по-троє в ірій плинуть –
У Божий рай спішать вони, летять.
За ними – стогін матері Вкраїни…
Тремтить від болю сіро-синя вись,
П’ючи гірке, немов полин, причастя.
Чиїсь надії-мрії не збулись.
У серце матері постукало нещастя…
Їх 14. Боже милий мій!
Чом полетіли так вони зарано?
Слід загубився їхній у зимі.
Голосять мами звечора і зрану…
Крокує біль 7 років по землі
В усі кінці від заходу до сходу…
Ледь не у кожнім місті чи селі
Лежать нащадки батьківського роду.
Та віриться: мине пора грози
І сонцю Україна ще зрадіє.
У неї є козирні ще тузи,
Отож воскресне-оживе надія!
3.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Чи ж може бути мода на вірші,
Де код святий захований від ліри?
Такі рядки душі моїй чужі.
Та й не лише мені, у це я вірю.
Поезія – спів слова і душі,
Що гармонійно з мислю поєднались.
Слово – історії хранитель і рушій,
Із ним за волю люди підіймались.
Поезія – це жайворона спів,
Що на крилі підняв його до сонця,
Це біль невиплаканий за отих синів,
Що були мамі світлом у віконці.
Поезія – гіркий вдовиці щем,
Який вона п’є серцем разом з ніччю,
Й знаходить сили жінка в собі ще
Дітей підняти й мріяти про вічне.
Отож, коли узяв до рук перо,
То мусиш людям душі сколихнути,
Аби літературний твій герой
Зумів людей на дії надихнути.
І не вишукуй слів у словниках,
Щоби подивувати новизною,
Згадай про землю рідну й козака,
Й про долю матері, поранену війною.
І дівчина, й калина – це не штамп –
Це те, без чого зникне Україна.
Із них свідомість наша пророста,
Зі співу кобзарів і Чураївни!
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Лиш замаячила на обрії весна,
Прозоре небо сонцем засвітилось,
Сміялась льодом радісна Десна –
Здалась таки зима весні на милість.
В льоди закована, скучала за Дніпром,
Терпляче на побачення чекала,
А скресла – сколихнув її погром,
Заворушились льодяні дзеркала.
А коли сонечко крихкий розтопить лід,
То перетвориться Десна тоді на море,
Й чекатиме на журавлів приліт
І на вечірні комарині хори.
А зараз ще Десна, немов німа,
Все мріє птахів з гідністю зустріти,
Під льодом вже останні дні дріма…
Проснеться – й раді їй дорослі й діти.
Ганна Верес (Демиденко).́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
У спалахах останньої зорі
Народжувався ранок сіробровий.
Молився місяць тихо угорі
І жовте світло посилав діброві.
Трава була у повені роси,
Вона іще продовжувала спати,
А поряд лан пшениці колосивсь.
Озвались перші піснярі пернаті.
Сон додивлявсь на колосові джміль,
Забувши ліжко у старому хмизі.
Берізки* пагін, мов зелений змій,
Повз обережно по стеблу ізнизу.
Мурахи теж давно уже не сплять –
День лиш проклюнеться – в них вистача роботи:
То в росах ніжки стануть полоскать,
А чи будуються. Усе життя в турботі.
Нарешті й ранок трохи осмілів,
Піднявши сонцю із імли повіки,
Він тужився, від свіжості хмелів…
Таке не забувається до віку.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Наш Київ – серце України,
Його дівчата – маків цвіт.
І Роксолани, й Чураївни
Красою знаджують весь світ.
Наш Київ – це оплот держави,
Його історія – моя.
Усе було: тоді дрижала
Полита кровію земля.
Наш Київ – совість України
В усі часи, в усі віки.
Народ уже не на колінах –
Він в світі не один такий.
Наш Київ – рупор України.
За правду, Боже, не карай!
Звучать тут мова солов’їна
І пісня про козацький край.
Наш Київ – місто у каштанах,
Тут сквери й парки – зелен-рай:
Альтанки, зустрічі й прощання,
А в душах – весняний розмай.
Наш Київ – то Дніпрові схили,
Золотоглаві куполи.
Дай, Боже, розуму і сили,
Щоб шляхом праведним пішли.
Наш Київ – місто у загравах,
Мільйони величних споруд,
Несамовиті водограї –
Людей то все величний труд.
Наш Київ – сонячна столиця,
Науки і культури центр.
На прапорі його – пшениця
Й блакить густа – небес лице.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Зима схиляє до весни
Свій сонця промінь,
І кожен день стає ясний,
Як теплий спомин.
Чарує світ вона вві сні
Дивом-веснянкою,
Тоді нові співа пісні
Й є сонця бранкою.
А я милуюся теплом –
Радіють зерна,
Вони не снігом, а зелом
Одягнуть землю.
Весну зустріну молоду
Й назву я долею,
І її пісню поведу,
Ще невідомую.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
В білім сповиточку спить наш сад,
Крекчуть стовбури – печуть морози,
Гілля, ніби рукава, висять,
В тиші п’ють зимово-сніжну прозу.
Склали свої крилонька вітри,
Чи з морозом їм не по дорозі,
Пень з-під снігу виткнувся старий,
Хоч мовчить, але за сад в тривозі.
13.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Сльоза скупа, зрадлива, чоловіча,
Щоку зросила раптом вояка…
Мо, ж пригадав, як умирав він двічі,
А мо, розхвилювали друзям свічі,
Боявся, не погасла би якась.
Не смій його засуджувать за сльози,
На це причина в нього є своя:
Війна – не тільки ворога погрози,
Війна – це смерть, згорьована сім’я.
Він смерть стрічав не раз і наодинці,
Й в окопі, й в ДАПі, і у бліндажі,
Коли на нього сунули ординці –
Оті, що не були колись чужі.
Виносив з бою тіло друга… теплим,
У ньому власний пульс йому вчувавсь,
Тоді серпневий день бійцям став пеклом
Із назвою земною «Іловайськ».
Сльоза і воїн… Ні, не випадково
Вони у парі… Поєднав їх біль...
Бо ж на портретах наші ті соколи,
Чиї життя згоріли в боротьбі…
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Хіба за це стояв Майдан,
Себе про це не раз питаю,
Коли сам Бог тоді ридав,
Як сотня в небеса злітала?
Хіба за це стояв Майдан?
Щоби багатшали багаті,
Палали люди, долі, хати,
Й земля здригалась від ридань?
Хіба за це стояв Майдан
Під водометом на морозі,
Сини Вкраїни – у судах,
Від ворогів летять погрози.
Хіба за це стояв Майдан?
Заливши кровію бруківку,
Й новим вклонився «господам»,
І пам’ять про героїв згіркла.
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби народ страждав, як завше,
Й знов булаву не тим віддав.
Караєш, Боже, нас ти зА що?
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби героя знов за грати,
А чи синок малий ридав:
«Коли до мене прийдеш, тату?»
Хіба за це стояв Майдан,
Щоб ми сліпі були й байдужі,
Й не розуміли, як Богдан
Продав Росії Русь і душу!
Хіба за це стояв Майдан? –
Запитую у-котре вічність,
Нам сам Господь можливість дав,
Щоб сором не дививсь у вічі,
Щоб стисли зуби й кулаки
Й звели у душах барикади,
Й здобувши волю залюбки,
Ми знали, що її не вкрадуть!
3.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Три янголи крильми закрили небо…
Утрати біль нас до кісток пропік…
Невже і там у воїнах потреба?
А це ж синок чийсь, внук чи чоловік…
Біди не обіцяв лютневий ранок –
Із Днем закоханих їх радо привітав…
Чому ж рука кремлівського тирана
Спинила їхні молоді літа?
Вдяглась у траур мати Україна:
Сини ж її загинули в цей день…
Донбас перетворився у руїну –
Там сьомий рік війна з Москвою йде…
Невже ти земле й досі не впилася
Кровію тих, хто у бою упав?
А щоби Україна відбулася,
В тобі хай спротив також закипа
І мова українська не ляка!
19.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Прощається й тікає вже зима,
Морози і сніги в дорозі губить,
Вітрами з холодом тепер не задима,
Тому й сміються, й червоніють губи.
Адже, ген-ген, за рогом вже весна –
Вклонилась сонцю й хмарку осідлала…
І пролилась із неба голубінь ясна,
Що килим з пролісків внизу послала.
Поглянули вербиченьки униз –
Теж поспішили і собі прибратись:
В липкі листочки ще й в сережки одяглись –
Весні зраділи – досить уже спати.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Верба журилась над водою,
Все ж чарувала білий світ,
Давно змирилася з бідою,
Хоч не могла підняти віт.
Ті ж опустились тихо в воду,
Й сльозинки бігли по листках,
А може й, названа за вроду
Верба плакучою така?
1.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Корилася зима вже весняній порі,
Але найвеселіш ставало дітворі –
Хоч сніг іще лежить, та бавиться теплом,
Вітри південні рвуться напролом.
Відм'якне сніг і заблищать кристали,
Востаннє діти в сніжки грати стануть,
Чи зліплять «бабу снігову», чарівну:
І ніс, і посмішка, і очі – все на рівні.
