Життя калинОво торкнУло несправну струну,
І розмазало з рОзмахом мою вистиглу кров і глибинну печаль...
О, воно знає і жде, що його я навік прокляну,
І торкАє струну, ніби пише свою пастораль,
І чекає, та я ще тримаю себе в руках...
Я терплю, хоч до краю (титанно!) напружені нерви,
Хоч запікся в зіницях тваринно-нестримний жах,
Хот тремтить калинОво струна,
Бо нажИво її од душі віддерли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337614
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2012
автор: Ірина Трофимець