Прошу, прошу залишся,
не треба нічого робити.
Скажи, чого ти боїшся?
врятуй, я не хочу жити.
Прошу, говори зі мною,
слова твої - промінь надії.
Прошу, забери мою зброю,
прошу, розмалюй мої мрії.
Я так не хочу вмирати,
з тобою я бачу причину.
Прошу, не потрібно тікати,
залишся, в останню хвилину.
Послухай, мені так страшно,
сказати тобі не зможу.
Не виживу я відважно,
у серця не переможу.
Прошу, зостанься ще трохи,
прошу, розділи моє горе.
Почуття у криваві епохи,
кохання таке суворе.
Сказати тобі не в силах,
про те, що від тебе ховаю.
Нажаль, на відірваних крилах,
над морем тепер не літаю.
Боюсь, що все буде знову,
так боляче і так гірко.
Не вірю я більше слову,
у серці зроблю ще дірку.
Бо ти мені так прекрасна,
красива, весела, щира.
Не вірю, що доля власна,
цукерка, а не сокира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2024
автор: Zak_Marko