А скільки сміху, радості в очах:
В майстрів-хлоп'ят та в помічниць-дівчат.
Єднає праця їх ця снігова, як слід,
Тож ближчим стане кожному й сусід.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Зустрілася Зима з Весною
У стрітенський лютневий день.
Сказала їй: «Я ще постою,
Хай заметіль ще погуде.
Нехай закидає доріжки,
Утеплить ще ліси й поля,
Я ж пожартую іще трішки,
А ти дивись на це здаля».
Весна погодитись не хоче –
Іде до Сонця на поклон,
Дає йому частинки ночі,
Цілує сніговий покров.
І народилися струмочки,
Сіріли й танули сніги,
Вже скоро оживуть листочки,
Зазеленіє навкруги.
А Сонце небо розмалює
Ключами перших журавлів,
Весняні води розхвилює,
Тепло пошле святій землі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Вона встає з молитвою й лягає,
Аби Господь синочка уберіг.
Їй тиша душу болісно шмагає:
Чи ж переступить син живим поріг,
Бо ж звідси провела у світ далекий,
Хрестом благословила його вслід,
Не раз вже повернулися лелеки,
А син її іще рятує схід.
Розквітли в мами коси сивиною –
Не в марева позичила краси –
Душа її поранена війною,
Адже єдиний там воює син.
Змагається матуся із думками,
Готова до найгіршого щомить…
Сльоза солона по щоці стікає
І в унісон їй серденько щемить.
І щле вона свій погляд на ікону,
Чи захисту шукає в небесах.
Її молитва там, де терикони,
Рятує Україну без списа!
11.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
А ти той, що один у світі –
Оберіг і обранець мій.
Ти і я – тільки в нашім літі,
Не підвладне воно зимі.
А я та, що чекати вмію
День чи рік, а чи все життя.
По-жіночому, десь – несміло,
Нетерпляче десь, мов дитя.
А ти той, хто мене розрадить
В час незгоди-зла захистить,
Хто не кине під ноги зраді,
Відбудує хиткі мости.
А я та, що тебе кохає,
Пригорнусь під твоє крило.
Про одне Бога я благаю,
Щоби поряд воно було.
Ти для мене – сонечко в небі,
Я ж хмаринкою – при тобі,
Бо і в дощику є потреба,
Як душа заблука в журбі.
Нас давно поєднало небо,
Хоч не вінчані – не біда.
Я ж не мислю себе без тебе,
Ти ж без мене будеш ридать.
А ти той, що один у світі,
А я та, що лише твоя.
Діти й внуки – то наші квіти –
З ними повна, міцна сім’я.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Дві подружки Маша й Ната
Розмовляли у кімнаті:
- Ти була сьогодні в школі?
- Краще б там не буть ніколи!
- А чого? – спитала Маша,
Обижав тебе хтось з наших?
Ната глянула з-під лоба:
- Винна тут твоя хвороба:
Ти ж до школи не прийшла,
А контрольна в нас була.
Сіла біля мене Алла,
А списати не давала.
Не отримала й півбала.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Зима на білих крилах прилетіла,
Захолодила небо, землю, тіло.
Жартує із північними вітрами,
Складає з льоду ніжні діарами.
Звернулася вона якось до неба:
- Прикрити землю білим снігом треба.
І падали, все падали сніжинки,
Із діаманту різьблені крижинки.
А сонце на снігу малює кола,
Таких зима не бачила ніколи:
Червоні, жовті, навіть синюваті:
- Я буду тут ще довго царювати.
Заглянула в лісок зима-царівна:
- Підкину снігу , аби було рівно.
Навколо біла-біла ковдра, чиста.
І на душі святково, урочисто
.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Літала старанна Бджола в сад – не гуляти.
- Працюй завжди, нектар збирай, - навчала мати.
Науку цю мала Бджола запам’ятала –
Й сьогодні миль із десять намотала.
А ще красива ця Бджола була, нівроку,
Та стріла раптом і вона в житті мороку:
Ледачий Трутень за комахою вв’язався,
Вперше побачивши її, аж облизався:
- Така ж бо працьовита, ця не дасть пропасти.
І став щодня цей ледар милу Бджілку пасти:
І вдома, й на роботі, словом, з нею всюди.
Що їх чекало далі, здогадайтесь, люди!
Трутень – самець бджоли, що не виконує ніякої роботи.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Вже сонечко частіше в нас гостює
Природу до весни воно готує:
Рослини, звірів і завбачливих людей –
Ніщо вже не сховається й ніде.
Коли ж повернуться у край у рідний птахи,
Прокинуться від довгих снів комахи,
Проснуться річка й матінка-земля,
Це душу кожному собою звеселя.
І здасться всім життя буденне кращим,
Бо ніколи питать: живемо нащо;
Адже народжуються світлі почуття
Один до одного і навіть до буття.
Така природи суть воістину велична,
І щовесни вона для нас і всього звична,
Й здається, що немає кращої пори
Для нас, дорослих, і для дітвори.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Свою краплинку спротиву додай
Спогади 7-річної давнини)
Сторінку ще одну перегортаю
Революційного і непростого дня,
Де небезпека над людьми витає,
Та спільна є мета у них – одна:
Змінити владу, ні, скоріш – систему,
Й суди прозоро б стали працювать,
Тільки тоді народ закриє тему,
Як перестануть на закон плювать
«Тітушки», « гопники» і міліціонери,
Чиновники, яких усюди рать,
Що виросли так швидко в мільйонери,
Навести лад в державі цій пора.
І думка ще одна щодня терзає,
Яка душа сховалась за щитом
У емвеесників? Та і для них стезя є –
К народу перейти – не буть «скотом».
Коли й тебе думки такі хвилюють
І у душі теж маєш свій Майдан,
Усіх не залякають, не вполюють –
Свою краплинку спротиву додай!
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
Ці люди добре знають, чого хочуть
Колише час людські життя й країну,
І владу, й навіть цінності гойда,
Вогонь революційний в Україні
У душах запалив Євромайдан.
Стоять тепер єдиним всі оплотом –
Ніхто не хоче жити, як раніш,
Не куплені грошима, ані злотом,
І більшість з них – при вченому званні.
Ці люди добре знають, чого хочуть,
І знають, як мети їм досягти.
Розумні, щирі, добрі у них очі,
Прислухайсь, придивися до них ти!
Такий сльозу даремне теж не зронить,
І власної він честі не продасть –
Саме такі у самообороні,
І завдяки таким, живе Майдан.
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Живемо знову в непростий ми час. Простим ніколи він не був для нас... Сторінку пропоную за 10.02.2014р., коли стояв народ мій на Майдані. (Сторінка з мого поетичного щоденника за те число)
Десяте Віче Київ зустрічає,
Палкі промови слухає Майдан,
Отці святі знов Бога величають,
Про Україну хочуть нагадать.
Спливає час: знов лозунги ті самі,
Хай змучений, стоїть, та гордий люд.
Майдан людей весь повен тисячами.
Казна – пуста і банки – без валют.
Спливає час. Повстання ще триває,
І жертви теж тут мало не щодня,
Та дух людей ніхто вже не зламає,
Хоча біда не випита до дна.
Спливає час. Заграви ваблять Сочі,
Й жовто-блакитний прапор також там.
А президента безсоромні очі
Когось шукають… Тут – не чорнота!
Пружинить, аж зашкалює суспільство,
Та уряд ще під буквами В.О.
«Тітушки» демонструють різні звірства,
В парламенті намітилось крило,
Тих що не хочуть жити по-старому.
Вони в собі також долають страх,
У США з Європою – оскома,
Бо Україна в світі на устах.
Людей багато, змучених брехнею
І безробіттям стомлених давно,
Не хочуть жити далі вони з нею –
Тамують біль горілкою, вином.
В Криму, на Сході страх фальшивий сіють
І «Русский мир», і «Український фронт»,
Під прапором давно уже Росії –
Не український – Чорноморський флот.
Регіонали й навіть комуністи
Трублять в ефірах про страшний розкол,
Й чекає мати про дитину звістку,
Яку хтось викрав в Києві тайком.
Світ огортає непроста тривога –
Майданчики й пікети – тут і там,
І це для влади є пересторога.
У барикадах – обласні міста.
І ранить небо сіре прапорами
Проплачений в парку антимайдан –
На тілі України то є рана,
В очах людей немає тих стида.
Картина справді вийшла чорно-біла,
Та зацвітуть і інші кольори –
І казнокради, й «тітушки»-дебіли
Наказані ще будуть ізгори.
Майдан зимовий ранок рано будить,
І в’ється над наметом білий дим.
Все переможуть й прийдуть наші люди
Ще на екскурсію з онуками сюди!
10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Угледіла синичка стовп з труби залізний,
Пізніше із самцем туди залізли,
Гніздечко там зручне швиденько намостили
І синичаток народили і ростили.
Та найцікавіше було уже пізніше:
Стовп став пищати… тихо, потім голосніше.
Сусідський кіт не вперше голоси ці чує,
Не раз, було, загляне зверху в стовп й чатує,
Коли ж синички їжу дітям принесуть,
Тож очі котика щодня пташок пасуть.
