ЮРСЬКІ ВИТОКИ

(пану  Василю  Бур`яну  –  Дощу)

на  свій  відбиток
у  небеснім  плесі  –
верба  похила
задивилась  із  ставка…
а  достеменно  –
із  кругленького
дукАчика-озерця…

сюди  вода
з-поміж  осок  і  ро́гоз  притіка
потічком  звивистим,
в`юнким  русельцем  
протореного  в  камені  струмка,
що  прозоріє  стиха
із  первозданно-юрського  джерельця…

озерце
це
щось  має  спільного  в  собі
з  єством  Поета:
в  його  уяву,  як  у  дзеркальце,
все  втілене  і  неврече́влене  –
сотворене:  земля  і  небо,
Вселенна!  
спішить  
і  прагне  роздивитися  на  себе…
самопізнатися  –
у  образній  співзвучності  з  Творцем

…струмочок  –  срібна  витончена  нить,
що  між  осок  свідомості  бринить,  
канал  духовного  зв`язку,
стежина  думки…
а  юрських  витоків  неви́черпне  джерельце  –  
це
палке,  вразливе,  вічно  молоде
Поетове  чутливо-мудре,  
навіки-вічні  незбагненне!  Серце.

01.08.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2012
автор: Валя Савелюк