Коли душа на крилах радості літає,
Який же дивовижний той її політ!
Вона любов і світло в себе убирає,
І виливає їх на те, що є довкіл,
Формує дивно атмосферу неповторну
Навколо себе – щастя, ніжності й краси.
Насичується серце і росте красою,
Воно співати хоче й втіху всім нести.
Мелодія пісень несе натхнення й радість
Усякому зустрічному в поточнім дні.
Усе скороминуще і суєтне слабне
Із висоти польоту щасної душі.
А Вищий Світ стає проникливим і ближчим,
І Серце від цієї близькості тремтить
І від Любові, що дарує Світ Найвищий,
Та обіймає Несказанним і Значним,
Відроджуючи в Серці, що було раніше
Ще до народження закладено туди,
І може проявитись зараз в повній мірі,–
Святий Найвищої Любові поводир.
16.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Martsin Slavo