Що Гоголь від народу приховав,
Спаливши другий том про «Мертві душі»,
Душа чом опинилася жива
Опісля летаргічної калюжі?
Булгаков в наркотичній пелені,
Своїх створивши «Майстра й Маргариту»,
Чом перевагу він віддав труні?
Ці загадки імлою оповиті.
Великий чом поезії титан
Володя Маяковський пустить кулю
У власні груди... Лиш серцевих ран
Нікчемна купка смерть з поетом втнула?
Чи вішався Єсенін на трубі,
І Башлачову вік що вкоротило?
Їх матері життя вели в мольбі,
Чи вистачило дітям їхнім сили
Прийнять на себе цей смертельний гріх?
Мовчать, на жаль, похмурі храму стіни.
Багато хто із них пізнав утіх,
Не кожен лиш поет життю знав ціну.
Та й що таке, по суті, їх життя?
Воно згора у небі, мов комета...
Недовгий вік відпущено митцям,
Всім геніям - письменникам, поетам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399563
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Олександр Обрій