часы реагируют на свет как зрачок
на циферблате чёрные глубокие мелкие зазубрины
действующий прототип времени что сломалось
когда российская ракета упала недалеко от дома
стрелки – каждая из них – оплавились
на давно выбитых окнах полиэтилен потускнел помельчал
но теперь и потолка уже больше нет есть только наши люди народ
кто-то произносит слова по уцелевшему радио
и этот голос звучит в такой беспросветной тишине
что бывает разве что когда в городе убиты
все до единого дети все звери нет ни животных ни птиц
когда пчёлы поседели в пепле и не гудят
когда комары не жужжат ведь нигде поблизости в пустыне
нет свежей крови есть только мёртвая запечённая
когда нет шелеста травы бумаги стеблей колёс подошв соцветий и воды в трубах
после взрыва время сначала остановилось замерло на месте потом побежало и стало бежать
ещё быстрей ещё и ещё потом прошли годы столетия
пока кто-то в другом городе не стал вслушиваться во вне досягаемости подолгу настолько подолгу
что кожа стала корой корни из ног проросли
и с тела опали вечнозеленые листья
но сломанное обстрелом время реагирует на свет значит жизнь продолжается
трава растёт всё течёт и ничто не стоит на месте
вне пределов досягаемости вне пределов досягаемости
кто-то стал деревом больше ни у кого не получится дважды
войти в один и тот же город в одну и ту же радиоволну
в одну и ту же войну
сквозь синеву проступает условность человеческих имен
самая быстрая самая тонкая условность сущего
сейчас здесь среди облаков струится дорога завтра её нет
этим живым не дано почувствовать знание в его обреченности
2023
(Перевод с украинского)
***
годинник реагує на світло ніби зіниця
на циферблаті чорні глибокі дрібні зазубрини
діючий прототип часу який зламався
коли російська ракета впала недалеко від дому
стрілки — кожна із них — оплавилися
на давно вибитих вікнах поліетилен змарнів змізернів
але тепер і стелі вже більше нема є тільки наші люди народ
хтось вимовляє слова по вцілілому радіо
і цей голос звучить у такій безпросвітній тиші
яка буває хіба коли в місті дощенту вбито
всіх дітей всіх звірят і нема ні тварин ні птаства
коли бджоли посивіли в попелі й не гудуть
коли комарі не дзумчать бо ніде поблизу в пустелі
немає свіжої крові є тільки мертва запечена
коли нема шелестіння трави паперу стебел коліс підошов суцвіть і води у трубах
після вибуху час спочатку спинився завмер на місці тоді побіг і побіг
ще швидше і ще і ще потім минули роки століття
доки хтось в іншому місті вслухався в поза межами досяжності довго настільки довго
що шкіра стала корою коріння з ніг проросло
і за мить із тіла опало вічнозелене листя
але зламаний обстрілом час реагує на світло значить життя триває
трава росте все тече і ніщо не стоїть на місці
поза межами досяжності поза межами досяжності
хтось став деревом більше нікому не вдасться двічі
увійти ув одне і те саме місто в ту саму радіохвилю
в одну й ту ж війну
крізь блакить проступає умовність людських імен
найпрудкіша найтонша умовність сущого
нині тут серед хмар струменить дорога завтра її нема
цим живим не дано відчути знання у його приреченні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008004
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.03.2024
автор: Станислав Бельский