О, хотіла вітром би стати...
Як не вітром, то птахом чи цвітом...
Чи хоча би вміти літати,
І летіти, летіти, летіти...
Мов хмаринкою я б полетіла,
Вверх до сонця, до світла, до смерті...
У промінні гарячім б згоріла,
Не найкраще чи так ось померти?
Не найкраще чи позбавити тіла,
Мою душу летку, неосяжну?
Чи не краще було якби тліла
У обіймах теплих й кулястих...?
"Най би крила дав мені, Боже!"
Та не чути відмови чи згоди...
Лиш берези шепочуть одвічні,
Що не зміниш людської природи...
О, хотіла вітром би стати...
Як не вітром, то птахом чи цвітом...
Чи хоча би вміти літати,
І летіти, летіти, летіти...
Я б голубкою полетіла,
Я б людського не знала болю.
Загалом, нічого б не знала,
Окрім сонця,неба та поля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Ната Іванова