А все ж ти почув затамовані мрії,
Що серце моє ти зумів зберегти,
Від сліз затремтіли примружені вії -
Відчуй, як це легко коханню зрости.
А все ж ти згадав наш час незбагненний,
Не все у житті є просте ремесло.
Повір, не боюсь я, сумнів даремний,
І страх почуттів твій крихкий, наче скло.
А все ж ти покличеш мене за собою,
Вже чую, хоч поки це поклик душі.
Себе програю́ у німому двобої...
Згублю свою душу, та клич-но мерщій!
(01.01.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305946
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Esperanzzza