* * *
Вітрами, ямбом і хореєм
Я цілий світ програмував.
І сам себе гіпербореєм
Закарбував на днів мурал.
Де голоси сплітав Кручоних,
Бурлюк очей гострив бурав,
Там їхній білих днів і чорних
Я твіт запостив за Урал.
Аж до замріяних Америк,
У океани самоти...
В шляхи спліталися химери
І розгорталися світи.
І впали зорі на алеї
Моїх зажурених садів.
Та я живу в душі Гілеї
Серед невидимих слідів.
8.12.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2024
автор: aleksgun