Якби не війна…
Ще ось-ось – і скінчиться зима!
Снігу трохи було – вже нема.
Веселіше співають пташки
на гіллі бубнявіють бруньки,
ми б зраділи, що прийде весна,
якби не війна…
Вже чекають усюди сади
на садівникові труди.
На усіх українських полях
хліборобів чекає земля –
ми б дали на посів їй зерна,
якби не війна…
Скільки б можна було з тих полів
нам зібрати за рік врожаїв!
Скільки б можна було нам за рік
мати фруктів в садах і ягід!
І була б осінь щедра й красна,
якби не війна…
А у нас все, що треба, ж було.
Все довкола буяло й цвіло.
Жили люди у місті й селі,
і родилися діти малі.
О, скільки б випили ми ще вина,
якби не війна…
Як в глибокому давньому сні –
десь лунають веселі пісні,
у людей у душі живе страх –
звуки вибухів наводять жах,
не була б така пісня сумна –
якби не війна…
Не буває такого ні дня,
щоби не хоронила рідня
у громаді не простих мерців,
а загиблих на фронті бійців,
життю яких – смерть ціна.
...Тому що війна?
26.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2024
автор: Павло Коваленко