[b]Артем Мазур. Небесний охоронець[/b]
Боляче – його нема – сказати,
Та людина в пам’яті – жива,
Ладен був Артем життя віддати,
Щоб була країна в нас нова.
Він пішов… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас.
З сивиною ранньою на скронях,
Прагнуть захистити, зберегти -
З неба простягають нам долоні,
Виставляють сонячні щити.
13.02.2015
Артем народився в Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Працював логістом та охоронцем. На Євромайдані перебував 2 місяці. Зрідка приїжджав додому.
18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний наступ Євромайдану на Верховну раду перетворився на криваве побоїще, чатовий 9ї чоти 15 сотні Самооборони Майдану Артем Мазур отримав надзвичайно важкі поранення. Від них і помер у лікарні. Йому було 26 років. Прийшов до тями лише один раз, але навіть не зміг нічого сказати… Рідні та друзі до останнього вірили в те, що Артему вдасться побороти смерть. Але у боротьбі за життя герой Небесної сотні програв. Зі згадок рідних: «Він був дуже чутливий до несправедливості…»
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: Ірина Лівобережна