Свій кожен день стрічаю я, як свято,
І небу дякую за те, що ще живу,
Що маю рід не однієї статі,
Тож бачу місію його нову.
Землі й народу я дарую слово,
Гірке десь, як полин, а десь, як мед,
Запрошую і музу знову й знову,
Аби висот позичити в комет.
Поета слово – дивний птах крилатий,
Тож сам Господь звелів йому літать.
За нього має бути гідна плата,
І місія його в житті свята.
Яку ж велику силу має слово,
Теплом душі зігріте у свята,
Вникаю в суть його, вдягну в обнову
І розумію, як кого вітать.
А коли в слові й мудрості є зерна,
Із досвідом людей кількох століть,
В нім сила ожива земна й підземна,
Котра тримає на собі цей світ.
25.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: Ганна Верес