[b]О[/b]сь, бачиш, стежка йде в життя,
[b]Х[/b]іба ти не задумувавсь ніколи?
[b]Т[/b]и думаєш, що рівна в майбуття?
[b]А[/b] в ній бувають нелегкі дороги.
[b]К[/b]риві, тернисті, згорблені навік,
[b]Б[/b]еруть початок ще з найперших кроків,
[b]А[/b] знаєш, як відлічується вік,
[b]Г[/b]отуючись до втілення уроків?
[b]А[/b] скільки ще буває в світі зрад?
[b]Т[/b]актують лихоліттям у гостині,
[b]О[/b]х, як хотілось декілька порад
[b]В[/b]селити в ду́ші матері й дитині.
[b]С[/b]калічених байдужістю людей,
[b]В[/b]містивши у серця́ печаль-осколки
[b]І[/b] вже не вистачає всіх ідей,
[b]Т[/b]ворінням, щоби виправить відмовки.
[b]І[/b] сумно так, де ж ділося добро?
[b]З[/b]горіло у бездушності пориву?
[b]Л[/b]ишилось зе́ло де було тепло,
[b]А[/b] відновити , як найкращу ниву?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик