ЗАПОРУКА
Відома не кожного лірника ліра
З минулих століть — лише трохи імен;
Ті рідкісні душі — як світ Альтаїра,
Як зорі, що сяють у безодні здавен.
Проходять, проходять, як хвилі, як тіні,
Неспинно минають сторіччя буття…
Вщерть сліз, устремлінь, і думок, і хотіння!
Мільйони безслідно утрачених «я»!
Самотньою видиться постать Гомера,
Самотнім зоріє з небес Альтаїр.
Уява малює — незвідана сфера,
Палаюча зірка, вмираючий шир.
OSALx2o24-o1
М.Врубель. Крестьянин-лирник
*
ЗАЛОГЪ.
Къ намъ немного доходитъ изъ прошлаго міра,
Изъ минувшихъ столѣтій, — немного именъ;
Только рѣдкія души, какъ лучъ Алтаира,
Какъ звѣзда, намъ сіяютъ изъ бездны временъ.
И проходятъ, проходятъ, какъ волны, какъ тѣни,
Безконечно проходятъ вѣка бытія…
Сколько слезъ, и желаній, и думъ, и стремленій!
Милліоны погибшихъ, исчезнувшихъ „я“!
Одинокимъ мнѣ видится образъ Гомера,
Одинокимъ сверкаетъ съ небесъ Алтаиръ…
Но въ мечтахъ предо мной — неизвѣстная сфера
И близъ яркой звѣзды умирающій міръ.
1898.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Под Сукно