Сонце миру запалає,
Як мине війна,
Що у нас іще триває.
Кожен з нас це зна.
Сонце миру ми чекаєм
Нині, як ніхто.
Ми усі чудово знаєм –
Не за років сто
Миру ясне сонце вийде,
А за певну мить,
Як перемогти в нас вийде
Ворогів всіх вмить,
Як ми всіх їх подолаєм.
Ми для цього всіх
Сил, що маєм, докладаєм,
Не шкодуєм їх.
Боремось ми за свободу
І за волю теж
Українського народу.
Сонце миру все ж
Запалає, й повернемо
Їх собі ми знов.
Ми заради них живе́мо.
А також любов
До Вкраїни-неньки, наче
Вогнище, пала
В серці, що ще гірко плаче,
Бо війна ця зла
Ще іде, та залишилось
Їй недовго йти.
Сонце миру пробудилось.
І його я й ти,
Він, вона – усі ми з вами
Стрінем. Буде гріть
Вік воно нас, не часами,
Ми ж усі – радіть.
Євген Ковальчук, 02. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2024
автор: Євген Ковальчук