У малій сільській хатині
Народився наш Тарас.
У кріпацькії родині
Бідував він увесь час.
Був допитливим хлопчина,
Малювати він любив.
Та невільна він дитина –
Що хотів пан з ним робив.
Йшли роки. У теплу днину
Тарас вільним став й віднині
Не одну важку годину
Думи думав на чужині.
Думи про панів жорстоких,
Про народний жаль та біль
У віршах своїх глибоких
Тарас вилити зумів.
І писав він заповіти
Для народу до кінця –
І засвоїли їх діти,
Й поважали їх митця.
То ж тепер не забуваймо
Славні думи Тараса,
До землі поклін віддаймо
І вшануймо Кобзаря!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364433
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.09.2012
автор: Тетяна Мерега