Він кінчиком хвоста виляє вліво, вправо –
Така котяча, бач, була в нього забава.
І все ж синички у трубі були хитріші –
Сусідського кота залишили без їжі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Простори сонячні сміються –
Цвітуть соняшники, ріпак.
Красою жовтизни уп'юся,
Коли пройдуся по степах.
Зайду в соняшникове поле,
Медовий запах удихну
І потону у тихе море,
Забувши про життя-війну.
А з неба сонця промінь ллється,
Немов магнітом, притяга
Голівку соняха. Й сміється
До нього кожна голова.
Секрети ці давно я знала,
Не вперше й бачила я це,
Та вперше в соняху впізнала
Синочка сонечка лице.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Побачить хочу справжні гори,
Бо їх не бачила ще я.
Росла, де степ, ясні простори,
Мов камертон, вітри дзвенять.
Піднятись хочу я у небо
І доторкнутись до хмарок.
Погляну ізгори на себе
Й згадаю той малий ярок,
Улюблену найпершу гірку,
Котру долали ми саньми.
Було і весело, і гірко,
Та виросли усі людьми.
Життя вершини підкоряли,
Що на шляху стрічались нам.
Батьки в ту путь благословляли,
Й це часто в пам'яті зрина.
Отож побачить справжні гори –
Бажанням цим так марю я –
Хай сонце й гори біль загорнуть
І заспіва душа моя.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Я не соромлюся, що виросла в селі,
Ба, навіть цим ще трішечки й пишаюсь,
Бо переваги є і немалі:
В людей сільських багатшою душа є.
Вона все знає: хто і де живе,
З сусідами Різдво стрічає й Пасху,
Хто й як дитя народжене назве,
Й запросить тій дитині Божу ласку.
Коли я чую «баба із села»,
То хочеться «персоні» тій «умазать»:
А ким твоя пра- пра- колись була?
А по траві зеленій ти не лазив?
А по землі, на ноги що звела,
Тій, що, на жаль, тебе іще годує?
А пив холодну воду з джерела?
А їсти хліб, що зріс там, не гордуєш?
А знаєш, де беруться мозолі,
І як болять порепані геть п’яти?
Картоплю ту, що в тебе на столі,
Доводилось, на жаль, із цим копати.
А чув хоч раз ти пісню у селі,
Якій і небо відкриває двері?
Для неї в хаті стіни затісні,
І йшли до нас століттями – не вмерли…
Отак-то, друже, квити ми тепер,
Хоч полюси у нас лишились різні,
Якщо ти в місті, й тричі мільйонер,
Любити землю вчитися не пізно!
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Відстогнали зимоньки вітрами,
Пролісками весни відцвіли…
Що ж ти наробила, доле, з нами?
Ми ж кохання спів не вберегли…
А мо’, й не було його – кохання,
А чи за літами подалось?
Як воно залишитись прохало!..
Але дещо, все-таки, збулось.
Сина маю, схожого на тебе,
Навіть носить він твоє ім’я…
Чи то так судилось мені небом?
Стереже мій сон таки сім’я…
Вже й душею трішечки сивію,
Дещо стала навіть забувать,
З серця ж тебе викинуть не вмію
Й пам’ять не навчилась заривать.
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Кохання й біль! Як часто ви обоє
Йдете, за руки взявшись, поряд нас.
Аж раптом зрада випустить з обойми
Смертельну чергу. То болючий час.
Й ти летиш тоді зі своїм болем
Туди, де тебе чують, – на Парнас.
І вже ніхто-ніхто там не завадить
Про наболіле світу заспівать.
Й кохання переможе в пісні зраду,
І вторитиме світ йому: «Віват!»
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Сміються-піють солов'ї,
Цвіте схвильована калина,
Радіють в небі журавлі,
Сміються квіти у долині.
В росі красуються жита,
Що морем розлились навколо,
До неба пісня ген зліта,
Малює сонце власне коло.
Моє то долі джерело,
Мого життя, мого натхнення,
Де рідні місто і село
Хвилюють душу мою й вени.
З цим кожен день буду стрічать,
Як казку дивну, особливу,
Й не стомиться світить свіча
Поки топчу життєве мливо.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Одна у світі Україна –
Її не можна не любить.
Стояти досить на колінах, -
Жовто-блакитний стяг шумить.
Як Україна незалежна
Давно вона поміж держав,
Кордони й владу, їй належні,
Щоб кожен-кожен поважав,
І стане милою країна
Святою й рідною тобі,
Коли й на мапі Україну
Знайдеш, а ще знайдеш в собі,
Коли і пісню її, й мову
Всотаєш з мами молоком,
Впадеш в борні і встанеш знову,
Щоб стати сином-вояком!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Як купались зорі
У нічному морі,
Сонечко підкралось.
Зорі полякались
Й швидко поховались.
Скільки світ існує,
Сонечко полює
На зірок. Хоч більше
І від них кругліше,
Та зірки хитріші.
А чому?
27.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Людське життя – одвічна суєта
Від крику першого й до вічності порогу,
Аж поки в небеса душа зліта,
Забравши і туди земні тривоги.
Непросто зрозуміти суть життя,
І пазли його скласти ой, непросто.
Один стає крилатим, той – сміттям,
Та всі на цій землі ми тільки гості.
28.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Учора сховали матір,
В печалі-жалобі світ –
Шкодує за нею, мабуть.
Сирітками – її квіт:
Онучка її й синочок –
Дві гілочки деревця –
Чорнітиме гірше ночі
Матусина дата ця.
Сховали вчора матір,
Що дітям була крилом,
Аби від бід закривати,
Зігріти душі теплом.
Була ж і за батька, й неньку…
Ридає її свіча –
Свій хрест, а він чималенький,
Несла на слабких плечах…
Учора сховали МАТІР,
А це надвисоке звання…
Важка, непоправна втрата –
Збідніли світ і рідня.
Пливтиме душа над світом
(Мо’, ж спокій хоч там знайде),
Впізнає свій сад і квіти,
Росою на них впаде…
Чом добрі люди йдуть з життя частіше?
Чи не Аїд їх кличе в потойбіч?
У його царстві полюбляють тишу,
Аби не гасла ні одна зі свіч.
4.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Зима давно вдягла кожух вже сніжний,
Запакувала води у льоди.
Навколо біло й неповторно ніжно,
І дітворі так хочеться туди!
Пограти в сніжки, виліпити бабу,
Велику і веселу водночас,
На лижі стати, в сніг з гори стрибати,
На ковзанах промчати льодом раз.
Або у сніг звичайний просто впасти –
Кожух примірять матінки-зими,
А потім лоб, і мокрий, і вихрастий,
Нести додому разом із саньми.
І щоки розові і… рукавичку…
Одну, бо та сховалася в снігу.
І це вже входить у щоденну звичку:
Хоч кажеш, рукавичка – ні гу-гу!
18.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Дихав вечір п’янкою м’ятою,
Що сховалася десь за хатою,
Квітом рясно там уквітчалася,
Бо з любистком якраз вінчалася.
Небо бавилось зорепадами,
Що губилися над левадами,
Місяць світить на сад, на річечку,
Покупався в водиці трішечки
Та й поплив між зірок, вітаючись,
Перші диво-сни навіваючи.
І стомилися й руки, й ніженьки…
Опустилася Божа ніченька…
20.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Коли твір виносиш, як і дитя в утробі,
І випестивши, пустиш у життя,
Тільки тоді поставлять йому пробу,
Й народ уже не викине в сміття.
Коли ж його складатимеш, як сіно.
Й слова колотимеш, на вила беручи,
Той довго вірш не житиме – застигне.
В поетів це трапляється ручних.
«Ручний» – «зручний» – хіба слова не схожі.
Поет – у масці – в масці його й вірш,
Згодиться і для влади, й для заможних.
Не сумнівайся в цьому – краще вір.
Допоки ще звучить у світі слово,
Знай, що воно, неначе голий нерв,
Призначений народ будити знову.
Стовпи ж поета – правда й рідна мова,
Хоч слов’янин він, азіат, чи негр.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Кульгає світ і вже на дві ноги:
Один – кінці з кінцями ледве зводить,
А інший – божеволіє з нудьги
Й коханок для розваг собі заводить.
Мораль замурувавши у бетон,
Кульгає світ й, здається, вже занадто,
Бо слова не соромиться «притон»,
Навіть цікавить якість і оплата.
Немає й мови там про почуття,
Зате в них бізнес крутиться. Вдається.
Галопом пробігає і життя,
Аж поки щось лихе у них стається.
У колах тих – на все – своя ціна…
Купується там все і продається.
Таким на руку є й була війна,
Такий над чесним звично посміється.
Аби могли, то й матір продали б,
Там часто й брат свого вбиває брата.
Куди ж уже і людство завели,
Коли і вмерти ніяк без оплати?
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Коли замовкає серце,
То тіло життя покидає,
Німіє від втрати скерцо –
Шкодує воно – ридає.
Багатий це, а чи бідний,
Чи праведник, геть убогий,
Для когось – чужий, тим – рідний,
Та рівні всі перед Богом.
