Любов моя до тебе неминуча,
Занесена в невидиму скрижаль.
І наче легко піддаються кручі,
Та ми усе ж на відстані на жаль...
Постійно я у снах тебе знаходжу,
Цілую й обіймаю ніжний стан.
Чекаю так давно хвилину гожу,
Коли б насправді я щасливим став.
Але вона надмірно забарилась
І я тускнію безпорадно сам.
Прийди до мене, я кричу щосили,
Мені набрид самотній тарарам.
yusey
Пародія
(не винуватий я, вона сама написалася!
Дякую за натхнення yusey)
Любов моя до неї неминуча
Є в Книзі Битія. Любов - скрижаль!
Готовий я круті долати кручі,
Для неї все! Мені себе не жаль.
Вона приходить увісні до мене,
Коли Морфей баюкає мене.
Щасливий я щонощно і щоденно,
Мене цей сон уже не омине!
Із самозабуттям її цілую,
І ніжний стан, а також напівстан,
І мріяв, марив завжди про таку я,
Такому щастю я дивуюсь сам.
Прокинувшись, тускнію весь змарнілий ,
Аж гульк, нема її ні тут ні там
"Куди поділась? - я кричу щосили, -
Мені набрид самотній мій бедлам!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Рунельо Вахейко