В дальній резервації Уралу
Воїни із племені Песець
Пішки на сходняк пришкандибали
Через лісотундру, навпростець.
Вождь поправив лапті і онучі,
Міцно матюкнувся в НАТО мать
Й шкіру підперезавши смердючу,
Військо розпочав агітувать:
"Встаньмо, помстімося українцям!
Лапніте, катало і щипач, -
В кожного осколки є в сідницях,
Тільки не закінчено махач.
Світ ми завоюємо ще, братство,
Списи нагостріте і мечі.
Будуть дойчемарки в нас і цяцьки,
Пійло до червоної сечі.
Тим, хто начиняли нас металом
Нашого не бачити кінця.
Всій планеті будуть ідеалом
Воїни Великого Песця.
З нашого Парижу й Ліссабону
Випремо тубільців до чортів.
В кузьки мать запремо Пентагону,
НАТО розірвемо як котів".
Сходка від промови застрибала -
Проти і байдужих не було...
В тундрі Приполярного Уралу
Братство синьоморде загуло.
Кожен перечислює образи,
Тиче в орган, повний чавуну.
В них бандери, капосні зарази,
Вкрали уже виграну війну.
Піп з'явився, витягнув ікону,
Військо став до битви призивать.
Воїни готові Пентагону
Нутрощі на списи намотать.
Ніч уже над тундрою настала,
Тільки не припинить ні на мить
Плем'я в резервації Уралу
Зброєю об камені гриміть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2024
автор: Леонід Луговий