Слова ці звучать буденно,
І людям давно відомі.
Знай: знатний ти, чи нужденний –
Ти раб у своєї долі.
28.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Коли Бог щастя розділяв жіноче,
Забув якось про вдів і матерів.
Чи не тому їх часто плачуть очі,
Що серця шмат у кожної згорів,
Серця ж у них і теплі, і великі,
Й любові у них більше, аніж зла,
Їй завдяки долає жінка лихо,
Яке чомусь їй доля посила.
Жінок таких стрічала я немало,
Що власне щастя клали на олтар,
Вони ж контакт із вічністю тримають,
І кожна з них – по-своєму свята.
2.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
На перехресті зоряних доріг
Вони зустрілись в пору вечорову…
О доле! Ну, хіба ж кохати гріх
Заміжній жінці, мо’, й не чорнобровій?
Як може вона серцю наказать,
Коли йому тісними стали груди,
Й життя не повернути вже назад,
І суддями – сумління власне й люди?
Холодний розум каже тоді: «Ні!»
А зорі кличуть: «Йди! Він там! Чекає…»
Вона ж сама з собою у борні,
Аж поки розум зраджує – втікає…
Й вона приймає вирок, хай такий:
Ні поговір, ні сором не хвилюють,
Бо холодно ЇЙ без ЙОГО руки,
Без вуст гарячих з шепотом «люблю я».
Хоч не належить вже вона собі,
Та іншої також не хоче долі,
Купається те щастя у журбі,
Все ж не лякає жінку невідомість…
31.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Ми зустрілися в синім вечорі,
Коли сонце ховало день.
Покохались. Обоє хрещені.
Чом же доля нас не знайде?
Вперше я тоді закохалася…
Ти ж взаємністю відповів.
Не судилося нам побратися –
Іншу ти під вінець повів.
Не водою – сльозою вмилася,
Ледь не вирвалася душа.
Я й молилася… Притомилася…
Мала в полечко поспішать.
Стала там… польовою мавкою,
Й аби щастя вінок сплести,
Я купалася в росах ранками,
Бог, гадаю, мене простить.
Між волошками й незабудками
Тільки Він мене і стеріг,
З перепілки зливалась звуками,
Щоб прилинуть на твій поріг.
І сокирками невеличкими
Милувалась під шум вітрів,
Посміхались до мене личками
І хмариночкам, що вгорі.
У віночок вплела колоссячко,
Щоб родили усім жита,
Розпустила й густе волоссячко.
Хоч і мавка я, все ж… свята!
13.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Двадцяте сторіччя – жорстокості шквал –
Тоді збожеволіла вкотре Москва –
Топталась по гідності й вірі святій….
Лунають прокляття ще вбитих звідтіль,
Куди їх відправив «Червоний терор».
Німими були і суддя, й прокурор….
Губила людей їх слухняна рука,
А скільки втопила неволі ріка!
ГУЛАГи: Норильськ, Сандармохи, Печори…
Ще рани болять, хоч було це не вчора:
Три голоди нас убивали – не вбили…
Кричать замордованих сиві могили…
Та встояли ми, попри всі заборони,
Хоч смерті не раз приміряли корону,
І мову свою зберегли, солов’їну,
І вже не радянську – свою УКРАЇНУ!
Ішли через війни, де в подругах – зрада,
Несли ледь живу, пошматовану ПРАВДУ,
Котра не горить в історичнім вогні!
Сьогодні рятуєм ЇЇ у війні!
30.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Чи ж думав, чи гадав він у 30-их,
Коли востаннє бачив білий світ,
Що хтось про нього може ще згадати
Десь через довгих 90 літ?
Він надто молодим зустрівся з Богом,
Щоб думати тоді вже про внучат.
Їм із дружиною, окриленим любов’ю,
Послало небо немовля-дівча.
Мале таке, цікаве, карооке,
Та ще й на нього схоже – думка всіх.
Не виповнилося дитині й року,
Як під арешт утрапив. Не за гріх –
За правду! З нею він не розлучався
І ніс її, мов хрест свій, до кінця.
Про нього все відомо тільки часу
Й шрамам після тернового вінця.
Давно й доньки душа злетіла в небо,
Тож, може, там зустрілись вони знов,
Та не зникає у внучат потреба
Ту правду відкопать. А це любов
До роду до свого і України,
Без котрої не мислилось буття,
Де пісня й мова ніжно-солов’їні,
Де воля важливіша за життя.
Й болить усім, чому мовчали дзвони,
Як нівечились молоді життя,
Як знищували голодом мільйони?
Чому ж пішли кати без каяття?
21.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Хтось щастя має в парі, хтось – в батьках,
А хтось його знайшов у власних дітях,
Нещастя біль усіх-усіх ляка,
Щасливо жити, мабуть, треба вміти.
Наука ця і справді непроста,
Звичайно, й доля вносить корективи:
Собою бути в будні і свята
З сусідом, у сім’ї, у колективі.
Хоч це й не скарб, але допомага
Долати виклики життєвої недолі,
Коли доводиться й себе перемагать,
Коли шляхи подальші невідомі.
І почуваєшся тоді ти на коні,
Коли біда лишилася позаду,
І поряд голос чийся ще дзвенів,
Отже тебе ніхто в біді не зрадив.
Отож, щасливі будьмо ти і я,
Бо щастя відшукати можна всюди,
Й його гарантом є таки сім’я,
А також добрі незрадливі люди.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Козак їде по долині –
Підганя коня,
Навстріч тиха річка плине,
Його зупиня:
«Загнав коника, козаче,
Дай йому води.
Чуєш дівчинонька плаче,
Мабуть, від біди.
Утри слізоньки дівочі,
Й посмішка загра,
А заглянеш в її очі,
То пізнаєш рай!»
Завів коня у водичку,
Де не бистрий плин,
Та й побачив
Миле личко,
Й слізоньки з перлин.
Плине річка по долині,
Хвилька плюскотить.
Дівчинонька, мов калина,
Серце лоскотить.
Ніч застала їх в долині –
Сторожем – вода.
Місяць-човник ледве плине
Радо погляда.
21.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Крізь сивину задимлених століть
Ти йшла до волі, святої волі…
Своїм терпінням дивувала світ,
Новим щоразу впивалась болем.
Ти знала свист нагайки й батога –
Сліди їх не забули твої плечі –
Той біль шрамами у серця лягав
Й передавався з геном до малечі.
Ішла крізь бурі воєн і туман,
І підлій зраді часто піддавалась,
В путі не знала ти небесних манн
І на дива в борні не сподівалась.
Ішла під гуркіт вражих канонад,
Синів тілами шлях твій вистелявся…
Не у однім ярмі народ стогнав,
В чужі краї насильно виселявся.
Ти йшла й губила найдорожче – квіт,
Кувала долю, для себе долю,
І не спиняла вільних крил політ
Туди, де воля, жадана воля.
Нема багатших за твої поля,
Котрі пів світу завжди годували.
Саме тобі дарована земля,
Що не одну відвадила навалу.
Ти йшла, хоч нелегким був кожен крок,
Ходу свою звіряла по героях,
Їх душі над тобою, між зірок,
Вони й звеліли в руки взяти зброю.
На рубежі нових тисячоліть
Ти не зреклася шляху до волі,
Доламуєш міцну імперську кліть
В Донецькому скривавленому полі.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Коли ти здатен жертвувать собою,
Не вимагаючи за це ніяких плат,
Оце і називається любов’ю,
І не важливо, хто з яких палат,
Адже вона серцями володіє,
А серце для людини – поводир,
Бува, що кличе й до такої дії,
Що й сам раніше би відгородивсь.
І серце, й розум – часто антиподи:
А отже, кожне тягне у свій бік:
Холодний розум голосує проти
Того, що серце вибрало тобі.
Важка стежина жде тоді людину,
Як з розумом сердЕнько не в ладу,
Частіше так бува із молодими,
Що почуття із розуму зведуть.
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Передранкова тиша…
Уже не спить село.
Вітри ще не колишуть.
В дрімоті і зело.
Дорога ще чекає
На первісні сліди,
А очі вже звикають
До напівсліпоти.
Ген мріється обора
Ґаздівська, непроста,
Хліва стіна дубова,
Мов привид, вироста.
А далі – хати стіни
Біліють аж до стріх,
Дерев кумедні тіні,
Що викликають сміх
І загадковий шепіт
Ранкової роси
Тут кожного зачепить.
Почувся спів коси…
04.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Відпахло літо житечком гарячим
І росяним петровим батогом,
Озерами, де мама-качка кряче,
І білим мокрим ще дощовиком.*
Викупувались ранки в сивороссі,
Сліди лишаючи у повені краси,
Серпанки карі, пестячи колосся,
Спивали з нього залишки роси.
Мене не вабить ні краса венецій,
Ні Малайзійських дивних островів,
Й тоді, як осінь золотом озветься,
Постане світ у профілі новім.
Красу таку не випити очима
І не вмістити все в одній душі!
Забути теж не маю я причини,
Бо ці раї для мене не чужі.
23.01.2021.
