Прежде чем мир взорвётся,
Прежде чем поднимется волна и смоет города,
что гордились своими библиотеками,
я хочу вот что сказать:
тревожней всего мне было, когда ты просыпалась посреди ночи –
что я не досмотрел, где нарушил правописание твоего сна?
Темней всего было,
когда на вопрос, что видишь вокруг себя,
ты просто не отвечала.
Литература не пишется на будущее
и не приобретает вес за счёт замалчивания.
Кого интересует переписка разбросанных по миру людей,
что держались за фамилии поэтов,
как за предписания аптекарей?
Стихотворение – это нить, на самом деле оно ничего не связывает,
тянется у тебя под кожей,
и только от её чувствительности,
от чувствительности твоей, лично твоей кожи
зависит – стихотворение совершенно безнадёжно,
или ему всё же найдётся место
на заставленных тесно полках нашей тоски.
У всего написанного есть смысл до тех пор, пока оно читается,
пока есть кто-то, кто может воспроизвести сложную партию
твоего дыхания, что держалось на синкопах
и настойчивости.
Поэтому пока есть эта возможность, пока пророки беспомощно
машут нам из предместий, оповещая об опасности,
я напомню –
эта жизнь была создана из такого количества голосов,
что даже тишина между нами – всего лишь цитирование
кого-то из поэтов,
наше с тобой письмо – лишь наслоение, отзвук,
укрепление берега –
лунный свет над городом,
зловещее рождение волны,
весь озверелый распад,
всё грядущее восстановление,
каллиграфия нежности,
история литературы.
28.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
Перш ніж вибухне світ,
перш ніж здійметься хвиля, що змиє міста,
які тішились своїми бібліотеками,
я хочу сказати таке:
найтривожніше мені було, коли ти прокидалася серед ночі –
що я не догледів, де порушив правопис твого сну?
Найтемніше мені було,
коли на питання що ти бачиш довкола себе,
ти просто не відповідала.
Література не пишеться на майбутнє,
і не набуває ваги за рахунок замовчування.
Кого зацікавить листування розкиданих світом людей,
що трималися за прізвища поетів,
мов за приписи аптекарів?
Вірш – це нитка, він насправді нічого не поєднує,
він протягується тобі під шкірою,
і лише від її чутливості,
від чутливості твоєї, особисто твоєї шкіри
залежить – є цей вірш цілком безнадійним,
чи йому все ж таки знайдеться місце
на заставлених тісно полицях нашого смутку.
Все писане має сенс доти, доки відчитується,
доки є хтось, хто може відтворити складну партію
твого дихання, що трималася на синкопах
і наполегливості.
Тому доки є ця можливість, доки пророки безпорадно
махають нам із передмість, сповіщаючи про небезпеку,
я нагадаю –
це життя творилося з такої кількості голосів,
що навіть тиша між нами є лише цитуванням
когось із поетів,
наше з тобою письмо є лише нашаруванням, відлунням,
укріпленням берега –
місячне світло над містом,
лиховісне народження хвилі,
весь озвірілий розпад,
все майбутнє відновлення,
каліграфія ніжності,
історія літератури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002347
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.01.2024
автор: Станислав Бельский