Живемо, як в кошмарному сні,
собі місця не найдем в тривозі,
весь час в пошуках або в дорозі
застигаємо в незручній позі,
наче злякані, злі чи сумні.
На «нулі» - за обстрілом обстріл, –
не жаліють снарядів рашисти,
що на площу лягають зі свистом
і рельєф роблять дуже ямистим,
і руїни із міст наших й сіл.
Ще й ракети летять звіддаля
з-за поребрика «руzzкого міра»
по наміченим орієнтирам –
будинкам людським і квартирам,
у яких мирно спить немовля.
Гинуть люди і вдень, і вночі –
у тилу гинуть й гинуть на фронті, –
відділяються душі від плоті
і в страшенному коловороті
зависають молитви й плачі.
Це жорстока і підла війна!
Її смисл нам ніяк не збагнути.
Ми ніколи не зможем забути
вбивства ці, по звірячому люті,
тими, у кого серця нема.
02.05.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2024
автор: Павло Коваленко