* – гриби.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
У кожного – свій фронт у час війни,
І це – обов’язок святий – не тільки право:
На передку, де ходить смерть, – сини.
Там з диму і вогню цвітуть заграви.
За ними – волонтери й матері –
Несуть бійцям стривожену турботу
Й молитву, аби Бог їх уберіг
Від сепарні, точніш, путіноботів.
Німим спостерігачем у війнах – світ,
І в цій він міряє все коефіцієнтом,
Бо ж не його в нас опадає цвіт:
А це мужі, учені і студенти,
Оті, що вічно з серцем молодим,
З генетикою й волею уруса,
Продовжувачі роду для родин,
Котрі не голять бороди і вуса,
Аби здаватись старшими в літах,
Аби морози їм не допікали,
Бо Україна, рідна і свята,
До волі йшла не день-не два – віками.
І віриться, що фронт цей не здамо –
Не маєм права зрадити убитих,
Та поки що з окопів ми зримо,
Щоб Україну в світі не зганьбити.
Але вже не за горами наш час,
І триколор впаде під наші ноги.
У лоно матері повернеться Донбас,
Й здобуде Україна перемогу.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Ще сонце схід не плавило у небі,
І тиша зачекалася заграв,
Як стрепенулись напівсонні верби,
І кришталі упали поміж трав.
Небесна вись то більшала, то тліла,
Народжуючи в муках день новий,
Й озвалася пташиною несміло.
Окраєць неба раптом закровив.
Земля ж не здивувалася – вдихнула
На повні груди цноту цього дня…
Саме вона і музу підштовхнула,
Щоб випурхнула та із серця дна.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Тікають води в даль і час відносять,
А з ними попливли й мої літа,
Залюблені у особливу осінь,
Адже у інеї вона – не золота.
Літа ж скоріш нагадують листочки
У неспокійній течії ріки,
Й нема для них такого ще замочка,
Який би приберіг життя роки.
І добре їм, як течія повільна,
Тоді вони, милуючись, пливуть,
І дихається легко їм і вільно.
А як потраплять в темну каламуть,
Чи падають із водяним потоком
В каміння гостре з висоти униз,
Ніхто не порятує їх від шоку.
Вже інші потечуть удаль вони...
21. 01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Заблукала матусеньки доля
В посивілі гіркі полини –
Сина доленька їй невідома –
Загубилася в тернах війни.
Не на день – не на два, а на рочки…
Ані вісточки, ані дзвінка…
– Де ж ти, сину мій, любий синочку? –
Чути шепіт матусин зіркам.
Затремтіла одна з них від болю,
Хоч яскрава була, та німа.
Стріла в небі вона його… долю
Й зрозуміла: живого нема.
До матусі вона прилетіла,
У короткий заглянула сон:
– У Донецькім степу його тіло.
Воював у загоні УНСО.
Був сміливим бійцем-побратимом
І нагадував збоку орла.
Смерть його блискавична була…
Ти ж живим його в серці нестимеш…
Й полетіла… Догнав її ранок.
Ненароком і матір збудив,
У якої кровила ще рана…
Він із нею по воду сходив.
Далі день підхопив ясноокий
І надію, як вмів, відтесав
На усі розтривожені роки
Й сивини жмут у коси послав…
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Фото з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
В часи лихі матуся народилася:
Потік репресій, голод, дві війни.
Для всього у житті своїм годилася:
Косити і рубати, і пекти.
В’язальниця вона і вишивальниця
З тавром – «дитина ворога» жила
У Україні – світу годувальниці
(Вивозилося ж майже все з села).
Життя пробігло, в пам’ять залишаючи:
Картини в рамочках, серветки, рушники,
Ніколи й своїм вмінням не пишаючись,
Надбала мозолі лиш за роки.
Ішла на повен зріст, а не котилася,
Ніхто й зірок їй не поклав до ніг,
Аж поки кроки в жінки притомилися
І привели на вічності поріг.
Його ж переступила, не вагаючись,
Скорилась долі ув останній раз,
За пережите-скоєне не каючись…
А мо’, й не встигла вимовити фраз?
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Фото з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Дорогі мої друзі! Безмежно вдячна кожному з Вас за привітання з Ювілеєм! Вибачаюся перед тими, кому не подякувала, але ж вас виявилося таки багато. Ваші словесні і музичні подарунки буду ще переглядати протягом кількох днів. Дуже приємно
читати щирі душевні поздоровлення. Дорожу кожним з вас. Най кожному засвітить зірка щастя у вашім повсякденному житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Й мої літа у осінь заблукали,
За мною – непростий життєвий шлях.
Безпечної дороги не питала –
Сама шукала стежку у полях.
І в світ байдужий рано я злетіла
З-під теплого, твого, мамо, крила,
Так, як і ти, змінить його хотіла.
Бувало й манівцями десь брела.
Собою, як і ти, не хизувалась
І навіть не любила похвали,
Частенько і слова твої вчувались:
В недолю щоб шляхи не завели.
Твоїй, матусю, долі не позаздриш,
Тож в зашкарублих мозолях душа:
У 19, ще неповних – заміж,
Та злидням ти давала відкоша.
Засіявши свій лан сімейним житом,
Я починаю вже й свої жнива,
Не маю звички, як і ти, тужити.
Трудитимусь, допоки ще жива.
Тебе ж, матусю, згадую я часто,
Твій ген в мені надійно теж проріс:
Щаслива десь була, а десь – нещасна,
Не хвастаюся сивиною кіс.
З тобою паралельні в нас дороги:
Я – по землі, а ти – де ходить Бог.
П’ємо родини і землі тривоги –
Болять вони однаково обом.
І хоч літа й мої вже притомились,
Я все ще почуваюся дитям,
Може, тому, що ти з небес молилась
І молишся за наше майбуття!?
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Мені важливо, щоб мене читали,
І думка теж мені важлива всіх,
Сміялись щоб зі мною і ридали,
І знали, що любити – то не гріх!
Мені важливе визнання народу –
Не асів поетичних похвала,
Бо слово має теж свою породу
І лиш народне має два крила.
Мені важлива доля України,
Тож словом їй служитиму й пером,
А тих, хто її ставить на коліна,
Не промахнусь ударить топором.
Мені важливе те, куди прямуєм,
І хто, й яким наш буде поводир,
Як мій народ в війні перезимує,
Важливе щастя кожної з родин!
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Я йшла до тебе милями земними,
Несла в долонях серце і любов,
Аби вона обох нас ізмінила,
Аби благословив на щастя Бог.
А ти чомусь у щастя не повірив,
Чи то вогонь в душі перегорів,
А мо’, не чув моєї, любий, ліри,
А чи для серця коду не зберіг?
Уже у сивині ми помарнілій,
Минулого свій кожен тягне шлейф,
І майбуття вже слайди потемніли,
Хоч під одним ще зоряним плащем.
Я йшла до тебе кроками земними,
Несла незгасле серце і любов,
Аби вона обох нас ізмінила,
Але спізнилась – відвернувся Бог…
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Хоч убивають нас, а ми живем
І плодимось, і жито своє сієм,
І землю нашу матір’ю зовем –
Русь-Україну – не якусь Росію.
Землі в нас вистачає на усіх,
Тож засіваємо її зерном любові,
Кохаємось у неземній красі
І тихо й щиро молимося Богу.
Нам «брат вчорашній» влаштував погром,
Аби наш край укотре сплюндрувати,
Аби на нас нажився знов «Газпром»,
І нашу волю вкотре відібрати.
Прошу я кари в Господа-отця
Отим, що ділять світ цей без кінця,
За кожну смерть, гірку сльозу вдовиці,
За серце матері, що замість каганця
Горить і день, і ніч, адже не спиться,
Прошу я кари в Господа-отця!
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Поет – це той, у кім живе потреба
Про все-про все зі світом говорить:
І про зажурені віками сиві верби,
І про стрункі тополі-явори,
Про біль землі, що бачила багато,
І про невтішне горе матерів,
Про отчий край і найбілішу хату,
Про літо у полоні кольорів,
Про зими, що чарують білизною
І килимами стелються до ніг,
Про почуття, народжені весною,
Й про осінню запалені вогні.
Поет не має права оніміти,
Коли народ чекає його слів,
Коли у війнах сиротіють діти.
Це їм він має дарувати спів,
З душі діставши те пророче слово,
В якому вдосталь сонця і тепла,
Й від того звуки зрозумілі й мова,
Щоб нація нарешті відбулась!
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Де Дніпро гуля
Сріблом-хвилями,
То моя земля,
Із калиною,
І з озерами,
Невеселими,
І з долинами,
Ледь журливими,
Із садочками,
І туманами,
Ясеночками
І з лиманами.
Бог її водив,
Пестив мукою,
Поки висвятив
Врешті злукою.
В дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все пройшла тоді –
Не розпалася.
Скільки ж за життя
Настраждалася!
Волю ж, мов дитя,
Все ж діждалася!
Не чужі вітри –
То історія:
Майдан вибухнув,
Владу створено.
Дуже дорого
Небу сплачено…
Знаєм ворога,
Та не страчено.
