Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2024
автор: Катерина Собова