Євгену Олександровичу Євсєєву
В ПІСКАХ АФГАНІСТАНУ
І плакала Марія Магдалина,
Що не подав ніхто Йому води.
(Л.Костенко)
Каховське море.
Хвилі, як хвилини.
Холодний кремінь
з пОлиском слюди.
А десь в пісках
ридає Магдалина,
що не подав
ніхто йому
води.
А десь в пісках
криваву пише повість
невідворотна
блискавка-біда.
Знівечений,
утративши свідомість,
просив води. –
Нащо йому
вода?..
Із потойбіччя,
наче із туману,
нема назад
зворотної ходи.
В чужих пісках,
в пісках Афганістану,
ніхто не міг
подать йому
води.
Ніхто не окропив
смертельну рану.
Плачем зайшлася
доля молода.
Чужі піски,
піски Афганістану,
всмоктали кров. –
Нащо йому
вода?..
Каховське море –
берег батьківщини.
Чумацьким Шляхом
путь проліг
сюди,
де,
вся в сльозах,
Марія Магдалина
його чекає
з кухликом
води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290558
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Валя Савелюк