Ти не бачив моїх очей,
Повних болю, жалю, сліз і суму.
Не торкався тендітних плечей,
Коли жити було не під силу.
Хіба знаєш ту муку страждань,
Що слова льодяні приносять?
У твоїх безкінечних вагань
Мої мрії спасіння просять.
Як же ти не почув мій крик,
Крик мовчання, симфоній гучніший?
Надто глибокого в душу проник,
Так посмій же її зрозуміти.
Зрозуміти й прийняти, як є.
Не шукати недоліків й браку.
Кожен щастя своє кує,
Нам його вистачало з гаком.
Ми зірвали у долі куш.
Як ділити його - не знаю.
Не катуй наших змучених душ.
Ще не пізно сказати: "Кохаю"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2012
автор: Vertigo