Якось рано я проснулась,
Швидко встала, одягнулась,
Підійшла я до віконця,
І вловила промінь сонця...
Я людина вже старенька,
І болить моє серденько:
За тих хлопців і дівчат,
Що на захисті стоять...
Серед них там й мої рідні:
Моя доня і мій зять,
Захищають Україну!..
На позиціях стоять...
Всі тримають оборону
Свого рідного народу,
І бува вночі не сплять,
Щоб була в нас благодать...
Щоб ми спали й працювали
І додому їх чекали,
За подіями слідкуєм,
І працюєм, і жартуєм!..
Коли закінчеться війна,
Вернуться воїни додому:
Я стану в хаті біля вікна,
Й буду слухать церковні дзвони...
Молитимусь Богу за тих,
Що від біди нас захистили,
І додали нам сили,
Що ми живі ще слава Богу!..
Бажатиму світлу дорогу:
Військовим і Богу святому,
І вірити буду в майбутнє,
Для наших нащадків все путнє...
А щоб майбутнє стало путнє,
Треба боротися нам усім,
І бути впевненим і дужим,
І не боятись ворогів!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2024
автор: геометрія