Чи стримувать слід почуття,
Які в тобі вирують
Впродовж всього твого життя?
На те вони й існують
Так само, як також думки,
Аби їх виражати
Для того, щоби залюбки
На світі поживати.
В тім їхня й полягає суть
На світі цім земному,
Яку вони в собі несуть
Всьому і всім на ньому,
Що їх і викликає в нас
Свідомо, підсвідомо.
Я певен, кожному із вас
Про це давно відомо.
Без них же не жили би ми,
А тільки б існували.
Адже звемося ми людьми,
Які в минулім мали,
Тепера мають, будуть мать
Також їх і надалі,
Допоки будуть поживать
У людському загалі,
Де кожен з нас відіграє
Роль певну повсякчасно
І все найкраще віддає,
Аби жилось прекрасно
На цьому світі, на якім
Усе, що є, існує,
Для певної мети на нім,
Без сумніву, слугує
І навіть те, що почуттів,
Також думок не має,
Бо в нас воно споконвіків
Усіх їх викликає.
Євген Ковальчук, 15. 12. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2024
автор: Євген Ковальчук