Закохані в парку на лавці сиділи,
Соромились трохи, про щось говорили.
Обоє ще юні, закохані, милі.
Банальними рухи були несміливі.
А поряд сидів дід в старому кашкеті,
Повільно закреслював щось у газеті.
Сидів і, звичайно, він чув їх розмову,
Але в голові думав лиш про хворобу.
Юнак той, не міг перший крок розпочати,
Та привід знайти, щоб її цілувати.
Помітивши це, вона ось що зробила,
Скрививши обличчя йому говорила:
"Болить в мене ручка" - сказала смиренно,
І він притулився губами блаженно...
"Болить ще, кохана?" - спитав трохи згодом,
З її губ "медових", очей геть не зводив.
"Вже ні, ніби добре, рука не турбує,
Але десь до шиї той біль вже мандрує..."
Він ту ніжну шийку губами торкнувся,
І дихання в захваті ледь не позбувся.
"Болить ще, кохана?" - спитав він красуню,
Вона ж, спустив очі, розправила сукню:
"Та ніби все добре, біль в шиї минув,
На губи тепер, вже той біль застрибнув."
Тепер його губи - її губ торкались,
І мрії таємні у нього збувались...
Неначе бджола, що на квітку сідає,
Та потім крім неї, про все забуває.
"Болить ще, кохана?"- спитав задихнувшись,
Неначе від сну досі ще не проснувшись.
"Ще трошки болить, та вже ліпше мені".
І губи його знов були "на коні".
"Болить ще, кохана?" - сміливо спитає,
І впевнено в очі вже їй заглядає.
"Та вже не болить, бо ти лікар відмінний,
І маєш талант в лікуванні солідний".
Старий поряд слухав, газету відклавши,
І руки собі на коліна поклавши.
Подумав і каже: "Мене що турбує...
Ваш, друже, талант геморой теж лікує?"
26.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2024
автор: jogasan