Це – світ грошей і хоч лунає скрізь
Глас лицемірства, наче це не так,
Та викликає у душі він різь,
Якщо не здав її ще за п‘ятак.
І неможливо знищить, обійти,
Цей символ – в голові й керує рух,
І знову у думках за нього ти,
Куди б твій не злетів метелик-дух.
Кайдани найміцніші – золоті,
Але й на них ще треба заробить,
І відмовляєш ти своїй меті,
І заробивши – губиш щастя мить.
А час тече – така його мета,
Вловили хвилю, чи йдемо на дно,
Ось щастя мить! Та вже вона не та…
І віри вже нема, що є воно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2024
автор: Віталій Гречка