Мов ниточка, земна дорога в'ється,
Як би ж хто знав - куди вона веде?
В недобрий час візьме, та й обірветься,
Або у прірву розпачу впаде...
Щаслива мить гуляє вітром в полі.
Її зловити - марнота з марнот...
А Мойри*, знай, прядуть волокна долі,
Їм байдуже до всіх людських турбот.
І тільки зорі подають надію,
Бо бачать все з небес височини.
Їм люди шлють одну єдину мрію -
Щоб в Україні не було війни.
Хай чує світ - хіба це так багато?
Хотіти миру, сонця, тишини...
... Весна іде, вона несе нам свято,
А ми чекаєм літо - без війни.
*Мойри - богині долі і призначення
01.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2024
автор: majra