У День Злуки як
Двадцять другого
Сергій Нігоян
Був загублений.
Білорус упав
У недобрий час,
Як колись УПА
Полягла за нас.
А тепер Донбас
Пече раною,
Скільки треба нас –
Нігоянових,
Скільки ще впаде
Наших діточок?
А весна прийде
То барвіночок
Проросте-зійде,
Зеленесенький,
Синьо зацвіте
Молодесенький –
То синівська кров
Проросте, либонь
Щоби Бог ізнов
Дарував любов.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Село моє – моя одвічна казка,
Буття мого й любові джерело,
Мого дитинства недопита ласка,
Знов на краєчку пам’яті спливло.
Село моє, далеке, незабутнє,
У спеки час і довгих холодів,
Ти у мені завжди-завжди присутнє
І особливе в повені садів.
Село моє! Дорожчого куточка
Я не знайшла на грішній цій землі.
Колись обрала долю я листочка,
Якого вітер носить на крилі.
Село моє. Мені болить розлука.
У цім йому не вперше зізнаюсь,
Бо ж там мого дитинства сни і звуки,
Та долі своїй вкотре підкорюсь.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Блукала я у снах у чорно-білих,
Де все-усе у двох лиш кольорах,
Й не зчулась, як літа мої пробігли,
Не раз переступивши чорний «страх».
Я ж не грішитиму, що горя не боялась.
Усе було: і злети, і Тартар,
Але надія радо посміхалась,
І я пила цілющий той нектар.
З роками, мабуть, стала сміливіша,
Адже вже загартована душа,
І хоч коса моя тепер сивіша,
Надія мене ні, не залиша.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Коли ти маєш дивне відчуття,
Дароване душею, серцем, кров’ю,
Ото і є та формула життя,
Що в світі дивно названа любов’ю.
Її важливо добре пам’ятать,
Чому вона приходить до людини,
І спонукає плакать і… літать.
Але яка ж важлива для родини!
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Плинуть наді мною сиві весни,
Вже не ті, які були колись, –
То життя земного перевесла,
Котрі в даль з літами подались.
Не заплачу я за пережитим.
Знаю, на усе в житті – свій час:
Коли сіяти й збирати жито,
Й журавлів-веселиків стрічать.
Не одну я весноньку зустріла,
Провела не раз і журавлів,
Котрі мені вірно душу гріли
І любов будили до землі.
Прийде час і замаячить осінь,
З висі срібло в коси упаде,
Журавлі покличуть мене в просинь,
На крилечка візьмуть згаслий день.
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Стрічаю часто горе-чоловіка:
Подертий одяг, низько – голова.
Портрет не називає його віку,
Й я подумки повторюю слова:
«Хто ти такий – людина чи істота,
І ким колись, у тім житті ще був?
Ім’я твоє яким було достоту?»
Читаю у очах його журбу.
А збоку світ зорить на чоловіка
Частіш – з презирством, а не співчуттям.
Чи знайде він колись для нього ліки,
Аби той повернувся до життя?
Й так хочеться його за плечі взяти,
Струснути і спитать: ти хто відтак?
Був правнуком козацьким, а чи зятем,
Для когось – батьком, сином, як-не-як?
Чому ж себе так опустив ти низько,
І як тепер звучить твоє ім’я?
Ідеш невпевнено, хоча й не слизько…
Де ж гідність загубив ти? Де сім’я?
Вогонь де той в очах, що волю гріє,
Котра тебе тримала на плаву,
Адже не просто ти пливеш – старієш,
Коли життя науку зрозумієш
Й помітиш над собою синяву?
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Нам цідить час крізь ситечко душі
Усе-усе, що доля посилає.
Зникають півказкові міражі,
Все інше, як належиться, приймаю.
Вповільнює свій стук серцебиття,
Коли втікає спокій у дорозі.
Пробігло вороним моє життя,
Фіксуючи і радощі, й погрози.
Саме таким є, був і буде світ:
Похмурим чи ясним, але тривожним.
Ніхто числа не знає його бід,
Що зачіпають бідних і заможних.
Лиш серденько – невтомний метроном –
Чеканячи, народжує надію.
Клин, кажуть, вибивається клином –
Подією завершиться й надія.
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Нема у світі більшої любові,
Ніж материнська за її життя,
А може, це і є та плата Бога,
За те що світу принесла дитя?
А мо’, тому, що знає вона муки,
Й пішла на них сміливо, без вагань,
І платою за те їй – діти й внуки.
Буть матір’ю – одне із гартувань.
Немає в світі більшої любові
І кари для матусі за життя,
Коли дитя її іде до Бога,
Й вона молитвою турбує теж буття.
Немає в світі іншої людини,
Де б стільки умістилось доброти
І до землі своєї, й до родини.
Коли ім’я матусі маєш ти,
Не підведи!
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
(Ярошівка (нині с. Українське) на Талалаївщині (Чернігівщина) – рідне село мого дідуся Івана Лободи, репресованого у 30-х роках минулого століття.)
Земля Ярошівська багата, квітуча,
Красі твоїй заздрив, напевне, і Бог,
Та після далеких з Москвою заручин,
Проснулась до тебе імперська любов.
Сини ж твої в праці щоденній кохались
І славних тобі дарували дітей,
Їх жили, немов тятива, напинались,
І мозок ожив від гарячих ідей,
Аби вже не гнутися під супостатом,
Щоб силу й надію в труді не згубить.
І мріялось проти режиму повстати
Й не втратить себе на шляху боротьби.
Мінялись царі на російськім престолі,
Жінки в часи воєн вдовіли не раз,
І тільки твої, земле, вільні простори
Чекали господаря власного фраз.
Надію послав тобі постріл «Аврори»:
Декрет за Декретом – солодкі на смак,
А потім на шиї синів лягло горе –
Колгоспне ярмо… І без нього – ніяк.
Знов кинулись волю тобі рятувати
Сини, в яких руки в твердих мозолях,
Й отримав хтось – кулю московську, хтось – грати…
Сльозами впились тоді вдови й земля.
В минуле утік час нових революцій,
На зміну йому прийшли інші часи,
І лиш солов’ї, як раніше, сміються,
Й ти, земле, як завше, в полоні краси.
Сини по світах твої ген розлетілись:
Той – сіє жита, той – рятує Донбас.
Здається, і ти, земле, теж притомилась…
Ранкова зоря в Лисогорі* умилась –
Промовила: «Земле, ще прийде твій час!»
18.01.2021.
* – річечка у Ярошівці.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Донбас… Війна… Невидима навала…
Й невидимий для ока дивний фронт.
Там сепарня бійців наших здавала,
Поки вони зайшли… в аеропорт.
Це ДАП, де особливе поле бою,
Де в склепі вже, але іще живі,
Озброєні синівською любов’ю,
І «Калашами». Хай і не нові…
Навколо нього розгулялось пекло.
Крізь дим, вогонь, де смерть життя пила.
Бійці ж стояли й душами не терпли,
Бо особлива в них любов жила.
Вони стояли й боронили волю,
Бетон і справа, й зліва, і вгорі,
Й металися над ними їхні долі,
І плакали, як хтось уже горів.
Вони стояли й знали, що загинуть,
Проти «братів» стояли… Ні, катів!
Де ДАП стояв, там виросла могила
З бетону і живих юнацьких тіл…
Земля під ними кровію полита…
Весна щороку скапує сльозу…
Сніги лягають на бетонні плити –
Всі пам’ятає кіборгів – грозу…
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Розляглося село, і поле
На три боки ген розляглось,
Трьох вітрів пило воно волю,
Услухаючись в шум колось.
Три ставочки дітей купали,
Три ярочки – корівкам рай.
Ниви з трьох боків підступали…
Вчилась-бавилась дітвора.
А як літечка відшуміли,
А із ними й прудкі літа,
Здичавіли яри, й несміло
Кожен з трьох ставів – заростав.
Де-не де у селі скотина…
Жменя люду. Тривожний час.
Двері школи – не для дитини.
Спів не лине, як зазвичай.
Лиш вітри заглядають в вікна
Сиротливих порожніх хат.
Небагато тим хатам віку,
Навіть нікому там стогнать.
Більшість люду переселилось
В інші хати – вже під хрести,
Та здається, й ті притомились,
Рідко хто їх і навістить.
Лиш поля щедрі та багаті,
Мов ліси, пшениці, жита…
Цим милується крайня хата,
Хоч і хащами зароста:
«Й все-таки, тут земля свята!»
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Надворі літо… Ніжить сонцеграй…
Парке повітря подих зупиняє…
Перед очима – мій коханий край.
Милішого за нього я не знаю.
Пробігся дощ і вишитим крилом
Здалося поле житньо-волошкове.
Поміж ланів моє лежить село.
Над ним – підкова дивна, веселкова.
Ромашки поряд з сивим полином
Під парасоллю неба грозового.
Ось-ось зозуля вдавиться зерном
І до весни мовчатиме небога.
5.01,2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Чи ж не талановита Україна,
Коли куди не кинь – живий поет?
Оспівані не раз верба й калина,
Тополя з вітром, навіть очерет.
