МОЛОДА ВДОВА
Чи ж справді вона надто грішна,
нещастя по вінця незваного,
війна відібрала коханого…
Не плаче любов безутішна.
Ні крику, лиш стогін, а свідки –
німі переконливі докори,
що доля полинула соколом
й розради чекати нізвідки.
Покояться в тиші холодній
недавні обійми і пристрасті,
котрі ще не встигли, не вистигли,
страждають в печалі скорботній.
Гукала на ложе надію,
впивалась його рідним запахом,
любов пробивається спалахом,
і гасне… без права на дію.
Душа затаїла скорботи
Доволі! Не буде істерики,
не треба хрести, а ні хрестики,
є погляд із фото навпроти.
Навіщо життя марнувати?
Відтаньте, сльози не побачите,
й такої ганьби не пробачите,
тож будете вік таврувати.
Хай душу не палить на попіл.
Не втілиться те що запрагнеться,
вона за життя ще наплачеться.
Страждання земні будуть… потім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2024
автор: на манжетах вишиванки