*****
Життя людське
Таке крихке,
Немов тонкий кришталь,
Бо може вмить
В усяку мить
Розбитися, на жаль,
І вже навік.
Адже повік
Його не повернеш,
Щоб знову жить.
Тож кожну мить,
Допоки ти живеш,
Ти знову й знов
Цінуй, немов
Останняя вона.
На світі цім
Однім земнім,
Як прагнеш ти того,
Живи щомить,
Яка летить,
Впродовж життя твого;
Бо ж миті ті
В твоїм житті
Із часом пролетять,
Немов пташки,
Немов зірки,
Що в небі мерехтять.
Завади ж ті,
Що на путі*
Стрічаєш ти, долай.
Щоб до мети
Таки дійти,
Зусиль всіх докладай.
Лиш не горюй,
Як слід працюй.
Не можеш? То учись.
Недолі злій
Лиш та лихій
Нізащо не корись,
Аби повік
Свій з нею вік
Дарма не коротать.
Усе життя
Слід до пуття
Для цього працювать.
Без праці ти
Все ж до мети
Ніколи не дійдеш,
Все з нею вмить,
Щоб щасно жить
На світі, досягнеш.
Якщо ж не вмить,
То прилетить
Із часом щастя-птах.
І будеш жить
Ти з ним щомить.
Усе в твоїх руках.
Так, залюбки
Тобі батьки
Поможуть, друзі теж,
Та шлях життя
Без вороття
Свій пройдеш лиш ти все ж.
*Путь - заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 25. 11. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Євген Ковальчук