Таланти ж – то є Господа дарунки,
Їх – ні позичить, ані закопать.
У рушниках – колосся, візерунки!
А хто у світі вміє так співать?!
У українця й хатка, як картинка,
І в хаті не бува порожній стіл:
Там сало й хліб, і молоко у кринках,
І хрін з горілкою, і з огірків розсіл.
На покутті – святії завше лики,
На стінах – предків фота в рушниках –
То труд жіночих рук, складний, великий!
Моя Вкраїна саме отака!
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Лягла зима цьогоріч так несміло,
Мов економила надалі свій сніжок,
А може, небо змусити не вміла,
Тому й стояв сіренький моріжок.
Мов неприкаяні, моталися ворони
І закликали кожен день сніги,
Благали осінь зняти вже корону.
А як її чекали дітлахи!
Це треба тільки бачити, як діти
Хапали перший сніг собі до рук,
Й не поспішали їх в теплі зігріти.
Радів цьому ізбоку й чорний крук.
І хоча сніг ще не хотів ліпитись,
Тож сніговик не виросте в дворі,
Та це не заважає сміхом впитись
Від снігу першого щасливій дітворі.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Зачепилось за світ село,
Аби вижити. Не вмирати ж…
Скільки радощів там було!
Вміли люди хазяйнувати:
В полі ранішню стріть зорю,
Що спускала на землю роси,
Ледь розвидниться – вже орють,
Поки сонечко й ніч запросить.
Вони вміли і святкувать:
За столами – родина, друзі,
І співать вміли, й готувать,
І косити траву у лузі.
А які ж ковалі були!
Дзенькіт линув на всю округу,
А тепер собі здобули
Сірі злидні, немов наругу.
До небіжчика – всім селом.
Полинове останнє слово…
Й ледь вміщалися за столом…
Тепер – КОВІД – не час розмовам.
Зачепилося все ж село
За високу з хрестом дзвіницю…
Це таки його вберегло
Та ще сонечко жовтолице.
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Часто замислююся над тим, що рухає нашими воїнами, котрі день і ніч і часто в нелюдських умовах стоять у Донбасі, боронячи наш сон, іноді не маючи дозволу дати ворогові відповідь зброєю. Це надто важко. Прийшла до висновку, що рухає ними особлива, часто не всім зрозуміла любов до України. Дорогі наші захисники! Ми в боргу перед вами. Хай вбереже Господь ваш, допоки згине ворог!
Є любов,
Яку не пояснити.
Проростає вона з землі,
На якій смів ти народитись.
Звідти сила в твоїм крилі1
Є любов,
Що сильніша за тебе,
Шлях диктує вона тобі,
Де долини, калина й верби,
Котра кличе тебе на бій.
Є любов,
Про яку не говорять –
Вона скаже про все сама,
Про долини, поля і гори,
Про народ і його слова.
Є любов,
За яку вмирають,
Землю зрадить вона не дасть –
Дасть квиток в небеса – до раю,
Й шлях лежить той через Донбас.
Є любов,
Яку не поділити
І не витравити з душі.
Нею вистраждані молитви,
Нею творяться і вірші.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
А я тобою марила іздавна,
А ти на мене теж чекав у снах…
Кохання ж закінчилося… риданням –
Нас розлучила голуба весна.
Весна буяла, як тебе зустріла,
І ти сказав: я схожа на весну.
Своє кохання душами зігріли
І не могли без любощів заснуть.
Пробігло літо з запахом суниці,
Осінній дощ серця охолодив…
Нікому з нас ніхто уже не сниться –
Шукати іншу долю заходивсь.
А я тебе собі намалювала,
А ти мене також намалював.
Чи доля з нами так пожартувала,
Щоб кожен щастя сам собі кував.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
А я пишу на зло усім негодам:
Морозам, сніговіям і вітрам –
Писати не умію на догоду,
Всю силу слів візьмусь в кулак зібрать.
Ударю ним по лжепатріотизму,
По тих, що навіть гідність продають.
Для мене Україна – не «отчизна»,
Це слово викликає в мені лють.
Для мене Україна – мати рідна –
Єдина, неповторна і свята.
Нестиму ймення українки гідно,
Хай сам Господь любов таку віта.
Тож я пишу. Ні, вишиваю словом
На мапі світу золотий тризуб.
Немає мелодійнішої мови,
Ніж та, яку у серці я несу!
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Поет – це той, у кім душа горить,
І попіл осідає в ніжнім серці.
Ні, він не сам до себе гомонить –
За правду він волає в кілька терцій.
Коли ж схолоне-знітиться душа,
Її уже ніяк не воскресити.
Літа його, як і у всіх, спішать,
Й хто зна, чи встигне інших підкорити.
Тепло завжди народжує тепло
По-іншому в природі не буває –
А щоб вогонь те серце зберегло,
Багато що на нього упливає.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
З твоєї ласки, Боже, щасливію
Нехай маленьким щастям, та своїм.
Сьогодні поділитись ним зумію:
Усім – потроху: друзям і сім’ї.
Почну зі слів – вони багато важать
У нашім повсякденному житті:
Нехай не буде щастя силі вражій,
А буде мир і щастя нам в бутті!
Най лад завжди панує в нашій хаті,
Здорові й щедрі будьмо, як земля,
Прекрасних друзів, діточок багато,
І сам Господь нам душі хай зціля!
13.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
У час біди, коли народні муки
Вже хлюпали сльозами через край,
Потрапило мені перо у руки,
Адже залився кров’ю милий край.
Себе поетом я не величаю,
Та вже перо не випущу із рук.
Хто кров людську п’є, тих не пробачаю.
Не заслужив народ мій таких мук.
Тож словом, як умію, так борюся,
Бо правда – суть моєї боротьби.
Її любити вчуся я у Стуса,
У Симоненка – вчусь народ любить.
Ціную слово Ліни я Костенко –
По ній звіряю кроки і сліди,
Й по Кобзареві нашому – Шевченку,
Котрий народ наш будить і будив.
Тож хай перо моє не знає втоми,
А гідністю озветься у мені.
Бунтарський дух – не явище фантома*.
Він не в печі гартується – в війні!
10.01.2021.
* – привид.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Нас воюють,
А ми живем,
Нас корчують.
А ми ростем,
Нас рубають,
А ми прямі –
Не бажаєм
Жити в тюрмі.
Наша воля –
У нас в руках,
Наша доля –
Ой, не легка:
Триколори
Прийшли в Донбас,
Нам на горе,
Стріляють в нас.
Що забув ти,
Назад вертай,
Волі – бути –
Вона свята.
Ми є вої,
Сильніші всіх,
Втратить волю –
Найбільший гріх!
Україна –
Лише для нас,
Рать спалімо,
Поки є час.
Чуєш, рашо,
Запам’ятай:
Воля наша –
Для нас свята!
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Кохання й біль! Як часто ви обоє
Йдете, за руки взявшись, поряд нас.
Аж раптом зрада випустить з обойми
Смертельну чергу. То болючий час.
Й ти летиш тоді зі своїм болем
Туди, де тебе чують, – на Парнас.
І вже ніхто-ніхто там не завадить
Про наболіле світу заспівать.
Й кохання переможе в пісні зраду,
А світ йому вторитиме: «Віват!»
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Засинає осіння ніч…
Зорі впали в холодні хвилі…
З хати – тиха жіноча річ…
То над фотом… матуся квилить…
Тулить бережно до грудей,
Де плачем обізвалось серце.
Як болить воно за дітей!
Заніміло в знемозі й скерцо.
Слуха неньку ніч, погляда
На відоме для неї фото.
Підкосила жінку біда,
Котра трапилася достоту.
Поховала вона синка –
Найдорожчого. Все, що мала, –
Молодого ще козака…
Тепер фото його тримала.
То єдиний її синок
У солдатській потертій робі.
Чуб, з дитинства немов льонок…
Де ж взялася ота хвороба?
Мов краплиночки дві води,
Син так схожий на чоловіка…
Боже, чим він не догодив,
Що йому вкоротив ти віку?
Й пригадалося, як малим
Кошеня він приніс додому:
«Його ж пси розірвать могли»…
Жалісливим ріс і свідомим.
Перебрала у сотий раз
І своє життя, і дитини,
І одну із останніх фраз:
«Їду я захищать родину!»
Й полетів на гарячий схід,
Щоби сепарів присмирити.
З нею жив лиш… синочків кіт,
Поки син мав землі служити.
Потекла-обпекла сльоза…
Тільки б не зачепила фота…
Щось хотіла іще сказать,
Котик лапу потяг до рота…
Обняла його, мов дитя, –
Він у неї тепер за сина,
Поки жевріє ще життя,
Поки небо над нею синє…
Ніч заплакала ізгори
Тихим довгим дощем… до ранку.
Мо’, години чотири-три
Мати їй побула за бранку.
8.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Загорну літа свої у осінь.
Полечу у спогадах туди,
Де ходили ноги мої босі
Й розгубили у траві сліди.
Прилечу лебідкою до ставу,
Запитаю хвилечок про час,
Коли з братом нас вони вітали,
І які були ми без прикрас.
