НАДАРЕМНІ ЗУСИЛЛЯ

Я  так  старанно  
намагаюся
звести  замка
з  оцього  сипко́го,
висушеного  
пустельним  сонцем  
піску.
Прагну  
до  незначної,
умовної,
ілюзорної  стабільності.
Але  ж  ні:  
ти,  як  хвиля,
приналежна
невблаганному  ритмові
припливів  і  відпливів,
омиваєш  
раз  за  разом
нетривкі  стіни
мого  
піщаного  за́мку,
і  він  осідає,
втомлено  і  безнадійно,
важко  обвалюється,
не  спроможний
утримати  сталу  форму
у  світі  жорстоких  законів  
гравітації.

Наче  пізній  світанок,
очеви́днішає  істина:
од  неможливого
треба
відмовитись.

Чому
не  
сьогодні?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286744
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: Валя Савелюк