Проситься людиною... Стає нелюддю на службі.
Плутає язиком, швидко руками загрібає...
Депутатська посада доходна, міри не знає.
Горем людським обгороджена! ...Має захист і слуг.
Наче достатньо всього та однак це їм замало.
Збільшують собі зарплати і ладні нас загнати...
Впевнені не знайдеться управи, вдасться тікати...
Думають, все зійде безнаказано, обіграли!
Час війни... Матері пошепки набирають голос.
Не уникне кари вбивця, ні зрадник, ні утікач...
Чуєш внутрішний ворог - службовець, війни наглядач.
Змеле дробарка всіх, за майбутнє скалічених доль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Маг Грінчук