У гніздо лелече біля хати
Сяду до малих лелеченят,
Пригадаю мальви, маму й тата,
Ще не сивих, та й не молодят.
Упаду росицею у трави,
Пробіжусь по зрошених слідах.
Витче вечір сонячні заграви,
Хату, двір, де я ще молода.
І ураз, немов помолодію,
Росами умившись, піднімусь,
На крилі нестиму і надію,
Що сюди не раз ще повернусь.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Застиг мій знов народ в чеканні змін,
Хоча він сам коваль своєї долі.
Зі сходу ж суне сам Горинич-Змій,
І підлості його нема кордонів.
Він ненаситний, дихає вогнем,
Живцем ковтає наших патріотів.
Його півсвіту лає і кляне,
Але непросто силою збороти.
Хизується червивий «гуманіст»
Ненавистю своєю до людини.
Цей напівзатхлий горе-комуніст
Навіть своєї не вберіг родини,
А мріє відродить СРСР.
Забув: надворі – інше вже століття.
Союз у душах у людських умер
Ще у кінці того тисячоліття.
І хоч застиг, здається, мій народ,
Але свій меч гартує знов для бою.
Від неба особливих жде щедрот:
І ласки Божої, і вічної любові.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Я в світ прийшла давно і з волі Бога,
Землі цієї стала я дитям,
Кохалася у святості й любові.
Іду із долею дорогою життя.
Нерівна ця дорога, кам’яниста,
Стрічалися й підйоми геть круті,
І небо часто супилось імлисте,
Траплялись люди добрі й не святі.
А я ішла і не лічила милі,
Долала шлях і згоди, і незгод,
Мінялися і звички, і кумири,
Однаковим лишався лиш народ…
Десь мудрим був, десь – ні, але терплячий.
Науку здобула у нього й я –
Скидалась іноді на сухоребру клячу.
Форпостом же завжди була сім’я.
І хай роки мої ледь притомились,
Адже зборола не одну біду,
Сльозою десь жіночою умилась…
Я – йду!..
7.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
У масках протиковідних живем,
Налякані, державою забуті.
Чи в дзеркало ми дивимось криве,
Чи справді стоїмо вже на розпутті?
Вперед не йдем… Ми смирні і німі…
Локдауни свята нам замінили.
Обличчя сіро-жовті і сумні.
Хіба про це в чотирнадцятім снили?
Палає схід – вогонь не затиха…
І звичним стало слово «перемир’я»,
Хоча чого ховати вже гріха:
Нема сьогодні в нації кумира!
Бентежать небо дзвони у містах,
Вдяглися села в траурні хустини,
Погасли посмішки в очах і на устах:
Позбувся пари хтось, а хтось – дитини.
З молитвами у небо шлем хрести…
Усі в чеканні кращої години,
Хоч мусим світ від раші захистить,
Коли життя знецінене людини.
Тікає звично день у темну ніч.
Вже й про війну ми згадуєм нечасто.
А не було би там синівських пліч,
Дістало би й до нас війни нещастя.
Дивлюсь ізбоку я на цей портрет
І ні, не впізнаю свого народу…
Політикан кричить. Замовк поет.
Чи і йому заклеїли вже рота?
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
Він володіє дивним ремеслом:
Пірнати в світ уявний, незбагненний,
І, жертвуючи часом, а чи сном,
Навіть узимку бачить луг зелений.
А чи гайнути ген на край Землі
І повернутися назад скоріш ракети,
Тополею зрости поміж полів –
Під силу це не кожному поету.
Його сприймають часто диваком,
Та вірять всі, що посланий він Богом.
На все у нього тільки свій закон,
Окрилений небесною любов’ю.
Встає й на прю- він тільки сам-на-сам,
Публічний й одночасно одинокий.
В полон його бере земна краса,
Й майбутнього теж здатен чути кроки!
6.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Їх юність повінчалась з сивиною,
Умились кров’ю молоді серця,
Коли вони зустрілися з війною
Й стояли у Донбасі до кінця…
Вони синочки, вірні Україні,
Котрі зустріли ворога грудьми,
Стояти не уміли на колінах,
Бо гідними завжди були людьми.
Зійшлися там добро і зло в двобої,
Бо ж воля України – на кону…
Життям сплатили там за неї вої,
Й з очей зривають чорну пелену
У тих, котрі чекають ще Союзу…
В історії ж – слід сильного плеча –
Ніколи не воюють справжні друзі –
І підлості вона не пробача.
У дні січневі небо нам спускає
Не тільки сніг, а й звичаї-свята.
Одне, лишень, мене гнітить-лякає:
Коли живих ми будемо вітать,
Чи не забудем тих, що піднялися
На небеса на ангельськім крилі,
Котрі собі і Богу поклялися
Служить народу і тепер… в землі!?
7.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
На душі щось не так – сумовито,
Плачуть росами в хаті шибки,
Листя мокре дотрушує вітер,
Від журби потемніли гілки.
Сонце вже не гостює так часто,
Бо ж осіння й для нього пора,
Посірів і город – не квітчастий.
Галасує не так дітвора.
Згорне осінь натомлені крила,
Вмиє землю дощем затяжним.
Ще зима її не підкорила,
Але знаю: прийде за тижник.
7.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Умивсь туманом листопад…
На черзі – грудень, січень…
Сто один рік тому назад
Погасла його свічка.
Народжений в Різдвяний день,
Зорею запалавши,
Поет із гідністю пройде
Свій шлях, життя віддавши.
Поет-борець, поет-пісняр,
Син вірний України –
В душі його цвіла весна,
Коли тоді загинув.
Життя коротке, та ясне
Ворожа куля вкрала,
Арештами було рясне,
Та втрапив він до раю.
Не доспівав усіх пісень
Поет цей український,
Все ж бачив наперед усе,
А слово мав за військо.
Він українцем наскрізь був,
Пішов ним і у вічність,
Щоби продовжить боротьбу
У просторі космічнім.
Болить його утрата нам,
І слово його віще –
За волю ще іде війна,
Та вирвемося з кліщів!
18.11.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Вітаю всіх я із Різдвяним Святом! Здоров'я кріпкого і радості багато, панує спокій в ваших мирних снах, а в душах розквіта завжди весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Сьогодні у Чернігівській міській бібліотеці ім. М. Коцюбинського відбулася онлайн-презентація сьомої поетичної збірки Лариси Ткач "Мить життя". Її поезії неповторні, як і сама поетеса.
Загадка
(Ларисі Юхимівні Ткач)
Щось у ній є
просте й величне,
І звичайне, й не зовсім звичне.
Придивляюсь
і зліва, й справа –
Душа чиста в ній – не іржава,
І не тліє –
горить-іскриться,
Серце любляче, материнське.
Вона слово
цінує й волю
І шанує жіночу долю.
Господиня
в сімейнім крузі,
Де гостюють і музи, й друзі.
Поетеса,
бабуся, мати,
Долю має свою, крилату.
Хто ж зуміє
з вас відгадати,
Як цю жінку-вкраїнку звати.
Відповідь же
не забариться:
Це чернігівка …
(Ткач Лариса).
4.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Не маю я ані високих звань,
Ані престижних нагород чи слави,
Але закохана у рими і слова,
Впиваюсь чарами Чернігова й Полтави!
Несу, мов стяг, невипиту любов,
Осяяну молитвою святою.
Їй оберегом – Україна й Бог.
Я ж залишаюсь жінкою простою.
Босоніж йду стежиною життя
Під супровід і вибухів, і ліри,
Не розгубивши в часі каяття,
Плекаючи в собі надію й віру.
Іду навстріч і бурям, і вітрам,
Котрі пошле мені лукава доля.
Та груди мої гордість розпира
За свій народ, що бореться за волю.
3.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Учора отримала грамоту і подарунок за участь у конкурсі "Від Крупка до Крупка". Дякую оргкомітету та особисто Людмилі Шубіній, котра залучила мене до нього. Це ще один подарунок нового року. Стала переможцем у номінації "У дзвони слова б'ю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
2021 рік розпочався для мене досить вдало: отримала подарунок від літературного об'єднання з м. Ічні Літературно-художній альманах "Ічнянська криниця" № 9-10 (496с.), куди вмістилися твори 39 авторів. Серед них і мої твори зайняли 20 сторіночок. Вдячна долі, а також моїм друзям по об'єднанню, зокрема його керівнику - головному редактору Маринчику С. Г. та Наталії Черненко, Надії Прочай, Ніні Штанько-Ткаченко, Валентині Михайленко, Ірині Шкребко, Аїді Безлєпкіній, Ользі Штепі, завдяки їм і спонсору Віктору Павловичу Кияновському альманах побачив світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Гаптує дивна осені рука
То килими у росяних коралях,
То тче тумани сірі з молока,
Вдягаючи ліси у пекторалі.
Душі торкнеться журавлине «кру»
І згірклий слід залишиться печалі,
Тоді у спогади весни ясні пірну,
І посміхнуся цим птахам-прочанам.
Душа моя зрадіє журавлям,
І їх пісням веселим, стоголосим,
Їм посміхнуться води і земля.
Тепер у вирій проводжає осінь.
1.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021