Ти..
Ти приходиш з весною..
Напрочуд запали до вух твої лагідні слова,
вилитих у піснях, які ти збирала у своїх мріях..
Розкажи про них, чи я там є?
Серед них, отих твоїх неймовірних
для мене начебто рідних,
але з тим, часом, моїх із лишком
недотепних жартів проМрію з тобою я.
Давай по черзі..задаватись одним?
Далекоглядними планами на життя..
У затишку поля цвіте та діброва, що огортає степи,
пашить травами цієї пори, рівчаки мілководні
впадають у величне Дніпро і плескіт Чорного моря,
у мріях ми не одні, а ще із нашими дітьми.
Де-не-де виривається курява пилу на горизонті
підіймається, і що?
То буявом несеться кінь вороний, сяйвом виграє
його оксамитове тіло на сонці, волю не стримати!
Тримає дівчинка польову квітку у долонці.
Волю не вирвати вона у крові змалечку,
з молоком матері привита, турботою любові зшита
до Бога, до землиці казкової вроди країни неньки-природи,
до батьків, дітей, коханих, друзів, до речей яких не байдужі.
Мрію не впасти, мрію знайти то ще крок до мети!
Хлопчик ладнає пісочні замки на березі моря,
споруджує їх, спробуй захопи?
Шкереберть полетять намагання твої!
Відчуєш на собі силу силенну стусанів на хребті,
а ти збоку задивишся у веселу гру батька і сина.
Без остраху - щаслива родина годі й бажати ще чогось.
А сама заплітає косички дончині у захвосток..
Ти віри не ймеш у суцільнеє зло, ти віриш в добро
у довершення Бога, обдарована ним,
ти знаєш про сяйво небесних блакить.
Зростити в собі ти віру змогла
з любовʼю якої не має краю-кінця,
волонтерство в тобі ще зародилось тоді.
Маєш допомогти казала собі!
Бо хто ж, як не ми? Не я і не ти?
Твоя любов така завчасна моя доля нещасна.
Не зрозуміти тобі ще..
Не будь си байдужою, залиш і собі, - її хоч трішечки!
Людяність уповала тобою ти ж приходиш з весною..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2024
автор: evolau